Три категорії людей на основі їхнього походження

Зміст нашої недавньої бесіди стосувався розпізнання різноманітних типів людей – розрізнення їхніх різних категорій і класифікацій на основі їхнього походження, а потім розпізнання сутності різноманітних типів людей через їхні різні прояви в реальному житті. Навчитися розпізнавати різноманітні типи людей корисно з огляду на те, як правильно ставитися до них і як правильно ставитися до себе, чи не так? (Так.) Хіба бесіда про ці речі також не розв’язала проблему попередніх людських уявлень і фантазій про віруючих у Бога? Наприклад, раніше багато людей ставилося до всіх віруючих як до братів і сестер. Аби тільки хтось був у церкві, аби тільки він з ентузіазмом виконував свій обов’язок, то скільки б зла він не чинив, якою б жахливою не була його людськість і яким би зарозумілим, хитрим чи лукавим не був його характер, ці люди ставилися до нього як до брата чи сестри й допомагали йому з любов’ю. Чи мають такі люди здатність розпізнавати? (Ні.) За ці останні кілька років поливу й годування ваші погляди значно змінилися, чи не так? (Так.) Тепер, коли ваші погляди змінилися, хіба ви не відносно принципові у ставленні до різноманітних типів людей? (Так.) Хіба ваші погляди та ставлення до різноманітних типів людей не відрізняються від колишніх? (Так, відрізняються.) До бесіди про ці питання люди не мали здатності розпізнавати різноманітні типи людей, вважаючи, що аби тільки хтось вірив у Бога, то він хороша людина, член Божого дому, і що навіть ті, хто має погану людськість, – це ті, кого Бог має намір спасти. Якщо поглянути на це зараз, чи так це? (Ні.) Тепер це не так. Отже, якщо поглянути на це зараз, то кого більше: хороших людей чи поганих? (Я думаю, що поганих людей більше. Раніше я вважав багатьох людей досить хорошими, але завдяки Божій бесіді та співвіднесенню її з проявами різноманітних типів людей я вважаю, що поганих людей більше.) Раніше ви щонайбільше мали деяку здатність розпізнавати тих, хто був очевидним маловіром, пристосуванцем, злим духом, нечистим духом, і тих, хто міг спричиняти очевидні переривання й завади, знаючи, що вони не хороші люди й не брати та сестри. Тепер, завдяки такій бесіді, окрім здатності розпізнавати тих, хто має очевидні прояви, хіба ви в основному не здатні розпізнавати всіх людей на основі їхніх виявів і проявів? (Так.) Отже, після такої бесіди, коли ви знову взаємодієте з людьми, хіба це не відчувається інакше, ніж раніше? (Трохи інакше. Тепер, коли я взаємодію з людьми, я зосереджуюся на спостереженні за їхніми виявами й тим, які погляди вони висловлюють, коли стикаються з речами, щоб оцінити, чи вони перевтілені з людей, тварин або дияволів. Я почав зосереджуватися на розпізнаванні людей, виходячи з їхньої сутності та класифікації.) Це означає, що ви навчилися розпізнавати людей. А чи можете ви розпізнати себе? (Трохи.) Коротко кажучи, бесіда на цю тему корисна для розпізнання людей. Вона може допомогти вам розпізнати поведінку й погляди різноманітних типів людей і побачити наскрізь сутність цих людей. Так ви будете ставитися до різноманітних типів людей згідно з принципами, і, стикаючись із якимись особливими людьми, справами та речами, ви не будете ставитися до них на основі уявлень і фантазій, а зможете осягнути деякі основні принципи у розв’язанні проблем, роблячи тим самим менше дурниць. Наприклад, раніше, бачачи людей із ненормальною поведінкою або перекрученими думками й поглядами, ви могли подумати, що такі люди мають поганий рівень і не мають здатності до сприймання, або що вони чули мало проповідей і мають занадто мілкий фундамент, і що тому вам слід докласти певних зусиль, щоб більше їх поливати й допомагати їм. Тепер, завдяки бесіді, здобувши здатність розпізнавати тих, хто перевтілений із тварин, і тих, хто перевтілений із дияволів, ви відкинете ті попередні нерозумні практики й більше не займатиметеся безплідними справами. Отже, чи можете ви ставитися до людей згідно з істинами-принципами? (Ми можемо робити це певною мірою.) Чи будуть у вашій практиці відхилення? (Якщо я не зможу винести точне судження щодо сутності людини, у мене можуть бути відхилення в практиці.) За яких обставин у вашій практиці можуть бути відхилення? Припустімо, їхня зовнішня поведінка цілком відповідає уявленням більшості людей: вони можуть платити ціну й зрікатися речей, часто говорять правильні речі, нерідко дають милостиню й допомагають іншим; з погляду людськості така людина вважається доброю, але водночас вона просто не нормальна, часто демонструє якусь екстремальну поведінку та має якісь надприродні прояви, – чи змогли б ви розпізнати таку людину? Чи знаєте ви, як ставитися до неї? (Тільки завдяки Божій бесіді минулого разу я знаю, що така людина – одна з тих, хто перевтілений із дияволів.) Ти можеш охарактеризувати їхню сутність як сутність диявола й бачити цей факт наскрізь, але чи можеш ти визначити, як належить ставитися до них, виходячи з їхніх проявів у повсякденному житті та їхнього поточного стану? Це стосується принципів ставлення до людей. Отже, як належить ставитися до такого типу людей? Якщо їхній життєвий стан в основному нормальний, вони не створювали завад для роботи церкви й не заважали іншим, то стався до них правильно: якщо вони можуть надавати послуги, нехай надають; якщо не можуть і створювали завади іншим, і більшість людей бачить наскрізь їхні прояви та вияви й може визначити, що їхня сутність – це сутність диявола, то ще не пізно розібратися з ними, вичистивши їх. Хіба це не принцип? (Так.) Це принцип; ви маєте чітко це усвідомлювати. Як би з ними не розібралися опісля, час має бути підходящим. Припустімо, ти бачиш їх наскрізь, але більшість людей не контактувала з ними, і тим паче не бачила їх наскрізь. Якщо ти тоді прямо охарактеризуєш їх і розберешся з ними, не побесідувавши про істину й не пояснивши, як їх розпізнавати, це буде занадто поспішно. А припустімо, що, побачивши наскрізь їхню сутність, ти починаєш відчувати до них відразу, а потім шукаєш нагоди обітнути їх або завжди спрямовуєш на них свої слова й дії, а також під час бесіди про істину, – чи добре так чинити? (Ні.) Чому ні? (Бо якщо ми будемо так до них ставитися, більшість людей не знатиме, що відбувається, і в них навіть можуть виникнути непорозуміння. Сутність цієї людини має бути виявлена й оголена через факти, і лише коли люди матимуть здатність розпізнавати їх, тоді буде доречно розвінчувати й аналізувати їх або обтинати їх – тоді всі зрозуміють. Якщо ця людина не з тих, хто прагне до істини, але вона не створює завад і досі може надавати якісь послуги, то нам слід дозволити їй надавати послуги. Якщо ми знаємо, що вона не з тих, хто прагне до істини, але однаково постійно обтинаємо її, це вплине на виконання нею обов’язку.) Такі дії суперечать принципам. Коли маєш справу з тими, хто перевтілений із дияволів, і тими, хто перевтілений із тварин, навіть якщо завдяки контакту й спостереженню протягом тривалого часу ти побачив наскрізь їхню сутність, тобі слід застосувати певну мудрість і ставитися до них згідно з принципами. Застосовувати мудрість – це нормально, але не можна порушувати принципи. Ставлення до таких людей згідно з принципами включає багато деталей. Одна з них полягає в тому, що навіть якщо ти чітко бачиш, що це люди, які відчувають відразу до істини і чия сутність – це сутність дияволів, ти не можеш постійно шукати в них вади чи прискіпуватися до них, щоб обтинати їх або розвінчувати їх на кожному кроці. Вони не знатимуть, що відбувається; вони будуть у невіданні й не знатимуть, чому ти їх обтинаєш і спрямовуєш свої дії на них. Це навіть вплине на виконання ними обов’язку. Навіть якщо в очах інших ти не помиляєшся в тому, що робиш чи кажеш, такі дії не тільки не дають результатів, а й призводять до несприятливих наслідків, і це не відповідає істинам-принципам. Тому, з яким би типом людей ви не мали справу, ви мусите ставитися до них згідно з принципами й неупереджено; не дійте, виходячи зі своїх почуттів. Застосовувати певну мудрість – це нормально, але ви мусите ставитися до них згідно з принципами. Такі дії, з одного боку, відповідають порядку й правилам і з меншою ймовірністю спричинять переривання; з іншого боку, це також доводить, що ти маєш богобоязливе серце, що ти не чиниш свавілля й злодіяння й не робиш усе свавільно чи безрозсудно згідно з власними намірами. Ви мусите мати принципи у ставленні до кожного типу людей. Чи то дияволи, чи тварини, чи люди, ви мусите ставитися до них згідно з принципами. Ви мусите вміти розпізнавати ці типи людей і осягнути принципи ставлення до людей. Вам не слід мати викривленого розуміння в цьому питанні, чи не так? (Так.) Не робіть нічого, що призводить до переривань. Якщо ти робиш щось, що спричиняє переривання чи завади, то ти занадто дурний; це не те, що людині слід робити. Зрозуміло? (Зрозуміло.)

Раніше ми бесідували про прояви сутностей тих, хто перевтілений із тварин, і тих, хто перевтілений із дияволів, які належать до двох різних класифікацій. Це допомогло людям побачити, що хоча всі типи людей мають людську подобу, відмінності в їхній сутності та їхній класифікації можна розпізнати через їхнє різне ставлення до істини. Незалежно від того, яка в людини зовнішність, – можливо, хтось має правильні риси обличчя, виглядає досить витонченим і добросердим, або здається освіченим, вихованим, має статус і манери, і навіть здається, що має гідність, що він досить великий, а не звичайна людина, – ніщо з цього не є основою для визначення його сутності. Хоч би як вони виглядали, високі вони чи низькі, товсті чи худі, який у них колір шкіри, чи заможне їхнє життя, чи бідне, – ніщо з цього не може продемонструвати, якою насправді є їхня сутність. Характеристика сутності людини не може ґрунтуватися на стандартах людської традиційної культури чи висловах про моральну поведінку, а також не може ґрунтуватися на девізах чи відомих висловах знаменитих людей, узагальнених людьми протягом історії, або на оманливих заявах правлячих партій. На чому ж тоді воно має ґрунтуватися? Люди мусять використовувати Божі слова, істину, висловлену Богом, і Божі вимоги до людей як основу, щоб судити про сутність різноманітних типів людей і визначати її. У жодному разі не можна судити про людей на основі їхньої зовнішності, їхніх дарів чи знань, які вони осягнули, і, безумовно, не на основі статусу людини чи ролі, яку вона відіграє в суспільстві та серед людей. Усі такі способи судження про людей неправильні. Судити про людей треба на основі Божих слів; тільки Божі слова є істиною. З одного боку, це мусить ґрунтуватися на істині; з іншого боку, це мусить ґрунтуватися на ставленні людини до істини й на тому, чи може вона сприймати істину. Найточніше розпізнавати сутність людини й визначати її класифікацію на основі істини. Тут точно не буде помилки.

Характеристики людей, перевтілених із людей

I. Наявність совісті й розуму

Після бесіди про прояви тих двох типів людей – тих, хто перевтілений із тварин, і тих, хто перевтілений із дияволів, – далі нам слід побесідувати про прояви тих, хто перевтілений зі справжніх людей. Тепер ми підійшли до найважливішої частини. Ті, хто перевтілений із тварин, мають певні прояви й характеристики, які про це свідчать, як і ті, хто перевтілений із дияволів. Тож чи мають ті, хто перевтілений із людей, також відповідні прояви й характеристики? (Так.) Це безперечно. Ми згадали деякі основні прояви й характеристики людськості, якими володіють справжні люди. Сьогодні ми побесідуємо про конкретні прояви й характеристики тих, хто перевтілений із людей. Оскільки класифікація цього типу людей – людина, перш ніж ми офіційно почнемо бесідувати, спочатку подумаймо, якими є основні характеристики людини. Або, завдяки твоїм багаторічним взаємодії та спілкуванню з людьми, які характеристики ти спостерігав у цього типу людей, що мають класифікацію людини? Які їхні прояви? Ну ж бо. (Цей тип людей, що мають класифікацію людини, володіє совістю й розумом. Наприклад, якщо вони роблять щось неправильне, або чинять неправильно щодо когось, або роблять щось, що порушує істину, вони відчувають докори сумління.) (Цей тип людей може принаймні сприймати істину, любить позитивні речі й відчуває відразу до негативних речей. Їхні совість і розум здорові.) Здатність сприймати істину – це відносно високий стандарт. Перш ніж вони стикаються з істиною, якими характеристиками людськості володіє цей тип людей? Які характеристики їхніх дій, мовлення й того, як вони живуть по-людськи та мають справу зі світом? Які прояви й вияви нормальної людськості вони демонструють? Тобто, коли вони взаємодіють і спілкуються з людьми, які прояви вони показують, що дозволяють іншим бачити, що вони позитивні постаті? (Вони відносно раціональні, вони добросерді, вони не роблять речей, які обманюють або шкодять іншим, і вони не мають наміру шкодити іншим.) Те, що ви можете придумати, – це ці позитивні прояви, які відносно відповідають людськості, які є проявами хорошої людини в умах людей. Бути добросердим, не обманювати інших і не шкодити іншим, бути вірним своєму слову, мати почуття відповідальності, вміти добре ладнати з іншими, жадати позитивних речей і відчувати відразу до негативних речей – усе це деякі позитивні прояви людськості. Чи є ще якісь? (Є також наявність духовного розуміння – здатність розуміти Божі слова.) Наявність духовного розуміння не пов’язана з людськістю, яку ми зараз обговорюємо. Ми переважно говоримо про різні погляди людей із людськістю у владнанні справ, а також про прояви сутності чийогось життя по-людськи й ставлення до інших, їхні принципи й мінімальні стандарти, коли йдеться про їхнє життя по-людськи та дії, тощо. Позитивних проявів людськості, які люди можуть бачити й про які можуть дізнатися, небагато. Здається, що серед людства ті, хто розуміє, як жити по-людськи, справді рідкість. Не дивно, що багато хто каже, що вони зазнали невдачі в житті по-людськи. Подивіться, як актори у фільмах і серіалах зображують позитивних персонажів: коли справа доходить до виявлення певного погляду, прояву чи ставлення в якійсь справі, актори не знають, як діяти чи виразити це, і їхнє розуміння в цій сфері порожнє. Якщо ви попросите їх зіграти хулігана, бандита, мафіозного боса, повію, розпусну жінку або відому чи велику людину, вони можуть зіграти цю роль дуже добре, зображуючи кожен жест цих людей, кожне слово й дію, навіть один погляд, з абсолютною яскравістю й конкретністю. Деякі глядачі, побачивши, як вони грають негативну роль, навіть помилково вважають, що вони справді погані люди із шоу, і захочуть ударити їх, якщо коли-небудь побачать. Деякі навіть плюватимуть на них. Подивіться, як яскраво вони зобразили свою роль, вони справді оживили цю погану людину. А як щодо того, коли справа доходить до гри хорошої людини? Чи можуть люди отримати якесь натхнення від їхньої гри, знаючи, як бути людиною з людськістю? Таких акторів справді немає. Людство порожнє, коли йдеться про те, як бути людиною з людськістю. Не тільки сценаристи й режисери порожні, а й аудиторія також порожня – ніхто не розуміє, що означає мати людськість. І тому у фільмах і телесеріалах це зображується з цілковитою пустотою. Наприклад, коли актор грає члена комуністичної партії, який заплющує очі перед самою смертю, глядачі кажуть: «Він точно ще не помер, він ще не сплатив партійні внески!». І справді, менш ніж за секунду він розплющує очі й тремтячими руками дістає з кишені кілька монет, кажучи: «Це мої партійні внески. Я не можу заборгувати Партії. Нехай Партія буде спокійна. Коли я потраплю на той бік, я однаково буду вірний Партії, непохитно, навіть до смерті!». Тільки тоді він помирає. Ось як зображують людину з людськістю у фільмах і телесеріалах. В очах глядачів це насправді цілковита пустота. Таких людей не існує в реальному житті, і людям дуже важко цього досягти. Тому людство просто не розуміє, що таке справжня людськість, і йому дуже важко визначити її стандарт. Або стандарт встановлено занадто високо, і він цілковито пустий, або люди не мають жодного уявлення й встановлюють його довільно. Насправді людськість, якою володіє справжня людина, дуже проста. Наскільки проста? Це щось у межах твоєї досяжності, щось, чого ти можеш досягти. Що означає бути в межах твоєї досяжності? Це означає, що це дуже практично, дуже реально, дуже об’єктивно, зовсім не пусто. Оскільки це дуже об’єктивно й практично, люди вважають, що це дуже звичайно й зовсім не варте згадки, і тим паче вони не вважають, що ці прояви – це те, що людству слід демонструвати. Це людство виступає за речі грандіозні, піднесені й вражаючі. Багато людей не тільки не має проявів справжньої людськості, а й зневажає їх, тому що прояви нормальної людськості дуже практичні, дуже звичайні, дуже буденні, а натомість вони прагнуть до знань і шанують їх. Так у всьому суспільстві сформувалася зла тенденція, яка зневажає прояви справжньої людини й дивиться на них звисока. Навіть людина, яка справді має людськість, не вважає, що поводитися так – це бути справжньою людиною або людиною з людськістю. Навпаки, вони прагнуть стати так званими благородними й незвичайними людьми, яких пропагують злі тенденції суспільства. Це заперечує й приховує людськість-сутність, якою володіють деякі люди, що мають людськість. Що тут означає «приховує»? Це означає, що ніхто не вважає тебе людиною з людськістю. Це означає, що хоч би що ти робив, інші виключають тебе й дивляться на тебе звисока, і що серед людей тобі немає де застосувати свої таланти, немає де висловитися й немає можливості застосувати свої сильні сторони. «Заперечує» означає, що твоя нормальна людськість просто не варта згадки серед розбещеного людства. Наявність людськості – це не те, що вони пропагують. Що вони пропагують? Вони пропагують гру на публіку, уміння бути спритним ділком, лестити й підлещуватися, брехати й обманювати, здатність говорити що завгодно, хоч би яким нудотно-солодким це було або як би суперечило їхнім справжнім почуттям. Говорячи правду, ти нічого не досягнеш у цьому суспільстві. Хоч би якою хорошою була твоя людськість, це суспільство її не пропагує, а заперечуватиме. Якщо ти скажеш якісь позитивні, справедливі чи чесні речі або слова совісті, якщо ти скажеш якісь раціональні речі, зайнявши своє належне місце, вони виключать тебе, заперечать тебе й принизять тебе. Є навіть такі, хто глузуватиме з тебе, висміюватиме тебе, принижуватиме тебе, а потім збере всі нечестиві сили й владу, щоб напасти на тебе й піддати остракізму, зрештою змусивши тебе соромитися показати своє обличчя, змусивши тебе заперечувати самого себе. Ти зрештою подумаєш: «Я ні на що не годжуся, я не можу пристосуватися ні до тенденцій суспільства, ні до цих людей. Я не вмію плести інтриги, я не можу вигадувати схеми чи трюки, тому мені дуже важко вижити серед цих людей». Ти починаєш почуватися дуже неповноцінним, відчуваючи нездатність інтегруватися з цими людьми. Насправді ти не здатен засвоїти їхню філософію світських справ, їхні методи й засоби владнання справ та їхній спосіб виживання. Після того як ця зла тенденція й ці злі люди заперечили тебе, ти заперечуєш власну людськість, а потім намагаєшся всіма можливими засобами пристосуватися до них, слідувати за ними, інтегруватися в суспільство, інтегруватися з цими злими людьми й інтегруватися в цю злу тенденцію. Ти намагаєшся копіювати те, як інші використовують трюки, інтриги й схеми, і ти також намагаєшся копіювати те, як інші говорять слова лестощів, нудотно-солодкі слова й слова, що суперечать їхнім справжнім почуттям. Але хоч би як ти намагався копіювати ці речі й хоч би скільки зусиль докладав, загалом ти відчуваєш, що це не ті слова, які ти хочеш говорити, і не ті речі, які ти хочеш робити. Кожне слово, яке ти говориш, так суперечить твоїм справжнім почуттям, і кожна річ, яку ти робиш, змушує тебе відчувати докори сумління; ти відчуваєш, що це не те, що тобі слід говорити чи робити. Ти живеш так щодня, носячи маску. Хоча здається, що з погляду поведінки, мовлення або деяких думок і поглядів ти інтегрувався в цю злу тенденцію й інтегрувався з цим розбещеним людством, глибоко всередині ти відчуваєш біль, пригніченість і обурення. Маючи такий життєвий досвід, ти починаєш жадати чесного й справедливого ставлення, позитивних речей і світла. Отже, якими характеристиками людськості володіє така людина, що дозволяють їй мати такі почуття й такий досвід серед інших людей і злих тенденцій? Насправді все дуже просто: коли людина володіє людськістю-сутністю совісті й розуму, вона матиме такий досвід, живучи серед людей.

Совість і розум – це дві найбільш фундаментальні речі, якими слід володіти тим, хто має людськість. Хоча ці дві речі обговорювалися знову й знову, вони надзвичайно важливі для людей, а також є найважливішими критеріями для оцінювання того, чи можна класифікувати ту чи іншу особу як людину. Чого саме стосується совість? Я вже казав раніше, що совість – це здатність, яка виробляється в серці людини, і що вона висуває до людей певні вимоги й насамперед проявляється в принципах того, як жити як людина, та в мінімальних стандартах життя по-людськи. Зокрема, кредо людини щодо того, як жити як людина, її принципи того, як жити як людина й поводитися у світі, а також вияви її людськості можуть довести, чи має вона совість, чи ні. Щойно, коли Я запитав, чого саме стосується совість, ви не змогли відповісти. Ви зосереджуєтеся лише на тому, що вважаєте глибокими істинами, а щодо істин такого типу, то ви відчуваєте, що вони надто дрібні, надто звичайні й надто незначні, щоб бути вартими згадки, тому ви просто не звертаєте на них уваги й не сприймаєте їх серйозно. Якщо людина має совість, це означає, що її людськість має дві характеристики: одна – це прямота, а інша – доброта. Ти можеш не бути здатним визначити за зовнішнім виглядом, добра людина чи ні, але якщо людина добросерда, ти дізнаєшся про це, щойно почнеш із нею спілкуватися. Що є основою для оцінювання того, чи є людина прямою? Це її принципи того, як жити як людина й поводитися у світі. Якщо вона віроломна, хитра, підступна, викрутлива, схильна до інтриг і скритна в тому, як вона живе як людина й поводиться у світі, то ця людина точно не пряма. Якщо її спосіб жити як людина й поводитися у світі дуже простий, дуже прямий, дуже відвертий, якщо вона говорить з іншими дуже просто, не вдається до криводушності чи лукавства, спілкуючись із людьми, говорить і діє без фальші – називаючи чорне чорним, а біле білим і дуже чітко розрізняючи такі речі, – може дотримуватися позитивних речей і не йде на компроміс зі злими силами, то ця людина досить пряма. Якщо людина і пряма, і добра, то ця людина має совість, вона володіє мінімальними характеристиками людськості. Ще одна характеристика людськості – це розум. Розум – це також термін і тема, які ми часто обговорюємо, але ніхто ніколи чітко не визначав, що таке розум. Що входить у поняття розуму і які прояви становлять прояви наявності розуму – вам це зрозуміло? Більшості людей це не дуже зрозуміло; їхнє розуміння в цій сфері досі відносно невизначене. Отже, що означає мати розум? Це означає вміти говорити те, що слід говорити, і робити те, що слід робити, займаючи правильну позицію; це і є мати розум. Якщо ти людина з людськістю, то твої мовлення та вчинки будуть виваженими. Ти знатимеш, які слова тобі слід говорити, які речі тобі слід робити, якою має бути твоя позиція під час промовляння цих слів і яку манеру мовлення тобі слід використовувати, щоб висловити певну справу, у нинішньому оточенні та виходячи з твоїх ідентичності та статусу. Ти матимеш у своєму серці стандарти й міру щодо цих речей. Тобто твій розум зможе регулювати твої слова й поведінку, роблячи твої слова й поведінку доречними, так що зовні інші сприйматимуть їх як раціональні й виважені, а твої мовлення та вчинки будуть саме такими, як треба, і здатними збудовувати людей. Незалежно від того, чи цілком доречні слова, які ти кажеш, і речі, які ти робиш, з огляду на твій рівень, твій рівень освіти чи твій вік, принаймні ти матимеш у своєму серці межі, стандарт, який тебе стримує, дозволяючи тобі говорити й діяти в раціональному стані. Ось що означає мати розум. Хоч із ким стикається людина, що має розум, – з кимось багатим чи бідним, з кимось, хто має статус, чи ні, – у будь-якій ситуації її мовлення та вчинки не сковані тим, хороший у неї настрій чи поганий, і вона не зважає на те, вигідна їй справа чи ні; вона завжди має в серці стриманість, стандарт або межу, що слугує для її регулювання. Вона не буде навмисно виголошувати перекручені аргументи й не буде безпідставно створювати проблеми. Навіть якщо вона іноді сердиться й дуже збуджена всередині, а дібрані нею слова не зовсім доречні, те, що вона каже, не становить перекручених аргументів чи хиб; радше це пристойно й має під собою ґрунт. Що означає «мати під собою ґрунт»? Це означає, що навіть якщо те, що вона каже, не обов’язково відповідає істині, на думку більшості людей ці «міркування» можуть встояти; це загальновизнано як щось правильне, і ніхто цього не заперечує. Така людина – це той, хто має розум.

Ці два аспекти – совість і розум – було пояснено чітко. Основні прояви наявності людськості – це ось ці два: один – це наявність совісті, а інший – наявність розуму. Скажіть Мені, ці два аспекти порожні чи ні? (Ні.) Хіба вони не дуже реальні? (Так.) Вони дуже реальні, а не порожні. Тоді чому людство їх не пропагує? Тому що людина із совістю володіє прямотою й добротою, а прямі й добрі люди серед злих тенденцій і серед злого, розбещеного людства вважаються відразливими, а також украй незначними, і всі на них дивляться звисока. Якщо ти пряма й добра людина, вони навіть допитуватимуть тебе: «Яка користь із того, що ти прямий і добрий? Чи є в тебе знання? Чи є в тебе соціальний статус? Чи є в тебе слава або влада в суспільстві?». Ти кажеш: «У мене немає ні слави, ні влади; я просто певною мірою пряма й добра людина». Усі люди сміятимуться з тебе й цуратимуться тебе. Вони вважають, що наявність у тебе совісті й те, що ти прямий і добрий, – це не капітал: без знань, статусу й слави чи влади ти нічого не досягнеш у суспільстві. Вони кажуть: «Ти маєш совість, але скільки совість коштує? Що ти можеш зробити? Чи можеш ти вдаватися до інтриг і підступів або обманювати людей? Чи можеш ти завойовувати людські серця й купувати їхню прихильність?». Ти нічого із цього не можеш. Якщо ти маєш совість, якщо маєш прямоту й доброту – ці два аспекти людськості, – то ти не цікавитимешся тим, що є в злих тенденціях суспільства, ти не слідуватимеш цим тенденціям, тому ти нічого не досягнеш у суспільстві, і люди піддадуть тебе остракізму. Чому вони піддадуть тебе остракізму? Тому що більшість людей шанує злі тенденції, і злі тенденції стали панівною течією в суспільстві; якщо ти дієш по совісті й розв’язуєш усе неупереджено в усіх справах, то інші вважатимуть тебе непристосованим до оточення й виключать тебе. Якщо в церкві ти можеш покладатися на свою совість і дотримуватися істин-принципів у своїх словах і вчинках, а також наважуєшся розвінчувати й аналізувати злих людей, то ті, хто від дияволів, втратять ґрунт під ногами й будуть виявлені; їхні інтриги й підступи, а також їхня сатанинська природа, що ненавидить істину, будуть повністю оголені. Тому ці люди, які від дияволів, особливо бояться того, що в церкві є ті, хто дотримується істин-принципів. Щоразу, коли вони бачать когось, хто розуміє істину, вони виключають і придушують його, дуже боячись, що ті, хто розуміє істину, піднімуться, щоб розвінчати їх, і це призведе до того, що їх буде виявлено й відсіяно. Їхня сатанинська природа змушує їх так діяти. У Божому домі ті, хто від дияволів, не можуть бути непохитними саме тому, що в Божому домі владу має істина, владу має Бог. Але в невіруючому світі це інакше. Оскільки в цьому світі панують атеїзм і злі тенденції, люди з людськістю не можуть знайти собі місця серед злих тенденцій і серед злого, розбещеного людства. Тим часом ті, хто безжальний у своїй тактиці, підступний і хитрий, часто стають лідерами, видатними особами, так званою елітою серед людей. Людину з людськістю, незалежно від її рівня, дарів, сильних сторін чи талантів, виключають і вона не має можливості просунутися. Тільки-но вона скаже кілька справедливих слів або владнає справи неупереджено, ті злі люди й дияволи мучитимуть її. Тому це зле людство, яке від дияволів, не зважає на совість; лише ті, хто має людськість, володіють совістю. Що ж до розуму, то прояв наявності розуму полягає в тому, що хоч що трапляється з людиною, вона може ставитися до цього раціонально, говорити й діяти справедливо, вона не діятиме згідно зі своїми почуттями, чи своєю славою, чи або статусом і не змушуватиме й не сковуватиме інших. Вона здатна ставитися до справи раціонально: якщо це слушно, то це слушно; якщо неслушно, то неслушно; якщо це правильно, то це правильно; якщо неправильно, то неправильно. Вона оцінює речі неупереджено й робить усе справедливо, згідно з принципами, і не переступає моральних меж людськості. Це прояв наявності розуму. Ці дві речі, совість і розум, не мають ваги в суспільстві, особливо в злих країнах і серед злих тенденцій, де вони тим паче не мають ваги й нежиттєздатні. Однак совість і розум – це саме ті дві основні характеристики, якими володіє нормальна людськість, і це також характеристики, які слід мати людству. Ти справжня людина тільки тоді, коли володієш цими двома характеристиками. Якщо ти людина із совістю та людськістю, то, по-перше, ти будеш особливо принциповим у тому, як жити як людина, і зможеш ставитися до людей відносно справедливо. Хоч які в тебе стосунки з кимось, і незалежно від того, чи скривдила тебе ця людина, ти можеш ставитися до неї правильно й оцінювати її об’єктивно. Це прямота, характеристика людськості. Крім того, якщо ти володієш добротою, ще однією характеристикою людськості, то в тебе буде певна межа в спілкуванні з людьми чи в справах, яка може стримати тебе від слів чи вчинків проти твоєї совісті. Наприклад, злі люди завжди говорять перекручені слова й виголошують перекручені аргументи, міняючи місцями чорне й біле та перекручуючи факти. Вони затаюють злобу й намагаються придумати будь-який спосіб, щоб знайти можливість помучити того, хто завдає їм шкоди або хто скривдив їх чи націлився на них, і помститися йому. Але щодо людини з людськістю, то оскільки вона володіє прямотою й добротою, які є частиною совісті, то навіть якщо хтось завдав їй шкоди чи обдурив її, і вона хоче відплатити й помститися, і в моменти запальності може сказати щось різке, наприклад: «Я ненавиджу їх до глибини душі!», – коли з’являється реальна можливість помститися, її серце м’якне, і вона відступає; вона не може змусити себе це зробити, їй духу не вистачає. І через деякий час вона вже не може викликати в собі цю ненависть. Ось така добра людина. Якщо хтось обдурив тебе чи завдав тобі шкоди, і в тебе є можливість помститися, можливість побачити, як твій ворог зазнає покарання й відплати, чи зміг би ти діяти й робити щось, щоб помститися йому? Коли ти обурюєшся, то можеш сказати: «Я обов’язково помщуся йому! Він геть жахливий й безжальний!». Але коли справді з’являється можливість помститися, ти не можеш змусити себе це зробити. Ти скажеш: «Забудь, це було так давно. Хай на цьому все й закінчиться». Ти не будеш переслідувати це нескінченно й не наполягатимеш на тому, щоб побачити, як твій ворог зазнає покарання або якогось поганого кінця. Ти не житимеш із постійною ненавистю в серці; через деякий час ненависть розвіється. Це прояв наявності доброго серця. Доброта – це характерний прояв того, що людина має совість, а також характеристика того, що її можна класифікувати як людину. Звісно, на думку декого, доброта – це слабкість. Деякі невіруючі можуть навіть вважати тебе безхребетним і навіть підбурювати тебе, кажучи: «Тобі треба бути безжальним і холоднокровним. Коли з’являється можливість помститися, тобі слід діяти за принципом “око за око, зуб за зуб”, самому скорити свого ворога і вбити його власноруч». Але ти розмірковуєш: «Якщо я власноруч уб’ю свого ворога, хіба я не чинитиму зло? Те, що він живе, на мене не впливає; просто той один його вчинок зайшов надто далеко й завдав мені болю, але це все в минулому». З часом ти виявляєш, що більше не ненавидиш його. Деякі люди кажуть, що ти надто боягузливий, недостатньо безжальний. Тебе самого це теж спантеличує: «Чому я не можу бути безжальним? Чому я завжди поблажливий до своїх ворогів і не можу затаювати злобу?». На думку декого, наявність доброго серця – це слабкість людськості. Але насправді це характеристика людськості, чи не так? (Так.)

II. Розрізнення правильного й неправильного та знання того, що безпомилкове, а що хибне

Ми не вдаватимемося в деталі щодо совісті й розуму, цих двох важливих складових характеристик людськості. Поговорімо про два інші, найбільш конкретні аспекти, які найлегше не помітити або яких люди ніколи не усвідомлювали. Якщо ми просто скажемо, що людина володіє совістю й розумом людськості, це здається людям відносно загальним, і буде дуже важко визначити, які вчинки людина зробила або які прояви вона має, що свідчать про те, що вона справді має совість і розум, і важко оцінити, чи справді вона має нормальну людськість. Тому ми бесідуватимемо не під кутом конкретних проявів совісті й розуму, а з погляду двох інших аспектів. Тобто, якщо людина володіє сутністю людськістю-сутністю, то, по-перше, вона може розпізнавати правильне й неправильне, а крім того, вона також знає, що безпомилкове, а що хибне. Того, чи володіє хтось цими двома аспектами, достатньо, щоб показати, чи володіє він совістю й розумом. Це більш конкретний спосіб проаналізувати, чи володіє чиясь людськість совістю й розумом. Тільки коли людина володіє цими двома аспектами – розпізнаванням правильного й неправильного та знанням того, що безпомилкове а що хибне – це справді свідчить про те, що вона володіє совістю й розумом людськості. Якщо вона не володіє цими двома аспектами, то її твердження про те, що вона має совість і розум, є неправдивим і не відповідає фактам. Спершу погляньмо на здатність розпізнавати правильне й неправильне. «Розпізнавати» означає розуміти, знати, усвідомлювати та сприймати. Що означає «правильне й неправильне»? Правильне й неправильне стосується позитивних речей і негативних речей. Тоді що означає знати, що безпомилкове, а що хибне? Наприклад: «Людство було створене Богом». Це твердження безпомилкове чи хибне? (Безпомилкове.) «Людство еволюціонувало від мавп». Це твердження безпомилкове чи хибне? (Хибне.) Якщо ти можеш розрізнити й судити, які погляди безпомилкові, а які хибні, це і є знання того, що безпомилкове, а що хибне. Дияволи кажуть: «Людство еволюціонувало від мавп». Почувши це, ти кажеш: «Це хибно. Людство було створене Богом». Тоді в цьому питанні ти не заплутаний, і ти знаєш, що безпомилкове, а що хибне. Чи є тоді різниця між безпомилковим і хибним та правильним і неправильним? (Так.) «Бог володарює над долею всього людства». Це твердження безпомилкове чи хибне? (Безпомилкове.) «Людство саме керує своєю долею». Це твердження безпомилкове чи хибне? (Хибне.) «Як довго людина живе, залежить від того, як вона дбає про себе й підтримує здоров’я». Це твердження безпомилкове чи хибне? (Хибне.) «Тривалість життя людини визначена Богом». Безпомилково чи хибно? (Безпомилково.) Тепер ви знаєте, що означає знати, що безпомилкове, а що хибне, чи не так? (Так.) Тоді погляньмо на розпізнавання правильного й неправильного. Чого, як ми щойно сказали, стосується «правильне й неправильне»? (Позитивних речей і негативних речей.) Наприклад, бути чесною людиною – це позитивна річ чи негативна? (Позитивна.) А як щодо «Гроші правлять світом»? (Це негативна річ.) Хто може навести інший приклад? (Для людей поклонятися Богу – це абсолютно природно й виправдано. Це позитивна річ.) Тоді як щодо спалювання пахощів і поклоніння Будді? (Це негативна річ.) Шукати істину в справах. (Це позитивна річ.) Слідувати власній волі й приймати односторонні рішення в усьому, що робиш. (Це негативна річ.) Ти знаєш, які речі позитивні, а які негативні, а також можеш судити, які погляди безпомилкові, а які хибні, – це називається здатністю розпізнавати правильне й неправильне та знати, що безпомилкове, а що хибне. Наявність цієї проникливості й цього розуміння, а також здатність розпізнавати ці речі у своєму серці вказує на те, що ти людина з якістю людськості. Здатність розпізнавати правильне й неправильне та знання того, що безпомилкове, а що хибне, означає, що в людськості людини є вроджена здатність ідентифікувати деякі позитивні й негативні речі. Крім того, у її серці також є певне усвідомлення й відчуття того, чи є певні речі безпомилковими, чи ні. Навіть не чувши істини й не розуміючи істини, її людськість володіє таким розпізнанням. Навіть якщо вона не може цього сформулювати, вона знає у своєму серці, які речі позитивні, а які негативні, і знає, що негативні речі хибні. Якщо вона також має відчуття огиди у своєму серці й може відкидати ці речі та не слідувати їм, це ще краще. Коли вона не розуміє істини, навіть якщо вона не може дуже чітко розпізнавати позитивні й негативні речі, вона має різні почуття до позитивних і негативних речей і по-різному ставиться до них у своєму серці. Наприклад, щодо деяких злих тенденцій у суспільстві: коли люди з людськістю бачать ці злі тенденції, вони відчувають глибоку огиду у своїх серцях. Вони відчувають, що ці речі – не правильний шлях, не позитивні речі й не те, чого людям слід прагнути або що слід робити. Попри те, що як ті, хто живе в цьому соціальному середовищі, вони не мають іншого вибору, окрім як слідувати злим тенденціям, у глибині душі вони їх зневажають. І, зневажаючи їх, вони також шукають будь-яку можливість утекти з цього середовища або думають про будь-який спосіб уникнути його й відкинути ці злі тенденції.

A. Розпізнання правильного й неправильного

Розпізнавати правильне й неправильне дуже важливо для людини. Оскільки правильне й неправильне стосується позитивних і негативних речей, то що, на вашу думку, є позитивними речами, а що – негативними? (Віра в Бога, слідування за Богом, поклоніння Богу, покора Богу, а також виконання свого обов’язку й те, щоб бути чесною людиною, – усе це позитивні речі. Брехня й обман, опір Богу, бунт проти Бога, зрада Бога – це негативні речі.) (Позитивні речі походять передусім від Бога й відповідають істині. Наприклад, різні результати, досягнуті Божою роботою, а також істинне пізнання людьми Божих характеру й сутності – усе це позитивні речі, і всі вони відповідають істині.) Не вважайте позитивні речі чимось таким порожнім або таким піднесеним. Насправді позитивні речі – це різні позитивні й правильні люди, справи та речі, які корисні для людей. Усе, що корисне для людей, усе, що корисне й не шкідливе для їхнього нормального життя, є позитивною річчю. Наприклад, чи є природні правила й закони позитивними речами? (Так.) Усі Божі слова є істиною й усі вони є позитивними речами; усе, що стосується істини, є позитивною річчю. Боже забезпечення людства життям та істиною, а також зміст Божої роботи з управління людством і його спасіння – це позитивні речі, пов’язані з істиною. Усі Божі вимоги до людей, кожне Боже слово, принципи практики різних істин – усе це позитивні речі. Окрім Божої роботи з управління людством, є багато інших позитивних речей, які корисні для виживання людини й не шкідливі для людей. Ви їх бачите? Ви можете їх розпізнати? Чи можете ви прийняти та схвалити їх із глибини душі? Чи можете ви погодитися з ними, пристосуватися до них і слідувати їм? Наприклад, чи є закони чотирьох пір року позитивними речами? (Так.) Навесні теплішає і розквітають квіти, усе росте й відроджується, тануть лід і сніг. Це позитивна річ? (Так.) Улітку яскраво світить сонце, його промені палючі, і все швидко росте, ніжачись у сонячному світлі. Це позитивна річ? (Так.) Восени палюча спека поступово поступається місцем ясному небу й свіжому повітрю; різні рослини поступово дозрівають, даючи насіння й плоди та приносячи врожай. Це позитивна річ? (Так.) Узимку температура знижується, погода поступово стає холодною, іноді йде сніг. Хоча це не так приємно, комфортно чи вільно, як в інші пори року, узимку все суще може зберігати свою енергію, і людство також відпочиває та відновлює сили. Тож чи є цей закон позитивною річчю? (Так.) На світанку співають жайворонки, щебечуть ранні пташки, нагадуючи людям, що настав ранок і час вставати, що вони мусять почати трудитися заради життя, заради засобів до існування й заради подальшого виживання людства. Це позитивна річ? (Так.) Людство встає під співи ранніх пташок і жайворонків і починає денний труд. Це позитивна річ. Уночі різні комахи й істоти, відповідно до власних законів, займаються всілякою діяльністю: одні виходять на пошуки їжі, а інші починають перегукуватися. У цей час людство затихає й поринає в сон. Слухаючи сюрчання цвіркунів, що супроводжується голосами різних істот та їхньою нічною діяльністю, люди поринають у світ снів, сплячи так солодко, так блаженно й мирно. Це позитивна річ? (Так.) Для людей ці позитивні речі – це все те, що трапляється часто. Ти можеш отримувати їхні різні знаки й сигнали, а також відчувати блага, які вони приносять твоєму життю, і різні зміни які вони приносять тобі, та вплив, який вони справляють на тебе, поки ти живеш. Якщо ти маєш правильну реакцію на існування різних позитивних речей навколо тебе й правильне їх сприймання, а також правильне ставлення до цих позитивних речей, це свідчить про те, що ти – людина, яка має певне розуміння правильного й неправильного, що ти чуйний, чутливий і проникливий до життєвого середовища, яке складається з усього сущого, створеного Богом, і що твоє серце вдячне за вплив усіх цих речей навколо тебе або за їхній супровід у твоєму житті. Це свідчить про те, що ти можеш відчувати, що Боже існування і все, що Він створив, є таким беззаперечно реальним, і відчувати блага усього сущого для тебе та його вплив на тебе в різних аспектах. Якщо ти можеш отримувати такі послання й мати такі відчуття, то ти – людина, яка може відрізнити правильне від неправильного й має людськість. Ти можеш правильно сприймати позитивні речі, можеш пристосовуватися до них, погоджуватися з ними і співіснувати з ними. І справа не лише в тому, що ти не відчуваєш відрази до цих речей; радше, оскільки ти віриш у Бога й розумієш деякі істини, ти ще більш переконаний, що всі ці позитивні речі походять від Бога, від Творця, і ти можеш бути більш вдячним за існування цих позитивних речей. Відповідно, ти відчуваєш у своєму серці огиду й відразу до негативних речей. Тож які речі відносяться до негативних? (Забруднення довкілля, надмірний видобуток ресурсів.) Руйнування й забруднення довкілля, безладне вирубування лісів, надмірний видобуток та експлуатація ресурсів – усе це негативні речі. Окрім цього, які ще речі ви вважаєте негативними й до яких відчуваєте явну відразу у своїх серцях? Людство завжди хоче підкорити природу – це позитивна чи негативна річ? (Негативна річ.) Наприклад, у деяких місцях часто трапляються урагани, тому деякі люди завжди розмірковують: «Ці урагани всюди здіймають пилюку, руйнуючи будинки й поля. Ми маємо спробувати все, що можемо, щоб побудувати стіну й зупинити їх, щоб показати, що людські технології передові та що людські можливості зросли». Це позитивна чи негативна річ? (Негативна річ.) Що ви відчуваєте у своїх серцях, почувши це? (Я вважаю, що люди переоцінюють власні можливості.) Саме так воно і є. Деякі місця вкриті безкраїми степами, тому дехто каже: «Пастухи живуть кочовим життям у степах, і вони майже не їдять нічого доброго протягом усього року. Пів року вони завжди просто неба, випасають худобу й овець у степах. Коли закінчаться ці важкі дні? Ми мусимо знайти способи покращити життя пастухів, перетворити степи й пасовища на будівлі та міста, щоб пастухам більше не доводилося виживати за рахунок випасання худоби. Тоді вони насолоджуватимуться кращим життям і дякуватимуть країні та уряду». Це позитивна чи негативна річ? (Негативна річ.) Чи відчуваєте ви, що робити це – негативна річ? Перетворення степів на будівлі та міста – це помилкова думка й погляд; ця практика така абсурдна! Ви не можете розгледіти суть цієї справи, чи не так? Ви думаєте: «Це справа уряду, ми нічого не можемо з цим вдіяти», і ви нічого не відчуваєте з цього приводу. Також людство постійно просувається в дослідженні космосу, завжди бажаючи полетіти на Місяць, обстежити Марс і Юпітер. Вони навіть хочуть дослідити Сонце, але оскільки температура Сонця занадто висока, вони не можуть туди полетіти. Тому вони будують космічні кораблі, щоб подолати земне тяжіння й полетіти на Місяць і Марс. Це позитивна чи негативна річ? (Негативна річ.) Це негативна річ. Тож чи є якісь позитивні речі, пов’язані з наукою? Чи є якісь твердження, що є позитивними й відповідають природним законам усього сущого, створеного Богом? (Деякі інструменти, винайдені й виготовлені науковими методами, як-от комп’ютери, можуть підвищити ефективність нашої роботи. Це позитивні речі.) Ці речі не є ні позитивними, ні негативними. Це просто інструменти. Вони не містять у собі певної думки, теорії чи судження. Позитивні й негативні речі, про які ми говоримо, стосуються сутності й основ речей, а також мотивів, що стоять за різними науковими дослідницькими проєктами, які проводить людство. На основі цього ми визначаємо, є щось позитивним чи негативним. Тож які ще є негативні речі? (Нині людство не дотримується законів росту всього сущого, а використовує наукові засоби, щоб змінити ці закони. Наприклад, курей годують кормом із гормонами, і вони можуть стати готовими до продажу за тридцять днів, а також вирощуються несезонні овочі та фрукти. Здається, що наука й технології пішли вперед, але це порушує закони росту всього сущого й робиться для того, щоб задовольнити людську жагу до їжі. Це негативна річ.) Це негативна річ. Деякі люди хочуть підкорити тигрів і левів. Вони бачать, що тигри виглядають грізно – навіть позіхання тигра відлякує людей, – тому вони хочуть підкорити їх, а потім вирвати їм ікла й тримати їх у своїх дворах, змушуючи тигрів охороняти їхні будинки, як собак. Це позитивна чи негативна річ? (Негативна річ.) Це негативна річ. Усе, що роблять люди, і різні речі, які вони винаходять у гонитві за плотською насолодою, використовуючи різні наукові засоби та діючи всупереч природним законам, – усе це негативні речі, а не позитивні, тому що їхня шкода для людства занадто велика, а шкода для середовища проживання людини занадто серйозна. Наприклад, у деяких місцях дуже посушливо, тому уряд використовує літаки для розпилення реагентів для засіву хмар, щоб викликати дощ. Це позитивна чи негативна річ? (Негативна річ.) У деяких місцях випадає занадто багато дощу, що спричиняє повені, тому уряд використовує літаки для розгону хмар, щоб контролювати дощ. Хіба це не порушує й руйнує природні закони? (Так.) Руйнування природних законів, порушення природних законів, невідповідність природним законам, свавілля, хизування передовими людськими технологіями – усе це негативні речі. Окрім цього, які ще є негативні речі? Проведення досліджень біологічних агентів і генетичної модифікації – це позитивна чи негативна річ? (Негативна річ.) Завдяки науковим дослідженням у галузі генетики люди можуть їсти більше генетично модифікованих продуктів. Тож генетично модифіковані продукти – це позитивні чи негативні речі? (Негативні речі.) Чому ви кажете, що вони негативні? Дехто каже: «Це наукове досягнення, спрямоване на те, щоб більше людей мали вдосталь їжі й не голодували. До того ж люди їдять генетично модифіковані продукти вже десятиліттями й виростають високими та кремезнішими – особливо молодь нині вища за попереднє покоління. Усе це завдяки внеску науки для людства. Оскільки генетично модифіковані харчові продукти приносять таку велику користь людям, чому про них кажуть, що це негативні речі?». Ви можете це пояснити? (Хоча люди зараз вищі, їхній фізичний стан погіршується, і вони хворіють на більшу кількість хвороб – усе це спричинено тим, що люди їдять ці науково оброблені речі. Тому це негативні речі.) На перший погляд, генетично модифіковані продукти нібито приносять користь людям – люди стають вищими й кремезнішими, – але їхній фізичний стан погіршився. Загалом вони мають негативний вплив на людей, завдаючи їм шкоди, а не приносячи користі. Незалежно від того, сприймають люди їх як корисні чи шкідливі, це негативні речі, абсолютно не позитивні, тому що вони порушують природні закони, створені Богом, і йдуть урозріз із функціями, які різні початкові живі організми, створені Богом, мали виконувати в людському організмі. Їхній вплив на людей може спочатку не відчуватися, але через двадцять років негативні наслідки стають очевидними: у багатьох людей розвиваються всілякі дивні хвороби, і навіть страждає їхня фертильність. Цього достатньо, щоб довести, що такі продукти не є позитивними речами. Хоча з людської позиції генетично модифікована їжа – це продукт технологій, внесок науки для людства, з позиції позитивних і негативних речей це абсолютно не позитивна річ.

Людство постійно намагається дослідити Місяць і з’ясувати, чи придатні якісь інші планети для життя людей. Це наукове дослідження, цей погляд – це позитивна чи негативна річ? (Негативна річ.) Чому це негативна річ? (Бог створив людей, щоб вони жили на Землі; Він ніколи не мав наміру, щоб ми жили на інших планетах. Люди завжди амбітні й хочуть побувати скрізь. Зрештою, це марна трата зусиль, і вони нікуди не можуть полетіти.) З людського погляду, дослідження цих речей цілком нормальне; це створення умов життя для майбутнього людства, що є доброю справою. Багато функцій, які Бог встановив на Землі, було зруйновано; часто трапляються різні катастрофи, середовище проживання на Землі пошкоджено, повітря, вода й ґрунт сильно забруднені, і всілякі живі істоти опинилися під загрозою вимирання. Жити на Землі стало важко. Тому деякі науково-дослідні установи почали досліджувати інші планети, сподіваючись, що людство зможе полетіти на інші планети й оселитися там. Вони вважають, що для того, щоб нащадки людства вижили, люди мають підготуватися заздалегідь: якщо вони не підготуються зараз і людство не зможе вижити на Землі в майбутньому, хіба в людського роду не буде виходу? Тож цей погляд, це наукове дослідження – це зрештою негативна чи позитивна річ? (Негативна річ.) На якій підставі ви кажете, що це негативна річ? (На тій підставі, що Бог просто не підготував сприятливих умов для людей на інших планетах. Не кажучи вже про інші планети, навіть дуже спекотні й дуже холодні місця на Землі непридатні для життя людей. Але люди завжди амбітні, завжди хочуть вирватися з-під Божого володарювання й Божих улаштувань, хочуть полетіти жити на інші планети – це йде врозріз із Божими впорядкуваннями й призначеннями. Тому це негативна річ.) Бог створив Землю – чудове середовище проживання – для людей, але люди погано нею управляють. Вони постійно розвивають науку й сучасну промисловість, і в результаті вони зруйнували екологічне середовище Землі й забруднили повітря, воду та навіть землю. Люди більше не мають доступу до органічного зерна й овочів, і вони хворіють на всілякі хвороби. Виживати на Землі стало важко, і тепер вони думають про те, щоб полетіти на інші планети, не замислюючись над тим, чи здатна їхня смертна плоть узагалі туди дістатися. Люди, ці істоти зі смертної плоті, придатні лише для проживання на Землі й можуть робити це лише на Землі. Це Боже призначення. Куди люди взагалі можуть дістатися, покладаючись лише на свої різні вроджені дані? Птахи можуть змахнути крильми й злетіти на тисячі метрів у висоту, але люди не можуть злетіти туди самі; їм потрібна допомога літаків. Але літати на літаках іноді небезпечно. Тому люди найбільше пристосовані для життя на Землі. Фізичні властивості людини сумісні з ґрунтом Землі та з усіма аспектами умов життя на Землі, такими як усе суще, чотири пори року й природні закони. Тому людство можна назвати лише землянами. Ці закони виживання людини й ці умови життя були напередвизначені для людей, коли Бог створював усе суще. Тому людство придатне лише для виживання на Землі, а не для проживання на інших планетах. Людство занапастило й пошкодило Землю настільки, що вона стала непридатною для життя, і вони хочуть просто покинути її й покінчити з цим, завжди прагнучи оселитися на інших планетах. Це марна боротьба. Ця практика не узгоджується з природними законами, встановленими Богом для землян; навпаки, вона порушує закони фізичного виживання землян і є дуже нерозумною практикою. Отже, це негативна річ. Навіть якщо є кілька планет, де є повітря, і земляни можуть полетіти туди, щоб подивитися, це не означає, що людство може вижити на тих планетах. Навіть на Землі ти можеш поїхати на Південний або Північний полюс, щоб подивитися, ти можеш ступити на ту землю, але якби тобі довелося жити там багато років, чи зміг би ти це витримати? Є також деякі відносно спекотні місця, де цілий рік понад шістдесят градусів за Цельсієм; вони також непридатні для виживання людини. Люди не пристосовані для тривалого виживання в кількох місцях на Землі через особливі географічні умови, не кажучи вже про життя на інших планетах. Це не є частиною Божих улаштувань. Виходячи з характеристик людської плоті, це людство придатне лише для життя на Землі; це обґрунтовано. Метою створення Богом Землі було влаштувати відповідне середовище проживання для людства. Якщо ти хочеш утекти з такого середовища й знайти інший вихід, це призведе лише до загибелі. Тому це негативна річ. Якщо ти знаєш, що постійні дослідження щодо проживання на інших планетах – це негативна річ, але в своєму серці однаково схвалюєш проведення людством наукових досліджень, спрямованих на те, щоб знайти спосіб жити на інших планетах, то це доводить, що з твоєю людськістю є проблема, що ти не розумієш різницю між правильним і неправильним і що ти не можеш розпізнати, що правильне, а що неправильне. Якщо ти чітко знаєш, що цей шлях нездійсненний, але все ж прагнеш і сподіваєшся, що зможеш жити на інших планетах у наступному періоді, то ти не нормальна людина – ти дивак.

Людина, яка відрізняє правильне від неправильного, може, по-перше, любити й приймати позитивні речі та мати чітке розуміння їх. Крім того, вона може розпізнавати негативні речі, і оскільки вона має людськість і розум, вона відчуває у своєму серці огиду й відразу до негативних речей. Звісно, вона також може зневажати, критикувати й заперечувати їх на основі розуміння деяких істин. Якщо ти не можеш цього робити, то ти не людина, яка розуміє різницю між правильним і неправильним. Можна також сказати, що тобі бракує людськості. Якщо тобі у твоїй людськості бракує здатності відрізняти правильне від неправильного, то твоїй людськості бракує дуже важливої умови, дуже важливого компонента. Це означає, що ти не маєш нормальної людськості, і тебе не можна назвати справжньою людиною. Дехто може сказати: «Наведені щойно приклади стосуються деяких речей, пов’язаних з основними потребами повсякденного життя людей, а також стосуються науки. Якщо ці речі є негативними й вимагають від нас розпізнання, то чи слід нам їх відкидати?». Це не обов’язково. Відрізняти правильне від неправильного означає, що ти маєш у своєму серці здатність розпізнавати позитивні й негативні речі. У межах своєї людськості ти маєш стандарт для судження, і ти знаєш, які речі є позитивними, а які – негативними. Ти також маєш чітке ставлення, знаючи, як ставитися до позитивних і негативних речей. Ти можеш приймати позитивні речі, слідувати їм і пристосовуватися до них, і в тебе в серці немає опору чи відрази до них. Що ж до негативних речей, то ти можеш розпізнавати їх із глибини душі, і ти можеш зневажати їх, відчувати до них відразу й ненавидіти їх, і навіть мати власні погляди на них, які ти використовуєш для їх критики. Це те ставлення й той прояв, які повинна мати людина, що вміє відрізняти правильне від неправильного. Однак припустімо, що ти внутрішньо зневажаєш і ненавидиш речі, які є явно позитивними, і навіть вважаєш їх нічим не примітними порівняно з негативними речами, а також занадто звичайними, занадто буденними й такими, що не варті згадки. Ти також внутрішньо захоплюєшся негативними речами, прагнеш їх і женешся за ними, і навіть схвалюєш ті негативні речі, що є в суспільстві та світі. І як би не бесідували про істину чи принципи розпізнання, ти не можеш їх сприйняти чи прийняти. У такому разі твоя людськість не є нормальною. Якщо ти не маєш сприйняття чи чітких поглядів, коли йдеться про позитивні й негативні речі, тому що ти молодий і тобі бракує життєвого досвіду чи проникливості, або тому що ці речі не стосувалися тебе чи не ввійшли у твоє життя, то ще не можна сказати, що ти людина, яка не вміє відрізняти правильне від неправильного. Однак після бесіди про те, що таке позитивні речі, а що таке негативні, якщо ти досі не можеш прийняти позитивні речі чи слідувати їм із глибини душі, а натомість відчуваєш відразу й зневажаєш їх, водночас енергійно ганяючись за негативними речами й прагнучи їх, то ти не людина, яка вміє відрізняти правильне від неправильного. Дивлячись на це з такої позиції, стає цілком зрозуміло, що така людина не має людськості. Це питання розрізнення правильного й неправильного виявляє спрямованість людини на позитивні й негативні речі, тим самим дозволяючи нам визначити, до якої категорії насправді належить ця людина. Хоч би з чим вона стикалася, якщо вона схильна до негативних речей, а не до позитивних, то зрозуміло, що ця людина не має людськості й не володіє совістю та розумом. Чому я це кажу? Вона прагне до лихих речей, прагне до різних починань, дослідницьких проєктів або певних аспектів технологій, які сатана й зле людство пропагують, схвалюють і якими займаються, замість того, щоб прагнути до першопочаткових правил і законів позитивних речей, які походять від Бога, і слідувати їм. Тож такі люди, безумовно, не люди. Це зрозуміло? (Так.)

Ми щойно говорили про здатність розпізнавати правильне й неправильне в людськості людей, тобто про те, чи можуть люди розпізнавати позитивні та негативні речі. Небагато людей здатні до такого розпізнавання, проте у своєму житті люди часто стикаються як із позитивними, так і з негативними речами. Наприклад, нормальні людські емоції – радість, гнів, смуток, щастя – це позитивні чи негативні речі? (Позитивні речі.) А як щодо людського бунту проти Бога? Це позитивна чи негативна річ? (Негативна річ.) А як щодо надмірних бажань, які люди спрямовують до Бога? Це позитивні чи негативні речі? (Негативні речі.) У своєму повсякденному житті люди насправді не сприймають багатьох речей, з якими стикаються. Деякі позитивні речі завжди супроводжують людей у їхньому житті та існуванні; вони відіграють дуже важливу роль у їхньому житті, і їхній позитивний вплив на виживання людини не може бути замінений впливом жодної негативної речі. Однак люди часто не помічають цих позитивних речей, вважаючи натомість, що саме багато негативних речей завжди з людьми, підтримує їхнє життя та супроводжує їх у їхньому існуванні. З цього видно, що багато людей насправді не відчуває позитивних речей. Не так важливо, якщо ти не відчуваєш цих речей. Якщо, знаючи, що це позитивні речі, ти не відчуваєш до них відрази, а можеш навіть жадати їх і любити їх із глибини свого серця, то це доводить, що твоя людськість жадає позитивного. Припустімо, що ти знаєш, що таке позитивні речі а що таке негативні, але однаково не можеш змусити себе полюбити позитивні речі. Натомість у твоєму серці є симпатія до негативних речей, ти навіть особливо цікавишся ними і, ба більше, неодмінно прагнеш до них і намагаєшся їх здобути, якщо умови сприятливі й у тебе є можливість. Це свідчить про те, що коли йдеться про твою спрямованість щодо позитивних і негативних речей, ти любиш негативне, а не позитивне. Якщо ти не любиш позитивних речей, це показує, що ти не є позитивною особою. Якщо ти не є позитивною особою, то ти, безумовно, не той, хто має совість і розум; ти – негативна особа. Якщо ти не той, хто має совість і розум, то ти нелюд, ти не людина. Наприклад, хтось вирощує помідори. Він чує, що коли помідори виросли, їх можна за одну ніч перетворити із зелених на червоні, просто застосувавши хімічний засіб, і тоді вони будуть відразу ж готові до продажу. Тоді він думає: «Це чудово. Усі інші продають їх так, тож і я так робитиму. Так я зможу розбагатіти, а також зможу їсти помідори раніше. Це ідеально!». Тож він продає ці помідори, і сам їх їсть. Хтось нагадує йому, що помідори, які дозріли за допомогою хімічних засобів, шкідливі для людей і що продавати такі речі – це шкодити іншим, але він відмовляється це прийняти, кажучи: «Як це може шкодити людям? Це плід наукових досліджень, це позитивна річ. Наука служить людству, і оскільки ці речі було винайдено завдяки науці, їх слід широко застосовувати в житті людей. Життя людей не може обійтися без науки; ми маємо покладатися на неї». Деякі люди навіть ставляться до науки як до істини, і вони вчать людей любити, вивчати й використовувати науку, а також ґрунтувати все на ній. Деякі люди, можливо, тепер виявили, що наука не обов’язково правильна і що деякі речі, винайдені завдяки науці, шкідливі для людей, – наприклад, хімічна зброя та новітня зброя здатні винищити людство, а генетично модифіковані продукти, зокрема, є нескінченним лихом для людства. Але багато людей так не думає, кажучи: «Хіба наука може помилятися? Якби наука помилялася, хіба держава підтримувала б її? Усе людство вивчає й використовує науку – невже могло б усе людство помилятися?». Це твердження правильне? Вони вважають, що оскільки все людство шанує й використовує науку й це є суспільною тенденцією, то хоч би якою негативною вона була, вона може стати позитивною річчю. Це люди, які можуть розпізнавати правильне й неправильне? (Ні.) Що це за слова, які вони говорять? (Хибні слова.) Це хиби, єресі й викривлені доводи. Хоча більшість людей серед злого людства погоджується з цими висловлюваннями й визнає їх, та скільки б людей не визнавало й не схвалювало їх, неправильне завжди буде неправильним, негативні речі завжди будуть негативними речами, а викривлене міркування завжди буде викривленим міркуванням. Вони не можуть стати позитивними речами, і вони ніколи не можуть стати істиною.

Хіба люди, які завжди прагнуть до суспільних тенденцій і люблять говорити хибні слова, не є тими, хто особливо любить негативні речі? (Так.) Чи можуть вони прийняти істину й позитивні речі? (Ні.) Вони не можуть прийняти позитивні речі. Наприклад, деякі люди хворіють, і насправді їхню хворобу можна було б вилікувати за допомогою фізичних вправ і коригування розпорядку дня, але вони наполягають на використанні для лікування сучасних, високотехнологічних засобів і методів. Ти міг би сказати: «Хоча медицина зараз передова, і це лікування дає очевидні результати, воно спричинить залишкові явища, наслідки яких будуть незворотними. Тобі слід використовувати природний метод – як-от фізичні вправи, коригування розпорядку дня та коригування харчових звичок і режиму харчування, – щоб поступово привести своє тіло в нормальний, природний ритм, після чого деякі симптоми поступово ослабнуть». Деякі люди можуть прийняти такий погляд, але інші не можуть. Вони думають: «Це застарілий підхід. Це був спосіб і філософія, за допомогою яких людство лікувало хвороби тисячі років тому. Ідея про те, що одужання – це тридцять відсотків лікування і сімдесят відсотків відновлення, просто більше не працює! Медицина зараз передова, і високотехнологічні методи лікування дають швидкі результати. Ліки виліковують тебе вмить!». Згідно з їхніми поглядами, оскільки медицина є передовою й може вилікувати різні хвороби людства та дозволити людям жити довго, то медицина стала позитивною річчю, і людям слід вірити в медицину й вірити в науку, і дозволити науці володарювати над їхніми долями. Вони думають, що хоч би скільки хвороб виникало в людей, боятися нічого: за допомогою високотехнологічних засобів можна вилікувати будь-яку складну, важковиліковну хворобу, і навіть якщо будуть залишкові явища, про це не варто турбуватися. Чи точні ці погляди? Це хибні погляди. Скажіть Мені, якщо ви говорите з такою людиною про те, що таке позитивні речі, чи можете ви достукатися до неї? Чи може вона це прийняти? (Ні, ми не можемо до неї достукатися.) Одна з причин, чому ви не можете до неї достукатися, полягає в тому, що вона сама не здатна прийняти позитивні погляди. А інша – в тому, що все людство в усьому світі захоплене злими тенденціями, без жодного винятку. Хоча вони вірять у Бога, у глибині серця вони не приймають істини, не приймають позитивних речей і не дивляться на людей і речі на основі Божих слів. Натомість вони досі використовують погляди сатани та злі тенденції сатани як основу для розгляду або трактування кожної справи. Тому, хоча така людина вірить у Бога багато років, слухала деякі проповіді й виконувала свій обов’язок, і вона стверджує, що готова прийняти істину, погляди на речі, яких вона дотримується в реальному житті, залишаються незмінними, і вона також не змінилася в тому, що обирає між негативними та позитивними речами. Негативні речі, які вона прийняла, вже вкоренилися в її серці, і навіть якщо вона знає, що ці речі не є істиною, вона однаково триматиметься за них. Це дуже яскраво свідчить про те, що насправді вона любить у своєму серці негативні речі, а не істину. Хоча вона читала Божі слова й слухала проповіді про істину, і вона розуміє з погляду доктрини, що ці слова правильні та є істиною, вона однаково не бажає відмовлятися від негативних речей, які вона давно прийняла в глибині серця, і вона ніколи не використовує Божі слова як основу для розпізнавання негативних речей. Коли вона стикається з конкретними справами, у своєму серці вона досі чіпляється за свої початкові, неправильні погляди, і вона досі вважає негативні речі позитивними, а неправильні погляди – правильними. Що ж до позитивних речей, то хоча вона прямо не каже, що це негативні речі, у своєму серці вона не бажає відмовлятися від негативних речей і приймати позитивні, бо вважає: «Позитивні речі, здається, мають замалий вплив, і надто мало людей може їх прийняти. Вони нежиттєздатні в суспільстві – це об’єктивний факт». Це доводить, що вона не має здатності розпізнавати правильне й неправильне у своєму серці і що з її людськістю є проблема. Така людина не цікавиться позитивними речами й часто хоче змінити природу, змінити закони виживання природного світу, змінити закони людської фізіології та змінити закони виживання людини, завжди бажаючи підкорити природу й підкорити різні живі істоти. Наприклад, вони завжди розмірковують над такими речами, як-от: «Як ми можемо дати собакам гени кішок, щоб собаки могли ловити мишей, як це роблять кішки? А хіба не було б чудово, якби кішки могли і ловити мишей, і охороняти дім, як собаки?» «Якби кури могли і нести яйця, і співати, тоді нам потрібно було б розводити лише курей – як би це було чудово!». Бачиш, вони завжди розмірковують про неналежні речі. Якби це була людина, яка вміє розпізнавати правильне й неправильне, вона б подумала: «Тварини, яких створив Бог, такі чудові! Півні можуть співати й складати компанію курям, а кури можуть нести яйця й висиджувати курчат, і люди можуть їсти м’ясо як півнів, так і курей. Собаки можуть охороняти дім і складати компанію своїм господарям, а кішки можуть ловити мишей, і іноді вони також можуть стати непомітними членами сім’ї. Усе це чудово, у кожного своя функція – усе, що створив Бог, хороше!». Але ті, хто не може сприймати позитивних речей, використовуватимуть погляди сатани, щоб заперечувати й засуджувати їх, і вони навіть намагатимуться, ґрунтуючись на поглядах сатани, змінити закони виживання різних істот, змінити різні закони природного світу й навіть змінити закони виживання людини – усе для того, щоб дозволити науці мати владу. Такі люди, безумовно, не мають нормальної людськості. Їхній людськості бракує такої характеристики, як здатність розпізнавати правильне й неправильне. Крім того, вони не знають, як упорядковувати своє життя згідно з природними законами, і вони завжди хочуть робити все згідно з людською волею, використовуючи технологічні засоби або штучні методи, щоб змінити нормальні закони фізичного життя. Наприклад, нормальній людині потрібно сім або вісім годин відпочинку на день, щоб бути сповненою енергії та здатною витримувати день життя й роботи, але така людина розмірковує: «Хіба не було б чудово, якби люди могли жити й працювати нормально щодня, не маючи потреби у сні чи їжі? Цікаво, які високотехнологічні засоби можна було б використати, щоб досягти цього?». У її розумі можуть просто виникати безглузді й дивні ідеї. Вона не розмірковує про те, як пристосуватися до цих законів і слідувати їм з погляду нормальної людськості й тим самим правильно задовольняти різні потреби та розв’язувати проблеми плоті, а натомість завжди хоче змінити ці закони, щоб відрізнятися від звичайних людей, щоб бути здатною вийти за межі своїх фізичних інстинктів і щоб не бути підконтрольною своїй плоті чи бути стримуваною нею. Хіба це не жахливо? Вона завжди хоче виділятися з натовпу. Інші сплять вісім годин на день, але вона хоче спати лише десять хвилин або щонайбільше одну-дві години й однаково мати достатньо енергії на день. Це те, чого нормальні люди не можуть досягти. Природні закони людського тіла вже було визначено за Божим призначенням. Який у людини апетит, які закони функціонування її внутрішніх органів, скільки в людини енергії, скільки роботи вона може виконати за день, про скільки речей її мозок може обміркувати за день і як довго вона може про них думати – усе це зафіксовано. З погляду людськості ці закони насправді нормальні, і це позитивні речі. Лише дотримуючись певних законів, людство може продовжувати жити рік за роком, може продовжувати розмножуватися й жити покоління за поколінням, і виживання людства може тривати. Так воно є для всіх живих істот. Лише дотримуючись певних природних законів і певних законів життя, а також маючи періоди як відпочинку, так і діяльності, можна підтримувати продовження їхнього життя. Якщо хтось порушує природні закони, у продовженні його життя виникнуть проблеми, і він може прожити не дуже довго. Якщо виникає проблема з фізичним станом людини, то її нормальне життя, її щоденне харчування, а також її нормальне мислення, нормальне судження, кількість роботи, яку вона може виконати за день, тощо – усе це зазнає впливу. Тому природні закони людства захищають нормальне виживання людства. Це позитивні речі, і людям слід не зневажати їх, а також їм слід не відчувати до них відразу. Навпаки, їм слід поважати їх і слідувати їм. Ті нелюди, що від сатани, завжди вважають: «Дотримання цих природних законів людства робить людей на вигляд абсолютно неспроможними та нікчемними! Нас завжди обмежують ці природні закони – коли ти втомлений, ти маєш іти спати; коли ти голодний, ти маєш іти їсти. Якщо ти цього не робиш, твій розум не встигає за твоїм язиком, у тебе починають тремтіти руки, серце починає калатати, а ноги слабнуть, і ти не можеш твердо стояти. Це так клопітно! Уяви собі, якби можна було просто прийняти якісь ліки й жити нормально, або якби можна було бути сповненим енергії навіть після кількох днів без відпочинку, що зробило б тебе ще неймовірнішим за робота. Або уяви, що, коли ти голодний, можна просто натиснути на певну акупунктурну точку й одразу перестати відчувати голод. Або уяви, що ти не їси кілька днів і однаково в порядку: твоя плоть не виснажується, енергія не спадає, а тіло залишається нормальним і здоровим. Це було б дивовижно!». Люди завжди хочуть змінити ці природні закони. Хіба це не заперечення позитивних речей і не опір їм? (Так.) Наявність цих позитивних речей забезпечує нормальне існування людства і підтримує нормальне життя людства, тому людям слід не тільки слідувати їм, а й ставитися до них раціонально. Їм не слід іти проти них, придушувати їх або протиставляти себе їм, і тим паче не слід чинити їм опір. З іншого боку, ті речі, що виходять за межі природних законів людства, людські фантазії, деякі їхні ненормальні ідеї й неординарні вчинки – усе це негативні речі. Оскільки все це негативні речі, людям слід розпізнавати й відкидати їх, а не приймати. Якщо ти вмієш розпізнавати позитивні та негативні речі й можеш правильно до них ставитися й раціонально з ними поводитися впродовж свого життя, тоді твоя людськість нормальна. Якщо ти часто не відчуваєш позитивного впливу цих позитивних речей на себе, і часто хочеш чинити їм опір і робити те, що їм суперечить, і часто намагаєшся змінити ці позитивні речі, ґрунтуючись на якихось негативних висловлюваннях і поглядах, порушуючи об’єктивні закони речей, то це доводить, що, з погляду твоєї людськості, у тебе немає здатності розуміти різницю між правильним і неправильним. Після такої бесіди чи розумієте ви тепер? (Так.)

Якщо в людини є людськість, хіба їй не слід розуміти, що таке позитивні речі, і приймати їх? (Так.) І хіба їй не слід також уміти розпізнавати негативні речі, і водночас могти відчувати до них огиду й відкидати їх усім серцем? (Так.) Отже, що ще люди не здатні розпізнати як позитивне чи негативне? Вірити в Бога та слідувати Йому – це позитивна чи негативна річ? (Позитивна річ.) Боже володарювання над долею людини – це позитивна чи негативна річ? (Позитивна річ.) Боже володарювання над долею людини – це позитивна річ. То які ж основні погляди лежать в основі опору розбещеного людства Божим володарюванню та влаштуванням? (Люди вірять, що доля людини в її власних руках, і що знання можуть змінити долю людини.) Це погляди, що лежать в основі заперечення розбещеним людством Бога та опору Йому; це справді негативні речі. То як же людям слід сприймати питання Божого володарювання над долею людини? Деякі люди, хоча з погляду доктрини й визнають, що твердження «Бог володарює над долею людини» правильне і є позитивною річчю, проте в душі однаково вірять, що власні зусилля людини можуть змінити її долю, що її доля може бути в її власних руках, і що останнє слово за нею. Вони вважають, що якщо не вчитимуться старанно й не докладатимуть ретельних зусиль, то не зможуть вступити до хорошого університету, не матимуть хорошої роботи, хороших перспектив чи хороших умов життя. Чи це люди, які вміють розпізнавати правильне й неправильне? (Ні.) Проживши двадцять чи тридцять років, вони досі не знають, що означає твердження «Бог володарює над долею людини». Вони вірять у Бога багато років, але досі думають, що їхня доля в їхніх власних руках, що знання можуть змінити їхню долю, і що, якщо вони хочуть мати хороше місце призначення, насолоджуватися приємними речами й вести хороше життя, вони мусять покладатися на власні зусилля – як кажуть невіруючі: «You’ve got to put everything on the line to win». Це людина, яка вміє розпізнавати правильне й неправильне? (Ні.) Чи є людина, яка не вміє розпізнавати правильне й неправильне, людською істотою? (Ні.) Вони насолоджуються хорошим життям, добре їдять і одягаються, користуються повагою інших у суспільстві, і вони вважають, що життя, яке вони зараз мають, – усе завдяки їхній власній важкій праці. Тому вони вірять, що твердження «You’ve got to put everything on the line to win, і що доля людини залежить від неї самої, а не від інших» є істинним і правильним поглядом. Це прояв нормальної людськості? (Ні.) Перш ніж люди здобувають знання, вони не розуміють цих речей, але щойно вони осягають певні знання, вони повністю заперечують твердження «Бог володарює над долею людства», і натомість думають: «Доля людини в її власних руках; можна створити щастя своїми власними руками». Це людина, яка вміє розпізнавати правильне й неправильне? (Ні.) То що ж це за істота – така людина? Хіба вона не позбавлена людськості? (Так.) Така людина – це хтось без совісті й розуму, а хтось без совісті й розуму не може розпізнавати правильне й неправильне. Навіть після того, як вона справді пережила факти життя, вона однаково не може по-справжньому сприйняти, що таке позитивні речі, а також не може по-справжньому оцінити, у чому полягає сутність позитивних речей. Це свідчить про те, що вона нездатна розпізнавати правильне й неправильне. Така людина не має людськості; вона геть не є людською істотою. Є також деякі люди, які можуть механічно повторювати доктрину, кажучи: «Закони всіх речей походять від Бога, вони є позитивними речами, вони корисні для людства, і це те, чому людству варто слідувати, а також те, чого людству слід жадати й до чого прагнути», але після зіткнення з певною високотехнологічною інформацією та високотехнологічними речами їхні погляди на ці питання змінюються. На які погляди вони змінюються? Вони кажуть: «Ми, віруючі в Бога, завжди говоримо про закони життя, закони всіх речей і закони виживання всіх речей, і ми думаємо, що це позитивні речі. Це так відстало! Це свідчить про брак знань, про обмеженість поглядів! Технології зараз настільки прогресивні; є багато речей, які ти не маєш робити сам, оскільки технологічні продукти можуть зробити їх за тебе – ось що називається прогресом! Дивись, деякі машини можуть їздити самі. Після того, як ти сідаєш у машину, ти задаєш місце призначення, а потім просто кажеш слово, і машина починає рух. Це справді високі технології, це так захоплює! Людство розвинуло передові технології, і ми стали володарями всіх речей, нічого не роблячи. Отже, тільки наука є абсолютною істиною! Люди, яким бракує освіти та знань і які не розуміють науки, є відсталими й некультурними!». Їхній погляд змінився, чи не так? У своїх серцях вони не побачили різниці між позитивними та негативними речами. Є також деякі люди, які, відвідавши авіаційний музей, вигукують: «Ого, це справжнє відкриття, наука така прогресивна! Ми, звичайні люди, там почуваємося зовсім розгубленими – ми нічого з того не можемо зрозуміти. Ти навіть не уявляєш, до якого рівня зараз розвинулася наука. Ми навіть не стикалися з тими сучасними, передовими технологічними речами! А ми досі віримо в Бога й говоримо про природні правила й закони – які ж ми відсталі!». Побачивши ці сліпучі речі сучасного суспільства, такі люди повністю заперечують з глибини серця ті теорії про позитивні та негативні речі, які вони раніше розуміли. Вони не визначають для себе чіткіше, що таке позитивні речі, а натомість вірять, що позитивні речі є застарілими й відстають від сучасних технологій та сучасного темпу людського розвитку. Ба більше, вони також особливо схвалюють ці негативні речі й жадають їх, сподіваючись стати одними з тих, хто розробляє сучасні, передові технології. Це людина, яка вміє розпізнавати правильне й неправильне? (Ні.) З огляду на те, що здатність розпізнавати правильне й неправильне є характеристикою людськості, звідси випливає, що це щось притаманне й вроджене людськості, а не те, що формується пізніше. Тобто, здатність розпізнавати правильне й неправильне, ця характеристика людськості, не зміниться з плином часу, або зі змінами в географічному середовищі чи в людях, справах і речах. Ніхто не може її змінити, і ніщо не може її змінити чи усунути. У глибині сердець людей, які вміють розпізнавати правильне й неправильне, позитивні речі – це завжди те, чого вони жадають, тоді як негативні речі – це завжди те, до чого вони відчувають відразу та огиду, і не те, що потрібно їхній людськості. Що їм потрібно? Їм потрібні речі, які є корисними для законів фізичного життя та для їхнього фізичного виживання, речі, які є природними, які дають людям відчуття миру й спокою, і які відповідають потребам совісті й розуму нормальної людськості, а не речі, які є грандіозними, піднесеними та вражаючими. Бачиш, коли йдеться про те, як жити як людина, деякі люди люблять, щоб їхнє життя було трохи простішим і скромнішим; вони не люблять жити видатним життям, а просто люблять спокій, мир і радість, жити своїм життям дуже тихо. Іншим людям, однак, це не подобається; вони люблять жити видатним життям, вони люблять речі грандіозні, піднесені та вражаючі, вони люблять показувати себе, вони люблять виділятися з натовпу й бути знаменитими, і вони не люблять простоти чи природності. Це показує різницю в людськості людей.

Люди, які не можуть розпізнавати правильне та неправильне, можуть погоджуватися з деякими правильними та позитивними твердженнями, або зовні вони можуть слідувати іншим у любові та прагненні до деяких позитивних речей. Однак щойно мине час, зміниться середовище, а також зміняться люди, справи та речі, ці позитивні речі негайно стануть негативними речами в глибині їхніх сердець, тоді як негативні речі, які їм справді подобаються, стануть позитивними речами, перетворюючись на об’єкти їхнього прагнення. Тобто, перш ніж вони побачать якісь негативні речі, що їм подобаються, позитивні речі для них є просто доктриною, і вони можуть пливти за течією та слідувати за натовпом, але коли вони стають старшими й минає час, те, що вони справді люблять у своїх серцях, і їхні справжні погляди природно виринуть на поверхню. Наприклад, деякі люди часто кажуть: «Вірити в Бога – це добре; ті, хто вірить у Бога, йдуть правильним шляхом і не чинять зла; усі вони хороші люди». Але після того, як вони вірять у Бога кілька років й бачать, що всі проповіді та бесіди в Божому домі кажуть людям бути чесними, прагнути до істини й коритися Богу, а також виконувати обов’язок створеної істоти, вони починають відчувати до цього відразу та вважають, що вірити в Бога безглуздо, і хочуть покинути церкву та повернутися у світ; їхні серця не в церкві. Ось якими є люди, що не люблять істину. Насправді така людина не любить позитивних речей, і в неї в серці багато викривлених міркувань та єресей. Для неї ці викривлені міркування та єресі є позитивними речами, тоді як у глибині душі вона відчуває відразу до справді позитивних речей, ненавидять і зневажають їх і ніколи їх не приймають. Саме тому, що така людина ніколи не приймає позитивних речей, і тому, що їй подобаються негативні речі, її людськість не має здатності розпізнавати правильне й неправильне. Це так само, як деякі люди, які, коли тільки починають вірити в Бога, роблять це лише заради благословень. Прослухавши проповіді багато років, вони нарешті розуміють: «Віра в Бога означає, що від людей вимагається бути чесними, бути відданими й готовими платити ціну, виконуючи свій обов’язок, бути щирими перед Богом, не діяти необачно й свавільно та обстоювати інтереси Божого дому. Особливо коли інтереси Божого дому суперечать їхнім власним, вони мусять обстоювати інтереси Божого дому й зрікатися своїх особистих інтересів». Дізнавшись про всі різні аспекти істини, вони шкодують, що повірили в Бога, кажучи: «Я думав, що вірити в Бога означає мати велику групу, могутню силу, на яку можна покластися, і що поки люди багато від чого зрікаються, страждають і платять ціну, вони можуть увійти в царство й мати хороше місце призначення, і з тріумфом увійти в наступний період, бути його господарями й правити як царі. Але виявляється, що це не так. Віра в Бога полягає в тому, щоб навчати людей, як жити як людина та як коритися Богу та втікати від злого. Зокрема, якщо люди вірять у Бога, від них завжди вимагають бути чесними й говорити чесно, і завжди вимагають практикувати істину; їм не дозволяється мати останнє слово. Який тоді сенс вірити в Бога?». Тоді в їхніх серцях виникають нарікання, і вони хочуть покинути віру. Але потім вони думають: «Я вірив у Бога кілька років; якщо я зупинюся зараз, хіба я не вірив даремно?». У той момент вони відчувають небажання здаватися. Але якщо вони продовжують вірити, їх не цікавить істина. Божий дім завжди говорить про прагнення до істини та входження в реальність, про покору Богу, пошук істини та дії згідно з принципами. Вони втомилися слухати про ці речі й більше не хочуть про них чути. Особливо коли в Божому домі говорять про практику істини, вони відчувають внутрішнє страждання і біль; коли згадують позитивні речі, вони відчувають відразу та зневажають їх у своїх серцях, і не бажають слухати. Деякі люди, усвідомивши, що не здобудуть істини чи хорошого місця призначення, навіть якщо віритимуть до кінця, просто перестають вірити. Деякі з них знаходять роботу або займаються бізнесом, а деякі повертаються додому, щоб одружитися. Вони перестають вірити в Бога, тому що не люблять істину. Божий дім завжди говорить про істину й бесідує про істину, до чого вони відчувають особливу відразу. Це показує, що така людина не має совісті й розуму і не може розпізнати правильне та неправильне. Нездатність розпізнавати правильне й неправильне означає, що в їхній людськості немає стандарту та здатності розпізнавати позитивні й негативні речі; це те, чого в них немає. Отже, чи має така людина нормальну людськість? (Ні.) Вона – нелюд. Якщо людина справді має людськість, то доказом цьому може бути одне: у серці вона любить позитивні речі й прагне їх. Навіть коли вона не розуміє істини, вона прагне справедливого суспільства, вільного від темряви, прагне позитивних речей і прагне того, щоб істина мала владу. Але це зле суспільство не дає їй цього простору, і людей відкидають і пригнічують, якщо вони виявляють щось позитивне. За таких обставин люди з людськістю не можуть здобути позитивних речей, які їм подобаються і яких вони прагнуть, тому вони відчувають досаду в серці. Але після того, як вони повірили в Бога, читаючи Божі слова й слухаючи проповіді, вони розуміють багато істин, і ці істини узгоджуються та збігаються з тими позитивними речами, які любить їхня людськість, точно задовольняючи їхні потреби в позитивних речах. Тому їхні серця прагнуть позитивних речей ще більше. Хоча зараз вони не можуть повністю практикувати істину – через обмеження середовища, їхній малий духовний зріст або через те, що вони скуті й зв’язані певними рисами розбещеного характеру, – вони все ж мають рішучість і бажання, щоб одного дня змогти повністю практикувати згідно з істиною та Божими словами, досягаючи тим самим покори Божим словам і задовольняючи свої потреби, що виникають з їхньої любові до позитивних речей. Такі люди – це ті, чия людськість має таку якість, як здатність розпізнавати правильне й неправильне; це люди з людськістю. Якщо ти лише стверджуєш, що любиш позитивні речі, і на словах визнаєш, що все, що робить Бог, – добре, то ти просто говориш доктрини й вигукуєш гасла. Говорити приємні слова й правильні теорії або сипати гучними словами – це може кожен. Це не свідчить про те, що ти справді любиш позитивні речі. Але якщо, коли ти чуєш істину, ти можеш любити її та прагнути її, і що більше ти чуєш істину, то більше ти прагнеш істини й то більшим є твій порив шукати її, і то міцнішою стає твоя віра в слідування за Богом і здобуття спасіння; і якщо в процесі віри в Бога ти отримуєш здобутки у своїх різних прагненнях, ти поступово позбуваєшся своїх розбещених рис характеру, а твоїх вчинків опору Богу й бунту проти Бога стає дедалі менше, – то ти – людина, яка любить позитивні речі, ти – людина, яка володіє істиною-реальністю. Такі люди приносять плід і мають здобутки у своїй вірі в Бога. Ти можеш відчути, що змінився, і що твоє ставлення до Бога та істини відрізняється від колишнього. Раніше ти бунтував проти Бога й не корився Богу, і не міг практикувати істину навіть у дуже дрібних справах. Але завдяки цим рокам прагнення, завдяки цим рокам виконання обов’язку й завдяки твоїм зусиллям у всіх аспектах ти зрозумів деяку істину, і коли ти стикаєшся зі справами, ти можеш шукати істину й повставати проти бажань своєї плоті. У деяких важливих справах, що стосуються принципів, ти також можеш дотримуватися принципів і не діяти згідно з власною волею, і ти можеш обстоювати інтереси Божого дому й підтримувати роботу церкви. Це означає, що ти маєш певний духовний зріст, що ти маєш певну практику і входження у повстанні проти себе та прийнятті істини й покорі їй, і що твої різні риси розбещеного характеру також змінилися різною мірою. Це прояв розпізнавання правильного й неправильного у людях, які справді мають людськість.

Люди, які не можуть розпізнавати правильне й неправильне, можуть також хотіти прийняти істину й бути готовими прагнути спасіння, але коли вони стикаються зі справами, вони не можуть практикувати істину. Вони досі живуть своїми розбещеними характерами, часто бунтуючи проти Бога й опираючись Йому без жодного усвідомлення того, що вони це роблять. Вони бунтували проти Бога в такий спосіб десять років тому, і через десять років вони досі можуть це робити. Вони не приймають і не практикують істину. Для цього є дві причини: одна полягає в тому, що вони зовсім не розуміють, що таке істина, і просто чіпляються за власні міркування, власні твердження та власні погляди. Інша полягає в тому, що вони зовсім не є людьми, які приймають істину. Хоч би як вони бунтували проти Бога десять років тому, так само вони роблять це й через десять років, без змін. Хоч би скільки років вони вірили в Бога, у них немає свідчення про прийняття істини та покору Богу, і тим паче жодного свідчення про повстання проти плоті та свого розбещеного характеру. Це показує, що вони не є людьми, які приймають істину. Такі люди не є тими, хто розпізнає правильне й неправильне. Можна також сказати, що це не люди з людськістю – простіше кажучи, це не люди. Деякі люди, почувши ці слова, відчувають незгоду в серці. Вони кажуть: «Я вірю в Бога понад десять років і завжди виконую свій обов’язок. Просто я іноді роблю помилки й проходжу через обтинання. Хіба це не цілком нормально? У кожного є розбещені характери; хто не робить помилок? У будь-якому разі, я істинно віруючий. Як Ти можеш казати, що в мене немає людськості?». Це правда, що ти істинно віруючий, але чи означає те, що ти істинно віруючий, що ти можеш прийняти істину? Чи означає те, що ти істинно віруючий, що ти можеш повстати проти плоті та що ти не будеш свавільним? Чи означає те, що ти істинно віруючий, що ти можеш коритися Богу? Ні, не означає. Бути істинно віруючим – це ще не все, і це не означає, що ти можеш здобути спасіння. Здобуття спасіння вирішальною мірою залежить від того, чи може твоя людськість прийняти істину, і чи можеш ти розпізнати правильне й неправильне. Бути істинно віруючим – це не найважливіша умова для того, щоб люди зрештою здобули спасіння, і це також не базова умова. Ти кажеш, що ти істинно віруючий, але скільки істини ти зрозумів і здобув? Коли йдеться про інтереси Божого дому, у скількох випадках ти їх обстоював? Якщо ти думаєш, що ти істинно віруючий, що в тебе є совість і людськість, і що ти справжня людина, то, в тій самій справі, якщо ти міг бунтувати проти Бога десять років тому, чи можеш ти бунтувати проти Бога зараз? Чи змінився ти? Чи повстав ти проти плоті? Якщо ти не повстав проти плоті, чи зможеш ти зробити це в наступні десять років? Якщо ти досі не можеш повстати проти плоті й досі можеш бунтувати проти Бога, то це показує, що з твоєю людськістю є проблема. Ти не можеш практикувати істину, тому навіть якщо ти кажеш, що ти істинно віруючий, це марно. Ти кажеш, що готовий страждати й платити ціну, і готовий віддано виконувати свій обов’язок, але ця готовність нічого не варта. Це лише передумова для того, щоб ти міг практикувати істину й коритися Богу, але чи зможеш ти зрештою практикувати це, залежить від того, чи є в тебе людськість. Якщо твоє серце вічно нездатне стримувати й контролювати твої розбещені характери, і ти обираєш обстоювати власні інтереси, і обираєш негативні речі замість позитивних, то це показує, що твоя людськість не любить істину й не має здатності контролювати твої розбещені характери. Якщо ти не мав здатності контролювати прояви своїх розбещених характерів, коли ти не розумів істини, це можна вибачити. Але зараз це інакше. Ти слухав проповіді про істину багато років, але ти досі не можеш стримувати свій розбещений характер, щоб могти практикувати згідно з істинами-принципами й робити правильний вибір, коли стикаєшся зі справами. Ти чітко бачиш, як злі люди заважають роботі церкви, але ти не можеш стати на захист інтересів Божого дому. Але коли хтось шкодить твоїм власним інтересам, ти можеш зробити все можливе, щоб захистити їх. Цього достатньо, щоб довести, що у твоїй людськості немає совісті чи розуму, щоб регулювати й стримувати тебе, щоб ти обрав правильний шлях і принципи практики. Якщо ти робиш такі нерозумні речі, але досі стверджуєш, що ти людина, це показує, що твої совість і розум більше не функціонують. Тоді ти не нормальна людина, тому що у твоїй людськості немає совісті й розуму, а також немає нічого, що могло б дати тобі змогу робити правильний вибір. Розумієш? Деякі люди кажуть: «Мій духовний зріст зараз малий. Через моє сімейне середовище та виховання я свавільний, потураю своїм бажанням і гордий. Але в реальному житті я знаю, що таке позитивні речі, а що – негативні, і я знаю, що мені слід робити, а чого не слід. Просто оскільки мій духовний зріст малий і в мене не було когось, хто розуміє істину, щоб просвіщати мене, наглядати за мною та спонукати мене, я не практикував істину та вчинив деякі переступи, і відчуваю трохи жалю всередині». У реальному житті такі люди можуть використовувати свою совість, щоб регулювати свою поведінку та стримувати себе, щоб іти правильним шляхом. Це люди, яких можна спасти. Це тому, що вони можуть прийняти істину, можуть практикувати деяку істину і зазнали певних змін. Просто темп їхнього прогресу трохи повільніший за середній, а їхнє зростання дещо менш масштабне, але вони змінюються. Це так само, як те, що деяке насіння швидко росте в хорошому ґрунті, тоді як інше росте повільніше та з більшими труднощами в піску або скельних щілинах; але поки в ньому є життя, воно ростиме. Те саме й з людьми. Поки їхня людськість має совість і розум, які слід мати людям, це доводить, що вони мають людське життя – після того, як вони приймуть істину, вони зміняться. Навіть якщо зміна повільна – інші роблять великий прогрес за десять років, тоді як вони роблять лише невеликий за двадцять чи тридцять років – попри повільність, вони розвиваються в позитивному напрямку, вони змінюються, і їхнє життя постійно зростає. Незалежно від того, як швидко чи повільно вони ростуть, така людина має якість людськості. Однак є інший тип людей, які вірять у Бога багато років, але зовсім не досягли зростання життя. Хоч би хто бесідував про істину, вони відчувають відразу й не бажають слухати. Хоч би яке середовище не організував Бог, вони не шукають істини й не можуть винести з цього уроків, і не можуть отримати з цього позитивних настанов і допомоги. У своєму серці вони відчувають відразу до позитивних речей. Їхні характер і спосіб життя, коли вони роблять усе, що їм заманеться, ніколи не змінювалися. Такі люди – це ті, хто не має совісті й розуму. Вони не люди – вони нелюди. Коли Я пояснюю це так, чи стає це для вас яснішим і зрозумілішим? (Так.)

Є інший тип людей: вони знають, що вірити в Бога – це добре, але вони не розуміють, що таке позитивні й негативні речі; крім того, вони й близько не використовують свою совість, щоб регулювати чи стримувати свої мовлення та дії. Таких людей легше розпізнати. Вони й близько не люблять позитивних речей, і не наближаються до розуміння суті речей. Усе це для них – плутанина. Якщо ти запитаєш їх, що таке позитивні речі, вони говоритимуть доктринами та скажуть, що все, що Бог каже й робить, – це позитивні речі. Те, що вони кажуть, звучить досить гарно, але коли вони стикаються зі справами, вони не можуть співвіднести їх із Божими словами або розпізнати їх; їхній розум стає як каша, вони стають безтолковими й не мають ясності ні в чому. Якщо ти запитаєш їх, які істини вони здобули за стільки років віри в Бога, вони скажуть: «Бог володарює над усім сущим, усе, що Він робить для людини, – добре, і Бог любить людину. Сатана опирається Богу, і сатана шкодить людині, переслідує її та знущається з неї». Якщо ти запитаєш їх, що ще вони здобули, вони скажуть: «Ми мусимо добре виконувати свій обов’язок, більше страждати й платити більшу ціну». Якщо ти потім запитаєш їх, яким принципам варто слідувати, виконуючи свій обов’язок, вони скажуть: «Нам слід слухати все, що кажуть вищі, і робити все, що нас просять. Навіть якщо робота брудна й виснажлива, ми мусимо виконувати її добре; ми мусимо не переривати й не заважати або створювати проблеми. Ми мусимо робити те, що корисно для всіх і для Божого дому». Усі ці доктрини, які вони промовляють, правильні, у них немає жодного неправильного слова. Однак коли вони стикаються зі справами, вони не виявляють нічого, крім якихось перекручених і дурних поглядів, і скільки б разів ти їх не виправляв, вони не можуть змінитися. Що за негідники такі люди? (Вони безтолкові люди.) Чи є безтолкові люди людьми? (Ні.) Хто такі безтолкові люди? (Звірі.) Культурне слово – «тварина», а розмовний термін – «звір». Хоч би скільки проповідей вони слухали, вони не розуміють, що таке істина, що таке позитивні речі або що таке негативні речі. Хоч би скільки речей, що бунтують проти Бога, вони не робили, вони не усвідомлюють цього у своєму серці й усе ще вважають, що вони від природи добросерді й мають співчутливе серце. Коли вони бачать, як хтось страждає, вони відчувають біль у серці й бажають, щоб вони могли страждати замість нього. Коли вони бачать когось, кому нічого їсти або вдягнути, вони хочуть віддати йому свої одяг і їжу. Хоч би скільки б Божих слів, що розвінчують розбещеність людства, вони слухали, вони досі вважають, що вони дуже хороші, кращі за будь-кого іншого. Скільки б неправильних речей вони не робили, вони не знають, де помилилися, і ніколи не визнають, що мають розбещений характер. Якщо ти запитаєш їх: «Ти розбещена людина? У тебе є розбещений характер?». Вони скажуть: «Так, є. У кожного є розбещеність, тож як у мене може її не бути? Ти говориш дурниці!». Вони навіть називають тебе дурним. Але коли вони роблять щось не так, вони не визнають цього, і вони навіть перекладають провину на інших. Хоч би що вони зробили неправильно, вони не визнають цього, і хоч би якими серйозними були проступки, які вони вчиняють, у них завжди є відмовки й причини, щоб виправдати себе. Чи є в таких людей хоч якийсь розум? Чи це люди, які можуть розпізнати правильне та неправильне? (У них немає розуму, і вони не можуть розпізнати правильне й неправильне.) Здається, що вони щодня докладають багато зусиль, слухаючи проповіді й читаючи Божі слова від світанку до смеркання, але вони не можуть зрозуміти жодного речення істини, не можуть зробити жодної речі, яка відповідає істинам-принципам, і не можуть сказати жодного слова, яке відповідає істині. Годі й казати про слова, які відповідають істині, – вони навіть не можуть сказати жодного слова, яке відповідає совісті й розуму людськості; вони говорять лише безтолкові й абсурдні слова, і лише сиплють перекрученими аргументами. Такі люди далекі від того, щоб мати совість і розум; вони просто безтолкові люди, сповнені перекручених міркувань. Прослухавши багато проповідей, вони можуть говорити деякі духовні слова. Коли ти чуєш, як вони говорять духовні слова, ти відчуваєш, що вони досить вправні й красномовні, але коли доходить до розв’язання справ, ти виявляєш, що вони і безтолкові, і абсурдні. Коли вони сиплють перекрученими аргументами, вони можуть позбавити тебе мови. Що означає «позбавити тебе мови»? Це означає, що ти не можеш уявити, що хтось міг сказати такі абсурдні слова або мати такий спосіб мислення, що це просто немислимо для тебе, і що, зрештою, ти можеш відповісти їм лише мовчанням, що є найкращим способом поводитися з ними.

Якщо людина є людиною й має нормальну людськість, то здатність розпізнавати правильне й неправильне є вирішальною. Коли люди не отримали забезпечення Божих слів і не розуміють істини, вони можуть використовувати свої совість і розум, щоб зрозуміти деякі прості позитивні та негативні речі. Вони мають певні здатності до розпізнавання та пізнання, коли йдеться про деякі позитивні та негативні речі, з якими вони стикаються в реальному житті. Вони здатні мати деяке розпізнавання щодо речей, які підпадають під базовий людський здоровий глузд, щодо законів людського виживання, а також щодо деяких людей, справ та речей, з якими вони часто стикаються. Це не ті, хто живе безтолково; вони мають здатності до розпізнавання та пізнання, коли йдеться про позитивні та негативні речі в людському світі, і, звісно, вони також мають певні думки, позиції та правильне ставлення до цих речей. Після тридцяти років такі люди починають поступово стикатися з різними життєвими питаннями. Навіть якщо вони не читали Божих слів і не отримували забезпечення Божих слів, до п’ятдесяти чи шістдесяти років вони можуть поступово розібратися, що таке позитивні речі, а що – негативні, а потім жити згідно з тими позитивними речами, які вони можуть сприймати, і слідувати деяким законам позитивних речей. Що ж до деяких негативних речей, то, крім здатності їх розпізнавати, вони також можуть триматися від них подалі із глибини душі. Коли вони не мають іншого вибору, окрім як слідувати світським тенденціям або деяким філософіям світських справ і висловам, що побутують серед людей, вони відчувають, що йдуть проти своєї совісті, і їхня совість їм докорятиме. У глибині душі вони не приймають таких поглядів; вони діють так лише заради виживання або тимчасової вигоди. Робити це – не їхній початковий намір; радше це вибір, зроблений проти їхньої волі. Після того як такі люди починають вірити в Бога, вони більше переймаються тим, що саме Божі слова говорять про всілякі питання, як-от ті, що стосуються людського життя та виживання, якими саме є точні Божі висловлювання щодо складних проблем в людському житті та що саме Бог просить людей робити, коли вони стикаються з ними. Вони жадають відповідей на ці запитання. Отримавши відповіді, вони не вважають, що практикувати згідно з Божими словами надто важко або що це надто суперечить потребам людськості. Натомість вони вважають, що тільки ці істини є правильним шляхом, тим, чим людям слід володіти й чого досягати, і тією подобою, яку людям слід мати в житті. Вони вважають, що якщо люди живуть так, це може справді задовольнити потреби їхньої совісті та людськості, і що тільки живучи так, вони не йдуть проти своєї волі, і тільки тоді вони можуть почуватися впевнено та мати радість і мир. Вони також вважають, що тільки тоді люди матимуть надію й будуть готові жити далі, і що тільки тоді вони зможуть звільнитися від різних злих сил, різних злих тенденцій і того стану порожнечі, в якому живе людство. Під впливом своєї совісті глибоко в серці вони відчувають симпатію до різних висловлювань, вчень і забезпечення в Божих словах, і вони приймають їх від щирого серця. Вони мають бажання прагнути здобути істину. Ба більше, у міру того як Божі слова висловлюються дедалі більше, а забезпечення Божих слів стає дедалі практичнішим і детальнішим, їхня жага до істини та позитивних речей дедалі більше задовольняється. Немає такого, що що більше вони слухають, то неспокійнішими стають, то більше вважають це надто детальним або то більше почуваються заплутаними. Навпаки, що більше вони слухають, то яснішими здаються речі, і то більше вони відчувають, що можуть бачити речі наскрізь і мають шлях. Вони відчувають, що попереду є надія, що вони бачать світло й мають шлях, щоб практикувати істину та досягти спасіння. Їхні серця почуваються дедалі впевненіше, і вони дедалі більше вважають, що шлях віри в Бога правильний, і що ціна, яку вони заплатили, та енергія і кров серця, які вони витратили за кожен день віри в Бога до цього моменту – усе це було варте того й мало сенс. Це підтверджується в глибині їхніх сердець. Хоча їхнє бажання здійснилося, а їхню жагу до істини було певною мірою втамовано, люди, які справді жадають істини, приймуть рішення і складуть плани, вимагаючи від себе практикувати всі аспекти істини та входити в них, впроваджувати в собі Божі слова, різні істини-принципи та різні Божі вимоги, дозволяючи Божим словам стати критеріями їхніх дій та життя по-людськи в реальному житті, а також стати їхнім життям-реальністю. У минулому, коли вони не розуміли істини, вони могли говорити лише деякі слова й доктрини. Коли вони стикалися з речами, то мали щодо них лише однобічний погляд, наче в притчі про сліпих і слона; вони не могли бачити сутності проблеми й не знали, що робити. Вони вважали, що життя дуже нудне, без цілей, до яких варто прагнути, і без надії, і вони жили безтолково. Але тепер усе інакше. Божі слова висловлюються дедалі ясніше, і про істину бесідують дедалі ясніше. Вони відчувають, що шлях стає дедалі світлішим і яснішим, і що є дорога вперед. І вони мають Божі слова, яких слід дотримуватися як основи для кожного слова, яке вони промовляють, кожної справи, яку вони роблять, і кожного типу людей, з якими вони стикаються. Вони вважають, що Божі слова такі практичні й такі хороші, і вони ствердилися в тому, що віра в Бога – це правильний шлях, що віра в Бога може привести до спасіння, і що така віра в Бога може дати їм змогу жити людською подобою, і що це так значуще й цінно! Жадаючи істин і практикуючи їх, вони також постійно входять у ці істини й постійно збирають добрі врожаї. У міру того як жага й потреба їхньої совісті та людськості в позитивних речах задовольняються, їхнє життя також поступово змінюється. Хоча вони часто виявляють розбещені характери й бунтують проти Бога, і часто – мимоволі – діють згідно зі своїми розбещеними характерами, своєю плоттю та своїми дурними, хибними думками й поглядами, коли стикаються з речами, водночас спостерігається й хороше явище: коли вони це роблять, їхня совість часто відчуває неспокій, і вони відчувають, що їхні розбещені характери глибоко вкорінені й їх важко змінити. Тоді під впливом своєї совісті вони часто відчувають докори в серці, почуваються винними та сповненими жалю. Вони часто розмірковують над тим, де саме вони помилилися, і часто каються. Усе це – дія совісті. Якщо люди мають совість, вони матимуть ці почуття й ці прояви; якщо люди мають совість, саме так вони житимуть, часто розмірковуючи над собою, часто каючись і навертаючись. Хоча вони часто стикаються з провалами й невдачами, і часто стикаються з обтинанням, судом і карою за те, що чинять неправильно, оскільки вони часто каються та змінюються, їхня мета прагнення до істини залишається незмінною, і врешті-решт вони матимуть хороший результат і хороший урожай. Вони часто відчувають докори й провину, і вони часто навертаються й каються. Це хороше явище – воно показує, що вони вже на правильному шляху, і зрештою вони матимуть реальні здобутки. З одного боку, їхні розбещені характери дещо пом’якшилися, а їхнє бунтарство проти Бога зменшилося. Раніше, коли вони стикалися з речами, що не узгоджувалися з їхніми уявленнями, вони нарікали, але тепер вони більше не нарікають і можуть шукати істину; вони знають, що ставитися до Бога і Божої роботи на основі уявлень і фантазій – це абсурдно, смішно й неправильно. Крім того, якщо раніше вони були негативними, коли стикалися з труднощами, то тепер вони більше не негативні; вони можуть ставитися до них правильно й коритися Божим улаштуванням і впорядкуванням. Хоча іноді вони можуть бути негативними, це не впливає на виконання їхнього обов’язку, і вони стали відданими у виконанні свого обов’язку. Їхня совість підкаже їм, що так чинити правильно. Коли вони діятимуть так, вони матимуть мир у серці й жодного відчуття звинувачення, і вони дедалі більше відчуватимуть, що саме так вони зобов’язані діяти. Що більше вони практикують у такий спосіб, то більше усвідомлюють важливість пошуку й практики істини в усьому, і то більше відчувають, що їм слід шукати істину й практикувати згідно з істинами-принципами, що цей шлях правильний і що така практика дає здобутки. Коли люди мають такі здобутки, вони виявляють, що їхні стосунки з Богом змінюються, що життя всередині них змінюється, і що їхні розбещені характери дедалі більше втрачають силу, а пута й скутість, які ці характери накладають на них, слабшають; вони також виявляють, що їхнє бажання прагнути до істини та їхня жага до неї стають сильнішими, і що їхня сила практикувати істину й долати свої розбещені характери також зростає. Так у людей з’явиться певне відчуття, а саме те, що для них є надія позбутися розбещених характерів і досягти спасіння, що шлях, яким вони йдуть, правильний, і що приймати істину, практикувати її та коритися їй – це правильно. Таке ставлення до істини мають люди, які володіють совістю та розумом людськості. Це прояв, який мають люди, коли поступово приймають істину. Це найнормальніший прояв. У тих, хто не має цього прояву, совість не може відігравати жодної регулюючої ролі – це щонайменше. Якщо ти маєш совість, твоя совість неодмінно відіграватиме регулюючу роль. Якщо твоя совість не може відігравати регулюючої ролі, то ця твоя совість – не совість; ти не маєш совісті. Якщо люди мають совість, вони зможуть розпізнавати правильне й неправильне, розпізнавати позитивні речі й негативні, і вони обиратимуть позитивні речі та покидатимуть негативні. Якщо люди мають совість і можуть розпізнавати правильне й неправильне, вони вирішать приймати істину, практикувати її та коритися їй, а також діяти згідно з істинами-принципами. Якщо цього разу вони не практикуватимуть істину, їхня совість докорятиме їм, а якщо вони не практикуватимуть істину наступного разу, їм знову докорятимуть. Якщо ти маєш почуття совісті й розумієш, що правильно, а що ні, то, почувши стільки істин, коли ти неодноразово чиниш неправильно, твоя совість докорятиме тобі й звинувачуватиме тебе ще більше, і ти зможеш скоритися почуттю своєї совісті та зробити правильний вибір. Дехто каже: «Моя совість теж докоряє мені, коли я чиню неправильно, але навіть після того, як мені докоряли десять чи двадцять років, я однаково не хочу обирати практикувати істину». Тоді Я кажу, що ця твоя совість – не совість. Ти кажеш, що відчуваєш докори своєї совісті, але стільки років ти не міг повернути назад чи покаятися, і твоїй так званій совісті не вдалося відрегулювати тебе так, щоб ти обрав правильний шлях. Тоді твоя совість – не совість, і ти не маєш людськості. Ти кажеш: «Я знаю, що правильно, а що ні, – як Ти можеш казати, що я не маю совісті?». Це може означати лише те, що твоє серце надто непоступливе, а твоя совість більше не функціонує. Якщо ти справді володієш совістю людськості, коли ти чиниш неправильно і твоя совість докоряє тобі, твоя людськість матиме схильність до позитивного, і твоя совість звинувачуватиме тебе зсередини, кажучи: «Це неправильно, цьому так бракує людськості!». Якщо вона завжди так докоряє тобі, якою людиною ти маєш бути, щоб не сприймати цього? Лише ті, хто не має совісті, позбавлені цього сприйняття. Якщо ти справді маєш совість, то коли тобі докоряє твоя совість, чи можеш ти залишатися непоступливим? Якщо ти кажеш: «Мені докоряли десять чи двадцять років, і я не відчув нічого особливого», то ти не людина із совістю. Хіба це не так? (Так.) Ти не маєш совісті, проте стверджуєш, що маєш людськість, – хіба це не обман людей? Якщо ти маєш людськість, як ти можеш не мати совісті? Якщо ти не маєш совісті, то ти не маєш людськості. Ознака відсутності людськості – це нерозуміння того, що таке позитивні речі, а що – негативні. Ти кажеш, що маєш совість, то чому ти не в змозі розпізнавати правильне й неправильне? Ти чув стільки проповідей, то чому ти не жадаєш прагнути істини? Ти кажеш: «Моє серце готове прагнути до істини й готове практикувати істину», – то які ж істини ти практикував? Де докази? Якщо твоє серце любить істину й готове прагнути до істини, то чому ти не практикуєш істину? Хіба це не обман людей? Хіба це не те саме, що брехня ошуканця? Це так само, як великий червоний дракон, який завжди проголошує, що все, що він робить, – це служіння народу й надання йому можливості жити щасливим життям, але коли люди вірять у Бога й ідуть правильним шляхом, він несамовито заарештовує та переслідує їх. Він не дозволяє людям слідувати за Богом, не дозволяє їм приймати істину й досягати спасіння – він дозволяє їм лише слідувати за Партією та слухатися її наказів, що призводить до того, що вони опиняються в пеклі й зазнають покарання, що тішить великого червоного дракона. Отже, слова великого червоного дракона про те, що він «служить народу», правдиві чи неправдиві? Сатана завжди каже, що те, що він робить, – на благо людям, але він не може забезпечити людей істиною, а також не може скерувати людей на правильний життєвий шлях. Він лише насаджує людям єресі й хиби, змушуючи їх упиватися розпусним життям, іти шляхом зла, гнатися за світом, гнатися за славою й вигодою, а також боротися одне з одним і шкодити одне одному, не дозволяючи людям іти правильним шляхом і вириваючи людей від Бога. Зрештою люди здобувають славу й вигоду, але їхні тіла й розум повністю зруйновані; вони сповнені сатанинських єресей і хиб, Бога немає в їхніх серцях, і вони більше не вірять, що людство було створене Богом. Вони починають заперечувати Бога і стають ворожими до Нього. Чи робить сатана це на благо людям? Хіба це не шкодить людям і не губить їх? Проте люди, які не здатні розпізнавати правильне й неправильне, не можуть бачити ці речі наскрізь.

Дехто каже: «Я маю людськість і можу розпізнавати правильне й неправильне, і я маю більше совісті, ніж більшість людей». Тоді порівняй себе зі змістом сьогоднішньої бесіди й подивися, чи маєш ти совість, чи можеш ти приймати істину й практикувати її, чи відчуваєш ти каяття й провину, коли чиниш неправильно, і чи справді ти покаявся та змінився. Якщо ти не маєш цих проявів життя-входження, це доводить, що твоя совість не функціонувала, незважаючи на те, що ти слухав проповіді стільки років відтоді, як почав вірити в Бога. Що стоїть за тим, що твоя совість не функціонує? Є лише одна причина, яка може пояснити цю проблему: ти людина без совісті. Дехто каже: «Хоча я не маю життя-входження, я розумію всі істини». Якщо ти розумієш істину, чому ти її не практикуєш? Чому ти не мав жодного входження? Як так сталося, що навіть зараз твоє життя досі не змінилося? Ти розумієш істину, але не практикуєш її – де твоя совість? Дехто навіть сперечається: «Я вірю в Бога стільки років. Якби я не мав совісті, чи міг би я від стількох речей відмовитися, стільки вистраждати й заплатити таку велику ціну? Чи міг би я охоче виконувати свій обов’язок?». Якщо ти маєш совість, то який вплив вона справила після того, як ти прослухав стільки істин? Чи може вона стримувати тебе, щоб ти діяв згідно з істинами-принципами? Чи може вона керувати твоєю поведінкою й твоїми думками? Ти слухав проповіді стільки років, ти можеш говорити багато доктрин, і ти стільки вистраждав і заплатив таку велику ціну – то чому ж твоя совість не відіграє ролі в керуванні твоєю поведінкою, змушуючи тебе діяти згідно з принципами й не дозволяючи тобі порушувати принципи? Якщо ти маєш стільки совісті й людськості, і ти зрозумів стільки істин, чому ти не можеш практикувати їх? Як ти можеш відкрито порушувати принципи й відкрито заважати роботі церкви? Якщо ти маєш совість, чи змінилося твоє життя після виконання твого обов’язку протягом стількох років? Ти не змінився, і ти не маєш жодного входження в істину; це свідчить про те, що ти не маєш совісті. Дехто каже: «Чи міг би я виконувати свій обов’язок, якби не мав совісті?». Ти не виконуєш свій обов’язок; ти трудишся. Труд не вимагає совісті; достатньо докласти трохи зусиль. Це якраз підтверджує вислів: люди, які трудяться, – це люди без совісті; вони не прагнуть життя-входження чи істини, а лише шукають того, щоб трудитися, і готові витрачати сили. Які характеристики труду? Бути готовим терпіти труднощі й платити ціну, шукати свою радість, почуття важливості й цінність у терпінні труднощів і платі ціни, намагатися задовольнити своє бажання благословень і свої амбіції укладати угоди з Богом, а також намагатися здобути благословення в обмін на свої страждання й жертви. Якщо попросити їх витрачати сили у роботі, терпіти труднощі й платити ціну, у них для цього повно енергії; але якщо попросити їх діяти згідно з принципами й практикувати істину, вони стають млявими, розгубленими й не знають, як практикувати. Дехто навіть вважає, що його поставили в скрутне становище, думаючи: «Нічого страшного, якщо ви просите мене витрачати сили, терпіти труднощі й платити ціну. Я можу витерпіти будь-яку кількість труднощів, і я не нарікатиму, хоч би як я втомився. Але просити мене діяти згідно з принципами – хіба це не ускладнює мені життя? Бути здатним витрачати сили, а також терпіти труднощі й платити ціну без нарікань – це вже досить добре, чому ви досі вимагаєте від мене діяти згідно з принципами? Ваші вимоги до людей занадто високі! Нехай люди роблять усе, як хочуть; аби робота була зроблена, цього достатньо. Якщо вона зроблена погано, її можна просто виправити з часом!». Вони просто готові трудитися, і вони дуже енергійні, коли трудяться, але стають млявими, коли справа доходить до практики істини, і стають ще більш розгубленими, коли справа доходить до життя-входження. Проте вони досі вважають себе хорошими людьми. Вони часто кажуть: «Я людина із совістю, і я добрий. Я вкладаю всю свою енергію у виконання свого обов’язку й ніколи не шкодую сил. Я можу зректися своєї сім’ї та кар’єри, щоб присвятити себе Богові. Як я можу бути таким завзятим? Я від природи хороша людина!». Насправді вони не розуміють жодної істини, і тим паче не можуть діяти згідно з істинами-принципами. Вони знають лише, як застосовувати грубу силу, проте досі вважають себе хорошими. Навіть на цьому етапі вони взагалі не мають жодного почуття у своїх совісті та розумі. Якби ти справді мав совість, як ти міг верзти такі перекручені аргументи? Як би ти міг не мати чистого сприйняття істини? Якби ти мав совість і людськість, як би ти міг не слухати уважно Божих слів, того, якими є Божі необхідні критерії для людей, і того, яким принципам варто слідувати в кожній справі, яку ти робиш? Якщо ти слухаєш, але не розумієш, і ти нечутливий до істини, то ти людина без совісті й людськості. Ти думаєш, що можеш обміняти свої грубі зусилля на істину й життя, на спасіння? Це неможливо; цей шлях не працює. Навіть якщо ти готовий витрачати сили, щиро гарувати й можеш трохи постраждати, і в очах людей ти дещо відданий, усе ж важко сказати, чи зможеш ти бути відданим до кінця. Невідомо, коли спалахне твоя звіряча природа, і ти спричиниш неприємності та створиш переривання й завади, і тоді тебе доведеться вичистити. Хіба нещодавно церкву не очистили від кількох людей? Такі люди говорять дуже приємні на слух слова, і кожен, хто їх чує, думає, що вони розуміють істину, але вони просто не практикують істину. Вони говорять приємні речі, але не виконують справжньої роботи. Вони не тільки налаштовують себе проти людей, а й налаштовують себе проти Божого дому. Хіба це не опір Богу? Чи може Божий дім прийняти їх? Якщо вони готові виконувати свій обов’язок, їм слід робити це покірно й дотримуючись правил, але вони цього не роблять. Вони намагаються керувати й тримати владу, і вони навіть спричиняють завади й руйнування. Якою мірою вони спричиняють завади? Навіть коли Я щось роблю, вони намагаються встрявати, критикують те й се, перешкоджають і заважають. Вони намагаються заважати Моїм діям – чи міг би Я виявити до них милість? Якби ти заважав лише Моєму особистому життю, Я міг би відкласти тебе вбік і ігнорувати тебе, але Я виконую роботу в Божому домі, виконую справжню роботу для обраних Богом людей, а ти однаково намагаєшся заважати їй і підривати її. У чому тут проблема? Що робити з такою людиною? (Їх слід очистити.) У Божого дому є принципи поводження з людьми, і таких людей слід вичищати. Дехто каже: «Мене скривдили! Я не знав, що це ображає Тебе. Я не знав, що це нехтування Вишнім і нехтування Богом. Я зробив це ненавмисно». Той факт, що ти міг зробити таке, свідчить про те, що ти діяв навмисно. Скільки років ти слухав проповіді? Чи маєш ти совість – чи маєш ти людськість? Якби ти був людиною, якби ти мав людськість і володів совістю та розумом, ти б не робив таких речей, навмисно чи ні. Я виконую роботу, а вони свідомо заважають їй і намагаються її підірвати. Хіба вони взагалі люди? Хіба вони не дияволи? Якщо люди справді мають совість і розум, і справді мають людськість, навіть якщо це звичайна людина, яка щось робить, поки це корисно для роботи церкви та для братів і сестер, вони знають, що їм слід підтримувати це, а не підривати, не кажучи вже про те, якщо це щось, чим Я займаюся особисто. Проте вони наполягають на тому, щоб створювати завади й намагатися саботувати це, і ніхто не може їх зупинити. Вони стали справжнісінькими дияволами, чи не так? Я кажу, що злодіяння таких типів серйозні – ми мусимо не бути поблажливими до них; у Божого дому є принципи поводження з людьми, і з ними слід розібратися, вичистивши їх. Чи це належний спосіб поводження з ними? (Так.) Якщо вони слідують своїм особистим уподобанням лише у своєму повсякденному житті, це прийнятно. Наприклад, Я можу сказати: «Я люблю їсти локшину», на що вони відповідають: «Я не люблю їсти локшину. Коли я готуватиму, я зроблю трохи локшини для Тебе, а для себе зроблю рис». Ця справа не стосується роботи церкви, не стосується жодних істин-принципів, і тим паче не стосується чиєїсь людськості чи совісті. Слідувати своїм особистим уподобанням тут нормально, але коли йдеться про справи, що стосуються роботи церкви, це неприйнятно. Якщо ти безрозсудно чиниш проступки та створюєш переривання й завади, ти порушуєш адміністративні постанови. Яка людина може нахабно порушувати адміністративні постанови? Яка людина може відкрито нехтувати істиною й Божим домом? (Дияволи.) Ті безрозсудні безтолкові люди й звірі можуть нехтувати й заважати в такий спосіб, а дияволи здатні на це ще більше. Хоч би що робив Божий дім, дияволи завжди намагаються заважати цьому – вони створюють завади, наче одержимі, не зважаючи на наслідки. Вони можуть заважати аж так і однаково не усвідомлювати цього, однаково вважати, що вони не створювали завад, що вони абсолютно невинні, і навіть захищати себе. З такими людьми не потрібно ні про що бесідувати; просто вичистити їх – це правильно. Такі люди, які не мають совісті й розуму людськості, є справжніми дияволами; вони ніколи не зміняться. Від тебе не вимагається прагнути до істини, і від тебе не вимагається практикувати істину в усьому, але щонайменше ти мусиш знати, що треба дотримуватися правил. Якщо ти навіть не розумієш правил, і ти не розумієш адміністративних постанов Божого дому, і ти навіть не знаєш, коли порушуєш адміністративні постанови, то чи маєш ти людськість? Ти не маєш людськості; ти диявол. Коли дияволи чинять зло, вони не можуть стриматися. Їхній опір Богу, їхній суд Бога та їхня хула на Бога є природними виявами їхньої природи. Без того, щоб хтось підбурював їх або навчав, вони можуть природно чинити зло в такий спосіб. Це тому, що в них панує їхня диявольська природа.

Сьогодні ми бесідували про питання розпізнавання правильного й неправильного, що є частиною людської совісті та розуму. Чи ясно ви бачите цей аспект завдяки цій бесіді? Справжня людина має совість і може розпізнавати правильне й неправильне; її совість функціонує. Хоч би з якими людьми, справами чи речами вона стикалася, і хоч би які проблеми виникали, її совість є щонайменше першою лінією захисту. З одного боку, твоя совість допоможе тобі виносити судження й розпізнавати, які речі є позитивними, а які – негативними; з іншого боку, вона може допомогти тобі досліджувати й перевіряти шлях попереду, щоб ти не опускався нижче мінімальних стандартів життя по-людськи, і зрештою вона допоможе тобі робити вибір й обирати правильний шлях. Природно, що люди, які розуміють істину або вірять у Бога багато років і мають основу у своїй вірі, під впливом своєї совісті зрештою обиратимуть позитивні речі й обиратимуть шукати та приймати істину. Тому совість відіграє провідну роль у людськості; вона відіграє роль скерування людей на правильний шлях і регулювання людей, щоб вони обирали позитивні речі. Якщо людина не має совісті, то само собою зрозуміло, що вона не тільки буде нездатна обирати позитивні речі й правильний шлях, а й у всьому, що вона робить, їй бракуватиме мінімального стримування й регулювання совісті. Така людина перебуває у великій небезпеці; вона дуже ймовірно чинитиме зло й опиратиметься Богу. Якщо вона є реінкарнацією тварини, вона може робити те, що роблять злі демони, а люди, які є злими демонами й дияволами, можуть чинити ще більше зло, що дуже страшно. Отже, володіти совістю дуже важливо. Це зрозуміло? (Так.) Якщо людина не має совісті, щоб регулювати свою поведінку й скеровувати її йти правильним шляхом, то шлях, який вона обере, неминуче буде неправильним, а те, що вона робитиме, буде негативними речами – наслідки будуть немислимими. Якщо вона може нахабно порушувати істину й закони розвитку речей, а також безрозсудно хулити, судячи істину й усю роботу, яку виконує Бог, навіть відкрито опираючись Богу й порушуючи Божі адміністративні постанови, і зухвало проклинаючи, засуджуючи й хулячи Бога, то вона точнісінько така сама, як дияволи й сатана. Вона може чинити все те зло, яке чинять дияволи й сатана, робити все те, що роблять дияволи й сатана, і виголошувати всі ті хиби, єресі й перекручені аргументи, які виголошують дияволи й сатана. Ці люди є справжнісінькими дияволами й сатанами.

Що ви зрозуміли із сьогоднішньої бесіди? (Я зрозумів, що люди з людськістю володіють совістю та розумом і можуть розпізнавати правильне й неправильне. Щодо розпізнавання правильного й неправильного, Бог, використовуючи різні приклади, з максимальною ясністю пояснив, що таке позитивні речі й негативні речі, щоб, коли ми стикаємося з речами, ми могли виносити точні судження й водночас мати правильні погляди, що стоять за нашим прагненням, – нам слід жадати позитивних речей і прагнути до них, а також ненавидіти й відкидати негативні речі.) Совість і розум у людськості є найбазовішими умовами для того, щоб людина досягла спасіння. Якщо ти володієш цими двома основними умовами, але не прагнеш до істини й не практикуєш ту дещицю істини, яку розумієш, і зрештою не можеш досягти покори істині, то ти однаково не зможеш досягти спасіння. Совість і розум – це лише базові умови для спасіння; а те, яким шляхом ти йдеш, залежить від твого власного вибору. Якщо ти людина, яка справді має совість і розум, ти матимеш можливість під регулюванням своєї совісті вирішити стати на шлях прагнення до істини. Якщо твоя совість регулює тебе й скеровує тебе так, щоб ти обрав правильний шлях, але ти не бажаєш страждати й платити ціну, не бажаєш повставати проти плоті й відпускати речі, пов’язані з твоїми плотськими інтересами, і ти не став на шлях прагнення до істини, то ти однаково не матимеш надії здобути спасіння. Надія здобути спасіння, з одного боку, безпосередньо пов’язана із совістю твоєї людськості; з іншого боку, вона також безпосередньо пов’язана з ціною, яку ти можеш заплатити, прагнучи до істини, і твоїми рішучістю й бажанням практикувати істину. Совість лише дає тобі базову умову для спасіння, а також створює для тебе багато можливостей практикувати істину, даючи тобі шанс стати на правильний шлях під регулюванням твоєї совісті. Тобто твій шанс стати на правильний шлях буде відносно високим, і твоя надія здобути спасіння також буде відносно високою, понад п’ятдесят відсотків, – однак це не буде гарантовано. Тому, навіть якщо ти відчуваєш, що маєш совість і людськість, не будь самовдоволеним через це, думаючи, що просто наявність совісті й розуму означає, що ти хороша людина й можеш досягти спасіння, що успіх гарантований. Якщо ти думаєш так, то Я кажу тобі, що у твоєму сприйнятті цього питання є відхилення. Якщо ти володієш совістю й маєш людськість, це лише підтверджує, що ти той, кого Бог обрав і покликав. Однак найважливіший визначальний фактор того, чи зможеш ти зрештою досягти спасіння, полягає у твоєму власному прагненні. Навіть якщо твоя совість зазвичай активна, часто регулює твою поведінку й регулює тебе так, щоб ти обрав правильний шлях, якщо ти часто йдеш проти своєї совісті й не обираєш правильний шлях, і не обираєш практикувати істину, а натомість часто захищаєш свої особисті інтереси, свою особисту репутацію й свою гордість, і часто зважаєш на свої особисті перспективи, амбіції та жагу, то твоя надія зрештою досягти спасіння буде дуже примарною – потроху вона буде зруйнована тобою. Це було б дуже трагічно. Розумієш? (Так.) Гаразд, на сьогодні наша бесіда закінчена. До побачення!

9 березня 2024 року