Три категорії людей на основі їхнього походження

Характеристики людей, які перевтілилися з людей

II. Розрізнення правильного й неправильного і знання того, що є правильним, а що – неправильним

В. Як відрізняти позитивні речі від негативних

Щодо теми позитивних речей, минулого разу ми бесідували про те, що таке позитивні речі, і дали їм визначення. Що таке позитивні речі? (Усе суще, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, є позитивними речами.) Ви запам’ятали визначення позитивних речей, але чи можете ви осягнути наведені приклади? (Ми можемо їх осягнути певною мірою.) Це визначення, це поняття позитивних речей – чи є воно істиною? (Це істина.) Ти впевнений? Читаючи Божі слова, ти вважаєш, що це визначення є істиною та є точним, але стикаючись із чимось, що не узгоджується з твоїми уявленнями, ти не можеш цього осмислити й не приймаєш істину. Коротко кажучи, незалежно від того, чи розглядається якась річ як позитивна або негативна згідно з людськими уявленнями, якщо Бог не визначає її як позитивну річ, то вона є не позитивною, а негативною. Чи здатен ти так розрізняти речі? (Так. Якщо Бог визначив якусь річ як позитивну, а це не узгоджується з моїми власними уявленнями, і я не можу цього збагнути – але я знаю, що те, що говорить Бог, безумовно є істиною, – тоді я вчитимуся заперечувати себе.) Якщо ця річ завдає шкоди тобі або навіть усім людям – згідно з людськими уявленнями вона не приносить їм користі або будь-якого щастя чи задоволення, а навпаки, спричиняє біль і нещастя, – тоді як ти на неї дивитимешся? Чи ти й надалі дотримуватимешся свого погляду, що «Боже визначення позитивних речей справді точне; що люди не можуть давати чомусь оцінки, спираючись на власні уявлення, як і на те, чи мають вони з цього користь»? Не можна бути в цьому впевненим, чи не так? (Так.) Будь-який аспект істини не просто має сенс й витримує критику на рівні доктрини; радше, у реальному житті, з огляду на всі факти, він є вічно незмінним твердженням. Якщо ти не можеш бути в цьому впевненим, то насправді у твоєму серці поняття істини є невизначеним. Різні аспекти істини, про які ми бесідуємо, охоплюють погляди на різних людей, справи й речі; вони охоплюють сутність й реальні обставини різних людей, справ та речей, а також дають людям змогу побачити, як Бог ставиться до цих людей, справ та речей, якими є Його погляди й ставлення щодо них. Оскільки визначення позитивних речей є істиною, то воно, звісно, також охоплює реальні обставини й сутність різних людей, справ та речей, що підпадають під це визначення, а також Божого ставлення, поглядів і тверджень щодо цих різних речей. Отже, коротко кажучи, незалежно від того, чи вважають люди, згідно зі своїми уявленнями, визначення позитивних речей правильним чи неправильним, і незалежно від того, яким є їхній початковий погляд на визначення позитивних речей у контексті їхньої традиційної культури або повсякденного життя, оскільки це визначення позитивних речей є істиною, то люди, справи та речі, які воно охоплює, є позитивними, а ті, що йому суперечать, – негативними. Це безсумнівно. Тобі слід мати чітке розуміння цього питання. Незалежно від часу й від соціального середовища, а також незалежно від впливу позитивної речі на тебе та твого ставлення й погляду щодо неї, визначення позитивних речей і сутність людей, справ та речей, охоплених ним, є незмінними. Розумієш? (Так.)

Минулого разу ми переважно бесідували щодо кількох конкретних прикладів, пов’язаних із твердженням «усе суще, що призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, є позитивними речами». Ми не дуже детально бесідували про частину, у якій стверджується, що усе суще, що створене Богом, є позитивними речами. Отже, чи можете ви підтвердити, що це твердження правильне, за допомогою бесіди або істин, які ви зрозуміли за ці роки? Або чи можете ви переконатися, на основі людей, справ і речей, які ви бачили й пережили в житті, що все суще, що створене Богом, є позитивними речами? Чи здатні ви так осягати речі? Чи здатні ви так шукати істину? (Ми здатні так осягати деякі простіші речі.) Тут є принцип. Якщо розглядати цю тему поверхово, коло питань щодо того, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, здається дуже широким, а самі питання надзвичайно абстрактними, але насправді вони тісно пов’язані з різними людьми, справами та речами, які трапляються людям у реальному житті, – можна навіть сказати, що вони тісно пов’язані; вони не відірвані від реальності. Але є одна проблема. Коли у твоєму житті трапляється багато несподіваних людей, справ та речей, ти не можеш визначити, чи є вони позитивними, чи негативними. Навіть якщо ти розумієш доктрину розрізнення позитивних і негативних речей, ти однаково не можеш цього визначити. Навіть якщо це види речей, що належать до позитивних, у своїх уявленнях ти не визнаєш їх як позитивні речі, вони тебе відштовхують, ти ненавидиш їх у своєму серці й навіть вважаєш, що вони абсолютно не гідні належати до категорії позитивних речей, проте їх справді створено Богом, призначено Богом, і вони перебувають під Божим володарюванням та належать саме до цієї категорії. Саме тоді на перший план виходять принципи практики щодо того, як людям слід ставитися до таких речей. Найпростіший принцип практики полягає в тому, що, по-перше, тобі слід бути впевненим, що річ, про яку йдеться, належить до категорії речей, які підпадають під визначення позитивних. І нехай згідно з людськими уявленнями якась річ не здається позитивною, якщо вона належить до категорії позитивних речей, визначених Богом, то, перш за все, ти маєш бути впевненим, що це позитивна річ і що в цьому немає жодної помилки. У тому, що Бог створив цю річ, є сенс; її було створено для того, щоб люди засвоїли з цього певні уроки. Слід бути впевненим у цьому. Це один принцип практики. По-друге, щодо такої речі або такого роду питання, нам не потрібно вивчати їхню природу чи функцію, або яку роль вони відіграють у людському житті чи в усьому харчовому ланцюзі, як науковцям. Достатньо бути впевненим, що це позитивна річ. Дехто каже: «Якщо ця позитивна річ часто з’являється в житті людей і заважає йому, впливаючи на їхній погляд щодо її позитивності, тоді як до неї слід ставитися?». Із цим легко впоратися. Якщо тобі потрібно використовувати цю річ у своєму житті, тоді використовуй її за потреби; нехай вона служить тобі. Якщо тобі не потрібно її використовувати, і вона часто заважає тобі або тривожить будь-які з твоїх фізичних відчуттів, ти можеш прогнати її й триматися від неї подалі. Просто не дозволяй їй заважати тобі або завдавати тобі фізичного болю. Це другий принцип. Крім того, ти маєш знати, що якщо якась річ створена Богом, призначена Богом або перебуває під Божим володарюванням, то тобі не слід гидувати нею, ненавидіти чи заперечувати її. Натомість ти маєш прийняти й визнати її. А ще краще – розумно управляти нею й використовувати її. Це принципи практики, загалом їх три. Які ці три принципи? (Перший – якщо якась річ належить до категорії позитивних речей, визначених Богом, ми маємо бути впевнені, що вона є позитивною. У тому, що Бог створив її, є сенс; її було створено для того, щоб люди засвоїли з цього певні уроки. Другий – переконавшись в тому, що річ є позитивною, ми використовуємо її за потреби. Якщо нам не потрібно її використовувати, і вона заважає нашому життю, ми можемо прогнати її й триматися від неї подалі, не дозволяючи їй втручатися в наше життя. Третій – якщо якась річ створена Богом, призначена Богом або перебуває під Божим володарюванням, нам не слід відчувати гидувати нею чи ненавидіти її; ми маємо прийняти й визнати її. А ще краще – вміти розумно управляти нею й використовувати її.) Чи легко застосовувати ці три принципи? Вони не такі вже й прості, чи не так? (Так, не прості.) Якщо тобі у вухо дзижчить комар, ти проженеш його, думаючи собі: «Усе, що створив Бог, є добрим; я просто відмахнуся від нього та й все», – ти зможеш діяти згідно із цими трьома принципами. Але якщо ти проженеш його, а він одразу повернеться й вкусить тебе, то що більше ти про це думатимеш, то більше гніватимешся: «Я відпустив тебе, а ти не даєш мені спокою. Цього разу я тебе точно приб’ю!». Чи правильно його прибити? Насправді в цьому немає нічого поганого; це можна вважати належним управлінням. Але водночас чи не почнеш ти також сумніватися в тому факті, що комарі є позитивною річчю? Особливо коли пухир від його укусу свербітиме дедалі гірше, настільки, що свербіж стане нестерпним, ти подумаєш собі: «Яка користь від того, що Бог створив комарів? Хіба люди страждали б від цієї шкоди, якби комарів не було? Це точно не схоже на позитивну річ!». Твоя раціональність підкаже тобі, що так думати неправильно, що комар – це позитивна річ, адже ця крихітна істота належить до позитивних речей, створених Богом. Але ти однаково не можеш цього зрозуміти: «Він не приносить людям користі, то навіщо Бог його створив?». Хоча пухир від укусу комара невеликий, свербіж жахливий. У людей, які мають алергію, його розчухування може призвести до почервоніння й набряку, і навіть до інфекції та лихоманки. У цей момент у тебе виникнуть уявлення, і тобі буде важко це прийняти: «Комарі не здаються мені позитивною річчю. А якби так, то як вони можуть заважати людям і завдавати їм болю? Хіба позитивним речам не слід мати позитивний вплив? Цей вплив не є позитивним; комарі відіграють негативну роль і чинять негативний вплив на людей. Як вони можуть належати до категорії позитивних речей? Це незбагненно. Те, що зробив Бог, не узгоджується з моїми уявленнями!». У своєму серці ти розвинеш уявлення, що комарі є позитивною річчю. Ти скажеш уголос: «По-перше, не можна заперечувати, що комарі – це позитивна річ. По-друге, якщо ти не хочеш, щоби вони тобі заважали, можеш прогнати їх і триматися від них подалі. Зрештою, тобі не слід гидувати ними або ненавидіти їх, а навпаки, треба їх прийняти, визнати й розумно ними управляти». Хоча ти так і скажеш, тобі буде дуже важко застосувати цей останній принцип. Тобі досить легко прийняти корисних комах. Однак щодо комарів, якби ти спробував їх прийняти, розумно ними управляти й не проклинати їх, чи вдалося би тобі це зробити? (До Божої бесіди, іноді, коли я був у поганому настрої й мене кусав комар, я відчував особливу огиду й говорив якісь погані речі. У майбутньому я з усіх сил намагатимуся уникати цього й більше такого не говорити.) Тобі не слід проклинати їх; ти маєш їх прийняти, правильно о них ставитися й розумно ними управляти. Цю частину про розумне управління дуже важко втілити на практиці, чи не так? (Так.) Якби ти мав визнати та прийняти їх на словах і на рівні доктрини, це було б доволі легко зробити. Якщо вони роблять тобі боляче, ти також міг би триматися від них подалі й уникати їх. Якщо ж змусити тебе їх прийняти й визнати від щирого серця, правильно до них ставитися і, до того ж, розумно ними управляти – тобі буде важко це зробити. Чому? Тому що, коли вони завдають тобі болю, ти не відчуваєш, що отримуєш від них користь, а навпаки – що вони завдають тобі шкоди. Тобто, згідно з твоїми уявленнями, позитивним речам слід мати позитивний вплив, але замість того, щоб отримати від комарів якусь позитивну користь, ти відчуваєш, що вони чинять на тебе негативний вплив. У цей момент тобі нелегко не відчувати до них огиду й не ненавидіти їх, а прийняти і навіть розумно ними управляти. Хоча на рівні доктрини люди можуть прийняти, що комарі – це позитивна річ, і їм навіть вдається ставитися до них більш-менш правильно, коли комарі заважають їм у реальному житті, їм дуже важко ставитися до них згідно з принципами. Для цього людям потрібно зрозуміти істину, природу багатьох конкретних людей, справ та речей, які входять до трьох аспектів, що належать до позитивних речей, – тих, що «створені Богом, призначені Богом або перебувають під Божим володарюванням», – а також, які ролі вони відіграють у житті й виживанні людей, і якою була первісна мета Бога у їх створенні та наданні їм їхнього способу життя. Ось, що людям потрібно зрозуміти. Якщо люди зрозуміють первісну мету Бога, загальний зміст Його намірів і фундаментальні принципи, то, можливо, стосовно деяких позитивних речей, які не узгоджуються з їхніми уявленнями, вони не лише триматимуться від них подалі, а й зможуть – різною мірою – прийняти їх, визнати, розумно ними управляти та правильно їх використовувати. Ми обговоримо цю тему поступово.

Розбір людської цивілізації та культури

Сфера, охоплена темою «те, що створене Богом», дуже широка, тому ми маємо спочатку навести деякі приклади, а потім обговорювати їх потроху. Ми щойно говорили про комарів. Можна з упевненістю сказати, що ніхто не любить комарів і не бажає жити з ними; навпаки, усі гидують комарами й навіть бажають ніколи в житті їх не бачити. Хоча справа з комарами не є значною, вона стосується певного типу речей, і вона також стосується людського розуміння природи певного типу речей серед людей, справ і речей, створених Богом. Звісно, головне тут те, що це стосується того, що люди поступово пізнають і розуміють істину, і це також стосується принципів практики щодо того, як люди ставляться до певного типу речей серед людей, справ і речей у своєму житті. Тому, хоча комар не є великим створінням, справи, яких він стосується, не малі; людям варто спробувати зрозуміти й дослідити їх. Зміст «того, що створене Богом» стосується тем макроскопічного та мікроскопічного. Щойно ми коротко побесідували про невеликий вид у рамках мікроскопічного аспекту – комара. Це відносно невеликий тип створінь, яких люди можуть бачити неозброєним оком; про будь-що, менше за комара, не варто й говорити. Комарі – це тип створінь, з якими люди часто можуть контактувати, відносно мікроскопічне створіння, видиме неозброєним оком. Оскільки це питання перебуває на мікроскопічному рівні, ми побесідуємо про нього пізніше. Отже, про що нам слід побесідувати спочатку? (Про макроскопічне.) Спершу побесідуймо про макроскопічні речі. Є багато макроскопічних речей. Те, що найближче до життя людей, або з чим люди можуть контактувати, що можуть відчувати й бачити, і що знайоме кожному – окрім об’єктів у життєвому середовищі, створеному Богом для людини, – це саме людство. Отже, коли йдеться про людство, про що з різних людей, різні справи й речі, які можуть бачити люди, про які варто говорити? Які варто розуміти? Тема, яку найбільше варто розуміти, коли йдеться про людське суспільство, – це так звана цивілізація людства. Основна тема, яку охоплює ця цивілізація, – це різні культури. Поява різних культур походить від освіти в різних суспільствах; освіта в різних суспільствах породжує різні культури, і на тлі цих різних культур виникли так звані цивілізації людства в різні епохи. Це джерело та походження людської цивілізації. Східне суспільство має свою цивілізацію, і, звісно, воно також має свою так звану культуру. Поява цієї культури походить від того, як східне суспільство навчає своїх людей. Так само західне суспільство теж має свою так звану цивілізацію. Західна цивілізація також походить від її культури, і поява її культури так само походить від освіти західного суспільства. Тобто освіта західного суспільства в різні епохи породила західну культуру, і на такому культурному тлі західна цивілізація поступово виникала, формувалася й розвивалася до сьогоднішнього дня. Чи то східна, чи то західна культура, обидві виховували свої відповідні народи в такий спосіб, покоління за поколінням. Протягом різних епох вони безперервно формували одне покоління за іншим і впливали на нього, і поширювалися від одного покоління до іншого протягом різних епох, водночас безперервно розвиваючись і передаючись далі. У такий спосіб поступово формувалися й розгорталися східна й західна культури та цивілізації, і люди поступово їх визнавали й приймали, і вони поступово формувалися й утверджувалися в східних і західних суспільствах. Це сформувало панівні культури й цивілізації Сходу та Заходу. Схід має свою панівну культуру й цивілізацію, як і Захід. Східні та західні суспільства з погляду сутності, форми та їхнього впливу на людство сформували різні культури й цивілізації. Чи то східна, чи то західна культура, обидві справили незгладимий, непереборний або незамінний вплив на життя, виживання, думки та погляди людей. Оскільки ми говоримо про східну й західну культури, вони, безумовно, мають свої відмінності. Східна культура має свої основні думки й погляди, які вона цінує, тоді як західна культура має свої власні характеристики та основні думки й погляди, які вона цінує. Тож що цінує східна культура? Чого східна культура переважно навчає? Більшість людей не зовсім розуміє цей аспект. Дехто з вас може бути повністю спантеличеним: «Чому Ти говориш про позитивні речі, починаючи із цього моменту?». Багато макроскопічних речей за своєю природою мають багато абстрактних складових. Хоча ви ще не розумієте цього аспекту, якщо ви уважно слухатимете, то зрозумієте.

Спочатку поговорімо про східну культуру. Що цінує східна культура? Яка її сутність? Який її вплив на людей? Які основні характеристики східної культури ти особисто відчув, або які ти побачив, зрозумів, або усвідомив і про які дізнався через ледь помітний вплив від тривалого контакту з нею? Коли ми говоримо про культуру, це стосується освіти. Чи то освіта, що походить із сім’ї, школи, чи то із суспільства, усе це стосується культури; це стосується освіти нації або певної групи людей. Освіта створює культурне тло – це безперечно. Чи знаєте ви, яку освіту цінує східна культура? (Східна культура надає великого значення традиціям.) Тож у чому полягає сутність традиції? «Традиція» – це поняття. Який конкретний зміст охоплює це поняття? Це вимоги щодо того, як тобі слід думати, що тобі слід робити, і в якому напрямку та задля якої мети тобі слід жити як людина. У цьому полягає конкретна сутність її освіти. Освіта, яку цінує східне суспільство, – це соціально-моральна освіта, і ця соціально-моральна освіта також має конкретний зміст. Наприклад, одна з ідеологічних тенденцій, що часто пропагується в східному суспільстві, – це переконувати інших за допомогою розуму. Це одна з них? (Так.) Є також «спочатку ввічливість, а потім сила», «поступатися іншим із ввічливості» та «У серці прем’єр-міністра достатньо місця, щоб проплив човен». Є також «Гармонійність – це скарб; терпеливість – це великий розум» і «Компроміс значно полегшує розв’язання суперечки». Що ще? «Гідному чоловіку ніколи не пізно взяти реванш», «Поки є життя, є й надія», «Велика людина знає, коли поступитися, а коли наполягти на своєму» та «Амбіції справжнього чоловіка сягають далеко». Що ще? (Чи рахується «Синовня шанобливість – це чеснота, яку слід поважати понад усе»?) Це також рахується. Є також «Коли друг приходить здалеку, це велика радість», що стосується гостинності. Що ще? («Я за друга хоч під кулі» та «Чого не бажаєш собі, того й іншим не нав’язуй».) Ефект, якого покликані досягти всі ці2 поняття у східній освіті, полягає в тому, щоб змусити людей цінувати соціальну мораль; ці поняття вчать людей, яких правил етикету їм слід дотримуватися в суспільстві, і змушують людей ставитися до цього так званого етикету як до символу моральних якостей людини. Східна освіта використовує ці речі для регулювання поведінки людей. Якщо людина хоче утвердитися в суспільстві, вона мусить насамперед подбати про те, щоб у всьому заслужити захоплення, високу оцінку й повагу інших. Лише досягнувши таких моральних якостей людськості, можна вважатися справді хорошою людиною. Здобувши таку освіту, люди використовують ці ідеї про так звані моральні якості, щоб сковувати себе, прагнучи відповідати цим вимогам. Ця східна освіта вчить людей зовні дотримуватися етикету, щоб вони здавалися ввічливими, вихованими людьми, людьми шляхетних моральних якостей. Що ж до того, про що люди думають усередині, хоч які потреби людськості, бажання чи навіть амбіції та жагу вони мають, усе це має бути придушено й поховано глибоко в їхніх серцях, щоб не бути розвінчаним. Раніше ми вже чимало бесідували про цей аспект східної освіти. Яка природа всіх цих ідеологічних освітніх понять? Чи відповідають вони потребам людськості? Чи відповідають вони сутності людськості? (Ні.) Саме тому, що поведінка, яку втілюють у життя та яку виявляють ті, хто перебуває під впливом цієї східної соціально-моральної освіти, повністю суперечить сутності людей і потребам їхньої людськості, це чудово доводить одне: різні ідеї, які відстоює ця східна соціально-моральна освіта, ідуть урозріз із реальними ситуаціями людей і тим, що насправді існує в їхній людськості. Ця соціально-моральна освіта виникла в східному суспільстві для того, щоб приховати реальні проблеми людей і дозволити їм жити більш респектабельно в суспільстві, здаватися шляхетнішими й більш гідними схвалення інших людей. Отже, необхідно сказати, що освіта в такому контексті – це освіта сфері удаваності. Сутність, або ж очікуваний ефект, цієї освіти у сфері удаваності полягає в тому, щоб застерегти кожну людину не показувати своє справжнє обличчя іншим – незалежно від її моральних якостей і незалежно від її походження, їй слід навчитися маскуватися й приховувати себе, щоб мати більше гідності й гордості перед іншими, жити із самоповагою та жити так, щоб заслужити захоплення та схвалення.

У контексті цієї східної освіти у сфері удаваності, чого навчилися східні люди? Вони навчилися придушувати й терпіти. Східна ідеологічна освіта виробила певну якість у людськості східних людей, і наслідок цієї якості – якщо розглядати її на рівні думок або з погляду поведінки – полягає в тому, що вона змушує людей вчитися придушувати й терпіти. Зокрема, у будь-яку соціальну епоху, за будь-якого панівного класу й у будь-якому життєвому середовищі, стикаючись із усілякими людьми, справами та речами, люди мусять вчитися придушувати й терпіти, а не виявляти свої справжні емоції та думки. «Придушувати й терпіти» – це м’яко сказано; насправді це удаваність. А що люди використовують для цієї удаваності? Вони використовують різні думки, погляди, тактики для життя по-людськи та філософії світських справ, почерпнуті зі східної соціально-моральної освіти або зі східної культури, щоб маскуватися, щоб зовні вони здавалися ввічливими, вихованими людьми, людьми шляхетних моральних якостей із гідністю та достоїнством, здатними заслужити високу оцінку, схвалення й захоплення збоку інших. Це вплив східної соціально-моральної освіти на людей; її головний ефект полягає в тому, що люди зрештою вчаться придушувати й терпіти. Термін «придушувати й терпіти» охоплює примушення людей терпіти все, переконувати інших за допомогою розуму й бути ввічливими, перш ніж вдаватися до сили у поводженні з людьми, намагаючись ставитися до інших із максимальною добротою. Вони ніби особливо великодушні, мають серце, сповнене доброзичливості й терпимості; вони маскуються під особливо великих і шляхетних, навіть дивлячись на все звисока з позиції людської моралі. Тому в цьому східному культурному контексті культурне життя східних людей, по суті, просякнуте цими ідеями й поняттями. Водночас ця культура використовується для постійного формування наступного покоління та й впливу на нього. Наприклад, у фільмах і телевізійних драмах часто пропагуються певні ідеї, одна з яких: «Видатні шляхетні герої роблять для своєї країни й народу все, що від них залежить». Яким є образ великого лицарського героя в розумі людей? У фільмах про бойові мистецтва ти бачиш, що більшість великих лицарських героїв – це хвацькі й витончені люди, які носять бамбуковий капелюх, із мечем або шаблею на боці. Вони беземоційні й безкорисливі, тримають у своєму серці світ, простих людей і всіх живих істот, і вони ходять усюди, обстоюючи справедливість, роблячи добрі справи й накопичуючи заслуги. Коли вони бачать несправедливість, вони оголюють свої мечі, щоб допомогти, діючи, коли це потрібно. Це образ великого лицарського героя в розумі людей, і це також та цінність, яку такі постаті мають у розумі людей. Причина того, чому у фільмах і телевізійних драмах створюють таких персонажів, полягає в тому, що всі східні люди мають у своїх серцях таку тугу за суспільством і людством. Вони прагнуть, щоб такі люди існували в суспільстві або в житті, щоб їм самим більше не потрібно було придушувати й терпіти, і щоб вони більше не були зв’язані й закуті в кайдани цієї соціальної культури. Саме тому, що люди мають таку потребу, таких персонажів постійно створюють у певних літературних і мистецьких творах. Це слугує потребам культурної пропаганди, а також потребам аудиторії. Прості люди занадто довго й занадто болісно придушували й терпіли в суспільстві; їм потрібна віддушина, але її немає. Вони можуть знайти задоволення лише в героїчних постатях і великих лицарських героях, створених у цих літературних і мистецьких творах. Тому такі кіно- й телевізійні твори та таких персонажів приймає й вихваляє громадськість. Коли громадськість бачить, що праведні вчинки цих великих лицарських героїв у фільмах і телевізійних драмах – або їхні дії, коли вони оголюють свої мечі, щоб допомогти, побачивши несправедливість, – ідеально відповідають їхнім психологічним потребам, усі вони плескають у долоні й радіють, вигукуючи: «Так тобі й треба! Ось що ти отримуєш за те, що коїш зло! Ось тобі за те, що шкодиш людям!». Їхні вигуки відображають біль від необхідності придушувати й терпіти, який східні люди відчувають у своєму повсякденному житті, а також важкий, багатогранний тиск і велику шкоду, яких вони зазнають від суспільства й панівного класу. Тому прості люди вітають такі розважальні твори в глибині душі, а також схвалюють їх і тягнуться до них.

Саме тому, що придушення й терпіння, викликані цією східною соціально-моральною освітою, максимально зв’язали й обмежили східних людей у плані їхнього мислення та їхньої людськості, їхні людськість і мислення сильно викривилися. Як виявляється це викривлення? Воно виявляється в тому, що всі плекають ненависть до чиновників і багатіїв; коли вони бачать щось несправедливе, вони відчувають ненависть усередині й одразу пов’язують це з панівним класом або багатіями, відчуваючи, що весь їхній біль спричинений ними. Це один аспект. Крім того, оскільки східна соціально-моральна освіта виробляє в людях характер, який придушує й терпить, думки східних людей значною мірою зв’язані й закуті в кайдани. Порівняно із жителями Заходу, східним людям важко досягти незалежного мислення або звільнення думки на рівні мислення; тобто вони не здатні мислити й міркувати вільно, автономно та незалежно. Тому в соціальному середовищі Сходу всі, від дітей до дорослих, мають рабську рису; їм важко самостійно обдумати проблему або самостійно виконати завдання згідно з принципами й планами. Інший аспект полягає в тому, що придушення й терпіння східних людей роблять їх ворожими до суспільства, людства й кожного соціального прошарку. Це також призвело до того, що в їхній людськості розвинулася досить слизька якість, яку можна підсумувати як своєрідну нікчемність. Оскільки цей світ такий несправедливий, людям доводиться витримувати різноманітний тиск і кайдани з боку суспільства, свого робочого середовища та своїх сімей, і це призводить до того, що нормальні потреби їхньої людськості – їхні нормальні емоційні та фізичні потреби – не задовольняються в належний або справедливий спосіб. Тож усі плекають легковажне, цинічне або втомлене від світу ставлення до свого життя. Таке ставлення змушує східних людей вважати, що надія на життя дуже мізерна; вони майже не відчувають жодного стимулу до життя й не лежать душею до всього, що роблять. У такий спосіб у них розвивається хитре й слизьке ставлення до взаємодії зі світом, і цю хитрість та слизькість можна підсумувати як «нікчемність». Що означає ця «нікчемність»? Вона означає легковажне ставлення до всього, що людина робить. Наприклад, ставлення деяких людей до виконання свого обов’язку полягає в тому, щоб робити так, як їм заманеться: якщо їм хочеться щось робити, вони роблять це трохи; якщо не хочеться, то не роблять. Коли їхня робота перебуває під бодай невеликим тиском, вони скиглять про те, як це важко, і хочуть відпочити. Якщо ти бесідуєш про істину з ними й кажеш їм, що так вони затримають роботу, вони відповідають: «Байдуже. Мені зараз хочеться відпочити. Я хочу трохи розважитися!». Вони не мають серйозного й відповідального ставлення до всього, що роблять. Чи то щодо роботи, повсякденного життя, чи навіть усього їхнього життя та їхньої віри, вони безтолкові, не мають серйозного ставлення й виявляють легковажне. Куди б вони не пішли, вони хочуть іти напролом. Коли вони натрапляють на стіну, це їх зовсім не турбує; вони терпіти не можуть, коли їх регулюють, і прагнуть насолоджуватися свободою. Якщо їх звільняють, вони нерозважливо коять проступки; якщо вони втрачають свободу, вони скаржаться на всіх і вся. Ось таке в них ставлення. Хіба це не нікчемність? (Так.) Це унікальні моральні якості, які розвинулися у східних людей в соціальному середовищі Сходу. Деякі люди також займаються придушенням і терпінням; вони можуть витерпіти що завгодно, і можуть робити це дуже довго. Вони мають надзвичайну витривалість і стійкість, можуть знести будь-які труднощі, можуть вижити в будь-якому середовищі, можуть примудритися посміхатися в будь-якому середовищі та ще й можуть заснути, коли приходить час спати вночі, не зронивши жодної сльози. Наприклад, коли стається повінь і будинки, поля та худоба деяких людей опиняються під водою, вони, здається, не відчувають сильного болю. Вони цілеспрямовано зосереджуються на тому, щоб виловлювати цінні речі під час повені, плануючи розбагатіти. Інші попереджають їх: «Небезпечно ризикувати своїм життям, виловлюючи речі ось так!». Вони відповідають: «Повінь – це ідеальна можливість розбагатіти. Такий шанс випадає нечасто!». Інші кажуть: «Наші поля затоплені, наше зерно змило, уряд не надає жодної допомоги, і ніхто не приходить на поміч. Як ми будемо жити? Життя в цьому світі просто занадто важке. З таким же успіхом ми могли б просто померти!». Але вони кажуть: «Коли стається лихо, ти маєш покладатися на себе. Небеса завжди дадуть людині вихід. Повінь – це чудова можливість розбагатіти. Це бізнес без капіталу та з величезним прибутком. Навіть якщо ми щось втратили, ми виловимо якісь інші речі – це чудово компенсує втрати, і ми навіть можемо отримати невеликий прибуток!». Бачиш, нормальні люди відчувають біль, коли стається лихо й вони зазнають втрат, але серед східних людей є такі «героїчні постаті» – хоч би яке лихо їх спіткало, вони можуть плисти за течією й навіть знаходити можливості розбагатіти. Вони не хвилюються й не засмучуються, і навіть якщо уряд не надає допомоги чи не розв’язує їхні проблеми, їм байдуже. Це так, ніби переживши стільки лих, вони просто до цього звикли. Хіба китайське суспільство не таке? Отже, з огляду на таку освіту в китайському суспільстві, літературні та мистецькі твори, які люди споживають у вільний час, або способи їхнього розслаблення – це здебільшого форми самоприниження та самоіронії. Ось так китайці розважаються, знаходячи трохи виходу для придушення у своїх серцях. Але згодом, у повсякденному житті, вони продовжують прикидатися, придушувати й терпіти так само, як і раніше. Хоч би як уряд ставився до простих людей, вони вже звикли до такого ставлення. Поки вони не голодують, вони почуваються задоволеними; без загрози неминучої смерті вони не думають про бунт. Прості люди змирилися з такими речами: «Погане життя краще за добру смерть; Небеса завжди дадуть людині вихід. Давайте просто жити так! Права людини? Демократія? Це надмірні бажання. Ми, китайці, народжені для цієї жалюгідної долі. Поки ми можемо залишатися живими, цього достатньо!». Хіба це не крайні тупість і нечутливість? Чи залишилася в них хоч якась людська гідність? (Ні.) Це жалюгідний стан справ.

Більшість літературних і мистецьких творів, створених на Сході, дуже відрізняється від західних тим, що вони відображають і пропагують. Хоча східні літературні та мистецькі твори справді відображають певну соціальну несправедливість, це не те мислення, яке режисери чи сценаристи насправді хочуть пропагувати, і це робиться не для того, щоб задовольнити певні потреби аудиторії. Що ж вони насправді пропагують у цих творах? Це все та ж східна соціально-моральна освіта. Її основними проявами є патріотичні настрої, пропаганда того, що людям слід любити свою країну, перейматися країною й народом, бути «справжніми чоловіками, амбіції яких сягають далеко», оголювати свої мечі, щоб допомогти, коли вони бачать несправедливість, і йти за друга хоч під кулі. Що ще вони пропагують? «Компроміс значно полегшує розв’язання суперечки» та «Гідному чоловіку ніколи не пізно взяти реванш». Людськість, яку вони пропагують, насправді порожня; це лише людські фантазії та висновки. Вони пропагують це виключно заради стабільності режиму панівного класу, щоб люди вічно гнули спину, як тяглова худоба, на панівний клас, без найменшого дозволу на опір. Ці порожні ідеї використовуються для того, щоб притупити чуття людей і ввести їх в оману, задовольняючи їхню потребу в розвагах і тимчасові потреби їхніх сердець. Наприклад, що пропагується в романах або у фільмах і телевізійних драмах про бойові мистецтва? Дух лицарства, становлення великим лицарським героєм, який грабує багатих, щоб допомогти бідним, і оголює свій меч, щоб допомогти іншим. Так званий великий лицарський герой втілюється у вислові: «Видатні шляхетні герої роблять для своєї країни й народу все, що від них залежить». Пропаганда духу лицарства змушує простих людей не лише вихваляти таких персонажів, а й прагнути стати людьми такого типу. Що ще пропагують східні літературні та мистецькі твори? Вони пропагують героїзм: гарувати й виснажувати свої серце й розум заради країни, заради нації та заради добробуту краю та його народу, а також жертвувати своїми молодістю й життям заради великої справи нації. Коротко кажучи, ці біографії та легенди про майстрів бойових мистецтв, створені у східному – і особливо китайському – соціальному середовищі, чи то традиційні, чи то сучасні, вигадані чи засновані на реальних історичних постатях і подіях, усі вони вчать людей прагнути до безкорисливості та самозречення. Усі вони беруть це за свою тему та освітню основу, маючи на меті прищепити людям шляхетну соціальну мораль. Безкорисливість і самозречення означають відсутність власного «я»; вони пропагують, що велике «я» стоїть перед малим «я», що країна стоїть перед сім’єю, і лише так можна мати хороше життя. Саме таке мислення вони прищеплюють людям. Тобто вони вчать тебе не бути егоїстичним, не думати лише про себе, не йти на жодні жертви чи зусилля заради власного життя, власного виживання чи будь-чого, пов’язаного з тобою, і навіть ніяк не боротися за ці речі. Натомість ти маєш пожертвувати собою і зробити свій внесок заради своєї рідної країни, заради суспільства, заради людства та заради великої справи нації. Ці вчення збирано називаються освітою у сфері удаваності. Ця так звана освіта у сфері удаваності є нереалістичною і не відповідає потребам людськості; базуючись на позбавленні потреб людськості людей, їхніх вроджених інстинктів та їхнього базового права на виживання, вона спонукає людей іти на безглузді жертви заради країни та нації, заради порожньої, беззмістовної справи. Ця чеснота самопожертви – це цілком те, що східне суспільство силоміць прищепило людськості людей. «Силоміць прищепило» означає, що це не те, що виникає спонтанно з людськості, не те, що притаманне вродженим інстинктам людськості, не те, чого можуть досягти вроджені інстинкти, і не те, чого бажає досягти чиясь вроджена свобода волі або суб’єктивна воля. Радше це те, що панівний клас або соціологи силоміць прищеплюють у розум людей, вводячи їх в оману або змушуючи їх прийняти такі соціальні обов’язки й зобов’язання, а потім виховуючи їх під великим прапором так званого «шляхетних моральних якостей», залишаючи їх без сил вирватися на свободу й надто наляканими, щоб спробувати вирватися. Це тому, що якщо ти справді вирвешся з цієї освіти або прорвешся крізь неї, якщо ти не приймеш цю освіту, то ти станеш ворогом усього суспільства й усієї нації – ти жахливо бунтівничий, ти нелюд, ти дивак, і тобі доведеться зіткнутися з умовами життя, у яких ти ізольований. Тому, навіть якщо люди відчувають певне невдоволення у своїх серцях, навіть якщо вони ненавидять це суспільство й таку освіту, у них немає ні сил, ні сміливості вирватися з неї, а тим паче сміливості сказати їй «ні». Вони можуть лише скалитися й терпіти – вони безсилі чинити опір і можуть лише мовчки зносити це. Якщо ти не терпітимеш, то у великих масштабах суспільство засудить тебе й відцурається від тебе; а в малих масштабах твоя сім’я та близькі відцураються від тебе, віддаляться від тебе, ізолюють тебе й навіть засудять тебе як жахливо бунтівничого. Розгляньмо приклад. Коли ти був дитиною, наприклад, скажімо, твої батьки вчили тебе: «Коли ти виходиш на вулицю й бачиш старших, ти мусиш із ними вітатися. Називай тих, хто молодший за нас, “дядьком” або “тіткою”, а літніх людей називай “дідусем” або “бабусею”. Коли хтось дає тобі щось, ти маєш сказати “дякую”. Якщо інша дитина б’є тебе, ти маєш це терпіти; давай здачі лише тоді, коли ти справді більше не можеш цього витримати. Ти маєш виявляти максимальну стриманість». І ось одного дня ти вийшов на вулицю й побачив когось, але через сором’язливість не наважився привітатися. Твої батьки вважали, що втратили обличчя, тому вони покарали тебе, коли ти повернувся додому, і відтоді ти швидко вітався щоразу, коли когось бачив. Щоб уникнути побиття, хоч би як тобі було ніяково чи хоч би як ти не хотів цього всередині, тобі однаково доводилося йти проти своєї волі й вітатися з людьми. Виростаючи в такому середовищі, людина не має іншого вибору, окрім як миритися з усім. Навіть у такій дрібниці ти мусиш діяти в такий спосіб; чи то вдома, чи то в суспільстві, це все, що ти можеш зробити. Якщо ти почуваєшся некомфортно й хочеш хоч раз учинити згідно з власною волею, то не кажучи вже про те, що суспільство засудить тебе – навіть твої сім’я та батьки читатимуть тобі нотації й докорятимуть тобі. Коли ти виростаєш, ти усвідомлюєш, що вітатися з людьми потрібно заради збереження обличчя та щоб було легше утвердитися в суспільстві. Однак, коли ти був дитиною, ти не міг цього збагнути, хоча тобі однаково доводилося діяти в такий спосіб. Якби ти цього не робив, тебе б покарали, і батьки могли б іноді навіть сварити чи бити тебе на очах у інших, чого б ти ніколи не забув на все життя. Тому в ширшому суспільному контексті ти можеш лише прийняти цю освіту щодо так званих «шляхетних моральних якостей». Незалежно від наслідків її прийняття, незалежно від того, як вона зрештою вплине на твою людськість, і незалежно від моральних чи інших якостей людськості, які вона змусить тебе розвинути, – зрештою, ти сам мусиш відповідати за ці наслідки.

Якість людськості, яку східні люди розвивають завдяки своїй освіті у східному суспільстві, полягає в тому, щоб придушувати й терпіти. За цим придушенням і терпінням насправді стоїть багато конкретних думок, поглядів, способів життя по-людськи та різних ставлень до всіляких речей, які можна знайти у східній соціально-моральній освіті. Таким є східне суспільство. Так само західне суспільство має і власну панівну культурну освіту, завдяки якій жителі Заходу також розвивають свої відповідні якості людськості. Тож чим є ця панівна західна культурна освіта? Вона переважно цінує автономію та незалежність. Це відрізняється від ситуації у східному суспільстві, яке вимагає від людей жертвувати собою й робити внесок заради країни та суспільства, роблячи речі, не пов’язані з їхнім особистим життям. Натомість те, чого західне суспільство навчає людей, є повною протилежністю тому, що вимагає від них робити східне суспільство. Західне суспільство не вимагає від тебе робити якийсь внесок у суспільство, людство чи велику справу нації; суть західної освіти полягає в тому, щоб змусити тебе думати самостійно, навчитися розв’язувати власні проблеми й не турбувати інших, суспільство чи державу. Вона дає тобі незалежні права, незалежний простір для думок і незалежний особистий простір, а також культивує твою здатність до незалежного мислення та твою здатність самостійно обмірковувати й розв’язувати проблеми. Ти мусиш розв’язувати власні проблеми; ти мусиш бути незалежним, автономним і покладатися на себе. Захід має культурне підґрунтя такого виду ідеологічної освіти, і на цьому культурному тлі жителі Заходу також розвивають певні якості людськості, пов’язані із суттю їхньої освітньої ідеології. Східні люди розвинули освітні та культурні характеристики Сходу на тлі східної соціально-моральної освіти. Оскільки жителі Заходу несуть у собі освітню якість західного суспільства, вони також володіють сутністю, яка стосується цієї якості. Сутність освітньої якості, якою володіють жителі Заходу, насправді відрізняється від сутності освітньої якості, якою володіють східні люди. Освітня якість, якою володіють східні люди, – це освіта в удаваності, тоді як та, якою володіють жителі Заходу, – це освіта в егоїзмі. Кожна тема західної освіти вчить людей бути незалежними й автономними, самостійно обмірковувати власні проблеми, а також вести власні справи й керувати ними. Тому західна освіта має якість освіти в егоїзмі. Ця освіта в егоїзмі зовсім не схожа на східну освіту; це інший вид якості. Ця якість змушує жителів Заходу ставити на перше місце особистий незалежний простір; суб’єктивні волю, мислення, думки, погляди та ідеї; а також власні права, свої нинішні умови життя та свої теперішній настрій і емоції. Їм не потрібно приділяти багато уваги іншим речам, ані будь-яким соціальним чи сімейним обов’язкам. Вони мусять спочатку розібратися з власними проблемами, впоратися з власними емоціями й розв’язати власні нагальні справи, і лише потім іде все інше. Східна освіта навчила східних людей придушувати й терпіти, тоді як західна освіта навчила жителів Заходу захищати свої права. У цьому жителі Заходу та східні люди абсолютно різні. Коли східні люди стикаються з чимось, вони просто продовжують це терпіти. Коли вони справді більше не можуть цього терпіти, вони кажуть собі: «Погане життя краще за добру смерть. Ти маєш терпіти, щоб залишитися живим». На відміну від придушення й терпіння східних людей, жителі Заходу мають іншу якість: завдяки своїй соціальній освіті в автономії та незалежності вони навчилися захищати свої права. Порівняно з придушенням і терпінням східних людей, хіба в тому, що жителі Заходу захищають свої права, немає певною мірою більше самоповаги й достоїнства? Тобто в цьому є трохи більше свободи дій, чи не так? (Так.) Захист своїх прав – це абсолютно фундаментальне поняття; воно означає вжиття необхідних дій для захисту своїх фундаментальних прав людини, зокрема права на віру, права на життя, права на свободу слова тощо. Звісно, чого переважно стосується цей базовий захист прав? Він стосується того, що люди мають незалежний простір для думок, здатні вільно й незалежно обмірковувати питання, не зазнаючи впливу чи контролю з боку будь-якого соціального середовища або навколишніх людей, справ і речей. Незалежно від того, правильні чи неправильні погляди, що виникають унаслідок обмірковування питань, або чи правильний спосіб мислення людини, досягнення автономії та свободи – це те, що має найбільше значення. Коротко кажучи, жителі Заходу живуть у вільних суспільствах, і в культурному контексті західної соціальної освіти їхній розум дуже активний і часто перебуває у стані свободи. Тому, порівняно з людьми у східному суспільстві, жителі Заходу сміливіші у своєму мисленні, більш охоче думають і більш вправні в мисленні, тоді як більшість часу мислення східних людей скуте, шаблонне або придушене. За звичайних обставин розум жителів Заходу вільний, активний і готовий обмірковувати проблеми. Кажучи неналежно, вони більш охоче розмірковують над дивними й незвичними речами, аж до того, що заглиблюються в нетрі. Це прояв якостей людськості, які в них розвиваються в межах західної соціальної освіти, і цей прояв людськості є більш прогресивним, ніж у східних людей. З одного боку, вони захищають своє право на життя, а з іншого – вони також захищають різні погляди, що виникають з їхньої вільної думки. Як наслідок, ідеї, погляди та художні форми, представлені в західних літературних творах або в західному мистецькому й розважальному житті, є різноманітними та широкими. Серед усього людства західні літературні твори та розважальне життя є відносно вільними й авангардними, і люди можуть черпати з них натхнення та отримувати велику користь. Подивіться – які ідеї пропагують деякі східні літературні та мистецькі твори? Патріотизм, любов до сім’ї, любов до своїх батьків тощо. Усе це речі, які можна знайти у східній соціально-моральній освіті, або які є частиною суті східної культури. Оскільки західна культура надала жителям Заходу вільний і автономний простір для думок, виробила в них цю якість людськості й наділила їх цим правом на вільну думку, жителі Заходу мають більше інтелектуального змісту у своєму літературному та мистецькому житті, ніж східні люди, і водночас сфера їхнього мислення є ширшою. Розумієш, сфера мислення східних людей, або ідеї, які вони висловлюють і пропагують у своєму літературному та мистецькому житті, є дуже обмеженими, вузькими та скутими, тоді як різні теми, що з’являються в літературному та мистецькому житті людей Заходу, є досить широкими й вільними від урядових обмежень. Деякі з цих тем є роздумами про певний закон, запроваджений урядом у певний період, з погляду людськості людей, або про вплив, який він справляє на суспільство чи навіть на життя та сім’ю окремої людини. Інші є роздумами про шкільну освіту та права людини, а також про різні інші питання, як-от дискусії серед людей усіх соціальних верств – разом з іммігрантами – про расову рівність, расову дискримінацію та стосунки між людьми з різним кольором шкіри. З цього видно, що діапазон різних тем, які відображаються в західних літературних і мистецьких творах, є досить широким, як і діапазон різних ідей і поглядів, яких вони стосуються. Вони навіть відображають соціальний вплив, спричинений методами й засобами, які використовують деякі правоохоронні органи в ширших правових рамках, а також різні психологічні тягарі, покладені на громадськість, або різні подальші наслідки для життя людей. Усе це ідеї та погляди, які представлені в різних західних літературних і мистецьких творах. З одного боку, це думки, які пропагуються в західному культурному контексті; з іншого боку, це думки й погляди, які з’являються тому, що люди вільні думати в контексті західної культурної освіти. Коротко кажучи, різні ідеї, які жителі Заходу представляють у своїх літературних і мистецьких творах, а також думки, погляди, філософії світських справ і ставлення серед різних соціальних верств жителів Заходу і різних галузей до всіляких речей, абсолютно відрізняються від таких у східних людей. Ось простий приклад: на Сході, коли працівник працює в компанії, його прожиток залежить від його начальника, тому він мусить робити все, що йому каже начальник. Навіть якщо його просять виконати якусь хатню роботу для начальника, як-от забрати його дітей або купити продукти, він мусить бути повністю слухняним і не сміє відмовити. Він навіть мусить бути готовим до виклику у свій вільний час. Він є прислужником, підлеглим і рабом свого начальника. Такими є стосунки начальника й підлеглого між працівником і босом на Сході. Працівник може почуватися некомфортно, бути засмученим і не мати бажання це робити, але в нього немає вибору – він може лише терпіти. Це його начальник, той, хто забезпечує його прожитком, тому він може лише віддатися на його милість. На Сході, хоч би як начальник експлуатував своїх працівників і хоч би якими нерозумними були його дії, працівники можуть лише терпіти це; у них немає способу вирватися із цієї ситуації. Деякі східні країни також можуть мати трудове законодавство, яке покликане захищати законні права та інтереси кожного громадянина, але на суспільному рівні, оскільки це Схід, жоден працівник не наважується подати до суду на свого начальника, навіть якщо той порушує трудове законодавство. Хоч би як їх позбавляли прав або хоч би як їх експлуатував начальник, вони нічого не можуть вдіяти. Навіть маючи трудове законодавство, вони не можуть застосувати закон, щоб захистити власні права та інтереси. Вони можуть лише змиритися із цим і дозволити ситуації тривати. Захід, з іншого боку, відрізняється. Стосунки начальника й підлеглого між працівником і керівником на Заході існують лише на рівні роботи й у робочий час. Поза роботою між ними немає особистих, емоційних стосунків. Якщо твій начальник просить тебе попрацювати понаднормово, ти можеш відмовитися. Якщо твій начальник просить тебе допомогти забрати його дітей або купити продукти, ти можеш сказати: «Ти не маєш права просити мене це робити. Це не моя робота. Я не зобов’язаний тобі прислуговувати». Ти можеш відмовитися. Якщо твій начальник неодноразово й силоміць змушує тебе робити ці речі, ти можеш подати на нього до суду, і західне трудове законодавство спрацює; закон відреагує відповідно. Жителі Заходу здатні це зробити, і вони не бояться цього робити, а східні люди бояться. Згідно з уявленнями східних людей, тобі слід робити все, що твій керівник або людина зі статусом чи славою просить тебе зробити, і надавати їм послуги безкоштовно. Ти навіть мусиш сказати: «Я готовий служити тобі, віддати за тебе життя і нічого не чекатиму взамін. Служити тобі – це для мене честь!». Незалежно від того, чи експлуатують вони тебе заради твоєї праці, чи позбавляють тебе твоїх прав людини, тобі слід це прийняти й не вимагати жодної винагороди. Якщо ти це зробиш, це означає, що ти невдячний і ганьбиш їх, і вони змусять тебе поплатитися за це. Жителі Заходу, з іншого боку, не такі. Вони навчилися захищати свої права й надзвичайно ефективно користуватися цими правами, доводячи їх до максимуму. Навіть якщо президент або якась відома особа не залишає чайових після їжі, буде подано скаргу – це право, надане працівникам трудовим законодавством. Коли східні люди стикаються з такими ситуаціями, вони не наважуються скаржитися. Вони думають: «Це чиновник, відома людина. Чи міг би я виграти в нього суд? Навіть якби я виграв, що б я робив, якби він створював мені труднощі за лаштунками? Якби я подав на нього до суду, у мене були б серйозні неприємності, і я міг би навіть втратити життя». Тому східні люди радше зазнають збитків, ніж наважаться попросити чайові. Це називається терпінням. Але жителі Заходу відрізняються. Вони думають: «Чому я маю це терпіти? Я не народився, щоб прожити своє життя заради когось іншого – я живу для себе. Я мушу захищати свої права. Це гроші, на які я заслуговую. Мені байдуже, чи ти якась відома особа чи велика шишка, ти мусиш заплатити. Усі рівні. Що дає тобі право не залишати чайових? Якщо ти не залишиш чайових, я подам на тебе до суду!». І щойно вони отримують чайові, справу владнано. Це різні думки, погляди й способи поводження з людьми, справами та речами, які східні люди та жителі Заходу формують завдяки своїй відповідній культурній освіті.

Схід і Захід відрізняються своїми методами культурної освіти та конкретним змістом цієї освіти. Ці різні форми освіти породили різні людські культури, а також якості людськості різних етнічних груп. З цими якостями людськості східні люди мають власні способи життя, життєві ситуації, способи мислення та ставлення до світських справ, тоді як жителі Заходу мають власні способи життя, життєві ситуації, а також шляхи світських справ і ставлення до них. Із цих двох ставлень до світських справ одне полягає в тому, щоб придушувати й терпіти, і є особливо стриманим; інше приділяє особливу увагу захисту прав суб’єктивної волі та бажань людей. Одне породжується з освіти в удаваності, а інше породжується з освіти в егоїзмі. Незалежно від того, у якому виді освіти породжуються ці якості людськості – чи то придушення й терпіння, чи то захист своїх прав, стриманість чи відкритість, – які з них є позитивними речами? (Чи то східні, чи то західні, жодна із цих якостей людськості не є позитивними речами.) Чому ви кажете, що вони не є позитивними речами? Послухаймо ваші конкретні причини. Ніхто з вас не може сказати чому, чи не так? (Не можемо.) Хоч би про що йшлося, ви всі боїтеся, що інші люди будуть дуже прискіпливими до деталей, а коли вони такими є, ти почуваєшся безтолковим і не можеш чітко все пояснити. Це доводить, що тобі бракує ясності в цьому плані, тому тобі слід побесідувати про це. Те запитання, яке Я поставив вам, є темою, вартою бесіди, чи не так? (Так.) Ця тема стосується «того, що створене Богом». Тож спершу подивімося: якою істотою є людство, створене Богом? Те, що створює Бог, є позитивними речами. Які речі в людині створені Богом? (Свобода волі людини та мудрість, яку їй дає Бог.) Загалом кажучи, усі вроджені умови людини дані й створені Богом. Якщо ми використаємо слово «створені», це може бути трохи абстрактно, тому що кожен народжується від своїх батьків, а не створюється власними руками Бога. Використання фрази «те, що створене Богом» є трохи широким; це не зовсім підходить. У такому разі сказати «вроджені умови, які Бог дає людям» є більш конкретним і об’єктивним. Вроджені умови, які Бог дає людям, стосуються теми «того, що створене Богом». Тож чи можемо ми сказати, що всі вроджені умови людини є позитивними речами? (Так.) Зовнішність людини, її здатність до мови, усі її органи чуття та фізіологічні властивості, а також її свобода волі, здатність, за допомогою якої вона мислить і розмірковує, її природні сильні сторони й дари, а також усі закони виживання, яких вона дотримується як жива істота, – усе це позитивні речі. Тобто вроджені умови, які Бог дає людям, усі є позитивними речами. Тож чи охоплюють ці позитивні речі різні думки, які виникають у розумі людини або які вона приймає від суспільства та з різних епох? (Ні.) Усе, що люди здобувають від суспільства чи від людства, не дане Богом і не є чимось від початку створеним Богом. Можна сказати, що якщо щось походить від суспільства чи від людства, воно не є позитивною річчю. Якщо підсумувати це в широкому, концептуальному сенсі, ми б сказали так. А якщо сказати конкретно? Хіба якості людськості та способи мислення, вироблені в культурному контексті східної соціально-моральної освіти, не є дещо збоченими? Це також можна сформулювати так: у східному суспільстві розум людей скутий і викривлений; вони були розбещені й зазнали впливу певних думок і поглядів, які походять від суспільства та від сатани. Хіба це не означає, що їхній розум пройшов обробку сатани? (Так.) Розум людей пройшов обробку, і їхні думки народжуються не від їхньої людськості. Ці вчення не походять від позитивних речей, як не походять вони й від Бога. Оскільки вони не походять від Бога, то будь-які думки, погляди та способи мислення, які вони породжують, – і будь-які якості людськості, які вони зрештою породжують, – серед усіх інших речей, що згодом виникають із них, є негативними речами, а не позитивними речами. Це те, у чому ви переконалися, чи не так? (Так.) Розум східних людей скутий і викривлений, а також перебуває під впливом певних східних думок і поглядів, тому речі, які виражаються якостями їхньої людськості, усі є негативними. Тепер подивімося на Захід. Яким є зміст ідеологічної освіти жителів Заходу? Чи стосується він істини? Чи походять зміст західної освіти та прояви людськості, до яких вона вчить людей прагнути, з Божих слів? (Ні.) Щоб сказати ще чіткіше, дозвольте Мені поставити вам запитання: чи узгоджується ця освіта – принципи, що стоять за цими думками й поглядами на поводження з життям, виживанням і світськими справами, і ці методи поводження із цими речами – з Божими словами? Чи узгоджується вона з істиною? (Ні.) У чому вона не узгоджується? (Це як західна освіта в егоїзмі – хоча вона поважає свободу думки, вона вчить людей думати лише про себе, а не про інших. Це не узгоджується з Божими словами та істиною.) То що ж кажуть Божі слова та істина? (У взаєминах між собою людям слід зважати не лише на власні інтереси чи почуття; радше їм слід зважати на те, як їхні дії можуть збудовувати інших, водночас узгоджуючись із істиною.) Божі слова кажуть тобі, що незалежно від того, чи обмірковуєш ти питання вільно й об’єктивно, чи під пануванням певної думки або погляду, тобі не слід робити це лише заради захисту власних інтересів або захисту власних достоїнства й гордості – це не той принцип, за яким віруючим у Бога слід обмірковувати питання. Коли ти обмірковуєш питання, тобі слід зосередитися на тому, чи узгоджується твій підхід з істиною, чи можна розв’язати ці питання за допомогою істини, і чи узгоджується твій підхід з істинами-принципами та чи веде він до покори Богу. Це принцип для обмірковування питань. Незалежно від того, чи маєш ти справу з людьми, чи розв’язуєш питання щодо своєї сім’ї або інших речей навколо тебе, ти мусиш діяти згідно з Божими словами та істинами-принципами, а не просто захищати власні права й інтереси. Це принципи життя як людина, яких вимагає Бог. Отже, на перший погляд, порівняно з освітою східної культури, західна культурна освіта надає більшого значення правам людини та захисту прав людей. Вона перевершує східну культуру, але це не означає, що вона може замінити істину. Ти мусиш не думати, що лише тому, що вона перевершує східну культуру, або тому, що вона поважає права людини й дає людям змогу бути незалежними та вільними, вона може замінити істини-принципи й називатися чимось позитивним. Західна культурна освіта лише перевершує східну культурну освіту й більше відповідає потребам людськості, але її не можна прирівнювати до істин-принципів, і вона не може їх замінити. Певною мірою вона просто підтримує й поважає потреби людськості, а також достоїнство людей та їхні права й інтереси. Однак ця повага доречна лише з погляду людськості. З позиції істини та справедливості, вона не підтримує жодної із цих речей. Тому західна культурна освіта – це освіта в егоїзмі. Освіта в егоїзмі означає: «Кожен мусить служити моїм інтересам. Я мушу все обдумати сам, перш ніж це зробити. Мої особисті інтереси, мої права людини та мої індивідуальні права є першорядними». Чи можна тут говорити про якусь моральну справедливість? Чи можна говорити про якусь справедливість загалом? (Ні.) Якщо немає справедливості загалом чи моральної справедливості, як це взагалі може узгоджуватися з істинами-принципами? Певною мірою західна культурна освіта поважає твої права людини; вона дає тобі право обмірковувати питання й вільно висловлювати свої думки. У такий спосіб вона може в основному захистити достоїнство та права людини. Отже, певною мірою західна освіта більше відповідає потребам людськості. Але чи може західна освіта вивести людей на правильний життєвий шлях? Чи може вона дати людям змогу ставитися до всіх людей і робити все згідно з істинами-принципами? Вона не може цього зробити. Західна освіта може гарантувати, що кожен має права людини та право захищати своє достоїнство – це повністю відповідає потребам людськості. Однак, якщо порівнювати з фактичною ситуацією в суспільстві, небагато країн можуть повністю відповідати стандарту гарантування прав людини. Реалістично кажучи, у сьогоднішньому суспільстві це дуже хороша соціальна система, яка може дозволити людям вільно обмірковувати питання та вільно висловлювати свої думки. Бог дав людям свободу волі та здатність самостійно обмірковувати питання; це лише один аспект рівня, який Він їм дав. Однак Бог ніколи не казав тобі: «Будь егоїстичним, будь автономним. Усе має бути зосереджено на твоїх власних інтересах. Твої власні інтереси є першорядними. У всьому ти мусиш бути незалежним і бути власним господарем, і немає потреби шукати істину, запитувати про волю Небес або зважати на інтереси інших». Бог ніколи нікого так не навчав. Від самого початку Божого керівництва людьми в їхньому житті Він указував на конкретні способи життя та життя по-людськи в усіх аспектах, казав людям прагнути до істини, коритися Його влаштуванням і впорядкуванням, бути чесними людьми, виконувати обов’язок створених істот тощо. Усе це найважливіші прагнення в житті людини. Серед величезної кількості істин, які висловив Бог, Він ніколи не казав тобі захищати свої права, і ніколи не казав тобі вільно обмірковувати питання й захищати свій власний незалежний простір. Бог ніколи не казав нічого подібного. Бог лише дав тобі здатність самостійно обмірковувати питання – і все. Ти маєш цю здатність, і ти також маєш вроджену умову свободи волі. Однак, давши людям такі вроджені умови, Бог також установив для них закони й заповіді та забезпечив їх різними істинами, кажучи їм, як жити як люди та як поклонятися Богу – у всіх справах є істини-принципи, яких людям слід дотримуватися. Але в усіх Божих словах і Його напучуваннях до людей Він ніколи не казав людям бути автономними, бути незалежними або вчитися захищати свої права. Такі думки, погляди або такі вислови та вчення ніколи не з’являлися в Божих словах або в істині. Навпаки, у словах, де Бог розвінчує розбещені характери людей, Він розвінчує їхню зарозумілість та їхній егоїзм. Цей егоїзм – це якість, яку людськість людей виявляє після того, як їх було розбещено сатаною. У деяких людей це проявляється в тому, що вони намагаються забезпечити власні інтереси після того, як їх було розбещено сатаною; в інших це суто продукт освіти цього суспільства. В обох випадках це егоїзм. Хоч би як він виникав, коротко кажучи, доки ти егоїстичний, це є якістю та виявом людськості, які ти демонструєш, живучи з розбещеними характерами. Тепер це зрозуміло? (Так.)

Різні здатності, що входять до вроджених умов, які Бог дає людям, або рівень і здібності, якими люди володіють від народження, не мають нічого спільного із західною чи східною освітою. Різні здатності в межах даних Богом вроджених умов людей є позитивними речами. Чому Я кажу, що це позитивні речі? Тому що ці вроджені умови походять від Бога. Зокрема, володіння цими вродженими умовами дозволяє створеній людині приймати позитивні речі, а також вчитися на різних людях, справах і речах, з якими вона стикається в реальному житті, розмірковувати на їхній основі, усвідомлювати й розуміти їх. Це влаштовано й підготовлено для людей Богом, тому це позитивна річ. Ні східна чи західна освіта, ні східна чи західна культура не мають нічого спільного з істиною, якої Бог навчає та якою забезпечує людей. Вони навіть суперечать істині та людськості, якою, як вимагає Бог, мають володіти люди. Тому ні східна, ні західна освіта не є позитивною річчю. Незалежно від того, чи походить вона від суспільства, від злих тенденцій чи від якогось панівного класу, вона не є позитивною. Хоча західна освіта трохи передовіша й краща за східну, здатна дати людям певну свободу й задовольнити деякі їхні потреби, вона лише використовує свободу волі людей та їхню здатність обмірковувати питання й вільно висловлювати думки. Тобто вона використовує позитивні речі, але думки, які вона пропагує, і цілі, яких вона прагне досягти, не полягають у тому, щоб змусити людей іти правильним шляхом, і не в тому, щоб допомогти їм стати справжніми створеними людьми, яких хоче Бог. Тож, з огляду на це, хоча західна освіта перевершує східну або задовольняє потреби людськості, вона, використовуючи свободу волі людей або певні здатності, не дала їм змоги коритися Богу, належно поводитися як створені істоти й виконувати обов’язок створеної істоти. Ця освіта також не привела людей перед Бога й не допомогла їм стати здатними поклонятися Богу та втікати від злого. Східна й західна освіта мають однакову функцію: вони обидві змушують людей віддалятися від Бога та від істини. Незалежно від того, східна це культура чи західна, обидві вони виникли на ширшому суспільному тлі правління сатани над людством і в процесі розбещення людства сатаною. Отже, чи то освіта у східній культурній формі, чи то в західній культурній формі, усі живуть у цьому людському світі сатанинського розбещення. Так само людство також було розбещене в різних суспільствах або під впливом освіти різних форм суспільства, і результатом цього розбещення є те, що люди почали володіти людськістю, яка – на різних рівнях і в різних формах культури – має розбещені характери як своє життя. Східні люди мають розбещені характери якостей людськості, породжених східною культурою, тоді як жителі Заходу мають розбещені характери якостей людськості, породжених на тлі західної культури. Хоча східні та західні люди можуть здаватися різними з погляду якостей їхньої людськості, з позиції їхніх розбещених характерів, оскільки всіх їх було розбещено сатаною, як східні, так і західні люди живуть в одних і тих самих розбещених характерах, і обидві групи володіють людськістю, яка має ті самі розбещені характери як своє життя. Тож природа-сутність східних і західних людей однакова: і ті, й інші ворожі до істини й до Бога. Тож немає нічого похвального ні в східних, ні в західних людях. Чи то східна культура, чи то західна, перед лицем Бога та істини обидві вони є негативними речами, що не містять нічого гідного схвалення. Як східна, так і західна цивілізації суперечать початковому Божому наміру щодо створення людства, який полягав у тому, щоб людство поклонялося Йому; вони використовують свої відповідні форми культурної освіти, щоб вихопити людей, які перебувають у рядах створених істот, із Божої присутності. У цьому плані Схід і Захід однакові, чи не так? (Так.) Немає нічого похвального ні у Сході, ні в Заході. Розумієш, хоча і ті, й інші прийняли Божу роботу останніх днів, після того, як східні люди приймають її, вони одразу починають приймати братів і сестер та ініціативно ведуть їх проповідувати Євангеліє своїм родичам і друзям; вони мають великий запал і ентузіазм до роботи з проповідування Євангелія – натомість жителі Заходу інші. Вони дуже обережні щодо роботи з проповідування Євангелія. Навіть після того, як вони приймають нову Божу роботу протягом пів року чи року, коли ти запитуєш їх, чи проповідували вони Євангеліє своїм родичам і друзям, вони кажуть: «Мої батьки, родичі, друзі та парафіяни здебільшого мають власні незалежні думки й погляди щодо питання повернення Господа. Я маю все ретельно обдумати й поговорити з ними, перш ніж зможу надати їх вам як потенційних одержувачів Євангелія. Головна якість того, як ми на Заході поводимося, полягає в тому, що ми мусимо захищати свої права й максимально оберігати свій незалежний простір. Як ти можеш просто проповідувати людям Євангеліє без урахування відповідних моментів?». Ти кажеш: «Ти проповідуєш їм Євангеліє, щоб вони могли привітати Господа, здобути істини, висловлені Богом в останні дні, і мати можливість досягти спасіння та пережити лиха. Це Боже доручення, і це зобов’язання, яке ти маєш виконати». Вони відповідають: «Що ж, я однаково маю спочатку захистити себе; Боже доручення може почекати. Я можу сам усе вирішувати в цій справі. Я мушу мати власні незалежні думки й не можу піддаватися вашому впливу. Ті з нас, хто живе на Заході, цінують демократію та свободу; ми маємо усвідомлення щодо захисту своїх прав. Ми не такі, як ви, східні люди, з вашим сліпим ентузіазмом. Усі ми маємо власний особистий життєвий простір, і ніхто нікому не завдає клопоту». Розумієш? Саме в такі критичні моменти якості людськості східних і західних людей розрізняються та розмежовуються. Але в будь-якому разі, незалежно від того, чи якості людськості породжено східною чи західною освітою – чи це ентузіазм, чи байдужість, – поки людина живе в сатанинських розбещених характерах, вона є членом розбещеного людства. Тут немає поділу на шляхетних і ницих; кожному потрібне розуміння істини, забезпечення Божими словами, Боже спасіння і, тим паче, Божі суд і кара.

Хоча східні та західні люди мають різні культури й живуть у різних цивілізаціях під Божими пануванням і володарюванням, перед Богом вони мають лише одну ідентичність – ідентичність створених істот. Основою рівності створених істот є те, що вроджені умови, які Бог створив для людей, однакові. Незалежно від того, які культурні відмінності існують між східними та західними людьми, незалежно від того, як вони відрізняються за зовнішністю, мовою або своїми способами мислення щодо питань, доки перед Богом ти є створеною істотою, створеною Ним, то єдиною позитивною річчю, яку ти маєш, є вроджені умови, які Він дав тобі; усе інше – це негативна річ. Для вас це може прозвучати як певне узагальнення, тому, якщо бути конкретним, усе в тобі – окрім вроджених умов, які Бог дав тобі, – це те, що Бог хоче змінити, і те, що тобі слід змінити й відкинути, прийнявши істину. Що саме тобі потрібно пізнати? Так звана культура людства, чи то східна, чи то західна, складається з думок і поглядів, або теорій і тверджень, розроблених панівними класами різних періодів для навчання мас. Але чи то східна, чи то західна культура, вона не має нічого спільного з істиною. Навіть якщо вона не суперечить істині, її однаково не можна назвати позитивною річчю. Хоч якою б хорошою була певна культура, вона не може зрівнятися з істиною, а тим паче представляти істину. Навіть якщо це не те, що люди вважають негативною річчю, її абсолютно не можна віднести до категорії позитивних речей. Ви мусите чітко це розуміти. Навіть якщо якась течія думки є відносно передовою та прогресивною серед людства, і вона захищає права та інтереси людей, а також їхнє виживання, при цьому жодним чином не суперечачи істині, її однаково абсолютно не можна віднести до категорії позитивних речей. Чому ні? Тому що лише речі в межах того, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, є позитивними речами. Тож чому речі в цих межах належать до категорії позитивних? Тому що вони стосуються істини. У ширшому розумінні, якщо поглянути на це з Божої висоти та з Божої перспективи, вони стосуються Божої сили та влади; Божого характеру; принципів і початкових намірів, що стоять за Божим творінням, призначенням і володарюванням над усіма цими речами; а також мети, якої Він хоче досягти, і всіх наслідків, спричинених позитивними речами, які Він хоче підтримувати. Оскільки на Божій висоті вони стосуються Божих влади, сили й думок, а також встановлених законів і правил, залучених до того, що Бог робить усе це, і впливу, який це має на людство, речі в цих межах, безумовно, є позитивними. З людської позиції кожна річ, що створена Богом, призначена Богом або перебуває під Божим володарюванням, є корисною для людей; усе це існує для того, щоб підтримувати й зберігати впорядковане виживання та розмноження людства. Є також інший, більш конкретний момент, який стосується Божого управління: ці речі існують для того, щоб дати людям змогу зрозуміти істину й краще знати Бога, зрештою ступити на шлях досягнення спасіння та стати людьми, які Бога бояться, а від злого втікають, – це той результат, якого потрібно досягти. Тож, чи то з Божої позиції, чи то з людської, люди, справи та речі в межах того, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, усі є позитивними речами. У цьому не може бути жодних сумнівів. Подумайте про це – чи можуть людська цивілізація та культура зрівнятися з речами, які перебувають на висоті Божих слів і Божих вимог до людини? Вони, безумовно, не можуть зрівнятися з такими речами або досягти їх. Зміст людської освіти чи культури не стосується Божої сутності, Божого характеру або законів і правил, які Бог встановив для людства, а тим паче початкового Божого наміру у створенні всього сущого. Крім того, з людської позиції цей вид освіти й культури не може допомогти людству пізнати Бога, Творця, і не може допомогти людству жити краще або розмножуватися й жити далі нормально й упорядковано. Навпаки, в освітньому середовищі такого виду культури й цивілізації людство прямуватиме до занепаду та знищення. Є ще один, важливіший аспект: піддаючись цій так званій «культурній освіті» та «соціальній цивілізації», людство не може зрозуміти з неї істину, значущість свого життя або спосіб виживання. Воно також не може здобути через неї правильний погляд на життя та стати на шлях досягнення спасіння, ані стати здатним поклонятися Богу, або Бога боятися, а від злого втікати. Навпаки, у соціальному середовищі таких культурної освіти й цивілізації людство стає дедалі більш розбещеним і нечестивим, віддаляється від Бога все далі й далі та надмірно коїть зло. Зрештою, навіть якби Бог не знищив людство, людство однаково спричинило б власне знищення. Якби людство управляло собою самостійно, воно б прямувало до знищення; це неминуче. Людство має такий високий рівень культури, так багато знань, таку велику цивілізацію, і воно вірить у науку та покладається на неї – то чому ж воно однаково спричинило б власне знищення? Людство так сильно прагне знань і шанує науку, проте воно не лише не зрозуміло істину й не стало на шлях віри в Бога, слідування за Богом і набуття здатності Бога боятися, а від злого втікати, але й може навіть спричинити власну загибель. Що тут відбувається? На що перетворилася земля зараз через управління нею людством? Вода, ґрунт і повітря всієї планети були забруднені, екологічне середовище було серйозно пошкоджене, а життя всього людства поступово опинилося у відчайдушному становищі. Це факт, який може побачити кожен, тому немає потреби вдаватися в деталі, чи не так? (Так.) Тож, чи то східна, чи то західна культура, хоч би яку цивілізацію мало людство, навіть якщо вона жодним чином не суперечить істині, її однаково не можна класифікувати як позитивну річ. Погляди, думки, теорії, доктрини, аргументи й моделі поведінки, які охоплюються темою «людська культура й цивілізація», будь-які продукти, праці чи реформи, що створюються в рамках цієї теми, тощо не є позитивними речами. Дехто каже: «Оскільки це не позитивні речі, чи означає це, що ми мусимо критикувати їх і класифікувати як негативні речі?». Я не висловлював це настільки однозначно. Ці речі можуть не стосуватися ні позитивних, ні негативних речей, але в будь-якому разі вони точно не є позитивними речами. Тобто, навіть якщо ці речі не суперечать істині й не порушують принцип Божого творіння, призначення та володарювання – якщо вони не є негативними речами, – вони однаково абсолютно не є позитивними речами. Одним словом, ось що Я кажу тобі: навіть якщо щось не суперечить істині, якщо це не те, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, воно не є позитивною річчю. Це принцип для розпізнавання того, чи є щось позитивною річчю; тобі слід розрізняти речі для себе на основі цього принципу. Який тут найважливіший момент? Він полягає в тому, що ти мусиш чітко розуміти у своєму серці, що, коли ти не можеш чітко побачити, позитивне щось чи негативне, ти можеш спершу просто відкласти це вбік і не звертати на це уваги. Коли твій духовний зріст збільшиться і ти чітко розумітимеш істину, ти природно зможеш це розпізнати. Але наразі ти мусиш чітко розрізняти, які речі є позитивними речами, що походять від Бога, і ти мусиш приймати їх і ставитися до них правильно. Це корисно для твого життя-зростання. Є ще один важливий момент: якщо щось є позитивною річчю, яка підпадає під визначення позитивних речей, то ти абсолютно мусиш не ставитися до цього так, ніби це негативна річ. Це принципове питання, і ти мусиш чітко це розуміти.

Взаємозв’язок між законами й правилами виживання, створеними Богом для всього сущого, та виживанням людства

Тепер, коли ми закінчили обговорювати людські цивілізацію та культуру, поговорімо далі про взаємозв’язок між виживанням цього створеного Богом людства та законами й правилами виживання, створеними Богом для всього сущого. З макроскопічного погляду світ, який створив Бог, має гори, річки, озера, ліси, океани, сушу й пустелі, а також сонце, місяць і зорі, і простір на землі, і космос, якого люди не можуть бачити. А що є з мікроскопічного погляду? Є крихітні молекули, молекули в повітрі та різні мікроорганізми. Чи то з макроскопічного, чи то з мікроскопічного погляду, усе це стосується Божого творіння – творіння Божими руками й Божими думками. З погляду Божого творіння земля та всі живі істоти на ній існують для того, щоб підтримувати виживання людства на землі, і Бог хоче здобути створених людей, яких Він бажає, з-поміж людей на землі. Тому закони й правила виживання, створені Богом для всього сущого, є найбазовішими умовами для виживання людини. Отже, можна з упевненістю стверджувати, що це позитивні речі, чи не так? (Так.) Які найголовніші умови для виживання людини? Вода, повітря, сонячне світло, їжа – чи ці речі створені Богом? (Так.) Чи є вони позитивними речами? (Так.) Тоді чому існування цих речей вважається позитивною річчю? Цьому є причина: існування цих речей залежить від існування законів і правил виживання для всього сущого. Які закони й правила виживання існують серед усього сущого? Чотири пори року; день і ніч; вітер, іній, сніг і дощ – усе це правила. Що ще? Ви теж подумайте про деякі. (Є також сонячні терміни.) Сонячні терміни входять до чотирьох пір року. Що ще? Зростання та спадання місяця, припливи й відпливи. Є також «Велика риба їсть малу» – це закон і правило виживання, і це не негативна річ. Люди використовують фразу «Велика риба їсть малу», щоб описати жорстоку природу людського світу; це означає брати нормальне, позитивне явище й називати його негативною річчю. Є також багато моделей активності живих істот. Подумайте, що це охоплює. (Чи вважається «Сильний полює на слабкого» законом виживання?) Ні, це зневажливий вислів людей; має бути «виживання найпристосованішого». (Я пам’ятаю, Бог якось бесідував, що усі речі підсилюють одна одну, протидіють одна одній та існують разом. Чи це рахується?) Так, рахується. Усі вони підсилюють одна одну, протидіють одна одній та існують разом – це дуже важливий аспект. «Богомол полює на цикаду, не помічаючи іволги позаду» – це ще одне; це дещо пов’язано з тим, що речі підсилюють і протидіють одна одній. (А народження, старіння, хвороба та смерть – це теж воно?) Так. Є також «Ворони годують своїх старіючих матерів, а ягнята стають на коліна, щоб смоктати молоко», що стосується ссавця та птаха – це явище у тваринному світі, це правило природи. Насправді існує багато законів і правил виживання для всього сущого: зміна чотирьох пір року; поява вітру, інею, снігу та дощу; цикл дня і ночі; зростання та спадання місяця; припливи й відпливи; взаємне підсилення, протидія та співіснування всього сущого; а також народження, старіння, хвороба та смерть людей і всіх інших створінь, і моделі активності різних створінь. Деякі створіння сплять удень і активні вночі, тоді як інші активні вдень і сплять уночі, як-от люди. Деякі створіння живуть групами, тоді як інші ведуть самотній спосіб життя; наприклад, орли зазвичай літають самі, тоді як дикі гуси літають зграями і є стадними тваринами. У живому світі також є таке явище, коли «ворони годують своїх старіючих матерів, а ягнята стають на коліна, щоб смоктати молоко». Усі такі речі є різними видами явищ і проявів, які можна побачити й відчути в реальному житті. Поява всіх цих макроскопічних і мікроскопічних явищ підпорядковується законам і правилам, установленим Богом. Зародження, існування та продовження всіх цих законів і правил слугують одній меті: підтримувати найбазовіше життєве середовище землі, цієї домівки для виживання людства. З цим найбазовішим життєвим середовищем людство має землю як домівку, на яку воно покладається для виживання, що дозволяє йому продовжувати відтворюватися й жити далі. Вона також нескінченно постачає базові воду, повітря, сонячне світло та їжу, яких потребує людство. Лише з цим нескінченним постачанням фізичне життя людей, цих істот, створених Богом, може існувати, відтворюватися й безперервно підтримуватися, і людство має можливість прийти до Бога та прийняти Його спасіння, коли Він виконує Свою роботу управління, стаючи створеними істотами, яких Бог приймає. Тому серед усього сущого, створеного Богом, хоч би яку форму мала будь-яка жива істота, хоч би якими були її закони й правила виживання, і хоч би якими були її стосунки з усім іншим сущим, коротко кажучи, вона виживає серед законів і правил, створених Богом. Тобто кожна жива істота, за умови, що її було створено Богом, дотримується законів і правил, які Він установив, відіграючи серед них свою власну незамінну роль. Це харчовий ланцюг, який створюється через закони й правила, установлені Богом для людства, і цей харчовий ланцюг має життєво важливе значення для людства. Передумовою для існування харчового ланцюга є те, що все суще має дотримуватися законів і правил, установлених Богом. Якщо воно ігноруватиме ці закони й правила та діятиме безконтрольно, наслідком стане те, що харчовий ланцюг, який існує серед усього сущого, створеного Богом, розірветься. Щойно цей харчовий ланцюг розірветься, вода, повітря, сонячне світло та їжа, від яких залежить виживання людства, постраждають різною мірою, поступово або одне за одним. Тому всі закони й правила для всього сущого, установлені Богом, і кожна жива істота, створена Богом, мають життєво важливий вплив на харчовий ланцюг. Якщо виникне проблема з будь-яким із правил виживання для всього сущого, це матиме ефект доміно на існування та продовження харчового ланцюга, і тому основні вода, повітря, сонячне світло та їжа, яких потребує людство, опиняться під загрозою. Отже, харчовий ланцюг є ключовим джерелом і важливим показником того, чи зможе людство вижити. Чим саме є цей харчовий ланцюг? Харчовий ланцюг стосується Божого творіння. Серед усього сущого, створеного Богом, є матеріальні речі, а також є деякі невидимі речі, непомітні для неозброєного ока. Ці матеріальні речі охоплюють гори, річки, ліси, ґрунт, пустелі, Північний і Південний полюси, сонце, зорі та місяць, а також різних тварин і рослини тощо. Невидимі речі охоплюють мікроорганізми, повітря, навіть ультрафіолетові промені в сонячному світлі, а також те, що дослідили люди, – так звані атоми й енергію, деякі невидимі поживні речовини, що містяться в повітрі та у воді, тощо. Усі ці макроскопічні, матеріальні речі разом із мікроорганізмами та речовинами, що містяться в таких речах, як-от сонячне світло й повітря, яких люди не можуть бачити, – усі ці речі разом утворюють життєве середовище, необхідне для виживання людини. Якщо в цьому життєвому середовищі виникнуть проблеми, виживання та майбутнє людства зіткнуться з викликами й опиняться під загрозою. Тож закони й правила виживання для всього сущого є базовою умовою, необхідною для підтримання харчового ланцюга, а існування харчового ланцюга, своєю чергою, формує базову умову для виживання людства. Отже, чи то закони й правила, чи то харчовий ланцюг, чи то вода, повітря, сонячне світло та їжа, якщо з будь-чим із цього виникне проблема, це неминуче вплине на виживання людства – тобто це вплине на виживання фізичного життя цієї створеної істоти, людства. Тож Божа позиція полягає в тому, що мусить не бути жодних проблем із законами й правилами виживання для всього сущого, харчовим ланцюгом, водою, повітрям, сонячним світлом та їжею; усі вони обов’язково мають підтримуватися, зберігатися й продовжувати діяти у впорядкований спосіб – лише так людство зможе продовжувати виживати, а його фізичне життя зможе підтримуватися.

Яке питання пов’язане з подальшим виживанням людства? Серед законів і правил виживання для всього сущого необхідними є ширші аспекти – такі речі, як день і ніч та чотири пори року. У них, по суті, немає нічого такого, що люди вважали б поганим згідно зі своїми фантазіями. Коли йдеться про різні живі істоти, як-от дерева, квіти й рослини, оскільки вони не мають жодного смертельного впливу на людей, у людей не виникає жодних уявлень про них. Однак у харчовому ланцюзі є деякі отруйні та шкідливі речі, як-от комарі, які мають певний негативний вплив на людський організм. Це речі, які людям не подобаються, виходячи з їхніх уявлень, – особливо деякі дуже отруйні живі істоти, як-от певні змії, скорпіони та багатоніжки. Тож чому Бог створив ці отруйні речі? Якою була Його мета в їх створенні? Яку роль вони відіграють у харчовому ланцюзі? Це вкрай важливо. Хоча, судячи з їхніх форми чи природи, або з деяких життєвих рис, якими вони володіють серед інших живих істот, здається, що вони не відіграють позитивної ролі, то чому їх називають позитивними речами? Це потрібно пояснити з погляду харчового ланцюга. Ми не вивчаємо біологію – ми не будемо обговорювати речі з наукової позиції, а поглянемо на це з позиції Божого наміру у створенні таких живих істот. З одного боку, Бог дав їм унікальну навичку для забезпечення їхнього виживання, дозволивши їм у такий спосіб зберегти своє життя. З іншого боку, вони також відіграють певну роль у харчовому ланцюзі – їхній спосіб виживання та отрута, яку вони виділяють, можуть забезпечувати необхідні поживні речовини або джерела їжі для інших живих істот. Крім того, вони також забезпечують необхідні умови для передачі, розмноження, походження та еволюції бактерій і передачі генів у всій біосфері, відіграючи в цьому плані певну роль. Лише за умови існування цих живих істот біосфера може підтримувати генетичний баланс і баланс із погляду бактеріального різноманіття, утримуючи різні типи бактерій у рівновазі. Візьмімо, наприклад, комарів і мух. Вони поїдають деяких паразитів, а також переносять деякі бактерії. Ми не будемо заглиблюватися; це лише таке просте поняття. Коротко кажучи, деякі особливі живі істоти слугують деяким особливим цілям для людства, а також відіграють незамінну роль у харчовому ланцюзі. Ця незамінна роль підтримує існування харчового ланцюга. Усе суще може виживати й продовжувати діяти у впорядкований спосіб лише в тому разі, якщо цей харчовий ланцюг існує і не руйнується. Оскільки все суще має взаємозв’язок, у якому воно підсилює одне одного, протидіє одне одному та існує разом, харчовий ланцюг мусить не розриватися. Існування різних живих істот у межах харчового ланцюга мусить підтримуватися в стані балансу, а їхні життєвий простір та існування мусять зберігатися. Тому закони й правила виживання для всього сущого, установлені Богом, мають життєво важливе значення. Лише існування законів і правил виживання, створених Богом для всього сущого, може забезпечити продовження харчового ланцюга й гарантувати, що він не розірветься. Існування, продовження та захист харчового ланцюга є базовою гарантією того, що люди зможуть отримувати воду, повітря, сонячне світло та їжу. Лише коли люди мають цю базову гарантію, їхнє фізичне життя може підтримуватися; лише тоді вони можуть розмножуватися й жити далі в цій земній домівці, у такому життєвому середовищі. Лише так людство може мати майбутнє й мати надію.

Принципи ставлення до всього сущого, створеного Богом

Закони й правила, яких дотримуються чотири пори року, день і ніч, а також вітер, іній, сніг і дощ – речі, що існують за законами й правилами, створеними Богом, – а також форми, у яких вони з’являються, є, за будь-якими мірками, позитивними речами, створеними Богом. Що стосується різних живих істот – незалежно від їхніх форм, способів виживання або методів полювання чи здобування їжі, – коротко кажучи, поки вони живуть у межах законів і правил, установлених Богом, і поки вони є суттєвою, незамінною частиною харчового ланцюга, створеного Богом, вони є позитивними речами, що походять від Бога. Людям не слід судити про них на основі власних поглядів і вподобань. Хтось може сказати: «То чи є тоді комарі та мухи позитивними речами? А як щодо отруйних змій, багатоніжок і скорпіонів? І особливо жаб, які такі потворні, – чи є вони теж позитивними речами?». Як це точно сформулювати? Ролі, які відіграють ці види, створені Богом, і закони та правила, яких вони дотримуються, – усе це позитивні речі. А як щодо їхніх фізичних форм і зовнішності – чи є вони позитивними речами? Можна було б назвати їх позитивними речами, якби справді довелося, але вони не є негативними речами. Принаймні з погляду правил, яких вони дотримуються, ролей, які відіграють ці живі істоти, і їхньої необхідності в харчовому ланцюзі, вони існують як позитивні речі. Хіба таке формулювання не є точним? (Так.) Якщо бути точним, оскільки такі живі істоти дотримуються законів і правил, установлених Богом, і виконують зобов’язання та місію, які Бог поклав на них, – оскільки вони виконують свою місію, чи то поширення бактерій, чи то підтримання репродуктивної рівноваги різних мікроорганізмів, – якщо поглянути на це з позиції ролей, які вони відіграють, і значущості та мети їхнього створення Богом, саме їхнє існування є позитивною річчю. Якби ми сказали, що комар є позитивною річчю сам по собі, це могло б бути трохи важко зрозуміти або прийняти. Однак, судячи з Божого наміру в його створенні, законів і правил, яких він дотримується, і ролі, яку він відіграє в харчовому ланцюзі, він є незамінним – і тому він є позитивною річчю. Дехто каже: «Оскільки комарі є позитивними речами, чи означає це, що ми мусимо приймати їх і що нам не слід їх прихлопувати?». Якщо комар збирається тебе вкусити, тобі все ж слід його прихлопнути. Якщо муха дзижчить навколо тебе, поки ти їси, ти можеш відігнати її або прихлопнути. Це тому, що зменшення кількості комарів або мух на одну чи дві особини не спричинить жодних проблем для харчового ланцюга, і це не вплине на виконання цими створіннями своєї місії. Якщо таке створіння хоче виконати свою місію, йому слід знайти для цього правильне місце. Воно не потрібне в середовищі проживання людини, тому просто прожени його й годі – співіснуй із ним мирно. Якщо воно не співіснує з тобою мирно й продовжує тобі заважати, то цілком нормально відігнати його або прихлопнути. Це називається розумним управлінням і правильним ставленням. Дехто каже: «Комарі завжди мені заважають і багато кусають. Чи можу я їх проклинати?». У цьому немає потреби. Ти можеш просто прихлопнути їх. Ти маєш повне право їх прихлопнути; це цілком узгоджується з принципом того, як людству – управителю всього сущого – слід ставитися до всього сущого. Наприклад, якщо отруйна змія заповзає у твій дім, і ти бачиш, що їй тут не місце, просто прожени її в ліс. Якщо вона тебе вкусить і отруїть, ти мусиш знайти спосіб негайно отримати медичну допомогу. Тобі немає потреби намагатися знайти її, щоб помститися і вбити. Якби вона знову завдала тобі шкоди, хіба це не було б ще більш клопітно? Тож не відплачуй їй тим самим; просто навчися захищатися від неї. Здатність винести урок із цієї справи – це те, що зробила б розумна людина. Якими були три принципи, про які ми щойно говорили? (По-перше, будь упевнений, що це позитивна річ. По-друге, якщо вона з’являється поруч із тобою і ти не хочеш мати з нею справу, то просто тримайся від неї подалі – не дозволяй їй наближатися й не дозволяй їй тобі заважати. По-третє, май правильний погляд на неї. Не відчувай до неї відрази й не зневажай її. Натомість прийми й визнай її, а потім розумно управляй нею.) Розумно управляй нею та правильно стався до неї. Не нарікай на Бога й не суди, що Бог був неправий, створивши її, або що Він міг зробити помилку лише тому, що вона тобі завадила або іноді завдавала тобі клопоту, чи навіть вкусила й отруїла тебе – такий погляд на це є неправильним. Можливо, ти погано нею управляв, або, можливо, вона помилково заповзла у твій дім і завадила тобі. Але якщо ти звернешся до неї лагідно, кажучи: «Ти заблукала, це не твій дім. Якщо ти не маєш до мене злих намірів, я не завдам тобі жодної шкоди. Рушай туди, де ти маєш бути», і вона побачить, що ти не завдаси їй шкоди, вона розвернеться й піде сама. Ти кажеш їй: «До побачення. До нових зустрічей! Наша зустріч цього разу була визначена долею. Якщо нам судилося зустрітися знову, я однаково відпущу тебе». Почувши це, вона подумає: «Люди чудові. Вони справді знають, як нами управляти. У них немає злоби». Поки ти не завдаватимеш їй шкоди, вона теж не завдаватиме тобі шкоди. Деякі тварини завдають шкоди людям, тому що люди завжди завдають шкоди їм; вони завдають шкоди людям лише після того, як у них розвивається ворожість до них, роблячи це через людську дурість і порочність. У розумі таких створінь, природно, немає жодної ворожості чи неприязні до людей. Розумієш, коли Ной будував ковчег, жодна з тварин нікому не завдавала шкоди, і Ной міг навіть взаємодіяти з тваринами й дресувати їх. У той час люди й тварини були дружніми одне до одного. Згодом люди ставали дедалі глибше розбещеними й стали вкрай порочними, завжди бажаючи полювати на тварин заради їхнього м’яса, і тому ворожість між людьми та різними тваринами зростала. М’ясоїдні тварини, щойно відчувши запах людини, відчувають, що їм подали смачну їжу, і хочуть наїстися досхочу. Яка сторона це спричинила? Це було спричинено цілком і повністю крайньою порочністю людства. Ви розумієте? (Так.)

Чи то з макро-, чи то з мікропозиції, усе суще, створене Богом, безумовно, є позитивними речами. Чи розглядаються вони з погляду початкового Божого наміру в їх створенні, законів і правил, які Бог створив для них, чи мети та ефекту, що зрештою досягається, усі вони існують для людства; усі вони були задумані й створені для людей у їхній ролі управителів усього сущого. Тож незалежно від форм чи зовнішності всього сущого, створеного Богом, або від того, який їхній тимчасовий вплив на людей, людям слід ставитися до них, управляти ними й розуміти їх правильно, і приймати їх від Бога – це має першочергове значення. По-перше, люди мусять бути впевнені, що якщо щось створене Богом – незалежно від того, добре воно чи погане, красиве чи потворне; незалежно від того, яку форму воно має; і, тим паче, незалежно від того, який тимчасовий вплив воно має на людську плоть, – коротко кажучи, якщо воно походить від Бога і було створене Божою рукою, воно робить певний внесок в основне виживання людства. Виходячи з цього, людям слід приймати все суще, створене Богом, від Бога, а не свавільно чи однобічно вибирати, засуджувати чи приймати його на основі власних поглядів і вподобань. Натомість їм слід стояти на позиції створеної істоти в розумінні їх, навчаючись управляти ними й правильно ставитися до них, і – щоб бути ще кращими – навчаючись ладнати й правильно взаємодіяти з ними. Це відповідальність і зобов’язання, які людям – господарям цієї землі й управителям цього світу, створеним Богом, – слід виконувати. Це роль, яку людям слід відігравати серед усіх інших створінь, і це також принцип, якого людям, виходячи з позиції людськості, слід найбільше дотримуватися. Якщо тобі не подобаються певні речі, створені Богом, ти можеш триматися від них подалі. Якщо вони тобі подобаються, ти можеш тісно взаємодіяти з ними й наближатися до них, щоб дізнаватися про них і управляти ними – або, що ще краще, щоб захищати їхнє середовище проживання, ставитися до них по-доброму, залишати їм достатньо життєвого простору, а також охороняти й належно чином підтримувати їхнє право на виживання. Насправді все суще слабке порівняно з людьми. Хоча Бог дав усьому сущому навички виживання та інстинкти, жоден вид, окрім людей, не може створювати знаряддя праці та зброю; жоден із них не має сили підривати закони й правила, установлені Богом, і вони не беруть на себе ініціативу робити це. Лише люди мають нескінченну жадібність – як у своєму мисленні, так і у своїх вимогах – до різних видів живих істот і до всього сущого. Водночас лише люди проводять наукові дослідження, займаються хімічним виробництвом і створюють різні знаряддя праці та зброю заради виживання або кращого життя. І лише люди можуть здобувати академічні знання та досліджувати чи змінювати середовище проживання різних живих істот. Однак більшість із того, що зробили люди щодо виживання різних тварин і живих істот та законів харчового ланцюга, було руйнівним і підривним, а не сприятливим. Тож, зрештою, лише люди можуть створювати зброю, щоб убивати одне одного та руйнувати власне базове життєве середовище. Лише люди розвивають промисловість, особливо хімічну, виробляючи всілякі шкідливі речовини, які шкодять землі, на якій живе людство, і і руйнують її – цю єдину домівку їхнього виживання. І лише самі люди спричинили те, що базову воду, повітря, сонячне світло та їжу, необхідні для їхнього виживання, було забруднено та зіпсовано. Це означає, що саме люди зруйнували власний шлях до виживання; це не було спричинено іншими живими істотами. Тому те, як створеним людям, будучи господарями всього сущого, слід належно виконувати роль управління всім сущим, включно з усіма живими істотами, має життєво важливе значення. Якщо люди й далі використовуватимуть наукові методи для створення зброї чи різних знарядь праці або займатимуться хімічним виробництвом, це обернеться катастрофічним лихом, чи то для них самих, чи то для інших живих істот. Тобто люди особисто розтоптали закони й правила виживання для всього сущого власними руками, а також особисто зруйнували харчовий ланцюг. Звісно, саме люди особисто зруйнували землю, домівку, від якої залежить їхнє виживання. Це глибоко трагічно. Хто винен у всіх цих наслідках? (Люди.) Вони сталися через спустошення та руйнування людьми позитивних речей, створених Богом. Зрештою, люди можуть пожинати лише те, що посіяли. Якби від самого початку люди могли знати різні ролі, які відіграє все суще, створене Богом, поважати, й цінувати різних живих істот і дбати про них, дотримуватися правил і законів виживання для всього сущого, установлених Богом, і захищати базове середовище землі, домівки, від якої залежить їхнє виживання, тоді людство не дійшло б до того моменту, в якому воно є сьогодні. Тож щодо теми про те, що всі Божі творіння є позитивними речами, людям слід зрозуміти значення законів і правил виживання, створених Богом для всього сущого, а також те, чому люди мусять їх дотримуватися і як їм слід це робити. Водночас людям слід знати, що Божа мета у створенні всього цього – заради людства, і тому їм слід цінувати й захищати це. Якщо ти не можеш зрозуміти значущість усього цього, тобі слід принаймні розглядати це як позитивну річ, як суттєву, незамінну позитивну річ, від якої залежить твоє виживання, і цінувати, дбати про неї та управляти нею. Тобі слід ставитися до неї правильно й захищати її у своїх становищі та ролі господаря. Лише так людство може мати майбутнє і надію, і зможе продовжувати жити щасливо, чи не так? (Так.)

Чи стала тема про те, що всі Божі творіння є позитивними речами, набагато зрозумілішою тепер? (Так.) Підтвердьмо востаннє правильний спосіб ставлення до різних об’єктів та живих істот, створених Богом. Прошу, повторіть три принципи, про які ми щойно бесідували. (По-перше, поки щось перебуває в межах позитивних речей, як це визначено Богом, нам слід бути впевненими у своїх серцях, що воно походить від Бога, що це позитивна річ, і що за його створенням Богом стоїть певний сенс; це для того, щоб люди могли винести з цього деякі уроки. По-друге, на основі впевненості в тому, що це позитивна річ, якщо вона нам не подобається або ми не хочемо з нею контактувати, ми можемо не звертати на неї уваги. Якщо вона заважає нашому життю, ми можемо відігнати її або триматися від неї подалі, і нам також слід винести певні уроки з неї та взяти її до уваги. Нарешті, якщо воно створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, нам не слід відчувати до нього відразу чи зневажати його, а радше приймати й визнавати його з правильним ставленням і розумно управляти ним.) Розумно управляти ним – життєво важливо. Якщо люди не знають, як управляти всім сущим на землі, яке створив Бог, це, імовірно, матиме згубні наслідки для їхнього виживання. Якщо закони та існування харчового ланцюга буде зруйновано, то виживання людства опиниться під загрозою. Хіба людство зараз не перебуває в такому життєвому середовищі? (Так.) Людство розвинуло промисловість у великих масштабах, викидаючи відпрацьовані гази, стічні води та токсичні речовини, які забруднили річки, озера й навіть ґрунтові води. Більше немає чистої води для пиття; люди можуть пити лише перероблену воду, яка пройшла штучну обробку, і яка, хоча й не є токсичною, має набагато менше поживних речовин. Рибу в річках, озерах і морях також було забруднено і вона є нездоровою. Нелегко знайти їжу, яка б не була забруднена. Хіба людство не заганяє себе у відчайдушне становище? Хіба це не спричинено самим людством? Не лише питна вода забруднена, але й повітря також погане; у повітрі багато шкідливих речовин, і тепер, навіть якщо хочеться вдихнути ковток чистого повітря, це важко зробити – іноді людям навіть доводиться носити маски, щоб захиститися від вірусів. Якість повітря жахлива, люди з осторогою ставляться до споживання всілякої їжі, і тепер люди хворіють на всілякі хвороби, причому деякі молоді люди також хворіють на рак або діабет. Хто спричинив усі ці наслідки? (Люди.) Усі вони були спричинені людьми. Ось як люди управляють земною домівкою, яку Бог створив для них, мучачи себе настільки, що вони не можуть нормально їсти чи пити, і все ж почуваються дуже щасливими. Ось що буває, коли залишаєш Бога; тут немає про яке щастя говорити. Єдиний вихід для людей зараз – це прийняти спасіння Творця, прагнути до істини й іти шляхом страху Божого. Лише так ти зможеш спастися, ти зможеш здобути надію на життя, і ти зможеш стати членом нового людства. Це настількти просто; іншого шляху немає. Східні люди вважають, що західна цивілізація є шляхетною, і що жителі Заходу, мабуть, мають вихід. Чи мають вони його? (Ні.) Східні люди вважають, що вони сильно постраждали, просякли глибокою ненавистю й витерпіли занадто багато труднощів, і потребують спасіння від жителів Заходу. Вони завжди думають про Захід як про рай, що поїхати на Захід – це потрапити на небо, що на Заході вони будуть вільними й щасливими. Але жителі Заходу не вважають, що мають багато щастя. Вони кажуть: «Хоча наше життя трохи заможніше, ніж на Сході, ми навряд чи щасливіші». Поки ти є людиною на цій землі, членом людської раси, ти не маєш щастя на цій землі, тому що, живучи в цій земній домівці, усе, що ти приймаєш, походить від сатани. Чи то людські думки й погляди, чи то закони виживання, чи то східна або західна освіта, немає жодної речі, яка могла б змусити тебе жити подобою справжньої людини, і немає жодного виду соціальної освіти, думки чи погляду, які могли б дозволити тобі, як створеній істоті, утвердитися у світі людей. Оскільки це людство живе під владою сатани й контролюється сатаною, єдиний спосіб для людей жити далі – це прийняти Боже спасіння, прийняти всі істини, що походять від Бога, практикувати згідно з Божими словами й досягти спасіння. Лише тоді людство зможе по-справжньому повернутися у світ, де закони й правила виживання для всього сущого можуть діяти вільно, і по-справжньому жити у світі з повноцінним харчовим ланцюгом – лише так людство зможе по-справжньому відігравати роль управителя всього сущого й виконувати зобов’язання цієї ролі. Крім цього, для людства немає іншого шляху. Це єдиний вихід для людства, єдиний вихід, який може принести людству надію та щастя. Ви розумієте? (Так.) Коли ви зрозумієте, у вас буде шлях, яким іти. Просто докладайте зусиль і прагніть у цьому напрямку, до цієї мети. Не озирайтеся назад, не здавайтеся і ніколи не зупиняйтеся!

Закінчімо нашу сьогоднішню бесіду На цьому. До побачення!

14 квітня 2024 року