Ми вже побесідували про деякі істини щодо втіленого Бога. Чи відчуваєте ви, що бесіда про цей аспект істини є корисною для пізнання Бога? (Так.) Тоді добре. Ми вже трохи бесідували на цю тему раніше, але ми не бесідували про неї детально, пункт за пунктом; радше ми бесідували про неї уривчасто. Те, про що ми бесідуємо цього разу, – це істини в рамках теми про втіленого Бога, які стосуються уявлень людини про Бога, а також її ставлення до Бога та її знання Бога. З одного боку, бесіда про ці істини потрібна для того, щоб людина могла зрозуміти й пізнати Бога, а також зрозуміти істини, що стосуються її ставлення та поглядів на Бога, які вона мусить знати. З іншого боку, це потрібно тому, що ці теми дуже важливі. Що робить їх важливими? Річ у тім, що людина не може побачити чи торкнутися Бога на небі й заледве може навіть відчути Його; Бог на небі такий далекий від людини. Якби хтось спробував налагодити стосунки з Богом, для нього це було б дуже порожнім і примарним. З одного боку, ця порожнеча й примарність зумовлена тим, що людина сповнена уявлень і фантазій про Бога. З іншого боку, це зумовлено тим, що людина взагалі не має жодного розуміння реальності й практичності Бога або Божої ідентичності та сутності й живе цілком серед уявлень і фантазій, які виростають із її власного прийняття бажаного за дійсне. Отже, після того, як людина починає слідувати за Богом, стосунки, які вона налагоджує з Богом, здебільшого будуються на її уявленнях і фантазіях, на основі її прийняття бажаного за дійсне, а також на її різних вимогах до Бога та бажаннях щодо Нього. Стосунки між людиною та Богом, побудовані на такій основі, дуже нестабільні, дуже непевні і, звісно, дуже ненадійні. За найменшого подиху вітру або в разі виникнення якоїсь незвичайної ситуації такі стосунки можуть легко розірватися, і їх можна легко перервати. Наприклад, коли людина стикається з тим, що йде не так, як їй хочеться, коли вона стикається зі стражданнями, невдачами й поразками, або коли вона стикається зі всілякими речами, які не відповідають її уявленням або не служать її плотським інтересам, – коли людина постає перед будь-якою із цих ситуацій, які, на її думку, не мали статися згідно з її уявленнями, – вона інстинктивно сумніватиметься в Богові. Вона сумніватиметься в існуванні Бога, вона сумніватиметься в тому, чи правильні способи, в які Бог володарює над людиною, – і способи, в які Бог усе для неї влаштовує й упорядковує, – і, звісно, вона сумніватиметься в тому, чи правильно для Бога діяти в такий спосіб, а також у тому, чи має Бог якісь приховані мотиви або злі наміри щодо людини, чи ні тощо. Коротко кажучи, такі стосунки між людиною та Богом дуже нестабільні й непевні; кажучи людською мовою, вони сповнені невизначеності. Оскільки такі стосунки між людиною та Богом будуються на уявленнях і фантазіях людини, а також на основі різних вимог, які людина висуває до Бога через прийняття бажаного за дійсне, хоч би якою великою людина вважала свою віру в Бога або хоч би якою сильною вона вважала свою рішучість слідувати за Богом, з Божого погляду Він не визнає таких стосунків. Звісно, з огляду на об’єктивні факти ці стосунки нестабільні; вони можуть розірватися або перерватися будь-коли й будь-де через зміни у всіляких середовищах і різних людях, справах і речах, а також через виникнення різних особливих ситуацій. Навіть якщо хтось розуміє деякі істини, він однаково сумніватиметься в Бозі, коли не розуміє або не знає Його. Навіть якщо він не сумнівається в існуванні Бога, він однаково сумніватиметься в тому, якою є мета Бога, коли Він так діє щодо нього, і чи правильно те, що Він діє в такий спосіб. Тому можна сказати, що ці стосунки, які людина налагоджує з Богом, коли вона не розуміє або не знає Бога, не можуть витримати жодної перевірки, і що вони навряд чи можуть витримати загартування будь-яким особливим середовищем. Причина цього полягає не в тому, що в Божому володарюванні й упорядкуваннях є помилки чи неточності або що Бог неуважний, не бере до уваги слабкості людини чи її різні потреби; радше річ у тім, що розбещені люди природжено сповнені уявлень і фантазій про Бога. Із самого початку, оскільки людина має розбещені характери, ці її стосунки з Богом не будуються на основі нормальних стосунків між створеною істотою та Творцем. Отож людина займає неправильну позицію та приймає неправильні погляди й налагоджує свої стосунки з Богом, використовуючи хибні погляди, і вона також використовує хибні думки й погляди, а також хибні методи, щоб підтримувати ці стосунки. У такий спосіб ці стосунки між людиною та Богом стають ненормальними. Вони не тільки не допомагають людині краще коритися Богу, Його влаштуванням і Його впорядкуванням, щоб відповідати Божим вимогам до неї, а й змушують Бога відчувати до неї відразу й відштовхують Його від неї, і навіть призводять до того, що людина втрачає свій шанс досягти спасіння. У міру того, як людина слідує за Богом довше, у міру того, як вона розуміє дедалі більше істин, і в міру того, як вона накопичує певний капітал і здобуває певний досвід та уроки в процесі виконання свого обов’язку, вона дедалі більше відчуває, що її стосунки з Богом є правильними й надійними. Однак з огляду на знання людини про Бога, такі стосунки між людиною та Богом досі є ненормальними в Божих очах. Вони досі потребують виправлення та перевірки, і людина досі мусить зрозуміти більше істин і мати більше розуміння та знання Бога. Лише в такий спосіб стосунки між людиною та Богом можуть по-справжньому відповідати стандарту в Божих очах, і, звісно, лише тоді людина зможе більш точно й раціонально зайняти позицію створеної істоти в тому, як вона ставиться до Творця, у тому, як вона ставиться до Бога. Тому істина щодо пізнання втіленого Бога – пізнання Бога на землі – це не якесь академічне знання чи різновид здорового глузду, а тим паче не якась теорія чи гасло. Радше це аспект істини, який людина мусить зрозуміти, щоб налагодити нормальні стосунки з Богом, налагодити стосунки між створеною істотою та Творцем. Це аспект істини, який стосується пізнання Божої сутності, пізнання способів, у які Бог працює й говорить, і пізнання принципів, за якими Бог робить усілякі речі. Щойно людина зрозуміє цей аспект істини, пізнає втіленого Бога й матиме базове розуміння Бога, вона налагодить стосунки з Богом, які є найбільш правильними й найбільш підхожими, – стосунки між створеною істотою та Творцем. Лише на основі таких стосунків прагнення людини практикувати істину, щоб догодити Богу, і її прагнення коритися Богу й поклонятися Йому розвиватимуться в позитивному напрямку; лише тоді людина дедалі більше втікатиме від злого й стане на шлях спасіння.

Поміркуйте над цим: якщо хтось зовсім не має знання Бога – тобто, хоча він вірить у Бога, він сповнений уявлень і фантазій про принципи та способи ведення Богом справ, і Його мету, з якою Він їх веде, і він сповнений уявлень і фантазій про конкретні деталі того, як Бог робить усілякі речі, – то коли він стикається з різними речами, як він до них ставитиметься? Як він шукатиме істину? Якою буде його основа? Якими будуть його принципи? Якими будуть його цілі? Це не прості запитання. Якщо хтось сповнений уявлень і фантазій про Бога, і не має анінайменшого розуміння принципів і способів ведення Богом справ, і зовсім не розуміє, якою є Його мета, з якою Він робить усілякі речі, і він ставиться до Бога виключно на основі людських уявлень і фантазій, традиційної культури та міркувань, заснованих на знаннях, чи може він пізнавати Бога й коритися Йому? (Ні.) Якщо чиєсь прагнення до пізнання Бога в цілому ґрунтується на людських уявленнях і фантазіях, знаннях і філософії та традиційній культурі, і його прагнення будується на цій основі й обмежується цими речами, хіба це прагнення не було б дуже далеким від того, щоб відповідати Божим вимогам? Хіба воно не суперечило б тому, чого вимагає Бог? (Суперечило б.) Щойно ви зрозумієте ці аспекти – нормальність і практичність утіленого Бога; принципи та способи того, як Він говорить і діє; а також мету, мотиви й цілі, що стоять за Його словами та діями, – через бесіду, ви матимете базове розуміння принципів і способів того, як Бог працює й говорить, а також Його мети, з якою Він це робить. Це розуміння не походить від людських уявлень і фантазій про Бога, і це не те, що людина виводить на основі своїх знань, а тим паче не те, що людина уявляє на основі традиційної культури; радше воно складається з надзвичайно практичних проявів Бога на землі, які людина бачить, з якими контактує та які переживає. Принципи та способи того, як утілений Бог говорить і діє, – а також Його мета, з якою Він це робить, – які Він демонструє цілком практичними способами, більш ніж достатні для того, щоб дозволити тобі зрозуміти й пізнати Божу сутність і характер, а також конкретні принципи та способи того, як Бог діє, працює й говорить, разом із Його метою, з якою Він це робить. Тому розуміння різних аспектів утіленого Бога є шляхом до розуміння Бога – Творця. Хоча пізнання втіленого Бога не може привести до повного й всебічного пізнання Творця, принаймні пізнання втіленого Бога є шляхом до пізнання Бога на небі й пізнання Творця. У чому полягає мета Моєї розповіді тобі про ці речі? Хоча розуміння й пізнання Бога – це те, чого людина мусить намагатися навчитися все своє життя, і хоча людина не може пізнати Бога повністю й досконало, навіть якщо присвятить цьому все життя, через пізнання втіленого Бога ти зрозумієш Бога на небі й Творця в більш практичний спосіб, з більшою точністю та об’єктивністю – цього достатньо. Тобто для тебе достатньо зрозуміти й пізнати Бога через пізнання втіленого Бога; цього вже достатньо, щоб задовольнити умови для твого пізнання Бога й налагодження нормальних стосунків із Ним. Пізнання втіленого Бога достатньо, щоб дозволити тобі пізнати Бога на небі й Творця.

Якби хтось хотів пізнати Бога на небі повністю, сподіваючись здобути повне, всебічне знання про Нього, чи було б це можливо? (Ні.) Він ніколи не зміг би цього досягти. Оскільки це неможливо, чому від людини й досі вимагається пізнання Бога? Тому що, якщо ти можеш пізнати Бога точно й практично, це сприятливо й корисно для твого слідування за Богом, прагнення до істини, а також для того, щоб почати Бога боятися, а від злого втікати. Крім того, пізнання Бога є абсолютно ключовим і важливим для тебе, щоб практикувати істину й досягати спасіння. Тож що тобі слід робити? (Нам слід надавати важливість істинам щодо пізнання Бога. Нам не слід намагатися зрозуміти цей аспект істини так, ніби це просто звичайна істина.) З одного боку, ти мусиш ставитися до втіленого Бога з правильним ставленням. Крім того, ти мусиш дослідити, які уявлення та фантазії в тебе є про втіленого Бога й про Бога, і з’ясувати, як їх відпустити. У своїх взаємодіях і спілкуванні з Богом чи то в повсякденному житті, чи то в процесі виконання свого обов’язку, чи то коли ти переживаєш своє життя, тобі слід дослідити, які уявлення та фантазії про Бога в тебе є, і чи має твоє ставлення до Бога ці дві проблеми: одна – це порівняння втіленого Бога з Богом на небі, а інша – це ставлення втіленого Бога на один щабель із розбещеним людством. Дослідження цих двох проблем може дати тобі змогу розпізнати деякі з твоїх уявлень і фантазій про Бога або виявити, які проблеми є між тобою і Богом; або це також може дозволити тобі розкрити деякі з твоїх неправильних думок і поглядів та неправильне ставлення до Бога. Суть такого дослідження себе полягає в тому, щоб допомогти тобі чітко розпізнати свої різні хибні думки, погляди та ставлення щодо Бога, щоб ти міг відмовитися від них і ставитися до Божих слів, Божої роботи й Самого Бога з правильними думками й поглядами, з правильним ставленням і в правильні способи. Лише якщо ти практикуватимеш у такий спосіб, стосунки між тобою і Богом можуть поступово стати нормальними й задовольнити Бога, чи не так? (Так.) Якщо ти практикуватимеш у такий спосіб, твої стосунки з Богом поступово розвиватимуться на основі стосунків між створеною істотою та Творцем, і на фундаменті стандарту, якого Бог вимагає від людини. Лише після досягнення цього стандарту стосунки між людиною та Богом можуть ставати дедалі більш нормальними. Що тут означає «нормальні»? Ви знаєте? (Це означає, що людина може краще зайняти позицію створеної істоти в тому, як вона ставиться до Творця. Вона більше не має жодної настороженості й підозри щодо Бога, а здатна ставитися до Бога відкрито й чесно.) Хтось іще має що додати? (Після того, як стосунки людини з Богом стають нормальними, вона не тільки більше не насторожена чи підозріла щодо Бога, а й більше не висуває вимог до Бога, не має екстравагантних бажань і може по-справжньому коритися Божим влаштуванням і впорядкуванням.) Ти сказав у самісіньку точку. Кінцевий прояв, який можна побачити в людях, що досягають спасіння, полягає в тому, що вони можуть стояти на належній позиції створеної істоти й коритися Творцю. Коли людина кориться Богу, вона по-справжньому поклоняється Богу; лише по-справжньому поклоняючись Богу, вона може досягти страху Божого й по-справжньому почати Бога боятися, а від злого втікати. Тому, коли йдеться про те, які стосунки в людини з Богом або які стосунки вона налагоджує з Богом, від чого це залежить? Це залежить від прагнення людини та її ставлення до Бога, а також від того, наскільки вона знає Бога. Якщо ти не маєш знання про Бога й сповнений уявлень, і фантазій про Нього, і екстравагантних бажань щодо Нього, то навіть якщо ти можеш практикувати деякі істини й виконувати деякі обов’язки, які належить виконувати створеній істоті, коли йдеться про твої стосунки з Богом, обов’язки, які ти виконуєш, або істини, які ти практикуєш, дуже обмежені. Наприклад, виконуючи свій обов’язок, ти здатний зрікатися речей і присвячувати себе, страждати й платити ціну або ти можеш виконувати в церкві певну роботу, яка тобі під силу. Але коли Бог робить із тобою те, що не відповідає твоїм уявленням, або коли Він позбавляє тебе чогось, або провчає й дисциплінує тебе, чи здатен ти коритися? Якщо в тебе є справжнє розуміння й знання Бога, ти дуже природно займеш позицію створеної істоти й матимеш ставлення покори. Але якщо в тебе немає справжнього розуміння й знання Бога, коли ти стикаєшся з тим, що йде не так, як тобі хочеться, або коли ти стикаєшся з речами, які стосуються твоїх особистих інтересів, у тебе дуже природно виникнуть усілякі ідеї та всілякі уявлення й фантазії про Бога. У такий спосіб тобі, як створеній істоті, буде дуже важко досягти справжньої покори Богу. Навіть якщо ти маєш певну поверхову покору або готовність коритися, якщо це не відповідає Божим вимогам, то ця твоя покора не є тим, чого хоче Бог. Якщо ця твоя покора цілком випливає з людських уявлень і фантазій, конфліктує з твоїм знанням Бога й Божої роботи та порушує істини-принципи, то це нечиста покора; це не справжня покора, і це не та покора, якої хоче Бог. Бог не схвалює таку покору. У Його очах ти цілком позбавлений покори. Якщо ти не здатний по-справжньому коритися Богу, то це означає, що твоє так зване «прагнення» і так звана «практика істини» докорінно не змогли допомогти тобі налагодити стосунки з Богом, які є стосунками між створеною істотою та Творцем. У більшості з того, що ти робиш, ти живеш серед своїх особистих бажань, уявлень і фантазій, які не можуть здобути Боже схвалення. Нездатність здобути Боже схвалення зрештою призводить до одного: те, що ти робиш, і те, що ти практикуєш, далеко не відповідає тому, чого вимагає Бог, і ти живеш серед свого власного прийняття бажаного за дійсне або серед своїх уявлень і фантазій. Зрештою, те, що ти робиш і практикуєш, і шлях, яким ти йдеш, не зможуть привести тебе до того, щоб стати на шлях спасіння й досягти спасіння. Тоді хіба твої дії не будуть марними? (Будуть.) За цих обставин твої дії будуть марними. Тоді хіба ти, по суті, не здобудеш нічого від своєї віри в Бога за всі ці роки? (Так.) У чому причина того, що ти нічого не здобув? (Люди йдуть шляхом віри в Бога, завжди живучи серед своїх особистих бажань, уявлень і фантазій.) Той факт, що ти нічого не здобуваєш після багатьох років віри в Бога, не пояснюється тим, що ти не платив ціну, не бажав терпіти труднощі або не бажав присвячувати себе, а тим паче тим, що ти не виконував свій обов’язок. У чому ж тоді причина? Вона в тому, що в процесі страждань і сплати ціни, зречення речей і присвячення себе, а також виконання свого обов’язку, більшість із того, що ти робиш, робиться лише внаслідок твого прийняття бажаного за дійсне, і ти робиш це, живучи серед своїх уявлень і фантазій, радше ніж діючи згідно з Божими вимогами. І все ж ти завжди віриш, що дієш згідно з Божими вимогами. Оскільки ця твоя віра сповнена уявлень, ти зрештою не можеш здобути істину й у результаті досягнути спасіння. Отже, усі твої дії були марними. Якщо хтось зрештою доходить до цієї точки, хіба ви не сказали б, що це досить сумно? (Так.) Зовні здається, що люди виконують свої обов’язки, проповідують Божі слова, страждають і платять ціну, але насправді вони слідують за Богом і служать Йому, маючи багато уявлень і фантазій, а також багато неправильних думок, поглядів і ставлень. Якщо ти виконуєш свій обов’язок із цими домішками, зрештою, коли Бог перевірятиме тебе, ти не знатимеш, чому Бог діє в такий спосіб, або чого Бог очікує від тебе, і якого результату Він має намір досягти в тобі, так тебе перевіряючи. Зрештою, коли Бог перевірятиме тебе, слова, які ти скажеш Богу, і твої молитви будуть сповнені нарікань, нерозуміння й сумнівів та навіть сповнені смутку й болю, а також уявлень і фантазій про Бога. Тоді хіба твоє прагнення за весь цей час не призведе до невдачі, і хіба страждання, які ти витерпів, і ціна, яку ти заплатив, не будуть марними? (Будуть.) Наприклад, скажімо, ти вірив у Бога багато років і завжди терпів труднощі й платив ціну; на позір ти робив усе, що Бог казав тобі робити, і міцно тримався цих слів. Але одного дня на тебе спадає випробування, як у Йова, і ти раптом починаєш сумніватися: «Чи може моя віра бути хибною? Можливо, я йду хибним шляхом? Чому Бог організував для мене таке середовище? Чому б Бог виконував наді мною таку роботу? Чому б Він дозволив, щоб таке зі мною сталося?». Ти не розумієш і не знаєш, що відбувається. З одного боку, суб’єктивно, є багато такого, чого ти не розумієш. Крім того, яка найбільша проблема є в людей? Коли вони стикаються зі всілякими речами, усе, що вони вміють робити, – це молитися й шукати, як виплутатися із цих ситуацій. Ті, хто трохи кращий, намагатимуться пізнати себе, щоб з’ясувати, чи не образили вони Бога, чи не дисциплінує їх Бог, чи немає в них чогось такого, що не відповідає Божим намірам, або чи не викликали їхні дії та вчинки Божу відразу. Однак, коли більшість людей стикається з такими речами, вони не знають – у позитивному сенсі – як ініціативно зробити свій внесок у Божу роботу й співпрацювати з Богом, як практикувати згідно з принципами, яких має дотримуватися створена істота, або згідно з вказівками Творця, чи як ініціативно шукати шлях практики та істини-принципи, щоб розв’язати наявну проблему. Це не під силу більшості людей. Хіба не так? (Так.) Бачиш, коли люди стикаються з чимось, вони намагаються знайти причини в різних місцях – вони можуть шукати в собі, вони можуть намагатися знайти об’єктивні причини, вони можуть намагатися придумати якісь виправдання, які можна використати, щоб посперечатися й виправдати себе, або вони можуть підозрювати інших людей і шукати причини в них. Але дуже рідко хтось приходить до Бога, щоб ініціативно шукати істини-принципи й ініціативно розв’язувати проблему. Зрештою, коли Бог усуває ситуацію або середовище, з якими стикаються люди, скільки люди можуть здобути? Більшість людей знає лише те, що наступного разу, коли вони зіткнуться з такими речами, вони мусять бути обережними, і вони знають лише те, як уникнути або нейтралізувати ці речі, коли з’являються ознаки того, що вони можуть виникнути знову. Але дуже мало людей замислюється над тим, як їм слід ініціативно співпрацювати, коли вони стикаються з такими речами, як практикувати згідно з принципами, про які Бог говорить людям, і як розв’язувати проблему згідно з істинами-принципами. Більшості людей нелегко це зробити, чи не так? (Так.)

Чи має бесіда на тему відпускання своїх уявлень і фантазій про втіленого Бога якийсь стосунок до пізнання втіленого Бога? (Так.) Який тут зв’язок? (Якщо ми не знаємо втіленого Бога й віримо в Бога лише на основі власних уявлень і фантазій, зрештою, дуже ймовірно, що ми залишимося з порожніми руками і що всі наші зусилля будуть марними, і ми нічого не здобудемо. Отже, якщо ми хочемо стати на правильний шлях у своїй вірі в Бога, ми мусимо знати втіленого Бога. Ця істина дуже важлива.) Це те, що вам слід розуміти з погляду теорії, – як же тоді вам слід практикувати? Це важливе запитання. Після того, як ти здобудеш знання про втіленого Бога, тобі слід вести й владнувати всілякі справи в реальному житті на основі цього знання й використовувати його, щоб виробити, якими мають бути принципи практики для всіляких справ. Хоч яке знання ти маєш, суть володіння цим знанням полягає в тому, щоб розв’язувати проблеми, а не в тому, щоб ти засвоїв теорію. Бачиш, ми побесідували на стільки тем стосовно втіленого Бога, але хоч яка це тема, вона стосується фактичних проблем у реальному житті. Коли ти стикаєшся із цими фактичними проблемами, тобі слід трохи про них подумати. Що ти думаєш про них? Яке в тебе ставлення до них? Як ти плануєш їх розв’язувати? Ти просто дозволиш їм минути чи шукатимеш істину, щоб їх розв’язати? Якщо, послухавши Мою бесіду на ці теми, ти пам’ятаєш лише якісь теорії, але не можеш застосувати Мої слова в реальному житті, щоб розв’язати свої труднощі й проблеми, то те, що ти здобув, – це лише доктрина, яка тобі нічим не допоможе. Але якщо, послухавши Мою бесіду на ці теми, ти застосуєш Мої слова в реальному житті, виправляючи свої хибні погляди та хибне ставлення до Бога, позбуваючись своїх уявлень і фантазій про Бога та покращуючи свої стосунки з Богом, то те, що ти здобув, – це істина. Якщо ти використаєш слова та зміст, про які Я бесідував із тобою, щоб розібратися зі своїми уявленнями й фантазіями, своїми хибними думками й поглядами та своїм хибним ставленням до Бога, ти зможеш налагодити нормальні стосунки з Богом. Але якщо ти ставишся до своїх проблем байдуже й не переймаєшся ними, ніколи не розмірковуєш, дивлячись, наскільки ти відповідаєш Божим словам, і чітко знаєш, що з твоїм ставленням до Бога є проблеми, але не шукаєш істини, щоб розв’язати цю фактичну проблему, то Мої слова нічого для тебе не означали, і ти послухав їх даремно, чи не так? (Так.) Яка ситуація у вас? (Хоча ми знаємо, що нам не слід ставитися до Божих слів як до доктрин, і що нам слід практикувати їх у реальному житті, зараз наше входження досі відносно неглибоке.) Те, що ваше життя-входження неглибоке, – це не привід для хвилювання: якщо ви невпинно шукатимете істину, ви поступово досягнете глибшого входження. На цій основі поступово обмірковуй речі, і досліджуй себе, і порівнюй себе з Божими словами, а потім виправляй свої хибні думки й погляди – і своє хибне ставлення до Бога – і приходь до того, щоб ставитися до Бога й пізнавати Його з правильними думками й поглядами та правильним ставленням. У такий спосіб, крок за кроком, твої стосунки з Богом ставатимуть дедалі більш нормальними.

Те, про що ми говорили стосовно теми про втіленого Бога, не є абстрактним чи порожнім. Воно дуже конкретне, стосується реального життя й зовсім не відірване від реального життя, ось чому Я кажу, що воно не порожнє чи абстрактне. Якщо ти слухатимеш і розмірковуватимеш своїм серцем, цей аспект істини ставатиме тобі дедалі зрозумілішим. Коротко кажучи, якщо хтось хоче досягти справжнього знання Бога й налагодити нормальні стосунки між створеною істотою та Творцем, цей урок пізнання Бога – це те, що він мусить засвоїти, а процес пізнання Бога – це те, що він мусить пережити. Цей урок пізнання Бога має починатися з двох речей: пізнання нормальності й практичності втіленого Бога та відпускання уявлень і фантазій про втіленого Бога. Можна також сказати, що цей урок має починатися з найбазовіших аспектів, які тільки є. Щойно ти налагодиш із втіленим Богом нормальні стосунки між створеною істотою та Творцем і налагодиш нормальні стосунки між людиною та Богом, ти займеш людську позицію і ставитимешся до втіленого Бога, Його слів і роботи, а також до будь-якого Його ставлення до тебе з правильними думками й поглядами та з правильним ставленням. Щойно ти налагодиш нормальні стосунки з втіленим Богом – стосунки між людиною та Богом, – у тебе не має бути завеликих труднощів із тим, щоб бути відкритим і чесним із Богом, шанобливим до Нього й слухняним Йому, чи не так? (Так.) Це мета, до якої людині слід прагнути, і це також принцип, який людина має практикувати. Налагодження нормальних стосунків із втіленим Богом має починатися із взаємодії, спілкування, комунікації та підтримання зв’язків із Ним. На цій основі тобі слід поглиблювати своє розуміння втіленого Бога, часто розмовляючи й спілкуючись із Ним, і так досягати справжнього розуміння й знання Бога. Якщо розмови, спілкування та взаємодія з Богом на небі є чимось дуже далеким і навіть недосяжним для людини, а також нереалістичним і необ’єктивним, то як людина може подужати взаємодіяти, комунікувати й спілкуватися з Богом на основі налагоджених нормальних стосунків із Ним? У цей період, коли втілений Бог говорить і працює, є умови для досягнення людиною цих речей; чи то в житті, чи то у виконанні роботи, ці умови доступні. Оскільки ці умови доступні, людині не слід їх упускати. Це чудова нагода для людини потренуватися в тому, як правильно ставитися до Творця. Якщо людина вхопиться за цю нагоду й добре нею скористається, у неї будуть можливість і засоби для розуміння й пізнання Бога на небі в більш практичний спосіб. Тоді для людини розуміння й пізнання Бога на небі стає чимось, що більше не є примарним і порожнім, і, звісно, воно перестає бути чимось таким, про що вона може лише думати, але чого не може досягти. У процесі того, як люди контактують і спілкуються з утіленим Богом, з одного боку, вони поступово дізнаються про себе й пізнають різні уявлення та фантазії, які в них є про Бога. Крім того, вони також поступово дізнаються про радість, гнів, смуток і щастя Бога, про різне ставлення Бога до людини, а також про принципи та способи того, як Бог говорить і працює, разом із Його метою, з якою Він це робить. Що тут важливо, так це надання людині дозволу на практичніше й точніше розуміння різних аспектів Божих слів і дій через те, що вона бачить своїми очима, чує своїми вухами й переживає своїм серцем. За цих обставин людина більше не житиме серед своїх уявлень і фантазій про Бога. Якби Бог не втілився в останні дні, навіть якби людина й досі вірила в Господа Ісуса періоду Благодаті й робила це багато років, її розуміння й знання Бога дорівнювало б практично нулю; вона не мала б анінайменшого справжнього знання Бога. Отже, у релігійному світі немає нікого, хто по-справжньому знає Бога. Знання Бога, здобуте тими, хто приймає втіленого Бога останніх днів, відрізняється; ті, хто володіє ним, знають про Бога набагато більше, ніж ті, хто вірив у Господа Ісуса в період Благодаті. Оскільки втілений Бог останніх днів працює вже довгий час, висловлює багато істин, виконує величезний обсяг роботи, взаємодіє, спілкується й живе з людиною протягом тривалого часу, а також контактує із широким колом людей, умови для того, щоб людина зрозуміла й пізнала Бога є, зрештою, більш сприятливими. Тобто це втілення забезпечило людині більш сприятливі умови й можливості для контакту з Богом, дозволивши їй чути Божий голос на власні вуха й бачити на власні очі кожен Божий крок, радість, гнів, смуток і щастя Бога, а також багато подробиць різних аспектів Божого повсякденного життя. Окрім зовнішнього прояву людськості втіленого Бога, з яким людина може контактувати, подробиць, що стосуються Божого життя та Його сутності, має бути цілком достатньо, щоб дозволити людині мати глибше й точніше розуміння Бога. Звісно, це глибше й точніше розуміння має дати людині змогу налагодити кращі, здоровіші стосунки з Богом і звільнитися від різних уявлень і фантазій, відкинувши всі уявлення та фантазії, які вона має про Бога. Правильно? (Так.) Тому, хоч би про що Я бесідував, мета бесіди полягає в тому, щоб допомогти людині краще зрозуміти й пізнати Бога. Звісно, Я ніколи не говорив про сім’ю втіленого Бога як людини, про освіту, яку Він здобув, або про середовище, у якому Він виріс, а тим паче Я ніколи не говорив про історію Його сім’ї, звичаї Його сім’ї, Його домашнє середовище або конкретний спосіб життя та методи виховання, які застосовувала Його сім’я. Звісно, Я також ніколи не розповідав вам, яка в Мене вдача або які в Мене життєві звички, і ніколи не говорив про тривіальні деталі Свого життя щодо базових потреб. Про що ж Я говорив натомість? (Про деякі принципи, за якими втілений Бог живе як людина й веде справи.) Чи то наводячи приклади, чи то говорячи про факти в певному аспекті, чи то говорячи про певний аспект істини, усе, що Я охопив, стосувалося Божої роботи, Божої сутності та Божої ідентичності; усе це стосується знання людини про Бога. Навіть якщо Я наводжу деякі приклади, що стосуються базових потреб, Моя мета полягає не в тому, щоб ви зосереджувалися на тому, що Я їм, що Я ношу або які в Мене життєві звички, а радше в тому, щоб допомогти вам пізнати, якими є Божі принципи життя як людини й того, як Він веде справи, коли приходить у плоті й живе разом із людьми. Навіть якщо те, про що Я говорю, стосується деяких способів життя втіленого Бога, це робиться для того, щоб допомогти вам зрозуміти Його погляди та принципи щодо цих речей, зрозуміти й осягнути принципи в одному аспекті та на цій основі краще зрозуміти нормальність і практичність Бога, а також Його принципи життя як людини й того, як Він веде справи. Розуміння конкретних деталей цих принципів потрібне саме для того, щоб дати вам змогу зрозуміти, яке життя має втілений Бог, ця звичайна людина, і як Його життя пов’язане з Богом. Я бесідую згідно із цим принципом. Моя мета полягає не в тому, щоб ви наслідували Мій вибір щодо базових потреб, Мій конкретний спосіб життя або те, які кольори Мені подобаються. Це не Моя мета. Я лише розповідаю вам Свої принципи. Наприклад, коли Я розповідаю тобі, що Я їм або які в Мене щоденні звички, це не для того, щоб ти міг наслідувати Мене або дотримуватися певного правила, а радше для того, щоб дати тобі знати, що міститься у звичайності й нормальності втіленого Бога, коли Він приходить на землю, і якими є Його принципи життя як людини й ведення справ. Достатньо того, щоб через приклади, які Я наводжу, і через деякі факти ти зрозумів принципи, цей аспект істини, а також життя й характер Бога, які ти маєш знати. Тому Я ніколи не кажу тобі, чи подобається Мені довге волосся, чи коротке; Я лише розповідаю тобі, якими є причини та принципи для того, щоб відрощувати довге волосся або підтримувати коротку стрижку, щоб ти міг зрозуміти принципи. Бесіда про ці істини щодо втіленого Бога стосується знання людини про Божу сутність і Божу ідентичність, і вона стосується нормальності й практичності Бога. Якщо хтось вірить, що Бог на землі стосується лише Божої роботи та слів, і лише Бог на небі стосується Божих діянь, чи правильне таке розуміння? (Ні.) Тоді чи походять слова, сказані Богом на землі, і робота, виконана Ним, від Бога на небі? (Так.) Добре, якщо ви можете це так сприймати. Я ніколи не розповідав вам, де Я народився, яким було Моє дорослішання або яку освіту Я здобув, і ніколи не говорив про середовище, у якому Я виріс, про освітнє середовище, у якому Я перебував, або про історію Своєї сім’ї, чи не так? (Ні.) Дехто каже: «Твоя сім’я не є видатною. Ти виріс просто як звичайна людина. Про це не варто говорити, тому Ти про це не згадуєш». Чи в цьому полягає причина того, що Я не говорю про ці речі? (Ні.) Тоді чому Я про них не говорю? (Розмови про ці речі ніяк не допомогли б нам у пізнанні втіленого Бога.) Вони не мають нічого спільного з пізнанням утіленого Бога, тому Я про них не говорю. Якби Я говорив про ці речі, ви могли б піти й не слухати. Але якщо Я розповідаю вам про роботу, слова, характер і сутність утіленого Бога, а також про різні прояви й вияви Його життя, вам слід слухати уважно й серйозно. Ви мусите слухати те, що стосується істини; слухання цього змісту допомагає вам пізнавати Бога. Дехто каже: «Який стосунок має пізнання Бога до мого прагнення до істини?». Скажіть Мені, чи є тут зв’язок? (Так.) Чи може пізнання Бога замінити прагнення до істини? Який зв’язок між пізнанням Бога та прагненням до істини? Як ви думаєте, чи мають принципи ведення справ і промовляння, проявлені в нормальності й практичності втіленого Бога, про які Я зараз із вами бесідую, якийсь стосунок до істини? (Так.) Тоді який стосунок має пізнання Бога до прагнення до істини? (Я думаю, що пізнання Бога саме собою є прагненням до істини. Це обумовлено тим, що пізнання Бога дозволяє нам пізнати різні принципи, за якими Бог веде справи, і різні характери, які Бог виявляє, і допомагає нам розмірковувати над нашими власними діями та вчинками й розбещеними характерами, які ми виявляємо. Воно також дає нам напрям для нашої практики. Це один момент. Інший момент полягає в тому, що пізнання Бога може спонукати людину прагнути до істини. Коли хтось має певне знання Божої сутності й характеру, у його серці виникне позитивне бажання й рішучість – він захоче пізнати Бога більше й стати на шлях прагнення до істини – і він поступово відкине свої розбещені характери й житиме подобою, якої вимагає Бог. Тому я думаю, що пізнання Бога саме собою є прагненням до істини, і воно може спонукати людину прагнути до істини.) Коли хтось прагне до знання Бога, він також насправді прагне до істини; він серйозно ставиться до істини й бачить, як саме діє Бог і чого Бог вимагає в різних сферах. Щойно людина детально зрозуміє ці речі, вона матиме чіткішу мету й точніший напрям у своїй практиці. Прагнення до знання Бога саме собою є прагненням до істини – це твердження не є хибним, і ці дві речі не суперечать одна одній. Отже, чи може прагнення до істини дозволити тобі пізнати Бога? (Так.) Поки ти прагнеш до істини, ти також поступово пізнаєш Бога. Процес прагнення до істини – це процес практики істини. Коли ти практикуєш істину, ти поступово розумієш Божі наміри й Божі вимоги до тебе, і ти також розумієш, якими є Божі необхідні стандарти, бажання й наміри в конкретних справах. Щойно ти зрозумієш ці речі, ти поступово пізнаєш Бога. Цей процес розуміння і є процесом пізнання Бога. Ці дві речі доповнюють одна одну; жодна з них не є ізольованою. Хоч би в якому аспекті істини ти мав справжній досвід, знання й розуміння, хоч би в якому аспекті істини ти мав ці здобутки, те, що ти здобудеш, також охоплюватиме знання Бога. Коли в тебе є досвід і знання істини, у тебе водночас є знання й розуміння Бога. Щойно ти маєш знання Бога, ти можеш бути більш упевненим у Божих намірах і Божих необхідних стандартах. Згодом, коли ти практикуватимеш істину, ти будеш точнішим і не триматимешся за уявлення й фантазії; ти чітко знатимеш, якими є Божі наміри й що Бог хотів би, щоб ти робив. Пізнання Бога й прагнення до істини не є незалежними одне від одного, і вони не суперечать одне одному; радше вони доповнюють одне одного. Тому пізнання втіленого Бога є корисним і сприятливим для твого прагнення до істини та її практики. Воно може слугувати рушійною силою в цьому плані. До цього багато людей думало: «Тепер, коли в мене є ці слова, висловлені втіленим Богом, я здобув Бога. Коли я стикаюся з чимось, мені просто потрібно практикувати згідно із цими словами. Навіть якщо в мене немає розуміння чи знання Бога, це нормально, це не вплине на мою практику істини». Але коли вони намагалися практикувати істину в реальному житті, усі вони могли відчути, що, хоча Бог говорив дуже конкретно, і з Його слів вони могли зрозуміти, якими є принципи практики й Божі необхідні стандарти для багатьох конкретних справ, коли йшлося про багато речей, що траплялися з ними в їхньому повсякденному житті, їм усе ж бракувало впевненості. Вони не були на сто відсотків упевнені, що ведення справ у такий спосіб було правильним або що ведення справ у такий спосіб відповідало Божим намірам. Але коли ти зрозумієш точні принципи, за якими втілений Бог живе як людина й діє, ти почуватимешся цілком спокійно. Коли ти знову зіткнешся з подібними речами, ти не будеш розбиратися з ними так, як раніше, діючи на основі здогадок, ніби граючи в азартну гру, і не знаючи згодом, чи було те, що ти зробив, правильним чи неправильним. Завдяки розумінню принципів, за якими втілений Бог говорить і діє, уявлення й фантазії людини про Бога зменшуватимуться й слабшатимуть навіть без її усвідомлення цього, і вони поступово будуть розв’язані. Тобто, коли ти знатимеш утіленого Бога, і особливо коли ти знатимеш принципи та способи того, як Він живе як людина й діє, то матимеш точнішу мету й напрям для практики істини та владнання всіляких справ у житті. Якби Бог не втілився, і над людиною працював Бог на небі або Святий Дух, людина ніколи не отримала б відповідей на ці речі й ніколи не отримала б жодної користі від Бога на небі через розуміння різних конкретних питань людського життя, які людина мала б розуміти. Навіть якщо людина може дотримуватися деяких законів і заповідей, щодо істин-принципів і шляху, яким вона йде, якби Бог не втілився, щоб працювати й говорити, людство ніколи не змогло б їх пізнати чи зрозуміти. Людина не може здобути їх від просвітлення Святого Духа й не може здобути їх від Бога на небі. Єдиний шлях – це здобути від втіленого Бога ці істини-принципи, які людина мусить зрозуміти, щоб жити й виживати. Коротко кажучи, пізнання втіленого Бога – це шлях до пізнання Бога, шлях до розуміння Бога, і тим паче необхідний шлях для людини, щоб налагодити або підтримувати стосунки з Богом.

Минулого разу ми бесідували про те, що «Бог не спокушає людину» – тему, що входить до ширшої теми про те, що не можна ставити втіленого Бога на один щабель із розбещеним людством. На чому ми зупинилися? (Бог бесідував про три конкретні прояви того, що Бог не спокушає людину: Бог не випитує в людини інформацію, не підбурює і не нацьковує людину. Ми закінчили бесіду на тому, що Бог не нацьковує людину.) Ці три теми – не випитувати інформацію в людини, не підбурювати людину й не нацьковувати людину – усі стосуються конкретних проявів того, що Бог не спокушає людину. Чи з’явилися у вас якісь думки після нашої минулої бесіди? Подивіться на те, що Я говорив вам протягом багатьох років, – чи відображає це Божий принцип не спокушати людину? (Так. Бог ніколи не намагався випитати в нас інформацію, коли говорив із нами. Ти завжди відвертий. Ти наставляєш нас терпляче й поступово, завжди ведучи й забезпечуючи нас, а також підтримуючи нас і допомагаючи нам.) Коли Я говорю з вами, один із Моїх принципів полягає в тому, щоб не спокушати вас, і конкретними проявами цього є те, що Я не випитую у вас інформацію, не підбурюю і не нацьковую вас. Іноді Я можу запитувати вас про деякі речі, але в цьому немає абсолютно ніякого спокушання. Тож, коли ти неправильно розумієш Бога, ти мусиш розмірковувати: «У жодних Божих словах немає спокушання чи випитування інформації. Я не маю неправильно розуміти Бога. Буквальне значення Божих слів – це саме те, що Він має на увазі. Хоч би що Бог запитав мене, я відповідатиму правдиво й розповідатиму Йому відкрито та чесно. Я скажу стільки, скільки знаю, а якщо я чогось не знаю, то так і скажу, і скажу Богові, що мені потрібно це з’ясувати, перш ніж відповісти». Це називається бути відкритим і чесним. Коли Я говорю з вами й розв’язую з вами питання, якщо Я бачу, що ви стикаєтеся з труднощами, або дізнаюся про якісь проблеми у вас – чи то проблеми з виконанням вашого обов’язку, чи то проблеми у вашій людськості, – Я знайду нагоду поговорити з вами. Моя мета в цьому полягає в тому, щоб допомогти вам чітко побачити, у чому полягає сутність ваших проблем, щоб ви могли розв’язати їх після того, як ви їх пізнаєте. З одного боку, Моя мета в наданні тобі допомоги з розв’язанням твоїх проблем полягає в тому, щоб недоліки чи проблеми у твоїй людськості були виправлені, і щоб ти не жив розбещеними характерами, а жив людською подобою. З іншого боку, це робиться для того, щоб ти краще виконував свій обов’язок. Моя мета полягає не у використанні тебе для того, щоб ти витрачав сили заради Божого дому, а в тому, щоб допомогти тобі прийти до того, щоб більш злагоджено виконувати свій обов’язок так, щоб це відповідало стандарту, не спричиняти переривань і завад, якнайкраще робити те, що ти маєш робити, відігравати свою роль і добре виконувати свій обов’язок. Якщо в тебе є проблеми з твоєю людськістю, Я коротко поговорю про них із тобою. Якщо ти можеш це прийняти, це, звісно, на краще; якщо в той час ти не можеш це прийняти, Я використаю Свій власний спосіб, щоб повідомити тобі так, щоб ти знав, у чому полягають твої проблеми. Коротко кажучи, Моя мета завжди полягає в тому, щоб підтримувати тебе й допомагати тобі. Я ніколи не маю наміру спокушати тебе йти неправильним чи злим шляхом, змушуючи тебе деградувати чи коїти зло. Моя мета – лише допомогти тобі; Я маю добрі наміри, і намір, що стоїть за цим, правильний і позитивний. Звісно, коли Я говорю ці слова й роблю ці речі, у цьому немає жодного примусу. Тобто після того, як ти почуєш ці слова, ти не маєш бути скованим Мною. Навіть якщо Я з упевненістю говорю про проблеми з твоєю людськістю або аналізую проблеми у виконанні твого обов’язку, ти однаково можеш сказати: «Я ще не можу визнати ці проблеми, які Ти в мені розвінчав; мені потрібно поміркувати над ними». Я кажу, що тобі слід міркувати в такий спосіб або побесідувати про цю проблему з усіма. Я не вимагаю силоміць, щоб ти робив щось згідно з Моїми особистими бажаннями; радше Я даю тобі достатньо свободи. Коли Я розвінчую твої проблеми, Я даю тобі нагадування. Цей метод нагадування тобі передбачає не туманну розмову, а бесіду про певний факт – шляхом розвінчання слів чи видів поведінки, які ти виявляєш і демонструєш, – щоб дати тобі знати, що в тебе справді є ці проблеми. Я скажу тобі чітко й прямо. Я абсолютно не використовуватиму туманних слів, щоб створити в тебе хибне враження, і не змушуватиму тебе впадати в негатив, слабкість і дезорієнтацію або відчувати, що Мої слова такі глибокі, важкі для розуміння й незбагненні, щоб змусити тебе бути високої думки про Мене. Я цього не робитиму. Я скажу тобі відверто й чітко; Я не буду ходити коло та навколо й залишати тебе в здогадках. Наприклад, деякі люди дуже сентиментальні й схильні говорити з домішками. Я кажу їм відверто: «Твої слова містять багато домішок, ти говориш цілковито на основі своїх почуттів і не захищаєш інтересів Божого дому. Ти просто безвідмовна людина». Ось настільки Я відвертий. Коли деякі люди не знають, як практикувати, зіткнувшись із якоюсь ситуацією, Я кажу їм прямо: «У цій справі ти мусиш діяти так; а в тій справі практикуй ось так». Ось настільки чітко Я їм кажу. Почувши це, люди, які вкладають у справи своє серце, і люди, які є раціональними, можуть чітко зрозуміти; вони не безтолкові чи збентежені, і у своєму серці вони справді знають, що робити. Звісно, деякі безтолкові люди з викривленим сприйманням бентежаться, почувши, що Я так говорю. Хоч як вони намагаються слухати, вони не можуть збагнути цього чи зрозуміти принципи; їм і досі ще потрібно, щоб Я наводив приклади й детально все пояснював. Але навіть якщо Я наводжу приклад і знову їх навчаю, вони однаково не можуть зрозуміти й не знають, як практикувати. Це обумовлено не тим, що Я не пояснив усе чітко, а тим, що їхній рівень надто низький, і самі вони надто безтолкові. Коротко кажучи, Мій принцип промовляння полягає в тому, щоб зробити так, щоб після того, як ви послухаєте те, що Я говорю, ви не були збентежені, і мали в голові чіткий шлях практики, і знали, як правильно практикувати. Ось Моя мета в промовлянні до вас.

У межах цього принципу не спокушання людини, окрім цих трьох проявів – не випитувати в людини інформацію, не підбурювати людину й не нацьковувати людину, – є ще один прояв: не говорити туманно. Що означає говорити туманно? Це означає говорити облудливі речі, не говорити чітко й недвозначно, робити так, щоб усе звучало розмито, і говорити слова, які звучать правильно, але які неможливо практикувати чи втілити в життя, і які є просто порожніми балачками. Це називається бути туманним і нечітким. Тоді не говорити туманно означає, що чиїсь слова позбавлені цих якостей і не мають цієї сутності; радше вони чіткі й зрозумілі, точні за значенням і дають людині шлях, яким треба слідувати. Бачиш, коли Я бесідую про різні аспекти істини, щоразу, коли Я вводжу нову тему, Я намагаюся спершу дати тобі визначення цього аспекту істини. Яка Моя мета в тому, щоб дати тобі визначення? Це робиться для того, щоб зробити це поняття зрозумілим для тебе й дати тобі змогу знати точне визначення істини, про яку Я говорю. Щойно ти чітко зрозумієш це точне визначення й зможеш його зафіксувати, у тебе з’являться мета й напрям. Коли Я досягаю цього результату з людиною через визначення, які Я їй даю, вона здатна чіткіше знати у своєму серці, що їй слід практикувати й чого дотримуватися. Потім Я наводжу деякі конкретні приклади. Моя мета в наведенні прикладів полягає в тому, щоб допомогти людині здобути більше ясності щодо цього аспекту істини, допомогти їй мати точне знання про нього й допомогти їй знати, як його практикувати. Тоді Моє промовляння досягне свого ефекту та своєї мети. Який найкращий спосіб досягти цієї мети? Дати тобі знати через визначення та приклади, яких істин-принципів тобі належить дотримуватися. Хоча є багато людей, які не мають духовного розуміння й не можуть збагнути істин-принципів у тому, що обговорюється, і знають лише, як слідувати певним приписам, але принаймні приписи, яким вони слідують, є чіткими. Наприклад, бесідуючи про певний аспект істин-принципів, Я можу навести деякі приклади, кажучи, що людині шкідливо їсти певні речі, і що певні варіанти вибору, який робить людина, і певні речі, які вона робить, є неправильними. Тоді люди, які мають духовне розуміння й здатність до сприймання, знатимуть: «Отже, це точне розуміння таких речей. Тепер я знаю принципи, і я знаю, як практикувати, як вибирати й що приймати чи відкидати». Однак, коли це чують люди, які не мають духовного розуміння, вони кажуть: «Я зрозумів. Бог не дозволяє нам їсти це, і Він не дозволяє нам використовувати те». Прояви цих людей, які не мають духовного розуміння, також дещо ілюструють: вони показують, що приклади, які Я наводжу, дуже конкретні і є речами, з якими людина може зіткнутися у своєму реальному житті. Вони зовсім не порожні, і це не теорії, гасла чи глибокі знання.

Втілений Бог не говорить туманно чи двозначно; це стосується не лише того, коли Я бесідую під час зібрань, а й того, коли Я зазвичай говорю з вами. Іноді Я говорю про ваші обов’язки, іноді Я говорю про церковну роботу, а іноді Я говорю про розбещені стани людини та відхилення, які вона має у своїй практиці. Хоч би про яке питання Я бесідував, Я завжди ґрунтую Свою бесіду на ваших станах, вашому духовному зрості та ваших поточних проблемах. Коли Я бесідую з вами, Я ніколи не вигукую гасел; радше Я надаю конкретні пояснення й детально все роз’яснюю, а потім указую вам шлях. Іноді Я говорю так багато, що навіть Мені здається, що Я багатослівний, але зрештою ви все ж це розумієте. Це досить хороший результат. Що Я маю на увазі, кажучи це? Я маю на увазі, що, коли Я бесідую про щось із вами в повсякденному житті, навіть якщо бесіда полягає лише в тому, щоб доручити вам просте завдання, Я пересвідчуюся в тому, що те, що Я кажу, вам зрозуміле, і що ви це розумієте без жодної туманності. Що означає те, що в Моїх словах немає жодної туманності? Це означає, що Я не виголошую гучних ідей, не говорю як бюрократ і не говорю слів і доктрин або порожніх, хвалькуватих слів. Значення того, що Я кажу, є певним і чітким, без жодної двозначності. Я не лише говорю чітко й просто, а й даю вам знати, як практикувати. Наприклад, коли ми живемо за кордоном, якщо нам потрібно побудувати на подвір’ї якісь споруди для повсякденного використання, Я скажу тому, хто цим займається, проконсультуватися з урядом щодо того, які є вимоги та умови для будівництва таких споруд. Після того, як він усе чітко зрозуміє, він має будувати споруди суворо відповідно до умов і специфікацій, яких вимагає уряд. Якщо ми не можемо виконати умови, яких вимагає уряд, то ми можемо просто вирішити не будувати їх. Владнуючи цю справу, Я кажу цій людині кілька речей, на які слід звернути увагу, а також наставляю її, як діяти в деяких особливих ситуаціях, про які вона могла не подумати. Я говорю все чітко, і, почувши сказане Мною, вона знає, як владнати справу. Коли деякі люди доручають завдання іншим, вони говорять туманно й нечітко; вони лише говорять, як бюрократи, й виголошують доктрини та порожні слова. Наприклад, коли вони впорядковують, щоб хтось пішов і щось владнав в урядовій установі, то просто кажуть: «Піди в уряд і розпитай, які там є регламенти». Почувши це, людина, яка займається цією справою, не знає, що робити або як їй слід розпитувати про цю справу; вона просто запитує, і на цьому все, і зрештою не досягає жодних результатів. Хіба доручати завдання людям у такий спосіб не означає діяти як бюрократ? (Означає.) Коли Я виконую конкретну роботу, Я бесідуватиму про проблеми, які є в роботі, а також про передбачувані проблеми та проблеми, які ви порушуєте, і розв’язуватиму їх одну за одною. Бесідуючи про кожну проблему, з одного боку, Я маю на меті розв’язати її згідно з істинами-принципами, а крім того, коли йдеться про деякі особливі ситуації, Я вирішуватиму їх і бесідуватиму про них відповідно. Принципи, які Я викладаю, і зміст, про який Я бесідую, ніколи не бувають туманними. Щонайменше Мій мотив полягає в тому, щоб прагнути до чіткості, даючи тобі широкий принцип, щоб, коли ти стикаєшся з такими речами, ти міг застосувати цей принцип і діяти згідно з ним. Це гарантує, що в тебе є шлях, яким треба слідувати, і що ти не розгубишся, стикаючись із речами в повсякденному житті, а знатимеш, як розв’язувати проблеми й виконувати роботу. Я не виголошую пишномовних промов про облудливі доктрини й теорії, щоб ввести тебе в оману чи придушити тебе, і не навчаю тебе за допомогою облудливих знань чи теорій, щоб змусити тебе прийняти їх і скоритися; Я цього не роблю. Я ніколи не садовив людей перед Собою, щоб вони слухали, як Я пишномовно говорю про теорії, лише для того, щоб, коли Я закінчу, вони залишалися цілком спантеличеними, відчуваючи, ніби вони щось зрозуміли й здобули, але водночас відчуваючи, ніби жодних проблем узагалі не було розв’язано, і маючи відчуття, що ці кілька годин бесіди були марною тратою часу. Я цього не роблю. Якщо у вас є проблеми, Я їх розв’язую; якщо у вас немає жодних проблем, Я з усіх сил намагаюся не турбувати вас. Те, що Я кажу вам, дуже конкретне. Наприклад, коли є проблеми з роботою над гімнами, Я бесідую з вами про питання щодо гімнів. Хоча Я не здобував відповідних професійних знань у цій галузі, Я можу бесідувати про принципи. Коли є проблеми з роботою над перекладом, хоча Я не володію англійською досконало, Я бесідуватиму з вами про принципи перекладу й допомагатиму вам розв’язувати принципові проблеми, з якими ви не можете впоратися, і прагнутиму забезпечити, щоб через Мою бесіду ви могли зрозуміти деякі принципи практики істини. Можливо, послухавши Мене, ви не розумієте жодних глибоких істин чи таємниць, але ви справді пізнаєте аспект принципів практики або шлях до розв’язання проблем у роботі, якою ви займаєтеся, – це той результат, якого Я маю на меті досягти у вас, коли Я контактую, взаємодію та владную справи з вами.

Є ще один пункт, який входить до теми про те, щоб не говорити туманно: коли йдеться про розпізнання певного типу людей або певного типу речей, принципи, про які Я бесідую з тобою, покликані допомогти тобі чітко розпізнати сутність цього типу людей і природу цього типу речей та допомогти тобі мати ясність у своєму серці щодо того, якою є сутність цього типу людей, якою є природа цього типу речей, як тобі слід ставитися до них і які правильні погляди та ставлення тобі слід мати щодо них. Моя мета в бесіді про ці питання полягає в тому, щоб допомогти тобі мати правильні погляди, ставлення та позиції щодо всіляких людей, справ і речей, і тим самим гарантувати, що, коли ти обстоюєш принципи, ти обстоюєш правильні принципи, а не ті, які є неправильними. Моя мета – дати тобі змогу розпізнавати людей, справи та речі, щоб ти знав, якими саме є сутність і справжнє обличчя всіляких людей, справ і речей; дозволити тобі пізнати позитивні речі і – водночас – негативні речі; і допомогти тобі мати власну правильну позицію, хоч би з якими людьми, справами та речами ти стикався у своєму повсякденному житті. Що означає мати правильну позицію? Це означає, що ти можеш зайняти правильну позицію, щоб обстоювати принципи, не обираючи середній шлях і не будучи збентеженою людиною, безтолковою людиною чи безвідмовною людиною. Бачиш, на початку, коли змій спокушав Адама і Єву, він сказав їм: «Бог не дозволяє вам їсти плід із дерева пізнання добра і зла. Бог сказав, що після того, як ви з’їсте його, ви неодмінно помрете, але насправді ви не обов’язково помрете». Хоча це твердження змія було дуже туманним, воно мало спокусливий вплив на Адама і Єву, призводячи до згубного наслідку. Яким був цей наслідок? Адам і Єва більше не слухали Божих слів, більше не вірили Божим словам, більше не мали правильної позиції і більше не обстоювали своєї початкової позиції та початкових принципів. Натомість на основі свого сумніву в Богові вони не повірили Божим вказівкам і не повірили, що помруть, якщо з’їдять плід із дерева пізнання добра і зла. Тоді в них почали з’являтися ідеї, і під час цього вони простягнули руки й зірвали плід із дерева пізнання добра і зла. Це був процес спокушання, і це також було результатом спокушання Адама та Єви. Цей процес спокушання полягав у тому, що вони слухали сатанинські слова й вірили їм, у них з’являлися ідеї, вони починали сумніватися в Богові й більше не вірили Божим словам. Результатом спокушання Адама та Єви стало те, що вони пішли проти Божих слів і з’їли плід із дерева пізнання добра і зла. Хоча змій не сказав: «Ви точно не помрете, якщо з’їсте його; те, що сказав Бог, неправильно, і Бог обманює вас», – у твердженні змія про те, що «ви не обов’язково помрете, якщо з’їсте його», це «не обов’язково» було туманним формулюванням. Це туманне формулювання мало спокусливий характер; воно змусило людину засумніватися в Богові й не повірити Божим словам. Це туманне формулювання також змусило людину втратити свою правильну позицію, а також своє прагнення й віру обстоювати принципи. Що зрештою сталося? Людина стала на шлях спокушання змієм, зрадила Бога й жила в гріху. З огляду на це, фраза «не обов’язково», сказана змієм, коли він спокушав людину, мала просто занадто великий негативний вплив. Вона не заперечувала прямо Божих слів і не казала прямо людині не слухати Божих слів, і вона не казала прямо людині підозрювати Бога й сумніватися в Ньому, а тим паче вона не казала людині недвозначно, що «ти не помреш після того, як з’їси його». Проте лише такої туманної фрази, як «не обов’язково», було достатньо, щоб змусити розум людини працювати, обдурити її й спокусити її з’їсти плід із дерева пізнання добра і зла. Це ті наслідки, які туманне формулювання накликало на людину. Звідки пішла ця туманна фраза «не обов’язково»? На самому початку ця фраза походила зі слів, які змій сказав, спокушаючи Єву. До цього ти не можеш знайти жодного туманного слова, як не можеш знайти й найменшого натяку на туманність у тих кількох вказівках, які Бог дав Адаму і Єві. Тобто всі слова, які говорить Бог, щирі, справжні й точні. Кожне речення, яке Він говорить, представляє правильну позицію, а також правильний і точний погляд, що їх усі людина має обстоювати і що їм людина має коритися вічно, ніколи не сумніваючись у них. Жодні з Божих слів не є туманними, тому жодні з Божих слів не спокушають людину. Якщо говорити в негативному сенсі, Божі слова не містять анінайменшої спокуси чи обману для людини; у позитивному сенсі можна сказати, що все, що говорить Бог, слугує для захисту й охорони людини й здатне зберегти життя людини та підтримувати ці найтісніші стосунки між нею та Богом. Однак, ця туманна фраза змія – «не обов’язково» – повністю розірвала ці стосунки й повністю віддалила людину від Бога, змусивши її сумніватися в Богові й віддалитися від Бога, і змусивши її занадто соромитися того, щоб Бог її бачив. На цій основі змій і далі спокушав, розбещував і занапащував людину. Якщо судити з уривка, що містить Божі вказівки Адаму і Єві, сутність Божих слів і Його мета в промовлянні надзвичайно корисні для людини – слухати Божі слова й коритися Богові є тією позицією, яку слід мати людині, і це також істина-принцип, якого людина має вічно дотримуватися. Бог вічно любить людину, піклується про неї, захищає й плекає її, тоді як мета сатани в говорінні й діях – спокушати й розбещувати людину, спокушати людину сумніватися в Богові й віддалятися від Нього, а потім спокушати людину поклонятися йому й бути розбещеною ним. Оскільки втілений Бог має Боже життя й Божу сутність, Він так само володіє цим конкретним проявом і принципом не говорити туманно у Своїх словах і діях. Через усі Мої проповіді й через контакт із втіленим Богом у вашому повсякденному житті ви, безумовно, поступово виявите, що в усіх істинах, які Бог дає людині, немає жодної туманної лексики того типу, який ви знаходите в словах сатани, і немає жодних туманних висловів, подібних до тих, які використовує сатана, чи не так? (Так.) Те, щоб не говорити туманно, є виявом справжності й вірності Бога, коли Він говорить і працює, і це також є виявом Божої сутності. Тобто в Бога немає сутності того типу, який має сатана, коли він говорить, щоб спокушати людину; Божа сутність позбавлена цього. Тому, навіть якщо слова втіленого Бога не дуже детальні чи чіткі, коли йдеться про певні незначні речі, Він у жодному разі не використовуватиме жодних туманних слів, подібних до тих, які сатана використовує для спокушання людини, і Він у жодному разі не використовуватиме таку мову, таку манеру мовлення чи такий спосіб роботи, які залишають тебе в розгубленості або роблять так, що ти виношуєш підозри щодо Бога й віддаляєшся від Бога. Радше, хоч як Бог говорить і хоч що Він каже, кінцева мета, якої Він має на меті досягти, полягає в тому, щоб ти ставав дедалі ближчим і ближчим до Бога, щоб ти розумів Божі наміри з Його слів, щоб ти мав правильні думки й погляди та правильну позицію, і щоб ти був більш мотивованим обстоювати істини-принципи. Це один аспект справи. З іншого боку, мета Бога полягає в тому, щоб із цих чітких і недвозначних слів ти отримав ціль, правильний напрям у житті й напрям для руху вперед. Звісно, ще важливішим моментом є те, що, коли ти маєш правильні погляди й позиції щодо всіляких людей, справ і речей, і ти обстоюєш істини-принципи, ти здобудеш Божий захист і піклування, а згодом і Боже визнання та прийняття. Тоді хіба ви не є бенефіціарами? (Так.) Лише той факт, що Божі слова й дії не є туманними, приніс вам такі великі блага. Чи почали ви вже трохи це цінувати? (Так.) Якби Я не сказав усього цього, ви могли б ніколи не оцінити цього за все своє життя. Ви б просто вважали: «Твої слова – це істина. Твої слова відносно точні й об’єктивні, і Твоє розуміння нас відносно глибоке», але ви, імовірно, не змогли б розпізнати, що втілений Бог не говорить туманно, коли Він промовляє, чи не так? (Так.)

Відсутність туманності в словах утіленого Бога має ще один прояв: у різних темах, про які Я бесідую з вами, чи стосуються вони професійної роботи, чи життя-входження, Моя бесіда не містить жодних знань, філософії чи богослов’я – вона повністю позбавлена цих речей. Навіть якщо це стосується якогось пункту професійної роботи, у більшості речей, про які Я бесідую, суть того, що Я кажу, переважно полягає в тому, щоб розповісти вам, як осягнути відповідні істини-принципи і як правильно застосовувати професійні знання та навички в цій галузі, щоб ви могли краще свідчити про Бога й виконувати свій обов’язок так, щоб це відповідало стандарту. Я не прищеплюю вам знань. Іноді Я ділюся з вами деякими речами на основі здорового глузду, наприклад, щодо запобігання застуді: взимку обов’язково одягайтеся тепло. Не застудіться. Коли вікно відчинене, не сидіть біля нього, щоб уникнути сидіння на протязі. Усе це – здоровий глузд. Чого стосується здоровий глузд? (Певного життєвого досвіду, який людина має знати у своєму повсякденному житті.) Це життєвий досвід і розуміння того, як підтримувати своє здоров’я, чи не так? (Так.) Я не прищеплюю вам соціальних чи богословських знань. Чому Я не прищеплюю вам цих речей? (Ці речі не приносять нам жодної користі.) Це часткова відповідь на запитання. Що ще? (Соціальні знання – від сатани; Бог не став би прищеплювати нам ці речі, щоб збити нас зі шляху.) Скажіть Мені, чи володію Я чимось, що є від сатани? (Ні.) Про що Я говорю, коли бесідую та спілкуюся з вами? (Усе це позитивні речі, і все це істина.) Знання, філософія, логіка, міркування та богослов’я сатани – Я ніколи не намагаюся вивчати ці речі, і ви не знайдете їх у Мені. Дехто каже: «Чому б Тобі не спробувати трохи повчитися?». Це справді не Моє хобі. Я не люблю таких речей. Я відчуваю огиду й відразу, коли чую, як люди говорять про богослов’я. Богослов’я – це цілковито облудливі доктрини й теорії; воно не практичне, чи не так? Деякі люди знають Біблію вздовж і впоперек і завжди вивчають книги пророків та книги пророцтв – що пророкується в певному розділі й вірші, як це має здійснитися і які в цьому таємниці. Я ніколи не вивчаю цих речей, і Мені немає жодної потреби докладати зусиль для їх вивчення. Мені від природи не подобаються ці речі. Коли Я стикаюся з речами в повсякденному житті, Я просто розмірковую над тим, як діяти належним чином, як діяти так, щоб ці питання можна було розв’язати, і який найкращий спосіб їх розв’язати. Стикаючись із речами, багато людей нарікає, жалкує, або бентежиться, або ж виголошує піднесені доктрини й вигукує гасла. Коли Я стикаюся з речами, Я спокійно розмірковую над належним способом їхнього розв’язання; те, над чим Я розмірковую, – це рішення. Тому, коли Я говорю й бесідую з вами, Я люблю говорити про реальні речі, про речі, які виникають, коли ви виконуєте свої обов’язки, і навіть про речі, пов’язані з повсякденним життям, як-от про певних людей, справи та речі, базові потреби тощо. Я говорю лише про реальні речі. Я не виголошую гучних промов, сповнених порожніх балачок. Провівши зі Мною багато часу, ви побачите, що Я дуже серйозно й щиро ставлюся до реальних речей і реальних проблем у житті. Я просто така людина. Я ні про що не говорю туманно – зокрема, коли це стосується виконання вашого обов’язку чи вашого життя-входження, це тим паче саме так, правда? (Так.) Це охоплює один аспект того, щоб не говорити туманно.

Те, що втілений Бог не говорить туманно, також стосується теми про те, що Бог не спокушає людину. Те, що Бог не говорить туманно, означає, що те, як Я говорю і працюю, є дуже чітким. Я називаю речі своїми іменами; Я не використовую жодних облудливих слів і не маю жодних облудливих способів ведення справ. Навіть коли є деякі речі, з висновками щодо яких в той час не можна поспішати, Я скажу вам: «Поспостерігаймо за цією людиною впродовж деякого часу. Почекаймо трохи із цією справою. Наразі все, що ми можемо зробити, – це те, що в людських силах. Щодо наступного кроку, подивімося, у якому напрямі розвиватимуться події. Ми можемо поступово формулювати плани й ставити цілі на основі того, у якому напрямі розвиватимуться події». Як ви бачите, Я чітко вам усе поясню й чітко викладу наявні принципи та те, як вам слід спрямовувати свої дії. Я абсолютно не використовуватиму облудних слів, щоб змусити вас відчувати, ніби ви не знаєте, що робити, або не знаєте, як владнати певні справи. Навіть коли Я характеризую деяких людей, Я бесідую на основі деяких особливих речей, які вони зробили, і на основі їхніх різних проявів, щоб допомогти вам чітко розпізнати сутність цього типу людей і знати, як до них ставитися. Правильно? (Так.) Тобто Я ніколи не домішую особистих почуттів чи власних образ у те, як Я владную справи. Навіть коли йдеться про поводження з деякими людьми, якщо вам не зрозуміла сутність цього типу людей, Я бесідуватиму про це конкретно, чітко поясню вам проблеми, які в них є, а потім використаю істину, щоб визначити, куди вони підходять, і проаналізувати їхню сутність, допомагаючи вам здобути ясність щодо того, чому Божий дім поводиться з ними в такий спосіб, чому принципи Божого дому щодо ставлення до цього типу людей є такими, і чому результат поводження з ними є саме таким. Навіть якщо деякі люди не визнають своїх гріхів або не каються після того, як із ними розібралися, і не знають, чому їх відсторонили чи відіслали або чому їх вичистили, це просто означає, що вони не знають себе й не мають каяття. Однак, щодо того, чому Божий дім розібрався з ними й чому результат поводження з ними був саме таким, нам потрібно відкрито викласти ці питання, щоб ви могли знати деталі цих питань, які проблеми мають ці люди, які причини є в Божого дому для поводження з ними та що є підставою для поводження з ними. Коротко кажучи, в усіх словах, про які Я бесідував із вами від початку й дотепер, окрім тієї частини, яка сказана мовою божественності, де люди не знають, про що йдеться, не можуть розгледіти наскрізь і нетямущі щодо істини, яка міститься в ній, коли йдеться про будь-яке питання, яке стосується вашого життя-входження – чи то розвінчання характеру антихриста в людини, чи то розвінчання різних проявів і виявів розбещених характерів людини, – Я завжди визначаю й пояснюю ці речі особливо чітко й точно, допомагаючи вам пізнати, які речі є позитивними, які речі є негативними, що вам слід обстоювати і що вам слід виправляти, проти чого слід повставати і що слід відкидати. Коротко кажучи, Мій незмінний принцип промовляння полягає в тому, щоб чітко бесідувати про істину, Божі наміри, Божі необхідні стандарти для людини та різні аспекти принципів практики, яких людині належить дотримуватися, щоб дати вам точну мету, точний напрям, а також точні принципи практики та шлях практики. Ба більше, говорячи з вами, Я також чітко бесідую про остаточний фінал і кінець для людей, які не дотримуються різних принципів; зокрема, Я прямо кажу вам, як характеризуються різні проблеми, які знаходять у кожному. Наприклад, деякі люди недбало виконують свої обов’язки, не прагнуть до істини й ніколи не мають життя-входження, на що Я кажу: «Виконання твого обов’язку було охарактеризовано: ти трудишся. Якщо ти й далі так віритимеш до самого кінця, досягнення спасіння буде неможливим для тебе. Ти мусиш прагнути до істини, мати життя-входження, відкинути цей стан трудівника й прагнути стати на шлях спасіння. Мета виконання твого обов’язку – досягти спасіння, а не витрачати сили чи трудитися». Бачиш, хіба це не дуже чітко? (Так.) Це чітко дає тобі знати, якими є наслідки того, що ти не практикуєш істину й не маєш життя-входження. Крім того, хоч би про який аспект істини Я бесідував, Я бесідую про нього не лише під одним кутом чи з однієї перспективи, а під багатьма кутами та з багатьох перспектив, використовуючи різні методи й наводячи багато прикладів. Я прагну дати вам змогу зрозуміти наявні істини-принципи, а не просто зрозуміти якийсь аспект доктрини чи приписів або дізнатися про якийсь аспект знань у простий спосіб. Відтоді, як Бог уперше вступив у контакт із людством і дав Свою першу вказівку людині, і дотепер Божий принцип промовляння залишається незмінним. Чи говорить і працює Бог як Дух, чи говорить і працює у плоті, Він завжди дотримується цього принципу: говорити чітко й суворо. З людського погляду все те, що Він говорить і дає людині, – це вказівки і, звісно, це також забезпечення. Тобто людям, як створеним істотам, слід твердо тримати в розумі кожне слово, яке говорить Бог, і суворо дотримуватися його у своєму повсякденному житті, особливо коли йдеться про виконання своїх обов’язків, радше ніж ставитися до Божих слів як до набору богословських теорій. Кожне слово, сказане Богом, і кожен аспект істини, який Бог дає людині, покликані вивести людину на правильний шлях і дати людині чітку мету й напрям. Якщо людина дотримуватиметься їх, вона стане створеною істотою, яка відповідає стандарту й визнана Богом.

Чи є ще якісь питання щодо цього аспекту того, щоб не говорити туманно? Про що ще ви можете подумати? Раніше в материковому Китаї, до того, як цей етап роботи офіційно розпочався, коли деякі так звані лідери виявляли, що хтось вчинив сексуальну аморальність, вони люто за це хапалися. Вони змушували причетну людину ставати на коліна на землю й сповідатися у своїх гріхах, і ці лідери слухали все, що вона говорила. Вони грали роль Бога, слухаючи, як цей звичайний віруючий сповідається у своїх гріхах, і коли вони чули частини, які були пояснені недостатньо чітко, то навіть допитувалися про подробиці. Насправді це було необов’язково робити – якщо людина сповідається у своїх гріхах, кається й більше їх не коїтиме, цього має бути достатньо. Люди сповідаються у своїх гріхах Богові, а не людині. Людям не слід діяти як суддям, а тим паче намагатися представляти Бога. Але ці так звані лідери спеціально допитувалися про подробиці гріхів людини, змушуючи інших відчувати огиду й дискомфорт лише від слухання цього. Вони не заспокоювалися, доки не допитували людину до крайнього збентеження. Що ви відчуваєте, чуючи це? (Ми відчуваємо велику огиду.) Такі лідери є неправдивими лідерами, і вони мають сутність злих людей. Вони навіть хотіли б діяти як судді й розглядати справи; у них справді немає почуття сорому! Коли звичайні віруючі коїли гріхи, особливо гріх сексуальної аморальності, ці лідери демонстрували особливу зацікавленість, ставлячи детальні запитання й допитуючись про подробиці. Вони ніколи не підходили б так до церковної роботи, але коли вони виявляли проблеми сексуальної аморальності, то незвично захоплювалися й ставали надзвичайно серйозними, допитуючи людину, яка згрішила, так сильно, що вона хотіла б крізь землю провалитися. Вони навіть вважали, що ставляться до речей серйозно й не говорять туманно, і вважали, що здатні виконувати реальну роботу. Хіба це не надто абсурдно? Деякі люди думають, що оскільки вони мають статус, то можуть представляти Бога, тому вони користуються своїм статусом, щоб робити певні речі. Оскільки звичайні віруючі не мають великого розпізнання, не відрізняють правильного від неправильного й не знають, якими є Божі вимоги до людини, вони слухалися б усього, що ці так звані лідери просили їх зробити, думаючи, що не слухатися лідерів означало б бунтувати проти Бога. Навіть коли їх допитували до крайнього збентеження, вони не нарікали, навіть вірили, що коряться Богові і є чесними та відвертими з Богом. Ті так звані лідери думали: «Сталася така велика річ – у своєму ставленні до цього нам не можна бути туманними. Ти займався сексуальною аморальністю; потрібно пролити світло на всі подробиці. Ти мусиш сповідатися у своїх гріхах перед усіма!». Зрештою, вони допитували людину, доки вона не доходила до крайнього збентеження та болю до такої міри, що їй навіть більше не хотілося жити. Що ви думаєте про роботу, яку вони виконували? (Вона не була виконана добре.) Чи бачили ви коли-небудь, щоб Я робив такі речі? Коли Я взаємодію з вами, чи намагався Я коли-небудь дізнатися про ваші приватні справи? (Ніколи.) Скажіть Мені, чи хочу Я знати про ваші приватні справи або про те, які погані вчинки ви коїли потайки? Я не хочу знати про ці речі. Коли Я кажу, що не хочу про них знати, це обумовлено тим, що Я прикидаюся, чи тим, що в Мене немає жодних можливостей дізнатися про ці речі? (Ні те, ні інше; Бог не хоче про них знати.) Я не хочу про них знати, тому що Я в них не зацікавлений, і тому що Мені не потрібно про них знати. Якщо у вас є якісь проблеми, вам слід самим молитися Богові або шукати істину, щоб їх розв’язати; це найкраще. Коли деякі люди стають лідерами, вони хочуть скористатися своїм статусом, щоб робити те, що хочуть робити люди зі статусом, намагаючись осягнути думки й приватні справи людей. Вони не виконують жодної реальної роботи, яку мали б виконувати лідери і працівники, проте вони досить серйозно ставляться до того, щоб втручатися в приватні справи людей. Вони навіть думають, що всі підкорені тим, що вони так виконують роботу; вони почуваються досить шанованими. Чи є в таких людей хоч якийсь розум? Вони повністю позбавлені розуму й не мають жодної людськості.

З Божих слів і роботи кожен може усвідомити той факт, що Бог не говорить туманно. Якщо ти серйозно усвідомлюватимеш кожне речення, яке говорить Бог, і кожен факт Його промовляння, і серйозно усвідомлюватимеш і переживатимеш Божу роботу над тобою, ти ще більше повіриш, що Бог вірний і що Його робота та слова містять Його любов і турботу про людину. Боже забезпечення людини життям ніколи не вводило її в оману. Тобто Бог ніколи не давав людині неправильного керівництва чи неправильних демонстрацій, і Він ніколи не робив неправильних, а тим паче облудливих, тверджень, які змушують людину бентежитися. Радше, хоч би яким був зміст або хоч би якого аспекту істини він стосувався, Він невтомно забезпечує людину позитивними й правильними твердженнями. Навіть коли це стосується змісту щодо повсякденного життя людей, Я поділюся деякими крихтами здорового глузду про життя, спираючись на Свій особистий досвід. Зокрема, коли Я наставляю деяких молодих людей, Я розповім їм деякі крихти здорового глузду щодо життя, щоб вони уникали непотрібних обхідних шляхів і не переймали хибних способів життя чи не розвивали хибних життєвих звичок. Тому, чи йдеться про бесіду про істину, чи про повсякденне життя, втілений Бог абсолютно слугує для того, щоб забезпечувати вас, підтримувати вас і допомагати вам. Щодо того, що втілений Бог виконує роботу й бесідує про істину, робота, яку Він виконує, і слова, які Він говорить, заслуговують на те, щоб ви їх дотримувалися, і щоб ви дотримувалися їх і корилися їм абсолютно й недвозначно. Це обумовлено тим, що ці слова походять із Божого життя й Божої сутності – вони ведуть вас на шлях спасіння, і це слова, які ведуть вас до того, щоб навернутися до Бога. Тобі не обов’язково брати близько до серця деякі зі слів, які Я кажу в повсякденному житті, але щодо Мене особисто, Мій мотив абсолютно не полягає в тому, щоб завдати комусь болю. Навіть якщо Мені не зовсім подобається твоя вдача, твій характер, твій спосіб ведення справ або якийсь твій аспект, Я абсолютно не завдам тобі болю й ніколи не зроблю нічого, щоб спокусити тебе, як це зробив змій. Я не спокушатиму тебе йти неправильним чи злим шляхом і не спокушатиму тебе деградувати, коїти гріхи чи робити речі, які опираються Богові; Я абсолютно цього не робитиму. Навіть якщо в тобі є щось, що Мені не зовсім подобається або що не зовсім сумісне з Моєю вдачею, і навіть якщо Я не спілкуватимуся чи не взаємодіятиму з тобою в повсякденному житті, з огляду на Мою ідентичність, Я абсолютно правильно ставитимуся до тебе. Якщо ти шукаєш чогось, що стосується істини чи життя-входження, Я абсолютно чітко й не туманно розповім тобі про шлях практики. Одне можна сказати напевно: навіть якщо ти Мені не подобаєшся, Я не зіб’ю тебе зі шляху. Я ставитимуся до тебе правильно. Якщо ти готовий прагнути до істини й готовий стати на шлях спасіння, Я бесідуватиму з тобою про принципи практики, яких тобі слід дотримуватися; це безперечно.

Тема про те, що Бог не спокушає людину, також стосується того, як люди ставляться до втіленого Бога, чи не так? (Так.) Оскільки ці вияви розбещених характерів – підбурювання людей, нацьковування людей, спроби випитати в людей інформацію та двозначне й туманне говоріння – дуже поширені серед людей, і всі вони є виявами розбещеної сутності людства, людина ставиться до втіленого Бога з тими самими методами, перспективами й поглядами. Тоді необхідно, щоб людина знала ці аспекти, і також необхідно чітко пояснити людині ці прояви, які демонструє втілений Бог: не підбурює людину, не нацьковує людину, не випитує в людини інформацію й не говорить туманно. Зрозумівши ці речі, людина пізнає втіленого Бога в новому світлі. З одного боку, це може дозволити людині мати більше знань про аспекти втіленого Бога, які стосуються Божої сутності, дозволяючи їй краще пізнати й зрозуміти Бога на небі. З іншого боку, це також може запобігти тому, щоб люди ставилися до втіленого Бога так, як вони ставляться до інших розбещених людей. Бесіда про ці речі дуже допоможе людині правильно ставитися до втіленого Бога, а також дуже допоможе їй виправити своє ставлення до Бога, дозволяючи їй поводитися з утіленим Богом із правильним ставленням і методами. Так само правильне ставлення до втіленого Бога також допоможе людині правильно ставитися до Творця. Тобто, якщо ти хочеш ставитися до Творця з правильним ставленням і правильними методами, і якщо ти хочеш встановити нормальні стосунки з Творцем як створена істота, і ставитися до Творця з правильним ставленням створеної істоти, то ти мусиш спершу поводитися з утіленим Богом із правильним ставленням і методами. Щойно ти почнеш поводитися з утіленим Богом із правильним ставленням і методами, у тебе з’явиться можливість або базові засоби для правильного ставлення до Творця. Тому те, як ставитися до втіленого Бога, є перешкодою, яку людина не може обійти. Якщо ти хочеш гладко подолати цю перешкоду правильного ставлення до втіленого Бога, ти мусиш знати сутність утіленого Бога, знати нормальність і практичність утіленого Бога, а також знати й розуміти, якими саме є життя-сутність, втілення в життя Його життя та вияви життя втіленого Бога. Лише коли ти пізнаєш і зрозумієш ці речі, у тебе з’явиться можливість і засіб правильно ставитися до втіленого Бога. Це перешкода, яку людина мусить подолати у вірі в Бога та слідуванні за Ним, якщо вона хоче коритися Богові й поклонятися Йому. Якщо ти зможеш подолати цю перешкоду, у тебе буде надія стати створеною істотою, яка відповідає стандарту в Божих очах, і надія стати тим, кого приймає Бог.

Окрім кількох тем, про які ми щойно бесідували, є ще одна тема, яку вам потрібно зрозуміти, а саме: як саме втілений Бог ставиться до статусу. Це дуже важлива тема для людства, неминучий предмет у життєвому досвіді. Це безпосередньо стосується фактичної ментальності в духовному житті людини, що охоплює всі аспекти її життя. Тому також необхідно побесідувати з вами про ставлення та принципи втіленого Бога щодо питання того, як Він ставиться до статусу. Серед людства статус можна назвати питанням, якого люди не можуть уникнути протягом усього свого життя, і це також те, до чого прагне переважна більшість людей. Якщо говорити про статус, то він займає певне місце і має певну вагу в серці кожного. Для кожного наявність статусу є символом шляхетного становища, а також символом класу та влади в суспільстві. Маючи статус, людина може насолоджуватися пошаною та кращим способом життя, які він приносить, а також різними благами та владою, які він надає; тому статус життєво важливий для кожного. Але хоч би як високо людство цінувало статус або хоч би яким важливим був статус для людства, чи дивиться втілений Бог на нього так само? (Ні.) Безумовно, ні. Статус дуже важливий для людства, але для втіленого Бога, цієї звичайної людини – тобто особисто для Мене – Я взагалі не маю жодного поняття про статус і не маю жодного бажання прагнути до нього. Звісно, не може бути й мови про те, щоб Я мав якісь думки чи обізнаність про нього – нічого із цього в Мене немає. Я вільний від таких почуттів від народження; тобто відтоді, як Я став достатньо дорослим, щоб пам’ятати, і міг зрозуміти, як усе влаштовано, у Мене не було цієї обізнаності. Чи то статус у сім’ї, статус у школі, чи Моє становище й цінність серед людей, Моє серце вільне від цих речей; Я просто не маю цієї обізнаності. Як виявляється ця відсутність обізнаності? Я ніколи не думаю змагатися з іншими, і Я ніколи не виношую ідеї змагатися з будь-ким за статус. Коли хтось намагається змагатися зі Мною, Я кажу: «За що ти змагаєшся? Який сенс це робити?». Поступово дорослішаючи, Я навчився чіткіше бачити людей і речі. У процесі переживання й зіткнення з усілякими людьми та речами Я дізнався, що всі люди люблять змагатися одне з одним. Те, за що люди змагаються, – це статус, влада, престиж та інтереси; люди змагаються за ці речі. Коли Я був молодим, у Мене не було поняття про змагання за ці речі. Подорослішавши, Я лише набув здатності розпізнавати таке змагання й лише зрозумів, чому люди змагалися зі Мною, але в Мене однаково не було жодного бажання змагатися з кимось іще. Які прояви незмагання з людьми Я демонструю? Коли інші намагаються змагатися зі Мною, Я думаю Собі: «Якщо ти можеш отримати те, що хочеш, зі змагання зі Мною, то ти перевершив Мене; якщо не можеш, то Я перевершив тебе, але Я не відчуваю, що Я величніший за тебе. Навіть якщо Я перевершу тебе, Я не буду з тебе знущатися чи мучити тебе; Я не отримаю від цього жодної вигоди й не почуватимуся набагато шляхетнішим за тебе». Бачиш, у Мене саме така ментальність, такий звичайний стан; ось якими є Моя обізнаність та поняття про статус. Так само сталося й після того, як Я прийшов до церкви. Оскільки Я був досить завзятим, коли вперше став звичайним віруючим, і Мене цінували лідери вищого щабля, деякі люди почали заздрити Мені. Я подумав: «Чому тут заздрити? Якби ти так само був завзятим і також платив ціну, вивчав більше гімнів, більше молився, брав більшу участь у церковному житті й більше допомагав братам і сестрам, хіба лідери вищого щабля не цінували б тебе так само?». За тих обставин Я не вважав, що те, що Мене цінують, було якою-небудь честю, символом наявності статусу або отримання якоїсь піднесеної ідентичності; Я не відчував нічого із цього. Згодом Мій статус потроху ставав дедалі особливішим, і він ставав усе вищим і вищим. Коли Я почав працювати офіційно, Я однаково не відчував, що Мій статус був таким високим або що Я був шляхетнішим за інших чи відрізнявся від інших. Суб’єктивно Я Сам не мав цієї обізнаності, але те, як деякі люди дивилися на Мене й ставилися до Мене, відрізнялося від того, що було раніше. Лише тоді Я усвідомив, що саме так почуваєшся серед людей після того, як здобуваєш статус. Коли Я мав статус і почав працювати, те, як люди дивилися на Мене, було іншим, їхнє ставлення під час розмови зі Мною було іншим, і їхній вибір слів, тон і всі інші аспекти – усе було іншим. Я не змінився як людина. У Мене досі та сама зовнішність, і Моя вдача, Мої життєві звички та Мій спосіб мовлення не змінилися. То чому ж ставлення людей до Мене інше? Це дається взнаки людське бажання статусу. Усі люди шанують статус; щойно Я отримав статус, ставлення людей до Мене змінилося. Людям подобався статус, а не Я, – тому що Я не змінився. Єдине, що змінилося, – це Моє становище. Я пройшов шлях від звичайного віруючого, який слухав проповіді, до того, хто проповідує з кафедри, і ставлення людей до Мене стало іншим. Лише коли ставлення людей до Мене стало іншим, Я усвідомив, що маю статус. Люди розмовляли зі Мною ввічливіше й зверталися до Мене з шанобливими титулами. Коли Я сидів там і говорив, хтось наливав Мені воду; коли наставав час їсти, хтось подавав Мені їжу й приносив Мені палички. Лише тоді Я помітив, що люди ставилися до Мене так тільки тому, що Я мав статус. Що ж до Мене, то Я однаково не відчував, що «наявність статусу означає наявність влади; наявність статусу створює дистанцію між тобою та іншими, дає тобі перевагу й дозволяє чинити по-своєму, роблячи все, що заманеться». У Мене не було цієї обізнаності, і Я так не почувався. Тому, коли Я був звичайним віруючим, Я міг нормально спілкуватися з людьми, і коли Я мав статус, Мій спосіб спілкування з людьми не змінився; Я досі міг нормально ладнати з ними.

Наявність статусу символізує наявність влади, але Я ніколи не використовував владу, щоб пригнічувати когось, і не використовував Свій статус, щоб когось повчати. Я також ніколи не вважав, що, оскільки Я маю статус, за Мною може бути останнє слово в усьому, і що Я можу користуватися Своїм статусом і використовувати владу, яку маю, щоб робити те, що Мені хочеться. У Мене ніколи не було таких думок, і Я ніколи так не діяв. Я досі дотримуюся адміністративних постанов церкви, правил церкви й упорядкувань роботи церкви. Я не маю ні жодної обізнаності про статус, ні жодної обізнаності про використання влади для того, щоб щось робити або шукати якоїсь вигоди для Себе. Я ніколи не говорив таких речей і ніколи не робив таких речей. Припустімо, хтось приходить до Мене й каже, що має певні труднощі у виконанні свого обов’язку, і запитує, чи міг би Я перепризначити його на інший обов’язок. Що зазвичай сказала б людина, наділена владою? «Мені варто лише сказати слово, чи не так? Останнє слово в цьому за мною!» Це мантра, яку часто використовують розбещені люди, але Я ніколи не говорив нічого подібного. Я кажу: «У тебе є труднощі у виконанні цього обов’язку, тому Я мушу розпитати про конкретну ситуацію. Зазвичай церква коригує призначені людям обов’язки на основі принципів і на основі стану людини. Я мушу піти до лідерів і працівників, щоб про це дізнатися й розв’язати це». Які в Мене принципи щодо цього питання? Які Мої міркування? Ця людина звертає Мою увагу на це питання, і Я лише почув, що вона має сказати, і не знаю, що вона зробила або які прояви має за лаштунками; Я не можу просто повірити їй на слово. Навіть якщо вона має хороші стосунки зі Мною або ніколи не ображає Мене, Я не можу свавільно влаштовувати її обов’язок самостійно, щоб продемонструвати Свою владу. Я мушу запитати церковних лідерів, як вона зазвичай поводиться, чи було доречно впорядковувати її виконання цього обов’язку, чи мали лідери якісь міркування і чи ґрунтувалося це на принципах. Якщо це ґрунтується на принципах, її обов’язок не може бути свавільно скоригований, чи не так? (Так.) Я б абсолютно точно не сказав: «Мені варто лише сказати слово. Я маю на це владу. Я піду скажу лідерам – подивіться, як вони зроблять те, що Я скажу». Я б цього не зробив, і Я ніколи не говорив таких речей. Я не робив подібних речей, коли був у церкві у Своєму рідному місті, і пізніше, виконуючи загальну роботу церкви й подорожуючи церквами в різних провінціях, Я також не робив таких речей. Тобто Я ніколи не використовував владу, яку маю, щоб робити безпринципні послуги окремим особам; Я ніколи не створював такого прецеденту. Незалежно від кількості людей у нашій церкві зараз або від того, до скількох рас вони належать і з яких країн походять, просто з огляду на Мою ідентичність, хіба ви не сказали б, що Мій статус досить високий? Хіба Моя влада не досить величезна? (Так.) Серед розбещеного людства цей статус був би страшенно значущим, а ця влада була б величезною! Звичайна людина не змогла б із цим упоратися; вона б не знала, як користуватися цією владою, і вона б навіть не знала, що їй їсти чи що робити. Але подивіться, як Я говорю і спілкуюся з вами. Я спілкуюся з усіма, чи то лідери і працівники, чи звичайні віруючі. Я навіть спілкувався з тими, хто гарує і виконує фізичну працю, з найбільш непомітними людьми та новонаверненими. Коли Я бачу, що у вас є проблеми, Я бесідую й розмовляю з вами. Іноді, спілкуючись із новонаверненими, Я з усіх сил намагаюся зробити так, щоб вони не дізналися про Мою ідентичність. Найкраще дозволити їм бачити в Мені просто звичайну людину. Якщо вони готові слухати Мене, вони можуть трохи послухати; якщо не готові, Я їх не змушую. Я даю їм свободу. Я абсолютно точно не ставитиму Себе вище за інших і не напускатиму на Себе поважність. Я абсолютно точно не буду представлятися, щоб дати їм знати, хто Я такий, дати їм знати, наскільки високий Мій статус або наскільки велика Моя влада, і змушувати їх боятися Мене. Мені не подобається це робити, і Я ніколи так не робив. Іноді, коли Я зустрічаю братів і сестер, з якими не знайомий, і спілкуюся з ними, вони оглядають Мене з ніг до голови й думають собі: «Ким ти себе вважаєш? Чому ти бесідуєш із нами?». Я бачу, що ця людина незнайома, що вона ставиться до Мене з певною ворожістю, і що вона хоче ретельно Мене вивчати й дивитися на Мене зверхньо, але Я не зважаю. Якщо вона дивиться на Мене зверхньо й не бажає слухати Мою бесіду, то Я просто перерву Свою бесіду; якщо вона готова слухати Мене, Я поспілкуюся з нею трохи більше. Деяким людям подобається слухати Мою бесіду, вони зацікавлюються й навіть просять Мене залишитися на обід та виявляють ініціативу поспілкуватися зі Мною. Після цього Я не запитую, з якої вони церкви, який обов’язок виконують або яка в них ситуація; Я просто ставлюся до них нормально й правильно.

З ким би Я не спілкувався – чи то з людьми, які прагнуть до істини, чи з тими, хто цього не робить, чи то з людьми, які мають статус у суспільстві, чи з тими, хто його не має, чи то з лідерами і працівниками, чи зі звичайними віруючими, – Я ніколи не ставлю Себе вище за інших, коли бесідую з вами про роботу або спілкуюся з вами в повсякденному житті. Наприклад, якщо ти скажеш, що хочеш пити, Я наллю тобі склянку води. Це не означає, що Я маю напускати на Себе поважність і змушувати тебе прислуговувати Мені, і Я не скажу: «Між нами є різниця в статусі й цінності; Я абсолютно точно не виконуватиму таку роботу, прислуговуючи комусь». У Мене немає таких думок. Якщо ти наллєш Мені води, Я розціню це як братерський чи сестринський вчинок; якщо ти хочеш пити й тобі потрібно, щоб Я налив тобі води, Я також можу налити тобі склянку. Коли Я бесідую на зібраннях, деякі люди виношують уявлення та ворожість, або мають погане ставлення, або не зацікавлені й ігнорують Мене. У такому разі Я дію як належить; Я бесідую, якщо потрібна бесіда, і розв’язую проблеми, якщо потрібно розв’язувати проблеми. Я не ставлю Себе вище за інших і не напускаю на Себе поважність. Навіть якщо ти виношуєш ворожість до Мене, Я однаково виконую роботу, яку маю виконувати, і говорю слова, які маю говорити. Я зовсім не піддаюся твоєму впливу, і Я нітрохи не затримую роботу; те, що ти маєш здобути, також нітрохи не страждає. Якщо це частина Мого служіння, і це стосується істини, принципів і роботи церкви, незалежно від того, хто приходить до Мене з проблемою, Я абсолютно точно не скажу: «Чи достатньо високий твій ранг? Хто ти взагалі такий? Ти регіональний лідер чи районний лідер? Чи ти лідер команди, чи куратор певного щабля?». Я не запитую про такі речі. Якщо ти приходиш до Мене з проблемою або повідомляєш про проблему з певним лідером чи певним аспектом роботи церкви, Я бесідуватиму з тобою так, як потрібно. Я не ставитиму Себе вище за інших і не запитуватиму про твій ранг. Можливо, ти не так давно віриш у Бога й вважаєш, що твій статус у Божому домі не високий, тому тобі надто соромно запитати. Але Я бачу речі інакше; Я не ставлюся до людини на основі її статусу. Отже, чи ви лідери і працівники, чи звичайні брати й сестри, коли Я бесідую з вами про життя-входження або скеровую вашу роботу, Я абсолютно точно не буду говорити як бюрократ або змушувати вас губитися в здогадках, і Я не ставитиму всіляких запитань, щоб створити вам труднощі. Я не шкодую зусиль, коли працюю над вами й говорю до вас. Я говорю як є, і Я кажу стільки, скільки знаю. Я не ставлю Себе вище за інших, Я не сміюся з вас і не створюю вам труднощів. Коли Я бачу, що ви маєте труднощі у своїй роботі й не знаєте, як її виконувати, Я даю вам настанови й поради. Я говорю й роблю речі, щоб допомогти вам дізнатися більше й осягнути деякі принципи у ваших професійних навичках, а також здобути трохи більше розуміння істини. Чи то на людях, чи наодинці, саме так Я дію. Чи то спілкуючись віч-на-віч, чи то бесідуючи й розмовляючи з вами в інтернеті, Я ніколи не стаю в позу. Що означає ставати в позу? Це означає завжди напускати на себе поважність і мати величний вигляд, змушуючи вас відчувати, що Я незвичайний і владний, і що Я вище за вас. Я ніколи не стаю так у позу. Крім того, під час зібрань Я не переймаюся тим, щоб мати піднесений образ або не терпіти образ, і Я не граю роль Бога на небі; Я не роблю таких речей. Якось хтось запитав Мене, чи потрібно спеціально зробити стіл, щоб Я використовував його під час зібрань. Я сказав: «У цьому немає потреби; підійде будь-який стіл». Тоді він знайшов дуже старий стіл, і Я просто задовольнився ним. Я не сказав: «Що це за стіл ти знайшов для Мене! Чому ти не знайшов Мені хороший стіл з огляду на Мою ідентичність? Оце так ти ведеш справи!». Я нічого не сказав і не вимагав використовувати першосортний чи позолочений стіл; Я ніколи не був вибагливим щодо таких речей. Пізніше, під час зібрання в інтернеті, Я також сидів на звичайному стільці й використовував звичайний письмовий стіл, на якому була настільна лампа й блокнот, щоб занотовувати тему й план кожної бесіди. Усе саме так просто. Під час зібрань у церкві Я ношу простий діловий одяг – зазвичай піджак, класичні штани та шкіряні туфлі, а взимку Я також одягаю вовняне пальто – це просто дуже звичайний одяг, який виглядає лише трохи офіційніше за повсякденний. Першосортне обладнання, яке використовується під час зібрань, – це лише мікрофон, підсилювач і комп’ютер; це єдині першокласні, цінні речі. Бачиш, усе саме так просто. Це завдяки перебуванню за кордоном, де є свобода віросповідання та такі умови. Завдяки використанню підсилювача брати й сестри можуть чітко чути навіть із кутків кімнати, і це робить промовляння набагато менш виснажливим для Мене. Тоді в материковому Китаї таких умов не було. У Мене слабкий організм і тихий голос. Коли на зібранні було багато людей, Мені доводилося говорити голосно, і навіть тоді слухачі однаково вважали, що Мій голос тихий. На зібранні, що тривало день або два, Мені доводилося б увесь час говорити так голосно. Скажіть Мені, хіба це не втомлює? (Так.) Коли ми раніше проводили великі зібрання в материковому Китаї, Я дуже втомлювався. Тепер, коли ми приїхали за кордон і є вільними, завдяки використанню підсилювача Мені не потрібно говорити так голосно. Це економить Мені багато зусиль, і люди також можуть чути надзвичайно чітко. Коли Я читаю вам проповіді на зібраннях і бесідую про різні аспекти істини, яких потребує людина, немає жодної формальності, і Я не намагаюся влаштовувати якесь грандіозне видовище. Я просто бесідую з вами про різні аспекти істини, які ви маєте розуміти і яких ви потребуєте, щоб ви могли зрозуміти їх, закласти основу на істинному шляху, поступово здобути ясність і розвинути інтерес до різних аспектів істини, а потім знати, як їх практикувати, бути здатними потроху навертати свої серця до Бога й коритися Богу. Цього достатньо. Бачиш, хіба не так Я діяв роками? (Так.) Слова, про які Я бесідую на зібраннях, друкуються в книгах. Згідно з фантазіями розбещених людей, оскільки ці слова є істиною і є Божими висловленнями, вони, мабуть, були висловлені з якоюсь формальністю або з якимось грандіозним видовищем. Насправді все дуже звичайно. Коли Я проповідую на зібраннях, поруч немає нікого, хто б Мені прислуговував. Коли в Мене пересихає в роті від розмов, Я наливаю Собі трохи води, щоб попити. Іноді Я п’ю медову воду, щоб пом’якшити горло, а іноді Я просто п’ю звичайну воду. Моє життя особливо просте; воно простіше, ніж ви могли б собі уявити. Дехто може подумати: «Ти граєш на публіку. Чого Тобі взагалі може бракувати? З Твоєю ідентичністю та статусом для Тебе неможливо жити так просто». Моє життя справді саме таке просте. Я роками користуюся однією чашкою для пиття, замінюючи її лише тоді, коли вона розбивається або стає надто старою, а потім Я користуюся заміною ще кілька років. Це реальність. Від народження й дотепер саме так Я підходив до статусу. Для Мене однаково, маю Я статус чи ні; Я просто живу скромно й буденно. Люди, які не знають, подумали б: «Ти маєш цей статус і ці засоби; хтозна, наскільки Ти потураєш Собі!». Я справді ні в чому Собі не потурав. Іноді брати й сестри приносять якісь овочі, і Я їм усе, що вони приносять. Усе саме так просто. Я не ускладнюю те, що їм. Я не їм будь-яке м’ясо й не їм химерних і незвичайних страв. Я харчуюся дуже просто; це все звичайні домашні страви. Крім того, пропрацювавши стільки років, Я ніколи не відчував: «У нашій церкві так багато людей; Я маю почуття честі й почуття вищості». У Мене немає жодного почуття честі, і Я не відчуваю, що зробив внесок у церкву або що ношу німб. У Мене немає цих почуттів, і Я не знаходжу задоволення в цих речах. Сторонні могли б подумати: «Хоча зовні Ти виглядаєш звичайним і нормальним, з огляду на роботу, яку Ти виконуєш, і Твої нинішні умови, з такою кількістю людей, які слідують за Тобою, Твій статус достатньо високий, а Твоя влада достатньо велика – Тобі слід насолоджуватися Своїм статусом, мати пріоритет у всьому, що Ти робиш, і мати почуття вищості». Я кажу, що в Мене ніколи не було жодного почуття вищості, і Я не насолоджуюся благами статусу. Це означає не те, що Я бунтую проти цієї обізнаності або цих думок і почуттів, а радше те, що цих думок просто ніде в Мені не знайти; Я не відчуваю наявності таких речей. Тому іноді, коли Я стикаюся в житті з речами, з якими можу дати раду Сам, Я просто йду й даю раду з ними, не змушуючи інших робити їх за Мене. Хтось може сказати: «Брат такий-то або сестра така-то має змогу допомогти Тобі дати раду із цією справою». Я кажу: «Чому Я про це не подумав? Чому Мої думки не пішли в цьому напрямку?». В очах людей Я дуже нерозумний і не вмію потурати Собі. Вони думають: «З такою кількістю людей, які слідують за Тобою, і маючи такі сприятливі умови, Ти однаково власноруч даєш раду з дрібними справами. Ти не знаєш, як насолоджуватися Своїм статусом, Ти вищий за мирські справи чи Ти граєш на публіку? Чому Ти не розумієш? Чому Ти не знаєш, що треба так робити?». Це обумовлено тим, що в Мене ніколи не було цієї обізнаності в розумі; це факт.

Коли невіруючі отримують трохи влади, вони починають удавати з себе велике цабе. Коли вони отримують трохи статусу, то поводяться так, ніби ніхто їм не рівня. У них не тільки є приватні автомобілі, щоб забирати й підвозити їх, і спеціальний персонал, щоб їх супроводжувати, але й коли вони виходять у світ, у них також є люди, які носять їхні сумки й тримають їхній одяг. У них також є люди, які їх купають, роблять їм масаж і готують для них поживні страви. У Мене немає нічого із цього, і Я ніколи не просив людей так до Мене ставитися. Коли розбещені люди мають трохи здібностей або досягають чогось незначного, вони починають удавати з себе велике цабе. Вони відчувають, що носять німб, поводяться так, ніби ніхто їм не рівня, і починають поводитися як королівські особи. Коли люди здобувають статус, вони відчувають, що їхня цінність зросла – але чому вони стають такими некомпетентними? Вони стають нездатними більше робити щось самостійно. Цілком здорова, працездатна людина не може навіть іти без чиєїсь підтримки. Я кажу, що Мені точно не потрібен ніхто, щоб підтримувати Мене. Сідаючи в машину, Я за можливості уникаю того, щоб хтось поруч відчиняв Мені двері. У Мене є дві руки й дві ноги – Я можу зробити все Сам; Мені не потрібна твоя допомога. Бачиш, коли йдеться про підхід до статусу, ставлення втіленого Бога й розбещених людей абсолютно різні. Судячи з різних проявів та виявів розбещених людських істот, вони надають особливого значення статусу й особливо одержимі ним, що породжує несприятливу атмосферу й тенденцію серед людей. Можна сказати, що статус визначає все, що стосується людини: він визначає її цінність, те, наскільки вагомі її слова, а також блага та владу, якими вона може насолоджуватися. Ті, хто не має статусу, не мають права думати про ці речі або насолоджуватися ними, тому людина щосили прагне до статусу. Тоді що символізує статус у Божому домі? Як Бог дивиться на статус? Якщо Бог дає тобі статус, це рівнозначно тому, що Бог дає тобі доручення й відповідальність. Це символ відповідальності, символ того, що ти, як створена істота, добре виконуєш свої зобов’язання та обов’язки; це не означає нічого іншого. Якщо ти маєш цей статус і добре справляєшся з виконанням своїх зобов’язань як слід, то ти не підвів Божих очікувань щодо тебе, і ти зміг жити відповідно до цього статусу й зобов’язання, які дав тобі Бог. Якщо ти не дбаєш про це зобов’язання належно й не виконуєш його, то ти не спроможний жити відповідно до цього статусу й відповідальності, даних тобі Богом. Бог дає людям статус лише для того, щоб дати їм змогу виконувати свої зобов’язання як слід, завершувати свої місії та краще використовувати цей статус, щоб робити те, що вони мають робити, і виконувати свої належні зобов’язання як слід. Коли Бог дає тобі статус, Він не наділяє тебе якоюсь особливою владою, і Він не надає тобі влади насолоджуватися статусом або насолоджуватися будь-яким особливим ставленням. Крім того, якщо ти спроможний виконати цю відповідальність як слід і належно впоратися зі своєю місією, то твоя ідентичність і цінність відповідатимуть цьому статусу. Але якщо ти не спроможний виконувати своє зобов’язання, якщо ти не спроможний жити відповідно до цієї місії, і якщо ти не завершуєш цю місію чи доручення добре, то ти не вартий того, щоб мати цей статус, і ти не маєш жодної цінності. Якщо ти виконуєш своє зобов’язання як слід, ти маєш шляхетну цінність у Божих очах; якщо ти не спроможний виконати своє зобов’язання, твоя цінність низька в Божих очах. Можна сказати, що те, чи є людина шляхетною і чи є її життя цінним, залежить не від того, наскільки високий чи низький її статус, а від того, чи виконала вона доручення, дане Богом, і чи виконала вона як слід свої зобов’язання. Бог довіряє тобі доручення і просить тебе виконати це зобов’язання, і Він також дає тобі різні умови, необхідні для виконання цього зобов’язання: якщо ти виконаєш своє зобов’язання як слід, то житимеш відповідно до своєї місії, і Бог буде задоволений; але якщо ти не виконуєш своє зобов’язання як слід і натомість утверджуєш свій статус і дієш заради задоволення власних інтересів, амбіцій та жаги, – це те, до чого Бог відчуває найбільшу відразу і що Він ненавидить. Якщо ти використовуєш владу, яку маєш, щоб робити речі цілком заради власної слави, вигоди та статусу, плетеш інтриги заради особистої вигоди, пригнічуєш інших і насолоджуєшся благами статусу, то ти виявився неспроможним жити відповідно до цього доручення, яке Бог довірив тобі, і ти не вартий цього доручення. Якщо, прийнявши Боже доручення, ти виконуєш свої зобов’язання й добре виконуєш роботу, не насолоджуючись благами статусу й не використовуючи свій статус чи повноваження своєї посади для пошуку особистої вигоди, то ти завершуєш свою місію, ти виконуєш свої зобов’язання, і ти зможеш здобути Боже схвалення.

Всі розбещені люди люблять статус; щойно вони отримують статус, вони всі упиваються його благами. Якщо хтось є лідером будь-якого щабля або просто має трохи престижу серед людей і крихту влади, він почне удавати з себе велике цабе. З моменту здобуття статусу він використовуватиме свою владу для пошуку особистої вигоди й робитиме багато речей, які порушують істини-принципи, і навіть деякі абсурдні речі. Навіть якщо кілька осіб можуть говорити якісь слова й доктрини, при взаємодії й бесіді з людьми вони виявлятимуть упередженість. Якщо вони бачать когось багатого й зі статусом, хто підтримує їх, ладнає з ними й лестить їм, вони більше говоритимуть із цією людиною. Якщо вони бачать когось бідного, хто не вміє лестити, хто їм не подобається або хто є новонаверненим без основи, вони вигадуватимуть відмовки, щоб ігнорувати його. Бачиш, чи є в них якісь принципи в тому, як вони діють? (Ні.) Щойно вони отримують статус, вони починають удавати з себе велике цабе, уміють говорити як бюрократи й вигукувати гасла та вміють відстоювати свій статус і напускати на себе поважність. Хіба таких проявів у людей не багато? (Багато.) Наприклад, якщо є проблема, яку інші не розуміють, а вони розуміють, і вони не бачать, щоб хтось їх про неї запитував, вони думають собі: «Ніхто з вас не благає й не вмовляє мене, і ніхто не звеличує мене й не має про мене високої думки. Якщо ви благатимете мене, можливо, я скажу вам, але це однаково залежить від мого настрою. Якщо ніхто не благатиме мене, я нічого не скажу; я просто не дам вам знати. Мені варто було б сказати лише одне речення, але якщо я його не скажу, ніхто з вас не зрозуміє!». Хіба такі люди добрі? (Ні.) Крім того, щойно люди отримують статус, вони робитимуть усе, що їм заманеться. Якщо вони бачать когось, хто не поступається їм або має на них скарги, вони розмірковуватимуть, як мучити цю людину й нападати на неї, і як її скорити. Бачиш, Я маю статус і владу, але чи маю Я такі прояви в тому, як Я ставлюся до людей, включно з невіруючими? (Ні.) Злі люди думатимуть про способи принизити й помучити тих, хто їм не подобається, і навіть розтоптати їх. Я ніколи не чинив так із людьми, які Мені не подобаються, і Я рідко прошу інших щось робити за Мене. Я бачив, що коли деякі люди роздають Мені щоденні овочі та їжу, вони спеціально вибирають для Мене погані й гірші. Коли інші вибирають хороші, вони навіть міняють їх на погані. Коли хтось надсилає Мені трохи їжі, людина, відповідальна за зберігання, просто залишає її лежати там і дозволяє їй зіпсуватися й згнити. У своїх серцях ці люди думають: «Ти просто звичайна людина, але ти хочеш, щоб я займався твоїми справами. Те, що я взагалі за це беруся – вже й так добре. Я б трохи більше потрудився для тебе, лише якби ти мав надлюдські здібності або якби ти був великим повітовим суддею». Я зрозумів: вони не бажали робити щось для Мене. Я припускав, що оскільки вони були братами й сестрами в церкві, вони принаймні мали б трохи поваги до Мене. Я не очікував, що вони не бажатимуть цього робити, що вони дивитимуться на Мене зверхньо й ставитимуться до Мене як до бруду. Вони б робили щось для своїх батьків, для своїх начальників, для урядовців і для людей зі статусом. Але Я був для них ніким, тому для Мене вони нічого б не робили. Я подумав Собі: «То ось яка ти людина. Тоді Я не проситиму тебе щось зробити для Мене. Якщо ти не бажаєш цього робити, Я не змушуватиму тебе, і Я не використовуватиму Свій статус, щоб пригнічувати тебе. Я просто звичайна людина, і Я ставлюся до тебе як до брата чи сестри, а ти обертаєшся й отак ставишся до Мене. Тоді Я просто знайду когось іншого, щоб він це зробив; більше Я тебе не використовуватиму». У церкві є досить чимало таких людей; усі вони маловіри. Скільки б проповідей вони не чули, вони не розуміють істини, і в них зовсім немає богобоязливих сердець. Через такі ситуації вони викриваються. Такі люди чули стільки проповідей, то чому ж вони досі так ставляться до Мене? Чому вони ставляться до Мене гірше, ніж до своїх родичів і друзів? Хіба такі люди не надто корисливі? (Так.) Такі люди є в церквах усюди. Вони не люблять істини, тож як вони могли б мати хоч крихту справжньої покори Богові? Вони не тільки позбавлені покори, але й навіть виношують ненависть. Вони можуть давати іншим людям хороші овочі та їжу, то чому ж вони спеціально дають Мені найгірші? Хто саме заплатив за ці овочі та їжу? Хто заплатив за створення цієї ферми? Ніхто не зважає на ці речі. Пізніше, коли ці питання були проаналізовані, деякі люди нарешті прокинулися, але на той час ніхто не виявив ініціативи розвінчати цих людей і розібратися з ними.

У людському світі найвищий правитель країни – це людина з найвищим статусом серед людей. Що їдять і чим насолоджуються ті, хто має найвищий статус? По суті, вони їдять плоть людей і п’ють їхню кров. Чому Я так кажу? Подивіться, як виготовлялися мантії з драконами, які носили китайські імператори в минулому. Усі вони були пошиті на замовлення; одну мантію з драконом ретельно вишивали з використанням різних тканин і методів плетіння понад три роки, і все ж деякі із цих убрань могли вдягати лише раз чи два за все життя. Якби імператори не мали того статусу, чи могли б вони насолоджуватися цими речами? (Ні.) Наявність статусу означає наявність влади, а наявність влади означає, що можна робити все, що заманеться, і насолоджуватися всім багатством і славою, і ніхто не наважиться сказати проти них ані слова. Люди навіть вважають: «Імператор нашої країни має насолоджуватися цими речами; цілком правильно, що він це робить! Якщо він не насолоджується хорошим життям, це погано відбивається на нас, простолюдинах. Це наша честь, що імператор одягнений так розкішно!». Які ниці ці люди! Хіба їх не сформували їхні правителі? (Так і є.) Якщо втілений Бог, прийшовши на землю, насолоджується трохи кращим життям, що б подумали люди? «Так не піде. Ти Бог – Ти мусиш страждати. Якщо Ти не страждаєш, чи вартий Ти того, щоб ми слідували за Тобою? Тобі не можна добре їсти чи гарно одягатися; Ти мусиш багато страждати – тільки тоді Ти Бог!» Чи є в таких людей хоч якась людськість? (Ні.) Чи має це людство якісь благі наміри щодо Бога? Хіба їхні серця не такі гнилі? Правителі експлуатують, контролюють людей і завдають їм тяжкої шкоди, і все ж люди охоче дозволяють їм контролювати себе й завдавати собі тяжкої шкоди. З іншого боку, Бог працює, щоб спасти людину; Він турбується про людину, любить і жаліє людину, і Він дарує людині все. Але яке ставлення людини до Бога? Людина вважає: «Цілком правильно, що Бог страждає. Що більше Він страждає, то я щасливіший; я зовсім не почуваюся погано. Оскільки Бог прийшов, Він має так страждати». Хіба це не ментальність людей? Але насправді, хоч би яке це було втілення, Бог має цей статус і владу, і все ж Він ніколи не упивався ними й не жадав мирських задоволень чи людських підношень. Бачиш, будь-хто в людському світі, хто має хоч трохи статусу, хоче насолоджуватися особливим ставленням; їжа, яку він їсть, і вода, яку він п’є, спеціально надаються йому. Чи є в Бога щось, що спеціально надається Йому? (Ні.) Я їм будь-які овочі, що ростуть на фермі; це все просто звичайна домашня їжа. Деякі добросерді люди можуть вибрати для Мене трохи хороших овочів відповідно до сезону, але в іншому немає жодної різниці – Я, по суті, їм те саме, що їсте ви. Навіть коли ви потайки їсте щось смачне й не надсилаєте Мені нічого, хіба Я коли-небудь робив із цього проблему для вас? (Ні.) Деякі люди ніколи не бажають забезпечувати Мене хорошими овочами; вони вибирають для Мене лише ті залишки, які самі не бажають їсти. Коли вони бачать, як Я їм якісь хороші овочі, їм стає некомфортно. Хоч би що Я їв, Я їм Свою власну їжу; Я не їм твою, то чому ти незадоволений? Я ніколи не насолоджувався нічим, що було б спеціально надано Мені, і Я ніколи не ділив приношення на частини, відкладаючи частину на підтримання Свого здоров’я, частину на Свій щоденний одяг і догляд за Собою й частину на Свої подорожі та розваги – Я ніколи цього не робив. Моє життя просте. Більшість приношень використовується для роботи Божого дому, а також для того, щоб подбати про ваші життя й ваші базові потреби; Я нічого не залишив для Себе. Правильно? (Так.) Подивіться, чим насолоджуються звичайні урядовці? Ті рупори ЗМІ витрачають десятки тисяч юанів на рік лише на косметику, і в них є спеціальні фонди для кожної робочої витрати. Подивіться на те, що Я ношу, що Я використовую і чим Я насолоджуюся – хіба це може зрівнятися з ними? Та це навіть не крапля в морі. Дозвольте Мені навести інший приклад. Візьмімо заможних людей із фінансовими можливостями серед братів і сестер у нашій церкві – чим вони насолоджуються? Що вони носять і використовують? (Відомі бренди.) Вони носять брендовий одяг та аксесуари, насолоджуючись стилем життя багатіїв і вищого класу. У Китаї деякі люди особливо боготворять імпортні товари; вони спеціально купують іноземні товари, щоб носити їх і використовувати. Окрім повітря, яким вони дихають і яке є місцевим, усе, що вони їдять, носять і використовують, – це відомі міжнародні бренди. Дещо з того, чим вони насолоджуються, – це речі, яких ми навіть ніколи не бачили. Що купують багатії, коли мають статус? Розкішні маєтки, автомобілі та круїзні лайнери, а також приватні літаки, приватні поля для гольфу, приватні клуби тощо. Хіба те, чим вони насолоджуються, не є екстравагантним? (Є.) Чи бачиш ти, щоб Я насолоджувався цими речами? (Ні.) Я носитиму ту саму пару взуття кілька років, і якщо вона не зноситься, Я і далі її носитиму. Насправді річ не в тім, що в Мене немає грошей, щоб купити нове; це просто одна з Моїх життєвих звичок. Ось як Я підходжу до статусу та влади. У Мене немає піднесених і грандіозних бажань; Моє життя звичайне, просте й дуже розмірене. В очах деяких людей Моє життя особливо одноманітне. Воно характеризується лише розміреним розпорядком, ощадливістю та тим, що воно досить тихе й охайне, – у ньому немає нічого розкішного, елітного чи особливо вишуканого. Але щойно деякі люди в церкві стають лідерами певного щабля, які прояви вони мають? (Вони хочуть насолоджуватися всім найкращим.) Щойно вони стають лідерами, вони починають удавати з себе велике цабе й вважають, що мають статус. Хоч куди б вони пішли, хтось має запропонувати їм сісти; якщо ніхто цього не робить, вони гніваються. Коли вони говорять, інші завжди мають їм поступатися. Хоч куди б вони пішли, за ними завжди ходять люди, хтось несе їхню сумку, і є почет. Якщо вони довго перебувають десь надворі й хочуть пити чи їсти, хтось приносить їм їжу та напої просто туди; якщо вони втомлюються, хтось робить їм масаж. Я кажу, що це щось неймовірне; щойно вони отримують статус, вони стають особливими, і вони більше не є людьми, чи не так? (Так.) То чому ж Я нічого не відчуваю з приводу наявності статусу? Без статусу Я обходжуся досить комфортно. Коли Я маю статус, інші завжди ставляться до Мене як до особливої постаті, і Я почуваюся вкрай ніяково й некомфортно. Досить приємно не мати статусу, тому Я просто дію так, ніби в Мене взагалі немає статусу, і спілкуюся з людьми як звичайна людина, почуваючись особливо вільно. Ви почуваєтеся вільно, і Я теж почуваюся вільно; ладнати з людьми в такий спосіб досить добре. Зазвичай після того, як розбещені люди здобувають статус, навколо них завжди має бути кілька людей, щоб прислуговувати їм. Коли вони хочуть води, хтось має налити її для них; коли вони хочуть їсти, хтось має подати їм палички; коли вони виходять у світ, хтось має плентатися за ними. Їм також доводиться купувати брендовий одяг, збираючи цілий новий гардероб із ніг до голови, щоб відповідати своєму статусу. Я кажу: «Служіння лідером – це доручення й зобов’язання, які дає тобі Бог, – хіба це наявність статусу? Яку реальну роботу ти можеш виконувати, що ти вже напускаєш на себе поважність? Якщо ти справді можеш виконувати роботу, Божий дім забезпечить тебе одягом і робочим обладнанням, а також хорошим мобільним телефоном і комп’ютером. Але ти не можеш виконувати жодної реальної роботи, і все ж ти сліпо хизуєшся. Ти віриш у Бога лише для того, щоб прагнути до цих речей – статусу, слави та вигоди? Чому ти такий поверховий?». Я працював стільки років, і масштаб Моєї роботи досить великий, але Я не відчуваю, що маю статус. У Мене немає жодних звичних привілеїв, і в Мене немає спеціального персоналу, який би прислуговував Мені й дбав про Мене. Я зовсім не вибагливий щодо цих речей. Ти б сказав, що Я не вмію бути перебірливим щодо речей? (Ні, Бог просто не переймається цими речами.) Якби Я хотів бути перебірливим, Я міг би таким бути, і Я також знав би, як обирати хороші речі. Але в чому полягає одна з відмінностей між Мною і вами? Я підходжу до цих речей правильно. Я не використовуватиму Свій одяг і догляд за Собою для відповідності Своєму статусу лише тому, що Я його маю, і не використовуватиму їх, щоб підтвердити Свій статус і цінність. Хоч би що Я купував або мав, це просто тому, що Мені це подобається або потрібно, і Я вважаю це придатним для Свого використання. Я не купуватиму й не матиму чогось через те, що маю статус і владу або через Свою цінність.

Я розмовляю з вами на тему того, як утілений Бог ставиться до статусу, щоб ви могли трохи зрозуміти Мене й дізнатися, яким саме є Мій погляд на статус і як Я до нього ставлюся. Звісно, що Я найбільше хочу вам тут сказати? З одного боку, вам необхідно знати, чим ставлення Самого втіленого Бога до статусу відрізняється від ставлення розбещених людей. З іншого боку, це для того, щоб людина могла точно зрозуміти, чим насправді є статус і як вона має триматися свого належного місця та як слід виконувати свої зобов’язання й свій обов’язок. Це правильні думки й погляди, які слід мати кожному. Із такими правильними думками та поглядами, коли йдеться про твій обов’язок, твої зобов’язання й навіть статус, даний тобі Божим домом, ти ставитимешся до цих речей згідно з істиною та принципами. Я досить багато бесідував із вами на тему того, як утілений Бог ставиться до статусу. Деякі із цих речей ви вже бачили й можете зіставити з реальністю. Що ж до інших, то ви лише чули, що Я про них говорю, але не контактували зі Мною, тому ви не маєте можливості зіставити їх із реальністю. Чи ви їх бачили, чи лише чули факти, про які Я говорив, – цього достатньо, якщо ви можете правильно їх сприйняти й повірити в них. Якщо ти й досі маєш сумніви, то впродовж якогось часу поспостерігай за речами у своєму повсякденному житті, щоб побачити, чи є те, що Я сказав, фактичним і точним. Коли ти отримаєш підтвердження, то знатимеш, що насправді означає статус для Бога, як Бог ставиться до статусу, як це відрізняється від ставлення звичайних розбещених людей і якою є істина, яку людина має розуміти або практикувати в цьому плані. Наявність базового розуміння цього змісту дасть вам змогу краще розуміти Бога й точніше знати Бога. Крім цього, це також допоможе вам правильно ставитися до питання статусу, водночас даючи вам правильний погляд і правильний спосіб поводження з ним, чи не так? (Так.)

Гаразд, на цьому закінчімо нашу сьогоднішню бесіду. До побачення!

26 жовтня 2024 року