Як прагнути до істини (37)
Щодо того, як прагнути до істини, протягом цього періоду часу ми бесідували на тему «відпускання уявлень і фантазій про втіленого Бога». У межах цієї теми ми бесідували про зміст щодо того, щоб «мати мовчазне порозуміння з Богом», чи не так? (Так.) Минулого разу ми бесідували на тему про те, як чоловік, якого використовує Святий Дух, служить Богу, що стосується наявності мовчазного порозуміння з Богом. Ми бесідували про два аспекти змісту. Скажіть Мені, чого стосуються ці два аспекти? (Один – просування та зрощування людей; інший – нестворення фракцій.) Це два основні аспекти змісту. Обидва ці аспекти стосуються змісту служіння Богу, і вони стосуються роботи, яку людям слід виконувати в служінні Богу, а також деяких відхилень, які часто виникають, і деяких проблем, яких слід уникати в служінні Богу. Те, що ми обговорювали раніше, – це деякі речі, які людям слід робити, і деякі питання, на які їм слід звертати увагу в цих двох аспектах роботи, а також принципи, яких їм потрібно дотримуватися при виконанні цих двох аспектів роботи. Відтоді, як чоловік, якого використовує Святий Дух, почав виконувати свою роботу, і дотепер, він безперервно виконує ці два аспекти роботи, завжди дотримується принципів виконання цих двох аспектів роботи, а також досяг результатів і усвідомив значення виконання цих двох аспектів роботи. Завдяки бесіді про ці два аспекти змісту, чи зрозуміло вам, чому ці два аспекти роботи мусять бути виконані, і на які питання слід звертати увагу та якими є принципи під час виконання цих двох аспектів роботи? (Тепер нам трохи зрозуміліше.) Я не бесідував надто детально про принципи цих двох аспектів роботи – просування та зрощування людей і нестворення фракцій; Я лише дав вам невелику просту підказку щодо теми служіння Богу. У процесі служіння Богу ці два пункти роботи є незамінними, і це два дуже важливі та ключові пункти роботи. Причина, чому Я бесідував про ці два пункти роботи, полягає в тому, що вони пов’язані з широкою темою, про яку ми бесідували, – «мати мовчазне порозуміння з Богом». Будучи людиною, яка служить Богу, якщо хтось бажає досягти мовчазного порозуміння з Богом, ці два пункти роботи – просування та зрощування людей і нестворення фракцій – мусять бути виконані. Тобто в процесі свого служіння Богу і у своїй роботі тобі слід виконувати ці два пункти роботи, і тобі також слід дотримуватися принципів виконання цих двох пунктів роботи. Це два незамінні пункти роботи. Ви мусите це чітко розуміти. Ми провели певну загальну бесіду про мету та значення просування та зрощування людей, і ми також трохи побесідували про питання, на які слід звертати увагу, і принципи, яких слід дотримуватися щодо роботи з нестворення фракцій, а також про значення виконання цього аспекту роботи. Щодо того, якою є деяка детальна робота і як виконувати конкретну роботу, вам слід поступово осягати принципи й з’ясовувати деталі в процесі виконання своїх обов’язків і у своєму повсякденному житті. Наприклад, під час бесіди про інші аспекти істини раніше ми бесідували про деталі щодо роботи з просування та зрощування людей, як-от яких людей просувати та зрощувати, як їх просувати та зрощувати, як спостерігати за людьми, яких було просунуто та зрощено, як дізнаватися про них, як відстежувати їхню роботу і як їх зрощувати, щоб вони ввійшли в істину-реальність і досягли того моменту, коли вони діють відповідно до принципів, тим самим доводячи їх до моменту, коли вони відповідають Божим намірам і є придатними для Божого використання. У роботі з просування та зрощування людей вам потрібно практикувати й переживати це самим, поступово намацуючи свій шлях, доки ви не осягнете принципів. Коротко кажучи, упродовж стількох років контактуючи та спілкуючись із чоловіком, якого використовує Святий Дух, ви мали б зрозуміти або мали б підтвердити, що робота з просування та зрощування людей є важливим пунктом роботи, яку виконує чоловік, що його використовує Святий Дух, у процесі служіння Богу. Крім того, нестворення фракцій також є одним із принципів, яких дотримується чоловік, якого використовує Святий Дух, у процесі служіння Богу – це те, що ви всі можете відчути, чи не так? (Так.)
Щодо служіння Богу, то, окрім проявів у цих двох аспектах – просуванні та зрощуванні людей і нестворенні фракцій, – чоловік, якого використовує Святий Дух, демонструє ще один прояв у процесі виконання своєї роботи, про який ми будемо бесідувати сьогодні. Цей прояв полягає в тому, що він не покидає своєї роботи. Це прояв того, як чоловік, якого використовує Святий Дух, приймає Боже доручення й виконує роботу, і це дуже важливий прояв, який стосується наявності мовчазного порозуміння з Богом. Не покидати своєї роботи – це аспект практики чи прояв людськості? (І те, й інше.) Це конкретний аспект практики в роботі чоловіка, якого використовує Святий Дух, і це також аспект реальності, якою він живе у своїй людськості. Цей аспект – не покидати своєї роботи – проявляється дуже конкретно й дуже практично в процесі того, як чоловік, якого використовує Святий Дух, служить Богу. У процесі віри в Бога, виконання свого обов’язку та служіння Богу кожна людина часто має стани негативності й слабкості або ухиляння, незалежно від того, з якими труднощами вона стикається. Це пояснюється тим, що, вірячи в Бога, люди неминуче стикатимуться з багатьма труднощами в повсякденному житті та виживанні або з труднощами у своєму обов’язку, а також з особистими труднощами. Ці труднощі часто турбують людей і впливають на них, призводячи до того, що в них розвиваються слабкість, негативність і схильність до ухиляння, або до того, що вони мають непорозуміння щодо Бога й не можуть відчути роботу Святого Духа в особливих середовищах і особливих контекстах, що стосуються таких речей, як їхні власні інтереси, життя і смерть тощо. У таких ситуаціях, коли люди не розуміють Божих намірів або втрачають віру в Бога, або ж коли вони не бачать надії і не можуть відчути очевидну роботу Святого Духа, більшість вирішить відмовитися від зобов’язань, які їм належить виконати. Незалежно від того, чи вони відмовляться від них тимчасово, чи назавжди, така їхня відмова, на Мій погляд, – це покидання своєї роботи. Тобто, коли люди стикаються з труднощами, впадаючи в негатив і слабкість, впадаючи в непорозуміння щодо Бога й впадаючи в розчарування в Богові, вони вирішать відмовитися від зобов’язань, які їм належить виконати, і ухилитися від них, замість того, щоб сміливо постати перед труднощами або витерпіти біль, щоб бути непохитними на своїх позиціях. У Моїх очах такий прояв і така поведінка – це покидання своєї роботи. Якщо проблема покидання своєї роботи з’являється у звичайних віруючих, це мало впливає на роботу церкви й позначається лише на самій людині. Але коли це хтось, хто служить Богу, хай якого щабля він лідер або працівник, якщо він покидає свою роботу й відмовляється від неї, вплив, який це матиме на роботу Божого дому, буде набагато більшим. Це не тільки вплине на церковне життя, а й вплине на роботу з поширення Євангелія. Тим самим робота церкви або загальна робота Божого дому зазнає впливу, завад і навіть шкоди через ухиляння цієї людини та покидання нею своєї роботи. Якщо лідер району покидає свою роботу або відмовляється від свого обов’язку та місії і втікає, це призведе до того, що робота всього району зазнає впливу або навіть зупиниться. Якби лідер регіону або лідер чи працівник ще вищого щабля покинув свою роботу, можна уявити, яка ситуація виникла б у роботі Божого дому. Якщо лідери й працівники не виконують реальної роботи, не впроваджують роботи або не відстежують роботи, це не матиме великого впливу в перші декілька днів – брати й сестри зможуть нормально їсти і пити Божі слова, а також нормально збиратися й виконувати свої обов’язки. Якщо лідери й працівники ніколи не виконують реальної роботи, із часом, коли брати й сестри не отримуватимуть упорядкувань роботи від Вишнього й не отримуватимуть поливу, забезпечення, підтримки й допомоги в плані життя-входження, серця людей у церкві розпорошаться, церковне життя не принесе хороших результатів, робота церкви також застоїться, і церква втратить роботу Святого Духа – ось наслідки, які настануть. Отже, те, що лідери й працівники покидають свою роботу, є дуже серйозною проблемою. Якщо така ситуація виникає в процесі служіння Богу, то цьому лідеру або працівнику або лідерам і працівникам наступного, вищого щабля слід узяти на себе відповідальність. Насправді ця відповідальність – це те, що ти не можеш нести – чому ж тоді Я говорю про взяття на себе відповідальності? Тому що, коли ти постанеш перед Богом, щоб дати звіт, ти не зможеш його дати. Бог довірив тобі Своїх обранців в одній або кількох церквах і роботу цих церков, але коли виникли певні особливі обставини, ти припинив працювати й натомість зайнявся власними приватними справами та труднощами, склавши із себе ношу роботи церкви. В очах Бога це серйозний переступ, який ти вчинив, служачи Богу; це те, чим Бог гидує, і те, що Бог засуджує.
Після того, як чоловік, якого використовує Святий Дух, прийняв Боже доручення, він ніколи не відступав і ніколи не покидав своєї роботи в процесі служіння Богу, хоч би з якими труднощами він стикався. На початку Святий Дух працював над ним і довірив йому церкви. На той час він не розумів багатьох істин-принципів. За тих обставин він працював, покладаючись виключно на просвітлення й керівництво Святого Духа, а також покладався на проникливість та розуміння, які він здобув у процесі віри в Бога, щоб виконувати роботу церкви. У процесі виконання роботи церкви він неминуче стикався з багатьма труднощами, складнощами та збентеженнями, що походили з його життя та з його роботи. У цьому контексті чоловік, якого використовує Святий Дух, і далі наполегливо виконував роботу. Хоч би якими великими були труднощі, перед якими він поставав, і хоч би з якими перешкодами він стикався, він постійно їздив до церков усюди, виконуючи роботу із забезпечення церков і поливу церков, увесь час намацуючи свій шлях і переживаючи речі, виконуючи роботу дедалі краще аж дотепер. Це практичний прояв того, що він не стає негативно налаштованим і не лінується та не покидає своєї роботи в служінні Богу, хоч би з якими труднощами він стикається. Коли він уперше почав вести церкви, подорожуючи від церкви до церкви, забезпечуючи церкви та виконуючи адміністративну роботу й роботу з управління персоналом церков, він також стикався з багатьма труднощами. Якщо поглянути на це з людської позиції, ніхто ніколи не вів церков, і ніхто ніколи раніше не виконував церковної роботи; значна частина роботи церкви починалася з нуля. Для людини це найбільша трудність. Навіщо казати, що це найбільша трудність? Хоча чоловік, якого використовує Святий Дух, мав роботу Святого Духа й мав просвітлення та керівництво Святого Духа, і міг узяти на себе це доручення, сам він був просто звичайною людиною, без жодних особливих дарів, і він не народився зі знанням того, як виконувати роботу церкви. Це пояснюється тим, що його ідентичність була просто ідентичністю члена звичайного розбещеного людства; він не володів Божим життям, а володів лише життям звичайної людини. Тобто він не народився зі знанням того, як виконувати роботу Божого дому; просто після прийняття Божого доручення він мав спонукання Святого Духа та провід Святого Духа. Щодо нього, на самому початку він нічого не знав ні про роботу Божого дому, ні про роботу Святого Духа чи Божу роботу; він починав із нуля у виконанні кожного пункту роботи Божого дому. Що означає те, що він починав із нуля? Це означає, що для кожного пункту роботи, який він виконував, йому потрібно було приходити до Бога, щоб молитися й шукати. Отримавши провід, осяяння, просвітлення та керівництво Святого Духа, він потім намацував свій шлях і отримував досвід. Під час цього процесу він поступово знаходив деякі шляхи та принципи практики, а згодом поступово брав різні принципи, які він збагнув, і впроваджував їх у роботу церкви. Упроваджуючи їх, він переживав просвітлення Святого Духа та провід Святого Духа. Водночас він також підсумовував свій досвід, вчився розпізнавати людей і розпізнавати речі, а також вчився відчувати тенденції роботи Святого Духа та методи роботи Святого Духа, а також провід і просвітлення Святого Духа. Цей процес був дуже природним, а також дуже практичним і дуже конкретним; він зовсім не був порожнім.
Чи стикався чоловік, якого використовує Святий Дух, із багатьма труднощами в процесі намацування свого шляху, коли він вів церкви та виконував загальну роботу Божого дому? (Так.) Труднощі постійно супроводжували цей процес. Кожен зроблений крок і кожен виконаний пункт роботи були найновішою роботою; це була спроба, це також був досвід, і, навіть більше, це була форма прогресу. Що робив чоловік, якого використовує Святий Дух, коли стикався з труднощами? Після того, як Бог утілився і з’явився, він міг обговорювати й бесідувати зі Мною. До того, як Бог засвідчив про втіленого Бога, що робив чоловік, якого використовує Святий Дух, коли стикався з труднощами? (Він молився і шукав.) Він мусив молитися, і він мусив шукати. У нього був запал ніколи не відступати. Як це називається в розмовній мові? Працювати до сьомого поту. Він працював до сьомого поту, щоб розв’язати труднощі. Хоч би з якою трудністю він стикався, він не міг упасти, він не міг чекати, і він не міг покладатися на інших, тому що ніхто інший не розумів. Церкву було довірено йому, а разом із нею йому було довірено й роботу церкви. Коли він стикався з якоюсь трудністю й бесідував про неї з іншими, вони не могли зрозуміти, і це було поза їхньою досяжністю. У той час він був дуже самотнім, і йому було дуже важко. Коли він бесідував зі співробітниками навколо себе, ніхто з них не сприймав цього серйозно, кажучи: «Про що ти говориш? Ми не можемо зрозуміти, і це поза нашою досяжністю. Ми ніколи не думали про ці речі». Ніхто не переймався цими речами, ніхто не розумів цих речей, і ніхто не міг оцінити, з якими саме труднощами він стикався. За тих обставин, навіть якби він хотів покластися на інших, він не перебував у такому становищі, щоб це зробити, і він не міг ні на кого розраховувати. Він мусив молитися перед Богом, і він мусив шукати й чекати. Дехто каже: «Тоді хіба він не міг просто молитовно читати Божі слова і знаходити шлях у Божих словах?». У той час було висловлено не так багато Божих слів. Тепер про різні аспекти істини було сказано всебічно, і всі вони були чітко пояснені, і, крім того, якщо він стикається з будь-якими труднощами, то може бесідувати безпосередньо зі Мною; щойно завдяки бесіді він зрозуміє, він піде й впровадить це. На самому початку цих умов не було. То що ж робив чоловік, якого використовує Святий Дух, коли стикався з усілякими труднощами? Йому доводилося поставати перед ними самостійно. Він не міг від них ухилитися й не міг ні на кого розраховувати, а тим паче не міг перекласти відповідальність на когось іншого. Дехто каже: «Оскільки у нього немає способу розв’язати труднощі, коли вони виникають, і немає на кого розраховувати, і йому доводиться чекати, молячись Богу, не знаючи, коли Святий Дух просвітить його й поведе його, він міг б просто не виконувати роботи й дозволити всьому йти своєю чергою. Він може просто виконувати її, коли хоче, і виконувати її, коли може». Чи прийнятно так свавільно виконувати роботу? (Ні.) Чому це неприйнятно? Серед тих, хто прийняв Боже доручення, більшість, імовірно, не має такого досвіду: коли Бог довіряє тобі якийсь пункт роботи, і ця робота містить багато конкретних пунктів роботи й багато конкретного змісту, а також проблеми, які пов’язані із цими пунктами роботи та змістом цієї роботи, Святий Дух дає тобі певні відчуття, щоб ти міг побачити проблеми всередині й побачити роботу, яку тобі слід виконати, але коли доходить до того, як це зробити, тобі доводиться шукати й намацувати свій шлях самостійно. Лише чоловік, якого використовує Святий Дух, або той, хто прийняв велике доручення від Бога, має ці відчуття і має це розуміння, і, навіть більше, має ношу й відповідальність у цьому плані. Стикаючись із трудністю, він відчуває, що хоч би якою великою була трудність перед ним, ця робота мусить бути виконана; він має це розуміння, а також має це спонукання. Це зроблено Богом; Бог спонукає людей у такий спосіб. Ось як Бог використовує людей: Він дає тобі певне розуміння й дещо спонукає тебе, змушуючи тебе збагнути у своїй свідомості, що певний пункт роботи слід виконати в певний спосіб. Може бути так, що у своїй суб’єктивній свідомості ти ще не усвідомив значення й цінності виконання цієї роботи або результатів, яких згодом слід досягти, і ти ще не знаєш про ці речі. Але коли Святий Дух спонукає тебе, ти відчуваєш, що робити це в певний спосіб – добре, і що це слід зробити саме так. Чоловік, якого використовує Святий Дух, отримує таке спонукання від Бога; він відчуває, що йому слід виконувати цю роботу так і слід вести церкви в цьому напрямку, тому він працює до сьомого поту і вкладає всі свої сили в її виконання. Хоч би з якими складнощами він стикався, і хоч би які труднощі виникали, він і далі просуває роботу вперед. Особливо з деякою важливою роботою, інші могли ще не усвідомити її важливості, а інші лідери й працівники могли взагалі не мати жодного шляху чи напряму для цієї роботи. Але коли чоловік, якого використовує Святий Дух, відчуває необхідність виконання цієї роботи, він приносить цю ношу до Бога, щоб молитися й шукати. Більшість людей не має цієї ноші та почуття відповідальності. Коли немає роботи, ті, хто трохи кращий, щонайбільше займаються духовними роздумами та вивчають гімни, тоді як більшість інших просто збирається разом, щоб марно базікати. Більшість лідерів і працівників просто виконує будь-яку роботу, яку Вишнє каже їм виконувати, і впроваджують будь-яку роботу, яку Вишнє каже їм упроваджувати; щойно вони її впровадили, на цьому все закінчується. У них немає ноші за роботу церкви, і вони не мають ставлення співпраці в позитивний та ініціативний спосіб; уже досить добре, якщо вони не покидають своєї роботи. Однак чоловік, якого використовує Святий Дух, живе з цією ношею та відповідальністю незалежно від обставин. Коли він стикається з деякими особливими труднощами, один із методів, які він використовує для їх розв’язання, полягає в тому, щоб усамітнитися й молитися, шукаючи шлях і принципи практики для розв’язання цих труднощів. Поки інші їдять, п’ють, розважаються й марно базікають, а дехто навіть сперечається, сміється й жартує, він слухає гімни, молиться й шукає сам осторонь. Зовні він слухає гімни, і здається, ніби нічого важливого не відбувається; він не виконує жодної роботи, не бесідує, і не проповідує, і не керує жодним аспектом роботи. Але Я знаю, що у своєму серці він розмірковує, він шукає, він молиться, і він чекає на провід Святого Духа або чекає на результат, несучи при цьому ношу. Це один із методів, які чоловік, якого використовує Святий Дух, застосовує для розв’язання труднощів у роботі: усамітнитися й молитися, шукаючи шлях для розв’язання труднощів. Є також інший метод. Коли обставини не дозволяють йому побути на самоті або коли в нього немає тихого середовища, у нього також є спосіб: він збирає лідерів, працівників і братів та сестер разом для бесіди, і в процесі бесіди він відчуває спонукання Святого Духа, відчуває провід Святого Духа, відчуває просвітлення, яке дає йому Святий Дух, і шукає, як саме слід розв’язати поточну трудність, і яких принципів слід дотримуватися, щоб практикувати і впроваджувати наступний крок. Може бути так, що під час зібрання або розмови з лідерами і працівниками він з’ясовує деякі принципи та шляхи. Тоді він відчуває себе дуже щасливим, ніби з нього зняли важку ношу, і він відчуває певне полегшення. Однак конкретний план упровадження ще не повністю остаточно затверджений, тому він шукає можливості продовжити бесіду про ці питання з лідерами й працівниками. Іноді він бесідує цілий ранок, а іноді бесідує цілий день, доки не визначить точний план упровадження. Зовні він розмовляє і бесідує про роботу з лідерами й працівниками, але насправді лише він сам знає у своєму серці, що робить це для розв’язання труднощів і проблем, які виникли в церковній роботі, тоді як лідери й працівники не знають і всі не усвідомлюють цього. Є ще один метод, який чоловік, якого використовує Святий Дух, застосовує для розв’язання труднощів у роботі, який полягає в тому, щоб дізнаватися від лідерів і працівників про деякі речі, що сталися в церквах у різних місцях, і ситуації, що виникли в роботі церкви, а також про різні стани, що з’являються в братів і сестер, після чого він молиться, і шукає, і знаходить принципи та шляхи для розв’язання труднощів. Стикаючись із цими труднощами, зовні він досі живе нормально, їсть тричі на день і вчасно відпочиває, а потім бесідує з лідерами й працівниками та бесідує з братами й сестрами навколо себе. Іноді він також виходить розвіятися, відвідує ринок, щоб знайти касети з піснями або купити книги. Зовні його розпорядок дня нічим не відрізняється від звичайного; іноді навіть, з погляду форми, він не виконує роботи. Проте у своєму серці він завжди думає про роботу й розмірковує над проблемами. Особливо коли церква стикається з якимись великими труднощами, або коли виникають якісь труднощі в якійсь важливій роботі, або коли хтось створює завади, він завжди несе у своєму серці ношу, щоб шукати, як розв’язати ці труднощі й проблеми.
Чоловік, якого використовує Святий Дух, має певну практичну практику в тому, щоб не покидати своєї роботи. Тобто, стикаючись із труднощами або стикаючись із проблемами в церковній роботі, він не намагається знайти запасні варіанти чи залишити собі шлях до відступу й не думає та не планує для себе. Крім того, він не стає негативно налаштованим чи слабким, а тим паче не нарікає. Радше він зустрічає труднощі в позитивний та ініціативний спосіб, усіма способами намагається знайти шлях для їхнього розв’язання, постійно молиться й шукає, а потім чекає на Боже просвітлення й чекає на Божий провід. Усе це конкретні прояви не покидання своєї роботи. Хіба він не має конкретних практик? (Має.) Він має конкретні практики, і вони зовсім не є надприродними. Судячи із цих його практик, він має просвітлення Святого Духа, а також має провід Святого Духа, і він також приймає керівництво Святого Духа. Однак, коли він стикається з труднощами, Бог не дає йому безпосередньо надприродних слів або надприродних думок про те, як перед ними постати і як їх розв’язати, і Він не каже йому, що робити, прямо, чітко та ясно; немає жодних конкретних вказівок – він може лише покладатися на себе, щоб намацувати свій шлях і шукати. Якщо людина не має ноші, не має щирої довіри чи відвертості щодо Бога у своєму серці й не має серця, яке уважне до Бога, то, стикаючись із труднощами, вона легко нарікатиме на Бога й неправильно розумітиме Бога, а потім стане слабкою, стане негативно налаштованою, і відступить, і навіть відкладе вбік та проігнорує доручення, яке дав їй Бог. Натомість, коли чоловік, якого використовує Святий Дух, стикається з різними труднощами, він також не отримує жодних надприродних відкриттів чи надприродного проводу, і він також не отримує жодних чітких вказівок із Божих слів, але він не стає негативно налаштованим чи слабким і не плекає надмірної надії, що Бог заговорить до нього громовим голосом або вкладе слово в його серце, кажучи йому, що робити. Він також не просить Бога сказати йому чіткими словами, у якому напрямі вести церкви та в якому напрямі виконувати певний аспект роботи, або, коли він постає перед труднощами, як йому слід із ними впоратися, з чого йому слід почати і яких принципів йому слід дотримуватися. Він не висуває жодних вимог до Бога, і Бог також не працює в такий спосіб. Але навіть за таких фактичних обставин і умов та під час такого процесу він однаково молиться Богу, шукає Божого проводу й чекає на нього та чекає на просвітлення Святого Духа, не будучи негативно налаштованим чи слабким. Стикаючись із цими труднощами, він сам також відчуває, що вони важкі, і відчуває, що їх нелегко розв’язати. Однак деякі люди не розуміють цю людину й можуть сказати: «Він – чоловік, якого використовує Святий Дух. Святий Дух над ним працює. В його очах усе дуже легко. Святий Дух просвіщає і веде його зсередини, тому, звісно, це легко! Це нелегко для нас; ми не маємо такої особливої ідентичності, і ми не отримували такого особливого проводу від Святого Духа. Чоловік, якого використовує Святий Дух, – інший. Оскільки він є чоловіком, якого використовує Святий Дух, істини, які він розуміє, робота, яку він може виконувати, і його здібності перевершують здібності звичайних людей і є вищими, ніж у пересічних людей. Він розумніший за пересічних людей, і його здатність оцінювати речі більш надприродна, ніж у пересічних людей». Цей погляд абсолютно й цілковито неправильний. Причина, чому чоловік, якого використовує Святий Дух, може взятися за ці пункти роботи й може взяти на себе це доручення й цю відповідальність, дану Богом, полягає в тому, що, перш за все, з позиції людськості, ця людина володіє чотирма умовами для того, щоб мати мовчазне порозуміння з Богом, про які ми згадували раніше, а саме: мати щиру довіру, бути відвертим щодо Бога, бути уважним до Бога й мати розуміння Божих намірів. Лише тоді він поступово здобуває просвітлення Святого Духа й здобуває Божий провід у процесі виконання роботи і в процесі служіння Богу. Це просвітлення і провід є Божим особливим і милостивим ставленням, і, звісно, вони також отримані тому, що він сам володіє цими чотирма проявами людськості. Просвітлення, керівництво й допомога Святого Духа, які він отримує, а також те, що Бог удосконалює його, зовсім не є надприродними. Значна частина цього здобувається в обмін на його власні зусилля, його власну позитивну та ініціативну співпрацю, його власну щирість і ціну, яку він платить; це не те, що Бог дарує йому довільно. Річ не в тім, що, незалежно від того, якою є вроджена людськість цього чоловіка, і незалежно від того, чи бажає він виконувати роботу, Бог нав’язує їй усе це, постійно змушуючи його працювати й постійно просвіщаючи його, прямо кажучи йому, що робити, хоч би з якими труднощами він стикався, – це не так. Стикаючись із різними складнощами та різними труднощами, особливо стикаючись із шаленим придушенням із боку великого червоного дракона та вкрай несприятливими середовищами, він ніколи не покидає своєї роботи, тобто він ніколи не відмовляється від роботи церкви, ніколи не відмовляється від доручення, даного Богом, і ніколи не відмовляється від загальної роботи Божого дому. Натомість він використовує свою щирість і використовує свою віру, відданість та уважність до Бога, щоб виконати своє зобов’язання. Тут немає нічого надприродного; він працює в особливо нормальний і особливо практичний спосіб. Ба більше, робота, яку Бог виконує над чоловіком, якого використовує Святий Дух, – Його просвітлення, керівництво та провід щодо нього й навіть Його дисциплінування, суд і кара щодо нього, – усе це виконується відповідно до того ступеня, який його нормальна людськість може сприйняти, може досягти, до якого може дійти та який може пережити й усвідомити. Це зовсім не є надприродним. Водночас просвітлення та осяяння, а також принципи практики та шляхи практики, які чоловік, якого використовує Святий Дух, здобуває, стикаючись із труднощами, – усе це крок за кроком накопичується й формується через переживання та пошук у процесі служіння Богу. Вони також не є надприродними. Ці принципи практики та шляхи практики, які він накопичив, а також істина-реальність, якою він володіє, не є дарами. Що означає, що вони не є дарами? Це означає, що ця людина не народилася з якимись надприродними здібностями. Інстинкти в усіх аспектах його людськості є нормальними; рівень його людськості та його IQ, разом із його сильними сторонами, інтересами, хобі та здатністю оцінювати речі, – усе це перебуває в межах нормальної людськості й зовсім не є надприродним. Іноді після розв’язання деяких проблем брат запитує вас: «Хіба впоратися із цією справою не просто?». Деякі люди мовчать, думаючи: «Бог дарував тобі більше, ніж нам, тому тобі, безумовно, просто впоратися з будь-чим». Дехто навіть каже: «Святий Дух над тобою працює, тому, звісно, тобі все зрозуміло, і для тебе все легко. Ти знаєш, як усе робити, і знаєш, як упоратися з будь-якою проблемою. Якби Святий Дух працював над нами, ми були б такими ж, як ти; ми були б не гіршими за тебе!». Чи правильні ці слова? (Ні.) Ці слова абсолютно й цілковито неправильні; це непорозуміння. Чоловік, якого використовує Святий Дух, може впоратися з багатьма проблемами, і в кожній справі він може зрозуміти Божі наміри та може осягнути принципи, і він знає, якими є відповідні критерії. Він із легкістю справляється з багатьма проблемами, і людям це здається особливо простим і особливо легким, але ця його здатність не є вродженою. Вона передбачає його особисті зусилля та ціну, яку він платить, а також Боже милостиве ставлення та Божий провід; є також Боже просвітлення та осяяння, а також те, що Бог його особисто вдосконалює. Принципи істини, які він здобув, удосконалення від Бога, яке він здобув, а також принципи та здібності, які він опанував для розв’язання різних проблем, – ніщо із цього не є вродженим, і вони не є вродженими дарами, і вони не повністю дані Святим Духом або зроблені Святим Духом; радше він здобув їх через свій пошук, ціну, яку він заплатив, і свою поведінку в різних аспектах під дією роботи та проводу Святого Духа. Ці здобутки, які він отримав, вже стали його життям. Хіба не так? (Так.) Ви дивитеся на це так: «Чоловік, якого використовує Святий Дух, також є людиною, він також є розбещеною людською істотою – просто він пережив Божий суд і кару, і його використовує Святий Дух. То чому ж йому так легко впоратися з проблемами? Лише кількома реченнями він може взяти проблему й чітко її пояснити. Чому нам так важко впоратися зі справами?». Деякі люди думають, що це дар, а деякі люди думають, що це Божа дія. Обидва ці погляди неправильні. З одного боку, це не вроджений дар; з іншого боку, той факт, що чоловік, якого використовує Святий Дух, сьогодні має здатність виконувати роботу, пояснюється тим, що він пережив Боже вдосконалення, і він доклав особистих зусиль і наполегливої праці. Це обумовлено тим, що коли чоловік, якого використовує Святий Дух, уперше почав служити Богу, він також багато чого не розумів. Як і кожен, хто служить Богу, він також стикався з деякими труднощами, і він також стикався з деякими справами, де не розумів Божих намірів; він почувався збентеженим і почувався розгубленим, і, звісно, у нього також були власні уявлення та фантазії. Однак, коли він стикався із цими справами, чоловік, якого використовує Святий Дух, вирішував використовувати свою щирість, щоб робити все можливе для виконання роботи, яку Бог просив його виконати, і робити все можливе та працювати до сьомого поту, щоб завершити завдання, які дав йому Бог, і виконати зобов’язання, які дав йому Бог. Хоч би який це був період, хоч би з якими труднощами він стикався, і незалежно від того, чи дозволяли умови розв’язати цю трудність, чоловік, якого використовує Святий Дух, ніколи не здавався й не відступав, тому він зібрав великий урожай на цьому шляху. Саме тому, що він не відступає, і він співпрацює в позитивний та ініціативний спосіб, шукає істину в позитивний та ініціативний спосіб і приходить до Бога, щоб молитися в позитивний та ініціативний спосіб, хоч би з якою ситуацією він стикався, у процесі його позитивної та ініціативної співпраці Бог просвіщає його крок за кроком, дозволяючи йому побачити істини в кожному аспекті, які йому слід зрозуміти, принципи й методи виконання роботи, а також цілі, яких Бог має намір досягти, виконуючи кожен аспект роботи, і значення виконання цього аспекту роботи, дозволяючи йому крок за кроком усе це зрозуміти й усе це збагнути. Дуже важлива причина, чому він зміг зібрати цей урожай, полягає в тому, що, стикаючись із різними труднощами, він ніколи не відступав; радше, як Ной, він завжди залишався на своєму посту з моменту прийняття Божого доручення – хоч би з якими труднощами він стикався, він молиться й покладається на Бога, усіма способами намагаючись їх розв’язати, і ніколи не покидає своєї роботи. Що означає не покидати своєї роботи? Це означає, що він завжди виконує різні пункти церковної роботи крок за кроком, в упорядкований спосіб, і робить усе можливе, щоб зробити все, що він може зробити, і все, що він може придумати в межах людських можливостей, виконуючи свої зобов’язання й обов’язки.
Коли Бог дає людині доручення або використовує людину, коли Бог працює над людиною або просвіщає і веде її, щоб вона зрозуміла Його наміри, зрозуміла аспект істини й зрозуміла аспект принципів, жодна частина цієї роботи, яку виконує Бог, не є надприродною. Усе це дається людям, коли вони ініціативно співпрацюють та ініціативно шукають. Бог не нав’язує людям у Своїй роботі. Якщо ти маєш серце, яке шукає, і маєш ношу, і можеш співпрацювати в позитивний та ініціативний спосіб, стикаючись із різними труднощами, тоді Бог дасть тобі ці речі й просвітить та поведе тебе, щоб ти зрозумів істини-принципи. Однак, якщо ти вирішуєш ухилятися й відступати, стикаючись із труднощами, і не бажаєш співпрацювати, Бог не буде тобі нав’язувати. Бог не буде силоміць покладати на тебе це зобов’язання, і Він не буде силоміць нав’язувати тобі ці способи, методи та принципи виконання роботи, щоб ти їх зрозумів. Бог не силує людей проти їхньої волі. Якщо ти бажаєш прийняти Боже доручення, і ти можеш ініціативно співпрацювати й можеш платити ціну, щоб шукати, Бог просвітить тебе, щоб дати тобі змогу зрозуміти. Якщо ти не бажаєш виконувати цю роботу й ти вирішуєш здатися та покинути свою роботу, Бог не силуватиме тебе проти твоєї волі. Ти маєш свою свободу; якщо ти не бажаєш цього робити, Божа робота і далі так само рухатиметься вперед. Бог обрав тебе, але ти не співпрацюєш, ти вирішуєш відмовитися від доручення, ти не бажаєш бути уважним до Божої ноші, і ти не можеш задовольняти Божі наміри, тому Бог знайде когось іншого для виконання цієї роботи. Бог покладе цю ношу на того, хто може прийняти Його доручення, бажає бути уважним до Його ноші, бажає платити ціну, бажає бути відданим, і жертвувати всього себе, і може виконати Боже доручення. Бог дивиться на твої прояви, дивиться на те, що ти обираєш, і дивиться на твоє ставлення до Його доручення. Щодо прийняття Божого доручення, чоловік, якого використовує Святий Дух, вирішує співпрацювати в позитивний та ініціативний спосіб, вкладає всі свої сили і жертвує всього себе. Оскільки він прийняв Боже доручення й прийняв це зобов’язання, він наполегливо йде до кінця, як того вимагає його обов’язок, і не зраджує Бога. Хоч би з якими труднощами він стикався, усе зводиться до цього: повністю натягнути лук і докласти всіх своїх сил, працювати до сьомого поту, і бути відданим, і ніколи не залишати свій пост. Можливо, чоловік, якого використовує Святий Дух, також часто це вам каже: «Якщо, хоч би з якими труднощами ми стикалися, ми працюватимемо до сьомого поту й доведемо Боже доручення до завершення, ми проживемо своє життя не дарма. Немає жодного секрету у виконанні Божого доручення. Усе зводиться лише до цього: повністю натягнути лук, і докласти всіх своїх сил, і працювати до сьомого поту, і бути відданими!». Чи часто він вам це каже? (Так.) Слова «Хоч би з якими труднощами ми стикалися, ми мусимо працювати до сьомого поту», сказані чоловіком, якого використовує Святий Дух, у процесі служіння Богу, не є гаслом, і не є порожніми балачками. Ось як він діє, і ось як він вас підтримує та допомагає вам. Незалежно від того, чи можете ви це прийняти, чи ні, і чи практикуєте ви в такий спосіб, чи ні, ось як діє він сам. У своєму власному досвіді він отримував Боже просвітлення та осяяння, отримував Божу допомогу та підтримку й отримував Боже керівництво та провід, і він весь час працював до сьомого поту, виконуючи роботу. Виконуючи будь-який пункт церковної роботи, він не зосереджується на хитрощах, а радше робить це в будь-який спосіб, який приносить результати. Завдання, які дав Бог, те, що він розуміє, те, що він має робити, і те, що він може робити, а також робота, яку Бог веде його виконувати, – він цілеспрямовано все це впроваджує. Він часто каже вам: «Ви мусите докладати всіх зусиль, виконуючи свій обов’язок. Не будьте слизькими й не лінуйтеся, не жадайте комфорту, не покидайте своєї роботи й не шукайте шляху до відступу чи вигод для себе». Він це каже, і він також так діє. Відтоді, як він почав служити Богу, і дотепер, чоловік, якого використовує Святий Дух, завжди бесідує з вами так, підтримуючи вас та допомагаючи вам. Чому він це каже? Він не вигукує гасла, щоб влаштувати шоу для інших; радше саме так він сам діє. Він сам може навіть не знати, чому виконання багатьох пунктів роботи в Божому домі є для нього таким простим і таким легким. Хоч би якою була проблема, він може прояснити її лише кількома словами. Як упоратися з будь-якою проблемою, про яку хтось повідомляє, або як виконати будь-який аспект церковної роботи – на його погляд, ці речі є особливо легкими й не потребують особливих зусиль. Чому це так? Може бути так, що на цьому шляху він не підбивав підсумків, і він не знає, чому зараз має такий урожай і має такі робочі здібності. Однак, як Я це бачу, це невіддільне від його особистих зусиль, шляху, яким він іде в служінні Богу, його щирості та уважності до Бога, а також моральних якостей, якими він володіє. Коли щось трапляється, ви часто не знаєте, як із цим упоратися, і не знаєте, як це пережити. Ви відчуваєте, що труднощі, з якими ви стикаєтеся, величезні, і ви не знаєте, як їх розв’язати. Проте в очах брата це дуже просто. Тоді він бесідує з вами про істини-принципи, кажучи вам, що ви мусите молитися, і шукати, і йти та практикувати принципи, щойно ви їх зрозумієте. Тоді ви думаєте: «Звідки брат усе знає? Чому йому так легко впоратися зі справами? Це Божа дія; він народився із цією здатністю. У нас немає такої здатності, і Бог не виявляв до нас особливої прихильності». Більшість людей має непорозуміння щодо того факту, що чоловік, якого використовує Святий Дух, виконує роботу з особливою легкістю та радістю. Ніхто не знає, які страждання він витерпів і яку ціну він заплатив за лаштунками, як він практикує і як він ставиться до Божого доручення в процесі служіння Богу, як він міцно тримається за це доручення й цю ношу, дану Богом, і як він виконує свої зобов’язання й досягає результатів. Ви просто бачите, що йому особливо легко й особливо просто впоратися з усім, але ніхто не знає, якими є деталі його практики за лаштунками. Хіба не так? (Так.)
Хоч би за який пункт роботи брався Божий дім, коли він уперше починає цю роботу, він починає з нуля. По суті, немає експертів або персоналу з професійними знаннями, і також, по суті, немає кваліфікованого професійного технічного персоналу. Крім того, нікому не зрозумілі принципи кожного пункту роботи, включно з чоловіком, якого використовує Святий Дух. Можна сказати, що кожен пункт роботи, включно з євангельською роботою, виконується з нуля. Що означає починати з нуля? Це означає, що ніхто не виконував цю роботу раніше й ніхто не має досвіду. Ніхто не може сказати тобі, як це робити, яким є шлях, на які питання слід звертати увагу, якими є Божі наміри, якими є принципи, яких вимагає Бог, яким є діапазон виконання цієї роботи, які проблеми можуть виникнути під час виконання цієї роботи, як тобі слід поставати перед ними, як тобі слід із ними впоратися та розв’язати їх тощо. Немає жодної досвідченої людини, яка могла б розповісти тобі про будь-яку із цих деталей. Усе починається з нуля. Особливо у разі роботи Божого дому, яка передбачає професійні знання, коли чоловік, якого використовує Святий Дух, уперше починає виконувати таку роботу, він розмірковує, намацує свій шлях і шукає все самостійно. Щодо деяких речей він звертається до Мене, і Я бесідую з ним, і він отримує від цього певне натхнення й приходить до деяких шляхів практики. Іноді виконання роботи, яка ніколи не виконувалася раніше, неминуче тягне за собою зіткнення з багатьма труднощами. Що ж тоді слід робити? Чоловік, якого використовує Святий Дух, ініціативно бере на себе цю роботу, а потім консультується, розпитує і намацує свій шлях. Виконуючи цю роботу, він також шукає принципи практики зі смиренним і богобоязливим серцем та серцем, яке прагне Бога, виконуючи роботу і водночас намацуючи свій шлях. У цьому процесі, завдяки просвітленню та проводу Святого Духа, кожен пункт роботи виконується дедалі краще, виконується дедалі більш гладко й виконується в такий спосіб, який дедалі більше досягає результату захисту роботи Божого дому та свідчення про Бога. Ви слідуєте за проводом чоловіка, якого використовує Святий Дух. За його підтримки, допомоги та проводу, якщо ви можете бути слухняними й можете вести справи згідно з принципами, цього достатньо; тоді виконання вашого обов’язку стане для вас таким легким. Що стосується чоловіка, якого використовує Святий Дух, то він є ватажком і є головою дому. Виконуючи кожен пункт роботи, щоразу, коли він стикається з трудністю або постає перед вибором, який потрібно зробити, він мусить чітко розпізнати, як це зробити, щоб досягти кращих результатів, і як це зробити, щоб захистити Боже свідчення. Цей принцип є домінантним у його серці. Щодо роботи, пов’язаної з професійними навичками, то сам він не розуміє відповідних професійних знань. Хіба це не зіткнення з трудністю в роботі? Що йому слід робити, стикаючись із трудністю? Він мусить учитися. Навчання чомусь із нуля не є легким і передбачає труднощі. Такі речі, як енергія людей, знання людей і життєвий досвід людей, є обмеженими. За цих обставин, коли чоловік, якого використовує Святий Дух, керує і головує над певним пунктом професійної роботи як повний аматор, чи думаєте ви, що він має труднощі? Чи важко йому виконувати цю роботу? (Так, це важко.) Він завжди каже: «Я просто аматор». Він не каже цього із фальшивої скромності; він справді вважає, що є аматором і не розуміє професійних навичок. Проте, покладаючись на своє щире серце й покладаючись на своє серце, яке прагне, і своє смиренне серце, він працює до сьомого поту, щоб виконати свої зобов’язання, бажаючи взяти на себе цю роботу, виконати її добре й захистити її добре, щоб робота могла просуватися. Іноді він шукає в інтернеті відео або навчальні матеріали, пов’язані з професійною роботою, як-от відео та ресурси про музичну композицію, мелодію, техніки співу й танці, спираючись на деякий їхній зміст. Ті, хто не поінформований, можуть подумати, що у вільний час він навіть слухає пісні невіруючих і дивиться танці невіруючих. Насправді на чому він зосереджується у своєму серці? Яка його мета в тому, щоб робити ці речі? Її мета полягає в тому, щоб добре виконувати ці пункти роботи Божого дому, щоб вони могли досягти кращих результатів у свідченні про Бога. Сам він не володіє жодними професійними знаннями для виконання цієї професійної роботи, проте він однаково зосереджується на навчанні, дослідженні та розмірковуванні над тим, як розв’язати різні проблеми й труднощі в роботі; його мета полягає просто в тому, щоб спрямувати ці пункти роботи в правильне русло. З огляду на його вік та енергію, хіба той факт, що він може платити таку ціну й може робити ці речі, не є проявом того, що він працює до сьомого поту? (Так і є.) Хіба це не означає, що він докладає всіх зусиль? (Так і є.) Це практичний прояв того, що він докладає всіх зусиль. Стикаючись із такими великими труднощами, труднощами, що передбачають професійні навички та спеціалізовані знання, він ніколи не відступає і не відмовляється від виконання цієї роботи. Яким є конкретний прояв того, що він не здається? Те, що він ніколи не перекладав роботу на інших через те, що не розуміє професійних навичок і є аматором. Натомість він бере на себе ініціативу, закликаючи всіх шукати матеріали й вчитися. Щойно він знаходить відповідні навчальні матеріали й знаходить принципи практики та шляхи практики, він бесідує з вами, щоб ви також могли збагнути принципи й практикувати згідно з правильним шляхом. Він часто вказує вам шлях, змушуючи вас шукати ресурси й знаходити шляхи. Не маючи жодних принципів, ви шукаєте наосліп – сліпі і очима, і серцем – і іноді ви вдаєте, що розумієте, коли це не так, навіть не знаючи, як учитися. Не маючи іншого вибору, брат мусить наставляти вас особисто, прямо кажучи вам, які ресурси шукати. Зрештою, ви нарешті чогось трохи вчитеся й досягаєте деяких результатів у виконанні свого обов’язку. Бачиш, з цієї однієї дуже конкретної, дуже маленької справи можна побачити, що він має щире серце в служінні Богу, а також зробив усе можливе, що в розмовній мові називається працювати до сьомого поту. Чоловік, якого використовує Святий Дух, завжди викладається на повну у виконанні роботи. Він не шкодує жодних сил, не жадає комфорту й не шукає розваг. Він сам бере на себе всю роботу; він не покладається на вас і не перекладає на вас роботу. Він не ухиляється від своїх зобов’язань. По правді кажучи, ви вірите в Бога й виконуєте свої обов’язки вже досить багато років; вам слід було б бути здатними взяти на себе цю ношу й слід було б виконувати різні пункти професійної роботи самостійно. Вам не слід завжди залежати від брата. Проте ви ніколи не здатні виконувати роботу самостійно, і вам завжди потрібно, щоб брат допомагав вам і вів вас у її виконанні. Щодо того, чи ви насправді ліниві, чи маєте низький рівень і не знаєте, як це робити, ми не будемо говорити про цей аспект. Скажімо просто, що багато роботи, яку виконує брат, насправді виконується замість вас і щоб допомогти вам виконати вашу роботу. Це ваша відповідальність, але він несе її цілковито сам. Хіба в нього немає труднощів? Він теж виснажується! Крім того, виконуючи роботу, він не просто виконує один пункт роботи. Робота, яку виконуєте ви, лідери будь-якого щабля, – це лише один пункт роботи; тільки брат виконує загальну роботу, всебічну роботу. Хоч би яка трудність виникала в будь-якому пункті роботи, ніхто з вас не докладе всіх зусиль, щоб її розв’язати, і ніхто з вас не хоче розділити ношу; ви всі перекладаєте її на нього одного. Чи брат коли-небудь нарікав? Він ніколи не нарікав. Він лише іноді каже Мені: «Ці люди справді мають низький рівень! Хоч би скільки я бесідував, вони не розуміють принципів і не можуть досягти результатів!». Час від часу він це каже, але роботу ніяк не затримано й не покинуто. Крім того, він ініціативно виявляє проблеми та ініціативно шукає роботу для виконання. Коли він виявляє проблеми, він розв’язує їх своєчасно. Коли він бачить, що певна команда завжди не може осягнути принципи у виконанні свого обов’язку, і що проблеми, розв’язані раніше, з’явилися знову, він наставляє їх і знову з ними бесідує. Іноді Я кажу: «Ось таким є рівень цих людей; поки різні аспекти роботи церкви можуть досягати результатів і можуть просуватися гладко й нормально, цього достатньо. Якщо ти виснажений, відпочинь трохи». Навіть коли Я це кажу, він не відпочиває і наполягає на виконанні роботи без перерви. Може бути так, що через ваш низький рівень або брак вашої старанності в навчанні принципи, щодо яких брат вас наставляє, мають на вас незначний вплив у короткостроковій перспективі, але він однаково докладає всіх зусиль, щоб наставляти вас і допомагати вам, не лінуючись. Навіть якщо це має лише невеликий вплив, він вважає, що виконує своє зобов’язання; щойно його зобов’язання виконано, його серце спокійне. Чоловік, якого використовує Святий Дух, завжди каже: «Якщо робота не закінчена, я не можу їсти й не можу міцно спати». Лише коли робота закінчена, його серце відчуває спокій, і лише тоді він робить перерву. Якби ви, лідери й працівники, мали хоча б половину тієї щирості, яку чоловік, якого використовує Святий Дух, має щодо Божого доручення, ваша робота була б набагато кращою, ніж зараз. Але ви не маєте цієї щирості. Брат наставляє вас так довго, проте ви не вкладаєте серце в навчання й не досягаєте великого прогресу. Попри це, брат не здається. Він однаково наставляє вас кожні кілька днів, і після наставляння вас він не просто вмиває руки від цієї справи; коли він виявляє проблеми, він і далі бесідує з вами й наставляє вас, доки проблеми не буде розв’язано. Бачиш, приймаючи Боже доручення, він не тільки має щире серце, а й може працювати до сьомого поту і робити все можливе, щоб виконати Боже доручення. Відтоді, як він почав служити Богу, він сказав, що присвятить усе своє життя Богу, а потім він практикував і прагнув згідно з рішенням, яке ухвалив перед Богом. У процесі служіння Богу він сприймає як виконання церковної роботи, так і ведення різних справ церкви як норму свого життя і як усе своє життя. Він безперервно виконує і безперервно практикує клятву, яку він дав перед Богом, і рішення, яке він ухвалив перед Богом, ніколи не нарікаючи на труднощі чи втому. Якщо роботи занадто багато, він занадто зайнятий, і він почувається виснаженим, тоді він знаходить способи регулювати себе, займаючись фізичними вправами або виходячи на вулицю на прогулянку, і вкладає весь свій час та енергію, що залишилися, у виконання роботи церкви. У цьому він відрізняється від вас. Ви завжди кричите: «Я присвячу всю свою молодість Богу! Я ніколи не одружуся й присвячу все своє життя Богу! Я служитиму Богу все своє життя!». Проте, коли робота трохи метушлива й трохи виснажлива, коли ваша плоть страждає від певних труднощів і ви не можете насолоджуватися комфортом, ви почуваєтеся скривдженими. Ви також почуваєтеся скривдженими й нарікаєте, коли вам доводиться брати на себе хоча б ще один пункт роботи. Ви завжди хочете виконувати лише трохи роботи, а решту часу проводити, насолоджуючись комфортом і насолоджуючись життям плоті. Коли робота трохи нагальна і є певний тиск або коли виникає невелика трудність, ви нарікаєте на труднощі й нарікаєте на втому, вередуєте й навіть хочете покинути свою роботу й хочете втекти, занурюючись у настрій зневіри й стаючи особливо емоційними. Як ви взагалі можете добре виконувати роботу в такий спосіб?
Відколи чоловік, якого використовує Святий Дух, почав вірити в Господа й дотепер, протягом стількох років, хоч би скільки речей він пережив, хоч би скільки середовищ він пережив або хоч би скільки небезпек він пережив і хоч би скільки незвичайних та особливих обставин виникло в церквах або хоч би скільки особливих інцидентів він пережив, він постійно міцно тримався за свій обов’язок. Він безперервно бесідував про істину, щоб поливати й забезпечувати братів і сестер, давав настанови лідерам і працівникам і виконував різні пункти роботи церкви, як-от євангельську роботу, роботу з поливу церкви, роботу щодо життя-входження Божих обранців, роботу щодо лідерів і працівників, які служать Богу, а також адміністративну роботу й роботу із загальних справ церкви. Протягом цих років він безперервно вкладав усе своє серце й сили у виконання кожного пункту роботи; це норма його життя. Якби ви так жили, ви б вважали, що це нудно й нецікаво; хоча ви вірите в Бога, ви б однаково відчували порожнечу. Але чоловік, якого використовує Святий Дух, – інший. Він вважає, що жити заради виконання Божого доручення – це найбільш значуща й найбільш цінна річ. Невіруючі люблять їсти, пити, бавитися й розважатися, і вони люблять подорожувати; деякі чоловіки люблять брати участь у перегонах на автомобілях або бавитися з електронними гаджетами, а деякі жінки люблять косметичні процедури, робити зачіски або танцювати. Ці речі, популярні серед невіруючих, йому нецікаві. Коли в нього є трохи вільного часу, він просто сидить на самоті, думаючи й розмірковуючи над проблемами, наприклад, якою є природа певної речі, зробленої певним лідером або працівником, і як із нею слід упоратися, які проблеми виникли в євангельській роботі і як їх слід розв’язати тощо. Коли він розмовляє з вами, він бесідує про ці речі. Хоч би про що він бесідував, коли контактує з вами, це саме те, про що він зазвичай розмірковує і думає у своєму серці; те, що він тримає у своєму серці, – це саме ці справи церкви. Тож бачиш, коли він розв’язує проблеми, він може чітко пояснити принципи лише кількома реченнями, і те, як він розв’язує проблеми, також виглядає дуже простим. Проте за лаштунками, те, скільки років він отримував досвід; скільки років він готувався; скільки труднощів він пережив; скільки разів він приходив до Бога, щоб молитися й шукати, стикаючись із цими труднощами, отримуючи просвітлення Святого Духа й зрештою приходячи до принципів практики в різних аспектах – ви нічого із цього не знаєте. Може бути так, що просвітлення Святого Духа, яке він отримав, є навіть більшим, ніж Божі слова, які ви прочитали. Це порівняння може бути не дуже влучним, але який сенс стоїть за цими словами? Він полягає в тому, щоб повідомити вам, яку ціну чоловік, якого використовує Святий Дух, заплатив особисто і яким шляхом він іде в процесі виконання церковної роботи та служіння Богу – він полягає в тому, щоб дати вам змогу чітко зрозуміти ці речі.
У період, коли чоловік, якого використовує Святий Дух, виконував роботу в материковому Китаї, найчастішою проблемою, з якою він стикався, було постійне перебування в небезпечних обставинах, де його особиста безпека була під загрозою. Куди б він не йшов, йому ніде було сховатися, ніде було знайти прихисток і не було місця, яке було б абсолютно безпечним. Було навіть кілька випадків, коли він стикався віч-на-віч із поліцією КПК і втікав просто з-під їхнього носа. Ось із якою небезпекою він стикався. Для чоловіка, якого використовує Святий Дух, небезпека або смерть могли настати будь-якої миті. Навіть у таких несприятливих умовах він не відступав, він не відмовлявся від довіреного йому Божого доручення чи покладеної на нього Богом відповідальності, і він і далі виконував роботу церкви. Коли він стикався з небезпекою і більше не міг залишатися там, де був, він ішов до іншого, відносно безпечнішого місця. Коли він лише прибував туди, страх усе ще не відпускав його, але за кілька днів він знову щодня скликав деяких лідерів і працівників для зібрань, проповідування, бесід та обговорення роботи. Через деякий час їх запродував хтось невідомий або на них доносили невіруючі, це місце також ставало небезпечним, і йому доводилося швидко перебиратися в інше місце. Після прибуття на нове місце так само усього за кілька днів він знову скликав місцевих лідерів і працівників, а також звичайних віруючих, які були відносно ревними у своєму прагненні, щоб збиратися й бесідувати, обговорювати роботу та розв’язувати проблеми. У тих несприятливих обставинах чоловік, якого використовує Святий Дух, відкладав питання життя і смерті осторонь. Ба більше, у кожному пункті роботи, яку він виконував, він завжди пришвидшував темп, підганяючи й спонукаючи людей її виконувати. Більшість людей не має цього почуття нагальності; вони виконують церковну роботу так само, як і живуть своїм повсякденним життям – без тривоги, без поспіху, діючи повільно й неквапливо, як старий віл, що тягне віз. Але чоловік, якого використовує Святий Дух, відчував поспіх під час виконання роботи. Наприклад, щодо роботи з друкування книг Божих слів, чоловік, якого використовує Святий Дух, постійно підганяв: «Друкуйте їх швидко. Щойно книги будуть роздані в руки братів і сестер, усе буде добре; книги будуть у цілковитій безпеці. Ми не можемо дозволити великому червоному дракону захопити їх. Прагніть узятися за цю роботу й виконати її якомога швидше, щоб усі Божі обранці мали Божі слова у своїх руках». Щодо запису касет із гімнами та проповідями, він також підганяв і спонукав людей записувати їх швидко. Під час виконання роботи він завжди мав почуття нагальності, проте завжди була нескінченна кількість роботи, яку треба було виконати, і все його єство постійно перебувало в дуже напруженому стані. Скажіть Мені, якщо людина завжди перебуває в стані високого тиску й напруження, чи постраждає також її тіло й чи буде йому завдано шкоди? (Так.) Це стосується будь-кого, включно з братами й сестрами в материковому Китаї, які тривалий час перебувають в умовах переслідувань. Їхні нерви завжди дуже напружені, і багатьом людям часто сниться сон, у якому, щойно вони проводять зібрання, у двері стукає поліція, і всі поспішають утекти – їм постійно сниться такий сон. Оскільки чоловік, якого використовує Святий Дух, ніс таку важку ношу й виконував таку важливу роботу в тому середовищі високого тиску, скажіть Мені, чи могло його здоров’я бути хорошим? Коли людина перебуває під високим тиском, її мозок стимулюється, а тіло відчуває виснаження й біль. Проте, навіть стикаючись із такими умовами, він не покидав своєї роботи. Коли він стикався з небезпечними умовами й не було відповідного місця для проведення зібрань співробітників або коли ситуація була особливо напруженою протягом певного періоду часу, а арешти й переслідування з боку Комуністичної партії ставали дедалі шаленішими, і умови ставали більш несприятливими, ніж раніше, чоловік, якого використовує Святий Дух, ставав нездатним щось їсти. Коли люди стикаються з небезпечними умовами або коли вони хвилюються й переймаються через щось, відчуваючи тривогу в серці, вони втрачають апетит. Але для того, щоб підтримувати нормальні функції організму, вони однаково мусять їсти; якщо вони постійно не їстимуть, їхні тіла виснажаться, і вони не зможуть виконувати свої обов’язки. Тож брат їв трохи зеленої цибулі, вмоченої в соус, і з’їдав трошки рису, і це вважалося прийомом їжі; йому ніколи не готували якихось особливих страв. У тих несприятливих умовах, якщо люди мають мало віри, не є щирими щодо Бога й не мають сердець, які є уважними до Бога, і якщо вони також не мають Божого проводу, то ніхто не зміг би протриматися. З Божим проводом, крім того, що він робив усе можливе для співпраці, чоловік, якого використовує Святий Дух, виконував роботу Божого дому до теперішнього часу, завершив Боже доручення, а також вів вас до сьогодення. Те небезпечне середовище материкового Китаю принесло величезні перешкоди й завади церковному життю та церковній роботі, створюючи великі труднощі. Для чоловіка, якого використовує Святий Дух, було вкрай небезпечно виконувати роботу в такому несприятливому середовищі, як материковий Китай. Якби його заарештували, не було б потреби в допиті – його б розстріляли відразу; смерть була б неминучою. Проте він однаково не відмовлявся від свого обов’язку й не відмовлявся від даного Богом доручення через страх перед небезпечними умовами. Він не відмовлявся від нього жодного дня. Він не тільки не відмовлявся зовні, але й не мав навіть таких думок чи планів усередині. Він постійно і далі працював у такий спосіб, ведучи й підтримуючи лідерів і працівників на всіх щаблях, дозволяючи лідерам і працівникам на всіх щаблях також отримувати велику користь. Він сам стикався з великою небезпекою і великим тиском, проте йому однаково доводилося підтримувати лідерів і працівників у належному виконанні церковної роботи, а також підтримувати звичайних братів і сестер у тому, як використовувати мудрість для реагування, як переживати, як задовольняти Божі наміри і як давати свідчення для Бога, стикаючись із небезпечними умовами. Коли йдеться про ці прояви чоловіка, якого використовує Святий Дух, під час зіткнення з небезпечними умовами, скажіть Мені, чи відповідають вони стандарту в Божих очах? Чи задоволений Бог? (Так.) На сто відсотків певно, що Бог задоволений. Він має ці практики, стикаючись із такими умовами, і він заплатив таку велику ціну за доручення, яке дав йому Бог. Звісно, водночас він також здобув досить багато. Він відчув Божий захист і Божий провід, і, ба більше, він зібрав урожай у плані життя-входження, поступово будучи вдосконаленим Богом. Бог не ставиться до людей несправедливо. Якщо ти щирий щодо Бога, якщо ти платиш справжню ціну, якщо ти виконуєш свої клятви і якщо ти готовий бути уважним до Божої ноші, Бог покладе на тебе ношу. Якщо ти можеш нести сто фунтів, Бог покладе на тебе сто фунтів. Якщо ти скажеш: «Я докладу ще трохи зусиль і понесу сто п’ятдесят фунтів», Бог поступово покладе це на тебе відповідно до твого духовного зросту й відповідно до твоєї рішучості. Покладаючи це на тебе, Бог впрацьовує в тебе Своє життя. Це найбільший результат, який зрештою здобуває людина, що служить Богу й має мовчазне порозуміння з Богом.
Під час виконання церковної роботи чоловік, якого використовує Святий Дух, стикався з великою небезпекою. Оскільки умови ставали дедалі більш несприятливими, арешти з боку великого червоного дракона ставали дедалі шаленішими, жорстко наступаючи крок за кроком. До 2000 року ховатися було майже ніде. Він утікав з однієї провінції в іншу й утікав з одного місця в інше; не залишилося навіть жодних відносно безпечних місць. Річ була не в тім, що брати й сестри не хотіли його приймати, а радше в тому, що загальні умови цього не дозволяли. За тих обставин чоловік, якого використовує Святий Дух, однаково не покидав своєї роботи. Він однаково докладав усіх можливих зусиль поміж тих, із ким міг контактувати, щоб поливати й забезпечувати лідерів і працівників, а також скеровувати їх у виконанні церковної роботи. У той час найважливішим пунктом роботи церкви була євангельська робота. Ця робота розпочалася в 1995 році, і до 2000 року вона тривала вже понад п’ять років. До церков у кожній провінції постійно приєднувалися новачки, церкви стикалися з багатьма новими проблемами, і з’являлося багато нової роботи. За таких обставин без жодних гарантій безпеки чоловік, якого використовує Святий Дух, однаково їздив у деякі місця, щоб контактувати з лідерами й працівниками для надання вказівок щодо роботи, а у вільний час він також складав деякі гімни життя-переживання, щоб підбадьорити братів і сестер, використовуючи форму гімнів для підтримки церков. Хоча умови були такими несприятливими, брат не відступав і не здавався. Натомість він пробував усі можливі способи й робив усе можливе, щоб виконувати церковну роботу, не виходячи за межі церковної роботи й не залишаючи середовища церковної роботи. Іноді, якщо він потрапляв у місце, де був собачий ринок, брат також ішов подивитися на різних собак, щоб зняти стрес і розслабитися, – його життя не було нудним, чи не так? (Так.) Він не припиняв виконувати церковну роботу, навіть стикаючись із такими великими труднощами, і ніхто не бачив, наскільки йому було важко. Подивіться на тих великих шишок у світі – коли вони стикаються з труднощами й перебувають під особливо великим тиском, вони знаходять місце, де нікого немає, і голосно ридають, перевертають столи й трощать речі, а дехто просто тікає. Їм настільки важко, що доходить до такого. Деякі невіруючі не здаються, коли стикаються з труднощами під час побудови своєї кар’єри. Це обумовлено тим, що в них немає вибору – їхніх ворогів занадто багато, і тих, хто прагне вбити їх або помститися їм, надто багато, тому вони не наважуються здатися. Щойно вони здадуться і втратять свою владу, ніж опиниться біля їхнього горла, тому навіть на лезі ножа вони мусять наполегливо йти вперед. Виконуючи церковну роботу, чоловік, якого використовує Святий Дух, не покладається на таку силу волі, щоб це робити. Він покладається на віру в Бога, вірячи, що все в Божих руках, і вірячи, що все підвладне Божому володарюванню; він покладається на богопокірне серце, маючи щире серце щодо Бога й маючи ставлення покори Богу. На цій основі він готовий будь-якої миті прийняти Боже володарювання та впорядкування, а потім він віддає всі свої сили й віддає все своє єство заради доручення від Бога, яке він прийняв. У тому, як він здатен робити ці речі, немає абсолютно нічого складного; тут немає жодних обхідних шляхів чи хитрощів. Насправді він усе це переживає і служить Богу, покладаючись на власні зусилля, а також на власну щирість щодо Бога і ставлення покори Богу. Можливо, деякі з речей, які він переживає, здаються людям дуже важкими. Деякі люди думають у своїх серцях: «Як брат через це пройшов? Це була Божа дія! Брат – це чоловік, якого використовує Святий Дух. Він молиться Богу, і Бог дає йому деякі надприродні відчуття, і тоді він більше не боїться. Його плоть не відчуває тиску. Він височіє над усім цим». Скажіть Мені, хіба це так? (Ні.) Насправді це не так. Коли він стикається з небезпечними умовами, він також боїться, він також боїться смерті, і він також хвилюється й відчуває тривогу. Почуття, які ви маєте, коли чуєте, що в певному місці небезпечні умови й братів та сестер заарештували, – це, по суті, ті самі почуття, які має він. Ви відчуваєте паніку; дехто з вас відчуває поколювання у шкірі голови, дехто відчуває слабкість у ногах, а іншим важко дихати. Чи є в брата ці почуття? У нього вони теж є, але він може обрати не відмовлятися від свого обов’язку, не покидати своєї роботи й однаково докладати максимальних зусиль. Чи пов’язано це з його моральними якостями? (Так.) Він може обрати не відмовлятися від свого обов’язку – скажіть Мені, чи це надприродно? (Це не надприродно.) Одне, чого не можна заперечувати, полягає в тому, що, хоч із якою небезпекою він стикається, його ставлення залишається таким: наполегливо не відмовлятися від свого обов’язку, абсолютно не бути дезертиром і не зраджувати Бога, відчуваючи, що якби він зрадив Бога, то заслуговував би на смерть і заслуговував би на прокляття. Коли він обирає таке ставлення, Бог постійно діє як рушійна сила в його серці й дає йому силу. Коли тиск, який витримує людина, перевищує її межу, Бог працюватиме; Бог підтримає її, і Бог дасть їй силу. Більшість людей паралізована страхом і слабшає від страху, стикаючись із цими небезпечними умовами, не наважуючись виконувати роботу. Дехто навіть каже: «Коли зі мною щось траплялося, я не відчував, що Бог дає мені силу, і не відчував жодних чудес». Ти маєш рацію; той факт, що ти цього не відчув або зрештою не здобув силу, яку дав тобі Бог, безпосередньо пов’язаний із твоїм особистим ставленням до Бога, твоїм ставленням до своєї місії та з тим, чи правильне твоє серце. Якби брат також вибрав покинути свою роботу, і також вибрав відступити й урятувати власне життя, він би теж не здобув сили, яку дає Бог. Якби, стикаючись із цими небезпечними умовами, він суб’єктивно обрав не виконувати церковної роботи й почекати, поки небезпека мине, перш ніж це робити, Бог не став би на нього тиснути. Бог не став би його силувати, кажучи: «Ти мусиш це робити, навіть якщо боїшся; навіть якщо тебе просять померти, ти мусиш це робити». Бог нічого не нав’язує людям. Що це означає? Це говорить тобі про те, що, коли щось трапляється, твій спосіб мислення і твоє ставлення до доручення, яке дає Бог, дуже важливі; чи обираєш ти рятувати своє життя, чи обираєш бути вірним Богу, те, що ти думаєш у своєму серці, і те, якою є схильність твого серця, має вирішальне значення. Може бути так, що схильність твого серця така: «Я обираю не покидати своєї роботи; виконувати роботу, яку дає мені Бог, – це мій прямий обов’язок. Я обираю виконувати роботу зі ставленням протистояння небезпеці й відсутності страху перед смертю й виконувати роботу під ризиком смерті». Коли ти маєш таке ставлення, Бог захистить тебе й дасть тобі змогу уникнути цих небезпек, і водночас дасть тобі силу, щоб ти мав віру. Те, з чим ти явно стикаєшся, – це могутній режим сатани, проте у своєму серці ти маєш віру в Боже володарювання та маєш покору йому. Коли ти виконуєш роботу, Бог організує для тебе відповідні обставини, дозволяючи тобі виконати її та завершити її без ризиків. Стикаючись із цими труднощами й небезпеками, чоловік, якого використовує Святий Дух, також пережив багато речей, яких люди не могли очікувати. Поки він переживав ці речі, Бог відсував ці небезпеки. Коли Бог відсував ці небезпеки, чоловік, якого використовує Святий Дух, не знав цього. Він не мав цього надмірного бажання й не думав заздалегідь: «Бог точно не дозволить мені зіткнутися з небезпекою, Він точно не дозволить мені померти. Коли настане час, Бог візьме небезпеку й відсуне її. Я виконую цю роботу, тому Бог мусить постійно захищати мене й не дати мені померти». Він так не думав. Він ніколи не мав цієї надмірної надії. Що він думав? Він думав у своєму серці: «Хоч із якими труднощами чи небезпеками я стикаюся, навіть якщо Бог дозволить мене заарештувати й змусить мене померти, перш ніж це станеться, я мушу добре виконати роботу, я мушу завершити Боже доручення та місію, яку дав мені Бог, спрямувати роботу церкви в правильне русло й вивести лідерів та працівників на правильний шлях». Такими були міркування й плани в його серці. Він ніколи не думав про те, як утекти, коли стикався з небезпекою; він просто робив усе можливе й був відданим у такий спосіб, виконуючи церковну роботу зі щирістю. Він не думав про те, щоб вирватися з будь-яких умов, а радше пробував усі можливі способи, щоб закінчити роботу й завершити Боже доручення та місію, які дав йому Бог. Однак у цьому процесі сталося багато дивовижних речей і речей, яких люди не могли очікувати. Кілька разів, коли він стикався з облавами великого червоного дракона, він дивовижно уникав небезпеки. З людської позиції, чи міг би чоловік, якого використовує Святий Дух, виконувати таку роботу в такому несприятливому середовищі, коли великий червоний дракон закинув усеосяжну сітку, без жодної невдачі? Жодна людина не може гарантувати, що не буде жодної невдачі; тільки Бог може це зробити. Тобто, хоча ти можеш ризикувати своїм життям, виконуючи свій обов’язок, Бог абсолютно не дозволив би тобі потрапити до рук режиму сатани. Тільки Бог може це зробити – це просто залежить від того, чи Він це робить. Якщо ти людина, яка служить Богу, якщо ти людина, яку використовує Бог, людина, яку Бог має намір використовувати для важливих завдань і для великої ролі, і людина, яка є незамінною для Божої роботи, Бог абсолютно гарантуватиме твою безпеку, і не буде жодної невдачі. Навіть якщо ти перебуваєш просто під носом у режиму сатани та поплічників сатани, Бог гарантуватиме твою безпеку. Коли більшість людей не переживає цих речей, вони не мають такої віри в Бога, і не мають такого усвідомлення чи такого розуміння Божого володарювання.
У тому несприятливому середовищі, де великий червоний дракон розкинув щільну сітку, чоловік, якого використовує Святий Дух, однаково інтенсивно проводив зібрання співробітників і контактував із лідерами й працівниками для виконання різних пунктів церковної роботи. У цьому процесі він також багато разів стикався з небезпекою, але завжди дивовижно уникав її. За словами великого червоного дракона, він щоразу вислизав. На початку, коли він був у своєму рідному місті на північному сході, відбулася найбільша операція із затримання. Тоді було заарештовано багато місцевих братів і сестер. Та операція із затримання містила в собі Божий благий намір – перемістити центр роботи Святого Духа з північно-східного регіону материкового Китаю до регіону Центральної рівнини. Через ці обставини Бог привів чоловіка, якого використовує Святий Дух, і деяких важливих лідерів та працівників на Центральну рівнину. У той час, після того як чоловік, якого використовує Святий Дух, успішно уник небезпеки, він поїхав потягом аж до Центральної рівнини й розпочав церковну роботу на Центральній рівнині. Це було рівнозначно тому, що робота Святого Духа офіційно розгорнулася в регіоні Центральної рівнини материкового Китаю, і потім ця робота виконувалася в дедалі більших масштабах. Переживши ті небезпечні обставини, ці кілька важливих співробітників із північного сходу також прибули до Центральної рівнини. Після того як чоловік, якого використовує Святий Дух, зустрівся із цими співробітниками, фраза, яку вони часто використовували, була «суміш радості й смутку, разом із мільйонами думок». Потім вони почали виконувати роботу в різних церквах регіону Центральної рівнини. Друкування книг Божих слів, скликання лідерів і працівників на зібрання співробітників, підготовка місць для проведення зібрань співробітників – кожен пункт роботи почав розгортатися. Незабаром великий червоний дракон знову почав свої арешти й переслідування, і на них і далі насувалися обставини. Чоловік, якого використовує Святий Дух, проводив зібрання співробітників у кількох провінціях регіону Центральної рівнини, бесідуючи про істину, щоб забезпечувати й підтримувати людей, дізнаючись про роботу церкви та розв’язуючи різні проблеми й труднощі, що виникали в роботі, а також періодично пережив кілька великих кампаній переслідувань. В одному з таких випадків мало бути скликане велике зібрання для лідерів і працівників усіх щаблів, а також братів і сестер, яких можна було б зрощувати з місцевих церков. Оскільки йому потрібно було залагодити деякі інші справи, чоловік, якого використовує Святий Дух, відправив одну сестру головувати на зібранні замість нього. Тієї ж ночі на місце проведення зібрання здійснила облаву поліція, і багатьох людей було заарештовано. Лише наступного ранку хтось прийшов повідомити цю новину братові. Почувши її, брат швидко покинув цей район. Якби він пішов хоч трохи пізніше, після того як хтось його запродав, брата також могли б заарештувати. Насправді їхнє повідомлення новин було не дуже своєчасним, але Бог не дозволив заарештувати чоловіка, якого використовує Святий Дух. Хоча повідомлення надійшло пізно, він однаково безпечно пішов і успішно уник небезпеки. Було ще кілька випадків, коли брат проводив велике зібрання, і брати й сестри, які патрулювали зовні, повідомляли, що помітили поліцейські машини, які прямували в їхній бік приблизно за милю звідти, тому брат швидко евакуювався. Такі ситуації траплялися багато разів. Переїхавши в інше місце, а потім відпочивши день чи півдня, брат, перебуваючи в неспокійному настрої, і далі контактував із лідерами й працівниками для виконання роботи. Він не здавався і не ставав слабким, а тим паче не ставав негативно налаштованим. Бачиш, якби це була звичайна людина, вона була б налякана до нестями після того, як двічі зіткнулася б із небезпекою. Чоловіка, якого використовує Святий Дух, розшукувала Комуністична партія. У разі арешту смерть була б неминучою; він сам також чітко усвідомлював наслідки арешту Комуністичною партією. Але в ті роки в материковому Китаї він виконував роботу, хоробро зустрічаючи такі несприятливі обставини, що супроводжувалися шаленими переслідуваннями з боку великого червоного дракона. Сьогодні щось ішло не так тут, а завтра виникала ситуація там, що часто супроводжувалося випадками арештів лідерів і працівників, але він незмінно наполегливо виконував церковну роботу. Чи то була робота церкви з поливу, чи то євангельська робота, чи то робота із загальних питань, він ніколи не робив пауз. Був навіть один рік, коли великий червоний дракон розпочав репресії, і арешти та переслідування віруючих у Бога стали ще шаленішими. Це був найнебезпечніший час, проте чоловік, якого використовує Святий Дух, однаково не припиняв виконувати церковну роботу. Одного разу брати й сестри з інших провінцій привезли на Центральну рівнину кількох новачків хорошого рівня, яких вони мали намір зрощувати, щоб ті відвідали зібрання. Коли чоловік, якого використовує Святий Дух, почув, що ці новачки були особливо ревними, мали особливо добре сприймання й були людьми, яких можна було зрощувати, він поспішив провести для них зібрання. Згодом, оскільки ситуація була надто напруженою, після проведення зібрань упродовж кількох днів він наказав їм швидко евакуюватися. У такому небезпечному середовищі, якби звичайна людина зіткнулася із цією справою, вона б подумала: «Зараз ситуація така напружена. Навіть якщо ті кілька людей, які прийшли, мають хороший рівень, і навіть якщо проведення зібрання для них може бути чимось корисним, це не означає, що вони будуть удосконалені всі відразу. Краще не проводити зібрання; не буде запізно зібратися після того, як ситуація заспокоїться». Якби звичайна людина зіткнулася із цією справою, вона б відклала цю роботу. Однак за тих обставин чоловік, якого використовує Святий Дух, однаково і далі виконував роботу. Якби він не пішов, він відчував би неспокій у своєму серці. Він сказав: «Брати й сестри подолали довгий шлях, щоб дістатися сюди, і всі вони хочуть послухати якусь бесіду. Було б недоречно, якби я не пішов. Я не можу просто дозволити їм прийти даремно, чи не так? Якщо я побесідую, вони зможуть здобути трохи більше. Навіть якщо це небезпечно, я мушу піти. Бог захищає!». Він приніс свою віру й приніс свою щирість, і він також хоробро зустрів ризики. Хоча він також знав, якими будуть наслідки, якщо щось справді піде не так, він однаково наполегливо виконував роботу в такий спосіб, і він не покидав своєї роботи. Він вважав, що ці люди мали хороший рівень і їх можна було зрощувати, тому він не перекладав цієї роботи на інших, а натомість виконував її особисто. Хоч якими небезпечними були обставини, чоловік, якого використовує Святий Дух, просто постійно наполегливо виконував роботу в такий спосіб.
Звісно, чоловік, якого використовує Святий Дух, також є звичайною людиною. Протягом усього свого шляху служіння Богу він, безумовно, пережив багато обставин, і лише завдяки цьому, у поєднанні з його власними зусиллями, а також Божим проводом і Божим удосконаленням, його віра поступово ставала дедалі більшою. На початку його віра в Бога була дещо надуманою, але чи була вона надуманою і чи несла в собі особисті уявлення, чи несла в собі якусь справжню природу – хоч би якою вона була – те, що він віддавав, було його щирістю, і те, що він платив, було справжньою особистою ціною. Ба більше, маючи на меті завершити Боже доручення, слідувати Божій волі й дати змогу Божій роботі безперешкодно поширюватися, він завжди наполегливо виконував свою роботу, ніколи не здаючись. Щодо того, щоб терпіти переслідування великого червоного дракона й терпіти переслідування сатани, чоловік, якого використовує Святий Дух, ніколи не покидав своєї роботи. Переживши ці обставини, уникнувши переслідувань із боку великого червоного дракона й приїхавши до західної країни, він і досі часто каже, що в нього болить голова. Бачиш, переживання переслідувань із боку великого червоного дракона й терпіння такого великого тиску та ризиків викликали деякі несприятливі фізичні реакції. Навіть після виїзду за кордон чоловік, якого використовує Святий Дух, і далі живе в тіні переслідувань великого червоного дракона. Великий червоний дракон досі не відмовився від свого полювання на чоловіка, якого використовує Святий Дух. Він посилав певних спеціальних співробітників, щоб знайти, де живе брат, і переслідувати його. Скажіть Мені, наскільки розгнузданий і наскільки нечестивий цей диявол! Але навіть за таких обставин чоловік, якого використовує Святий Дух, не відмовився від доручення, даного йому Богом, і однаково і далі виконує роботу церкви. Судячи з його особистого досвіду під час його подорожі шляхом служіння Богу до теперішнього часу, чоловік, якого використовує Святий Дух, також постійно переживає обставини, організовані Богом, постійно розвиває справжнє знання Бога, і його віра в Бога стає дедалі більш справжньою і реальною. Зрештою, те, що здобув чоловік, якого використовує Святий Дух, є саме таким, як він сам сказав: «Людина незначна перед Богом. Хоч що людина робить, хоч як вона планує і хоч яким є її особистий стан, вона перебуває в Божих руках; це стосується і її долі, яка також перебуває в Божих руках. Чи людина живе, чи помирає, як проходить її життя й за яких обставин вона помирає – усе це перебуває в Божих руках. Єдине, що може зробити людина, – це завершити місію, дану Богом, виконати зобов’язання створеної істоти й скоритися розпорядженням і впорядкуванням Творця». Це те, що він часто каже. Зрештою, він зводить це до такого: «Корися розпорядженням і впорядкуванням Творця, не роблячи власного вибору. Протягом усієї моєї подорожі цим шляхом служіння Богу речі, які я планував, і речі, яких я не планував, – усі вони здійснюються згідно з Божими бажаннями. Речі, які я пережив, чи були вони передбачені заздалегідь, чи не були передбачені, – усі вони перебувають під Божим розпорядженням і всі вони підвладні Божому володарюванню. Хоч із якою великою справою стикаються люди, усі вони перебувають у Божих руках, і їм потрібно лише коритися». Можливо, коли він сказав це двадцять років тому, це було з деякими особистими уявленнями чи особистими суб’єктивними намірами. Однак, що Я відчуваю і підтверджую з того факту, що він здатен говорити ці слова після служіння Богу аж до сьогоднішнього дня? Те, що його покора більш справжня і точна, ніж вона була десять років тому, двадцять років тому чи тридцять років тому; це більше не уявлення й фантазія, і це не гасло чи доктрина. Радше це йде від серця; це принцип практики і шлях практики, які він вивів після того, як пережив Боже спасіння й вдосконалення на цьому шляху й зрештою здобув знання Бога. Бачиш, після того як звичайна людина приймає Боже доручення, вона практикує згідно з Божими словами й Божими вимогами, робить усе можливе, щоб співпрацювати з Божою роботою, щиро страждає, і платить ціну, і прагне до істини, щоб іти правильним шляхом. Те, що вона зрештою здобуває, – це беззастережна покора Творцю. Бути здатним досягти цього означає бути повністю здобутим Богом. Для того, щоб чоловік, якого використовує Святий Дух, був повністю здобутий Богом, один принцип, якого він дотримувався в процесі служіння Богу, полягає в такому: він ніколи не покидає своєї роботи, і він завжди наполегливо виконує свої зобов’язання, завершує доручення, дане йому Богом, і добре виконує обов’язок створеної істоти. Стикаючись із будь-якими труднощами й стикаючись із будь-якими невдачами та провалами, він завжди обирає не покидати своєї роботи й залишатися вірним до самого кінця. Він ставиться до завершення місії, даної йому Богом, виконання роботи Божого дому й виконання обов’язку створеної істоти як до норми у своєму житті та як до основного змісту свого життя та виживання. Він використовує життя своєї плоті й свою життєву енергію, щоб завершити доручення, дане йому Богом. Це те, чого досяг чоловік, якого використовує Святий Дух. У процесі служіння Богу чоловік, якого використовує Святий Дух, завжди переживав переслідування з боку великого червоного дракона й переживав переслідування з боку режиму сатани. Проте він однаково наполегливо виконує роботу й однаково не відмовляється від своєї місії; він бере Божу роботу останніх днів і поширює її в усіх країнах і місцях у світі, дозволяючи роботі Божого дому завжди безперешкодно просуватися, і бере Божі слова, Божу роботу й Божі наміри та передає їх кожному з Божих обранців. Щодо переживання переслідувань з боку режиму сатани, чоловік, якого використовує Святий Дух, виправдовує свою місію. Хоч яким шаленим є великий червоний дракон і хоч якими несприятливими є обставини, він не покидає своєї роботи. Він ніколи не перекладає цієї відповідальності на інших, щоб вони виконували її замість нього, і не діє потім як бюрократ, насолоджуючись легким життям. Натомість щодо кожного пункту роботи, хоч як ви його виконуєте, він особисто розпитує про нього, особисто бере за нього відповідальність, особисто стежить за ним і особисто ним керує. Коли він стикається з професійною роботою, якої не розуміє або в якій є аматором, він також особисто вивчає її і особисто виконує. Він не відступає, а тим паче не ухиляється від зобов’язань. Це один із проявів того, що чоловік, якого використовує Святий Дух, не покидає своєї роботи в процесі служіння Богу.
Є ще один прояв того, що чоловік, якого використовує Святий Дух, не покидає своєї роботи під час служіння Богу. Тобто, коли в церкві виникають певні особливі обставини – наприклад, коли з’являються антихристи, коли лунають різні голоси й коли є різні судження щодо чоловіка, якого використовує Святий Дух, – чи стає він слабким? Чи покидає він свою роботу? (Ні.) Він не покидає своєї роботи. Судження, наклепи та лихослів’я проти чоловіка, якого використовує Святий Дух, що походять від великого червоного дракона, режиму сатани, релігійного світу, невіруючого світу, а також усіляких злих людей та антихристів усередині церкви – ніщо із цього не впливає на його належне виконання роботи Божого дому. Коли звичайні люди стикаються із цими речами, вони відчуватимуть у серці певний неспокій, і це вплине на виконання ними роботи. Якщо вони чутимуть ці речі часто, вони навіть подумають: «Виконання роботи Божого дому надто важке. Мені доводиться витримувати такий великий тиск і витримувати стільки осуду й засудження. Я не робив цих речей, і я не така людина! Я прошу Бога захистити мене й виправдати мене. Якщо Бог не захистить і не виправдає мене, я не зможу і далі виконувати цю роботу». Багато людей діятиме саме так. Але, стикаючись із цими речами, чоловік, якого використовує Святий Дух, цього не робить. Навпаки, коли він стикається із цими речами, він не тільки не стає слабким, але й ще більше відчуває, що завдання, яке дав йому Бог, є вагомим, і він відчуває, що ноша на його плечах важка. Коли він стикається з такою кількістю наклепів і лихослів’я з боку нечестивих сил великого червоного дракона, а також з судженнями й неправдивими звинуваченнями релігійного світу, чи зазнають брати й сестри впливу та завади, коли чують ці речі? Насправді, стикаючись із цими речами, з людської позиції, чоловіка, якого використовує Святий Дух, слід утішати, і братам і сестрам слід утішати його, кажучи: «Ти не така людина. Бог знає, і ми теж знаємо. Ти не робив цих речей; ти наш хороший лідер». Але брати й сестри його не розуміють. Натомість йому доводиться утішати братів і сестер, і йому не можна гаяти часу у виконанні роботи церкви, щоб уберегти братів і сестер, а також лідерів і працівників від впливу цих наклепів та осуду з боку великого червоного дракона, з боку релігійного світу та з боку різних інших сил. Що більше він опиняється в таких ситуаціях, то більше чоловік, якого використовує Святий Дух, прискорює темпи свого забезпечення й підтримки лідерів і працівників, і то більше він прискорює темпи своїх упорядкувань і планування церковного життя. Водночас усередині церкви він суворо управляє адміністративною роботою та належно її виконує, перевіряючи, у яких церквах з’явилися антихристи й спричинили завади для роботи церкви, відкрито поширюючи безпідставні чутки та наклепи, що походять від режиму великого червоного дракона, сатани й від релігійного світу, заважаючи церковному життю та впливаючи на братів і сестер у нормальному виконанні їхніх обов’язків. Виявивши таких людей, він використовує адміністративні постанови, щоб розібратися з ними та вирішити ці питання, швидко захищаючи церковне життя, а також швидко захищаючи нормальний і безперешкодний хід роботи Божого дому. Це виконання роботи проти течії, і це також важко! Бачиш, коли Бог постійно промовляє висловлювання й говорить, і коли Святий Дух могутньо працює, усе йде гладко. Коли люди чітко бачать, що Бог працює, і чітко бачать чудеса, усі вони мають ревність і схожі на вогняну кулю; коли сили церкви великі, роботу також легко виконувати – хоч би як бесідував Божий дім, усі люди кажуть, що це добре, і всі кажуть, що це правильно, і більшість людей виявлятиме підтримку й не створюватиме тобі проблем. Однак, щойно церква стикається з шаленими репресіями сатани, коли християн переслідують, заарештовують і ув’язнюють та навіть Христа засуджено, залишено світом, і все людство Його неправильно розуміє, а церква постає перед розпадом, більшість людей втратить віру в Бога. Деякі люди навіть наслідуватимуть цей приклад, сумніваючись у Богові та сумніваючись у Божій роботі, думаючи: «Вірити у Всемогутнього Бога й вірити в цей етап Божої роботи так важко. Я краще почекаю, поки ситуація втихомириться, перш ніж вірити і далі». Вони просто діють як сторонні спостерігачі, бажаючи залишити Бога, не наважуючись більше вірити. Вони думають: «Сили режиму сатани надто великі, і сили релігійного світу надто великі. З невеликою кількістю людей у нашій церкві та мізерними силами ми взагалі не можемо бути непохитними». Вони не вірять, що це Божа робота, вони не вірять, що Божий провід присутній, і вони не вірять, що Бог може вести цих людей так само, як Він вів Мойсея і вивів ізраїльтян з Єгипту через Червоне море; вони не вірять, що Бог має таку здатність. Стикаючись із репресіями та переслідуваннями церкви могутніми, нечестивими силами великого червоного дракона, більшість людей вирішує уникати цього через страх. Деякі лідери й працівники навіть не наважуються заявити про свою позицію чи висловити свої погляди; особливо коли вони бачать, що більшість братів і сестер не має ревності і є негативно налаштованими та слабкими, вони просто хиляться туди, куди вітер дме. Вони не наважуються вимагати від братів і сестер бути відданими Богу у виконанні їхніх обов’язків, і вони навіть не наважуються обтинати будь-кого, хто спричиняє зривання й завади, а натомість просто кажуть їм кілька недбалих слів. Вони займають позицію компромісу щодо нечестивого режиму сатани та могутніх сил, водночас готуючи для себе шлях до відступу. Стикаючись із цими труднощами, стикаючись із переслідуванням церкви з боку режиму сатани та могутніх сил, і коли церква перебуває в невигідному становищі в цьому світі, зазнає утисків і навіть постає перед загрозою заборони, більшість людей вирішує уникати цього та йти на компроміс; вони не встають, і не борються, і не наважуються піднятися, щоб захистити роботу Божого дому. Багато лідерів і працівників займає вичікувальну позицію, дивлячись, куди дме вітер. Якщо цей вітер вщухне й церква тимчасово звільниться від небезпеки, вони зголосяться виконувати роботу. Якщо найближчим часом цей вітер не вщухне, а навіть дутиме дедалі сильніше – і, на думку людей, церква постане перед загрозою заборони, – деякі лідери й працівники стануть негативно налаштованими, покинуть свою роботу й не наважаться її виконувати. Вони думають: «Якщо я і далі виконуватиму роботу, мене можуть заарештувати й забити до смерті, і я буду поглинутий та знищений цим нечестивим віком і цим могутнім режимом сатани». Саме так думає багато лідерів і працівників. Вони тримають цей страх у своїх серцях. Однак, коли чоловік, якого використовує Святий Дух, стикається із цими труднощами й небезпеками, він знає, що вони означають, і він також знає, що йому слід робити. Що небезпечніший час, то менше він їсть і менше спить, працюючи цілодобово, використовуючи всі свої сили, щоб захистити існування церкви, захистити стабільність церкви, захистити можливість для лідерів і працівників нормально виконувати роботу та захистити нормальне функціонування роботи Божого дому, роблячи так, щоб робота не зупинялася й щоб усі аспекти роботи йшли впорядковано. Водночас він захищає середовища, у яких лідери й працівники та ключовий персонал у різних сферах виконують свої обов’язки, роблячи все можливе, щоб знайти підхожих людей, здатних займатися цими зовнішніми справами для розв’язання цих проблем, і він прискорює темпи виконання ним цього аспекту роботи. Бачиш, хіба він не працює до сьомого поту й не є відданим? Хіба він не докладає максимальних зусиль, щоб виконати Боже доручення? (Так і є.)
Відтоді як Євангеліє Божого Царства почало поширюватися в 1995 році, облога Божого дому та наклепи на нього з боку режиму сатани, релігійного світу та різних інших сил, а також певних засобів масової інформації у світі ніколи не припинялися; аж до сьогоднішнього дня, коли Євангеліє поширилося в усіх країнах і місцях світу, облога з боку цих сил не припинилася. Одним із найсерйозніших інцидентів серед них була справа в Чжаоюані, провінція Шаньдун, сфабрикована Комуністичною партією. Ви всі про це знаєте? (Так.) На той час у Китаї було вже чимало Божих обранців. Можна сказати, що церква досягла певних масштабів у Китаї, і вона набула певного впливу в релігійному світі та в суспільстві, що привернуло увагу КПК. Розширення масштабів і розширення впливу нашої церкви змусили КПК почуватися неспокійно й тривожно. Вона відчула, що її режиму загрожує небезпека й що віра Комуністичної партії постала перед кризою, тому вона організувала справу в Чжаоюані, щоб підставити церкву й неправдиво звинуватити її, використовуючи це для придушення та заборони церкви. Після того, як сталася справа в Чжаоюані, деякі люди з неглибоким корінням, деякі з малою вірою і деякі боязкі, а також деякі маловіри, включно з тими, хто наситився з хлібів, злякалися й більше не наважувалися вірити. Було кілька ситуацій, коли дійшло до того, що люди не наважувалися вірити. Деякі люди повністю повірили в чутки, сфабриковані Комуністичною партією, і прийняли їх. Вони вірили, що наша церква була групою, створеною людиною, і мала людське походження; крім того, хоча вони особисто не були свідками жодної з тих речей, якими Комуністична партія очорняла церкву, вони однаково в них вірили. Тобто вони повністю й однобічно вірили чуткам, сфабрикованим Комуністичною партією. Люди цього типу є маловірами. Деякі люди вважали: те, що говорила Комуністична партія, не обов’язково було правдою, але щодо того, хто саме говорив правду, а хто брехав, вони не знали. Люди цього типу не вірили, що Бог виконує нову роботу, і не вірили Комуністичній партії, але вони також не шукали істини, щоб пізнати істинний шлях. До того ж віра в Бога означала йти на такі великі ризики – їх могли заарештувати й ув’язнити, а також побити до інвалідності чи смерті будь-якої миті, – тому вони просто перестали вірити. Це була одна група людей. Інша група людей не наважувалася вірити просто через боязкість. Вони знали, що Комуністична партія завжди бреше й завжди фабрикує несправедливі, фальшиві та неправомірні справи; несправедливим справам, сфабрикованим Комуністичною партією, немає ліку, і вона вбила незліченну кількість людей і вбиває людей, не кліпнувши оком. Вони знали, що справа в Чжаоюані була сфабрикована Комуністичною партією, і вони також знали, що ці слова, сказані Богом, були істиною. Але вони були просто боязкими, і вони були налякані до смерті чутками Комуністичної партії та хвилею й імпульсом нечестя, створеними Комуністичною партією, і не наважувалися вірити. Вони розмірковували: «Всемогутній Бог – це істинний Бог. Якщо я слідуватиму цьому етапу Божої роботи й наполегливо віритиму до самого кінця, я здобуду благословення. Але зараз сили Комуністичної партії надто великі. Якби мене заарештували, я б зазнав тортур і міг би бути навіть забитим до смерті. Краще я просто таємно віритиму вдома. Я не відвідуватиму зібрань, не виконуватиму свого обов’язку й не проповідуватиму Євангелія; так ніхто не дізнається, що я вірю в Бога. Буде не надто пізно вийти й повірити після того, як Комуністична партія загине». У той час багато людей стало негативно налаштованими та слабкими, більше не наважуючись відвідувати зібрання чи виконувати свій обов’язок. Деякі люди покинули церкву. Навіть серед лідерів і працівників були ті, хто був слабким, були ті, хто покинув свою роботу й не наважувався виконувати роботу, і були навіть такі, хто більше не наважувався вірити. За тих обставин, хіба це вагоме завдання, ця важка ноша забезпечення й підтримки Божих обранців та зміцнення їхньої віри не лягла знову на чоловіка, якого використовує Святий Дух? (Так.) Якщо ти маєш ношу за роботу церкви, то, хоч би що сталося й хоч би з якими великими труднощами та опором ти зіткнувся, ти знатимеш, що тобі слід робити і як тобі слід це робити. Якщо ти не маєш ноші за роботу церкви й ти не маєш щирості щодо Бога чи віри в Нього, то ти не наважишся виконувати жодну роботу. Зокрема, стикаючись із нечестивими силами великого червоного дракона і стикаючись із могутньою владою сатани, навіть якщо ти знаєш, що тобі слід робити, і знаєш, як тобі слід це робити, ти не наважишся цього зробити. Однак чоловік, якого використовує Святий Дух, витримав погрози могутніх сил і однаково далі виконував роботу церкви. Що більше церква стикалася з труднощами, стикалася з небезпеками й стикалася з безвихідними ситуаціями, то більше він відчував, що від його зобов’язання не можна ухилятися, і то більше він прискорював темп у скликанні лідерів і працівників, а також братів і сестер на зібрання, щоб бесідувати про життя-входження, бесідувати про Божі наміри й бесідувати про те, як людям слід поставати перед цими середовищами і як їм слід практикувати, стикаючись із ними. Що більше він опинявся в таких ситуаціях, то більше він прискорював темп у проведенні зібрань і прискорював темп у скликанні лідерів і працівників, щоб навчити їх, як виконувати роботу, яку роботу впорядковувати та впроваджувати, як упорядковувати та впроваджувати роботу і як підтримувати братів і сестер, щоб пройти труднощі. Робота, виконувана чоловіком, якого використовує Святий Дух, – це робота Божого дому, і те, з чим він бореться й змагається, – це могутня влада сатани та нечестиві сили всього світу. З людської позиції, з тією крихтою мужності, якою володіють люди, вони були б налякані до нестями. Протягом того періоду часу телеканали КПК всебічно повідомляли негативні новини, які нападали на Церкву Всемогутнього Бога, дискредитували та засуджували її. Це призвело до того, що багато вебсайтів і радіостанцій по всьому світу підхопили й почали повідомляти про хиби та єресі режиму КПК, які нападали на Церкву Всемогутнього Бога, дискредитували та засуджували її. Навіть деякі всесвітньо відомі телеканали повідомляли фейкові новини та неправдиву інформацію, щоб звести наклеп на Божу церкву й засудити її. Зіткнувшись із приголомшливими повідомленнями засобів масової інформації, люди просто не змогли бути непохитними, покладаючись лише на свою мізерну віру та мізерну силу; усі вони відступали б, ховалися б і залягали на дно, поки все не вщухне, не знаючи, що їм слід робити, і не маючи здатності знайти шлях уперед. У серцях людей виникали б сумніви: «Де Бог? Оскільки це Божі слова, і це істинний шлях, і це Бог особисто виконує роботу, і це Бог, Який з’явився, як Він міг дозволити церкві постати перед такою небезпекою? Як Він міг привести церкву й роботу Божого дому в таке середовище? Як ми могли опинитися в такому скрутному становищі?». Звичайні люди стали б боязкими й наляканими, і вони ховалися б і чекали від трьох до п’яти місяців, поки буря не вщухне, перш ніж знову виконувати роботу. Спершу вони б добре захистили себе, і щойно їхня власна безпека була б гарантована, тоді вони б повернулися, щоб перевірити роботу церкви. Незалежно від того, скільки людей залишилося б, гарантування власної безпеки було б пріоритетом, і збереження власного життя стояло б на першому місці. Але коли чоловік, якого використовує Святий Дух, зіткнувся із цими приголомшливими наклепами й чутками, що він обрав? Він обрав битися на смерть із силами сатани та режимом сатани, бути непохитним у своєму свідченні про Бога, міцно триматися на своєму посту та належно захищати Божу роботу й належно захищати Боже свідчення; це була його відповідальність. Якби робота церкви зупинилася, якби роботі з поширення Євангелія завадив великий червоний дракон і саботував її, і якби церкву заборонили, він вірив, що це означало б, що він не виконав свого зобов’язання й що він ніс неухильну відповідальність. Він завжди казав: «Якщо я не можу виконати доручення, дане мені Богом, я заслуговую на прокляття!». Ніхто не покладав на нього таку ношу, і ніхто не казав йому, що він мусить робити, стикаючись з облогою та наклепами сил сатани. Покладаючись на свою віру в Бога й покладаючись на свою щирість щодо Бога та свою уважність до Бога, він узяв на себе цю відповідальність як свій прямий обов’язок. На його думку, цю відповідальність мав нести він, і він був єдиною підхожою людиною для виконання цієї роботи. Звісно, це не було монополізацією влади, і це не було участю у владних іграх; він наполегливо виконував цю конкретну роботу й виконував своє зобов’язання. Коли КПК нападала на церкву, дискредитувала та засуджувала її, а також шалено переслідувала Божих обранців, можна сказати, що всі брати й сестри постали перед величезними випробуваннями, переплавкою та спокусами. Особливо для братів і сестер, які вірили лише від трьох до п’яти років і ще не заклали фундамент на істинному шляху, це було великим випробуванням. Якщо ніхто своєчасно не підтримував, не забезпечував і не вів їх, ті, хто мав неглибоке коріння, боязкі та люди з низьким рівнем відстали б і втратили б можливість бути спасенними. Однак, коли церква зіткнулася з таким особливим середовищем, чоловік, якого використовує Святий Дух, прискорив темп свого наставляння й підготовки лідерів і працівників і прискорив темп виконання ним різних пунктів церковної роботи. Він анітрохи не розслаблявся, і він анітрохи не ухилявся від жодної відповідальності; натомість він прискорив темп своєї роботи, і як темп, так і ефективність його роботи були вдвічі вищими, ніж раніше. Я пам’ятаю, що в той час брат починав проводити зібрання й бесідувати одразу після того, як уранці прокидався й снідав, розв’язуючи проблеми, що виникали в роботі церкви та в церковному житті. Поївши вдень і відпочивши годину чи дві, він знову починав бесідувати про роботу. У найзавантаженіші часи, крім бесіди вранці та вдень, він також бесідував ще годину чи дві ввечері. Після того, як минули ті напружені роки, усі аспекти роботи стали на правильний шлях. Всі ті роки були присвячені прискоренню темпу роботи. Я прискорив темп Свого проповідування, а брат прискорив темп своєї співпраці, також проводячи зібрання та проповідуючи; і решту часу він витрачав на наставляння й підготовку лідерів і працівників, а також на те, щоб скеровувати їх у виконанні різних пунктів роботи та влагодженні різних справ. Якщо в деяких людей є враження про це, щонайбільше вони знають лише: «У той час брат завжди бесідував із нами й скеровував нас у виконанні роботи церкви». Але ти можеш не знати передумов, на тлі яких це відбувалося, і ти не знаєш, чому брат це робив, тому що ти не маєш тієї щирості чи тієї ноші, або це може бути тому, що твій духовний зріст надто малий, щоб чітко це бачити. Коли церква постала перед величезними погрозами й тиском, і у вирішальні моменти, коли робота церкви стикалася із завадами й стикалася із саботажем, чоловік, якого використовує Святий Дух, виявляв ще більше уваги до Божих намірів. За цих обставин річ ще більше була в тому, що він присвячував усі свої сили виконанню роботи, намагаючись знайти способи розв’язати різні труднощі та проблеми. З одного боку, він шукав Божого проводу й шукав Божих настанов; з іншого боку, він особисто співпрацював у позитивній, ініціативній манері. Двадцять чотири години на добу протягом кількох років поспіль, окрім часу на їжу, сон і відпочинок, він, по суті, працював цілодобово, витрачаючи на виконання роботи церкви в кілька разів більше часу й енергії, ніж звичайна людина. Це була ціна, яку заплатив чоловік, якого використовує Святий Дух, щоб захистити роботу церкви, коли церква зіткнулася зі своїми найбільшими труднощами, і наразі пік цього найважчого періоду минув. Оскільки чоловік, якого використовує Святий Дух, – це той, хто особисто виконував роботу, той, хто пережив ці справи на власному досвіді, і той, хто влагоджував їх на власному досвіді, він має особливо глибоке враження про те, які роки були найзавантаженішими і яку роботу було виконано в той час. І яку роботу було виконано, що призвела до того, що різні пункти роботи церкви йшли впорядковано й стали стабільними, і призвела до прориву в роботі, а також з якими труднощами він стикався в той час, і які труднощі було нелегко вирішити – він сам знає всі ці речі, але ніхто з вас їх не знає. Тоді як інші так само служать Богу, так само переживають Божу роботу й переживають Боже спасіння, а також насолоджуються Божим проводом і забезпеченням та насолоджуються Божою благодаттю, чоловік, якого використовує Святий Дух, витратив у багато разів більше енергії, крові серця й ціни, ніж звичайна людина; зрештою, він був удосконалений Богом, виконав доручення, дане йому Богом, узяв на свої плечі роботу Божого дому і веде вас аж дотепер. Саме тому, що він витратив у кілька разів більше енергії, часу й ціни, ніж звичайна людина, ви всі зрештою щось здобули, чи не так? (Так, ми щось здобули.) Справедливості заради, те, що ви здобули, – це досить багато. Як голова дому і ваш ватажок, брат увесь час вів вас у переживанні Божої роботи й вів вас у виконанні різних пунктів роботи, долаючи багато труднощів; він також дав вам змогу гладко пережити кожен випадок переплавки, випробування та перевірки – і навіть облогу та придушення з усіх боків суспільства, а також репресії та переслідування з боку могутніх сил КПК – аж до сьогоднішнього дня.
Слідуючи за Богом аж дотепер, більшість людей, які повночасно виконують свої обов’язки, здобула певне життя-входження, і їхня віра в Бога більша, ніж раніше. За Моїми спостереженнями, деякі люди здатні бути слухняними й покірними у виконанні своїх обов’язків. Я дуже радий цьому. Хоча рівень цих людей дуже обмежений, покращення в їхніх робочих здібностях дуже обмежене, і те, що вони здобули в житті-входженні, також дуже обмежене – зокрема, ноші, які лідери й працівники можуть узяти на свої плечі, і робота, яку вони можуть виконувати, також дуже обмежені, – одним похвальним проявом серед більшості людей є те, що вони більш слухняні й покірні, ніж раніше. Ця слухняність і покора, на Мій погляд, означають, що вони стали трохи розсудливими й мають щось від подоби дорослих. Хоча ви все ще дуже далекі в плані прагнення до істини, і ви також дуже далекі в плані життя-входження, судячи з вашого слухняного й покірного ставлення, якщо ви прагнете до істини, у вас точно є надія на те, що ви зрештою будете спасенними. Річ не в тім, що є лише невелика надія; надія точно є. Тому, щоб досягти спасіння, ви мусите докладати зусиль. Чи служите ви Богу як лідери, чи виконуєте різні обов’язки, ви всі мусите вчитися в чоловіка, якого використовує Святий Дух. Він може слугувати для вас найреалістичнішим прикладом для наслідування, тим, кого ви можете найлегше побачити й торкнутися, чи не так? (Так.) У минулому, коли ви виконували церковну роботу й уперше контактували з братом, Я трохи хвилювався, коли він обтинав вас; Я був як на голках через вас, боячись, що ви не зможете цього витримати й станете негативно налаштованими та слабкими, тому що ви розуміли лише трохи слів і доктрин, не мали духовного зросту, про який можна було б говорити, і не мали щирої довіри до Бога; ви лише вірили у своїх серцях, що Бог є, мали певну ревність і певний простодушний запал, і були готові виконувати свої обов’язки. Я казав: «Зважаючи на такий малий їхній духовний зріст, коли ти так їх обтинаєш, чи не стануть вони негативно налаштованими та слабкими?». Брат казав: «З ними було достатньо побесідувано про істину, і всі вони розуміють її в плані доктрини, але вони просто не можуть дотримуватися принципів. Не годиться не обтинати їх». Я казав: «У такому разі обтинання слід провести». Але після того, як брат обтинав вас стільки років, Я дійшов одного висновку: іноді Мені непотрібно хвилюватися за вас; ви справді отримали користь від переживання обтинання, і ви здатні бути слухняними й покірними у виконанні своїх обов’язків. У будь-якому разі, чи то брат обтинав вас, чи то забезпечував вас позитивним проводом, постачанням, підтримкою та допомогою – усе це було завдяки тому, що він служив Богу й виконував роботу, і завдяки тому, що йому потрібно було виконати доручення, дане йому Богом, – це зрештою принесло вам велику користь, чи не так? (Так.) Саме тому, що він постійно виконує свої зобов’язання й виконує свої повинності щодо вас, щиро ставиться до Божого доручення й щиро ставиться до вас, він зрештою досяг мовчазного порозуміння з Богом, виконав доручення, дане йому Богом, і виконав зобов’язання, дані йому Богом, водночас давши вам змогу дожити до сьогоднішнього дня й здобути те, що ви маєте сьогодні, чи не так? (Так.) Бачиш, коли церква зіткнулася з такими серйозними обставинами й постала перед нападами, наклепами й навіть переслідуваннями та забороною з боку релігійного світу й могутніх сил КПК, якби чоловік, якого використовує Святий Дух, своєчасно не скористався часом для виконання роботи, а натомість відкинув би вас і залишив би вас напризволяще – не маючи почуття відповідальності й щирості щодо вас, просто вигукуючи гасла, працюючи для галочки й зупиняючись на цьому, а потім насолоджуючись життям і не виконуючи своїх повинностей, – у такому разі, чи змогли б ви досягти тієї точки, у якій перебуваєте зараз у виконанні своїх обов’язків? (Ні.) Ви, безумовно, не змогли б її досягти. Не кажучи вже ні про що інше, сам той факт, що брат завжди закликає вас прискорити темп певного пункту роботи й швидко завершити певний пункт роботи – це його почуття нагальності впливатиме на вас і спонукатиме вас, чи не так? (Так.) Коли це почуття нагальності передається вам, ви не наважуєтеся розслаблятися. До того ж людина дещо догідлива. Ви завжди боїтеся, що брат перевірятиме вашу роботу, боїтеся, що брат знайде проблеми, розгнівається, обітне й вилає вас. Щоб відзвітувати, щоб виконати свої завдання, щоб зробити брата щасливим і щоб справити на брата гарне враження, ви працюєте до сьомого поту, щоб це зробити. Наприклад, у минулому ви створювали один гімн кожні два тижні, але тепер ви можете створювати один гімн на тиждень. Ви завжди думаєте про те, щоб перевищити призначені вам цілі, завжди боїтеся, що брат підганятиме вас. Хоча в цьому брат трохи суворий до вас, чи призвело його використання цього методу для виконання роботи до того, що ви стали кращими чи гіршими? Чи вивело це вас на правильний шлях, чи збило вас зі шляху? (Це вивело нас на правильний шлях. Тепер у нас також є почуття нагальності у виконанні нашої роботи.) Спосіб, стиль і мислення брата у виконанні роботи – ви всього цього навчилися. Пізніше Я почув, що деякі брати й сестри в євангельській команді також почали так практикувати. Деякі люди дещо зволікали у виконанні своїх обов’язків і проповідували Євангеліє протягом місяця, але так і не досягли жодних результатів, тому куратори назвали їх поіменно під час зібрання, сказавши, що результати такого-то у виконанні його обов’язку «дорівнюють нулю». Цим людям стало соромно, і вони не могли знести збентеження, і після цього в них з’явилося певне почуття нагальності у виконанні своїх обов’язків. Я думаю, що так практикувати – це досить добре. Хоча цей метод трохи нечуйний і йому бракує людського тепла, тут передається гарне послання: під таким суворим дисциплінуванням, обтинанням, наглядом і підганянням з боку брата в більшості людей розвинулося почуття нагальності у виконанні своїх обов’язків. Вони завжди бояться, що хтось їх перевірятиме, бояться, що їхню роботу інспектуватимуть, завжди бояться, що їхній прогрес відстежуватимуть, а дані перевірятимуть, завжди бояться, що їх запитають про конкретні деталі їхньої роботи, бояться затримати прогрес роботи й бояться, що їх вичистять із церкви з повночасним виконанням обов’язку за відсутність результатів у виконанні їхніх обов’язків. Тому вони прискорюють темп своєї роботи. У більшості людей розвинулося почуття нагальності у виконанні їхніх обов’язків. Хоча це почуття нагальності наразі не можна вважати щирістю, і воно не досягає рівня відданості, принаймні вони досягають результатів у виконанні роботи. Тому докладайте трохи більше зусиль, вчіться в брата й майте трохи щирості у виконанні своїх обов’язків. Не робіть щось для галочки, не вигукуйте гасла й не робіть щось лише для того, щоб виконати завдання, а радше звітуйте перед Богом і будьте гідними власної совісті та розуму. Якщо ви можете мати трохи щирості, і мати трохи відданості, і прагнути до істин-принципів, ви можете відповідати стандарту у виконанні своїх обов’язків. Тепер більшість із вас, хто виконує свої обов’язки, має правильне ставлення, має запал, іде в ногу з темпом роботи Божого дому й не наважується бути розслабленим. Хоча ви боїтеся, що вас обітнуть за те, що ви не виконуєте свій обов’язок добре, принаймні у ваших серцях є страх. Раніше у вас навіть не було страху; ваша нікчемність була надто серйозною, і ви були надто свавільними, діючи за власними примхами в усьому, що ви робили. Ви думали собі: «Ти можеш тривожитися, але я не тривожусь. Я не хочу робити речі так швидко. Твоя увага до Божих намірів не має до мене жодного стосунку. Я досі не знаю, що означає бути уважним до Божих намірів; я буду уважним до них, щойно дізнаюся, що це означає і як це робити». Тепер усе інакше. Ти думаєш собі: «Ти уважний до Божих намірів, і ти просиш мене прискорити темп моєї роботи й виконати завдання за певний час, тому я мушу виконати його вчасно. Якщо я не зможу його виконати, ти обітнеш мене, вилаєш мене або навіть відсторониш і відсієш мене. Якщо я не зможу виконувати свій обов’язок, то хіба моя надія на те, щоб бути спасенним, не зникне? Щоб бути спасенним, я мушу виконувати свій обов’язок добре; я мушу зробити так, щоб ти сказав, що я виконую свій обов’язок добре». Твій стан став дещо активним і позитивним, але тобі все ще трохи бракує, коли йдеться про практику, чи не так? (Так.) Ти мусиш прагнути до істин-принципів. Чи стикаєшся ти з обтинанням, чи стикаєшся з будь-якими труднощами, ти мусиш вчитися в брата. Тобі слід спостерігати, як брат діє і що він робить, стикаючись із труднощами, і як він ставиться до своєї місії та ставиться до доручення, даного йому Богом. Ти мусиш шукати в цьому принципи практики. Не роздумуй завжди так: «Я мушу вести справи так, щоб брат бачив. Щоб брат не лаяв мене, щоб зробити так, щоб він був задоволений мною і мав гарне враження про мене, коли інспектує роботу, і щоб гарантувати, що він і далі використовуватиме мене, я мушу робити все добре». Якщо ти ведеш справи лише для того, щоб відзвітувати перед братом, це не той принцип, якого тобі слід дотримуватися; ти мусиш прагнути бути уважним до Божих намірів і задовольняти Бога. Твоє виконання свого обов’язку спершу має витримати перевірку брата; це перший крок. Найважливіше те, що ти мусиш здобути Боже схвалення. Досягнення цього означає, що ти маєш істину-реальність. Це принцип, якого людям слід дотримуватися. Якщо ти виконуєш свій обов’язок лише для того, щоб задовольнити брата, то твоя відправна точка неправильна; це не віра в Бога й покора Йому. Ти мусиш мати місце для Бога у своєму серці, і ти мусиш завжди обдумувати: «Якщо брат задоволений, чи задоволений Бог? Якщо брат задоволений і не обтинає мене, але Бог усе ще не задоволений, це доводить, що я все ще не повністю досяг того, щоб виконувати свій обов’язок згідно з істинами-принципами. Я все ще мушу шукати істину й діяти згідно з принципами. Щойно я зможу задовольнити Бога, тоді я зможу бути впевненим. Якщо Бог задоволений і Бог приймає мене, брат також буде радий це бачити». Тобі слід зосередитися на істинах-принципах і прагнути до них. Зі слів і дій брата, його способу говорити та його способів і методів виконання роботи тобі слід спостерігати, як він виконує свій обов’язок добре, щоб задовольнити Бога й досягти вдосконалення Богом, а потім тобі слід робити так, як він, і наслідувати його. Наслідувати його не означає наслідувати те, як він говорить і діє, а радше наслідувати й вивчати принципи, за якими він веде справи. Тобі слід дивитися, яких принципів він дотримується у виконанні кожного пункту роботи, як він досягає задоволення Бога, як він виконує Боже доручення, який спосіб мислення він застосовує у виконанні роботи, якої істини-принципу він дотримується і який аспект істини-реальності він має. Тобі слід шукати в цьому напрямку, і, коли ти знайдеш принципи, тобі слід діяти згідно з ними й практикувати їх. Така практика змусить тебе швидко прогресувати.
Коли церква стикається з особливо значущою подією, якщо це те, що ти переживав раніше, якщо це щось таке, що ти робив і вирішував раніше, і ти маєш досвід, ти знатимеш, як діяти. Однак багато справ – це те, із чим ти стикаєшся вперше. Як влагоджувати справи цього типу в спосіб, що відповідає Божим намірам, і як діяти так, щоб не збитися зі шляху чи не спричинити серйозних наслідків, – це речі, які люди не можуть легко побачити чітко, і люди не зовсім упевнені в них у своїх серцях. Що слід робити, якщо люди не можуть бачити речі чітко? Тоді вони мусять осягнути принципи. Хоч би із чим вони стикалися, і незалежно від того, велика це справа чи дрібна, якщо вони не можуть побачити її чітко, їм слід шукати істину, і їм слід молитися Богу та просити Божого проводу. Це принцип, який мусить мати кожен, хто виконує свій обов’язок або служить Богу, і кожному слід так практикувати й переживати. Тому, коли церква постала перед великими поневіряннями й випробуваннями, чоловік, якого використовує Святий Дух, не обрав уникати їх, і він не відсторонився від братів і сестер та роботи церкви. Натомість він наполегливо виконував роботу, докладаючи всіх зусиль, щоб виконувати роботу добре. У тому несприятливому середовищі він не дозволив роботі церкви зупинитися, а радше дав змогу роботі церкви просуватися нормально й безперешкодно. Звісно, чоловік, якого використовує Святий Дух, пройшов підготовку й був вдосконалений Богом у процесі постійного переживання різних проблем, що виникають у церкві, і вирішення всіх аспектів роботи церкви. Зрештою, він прийшов до розуміння Божих намірів і розуміння істин-принципів у кожному пункті роботи. Це має більше практичне застосування у виконанні кожного пункту церковної роботи. Коли вона скеровує вас у виконанні роботи, вам не потрібно йти манівцями; ви, по суті, їсте те, що вже готове. Вам не потрібно діяти навпомацки чи шукати; ви можете просто практикувати безпосередньо згідно з принципами, про які бесідує брат. Однак ви не можете запитувати брата про все й чекати, поки він перевірить речі для вас, думаючи щоразу, коли стикаєтеся з якоюсь справою: «Нам більше не потрібно турбуватися, нам не потрібно шукати Божих слів, і нам не потрібно бесідувати чи що-небудь обговорювати. Ми можемо просто запитати брата безпосередньо. Хоч що скаже брат, ми зробимо; хоч куди приведе нас брат, ми послідуємо. Якщо брат скаже нам іти на схід, ми не підемо на захід. Це позбавляє нас стількох клопотів!». Якщо ви маєте таке ставлення, і ви завжди так покладаєтеся на брата, зрештою брат буде вдосконалений Богом, і він здобуде дуже багато, тоді як ви не здобудете абсолютно нічого. Хіба ви не нашкодите собі? Чи обдумували ви коли-небудь це питання? (Ми не обдумували цього раніше.) Тоді хіба не час обдумати це зараз? (Так і є.) Бачиш, зовнішність людей більш-менш однакова – усі мають людську зовнішність, – але їхні внутрішні прагнення, і те, як вони думають, і те, як вони обирають у своїх серцях щодо доручення, даного їм Богом, відрізняються, чи не так? (Так.)
Коли церква стикається із серйозними справами, чоловік, якого використовує Святий Дух, може тісно й мовчазно співпрацювати з Богом, і він не покидає своєї роботи. Він веде Божих обранців у церкві, щоб вони і далі рухалися вперед під Божими впорядкуванням і проводом, даючи змогу роботі Божого дому просуватися безперешкодно. Крім цього аспекту, коли він особисто стикається з певними наклепами й обмовами, він не піддається їхньому впливу й не покидає своєї роботи. Наприклад, коли хтось має непорозуміння щодо нього або коли в релігійному світі про нього ходять якісь наклепи та чутки – коли він стикається із цими речами й коли його особиста репутація та добре ім’я зазнають шкоди, – згідно з Моїми спостереженнями й тим, що Я дізнався, здається, він не дуже піддається впливу цих речей, і йому байдуже, як його оцінюють чужі люди, особливо як його коментує та осуджує релігійний світ. Він не піддається впливу цих речей. Наприклад, коли він уперше поїхав за кордон, то почув, що Комуністична партія сфабрикувала чутки, нібито він утік із величезною сумою грошей і купив розкішний маєток у якійсь країні. Чоловік, якого використовує Святий Дух, не раз чув, як люди фабрикують такі чутки, а також бачив ці чутки в інтернеті, але він не був скованим. Яка в нього позиція, коли він стикається з такими речами? Він часто цитує поширений вислів: «Хіба ти перестанеш садити капусту лише тому, що почув крик кролика?». Я кажу, що такий спосіб мислення непоганий. Коли тобі потрібно садити капусту, тобі не слід бути скованим криком кролика. Капуста призначена для того, щоб ти її їв; те, що її їсть кролик, не заважає тобі її садити. Якщо він хоче їсти капусту, то тобі слід знайти спосіб, як із цим розібратися, – завжди є спосіб розв’язати цю проблему. Він не піддається впливу цих речей і не є скованим ними, і він просто робить те, що має робити; робота церкви також не піддається впливу жодної зовнішньої громадської думки чи наклепу. Насправді, коли чоловік, якого використовує Святий Дух, стикається із цими речами, що він думає у своєму серці? Він дотримується одного принципу, а саме: «Хоч як змінюється зовнішнє середовище, місія, дана мені Богом, – це те, що я маю робити, і я мушу її виконати. А щодо того, як зовнішній світ зводить на мене наклепи, яке в нього ставлення до мене, чи дивиться він на мене знизу вгору, чи зневажає мене, і яку репутацію я маю в зовнішньому світі – це не має нічого спільного з моєю місією». Коли деякі люди чують, як зовнішній світ фабрикує про них чутки, вигадуючи щось із повітря, щоб звести на них наклеп, що негативно впливає на їхнє добре ім’я, їхній духовний зріст занадто малий, щоб вони могли це витримати, тому вони припиняють виконувати свої обов’язки. Хоч яке доручення їм дають, вони не виконують роботи. Вони думають: «Оскільки Бог мене використовує, Йому слід розібратися із цими зовнішніми чутками й наклепами заради мене та відновити мою добру репутацію. Якщо Бог не розбереться з ними заради мене, то я не в настрої виконувати роботу; я не можу виконувати цю роботу». У разі більшості людей, якщо вони приймають незначне доручення, трохи виконують свої обов’язки й трохи виконують свою відповідальність, вони завжди намагаються ставити Богу умови. Виконавши трохи роботи, вони завжди хочуть обміняти її на благодать; виконавши трохи роботи, вони вважають, що мають заслуги перед Богом і мають право торгуватися з Богом. Хоч що відбувається в зовнішньому світі, поки те, що робить Бог, їм не до вподоби, не відповідає їхнім бажанням і йде всупереч їхнім бажанням, вони нарікають на Бога у своїх серцях і хочуть покинути свою роботу та припинити її виконувати. Навіть якщо вони виконують роботу, вони роблять це недбало й просто для галочки. Якщо їхні особисті проблеми не розв’язані належно, це може вплинути на виконання їхніх обов’язків і може вплинути на виконання ними доручення, даного їм Богом. Скажіть Мені, чи такі лідери і працівники відповідають стандарту й чи варті вони довіри? (Вони не відповідають стандарту й не варті довіри.) Такі люди не варті довіри! Хоч що відбувається в процесі їхнього особистого життя та виживання, це може вплинути на виконання ними Божого доручення. Якщо щось хоч трохи їм не до вподоби, вони влаштовують істерику й поводяться нерозсудливо, припиняють виконувати свої обов’язки та покидають свою роботу. Лише коли ці зовнішні питання розв’язано, коли всі ці справи йдуть так, як їм хочеться, і коли вони в радісному настрої, вони згадують, що в церкві ще є робота, і лише тоді вони думають про те, щоб узяти на себе ношу й далі виконувати роботу. Вони не сприймають доручення, дане їм Богом, серйозно, завжди ставлячись до нього як до найменш важливої справи. У їхніх серцях доручення, дане їм Богом, не таке важливе, як їхня репутація, і не таке важливе, як їхній престиж серед людей. Тієї миті, коли хтось має щодо них непорозуміння, або має до них якесь особисте упередження й позаочі їх осуджує, або дещо не переконаний ними, або має якісь думки чи якісь інші пропозиції щодо їхньої роботи, вони стають нещасними, покидають свою роботу, припиняють її виконувати й поводяться нерозсудливо перед Богом. Будь-який незначний інцидент, що виникає в їхньому житті, або навіть єдиний випадок незгоди з кимось чи суперечки з ним може вплинути на виконання ними Божого доручення й може вплинути на виконання ними своїх обов’язків. Однак, що стосується чоловіка, якого використовує Святий Дух, із часу Мого першого контакту з ним і дотепер із того, що Я бачив і що Я знаю, він жодного разу не був скованим у процесі влагодження якоїсь справи. Він завжди каже: «Хіба ти перестанеш садити капусту лише тому, що почув крик кролика?». Якщо поглянути на це з людської позиції, чоловік, якого використовує Святий Дух, має дуже велику психологічну стійкість; якщо поглянути на це з позиції істини, ця людина має віру в Бога, щирість щодо Нього і є уважною до Нього. Його віра в Бога, щирість щодо Нього та уважність до Нього перевершують його турботу про власну репутацію. Хоча деякі люди зводили на нього наклепи, що дуже негативно вплинуло на його особисту репутацію та добре ім’я, йому байдуже. У його серці виконання Божого доручення та несення ноші роботи церкви є важливішими за будь-що інше. Хоч яким значним є твоє добре ім’я і хоч скільки престижу ти маєш перед людьми, якщо ти не виконав Божого доручення і місії, яку дав тобі Бог, то ти в біді. Ніщо з того, що ти скажеш, не принесе жодної користі; ти мусиш дати звіт Богу, тому що цю місію дав тобі Бог. Обов’язок, який ти виконуєш, походить від Бога; він не був даний тобі Божим домом чи твоїм лідером, і це не було тим, чого ти сам вимагав, – він був даний тобі Богом. Оскільки твій обов’язок був даний тобі Богом, тобі не слід бути скованим нічим. Чи висохнуть моря й розкришаться скелі, чи ти опинишся на краю світу, і хоч із якими переслідуваннями, поневіряннями, невдачами чи поразками ти зіткнешся, поки ти можеш виконувати свій обов’язок, тобі не слід покидати свою роботу, тобі не слід здаватися і тобі не слід від неї ухилятися. Якщо ти від неї ухиляєшся й стаєш дезертиром, то ти – юда, і ти назавжди залишаєшся архігрішником. У питанні прийняття Божого доручення чоловік, якого використовує Святий Дух, завжди виконував свої зобов’язання й виконував свій обов’язок, ґрунтуючись на рішучості бути уважним до Божих намірів. Він сказав: «Поки Божа робота не зупиниться, я і далі штовхатиму цей свій маленький візок». Це його точні слова, які означають: «Поки Божа робота не закінчиться, і Бог не скаже мені зупинитися, я працюватиму до сьомого поту й далі виконуватиму роботу. Я зупинюся лише тоді, коли Бог більше не використовуватиме мене, Божа робота закінчиться, і Бог скаже мені зупинитися. Якщо Бог не скаже мені зупинитися, то поки я живу й у мені є дихання, я і далі виконуватиму роботу». Скажіть Мені, чи велика його віра? Чи велике його завзяття? (Так). Чи є у вас це завзяття? (Ще ні). Більшість людей досі завжди сподівається: «Коли закінчиться Божа робота? Коли настануть великі катастрофи? Скільки часу залишилося? Чи можемо ми трохи насолодитися життям плоті? Усі ці роки проповідування Євангелія та виконання нашого обов’язку були такими зайнятими, ми не відпочивали належно під час Нового року та інших свят, ми залишили свої сім’ї, і ми більше не можемо насолоджуватися родинною любов’ю – коли це закінчиться?». Люди просто не мають рішучості чи умонастрою, а саме: оберігати свою місію та обов’язок у цьому житті так, ніби це їхнє власне життя. Хоча ти скандуєш такі гасла й даєш такі обітниці, твої реальні дії не відповідають цьому. Натомість, навіть коли його особиста репутація та добре ім’я піддаються наклепам і обмовам, чоловік, якого використовує Святий Дух, не стає негативно налаштованим і слабким та не намагається захистити й виправдати себе, як це роблять деякі люди, і тим паче це не впливає на роботу. Він і далі виконує роботу як зазвичай, залишаючись непохитним за будь-яких обставин. Ця робота, ця місія була дана йому Богом, тому він просто і далі виконує її без зупинки.
Чи ви люди, які служать Богу, чи брати й сестри, які виконують свої різні обов’язки, якщо ви хочете досягти мовчазного порозуміння з Богом і бути уважними до Божих намірів, це може бути справді поза вашою досяжністю прямо зараз. Але щонайменше ви мусите мати справжню віру в Бога та щире серце; спершу вам слід досягти цих двох речей. Тож як вам слід практикувати, щоб досягти цих двох речей? Шлях до цього такий: в обов’язку, який ти виконуєш, ти мусиш принаймні робити все можливе, не будучи байдужим чи недбалим. Наприклад, скажімо, ти виконуєш свій обов’язок у танцювальній команді, і чоловік, якого використовує Святий Дух, бесідує з тобою про принципи хореографії та про те, які танці ставити, а також каже тобі, які матеріали вивчати й скільки часу в тебе є на виконання роботи. Зробивши нотатки, ти проводиш обговорення та бесіду зі всіма. Там, де бесіда не прояснила ситуацію, ти чекаєш і шукаєш далі або радишся з іншими танцювальними командами; щойно ти розумієш, ти негайно це втілюєш. Якщо ти досі не зовсім розумієш, тоді ти продовжуєш експериментувати й намагаєшся це відчути; щойно ти розумієш, ти поспішаєш це робити й практикувати. Насамперед ти мусиш мати щире серце щодо свого власного обов’язку. Якими є прояви наявності щирого серця? Ми щойно говорили про один аспект практики чоловіка, якого використовує Святий Дух, який полягає в тому, що в служінні Богу він ніколи не покидає своєї роботи, хоч із якими труднощами він стикається. Що тобі слід робити, коли ти стикаєшся із чимось складним? Не бійся – без труднощів твій духовний зріст не міг би проявитися, і твій рівень не міг би проявитися. Життя сповнене різних труднощів, і люди проводять своє життя, стикаючись з однією трудністю за іншою. Постійно стикаючись із труднощами, якщо ти шукаєш істини-принципи й розв’язуєш ці труднощі, хіба ти тоді не здобудеш здатність розв’язувати труднощі? Хіба твій рівень і моральні якості не покращаться? До того ж, коли ти маєш принципи для розв’язання труднощів і практикуєш їх, хіба ти тоді не матимеш життя-входження? Завдяки розв’язанню труднощів ти здобуваєш реальність істини – хіба твоє життя поступово не зростатиме? Отже, мати труднощі – це добре. Що більше ти стикаєшся з труднощами, то більше виявляється твоя щирість і то більше випробовується твоя віра в Бога. Не бійся мати труднощі й не бійся невдач та поразок. Звісно, у вашому повсякденному житті часто виникають певні міжособистісні конфлікти або хтось може бути незадоволений тобою чи навіть осуджувати тебе позаочі й зневажати тебе, а також можуть бути всілякі інші невтішні та неприємні речі; тобі не слід бути скованим цими речами, і тобі не слід дозволяти, щоб виникнення цих проблем чи труднощів впливало на виконання твого обов’язку. Якщо в тебе є час розібратися з ними, ти можеш шукати, як розібратися з ними згідно з принципами; якщо ти дуже зайнятий своїм обов’язком і не маєш часу розбиратися з ними, то ти можеш відкласти ці щоденні клопоти, дріб’язкові справи та суперечки про те, хто правий, а хто ні, осторонь і поставити на перше місце належне виконання свого обов’язку – це найважливіше. Дехто каже: «Я не можу. Хтось осуджував мене позаочі, і це мене зачепило. Я жахливо почуваюся всередині, у мене поганий настрій, я пригнічений, і я скований та стурбований у виконанні свого обов’язку. Я не можу подолати цю справу – що мені слід робити?». У такому разі тобі слід щиро й палко молитися Богу й просити Бога допомогти тобі й дати тобі сили. Тобі слід сказати: «Боже, я хочу добре виконувати свій обов’язок, але зараз виникла суперечка. Я відчуваю велике хвилювання у своєму серці. Я не хочу звертати увагу на цю справу, але я завжди скований нею у своєму серці. Я прошу Тебе допомогти мені й дати мені сили, щоб я міг подолати її і не бути скованим нею, і щоб я міг добре виконувати свій обов’язок». Після молитви наполегливо намагайся подолати це й повстати проти цього. Коли ти докладатимеш зусиль для співпраці, ці дріб’язкові справи зовсім не перешкоджатимуть тобі, і вони не зможуть вплинути на виконання твого обов’язку. Якщо ти щирий у виконанні свого обов’язку, якщо ти справді віриш, що Бог проникливо спостерігає за тобою і що Бог побачить твоє ставлення до виконання свого обов’язку, якщо ти маєш таку віру в Бога і якщо ти так щиро молишся, Бог неодмінно допоможе тобі подолати труднощі й відкинути пута таких суперечок, і ти зможеш нормально виконувати свій обов’язок. Якщо твоя молитва – це лише перевірка Бога, і ти лише на словах кажеш, що хочеш добре виконувати свій обов’язок, але твій суб’єктивний намір полягає в тому, щоб уплутатися в суперечку й перемогти іншу сторону, Бог побачить, що в тебе немає щирості, і проігнорує тебе, і ти не виконуватимеш свого обов’язку добре. Який кінцевий результат неналежного виконання свого обов’язку? Твій обов’язок можна лише покинути, і тобі буде важко не покинути своєї роботи. Розумієте? (Ми розуміємо.) Хоча в процесі виконання твого обов’язку буває багато випадків, коли ти не хочеш покидати свою роботу, не хочеш уплутуватися в суперечки й не хочеш бути скованим будь-якими людьми, подіями та речами, а просто хочеш добре виконувати свій обов’язок, коли щось насправді трапляється з тобою, ти не можеш себе контролювати. Твоя власна воля особливо сильна, і ти наполягаєш на тому, щоб уплутуватися в суперечки з іншими. У цей вирішальний момент Бог не дивиться на те, як гарно звучать твої слова; Бог просто дивиться на твоє серце, на те, якими є твої суб’єктивні наміри. Якщо твоя схильність полягає в тому, щоб сваритися про те, хто має рацію, а хто ні, захищати свої власні інтереси й сперечатися з іншою стороною, щоб прояснити справу та з’ясувати, хто має перевагу, то Бог просто взагалі не працюватиме, і Він не просвіщатиме тебе й не вестиме тебе. Коли Бог бачить, що твоє бажання добре виконувати свій обов’язок не є справжнім, а твоє бажання захистити власну репутацію та статус є справжнім, Бог проігнорує тебе. Бог скаже, що ти брехун і що ти не чесна людина. За цих обставин Бог над тобою не працюватиме, тому що Святий Дух ніколи не виконує марної роботи. Бог спершу дивиться на те, до чого схиляються твої суб’єктивні наміри. Припустімо, ти схильний до того, щоб добре виконати свій обов’язок і довести Боже доручення до завершення, але твоя особиста сила мінімальна, сили, з якими ти стикаєшся, дуже могутні, а суперечки, з якими ти стикаєшся, дуже клопіткі й дуже важкі для розв’язання; бачачи твою щирість, Бог допоможе тобі все це владнати. Бачиш, чоловік, якого використовує Святий Дух, також живе серед розбещеного людства й живе в цьому матеріальному світі, і він також стикається із цими речами, як-от людський осуд, обмови та наклепи, ворожість людей до нього, і навіть із тим, що люди змагаються з ним за статус і змагаються з ним за добре ім’я серед інших тощо. Але хоч із чим він стикається, він завжди обирає добре виконувати свої зобов’язання й завершувати місію, дану йому Богом, і не підводить Божого піднесення щодо нього. Він завжди має такий спосіб мислення у виконанні церковної роботи: хоч із чим він стикається, він розглядає роботу церкви та місію, дану йому Богом, як свій головний пріоритет, а доручення та місію, дані йому Богом, він оберігає так, ніби це його власне життя. Тож, коли він має таку схильність у своїх суб’єктивних намірах, Бог зі Свого боку проникливо спостерігає за ним і бачить його щирість. Коли Бог проникливо спостерігає за ним і бачить його щирість, ті речі, які можуть змусити людину бути скованою, стурбованою і піддатися впливу та які можуть навіть похитнути думки й погляди людини й похитнути шлях, яким вона йде, непомітно розв’язуються під Божим проводом, і до того ж дуже легко. Виконання церковної роботи саме таке; часто виникають труднощі, і часто з’являються проблеми. Брат завжди каже: «Хіба ти перестанеш садити капусту лише тому, що почув крик кролика?». Почувши цей вислів, більшість людей також знає, що принцип, який стоїть за ним, правильний, але коли доходить до того, щоб його практикувати, чому вони не можуть цього зробити? Чому ж тоді виникають труднощі? Це безпосередньо пов’язано із суб’єктивним ставленням людей до свого обов’язку та до своєї місії. Тобто між твоїм обов’язком і Божим дорученням, з одного боку, і твоїми різними особистими інтересами, з іншого, ти обираєш свої особисті інтереси; те, що ти цінуєш, – це твої власні плотські інтереси, твоя репутація та статус, а також плотська насолода. Ти береш вісімдесят чи дев’яносто відсотків крові свого серця та сил і присвячуєш їх своїм власним плотським інтересам і використовуєш їх для захисту своїх власних плотських інтересів, водночас ставлячись до свого обов’язку як до підробітку. У такому разі, скільки щирості ти можеш мати щодо виконання свого обов’язку, щодо Божого доручення й щодо Бога? (Дуже мало.) У деяких людей це може бути менше десяти відсотків. Чи можливо для тебе обміняти цю крихту щирості на істину й обміняти її на вдосконалення Богом? (Ні.) Вдосконалення Богом та істина – це безцінні скарби! Ти витрачаєш менше десяти відсотків своїх сил і думаєш, що можеш обміняти це на істину, обміняти це на те, щоб бути вдосконаленим Богом, і обміняти це на Боже визнання та прийняття – скажи Мені, чи дав би тобі Бог ці речі? (Ні.) Ти мусиш проявити сто відсотків своєї щирості; лише тоді ти зможеш, як чоловік, якого використовує Святий Дух, здобути істину й здобути вдосконалення Богом та Боже схвалення. Сама істина є безцінним скарбом, і ніщо не можна на неї обміняти. Істина – це капітал, який дає створеній людській істоті змогу мати право жити вічно. Тільки подумай, наскільки це цінно! Для тебе неможливо здобути істину, лише трохи присвятивши себе, доклавши трохи зусиль і вигукнувши кілька гасел. Що вже й казати про здобуття істини, навіть здобуття крихти просвітлення та проводу Святого Духа вимагає певної частки щирості й серйозності, і, крім того, ти мусиш заплатити ціну, щоб здобути роботу Святого Духа, – наскільки ж більше треба для здобуття істини! Це вимагає періоду старанного прагнення, і ти мусиш витерпіти багато страждань і заплатити велику ціну, щоб цього досягти. Це обумовлено тим, що істина має слугувати твоїм життям; щойно це життя буде впрацьоване в тебе, тобі не доведеться скуштувати смерть – ти не помреш. Що означає не померти? (Це означає здобути вічне життя.) Вічне життя, якщо дивитися на нього буквально, означає виживати вічно, жити вічно й не вмирати, тому що ти маєш основу для життя і маєш капітал, щоб жити. Тож як можна здобути істину, цей безцінний скарб? Щонайменше ти мусиш мати трохи щирості. Якщо ти маєш лише десять відсотків щирості, чи цього достатньо? Я думаю, що навіть п’ятдесяти відсотків недостатньо; ти однаково не зможеш здобути істину. Можливо, тобі вдасться зрозуміти деякі поверхові істини, але ти не зможеш здобути глибші істини – істину й життя в аспекті пізнання Бога, в аспекті покори Богу та в аспекті богобоязливості й утечі від злого. Якщо ти хочеш, щоб ці істини були впрацьовані в тебе, щоб вони стали твоєю реальністю й щоб вони стали тим, що ти природно виявляєш і чим живеш, ти мусиш віддати сто відсотків своєї щирості; це не те, про що можна торгуватися. Тому, якщо ти хочеш здобути істину, ти мусиш замислюватися над тим, скільки щирості ти віддав і чи не приховав ти щось із неї. У процесі виконання свого обов’язку, а також із людьми, подіями та речами, з якими ти стикаєшся, скільки часу ти витрачаєш на те, щоб нехтувати своїм обов’язком, занедбувати належні завдання, прагнути плотської насолоди, прагнути до статусу, слави й вигоди, а також хизуватися та звеличувати себе? Скільки часу під час виконання свого обов’язку ти витрачаєш на те, щоб бути недбалим, покладатися на інших і не бажати терпіти страждання та платити ціну, а також покидати свою роботу, коли стикаєшся з проблемами, і діяти свавільно та не бути уважним до Божої ноші, коли стикаєшся з проблемами? Тобі слід серйозно дослідити всі ці речі.
Подивіться, як чоловік, якого використовує Святий Дух, відстежував вашу роботу впродовж багатьох років. Коли він бесідує з вами про істину, щоб підтримати вас і допомогти вам, як він це робить? Чи домішана туди хоч якась його власна воля? Чи покидав він коли-небудь свою роботу? Чи ухилявся він коли-небудь від своїх зобов’язань? Навіть його обтинання вас проводиться з такою щирістю й навіть його лаяння вас і дисциплінування вас ведуться зі щирістю – ніщо із цього не робиться просто для галочки. Він щиро виконує свої зобов’язання й виконує свої повинності щодо вас. Звідки походить ця щирість? Вона ґрунтується на його щирості щодо Бога. Він прийняв Боже доручення зі щирістю й відтоді використовує свою щирість, щоб намагатися довести Боже доручення до завершення й виконати його добре. Тож як він це практикує? Він не просто каже кілька слів, висловлює свою позицію і на цьому зупиняється. Натомість він виконує цю роботу над вами в практичний спосіб. Вам слід бути здатними це усвідомити, чи не так? (Так.) Тому навіть його обтинання вас і його лаяння вас ведуться зі щирістю. Він сам також обурений, коли обтинає вас і сварить вас. Якби він не був відповідальним щодо вас і не мав ані найменшої крихти щирості, і якби він не дбав і не брав близько до серця жодних помилок, яких ви припускаєтеся, чи міг би він відчувати обурення? Коли ви не виконуєте свій обов’язок добре й спричиняєте шкоду роботі Божого дому, якби він не захищав інтереси Божого дому, не тримав ці речі у своєму серці й не дбав про те, яким є виконання вашого обов’язку – просто бажаючи, щоб усі ладнали між собою і щоб усе було приємно, – і не мав жодного почуття відповідальності чи ноші щодо вас, то чи відчував би він обурення, коли ви порушуєте принципи у виконанні свого обов’язку? Якби він не відчував обурення, чи міг би він вас обтинати? (Ні.) Скажіть Мені, чи бажає він гніватися? (Він не бажає; річ у тім, що ми занадто нестерпні.) Правильно. Ви занадто нестерпні. Хоч скільки разів проходить бесіда про щось, ви однаково порушуєте ті самі принципи; хоч як щось пояснюють, ви не можете цього запам’ятати. Зрештою, деякі брати й сестри не знають, що із собою робити, і запитують брата: «Цього разу нас мають покарати, чи не так?». Брат, також не знаючи, що робити, каже: «Цього разу не будемо вас карати». Від обтинання вас до остаточного обговорення з вами того, чи слід вас карати і як вас слід карати – бачиш, брат просто ставиться до вас як до сім’ї. Він використовує всілякі методи, щоб вести вас і допомагати вам. Зрештою, він навіть не може розгніватися настільки, щоб вас обітнути. Він не може вирішити, сміятися чи плакати, і виникає саме така сцена. Якби брат не мав ноші за ваше життя-входження та виконання вами обов’язку, не мав щирості щодо роботи Божого дому, не ставився до неї як до своєї власної справи й не брав її близько до серця, чи робив би він ці речі для вас? (Ні.) Коли більшість лідерів і працівників бачить, що люди діють із порушенням принципів або зривають роботу церкви й заважають їй, чи гніваються вони? Кілька осіб, які мають певне почуття справедливості, гніваються. Але розгнівавшись, вони обдумують: «Вони також заплатили ціну, виконуючи свій обов’язок; я не можу їх насправді критикувати. Мені слід просто трохи напучувати їх, обговорювати все з ними й просити їх робити це належно». Тоді вони кажуть цій людині: «Бог підносить нас виконувати наш обов’язок і дає нам можливість бути спасенними. Ми мусимо мати совість і мусимо відплатити за Божу любов!». Вони просто пропонують пару речень такого напучування й на цьому зупиняються, не дбаючи про те, чи було розв’язано проблему. Коли чоловік, якого використовує Святий Дух, виконує роботу й виконує свої зобов’язання, хоч із якою проблемою він стикається або хоч яка ситуація виникає в церкві, він особисто завжди дотримується одного принципу й завжди міцно тримається цього зобов’язання, керуючись правильним ставленням, щоб виконати доручення, дане йому Богом. Яким є цей його умонастрій? Він полягає в такому: хоч що відбувається в житті, хоч що відбувається в зовнішньому середовищі, і хоч як змінюються люди, події та речі, люди мусять виконати місію, дану їм Богом, – це абсолютно природно й виправдано. На його погляд, хоч як добре ти влаштовуєш своє особисте життя, якщо ти не виконав Божого доручення, не виконав добре завдання, даного тобі Богом, і не виконав добре роботи, даної тобі Богом, і ти не задовольнив Божих намірів, то ніщо з того, що ти кажеш, не приносить жодної користі. Тому, хоч із чим він стикається, він не є скованим, не піддається впливу і не зазнає завади; він робить те, що має робити, у той спосіб, у який має це робити. Боже доручення та місія, яку Бог дає людям, є головним пріоритетом; люди мусять міцно триматися їх повсякчас. Тобто, хоч що відбувається, поки Божа робота не зупиняється, виконання роботи церкви та виконання роботи Божого дому – це місія, дана тобі Богом, і ти мусиш наполегливо виконувати її до самого кінця. У цьому житті, оскільки Бог обрав тебе і дав тобі цю місію, тобі судилося все своє життя жити заради місії, яку дав тобі Бог, і жити, щоб виконати доручення, яке дав тобі Бог. Якщо ти занедбуєш належні завдання й дозволяєш своєму розуму блукати в інших речах, не береш на себе Боже доручення й не виконуєш свої зобов’язання добре, і ти в боргу перед Богом і в боргу перед братами й сестрами, то після того, як ти помреш, тобі буде надто соромно постати перед Богом, і ти не матимеш можливості дати звіт Богу. Отже, керуючись цим умонастроєм на шляху служіння Богу впродовж усіх цих років, хоч які труднощі він пережив, хоч які обставини він пережив і хоч із якими труднощами зіткнулася робота церкви, чоловік, якого використовує Святий Дух, не відклав роботу церкви й не покинув роботи Божого дому. Він і далі виконував роботу крок за кроком аж дотепер, і він і далі робитиме це так само в майбутньому. Він завжди виконує роботу – це норма його життя.
Чи зрозуміли ви цю бесіду? (Так.) Що ви зрозуміли? (Що ми мусимо повсякчас міцно триматися свого обов’язку й міцно триматися доручення, даного нам Богом. Хоч якими великими є труднощі, нам не можна здаватися; ми мусимо молитися Богу й шукати істину, щоб розв’язувати проблеми. Крім того, чи зазнають шкоди наша репутація та статус, чи зазнають шкоди наші особисті плотські інтереси, ми мусимо відпустити свої особисті інтереси, не бути скованими цими речами й міцно триматися доручення, яке дав нам Бог.) Є також найважливіший момент, який полягає в тому, що служіння Богу, виконання роботи Божого дому та прийняття зобов’язань і місії, даних тобі Богом, – це справа всього життя; тобі не можна дотримуватися тимчасового погляду. Якщо ти завжди дотримуєшся тимчасового погляду, думаючи: «Після того, як я виконуватиму свій обов’язок два-три роки, Божа робота закінчиться, і я досягну успіху у вірі в Бога; моє життя буде немарним, і я залишуся у виграші», – то ти не зможеш дійти до кінця шляху; ти не відповідаєш стандарту як той, хто служить Богу, і ти не маєш щирості щодо Бога. То що ж це за люди, які дотримуються тимчасового погляду? Вони – пристосуванці. Оскільки ти навіть не маєш щирості щодо Бога, чи можеш ти мати щирість щодо роботи церкви та щодо братів і сестер? (Це було б неможливо.) Коли в церкві стається серйозний інцидент або коли трапляється щось, що стосується твоєї власної репутації та статусу і твоїх власних інтересів, ти б не зміг обрати захист роботи церкви, і ти б не зміг задовольнити Божі наміри. Такі люди, які дотримуються тимчасового погляду, перебувають у великій небезпеці. Коли робота церкви йде нормально, вони можуть слідувати за нею у своїй вірі, але щойно церква стикається з безпрецедентним переслідуванням і виникає криза, вони постануть перед спокусою, і невідомо, чи зможуть вони і далі слідувати за Богом. Чи можуть такі люди слідувати за Богом до кінця шляху? (Ні.) Дотримання тимчасового погляду у виконанні свого обов’язку – це небезпечний сигнал. Дехто думає: «Моє дотримання тимчасового погляду показує, що я спритний і вмію хапатися за можливості. Подивіться, які ви дурні! Я проявлю трохи щирості лише тоді, коли Божа робота добігатиме кінця, а Євангеліє Царства пошириться в кожній країні світу. Якщо Божій роботі залишилося ще кілька років або навіть десятиліть і вона не закінчиться найближчим часом, то я просто житиму своїм життям і спершу прагнутиму до світу, а повернуся до виконання свого обов’язку, коли Божа робота добігатиме кінця». Ти досить розумний і досить меркантильний, і ти все досить добре прорахував. Люди можуть не знати твоїх планів, але Бог їх знає. Ти не маєш щирості щодо Бога, тому Бог не дасть тобі жодної ноші. У такому разі робота Божого дому, служіння Богу й виконання твого обов’язку, а також спасіння в майбутньому не матимуть із тобою нічого спільного. У процесі служіння Богу, окрім наявності віри в Бога, щирості й уважності до Нього, чоловік, якого використовує Святий Дух, також ставиться до кожного пункту церковної роботи як до своєї власної роботи. Жити цим життям означає виконувати роботу, а виконувати роботу означає жити. Ставитися до роботи церкви як до своєї власної роботи й виконувати роботу так само, як жити своїм повсякденним життям – хіба це умонастрій не є досить хорошим? (Є.) Чи є у вас цей умонастрій? (Ще немає.) Не забувай: у тому, щоб мати змогу добре виконувати свій обов’язок і виконати Боже доручення, немає жодних хитрощів і жодних найкоротших шляхів. Усе зводиться до цих слів: працюй до сьомого поту й будь відданим. Повсякчас працюй до сьомого поту й роби все можливе. Ти мусиш пожертвувати свою щирість і докласти всіх зусиль, щоб добре виконувати свій обов’язок; інакше для тебе неможливо бути вдосконаленим Богом, чи не так? (Так.)
Гаразд, на цьому наша сьогоднішня бесіда закінчується. До побачення!
22 лютого 2025 року