Раніше ми багато бесідували про цей аспект: про істини щодо втіленого Бога. Ми кілька разів бесідували про певний конкретний зміст, що стосується нормальності й практичності втіленого Бога. Чи розумієте ви тепер цю тему краще? (Так.) Чи здобули ви глибше розуміння нормальності й практичності втіленого Бога – Христа – і сутності Христа? (Так.) Тоді чи змогли ви відпустити деякі зі своїх уявлень і фантазій про втіленого Бога? (Так.) Якщо ви просто дізнаєтеся про когось, чи то про його характер, чи про те, як він живе як людина, ви більш-менш просто дізнаєтеся про різні аспекти звичайної людини, якою він є, – про його вдачу й темперамент або про способи й методи, якими він живе як людина, його філософії світських справ, його прагнення, деякі його інтереси й хобі або деякі його вроджені проблеми. Щонайбільше це просто пізнання людськості цієї людини, і це анітрохи не стосується істини. Це стосується пізнання звичайної людини. Тому, хоч про яку людину чи тип людини серед людства ти дізнаєшся, незалежно від того, скільки ти про неї з’ясовуєш, наскільки глибоко ти її розумієш, або чи є твоє осягнення її всебічним, чи ні, ніщо із цього не стосується істини. Однак, пізнання втіленого Бога – це інша справа; усі теми, які передбачають пізнання різних аспектів утіленого Бога, стосуються істини. Втілення – це особлива форма, яку Бог приймає відповідно до потреб Своєї роботи, і вона безпосередньо пов’язана з різними аспектами, що стосуються Бога, як-от Божа ідентичність, Божа сутність і Божий характер; пізнання втіленого Бога також є частиною пізнання Бога, і воно стосується пізнання Бога та істин щодо пізнання Бога, які людям слід розуміти. Тому пізнання втіленого Бога – це аспект істини, який люди мусять розуміти й пізнавати, слідуючи за Богом, щоб досягти знання Бога й покори Богу. Оскільки пізнання втіленого Бога й пізнання різних аспектів істини, висловлених утіленим Богом, всі стосуються істини-реальності, яку людям слід розуміти та в яку їм слід входити у своїй вірі в Бога, пізнання втіленого Бога не можна прирівнювати до пізнання звичайної особи, розбещеної людини. Причина, з якої їх не можна прирівнювати, полягає в тому, що пізнання втіленого Бога стосується істини пізнання Бога, що є частиною пізнання Творця. Хоч би що передбачав цей зміст, коротко кажучи, він стосується пізнання Творця, він стосується пізнання Самого Бога, і, звісно, він також стосується того, як відпустити свої уявлення та фантазії про Бога. Можна сказати, що як тільки ти зрозумів утіленого Бога і зрозумів істини щодо втіленого Бога, значною мірою ти вже пізнав частину Божої сутності й Божого характеру. Звісно, відповідно, ти значною мірою відпустиш багато своїх уявлень і фантазій про Бога, тобто своїх уявлень і фантазій про Бога на небі й Творця. Відпускання цих уявлень і фантазій може щонайменше допомогти тобі мати правильніше розуміння й точніше справжнє знання Бога. Тож яку роль відіграють ці знання й розуміння? Вони відіграють дуже велику роль. Можливо, коли ти не знаєш Бога, то вважаєш, що Бог – це Той, із Ким люди знайомі у своїх умах і думках або у своїх традиційних уявленнях, і Той, Хто є невидимим і невідчутним. Але коли ти дізнаєшся про нормальність і практичність втіленого Бога, а також Його характер і сутність, і пізнаєш їх, то матимеш справжнє знання Бога. Це справжнє знання може дати тобі змогу точно й по-справжньому коритися Богу, а не мати хибну покору, яка є лише в уявленнях і фантазіях. Що є більш справжнім і більш точним – віра й покора, народжені з людських уявлень і фантазій, чи віра в Бога й покора Йому, що походять від справжнього знання Його? Чи можете ви сказати? Віра, яка виникає від знання Бога, – це не віра, що ґрунтується на людських уявленнях і фантазіях; радше ця віра будується на основі справжнього, точного знання Бога. Тому для тебе ця віра може дозволити тобі точніше осягати й розуміти Божі наміри в реальному житті, а також точніше знати в кожному реальному середовищі або серед реальних людей, справ і речей, як діяти згідно з Божими намірами, як діяти так, щоб це було правильно, щоб це було справжньою покорою Богу й відображало справжню віру в Бога та покладання на Нього. З якого боку не поглянь, пізнання втіленого Бога не таке просте, як дізнавання про звичайну людину й пізнання її, тому що це стосується багатьох аспектів істини, як-от сутність Бога й сутність людини, створені істоти й Творець. Раніше Я наводив деякі приклади й говорив про деякі істини щодо пізнання Бога; людям не слід ставитися до цих тем як до звичайних тем, а слід намагатися пізнати їх як аспект істини. Це обумовлено тим, що втілений Бог – це, зрештою, плоть, у якій Божий Дух істинно й фактично матеріалізований, і людина з божественною сутністю; Він є Божим представником на землі, а також вираженням Божої роботи на землі. З позиції виконання роботи і з позиції Його сутності Він цілком здатен представляти Бога на небі. Хоча є обмеження щодо Його форми, і зовні Він може здаватися недостатнім, щоб представляти Бога на небі, з позиції Його сутності й характеру, яким Він володіє, Він цілком здатен представляти Бога на небі. Тому, з огляду на це, людям слід серйозно ставитися до різних аспектів істини, що стосуються втіленого Бога, і ретельно про них дізнаватися. Лише коли ти серйозно ставишся до них і вкладаєш своє серце в те, щоб про них дізнатися, ти можеш по-справжньому зрозуміти Бога. Лише коли ти по-справжньому зрозумів Бога на землі, ти можеш значною мірою зрозуміти Бога на небі й зрозуміти Творця. Ти просто не можеш бачити, як Творець – Бог – говорить на небі й у всьому всесвіті та всьому сущому, у якій манері Він ставиться до людей, з яким ставленням Він ставиться до людей, як Він веде справи, якими є Його думки та інші подібні питання, що стосуються Божого характеру й сутності. Але коли Бог утілюється й приходить на землю, щоб стати звичайною людиною, стати людиною з формою та образом, із плоттю і кров’ю, Його характер і сутність можуть бути зрозумілі людям протягом періоду, у який Він працює, взаємодіє та спілкується з людьми. Через Його різні слова та діяння, а також увесь спектр емоцій, які Він виражає, ти можеш зрозуміти, Яким насправді є Бог, якими є форми Його різних емоцій, і якими є Його шляхи та принципи ведення справ, а також ставлення, з якими Він діє. Ти зрозумієш Його точніше й зможеш конкретніше торкатися, бачити й чути Його. Усе це, своєю чергою, більш корисно для тебе, щоб зрозуміти Бога на небі. Втіленого Бога ти можеш бачити й торкатися; слова, які Він говорить, ти можеш чути своїми вухами, а принципи й методи, за якими Він веде справи, ти можеш бачити на власні очі. Це рівнозначно особистій зустрічі з промовлянням і роботою втіленого Бога та наявності знання про втіленого Бога; у такий спосіб ти також здобуваєш певне розуміння й знання Бога на небі. Якщо ти розумієш істини, висловлені втіленим Богом, ти зможеш пізнати Божий характер – тоді те, що ти знаєш, є саме цим аспектом сутності Бога на небі. Тому те, як втілений Бог працює й говорить на землі, які характери Він відкриває і яку сутність Він має, – значною мірою це вже дозволило тобі, за цієї обмеженої умови, точно засвідчити, почути на власні вуха або зрозуміти й пізнати Божі слова та діяння, Божі способи промовляння й роботи, і навіть Божий характер та сутність. Я вже говорив дещо про ці істини щодо втіленого Бога раніше, але це ніколи не було дуже конкретно; цього разу Я багато говорив про них конкретними термінами. Я сподіваюся, що, почувши це, ви не ставитиметеся до цього аспекту істини як до звичайної істини щодо практики або звичайної істини щодо пізнання різних типів людей, а радше ставитиметеся до нього як до істини щодо пізнання Бога. Це пояснюється тим, що, чи то в теорії, чи в реальності, втілений Бог і Бог на небі є одним цілим; втілений Бог є Божим вираженням і проявом на землі, а також Тим, Кому доручено Божу роботу на землі. Як би ви це не формулювали, з позиції сутності й характеру цей утілений Син Людський передусім є одним цілим і сумісним із Богом на небі, Творцем. Оскільки Вони є одним цілим, пізнання втіленого Бога є шляхом до пізнання Бога на небі. Звісно, пізнання втіленого Бога також є однією з найкращих можливостей для вас пізнати Бога на небі й найсприятливішою умовою для цього. Хіба це не так? (Так.) Ви б сказали, що Я перебільшую? (Ні.) Чи відповідає фактам те, що Я кажу? (Відповідає.)

Дехто каже: «Бог на небі може створити все суще, володарювати над усім сущим і володарювати над долею людства. Чи може це зробити втілений Бог? Оскільки втілений Бог і Бог на небі є одним цілим, і оскільки втілений Бог може представляти Бога на небі, чи може Він створити все суще? Чи може Він володарювати над усім сущим?». Коли хтось ділиться таким поглядом, як ви це пояснюєте? Скажіть Мені, чи може втілений Бог виконувати роботу створення всього сущого й володарювання над усім сущим? (Так.) На якій підставі ти кажеш «так»? Розкажи Мені про свій погляд. Що ти думаєш? (Оскільки втілений Бог також є Самим Богом, Він може виконувати роботу створення всього сущого й володарювання над усім сущим. Просто втілений Бог має роботу, яку Йому слід виконувати; Він не виконує ту іншу роботу.) Це один із варіантів, як це можна сформулювати. Чи правильне це твердження з позиції теорії? Чи є воно перекрученим або в чомусь помилковим? (Ні.) Це твердження означає, що втілений Бог, безумовно, може виконувати роботу створення всього сущого й володарювання над усім сущим; це просто залежить від того, виконує Він її, чи ні. Якщо Він її не виконує, то ти не можеш бачити, як це відбувається, але якби Він її виконував, то абсолютно міг би. Ця теорія правильна, але хіба немає розриву між цією теорією і тим, про що ми бесідуємо щодо пізнання сутності та нормальності й практичності втіленого Бога? (Є.) Тоді подумайте про це ще трохи. Як слід про це бесідувати, щоб розв’язати це питання? (Боже, я хотів би дещо додати. Божа сутність – це істина, і Божий Дух може висловлювати істину; втілений Бог також переважно висловлює істину. Влада самої істини може володарювати над усім і контролювати все. Я вважаю, що це може показати, що втілений Бог і Бог на небі є одним цілим і що втілений Бог також може володарювати над усім сущим.) Чи правильне це твердження? Це твердження правильне, але воно ще не дісталося до кореня проблеми й не розв’язало практичної проблеми. Це доводить, що це твердження – лише теорія. З погляду форми втіленого Бога Він обмежений природженими станами та інстинктами плоті – зовні здається, що Він не може робити речі так, як це робить Божий Дух. Насправді річ не в тім, що Він не може їх робити, а радше в тому, що, оскільки Він став плоттю, Він прийшов виконувати роботу, за яку слід братися втіленому Богу, і Він не виконує роботи, яка не пов’язана з належною Йому роботою. Оскільки у втіленого Бога є сторона, яка є нормальною і практичною, зовні здається, що, обмежений природженим станом перебування у плоті та різними об’єктивними факторами, Він не може зрівнятися з Богом на небі. Однак, з позиції сутності втіленого Бога Він може створити все суще, а також може контролювати все суще. Оскільки Його сутність – це Божа сутність, а Його життя – це Боже життя, Він може робити ці речі. Те, що ви щойно сказали, не дісталося до кореня цієї проблеми й не торкнулося її суті. Тож у чому суть цієї проблеми? Те, що втілений Бог може створити все суще й володарювати над усім сущим, є фактом; це не теорія і не просто твердження, а тим паче не людське уявлення. Тож де ті прояви, які показують, що втілений Бог може виконувати роботу створення всього сущого й володарювання над усім сущим? Оскільки втілений Бог має Божу сутність і Боже життя, Він може висловлювати Божі слова. Що ж до Божих слів, то вони самі несуть владу й силу; вони можуть усе здійснити, вони можуть усе створити і, звісно, вони також можуть над усім володарювати. Хіба це не факт? (Факт.) Він здійснює слова, які Він Сам висловлює, і жодна сила не може цьому перешкодити. Бачиш, усі слова, сказані втіленим Богом, цією звичайною людиною, несуть владу й силу незалежно від того, що це за слова або про що вони. Це одна справа. Крім того, скільки б років на це не пішло, слова, які Він говорить, здійснюються і сповнюються одне за одним, без винятку, як Бог каже у Своїх власних словах: «Він має на увазі саме те, що говорить, те, що Він каже, буде здійснено, а те, що Він звершує, триватиме вічно». Це твердження є найбільш справжнім і конкретним поясненням того, як Бог створює все суще й володарює над усім сущим. Від першого слова, яке Він коли-небудь сказав, і до сьогодні кожнісіньке слово поступово сповнюється і здійснюється різною мірою, у різних куточках світу та в різні періоди. Якщо дивитися з цієї позиції, чи може втілений Бог виконувати роботу володарювання над усім? (Так.) Чи бачите ви факти щодо цього? (Так.) Це один аспект фактів. Інший аспект полягає в тому, що ці слова, висловлені втіленим Богом, – якщо ти приймаєш цей етап Божої роботи, приходиш до Бога й здатен прийняти ці слова, – можуть стати твоїм життям, змінити твій погляд на життя й змінити напрям твого життя по-людськи. Ті, хто приймає ці слова, зазнають суду, кари, розвінчання, засудження або навіть прокляття від них, але зрештою всі вони підкорені цими словами. Після того, як ці слова підкорюють людей, які прагнуть до істини, вони зрештою здобувають їх; невдовзі Божі слова та істина стають їхнім життям, і коли це стається, ці люди стають новим людством. Народження нового людства – скажіть Мені, чи це результат, досягнутий Божими словами? (Так.) Хоча і це нове людство, і людство часів Адама та Єви були створені Богом, форма й метод їхнього створення відрізняються. Народження цього нового людства означає, що Бог використав слова, щоб іще раз створити людство. Тож, оскільки втілений Бог використовує слова для створення людства, чи думаєш ти, що також можна сказати, що втілений Бог може створити все суще? (Так.) Люди, які зараз приймають цей етап роботи, приймають Божі слова, приймають Божу кару й суд та очищаються, є типом людей, який абсолютно відрізняється від людей часів Адама та Єви або розбещених людей, – це два типи людей із різними життями. Ті, хто приймає Божі слова як своє життя, є членами нового людства; вони відкинули стару природу розбещеного людства, вони мають Божі слова за своє життя, і вони стали новим людством, яке незабаром увійде в новий період, нову епоху. З огляду на це, чи можна сказати, що Божа втілена плоть іще раз створила нове людство? Він використав слова, щоб створити нове людство, яке має Божі слова за своє життя. Це один аспект. Це робота, виконана втіленим Богом. Судячи з результатів Його роботи та кінцевого результату, Він може виконувати роботу зі створення всього сущого й володарювання над усім сущим. Причина, з якої Він може виконувати цю роботу, полягає в тому, що Божий Дух перебуває в цій плоті, і вона має божественну сутність, Божу силу й Божу владу, і, звісно, а тим паче вона володіє істиною, якою володіє Бог. Бог на небі – Творець – використав слова, щоб створити все суще; Він мовив, і воно з’явилося; Він велів, і воно утвердилося. І цей останній етап роботи, виконаний утіленим Богом, є абсолютно таким самим, як робота Бога на небі, Який використовує слова, щоб усе здійснити, і використовує слова, щоб створити все суще; вони мають однакову природу. Хоча плоть, якою став Бог, щоб виконати цей етап роботи, має вигляд звичайної, нормальної людини, яка не мала жодних епохальних досягнень і не робила жодних епохальних вчинків, слова, які Він сказав, та істини, які Він висловив за ці багато років, уже здобули Йому групу людей і вже поступово впрацювали Божі слова та істину в людей. Незабаром народиться нове людство з Божими словами як їхнім життям; це робота, виконана втіленим Богом. Що це за робота? Це використання слів для здійснення останнього етапу Божої роботи, впрацювання слів у людей, а також використання слів для того, щоб іще раз створити нове людство. Це один аспект. Інший полягає в тому, що, починаючи з того часу, коли Бог утілився вдруге, щоб виконувати роботу, другий етап Божої роботи – робота періоду Благодаті – був оголошений завершеним і доведеним до кінця. Щойно період Благодаті закінчився, робота Святого Духа періоду Благодаті й уся робота, яку Бог виконав у період Благодаті, були оголошені завершеними. Увесь релігійний світ, з погляду його релігійної форми та Божого визначення його, відійшов у минуле. Робота Святого Духа в церквах і групах періоду Благодаті була відкликана, коли Бог почав виконувати роботу суду в останні дні. Тобто з того моменту, як утілений Бог явився, і працював, і висловлював слова, і говорив, увесь релігійний світ був охарактеризований Богом як релігійні місця та релігійні групи; вони більше не були місцями, де працював Бог, і не були об’єктами Божої турботи. Бог уже покинув їх, тобто Святий Дух більше не працював над ними. Чи то християнство, чи католицизм, чи іудаїзм тощо, усі вони були охарактеризовані як релігії. Святий Дух не працює серед них. Божа робота повністю ввійшла в новий період, нову епоху. Тобто з того часу, як Бог утілився вдруге й офіційно почав виконувати роботу та висловлювати Свої слова, період Благодаті повністю закінчився. Уся робота та діяльність релігійного світу також були оголошені завершеними, оскільки втілений Бог почав висловлювати слова й різні аспекти істини цього етапу роботи. Це оголошення про їхнє завершення означає, що для всього людства є нове формулювання щодо віри, релігійної форми та характеристики релігійних назв. Той період минув, тобто період Благодаті повністю закінчився. Тепер, коли ми маємо це нове формулювання, можна визначити, що християнство чи католицизм більше не шанується серед людства як провідна релігія, що спрямовує тенденції у вірі людства, а вже відійшло в минуле. Це обумовлено тим, що втілений Бог уже почав вести людство, яке ось-ось увійде в наступний новий період і ось-ось ступить у новий період. З того часу, як утілений Бог почав ступати в наступний період, серед усього людства християнство стало пережитком минулого; воно стало старою релігією. Звісно, з того часу, як утілений Бог почав виконувати роботу та висловлювати слова, усе людство, саме того не усвідомлюючи, було введене в новий період, нову епоху. У всьому людстві, чи то теми або популярні слова, що стосуються релігії, чи то певні індикатори тенденцій у різних сферах, – усе це також розвивається в новому напрямі й вводиться в нову епоху. Звісно, слова, висловлені втіленим Богом, і виконана Ним робота, а також різні духовні терміни та вислови, популярні в церкві, або деякі думки й погляди, що стосуються віри, у прийдешні часи впливатимуть на це людство протягом певного періоду часу, так само як християнство впливало на все людство протягом двох тисяч років у різних сферах. У міру того як поширюється Божа робота й поширюється Євангеліє, слова, сказані втіленим Богом, або деякі вислови та деякі думки й погляди в межах цього етапу Божої роботи в церкві поступово спрямовуватимуть і вестимуть людство в наступному періоді та керуватимуть тим, як вони живуть; такою є тенденція. Звісно, коли втілений Бог розпочав цей етап роботи, через зміщення роботи Святого Духа релігійний світ утратив роботу Святого Духа і впав у стан спустошення. Можна практично сказати, що релігійний світ був відсіяний і демонтований цим етапом роботи. Тобто прихід утіленого Бога і початок цього етапу Божої роботи є не лише викликом усьому світу, людству та його вірі, але й засудженням і – звісно – своєрідною зміною, чи не так? (Так.) Відколи втілений Бог почав висловлювати слова й виконувати цей етап роботи, напрям віри всього людства було повністю змінено, і релігійний світ також було повністю змінено; усе це факти. Ці слова, сказані втіленим Богом, і ці різні теми, що стосуються істини, у майбутньому поступово поширяться в усі країни та місця світу, поширюючись на різні сфери та релігійні групи. Різні думки й погляди, яких торкаються ці слова, незабаром вплинуть на релігійний світ і це людство, і, звісно, вони незабаром змінять це людство й релігійний світ, змінюючи нинішню ситуацію людства та релігійного світу. Це рівнозначно тому, щоб сказати, що цей етап Божої роботи знову використовує Його слова та погляди, які Він висловлює на різні речі, щоб впливати на все людство й релігійний світ. Щодо самих цих слів, то вони мають достатньо влади й сили, щоб змінити людство, цей світ і релігійний світ, щоб розподілити людей за родом їхнім і класифікувати їх, а також оголосити їхні фінали та місця призначення. Звісно, у той час як Бог висловлює всі ці слова, Божий Дух також невпинно змінює різні обставини та здійснює Своє володарювання над усім сущим. Хоч би де поширювалися ці слова, сказані втіленим Богом, незалежно від того, чи ті, хто чує і читає їх, приймають їх чи опираються їм, ці слова їх сколихують, і всіх, хто стикається з ними, поступово викрито й класифіковано. Тобто перед цими словами люди всіх типів – ті, хто любить істину, і ті, хто відчуває відразу до істини; розбещені люди, дияволи, тварини й ходячі мерці; ті, хто має всілякі прагнення, і ті, хто має всілякі думки й погляди; а також ті, хто вірить у Бога з різними уявленнями, амбіціями та жагою, – відкривають своє справжнє обличчя. У такий спосіб усіх людей розподілено за родом їхнім: Божі вівці, які люблять істину, повертаються до Божого дому; а ті, хто не любить і не приймає істини, не є Божими вівцями – перед ними зачиняються двері, і їх засуджено й відсіяно. Люди цього типу, яких засуджено та відсіяно, незабаром чекатимуть на суд великого дня, про який ідеться в Божих словах, тобто на покарання злих людей, про яке йдеться в Божих словах. Вплив, який виконання Богом цього етапу роботи й промовляння цих слів справляє на людство, як зараз, так і в майбутньому, є цілком і повністю результатом, досягнутим Божими словами, і все це досягається могутністю Божих слів. Усі ці слова є роботою, виконаною Богом, і словами, сказаними Ним упродовж періоду Його втілення. Тоді скажіть Мені, судячи із цього впливу або з різних результатів, які вже було досягнуто і які люди можуть бачити, чи може втілений Бог – з погляду Його сутності та Його ідентичності – виконувати роботу створення всього сущого й володарювання над усім сущим? (Так, Він може.) Слова «Він може» – це не доктрина чи просто твердження, чи не так? (Так.) Хоча з позиції форми втілений Бог не є таким незбагненним або таким могутнім, як Бог на небі чи Божий Дух, з позиції Його сутності та Його життя, а також з позиції слів, які Він висловлює, Він цілком здатен на створення нового людства, на зміну цього світу й зміну людства, а також на володарювання над людством. Це обумовлено тим, що використання втіленим Богом слів для здійснення всього цього повністю сумісне й цілком узгоджується з тим, як Бог на небі використовує слова для здійснення всього. З позиції зовнішньої форми, якою є Боже втілення, і Його зовнішнього вигляду, здається, що Він не може виконувати роботу, яку виконує Бог на небі, і не володіє владою і силою Бога на небі. Однак, з позиції Його сутності й життя Він може виконувати роботу з використання слів, щоб усе здійснити, усе створити й усе змінити, чи не так? (Так.) Погляньте на те, як ідуть справи сьогодні: чи то релігійний світ, чи то сам цей світ, те, якими є їхні форми та в якому стані вони перебувають, – усе це пов’язано з Божими словами. З одного боку, усе це сповнює слова, сказані Богом; з іншого боку, ці світи відсіяно через Боже висловлення Його нових слів і Його висловлення істини. Як не поглянь, у якому б стані вони зараз не перебували, усі ці стани змінені Божими словами, виникають внаслідок Божих слів і пов’язані зі словами, які висловлює Бог, і всіма аспектами того, що говорить Бог. У міру того як Євангеліє поширюється, а Божі слова розповсюджуються ширше, більше людей – людей з усіх країн світу, людей усіх рас і з усіх сфер – прийдуть і приймуть цей новий етап Божої роботи. У такий спосіб більше людей прийме Божі слова, більше людей буде змінено Божими словами, і більше людей здобуде Божі слова та стане новим людством. Звісно, у міру того як Євангеліє поширюється, а Божі слова розповсюджуються ширше, у найближчому майбутньому – це найближче майбутнє, безумовно, буде набагато коротшим за дві тисячі років періоду Благодаті – віра людства, а також його думки й погляди на всілякі справи будуть змінені Божими словами. Ті, хто не вірить у Божі слова або не визнає їх, і ті, хто не визнає Бога, також різною мірою зазнають впливу цих слів. Судячи із цих результатів, усе зрештою зводиться до факту істини, що слова, сказані втіленим Богом, можуть усе здійснити й усе змінити, чи не так? (Так.)

Судячи із цих аспектів змісту, про який ми бесідували, чи є якийсь розрив між роботою, виконаною втіленим Богом, і словами, сказаними Ним, та роботою і словами Бога на небі? (Ні.) Немає жодної суперечності між тим фактом, що втілений Бог може виконувати роботу створення всього сущого й володарювання над усім сущим, і тим фактом, що Бог на небі створив усе суще й володарює над усім сущим; між цими двома фактами немає жодної відстані чи розриву. Цей момент має бути поза сумнівом. Ця впевненість не є теорією, не є уявленням чи фантазією, а тим паче не є просто приємним висловом; радше це те, що ми говоримо, ґрунтуючись на фактах. Інший важливий момент полягає в тому, що, хоч би що казав утілений Бог або хоч би яку роботу Він мав намір виконати, з одного боку, Його слова самі по собі володіють владою й силою і можуть досягти результату здійснення всього. З іншого боку, коли Його слова виголошуються, Божий Дух також працює паралельно з ними, щоб усе це здійснити. Це те, чого жодна людина не може досягти своїми словами чи вчинками. Хай що робить будь-яка звичайна людина, як-от пророк, відома постать чи експерт, – чи намагається вона спекулювати або щось передбачати, говорити про якесь явище чи випускати якийсь звіт, – вона не може чітко пояснити, як конкретно розвиватимуться події або що станеться, і вона не наважується сказати зі стовідсотковою впевненістю: «Ці слова неминуче здійсняться і неминуче стануть фактом». Це те, що людям не під силу. Але з Богом – оскільки кожне слово, сказане втіленим Богом, є вираженням Божого характеру й сутності та походить від Бога, хоч би про що Він говорив, – це неминуче здійсниться і сповниться. З одного боку, це могутність і влада Божих слів. З іншого боку, тобі слід усвідомити, що це працює Божий Дух. Чи можна також сказати, що поки втілений Бог виконує роботу, Божий Дух також працює, і що плоть і Дух нероздільні і є одним цілим? (Так.) Тоді скажіть Мені, коли втілений Бог говорить, це говорить плоть чи це говорить Божий Дух? Чи можете ви пояснити це чітко? Це Бог висловлює слова, чи не так? Саме тому, що це Бог висловлює слова, усі Його слова можуть бути здійснені й усі вони сповнюються. Ми так багато про це бесідували – чи розв’язано питання, про яке ми щойно згадали? (Так.) Божі слова усе здійснюють, і Бог використовує слова, щоб створити все суще, – скажіть Мені, хіба це не істина? Хіба це не факт? (Так.) Це істина, і це також факт. Тому результати, досягнуті роботою, виконаною втіленим Богом, не є чимось таким, чого може досягти звичайна людина, а природа й сутність Його роботи та слів не є такими, як у слів звичайної людини. Якби хтось запитав: «Чи можуть люди створити все суще, володарювати над усім сущим і все здійснити?», – ми могли б однозначно відповісти: «Ні!». Якби хтось запитав: «Тоді чи може втілений Бог створити все суще, володарювати над усім сущим і все здійснити все?», – нам взагалі не слід вагатися, а слід однозначно відповісти: «Так!». Ці слова – не доктрина, а істини й факти.

Раніше, коли був висловлений лише перший том книги «Слово являється у плоті» і багато людей вийшло проповідувати Євангеліє, чимало релігійних людей прочитало Божі слова й прийняло цей етап Божої роботи; релігійний світ повністю розпався. Тепер уже висловлено другий, третій, четвертий, п’ятий, шостий і сьомий томи, і всі вони згодом поширилися в кожен куточок і релігійний об’єкт кожної раси та країни. Коли ці слова будуть оприлюднені для всього людства, скажіть Мені, який ефект це матиме? Що це буде за картина? Людство стане іншим, чи не так? (Так.) Протягом одного року, впродовж якого Євангеліє широко поширювалося по всьому Китаю, деякі люди, попри небезпеку, йшли й проповідували Євангеліє всюди, у таких місцях, як вулиці, заводи й села. У той час справді було дуже багато людей, які прийняли Євангеліє. Коли був висловлений лише перший том книги «Слово являється у плоті», уже було багато людей, які повірили й визнали, що це істинний шлях. Деякі люди визнавали, що це істинний шлях, але не наважувалися прийняти його через шалене придушення, арешти й переслідування з боку великого червоного дракона, проте Божі слова все ж поширилися по всьому Китаю. Церкву Всемогутнього Бога було засновано в кожній провінції, місті та повіті. Це змусило великого червоного дракона тремтіти від страху; він робив усе можливе, щоб здійснювати придушення й арешти, і навіть погрожував: «Війська відійдуть лише після повного викорінення». Але ніхто не очікував, що через десять років Божі слова поширяться в усі країни та місця світу. Зокрема, ми стали свідками безперервного широкого поширення євангельської роботи на Філіппінах в Азії, у Північній та Південній Америці, а також у Європі та Африці. Під час проповідування Євангелія в Китаї був термін «групова євангелізація», який означав проповідування Євангелія кільком людям або десяткам людей одночасно, що давало особливо хороші результати. Пізніше через шалене придушення й арешти з боку великого червоного дракона використання цього методу було призупинено, але він знову став популярним у деяких інших країнах. У деяких азійських країнах це називають не «груповою євангелізацією», а радше «поширенням Євангелія на цілі села, школи та заводи», і вони навіть поширюють Євангеліє в урядових установах, поліцейських дільницях і військових частинах. Виникла схожа картина: багато людей прийняло Євангеліє. Усе людство, незалежно від того, у якій галузі воно працює, до якої групи належить або з якої етнічної групи походить, живе в темряві, безпорадності та дезорієнтації. Воно не знає, як жити, і не знає, як жити по-людськи; людство потребує Божого спасіння. Це спасіння не є ні формальністю, ні ритуалом. Радше спасіння людей потребує Божих слів, проводу Божих слів, керівництва й просвітлення Божих слів, а також того, щоб Бог використовував чітку мову, щоб вказати людям напрям і шлях, а також навчити людей, як жити по-людськи, якими людьми бути, яким шляхом іти і яких принципів дотримуватися в кожній справі, з якою вони стикаються. Це людство так сильно потребує цих істин. Тому, коли люди, які проповідують Євангеліє, поширювали його на цілі села, містечка, школи, заводи, військові частини та поліцейські дільниці, вони зачитували вголос деякі відповідні Божі слова, а також свідчили про три етапи Божої роботи. Більшість одержувачів Євангелія була готова слухати й приймати, і вони також хотіли брати участь у церковному житті – просто цього не дозволяли їхні тогочасні умови; вони зазнавали певних обмежень. Але, судячи із цих явищ, які відбувалися під час поширення Євангелія, це людство живе особливо сумним, жалюгідним життям, і воно потребує керівництва Божих слів. Лише Божі слова можуть дати йому напрям і цілі, дати йому змогу жити краще й дати йому змогу і далі виживати, більше не страждаючи від страждань, завданих сатаною або злими тенденціями. Якби все людство прийняло ці Божі слова й прийняло від Нього Боже забезпечення та керівництво Божих слів, тоді скажіть Мені, хіба воно не жило б дуже щасливо? (Жило б.) Одне можна сказати напевно: якби це людство прийняло забезпечення й керівництво Божих слів, воно жило б серед Божих благословень і більше не страждало б від страждань, завданих сатаною, і його фінал відрізнявся б від фіналу нинішнього розбещеного людства. Хіба не так? (Так.) Чи чули ви дещо про ці ситуації щодо проповідування Євангелія? (Так.) Що стосується людей, які вірять у Бога багато років, після тривалого читання цих Божих слів вони без особливого захоплення лише відчувають у своїх серцях: «Це Божі слова, ці слова хороші, і вони є істиною». Але ті, хто щойно почув ці слова, глибоко у своїх серцях відчувають поживу, як риба, що знаходить шлях назад до потоку. Є такий вислів: «як освіжаючий дощ після довгої посухи» – саме так вони почуваються. Тому, почувши Божі слова, багато людей було готово їх прийняти. Учні в школах, поліцейські та начальники поліції в поліцейських дільницях, а також урядовці – усі були готові їх прийняти. У релігійному світі є навіть пастирі, які взяли на себе ініціативу в їх прийнятті, приводячи в церкву деяких своїх колег-священнослужителів і віруючих. Як не поглянь, слова, сказані втіленим Богом, та істини, висловлені Ним, можуть не лише забезпечити потреби людства, але й змінити його долю. Тому істини щодо пізнання втіленого Бога дуже важливі, і пізнання Його є частиною пізнання Бога; у цьому немає жодних сумнівів. Чи пізнали ви ці речі? (Завдяки тому, що Бог так бесідує, ми їх дещо пізнали. У минулому наше знання про втіленого Бога було суцільною доктриною; ми знали, що Бог над усім володарює, але не бачили фактів. Після Божої бесіди нам стало зрозуміліше.) Тепер, коли вам стало зрозуміліше, чи маєте ви більше віри? (Так.) Якщо одного дня у твоїй місцевій церкві більшість людей почне сумніватися в Богові, більше не наважиться вірити і втратить віру через переслідування з боку уряду та відторгнення світом, і ти залишишся єдиним, і на додачу до цього багато людей судитиме й засуджуватиме тебе, кажучи: «Те, у що ви вірите, – це людина; тебе ввели в оману», – що б ти зробив? (Я б їх ігнорував і вірив і далі.) Чи вплинуло б це на тебе? Чи почувався б ти самотнім? Чи виникли б у тебе також сумніви, і ти б подумав собі: «Так багато людей у цьому світі не вірить; чи справді моя віра правильна? Що я можу здобути, вірячи так і далі? Чи матиму я хороший фінал і місце призначення?». Чи думали б ви так? (Бачачи тепер, що багато Божих слів уже здійснено і сповнено, ми б не мали таких думок, але іноді ми однаково мали б певну слабкість.) Слабкість – це не те, чого варто боятися. Є один аргумент, і якщо ти можеш бути в ньому впевненим, він не дасть тобі спіткнутися через цю слабкість. Ти мусиш пам’ятати цей аргумент: хоч би яким нормальним і практичним був утілений Бог, навіть якщо ти бачиш у Ньому те, що вважаєш вадами й недоліками, або навіть якщо ти чуєш якісь безпідставні чутки, або ти дізнаєшся, що втілений Бог хворів і мав прояви болю та слабкості, ніщо із цього не є проблемою. Хоч би яким нормальним і практичним був утілений Бог, хоч би яким звичайним Він був, і хоч би якою була Його зовнішність, просто твердо тримайся одного – Він є істиною, шляхом і життям. Це твоя причина для того, щоб слідувати за Ним, і це також основа твоєї віри в Бога. Якщо ти можеш бути в цьому впевненим, цього достатньо, і ти ніколи не пошкодуєш. Ти слідуєш за Ним лише з тієї причини, що Він є істиною, шляхом і життям; Він може привести тебе до Бога, Він може представляти Бога, і Він є Божим проявом, Божим вираженням і Тим, Кому доручено Божу роботу на землі. Ти правильно робиш, що слідуєш за Ним. Слідуючи за Ним, ти слідуєш не за людиною, а радше слідуєш за Богом. Ти послідовник Бога, одна з Божих овець; ти не пішов хибним шляхом. Слідуючи за Ним, ти ніколи не підеш хибним шляхом і ніколи не втратиш свій орієнтир. Слідуючи за Ним, ти є Божою створеною істотою; ти ніколи не помилишся, слідуючи за Ним. Як тільки ти в цьому впевнишся, основу твоєї віри в Бога буде закладено. Хоч би яким нормальним і практичним здавався тобі втілений Бог, хоч би які безпідставні чутки чи облуди ти чув або хоч би які твої уявлення й досі були нерозв’язаними, ніщо із цього не має значення. Навіть якщо ти відчуваєш слабкість і біль, це також не має значення. Поки ти маєш справжню віру, поки ти можеш шукати істину, щоб розв’язати будь-які проблеми, з якими стикаєшся, і ніколи не залишаєш Бога, зрештою ти, безумовно, будеш тим, кого здобув Бог, членом нового людства, яке входить у наступний період, і ти будеш тим, хто благословенний. Тому в жодні часи тобі не можна піддаватися впливу зовнішнього середовища, будь-яких висловлювань, будь-кого, кого ти вважаєш видатною постаттю чи відомою людиною, або будь-кого, кому ти поклоняєшся. Усе, що тобі потрібно робити, – це твердо вірити, що Той, Хто є істиною, шляхом і життям, є Самим Богом, – цього достатньо.

Те, про що ми щойно бесідували, – це важливість істин щодо пізнання втіленого Бога. Оскільки втілений Бог цілком здатен представляти Самого Бога у виконанні власної Божої роботи, то, природно, вплив слів, які Він говорить, і роботи, яку Він виконує, на все людство також поступово проявиться, і ти його побачиш. Хоч би там що, робота, виконана втіленим Богом, – це робота, виконана Самим Богом, і слова, які Він висловлює, – це слова, висловлені Самим Богом. Тобто, хоч би яким був образ чи зовнішність утіленого Бога, Він цілком здатен представляти Самого Бога. Тому пізнання втіленого Бога також є частиною пізнання Бога, і тобі не слід нехтувати істинами щодо цього. Якщо ти хочеш пізнати Бога й пізнати Бога на небі, і якщо ти хочеш відпустити свої уявлення та фантазії про Бога на небі, то спершу ти мусиш пізнати Бога на землі, пізнати втіленого Бога й відпустити свої уявлення та фантазії про втіленого Бога. Це може ще більше допомогти у зміцненні твоєї віри в Бога й утвердженні твоєї основи як послідовника Бога. Поки ти впевнений, що втілений Бог є Самим Богом і що Він є істиною, шляхом і життям, ти не розглядатимеш Його як людину. Що більше ти слідуєш за Ним і переживаєш Його слова й роботу, то більше ти відчуватимеш: «Ця звичайна людина не є звичайною. Він не є звичайною людиною у справжньому розумінні цього слова; радше Він є звичайною людиною з Божою сутністю». Щойно ти це усвідомиш, ти не розглядатимеш Його як члена звичайного розбещеного людства, а ставитимешся до Нього як до особи з Божою ідентичністю та сутністю. Це відрізнятиметься від того, як ти ставишся до члена звичайного розбещеного людства, використовуючи філософії світських справ і способи вирішення питань, що є серед людей; радше ти ставитимешся до втіленого Бога так, як ставився б до Бога. Ставлячись до цього втіленого Сина Людського в такий спосіб, ти зможеш пізнати Його. Коли ти ставишся до Нього так, як вимагає Бог, тобі не потрібно боятися й хвилюватися, і тобі не потрібно бути надто обережним, а тим паче тобі не потрібно бути настороженим. Радше тобі слід поводитися з Ним із методом і ставленням, які є найправильнішими для поводження з Богом. Такий спосіб поводження з Ним, звісно, також є тим способом, у який створеній істоті слід поводитися з Богом. Які способи поводження з Богом ми згадували раніше? Ви ще пам’ятаєте? (Перший – бути відкритим і чесним, другий – демонструвати повагу, а третій – слухатися Його слів.) Бути відкритим і чесним, демонструвати повагу й слухатися Його слів – це три способи. Бачиш, ці три способи – це всього лише кілька слів. Зовні здається, що їх досить легко досягти, але якщо позиція, яку ти займаєш, неправильна, і твоє ставлення неправильне, досягти їх дуже важко. Бачиш, їх легко зрозуміти буквально, але нелегко досягти. Скажіть Мені, якщо люди не можуть досягти того, щоб бути відкритими й чесними, виявляти повагу й слухатися слів утіленого Бога, чи можуть вони досягти цього з Богом на небі? (Ні.) Чому ні? (Бо якщо в людей немає справжнього знання про Бога, вони ставитимуться до Нього на основі своїх уявлень і фантазій.) Це визначається сутністю людей та їхніми розбещеними характерами. Це не має нічого спільного з тим, як ти внутрішньо стримуєш себе або які бажання маєш; якщо твої розбещені характери не буде виправлено, буде дуже важко поводитися з Богом у ці три способи. Якщо ти виправиш деякі зі своїх розбещених характерів, а також матимеш базове розуміння й знання Бога, ти зможеш досягти дечого із цього, і зайняти свою належну позицію як створена істота, і поводитися з Ним відповідно до цієї позиції. Щоб досягти цих трьох пунктів, з одного боку, ти мусиш виправити деякі розбещені характери й дещо відновити свою раціональність, а з іншого боку, ти мусиш мати певне знання Бога. Не годиться не знати Бога, чи не так? (Так.) Це стосується того, як ти ставишся до втіленого Бога, і, звісно, це також стосується того, як ти ставишся до Бога на небі. Якщо ти не можеш досягти цих трьох пунктів у тому, як ти ставишся до втіленого Бога, то само собою зрозуміло, що ти не можеш досягти їх у тому, як ти ставишся до Бога на небі. Ти не можеш бачити, чути або осягати роботу й слова Бога на небі; якщо ти кажеш, що можеш коритися Богу, це просто порожні слова. Поглянь на раннє людство: Бог сказав їм приносити жертви, віддавати десяту частину щорічного врожаю. У своїх серцях люди розуміли, що вони мусять віддати те, що просив Бог, але коли настав час пожертвувати це Богу, вони не хотіли віддавати це Йому. Вони навіть хотіли забрати це назад після пожертвування, думаючи: «Ти не садив рослин, і Ти взагалі не трудився, то чому нам слід віддавати це Тобі?». Коли вони це жертвували, то робили це неохоче, відчували внутрішній дискомфорт і гнівалися. Хіба це було демонстрацією поваги? Вони не могли цього досягти, чи не так? Тому поважати Бога й слухатися Його слів не так просто; якщо розбещені характери людей не виправлено, вони не можуть цього досягти. Хоч би там що, щоб відпустити свої уявлення та фантазії про втіленого Бога, ти мусиш спершу мати знання й розуміння сутності втіленого Бога та різних істин, що стосуються втіленого Бога, і виправити свої власні уявлення та фантазії. Лише тоді ти зможеш по-справжньому сприйняти ці аспекти істини щодо втіленого Бога й по-справжньому пізнати Божу ідентичність і сутність, і лише після цього ти зможеш досягти покори Богу та страху перед Ним.

Раніше ми бесідували про відпускання своїх уявлень і фантазій про втіленого Бога. Перший принцип полягає в тому, що не можна порівнювати втіленого Бога з Богом на небі, а другий принцип полягає в тому, що не можна ставити втіленого Бога на один щабель із розбещеним людством. Під час бесіди про другий принцип було зазначено, що втілений Бог не обманює, не сперечається, не б’ється, не інтригує, не нападає і не мстить. Ми вже бесідували про все це раніше. Тепер ми побесідуємо на наступну тему – не можна спокушати. Те, як утілений Бог живе як людина, способи Його взаємодії з людьми або деякі зі способів Його роботи, що відкриваються через Його характер-сутність, охоплюють цей пункт: не можна спокушати. Як це слід розуміти? Чи узгоджується буквальне розуміння людьми вислову «не можна спокушати» з тим фактом, що втілений Бог не спокушає людей, як це проявляється в способі Його промовляння та дій? Якщо їхнє розуміння суперечить проявам утіленого Бога, то хіба те, що розуміють люди, не є просто людськими уявленнями? Дуже ймовірно, що це просто людські уявлення та фантазії. Тоді побесідуймо на цю тему, про те, що «не можна спокушати», що відкривається людськістю та сутністю втіленого Бога. Яким є ваше базове розуміння цієї теми? Чи знаєте ви, яким є незмінний спосіб Божого промовляння? Чи з’ясували ви, які способи Бог використовує, щоб промовляти до людей, і які способи Він використовує, щоб висловлювати Свої слова? (Бог говорить досить прямолінійно. Божі способи промовляння охоплюють допомогу, скерування та ведення, а також терпляче наставництво; Він зовсім не спокушає.) Те, що Він не спокушає, – це безперечно, але люди досі не зовсім детально розуміють, чого саме стосується це «не можна спокушати». Судячи з форм мовного вираження та стилю мови, які Бог зазвичай використовує під час промовляння, Бог говорить у дуже простій і прямолінійній манері, прагнучи дати людям змогу зрозуміти й сприйняти те, що Він говорить. Він не грає в ігри зі словами й не говорить про речі, які є неправдивими, пишномовними та порожніми, і тим паче Його слова не є формалістичними. Радше Він говорить по суті справи, роблячи все можливе, щоб промовляти до людей, використовуючи людську мову та способи мовлення, які підходять людству. Його слова мають характер надання порад, розради та напучування, а іноді й попередження; звісно, частіше вони мають характер надання забезпечення, допомоги, підтримки та розвінчування – вони розвінчують розбещену природу людей і сутність проблем, чи не так? Розвінчування, забезпечення, скерування, підтримка та допомога – це методи, які Він використовує найчастіше. Серед цих способів деякі передбачають наведення конкретних прикладів, а деякі – яскраві метафори, що звертаються до живої істоти, тварини, явища або речей, які відбуваються навколо людей у їхньому житті. З одного боку, це робить істини – або реальності – у Божих словах, які люди мають зрозуміти, яснішими для них. З іншого боку, приклади, які наводить Бог, – це випадки, що сталися з певними особливими особами; використання цих випадків як уроків або прикладів допомагає вам побачити, якими були проблеми цих людей, якою була сутність цих проблем, яку розбещеність вони відкрили і яких істин це стосувалося. У такий спосіб Бог доносить до людей певний аспект істини, щоб на основі розуміння цього аспекту істини вони знали, як практикувати згідно з Божими намірами та згідно з принципами. Мета Бога у використанні найбільш прямолінійних і простих форм мови полягає в тому, щоб забезпечити людей істиною. Він забезпечує людей істиною, щоб, коли вони стикаються з різними людьми, справами та речами, вони могли з негативного боку пізнати облудні думки й погляди людей, розбещені характери людей, а також прояви й сутність людей, які опираються Богу. Водночас Він робить це, щоб у позитивному сенсі скерувати людей до розуміння істин-принципів, щоб вони мали шлях практики й увійшли в істину-реальність. Кінцева мета Бога в забезпеченні людей, щоб вони розуміли істину, мали знання істини та знали істини-принципи, полягає в тому, щоб дати людям змогу прийти до Бога й досягти покори Йому, покори Його володарюванню, покори Його впорядкуванням, покори Його влаштуванням і покори карі, суду, переплавці та випробуванням, що походять від Нього, стаючи людьми, які бояться Бога й поклоняються Йому, стаючи справжніми створеними істотами – створеними істотами, які відповідають стандарту. Це конкретні принципи, що стоять за Божими словами та діями, включно з усім, що Він робить. Конкретні слова, які говорить Бог, і конкретні дії, які Він робить, позбавлені спокуси; усі вони публічні, відкриті, чесні та прозорі й перебувають у світлі. Вони не передбачають жодних тіньових схем і змов, і тим паче жодних задумів чи невимовних намірів і цілей щодо людства. Чи то в меті та значенні, що стоять за Божими словами, чи то в роботі, яку виконує Бог, Він ніколи не має жодних неналежних цілей щодо людей. Навпаки, усі Його цілі позитивні; усе, що Він робить, спрямоване на користь людям, на те, щоб допомогти людям зрозуміти істину та здобути істину, і допомогти людям стати на правильний життєвий шлях. Тому, судячи з мети та значення Божої роботи, а також із Божого промовляння та роботи, у Божій сутності чи у відправній точці Божої роботи немає спокуси.

Слово «спокушати» з’являється в Біблії дуже рано; ви всі це знаєте? (Так.) Перш ніж людина вперше прийняла спокусу сатани, Бог дещо сказав. Що сказав Бог? («Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Буття 2:16–17).) Скільки пунктів містить це Боже твердження? Плоди з кожного дерева в саду можна їсти – це говорить людям про межі того, що можна їсти. Це найбільш позитивне положення для людей – воно говорить людям, що їм можна їсти. Хіба ці слова не є дуже простими й прямолінійними? (Так, люди можуть їх зрозуміти.) Правильно. Немає потреби аналізувати чи досліджувати їх; люди розуміють їх, щойно чують. Наступне речення: «Але з дерева знання добра й зла не їж від нього». Це речення згадує про виняток. Який виняток? Воно говорить людям, що в саду є дерево знання добра й зла, і їм не слід їсти плоди, що ростуть на ньому. Хіба ці слова не прості й прямолінійні? (Так.) Наскільки вони прості й прямолінійні? (Настільки, що люди можуть зрозуміти їх одразу, як почують.) Немає потреби аналізувати чи досліджувати їх; почувши це речення, будь-хто, хто має вуха й мозок, знає, що воно означає. Бог сказав людям, що їм можна їсти, а що не можна. Чого не можна було їсти? Плодів із дерева знання добра й зла. Але, почувши це, чи мали люди у своїх серцях сумніви щодо Божих слів? (Так.) Далі люди запитали б: «Чому нам не можна їсти плоди з того дерева?». Не чекаючи, поки люди запитають, Бог сказав: «Бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!». Чи прості ці слова? (Так.) Вони дуже прості – якщо ти це з’їси, ти напевно помреш. Смерть – це серйозна справа, тому Бог обов’язково дав цю настанову. Чи є щось неправильне в цій настанові? (Ні.) Жодне слово в Божій настанові не є неправильним, і в ній немає жодного слова спокуси. Вона чітко й недвозначно передає, що можна їсти, а що не можна, і Бог також сказав людям, яким буде наслідок, якщо вони з’їдять те, що їм не слід їсти. Почувши ці три прості речення, ти розумієш багато речей. За нормальних обставин, коли створені істоти чують слова, сказані Творцем, з’ясовують їх для себе, розуміють їх і зберігають у своїх серцях, вони знають, що їм слід робити. Їм слід бути слухняними й робити те, що їм сказано, їсти лише те, що Бог сказав їм можна їсти, і не їсти того, що Бог сказав їм не можна їсти. Їм не слід перевіряти Бога, і їм не слід порушувати Боже веління. Ми не будемо вдаватися в наслідки неслухняності Божим словам. Щодо цих слів, сказаних Богом, то, судячи з форми Божого мовлення та мовного стилю, Бог говорить у спосіб, який людям особливо легко зрозуміти. Його слова не є глибокодумними, і Він не змушує людей губитися в здогадках, і тим паче в Нього немає жодних прихованих намірів. Хоча ці кілька речень, які сказав Бог, прості, їх достатньо, щоб дати людям побачити, що Боже мовлення є чітким, простим і легким для розуміння. Тож яким є Боже серце? Боже серце сповнене любові, чесності та вірності. У чому відображається ця любов? Вона відображається в цих кількох Божих настановах. Божі настанови особливо конкретні й вичерпні. Судячи із цих кількох настанов, Бог має почуття відповідальності й турботу про людей. Він використовує найпростішу мову, щоб допомогти людям зрозуміти, і після того, як вони розуміють, Бог іде зі спокійним серцем. Бачиш, чи має Бог якісь задуми щодо людей? (Жодних.) У межах Божої любові й турботи Він сподівається, що люди досягнуть одного: будуть слухняними, не бунтуватимуть проти Бога, не будуть підозрілими щодо Бога й не сумніватимуться в Богові. Це мета й очікування, що стоять за цими трьома Божими настановами. Будьте слухняними. Не сумнівайтеся в Богові. Кожне слово, яке говорить Бог, є істинним; Бог вірний. Бог виконує це зобов’язання з любов’ю та турботою і дає людству ці три настанови з любов’ю та турботою. Із цього, з одного боку, ми бачимо Божу сутність, а з іншого боку, ми також бачимо спосіб, у який Бог говорить до людства, і відправну точку Його мовлення. Мета Бога в такому промовлянні є такою: зробити так, щоб, коли люди чують Його слова, вони могли їх зрозуміти й зберегти у своїх серцях. Хоч як люди до цього ставляться, Божа відправна точка залишається саме такою. Він представляє Самого Бога; у Нього немає жодних підступних чи темних намірів або цілей. Ба більше, судячи із цих кількох Божих настанов, Бог говорить прямо по суті. Його мета в промовлянні полягає в тому, щоб дозволити тобі зрозуміти Божі наміри й знати, що робити. Бог ніколи не говорить із людьми загадками; Він завжди прямий і відвертий. Він спілкується з людьми, використовуючи повсякденну мову, яку людям найлегше зрозуміти, щоб люди могли зрозуміти й запам’ятати те, що Він говорить, і щоб Він не говорив даремно. Чи говорить Бог із позиції статусу? Чи читає Він людям нотації? (Ні.) Коли Бог спілкується з людством і наставляє людей, навіть якщо Він наставляє їх із позиції Бога або з позиції, подібної до позиції людських батьків чи старших, Він однаково спілкується з людьми, використовуючи найбільш прямолінійну, найпростішу мову. Насправді в очах розбещених людей, судячи з граматичної форми, яку використовує Бог, і з погляду людських знань і мови, ці слова – це просто звичайна розмова; це речі, які можна було б сказати дитині. Дехто каже: «Ці слова не є глибокодумними, вони не піднесені чи величні, і вони також не звучать вражаюче. У них також не використовується жодна складна лексика чи витіювата риторика». Правильно – саме так Бог говорить до людей. Бог всемогутній, у Нього всього в достатку, і Бог перевершує все суще, але Бог спілкується з людьми, використовуючи найпростішу й найбільш прямолінійну мову. Оскільки в Божих очах люди подібні до дітей, Бог наставляє їх, використовуючи слова, які діти можуть осягнути й зрозуміти: що їм можна їсти, що не можна їсти та що станеться після того, як вони це з’їдять. Він використовує такі прості слова для наставляння людей, щоб вони могли їх зрозуміти. Як це називається в очах розбещених людей? Це називається приниженням Його статусу. Але як це бачить Бог? Це Його природний вияв. Богу не потрібно маскуватися, і Йому не потрібно готуватися заздалегідь або обмірковувати, коли Він це робить; це Його природний вияв. Бачиш, оскільки ці слова не є глибокодумними або таємничими й незбагненними, люди часто не сприймають їх серйозно. Вони не можуть ставитися до Божих слів із серйозністю й не можуть бути слухняними й покірними. Це розбещеність розбещеного людства, і це також нетямущість найранішого людства. Щойно люди почули твердження, які відрізнялися від того, що сказав Бог, вони стали настороженими щодо Бога, почали сумніватися в Божих словах і заперечувати їх та стали підозрілими щодо цілей, які стояли за Божим мовленням. Так люди віддалилися від Бога. Після того як люди прийняли спокусу сатани й почали мати підозри та сумніви щодо Бога, вони більше не могли слухати Божі слова або коритися Божим словам, і вони віддалялися від Бога все далі й далі. Якими були наслідки того, що люди покинули світло Божого лиця, не слухали Божих слів і не вірили Божим словам? Вони були розбещені сатаною і залишаються розбещеними донині.

Те, про що Я щойно говорив, – це історія з того часу, коли слово «спокушати» вперше з’являється в Біблії. Із цієї історії людям слід здобути базове розуміння Божого способу мовлення, Божого характеру та Божого ставлення до людства. Цей аспект Бога – те, що Його сутність позбавлена спокуси, – також притаманний утіленому Богу; це має бути дуже легко розпізнати. У Біблії записано не так багато про те, що Бог говорив або робив, тому людям важко мати про це точні знання. На цьому етапі роботи в останні дні втілений Бог сказав багато слів і зробив багато речей. За ці багато років Мого промовляння й бесідування з вами та навіть взаємодії з вами в повсякденному житті Мої слова та діяння, по суті, відображають те саме ставлення, яке Бог мав до людей у щойно згаданій біблійній історії. Я прагну говорити так, щоб ви могли зрозуміти й сприйняти, тому іноді Я говорю дуже конкретно й дуже детально, навіть повторюючи речі знову й знову, що неминуче робить це трохи багатослівним. Для цього є лише одна причина: хоч у який спосіб Творець – Бог – з’являється й працює, коли йдеться про людство, Він завжди має стійке звичне ставлення та звичний погляд, які важко змінити. «Звичне» і «стійке» може бути не дуже влучним, але людська мова надто обмежена, тому поки що Я можу сказати лише так. Тож чого стосується цей погляд? Він стосується того, як, із Божого погляду, людство завжди буде тим самим нетямущим, наївним людством із самого початку, створеним Божими руками, – людством, яке зовні здається дорослим, але чия внутрішня сутність подібна до сутності трирічної дитини. Тому Боже ставлення до людства завжди відрізняється від погляду та ставлення, з якими люди дивляться на людство. Саме через цю різницю багато разів, коли Бог говорить до людства або наставляє його, Божий спосіб мовлення або Його відправна точка в цьому більше стосується бажання використати людську мову так, щоб люди могли краще знати, що Він говорить. Мета Бога в тому, як Він ставиться до людей і як говорить до них, полягає в тому, щоб дати їм змогу чіткіше знати, якими є Його наміри, якими є Його необхідні стандарти, якими є принципи для всього, що Він вимагає від людей робити, і яких поглядів людям слід дотримуватися щодо всіх людей, справ і речей. Коли Бог промовляє ці слова до людства з позиції Творця, Він не виголошує промови, і не вигукує лозунги про згуртування, і, звісно, Він також не закликає їх; радше Він надає їм забезпечення. Що таке надання забезпечення? Скажіть Мені, що це таке, на вашу думку. (Це надолуження того, чого люди потребують і чого людям бракує; це називається наданням забезпечення.) Надання забезпечення охоплює підтримку й допомогу, а іноді напучування, нагадування, заохочення тощо. Тож що таке надання забезпечення? Це означає, що хоч скільки років людям, хоч скільки навичок виживання вони опанували або хоч яким високим є їхній ступінь знань, коли йдеться про істину, люди завжди порожні. Знання, які розуміють люди, несумісні з істиною. Є так багато істин, які людям слід зрозуміти, і забезпечення, якого люди потребують найбільше, – це забезпечення істиною та життям. Тому лише бесіда про істину є найкращим забезпеченням для людей. Тобто твої погляди, розуміння та ставлення перед лицем усіх людей, справ і речей не мають нічого спільного з істиною. Хоч скільки знань ти маєш, хоч якими витонченими є твої тактики для світських справ і хоч скільки життєвого досвіду в тебе є, коли йдеться про істину, ти порожній; у тебе немає істини. Навіть якщо деякі люди вірять у Бога багато років і розуміють деякі доктрини, вони не розуміють істини по-справжньому. Що означає не розуміти істини? З одного боку, з погляду об’єктивних фактів, це означає, що ти не розумієш істин-принципів, ти не знаєш, як практикувати, і ти губишся, коли стикаєшся з особливими ситуаціями. З іншого боку, за цим також стоїть суб’єктивна причина, яка полягає в тому, що люди мають розбещені характери. Розбещені характери перешкоджають тобі та сковують тебе так, що ти не можеш практикувати істину. Ти не можеш практикувати навіть ту дещицю істини, яку розумієш; тобі важко практикувати істину, і є перешкоди для твоєї практики. Тому в Божих очах людство назавжди залишиться немовлям. Дехто каже: «Чи назавжди людина залишиться немовлям у Божих очах? Чи залежить це від того, на якому етапі хтось перебуває?». Не залежить. Чому Я кажу, що це не залежить від того, на якому етапі хтось перебуває? Виходячи із сутності людини, людство завжди є людством, і людина назавжди залишиться немовлям перед Богом. Дехто каже: «Тоді чи були немовлятами Авраам і Йов?». Так. Чому Авраам і Йов усе ж були немовлятами, хоча вони й давали свідчення? Це порівняння з Божою сутністю та Божою всемогутністю. Хоч скільки істини, наданої Богом, люди розуміють, і хоч як сильно вони можуть коритися Богу, знання людей про Божий характер-сутність і їхнє розуміння істини обмежені. Чого стосується це «обмежені»? Це означає, що ці речі обмежені рамками їхнього життя та виживання. Навіть якщо ти розумієш різні аспекти істини й удосконалений Богом, зрештою, саме Бог забезпечує тебе. Бог назавжди залишиться джерелом твого життя та існування, і ти назавжди залишишся одержувачем забезпечення та поливу Божих слів і Божого життя. З цього погляду людство назавжди залишиться немовлям у Божих очах. Зокрема, чи є ти немовлям, загорнутим у пелюшки, чи немовлям, яке годують грудьми, чи перебуваєш на якомусь іншому етапі, це класифікується відповідно до істин, які ти розумієш. Але незалежно від етапу, оскільки люди, ці створені живі істоти, є створеними істотами, вони назавжди залишаться немовлятами в очах Творця. Отже, якщо розглядати з погляду ідентичності та сутності немовляти, головною метою та природою Божого промовляння до людства є забезпечення. Звісно, забезпечення, яке пропонує Бог, має широкі межі: дещо із цього – це розкриття, дещо – докір, а дещо – дисциплінування, тоді як іноді це розвінчування, іноді – обтинання, іноді – пряме повідомлення людям речей, іноді – недвозначне повідомлення їм речей, а іноді це просто наведення прикладу для розповіді людям принципу, щоб вони самі над ним поміркували й пережили його. Хоч у який спосіб Він говорить, що стосується природи Творця, Який говорить до створених Ним людей, це завжди є формою забезпечення. Тож коли йдеться про те, що Бог надає людям забезпечення, чи бачите ви, що воно вільне від спокуси? (Так.) Для людей те, що людство здобуває від Бога, – це завжди істина, шлях і життя; те, що вони здобувають, є користю, і те, що вони пожинають, є життям. Навіть якщо зрештою тебе вдосконалено, ти однаково мусиш приймати Боже володарювання й коритися Божим влаштуванням і впорядкуванням. Ти однаково мусиш приймати Боже забезпечення, ти однаково мусиш приймати Божий провід, і ти однаково є створеною істотою; твоя ідентичність ніколи не зміниться. Просто життя і духовний зріст, які ти маєш у межах цієї ідентичності в той час, відрізнятимуться від життя і духовного зросту, які ти маєш у межах своєї нинішньої ідентичності. У той час твоя ідентичність буде ще більш законною; ти матимеш життя, яке належить новому людству. Сутність цього життя походить від Божих слів. Це нове людство може коритися Богу й поклонятися Богу; воно більше не поклоняється сатані, воно відкинуло сатану, воно більше не спокушається сатаною, і воно не носить знак звіра.

У всіх цих словах, сказаних утіленим Богом, від першого дня, коли ви їх прочитали, і дотепер – або коли ви читатимете їх у майбутньому – у кожному слові, яке ви читаєте, і в кожному слові, яке ви чуєте й приймаєте, щоразу, коли Бог говорить, немає жодного слова, яке містить елемент спокуси. Навіть коли Я ставлю вам запитання, Я роблю це прямолінійно, запитуючи про ваші погляди й запитуючи, як ви щось розумієте та розглядаєте. Або Я можу порушити питання, щоб ви над ним поміркували, і якщо Я бачу, що ви не можете в цьому розібратися або не здобули ясності після його обговорення, тоді Я просто поговорю про це прямо. Щойно Я закінчу говорити, і ви зрозумієте та зможете осягнути це питання, Я більше про нього не говоритиму. Іноді, коли Я говорю, Я наводжу приклади. Деякі люди чують їх і вважають: «Хіба Він навчає малюків?». Я кажу: більшість людей, які вірять у Бога, – це дорослі віком понад двадцять чи тридцять років; вони справді не малюки. Однак те, що віруючі в Бога їдять і п’ють, – це Божі слова, тому хоч скільки комусь років, перед Божими словами й перед Богом він є малюком, і назавжди ним залишиться. Бачиш, люди в Божому домі походять з усіх верств суспільства: робітники, фермери, технічні спеціалісти, урядовці, а також студенти коледжів, і навіть аспіранти, докторанти, професори тощо. Але з-поміж усіх цих людей скільки може осягнути істину? Коли Я читаю такі проповіді, скільки людей може повністю їх зрозуміти? Якщо Я не говоритиму детально й конкретно, чи зможуть люди зрозуміти, що Я кажу? Вони розуміють лише дещицю буквального значення, і коли для них настає час практикувати й переживати, у них немає шляху. Тому Я мушу говорити детально й конкретно, і Мені також доводиться наводити приклади; опустити будь-який із цих способів мовлення не годиться. Якщо хтось думає, що це навчання малюків, то він має рацію. Коли Я говорю ці слова, Я справді говорю до малюків. Тоді скажіть Мені, хіба ви всі не малюки перед Богом? Скільки з-поміж вас може осягнути Божі слова й зрозуміти Божі слова? Якщо ви справді ставитеся до себе як до малюків, то ви дійсно маєте розум. Коли ви слухаєте Божі слова, вам слід ставитися до себе як до малюків; такий менталітет є правильним. Бачите, коли Я говорю ці слова, призначені для малюків, чи вважаєте ви їх цікавими й чи кажете на них «Амінь»? Чи розв’язує Моє промовляння в такий спосіб ваші труднощі? Чи розв’язує воно ваші проблеми? Якщо ваші проблеми справді розв’язано, то ці слова – це те, чого люди потребують, і Моє промовляння в такий спосіб справді цілком доречне. Розбещені люди справді потребують, щоб Я промовляв у такий спосіб: наводячи приклади, використовуючи метафори та говорячи невтомно й неодноразово з різних позицій та використовуючи різні методи. Ба більше, Я використовую слова, подібні до тих, які ви могли б використати з дитиною; це найпростіші й найбільш прямолінійні слова. Лише завдяки такому промовлянню люди можуть зрозуміти. Але хоч як Я говорю, жодне з усіх цих слів не є брехнею й не має на меті ввести вас в оману. Усі вони кажуть вам вірити всьому, що говорить Бог; вам категорично не можна сумніватися в Божих словах. Кожен, хто сумнівається в Божих словах, піддається на хитрощі сатани й опиняється в його пастці. Наприклад, Бог сказав: «Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Буття 2:17). А як сатана ввів людей в оману? Сатана сказав: «Ви не обов’язково помрете!» (Буття 3:4). Це ввело людей в оману. Чи є в тому, що Я сказав, якісь слова, подібні до слів сатани, або такі, що призвели до введення людей в оману так, як їх увів в оману сатана? Чи казав Я коли-небудь хоч одну річ, яка має таку природу? (Ні.) З одного боку, слова, які Я сказав, допомагають вам пізнати розбещені характери сатани та різні облудні думки й погляди, які він прищеплює людям, дозволяючи вам пізнати й проаналізувати їх, а потім відкинути їх. З іншого боку, вони говорять вам, як слідувати Божому шляху, яким є Божий шлях, якими є Божі необхідні принципи для людей і яких принципів людям слід дотримуватися в різних справах. Усе, що Я сказав, мало на меті допомогти тобі триматися подалі від сатани та злих тенденцій, відкидати сатану, відокремлювати себе від злих тенденцій, приходити до Бога, шукати Божі наміри та істини-принципи в різних людях, справах і речах, входити в реальність Божих слів і коритися Божим словам. Усе, що Я сказав, було для того, щоб допомогти вам відкинути ваші розбещені характери, а потім стати людьми, які бояться Бога й поклоняються Богу. Я ніколи не казав нічого, що вказувало б вам слідувати світським тенденціям або поділяти різні думки й погляди світу. Я не сказав жодної речі, щоб спонукати вас відвернутися від істинного шляху або відвернутися від Бога, і Я ніколи не казав вам осуджувати Бога або бути незадоволеними Богом. Звісно, тим паче Мої слова ніколи не представляли Бога неправильно з позиції втіленого Бога й не видавали хибної інформації, щоб спонукати вас неправильно розуміти Бога або бути настороженими щодо Нього. Радше Я роблю все можливе, щоб розв’язати ваші неправильні думки й погляди про Бога та ваші різні уявлення та фантазії про Бога, приводячи вас до Нього – навіть підштовхуючи вас до Нього – допомагаючи вам триматися подалі від злих тенденцій і відпускати різні облудні думки й погляди. Бачиш, усі ці слова, що аналізують різні облудні думки й погляди – включно з Моєю бесідою про шлюб, сім’ю, роботу, політику, жадання, майбутні перспективи, гроші, статус, славу й вигоду, стосунки між чоловіками та жінками, а також шляхи, якими йдуть різні люди в цьому світі, те, як людям слід розпізнавати різні емоції, як ставитися до почуттів тощо – усе це забезпечує вас правильними й позитивними думками та поглядами, а також істиною. Усі ці слова є істиною. Лише приймаючи істину, людина може використовувати різні позиції, щоб розпізнавати різні облудні думки й погляди, розпізнавати темряву та зло цього світу, набувати здатності чітко бачити цей світ і відкидати сатану; лише приймаючи істину, вона може мати правильні думки й погляди, які узгоджуються з істиною, як того вимагає від неї Бог, іти світлим і правильним шляхом і приходити до Бога, щоб коритися й поклонятися Йому. Крім того, якщо за Моїм промовлянням цих слів і стоїть якийсь намір, то він лише один, а саме: зробити все можливе, щоб допомогти вам зрозуміти істину, стати здатними відпустити власні плотські перспективи та інтереси, а також різні інші плотські речі, а потім прагнути до істини. Він також полягає в тому, щоб використовувати всі види різних методів, щоб розповісти людям про різні теми, які стосуються істини, щоб ви зацікавилися істиною. Зокрема, Я використовую деякі відносно гумористичні й дотепні методи, щоб зацікавити вас і допомогти вам набути готовності слухати, щоб ви могли це сприйняти, а потім зрозуміти істину, сказану в цьому. Я можу використати гумористичну або цікаву історію, щоб привабити вас і допомогти вам набути готовності слухати. У такий спосіб, після того як ви її послухаєте, окрім того, що ви запам’ятаєте історію, ви також зможете згадати її, коли зіткнетеся з подібною справою в реальному житті, і зможете шукати істини, які стосуються цього питання. У міру того як ви шукатимете, ви здобудете просвітлення Святого Духа й знатимете, які істини-принципи в цьому є, якими є Божі наміри і які істини людям слід практикувати. Тобто Я прагну, щоб ти більше не був дезорієнтованим, щоб у тебе більше не були зв’язані руки, і щоб ти більше не був розгубленим або не відчував болю, коли стикаєшся з різними справами, а мав життєздатний шлях, і, що важливіше, щоб ти більше не був під контролем сатанинських думок і розбещених характерів, як раніше, щоб ти більше не приймав сатанинські розбещені характери за своє життя, і щоб ти більше не використовував думки й погляди, прищеплені тобі сатаною, для ведення різних справ, а натомість замінював їх Божими словами та істинами-принципами. Бачиш, хоч який метод Я використовую в усьому, що Я кажу, чи то такий, що може тебе зацікавити, чи то такий, що здатен тебе привабити, Я прагну допомогти тобі зрозуміти істину – це Моя кінцева мета. Навіть якщо Я іноді розповідаю жарт або ділюся історією, це для того, щоб допомогти заспокоєнню ваших сердець і допомогти вам бути здатними сидіти спокійно; у такий спосіб ви захочете слухати істину й матимете можливість прийняти істину. Коли йдеться про цілі – це єдина. Зокрема, з деякими молодими людьми, які вірять у Бога лише короткий час і чий досвід є неглибоким – цією групою людей, які досі сповнені очікувань і допитливості щодо цього світу, – щоб допомогти цим новонаверненим закласти основу в істинному шляху, Я сказав багато слів і виконав багато роботи. З послідовниками всіх вікових груп, послідовниками в усіх видах обставин і послідовниками всіх рас єдина мета й намір, що стоять за Моїм промовлянням, полягають у тому, щоб допомогти їм здобути істину під час слідування за Богом, зрозуміти істини-принципи та Божі наміри, стати здатними слідувати за Богом і йти правильним шляхом, більше не слідувати світським тенденціям, більше не перебувати під контролем сатанинських розбещених характерів і більше не приймати розбещення сатани надалі, а натомість поклонятися істинному Богу, поклонятися Творцю і повернутися до свого початкового становища як створених істот, щоб поклонятися Творцю – це єдина мета, яку в Мене є. Що стосується цієї єдиної мети, навіть якщо Я іноді використовую особливі методи й охоплюю особливі теми під час промовляння, і навіть якщо Я кажу деякі слова, які є дещо глибокодумними й не дуже легкими для розуміння, хоч якою є ситуація, Моя мета ніколи не полягає в тому, щоб спокушати. У Мене є лише одна ціль: надати вам забезпечення та вказівки, і це забезпечення та вказівки є своєрідним терплячим наставництвом. Використовуючи недосконалу аналогію, надання вам забезпечення та вказівок подібне до догляду за квітами в теплиці. Я б не наважився бути хоч трохи недбалим. Не може бути надто спекотно або надто холодно. Коли погода гарна, Я маю дозволити квітам отримати трохи сонця, і Я маю постійно стежити за температурою. Якщо буде надто спекотно, квіти засохнуть і загинуть; якщо температура раптово впаде і стане надто холодно, маленькі квіти замерзнуть на смерть. Ось настільки крихким є ваш власний духовний зріст. Що означає крихкий? Це означає, що ви надто незрілі й не маєте духовного зросту. Яким є фактичний прояв відсутності духовного зросту? Він полягає в тому, що більшість людей практично не має життя-входження, коли вони стикаються з речами в реальному житті. Як хтось може мати духовний зріст без жодного життя-входження? Духовний зріст накопичується і набирається із часом на основі поступового збудування життя-входження. Тому, коли Я до вас промовляю, Я мушу невтомно надавати вам забезпечення та вказівки на різні теми під різними кутами, з різних позицій, використовуючи різні методи та приклади – це називається наданням терплячого наставництва. Це наставництво не є спокушанням – це надання вказівок та забезпечення; це своєрідний провід. Цей вид проводу не має жодних негативних наслідків, і він не керується жодними неналежними намірами. Дослідіть слова, які Я говорю: чи то з погляду наміру, чи то з погляду того, як Я промовляю, тем, які Я охоплюю, або форми Мого мовлення – і чи слухаєте ви аудіозаписи проповідей, чи читаєте текст – чи використовую Я будь-які з методів, які використовує сатана, щоб спокушати людей? (Ні.) Подивіться уважно на все, що Я сказав. У кожному уривку, незалежно від довжини, те, про що бесідується, є аспектом істини; усе це пов’язано з істиною. Оскільки все це пов’язано з істиною, то все це є забезпеченням для вас, це те, чого ви потребуєте, це пов’язано з життям, яке ви збираєтеся здобути, і це пов’язано з вашим майбутнім і місцем призначення. Тому зі Свого боку Я, безумовно, не є анітрохи недбалим. Якщо ви самі ніколи не сприймаєте Божі слова серйозно, то можна лише сказати, що ви нерозумні. Чому Я кажу, що ви нерозумні? Тому що ваш духовний зріст настільки незрілий, що істина поза вашими межами, а ваше розуміння має відхилення й дуже схоже на дитяче. Тож немає нічого надмірного в тому, що до вас ставляться як до трирічних дітей. Це не є неповагою або зневагою до вас; радше річ у тім, що ваш фактичний духовний зріст надто малий, і ви зовсім не маєте розпізнання. Чи точні ці слова? (Так.)

Чи розумієте ви трохи більше тему, про яку ми щойно бесідували, – як утілений Бог не спокушає людей? (Так.) Те, про що Я бесідував, в основному обговорюється у світлі того, як утілений Бог говорить і працює, – тобто обговорюється у світлі фактів щодо того, як Бог говорить і працює, і у світлі Божих кропітких намірів. Це дає людям змогу побачити, що в Божому мовленні, Божій роботі та Божій сутності немає елемента спокушання людей, який є в розбещених людях або в сатані й дияволах, як і немає жодного такого наміру. Тож як багато ви знаєте про втіленого Бога, цю людину зі звичайною зовнішністю? І якими є факти, що можуть довести, що людськість і божественна сутність утіленого Бога єдині, що вони не суперечать одна одній і не стикаються одна з одною, що вони перебувають у злагоді, і що втілений Бог так само не виявляє жодних проявів спокушання людей, які є в сатани чи розбещеного людства? Як багато ви знаєте про цей аспект? Або які прояви та відкриття втіленого Бога дозволили вам це розпізнати? Можливо, це те, чого більшість людей ще не розуміє, чи не так? Оскільки це так, Я маю детально вам це викласти; Мені здається обтяжливим завжди викладати речі в такий спосіб. Насправді у взаємодії та спілкуванні з вами, чи то в інтернеті, чи то в реальному житті, якщо ви звернете увагу й ретельно оціните прояви та відкриття втіленого Бога в цьому плані, ви зможете їх знайти. Але ви неспостережливі, і до того ж ви вважаєте, що це неважливе питання. Ніхто з вас не звертає уваги на цю справу, тому ви не можете їх знайти. Незалежно від того, звертали ви увагу ви чи ні, оскільки цей аспект стосується істини щодо пізнання Бога, ми мусимо про це побесідувати. Бесідуючи про аспект відсутності спокушання, дивлячись на це з позиції того, як утілений Бог взаємодіє з людьми, перше, що тобі слід зрозуміти, – це те, що Я не намагаюся випитувати у вас інформацію, коли Я говорю або веду з вами справи. Спілкування – це просто спілкування; Я переходжу прямо до суті, Я прямий, і Я говорю все, що думаю всередині. Навіть якщо іноді, зважаючи на твою слабкість або оберігаючи твоє его через твій незрілий духовний зріст, Я застосовую деякі мудрі методи, щоб говорити з тобою, Я однаково не намагаюся випитувати в тебе інформацію, і Я не спокушаю тебе щось сказати. Якщо ти готовий говорити, то говори; якщо ти не готовий про щось говорити, Я не буду намагатися тебе про це розпитувати. Я не буду намагатися випитувати в тебе інформацію. Якщо Я хочу зрозуміти, що відбувається з певними людьми, Я запитаю про них прямо: «Як ваш церковний лідер? Скільки років сестра, яка співпрацює з тобою, вірить у Бога? Чи є в неї основа в її вірі в Бога? Як ти думаєш, чи є вона тією, хто прагне до істини? Чи стикалися ви з якимись проблемами у вашій співпраці?». Послухайте ці запитання – чи мають вони характер випитування інформації в людей? (Ні.) Якщо ти не хочеш чогось казати, Я не буду тебе змушувати. Я не буду вдаватися до жодних тактик чи схем, щоб спокусити тебе, і Я не буду робити все можливе, щоб витягнути те, що у твоєму серці. У Мене немає такої схильності, Я не зацікавлений у таких діях, і Я б ніколи цього не зробив. Якщо ти готовий говорити, нічого не пропускаючи, – незалежно від того, чи є те, що ти кажеш, відносно об’єктивним, чи містить особисту упередженість, ти можеш казати це так, як хочеш, – після того, як Я тебе вислухаю, Я зроблю конкретний аналіз. Але зі Своєї позиції Я говорю з тобою дуже прямо. Буквальне значення всього, що Я говорю, – це саме те, що Я намагаюся передати. Якщо Я хочу про щось дізнатися, Я запитую про це прямо. Якщо ти завжди говориш манівцями та не говориш прямо, намагаючись грати зі Мною в ігри слів або психологічні ігри, Я просто не буду з тобою мати справу. Я не люблю грати в ігри слів, і Я також не вдаюся до хитрощів; Я ніколи не буду робити все можливе, щоб вивудити інформацію. Припустімо, Я хочу дізнатися про чиюсь ситуацію, наприклад, скільки років ця людина вірить у Бога, чи щиро вона вірить у Бога, яким є її сприймання істини, чи виконує вона свій обов’язок із повною зайнятістю або чи варто намагатися зрощувати її, – якщо Мені потрібно знати ці речі заради роботи, Я просто запитаю прямо. Але щодо подробиць її приватних справ або того, що вона робить за лаштунками у своєму приватному житті, Я про таке не запитую. Те, про що Я хочу дізнатися, – це твоє прагнення, твоє ставлення до істини та твого обов’язку, і, якщо тебе оберуть лідером, якими є твоя рішучість, ноша й людськість, а також наскільки велика твоя віра, – ось про що Я хочу дізнатися. Що ж до твоїх приватних справ, наприклад, скільки грошей ти заробляєш на місяць, які корисливі речі ти зробив, із ким із протилежної статі ти фліртував або кого ти обдурив чи ошукав, Я справді не хочу знати цих речей, і Я ніколи про них не запитую. Деякі люди розповідають Мені, що колись чинили переступи, пов’язані з протилежною статтю. Я кажу: «Не розповідай Мені про такі речі. Іди помолися Богу наодинці. Якщо Бог простить тебе, твоє серце буде зворушене. Якщо Бог не простить тебе, то молися й далі. Не розповідай Мені; Я не хочу цього чути». Коли Я зустрічаюся з вами, Я переважно говорю про питання віри в Бога, церковну роботу, життя-входження або проблеми щодо твого особистого стану, про які ти запитуєш. Здебільшого це саме ці речі, і час від часу Я також трохи говорю про проблеми у світі. Хоч яку тему ми обговорюємо, Я лише висловлюю Свої особисті погляди й думки щодо поточної теми; ти вільний думати й казати все, що хочеш. Ти можеш казати все, що хочеш сказати, і ти можеш казати стільки, скільки ти хочеш сказати. Якщо ти відчуваєш, що немає потреби бути насторожі щодо Мене, то можеш казати все, що тобі хочеться сказати. Якщо ти насторожений і підозрілий щодо Мене у своєму серці, боїшся, що Я дізнаюся про твоє минуле або викрию твої таємниці, і ти не хочеш казати надто багато, тоді Я не буду тебе змушувати; Я даю тобі свободу. Це Мій принцип взаємодії з людьми. Я ніколи не буду робити все можливе, щоб знайти когось, аби таємно дізнатися щось про тебе лише тому, що ти тримаєш усе в собі, і Я не буду застосовувати особисто до тебе різні методи, щоб випитати в тебе інформацію, змушуючи тебе сказати її самостійно. Я не роблю таких речей. Я ніколи нікого не прошу ініціативно розкривати щось Мені. Тобі немає потреби нічого Мені розкривати; Я не маю такої вимоги до тебе. Навіть якщо ти розкриєш Мені все, не шкодуючи подробиць, все ж є одна річ, якої ти не можеш уникнути: ти мусиш прагнути до істини. Річ не в тім, що, зізнавшись Мені, ти стаєш чесною людиною, тобі більше не потрібно прагнути до істини, і ти можеш бути позбавлений кари й суду. Радше хоч що ти робиш, Я буду ставитися до тебе так, як до тебе слід ставитися, у Свій власний спосіб. Але якщо ми ведемо розмову чи будь-який обмін думками, і ти хочеш щось приховати від Мене, грати зі Мною в психологічні ігри, грати в ігри слів або грати зі Мною в кішки-мишки, Я абсолютно не буду застосовувати жодних методів чи засобів, щоб випитати в тебе інформацію, заманити тебе щось сказати або змусити тебе щось розкрити. Розумієте? (Так.)

Щодо цього аспекту того, що Бог не випитує в людей інформацію, є дещо, що ви маєте чітко розуміти. Боже розуміння людства не ґрунтується на певних конкретних виявах, його втіленні в життя або його способах існування в реальному житті, і воно не ґрунтується на тому, що люди зробили певні речі. Тож на чому ґрунтуються Боже розуміння людства та ставлення, яке Він має до них після того, як зрозумів їх? Вони ґрунтуються на Божому розумінні природи-сутності сатани. Тому Боже розуміння людства полягає в тому, що Він розуміє, що воно має розбещені характери, Він розуміє його розбещену сутність, і Він розуміє, яке воно розбещене й ошукане сатаною, а також які облудні думки й погляди сатана в нього вкладає, і цього розуміння достатньо. Цього достатньо, щоб судити й карати тебе, і це достатня підстава для того, щоб забезпечувати тебе істиною та життям, щоб спасти тебе. Тому не думай, що коли ти взаємодієш або розмовляєш зі Мною, ти мусиш розкривати Мені речі. Дехто каже: «Хіба Ти не казав, що у взаємодії з Тобою ми спершу маємо бути відкритими й чесними?». Бути відкритим і чесним – це ставлення; це не рівнозначно розкриттю речей. Це не означає, що, оскільки ти розбещена людина й грішник, ти мусиш усе Мені розкривати й усе Мені чітко пояснювати. Це непотрібно; у Мене немає такої потреби, і Моє ставлення до тебе не таке. Якщо ти думаєш, що бути відкритим і чесним зі Мною означає, що ти мусиш усе Мені розкривати, це неправильно; це непорозуміння з твого боку. Розумієте? (Так.) Тому навіть якщо є багато речей і багато слів, які важко сказати Мені в обличчя або які ти не бажаєш казати, це не означає, що ти не є відкритим і чесним; це просто залежить від того, яким є твій спосіб мислення. Якщо є речі, які тобі некомфортно казати або ти не бажаєш казати їх, коли навколо багато людей, то ти не зобов’язаний цього робити. Тобі абсолютно не можна припускати, що Я справді хочу знати твоє минуле або справді хочу знати твої таємниці. Тобі абсолютно не можна розуміти це неправильно – Я зовсім не хочу знати цих речей. Я не хочу знати, яким ти був у минулому, і Я не хочу знати, яким ти будеш у майбутньому; усе, що Мене турбує, – це те, яким ти є зараз. Чи є ти зараз тим, хто прагне до істини, скільки істини ти зараз розумієш, чи є в тебе життя-входження щодня, чи ввійшов ти в істини, у які потрібно ввійти в реальному житті, – як-от бути чесною людиною, віддано виконувати свій обов’язок, коритися Богу й шукати істин-принципів у всьому, – це єдині речі, які Мене турбують. Тому вам абсолютно не можна мати жодних побоювань щодо Мене у своїх серцях, і вам не потрібно хвилюватися, кажучи: «Чи мушу я все чітко Тобі пояснювати й дозволяти Тобі знати все, щоб бути чесною людиною,? Якщо я чогось не скажу, чи будеш Ти робити все можливе, щоб випитати в мене інформацію й спокусити мене до висловлення?». Моя відповідь на це – ні. Коли ми спілкуємося, розмовляємо, ведемо справи та взаємодіємо, нам достатньо підходити одне до одного з відкритим і чесним ставленням та способом мислення, не намагаючись нічого ні в кого випитувати. Випитування в людей інформації – це поширений трюк, який використовується у взаємодії між розбещеними людьми, і це спосіб ведення справ, до якого вони зазвичай вдаються. Деякі люди виявляють великий інтерес до приватних справ інших або до того, що інші роблять за лаштунками, особливо коли йдеться про те, як інші розглядають і оцінюють їх, чи вважають інші їх піднесеними чи нікчемними, шляхетними чи ницими тощо. Тому вони часто використовують метод випитування в інших інформації, щоб дізнатися про ці речі. Правду кажучи, Я зовсім не зацікавлений у цих речах. Не думайте про Мене як про будь-яку звичайну людину, з якою ви взаємодієте. Я ніколи не переймався тим, чи маю Я статус у ваших серцях, – незалежно від того, вважаєте ви Мене шляхетним чи ницим, піднесеним чи нікчемним, Мене ці речі не хвилюють. Тому, коли ви розмовляєте та взаємодієте зі Мною, не виношуйте таких побоювань. Коли розбещені люди взаємодіють із будь-ким, вони завжди задаються питанням: «Який статус я насправді маю в серцях інших? Насправді їхнє враження про мене хороше чи погане?». Деякі люди також завжди розмірковують: «Яку користь я можу отримати від взаємодії з ними? Яку вигоду я можу здобути? Яке становище я можу зайняти в цій групі? Чи будуть інші люди високої думки про мене?». Люди завжди думають про ці речі й переймаються ними. Я ніколи не ставлю цих запитань, і Я не намагаюся дізнатися про справи інших людей. Люди завжди люблять розпитувати про ці речі. Це природний вияв сатанинських розбещених характерів, і це також спільна риса розбещених людей. З одного боку, люди особливо люблять розпитувати про приватні справи інших і дуже цікавляться ними; з іншого боку, вони особливо хочуть знати, якими є їхнє становище та цінність у серцях інших. Зокрема, деякі лідери і працівники, або люди, які мають певні дари й таланти та трохи престижу в церкві, приділяють велику увагу своєму статусу в серцях інших і своєму рангу в групі; більшість людей дуже цим переймається. Іноді вони ставлять іншим певні запитання – їхній намір і мета полягають не в тому, щоб розв’язати проблеми, а в тому, щоб дізнатися, чи інші високої думки про них і чи поклоняються їм. Це показує, що вони дуже переймаються тим, яке становище займають у серцях інших людей. Яка користь від знання цих речей? То й що з того, якщо інші люди високої думки про тебе? Чи може це замінити твоє прагнення до істини? Якщо інші дивляться на тебе зверхньо, чи станеш ти негативно налаштованим і перестанеш вірити в Бога? Який ефект може мати те, що інші високої думки про тебе? Чи може це спонукати або заохотити тебе? Це не має абсолютно жодного ефекту. Є також деякі злі люди, які завжди розкопують інформацію про інших, розпитуючи про те, що інші кажуть про них поза очі та які погляди мають щодо них, щоб дізнатися, хто найбільше їм протистоїть і є їхнім ворогом, і вони навіть використовують різні методи, щоб випитувати правду в інших. Деякі люди не можуть протистояти їхній спокусі й зрештою розкривають правду, у результаті піддаючись на їхні схеми. Тоді злі люди роблять усе можливе, щоб нападати на них і мститися їм, гноблячи та витісняючи їх у всіляких ситуаціях, пригнічуючи їх настільки, що їм стає задушливо, завдаючи їм таких мук, що вони воліли б померти, ніби їх спіткало велике лихо. Навіть коли вони моляться Богу, вони не можуть відчути Божого наставництва; у них немає нікого, хто б їм допоміг, і злі люди доводять їх до відчаю. Зрештою, вони втрачають свою віру. Вони думають, що навіть будучи віруючими в Бога, вони однаково можуть стикатися зі злими людьми й зазнавати від них переслідувань та мук; вони вважають, що вірити в Бога надто важко, і більше не хочуть вірити. Цих злих людей нелегко позбутися. Образити злу людину – це як бути вжаленим скорпіоном; ти не можеш її позбутися або втекти від неї, і в тебе немає віри, щоб боротися з нею самостійно, тому зрештою вона тебе мучить. Це розбещене людство – чи то дияволи, що від сатани, чи то люди з розбещеними характерами – має і цю схильність, і цю сутність. Оскільки люди мають розбещені характери, кожен різною мірою має цю проблему; усі вони намагаються випитувати в інших людей інформацію заради власної репутації, статусу та інтересів, і можуть навіть ловити людей на слові, щоб мучити їх. Бачиш, у перші дні заснування Китайської Народної Республіки, коли Комуністична партія хотіла мучити правих, вони казали людям: «Національний розвиток потребує талановитих людей. Якщо у вас є якісь думки про партію або якісь блискучі ідеї щодо національного розвитку, вам слід висловитися. Того, хто говорить, не звинувачуватимуть, а його слова візьмуть до уваги як попередження. Ви всі мусите дати свої поради!». Як наслідок, деякі люди почули це й сказали: «О, країна в руїнах і чекає на відбудову; їй потрібні такі талановиті люди, як ми. Оскільки країна так високо цінує талановитих людей, ми мусимо сказати правду». Усі ті інтелектуали та високопосадовці сказали правду, думаючи, що нічого поганого не станеться. Бачиш, сатана використовує красиві слова, щоб спокусити людей сказати правду. Коли люди втрачають будь-яку пильність, вони виливають усе, що в їхніх серцях, і, як наслідок, потрапляють прямо в пастку сатани. Сатана каже: «Добре! Тепер я спіймав вас на слові й маю докази, щоб покарати вас!». Комуністична партія негайно розпочала Антиправу кампанію й навісила ярлик правих на всіх, хто сказав правду, і ті інтелектуали та високопосадовці зазнали мук. Пізніше почалася Культурна революція – усіх відомих діячів і здібних людей кинули в «корівники» й змусили носити таблички з написами «капіталістичні попутники» та «контрреволюціонери». Як наслідок, багато людей зазнало жахливих мук. Бачиш, сатана не розуміє сутності людини. Він сам не йде правильним шляхом, і він не знає, що люди думають у своїх серцях. Він просто спокушає людей казати правду, а потім ловить їх на слові й засуджує, жорстоко катуючи їх до смерті. Бог створив людство. Людство зазнало сатанинського розбещення, із кожним кроком стаючи дедалі глибше розбещеним. Бог бачив усе це Своїми пильними очима; Він надто добре це розуміє, тому Він обирає відповідний час, щоб прийти і спасти людей. Бог не обговорює речі з людьми й не радиться з ними. Коли настає Божий час, Він утілюється й приходить до людей, щоб висловлювати істину, розвінчувати розбещені характери людей і розвінчувати всі різні проблеми, які вони мають. Розвінчуючи проблеми людей, Він дозволяє їм почути Божий голос, прийти до Бога й пізнати себе. Потім Бог забезпечує людей істиною, щоб вони могли йти правильним шляхом. За допомогою цього методу й цього підходу Бог спасає людство. Сатана ж завжди робить усе можливе, щоб вводити в оману й розбещувати людство. Його не хвилює, що люди думають, на що вони сподіваються або чого їм бракує; він просто хоче спокушати людей до гріха й спокушати їх покинути та зрадити Бога. Він заважає людям читати Божі слова й заважає їм приходити до Бога. Сатана завжди хоче заманювати й спокушати людей; він спокушає їх коїти зло й спокушає їх відкинути весь свій захист, щоб, коли вони абсолютно не будуть насторожі щодо нього, вони повірили, що він щирий і серйозний, а потім звернулися до нього й поклалися на нього. Далі, відмовившись від усієї своєї настороженості, вони дозволяють йому дурити й розбещувати себе, і він повністю їх поглинає, чи не так? (Так.) Бог знає сутність людства; Він знає розбещені характери людства; і Він знає корінь бунтарства людства проти Бога та людського опору Йому. Отож, не маючи потреби розуміти, які конкретні речі ти думав або робив за лаштунками або які приватні справи ти не розкрив, Він уже цілком здатний розвінчати твою природу-сутність, оголюючи твої розбещені характери та природу-сутність і повністю виводячи їх на світло, і на цій основі роблячи тебе повністю готовим прийняти Боже спасіння. Божа мета в тому, щоб спонукати тебе пізнати свою сутність, полягає в тому, щоб дати тобі змогу по-справжньому покаятися, скоритися Богу й навернутися до Бога, – вона абсолютно не полягає в тому, щоб мучити тебе і змушувати тебе ставати негативно налаштованим і деградувати. Тобі слід розуміти Божі кропіткі наміри. Бог відчуває відповідальність за тебе й турбується про тебе, тому Бог робить ці речі з великою мудрістю й дуже методично, повністю зважаючи на тебе. Кожен Його крок робиться з огляду на тебе; кожен крок ретельно організований і спланований. Хоча це не узгоджується з людськими уявленнями, люди зрештою можуть відчути Божі кропіткі наміри.

Бог анітрохи не є недбалим у питанні спасіння людей; радше Він має кропіткі наміри й вливає в цю справу всю кров Свого серця. На основі розвінчування розбещеної сутності людей через бесіду про різні проблеми Він дає людям змогу краще зрозуміти власні проблеми та власну природу-сутність. Потім Він забезпечує тебе в позитивному сенсі, даючи тобі змогу зрозуміти, що таке істина, а що таке облуда, що правильно, а що неправильно, що таке позитивні речі, а що таке негативні речі, а потім поступово стати на правильний шлях. Бачиш, усе, що Бог робить для тебе, робиться заради твого спасіння. Судячи з усієї цієї роботи, виконаної втіленим Богом, Його відправна точка, чи то з погляду Його людськості, чи то з погляду Його божественності, узгоджується з відправною точкою Творця. Тому, коли цей утілений Син Людський взаємодіє та спілкується з вами, Він так само має це ставлення, і Його мета полягає в тому, щоб вивести вас на правильний шлях віри в Бога й підтримати вас у тому, щоб ви стали на шлях спасіння. Отже, коли Я розмовляю та взаємодію з вами, ніколи не виникає питання про те, що Я намагаюся випитувати у вас інформацію. Якщо Я ставлю вам якісь запитання, це просто запитання; Я ніколи не застосовую метод випитування у вас інформації, щоб спокусити вас робити те, що ви не бажаєте робити. Цього ніколи не буває. Тепер ви розумієте? (Так.) З іншого боку, Я ніколи не переймаюся тим, які погляди ви потайки маєте щодо Мене, і Я ніколи не подумав би: «Коли ви бачите, що Я відносно невисокий, що Моя зовнішність звичайна, і що Я говорю так і маю такий тон голосу, чи змусить це вас розвинути уявлення? Яке становище Я займаю у ваших серцях?». Я ніколи не розпитую про ці речі, і коли Я взаємодію з вами, Я ніколи не застосовую жодних методів, щоб опосередковано запитати про те, як ви Мене розглядаєте; Мене ці речі не хвилюють. Чому вони Мене не хвилюють? Тому що Я їх не ціную. Бути шляхетним, величним, мати статус, мати високу цінність, бути унікальним, великим і піднесеним – Мене ці речі не хвилюють. Яке має значення, піднесений хтось чи ні? Що це може замінити? Навіть якщо ви зовсім не маєте жодних уявлень про Мене й можете бути повністю слухняними Мені, то й що з того? Чи означало б це, що Я міг би говорити або працювати менше, ніж зараз? Ніщо із цього не може нічого замінити. Звісно, це другорядне; головне те, що особисто Мене ці речі не хвилюють. Я не знаю, чому Мене це не хвилює; Мені просто не подобається перейматися цими речами. Коли Я роблю щось для вас, чи то справи у вашому житті, чи то справи, що стосуються вашого життя-входження, чи то справи, що стосуються вашого місця призначення та майбутнього, і чи передбачає це промовляння якихось слів або виконання якихось конкретних речей, Я ніколи не задаюся питанням: «Чи є хтось, хто за лаштунками глибоко вдячний Мені? Чи є хтось, хто ллє сльози вдячності? Чи пам’ятає хтось Мою доброту за те, що Я роблю ці речі?». Я справді не переймаюся такими речами, і Я не намагаюся про них дізнатися. З одного боку, коли Я збираюся й бесідую з вами, Я ніколи не запитую про ці речі; з іншого боку, коли Я бесідую з вами про роботу, Я теж про них не запитую. До якої б команди Я не пішов, Я просто запитую: «Як у вас справи останнім часом? Чи є якісь проблеми, які ви не можете розв’язати? Чи можете ви осягнути принципи під час виконання свого обов’язку?». Я просто говорю про ці речі. Мене не хвилює, який вплив мають слова, які Я говорю, і речі, які Я роблю серед вас, скільки людей вдячні Мені, скільки невдячні або як Мені слід покращити цю роботу, щоб більше людей були вдячні; Я не роблю цих речей. Я дізнаюся про те, як просувається ваш обов’язок, і вказую на ваші проблеми та відхилення, і змушую вас їх виправляти, щоб ви могли добре виконувати роботу. Якщо деякі люди невдячні або не купуються на це, Я нічого не можу вдіяти; це межа того, що Я можу зробити. У вашому повсякденному житті Я зробив усе можливе, щоб упорядкувати для вас речі й допомогти вам. Якщо кілька осіб незадоволені, Я нічого не можу вдіяти; це обумовлено тим, що їхні особисті вимоги занадто великі. Я просто неодноразово наголошую на тому, яким принципам слідує Божий Дім у цих діях і якою є його мета в цих діях, і цього достатньо. Коли Я йду в деякі місця й бачу, як деякі люди бесідують, говорячи про те, що Бог каже й робить, Я одразу йду. Я не підслуховую. Я не допитливий, і Я не задаюся питанням: «Що ви кажете про Мене? Ви говорите про Мене погано? Ви кажете про Мене речі, які ґрунтуються на уявленнях? Якщо так, Я зроблю все можливе, щоб помучити тебе й збити з тебе пиху». Я не роблю цих речей; ви можете казати все, що вам заманеться. Урок пізнання Бога засвоюється довго; цього не стається за ніч. Чи ваша бесіда про пізнання Бога містить домішки уявлень, чи є вашим справжнім розумінням, це не стосується правильного чи неправильного; це стосується лише того, чи відповідає це істині. Тому, якщо ваша бесіда на якусь тему містить перекручення, Я можу виправити їх для вас. Якщо є уявлення та фантазії, ми можемо про них побесідувати. Якщо все те, про що ви бесідуєте, правильне й узгоджується з істиною, але просто трохи поверхове, тоді просто приходьте до здобуття знань поступово.

Чи розумієте ви тепер цей аспект про те, що Бог не випитує в людей інформацію? (Так.) Не випитувати в людей інформацію означає, що коли Я говорю й спілкуюся з вами, Я роблю це з позиції звичайної людини. Я не владний і не зверхній, і Я не пригнічую тебе. Мій принцип того, як Я взаємодію з тобою, полягає в тому, щоб розмовляти з тобою чесно й від щирого серця, без спокушання й без випитування в тебе чогось. Тобто Я не розставляю для тебе пасток і не кажу облудних речей. Просто якщо деякі речі не є головною темою, Я можу просто зробити загальне, підсумкове твердження й піти далі, не говорячи надто конкретно, але це також не буде облудним. Тобто слова, які Я говорю, не спокушають тебе думати в неправильному напрямі, грішити, деградувати, розвивати уявлення про Бога або мати непорозуміння щодо Бога й бути насторожі щодо Нього, а тим паче вони не змушують тебе розвивати ставлення сумніву щодо певного аспекту істини. У тому, що Я кажу, немає таких слів, як ті, що сказав сатана: «Ви не обов’язково помрете» – це «не обов’язково» має спокусливий характер. Коли Я говорю з вами, Я не використовую жодних спокусливих слів, як-от «не обов’язково». Ви можете подивитися й перевірити, чи є такі слова в усьому змісті, про який Я бесідував. Є певні слова, у яких ви, імовірно, не можете бути впевнені або які не можете досконально зрозуміти, а саме такі слова, як «можливо» і «напевно». Ви можете не усвідомлювати Моїх принципів або причин використання таких слів. У Мене є причина для використання таких слів. Це обумовлено тим, що різні аспекти істини, про які ми бесідуємо, не спрямовані на один тип людей і не спрямовані на певну особу, а спрямовані на всіх людей, які слідують за Богом і приймають Божі слова. Як тільки згадується «всі», це охоплює стани всіляких різних людей. Тобто одна й та сама проблема охоплює стани багатьох типів людей за різних умов і в різних середовищах, тому її можна виразити лише за допомогою слів «можливо» і «напевно». Що означають «можливо» і «напевно»? Вони означають, що, можливо, ти перебуваєш у цьому стані, можливо, ти перебуваєш у тому стані, можливо, ти перебуваєш у такому середовищі, або, можливо, ти перебуваєш у тому середовищі. Але це «можливо» не має на меті передати невпевненість; радше воно означає, що те, що говориться, стосується лише деяких людей. Ці слова «можливо» і «напевно» не мають спокусливого сенсу слів сатани «не обов’язково помрете»; Я використовую ці слова, щоб забезпечити індивідуальну бесіду, допомагаючи тобі визначити, який у тебе стан і в якому середовищі ти перебуваєш. Саме тому, що Я стикаюся з такою великою кількістю груп людей, і різні стани, які мають люди, такі складні, Я можу висловлювати речі лише за допомогою слів «можливо» і «напевно», а потім давати вам змогу побачити, чому ви відповідаєте. Ви розумієте цю проблему? (Так.) Тепер, коли ви розумієте цю проблему, перейдімо до наступної теми.

Є ще одна тема в рамках питання про те, що втілений Бог не спокушає людей, яка полягає в тому, що Він не підбурює людей – Він ніколи не буде підбурювати тебе щось зробити. За підбурюванням, про яке тут ідеться, стоять несправедливі, неправильні або облудні речі, або лихі вчинки, які змушують тебе деградувати, опиратися Богу або відвертатися від правильного шляху. Коли втілений Бог говорить із вами, взаємодіє та спілкується з вами й веде вас, слова, які Він говорить, і робота, яку Він виконує, – усе це спрямовано на те, щоб привести вас до Бога й на правильний шлях. Кожне слово, яке Він говорить, має на меті дати вам змогу краще розуміти істину фактів, бути здатними пізнавати людей, справи й речі з правильного погляду та позиції та бути здатними точніше розуміти Божі наміри та стандарти, яких вимагає Бог. Жодне слово, яке говорить Бог, не має на меті підбурювати вас опиратися Богу або йти й боротися проти сатани, приносячи безглузді жертви. Коли йдеться про те, як людям слід ставитися до Бога, Божий намір полягає в тому, щоб люди могли коритися Йому й ставитися до Нього з позиції створеної істоти. Хоч із якими речами людина стикається, перш за все, ставлення, яке їй слід мати, полягає в тому, щоб приймати їх від Бога й коритися Богу з позиції створеної істоти. Це те, що стосується загальної картини; звісно, це також мета всіх слів, які Я говорю, і принцип, якого Я вимагаю від вас. Щодо того, як ви ставитеся до сатани, світу, ворожих сил, які переслідують вас, і будь-кого іншого, хто вас переслідує, принцип, якого Я вимагаю від вас, полягає в тому, щоб у своєму ставленні до них ви використовували мудрість. Як сказав Господь Ісус: «Будьте ж мудрі, мов змії, і невинні, мов голуби» (Матвія 10:16). Ти мусиш коритися Богу, як голуби, і мати мудрість змій у тому, як ти ставишся до цього світу, до тих, хто ворожий до тебе, до злих людей, до могутніх ворожих сил і до могутніх режимів, які ворожі до Бога. Більш практично кажучи, коли йдеться про зіткнення зі злими людьми й антихристами в церкві або про протистояння зовнішнім ворожим силам, ми бесідували про деякі більш конкретні прояви мудрості та способи ставлення до них. Ці способи ставлення до них і конкретні принципи практики, з одного боку, допомагають тобі точніше знати, як діяти і які принципи обстоювати, щоб відповідати Божим намірам, що є важливим. З іншого боку, вони призначені для того, щоб захистити вас, – гарантувати вашу особисту безпеку й захистити вас, щоб ви не піддалися на заманювання, не були спокушеними сатаною, не були спійманими сатаною на слові й не були викраденими сатаною, а також щоб ви не потрапили в скрутні ситуації, не впали в негатив і слабкість і не втратили віру слідувати за Богом унаслідок переслідувань і контролю з боку ворожих сил – коротко кажучи, щоб захистити вас усіма можливими способами. Моя мета в тому, щоб навчити вас бути мудрими й навчити вас шляху, яким вам слід іти, полягає в тому, щоб дати вам змогу міцно триматися свого належного місця, успішно завершити обов’язок, який Бог вам доручив, так, щоб це відповідало стандарту, і добре пройти цей шлях. Якщо ти впадеш у спокусу, у різні скрутні становища або в пастку чи оточення сатани або зіткнешся зі складними ситуаціями чи небезпекою для життя, тоді тобі буде нелегко завершити обов’язок, який Бог доручив тобі, і прагнути до істини, щоб досягти спасіння. Те, чи зможеш ти досягти спасіння, буде невідомим, великим знаком запитання – це стане для тебе проблемою. Тому Я кажу вам бути невинними, мов голуби, і мудрими, мов змії. Бути мудрим, мов змії, дуже важливо; це дає тобі змогу ставитися до різних злих людей, антихристів, різних облуд і єресей, а також різних сил, які переслідують і пригнічують тебе, з мудрістю та принципами, щоб ти міг безпечно й успішно дійти до кінця шляху й мати надію на досягнення спасіння. Отож загалом, коли Божий дім зіткнеться зі справами, які передбачають взаємодію із зовнішнім світом, він знайде деяких братів і сестер із мудрістю та досвідом реального світу для їх вирішення. Щодо тих, хто молодий і має невеликий духовний зріст, або тих, хто нерозумний і не має досвіду реального світу, або навіть деяких безтолкових людей, ми не заохочуємо їх іти й вести такі справи, і Божий дім також не упорядковував би цього для них. Деякі люди зовні здаються досить сміливими й здібними, але насправді не мають мудрості. Як це називається, коли хтось не має мудрості, але досить сміливий? Це називається діяти нерозважливо; розмовною мовою це означає бути запальним. Якщо така людина піде вести справи, які передбачають взаємодію із зовнішнім світом, обов’язково виникнуть проблеми. Тому, стикаючись із цими справами, які передбачають взаємодію із зовнішнім світом, якщо церкві необхідно виконати цю роботу, ми знаходимо придатних людей для її виконання. Цей підхід дуже хороший. Чи то людина, яку використовує Святий Дух, чи то Я, ми ніколи не впорядковуємо для вас вихід на вулиці для демонстрацій і протестів, і тим паче ми ніколи не вимагаємо від вас займатися захистом політичних прав або проповідувати Євангеліє певним видам відомих людей; Божий дім ніколи такого не робить. Чи знав ти коли-небудь, щоб Божий дім робив такі впорядкування роботи? (Ні.) Навіть коли йдеться про проповідування Євангелія, його проповідують тим особам у релігії, які спраглі до істини; немає потреби звертати увагу на тих фарисеїв і тих, хто насичується з хлібів. Божий дім ніколи не підбурює вас ризикувати й не дозволяє вам впасти у спокусу чи в пастку сатани; тобто він не штовхає вас у вогняну яму, а робить усе можливе, щоб захистити вас за допомогою можливостей і ресурсів, які наразі доступні Божому дому. Бачиш, хіба не так Божий дім веде справи? (Так.) Наприклад, якщо десь спалахує пожежа, вам слід викликати пожежну службу, щоб загасити вогонь, а братам і сестрам слід швидко евакуюватися; безпечніше дозволити професіоналам виконувати роботу з гасіння пожежі. Це робиться для того, щоб захистити вас від ризику, від падіння у спокусу та від падіння в пастку сатани. Аналогічно, щодо різних негативних осіб, які з’являються в церкві, як-от антихристи, злі люди та маловіри, Бог дозволяє їм з’являтися. Я бесідую з вами, щоб допомогти вам навчитися розпізнавати їх, потім навчаю вас, які методи використовувати в ставленні до них, і, зрештою, Божий дім встановлює адміністративні постанови щодо того, як поводитися з цими людьми, класифікуючи їх за родом їхнім і, після чіткого розпізнавання антихристів, злих людей, маловірів і тих, хто спричиняє переривання й завади, очищає від них церкву, щоб ви могли виконувати свій обов’язок зі спокійним серцем. Скажіть Мені, як Божий дім справляється із цим робочим завданням? (Він добре справляється.) Після того, як ця робота виконана добре, у церквах різних країн більше немає людей, які спричиняють переривання й завади, і церковне життя стає мирним. Щойно злих людей вичищають, у церкві відразу стає мирно. Серця більшості людей заспокоюються, вони можуть нормально збиратися, порядок церковного життя стає нормальним, і різні види роботи також можуть виконуватися нормально. Якщо поглянути на це під таким кутом, то чи має істина владу в Божому домі? (Так.) Божий дім виконує цю роботу, щоб дозволити більшості людей, які готові прагнути до істини, які можуть прийняти істину і які мають трохи щирості щодо свого обов’язку, виконувати свій обов’язок, слухати проповіді й прагнути до істини зі спокійним серцем – це з погляду роботи церкви. Крім того, щодо Мене, коли Я взаємодію з вами й веду справи, хіба все, що Я обмірковую для вас, не робиться для того, щоб максимально вас захистити? (Так.) Хіба Я підбурював вас робити те, що роблять злі люди, або йти шляхом, яким ідуть злі люди? (Ні.) З одного боку, Я забезпечую вас істиною, щоб ви могли розуміти істини-принципи, бачити речі наскрізь, розпізнавати різні види людей, ставитися до різних злих людей із мудрістю й триматися від них подалі. А з іншого боку, коли ви стикаєтеся з небезпечними справами, Я кажу вам, як із ними поводитися. Я кажу вам, як – на основі покори Божим улаштуванням – уникнути падіння в спокусу й пастку сатани, і Я кажу вам не бути дурними, а триматися подалі й уникати того, що призведе до нещастя, коли ви це бачите. Я ніколи не нацьковую, не підбурюю і не заохочую вас іти в небезпечні місця; радше Я кажу вам, що якщо ваше нинішнє місто небезпечне й вас там переслідуватимуть, вам слід тікати в інше місто. Бачиш, хіба в тебе немає шляху для практики в такий спосіб? (Є.) Я ніколи не казав: «КПК так сильно пригнічує і мучить нас, і це людство таке нечестиве, що не може нас терпіти, тому ми мусимо з ними боротися! Виходьте на вулиці з гаслами й транспарантами на демонстрації та викривайте темряву й зло цього світу!». Я ніколи не казав таких речей, і Я не просив вас робити ці речі. Я сказав так багато лише для того, щоб допомогти вам прийняти істину й прагнути до неї, і Я також часто кажу вам, що, хай де ви живете, ви мусите жити як люди, дотримуючись правил, вести справи сумлінно, дотримуватися закону й не дозволяти невіруючим ловити вас на слові або створювати проблеми. Ми не беремо участі в політиці невіруючих, і ми не ворогуємо з жодним урядом. Ми просто виконуємо свій обов’язок – виконуємо його добре й завершуємо роботу, яку маємо виконувати, не привертаючи уваги, даючи добре свідчення для Бога. Це найнеобхідніша річ; немає потреби перейматися чимось іншим. Хіба не це Я вам казав? (Саме це.) Ми прагнемо пізнати цей світ, пізнати лихі тенденції та пізнати розбещену сутність розбещеного людства не для того, щоб іти проти течії або протистояти будь-якій країні чи уряду, а для того, щоб краще розуміти істину й ще більше підтвердити, що Божі слова є істиною. Мета пізнання цих речей полягає в тому, щоб мати змогу скоритися Богу, стати на правильний шлях і прийняти Боже спасіння. Темрява світу не має до нас жодного стосунку – ми попрощалися з нею, чи не так? Чи зрозумілий вам цей аспект, що Бог не підбурює людей? (Так.) Я бесідую з вами про цей аспект – про те, що Бог не підбурює людей – насамперед для того, щоб сказати вам, що в усьому, що ви робите, ви мусите чітко знати, якими є принципи ваших дій. В усьому, що ви робите, не покладайтеся на імпульсивність або миттєву сміливість, щоб битися з людьми або вимагати пояснень; радше ви мусите мати принципи в усьому, що робите, і прагнути слідувати Божим шляхом, прагнути діяти згідно з істинами-принципами та Божими намірами й діяти відповідно до Божих намірів. Чи зрозумілий вам цей аспект? (Так.) Діяння та відкриття втіленого Бога не слугують тому, щоб підбурювати вас; це також аспект, який вам слід знати. Звісно, після того, як ви здобудете знання про це, вам слід бути більш упевненими в тому, яким шляхом вам слід іти і яким шляхом вам потрібно слідувати, радше ніж просто мати про це доктринальні знання й на цьому зупинятися.

У темі про те, що втілений Бог не спокушає людей, є ще один конкретний прояв, який полягає в тому, що Він не нацьковує людей. Між тим, щоб не нацьковувати людей, і тим, щоб не підбурювати людей, є подібності. Я не буду вдаватися в ці подібності, а коротко поговорю про відмінності. Розпізнаючи різні типи людей у церкві – що передбачає розпізнання антихристів, злих людей і різних людей, які переривають роботу Божого дому й заважають їй, – з одного боку, ви мусите мати розпізнання моральних якостей цих людей і мусите відторгати цих людей. Крім того, Божий дім має відповідні способи поводження із цими людьми. Те, що ви найбільше маєте робити, – це знати розбещені характери й розбещену сутність різних типів людей і бути здатними пізнати сутність людей. Після того як ви пізнаєте ці речі, вам не слід бути людьми такого типу, вам не слід робити такі речі, і тобі також слід розпізнати й відпустити стани та прояви, які в тебе є, – а також конкретні наміри, мотиви й погляди, що стоять за твоїми діями, – які є такими самими, як у них. Мета розпізнання таких людей полягає не в тому, щоб нацьковувати одну групу людей на іншу, і не в тому, щоб вступати у фракційну боротьбу, чи зрозумілий цей момент? (Так.) Бачиш, коли ми бесідуємо про деякі види поведінки та прояви антихристів і злих людей під час офіційних зібрань, ми ніколи не називаємо імен людей; ми лише згадуємо прояви таких людей, а потім розвінчуємо й аналізуємо сутність деяких їхніх видів поведінки та поглядів, яких вони дотримуються, і, зрештою, характеризуємо, якою є їхня сутність. Щодо мети й цілі бесіди, то вона полягає в тому, щоб допомогти вам бути здатними пізнати й чітко побачити справжнє обличчя сатани та сутність сатани та допомогти вам ясніше усвідомити, яких людей Бог любить, а якими Він гидує. Крім того, особисто для вас це робиться для того, щоб допомогти вам усвідомити, яким шляхом правильно йти. Вам слід бути настороженими щодо тих людей, які не подобаються Богу, ви мусите відторгати їхні неправильні способи ведення справ, і вам також слід відпустити їхні облудні думки й погляди. Мета нашої бесіди про ці питання від самого початку полягає не в тому, щоб нацьковувати вас, щоб ви атакували таких людей. Навіть якщо завдяки бесіді люди починають розпізнавати їх, відчувати до них відразу у своїх серцях і стають здатними відторгати їх і не спілкуватися з ними, така бесіда не є нацьковуванням людей на щось. Тобто бесіда про ці питання й теми не має нічого спільного з кампаніями із завдання людям страждань або з партійною та фракційною боротьбою, яку можна знайти в невіруючому світі. Люди вступають у фракційну боротьбу заради влади, жаги та особистих інтересів. Натомість ми бесідуємо, розвінчуємо й розпізнаємо деяких людей у такий спосіб, щоб ви могли краще зрозуміти істину. Мета такої бесіди полягає в тому, щоб привести тебе до Бога й спонукати тебе йти правильним шляхом, розпізнавати, що є позитивними речами, а що – негативними, і покращити твою здатність відрізняти правильне від неправильного через цю справу. Щодо того, кого розвінчують через таку бесіду, то якщо він може відчути докори сумління й мати серце, що кається, тоді незалежно від того, чи приймають його люди, Бог приймає його. Що означає те, що Бог приймає його? Це означає, що Бог приймає його каяття; якщо він кається, Бог його не засудить. Але люди каються досить рідко, чи не так? (Так.) Якщо вони скоїли зло й мають переступи, нам також слід їм допомогти. Ми не можемо повністю списати таку людину з рахунків, вирішити, що вона безнадійна, і їй більше не можна давати жодних шансів, і вичистити її із церкви; ми ніколи не застосовували такого підходу. Божий дім заснував церкви з повною зайнятістю, церкви із частковою зайнятістю, звичайні церкви та групи Б; якщо люди не доходять до тієї межі, коли вони стають абсолютно безнадійними, їм будуть давати можливості покаятися. Навіть коли прояви багатьох людей були такими самими, як в антихристів і великого червоного дракона – тобто це прояви того самого роду, – ми також не вичищали цих людей безпосередньо. Єдиним винятком є антихристи, чиї обставини особливо серйозні, які ввели в оману багатьох братів і сестер і які завдали роботі церкви занадто значних збитків, щоб їх можна було виміряти в доларах і центах, – таких людей безпосередньо характеризують як антихристів і виключають. За винятком цієї найсерйознішої із ситуацій, ми даємо всім іншим можливості для каяття й не характеризуємо їх безпосередньо як тих, хто загине. Причина, з якої ми даємо їм можливості, полягає в тому, що всі приймають Божу роботу останніх днів уперше – це не той випадок, коли вони переживали Божу роботу багато років, послухали так багато проповідей, скоїли численні переступи, і їм досі дають можливості. Що ж це натомість? Річ у тім, що багато людей коїть зло вперше, або вони роблять це ненавмисно, або за тим, що вони роблять, стоять якісь інші причини. Хоч би скільки було причин, насправді відповідно до фактичної ситуації, їм не слід було коїти зло. Однак Божий дім однаково дає людям поблажку, і дає їм можливості для каяття, і знову й знову спостерігає за їхніми проявами. Деякі люди не каються після скоєння зла, тому їх відправляють із церков із повною або частковою зайнятістю до звичайних церков або груп Б. Якщо вони досі не каються в групі Б, коять зло й спричиняють завади і далі, їх зрештою вичищають із церкви. Будь-кого, кого вичищають, вичищають тому, що він скоїв усілякі лихі вчинки й не виявляв жодного каяття впродовж багатьох років. Він може звинувачувати лише себе за те, що не прийняв істину, бо Божий дім давав йому кілька можливостей покаятися, а він не цінував їх, дозволяючи їм усім вислизнути; йому більше нікого звинувачувати. Коротко кажучи, яка Моя мета в тому, що Я говорю про ці речі? Хоч яких людей ми розпізнаємо чи з якими маємо справу, мета цього полягає не в тому, щоб нацьковувати людей повставати й мучити їх, і не в тому, щоб нацьковувати їх на участь у фракційній чи груповій боротьбі. Радше це робиться для того, щоб допомогти людям навчитися розпізнавати, бачити наскрізь сутність різних типів людей, а потім призначати заслужене покарання й відплату злим людям, щоб ті, кому було завдано шкоди, могли засвоїти урок, побачивши лихі вчинки цих людей, знали, як розпізнавати людей, і зрозуміли певний аспект істини. Тому, коли Я бесідую з вами про конкретні прояви деяких людей, які коять зло, це робиться не для того, щоб нацькувати вас ненавидіти їх, а потім схилити вас до того, щоб ви більше вірили в Мене й більше довіряли Мені; це не є Моєю метою. Ба більше, те, про що Я бесідую з вами, – це лише їхні способи дій, які вони демонструють зовні; Я не розповідав вам про багато їхніх конкретних проявів, які відбуваються потайки. Хоча іноді, коли Я спілкуюся з деякими з вас і порушується ця тема, Я кажу трохи більше. Тоді Моя мета також полягає не в тому, щоб нацькувати тебе або змусити тебе повстати й засудити їх, а в тому, щоб допомогти тобі навчитися розпізнавати людей згідно з істиною і знати, якими саме є принципи Божого дому щодо поводження з людьми. Принципи Божого дому щодо поводження з людьми є неупередженими та справедливими; вони не полягають у тому, щоб мучити людей, – Моя мета полягає в тому, щоб допомогти тобі зрозуміти це у твоєму серці. У такий спосіб, навіть якщо Я наводжу більш конкретні деталі, це робиться не для того, щоб нацькувати тебе; якщо ти справді маєш розпізнання щодо людини, яку розвінчують, то цього для тебе достатньо. Деякі люди, які дуже запальні, завжди хочуть битися. Я кажу, що це недоречно, – владнуйте справи неупереджено й ставтеся до людей згідно з принципами; немає потреби битися. Якщо хтось покаявся, ми пробачимо йому й ставитимемося до нього як до брата або сестри. Але якщо він і далі завзято тримається своїх початкових неправильних способів ведення справ без найменшого каяття, і досі намагається виправдати й відстояти себе, сперечаючись за кожної нагоди, і навіть осуджуючи людей та поширюючи чутки за їхніми спинами, тоді ми ставитимемося до нього як до ворога, ніколи не спілкуватимемося з ним і ніколи не дозволимо йому ввійти в церкву. Чи доречно це робити? (Так.) Від початку до кінця, у всіх цих способах ведення справ, хіба ви не бачите, що кожен крок слідує істинам-принципам і що до людей ставляться згідно з правильними принципами? Чи керується будь-який із цих підходів людською волею? Чи покладаються вони на імпульсивність? (Ні.) Чи відіграють тут якусь роль емоції або почуття? (Ні.) Чи застосовується коли-небудь підхід із мученням людей? Чи полягає суть коли-небудь у тому, щоб захистити чийсь статус, репутацію церкви, чиєсь достоїнство або Мої власні достоїнство й образ? (Ні.) Такого ніколи не буває.

Незалежно від того, людини якого типу або якої особи стосується справа, наш спосіб поводження з нею полягає в тому, щоб передати справу церкві, яка розбереться з нею згідно з принципами. У більшості випадків у цих справах беруть участь саме брати й сестри з команд із прийняття рішень. Якщо потрібна участь більшої кількості братів і сестер, тоді справу передають більшій кількості церковних лідерів або братів і сестер у різних церквах, щоб вони могли чітко її зрозуміти, а потім проголосувати й висловити свої погляди. Зрештою, брати й сестри вирішують, як вчинити із цією людиною. Ці повноваження передаються церкві та братам і сестрам; хоч як церква із цим розбереться, це буде зроблено згідно з вашим рішенням. Тож якими є принципи, за якими брати й сестри поводяться з різними типами людей? Людей оцінюють згідно з принципами, про які Я і людина, яку використовує Святий Дух, бесідували всі ці роки. Після того, як із цим розберуться, ви доповісте Вишньому про те, що сталося. Я на це погляну, і людина, яку використовує Святий Дух, також на це погляне; ми обидва це розглянемо. Іноді Я бачу, що ви впоралися із ситуацією відносно доречно, а іноді результат поводження не зовсім відповідає тому, що Я мав намір зробити. Для певних осіб результат поводження є суворішим, ніж те, що Я мав на увазі, а для деяких інших, звісно, результат є м’якшим, ніж те, що Я мав на увазі. Однак Я ніколи не роблю жодних пропозицій; Я поважаю ваші рішення і передаю ці повноваження вам і церкві. З якої причини Я передаю їх вам? Ви слухали проповіді й бесіди стільки років – Я вірю, що більшість із вас має стандарт для оцінювання злих людей і лихих вчинків тих, хто шкодить інтересам Божого дому та інтересам братів і сестер. Щодо того, як поводитися із цими людьми, понад вісімдесят відсотків людей повинні мати мірило у своїх серцях і знати, як їх оцінювати й поводитися з ними доречно. Навіть якщо в поводженні деяких церковних лідерів і працівників є незначні відхилення, загальний напрям не буде неправильним; це точно. На чому це ґрунтується? Це ґрунтується на тому факті, що ви зрозуміли слова, які Я вам говорив, і погляди, яких Я навчав і які надавав вам упродовж усіх цих років; ви знаєте, що робити, і Я вірю у вас. Тому, судячи із цих ситуацій, незалежно від того, про прояви якого виду людей бесідує Божий дім і розвінчує їх або з якою людиною він має справу, це абсолютно не має нічого спільного з тим нацьковуванням, про яке йдеться в невіруючому світі. Хай із якою людиною чи особою має справу Божий дім, таке поводження ніколи не є кампанією; радше злих людей, які коять зло, опираються Богу й протистоять Богу, неминуче буде викрито. Це неминучий результат. Крім того, з Божої позиції це Бог знову і знову організовує уроки та середовища для кожної людини, яка прагне до істини, і кожної людини, яка слідує за Богом. Це можливість для тебе пізнати Божу роботу й розпізнати злих людей, і це також твоя багаторазова практика істин, які ти сприйняв і зрозумів. Приймати речі від Бога означає засвоювати уроки; усе ось так просто. Ці ситуації є чудовими можливостями для тебе засвоїти уроки й розпізнати злих людей. Якби Бог не помістив цих злих людей і антихристів перед тобою і не дозволив тобі на власні очі побачити, як ці злі люди коять зло й опираються Богу, то ці слова, якими Я роками бесідував про розпізнання злих людей і антихристів, могли б бути для тебе просто своєрідною доктриною. Ти б відчував, що в церкві немає настільки злих людей, і після цих слів у твоєму серці завжди стояв би знак питання. Хоча ти не заперечував би цих слів, ти завжди ставився б до них як до своєрідної доктрини. Але якщо деякі злі люди й антихристи справді з’являються, і трапляються реальні приклади, ти щиро усвідомиш: «Отже, ось як сатана ставиться до Бога. Отже, сатана й антихристи відчувають таку відразу до істини й так сильно ненавидять істину. Отже, сатана й дияволи такі нечестиві, лукаві та жадібні, і так опираються Богу. Бог каже, що сатана ніколи не приймає істини, і що сатана відчуває відразу до істини й ненавидить істину; тепер я це побачив. Ці злі люди й антихристи запекло брешуть. Навіть маючи факти просто перед очима, вони досі намагаються сперечатися; вони справді живі сатани! Сатани справді ніколи не змінюють своєї природи!». Бог організовує цих людей, справи та речі лише для того, щоб допомогти тобі засвоїти уроки. Чи зрозумілий цей момент? (Так.) Тому, незалежно від того, яких людей Божий дім вичищає і з якими має справу, і незалежно від того, яких людей він розвінчує й розпізнає, природа цього відрізняється від природи внутрішньої боротьби чи кампаній будь-якої групи або сили у світі. Щонайменше всі ці речі, які відбуваються в Божому домі, влаштовані Богом. Коли настає час, Бог організовує ці середовища, щоб дозволити злим людям вийти й показати себе, а потім робить так, щоб їх було викрито й розвінчано, щоб Божі люди могли засвоїти уроки. Коли Божі люди бачать, що ці речі відбуваються, вони про них бесідують. Завдяки бесіді всі здобувають дедалі більше знань і розпізнання та дедалі більше відчувають, що злі люди не люблять істини, і навіть відчувають відразу до істини, і ненавидять істину, і що вони є живими сатанами. Тепер вони чітко бачать природу-сутність злих людей, тому що є реальні приклади. Усе, що Божий дім робить у цьому плані, – це те, що всі обрані Богом люди мусять пережити в процесі Божого спасіння людей. Якщо розглядати це в цілому, усе це влаштовано Богом, тому це не кампанія. Коли ці речі відбуваються, слова, які Я говорю вам, є такими самими, як і будь-яка інша проповідь чи бесіда для вас, – вони є різновидом забезпечення. Тобто Бог організовує таку справу в ширшому середовищі – і яку роль Я тут відіграю? Я просто простягаю вам руку допомоги. Коли ви не маєте чіткого бачення або знання цієї справи, Я бесідую про істину, щоб вам допомогти, порадити й дати підказки. Які підказки Я даю? Ті, що дають вам змогу чітко розпізнати суть справи, про яку йдеться, і сутність цієї проблеми. Завдяки кільком простим підказкам і нагадуванням ви одразу здобуваєте ясність і знаєте, що відбувається. Лише із цією невеликою допомогою ви легко проходите перевірку, поставлену цією справою, саме так, як ви хотіли, і даєте задовільну відповідь Богу. Ви маєте розпізнання щодо цієї злої людини, більше не поклоняєтеся їй, вона більше не вводить вас в оману, і ви більше не вірите диявольським словам, які вона говорить. У вас є чітке знання про неї: вона запекло бреше, вона ніколи не приймає істини, і вона є дияволом. Цей момент остаточно визначено. Раніше ви досить сильно поклонялися їй і вважали, що вона була кимось, хто щиро хотів Бога. Тепер ви маєте розпізнання щодо неї і визначили, що цей тип людини не може досягти спасіння й що цей тип людини є Божим ворогом. Хай що відбувається в церкві або хай які речі трапляються у вашій роботі, усією роботою, яку Я виконую, і всіма словами, які Я говорю, Я просто безперервно тягну й веду вас за собою, роблячи все можливе, щоб привести вас до Бога й на правильний шлях, і допомогти вам зрозуміти й здобути істину, щоб ви більше не були дурними чи сліпими, і більше не покладалися на імпульсивність, і не трималися своїх старих уявлень у тому, як ви підходите до будь-яких людей, справ чи речей. Хай яких результатів мета й ціль Мого промовляння зрештою досягають у вас, коротко кажучи, Я маю лише одну мету й напрям: привести вас до Бога й дати вам змогу зайняти своє належне місце як створеної істоти. Отже, це не нацьковування. Нацьковування тягне за собою інтриги та цілі людської волі, змушуючи інших ризикувати заради досягнення власних цілей за лаштунками. Тож чи є те, що Я роблю, нацьковуванням вас? (Ні.) Коли ви здобули істину й засвоїли деякі уроки, Я задоволений; у Мене немає інших намірів. Чи роблю Я це заради Своїх власних егоїстичних інтересів? (Ні.) Навпаки, Я мушу платити ціну, присвячувати думки й довго говорити, щоб невтомно бесідувати з вами, роблячи все можливе, щоб чітко пояснити вам кожен ключовий момент. Наприклад, якщо певне питання містить десять ключових моментів, а Я пропущу три чи п’ять із них, ви багато чого втратите. Якщо Я лише коротко побесідую про ці десять ключових моментів, то люди з низьким рівнем здобудуть ще менше; щоб люди з хорошим рівнем щось здобули, про ці моменти також потрібно чітко побесідувати, а для розуміння людей із низьким рівнем потрібно, щоб про них побесідували кілька разів. Тому Я мушу чітко пояснити всі десять ключових моментів, щоб, коли всі діляться й спілкуються одне з одним під час зібрань, вони поступово здобули їх усі. Божий дім – це велика сім’я. Жодна людина не може цілковито з’їсти й випити всі істини. Усім потрібно ділитися одне з одним; ви мусите завжди молитовно читати, ділитися й бесідувати разом. Тільки так ви зможете зрозуміти більше речей і зрозуміти їх більш всебічно. Тож церковне життя є незамінним, і ви також не можете обійтися без бесіди й не можете не ділитися між собою. Можливо, ти здобув три чи п’ять із тих десяти ключових моментів, про які Я тоді говорив, а пізніше, завдяки тому, що всі діляться одне з одним, ти можеш здобути сім чи вісім. Ще через кілька років інші також поділяться, і, можливо, оскільки твої здобутки поступово накопичуватимуться день за днем і місяць за місяцем, ти зможеш здобути всі десять ключових моментів. У такий спосіб Мої слова не були сказані даремно, чи не так? (Так.) Отже, ви здобуваєте істину й підвищуєте духовний зріст – що Я із цього здобуду? Чи сподіваюся Я, що ти приготуєш Мені якусь смачну їжу? Або купиш Мені гарний одяг? Можливо, великий будинок? Я не ціную цих речей. Це так само, як тоді Давид хотів побудувати храм для Бога – чи сказав би ти, що Бог прагнув саме храму? У той час люди справді не розуміли Божих намірів; вони дійсно були досить дурними. Хоча Бог цього не просив, побачивши, що в Давида було таке серце, Бог це прийняв й мовчазно на це погодився. У контексті того періоду духовний зріст людей був саме таким; у Бога не було високих вимог до людей. Якби це сталося сьогодні, такі дії людей були б занадто дурними й зовсім не відповідали б істинам-принципам.

Я ніколи не говорю слів нацьковування й не роблю речей, які нацьковують людей. Хоча Я ненавиджу злих людей і антихристів, Я не нацьковую всіх повставати, щоб ненавидіти й відторгати їх. Усі численні слова, які Я говорю, призначені для того, щоб дати людям змогу зрозуміти істину й чітко побачити істину фактів, тому це не можна назвати нацьковуванням. Хоч про який аспект істини Я бесідую, ви мусите ставитися до нього правильно й бути здатними правильно його сприймати. Саме так виконується робота церкви. Я просто невтомно бесідую, і забезпечую істиною, і невтомно ділюся Своїм знанням істини й розумінням її, Своїми поглядами на різні речі, Своїм знанням різних типів людей, а також Своїми поглядами й ставленням до них. Моя кінцева мета в такій невтомній бесіді полягає в тому, щоб дати вам змогу зрозуміти істину й увійти в істину-реальність. Тож, щодо цього результату – чи досяг Я його? Чи досягла Божа робота цього результату? (Так.) Є частина людей, які завжди бояться вірити неправильно; вони купуються на безпідставні чутки сатани, думаючи, що їх ввели в оману і що Той, у Кого вони вірять, – це не Бог, а людина. Ти кажеш, що тебе ввели в оману, але хіба слова, які ти читаєш, не є Божими словами? Хіба Божі слова не є істиною? Хіба те, про що бесідують на зібраннях Божого дому, не є істиною? Чи можеш ти здобути істину, вірячи в людину? Яка робота, виконана Божим домом, вводить тебе в оману? На якій підставі ти визначаєш, чи ввели тебе в оману? Тебе ввели в оману, лише якщо те, у що ти віриш, не є істиною. Якщо те, у що ти віриш, є істиною, ти не можеш сказати, що тебе ввели в оману. Навіть якщо ти не здобув істини, не можна сказати, що тебе ввели в оману; можна лише сказати, що ти не прагнеш до істини, що ти неправильна людина і що ти нашкодив собі. Ти вірив у Господа багато років, не здобуваючи істини, – у чому ж тоді була проблема? Ти, безумовно, поклонявся пастирям і слідував за людьми; ось що насправді означає бути введеним в оману. Божий дім ставиться до всіх справедливо. Якщо ти готовий виконувати свій обов’язок, Божий дім дає тобі обов’язок, а також бере на себе твої витрати на проживання, не прискіпуючись до тебе. Хіба це не Боже звеличення? Хіба ти не отримуєш особливу прихильність? (Так.) Тоді яка мета надання тобі обов’язку? Це робиться для того, щоб ти, як створена істота, міг встановити фіксовані й стабільні стосунки з Творцем, виконуючи свій обов’язок. На цій основі Бог забезпечує тебе істиною, а також організовує для тебе різні середовища, щоб ти засвоював уроки. Божий дім також завжди бесідує з тобою про істину й принципи виконання різних обов’язків. Чи витрачає Бог багато думок заради того, щоб допомогти людям здобути істину? Чи виконує Божий дім для цього багато роботи? (Так.) В усьому цьому люди є найбільшими бенефіціарами. Ти не прагнеш до істини, а прагнеш лише до слави, вигоди та статусу, але кажеш, що зазнав збитків. Хіба такими словами ти не міняєш чорне й біле місцями? Чи є в тебе хоч якась совість, щоб так говорити? Дехто каже: «Виконувати обов’язок у Божому домі так важко; роботі, яку доводиться виконувати, немає кінця!». Твоя ефективність у виконанні свого обов’язку така низька, тому тобі слід узятися до роботи. Ти завжди хочеш їсти задарма, не виконуючи жодної роботи; це не відповідає принципам. Деякі люди завжди хочуть їсти задарма й не виконувати жодної роботи; у чому тут проблема? Хіба ці люди не ненажери? Вони, мабуть, померли з голоду у своїх минулих життях! Вони приходять до Божого дому, бажаючи лише їсти задарма. Люди із совістю й розумом не бажають цього робити. Якщо Божий дім дозволяє їм наїстися досхочу, вони можуть відплатити за Божу благодать і любов, і вони можуть добре виконувати свій обов’язок, не боячись труднощів чи втоми. Люди без совісті й розуму завжди хочуть їсти задарма. Вони страшенно бояться, що виконання невеликої роботи може означати, що вони зазнають збитків, тому вони їдять більше, щоб скористатися Божим домом. Чи можуть такі люди добре виконувати свій обов’язок? Я думаю, що рано чи пізно їх відсіють. Дехто також каже: «Працювати в Божому домі втомливо!». Що ж, у тебе немає сильних сторін. Якщо ти не працюєш і не виконуєш свого обов’язку, то тобі доведеться повернутися у світ, щоб роботою заробляти на життя, – хіба робота, яку ти там виконуватимеш, не буде втомливою? Ти хочеш їсти задарма в Божому домі? Божий дім – це не будинок для літніх людей і не благодійна організація. Якщо ти завжди хочеш їсти задарма, хіба ти не позбавлений совісті? Навіть не вдаваймося в те, скільки Божий дім витратив на забезпечення вас їжею, одягом і щоденними витратами – лише з огляду на істину, яку ви здобули, за що б ви могли її купити? Чи могли б ви купити її за золото чи діаманти? Ви не могли б купити її ні за що; істина безцінна. Забезпечуючи вас істиною, чи просив Я у вас хоч копійку? (Ні.) Скільки крові Свого серця Я маю присвятити, проповідуючи вам проповіді? Яка з Моїх бесід про істину не дозволила вам здобути користь? Яке зібрання було марною тратою вашого часу й енергії? (Жодне.) Я вчинив із вами більш ніж справедливо. Щоразу, коли Я проповідую проповідь, Я дозволяю вам щось здобути. Коли Я спілкуюся й веду з вами світські розмови, навіть якщо Я розповідаю жарт, усе це для того, щоб допомогти вам зрозуміти істину. Тому Я й далі невпинно говорю, щоб ви могли набути здатності зрозуміти істину. Попри це деякі люди досі кажуть, що вони введені в оману, вірячи в Бога. Чи введені вони в оману? (Ні.) Одне можна сказати напевно про тих, хто каже, що вони введені в оману: вони не є Божими вівцями. Не будучи Божими вівцями, вони не можуть насолоджуватися благословенням розуміння істини. Їм слід терпіти муки гріха й жити в болю, коли сатана мучить їх, як йому заманеться, і розбещує їх і далі, а потім загинути разом із сатаною; це їхнє заслужене місце призначення. Не будучи Божими вівцями, вони не можуть насолоджуватися цим благословенням. Щойно вони читають Божі слова, вони не можуть цього витерпіти або впоратися із цим у своїх серцях, так само, як деякі люди, які мають нещасливу долю й не можуть упоратися з благословеннями; якщо вони насолоджуватимуться надто хорошим життям, то помруть молодими. Скажіть Мені, Я збирався й бесідував із вами стільки років – чи просив Я у вас коли-небудь хоч копійку? (Ні.) Деякі люди намагалися особисто дати Мені кілька сотень юанів, просячи Мене купити якісь добавки, щоб покращити Моє здоров’я. Я сказав: «Мені це не потрібно, у Мене є достатньо. Залиш гроші собі або подивися, що потрібно церкві, і купи щось для неї, або подивися, кому з братів і сестер потрібні гроші на проживання чи на проїзд, і віддай їх їм. Немає потреби давати їх Мені». Є також люди, які особисто дають Мені якісь хороші речі, і Я відмовляюся від них усіх без винятку. Від самого початку й дотепер Я ніколи не взяв жодної копійки чи жодної речі в жодної особи. Деякі люди жертвують Мені якісь речі, і здебільшого Я від них відмовляюся. Якщо це справді те, що Мені потрібно, Я прийму трохи, і тоді Я також маю висловити Свою вдячність. Я ніколи ні в кого не вимагав жодних особистих речей. Я б не просив тебе дати Мені щось із цього або надіслати Мені трохи лише тому, що бачу, що ти носиш гарний одяг або добре харчуєшся; Я ніколи не просив про жодну із цих речей. Протягом стількох років Мої зібрання й бесіди з вами є безкоштовними. Я не просив у вас жодного цента й не просив вас віддати жодної копійки. Ба більше, ми ніколи не говоримо про пожертви під час наших зібрань і бесід. Тому Я не знаю, чому деякі люди, які прийняли цей етап роботи й вірять стільки років, досі можуть казати, що їх ввели в оману. Як тебе ввели в оману? Чи виманили в тебе гроші, чи обманом схилили до сексу? Ні те, ні інше. Тоді як ви схарактеризуєте того, хто може говорити такі речі? (Він маловір.) Він маловір. Він не є Божою вівцею; він є дияволом, тому він може вивергати отруйний наклеп.

Ми завжди бесідуємо про істину, коли збираємося, і після стількох років бесіди ви нарешті засвоїли основи. Я бачу, що зараз у багатьох досвідних свідченнях люди мають певні переживання й знання щодо різних речей, з якими вони стикаються в житті, особливо у виконанні свого обов’язку. Усі вони мають певні здобутки в істині й певне зростання в житті. Це показує, що завдяки частому слуханню того, як Я говорю й проповідую проповіді, у вас розвинулися правильні думки й погляди, і ви поділилися справжнім досвідним знанням; це те, що Мені найприємніше бачити. Я заохочую вас писати більше статей із досвідними свідченнями. Навіть якщо твоє розуміння поверхове, запиши його, якщо воно хоч трохи доречне; що більше ти писатимеш, то глибшим ставатиме твоє розуміння. Саме так люди приходять до пізнання істини, розуміння істини й переживання істини. Що серйозніше ти до цього підходиш і що більшого значення надаєш цьому у своєму серці, то більш визначеними будуть думки й погляди, які ти матимеш у своєму розумінні істини. Що більш визначеними є твої думки й погляди, то більше суті буде в тому, що ти пишеш, коли берешся за ручку й папір, і то краще ти зможеш висловити це письмово. Але якщо ти завжди лише підсвідомо обмірковуєш речі або просто думаєш про них, у тебе не розвинеться жодних визначених думок чи поглядів. Коли ти візьмешся за ручку й папір, то відчуєш: «У мене є розуміння – чому я не можу передати його письмово?». Ти не можеш його викласти, тому що в тебе немає думок чи поглядів, і ти не вмієш писати. Без думок і поглядів стаття, яку ти напишеш, буде позбавлена душі, напряму й мети, і ти не зможеш визначити головну думку статті. Якщо ти не знаєш і не можеш визначити, якою є мета написання статті, яких результатів ти сподіваєшся досягти за допомогою неї, які тут залучені істини-принципи, що ти їх зрозумів, і яка тут залучена істина, що ти її зрозумів, ти не зможеш почати писати. Якщо ти зможеш визначити ці речі, якщо ти знаєш, чим насправді є істина, у чому полягає твоя облудність і перекручення, які речі ти змінив і що ти здобув завдяки тому, що тепер розумієш істину, – якщо тобі зрозумілі всі ці речі, ти зможеш узятися за ручку й папір. Багато людей уже мало певні здобутки в цьому аспекті, що можна побачити із цих статей із досвідними свідченнями, завантажених Божим домом. Частина людей уже почала мати визначене життя-входження, і, звісно, частина людей також мала визначені здобутки в істині. Можна з упевненістю сказати, що для цієї частини людей, які мали здобутки в істині, деякі істини-принципи вже стали їхнім життям усередині них. Це дуже хороший початок, і це також чудове явище. Можна сказати, що наявність цих здобутків є результатом, досягнутим завдяки тому, що протягом усіх цих років наша бесіда про різні аспекти істини ставала дедалі більш детальною й конкретною. Який сенс наводити цей приклад? Це робиться для того, щоб сказати вам, що, послухавши Мої проповіді й бесіди стільки років, ґрунтуючись на істинах, які ви можете зрозуміти, чи то на рівні доктрини, чи то на практичному рівні, ви більше не маєте думати, що Божий дім – це так звана «людська група». Хай про який аспект істини йде бесіда, хай яку конкретну справу ти намагаєшся пізнати або хай про які особливі види поведінки та інциденти зі злими людьми йде бесіда, тобі більше не слід вимірювати їх думками й поглядами невіруючих. Натомість тобі слід приймати їх від Бога, прагнути засвоювати уроки, ставитися до них серйозно, а потім уважно обмірковувати й пізнавати істини, які слід зрозуміти в цих речах. Ти мусиш пам’ятати цей момент: чи то Моя бесіда, чи то бесіда людини, яку використовує Святий Дух, чи то бесіда братів і сестер нижче, якщо вона справді стосується типу злої людини, який людям слід розпізнавати, або типу уроку, який слід засвоїти, якщо вона стосується істини, і якщо це аспект істини, який ти маєш зрозуміти й осягнути, тобі слід ставитися до неї правильно й сприймати її серйозно. Навіть якщо дії кількох осіб є дещо радикальними й настирливими, якщо ти не дієш у такий спосіб, то все гаразд. Зосередься на істині, доклади зусиль до істини, пізнай сутність фактів справи, про яку йдеться, пізнай і розпізнай негативних осіб, прийми позитивні речі й практикуй згідно з позитивним шляхом – такими діями ти досягнеш бажаного результату й зможеш зібрати врожай. Тобі не слід підходити до цього з поглядами невіруючих, завжди думаючи: «Те, що Божий дім бесідує про злих людей, розвінчує і вичищає їх, є розгортанням кампанії; це нацьковує й спокушає нас робити певні речі. Я боюся, що зрештою я б обпікся й накликав на себе неприємності, якби розвінчав злих людей». Не потрібно про це турбуватися; у Божому домі істина повністю має владу. Якщо ти віриш, що Бог володарює, що Бог всемогутній і що Бог праведний, то тобі слід мати правильне сприймання цієї справи й ставлення до неї та прагнути зібрати врожай в істині, стикаючись із кожною справою та цими особливими інцидентами, радше ніж робити все можливе, щоб захистити себе, діючи як сторонній спостерігач або маловір. Розумієш? (Так.) Бачиш, чи корисні для вас ці слова, які Я говорю? (Так.) Якщо ти хочеш бути стороннім спостерігачем і жити боязко, то твоя віра в Бога надто мала; ти не віриш у факти Божої праведності й всемогутності або в той факт, що Бог володарює над усім сущим. Навіть якщо не можна сказати, що ти маловір, принаймні ти маєш скептичне ставлення; ти не віддав своє серце Богу, і в тебе немає щирого серця для Бога. Це такий тип людини: вона дуже боязка, і коли церква виконує роботу з очищення й потребує розвінчання антихристів і злих людей, вона відступає, ухиляється й іде на компроміс. Є також інший тип маловіра, який, стикаючись із такими справами, думає: «Божий дім знову розгортає кампанію. Я не братиму в цьому участі. Я нічого не скажу. А якщо я скажу щось не те і мене виключать? Я нікого не розвінчуватиму й нікого не робитиму своїм ворогом. Усе, що я маю робити, – це захищати себе; я маю зберегти себе. Я не бачу нічиїх лихих учинків, я не чую нічиїх безглуздих слів, і я не знаю й не бачу, щоб хтось робив речі, які спричиняють переривання й завади або шкодять інтересам Божого дому. Усе це не має до мене жодного стосунку». Це погляд маловіра. Ти не тільки не захищаєш інтереси Божого дому, а й смієшся з Божого дому, водночас роблячи все можливе, щоб захистити себе, зраджуючи інтереси Божого дому. Що це за людина в очах Бога? Чи подобаються Богу такі люди? (Ні, в очах Бога така людина є невіруючою.) Якщо ти такий, Бог ставиться до тебе як до невіруючого. Ти можеш виконувати свій обов’язок, але Бог не приймає тебе і не визнає тебе Своєю створеною істотою – це означає для тебе неприємності. Навіть якщо ти досить добре захищаєш себе, від цього немає жодної користі; ти мусиш дозволити Богу захищати тебе. Якщо Бог захищає тебе, то ти будеш у цілковитій безпеці; якщо Бог захищає тебе, ти зможеш здобути істину й Боже прийняття. Тобі слід молитися про Божий захист і виконувати обов’язок та зобов’язання, які належить виконувати людині; не намагайся захистити себе самотужки. Наскільки ти здібний, що можеш захистити власне життя? Наскільки ти здібний, що можеш забезпечити своє власне місце призначення? Ти не настільки здібний; ти не контролюєш себе. Якщо ти розумний, тобі слід віддати себе, зайняти своє належне становище як створеної істоти, стикаючись із будь-якою справою, належно виконувати свої зобов’язання та свій обов’язок і робити все можливе, щоб захистити інтереси Божого дому. Якщо ти можеш виконувати свій обов’язок віддано й добре, і ти можеш захищати інтереси Божого дому, подивися, чи передав би тебе Бог сатані, чи помер би ти та чи виключила б тебе церква. Якщо ти не можеш бути впевненим навіть у цьому, то ти справжнісінький маловір; ти невіруючий. Бог не спасає й не вдосконалює невіруючих; Він не хоче таких людей. Розумієш? (Так.) Щойно в тебе з’являться такі думки й погляди, коли ти наступного разу зіткнешся з будь-якою справою, не залишайся осторонь. Ти мусиш ставитися до себе як до члена цієї великої сім’ї, якою є Божий дім. Інтереси Божого дому стосуються інтересів кожного брата й сестри, і вони також стосуються твоїх інтересів. Коли інтереси Божого дому зазнають збитків, тобі слід усвідомити, що твої власні інтереси також зазнають збитків. Тобі слід підвестися, щоб покласти цьому край і розпізнати це, а потім побесідувати з братами й сестрами, щоб захистити інтереси Божого дому. Це те, що належить робити людям у Божому домі, і поведінка, яку їм належить демонструвати; це те, що належить робити Божим людям і хорошим солдатам царства. Розумієш? (Так.)

Гаразд, на цьому ми закінчимо нашу бесіду на сьогодні. До побачення!

19 жовтня 2024 року