Коли Бог говорить із точки зору Духа, Його тон звернений до всього людства. Коли Бог говорить із людської точки зору, Його тон звернений до всіх, хто слідує проводу Його Духа. Коли Бог говорить у третій особі (з так званої точки зору спостерігача), Він показує Свої слова людям безпосередньо, щоб вони бачили Його як коментатора, і їм здається, що з Його вуст виходить безмежна кількість того, про що люди не мають анінайменшого уявлення та що вони не можуть осягнути. Хіба це не так? Коли Бог говорить із точки зору Духа, усе людство дивується. «Любов людей до Мене крихітна, і їхня віра в Мене також мізерно мала. Якби Я не спрямовував натиск Моїх слів на слабкості людей, вони б хвалилися й перебільшували, поважно просторікуючи та висуваючи пишномовні теорії, ніби вони всезнаючі й цілковито обізнані щодо земних питань». Ці слова не тільки викривають людство таким, яке воно є насправді, і виявляють те положення, яке Бог займає в серцях людей, але й розкривають усе життя людства. Кожна людина вірить, що вона незвичайна, але навіть не знає, що існує таке слово, як «Бог». Тому вона насмілюється висувати пишномовні теорії. Однак це «висунення пишномовних теорій» не є «говорінням» у тому сенсі, в якому його розуміють люди. Радше, це означає, що люди були розбещені сатаною. Усе, що вони роблять, кожна дія, яку вони виконують, суперечить Богу й прямо протистоїть Йому, а сутність їхніх дій виходить від сатани та є спротивом Богу й спрямована на досягнення незалежності всупереч Божій волі. Ось чому Бог говорить, що всі люди висувають пишномовні теорії. Чому Бог говорить, що натиск Його слів спрямований на людські слабкості? Це тому, що, відповідно до Божого наміру, якби Він не викрив те, що приховано глибоко в серцях людей, тоді ніхто не підкорився б; таким чином, люди не зрозуміли б самих себе й не мали б богобоязливого серця. Іншими словами, якщо наміри людей не будуть викриті, то вони наважаться на що завгодно – можливо, навіть на прямі прокляття Небес або Бога. Це – слабкості людства. Тому Бог говорить так: «Я подорожую до всіх куточків всесвіту в постійному пошуку тих, хто відповідає Моєму наміру й підходить для Мого використання». Це твердження в поєднанні зі сказаним пізніше про формальне вітання Царства ясно показує, що Божий Дух залучений до нової роботи на землі; просто люди не можуть бачити це своїми фізичними очима. Оскільки сказано, що Дух знаходиться на землі, здійснюючи нову роботу, весь всесвіт також зазнає важливих змін: Божі сини й Божий народ починають приймати свідчення про втілення Бога, до того ж кожна релігія й деномінація, кожен спосіб життя й місце також різною мірою приймають Його. Це – великий рух всесвіту в духовному світі. Він вражає весь релігійний світ до його глибин, що частково відноситься до раніше згаданого «землетрусу». Потім ангели офіційно приступають до своєї роботи, і народ Ізраїлю повертається в свій дім, щоб ніколи більше не поневірятися, і всі залучені приймають пастирство. На противагу, єгиптяни починають виходити за рамки Мого спасіння, тобто вони отримують Мою кару (але формально вона ще не почалася). Отже, коли світ одночасно зазнає цих кількох великих змін, це також час, коли офіційно звучить вітання Царства, час, який люди називають «часом, коли починає діяти семикратно посилений Дух». Кожен раз, коли Бог здійснює роботу відновлення, на цих фазах (або в ці перехідні періоди) ніхто не здатний відчувати роботу Святого Духа. Тому Слова Бога «коли люди втрачають надію» є правдивими. Більше того, під час кожної з цих перехідних фаз, коли люди втрачають надію або коли вони відчувають, що це неправильний потік, Бог починає заново й здійснює наступний етап Своєї роботи. Із часу створення світу й до цього дня Бог відновлював Свою роботу й змінював методи Своєї роботи у такий спосіб. Хоча більшість людей у тій чи іншій мірі можуть осягнути деякі аспекти цієї роботи, усе ж, їх урешті-решт змиває потік води, тому що вони занадто малі з точки зору духовного стану; вони нездатні осягнути етапи Божої роботи, і тому їх виганяють. Однак саме так Бог очищає людей, і це Божий суд над застарілими уявленнями людства. Чим більший у людей фундамент, тим значніші їхні релігійні уявлення про Бога, які їм важко відкинути; вони завжди чіпляються за старі речі, і їм важко прийняти нове світло. З іншого боку, якщо хтось стоїть, то у нього повинен бути якийсь фундамент, на якому можна стояти, але більшості людей усе одно важко відмовитися від своїх уявлень. Особливо це стосується їхніх уявлень про втіленого Бога сьогодення, і цей момент чітко видно.

У словах сьогодення Бог багато говорить про видіння, тому зараз немає необхідності вдаватися в подробиці. Бог говорить насамперед про те, як будування церкви закладає фундамент для будування Царства. А саме: поки будувалася церква, головною метою було переконати людей як у серці, так і в слові, хоча вони й не пізнали втіленого Бога навіч. Незважаючи на те, що вони плекали віру в своїх серцях, вони не знали втіленого Бога, тому що на тій стадії Він не відрізнявся від людини. У період Царства всі повинні проявляти переконаність у своїх серцях, промовах і очах. Цього достатньо, щоб показати, що для того, щоб усі проявляли переконаність у своїх серцях, промовах і очах, їм повинно бути дозволено пізнати Бога, що живе у плоті, своїми фізичними очима – не з примусу й не просто випадковою вірою, але зі знанням, яке постає з переконання в їхніх серцях і вустах. Тому на даній стадії будування немає битв і вбивств. Натомість Божі слова приведуть людей до просвітління, і завдяки цьому вони можуть шукати й досліджувати, щоб підсвідомо пізнати втіленого Бога. Тому для Бога ця стадія роботи набагато простіша, оскільки вона дозволяє природі йти своїм шляхом і не суперечить людству. Зрештою, вона природним чином приведе людей до пізнання Бога, тож не хвилюйтеся й не тривожтеся. Коли Бог сказав: «Стан битви в духовному світі стає очевидним безпосередньо серед усього Мого народу», Він мав на увазі, що, коли люди стають на правильний шлях і починають пізнавати Бога, сатана не тільки спокушає кожну людину внутрішньо, але може спокушати й саму церкву. Однак це шлях, яким мусить пройти кожен, тому нікому не потрібно турбуватися. Спокуса сатани може проявлятися в декількох формах. Хтось може знехтувати або зректися того, що говорить Бог, і може говорити негативні речі, щоб послабити позитивний настрій інших людей; однак така людина зазвичай не схиляє інших на свою сторону. Це важко розпізнати. Основна причина цього полягає в тому, що така людина може все ще активно відвідувати зібрання, але у неї немає чіткого розуміння видінь. Якщо церква не захиститься від таких людей, то їхній негатив може похитнути всю церкву, змусивши її холодно реагувати на Бога й тим самим не звертати уваги на Божі слова, – а це означало б впасти прямо в спокусу сатани. Така людина може й не повставати проти Бога безпосередньо, але через те, що вона не може осягнути Божі слова й не знає Бога, вона може зайти так далеко, що почне скаржитися, або її серце сповниться обурення. Вона може сказати, що Бог залишив її, і тому вона нездатна отримати просвітлення й освічення. Вона може захотіти піти, але вона трохи боїться, і вона може сказати, що Божа робота походить не від Бога, а натомість є роботою злих духів.

Чому Бог так часто згадує Петра? І чому він каже, що навіть Йов не наблизився до того, щоб бути йому рівним? Ці слова не тільки спонукають людей звернути увагу на дії Петра, але й змушують їх відкинути всі приклади, які у них є в серцях, оскільки навіть приклад Йова, який володів найбільшою вірою, не підійде. Досягти кращого результату можна тільки тоді, коли люди зможуть відкинути все, намагаючись наслідувати Петра, і, чинячи так, просунутися на крок уперед у своєму пізнанні Бога. Бог показує людям шлях практики, яким ішов Петро, щоб пізнати Бога, і мета цього – дати людям відправну точку. Потім Бог передрікає один зі способів, яким сатана буде спокушати людей, коли Він каже: «Однак, якщо ти холодний і байдужий до Моїх слів, то ти, безсумнівно, виступаєш проти Мене. Це факт». У цих словах Бог пророкує підступні замисли, які спробує застосовувати сатана; ці слова слугують як попередження. Неможливо, щоб усі були байдужі до Божих слів, але, тим не менш, деякі люди потраплять у полон цієї спокуси. Тому в кінці Бог підкреслює: «Якщо ви не знаєте Моїх слів, не приймаєте їх і не втілюєте їх у життя, тоді ви неминуче станете об’єктами Моєї кари! Ви, без сумніву, станете жертвами сатани!». Це Божа порада людству, але, врешті-решт, як і передрік Бог, частина людей неминуче стане жертвою сатани.