Люди приголомшені, коли вони читають Божі висловлювання, і думають, що Бог зробив велике діяння в духовній сфері, те, на що людина нездатна, і що Сам Бог повинен зробити особисто. Отже, Бог ще раз промовляє слова терпимості до людства. У їхніх серцях панує конфлікт: «Бог – не Бог милосердя й люблячої доброти, Він – Бог, який тільки вражає людину. Чому Він такий терпимий до нас? Може, Бог знову перейшов на інший метод?». Коли ці уявлення, ці думки проникають в їхні серця, вони з усіх сил намагаються боротися з ними. Але після того, як Божа робота триває протягом деякого часу, Святий Дух здійснює велику роботу в церкві, і кожен починає виконувати свою функцію, усі люди входять у Божий метод, бо ніхто не може бачити жодної недосконалості в тому, що Бог говорить і робить. Що стосується того, яким саме буде наступний крок Бога, ніхто не має анінайменшого уявлення. Як сказав Бог: «Із усіх тих, хто під небом, хто не в Моїх руках? Хто не діє згідно з Моїм керівництвом?». Однак Я пропоную вам кілька порад: що стосується питань, які вам незрозумілі, ніхто з вас не повинен нічого говорити або робити. Я кажу це не для того, щоб послабити ваш ентузіазм, а для того, щоб дозволити вам слідувати за Божим керівництвом у ваших діях. У жодному разі ви не повинні падати духом або сумніватися через Мою згадку про «недосконалості»; Моя мета – головним чином нагадати вам, щоб ви звертали увагу на Божі слова. Люди знову стають приголомшені, коли вони читають такі слова Бога: «Будьте сприйнятливі до духовних питань, уважні до Мого слова й дійсно здатні розглядати Мій Дух і Мою природу, а також Моє слово й Мою природу як нероздільне ціле, щоб усі люди могли задовольнити Мене в Моїй присутності». Учора вони читали слова попередження, слова про Божу терпимість, але сьогодні Бог раптово заговорив про духовні питання. Що відбувається? Чому Бог постійно змінює метод, за допомогою якого Він говорить? Чому все це слід розглядати як нероздільне ціле? Чи може бути, що слова Бога непрактичні? Після більш уважного прочитання Божих слів виявляється, що коли плоть Бога та Його Дух розділяються, плоть стає фізичним тілом з плотськими атрибутами – тим, що люди називають ходячим трупом. Утілена плоть походить від Духа: Він є втіленням Духа, Словом, що стало плоттю. Іншими словами, Сам Бог живе в плоті. Такою є серйозність відділення Божого Духа від Його природи. Як наслідок, хоча Його й називають людиною, Він не від людства. Він без людських якостей, Він – істота, в яку одягається Бог, істота, яку схвалює Бог. Боже слово втілює Дух Божий, і Слово Боже безпосередньо відкривається в плоті, що, окрім того, показує, що Бог живе в плоті та є більш практичним Богом, тим самим доводячи існування Бога й закінчуючи період бунтарства людини по відношенню до Бога. Розповівши людям про шлях до пізнання Бога, Бог знову змінює тему, переходячи до іншого аспекту цієї справи.

«Я ступав по всьому, що є, Я дивився на безкраї простори всесвіту, і Я ходив серед усіх людей, куштуючи солодкість і гіркоту серед них». Людству нелегко зрозуміти ці слова, незважаючи на їхню простоту. Тема змінилася, але, по суті, вона залишається колишньою: вона й досі дозволяє людям пізнати втіленого Бога. Чому Бог каже, що Він скуштував солодкість і гіркоту серед людей? Чому Він каже, що ходив серед усіх людей? Бог – це Дух, і Він також є втіленою істотою. Дух, не зв’язаний обмеженнями втіленої істоти, може ступити на все, що є, Дух може оглядати безкраї простори всесвіту, показуючи, що Дух Божий наповнює весь космос, що Він охоплює землю від полюса до полюса, що немає нічого, не влаштованого Божою рукою, і ніде немає місця, де не можна знайти Божих слідів. Хоча Дух став плоттю й народився людиною, існування Духа не скасовує всіх людських потреб; Божа природа їсть, одягається, спить і живе як зазвичай, і Він робить те, що люди повинні робити як зазвичай. І все ж, оскільки Його внутрішня сутність інша, Він – не та сама «людина», про яку говорять. І хоча Він страждає серед людства, Він не залишає Духа через це страждання. Хоча Він благословенний, Він не забуває Духа через ці благословення. Дух та істота працюють в безмовному взаєморозумінні. Дух та істота не можуть бути розділені, і Вони ніколи не були розділені, бо істота є втіленням Духа, вона виходить від Духа, Духа, Який має форму. Таким чином, трансцендентальність неможлива для Духа в плоті; тобто Дух не здатний на надприродні речі, що означає, що Дух не може покинути фізичне тіло. Якби Він покинув плотське тіло, втілення Бога втратило б будь-який сенс. Тільки коли Дух повністю виражений у фізичному тілі, людина може пізнати Самого практичного Бога, і тільки тоді воля Бога буде досягнута. Тільки після представлення плотського тіла й Духа окремо людині Бог вказує на сліпоту й непослух людини: «Але ніколи людина по-справжньому не знала Мене, ніколи не звертала на Мене жодної уваги під час Моїх подорожей». З одного боку, Бог каже, що Він таємно ховається в плотському тілі, ніколи не роблячи нічого надприродного на очах у людей; з іншого боку, Він скаржиться, що людина не знає Його. У цьому немає жодного протиріччя. Насправді, при детальному розгляді неважко побачити, що Бог досягає Своїх цілей із цих двох сторін. Якби Бог явив надприродні ознаки й чуда, Йому не потрібно було б робити велику роботу. Своїми власними вустами Він просто прокляв би людей до смерті, і вони миттєво померли б, і таким чином усі люди були б переконані, але це не досягає Божої мети втілення. Якби Бог дійсно діяв таким чином, люди ніколи не змогли б свідомо повірити в Його існування. Вони були б нездатні до істинної віри і, більше того, прийняли б диявола за Бога. Що більш важливо, люди ніколи не змогли б пізнати Божий характер – а хіба це не один із аспектів значення Божого буття в плоті? Якби люди були нездатні пізнати Бога, тоді той невизначений Бог, той надприродний Бог завжди панував би серед людей. І в цьому випадку хіба люди не були б одержимі своїми власними уявленнями? Простіше кажучи, хіба це не був би сатана, диявол, який панує? «Чому Я кажу, що повернув Собі силу? Чому Я кажу, що втілення має таке велике значення?» Момент, коли Бог стає плоттю, – це момент, коли Він повертає собі силу, і це також час, коли Його божественна сутність проявляється безпосередньо для дії. Усі люди поступово пізнають практичного Бога і, таким чином, повністю усувають місце сатани зі своїх сердець, даючи Богу більш глибоке місце в своїх серцях. У минулому люди у своїй свідомості бачили Бога в образі сатани, як Бога, Який був невидимий і нематеріальний; і все ж вони вірили, що цей Бог не тільки існує, але й здатний творити всілякі ознаки й чудеса та відкривати багато таємниць, такі як потворні обличчя одержимих демонами. Це в достатній мірі доводить, що Бог у свідомості людей – це не образ Бога, а образ чогось відмінного від Бога. Бог сказав, що Він хоче зайняти 0,1 відсотка сердець людей. Це – найвищий стандарт, який Він вимагає від людини. Крім того, що лежить на поверхні, у цих словах є й практична сторона. Якби це не було пояснено таким чином, люди вважали б Божі вимоги до них занадто низькими, так, ніби Бог занадто мало розумів їх. Хіба менталітет людини не такий?

Об’єднавши вищесказане та наведений нижче приклад Петра, можна виявити, що Петро дійсно знав Бога краще, ніж будь-хто інший, оскільки він зміг відвернутися від невизначеного Бога й прагнути до пізнання практичного Бога. Чому особливо згадується про те, що його батьки були демонами, які протистояли Богу? Це доводить, що Петро не шукав Бога в своєму серці. Його батьки представляли невизначеного Бога; саме через це Бог згадує їх. Більшість людей не звертає особливої уваги на цей факт. Замість цього вони зосереджуються на молитвах Петра. У деяких людей молитви Петра завжди на вустах, постійно в їхніх думках, але вони ніколи не порівнюють невизначеного Бога зі знанням Петра. Чому Петро відвернувся від своїх батьків і шукав пізнання Бога? Чому Петро заохочував себе уроками тих, хто зазнав невдачі? Чому він увібрав у себе віру й любов усіх тих, хто любив Бога протягом періодів? Петро дійшов до розуміння того, що все позитивне походить від Бога й дається безпосередньо Ним, без обробки сатаною. Це показує, що Бог, Якого він знав, був практичним Богом, а не надприродним Богом. Чому говориться, що Петро зосередився на засвоєнні віри й любові всіх тих, хто любив Бога протягом періодів? Із цього видно, що невдача людей протягом періодів спричинена головним чином тим, що в них були тільки віра й любов, але вони були нездатні пізнати практичного Бога. У результаті їхня віра залишалася невизначеною. Чому Бог багато разів згадує віру Йова, не кажучи про те, що він знав Бога, і чому Бог говорить, що Йов не був рівний із Петром? Слова Йова: «Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе» показують, що він мав тільки віру й не мав жодного знання. Слова «Протиставлення батьків Петра дало йому більше знань про Мою люблячу доброту й милосердя» часто викликають безліч запитань у більшості людей: чому Петру потрібне було протиставлення, щоб пізнати Бога? Чому він був нездатний пізнати Бога безпосередньо? Чому він знав тільки Божу милість і люблячу доброту, а Бог не говорив ні про що інше? Шукати пізнання практичного Бога можна тільки після визнання нереальності невизначеного Бога; мета цих слів – змусити людей вигнати невизначеного Бога зі своїх сердець. Якби з часів створення світу й до сьогоднішнього дня люди завжди знали справжнє обличчя Бога, вони не були б здатні розрізняти діяння сатани, оскільки це поширене висловлювання людини – «людина не помічає рівної землі, поки не перейде через гору» – демонструє сенс промовляння цих слів Богом. Оскільки Він хоче дати людям глибше розуміння правдивості наведеного Ним прикладу, Бог навмисно підкреслює милосердя й ласку, доводячи, що період, у який жив Петро, був періодом Благодаті. З іншого боку, це ще більше розкриває огидне лице диявола, який не робить нічого, крім шкоди й розбещення людини, створюючи ще більш різкий контраст із Божим милосердям і ласкою.

Бог також викладає факти випробувань Петра й описує їхні фактичні обставини, додатково вказуючи людям, що Бог володіє не тільки милосердям і люблячою добротою, але також величчю й гнівом, і що ті, хто живе в мирі, не обов’язково живуть серед Божих благословень. Розповідь людям про переживання Петра після його випробувань є ще більшим доказом правдивості слів Йова: «Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?». У такий спосіб показано, що знання Петра про Бога дійсно досягло безпрецедентних висот, висот, яких ніколи не досягали люди минулих періодів, що також було плодом його засвоєння віри й любові всіх тих, хто любив Бога протягом періодів, і його заохочення самого себе, через використання уроків людей, які зазнали невдачі в минулому. Із цієї причини всі, хто досягає істинного пізнання Бога, називаються «плодом», і це стосується також і Петра. Молитви Петра до Бога показують його справжнє знання Бога під час його випробувань. Ложка дьогтю, однак, полягає в тому, що він не був здатний повністю зрозуміти Божу волю, і саме тому Бог попросив «зайняти 0,1 відсотка людського серця» тільки на підставі того, що Петро знав про Нього. Те, що навіть Петро, людина, яка краще за всіх знала Бога, був нездатний точно зрозуміти Божу волю, показує, що людям не вистачає здатності пізнати Бога, оскільки вони були так розбещені сатаною; це дозволяє всім людям пізнати сутність людини. Ці дві передумови – відсутність у людей здатності до пізнання Бога та повне проникнення в них сатани – є тлом для великої сили Бога, бо Бог діє тільки словами, Він не виконує жодної діяльності, і в такий спосіб Він займає певне місце в серцях людей. Але чому людям потрібно досягти тільки тих 0,1 відсотка, щоб задовольнити Божу волю? Це можна пояснити тим, що Бог не створив цю здатність у людині. Якби, за відсутності цієї здатності, людина прийшла до 100-відсоткового знання Бога, тоді кожен Божий крок був би для неї чітко зрозумілим – і, враховуючи вроджену природу людини, люди негайно повстали б проти Бога, вони б піднялися й відкрито виступили проти Нього, і саме так упав сатана. Отже, Бог ніколи не недооцінює людей з тієї самої причини, що Він уже ретельно проаналізував їх і знає про них усе з кришталевою ясністю, аж до точної кількості води в їхній крові. Наскільки ж більш очевидною для Нього є людська природа? Бог ніколи не помиляється, і Він вибирає слова для Своїх висловлювань із найбільшою точністю. Отже, немає жодного протиріччя між тим, що Петро не має точного уявлення про Божу волю, і тим, що він володіє найбільшим знанням Бога; більш того, ці два поняття абсолютно не пов’язані між собою. Бог згадав його як приклад не для того, щоб привернути увагу людей до Петра. Чому така людина, як Йов, не могла пізнати Бога, а Петро міг? Чому Бог сказав, що людина здатна досягти цього, і в той же час сказав, що це завдяки Його великій силі? Чи дійсно люди хороші від природи? Людям нелегко це зрозуміти; ніхто не збагнув би внутрішнього значення цього, якби Я про це не говорив. Мета цих слів – дати людям розуміння, щоб у них була віра для співпраці з Богом. Тільки тоді Бог може виконувати роботу в співпраці з людиною. Такою є дійсна ситуація в духовному світі, і вона абсолютно незбагненна для людини. Усунути сатану з сердець людей і натомість віддати його місце Богу – ось що значить відбити натиск сатани, і тільки так можна сказати, що Христос зійшов на землю, тільки так можна сказати, що царства на землі стали царством Христа.

На даному етапі згадка про те, що Петро був зразком і взірцем для наслідування протягом декількох тисяч років, не означає просто, що він був зразком і взірцем; ці слова є відображенням битви, яка ведеться в духовному світі. Увесь цей час сатана працював у людині в марній надії поглинути її, тим самим змушуючи Бога знищити світ і втратити Своїх свідків. Проте Бог сказав: «Спочатку Я створю зразок, щоб Я міг зайняти найменше положення в людському серці. На цій стадії людство не тішить і не знає Мене повністю; проте, завдяки Моїй великій силі люди зможуть повністю підкоритися Мені й перестануть бунтувати проти Мене, і Я скористаюся цим прикладом, щоб перемогти сатану. Тобто Я використаю ті 0,1 відсотка людського серця, які Я займаю, щоб придушити всі сили, за допомогою яких сатана керує людством». Отже, сьогодні Бог згадує Петра як приклад, щоб він міг слугувати зразком для наслідування й практики для всього людства. У поєднанні зі вступним уривком це демонструє правдивість того, що Бог сказав про ситуацію в духовній сфері: «Сьогодення не схоже на минуле: Я робитиму те, чого ніколи не бачили з часів створення світу, говоритиму слова, які ніколи не чули протягом періодів, бо Я прошу, щоб усі люди пізнали Мене в плоті». Із цього очевидно, що сьогодні Бог почав діяти відповідно до Своїх слів. Люди можуть бачити тільки те, що відбувається зовні, вони не можуть бачити, що насправді відбувається в духовному світі, і тому Бог прямо говорить: «Такими є кроки Мого управління, але людина не має анінайменшого уявлення. Хоча Я говорив прямо, люди залишаються збитими з пантелику; до них важко достукатися. Хіба це – не низькість людини?». У цих словах є глибший зміст: вони пояснюють, що в духовному світі відбувається битва, як описано вище.

Божа воля не повністю досягнута після Його короткого опису історії Петра, тому Бог висуває наступну вимогу до людини щодо справ Петра: «У всьому космосі й на небозводі, серед усього на небесах і на землі, усе на землі й на небесах докладає всі свої зусилля до Мого заключного етапу роботи. Звичайно ж, ви не хочете бути глядачами, керованими силами сатани?». Люди отримують глибоке просвітління, прочитавши про знання Петра, і для ще більшої ефективності Бог показує людям наслідки їхньої розпусти, неприборканості й відсутності знання Бога; крім того, Він розповідає людству – ще раз і з більшою точністю – про те, що насправді відбувається в битві в духовному світі. Тільки так люди стають більш пильними, щоб не потрапити в руки сатани. Крім того, це чітко показує, що, якщо люди впадуть на цей раз, вони не будуть спасенні Богом, як це було попереднього разу. У комплексі ці попередження поглиблюють враження людства щодо Божих слів, вони змушують людей більше цінувати Божу милість і дорожити Божими словами попередження, щоб мета Бога стосовно спасіння людства дійсно могла бути досягнута.