11 стандартів для оцінювання рівня людини

На минулому зібранні ми бесідували про те, що таке рівень, а також про те, як оцінювати рівень людини. Скільки всього стандартів для оцінювання рівня людини ми перелічили? (Одинадцять.) Повторіть ці одинадцять стандартів ще раз. (Здатність до навчання, здатність розуміти речі, здатність до сприймання, здатність приймати речі, пізнавальна здатність, здатність виносити судження, здатність розпізнавати речі, здатність реагувати на речі, здатність ухвалювати рішення, здатність оцінювати й цінувати речі та здатність до інновацій.) Кожна з цих одинадцяти здатностей є частиною мірила всебічного рівня людини. Минулого разу ми бесідували про десять із них, дійшовши в бесіді до здатності оцінювати й цінувати речі. Щодо кожної здатності, ми бесідували про прояви хорошого рівня, середнього рівня, низького рівня та відсутності рівня. Люди без рівня, по суті, не мають ні сильних сторін, ні справжніх захоплень чи інтересів. Стикаючись із чим-небудь, вони не мають власної думки та здатності виносити судження. Вони не мають здатності розпізнавати людей, справи та речі; вони також не мають здатності приймати будь-що, і, звісно, тим паче не можна сказати, що вони мають здатність реагувати на речі або здатність ухвалювати рішення. Оскільки такі люди не мають сильних сторін, вони тим паче не пов’язані зі здатністю оцінювати й цінувати речі.

Пункт 10. Здатність оцінювати й цінувати речі

Щодо здатності оцінювати й цінувати речі, на минулому зібранні ми бесідували про частину її змісту. Чого переважно стосується здатність оцінювати й цінувати речі? Оцінювання стосується того, що люди називають розрізненням у сенсі здатності розпізнавати думки, погляди, позиції та обстоювані теми людей, справ і речей. Здатність оцінювати й цінувати речі переважно стосується думок і поглядів людини щодо певних питань, тобто речей, пов’язаних зі сферою мислення. Якщо ти маєш здатність розпізнавати й усвідомлювати ці речі, то ти людина зі здатністю оцінювати й цінувати речі. Якщо ти не знаєш, як розглядати, і докорінно не можеш сприймати ці питання, пов’язані з думками й поглядами, то не можна вважати, що ти маєш здатність оцінювати й цінувати речі – ця здатність не має до тебе жодного стосунку. Однак, коли ти стикаєшся з чимось, якщо ти можеш розпізнати походження цієї речі та мету, що стоїть за нею, і можеш розпізнати, правильні чи ні думки й погляди, які вона передає та обстоює, а також можеш розпізнати, чи є ці думки й погляди обґрунтованими, чи є вони позитивними, чи негативними речами, і чи відповідають вони законам розвитку речей, або чи близькі вони до явищ у межах законів, що керують усім сущим, створеним Богом, – якщо ти маєш таку здатність оцінювати й цінувати речі, то це доводить, що твій рівень досить хороший. Якщо думки й погляди, обстоювані цією річчю, або напрям і цілі, які вона просуває, містять помилки, перекручення, речі, які не відповідають людськості або логіці мислення, чи речі, які докорінно не узгоджуються з об’єктивними законами, що керують усім сущим, створеним Богом, – якщо ти можеш усе це виявити, і ти можеш виявити і те, що правильно, і те, що неправильно, цього достатньо, щоб довести, що ти маєш здатність оцінювати й цінувати речі і що твоя здатність оцінювати й цінувати речі висока; той факт, що ти маєш цю здатність, означає, що твій рівень дуже хороший. Наприклад, коли ти читаєш статтю, написану братом або сестрою із церкви, ти можеш виявити, чи узгоджується їхнє розуміння речей, їхнє розуміння природи-сутності людей та їхнє розуміння Божих слів з істинами-принципами, чи є погляди, висловлені в статті, перекрученими, і чи є погляд і позиція, які вони займають, правильними чи неправильними, – ти можеш виявити всі ці речі. Якщо ти можеш погодитися з думками й поглядами в статті, які є правильними; і якщо ти також можеш розпізнати й виправити облудні думки й погляди в статті, і ти знаєш, чому такі думки й погляди неправильні, і які аспекти логіки мислення або які об’єктивні закони позитивних речей вони порушують, і, на глибшому рівні, ти можеш бачити, який аспект істин-принципів, щодо яких Бог напучував людство, вони порушують, – це доводить, що твій рівень хороший. З одного боку, якщо ти можеш бачити, які позитивні речі, варті вивчення, є в цій статті, і ти також можеш оцінити, який позитивний напрям вона дає людям, а також яке позитивне забезпечення, допомогу й підтримку вона приносить, і, крім того, якщо ти можеш знати, які несприятливі, негативні та перекручені речі містить стаття; які облудні думки й погляди вона містить, що можуть повести мислення людей у поганому напрямку, і який негативний вплив вони можуть мати на людей; як ці облудні речі слід виправити; і як певні недоліки слід компенсувати, щоб вона могла принести більшу користь людям, – то це один із проявів наявності здатності оцінювати й цінувати речі. Наприклад, коли, вивчаючи танець, ти спостерігаєш за танцювальним виступом, ти можеш виявити, які рухи дуже олюднені, виражають думки й бажання в межах людськості, і походять із погляду людськості, і ґрунтуються на людськості, і дуже відповідають потребам совісті й розуму нормальної людськості; і ти можеш виявити, які рухи, вирази обличчя та експресивні методи мови тіла, а також думки, що обстоюються в них, є позитивними й можуть збагатити духовний світ людини, – ти можеш бачити всі ці речі. Ти не просто можеш танцювати або виконувати якісь прості рухи, радше ти можеш бачити думки, обстоювані в танцювальному виступі; ти можеш осягнути сенс думок у ньому, а також танцювальні форми, застосовані під керівництвом цих думок. Якщо форми танцю та мова тіла корисні для людей і є чимось, чого тобі слід навчитися, що слід прийняти та з чого слід черпати – ти можеш бачити й вивчати ці речі, і ти можеш приймати його позитивні елементи, – то це один із проявів наявності здатності оцінювати й цінувати речі. Звісно, якщо танець представляє деякі перекручені думки, які не відповідають людськості, і ти також можеш їх сприйняти, і ти можеш розпізнати, у чому полягають помилки, і ти також знаєш, що не так із цією формою презентації та які керівні думки стоять за нею, – якщо ти можеш усе це бачити й розпізнавати, то це також прояв наявності здатності оцінювати й цінувати речі. Чи розумієте ви тепер, після наведення цих двох прикладів, що таке здатність оцінювати й цінувати речі? Чи встановлено цей стандарт для вимірювання того, чи має хтось хороший рівень і здатність оцінювати й цінувати речі? (Так.)

Якщо ти щось бачиш і знаєш думки й погляди, які воно обстоює, або погляд і позицію, які воно займає, але не знаєш, правильні чи неправильні ці думки й погляди, то ти не маєш великої здатності розпізнавати речі. Ти можеш лише відчувати: «Цей танець досить хороший; ця стаття досить хороша; цей фільм досить хороший; він має художню цінність, і його експресивні техніки чудові», просто спостерігаючи за цією річчю та дізнаючись про неї з погляду індустрії або з погляду знань, але не маючи здатності визначити, чи є думки й погляди, обстоювані цією річчю, правильними чи неправильними, істинними чи хибними, позитивними чи негативними; і ти можеш ставити такі запитання: «Чи відповідають ці думки й погляди істині? Чи узгоджується цей вчинок із людськістю? Чи відповідає він законам розвитку речей? Чи існують такі люди? Чи відбувалися такі події? Чи є це позитивною річчю?». Якщо кожне речення, яке ти вимовляєш, закінчується знаком питання, то тобі бракує здатності розпізнавати речі. Якщо ти знаєш лише технічні, професійні або засновані на знаннях аспекти, але коли йдеться про речі на рівні мислення, тобі бракує здатності судити, правильні вони чи неправильні, істинні чи хибні, що це говорить про твій рівень? Це вказує на те, що ти маєш посередній рівень. Хоча ти маєш певну здатність оцінювати й цінувати речі, твоя здатність обмежується цінуванням думок автора з технічного, професійного погляду. Ти можеш лише осягнути або зрозуміти, чому автор зробив те, що зробив, але ти не можеш оцінити, чи є думки й погляди, які він обстоює, правильними чи ні, і чи є вони позитивними речами, або наскільки великий вплив ці думки й погляди мають на людей після їх представлення, або чи є це позитивним чи негативним впливом, або які наслідки вони приносять людям, – ти нічого із цього не знаєш. З огляду на цей ступінь, рівень таких людей є лише посереднім. Вони можуть лише усвідомлювати, але не можуть оцінювати, і тому не можуть досягти рівня наявності здатності оцінювати й цінувати речі. Хоч який обов’язок виконують деякі люди, вони мають дуже погану здатність розпізнавати речі. Вони думають, що робити речі будь-яким способом – це прийнятно. Їхні погляди та ставлення дуже туманні й абсолютно неясні. Хоч що кажуть інші, вони можуть це прийняти, не маючи точних поглядів або принципів практики. Як наслідок, вони не виконують жодного обов’язку добре. Незалежно від того, за яку роботу вони беруться, вони особливо туманні й неясні, коли йдеться про визначення та встановлення меж щодо позитивності чи негативності, а також правильності чи неправильності різних думок і поглядів, які виникають під час їхньої роботи. Коли люди запитують їх: «Виникла така думка чи погляд – чи це правильно?», вони кажуть: «Розум людей вільний. Його не слід обмежувати. Має бути різноманітність – будь-якій думці має бути дозволено бути представленою та висловленою». Таким є їхній погляд щодо наявності різних думок. Тобто, хоч які думки чи погляди виникають – правильні вони чи неправильні, істинні чи хибні, – вони вірять, що всім їм має бути дозволено існувати й що вони мають бути представлені вільно. Вони думають, що доки хтось мислить у певний спосіб, доки хтось має певну потребу, доки є аудиторія для певної думки або люди, які її підтримують, доти є цінність у її наявності. Ця їхня думка й погляд дуже туманні. Кажучи словами невіруючих, це часто перебуває в «сірій зоні» без меж. Ці люди не мають суворих стандартів або критеріїв для судження про те, правильні речі чи неправильні. Можна також сказати, що такі люди не мають позиції, не мають справжніх думок чи поглядів. Звісно, можна також сказати, що ці люди не обстоюють нічого позитивного щодо будь-чого. Тож чи можуть такі люди прийняти істину? Чи можуть вони зрозуміти істину? Це справді важко сказати. Мати поганий рівень – це проблематично. Коли люди з поганим рівнем стикаються з появою двох думок або поглядів одночасно, вони не мають власної думки; вони не знають, що правильно, а що неправильно. Яка сторона сильніша, за тією вони й слідують. Це називається відсутністю позиції. Такі люди є безтолковими. Ми не будемо обговорювати, яким є прагнення їхньої людськості або якими є їхні моральні якості, – якщо говорити лише з погляду їхньої здатності оцінювати й цінувати речі, то рівень таких людей є просто посереднім. Чому Я так кажу? Тому що, хоча їхній рівень дає їм змогу усвідомлювати певні речі на рівні мислення, їм бракує здатності оцінювати справжність речей і розпізнавати, істинні речі чи хибні, правильні чи неправильні. Тому їхній рівень класифікується як посередній. Оскільки, коли йдеться про оцінювання речей, їхні думки, погляди та позиції дуже туманні, і вони не приймають позитивних речей за основу чи критерій, вони можуть робити добрі речі, але також і погані. Вони можуть робити деякі відносно правильні речі, які приносять користь іншим і допомагають людськості, але водночас вони можуть робити речі, які шкодять іншим і мають на них несприятливий вплив. Тому рівень таких людей є просто посереднім. Наприклад, припустімо, є фільм, у якому думки, обстоювані режисером, є відносно позитивними й відносно гуманними, і є речами, які відносно відповідають потребам людськості, виправданим у сучасному суспільстві, як-от демократія, свобода, права людини та інші позитивні речі, і через фільм режисер виносить ці речі з глибини людських думок, щоб допомогти людям пізнати їх. Якщо людина посереднього рівня подивиться цей фільм, вона зможе визнати, що ці думки хороші й правильні. Вона зможе побачити, що ці думки відносно популярні й шановані в сучасному суспільстві; вона зможе сприйняти правильність думок, обстоюваних режисером. Але якщо в цьому фільмі режисер також обстоює деякі відносно нішеві думки – речі, про які більшість дорослих і людей зі здатністю до сприймання не подумала б, які є дуже екстремальними і, можна навіть сказати, речами, настання яких є рідкісним або майже неможливим згідно з нормальними законами розвитку речей, – то люди з посередньою здатністю оцінювати й цінувати речі не змогли б розпізнати їх під час перегляду фільму. Вони б подумали: «Ці конкретні думки, обстоювані режисером, не є неправильними. Навіть якщо це речі, які любить і приймає лише невелика кількість людей, ці думки однаково мають бути шанованими в сучасному суспільстві; вони мають бути оприлюднені, щоб кожен міг їх знати та приймати». Бачиш, незалежно від того, чи є речі, обстоювані режисером в одному й тому самому фільмі, позитивними, чи мають негативний вплив на людей, вони приймуть їх і навіть особливо цінуватимуть. Для них немає чіткого чи визначеного розрізнення між правильним і неправильним. Тому вони можуть прийняти позитивні речі в цьому фільмі, і вони також можуть прийняти негативні речі. Оскільки вони можуть прийняти ці речі, вони також будуть їх застосовувати. Вони вводитимуть ці речі у твори, що виражають їхні власні думки й погляди, або прищеплюватимуть їх іншим у повсякденному житті, впливаючи на інших. Звісно, позитивні речі матимуть хороший вплив на людей, тоді як негативні речі обов’язково матимуть негативний вплив на людей. Тому такі люди також коїтимуть деякі погані речі, роблячи добрі. Тобто, коли ти голодний, вони, наприклад, дадуть тобі миску каші, але вона не буде чистою і буде змішана з піском, і якщо їсти її довго, це зашкодить твоєму здоров’ю. Або вони дадуть тобі миску їжі, але вона буде змішана з такими речами, як мухи й комарі. Тобі вона може здатися смачною, але вона містить деякі бактерії, шкідливі для тіла. Хоча такі люди вгамують твій голод і наповнять твій шлунок, вони також принесуть певні негативні наслідки твоєму тілу. Так само, якщо тобі бракує розпізнання, то, коли ти дивишся якийсь твір, дуже ймовірно, що ти приймеш із нього деякі неправильні думки й погляди, будучи введеним ним в оману й отруєним. Тому володіння здатністю розпізнавати речі також дуже важливе. Такими є прояви людей із посереднім рівнем щодо їхньої здатності оцінювати й цінувати речі.

Наступний рівень – це люди з поганим рівнем. Люди з поганим рівнем не мають здатності оцінювати й цінувати речі. Тобто, коли вони бачать що-небудь, то не знають, які думки й погляди правильно мати, і не знають, який кут зору чи позицію правильно зайняти. Вони навіть не знають, які неправильні думки й погляди мають люди в цьому питанні, або якими думками керувалися люди, стикаючись із такими питаннями, – це стосується логіки мислення, і людям із поганим рівнем цього просто бракує, тому не може бути й мови про їхню здатність цінувати речі. Лише після того, як людина здатна цінувати речі, можна сказати, як вона цінує речі або чи має вона здатність оцінювати речі. Якщо вона навіть не може цінувати речі, немає сенсу навіть обговорювати, чи має вона здатність оцінювати речі. Наприклад, прочитавши статтю, дехто каже: «У цій статті використано барвисту мову, вона викладена дуже гладко й досить гумористично. Стаття чудово написана!». Хтось запитує: «Які думки й погляди мав на меті автор висловити в цій статті? Яке його ставлення до людей, справ і речей такого типу?». «О, є ставлення? Це також стосується думок і поглядів? Я цього не помітив. У будь-якому разі, я думаю, що його стаття добре написана, і мені сподобалося її читати». Співрозмовник запитує: «Тоді які думки й погляди, висловлені ним, тобі сподобалися? Чи знаєш ти, який абзац або історія виражає які думки й погляди автора, і яка головна ідея статті?». Той каже: «Я ще не зрозумів цього». Такі люди читають її ще два-три рази й досі лише відчувають, що стаття добре написана й красномовна. А щодо того, які думки й погляди вона виражає, вони не можуть цього сприйняти. Це розвінчує те, яким є їхній рівень, чи не так? Якщо вони читають цю статтю й не можуть сприйняти, які думки й погляди вона пояснює, можна лише сказати, що їм бракує здатності оцінювати й цінувати речі й що вони є людьми з поганим рівнем. Якщо стаття містить чітку мову, яка вже пояснює правильні думки й погляди, а вони досі не можуть цього сприйняти, це доводить, що їхній рівень надзвичайно поганий. Вони можуть лише сказати: «Стаття добре написана, мова плавна, і стиль написання хороший», але вони не знають і не розуміють, чи є факти, обговорювані в статті, об’єктивними, що вона змушує читачів відчувати або чого читачі можуть навчитися й що можуть черпати з неї, – їм однаково довелося б запитати автора. Це повністю доводить, що такі люди мають поганий рівень. Як виявляється їхній поганий рівень? Їхній поганий рівень виявляється в тому, що вони не розуміють, що таке думки й погляди, і не розуміють, як цінувати речі, і, звісно, ще більше в тому, що вони абсолютно не здатні оцінювати речі. У сукупності це називається відсутністю здатності оцінювати й цінувати речі. Люди, яким бракує здатності оцінювати й цінувати речі, гірші за людей із середнім рівнем тим, що їм не лише бракує здатності оцінювати речі, а й навіть бракує здатності цінувати речі. Тому, коли йдеться про речі на рівні думок і поглядів, логіки мислення або того, чи узгоджується щось із людськістю чи об’єктивними законами речей, вони не можуть розгледіти їх наскрізь і не знають, як їх цінувати. Вони навіть не можуть сприйняти, чи пояснює ця стаття якісь думки чи погляди, не кажучи вже про те, щоб розпізнати, правильні чи неправильні ці думки й погляди. Лише завдяки тому, що вони ходили до школи, вони можуть читати речі, пов’язані зі словами, знаннями, технічними навичками та професіями, але вони залишаються на рівні здатності читати, дивитися й слухати речі, не маючи здатності цінувати їх. Такі люди – це ті, в кого поганий рівень. Люди з поганим рівнем можуть говорити про речі, пов’язані з рівнем технічних навичок і професій або знань, наприклад, чиєю відомою роботою є щось, чия відома цитата наводиться, на який стиль вираження було зроблено посилання або яка технічна навичка чи професія була використана для досягнення цього, – вони можуть сприймати ці речі. Однак, вони не розуміють концепцій, що обстоюються та виражаються на основі ступеня цих професій і технічних навичок або знань, а також того, якими є концепції, основи чи засади, що стоять за задумом і презентацією цих речей. Ось що означає мати поганий рівень. Такі люди мають одну характерну рису: вони не знають, як обмірковувати питання або думати про них. Вони не знають, як розпізнавати, судити або пізнавати першопричину й сутність явищ, викликаних чимось, або майбутній напрям розвитку цих явищ і вплив, який вони матимуть на людей, справи та речі. Такі люди не мають нормального мислення. Речі, які вони можуть зрозуміти, і життєвий досвід, який вони можуть осягнути, украй обмежені. Хоч із якими складними справами вони стикаються, вони не можуть зрозуміти їх або розгледіти їх наскрізь. Тобто вони можуть лише поверхово думати про слова, які чують, і текст, який бачать, щодо чогось, а також зовнішні форми й методи, пов’язані з цим, досягаючи лише цього рівня. Що ж до глибших аспектів, як-от стосунки, логіка та взаємні впливи між різними речами, вони і не думають про них, і не здатні думати про них. Деякі люди навіть думають про щось до такої міри, що втрачають апетит, втрачають сон або стають пригніченими, і однаково не можуть розгледіти це наскрізь. Ось що означає мати поганий рівень. Мірило того, чи має людина здатність оцінювати й цінувати речі, залежить від того, чи може вона, стикаючись зі справою, виносити судження, щоб виявити кілька можливостей щодо складних стосунків, зв’язків або взаємних впливів між різними речами, а також подальших результатів, яких вони можуть досягти. Якщо людина може лише сказати, що хтось сказав або зробив, просто переказуючи те, що вона почула або побачила, без жодного розпізнання й без здатності сприйняти будь-які проблеми, це вказує на те, що вона не має нормального мислення. Людям, яким бракує здатності думати, бракує здатності цінувати речі, і, звісно, їм також бракує здатності оцінювати й цінувати речі, і вони не знають, як думати. То чому ж нам потрібно обговорювати цю здатність? Якщо людям бракує різних здатностей цінувати матеріальний світ, рівень цих людей поганий. Вони не знають, як думати, і їхньому мисленню бракує логіки, тому таким людям бракує здатності сприймати істину. Це обумовлено тим, що істина, з одного боку, стосується різних аспектів проблем у реальному житті людей; водночас вона також стосується різних принципів, які люди мають практикувати, щоб відкинути свої розбещені характери. Звісно, вона ще більше стосується різних типів однобічних або складних, багатогранних проблем, з якими люди стикаються в реальному житті, та стосунків між ними. Чи йдеться про одну істину, чи про численні взаємопов’язані істини, жодна істина не є приписом; радше це принципи або критерії для вимірювання певної категорії речей. Якщо говорити про принципи й критерії, вони не є приписами чи формулами на кшталт «один плюс один дорівнює двом». Оскільки вони не є формулами, стикаючись зі справами в реальному житті, люди мусять бути здатними обмірковувати й шукати, яких проблем людськості це стосується, чи містять прояви людськості в цьому аспекті елементи розбещеного характеру, і які є стани та вияви для того самого типу розбещеного характеру, а також які аспекти істини люди мають практикувати і яких дотримуватися, щоб змінити його, – усе це має бути зрозумілим для людей. Якщо ти знаєш лише слова істини, але не знаєш, якими є принципи, про які йдеться в цьому аспекті істини, то ти не знатимеш, як співвіднести це з речами реального життя, і ти не знатимеш, як практикувати істину. Якщо ти не маєш здатності сприймати істину, ти не зможеш співвіднести її з проблемами, які присутні в тобі самому, або з проблемами, з якими ти стикаєшся в реальному житті. Ти не знатимеш, скількох аспектів істини це стосується, яким є шлях практики та входження, або які проблеми тобі слід розв’язати. Звісно, не може бути й мови про те, що ти зможеш розглядати людей і речі або жити як людина й діяти на основі Божих слів, або що ти зможеш дотримуватися істин-принципів чи практикувати згідно з істинами-принципами. Якщо тобі бракує здатності цінувати певних людей, справи та речі, пов’язані з людським життям, ти не маєш думок або поглядів щодо них і докорінно не можеш осягнути речі, пов’язані зі ступенем мислення, не маючи здатності цінувати їх і тим паче не маючи здатності оцінювати їх, можна сказати, що ти не маєш здатності сприймати істину. Якщо ти не маєш здатності сприймати істину й не здатний зрозуміти істину, що ти використаєш, щоб змінити недоліки у своїй людськості та відкинути свої розбещені характери? Якщо ти не маєш здатності сприймати істину, ти не знатимеш, яких істин-принципів стосується справа перед тобою. Звісно, ти також не знатимеш, яких істин-принципів тобі слід дотримуватися. У такому разі ти діятимеш наосліп – або дотримуючись приписів, або діючи на основі уявлень і фантазій, або ж нерозважливо скоюючи проступки. Нерозуміння істини призводить до цих наслідків, цих проявів.

Коли йдеться про тему здатності оцінювати й цінувати речі, навіть якщо це не стосується питання прагнення до істини, щоб відкинути розбещені характери, з позиції самого людського життя, якщо ти не володієш здатністю цінувати речі, не маєш жодних поглядів на те, що бачиш, ані жодних думок на рівні мислення – дивлячись на все так, ніби твої очі вкриті шаром марлі, не маючи спроможності побачити, що в цьому є проблема, – і знаєш лише процес розгортання всієї події або залучених до неї людей, справ та речей, але не знаєш, у чому полягає сутність проблеми або якими є пов’язані з нею думки й погляди людей, то це вказує на те, що ти людина з поганим рівнем. Це обумовлено тим, що ти не маєш абсолютно жодних думок щодо всіх проблем у своєму житті. Ти не знаєш, як розглядати, обдумувати чи визначати проблеми на рівні мислення. Ти не знаєш, як розглядати, ґрунтуючись на власному віці, зрілості твоєї людськості чи твоєму минулому досвіді, якою саме проблемою щось насправді є, чого тобі слід навчитися й що почерпнути з неї, який вплив вона має на тебе, який урок вона тобі приносить, з якої позиції тобі слід розглядати цю проблему й розбиратися з нею, або як тобі слід діяти й чого уникати, якщо ти знову зіткнешся з подібною справою. Тобі бракує всіх цих роздумів. Хоч що з тобою трапляється, ти мислиш так само примітивно, як тварина, і не маєш жодних поглядів. Незалежно від того, скільки тобі років і скільки всього довелося пережити, ти все однаково не знаєш, як обдумувати проблеми. Ти не знаєш, як використовувати свій минулий досвід, свої знання й те, чого вдалося навчитися, щоб розмірковувати над проблемами в різних аспектах. Такі люди – це ті, хто має поганий рівень. Люди з поганим рівнем не можуть вивести жодних закономірностей навіть у дрібних справах повсякденного життя, що вже й казати про входження в істину. Навіть якщо вони доживають до сорока чи п’ятдесяти, або до сімдесяти чи вісімдесяти років, вони однаково залишаються безтолковими людьми, які не можуть поділитися жодним досвідом. Такі особи – це тугодуми без жодних думок. Оскільки їхній рівень поганий і їм бракує здатності оцінювати й цінувати речі, хоч до якого віку доживають такі люди, вони ніколи ні на що не дивляться на рівні мислення. Вони не знають, як розглядати речі, і не можуть побачити нічого наскрізь. Тому, оцінюючи чийсь рівень, зокрема те, чи є в них здатність оцінювати й цінувати речі, не дивіться на їхній вік чи минулий досвід. Натомість на що вам слід дивитися? (Ми маємо дивитися на те, чи є в них думки.) Тобто вам слід дивитися на те, чи є в них якесь особисте розуміння на рівні мислення після того, як вони впродовж сорока чи п’ятдесяти років стикалися з різними людьми, справами та речами, а також на те, чи стосується їхній минулий досвід цінності людського життя, шляху, яким ідуть люди, або речей, пов’язаних із глибинами людського мислення та їхнім духовним світом. Якщо їхній досвід стосується лише певних справ і не зачіпає речей на рівні мислення, то вони не володіють здатністю оцінювати й цінувати речі. Наприклад, деякі люди часто кажуть: «У нашому поколінні ми зводили кінці з кінцями. Було нелегко з’їсти щось смачне; ми могли поїсти трохи м’яса лише на Новий рік чи інші свята. Люди з нашого покоління були такими простими й простодушними, і ми одягалися так скромно». Вони продовжують говорити про подібні речі. На що інші кажуть: «Чому ваше покоління таке гідне згадки? Чи є речі, які ми, молоді люди, можемо черпати із цього й про які ми можемо спілкуватися на рівні мислення?». Вони відповідають: «У наш час, коли ми йшли на поле бою воювати, ми днями не спали, бо мусили безперервно маршувати. Іноді ми не їли жодного разу за весь день. Коли ми діставалися до табору, новобранці відразу лягали спати, але ми, ветерани, спочатку їли, а потім спали. Інакше нам довелося б знову вирушати в дорогу після прийому їжі, і в підсумку ми залишилися б голодними в дорозі». Інші кажуть: «Це просто випадок; це не вважається чимось на рівні мислення. Поділіться чимось, чого варто навчитися нам, молодим людям, або якимись уроками, які можуть допомогти нам уникнути обхідних шляхів і запобігти тому, щоб ми робили помилки або припускалися примітивних помилок через дурість». Вони кажуть: «У той час ми не були схожі на нинішню молодь, яка лінива, ненажерлива, любить комфорт і ненавидить працю. Тоді ми просто хотіли терпіти більше труднощів, виконувати більше роботи й добре проявляти себе, щоб привернути увагу наших лідерів і отримати підвищення». Чи є в цих словах щось на рівні мислення? (Ні.) Коли ти це почув, чи виникає в тебе відчуття, що це слова духовного наставника, такі надихаючі розмови, які ведуть невіруючі? Чи розширює це твоє мислення, чи підвищує твій рівень мислення, чи покращує твою здатність пізнавати речі або чи допомагає тобі відкрити якісь нові речі чи правильні думки й погляди, про які ти ніколи раніше не думав? (Ні.) Тоді чи мають такі люди здатність оцінювати й цінувати речі? Хоч як ти розпитуєш їх про справи, що стосуються рівня мислення, ти нічого від них не доб’єшся. Насправді річ не в тому, що вони не бажають говорити; річ у тім, що в них просто нічого немає всередині. Ось що означає мати поганий рівень. Навіть коли вони досягають п’ятдесяти чи шістдесяти років, у них немає жодних думок чи поглядів; вони просто живуть абияк. Вони не знають, що жити – це не лише прагнути перспектив, хорошої сім’ї, хорошої роботи чи хорошого життя, але що існують також питання на рівні мислення, які потребують роздумів, обдумування та постійного осмислення в глибинах серця. Вони не знають, що на шляху людського життя люди стикатимуться з багатьма невідомими речами, і не знають, як їм слід зустрічати їх. Коли з ними нічого не трапляється, вони не думають і не розмірковують заздалегідь, щоб уникнути обхідних шляхів або не піти хибним шляхом. Вони також не знають, чому вони діяли в певний спосіб у деяких речах, які вони пережили, чи було так діяти правильно чи неправильно, або як їм слід іти шляхом уперед, щоб жити щасливо, жити зі спокоєм у душі та жити цінним життям, не живучи даремно. Оскільки такі люди мають поганий рівень, вони не думають про ці питання. Коли ці люди досягають шістдесяти років, вони просто сидять і згадують, кажучи: «Коли я був молодим, я був вродливим і талановитим; так багато людей упадало за мною! Ох, у моїй молодості…». Вони лише згадують історії зі своїх славних днів, ті речі, про які не варто й згадувати. Хоч до якого віку доживають люди з поганим рівнем, вони не думають про питання, пов’язані з людським життям, шляхом, яким ідуть люди, або тим, як люди мають жити. Вони не думають про те, які погляди слід мати людям, коли вони розбираються з різними справами. Як наслідок, хоч як вони живуть, їхній рівень мислення не покращиться, їхнім думкам бракуватиме змісту, їхній духовний світ залишатиметься збіднілим, і вони не матимуть жодного справжнього життєвого досвіду. Ось що означає мати поганий рівень. Коли ти спілкуєшся з такими людьми, у двадцять років вони досить дитячі й прості, вони повні енергії та мають велику нестриманість. До тридцяти років вони й досі такі ж зіпсовані. У п’ятдесят років те, як вони говорять, і досі на тому ж рівні – вони знають лише, як сказати кілька простих фраз. На їхніх обличчях з’являється більше зморшок і пігментних плям, і в них стає більше сивого волосся. Вони явно мають певний вік, але не мають жодних думок чи поглядів. Під час розмови з іншими їм ніколи немає чого сказати. Усі ці роки їхнього життя були змарновані, і вони не досягли жодного прогресу. Люди з поганим рівнем такі в житті, і якщо вони вірять у Бога, їхні прояви від початку до кінця залишаються такими ж. Коли вони вперше починають вірити в Бога у свої двадцять років, вони такі. До тридцяти чи п’ятдесяти років вони й досі такі, не досягнувши абсолютно жодного прогресу. Речі, які вони говорять, усе ті ж, що й раніше. Просто вони пережили деякі речі під час віри в Бога, почали розуміти деякі слова та доктрини й можуть більш сповна говорити духовною термінологією. Однак, вони не мають жодного справжнього досвідного розуміння. Їхнім думкам досі бракує глибини, їхні погляди на речі не змінилися, їхнє знання про Бога та істину не поглибилося, а їхнє знання про себе не зросло. Вони не зазнали жодних змін, чи не так? (Так.) Накопичення деяких слів і доктрин або духовної термінології завдяки пам’яті чи загартуванню часом – це не зміна, не прогрес, і це, безумовно, не здобуток. Це і є прояв людей із поганим рівнем. Хоч через скільки великих злетів і падінь вони проходять або хоч скільки невдач, провалів чи розчарувань вони переживають, вони не засвоюють жодних уроків, не здобувають жодного досвіду й не можуть отримати нічого корисного. Коли щось закінчується, для них це просто закінчується – вони лише проходять через процес і зрештою нічого не досягають. Таких людей можна назвати дуже жалюгідними. Ми кажемо, що такі люди мають дуже поганий рівень, саме тому, що їм бракує здатності оцінювати й цінувати речі. Тим паче не можна сказати, що вони мають якусь здатність сприймати істину, і не можна сказати, що в них відбуваються якісь зміни.

Що стосується людей із поганим рівнем, то в плані здатності оцінювати й цінувати речі вони не відповідають вимогам. Щодо тих, хто не має жодного рівня, то їм здатності оцінювати й цінувати речі бракує ще більше – вони не можуть цінувати речі, і тим паче не можуть їх оцінювати. Коли ти ділитимешся своїми думками й поглядами про щось, люди з поганим рівнем будуть приголомшені, слухаючи це, і не виявлятимуть жодної реакції. У своїх серцях вони думають: «У цьому є думки й погляди? Як можна було цього не сприйняти?». Навіть якщо вони можуть трохи зрозуміти те, що ти кажеш, вони можуть слухати це лише як слова й доктрини або як формулу. Щодо людей без рівня, то коли вони чують, як інші бесідують про думки й погляди в чомусь або про сутність проблеми та позицію, яку люди мають зайняти щодо неї, вони не можуть цього зрозуміти. Вони лише відчувають, що це дещо глибоке, але це поза їхнім осягненням. Що більше ти бесідуєш про думки й розуміння, то більше вони плутаються. Вони відчувають: «Як ця звичайна справа стала такою складною? Чому я не можу нічого розібрати щодо думок, поглядів чи позицій? Яка позиція? Ми просто маємо належно вірити в Бога й належно виконувати свої обов’язки, і Бог це схвалить. Чому так виходить: що довше людина вірить у Бога, то складнішими стають речі? Слухаючи тебе, здається, що ніхто не зможе ввійти в царство!». Чи можеш ти спілкуватися з такими людьми? (Ні.) Ти не тільки не можеш із ними спілкуватися, але вони також можуть казати деякі нерозумні речі: «Чи справді ті думки й погляди, про які ти згадав, такі хороші й такі правильні? Я так не думаю! Люди ніколи не можуть обійтися без грошей. Люди завжди мають добре їсти й насолоджуватися хорошими речами. Як хтось може виконувати свій обов’язок, не маючи грошей для витрат або хорошої їжі для харчування?». Що це за логіка? Вони кажуть: «Ти завжди говориш про людське життя, про цінності, думки й погляди людей і про шлях, яким ідуть люди. Чому ти не говориш про їжу та одяг? Чому ти не говориш про те, як дбати про своє тіло, щоб ти міг добре виконувати свій обов’язок?». Те, про що вони думають, – це ось ці речі; чи можуть вони ще сприймати істину? Ти просто не можеш спілкуватися з такими людьми. Коли ти намагаєшся поговорити з ними, вони говорять лише про заробляння грошей. Вони ставляться до заробляння грошей, проживання свого життя, прагнення до світу та проведення свого життя в їжі, питті й насолодах як до головних справ людського життя та шляху, яким люди мають іти в житті. Щодо того, чого люди мають прагнути або що здобути, вірячи в Бога, то цього немає в їхніх думках чи свідомості. Вони вірять, що незалежно від того, скільки років люди вірять у Бога, їм однаково потрібно їсти й жити, і що для того, щоб жити добре, неможливо обійтися без грошей – мати гроші означає мати хороше життя, а без грошей життя не може тривати. Така їхня логіка; такі люди схильні до перекручень. Люди, які схильні до перекручень, не мають правильних думок чи поглядів; вони як люди без душі. Яка різниця між життям таких людей і життям свиней чи собак? (Немає жодної різниці.) Якщо ти спробуєш виховати собаку чи кота, щоб зробити їх слухняними й змусити поводитися як вихована дитина, чи зможуть вони це зрозуміти? (Не зможуть.) Що щонайбільше може зрозуміти собака? Якщо ти скажеш йому «сидіти», а потім даси шматок м’яса, він запам’ятає. Після цього, щойно ти скажеш «сидіти», хоч би як далеко він був, він одразу сяде й чекатиме, поки ти нагодуєш його м’ясом. Собака може запам’ятати цю механічну дію; якщо дати йому зрозуміти, що сидіння веде до винагороди, він буде слухатися. Його думки такі прості. Тож наскільки велика різниця між думками людей без рівня та думками тварин? (Немає суттєвої різниці.) Щодня, поївши, тварини йдуть гуляти. Коли знову настає час їсти й ти кличеш їх назад, вони одразу прибігають. Чи ти прив’яжеш їх, чи змусиш сидіти, вони підкоряться. Чому так? Тому що є їжа, яку можна з’їсти. Вони більш ніж раді підкорятися твоїм командам заради тієї крихти їжі. Думки тварин такі прості. Для них достатньо триматися припису чи формули, яка приносить їм користь; вони мало про що інше думають. Оскільки інстинкти, які Бог дає тваринам, обмежуються цими речами, яких достатньо для підтримання їхнього виживання, і Бог не дав їм жодного доручення, тваринам не потрібно думати про життя, майбутнє, своє місце призначення або свої обов’язки та зобов’язання. Їм також не потрібно думати про те, яким шляхом іти або як прагнути до змістовного життя тощо. Але люди інші. Бог наділив людей різними інстинктами, а також дарував істину, щоб вона була їхнім життям. Тому Бог має необхідні стандарти для людей. Отже, людям слід обдумувати ці питання; лише це сприяє тому, щоб вони здобули істину як своє життя. Це відповідальність і зобов’язання, які слід мати людям, і це, звісно, також їхнє право. Але якщо ти не можеш скористатися цим правом або тобі бракує цієї здатності обдумувати питання, це доводить, що твій рівень дуже поганий. Серед живих істот, що є людьми, ти належиш до категорії тих, хто має поганий рівень. Ти не можеш думати самостійно, і навіть коли інші пояснюють тобі речі, ти не можеш зрозуміти. У більш серйозних випадках ти опираєшся, глузуєш, висміюєш або навіть критикуєш інших. Якщо твій рівень поганий до такої міри, це означає, що ти взагалі не маєш рівня. Наприклад, людина без рівня читає статтю з досвідним свідченням, і ти запитуєш її: «Ця стаття хороша?». Вона каже: «Вона досить хороша. Кожен абзац виділений правильно, і пунктуація здебільшого правильна. Перший абзац пояснює час і місце, другий абзац пояснює передісторію персонажів, третій абзац починає розповідати хід історії, а потім вона переходить до кульмінації та висновку». Якщо ти потім запитаєш її, якими є думки й погляди автора, вона скаже: «Тут є думки й погляди? Уривок Божих слів, який процитував автор, – це і є думки й погляди». Ти запитуєш: «Чи доречні слова Божі, які процитував автор? Чи правильні думки й погляди, які він хоче висловити?». Вона каже, що не знає. Тоді ти ставиш такі запитання: «Чи є розуміння, яким поділився автор, справжнім і практичним? Те, що він розуміє, – це доктрина, чи щось близьке до реальності? Чи повчає це інших і чи має для них цінність? Чи приносить це допомогу або користь читачам?». Вона нічого з цього не знає і не може цього сприйняти. Ось що означає мати дуже поганий рівень. Якщо ти бесідуєш із нею про помилки в думках і поглядах у статті, про те, які частини практичні, а які ні, вона однаково не знає і не може пов’язати це зі статтею. Чи свідчить це про брак рівня? (Так.) Навіть коли інші бесідують про наявні проблеми, вона однаково не знає. Хіба це не свідчить про брак рівня? Це схоже на деяких церковних лідерів: коли в церкві з’являються злі люди або маловіри, вони не знають, як з ними розбиратися. Після того, як ти бесідуєш із ними про істини-принципи, вони не розуміють і просять тебе навести приклад. Після того, як ти наводиш приклад, вони однаково не знають, як з ними розбиратися. Вони кажуть: «Будь ласка, навчи мене. Як саме мені слід розбиратися з тією людиною? Чи варто мені помістити її у звичайну церкву, помістити в групу Б чи вичистити її? Як мені слід бесідувати з тією людиною? Будь ласка, поясни мені це слово за словом. Я це запишу, а потім дослівно дотримуватимуся цього, щоб розібратися із ситуацією – так я зможу це зробити». Оскільки вони такі, який сенс бесідувати з ними про принципи? Навіть коли ти наводиш приклади, вони не розуміють і не можуть розібратися зі справою. Такі люди просто не мають здатності до сприймання. Зрештою вони однаково запитують: «Скажи мені, що я маю робити із цією нинішньою проблемою, і я це зроблю». Ти кажеш їм, куди піти, щоб розібратися зі справою, що й кому сказати, щоб це було зроблено, і до якої міри треба розібратися зі справою, щоб вона вважалася повністю розв’язаною. Після того, як ти закінчиш пояснювати, здається, що вони розуміють, але вони однаково не можуть із цим розібратися, і тобі доводиться шукати когось, хто б співпрацював із ними для завершення справи. Такі люди надзвичайно тугодумні й не мають рівня. Наприклад, припустімо, що ти кажеш людям, які вчаться танцювати, що кроки певного танцю дуже хороші, і просиш їх вивчити їх за відео. Через кілька днів, коли ти запитуєш про їхні успіхи, деякі тугодумні люди скажуть, що не змогли визначити, які кроки були хорошими. Хоча в них є навчальні матеріали, вони однаково не можуть цього вивчити. Вони не знають, які рухи хороші або корисні, і не знають, як обирати. Що вони зрештою роблять? У них є одна тактика; вони кажуть: «Просто вибери для мене кілька танцювальних кроків, щоб я їх вивчив, і я буду їх повторювати – от і все». У них справді є цей хист; хоча вони не розуміють принципів, у них є трохи кмітливості. Хіба вони не схожі на роботів? Вони можуть мати знання й освіту, але їм бракує здатності оцінювати й цінувати речі – ось що означає не мати рівня. Вони не знають, чому їм слід вивчати те, що ти кажеш їм вивчати. Щодо речей, які ти кажеш їм не вивчати, вони не знають, що з ними не так або чому їм не слід їх вивчати. Навіть після того, як їм про це скажуть, вони однаково не можуть цього побачити. Скажи Мені, чи мають такі люди рівень? (Ні.) Брак здатності самостійно пізнавати речі та брак здатності незалежно розпізнавати й відрізняти правильне від неправильного – ось що означає не мати рівня. Як велика рогата худоба чи коні, вони завжди потребують когось, хто б вів їх за собою, – хіба вони тоді не просто інструменти? Якби в тебе був рівень, чи потребував би ти досі когось, хто б вів тебе за собою? Для чого тоді тобі мозок? Твій мозок марний. Точніше кажучи, у тебе немає рівня. Ти мусиш слухати інших і дозволяти їм вести тебе за собою – ти просто інструмент. Хоч як довго такі люди вивчають певну професію або хоч скільки принципів, пов’язаних із нею, вони чують, вони однаково не можуть їх зрозуміти чи осягнути. Зрештою вони не знають, як застосовувати чи втілювати ці принципи. Це люди з найгіршим рівнем – ті, хто не має рівня. Дехто каже: «Не думай, що тільки тому, що їм бракує здатності оцінювати й цінувати речі й вони завжди слідують за тобою у виконанні свого обов’язку, це означає, що в них поганий рівень. Насправді їм бракує рівня лише тоді, коли йдеться про сприймання істини. Коли йдеться про справи, що стосуються їхніх власних інтересів, вони завжди вигадують усілякі способи, щоб захистити себе від будь-яких втрат. У цих речах вони кмітливі – вони точно не тугодуми. У церкві вони здаються тугодумами, але якби вони повернулися у світ, вони б не були тугодумами. У речах, якими вони насолоджуються, у них є думки та створені роботи; можливо, вони могли б мати певний успіх». Є також люди, які коять нерозважливі проступки в церкві, і всі кажуть, що в них поганий рівень, але самі вони в цьому не переконані: «Ти кажеш, що в мене поганий рівень, але якби я був у невіруючому світі, я все ж міг би заробляти гроші й заробляти на життя. Я все ж міг би процвітати – не факт, що я справлявся б гірше за інших!». Чи невіруючий світ вимірює все істинами-принципами? Чи спирається він на Божі слова як на основу? Якщо ні, то навіть якщо їхні створені роботи можуть витримати перевірку в невіруючому світі, це не доводить, що вони мають рівень. Наприклад, деякі люди малюють, і, на перший погляд, кольори, композиція, освітлення, пропорції постатей та інші аспекти їхніх картин здаються досить хорошими. Однак, коли вони малюють певних стародавніх святих у Божому домі, виникають проблеми. Я кажу: «Роботи цього художника раніше досить добре продавалися серед невіруючих, і люди їх цінували. Але чому його зображення Авраама, Йова та Ноя здаються Мені такими незграбними? Як так вийшло, що ці троє людей із різних періодів виглядають так, ніби всі вони належать до однієї родини? То були стародавні ізраїльтяни, і кісткова структура їхніх рис обличчя має відображати характеристики тієї етнічної групи. Навіть якщо він не знає характеру кожної постаті, принаймні він має розуміти, якою є будова скелета та риси цього етносу. Хоч до якого періоду належить людина, яку він малює, її етнічні характеристики мають бути підкреслені й зроблені очевидними через її волосся, риси обличчя, колір очей і форму обличчя». Проте як так виходить: попри те, що постаті, які він намалював із цих різних періодів, різного віку, усі мають кісткову структуру, яка не схожа на структуру їхньої етнічної групи? Усі вони мають прямокутні обличчя; у молодших просто менше зморшок і темніше волосся, тоді як у старших більше зморшок, темніша шкіра й більше сивого волосся. Риси цих постатей, по суті, всі однакові: широкі, прямокутні обличчя, високий зріст і особливо міцна статура. Я кажу: «Чому всі ці постаті виглядають однаково? Вони занадто схожі й не мають відмінних рис». Сам художник не помічає проблеми. Можливо, він намалював занадто багато робіт такого роду, його техніка стала занадто відшліфованою, а його стиль став фіксованим. Щоразу, коли він малює людей, чоловіки майже завжди мають однакову форму обличчя, і він не може вловити унікальні риси обличчя різних персонажів. Хіба його здатність оцінювати й цінувати речі не є дещо поганою? (Так.) Закінчивши картину, він не знає, чи збігаються риси обличчя, які він зобразив, зі скелетними характеристиками цієї етнічної групи; він не впевнений щодо цих характеристик. Ви б сказали, що його рівень у цій сфері посередній чи поганий? (Поганий.) Чи може він виправити це після того, як інші подадуть йому пропозиції? Одного разу Я подав йому пропозиції, але коли пізніше побачив його роботу, вона залишилася такою ж. На цьому етапі більше нічого сказати – подальші пояснення однаково будуть поза його розумінням.

Коли йдеться про питання, пов’язані зі здатністю людей оцінювати й цінувати речі, це прояви людей на різних ступенях рівня. Люди з хорошим рівнем можуть не лише цінувати речі, а й оцінювати їх. Коли ті, хто має ще кращий рівень, стикаються з правильними думками й поглядами, вони будуть обстоювати їх і ділитися ними або надавати їх іншим, а коли вони стикаються з неправильними думками й поглядами, вони можуть розпізнати й виправити їх. Люди з середнім рівнем мають певну здатність цінувати речі, але їм бракує здатності оцінювати речі – вони не можуть розпізнавати речі з категорії мислення. Люди з поганим рівнем не розуміють речей з категорії мислення, тому не можна сказати, що вони мають якусь здатність розпізнавати речі. Люди без рівня взагалі не можуть зрозуміти ці питання. Навіть якщо хтось їх їм пояснює, вони однаково не можуть зрозуміти, чим насправді є думки й погляди, які обговорюються. Для них це як слухати історію про іншу планету – це цілковито поза їхнім розумінням. Це різні характеристики, які демонструють люди різного рівня в плані здатності оцінювати й цінувати речі.

Пункт 11. Здатність до інновацій

Одинадцятий стандарт для оцінювання рівня людини – це здатність до інновацій. Здатність до інновацій – це творча здатність, яку ти маєш на основі розуміння, здобутого після того, як ти пізнаєш основи, принципи й закони чогось. Ця творча здатність стосується вдосконалення цієї речі на її початковій основі, її розвиток, розширення сфери її впливу або перетворення її на нове покоління певної речі – це називається здатністю до інновацій. Зокрема, це означає, що за умови точного осягнення об’єктивних законів певної речі, ти можеш застосувати їх у реальному житті, збільшити й розширити сферу їхнього застосування й дозволити цим основам та принципам, які відповідають законам розвитку речей, слугувати більшій кількості людей, щоб більше людей отримали від цього користь і допомогу. З одного боку, ти підтримуєш ці основи й принципи, постійно розширюючи сферу їхнього впливу та їхню аудиторію. Крім того, ти перетворюєш їх із буквального викладу на відчутну річ, з якої люди можуть отримати реальну користь у більш практичний спосіб і зробивши крок уперед. Ось що означає мати здатність до інновацій. Якщо людина на основі свого сімейного оточення, середовища, у якому виросла, та здобутих знань, може точно осягнути основи, принципи й закони розвитку чогось, знає, як застосовувати ці основи й принципи, і як перетворювати їх із теорії на відчутні речі – не зупиняючись на рівні слів і доктрин, а застосовуючи їх у реальному житті, роблячи їх частиною життя людей і перетворюючи їх на результати, що слугують людям, даючи людям змогу здобувати від них користь і допомогу та роблячи життя людей легшим і зручнішим, – якщо вона може досягти цього ступеня, то це людина зі здатністю до інновацій і людина з хорошим рівнем. Тобто якщо ти можеш на основі розуміння основ законів розвитку речей та істин-принципів реалізувати просування, підтримку, розширення або оновлення речі – якщо ти маєш таку здатність або можеш здійснити будь-що із цього, і можеш дозволити впровадження, матеріалізацію й поширення основ та законів позитивної речі або принципів істини серед людей, – то це доводить, що твій рівень хороший. Навіть якщо ти не можеш вивести це на глибший рівень, принаймні якщо ти можеш це підтримувати, розширювати та матеріалізувати й можеш збільшити його позитивний вплив, то це доводить, що ти людина зі здатністю до інновацій. Якщо ти не маєш цієї здатності, а маєш лише здатність сприймати закони позитивних речей, і при цьому ця здатність до сприймання залишається лише на рівні буквального й теоретичного сприймання, і ти не можеш впровадити або матеріалізувати їх серед людей, а також не можеш змусити їх слугувати людям і приносити їм користь, тоді ти не маєш здатності до інновацій. Ти мусиш уміти практично оперувати основами, принципами, законами та правилами й застосовувати їх – лише тоді можна сказати, що ти маєш здатність до інновацій. Лише ті, хто володіє цією здатністю, є людьми з хорошим рівнем. Наприклад, деякі лідери і працівники або куратори можуть впроваджувати принципи й приписи Божого дому відразу після того, як вони їх зрозуміють. Вони впроваджують істини-принципи кожного пункту роботи з обраними Богом людьми, допомагаючи більшій кількості людей зрозуміти істину й роблячи так, щоб робота церкви просувалася впорядковано, тобто щоб вона позитивно циркулювала в межах принципів, постійно розвиваючись і просуваючись уперед без відхилень. Який результат люди бачать від цього? Усі роблять те, що мають, у межах цієї роботи, усі розуміють принципи й діють згідно з принципами, у роботі немає відхилень, і ця робота постійно приносить нові результати або нові плоди роботи. Навіть якщо в процесі виникають особливі обставини, куратори знатимуть, як гнучко розбиратися з ними згідно з основами, умовами та принципами роботи. Під їхнім керівництвом ця робота постійно просувається впорядковано й, по суті, не зупиняється. Тобто, хоч яка ситуація може виникнути, хоч хто може прийти, щоб заважати або поширювати якісь облуди, це не вплине на впорядкований хід роботи; робота постійно рухається вперед. Чи можна сказати, що основи цієї роботи та істини-принципи в цьому аспекті постійно підтримуються? (Так.) Завдяки впровадженню, підтримці та просуванню основ і принципів цієї роботи вона не переривається; вона постійно впроваджується й підтримується впорядковано, і водночас у різні періоди з’являються хороші результати роботи. Вплив цих результатів роботи постійно збільшується, і дедалі більше людей отримують від них користь. Ті, хто отримує користь, насправді отримують її від різних принципів, основ і навіть жорстких умов робочих впорядкувань, які ці куратори можуть сприйняти й прийняти. Ось що означає мати здатність до інновацій. Тобто людина з хорошим рівнем може постійно впроваджувати принципи роботи та істини-принципи, які вона сприймає й приймає, у роботу, за яку відповідає, і впроваджувати їх з усіма, даючи роботі змогу просуватися впорядковано або рухатися вперед. Водночас результати роботи з’являтимуться періодично або нерегулярно; невіруючі називають це «створенням творів» – тобто результати роботи постійно з’являтимуться, і поява цих результатів роботи згодом принесе більший вплив і охопить більше людей. Люди, які володіють цією здатністю, зрештою можуть постійно збільшувати результати роботи, щоб дедалі більше людей отримувало користь. Такі люди є людьми з хорошим рівнем. Щоб оцінити твій рівень за твоєю здатністю до інновацій, необхідно подивитися на те, якою після сприймання принципів роботи, умов роботи та істин-принципів є твоя здатність впроваджувати, просувати й розширювати їх; тобто якою є твоя здатність підтримувати цю роботу. По-друге, необхідно подивитися на те, скількох людей охоплює робота, яку ти виконуєш, наскільки великим є діапазон охоплених людей, наскільки великий ступінь впливу і якими є ефективність та результати твоєї роботи. Якщо ефективність твоєї роботи висока, твої результати роботи хороші, а діапазон охоплених тобою людей постійно розширюється, то твій рівень хороший. Якщо кількість охоплених людей мала, ефективність роботи низька, результати погані, і постійно доводиться щось переробляти, зупинятися й латати діри, то твій рівень посередній. Якщо людина досить добре і швидко сприймає принципи роботи, впорядкування роботи та інші аспекти, але її прогрес у впровадженні дуже повільний, а її ефективність дуже низька – за нормальних обставин результати могли б з’явитися за один місяць, але в неї на це йде три місяці або навіть шість місяців, і отримані результати однаково дуже посередні, кількість охоплених людей мала й користь для людей незначна, – така людина має посередній рівень.

Зрозумівши певні принципи чи основи, на той момент деякі люди схоплюють лише буквальний сенс і зовсім не можуть пов’язати його з людьми, справами або речами у своїй роботі, які стосуються цих принципів або основ. Вони просто слухають принципи й основи як приписи чи доктрини, і, почувши їх, не будують планів у своєму серці й не знають, як їх упровадити або як застосувати впорядкування роботи й зрозумілі їм основи чи принципи в реальному житті. Вони в принципі не можуть провести жодних паралелей між реальним життям і цими основами чи принципами. Коли йдеться про реальне життя або роботу, вони відкладають принципи, основи й закони розвитку речей осторонь, не здатні їх застосувати й просто роблять те, що їм заманеться. Поки що не говорімо про те, хороша їхня людськість чи погана, якими є їхні моральні якості, чи навмисно вони чогось не роблять, чи не хочуть чогось робити – якщо говорити лише про рівень, такі люди мають поганий рівень. Хоч куди вони йдуть, вони можуть говорити багато доктрин, розказувати про якісь основи й обговорювати з іншими якісь так звані закони розвитку речей. Здається, що вони мають досить високий рівень мислення й здатність до сприймання, і виглядає так, наче в них є якийсь рівень. Однак, коли їм доручають якусь частину роботу, минає один або два місяці без жодних результатів, і від них не чути жодних новин. Під час висловлення своєї рішучості вони говорили дуже гарно, але коли доходить до фактичного виконання, вони не знають, що робити. «Вишнє пояснило принципи дуже чітко, то що ж мені тепер робити? Кого призначити куратором, кого – проповідником, а хто має розбиратися із зовнішніми справами? Я не знаю, що робити! Але ж я зробив гучні заяви й висловив свою рішучість, тож мушу це зробити!» Вони так тривожаться, що в них з’являється внутрішній жар і виразки в роті, вони не можуть ні їсти, ні спати, урешті-решт стають розпатланими й приголомшеними, і однаково не знають, що робити. Це прояви людей із поганим рівнем. Неважливо, як вони дають урочисті обітниці та висловлюють свою рішучість, з таким запалом говорячи гучні й величні слова, коли для них організовують роботу, – ти маєш подивитися, чи можуть вони виконати роботу, чи є в них кроки та плани, і чи розуміють вони, як запровадити впорядкування роботи та діяти згідно з принципами. Якщо вони цього не розуміють або не можуть зробити, то вони мають поганий рівень. Якщо вони лише розуміють доктрини, але не можуть застосувати принципи й просто діють наосліп і нерозважливо, це також свідчить про поганий рівень. Якщо ти не можеш запровадити принципи, основи або закони розвитку речей ефективно й у реальному житті, то незалежно від того, чи ти стривожений і розгублений, чи коїш нерозважливі проступки, це прояви поганого рівня. Чи правильні ці слова? (Так.) Деякі люди діють наосліп, тоді як інші не знають, як це зробити, і не наважуються це робити – вони навіть не знають, із чого почати. Конкретні прояви людей із поганим рівнем у розрізі їхньої здатності до інновацій полягають у тому, що вони не знають, як застосувати основи й принципи в конкретній, реальній роботі; вони здатні лише бездумно повторювати слова, вивчати доктрини й запам’ятовувати приписи. Просте запам’ятовування доктрин і приписів марне, і воно не свідчить про те, що ти маєш здатність до інновацій. Те, маєш ти здатність до інновацій чи ні, очевидно з того, чи можеш ти впровадити ці основи, принципи й правила в реальне життя, добре виконуючи роботу, пов’язану із цими основами й принципами, щоб ці основи й принципи не залишалися словами й доктринами, приписами та формулами, а були впроваджені в людське життя й застосовані до людей, дозволяючи людям використовувати їх і отримувати від них користь та допомогу, роблячи їх шляхом для практики в житті або орієнтиром, напрямом і метою для життя. Якщо людині бракує цієї здатності до інновацій і вона вміє лише проголошувати слова й доктрини та вигукувати гасла й не здатна застосувати ці принципи й основи, коли приходить час виконувати свій обов’язок, то ті, хто слідує за таким лідером або куратором, не здобудуть принципів практики в цьому аспекті істини. Такі лідери або куратори є людьми з поганим рівнем, не здатними виконувати роботу, і про них слід повідомляти та відстороняти їх, щойно їх розпізнали. Щоб оцінити, чи може хтось узяти на себе якусь частину роботи, ти мусиш спочатку подивитися, чи можуть вони, прочитавши впорядкування роботи та зрозумівши істини-принципи, організувати та впровадити їх і запустити роботу. Незалежно від того, скільки людей у церкві, якщо вони запускають усі пункти роботи церкви, і, незалежно від того, за роботу скількох людей вони відповідають, – п’ятдесяти чи ста, – вони можуть зробити так, щоб робота процвітала, гарантуючи, що кожен має своє місце й може працювати та виконувати свій обов’язок згідно з істинами-принципами, тоді таку людину можна розглядати для обрання лідером або куратором. Звісно, ти також мусиш подивитися, якими є її моральні якості, чи є вона належною людиною, і чи є вона людиною, яка прагне до істини, – знати ці речі вкрай важливо! Лідер або працівник мусить принаймні володіти рівнем і духовним зростом у цих аспектах, щоб вести обраних Богом людей в істину-реальність, і щоб кожен міг працювати й виконувати свій обов’язок згідно з упорядкуваннями роботи або істинами-принципами – так обрані Богом люди можуть отримати від них користь. Якщо вона не володіє цією здатністю, то її не можна обирати. Якщо ти обираєш таку людину, то хоча щоденне байдикування без виконання будь-якої роботи, поки ти слідуєш за нею, і може принести комфорт твоїй плоті, чи відчував би ти повноту у своєму дусі? Якщо ти щодня проводиш кілька годин на зібраннях, слухаючи, як вона проповідує доктрини, але не виконуєш жодної реальної роботи, чи це виконання твого обов’язку? (Ні.) Вона проповідує тобі доктрини щодня, і хоча твої вуха можуть збагачуватися, ти не виконуєш свого обов’язку, а просто слідуєш за нею в безцільному байдикуванні. У такому разі вона ввела тебе в оману й стала для тебе перешкодою. Якщо ти й далі слухаєш, як вона говорить ті сухі слова й доктрини, і зрештою не виконуєш свого обов’язку, і не виявляєш вірності, і не маєш реального досвіду в істині, не виявляючи вірності в тому, що доручив тобі Бог, не запускаючи роботу чи не досягаючи жодних результатів, – так що, коли Бог запитає людей про результати, тобі не буде що показати, – хіба ти не зазнаєш втрати? Тому, якщо раніше ти вважав таких людей кандидатами в лідери, тепер швидко зміни свій погляд і викресли таких людей зі свого списку кандидатів. Їх не можна обирати лідерами. У чому полягає недолік людей із поганим рівнем і без здатності до інновацій? Їхній недолік полягає в тому, що вони вміють бути лише диванними генералами, тоді як ніколи не знають, як застосувати свої ідеї до роботи в реальному житті, і в тому, що вони не можуть виконувати реальну роботу. Якими були б наслідки, якби такі люди стали лідерами? Вони б лише наробили повного безладу в роботі. Якби вони служили церковними лідерами в материковому Китаї, то довели б усю церкву до краху. Мало того, що вони самі не здобули б істини, але й життя тих, кого вони б вели, зазнало б втрат. Якщо ти зможеш швидко розпізнати таких людей і відсторонити їх, вдасться запобігти деяким лихам, і церковній роботі не доведеться зазнавати втрат. Але якщо ти залишатимешся послідовником під керівництвом таких людей і прийматимеш їхнє лідерство, то твоя надія на здобуття спасіння цілком може бути зруйнована ними, і твоя можливість спасіння тоді зникне. Тому здатність до інновацій є вирішальною здатністю для лідера, працівника чи куратора. Якщо тобі бракує базового рівня та здатності виконувати роботу, ти абсолютно мусиш проявляти обережність і не кидатися вперед просто з ентузіазму, і тобі не слід завжди хотіти виділитися й завжди хотіти бути лідером або куратором. Роблячи так, ти не лише стаєш на заваді собі, а й заважаєш іншим досягти спасіння. Якщо ти заважаєш лише собі, то це просто твоя власна смерть, яку ти спричинив, але якщо ти заважаєш братам і сестрам, хіба ти не завдаєш шкоди багатьом людям? Ти можеш не дбати про своє власне життя, але інші дбають про своє. До того ж, зашкодити своєму власному повсякденному життю чи фінансовому успіху – це не така вже й велика проблема, але стати на заваді роботі церкви – це не дрібниця. Чи можеш ти нести таку відповідальність? Якщо ти справді людина із совістю й відчуваєш, що ця справа несе значну відповідальність, що стати на заваді роботі церкви – це не те, за що ти можеш нести відповідальність, то тобі в жодному разі не слід вдаватися до будь-яких засобів, щоб хизуватися та змагатися за лідерство. Якщо тобі бракує рівня й духовного зросту, не прагни завжди виділятися. Не ставай на заваді роботі церкви й не заважай обраним Богом людям входити в істину та здобувати хороше місце призначення лише для того, щоб задовольнити свою жагу до влади, – це беззаконня! Ти мусиш мати знання свого місця й можливостей. Роби те, на що ти здатний, і не прагни завжди бути лідером. Крім того, щоб бути лідером, є багато інших обов’язків, які ти можеш виконувати. Бути лідером – це не твоє виняткове право, і це не має бути твоїм прагненням. Якщо ти маєш рівень і духовний зріст, щоб бути лідером, і ти також маєш відчуття ноші, тоді краще дозволити іншим обрати тебе. Ця практика приносить користь роботі церкви та всім причетним. Якщо тобі бракує рівня, щоб бути лідером, ти мусиш виявити трохи доброти й узяти на себе певну відповідальність за майбутнє інших. Не змагайся завжди за те, щоб бути лідером, і не ставай на заваді іншим. Бажання бути лідером і брати на себе керівництво роботою церкви попри поганий рівень свідчить про брак розуму. Якщо тобі бракує рівня й духовного зросту, просто добре виконуй свої власні обов’язки. Справжнє виконання своїх обов’язків свідчить про те, що в тебе є певний розум. Виконуй ту роботу, яку можеш, відповідно до своїх здібностей; не плекай амбіцій та жаги. Не прагни лише задовольнити свої особисті бажання, нехтуючи роботою церкви – це завдає шкоди і тобі, і церкві. Це прояв людей із поганим рівнем щодо їхньої здатності до інновацій.

Усім людям із поганим рівнем бракує здатності до інновацій – ті ж, хто не має рівня, володіють нею ще менше. Коли такі люди чують про основи речей, закони розвитку речей або істини-принципи, вони зовсім не можуть їх зрозуміти. Читаючи Божі слова, навіть якщо вони можуть бачити, що це істини-принципи, вони не можуть пов’язати принципи зі сферою їхнього застосування або з людьми та справами, яких вони стосуються. Вони навіть думають: «Ця бесіда про істину занадто детальна, і її занадто багато. Слухаючи ці слова, я можу зрозуміти, що це принципи, але я не знаю, яким є визначення принципів або яку сферу ці принципи окреслюють». Якщо вони навіть не знають визначення принципів, то вони, безумовно, не знають, як їх упроваджувати чи практикувати. Наприклад, коли трапляється щось таке, з чим потрібно розібратися, інші кажуть їм: «Тобі слід практикувати згідно з принципами». Вони кажуть: «Я навіть не знаю, як практикувати згідно з принципами. Я не знаю, якого принципу стосується ця справа». Навіть після того, як інші пояснюють їм принцип, який вони мають практикувати, розбираючись із цією справою, вони однаково не знають, що робити. Такі люди мають надзвичайно поганий рівень; вони навіть не можуть розуміти людську мову і тим паче не придатні для використання. Хіба це не показує, що такі люди настільки некомпетентні, що їм неможливо допомогти? Люди, які безнадійно некомпетентні, не мають мислення та здатності розуміти речі нормальної людськості, не кажучи вже про логічне мислення. Тому люди, які розуміють істини-принципи або різні основи й правила, не мають змоги спілкуватися з тими, кому бракує рівня; вони не можуть дійти консенсусу і, звісно, не мають спільної мови. Чому вони не можуть спілкуватися? Є одна суттєва проблема, яка полягає в тому, що здібності цих двох типів людей пізнавати, розпізнавати, виносити судження, розуміти та приймати різні речі перебувають не на одному рівні чи не на одній колії – вони як дві паралельні прямі, що ніколи не перетнуться. Це, якщо говорити дещо абстрактно. Конкретніше кажучи, рівні цих двох типів людей відрізняються як небо і земля й перебувають не на одному щаблі. Тому в них ніколи не буде однакової здатності виносити судження, здатності розпізнавати речі або пізнавальної здатності щодо однієї й тієї самої справи. Тобто те, що люди з хорошим або середнім рівнем можуть розпізнати, ті, хто не має рівня, не розпізнають узагалі – їм тим паче цього бракує, і бракуватиме завжди, ніби в них відсутня ця функція. Наприклад, коли курка дорослішає, вона, природно, несе яйця. Навіть якщо її продуктивність низька, вона однаково нестиме яйця, бо має таку функцію. Однак, хай як добре годують півня, він не може нести яйця, бо не має такої функції. Півень каже: «Хоча в мене немає функції нести яйця, я можу кукурікати вранці!». Хай скільки разів ти кукурікаєш і хай який гучний твій голос, це не означає, що ти можеш нести яйця. Тоді як курка не кукурікає, але вона має функцію нести яйця. Чому Я наводжу вам цей приклад? Тому що люди без рівня наводитимуть такі перекручені, облудні, нелогічні міркування – це й називається «не мати рівня». Тому, коли люди з хорошим рівнем, середнім рівнем або навіть поганим рівнем спілкуються та обговорюють справи з людьми, які не мають рівня, це викликає відчуття незручності. З людьми з поганим рівнем ти все ще можеш спілкуватися щодо певних простих і зрозумілих справ. Але з людьми, які не мають рівня, ніхто не може спілкуватися, тому що в них немає здатності до сприймання, а також жодних думок або поглядів щодо будь-чого. Це опис або пояснення людей без рівня. Коли ти спілкуєшся з ними про щось, навіть якщо ти пояснюєш це докладно й чітко, і вони можуть сказати, що розуміють, однак, коли те саме трапляється знову, вони однаково не розуміють і знову наводитимуть перекручені, облудні міркування. Скажіть Мені, чи можуть такі люди зрозуміти істину? (Ні.) Вони не мають здатності розпізнавати речі або пізнавати їх – як же вони можуть зрозуміти істину? Сказати, що вони можуть зрозуміти істину, було б просто нісенітницею. Людям без рівня бракує здатності до інновацій, тому їхні прояви в цьому плані саме такі. Оскільки вони не розуміють жодних основ чи принципів, у всьому, що вони роблять, немає жодного планування. У їхньому розумі немає плану чи кроків, і тим паче вони не можуть упровадити жодних основ чи принципів. Усе, що вони роблять, – це повний безлад, суцільна плутанина. Такі люди можуть лише докладати фізичних зусиль і виконувати ручну роботу. Вони ледве можуть впоратися з простою, одиничною роботою; зрештою, вони звичайні люди, які можуть займатися одним завданням, але коли ситуація піднімається до щабля взяття на себе якогось пункту роботи, в цьому вони більше не компетентні. Такі люди не здатні виконувати жодну цінну або технічно складну роботу. Вони можуть упоратися лише з деякою дрібною роботою, як-от ручна праця, сільськогосподарські роботи або розведення худоби, і навіть тоді їм потрібен куратор поруч, щоб наглядати за ними й підтримувати їх. Іноді, коли вони в поганому настрої, комусь потрібно наставити їх на правильний шлях; а коли вони іноді зациклюються на перекрученнях або стають негативно налаштованими, хтось має допомогти їм розібратися зі своїм мисленням. Навіть щодо дрібних завдань хтось має перевіряти те, що вони роблять, інакше виникнуть проблеми й помилки, і роботу доведеться переробляти. Якщо вони не марнують матеріалів, то марнують енергію або воду, електрику й газ. У західних країнах на них постійно доносять інші, і їх штрафує поліція. Не маючи когось, хто б за ними наглядав, вони не можуть належно виконати навіть дрібну роботу – ось такі вони проблемні й жалюгідні. Це прояви людей без рівня. Хіба такі люди не просто нездари й дурні? Чи можна їх і досі використовувати як людей? Насправді в Божому домі такі люди можуть лише докладати трохи фізичних зусиль. Що ж до роботи церкви, то вони не можуть її виконувати; вони не здатні ні на що. Вони не можуть самостійно завершити навіть роботу, яка потребує фізичних зусиль, і їм однаково потрібно, щоб інші давали вказівки, наглядали й перевіряли те, що вони роблять. Але коли вони виконують завдання, які потребують фізичних зусиль, вони однаково відчувають, що це нижче їхніх талантів, що вони занадто кваліфіковані, і вони стають непокірними, навіть нарікаючи: «Подивіться на тих людей, які виконують технічну комп’ютерну роботу, пишуть статті, співають і танцюють або грають на сцені – які вони ефектні! А я можу розбиратися лише з прийомом і приготуванням їжі, маючи справу з жиром і димом цілими днями. Через кілька років я перетворюся на виснажену жінку. Подивіться, яка я жалюгідна!». Вони завжди почуваються досить жалюгідними, виконуючи цю роботу, але ніколи не зупиняються, щоб подумати, чому можуть виконувати лише таку роботу. Вони не оцінюють, чи справді вони здатні розбиратися з іншою роботою. Саме через те, що їхній рівень поганий, вони завжди засмучуються, коли виконують деякі завдання, що потребують фізичних зусиль. Якби їхній рівень справді був хорошим, вони б не засмучувалися. Їхній рівень і так настільки поганий, що вони можуть виконувати лише фізичні завдання, і все ж вони відчувають, що це нижче їхніх талантів. Хіба вони не дурні? Такі люди справді нерозумні. Люди такого типу не можуть належно виконувати навіть завдання, які потребують фізичних зусиль. Коли вони куховарять, то готують або забагато, або замало, і хоч як довго вони куховарять, вони й досі не знають, якої закономірності їм слід у цьому дотримуватися. Навіть попри це, вони однаково відчувають, що такі завдання нижчі за їхні таланти, що вони занадто кваліфіковані, і думають, що їм не слід виконувати завдання, які потребують фізичних зусиль. Вони вірять, що мають працювати в офісі секретарем, брати на себе якусь частину роботи в Божому домі або принаймні служити церковним лідером. Хіба це не повна відсутність розуму? Скажи Мені, з якою роботою ти можеш упоратися? Якщо ти не можеш компетентно виконувати жодну роботу, і тобі дають завдання, які потребують фізичних зусиль, тоді як Божий дім і досі забезпечує тебе, хіба це не звеличення тебе? І все ж ти залишаєшся невдоволеним. Хіба твій розум не занадто поганий? (Так.) Чи є зв’язок між розумом і рівнем? (Так.) Не знати себе, не знати, на якому щаблі перебуває твій рівень, завжди думати, що твій рівень високий – хіба це не прояви поганого рівня? (Так.) Люди з хорошим рівнем знатимуть, як оцінити себе, і після оцінювання вони знатимуть щабель свого рівня. Як тільки вони визначать, яким є їхній рівень, вони зможуть знайти своє місце в церкві. Вони почуватимуться спокійно, хоч би що робили, і зможуть раціонально підходити до обов’язку, який виконують. Навіть якщо їм доручають завдання, які потребують фізичних зусиль, вони відчуватимуть спокій і виправданість, виконуючи його; вони коритимуться і погоджуватимуться на нього з глибини свого серця, приймаючи цю роботу й це завдання. Це називається мати раціональність. Якщо хтось ніколи не відчуває спокою під час виконання свого обов’язку, завжди почувається скривдженим і думає, що будь-яке завдання, яке його просять виконати, є нижчим за його таланти, хіба йому не бракує розуму? (Бракує.)

Як всебічно оцінити рівень людей

Тепер ми закінчили обговорення останньої з одинадцяти здатностей для оцінювання рівня людини – здатності до інновацій. Чи стало вам трохи зрозуміліше щодо вашого власного рівня після бесіди про ці одинадцять здатностей? (Так.) Чи здатні ви тоді його оцінити? Чи можете ви точно оцінити, яким є ваш власний рівень насправді? Коли йдеться про визначення того, який у тебе рівень – хороший, посередній, поганий чи його немає взагалі, є стандарт для вимірювання, ти не можеш дивитися лише на один аспект, потрібно оцінювати його всебічно. Тоді на які аспекти слід дивитися, щоб оцінити, яким є рівень людини? Судячи з проявів одинадцяти здатностей, про які ми бесідували, щоб людину оцінили як таку, що має хороший рівень, вона мусить принаймні володіти кількома відносно важливими здатностями. Замислись на мить: які з одинадцяти здатностей є основними, що можуть продемонструвати наявність у людини хорошого рівня? Чи можеш ти це оцінити? Порядок має йти від останньої здатності до першої: людина з хорошим рівнем мусить щонайменше мати здатність до інновацій; далі йдуть здатність оцінювати й цінувати речі, здатність ухвалювати рішення та здатність реагувати на речі; потім ідуть здатність розпізнавати речі, здатність виносити судження та пізнавальна здатність, і, нарешті, є здатність приймати речі, здатність до сприймання, здатність розуміти речі та здатність до навчання. Ось такий порядок. Чому порядок зворотний? Порядок, який ми склали спочатку, був від низького до високого, але щоб оцінити, чи має людина хороший рівень, він упорядкований від високого до низького. Людина з хорошим рівнем мусить щонайменше мати здатність до інновацій. Це досягається на основі вже наявної здатності ухвалювати рішення, здатності оцінювати й цінувати речі та здатності розпізнавати речі. Якщо ти здатен пізнавати, розпізнавати речі й виносити судження щодо них, і ти також маєш здатність розуміти речі, а потім ти можеш займатися інноваціями, це робить тебе людиною з хорошим рівнем. Такі люди мають лідерські здібності, здатні входити на рівень ухвалення рішень; вони талановиті в лідерстві й можуть очолювати певну сферу роботи. Це люди з хорошим рівнем. Люди з посереднім рівнем – це ті, чиї здібності в усіх аспектах, від здатності до інновацій і до здатності до навчання, усі є посередніми. І їхня ефективність, і результати в справах посередні. Це люди з посереднім рівнем. Яким є основний прояв людей із посереднім рівнем? Те, що їхньому сприйманню та розумінню принципів бракує глибини, і вони не дуже точні. Під час упровадження та практики завжди є якісь прогалини й відхилення. Вони постійно щось упускають, забувають те чи інше й не можуть усебічно все врахувати. Наприклад, їх обирають церковними лідерами, але вони не здатні взяти на себе всебічну відповідальність за всі аспекти роботи. Коли вони відповідають за євангельську роботу, то зосереджуються лише на євангельській роботі й не можуть приділяти увагу іншій роботі. Вони можуть запустити євангельську роботу, але не матимуть часу ставити запитання про роботу з текстами або роботу над виробництвом фільмів. Чому так відбувається? Тому що їхній рівень абсолютно посередній, і вони можуть розбиратися лише з одним аспектом роботи; вони ледве можуть бути компетентними в одній сфері роботи, але щойно їх просять приділити увагу ще й іншій роботі, вони гірко нарікають, це їх приголомшує й вони стають не спроможними добре виконувати жодну роботу. У їхній роботі завжди має бути хтось, хто наглядає, нагадує, перевіряє та оцінює те, що вони роблять. Завжди має бути хтось поруч, щоб підтримувати їх, бесідувати про істину, щоб неодноразово наголошувати на принципах роботи та різних відхиленнях і прогалинах, які, імовірно, виникнуть. Завжди має бути хтось, хто б їм нагадував. Чому їм постійно потрібен хтось, хто б їм нагадував і давав вказівки? Це обумовлено не тим, що їхній досвід роботи недостатній, а тим, що їхній рівень посередній. Вони не можуть передбачити ситуації та проблеми, які можуть виникнути, або ж те, що вони можуть передбачити, дуже обмежене. Тому поруч із ними завжди має бути хтось, хто б їх скеровував, перевіряв і відстежував, і їх часто потрібно навідувати. Під час перевірки виявляється, що вони або не виконали цей пункт роботи, або забули про той; інакше кажучи, вони знехтували якимось аспектом або не знають, як діяти далі, і досі не знають, кого запитати чи як шукати, і досі чекають. Коротко кажучи, їхня здатність бути компетентними в роботі дуже посередня. Ця «посередність» не має нічого спільного з тим, скільки в них рішучості, наскільки вони сильні, наскільки вони люблять виконувати роботу або наскільки вони можуть терпіти труднощі й платити ціну – це не стосується нічого з перерахованого. Радше це стосується виключно їхньої працездатності, яка є посередньою. З іншого боку, люди з хорошим рівнем, по суті, не припускаються серйозних помилок у своїй роботі. Принципи, напрям і загальні рамки, яких вони дотримуються, в основному правильні. Хоча вони часто можуть не помічати якихось дрібних деталей, ці деталі не впливають на ефективність і результати всієї роботи в цілому. Це люди з хорошим рівнем. Звісно, жодна людина не ідеальна. Навіть люди з хорошим рівнем можуть мати певні незначні прогалини у своїй роботі, іноді на мить щось упускають або трохи нехтують одним пунктом роботи, тому що останнім часом були зайняті іншим. Однак, що стосується лише їхнього рівня, вони можуть швидко змінити ситуацію, управляти нею й контролювати її, гарантуючи, що загальна робота здебільшого виконується без помилок, і що загальна робота в цілому виконується відповідно до істин-принципів, упорядкувань роботи або правил адміністративних постанов і просувається впорядковано. Навіть коли з’являються антихристи чи злі люди, щоб спричиняти завади в межах їхньої роботи, оскільки вони мають здатність реагувати на речі, вони швидко розберуться із ситуацією. Вони розберуться зі справою й розв’яжуть її за першої ж нагоди, гарантуючи, що робота церкви швидко повернеться на правильний шлях і що середовище для виконання братами й сестрами свого обов’язку не постраждає. Навіть коли виникають непередбачені ситуації, люди з хорошим рівнем знають, як із ними розбиратися. Навіть якщо раніше вони не розбиралися з такими ситуаціями, вони знатимуть, як шукати принципи. Оскільки вони мають здатність розпізнавати, виносити судження та пізнавати речі, вони швидко розв’яжуть проблеми згідно з принципами. Вони безумовно мають здатність розв’язувати проблеми. Їхні здатності розпізнавати речі, реагувати на речі та виносити судження дають їм змогу швидко розряджати й утихомирювати непередбачені ситуації, досягаючи захисту нормального та впорядкованого ходу роботи церкви та захисту інтересів Божого дому, гарантуючи, що такі ситуації не повторяться або не залишатимуться невтихомиреними протягом тривалого періоду. Водночас і принципи, за якими вони розбираються з речами, і кінцеві результати, яких вони досягають, слугують захисту інтересів Божого дому. Висока ефективність і хороші результати – це те, чого люди з хорошим рівнем можуть досягти у своїй роботі. Однак, коли люди з посереднім рівнем розбираються з проблемами, які виникають у церковній роботі чи повсякденному житті, вони трохи приголомшені і їм дещо важко. Їхнє поводження з проблемами часто буває неефективним і дуже повільним. Оскільки вони нездатні побачити наскрізь питання, які мають бути розв’язані за один-два дні, можливо, їм доведеться зачекати, і, можливо, їм доведеться розмірковувати від трьох до п’яти днів. Вони не можуть ухвалити рішучих рішень, щоб змінити ситуацію, а натомість безпорадні й можуть лише дозволити ситуації й далі погіршуватися. Вони можуть розбиратися лише з деякими простими завданнями, як-от перевірка фактів, розпитування відповідних людей про ситуацію або сортування проблем та передання їх нагору. Проблеми, які інші можуть розв’язати за два дні, у них можуть забрати пів місяця. Хоча проблеми зрештою розв’язано, тривала затримка завдає певних втрат церковній роботі. Протягом цього часу антихристи можуть ввести деяких людей в оману, пожертви можуть бути втрачені або певні пункти роботи можуть зазнати втрат, тому що проблеми не було розв’язано вчасно. Хоча згодом надається компенсація або відшкодування, і з людьми, з якими слід розібратися, зрештою розбираються, результати й ефективність є дуже посередніми. Це як гасіння пожежі: люди з хорошим рівнем мають хист до гасіння пожеж, досягаючи хороших результатів і запобігаючи фінансовим втратам. Однак, через неналежні методи, відсутність надзвичайних заходів, повільні дії та нездатність ухвалювати рішучі рішення й схоплювати ключові моменти для розв’язання проблеми, люди з посереднім рівнем зрештою завдають більших втрат. Дехто каже: «Я готовий надати компенсацію за завдані мною втрати». Якщо це лише економічні втрати, компенсація може розв’язати проблему. Але якщо ти зіткнешся з арештами великого червоного дракона й не зможеш розібратися із цим в належний спосіб, завдаючи втрат роботі церкви, чи зможеш ти це компенсувати? Чи можеш ти дозволити собі компенсувати вартість затриманої роботи і втраченого часу? Коли трапляються непередбачені події, оскільки здатності реагувати на речі, виносити судження, розпізнавати речі й навіть здатність ухвалювати рішення в людей із посереднім рівнем усі є посередніми, отже, вони розбираються з проблемами повільно й з украй низькою ефективністю, а їхні надзвичайні заходи неефективні, що зрештою призводить до незадовільних результатів роботи й певних втрат. Хоча проблеми зрештою розв’язано, оскільки виникають тривалі затримки й знижується ефективність, це становить втрату. Тому ці люди характеризуються як такі, що мають посередній рівень. Дехто каже: «Це несправедливо. Вони теж доклали зусиль, наполегливо працювали й розв’язали проблеми. Як Ти й досі можеш казати, що їхній рівень посередній?». Оцінювання таких справ не може ґрунтуватися на емоціях або почуттях. Об’єктивно й справедливо кажучи, а також із погляду щабля, якого може досягти рівень людини, твій рівень є посереднім. Чому він посередній? Тому що є люди з вищим рівнем, ніж у тебе; у ситуаціях, коли їхня людськість приблизно така сама, як твоя, люди з хорошим рівнем розбираються з проблемами з кращою ефективністю й результатами, ніж ти, і втрати менші за твої. Тому твій рівень можна класифікувати лише як посередній. Ти це розумієш? (Так.) Причина, чому такі люди характеризуються як такі, що мають посередній рівень, полягає в тому, що є люди з хорошим рівнем, які у своїх діях досягають кращої ефективності й результатів, ніж вони. Тому їхній рівень посередній. Це пояснення справедливе й розумне. Дехто каже: «У них є щирість, і вони вкладають своє серце в це завдання; вони витерпіли багато труднощів і заплатили чималу ціну». Який сенс це говорити? Чи означає це, що вони мають хороший рівень? Незалежно від того, якими є їхня людськість, емоції чи бажання, з огляду лише на їхній рівень, це прояви посереднього рівня.

Якими є прояви людей із поганим рівнем? Якщо поглянути на це з погляду різних здатностей, то люди з поганим рівнем відносно мають певну здатність до навчання та здатність розуміти речі. Коли вони вивчають певні знання, теорії, професійні навички чи академічні дисципліни, то можуть запам’ятати їх міцно й точно, занотовуючи ключові моменти у свої зошити. Оскільки вони здобули освіту, їхня здатність розуміти речі не надто погана; вона може досягати посереднього рівня. Однак вони не володіють здатностями, які йдуть після здатності до сприймання, такими як здатність приймати речі та здатність розпізнавати речі. Тобто їхні здатності залишаються обмеженими вивченням і розумінням теорій, знань, технічних навичок або професій на текстовому рівні. Коли йдеться про розгляд людей, владнання справ, розв’язання проблем і впровадження впорядкувань роботи в реальному житті, їм цього бракує. Їхні здатності залишаються обмеженими здатністю до навчання та здатністю розуміти речі; вони можуть досягти здатності до сприймання, але їм бракує здатності приймати речі. Люди, які володіють здатністю приймати речі, можуть знати, яким речам у реальному житті відповідають ці принципи, теорії та основи, а також які з них є практичними й застосовними, які є непрактичними і які підходять їм самим, а які – ні. Однак, люди з поганим рівнем не можуть бачити ці речі наскрізь. Наприклад, в інтернеті є різні навчальні матеріали про здоров’я та фітнес. Люди з поганим рівнем також можуть навчитися з цих ресурсів, як робити вправи й дбати про себе. Вони володіють здатністю до навчання, здатністю розуміти речі та здатністю до сприймання, і вони також знають, як знайти те, що їм подобається. Однак, коли йдеться про те, що із цих речей є практичним, ефективним і справді потрібним людям, люди з поганим рівнем не можуть цього розпізнати. Їм бракує здатності приймати речі. Сьогодні в інтернеті пишуть, що шпинат, тушкований із тофу, дуже поживний, тому вони їдять його щодня. Але поївши його якийсь час, вони поняття не мають про те, якими є результати або чи має він той ефект, про який заявляли в інтернеті. Згодом в інтернеті пишуть, що шпинат і тофу несумісні, і почувши це, вони більше ніколи не готують шпинат, тушкований із тофу. А щодо того, чи справді шпинат і тофу дуже поживні, чи несумісні, вони не знають і не будуть запитувати; вони вміють лише сліпо слідувати. Інформація нині дуже розвинена; різні новини надзвичайно складні. Вони не можуть розпізнати, що правильно, а що неправильно, або що коректно, а що некоректно. Вони читають і слухають усе, вірячи, що все, чого вони раніше не чули, усе нове чи, на перший погляд, глибоке, мусить бути хорошим. Наприклад, в інтернеті пишуть, що їсти шоколад корисно для серця, тому вони їдять шоколад щодня. Як наслідок, у них з’являється внутрішній жар, виразки в роті, червоніють очі й виникає шум у вухах. Насправді ж було сказано, що їсти шоколад у помірних кількостях корисно для серця, але вони не запам’ятали слів «у помірних кількостях». Вони не здатні осягнути ключовий момент і зрештою завдають собі шкоди. За кілька днів в інтернеті вже пишуть: «Їсти шоколад шкідливо для серця, а споживання його в надмірних кількостях також може призвести до збільшення ваги». Люди, які вміють розпізнавати, знали б, що їсти забагато шкідливо для організму, але їсти в помірних кількостях – нормально. Однак, вони не можуть цього розпізнати; почувши це, вони взагалі перестають їсти шоколад. Вони кидаються з однієї крайності в іншу, схиляючись то занадто ліворуч, то занадто праворуч, і при цьому вважають себе передовими: «Дивіться, хоч що б в інтернеті не назвали хорошим, я їм; хоч що б не назвали поганим, я не їм. Я той, хто йде в ногу з тенденціями часу». Насправді вони є людьми без здатності розпізнавати речі, безтолковими людьми, які сліпо йдуть за натовпом. В інтернеті є всіляка інформація, і більшість тверджень неточна. Звісно, є також невелика кількість інформації та тверджень, які є правильними. Тобі слід вміти їх розпізнавати. А щодо того, яку інформацію приймати, ти мусиш вимірювати її відповідно до своїх потреб, до того, чи вона корисна для тебе, і чи є ця інформація позитивною. Людям із поганим рівнем бракує здатності розпізнавати такі речі. Їм бракує всіх здібностей, починаючи з рівня здатності приймати речі й далі. Вони й далі обмежуються вивченням і розумінням речей на текстовому, теоретичному рівнях і на рівні знань, володіючи певною здатністю до сприймання. Однак, щодо подальшого розпізнавання правильності різних тверджень і того, чи є вони цінними й значущими, людям із поганим рівнем бракує здатності виносити судження й це розпізнавати. І ще є здатність реагувати на речі, якою люди з поганим рівнем також не володіють. Коли йдеться про різні проблеми, що виникають у реальному житті або на шляху виживання, вони не можуть розібратися з ними на основі істин-принципів, які вони знають або осягнули. Скільки б слів і доктрин вони не могли сказати, вони порожні й непрактичні. Розбираючись із проблемами, що виникають навколо них або на шляху виживання, вони покладаються на власні дрібні хитрощі; вони просто намагаються уникнути втрат, і на цьому все, при цьому не досягаючи рівня переживання, розуміння або перевірки принципів, які вони осягнули. Крім того, ті, хто має поганий рівень, також не мають пізнавальної здатності. Тобто, коли виникає будь-яка проблема, вони не можуть дійти жодних висновків або розпізнати сутність самої справи, першопричину, що стоїть за нею, або наслідки, до яких вона може призвести в майбутньому. Люди з поганим рівнем зовсім не знають, як думати про ці речі, не кажучи вже про те, щоб застосовувати істину або принципи й закони різних речей, які вони осягнули, щоб стикатися з такими проблемами й розбиратися з ними. Оскільки їхній рівень поганий, то і їхнє мислення спрощене й поверхове, а в їхньому погляді на справи є відхилення. Крім того, ще більш проблематичним є те, що вони не знають, із якої позиції можуть правильно дивитися на речі. Тому вони не можуть бачити наскрізь сутність будь-чого й не можуть судити про правильність або про правильне й неправильне в будь-чому. Без судження вони не можуть розпізнавати; звісно, тоді вони також не мають здатності реагувати на речі, не кажучи вже про здатність ухвалювати рішення. Дехто каже: «Люди з поганим рівнем також знають, що їсти й одягати щодня, і можуть управляти своїм повсякденним життям». Наявність рівня означає зовсім не це. Мати рівень означає бути здатним розбиратися з різними суттєвими проблемами, з якими людина стикаєшся в житті та на шляху виживання, згідно з істинами-принципами, які розумієш. Різні проблеми, з якими стикаєшся в житті, охоплюють оцінювання людини, владнання справи тощо. Проблеми, з якими стикаєшся на шляху виживання, охоплюють зіткнення з кардинальними питаннями про правильне й неправильне, обставини, організовані для тебе Богом, Боже володарювання, питання, пов’язані з перспективами й місцем призначення та тим, як обирати шлях попереду, тощо – усе це належить до проблем, пов’язаних з виживанням. Якщо в когось немає здатності розбиратися з проблемами, що виникають у житті або на шляху виживання, це означає, що йому бракує здатності ухвалювати рішення. Такі люди ментально порожні, тому говорити про здатність оцінювати й цінувати речі щодо них дещо безпідставно. Звісно, остання здатність, здатність до інновацій, є ще більш недосяжною для людей із поганим рівнем. Це як обговорювати, лев чи тигр є царем звірів. Щонайменше обидва є придатними кандидатами, бо і леви, і тигри мають манери й здібності правителя серед звірів. Кожен із них має свою силу, і якщо вони зійдуться в поєдинку, їхні сили можуть бути рівними, що робить їх придатними для змагання за титул царя звірів. Якщо ти порівнюватимеш антилоп гну, лосів або яків із левами й тиграми, щоб вирішити, хто є царем звірів, люди сміятимуться з тебе. Чому вони з тебе сміятимуться? (Тому що ці тварини непорівнянні.) Вони не на одному рівні, не в одній ваговій категорії; вони непорівнянні. Так само люди з поганим рівнем не мають ні жодних думок, ні здатності оцінювати й цінувати будь-яку людину, справу чи річ на ментальному рівні. Тому навіть не варто говорити про те, чи володіють такі люди здатністю оцінювати й цінувати речі. Здатність оцінювати й цінувати речі є відносно просунутою і стосується людей із хорошим рівнем. Тоді здатність до інновацій стосується людей із хорошим рівнем і поготів. Здатність до інновацій оцінюється за здатністю людини практично розбиратися з будь-чим у реальному житті. Людям із поганим рівнем не лише бракує думок і кроків у всьому, що вони роблять, а й вони також не мають жодної здатності доводити справи до кінця, тому не можна сказати, що вони мають якусь здатність до інновацій. Тож які здібності мають люди без рівня? Більшість людей без рівня має спільну характеристику: у них немає сильних сторін. Що стосується експресивної здатності, у них її немає; що стосується якихось технічних чи професійних сильних сторін, у них їх також немає; навіть у виконанні найпростішого завдання, як-от прибирання, у них немає швидких і чітких рішень, немає кроків і немає порядку. З виконання простої роботи ти можеш побачити, якими саме є характеристики людей без рівня. Найочевидніша характеристика людей без рівня полягає в тому, що їм бракує здатностей у кожному аспекті. Простіше кажучи, вони не можуть навіть управляти своїм власним людським життям або задовольняти найбазовіші потреби – усе це перебуває в повному безладі й позбавлене будь-яких принципів. Найточніший опис людей без рівня полягає в тому, що вони не можуть нічого досягти й живуть виключно для того, щоб задовольняти свої базові щоденні потреби – і більше нічого. Усі різні прояви людей із різними щаблями рівня, разом із характеристиками рівня і здатностей, якими вони володіють, були чітко пояснені. Якщо ви зрозуміли, то зможете навчитися, як розрізняти людей із різними рівнями й ставитися до них.

Як правильно ставитися до свого рівня

Після того, як ви послухали бесіду про те, що таке рівень, а також про те, як поділити щаблі й типи людського рівня, чи отримали ви якусь користь? (Так.) Чи справді ви знаєте, що ваш власний рівень поганий? (Так.) Деякі люди без рівня кажуть: «Як так, що в мене немає рівня? Навіть якби мій рівень був посереднім або поганим, це було б нормально». Ніхто не бажає опускатися до щабля відсутності рівня, бути ідіотом, дурнем або нездарою, але, так уже сталося, що, оцінюючи себе за своїми основними проявами й результатами виконання обов’язку протягом цих років, деякі люди справді опускаються до щабля людей без рівня. Чи робить це деяких людей негативно налаштованими? Коли багато речей не прояснено, люди безглуздо думають: «У мене є здібність, у мене є спроможність, я мудрий, мій рівень непоганий, я шляхетний, я людина в Божому царстві, я стовп, опора», – по-дурному чіпляючись за свої бажані мрії, почуваючись досить добре, досить упевнено, думаючи, що в них є потенціал і надія; вони не налаштовані негативно й живуть із метою. Однак, щойно вони дізнаються істинні факти, вони засмучуються, думаючи: «Хіба це не означає, що в мене немає надії на спасіння?» – і впадають у негативний стан. Якщо ці речі не прояснити, люди будуть безглуздо зарозумілими; що дурніша людина, то вона зарозуміліша, і то безмежнішою стає її зарозумілість. Розумні ж, після прийняття забезпечення істиною протягом цих років, будуть розмірковувати й досліджувати себе, порівнювати істину із собою, і поступово їхні вияви зарозумілого характеру зменшаться. Що гірший рівень людини, то більше вона безглуздо зарозуміла. Хіба немає такого вислову: «Вони ніщо, але ні перед ким не схиляються»? Цей вислів цілком доречний; ті, хто є нічим, ні перед ким не схиляються. Чому? Тому що їхній рівень надто поганий. До якої міри? До такої міри, що вони не мають розуму, не знають меж своїх можливостей, не знають, на що здатен їхній інтелект, не знають, що завжди є люди, кращі за них, і не знають, що таке хороший рівень. І до якої міри доходить їхня зарозумілість? До такої міри, що людям гидко й нудотно на це дивитися – це і є дурна зарозумілість. «Вони ніщо, але ні перед ким не схиляються» означає, що вони нічого не можуть досягти, їхні власні життєві справи – це повний безлад, вони нічого не можуть бачити наскрізь, у них немає думок чи поглядів, і вони не можуть визначити, чи правильні погляди інших, чи точні вони, і вони просто безглуздо наполягають на своїй зарозумілості, думаючи: «У мене є здібність, у мене є спроможність, я мудрий, я кращий за інших!». Скажіть Мені, що краще: дозволити їм бути по-дурному зарозумілими людьми, які ні перед ким не схиляються, чи дати їм зрозуміти, що їхній рівень поганий, що вони ніщо, просто дурні, нездари й розумово відсталі, щоб вони стали негативно налаштованими? Що ви обираєте? (Дозволити їм стати негативно налаштованими, оскільки, якщо вони безглуздо зарозумілі, то, імовірно, робитимуть речі, які порушують принципи, і можуть переривати роботу церкви й заважати їй.) Якщо вони стануть негативно налаштованими, то зможуть повернутися до розуму людськості й бути більш слухняними, роблячи менше речей, які переривають і заважають. Це захист для них. Хоча вони й не зробили багато корисного для інших, скоєння ними меншої кількості речей, які переривають і заважають, означає, що вони скоять набагато менше переступів і лихих учинків, і ймовірність їхнього покарання в майбутньому зменшиться, чи не так? (Так.) Не вдаючись у те, чи зможуть вони досягти спасіння, оскільки це щось відносно далеке, чи зменшиться ймовірність порушення ними Божих адміністративних постанов і образи Божого характеру? І чи підвищаться їхні шанси на виживання? (Так.) З огляду на ці переваги, дозволити людям визнати свій власний рівень і зрештою усвідомити, що в них немає рівня, і стати негативно налаштованими, насправді виявляється хорошою річчю. Інакше, коли люди кажуть: «Ти ніщо, але ні перед ким не схиляєшся – це безглузда зарозумілість!» – вони просто не можуть цього бачити наскрізь або визнати; вони стають непокірними й досі думають: «Мій рівень не поганий! А ви кажете, що я безглуздо зарозумілий. Я набагато кращий за дурня!». Це ще раз доводить, що вони справді дурні, їхній інтелект занадто низький, і тим паче їм потрібно прийняти той факт, що вони не мають рівня. Яка користь від прийняття цього факту? Вона не в тому, щоб зробити тебе негативно налаштованим, а в тому, щоб допомогти тобі ставитися до себе правильно й уникати дурних учинків. Люди зарозумілі, тому що вони мають розбещений характер і зовсім не знають себе. Однак, зарозумілість деяких людей – це нормальна зарозумілість. Наприклад, у декого є капітал через те, що вони були ув’язнені й витерпіли страждання, вони зробили певний внесок у церкву або мають дари, які роблять їх кращими за інших; оскільки вони мають зарозумілий характер у поєднанні з наявністю певного капіталу, те, що вони виявляють зарозумілість, усе ще можна вважати зрозумілим. Але якщо ти ніщо, якщо, по суті, ти нічого не можеш досягти, не зробив ніякого внеску і тим паче не маєш жодних сильних сторін, і все ж ти зарозумілий, це не має сенсу – у цьому немає раціональності. Тепер тобі це прояснено: у тебе немає рівня, ти ніщо, і в тебе немає взагалі ніяких сильних сторін. Твій розум порожній, і порівняно з людьми, які мають думки, твоєму розуму бракує змісту. Хоча ти така сама людина, тобі до них далеко; на Божий погляд, ти не відповідаєш стандарту людини. То щодо чого ж ти й досі зарозумілий? Згідно з мірилом Божих слів ти не відповідаєш стандарту людини. В очах Бога до тебе не слід ставитися як до людини. Але оскільки Божа благодать безмежна, Бог звеличив тебе, обрав тебе й поставився до тебе як до людини, дозволяючи тобі виконувати обов’язок у Божому домі. Чи ставиться Бог до тебе як до людини, щоб побачити, як ти ставишся до Бога та істини, якою Він тебе забезпечує, у такий безглуздо зарозумілий спосіб? Щоб побачити, як ти так ставишся до свого обов’язку і свого життя? Ні. Оскільки Бог ставиться до тебе як до людини й говорить тобі різні істини, які люди мають розуміти, Він сподівається, що ти зможеш бути справжньою людиною, сподівається, що ти зможеш прийняти думки, які мають бути в людей, і не будеш безглуздо зарозумілим. Тому бути негативно налаштованим – це неправильно, тобі не слід бути негативно налаштованим. Оскільки Бог не ставився до тебе й не ігнорував тебе на основі твого рівня, а натомість ставився до тебе як до нормальної людини й використовував тебе в такий спосіб, ти мусиш бути гідним цієї благодаті від Бога й не розчаровувати Його. Хоч який рівень ти маєш і хоч яку роботу можеш виконувати, просто добре виконуй цю роботу. Не намагайся виголошувати високі ідеї, не роби того, чого людині не слід робити, і не май нерозважливих ідей чи амбіцій, яких людині не слід мати. Роби те, що слід робити людині, і будь гідним Божого звеличення. Хіба це не доречно? Хіба це не розв’язує проблему негативного налаштування? (Так.)

Розпізнавання різних проявів людей із різними рівнями й наведення цих конкретних прикладів має на меті допомогти тобі співвіднести їх із собою. Це потрібно для того, щоб ти міг точно визначити свою власну позицію, раціонально підійти до свого власного рівня та різних станів, а також раціонально підійти до Божого розвінчання, суду й обтинання тебе або до роботи, упорядкованої для тебе, і щоб ти міг коритися й бути вдячним із глибини свого серця, а не виявляти опір і огиду. Коли люди можуть раціонально підійти до свого власного рівня, а потім точно визначити свою власну позицію, діючи як створені істоти, яких хоче Бог, у практичний спосіб, належно виконуючи те, що вони мають робити, на основі притаманного їм рівня й присвячуючи свою вірність та всі свої зусилля, вони досягають Божого задоволення. Оскільки Бог дав тобі цей рівень і ці стани, Він не змушуватиме тебе робити складні для тебе речі, Він не змушуватиме рибу жити на суші. Хоч скільки Бог тобі дав, саме стільки Він спонукає тебе віддати. Бог не вимагатиме надмірно того, чого Він тобі не дав. Якщо ти постійно ставиш до себе занадто високі вимоги, намагаючись бути сильною людиною, надлюдиною, кимось незвичайним, це свідчить про те, що в тебе розбещений характер – це амбіції. Якщо твій рівень хороший, ти береш на себе більше роботи; якщо твій рівень посередній, ти можеш узяти на себе лише менше роботи. Хоч який обов’язок ти можеш виконувати, викладайся на повну, віддавай свою вірність і дій згідно з принципами – не намагайся проголошувати високі ідеї. Завжди хотіти довести, що ти незвичайна людина, завжди хотіти, щоб інші високо тебе цінували – це неправильно. Це свідчить про великий брак знання себе, незнання своєї власної міри. Якщо ти й далі прагнутимеш відповідно до своїх амбіцій і жаги, добре це для тебе не скінчиться. Тому людям із поганим рівнем не слід завжди прагнути бути лідерами, керівниками команд або кураторами; їм не слід цілитися занадто високо. Якщо твій рівень поганий, то просто сумлінно роби те, що можуть робити люди з поганим рівнем. Якщо тобі бракує думок і ти не можеш розібратися з жодною роботою, не змушуй себе – оскільки Бог не дав тобі такого рівня, Він не ставив до тебе занадто високих вимог. Щодо істин-принципів, практикуй їх настільки, наскільки ти можеш їх зрозуміти й прийняти – це найважливіше. Те, що ти здатний осягнути, – це те, що дав тобі Бог. Чи застосував ти ці речі до свого обов’язку або до доручення, яке довірив тобі Бог? Якщо ти їх застосував, то ти виклався на повну й віддав свою вірність. Бог буде задоволений, і ти відповідатимеш стандарту створеної істоти. Якщо твій рівень поганий, Бог абсолютно не висуватиме до тебе вимог за стандартом для тих, хто має хороший рівень. Бог цього не робитиме. Ті, хто не має рівня, перебувають на найнижчому щаблі рівня серед людей. Якщо деякі віруючі в Бога не мають рівня, то як їм слід практикувати? Чи хочеш ти слідувати за Богом? Чи визнаєш ти, що Бог володарює над усім, що стосується людини? Чи хочеш ти коритися Божим улаштуванням та впорядкуванням для тебе? Якщо ти готовий приймати й коритися, то заспокой своє серце й прийми всі Божі впорядкування для тебе. Згідно зі своїм рівнем ти можеш виконувати лише деяку роботу, яка потребує фізичних зусиль, роботу, яка не є помітною, на яку дивляться зверхньо і яку люди не пам’ятають, якщо це твоя ситуація, ти мусиш прийняти її від Бога й не виношувати нарікань, і тим паче тобі не слід обирати свої обов’язки на основі власних бажань. Роби все, що Божий дім організовує для тебе, і поки це в межах твого рівня, ти маєш робити це добре. Наприклад, якщо тобі доручено розводити свиней, ти мусиш добре їх годувати, щоб брати й сестри могли їсти хорошу свинину. Якщо тобі доручено розводити курей, ти мусиш добре їх годувати й доглядати за ними, щоб вони нормально неслися в період несучості, і ти також мусиш захищати їх від інших тварин, роблячи так, щоб кожен, хто бачить курей, яких ти розводиш, сказав би, що вони добре вирощені. Це доводить, що ти плекаєш усе суще, створене Богом, і можеш добре ним управляти; це доводить, що хоч яка б це була істота чи тварина, ти можеш плекати її і добре нею управляти, сприймаючи це як своє зобов’язання й обов’язок, які ти маєш виконувати. Хоча ти не можеш виконувати іншу роботу, хоча ти не можеш відігравати ключову й вирішальну роль у роботі церкви, і в тебе немає значних внесків, якщо ти можеш докласти всіх зусиль і вірність у якійсь непомітній роботі й прагнути лише задовольнити Бога, цього достатньо. Це не означає не виправдати Божого звеличення тебе. Не будь перебірливим щодо завдань на основі того, брудні вони чи виснажливі, чи бачать інші, як ти їх виконуєш, чи хвалять тебе люди, чи дивляться на тебе зверхньо за те, що ти їх виконуєш. Не думай про ці речі; просто прагни приймати це від Бога, коритися й виконувати належні тобі обов’язки. Коли Я бесідую про прояви людей без рівня, Я можу сказати, що ти дурень, нездара й розумово відсталий. Однак, якщо ти можеш узяти на себе довірену тобі роботу, і зрештою ти не підводиш Божого звеличення тебе або дихання життя, яке дарував тобі Бог, ти не живеш і не їси даремно, ти не насолоджуєшся жодною з матеріальних речей, які Бог постачає для людства, даремно, і ти не зазнаєш невдачі в тому, щоб бути гідним слів із Божих вуст, цього достатньо. Хоча з погляду рівня ти не відповідаєш стандартам повноцінної людини, якщо ти можеш виконувати свій обов’язок і робити роботу із цією вірністю й щирістю, принаймні в Божому серці ти відповідаєш стандарту створеної істоти. Те, чого хоче Бог, – це така вірність і щирість; Він хоче створену істоту, яка відповідає стандарту. Хоч який обов’язок Божий дім організовує для тебе, ти приймаєш його від Бога, і ти можеш приймати й коритися. Це найцінніше. Якщо ти зробив те, чого вимагає від тебе Бог, і ти віддав усе, що здатен віддати, чи висуватиме Бог до тебе ще вищі вимоги? Якщо твої щирість і вірність вважаються цінними в Божих очах, тоді твоє життя має цінність. Чи хороше це сприймання? (Так.)

Дехто каже: «Я й досі відчуваю, що не розумію. Чому Бог напередвизначає людей із різними рівнями? Оскільки Бог хоче, щоб люди давали про Нього свідчення, практикували істину й відкидали свій розбещений характер, чому Він не може дати людям хороший рівень? Хіба Богу так важко дати людям хороший рівень? Якби Бог зробив так, щоб люди мали здатності в усіх сферах – пізнавальну здатність, здатність виносити судження, здатність розпізнавати речі, здатність реагувати на речі, здатність ухвалювати рішення, здатність до інновацій і тим паче здатність оцінювати й цінувати речі, – якби Він дав людям здатності в усіх сферах, хіба рівень людей не був би хорошим? Навіть якби Він дав людям посередній рівень, хіба вони не змогли б тоді сприйняти істину до посереднього рівня? Якщо люди можуть сприймати істину, хіба вони не змогли б тоді практикувати істину? І хіба вони не змогли б відкинути свій розбещений характер і досягти спасіння?». У чому проблема того, що люди мають такі думки? Люди не розуміють, чому Бог дає їм такий цілком посередній рівень. Важко знайти лідерів із високим рівнем, і надзвичайно важко добре виконувати церковну роботу. Люди думають: «Якби Бог дав людям високий рівень, хіба не було б легше знайти лідерів? Хіба не легше було б виконувати церковну роботу? Чому Бог не дає людям високого рівня?» Дивлячись на це з погляду загальної роботи Божого дому, звісно, якби було більше людей із високим рівнем, церковна робота справді була б легшою. Однак є одна передумова: у Божому домі Бог виконує Свою власну роботу, і люди не відіграють вирішальної ролі. Тому, чи є рівень людей високим, посереднім чи низьким, це не визначає результатів Божої роботи. Кінцеві результати, яких потрібно добитися, досягаються Богом. Усе веде Бог; усе є роботою Святого Духа. З погляду Божої роботи цю справу слід пояснювати саме так – це одна з причин. Є ще одна причина: після розбещення сатаною люди приймають сатанинський розбещений характер за свою життєву сутність, тобто всі вони живуть за своїм розбещеним характером, і їхнім життям керує їхній розбещений характер. Якщо, крім цього, хтось володіє хорошим або надзвичайним рівнем, і його здатності в усіх сферах повні, досконалі й бездоганні, це підживлюватиме його розбещений характер. Це призведе до нестримного посилення його розбещеного характеру, роблячи його неконтрольованим, і призведе до того, що ця людина стане більш зарозумілою, непоступливою, лукавою й нечестивою. Складність прийняття нею істини зросте, і не буде жодного способу розв’язати проблему її розбещеного характеру. Це ще одна причина. Крім того, Бог дає людям такий рівень, тому що людство, яке Бог хоче спасти, за своєю суттю є недосконалим людством, з посередніми здатностями в усіх аспектах, які мають недоліки. До того ж, пізнання Божих слів та істини не досягається лише завдяки використанню різних здатностей; воно вимагає процесу. Що охоплює цей процес? Він охоплює зміни в навколишньому середовищі, збільшення віку людини, поглиблення життєвого досвіду й знань, а також досвід, здобутий у різних середовищах, що дозволяють людям на основі властивого їм рівня та інстинктів поступово прийти до розуміння й пізнання того, чого насправді стосується істина в Божих словах; потім вони приймають і практикують Божі слова. Через такий процес істина в Божих словах впрацьовується в людину, щоб стати її життям, – вона не стає теорією життя або філософією і засобом життя; радше Божі слова стають основою для її існування. Така людина є новою людиною, новонародженим життям. Це важливий процес. Навіть якщо твій рівень і здатності в усіх аспектах винятково хороші та високі, ці процеси не можна опустити. Оскільки ти створена людина, у кінцевому досягненні перетворення Божих слів на твоє життя ніхто не може пропустити жодного кроку всього процесу, який необхідно пережити. Тобто в кожного розвинуться уявлення, фантазії, опір, протистояння та бунт щодо Бога. Всі пройдуть через невдачі, поразки, спотикання, відсторонення, обтинання, суд і кару, переживуть різні середовища, зустрінуть різні типи людей та інші подібні процеси. Незалежно від того, наскільки хороший чи високий твій рівень, або наскільки сильні твої здатності в усіх аспектах, жоден із цих процесів або кроків не можна опустити. Тому, навіть якби Бог дав тобі винятково високий рівень і здатності, це однаково було б марно. Для тебе краще бути звичайною, посередньою людиною. Хоча ти можеш мати певні недоліки в людськості, ти можеш переживати Божу роботу, розуміти Божі слова після того, як почуєш їх, і визнавати свої слабкості й недоліки. У такий спосіб, з одного боку, те, що ти здобуваєш, є більш практичним, і ти отримуєш більше від Бога; з іншого боку, ти точніше пізнаєш свої природні здібності і стаєш більш раціональним. Ось чому Бог не має наміру давати всім хороший рівень – Він дає людям посередній рівень.

Почувши про ці конкретні прояви різних здатностей, які використовуються для оцінювання рівня людей, ви оцінюєте себе й з’ясовуєте, що у вас щонайбільше просто посередній рівень, який не досягає щабля хорошого рівня. Отже, хто ті, хто досягає щабля хорошого рівня? Це ті, кого використовує Святий Дух. Якщо Бог дає тобі хороший рівень, ти мусиш братися за роботу, яка відповідає хорошому рівню. Якщо в тебе немає потреби братися за таку роботу, це вже досить добре, що Бог дав тобі посередній рівень, – це Божа благодать. Якщо Бог дає тобі посередній рівень, ти не можеш виконувати дуже важливу роботу, тому ти не можеш стати зарозумілим. Це захист для тебе. З посереднім рівнем, який тобі дано, у тебе немає капіталу, яким можна вихвалятися, і ти не можеш зробити жодних приголомшливих внесків. Тобі завжди потрібно думати: «Мій рівень посередній; я не хороший ні в цій сфері, ні в тій. Я мушу бути розсудливим і шукати істин-принципів у виконанні свого обов’язку». Коли ти відчуваєш, що тобі чогось бракує у всіх аспектах, ти стаєш набагато слухнянішим, набагато більше дотримуєшся правил і тримаєшся набагато стриманіше. Наприклад, незалежно від того, яку роботу ви виконуєте, чи то куратор, чи звичайний учасник команди, якби протягом певного періоду твоя робота йшла відносно гладко, приносила певні результати, а досягнення були досить видатними, і ти отримав би схвалення від Вишнього, яким був би твій менталітет? (Ми б стали самовдоволеними, відчули б, що ми хороші, і вже не так охоче шукали б істину.) Тоді тобі стало б важко дотримуватися правил і залишатися приземленим у тому, як ти живеш як людина. Це дуже небезпечна спокуса для тебе; це не є хорошим знаком. Однак, оскільки тобі бракує різних здатностей або в них є недоліки, і, виконуючи роботу, ти або не можеш узяти до уваги один аспект, або не можеш передбачити чи не помічаєш і забуваєш інший, через що тебе або обтинають в одному аспекті, або ти стикаєшся з невдачами та ударами в іншому, у глибині свого серця ти постійно попереджаєш себе: «Я не здібний. Мій рівень поганий, і я не розумію істини. Я не розумію принципів». Так ти стаєш дуже обачним у справах, дуже боїшся припуститися помилок і бути обітнутим, дуже боїшся переривати та заважати й дуже боїшся створити прогалини в роботі, що призводять до втрат. Оскільки тобі бракує здатностей у різних аспектах або всі вони дуже посередні, твоя спроможність бути компетентним для роботи також дуже посередня, і робота, яку ти виконуєш, дуже посередня. Тому ти відчуваєш, що тобі нічим вихвалятися – навіть якщо тобі й вдається досягти якихось важко здобутих результатів, ти досягаєш їх лише після того, як витерпиш багато труднощів і докладеш величезних зусиль за лаштунками. Ти хочеш удавати перед іншими, що ти здібна й досить хороша людина, але у твоєму серці бракує впевненості. Ти знаєш: хоч що ти робиш, ти не можеш зробити це добре й однаково потребуєш перевірки з боку Вишнього. У деяких справах ти усвідомлюєш, у чому помиляєшся, лише тоді, коли тебе обтинають, і ти бачиш, наскільки неймовірно поганий твій рівень. У такий спосіб ти не зможеш стати зарозумілим. Тобто поруч із тобою завжди буде хтось із хорошим рівнем, хто перевершує тебе, і завжди будуть істина та стандарти, яких вимагає Бог, що стримуватимуть тебе. Ти відчуваєш: «В мене є та невелика робота, яку я можу виконати, лише тому, що Вишнє її перевірило й так вирішило; її було завершено лише тому, що Вишнє неодноразово досліджувало, перевіряло й виправляло її. Мені немає чим вихвалятися». Коли ти щось робиш наступного разу, ти й досі думаєш про те, щоб хизуватися своїми навичками, але тобі однаково не вдається зробити це добре, і ти ніколи не можеш виділитися. Саме через те, що твій рівень і здібності обмежені, наслідки виконання твоїх обов’язків завжди посередні, і ніколи не досягають того щабля чи стандарту, який ти ідеалізуєш. Тож несвідомо ти постійно розумієш, що ти не є кимось видатним, якоюсь вищою або незвичайною людиною. Поступово ти починаєш розуміти, що твій рівень не такий хороший, як ти уявляв, а радше занадто звичайний. Цей поступовий процес дуже допомагає тобі пізнати себе – ти практично переживаєш деякі невдачі та поразки, і після внутрішніх роздумів ти стаєш точнішим в оцінці свого щабля, здібностей і рівня. Ти дедалі більше визнаєш, що не є людиною з хорошим рівнем, що хоча ти можеш мати деякі сильні сторони та дари, трохи здатності виносити судження, або іноді мати якісь ідеї чи плани, ти однаково недотягуєш до істин-принципів, далекий від Божих вимог і стандартів істини, і ще далі від стандарту володіння істиною-реальністю – ти несвідомо маєш ці судження та оцінки щодо себе. У процесі того, як ти судиш та оцінюєш себе, твоє пізнання себе ставатиме дедалі точнішим, і твоїх розбещених характерів і виявів розбещеності ставатиме дедалі менше, і вони ставатимуть дедалі більш стриманими та контрольованими. Звісно, контроль над твоїми розбещеними характерами не є метою. Що є метою? Мета полягає в тому, щоб, оскільки твої розбещені характери перебувають під контролем, ти поступово вчився шукати істину та жити як людина слухняно, не намагаючись завжди виголошувати високі ідеї або хизуватися своїми навичками, не намагаючись завжди змагатися, щоб бути найкращим чи найсильнішим, і не намагаючись завжди проявити себе. Поки це усвідомлення безперестану закарбовується глибоко у твоєму серці, ти розмірковуватимеш: «Я мушу шукати, якими є істини-принципи для того, щоб це зробити, і що про це говорить Бог». Це усвідомлення поступово утверджуватиметься глибоко у твоєму серці, і твій ступінь пошуку, визнання та прийняття Божого слова та істини дедалі зростатиме, що означає для тебе надію на спасіння. Що більше ти можеш прийняти істину, то менше виявлятимуться твої розбещені характери; ще кращий результат полягає в тому, що в тебе буде більше можливостей використовувати Боже слово як стандарт для практики. Хіба це не поступовий вихід на шлях спасіння? Хіба це не хороша річ? (Так.) Але якщо всі твої здатності виняткові, і досконалі, і надзвичайні серед людей, чи зможеш ти досі шукати істину, розбираючись зі справами й виконуючи свої обов’язки? Важко сказати. Для когось із надзвичайними здатностями в усіх сферах дуже важко прийти до Бога з тихим серцем або смиренним ставленням, щоб пізнати себе, знаючи свої недоліки й розбещені характери, і дійти до точки пошуку істини, прийняття істини, а потім практики істини. Це досить важко зробити, чи не так? (Так.)

Наявність у людей посереднього рівня містить Божі благі наміри; наявність у людей занадто поганого рівня також містить Божі благі наміри. Бажаючи спасти тебе, Бог не дає тобі надмірно хорошого рівня. Чому так? Бог дає людям різні природжені дані, як-от їхнє сімейне походження, зовнішність, інстинкти, вдача та різні життєві здатності. Бог навіть дає людям певні сильні сторони, інтереси й хобі, а також наділяє деяких людей особливими дарами. Цього достатньо. Цього достатньо, щоб підтримувати твоє особисте виживання. З усім цим ти маєш здатність і умови жити самостійно, і на основі певного щабля рівня ти можеш прийняти Божі слова, до різної міри відкинути свої розбещені характери і досягти спасіння. Ось чому Бог не дає людям надмірно високого рівня. Бог не дає людям надто високого рівня. З одного боку, це для того, щоб люди, маючи цю базову умову, могли залишатися трохи приземленими, і щоб на основі відчуття, що вони звичайні, пересічні люди, люди з розбещеними характерами, вони могли охоче приймати Божу роботу й Боже спасіння. Лише так люди мають базову умову для прийняття Божих слів. З іншого боку, якщо люди мають дуже високий рівень або винятково швидкий розум, дуже сильні здібності в усіх аспектах, усі є винятковими, усе у світі йде їм гладко – заробляють багато грошей у бізнесі, мають особливо плавну політичну кар’єру, діють без зусиль у всіх ситуаціях, почуваючись як риба у воді, – то таким людям нелегко прийти до Бога й прийняти Боже спасіння, чи не так? (Так.) Більшість із тих, кого спасає Бог, не займає високих посад у світі чи серед людей у суспільстві. Оскільки їхній рівень і здібності посередні або навіть низькі, і їм важко досягти популярності чи успіху у світі, вони завжди відчувають, що світ похмурий і несправедливий, у них виникає потреба у вірі, і, зрештою, вони приходять до Бога й входять до Божого дому. Це базова умова, яку Бог дає людям, обираючи їх. Лише з цією потребою ти можеш мати бажання прийняти Боже спасіння. Якщо твої умови в усіх аспектах дуже добрі й підходять для докладання зусиль у світі, і ти завжди хочеш зробити собі ім’я, то ти не матимеш бажання прийняти Боже спасіння, і навіть не матимеш можливості отримати Боже спасіння. Хоча ти можеш мати середній або низький рівень, ти однаково набагато благословенніший за невіруючих, оскільки маєш можливість бути спасенним Богом. Тому низький рівень – це не твій недолік і не перешкода для того, щоб ти відкинув розбещені характери й досягнув спасіння. Зрештою, саме Бог дав тобі цей рівень. Ти маєш стільки, скільки Бог тобі дає. Якщо Бог дає тобі високий рівень, то ти маєш високий рівень. Якщо Бог дає тобі посередній рівень, то твій рівень посередній. Якщо Бог дає тобі низький рівень, то твій рівень низький. Коли ти це зрозумієш, ти маєш прийняти це від Бога й бути здатним коритися Божому володарюванню та влаштуванням. Яка істина є основою для покори? Це те, що такі влаштування від Бога містять Божі благі наміри; Бог є надзвичайно турботливим, і люди не мають скаржитися чи неправильно розуміти серце Боже. Бог не буде високо цінувати тебе через твій високий рівень, і не буде зневажати чи ненавидіти тебе через твій низький рівень. Що ж Бог ненавидить? Бог ненавидить те, що люди не люблять і не приймають істину, що люди розуміють істину, але не практикують її, що люди не роблять того, на що здатні, що люди не можуть віддавати всі сили у своїх обов’язках, але завжди мають надмірні бажання, завжди хочуть статусу, завжди змагаються за місце й завжди висувають до Нього вимоги. Ось що Бог вважає огидним і мерзенним. Ти маєш низький рівень або взагалі не маєш рівня, не здатний виконувати жодної роботи, і все ж ти завжди хочеш бути лідером; ти завжди змагаєшся за місце й владу й завжди хочеш, щоб Бог дав тобі остаточну відповідь, сказавши, що в майбутньому ти зможеш увійти в Царство, отримати благословення й мати добре місце призначення. Те, що Бог обрав тебе, – це вже величезне звеличення, а ти досі хочеш відкусити руку, коли тобі дали палець. Бог дав тобі те, що ти маєш отримати, і ти вже багато отримав від Бога, але досі висуваєш нерозумні вимоги. Ось що Бог ненавидить. Твій рівень дуже низький або ти навіть не досягаєш людського інтелекту, але Бог не ставився до тебе як до тварини, а однаково ставиться до тебе як до людини. Тому тобі слід робити те, що має робити людина, говорити те, що має говорити людина, і приймати від Бога все, що Бог тобі дав. Який обов’язок ти можеш виконувати, такий і виконуй. Не підводь Бога. Не бажай відкусити руку, коли тобі дали палець, тому що Бог ставиться до тебе як до людини, кажучи: «Оскільки Бог ставиться до мене як до людини, то Він має дати мені кращий рівень, дозволити мені бути очільником команди, куратором або лідером. Найкраще було б, якби Він зробив так, щоб мені не доводилося виконувати жодної втомливої роботи, щоб Божий дім забезпечував мене безкоштовно, і щоб мені не потрібно було докладати зусиль чи страждати від втоми, і мені дозволили робити те, що я хочу». Це все нерозумні вимоги. Це не ті прояви чи прохання, які створена істота мусить мати чи висувати. Бог не ставився до тебе відповідно до твого низького рівня, а натомість обрав тебе й дав тобі можливість виконувати свій обов’язок. Це Боже звеличення. Ти не маєш хотіти відкусити руку, коли тобі дали палець, і висувати нерозумні вимоги до Бога. Натомість ти маєш дякувати Богові й належно виконувати свій обов’язок, щоб відплатити за Божу любов. Це Божа вимога до тебе. Твій рівень низький, але Бог не висував до тебе вимог за стандартами для тих, хто має високий рівень. Тобі бракує рівня й інтелекту, але Бог не вимагав, щоб ти досяг стандартів, яких можуть досягти люди з високим рівнем. Що ти можеш робити, те й роби. Бог не змушує рибу жити на суші. Просто ти сам завжди маєш надмірні бажання й завжди не бажаєш бути звичайною людиною, пересічною людиною з низьким рівнем; це ти не хочеш виконувати ці трудомісткі завдання, які не ставлять тебе в центр уваги, і, виконуючи свій обов’язок, ти завжди не любиш труднощів і уникаєш виснаження, перебираючи, що робити; ти завжди свавільний і завжди маєш власні плани та вподобання – це не Бог тебе скривдив. Тож як люди мають правильно ставитися до свого рівня? З одного боку, який би рівень Бог тобі не дав, ти маєш прийняти його від Бога й підкоритися Божому володарюванню та влаштуванню. Це найосновніша думка й погляд, які слід мати людям. Цей погляд правильний, і він залишається непохитним у будь-якій ситуації. Це істина-принцип, що залишається незмінним, хоч би як змінювалися речі. З іншого боку, незалежно від того, хороший твій рівень, посередній, поганий чи його немає взагалі, ти маєш виконувати ту роботу, якої може досягти твій рівень. Тобі не слід ні щось приховувати, ні прагнути виділитися. Незалежно від того, хороший твій рівень чи посередній, ти можеш робити лише те, що в межах твого рівня та здібностей; тут немає чим вихвалятися – це те, що дав тобі Бог; ти маєш це віддати. Усе твоє єство, твоє дихання, твої природжені дані та твої здібності в усіх аспектах твого рівня дані Богом. Різні істини-принципи, які ти зараз розумієш, також надані Богом. Без Божої роботи й без різних природжених даних, які Бог дарує людям, люди – це не що інше, як жменька праху. Тому людям немає чим вихвалятися. Це другий аспект. Є ще один аспект: незалежно від того, посередній твій рівень, поганий чи його немає взагалі, ти мусиш ставитися до нього правильно. Спершу визнай, до якого щабля належить твій рівень, а потім, на основі притаманного тобі рівня, роби те, що тобі слід робити. Не намагайся завжди виходити за межі своїх здібностей і робити те, чого не можеш досягти, завжди намагаючись довести свою цінність людям або Богові. Ти нічого не можеш довести. Що більше ти намагаєшся так довести свою цінність, то більше це доводить, що твій рівень поганий, що ти не знаєш своєї власної міри, і то більше це доводить, що ти позбавлений розуму і маєш серйозно розбещений характер. Не намагайся всіма можливими способами змінити свій рівень або покращити свої здібності в усіх аспектах, а радше точно визнай притаманний тобі рівень та здібності й правильно стався до них. Якщо ти виявиш, у чому тобі чогось бракує, швидко вивчи ті сфери, у яких ти можеш досягти прогресу за короткий час, щоб компенсувати ці сфери. Не застосовуй сили до тих сфер, яких ти не можеш досягти. Дій відповідно до своєї фактичної ситуації; роби речі на основі свого власного рівня та здібностей. Остаточний принцип полягає в тому, щоб виконувати свій обов’язок відповідно до Божого слова, Божих вимог до людей та істин-принципів. Незалежно від щабля твого рівня, ти можеш досягти різної міри дій і виконання своїх обов’язків відповідно до істин-принципів; ти можеш задовольняти Божі стандарти або жити відповідно до них. Ці істини-принципи абсолютно не є порожніми балачками; вони абсолютно не виходять за межі людськості. Усі вони є шляхами практики, спеціально створеними для розбещених характерів створеного людства, інстинктів і різних здібностей та рівнів. Тому, хоч який у тебе рівень, хоч у чому твої здібності є недостатніми або мають недоліки, це не проблема; якщо ти справді розумієш істину та готовий практикувати істину, у тебе буде шлях уперед. Недоліки людини в певних аспектах рівня та здібностях абсолютно не заважають їй практикувати істину. Якщо тобі бракує здатності виносити судження або якоїсь іншої здатності, ти можеш більше шукати й більше бесідувати – шукати вказівок і порад від тих, хто розуміє істину. Коли ти розумієш і осягаєш принципи та шляхи практики, тобі слід застосовувати їх на практиці з усіма своїми зусиллями на основі свого духовного зросту. Приймати й практикувати – це те, що тобі слід робити. Чи допомагає твоєму розумінню така Моя бесіда? (Ми розуміємо трохи більше.)

Чому Бог завчасно призначає людям усілякі рівні? Чому Бог не дає людям досконалого рівня? Про скільки аспектів того, якими є Божі наміри щодо цього і як людям слід правильно до цього ставитися, ми побесідували? Підсумуймо їх. Перший аспект – прийняття цього від Бога. Це найбазовіша думка й погляд, які люди мусять мати. Другий аспект – визнання й оцінювання твого рівня, а також дії та виконання свого обов’язку на основі свого рівня й спроможності. Не намагайся робити речі, які перевищують твій рівень і спроможність. Роби те, що можеш зробити, сумлінно й практично, і роби це добре. Не силуй себе робити те, чого не можеш зробити. Яким є третій аспект? (Нам не слід завжди бажати змінити свій рівень. Навіть якщо наш рівень посередній, поганий чи його немає взагалі, ми мусимо ставитися до нього правильно. Нам не слід завжди бажати довести Богові, що наш рівень хороший. Це недоречно.) Саме так. Стався до свого рівня правильно. Не нарікай. Хоч скільки Бог тобі дав, саме цього Він вимагатиме від тебе. Бог не вимагає від тебе того, чого Він тобі не дав. Наприклад, якщо Бог дав тобі посередній або поганий рівень, Він не вимагає від тебе бути лідером, керівником команди або куратором. Однак, якщо Бог дав тобі красномовство, здатність висловлюватися або певний дар і вимагає від тебе виконувати роботу, пов’язану із цим даром, то тобі слід виконувати її добре. Не підведи: живи відповідно до умов, які дав тобі Бог. Ти мусиш жити відповідно до Божого дару, даючи йому повну волю й застосовуючи його добре, застосовуючи його до позитивних речей і створюючи цінні результати роботи, які приносять користь людству. Це було б чудово, чи не так? (Так.) Крім того, ти мусиш знати, що Бог має благі наміри, даючи людям різні рівні. Саме тому, що Бог хоче спасти тебе, Він не дав тобі надмірно хорошого рівня. Це містить Божий кропіткий намір. Те, що Бог дає тобі посередній або поганий рівень, – це захист для тебе. Якби люди мали занадто хороший або надзвичайний рівень, їм було б легко слідувати за світом і сатаною, і вони не так легко прийшли б до віри в Бога. Подивіться на видатних діячів у різних галузях і сферах світу – що це за люди? Усі вони – лукаві інтригани, дияволи в плоті. Якщо ти просиш їх повірити в Бога, вони думають: «Віра в Бога ні до чого не веде – тільки нездібні люди вірять у Бога!». Люди з надмірно хорошим рівнем, великими можливостями й передовими тактиками стають бранцями сатани. Вони живуть виключно за своїм розбещеним характером і цілковито для світу. Усі такі люди є дияволами в плоті. Скажи Мені, чи спасає Бог таких людей? (Ні.) Тож чи бажаєте ви бути дияволом в плоті, чи бажаєте бути звичайною людиною, людиною, в якої поганий рівень, але яка може отримати Боже спасіння? (Ми бажаємо бути звичайними людьми.) Який із цих двох типів людей є благословенним? Ті, хто процвітає у світі, досягає видатного становища, має славу, стає високопосадовцями або багатіями, які мають усе, чого бажають, і нескінченні гроші, щоб їх витрачати, – чи бажаєте ви бути такими людьми, чи ви бажаєте прийти до Бога й бути простими, звичайними людьми з посереднім рівнем? Який твій вибір? (Бути простими, звичайними людьми.) Якщо ти обираєш бути простою, звичайною людиною з посереднім рівнем, воліючи не насолоджуватися хорошим матеріальним життям у цьому житті, не бажаючи досягти видатного становища, не маючи жодного почуття значущості у цьому світі, коли всі дивляться на тебе зверхньо, і ти волієш бути такою людиною й цінувати чи здобувати можливість для спасіння, яку Бог дає людям, – якщо це твій вибір, якщо ти обираєш бути спасенним і обираєш не слідувати за цим світом, і у своєму серці ти бажаєш не належати цьому світу, а належати Богові, то тобі не слід зневажати рівень, який дав тобі Бог. Навіть якщо твій рівень дуже поганий або Бог не дав тобі жодного рівня, тобі однаково слід радо прийняти цей факт і з природженими даними різних здатностей, які дав тобі Бог, виконувати обов’язок створеної істоти. Інший аспект полягає в тому, що навіть якщо рівень, який Бог дає людям, не дуже хороший – просто рівень звичайних людей – і здатності, які Він їм дає в усіх аспектах, є посередніми або навіть поганими, однаково можна досягти найбазовіших істин, які людям слід практикувати і яких Бог навчає людей, і здобути їх, якщо вони готові вкласти своє серце в їхню практику. Навіть якщо твій рівень дуже поганий і твоя здатність до сприймання, здатність приймати речі, здатність виносити судження та здатність розпізнавати речі дуже погані або їх навіть немає взагалі, поки ти володієш найбазовішою людськістю та розумом, завдання та види роботи, які Бог довіряє тобі, можуть бути завершені й виконані добре. Крім того, найбазовіший шлях того, щоб Бога боятися, а від злого втікати, якого Бог вимагає від людей, – це те, чому ти можеш слідувати; це те, що ти можеш здобути й чого можеш досягти. Тому Бог ніколи не мав наміру давати тобі дуже хороший рівень. Якби Бог дав тобі хороший рівень і якісь особливі здатності, що дало б тобі змогу стати дияволом у плоті у світі, тоді Бог не спас би тебе. Чи можете ви тепер зрозуміти Боже серце щодо цієї справи? (Так.) Якщо ви можете зрозуміти Боже серце, це добре; ви зрозумієте цю істину й правильно ставитиметеся до свого власного рівня; у цьому аспекті більше не буде труднощів. Із цього моменту людям слід просто робити те, що вони мають робити. Навіть якщо це просто одна робота, вклади своє серце й зусилля в те, щоб виконати її добре, і не зазнай поразки в тому, як жити відповідно до Божих очікувань щодо тебе. Ти це розумієш? (Так.) На цьому сьогоднішню бесіду на цю тему завершено. До побачення!

11 листопада 2023 року