Упродовж деякого часу ми бесідуємо на тему того, як прагнути до істини. Ми ще не закінчили про неї бесідувати; це дуже велика тема, і прагнення до істини справді охоплює так багато питань, чи не так? (Так.) Щодо теми того, як прагнути до істини, ми побесідували про два аспекти практики: один аспект практики – це відпускання, а інший аспект практики – це присвячення себе. Раніше ми багато бесідували на тему «відпускання». Нещодавно ми бесідували про «відпускання бар’єрів між собою та Богом і своєї ворожості до Бога», що поділяється на кілька аспектів: уявлення та фантазії, необґрунтовані вимоги, настороженість і підозріливість, а також проникливе спостереження та вивідування. Хіба ми не досить багато побесідували про перший аспект – уявлення та фантазії? У рамках аспекту уявлень і фантазій зміст, що стосується людських уявлень і фантазій про Бога, складається з їхніх уявлень про Божу роботу, Божий характер-сутність і втіленого Бога. Раніше ми переважно бесідували про уявлення людей щодо Божої роботи. Хоча ми не бесідували про уявлення людей щодо Божого характеру-сутності явно й цілеспрямовано, ми все ж бесідували про деякі питання, що стосуються різних аспектів людства. Хіба людям не слід розуміти Боже ставлення до різних проблем людства після бесіди про ці речі? Хіба тоді людям не слід розуміти, як Бог ставиться до природжених станів, розбещених характерів і людськості людей? (Слід.) Після розуміння цих речей уявлення людей про Божу роботу й Божий характер-сутність має бути розв’язано. Нещодавно ми бесідували про класифікацію всіляких людей. Скажіть Мені, як ви думаєте, чому ми бесідували на цю тему? (З одного боку, бесіда про класифікацію всіляких людей, має на меті допомогти нам навчитися розпізнавати всіляких людей – хто перевтілився з людей, хто перевтілився з тварин, а хто перевтілився з дияволів. Щойно ми матимемо розпізнання, у нас будуть принципи в ставленні до людей. З іншого боку, це дає нам змогу мати певне розуміння істини щодо того, яких саме людей спасає Бог, щоб ми не ставилися до Божої роботи на основі наших уявлень і фантазій.) Коротко кажучи, бесіда про ці речі дає людям змогу зрозуміти, як Бог дивиться на всіляких людей, як Він ставиться до всіляких людей і як Він поводиться зі всілякими людьми. Розуміючи сутності всіляких людей або розуміючи різні проблеми людства – і ті, що люди мають від природи, і ті, що розвиваються пізніше, – по суті, люди можуть мати правильне знання про те, якими є Божі принципи щодо поводження з різними проблемами людства. Щойно люди пізнають ці речі, їхні уявлення та фантазії стосовно Божої роботи й Божого характеру-сутності здебільшого розв’язуються. Ми закінчили бесіду про питання, що стосуються Божої роботи й Божого характеру-сутності, у рамках теми про людські уявлення та фантазії. Вам слід повільно переживати й усвідомлювати собі те, про що була бесіда, і з часом ви здобудете певне знання Бога. Коли ви постаєте перед такими питаннями в житті, вам слід брати ці слова й зіставляти їх із такими питаннями, більше шукати й молитовно читати, а потім розв’язувати проблеми, які постали перед вами в реальному житті, на основі принципів або змісту, про які йшла бесіда.

Є ще один останній пункт щодо людських уявлень і фантазій, про який ми не побесідували, а саме: людські уявлення та фантазії про втіленого Бога. Чи потрібно побесідувати про це питання? (Так.) Які уявлення та фантазії у вас є щодо втіленого Бога, цієї особливої ідентичності? Чи знаєте ви, у чому саме полягає ваша найбільша проблема чи трудність щодо втіленого Бога? Для більшості людей прямий контакт із втіленим Богом – це не більше ніж слухання проповідей і бесіди під час зібрань. Лише невелика кількість людей має справжній контакт віч-на-віч із втіленим Богом або навіть певну обмежену взаємодію з Ним у житті. Тоді, коли ви слухаєте бесіду під час зібрань або контактуєте та взаємодієте з Ним у роботі чи в житті, які уявлення та фантазії про втіленого Бога у вас виникають? Які реальні проблеми й труднощі у вас виникають? Безумовно, у людей є уявлення та фантазії про втіленого Бога; неможливо, щоб їх не було. Люди не живуть у вакуумі, і вони не подібні до роботів, які не вміють думати. Якщо ти вмієш думати, у тебе активний розум, а якщо в тебе активний розум, у тебе обов’язково виникнуть думки під час контакту з утіленим Богом. Ці думки часто є людськими уявленнями та фантазіями; вони не стосуються істини й не відповідають істині. Просто більшість людей після трьох-п’яти років віри в Бога, по суті, має певний ступінь визнання та прийняття втіленого Бога. Тому, навіть якщо в них є певні уявлення, оскільки вони почули багато істини, то, постаючи перед цими речами, вони можуть розв’язати їх самостійно, використовуючи базовий принцип або власні унікальні методи, – можливо, читаючи Божі слова, або обтинаючи себе, або молячись, – і здебільшого їхні уявлення та фантазії про Бога може бути розв’язано. Тоді чи розв’язуються вони тому, що люди зрозуміли істину, чи тому, що вони тимчасово послабили їх, використовуючи людські методи й засоби? (Їх тимчасово послаблено.) Тобто ця проблема залишається нерозв’язаною. Зовні в них усе здається тихим і спокійним, і впродовж якогось часу в них немає уявлень, але корінь цієї проблеми досі прихований усередині них, і його не було вирвано. Скажіть Мені, чи добре те, що цю проблему не було переборено? (Ні.) Чому це не добре? Який вплив це матиме на людей? (У людей є уявлення та фантазії про втіленого Бога, і щойно зійдуться обставини, вони вибухнуть. Наприклад, коли вони постануть перед речами, які не йдуть згідно з їхніми очікуваннями, вони будуть хибно розуміти Бога й нарікати на Нього, або вони будуть бунтувати проти Бога й опиратися Йому.) Це реальна проблема. Якщо уявлення та фантазії про втіленого Бога неможливо розв’язати в їхньому корені, вони завжди будуть присутні в тобі як проблема й матимуть на тебе певний вплив. Коли ти не стикаєшся з жодними особливими обставинами, а просто читаєш Божі слова і в серці віриш у Божу ідентичність і сутність, а також у Його характер, тоді ця проблема ще не мала на тебе жодного впливу. Якщо ж, коли втілений Бог взаємодіє, розмовляє з тобою або доручає тобі роботу, ти постаєш перед обтинанням або речами, які не йдуть згідно з твоїми очікуваннями, твої уявлення та фантазії можуть справити на тебе певний негативний вплив. Якщо твої уявлення та фантазії про втіленого Бога розв’язано, то, постаючи перед цими речами, ти й досі можеш відчувати біль і дискомфорт, а в серйозніших випадках у тебе навіть може виникнути бунтарство, але ти ініціативно приходитимеш до Бога, щоб шукати істину для розв’язання цих питань, а не ставитимешся до втіленого Бога як до звичайної людини, чи бунтуватимеш проти Нього, опиратимешся Йому та стоятимеш в опозиції до Нього.

Побесідуймо про те, як людям слід розв’язувати свої уявлення та фантазії про втіленого Бога. Насправді цю проблему легше розв’язати, ніж людські уявлення та фантазії стосовно Божої роботи й Божого характеру-сутності, про які ми бесідували раніше. Божа робота дуже широка за масштабом і охоплює багато змісту, з багатьма істинами, які людям потрібно знати й розуміти. Крім того, Божий характер-сутність є навіть більшою мірою найглибшою істиною серед усіх істин, які слід розуміти віруючим у Бога, і людям також найважче його пізнати. Однак, порівняно із цими двома аспектами істини, істина щодо втіленого Бога є більш прямою для людей, тому уявлення та фантазії, що стосуються втіленого Бога, також легше розв’язати. Це обумовлено тим, що порівняно з Божою роботою й Божим характером-сутністю втілений Бог, зрештою, є цілком реальним – люди можуть Його бачити й торкатися. Він не абстрактний; радше Він має конкретний голос, і може висловлюватися вербально, і має конкретну зовнішність, образ, характер і вдачу, з якими люди можуть контактувати, на додаток до різних аспектів істини, які Він висловлює. Тому, порівняно з людськими уявленнями та фантазіями про Божу роботу й Божий характер-сутність, людські уявлення та фантазії про втіленого Бога є більш конкретними. Що конкретнішим є щось, то легше людям це пізнати, легше зіставити із цим себе й легше це розв’язати. Так це працює в теорії, але як конкретно слід розв’язувати людські уявлення та фантазії про втіленого Бога? Є два шляхи практики, тобто є два принципи практики щодо правильного ставлення, яке людям слід прийняти щодо втіленого Бога. Перший – не порівнювати Його з Богом на небі. Другий, також дуже важливий, – не ставити Його в один ряд із розбещеним людством. Якщо ти зможеш зробити ці дві речі, твої уявлення та фантазії про втіленого Бога, по суті, вважатимуться розв’язаними в їхньому корені. Подивіться, чи правильний цей шлях практики згідно із цими двома принципами? (Так.) Чому ці два шляхи є способом розв’язання людських уявлень і фантазій про втіленого Бога? (Тому що люди найбільше схильні припускатися цих двох помилок. Коли Бог стає плоттю, люди уявляють втіленого Бога дуже нечітким, думаючи, що Він може творити знамення й дива, як Бог на небі, тощо. Люди також схильні ставити втіленого Бога в один ряд із розбещеним людством, що легко ображає Божий характер.) Ви чітко бачите це питання, чи не так? (Так.) Причина, чому ці два пункти формують шляхи й принципи для розв’язання людських уявлень і фантазій про втіленого Бога, полягає в тому, що уявлення та фантазії, які люди формують про втіленого Бога, переважно складаються із цих двох аспектів. З одного боку, щодо втіленого Бога, якщо люди визначають, що Він є Богом, Який приходить із неба, що в Ньому перебуває Божий Дух як Його життя, і що Він є Божим Духом, реалізованим у плоті, і якщо вони визначають, що Його ідентичність особлива й що Він є вираженням Бога на небі, тоді вони порівнюватимуть Його з Богом на небі. З іншого боку, оскільки втілений Бог зовні нічим не відрізняється від людей і є просто звичайною людиною, люди не можуть не ставитися до Нього як до члена розбещеного людства. Люди дуже люблять порівнювати Його або ставити Його в один ряд із розбещеним людством, і навіть розглядають утіленого Бога як члена людства, який нічим не відрізняється від розбещеної людини. Ці два аспекти є джерелом уявлень і фантазій, які розвиваються в людей про втіленого Бога. Ці два аспекти також є першопричиною помилок, яких люди часто припускаються у своєму ставленні до втіленого Бога, і різних проблем бунтарства, опору та протистояння, що виникають у їхньому ставленні до втіленого Бога. Тому, якщо ці дві проблеми буде розв’язано, уявлення та фантазії, а також бунтарство й протистояння, які розвиваються в тебе щодо втіленого Бога, також поступово буде розв’язано. Оскільки ці два шляхи практики такі важливі, побесідуймо про деталі по черзі.

Щоб розв’язати людські уявлення та фантазії про втіленого Бога, перший принцип практики полягає в тому, щоб не порівнювати Його з Богом на небі. Бог на небі – це духовне тіло, а Бог на землі – це плоть. Не порівнювати Його з Богом на небі, безумовно, означає не намагатися розглядати Бога на небі та втіленого Бога поруч. Оскільки ідентичність і сутність утіленого Бога, а також робота, яку Він виконує, представляють Бога на небі, для людей природно часто ставити втіленого Бога й Бога на небі разом, щоб порівнювати Їх. То що ж поганого в тому, щоб Їх порівнювати? Чому Їх не можна порівнювати? Спершу подивіться на те, що люди зазвичай порівнюють, і тоді ви знатимете, чи правильно людям так Їх порівнювати. Отже, що люди порівнюють, коли порівнюють утіленого Бога з Богом на небі? Вони порівнюють Їхню силу, Їхню владу та Їхні характери, і вони навіть ідуть далі в конкретику, порівнюючи, чи творять Вони знамення й дива, силу Їхніх слів і результати, досягнуті Їхніми словами. Що ще вони порівнюють? (Бог на небі говорить, як грім, змушуючи всіх відчувати страх, тоді як втілений Бог говорить у звичайний, нормальний і дуже реальний спосіб. Люди також роблять порівняння в цьому плані.) Тобто вони порівнюють багато надприродних здібностей. Бог на небі створив усе суще; Бог на небі промовляє, як грім; Бог на небі може повертати мертвих до життя; Бог на небі бачить від початку й дотепер; що Бог на небі мовить, те збувається, що Він велить, те виконується; Бог на небі може перетворити щось на ніщо, а ніщо – на щось; Бог на небі може творити різні знамення й дива тощо. Люди порівнюють усі ці речі: те, що Бог на небі робить і промовляє, силу, владу, всемогутність і характер, які Він виявляє, а також Його верховенство й усесилля. Що ще? Бог на небі володарює над усім сущим і влаштовує все суще, і Він також володарює над долями людей і впорядковує їх; Бог на небі організовує всілякі середовища для людей; Він проникливо спостерігає за всім сущим, проникливо спостерігає за всією землею і проникливо спостерігає за кожним кроком і кожним словом та вчинком людей, знаючи, що кожна людина думає і відчуває. Незалежно від того, чи всі такі речі нафантазовано в людських уявленнях, чи це речі, які люди глибоко відчули, зрештою, усі вони є частиною сутності, якою володіє Бог на небі, і деякими реальними явищами, які Він може продемонструвати і які люди можуть уявити в межах своєї здатності до розуміння. Це прояви того, як діє Бог на небі; зокрема, це те, що може робити Божий Дух. Деякі із цих аспектів відповідають Божому Духу й пов’язані з Ним, тоді як деякі змішані з людськими уявленнями та фантазіями. Але незалежно від того, чи є всі ці речі людськими уявленнями та фантазіями, чи тим, що є істинним для Божого Духа, зрештою, усі вони є частиною втілення в життя або сутності та виявів, якими володіє Бог на небі і які Він несе, і яких Він може досягти. Саме тому, що вони є сутністю, характером або силою, якими володіє Бог на небі і які Він несе, ці прояви та вияви пов’язані лише з Божим Духом, тобто вони пов’язані з притаманною Богу ідентичністю та сутністю. Сутність, характер або сила, якими володіє Бог на небі і які Він несе, що їх люди можуть уявити, відчути або пізнати, є надзвичайними й величними відносно створеного людства, і вони тим паче недосяжні для будь-якої людини з атрибутами створеної істоти; Він перевершує всіх створених і нестворених істот. Сутність і сила, якими володіє і які несе або виявляє Сам утілений Бог, усі притаманні Богу; вони є частиною Божого характеру або Божої сутності, що перевершують те, що всі створені й нестворені істоти можуть уявити, пізнати або осягнути. Щодо того, наскільки саме величним є Бог, скільки саме сили Він має і наскільки саме Він перевершує все суще, – це завжди залишатиметься нерозв’язною таємницею для створеного людства. Люди не можуть пізнати Бога повністю; те, що вони бачать, просто надто обмежене. Відкинувши частину щодо нереалістичних людських уявлень і фантазій про Бога, і говорячи лише про справжню силу, владу й сутність, якими володіє Бог, те, що втілений Бог може робити, чим може жити та що може виявляти, просто надто обмежене. Використовуючи недоречну людську метафору для опису цього, можливо, те, чим утілений Бог живе, що Він виявляє і що може робити, – це лише крапля в морі або верхівка айсберга притаманної Богу ідентичності та сутності й не більше. Тобто те, чим утілений Бог може жити та що може виявити з Божої ідентичності, Божого характеру-сутності та Божої сили, дуже обмежене. Оскільки втілений Бог – це Бог, який живе серед людей у формі створеної людини, те, що Він може робити, а також інстинкти та вроджена природа, якими Він може жити, дуже обмежені. Хоча Він є Божим Духом, реалізованим у плоті, і в Ньому перебуває Божий Дух, оскільки ця плоть має форму члена створеного людства, сутність Бога й характер Бога, якими Він може жити, які може виявляти та виражати, дуже обмежені. Це одна причина. З іншого боку, щоразу, коли Бог стає плоттю, це є неминучим результатом потреб Божої роботи, тобто неминучою потребою етапу Божої роботи, а це означає, що цей етап Божої роботи вимагає, щоб Бог став плоттю, тобто Бог мусить стати плоттю, щоб виконати цей етап роботи. Оскільки Богу потрібно стати плоттю, Він виконує цей етап роботи шляхом Свого втілення, і є різні аспекти Божого характеру, сутності та сили, які Бог має висловити і які потрібні для цього етапу роботи. Які б аспекти характеру, сутності та сили не були потрібні Богу на цьому етапі роботи, коли Він стає плоттю, у цій плоті Він реалізує характер, сутність і силу Бога, пов’язані з потребами цього етапу роботи. Кажучи просто, ця плоть може виконати будь-яку роботу, яка потрібна для цього етапу роботи Божого втілення. Наприклад, цей етап роботи в останні дні вимагає виконання роботи кари й суду. Тоді втілений Бог може висловити Божий гнів, велич і Божий праведний характер; Він може виразити такий характер, а також може виконати таку роботу. Під час цього втілення Бога те, що люди бачать і переживають, охоплює Божу кару й суд, Божий гнів, Божу велич і Божий праведний характер. Коли робота, яку виконує втілений Бог, є роботою спокути, даруванням благодаті й благословень людству та прощенням гріхів людей, тоді образ Бога, який представляє втілений Бог, сповнений милості й люблячої доброти, сповнений терпіння й поблажливості, і сповнений любові, і Він також дарує людям рясну благодать – такими є очевидні характеристики характеру й сутності Бога на тому етапі роботи. Тому, хоч про яке з Божих втілень ідеться, людям неможливо всебічно побачити чи пізнати характер і сутність Бога на небі. Наприклад, однією з характеристик Господа Ісуса, яку бачили віруючі в період Благодаті, було те, що Він мав величезну поблажливість, терпіння й прощення до людей, а також рясну милість і люблячу доброту. Тому деякі віруючі в Господа могли відчути терпіння, поблажливість і безмежну, незмірну любов, що походили від Бога, – тобто милість і люблячу доброту, що походили від Бога. У період Благодаті головною характеристикою втіленого Бога, який виконував роботу спокути, були милість і любляча доброта. Однак, оскільки на цьому етапі роботи в останні дні втілений Бог має намір розв’язувати розбещені характери людей, радше ніж прощати їхні гріхи, те, що люди переживають від утіленого Бога на цьому етапі роботи, – це Божа велич, гнів, суд і кара. Люди навіть бачать нещадну сторону Бога, бачачи, як Він нещадно судить і розвінчує людей – практично щоразу, коли Він говорить, основним змістом є безперервне, невпинне й невтомне розвінчування різних розбещених характерів, виявів розбещеності й розбещених станів у людях. Те, що люди бачать у втіленому Богові цього разу, – це Божа велич і гнів, Божа нетерпимість до образи й Божий праведний характер; те, що вони переживають, – це Божа кара й суд, а також випробування й переплавка. У всьому, що говорить Бог, люди переживають Божу праведність, велич і нетерпимість до образи, а також часто відчувають Божий гнів, ненависть, огиду, і відкидання щодо людства, і навіть Його прокляття й засудження. Хоча втілений Бог цілком здатен представляти Самого Бога, представляючи Божу ідентичність, Божий характер і Божу сутність, оскільки ця форма Божої втіленої плоті відрізняється від форми притаманної Богу ідентичності, Він обмежений цією формою плоті та інстинктами цієї форми. Те, що люди можуть побачити з Божої сутності, Божого характеру й Божої сили у втіленому Богові, є обмеженим відносно притаманної Богу ідентичності та сутності. Це цілком нормально. Людям слід це розуміти, і їм не слід сліпо порівнювати втіленого Бога з Богом на небі, а потім, коли вони не можуть Їх зіставити, сильно розчаровуватися, судити й засуджувати Його, відкидати Бога й заперечувати Божу ідентичність, Божу роботу або Божу сутність. У деяких людей навіть виникають уявлення через одне-єдине питання, вони намагаються зіставити втіленого Бога з Богом на небі, і коли їм не вдається знайти збіг, вони стають негативно налаштованими й слабкими, а дехто навіть виношує думку про те, щоб відмовитися від своєї віри. Це дуже дурний прояв, а також дуже невігласький.

З погляду Його ідентичності та сутності, втілений Бог пов’язаний із Богом; Він володіє Божою ідентичністю та сутністю. Однак, оскільки Його плотська форма й атрибути самої плоті пов’язані з інстинктами створеного людства й обмежені сферою цих інстинктів, хоч яку роботу виконує втілений Бог цього разу, те, що Він може робити, чого Він може досягти, а також ідентичність і сутність Бога, які Він може представляти, пов’язані лише з Його роботою та служінням у цьому втіленні. Він може представляти будь-яку ідентичність і сутність Бога, що відповідають Його служінню й роботі цього разу. Робота, яка має бути виконана цього разу, представляє Божу ідентичність і сутність, і представляє Божий характер. Хоч який Божий характер Він має представляти, хоч який Божий характер Він має виражати, і хоч яку Божу роботу Він має виконувати, Він представлятиме відповідний Божий характер; Він зможе представляти відповідний Божий характер і виконувати відповідну роботу, яку Бог має намір виконати, але для Нього неможливо все це представляти. Роботи, виконаної в будь-якому з Божих втілень, достатньо, щоб представити характер, який Бог має намір виразити в цьому втіленні, і також достатньо, щоб виразити роботу, яку Бог має намір виконати в цьому втіленні. Крім того, характер, який Бог виражає, і сутність, яку Він виявляє, зовсім не суперечать притаманній Богу ідентичності та сутності, і Він не припускається жодних помилок у цьому плані. Оскільки ідентичність і сутність втіленого Бога є повністю єдиними з притаманною Богу сутністю або сутністю Бога на небі, чи то з погляду Його слів, життя, яким Він живе, чи Його роботи, чи то з погляду Божого характеру, сутності та інших аспектів, які люди можуть бачити, втілений Бог ідентичний Богу на небі; Вони однакові. Незалежно від того, чи може Він представляти Бога в Його повноті, і незалежно від того, чи можуть люди бачити Бога в Його повноті, коротко кажучи, Його ідентичність і сутність походять від Бога на небі. Навіть якщо, на твій погляд, втілений Бог не може представляти Бога на небі в Його повноті, Його ідентичність і сутність однаково є ідентичністю та сутністю Самого Бога. Навіть якщо після багатьох років Їх порівняння ти досі не можеш виявити жодного зв’язку між утіленим Богом і Богом на небі, якого ти знаєш, ідентичність і сутність утіленого Бога однаково не змінюються, тому що це факт. І що це за факт? Це те, що сутність утіленого Бога є сутністю Бога на небі, і Його ідентичність ніколи не змінюється через Його сутність – це ідентичність Бога. Можливо, тридцять років тому більшість людей не повірила б Мені, якби Я це сказав, але Я думаю, що через тридцять років Я маю право це сказати. Чому Я так кажу? Якби ці тридцять років роботи не були виконані і якби ці істини не були висловлені, було б трохи передчасно говорити, що «втілений Бог представляє Самого Бога». Це обумовлено тим, що, якби ти сказав, що «втілений Бог представляє Самого Бога», без вираження Божих слів, вираження Божого характеру та вираження Божої ідентичності й сутності, люди подумали б, що ти ненормальний, або вони подумали б, що ти обурливо бунтівничий. Але з таким великим вираженням Божих слів і таким великим вираженням Божого характеру-сутності та притаманної Богу ідентичності, чи вважаєте ви, що це занадто – говорити, що «втілений Бог представляє Самого Бога»? (Ні.) Чи це перебільшення? Чи це недоречно? (Ні.) Це не вихваляння. Тому те, чи може втілений Бог представляти Бога на небі, чи володіє Він характером і сутністю Бога на небі, і чи володіє Він ідентичністю Бога на небі, не можна судити за Його зовнішністю. Можливо, Його зовнішність дуже незначна, і Він виглядає дуже звичайним і нормальним, і деякі люди навіть відкидають Його; можливо, Він не має жодних якостей, які були б вищими за середні, ані жодних надприродних проявів, а тим паче жодних так званих унікальних рис в очах розбещеного людства або чогось такого, чим розбещене людство захоплюється, на що рівняється або чому дивується. Але оскільки робота, яку Він виконує, Його сутність і Його характер здатні виражати характер і сутність Бога на небі, можна визначити, що Його ідентичність – це ідентичність утіленого Бога, ідентичність Самого Бога.

Продовжмо бесіду на тему про те, що не слід порівнювати втіленого Бога з Богом на небі. Ми щойно згадували, що коли більшість людей контактує з утіленим Богом, вони люблять порівнювати Його з Богом на небі. Після нашої бесіди до цього моменту, скажіть Мені, чи доречно Їх так порівнювати? (Ні.) Хіба це не є величезною помилкою? (Так.) Чи нерозумно припускатися цієї помилки? Чи є якісь негативні наслідки? (Так.) Які вони? (Коли люди обмежують Бога на основі своїх уявлень та фантазій, вони схильні бунтувати проти Бога й опиратися Йому, і вони також схильні не приймати Божу роботу або Боже спасіння; наслідки дуже серйозні.) Ти мусиш раціонально ставитися до втіленого Бога. Тож що тобі слід зробити, щоб бути раціональним? Ти мусиш поміркувати: що означає те, що зараз Бог на небі став плоттю, щоб виконувати Свою роботу? Прямо зараз саме за втіленим Богом залишається вирішальне слово. Він може представляти Бога на небі з повною владою для виконання роботи суду в останні дні. Тому, якщо в тебе є якісь питання чи проблеми, ти мусиш шукати у втіленого Бога. Оскільки Він може представляти Бога на небі, Він може розв’язати твої проблеми; Він може представляти Бога на небі в розв’язанні проблем у твоєму житті, проблем із твоєю вірою в Бога, проблем щодо твого спасіння та проблем щодо твого майбутнього місця призначення та долі. З іншого боку, якщо ти молишся Богу на небі й шукаєш у Нього, але ігноруєш цього Бога на землі та ігноруєш втіленого Бога, тоді давай, подивися, чи зможеш ти досі отримувати чіткі вказівки, чітке просвітлення та світло й чіткий шлях практики. Якщо ти можеш здобути ці речі, молячись Богу на небі й звертаючись до Нього, то це насправді досить добре, і тобі не потрібно буде шукати у втіленого Бога. Але якщо після довгих молитов, пошуків і звернень до Бога на небі ти досі не отримав чіткого світла, шляху практики або чіткого рішення, що тобі слід робити? (Шукати істини-принципи в Божих словах.) Тоді немає іншого шляху; ти можеш лише шукати слова, сказані втіленим Богом, і роботу, виконану Ним. Спустися з небес на землю; твоя впевненість у власній важливості не може тебе спасти, вона може лише тобі нашкодити. Бог на небі всемогутній, піднесений, величний, надзвичайний і трансцендентний, але людство не може Його досягти. Коли Він говорить, ти не можеш Його зрозуміти чи почути. Якби Бог справді заговорив до тебе, твоя смертна плоть просто не змогла б цього витримати чи знести. То що ж тобі слід робити? Ти мусиш шукати у втіленого Бога й дивитися, які слова втілений Бог сказав і яку роботу Він виконав на землі, і якими є Його різні вимоги до тебе. Розуміння цих речей є найважливішим. Не молися завжди Богу на небі й не звертайся до Нього, завжди чекаючи, що Бог на небі дасть тобі відкриття. Якщо ти це робитимеш, Бог на небі тебе ігноруватиме. Бог на небі сказав: «Зараз я виконую роботу на землі, роблячи висловлювання й говорячи. Ти можеш чути й розуміти слова, які Я говорю, і ці слова можуть розв’язати проблеми у твоїй практиці та розв’язати твої розбещені характери». То що ж тобі слід робити? Ти не можеш завжди чекати, поки Бог на небі заговорить до тебе особисто. Ти мусиш «зійти», щоб прийти до втіленого Бога й прийти до Його слів, щоб шукати істину для того, щоб ти міг здобути забезпечення й допомогу. Це називається мати раціональність; це означає ставитися до втіленого Бога раціонально. З одного боку, коли ти бачиш зовнішність і вигляд утіленого Бога або чуєш, як Він говорить, не порівнюй Його з Богом на небі; просто стався до Нього як до звичайної, нормальної, реальної людини, яка може представляти Бога. З іншого боку, тобі не потрібно брати слова, які Він говорить, Його вимоги до тебе та Його вказівки для тебе, і ретельно вивчати їх, ламати над ними голову, перевіряти, обговорювати їх або піддавати їх обробці. Просто безпосередньо практикуй і виконуй їх та безпосередньо корися; немає потреби молитися Богу на небі, шукати в Нього або перевіряти їх із Ним за спиною втіленого Бога. Якщо ти наполягаєш на отриманні підтвердження, щоб відчути спокій у своєму дусі й готовність у своєму серці, перш ніж практикувати, виконувати й коритися, хіба це не дуже клопітно? (Так.) Чи є люди, які так роблять? Більшість людей, які вірять у Бога вісім чи десять років і стали повністю впевненими в Богові у своїх серцях, не роблять цього; вони вважають це надто клопітним. Зазвичай так схильні робити люди, які вірять менше трьох років. Як вони моляться Богу на небі? Вони кажуть: «Боже, будь ласка, дозволь мені коритися Твоїй утіленій плоті. Боже, будь ласка, дозволь мені коритися словам, які Ти говориш на землі. Боже, будь ласка, дозволь мені коритися тому, що Ти висловлюєш на землі. Боже, будь ласка, допоможи мені відпустити уявлення, які в мене є щодо Твоєї втіленої плоті». Коли вони так моляться, кому вони моляться? (Богу на небі.) Скажіть Мені, чи мають люди, які зазвичай так моляться, зворушення Святого Духа? Чи мають вони Божу присутність? (Ні.) Не мають, і їм нелегко її здобути. Чи звертає Бог хоч якусь увагу на таких людей? (Ні.)

Оскільки втілений Бог є плоттю, Він є звичайним, нормальним Сином Людським. Коли йдеться про звичайного, нормального Сина Людського, це означає, що Він володіє інстинктами та природженими станами звичайної, нормальної людини, а також вдачею, спектром емоцій, манерою вираження та стилем мовлення нормальної людськості. Що ще? Спосіб мислення, стиль життя та життєві звички, а також різні вибори нормальної людськості щодо всіх аспектів життя. Що охоплюють ці вибори? Наприклад, бажане середовище проживання, улюблені кольори, а також деякі вподобання та вибори щодо предметів першої необхідності. З огляду на цю зовнішність, ці інстинкти та природжені стани нормальної людськості, а також різні прояви, що перебувають у межах нормального людського життя, можна з упевненістю сказати, що втілений Бог є цілком стандартною, нормальною людиною, звичайним членом створеного людства. З позиції Його атрибутів і форми існування, втілений Бог повністю відрізняється від Бога на небі, тобто від Божого Духа; Його зовнішність також повністю відрізняється від зовнішності Божого Духа. У період роботи втіленого Бога те, що Він виявляє і на що Він здатен, є чимось таким, що людські очі можуть бачити, а людський розум може сприймати. Однак знання людей про Божий характер, Божу сутність і притаманну Богу ідентичність дуже обмежене. Разом із тим фактом, що самі люди виношують багато уявлень та фантазій про Бога, різні прояви людськості втіленого Бога створюють для людей певні труднощі. Наприклад, слова, які Я використовую, коли говорю, – це повсякденна мова, і Я також часто використовую деякі розмовні вирази та просторіччя. Тоді люди порівнюватимуть Мене з Богом на небі, кажучи: «Богу на небі слід говорити красномовно й використовувати вишукані слова. Чому слова, які використовує ця людина, не вишукані? Він навіть використовує деякі розмовні вирази та просторіччя, а іноді використовує лексику й вирази, пов’язані з предметами першої необхідності». Наприклад, Мені подобається певний колір, і хтось каже: «Як Тобі може подобатися цей колір? Цей колір не виглядає чистим чи святим! Хіба Богу не має подобатися білий? Хіба Богу не має подобатися небесно-блакитний чи зелений? Як Тобі може подобатися цей колір? Цей колір не представляє Божу ідентичність і сутність!». Тоді в їхньому серці виникають уявлення. Але Я кажу, що Мені справді подобається цей колір – як тобі слід до цього підходити? (Нам слід підходити до цього правильно.) Втілений Бог має нормальну людськість. Живучи в межах нормальної людськості, Він мусить контактувати з усілякими речами, що входять до сфери нормального людського життя. Тож Він має Свої особисті вподобання щодо предметів першої необхідності. Ці вподобання можуть збігатися з уподобаннями Бога у твоїх уявленнях та фантазіях, а можуть і не збігатися. А якщо вони не збігаються? Ти не маєш рації чи Я не маю рації? Я вважаю, що Я не помиляюся, тому що Я маю право обирати речі, які Мені подобаються. Я не нав’язував їх тобі й не казав, що вони є істиною і ти мусиш їх прийняти. Ти також маєш свої права, і Я ніколи в них не втручаюся. Я ніколи не засуджую тебе за те, що тобі подобається білий або синій, тому тобі також не слід засуджувати Мене за те, що Мені подобаються інші кольори, чи не так? Дехто каже: «Так не піде. Те, що Ти представляєш, відрізняється від того, що представляю я. Я представляю розбещених людей, а Ти представляєш Бога на небі. Як це може бути тим самим?». Я справді представляю Бога на небі, але Бог на небі не засуджує кольори, які Мені подобаються. Ти думаєш, що білий колір – святий, але подивися на всі речі, створені Богом на небі, – вони бувають усіх кольорів. Квіти, створені Богом, бувають найрізноманітніших кольорів. Іноді серед хмар на небі бувають навіть темні, а темні хмари – сірі. Улітку, коли надто гаряче, щойно темні хмари закривають сонце, ти відчуваєш прохолоду й комфорт, і ти дякуєш Богу за Його благодать. Хіба це не добре? (Добре.) Деякі інші люди кажуть: «Зелений – це добрий колір; зелений колір, створений Богом, символізує життя». Це неправильно. Подивися на зернові, створені Богом. Наприклад, хіба кукурудза не буває багатьох кольорів? Є жовта, біла, фіолетова й чорна кукурудза. Чи можеш ти сказати, що кукурудза не символізує життя? Кукурудза створена Богом. Вона може пускати коріння, проростати, цвісти й плодоносити. Вона органічна, і вона також символізує життя. Крім того, хіба всі листки на деревах зелені? (Ні, є також фіолетові, жовті та червоні листки.) Усе це кольори листя; хіба вони не символізують життя? (Символізують.) Тож, коли деякі люди кажуть: «Зелений символізує життя», – хіба вони не помиляються? (Помиляються.) Тоді чи доречно деяким людям казати: «Білий символізує чистоту»? Хіба це не нісенітниця? Білий просто виглядає трохи чистішим і яскравішим; він не символізує чистоти. Навіть якщо ти носиш білий одяг усе своє життя, це не означає, що ти чистий; ти досі розбещена людина. Тому немає жодних приписів, коли йдеться про вибір кольорів. Це ґрунтується лише на відтінку шкіри, особистих уподобаннях і вдачі та, звісно, на порі року, кліматі та температурі. Білий – це просто колір; він нічого не символізує. А як щодо чорного? Дехто каже: «Чорний символізує темряву, смерть і диявола, тому чорний – це погано!». Скажіть Мені, чи добре засуджувати чорний? (Ні.) Іноді Я також ношу чорний одяг, як-от чорне вовняне пальто, вітрівку, светр або штани, а взимку Я іноді ношу чорний шарф і чорні рукавички. Дехто каже: «Хіба чорний не символізує темряву й сатану? Як Ти можеш носити чорний одяг? Хіба Ти не представляєш Бога? Якщо Ти носиш чорне, представляючи Бога, хіба це не представляє Його хибно? Богу на небі точно не подобається чорний». Я кажу, що ти помиляєшся. Звідки ти знаєш, що Богу на небі не подобається чорний? Коли ти чув, щоб Бог казав, що Йому не подобається чорний? Чи це записано в Біблії, чи посланець це тобі передав? Подивися на чорні продукти серед зернових і бобових, як-от чорні боби, чорний рис і чорне насіння кунжуту, – хіба вони не були створені Богом? (Були.) Люди люблять їсти ці чорні продукти, і вони нібито живлять тіло. Крім того, шовкові кури повністю чорні, і їхня харчова цінність вища, ніж у звичайних курей. Серед риб також є змієголови, серед ссавців – чорні ведмеді, а серед птахів – ворони, хіба вони не чорні? (Чорні.) Є чорне каміння, люди з чорним волоссям і люди з чорною шкірою. Коли в деяких людей блискуче чорне волосся, вони завжди вихваляються ним перед іншими, кажучи: «Подивіться, яке чорне в мене волосся; воно таке гарне!». Коли білого волосся стає більше, вони починають хвилюватися, відчуваючи, що постаріли. Що ж тоді символізує білий колір? (Старіння.) Він символізує старіння, погіршення функцій організму й навіть рух до смерті. Що більше в людей білого волосся, то більш похмурими, зневіреними та засмученими вони стають, і вони згадують, як добре було мати чорне волосся в молодості. У цей час вони усвідомлюють, як нерозумно було казати: «Білий символізує святість», і вони більше не кажуть, що чорний символізує темряву, диявола та сатану; вони більше не говорять сліпо на основі своїх уявлень. Люди зрозуміють ці речі, пройшовши через певний досвід, але деякі люди ніколи їх не розуміють, навіть коли досягають старості. Люди виношують у своїх серцях уявлення про багато речей. Коли вони чують те, що Я говорю, або бачать, що Я збираюся робити чи які варіанти Я обираю, вони не можуть не намагатися порівнювати Мене з Богом на небі, і в них виникають певні уявлення. У них часто виникають уявлення, особливо щодо речей у житті, з якими вони можуть контактувати та які можуть бачити. Бачиш, люди не можуть не розвивати уявлень щодо вибору кольорів, і вони навіть не можуть підійти до цієї дрібної справи раціонально та зробити правильне судження. Наприклад, ти бачиш, що одяг, який носять буддійські черниці та ченці, сірий, тому ти думаєш, що сірий колір представляє буддійських черниць і ченців. Отже, якщо Я оберу для тебе сірий верх, ти подумаєш: «Хіба ми не християни? Хіба Ти не втілений Бог? Як Ти можеш досі обирати сірий одяг? Тільки буддійські черниці та ченці носять сіре! Як віруючі в Бога можуть носити колір, який носять буддійські черниці та ченці? Хіба це не прирівнює нас до буддизму? Ти навіть не уникаєш цього табу!». Я кажу: чого тут уникати? Усі кольори були створені Богом. У Мене є Свої причини щодо будь-якого кольору, який Мені подобається, і, ба більше, він, безумовно, добрий і корисний для тебе. Ти завжди проводиш паралелі між ченцями й черницями та сірим кольором, або з віруючими в Бога, або із собою – це твоя проблема. Я не думаю про це в такий складний спосіб. Таке мислення означає, що ти нераціональний. Ти розглядаєш цей колір із погляду своїх уявлень та фантазій, ти додав до цього кольору своє власне значення, і ти витлумачив цей колір у перекручений спосіб. Зрештою, ти обмежуєш себе тим, що тобі подобається лише білий, і носиш лише білий. Але коли ти бачиш, що твоя голова повна білого волосся, твоя шкіра й колір обличчя бліднуть або в тебе з’являється вітиліго, ти стаєш нещасним і більше не кажеш, що тобі подобається білий, і не кажеш, що білий символізує чистоту. Люди навіть сповнені уявлень про те, які кольори подобаються втіленому Богу і які Він обирає. Скажіть Мені, хіба це не дуже клопітно? Мені цікаво: чи справді ці люди зрозуміли багато істин, про які Я бесідував? Якщо вони не можуть зрозуміти навіть цього дрібного питання, чи можуть вони зрозуміти істину, яка є такою складною? Я сумніваюся, чи справді вони розуміють істину. Важко сказати, чи не так? (Так.) Вони розуміють лише деякі доктрини, але не розуміють істини, і все ж вони сліпо застосовують приписи до деяких речей у реальному житті та виносять щодо них судження. Хіба це не людське перекручення? (Так.)

Скажіть Мені, як людям слід розглядати й розуміти різні кольори? Подивіться на цей людський світ: предмети й живі істоти, які люди можуть бачити неозброєним оком, – рухомі вони чи нерухомі, – бувають усіляких кольорів, і всі вони були створені Богом. Риби, птахи, люті звірі, травоїдні, домашня птиця та худоба бувають усіляких кольорів; плоди, що ростуть на деревах і на землі, бувають усіляких кольорів. Що ти зрозумів із цих рясних кольорів? Бог створив кольори різних нерухомих предметів, щоб забезпечити відповідне середовище проживання для створеного людства; ці кольори корисні для очей і почуттів людей, а також для виживання всього їхнього організму. Бог усе це врахував. У Бога є особлива причина для використання певного кольору або для розробки форми й розміру чогось, а також його життєвих звичок і моделей поведінки; у Бога немає жодних приписів. Бог не лише не дотримується приписів у створенні всього сущого, але є також найфундаментальніший принцип: судячи з їхніх кольорів, форм, життєвих звичок і функцій, а також ролі, яку кожен відіграє серед усього сущого, усі вони роблять людей пристосованими до виживання в такому середовищі й дають людям змогу засвоювати з різних продуктів різні поживні речовини, необхідні їм; вони були створені на основі цих речей. Оскільки люди надто незначні й те, що вони можуть бачити неозброєним оком, обмежене, у межах того, що вони можуть бачити неозброєним оком, вони обмежують Бога, вважаючи, що Він такий чи такий, і думають, що Богу слід діяти так чи інакше. Наприклад, у людських фантазіях сатана зазвичай з’являється з темряви, тому люди думають: «Чорний – це погано. Богу не подобається чорний; Бог не створює чорних речей». Ти помиляєшся, думаючи так! Є багато чорних речей, які корисні для людей. Наприклад, деякі продукти, як-от чорні боби та чорне насіння кунжуту, чорні, але вони корисні для людського організму. Крім того, кольори деяких птахів і тварин чорні, і вони навіть становлять деякі види, що охороняються державою. Тому для тебе неправильно визначати, хороше щось чи погане, на основі його кольору. Вибір сатаною чорного кольору не доводить, що чорний – це погано, і не доводить, що чорний – це те, що Богу не подобається або що Він засуджує. Тоді чому сатана обирає чорний? Оскільки сатана нечестивий і порочний, він не може терпіти світла, і йому подобається ховатися в темряві. Лише ховаючись у темряві, він може уникнути виявлення людьми. Він обирає чорний, щоб було легше ховатися, обманювати, робити погані речі та коїти зло. Але ти не можеш засуджувати чорний лише тому, що його обирає сатана. Порівняно з білим, чорний щонайбільше просто полегшує сатані переховування, і сатана його використовує, тому сатана віддає перевагу чорному. Оскільки Бог є світлом, Він часто ходить у світлі, говорить до людей у світлі та з’являється людям у світлі. Бог живе у світлі, і Бог завжди обирає біле світло. Тому люди думають: «Богу не подобаються інші кольори; Богу подобається лише білий». Хіба цей погляд не є хибним? (Є.) Подивіться на всі речі, створені Богом, – вони бувають усіляких кольорів. Тож звідки беруться всі ці різні кольори? Усі вони походять із Божих думок. Якщо ти засуджуєш різні кольори, які походять із Божих думок, що це за проблема? Хіба це не бунтарство? (Так.) Це надто безглуздо! Якщо ти можеш контактувати з проявами нормальної людськості втіленого Бога, бачити чи чути їх, тобі слід ставитися до них правильно. Поки вони не впливають на твоє прийняття істини й не перешкоджають йому, тобі не слід робити із цих речей велику проблему, досліджуючи й аналізуючи їх, потім роздмухуючи їх до неймовірних розмірів і, зрештою, формуючи уявлення та осуджуючи, засуджуючи, опираючись і відкидаючи втіленого Бога. Це було б так неправильно! Такі люди не мають совісті й розуму.

Оскільки втілений Бог є звичайною, нормальною людиною, Він має Свою фіксовану, нормальну сферу життя, життєві звички й навіть життєві манери, а також усі різноманітні варіанти вибору, узгодження та спектр емоцій, пов’язані з людським життям. Щодо нормальної людськості втіленого Бога, з одного боку, людям слід підходити до неї правильно з раціонального погляду; з іншого боку, їм слід мати правильне її розуміння. Якщо в тебе виникають уявлення через те, що ти бачиш, чуєш або контактуєш із тим, що робить втілений Бог щодо Свого життя та нормальної людськості, найпростіший метод гарантувати, що це не вплине на твоє життя-входження або твоє прийняття Божих слів, – це не намагатися порівнювати втіленого Бога з Богом на небі. Втілений Бог живе в нормальній людськості; у Нього є Своя свобода, у Нього є служіння, яке Він мусить виконувати, і в Нього також є нормальне людське життя. Тобі слід підходити до цього правильно. Бачиш, третій етап Божої роботи зі спасіння людей вимагає висловлення багатьох істин. Бесідуючи про різні аспекти істини, Він використовує повсякденну мову, часто вводячи розмовні вирази, просторіччя та місцеві діалекти, а іноді застосовуючи особливі способи вираження. Поки всі сказані слова є істиною, і всі вони є істинами, які тобі слід зрозуміти й у які тобі слід увійти, тобі слід коритися; у такий спосіб ти зможеш досягти спасіння. Якщо ти завжди прискіпуєшся, завжди ретельно вивчаєш і завжди маєш сумніви, то ти не здобудеш істини, і ти змарнуєш дорогоцінну можливість того, що втілений Бог спасає людей. Тож як тобі слід правильно підходити до роботи втіленого Бога? По-перше, тобі треба мати розум, ти мусиш навчитися коритися Божій роботі, ти мусиш зосередитися на своїх належних завданнях і йти шляхом прагнення до істини, і ти мусиш зосередитися на розв’язанні своїх розбещених характерів, щоб досягти спасіння. Це найважливіше. Тобі немає потреби ретельно вивчати Бога цілий день. Хоч скільки уявлень та фантазій ти маєш, вони не є істиною. Ти міг би триматися за свої уявлення все життя й однаково не здобути істини, і зрештою тобі однаково довелося б піти в пекло. Щойно ти побачиш ці питання наскрізь, ти зможеш стати на правильний шлях віри в Бога, і ти зможеш відпустити свої уявлення та фантазії під час читання Божих слів. По-перше, подивися, чи є в цих словах істина, яку слід шукати. Якщо ці слова містять істину та Божі наміри, і вони можуть дати тобі змогу зрозуміти якийсь аспект істин-принципів, тоді мисли ширше; не метушися через кожну дрібницю, не будь дріб’язковим і не зациклюйся на цьому. Що тобі слід думати у своєму серці? «Хоча втілений Бог є звичайною людиною з нормальною людськістю, Він може висловлювати істину, і Він може представляти Бога. Навіть якщо ми маємо певну вченість і можемо говорити красномовно, ми не можемо висловлювати істину, і ми не можемо висловлювати Божий характер і те, Ким є Бог і чим володіє, і ми не можемо чітко бесідувати про істини-принципи. Хоч скільки знань ми маємо або хоч яким високим є наш статус, це не означає, що ми володіємо істиною, і ми не можемо представляти Бога. Хоча втілений Бог говорить повсякденною мовою, яка є простою та легкою для розуміння, усі слова, які Він говорить, є істиною. Він також може ґрунтовно бесідувати про істини-принципи та розв’язувати різні проблеми людей. Цього достатньо. Хіба люди не вірять у Бога, щоб здобути істину? Мені не слід завжди прискіпуватися й намагатися знайти недоліки; це означає нехтування моїми належними завданнями». Якщо ти матимеш таке ставлення, ти зможеш розуміти істину, коли читатимеш Божі слова, і ти зможеш прагнути до істини. Якщо ти не маєш такого ставлення, і не шукаєш істини, і завжди прискіпуєшся до слів, слухаючи проповіді, і завжди маєш уявлення про слова та роботу втіленого Бога, це вплине на твоє розуміння істини. Деякі люди завжди порівнюють утіленого Бога з Богом на небі, завжди запитуючи: «Чому втілений Бог не є духовним тілом? Чому плоть не говорить громовим голосом, як Бог на небі?». Вони також вірять, що для втіленого Бога неможливо бути істинним Богом, який робить висловлювання й говорить. Вони вірять, що дії істинного Бога мають перевершувати людські фантазії – якщо Він говорить так само, як нормальна людина, як це може бути Божим явленням та роботою? Вони просто не міркують: «Чи може людина висловлювати істину? Втілений Бог може висловлювати так багато істин; хіба це те, чого може досягти людина? Небагато людей може бачити це чітко. Те, що Бог висловлює так багато істин, є найвеличнішою річчю, яку Бог зробив серед людства, і це те, чого не може досягти жодна людина». Щоб люди зрозуміли, коли Я бесідую про істину, Я мушу бесідувати про неї в спосіб, який є простим і легким для розуміння; Я мушу говорити детально, повторювати речі, а також наводити приклади. Це змушує багатьох людей формувати уявлення. Якби Я справді бесідував узагальнено, скільки людей змогло б осягнути те, що Я говорю? Жодна людина не змогла б цього осягнути, головним чином тому, що ваш духовний зріст надто малий. Я пояснюю речі так детально, настільки детально, що це стає багатослівним, і навіть Я Сам втомлююся від цього й не хочу і далі про це говорити, але деякі люди досі не розуміють, що Я говорю, і думають собі: «Чому б не навести ще пару прикладів?». Я говорив до такої міри, що Мені це набридло і Я не хотів продовжувати, тож як так, що ти досі не розумієш? Це доводить, що в тебе немає людського мозку, ти не маєш здатності до сприймання істини, і хоч би як детально Я розповідав, ти однаково цього не зрозумієш. Така бесіда, з прагненням пересвідчитися в тому, що будь-хто з хоч якоюсь здатністю до сприймання зможе зрозуміти й мати шлях практики, неминуче буде трохи багатослівною. До того ж енергія та інші аспекти нормальної людськості обмежені. Особливо під час бесіди про істину деякі речі дуже важко передати словами, і людської мови надто бракує. Тому іноді дуже важко знайти правильне слово за дві-три секунди, і Я можу використати лише слово, яке є приблизно еквівалентним, щоб досягти невеликого ефекту, і цього достатньо. Але щоразу, коли Я бесідую, Я прагну пересвідчитися в тому, що слова, про які Я бесідую, можуть обертатися навколо однієї теми, щоб ви могли мати розуміння цього аспекту істини і, зрештою, мали шлях, яким треба слідувати, коли ви стикаєтеся з усілякими речами у своєму справжньому досвіді. Це надзвичайно корисно для вашого життєвого досвіду. Хоча така детальна розмова робить Мене багатослівним, коли ви зіткнетеся з такими проблемами, ви не почуватиметеся розгубленими – у вас буде шлях, яким треба слідувати. Ви більше не житимете серед слів і доктрин, а натомість матимете практичний шлях, практичну основу та практичні істини-принципи, які ви зможете зіставити із ситуаціями, з якими стикаєтеся, щоб розв’язати свої проблеми. Тому Я докладаю всіх зусиль, щоб робити те, чого може досягти нормальна людськість утіленого Бога, і Я докладаю всіх зусиль, щоб сказати все, про що можу подумати. Коли Я говоритиму до такої міри, що ви скажете, що всі розумієте і що Мені більше немає потреби бесідувати, тоді Я перестану говорити; Я справді не хочу і далі говорити так довго.

Бачиш, Бог на небі говорить просто. Наприклад, Бог Єгова сказав Мойсеєві: «Мойсею, підійди, Я маю тобі дещо сказати». Мойсей швидко став на коліна, Бог сказав йому кілька речей, щоб він їх проголосив, і Мойсей проголосив їх згідно з вказівками Бога Єгови. Сьогодні, якщо втілений Бог скаже тобі кілька речей і попросить тебе їх зробити, під час твоєї практики ти виявлятимеш усілякі розбещені характери. Чи зможеш ти в цей час мати принципи практики та шлях практики? (Ні.) Не зможеш. Отже, ти бачиш, що Божий Дух говорить просто, але коли Божий Дух працює і промовляє якісь слова, Він робить це лише тоді, коли виконує якісь особливі, поодинокі речі в особливих випадках і в особливих контекстах, коли в Нього немає іншого вибору, окрім як це зробити. Однак робота, яку виконує втілений Бог, є конкретною та всеосяжною. Це не схоже на те, як Божий Дух каже кілька речей, щоб дати людям одкровення, або каже кілька речей, щоб віддати наказ чи висловити пророцтво, а потім завершує після виконання цієї простої поодинокої роботи. Робота втіленого Бога полягає в тому, щоб говорити впродовж тривалого періоду часу. Зміна характерів людей і відкидання їхніх розбещених характерів – це не те, чого можна досягти, просто сказавши пару речей. Оскільки людство настільки глибоко розбещене, а різні отрути й характери сатани глибоко вкоренилися в людях, щоб повністю очистити розбещеність людей, втілений Бог мусить виконувати конкретну роботу, говорити конкретні слова й висловлювати різні аспекти істини, необхідні людям для того, щоб здобути спасіння. Саме завдяки такому способу роботи впродовж такого тривалого періоду часу слова, які Він говорить, і робота, яку Він виконує, здаються дуже конкретними, а, можливо, навіть – в очах людей – дуже багатослівними й затяжними. Виходячи зі своїх уявлень, люди думають: «О, втілений Бог не є блискавично швидким у Своїй роботі, і Він не розв’язує справи прудко. Він говорить занадто детально й каже занадто багато; Він трохи багатослівний. Він ставиться до людей, як до трирічних дітей!». З огляду на твій духовний зріст, Я не думаю, що ти навіть на щаблі трирічної дитини – можливо, ти на щаблі одно- чи дворічної дитини або, можливо, навіть немовляти. Ставлення до тебе, як до трирічної дитини, – це насправді звеличення тебе. Коли Бог говорить, як грім із неба, щоб сказати людям якісь речі, до яких людей Він звертається? Він звертається до Своїх посланців і людей, яких Він використовує. А перед якою групою людей зараз постає втілений Бог? Він постає перед розбещеним людством, людством, яке Він має намір спасти, а не говорить до конкретних осіб і не працює над ними. Природа роботи, яку виконує Божий Дух, і роботи, яку виконує втілений Бог, абсолютно різна. Божий Дух ніколи не міг би жити з розбещеним людством. Лише втілений Бог може жити з людьми й невтомно і далі так говорити до розбещеного людства та працювати над ним. Втілений Бог приходить посеред людей і живе з ними. Оскільки Він живе з ними, Він за всім наглядає. Що мається на увазі під наглядом за всім? Це означає, що всі питання, які стосуються того, як люди поводяться, живуть, працюють, виконують свої обов’язки, і шляху, яким вони йдуть, а також питання, що стосуються спасіння людей, того, як люди ставляться до Бога і як пізнають Бога, мають бути розв’язані. Минулого разу, коли Бог став плоттю, це було для того, щоб бути прибитим до хреста, аби спокутувати людей від гріха. Цього разу Бог став плоттю, щоб розв’язати проблему гріховної природи людей у самому корені. Тому цей етап роботи вимагає, щоб Бог сказав багато слів і висловив багато істин, і тривалість Божої роботи також має охоплювати набагато більший проміжок часу. Божий Дух не може жити з людством, тому що атрибути людства відрізняються від атрибутів Божого Духа та притаманної Богу ідентичності. Вони ніяк не можуть жити разом. Отже, якщо сказати дещо недоречно, ти рівняєшся на Бога на небі, але Бог на небі – це духовне тіло, і Він не може завжди супроводжувати людство. Лише коли Бог стає плоттю і стає звичайною людиною, Він може так супроводжувати людство. Коли це сказано такими словами, це легко зрозуміти, чи не так? (Так.) Втілений Бог живе разом із людством, невтомно говорячи й працюючи так рік за роком. Втілений Бог живе з людьми, і люди навколо Нього, які можуть із Ним контактувати, імовірно, дещо пережили: Він розв’язав усі проблеми щодо основних потреб, які потрібно було розв’язати для людей, і Він також багато зробив понад ту роботу, яку мав би виконувати, зокрема, створення фільмів, редагування сценаріїв, режисуру відео, написання реплік, написання сценаріїв інтерв’ю та редагування важливих статей. Я виконав усю цю роботу, яку від початку не мав виконувати. Виконання цієї додаткової роботи виснажує Мене фізично й розумово, позбавляє Мене можливості відпочити й навіть затримує Моє проповідування проповідей. Багато людей бачить ці речі, але не усвідомлює їх. Я говорю й працюю так невтомно, але більшість людей досі не дотягує і не зовсім розуміє. Я бачу, що це людство справді жалюгідне, справді нікчемне і справді невіглаське. Незалежно від статі чи віку, люди – це ніщо. Якби Я сказав це до того, як виконав цю роботу, ти міг би подумати: «Хіба Ти не поводишся гоноровито? Ти дивишся на нас зверхньо». Але після багатьох років взаємодії із цими людьми Я зітхаю від щирого серця: «Ви, люди, справді змусили Мене докласти таких великих зусиль заради вас! Ваш рівень низький, а ваше бунтарство велике. Я справді не дивлюся на вас зверхньо». Я найбільш непомітний і найменш примітний серед вас, і чи то з погляду мовлення, зовнішності, зросту, чи то вченості, ви вважаєте Мене гіршим за себе, але завдяки Моєму фактичному контакту й взаємодії з вами впродовж цих років, що єдине Я можу сказати? Окрім того факту, що шлях слідування за втіленим Богом, яким ви вирішили йти, є правильним, у вас більше немає нічого. Ви – лише порожні оболонки без життя-реальності. Що ж до вашого людського життя, то це просто повний безлад і цілковита плутанина. Більшість людей не має справжніх навичок або справжніх знань, не знає, як жити, не знає, як управляти середовищем або доглядати за тваринами, і не знає, як дбати про особисту гігієну. У всьому, що вони роблять, у них немає порядку, вони неорганізовані й не знають, як почати справи або як їх завершити. Їхні моральні якості також низькі. Їм бракує серйозного, відповідального, суворого й ретельного ставлення до виконання справ. Вони просто діють недбало, щоб жити за чужий рахунок, абияк проживаючи день за днем. Проте всі ці люди мають екстравагантні бажання, вважають себе кращими за інших і хочуть бути головними та віддавати накази, щоб інші щось робили, але, на превеликий жаль, ніхто з них не має такої здатності. Я не люблю бути головним, віддавати накази й не люблю сидіти на висоті, віддавати розпорядження й вказувати людям, що робити. Мені просто подобається виконувати фактичну роботу, виконувати кожну роботу охайно й ефективно, методично виконувати її добре й брати за неї відповідальність із максимальною серйозністю до самого кінця. Але більшість людей справді не має того, що для цього потрібно. Вони не здатні нести цю відповідальність, і в них немає навичок або здатності віддавати накази. Я мушу сказати, що ви не можете управляти середовищем або підтримувати його. У Моєму розумі є певний проєкт і певний план, тому Я розповідаю вам Свій план. Я кажу вам, як працювати, як усе впорядкувати, де садити дерева, де сіяти траву, що і де будувати, де доречно розмістити певні речі і як управляти певними речами, а потім ви йдете і робите це – ось і все, що потрібно. Коли ви закінчуєте, усі бачать, що зроблене справді виглядає досить добре. Я взаємодіяв із цими людьми впродовж п’яти чи шести років, і всі їхні навички та здібності було розкрито. Тепер Я знаю, що, імовірно, такими є всі представники цього людства. Хоча Я не жив з обраними людьми з усіх різних країн, ваша фактична ситуація має бути приблизно такою ж, як і в обраних Богом людей у китайських церквах у США. Я взаємодію із цими людьми, тому вони зрештою отримують трохи додаткової користі й трохи гріються в Моїй милості. Ви далеко, і Я не можу контактувати з вами, тому ви можете лише прагнути до істини. Результат той самий.

Ставши плоттю, щоб виконувати роботу цього разу, те, що робить Бог, – це переважно бесідує про різні істини, дозволяючи людям стати на шлях спасіння через розуміння, прийняття та практику кожної істини й зрештою здобути спасіння, що в такий спосіб завершило б роботу Божого шеститисячолітнього плану управління; це та робота, яку випадає зробити Богу. Щодо того, скільки частин цієї роботи не відповідають людським уявленням або не зовсім узгоджуються з Богом на небі з погляду людей, їм слід усе це відпустити. Хоч які б у тебе були уявлення, доки слова, сказані втіленим Богом, і робота, виконана Ним, висловлюють істину та Божі наміри, можуть представляти Самого Бога й представляти Божий характер та ідентичність, тобі слід їх прийняти й не прискіпуватися. Крім того, якщо ти справді постійно прискіпуєшся й маєш те чи інше уявлення про втіленого Бога, що завжди заважає тобі прийняти істину, то це найклопітніша річ для тебе; це не принесе тобі нічого, крім шкоди, без найменшої користі. Тому тобі не слід ставитися до втіленого Бога на основі своїх уявлень та фантазій, і не слід оцінювати втіленого Бога, використовуючи свої уявлення та фантазії. Натомість тобі слід відпустити свої початкові уявлення та фантазії про втіленого Бога, а також свої нинішні уявлення та фантазії про Нього. Хоч які б у тебе були уявлення та фантазії, тобі слід їх відкинути; тобі слід проаналізувати й пізнати їх, а потім засудити й відпустити їх. Лише відпустивши їх, ти можеш мати чисте серце для прийняття Божих слів і роботи спасіння, яку Бог виконує над тобою, і лише тоді ти можеш прийти до Бога й мати надію на здобуття спасіння. Окрім того, що втілений Бог говорить, щоб забезпечити людей істиною, і виконує роботу кари, суду та спасіння людей, Він насправді також дає деякі корисні настанови щодо деяких питань у житті людей. Хоча ця робота не стосується істини чи роботи спасіння людей і не є роботою, що входить до служіння втіленого Бога, під час Моїх контактів і взаємодії з людьми в китайських церквах у США Я також дав багато настанов, критики та виправлень щодо проблем у їхньому житті. Правильно? (Так.) Це робота, яку Я просто роблю мимохідь. Більшість людей зовні здається дещо здібною, але вони не можуть взяти на себе жодної частини роботи, і навіть їхнє життєве середовище – це повний безлад. Бачачи, що, по суті, не було жодної надії на те, щоб змусити цих людей тримати своє життєве середовище в чистоті й спрямувати їхнє життя в правильне русло навіть протягом десяти років, Я брав участь і наставляв їх у деяких речах, допомагаючи їм прибрати подвір’я та впорядкувати середовище. У деяких місцях столи, стільці, дивани та кімнатні рослини в кімнатах, картини та дзеркала, що висять на стінах, і речі у ванних кімнатах – усе це було в цілковитому безладі. Якщо описати це двома фразами, це було «повністю неорганізовано» так, що «навіть ніде було стати». Навіть просто намагаючись пройтися всередині, ти б хвилювався, що можеш на щось наштовхнутися. Щоразу, коли Я туди приходив, Я відчував нестерпну задуху всередині. Бачачи, як усе всередині було впорядковано, Я почувався некомфортно. Усілякі речі були звалені в купи, причому багато речей було покладено не на своє місце. Відра й відра рису та борошна були звалені в кабінеті, але в кухонних шафках, які були призначені для зберігання зерна, нічого не було. На сушарці для посуду лежали викрутки, а в холодильнику – ящики з інструментами. Я сказав тамтешнім людям: «Ваші інструменти потрібно заморожувати? Ви боїтеся, що надворі їм стане занадто гаряче?». Я просто вважав це незбагненним. У Мене є звичка: заходячи в приміщення, Я люблю спочатку подивитися, чи облаштоване місце впорядковано й належно, і чи кожна річ покладена туди, де їй слід бути. Я кілька разів оглянув їхнє житло і справді більше не міг на це дивитися. Я сказав: «Сьогодні в Мене є трохи вільного часу, тому Я наведу для вас лад у вашому житлі. Після того, як Я закінчу прибирати, якщо ви вважатимете, що це годиться, то так все й залиште; якщо ви вважатимете, що це не годиться, то можете це змінити». Я побіжно оглянув, яке там було основне умеблювання, а потім, виходячи з розміру та структури приміщення, Я доручив усім розмістити меблі, різноманітне кухонне приладдя та їхній одяг на відповідні місця, належно їх упорядковуючи. Я також доручив їм прибрати павутиння, а також пісок і пил на підлозі. Після прибирання всім це дуже сподобалося. Згодом вони підтримували це базове впорядкування; їм просто потрібно було тримати його в чистоті. Я також допомагав людям проєктувати середовище їхніх подвір’їв. В одних місцях ми посадили квітучі дерева, в інших – клени, а на клумбах посадили квіти. Таке озеленення є досить гарним. Після того, як усе впорядковано, у деяких місцях це підтримують досить добре, тоді як в інших місцях ніхто не ставиться до справ серйозно, і вони нічого не підтримують. Коли квіти й рослини виростають вищими й розгалужуються, вони навіть не знають, що їх слід підрізати. Я дивувався: ці люди тупоголові чи що? Після того, як середовище впорядковане, вони не знають, добре це чи ні, і не можуть визначити, що і де слід розмістити. Ти ставиш у кімнаті стіл, ставиш на нього настільну лампу і ставиш навколо нього кілька стільців. Уночі досить приємно проводити тут свої духовні роздуми в тиші, читаючи книги та слухаючи гімни під лампою. Люди, які цього не розуміють, вважають, що в кімнаті недостатньо речей, тому вони ставлять ще два маленькі столики й навалюють на них трохи рису, борошна та собачого корму. Хоч де є трохи місця, вони запихають туди речі, захаращуючи кімнату так, що вона стає схожою на склад. Вони вважають, що незручно діставати речі, коли вони всі розсортовані й зберігаються в певних місцях, і що зручно хапати їх у будь-який час, коли все звалено в купу. Я кажу: «Це середовище для життя людей. Якщо ти не знаєш, як про нього дбати чи підтримувати його, яка різниця між таким життям і життям у свинарнику?». Деякі люди спостерігають, як Я тримаю життєве середовище в чистоті, і вчаться на цьому; вони можуть перейняти деякі речі й трохи зрозуміти. Але деякі люди навіть не намагаються вчитися; вони ніколи не підтримують власне життєве середовище чи свою особисту гігієну. Хоч куди б Я пішов, якщо Я бачу, що місце досить чисте, немає надлишку речей, і воно не розкішне, але досить охайне, не повний безлад, і немає ніякого сміття, Я з радістю готовий там залишитися. Я вважаю, що це місце справді гарне; воно світле, чисте й спокійне. Місце, де живу Я Сам, не потребує розкішних речей чи багатого умеблювання. Люстри, матраци «Сіммонс», меблі в європейському стилі – Мені це не потрібно. Лише просте ліжко, туалетний столик, письмовий стіл і стілець. Сидячи там, Я можу читати книги, користуватися комп’ютером і слухати пісні. Це досить гарно й досить просто. Мати прості речі – це не головне. Що є головним? Те, що все розставлено охайно. Книги там упорядковані охайно. Навіть одяг, який Я зараз не ношу, Я не кидаю просто недбало осторонь, радше Я складаю його й акуратно відкладаю – дивлячись на нього, можна сказати, що він упорядкований. На столах чи комоді немає пилу; якщо він є, Я його витираю. Коли Я приходжу в деякі місця й бачу, що кімнати досить чисті, це показує, що господар будинку досить серйозно ставиться до чистоти. У деяких місцях речі в кімнатах перебувають у повному безладі, і там також особливо брудно: волосся, пил, павутиння, комахи та все інше; це виглядає огидно. Я б не хотів іти в таке місце. Місця, де Я люблю зупинятися, не обов’язково особливо комфортні, але вони, безумовно, будуть охайними й чистими. У деяких місцях ти можеш відчути дивний запах, щойно заходиш усередину, і ніхто не впорядкував речі в кімнаті, це повний безлад. Я б не хотів залишатися в такому місці. Якщо Мені справді потрібно піти туди, щоб залагодити якусь справу, Я можу спробувати це витерпіти, але коли Я досягаю Своєї межі, Я кажу, щоб вони навели порядок. Деякі люди не бажають прибирати, і в такому разі Я не добираю слів. Я кажу: «Прибери цей свій свинарник!». Скажіть Мені, якщо хтось навіть не знає, як підтримувати власне життєве середовище, чого він може досягти? У деяких місцях кухню тримають досить чистою. Там практично немає мух, на обідньому столі немає пилу, залишки їжі накриті сітчастими кришками, навколо раковини немає плям від води, кожна ганчірка чиста й охайна, а на жодній ручці дверцят шафок немає жирних плям. Там так чисто! Це і є вміння підтримувати життєве середовище. Однак більшість людей не знає, як підтримувати своє життєве середовище. Навіть якщо ти допомагаєш їм прибрати їхні кімнати, вони можуть підтримувати їх у такому стані лише кілька днів. Якщо ти повернешся через кілька днів, вони будуть абсолютно невпізнанними порівняно з тим, що було раніше; ти подумаєш, що зайшов не в ту кімнату. Однак у більшості місць Я не заходжу ні в чию спальню; Я просто йду в місця загального користування, як-от вітальня, кухня та їдальня. Якщо Я знаходжу брудні місця, Я прибираю одне або два з них. Що ж до місць, куди Я не часто ходжу, вони можуть упорядковувати їх так, як їм заманеться.

Деякі люди дуже гарно приводять себе в порядок, коли знімаються у фільмах або пісенно-танцювальних програмах, і виглядають досить стильно. Але іноді, за особливих обставин, нам потрібно здійснити відеодзвінок, щоб обговорити робочі питання, і вони виходять на відеодзвінок, не підготувавшись, не наклавши макіяж і не привівши себе до ладу; щойно Я їх бачу, Я думаю: «Чому ці люди такі неохайні? Вони навіть не приводять себе до ладу. Вони справді такі зайняті?». Деякі люди ховають багато мотлоху по всій своїй спальні. Вони ховають купу їжі під подушками та ковдрами, як-от печиво, насіння соняшника тощо, а також спідню білизну, шкарпетки й навіть комп’ютери, мобільні телефони, блокноти тощо. Коли вночі вони лягають спати, їм доводиться відсувати ці речі вбік, щоб звільнити місце для сну. Ці люди не можуть навіть підтримувати порядок на менш ніж чотирьох квадратних метрах простору на своєму ліжку. Вони кладуть усе на свої ліжка, і хто знає, скільки днів вони можуть це не прибирати. Коли їхні ковдри стають вологими й тхнуть цвіллю, вони не провітрюють їх на сонці. Щойно ти заходиш у кімнату, ти відчуваєш сморід, що також шкідливо для їхнього здоров’я. Хоч який це будинок, треба провітрювати спальню. Повітря може бути свіжим лише тоді, коли ти впускаєш сонце. Наматрацники, на яких ти лежиш, і ковдри, якими ти вкриваєшся, потрібно час від часу провітрювати на сонці. Якщо в них з’являється дивний запах або вони брудняться, їх потрібно прати. Тільки так можна підтримувати гігієну. Крім того, класти купу речей під подушку абсолютно неприйнятно; коли ці речі там, Я не можу спати. Деякі люди мають таку звичку: вони запихають усі свої особисті речі під подушки та під постільну білизну. Якщо вони не можуть щось знайти, вони гарантовано зможуть знайти це там. Не лише чоловіки мають ці погані звички; на диво, серед таких людей є і молоді жінки. Зазвичай зовні ці люди мають досить чистий вигляд. Під час зйомок відео та створення програм вони виглядають дуже презентабельно, і їхня зовнішність також непогана. Вони виглядають досить жвавими й гламурними. Як так, що вони навіть не знають, як підтримувати своє особисте життєве середовище, і не можуть дотримуватися навіть базової гігієни? Скажіть Мені, чого могли б досягти такі люди? Виконання будь-якої справи вимагає самодисципліни; тобі слід робити все методично й систематично та бути суворим, ретельним, серйозним і відповідальним – ти мусиш мати ці якості людськості. Якщо, коли йдеться про твій власний особистий простір і середовище, ти маєш ледаче, мляве, недбале й безвідповідальне ставлення, то як ти міг би добре виконувати різні пункти церковної роботи? Дехто каже: «Я занадто зайнятий роботою. У мене немає часу дбати про ці речі». Хіба це не відмовка? (Так.) Відверто кажучи, такі люди просто ледачі.

У всіх людей із нормальною людськістю є вимоги до свого життєвого середовища. У Мене також є вимоги до Свого життєвого середовища. Щонайменше воно має бути санітарним, чистим і охайним, і на нього має бути приємно дивитися. Я не буду зупинятися на цьому детальніше. Візьмімо для прикладу Боже створення всього сущого та управління ним – чи добре Він ним управляє? Усе суще, створене Богом, – річки й озера з усім, що в них є, гори, низовини та рівнини, а також усі види тварин і рослин – управляється Ним. Скажіть Мені, чи добре Бог ним управляє? (Так.) Чи добре управляється кожен вид живих істот? (Так.) Чи є щось хаотичне або каламутне? (Ні, Бог управляє ними дуже впорядковано й систематично.) Бог управляє ними з регулярністю, порядком, організованістю та ясністю, з винятковою суворістю й точністю. Кажучи людською мовою, Його управління цими речами є особливо охайним і впорядкованим, ніщо не заважає нічому іншому, і немає нічого перевернутого з ніг на голову. Бачиш, океани мають свої межі, річки мають свій діапазон, а гори, суша та рівнини мають свої відповідні функції. Які дерева ростуть у яких місцях, і в яких середовищах та зонах ростуть тварини, птахи й звірі – усе це впорядковано й має свої межі. Бог управляє ним з ідеальним порядком. Риби та різні інші живі істоти в морі також живуть із винятковою регулярністю. Бог усе розставив для них по місцях. Виходячи з ареалу проживання кожного виду живих істот, Він установив їхні життєві звички, розпорядок і температуру, яка їм підходить, і Він також створив їжу, якої вони потребують. Бог особливо ретельний у Своєму розгляді кожної справи й управляє всім сущим в особливо організований спосіб. А тепер подивись: як люди підтримують своє середовище? Забудь про те, щоб управляти церквою чи регіоном – ти не можеш навіть добре підтримувати власну спальню чи місце, де ти відпочиваєш. Деякі люди не можуть підтримувати порядок навіть на такому маленькому просторі, як їхнє власне ліжко. Скажи Мені, на що ти взагалі міг би бути здатним? Це вада людськості. Не кажучи вже про те, щоб відповідати стандартам, яких вимагає Бог на небі, якщо ти можеш відповідати тому, що втілений Бог – тобто Я – вимагає від тебе робити, це вже непогано. Усе це речі, яких слід досягати людям із нормальною людськістю. Якщо ти не можеш навіть відповідати стандартам нормальної людськості, то тобі справді буде трохи важко досягти спасіння. Такими є вимоги до людей, коли йдеться про підтримання свого середовища. Якщо люди докладуть до цього трохи зусиль, вони зможуть задовольнити ці вимоги; це не щось складне. Почни своє входження з підтримання власного життєвого середовища; потім навчися управляти своєю роботою та обов’язком, який ти виконуєш. Входь у ці речі крок за кроком, розвивай деякі хороші звички з погляду нормальної людськості та культивуй деякі робочі чи життєві здібності, яких можуть досягти люди з нормальною людськістю. Поступово, намагаючись жити в межах цієї нормальної людськості, тобі слід адаптуватися до деяких позитивних, хороших життєвих звичок і життєвих середовищ, і поступово зробити їх частиною своєї нормальної людськості. Це буде корисно для твого виконання обов’язку, твоєї роботи та твого виживання. Правильно? (Так.) Це деякі питання, що стосуються повсякденного життя.

Зважаючи на те, що втілений Бог є плоттю, Він мусить мати нормальну людськість та інстинкти створеного людства й жити в межах життя створеного людства. Отож у втіленого Бога також є деякі потреби та прояви нормальної людськості. Хоча зовні ці потреби та прояви не пов’язані безпосередньо з Божою ідентичністю та сутністю або з Божим характером, який Бог представляє, – вони принаймні відповідають нормальній людськості, якої Бог на небі вимагає від людей; вони їй не суперечать, і ці речі зовсім не конфліктують. Крім того, вияви та вираження нормальної людськості втіленого Бога не завдають жодної шкоди людству. Хоч би чого втілений Бог вимагав від тебе в межах нормальної людськості, і хоч би що Він виявляв під час взаємодії з тобою, ці речі точно не скривдять тебе, і вони, безумовно, не завдадуть тобі шкоди. Бог не тільки не робитиме того, що завдає тобі шкоди, але й також у межах Своєї людськості – яка має нормальну людськість – виконуватиме роботу, яку Він має намір виконати, говоритиме слова, які має намір сказати, і виражатиме характер і сутність, які має намір виразити, ведучи людей перед Богом і на шлях досягнення спасіння. Хоч би якою незначною, нормальною та практичною могла здаватися тобі зовнішність такого втіленого Бога, і хоч би яким непримітним і невинятковим Він був серед створеного людства, нормальна людськість, якою Він живе, однаково представляє Самого Бога й пов’язана із Самим Богом. Тож лише тому, що Він виявляє нормальну людськість або робить деякі речі, пов’язані з нормальною людськістю, – наприклад, допомагає тобі прибрати твоє житлове середовище або управляти твоїм оточенням, – тобі не слід думати: «Як Бог може робити ці речі? Хіба Він не Бог на небі? Хіба Йому не слід виконувати роботу Самого Бога? Як Він може управляти цими речами? Хіба це не стрілянина з гармати по горобцях?». Якщо в тебе є такі думки, то ти абсолютно й цілком помиляєшся. Можуть також бути люди, які думають: «Бог є втіленим Богом – чи є цей втілений Бог високим і могутнім? Чи відірваний Він від мирських речей? Чи відрізняється середовище, у якому Він живе, сфера Його життя або Його вимоги до життя від тих, що є в нас, звичайних людей?». Дозволь Мені сказати тобі: усі прояви кожного аспекту життя цього втіленого Бога занадто звичайні й занадто нормальні; вони зовсім не піднесені й навіть просто незначні в очах багатьох. У Нього немає суворих вимог чи екстравагантних бажань щодо якості Свого життя; Йому просто подобається жити в найпростіший, найбільш невибагливий спосіб. Дехто каже: «Хіба втілений Бог не знає, як насолоджуватися високим стандартом життя?». Насправді річ не в тім, що Я не знаю як, і не в тому, що Мені не знайомі хороші речі. Мені просто не подобаються такі речі. У Мене немає таких вимог. Мої вимоги та стандарти життя такі самі, як і у звичайних людей: їсти якісь смажені страви й салати влітку, їсти якісь тушковані страви й тушкований тофу взимку, їсти пельмені, коли стає холодно й іде сніг. Дехто каже: «Тоді чи вмієш Ти куховарити?». Я також умію куховарити, і Я можу готувати локшину ручної роботи. Кілька років тому Я також робив парові булочки та кручені булочки, мив посуд і прибирав. Я дуже акуратно складаю Свої ковдри. Я хочу випрати Свій одяг, щойно він трохи забрудниться, і Мені не подобається відчувати дивні запахи. У Мене немає суворих вимог, коли йдеться про життя. Я люблю тишу й не люблю шуму. Я не бажаю залишатися в місцях, де багато людей говорить дуже голосно й де багато шуму, і Я не люблю міста. Скажіть Мені, хіба це високі стандарти? (Ні.) Коли Я їду в машині, усередині просто має бути тихо, і цього достатньо. Я не люблю вмикати кондиціонер на надто низьку температуру, а щодо опалення – якщо трохи тепло і Я не відчуваю холоду в утепленій куртці, цього достатньо. Купуючи меблі, Я люблю купувати великі шафи, які можуть умістити багато речей, щоб усе, що Я туди покладу, можна було акуратно впорядкувати. Я люблю тримати в чистоті речі, якими Я користуюся. Навіть коли вони зношуються після тривалого використання, на них немає плям від поту, і вони не виділяють дивних запахів, а тим паче на них немає волосся чи лупи. Я обов’язково виперу одяг, який Я носив, перш ніж покласти його в шафу; Я ніколи не кладу брудний одяг у шафу. У Мене немає суворих вимог, коли йдеться про проживання. Коли Я тримаю собаку, Я не тримаю якихось видатних порід; якщо він слухняний, добрий і розумний, не створює проблем і не хоче постійно гуляти чи гратися, цього достатньо. Дехто каже: «Хіба втіленому Богу подобаються лише елітні, химерні речі?». Я не чужий таким речам, але вони Мені справді не подобаються. Я люблю практичні речі – чи то Мій одяг, чи речі, якими Я користуюся, чи Мій життєвий простір, якщо це практично, цього достатньо. Якщо є якийсь одяг або пара взуття, які можна носити багато років, і це те, що Мені потрібно, Я обов’язково це куплю. Якщо річ дуже елітна, коштовна й цінна, але це те, чим Я навряд чи скористався б раз на десятиліття, Я б її не захотів, навіть якби Мені дали її безкоштовно. Мені не подобаються такі речі. Дехто каже: «Щодо Твого комп’ютера, чи використовуєш Ти найдорожчий, найелітніший, найсучасніший і найшвидший?». Комп’ютер, яким Я користуюся, досить швидкий, але він не найелітніший. Якщо Я можу використовувати його, щоб перевіряти погоду, читати повідомлення й виконувати деякі щоденні завдання, цього достатньо. Хоч би якими пристроями Я користувався, Я ніколи не використовую найелітніші; достатньо звичайних, практичних. Навіть якщо Мої звичайні речі зношуються від використання, Я намагаюся з усіх сил зберігати їх абсолютно чистими й неушкодженими та гарантувати, що їх можна нормально використовувати.

Втілений Бог також вибірковий, коли йдеться про взаємодію з людьми. Він не любить багато спілкуватися, і Йому не подобається мати надто глибокі зв’язки з людьми. Однак, взаємодіючи з іншими, Він також має деякі базові думки про людей і вимоги до них; принаймні ті, з ким Він взаємодіє, мусять ставитися до інших зі щирістю. Є певний тип людей, які під час розмови лише вихваляються й говорять гучні слова. Дев’ять із десяти речей, які вони кажуть, звучать неправдиво й непрактично або їхні слова мають відтінок презирства та приниження щодо інших, і вони виношують лихі наміри. Щоразу, коли ти говориш і взаємодієш із такими людьми, вони саме такі; ти ніколи не можеш докопатися до того, якими вони є насправді, і ти не можеш відчути їхню щирість. Такі люди ненадійні й легковажні; вони нероби, і Я не люблю з ними спілкуватися. Є інший тип людей, які постійно брешуть і люблять займатися пустою балаканиною та верзти нісенітниці, ніколи не кажучи нічого реального. Якщо ти запитаєш їх про щось і спробуєш отримати серйозну відповідь, вони ходитимуть околясом і не скажуть тобі правди. Я завжди говорю з ними абсолютно щиро й не принижую їх, а тим паче ніколи б не завдав їм шкоди, але вони однаково не кажуть Мені правди; з такими людьми неможливо розмовляти. Один тип – це нероби, які вихваляються, говорять гучні слова й поводяться легковажно, – Я не бажаю взаємодіяти з такими людьми. Інший тип – це ті, хто постійно бреше й ніколи не каже нічого реального; Я також не люблю взаємодіяти з такими людьми – Я відчуваю відразу до таких людей і ненавиджу їх. Якщо Мені доводиться мати справу з такими людьми під час виконання церковної роботи, Я можу це витерпіти – це просто суто ділові стосунки. Якщо немає жодної роботи, яку потрібно виконати, Я з усіх сил намагаюся триматися подалі від таких людей і не взаємодіяти з ними. Є також інший тип людей: ще до того, як ти маєш із ними якісь реальні справи, вони починають прораховувати, як вони могли б тебе використати, як вони могли б витягнути з тебе якусь корисну інформацію, як вони могли б заробити на тобі гроші або як вони могли б обдурити тебе, щоб здобути твою симпатію, довіру та високу оцінку. Вони придумують усі можливі способи, щоб плести інтриги проти тебе. Я не бажаю взаємодіяти з такими людьми; Я вважаю їх огидними, і Я тримаюся від них якомога далі. Є також іще один тип людей: усе, що тобі потрібно зробити, це трохи поспілкуватися з ними, і вони намагатимуться побачити, як вони виглядають на твоєму тлі, і порівнюватимуть себе з тобою, і навіть заздритимуть тобі. Наприклад, якщо ти зробиш стрижку, вони скажуть, що твоя стрижка має поганий вигляд, але через пару днів вони зроблять таку саму стрижку. Або вони побачать, що ти носиш гарний одяг, і запитають, де ти його купив, водночас кажучи тобі в обличчя, що колір занадто темний, фасон застарілий, він не личить тобі тощо, але через кілька днів вони купують такий самий одяг і постійно крутяться навколо тебе, вихваляючись ним. Хай що ти маєш, якщо вони це бачать, вони теж мусять це мати. Якщо ти купуєш капусту по п’ятдесят центів за фунт, вони кажуть: «Це так дорого!». Але вони розвертаються і йдуть до іншого магазину, щоб купити капусту по долару за фунт, і навіть кажуть: «Овочі, які я купив, дешевші за твої». Хіба вони не брешуть в очі? Ти не дуже добре з ними знайомий, і в тебе немає з ними жодних близьких справ, але вони намагаються змагатися з тобою і так заздрять тобі, порівнюючи себе з тобою в усіх аспектах; вони навіть намагаються перевершити тебе в усьому, що ти кажеш. Хіба це не схоже на зустріч зі скаженим собакою? Коли Я стикаюся з такими людьми, Я їх уникаю та ігнорую; неможливо ладнати з таким типом людей, у яких немає нормальної людськості. Є також інший тип людей, з якими ви, можливо, також стикалися; з таким типом людей надзвичайно важко мати справу. Наприклад, вони скаржаться, що в кімнаті спекотно. Якщо ти кажеш їм відчинити двері для провітрювання, вони кажуть: «Ні, якщо двері будуть відчинені, залетять мухи». Якщо ти пропонуєш їм встановити москітну сітку на двері, вони кажуть, що це ускладнить вхід і вихід. Якщо ти кажеш їм увімкнути вентилятор, вони кажуть, що бояться застудитися від протягу і що це марна трата електроенергії. Якщо ти зіткнешся з кимось подібним, хто відкидає кожну пропозицію, яку ти робиш, коли він скаржиться, що в кімнаті спекотно, ти зрозумієш, що ця людина – справді важкий випадок. Що ж це за нікчема? Чи може вона прийняти правильні слова? (Ні. У неї немає нормальної людськості.) Тоді чи став би ти й далі з нею говорити? (Ні.) Коли Я стикаюся з таким типом людей, у Моєму серці формується враження про них: «О, то ось ти яка людина. У тебе немає нормальної людськості, ти не приймаєш правильних слів, ти завжди прискіпуєшся й шукаєш недоліки, і ти любиш створювати складні проблеми, щоб навмисно ускладнювати життя іншим. Ти нікуди не годишся». Як слід охарактеризувати такий тип людей? Простонародною мовою таких людей називають «заперечувальниками»; такі люди несприйнятливі до доводів розуму. Вони скаржаться, що в кімнаті спекотно, але хоч яке рішення ти пропонуєш, вони кажуть, що воно неправильне або що воно не спрацює. Однак, щойно ти виходиш із кімнати, вони негайно відчиняють двері й вікна та вмикають вентилятор, не турбуючись про те, що залетять мухи або що вони застудяться від протягу. Такі люди не на одній хвилі зі Мною. З ними неможливо спілкуватися, і Я не люблю з ними взаємодіяти. Дехто каже: «Тобі не подобається цей тип людей, Тобі не подобається той тип людей – Ти не можеш мати справу з кимось лише тому, що він Тобі не подобається?». Я не кажу, що не можу мати з ними справу лише тому, що вони Мені не подобаються. Якщо Мені доводиться взаємодіяти з ними по роботі або в повсякденному житті, Я можу це витерпіти. Я не можу відмовитися від взаємодії з такими людьми лише тому, що вони Мені не подобаються, тим самим затримуючи роботу або впливаючи на певні речі, які мусять бути зроблені. Однак, коли в цьому немає потреби, Я абсолютно не взаємодіятиму з такими людьми.

Є інший тип людей, які просто люблять їсти, пити й розважатися, нехтуючи належними справами. Якщо це через те, що вони молоді й незрілі, ще не сформували свої моральні якості, або через те, що їх розпестили вдома, і тому вони не знають, як займатися належними справами або зосереджуватися на належних завданнях, – і вони не намагаються опанувати якісь технічні навички або здобути знання та досвід, – це можна пробачити. Однак деяким людям уже двадцять, тридцять або сорок років, а вони досі нехтують належними справами й цілими днями байдикують. Коли їм нічого робити, вони люблять теревенити, базікати й тинятися туди-сюди, живучи абияк. Вони ніколи не думають про належні справи й не зосереджуються на належних завданнях, і вони не намагаються опанувати якісь технічні навички або здобути якісь знання та досвід. Вони не читають Божих слів, не замислюються над питаннями життя й не розмірковують над тим, яким шляхом слід іти людям. Вони ніколи не розмірковують над тим, як їм слід уникати хибного шляху, побачивши, як ним ідуть інші, і не дивляться на тих, хто мав входження в Божі слова та істину й дещо здобув із них, щоб вони могли повчитися в цих людей. Вони ніколи не обмірковують ці належні питання. Коли вони вільні, то просто їдять, п’ють і розважаються, читаючи розважальні новини та стежачи за подіями в різних галузях. Занурені у всілякі джерела новин, журнали та соціальні тенденції, вони просто пливуть за течією і безтурботно йдуть по життю, сприймаючи кожен день таким, яким він є. Навіть після того, як вони живуть абияк близько десяти років, у них немає жодного усвідомлення, і вони ніколи не відчувають стресу. Хто б їх не обтинав чи не розвінчував, вони не надають цьому значення, залишаючись занімілими й недоумкуватими, і не знають, що треба шукати істину. Такі люди просто живуть абияк, просто живуть за чужий рахунок і чекають на смерть. Цей тип людей також часто цинічний, вони вважають, що все несправедливо і що куди б вони не пішли, їхньому таланту немає застосування. Проте вони нічого не вчаться через брак зусиль, ніколи не ставилися серйозно до жодної роботи, ніколи не сприймали всерйоз жодного правильного слова й ніколи не думають про те, що їм слід робити в майбутньому. Вони висловлюються досить чітко й мають ідеї, ідеали та бажання, але вони просто не втілюють їх у життя. Доктрини, які вони виголошують, досить хороші й піднесені, і люди вважають їх розсудливими й розумними, і їх навіть досить приємно слухати, але коли доходить до виконання практичних справ у реальному житті, вони не можуть зібратися із силами й не вживають жодних практичних заходів. Я не люблю таких людей. Можливо, твій рівень дуже посередній або ти досить тугодумний, тобі бракує природних здібностей, і ти не маєш жодних дарів чи талантів. Однак ти особливо стійкий, ти вкладаєш багато зусиль у справи й робиш їх старанно, ти готовий терпіти труднощі, і ти можеш платити ціну. Хто б не доручив тобі завдання, ти особливо серйозний і відповідальний, і ти можеш нести за нього відповідальність до самого кінця. Ти також суворо дотримуєшся принципів аж до того, що іноді навіть змушуєш інших почуватися скованими; люди вважають, що ти занадто серйозний і занадто суворо дотримуєшся принципів, але ти здатен наполегливо робити так і далі. Я люблю таких людей. Не має великого значення, що твій рівень трохи низький і ти трохи тугодумний – принаймні ти не красномовна, хитра, лукава людина або той, хто просто живе абияк. Хоча твій рівень невисокий і тобі бракує природних здібностей, ти любиш учитися, і ти вчишся в особливо серйозній, практичній манері, не будучи недбалим. Коли інші припинили спроби чогось навчитися, ти й далі намагаєшся, доки не осягнеш цього. Я люблю таких людей. Вони живуть як люди й діють впевненими розміреними кроками, ніколи не ставлять перед собою завищених цілей і є особливо серйозними. Вони ставляться до людей і речей зі щирістю. Навіть коли вони миють собаку, вони миють його абсолютно чисто й ретельно; інакше вони відчувають, що ставляться до цього недбало, – вони чинять правильно навіть із собакою. Я люблю таких людей. Деякі люди можуть обманювати інших, і вони також можуть обманювати Бога й бути недбалими з Ним; вони говорять дуже гарно, але не роблять практичних справ. Я не бажаю звертати увагу на таких людей або взаємодіяти з ними. Можливо, ти красномовний, і ти вмієш лестити й говорити приємні слова, але Я не бажаю слухати такі слова – Я на таке не купуюся.

Я кажу ці слова, щоб ви могли зрозуміти Мене. Я просто звичайна людина, яка живе в нормальній людськості. Порівняно з Богом на небі, Я дуже незначний; Я дуже проста, дуже звичайна людина. У Мене немає піднесеного образу, і Я не маю надзвичайних здібностей. Я не височію над іншими, Я не бажаю виділятися з натовпу і поготів. Я просто дуже звичайна людина, а також дуже проста людина. Я відчуваю, що така звичайна людина, як Я, яка живе в нормальній людськості, цілком здатна взяти на Свої плечі цей етап Божої роботи в останні дні, а також здатна висловити всі істини, які Бог має намір висловити в останні дні, щоб ви могли здобути від Мене всі аспекти істини, що походять від Бога, які необхідні для досягнення спасіння. Для вас утіленої Божої плоті достатньо, щоб дозволити вам досягти спасіння; будь-якого аспекту чи грані цієї плоті, які ви можете побачити й з якими можете контактувати, насправді вже достатньо для цієї мети. Тому, як нормальна людина, якщо ти маєш совість і раціональність, тобі не слід постійно порівнювати втіленого Бога з Богом на небі. Якщо ти це робиш, з одного боку, це не приносить тобі жодної користі, а з іншого – Богу на небі не сподобається, що ти це робиш. Крім того, якщо ти постійно порівнюєш утіленого Бога з Богом на небі, це значною мірою вплине на твоє прийняття слів, сказаних втіленим Богом, і роботи, виконаної Ним, а також на забезпечення всіма аспектами істини, які тобі потрібні й які походять від Нього. Є також іще важливіший аспект, який полягає в тому, що хоч би яким незначним, хоч би яким нормальним чи хоч би яким звичайним був втілений Бог, Він, зрештою, є Божим вираженням на землі, Божим проявом на землі та Божим представником на землі. Незалежно від того, наскільки Він може представляти Бога або наскільки Він може проявляти Бога, принаймні в Божих очах Він представляє Бога, і Він є частковим представником Божої ідентичності, Божої сутності та Божого характеру. Тому щонайменше Він представляє Божу ідентичність, і Він також представляє роботу, яку Бог має намір виконати на землі; Він заміщає Бога або можна сказати, що Він заміщає Бога, щоб виконувати роботу на землі. Хоч би як ти рівнявся на Бога на небі або хоч би як ти поклонявся Богу на небі, Богу не подобається, що ти порівнюєш втіленого Бога з Богом на небі, і Йому не подобається, що ти відокремлюєш втіленого Бога від Бога на небі. Ще менше Йому подобається, якщо, порівнюючи втіленого Бога з Богом на небі, ти високо цінуєш Бога на небі, але дивишся зверхньо на Бога на землі, або якщо ти сповнений захоплення й пошани до Бога на небі, але сповнений ворожості й дискримінації щодо Бога на землі, і навіть судиш, засуджуєш Його та нападаєш на Нього. Тому, коли йдеться про те, як люди ставляться до втіленого Бога, з одного боку, вони мусять ставитися до Нього правильно й приймати Його нормальну людськість; з іншого боку, вони мусять приймати істину, яку Він виражає, і характер, який Він виражає відповідно до Божої ідентичності та статусу. Коли Він виявляє нормальну людськість і виражає Божий характер або проявляє Божу сутність, це саме те, що ти бачиш і що ти можеш сприйняти. Зрештою, із перспективою та ставленням створеної істоти ти мусиш коритися словам Бога, які Він виражає, або Божому характеру та сутності, які Він виявляє, і приймати їх. Не порівнюючи втіленого Бога з Богом на небі, тобі також не слід ставитися до втіленого Бога й Бога на небі по-різному. Оскільки Бог на небі і втілений Бог, зрештою, по суті єдині – просто є різниця у формі Їхньої появи, якщо дивитися безпосередньо неозброєним оком, – незалежно від того, порівнюєш ти втіленого Бога з Богом на небі чи ні, зрештою, те, як ти ставишся до втіленого Бога, мусить зводитися до того факту, що Він має Божу ідентичність і Божу сутність. Хоч би яку нормальну людськість або хоч би які вияви та прояви втіленого Бога ти бачив неозброєним оком, або хоч би яким нормальним, звичайним і практичним Він здавався, ти мусиш приймати, визнавати Його й коритися Йому з перспективи створеної істоти, радше ніж кидати Йому виклик. Люди завжди люблять порівнювати втіленого Бога з Богом на небі. Найгірше в цьому те, що люди найбільш схильні використовувати людські уявлення та фантазії про Бога, щоб судити, засуджувати або відкидати втіленого Бога. Тому порівнювати втіленого Бога з Богом на небі – це шлях, який веде тебе до смерті. Що означає шлях, який веде до смерті? Це стосується того, що Я казав раніше: ти, мабуть, шукаєш смерті! А що означає шукати смерті? Це не означає, що Божий дім вичистить або виключить тебе – радше це означає, що зло, яке ти скоїв, настільки серйозне, що ти зазнаєш покарання і будеш знищений; це означає спокушати долю. Коли ти коїш таке зло, люди нічого не можуть тобі зробити, але Бог засудить тебе на основі твоїх лихих учинків. Тоді чому Я кажу, що це означає шукати смерті? Є причина, з якої Я використовую фразу «ти, мабуть, шукаєш смерті»: цей твій підхід представляє шлях, яким ти йдеш. Яким шляхом ти зараз ідеш? Цей твій підхід представляє те, що ти йдеш шляхом, який веде до знищення. Що означає цей шлях, який веде до знищення? Це означає, що Бог чітко свідчить, що цей втілений Бог на землі представляє Його й представляє Його наміри в останні дні, і що цей втілений Бог є Його проявом і носієм Його роботи в останні дні, але ти не приймаєш цих слів. Ти вперто відмовляєшся визнати ідентичність і сутність цього втіленого Бога, і ти не приймаєш Його слів і роботи. Ти не тільки не приймаєш їх, але й навіть відкидаєш їх, і ти навіть часто молишся і благаєш Бога на небі, бажаючи обійти втіленого Бога, щоб здобути схвалення від Бога на небі і так досягти спасіння. Тобто ти віриш лише в Бога на небі, а щодо втіленого Бога – Того, Кому доручено Божу роботу на землі, – ти не приймаєш Його. У такому разі ти відкидаєш роботу, виконану Богом на небі, і слова, сказані Ним після того, як Він зійшов на землю; ти відкидаєш особу, якою Бог став на землі, і тому шлях, яким ти йдеш, є шляхом знищення. Хоч би як ти поклонявся Богу на небі і рівнявся на Його, Бог цього не приймає і не визнає. Шлях, яким ти йдеш, є шляхом знищення; це називається шукати смерті. Що означає шукати смерті? Це означає, що зло, яке ти скоїв, занадто велике й може призвести до того, що тебе покарають; це означає спокушати долю. Шлях, яким ти йдеш, і шлях практики, який ти обираєш, неправильні. Ти налаштовуєш себе проти Бога, ти ставишся до Бога вороже. Не думай: «Я довіряю Богу на небі. Втілений Бог – це просто звичайна людина. Я приймаю слова, які Він говорить, але щодо самої Особи, я не приймаю, що Він є Христом, що Він є Богом. Як Він може представляти Божу ідентичність? Я просто не визнаю, що Він є Богом на землі. Немає іншого Бога, крім Бога на небі». Якщо ти кажеш ці слова, то в тебе неприємності. Ти йдеш шляхом знищення; це означає шукати смерті. Чи були в історії люди, які «шукали смерті»? Чи були люди, які очевидно йшли шляхом знищення? Чи був Павло одним із них? (Так.) Павло був такою людиною, і такими ж були ті книжники, фарисеї та первосвященники. Вони вірили лише в ім’я Єгови й вірили лише в Бога на небі. Коли Бог втілився і зійшов на землю, вони побачили, що Господь Ісус був просто звичайною людиною, до того ж сином бідного теслі, і тому вони відмовилися прийняти Його, хай там як: «Я просто не прийму тебе. Я вірю лише в Бога на небі!». І що Бог на небі сказав їм? «Ти, мабуть, шукаєш смерті!». Та сама фраза, яку Я щойно використав. Яким був результат? Факти доводять, що вони шукали смерті, чи не так? (Так.) Чи хочете ви йти таким шляхом? (Ні.) Тоді не йдіть таким шляхом. Якщо ти йшов таким шляхом раніше, то поспішай повернути назад, покаятися і визнати свої гріхи; зараз ще не пізно повернути назад. Однак вам не слід використовувати фразу «ти, мабуть, шукаєш смерті» необережно. Щоразу, коли ви її кажете, у цьому є імпульсивність. Люди в кримінальному світі часто кажуть: «Ти, мабуть, шукаєш смерті!». Вони мають на увазі, що хочуть когось убити. Але коли Я це кажу, це відрізняється від того, коли вони це кажуть. Коли Я це кажу, у цьому немає імпульсивності, і Я не намагаюся говорити жорстко. Я просто хочу нагадати тобі: не йди шляхом Павла; це означало б шукати смерті, і це шлях знищення. Якщо ти підеш цим шляхом, тебе буде знищено, і ти закінчиш із таким самим фіналом, як і Павло; це було б жахливо. Тоді Павло не чув багатьох істин. Те, що він шукав смерті, було його власною провиною і диктувалося його природою. Але тепер у вас є повчальна історія Павла, тому ви не повинні шукати смерті – не йдіть тим шляхом знищення. Істину втілення тепер пояснено так чітко, і різні істини про здобуття спасіння також пояснено так чітко. Якщо ти досі навмисно опираєшся й уперто відмовляєшся прийняти втіленого Бога, хіба це не означає шукати смерті? Це доводить, що ти людина штибу Павла. Вам категорично не можна йти цим шляхом!

Тепер, коли Я так багато побесідував, чи зрозуміло вам, як слід ставитися до втіленого Бога і як правильно трактувати стосунки між утіленим Богом і Богом на небі? (Так.) Тоді якими є принципи щодо цього? Скільки є принципів? Підсумуйте. (Завдяки сьогоднішній Божій бесіді перший принцип, який я зрозумів, полягає в тому, що слід прийняти нормальну людськість утіленого Бога й правильно підходити до нормальної людськості плоті, у яку зодягнувся Бог, зокрема правильно підходити до Його базових потреб і вибору в межах Його нормальної людськості. Інший принцип полягає в тому, що Бог на землі має Божу сутність, тому, якщо Він здатен висловлювати істину та спасати людей, нам слід приймати Його й коритися Йому. Це ключове.) Я наголошу ще на кількох речах. Теоретично, нормальна людськість утіленого Бога не стосується істини, як і не стосується роботи, яку Бог має намір виконати. Строго кажучи, нормальна людськість стосується речей, які перебувають у межах життя втіленого Бога. Щодо цієї особи – те, що Йому подобається, Його вдача, спектр емоцій, які Він переживає, а також Його різні думки, погляди, розуміння, вибір та інші речі щодо життя й суспільства, – чи узгоджуються ці Його прояви із совістю й раціональністю нормальної людськості, якщо судити з погляду людськості? (Так.) Ті, хто каже «так», мусять нести за це відповідальність. Ти мусиш чітко пояснити: звідки походить це твоє «так»? Це доктрина, відлуння, чи ти справді маєш про це досвід і знання? (Боже, мій погляд такий: незалежно від того, чи скеровує нас Бог у тому, щоб жити нормальною людськістю, чи спонукає нас розпізнавати деяких людей, справи та речі, які перед нами постають, усе це говорить нам, як жити нормальною людськістю і як бути чесними людьми; усе це веде нас на правильний шлях. Тому Боже наставництво людей в усіх аспектах є корисним для них.) Я б не поспішав казати, що все це корисно для людей, але принаймні Я Сам вважаю, що слово «нормальна» в словосполученні «нормальна людськість» варто пояснити. Тож як слід пояснити слово «нормальна»? З одного боку, це означає, що погляд і позиція, з яких утілений Бог розглядає людей, справи та речі, є правильними. У Своїх бесідах Я вже говорив про те, як Я ставлюся до всіляких людей і всіляких речей. Можна сказати, що Мої різноманітні погляди на світ, на людство, на різні злі тенденції та ідеологічні течії притаманні Мені як людині, але також можна сказати, що вони походять від Бога. Тут неможливо вдаватися в подробиці щодо цих речей – неспішно обміркуйте їх самостійно. Позиція та погляд, з яких утілений Бог розглядає людей, справи та речі, є нормальними – це з одного боку. З іншого боку, погляди й думки, які Він формує на основі Свого розуміння різних речей, є нормальними; вони не перекручені й не екстремальні. Я не наважуся сказати, наскільки ви можете отримати користь від виявів Моєї нормальної людськості, поки Я живу та взаємодію з вами, або що вони можуть дати вам таку ж користь, як і істина, але принаймні Я не завдам вам шкоди. Є також найбазовіший момент, який полягає в тому, що, керуючись Своїми особистими думками й бажаннями, Я ніколи не хочу нікому завдати шкоди. Якщо Я бачу, що ти припускаєшся помилок у своєму мовленні або маєш якісь хибні способи життя, життєві звички чи ставлення до життя – наприклад, у тебе викривлене розуміння щодо споживання якоїсь їжі, – Я поговорю з тобою й виправлю твої думки та погляди. З одного боку, на основі розуміння нормальної людськості, Я допомагаю тобі виправити деякі хибні життєві звички, щоб ти мав правильні думки й погляди та міг підійти до цієї справи раціонально. З іншого, глибшого боку, Я роблю це, щоб дати тобі змогу зрозуміти деякі істини й увійти в них. Це також є проявом нормальної людськості втіленого Бога. Крім того, різні потреби в житті Бога в нормальній людськості та те, як Він взаємодіє з усілякими людьми, також є нормальними. Що мається на увазі під цим «нормальні»? Чи чули ви коли-небудь, щоб Я знущався з когось, завдавав комусь шкоди, когось гнітив або обманював? (Ні.) Я справді ніколи не робив таких речей. Маючи Мою ідентичність і статус, хіба Мені не було б надто легко сказати якісь жорстокі слова або пригнітити когось? Я мав би на це повне право, але Я справді ніколи ні з кого не знущався, ні з ким не сварився, ні з ким не змагався й не здіймав галасу щодо когось поза його спиною – у Мене ніколи не було жодного із цих проявів. Перебуваючи серед людей, Я просто нормально з ними взаємодію; Я трохи зближуюся з тими, хто має хорошу людськість, і тримаюся подалі від тих, хто має погану людськість. Я допомагаю, коли можу, і дозволяю речам іти своїм природним ходом, коли не можу. Щодо цих проявів нормальної людськості – чи то Мого спектру емоцій або життєвих звичок, чи то Моїх способів та принципів взаємодії з людьми, – з того, що ви можете бачити, з чим можете контактувати, що можете сприйняти й дізнатися з перших вуст, чи бачите ви якийсь аспект, який є ненормальним? (Нічого ненормального в цьому немає; усе це справді практично.) «Усе це справді практично» – деякі люди можуть не зовсім це зрозуміти, тому Я виправлю тебе: усі ці прояви нормальної людськості втіленого Бога мають принципи; у них немає нічого порожнього чи показного. Я Сам вважаю, що Я ніколи не напускаю на Себе пихи, і Мені особливо не подобається віддавати накази; радше Я люблю виконувати реальну роботу. Я навчаю всього, що Я знаю й розумію, нічого не приховуючи. Бачиш, коли Я наставляю вас щодо певного пункту роботи, який передбачає професійні навички, Я кажу стільки, скільки знаю. Чи приховував Я щось коли-небудь? (Ні, Ти не приховував.) Я не тримаю речі в таємниці й не ховаю їх; Я докладаю всіх Своїх зусиль, щоб скеровувати й навчати тебе. Ти вчишся дуже серйозно, докладаєш багато зусиль і можеш витерпіти багато труднощів, і зрештою ти засвоюєш те, чого Я навчив, і можеш діяти самостійно, більше не потребуючи Мого наставництва. Це робить Мене дуже щасливим, і Я не відчуваю заздрості. Я навіть заохочую тебе робити все самостійно, і Я готовий дозволити тобі досягати успіхів. Коли ти досягаєш успіхів і всі захоплюються тобою, Я навіть вітаю тебе. Коли ти вчишся чогось від Мене й досягаєш успіхів, і всі високої думки про тебе, це доводить, що ти здібний, і Я справді не заздрю; Я не намагаюся вкрасти твою славу й не намагаюся привласнити твої заслуги. Я не скажу: «Чому ти не розказуєш усім, що навчився цього від Мене? Чому ти не вдячний Мені?». Я кажу: «Я просто побесідував про принципи й не так багато навчив; це ти добре це сприйняв». У нормальній людськості втіленого Бога є багато практичних речей, і в цій практичності є багато конкретних речей. Можливо, коли Я так представляю Себе, ті з вас, хто взаємодіяв зі Мною, поступово зрозуміють. Я дуже простий у Своїх взаємодіях із людьми; Я прямолінійний, Я не вдаюся до жодних хитрощів, Я не плету інтриг проти людей і не використовую людей, а тим паче Я не вивищуюся Своїм статусом над іншими під час виконання роботи й не використовую переваги Свого статусу для пошуку якихось особистих вигод. Якщо ти намагаєшся підлещуватися до Мене й лестити Мені, Я почуваюся досить некомфортно й ніяково, і Мені доводиться триматися від тебе подалі. Якщо ти взаємодієш зі Мною нормально, не намагаючись підлещуватися до Мене чи лестити Мені, Я почуваюся досить комфортно, і Я цілком готовий взаємодіяти з тобою.

За роки Моєї взаємодії з людьми, проживши так довго, у Своїй нормальній людськості Я стикався з чималою кількістю найрізноманітніших людей. Я бачив їх усіх – людей дуже складних і людей дуже дурних, людей дуже зарозумілих і нерозсудливих і людей дуже злих. Згодом, крок за кроком, Я дізнався, що люди справді відрізняються одне від одного. Я дуже простий у Своїх взаємодіях із людьми; Я говорю дуже просто й прямолінійно, і Я також можу розкритися. Проте, стикаючись із найрізноманітнішими людьми, Я побачив, що людськість усередині занадто складна. Але хоч якими б складними не були люди, з якими Я стикаюся, коли Я щось висловлюю або розв’язую якусь справу у Своїй нормальній людськості, Моя позиція, принципи, методи й особисті вподобання ніколи не змінюються. Хоч із якими б людьми Я мав справу, зрештою, те, як Я ставлюся до людей, ґрунтується на принципах, які вже є в Мені. Якщо ти той, хто прагне до істини й має людськість, тоді ми можемо більше взаємодіяти, більше спілкуватися й більше бесідувати, говорячи по щирості. Якщо ти не той, хто прагне до істини, ти не виконуєш свій обов’язок, і твоя людськість дуже зла, тоді Я намагатимуся з усіх сил менше контактувати й взаємодіяти з тобою; Я роблю достатньо, щоб лише підтримувати ввічливі стосунки. Якщо ти можеш прагнути до істини й щиро шукати, коли в тебе є проблеми, Я можу бесідувати з тобою, але чи зможеш ти це прийняти – це твоя власна справа. Щодо тих, хто виношує злостиві наміри або недоброзичливість, у Мене також є відповідні методи й принципи для поводження з ними й ставлення до них. Зовні те, як Я до них ставлюся, не змінюється; Я досі бесідую про ці слова й досі роблю ці речі, і це досі є виявом Моєї нормальної людськості, але це не означає, що Я не бачу, що вони за люди. Збоку ти бачиш, що Я завжди такий: простий у тому, як Я ставлюся до людей, ставлячись до всіх раціонально в нормальній людськості. Це те, що ти бачиш ззовні, але чи знаєш ти, що Я думаю про них у Своєму серці? У Мене є принципи й погляди щодо такого типу людей. Які це принципи й погляди? Якщо Я оцінюю їх із погляду совісті й розуму Своєї нормальної людськості, їхня проблема невелика; але якщо Я розглядаю шлях, яким вони йдуть, і їхній майбутній фінал із погляду Своєї божественності, то їхня проблема дуже серйозна. Тому іноді Моя нормальна людськість і Моя божественність примиряються в Мені. Поки Я їх примиряю, може бути так, що Я поблажливий до тебе, даю тобі можливість, спостерігаю за тобою і чекаю, поки ти зміниш курс, і також може бути так, що Бог на небі дає тобі можливість. Для Мене це процес примирення між Моєю нормальною людськістю та Моєю божественністю. Я не бажаю контактувати з тобою, але оскільки, можливо, ти не порушив адміністративних постанов чи принципів Божого дому, ти досі перебуваєш у Божому домі. Щодо Мене, з погляду Моєї людськості, Я можу бути терплячим із тобою і можу не робити проблеми з того, що ти зробив, але з погляду Своєї божественності Я вже засудив тебе. Поки Я засуджую людей, і водночас щаджу та виправдовую їх, і на дещо не звертаю уваги, деякі люди виявлені Богом, а інші коять велике зло, спричиняють серйозні наслідки, і їх виключають. Поки Я чекаю, деякі люди досі виконують свої обов’язки в Божому домі. У процесі виконання своїх обов’язків вони поступово виправляють ситуацію, змінюються й прагнуть до істини; вони змінюють курс у своїх серцях. З погляду Своєї нормальної людськості, Я можу – коли це доречно – взаємодіяти й розмовляти з тими, хто змінює курс, надаючи їм певну бесіду й допомогу. Однак під час цього процесу деякі люди досі зовсім не змінюються. Вони досі мають ті самі прояви, що й раніше, не прагнучи до істини й досі йдучи своїм початковим шляхом. Тоді, з Мого погляду, хоч би що ти зробив Мені або хоч як би ти розглядав Мене, Я просто ставлюся до тебе як до того, хто вірить у Бога. Однак, за судженням Моєї нормальної людськості, оскільки ти досі не змінився навіть зараз, тобі буде дуже важко зробити це в майбутньому. Насправді в Моїй божественності вже визначено, що така людина належить до тих, хто загине, і є об’єктом знищення, і для неї докорінно неможливо змінитися. Але це якщо дивитися на це з погляду Моєї божественності. Зрештою, людськість має свої обмеження: іноді за обмеженнями Своєї совісті чи раціональності втілений Бог матиме деякі людські благі наміри й сподіватиметься на краще для людей; Він сподіватиметься, що деякі люди повністю змінять курс протягом певного періоду, або в певній майбутній справі, або під час важливої події – можливо, вони зможуть змінитися. За таких обставин Він дає деяким людям можливості в тому, як Він до них ставиться.

З одного боку, ця нормальна людськість утіленого Бога співпрацює з певною роботою Його божественності або висловлює певні думки й погляди. З іншого боку, вона також надає допомогу або постійно перевіряє деякі сутності, природи чи шляхи людей, які бачить Божа божественність. Тому ця нормальна людськість утіленого Бога призначена не лише для того, щоб взяти на Свої плечі служіння Христа й Сина Людського. Для людей важливішим є те, що вона дає їм змогу здобути більше розуміння Бога на небі. Тобто вона дає людям більше можливостей краще зрозуміти Бога на небі й побачити більше Його сутності через утіленого Бога. З іще одного боку, вона слугує для того, щоб краще примирити стосунки між розбещеним людством і Богом на небі. Можливо, ви не зовсім розумієте слово «примирити». Якщо ви його не розумієте, нічого не вдієш; немає більш підхожого слова. Я наведу приклад. Коли в тебе виникають уявлення про певний аспект Божих намірів або Божих вимог, ти не можеш прийняти ці наміри чи вимоги. У тебе починають з’являтися думки, і в тебе розвивається бунтарство, а потім ти не здатний коритися. У цей час утілений Бог розуміє твої труднощі та слабкості і є уважним до них. Він говорить деякі слова, виконує певну роботу й наводить деякі приклади. Через бесіду Він допомагає тобі побачити, якими є Божі наміри, у чому полягають помилки у твоєму ставленні до Бога, і як тобі слід змінити цей бунтівничий стан, щоб досягти покори Богу. Завдяки олюдненій бесіді або олюдненій допомозі й підтримці втіленого Бога твої уявлення та непорозуміння щодо Бога розвіюються. Після цього твоє ставлення до Бога зазнає певної зміни; воно змінюється з бунтівничого й непокірного на готовність коритися. Тоді ти пізнаєш себе, ненавидиш себе й розумієш, що для Бога доречно діяти в такий спосіб і що Бог має кропіткі наміри. Через таку бесіду, примирення, підтримку й допомогу від утіленого Бога Він дає тобі змогу зрозуміти Божі наміри, представляючи, якими є характер, сутність і наміри Бога на небі, і Він також дає тобі змогу дізнатися, у чому ти помиляєшся і як покаятися. Щойно буде проведено чітку бесіду про ці два аспекти, і ти зрештою досягнеш тієї точки, коли більше не бунтуватимеш проти Бога й не чинитимеш Йому опір, і матимеш готовність коритися, ставлення Бога на небі до тебе дещо зміниться. Він більше не засуджуватиме тебе й більше не ненавидітиме тебе; Його гнів на тебе розвіється. Щойно Божий гнів розвіюється, ти відчуваєш мир, розраду й насолоду у своєму серці; коли ти знову приходиш до Бога помолитися, то відчуваєш, що маєш що сказати Йому, ти відчуваєш Божу присутність, і твоє серце спокійне й умиротворене. Озираючись назад, ти усвідомлюєш, що раніше був надто бунтівничим щодо Бога, і твоя власна воля була надто сильною, що спричинило Божу ненависть до тебе. Тоді ти відчуваєш каяття, і коли ти знову зіткнешся з подібними речами в майбутньому, ти більше ніколи не бунтуватимеш проти Бога. Завдяки бесіді й підтримці втіленого Бога твоє ставлення до Бога повністю змінюється, і твої стосунки з Богом роблять повний розворот і покращуються, так що твої стосунки з Богом більше не перебувають у своєму попередньому стані, а розвиваються в позитивному напрямку. Бачиш, якби втілений Бог не говорив цих слів і не виконував цієї роботи, можливо, з огляду на твою власну волю і твою природу, ти б назавжди залишився жити в стані непокори Богу. Тоді твої стосунки з Богом залишалися б у глухому куті й перебували б у такому порочному колі. Чи змінив би Бог на небі Своє ставлення до тебе через те, що ти залишаєшся в такому глухому куті з Богом? Це було б неможливо. Якщо ти й далі залишатимешся в такому глухому куті з Богом, Бог перейде від відрази й ненависті до тебе до того, що відцурається тебе. Щойно доходить до того, що Він цурається тебе, чи й досі в тебе є шанс досягти спасіння? (Ні.) У тебе не буде жодного шансу, і Бог відпустить тебе. Щойно Він відпускає тебе, на цьому твоє життя як віруючого закінчується. Я більше не хотітиму спасати тебе, і Мені не потрібно буде контактувати з тобою. Тебе буде повністю вичищено з лав тих, кого Я спасаю. Я більше не захочу тебе бачити, тому що за той час, поки Я чекав, ти ніколи не змінював курс. Твої совість і розум не спрацювали, і ніхто не міг змусити тебе змінити курс. Я давав тобі можливості так довго, але ти не змінив курс. Тому в таких ситуаціях, якби ніхто не з’явився, щоб примирити стосунки між Богом і людиною, тоді твої стосунки з Богом були б розірвані. Кінцевим результатом було б те, що Бог відцурався б тебе, ти був би назавжди відлучений від світла Божого лику, і ти більше не був би створеною істотою в Божих очах; тоді ти б повністю загинув. Однак присутність утіленого Бога дає тобі можливість примирити свої стосунки з Богом. Якби втілений Бог не явився й не працював, щойно стосунки між людьми та Богом на небі зайшли б у глухий кут, це легко призвело б до того, що Бог відцурався б людства. Для людей було б неможливо здобути можливість або якесь послання від третьої сторони чи зовнішнього світу, щоб залагодити свої стосунки з Богом. Лише втілений Бог може відігравати цю роль і виконувати цю роботу; Він стає примирителем між Богом на небі та людством. З таким примиренням усе людство непомітно здобуває набагато більше можливостей у період Божого втілення. Ці можливості необхідні людям для досягнення спасіння, і ніхто не може без них обійтися. Чи прагнеш ти до істини зараз, чи прагнутимеш до істини в майбутньому, доки ти хочеш досягти спасіння, ці можливості є найважливішими речами для тебе. Тому ця роль втіленого Бога така важлива для тебе! Нормальна людськість утіленого Бога є невіддільною частиною втіленого Бога. Лише нормальна людськість утіленого Бога може побачити таку можливість, вхопитися за таку можливість, знати, що людство потребує такої можливості, і забезпечити таку можливість для людства, тим самим розв’язуючи проблему стосунків між людьми та Богом, що зайшли в глухий кут. Але якби втілений Бог не мав нормальної людськості, а мав лише божественність, тоді стосунки між людиною та Богом залишалися б стосунками між людством і Богом на небі. У такому разі можна було б сказати, що людям було б дуже важко здобути можливість досягти спасіння й залагодити свої стосунки з Богом. Оскільки втілений Бог має нормальну людськість, і оскільки ця нормальна людськість володіє совістю й розумом людськості, Він може бачити – у межах совісті й розуму нормальної людськості – якими є осередки, причини та першопричини різних конфліктів, що виникають між людьми та Богом. Щодо того, як ці конфлікти й ключові проблеми мають бути розв’язані, щоб між людьми та Богом більше не було жодних конфліктів, і щоб їхні стосунки більше не перебували в глухому куті, лише Син Людський, Який живе в межах совісті й раціональності нормальної людськості – втілений Бог – може це бачити, може насправді розв’язати цю проблему й може виконати цю роботу. У такий спосіб у процесі бунту проти Бога й у процесі досягнення спасіння люди можуть постійно розв’язувати своє бунтарство щодо Бога, свою непокору Богу і своє протистояння Богу, чи не так? (Так.) У міру того як ти розв’язуєш ці проблеми бунтарства, протистояння й непокори Богу, Бог безперервно прощає, приймає тебе й дарує тобі визнання. Ти переходиш від бунтарства, протистояння й непокори до постійного сповідання своїх гріхів і покаяння, а потім до готовності прийняти істину, досягнення щирої покори й припинення бунту проти Бога. У цьому процесі ти прощений Богом, а потім ти здобуваєш істину, поступово приходячи до Бога, поступово покращуючи свої стосунки з Богом і поступово будучи прийнятим Богом. Бачиш, хто зрештою отримує від цього користь? (Люди.) Люди отримують таку велику користь! Цей процес дає тобі змогу побачити надію на життя й надію на виживання. Але до того, як утілений Бог виконав Свою роботу, люди мали багато уявлень та фантазій про Бога, а також усіляке бунтарство; у стосунках між людиною та Богом було багато проблем. У період, коли втілений Бог працював і висловлював так багато істин, ці проблеми людства поступово розв’язувалися. Погляди, ставлення, позиції та перспективи людей щодо Бога поступово покращувалися, і в міру їх поступового покращення ставлення людей до Бога також змінювалося. Лише коли люди зміняться, Бог поступово даруватиме їм визнання, поступово прийматиме й любитиме їх, і поступово відпускатиме Свою ненависть, огиду, відторгнення та прокляття щодо них. Якби Бог не втілився, хоч скільки енергії ти присвятив би або хоч яку ціну ти заплатив би у своїй вірі в Бога за ці роки, чи зміг би ти досягти таких здобутків? (Ні.) Без утіленого Бога стосунки між людьми та Богом ніколи б не покращилися. Найважливіший момент щодо втіленого Бога полягає в тому, що Він має нормальну людськість і живе в межах нормальної людськості. Лише живучи в межах нормальної людськості, володіючи совістю й раціональністю нормальної людськості та будучи здатним правильно мислити, судити й ухвалювати рішення, а також розуміти й знати всіляких людей, справи та речі, Він може нормально, крок за кроком, надавати різні істини, яких потребують люди, щоб люди могли поступово бути прийнятими й визнаними Богом. Лише в такий спосіб люди можуть вийти зі своїх різноманітних розбещених характерів, більше не бунтувати проти Бога й більше не жити під кабалою сатани, щоб чинити опір Богу, а натомість у процесі висловлення Богом істини – тобто в процесі виконання Богом Своєї роботи – вони поступово приходять до справжньої покори Богу та справжнього страху перед Богом. Отже, хоч як на це подивитися, значення втіленого Бога для людства просто надто велике!

Головним представленням утіленого Бога є нормальна людськість утіленого Бога, і ця нормальна людськість є невіддільною. Тож, якщо в тебе багато уявлень про нормальну людськість утіленого Бога, які ти ніколи не можеш відпустити, і ти часто порівнюєш утіленого Бога з Богом на небі, тоді Я кажу, що ти повністю позбавлений людськості. Ти так багато здобув від цієї нормальної людськості Бога, і все ж ти навіть не знаєш, як ти здобув ці різні аспекти істини. Хіба ти не сліпий? Ти позбавлений совісті, чи не так? (Так.) Ти позбавлений совісті й не знаєш, як усе працює. Дехто каже: «Якби Бог не втілився, щоб говорити й працювати, ми б уже давно досягли спасіння, і нас би вже давно було підхоплено перед Богом». Хіба це не облудні слова? Хіба не надто абсурдно казати такі речі? (Так.) Чи були б ви ще живі сьогодні без слів і роботи втіленого Бога за ці роки? Тож, якщо після стількох років слідування за втіленим Богом і стількох років слухання Його бесіди про істину, ти глибоко відчув і усвідомив: «Робота, виконана втіленим Богом, приносить мені таку велику користь! Я справді отримав величезну користь!» – якщо ти справді можеш це усвідомити, що це показує? Це показує, що ти маєш совість, і твоє усвідомлення правильне. Люди без совісті й розуму досі не можуть цього усвідомити навіть зараз, що є небезпечним. Якщо вони не усвідомили цього дотепер, чи зможуть вони усвідомити це ще через двадцять років? Точно ні. Очевидно, що такі люди позбавлені совісті. Вони не тільки не можуть усвідомити, що слова й робота втіленого Бога – це все спасіння для людей, але вони також скажуть: «Що я здобув від віри в Бога за стільки років?». Бог висловив так багато істин – хіба ти їх не здобув? Хіба ти не вважаєш, що істина – це найцінніша річ? Якщо ти не вважаєш, що істина – це найцінніша річ, тоді ти не є істинно віруючим; ти просто дармоїд. Якщо ти не відчув, що здобув істину, тоді в тебе немає совісті. Чи є особа без совісті людиною? (Ні.) Особа без совісті не є людиною. Бачиш, хоч скільки років живе тварина, вона ніколи не знатиме, що Творець існує; і хоч скільки десятків тисяч чи сотень мільйонів років живе диявол, він ніколи не визнає Божого існування. Чи будуть тварини засуджені за те, що не знають про існування Бога? (Ні.) Собаки живуть близько десяти років, коні живуть двадцять або тридцять років, а слони можуть жити навіть понад сто років. Вони не знають про існування Творця, і все ж жодного із них за це не засуджено, тому що вони класифікуються як тварини. Бог не має до них жодних вимог, і Він також їх не спасає. Люди інші. Бог має очікування щодо людей і покладає на них Свої надії. Переживши роботу втіленого Бога протягом стількох років, ти мав би бути здатним це усвідомити, чи не так? Тоді як людям слід ставитися до втіленого Бога? Усе зводиться до того, що Я сказав раніше: хоч би як здавалося, що втілений Бог не відповідає твоїм уявленням та фантазіям або тому, чого ти хочеш, – можливо, Він не такий високий, як ти, не такий гарний, як ти, не має стільки знань і освіти, як ти, і не має такого високого соціального статусу, як ти, – якщо ти можеш усвідомити, що істини, про які Він бесідував за ці роки, дозволили тобі зібрати великий урожай і здобути істину, тоді тобі слід прийняти той факт, що Він є Богом і що Він має Божу ідентичність. Якщо ти справді маєш раціональність, тобі не слід завжди порівнювати втіленого Бога з Богом на небі. Чи є якийсь сенс так Їх порівнювати? Завжди порівнюючи Їх у такий спосіб, ти лише ставитимеш себе у скрутне становище; крім того, Бог гидуватиме тобою, і зрештою ти нічого не здобудеш. Постійне порівняння Їх у такий спосіб вплине на твоє здобуття істини та досягнення спасіння. Тому, просто через те, що істини, висловлені втіленим Богом, можуть дати тобі змогу досягти спасіння, тобі більше не слід порівнювати втіленого Бога з Богом на небі, і тобі слід прийняти втіленого Бога; зараз ще не пізно Його прийняти. Дехто каже: «Тоді що означає прийняття? Я ж увесь час слухав Твої проповіді, чи не так? Хіба це не прийняття?». Слухання проповідей не дорівнює прийняттю. Тоді що ж саме є прийняттям? Обміркуйте це самостійно: якими є прояви неприйняття Його і якими є прояви прийняття Його? Обміркуйте це й побесідуйте про це між собою. Завершімо на цьому нашу сьогоднішню бесіду. До побачення!

27 липня 2024 року