Три категорії людей на основі їхнього походження

Характеристики людей, перевтілених із людей

II. Розрізнення правильного й неправильного та знання того, що є правильним, а що – ні

Зміст нашої нещодавньої бесіди був досить особливим. Він стосувався походження людей, їхніх сутностей та їхніх класифікацій. Ми обговорили прояви трьох типів людей, кожен із яких класифікується по-різному – перевтілені з тварин, перевтілені з дияволів і перевтілені з людей. Це справило певний вплив на настрій більшості людей. Як більшість із вас почувається після того, як почули бесіду про цей аспект? Чи є серед вас ті, хто не бажає слухати цей зміст і каже: «Ці питання, здається, не пов’язані з істиною. Чи є якась користь у тому, щоб знати про ці речі?». Коли нові віруючі чують ці слова, чи ймовірно, що в них виникнуть уявлення? Чи ймовірно, що вони стануть негативно налаштованими й слабкими? Незалежно від того, як люди почуваються після того, як почули ці слова – чи виникають у них уявлення, чи вони стають негативно налаштованими й слабкими, – у будь-якому разі бесіда про ці слова є корисною для людей. Це принаймні дає людям змогу здобути певне розуміння й розпізнання, зрозуміти правильні думки й погляди для життя по-людськи та зрозуміти базові принципи того, як жити як людина. Це приносить людям таку велику користь у плані життя по-людськи та того, як жити. Зокрема, це допомагає людям знати, як ставитися до інших згідно з принципами. У такий спосіб вони зможуть робити менше дурниць і йти меншою кількістю обхідних шляхів. Зміст нашої нещодавньої бесіди стосувався походження людей та їхньої внутрішньої сутності, і ми завершили розмовою про прояви, які мають ті, хто перевтілений зі справжніх людей. Ті, хто перевтілений зі справжніх людей, переважно мають дві характеристики. Які вони? (Розрізнення правильного й неправильного та знання того, що є правильним, а що – ні.) Це два основні прояви й характеристики, які людськості слід мати. Загалом кажучи, це те, що ми часто називаємо совістю й розумом. Однак люди часто не знають, як розпізнати, чи є в когось совість і розум, або чи справді людина має те чи інше, чи є її совість і розум нормальними, або чи є вони совістю й розумом, які має нормальна людськість. Коли люди не розуміють цих фактів про нормальну людськість, їхні погляди на совість і розум або їхнє розуміння цього є дуже загальними, тому ми використали два аспекти конкретних проявів, щоб пояснити, чим є людські совість і розум, і щоб підтвердити, чи є в людини людськість. Перший – це розрізнення правильного й неправильного, а другий – знання того, що є правильним, а що – ні. Ми вже двічі бесідували про ці два аспекти. Розрізнення правильного й неправильного та знання того, що є правильним, а що – ні, є якостями людськості, втіленими в життя аспектами людськості, а також конкретними виявами й проявами людськості, які є в людей. Щодо цих двох аспектів – розрізнення правильного й неправильного та знання того, що є правильним, а що – ні, – Я відповідно навів кілька реальних прикладів і обговорив деякі конкретні прояви людей у межах цих двох аспектів, і дав вам розпізнати, чи є вони проявами наявності людськості, і чи є ті, хто їх має, людьми, які можуть розрізняти правильне й неправильне та знати, що є правильним, а що – ні. Щодо розрізнення правильного й неправильного, ми бесідували про деякі випадки, щоб проаналізувати, як люди ставляться до позитивних і негативних речей, і ми також бесідували про те, як розпізнавати негативні речі та нелюдські прояви. Хоча Я не наводив більш конкретних прикладів, щоб розповісти вам, що таке позитивні речі, а що таке негативні речі, аналізуючи й розвінчуючи деякі прояви людей щодо позитивних речей у їхньому повсякденному житті, Я показав, як слід підходити до позитивних речей і яке ставлення слід мати до них. Я також навів кілька прикладів, щоб розвінчати ставлення й прояви людей щодо негативних речей, щоб ви могли навчитися розпізнавати, якою є природа ставлення й проявів цих негативних персонажів, чи є їхня людськість справжньою людськістю, чи ні, і якою є сутність їхньої людськості. У наших двох останніх бесідах ми не пояснювали конкретно, що таке позитивні й негативні речі, але, судячи з розвінчаних фактів, хіба ви не маєте тепер бути здатними дати визначення позитивним і негативним речам? Послухавши бесіду, чи намагалися ви з’ясувати, чим саме є позитивні й негативні речі? Якщо після слухання цього конкретного змісту бесіди ти маєш у своєму серці визначення, знаючи, що таке позитивні речі, а що таке негативні речі, і розумієш істину в цьому плані, то ти знатимеш, як розпізнавати позитивні й негативні речі та як ставитися до них, чи не так? (Так.)

В. Як відрізнити позитивні речі від негативних

Визначення позитивних речей

Що таке позитивні речі? Хіба це не питання, яке слід розуміти? Можливо, ви можете навести деякі приклади позитивних речей, як-от Божий праведний характер, Божа краса, Божа робота, Божі наміри щодо людини, Божі вимоги до людини, а також усі істини, які Бог висловив людству, кожна детальна й конкретна істина-принцип, що міститься в істині, – усе це позитивні речі. Ви можете навести деякі конкретні приклади позитивних речей, тож чи можете ви навести деякі конкретні приклади негативних речей? Чи є традиційна культура негативною річчю? (Так.) Чи є злі тенденції негативними речами? (Так.) Чи є прагнення до кар’єри чиновника негативною річчю? (Так.) Чи є прагнення до великого багатства негативною річчю? (Так.) Усе це негативні речі. Що ще? (Це все, що я можу придумати.) Ви ніколи не розмірковуєте над цими речами у своїх серцях; ви завжди витаєте в хмарах. І все ж ви зазвичай вважаєте, що після багатьох років віри в Бога й виконання свого обов’язку, з’ївши й випивши багато Божих слів, ви стали розуміти багато істини. Чому ж тоді, коли йдеться про конкретні справи, у тебе немає жодного погляду? Куди поділося все те, що ти зрозумів? Якщо тебе просять застосувати істини, які ти розумієш, щоб проаналізувати сутність проблеми й чітко пояснити її сутність, і так допомогти людям зрозуміти пов’язані з цим істини та Божі наміри, щоб вони не лише розпізнавали негативні речі, а й знали, якими є пов’язані з цим позитивні речі та істини-принципи, ти нічого не можеш придумати, не знаючи, що сказати. Хіба це не прояв нерозуміння істини? (Так.) То чим же тоді є всі ті розуміння, про які ти зазвичай говориш? (Словами й доктринами.) Усі вони є словами й доктринами. Деякі люди, коли пишуть нотатки з духовних роздумів, виявляють, що їхні думки течуть, як джерело, і вони пишуть так, ніби під божественним керівництвом; вони пишуть дуже структуровано й зворушують себе такою мірою, що на їхні очі навертаються сльози й течуть по обличчю. Однак коли їх просять застосувати написане в реальному житті, щоб розпізнавати різних людей, бачити наскрізь різні речі та розв’язувати різні проблеми, вони не здатні на це. Вони розуміють багато доктрин, але просто не розуміють істини. Як наслідок, вони не можуть побачити наскрізь жодну справу, з якою стикаються, і не можуть розв’язати жодну проблему, яку виявляють. Яка користь із того, що вони розуміють так багато доктрин? Люди, які не розуміють істини, такі жалюгідні! Ті зарозумілі й упевнені у власній праведності люди розуміють багато доктрин, але не можуть розв’язати жодної реальної проблеми. Це так жалюгідно. Повертаючись до теми, продовжмо нашу бесіду про те, що таке позитивні речі. Цей аспект істини мусить бути чітко роз’яснений. Якщо ми зробимо загальне твердження й скажемо: «Усе, що походить від Бога, є позитивною річчю», чи правильні ці слова? (Так.) «Усе, що походить від Бога, є позитивною річчю» – це істина, але якщо ти не розумієш, чого конкретно стосується це твердження або чого стосується істина в ньому, то те, що ти розумієш, є доктриною. Якщо ти маєш усвідомлення та справжнє розуміння цього твердження в багатьох справах, а також можеш передати деякі деталі, щоб обґрунтувати свій погляд, то твій погляд має за основу Божі слова, і це доводить, що ти розумієш певну частину істини. Багато людей каже: «Усе, що походить від Бога, є позитивною річчю». Теоретично це твердження правильне, і воно також є одним із аспектів істини. Тож чим конкретно є позитивні речі? Має бути конкретне пояснення того, що «Усе, що походить від Бога, є позитивною річчю». Які ж тоді речі є позитивними? Усе, що походить від Бога, є позитивною річчю: усе, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, є позитивними речами. Чи правильне це пояснення? Чи робить це його конкретним? (Так.) У такий спосіб твердження «Усе, що походить від Бога, є позитивною річчю» не просто залишається на теоретичному рівні, а стає істиною-принципом. Чи зрозуміло це так? (Так.) Тоді прочитайте це речення, що визначає позитивні речі. (Усе, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, є позитивними речами.) Як ви почуваєтеся після прочитання цього речення? Чи почали визначення або сфера позитивних речей ставати чіткими у ваших серцях? (Так.) Тоді прочитайте його ще раз. (Усе, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, є позитивними речами.) Коли ви читаєте слова істини, ви мусите навчитися читати їх повільно й ретельно ними смакувати. Ви мусите навчитися читати їх із розміреною модуляцією, зачитуючи їх серйозно й урочисто в зрозумілому темпі, щоб після того, як усі їх почують, кожне слово й речення закарбувалося в їхніх серцях і залишило глибоке враження, і відтоді це твердження стало основою та критерієм Божих слів, за якими вони внутрішньо вимірюють певний тип речей. Як би це було чудово. Прочитайте його ще раз. (Усе, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, є позитивними речами.) Це все ж було трохи швидко. Скажіть Мені, читаючи Божі слова, хіба вам не слід бути серйозними, а також благочестивими? (Так.) Якби ви читали Божі слова так само легковажно й швидко, як статтю невіруючого, що б відчули слухачі? (Вони б не відчули жодного благочестя.) Тоді, щоб читати Божі слова з благочестям, як вам слід їх читати? Яким має бути темп? (Нам слід читати їх серйозно й ретельно, слово за словом, дзвінко й потужно.) Правильно. Тоді прочитайте його ще раз і постарайтеся зробити його дзвінким і потужним. (Усе, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, є позитивними речами.) Тепер, коли це речення було прочитано кілька разів, ви, мабуть, запам’ятали його, чи не так? (Так.) Це речення наголошує на трьох речах. Яка перша? (Те, що створене Богом.) Яка друга? (Те, що призначене Богом.) І яка третя? (Те, що перебуває під Божим володарюванням.) І чим є всі ці речі? (Усі вони є позитивними речами.) Ви запам’ятали його, чи не так? (Так.) Запам’ятовування істини й карбування її у своєму серці неймовірно корисне для розуміння всіх істин-принципів, для розпізнавання всіляких людей, справ і речей, для того, щоб мати правильну позицію щодо них і погляд на них, а також для того, щоб бути здатним обрати правильний шлях і практикувати згідно з істинами-принципами, щоб задовольнити Бога.

Усе створене Богом є позитивними речами

Ми щойно говорили про те, що таке позитивні речі. Усі речі та події в межах того, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, є позитивними речами. У такому разі існує величезна кількість позитивних речей. По-перше, усі види живих і неживих істот та речей, які створив Бог, є позитивними речами. Живі істоти – це форми життя, здатні до дії, що можуть дихати й мають життєву силу. Хоч би якою була структура їхнього життя, або хоч би якими були закони й правила їхнього життя, якщо вони створені Богом, якщо вони походять від Бога, вони є позитивними речами. Навіть якщо вони тобі не подобаються, навіть якщо вони не відповідають твоїм уявленням, і навіть якщо вони не приносять людям користі або навіть можуть завдати їм шкоди, якщо вони створені Богом і призначені Ним, вони є позитивними речами. Але в деяких людей є уявлення щодо цього. Вони вірять, що погані тварини й тварини, які можуть завдати шкоди людям – як-от лисиці, вовки чи звірі-людожери, – є не позитивними речами, а негативними. Цей погляд суперечить Божим бажанням і є абсолютно й цілком неправильним. Насправді все, що створене Богом, якщо Він цього не засуджує, є позитивною річчю. Людям не слід ставитися до цього упереджено, і їм не слід засуджувати це й вдаватися до вбивства чи будь-яких інших жорстоких засобів, щоб розправитися з цим, тому що вони вважають це огидним. Людям слід дозволити цьому йти своїм природним шляхом. Навіть якщо ти не захищаєш це, тобі однаково слід залишити йому простір для виживання, і тобі не слід завдавати йому шкоди, тому що воно походить від Бога. Це те ставлення, яке людям слід мати до всіх різноманітних створінь, створених Богом. Якщо щось створене Богом, незалежно від того, подобається воно тобі чи ні, красиве воно чи потворне, дружнє воно до тебе чи становить загрозу, невидиме воно для неозброєного ока чи ти можеш його бачити, чи має воно вплив на твоє життя, або який зв’язок воно має з виживанням людини, тобі слід ставитися до нього й до всіх таких речей з однаковою повагою, ставитися до них згідно з принципами й поважати їх; давати їм простір для виживання, поважати їхні способи виживання та їхні закони виживання, а також поважати всю їхню діяльність. Тобі не слід завдавати їм шкоди. Щонайменше тобі слід бути здатним співіснувати із цими створіннями, і тобі не слід заважати їм, а їм – тобі. Це те, що людям слід розуміти й усвідомлювати, і це, звісно, тим паче принцип, якого слід дотримуватися в тому, як людина ставиться до різних створінь; до них абсолютно не слід підходити з уявленнями, що походять від людської волі, або навіть із запальністю. На цьому наша бесіда про питання, пов’язані з усім створеним Богом, завершується.

Усе призначене Богом є позитивними речами

Інший аспект щодо визначення позитивних речей стосується того, що призначене Богом, і сфера того, що призначене Богом, є досить великою. У широкому сенсі, наприклад, тривалість життя, зовнішність, вроджена природа й гени різних живих істот, а також їхні способи виживання, їхні моделі активності, їхні методи здобування їжі та розмноження, і їхні моделі життя для адаптації до чотирьох пір року, які охоплюють напрямки їхньої міграції та ареали активності; крім того, чотири пори року, розташування гір, річок і озер, а також форми існування різних живих чи неживих істот і речей на землі, призначені Богом, тощо – людям також слід поважати ці речі, які підпадають під цю сферу, давати їм простір для виживання і не використовувати людську волю чи штучні засоби, щоб викорінювати їх, втручатися в них або завдавати їм шкоди. Наприклад, тигри народжені, щоб їсти травоїдних; зебри, антилопи, лосі та деякі дрібні тварини – усі вони є здобиччю для тигрів. Це спосіб здобування їжі створінням і межі, у яких воно це робить; це правило його виживання. Тож із чим пов’язане це правило виживання? Воно пов’язане з Божим призначенням. Оскільки це призначене Богом, незалежно від того, як люди розглядають це з позиції уявлень – чи вважають вони це чудовим, чи кривавим і жорстоким, – це, безумовно, є позитивною річчю. Це абсолютно точно, і ти не можеш цього заперечувати. Навіть якщо ти вважаєш у своєму серці, що полювання тигра на тварин є дуже кривавим і жорстоким, і ти навіть не можеш терпіти, дивлячись, як розгортається така трагічна сцена, тобі слід поважати спосіб виживання у тваринному світі. Тобі не слід перешкоджати чи обмежувати його, а тим паче штучно втручатися в це екологічне середовище чи завдавати йому шкоди. Натомість тобі слід дозволити речам іти своїм природним шляхом і захищати середовище виживання тваринного світу. Тобі не слід позбавляти різних тварин їхнього права на виживання. Те, що м’ясоїдні тварини полюють на травоїдних або інших тварин і пожирають їх, є правилом їхнього виживання, і це правило виживання було створене Богом і призначене Богом. Людству не слід втручатися в нього чи завдавати йому шкоди, а слід дозволити речам іти своїм природним шляхом. Що ж тоді означає дозволити речам іти своїм природним шляхом? Це означає, що коли ти бачиш тигра чи будь-яку іншу м’ясоїдну тварину, яка полює на антилопу чи іншу здобич, якщо в тебе достатньо сміливості, ти можеш спостерігати здалеку й не втручатися. Якщо ти боязкий і не можеш дивитися на цю сцену кривавого, смертельного бою, то не дивись, але тобі не слід засуджувати мисливську поведінку цих м’ясоїдних тварин через те, що ти не можеш терпіти вигляд кривавої сцени, а тим паче тобі не слід нарікати, що створення Богом цих м’ясоїдних тварин було помилкою; це вчинок, якому бракує розуму. Це нормально, що ти цього не розумієш, але тобі не слід позбавляти м’ясоїдних тварин їхнього права на виживання. Деякі люди запитують: «Тоді чи слід нам штучно їх захищати?». Не роблячи нічого, щоб втрутитися чи завдати шкоди, ти вже виконав зобов’язання людини. Немає потреби штучно їх захищати, тому що тварини також є створіннями, створеними Богом; і з огляду на те, що вони були створені Богом, Бог уже наділив їх здатністю до виживання – їм не потрібно, щоб ти втручався чи допомагав. Крім того, чи можеш ти їм допомогти? Чи можеш ти відтворити ту лютість, із якою вони полюють на свою здобич? Люди на це не здатні. Щонайбільше люди можуть лише використати зброю, щоб вполювати кілька тварин, що є далеким від задоволення потреб тварин. Ба більше, деякі тварини не їдять мертву здобич; вони їдять лише живе, свіже м’ясо. Тобі не слід втручатися в права на виживання м’ясоїдних тварин або завдавати їм шкоди, і тобі не слід захищати травоїдних від шкоди; достатньо того, що ти не завдаєш їм шкоди й не полюєш на них. Виживання всіх видів тварин має свої закони, і вони розмножуватимуться й житимуть далі згідно з правилами, призначеними Богом, і законами, встановленими Богом. Вони мають власні закони виживання та власні здібності до виживання, і багато в чому їхні здібності до виживання навіть перевершують здібності людей. Хоча вони не можуть створювати чи використовувати зброю та інструменти, їхня здатність до самостійного виживання в деяких аспектах усе ж перевершує здатність людей. Якби люди жили в дикій природі, їм було б важко вижити; дехто навіть помер би від спраги, голоду чи холоду, або був би з’їдений дикими звірами. Очевидно, що здатність людей до самостійного виживання в дикій природі поступається здатності тварин. І чому це так? Це також пов’язано з Божим призначенням.

Щодо того, що призначене Богом, принцип, якого людям слід дотримуватися, полягає в тому, щоб штучно не втручатися в це або не завдавати йому шкоди. Візьмімо для прикладу ставлення до тварин: людям не потрібно захищати їх із доброти. Якщо ти не турбуєш їх, не завдаєш шкоди їхньому середовищу проживання або не підриваєш їхні правила й закони виживання, ти виконав зобов’язання людини. Якщо тварина поранена або стикається з якоюсь трудністю й шукає допомоги в людей, чи слід людям допомагати їй? (Так.) Ця допомога не вважається штучним втручанням, а радше є зобов’язанням, яке людям слід виконувати. Чому це зобов’язання, яке людям слід виконувати? Тому що це те, на що люди здатні. У цій ситуації людям слід виявляти любов і робити все можливе, щоб допомогти, тому що і люди, і тварини є створіннями. Просто в Божих очах людство є об’єктом Його спасіння, створінням вищого рівня, відмінним від інших. Оскільки всі живуть разом у цьому матеріальному світі, у цьому просторі, допомога одне одному в часи потреби не порушує жодних принципів. Це найменше в плані моральної якості, що слід мати людям і чого їм слід бути здатними досягти. Якщо справді є якась поранена тварина, яка приходить до тебе по допомогу, вона робить це лише тому, що високо цінує тебе й довіряє тобі. Той факт, що вона може шукати твоєї допомоги, доводить, що вона не дурна; вона здатна мислити й знає, що хоча люди відрізняються від неї, люди мають способи допомогти їй вижити. Оскільки інші живі істоти так високо цінують людей, хіба люди не слід добре відігравати роль господаря всього сущого й виконувати зобов’язання, які їм варто виконувати? (Так.) Це принцип практики. Щоб добре відігравати роль господаря всього сущого, недостатньо просто мати це бажання – це вимагає практичних дій. Коли інші живі істоти стикаються з труднощами або мають потреби, ти мусиш простягнути руку допомоги, щоб допомогти їм. Якщо їм судилося померти або зіткнутися з якимось великим лихом, і ти не можеш допомогти, то нічого не вдієш, і тобі слід просто дозволити речам іти своїм природним шляхом – тобі просто потрібно зробити все, що ти можеш. Якщо ти бачиш, що вони стикаються з труднощами або небезпекою, саме тоді тобі слід реалізувати свою відповідальність і виконати своє зобов’язання. Якщо ти цього не бачиш, немає потреби докладати зусиль, щоб шукати це – це не твоя відповідальність. Вони мають власну долю, і тобі не потрібно ініціативно докладати зусиль у цьому плані. І навпаки, якщо вони стикаються з трудністю й шукають твоєї допомоги, простягнути руку допомоги – це твій прямий обов’язок; тобі краще не відмовлятися. Наприклад, якщо ти зустрінеш на дорозі дику гуску, яка перегороджує твій шлях і намагається не дати тобі піти, якщо в тебе є любляче серце, ти тобі слід усвідомити, що гуска потрапила в біду й прийшла до тебе по допомогу. Що тобі слід робити в цей час? (Піти за гускою, щоб подивитися, що не так, і допомогти, якщо ми можемо.) Правильно. Піти за гускою, подивитися, куди вона тебе веде, і з якою трудністю чи небезпекою вона зіткнулася, що потребує людської допомоги. Тобі слід зробити все можливе, щоб допомогти їй – ти не можеш просто покинути її напризволяще. Це почуття відповідальності, яке слід мати людям. Плекати різні живі істоти, створені Богом, плекати все суще, що створив Бог, – це моральна якість любові до позитивних речей, яку слід мати людям. Деякі люди запитують: «Чи це накопичення заслуг і роблення добра?». Ні. Вислів «накопичення заслуг і роблення добра» не є правильним. Немає потреби виголошувати такі гучні слова. Відверто кажучи, уся ця ідея про накопичення заслуг і роблення добра – це нісенітниця! Це виконання зобов’язань людини; це найбазовіше почуття відповідальності, яке слід мати людям. Щойно ти допоміг гусці, твою відповідальність реалізовано. Тобі не потрібно, щоб вона дякувала тобі, і тобі не потрібно, щоб вона відплачувала за твою доброту – те, що ти зробив, було тим, що люди зобов’язані робити. Виконувати це зобов’язання й мати це почуття відповідальності означає слідувати Божим словам: усе, що створене й призначене Богом, є позитивними речами, і нам слід плекати їх. Боже доручення полягає в тому, щоб плекати все суще, що Він створив. Це частина основ людськості, які людям, як господарям усього сущого, слід мати щонайменше. Зокрема, це почуття відповідальності, яке їм слід мати щонайменше. Не втручайся в життя інших живих істот, не підривай їхні правила виживання й не позбавляй їх права на виживання; крім того, немає потреби штучно допомагати їм жити в певний спосіб або спрямовувати й регулювати їх, щоб вони виживали в певний спосіб. Натомість поважай їхні закони виживання та їхні правила виживання. Коли вони потребують допомоги, якщо ти бачиш це, тобі не слід уникати їх або закривати на це очі, просто спостерігаючи, як їм завдають шкоди і як вони вмирають, а слід простягнути руку допомоги, щоб реалізувати відповідальність і виконати зобов’язання, які слід реалізувати й виконувати людям. Допомагаючи їм, ти рятуєш їх. Це не виснажить тебе, і це не вимагатиме від тебе платити велику ціну чи витрачати багато енергії, а тим паче віддавати своє життя, щоб захистити їх. Від тебе не убуде; це те, що ти маєш робити як людина. Якби тебе попросили захищати їх з усіх сил, цього було б нелегко досягти, але тобі слід бути здатним дозволити речам іти своїм природним шляхом – не втручаючись у них, не завдаючи шкоди їхньому середовищу проживання чи не підриваючи їхні правила виживання, і не позбавляючи їх права на виживання. Якщо ти не можеш зробити навіть цього, то ти нелюд, ти не є перевтіленням із людини, і в тебе немає людськості. Що означає не мати людськості? Це означає, що тобі бракує навіть совісті й розуму, щоб захищати тварин, піклуватися про них і поважати живі істоти, які створив Бог. Якщо ти завжди думаєш про те, щоб завдати їм шкоди, з’їсти їх і позбавити їх права на виживання, то ти не людина, а дикий звір. Тепер це зрозуміло? (Так.)

Щодо того, що призначає Бог, є деякі інші ситуації. Наприклад, правила виживання деяких тварин дещо відрізняються від правил виживання інших живих істот або навіть протилежні їм, як-от у сов, кажанів та деяких інших тварин, чиє правило виживання полягає в тому, щоб спати вдень і ставати активними вночі. Це було призначено Богом, і навіть якщо особливі обставини іноді змушують цих тварин тимчасово змінити цей розпорядок, за нормальних умов їхні закони й правила виживання загалом не змінюються. Люди завжди думають про те, щоб змінити правила цих тварин, зробивши їх денними, як люди. Вони досліджують гени й сироватку крові цих тварин, моделі їхньої активності тощо, вигадуючи всілякі способи, щоб змінити й підірвати їхні правила виживання та моделі активності. Чи добре це? (Ні.) Чи є така поведінка, таке мислення позитивною річчю? (Ні.) Це негативна річ і те, що роблять нелюди. Завдяки науковим дослідженням цих живих істот справді дещо змінюють, але як наслідок вони живуть надзвичайно болісно й ненормально. Нормальним людям нестерпно на це дивитися. Є також люди, які кажуть: «Зараз так багато щурів; було б чудово, якби собаки могли ловити щурів. Собаки могли б охороняти дім, а ми могли б заощадити на собачому кормі, бо вони їли б щурів, і нам не потрібно було б тримати котів. Це дозволило б убити трьох зайців одним пострілом. Хіба це не було б чудово?». Тоді вони досліджують, як об’єднати гени котів і собак, щоб собаки мали гени як собак, так і котів, і стали гібридом собаки й кота, який може і дім охороняти, і щурів ловити. Чи хороша ця ідея? (Ні.) Чому ні? (Тому що вони завжди хочуть підірвати те, що призначив Бог, і порушити закони, призначені Богом. Це саме те, що робить сатана та що робить розбещене людство.) Такі ідеї нечестиві. Звідки беруться нечестиві ідеї? Вони повністю походять від сатани та злих духів. Отже, такі розбещені люди – це нелюди. Вони завжди хочуть змінити позитивні речі, які призначив Бог, і змінити початкові функції, моделі активності та закони виживання різних живих істот, призначені Богом. Вони завжди хочуть підірвати форми виживання живих істот, призначені Богом, вони завжди розвивають якісь нечестиві й обурливо бунтівничі ідеї, думки та погляди, і вони завжди хочуть підірвати різні речі, призначені Богом. Такі люди – нелюди; у них немає людськості. Їхні мислення чи дії ніколи не перебувають у межах совісті й розуму, радше вони завжди хочуть вийти за межі нормальної людськості – це прояв нелюда. Вони не поважають і не підтримують правила виживання та форми існування всього сущого, призначені Богом, у межах совісті й розуму нормальної людськості. Натомість вони завжди хочуть підривати, спричиняти завади та змінювати правила виживання, призначені Богом, змінювати спосіб життя інших живих істот. Вони хочуть зробити котів не котами, а собак – не собаками, перетворюючи їх усіх на аномалії, нечестиві речі, змушуючи їх розвиватися в нечестивому напрямку. Вони завжди хочуть підривати наявність позитивних речей і завжди хочуть підривати форми виживання позитивних речей. Хіба вони не нелюди? (Так.) Думки й погляди, які породжують і мають нелюди, є негативними речами, і вони антагоністичні до позитивних речей. Оскільки їхні погляди є негативними речами й антагоністичні до позитивних речей, хіба предмети, які вони виробляють, і результати, яких вони досягають у своїх професіях, не є негативними речами? (Так.) Ці речі є негативними. Хоча деякі речі не мають прямого несприятливого впливу на людство й не завдають йому жодної шкоди, якщо вони антагоністичні до того, що призначив Бог, якщо вони порушують закони й правила, призначені Богом, і якщо вони мають інший спосіб виживання або інший закон і правило, які виникли внаслідок штучного втручання людини, обробки та підривання на основі законів і правил, призначених Богом, тоді ці речі є негативними. Незалежно від того, скільки людей приймає й визнає наявність такої речі або скільком людям вона приносить фізичне задоволення в їхньому житті чи виживанні, якщо вона не в початковій формі, призначеній Богом, і якщо вона не в початковому стані, призначеному Богом, а радше призначені структура, форма або закони й правила її виживання було змінено та підірвано, тоді це негативна річ. Це обумовлено тим, що її було оброблено, пошкоджено та змінено сатаною, і вона була просякнута концепціями, думками й поглядами від сатани та навіть деякими отрутами сатани або махінаціями сатани. Навіть якщо люди не можуть побачити це наскрізь, це однаково негативна річ. Коротко кажучи, якщо це щось, що суперечить початковій речі, призначеній Богом, щось, чия початкова форма, структура або закони й правила виживання, призначені Богом, – чи то жива, чи нежива річ – були підірвані та змінені, і в що водночас були влиті або додані різні додаткові речі від сатани, тоді це негативна річ, і вона вже втратила свою первісну природу. Хоч би який кількісний вплив вона мала на фізичне життя чи виживання людства, якщо вона зазнала якісної зміни і її якість було змінено, тоді це негативна річ. Це абсолютно так і зовсім не хибно. Якщо щось є негативною річчю, хоч би як довго воно існувало в цьому світі або хоч би як довго воно приймалося людством і суспільством, якщо це не початкова річ, призначена Богом, воно не визнається Ним, а якщо воно не визнається Богом, тоді це негативна річ.

Деякі люди запитують: «Яблука та груші – це початкові фрукти, призначені Богом. Якщо їх прищепити одне до одного, щоб отримати яблуко-грушу, чи є це негативною річчю? Слід нам це їсти чи ні?». З таким можна зіткнутися в повсякденному житті, чи не так? Скажи Мені, чи слід тобі це їсти, чи ні? Якщо ти це з’їси, чи отруїшся? Чи завдасть це тобі фізичної шкоди? Чи вплине це на тривалість твого життя? Чи вплине це на те, як Бог дивиться на тебе? Чи вплине це на твій фінал? Як слід розглядати цю справу? Це є перевіркою того, чи розумієш ти істини-принципи, і чи розумієш ти те, про що ми бесідували раніше. Якщо ти розумієш цей аспект істини і якщо ти осягнув істини-принципи в цьому плані, то, стикаючись із речами в реальному житті, ти знатимеш, як практикувати, ти знатимеш, які дії порушують істину, а які дії обстоюють істину й перебувають у межах істин-принципів. Чи слід вам їсти яблука-груші? (Ні.) Річ у тім, що ви не наважилися б їх їсти, чи в тому, що їх не слід їсти? (Ми не наважилися б їх їсти.) Ви кажете, що не наважилися б їх їсти, але хіба ви не з’їли їх чимало у своєму повсякденному житті? І що сталося після того, як ви їх з’їли? Чи зазнали ви фізичної шкоди? Спершу визначмо, чи є яблуко-груша позитивною чи негативною річчю. Ви сказали, що її не слід їсти. Підтекст цього твердження полягає в тому, що яблуко-груша – це негативна річ, і тому її не слід їсти. Ви це мали на увазі? (Так.) Тоді чи правильне це розуміння? Чи слід сприймати справу з яблуками-грушами в такий спосіб? Якби Я не навів вам цей приклад для бесіди, ви б подумали, що яблука-груші не слід їсти, що, з’ївши їх, ви отруїтеся – так само, як Єва, коли вона порушила Божу заповідь і з’їла плід із дерева пізнання добра і зла, була спокушена сатаною на гріх і безнадійно потрапила до рук сатани. Ви б подумали, що, особливо з огляду на те, що зараз критичний момент Божого спасіння людства й час спливає, ви мусите бути обережними й не їсти речі без розбору, що, якщо ви це зробите, то можете порушити принципи й адміністративні постанови, залишившись без можливості бути спасенними, і тоді жалкувати буде марно. Ви не можете побачити цю справу наскрізь; ви зайшли в глухий кут через таку дрібницю. Ви думаєте, що яблука-груші не слід їсти й не наважилися б їх їсти, що робити так означало б порушувати принципи й переступати адміністративні постанови, що було б жахливо! Хіба не так ви всі думаєте? Тож слід вам їсти яблука-груші чи ні? (Боже, ми щойно обговорили це й думаємо, що можемо їсти яблука-груші, тому що людина лише покращує яблука та груші й не змінила законів, призначених для них Богом. Тому поїдання яблук-груш не передбачає переступу адміністративних постанов.) Після вашої бесіди ви здобули певну ясність і тепер розумієте, що закони, призначені Богом, загалом залишилися незмінними щодо яблука-груші, тому ви можете її їсти. Те, що ви щойно сказали, – правильно; просто ви не пояснили це чітко. Поки що не обговорюймо питання про те, чи можна їсти яблука-груші, чи ні; спершу поговорімо про те, чому вони не порушують законів, призначених Богом. Яблуні та груші – це рослини, створені Богом, і люди можуть їсти плоди, які вони приносять. Коли ці дві рослини прищеплюють одну до одної або відбувається їхнє перехресне запилення, утворюється інший вид плодів. Незалежно від того, робиться це штучно чи природно, по суті, походження цього плоду, форма його виживання та закони й правила його виживання залишаються незмінними порівняно з тим, що було початково призначено Богом. Навіть якщо людина штучно прищеплює гілки яблуні та груші одну до одної, саме на основі їхніх початкових законів і правил виживання, на основі їхніх початкових форм життя утворюється плід зі спільними життєвими характеристиками обох. Цей плід називається яблуко-груша. Людина просто використовує свою здатність до виживання та свій спосіб мислення, свої інтелект і кмітливість, щоб прищепити дві рослини одну до одної для отримання іншого виду плодів, але цей плід, яблуко-груша, не виходить за межі того, що призначено Богом. Це один аспект. З іншого боку, навіть без втручання людини, якщо яблуні та груші ростуть разом в одному лісі, чи можуть вони уникнути перехресного запилення? У цілком природних умовах, коли настає сезон цвітіння, відбудеться їхнє перехресне запилення, і їхні кореневі системи під землею також переплетуться. Незалежно від того, чи поширюється пилок бджолами, чи через вітер і циркуляцію повітря, яблука та груші отримуватимуть поживні речовини одне одного, і плід яблука-груші утвориться цілком природно. Тоді чи можеш ти досі стверджувати, що це яблуко-груша створене людиною? (Ні.) Це жива річ, яка росте природно в природному середовищі, призначеному Богом; це щось у межах, дозволених Богом, тому це яблуко-груша не порушує жодних законів. Незалежно від того, чи має воно характеристики яблука чи груші, коротко кажучи, це не негативна річ; це однаково різновид фруктів, які Бог підготував для людства. Ти можеш відкинути свої хвилювання й налітати – це точно не завдасть тобі жодної фізичної шкоди. Однак, коли Я щойно згадав про те, що людина штучно прищеплює гілки яблуні та груші одну до одної, ви не змогли з’ясувати, чи є яблуко-груша позитивною чи негативною річчю, і ви не наважилися б її їсти, думаючи: «Яблуко – це яблуко, без генів груші, а груша – це груша, без компонентів яблука; тільки їх точно можна їсти!». Хіба такий спосіб сприйняття речей не є перекрученим? (Так.) Він перекручений. Різні живі істоти існують разом у спільному просторі; вони неминуче впливатимуть одне на одного й забезпечуватимуть одне одного, черпаючи із сильних сторін одне одного, щоб компенсувати власні слабкості. У цьому є багато деталей, і є таємниці. Коротко кажучи, поява, наявність та вплив усього цього призначені для виживання людського роду, який створив Бог. У цьому полягає цінність і значення наявності позитивних речей; зрештою, це для того, щоб підтримувати нормальне виживання людства та розмноження й продовження людства. Чи зрозуміла тепер ця справа? (Так.)

Далі обговорімо іншу справу, з якою люди часто стикаються у своєму повсякденному житті. Погляньте й поміркуйте, як слід її розпізнавати й підходити до неї. Щоб задовольнити потребу людства в їжі, люди винайшли неорганічні зернові, збільшивши врожайність шляхом модифікації генів різних насінин і плодів. Спочатку мета насправді полягала в тому, щоб зменшити кількість шкідників і хвороб, уникнути використання більшої кількості пестицидів і в такий спосіб вирощувати різні рослини, необхідні людству, одночасно зменшуючи витрати праці й уникаючи втручання шкідників і хвороб, і водночас збільшити врожайність, щоб забезпечити потребу людства в їжі, що призвело до створення такого продукту. Як називається цей продукт? Неорганічна їжа. Поява неорганічної їжі значною мірою задовольнила потребу людства в їжі. Люди вважають, що врожайність органічної їжі відносно низька й не може задовольнити потреби людства. З моменту появи неорганічних зернових урожайність зернових значно зросла, доходи людей також зросли, і проблема голоду для багатьох людей була розв’язана. Отже, людство «на щастя» змогло їсти неорганічну їжу. Тож чи є неорганічна їжа позитивною чи негативною річчю? Порушує вона принцип «того, що призначено Богом», чи ні? Чи слід їсти неорганічну їжу? Які ваші погляди й думки щодо неорганічної їжі? Як ви визначаєте позитивність і негативність органічної та неорганічної їжі? (Органічна їжа є природною і призначена Богом. Це позитивна річ. Неорганічна їжа виробляється шляхом наукової обробки та генетичної модифікації. Вона суперечить початковим законам, створеним Богом. Тому неорганічна їжа – це негативна річ.) (Початкові гени в неорганічній їжі пошкоджені, і вона суперечить законам, створеним Богом. Крім того, в неорганічній їжі підірвано її початкову харчову цінність; її споживання не приносить жодної користі здоров’ю людей. Нині поява проблем зі здоров’ям є широко поширеною серед багатьох людей, які роками їдять неорганічну їжу, тому я думаю, що якщо дозволяють умови, ми маємо намагатися з усіх сил не їсти її. Але в сучасному суспільстві більшість їжі є неорганічною, тому, щоб вижити, ми однозначно маємо їсти неорганічну їжу.) Усе, що ви сказали, відповідає принципам, і ключові моменти правильні, але це занадто спрощено, і є деякі деталі, які не було чітко пояснено. Дехто каже: «Неорганічна їжа та органічна їжа мають схожий зовнішній вигляд і більш-менш однаковий смак. Неорганічна їжа, по суті, нічим не відрізняється від початкових форм їжі, призначених Богом. Деяка неорганічна їжа навіть виглядає краще й має вищу врожайність, ніж органічна їжа, і смак не обов’язково набагато гірший, ніж в органічної їжі. То чому ж органічна їжа є позитивною річчю, а неорганічна їжа – негативною річчю?». Хоча ви щойно сказали, що впевнені в тому, що органічна їжа є позитивною річчю, а неорганічна їжа – негативною річчю, ви не розумієте, чому їх так розрізняють; ви досі не розумієте деталей цього. Є ключовий момент, який ти мусиш знати: чому з двох речей, які мають однаковий зовнішній вигляд, одна є позитивною річчю, а інша – негативною річчю? Дехто каже: «Це тому, що неорганічна їжа науково оброблена й була пошкоджена наукою». Чи правильне це твердження? З погляду доктрини воно правильне. Звучить так, ніби це справді так. Але люди однаково не розуміють, почувши це. Тож у чому саме полягає різниця між органічною та неорганічною їжею з погляду їхньої сутності, що дає змогу визначати їх як позитивні та негативні речі відповідно? На чому ґрунтується це визначення? Як на це дивиться Бог? У чому тут істина? Це стосується сутності цього питання.

Органічні речі походять від Бога. Це те, що створив Бог, і людина назвала їх «органічними». Поки що не переймаймося походженням чи джерелом слова «органічний» або тим, чому люди його так назвали. Нам однаково потрібно поглянути на це з погляду Божого творіння та призначення. У Божому творінні та призначенні є тонка, але вирішальна деталь, яка полягає в тому, що коли Бог створював насінину, Він вклав у неї всі поживні речовини й компоненти, які їй слід мати, а також її функції. Що є основою для принципів визначення того, які речі були вкладені в насінину? Вони ґрунтувалися на потребах людського організму, на сприйнятливості функцій внутрішніх органів людського організму та поживних компонентах, необхідних цим органам. Оскільки їжа, вирощена з такої насінини, призначена для споживання людиною, то вплив, який ця їжа матиме на людський організм після її споживання, і поживні речовини, які люди можуть засвоїти з неї для підтримки свого нормального фізичного росту й виживання, а також для подовження життя свого тіла, – усе це речі, які Бог мусить враховувати під час створення насінини або виду їжі. Це не просто створення насінини, яка може рости в ґрунті, і на цьому все, ні, Бог обміркував це. Щодо того, який вплив на людський організм матимуть шкірка, м’якоть і зародок такого виду насінини, яких результатів можуть досягти ці речі, чого потребує людський організм і які поживні речовини людям слід засвоювати з цього виду їжі після її споживання, – усе це речі, які Бог мусить враховувати. Оскільки Бог має такі міркування, коли Він створює цей вид насінини, Він мусить створювати його відповідно до пропорцій поживних речовин, необхідних людям, і так ця насінина з’являється в Божих задумах. Це взяття до уваги впливу насінини на людей із погляду її поживних компонентів і структури; це один з аспектів, який Бог враховує під час створення цієї насінини. Крім того, Бог враховує розмір і форму цього виду насінини чи плоду, тривалість часу її проростання, її форму виживання, тип ґрунту, придатний для її вирощування, скільки поживних речовин вона поглинає в якому типі ґрунту, скільки поживних речовин люди можуть засвоїти з неї, коли їдять її, тощо. Усі ці деталі – це те, що Бог мусить враховувати. Різні фактори, які Бог враховує під час створення насінини, зрештою зводяться до одного: забезпечити потребу людства в їжі, щоб досягти нормального фізичного росту й виживання людства. Це найважливіший момент. Є ще один момент, який також є вирішальним. Якщо насінина не має життєвої сили та є мертвою річчю, як піщинка чи камінь, нездатною прорости, коли її саджають у ґрунт, то це означає, що після того, як люди з’їдять цю їжу один раз, вона більше не буде доступною. Така насінина далеко не здатна задовольнити потребу людства в їжі. Тому, окрім компонентів, які їй слід мати, як-от шкірка та ядро, ця насінина мусить мати зародок. Звісно, цей зародок може не бути характеристикою життя, присутньою в усіх насінинах. Коротко кажучи, окрім шкірки та ядра, ця насінина мусить мати життєву силу. Людською мовою це називається життєвою силою, але в Божих термінах це означає, що ця насінина мусить мати життя. Що означає «мати життя»? Це означає, що вона може продовжувати розмножуватися; проростаючи й ростучи, вона мусить бути здатною приносити плоди. Насінина, проростаючи, ростучи й цвітучи, мусить бути здатною приносити більше плодів, і, як і сама насінина, її плоди також мусять мати життєву силу й бути здатними розмножуватися та приносити більше плодів, оскільки лише так вона може безперервно забезпечувати потребу людства в їжі. Це дві найбазовіші й найважливіші речі в Божих творінні та призначенні насінини: перша – це різні поживні речовини, які вона містить, та її функції, а друга – це те, що ця насінина мусить мати життєву силу, тобто ця насінина мусить бути живою. Людською мовою, якщо щось є «живим», воно називається «органічним». Ця органічна їжа з того часу, як Бог її створив, насправді має життя. Якщо закопати її в ґрунт, поливати й удобрювати, вона проросте, виросте, зацвіте, а потім принесе плоди, і кожен із її плодів має ту саму функцію, що й вона. Ця сама функціональність безперервно забезпечує потребу людства в їжі, фізичне виживання людства, а також розмноження й продовження людства. Крім того, ця насінина інтегрується з ґрунтом і приносить плоди, і ці плоди – як і сама насінина – приносять більше плодів, щоб забезпечувати людство, і проходять той самий процес розмноження та процвітання, покоління за поколінням. У такий спосіб людство має нескінченний запас їжі. За наявності запасу їжі, за наявності джерела їжі, фізичне життя й виживання людства триває без кінця, і людство ніколи не залишиться без їжі. Із цього факту видно, що для того, щоб людство вижило до сьогодні, внесок різних насінин, створених Богом, не можна ігнорувати. Корінь їхньої здатності робити такий внесок для людства – це Боже творіння та Боже призначення. Але якщо дві найважливіші речі, призначені Богом для насінини, буде зруйновано – одна з яких полягає в поживних речовинах і функціях насінини, а інша – у її початковій життєвій силі, – якщо ці дві речі зникнуть, то, коли насінина впаде в ґрунт, вона більше не проросте, більше не виросте, більше не зацвіте й не принесе плодів. Вона може лише зникнути в ґрунті, і відтоді джерело їжі для людства буде втрачено. З чим тоді зіткнеться людство? (Зі смертю.) Воно зіткнеться з голодом, голоднечею, а потім зі смертю, і воно не зможе розмножуватися та існувати далі. Це один аспект, і він дуже серйозний. Інший аспект полягає в тому, що коли насінина піддається штучній обробці, кількість поживних речовин у ній значно зменшується: від початкового вмісту багатьох видів поживних речовин до лише невеликої їх кількості. Крім того, її функції також змінюються. Наприклад, певний вид їжі раніше міг живити мозок, відновлювати фізичні сили й давати людям життєву енергію, але тепер, після штучної обробки, ці функції значно послаблені або навіть втрачені. Навіть якщо хтось їсть багато такої їжі, він почувається фізично виснаженим, його мислення стає млявим, а пам’ять погіршується. Хоча він не старий, він стає схожим на літню людину. Його ноги стають важкими, тіло – закляклим, а шкіра старіє. На вигляд він став фізично більшим, але внутрішньо почувається інакше, ніж ті, хто їсть органічну їжу. Якщо початкові функції їжі послаблені або навіть втрачені, вона не лише не приносить позитивної допомоги чи користі організму людей після її споживання, але й має на них багато видів негативного впливу. Різні поживні речовини, необхідні організму, не можуть вчасно поповнюватися, і водночас багато функцій організму поступово вироджуються та зникають. Як природний наслідок, завдяки цьому порочному колу мислення людей стає млявим, і в них навіть можуть виникнути деякі екстремальні моделі поведінки чи ідеї. Такі прояви з-поміж інших належать до негативних впливів і наслідків, які приносить людям неорганічна їжа. Неорганічна їжа втратила компоненти, які їй слід мати як створеній Богом, і вона також втратила свої початкові функції. Вона відрізняється від початкових речей, створених і призначених Богом. Усю її було штучно оброблено та змінено.

Хоча люди створюють неорганічну їжу, щоб задовольнити потребу людства в їжі, така їжа привносить усілякі несприятливі фактори у здоров’я та розмноження людини, що впливає на продовження роду та виживання людства. Тому ви мусите мати розпізнання щодо неорганічної їжі. Протягом тисячоліть людство споживало органічну їжу. Чому ми кажемо, що органічна їжа – це позитивна річ, тоді як неорганічна їжа – це негативна річ? У чому полягає найбільша відмінність? У чому суть ціє справи? Суть у тому, що органічна їжа підготовлена для людства Богом; вона призначена Богом. Вона має початкові компоненти та функції, створені Богом, і, що найважливіше, вона має життєву силу, якою наділив її Бог, тоді як неорганічна їжа втратила ці початкові компоненти та функції, а також позбавлена життя, дарованого Богом. Оскільки їй бракує цих двох найважливіших речей, призначених Богом, вона порушує принципи позитивних речей, створених і призначених Богом. Неорганічна їжа – це тип речей, які було оброблено, пошкоджено та змінено людською наукою, і вона більше не має характеристик позитивної речі. Це тому, що їй бракує компонентів і сутності позитивних речей, створених і призначених Богом, і натомість вона суперечить функціям і сутності позитивних речей, створених і призначених Богом. Що означає суперечити функціям і сутності позитивних речей? Це означає, що коли Бог створив певне насіння, його функція була для людства, воно мало служити людству й приносити йому користь, а також підтримувати нормальні фізичні потреби та виживання людства, тоді як неорганічна їжа шкодить нормальному виживанню людства й порушує його, і водночас приносить низку незворотних негативних ефектів і наслідків для нормального життя та виживання людей. Отже, називати неорганічну їжу негативною річчю зовсім не є несправедливим. Хіба це не так? (Так.) Чи тепер це питання зрозуміле? (Так.) Чому органічна їжа – це позитивна річ, тоді як неорганічна їжа – це негативна річ? Загалом кажучи, органічна їжа походить від Бога, приносить користь людству та служить йому, а також сприяє людському життю та виживанню; вона виконує незамінну функцію в житті та виживанні людини – ніщо не може замінити ту роль, яку вона відіграє. Але чи корисна неорганічна їжа для здоров’я людини? (Ні.) Зовсім навпаки: вона не корисна для здоров’я людини; радше вона шкодить здоров’ю людини та приносить багато болю й клопоту фізичному життю та виживанню людських істот. Наприклад, вона викликає різні дискомфортні відчуття в тілі, як-от уповільнення кровообігу, понижена рухомість кінцівок, важкість у ногах і запаморочення, і призводить до передчасного виникнення та загострення багатьох хвороб; алергічні реакції людей також стають дедалі тяжчими. Побічні реакції різного ступеня вражають низку органів – від шкіри до внутрішніх органів. Це різні клопоти й болі, які неорганічна їжа приносить фізичному життю та виживанню людства. Оскільки людське тіло було створене Богом, лише Бог найкраще розуміє його будову та потреби. Тому Бог створив усіляку їжу для людства на основі будови та потреб людського тіла. З півдня до півночі, зі сходу до заходу Бог створив різноманітну їжу, яка сприяє життю та виживанню місцевих жителів. Початкові форми всієї їжі, створеної Богом, призначені для забезпечення необхідних джерел їжі для людського життя та виживання; усі вони є істотними для фізичного життя та виживання людей. Тобто, щоб тіло людини жило й отримувало підтримку, воно не може обійтися без цих рослин, створених Богом. Поки ці рослини й насіння походять від Бога, вони перебувають у своїх початкових формах, маючи необхідні функції та компоненти, створені Богом, а також життєву силу, якою їх наділив Бог. Хоч би де було насіння – навіть якщо воно впаде в тріщини скель, де немає ґрунту, – поки воно має життєву силу, воно може проростати, нормально рости й дозрівати та давати більше насіння. Лише в такому ширшому середовищі, де все суще розмножується та виживає, люди можуть отримувати джерело їжі для своїх тіл, безперервно займатися різною діяльністю та продовжувати розмножуватися й жити далі. Якщо різні рослини й насіння втратять початкові функції, створені Богом, це рівнозначно тому, що людство буде позбавлене їжі, а джерело їжі людства буде відібрано. Навіть якщо люди створюють і виробляють деяку їжу, яка не у своїй початковій формі і яка може тимчасово втамувати їхній голод, оскільки початкові форми їжі змінюються після обробки та втрачають свої початкові функції, після того, як люди їх з’їдять, їхні фізичні функції та відчуття відповідно зміняться. Згодом у тілах людей також виникнуть певні побічні реакції; у них розвинуться певні хвороби й болі, і можуть бути навіть деякі серйозні наслідки. Це суперечить початковому Божому наміру у створенні їжі для людства, і це також суперечить законам і правилам виживання, які Бог призначив для людства. Отже, хоч би як на це подивитися, якщо щось суперечить початковому Божому наміру у створенні живої істоти та законам і правилам, призначеним Богом, воно втратило функцію, з якою Бог його створив, і роль, яку йому слід відігравати, а також життєву силу, даровану йому Богом, і тому його сутність змінилася. Поява неорганічної їжі суперечить початковому Божому наміру у створенні їжі; коли вчені науково обробляють і змінюють насіння їжі, це призводить до зміни сутності їжі. Отже, неорганічна їжа – це негативна річ. Незалежно від того, чи стає її зовнішній вигляд більш яскравим і красивим, чи вона стає більшою, чи збільшується її кількість, – хоч би як вона змінювлася, якщо вона суперечить початковому Божому наміру в її створенні та втрачає свої дані Богом функції та життєву силу, то це негативна річ. Це безперечно й не викликає жодних сумнівів. Хоч би що це було, і хоч би в який період чи чиїми діями воно з’явилося, якщо воно не було створене чи призначене Богом, а радше суперечить Божому творінню та призначенню, то це негативна річ. Чи тепер ця справа зрозуміла? (Так.)

Тепер, коли ми чітко побесідували щодо питання про те, що неорганічна їжа є негативною річчю, є ще одне питання, про яке потрібно побесідувати. Дехто запитує: «Оскільки неорганічна їжа – це негативна річ, яка суперечить Божому творінню та призначенню, як нам слід до неї ставитися? Чи слід нам її їсти? Чи нам не слід її їсти, або ж їсти лише в невеликій кількості? Який правильний спосіб практики?». Дехто з вас щойно зазначив: «Більшість їжі в сучасному суспільстві є неорганічною, і нелегко знайти органічну їжу, якщо є бажання її купити, – у деяких країнах і регіонах її неможливо купити навіть за високу ціну. Навіть якщо ми знаємо про користь органічної їжі та шкоду неорганічної, що ми можемо вдіяти?». Таким є ширше середовище. Це світ сатани, і він заважає людям їсти їжу, наділену життєвою силою, яку створив Бог. Дехто каже: «Ми знаємо, що споживання неорганічної їжі шкодить нашому тілу, але в нас немає засобів для того, щоб їсти органічну їжу. Що нам робити? Невже ми маємо просто померти з голоду?». Не можна вмирати з голоду. Заради життя однаково доводиться їсти неорганічну їжу. Навіть якщо її споживання шкодить тілу, це однаково краще, ніж померти з голоду. Навіть якщо ви продовжуєте жити з такими труднощами, поки ви не помираєте і можете виконувати свій обов’язок, тримаючись до останньої миті й досягаючи спасіння, навіть будучи хворобливими, тоді ви перемогли цей світ і взяли гору над сатаною. Інші кажуть: «Оскільки неорганічна їжа така шкідлива для людей і наслідки незворотні, я просто не буду її їсти. Я знайду спосіб вирощувати трохи органічної їжі на власному подвір’ї». Якщо ти маєш відповідні засоби, це, звісно, добре. Але що, якщо твій дім не має подвір’я і ти не можеш вирощувати овочі та зернові, і ти звичайна людина, яка не може дозволити собі органічну їжу? Тоді все, що залишається, – це їсти неорганічну їжу. Дехто каже: «Якщо я їстиму неорганічну їжу, це принаймні підтримає мене кілька років, і я не помру найближчим часом. Навіть якщо вона спричинить у мені якісь дивні хвороби, із цим нічого не поробиш». Чи боїтеся ви підхопити всілякі дивні хвороби й того, що тривалість вашого життя скоротиться? (Так.) Що з цим робити? Дехто каже: «Тоді нам залишається лише вдатися до останнього варіанту – задовольнятися тим, що є. Щоб вижити, у нас немає іншого вибору, окрім як їсти неорганічну їжу». Чи правильний цей принцип? (Так.) Та невже? Ви не можете розпізнати, правильний він чи неправильний. Чи є такі дії задоволенням тим, що є, і відсутністю вибору? Це не задоволення тим, що є, і не відсутність вибору. Радше це життя вірою. Хіба немає такого рядка в Божих словах? «І поки ти ще маєш один подих, Бог не дасть тобі померти». Життя людей – у Божих руках. Те, як довго живе людина, і її фізичний стан залежать від Божого призначення, а не від того, що вона їсть. Людям достатньо мати правильні думки та погляди щодо неорганічної їжі й мати розпізнання щодо неї. Однак людям слід правильно ставитися до об’єктивного середовища, яке існує. Якщо бракує фінансових можливостей або умов середовища для вирощування власної їжі, тоді їжте те, що є. Тож чи варто турбуватися про те, щоб не захворіти чи не померти? Немає потреби турбуватися. Чому? У наших серцях є істина Божих слів як наша опора й основа: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» та «І поки ти ще маєш один подих, Бог не дасть тобі померти». Життя людини, її фізичний стан і тривалість життя – усе це в Божих руках. Те, чи захворіє людина, коли вона захворіє і коли помре – усе це в Божих руках. Немає потреби турбуватися чи боятися. Якщо неможливо дістати органічну їжу й можна їсти лише неорганічну, тоді їжте її зі спокійним серцем. Їжте те, що є. Дехто каже: «Якщо Ти сказав, що неорганічна їжа – це негативна річ, то чому Ти кажеш нам їсти її зі спокійним серцем?». Як можна жити, якщо ти не їси? Якщо ти їси надто мало, чи справді твоє тіло може отримати те, що йому потрібно? Невіруючі зараз також кажуть, що неорганічна їжа набагато менш поживна, ніж органічна; хоча людина їсть багато, вона не отримує багато поживних речовин. Це також факт. Є ще один момент, якого вони не знають: пропорція поживних компонентів в органічній їжі є належною. Після того, як ти її з’їси, вона допоможе твоєму тілу виробити багато поживних речовин, сприятиме кровообігу та виконуватиме свої початкові функції всередині тебе, щоб забезпечити міцне здоров’я. Однак неорганічній їжі бракує поживних компонентів, тому тіло не може використовувати її для синтезу поживних речовин, щоб задовольнити свої потреби. Що найважливіше, неорганічна їжа не має життєвої сили і їй бракує багатьох поживних компонентів; вона не може зробити тебе здоровим. Після її споживання протягом десяти чи двадцяти років у людей розвинуться всілякі недуги й дивні хвороби, а дехто навіть втратить здатність до розмноження. Такі наслідки занадто тяжкі. Ось чому деякі люди вважають: «Я з’їв багато їжі та овочів, тому мені не має бракувати поживних речовин. Але чому я відчуваю слабкість у всьому тілі?». У цьому полягає різниця між органічною та неорганічною їжею; насправді ти вже це відчув. Чому в тебе виникає це відчуття? Це тому, що в неорганічній їжі немає життєвої сили. Ти їси її багато, але вона не приносить багато поживних речовин, тому ти відчуваєш фізичну слабкість і брак життєвої сили. Але в будь-якому разі ти однаково мусиш їсти; якщо ти цього не робитимеш, то зголоднієш і не зможеш працювати чи виживати. Люди мусять не робити дурниць, і їм не слід впадати в крайнощі. Їм слід підходити до всього згідно з Божими словами й практикувати згідно з істинами-принципами в усьому. Це те, що людям слід чітко усвідомлювати й розуміти. Коротко кажучи, усе зводиться до того, як людям слід ставитися до неорганічної їжі. Зрозумівши негативні наслідки та подальші впливи, які приносить неорганічна їжа, людям не слід бути скованими нею, і їм не слід турбуватися чи боятися, бо все в Божих руках. Життя людей і все, що їх стосується, – усе це в Божих руках, підвладне Божим володарюванню та влаштуванням. Правильно? (Так.) Якщо ти сприймаєш це так, твої думки та погляди правильні. Після того, як Ви почули все це, чи відчувають ваші серця просвітлення та звільнення? (Так.) Це проблема реального життя, яку людям слід бачити. Якщо ти не можеш побачити цю справу наскрізь, ти надто дурний. Щодо того, їсти чи не їсти неорганічну їжу, ми щойно обговорили кілька принципів практики. Тобі слід ставитися до цього відповідно, виходячи зі свого об’єктивного середовища та фактичних умов. Коротко кажучи, тобі слід розглядати всі речі згідно з Божими словами, і тобі також слід діяти згідно з Божими словами. Поки твій мотив полягає в тому, щоб забезпечити своє нормальне фізичне виживання та функціонування, щоб ти міг нормально виконувати свій обов’язок, не відхилятися на шляху слідування за Богом, а також виконати свій обов’язок і стати на шлях прагнення до істини, тоді те, що ти робиш, є правильним. Це зміст нашої бесіди щодо аспекту, що стосується того, що призначає Бог.

Ми використали два приклади, щоб побесідувати про аспект того, що призначає Бог. Чи було це, по суті, роз’яснено чітко? (Так.) Тоді чи можете ви розрізняти позитивні та негативні речі? Чи можеш ти застосувати цей аспект істини, щоб оцінювати різних людей, справи та речі, з якими ти стикаєшся? Якби ми не побесідували про ці два приклади, чи змогли б ви застосувати цей аспект істини щодо позитивних речей, які ми визначили сьогодні, з тим щоб вимірювати їх? (Можливо, я зміг би розпізнати простіші з них, але я не зміг би розпізнати ті два відносно складні приклади, про які говорив Бог.) Добре, що ми побесідували про це, інакше ви могли б упустити можливість скуштувати таку смачну їжу, як яблуко-груша, чи не так? (Так.) Деякі люди, які більш схильні дотримуватися приписів, можуть подивитися на яблуко-грушу й захотіти її з’їсти, але не наважуються, думаючи, що її споживання порушить принципи, призначені Богом, і суперечитиме Божим словам, тому вони стримують себе й не їдять її, і в результаті втрачають стільки можливостей скуштувати цю смачну їжу. Однак щодо деяких очевидно негативних речей, оскільки людям бракує розпізнання, вони дуже їх вихваляють, глибоко схвалюють і приймають у своїх серцях. Щодо неорганічної їжі вони навіть думають: «Неорганічна їжа значною мірою задовольняє потребу людства в їжі, і водночас вона може допомогти зменшити смертність від голоду. Це справді великий внесок науки для людства в історії людського розвитку! Це справді зроблено Богом; саме Бог посприяв цій справі». Таке просте твердження розвінчує один факт. Який факт? Що ти не розумієш істини. Це другорядне; тут є ще серйозніша проблема, яка полягає в тому, що ти сказав слова, які є надмірно бунтівничими та богохульними щодо Бога, і це викликає в Бога огиду та відразу. Якщо така проблема стає настільки серйозною, що ти йдеш проти Божих намірів і свідомо опираєшся Богу та хулиш Його, тоді ти можеш втратити свою надію на спасіння, і це вплине на твоє місце призначення. Тому розуміння істини дуже важливе. Якби ми не використовували приклади в нашій бесіді, дехто з вас міг би подумати: «Неорганічна їжа – це результат наукових досліджень, а розвиток науки робить внесок для людства, тому такий внесок, найімовірніше, призначений Богом, він, найімовірніше, влаштований Богом». Завдяки бесіді в такий спосіб, чи зрозуміло це тепер? Чи правильне це твердження? (Ні.) Чи слід так розуміти речі? (Ні.) Якщо людина каже це, на неї чекають неприємності; це є надмірно бунтівничим! Перш ніж мати чітке розуміння того, чим насправді є речі та чітке розуміння їхньої сутності, не поспішай давати їм визначення, і не приймай або вподобуй легко речі, які було науково оброблено. Особливо щодо речей, які є шанованими та популярними в злих тенденціях і подобаються більшості людей, ти мусиш бути особливо пильним – розпізнавай їх згідно з Божими словами та істиною, і абсолютно не приймай їх. Дехто каже: «Наш рівень низький. Коли ми бачимо різноманітну інформацію, що поширюється в інтернеті, ми думаємо, що це соціальна тенденція і вона не може бути хибною. Після перегляду цього воно справляє вплив на наші серця. Якби ми жили у вакуумі, нас би не було введено в оману». Чи правильне це твердження? (Ні.) Ти живеш у реальному світі, у нинішньому суспільстві, і ти неминуче почуєш багато дивних голосів, дивних висловів і теорій. Ці аргументи неминуче увійдуть у твоє серце, де вони справлять вплив, змінюючи твої думки. Люди думають, що поки вони живуть у цьому суспільстві, поки вони живуть серед людей, вони мимоволі зазнаватимуть впливу, хіба що вони житимуть глибоко в горах і лісах або замкнуться в маленькій кімнатці, не слухаючи, не дивлячись і не думаючи про ці речі, і в такому разі їхні серця будуть чистими. Чи правильний цей погляд? (Ні.) Очевидно, що ні. Тоді як можна розв’язати цю проблему? Ти мусиш прагнути до істини й розуміти істину. Якщо ти маєш чітке розуміння всіх аспектів істини, то, стикаючись із цими речами, ти знатимеш, якою є їхня глибинна сутність. Ти зможеш швидко розпізнати та визначити їх як позитивні чи негативні речі, і – на основі наявності совісті й розуму – ти швидко приймеш позитивні речі, а негативним речам чинитимеш опір, відкидатимеш їх, критикуватимеш і засуджуватимеш. У такий спосіб ти будеш захищений, і ти не почуватимешся безпорадним, і тобі не потрібно буде так турбуватися чи боятися. Чому? Тому що, маючи Божі слова за свою основу, ти матимеш базову здатність розрізняти позитивні та негативні речі, твої погляди й думки щодо різних позитивних і негативних речей ґрунтуватимуться на Божих словах, і ти зможеш визначати, чи є вони позитивними, чи негативними речами; отже, питання про те, що тобі слід робити, буде дуже легким. Хіба це не так? (Так.)

Чи розумієте ви те, про що ми щойно бесідували? Якби ми не бесідували про це в такий спосіб, чи змогли б ви це зрозуміти? (Ні.) Тоді якби ви мали ще кілька років досвіду, чи змогли б ви розрізняти позитивні та негативні речі? (Без істини ми не можемо розрізняти ці речі; іноді ми навіть захоплюємося негативними речами та відстоюємо їх. Отже, це не так, що ми стаємо здатними розрізняти лише завдяки більшій кількості років досвіду.) Чи стосуються ці справи таємниць? (Ні.) Якщо вони не стосуються таємниць, чому люди їх не розуміють? Чи є ці справи зовнішніми? (Так.) Якби вони були лише зовнішніми справами, їх було б легко зрозуміти, але насправді ці справи також стосуються деяких істин і поглядів людей на різні речі. Щойно щось стосується поглядів на речі, а також сутності та природи питань, це стосується істини, а коли це стосується істини, ви не можете побачити це наскрізь, і ви збиті з пантелику. Отже, чи вважаєте ви, що необхідно бесідувати в такий спосіб? (Так.) Сподіваюся, після того, як ви послухаєте цю бесіду, ви не зосереджуватимете свою увагу на самих справах і не вчитиметеся дотримуватися приписів, а радше завдяки бесіді ви зрозумієте істину та Божі наміри, зможете розрізняти, що таке позитивні та негативні речі, і досягнете прогресу щодо істини, а ваша здатність розрізняти речі покращиться. Це означатиме, що ви щось здобули. Щодо позитивних речей – усього, що підпадає під сферу того, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, – чи здатні ви тепер розпізнавати їх усі після того, як ми навели два особливі приклади раніше? Чи ви можете розпізнавати лише речі того самого виду, і ви досі не здатні розпізнавати речі, які відрізняються від цих двох прикладів? (Я, мабуть, можу певною мірою розрізняти речі того самого виду, а також інші речі, які є відносно простими, але я досі не можу чітко розрізняти речі, які є надто складними.) Це факт, чи не так? Якщо ви досі не можете розрізняти, тоді вам слід осягнути принцип. По-перше, подивіться, чи суперечить певна річ тій функції, яку їй слід мати як створеній Богом, або значущості її існування, призначеному Богом; подивіться, чи суперечить вона цьому аспекту. Якщо так, то це негативна річ. Якщо вона не суперечить Божому творінню та призначенню, але про форму її існування та цінність її існування не можна сказати, що вони мають позитивний чи негативний вплив на людей – вона лише служить певній меті та забезпечує певну зручність у житті людей, маючи мало користі, але не завдаючи шкоди, тобто вона не підриває й не порушує форму виживання та нормальне життя людства, створеного Богом, і не призводить до жодних несприятливих наслідків, і її існування не можна вважати значущим для людства, і люди могли б чудово жити й без неї, – тоді її не можна вважати позитивною чи негативною річчю. Вона не підпадає під цю категорію; це просто тип речі або об’єкт, тому ми не буде визначати її як позитивну чи негативну. Наприклад, кінний екіпаж – це засіб пересування. Його тягне кінь, який є живою істотою, створеною та призначеною Богом. Екіпаж, який тягне кінь, зроблений людиною, а не створений Богом; це інструмент, зроблений людиною за допомогою здатності до виживання, якою її наділив Бог. Він може перевозити товари та доставляти людей у різні місця, роблячи життя та подорожі людей зручнішими. Отже, як ви вважаєте, зроблений людиною кінний екіпаж – це позитивна чи негативна річ? Чи споживає кінний екіпаж енергію? Чи виділяє він вихлопні гази та чи забруднює повітря? (Ні.) Кінний екіпаж не спричиняє жодних несприятливих впливів на життя та виживання людей, і він також робить життя людей трохи зручнішим. Однак, якби його не існувало, люди також могли б подорожувати пішки, що було б просто трохи повільніше; це не означає, що люди не змогли б вижити без нього. Це річ, яка не є істотною. Тож чи є ця річ позитивною чи негативною річчю? (Моє розуміння полягає в тому, що це не негативна річ, але це також і не позитивна річ; про неї просто не можна сказати, що вона позитивна чи негативна.) Вона походить від рук людини, і про неї не можна сказати, що вона позитивна чи негативна. Якби ти обговорював, чи є кінний екіпаж позитивною чи негативною річчю, це було б майже те саме, що робити з мухи слона чи чіплятися до дрібниць.

Дехто каже: «Дерева створені та призначені Богом, і їхні правила виживання та форми існування походять від Бога, тому вони є позитивними речами. Тоді, якщо дерево зрубати й переробити на деревину, це позитивна чи негативна річ?». Деревина забезпечує певні зручності для повсякденних потреб людства; вона, наприклад, використовується для виготовлення різних видів меблів, як-от столів і стільців, а також її можна спалювати для приготування їжі. Вона перетворюється з рослини на предмет. Це позитивна чи негативна річ? (Не можна сказати, що це позитивна чи негативна річ.) Правильно, тепер ви розумієте, ви збагнули це. Лише речі в межах цього принципу – те, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, – є позитивними речами. Будь-що, що порушує цей принцип, є негативною річчю. Що стосується речей поза цими двома категоріями, то якщо ти обговорюєш, позитивні вони чи негативні, це, по суті, схоже на те, що ти чіпляєшся до дрібниць, робиш із мухи слона й не займаєшся своїми належними справами. Наприклад, дехто запитує: «Штучні штори – це позитивна чи негативна річ?». Дехто каже: «Це залежить від походження тканини. Якщо штори зроблені з обробленої бавовни-сирцю, без фарбування чи відбілювання і без додавання хімікатів, то вони є позитивною річчю. Якщо їх пофарбовано, відбілено й вони ситцеві, або до них було додано якісь хімікати, то вони є негативною річчю. Негативні речі – це те, що нам слід відсіяти й відкинути, тому ми не можемо їх використовувати. Лише так ми дотримуємося принципів Божих слів і є людьми, які люблять позитивні речі та істину. Тому ми засуджуємо все, що не є бавовняним виробом, і ми засуджуємо все, що не має природного походження». Які речі мають природне походження? Бавовна, шовк, а також льон. На думку цих осіб, окрім цих кількох речей, люди не можуть більше нічого носити – якщо ти хочеш уникнути порушення принципів і хочеш досягти здатності любити позитивні речі та відкидати негативні речі, то ти мусиш носити ці речі, бо лише ці речі перебувають у своїх первісних формах, створених Богом. Чи правильний цей погляд? (Ні.) Дехто скаже: «Згідно із цим поглядом, кожен, хто носить науково оброблений текстиль, не є людиною, яка любить позитивні речі, не є людиною, яка практикує істину, а є людиною без розпізнання й без принципів, людиною, яка є дуже бунтівничою і якою гидує Бог, і такій людині кінець!». Чи доречне це твердження? (Ні, це роблення з мухи слона.) У словах таких людей є приховані мотиви, і вони навіть можуть засуджувати інших, роздмухуючи все до неймовірних масштабів. Що це за люди? (Люди, які дотримуються приписів і не мають духовного розуміння.) Це безглузді люди, безглузді типи. Висловлюючи ці єресі та хиби, вони роблять із мухи слона й використовують ці теми, щоб озвучити власні думки. Їхні розуми сповнені цих єресей і хиб, і вони можуть просторікувати про них нескінченно, але коли їх просять побесідувати про щось пов’язане з істиною, їм нічого сказати. Коли їх просять побесідувати про те, що таке позитивні речі, вони говорять ці єресі та хиби. Хіба ти не думаєш, що це огидно? Багато речей не пов’язано з позитивними речами, створеними Богом, призначеними Богом або такими, що перебувають під Божим володарюванням. Строго кажучи, вони не порушують принципу того, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, і їхні форми існування не спричиняють жодних негативних наслідків чи шкоди для засобів для життя та виживання людства. Тому, коли говориш, найкраще мати совість і розум, а не робити з мухи слона чи виносити засудження на власний розсуд. Речі в межах того, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, варті нашої бесіди й варті наших прийняття, розуміння, дотримання, плекання та захисту. Крім цього, що стосується речей, які не підпадають під цю сферу, найкраще не робити з мухи слона й не ставитися до них як до важливих питань для бесіди, бесідуючи про них із великим ентузіазмом і навіть дуже серйозно бесідуючи про них протягом кількох зібрань. Цього не слід робити. Часто безглузді люди, люди, які не мають духовного розуміння, злі люди, антихристи й дияволи люблять робити ці речі, щоб виставити себе напоказ, щоб дати людям побачити, які вони кмітливі. Люди без розпізнавання думають, що це бесіда про істину, і хоча вони не отримують жодного повчання, вони відчувають себе змушеними терпіти й слухати. Насправді слова тих людей – усі є єресями й хибами, і вони не мають нічого спільного з темою позитивних речей, про які Я говорю. Тому, якщо ти чуєш, як люди такого типу порушують ці теми й аргументи, які не пов’язані з позитивними речами, ти можеш відмовитися слухати. Якщо ти розумієш істину й маєш розпізнання, ти можеш спростувати їх і зупинити їх. Як їх зупинити? Ти кажеш: «Гаразд, помовч! Речі, про які ти говориш, не пов’язані з істиною, і вони не пов’язані з позитивними речами. Те, що ти говориш, – це диявольські слова, і ніхто не хоче їх чути. Не заважай усім присутнім і не втручайся у виконання всіма свого обов’язку!». Якщо вони мають приховані мотиви у своїх словах, і вони виносять засудження на власний розсуд і не чинять позитивного впливу, вам слід підвестися й зупинити їх, щоб вони не створювали завад, а також розвінчати їх, щоб усі здобули розпізнання. Послухавши, усі зрозуміють, що їхні слова – це єресі та хиби, які не мають жодного стосунку до істини, що вони прискіпуються, чіпляються до дрібниць, вводять людей в оману, говорять слова й доктрини та просторікують про гучні ідеї, і що вони мають приховані мотиви й хочуть завдати клопоту, а тому їх слід обмежити й змусити замовкнути. Припустімо, що більшість присутніх на той час – це безтолкові люди, які не мають розпізнання щодо злих людей і дияволів і не можуть зрозуміти, що ті поширюють хиби та вводять людей в оману. Коли ці безтолкові особи та ті злі люди й дияволи збираються разом, вони всі ладнають між собою, бо зліплені з одного гидкого тіста. Почувши Божі слова, вони не тільки не приймають істину, а й поширюють деякі хиби за допомогою пишномовних слів і гучних, але порожніх балачок. У такому разі ти можеш підвестися й мовчки піти, не маючи потреби висловлювати жодних поглядів. Нехай дияволи хизуються та влаштовують шоу. Не сперечайся з ними, щоб не тривожити свій розум і не впливати на виконання твого обов’язку. Чому? Тому що диявол завжди є дияволом; тварина завжди є твариною. Вони не мають розуму, не можуть розрізняти правильне й неправильне, і не знають, що є правильним, а що – неправильним; хоч би як ти бесідував, для них неможливо зрозуміти істину. Дияволи завжди говоритимуть слова й доктрини, вигукуватимуть гасла й просторікуватимуть про гучні, але порожні балачки, тоді як ті, хто перевтілився з тварин – люди без духу, – зовсім не мають розпізнання. Хоч би де сатани й дияволи створювали заваду, вони слідуватимуть за ними й вплутуватимуться в цей безлад. Якщо ти вчитимеш їх розпізнавати, вони не зможуть цього навчитися. Лише ті, хто розуміє істину, володіють кмітливістю й мудрістю, і ховатимуться, коли бачитимуть неприємності. Вони зможуть розпізнавати, коли бачитимуть, як диявол створює заваду, і не вплутуватимуться в цей безлад, знаючи, що треба триматися подалі від зла. Хоч би де дияволи влаштовували шоу, хоч би де збиралися тварини, те місце тхнутиме мерзотою й безладом. Вони зліплені з одного гидкого тіста й люблять збиратися разом. Хоч би хто говорив якісь безглузді й мерзенні слова, їм подобається слухати, і вони навіть із великим задоволенням повторюють їх. Хіба це не збіговисько дияволів? Якщо ти кмітлива людина, то, побачивши таку ситуацію, тобі слід швидко віддалитися від них і не зв’язуватися з ними. Чому тобі не слід зв’язуватися з ними? Чому тобі не слід сперечатися з ними? Це тому, що хоч би як ти бесідував про істину, вони її не приймуть; хоч би скільки слів ти сказав, усе буде марно. Ті, хто від сатани й дияволів, зовсім не приймають істини, а ті, хто перевтілився з тварин, не можуть збагнути істину, тому хоч би скільки ти говорив, це марно. Чи читають вони Божі слова? Чи можуть вони збагнути Божі слова? Чи шукали вони коли-небудь істину? Вони не приймають навіть тих слів, які говорю Я, тож чи можуть ті кілька слів, які ти придумаєш, спростувати їх? Чи можуть ті слова змусити їх змінити свою думку? Чи можуть вони прийняти твої слова? Тому не роби дурниць. Піти мовчки – це мудрий вибір. Якщо ти запитаєш диявола: «Чому ти не практикуєш істину? Чому ти завжди брешеш і вдаєшся до лукавства?», диявол нахабно тобі заперечить; він сперечатиметься й використовуватиме перекручені міркування, щоб захистити себе, і зовсім не визнаватиме, що бреше та вдається до лукавства. Якщо ти запитаєш тих, хто перевтілився з тварин, чому вони завжди дотримуються приписів, вони також використають перекручені міркування, щоб захистити себе, кажучи, що вони практикують істину. Коли ти стикаєшся з такою ситуацією, тобі слід чітко бачити, що дияволи й ті, хто перевтілився з тварин, зовсім не приймають істину, тому тобі слід припинити бесідувати з ними й перестати робити дурниці. Хоч би скільки слів ти сказав і скільки речей ти зробив, ти не можеш змінити їхню природу-сутність, тому жодна кількість розмов не допоможе. Тобі слід бесідувати про істину з тими, хто може прийняти істину. Лише такі люди легко приймають істину – лише з ними ти можеш нормально спілкуватися. Що стосується дияволів і людей, які перевтілилися з тварин, то хоч би скільки ти бесідував про істину та скільки роботи ти виконував, усе це марно. Тієї миті ти, можливо, зможеш спростувати їх так, що їм відбере мову, і вони можуть вважати, що те, що ти сказав, є правильним, але згодом вони змінять свою думку й навіть підготують якісь слова, щоб спростувати тебе і змусити тебе почуватися присоромленим. Розумієте, чи можуть ті, хто є дияволами, прийняти істину? (Ні.) Зовсім ні. Ті, хто є дияволами, і ті, хто перевтілився з тварин, зовсім не приймають істину. Навіть якщо вони приймають її в певний момент, це лише на словах, і згодом вони відмовляться від сказаного. Тож чи можеш ти досягти якихось результатів, бесідуючи з ними про істину? Ти хочеш змінити їх, щоб вони мали совість і розум, і щоб вони знали, що не розуміють істини й що їм слід прийняти та практикувати істину, – ця ідея і цей мотив самі по собі є неправильними; тобі ніколи не слід їх мати. Чи розумієш ти тепер? (Так.)

Повернімося до теми позитивних речей. Сфера позитивних речей визначається як така, що належить до категорії того, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням. Хоч би з чим ми мали справу, нам слід зважити: «Чи було це створено Богом? Як це пов’язано з Божим призначенням?». Якщо це не було створено Богом і не має нічого спільного з Божим призначенням, то нам слід ставитися до цього з обережністю. Якщо ми й далі слідуємо світовим тенденціям і обсипаємо це похвалами, хіба це не нерозумно? Якщо щось не входить до сфери того, що створене Богом, призначене Богом або перебуває під Божим володарюванням, то це не можна назвати ні позитивною, ні негативною річчю, і тому немає сенсу це обговорювати. Якщо ти все ж обговорюєш це, чи це тому, що ти хочеш прийняти це як позитивну річ? Чи тому, що ти хочеш охарактеризувати це як негативну річ і відкинути? Яку користь має прийняття чи відкидання цього для твого життя і для твого життя по-людськи? Чи корисно це для твого прийняття істини? Якщо немає жодної користі, то немає сенсу розглядати це як тему для бесіди й обговорення; це означало б бути нерозумним і робити дурниці, чи не так? (Так.) Наприклад, кінні екіпажі, текстиль, ліжка та стільці, про які ми щойно говорили, – якщо ти завжди робиш із мухи слона й хочеш їх обговорити: «Це позитивна чи негативна річ? Чи слід нам прийняти її, чи відкинути? Чи слід нам плекати її, чи зневажати? Який належний спосіб ставитися до неї?», то це є проявом викривлення. Люди, схильні до викривлень, не можуть осягнути ключових моментів; вони завжди докладають зусиль до форм, доктрин і приписів, і ніколи не розуміють, як докладати зусиль до істини. Оскільки багато речей не стосується питання позитивних і негативних речей, бесідувати про них немає потреби. Це тому, що, не будучи ні позитивними, ні негативними речами, вони мало впливають на твоє життя-входження та життєвий шлях, яким ти йдеш, і тому тобі не потрібно в них заглиблюватися. Використовуй їх, якщо можеш, а якщо ні – нічого страшного. Якщо є якісь продукти на основі хімічних речовин, що впливають на здоров’я людей, і їхній запах або хімічні компоненти завдадуть певної шкоди людському організму, то тобі слід знайти спосіб триматися від них подалі й використовувати такі предмети повсякденного вжитку якомога менше або взагалі не використовувати. Так ти можеш усунути або зменшити шкоду, яку вони завдають. Повністю уникнути цієї шкоди було б неможливо, але поки вони не шкодять вашим життям, не викликають у вас хвороб у короткостроковій перспективі й не впливають на вашу віру в Бога та слідування за Ним, або на виконання вами своїх обов’язків і ваше прагнення до істини, цього достатньо, бо саме таким є реальне середовище. Чи тепер цей принцип зрозумілий? (Так.)

Усі речі, що перебувають під Божим володарюванням, є позитивними

Ми трохи побесідували про аспект «того, що призначене Богом». Тож хіба не слід нам також побесідувати про істину щодо «того, що перебуває під Божим володарюванням»? (Так.) Чи є тонка різниця між «тим, що перебуває під Божим володарюванням» і «тим, що створене Богом і що призначене Богом»? (Так.) Що охоплює Боже володарювання? Часто кажуть, що Бог володарює над долями людей. Незалежно від того, яку долю мають люди, чи є саме питання долі позитивною річчю? (Так.) Хоч би якою була доля людини, чи здається вона зовні хорошою чи поганою, якщо вона походить від Бога, призначена Богом або перебуває під Божим володарюванням, то це позитивна річ. Тоді як можна визначити, що долі людей є позитивними речами? Люди мають усілякі долі. Зовні здається, що одні живуть благословенним життям, тоді як інші страждають; деякі люди процвітають усе своє життя, тоді як в інших ніщо ніколи не йде гладко; одні люди живуть у достатку, інші – у крайній бідності; одні мають щасливі, радісні сім’ї, тоді як інші мають нещасливі шлюби й нешанобливих дітей; одні люди самотні все своє життя, тоді як інші насолоджуються тим, що їх оточують діти й онуки; одні люди все життя страждають від хвороб і болю, живучи у великих муках, тоді як інші міцні та здорові, живуть комфортним, вільним життям і зрештою мирно помирають у глибокій старості. Хіба це не долі різних типів людей? (Так.) Тоді чи перебуває доля під Божим володарюванням? (Вона перебуває під Божим володарюванням.) У своїх уявленнях люди думають: «Оскільки доля перебуває під Божим володарюванням, то долі людей усі мають бути хорошими. Чому ж так багато поганих?». Є ще більш незбагненний факт, який полягає в тому, що долі більшості людей не такі, як їм хотілося б. Подивіться – скільки людей не зазнає жодних труднощів усе своє життя, народжується в багатстві та статусі й оточено прихильністю з усіх боків? Скільки є таких людей? Лише ті, хто народився в елітних сім’ях, мають таку долю. Більшість інших людей страждає усе своє життя й терпить незліченні труднощі, стикаючись із перешкодами на кожному кроці – їм надзвичайно важко, і все йде зовсім не гладко. Хоча теоретично ти визнаєш, що всі долі людей перебувають під Божим володарюванням і що всі речі під Божим володарюванням є позитивними речами, ти однаково не розумієш у своєму серці: «Якщо кажуть, що добра доля для тих, хто народився в неймовірних привілеях, – це позитивна річ, то з погляду доктрини це прийнятно. Але у випадку 80-90 відсотків людей усе йде не гладко, і вони страждають усе своє життя – то чому ж такі долі також є позитивними речами й також перебувають під Божим володарюванням? Це здається дещо неприйнятним. Чи то з почуття моральної справедливості, чи то зі співчуття, такі долі не можна класифікувати як позитивні речі. Це не клеїться. Чи може бути так, що це визначення неправильне? Якщо воно справді неправильне, то частину про долі людей слід вилучити з того, над чим володарює Бог. Але якщо її вилучити, це означало б заперечення того факту, що Бог володарює над долями людей. Хіба це не було б обурливим бунтарством? Але як нам слід розуміти той факт, що всі речі під Божим володарюванням є позитивними речами, і що погані долі також є позитивними речами?». Люди стають трохи спантеличеними. Це ставить перед вами складне запитання, чи не так? (Так.) Тоді ви скажіть Мені. Подивімося, хто зможе чітко пояснити цю справу. (Я думаю, що вважати зіткнення з труднощами поганою річчю – неправильно. Насправді доля, яку Бог призначає комусь, незалежно від того, чи це доля труднощів, чи легкості, є найбільш корисною для нього. Страждання, зокрема, ще більше здатні формувати людей. Крім того, ці речі пов’язані з перевтіленням людських душ. Можливо, через лиходійство в попередньому житті або якийсь борг із попереднього життя людина мусить страждати в цьому житті, щоб відплатити за це. Усе це підлягає Божому призначенню та влаштуванню.) Тоді що в цьому є позитивною річчю? Чи можеш ти чітко це пояснити? (Ні.) Бачиш, якби хтось справді запитав тебе про це, ти не зміг би чітко це пояснити; ти б застряг прямо тут. Якби ти не сприйняв це серйозно, ти би просто пропустив це, але це вплинуло б на твоє прийняття істини про те, що «всі речі під Божим володарюванням є позитивними речами», це вплинуло б на твоє використання цієї істини для того, щоб характеризувати, які речі є позитивними, це вплинуло б на твоє прийняття й визнання будь-якої позитивної речі, і це також вплинуло б на твоє ставлення до всіх речей у межах «того, що перебуває під Божим володарюванням», що, звісно, стосується того, приймаєш ти їх чи засуджуєш, – це питання дуже серйозне. Якщо ти не можеш побачити наскрізь питання долі, ти, імовірно, розглядатимеш її як негативну річ і характеризуватимеш її як таку. Але долі людей перебувають під Божим володарюванням і призначені Богом. Якщо ти характеризуєш долі людей, над якими володарює Бог і які Він призначив, як негативні речі, якою є природа цього питання? (Богозневага.) Це засудження Бога й богозневага. Людською мовою це означає: «Ти скоїв великий гріх, тому йди й негайно сповідайся у своїх гріхах!». Ми не говоритимемо про це більше.

Ми щойно побесідували про те, що «всі речі під Божим володарюванням є позитивними речами», і ми згадали про долі людей. Хоча сфера цього змісту величезна, він також дуже конкретний; він стосується життя кожної людини й усього людства. Долі людей бувають найрізноманітнішими, але долі більшості людей, як це бачать люди або як вони самі переживають, можна описати одним словом: лиха доля. «Лиха доля» означає, що чиясь доля сповнена труднощів і розчарувань; така людина живе особливо важким життям, і здебільшого все йде не так, як їй хотілося б. Незалежно від того, чи має людина гладкий, чи складний досвід, незалежно від того, що вона бачить або усвідомлює, одним незаперечним моментом є те, що хоча переважна більшість людей вважає свої долі не такими, як їм хотілося б, доля кожного перебуває під Божим володарюванням. Цього ніколи не слід заперечувати. Оскільки Боже володарювання над долями людей створило таку реальність, яку людям важко прийняти, необхідно побесідувати про те, якими є принципи й корінь Божого володарювання над долями людей, і який Божий мотив у володарюванні над долями людей – тобто чому Бог володарює над долями людей у такий спосіб і чому Він влаштовує такі долі для людей. Спершу подивімося, яким є Божий мотив у володарюванні над долями людей. Чи приходять люди в цей світ, щоб жити абияк або марнувати свій час? (Ні те, ні інше.) Що стосується Божого мотиву у влаштуванні доль людей, то він полягає не в тому, щоб вони прийшли у світ просто трохи поблукати, як ходячі мерці, і на цьому все. Радше він полягає в тому, щоб люди жили у плоті й переживали життя на власному досвіді, і проходили через усілякі життєві середовища, а також різні обставини в різні періоди. Щодо переживання життя на власному досвіді, людська плоть має одну властивість: якщо людина живе в комфортному середовищі, не проходячи через жодні негаразди, труднощі, невдачі чи поразки, їй нелегко рости й дорослішати. Це як рослина, що росте в теплиці, не зазнаючи впливу вітру й сонця; її життя дуже крихке, тому що їй нелегко поглинати різні поживні речовини з природи. Щойно вона зазнає впливу палючого сонця й сильних вітрів, їй дуже легко зламатися й передчасно загинути, і тоді її життя не може тривати. Тому, з огляду на природу та інстинкт людської плоті, людство не має бути схожим на квіти в теплиці, які не переживають на власному досвіді вітер і дощ, а має терпіти різні невдачі, негаразди й розчарування, завдані людським світом. У такому життєвому середовищі людство використовуватиме свої дані Богом свободу волі й думки, і воно – усіма можливими способами, незалежно, наполегливо й без страху перед будь-якими труднощами – ітиме вперед і продовжуватиме жити. Це стимулюватиме різні інстинкти людей до життя та виживання, і люди зможуть використовувати свій даний Богом інстинкт виживання, щоб жити незалежно й ставити обличчям до кожного середовища, а також до всіх людей, справ і речей навколо них. З одного боку, з погляду об’єктивного інстинкту людської плоті, люди потребують стимуляції та поштовху цього середовища, щоб породити бажання вижити, щоб вони могли жити зі стійкістю. Зовні таке життя здається важким, але серед стимуляції та ударів цього середовища в людей розвивається сильніше бажання вижити, і тому вони йтимуть уперед, і вони поступово ставатимуть зрілими, поступово пристосовуватимуться до життя з іншими й ставатимуть менш крихкими, маючи натомість наполегливість, витривалість і завзятість, будучи здатними залишатися безстрашними перед будь-якими труднощами. Це початковий Божий мотив у влаштуванні доль людей; це базова концепція доль людей, які розроблені на основі первісної форми інстинкту їхньої плоті. Це один аспект. Інший полягає в тому, що – спираючись на цю базову концепцію – коли люди здійснюють свою подорож цим світом, ідучи від дитинства до старості, у процесі поступового дорослішання вони переживають життєві події, здобувають життєвий досвід і здобувають деякі принципи та шляхи для протистояння різним труднощам у житті. У такий спосіб люди поступово стають зрілими й стають дедалі більш здатними жити незалежно між небом і землею та серед інших. Вони не будуть такими крихкими, і вони не почуватимуться зневіреними чи розчарованими – або навіть не відчуватимуть, що в житті немає надії, – коли стикатимуться з невеликою невдачею чи поразкою. Радше, переживши різні важкі обставини, вони будуть дедалі більш здатними правильно дивитися на життя і смерть, і дедалі більш здатними усвідомлювати, які обов’язки їм слід виконувати в житті та які з них є найпотрібнішими, і в такий спосіб вони почуватимуться дедалі спокійніше в житті. У цьому процесі люди поступово стають зрілими; тобто вони поступово доходять до того, що не бояться труднощів і небезпеки, не бояться смерті й не бояться жодних негараздів. Спочатку, коли люди молоді, вони плачуть і не можуть заснути, коли чують якісь неприємні й дошкульні слова або стикаються з невеликою трудністю чи невдачею, і відчувають, що в житті немає надії. Поступово вони доходять до того, що мають певний обсяг імунітету й опору у своїх серцях, коли чують дошкульні слова й стикаються з труднощами, і вони більше не вважають, що жити немає сенсу, і не думають про смерть. Згодом, коли вони чують ще більш дошкульні слова й стикаються з невдачами та поразками, вони можуть витерпіти їх у своїх серцях без значного впливу, і вважають, що для людей дуже нормально переживати ці речі в житті, і їм більше не потрібні втіха, заохочення чи допомога інших, щоб продовжувати своє життя. Хіба в такий спосіб люди не здобувають дедалі більше стійкості? Люди мають здатність виживати незалежно, а також мотивацію виживати незалежно. Кожен мусить пройти через етап молодості й наївності. Лише після сорока чи п’ятдесяти років вони поступово досягають стану зрілості й стають дорослими. Навіть якщо хтось не створив сім’ю, не побудував кар’єру або не став батьком чи матір’ю, судячи з того, через що він пройшов у житті, зі слів, які він говорить, і з усвідомлення, розуміння та ставлення, які він має до свого життя, до самого життя, до труднощів, з якими стикається, і до речей, які йдуть або не йдуть так, як йому хотілося б, ти виявиш, що ця людина виросла й стала зрілою. Завдяки чому все це? Це завдяки різним труднощам, розчаруванням і навіть невдачам та поразкам, які з’являються в долях людей, як це призначено Богом. Тому з цього погляду не викликає сумнівів, що Боже володарювання над долями людей є позитивною річчю, і людям слід прийняти цю істину повною мірою. Чи можна тут сказати, що Бог справді має кропіткі наміри у Своєму володарюванні над долями людей? (Так.) Незалежно від того, вірить людина в Бога чи ні, у міру того, як люди ростуть і дорослішають, починаючи від свого народження, ті, хто має хороший рівень, можуть навіть дійти до розуміння того, що вони підвладні долі, і до пошуку Бога. Судячи із цього факту, хіба первісний намір Божого володарювання над долями людей не є позитивною річчю? (Так.) Розумієш, коли Я це говорю, ви всі киваєте й визнаєте, що це позитивна річ. Чому так? Тому що те, що Я говорю, є фактом, і Я чітко пояснив сутність цієї справи, і ви також це пережили, чи не так? (Так.) Людство справді отримало користь від перебування долі під Божим володарюванням. Незалежно від того, яке твоє походження або звідки ти родом, і незалежно від того, яку роль ти відіграєш у цьому суспільстві, коротко кажучи, доки ти живеш під Божим володарюванням, ти отримуєш блага від Бога. Дехто каже: «Це неправильно. Бог має володарювати над долями обраних Богом людей, над долями людських істот. Бог не володарює над долями тих, хто перевтілився з дияволів або тварин». Чи правильне це твердження? (Ні.) Усе, що є створеною істотою, перебуває під Божим володарюванням. Доки воно є створеною істотою, воно має долю. Ти створена істота, тому ти маєш свою долю. Бог влаштував для тебе долю, тому твоя доля – це не те, що ти обрав, і не те, що ти створив; вона походить від Божого володарювання. Тому, незалежно від того, яку роль ти відіграєш, чи перевтілився ти з людини, тварини чи диявола, оскільки ти зараз постаєш як член людського роду, ти, безумовно, маєш долю, і твоя доля точно перебуває під Божим володарюванням. З огляду на це, хіба Боже володарювання над долями людей не є позитивною річчю? (Так.) Чому ми кажемо, що Боже володарювання над долями людей є позитивною річчю? Тому що за долею, яку Він влаштовує для будь-якої створеної істоти, стоять Його кропіткі наміри; усе це для того, щоб людство могло жити нормально й упорядковано в цьому світі, з різними вродженими умовами, якими наділив Бог. Бог не ставиться до жодної людини несправедливо. Як сказано, «сонце сходить над добрими й над злими». Це Боже володарювання. Інакше чому б ми казали, що лише Бог є Творцем людства і лише Бог володарює над людством? Тому що це те, що робить Бог, Бог має цю здатність, і Він має цю сутність і цю владу. З цього стає зрозуміло – Боже володарювання над долями людей є позитивною річчю, і це не можна ні заперечувати, ні піддавати сумніву. Тобто, з огляду на закони плотського життя людства, долі труднощів і негараздів, які Бог влаштовує для людей, можуть допомогти їм поступово ставати зрілими й бути здатними гладко завершити свою подорож цим життям. Із цього погляду Боже володарювання є позитивною річчю.

Якщо поглянути на інший аспект людських доль, багато людей живе важким, сповненим розчарувань життям. Здається, вони не зробили нічого поганого, але виглядає так, ніби їх карають. Наприклад, деякі люди втрачають батьків у юності, чоловіків у середньому віці, а синів у старості, і їхні сім’ї розбиті смертю. Деякі потрапляють в аварії, як-от автомобільні чи авіакатастрофи. Деякі мають інвалідність: деякі сліпі, деякі глухі, а деякі втратили руки чи ноги. Дехто доведений до крайньої бідності через обман, а інші все життя виплачують борги. Коли ці різні нещастя спіткають людей, багато хто каже: «Небеса несправедливі. Це не схоже на те, що слід робити Небесам. Якщо Бог володарює над людськими долями, як Він міг зробити їх такими нещасними? Як Він міг дозволити невинним людям зазнавати таких ударів і стикатися з таким нещастям?». Якщо люди подивляться на це з погляду початкового наміру Творця в призначенні людських доль, наміри Творця щодо людства є кропіткими, і Боже володарювання над людськими долями – це позитивна річ. Але коли в людських долях трапляються деякі особливі речі, які здаються трагічними з погляду совісті людськості, люди не можуть збагнути, чому Боже володарювання над людськими долями – це позитивна річ, і вони не можуть зрозуміти, що відбувається. Багато людей вірить, що в тому, як Творець улаштовує людські долі, є несправедливі аспекти, і вважають, що не зовсім логічно казати, що все, що перебуває під Божим володарюванням, є позитивною річчю. Тому деякі люди придумали поширений вислів: «Ті, хто будує мости й лагодить дороги, зрештою сліпнуть, тоді як ті, хто коїть багато лихих учинків, благословенні великими сім’ями». Дехто каже: «Це несправедливо. Будувати мости й лагодити дороги – це накопичувати заслуги й робити добро. Людям, які це роблять, слід мати великі сім’ї й бути дуже багатими. Як вони могли зрештою осліпнути? Невже така доля також перебуває під Божим володарюванням і також є позитивною річчю? У цьому немає сенсу!». Якщо люди не розуміють істини й не мають знання Бога, вони справді не можуть зрозуміти чи осмислити ці речі. Невіруючі завжди кажуть: «Небеса плекають усе живе». Що це означає? Це означає, що якщо є Бог, якщо є Небеса, то Богові слід дбати про Свій народ. Якщо Він Творець, Йому слід дбати про Своїх створених істот і ставитися до них по-доброму; Йому не слід дозволяти їм терпіти ці болі. На думку людей, якби людство жило під владою сатани й дияволів, було б зрозуміло, що вони могли б терпіти ці болі, але оскільки людство живе під Божим пануванням і під Божим володарюванням, йому не слід їх терпіти. Особливо коли йдеться про те, що така доля перебуває під Божим володарюванням, люди ще менш здатні зрозуміти, що відбувається. Якщо люди не розуміють істини, їм дуже важко визнати, що за кожною річчю, над якою Бог володарює і яку Він улаштовує, стоїть сенс; вони не можуть збагнути деяких речей і зациклюються на цих особливих ситуаціях. Якщо хтось має хоч трохи богобоязливого серця, він скаже: «Якщо ми не можемо пояснити цю справу, то не говорімо про неї, нам не слід судити про неї свавільно». Можна вважати, що в нього є трохи розуму. Деякі люди не мають ні совісті, ні розуму, а тим паче богобоязливого серця. Вони зухвалі й мають нахабство безглуздо судити, коли стикаються з речами, які йдуть не так, як вони бажають: «Гм! Люди кажуть, що Небеса плекають усе живе, то чому ж деякі люди, які здаються досить хорошими, помирають у молодому віці? І вони помирають насильницькою смертю, залишаючи по собі купу дітей. Це так плачевно, так трагічно! А люди досі стверджують, що Боже володарювання – це позитивна річ. Якщо те, що люди мають такі трагічні долі, перебуває під божим володарюванням, то бог не праведний!». Ці люди так безглуздо судять Бога. Людські долі безсумнівно перебувають під Божим володарюванням. Це ніколи не можна ставити під сумнів або заперечувати. Твердження «Людські долі в Божих руках» є слушним у всі часи і є фактом у всі часи, тому що Боже володарювання над людськими долями – це позитивна річ, і це ніколи не зміниться. То чому ж люди стикаються з такими трагічними ситуаціями? Є одна річ, про яку люди не знають, або вони можуть розуміти її з погляду доктрини, але не можуть чітко пояснити, а саме те, що доля кожної людини має причину й наслідок. Те, яку долю ти маєш і від яких речей ти страждаєш у цьому житті, може бути наслідком твого попереднього життя, а також може стати причиною у твоєму наступному житті. Це так само, як кажуть невіруючі: «Що посієш, те й пожнеш». У своєму попередньому житті ти, можливо, посіяв певні причини й наслідки – якщо Бог улаштовує так, щоб ти перевтілився в людину і став членом людської раси в цьому житті, то ти мусиш заплатити ціну за причини й наслідки, які ти посіяв; ти мусиш їх відшкодувати. Те, чи збираєшся ти їх відшкодовувати і чи слід тобі це робити, вирішувати не тобі. Ніхто з тих, хто коїв зло, не бажає приймати покарання. Лише Творець може влаштувати цю справу, має владу робити це і, звісно, має силу робити це. Тож який принцип Творця в цьому? Він полягає в тому, щоб винагороджувати добро й карати зло. Хоча людство не розуміє Божого володарювання, не знає Бога й не сприймає основ і принципів Божого володарювання, для Бога, оскільки Він має праведний характер і через Його ідентичність як Творця, Він установив небесні правила й закони для людства та для всього сущого. На чому ґрунтуються ці небесні правила й закони? Вони ґрунтуються на Божому праведному характері та на Божій владі й силі. Установлення цих небесних правил і законів відображається в явищі в людському світі, яким є перевтілення людей. Процес перевтілення людей часто безпосередньо пов’язаний із причиною й наслідком, і цей причинно-наслідковий зв’язок відображається та виявляється в деяких особливих речах у людських долях. Крім того, у процесі перевтілення людей люди отримують Божі винагороди, а також Божі покарання. Бог карає тих, хто коїть зло; тобто Він змушує їх стикатися з усілякими нещастями й халепами, а також з усілякими покараннями, які люди вважають незаслуженими й нерозумними. Деякі з цих покарань навіть особливо трагічні в очах людей, але є передісторія того, чому ця трагічна ситуація трапляється з ними. Це не те, що Бог накликав на них без причини, а покарання, яке вони мусять понести, тому що вони скоїли безліч злих учинків. Коли люди не можуть побачити наскрізь суть цієї справи, вони говорять дурниці й нарікають на Небеса та Бога, що дуже нерозумно. Тож яка ситуація з тими, хто насолоджується Божою благодаттю? Оскільки вони накопичували заслуги й робили багато добра у своєму попередньому житті – багато речей, які принесли користь людству, і багато речей, які не принесли їм засудження, а винагороди згідно з Божими небесними правилами й законами, вони насолоджуються багатьма благословеннями в цьому житті. Дозвольте Мені навести вам приклад. Скажімо, є жінка, яка народилася в щасливій сім’ї – хоча сім’я не дуже багата, у ній багато дітей чоловічої статі й немає дітей жіночої статі, і Бог улаштовує так, щоб вона була в цій сім’ї. Щойно ця дівчинка народжується, вона стає для сім’ї як зіниця ока – такою дорогоцінною, що вони, здається, бояться навіть дихати біля неї зі страху нашкодити їй. Ця дівчинка красива, розумна й мила, і її батьки та старші всі її люблять. Усе її життя йде гладко. Хоч що вона робить або хоч із якими труднощами стикається, завжди знаходяться хороші люди, які їй допомагають, і всі її труднощі розв’язуються дуже легко. Вона не має турбот і живе розслабленим, щасливим життям. Вона справді благословенна! Що тут відбувається? Чи Творець упереджений до певних людей? (Ні.) Тоді чому деякі люди можуть насолоджуватися такими великими благословеннями? У небесних правилах і законах передбачено, що певний тип людини, яка робила речі, корисні для людства, має бути винагороджений, і вона може бути однією з таких людей. Отримавши винагороду від Творця, вона насолоджується такими великими благословеннями в людському світі. Їй ніколи не доводиться турбуватися про їжу та одяг; куди б вона не пішла, знаходяться хороші люди, які їй допомагають, і куди б вона не пішла, вона подобається людям. Навіть коли їй за сорок чи п’ятдесят і її діти виросли, батьки досі бережуть її як зіницю ока; щоразу, коли в них є щось хороше, вони зберігають це для неї. Інші заздрять, коли бачать, що вона насолоджується такими благословеннями, а деякі вважають, що це несправедливо, бо вони не можуть насолоджуватися такими благословеннями. Якщо ти також хочеш насолоджуватися такою долею, влаштованою Творцем, і насолоджуватися такою удачею та благословеннями, як вона, то тобі також слід накопичувати більше заслуг і робити більше добра, і тобі також слід робити більше тих речей, які Небеса визначають як накопичення заслуг і роблення добра – тоді ти також зможеш насолоджуватися такими благословеннями. Про що це явище, цей факт говорить людям? Хоч би яку долю мала людина в людському світі – чи насолоджується вона благословеннями, чи стикається з халепами, чи все її життя йде гладко, чи вона стикається з багатьма нещастями й лихами, – це має певний зв’язок з її минулим і теперішнім життями. Зрештою, те, якою є її доля, пов’язано з небесними правилами й законами, установленими Богом. Якщо все, що вона робила у своєму попередньому житті, відповідало положенням небесних правил і законів, які призводять до винагороди, то її доля в цьому житті може бути, на погляд людей, блискучою, усе в ній ітиме гладко, і вона буде дуже хорошою. Якщо те, що вона робила у своєму попередньому житті, порушувало багато небесних законів і просто збіглося з положеннями небесних правил і законів, установлених Богом, які призводять до покарання, то доля, яку Бог улаштовує для неї, на погляд людей, полягатиме в тому, що вона вестиме особливо нещасне, жалюгідне життя, ніби це життя дане їй лише для того, щоб прийти й віддати свої минулі борги. Вона ніколи не насолоджуються хорошими їжею чи одягом, і ніхто її не любить і не дбає про неї. Вона вважає, що саме через її паршиву долю вона так багато страждає в цьому житті. Лише коли вона починає вірити в Бога, вона розуміє, що все життя людини призначене Богом. Коли вона визнає, що Бог призначає речі, їй стає легше коритися Богу, і вона стає набагато слухнянішою й більше не бореться проти своєї долі. Раніше вона відчувала непокору всередині: «Які погані речі я зробив? У мене чиста совість у цьому житті. Я ніколи нікому не шкодив. Чому мене спіткала така доля? Небеса несправедливі!». Прийнявши Божу роботу, такі люди розуміють: «Це Божа праведність. Бог спонукав мене прийти до Нього через ці речі!». Думати так також правильно, і це факт. Але фактом є також те, що покарання, яке отримують люди, походить від Божого володарювання. До чого зводиться все це – цикл причин і наслідків, покарання зла й винагорода добра, а також небесні правила й закони? За всім цим стоїть Божий праведний характер; Божий праведний характер володарює над усім цим. Тому, навіть коли в їхніх долях з’являються всілякі речі, які не відповідають людським уявленням, смакам чи бажанням, питання Божого володарювання над людськими долями залишається позитивною річчю. Хіба це не логічно? (Так.) Зі своєї людської доброти, коли ти бачиш, як люди страждають, ти думаєш: «Ця людина така жалюгідна! Я не можу терпіти, коли хтось страждає, і не можу терпіти, коли злі люди цькують інших». Деяких людей у цьому житті завжди цькують. У чому причина цього? Це тому, що у своєму попередньому житті вони завжди цькували людей і багатьом нашкодили, тому в цьому житті вони самі мусять зазнавати цькувань. Якщо ти завжди цькуєш людей, плід, який ти пожнеш зрештою, полягатиме в тому, що цькуватимуть тебе. У цьому полягає праведність Творця. Поводячись так, ти порушив небесні закони, тому тобі слід заплатити ціну й терпіти біль і муки за зло, яке ти скоїв у своєму попередньому житті. Це Божа праведність, і ти не можеш від неї втекти. Тому той факт, що в людей бувають усілякі долі, робить дедалі зрозумілішим те, що небесні правила й закони, установлені Богом, не може змінити жодна людина, і ніхто не є винятком. Творець ніколи не мав плотських почуттів до людства, і, звісно, сутність Творця полягає в тому, щоб не мати плотських почуттів. Він має лише праведний характер. Усе, що робить Бог, людською мовою, є розумним і праведним. Тож як це слід розглядати з погляду істини? Це Божий праведний характер – усе це позитивні речі. Людям слід приймати це від Бога й не слід мати жодних суджень чи оцінок щодо Бога, які не відповідають реальності або не узгоджуються з істиною. Навіть якщо ти співчуваєш деяким людям і жалієш їх з людського погляду, тобі як послідовникові Бога, який розуміє деякі істини, слід вихваляти Божий праведний характер, і тобі також слід вихваляти Боже володарювання. Як же добре, що Бог володарює в такий спосіб! Саме тому, що Бог так володарює над людськими долями, людство змогло впорядковано вижити до сьогоднішнього дня. Якби сатана володарював над людськими долями, людство вже давно було б у хаосі, і для нього було б неможливо дожити до сьогодні. Подивіться, яким є царство диявола; без Божого володарювання людський світ був би таким самим, як царство диявола. Що таке царство диявола? Найреалістичнішим прикладом є внутрішня боротьба – яка ведеться як відкрито, так і таємно – у межах автократичного правління КПК, що сповнена кровопролиття та вбивчих намірів. Це і є царство диявола. Хіба внутрішня ситуація автократичного правління КПК не є хаотичною? Люди часто зникають, і навіть коли їх явно вбивають, ніхто не наважується про це оголосити. Це хаос царства диявола, і це також хаос сьогоднішнього злого світу.

Немає жодних сумнівів, що Боже володарювання над людськими долями – це позитивна річ. Чи то з погляду початкового Божого наміру в плануванні людських доль, чи то з погляду результатів людських доль, породжених небесними правилами й законами, установленими Богом, слід із абсолютною впевненістю сказати, що Боже володарювання над людськими долями – це позитивна річ, а не негативна. Якщо ти маєш уявлення про цю істину, ти можеш шукати істину в Божих словах, щоб розв’язати проблему своїх уявлень, але ти не можеш казати на основі своїх уявлень і фантазій: «Людські долі під Божим володарюванням усі мають бути хорошими й корисними для них. Чому ж для деяких людей усе закінчується так погано через Боже володарювання? Це не має бути Божим володарюванням, чи не так?». Ти мусиш ніколи не казати такого. Таке обурливо бунтівниче й богозневажне твердження мусить ніколи не злітати з твоїх вуст. Відсьогодні ти мусиш прийняти й ствердити істину про те, що «Людські долі перебувають під Божим володарюванням, і Боже володарювання – це позитивна річ». Не сумнівайся в цьому. Хоч би як долі людей, які ти бачиш на власні очі або які ти переживаєш на власному досвіді, суперечили твоїм уявленням, або навіть якщо ти вважаєш їх нелюдськими, тобі слід вірити й стверджувати, що Боже володарювання над людськими долями є реальним і є позитивною річчю. У цьому не можна сумніватися. Чи була бесіда про цю істину зрозумілою? (Так.) Це дуже ключове питання в пізнанні Бога, і його було розв’язано, чи не так? (Так.) Тоді закінчімо на цьому нашу сьогоднішню бесіду. До побачення!

6 квітня 2024 року