Як прагнути до істини (38)
Протягом цього періоду ми бесідували про зміст теми «відпускання своїх уявлень і фантазій про втіленого Бога» в рамках «Як прагнути до істини». Останні кілька разів ми бесідували на тему наявності мовчазного порозуміння з Богом. У рамках цієї теми ми окремо докладно побесідували про всі аспекти діяльності чоловіка, якого використовує Святий Дух, зокрема про його роботу, його особисту практику тощо. Минулого разу ми бесідували на тему того, що чоловік, якого використовує Святий Дух, не покидає своєї роботи в служінні Богу. Які ключові моменти ви пам’ятаєте з обговорення про те, що він не покидає своєї роботи? (Я пам’ятаю, як Бог бесідував про те, що у своєму служінні Богу чоловік, якого використовує Святий Дух, завжди несе ношу й почуття відповідальності, виконуючи різні задачі церковної роботи, і що це є нормою в його житті. Цей момент мене справді зворушив. Крім того, коли він стикається з проблемами й труднощами, у нього є кілька шляхів практики, які нам також варто наслідувати. Перший полягає в тому, що, коли він стикається з труднощами, то усамітнюється й молиться, шукаючи шлях до їх розв’язання. Якщо ж людей багато й немає тихого середовища, він збирає братів і сестер разом, щоб побесідувати й спільно знайти шлях. Інша річ полягає в тому, що він шукає шлях до розв’язання, дізнаючись про ситуацію з роботою церкви, проблеми в роботі та стани братів і сестер. Це способи, за допомогою яких чоловік, якого використовує Святий Дух, шукає істину й шукає Божі наміри у своїй роботі. Бог також розвінчав наш хибний погляд, який полягає в тому, що ми віримо, ніби чоловік, якого використовує Святий Дух, здатен отримувати просвітлення й настанови Святого Духа та здатен осягати принципи у виконанні роботи завдяки особливому й милостивому ставленню Бога до нього. Насправді це не так – він здобув це, страждаючи та платячи ціну, а також переживаючи все крок за кроком зі своєю щирістю й вірою. Він здобув усе це не тому, що Бог являв знамення й дива. Це також розбило наші уявлення й фантазії. Нарешті, у Бога була вимога до нас, яка також є Його надією на нас: хоча прямо зараз ми не можемо досягти мовчазного порозуміння з Богом, ми можемо спершу вправлятися в тому, як мати щирість до Бога й мати справжню віру в Бога; хоч із якими труднощами ми стикаємося, виконуючи свої обов’язки, нам не слід здаватися, і ми можемо покладатися на Бога й шукати істину, щоб їх усунути. Якщо ми можемо й далі так прагнути, ми безсумнівно можемо досягти спасіння; Бог дав нам таку обітницю. Я вважаю, що цей шлях досить чіткий.) Дуже добре. Здається, що бесіда про цей аспект істини дуже корисна для вас, хіба не так? (Так.) Щодо служіння Богу, чи то в його роботі, чи то в його особистій практиці, чоловік, якого використовує Святий Дух, має дуже конкретні шляхи практики. Насправді вам слід бути здатними відчути ці конкретні шляхи практики або деякі дії, способи й методи. Однак більшість із вас не зосереджується на цих речах. Усі ви маєте уявлення й фантазії про ці дуже практичні прояви та дії, виявлені в чоловікові, якого використовує Святий Дух, і ви не помітили конкретних шляхів практики чоловіка, якого використовує Святий Дух, у плані служіння Богу. Отже, ви стільки років контактували та взаємодіяли з чоловіком, якого використовує Святий Дух, не навчаючись від нього ані принципів служіння Богу й особистої практики, ані істини-реальності в цьому плані. То чи отримали ви підтвердження цього через зміст, про який Я бесідував? (Так.) Тепер, коли ви отримали підтвердження цього, чи допомагає це також вам учитися, як служити Богу, або пізнавати, якими мають бути ваші власні практика та входження в процесі служіння Богу? (Так.) Якби Я про це не бесідував, ви мали б лише відчуття й враження про те, як цей чоловік, якого використовує Святий Дух, виконує роботу й служить Богу, але ви не змогли б осягнути принципи та шляхи практики в цьому, чи не так? (Так.)
Сьогодні продовжмо нашу бесіду про наявність мовчазного порозуміння з Богом. Інша дуже вирішальна практика чоловіка, якого використовує Святий Дух у процесі служіння Богу або, інакше кажучи, дуже важливий і вирішальний принцип, на який він сам звертає увагу й якого дотримується в процесі виконання роботи, полягає в тому, що він приділяє велику увагу шляху, яким іде. Цей момент цілковито вирішальний; чи то для лідерів і працівників, чи то для звичайних послідовників, це цілковито вирішальний принцип. Один цілковито вирішальний і дуже помітний аспект чоловіка, якого використовує Святий Дух, як на йому особистому шляху віри в Бога, так і в процесі служіння Богу, полягає в тому, що він приділяє велику увагу шляху, яким іде. Що саме означає приділяти увагу шляху, яким він іде? Це означає, що в процесі служіння Богу в кожній сфері роботи, яку він виконує, він звертає увагу на те, чи справді цілі, напрям і принципи того, що він робить, відповідають Божим намірам, чи справді вони узгоджуються з тим, чого вимагає Бог, або чи справді вони захищають Божу роботу та інтереси Божого дому – це найбазовіша річ. Це прояв того, що чоловік, якого використовує Святий Дух, приділяє увагу шляху, яким іде; це також принцип, якого він дотримується у своєму серці, і це базове міркування в його серці щодо шляху, яким він іде. Приділяти увагу шляху, яким ідеш, – це не узагальнена доктрина чи гасло; це те, що відображається у справах у кожній сфері. Деякі справи стосуються повсякденного життя людини, а деякі справи стосуються роботи Божого дому. Побесідуймо про те, які конкретні прояви стосуються теми шляху, яким іде людина.
Як найвищий лідер церкви, чоловік, якого використовує Святий Дух, у своєму повсякденному житті мусить спершу переконатися, що в усіх аспектах брати й сестри отримують користь і повчання від того, що вони в ньому бачать, або принаймні він мусить дозволити їм побачити, що він є позитивною постаттю, доброю людиною та людиною із совістю й розумом, тобто принаймні в очах людей він є гідною й порядною людиною, і тим, кому можна довіряти. По-перше, щодо справ між чоловіками та жінками, чоловік, якого використовує Святий Дух, приділяє велику увагу шляху, яким він іде в цьому плані, а також своїм проявам, діям і практиці в цьому плані. У справах між чоловіками та жінками він приділяє велику увагу межам між статями, намагаючись якомога більше уникати контактів віч-на-віч або близьких контактів із будь-ким протилежної статі. Це підхід, який він застосовує у своїй практиці. Зокрема, коли йдеться про тих осіб протилежної статі, які відносно гарні та відносно привабливі, чоловік, якого використовує Святий Дух, особливо обережний у своїх контактах із ними. За особливих обставин іноді траплятимуться неминучі контакти, пов’язані з роботою, тобто коли певна особлива робота вимагає, щоб хтось віч-на-віч шукав у брата відповідей щодо певних справ. Окрім цих особливих обставин, чоловік, якого використовує Святий Дух, намагається якомога більше уникати контактів віч-на-віч із протилежною статтю. Якщо церковна робота вимагає від нього контакту з особою протилежної статі, при цьому мають бути присутні принаймні дві або три людини; там мають бути присутні брати й сестри, просто щоб уникнути непотрібних неприємностей. Як найвищий лідер церкви, чоловік, якого використовує Святий Дух, є особою зі статусом в очах людей. Чи ти чоловік, чи жінка, незалежно від твоєї зовнішності, того, високий ти чи низький, гарний чи ні, і незалежно від твоїх особистих здібностей або твоїх особистих знань і талантів, поки ти маєш статус, в очах людей над твоєю головою буде німб, твоя цінність примножується, а твоє становище поліпшується. Особливо в очах протилежної статі – поки ти маєш статус, то незалежно від твого віку чи зовнішності, для них усе в тобі є добрим. Спочатку ти мав звичайний вигляд в очах людей, і твої робочі здібності також були звичайними, але щойно ти отримуєш статус, погляди людей на тебе змінюються; усі вони високо тебе цінують, і згодом приходить спокуса. Одним з аспектів цієї спокуси є спокуса щодо справ між чоловіками та жінками. Як найвищий лідер у Божому домі, чоловік, якого використовує Святий Дух, також стикається із цією спокусою. Оскільки він має статус, в очах багатьох осіб протилежної статі він також дуже гарний, має граційну поставу, почуття гумору й дотепність, має робочі здібності й має вигляд та манери видатної людини. Можливо, Я висловлююсь не дуже вдало, але це також факт. Тому, хоча багато осіб протилежної статі не кидаються на нього відкрито, у своїх серцях вони ставляться до брата з особливою повагою. Є навіть такі, хто внутрішньо пускає слину щодо брата й завжди хоче до нього притиснутися. Скажіть Мені, якщо особи протилежної статі завжди хочуть до нього наблизитися й притиснутися, чи велика ця спокуса? (Так.) Деякі особи протилежної статі не просто наближаються до нього в розмові чи фізично. Натомість вони роблять спокусливі й провокаційні жести, підморгуючи та заграючи очима, розмовляючи характерним тоном або вдягаючи гарний одяг, щоб покрасуватися й виставити себе напоказ, або вони намагаються вислужитися, готуючи йому щось смачненьке поїсти чи купуючи йому щось приємне. Коротко кажучи, вони намагаються до нього підлещуватися. Скажіть Мені, коли таке трапляється, чи може доросла людина чітко побачити, що відбувається? (Так.) Тоді як чоловік, якого використовує Святий Дух, ставиться до цих речей, коли вони трапляються? З одного боку, він навмисно уникає таких людей. З іншого боку, він прямо відкидає їхнє підлещування. Крім того, у відповідний час він також викриває таких людей і вказує їм на проблему. Якщо особа, яка так робить, належить до тих, кого можна підвищити й зрощувати, лише іноді відкриває трохи розбещеного характеру, а її природа-сутність не є такою, як у вищезгаданого типу людей, тоді він робить їй зауваження й допомагає їй, а також обтинає та викриває її. Якщо вона може покаятися, її залишають і продовжують зрощувати; якщо вона не кається, і вона є саме таким типом людини, тоді її не можна залишати. Чоловік, якого використовує Святий Дух, має принципи в тому, як він підходить до цих справ. Якби розпусник зіткнувся із цим типом людини, він би тримав її поруч із собою, знаходячи задоволення в тому, щоб дивитися на неї щодня, і маючи можливість горнутися до неї, почуваючись радісним і особливо задоволеним. Але коли із цим типом людини стикається чоловік, якого використовує Святий Дух, він тримається від неї подалі, відправляє її в інше місце виконувати її обов’язок і не триматиме її поруч із собою. За особливих обставин, наприклад, під час зібрань співпрацівників або коли потрібно відзвітувати про роботу, цей брат застосовує деякі методи, щоб триматися якомога далі від людини цього типу, не залишатися з нею віч-на-віч або якомога менше контактувати з нею, не даючи їй жодної нагоди цим скористатися й не дозволяючи їй подумати, що він має до неї якісь прихильні почуття. Іншими словами, цей брат справедливий до всіх; він змушує її відчувати, що він ставиться до неї так само, як і до всіх інших, що немає нічого особливого в тому, як він до неї ставиться, і що він не має наміру контактувати з нею віч-на-віч. Хоч як би вона підлещувалася й хоч як би поводилася, чоловік, якого використовує Святий Дух, ігнорує її; він веде справи суто по-діловому.
У повсякденному житті або під час виконання церковної роботи, з огляду на його роль як чоловіка, якого використовує Святий Дух, він неминуче часто стикатиметься із ситуаціями, коли до нього підлещуватимуться особи протилежної статі. Одного разу чоловік, якого використовує Святий Дух, бесідував про роботу з деякими лідерами й працівниками. Цей брат сидів навпроти них, і коли він бесідував, одна сестра встала й сказала: «Ця кімната така велика, а брат говорить так тихо, що я його не чую». Із цими словами вона підійшла до брата й сіла просто поруч із ним. На той час у кімнаті було ще з десяток людей, і коли вони побачили, що вона йде до брата, то не зрозуміли, що вона збирається робити. Ніхто з них не міг уявити, що вона буде настільки безсоромною, щоб сісти просто поруч із братом на очах у всіх. Не вагаючись ні секунди, брат швидко встав. Хоча ця жінка зазнала невдачі у своїй спробі пригорнутися до нього, вона зовсім не зніяковіла й не почервоніла; натомість вона змусила брата почуватися дуже ніяково. Цей брат ніколи раніше не стикався з такою ситуацією, і те, що він так раптово встав, було інстинктивним актом самозахисту. У той момент усім присутнім стало дуже ніяково й усі на мить розгубилися. Брат ходив туди-сюди по кімнаті, продовжуючи свою бесіду, ніби нічого не сталося. Хіба ви не сказали б, що він відреагував досить швидко? Постоявши й побесідувавши деякий час, брат сказав цій жінці: «Іди сядь назад туди!». Оскільки на неї дивилося так багато людей, їй також стало трохи ніяково. Як ти думаєш, яке враження про цю жінку склалося в більшості людей? Вони подумали: «Оце так дивина; цей величезний світ справді сповнений усіляких дивацтв, які тільки можна уявити! У світі повно безсоромних людей. Їм байдуже до всього, і в них немає почуття сорому!». Поводитися так провокаційно в публічному місці й навіть знаходити пишномовну відмовку, що ти не чуєш, що говорить брат, – якщо ти справді не чула, хіба ти не могла просто взяти стілець і сісти трохи ближче? Навіщо тобі треба сідати просто поруч із ним і притискатися до нього? Я був молодим на той час і не бачив такого раніше, тому здивувався. Відтоді Мої очі відкрилися в цьому плані, і Я відчув, що люди справді складні! Зважаючи на всі зовнішні ознаки, вона здавалася віруючою в Бога, і вона була дорослою жінкою років сорока – у такому віці вона насправді була здатна зробити таке та ще й у публічному місці! Хоча вона не домоглася свого й нічого не сталося, ця сцена здалася людям незбагненною. Чому Я кажу, що це було незбагненним? Тому що, якщо така людина могла зробити таке в публічному місці, як би вона поводилася за спинами людей, наодинці? Чи є в неї взагалі якесь почуття сорому? Такий тип людини занадто лякає! Коли брат пережив цей інцидент, йому також було ніяково і він дивувався; він цього не очікував. Його очі також відкрилися, і він сказав: «Отже, статус наділяє людину такою величезною чарівністю! Я вважаю, що я не дуже високий і не маю багато чарівності, тож як хтось міг так поводитися зі мною? Здається, спокус, які приносить статус, занадто багато, і вони занадто жахливі – я мушу бути обережним! Якщо в майбутньому я опинятимусь у таких ситуаціях, мені здебільшого доведеться стояти, а я не можу просто стояти нерухомо на одному місці. Інакше, якщо вона побачить, що я постійно стою на тому місці, вона подумає про те, щоб підійти до мене ближче й підійти до мене впритул, і я опинюся в дуже пасивному становищі. Раніше я думав, що в присутності інших людей особи протилежної статі зазвичай не наважуються зробити крок. Я ніколи не очікував, що вона наважиться зробити крок навіть за присутності такої кількості людей. Ця жінка – це щось, вона занадто безсоромна!». Відтоді в чоловіка, якого використовує Святий Дух, відкрилися очі, і коли він знову стикався з таким типом людини, то застосовував один метод: якщо він бачив, що хтось постійно намагається до нього наблизитися, і він бачив, що цю людину нічим не прошибеш, що вона не має жодного почуття сорому й робитиме такі речі в публічному місці, брат прямо казав їй перед усіма: «Тримайся від мене подалі. Іди сядь туди!». Він використовував цей метод, щоб розв’язати проблему. Після того, як стався цей інцидент, Я більше ніколи не бачив тієї жінки. Пізніше Я чув, що постійна поведінка цієї людини в церкві була такою: хоч би хто ставав лідером, хоч би хто мав статус, вона горнулася до них. Ще коли вона була у своїй початковій деномінації, вона горнулася виключно до людей, які були апостолами й тими, хто ухвалював рішення. Ця її тактика спрацьовувала й добре сприймалася більшістю лідерів і працівників, але чоловік, якого використовує Святий Дух, поклав цьому край. Пізніше цю людину виключили із церкви.
Перш ніж зіткнутися зі спокусою у справах між чоловіками та жінками, чоловік, якого використовує Святий Дух, уже часто бесідував із лідерами й працівниками про те, як людям слід діяти й на чому їм слід зосереджуватися щодо справ між чоловіками та жінками. Крім того, він також встановив конкретні правила в упорядкуваннях роботи щодо того, як лідерам і працівникам слід співпрацювати в служінні: особам протилежної статі не можна співпрацювати сам на сам. За особливих обставин, якщо немає підходящої третьої особи для співпраці, співпраця має відбуватися між особами протилежної статі з досить великою різницею у віці. Окрім цієї особливої обставини, по суті, співпраця між чоловіками та жінками сам на сам абсолютно заборонена серед лідерів і працівників у церкві. Це чітко обумовлено в упорядкуваннях роботи, хіба не так? (Так.) У своїй роботі чоловік, якого використовує Святий Дух, часто взаємодіє з деякими молодими жінками та жінками середнього віку щодо церковної роботи, і йому часто доводиться стикатися із цими людьми. Тому деякі люди неминуче матимуть прихильні почуття до чоловіка, якого використовує Святий Дух, що виникають із людських бажань, і вони робитимуть йому натяки. Брат також застосував деякі принципи практики в цьому плані. Чи то бесідуючи про роботу, чи то проводячи зібрання, чи то подорожуючи, брат намагається якомога більше уникати контактів віч-на-віч із особами протилежної статі. Зокрема, певні особи мають прихильні почуття до брата, а також вдаються до певної підлесливої поведінки. Щодо такої людини, якщо вона і далі докучає йому після того, як він її викриває або відкидає, є один останній засіб: суворо її обітнути. Він обтинає її до такої міри, що вона почувається ображеною, вважає, що брат холодний і безжальний, втрачає свої прихильні почуття до нього й більше не хоче наближатися. Тоді думки брата можуть бути спокійними. Чоловік, якого використовує Святий Дух, часто бесідує про те, що ті, хто служить Богу, мусять насамперед не припускатися помилок і не коїти гріхів у справах між чоловіками та жінками – це принцип, якого він твердо дотримується. Щоб переконатися, що людина не припускається помилок і не коїть гріхів, вона мусить застосовувати певні методи й підходи в тому, як вона ставиться до осіб протилежної статі. По-перше, треба намагатися якомога більше уникати контактів віч-на-віч з особами протилежної статі. Крім того, не можна піклуватися або виявляти турботу про конкретну особу протилежної статі в індивідуальному порядку або приділяти особливу увагу цій особі – не можна давати жодній особі протилежної статі нагоди потурати фантазіям. Навіть якщо окрема особа протилежної статі має прихильні почуття до брата або демонструє певну підлесливу поведінку, брат робить усе можливе, щоб відкинути її, викрити й застерегти її, водночас тримаючись від неї подалі, не даючи їй жодної нагоди цим скористатися. Це деякі прояви чоловіка, якого використовує Святий Дух, у його особистій практиці, і це також принципи, яких він дотримується щодо справ між чоловіками та жінками. Звісно, вони також є одним з аспектів принципів, яких мусять дотримуватися ті, хто служить Богу. Навіть якщо ти не є тим, хто служить Богу, тобі слід переконатися в тому, що ти не припускаєшся помилок і не коїш гріхів у справах між чоловіками та жінками. Це найбазовіший принцип для життя по-людськи. Якщо ти не можеш навіть міцно триматися цього, і ти досі можеш припускатися помилок і досі можеш коїти гріхи, тоді дорогоцінна кров, яку Бог пролив на хресті, не може тебе відкупити, чи не так? У справах між чоловіками та жінками «припуститися помилки» означає на мить піти хибним шляхом і впасти у спокусу, тоді як «коїти гріх» означає вступати в незаконні стосунки між чоловіками та жінками на постійній основі. Щодо будь-кого в церкві, хто припускається помилки в справах між чоловіками та жінками, якщо це лідер або працівник, брат зробить їм попередження та обітне їх. Якщо вони не виправляють своїх шляхів попри неодноразові вмовляння й заходять ще далі, Божий дім відсторонить їх і позбавить їхньої кваліфікації бути лідером або працівником. Стикаючись із такими справами, ті, хто не виправляє своїх шляхів попри неодноразові вмовляння, впадуть, загрузнуть у них і покинуть церковну роботу – таких людей не можна використовувати. Вони не тільки не здатні виконувати роботу, а й можуть накликати ганьбу на Бога; їх треба відсторонити. Крім того, щодо тих, хто припускається помилок у справах між чоловіками та жінками, чи то лідери й працівники, чи то звичайні віруючі, брат попередить їх, якщо зіткнеться з такими людьми. Я часто чую, що попередження, яке дає брат, – це посилання на Біблію: якщо хтось свідомо й навмисно грішить, навіть жертва за гріх зникає. Якою є оригінальна цитата? («Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви» (До Євреїв 10:26).) Це означає: якщо ти грішиш самовільно, жертва за гріх зникає. Питання щодо чоловіків і жінок, про які ми тут говоримо, стосуються не належних побачень і шлюбу, а неналежних стосунків між чоловіками та жінками, тобто безладу в стосунках між чоловіками та жінками. Наприклад, участь у любовних трикутниках або позашлюбних стосунках; участь у безладних інтрижках, інтрижки з багатьма особами протилежної статі та стосунки з багатьма особами протилежної статі, а також невиправлення своїх шляхів попри неодноразові вмовляння; або стосунки з особою протилежної статі, що не ґрунтуються на побаченнях чи шлюбі, натомість гра із цією особою протилежної статі або навіть гра з багатьма особами протилежної статі. Це неналежні стосунки між чоловіками та жінками; це скоєння гріхів. Усе, що не є належними побаченнями або не є належними шлюбними стосунками, є гріхом. Якщо такі неналежні стосунки виникають між особами протилежної статі в процесі проповідування Євангелія або в церковному житті, брат часто бесідує з ними: «Бо як ми грішимо самовільно, … то вже за гріхи не знаходиться жертви». Що це означає? Це означає, що якщо ти не виправляєш своїх шляхів попри неодноразові вмовляння й завжди коїш гріхи, жертва за гріх зникає, і цей твій гріх стає переступом, який засуджується назавжди; тобі доведеться нести наслідки й доведеться бути покараним. Якщо гріхи людини не можуть бути прощені, вона не придатна прийняти Боже спасіння, і вона є тим, хто згине. Незалежно від того, який переступ ти чиниш, зокрема переступи щодо справ між чоловіками та жінками, якщо жертва за гріх зникає, твій переступ характеризується як гріх, ти є об’єктом покарання, і ти не є об’єктом відкуплення в Божих очах. Який наслідок того, що ти не є об’єктом відкуплення? Він полягає в тому, що ти втрачаєш базову умову для того, щоб Бог тебе спас. Тоді ти більше не є членом обраних Богом людей. Оскільки ти не є одним з обраних Богом людей, тебе вже виключено з лав тих, кого Бог спасає, і ти не маєш ні частки, ні жереба в Божому домі.
Обіймаючи найвищу посаду в Божому домі, чоловік, якого використовує Святий Дух, часто стикається з питаннями щодо спокуси між чоловіками та жінками. З одного боку, він чітко роз’яснює всім свої погляди, позицію та принципи практики щодо цієї справи. З іншого боку, стикаючись із такими речами, він публічно підкреслюватиме іншій стороні ще чіткіше або дасть іншій стороні чітко знати, якими є його погляди й позиція щодо цієї справи та яким є його ставлення. За його власними словами, коли ти бачиш, що особа протилежної статі виявляє до тебе інтерес або підлещується до тебе, ти мусиш бути суворим і чітко його відкинути. Тобі не можна давати йому жодної можливості скористатися цим; не залишай йому жодної шпаринки, яку він міг би використати, і він відступить. Тобі не можна занадто ніяковіти для відмови, і тобі не можна шкодувати його почуттів. Ти мусиш бути суворим і жорстким. Коли ти стикаєшся з такою людиною, ти мусиш бути ще жорсткішим. До якої міри тобі слід бути жорстким? До такої міри, щоб змусити її відчути, що ти холоднокровна людина, що ти несприйнятливий до всіх залицянь і що ти не маєш почуттів. Зрештою, більшість осіб протилежної статі бачить, що брат є такою людиною і що йому не подобається така поведінка, і думає: «Якби я так поводилася з тобою, ти б і мене вичитав? Ти б поставив мене в незручне становище?». Коли деякі особи протилежної статі зважають на цей наслідок, вони не наважуються до нього підлещуватися. Скажіть Мені, це добре чи погано для брата? (Добре.) Брат дуже радий: «Добре, що ти не наважуєшся. Не наважуватися – це саме те, що треба». Оскільки брат такий жорсткий і суворий і в очах людей не шкодує нічиїх почуттів, багато осіб протилежної статі не наважується мати на нього плани; вони трохи лякаються й не наважуються до нього наблизитися. Хіба це не позбавляє брата багатьох неприємностей? (Так і є.) Що ви думаєте про таку практику? (Вона добра.) Що в ній доброго? (Це не дає протилежній статі жодної лазівки, якою можна було б скористатися, що дозволяє уникнути багатьох спокус.) Якщо звичайна людина з певним статусом не має змоги насолоджуватися обожнюванням з боку протилежної статі, вона розчарована й думає: «У мене такий високий статус, але жодна особа протилежної статі не приходить, щоб пригорнутися до мене чи наблизитися до мене, щоб викликати в мене іскру кохання чи потягнутися до мене з любов’ю». Загалом кажучи, чи ти чоловік, чи жінка, якщо тебе ніхто не обожнює, хіба ти не відчуваєш внутрішнього розчарування? Якби особи протилежної статі мали до тебе прихильні почуття, були закохані в тебе, вважали тебе людиною своєї мрії або навіть кохали тебе й домагалися тебе, хіба більшість із вас не почувалася б чудово й не насолоджувалася б цим дуже сильно у своїх серцях? (Так і є.) Більшість людей не відчуває, що це лячно, і не відчуває, що це клопітно. Як людина, що служить Богу, якщо ти схожий на невіруючих, коли, не маючи статусу, ти бажаєш, щоб особи протилежної статі були закохані в тебе й прагнули бути поруч із тобою, а коли ти маєш статус, якщо особи протилежної статі закохані в тебе, захоплюються тобою, милуються тобою, домагаються тебе або кидають на тебе кокетливі погляди, ти не тільки не відкидаєш їх, а й насолоджуєшся цим і занурюєшся в це, тоді ти не здатний служити Богу. Дехто каже: «Чому б я не міг служити Богу? Це просто інші закохані в мене, і далі це ніяк не розвивається. Їхня закоханість – це їхня справа. Який стосунок має їхня закоханість до мене? Що поганого в тому, щоб трохи насолоджуватися тим, що люди прагнуть бути поруч зі мною, обожнюють мене й закохані в мене? Це їхня свобода. Чому мені слід відкидати їхні залицяння?». Скажіть Мені, що в цьому поганого? Чому тобі слід відкидати їхні залицяння? (Якщо хтось не відкидає домагань з боку протилежної статі і його думки та розум завжди зайняті романтичним коханням, його серце не буде зосередженим на обов’язку. Так він не зможе добре виконувати свій обов’язок.) Об’єктивний і практичний момент полягає в тому, що ти мусиш добре захищати себе, щоб не коїти гріхів перед Богом і не викликати в Бога відразу до тебе. Ти не можеш втручатися в те, що думають інші, але принаймні ти мусиш дати іншим знати своє ставлення, і ти сам мусиш знати, що робити, стикаючись із такими речами. Якщо особа протилежної статі закоханий у тебе й прагне бути поруч із тобою, навіть доходячи до захоплення й милування, і ти не відкидаєш його залицянь, а натомість насолоджуєшся ними, тоді ти цілими днями житимеш у світі цих заплутаних почуттів, і ти неминуче потрапиш у пастку кохання й впадеш у хіть. Коли людина потрапляє в пастку кохання й у хіть, чи може її серце постати перед Богом? Чи може вона виконувати свою роботу? Чи може вона добре виконувати свій обов’язок? (Ні.) Усі ці належні завдання будуть зіпсовані її романтичними почуттями та хіттю, і Святий Дух не зможе в ній працювати. Ти кажеш: «Я знатиму, де провести межу. Коли я вільний і не виконую роботи чи свого обов’язку, я думатиму про сердечні справи й насолоджуватимуся романтичними почуттями та коханням, які дарує мені протилежна стать. Коли настане час виконувати роботу, я відкладу ці речі осторонь. Я можу легко впоратися із цими речами й тримати їх під контролем. Я насолоджуватимуся цим, коли настане час цим насолоджуватися, і я виконуватиму роботу, коли не час цим насолоджуватися, і я не буду скований цими речами, коли виконуватиму роботу». Скажіть Мені, чи це можливо? (Ні.) З одного боку, з позиції людського інстинкту, люди фундаментально не здатні зосереджуватися на двох речах одночасно. З іншого боку – і це головне – з позиції Божих вимог до тих, хто Йому служить, щоб виконувати свій обов’язок, служити Богу й завершити Боже доручення, ти мусиш присвятити все своє тіло й розум. Ти мусиш мати щирість і віддавати всього себе виконанню роботи й служінню Богу, і тобі не можна бути половинчастим. Якщо, служачи Богу й виконуючи церковну роботу, ти також робиш інші речі, думаєш про інші речі або навіть твоє серце сповнене іншими речами, тоді Бог ніяк не міг би тебе зворушити. Бог не живе в брудному храмі, і Бог не використовує такої людини. Жити серед спокуси, застрягти в пастці кохання й насолоджуватися хіттю та романтичним коханням, служачи Богу, – це хула на Бога. Тому, якщо дивитися на це з позиції Божих вимог, коли людина застрягла в цьому стані, Бог не працює. Дехто каже: «У моєму серці є Бог. Я все ще можу виконувати церковну роботу. Я не перешкоджав церковній роботі». Ти помиляєшся; ти просто задоволений собою. Насправді Бог уже залишив тебе, і Він уже давно перестав працювати над тобою, тому що в цей час Бог просто не може тебе використовувати. Лише коли твій стан повертається до норми, коли ти придатний служити Богу й коли ти можеш завершити роботу, яку дає тобі Бог, усім своїм серцем, усією своєю силою і всім своїм розумом – коли твій стан і твоє серце відповідають цим умовам – тоді Бог може тебе використовувати. Щодо справ між чоловіками та жінками, якщо ти впадаєш у спокусу в цьому плані, і потрапляєш у пастку кохання під час служіння Богу, і знаходиш у цьому задоволення та насолоджуєшся цим, Бог ще значно раніше перестане вважати тебе тим, хто Йому служить, і ти більше не будеш придатним служити Богу. Тому вимога до лідерів і працівників така: якщо ти ходиш на побачення з кимось, то не виконуй цей вид обов’язку; ти можеш виконувати деякі звичайні обов’язки, але ти не можеш служити Богу. Якщо ти хочеш ходити на побачення, хочеш одружитися й жити своїм життям, тоді тобі слід спершу подбати про ці речі. Згодом, якщо ти відповідатимеш умовам для підвищення та зрощування, Божий дім зможе використовувати тебе, коли настане слушний час. Якщо ти не відповідаєш умовам, тоді ти можеш просто і далі жити власним життям і виконувати деякі обов’язки в межах своїх можливостей. Божий дім не позбавить тебе права виконувати свій обов’язок, але ти не можеш служити Богу. Тобто для тебе неможливо служити Богу й ходити на побачення водночас. Якщо ти хочеш ходити на побачення, то не можеш служити Богу; якщо ти хочеш служити Богу, то не ходи на побачення – такою є вимога. Як той, хто служить Богу, коли ти стикаєшся зі спокусою між чоловіками та жінками, якщо ти не маєш точних принципів практики, щоб розв’язати цю справу, і зрештою впадаєш у спокусу, тоді твій шлях служіння Богу міг би дійти кінця. Якщо ти маєш підходящий шлях практики, щоб повністю запобігти цій проблемі й розв’язати її, не дозволяючи собі впасти в таку спокусу, і якщо своєю суб’єктивною волею ти можеш рішуче відкидати такі речі й триматися від них подалі, не дозволяючи їм траплятися з тобою, тоді для тебе все ще є надія і далі йти шляхом служіння Богу. Тому ці кілька принципів практики та шляхів практики чоловіка, якого використовує Святий Дух, щодо справ між чоловіками та жінками – це все те, із чого вам слід винести уроки, і це також те, що вам слід практикувати.
Як людина, що служить Богу, ти мусиш знати, що означає для тебе те, що Бог дає тобі цей статус, і якими є Його вимоги до тебе. Коли ти маєш цей статус, і особи протилежної статі дивляться на тебе із заздрістю та захопленням та дивляться на тебе знизу вгору або навіть домагаються тебе й підлещуються до тебе, ти мусиш знати, як із цим впоратися. Якщо ти не впораєшся із цим добре, будуть наслідки. Якщо в тебе немає статусу, спокуса щодо чоловіків і жінок може бути невеликою, але щойно ти отримаєш статус, ця спокуса згодом стане більшою, і ймовірність того, що ти зіткнешся з такою спокусою, зросте. Якщо ти не можеш чітко бачити серйозність цієї справи й наслідки, до яких вона може призвести, і коли такі речі трапляються, ти не тільки нерішучий у своєму ставленні, не відкидаючи їх і не тримаючись від них подалі, а й користуєшся своїм статусом, щоб насолоджуватися романтичним коханням, яке тобі приносить протилежна стать, і емоційним задоволенням, яке тобі приносить протилежна стать, тоді в тебе будуть неприємності. Якщо ти впадеш у спокусу, Бог гидуватиме тобою і залишить тебе, і ти більше не зможеш служити Богу. Для того, хто служить Богу, цей наслідок дуже серйозний; ви мусите усвідомлювати цей наслідок. У процесі служіння Богу чоловік, якого використовує Святий Дух, вважає наслідки справ між чоловіками та жінками дуже серйозними. Зі свого боку, він застосував деякі правильні методи й підходи, а також підходящі принципи практики, щоб повністю запобігти цим проблемам і розв’язати їх. Хоча люди живуть у цьому світі почуттів і неминуче стикатимуться зі спокусою між чоловіками та жінками, усе ж є способи розв’язати ці проблеми. Це просто залежить від того, як ти до них підходиш; це просто залежить від того, якими є твоя рішучість і готовність служити Богу й завершити Боже доручення. Можливо, чоловік, якого використовує Святий Дух, бесідував із вами і про цей аспект: прослуживши Богу стільки років, він ніколи не торкався руки жодної особи протилежної статі, а також ніколи навмисно не мав жодного фізичного контакту й не стикалася з жодною особою протилежної статі – він наважується це сказати. Крім того, брат також казав вам, що він ніколи не використовував кокетливих слів або мови із сексуальним підтекстом, щоб спокусити будь-яку особу протилежної статі. Звісно, ніхто не може цього заперечити або встати й звинуватити його в цьому плані; усе це факти. Прослуживши Богу стільки років, чоловік, якого використовує Святий Дух, завжди діяв у такий спосіб, і його ставлення саме таке рішуче. Він стикався з деякими спокусами, великими й малими, переживав різні ситуації та мав контакти з усілякими особами протилежної статі – тими, хто гарний, тими, хто має гарну фігуру, тими, хто має дари, і тими, хто має таланти; він мав контакти з усіма ними. Зрештою, він наважується сказати: «Прослуживши Богу стільки років, я ніколи не торкався руки жодної особи протилежної статі, а також не мав жодного фізичного контакту й не стикався з жодною особою протилежної статі». Це переможне свідчення. Якщо після багатьох років служіння Богу ти також маєш таке свідчення, і ти наважуєшся сказати це публічно сам, і жодна особа протилежної статі не може цього заперечити або звинуватити тебе, тоді ти був непохитним у своєму свідченні в цьому плані, і ти схвалений Богом. Це цілковито ключове питання. Здатність дотримуватися принципів і здатність бути непохитним щодо справ між чоловіками та жінками вимагає від тебе істинної віри в Бога, щирості до Бога й уважності до Бога; крім того, ти також мусиш володіти сильними сторонами й чеснотами у своїх моральних якостях. Прямо зараз ви, можливо, не наважитеся сказати, що маєте таке свідчення, тому що, можливо, раніше дехто з вас припускався помилок, а дехто, можливо, навіть чинив переступи. Але якщо через десять, двадцять або тридцять років кожні десять років ти зможеш сказати: «Я служив Богу стільки років, і я не припускався помилок у справах між чоловіками та жінками, а також не залишив по собі жодних переступів у цьому плані», – тоді ти матимеш свідчення щодо справ між чоловіками та жінками, і в Божих очах ти пройдеш випробування в цьому плані. Щоб людина, яка служить Богу, досягла такого свідчення, ти мусиш спершу мати усвідомлення, цілеспрямованість і рішучість щодо цієї справи й бути здатним міцно дотримуватися принципів практики в цьому плані. Це одна з найбазовіших умов для отримання просвітлення й проводу з боку Святого Духа, а також отримання суду, кари й удосконалення від Самого Бога. Якщо ти не припускався серйозних помилок у справах між чоловіками та жінками, але постійно припускаєшся дрібних, це доводить, що твоє усвідомлення й рішучість щодо цієї справи та твоя готовність задовольнити Бога в цьому плані не дуже сильні, і що ти не маєш багато щирості до Бога й не уважний до Бога. У такому разі твої моральні якості мають бути поставлені під сумнів. Якщо ти не маєш такого свідчення, коли віриш у Бога десять років, і ти досі не маєш такого свідчення на двадцятирічній позначці, а на тридцятирічній позначці ти досі постійно припускаєшся дрібних помилок, тоді твої моральні якості мають бути викреслені – з твоїми моральними якостями є проблема. Справи між чоловіками та жінками – це також свого роду перевірка для людей. Вони перевіряють твої моральні якості, перевіряють твоє прагнення, перевіряють, яким є твоє ставлення до Божого доручення, і перевіряють, чи можеш ти завершити Боже доручення в служінні Йому. То чи є у вас якісь труднощі в досягненні свідчення в цьому плані? (У нас є труднощі, але ми маємо рішучість співпрацювати.) Тобі слід почати з головних аспектів. Спершу переконайся, що не чиниш жодних переступів, а потім поступово виправляй свої помилки. Коли в тебе не буде помилок, переступи не траплятимуться. Це і є шлях. Ти мусиш часто молитися Богу. Якщо ти маєш Бога у своєму серці, Бог стримуватиме тебе й дисциплінуватиме тебе, змушуючи твоє серце відчувати відразу до цих речей. Крім того, бачачи твою щирість, Бог організує підходящі середовища, щоб ці спокуси тебе не спіткали. Це обумовлено тим, що Бог знає слабкості людей, і Бог також знає духовний зріст людей; коли ці спокуси з тобою не трапляються, ти отримав великий захист. Коли ти досягнеш певного духовного зросту, навіть якщо Бог не захистить тебе й ти зіткнешся з якоюсь спокусою, ти не впадеш у неї, тому що маєш духовний зріст. Тоді ти будеш близький до того, щоб мати свідчення, чи не так? (Так.) Це все, про що ми бесідуватимемо щодо справ між чоловіками та жінками. По суті, тепер ви маєте розуміти шлях до розв’язання проблем у цьому плані, правильні думки й погляди, які вам слід мати щодо таких справ, а також вплив і шкоду, яких завдає людям впадання у спокусу в цьому плані.
У процесі служіння Богу, окрім справ між чоловіками та жінками, з якими люди часто стикаються й також мусять стикатися, ще одна річ, з якою вони мусять стикатися, – це гроші та інтереси. Щойно люди отримають статус, вони часто стикатимуться з певними матеріальними інтересами, представленими грошима. Як людина, яка служить Богу, з огляду на свій статус у церкві, чоловік, якого використовує Святий Дух, має більше шансів стикатися із церковними грошима, ніж звичайні брати й сестри; тобто він може бути серед перших, хто має справу з грошима церкви. Щодо управління грошима та майном церкви, чоловік, якого використовує Святий Дух, сформулював упорядкування роботи та системи управління, чітко обумовивши, як кожній церкві, району й регіону слід управляти коштами приношень. Після того, як ці системи управління та відповідні принципи було видано всім церквам, повноваження на управління грошима та майном було передано церквам, тобто управління мало здійснюватися на рівні кожної церкви, а лідери й працівники на всіх щаблях мали впроваджувати цю справу згідно з упорядкуваннями роботи та приписами Вишнього. Судячи із цього, по суті, чоловік, якого використовує Святий Дух, особисто не стикається з коштами приношень церкви; чи то кошти приношень церкви, чи то кошти на регіональному рівні, він не має з ними справи. Навіть коли деякі церковні чи регіональні лідери передають кошти приношень братові в управління, отримавши їх, брат не залишає їх собі, а радше передає їх фінансовій групі церкви. Він доручає фінансовій групі розподіляти їх по всіх церквах згідно з принципами, щоб покрити витрати на проживання та транспортні витрати для персоналу, який повночасно виконує свої обов’язки, і для лідерів і працівників, а також розподіляти їх як кошти, необхідні для різних робочих завдань Божого дому. Усіма коштами приношень церкви управляє фінансовий персонал, обраний церквою. Незалежно від суми, коштами приношень управляють відповідні люди в різних адміністративних регіонах церкви. Що ж до загальної суми коштів приношень або того, хто скільки жертвує в кожній церкві, брат ніколи не переймається цими питаннями й не розпитує про них. Натомість він переймається лише тим, чи достатньо коштів для роботи церкви, чи є надлишок коштів приношень і як ними управляють. Крім того, він також встановив приписи щодо приношень в особливі періоди; зокрема, одного разу він встановив такий припис: «Бідні люди не мають давати приношень, тоді як для приношень багатих обмежень немає». У будь-якому разі, що стосується коштів приношень, брат ніколи не брав жодної суми коштів приношень як свою власну, щоб забезпечити собі їжу, питво чи задоволення. Навіть коли він має особисті витрати на проживання, приймаючі сім’ї або певна церква допомагають із ними впоратися. Сам брат майже ніколи не має справи з коштами приношень церкви; по суті, кошти приношень циркулюють у межах адміністративної структури, одиницями якої є окремі церкви. Ось такою є ситуація. Крім того, брат дуже ощадливий у своїй повсякденній їжі, одязі та витратах. Чи то одяг, чи шкарпетки, чи взуття, він носить їх дуже довго; навіть коли вони зношуються, йому шкода їх викидати, тому він їх латає і продовжує носити. Він надзвичайно ощадливий із грошима. Однак, щодо інструментів та обладнання, необхідних для церковної роботи, брат завжди доручає людям купувати ті, що мають хорошу якість і прийнятну ціну, не дозволяючи їм купувати неякісні товари лише заради економії грошей. Ось як він витрачає гроші на церковну роботу. Що ж до купівлі речей для себе, він купує дешеві; якщо вони в принципі придатні для використання, цього достатньо. Іноді деякі люблячі й милосердні брати та сестри бачать, що брат дуже зайнятий і дуже втомлений роботою, і приватно дають йому гроші на купівлю харчових добавок для підтримки його здоров’я. Брат каже: «Я ціную твої благі наміри. У мене гарне здоров’я, і мені не потрібні ці гроші. Якщо ти хочеш дати приношення, то пожертвуй їх Богу й віддай церкві. Особисто мені нічого не бракує, тому тобі не потрібно давати мені гроші». Брат ніколи не приймає грошей, які йому дають інші. Він каже: «Виконуючи роботу й служачи Богу, я не служу жодній окремій людині, і я не роблю цього, щоб вислужитися перед кимось. Я просто той, хто служить Богу». Він ніколи не приймає таких грошей; він просто доручає людям передати їх церкві. Іноді брати й сестри наполягають на тому, щоб дати йому гроші. Отримавши їх, брат вкладає гроші в церкву, в якій перебуває на той час, доручаючи людям зберігати їх як кошти приношень і записувати їх у звіти. Щодо фінансових рахунків, чоловік, якого використовує Святий Дух, свідомо намагається вести їх чітко. З одного боку, він не приймає грошей, які йому дають брати й сестри. З іншого боку, як той, хто служить Богу, і як лідер Божого дому, він належно управляє грошима – приношеннями, які брати й сестри жертвують Богу; він доручає використовувати їх усі на нормальні витрати церковної роботи, не дозволяючи злим людям чи антихристам їх привласнювати, а також не дозволяючи великому червоному дракону їх захопити. Крім того, він призначає придатних людей, щоб вони добре управляли приношеннями та забезпечували чіткість рахунків. Він каже: «Ці кошти приношень пожертвувані Богу братами й сестрами; вони не пожертвувані церкві, і вони не пожертвувані лідерам чи будь-якій окремій особі. Оскільки вони пожертвувані Богу, вони є приношеннями, і вони є Божими грошима; тим, хто служить Богу, слід добре ними управляти й належно їх зберігати, а також витрачати їх на виконання роботи Божого дому. Вони мають витрачати те, що слід витрачати, і не витрачати те, чого не слід витрачати, витрачаючи ці кошти приношень згідно з принципами, гарантуючи, що кожна витрата використовується для захисту роботи Божого дому та захисту інтересів Божого дому. У такий спосіб моє зобов’язання виконане». Що ж до того, що деякі люди демонструють йому певну любов, бажаючи подбати про нього й дати йому гроші, він ніколи цього не приймає. Яка в нього причина не приймати цього? Він каже: «Того, що Бог мені дарував, достатньо. Щодо їжі, одягу, предметів першої необхідності та житла, благодать, яку дав Бог, багата й рясна. Мені не потрібні додаткові винагороди чи доходи, і мені не потрібно насолоджуватися підношеннями, які жертвують брати й сестри». Ось такий у нього погляд. У процесі служіння Богу чоловіка, якого використовує Святий Дух, коли йдеться про кошти приношень церкви, він жодного разу не привласнював коштів приношень церкви, щоб купити собі особисті речі, і ніколи не брав Божі приношення як свої власні й не клав їх на свій банківський рахунок. Тож ви можете бути абсолютно спокійні: чоловік, якого використовує Святий Дух, абсолютно ніколи не візьме приношення, які обрані Богом люди жертвують Богу, як свої власні; він не перетворить їх на свою приватну власність. Що ж до його власних щоденних витрат, то всі вони даровані Богом і є тим, чим він має насолоджуватися як чоловік, якого використовує Святий Дух. Що означає «те, чим він має насолоджуватися»? Це означає: те, що він отримує насолоду від цих речей, не є надмірним бажанням, і кожен може це зрозуміти; це цілковито звичайні форми насолоди. У нього немає високих вимог щодо цих речей. Він вважає, що його нинішній рівень життя набагато кращий, ніж був тридцять-п’ятдесят років тому. У нього достатньо їжі та одягу, і він їсть звичайні домашні страви, які вважає найапетитнішими. Насправді його витрати на їжу, одяг, предмети першої необхідності та житло в повсякденному житті щонайбільше перебувають на рівні американського середнього класу або навіть його не досягають. З одного боку, він сам не прагне плотської насолоди й не жадає комфорту. Його повсякденне життя здебільшого обертається навколо всієї роботи та справ служіння Богу. Він не ходить до розкішних ресторанів і не зупиняється в розкішних готелях, а тим паче ніколи не їздив у розкішні круїзи, і він не подорожував до мальовничих чи історичних місць; він ніколи не витрачав на таке гроші. Крім того, для своїх особистих речей він купує щонайбільше одяг або предмети першої необхідності вітчизняних американських брендів. Його погляд і принцип щодо купівлі речей полягає в тому, щоб ніколи не платити великі суми. Навіть коли він одягає щось гарне або їсть щось смачне, це те, що Я для нього впорядкував. Або може бути так, що якийсь брат чи сестра купили йому брендовий годинник, купили йому гарний капелюх, купили йому гарну пару шкіряних туфель або купили йому гарний костюм. Коли брат був у материковому Китаї, він купив костюм дуже хорошої якості. За винятком кількох найхолодніших днів, він, по суті, носив його цілий рік, і після всіх цих років у нього досі є цей костюм. Згодом деякі брати й сестри купили йому кілька брендових костюмів. Вважаючи, що йому не потрібно так багато, він віддав одному лідеру один костюм, пошитий із високоякісної тканини. Він особливо ощадлива людина; хоч якого аспекту його повсякденного життя це стосується, він особливо принциповий у своїх видатках і витратах. Зовні цей чоловік не здається дуже перебірливим у тому, що він їсть і носить, але насправді він розуміє всі ці речі. Які стилі одягу є стандартними й ортодоксальними, завдяки яким людина виглядає гідно й порядно, а які стилі є заморськими й нетрадиційними – він усе це знає. Він просто не зосереджується на їжі, одязі та насолоді.
У церкві деякі люблячі брати й сестри часто купують якісь гарні речі для чоловіка, якого використовує Святий Дух. Здебільшого він віддає ці речі братам і сестрам, а також лідерам і працівникам навколо нього, які їх потребують і які щиро себе присвячують. Якщо є якась їжа, він віддає її приймаючим сім’ям, щоб усі їли разом; якщо є одяг, він віддає його безпосередньо братам навколо нього, яким бракує одягу. Він особисто насолоджується дуже малим. Щодо грошей, інтересів і матеріальної насолоди, він дуже обережний. У той час, коли він виконував роботу в материковому Китаї, іноді після зібрання йому доводилося швидко пересуватися на транспорті в інше місце. Оскільки час прийому їжі вже минав, коли він приїжджав, він просто їв трохи локшини, рисової локшини або смаженої локшини в кіоску з їжею біля автовокзалу, і це вважалося хорошою їжею. Деякі люди вернули носа від страв без м’яса й відмовлялися їх їсти, а також хотіли їсти смажені страви, тоді як деякі люди навіть пили пиво, але брат вважав, що їсти вуличну їжу – це дуже добре. Бачиш, він ніколи не зосереджується на тому, щоб їсти відомі страви чи делікатеси, і він ніколи не вважає, що він якась людина високого класу й що він має їсти те, що відповідає його статусу. Він ніколи так не думає; він вважає, що він просто людина, яка служить Богу, просто звичайна людина. Він каже: «Якби Бог не звеличив мене, я був би просто тим, хто виконує фізичну працю, і ніхто б не був про мене високої думки. Лише тому, що Бог звеличив мене, я маю можливість служити Йому в церкві й прийняти Його доручення вести церкву й вести братів і сестер. У мене високий статус у Божому домі; усі слухають мої слова й ставляться до мене з великою повагою. Здається, ніби я значущий і становлю цінність, але насправді я просто звичайна людина; я ніщо, і мені нічим хвалитися». Він часто це каже. Крім того, двадцять років тому він завжди обдумував: «Чому Бог використовує таку людину, як я? Я просто звичайна людина». Що більше він вважає себе звичайним, то більше відчуває, що це Бог його звеличує, і що тільки так він може мати цю можливість прийняти Боже доручення й служити Богу. Що більше він так думає, то більше він вдячний, то більше він дякує Богу, і то більше він відчуває, що це Бог звеличує його у винятковий спосіб. Тому він часто каже братам і сестрам: «Я просто розбещена людина, просто звичайна людина. Лише Боже звеличення мене дає мені змогу служити Йому». Яким є значення цього? Люди мусять знати свою власну міру; чим їм слід насолоджуватися, а чим їм не слід насолоджуватися, – як людям, які служать Богу, їм слід чітко розуміти це у своєму серці. Коли йдеться про гроші, інтереси та матеріальну насолоду, він робить свідомий вибір і має свідомі практики. Я контактую і взаємодію з ним стільки років, і, дивлячись на його людськість, Я можу побачити, що в нього немає високих вимог щодо всіх цих матеріальних і фінансових питань, як-от плотська насолода, витрати на проживання, їжа, одяг, житло та транспорт. Наприклад, якщо хтось каже, наскільки щось смачне чи апетитне, він скаже: «Який у цьому сенс? Хоч би яким смачним щось було, воно цілковито однакове, коли потрапляє у твій шлунок. Хоч би як добре ти їв, усе це порожнє». Бачиш, він саме така людина. Насправді він також знає, що добре смакує. Те, що він не перебірливий у їжі, одязі та насолоді, не означає, що він не розуміє цих речей, а тим паче не означає, що він дурний, – тобі категорично не можна думати, що він дурний. Дехто каже: «Він просто дурний, простакуватий і мало бачив світу». Можливо, ти бачив багато світу, але якби ти мав статус, ти був би перебірливим у їжі, одязі та насолоді, і ти б їв екзотичні делікатеси й носив би висококласний одяг; ти б вийшов за межі того, чим тобі слід насолоджуватися, насолоджуючись речами безглуздо, безмірно, і безпринципно, і без докорів сумління. Бачиш, хіба люди не відрізняються одне від одного? (Так і є.) Щойно деякі люди отримують статус, вони ходять виключно до висококласних ресторанів і часто розпитують про те, у яких ресторанах є екзотичні делікатеси і які відомі кухарі добре готують; а коли вони йдуть робити покупки, то завжди ходять до відомих закусочних і кондитерських. Переважно брат не їсть печива; в особливих обставинах, коли він голодний, він може з’їсти трохи, щоб угамувати голод. Він ніколи не купує печива й ніколи не розпитує про те, які страви є відомими. Щойно багато лідерів і працівників отримує статус, перше, що вони роблять, – це забезпечують себе повним набором речей. Те, що вони їдять, що вони носять, де вони живуть і чим вони користуються, – усе це мусить відповідати їхній ідентичності та статусу, і все це має бути висококласним і найвищого ґатунку. Вони завжди розпитують про те, які речі найкраще використовувати, яка їжа смакує найкраще і які речі найдорожчі, і щойно вони дізнаються, то думають, як дістати ці речі. Вони беруть приношення, які обрані Богом люди жертвують Богу, як свої власні, використовують їх, як їм заманеться, і витрачають їх, як їм заманеться. Отримавши статус, вони вважають: «Божі гроші – мої, а мої – також Божі. Я сам належу Богові, тому я можу просто взяти Божі гроші й витрачати їх, як мені заманеться. Якщо Бог не може їх витратити, я витрачу їх за Нього». Вони беруть на себе сміливість вирішувати. Хіба такі люди не у великій небезпеці? (Так і є.) Щойно вони здобувають статус під час служіння Богу, перше, що вони роблять, – це накидають оком на приношення, обдумуючи: «Скільки грошей має наша церква? Хто зберігає гроші? Чи слухає мене людина, яка зберігає гроші? Я маю спочатку взяти частину грошей і тримати їх у себе; так мені буде зручно їх витрачати – мені ж треба виконувати роботу! Тепер у мене є статус, і я той, хто служить Богу. Жоден мій одяг, ремінь чи шкіряні черевики не є брендовими, і мій комп’ютер, і мій мобільний телефон старі, жодні меблі в моїй кімнаті не зроблені з палісандра, і жодна ковдра, якою я користуюся, не з натурального шовку. Хіба всі ці речі не потрібно замінити? Хіба ці речі не потребують повного оновлення?». Вони стають перебірливими в їжі, одязі та насолодах. Скажіть Мені, чи можуть такі люди служити Богу? Хіба вони не просто нероби, які намагаються поїсти задарма? У США, коли невіруючі ведуть бізнес, кабінет боса зазвичай менший і непомітніший. Однак, коли китайці ведуть бізнес, ще до його відкриття перше, що вони роблять, – це прикрашають кабінет боса, прикрашаючи його так, щоб він був схожий на палац; там також є красиві жінки, які подають чай, і спеціальний персонал, який їх обслуговує, – вони стають перебірливими щодо влаштування грандіозного шоу. Деякі неправдиві лідери й неправдиві працівники в церкві також поводяться в такий жалюгідний спосіб. Деякі люди навіть не є лідерами чи працівниками, а лише відповідають за один аспект роботи, але вони хочуть насолоджуватися особливим ставленням. Коли вони кудись їдуть, то вимагають, щоб їм надали автомобіль виключно для їхнього користування, кажучи: «Якщо ви хочете, щоб я виконував роботу, ви мусите надати автомобіль виключно для мого користування. Я не можу виїхати без автомобіля. Як я можу виконувати роботу без автомобіля?». Вони навіть зневажливо ставляться до вживаних автомобілів, думаючи: «Ви знаєте, чого я вартую? Ви знаєте, наскільки важливими є справи, які я влагоджую? Ви мусите надати мені гарний седан; він мусить бути з навігацією і кондиціонером». Їхні вимоги досить високі. У них багато надмірних бажань, і вони наважуються висувати будь-які вимоги. Чоловік, якого використовує Святий Дух, особливо обережний щодо грошей і матеріальної насолоди. Він суворо регулює своє повсякденне життя, а також суворо вимагає від себе кількох речей. По-перше, він повинен зберігати чіткість, коли йдеться про гроші. Він абсолютно не ставитиметься до Божих приношень як до своєї власної зарплати, щоб розтринькувати їх, як йому заманеться, і використовувати, як йому заманеться, марнотратно витрачаючи, – він категорично цього не робитиме. Крім того, він також винятково суворий щодо управління приношеннями та їх використання. Брат передбачив, що в усіх адміністративних регіонах церкви мають бути призначені відповідні люди для управління приношеннями. Зокрема, у межах своєї досяжності він особисто впорядковує призначення людей для управління приношеннями. Що він завжди каже? «Кошти приношень – це Божі приношення. Якщо ми не будемо добре ними управляти і їх буде захоплено великим червоним драконом, це означатиме, що ми, як людські істоти, нехтуємо своїм обов’язком, і це наша неспроможність виконати своє зобов’язання як слід; це найбільший переступ. Ба більше, якщо ми не можемо управляти приношеннями згідно з принципами й не використовуємо приношення на церковну роботу або якщо наша недбалість і неналежне управління завдають збитків Божим приношенням і впливають на роботу, то це наша відповідальність, і ми в боргу перед Богом». Ви коли-небудь чули, щоб брат казав ці слова? (Чули.) Напевне, більшість звичайних братів і сестер їх не чула, але лідери й працівники мали би чути ці слова. З одного боку, він робить це сам; з іншого боку, він навчає вас і спрямовує вас виконувати роботу в такий спосіб. Те, що брат каже ці речі, для вас корисно. Можливо, у вас рішучість добре управляти приношеннями, і ви вважаєте, що ці слова, сказані братом, трохи зайві для вас, але брат нагадує вам і допомагає вам здійснювати перевірку, і так ви можете менше припускатися помилок. Також можливо, що ви просто не розумієте, як добре управляти приношеннями, і що у своєму служінні Богу ви просто не маєте анінайменшого усвідомлення питань щодо управління приношеннями. У такому разі, коли брат бесідує з вами про питання в цьому плані, вам слід уважно слухати й вкладати своє серце в навчання; вам не слід ставитися до його слів, як до вітру, що пролітає повз ваші вуха.
Управління приношеннями – це один дуже важливий пункт роботи в служінні Богу, захисті роботи Божого дому та захисті Божих інтересів. Хоча це пункт адміністративної роботи, як людина, яка служить Богу, ти мусиш розуміти важливість цього пункту роботи й мусиш ставитися до нього серйозно. Припустімо, ти завжди вважаєш: «Це Божі приношення – який стосунок вони мають до нас? Вони використовуються для виконання церковної роботи; вони не даються нам, і ці гроші не опиняться в наших кишенях, і жодної копійки не буде дано нам, щоб ми її витратили. Тому те, хто використовує ці гроші, хто їх не використовує, як вони використовуються, чи доречно вони використовуються, чи були якісь збитки й скільки було втрачено – жодна із цих речей не має до нас жодного стосунку. Ми не переймаємося цими речами. Ми просто будемо добре поливати церкву й добре виконувати свою власну роботу, і все на цьому». Що ж до того, як управляти приношеннями, чи належно ними управляють, чи були якісь збитки й чи підходять люди, які ними управляють, ти не переймаєшся жодною із цих речей і не розпитуєш про жодну з них, не наглядаєш і не стежиш за жодною з них. Як тоді твоє служіння буде схарактеризовано в Божих очах? Для тебе Божі інтереси та інтереси Божого дому не мають абсолютно нічого спільного з тобою; ти не маєш щирості щодо Бога і не маєш уважності до Нього, і у твоєму серці немає місця для Бога – ти не подобаєшся Богу. Ти зовсім не переймаєшся питаннями, які стосуються Божих інтересів і стосуються інтересів Божого дому, і не маєш щодо них щирості. Ти ніколи не виконуєш роботи із захисту інтересів Божого дому, ти не виконуєш своїх зобов’язань чи повинностей добре, і ти не взявся за управління приношеннями й не поставився до нього як до пункту роботи в межах місії, даної тобі Богом. Тож ти дуже не подобаєшся Богу. Те, що ти не подобаєшся Богу, не означає, що Він тебе не використовуватиме; Він усе ще може тебе використовувати, але Він не має про тебе дуже приємного враження. Ти не маєш щирості до Бога. Божі інтереси чомусь не мають для тебе жодної ваги, і ти зовсім не береш їх близько до серця. Ти навіть вважаєш Божі інтереси чиїмись чужими інтересами. Твій погляд полягає в тому, що це не твоя справа й ти можеш просто стояти осторонь; хоч би яких великих збитків зазнали Божі інтереси, ти не тривожишся й не хвилюєшся. Ти ніколи не захищаєш Божих інтересів. Тоді як Бог на тебе дивиться? Ти кажеш: «Я щирий щодо Бога», але Бог каже, що ти лукавиш і брешеш. Те, що ти приносиш на Божий вівтар, – це брехня; ти не виконав свого зобов’язання щодо Божих приношень, і ти не маєш свідчення в цьому плані, тому твоя щирість щодо Бога має бути поставлена під сумнів. Ти не присвячуєш усе своє тіло й розум Божому дорученню. Хіба не так? (Так.) Бачиш, хіба Божі вимоги до людей високі? Бог перевіряє твою щирість в усіх аспектах. Бог перевіряє твою щирість через твої думки, погляди та ставлення до Нього й до інтересів Божого дому, а також через твої фактичні дії. Він використовує їх, щоб оцінити, чи відповідаєш ти стандарту як той, хто служить Йому, а також щоб оцінити, чи зможеш ти зрештою досягти спасіння, чи є ти тією людиною, яку Він шукає, яка відповідає Його намірам і дбає про Його наміри, і чи є ти тією людиною, яку Він має намір удосконалити. Бог не слухає твоїх гасел, і Він не слухає рішень, які ти висловлюєш; Бог хоче дивитися на твої фактичні дії.
Раніше в материковому Китаї, виконуючи церковну роботу, деякі лідери й працівники розтринькували приношення, як їм заманеться, і навіть без дозволу використовували Божі приношення на купівлю мотоциклів; вони досить нахабно на них роз’їжджали. Чоловік, якого використовує Святий Дух, ніколи не купував мотоцикла чи автомобіля; він купував лише кілька велосипедів і триколісних велосипедів. За всі роки виконання церковної роботи брат ніколи не купував собі жодних предметів розкоші, як і не купував жодних висококласних засобів зв’язку. Коли звичайна людина має трохи статусу, вона спочатку шукатиме вигоди для себе, насолоджуючись благами статусу – їстиме смачну їжу, носитиме гарний одяг і користуватиметься гарними речами. Брат ніколи цього не робив. Кілька разів Я бачив, як церковні лідери й працівники приносили братові кошти приношень, і він завжди казав їм передати кошти приношень людям, відповідальним за управління ними. Брат ніколи особисто не управляє грошима, але він часто бесідує з лідерами й працівниками про принципи управління приношеннями, наприклад, де їх найдоречніше використовувати, і як у разі виявлення будь-яких випадків нецільового або неправомірного використання про них необхідно повідомляти й розбиратися з ними. Щодо принципів обрання людей для управління приношеннями, брат часто каже, що слід обирати тих братів і сестер, які дають багато приношень або які люблять допомагати й давати іншим, оскільки ці люди відносно надійні. Окрім брата, Я ніколи не бачив нікого іншого, хто б так суворо управляв приношеннями. Більшість людей думає: «Божий дім має величезні активи. Усі ці гроші дістаються задарма; нікому не потрібно важко працювати, щоб їх заробити. Щойно ти стаєш лідером або працівником, ти можеш витрачати їх, як тобі заманеться. Ці гроші пожертвувані всіма, тому вони належать усім». Дуже мало людей думає: «Ці гроші – Божі приношення. Їхня природа відрізняється від природи інших видів грошей. Люди мусять добре ними управляти. Ці гроші мають використовуватися на церковну роботу й мають використовуватися на роботу з проповідування Євангелія; вони не призначені для використання будь-якою окремою особою». Дуже мало людей має таке поняття. Бачиш, ось як дбайливо й обережно брат ставиться до коштів приношень, і як суворо він ними управляє. Якщо він чує, що хтось привласнює або розтринькує приношення, він дуже обурюється; він обтинатиме їх під час зібрань і аналізуватиме природу речей такого типу та їхні наслідки. Деякі люди лякаються й не наважуються привласнювати чи розтринькувати приношення, але вони однаково не можуть управляти приношеннями позитивно та ініціативно. Коли йдеться про те, як ти ставишся до Божих приношень, якщо статус, який ти маєш, є середнім, а сума грошей, до якої ти маєш доступ, дуже мала, коли ти відчуваєш, що вона незначна або від неї мало користі, вона може не бути для тебе спокусою, але це не означає, що ця спокуса тебе не спіткає. Якщо твоя людськість не дуже хороша, ти не маєш совісті й розуму, і, зокрема, твоє ставлення до приношень є неправильним і безвідповідальним – що доводить, що ти не маєш богобоязливого серця, – то тебе легко зваблять гроші, і ти також легко впадеш у цю спокусу. Наприклад, скажімо, ти лідер або працівник, і ти стикаєшся з коштами приношень під час відвідування церков. Якщо церква має лише одну чи дві тисячі юанів у коштах приношень, ти можеш не відчути спокуси й сказати: «Це Божі приношення. Ними треба добре управляти, і вони мають використовуватися для церковної роботи». Ти можеш бути здатним так думати, і ти також можеш бути здатним так діяти. Але якщо церква має велику суму коштів приношень, якщо вона має десятки або сотні тисяч юанів, чи відчуєш ти спокусу? Чи зможеш ти приборкати своє серце й утриматися від привласнення чи неправомірного використання приношень? Важко сказати. Більшість лідерів і працівників не відчуває спокуси, коли стикається з невеликими сумами приношень, але вони відчувають спокусу, коли сума велика. Особливо за певних особливих обставин вони можуть накинути оком на приношення – хіба це не саме той момент, коли вони стикаються зі спокусою? Тридцять років тому був один хлопець, який виконував лідерську роботу в церкві в одному з регіонів Хенані. Церква передала десять тисяч юанів у коштах приношень, щоб він передав їх чоловіку, якого використовує Святий Дух. На той час ця сума вважалася величезною. Отримавши гроші, цей хлопець роздумував: «Якщо я візьму ці десять тисяч юанів назад у своє рідне місто, щоб зайнятися бізнесом, десять тисяч перетворяться на двадцять тисяч, двадцять тисяч – на сорок тисяч, а сорок тисяч – на вісімдесят тисяч. Коли настане цей час, я поверну десять тисяч юанів до Божого дому. Це було б схоже на використання цих десяти тисяч як капіталу. Я не привласнюю їх собі; я їх позичаю». Бачиш, саме такі активні думки призвели до того, що він утік із приношеннями. Почувши це, брат дуже розлютився, сказавши, що десять тисяч юанів – це немала сума й що треба знайти спосіб її повернути. Було так багато церковної роботи, і витрати на друк книг Божих слів були такими великими; гроші були потрібні в багатьох місцях. У той час десять тисяч юанів були абсолютно критичними для церкви, і саме тоді, коли гроші були потрібні, цей хлопець утік із ними. Яка величезна втрата! Брат намагався придумати спосіб повернути ці гроші. Згодом брат знайшов відповідну людину, щоб побесідувати й обговорити цю справу з тим хлопцем, поговорити з ним про серйозність і наслідки привласнення та неправомірного використання приношень. Зрештою хлопець погодився повернути невитрачені гроші. Бачиш, коли звичайна людина стикається із цією ситуацією і бачить десять тисяч юанів, вона може відчути спокусу й наважиться їх привласнити та неправомірно використати. І скільки разів десять тисяч юанів проходили через руки чоловіка, якого використовує Святий Дух, під час його виконання церковної роботи? Незалежно від того, скільки грошей пройшло через його руки, він ніколи не казав: «Залишу собі шлях до відступу. Я залишу трохи грошей, щоб утримувати себе в старості, трохи грошей на піклування про своє здоров’я, і куплю деякі предмети розкоші. Минулого разу я бачив те, що мені сподобалося, але в мене не було достатньо грошей, щоб це купити. Тепер, коли в мене достатньо грошей, я залишу їх, щоб купувати речі». Він ніколи цього не робив. Що ж до вас, людей, зараз, з огляду на роки, протягом яких ви вірите в Бога, і ваш вік, можливо, ви не знаєте про багато речей, які сталися тридцять років тому, але ви цілковито знаєте про те, що відбувається зараз. Незалежно від того, скільки Божих приношень пройшло через його руки, він не залишив собі жодної копійки, щоб утримувати себе в старості, піклуватися про своє здоров’я або витрачати на власну їжу, питво та розваги. Брат наважується це вам гарантувати. Якби ви були лідерами, які служать Богу, чи змогли б ви цього досягти? Чи наважилися б ви дати таку гарантію? (Ні.) Ви не можете цього досягти, а чоловік, якого використовує Святий Дух, цього досяг. Мало того, він ніколи не використовував приношення, щоб купувати собі розкішні автомобілі, брендові годинники чи висококласні пристрої. Він не тільки ніколи не використовував приношення в такий спосіб, а й встановив конкретні приписи щодо того, як слід використовувати Божі приношення і як їх слід витрачати. Він винятково добре управляє приношеннями, докладаючи максимально можливих людських зусиль, тобто в межах того, чого він може досягти й що йому під силу, він віддає всі свої сили, щоб захистити приношення, гарантуючи, що всі Божі приношення використовуються на роботу Божого дому й цілковито використовуються згідно з принципами. Звичайні віруючі можуть не знати про ці речі, але частині вищих лідерів і працівників церкви слід про них знати. Що ж до тих братів і сестер, які дають багато приношень, Божий дім також ставиться до них згідно з принципами: цих братів і сестер використовують тоді, коли їх слід використовувати, і хоч для якого обов’язку вони підходять, саме цей обов’язок вони й виконують. Брат не міг би зробити виняток і підвищити когось лише тому, що той дав багато приношень. Брат ніколи не робив нічого подібного. Щонайбільше ті, хто дає багато приношень, мають перевагу у виконанні певного аспекту обов’язку: їхні сім’ї відносно заможні, і вони також багато пожертвували – якщо в районі навколо церкви немає сімей, придатних для зберігання приношень, то вони мають пріоритет у виконанні обов’язку зберігання грошей і майна церкви. Таке впорядкування також ґрунтується на принципах, оскільки такі люди відносно надійніші.
Щодо лідерів і працівників, у процесі служіння Богу та під час виконання роботи питання, пов’язані з грошима, – це те, з чим їм часто доводиться стикатися й мати справу, і це також те, чого вони не можуть уникнути. Коли ти стикаєшся з питаннями, пов’язаними з грошима, якщо погляди та підходи, яких ти дотримуєшся, не узгоджуються з Божими намірами й викликають у Бога огиду й відразу, тоді Божа оцінка тебе як людини, яка служить Богу, з позиції твоїх моральних якостей і твого ставлення до Нього, різко впаде. Зокрема, деякі жінки особливо зосереджуються на їжі, одязі та насолодах, і їм подобається висококласний одяг і висококласна косметика. Якщо вони потрапляють до заможної приймаючої сім’ї, де вони добре харчуються, розважаються й отримують гроші на витрати, вони залишаються там і не йдуть. Вони часто п’ють курячий бульйон і їдять харчові добавки, а під час їжі хтось приносить їжу прямо до них, прислуговуючи їм, ніби вони імператорське подружжя. Їм просто подобається насолоджуватися цими речами. Деякі жінки навіть насолоджуються висококласними предметами розкоші після того, як стають лідерами й працівниками; що вищий їхній статус, то вищий ґатунок речей, якими вони насолоджуються, і що вищий їхній статус, то вищі їхні видатки та витрати. Деякі люди, які управляють приношеннями в церкві, не мають розрізнення щодо цих лідерів і працівників, які впиваються благами статусу. Вони думають, що Божий дім такий самий, як і світ; вони ставляться до людей, які служать Богу в Божому домі, і роблять їм підношення так, ніби ті є їхніми начальниками чи світськими лідерами. Вони дають лідерам і працівникам стільки грошей, скільки ті просять, і не відмовляють навіть тоді, коли їх просять дати гроші на купівлю предметів розкоші. Вони дають будь-яку суму, про яку їх просять, не наважуючись дати ні на копійку менше, і ніколи не досліджують їхні наміри та цілі у витрачанні приношень. Персонал, відповідальний за управління приношеннями, має право наглядати й досліджувати, як лідери й працівники витрачають приношення, і він також має повинність і зобов’язання запитувати про призначення кожної суми приношень. Наприклад, якщо лідер або працівник хоче використати приношення, тобі слід запитати його: «На що ти збираєшся використати ці гроші? Чому ти хочеш так багато грошей?». Якщо вони не приймають твого нагляду й не дозволяють тобі про це розпитувати, ти не можеш іти на компроміс; ти мусиш дотримуватися принципів і казати: «Я управляю приношеннями, тому я мушу бути хорошим управителем Божих приношень. Я мушу здійснювати перевірку. Не годиться, якщо ти не пояснюєш цього чітко». Косметика, якою користуються деякі лідери й працівники, коштує кілька сотень або тисячу юанів чи більше; деяка навіть коштує кілька тисяч або десять тисяч юанів чи більше. Коли вони йдуть до торгового центру купувати одяг, вони ніколи не запитують про ціну; вони просто купують те, що хочуть, і є люди, які спеціально за них платять, витрачаючи понад десять тисяч юанів за раз. Вони розтринькують приношення ось так, не змигнувши оком і не відчуваючи анінайменшого неспокою у своєму серці, а люди, які платять, ходять за ними й тягаються за ними, як раби. Хіба вони не зграя звірів, зграя дияволів? Як ти можеш почуватися таким виправданим і спокійним, витрачаючи приношення? Хіба ці приношення для того, щоб ти їх витрачав? І навіть користуватися такою висококласною косметикою – хіба ти цього вартий? Ти служиш Богу, щоб виконати місію і виконати доручення; ти тут не для того, щоб шукати задоволень і веселитися, і ти тут не для того, щоб бути імператрицею чи імператором у відставці. Виконуючи церковну роботу, ти мусиш страждати й платити ціну; ти мусиш заплатити ціну, у кілька разів більшу, ніж звичайні люди, щоб служити Богу. Ти мусиш жертвувати свою щирість, радше ніж приходити сюди, щоб задовольнити плоть. Бог вимагає від тих, хто служить Йому, дбати про Його ношу й добре виконувати церковну роботу, а не задовольняти плоть і насолоджуватися благами статусу. Бог не дав тобі цього завдання для того, щоб ти міг себе задовольняти. Те, що ти себе задовольняєш, – це безсоромно; це позбавлено розуму й позбавлено людськості – саме так вчинив би диявол. Ти їси їжу Божого дому задарма, і Бог також забезпечує тебе істиною і забезпечує тебе життям – ти вже здобув цілком достатньо. І все ж ти досі хочеш таємно витрачати приношення. Ти думаєш, що служіння Богу – це як світська робота й отримання зарплати? Навіть якби ти працював на роботі й отримував зарплату, ти б не зміг заробити стільки грошей. У служінні Богу немає ні зарплат, ні дивідендів. Коли ти присвячуєш себе й жертвуєш свою щирість Богу, щоб служити Йому, те, що ти здобуваєш, – це істина, те, що ти здобуваєш, – це життя, і те, що ти здобуваєш, – це спасіння, а не предмети розкоші й не плотська насолода. Крім того, чи можна ту крихту щирості, яку ти маєш, обміняти на ті предмети розкоші? Скільки страждань тобі довелося б витерпіти і яку ціну тобі довелося б заплатити, працюючи у світі, щоб заробити ці речі? У кращому разі ти зміг би лише прогодувати й одягнути себе, але ти досі хочеш насолоджуватися хорошими речами. Людям, які служать Богу, не слід зосереджуватися на насолоді, і їм не слід зосереджуватися на плотському комфорті. Їм слід зосереджуватися на стражданнях, сплаті ціни та доброму виконанні свого обов’язку, а також на прийнятті Божої кари й суду, щоб здобути істину, а не на задоволенні плоті. Задоволення плоті, задоволення бенкетами й гуляннями, а також задоволення їжею, питвом і веселощами – це життя невіруючих; це їхній погляд на життя та їхнє прагнення. Бачиш, упродовж років, коли чоловік, якого використовує Святий Дух, виконував свою роботу, він ставав дедалі більш зайнятим із кожним роком, його робоче навантаження зростало з кожним роком, він ставав дедалі більш виснаженим із кожним роком, і він ставав старшим із кожним роком. Попри це, він ніколи не зосереджувався на тому, щоб насолоджуватися якимись косметичними засобами, щоб виглядати молодшим, щоб брати й сестри мали про нього краще враження; він ніколи на цьому не зосереджувався. Щодо його підходу до плотської насолоди, чоловік, якого використовує Святий Дух, ніколи не каже: «Оскільки я той, хто служить Богу, оскільки я чоловік, якого використовує Святий Дух, я маю право насолоджуватися цими приношеннями. Хай що я купую, я мушу купувати щось хороше, я мушу купувати щось найвищого ґатунку». У нього немає цього надмірного бажання. Він настільки виснажений через свою роботу, але іноді, коли Божий дім має змогу дозволити йому з’їсти щось смачне, щоб отримати додаткове харчування, він навіть вважає, що це непотрібно й що насолоджуватися цим – це надмірне бажання. Бачиш, він досить суворий до себе, коли йдеться про гроші, матеріальні речі та плотську насолоду, чи не так? (Так.) Якби ви мали статус, чи вважали б ви, що це надмірне бажання? (Якби можна було виконати умови, ми б не вважали, що це надмірне бажання.) Чи є це надмірним бажанням, чи ні, залежить від ситуації: з одного боку, це залежить від фізичного стану людини. З іншого боку, це залежить від її внеску в роботу Божого дому. Більшість із вас майже не зробила жодного внеску в роботу Божого дому, тобто ви не відіграли конкретної ролі в просуванні жодного пункту роботи в Божому домі – ви лише віддаєте свій труд; не можна сказати, що ви забезпечуєте церкву, і не можна сказати, що ви забезпечуєте життя обраних Богом людей, а тим паче не можна сказати, що ви віддані роботі церкви. Якщо ви маєте такі вимоги, це надмірне бажання. Крім того, більшість із вас ще молода, і ваш фізичний стан пристойний. Харчування від ваших щоденних домашніх страв у повсякденному житті достатньо. Якщо ви також регулярно робите більше вправ, вам не потрібне спеціальне харчування. Навіть якщо кілька людей фізично слабкі й потребують відновлення сил, прийому деяких харчових добавок достатньо. Але чоловік, якого використовує Святий Дух, відрізняється від вас. З одного боку, брат зробив внесок у роботу церкви та в Божий дім; це очевидно для всіх і є незаперечним фактом. З іншого боку, брат витратив так багато енергії та крові серця й заплатив таку ціну за роботу Божого дому. Тепер, коли Божий дім має кошти, навіть якщо він їсть щось смачне, щоб отримати додаткове харчування, це не вважається надмірним бажанням, чи не так? (Так.) Для більшості людей мати такі вимоги – це надмірне бажання, тому що вони не мають хорошої людськості, вони не зробили великого внеску в роботу Божого дому, і вони просто не мають права насолоджуватися таким ставленням, чи не так? (Так.) Скажіть Мені, якщо людина, яка служить Богу, завжди не зводить очей із приношень, завжди має плани на приношення, і насолоджується приношеннями, і задовольняє плоть, або якщо вона ніколи не ставиться до приношень серйозно й не управляє ними, а коли приношення зазнають збитків, вона не думає про способи їх відшкодування, повністю нехтуючи своїм зобов’язанням, – чи був би Бог задоволений людиною, яка так Йому служить? (Ні.) Приношення, які обрані Богом люди жертвують Богу, використовуються для виконання церковної роботи. Припустімо, ти думаєш: «У будь-якому разі ці гроші не для того, щоб я їх витрачав, і не для того, щоб я їх розподіляв чи управляв ними; я навіть не маю права їх використовувати. Тому те, хто витрачає ці гроші, де вони витрачаються й чи багато хтось витрачає, чи мало, не має до мене жодного стосунку. Усі ці питання можуть бути таємницями, тому я не буду перейматися ними чи розпитувати про них. Навіть якщо я справді дізнаюся про якісь проблеми, мені не потрібно втручатися; це не входить до сфери моїх зобов’язань». Чи правильне це ставлення? (Ні.) Скажімо, людина, яка управляє приношеннями, не підходить, є випадки крадіжки приношень або неправомірного використання приношень, а також є багато випадків використання приношень із порушенням принципів – якщо ти дізнаєшся про ці речі, але не припиняєш їх і не розбираєшся з ними, чи таке ставлення слід мати людині, яка служить Богу? (Ні.) Правильне використання приношень та управління ними – це принцип, який слід мати людині, яка служить Богу, чи не так? (Так.) Це друге питання, з яким необхідно розібратися в служінні Богу, – питання грошей, матеріальної насолоди та плотської насолоди.
Є ще один аспект, з яким людина мусить стикатися під час служіння Богу, – і це статус. Хоча чоловік, якого використовує Святий Дух, виконує роботу на цій посаді, він ніколи не використовує статус, щоб пригнічувати людей або контролювати їх. Натомість на цій посаді він виконує свої зобов’язання, і добре виконує свою роботу, і ніколи не насолоджується благами статусу. У своєму повсякденному житті брат рідко насолоджується особливими турботою і ставленням. У своєму щоденному харчуванні він ніколи не насолоджується стравами, спеціально приготованими для нього; щонайбільше, коли відбувається велике зібрання, хтось може приготувати для брата додаткову м’ясну страву, і це вже досить добре. Час від часу вони можуть приготувати парові булочки з начинкою або пельмені, і це вважається особливим ставленням. Навіть коли він іде до деяких приймаючих сімей і не отримує такого ставлення, брат відчуває, що це цілком нормально, і не просить, щоб до нього ставилися якось по-особливому. Виконуючи роботу в Божому домі, незалежно від того, їде він у заможний чи бідний район, незалежно від умов проживання або від того, хороші харчування та житло чи ні, він може правильно до цього ставитися. Він не скаржиться на місця з поганими умовами, а також не прив’язується до комфорту місць із хорошими умовами настільки, щоб залишатися там і не бажати їхати. Він ніколи не вимагав якогось особливого стандарту ставлення лише тому, що він є чоловіком, якого використовує Святий Дух. Він ніколи не зосереджується на цих речах; по суті, він їсть ту саму спільну їжу, що й брати та сестри. Навіть коли деякі приймаючі сім’ї не мають дуже хорошої людськості й відносно егоїстичні, залишають хорошу їжу для членів власної сім’ї та неохоче дають її братові, брат не скований цією справою і однаково може правильно до неї ставитися. Він каже: «Я просто звичайна людина. Я не можу вимагати, щоб інші ставилися до мене по-особливому добре. Той, Кому я служу, – це Бог. Я не можу вимагати, щоб брати й сестри були надзвичайно шанобливими та поштивими до мене або виявляли до мене особливу турботу через те, що я маю статус. Брати й сестри вільні ставитися до мене так, як вони хочуть. Я не можу дозволити, щоб ці речі впливали на моє служіння Богу». Він не ставить високих вимог до людей, чи не так? (Так.) Крім того, чоловік, якого використовує Святий Дух, не виконує роботи з позиції статусу. Стикаючись із якимись непередбачуваними інцидентами або речами, з якими йому раніше не доводилося мати справу в церкві, брат скликає зібрання з лідерами й працівниками, щоб побесідувати про цю справу. Під час бесіди він лише головує на ній; він не покладається на власну волю, щоб робити власні припущення про те, що слід робити. Натомість, шукаючи, він бесідує з лідерами й працівниками про кращі способи влагодження справ. Він розв’язує проблеми, що виникли в церкві, зі ставленням бесіди й ставленням пошуку, а не робить власні припущення та не користується своїм статусом, щоб скеровувати лідерів і працівників до дій згідно з його власною волею. Коли він скликає лідерів і працівників, щоб обговорити цю справу й побесідувати про неї, він також шукає, як діяти так, щоб захистити інтереси Божого дому, і як діяти так, щоб уникнути подальших негативних наслідків і зменшити приховані небезпеки. Зі ставленням пошуку та з принципом захисту інтересів Божого дому й роботи Божого дому, а також належного захисту всіх умов, які слід мати для того, щоб брати й сестри нормально виконували свої обов’язки, він скликає зібрання з лідерами й працівниками, щоб побесідувати про цю справу. Хоча він має статус, а також власні суб’єктивні наміри та ідеї, він однаково зберігає обережне й обачне серце, шукаючи братів і сестер або лідерів і працівників із відповідним професійним досвідом, щоб обговорити цю справу й пошукати разом. Чому він це робить? Його мотив у цьому – віра в те, що, оскільки люди народжуються в цьому темному й злому суспільстві, завжди є багато речей, які вони не можуть чітко побачити; що хоч би скільки років було людині, завжди є багато речей, яких вона не переживала й не бачила; і що ніхто не ідеальний – що в кожного є сфери, у яких він не досягає успіху або яких не розуміє, і, стикаючись зі справами, навіть якщо людина має якісь ідеї, вона не може бути впевненою, чи правильні ці ідеї, тому їй потрібно бесідувати й шукати. Коли він бесідує, він робить це з двох аспектів. З позитивного боку, він бесідує про те, що станеться, якщо зробити так, і що станеться, якщо зробити інакше; з негативного боку, він бесідує про те, що станеться, якщо так не зробити. Він бесідує під усіма кутами, щоб краще розібратися з проблемами, які потрібно розв’язати в Божому домі, щоб належно захистити інтереси Божого дому й належно захистити права та інтереси братів і сестер, щоб їхнє життя-входження, а також середовище й умови для виконання їхніх обов’язків не постраждали й не зазнали шкоди. Звісно, це також краще захищає роботу Божого дому, щоб вона просувалася впорядковано, і він зрештою здатний виконати зобов’язання та повинності, які слід виконувати людині, що служить Богу, дати звіт Богу й задовольнити Бога. Бачиш, чи відповідають цей мотив і цей принцип Божим намірам? (Відповідають.) Хоча він має статус, і завдяки виконанню роботи впродовж багатьох років він має і досвід роботи, і безпосередній досвід щодо багатьох інцидентів, які трапляються, або багатьох проблем, які є в церкві, і він також розуміє багато істин і має реальне входження, стикаючись із деякими справами, які виникають раптово і з якими він ніколи раніше не мав справи, він однаково скликає лідерів і працівників, щоб побесідувати, шукаючи відповідні принципи та відповідні плани влагодження, щоб максимально захистити інтереси Божого дому. Хоча він має статус і може розпоряджатися та віддавати накази, що більше справа стосується статусу й що більше вона стосується ухвалення остаточних рішень, то обережнішим він є і то менше діє нерозважливо. Хоча з огляду на його ранг та його статус, а також з огляду на його роки досвіду роботи, він має владу й перевагу самостійно ухвалювати остаточне рішення та мати останнє слово, а потім доручати вам його виконувати, він цього не робить, як і не насолоджується прерогативою статусу. Що важливішою є справа або що складнішою є справа – що більше вона стосується Божого імені або стосується роботи Божого дому, – то обережнішим він є в її влагодженні. Він не доходить поспішних висновків і не ухвалює рішень легковажно, а натомість шукає й бесідує з богобоязливим серцем, починаючи діяти лише після визначення принципів і планів для практики. Це один із проявів чоловіка, якого використовує Святий Дух, у його підході до статусу.
Чоловік, якого використовує Святий Дух, має ще один прояв у своєму підході до статусу: чи обтинає він людей, чи коригує призначені їм обов’язки, чи відстороняє їх, він завжди діє згідно з істинами-принципами; він не читає людям нотації і не пригнічує їх із позиції статусу. Іноді, коли брат обтинає людей, дехто каже: «Я вірю в Бога, а не в тебе. Ти не Бог, то чому я маю тебе слухати?». Чи робив брат із цього проблему з такими людьми? Чи розбирався він із ними, чи ускладнював їм життя, чи виключав їх через це висловлювання? (Ні.) Наскільки Я знаю, брат ніколи такого не робив. За ті роки, що брат виконує церковну роботу, займаючись кадровою та адміністративною роботою, він відсторонив багатьох неправдивих лідерів, і церква також виконала багато роботи з очищення. Багатьох людей було переведено з церков із повночасним виконанням обов’язку до церков із неповночасним виконанням обов’язку, звичайних церков або груп Б. Завжди є люди, які непокірні братові й виношують образу, кажучи: «Ну то й що, що ти – чоловік, якого використовує Святий Дух? Я вірю не в тебе, я вірю в Бога!». Брат також ставиться до таких людей згідно з істинами-принципами, кажучи: «Звісно, ти не віриш у мене, і я не просив тебе вірити в мене. Те, що я обтинаю тебе, розбираюся з тобою і відсторонюю тебе, ґрунтується на істинах-принципах і робиться заради захисту роботи Божого дому». Він це каже і, звісно, також діє згідно із цим принципом. Він не просив тебе вірити в нього, і до того ж, якби ти вірив у нього, шлях, яким ти йдеш, був би неправильним. Просто подивися, чи відповідають Божим намірам принципи, за якими брат влагоджує різні справи, розв’язує різні проблеми та відстороняє цих неправдивих лідерів і неправдивих працівників, і подивися, чи відповідає його обтинання тебе істинам-принципам. Якщо це відповідає істинам-принципам і відповідає Божим намірам, то тобі слід коритися. Ти не коришся цій людині, і тобі не слід коритися цій людині. Ти коришся істині, Богу. Якщо те, що брат обтинає тебе й відстороняє тебе, відповідає істинам-принципам, але ти залишаєшся непокірним, то це ти не приймаєш істини – це твоя проблема, а не проблема брата; у нього немає проблеми. Він не докоряє тобі, не сковує тебе й не контролює тебе з позиції статусу. Він діє згідно з принципами й розбирається з тобою згідно з принципами. Його обтинання тебе ґрунтується на захисті інтересів Божого дому й захисті роботи Божого дому, а також на належному виконанні своїх обов’язків, завершенні доручення, яке дав йому Бог, і жертвуванні своєї відданості Богу. Його бесіда про істину спрямована на проблеми, а не на людей. Проте ти завжди кричиш: «Я вірю не в тебе, я вірю в Бога», – постійно використовуючи ці слова, щоб сперечатися з братом. Досліди власне серце: це ти не практикуєш істину, чи це брат зробив щось не так? Хіба брат просив тебе вірити в нього? Статус брата – це статус чоловіка, якого використовує Святий Дух, а ідентичність і статус чоловіка, якого використовує Святий Дух, – це ідентичність і статус того, хто служить Богу; його статус – це не Божий статус, його життя – це не Боже життя, і Бог ніколи не свідчив, що він є Самим Богом. Від початку й до кінця Бог лише казав вам, що він є людиною, яку використовує Бог, що він є членом розбещеного людства й що він є тим, кого Бог підвищив, хто служить Богу й кого Бог може використовувати. Бог ніколи не свідчив, що ти маєш вірити в нього. Проте ти завжди кричиш: «Я вірю не в тебе», і ти завжди наполягаєш на тому, щоб обговорити цю справу й чітко її пояснити. Це твоя проблема; це ти не приймаєш істини. Чому ти не досліджуєш себе, щоб побачити, де ти помилився? Чому брат тебе обітнув? Якою була причина того, що брат тебе обітнув? Якщо це було питання виплескування особистого гніву з людської волі, то він неправий. Але якщо це було через те, що ти не виконував своєї роботи згідно з принципами й нерозважливо вчиняв проступки, спричиняючи зривання й завади; або якщо твоя недбалість перешкоджала роботі церкви й завдала шкоди роботі церкви, то те, що брат тебе обітнув, повністю відповідає Божим намірам і не підлягає осуду. Те, що брат розбирається з тобою, також відповідає принципам і не є неправильним; це повністю відповідає Божим намірам, Бог цього не засуджує, і ба більше, Бог це пам’ятає і Бог це схвалює. Ти завжди відчуваєш опір щодо людини, яку схвалює Бог, і дій, які схвалює Бог, і завжди засуджуєш їх, і ти й далі кричиш: «Я вірю не в тебе». Хіба це не безпідставно й нерозумно? (Так і є.) Це безпідставно й нерозумно. Ти завжди вороже налаштований до чоловіка, якого використовує Бог, чоловіка, який служить Богу й відповідає Його намірам, і ти завжди ставишся до нього з ворожістю. Тоді подивися: Хто Той, Хто за ним стоїть і його використовує? Це Бог. Те, що він робить, відповідає Божим намірам; Бог його використовує, і Бог схвалює його служіння. Якщо ти повстаєш, щоб йому протистояти, це рівнозначно протистоянню Богу. Це має ту саму природу, що й повстання двохсот п’ятдесяти лідерів проти Мойсея, коли Бог його використовував. Ти кажеш, що віриш не в чоловіка, якого використовує Святий Дух. Що ж, Бог не просив тебе в нього вірити. Звісно, ти не вірив у нього до того, як він тебе обітнув? Брат обтинає тебе, щоб ти належно виконував свій обов’язок, щоб ти діяв згідно з істинами-принципами, і щоб ти виконував свої зобов’язання та утримувався від недбалих дій або спричинення зривань і завад. Те, що він тебе відстороняє, також має на меті захист роботи Божого дому, тому що якби він не відсторонив тебе, робота Божого дому зазнала б шкоди; він відстороняє тебе, щоб захистити інтереси Божого дому. Але після того, як тебе відстороняють, ти стаєш незадоволеним і непереконаним; ти навіть виголошуєш викривлені аргументи, будучи безпідставним і нерозумним, і навіть хочеш, щоб він пом’якшав і дав тобі спокій. Хіба це не думки сатани? Хіба такі люди не є дияволами? (Так і є.) На яких принципах ґрунтує свою роботу чоловік, якого використовує Святий Дух? Він ґрунтує її на цих двох основних принципах: захисті інтересів Божого дому та відповідальності за життя обраних Богом людей, а не на погрозах вам, залякуванні вас чи експлуатації вас із позиції статусу. Час від часу він вас сварить, що з людського погляду здається тим, що походить із його запальної природи, але чому він вас сварить? Якби все, що ви робили, відповідало принципам, і ви могли дотримуватися принципів, яких вам слід дотримуватися, могли радитися й шукати істину щодо питань, які не можете чітко бачити, і могли своєчасно виконувати роботу, яку вам слід виконувати, згідно з принципами, хіба вас усе ще обтинали б і сварили б? (Ні.) Він вас обтинає і сварить вас, і хоча час від часу він трохи гнівається і його запальна природа трохи спалахує, Я не бачу в цьому нічого поганого, тому що речі, які ви робите, – це не що інше, як зривання й завади, що надто обурює. Хоч би якою хорошою і хоч би якою м’якою була вдача людини, вона все ж розгнівалася б. Усі нормальні люди мають щастя, гнів, смуток і радість; коли бачиш, що хтось робить надто дратівливі речі, неможливо не гніватися – не виражати гніву було б ненормально. Деякі люди завжди стверджують, що мають почуття справедливості і є хорошими людьми, але коли інтересам Божого дому завдається шкода, а Божі приношення розтрачуються іншими, вони анітрохи не засмучуються й не обурюються, коли про це дізнаються. Коли вони бачать, що хтось спричиняє зривання й завади або виконує свою роботу недбало, вони ніколи йому не докоряють і ніколи не бесідують, щоб йому допомогти, а тим паче не розбираються з ним згідно з принципами. Хіба це означає мати почуття справедливості? Хіба це нормальна людськість? (Ні.) Такі дії не лише не приносять людям повчання, а й не залишають тобі можливості дати відповідь Богу. Ти безвідповідальний щодо інших і не пропонуєш їм жодної щирої любові чи допомоги, а тим паче не маєш жодної щирості щодо Бога. Ти анітрохи не захищаєш інтересів Божого дому, проте кажеш, що маєш почуття справедливості. Яке почуття справедливості ти маєш? Ти просто чоловіковгодник, слизький вуж; ти просто живий сатана! Якщо ти справді маєш почуття справедливості, чому ти не засмучуєшся, коли інтересам Божого дому завдається шкода? Якщо хтось лає тебе або каже про тебе щось погане, ти настільки засмучуєшся, що не можеш спати кілька днів і ночей, і ти навіть можеш зненавидіти його на все життя й ніколи не забути це одне речення на все життя. Проте ти анітрохи не дбаєш про шкоду, якої зазнають інтереси Божого дому, хоч би якою великою вона була. Яке почуття справедливості ти маєш? Ти просто егоїстичний і ниций тип; ти зовсім не людина з почуттям справедливості. Брат справді має статус чоловіка, якого використовує Святий Дух, але навіть якби він не мав цього статусу й виконував свою роботу як звичайний лідер або працівник, якби він побачив, що хтось розтрачує Божі приношення або що злі люди спричиняють зривання й завади, чи втрутився б він? Чи виконав би він свої зобов’язання? Він так само виконав би свої зобов’язання й так само втрутився б, втручаючись у якомога ширшому масштабі, говорячи якомога більше й докладаючи всіх зусиль, щоб виконувати роботу й захищати інтереси Божого дому. Тому, дивлячись на ставлення чоловіка, якого використовує Святий Дух, до виконання роботи й служіння Богу, а також на його ставлення до вас і на способи та методи, з якими він ставиться до вас, можна побачити, що він не виконує роботи з позиції статусу. Для нього цей статус є відповідальністю та місією; це місія, яку поклав на нього Бог, відповідальність, яку поклав на нього Бог, і особливо коли ви називаєте його «братом», він ще більше відчуває, що його відповідальність велика. Церковне життя, адміністративна робота церкви, кадрова робота та інші аспекти роботи, а також те, чи є відповідні лідери й працівники в церквах усюди, чи є відповідні люди, відповідальні за євангельську роботу, чи є відповідні люди, які виконують роботу із загальних питань, яким є прогрес поширення євангельської роботи в церквах усюди, яка частка здобутих людей залишається, чи є відповідні люди, щоб поливати тих, хто приєднався до церкви, і чи є відповідні люди, щоб управляти ними й стежити за їхнім розвитком, – усе це речі, про які він дбає і на які звертає увагу, і вони є найвищим пріоритетом у його роботі. Щодня це і є все те, про що він говорить, про що думає у своєму серці, чим переймається й про що дбає. Він ніколи не насолоджується почестями, які приносить йому статус, як і не насолоджується кращими умовами, які приносить йому статус. У своєму серці він не зосереджується на цих речах; те, на чому він зосереджується, – це докладання всіх зусиль, щоб виконати свої зобов’язання та завершити доручення й місію, які дав йому Бог.
Щойно деякі лідери й працівники отримують статус, вони з будь-якого приводу скликають братів і сестер на зібрання, щоб читати їм проповіді, проповідуючи по дві-три години вранці та по дві-три години вдень. Коли вони читають проповіді, брати й сестри з нетерпінням сподіваються почути щось практичне, але вони просто стоять там і говорять слова й доктрини, виголошуючи гучні слова та розпалюючи емоції, водночас не розв’язуючи жодних реальних проблем. Їм байдуже, чи зайняті брати й сестри; вони скликають їх, щоб читати проповіді з будь-якого приводу, і просто не виконують реальної роботи. Як фарисеї, вони вміють лише говорити доктрини й вигукувати гасла. Вони не можуть розв’язати жодних реальних проблем – вони не можуть розв’язати проблеми щодо життя-входження, і чи то євангельська робота, робота з поливу, адміністративна робота церкви, робота із загальних питань і кадрова робота, чи робота в різних спеціалізованих сферах, вони не можуть виконати жоден аспект роботи або взяти його на себе. Крім того, вони не засвоюють професійних знань, не їдять і не п’ють Божих слів, не докладають зусиль до істини й просто роблять свою роботу для галочки. Вони читають проповіді з будь-якого приводу й вважають, що добре виконали свою роботу й заробили гроші на їжу за день, і тому вони насолоджуються благами статусу, ніби це абсолютно природно й належно, вважаючи, що це виправдано, і спокійно при цьому почуваючись. Коли настає час їсти, вони завжди хочуть їсти добре, кажучи: «Чому ви не приготували пельмені або тушковану свинину? Якою виснажливою була моя робота весь день! Зібрання по три-чотири години вранці та по три-чотири години вдень. Я так багато говорив, що в роті пересохло! Мені потрібно поїсти чогось доброго, щоб підживити своє тіло!». Насправді вони лише проповідують доктрини й вигукують гасла, зовсім не розв’язуючи жодних проблем. Вони не виконують жодної реальної роботи, але однаково хочуть насолоджуватися благами статусу, а коли їх відсторонюють, вони почуваються настільки скривдженими, що просто плачуть днями безперервно. Вони просто не досліджують себе, щоб побачити, що саме вони зробили не так, і вони анітрохи не пізнають себе. Чи гідні такі люди служити Богу? Подивіться на чоловіка, якого використовує Святий Дух: виконуючи свою роботу, він завжди розв’язує реальні проблеми. На кожному етапі він постійно виконує базове адміністративне завдання з коригування посад лідерів і працівників. Крім того, він щодня стежить за різними сферами спеціалізованої роботи та розв’язує будь-які проблеми, що виникають у роботі церкви із загальних питань. Він постійно виконує два найважливіші пункти роботи – євангельську роботу та роботу з поливу лідерів і працівників. Він ніколи не думав: «Я старію. Чи час мені відійти на задній план? Чи час мені відпочити й насолодитися своїми літніми роками?». Зараз у нього все ще багато завзяття, і він каже: «Я мушу добре завершити місію, яку дав мені Бог. Що більше я розумію істину, то більше я мушу детально й добре виконувати роботу з поливу лідерів і працівників та поливу братів і сестер, дозволяючи всім лідерам і працівникам добре виконувати церковну роботу згідно з істинами-принципами та дозволяючи всім братам і сестрам жити хорошим церковним життям і всім увійти в істину-реальність». Бачиш, він і далі додає собі завдання й знаходить для себе справи; він завжди має ношу у своєму серці. Побувши лідерами й працівниками рік чи два, деякі люди починають спочивати на лаврах, думаючи: «Виконання церковної роботи впродовж останніх кількох років було досить напруженим і виснажливим. Час відпочивати й розважатися. Крім того, я старію; мені потрібно відійти на задній план!». Вони навіть дають цьому гарну назву – «відійти на задній план». Що означає «відійти на задній план»? Це означає, що вони вважають себе досвідченими кадровими працівниками, що настав час отримувати пенсію, час насолоджуватися своїми золотими роками, і що вони мають право спочивати на лаврах. Яке право ти маєш? Яку реальну роботу ти виконав? Чоловік, якого використовує Святий Дух, виконує роботу так багато років і ніколи не говорив про те, щоб спочивати на лаврах, і ніколи не говорив про те, щоб відійти на задній план. З огляду на ту мізерну роботу, яку ти виконав, яке право ти маєш спочивати на лаврах? Деякі люди навіть наслідують світські звичаї: «Я мушу відійти на задній план. Нехай відтепер роботу виконує молодь!». Що це за погляд? Чому він звучить для Мене так огидно? Чи справді йдуть на пенсію люди, які служать Богу? Тоді ти теж хочеш отримувати пенсію і теж хочеш, щоб люди називали тебе «досвідченим кадровим працівником»? Як ти можеш бути таким безсоромним? Йти на пенсію зі служіння Богу – хіба ти не боїшся піти на пенсію в пекло? Чи ти готовий піти на пенсію в пекло? Як ти можеш так добре виставляти себе у вигідному світлі? Ти навіть хочеш відійти на задній план і бути досвідченим кадровим працівником! Я думаю, що ти просто хочеш бути босом-прогульником, ти просто хочеш жити за рахунок церкви, і ти просто хочеш спочивати на лаврах! Чи маєш ти право спочивати на лаврах? Який погляд має чоловік, якого використовує Святий Дух, коли він служить Богу? Він каже: «Бог дав мені цю місію, тому я віддам усе своє життя Богу. Я мушу жити, щоб завершити Боже доручення; ця мета не може змінитися, і робота, яку Бог мені доручив, не може зупинитися. Якщо я втечу на півдорозі й покину свою місію, це означатиме зраду Бога, і я заслуговую на прокляття! Я можу припинити виконувати роботу лише в тому разі, якщо Бог більше мене не використовуватиме. Поки Бог мене використовує, довіряє мені церкву й доручає мені церковну роботу, я мушу триматися до самого кінця й завершити доручення, яке дав мені Бог». Чоловік, якого використовує Святий Дух, ніколи не думав про те, коли йти на пенсію; він просто завжди ось так виконує роботу. Він має цю ношу. Він завжди відчуває у своєму серці, що є багато роботи, яку потрібно виконати, і в нього повно всієї цієї роботи, яку слід виконати. Тому він розставляє пріоритети за їхньою важливістю й терміновістю, зосереджуючись на виконанні ключової роботи та зосереджуючись на безперервному виконанні основної роботи. У нього немає вихідних у неділю й немає днів відпочинку; рік за роком він постійно зайнятий без перерви. Вона ніколи не думає про те, щоб спочивати на лаврах, як і не думає про те, щоб піти на пенсію, щоб насолоджуватися благами статусу. Він просто не вважає, що статус такий уже й важливий для нього; він не вважає, що має статус. Він вважає, що це робота, доручена Богом, і що виконувати цю роботу – це честь; він вважає, що служіння Богу – це дуже славна робота. Як слід розуміти служіння Богу? Це означає, що Бог дає тобі місію, і Йому потрібно, щоб ти співпрацював, коли Він виконує певний аспект роботи; які вимоги має Бог, якими є Божі наміри, якими є Божі бажання, чого Бог хоче досягти і яких результатів Він має намір досягти, і якою є Божа воля – Бог доручає їх тобі й просить тебе співпрацювати, щоб Його воля могла бути звершена, і ти береш на себе цю ношу й починаєш виконувати цю роботу. Це називається служінням Богу. Дивлячись на масштаб роботи служіння Богу, чи є служіння Богу тим самим, що й робота за наймом, ведення бізнесу або провадження власної справи в суспільстві? (Ні, не є.) Чим воно відрізняється? (Робота за наймом у суспільстві здійснюється заради власних інтересів. Служіння Богу здійснюється заради захисту інтересів Божого дому й дбання про Божі наміри.) Служіння Богу – це не заробляння зарплати для себе, це не провадження власної справи й не ведення власного бізнесу; радше це співпраця з Божим управлінням, виконання зобов’язань людини й завершення місії людини, і це виконання того, що Бог тобі доручає, виконання роботи, яку Бог тобі доручає. Те, що ти робиш, мусить бути зроблено згідно з Божими вимогами, Божим дорученням тобі, Божою волею та Божими намірами. Це не можна змішувати з людською волею, не можна казати таких слів, як: «Я хочу зробити це так, я планую зробити це так, я можу зробити це так, я готовий зробити це так». Натомість в усіх аспектах і в усіх справах ти мусиш шукати: «Що Бог попросив мене зробити? Що Бог наказав? Чого Бог вимагав? Чи дію я згідно з Божими вимогами? Чи задоволений Бог?». Оскільки ти служиш Богу, ти мусиш завжди шукати, чи задоволений Бог тим, що ти робиш це так, і ти мусиш завжди досліджувати себе: «Чи спричиняє те, що я роблю це так, якесь зривання? Чи домішана сюди якась людська воля? Чи роблю я це на основі власної волі? Чи відповідає те, що я роблю це так, Божим намірам? Чи приймає це Бог? Чи це добрий учинок?». Ти мусиш завжди шукати й досліджувати себе в такий спосіб; лише така практика є служінням Богу. У такий спосіб те, що ти отримуєш від Бога, – це не статус, а відповідальність. Виконання твоєї відповідальності – це просто виконання роботи, яку тобі слід виконувати, говоріння слів, які тобі слід говорити, і жертвування тієї частки, яку тобі слід пожертвувати, а не провадження власної справи. Погляд, з яким чоловік, якого використовує Святий Дух, розглядає статус, такий: «Якщо я приведу людей до себе, і вони слухатимуть лише мене й не слухатимуть Бога, попри те, що вірять у Нього, і я зроблю Бога просто номінальною фігурою, то мої гріхи будуть справді великими, і мене буде засуджено як грішника у віках. Якщо кінцевими результатами того, про що я бесідую з людьми, і роботи, яку я їх веду виконувати, є те, що вони можуть постати перед Богом, пізнати, як шукати Бога, мати нормальні стосунки з Богом, і пізнати, що треба шукати Божі наміри й шукати істини-принципи у веденні справ, і Бог задоволений, коли це бачить, то моє служіння Богу в такий спосіб привело людей до Бога, моє служіння відповідає Божим намірам, і це успіх. Якщо я приведу людей до себе, і всі слухатимуть мене й уповатимуть на мене, але вони не знатимуть, що треба уповати на Бога чи шукати Бога, і коли вони стикатимуться зі справами, вони не розумітимуть Божих намірів і не знатимуть, що треба діяти згідно з істинами-принципами, то я зазнав невдачі у своєму служінні Богу, і я став грішником». Бачиш, він має це усвідомлення. Тому чи то бесідуючи з лідерами й працівниками, чи то бесідуючи зі звичайними братами й сестрами, чоловік, якого використовує Святий Дух, багато разів розповідає їм істини-принципи, просячи їх шукати Божі слова й молитися Богу щоразу, коли вони стикаються з проблемами у своєму повсякденному житті або під час виконання своїх обов’язків, і просячи їх, коли вони відкривають розбещені характери або порушують принципи під час виконання своїх обов’язків, замислюватися над собою і пізнавати себе на основі Божих слів, просити Бога дисциплінувати їх і приймати Божу кару та суд. Крім того, виконуючи багато аспектів роботи, він дає свідчення про Божі слова й дає свідчення про істину. Іноді він просить тебе його послухати, але в якому контексті це відбувається? Це відбувається тоді, коли він на сто відсотків упевнений, що те, що він каже, абсолютно відповідає Божим намірам, і що не буде неправильно, якщо ти зробиш так, як він каже. Оскільки ти маєш такий малий духовний зріст, не знаєш, як шукати істину самостійно, і не знаєш, якими є Божі вимоги, він прямо каже тобі, що робити; роби так, як він каже, і це, безперечно, відповідатиме Божим намірам. Ця вимога, яку він ставить до тебе, безумовно, не суперечить Божим вимогам і не протирічить їм, вона, безумовно, не є зрадою Бога, вона, безумовно, не засуджується Богом, вона, безумовно, відповідає Божим намірам, і вона, безумовно, захищає інтереси Божого дому. Тому те, що ти його слухаєш, безумовно, не є помилкою. Те, що ти його слухаєш, – це не твоя покора цій людині, а радше покора істині й покора Богу, чи не так? (Так.)
Щодо розбещеного людства, статус насправді є більшою спокусою для людей, ніж стосунки між чоловіками й жінками, гроші чи плотські інтереси, і він більш здатний відкрити шлях, яким іде людина. Особливо для людини, яка служить Богу: коли вона не має статусу, то здається здатною прагнути до істини й здатною ревно присвячувати себе; вона діє досить обережно, має смиренне серце й може шукати істини-принципи. Однак те, чи може вона й надалі дотримуватися цих істин-принципів і цих шляхів практики, коли має статус, залежить від того, яким шляхом іде ця людина. Коли людина, яка прагне до істини, є придатною або перебуває на посаді, щоб служити Богу, вона звертає увагу на те, чи правильний шлях, яким вона йде. Коли людина, яка не прагне до істини, здобуває статус, відкривається її справжнє обличчя. Тому, коли деякі люди не мають статусу, вони лише здаються такими, що мають характери антихристів, і деякі аспекти їхніх розбещених характерів є дещо очевидними, але коли вони мають статус, то можуть утримувати владу й командувати, і вони можуть створювати незалежні царства. Це означає, що вони не просто мають характери антихристів, а радше вони є антихристами. Отож, коли багато людей не має статусу, вони можуть іти шляхом антихристів, а щойно вони отримують статус, вони стають антихристами – щойно вони отримують статус, відкривається їхнє справжнє обличчя. Коли людина такого типу не має статусу, вона ніколи не пізнає себе й не розкривається, щоб побесідувати про свої розбещені характери, – це одна з головних характеристик. Інша характеристика – неприйняття істини й відсутність практики істини. Коли хтось ставить до неї вимоги або обтинає її і вказує на проблему, яку вона має в певній сфері, вона мусить подивитися, чи має інша людина статус. Якщо це кажу Я, брат або її лідер вищого рівня, вона скаже: «Те, що ти сказав, правильно, я це приймаю і корюся цьому». Якщо людина без статусу вкаже їй на ті самі проблеми, вона анітрохи цього не прийме. Те, чи приймає вона обтинання, залежить від того, високий чи низький статус має людина, яка її обтинає. Коли вона має статус, вона працює й веде справи з позиції статусу; вона ніколи не аналізує себе й не приходить до пізнання себе, і вона ніколи не приймає істини чи обтинання – навіть якщо вона це й приймає, то це лише поверхове прийняття. Почувши слова обтинання, вона не лише не досліджує себе й не замислюється над собою, а й каже у своєму серці: «Ти маєш статус, тому все, що ти кажеш, правильно. Якби ти не мав статусу, я б зовсім не звертала на тебе уваги, і я б зовсім не брала твої слова близько до серця!». Вона не лише не приймає істини, а й діє згідно з власною волею; вона свавільна, деспотична й уперта у своїх діях, і вона навіть може створювати незалежні царства й провадити власну справу. Вона думає: «Тепер, коли я маю статус, хоч би яким великим був масштаб моїх повноважень, я створю свій особистий престиж і забезпечу свій особистий статус у межах цього масштабу. Ніхто інший не має права втручатися, і за мною останнє слово в тому, як виконується робота. Бог мусить відійти вбік, істина мусить відійти вбік; чоловік, якого використовує Святий Дух, упорядкування роботи Божого дому та істини-принципи – усе мусить відійти вбік. Я робитиму все, що захочу, і я робитиму це так, як захочу. Я – найвищий принцип, і мої слова – це критерій!». Вона ніколи не шукає, чи відповідає те, що вона каже й робить, Божим намірам і чи відповідає це істинам-принципам, або чи це те, про що бесідував Бог. Коли вона виконує адміністративну й кадрову роботу, вона ніколи не шукає впорядкувань роботи, як і не діє згідно з упорядкуваннями роботи; натомість вона виконує роботу так, як хоче, діючи як місцевий тиран і як ватажок бандитів, утримуючи владу, як цар, і командуючи в церкві. Чи це антихристи? (Так.) Чи служать такі люди Богу? (Ні.) Трохи постраждавши й заплативши невелику ціну, вони хочуть спочивати на лаврах, і вони завжди звеличують себе, завжди формують невеликі особисті групи й завжди формують угруповання заради власних інтересів – це антихристи. Якщо ви йдете цим шляхом у своєму служінні Богу, то вам уже кінець, і вам судилося бути відсіяними. Статус, за словами невіруючих, – це двосічний меч. Ти можеш ставитися до нього як до відповідальності, і, звісно, ти також можеш ставитися до нього як до засобу й середовища для реалізації своїх бажань та амбіцій; він може стати для тебе найкоротшим шляхом до служіння Богу й досягнення спасіння, і він також може привести тебе до загибелі. Це залежить від того, яким шляхом ти йдеш, і це залежить від того, як ти ставишся до цього статусу.
Після того, як чоловік, якого використовує Святий Дух, здобув цей статус, принципи, яких він дотримувався, розбираючись із кожною справою та розбираючись із кожною людиною – чи то розбираючись із лідерами й працівниками вищого рівня, чи то розбираючись із куратором будь-якої групи, чи то розбираючись зі звичайними віруючими, які спричиняють зривання й завади, – це все те, що він шукав і розглядав із різних боків. Особливо коли він тільки починав виконувати церковну роботу, він був надзвичайно обережним і обачним, коли розбирався з лідерами й працівниками або звичайними віруючими. Щонайменше він дотримувався одного принципу: «Коли я з кимось розбираюсь, це стається не згідно з моєю власною волею і не тому, що він мене образив. Може бути так, що ця людина не має до мене особистої неприязні, ставиться до мене досить добре, має зі мною досить близькі стосунки й навіть дуже мною захоплюється. Але якщо вона спричинила зривання й завади для роботи Божого дому й не є придатною для зрощування, то, виходячи з принципу захисту роботи Божого дому, мені слід розібратися з нею тоді, коли з нею слід розібратися». На самому початку, чи то чоловік, якого використовує Святий Дух, розбирався з неправдивими лідерами й антихристами, чи то з неправдивими віруючими, маловірами та злими людьми, він насправді давав значну свободу дій. Чому він давав значну свободу дій? Це було обумовлено тим, що на самому початку, коли чоловік, якого використовує Святий Дух, контактував із людьми й контактував із церковною роботою, він ще не бачив з повною ясністю Божих намірів, природи-сутності різних типів людей і принципів поводження з ними або того, який вплив матимуть дії та поведінка різних типів людей на церковну роботу й церковне життя, і в нього не було досвіду у влагодженні цих справ. Тому він завжди виявляв до людей поблажливість і давав їм можливості максимальною мірою, прагнучи не скривдити нікого, хто щиро вірив у Бога. Зовні деякі люди здавалися щирими віруючими в Бога, і вони залишали речі та присвячували себе, але іноді вони також робили речі, які спричиняли переривання й завади, і він все ще давав їм можливості покаятися. Це обумовлено тим, що люди є цілковито розбещеними людськими істотами, ніхто з них не розуміє істини, як і не розуміє Божих намірів, і вони цілковито живуть своїми розбещеними характерами. Тому на початку, коли чоловік, якого використовує Святий Дух, не дуже добре розумів принципи щодо адміністративної роботи церкви, кадрової роботи, роботи із загальних питань та інших пунктів роботи, він підходив до різних пунктів церковної роботи з обережністю й толерантністю, і він так само ставився до різних типів людей у церкві. Протягом початкового періоду часу серед лідерів у церквах усюди були деякі люди зі статусом, які мали погану людськість або не могли виконувати реальну роботу. Лише після того, як різні аспекти істини – Боже викриття розбещених характерів і природи-сутності людей, Божі характеристики різних типів людей тощо – були поступово відкриті й висловлені, чоловік, якого використовує Святий Дух, з одного боку, накопичив багато досвіду роботи, стаючи дедалі точнішим у поглядах на людей і поглядах на речі, і прийшовши до точного розуміння сутності різних типів людей. Крім того, оскільки Бог висловлював дедалі більше істин, він також розумів дедалі більше істин. Коли ці два аспекти поєдналися, його виконання адміністративної роботи, кадрової роботи, роботи із загальних питань та інших пунктів роботи церкви ставало дедалі точнішим, дедалі більше узгоджувалося з принципами, дедалі більше відповідало Божим намірам і дедалі більше захищало роботу Божого дому. У такий спосіб він поступово перейшов від початкового етапу виявлення толерантності до більшості людей, терплячості до них і надання їм можливостей до етапу також і очищення церкви – вичищання різних типів злих людей, антихристів і маловірів, а також вичищання різних типів людей, які спричиняють зривання й завади; а потім він перейшов до етапу також класифікації персоналу, який виконує обов’язки в церкві, і розподілу їх по церквах, постійно вичищаючи з церков із повночасним виконанням обов’язку різних типів людей, які не відповідають стандартам для виконання своїх обов’язків повночасно. Чоловік, якого використовує Святий Дух, виконував цю роботу весь час. Оскільки Бог вів шляхом і оскільки Бог поступово висловлював різні істини, він також поступово розумів більше істин, поступово осягав принципи виконання різних аспектів церковної роботи й виконував роботу дедалі краще. У цьому взагалі немає нічого надприродного, чи не так? (Так.)
Судячи зі ставлення до різних пунктів роботи та принципів, яких дотримується чоловік, якого використовує Святий Дух, – це видно, коли він виконує свою роботу, – можна побачити, що цей чоловік приділяє велику увагу шляху, яким він іде під час служіння Богу. Він не надає значення статусу й славі, як і не надає значення своєму престижу серед людей та своїй особистій репутації; радше він звертає увагу на те, яким шляхом він іде в цій подорожі служіння Богу. Він підходить до цієї справи дуже обережно, ретельно оберігаючи себе, щоб не йти шляхом антихриста, не провадити власної справи, не формувати груп і фракцій і не створювати незалежного царства. Кожен пункт роботи, який він виконує, захищає інтереси Божого дому, захищає Божу роботу й максимально захищає поширення та прогрес Євангелія Царства. Під час служіння Богу він не діє навмання й не виконує роботи так, як йому заманеться; радше глибоко у своєму серці він обмірковує речі й має власні думки та погляди. Цілковито вирішальний момент, який він постійно обмірковує – який також є дуже важливим моментом для вас, – полягає в тому, що він повсякчас обмірковує: «Чи правильний шлях, яким я йду? У тому, що я кажу й роблю, чи слідую я Божій волі? Чи захищаю я роботу Божого дому? Чи ставлюся я до всіх справедливо? Чи ставлюся я до людей згідно з принципами? Щодо тих, хто вчинив переступи, чи дав я їм можливість покаятися? Чи допоміг я їм і чи підтримав їх? Якщо точно відомо, що цей тип людини є антихристом, і заради захисту своєї особистої безпеки я не ображаю їх і не вичищаю їх, чи завдасть це шкоди церкві? Тоді чи зазнає невдачі моє служіння перед Богом? Чи не буде воно схвалене Богом? Чи буде воно засуджене Богом?». Хоч який пункт роботи він виконує, він спершу зважає на роботу церкви й зважає на інтереси Божого дому, а також зважає на те, чи відповідає те, що він робить, Божим намірам. Те, на що він зважає, – це не його власний статус, репутація, цінність, престиж чи масштаб його влади; радше він зважає на те, чи правильний шлях, яким він іде, ведучи кожну окрему справу, і чи відповідають істині принципи та критерії, яким він слідує. Наприклад, скажімо, куратор або лідер групи з якогось пункту спеціалізованої роботи здатний взяти на себе цю роботу, але ця людина не дуже прагне до істини, її життя-входження погане, вона часто діє на основі розбещених характерів, і в неї багато недоліків і вад, але, крім неї, немає нікого більш придатного, щоб узяти на себе цю роботу. Що робить брат, стикаючись із такою проблемою? Він мусить бути толерантним і терплячим, а також часто підтримувати її, і допомагати їй, і давати їй практичні вказівки. З одного боку, роблячи це, він виконує своє зобов’язання й робить те, що йому слід робити; з іншого боку, якщо говорити в ширшому сенсі, це також пункт роботи, який йому слід виконувати, і зобов’язання, яке йому слід виконувати в служінні Богу. Зокрема, це також має на меті захист поступу й наявності цього пункту роботи; тобто це захист подальшого розвитку й наявності цього пункту роботи в Божому домі з дуже конкретного й дуже дрібного аспекту. Тому у своєму ставленні до такого лідера групи чи куратора він мусить більше бесідувати з ним і допомагати йому. Якщо той однаково не змінюється, то він мусить здійснювати обтинання й викриття, що іноді передбачає, що треба сказати деякі суворі слова, а іноді – сказати деякі слова, які пронизують серце й провокують. Незалежно від застосованого методу, його кінцева мета полягає в тому, щоб цей пункт роботи залишався, а не був скасований. Хоч що він робить, брат намагається всіма можливими способами захистити інтереси Божого дому й захистити роботу Божого дому, а не підривати її, спричиняти завади чи утверджувати себе. Деякі люди, які не мають духовного розуміння, не розуміють принципів, а також не знають, як служити Богу так, щоб захищати роботу Божого дому. Коли вони бачать, як брат когось обтинає, вони припускають, що братові, мабуть, не подобається ця людина й що він хоче відсторонити цю людину. Тому вони йдуть туди, куди вітер віє; кого б не обтинав брат, вони теж обтинають, і вони обтинають навіть суворіше. Вони думають собі: «Я зроблю ще більш радикальний крок – я тебе відстороню! Я не зважатиму на вплив на цю роботу. Коли я розгніваюся, я вийду з себе, грюкну по столу, відстороню тебе, відправлю тебе в групу Б й відстороню тебе від виконання твого обов’язку! Я розпущу твою групу, і я подбаю про те, щоб твоєї групи більше не було!». Що ви думаєте про такий підхід? Чи це означає діяти своєчасно й рішуче? Чи знають вони, як виконувати роботу? (Ні.) Вони думають, що такими діями вони захистили славу брата, думаючи собі: «Брате, ти такий розгніваний, але тобі надто ніяково його відсторонити. Тобі надто ніяково ображати людей, тому я відстороню його за тебе». Вони не знають, яким принципам слідує брат під поверхнею своєї толерантності й терплячості та свого обтинання. Насправді обтинання – це метод, а кінцева мета полягає в тому, щоб дати людям змогу краще виконувати свої обов’язки й належно захистити продовження та наявність цього пункту роботи в Божому домі. Вони думають, що братові надто ніяково відсторонити цього лідера групи, тому вони просто прямо пригнічують його, розпускають групу й не дають людям виконувати їхні обов’язки. Якщо вони доводять роботу церкви до краху, вони щасливі й навіть почуваються особливо праведними. Скажіть Мені, чи відповідає те, що вони роблять, Божим намірам? (Це не відповідає Божим намірам.) Поки що відкладімо вбік те, чи має людина, яка розв’язує проблему, особисті наміри й мотиви; якби такій людині справді дозволили служити Богу, хіба вона не робила б нічого, крім спричинення зривань і завад? Чи може така людина служити Богу? (Ні.) Ти лише розумієш деякі доктрини, але не знаєш принципів; стикаючись із проблемами, ти не знаєш, як їх розв’язувати, і ти не знаєш, як захистити інтереси Божого дому. Ти хочеш добре виконувати церковну роботу, але не знаєш, як це робити. У чому тут проблема? Ти кажеш уголос: «Я справді хочу захистити інтереси Божого дому. Я страшенно боюся спричинити зривання й завади для роботи церкви, і я страшенно боюся зіпсувати роботу церкви. Я також боюся засмутити Бога; я не хочу, щоб Бог хвилювався, і я хочу дати Богу задовільну відповідь». Але насправді твої дії та поведінка спричиняють зривання й завади і підривають справи. Скажи Мені, у чому тут проблема? Зі Свого боку, Я не роздуватиму з вами з мухи слона; Я не говоритиму, якою є ваша людськість, як і не говоритиму, чи виплескуєте ви особистий гнів. Незалежно від того, у якому аспекті полягає ваша проблема, загалом ваш духовний зріст надто малий. Як саме слід пояснити те, що ваш духовний зріст надто малий? Це означає, що ви справді не розумієте істин-принципів; якщо ніхто вас не веде, ви можете цілковито нерозважливо вчиняти проступки й навіть роботу церкви перетворити на повний безлад, залишивши її невпізнанною. Люди в церкві були б у стані паніки, і всі аспекти роботи не приносили б жодних результатів – по суті, її було б паралізовано. Ви не розумієте принципів, ваш духовний зріст надто малий, ви розумієте надто мало істин-принципів, ви не розумієте Божих намірів, і ви не знаєте, якими є Божі вимоги, – це означає не розуміти істину. Не думайте, що виконання вашого обов’язку в Божому домі впродовж восьми чи десяти років дає вам капітал, що ви можете легковажно ухвалювати рішення щодо церковних справ і що ви можете служити Богу. Вам ще далеко до цього. Ваш духовний зріст надто малий; ви лише розумієте деякі доктрини, але не досягли рівня розуміння істини, тому ваші слова та дії не відповідають істинам-принципам. Тобто ви не знаєте, як розбиратися з різними проблемами, що виникають у церкві, згідно з істинами-принципами. Що важливіше, ви не можете розв’язувати проблеми, бесідуючи про істину. Доктрини, які ви можете проповідувати, не приносять жодної користі. Отже, слова, які ви говорите, і речі, які ви робите, не можуть відповідати Божим намірам. Хоч би як довго ви виконували свій обов’язок, ви однаково не слідуєте Божій волі. Тому ваш духовний зріст надто малий, і ви ще не досягли рівня розуміння істини. Це прояв вашого малого духовного зросту. Ви маєте мрії, маєте бажання й маєте рішучість добре виконувати свій обов’язок, а дехто з вас навіть часто дає клятви, але незаперечним фактом є те, що ваш духовний зріст усе ще надто малий, і у вас немає нічого, гідного похвали. Тих кількох слів і доктрин, які ви розумієте, докорінно недостатньо, щоб узятися за роботу служіння Богу, недостатньо, щоб узяти на себе важку відповідальність служіння Богу. Незалежно від того, чи маєш ти щирість у присвяченні себе Богові, навіть якщо твої наміри хороші й ти бажаєш добра, ти однаково можеш спричиняти зривання, спричиняти завади й підривати речі. Це показує, що вашого духовного зросту вкрай бракує, і вам усе ще потрібно споряджатися багатьма істинами. Ви розумієте? З огляду на ваш нинішній духовний зріст, навіть якби вам дали статус, ви не змогли б виконувати роботу. Цими днями Я бесідував із вами про дії та практики чоловіка, якого використовує Святий Дух, у служінні Богу, його особисті прояви та принципи, яких він дотримується, його думки, його погляди та його мотив у виконанні кожної справи – це навчає вас, як служити Богу і як іти правильним шляхом. Не думай, що щойно ти стаєш лідером або працівником, ти маєш статус і ти маєш німб над головою. Насправді ніякого німба немає; цей статус – лише відповідальність. Подивіться на чоловіка, якого використовує Святий Дух: коли він коли-небудь насолоджувався тим, що люди його шанують, хвалять, звеличують, прославляють і лестять йому? Він не насолоджується цими речами. Коли він бачить, що ви робите дурниці, він тривожиться, і хвилюється, і говорить зі Мною про ці справи, і Я також дуже хвилююся, чуючи про них. Чому Я хвилююся? Ви слухали проповіді стільки років, проте ваш духовний зріст усе ще дуже малий. Якби ви могли усвідомити, що ваш духовний зріст малий, пізнати, чого ви варті, більше не прагнути до статусу й більше не вважати себе хорошими, то це вважалося б наявністю певного самоусвідомлення. Однак більшість людей ще не має самоусвідомлення. З таким малим духовним зростом ви не можете виконувати жодної роботи, ви не можете взяти на себе жодного завдання, і ви не можете завершити жодну роботу самостійно. До того ж ви завжди робите дурниці й абсурдні речі, і ви спричиняєте зривання й завади, проте ви залишаєтеся несвідомими цього й однаково досить задоволені собою. Скажіть Мені, як Я міг би не тривожитися й не хвилюватися? Я намагаюся знайти способи спонукати вас зосередитися на істині, а не зосереджуватися на таких марних речах, як статус, порожня слава та ставлення; зосереджуватися на цих речах безглуздо. Я спостерігаю за вами, коли ви співаєте гімн «Бог бажає, щоб людство прагнуло до істини й вижило», щоб побачити, хто співає його щиро, хто співає його так, що це може зворушити людей, і які люди не вміють співати або не люблять співати цей гімн. Чи правильно те, що Я так спостерігаю? Чи шпигую Я за вами поза вашими спинами? Насправді це не шпигування за вами; це означає мати ношу за вас, мати надії на вас і мати очікування щодо вас. У прийдешні дні Я сподіваюся почути дуже мало про те, що ви робите дурниці й абсурдні речі; Я сподіваюся, що ваше життя зростатиме швидше, що ви зможете переживати різні справи, і переживати різні середовища, і навчитеся розрізняти різних людей, події та речі, і що незалежно від того, який аспект обов’язку ви виконуєте, ви прагнутимете до істини й зможете діяти згідно з принципами. Що означає прагнути до істини? Це означає шукати істину в усьому, практикувати в суворій відповідності до істин-принципів і бути здатним своєчасно шукати істину, щоб розв’язати будь-які виявлені проблеми, – це свідоме прагнення до істини й здатність діяти згідно з принципами. У всьому, із чим ви стикаєтеся, вам слід замислюватися над собою, запитуючи себе, як практикувати відповідно до істини і чи є у вас ще якісь проблеми, які потребують розв’язання, і вам слід бути здатними часто усвідомлювати, чого вам бракує, чим вам потрібно спорядитися і як вам слід компенсувати те, чого вам бракує. Крім того, вам слід бути здатними пізнати, які істини-принципи ви зрозуміли в обов’язку, який виконуєте, і яких істин-принципів ви все ще не розумієте, які потрібно шукати і щодо яких вам потрібні Боже просвітлення й настанови. Особливо в процесі служіння Богу вам слід бути здатними усвідомлювати, на яких принципах вам слід зосередитися в служінні Богу, і бути здатними діяти згідно з принципами. Ви також мусите звертати увагу на те, чи правильний шлях, яким ви йдете, і чи є він шляхом прагнення до істини для досягнення спасіння.
Виконання церковної роботи не схоже на роботу за наймом у невіруючому світі. Той, Кому ти служиш, – це Бог. Це серйозна справа; це не гра. Ставлення до цього як до гри рівнозначно ставленню до свого власного місця призначення як до жарту. Якщо ти досі не знаєш, яким шляхом ідеш, то тобі слід зосередитися на дослідженні себе. Якщо ти вже знаєш, що шлях, яким ти йдеш, – це не шлях прагнення до істини, а шлях фарисеїв, шлях неправдивих лідерів, шлях антихристів, то що тобі слід робити? Хіба це також не є напрямом, у якому слід шукати? (Так.) Якщо ти не впевнений, чи правильний шлях, яким ти йдеш, тоді подивися на те, про що ми бесідували сьогодні стосовно чоловіка, якого використовує Святий Дух, у його служінні Богу: як він поводиться, що він практикує, чому він надає значення, і які думки та погляди він має, а також на сфери, до яких він підходить з особливою обережністю та особливою ретельністю й серйозністю. Почни із цих аспектів, докладай зусиль до цих аспектів і стеж за своїми кроками. Не думай, що оскільки ти маєш статус і служиш Богу, ти можеш стояти на високій позиції й віддавати накази, а також проповідувати слова й доктрини та вигукувати гасла, не відчуваючи сорому. Це безвідповідальне ставлення до твого власного місця призначення, до Божої роботи й до місії, яку дав тобі Бог. Якщо ти маєш таке ставлення, то перебуваєш у великій небезпеці; тобі буде легко спіткнутися, легко впасти, легко збитися зі шляху, легко стати на шлях антихристів і легко діяти всупереч Божим вимогам. Щоб уникнути цього наслідку, що тобі слід робити? Щонайменше тобі слід дослідити, які переступи ти вчинив або якими обхідними шляхами пішов у процесі служіння Богу. Тобі слід засвоювати уроки й здобувати досвід, прагнучи гарантувати, що шлях, яким ти йдеш у процесі служіння Богу в майбутньому, не є шляхом фарисеїв і не є шляхом антихристів, а є шляхом прагнення до істини. Чи можете ви зрозуміти, коли Я так бесідую? (Ми можемо зрозуміти.) Тоді на цьому наша сьогоднішня бесіда закінчується. До побачення!
1 березня 2025 року