11 стандартів для оцінювання рівня людини

На минулому зібранні ми бесідували на важливу тему щодо прагнення до істини: «відпускання бар’єрів між собою та Богом і своєї ворожості до Бога». У рамках цієї великої теми ми говорили про відпускання людських уявлень і фантазій щодо Божої роботи, торкаючись тем про вроджені дані людей, людськість і розбещені характери, і в межах цих тем згадувалися питання, пов’язані з рівнем. Минулого разу ми трохи побесідували про питання, пов’язані з рівнем, усунувши частину людських уявлень. Почувши це, чи маєте ви точне визначення того, що таке рівень? Що ж таке рівень? Як слід розуміти рівень? Як можна судити про те, хороший у людини рівень, середній чи низький? На основі яких аспектів слід про це судити? Чи шукали ви відповіді на ці запитання й чи розмірковували над ними? (Я трохи розмірковував над ними. На минулому зібранні Бог бесідував про те, що для оцінювання рівня людини ми маємо дивитися на її продуктивність і результативність у справах. Раніше в мене не було великого розуміння в цьому плані, і я навіть плутав сильні сторони з рівнем. Наприклад, коли я бачив, що хтось досягає особливо хороших академічних результатів або володіє кількома мовами, я думав, що це вказує на його хороший рівень. Лише послухавши Божу бесіду, я здобув чітке судження про те, що таке справді хороший рівень, а що є лише певними сильними сторонами. Якщо людина зовні здається досить кмітливою, але має дуже низьку продуктивність у виконанні обов’язку й завжди не здатна сприймати істини-принципи, її рівень відносно низький.) Оцінювання рівня людини за її продуктивністю та результативністю у справах – це загальне формулювання. Окрім розгляду її продуктивності й результативності в справах є конкретні стандарти для оцінювання рівня людини: по-перше, її здатність до навчання. По-друге, її здатність розуміти речі. По-третє, її здатність до сприймання. По-четверте, її здатність приймати речі. По-п’яте, її пізнавальна здатність. По-шосте, її здатність виносити судження. По-сьоме, її здатність розпізнавати речі. По-восьме, її здатність реагувати на речі. По-дев’яте, її здатність ухвалювати рішення, яку також можна назвати її здатністю до виконання. По-десяте, її здатність оцінювати й цінувати речі. По-одинадцяте, її здатність до інновацій. Ви їх запам’ятали? (Так.) Скільки їх усього? (Одинадцять.) Прочитайте їх уголос. (Перше – здатність до навчання. Друге – здатність розуміти речі. Третє – здатність до сприймання. Четверте – здатність приймати речі. П’яте – пізнавальна здатність. Шосте – здатність виносити судження. Сьоме – здатність розпізнавати речі. Восьме – здатність реагувати на речі. Дев’яте – здатність ухвалювати рішення. Десяте – здатність оцінювати й цінувати речі. Одинадцяте – здатність до інновацій.) Кажучи загалом, щоб судити про рівень людини, потрібно дивитися на ці два аспекти: її продуктивність і результативність у справах. Зокрема, щоб оцінити її продуктивність і результативність у справах, потрібно зробити комплексну оцінку на основі цих одинадцяти стандартів. У такий спосіб можна буде точно судити про те, яким насправді є рівень людини. Звісно, щоб оцінити рівень людини, насамперед слід подивитися на її загальні здібності в різних аспектах, а потім на її продуктивність і результативність у справах. Якщо вона має рівень і здібності в різних аспектах, то вона, безумовно, вестиме справи як продуктивно, так і результативно. Якщо продуктивність людини в справах висока, а її результативність хороша, то коли ти оцінюватимеш її здібності в кожній сфері згідно з одинадцятьма стандартами, вони, безумовно, також будуть хорошими. Будь-яка із цих одинадцяти здібностей, узята окремо, не може повністю визначити, хороший у людини рівень чи ні, – про це слід судити комплексно. Звісно, які із цих одинадцяти здібностей є найважливішими? Найважливішими є здатність виносити судження, здатність розпізнавати речі, здатність реагувати на речі та здатність ухвалювати рішення – вони стосуються здатності людини діяти після розуміння певної теорії. Решта здібностей стосується сприймання та навчання, що залучає людський розум. Далі ми побесідуємо про ці одинадцять здібностей одну за одною.

Пункт 1. Здатність до навчання

Перше – це здатність до навчання. Здатність до навчання не стосується виключно вивчення певної галузі знань; вона також охоплює вивчення мови, певної технічної навички, вивчення та прийняття чогось нового тощо – усе це підпадає під сферу здатності до навчання. Наприклад, під час вивчення технічної навички за нормальних обставин людина може в основному опанувати її за шість місяців, а потім займатися нею самостійно. Якщо ти також можеш опанувати її та займатися нею самостійно після шести місяців навчання, це вважається наявністю здатності до навчання. Якщо тобі потрібно вдвічі більше часу на навчання, ніж звичайній людині, – якщо через шість місяців ти й досі не опанував її і тобі потрібно ще шість місяців на навчання, – це вказує на низький рівень. Тобто, що стосується здатності до навчання, якщо ти можеш опанувати технічну навичку або знання в межах нормального періоду часу, це означає, що твій рівень середній або вищий за середній. Однак, якщо ти перевищуєш цей період часу й потребуєш удвічі або навіть утричі більше часу, ніж інші, щоб вивчити технічну навичку або знання, то твій рівень низький. Якщо ти витрачаєш у два чи три рази більше часу, ніж звичайна людина, і однаково не можеш цього навчитися, і тобі бракує здатності до навчання, що це говорить про твій рівень? Без здатності до навчання ти не відповідаєш навіть загальному стандарту наявності нормального людського рівня. Це гірше, ніж мати низький рівень, – у тебе взагалі немає рівня. Під яку категорію підпадає відсутність рівня? Відсутність рівня означає, що людина підпадає під категорію розумово відсталих та ідіотів, які взагалі не мають здатності до навчання. Ось що охоплює здатність до навчання.

Пункт 2. Здатність розуміти речі

Друге – це здатність розуміти речі. Здатність розуміти речі стосується спроможності людини збагнути принципи та суть того, що вона бачить або з чим часто стикається. Наприклад, якщо під час вивчення професійної навички ти слухаєш теоретичні настанови й спостерігаєш за практичними демонстраціями, і в межах нормального періоду часу можеш збагнути суть і принципи, пов’язані із цією навичкою, це вважається наявністю хорошого рівня та певної здатності розуміти речі. Якщо ти не можеш одразу цього зрозуміти, і навіть коли хтось знову бесідує з тобою, ти однаково не можеш зрозуміти; і навіть коли тобі роблять неодноразові підказки, ти однаково не можеш зрозуміти, у чому полягає суть виконання цієї справи та які принципи з цим пов’язані, – тоді твоя здатність розуміти речі низька. Можливо, через деякий час ти зможеш трохи навчитися, повільно просуваючись навпомацки через фактичну практику, але цим усе й обмежується. Якщо, незалежно від того, скільки часу ти витрачаєш – три роки чи п’ять років, – те, що ти можеш зрозуміти, залишається в обмеженому діапазоні, і, роблячи справи, ти лише дотримуєшся певних приписів і певних правил, не маючи спроможності зрозуміти пов’язані з цим основи й застосувати їх у фактичній практиці, це означає, що твоя здатність розуміти речі низька; люди такого типу мають низький рівень. Наприклад, деякі люди виконують церковну роботу, і після того, як ти бесідуєш із ними про істини-принципи, вони відчувають, що все, сказане тобою, правильне, і не мають сумнівів щодо того, про що ти бесідував. Однак, вони просто не можуть зрозуміти, чому справи слід вести саме так, і не здатні сприйняти пов’язані з цим принципи. Особливо коли вони стикаються з різними проблемами чи особливими ситуаціями в реальному житті або під час виконання свого обов’язку, вони не знають, як застосовувати принципи або як підходити до проблем, з якими стикаються, і давати їм раду згідно з принципами. Це вказує на брак здатності розуміти речі. Люди, яким бракує здатності розуміти речі, не розуміють після того, як почують бесіду про істину, і завжди звертаються з проханнями на кшталт: «Чи можеш ти навести ще один приклад?» або «Чи можеш ти пояснити це детальніше?». Лише після того, як ти наведеш приклад і детально все поясниш, вони можуть трохи зрозуміти. Але якщо ти бесідуєш про щось глибше, вони знову не можуть зрозуміти й проситимуть тебе навести ще один приклад. Чому вони раз у раз просять тебе наводити приклади? Для того, щоб ти на прикладах пояснив схожі ситуації в реальному житті, щоб вони могли просто запам’ятати певний підхід або припис. Чому вони це роблять? Тому що їхня здатність розуміти речі дуже низька – можна також сказати, що в них немає здатності розуміти речі; вони не знають, як застосовувати принципи в реальному житті або під час виконання свого обов’язку. Хоч як ти бесідуєш із ними, хоч скільки конкретних прикладів ти наводиш і хоч скільки принципів ти чітко пояснюєш, навіть звертаючись до принципів поводження в особливих ситуаціях, вони можуть слухати цілий день, але так нічого й не зрозуміти. Вони вважають те, що ти говориш, лише теорією, і досі не знають, як давати раду різним проблемам, з якими стикаються в реальному житті. Це вказує на брак здатності розуміти речі. Хоч як інші пояснюють їм речі, люди, яким бракує здатності розуміти речі, не можуть цього збагнути – це означає мати низький рівень. Чи мають люди з низьким рівнем також низьку продуктивність і результативність у справах? (Так.) Якщо здатність людини розуміти речі низька, то її продуктивність і результативність у справах, безумовно, будуть низькими; вона не знатиме, які принципи залучені, коли стикається із чимось, і не знатиме, як застосовувати принципи в реальному житті. Це вказує на низький рівень. Є ще один тип людей, які стають ще більше безтолковими, чим детальнішою та конкретнішою є бесіда інших, оскільки вони не здатні її зрозуміти. Наприклад, коли Божий дім бесідує про розпізнання неправдивих лідерів і антихристів, послухавши, вони кажуть: «Чому я цього не розумію? Є бесіда про принципи, наводяться приклади й перелічуються особливі ситуації, але для мене все це звучить так плутано. Про що саме тут ідеться? З яким типом людей ми маємо розібратися? Ми маємо розібратися з неправдивими лідерами чи з антихристами? Наш церковний лідер – антихрист? Ця людина здається трохи злою – її прояви зумовлені розбещеним характером чи поганою людськістю? Хто ж вона така: неправдивий лідер чи антихрист? Я досі не розумію». Вони навіть не розуміють, якими є істини-принципи, про які ти бесідуєш; що більше вони слухають, то більш безтолковими стають. Вони не лише не можуть пов’язати ці істини-принципи з фактичними ситуаціями, а й стають настільки безтолковими, що навіть не знають, на яку тему ти говориш. Хіба це не свідчить про брак здатності розуміти речі? (Так.) Наприклад, уяви ситуацію, коли всі зібралися, щоб побесідувати на одну тему, і кожна людина висловлює свої думки. Ти бесідуєш про своє розуміння, Я висловлюю Своє осягнення цього; одна людина порушує питання, інша людина порушує інше питання – і все це зосереджено навколо цієї теми. Люди без рівня слухають таке обговорення й не можуть його збагнути. У своїх серцях вони думають: «Про що ви всі говорите? Чому я не можу цього зрозуміти?» Вони стають безтолковими. Вони не можуть розібратися в логіці, що стоїть за обґрунтованими запитаннями, порушеними іншими, або в тому, чому ці запитання порушуються – вони не можуть збагнути причин цього; вони навіть гірші за стороннього спостерігача. Навіть просто спостерігаючи збоку, люди з рівнем можуть сказати, хто має рацію, а хто ні, причину, з якої хтось ставить певне запитання, глибокі ці запитання чи поверхові, як на ці запитання відповідають, але люди без рівня не можуть нічого із цього зрозуміти й не можуть зрозуміти логіки, що стоїть за цим. Це показує, що в них немає здатності розуміти речі. Коли інші про щось бесідують, послухавши, вони не можуть цього розпізнати. Вони не знають, чи є сказане правдивим і об’єктивним, і не можуть розгледіти передумови та сутність справи наскрізь – вони абсолютно розгублені. Щодо того, чому обговорюється ця тема, чому на принципах, пов’язаних із цією темою, потрібно неодноразово наголошувати, а також чиї запитання стосуються цих принципів, а чиї ні, вони не можуть нічого із цього зрозуміти чи збагнути. Продовжуючи слухати, вони стають сонними; вони починають вважати себе просто сторонніми спостерігачами в цій бесіді, і їхні серця затуманюються. Щодо інших людей, то їхній розум стає яснішим і світлішим, що більше вони бесідують про істини-принципи. Але що більше слухають люди без рівня, то більш безтолковими стають і то більш затуманеними стають їхні думки. Це вказує на брак здатності розуміти речі. Хіба це не вказує на вкрай низький рівень? Таких людей також можна назвати людьми без рівня. Якими є люди без рівня? (Розумово відсталими людьми.) Розумово відсталі, ідіоти, дурні – це категорія людей із найнижчим рівнем. Це другий аспект: здатність розуміти речі.

Пункт 3. Здатність до сприймання

Третій аспект – це здатність до сприймання. Здатність до сприймання подібна до здатності розуміти речі, але йде на крок далі. У чому різниця між ними? Здатність до сприймання більше зосереджена на тому, як узгодити принципи істини та шляхи практики з різними проблемами в реальному житті, а потім застосувати їх у реальній роботі після того, як людина зрозуміла й опанувала ці принципи та шляхи. Саме в цьому полягає відмінність. Зрозумівши основи та принципи чогось, люди зі здатністю до сприймання мають у своїх серцях шлях практики, а також точну сферу, напрям і ціль. Вони знають, як застосовувати ці основи та принципи, а також знають принципи практики, залучені в певних особливих ситуаціях. Припустімо, що після слухання бесіди про деякі істини-принципи людина може розпізнати сутність деяких проблем, а потім використати істину для розв’язання деяких фактичних проблем у реальному житті. Тобто після того, як вони чують ці принципи, вони одразу розуміють, як їм слід було практикувати у відповідь на попередню ситуацію, і коли ситуації виникають знову, вони також знають, як застосовувати принципи, щоб підходити до них, і одразу мають шлях практики у своїх серцях; їхнє сприймання принципів і основ діє як дороговказне світло, швидко даючи їм змогу дізнатися, як давати раду різним проблемам у житті чи роботі, і даючи їм змогу мати шлях, напрям і принципи практики. У такому разі в такої людини є здатність до сприймання, що, звісно, є проявом хорошого рівня. Скажімо, почувши певну бесіду про істини-принципи, людина знає, як їй слід практикувати й давати раду тим речам зі свого фактичного життя, які є поширеними й універсальними або які вона пережила. Однак, вона не знає, як застосовувати ці істини-принципи до особливих складних ситуацій, несподіваних ситуацій або незвичних проблем і явищ, яких вона не переживала, і їй і досі потрібно шукати й розпитувати, щоб отримати точну відповідь або конкретний план практики, перш ніж вона знатиме, як давати їм раду та розв’язувати їх. Інакше, навіть почувши істини-принципи, вона досі не знає, як давати раду таким справам чи проблемам. Це вказує на те, що в неї середня здатність до сприймання, або також можна сказати, що така людина має середній рівень. Деякі люди пропрацювали десять чи двадцять років, і, маючи певний досвід роботи в поєднанні з чіткою бесідою про істини-принципи від Божого дому, вони знають, як давати раду поширеним ситуаціям, і отримали підтвердження, що такий спосіб їхнього вирішення – правильний. Однак, стикаючись із певними складними, особливими, незвичними проблемами, яких вони ніколи не переживали у своїй роботі, вони не знають, як давати їм раду, і мусять отримати чітку відповідь через розпитування, перш ніж зможуть почати їх вирішувати. Якщо ситуація змінюється і стає складнішою, ніж вони уявляли, або ніж ті обставини, про які вони знають, вони розгублюються, не знаючи, як їм слід перед цим постати, і ще менше знаючи, як їм слід практикувати й давати цьому раду в спосіб, що узгоджується з принципами. Коли вони не знають, як практикувати, чи то вони діють на основі своїх фантазій, власних амбіцій і жаги, чи просто відкладають це осторонь та ігнорують – незалежно від того, як вони діють, – той факт, що, стикаючись із такою ситуацією, вони розгублюються й не знають, як застосовувати принципи, щоб дати їй раду, доводить, що їхній рівень дуже посередній. Якщо людина може давати раду загальним ситуаціям, але не знає, як давати раду особливим ситуаціям, це вказує на середній рівень. Якщо зіткнення з деякими особливими ситуаціями змушує її настільки розгубитися, що вона навіть не може дати раду проблемам, з якими зазвичай могла б упоратися, це вказує на низький рівень. Людина з низьким рівнем також має низьку здатність до сприймання. Чи є відмінність між тим, хто має низьку здатність до сприймання, і тим, хто має достатню здатність до сприймання? (Так.)

Хоч як інші бесідують, деякі люди не можуть осягнути принципів. Вони розуміють лише доктрини та приписи й можуть вигукувати кілька гасел, але не знають, як виконувати реальну роботу й розв’язувати проблеми. Бачиш, послухавши бесіду, вони говорять дуже чітко й структуровано, ніби справді розуміють. Але насправді вони зовсім не зрозуміли того, що було сказано. Коли доходить до виконання конкретної роботи, вони губляться, не знаючи, з чого почати. Стикаючись із проблемами, вони не знають, як їх розв’язувати. Вони однаково не можуть виконувати конкретну роботу. У ставленні до різних людей і справ та поводженні з ними їм і досі бракує принципів. У своїх серцях вони думають: «Коли я слухав проповіді, то розумів істини-принципи, чому я не можу застосувати їх у середовищах реального життя? Чому те, що я розумію і про що часто говорю, не працює?» Вони знову збиті з пантелику. Люди з низьким рівнем знають лише, як говорити про доктрини й дотримуватися приписів, але, стикаючись із ситуаціями, вони не можуть бачити їх чітко, доктрини, які вони можуть проголошувати, абсолютно марні, вони навіть не можуть дотримуватися приписів і не можуть розв’язати жодних проблем. Вони не знають, як практикувати, коли виникають труднощі. Наприклад, коли хтось перериває роботу церкви й заважає їй, кажучи якісь безглузді речі, вони не можуть розпізнати, якою є природа цієї справи. Вони не знають, які речі вважаються перериваннями й завадами або якою є їхня природа; і тим паче вони не знають, як слід розв’язувати цю проблему. Хтось їх запитує: «Ти не знаєш, як розпізнавати злих людей? Чому тобі бракує принципів, коли йдеться про поводження зі злими людьми?» Вони відповідають: «Я розумію ці доктрини, але не знаю, для розв’язання яких проблем вони підходять або до яких людей їх доречно застосовувати». Це вказує на брак здатності до сприймання, чи не так? (Так.) Бачиш, почувши принципи, вони змогли дуже добре підсумувати їх пункт за пунктом відповідно до їхнього буквального значення, запам’ятавши їх досить точно й навіть побіжно цитуючи їх, не пропускаючи жодного слова. Однак, на жаль, у реальному житті, коли йдеться про те, щоб розглядати людей і речі, жити як людина та діяти, у них немає жодного шляху практики, і вони знають лише, як вигукувати гасла, говорити про доктрини й дотримуватися приписів. Чи то в реальному житті, чи то у виконанні свого обов’язку, хоч із чим вони стикаються, вони не знають, як шукати істину або практикувати згідно з принципами. Це вказує на брак здатності до сприймання. Хоча, може, люди, яким бракує здатності до сприймання, і часто читають Божі слова, вони не можуть зрозуміти, що таке істина в Божих словах або якими є принципи. Тому, коли щось трапляється, вони не можуть знайти відповідні Божі слова, щоб це розпізнати й вирішити, і мусять просити інших знайти для них відповідні Божі слова. На чому вони завжди зосереджуються, читаючи Божі слова? Вони шукають, чи є конкретні приклади для пояснення справи. Якщо прикладів немає, вони не можуть зрозуміти значення Божих слів. Наприклад, щодо Божих слів, які розвінчують природу-сутність людей, якщо не наведено жодних прикладів, вони не можуть їх зрозуміти. Вони не можуть практикувати розпізнання, порівнюючи власні стани з Божими словами. Вони можуть зрозуміти лише тоді, коли хтось бесідує про істину, розпізнає та аналізує їх відповідно до їхніх фактичних станів. Без такої бесіди вони не можуть зрозуміти Божих слів. Читаючи Божі слова, такі люди завжди нарікають, кажучи: «Чому немає конкретних прикладів? Як я маю співвіднести це із собою? Ці слова занадто важко зрозуміти; хоч як я їх читаю, я не можу зіставити їх із собою!» Це показує, що вони не можуть зрозуміти Божих слів, не кажучи вже про те, щоб зрозуміти істину або привнести Божі слова в реальне життя. Те, що вони розуміють, – це лише прості доктрини та приписи, але ці доктрини та приписи марні в реальному житті. Коли щось трапляється, у них і досі немає шляху практики. Це вказує на те, що в них немає здатності до сприймання. Чи мають низький рівень люди без здатності до сприймання? (Так.) Люди з найнижчим рівнем – це ті, хто взагалі не має жодного рівня; такі люди не можуть збагнути різні принципи, які вони чують; вони не знають, чому наводяться такі-то приклади, чому йдеться про певні речі або чому люди мають певні прояви – вони не можуть зрозуміти таких речей, ці речі вище їхнього розуміння. Навіть якщо ти наведеш їм кілька прикладів, вони відчувають, ніби ти просто розповідаєш історії чи жарти, ніби вони діти, які слухають історію, вважаючи її цікавою та кумедною. Якщо хтось запитує їх, чи розуміють вони те, що почули, вони кажуть, що розуміють, і навіть можуть імітувати гумор чужих слів або наслідувати те, як вони докоряли людям. Якщо ти запитаєш їх: «Чи знаєш ти відповідні принципи, яких люди мають дотримуватися?», вони відповідають: «Га? Є якісь принципи? Я цього не вловив». Чи мають такі люди здатність до сприймання? (Ні.) Їм бракує здатності до сприймання, і вони не можуть зрозуміти Божих слів. Люди, яким бракує здатності до сприймання, їдять і п’ють кілька уривків або розділів Божих слів щодня, рутинно й за розкладом, і вони також вивчають гімни та відвідують зібрання в запланований час. Але щойно вони закривають свої книги або вимикають записи гімнів, усе, що вони зберігають у пам’яті з того, що їли й пили, – це кілька духовних фраз і деякі мертві слова, як-от ті фрази, які люди часто кажуть: «Бог володарює над усім» і «Корися Богу в усьому»; або «Доля людини призначена Богом» і «Просто практикуй любов до Бога». У фактичних ситуаціях страждань вони можуть лише вимовляти псевдодуховні фрази, як-от «Я страждаю через почуття» або «Я страждаю через плоть». Що ж до будь-яких принципів, пов’язаних із життям по-людськи, повсякденним життям, роботою та різними іншими принципами істини, вони їх і не знають, і не розуміють. Цих речей немає в їхніх серцях і вони не можуть у них уміститися. Чому ці речі не можуть уміститися? Тому що з огляду на їхній рівень такі люди просто не можуть зрозуміти ці істини-принципи, і ці істини-принципи вище їхнього розуміння; і тому ці речі не можуть укорінитися в їхніх серцях. Те, чим людина володіє внутрішньо й що вона здатна прийняти, свідчить про те, що вона може зрозуміти і що не є вищим її розуміння. Якщо людина взагалі не має рівня, їй бракує здатності до сприймання і вона не може зрозуміти точного значення Божих слів, навіть якби її помістили на небо або на третє небо, чи могла б вона зрозуміти Божі слова? Чи могла б вона практикувати істину? Чи могла б вона коритися Богу? (Ні.) Вона залишилася б такою самою, якою є. Її рівень залишився б таким самим, яким був завжди. Люди з низьким рівнем можуть сприйняти лише дуже обмежене коло речей. Ті, хто має хороший рівень, можуть сприйняти більше, з більшою глибиною та на вищому рівні. Люди із середнім рівнем сприймають значно менше й не так глибоко, як ті, хто має хороший рівень; те, що вони можуть сприйняти, обмежене середньою сферою і не може вийти за межі цієї сфери, тому що їхній рівень обмежує їх. Найгірші – це ті, хто взагалі не має рівня. Такі люди, суто з огляду на їхній рівень, не мають жодної здатності до сприймання. Тому їхній прояв у реальному житті та у виконанні свого обов’язку полягає в тому, що вони нічого не розуміють; незалежно від того, чи вірили вони в Бога десять років, двадцять років або навіть до старості, доктрини щодо віри в Бога та духовні фрази, про які вони говорять, залишаються тими самими старими речами, які вони розуміли, коли тільки почали вірити. Хоч скільки років вони вірять, вони не досягають жодного прогресу. Чому вони не досягають прогресу? Тому що в них немає здатності до сприймання, і хоч скільки років вони вірять у Бога, речі, які вони можуть засвоїти, – це лише ті мертві слова. Навіть після багатьох років віри їхня здатність до навчання, здатність розуміти речі, здатність до сприймання та інші здатності не покращуються. Що це за люди? Це люди з украй низьким рівнем. Оскільки їхній рівень низький і їхні різні здатності не покращуються, навіть якщо такі люди доживуть до сорока, п’ятдесяти, шістдесяти чи сімдесяти років, їхня здатність піклуватися про себе однаково буде дуже слабкою. Спостерігаючи за їхньою здатністю до виживання та здатністю піклуватися про себе, можна сказати, який рівень у таких людей. Людина такого типу розумово відстала, ідіот і дурень, і її здатність піклуватися про себе дуже низька. Чому Я кажу, що їхня здатність піклуватися про себе низька? Оскільки їхня здатність до навчання, здатність розуміти речі та здатність до сприймання є низькими, досвід, здоровий глузд, закономірності та вправність у виконанні справ, які вони здобувають у житті, дуже обмежені. Навіть у шістдесят чи сімдесят років вони залишаються такими самими. Люди з хорошим рівнем до тридцяти років уже розвинули певне знання про різні проблеми, з якими вони стикаються в житті та на своєму життєвому шляху, здобувши певне розуміння, проникливість і досвід щодо цих речей. Завдяки цьому досвіду вони знають, що робити, стикаючись із різними проблемами, щоб жити краще й ефективніше захищати себе. Однак, оскільки здібності людей із низьким рівнем слабкі в усіх аспектах, хоч скільки їм років, їхня здатність до виживання залишається дуже низькою. Наскільки вона низька? Вона настільки низька, що їм бракує здатності жити самостійно. Дехто може сказати: «Подивіться, вони їдять з апетитом, міцно сплять і мають гарне фізичне здоров’я – як Ти можеш казати, що їм бракує здатності жити самостійно?» Здатність до виживання, про яку ми говоримо, не стосується того, чи може хтось їсти або спати. Якщо людина навіть не знає, що треба їсти, коли настає час їсти, це не нормальна людина, а розумово відстала, – тим паче немає потреби розглядати рівень таких людей. Сфера нашого оцінювання рівня людей охоплює насамперед тих, хто зовні вважається нормальним. Вона не охоплює людей із фізичними вадами, розумовою відсталістю, психічними захворюваннями або тих, кому бракує здатності піклуватися про себе. Ми часто бачимо деяких людей, які навіть не можуть знайти жодних закономірностей, принципів чи вправності у виконанні справ в управлінні своєю їжею, одягом, житлом і транспортом. Хоч скільки їм років, вони не знають, як давати раду цим аспектам життя так, щоб це узгоджувалося з принципами та з людськістю. Наприклад, вони не знають, який одяг найбільше підходить для різних пір року, і просто роблять те, що й інші. Коли надворі холодно, вони носять занадто тонкий одяг і застуджуються, але не розуміють чому; або вони хворіють через те, що їдять негігієнічну їжу, але не знають, чим це спричинено. Вони не можуть дійти жодних висновків із цього досвіду. Хіба вони не розумово відсталі? Хіба їм не бракує здатності жити самостійно? (Так.) Хоч скільки їм років, вони не знають, як жити, і просто розгублено перебиваються в житті. Коли в нормальної людини з’являється перша дитина, їй може бракувати досвіду, але до часу народження другої дитини вона вже здобуде певний досвід у тому, як доглядати за дитиною та годувати її. Однак, у деяких людей немає досвіду навіть після народження двох чи трьох дітей. Коли їх запитують, як вони доглядають за своїми дітьми, вони відповідають: «Я не знаю, мені просто якось вдалося. У будь-якому разі, коли діти голодні, я їх годую, а коли вони ситі, на цьому все». Будь-якій дитині, яка потрапила б до їхніх рук, пощастило б, якби вона вижила. З їхнім рівнем здатності до виживання під їхньою опікою не залишилося б живою жодної дитини. Деякі люди не розуміють, як давати раду різним проблемам, що виникають у житті або у виживанні. Таким людям бракує здатності до виживання. Наприклад, коли виникають дві проблеми одночасно, вони губляться й не знають, що робити або яку проблему розв’язувати першою. Вони стають збентеженими, знервованими й наляканими та нарікають, кажучи: «Чому ці дві проблеми сталися одночасно? Що мені тепер робити?» Вони стають настільки стривоженими, що не можуть ні їсти, ні спати. Вони такі у свої тридцять, і навіть у шістдесят їхній духовний зріст залишається таким самим. Коли виникають ситуації і вони не можуть знайти рішення, вони починають плакати. Інші кажуть: «Чому ти плачеш? Це не велика проблема – це одні з найпоширеніших проблем. Тобі просто потрібно розставити пріоритети й розв’язувати їх залежно від важливості». Якщо хтось не може впоратися із цими справами, пропускає через них прийоми їжі та втрачає сон, або навіть думає про те, щоб покінчити із життям, хіба така людина не вкрай безхребетна? Вона навіть нарікає: «Чому це не сталося з кимось іншим? Чому це сталося зі мною?» Це сталося з тобою, тож дай цьому раду. Якщо ти не можеш дати цьому раду, запитай когось біля тебе, хто розуміє. Коли ти з’ясував проблему, хіба ти не знав би тоді, як її розв’язати? Коли нічого не відбувається, такі люди досить добре вміють говорити, викладаючи один набір доктрин за іншим. Але коли щось трапляється, вони панікують, губляться, починають рюмсати, їхній розум порожніє, а думки плутаються – вони не знають, що робити. Якщо хтось молодий, не пройшов через багато чого в житті і йому бракує досвіду, це нормально, що він нервує й лякається, коли щось трапляється. Однак до того часу, коли йому виповнюється тридцять чи сорок років, пройшовши через багато речей у світі та здобувши досвід, він стає відносно зрілим і досвідченим, даючи раду справам із більшою впевненістю та стійкістю. Молоді люди, які це бачать, вражені й думають, що можуть покластися на таку людину. Якщо людині бракує рівня та здатності до виживання, їй також бракує здатності піклуватися про себе. Без дорослих або досвідчених людей поруч, які б допомагали й наглядали за справами для них, усе, за що вони беруться, перетворюється на повний безлад. Такі люди мають украй низький рівень. Наскільки ж низьким є рівень деяких людей? Візьмімо, наприклад, деяких домогосподарок, які не знають, скільки рису чи скільки страв потрібно для прийому їжі для сім’ї з кількох осіб – деякі готують двадцять чи тридцять років і досі не знають, скільки готувати для кожного прийому їжі або якою має бути солоність страв, а іноді навіть не можуть точно збагнути, чи правильно приготована їжа. Їхній рівень настільки низький. Хіба таким людям не бракує справного мозку? У них мізки свиней! Таким людям бракує здатності жити самостійно. У них немає жодного шляху для виконання чогось, і вони легко роблять помилки. Коли щось трапляється, якщо немає нікого, хто б наглядав за справами для них, усе, що вони роблять, перетворюється на повний хаос, і все йде шкереберть. Вони – ідіоти й розумово відсталі. Хоч скільки бесід про істини-принципи чує така людина з найгіршою здатністю до сприймання, вона розуміє лише доктрини. У реальному житті вона досі не знає, як застосовувати ці принципи. Іншими словами, доктрини, які вона розуміє, не можуть дати їй жодних цілей, напряму чи шляху в реальному житті. Це люди з найнижчою здатністю до сприймання. На цьому завершується наша бесіда про здатність до сприймання, третю здатність.

Пункт 4. Здатність приймати речі

Яка четверта здатність? Здатність приймати речі. Здатність приймати речі дещо відрізняється від здатності розуміти речі та від здатності до сприймання. Здатність приймати речі полягає в тому, чи можеш ти, коли з’являються нові речі, розпізнати, позитивні вони чи негативні, яку користь чи шкоду вони несуть для твого життя, роботи та виживання, а також як ти на них дивишся, як до них ставишся і як їх застосовуєш. Якщо в тебе хороший рівень, то, коли з’являються нові речі, ти будеш особливо чутливим і особливо проникливим. Швидко отримавши інформацію про якусь нову річ, ти зможеш визначити, яку користь чи шкоду вона несе людям або які в неї недоліки. Якщо вона корисна для певного питання у твоєму реальному житті, ти можеш негайно застосувати її сильні сторони; якщо вона шкідлива, ти також можеш уникнути її шкоди чи недоліків для людей. Тобто ти до певної міри приймаєш нові речі й можеш швидко розгледіти наскрізь нові речі, які є негативними, шкідливими для людей і мають недоліки, – це і є здатність приймати речі. Різниця між здатністю приймати речі та здатністю розуміти речі й здатністю до сприймання полягає саме в цьому. Здатність приймати речі переважно стосується чутливості людини до нових речей та її здатності їх розпізнавати. Якщо ти швидко розпізнаєш нові речі, здатний швидко приймати їхні сильні сторони й переваги та застосовувати їх у реальному житті, щоб вони слугували твоєму життю чи роботі, а потім відпускаєш або усуваєш старі речі, замінені цими новими, це означає, що ти володієш здатністю приймати речі й маєш хороший рівень. Після цього йдуть люди із середнім рівнем. Такі люди особливо повільно приймають деякі нові речі, які вже замінили старі, а також нові думки й нові технології. Що означає ця «повільність»? Вона означає, що лише коли якась нова річ уже набула значного поширення, дуже активно використовується, а термін для неї став дуже загальновживаним, лише тоді вони можуть її прийняти. Вони не мають сприйняття нових речей і не можуть розпізнати, чи є ці речі позитивними, чи негативними. Навіть коли з’являються позитивні нові речі, вони опираються їм і зневажають їх у своїх серцях; у них завжди є власні уявлення та власне ставлення, вони завжди рівняються на світські тенденції, і вони закриті до нових речей і відкидають їх. Лише коли якась нова річ значно поширюється, і багато людей відчуло на власному досвіді й усвідомило її переваги, і люди отримали від неї користь, лише тоді вони починають її приймати й застосовувати. Це і є середній рівень. Прийняття такими людьми нових речей дуже пасивне; це не активне прийняття. Це обумовлено тим, що, по-перше, у них немає чутливості до нових речей; вони нечутливі, відсталі й закриті. По-друге, це також пояснюється тим, що в них є певні уявлення й думки про нові речі, і вони ставляться до них із презирством і зневагою. Суб’єктивна причина цього в тому, що їхній рівень середній, і їхня здатність приймати речі середня, що робить їх дуже нечутливими; коли перед ними з’являються нові речі, у них немає усвідомлення, немає почуття, і в них відсутнє активне ставлення до їх прийняття. Крім того, вони за своєю суттю особливо відсталі й особливо нечутливі та тупі. Ці дві причини роблять їх повільними в прийнятті нових речей. Лише коли багато людей уже використовує якусь річ, говорячи про її переваги, її зручність, її вплив на людей і користь, яку вона дозволяє людям здобути, і вони побачили все це на власні очі, а також побачили, як люди навколо них певною мірою відчули це особисто на власному досвіді, лише тоді вони повільно приймають її у своїх серцях, а потім починають її використовувати. Про який рівень це свідчить? Здатність таких людей приймати речі середня. Володіння середньою здатністю приймати речі означає, що рівень людини середній. Наприклад, у проповідуванні Євангелія або у виконанні якоїсь професійної роботи деякі брати й сестри беруть на себе ініціативу у випробуванні й застосуванні нового методу чи професійної техніки. Вони швидко відчувають, що використовувати цю професійну техніку – дуже добре, оскільки з нею ефективність виконання їхнього обов’язку досить хороша, і їхня продуктивність також підвищується. Потім вони негайно просувають цю нову техніку чи метод, заохочуючи інших братів і сестер вивчати й застосовувати її. Люди з хорошим рівнем вправні в пошуку нових технік і методів у виконанні свого обов’язку. Дуже швидко вони можуть чітко сприйняти й точно оцінити нову річ, і скористатися цією можливістю, і можуть повністю прийняти нову техніку чи метод і застосувати їх у роботі в реальному житті. Вони можуть постійно робити висновки, а потім вносити корективи щодо того, якими є сильні та слабкі сторони цієї нової речі та яких результатів вона може досягти. Протягом періоду дослідження вони поступово осягають, які аспекти цієї технічної професії чи інформації можна застосувати в церковній роботі, а які – ні. Згодом вони поступово вдосконалюють цю нову річ у своїй роботі відповідно до принципів і вимог Божого дому. Що більше вони вдосконалюють цю нову річ, то кращою вона стає, і зрештою приносить плоди. Це прояв хорошого рівня. Однак, деякі люди досі жорстко тримаються початкового методу в проповідуванні Євангелія, проповідуючи або в форматі «один на один», або «двоє на одного», або покладаючись на саму лише кількість. Вони нечутливі й тупі та повільно приймають передовий метод. Хоча на словах вони й визнають, що передовий метод звучить непогано і є цілком реальним, у серці вони постійно мають побоювання. Вони бояться, що якщо застосують цей метод, то отримають погані результати, тому не наважуються спробувати. Інші переконують їх, кажучи: «Тобі не треба про все це турбуватися. Ми вже це випробували; така практика дає особливо хороші результати». Але вони однаково не наважуються спробувати й продовжують триматися початкового методу. Лише коли багато людей використовує новий метод проповідування Євангелія, здобуваючи щомісяця більше людей і підвищуючи ефективність, вони неохоче вирішують спробувати, але й досі роблять лише маленькі кроки й не наважуються повністю змінити свої плани та стратегії. Це і є надто повільне прийняття нових речей; це і є середній рівень. Люди з поганим рівнем мають ще гіршу здатність приймати речі. Вони не можуть чітко сприйняти нову річ, не можуть винести про неї судження й не знають, як до неї ставитися. У своїх серцях вони опираються, думаючи, що людям, які вірять у Бога, не слід приймати нові речі й не слід приймати нову інформацію та технології. Бачиш, вони досить закриті. Люди з певних деномінацій донині не користуються електрикою, не дивляться телевізор і не використовують комп’ютери чи будь-які інші електронні прилади. Коли вони виходять на вулицю, то не користуються сучасним транспортом; вони навіть не їздять на велосипедах. На чому ж вони їздять? На возах, запряжених волами, і на кінських візках, здіймаючи хмари пилу під час руху. Дехто запитує: «Чому ти не їздиш на велосипеді чи не сідаєш в автомобіль?» Вони відповідають: «Це створено людиною. Ми боїмося, що Богові не сподобалося б, якби ми цим користувалися». Це і є погана здатність приймати речі. Люди з поганою здатністю приймати речі дивляться на багато речей неправильно. Вони застрягли у своїх старих звичках, тримаючись власних поглядів, опираючись усьому новому. Те, що вони опираються, – це вже саме по собі проблема з їхнім мисленням і розумом. На що вказує наявність такої проблеми? Кажучи помірковано, це показує, що рівень таких людей надто середній. Якщо вони постійно не можуть приймати нові речі, то їхній рівень поганий, і вони закостенілі в мисленні. Вони вірять, що Божа робота незмінна, і що які б слова Бог не сказав, Він завжди говоритиме лише ті самі слова, і що яку б роботу Бог не виконав, Він завжди виконуватиме лише ту саму роботу. Щодо цього людства й цього періоду, вони вірять: те, що вони спочатку побачили й пережили, назавжди залишиться незмінним і завжди буде таким. Наприклад, 20 чи 30 років тому люди мали певну думку щодо свого розуміння одягу. Вони вірили, що бавовняні матеріали є суто натуральними й що всі види бавовняних тканин хороші; чи то ватяні куртки, чи футболки, чи спідня білизна, – доки це було зроблено з бавовни, це було краще за синтетичні волокна. Вони просто твердо трималися цієї віри. Однак через 20 чи 30 років текстильна промисловість розвинулася, і з’явилося багато тканин, подібних до бавовни, а також різноманітний одяг із синтетичних волокон. Є багато тканин, кращих за бавовняні; вони краще пропускають повітря, швидше відводять тепло, швидше вбирають вологу й не деформуються, не збігаються й не линяють, як би їх не прали. Крім того, вони особливо зручні й легкі в носінні, не завдаючи жодної шкоди шкірі. Але деякі люди досі не можуть прийняти синтетичні волокна. Вони досі вірять, що лише бавовняні тканини хороші, тому що бавовна росте в землі, створена Богом і є натуральною, тоді як синтетичні волокна створені людиною. Вони не усвідомлюють, що хоча бавовна й була дана Богом і є найкращою, земля була забруднена, а бавовняні довгоносики, що вражають бавовну, ставали сильнішими з кожним поколінням. Звичайні пестициди не можуть розв’язати проблему. Зрештою, бавовна мусить проходити спеціальну дезінфекційну обробку, щоб носіння одягу з неї не викликало свербежу. Якщо її добре обробити, вартість одягу стає високою, що вимагає надзвичайно дорогої продажної ціни. Якщо її погано обробити, то вона не краща за одяг із синтетичних волокон. Бачиш, якість одягу із синтетичних волокон сьогодні особливо хороша; його носять багато професійних спортсменів, і всі відгуки про нього цілком позитивні. Але деякі люди, почувши це, досі не приймають цього й залишаються переконаними, що бавовняні тканини кращі. Хіба такі люди не є неосвіченими й упертими? (Так.) Ця неосвіченість і впертість – проблема їхньої людськості. Тож який у них рівень? (Їхній рівень не є добрим.) Коли перед кимось з’являється нова річ, його ставлення при винесенні судження про те, правильна вона чи неправильна, щоб вирішити, прийняти її чи відкинути, залежить від його рівня. Якщо більшість людей вважає нову річ правильною, і така людина йде за натовпом і пасивно її приймає, то вона в кращому разі має середній рівень. Якщо вона не може розпізнати, чи є нова річ правильною, чи неправильною, чи корисна вона для людей, і які її сильні та слабкі сторони порівняно зі старими речами, у які вона твердо вірила раніше, не будучи здатною розпізнати чи розрізнити відмінності між новими й старими речами, якщо вона не може винести судження ні про що з цього, то це доводить, що в неї немає здатності приймати нові речі; тобто в неї немає здатності до сприймання. Люди такого типу мають поганий рівень. Спочатку, коли з’являється щось нове, їм бракує певної проникливості. Коли вони чують про цю річ, у них також немає жодної здатності її прийняти. Зрештою, навіть якщо вони неохоче приймають нову річ, то лише за допомогою та переконанням інших, які навіть мусять порівнювати переваги й сильні сторони нової речі зі старими речами, дозволяючи цим людям на власні очі побачити, що між новою й старими речами є чіткі відмінності і що нова річ очевидно перевершує старі, перш ніж вони зможуть її прийняти. Однак, у своїх серцях ці люди досі не можуть чітко побачити, що хорошого в багатьох інших нових речах, і досі вважають, що старі речі хороші й за них слід триматися. Лише за обставин, коли в них немає вибору, вони неохоче й пасивно приймають нові речі. Ці люди мають поганий рівень. Людині із середнім рівнем достатньо кількох підказок, щоб вона одразу все зрозуміла й усвідомила, що її погляд на речі був спотвореним і застарілим. Це і є середній рівень. З іншого боку, людина з поганим рівнем потребує неодноразових підказок і спонукань, а також колективного переконання від усіх, разом із деякими фактами та конкретними прикладами, що показують, як ця нова річ приносить користь людям після її широкого впровадження, перш ніж вона неохоче прийме та почне її використовувати. Однак, потайки вона однаково обирає стару річ. Це людина з дуже поганим рівнем. Наявність поганого рівня означає, що така людина постійно не в змозі розпізнати позитивний вплив, який поява нових речей справляє на людей, і не може знайти відмінностей між новими й старими речами, і постійно не в змозі відкрити чи розкрити переваги й прогресивність нових речей та недоліки й відсталість старих, а також що вона завжди тримається своїх старих думок і поглядів; тому її здатність приймати речі дуже погана. Люди з поганою здатністю приймати речі мають поганий рівень. Люди з поганим рівнем не можуть розгледіти сутність або корінь проблем наскрізь, як би ти їм не пояснював. Про ту частину людей, які мають найгірший рівень, навіть не можна сказати, що в них є хоч якась здатність приймати речі, коли вони стикаються з новими речами, йдеться не про те, чи готові вони суб’єктивно вчитися й приймати їх; радше проблема в тому, що в них узагалі відсутнє будь-яке сприйняття щодо них. Чи то в реальному житті, чи то у виконанні обов’язку, які б нові речі не з’являлися, що б не прогресувало чи не вдосконалювалося, у них немає сприйняття й немає усвідомлення. Чи їхнє незнання цих речей спричинене тим, що вони не читають новин чи газет? Ні, воно обумовлене тим, що їхньому рівню просто бракує здатності приймати речі. Схоже, ніби в них немає органів сприйняття. Вони нечутливі, тупі й позбавлені сприйняття щодо появи будь-яких нових речей. Навіть якщо вони живуть у гамірному місті, схоже, ніби вони живуть у віддаленому гірському селі. Вони абсолютно не знають про жодні великі чи малі події, що відбуваються в людському житті. Тому в межах їхнього життя немає жодних нових речей, які могли б вплинути на їхнє харчування, одяг, житло та пересування. Вони просто подібні до тварин. Речі в царині їхньої думки обмежуються невеликим колом речей у межах їхньої сфери життя, речами, які вони знають з того віку, коли вчилися дивитися на різні речі у світі. Крім цього, ніщо із зовнішнього світу взагалі не має на них жодного впливу, і вони не мають до цього жодного інтересу. Що це за люди? Чи є вони розумово відсталими? (Так.) Звісно, справи, про які ми тут говоримо, – це дуже малі, тривіальні аспекти повсякденного життя; ми не маємо на увазі державні справи чи головні світові новини. Навіть поява дуже маленької нової речі – це те, чого вони не усвідомлюють, не виявляючи жодного ступеня прийняття. Це «прийняття» стосується того, як поява нової речі змінює їхні думки та погляди, приносить деякі поліпшення в їхнє життя, включно зі способом життя, базовими життєвими знаннями тощо, і веде до певного поліпшення та прогресу в їхній здатності давати раду проблемам у житті. Люди, які не мають здатності приймати речі, завжди дотримуються свого звичного, початкового способу життя. Наприклад, у минулому люди часто казали, що тушкований зі шпинатом тофу – це хороша річ, що забезпечує і залізом, і кальцієм, і хтось виріс на такому харчуванні. Пізніше дехто сказав: дослідники харчових продуктів виявили, що шпинат містить щавлеву кислоту, і вживання його з тофу протягом тривалого періоду може легко призвести до утворення каменів в організмі. Почувши це, ця людина думає: «Що таке щавлева кислота? Хто коли-небудь бачив щавлеву кислоту в шпинаті? Я їв його стільки років, і нічого не сталося. Буду їсти й далі!» Вона не приймає цього. Це людина, яка взагалі не має жодного ступеня прийняття нових речей чи нових поглядів. На противагу цьому, щойно люди зі здатністю приймати речі підтвердять, що шпинат містить щавлеву кислоту, вони подумають, як її видалити, і, дізнавшись про це більше, виявлять, що бланшування шпинату в окропі видаляє щавлеву кислоту. Почувши нову інформацію, люди зі здатністю приймати речі, розпізнають через розпитування правдивість інформації та те, чи корисна вона для людей, а потім вирішать, прийняти її чи відкинути. Вони ставитимуть запитання, дізнаватимуться про пов’язані з цим деталі, а потім застосовуватимуть цю інформацію в реальному житті, уникаючи недоліків чи шкоди для людей, спричинених новою річчю, про яку йдеться. З іншого боку, хоч яку нову інформацію чують ті безтолкові люди, яким повністю бракує здатності приймати речі, їм до неї байдуже й вони нічого не дізнаються, а прямо відкидають її, тримаючись лише за старі, застарілі речі. Зрештою, це зводиться до проблеми їхнього рівня. Коли йдеться про нові речі, вони не знають, як до них підходити або які принципи їм слід осягнути, а також не замислюються над тим, які наслідки може принести відкидання нових речей в їхнє життя чи роботу. Коротко кажучи, вони завжди ставляться з підозрою до нових речей і нової інформації, не наважуючись їх приймати. Такі люди мають поганий рівень.

Люди з поганим рівнем не здатні самостійно розв’язувати проблеми, з якими стикаються в житті, скільки б їх не виникало. Таким особам бракує здатності жити самостійно. Незалежно від справи, вони й далі використовують той спосіб ведення справ, який раніше успадкували від своїх предків; вони нічого не змінюють і жорстко дотримуються його до кінця. Якщо ти критикуєш їх, кажучи, що так робити неправильно, вони не слухатимуть і навіть стануть надзвичайно впертими, сперечаючись із тобою: «Так передалося від наших предків. Покоління мого діда й покоління моїх батьків – усі так робили, і так воно й передалося!» Чи обов’язково речі, що передаються з покоління в покоління, є правильними? Вони не замислюються над цим питанням, що доводить їхній поганий рівень. Якби вони володіли рівнем нормальної людини, вони б замислилися над цим питанням. Почувши інформацію про нові речі, вони б виявили певну міру прийняття. Якщо вони не виявляють цих проявів, це означає, що в них немає міри прийняття. Таким людям бракує здатності жити самостійно. Скільки б вони не прожили, вони завжди кажуть: «За часів мого батька було так. За часів мого діда й прадіда було так. Отже, у моєму поколінні і досі мусить бути так само». Ці люди – явні скам’янілості. Вони закостенілі, як гнилі колоди! Вони не мають здатності приймати жодних нових речей, що показує їхній дуже поганий рівень. Як би ти не пояснював прогресивність нових речей, вони їх не приймуть. Таким людям бракує здатності жити самостійно. Зовні може здаватися, що вони самостійно дають собі раду з харчуванням, одягом, житлом і пересуванням, але способи й методи, які вони використовують, є посередніми. Вони не пристосовують свій спосіб життя до часу чи до зростання в різних сферах здорового глузду й знань, які здобуло людство. Такі люди – це ті, хто має поганий рівень. Хоча вони не голодують, не мерзнуть і не страждали від жодних серйозних хвороб, судячи з їхнього погляду на виживання та їхнього способу життя, такі люди просто живуть безтолково, і їх також можна класифікувати як розумово відсталих, ідіотів або дурнів. Деякі люди почуваються незручно, коли їх називають розумово відсталими чи ідіотами, але навіть якщо їм незручно, це правда. Їхній рівень справді такий поганий. Я б справді хотів сказати щось, від чого тобі було б комфортно, але ти просто не володієш для цього відповідним рівнем. Тобі бракує здібностей у кожному аспекті, і в тебе немає правильних, точних думок чи поглядів, які б відповідали мисленню нормальної людськості щодо будь-якої справи. Хіба це не брак рівня? Це вже досить милостиво – не називати тебе нікчемною людиною. Така людина без рівня лише за крок від того, щоб бути розумово неповносправною. Розумово неповносправні особи не мають навіть здатності піклуватися про себе, повністю покладаючись на допомогу інших. Під час їжі батьки досі мусять годувати їх із ложечки, і вони навіть не знають, чи ситі вони, чи ні. Люди з поганим рівнем є розумово відсталими; вони – ідіоти, і лише за крок від того, щоб бути розумово неповносправними. Ось наскільки поганий їхній рівень. Скажи Мені, хіба такі люди не жалюгідні? Хіба вони не викликають деяке роздратування? Люди з поганим рівнем не мають здатності до навчання, не мають здатності розуміти речі й не мають здатності до сприймання, тим паче вони не володіють здатністю приймати речі – вони не володіють жодними здатностями в жодному аспекті. Як би ти їм не пояснював речі чи не наводив приклади, вони однаково не можуть збагнути чи зрозуміти, що було сказано. Хіба це не розумова відсталість? Як би ти не пояснював, вони не можуть зрозуміти. Навіть якщо ти говориш дуже чітко й пояснюєш досконало, вони однаково не розуміють і навіть вважають те, що ти кажеш, дуже дивним. Їм бракує мислення нормальної людськості, і вони навіть вигадують набір облуд, щоб тебе спростувати. З такими людьми неможливо порозумітися; просто скажи їм три слова: «Ти абсолютно непоміркований!» Ось наскільки поганий їхній рівень. Хіба ти не можеш відчувати тривогу й роздратування через них? Що б ти не казав таким людям, це марно. Як би ти не намагався їх просвітити, вони не розуміють. Навіть для маленької справи потрібен цілий день, щоб їх просвітити, і якщо ти говориш трохи глибше, вони не зрозуміють; ти мусиш використовувати найпростіші терміни й багато говорити, перш ніж вони зможуть зрозуміти. Навіть після того, як вони зрозуміють одну справу, коли виникає подібне питання, вони однаково не розуміють. Хіба це не розумова відсталість? Однак така розумово відстала людина не вважає себе дурною. Вона каже: «Не думай, що я дурний. Якщо ти запропонуєш мені десять юанів або десять доларів США, подивись, що я виберу, – я точно виберу долари США, бо знаю, що вони цінніші». Інші кажуть: «Ти однаково дурний». Чому інші кажуть, що такі люди дурні? Тому що звичайна людина не використовувала б такий приклад, щоб довести, що вона не дурна, і не використовувала б такий низькопробний метод, щоб це продемонструвати. Саме тому, що такі люди мають надзвичайно поганий рівень, не мають стандартів для оцінки будь-яких людей, справ чи речей і не знають, як їх оцінювати, вони ніколи не вважають себе дурними. Після послідовних прагнень і боротьби в групі людей протягом трьох-п’яти років справді кмітливі люди усвідомлять, що в будь-якій групі є ті, хто кращий за них, ті, хто їх перевершує. Вони завжди відчувають, що їхній власний рівень недостатньо хороший, що їхні здібності та інтелект недостатньо хороші. Вони завжди здатні виявляти власні недоліки, визнавати, у чому вони поступаються іншим, та ідентифікувати власні проблеми; вони завжди можуть бачити сильні сторони інших. Така людина кмітлива й володіє рівнем. Тим часом, живучи серед групи людей, люди без рівня завжди вважають, що інші поступаються їм. Вони бачать, що деякі люди не можуть навіть написати певні слова або не вміють друкувати, і зневажають їх як таких, що мають поганий рівень. Вони використовують ці незначні, дрібні речі, які самі вміють робити, щоб стверджувати, що їхній власний рівень хороший. Є також люди, які, бачачи, що інші менш прискіпливі до власної гігієни або не вміють добре одягатися, кажуть, що в них поганий рівень. Самі вони трохи чистіші, можуть створювати видимість витонченості або мають деякі знання та сильні сторони, тому вважають свій власний рівень хорошим. Такі люди кмітливі чи дурні? Вони дурні. Зверни увагу, як говорять кмітливі люди: «Чому я знову все зіпсував? Я усвідомлюю, що я дурний!» Ті, хто часто каже, що вони дурні й що в них є недоліки, справді кмітливі. Ті, хто ніколи не визнає, що вони дурні, і завжди каже: «Ти думаєш, я дурний? Спробуй попросити в мене грошей і подивись, чи дам я їх тобі!» – справді дурні. Розмовною мовою, дурістю називають те, що комусь «бракує клепки». Те, що вони здатні говорити такі дурні речі, – хіба це не дурість? Хіба це не означає, що їм «бракує клепки»? (Так.) Коли вони бачать, що в когось є деякі вади чи недоліки або хтось залишає прогалини у своїй роботі, вони сміються за його спиною, кажучи: «Як вони могли бути такими дурними?» Коли вони бачать когось, хто сповнений розрахунків для отримання вигоди й хитрих схем, вони вважають його кмітливим і таким, що має хороший рівень. Справді кмітливі люди оцінюють якість рівня людини й те, кмітлива вона чи дурна, на основі її різноманітних здібностей. Однак, дурні люди дивляться лише на те, хто все прораховує, хто отримує вигоду й завжди уникає втрат, і хто вправний у служінні собі через обман, вважаючи, що всі такі люди кмітливі й мають хороший рівень. Насправді всі такі люди дурні. Оцінювати якість рівня людини на основі того, наскільки вона все прораховує, – такі люди самі є дурнями. Щойно ми згадали один із найдурніших проявів – вони кажуть: «Якщо ти запропонуєш мені десять доларів США або десять юанів, подивись, що я виберу. Звичайно, я не вибрав би женьміньбі – не думай, що я не знаю, що долари США цінніші! Якщо ти запропонуєш мені м’ясо або тофу, подивись, що я з’їм. Ти думаєш, я настільки дурний, щоб їсти тофу, а не м’ясо? Я знаю, що м’ясо смачніше!» Такі люди насправді дурні. Якщо ти дійсно не хочеш, щоб інші бачили твою дурість, тобі категорично не слід використовувати такі приклади. Зрозуміло? (Так.) Чи часто дурні люди роблять цю помилку? (Так.) Вони навіть думають: «Подивіться, як добре я вмію наводити приклади! Бачите, який я кмітливий? Хіба я схожий тобі на дурня? Це ти дурний!» Найдурніший тип людей постійно випромінює дурість. На цьому бесіда про цю здатність – здатність приймати речі – завершується.

Пункт 5. Пізнавальна здатність

П’ята здатність – це пізнавальна здатність. Чого стосується пізнавальна здатність? Її головний акцент – на ступені розуміння людиною самих речей. Щоб оцінити пізнавальну здатність людини, слід звернути увагу на міру її розуміння певної речі й проміжок часу, потрібний для досягнення нею розуміння сутності цієї речі. Якщо потрібний їй проміжок часу дуже короткий, а ступінь її розуміння достатньо глибокий, сягаючи рівня розуміння сутності речі, вона володіє пізнавальною здатністю. Якщо проміжок часу, потрібний людині для розуміння речі, перебуває в межах норми, і вона може зрозуміти сутність самої цієї речі, може чітко бачити причини й наслідки, а також корінь і сутність проблем усередині її, а потім має розуміння цієї речі у своєму серці, і, що ще краще, якщо вона може дати визначення цій речі й зробити висновок щодо неї, – це називається наявністю хорошого рівня. Тобто, як нормальна людина, що володіє мисленням нормальної людськості, незалежно від того, чи ти чоловік, чи жінка, чи ти щойно досяг повноліття, чи вже вступив у середній або похилий вік, якщо твоє розуміння сутності самої цієї речі досягається в межах нормального проміжку часу, то твій рівень вважається хорошим. Якщо проміжок часу, який потрібен тобі для розуміння цієї речі, перевищує в три-чотири рази час нормальної людини, тобто, якщо людині з хорошим рівнем потрібно три дні, а тобі – десять днів або навіть місяць, і до того моменту, як ти чітко розберешся в усій послідовності подій цієї справи, а шкода й негативні наслідки, спричинені цією справою, уже з’явилися, лише тоді ти усвідомлюєш серйозність цієї справи та якими є її корінь і сутність, то в кращому разі твій рівень середній. Іншими словами, якщо ця справа ще не спричинила серйозних наслідків, але деякі негативні наслідки вже постійно з’являються, і лише під час цього процесу ти поступово усвідомлюєш корінь і сутність цієї справи, доходячи до визначення й висновку, то твій рівень вважається середнім. Але якщо лише після того, як ця справа призвела до негативних або серйозних наслідків, до тебе раптово приходить усвідомлення, і ти розумієш, якою є природа цієї справи, то твій рівень надзвичайно поганий. Якщо ця справа вже спричинила негативні наслідки, а ти досі не знаєш, у чому проблема із цією справою або в чому корінь проблеми, і ти досі не можеш зробити щодо неї висновок, то в тебе немає рівня. Пізнавальна здатність поділяється на ці чотири рівні. По-перше, це люди з хорошим рівнем. Тобто, щойно щось виникло й вимагає від тебе негайно дійти висновку протягом кількох годин, і це термінова ситуація, коли будуть негативні наслідки, якщо ти негайно не винесеш судження, не розробиш план, щоб дати раду справі та вирішити її, або навіть не розробиш план контролю збитків, щоб зупинити її подальший розвиток, якщо протягом цього періоду часу ти можеш усвідомити корінь цієї справи, негайно й рішуче винести точне судження, точно ухвалити рішення й дійти висновку, а потім сформулювати розумний план для того, щоб дати їй раду, це означає, що в тебе хороший рівень. Однак, припустимо, що ти лише відчуваєш, що з цією справою є якась проблема, але не знаєш, у чому полягає проблема або в чому її корінь, і протягом нормального періоду часу для вирішення цієї справи в тебе немає висновків, вердиктів чи планів, щоб дати їй раду. Натомість ти лише пасивно чекаєш і спостерігаєш за її подальшим розвитком, і лише через її подальший розвиток ти намагаєшся визначити, якою насправді є сутність цієї справи, і виносиш не дуже точне судження, а після цього й далі чекаєш і спостерігаєш, і перш ніж справа повністю розвинеться, ти, можливо, заледве зможеш розгледіти сутність проблеми наскрізь або заледве придумаєш рішення, але твоє поводження зі справою однаково не є оперативним. Якщо це так, то твій рівень дуже середній. Якщо ця справа повністю розвинулася й наслідки вже з’явилися, а сутність проблеми вже повністю проявилася, і лише тоді ти усвідомлюєш, що ця справа погана, і бачиш, у чому її глибинна причина, або, можливо, ти навіть узагалі не можеш побачити причину, а просто пасивно терпиш або стикаєшся з остаточним наслідком цієї справи, це означає, що твій рівень поганий. Інший прояв людей із поганим рівнем полягає в тому, що якщо такі справи трапляються знову, у них і досі те саме ставлення, той самий метод їхнього вирішення, і вони вирішують їх із тією самою швидкістю. Тобто щоразу, коли трапляються такі справи, вони завжди вирішують їх тим самим способом, з тією самою швидкістю й ефективністю. Скільки б речей не траплялося, вони не здатні розпізнати їхню сутність, і вони також відповідно не змінюють жодних своїх думок чи поглядів на світські справи. Це люди з поганим рівнем. Саме тому, що вони є людьми з поганим рівнем, їм бракує здатності жити самостійно; тобто в них немає погляду на виживання чи на життя. Це ознака поганого рівня. Прояв людей, у яких немає рівня, такий: коли справа вже сталася, і, можливо, навіть з’явилися наслідки, вони досі не знають, що сталося, ніби сплять. Це означає не мати рівня й не мати пізнавальної здатності. Ви розумієте? (Так.) Пізнавальна здатність переважно стосується розуміння сутностей різних людей і справ та коренів їхніх проблем; ось що таке пізнавальна здатність. Це означає, що коли ти бачиш прояви, вияви та людськість певного типу людей, ти можеш знати, з якими проблемами вони стикаються, у чому корінь їхніх проблем у середовищі, у якому вони живуть, а також якою є сутність справ, які ти зараз спостерігаєш, і де в них лежить корінь проблем. Пізнавальна здатність переважно стосується двох аспектів: розгледіти наскрізь сутність людей, справ і речей і розгледіти наскрізь корінь їхніх проблем. Що ще ви можете зрозуміти про пізнавальну здатність? Чи хтось розуміє її як здатність розуміти й засвоювати знання? (Ні.) Пізнавальна здатність, про яку ми говоримо, насамперед охоплює здатність дивитися на людей і справи. Якщо стандарт, за яким ти дивишся на людей і справи, дуже низький, твоє розуміння дуже поверхове або ти не можеш зрозуміти сутність жодних людей, справ чи речей, то твоя пізнавальна здатність дуже погана або навіть відсутня. Якщо, незалежно від того, скільки очевидно неправильних слів чи хибних поглядів висловлюють люди навколо тебе, скільки неправильних дій вони вчиняють або скільки очевидної розбещеності виявляють, ти не можеш виявити сутність проблеми, не знаєш, що це за люди, чи є вони правильними людьми, чи є вони людьми, які прагнуть до істини, які в них моральні якості або яка сутність таких людей, якщо ти не знаєш нічого з цього, то в тебе немає пізнавальної здатності. Коли ти стикаєшся з будь-якою людиною чи справою, у тебе немає стандарту для оцінки. Після того, як справа минула, у тебе немає висновку про сутність таких проблем, і тим паче в тебе немає жодного їхнього розуміння, і, звісно, у тебе немає принципів, щоб давати раду таким справам, або шляхів практики для них, – ось що означає не мати пізнавальної здатності. Пізнавальна здатність переважно стосується здатності людини розуміти людей, справи та речі. На цьому ми завершуємо обговорення цієї здатності.

Пункт 6. Здатність виносити судження

Шоста здатність – це здатність виносити судження. Здатність виносити судження – це коли, стикаючись із якоюсь справою, ти можеш розсудити, правильно це чи неправильно, слушно чи неслушно, позитивно чи негативно, а потім використати своє судження, щоб визначити відповідний спосіб підходу до неї та її розв’язання. Коли людина зазвичай стикається з якоюсь справою, незалежно від того, бачила вона це раніше чи ні, переживала це раніше чи ні, і чи є ця справа відносно позитивною чи відносно негативною, яке ставлення їй слід прийняти щодо неї? Чи слід їй відкинути її, чи охоче прийняти її? Якщо після того, як ти чітко це побачиш, у тебе є власна позиція і ти маєш правильні погляди, які узгоджуються з істинами-принципами, це доводить, що ти маєш здатність виносити судження. Наприклад, коли ти чуєш, як людина щось говорить, обдумавши, ти можеш визначити, що це означає, якої мети хоче досягти мовець, чому він говорить ці слова, чому він використовує такі формулювання й тон, і чому в нього певний вираз очей, коли він це говорить. Ти можеш бачити приховані наміри, цілі та мотиви за тим, що він говорить. Незалежно від того, як ти згодом даватимеш раду цим прихованим намірам і мотивам, ти можеш одразу ж на місці помітити деякі приховані проблеми, що стоять за цією справою. Ти знаєш, що він хоче зробити, чому він хоче зробити це саме так, якої мети він хоче досягти, який ефект, за його задумом, мають справити його слова, а також які приховані засоби, махінації та змови тут задіяні. Ти можеш побачити певні ознаки, усвідомити, що проблема тут незвичайна, і навіть можеш відчути настороженість у своєму серці. Це доводить, що ти маєш здатність виносити судження. Якщо ти маєш здатність виносити судження, це означає, що ти людина з хорошим рівнем. Хоч як приємно звучать чиїсь слова, хоч як добре вони узгоджуються з істиною з погляду доктрини, хоч яким праведним здається іншим його ставлення або хоч як глибоко прихована його мета, ти однаково можеш розсудити проблему через його зовнішні вияви, явища або те, що він говорить, – це доводить, що ти маєш хороший рівень і здатність виносити судження. Наприклад, стикаючись із якоюсь справою, незалежно від того, до якої міри ця справа розвинулася, ти можеш побачити сутність цієї справи та корінь проблеми наскрізь, розуміючи процес цієї справи. Це наявність здатності виносити судження. Наприклад, у церкві, коли антихристи та злі люди переривають і заважають, ти можеш, розуміючи основні обставини цієї справи, винести судження про всю ситуацію щодо того, хто серед цих людей є ватажком, хто – послідовниками, хто відіграє головну роль у цій справі, а хто пасивний, а також який вплив ця справа сама по собі матиме на людей і які несприятливі наслідки виникнуть, якщо ця справа розвиватиметься далі. Навіть якщо твоє судження на той час має певну розбіжність із тим, чим ця справа зрештою обернеться, принаймні в тебе є погляд, ставлення та правильні принципи для того, щоб владнати цю справу. Цього достатньо, щоб довести, що ти маєш здатність виносити судження щодо цієї справи. Тобто ти маєш здатність розсудити, хто є ватажком або підбурювачем справи, або якою мірою ця справа розвинеться в майбутньому, і з якими ставленням та принципами ти маєш підійти до неї й запобігти тому, щоб вона призвела до несприятливих наслідків. Поки ти маєш здатність розсуджувати, логіка й метод твого судження правильні, а основа твого судження принаймні відповідає людськості або, ще краще, вона відповідає істинам-принципам, це доводить, що ти маєш здатність виносити судження. Навіть якщо твоє судження має деяку розбіжність із самою справою, поки є основа для твого судження, твоє судження відповідає закономірностям того, як розвивається сама справа, і узгоджується з коренем і сутністю подібних або аналогічних проблем і, крім того, узгоджується з істинами-принципами, також можна сказати, що ти маєш здатність виносити судження. Наявність здатності виносити судження доводить, що ти можеш обдумувати проблеми. Якщо твої судження узгоджуються з причиною, сутністю та всіма іншими аспектами самої справи, то це доводить, що ти людина з хорошим рівнем.

Незалежно від того, з якими людьми чи справами стикається людина, лише тоді, коли вона має правильне мислення, і лише за умови судження про те, чи є справа правильною чи неправильною, слушною чи неслушною, позитивною чи негативною, вона може мати подальший план для того, щоб дати їй раду та розв’язати її. Якщо людина не знає, як обдумувати проблеми – конкретно кажучи, якщо вона не може судити про проблеми, – то вона також не може давати раду проблемам, тобто їй бракує здатності давати раду проблемам. Будь-хто, даючи раду проблемам, робить це за умови судження про те, чи є справа правильною чи неправильною; інакше його план розв’язання проблеми та його шлях практики не матимуть основи. Наприклад, хтось повідомляє тобі, що в певній церкві церковне життя не є хорошим; більшість людей негативно налаштована та байдужа, вони не бажають збиратися або виконувати свій обов’язок. Як ти розсудиш таке явище? Чи це проблема реального життя? (Так.) Оскільки це проблема реального життя, тобі потрібно придумати конкретний план практики, щоб дати їй раду та розв’язати її. Перш ніж розв’язувати проблему, хіба тобі не потрібно розсудити, якими є корінь і сутність цієї проблеми, і які люди її спричиняють? Хіба тобі не потрібно розсудити усе це? (Так.) Лише завдяки мисленню можна мати судження, і лише після судження ти можеш визначити корінь проблеми, і на основі кореня та сутності проблеми ти можеш потім визначити відповідні, придатні методи для того, щоб дати їй раду, і плани для розв’язання проблеми. Якщо ти дізнався, що церковне життя в певній церкві не є хорошим, але не знаєш причини цього, як би ти розсудив, у чому полягає корінь проблеми? (Спершу я б подумав, що ця проблема безпосередньо пов’язана з лідером церкви. Якщо лідер церкви не має духовного розуміння, вірить у Бога роками, але не розуміє істини, не може дати раду будь-яким проблемам, з якими стикається, і не знає, як вести обраних Богом людей до того, щоб їсти й пити Божі слова або бесідувати про істину, то церква з таким неправдивим лідером неодмінно не матиме хорошого церковного життя.) Це одне судження. Загалом, у разі простих проблем, якщо одне судження є правильним, воно може дозволити тобі осягнути корінь проблеми. Однак, деякі проблеми є складними, і якщо інформація, яку ти розумієш, неповна, цілком можливо, що твоє єдине судження не дозволить тобі осягнути корінь проблеми. Отже, чи є також друге й третє судження? (Так.) Після наявності трьох суджень цілком можливо, що одне з них є найточнішим. Тоді про які ще судження ви можете подумати? (Я можу подумати про те, що люди в цій церкві загалом мають низький рівень і погану здатність до сприймання істини, і вони не люблять істину. Ось чому результати церковного життя там погані.) Чи відповідає це реальності ситуації? Це друге судження. Чи є ще якісь судження? (Я б також подумав про те, чи є злі люди, які заважають цій церкві.) Це третє судження. Яке із цих трьох суджень більше відповідає реальній ситуації та є більш реалістичним, а яке є порожнім? (Я вважаю, що друге судження є дещо порожнім. Насправді, якби церква мала підхожу людину за лідера, відповідального за роботу, результати церковного життя були б хорошими. Завдяки їдженню й питтю Божих слів і розумінню істини брати й сестри, безперечно, мали б стимул виконувати свої обов’язки. Я вважаю, що перше й третє судження є більш реалістичними.) Друге судження – це порожня доктрина. Перше й третє судження відповідають реальній ситуації та є правильними. З одного боку, ці два судження використовують логічне мислення; з іншого боку, вони ґрунтуються на деяких явищах, які часто зустрічаються в реальному житті. Якщо ти можеш осягнути поширені явища, це доводить, що твоє мислення є правильним і відповідає логіці. Якщо ти не можеш осягнути реальну ситуацію, і твоє судження відірване від реального життя, це доводить, що твоєму мисленню бракує логіки і воно має проблеми, і що ти розглядаєш проблеми нереалістично, необ’єктивно. Перше й третє судження є об’єктивними. Одна ситуація може полягати в тому, що лідер церкви не знає, як виконувати роботу. Він сам не має шляху в житті-входженні, тому він має ще менше шляху, коли йдеться про керівництво церквою та братами й сестрами. Як наслідок, церковне життя там не покращується. Насправді більшість людей у церкві щиро вірить у Бога й має стимул, але церковне життя насправді не приносить жодних плодів. Кожне зібрання проходить за тією самою рутиною: співи, молитви, читання Божих слів, а потім лідер або диякон ділиться деякими поверховими розуміннями чи доктринами. Мало хто там може говорити про справжнє досвідне розуміння. До того ж лідер церкви має низький рівень і неглибокий досвід, і він не здатний бесідувати про істину, щоб розв’язувати проблеми. Отож церковне життя здається нудним і не приносить насолоди. Пройшло багато зібрань, але ніхто нічого з них не здобув, тому більшість людей відчуває, що відвідування таких зібрань є менш корисним, ніж читання Божих слів удома, і вони втрачають бажання їх відвідувати. Повіривши в Бога протягом одного чи двох років і зрозумівши деяку істину, деякі люди хочуть виконувати обов’язки. Однак деякі лідери церкви не знають, які люди підходять для якого обов’язку або для якої роботи вони підходять. Вони не здатні розумно керувати людьми або використовувати людей і не можуть використовувати власний досвід, щоб підтримувати людей і допомагати їм виконувати свої обов’язки. Це може призвести до того, що деякі люди стають негативно налаштованими й не бажають виконувати свої обов’язки. Насправді більшість людей, які бажають виконувати свій обов’язок, може виконувати свій обов’язок добре; їм просто бракує підтримки й допомоги. Якщо лідери церкви та диякони можуть підтримувати людей і допомагати їм згідно з Божими словами, кількість людей у церкві, які бажають виконувати свій обов’язок, зросте, і вони зможуть виконувати свій обов’язок нормально. Саме через те, що лідери церкви та диякони не знають, як виконувати роботу, церковне життя дає погані результати, і деякі проблеми залишаються нерозв’язаними протягом тривалого часу, а через деякий час багато людей стає негативно налаштованими й більше не має жодного стимулу; це впливає на обраних Богом людей у виконанні їхнього обов’язку. Якщо результати церковного життя погані, це переважно тому, що лідери церкви та диякони не знають, як виконувати церковну роботу. Це одна ситуація. Інша ситуація – це коли антихристи та злі люди утримують владу й створюють завади в церкві, і це трапляється час від часу. Коли лідери церкви не знають, як виконувати роботу, і також є антихристи та злі люди, які утримують владу, постійно формуючи кліки, створюючи незалежні царства, а також мучачи й придушуючи інших, це призводить до того, що деякі брати й сестри, які щиро вірять у Бога й бажають виконувати свій обов’язок, зазнають придушення, мук і відторгнення. Вони хочуть виконувати свій обов’язок, але не мають можливості, що робить їх негативно налаштованими та слабкими. Ці люди, які щиро вірять у Бога, не отримують жодної насолоди, коли збираються з антихристами та їхньою когортою. Антихристи завжди хочуть утримувати владу й утверджувати себе. Коли ті, хто щиро вірить у Бога, приєднуються до зібрань, вони хочуть зрозуміти більше істини й поділитися своїми переживаннями, але антихристи придушують їх і не дають їм можливості. Як наслідок, церковне життя стає безладним; люди розпорошуються в хаосі, і зібрання більше не приносять насолоди. Той невеликий ентузіазм і любов, які мали люди, втрачаються, і вони більше не бажають виконувати свій обов’язок. Погані результати церковного життя можуть бути зумовлені будь-якою з цих причин. Це те, що ви можете придумати й розсудити. Якщо висновок, якого ти доходиш через судження, пов’язаний із реальною ситуацією, навіть якщо він пов’язаний лише частково або просто визначає можливу проблему, це однаково є проявом наявності здатності виносити судження. Принаймні висновок і думка, яких ти доходиш через судження, пов’язані з реальною ситуацією, а не є доктриною, чимось порожнім або таким, чого ніколи не існує. Це доводить, що ти маєш здатність виносити судження. Якщо висновки, які ти робиш щодо кожної справи, не узгоджуються з нормальними закономірностями того, як розвиваються речі, або з тим, чим обертається будь-яка справа в реальному житті, і є суто уявними, порожніми, нереалістичними та неправдивими, і не мають жодного стосунку до реальних ситуацій, то це означає, що ти не маєш здатності виносити судження або часто робиш помилки в судженнях. Тоді як щодо другого судження, про яке ви згадували раніше, що погані результати церковного життя зумовлені тим, що люди в цій церкві мають низький рівень і не люблять істину, – що це за судження? (Це помилка в судженні.) Це називається зробити помилку в судженні. Якщо ти не можеш повністю осягнути ситуації, які часто трапляються з такими справами, тобто кілька найбільш імовірних ситуацій, і ти доходиш лише до однієї ситуації через судження або ти можеш придумати можливі ситуації, але також думаєш про неможливі ситуації, що це доводить? Це доводить, що твоя здатність виносити судження є посередньою. Людина з посередньою здатністю виносити судження має певні думки щодо справи, але не може бути впевненою. У таких випадках судження, яке вона виносить, є неправильним. Якщо судження людини іноді правильні, а іноді неправильні, і деякі узгоджуються з реальною ситуацією, тоді як інші – ні, але неправильні трапляються відносно частіше, це вказує на те, що її здатність виносити судження є поганою. Припустімо, що висновки, яких вона доходить через судження, є цілком порожніми, зовсім не відповідають закономірностям розвитку речей і тим паче не узгоджуються з поширеними явищами або тими, що часто трапляються, будучи абсолютно не пов’язаними з фактами. Її судження – це не що інше, як фантазії, вони не мають жодного стосунку до закономірностей розвитку речей або до самої людськості-сутності і є цілком несумісними з контекстом реального життя та навколишнім середовищем. Тобто, припустімо, що її судження відірвані від реальності, – те, до чого вона доходить через судження, ніколи не могло б статися в реальному житті, і те, про що вона говорить, зовсім не є сутністю проблеми. Якщо це так, то ця людина не має здатності виносити судження.

Щоб оцінити, чи має людина здатність виносити судження, головне – подивитися, чи є її судження щодо різних типів людей і різних типів речей правильними. Наприклад, скажімо, ти бачиш людину, яка плаче, і не знаєш чому. Ти бачиш, що він плаче з глибокою образою й дуже сумно, і він також час від часу молиться й читає Божі слова, і він не відповідає нікому, хто до нього говорить. Тебе просять розсудити, що відбувається із цією людиною, і ти кажеш: «Можливо, він сумує за домом. Деякий час тому його мати захворіла, тому він хоче поїхати додому». Чи є це судження правильним? Дехто каже: «Можливо, він почувається негативно налаштованим. Здебільшого, коли люди плачуть, це стається тому, що їхні почуття були зачеплені. Наприклад, люди плачуть, коли з них знущаються або їх дурять. Коли він стикається з якоюсь проблемою і з ним поводяться несправедливо, він завжди плаче й не бажає говорити з іншими чи взаємодіяти з ними. Це прояв відчуття негативу». Деякі інші виносять таке судження: «Раніше він часто проповідував Євангеліє і виконував свій обов’язок надворі, але тепер він уже довгий час виконує свій обов’язок у приміщенні, і, можливо, він не звик до цього й почувається придушено». Чи є ще якісь можливості? Дехто каже: «Можливо, вчора йому не дісталося м’яса, що його засмутило, і тому він плаче». Інші кажуть: «Вчора він підходив поговорити зі мною. Я подумав, що він просто проходив повз, тому я глянув на нього й нічого не сказав. Чи могло це його розлютити? Чи міг би він через це плакати?» Як слід розсудити цю справу так, щоб це узгоджувалося з фактичною ситуацією? Чи легко це розсудити? (Я можу винести деякі судження. Кілька щойно згаданих причин – туга за домом, зачеплені почуття або похмурий, пригнічений настрій – усі ці стани можуть змусити людину плакати. Однак, таких дрібниць, як те, що комусь не дісталося м’яса або його проігнорували під час розмови, не має бути достатньо, щоб змусити людину плакати.) Які причини можуть змусити людину сильно плакати? Образи, смуток, туга за кимось або чимось, почуття боргу. Тож тобі слід запитати його: «Чому ти плачеш? Ти плачеш, тому що з тобою повелися несправедливо й ти відчуваєш смуток, чи тому, що ти розмірковуєш над собою і відчуваєш, що так багато заборгував Богові?» Провівши з ним таку щиросердну розмову, ти дізнаєшся, чому він плаче. Коротко кажучи, неможливо, щоб він плакав через те, що погано поїв або не зміг поїсти м’яса, і так само неможливо, щоб він плакав через те, що інші проігнорували його або закотили на нього очі. Звісно, за типових обставин невеликі труднощі не змусили б людину плакати, і час від часу не дуже хороший настрій також не змусив би її плакати. Речі, які можуть змусити людину плакати, – це зазвичай лише ті кілька вищезгаданих ситуацій. Ти можеш розсудити причину, чому він плаче, на основі цих звичайних ситуацій, а потім ти можеш винести судження на основі його звичайних, послідовних виявів, як-от той факт, що він зазвичай не плаче, якщо не стикається з чимось сумним або чимось, що зачіпає хворе місце, що він не ллє сльози легко, і що він плаче лише тоді, коли говорить про особливо прикрі справи та речі, які особливо торкаються його душі, або коли він зробив щось не так чи припустився серйозної помилки й відчуває, що він у боргу перед Богом, – судячи з цього контексту, ти можеш більш-менш зрозуміти, чому він плаче. Одна ситуація полягає в тому, що він плакав би, якби член сім’ї серйозно захворів або помер, інша – якби він сам страждав від серйозної хвороби й відчував муку. Або ж він міг би плакати, тому що зробив щось не так, а отже, вчинив переступ, і відчув, що він у боргу перед Богом, бажаючи зробити все можливе, щоб змінити курс, але досі маючи слабкості й будучи не в змозі їх подолати; ця суміш складних емоцій призвела б до його плачу. Ці судження відносно узгоджуються з фактичною ситуацією. Судячи з його послідовних виявів і характеристик його вдачі, ти можеш зрозуміти першопричину того, чому він зараз плаче. Так судження буде відносно точнішим. Розуміючи, з одного боку, духовний зріст таких людей і деякі проблеми, які вони зараз переживають, а з іншого боку, недоліки самої їхньої людськості, а також деяку розбещеність і слабкості, які вони часто виявляють, загалом ти можеш звузити діапазон і розсудити, у чому полягає першопричина проблеми цієї людини в межах цього діапазону. Таке винесення судження буде відносно точним.

Ось ми й закінчили бесідувати про прояви людей із хорошим рівнем, посереднім рівнем і поганим рівнем в аспекті їхньої здатності виносити судження, чи не так? (Так.) Є також категорія людей із найгіршим рівнем. Хоч що трапляється чи хоч які дії інших бачать такі люди, вони не знають, як винести судження. Чому так? Тому що їхній рівень дуже поганий, вони не мають здатності виносити судження й не знають, як судити про речі. Наприклад, припустімо, що вони чують, як хтось говорить щось негативне. Коли йдеться про те, якими є сутність і природа цього негативного висловлювання, вони не знають, на чому ґрунтувати своє судження, вони не мають жодного поняття. Це означає не знати, як обдумувати проблеми, і не знати, як судити про речі. Коли вони бачать, як хтось щось робить, вони не можуть розсудити, якою є природа цієї справи, або якими є моральні якості цієї людини на основі сутності справи; вони не знають, як судити про ці речі на основі свого досвіду життя по-людськи й тим паче на основі Божих слів. Тому вони не мають здатності виносити судження. У чому полягає першопричина нездатності судити про речі? Вона полягає в тому, що цей тип людей не знає, як обдумувати проблеми, і коли йдеться про те, щоб розглядати людей і речі, вони не знають, на який їхній аспект дивитися, як їх розглядати або на якій основі їх розглядати. І вони не знають, які висновки робити згодом, як робити висновки або як підходити до цього типу людей чи справ і давати їм раду після того, як вони дійшли висновку. Їхній розум або порожній, або затуманений. Це і є брак здатності виносити судження. Головна проблема людей, яким бракує здатності виносити судження, полягає в тому, що вони не розуміють і не осягають жодних принципів, і їм навіть бракує досвіду життя по-людськи. Тому, коли вони взаємодіють із різними типами людей, то не знають, з якими типами людей варто спілкуватися, а з якими – ні; вони не знають, які люди є відносно добрими й також мають певні сильні сторони, у яких вони можуть повчитися, щоб компенсувати свої недоліки, і які можуть допомогти їм і принести користь; яких людей можна терпіти й неохоче ладнати з ними; і які типи людей мають таку неймовірно злу людськість, що спілкування з ними може легко накликати неприємності чи суперечки, і тому від них слід триматися на відстані, – вони нетямущі щодо всього цього. Коротко кажучи, ці люди, яким бракує здатності виносити судження, нічого не знають і не можуть розсудити жодну людину чи справу. Але вони також мають власний підхід, фіксоване правило, якого вони дотримуються. Вони кажуть: «Незалежно від того, з ким я маю справу чи розмовляю, я просто віджартовуюся. Я ні до кого не відчуваю ворожості. Хороша це людина чи погана, щиро вона вірить у Бога чи не вірить, любить вона істину чи відчуває до неї відразу – я ладнаю з ними й нікого не ображаю. Коли я бачу злих людей, то уникаю їх; коли я бачу покірних людей, то знущаюся з них». Це і є їхня диявольська логіка. Вони не знають, з якими типами людей їм слід спілкуватися, від яких типів людей їм слід триматися на відстані та з якими типами людей їм ніколи не слід спілкуватися чи мати справи. Вони не застосовують анінайменшого розпізнання й вважають усіх однаковими, ставлячись до всіх людей однаково. Хто б це не був, якщо вони не мають про цю людину схвальної думки, то вважатимуть її чужинцем або ворогом. Хоч би якою хорошою була людина, якщо вона не пропонує їм жодної вигоди, вони ставитимуться до неї з настороженістю. Вони нікому не відкривають свого серця і до всіх застосовують насторожений підхід. Такі люди мають хороший рівень чи поганий рівень? (Поганий рівень.) Оскільки вони мають поганий рівень, як у них досі можуть бути такі думки? Такі люди просто дріб’язкові. Яка різниця між людьми без рівня й розумово відсталими? Люди без рівня є розумово неповноцінними та недоумкуватими. Окрім забезпечення того, щоб бути ситими й одягненими, зберігати обличчя та плекати певні розрахунки, щоб отримати вигоду й не зазнати жодних збитків, вони не мають абсолютно ніякого рівня. З іншого боку, розумово відсталі люди навіть не мають жодних розрахунків щодо захисту власних інтересів або отримання вигоди – вони просто взагалі не мають жодних думок. Окрім певних розрахунків, розумово неповноцінні та недоумкуваті люди не володіють абсолютно жодною здатністю до виживання, жодним рівнем і жодною здатністю виносити судження. Тому немає жодних принципів у тому, як вони ставляться до будь-якої людини; вони просто керуються своїми почуттями. Якщо вони відчувають, що ти недобрий до них, вони уникатимуть тебе, відчуватимуть опір до тебе, і ненавидітимуть тебе у своїх серцях, і відкидатимуть тебе. Хоч скільки доброзичливості до них у тебе є чи хоч як ти їм допомагаєш, якщо вони не можуть чітко цього усвідомити, то не відчують, що ти налаштований до них дружньо або що ти зовсім не завдаєш їм шкоди. Вони не можуть ідентифікувати, чи є люди, справи та речі правильними чи неправильними, слушними чи неслушними, позитивними чи негативними, – вони не можуть судити про ці речі. Вони володіють лише певними розрахунками. Коли вони отримали вигоду, то почуваються щасливими; коли вони не отримали вигоди, то вважають, що зазнали збитків, що з ними повелися несправедливо й що з них насміхалися інші, і вони вирішують, що наступного разу не дозволять іншим скористатися ними або не дозволять іншим вихвалятися чи брати над ними гору, – вони не дадуть іншим жодних можливостей. Скажи Мені, чи вважається наявність лише цих розрахунків у їхньому розумі наявністю рівня? Це лише трохи краще, ніж бути розумово відсталим, але коли йдеться про здатності, у них їх немає – вони не мають жодної з різних здатностей для того, щоб давати раду різним типам справ. Вони просто недоумкуваті та розумово неповноцінні. Такі люди не мають рівня. Ви це розумієте? (Так.) Єдине, що мають ці люди, чого не мають розумово відсталі люди, – це ці розрахунки; розумово відсталі люди не мають навіть їх. Коли такі люди це чують, вони не переконані; вони кажуть: «Ти стверджуєш, що я не маю здатності виносити судження? Поклади трохи доларів США та золота разом і подивися, чи не зможу я їх розпізнати. Я можу їх розрізнити! Золото жовте, а долари США – це паперові гроші! Поклади платину та срібло разом і подивися, чи не зможу я винести судження! Платина та срібло мають різні відтінки білого – я можу це визначити!» Хіба це не безглуздо? Це досить безглуздо. Вони здатні розрізняти лише ці речі, і все ж вони хочуть вихвалятися цим і доводити, що вони не нерозумні. Вони зробили так багато нерозумних речей, так багато речей, які демонструють брак рівня, – чому вони не говорять про них і не намагаються їх зрозуміти? Саме тому, що їм бракує рівня, тому що їхній рівень такий поганий, і вони не можуть розпізнати чи розрізнити ці речі, вони наводять одну чи дві речі, яких не можуть зробити розумово відсталі люди, щоб довести, що вони не розумово відсталі, щоб довести, що вони мають трохи розуму та рівня. Хіба це не нерозумно? Це ще більше доводить їхню нерозумність. Ось ми й закінчили бесідувати про вияви людей, які не мають рівня. Що є головним мірилом того, чи має хтось здатність виносити судження? Це те, чи мають вони мислення нормальної людськості. Якщо ти не маєш мислення нормальної людськості, ти не зможеш ні про що судити. Якщо ти маєш мислення нормальної людськості, твої судження все ще можуть бути хибними, але принаймні це показує, що ти маєш здатність виносити судження і володієш здатністю мислити нормальної людськості. Судження, які ти виносиш, не є спекуляціями, не є припущеннями, не є гіпотезами і не є умовиводами. Натомість це різні висновки та думки, до яких приходять, обміркувавши справу з усіх боків. Це і є те, що називається здатністю виносити судження.

Пункт 7. Здатність розпізнавати речі

Тепер, коли ми закінчили обговорювати здатність виносити судження, поговорімо далі про здатність розпізнавати речі. Чого стосується здатність розпізнавати речі? Вона переважно стосується розпізнавання того, чи є люди, справи та речі позитивними чи негативними, правильними чи неправильними, слушними чи неслушними; вона стосується характеристики або класифікації людей, справ і речей – розподілу людей, справ і речей, з якими ти стикаєшся, за різними категоріями. Намір і мета розпізнавання полягають у тому, щоб розподіляти людей за родом їхнім і розподіляти позитивні та негативні речі за родом їхнім. Звісно, класифікація не означає групування птахів у категорію птахів, тварин – у категорію тварин або рослин – у категорію рослин. Здатність розпізнавати речі не стосується здатності розпізнавати таке, а стосується здатності розпізнавати атрибути різних людей, справ і речей. Наприклад, чи можеш ти категоризувати прояви, вияви та сутність різних людей? Чи можеш ти визначити атрибути різних людей, справ і речей, з якими ти стикаєшся? Наприклад, розпізнаючи маловірів, чи можеш ти розпізнати вияви маловірів, які дозволяють тобі чітко усвідомити, що вони є маловірами? Якщо ти знаєш, які характеристики та риси мають маловіри, які вияви людськості вони демонструють, які слова говорять, які вчинки роблять і які думки та погляди мають, то ти маєш бути здатним розпізнавати маловірів. Коли з’являються різні люди, справи та речі, людина з хорошим рівнем може розпізнати, чи є вони позитивними чи негативними речами, позитивними чи негативними людьми, чи є вони справедливими чи злими, і чи є вони правильними чи неправильними. Вона може визначити атрибути різних людей, справ і речей і розпізнати, чи відповідають вони людськості та істині. Це людина з хорошим рівнем. Тоді як щодо людей із посереднім рівнем? Вони можуть розпізнавати різних людей, справи та речі з очевидними атрибутами. Наприклад, деякі люди кажуть: «Як може існувати бог? Де він? Чому я не можу підтвердити, що він існує?». Щодо таких слів, які вочевидь заперечують Бога, вони мають певне розпізнання й можуть розпізнати, що такі люди є маловірами й негативними особами. Вони можуть розпізнавати очевидне зло й вочевидь негативні, несправедливі, нечестиві речі, але щодо деяких речей, які є оманливими, про які рідко хто чує і які потрапляють у проміжну або сіру зону, вони не можуть їх розрізнити, як і не здатні ставитися до них по-іншому. Вони справді мають здатність розпізнавати злих людей, які коять очевидні лиходійства. Вони знають, що така людина є злою, і що якби така зла людина, як вона, стала лідером і здобула статус, вона була б антихристом. Але якби ця людина мала погані моральні якості, проте не коїла лихих учинків, вони не змогли б розпізнати, чи можна її віднести до категорії злих людей і які лихі вчинки вона могла б скоїти, як і не змогли б визначити атрибути цієї людини. Це і є наявність посереднього рівня. Поведінка деяких людей є досить очевидною, як-от розпуста, поклоніння ідолам, слідування за мирськими речами, любов до пліток, часте придушення та цькування інших або вчинення вбивств і підпалів, і вони сказали б, що ці люди не є добрими, вони є людьми, якими гидує Бог; вони можуть зробити це розрізнення. Але щодо деяких людей, чия зовнішня поведінка здається досить хорошою, які часто подають милостиню й допомагають іншим, виявляють терпіння до людей, досить добре ладнають з іншими, чия людськість зовні здається досить хорошою, проте чиї слова та дії здебільшого не відповідають істині, і чиї дії часто порушують істини-принципи, вони не змогли б розпізнати, чи є такі люди тими, хто прагне до істини, або до якої саме категорії вони належать. Щодо тих людей, справ і речей, які є очевидними і їх легко маркувати, вони можуть розпізнати, чи є вони правильними чи неправильними, слушними чи неслушними, чи є вони справедливими чи нечестивими та чи є вони позитивними чи негативними речами. Вони можуть розрізняти такі зовнішні питання, але вони не можуть розрізнити, коли йдеться про тих людей, справи та речі, які справді стосуються принципів і пов’язані з істиною. Вони не можуть розпізнати, які з них вочевидь відповідають істині, а які порушують істину. Це і є наявність посереднього рівня. Наприклад, деякі люди носять одяг із відносно хорошої тканини, який виглядає елегантно та високоякісно й робить їх схожими на тих високопосадовців або білокомірцеву еліту у світі. Бачачи це, люди з посереднім рівнем кажуть: «Цей одяг – це те, що подобається невіруючим. Як людям, які вірять у Бога, нам не слід його любити; це не позитивні речі». Неправильно так казати. Цей одяг не має спокусливого чи звабливого вигляду, натомість він має елегантний, гідний і пристойний вигляд, надаючи тому, хто його носить, шляхетного вигляду. Але ці люди вважають такий одяг, який надає шляхетного й елегантного вигляду тому, хто його носить, а також є нині модним, негативними речами й кажуть, що він нечестивий. Це нездатність розпізнавати ці речі, чи не так? (Так.) Тож якою є здатність таких людей розпізнавати речі? Щонайбільше вона посередня. Це означає мати посередній рівень. Такі люди навіть не здатні розрізняти деякі речі, які можуть розрізнити невіруючі: невіруючі з хорошим рівнем можуть розрізняти хорошу й погану людськість, але ці люди не можуть. Попри розуміння деяких доктрин після того, як вони повірили в Бога, такі люди не можуть розрізняти позитивні й негативні речі. Вони можуть розрізняти очевидні речі, але не можуть розрізняти неочевидні. Вони здатні розрізняти вочевидь злих людей, очевидні випадки спричинення переривань і завад, а також очевидні випадки порушення принципів, але коли йдеться про певних людей, справи та речі, які є відносно особливими, зловісними й химерними та прихованими в тіні, вони не можуть їх розпізнати. Вони можуть їх розпізнати лише завдяки бесіді та підказкам інших або завдяки тому, що самі люди роблять щось очевидне. Інакше вони не можуть. Це вказує на те, що їхня здатність розпізнавати речі є посередньою. Є також деякі люди, які не можуть ані розпізнати жодних людей, справ чи речей, ані визначити їхні атрибути незалежно від обставин. Наприклад, коли йдеться про оцінювання того, якими саме є атрибути певної категорії людей – чи є вони істинно віруючими, чи маловірами, чи є вони людьми, які прагнуть до істини, або чи придатні вони для того, щоб їх зрощували, – вони не знають і не можуть побачити цих речей. Навіть коли такі люди демонструють багато проявів і мають дуже очевидні проблеми, вони однаково не можуть розпізнати цих людей або визначити їхні атрибути. Це означає брак здатності розпізнавати речі. Навіть якщо з’являються деякі звичайні й легко розпізнавані люди, справи та речі, вони не можуть чітко сказати, чи є ці люди добрими чи злими, або чи є ці справи справедливими чи нечестивими. Вони не знають, як їх розрізняти чи категоризувати, як і не знають, як їх класифікувати. Навіть після читання Божих слів і бесіди з іншими вони однаково не можуть їх розпізнати. Зрештою, вони змушують інших вирішувати за них, кажучи: «Як ти їх охарактеризуєш, такими вони і є. Якщо ти охарактеризуєш їх як справедливих, то вони справедливі; якщо ти охарактеризуєш їх як нечестивих, то вони нечестиві». Коротко кажучи, самі вони не можуть давати визначення або робити висновки. Незалежно від ситуації щоразу, коли доходить до того, щоб зробити висновок, вони розгублені і їм нічого сказати. Хіба це не брак здатності розпізнавати речі? (Так.) Навіть щодо найпростішого зовнішнього явища, якщо ти попросиш їх розпізнати, якою є його природа і якими є його атрибути, вони не знають. Однак у них є один трюк: вони можуть просторікувати, переказуючи, що людина сказала й зробила. Але якщо ти запитаєш їх: «Чи справді ця людина є істинно віруючою, чи ні? Чи є вона тим, хто має величезне прагнення до Бога?», вони відповідають: «Ну він вірить у Бога понад десять років, і він покинув свою сім’ю та кар’єру. Коли його дитині було три чи чотири роки, він довірив її братам і сестрам і пішов з дому, щоб виконувати свій обов’язок». У них справді є свої розрахунки; вони уникають того, щоб робити висновки самостійно, натомість дозволяючи тобі вирішувати. Якщо ти запитаєш їх: «Тоді чи є ця людина тією, хто приймає істину?», вони відповідають: «Ну відколи він став церковним лідером, він дуже рано встає і дуже пізно лягає. А щодо того, чи є він тим, хто приймає істину, то коли брати й сестри одного разу вказали йому на деякі його проблеми, він одразу ж заплакав, сказавши, що він у боргу перед Богом і не впорався добре». – «І чи покаявся він після цього?» – «Ну, на той час його ставлення було досить хорошим». Вони люблять нагромаджувати на тебе інформацію, показуючи тобі, що вони чогось варті, що вони все знають і вміють дивитися на людей, і не даючи тобі недооцінювати їх. Насправді вони не можуть ані розпізнавати людей, ані робити висновки. Вони просто розповідають тобі купу явищ та інформації, залишаючи тобі розпізнавати, що це за людина, і робити висновки про цю людину та визначати її атрибути. Ти кажеш: «По суті, цю людину можна вважати тим, хто приймає істину. У його вірі в Бога є завзяття, і він є істинно віруючим. Просто через те, що він має поганий рівень і йому бракує здатності до сприймання, він ніколи не може знайти принципи практики й не може практикувати істину, попри те, що готовий прийняти істину». Вони відповідають: «Мені він не здається людиною зі здатністю до сприймання. Щоразу, коли він говорить про щось неприємне, він плаче – це завжди одне й те саме ставлення». Бачиш? Самі вони не мають здатності розпізнавати речі, проте вони досить добре вміють повторювати чужі слова. Хіба це не клопітно? Найпоширенішим проявом людей, яким бракує здатності розпізнавати речі, є те, що вони люблять розповідати тобі про цілу купу явищ, інформації, складних проблем, перебігу подій або про все, що вони спостерігали щодо якоїсь ситуації, а потім чекають, поки ти даси цьому визначення, і після того, як ти даєш визначення, вони вважають твоє визначення хорошим і можуть його прийняти. Прийнявши його, вони однаково не знають, чому ти визначив це саме так. Вони не знають ані основи чи принципів, що стоять за твоїм висновком, ані того, як ставитися до такого типу людей чи як із ними поводитися. Вони нічого не знають про жодну із цих речей. Навіть після бесіди та навчання вони однаково не розуміють. Це показує, що вони не мають здатності розпізнавати речі; це є проявом відсутності рівня. Вони також часто роблять помилку, перекручуючи факти й плутаючи одне з іншим. Хоч яке питання вони коментують, їм не вдається осягнути причину або сутність справи, і натомість вони роблять висновки, ґрунтуючись лише на зовнішніх явищах. Наприклад, вони описують лиходійство антихриста як переступ, вірячи, що якщо антихрист це визнає, він зможе навернутися. Якщо вони бачать, як чесна людина говорить брехню, то характеризують її як лукаву людину. Якщо вони бачать когось зарозумілого й упевненого у власній праведності, вони характеризують його як злу людину. Це ті види помилок, які зазвичай роблять люди, яким бракує здатності розпізнавати речі. Для кожної людини здатність розпізнавати речі – це один із видів рівня, який вона мусить мати, стикаючись із різними людьми, справами та речами в житті. Здатність розпізнавати речі передбачає не лише розпізнавання сутності різних людей, справ і речей, а й визначення їхніх атрибутів. Що точніше ти можеш визначити ці атрибути, то більше ти доводиш свою вищу здатність розпізнавати речі. Якщо твої визначення не дуже точні і є прогалина між твоїми визначеннями та сутністю й причиною справи, це доводить, що твоя здатність розпізнавати речі є посередньою. Якщо ти не можеш визначити атрибути людей, справ і речей, як і не можеш розгледіти ці атрибути наскрізь, це доводить, що ти не маєш здатності розпізнавати речі. Наприклад, скажімо, коли йдеться про людину, ти можеш лише описати її численні прояви та вияви, але не можеш розгледіти її сутність наскрізь. Тобто ти можеш говорити лише про те, як ця людина схильна бути негативною або які сильні сторони вона має, ти можеш говорити лише про багато речей, які трапилися із цією людиною, проте ти не знаєш її моральних якостей, рівня чи ставлення до істини, ти не можеш розгледіти ці суттєві питання, і ти не маєш визначення для людей, справ і речей, які з’являються або відбуваються навколо неї. Незалежно від того, чи є такі речі правильними чи неправильними, справедливими чи нечестивими, позитивними чи негативними речами, проявами доброї людськості чи злої людськості, ти не можеш розгледіти наскрізь чи розпізнати жодну із цих речей. Хоч скільки істин ти почув або хоч скільки досвідних свідчень ти вислухав, ти однаково не можеш розпізнати чи розрізнити різних людей, справи та речі; у своєму серці ти не маєш визначення для жодної категорії людей, справ чи речей. Це означає брак здатності розпізнавати речі, і це також є проявом відсутності рівня.

Якщо люди, яким бракує здатності розпізнавати речі, не мають самоусвідомлення, а також є зарозумілими й упевненими у власній праведності, якої помилки вони найімовірніше припустяться? Вона полягає в тому, щоб вхопитися за кілька проявів, продемонстрованих іншими людьми, а потім свавільно навісити на них ярлики й дати їм визначення. Наприклад, вони бачать, що деякі люди трохи свавільні, а потім кажуть, що вони схожі на злих людей, що вони дияволи – хіба це не величезна помилка? Ці люди просто трохи свавільні, і через сімейні умови або середовище, у якому вони виросли, у них сформувалися деякі погані життєві звички або з’явилися деякі погані звички й недоліки. Загалом, моральні якості цих людей не є добрими, але вони й не є злими, тому їх не можна назвати злими людьми. Проте ті, кому бракує здатності розпізнавати речі, хапаються за пару речей, які говорить одна із цих людей, або за одну чи дві речі, які вона робить, а потім сліпо дають їм визначення, кажучи: «Ця людина має дивну нетовариську й свавільну вдачу. Вона – зла людина». Це визначення неправильне. Справді злі люди говоритимуть приємні слова й підлещуватимуться до людей; у них є тактика, вони приховуватимуть і обманюватимуть, і вони гратимуться з людьми. Деякі злі люди можуть навіть подавати милостиню, допомагати іншим і виявляти терпіння. Ті, кому бракує здатності розпізнавати речі, скажуть про таку людину: «Ця людина така хороша, вона істинно віруюча», але насправді ця людина – лицемірний фарисей. Ті, кому бракує здатності розпізнавати речі, не можуть розгледіти сутність людей наскрізь – під час виборів вони навіть голосують за те, щоб злі люди стали лідерами. Чому це рівнозначно? Це рівнозначно пособництву й сприянню злу. Деякі злі люди не демонструють свого зла у своїй поведінці, і вони не виявляють його. Їхнє зло – у їхніх серцях. Усі речі, які вони роблять, цілеспрямовані, і всі їхні наміри мають прихований характер. Речі, які вони роблять і які ти можеш бачити, насправді не відображають їхніх справжніх намірів. Усі їхні справжні наміри, цілі та їхнє нечестя приховані в їхніх серцях. Якщо людині бракує здатності розпізнавати речі й вона не може розпізнати таких людей, імовірно, вона вважатиме їх добрими людьми, людьми, які прагнуть до істини. Деякі люди мають прямолінійну вдачу й не застосовують жодної тактики, коли спілкуються з іншими. Вони говорять прямо, і вони дещо дратівливі з погляду вдачі та темпераменту. Насправді з їхньою людськістю немає серйозних проблем, просто іноді їхній тон мовлення є різким. Однак, те, що вони виявляють, – це саме те, що вони думають усередині: хоч що вони думають усередині, саме це вони виявляють зовні. Інші часто думають, що ці люди не знають, як взаємодіяти з усіма або як спілкуватися, і вони не звикли до манери розмови, яку використовують ці люди. Такі люди говорять особливо різко й прямо, і вони завжди ненавмисно ранять інших. З часом вони зрештою ображають усіх, і люди не плекають до них добрих почуттів. Дехто з тих, кому бракує розпізнання, каже, що така людина є злою, але насправді вона не зла. Ти кажеш, що такі люди злі, – тоді наведи факти того, як вони мучили інших: кого вони мучили чи придушували? Кого вони скривдили чи обдурили? Якщо справді є фактична основа, яка доводить, що ця людина є злою, – що вона не просто ображає інших своїми словами, що в глибині її серця також є зло, і що вона справді завдає шкоди іншим, – тоді її можна охарактеризувати як злу людину. Якщо вона не має наміру завдавати шкоди іншим, то вона не є злою людиною. Вона просто має прямолінійну вдачу й говорить у різкій манері – це вроджене. Різка манера говорити – це щонайбільше вада й недолік її людськості. Вона не знає, як бути тактовною і ставити себе на рівних з іншими, коли говорить, вона не знає, як виявляти терпимість до інших людей, бути поступливою і поблажливою до інших, зважати на почуття інших. Вона нічого цього не знає. Її людськості бракує деяких речей. Проте деякі люди, яким бракує розпізнання, вважають таких осіб злими людьми. Насправді, коли ці особи щось роблять, вони здебільшого захищають інтереси Божого дому. Хоча їхній тон трохи різкий, коли вони говорять з іншими, вони нікому не завдали шкоди, як і не мають наміру завдавати шкоди людям. Просто їм бракує тактовності в розмові, і вони не зважають на ситуацію, коли говорять. Через певні недоліки й вади в людськості таких осіб багато інших людей помилково думає, що вони є злими людьми, проте не може надати жодних доказів того, що вони коять зло. Це хибне судження, хибна характеристика таких осіб. Справді злі особи можуть зовні не завдавати шкоди іншим; вони можуть подавати милостиню й допомагати іншим, їхні слова можуть виявляти розуміння, турботу, опіку й поступливість, і ці особи можуть навіть виявляти терпимість і любов до інших – їхні слова та дії можуть здаватися досить хорошими, – але за певних особливих обставин чи в особливих справах, а також у справах, що стосуються їхніх власних інтересів, вони можуть придушувати, кривдити інших і таємно плести проти них інтриги, і вони навіть зовсім не захищатимуть інтереси Божого дому. Навіть якщо щось не стосується їхніх власних інтересів, навіть якби їм довелося лише поворухнути пальцем, вони однаково не захищатимуть інтереси Божого дому. Те, чим такі особи живуть зовні, здається винятково хорошим, і ззовні в їхній людськості не видно жодних вад чи недоліків, але вони справді є абсолютними злими людьми. Багато людей не може розпізнати таких осіб і засліплено їхньою тактикою, їхніми філософіями світських справ та їхніми змовами й інтригами. Якщо природа-сутність особи такого роду та факти її лиходійства розвінчуються, ці люди не лише не приймають цього, а й вважають таку особу хорошою, такою, яку Божий дім має зрощувати і якій має відвести важливу роль. Їм бракує розпізнання таких осіб. Не будемо говорити про те, чи можуть ці люди оцінювати людину згідно з Божим словом або істинами-принципами, а просто погляньмо на їхній рівень – вони вважають навіть цих вочевидь злих осіб добрими, і навіть коли є факти лиходійства цих осіб, вони однаково вважають їх добрими людьми – це означає, що вони абсолютно безтолкові. Люди, яким бракує здатності розпізнавати речі, не лише розумово неповноцінні та недоумкуваті, а й безтолкові. Ці злі особи придушували й мучили інших і використовували різну тактику, щоб гратися з людьми, проте ці люди не вважають це злом і не можуть побачити, що це зло. Крім того, є один очевидний вияв злих людей, який полягає в тому, що вони ніколи не захищають інтереси Божого дому – жодного разу. Навіть якби їм довелося сказати лише одне слово або поворухнути пальцем, вони однаково не захищатимуть їх, не кажучи вже про те, коли йдеться про питання, що стосуються їхньої особистої безпеки або їхнього статусу й репутації – у таких випадках вони тим паче не захищатимуть інтереси Божого дому. Деякі люди не можуть розгледіти цих вочевидь злих осіб наскрізь. Скажіть Мені, чи мають такі люди рівень? Злі люди мають злу сутність; вони придушуватимуть будь-кого. Хто б це не був, якщо людина впливає на їхній статус або інтереси, то вона стає мішенню їхнього придушення. Ті, кому бракує розрізнення, не можуть розгледіти ці питання наскрізь. Хіба люди, яким бракує розрізнення, не безтолкові? (Так.) Вони навіть не знають, чи придушуватимуть їх злі люди – скажіть Мені, до якої міри такі люди безтолкові? Хіба вони не абсолютно безтолкові? (Так.) Після того, як деяких злих осіб відсторонюють, певні люди, які абсолютно не мають здатності розпізнавати речі, навіть виступають, щоб заступитися за них, захистити їх і кричати про несправедливість, якої вони зазнали, лише тому, що ці злі особи вірять у Бога багато років, мають певні дари, красномовні, мають тактику й зовні чогось зрікаються, присвячують себе та терплять труднощі. Ці люди не говорять про те, скільки зла накоїли ці злі особи. Натомість вони кажуть: «Вони вірили в Бога багато років, слідували за Богом із цілковитою відданістю й витерпіли багато труднощів. Їх навіть заарештував великий червоний дракон, і вони витерпіли тортури та відсиділи у в’язниці, і вони також допомагали брату чи сестрі таким-то». Вони дивляться лише на ці речі й ігнорують лихі вчинки цих осіб, не згадуючи про те, скільки зла вони накоїли. Хіба вони не такі безтолкові? (Так.) Ті, хто абсолютно безтолковий, не підлягають виправленню, вони невиліковні. Люди, які не мають здатності розпізнавати речі, – це люди без рівня, вони не мають жодних здатностей. Такі люди не знають і не можуть розпізнати, чи є щось правильним чи неправильним, або чи є людина позитивною чи негативною особою. Вони не можуть чітко побачити сутність і природу людини або підсумувати атрибути цієї людини через її поведінку, прояви, вияви розбещеності та численні факти її лиходійства. Поки ця людина й досі в церкві, ці люди ставитимуться до неї як до брата чи сестри і ставитимуться до неї з любов’ю від щирого серця. Вони не мають розпізнання щодо будь-кого й не можуть ставитися до будь-кого згідно з принципами. Такі люди не мають здатності розпізнавати речі. Вони не знають і не можуть розпізнати, чи є різні справи справедливими чи нечестивими, чи мають вони позитивний чи негативний вплив на людей, і чи слід їх вважати правильними та приймати, чи вважати неправильними та розпізнавати, відкидати їх і опиратися їм. Коли ти наводиш їм приклад, щоб пояснити якусь справу, вони знають, що такі справи не є хорошими, що вони не відповідають істинам-принципам і що вони не застосовні в Божому домі. Але наступного разу, коли виникає подібна справа, вони однаково не знають, як до неї підійти, і не можуть застосувати принципи – вони розуміють лише тоді, коли ти наводиш їм інший приклад. Тобі доводиться пояснювати їм справи одну за одною, використовуючи метод навчання дитини, щоб вони зрозуміли. Це означає брак здатності розпізнавати речі. Незалежно від того, людина це чи річ, вони не знають, чи є вона справедливою чи нечестивою, правильною чи неправильною, позитивною чи негативною річчю, чи відповідає вона істині та потребам людськості чи ні, як і того, як віруючим у Бога слід на неї дивитися – вони нічого цього не знають. Це означає брак здатності розпізнавати речі. Тоді що є основою для оцінювання міри здатності людини розпізнавати речі? Воно ґрунтується на тому, чи є твої визначення атрибутів різних речей точними. Якщо твої визначення точні, то ти маєш здатність розпізнавати речі. Якщо точність твоїх визначень атрибутів різних речей перевищує п’ятдесят відсотків, то твоя здатність розпізнавати речі є посередньою або вищою за посередню. Якщо вона не досягає п’ятдесяти відсотків, то твоя здатність розпізнавати речі є поганою. Якщо точність не становить навіть одного відсотка, то ти не маєш здатності розпізнавати речі і є людиною без рівня. Так розпізнають те, чи має хтось здатність розпізнавати речі. Я більше не наводитиму прикладів щодо цієї здатності. Ви можете побесідувати про це самі, Я залишу цю тему вам.

Пункт 8. Здатність реагувати на речі

Далі ми обговоримо восьму здатність – здатність реагувати на речі. Здатність реагувати на речі – це те, як людина підходить до справи: незалежно від того, чи ця справа вже відбулася, чи вона трапляється раптово, чи змінилися різні фактори цієї справи, те, як людина підходить до цієї справи, є її здатністю реагувати на речі. Тоді чого головним чином стосується здатність реагувати на речі? Вона стосується твоєї здатності розпізнавати, судити справу, підходити до неї та розбиратися з нею. Коли ти стикаєшся з якоюсь людиною, справою чи річчю, якою є її природа? Це позитивна чи негативна річ? Як слід стикатися з такою річчю та розбиратися з нею? Коли вона трапляється раптово, які уроки слід засвоїти? Які Божі благі наміри? Якщо така річ може зашкодити роботі церкви, то як слід розібратися з нею так, щоб це відповідало принципам, виправило наслідки завданої шкоди, зробило так, щоб вона більше не завдавала шкоди роботі церкви, а також зупинило подальший розвиток негативного впливу? Якщо, стикаючись із якоюсь людиною, справою чи річчю, ти можеш – на основі принципів розпізнання, які ти осягнув, та істин-принципів, які ти знаєш, – точно визначити сутність і першопричину таких справ, а також принципи й план розбирання з ними, то ти є людиною зі здатністю реагувати на речі, що також означає, що ти людина з хорошим рівнем. Наприклад, коли перед тобою раптово трапляється якась справа, як тобі слід із нею стикатися? По-перше, тобі слід чітко бачити, у якому напрямку вона може розвиватися, які наслідки вона принесе, якщо й далі розвиватиметься, у чому полягає першопричина її виникнення, якою є її сутність, – ти мусиш бути здатним розпізнавати й чітко бачити всі ці речі. Охарактеризуй справу через розпізнання, а потім негайно знайди план, щоб розібратися з нею. Як слід розібратися зі справою, хто є ватажком, хто є послідовниками, хто є головною відповідальною стороною, хто має нести головну відповідальність, як розібратися з відповідальними сторонами – ти мусиш з’ясувати всі ці питання. Крім того, розбираючись із проблемами, ти мусиш мінімізувати втрати, а також переупорядкувати й скоригувати персонал. Тільки так можна швидко виправити помилки, досконало розв’язати проблеми та виправити ситуацію, даючи речам змогу розвиватися в правильному, корисному напрямку. Коротко кажучи, якщо ти можеш врахувати всі різноманітні фактори, пов’язані із цією справою, а потім мати правильний спосіб підходу до неї з правильними й точними принципами для її владнання, це називається наявністю здатності реагувати на речі, і це означає, що ти людина з хорошим рівнем. Звісно, цей метод підходу до справи та принципи розбирання з нею можуть передбачати висновки й визначення, до яких ти доходиш через контакт і бесіду з людьми, які знають про ситуацію, або через співпрацю та обговорення з усіма. Якщо, з’ясувавши перебіг фактичної ситуації, а потім попросивши пропозицій братів і сестер, які розуміють такі справи, ти можеш зрештою дійти до визначення, зробити висновок, визначити рішення та належно розібратися з питанням, завершивши кадрові коригування, компенсувавши збитки, спричинені цією справою, а потім скоригувавши роботу церкви так, щоб вона більше не розвивалася в шкідливому напрямку, то це називається наявністю здатності реагувати на речі. Якщо ти можеш розбиратися зі справами на такому рівні, можна вважати, що ти маєш хороший рівень. Звісно, наявність хорошого рівня не означає, що, зіткнувшись зі справою, людина може одразу розгледіти її наскрізь, ухвалити швидкі рішення та розібратися з нею всебічно й належно – це не обов’язково так. Людям потрібен процес, щоб розібратися з проблемами; їм необхідно розуміти різні аспекти справи, щоб вони могли розгледіти наскрізь сутність речей. Люди з плоті й крові, вони роблять речі в межах людськості, і для цього потрібен процес. Це не схоже на роботу Духа Божого – Дух Божий проникливо спостерігає за всією землею, і Його проникливе спостереження є всеосяжним; Бог завжди може бачити сутність і першопричину всіх речей і всіх проблем. Коли люди не здатні розгледіти наскрізь приховані речі, що стоять за справами, їх легко обдурити й засліпити. Саме тому людям потрібно глибоко вивчати справжній стан речей, що стоїть за справами. Якщо, зрозумівши фактичні ситуації, приховані за справою, ти можеш швидко розібратися з проблемами, усунути відхилення, належно скоригувати тих, хто несе безпосередню відповідальність, і робочий персонал, а також гарантувати нормальне функціонування роботи, то це доводить, що ти маєш здатність реагувати на речі. Особливо якщо, стикаючись із раптовими інцидентами, ти можеш розбиратися з різними людьми, справами та речами згідно з принципами, це доводить, що ти людина з хорошим рівнем. Стикаючись з повторними й звичайними ситуаціями, люди із посередньою здатністю реагувати на речі можуть робити деякі речі, дотримуючись процедур і в рутинний спосіб, але результати, яких вони досягають, є посередніми – вони не досягають жодних проривів і не роблять значного прогресу. Щойно вони стикаються з особливими ситуаціями або раптовими інцидентами, вони губляться й не здатні розібратися з ними. Наприклад, коли деякі люди проповідують Євангеліє, за нормальних обставин вони можуть здобути кількох людей щомісяця. Це відображає посередній рівень, і результати їхнього проповідування Євангелія також посередні, не особливо хороші. Якщо в церкві раптово виникає інцидент, коли антихристи вводять людей в оману, ці євангельські працівники збентежуються й не знають, що робити. Євангельська робота зупиняється, і вони не знають, чи варто їм і далі проповідувати, чи чекати на впорядкування роботи. Вони не знають, що треба шукати принципи роботи з проповідування Євангелія. В упорядкуваннях роботи Божого дому часто говориться: «Євангельська робота не має зупинятися в жодний час і за жодних обставин». Проте, лише зіткнувшись з інцидентом, коли антихристи вводять людей в оману, вони зупиняють євангельську роботу. Чи виконують вони свій обов’язок із вірністю? Їм цього бракує. Чи коряться вони Божим влаштуванням і впорядкуванням? Цього їм також бракує. Коли вони стикаються з тим, як антихристи або неправдиві лідери нерозважливо коять лиходійства та спричиняють переривання й завади, вони губляться. Вони не знають, що треба запитати тих, хто розуміє істину, як їм слід розібратися із цією справою, з якою вони зіткнулися, і тим паче не знають, що треба шукати в Божих словах принципи практики та шлях практики. Їм бракує цієї здатності реагувати на речі. Коли деякі церковні лідери бачать, як антихрист поширює облуди, щоб вводити людей в оману, вони не знають, як бесідувати про істину, щоб спростувати ці облуди. Вони не знають, що робити, а лише й далі моляться: «О Боже, будь ласка, зв’яжи сатану, будь ласка, закрий сатані рота й зупини його від поширення облуд для введення людей в оману. Будь ласка, спаси тих нетямущих і нерозумних людей і не дай їм бути введеними в оману антихристом. О Боже, будь ласка, поверни їх!». Лише молитися й не шукати істину – чи може це розв’язати проблему? Якщо люди не співпрацюють і не виконують свій обов’язок, це марно. Є багато речей, які люди мають зробити. По-перше, їм слід подивитися, яке походження має цей антихрист, які характеристики він демонструє і на що він покладається, щоб вводити людей в оману; їм також слід подивитися, чи є серед введених в оману люди з хорошим рівнем, які можуть прийняти істину, і поспішити повернути їх. Це робота, яку слід виконати насамперед. Але ці церковні лідери цього не знають і не знають, що треба так працювати. Вони просто розгублюються, тупаючи ногами від тривоги. Деякі нікчемні особи навіть плачуть від тривоги. Яка користь від плачу? Чи може плач повернути тих, кого ввели в оману? Плач – це не виконання роботи, і він не свідчить про те, що ти несеш ношу. Це прояв некомпетентності. Стикаючись із такими справами, люди з рівнем спершу заспокоюються. Після молитви, пошуку, аналізу й судження, а потім бесіди, вони зрештою ухвалюють рішення. Коли зі справами стикаються люди з поганим рівнем, вони збиті з пантелику: вони не знають, що треба молитися й шукати, і не знають, що треба знайти кількох людей, які розуміють істину, щоб побесідувати з ними; вони просто пасивно чекають. Це найбільше затримує справи. У тебе немає рішення, але, можливо, воно є в інших – чому б не знайти інших, щоб попросити про допомогу? Розумні люди навіть під час очікування не забувають виконувати свій власний обов’язок і зобов’язання. Це виконання обов’язку та зобов’язання є ініціативним, а не пасивним. Це не очікування того, що Бог віддасть накази або що Бог особисто діятиме, щоб змінити ситуацію. Натомість це докладання всіх зусиль, щоб повернути тих, кого можна повернути протягом періоду очікування. Щодо тих, кого неможливо повернути, – як-от безтолкові дурні, ті, хто одержимий злими духами, і маловіри, які вірять у Бога лише заради інтересу й безкоштовного харчування, – ними не варто перейматися. Для тих, хто не був засліплений, треба швидко організувати когось, щоб побесідувати з ними про істину й поговорити про розпізнання антихриста. Хіба це не план для вирішення ситуації? Це захід реагування. Люди з поганим рівнем не мають таких заходів реагування; вони вміють лише плакати й нарікати. Це брак здатності реагувати на речі. Якщо у звичайних ситуаціях людина здатна працювати нормально, але щойно вона стикається з особливими ситуаціями, вона приголомшена й розгублена, то здатність реагувати на речі в такої людини щонайбільше посередня. Якщо хтось не може розібратися навіть зі звичайними ситуаціями, така людина не має здатності реагувати на речі. Наприклад, якщо її посилають до церкви організувати вибори церковного лідера, вона не знає, яку людину обрати або як зібрати людей разом і організувати вибори. Вона навіть не розуміє основних процедур проведення виборів. До того ж у церкві є деякі люди, які мають серйозні розбещені характери – ті, хто належить до категорії хуліганів, бандитів і негідників, – і ці люди користуються нагодою, щоб зірвати вибори. У такій ситуації ті, хто не має здатності реагувати на речі, ще більше не здатні розібратися з цим, вони просто потрапляють у полон і здаються. Зрештою вони можуть лише сказати братам і сестрам: «Вибирайте самі. Ми погодимося з тим, кого ви оберете». Що це за створіння? Хіба вони не нікчеми? Це відсутність здатності реагувати на речі. Людям, які не мають здатності реагувати на речі, також бракує працездатності. Чи то в нормальних ситуаціях, чи то в особливих, коли щось трапляється, вони ламаються й відступають; коли щось трапляється, вони збиті з пантелику й починають плакати. Коли нічого не трапляється, вони можуть сказати кілька слів і доктрин, але коли щось трапляється і їх просять розібратися з проблемою, вони не можуть цього зробити. Наприклад, коли деякі особи недбало виконують свій обов’язок, ті, хто не має здатності реагувати на речі, вміють лише обговорювати це з ними, кажучи: «Будь ласка, не будьте недбалими, будь ласка, виконуйте свій обов’язок як слід!». Чи може це розв’язати проблему цих осіб? Їм слід побесідувати із цими особами про проблему недбалості. Якщо ці особи не розуміють істини й не можуть визнати свою проблему, їм слід побесідувати про істину з ними. Якщо ці особи так діють, попри те, що знають, що це неправильно, їх слід проаналізувати й обітнути. Якщо це пов’язано з якоюсь іншою проблемою, їм слід бесідувати на основі цієї проблеми. Вони мають визначити відповідний план дій на основі того, яка проблема виникла, а потім діяти відповідно. Якщо ти не можеш цього зробити, то тобі бракує здатності реагувати на речі. Ви це розумієте? (Так.) Якщо, коли ти стикаєшся із будь-якою справою, у тебе немає рішення, немає способу підійти до неї і немає принципів для її владнання, то тобі бракує здатності реагувати на речі. Хіба такі люди не мають найгіршої здатності реагувати на речі? (Мають.)

Ті, хто має найкращу здатність реагувати на речі, – це люди, які, стикаючись із якимись особливими справами або раптовими ситуаціями, можуть швидко виносити судження й розпізнавати їх, а потім створювати досить відповідні плани для їхнього вирішення. Ті, хто має посередню здатність реагувати на речі, можуть розбиратися зі звичайними, рутинними справами, коли стикаються з ними. Вони можуть працювати, дотримуючись процедур, щоб підтримувати ситуацію та управляти нею, або коригувати й замінювати персонал – вони непогано справляються із цією роботою. Але коли вони стикаються з раптовими ситуаціями, то не можуть розібратися з ними. Навіть якщо їм розповідають принципи, вони не можуть їх застосувати; навіть якщо їм дають владу й просять розібратися зі справою, вони однаково не здатні цього зробити. Це означає наявність посередньої здатності реагувати на речі. Ті, хто має погану здатність реагувати на речі, не розбираються добре навіть зі звичайними справами. Вони вміють лише говорити доктрини й триматися приписів, і зрештою першопричину проблеми зовсім не розв’язано. Достатньо одного антихриста, що спричиняє завади та вводить людей в оману, щоб змусити їх відмовитися від проповідування Євангелія; достатньо одного неправдивого лідера, що говорить нісенітниці, щоб змусити їх зупинити євангельську роботу. Чи це люди, які слідують Божій волі? Їм цього бракує. Здатність таких людей реагувати на речі занадто погана. Хоч яка ситуація виникає, люди з поганою здатністю реагувати на речі не можуть розібратися з нею. Наприклад, якщо в кімнаті спалахує пожежа, вони панікують і швидко шукають вогнегасник. Знайшовши вогнегасник, вони не знають, як ним користуватися, і мусять шукати інструкцію. У результаті пожежа розростається. Це трапляється тому, що вони не знають, як користуватися вогнегасником, і тому затримують справи, і це також пов’язано з їхнім браком здатності реагувати на речі. Вони навіть не здатні відреагувати на таку термінову ситуацію, як пожежа; це брак здатності реагувати на речі. Наведемо інший приклад: якщо дитина давиться під час їжі, не може дихати і її очі закочуються, ці люди панікують. Вони не знають, чи везти дитину в лікарню, чи ні, і не знають, чи давати дитині пити воду, чи ні. Вони так тривожаться, що вкриваються потом і червоніють, але просто не знають, що робити. Через деякий час дитина кілька разів кашляє і нарешті знову може дихати. Вони так довго панікували, але не мали рішення для розв’язання проблеми. На щастя, ця дитина – везунчик, інакше вона померла б під їхнім наглядом. Люди з поганим рівнем зовсім не мають здібностей і не можуть нічого зробити добре. Ті кілька доктрин, які вони розуміють, є не чим іншим, як приписами й гаслами. Коли йдеться як про типові, так і про особливі ситуації, вони однаково не здатні розбиратися з ними або реагувати на них. Тому, що стосується їхньої здатності реагувати на речі, такі люди тим паче абсолютно її позбавлені – у них її немає. Хоч із якою ситуацією вони стикаються, вони не можуть відреагувати на неї або розібратися з нею – вони не можуть зрозуміти ці справи. Вони думають, що здатності говорити якісь слова й доктрини та вигукувати якісь гасла достатньо, що це означає, що вони мають капітал і реалізувалися у своєму житті. Насправді ж, коли щось трапляється, доктрини, які вони знають, зовсім не приносять користі. Попри це вони не усвідомлюють, що це відображає поганий рівень – їхній рівень такий поганий, але самі вони цього не усвідомлюють. Хіба це не вкрай поганий рівень? (Так.) Хіба такі люди не дурні? (Так.) Дурним людям бракує клепки. Що означає «бракує клепки»? Це означає, що скільки б доктрин вони не розуміли або скількох приписів не могли б дотримуватися, коли щось трапляється, жоден із цих приписів чи доктрин не може розв’язати фактичну проблему. Проте вони досі не можуть цього збагнути й думають: «Чому ці доктрини та приписи неефективні?». Навіть якщо вони сушать собі голову, це марно – хоч як вони розмірковують, вони однаково не можуть придумати, як розібратися з проблемою чи розв’язати її. Розбираючись з інцидентами з антихристами, деякі люди не рятують насамперед тих, кого ввели в оману антихристи, і не підтримують тих, хто став негативно налаштованим і не бажає збиратися через введення в оману антихристами. Що вони роблять насамперед? Вони проводять великі зібрання, щоб поговорити про те, які прояви мають антихристи, які люди є антихристами, про відмінності між антихристами й тими, хто має характер антихристів, як саме розпізнавати антихристів, як саме розпізнавати тих, хто має характер антихристів – до того часу, як вони закінчать про все це бесідувати, деякі з людей, уведених в оману антихристами, вже давно покинуть церкву, а деякі з тих, хто негативно налаштований і слабкий, більше не відвідуватимуть зібрань. Вони згаяли найкращий час для порятунку цих людей, справді завдавши їм великої шкоди! Підсумовуючи, ті, хто має поганий рівень, також мають серйозну ваду, коли йдеться про їхню здатність реагувати на речі – вони абсолютно позбавлені її. Не дивіться на те, наскільки хтось красномовний або як добре він уміє говорити слова й доктрини та розмовляти про богослов’я за звичайних обставин – просто подивіться, чи має він здатність розбиратися з проблемами, стикаючись із фактичними ситуаціями; особливо коли виникають раптові інциденти, подивіться, чи є в нього здатність виносити судження та здатність розпізнавати речі, чи є в нього плани для поводження з проблемами та їхнього розв’язання. Якщо є, це доводить, що він є тим, хто має власні погляди й знає, як думати про речі. Але якщо йому бракує здатності розпізнавати речі та здатності виносити судження, і коли щось трапляється, він панікує і тривожиться, і здатен лише говорити гучні доктрини та вигукувати гасла, то ця людина не може розв’язувати проблеми й ні на що не здатна. Скільки б труднощів, проблем чи недоліків не мав хтось інший, ця людина використовує той самий набір теорій, щоб пояснити їх і відреагувати на них, і далі бесідує з ними в такий спосіб, але ніколи не здатна розв’язати проблеми – це повна відсутність здатності реагувати на речі. Брак здатності розбиратися з проблемами – це і є нездатність реагувати на речі. Ті, хто не має здатності реагувати на речі, позбавлені рівня. Кажучи простою мовою, вони дурні, ідіоти та розумово відсталі. Скільки б доктрин вони не могли сказати, це марно – їх просто неможливо застосувати. На цьому завершується наша бесіда про восьму здатність, здатність реагувати на речі.

Пункт 9. Здатність ухвалювати рішення

Тепер погляньмо на дев’яту здатність – здатність ухвалювати рішення. Здатність ухвалювати рішення неабияк перевіряє рівень людини; пересічна людина її не має. Люди, які справді мають рівень і здатність ухвалювати рішення, – це ті, хто перебуває на рівні ухвалення рішень. Тож чого переважно стосується здатність ухвалювати рішення? Вона стосується того, як у ситуаціях, коли з’являються різні люди, справи та речі, і більшість людей не може розгледіти їх наскрізь, деякі люди можуть розпізнавати різні види проблем і розбиратися з ними, а також розбиратися з різними видами людей на основі Божих слів та істини. Ця здатність розбиратися з проблемами називається здатністю ухвалювати рішення. Ті, хто має цю здатність розбиратися з речами, мають здатність ухвалювати рішення; ті, хто не має цієї здатності розбиратися з речами, не мають здатності ухвалювати рішення. Що охоплює здатність ухвалювати рішення? Вона охоплює здатність людей до сприймання, здатність виносити судження, здатність розпізнавати речі та здатність реагувати на речі. Усе це разом називається здатністю ухвалювати рішення. Ті, хто має здатність ухвалювати рішення, можуть і судити про сутність проблем, і розпізнавати атрибути проблем. Звісно, що важливіше, вони можуть осягнути принципи й напрям для того, щоб розбиратися з різними проблемами. Лише ті, хто може робити ці речі, є людьми, які мають здатність ухвалювати рішення. Наприклад, скажімо, усі навперебій говорять про цілу купу явищ, фактів, а також наявних чинників, обставин, умов тощо. На основі вищезгаданих різних чинників і умов ті, хто має здатність ухвалювати рішення, зрештою вирішують, як саме діяти, якими мають бути засоби й напрям дій, яким є найкращий досяжний рівень і яким є мінімальний прийнятний рівень – у них є базова лінія. Потім, ґрунтуючись на істинах-принципах, які вони розуміють, вони розбираються з проблемами. Ті, хто має цю здатність, є людьми зі здатністю ухвалювати рішення, і такі люди мають найкращий рівень. Незалежно від того, з якою професійною навичкою вони стикаються або з якою проблемою розбираються, і незалежно від того, є виявлена проблема однобічною чи багатогранною, простою чи складною, вони можуть використати різноманітну інформацію, що надходить з усіх аспектів, щоб судити про сутність проблеми, потім проаналізувати першопричину проблеми і зрештою вирішити, як діяти, виходячи з проблеми та наявних умов. Це рішення ухвалюється насамперед на основі того, чого можна досягти за наявних умов, і шлях дій, який вони визначають, є найкращим розв’язком. Ті, хто може так розбиратися з проблемами, є людьми зі здатністю ухвалювати рішення. Люди з такою здатністю ухвалювати рішення – це ті, хто має дуже хороший рівень. Лише такі люди придатні бути лідерами й придатні виконувати обов’язок у команді з прийняття рішень. Стикаючись із будь-якою проблемою, люди з поганим або посереднім рівнем можуть лише обмежуватися самою справою й говорити якісь поверхові слова, і вони абсолютно не здатні розв’язати проблему. Навіть якщо вони радяться з іншими й вивчають питання, вони зрештою однаково не можуть дійти до визначення й не знають, як діяти. Це і є брак здатності ухвалювати рішення. Незалежно від того, наскільки складною є поточна ситуація або наскільки важкою може бути проблема, з якою наразі потрібно розібратися, і з якими великими перешкодами можна при цьому зіткнутися, люди зі здатністю ухвалювати рішення можуть належно розібратися з нею згідно з принципами, і те, як вони з нею розбираються, є відносно доречним і надійним. Такі люди – це ті, хто має здатність ухвалювати рішення. Коли ті, хто має посередню здатність ухвалювати рішення, стикаються зі звичайними ситуаціями та деякими поширеними випадками в церкві, вони можуть розібратися з ними. Але якщо вони стикаються з певними особливими людьми, справами та речами, вони збентежуються, не знаючи, як постати перед ними чи розібратися з ними. Після довгих роздумів вони однаково не можуть винести чітке судження або дійти рішення. Люди зі здатністю ухвалювати рішення знають, що треба шукати істини-принципи, націлюючись на суть проблеми. Люди без здатності ухвалювати рішення не знають, у чому полягає суть проблеми, як шукати або що шукати. У цьому й полягає різниця між ними. Якщо через пошук людина дізнається, що робити, це вказує на те, що вона має посередній рівень. Що стосується людей із поганим рівнем, то навіть якщо вони починають розуміти деякі істини-принципи через пошук і в той час відчувають, що знають, як розібратися зі справою, вони однаково не можуть цього зробити, коли настає час розбиратися з нею. Вони спантеличуються: «Чому я не можу застосувати істини-принципи, які щойно зрозумів? Чого мені бракує?» Вони знову почуваються збентеженими і зрештою однаково не можуть розв’язати проблему. Це і є брак здатності ухвалювати рішення; це і є наявність поганого рівня. Люди з найгіршим рівнем просто роблять усе, що ти їм скажеш. Якщо ти не кажеш їм, що робити, вони не знають, як діяти. Коли люди на рівні ухвалення рішень уповноважують їх і дають їм доручення або вказівки виконати завдання, вони зможуть зробити це лише так, як їм було сказано. Однак, щодо того, чому саме завдання має виконуватися в такий спосіб, яких результатів воно має досягти або що робити і як із цим розбиратися, якщо виникнуть непередбачувані ситуації, що відрізняються від початкового сценарію, вони не знають нічого з цього, і їм доводиться запитувати й чекати, поки інші допоможуть розв’язати проблему. Це і є брак здатності ухвалювати рішення. Такі люди подібні до роботів – лише інші можуть маніпулювати ними й контролювати їх, і вони не мають жодної самостійності. Про здатність ухвалювати рішення в такого типу людей, які не мають рівня, не може бути й мови – вони настільки далекі від здатності ухвалювати рішення, що їм просто її бракує. Здатність ухвалювати рішення потрібно поділяти лише на три рівні: високий, середній і низький. Високий, середній і низький відповідають хорошому, посередньому й поганому. Навіть не варто говорити про здатність ухвалювати рішення, коли йдеться про людей, які не мають рівня; хоч що вони роблять, вони не можуть ухвалювати рішення. Наприклад, вони не знають, що саме доречно носити, коли настає осінь і погода стає прохолодною, і що доречно носити, коли настає зима й погода стає холодною – вони не володіють навіть цими найбазовішими загальними знаннями, тож хіба не було б смішно просити їх ухвалювати рішення щодо важливих питань, пов’язаних із роботою церкви? Не може бути й мови про здатність ухвалювати рішення людей, які не мають рівня. Здатність ухвалювати рішення головним чином стосується тих, хто перебуває на рівні лідерів, працівників та кураторів. Є дуже мало людей із високою здатністю ухвалювати рішення. Що ще охоплює здатність ухвалювати рішення? Вона охоплює наслідки справи, щодо якої ти ухвалив рішення, – чи будуть ці наслідки корисними для людей, чи матимуть негативний вплив і чи матимуть вони хороший вплив на розуміння людьми істини або дію згідно з принципами – ти мусиш це з’ясувати. Не можна сказати, що просто здатність ухвалювати рішення, бути рішучим і швидко розпоряджатися – це те саме, що мати здатність ухвалювати рішення. Це також залежить від того, чи є правильними розв’язки, а також мета й напрям, які ти визначив. Якщо досягнуті результати позитивні, то ти справді маєш здатність ухвалювати рішення. Якщо досягнуті результати негативні – збивають людей зі шляху, завдають їм великої шкоди або руйнують їх, – то це не є жодною здатністю ухвалювати рішення. Отже, віра людей у те, що всі керівні та видатні особи мають здатність ухвалювати рішення, і що всі керівні особи володіють відносно високим рівнем і відносно високою здатністю ухвалювати рішення, не є точним поглядом; це цілком хибна думка. Те, чи є рішення, які ти ухвалюєш, правильними, також залежить від того, якими є принципи, цілі та напрями, що стоять за ними. Якщо цілі та напрями корисні для людства, і якщо вони надають позитивну допомогу та приносять користь життю по-людськи, практиці істини, здобуттю спасіння, зміні характеру, а також допомагають Бога боятися, а від злого втікати, то твоя здатність ухвалювати рішення справді висока. Але якщо ти ухвалюєш сліпі рішення, які зрештою серйозно ранять людей, завдають їм великої шкоди, збивають їх зі шляху, змушують їх віддалятися від Бога та втрачати свій напрям, то це шкодить людям, і не можна сказати, що ти маєш здатність ухвалювати рішення. На цьому ми завершуємо наше обговорення здатності ухвалювати рішення.

Пункт 10. Здатність оцінювати й цінувати речі

Наступна здатність – це здатність оцінювати й цінувати речі. Чи знаєте ви, що це означає? Це незвична тема. Здатність оцінювати й цінувати речі означає те, чи можеш ти, підходячи до якоїсь людини, справи чи речі, оцінити й цінувати її сильні сторони, переваги та цінні аспекти з інформації, яку ти можеш спостерігати та осягнути, а потім застосувати їх у власному житті та у своєму житті по-людськи і вчинках. Якщо ти не можеш щось оцінити й цінувати, ти не зможеш сказати, якими є його переваги та недоліки, ти не зрозумієш його ключовий момент, і ти не зможеш отримати від нього жодної користі. Це означає, що ти не маєш здатності оцінювати й цінувати речі. Однак, якщо ти можеш оцінювати й цінувати речі, і навчитися чогось корисного з певних справ, і застосувати це у своєму реальному житті, і якщо те, чого ти навчився, може надати певну допомогу твоєму людському життю та твоєму вибору життєвого шляху, то це доводить, що ти маєш певну здатність оцінювати й цінувати речі. Що вища твоя здатність у цьому плані, то більше це доводить, що ти маєш хороший рівень. Візьмімо простий приклад: споглядання картини. Навіть якщо ти не вивчав мистецтво, якщо ти можеш помічати композицію картини й сприймати сенс, який вона містить, з погляду людськості – і твій погляд до того ж дуже точний і пов’язаний із тим, щоб бути людиною, – і ти можеш побачити в ній деякі конкретні речі, які стосуються того, щоб бути людиною, а потім застосувати ці речі у власному житті чи роботі, цей прояв доводить, що ти маєш здатність оцінювати й цінувати речі. Сфера здатності оцінювати й цінувати речі стосується деяких відносно конкретних речей, а не абстрактних. Абстрактні речі охоплюють кольори, твори мистецтва тощо. Оскільки ці речі не стосуються людськості, не є достатньо конкретними, далекі від нормального людського мислення та певних речей, присутніх у людському житті, і не мають тісного зв’язку з життям, ми не відносимо їх до сфери здатності оцінювати й цінувати речі. Що стосується певних речей, досить близьких до життя, які містять деякі приховані сенси або які стосуються того, щоб бути людиною, якщо ти здатний оцінювати, розпізнавати й застосовувати їх; якщо ти можеш бачити їхні переваги, а також їхні недоліки, і маєш власні думки й погляди щодо них, і ти можеш розуміти аспекти, корисні для людськості, і якщо ти можеш розпізнавати будь-які перекручені й негнучкі елементи, що суперечать істині, коли вони присутні, тоді це називається наявністю здатності оцінювати й цінувати речі. Якщо ти не можеш оцінити ці речі і, коли дивишся на конкретну річ, ти можеш лише розпізнати її сильні сторони та недоліки з погляду доктрини, але не можеш побачити, яких саме аспектів людськості вона стосується в повсякденному житті, то твоя здатність оцінювати й цінувати речі є посередньою. Якщо ти дивишся на твір мистецтва і, розглядаючи його знову й знову, ти досі не знаєш, що він намагається виразити, або чому творець зробив його саме таким, і незалежно від того, стосується твір мистецтва людськості чи ні, ти не можеш побачити, які суттєві речі він містить, і ти не можеш побачити його ключовий момент, то це означає, що тобі бракує здатності оцінювати й цінувати речі. Брак здатності оцінювати й цінувати речі означає, що ти не маєш поглядів ні на що й легко піддаєшся впливу соціальних тенденцій або певних негативних речей, які відстоюють люди, тобто ти можеш сприймати щось, що за своєю суттю є негативним, як позитивне, і приймати його. Як наслідок, ти будеш отруєний цим, і якщо ця річ залишатиметься в тобі протягом тривалого часу й глибоко вкоріниться в тобі, це перешкоджатиме й заважатиме твоєму прийняттю істини. Наведімо ще один приклад щодо здатності оцінювати й цінувати речі. Наприклад, скажімо, вихідний матеріал фільму становить три години, а після монтажу тривалість фільму – дві години сорок хвилин. Чи це звичайна тривалість для фільму? (Ні.) На що це вказує? (Це вказує на те, що творцям фільму бракує здатності оцінювати й цінувати речі.) Що саме означає для фільму брак здатності оцінювати й цінувати речі? (Це означає, що вони не можуть відібрати кращі кадри й не можуть винести точні судження про те, які кадри слід залишити, а які – відкинути.) Вони не знають, яку тему має на меті передати фільм або які сцени тісно пов’язані з темою. Як наслідок, вони не можуть вирішити, що залишити, а що відкинути. Тобто вони не знають, які сцени або сюжетні лінії є необов’язковими, лише побіжно пов’язані з темою і їх можна видалити, а які сцени або сюжетні лінії найбільше пов’язані з темою і їх необхідно зберегти. Оскільки їм бракує здатності оцінювати й цінувати речі, під час монтажу вони «проявляють жалість», відчуваючи, що це не можна вирізати й те не можна вирізати. Зрештою після значних зусиль, вони видаляють лише сцени з очевидними проблемами або погано зняті кадри. Що ж до контенту, який не є тісно пов’язаним із темою, вони залишають його повністю. Це і є брак здатності оцінювати й цінувати речі. Вони мають нечітке розуміння визначення фільму; що стосується конкретних форм і експресивних технік фільму та зв’язку між усіма сценами, а також того, які сцени є справді сценами фільму, вони не розуміють нічого із цього. Це і є брак здатності оцінювати й цінувати речі. І тому під час зйомок вони сповнені впевненості, під час монтажу на їхніх обличчях написане страждання, а коли доходить до перевірки, вони стурбовані до смерті. Після перевірки вони почуваються дуже впевнено щодо того, як діяти далі, тому що завдяки керівництву Вишнього дізналися, які сцени слід відкинути, і тоді сміливо вирізають їх. Наскільки вони скорочують фільм у підсумку? Вони скорочують його до тривалості в одну годину сорок хвилин. Оператори почуваються досить засмученими: «Хіба це не марнування плодів нашої праці? Ми провели шість місяців, важко знімаючи стільки матеріалу, але ти був нещадним, вирізавши те і се – чи це взагалі й досі фільм?». Моя відповідь полягає в тому, що вирізати так багато – це абсолютно правильно: саме таким і має бути фільм. Те, що ти мав, не було фільмом, у кращому разі це була телевізійна драма. Істина недосяжна для людей із поганою здатністю оцінювати й цінувати речі – бесіди про істину з ними не принесуть жодних результатів. Коли йдеться про будь-які речі або будь-які ідеї та погляди, вони не можуть оцінити, які з них відповідають потребам і стандартам нормальної людськості, які суперечать нормальній людськості, які є реальними й практичними, які є порожніми й надуманими, які узгоджуються з Божими вимогами, а які суперечать Божим намірам. Коли йдеться про фільм, які сцени відіграють допоміжну роль для теми, переходять одразу до суті і безпосередньо передають тему, і є суттєвими для вираження ядра теми, а які є сторонніми чи непотрібними – вони не можуть цього розібрати й не розуміють нічого з цього. Коли доходить до монтажу, вони завжди «проявляють жалість» і неохоче вирізають кадри. Це і є брак здатності оцінювати й цінувати речі. Якщо після зйомки матеріалу, обміркувавши ідеї, які фільм має передати, і напрям, який він має донести, ти знаєш, які сцени не слід включати, яким сценам бракує достатнього впливу, а які сцени є резервними кадрами, що ніколи не призначалися для використання, а були підготовлені як резерв на випадок виникнення особливих обставин, – якщо у своєму серці ти обміркував ці питання й маєш плани щодо того, як із ними розібратися, та розв’язки, це називається наявністю здатності оцінювати й цінувати речі. Якщо ти не можеш зробити нічого з цього, а позиції і методи, які ти використовуєш для обдумування та розгляду проблем, не мають основи, і ти не можеш зрештою зробити правильний висновок, це означає, що тобі бракує здатності оцінювати й цінувати речі. Звісно, більшості людей у церкві бракує здатності оцінювати й цінувати речі. Здатність оцінювати й цінувати речі полягає не лише в тому, наскільки ти можеш розгледіти наскрізь творчу роботу, художній витвір або щось, що слугує духовною поживою чи філософською теорією про людськість, – ключовим є те, що ти також мусиш мати точний погляд на ці речі. З одного боку, твій погляд має узгоджуватися з фактами та з потребами людськості. З іншого боку, те, що ти розумієш або сприймаєш, має узгоджуватися з позитивними речами та законами всього сущого; воно не має бути порожнім або перекрученим, і зрештою все зводиться до відповідності істинам-принципам. Якщо ти не лише можеш бачити, які ідеї та погляди передаються, якщо ти не просто застрягаєш на цьому рівні, а й можеш бачити, чи справді ці ідеї та погляди є правильними, чи справді вони узгоджуються з потребами людськості, чи справді вони чисті, і чи справді вони відповідають істині – якщо ти можеш робити всі ці речі, – то ти є тим, хто має хорошу здатність оцінювати й цінувати речі. Люди з хорошою здатністю оцінювати й цінувати речі – це ті, хто має хороший рівень. Якщо ти не можеш досягти всіх цих речей або можеш досягти їх лише до посередньої міри, то твоя здатність оцінювати й цінувати речі є лише посередньою. Якщо ти докорінно не можеш розібратися в цих питаннях, наприклад, якщо ти не можеш зрозуміти жодних аудіовізуальних творів, літературних і мистецьких творів, творів мистецтва тощо, чи то абстрактних, чи то конкретних, і ти вважаєш їх абсолютно незрозумілими, як іноземну мову, і тобі бракує здатності у твоїй людськості оцінювати й цінувати такі речі, то ти не маєш здатності оцінювати й цінувати речі, ти людина, яка не має рівня. Якщо, спостерігаючи за поведінкою або психологічним станом і загальним вираженням душевного стану персонажа в сцені з певними кольорами, певним освітленням і певним середовищем, ти можеш визначити вплив, який ця сцена матиме на розум глядача, то ти володієш здатністю оцінювати й цінувати речі. Однак люди без здатності оцінювати й цінувати речі не можуть цього побачити. Вони кажуть: «Яке має значення, тьмяне освітлення чи ні або красиві кольори, чи ні? Хіба персонаж не залишається тим самим? Як ти можеш визначити, який у нього душевний стан? Чому я цього не бачу?». Це і є брак здатності оцінювати й цінувати речі. Хоч як ти їм це пояснюєш, вони можуть стверджувати, що розуміють, але насправді у своїх серцях вони досі цього не осягають. Ця сфера завжди залишатиметься для них чужою. Хоч яку роботу виконують люди, яким бракує здатності оцінювати й цінувати речі, або хоч які літературні чи мистецькі твори розглядають, вони не здатні висловити власні думки й погляди. Особливо коли йдеться про роботу чи твори, які вимагають вираження глибокого сенсу, вираження теми або надання духовного керівництва, вони не можуть зробити це добре й не можуть бути компетентними для таких завдань. Якщо ти володієш здатністю оцінювати й цінувати речі й, крім того, ти також розумієш істину, то ти можеш добре виконувати роботу Божого дому, пов’язану з кіно, літературою та мистецтвом, яка передбачає здатність оцінювати й цінувати речі, ти можеш бути компетентним у ній і виконувати цей вид обов’язку. Якщо тобі бракує здатності оцінювати й цінувати речі, то ти маєш поганий рівень і не можеш бути компетентним для цього виду роботи. Дехто каже: «Я слухав істину стільки років і розумію істини-принципи. Чи означає це, що я можу бути компетентним для цього виду роботи?». Цього однаково недостатньо. Навіть якщо ти розумієш деяку істину, без такого доповнення, як здатність оцінювати й цінувати речі, ти можеш виконувати лише таку роботу, як проповідування Євангелія або полив церкви. Однак для роботи, що передбачає здатність оцінювати й цінувати речі, ти не будеш компетентним. Тому, якщо деяких людей було помилково обрано для цього виду роботи, і тепер вони усвідомлюють, що не мають потенціалу в цій сфері й від природи не мають здатності оцінювати й цінувати речі, їм слід негайно піти у відставку, сказавши: «Я не можу виконувати цю роботу. Моя людськість не має здатності оцінювати й цінувати речі». Звісно, те, чи володієш ти здатністю оцінювати й цінувати речі, чи ні, є одним зі стандартів для оцінювання рівня людини. Хоча це не основний стандарт, для певної особливої роботи здатність оцінювати й цінувати речі також необхідна. На цьому наша бесіда про здатність оцінювати й цінувати речі завершується. Є ще одна здатність – здатність до інновацій, про яку ми побесідуємо наступного разу.

Чи робить така бесіда речі зрозумілішими для вас? (Так.) Якби Я говорив лише загальними фразами, кажучи: «Рівень людини оцінюється за її продуктивністю та ефективністю в роботі», ви могли б лише цитувати цю доктрину, але вам однаково не було б зрозуміло, яких конкретних аспектів стосується рівень. Згодом Я подумав, що було б краще бесідувати більш конкретно; коли ви здобудете ясність у цій темі, ви зможете точно оцінити й чітко зрозуміти свій власний рівень. Це допоможе вам знати своє належне місце й не переоцінювати свої здібності. Чітке бачення й розуміння власних здібностей, визначення того, чи є ваш рівень хорошим, посереднім, поганим або відсутнім, та ідентифікація того, до якої групи ви належите, – таке знаходження свого належного місця дає вам змогу діяти й жити як люди дисципліновано. З одного боку, це дає вам змогу мати точне розуміння себе. З іншого боку, що стосується розв’язання ваших розбещених характерів, це також надає певну допомогу для перетворення вашого зарозумілого характеру. Хіба це не так? (Так.) На цьому завершімо нашу сьогоднішню бесіду. До побачення!

4 листопада 2023 року