Минулого разу ми бесідували про зміст відпускання бар’єрів між собою та Богом і своєї ворожості до Бога, що підпадає під ширшу тему «відпускання» в рамках того, «Як прагнути до істини». Цей зміст стосується уявлень і фантазій про втіленого Бога. Про які аспекти ми бесідували? (Минулого разу Бог переважно побесідував про деякі наші уявлення та фантазії про втіленого Бога й розвінчав їх, і Бог також побесідував про два принципи практики для нас: перший – не порівнювати втіленого Бога з Богом на небі, а другий – не ставити втіленого Бога на один щабель із розбещеним людством.) Щоб розв’язати проблему уявлень і фантазій про втіленого Бога, люди мусять практикувати ці два принципи, згадані в минулій бесіді. Яким був перший? (Не порівнювати втіленого Бога з Богом на небі.) А яким був другий? (Не ставити втіленого Бога на один щабель із розбещеним людством.) Переважно це були ці два. Минулого разу Я побесідував про перший принцип – не порівнювати втіленого Бога з Богом на небі – і коротко представив теми, що стосуються життя втіленого Бога, які люди можуть бачити і яких вони ще не розуміють. Сьогодні Я продовжу бесідувати на тему, що стосується втіленого Бога. Що більше Я бесідуватиму, то більше люди розумітимуть, і то ґрунтовнішим буде їхнє розуміння. Що більше Я бесідуватиму про значення нормальної людськості або смиренності й прихованості втіленого Бога, то більше люди розумітимуть втіленого Бога, і то практичнішим буде їхнє розуміння Його. Вони зможуть більше зрозуміти про практичну сторону втіленого Бога або про ті Його аспекти, які люди можуть бачити і з якими можуть контактувати, і їхнє знання буде більш точним і практичним. У такий спосіб люди відпустять деякі зі своїх уявлень і фантазій про Бога на небі, які не відповідають реальності. Що більше люди відпускатимуть свої уявлення та фантазії про Бога на небі і що більше вони пізнаватимуть і осягатимуть практичність і нормальність утіленого Бога, то нормальнішими ставатимуть стосунки між людьми та Богом. Один із моментів щодо того, щоб не порівнювати втіленого Бога з Богом на небі, полягає в тому, що ти мусиш мати розуміння практичності й нормальності втіленого Бога. Що більше ти розумітимеш практичність і нормальність утіленого Бога, то більше ти розумітимеш Бога на небі, і ти не мірятимеш Бога на небі своїми уявленнями та фантазіями. Звісно, з об’єктивної позиції станеться й дещо інше: ти матимеш правильне ставлення до Бога, ти матимеш об’єктивний погляд на різні прояви, які виявляє втілений Бог у Своїй людськості, і ти також пізнаєш Бога на небі більш точно й практично. Це запобігає тому, щоб у тебе завжди виникали уявлення та фантазії про втіленого Бога, які не відповідають реальності, і це також запобігає тому, щоб ти завжди порівнював утіленого Бога з Богом на небі. Під час обговорення втіленої Божої плоті – тобто Христа – часто порушується певна тема: нормальність і практичність, а також смиренність і прихованість утіленого Бога. Люди часто говорять про Його нормальність і практичність, і вони також часто говорять про Його смиренність і прихованість; однак, коли йдеться про пов’язані із цим практичні питання, можна сказати, що всім людям бракує ясності. Що ж таке Божа нормальність і практичність? Що таке Його смиренність і прихованість? Тобто, коли йдеться про те, чим саме є нормальність, практичність, смиренність і прихованість утіленого Бога в серцях людей, а також про те, як розуміти й пізнавати ці речі, людям незрозуміла істина чи сутність у цьому плані, і вони просто проповідують про них так, ніби це якась теорія чи духовна термінологія. Тому є велика потреба в тому, щоб ми детально й систематично побесідували на цю тему про нормальність і практичність, а також смиренність і прихованість утіленого Бога. Завдяки такій бесіді людям стане зрозуміло, що становить втілення в життя нормальності й практичності втіленого Бога, цього Сина Людського, який володіє особливою ідентичністю.

Що ви можете осягнути з нормальності й практичності втіленого Бога з погляду вашого буквального сприймання або того, наскільки сягають ваші уявлення та фантазії? За ці роки контактів, взаємодії чи розмов із втіленим Богом, що саме ви відчули й пізнали щодо нормальності й практичності втіленого Бога? Більшість тем, про які ми бесідували раніше, стосувалися проблем розбещеного людства. Тобто ми бесідували про різні ваші проблеми, які стосуються розбещених характерів, служіння Богу й виконання обов’язків, а також людськості, рівня, людських уявлень і фантазій, ставлення та поглядів на Бога – ми про все це говорили. Я проповідував істину й виголошував проповіді стільки років, і все це стосувалося ваших проблем. Цього разу ми нарешті говоримо не про ваші проблеми, а радше про деякі речі, що стосуються втіленого Бога, що дозволяє нам поглянути на речі під іншим кутом. Хіба ви не вважаєте цю тему досить розслаблюючою, цілком вільною від будь-якої ноші й не такою незручною? (Вважаємо.) Тоді які речі ви можете бачити, цінувати чи розуміти, коли йдеться про нормальність і практичність або смиренність і прихованість утіленого Бога? Ви можете говорити про теорії чи факти; підійде будь-що. Ви не здатні дати відповідь – у такому разі, чи зазвичай у ваших головах немає жодних думок про втілену Божу плоть? Зовсім ніякого знання? І взагалі жодних почуттів? У вас має бути хоч щось, чи не так? Іноді це може бути швидкоплинна думка, іноді це може бути щось, про що ви трохи думаєте, а іноді це можуть бути якісь глибокі враження у ваших серцях. Якщо це швидкоплинна думка, ти можеш її не запам’ятати; або іноді певна думка чи погляд виникає у твоїй підсвідомості, і ти також не обов’язково це запам’ятаєш. Але іноді в тебе складається певне враження про втіленого Бога, і це враження, зі свого боку, змушує тебе сформувати погляд. Це враження перебуватиме у твоєму розумі тривалий час. Ти точно зможеш його запам’ятати. Твій розум не має бути порожнім, чи не так? Тож розкажіть про своє розуміння нормальності й практичності або смиренності й прихованості втіленого Бога. (Боже, моє розуміння нормальності й практичності втіленого Бога полягає в тому, що Він також має нормальні потреби плоті. Наприклад, коли Христос говорить упродовж тривалого часу, Він відчуває спрагу й потребує води. Коли Він бесідує з нами на зібраннях три-чотири години, Він також втомлюється й потребує відпочинку. Коли Він довго йде, Йому також потрібно робити перерви. Тобто зовні Христос такий самий, як і нормальна людина, і Він також має весь спектр емоцій нормальної людськості: Він відчуває радість, коли чує радісні речі, і відчуває смуток, коли чує прикрі речі. Це також прояви нормальності й практичності втіленого Бога.) Ти констатував деякі факти. Це речі, які ви бачили, а також речі, з якими ви можете стикатися і які можете відчувати. Щось іще? (Боже, я додам один момент: раніше я чув, що, коли Ти збираєшся скеровувати певну професійну роботу, Тобі також доводиться вивчати й розуміти деякі спеціалізовані знання.) Чи це те, що ви всі чули? Що коли Я скеровую певну професійну роботу, Мені також доводиться йти й вивчати її у практичний спосіб, а також розуміти й опановувати деякі відповідні професійні знання – чи це та інформація, яку отримала більшість людей? Чи це те, що ви всі думаєте? (Ні. Наприклад, коли Ти скеровуєш роботу команди з виробництва фільмів, Ти просто час від часу дивишся деякі фільми й телешоу, щоб бути в курсі справ; Ти не виділяєш спеціально час, щоб це вивчати чи досліджувати.) Потрібно внести ясність. У Мене справді немає енергії шукати ресурси чи вивчати будь-які професійні знання. Просто Я бачив деякі фільми й тому маю певну ідею про те, якими вони загалом мають бути; до того ж, ґрунтуючись на деяких відповідних професійних знаннях, наданих братами й сестрами, Я потім з’ясовую й виводжу відповідні принципи та надаю певні вказівки для професійної роботи. Суттєвий момент тут полягає в осягненні принципів і спрямуванні їх на основі принципів. З одного боку, труднощі тих, хто виконує роботу, полягають у тому, що їхні професійні знання не є всебічними, а з іншого боку, – у тому, що вони не осягають істин-принципів та ще й мають низький рівень. Отож, коли Я даю їм певну міру настанов на основі розуміння принципів, результати виявляються кращими, ніж якби вони робили це самі. Я роблю це, ґрунтуючись на принципі популяризації Божих слів, свідчення про Бога, не накликання ганьби на Бога й надання людям можливості дізнатися більше про Божу роботу та зрозуміти більше істини, і це принесло певні результати. Щодо фактичних професійних навичок, то в Мене їх практично немає. По-перше, у Мене немає цих спеціалізованих знань, і Я ніколи спеціально не намагався їх отримувати, як ви сказали. Хоч яку професійну роботу Я наставляю, Я ніколи не намагався її вивчати й не шукав навчальних матеріалів, ресурсів чи відповідних професійних знань. Щонайбільше брати й сестри знаходять деякі відповідні навчальні матеріали чи зразки й передають їх Мені на розгляд, і з них Я виводжу деякі відповідні принципи та деякі способи роботи для цієї професії та скеровую їхню роботу на цій основі.

Щодо цього аспекту, нормальності й практичності втіленого Бога, люди бачили певну нормальність і практичність, продемонстровану інстинктами Його плоті. Це охоплює людські інстинкти, а також деякі вияви й обмеження різних природжених даних плоті; це нормальність і практичність у справжньому розумінні цих термінів. Чи то те, що Він виявляє зовні, чи то Його внутрішні думки й погляди, чи то внутрішні принципи життя по-людськи Його людськості – коротко кажучи, найпростіше й найбазовіше розуміння нормальності й практичності втіленого Бога полягає в тому, що Він не є надзвичайним, трансцендентним або нетрадиційним. Тобто із зовнішнього вигляду втіленого Бога ти не можеш побачити жодних особливих проявів, які відрізняються від проявів звичайних людей. Якщо Він нічого не говорить і не робить, просто дивлячись на риси Його обличчя, Його фізичну форму та Його особу загалом, ти не можеш побачити нічого незвичайного. Він не є надзвичайним, трансцендентним або нетрадиційним; Він просто звичайна людина. Якщо сказати точно або об’єктивно, якщо ця людина перебуває в натовпі й не говорить, не виконує роботи або не висловлює істини, ти не можеш сказати, чим ця людина відрізняється від будь-кого іншого. Наприклад, якщо Я сиджу серед вас і заходить незнайомець, він побачить, що в Мене такий самий вигляд, як і у вас. Я не сиджу на почесному місці й не виділяюся. У Мене звичайна зовнішність; Я не надзвичайний, не височію над іншими, і Я не здаюся якоюсь величною постаттю – Я просто звичайна людина. Тому вони не змогли б сказати, хто є втіленим Богом. Якщо Я живу разом із групою людей, ти б і тоді не зміг побачити в Мені нічого відмінного. Ти знаєш лише те, що цей втілений Бог – жінка, але ти просто не зміг би неозброєним оком визначити, хто є втіленим Богом, хіба що ти багато слухав Мої проповіді, і в такому разі ти міг би впізнати за Моїм голосом. Якщо чийсь голос схожий на Мій, деякі люди можуть навіть помилитися й припустити, що вона – втілений Бог. Чи трапляються такі речі? Таке, безумовно, траплялося. Деякі особи мають трансцендентний і видатний вигляд, володіють особливою аурою та стилем і здаються особливо шляхетними, ніби хтось зі статусом і певним становищем. Деякі нерозумні брати й сестри або люди, які особливо хочуть зустріти втіленого Бога, помилково подумають, що така людина є втіленим Богом, і навіть вклонятимуться їй та ставатимуть перед нею на коліна. Та, кому вклоняються, відчуває в душі неабияке задоволення й навіть мовчазно це приймає. Коли вона збирається йти, ті нерозумні люди, які вклонялися й ставали на коліна, навіть ллють сльози й не хочуть із нею розлучатися; вони смикають її за одяг і не відпускають, кажучи: «Коли ти приїдеш знову? Ми будемо за тобою сумувати!» Вони навіть із особливим хвилюванням кажуть: «Я нарешті зустрів утіленого Бога. Я ні про що не шкодую в цьому житті. Навіть якщо я помру, моє життя було прожите недарма!» Та, кому вклоняються, зовсім не прояснює ситуацію. Ви чули про такі речі? (Так.) Подібне не могло б статися за кордоном. Чому це сталося в материковому Китаї? Оскільки втілений Бог з’явився і працював у Китаї, Він, безумовно, має образ китайця, тому подібне сталося в материковому Китаї. Ми не будемо вдаватися в те, чи мають рацію обидві сторони, залучені в цю справу, чи ні. Щодо самого цього питання, то хоч як люди розуміють нормальність і практичність утіленого Бога, виходячи зі своїх уявлень, люди вірять, що втіленому Богу слід мати величний образ, шляхетну зовнішність і тим паче шляхетну ідентичність. Йому також слід мати унікальну зовнішність і манеру говорити, щоб кожен, хто дивиться на Нього, відчував, що Він подібний до Бога, що Він є Богом, без найменших сумнівів. Якщо для людей Він має непримітний вигляд, і вони не можуть побачити в Ньому ауру Бога чи образ Божий, то неможливо, щоб Він був Богом. Люди вірять, що втілений Бог неодмінно особливо величний, шляхетний і наділений аурою, маючи особливий вигляд, як хтось із королівською ідентичністю, – коли Він іде, Йому слід триматися прямо, Його очі мають бути яскравими й проникливими, а Його погляд має бути особливо гострим; Йому слід бути здатним миттєво дізнатися, про що хтось думає, просто подивившись на нього, і Йому слід бути здатним з першого погляду визначити, хто виношує ворожість або погані думки. Ці думки людей відображають певне явище: у людей така безліч фантазій про втіленого Бога. Але насправді втілений Бог – це не те саме, що Бог людських уявлень і фантазій; є різниця. Зовнішній вигляд утіленого Бога особливо звичайний. Він зовсім не величний, зовсім не трансцендентний і зовсім не надприродний; можна навіть сказати, що в Ньому немає нічого особливого. Зовні Він майже нічим не відрізняється від усіх створених людей. Тобто Він майже такий самий, як і люди, створені Богом, з погляду різних функцій, якими вони володіють, а також інстинктів, нормального мислення й різних здібностей людей. Це зовнішні речі, які люди можуть безпосередньо бачити неозброєним оком і з якими можуть стикатися, і які люди можуть осягнути й зрозуміти. Ці зовнішні речі людям легко побачити й зрозуміти, тому вони не будуть у центрі уваги нашої бесіди. Нормальність і практичність утіленого Бога, а також Його смиренність і прихованість є в центрі уваги нашої бесіди.

Щодо того, що людям слід розуміти про втіленого Бога, чи то Його нормальність і практичність, чи то Його смиренність і прихованість, це складається з думок або способів пізнання, яких люди просто не мають у своїх серцях; цих думок навіть немає у межах їхніх уявлень і фантазій. Це стосується того, як утілений Бог живе серед людей, як Він живе в реальному середовищі людства, як Він веде Своє життя і як Він говорить і працює серед людей. Це стосується питань щодо сутності втіленого Бога, і ці питання варті того, щоб про них бесідувати. Ці аспекти також є речами, які люди не можуть бачити або які людям дуже важко зрозуміти, і, звісно, вони також є речами, яких немає в межах людських знань або в межах їхніх уявлень і фантазій про втіленого Бога. Тобто знання, розуміння та фантазії людей про втіленого Бога, по суті, відірвані від реальності життя та існування втіленого Бога. У результаті значна частина людських знань щодо сутності втіленого Бога є непрактичною та необ’єктивною, і навіть складається з деяких уявлень і фантазій, які не відповідають реальності. Втілений Бог живе серед людей і в цьому матеріальному світі; Його нормальність і практичність відображаються в Його житті, а також у процесі Його існування. У Його житті та процесі Його існування, з одного боку, залучене життя цієї плоті, а з іншого боку, – служіння, яке виконує втілений Бог. Погляньмо з цих двох аспектів на те, як нормальність і практичність, якими живе і якими володіє втілений Бог, відрізняються від людських уявлень і фантазій – які частини цієї нормальності й практичності люди не можуть зрозуміти або відкидають, побачивши їх, але які насправді є проявами нормальності й практичності, якими володіє втілена Божа плоть. Оскільки це стосується життя та існування втіленого Бога, це тягне за собою багато реальних питань, а також багато думок і поглядів щодо цих реальних питань. Ці думки й погляди насправді практично й об’єктивно виявляються та проживаються в житті втіленого Бога та служінні, яке Він виконує. Однак через те, що люди виношують занадто багато уявлень і фантазій – чи то про Бога на небі, чи то про Бога на землі – і через те, що всі вони порожні й не відповідають реальності, більшість людей відкидає нормальність і практичність, а також смиренність і прихованість, які люди можуть явно бачити завдяки втіленому Богу, – цій особливій ідентичності Бога. Те, на чому зосереджується більшість людей, – це знамення й чудеса, таємниці, надприродні здібності та речі, які є глибокими, грандіозними або відносно трансцендентними й химерними тощо. Проте люди відкидають справді об’єктивні, практичні й реальні речі, якими живе та які виявляє Сам Бог. Скільки б років утілена Божа плоть не жила серед людства, оскільки люди відкидають ці речі, їхнє знання про Бога завжди залишається застряглим на їхніх порожніх і примарних фантазіях. Як наслідок, знання людей про Бога завжди таке необ’єктивне й непрактичне. Сьогодні, завдяки бесіді на цю тему, пізнаймо нормальність і практичність, відображені в житті втіленого Бога та служінні, яке Він виконує. Чи то життя втіленого Бога, чи то служіння, яке Він виконує, обидва аспекти передбачають втілення в життя Його нормальності й практичності. Це стосується поглядів утіленого Бога – цього Сина Людського, який володіє особливою ідентичністю, – на всіляких людей, справи й речі, а також Його принципів і методів вирішення всіляких питань. Упродовж багатьох років ви чули в бесідах про принципи й методи, за допомогою яких утілений Бог розбирається зі всілякими питаннями й вирішує їх, і тепер ви знаєте про ці речі. Усі ці речі, які здаються досить піднесеними й грандіозними у ваших мізках, стосуються істини. З одного боку, вони представляють наміри Бога на небі; вони представляють те, чого Бог, який володіє Божою ідентичністю та сутністю, вимагає від людей і чого Він їх навчає. З іншого боку, незаперечно, що вони також представляють принципи, методи, а також думки й погляди втіленого Бога, цього Сина Людського, у тому, як Він розглядає всілякі питання або розбирається з ними. Я вже довго бесідував із вами про цей величезний обсяг змісту, що стосується істин-принципів; є багато тем, і вони досить розлогі. Цього змісту достатньо, щоб представити думки й погляди, ставлення та принципи вирішення справ втіленого Бога – Сина Людського – у всіляких питаннях. Сьогодні ми не будемо говорити про цей аспект.

Основна тема, про яку ми бесідуватимемо, – це принципи життя по-людськи втіленого Бога та Його способи ведення справ у Своєму житті та існуванні. Завдяки Моїй бесіді про ці два аспекти ви краще зрозумієте нормальність і практичність утіленого Бога й більше зрозумієте втіленого Бога. З одного боку, живучи серед людства, втілений Бог має принцип того, як Він живе як людина, і Він також має принцип того, як Він веде справи. Ці принципи дуже прості. Мій принцип Мого життя по-людськи полягає в тому, щоб жити як людина, дотримуючись правил, а Мій принцип ведення справ полягає в тому, щоб вести їх сумлінно. Жити як людина, дотримуючись правил, а також вести справи сумлінно – це Мої принципи й кредо того, як Я живу як людина і як Я веду справи. Скільки це загалом слів? (Десять слів.) Ці десять слів дуже прості, і їхній буквальний сенс досить легко зрозуміти. Вони зовсім не абстрактні чи порожні, зовсім не глибокі й зовсім не піднесені та грандіозні. Жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно – це Мої принципи й кредо того, як Я живу як людина і як Я веду справи. Я дотримуюсь цих принципів, коли живу як людина й веду справи; саме так Я це роблю. Чи бачите ви, що це факт? Чи можете ви зіставити це з фактами? З одного боку, коли Я проповідую й бесідую, коли Я контактую і взаємодію з людьми, і коли Я спілкуюся з людьми, Я завжди кажу їм жити як люди в такий спосіб. З іншого боку, Я Сам також живу як людина в такий спосіб – Я не вигукую гасел. Тоді чому Я розповідаю людям про ці принципи? Тому, що Я Сам веду справи й живу як людина в такий спосіб; не відбувається нічого іншого, що було б глибоким. Дехто каже: «Ці Твої кредо життя по-людськи досить примітивні; вони зовсім не витончені. Вони не можуть представляти ідентичність утіленого Бога!» Чи це правильно? (Ні.) Жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно – це принципи й кредо. Я практикую їх у Своєму повсякденному житті, і Я також практикую їх під час виконання Свого служіння, тобто під час виконання роботи. Ось як Я живу як людина, і ось як Я веду справи. Поговорімо про ці речі так, ніби ми просто спілкуємося й ведемо світську бесіду, щоб ви могли трохи розслабитися й дізнатися від Мене трохи більше про Моє життя. Добре? (Так.) Якщо в якийсь момент нашої розмови дехто з вас скаже: «Я заперечую! Те, що Ти кажеш, не узгоджується з Твоїми проявами», – тоді Я спробую це перефразувати й виправлю або скоригую в майбутньому. Якщо дехто з вас підніме руки й скаже: «Я згоден! Те, що Ти кажеш, ідеально узгоджується з тим, що ми бачили й чули, як Ти виявляєш у Своєму житті; те, що Ти кажеш, – це факт», тоді Я продовжуватиму в тому ж дусі. Добре? (Так.)

Жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно чи то в житті, чи то в роботі – Я міцно тримаюся цих кредо. Ви, імовірно, змогли досить добре оцінити їх у роботі, яку Я виконую, тож спершу поговорімо про те, як вони застосовуються до Мого життя. Втілений Бог – це особа, яка володіє особливою ідентичністю серед людства, але коли Він веде справи, то зовсім не поводиться так, ніби Він особливий. Він ніколи не ставиться до Себе як до особливої постаті; Він просто звичайна людина. У якій би країні Він не був, Він дотримується законів і приписів цієї країни. Якщо Йому потрібно щось зробити, але Він цього не розуміє, Він швидко консультується й дізнається, що передбачають місцеві закони й політика, що робити незаконно, а що ні, і Він робить це так, як доречно, не надаючи Собі привілейованого ставлення. Чи є ведення справ у такий спосіб дотриманням правил, і чи є воно сумлінним? (Так.) Це означає жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно. У вільній і демократичній країні, якщо Йому потрібно зрозуміти відповідні закони, щоб зробити якісь речі, Він консультується з юристом або переглядає закони й приписи. Він не робить незаконних речей і не використовує юридичних лазівок; Він суворо дотримується законів і приписів, тому що закони й приписи більшості країн захищають законні права та інтереси осіб, і це те, чого людям слід дотримуватися. Наприклад, якщо ми проводимо якесь будівництво на подвір’ї і нам потрібно щось там розмістити, ми мусимо спершу з’ясувати, які урядові приписи щодо цього, чи можна розмістити цю річ на подвір’ї, і якщо так, то де це доречно зробити. Чітко з’ясувавши деталі, ми ведемо справи згідно з урядовими приписами. Якщо уряд цього не дозволяє, то ми цього не робитимемо. Ми не намагатимемося безпідставно створювати проблеми, і ми абсолютно точно не будемо свідомо порушувати закон, щоб це зробити. Наприклад, якщо ми хочемо побудувати якусь споруду, нам потрібно подати заявку на схвалення уряду. Щойно уряд схвалить її, можна розпочинати будівництво. Коли проєкт завершено, він ще має пройти урядову перевірку. Якщо він проходить перевірку, ми можемо спокійно ним користуватися. Це процедура будівництва. Дехто може сказати: «Чи зазначає уряд, що для такого невеликого проєкту ми мусимо отримати схвалення? Якщо це необов’язково, немає потреби це робити. Ми можемо уникнути клопоту». Я кажу: «Ми мусимо з’ясувати напевно. А якщо це справді вимагає схвалення уряду, а ми його не отримаємо – хіба ми не порушимо приписи? Нам не можна їх порушувати. Оскільки ми збираємося будувати цю споруду, нам слід спробувати отримати схвалення. Якщо уряд скаже, що немає потреби отримувати схвалення, ми будемо спокійні, не подаючи заявку на нього. Якщо уряд скаже, що це має бути схвалено, тоді наша подача заявки на схвалення буде обґрунтованою та законною». Ми мусимо проконсультуватися й з’ясувати напевно щодо будь-чого, що стосується закону чи урядових приписів. Інакше буде дуже клопітно, якщо щось піде не так. Основне правило життя за кордоном – не робити нічого незаконного або такого, що порушує урядові приписи. Наприклад, якщо ми живемо в селі й хочемо розводити курей чи овець, ми мусимо отримати схвалення уряду. Уряд має детальні приписи щодо цих речей, і нам категорично не можна їх порушувати або намагатися отримати особливі привілеї. Якщо ми порушимо урядові приписи й нас спіймають, це буде дуже клопітно. Тож це вимагає від нас дотримання закону, і це також стосується принципів того, як ми живемо як люди і як ми існуємо. Хоч де ми живемо, нам слід жити як людям, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно. У Своєму повсякденному житті Я також взаємодію зі Своїми сусідами, дотримуючись правил. Я не шумлю й не турбую інших. Хоч би що зазначав уряд, ми мусимо цього дотримуватися. Навіть якщо ти тримаєш собаку, ти маєш належно дбати про нього, щоб він не гавкав постійно й не заважав сусідам відпочивати. Особливо у вихідні, коли всі твої сусіди вдома, ти маєш бути ще обережнішим, щоб не турбувати їх. Коли взимку йде сніг, ти маєш почекати до восьмої години ранку, щоб почати його прибирати. Занадто раннє прибирання снігу створює шум, який заважатиме сусідам відпочивати й дратуватиме їх. Якщо уряд має чіткі приписи, ти мусиш їх дотримуватися. Не порушуй урядові приписи навмисно; не наживай собі проблем з урядом. Це називається жити як людина, дотримуючись правил. Хоч де Я зупиняюся, Я, по суті, не шумлю. Я ніколи не вмикаю музику надворі, не здіймаю галасу й не розмовляю голосно. Вигулюючи собаку, Я не дозволяю йому постійно гавкати. Я намагаюся з усіх сил не турбувати Своїх сусідів, не втручатися в їхнє життя й не дратувати їх. Хіба це не означає жити як людина, дотримуючись правил? (Так.) Ось чому Я вже багато років добре ладнаю зі Своїми сусідами. Ми живемо в мирі одне з одним, вітаємося, коли бачимося, і співіснуємо в дружній, приязній манері. Хоч де ми живемо, ми мусимо дотримуватися правил у спілкуванні з нашими сусідами. Ми не маємо створювати їм проблем, і нам також не потрібно бути підлесливими – нам слід ставитися до інших правильно й вести справи чесно та справедливо. Якщо ми будемо так робити, з часом не виникне жодних конфліктів.

Щодо питання про те, що втілений Бог живе як людина, дотримуючись правил, дехто каже: «Хіба це не дуже нормальна річ?», на що Я відповідаю: «Ти абсолютно правий; це саме настільки нормально». Звідки походить ця нормальність? Вона походить від совісті й розуму людськості. Саме тому, що втілений Бог володіє оптимізованою совістю й розумом нормальної людськості, коли йдеться про життя по-людськи – те, що люди вважають дуже невизначним питанням, – принцип, якого Він дотримується, також дуже невизначний: дотримання правил. Почувши це, дехто може сказати: «Що в цьому такого важливого? Чи варто взагалі про це згадувати? Хіба це означає бути нормальним і практичним? Це тривіальні справи». Хай там як, те, що втілений Бог живе як людина, дотримуючись правил, є проявом Його нормальності й практичності, тому про це варто говорити, і людям варто мати про це знання. Люди думають: те, що Я живу як людина, дотримуючись правил, є невизначним. А якби Я скрізь у Своєму житті надавав Собі привілейоване ставлення й вихвалявся Собою за кожної нагоди, кажучи: «Я – Христос. Я прийшов із неба. Я не схожий ні на кого іншого. Серед людства Я такий один. Усе людство, усі живі істоти й усі створіння мають бути розтоптані Моїми ногами. Усе суще – це підніжжя для Моїх ніг. Чи то віруючий у Бога, чи то невіруючий – кожен має вклонитися й поклонятися Мені. Коли вони постають перед Мною, усі вони мають бути шанобливими й поштивими»? Чи було б це нормально? (Ні.) Це було б ненормально. Чи вважаєш ти, що Я так поводжуся? (Ні.) Я так не поводжуся. Я приязно ладнаю зі всіма, з ким можу контактувати, особливо з невіруючими. Я ставлюся до них і взаємодію з ними згідно з правилами й етикетом. Обговорюючи щось із людьми або консультуючись із ними, Я ставлюся до них із особливою повагою. Коли Я чогось не розумію, Я запитую й розпитую більше, і деякі люди дуже терпляче допомагають, відповідаючи на Мої запитання. Звісно, це не означає, що Я живу як людина, дотримуючись правил, лише для того, щоб відплатити їм за таке ставлення; радше це обумовлено тим, що, живучи в цьому реальному середовищі, втілений Бог за своєю природою дотримується такого принципу під час взаємодії з людьми й ведення справ. Наприклад, бібліотека – це місце для читання й навчання. Коли ти йдеш туди, тобі слід дотримуватися її правил. Ти не можеш шуміти, і тобі слід намагатися якомога більше уникати розмов. Якщо ти хочеш поговорити, тобі слід стишити голос або вийти надвір, і особливо якщо дзвонить твій телефон, тобі слід швидко вийти надвір, щоб відповісти на дзвінок, і все це для того, щоб не заважати іншим і не впливати на їхнє читання. Це називається дотриманням правил. У такому середовищі, якщо Мені зателефонують, Я вийду надвір, щоб відповісти. Дехто каже: «Хто цього не знає?». Насправді є люди, які цього не знають. У деяких ресторанах, супермаркетах і місцях на Заході, куди люди ходять у справах, часто можна почути, як деякі люди розмовляють дуже голосно, і офіціанти та персонал там відчувають особливу відразу. Деякі азійці, зокрема, зовсім не розуміють правил і виглядають украй низькокласними. У деяких місцях є чітко написані правила, але вони поводяться так, ніби зовсім їх не бачили. Навіть якщо вони бачать правила, написані їхньою рідною мовою, вони їх не дотримуються й навіть порушують. Коли співробітники їм про це нагадують, вони навіть сперечаються з ними. Хіба це не виставляння себе на посміховисько? Деякі люди звикли владно поводитися в рідній країні. Приїжджаючи на Захід, вони досі думають, що це їхня власна територія, поводяться агресивно й походжають із пихатим виглядом, як горили, зовсім не дотримуючись правил. Як наслідок, хоч куди б вони пішли, вони змушують людей відчувати до них огиду й відразу. Деякі люди навіть створюють проблеми під час складання іспиту в Департаменті автотранспорту. Згодом, коли вони бачать своїх співвітчизників, то навіть проголошують: «Ми, китайці, вільні, хоч куди б ми пішли. Ми ніколи не схильні дотримуватися правил. Що більш невимушеними ми можемо бути, то краще. Якщо хтось спробує мене дисциплінувати, я влаштую величезний скандал!». Хіба така людина не є живим дияволом? Ти думаєш, що ти у своїй рідній країні, де ти можеш поводитися владно, якщо маєш силу й вплив? Ти за кордоном, у країні, де панує верховенство права. Якщо ти порушуєш закони й приписи, то маєш нести юридичну відповідальність. Дотримання законів і приписів – це найменше, що слід робити людині. Якщо хтось не розуміє навіть цих базових правил, він повністю позбавлений людської подоби.

Я загалом дуже обережний у громадських місцях. Особливо, коли Я йду в справах до урядових установ, Я дію з обережністю й уникаю порушення їхніх правил. Хоч який формуляр Я заповнюю або на які запитання відповідаю, Я завжди дію згідно з правилами. Вирішивши справи кілька разів, Я здобув досвід. Дотримуватися правил легко; що викликає занепокоєння, так це нерозуміння правил. Не кажучи вже про те, що так можна виставити себе на посміховисько, – чи могло б це вплинути на вирішення справ? Могло б, тому треба жити як людина, дотримуючись правил. Жителі Заходу в основному здатні досягати цих речей. Втілений Бог має нормальну раціональність і совість, тому, звісно, Він також може їх досягати, і Він робить це ініціативно. Він не класифікує Себе як єдиного у Своєму роді серед створеного людства, і Він ніколи не обходить ці закони й приписи, щоб шукати привілеїв для Себе. Хоч які справи Я вирішую в урядовій установі, Я завжди дотримуюсь процедур. Я ніколи не висуваю вимог, кажучи: «У Мене особливий статус і особлива ідентичність. Чи можете ви надати Мені якесь особливе ставлення?». З одного боку, Я ні з ким не консультуюся, щоб знайти такий шлях. З іншого боку, Я ніколи не молюся Богу на небі, кажучи: «Боже, чи можеш Ти здійснити для Мене знамення й чудеса, виконавши цю справу миттєво, щоб Мені не довелося дотримуватися цих процедур, як це роблять люди?». Я ніколи так не молюся; натомість Я вирішую справи згідно з процедурами, дотримуючись правил. Звісно, вирішуючи ці справи, Я також стикатимуся з деякими особливими обставинами. Особливі обставини вимагають особливого підходу. Якщо потрібно сплатити збір, Я його сплачую. Якщо Мені потрібно почекати, Я чекаю. Якщо Мені потрібно подати на щось заявку або знову отримати підтвердження від уряду, тоді Я подаю заявку й знову отримую підтвердження. Я обов’язково суворо дотримуватимуся процедур згідно із законами та приписами й не діятиму через чиюсь голову. Чи то Я роблю покупки в супермаркеті, чи то вирішую справи в урядовій установі, якщо люди стоять у черзі, Я стаю в чергу разом із ними. Коли настає Моя черга, Я швидко виходжу вперед. Хоч що вони просять Мене зробити, Я роблю це, дотримуючись правил згідно з їхніми вимогами. Ось як Я живу як людина. Стикаючись із речами в житті, ось як Я дію і переживаю їх. Хоча бувають деякі особливі моменти, коли Я зазнаю певних образ, це ніколи не впливає на Мої кредо «жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно». Я однаково роблю те, що маю робити. Зокрема, Я маю азійську зовнішність, невелику статуру й пересічний вигляд, не розмовляю гучним голосом і здаюся людям звичайним і пересічним, не виділяюся в натовпі й зовсім не привертаю нічиєї уваги. Тому, вирішуючи справи в деяких особливих середовищах, Я стикаюся з різним ступенем дискримінації або отримую різний ступінь «особливого ставлення». Якби ви зіткнулися із цими речами, що б ви зробили? Чи стали б ви сперечатися з тими людьми, подавати на них скаргу чи молитися Богу, щоб Він прокляв їх? Який метод ви б обрали? (Якщо обставини відповідні, я міг би з ними посперечатися.) І чи молився б ти у своєму серці, щоб проклясти їх? (Я б не зайшов так далеко, але в душі я б дуже сердився.) Коли до тебе ставляться інакше або дискримінують, тобі слід дозволити речам охолонути. Щодо Мене, то Я не молюся, щоб проклясти їх, і не сперечаюся та не сварюся з ними. Натомість Я дозволяю речам охолонути й підходжу до них правильно. Я відчуватиму певний дискомфорт у Своєму серці, але за кілька днів усе буде добре; Я із цим змирюся. Навіть якщо ти зносиш образу свого достоїнства й гідності, ти не можеш виявляти запальність; ти не можеш вирішувати справи запально. Тоді як тобі слід їх вирішувати? Якщо хтось дискримінує або ображає тебе, тобі слід ставитися до нього з терпінням, триматися від нього подалі й не виявляти запальності; тоді він нічого не зможе тобі зробити. Просто сприймай невелику втрату цього разу як урок. Якщо Я стикаюся з подібними речами, через раціональність і совість Своєї нормальної людськості Я відчуватиму біль, і Я також відчуватиму, що Моїй гідності й достоїнству завдано удару. У душі Я відчуватиму дискомфорт і біль. Але Я абсолютно не почуватимуся скривдженим через те, що маю особливу ідентичність і особливий статус, а тим паче не буду ненавидіти чи проклинати тих, хто Мене дискримінує. Що старшим Я стаю, то більше відчуваю, що ці речі абсолютно нормальні. Під час життя в цьому людському світі, серед такого розбещеного людства ці речі абсолютно нормальні. Я відчуваю це не тому, що звик до таких речей і став до них нечутливим, а тому, що всі люди – розбещені. Їхня дискримінація не спрямована на тебе особисто; радше весь людський рід такий. Бачиш, у США, багатонаціональній країні іммігрантів, люди кожної раси скажуть, що зазнавали дискримінації; так стверджуватимуть навіть білі люди. Люди стикатимуться з дискримінацією в різних випадках, у різних середовищах і серед різних груп людей. Іноді це дискримінація з боку інших рас, а іноді людина також стикається з певною дискримінацією або несправедливим ставленням з боку власної раси. Те, що ти вважаєш дискримінацією, може бути просто найпоширенішим способом вирішення справ, коли йдеться про те, як розбещені люди ставляться одне до одного. Саме таким є це людство, тому не сприймай такі речі надто серйозно. Сердитися – це нормально, але тобі слід швидко розгледіти ці справи наскрізь, а потім відпустити їх. Не підходь до них запально. Не думай про те, щоб комусь помститися, і не молися, щоб когось проклясти. Не відчувай, що ти не пересічний. Ти пересічна людина, і саме так інші ставляться до тебе. Якщо вони побачать, що ти слабак, вони будуть знущатися з тебе. Хіба це не абсолютно нормально? Не покладайся на уявлення та фантазії, щоб думати: «Я не пересічна людина. Я маю таку високу цінність і такий високий статус. Я молитимуся, щоб проклясти кожного, хто знущається з мене. Якби я сказав тобі, хто за мною стоїть, це б налякало тебе до смерті. Коли я матиму владу в майбутньому, я змушу тебе стати на коліна й благати про пощаду, і я змушу тебе бити поклони, як курка, що клює рис». У Мене ніколи не було таких думок. Дискримінація є скрізь у світі. Дискримінація людей не спрямована лише на тебе. Цей світ сам по собі сповнений несправедливості, дискримінації, усілякого нечестя та всілякого лиходійства. Коли Я стикаюся з такими речами, оскільки Я не ставлюся до Себе як до якоїсь особливої постаті, Мені дуже легко відпустити ці речі. Хіба це також не є дотриманням кредо жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно? (Є.)

У Своєму житті втілений Бог неминуче взаємодіє та спілкується з людьми, зокрема з деякими братами й сестрами, які вірять у Бога, а також із деякими невіруючими. Під час взаємодії з братами й сестрами, які вірять у Бога, Він, звісно, також має деякі принципи того, як Він живе як людина та вирішує справи з погляду людськості. Хоча Він не дотримується правил ввічливості та взаємної вигоди й світських звичаїв суворо, у плані обміну послугами Він прагне не наживатися на інших і не шукати привілеїв для Себе. Коли деякі брати й сестри витрачають трохи своєї енергії та часу на вирішення особистих справ для Мене, Я знаходжу нагоду зробити їм невеликий подарунок, відвідати, пригостити їх обідом або зробити щось інше. Це не хабарництво; це правила ввічливості та взаємної вигоди, а не наживання на інших. Щодо братів і сестер, з якими Я не мав жодного особистого спілкування, Я ніколи не робив нікому з них подарунків через те, що вони мають статус або зробили внесок у Божий дім, і Я не давав нікому з них речей чи особливого ставлення через те, що Я їх ціную або маю з ними хороші стосунки. Такого ніколи не траплялося. Коротко кажучи, спілкуючись і взаємодіючи з людьми, Я прагну не наживатися на них і не шукати привілеїв для Себе. Моя особлива ідентичність не змусить Мене думати: «Як би Я тебе не використовував, це доречно, і тобі слід це прийняти; це звеличення тебе». Я б так не подумав. Якщо ти вирішуєш для Мене якісь особисті справи, справи поза церковною роботою, то Я запам’ятаю цю послугу й віддячу тобі. На цій основі Я здійснюватиму обмін послугами з тобою. Ще менше потрібно говорити, коли йдеться про невіруючих – якщо невіруючий вирішив щось для Мене й витратив певну суму грошей, по-перше, Я подбаю про те, щоб не бути йому винним фінансово. Я не дозволю йому платити з власної кишені; Я дам йому стільки грошей, скільки потрібно. Крім того, вирішуючи цю справу для Мене, він доклав великих зусиль, витратив багато сил і багато бігав, тому Я мушу зробити йому подарунок із ввічливості, запропонувати певну компенсацію за послугу й не наживатися на ньому. Він виконує цю роботу й заробляє нею на життя; Я не можу дозволити йому зазнавати збитків або платити гроші з власної кишені через те, що він щось для Мене вирішив. Це було б недоречно. Тож Я не шукаю привілеїв для Себе в таких справах. Звісно, це не слідування правилам гри; просто треба дотримуватися найбазовіших світських звичаїв і правил ввічливості та взаємної вигоди; у цьому плані не може бути жодних винятків. Якщо ти просиш когось вирішити справу, і не платиш йому, і завжди намагаєшся на ньому нажитися, це прояв відсутності гідності. Які в Мене принципи в цих питаннях? Якщо ти хочеш, щоб для тебе щось зробили, і тобі підходить план, який вони пропонують, і ти можеш дозволити собі їхню ціну, тоді роби це. Якщо ти не можеш собі цього дозволити, тоді не роби; знайди когось дешевшого, щоб це зробити. Роби лише те, що ти можеш собі дозволити. Не бери на себе більше, ніж можеш подужати, і не думай про те, як ти можеш нажитися на інших. Якщо ти не маєш фінансових можливостей, щоб про це подбати, тоді або позич гроші, візьми кредит, або почекай, поки не заробиш достатньо грошей, щоб це зробити. Коротко кажучи, придумай щось сам; тобі не можна наживатися на інших. Якщо це їхня професія, то коли вони вирішують щось для тебе, тобі слід дотриматися своєї обіцянки й заплатити їм. Це абсолютно природно й виправдано. Не наживатися на інших, не обманювати інших, не бути винним іншим, не поводитися безсоромно й не мати боргів – це називається жити як людина, дотримуючись правил. Коли ти в скруті, не виливай свої проблеми на інших; коли ти бідний, не наживайся на інших; коли ти багатий, не виставляй напоказ своє багатство; і не напускай на себе поважність через свою ідентичність і статус. Це Моє кредо у взаємодії з людьми та вирішенні справ. Наприклад, іноді Я знаходжу когось, щоб він для Мене щось вирішив. Скажімо, зазвичай це коштувало б лише тисячу доларів, але він хоче п’ять тисяч. Хоча Я можу собі це дозволити, Я не погоджуся, щоб Мене так обманювали. Я витрачаю стільки, скільки зазвичай потрібно, щоб це зробити, і Я не торгуюся з людьми. Якщо Я не можу собі цього дозволити, Я знайду когось дешевшого. Я категорично не буду поводитися безсоромно, і Я не буду прибіднятися, щоб змусити їх знизити ціну; Я ніколи не кажу таких речей. Я даю стільки грошей, скільки потрібно, щоб про це подбати, сплачуючи ринкову ціну й діючи за правилами. Ось наскільки Я скрупульозний. Деякі багаті люди особливо примітні й пихаті. Вони носять дизайнерські бренди, каблучки й намиста з діамантами, прикрашаючи себе з ніг до голови сліпучими коштовностями. Крім того, вони скрізь ходять на високих підборах і зазвичай уникають ходити по килимах, думаючи, що без звуку це занадто непомітно – вони спеціально ходять по мармуровій або дерев’яній підлозі, щоб люди помітили їхній прихід. Вони навіть не знімають своїх дизайнерських сонцезахисних окулярів, коли заходять у кімнату, і оглядають кімнату з порогу, щоб побачити, хто там є, ніби кажучи: «Ви побачили, що прибула королева?». Куди б вони не пішли, вони мусять спершу напускати на себе поважність. Якщо влітку Я виходжу на вулицю в сонцезахисних окулярах, Я швидко ховаю їх у Свою сумку, коли прибуваю до місця призначення, щоб люди не побачили Мене в сонцезахисних окулярах і не подумали, що Я напускаю на себе поважність, що могло б викликати непорозуміння. Більшість взуття, яке Я ношу, має гумову або пінопластову підошву, і Я намагаюся не шуміти під час ходьби. Коли Я йду кудись вирішувати справи, якщо Мені потрібно подзвонити у двері, Я це роблю. Якщо Мені не потрібно дзвонити у двері, то, зайшовши всередину, Я спершу кажу адміністратору, що в Мене призначена зустріч із таким-то на певний час, а потім сиджу там і чекаю. Я бачу, як деякі люди сидять і дивляться у свої телефони, коли їм нічого робити. Вони сидять, закинувши ногу на ногу, відкидають своє волосся з хімічною завивкою, а поруч із ними лежить дизайнерська сумка – вони такі помпезні. Куди б Я не пішов, Я намагаюся бути особливо непомітним. Я знаходжу куток, щоб там сісти, притискаючи Свою сумку до грудей, щоб її не вирвали погані люди. Я обережний і намагаюся не привертати до Себе уваги. Коли настає Моя черга, Я швидко йду вирішувати справу без зволікань, намагаючись привертати якомога менше уваги. Вирішуючи справи, Я дотримуюсь правил і не залишаюся винним людям. Куди б Я не пішов, Я контролюю Свої рухи; Я не хочу привертати нічиєї уваги. Тобто, куди б Я не пішов щось вирішувати, Я рухаюся тихо й ніколи не буваю настільки гучним, щоб заявляти про Свою присутність. Під час взаємодії з невіруючими, якщо вони зазвичай мають певні правила для вирішення справ, то Я дотримуюся цих правил. Наприклад, правило в такій-то галузі полягає в тому, що після того, як хтось вирішує для тебе справу, ти маєш пригостити його обідом. Виходячи з ціни нашої угоди, обід зазвичай має коштувати близько п’ятнадцяти доларів, тому Я пригощаю його обідом, який коштує приблизно стільки. Дехто каже: «Оскільки Ти пригощаєш його обідом, витрать трохи більше грошей, щоб похизуватися». У цьому немає потреби. Якими б не були їхні правила, ми їх дотримуємося. Не перегинай палицю й не витрачай гроші даремно лише для того, щоб похизуватися. На Заході, коли ти просиш когось про щось подбати для тебе або наймаєш погодинних працівників чи трудівників тощо, заведено давати чайові. У деяких галузях є правила щодо розміру чайових, тоді як в інших їх немає. Для тих, де таких правил немає, здебільшого з ввічливості та поваги до працівника Я даю прийнятні чайові, виходячи з його тарифу, якості його роботи та його ставлення. Якщо він виконав роботу добре, Я дам їм додаткові п’ять доларів; якщо він виконав роботу посередньо, і Я не хочу звертатися до нього в майбутньому, Я не дам йому додаткових грошей, але й не дам йому менше, ніж він заробив. Щодо чайових, Я не поводжуся так, ніби Я магнат, і не виставляю навмисно напоказ Своє багатство, витягуючи жменю готівки й віддаючи її комусь не рахуючи. Я ніколи не роблю таких речей. Натомість, перш ніж він почне працювати, Я заздалегідь готую гроші, виходячи з його тарифу, і віддаю їх йому, коли він іде. Більшість людей цим цілком задоволені. Це також можна вважати правилом вирішення справ на Заході. Оскільки це правило, ми мусимо його дотримуватися й не порушувати його. Якщо ти десь новенький і не розумієш правил, тобі було б найкраще їх вивчити. Коли ти їх зрозумієш, не прикидайся дурнем; роби все можливе, щоб вирішувати справи згідно з правилами. Звісно, річ не в тім, що Я боюся, що люди засуджуватимуть Мене позаочі або казатимуть, що Я не живу як людина, дотримуючись правил, – це не через страх перед цими речами. Радше Я вважаю, що саме так слід робити; це те, що Я маю робити. Дехто каже: «Якби Ти недоплатив їм десять доларів, хіба Тобі не вистачило б на додаткову порцію їжі?». Ти не можеш дивитися на це так. Це те, що вони заробили. Якщо ти даси їм на десять доларів менше, це рівнозначно тому, щоб забрати в них десять доларів. Використовувати гроші, які ти забрав в інших, на власні витрати – це безсовісно. Якщо робити речі всупереч своїй совісті, це не відповідає людськості; це позбавлено людськості. Якщо ти намагаєшся так їм недоплатити, то ти не живеш як людина, дотримуючись правил. Жити як людина, дотримуючись правил, означає щонайменше діяти неупереджено й називати речі своїми іменами. Припустімо, ти працюєш у сфері обслуговування й мусиш покладатися на чайові, щоб заробляти на життя. Якби хтось не дав тобі чайових, наживаючись на тобі, як би ти почувався? Це та сама логіка. Не давати чайові може й не бути порушенням закону в певній галузі, і ніхто не буде переслідувати тебе за це, але чи зможеш ти примиритися зі своєю совістю? Якщо ти не можеш примиритися зі своєю совістю, то ти в боргу перед своєю совістю. Якщо в цьому житті в тебе занадто багато таких боргів, коли ти зможеш їх виплатити? Ти не можеш так жити як людина. Можливо, ти трохи наживаєшся на комусь, не даючи йому чайових, але хіба ти не відчуваєш осуду з боку своєї совісті? Якщо ти справді цього не відчуваєш, то з тобою дійсно є проблема. Якщо ти намагаєшся нажитися на комусь через таку дрібницю, чи міг би ти бути здатним на ще гірші речі? Чи можеш ти досі практикувати істину з таким менталітетом?

Протягом свого життя й виживання кожен може зіткнутися із цими прикладами, про які ми бесідували, щодо того, щоб жити як людина, дотримуючись правил. Для втіленого Бога, Який живе серед цього людства, цих речей також неможливо уникнути, і це те, з чим Він мусить стикатися. Роблячи ці речі, втілений Бог загалом суворо дотримується кредо та принципів того, щоб жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно. Я Сам роблю саме так. Звісно, коли Моя взаємодія з вами стосується церковної роботи або вашого особистого життя, якщо ви просите Мене побесідувати з вами або радитесь зі Мною про те, як розв’язати певне питання, Я бесідуватиму з вами у суворій відповідності до Моїх кредо життя по-людськи. Приймаєте ви їх чи ні, Мої погляди і способи та принципи, за якими Я живу як людина, залишаються незмінними. Я абсолютно не вчитиму вас використовувати лазівки в законі, щоб отримати додаткову вигоду; такі дії абсолютно недоречні. Хай що трапляється, Я спершу змушу вас чітко з’ясувати, чи стосується справа законів, політики або нормативних актів певної галузі. Якщо вона стосується цих речей, Я скажу, що вам слід проконсультуватися з урядовцями, порадитися з юристом або пошукати відповідні правила в інтернеті. Якщо це стосується фінансових питань, тоді вам слід проконсультуватися з бухгалтером. Ви мусите так практикувати, у якій би країні не перебували. Саме так Я веду справи, і Я абсолютно не заохочуватиму тебе порушувати ці кредо. Натомість Я вимагаю від тебе суворого дотримання законів і приписів кожної країни, включно з правилами та положеннями будь-якого громадського місця чи будь-якої галузі. Якщо ти їх не знаєш, то мусиш проявити ініціативу, щоб дізнатися про них і порадитися щодо них із людьми. Якщо ти їх знаєш, то мусиш докласти всіх зусиль, щоб їх дотримуватися. Що б не говорили правила, саме так ми маємо вести справи. Навіть якщо іноді правила чи закони країни впливають на час, який ти витрачаєш на виконання свого обов’язку, або впливають на деякі питання, пов’язані з твоїм обов’язком, ти однаково мусиш їх дотримуватися. Ти можеш знайти способи скоригувати час виконання свого обов’язку або середовище, у якому ти його виконуєш, щоб уникнути конфлікту із законами та приписами країни, а також щоб уникнути дій чи спричинення інцидентів, які порушують закони та приписи країни. Чи доречно вести справи в такий спосіб? (Так.) Це з одного боку. З іншого, хай у якій країні є ці закони та приписи, і незалежно від того, розумні вони чи нерозумні, якщо вони чітко зазначені урядом, і якщо вони з’являються в межах Мого життя та існування, Я дотримуюся їх і підкоряюся їм настільки, наскільки можу. Я категорично не робитиму зауважень щодо будь-яких аспектів урядових законів і нормативних актів, які є нерозумними або не відповідають інтересам людей, і не критикуватиму їх; натомість Я дотримуюся будь-яких правил, які встановлює уряд. Звісно, коли Я говорю про дотримання урядових законів і нормативних актів, це не охоплює ті закони, які протистоять релігійній вірі, або закони, які заперечують Бога й опираються Йому. Радше це стосується тих законів і нормативних актів, які захищають права громадян, підтримують соціальний порядок і сприяють справедливості; це те, чого людям слід дотримуватися. Хоч би які думки були в головах людей, дотримання законів і приписів стоїть на першому місці. Слід поважати закони країни й поважати правила та положення будь-якої галузі. Якщо ти не можеш до них пристосуватися або вони тобі не подобаються, ти можеш уникати цієї галузі або покинути країну. Але раціонально кажучи, якщо ти живеш у певній країні або маєш справи з людьми в певній галузі, тобі слід дотримуватися законів країни, положень і вказівок галузі або певних особливих випадків і середовищ та навіть деяких моральних норм. Я прагну суворо дотримуватися законів, приписів і положень людства, деяких особливих правил і вказівок у громадських місцях, а також базових моральних і поведінкових норм людськості. Я ніколи не акцентую увагу на Своїй особливій ідентичності та статусі й не йду проти якогось закону, припису, вказівки, положення тощо. Я не кидаю їм виклик і не порушую їх навмисно й іду Своїм власним шляхом; натомість Я суворо їх дотримуюся. За цим Моїм суворим дотриманням стоїть повага до їхніх законів, нормативних актів, положень і правил. Це також принцип, який людина насправді практикує і якого дотримується, коли живе як людина, дотримуючись правил, і веде справи сумлінно. Можливо, деякі люди не розуміють, яким є Моє ставлення до цих речей; у їхніх головах можуть виникати деякі думки, які не відповідають реальності, або деякі порожні уявлення та фантазії про Мої принципи та кредо щодо ведення таких справ. Чи знаходите ви тут щось порожнє під час такої бесіди? (Ні.) Слова про те, що немає нічого порожнього, означають, що Моє ставлення до цих речей таке: слід поводитися з ними раціонально з погляду людськості. Я не займаю позицію зверхності, Я не стою на позиції третього неба, і Я не поводжуся із цими речами з позиції особливого статусу володіння Божою ідентичністю. Натомість Я ставлюся до них дуже по-людськи з раціональної позиції. Я ніколи не акцентую увагу на Своїй ідентичності як втіленого Бога в тому, як Я ставлюся до цих речей, і ніколи не користуюся цією ідентичністю, щоб поблажливо їх розглядати. Я ніколи не кидаю виклик цим речам, і Я не порушую законів та приписів країни або правил будь-якої галузі. Натомість Я суворо дотримуюся цих законів, приписів, положень та інших подібних речей слухняно й сумлінно. Що ще практичніше – коли йдеться про взаємодію з людьми, Я також дотримуюся дуже гуманного принципу.

Ми побесідували про деякі прояви того, як утілений Бог живе як людина, дотримуючись правил. Це можуть бути речі, про які ви ніколи не думали або які ви ніколи не сприймали серйозно; у вас може бути дуже порожня ідея про ці речі; або, коли ви бачите ці речі, стикаєтеся з ними чи чуєте про них, ви можете відверто їх відкидати. Однак ці речі є відображенням нормальності й практичності, а також смиренності й прихованості, які проявляє втілена Божа плоть. Крім того, вони також є найбільш нормальними й практичними проявами Його життя по-людськи, коли Божий Дух зодягається в плоть і приходить до людей. Завдяки цим проявам люди можуть краще зрозуміти, як Бог на небі розглядає питання того, як жити як людина та ставати членом людства, як Він до цього ставиться й підходить. Ці кредо й принципи життя по-людськи дозволяють людям побачити й пізнати, що Бог нічого не робить у порожній спосіб, що Він усе робить практично, і Він практикує згідно з принципами в практичний спосіб, дотримуючись законів і приписів людства, а також правил різних сфер людського суспільства. Дотримуючись цих законів і приписів, втілений Бог також мусить вести Своє служіння й виконувати роботу, яку Він має намір виконувати. Чи то Його втілення в життя нормальної людськості, чи то Його виконання роботи божественності, жодне з них не конфліктує з іншим і не суперечить йому. Кредо й принципи життя по-людськи, які Бог демонструє у Своєму нормальному людському житті, показують нормальність і практичність утіленого Бога – це один аспект. Інший аспект полягає в тому, що Він живе нормальною людськістю, що володіє совістю й розумом, яку повинен мати Божий Дух, стаючи людиною або зодягаючись у плоть серед людей. Хоча це втілення в життя здебільшого здається не пов’язаним зі служінням, яке виконує втілений Бог у Своїй божественності, кредо й принципи, яких дотримується Боже втілення в життя в людськості, є такими ж, як сутність істини, Божий характер і Його вимоги до людства, висловлені в Його божественній роботі. Принципи життя по-людськи, яких утілений Бог дотримується у Своєму людському житті, полягають у тому, щоб жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно. Тоді принципи роботи, яких Він дотримується, виконуючи Свою роботу в божественності, по суті, ті самі – Він живе як людина, дотримуючись правил, і веде справи сумлінно; принципи не змінюються. Тому, що стосується втіленого Бога, Його людськість і божественність ніколи не є розділеними; вони повністю об’єднані. Його божественність може виражатися через Його людськість, а Його людськість є проявом частини Його божественності. Тому, коли втілений Бог живе серед людства, Його людськість і божественність, які люди можуть бачити в цей період, не роз’єднані й не відокремлені; вони об’єднані. Втілення Його людськості в життя та кредо й принципи Його життя по-людськи певною мірою контролюються Божим Духом, зазнають Його впливу та спрямовуються Божим Духом. З іншого боку, також можна сказати, що Він живе Своєю нормальною людськістю, яка володіє совістю й розумом. Лише з такою людськістю втілена Божа плоть може взяти на себе всю повноту Його божественної роботи, роботи, яку Він має виконувати у Своїй божественності; лише з такою людськістю втілена Божа плоть може виконати служіння, яке Він має виконати, і виконати його добре. Це одне розуміння. Інше розуміння полягає в тому, що служіння, яке виконує втілений Бог, досягається через таку людськість, яка володіє нормальністю й практичністю. У будь-якому разі людськість-сутність і божественність утіленого Бога разом становлять утіленого Бога, Який має особливу ідентичність Христа. Тому кредо й принципи життя по-людськи людськості втіленого Бога, які ти бачиш, аж до Його конкретних проявів, ставлення та поглядів у всьому, що Він робить, є частиною Його людськості і, звісно, також можна сказати, що вони є частиною Його божественності. Ці дві речі неможливо розділити. Тобто, коли ти бачиш таку людськість у втіленому Богові, ти маєш бути впевнений, що Він є плоттю, у яку зодягнувся Бог. Звісно, коли ти стикаєшся з істиною, висловленою Богом, визнаючи, що втілений Бог має божественність, тобі також слід визнати, що Його людськість є частиною втіленого Бога, Який має особливу ідентичність. У будь-якому разі, зрештою, людям дозволено побачити цю нормальну й практичну сторону втіленого Бога та кредо й принципи життя по-людськи, якими Він живе, тому що вони стосуються багатьох питань, з якими Божа плоть стикається у Своєму існуванні та житті. Хоча ці практичні прояви в людському житті втіленого Бога не піднімаються до рівня служіння, яке Він виконує, або Його забезпечення людей істиною, шляхом і життям, ці принципи й кредо життя по-людськи не відірвані від божественності у втіленому Богові. Саме тому, що ця плоть є втіленою Божою плоттю і плоттю, у яку зодягнувся Божий Дух, нормальна людськість цього втіленого Бога може мати такі кредо й принципи життя по-людськи. Це означає, що будь-якому члену розбещеного людства або будь-кому серед розбещеного людства, хто має привілейоване походження, ідентичність, соціальну цінність і шляхетний статус, дуже важко жити як людині, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно; ніхто не є винятком. Тому цей аспект нормальності й практичності є тим, чим володіє і Ким є людськість утіленого Бога, і, звісно, це також частина того, чим володіє і Ким є божественність утіленого Бога; просто Він виражає і виявляє це через Свою людськість. Якби втілений Бог вихвалявся скрізь, куди б не пішов, завжди стверджував Свій статус, говорив пишномовно, відчував Себе шляхетним, усіх зневажав, поводився зверхньо й пихато і завжди хотів розтоптати всіх під ногами; якби Він проклинав будь-кого, хто не схилявся в поклонінні, перетворюючи їх на попіл, миттєво вбиваючи їх або вражаючи їх Своїм гострим поглядом, тоді було б важко сказати, чи справді Він мав у Собі божественність-сутність. З одного боку, втілений Бог має совість і розум нормальної людськості, щоб підтримувати все життя, слова та вчинки Своєї плоті. З іншого боку, Його божественність також діє в Ньому, тому що божественність, зрештою, є Його справжнім життям. Якби Його людськість була такою ж зарозумілою й упевненою у власній праведності, як у розбещеного людства, чи сказав би ти, що ця людина є втіленим Богом? (Ні.) Припустімо, людина завжди мала надприродні прояви, завжди думала, що вона небожитель, який зійшов на землю, завжди мала це відчуття й завжди говорила з людьми зверхньо, змушуючи людей дивитися на її слова та вчинки знизу вгору. Припустімо, вона завжди мала надприродні й трансцендентні думки у своєму серці, будучи здатною з першого погляду сказати, що сталося в чиємусь минулому житті, яке зло він скоїв, які речі він зробив або скільки разів він перевтілювався в людину чи тварину. Крім того, припустімо, ця людина завжди відчувала себе особливо шляхетною, завжди мала надприродні прояви під час розмови, і її супроводжували знамення й чудеса, що змушувало б людей відчувати, що вона особлива. Така людина була б ненормальною. З одного боку, життя-характер у ній було б ненормальним; з іншого боку, життя в ній не було б життям божественності. Це єдиний спосіб це сформулювати.

Чи то Його кредо життя по-людськи, чи то Його принципи розв’язання справ – усе, що втілений Бог виявляє і чим живе, є особливо нормальним і практичним. Подивіться на речі, які Я сказав, і на речі, які Я роблю у Своєму житті, – чи є щось із цього ненормальним? Чи є щось із цього надприродним або нетрадиційним? (Ні.) Чи би Я не займався, ти не знайдеш у Мені нічого незвичайного. Я не є незвичайною людиною; Я просто нормальна людина. Ба більше, Мої думки, погляди, мислення та логіка у вирішенні кожної справи не є перекрученими, екстремальними чи надприродними. Я спокійний і врівноважений, коли спілкуюся та взаємодію з людьми. Якщо люди хочуть взаємодіяти зі Мною, Я взаємодію з ними; якщо ні, Я не намагаюся до них підлещуватися. Чи вважаєш ти Моє мислення нормальним, коли йдеться про взаємодію з людьми, вирішення справ, виконання всіляких речей і те, як Я живу як людина? (Так.) Це все нормально. Я ніколи не закликав вас і не підбурював вас виступати проти уряду будь-якої країни, і Я ніколи не казав вам чогось на кшталт: «Усі віруючі в Бога походять від Бога; ви всі походите з третього неба. Не бійтеся цього світу; розтопчіть цей світ під своїми ногами! Ви всі – сини-переможці; візьміть залізний жезл, щоб правити цим світом і правити цим людством. Усе суще під вашими ногами!». Хіба Я коли-небудь це казав? (Ні.) Що Я казав? Що ви мусите дотримуватися правил у всьому, що робите. У якій би країні ви не вірили в Бога й не виконували свій обов’язок, ви мусите дотримуватися закону й вести справи згідно з приписами уряду. Вам категорично не можна діяти нерозважливо й свавільно; ви мусите бути обережними й не бути розпусними. Якщо ви порушуєте закони та приписи уряду, щойно на вас подадуть скаргу, це вплине на виконання вашого обов’язку. Я постійно про це нагадую. Хоча це звучить досить буденно, це дуже практично, тому що у вас занадто мало життєвого досвіду, вам бракує проникливості, і ви дуже схильні припускатися помилок. Ви віруючі в Бога. Мета ваших поїздок до різних країн для виконання свого обов’язку полягає в тому, щоб слідувати Божій волі та свідчити про Бога, а не в тому, щоб протиставляти себе будь-якій країні чи будь-якій правлячій партії. Ви просто створені істоти, які виконують свої обов’язки; вам слід повністю коритися пануванню Творця, і вам слід коритися тому, як Бог улаштовує та впорядковує речі. У яку б країну ви не поїхали, у якому б середовищі ви не жили або в домівках яких би братів і сестер ви не зупинялися, ви мусите дотримуватися правил, допомагаючи настільки, наскільки можете. Крім того, ви мусите дотримуватися всіх законів і приписів, які є в країні. Я неодноразово напучую вас не порушувати правила й не допускати, щоб на вас подавали скарги. Якщо на вас подали скаргу, вам слід з’ясувати, якої помилки ви припустилися, який припис ви порушили й чому було подано скаргу. Засвойте свій урок, щоб це не повторилося. Якщо ти не засвоїш свій урок, на тебе й далі подаватимуть скарги. Усі Мої слова в цьому плані – це розв’язання проблем на основі фактичних обставин: Я кажу тобі, як жити, як виживати і як дотримуватися правил, щоб не створювати непотрібних проблем для власного життя та виживання. У яку б країну ви не поїхали, ви там для того, щоб виконувати свій обов’язок. По-перше, ти мусиш інтегруватися в країну та дотримуватися її законів і приписів. Тобі не можна порушувати їхній наявний порядок або створювати їм будь-які проблеми. Лише тоді вони приймуть тебе й ставитимуться до тебе як до члена країни, і лише в такий спосіб ти зможеш осісти, щоб виконувати свій обов’язок. Якщо ти навіть не дотримуєшся місцевих правил і робиш речі, які порушують правила, змушуючи людей постійно скаржитися й створювати тобі проблеми, аж до того, що вони навіть відчувають до тебе відразу й більше не хочуть, щоб ти там жив, то як ти можеш навіть мріяти про виконання свого обов’язку? Де б ви не жили, ви мусите дотримуватися місцевих законів і приписів. Скажіть Мені, чи правильно так практикувати? Чи корисно це вам у виконанні вашого обов’язку? (Так.) Практикувати в такий спосіб – дуже практично. Дотримання законів і приписів – це базовий здоровий глузд у реальному житті. Це не означає робити з мухи слона, а тим паче бути надмірно чутливим; це принцип, якого ви мусите дотримуватися в реальному житті. Якщо щось трапляється або виникає проблема, ми обговорюємо найкращий спосіб її розв’язання і те, як винести з неї урок, щоб ви могли прагнути припускатися менше помилок або взагалі уникати їх у майбутньому й бути тим, хто живе як людина, дотримуючись правил, і веде справи сумлінно. Деякі люди не дотримуються правил, куди б вони не пішли. Вони скрізь смітять і час від часу здіймають галас та заважають своїм сусідам відпочивати. Як дикі тварини, що заходять у село, вони впливають на середовище громади й порушують його, викликаючи зневагу та антипатію в людей, куди б вони не пішли. Я кажу цим людям, що їм слід суворо дотримуватися місцевих законів і приписів, і що вони мусять дотримуватися правил, і що лише живучи як людина в такий спосіб, можна мати нормальну людськість. Скажіть Мені, чи правильний Мій спосіб мислення та Моя відправна точка у вирішенні цих справ? (Так.) Я не роблю речей, які є піднесеними й величними, або абстрактними, або трансцендентними, або нетрадиційними. Я просто виправляю та скеровую людей щодо цих дрібних справ у їхньому житті, а також помилок і недоліків, які з’являються в їхньому житті, вказуючи на їхні проблеми та виправляючи їх і даючи їм поради. Чи практично для втіленого Бога жити як людина в такий спосіб? (Так.) Це так практично! Вирішення цих справ зовсім не є порожнім, і воно зовсім не відірване від реального життя. Отже, якщо поглянути на кредо й принципи життя по-людськи та ведення справ, які відображаються в повсякденному житті втіленого Бога, або на істини, про які Він бесідує в служінні, яке Він виконує, обидва аспекти є такими нормальними й практичними. Обидва аспекти є речами, які люди з нормальним мисленням, які люблять позитивні речі і які мають совість і розум, можуть зрозуміти, осягнути, прийняти і яких можуть досягти. Жоден з аспектів зовсім не відірваний від реального життя; це означає бути нормальним і практичним.

Чи стосуються ці дрібні життєві справи, про які Я щойно згадав, принципів життя по-людськи та ведення справ? Чи корисні вони вам? (Так.) Тоді продовжуймо. Якось у нашому дворі прорвало трубу в системі поливу газону, і вода потекла на сусідське подвір’я. Я попросив когось швидко піти й сказати сусідові та дізнатися, чи потрібно нам усе для них прибрати. Сусід був трохи незадоволений, коли побачив, що стільки води затоплює його двір, але оскільки ми проявили ініціативу та сказали йому, він із ввічливості не став робити з цього великої проблеми. Пізніше, на Різдво, ми подарували сусідам коробку шоколадних цукерок на знак вибачення. Вони були дуже здивовані й раді та сказали, що нам варто лише сказати одне слово або сміливо заходити до них і просити про допомогу, якщо вона нам буде потрібна. Надвечір вони навіть привели свою дитину, яка подарувала нам кошик фруктів, сказавши: «Зі святами! Дякуємо за ваш подарунок і ласкаво просимо до нашої громади!». Ми обмінялися кількома люб’язностями, а потім вони пішли. Я подумав, що владнання справи в такий спосіб було досить хорошим; якщо ми так ладнатимемо з нашими сусідами, стосунки не мають бути надто поганими. Це означає подарувати щось іншій стороні на знак вибачення, щоб пом’якшити стосунки або згладити ситуацію, здійснивши простий обмін послугами, коли виникає проблема. Звісно, вони не приймають твого подарунка просто так й не наживаються на тобі; вони дають щось натомість. Бачиш, жителі Заходу досить специфічні. Коли вони дарують подарунки, вони неймовірно щирі. Не має значення, чи дорогі подарунки; головне, що їхні серця винятково щирі. Це і є обмін послугами, і владнання справи в такий спосіб є цілком доречним. Звісно, для владнання таких справ є свій контекст. Коли нічого не відбувається, немає потреби безпідставно підлещуватися до когось, з власної ініціативи готувати для них китайську їжу або дарувати їм подарунки, докладаючи надмірних зусиль для підтримання стосунків із ними. Не потрібно так робити. У нормальному спілкуванні достатньо просто вітатися з ними, коли ти їх бачиш, і мирно співіснувати. Але коли виникає проблема – наприклад, якщо ти робиш щось не так і тобі потрібно попросити вибачення, – тоді йди й проси вибачення. Ти це робиш, виходячи з раціональності нормальної людськості; це зовсім не надмірно й не декларативно. Скажіть Мені, чи доречно розв’язувати це в такий спосіб? Чи відповідає це принципам? (Так.) Це не означає бути раболіпним, як і не означає бути зарозумілим і владним. Ти не поводишся зверхньо, але також зберігаєш своє достоїнство. Дехто думає: «Жителі Заходу люблять їсти китайську їжу. Щоб вони не подали на нас скаргу, якщо ми в майбутньому порушимо якісь правила, приготуймо їм пельмені й дамо якихось закусок». Задобрювати без причини – скажіть Мені, чи це доречно? (Ні.) З одного боку, невідомо, чи смакує приготовлена тобою їжа, так, ніби вона з автентичного ресторану, і чи захоче інша сторона взагалі її їсти. Крім того, вони також погано тебе знають. Якщо ти даси їм їжу, яку сам приготував, чи довірятимуть вони тобі? З іншого боку, для чого ти даруєш їм подарунки, коли нічого особливого не сталося? Чи добре вони тебе знають? Чи ведеш ти з ними якісь справи або дружиш із ними? Ні, то хіба постійні спроби дати їм китайську їжу не були б учинком божевільного? (Були б.) Хіба людей це не дратувало б? (Дратувало б.) Подивіться на Мої принципи спілкування із сусідами. Чи Моє мислення нормальне? Чи Я застосовую принципи точно й доречно? (Так.) Чи є в Мене якісь прояви розладу логіки мислення? (Ні.) Усі Мої взаємодії з людьми нормальні. За нормальних обставин Я ніколи не дарую людям подарунків. Якщо хтось справді Мені допоможе, Я дам йому щось, щоб висловити Свою вдячність. Спілкуватися з людьми в такий спосіб – доречно. Це означає бути нормальним і практичним, і це також означає жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно. Більшість людей не розуміє цих принципів; це називається бути дурним і нетямущим. Хіба ви не згодні? (Згодні.) Деякі люди виявляють свою дурість у тому, як вони ведуть справи. Вони завжди дарують людям подарунки й підлещуються без причини, і коли люди це бачать, то думають, що з ними щось не так. Я цього не роблю. Я не підлещуюся до людей. У Мене є достоїнство, і в Мене є Мої принципи ведення справ. Коли справді виникає проблема, Я дію згідно з принципами. Я дотримуюся правил, у Мене є межа, і Мій спосіб мислення логічний, відповідає нормальному мисленню й відповідає раціональності. Є багато деталей щодо цього аспекту, нормальності й практичності втіленого Бога, але немає потреби вдаватися в подробиці щодо багатьох речей. Коротко кажучи, Його мислення в цьому плані безумовно нормальне.

Я ніколи не представляюся під час спілкування з людьми, навіть зустрічаючись із братами й сестрами, Я ніколи не представляюся. У Своїх взаємодіях із людьми Я, як утілений Бог, ніколи не напускаю на Себе поважність. Чи вважаєш ти це нормальними та практичними проявами того, щоб жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно? (Так.) Наприклад, деякі брати й сестри кажуть: «Ти – Бог, Ти – Творець. Для будь-кого велика честь робити щось для Тебе. Якщо вони не роблять цього добре, вони накликають на себе смерть!». Коли Я зустрічаю таких людей, Я кажу: «Тримайтеся від Мене подалі! Яка користь від цих слів? Навіть якщо брати й сестри щось для Мене роблять, Я не висуваю до них таких вимог». З ким би Я не спілкувався, Я ніколи не розкриваю їм Свою ідентичність. Скажіть Мені, чи є це проявом нормального мислення й нормальної людськості? (Так.) Бачиш, божевільний завжди представлявся б, кажучи: «Я – Нефритовий імператор! Я – Королева-Мати Заходу, що зійшла на землю! Я прийшов із небес. Якщо ви, дрібні посіпаки, не послухаєте мене, я вас знищу!». Ким був би хтось подібний? (Сатаною й дияволом.) Він був би сатаною й дияволом. Кажучи людською мовою, його б назвали психічно хворою людиною, особою без нормальної раціональності. Чи буде особа без нормальної раціональності жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно? (Ні.) Ти можеш жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно, лише якщо в тебе щонайменше є вдосконалена совість і стандартна раціональність. Оскільки втілений Бог має нормальну людськість, Його поведінку та дії регулюють совість і розум нормальної людськості, і Він природно живе в такій нормальній людськості, яка має совість і раціональність, тому, живучи як людина та ведучи справи, Він суворо дотримується принципів того, щоб жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно. Якщо якісь невіруючі псують Мені особисту справу, або навмисно обманюють Мене, або навмисно пошкоджують речі, Я виношу із цього урок і більше ніколи їх не використовую. Що стосується невіруючих, хоч як гарно звучать їхні слова, Я мушу бути насторожі; якщо Я не буду обережним, Я попадуся на їхні хитрощі. У цьому світі занадто багато ошуканців. Їм байдуже, хто ти; якщо вони можуть тебе обдурити, вони це зроблять. У духовному світі сатана й дияволи чітко бачать, що Бог володарює над усім сущим і бачать Божу всемогутність та Божу сутність, але вони ніколи не поважають Бога, не бояться Бога й не визнають Божої ідентичності та сутності. Тепер, коли Бог став плоттю, скажіть Мені, хто серед людської раси, розбещеної сатаною, може визнати Бога й скоритися Йому? Навіть люди, які вірять у Бога, не повністю визнають Його, не кажучи вже про те, щоб коритися Йому. Деякі люди кажуть, що вони схиляться і поклонятимуться перед Богом – вони не проти ставати на коліна перед небом, ставати на коліна перед хрестом, ставати на коліна перед іменем Єгови або ставати на коліна перед портретом Господа Ісуса, але у своїх серцях вони не можуть змусити себе стати на коліна переді Мною, цією людиною: «Хіба в тебе я вірю? Ти не схожий на бога! Якщо я стану перед тобою на коліна, хіба я не принижу себе? Я можу стати на коліна перед небом, землею та своїми батьками – як я можу стати на коліна перед таким дрібним, як ти? Тим паче, що ти жінка, твоя зовнішність нічим не примітна, ти не відома, і в тебе немає ні статусу, ні престижу у світі – чому мені слід ставати перед тобою на коліна?». Вони відчувають внутрішній дискомфорт. Коли вони хочуть стати на коліна, то вагаються, і ще до того, як стати на коліна, вони знову підводяться, неохоче й через силу. Я кажу: «Не ставай переді Мною на коліна. Якщо ти хочеш стати на коліна, стань на коліна перед Богом на небі. Мені не потрібно, щоб ти ставав переді Мною на коліна; Я не можу цього прийняти. Я не маю такої великої сили, щоб підняти тебе в повітря й забрати тебе на третє небо. Я просто звичайна людина. Я приводжу тебе, розбещену людину, до Бога. Потім Я розповідаю тобі істини, які знаю й розумію, щоб ти їх практикував, щоб ти міг здобути спасіння, повністю перетворюючи тебе на стандартну створену істоту, а потім повертаючи тебе Творцю – це Моя відповідальність і Моє служіння. Що стосується всіх вас, то це Мій єдиний спосіб використання. Я не зробив нічого такого, що заслуговувало б на визнання щодо тебе, і Я не зробив цього також щодо Бога на небі. Я просто звичайна людина, яка зробила те, що мала зробити, сказала слова, які мала сказати, і виконала роботу, яку мала виконати. Незалежно від того, чи бажаєш ти цього у своєму серці, з погляду Своєї людськості, Я зовсім не бажаю приймати твоє стояння на колінах і поклоніння. Тим більше, що ти не бажаєш цього й опираєшся у своєму серці, тому Я можу прийняти це ще менше». Бачиш, чи Моє мислення нормальне? Незалежно від того, від якого аспекту людськості це походить, це прояв нормального мислення. Оскільки втілений Бог живе в нормальній людськості, і живе як звичайна людина в реальному житті, і не є надзвичайним, те, як Він ставиться до різних справ і вирішує їх, здебільшого керується совістю й розумом Його людськості. Це змушує багатьох людей породжувати уявлення; вони думають: «Хіба Він не просто звичайна, нормальна людина?». Навіть якщо люди визнають утілення й приймають Божу роботу, у своїх серцях вони не хочуть ставати на коліна й поклонятися цій людині або коритися Йому. Насправді, кажучи від щирого серця, Я не хочу приймати твоє стояння на колінах і поклоніння, тому що Я маю достоїнство і раціональність. Не кажучи вже про те, коли ти робиш це неохоче, навіть якби ти бажав стати переді Мною на коліна й поклонятися Мені, Я не бажав би цього прийняти. Що це означає? Це означає, що в совісті й розумі людськості цього втіленого Бога також є почуття сорому. Що означає мати почуття сорому? Це означає, що якби хтось сказав: «Я неохоче стаю на коліна й поклоняюся цій людині; усередині я трохи не бажаю цього»; або якби хтось жив у стані безтолковості; або якби хтось ставав на коліна й поклонявся, будучи сповненим фантазій про Бога, Я б сказав, що всі ці види стояння на колінах і поклоніння є недійсними. Мені не потрібні такі ритуали; вам категорично не можна займатися таким ритуалізмом. Навіть якби ти став переді Мною на коліна, Мені було б ніяково це прийняти. Якби ти наполягав на тому, щоб стати переді Мною на коліна, чи мав би Я сказати «Благословляю тебе» або «Дякую тобі»? Я справді не знав би, що сказати. Чому? Тобі зараз навіть не зрозуміла твоя власна ситуація в різних аспектах, і все ж ти намагаєшся стати переді Мною на коліна й поклонятися Мені; Я справді не можу цього прийняти. Я не знаю, чи ти щиро поклоняєшся Богу. Якби Я спробував прийняти тебе як людину, яка Бога боїться, а від злого втікає, ти б справді не відповідав цьому. Тож саме тут і виникає затримка в цьому питанні – це дуже ніяково. Мені досі не зрозуміло, за кого Мені слід тебе приймати або що було б доречно тобі сказати, тому всередині Я особливо опираюся цій справі. Ви всі абсолютно не повинні ставати переді Мною на коліна й поклонятися Мені. Мені це не потрібно, і Мені це не подобається. Якщо вам потрібно зрозуміти будь-який аспект істини або потрібен будь-який аспект принципів життя по-людськи та ведення справ, Я можу про них побесідувати. Але якщо ви хочете займатися цією формальністю, Я раджу вам не робити цього, принаймні не зараз. Доки у ваших серцях не буде справжньої покори Богу й доки ви не станете на шлях того, щоб Бога боятися, а від злого втікати, не робіть цього; не займайтеся цією формальністю. Було б недобре так робити; це зробило б ситуацію незручною для нас обох. Найкраще уникати цього; марно займатися таким ритуалізмом.

Бесідуючи про питання людських уявлень і фантазій про втіленого Бога, Я навів багато прикладів, що стосуються нормальності й практичності втіленого Бога. У цих прикладах ви можете побачити, що втілений Бог не є надзвичайним, трансцендентним, надприродним або нетрадиційним. Ці та інші подібні речі – це те, що людям слід розуміти щодо нормальності й практичності, а також смиренності й прихованості втіленого Бога. Те, чим Він живе, і Його кредо та принципи життя по-людськи є особливо практичними й особливо нормальними, і коли Він із чимось стикається, то також може бути терплячим і толерантним. Хоч що Він робить, усе, чим утілений Бог живе й що виявляє у Своєму житті, відображає наявність практичної сторони в тому, як втілена Божа плоть живе як людина. Тобто те, як Він постає перед різними речами й розв’язує різні проблеми, повністю ґрунтується на Його кредо та принципах життя по-людськи, які полягають у тому, щоб жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно. Кілька років тому сусідська дитина вступала до коледжу, і вони влаштували вечірку на подвір’ї, щоб відсвяткувати, співаючи й танцюючи. О першій чи другій годині ночі вони й досі співали в мікрофон, і багато сусідів поблизу могло чітко це чути. Жителі Заходу люблять подавати скарги, але в цій ситуації ніхто не подав скаргу, тому що на той час ми всі були сусідами вже багато років. Усі думали: «Діти вчилися в школі стільки років, і їм рідко випадає можливість розслабитися, тож нехай відірвуться. Якщо нас так потурбують раз на якийсь час і ми не виспимося одну ніч, це не велика проблема; просто вважатимемо, що ми засиділися допізна». Чи є таке мислення нормальним? Чи слід мати таку терплячість і толерантність до інших? (Так.) Дехто каже: «Ти – Бог, як Ти можеш виявляти терплячість до розбещених людей, які шумлять? Тобі не слід бути терплячим; Твій відпочинок такий важливий!». Я кажу: «А чий ні? Відпочинок кожної людини важливий». Але іноді дорослим потрібно мати певну толерантність і демонструвати певне розуміння, особливо до дітей – ми маємо демонструвати певну толерантність до них. Крім того, коли ти живеш у цьому світі, багато речей іде не так, як тобі хочеться, і часто тобі просто доводиться бути терплячим. Ці речі – дрібниці; тобі також доводиться терпіти речі, які є серйознішими за це і які справді завдають тобі шкоди. Живучи в цьому світі, у процесі виживання кожен стикається з багатьма ситуаціями, в яких у нього немає вибору. Чи ти справді просто застрягнеш, коли зіткнешся з такими ситуаціями? Чи будеш ти неспроможним жити далі? Наступного дня сонце однаково зійде. Життя має тривати. Немає потреби бути дріб’язковим через тривіальну справу, зациклюватися на ній і поводитися так, ніби це кінець світу. Немає потреби здіймати галас або робити з мухи слона. У таких справах ти мусиш бути толерантним і терплячим. Коли одного дня ти переживеш більше, ти здобудеш проникливість і знатимеш, як до них ставитися. Скажіть Мені, чи є таке мислення нормальним? (Так.) Що подумала б людина з ненормальним мисленням? «Ти, шмаркачу, ти виріс і почав влаштовувати вечірки. Ці невіруючі – справді дияволи! Ти знаєш, хто я? Ти потурбував мій відпочинок, тому я змушу тебе про це пошкодувати. Я проклинаю тебе!». Чи є такі думки нормальними? (Ні.) Ці думки ненормальні, тому вам не можна так думати. Я Сам так не подумав би. Коли такі речі трапляються, Я можу бути терплячим і ставитися до них правильно; Я можу ставитися до цих речей і вирішувати їх із думками й поглядами дорослої людини. Звісно, це також конкретні прояви того, як жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно. Дехто каже: «Божа великодушність безмежна, як море й небо, тому такі нікчемні люди для Бога – ніщо. Хоч би як було шумно, Він цього не чує; Він нічого не відчуває. Це називається бути на вищому рівні, це називається бути в іншій площині, це називається мати широту світогляду». Чи так це? (Ні.) Я справді не зосереджуюся на «широті світогляду». Я не впевнений, що означає «широта світогляду», і не розумію, що таке «бути в іншій площині», і Я не на такому «високому» рівні. Я просто знаю, що таке нормальне мислення й нормальна раціональність, як діяти так, щоб це відповідало людськості й раціональності, до чого слід ставитися терпляче, а до чого – серйозно, і яких принципів та кредо слід суворо дотримуватися під час спілкування з людьми, а також як мислити так, щоб це не було перекручено, радикально, надприродно чи екстремально в певних ситуаціях, і як мислити нормально, не хилячись ні в той, ні в інший бік. Я знаю ці речі, але Я ніколи не знав, що означає «бути в іншій площині», «мати широту світогляду» та «триматися в тіні, живучи як людина». Я просто дотримуюся принципів того, як жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно. Хіба це не просто? (Так.) Хоч яку справу Я вирішую, зі Своєї перспективи й позиції Я розглядаю кожну справу й кожну людину правильно, справедливо, розсудливо й раціонально як звичайна, нормальна людина, прагнучи досягти справедливості, чесності, розсудливості й раціональності в усьому, що Я роблю, не будучи радикальним, порожнім або нетрадиційним. Крім того, Я не поводжуся зверхньо, і Я ніколи не розглядаю нічого з такої порожньої позиції, як третє небо. Хоча Моє вирішення багатьох речей у реальному житті в такий спосіб здається людям дуже невизначним, це деякі думки й погляди, а також способи того, як жити як людина, які необхідно мати, живучи й виживаючи як член людства. Життя в такий спосіб досить приземлене й не втомлює, тому багато людей відчуває, що зі Мною легко ладнати без усіляких непотрібних ускладнень. Мета Моєї розповіді вам про ці речі полягає не просто в тому, щоб дозволити вам дещо дізнатися, а в тому, щоб сказати вам, що під час спілкування з будь-ким або вирішення справ у Мене є принципи – Я ніколи не беру нічого силою чи хитрощами, Я ніколи не говорю улесливо, Я ніколи не хочу нажитися на комусь, маючи справу з людьми, і, безумовно, Я не порушуватиму закон, щоб вирішити якусь справу. Коротко кажучи, принципи Мого життя по-людськи такі: дотримуватися кредо того, щоб жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно, щоб мати спокій у Своїй совісті й бути справедливим у веденні справ, нікому не шкодити й нікого не обманювати, і не шкодити інтересам інших людей. Навіть якщо Я якось і отримаю вигоду, це не станеться на підставі завдання шкоди інтересам інших людей; радше Я прагну бути чесним і справедливим. Я розповів вам ці речі й навів ці приклади, і Я також говорив вам про принципи цього аспекту того, як жити як людина, у теорії. Я просто така людина. Якщо ви хочете дізнатися більше, щоб перевірити нормальність і практичність, а також смиренність і прихованість, про які Я говорив, і перевірити, чи справді Я дію згідно з цими принципами того, щоб «жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно», Я запрошую вас досліджувати й збирати докази всюди, щоб побачити, чи є те, що Я кажу, фактом. Коротко кажучи, вам усім слід чітко розуміти ці речі. Це, по суті, всі питання щодо життя та існування втіленого Бога. Це те, що вам слід розуміти, і те, що ви також мусите розуміти.

Втілений Бог не тільки суворо дотримується кредо та принципів того, як жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно у Своєму людському житті, але й також суворо дотримується цих кредо та принципів у служінні, яке Він виконує. Я працював і проповідував багато років, і ви завжди читали слова, якими Я бесідую. Через різні теми ви мали б бути спроможними зрозуміти Мої погляди, позиції та ставлення щодо різних питань. Ви знаєте це в теорії, але чи знаєте ви, як Я живу як людина і веду справи в служінні, яке Я виконую? Можливо, дехто з вас знає лише те, що Я робив певні речі, і знає, які прояви Я демонстрував, але коли йдеться про конкретні справи, ви, можливо, ще не знаєте, що Я думаю у Своєму серці або якими є Мої плани й задуми. Тому Я зроблю короткий вступ. Коли йдеться про справу виконання Мого служіння, по суті, у роботі, яку Я можу й маю виконувати – і яка стосується Мого служіння, – Я не шкодую зусиль і не підвладний жодним обмеженням. Я нічого від вас не вимагаю і не приписую Собі заслуг. Я просто намагаюся всіма можливими способами чітко пояснити те, що Я можу зробити, що Я розумію і що Я знаю. Щоб пояснити речі чітко, навіть якщо це багатослівно або клопітно, Я роблю все можливе, щоб зробити речі зрозумілими. Я прагну досягти того моменту, коли Я відчуваю у Своєму серці, що ви зрозуміли і що Я пояснив речі чітко, і тоді Я перестаю говорити, і тема на цьому закінчується. Якщо Я відчуваю, що сказав занадто мало і, можливо, ви не зрозуміли, тоді Я вдаватимуся в подробиці, говоритиму більше й навіть повторюватиму це знову й знову, намагаючись усіма можливими способами чітко пояснити тему. Я не боюся того, що ви з Мене смієтеся – Я не боюся того, що якісь інтелектуали сміються й кажуть: «Ти справді багатослівний, коли говориш!». Я просто виконую Своє зобов’язання на основі принципів того, як жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно, чітко й просто пояснюючи слова, які Я маю намір сказати. Якщо люди не можуть осягнути деякі зі слів, якими Я бесідую про істину, і досі не мають ясності після того, як їх почули, тоді Я наведу приклад і говоритиму конкретніше. Хоча в такий спосіб Мені доводиться говорити багато слів, відчуваючи виснаження, розумову втому й пересохлість у роті, Я однаково мушу намагатися чітко пояснити речі всіма можливими способами. Якщо й цього разу ви не зрозумієте після того, як Я закінчу говорити, Я проведу ще одне зібрання. І що це передбачає? Наслідком проведення ще одного зібрання й говоріння доти, доки в Мене не пересохне в роті, є те, що Я буду дуже виснажений; наслідком є те, що Я знову зазнаю виснаження. Але Я не можу розслаблятися. Я не можу утриматися й через страх перед виснаженням наступного разу не говорити про цю тему лише тому, що Я говорив про неї минулого разу, незалежно від того, зрозуміли ви її чи ні. Я мушу намагатися чітко пояснити цю тему всіма можливими способами. Щодо того, чи зможете ви зрозуміти, прийняти й практикувати істину після того, як почуєте ці слова, – це залежить від вашого особистого прагнення; Я цим не переймаюся. Однак, що стосується тем, про які Я хочу поговорити і про які ще не говорив, а також зобов’язання, які Я ще не виконав, або ноші, яку Я ще не скинув, Я обов’язково мушу завершити їх і впоратися з ними добре, аж доки не відчую в серці: «Тепер це пояснено чітко. Я охопив усе, що входить до цієї теми. Принаймні про це ви знаєте й це розумієте». Тоді Я відчуваю внутрішній спокій. Можливо, проведення кількох додаткових зібрань для вас виснажить Мене настільки, що Я не зможу спати кілька днів, але наступного разу, коли це станеться, Я однаково застосую цей підхід. Я не розслаблятимуся, кажучи: «Щоб уникнути виснаження, Я не буду говорити так багато, і Я проведу на одне зібрання менше. На цьому закінчімо цю тему; більшість людей однаково не прагне до істини». Я не буду недбалим щодо вас, і Я не буду недбалим щодо служіння, яке виконую. Коли Я це роблю, то ніколи не кажу, що мушу чинити правильно згідно зі Своєю совістю або чинити правильно щодо братів і сестер, які сиділи тут і слухали Мою проповідь кілька годин. Радше Я природно і максимальною мірою Своїх можливостей виливаю вам усе, що Я маю зробити, хочу зробити й хочу сказати, дозволяючи вам це почути й здобути. Я не розслабляюся й не дію недбало. Якщо Я не поясню щось чітко з першого разу, Я повторю це два чи три рази різними способами. Навіть якщо у ваших серцях є певні думки про Мене або ви кажете, що Я багатослівний, Мені байдуже. Поки Я можу чітко пояснити речі й досягти результату, цього достатньо. Коли Я говорю, Я дію на основі принципу «вести справи добре й ретельно, виконувати Своє зобов’язання як слід і виливати вам усе, що є всередині Мене». Я не розслабляюся й не дію недбало. Таким є ставлення втіленого Бога до виконання Свого служіння.

Щодо речей, які не стосуються Мого служіння, як-от іноді наставляти вас у справах у межах ваших обов’язків, це перебуває поза Моїм служінням. Ви можете про це не знати. Насправді, окрім бесіди про істину та наставляння вас, щоб ви зрозуміли істини-принципи й увійшли в істину-реальність, ніщо інше не має до Мене жодного стосунку; це не те, що Мені випадає робити. Дозвольте Мені це вам прояснити. Спрямовування вашої роботи не входить до сфери Мого служіння й не має до Мене жодного стосунку. Не має значення, виконую Я цю роботу чи ні; це вже ваша справа, справа людей. Це вперше, що Я про це згадав, – про вашу справу, справу людей. Тобто ваша справа, справа людей, не має до Мене жодного стосунку. Чому Я це кажу? Те, що ви виконуєте, – це ваш обов’язок, а те, що Я виконую, – це Моє служіння. Я виконую роботу, тоді як ви виконуєте обов’язок; у цьому є різниця. Щодо наставляння вас у справах у межах ваших обов’язків, окрім бесіди про істини-принципи, якщо ви запитаєте Мене про професійні навички або повсякденні завдання, Я зроблю все можливе, щоб чітко висловити те, що Я розумію, у що Я маю проникливість, і принципи, які Я осягнув, щоб ви їх знали й розуміли. Я зроблю все можливе, щоб навчити вас і допомогти вам учитися. Щодо того, чого Я не знаю, Я попрошу вас пошукати ресурси, або, якщо серед вас є хтось, хто про це знає, Я з ним проконсультуюся: «Ти вивчав цю професію, тож що кажуть навчальні матеріали в цій галузі про цю справу? Які правила в цій сфері знань? Знайдімо тут принципи, щоб наша робота могла краще відповідати смакам і проникливому оку професіоналів, щоб з нас не глузували й ми не стали посміховиськом, щоб ми не пошилися в дурні й не зганьбили Божий дім». Бачиш, хорові гімни, мюзикли, виробництво фільмів, написання сценаріїв, художнє оформлення, а також танці, костюми тощо, які Я скеровую, – хай який це аспект професійної чи непрофесійної роботи, це не та робота, що входить до сфери служіння, яке Я виконую. Це ваш обов’язок. Коли це названо «вашим обов’язком», це означає: це ваша справа і вам слід давати з нею раду самостійно, оскільки ці питання стосуються певних галузей знань, а також технічних і професійних питань певних індустрій, і це речі, про які ви мусите дізнатися. Те, що ви повинні вивчити, – це вам вивчати, те, про що ви повинні розпитати, – це вам розпитувати, і те, що ви повинні практикувати, – це вам практикувати. Насправді це не має до Мене жодного стосунку. Робота, яку Я виконую, полягає в тому, щоб представляти втілену Божу плоть у висловленні слів і представляти Бога в розмові з вами та в роботі над вами. Щодо роботи, яка не має стосунку до Мого служіння, то це ваша справа, справа людей. Для цієї роботи Бог упорядкував, щоб вас вели лідер і пастир, і Він також установив різні впорядкування роботи та різні адміністративні постанови й приписи. Вам слід суворо дотримуватися впорядкувань лідера, якого Бог установив для вас, – людини, яку використовує Святий Дух, – і коритися його керівництву. А щодо будь-якої роботи, яку Я виконую поза межами Свого служіння, чим це вважається? Усе це вважається додатковою роботою. Мені не потрібно виконувати обов’язок. Я виконую роботу й звершую Своє служіння, а ви виконуєте свій обов’язок. Тому Я можу скеровувати вашу роботу, але це не те, що Мені випадає робити. Якщо ви думаєте: «Ти мусиш виконувати цю роботу; це Твоя робота. Як може бути добре, що Ти її не виконуєш? Якщо Ти її не виконаєш, я покладу відповідальність на Тебе й не дозволю Тобі її уникнути», – тоді Я кажу, що ви помиляєтеся. Ви не можете покласти її на Мене. Це ваш обов’язок, обов’язок людей. Коли ви чогось не розумієте стосовно свого обов’язку, вам слід бесідувати, обговорювати й шукати між собою. Якщо ти запитуєш Мене, і Мої умови на той час це дозволяють, Я можу допомогти тобі. Якщо в Мене немає часу і Я не можу тобі допомогти, це не Моя провина. Якщо дехто з вас використовує викривлену логіку, кажучи, що це те, що Я маю робити, тоді ти помиляєшся. Це обов’язок, який ви повинні виконувати, і він не має до Мене жодного стосунку. Якщо ти не виконуєш свій обов’язок добре, це означає, що ти безвідповідальний і невірний. Якщо ти не виконуєш свій обов’язок як слід і намагаєшся перекласти відповідальність на Мене, це прояв відсутності розуму, і Бог вважає це неймовірно мерзенним. Однак, якщо Я бачу, що ви справді не можете щось зробити, що це поза вашими можливостями і що ви не знаєте принципів виконання цієї роботи, тоді Я мушу простягнути руку допомоги, надати вам один чи два приклади й спрямувати вас на правильний шлях. Якщо ви все ж не спроможні це зробити, а Мої умови не дозволяють Мені це зробити або Я теж не можу це зробити, тоді все, що ми можемо зробити, – це зупинити цей вид роботи. Це все, що ми можемо зробити, – хто винен у тому, що ваші здібності такі обмежені, а ваш рівень такий низький? Але якщо Я виконую якийсь пункт роботи, Я виконую його так добре, як тільки можу. Якщо Я знаю, як щось зробити, Я розповім вам усе, що знаю, і також дам вам знати, чого Я не знаю, як зробити. Щодо частин, яких Я не знаю, Я радитимуся з вами. Якщо ви теж не знаєте, Я буду розмірковувати, думати й шукати самостійно. Щойно Я знайду шлях, деякі ідеї та деякі нитки, за якими можна йти, Я буду бесідувати з вами, прагнучи зробити все можливе, щоб виконати цю роботу добре й ретельно. По-перше, це означає бути відповідальним за роботу. По-друге, це дає вам змогу чогось навчитися в процесі того, як Я вас скеровую. Ви отримуєте змогу вивчити принципи, які потрібно осягнути, та істини, які потрібно зрозуміти для цього аспекту професійної роботи. Є люди, які попри своє розуміння певних професійних знань не можуть створити готовий продукт, тому Я їх скеровую. Після того, як усе зроблено, Я й досі відчуваю невпевненість щодо цього, тому прошу їх проконсультуватися з експертом у цій галузі й домовитися з експертом про перевірку. Якщо експерт каже, що виконання в такий спосіб відповідає нормам індустрії й не робить нас посміховиськом, тоді ми дотримуватимемося цього плану дій. Якщо експерт каже, що це має вигляд аматорської роботи, що це має ганебний, неправильний вигляд і не відповідає стандартам, тоді ми негайно попросимо експерта внести певні зміни. Ми не можемо бути впевненими у власній праведності, ми не можемо вдавати, що розуміємо щось, коли це не так, і нам треба мати самоусвідомлення. Нам не слід обманювати себе; нам треба ставитися до речей серйозно, прагнучи здобути щось у плані професійних навичок після завершення частини роботи. Тому, навіть якщо Я аматор у плані професійних навичок і мало що розумію, виконуючи такі речі, Я однаково докладу всіх зусиль. Дехто каже: «Чому Ти однаково скеровуєш їх, навіть коли не розумієш?». Причина полягає в тому, що ці люди мають обмежені професійні навички; вони справді не мають жодної творчості чи хороших ідей, коли йдеться про художні постановки, що потребують професійних навичок. У Мене є певна сильна сторона в цій галузі і є певні ідеї, тому Я надаю їх цим людям, які мають певний фундамент або певний здоровий глузд у певній професії, і всі ці люди вважають ці Мої ідеї досить хорошими. Бачачи, що вони вважають Мої ідеї досить хорошими, Я й далі «зухвало» скеровую їх, і деякі роботи, які Я скеровую в такий спосіб, є прийнятними. Я не кажу це безсоромно; це «прийнятно» має підґрунтя – Я кажу це лише тому, що експерти індустрії бачили їх і сказали, що вони прийнятні. Це «прийнятно» не означає, що вони дуже хороші або досягли професійного стандарту, просто принаймні експерти підтвердили, що вони витримують критику, і тому Я відчуваю спокій. Поки що більшість людей вважає, що ті кілька робіт, які Я скеровував, є прийнятними, і, очевидно, деякі з них навіть здобули нагороди на певних конкурсах, чи не так? (Так.) Незалежно від того, який це аспект роботи або яку справу Я веду, поки в Мене є певні думки й ідеї або Я відчуваю, що в Мене є хороша творча концепція, Я обов’язково висловлюся. Я намагатимуся всіма можливими способами зробити так, щоб брати й сестри допомогли застосувати ці ідеї у виробництві, щоб більше людей захотіло на це подивитися. Як наслідок, Божа робота й Божі слова популяризуються більше, краще й ширше – отже, наша мета досягнута. Щодо способів і методів, які Я застосовую у веденні справ, вони й досі ґрунтуються на принципах того, як жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно. Коли Я веду справи, Я дію тихо й докладаю всіх зусиль, щоб завершити завдання й виконати його добре. Щойно роботу завершено й завантажено, ця фаза закінчується.

Справи, що їх утілений Бог веде в межах служіння, яке Він виконує, ґрунтуються на Його принципах того, як жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно. Ведучи справи поза цими межами, Він так само не відходить від цих принципів; Він також живе як людина, дотримуючись правил, і веде справи сумлінно. Щодо проблем, які Я можу побачити й виявити, Я або прошу когось повідомити про них, або особисто втручаюся, щоб забезпечити керівництво й виправлення та допомогти їх розв’язати. Коротко кажучи, щодо речей, з якими ви можете стикатися або про які чули у своєму реальному житті, по суті, Я вирішую все, чим би це не було, на основі такого принципу. Ба більше, Я не роблю різниці між великими й малими справами. Чи то розведення котів, розведення собак, будівництво свинарників, будівництво кошар для овець, чи то приготування їжі, пошиття одягу або навіть прибирання, Я беруся за все, що бачу. Коли Я бачу, що ви робите щось не так, Я вас спрямовую й виправляю. Ті, у кого є серце, слухатимуть і братимуть це до уваги, а ті, у кого його немає, – ні. Згодом Я дивлюся, хто слухає і може виконувати Мої вказівки, і використовую його. Протягом років спілкування з вами Я веду справи саме так. Сказавши вам, що робити, Я й далі відстежую справу, доки її не буде завершено й виконано добре. Хоча є багато речей, які Я не роблю Своїми руками, Моє серце завжди зосереджене на тому, що Я відстежую; Моє серце ніколи не покидає ці речі. Якщо щось потрібно вирішити терміново й швидко, Я працюю від світанку до сутінків і до пізньої ночі, щоб це зробити, постійно відстежуючи, наглядаючи й спрямовуючи. Але з огляду на Мій фізичний стан, як ви можете уявити, виконання цієї роботи досить виснажливе. Щойно її нарешті завершено, Я перестаю туди ходити. Зрештою хтось помічає і каже: «Бог так добре все для нас тут організував, але Він не має змоги цим насолоджуватися; це саме ми маємо змогу всім цим насолоджуватися». Я кажу, що поки ви маєте змогу цим насолоджуватися, цього достатньо. Щойно для вас усе влаштовано, і все вам підходить у плані вашого життя й виконання ваших обов’язків, Мені більше не потрібно займатися цими речами. Насправді робота втіленого Бога полягає в тому, щоб бесідувати про істину й забезпечувати істиною; інша робота не має до Мене жодного стосунку. Але протягом цих років, окрім виконання Своєї роботи, Я також був зайнятий тим, що допомагав вам розв’язувати проблеми, які виникають у вас у виконанні ваших обов’язків, що також змусило Мене докласти чимало зусиль. Хоча багато роботи – це не те, що Мені випадає робити, і є багато речей, яких Я ніколи раніше навіть не робив – ніколи систематично не вивчав певні види знань чи навичок і не займався цими речами в житті, – Я не стояв осторонь, коли церква й Божий дім стикалися з різними речами. Натомість Я роблю все можливе, щоб скеровувати всіх вас і допомагати всім вам, і коли йдеться про питання повсякденного життя, Я також роблю все, що можу, щоб усе для вас владнати. Діючи з позиції людськості, Я роблю те, що можу. Якщо Я бачу щось, що потрібно зробити, і не роблю цього, Я відчуватиму внутрішній неспокій. Якщо Я виявляю проблему й не виправляю її, Я відчуватиму внутрішній неспокій. Якщо є робота, яку ніхто не знає, як робити, а в Мене є ідеї і Я можу її зробити, але не роблю, Я відчуватиму внутрішній неспокій. Тож Я просто мушу діяти. Тому зовні здається, що, окрім говоріння й читання проповідей, Я більше нічого не робив. Але Я доклав чимало зусиль заради вашого повсякденного життя й базових речей, які потрібні вам для виконання ваших обов’язків. Рівень більшості людей настільки низький, що вони не можуть навіть ці речі зробити добре, тому Мені доводиться думати про те, як вас скеровувати. Хоча Я маю непримітний вигляд, і не є якоюсь важливою постаттю, і не отримав жодної підготовки в суспільстві, коли йдеться про базові речі для персоналу, що виконує свої обов’язки в Божому домі, відколи Я вперше почав спілкуватися з вами й дотепер, не було жодного аспекту вашого базового життєвого середовища, умов життя й щоденних потреб, до якого Я не доклав би зусиль. Візьмімо, наприклад, вирощування овочів у фермерському господарстві. Спочатку, побачивши, що більшість людей у фермерському господарстві жила в сільській місцевості й кілька років займалася вирощуванням рослин, Я обрав для цієї роботи кількох людей, які знали, як садити рослини. Я розповів їм, які овочі садити в який сезон і як їх садити, думаючи, що після цього Мені не доведеться про це турбуватися. Але через деякий час Я поїхав у господарство й побачив, що все було в повному безладі. Куратор не міг упоратися з відповідальністю, і працівники теж не могли виконати роботу добре. Зрештою Мені нічого не залишалося, як втрутитися, відстежувати роботу й спрямовувати їх крок за кроком. Від вибору й купівлі насіння до з’ясування того, скільки садити і як обрати землю, а також що садити кожного сезону, скільки садити, як це садити, хто має відповідати за висаджування, як вносити добрива й на що звертати увагу – Я все їм чітко пояснив. Я особисто спрямовував їх у такий спосіб; хіба що не готував для них і не годував їх, Я робив усе. Дехто каже: «Хіба Ти не ставився до них, як до трирічних дітей?». Насправді так воно й було. Усі ці люди нібито були дорослими, але вони справді не могли взяти на себе ці зобов’язання. Мені просто довелося брати їх за руку й особисто спрямовувати та навчати їх у такий спосіб, перш ніж усе нарешті почало налагоджуватися. Згодом усі люди, які виконували свої обов’язки, змогли їсти зерно й овочі, які вони самі виростили. Улітку вони також могли їсти трохи фруктів, а взимку – овочі, які вони запасли. Якби Вишнє не втрутилося й не розібралося в цій роботі, а просто дозволило людям унизу робити її, був би повний безлад. У будь-якому разі, який факт Я вам розповідаю? Я зробив багато речей, не кажучи про них, але те, про що Я говорю, – це виключно те, що Я зробив.

Я бесідую про ці речі не для того, щоб розповісти вам, скільки речей Я зробив, наскільки Я виснажився або скільки зусиль Я доклав заради вас. Немає потреби говорити про ці речі. Тож що Я вам кажу? Втілений Бог приходить у цей людський світ, щоб представляти Бога у виконанні роботи. Його робота – це служіння, яке Він виконує. На цьому етапі останніх днів Його робота полягає в тому, щоб забезпечити людей усіма істинами, які їм потрібні для здобуття спасіння. У служінні, яке Він виконує, Він суворо дотримується кредо та принципів того, як жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно. Поза цим, у Своєму людському житті та щодо Своїх проявів людськості, Він так само не переступав ці принципи й кредо. Чи то скеровуючи вас у виконанні ваших обов’язків, чи то допомагаючи вам розв’язувати різні питання щодо базових потреб у житті, Я дію за принципами того, як жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно. Я ніколи не вигукую гасел і не говорю пишномовно, і Я ніколи не віддаю наказів наосліп; Я просто веду справи практично. До якої міри Я це роблю? Наприклад, керуючи вирощуванням рослин у фермерському господарстві, Я попросив їх скласти список усіх сортів овочів, які вони знали, написати, як ці овочі називаються, який вигляд вони мають, який у них період вегетації і який сорт найкращий і найбільш придатний для вирощування в цій місцевості. Виходячи з того, що Я знав, Я обрав один або два сорти кожного овоча, вирішив, хто відповідатиме за їх вирощування, і зрештою зробив так, щоб усі могли їсти свіжі овочі кожного сезону. Я ніколи не вигукую гасел, кажучи: «Цей овоч такий поживний. Люди отримують стільки користі від його споживання. Такий-то і такий-то спосіб його вирощування є науковим». Я ніколи не вивчав дієтологію і не розуміюся на фермерстві. Що Я знаю? Я знаю, як обрати сорт овоча, який підходить для вирощування в певному місці, щоб після того, як він виросте, він був смачним, усі хотіли його їсти, і щоб його не посадили даремно – Мій підхід саме такий практичний. Усе це означає жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно. Це принципи й кредо, яких Я дотримуюся; так Я живу як людина протягом багатьох років. Я ніколи не вигукую гасел, і Мені не потрібна ваша подяка. Поки ваше харчування й проживання є прийнятними, і речі не зовсім вийшли з ладу, Я відчуваю спокій. Коли немає нікого, хто б спричиняв завади чи створював проблеми, і все навколо має досить чистий вигляд, зернові й овочі посаджені належно, свиней, овець та іншу худобу вирощують належно, і в усіх інших сферах усе досить добре, а базові потреби більше не є проблемою для більшості людей, які виконують свої обов’язки, тоді Я можу перестати хвилюватися. Мої вимоги в цьому плані не є суворими. Бачите, чи Я коли-небудь вигукував гасла, скеровуючи вас у будь-якій роботі або в питаннях, що стосуються ваших базових потреб? Я ніколи не вигукував гасел. Після того, як Я все для вас владнаю, Я знаходжу підхожих людей для виконання роботи. Якщо знайдені люди не підходять і роботу неможливо виконати, їх замінюють. Лише коли роботу нарешті виконано, і більшість речей вирішено належно, і базові потреби персоналу, що виконує свої обов’язки, упорядковано належно, Я можу припинити Свою людську роботу, більше не маючи потреби докладати зусиль у цьому плані. Деякі люди й досі завжди запитують Мене про дрібниці. Один каже: «Що нам робити, якщо новонароджене ягня не може отримати молоко?». Інший каже: «Що нам робити, якщо одяг, який ми шиємо, завжди збігається?». Ви маєте самі з’ясувати, як розв’язати ці питання; це ваша справа, і вона не має до Мене жодного стосунку. Навіть бесідуючи про істину, Я кажу це лише один раз. Є аудіозаписи проповідей і бесід. Якщо ви не розумієте, ви можете послухати їх ще кілька разів і не поспішаючи розмірковувати, шукати й бесідувати. Якщо на цій основі ви й досі трохи збентежені щодо кількох питань і не знаєте, як їх розв’язати, ми можемо побесідувати про них, коли зустрінемося. Але коли йдеться про те, чого можуть досягти люди, найкраще, щоб ви розв’язували такі питання самостійно. Бог створив небо, землю і все суще для людей – сонце, місяць, зірки, воду, повітря, сонячне світло, їжу, а також різні середовища й живих істот, які потрібні людям, після чого Він помістив людей на землю. Бог підтримує закони росту й функціонування всього сущого для людей і підтримує життєве середовище людей – це вже справа людей, як саме їм жити. Щодо того, які рослини садити в який сезон, коли збирати їхній урожай, як їх зберігати після збору врожаю, які методи використовувати під час приготування з них їжі, чого їсти більше, чого їсти менше, що їсти в який сезон, скільки їсти щодня – це ваша власна справа. Тепер, коли про істину було так чітко побесідувано, і питання щодо життя були належно розв’язані для вас, якщо ви й досі просите Мене допомогти вам зробити те й се, і досі шукаєте Мене, щоб Я побесідував з вами про те й се, тоді ви настільки позбавлені розуму. Щодо того, про що Я вже побесідував, Я кажу вам давати раду із цими питаннями й розв’язувати їх самостійно. У церкві є лідери на всіх рівнях, а також людина, яку використовує Святий Дух, щоб вести вас. Вам слід шукати й розв’язувати питання самостійно; не приходьте зі всім до Мене. Причина полягає в тому, що Я вже сказав усе, що мало бути сказано, Я навіть упорядкував для вас ваші базові потреби, і коли йдеться про ті дрібниці, це не те, що Я маю розв’язувати, а ваша власна справа, і вам слід розв’язувати їх самостійно.

Скільки б слів не говорив утілений Бог або скільки б речей Він не робив, люди повинні знати, що найважливіший момент щодо нормальності й практичності, а також смиренності й прихованості втіленого Бога полягає в такому: чи живе втілений Бог серед людей, чи виконує Своє служіння, найбазовіші кредо та принципи Його людськості, якими живе Його плоть, полягають у тому, щоб жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно. Це відображається у втіленій Божій плоті, і, природно, це також відображається в Богові, який володіє Божою ідентичністю та сутністю, у Богові в Його притаманній ідентичності. Звісно, у випадку Бога це не називається «жити як людина, дотримуючись правил», але принаймні в тому, як Бог веде справи, і в тому, як Він ставиться до людей і речей, Він, безумовно, також суворо дотримується цих принципів. Це і те, чим володіє і ким є людськість утіленого Бога, і те, чим володіє і ким є божественність Бога в Його притаманній ідентичності. Те, чим володіє і ким є Його людськість, передбачає те, щоб жити як людина, дотримуючись правил, і вести справи сумлінно, тоді як сутність Бога в Його притаманній ідентичності передбачає те, що Бог ставиться до людей, дотримуючись правил, і веде справи сумлінно. Ми не будемо багато про це говорити. Під яким би кутом ти не дивився – з погляду всього сущого, створеного Богом, Божого володарювання над людством і керівництва ним, від великих справ до дрібних, і від макроскопічного до мікроскопічного – Бог робить усе, дотримуючись правил і сумлінно. Коли Бог не був утіленим, Він був прихованим серед усього сущого. Хоча людство не бачило Божої постаті чи Божого справжнього обличчя, Бог завжди вів усе людство. Він також завжди робив кожну річ, управляв кожною річчю і володарював над кожною річчю у всесвіті в практичний спосіб; ніщо з того, що Він робить, не є порожнім. Звісно, жодна річ, зроблена Божими руками, не залишається на рівні теорій чи гасел. Натомість у кожній справі, яку веде Бог, – чи можеш ти це оцінити, чи ні, чи можеш ти це побачити, чи ні, – Він веде її, дотримуючись правил, і робить це сумлінно. Він виконує роботу, яку має намір виконати, у практичний спосіб. Він ніколи не робить заяв і не виправдовується перед людьми, і Він не вигукує жодних гасел. Радше Він завжди виголошував висловлювання й говорив, практично ведучи все людство й забезпечуючи його. Це також те, чим володіє Бог і Ким є. Те, чим володіє і Ким є втілений Бог, безумовно, не буде відірваним від того, чим володіє і Ким є Сам Бог, або суперечити цьому. Тому після того, як люди дізнаються, чим володіє і Ким є втілений Бог, або дізнаються кредо та принципи життя по-людськи, яких дотримується втілений Бог, вони здебільшого пізнають сутність Бога в Його притаманній ідентичності, і те, чим Він володіє і Ким є. Як наслідок, уявлення та фантазії людей про Бога на небі певною мірою зменшаться, а їхні знання, розуміння чи погляди на Бога стануть більш практичними. Відносно кажучи, вони також зможуть ставитися до втіленого Бога більш точно, об’єктивно й раціонально, а не засуджувати те, чим володіє і Ким є Його людськість, або зневажати чи зневажливо ставитися до того, чим володіє і Ким є Його людськість. Натомість, з одного боку, вони зможуть ставитися до цього правильно, а з іншого боку, вони будуть ще більше здатні – через те, чим володіє і Ким є Його людськість, – побачити те, чим володіє і Ким є Його божественність, так маючи змогу більш точно пізнати як Бога на небі, так і Бога на землі.

Гаразд, на цьому ми сьогодні закінчимо нашу бесіду на цю тему. До побачення!

10 серпня 2024 року