Три категорії людей на основі їхнього походження

Характеристики людей, перевтілених із дияволів

II. Друга характеристика: відхилення

Б. Потурання сексуальним бажанням плоті

Минулого разу ми бесідували про три конкретні прояви відхилення в тих, хто перевтілений із дияволів: хтивість, сексуальну провокативність і розпусту, тобто прояви відхилення, які є в людей щодо сексуального бажання. Головна проблема таких людей полягає в тому, що їхнє ставлення до сексуального бажання особливо безпутне; вони переступають межі совісті й розуму нормальної людськості, і вони за жодних обставин не стримують і не контролюють свої сексуальні бажання, а радше дають їм повну свободу. Є також частина людей, які є особливо безпутними, тобто на основі своєї безпутності вони стають безпринципними, і їхній стан прогресує від поганого до гіршого. Деякі з них навіть шукають і створюють усілякі можливості для задоволення своїх сексуальних бажань під час проповідування Євангелія. Вони спеціально проповідують Євангеліє представникам протилежної статі, і щойно знаходять підхожу ціль, починають свій наступ, використовуючи різні методи й засоби, щоб заманити іншу сторону на гачок, навіть застосовуючи ниці хитрощі для досягнення своїх цілей. Під час проповідування Євангелія ці люди не лише так поводяться, а й роблять те, що накликає велику ганьбу на Боже ім’я. Річ не лише в тому, що вони плекають хтиві думки, а радше в тому, що вони використовують можливість проповідування Євангелія як привід для задоволення своїх сексуальних бажань. Ба більше, вони роблять ту саму помилку знову й знову, вчиняючи те саме з людьми різного віку та в різних обставинах. Скажіть Мені, коли таких людей виявляють, як із ними слід поводитися? Чи слід дозволити їм і далі виконувати обов’язок із проповідування Євангелія, чи їх слід відіслати й зупинити їхнє виконання цього обов’язку? (Їх слід відіслати.) Чи шкода їх відсилати? А якби вони могли здобути ще одну людину? (Якщо їх залишити й дозволити їм і далі проповідувати Євангеліє, наслідки будуть ще серйознішими. Щойно вони вдаються до розпусних дій, на Боже ім’я накликано ганьбу.) Скажіть Мені, чи можуть такі люди, чиї думки постійно зайняті сексуальним бажанням, здобувати людей, коли вони проповідують Євангеліє? (Ні, не можуть.) Навіть якщо вони іноді здобувають кількох людей через проповідування Євангелія, вони також здатні робити речі, які накликають ганьбу на Боже ім’я. Хіба використання таких людей не приносить більше шкоди, ніж користі? (Так.) Тоді чи досі шкода їх відсилати? (Ні.) Чи може цей тип людини змінитися? Чи легко розв’язати їхню проблему? (Ні. Це проблема їхньої природи-сутності; вона не може змінитися.) Люди, сповнені хіті, не є людьми; у них живе диявол, який використовує їхню плоть, щоб говорити те, що він хоче сказати, і робити те, що він хоче робити. Якщо інші використовують напучування й попередження, які відповідають совісті й розуму, чи можуть ці речі змінити їхню природу-сутність? (Не можуть.) Тоді чи можна розв’язати цю їхню проблему, бесідуючи про істину, щоб допомогти їм? (Не можна.) Навіть якщо їх обтинають, призначають когось наглядати за ними або переводять їх в інше середовище, щоб вони не мали можливості потурати своїм сексуальним бажанням, чи можна розв’язати диявольську природу всередині них? (Ні.) Хоч би що робили люди, перевтілені з дияволів, вони позбавлені людськості. Це визначається їхньою природою-сутністю. Тому, хоч як ти бесідуєш про істину, щоб напучувати їх або допомагати їм, це не може розв’язати проблему їхньої природи-сутності. З одного боку, це обумовлено тим, що природа-сутність дияволів полягає в тому, що вони ненавидять істину й анітрохи не можуть прийняти істину. З іншого боку, тим, хто перевтілений із дияволів, бракує совісті й розуму, і вони не мають ані краплі усвідомлення щодо зла, яке коять, і ніколи не відчувають сорому, каяття чи страждання. Отож вони не мають почуття ніяковості чи почуття сорому, які слід мати нормальним людям. Вони не розуміють ні людської моралі та етики, ні гідності й почуття сорому, які слід мати людині у своєму житті по-людськи. Вони не розуміють нічого із цих речей. Навіть якщо вони можуть видавати якісь доктрини, що гарно звучать, це не доводить, що вони володіють нормальною людськістю; вони просто лицемірні й обманюють людей. Тому, хоч про які істини бесідують із такими людьми, їхню природу-сутність неможливо змінити. Тоді є лише одне рішення: не використовуйте таких людей для виконання обов’язку. Очистьте від них церкву. Це розв’язує проблему. Дехто каже: «Якщо їх відсіяти й вичистити, і вони більше не потуратимуть своїм сексуальним бажанням і не заважатимуть роботі в Божому домі, то хіба вони не шкодитимуть людям і далі, якщо робитимуть ці речі серед невіруючих? Хіба їх не слід залишити в Божому домі, призначивши когось наглядати за ними, щоб не дати їм шкодити людям у суспільстві?». Чи правильне це твердження? (Ні.) Чому воно неправильне? (Залишати їх у Божому домі – це шкодити братам і сестрам, заважати роботі церкви й переривати Божу роботу. Це недоречно. Нехай вони повертаються у світ. У світі так багато дияволів і сатан, і хоч які завади вони створюють, це не можна вважати шкодою для дияволів. Оскільки всі вони дияволи, те, що вони роблять, не можна вважати заподіянням шкоди.) Хіба цей погляд не відповідає реальності? (Відповідає.) Цей погляд правильний. Ті, хто потурає сексуальним бажанням, є дияволами, і їм не можна дозволяти залишатися в Божому домі, щоб вони шкодили братам і сестрам. Хоч би що вони робили в суспільстві, це не має нічого спільного з Божим домом, оскільки тим, хто не вірить у Бога, бракує людськості, і всі вони є дияволами. Хоч як дияволи б’ються між собою, це не заважатиме роботі Божого дому. Усі вони від сатани, і вони від самого початку в змові із сатаною. Вони б’ються одне з одним і шкодять одне одному тисячі років. Яке нам до цього діло? Вони завдають одне одному шкоди й займаються цим добровільно. Усі вони одного мерзенного роду, одного поля ягоди. Коротко кажучи, Божий дім не хоче цього типу людини. Оскільки люди, які є дияволами, не займаються належними справами й не мають ні совісті, ні розуму, хоч де вони є, вони лише створюють завади й займаються лише саботажем і руйнуванням. Вони не можуть зробити нічого корисного для людей. Вони можуть лише шкодити людям. Навіть якщо вони можуть надавати деякі послуги, спричинені ними втрати це переважують. Такі люди можуть здаватися цілком слухняними, й здається, ніби вони не зробили нічого поганого, але щойно в них з’являється можливість, вони здатні на скоєння справді поганих речей. Тому з такими людьми слід негайно розбиратися шляхом їх вичищення. Хоча вони можуть надати деякі послуги й зробити деякі правильні речі, це не означає, що вони справді покаялися, а тим паче, що їхня природа-сутність змінилася. Незалежно від їхнього нинішнього стану, не слід бути введеним в оману їхнім неправдивим виглядом, а тим паче довіряти їм або вірити, що вони можуть виконувати якусь роботу. Оскільки їхня природа-сутність від диявола, хоч де вони живуть церковним життям, вони є бомбою сповільненої дії і становлять для всіх загрозу. Навіть якщо вони тимчасово утримуються від поганих вчинків, кожне їхнє слово і дія, кожен їхній рух однаково втручатимуться у твій настрій та емоції і можуть навіть похитнути твої погляди. Це наслідок того, що поруч є диявол. Наприклад, припустімо, що останнім часом ти перебував у поганому стані, або був дещо негативно налаштований, або чув якусь негативну пропаганду й безпідставні чутки, які змусили тебе розвинути уявлення про Бога. Якщо поруч із тобою є диявол, у твоїх снах можуть постійно з’являтися жахіття. Може навіть статися так, що після спілкування твій стан не лише не стане позитивним і піднесеним, а ти відчуватимеш дедалі більшу пригніченість і темряву у своєму дусі. Що ближче ти підходиш до них, то менше ти можеш відчувати Божу присутність. Що довше ти контактуєш із ними, то більше твоє серце віддаляється від Бога, то більше ти відчуваєш, що віра в Бога безглузда, і навіть кожне їхнє слово й дія впливатимуть на твої думки та позначатимуться на твоїх поглядах і ставленні до людей, справ і речей навколо тебе. Однак, коли ти взаємодієш і спілкуєшся зі звичайними розбещеними людьми, усе інакше, і в тебе не буде цих несприятливих реакцій. Тому, навіть якщо люди не можуть явно відчути шкоду, заподіяну такими людьми, які є дияволами, коли вони поруч, шкода, яку вони становлять для інших, є постійною, як і загроза, яку вони становлять. Навіть якщо вони видаються досить дружніми до тебе, здається, що вони тебе не ненавидять, і вони не судили тебе й не нападали на тебе, доки вони є дияволами, а не людьми, їхні слова і дії, мовлення й поведінка все ж впливатимуть на тебе. Цей вплив відбувається без твого усвідомлення, і ті, хто не розуміє істини, можуть його не помітити. Тому, якщо в євангельських командах виявляють людей, які перевтілені з дияволів, особливо людей, які свавільно потурають своїм сексуальним бажанням, з ними слід негайно розібратися й вичистити їх. Злим людям не можна потурати або терпіти їх. Люди завжди думають, що наявність ще однієї людини в євангельських командах додає частку сили до євангельських зусиль. Наявність ще однієї людини прийнятна, але додавання диявола означає неприємності. Якщо це ще одна людина, навіть якщо її рівень трохи низький і вона може виконувати лише прості завдання, принаймні вона не заважатиме роботі церкви й не шкодитиме їй так, як це робив би диявол. Але диявол – це інше. Можливо, зовні вони красномовні й переконливі, і, зважаючи на їхній рівень, вони могли б бути компетентними як куратори певної сфери роботи. Однак, з огляду на їхню природу-сутність, для них абсолютно неможливо виконувати роботу добре. Вони можуть лише все повністю зіпсувати, тому що хоч би що робили дияволи, це призводить до переривання, завади та шкоди. Тому лихі вчинки таких людей слід негайно розвінчувати й розпізнавати, щоб Божі обранці могли ідентифікувати й розпізнавати лихі вчинки дияволів. Хіба що ти не виявив або не усвідомив, що вони дияволи, і вважаєш, що вони нормальні люди, які просто іноді виявляють якусь нечестиву хіть – це могло б заледве виправдати те, що їм дозволяють залишитися для подальшого спостереження. Якщо ти виявиш, що вони не просто іноді виявляють нечестиву хіть, а отримують від неї задоволення, як ті розпусні люди, які, куди б не пішли, ставлять своїм пріоритетом пошук представників протилежної статі, які їм подобаються, щоб потурати своїм сексуальним бажанням, – як дияволи, що шукають душі, які вони можуть поглинути, вводячи людей в оману, ловлячи їх у пастку та шкодячи їм усюди, – і хоч із ким би вони контактували, ті страждають від їхніх домагань, і вони постійно залишають такі проблеми після себе, то це не поведінка людини; це явно поведінка диявола. Слід вичищати дияволів якомога швидше, щоб запобігти лиху в майбутньому. Кожен може іноді робити помилки, втрачати контроль і навіть робити речі, які переступають межі людськості, але ця поведінка не є постійною, такі люди не отримують від неї задоволення, і, зробивши щось не так і скоївши переступ, вони відчувають каяття, провину й сором. Коли вони знову стикаються з такою ж ситуацією або справою, то можуть уникнути спокуси й показати ознаки навернення та покаяння. Але дияволи ніколи не навертаються, оскільки вони не можуть покаятися, і вони не каються. Чи бачив ти коли-небудь, щоб змінювалася природа дияволів опиратися Богу, хулити Бога й нападати на Бога? Ні. Хоч як довго Бог володарює над людством і управляє ним, і хоч скільки Своєї всемогутності, мудрості та влади Бог виявив, сатана залишається непокірним і далі волає проти Бога. Хоча він завжди був переможеним ворогом Бога, він однаково волає проти Бога, і він однаково нападає на Нього й опирається Йому. Тому, якщо природа-сутність людини – це природа-сутність диявола, її природа-сутність із відхиленнями ніколи й нізащо не може змінитися. Відхилення – це їхнє справжнє обличчя, відхилення – це їхнє уподобання, а також їхня природа, тому вони не зміняться. Хоч у якій церкві ти бачиш цей тип людини, тобі слід якомога швидше розвінчати, розпізнати, а потім вичистити їх. Не давай дияволам шансу на покаяння. Такий підхід приносить користь роботі церкви та обраним Богом людям. Тоді якому типу людини слід дати шанс на покаяння? Ти маєш бути впевненим, що така людина є нормальною людиною, а не дияволом, і що вона скоїла переступ лише через тимчасову слабкість або за особливих обставин, але після цього відчула каяття, навіть зненавиділа себе й дала собі ляпаса. Ти маєш бути впевненим, що її совість може функціонувати. Таким людям можна дати шанс на покаяння. Але дияволи потурають своїм сексуальним бажанням щоразу, коли мають таку можливість. Це визначається їхньою природою. Тому дияволам не можна давати шанс на покаяння, і з ними слід розібратися якомога раніше, вичистити або виключити. Це принцип поводження із цим типом людини, і це найкращий спосіб розібратися з ними. Тепер це питання зрозуміле? (Так.)

Деякі люди не можуть бачити речі наскрізь. Вони бачать, що деякі з тих, хто є дияволами, досить похилого віку, але все ж постійно грають у гру сексуального бажання. Хоч як інші бесідують про істину, вони не звертають на це уваги. Навіть якщо вони віч-на-віч визнають, що вчинили неправильно, згодом вони однаково роблять усе, що їм заманеться. Люди, які не можуть бачити речі наскрізь, дивуються: «Як дияволи можуть мати такі сильні сексуальні бажання? Як вони й досі можуть мати такі відхилення в такому похилому віці? Ця людина є рецидивістом у цих справах й постійно так поводиться. Як у неї може не бути почуття сорому? Як це вона не знає стриманості?». Хіба це не нездатність бачити речі наскрізь? Після стількох років віри в Бога вони досі не знають, що до людей слід ставитися на основі їхньої природи-сутності, і не розуміють, що природа-сутність дияволів ніколи не змінюється. Хіба це не дуже нерозумно й неосвічено? Дияволи такими народжуються; чи то чоловік, чи жінка, хоч якого вони віку, вони є саме такими створіннями. Їхня природа-сутність – це природа-сутність диявола. Одним із проявів хтивості, сексуальної провокативності й розпусти дияволів є те, що вони спеціально вплутуються в гру сексуального бажання, і роблять це доти, доки їхня плоть не загине. Тому, до якого б віку вони не дожили, вони залишаються цим типом людини й не зміняться – у цьому немає нічого дивного. Ти бачиш, що вони не молоді, і зовні вони не схожі на тих, хто вплутується в гру сексуального бажання, але оскільки в них живе диявол, вони вплутуються в гру сексуального бажання, не обмежуючись ні віком, ні статтю своєї плоті, ні своїм середовищем. Це також не обов’язково пов’язано з їхньою сім’єю чи батьками; це не питання генетики, а проблема їхньої внутрішньої природи-сутності. Вони мають природу-сутність із відхиленнями, і це визначає те, що їхня риса – це риса диявола. Оскільки їхня природа-сутність уже була розвінчана, і їхня природа-сутність визначає їхню рису, хай якою професією люди цього типу займалися раніше, хай скільки їм зараз років, і хай якими є їхні навички спілкування чи їхні природжені дані, – ніщо із цього не впливає на їхню рису. Якщо ти дивитимешся лише на їхню зовнішність, вона легко введе тебе в оману, і ти скажеш: «Ця людина має дуже витончений і культурний вигляд і говорить досить елегантно; вона точно розуміє пристойність, праведність, чесність і сором. Як вона могла коїти такі нечестиві речі? Вона не схожа на того, хто вплутується в гру сексуального бажання!». Ти не можеш побачити цю справу наскрізь; ти вважаєш це дещо незбагненним і тобі дещо важко в це повірити. Дуже нерозумно з твого боку дотримуватися цього погляду! Диявол може коїти диявольські речі незалежно від того, яку плоть він носить. Хай який зовнішній вигляд має ця людина, хай скільки їй років або хай яка в неї вдача, вона робитиме все, що відповідає її природі. Це не має нічого спільного ані з її зовнішністю, віком чи освітою, ані з її релігійним походженням, а тим паче з її етнічною приналежністю, і, звісно, це також не має нічого спільного з її сімейним середовищем. Те, що вона може робити ці речі й мати ці прояви, визначається її сутністю та природою. Тому, з одного боку, не вважай це дивним чи незбагненним; а з іншого боку, не роби дурниць. Не бажай постійно терпіти таких людей, бути терплячим до них і давати їм шанси на покаяння, бажаючи спасти їх, щоб вони змінилися, намагаючись змусити їх полюбити істину, щоб вони могли повернутися на шлях нормальної людськості. Якщо ти досі маєш намір допомагати цим людям, які є дияволами, і спасати їх, то ти занадто дурний – ти не розумієш сутності цього типу людини, не розумієш принципів поводження з нею, не розумієш істини й не розумієш Божих намірів. Якщо ти бачиш, що такі люди мають природу-сутність із відхиленнями, і досі маєш намір допомогти їм, щоб вони покаялися, це показує, що ти не віриш Божим словам; ти не розглядаєш і не судиш людей, справи та речі на основі Божих слів, і в тебе немає справжньої покори Божим словам або їхнього прийняття. Ти лише хочеш розглядати й судити різних людей, справи та речі на основі того, що ти бачиш, і зовнішніх явищ, і хочеш діяти лише на основі власного завзяття та благих намірів. Це облудна думка й погляд, а також прояв бунтарства. Рішення для поводження із цим типом людини, яка вплутується в гру сексуального бажання, дуже просте: стався до них відповідно до їхньої сутності. Якщо ти впевнений, що вони є цим типом людини, розберися з ними, вичистивши їх; немає потреби давати їм ще один шанс на покаяння. Не будь скованим, навіть якщо інші не розуміють. Сутність дияволів не зміниться. Вони є такими створіннями у молодості, вони залишаються цим типом людини в середньому віці, і в старості – попри свої похилі роки – вони й досі є такими створіннями; вони не зміняться. Скажіть Мені, чи є чоловіки віком сімдесяти або вісімдесяти років, які зваблюють молодих дівчат, або жінки віком шістдесяти чи сімдесяти років, які шукають молодих хлопців? (Так.) У суспільстві є багато таких химерних речей і речей із відхиленнями. Чи почали вони вплутуватися в гру сексуального бажання лише тоді, коли постаріли? (Ні.) Вони були такими в молодості; вони були такими створіннями все своє життя. Які терміни використовують невіруючі, щоб це описати? Це те, що вони називають «залицянням до молоденьких»; вони називають це влюбливістю. Подивіться, які евфемістичні їхні формулювання. Вони використовують терміни або вислови на кшталт «влюбливий», «вільний духом», «вміє жити» або «здатний зламати мирські умовності», щоб описати цей тип речей і цей тип людини. Терміни й вислови, які невіруючі використовують для визначення таких справ, огидні. Вони не можуть застосувати правильну термінологію, щоб охарактеризувати ці справи в корені, виходячи з їхньої сутності, тому що, з одного боку, невіруючий світ і саме це людство мають відхилення, а з іншого боку, ніхто не може розгледіти корінь таких проблем наскрізь. Тому їхні погляди у визначенні цих питань дуже поверхові, а також дуже абсурдні й нечестиві; вони відірвані від сутності цих питань.

В. Химерність

Після бесіди про прояви хтивості, розпусти й сексуальної провокативності в межах теми про відхилення в тих, хто перевтілений із дияволів, побесідуймо про ще один прояв відхилення – химерність. Слово «химерний» охоплює багато змісту, який, безумовно, має певний зв’язок із конкретними проявами химерності. Окрім химерності, є також такі прояви, як надприродність, екстремальність і ненормальність; усе це – прояви відхилення тих, хто є сатанами й дияволами. Ці аспекти – химерність, надприродність, екстремальність і ненормальність – це те, що люди час від часу бачать у повсякденному житті або в спілкуванні з іншими. Почнімо з найважчих випадків, а потім обговоримо помірні. У будь-якому разі, хоч як це проявляється, усе це стосується природи-сутності відхилення. Найважча ситуація – це часте говоріння чужими мовами. Особливо це стосується випадків під час молитви на зібраннях, де вони можуть говорити якимись химерними мовами, які не є мовою жодного народу і яких ніхто не може зрозуміти. Коли це відбувається, це вже не сама людина говорить, а радше над нею домінує інший дух. Вони самі навіть не знають, що говорять; вони цього не вчили, і ніхто їх не вчив, але в певній ситуації вони просто це вимовляють. Іноді вони говорять чужими мовами ініціативно, іноді пасивно; іноді свідомо, іноді не усвідомлюючи цього. Хіба це не дуже дивно? Якщо після того, як вони закінчать говорити, ти попросиш їх зробити це знову, вони не зможуть. Якщо ти їх запитаєш, що вони сказали, вони теж не знають. Це одна така ситуація. Є також люди, які часто чують голоси, яких нормальні люди чути не можуть. Наприклад, вони можуть чути, як хтось поруч розмовляє з ними, але інші нікого не бачать і не чують. Насправді вони спілкуються й розмовляють із невідомими істотами. Вони говорять із великим завзяттям, і ти не можеш їх перебити або вставити слово. Ба більше, зміст їхнього мовлення плутаний; слова раптово вискакують незв’язно й без причини. Коли ти спостерігаєш за цим збоку, це викликає в тебе страх і мурашки по шкірі. Хіба такі прояви не дуже химерні? (Так.) Цей тип людини також часто бачить дивні речі, речі, невидимі неозброєному оку в матеріальному світі. Наприклад, дехто бачить померлих родичів, які махають їм рукою, усміхаються або кивають їм, чи навіть вітаються з ними. Побачивши це, вони особливо збуджуються. Є навіть люди, які часто бачать постаті в чорному, що наближаються й зв’язують їх; вони пручаються й вигукують: «Відпустіть мене! Я не піду! Я нікуди не піду!». Люди навколо запитують, що сталося, але вони не відчувають, що хтось із ними розмовляє, і далі пручаються, вигукуючи: «Боже, спаси мене!…» Постаті в чорному лякаються й тікають, і тоді вони повертаються до нормального стану. Отямившись, вони запитують тих, хто поруч, чи ті бачили постатей у чорному. Нормальні люди не можуть їх бачити; якби могли, це було б серйозною проблемою. Але ці особи можуть їх бачити й відчувати. Є ще інша ситуація: деякі люди зазвичай тихі, не люблять жартувати чи галасувати, але вони чомусь раптом починають крутитися на місці, плакати, сміятися, здіймати галас і рясно пітніти. Є навіть такі, що раптом повзають по землі, як змії, або такі, що ходять, як качки. Раптом жива людина перетворюється на тварину; її поведінка та дії стають точнісінько як у тварини, зовсім не схожі на людські. Час від часу вони демонструють такі прояви. Хіба це не химерно? (Так.) Хіба ці химерні прояви не є надприродними? (Так.) Ці прояви дуже надприродні. Надприродний означає ненормальний, такий, що виходить за межі природних або нормальних обставин – це називається надприродним. Це щось незвичайне, відмінне від нормальних проявів звичайних людей; це ненормально. Це називається бути химерним, надприродним, ненормальним. Звісно, ці прояви не мають нічого спільного з екстремальністю, але, судячи з природи химерності, надприродності й ненормальності, ці прояви мають сутність відхилення й не відповідають проявам нормальних розбещених людей із плоті. Нормальні люди із плоті обмежені, стримані й контрольовані людськими інстинктами, свободою волі, нормальним мисленням, розумом і різними нормальними людськими здібностями. Але ці химерні, надприродні, ненормальні прояви в тих, хто є дияволами, уже вийшли за межі нормальних людських інстинктів, свободи волі, здібностей, нормального мислення й нормального розуму. Тобто вони більше не контролюються нормальною людськістю; вони вийшли з-під контролю. Бути поза контролем означає діяти ненормально. У них можна побачити деякі незвичайні прояви й практики, яких нормальним людям не слід виявляти. Це означає, що такі люди не контрольовані нормальним розумом, нормальним мисленням або свободою волі, вони контрольовані й керовані чимось зовнішнім або якимось злим духом, що змушує їх робити речі, які виходять за межі нормальної людськості, речі, які є незбагненними, незрозумілими й навіть викликають мурашки по шкірі в інших. Це називається бути химерним, надприродним, ненормальним. Скажіть Мені, хіба ці прояви не є відхиленням? (Так.) Ці химерні прояви, безумовно, можна назвати відхиленням. Ті, хто перевтілений із дияволів, мають багато химерних проявів. Наприклад, деякі люди часто чують, як хтось незрозуміло розмовляє з ними, але інші цього не чують. Вони також часто чують голос у своїх головах, який розмовляє з ними, наказуючи їм зробити те чи інше. Дехто завжди може бачити речі, яких нормальні люди не можуть бачити чи відчувати. Вони кажуть: «Я бачив, як дорогою проходив загін солдатів, від трьохсот до п’ятисот, якщо не тисяча чи дві, з гарматами й танками – це був ще той переполох!». Інші не можуть бачити цих речей, але вони можуть. Нас не хвилює, чи є те, що вони бачать, фактом, чи явищем із духовного світу; сам факт того, що вони можуть бачити ці речі, є вкрай незвичайним. Чому Я кажу, що це незвичайно? Чому Я кажу, що це прояв відхилення? Тому що будь-який створений Богом орган чуття нормальної людини має певні межі того, що він може сприймати, – чи то навколишнє середовище, чи то люди, справи та речі навколо неї. Усе це сприймається в межах діапазону, досяжного для інстинктів плоті; чи то те, що можна побачити, почути, понюхати або відчути плоттю, – є межі. Чого стосуються ці межі? Вони стосуються обмеження сферою матеріального світу. Чому ж тоді Бог дав людям такі органи чуття? Щоб ніщо з того, що не належить до матеріального світу, – чи то позитивна, чи то негативна річ із духовного світу, – не втручалося в життя людей, не втручалося в роботу будь-яких органів чуття людей і не впливало на порядок і моделі життя людей у матеріальному світі. Тому люди живуть у цьому матеріальному світі, і хай що ще існує за межами матеріального світу, Бог не дозволить тобі побачити, почути або відчути ці речі за межами твоїх плотських органів чуття. Це робиться для того, щоб захистити твоє мислення й розум від втручання будь-яких істот поза матеріальним світом, дозволяючи тобі жити нормально. Доки мислення й розум людини нормальні, її свобода волі функціонуватиме нормально, її судження буде нормальним, і всі аспекти її природжених людських даних залишатимуться у своєму первісному стані, неушкодженими. Чого стосується слово «неушкоджений»? Це означає, що твоя нервова система, твої органи чуття, твій рівень і всі інші аспекти твоїх природжених даних є нормальними й здоровими в межах плотського життя. Коли мислення й розум нормальні, усі ці аспекти людини будуть нормальними й зможуть зберігати свій первісний стан. Якщо те, що можуть сприймати органи чуття людини, перевищує діапазон, досяжний для плоті, і більше не зв’язане цим обмеженням, тоді виникнуть проблеми з її мисленням і розумом; вона зазнаватиме впливу, шкоди й завад від речей з-поза меж матеріального світу. Тоді виникнуть проблеми з її нервами, і її мислення стане розладнаним. До якої ситуації це призведе? Вона стане психічно хворою; вона збожеволіє, говоритиме нісенітниці, безсоромно бігатиме, плачучи й здіймаючи галас. Тоді така людина повністю зруйнована. Чого стосується слово «зруйнована»? Це означає, що щось інше увійшло в серце людини, заважаючи й завдаючи шкоди її мисленню й розуму, унаслідок чого її серце контролюється не нормальним розумом, а якоюсь іншою річчю. Щойно ця інша річ починає контролювати людину, зовнішнім проявом цього, з медичного погляду, є шизофренія. Коли в людини шизофренія, чи є вона досі нормальною людиною? (Ні.) Вона більше не є нормальною людиною, і Бог не працюватиме над такими людьми. Зрозуміло? (Зрозуміло.)

Яку роль відіграють для людей свобода волі, нормальне мислення, а також совість і розум, які Бог дає людям? Хіба вони не відіграють роль захисту людського мислення й розуму? (Так.) Відігравати роль захисту людського мислення й розуму рівнозначно тому, щоб відігравати роль захисту людей; вони гарантують, що психічний стан і розум людей є нормальними, що в них не втручаються речі з-поза матеріального світу і їм не заважають жодні звуки чи образи з-поза меж матеріального світу. Це дозволяє людям спокійно вірити в Бога й жити нормально, а також гарантує їхню особисту безпеку. Це добре. Але ті, хто сповнений химерних, надприродних і ненормальних проявів, не мають свободи волі, нормального мислення, а також совісті й розуму нормальних людей. У будь-який час і в будь-якому місці вони можуть бачити химерні речі або сцени, невидимі для звичайних людей, чути звуки, нечутні для звичайних людей, або робити речі, які звичайні люди робити не можуть, демонструючи химерну поведінку. Люди навколо них не можуть цього зрозуміти й не здатні розгледіти сутність таких справ наскрізь. Цей тип людини перевтілений із диявола; вони не є частиною людства. Річ не в тім, що сатана захопив їх у пізнішому періоді життя; радше цей тип людини, по суті, є дияволом. Кажучи просто, мислення й розум того, хто є дияволом, не є нормальними від народження, тобто їхня свобода волі, мислення й розум є нездоровими. Навіть якщо вони здобувають освіту, то не володіють цими речами нормальної людськості. Ти бачиш, що, коли в них немає нападу, в типових обставинах вони говорять відносно нормально, але це не означає, що вони нормальні люди. Те, що в них є ці химерні прояви, показує, що вони не нормальні люди, а нелюди – дияволи. Цим моторошним, надприродним і ненормальним проявам вони ні від кого не вчаться, і ніхто їх не передає. Як же тоді вони виникли? Вони вроджені; риса такої людини – це риса диявола. Що означає мати рису диявола? Є два значення. Перше значення полягає в тому, що цей тип людини перевтілений із диявола. Друге – що вони народжуються без людського духу, а пізніше стають одержимими дияволом. Коротко кажучи, природа-сутність таких людей – це природа-сутність диявола, а не людини. Саме тому, що вони не люди, їхні органи чуття й усі аспекти їхніх природжених даних відрізняються і є відмінними від органів чуття й аспектів нормальних людей. Що стосується органів чуття, вони часто можуть відчувати речі, яких нормальні люди не можуть відчути, побачити чи почути. Що стосується інстинктів плоті, речі, які вони роблять або говорять, та деякі з їхніх проявів часто змушують людей відчувати, що вони виходять за межі нормальних людських інстинктів; вони дуже надприродні. Що означає надприродний? Це означає такий, що виходить за межі інстинктів плоті. Нормальні люди не можуть перевищити діапазон, досяжний для інстинктів плоті, але ці особи роблять це легко; вони не контрольовані й не обмежені інстинктами плоті, тому, природно, вони часто демонструють химерну, надприродну й ненормальну поведінку або практики. Тепер вам зрозуміла сутність цього типу людини? (Так.) Чи ви заздрите цьому типу людини? (Ні.) Чи заздрити їм – це добре? (Ні.) Дехто каже: «Подивіться, вони можуть говорити чужою мовою під час молитви; ми не можемо її зрозуміти чи говорити нею. І вони знають кілька мов, не вивчаючи їх. Вони ніколи не хворіють, не відчувають голоду після кількох днів без їжі й не відчувають утоми після кількох днів без сну». Інші кажуть: «Цей хлопець здібний; він може зазирати в минуле й передбачати майбутнє, знає все від астрономії до географії, може читати долі людей за їхніми обличчями й може ворожити. Хоч як виглядає людина, він знає її долю з першого погляду. Він справді майстер! Уночі ти бачиш, що він спить, але насправді він пішов в ад працювати слугою». Деякі люди заздрять цьому типу людини через її здібності. Хіба заздрити таким людям не нерозумно? (Так.) Чи заздрили ви коли-небудь цим надприродним людям з особливими силами, кажучи: «У мене немає жодних особливих сил. Якби ж то я знав трохи магії; якби було спекотно і я хотів морозива, лише помахом руки я міг би начаклувати кілька порцій морозива – шоколадного, полуничного, хоч якого смаку я б захотів»? Чи були у вас коли-небудь такі думки? У кожного бувають дитячі думки; коли люди чітко бачать, що ці думки неправильні, вони можуть природно їх відпустити. Бог просто хоче, щоб нормальні люди переживали життя, відчували смак життя, переживали життєві радощі й печалі, його різні труднощі й розчарування, і в процесі переживання усвідомлювали Боже володарювання, визнавали різні неправильні ставлення, які створені істоти мають до Творця, а потім поверталися на правильний шлях, досягаючи поклоніння Богу й покори Божому володарюванню та впорядкуванням. Коли в людей будуть ці життєві переживання, вони усвідомлять той факт, що Творець володарює над людською долею, а потім визнають той факт, що Творець володарює над людською долею, повірять у нього й скоряться йому. Після цього вони зможуть повернутися на правильний шлях і бути належними створеними істотами. Не живіть згідно з будь-якими нереалістичними думками; ці речі ніколи не стануть реальністю. Ті надприродні, химерні й ненормальні речі назавжди є виключною сферою сатан і дияволів; вони не мають нічого спільного з нормальними людьми. Тому, хоч коли б це було, ніколи не думайте про те, щоб стати надприродною людиною, людиною, сповненою особливих сил, і не думайте про те, щоб перевершити власні інстинкти або власні межі. Просто будьте звичайними людьми, які твердо стоять на землі, тримайтеся свого належного місця й виконуйте свій обов’язок. Це те, що людям слід робити.

Чи зрозумілі тепер, по суті, прояви химерності в тих, хто є дияволами? Це деякі найважчі прояви. Вони чітко змушують людей відчути й усвідомити, що такі люди не одного роду з нормальними людьми. Серед нормальних людей вони мають украй аномальний вигляд. Це відхилення змушує людей відчувати, що їхня поведінка та манери, а також їхні різні прояви в повсякденному житті є особливо химерними, надприродними й ненормальними – вони просто відрізняються від тих, що присутні у звичайних людей. Вони не обмежені інстинктами плоті й не можуть стримувати свою нераціональну поведінку, і здається, що в них взагалі немає жодного усвідомлення, ніби вони одержимі злими духами. Це слід схарактеризувати як один з аспектів диявольської природи-сутності з відхиленнями, те, що людям слід відкидати. Цим надприродним і ненормальним речам не слід заздрити, а тим паче прагнути їх. Якщо ти колись мав намір прагнути бути надприродною людиною або робити ці надприродні речі, то натисни на гальма. Обернися – берег поруч. Не плануй бути такою людиною. Щойно ти станеш на цей шлях і диявол закрадеться у твоє мислення, Бог більше не захоче тебе, і тебе буде зруйновано. Чому Я кажу, що тебе буде зруйновано? Бо щойно диявол заволодіє тобою і контролюватиме твоє мислення, ти не закінчиш нічим хорошим. Щойно диявол заволодіває тобою, він починає втручатися в тебе, заважаючи твоїм думкам і твоєму мисленню. Він бере участь у твоєму повсякденному житті, і він бере участь у твоєму мисленнєвому процесі під час розгляду людей, справ і речей. Якщо ти не зможеш відмовитися від його втручання, то поступово втратиш свою волю й зрештою покірно підкоришся. Коли диявол повністю контролюватиме тебе, кажучи медичною мовою, тобі поставлять такий діагноз, як шизофренія, а в Божому домі тебе засудять до смерті. Тебе буде прикінчено. Зруйновано. Чи є людина, якій поставили такий діагноз, як шизофренія, нормальною? (Ні.) Чи Бог досі хоче таку людину? Що це за людина в очах Бога? (Нелюд.) В очах Бога тебе було захоплено сатаною. Це може звучати дещо абстрактно. Кажучи просто, це означає, що сатана контролює твоє серце. Це означає, що сатана панує і має владу у твоєму серці, і що ти став маріонеткою сатани. Це означає, що тебе було захоплено сатаною. Щойно хтось захоплений сатаною, він стає таким самим, як ті, хто є дияволами, і він швидко стає химерним, надприродним і ненормальним. Такі люди не підлягають спасінню. Що Я маю під цим на увазі? Я кажу тобі, що тобі потрібно мати розпізнання щодо химерних проявів тих, хто є дияволами. Здобувши розрізнення, ти мусиш триматися подалі від таких людей і не наближатися до них. Хоч би що вони говорили чи робили, не вступай із ними в контакт. Не сприймай їх серйозно. Наприклад, припустімо, вони говорять про щось, чого ти абсолютно не можеш побачити чи відчути. Розповідаючи тобі про це, вони мають на меті наблизитися до тебе й заманити тебе. Якщо ти відчуваєш цікавість, і палко заздриш їм, і слідуєш за ними, то ти у великій небезпеці. Чому Я кажу, що ти в небезпеці? Тому що це сатана вводить людей в оману й заманює їх, шукаючи душі, які він може поглинути. Якщо ти не маєш жодного розпізнання щодо сатани й досі відчуваєш цікавість і заздрість, ти вже піддався спокусі, і дуже ймовірно, що сатана скористається можливістю попрацювати над тобою. Тому ти у великій небезпеці. Ти наближаєшся до сатани без будь-якої настороженості – хіба це не нерозумно? (Так.) Коли сатана бачить, що ти не маєш жодної настороженості щодо нього, він безперестанку намагатиметься дражнити й спокушати тебе, як негідник. Якщо ти не відмовляєшся, він вважає, що ти даєш мовчазну згоду, тому він продовжуватиме, щоб робити більше. Якщо ти завжди відчуваєш цікавість до химерних, надприродних і аномальних речей, про які говорять ті, хто є сатанами, і навіть розпитуєш і дізнаєшся про них, хіба це не доводить, що ти зацікавлений у таких речах і не відчуваєш до них відрази? Зацікавленість у таких речах – недобрий знак. Якщо ти зацікавлений у цих речах, в очах сатани це означає, що ти не зацікавлений у Богові, істині чи позитивних речах. Це його тішить, і, природно, він із радістю простягне тобі «дружню» руку, маючи намір узятися за роботу над тобою. Отож ти в небезпеці. Тому, стикаючись із такими людьми, не наближайся до них легковажно й не цікався ними. Натомість тобі слід мати розпізнання, остерігатися їх і триматися від них на відстані. Дехто каже: «Якщо ми не наближатимемося до них і не цікавитимемося ними, як ми зможемо їх розпізнати? Як каже прислів’я: “Пізнай себе й пізнай свого ворога, і ти ніколи не зазнаєш поразки”. Якщо ми не проникнемо у ворожий табір, як ми зможемо пізнати себе й пізнати свого ворога?». Чи правильне це твердження? Це схоже на те, як, коли спалахує пандемія, деякі вчені й дослідники наполягають на тому, щоб дістати вірус і вивчати його, і в результаті дехто сам заражається вірусом і помирає. Тому ти мусиш суворо остерігатися тих дияволів, які демонструють химерні й надприродні прояви. Краще бути надмірно обережним, ніж дати їм шанс нашкодити тобі. Це розумний спосіб практики. З одного боку, не цікався ними, не контактуй з ними й не наближайся до них. З іншого боку, не прагни їхніх химерних, надприродних проявів і не наслідуй їх. Це також те, як тобі слід практикувати. Якщо ти часто контактуєш із цими надприродними, химерними й ненормальними людьми, і через свою необережність ти зазнаєш їхнього впливу, і ти постійно чуєш про їхні прояви й бачиш їх, несвідомо їхні химерні прояви збережуться у твоєму серці й пам’яті. Тоді, не усвідомлюючи цього, ти захочеш прагнути до них і наслідувати їх. Це ще небезпечніший сигнал. Якщо ти хочеш прагнути до них і наслідувати їх, це означає, що захист твого серця повністю впав. Це рівнозначно тому, що ти погоджуєшся дозволити сатані увійти у твоє серце, щоб контролювати тебе й заволодіти тобою. У цьому ти віддаєш себе сатані, і так сатана може швидко взяти тебе під контроль. Тоді хіба ти не зруйнований? Людям справді важко віддати свої серця Богу. Богу нелегко мати владу в серцях людей. Бог нелегко бере на себе керівництво й має владу в серцях людей. Робота, яку Бог виконує над людством, охоплює полив, пастирство, просвітлення, осяяння, настанови та захист на основі їхніх природжених даних. Крім того, Бог дисциплінує, провчає, карає та судить їх, водночас організовуючи для людей усілякі ситуації. Це дозволяє їм у міру дорослішання поступово здобувати знання про Божу роботу й різні аспекти істини в об’єктивних ситуаціях. Потім, поступово, згідно з мисленням нормальної людськості Божі слова та істина вкорінюються в їхніх серцях і стають їхнім життям, і так ці люди здобуваються Богом. Для всього цього є процес. Але те, як сатана вводить людей в оману й розбещує їх, відрізняється. Чому ми кажемо, що сутність сатани має відхилення? Він силоміць заволодіває людьми й контролює їх. Цього аспекту достатньо, щоб довести, що сутність сатани має відхилення. Це конкретний доказ. Коли ти хочеш прагнути бути тим типом людини, яка є дияволом, і коли ти прагнеш цих химерних, надприродних і ненормальних проявів, поведінки та здібностей, твоє серце відкривається для сатани. Це так, ніби у своєму серці ти кажеш сатані: «Заходь, у мене є для тебе зарезервоване місце. Ти можеш контролювати все моє єство». Що сатана скаже тобі? «Якщо ти послухаєш мене й дозволиш мені мати владу у твоєму серці, ти зможеш навчитися всього, чим хочеш володіти. Ти матимеш усі химерні, надприродні речі, ти перевершиш звичайних людей, і ти піднесешся над простими людьми». Прагнення людей до цієї химерної, надприродної й ненормальної поведінки та проявів або здібностей рівнозначне їхній розмові із сатаною, і це також рівнозначне тому, що вони приймають сатану у своїх серцях. Якщо ти прагнеш цих химерних, надприродних речей, сатана швидко почне працювати у твоєму серці. У цей момент, коли ти знову слухатимеш Божі слова, ти більше не матимеш думок, поглядів і ставлення нормальної людини, а розвернешся на 180 градусів. Твоє ставлення до істини буде зовсім іншим, ніж у нормальної людини. Те, що ти виявлятимеш, буде відразою до істини й ворожістю до істини. Ось як це буває. Якщо ти відчуваєш відразу до істини й ворожість до неї, чи можеш ти все ж здобути істину? Не можеш. Тебе було захоплено сатаною. Тому щодо химерних, надприродних і ненормальних проявів тих, хто перевтілений із дияволів, люди мусять суворо остерігатися їх, ставитися до них з обережністю й розсудливістю і не відкидати їх як неважливі. Тобто ти мусиш мати розпізнання щодо цих проявів. Не цікався ними й не наближайся до таких людей, а тим паче не заздри їм таємно, не захоплюйся ними й навіть не прагни до них і не наслідуй їх у своєму серці. Натомість ти мусиш триматися подалі від цього типу людини, мати розпізнання щодо них, мати чітку позицію й проводити чітку межу між ними та собою. Зрозуміло? (Зрозуміло.)

Те, про що ми щойно бесідували, було найсерйознішими проявами химерності в тих, хто є дияволами. Ці прояви людям дещо легше розпізнати. Є також деякі прояви, які є лише трохи менш серйозними. Тобто в повсякденному житті вони часто мають деякі екстремальні думки й погляди, а також екстремальну поведінку та практики; їхні дії часто виходять за межі того, що може терпіти нормальна людськість. Наприклад, якщо вони кажуть або роблять щось не так, то ненавидять себе, дають собі ляпаса й навіть карають себе тим, що не їдять удень і не сплять уночі. Вони часто використовують екстремальні методи, щоб покарати свою плоть, використовуючи це як спосіб показати свою рішучість виправити власні помилки. Хтось може порадити їм: «Такі дії не розв’яжуть проблеми. Ти мусиш спочатку поміркувати над собою й пізнати себе на основі Божих слів, потім знайти принципи та шлях практики, і лише тоді може відбутися поступова зміна. Зміна будь-якого розбещеного характеру – це не те, що може статися за один-два дні; це вимагає певного часу, має бути процес». Це точне твердження, але вони не приймають і не практикують його. Вони не підходять до різних проблем на основі істин-принципів, а вживають екстремальних заходів. Наскільки вони екстремальні? Що ж, вони часто використовують методи, які шкодять їхній власній плоті, і методи, які мучать їх самих, щоб розв’язувати проблеми. Хіба це не екстремально? (Так.) Вони так само ставляться й до інших, використовуючи проти них екстремальні методи. Вони також використовують екстремальні методи в ставленні до різних справ. Наприклад, скажімо, жінка часто вважає, що вона дуже зайнята своїм обов’язком і що витрачати час на стрижку й миття волосся – це занадто клопітно, тому вона просто зголює все своє волосся. Щоб зменшити частоту гоління, вона навіть застосовує деякі хімічні засоби для обмеження нормального росту волосся. Хіба це не екстремально? Бачачи, що вона лиса, люди припускають, що це чоловік, але, судячи з її голосу й фігури, вони думають, що вона може бути жінкою – вони просто не можуть відрізнити, чоловік це чи жінка. Лише розпитавши інших братів і сестер, вони дізнаються, що вона жінка й поголила голову, щоб уникнути клопоту. Деякі люди без розпізнання навіть схвалюють це й захоплюються такою людиною: «Подивіться, її рішучість повстати проти плоті справді перевершує звичайних людей. Її ненависть до плоті – це справжня ненависть; вона справді діє, коли йдеться про те, щоб не плекати плоть! Одного дня я теж поголю голову, як вона». Дехто навіть наслідує її! Хіба вони не одного роду? Вони зустріли споріднену душу; вони не тільки не мають розпізнання щодо цього питання, але й дуже хвалять її та хочуть наслідувати. Хіба це не екстремальні люди? (Так.) Скажіть Мені, хіба екстремальні люди не роблять усе з рушійною силою, що має відхилення? (Так.) Звідки походить ця рушійна сила з відхиленнями? Чи є ця рушійна сила з відхиленнями в нормальній людськості? (Ні.) Тоді чому в нормальній людськості немає цієї рушійної сили з відхиленнями? Бо, якщо люди мають мислення, совість і розум нормальної людськості, вони розглядатимуть справи відносно нормально, позитивно й практично; отже, вони абсолютно не вдаватимуться до такої екстремальної поведінки. Тобто, хоч би що вони робили, чи це те, що їм подобається, чи ні, вони поводитимуться нормально й раціонально й не впадатимуть у крайнощі. Чи можна тоді сказати, що з мисленням такого типу людей, які впадають у крайнощі, щось не так? (Так.) Є якась проблема з їхнім сприйманням, чи не так? (Так.) Наприклад, Бог вимагає, щоб люди були вірними у виконанні свого обов’язку. Вони розмірковують над тим, як досягти вірності, і доходять висновку, що мусять терпіти труднощі, тому вони практикують терпіння труднощів: дотримуються приписів під час кожного прийому їжі, з’їдаючи визначену кількість зернят рису та шматочків овочів; коли їхній одяг зношується, вони його латають і носять далі, здаючись іншим аскетами; коли інші сплять шість-вісім годин на день, вони сплять лише одну-дві. Вони вважають, що в них є рішучість терпіти труднощі й їхня вірність вища за будь-кого іншого. Вони завжди розмірковують над цими екстремальними думками й поведінкою, яких нормальні люди не можуть зрозуміти. Наприклад, якщо вони кажуть щось неправильно або вживають не те слово під час розмови з кимось і з них сміються, вони почуваються зганьбленими й розмірковують: «Я більше ніколи в житті не вживатиму цього слова, і це ще не все – я більше ніколи в житті не бачитимусь із цією людиною і ніколи не заговорю з нею, щоб вона не могла до мене причепитися!». І вони можуть це зробити – вони можуть цього дотримуватися. Вони можуть дотримуватися будь-якої екстремальної поведінки або думки й погляду все життя й відмовляються слухати чиїсь переконання. Вони просто дотримуються цього, і в них навіть є причини та підстави для такого дотримання, адже вони вірять, що це прояв покори істині, прояв любові до Бога та прояв вірності. Скажіть Мені, хіба такі люди не клопітні? (Так.) Чи легко з ними порозумітися? (Ні.) Тоді як виникає їхня поведінка? Хіба вона не спричинена своєрідним екстремальним мисленням? Вони розглядають цю екстремальну поведінку та прояви як практику істини й завзято продовжують це робити. Хіба ці екстремальні думки й погляди не є коренем такої поведінки цього типу людей? Вони вважають, що діяти в такий спосіб означає практикувати істину й виражати вірність Богу, і, крім того, вони внутрішньо засуджують і дискримінують будь-кого, хто не робить так само, виявляючи зневагу. Наприклад, візьмімо згадану раніше жінку, яка поголила голову; бачачи, що інші не голять голови, вона думає: «Хм, ви носите таке довге волосся, навіть укладаєте його по-різному. Ви всі такі марнославні; ви не любите бога! Подивіться на мене, я лиса вже стільки років і ніколи не боялася, що з мене сміятимуться; я не марнославна. Ви носите таке довге волосся й мусите часто його мити – яка трата часу! Маючи стільки часу, хіба не було б чудово читати більше слів бога й виконувати трохи більше обов’язку?». Вона навіть засуджує інших! Цей тип людей слухає так багато Божих слів і слухає проповіді стільки років, але досі не розуміє, що таке істина. Вони досі мають багато екстремальних думок, і під керівництвом цих численних екстремальних думок вони демонструють багато екстремальної поведінки, практик і стилів, а потім визначають себе як тих, хто найбільше любить Бога і є найвірнішим. Хіба це не ще один прояв відхилення? (Так.) Впадання в крайнощі в усьому – це відхилення. Скажіть Мені, ці екстремальні прояви не шкодять іншим, то чому ми кажемо, що вони з відхиленнями? (Ці прояви не відповідають мисленню нормальних людей; це не та поведінка та практики, які слід мати нормальним людям.) Ці екстремальні прояви не мають абсолютно ніякого стосунку до мислення та проявів нормальних людей; вони відірвані від реальності, відірвані від об’єктивного, практичного життя, яке слід мати людям із нормальною людськістю. Вони застосовують радикальний підхід до різних справ, а потім визначають ці екстремальні, радикальні думки, погляди й поведінку як позитивні речі, тоді як істину визначають як негативну річ. Хіба це не означає плутати правильне й неправильне, видавати чорне за біле? (Так.) Плутати правильне й неправильне, видавати чорне за біле, оманливо підміняти поняття – це відхилення. Хоч би як ти бесідував про нормальну людськість, совість і розум, мислення нормальних людей або думки й погляди, які слід мати нормальним людям щодо різних справ, вони не можуть цього збагнути, і внутрішньо вони просто цього не приймають. Крім того, що вони цього не приймають, вони навіть формулюють деякі безглузді й химерні практики, поведінку й навіть думки та погляди, які відірвані від шляху нормальної людськості, впроваджують їх у собі й водночас використовують це як стандарт для оцінювання всіх людей, справ і речей, вважаючи, що все невідповідне їхнім екстремальним думкам, поглядам і поведінці є неправильним, тоді як усе відповідне їхнім екстремальним думкам, поглядам і поведінці є правильним і відповідає істині. Хіба це не означає плутати правильне й неправильне? Хіба це не означає видавати чорне за біле, хіба це не означає оманливо підміняти поняття? Це ще один прояв відхилення в тих, хто перевтілений із дияволів. Тобто вони ніколи не приймають позитивних речей, а натомість видають непозитивні або негативні речі за позитивні, щоб люди їх наслідували й копіювали, чим досягають мети віддалення людей від Бога. Це також різновид екстремальної поведінки.

У тих, хто є дияволом, є ще один прояв відхилення: вони анітрохи не люблять істину. Їм подобається прагнути до ненормальних, надприродних речей, вони завжди хочуть сформулювати набір абсолютно духовних теорій і висловів, навіть бажаючи дослідити основу цих надприродних справ. Вони ставляться до цих речей як до істини, як до орієнтирів, напрямків і цілей для дій у повсякденному житті, використовуючи їх, щоб розбиратися з усілякими людьми, справами та речами й судити про них. Наприклад, коли їхні справи не йдуть гладко, вони згадують, які сни їм снилися минулої ночі, чи відбувалися навколо них якісь ненормальні явища, або чи були якісь недобрі знаки, намагаючись знайти в цьому основу, щоб визначити свою долю; це ті речі, до яких вони завжди прагнуть. Особливо коли вони стикаються з людьми із серйозними хворобами, то вважають їх недобрим знаком, вірячи, що контакт із такими людьми висмокче їхню власну життєву енергію та принесе невдачу. Тому після контакту з такими людьми вони часто дивляться в дзеркало, щоб побачити, чи не потемніло в них чоло або чи немає навколо них аури нещастя. Зазвичай вони завжди розмірковують над тим, якою саме буде їхня удача. Щойно в них з’являється вільна хвилина, вони гортають старий альманах або шукають в інтернеті вислови про ворожіння. Сон, який їм наснився, або забобонний вислів, почутий від інших, – усе це вони можуть взяти за основу для судження про те, хорошою чи поганою є їхня удача. Хоча вони вірять у Бога, вони ніколи не використовують Божі слова як основу для ставлення до людей, справ і речей навколо себе й не використовують істину як основу для ставлення до кожної справи, що відбувається навколо них. Натомість вони завжди шукають якихось незвичних почуттів. Наприклад, якщо одного дня під час співу вони почуваються трохи зле, то думають: «Невже бог зупиняє мене? Невже бог не хоче, щоб я співав?». Якщо одного дня вони збираються піти проповідувати Євангеліє, хоча вони чітко домовилися з кимось про час і місце, їм однаково потрібно помолитися, щоб осягнути почуття у своєму дусі. Після молитви вони чекають кілька хвилин, але нічого не відчувають. Тоді вони дивляться, чи немає того дня якихось аномальних явищ із сонцем, або чи не скрекочуть сороки, чи не каркають ворони надворі, використовуючи це для судження про те, якою буде їхня удача того дня, чи гладко пройде вихід для проповідування Євангелія і чи здобудуть вони людей. Якщо ці методи не працюють, вони навіть підкидають монету, щоб вирішити, іти чи ні. Якщо випадає орел, для них це означає, що все піде гладко й вони зможуть здобути людей; якщо випадає решка, це означає, що не все піде гладко й вони не здобудуть людей. Ґрунтуючись на цьому, вони вирішують, чи варто їм іти. Хоч би як довго такі люди вірили в Бога, вони ніколи не використовують істину як свою основу або як свій принцип практики. Натомість вони завжди покладаються на ті забобонні вислови або ненормальні почуття та явища, щоб судити про людей, справи й речі, розбиратися з різними справами, що відбуваються навколо них, або визначати принципи, за якими вони мають практикувати. Вони завжди шукають ці безпідставні, химерні, дивні, надприродні почуття й завжди діють та живуть, ґрунтуючись на них. Побачивши чорну кішку під час виходу з дому, деякі люди вірять, що це віщує невдачу, і радше відкладуть справи, ніж вийдуть. У декого може зламатися машина дорогою у якихось справах, і вони вважають, що це Бог їх зупиняє, що того дня їм не щастить і що їм не слід було виходити. Побачивши труну під час виходу з дому, дехто вірить, що того дня йому пощастить із грошима. У будь-яких діях цей тип людей завжди шукає основу в якомусь забобонному вислові; у них немає точних принципів практики, заснованих на істині. Хоч би як інші бесідували або хоч би як Божий дім виконував роботу, вони ніколи не вчаться жити й працювати згідно з істинами-принципами. Якщо вдома іноді трапляються якісь аномальні явища, наприклад, раптом ламається й протікає кран, вони підозрюють, що це погана прикмета. Якщо порив вітру випадково відчиняє вікно й розбивається скло, вони вважають: «Цей порив вітру аномальний; він схожий на знак лиха. Невже бог зупиняє мене, щоб я не виходив?». Якщо йде сніг, коли вони виходять, вони кажуть: «Подивіться, щойно я вийшов, пішов сніг. Люди часто кажуть: “Коли виходять видатні люди, вони притягують вітер і сніг”. Здається, я видатна людина!». Хіба це не нісенітниця? Вони використовують ці дивні й чудернацькі вислови як основу для судження та ухвалення всіх рішень. Наприклад, якщо ремінець їхнього наплічника чіпляється за дверну ручку під час виходу, вони вірять, що щодо цього є прикмета і в цьому є значення. Вони швидко заглядають в альманах і бачать вислів про вихід у справах у цей час: «Усі справи несприятливі; не варто виходити». Вони розмірковують: «Усі справи несприятливі – це означає, що я нічого не можу зробити, я мушу залишитися вдома. Це Бог дозволяє мені насолоджуватися спокоєм і комфортом; це Божий захист!». Вони навіть знаходять для цього основу. Хіба це не смішно? Хоч би якою була ситуація, вони вважають, що щодо неї є якийсь вислів. Хіба це не химерно? Усе, що відбувається навколо них, розглядається як химерне явище, і основою для їхнього поводження із цими «химерними явищами» є всілякі химерні вислови. Вони застосовують ці різноманітні химерні вислови до свого ставлення до всього, що відбувається навколо них. Тому, якщо ти живеш із таким типом людей, то часто вважаєш, що вони особливо химерні. Вони можуть раптом сказати щось таке, від чого твоє серце закалатає, а по тілу пробіжать мурашки. Наприклад, почути гавкіт собаки пізно вночі – це цілком нормально, але для них це велика подія. Вони мусять пошукати інформацію, звернутися до віщування й ворожіння, щоб з’ясувати, який вислів пояснює гавкіт собаки в таку годину. Що ти відчуєш після того, як упродовж деякого часу поспілкуєшся та побудеш із ними? Тебе, безумовно, часто турбуватимуть якісь абсурдні вислови. Чи матимеш ти мир і радість у своєму серці? (Ні.) Без миру й радості ти станеш таким же неспокійним, як і вони, маючи потребу для всього знаходити вислів. Поки ти шукатимеш і шукатимеш, Бог зникне з твого серця, і у твоєму серці залишаться лише ті забобонні вислови. Це означає, що злі духи, дияволи й сатани заважають тобі до такої міри, що твої думки збуджені, твоє серце не має ні миру, ні радості, твоє мислення хаотичне, і ти втрачаєш прояви нормальної людськості. Нормальний порядок і закономірності життя людей повністю руйнуються цими хаотичними думками й хаотичними висловами. Хоч би що трапилося, цей тип людей може пояснити це якимось химерним висловом і зрештою поставитися до цього в якийсь сміховинний, дивний спосіб. Це відхилення. Є навіть такі люди, які після того, як їх обтинає лідер, розмірковують: «Сьогодні вранці я відчув, що з моїм тілом щось не так. Умиваючись, я помітив, що моє чоло потемніло. І справді, сьогодні мене обітнули. Бачите, є знаки. Тому я мушу дивитися в дзеркало щодня, щойно маю вільну хвилину. Якщо я виявлю, що моє чоло темне, мені потрібно бути обережним – можливо, мене обітнуть, можливо, я зіткнуся зі стіною або зазнаю невдачі в чомусь». Коли деякі люди йдуть проповідувати Євангеліє і бачать, що потенційний одержувач Євангелія – досить хороша людина із серцем, яке прагне й шукає, і може прийняти істину, коли про неї бесідують, окрім подяки Богу, вони також розмірковують: «Учора мені наснилося, що я мию ноги в джерелі. Це джерело символізує багатство, а здобуття багатства символізує здобуття когось через проповідування Євангелія. Тож за здобуття цієї людини сьогодні я також мушу подякувати богу; бог уже дав знак!». Хоч би з чим вони стикалися чи хоч би що відчували, вони завжди хочуть відстежити першопричину й завжди мають потребу знайти основу. Деякі люди вірять у забобонний вислів: «Смикання лівого ока віщує удачу, а смикання правого ока віщує лихо», і використовують це як основу для судження про речі, які з ними трапляються. Вони ніколи не докладають зусиль до істини, не шукають істини й не використовують її як основу для судження про різні справи. Їхні серця повністю наповнені різними химерними, смішними, дивними й навіть надприродними висловами, думками та поглядами, а також єресями й облудами; вони поглинуті цими речами.

Деякі люди зовні здаються цілком нормальними; їхнє життя, робота та взаємодія з іншими не демонструють жодних екстремальних, надприродних або химерних проявів. Однак після тривалого спілкування з ними виявляється, що їхнє мислення й серця повністю наповнені всілякими сміховинними, дивними й перекрученими забобонними висловами, які походять від злих тенденцій, і вони використовують ці вислови як основу для судження про різні справи, що відбуваються навколо них. Навіть коли вони визнають, що речі перебувають під Божим володарюванням, улаштуваннями та захистом, вони все ж шукають якийсь забобонний вислів як основу для пояснення таких справ, тлумачачи Боже володарювання та улаштування за допомогою забобонних висловів. Хіба це не відхилення? (Так.) Як стається так, що, почувши так багато істини, вони досі не можуть зрозуміти істину, не можуть розглядати проблеми за допомогою істини й не можуть сказати жодної речі, яка відповідає істині? Як їхні серця можуть бути позбавлені істини, а натомість бути зайнятими й наповненими тими єресями, облудами та забобонами? Хіба це не відхилення? (Так.) Дехто навіть каже: «Не можна наступати на мурах! Мураха – це теж жива істота. Якщо ти наступиш на неї і вб’єш її, і вона повернеться в духовний світ і донесе на тебе старому на небі, ти зазнаєш відплати». «Якщо ти вб’єш рибину, і її рот буде відкритий у твій бік, це означає, що вона звинувачує тебе! Ти не можеш їсти цю рибину; якщо ти її з’їси, то зазнаєш відплати! Убивати курей, собак, волів, свиней – усе це позбавлення життя; ти зазнаєш за це відплати!» Звідки вони беруть ці єресі й облуди? Хіба вони не чують їх від цього злого людства? Вони підхоплюють вислів тут і вислів там, приймаючи їх усі, і навіть ставляться до цих висловів як до найвищих наказів, шануючи їх так само високо, як Божу волю. Після віри в Бога впродовж кількох років деякі люди й досі кажуть щось на кшталт: «Не можна вбивати курей. Якщо ти вбиватимеш курей у цьому житті, то в наступному житті ти станеш куркою, і хтось тебе вб’є. Отже, не можна позбавляти життя; ти зазнаєш відплати за позбавлення життя!». Вони це кажуть, але коли доходить до поїдання курятини, вони самі можуть з’їсти цілу курку за один прийом їжі. Хіба це не означає відхилення? Інші кажуть: «Не можна носити шкури тварин. Коли тварини помирають, їхні душі й досі можуть відчувати. Якщо ти носиш шкури тварин, це ніби ти загортаєшся в душу тварини. Якщо ця тварина померла несправедливо, вона може знайти й переслідувати тебе, і як тільки вона почне тебе переслідувати, ти не матимеш спокою». Скажіть Мені, хіба ці вислови не химерні? (Так.) А ще інші, побачивши на комусь перуку, також мають що сказати: «Попередній власник тієї твоєї перуки міг померти несправедливо; його душа й досі у волоссі. Якщо ти носиш його волосся, його душа слідуватиме за тобою». Усілякі химерні, дивні й абсурдні вислови стають речами, які цей тип людей плекає в серці; вони є їхніми найвищими директивами. Вони дотримуються цих абсурдних і сміховинних висловів так, ніби ті є істиною, і все ж вірять, що слідують Божому шляху. Вони не тільки самі їх дотримуються, а й кажуть іншим, щоб і ті так само робили. Якщо інші не підкоряються, вони навіть використовують жахливі вислови, від яких волосся стає дибки, щоб погрожувати їм і залякувати їх, змушуючи їх підкоритися. Ті, хто не розуміє істини, залякані ними. Ці дивні й сміховинні вислови – це деякі безпідставні чутки та облуди, які поширюють дияволи й сатана в людському світі. З одного боку, вони втручаються в нормальне мислення та свободу волі людей і контролюють їх; з іншого боку, дияволи й сатана використовують ці єресі й облуди, щоб заволодіти деякими людьми, змушуючи цих людей служити їм у цьому людському світі та ставати їхніми рупорами, виконавцями їхніх різноманітних дивних і химерних думок. Тому, судячи з будь-якого прояву цих химерних людей, їхня природа-сутність є нечестивою. Вони анітрохи не приймають істину; вони найбільше шанують речі з відхиленнями. Саме в цьому й полягає проблема. Коли люди не розуміють істини і їм бракує розпізнання, вони часто ненавмисно зазнають впливу цих химерних і дивних висловів і ті вводять їх в оману. Однак після того, як люди розуміють істину, вони знають, як визначати, що їм слід і чого не слід робити, на основі судження нормального розуму й нормального мислення, а також як діяти, що обстоювати і чого зрікатися, коли з ними щось трапляється. Це те, що людям із нормальною людськістю слід розуміти й обстоювати, радше ніж використовувати ці дивні й сміховинні вислови, щоб розпізнавати й судити людей, справи і речі та вирішувати, як до них ставитися. Здобувши розпізнання щодо цього типу химерних людей, чи чітко ви бачите їхню сутність? Яка їхня сутність? Це сутність відхилення. Вони не шанують Бога як великого, а шанують сатану як великого. Навіть коли вони хочуть поговорити про якийсь аспект істини, подякувати Богу або прийняти середовища, які організовує Бог, вони вишукують химерний, дивний, сміховинний або абсурдний вислів як свою основу. Для них ці дивні й сміховинні вислови та погляди стоять вище за істину й вище за Боже володарювання. Тому природа-сутність цього типу людей, безперечно, є сутністю з відхиленнями. Оскільки те, чим вони живуть, – це життя сатани, то те, що вони звеличують, пропагують і чим захоплюються, – це не істина, а сатанинські єресі й облуди. Навіть якщо те, що ти бачиш, є їхньою особистою поведінкою, рушійною силою цієї особистої поведінки є різні думки й погляди дияволів і сатани. Хоча зовні вони здаються людьми, вони є рупором, спадкоємцем і свідком різних єресей і облуд дияволів і сатани. Те, про що вони свідчать і що пропагують, – це сатанинські єресі й облуди, а не істина. Це прояв їхньої природи-сутності з відхиленнями.

Скажіть Мені, чи добре для людини мати здатність бачити ангелів? Якщо хтось справді може бачити ангелів, це, звісно, добре. Але якщо цей ангел є не справжнім ангелом, а тим, ким прикидається сатана, то бачити його дуже небезпечно. Якщо сатана прикидається ангелом і дозволяє тобі його бачити, це для тебе добре чи погано? (Погано.) Чому ти кажеш, що це погано? Чи може смертна плоть бачити ангелів за нормальних обставин? (Ні.) Чи є в людей така здатність? (У нас немає.) Кажучи точно, у людей немає здатності бачити сатану чи ангелів, які належать до духовного світу. Але якщо ти їх бачиш, що відбувається? Хіба це не означає, що здатність твоєї плоті дещо змінилася? (Так.) Саме так воно і є. Коли зі здатністю плоті сталося протиприродне явище, чи була вона змінена Богом, чимось іншим чи тобою самим? (Імовірно, вона була змінена чимось іншим.) Тоді чи змінив би це для тебе Бог? (Ні, Бог не виконує такої роботи.) Поки люди живі, чи став би Бог змінювати їхні здатності, дозволяючи їм бачити ангелів або якісь речі з духовного світу, щоб зробити їхню віру міцнішою? Чи робив би таке Бог? (Ні.) Ми можемо з упевненістю сказати, що Він би цього не робив. Доки людина не досягне спасіння, Бог категорично такого не робитиме, це безсумнівно. Тоді, якщо здатність твоєї плоті раптом змінюється й стається протиприродне явище – і це не було змінено Богом, і ти не міг би змінити це сам, – що відбувається? Бог не зробив би такого, і ти не міг би змінити це сам. Єдина можливість полягає в тому, що над тобою працювали сатана й злі духи, тобто сатана й злі духи ввели тебе в оману й контролювали тебе, роблячи так, щоб ти вдавався до надприродних практик, дозволяючи тобі бачити речі, яких нормальні люди не можуть бачити, і чути слова, яких нормальні люди не можуть чути. Це абсолютно не є чимось хорошим. Якщо сатана дозволяє тобі бачити речі, яких інші не можуть бачити, яка в нього мета? Чи його мета полягає в тому, щоб розширити твій кругозір, змусити тебе повірити в існування духовного світу або дати тобі віру в Бога? (Ні.) Коли сатана робить це з тобою, чи має він добрі наміри або добрі мотиви? (Ні.) Безумовно, ні. Сатана використовує цю твою протиприродну здатність, щоб дозволити тобі побачити деякі речі, яких ти зазвичай не можеш бачити, у такий спосіб спокушаючи тебе й роблячи тебе більш зацікавленим у справах духовного світу. Він дає тобі цю маленьку вигоду, цей маленький смак, а потім заманює тебе прийняти те, що він робитиме далі. І що це буде? Чи дарує сатана тобі істину? Чи забезпечить він тебе життям? Ні, він роз’їдатиме тебе, руйнуватиме різні вроджені здатності твоєї плоті, а потім заволодіє тобою, відірве тебе від Бога й змусить тебе зректися Бога. Незалежно від того, чи дозволяє сатана людині бачити ангелів чи будь-які явища з духовного світу, скажіть Мені, чи це добре? (Ні.) Якщо хтось часто може бачити речі, яких інші не можуть бачити, або каже, що часто бачить ангелів, які літають навколо його даху, і каже, що ангели світлі й чисті, і часто розмовляє з ними, що тобі слід робити, зустрівши таку людину? (Швидко відсторонитися.) Ти мусиш швидко відсторонитися від такої людини, нічого з нею не обговорюй. Якщо ти зацікавишся цією справою й обговорюватимеш її з нею, це небезпечно. Не кажи їй: «Ти в небезпеці; ти завжди можеш бачити речі, яких інші не можуть. Ти з відхиленнями, я більше не буду з тобою спілкуватися». Тобі не потрібно таке говорити, просто усвідомлюй це у своєму серці – цього достатньо. Дияволи й сатана вже націлилися на неї або ж ця людина від природи є дияволом, а не людиною. Люди не можуть спілкуватися з дияволами. Для людей, які спілкуються з дияволами, є лише один остаточний фінал: бути пожертими дияволами. Коли ти зустрічаєш такий тип людини, яка переживає надприродні явища, хоч би які дивні чи химерні речі вона говорила, тобі категорично не можна проявляти цікавість. Швидко відсторонися від таких людей, не спостерігай за ними, не вивчай їх і не намагайся їх змінити, а тим паче не проповідуй їм Євангеліє і не змушуй їх вірити в Бога. Якщо ти це зробиш, ти занадто дурний. Навіть Бог не хоче людей, які є дияволами, а ти привів би диявола в Божий дім і змусив би його виконувати обов’язок. Чи може це принести користь роботі церкви? Це не тільки не принесе жодної користі, але й внесе заваду та переривання в роботу церкви. Хоча ти робиш це з добрими намірами, Бог не запам’ятає цього й навіть засудить тебе; це лихий вчинок. Тому тобі ніколи не слід робити таких речей. Чи це якийсь твій знайомий, чи ні, чи це твоя сім’я, найближчі родичі або друзі, чи брати й сестри, з якими ти співпрацюєш, – якщо вони часто бачать, як хтось гуляє в їхньому дворі, або як хтось завжди підглядає за ними крізь щілину у дверях, і вони також часто кажуть, що можуть розмовляти з ангелами, що вони можуть чути, що Бог їм говорить, що вони вже відчувають себе переможними дітьми чоловічої статі, що вони є перворідними синами, кимось, хто буде підхоплений, – чи можеш ти й досі ставитися до такої людини як до брата чи сестри? (Ні.) Ви мусите чітко усвідомлювати у своїх серцях; не сприймайте таких людей за братів і сестер, не будьте дурними. Якщо ти дурний і, побачивши таких людей, думаєш: «Вони переможці, перворідні сини, люди, яких було вдосконалено; у них є істина, я мушу зблизитися з ними», то ти не просто в небезпеці, ти також будеш легко введений ними в оману, що буде клопітно. Ти не можеш розпізнавати людей або бачити наскрізь їхню природу-сутність. Хіба Бог виконував би таку роботу? Бог не спасає дияволів і сатан. Робота, яку виконує Бог, полягає в забезпеченні людей істиною, дозволяючи їм через розуміння, практику й покору істині досягти того, щоб істина стала їхнім життям, і здобути справжнє знання та справжній страх перед Богом, у такий спосіб повністю звільнившись від впливу сатани й досягнувши спасіння. Це та робота, яку виконує Бог. Лише істина може спасти людей, а не якісь дивні вислови, єресі чи облуди. Ці єресі й облуди не мають абсолютно жодного стосунку до істини; вони можуть лише вводити людей в оману й розбещувати їх, і абсолютно не можуть дати людям змогу досягти спасіння. Для того, щоб люди одержали спасіння, досягли покори Богу й віддалення від зла, єдиний шлях – це прийняти істину й практикувати істину; іншого шляху немає. Не намагайся видати якісь екстремальні методи чи вислови або сміховинні й дивні вислови за істину чи замінити ними істину, щоб досягти спасіння. Жоден із цих шляхів не працює; вони не від Бога.

III. Третя характеристика: зло

Закінчивши бесіду про прояви відхилення в тих, хто перевтілений із дияволів, тепер побесідуймо про ще один із їхніх проявів – зло. Прояви зла схожі на прояви відхилення, але є й відмінності. Прояви відхилення не відповідають ні мисленню, совісті, розуму чи інстинктам нормальної людськості, ні різним природженим даним нормальної людськості, які Бог призначив для створених людей, радше вони виходять за межі цих різних природжених даних нормальної людськості. Загальний прояв полягає в тому, що вони аномальні, надприродні, екстремальні й химерні. Тобто люди з розумом і совістю нормальної людськості вважають таких осіб дуже дивними, як з огляду на їхні прояви та поведінку, так і з огляду на їхні думки й погляди. Ти просто не можеш збагнути, чому б вони так думали або діяли. Тепер, завдяки бесіді, ти розумієш. То що ж лежить в основі? В основі лежить їхня природа-сутність та їхня риса як дияволів. По суті, це і є прояви відхилення. Однак зло дияволів охоплює не лише деякі поширені зовнішні прояви; радше воно безпосередньо стосується ставлення такого типу людини до істини. Воно ще більш мерзенне й серйозне, ніж відхилення. Звісно, прояви зла також характеризуються тим, як такі люди ставляться до істини. По-перше, ті, хто є дияволами, ворожі до істини; це перший прояв зла. Другий прояв зла полягає в тому, що, окрім ворожого ставлення до істини, дияволи також ініціативно нападають на неї. Третій прояв зла полягає в тому, що, окрім ворожості до істини та нападів на неї, дияволи йдуть ще далі й хочуть замінити істину. Їхні прояви зла ніколи не зупиняться лише на рівні ворожості до істини та нападів на неї; радше на основі цих двох проявів вони також хочуть замінити істину. Це їхня сутність. Багато проявів зла в дияволах такі самі, як і прояви тих, хто має сутність антихристів, про що ми вже бесідували раніше, тому немає потреби заглиблюватися в ці аспекти. Сьогодні ми переважно розберемо такі три прояви зла в дияволах: ворожість до істини, напади на неї та спроби замінити її.

А. Ворожість до істини

Спершу побесідуймо про прояв ворожості до істини в тих, хто є дияволами. Ми вже чимало бесідували на тему ворожості до істини раніше; ви не вперше стикаєтеся з такою темою. Прояв ворожості до істини дуже очевидний у тих, хто є дияволами. Тобто вони не можуть прийняти нічого позитивного, нічого правильного й такого, що відповідає совісті й розуму людськості. Особливо коли це щось, що стосується істин-принципів, вони тим паче не здатні цього прийняти. Їхня нездатність прийняти – це не просто питання того, що вони хитають головою і відмовляються, радше вони відчувають відразу й огиду у своїх серцях, а також ненависть. Наскільки глибока їхня ненависть? Якщо хтось бесідує про істину конкретно і з реальністю, ця людина їм не подобається. Це не просто невелика заздрість – це ворожість. Що таке ворожість? Це означає ставитися до тебе так, ніби ти вбив їхнього батька. Насправді в тебе могло не бути жодної глибокої взаємодії з ними, і вони не обов’язково знають тебе, але якщо ти розумієш істину й бесідуєш про істину, вони відчувають відразу у своїх серцях. Вони не відчувають відрази до того, хто говорить слова й доктрини, але відчувають сильну відразу до будь-кого, хто бесідує з ними про істину, відчуваючи, ніби це їх убиває, – ось якої міри сягає їхня ненависть. Які їхні конкретні прояви? Почувши бесіду інших про істини-принципи або Божі наміри, вони відчувають відразу й не можуть всидіти на місці. Дехто знаходить відмовку й іде, тоді як інші навіть підводяться й виходять без жодних докорів сумління. З іншого боку, навіть якщо люди із совістю й розумом нормальної людськості не жадають правильних слів або не схвалюють їх – особливо тих, що відповідають істині, – щонайбільше вони не приймуть їх у своїх серцях, але вони все ж можуть висидіти до кінця заради збереження обличчя. Але ті, хто є сатанами, не можуть всидіти на місці. Щойно вони чують істину, то відчувають відразу й неспокій у своїх серцях, і коли вони настільки неспокійні, що не можуть там залишатися, то йдуть геть. Якщо вони не можуть цього зробити, то йдуть дивитися відео в інтернеті, дозволяють своїм думкам блукати й вдаються до якихось відволікань, змінюють тему й ведуть пусті розмови або звеличують власну «славну» історію і свідчать про неї, водночас принижуючи й повчаючи інших. Коротко кажучи, якщо ти бесідуєш про істину, вони відчувають відразу; їхнє ставлення до істини вкрай вороже. Якщо ти не бесідуєш про істину, а лише бесідуєш про якусь адміністративну роботу чи загальні справи, ділишся якимись історіями з проповідування Євангелія або розмовляєш про зовнішні справи, вони здатні всидіти на місці й спілкуватися разом з усіма, маючицілком гармонійний вигляд. Але щойно починається бесіда про істину, особливо коли читають Божі слова, їхня сутність і їхнє справжнє обличчя виходять на світло. Вони стають неспокійними, і якщо вони послухають ще трохи, їм здається, що їхні голови ось-ось вибухнуть. Що більше ти читаєш Божі слова, то більше вони відчувають, ніби їх судять, і то більше вони відчувають, що будуть засуджені й відсіяні, і що їхні життя в небезпеці. Що більше ти читаєш Божі слова, то більше відрази й огиди вони відчувають у своїх серцях, ніби підхопили якусь хворобу. Скажіть Мені, хіба ця проблема не дуже серйозна? Чи можуть такі люди бути спасенними? Особливо коли йдеться про практику істини й те, щоб бути чесною людиною, оскільки ті, хто прагне до істини, хочуть бути чесними, вони привчають себе говорити правдиво, відкриватися й розкривати себе. Коли це чують дияволи, вони відчувають відразу у своїх серцях, зневажають і ненавидять тебе. Вони вважають, що ти ниций, оскільки практикуєш істину, тоді як вони шановані – і шляхетніші та величніші за тебе – оскільки не практикують істину. Що це за погляд? Хіба це не видавання чорного за біле? Саме такими є ті, хто ворожий до істини. Якщо ти бесідуєш про істину або про якийсь принцип практики, вони не лише зневажають тебе у своїх серцях, а й відчувають до тебе відразу; вони навіть не подивляться тобі в очі. Якщо ти хочеш обговорити з ними церковну роботу, вони завжди уникають тебе; вони не хочуть розмовляти з тобою і вважають, що між вами двома немає нічого спільного. Ти можеш спілкуватися з ними на будь-яку тему, окрім тих, що стосуються істини або Божої роботи спасіння людини; вони не хочуть обговорювати ці теми. Наприклад, якщо ти їм кажеш: «Побесідуймо про те, як вірно виконувати свій обов’язок, і обговорімо, які проблеми досі присутні у виконанні нашого обов’язку на цьому етапі та як їх розв’язати», почувши це, вони відчувають, ніби їхні голови ось-ось вибухнуть, вони відчувають надзвичайну відразу у своїх серцях, і їхні очі можуть навіть запалати вогнем, коли вони стають ворожими до тебе. Вони готові терпіти будь-які труднощі, щоб бути вірними сатані, але відчувають особливу відразу до Бога та істини, анітрохи не приймаючи істину. Хоч би хто бесідував із ними про істину, вони не можуть цього сприйняти. Якщо ти просиш їх опанувати знання або вивчити відомі літературні твори, вони дуже охоче це роблять, відчуваючи себе дуже шляхетними. Але коли вони слухають проповіді або бесіду інших про істину, їм здається, ніби над ними знущаються або судять у суді. Найбільшу відразу вони відчувають до читання Божих слів і бесіди про істину. Тому, хоча у своєму повсякденному житті вони й виконуватимуть якусь роботу із загальних справ та речі, що приносять користь їхньому статусу, репутації та перспективам здобуття благословень, такі люди ніколи не читають Божі слова й не займаються духовними роздумами. Вони також не бесідують про істину під час зібрань і ніколи не діляться своїм особистим досвідним знанням; їхня присутність на зібраннях – це лише формальність. Якщо ти просиш їх побесідувати про своє знання Божих слів або істини, вони не можуть вимовити жодного слова й відчувають відразу у своїх серцях, думаючи: «Бесіда про божі слова та істину – це справа домогосподарок і людей із нижчих щаблів суспільства. Як така велична особа, як я, може таким займатися? Я той, хто робить великі справи й велику роботу, той, хто отримає великі благословення. Коли я ввійду в царство, я буду стовпом і опорою в божому царстві. Я той, хто несе на собі великі зобов’язання. Ким ви себе вважаєте? Мене принижує навіть відвідування зібрань в одній церкві з вами!». Подивіться, які вони пихаті! Їхня ворожість до істини – це ворожість до всіх людей і речей, пов’язаних з істиною, а також до практик і висловів, пов’язаних з істиною; вони ворожі навіть до позитивних речей.

Б. Напади на істину

Коли хтось зауважує, що братам і сестрам у церкві слід мати пристойність святих, що взаємодія між статями – чи то на роботі, чи то в повсякденному житті – має відбуватися в певних межах, що кожному слід бути гідним і порядним, не вдаватися до безрозсудного флірту, поважати стосунки між чоловіками й жінками та поважати шлюб, що в цьому плані треба практикувати згідно з Божими словами, і що Божий дім не пропагує сексуальну розкутість, що, почувши це, подумають люди, перевтілені з дияволів? «Це застарілий вислів, кліше. У яку епоху ми зараз живемо, щоб досі говорити про пристойність святих і межі між чоловіками та жінками! У минулому імператори у своїх палацах мали цілі гареми лише для себе – як це було велично! Якби в мене була здатність і засоби, навіть якби я не міг мати гарем, у мене принаймні був би вибір людей, з якими можна було б закрутити інтрижку!» Вони ніколи не приймають нічого позитивного, жодного правильного вислову, особливо слів істини, і навіть відчувають до них значну відразу й ненавидять їх. Тому на основі своєї ворожості до істини ці люди постійно нападають на істину й позитивні речі. Хоч би про який аспект істини чи яку конкретну Божу вимогу велася бесіда, у них завжди є набір єресей і облуд, за допомогою яких вони це критикують і судять. Хіба ця критика й суд не є нападом? (Є.) Хоч би скільки людей приймало істину й позитивні речі, вони ніколи цього не зроблять. Вони переконані, що те, що пропагує Божий дім і що істина вимагає від людей практикувати, – це все гасла й формальності, і що те, що справді задовольняє людські потреби, – це світські тенденції; те, що зараз пропагують світські тенденції, і є найвищою істиною. Хіба це не шанування зла? Отже, хоч би про який аспект істини ти бесідував, вони суб’єктивно ворожі до нього, і, ба більше, вони судитимуть його, нападатимуть на нього й хулитимуть його. Наприклад, Бог вимагає, щоб люди були чесними. Як вони визначають, що таке бути чесною людиною? «Бути чесною людиною – це для дурнів; лише дурні практикуються в тому, щоб бути чесними людьми. Лише дурні розповідають іншим про те, що думають у своїх серцях, про свої особисті справи. Лише дурні говорять правдиво. Лише дурні довіряють іншим контроль над своєю долею. Я не дурень; моя доля в моїх власних руках, і інші не мають права втручатися! Хочу я говорити те, що думаю у своєму серці, чи ні, інші не мають права втручатися. Якщо це не те, що я хочу розповісти людям, навіть не мрійте дізнатися, що це!» Хіба це не означає відразу й ненависть до істини? (Означає.) Люди, які є дияволами, не приймають істину й не практикують її. Окрім ворожості до істини та нападів на неї, вони йдуть ще далі й використовують різні сатанинські отрути, а також погляди й практики від сатани, щоб замінити істину. Наприклад, вони використовують махінації, брехню, різні засоби або видимість того, що вони терплять труднощі й платять ціну, щоб ввести інших в оману, як умови для здобуття благословень і торгу з Богом. Вони думають, що, вірячи в Бога, не потрібно бути чесною людиною, не потрібно бути вірним своєму обов’язку й не потрібно приймати й практикувати істину; якщо людина терпить більше труднощів, платить більшу ціну, виконує більше роботи, робить більше добрих учинків і накопичує більше заслуг, робить більше речей, які здобувають схвалення та високу повагу людей, і завдяки цим засобам здобуває довіру братів і сестер, а також звеличення й підтримку з їхнього боку, то вона може досягти мети обміну всього цього на благословення Царства Небесного. Хіба цей погляд не є неймовірно безглуздим? (Є.)

Чи то осуд та засудження істини, чи то ворожість до істини та напади на неї, чи то постійне бажання використати сатанинські єресі й облуди, щоб замінити істину, – усе це конкретні прояви того, як дияволи ставляться до істини. Незалежно від того, які це прояви, усі вони повністю розвінчують злу сутність дияволів. Ворожість до істини, напади на істину та спроби замінити істину – це вчинки, які можуть скоїти лише дияволи. Лише дияволи ставляться до істини й Бога з такою ненавистю, осудом і засудженням і здатні опуститися до будь-яких засобів, щоб вводити в оману, обманювати й відвертати людей від істини та від Бога. Лише дияволи вигадуватимуть усілякі способи, щоб шахрайським шляхом здобути довіру, підтримку та похвалу людей, щоб досягти своєї мети – купити серця людей і контролювати їх у спробі замінити місце Бога в їхніх серцях. Коротко кажучи, той факт, що дияволи займають таке ставлення до істини й до тих, хто прагне до істини, розвінчує те, що їхня сутність зла. Позитивні речі та істина – це те, чого прагнуть і що люблять усі створені люди, і вони також варті того, щоб люди їх цінували. Звісно, вони також є тим, чого створені люди потребують найбільше. Це пояснюється тим, що істина є критично важливою для людства, щоб вирватися з-під впливу сатани, іти правильним шляхом і бути здатним Бога боятися, а від злого втікати. Для того, щоб нормальні люди досягли спасіння, прагнення до істини, прийняття істини та практика істини є необхідним процесом; іншого шляху немає. Навіть якщо їм важко приймати й практикувати істину через те, що вони мають розбещені характери, з погляду їхнього внутрішнього єства та їхньої суб’єктивної волі вони не ворожі до істини; їхнє суб’єктивне ставлення не буде ворожим до істини й не полягає в навмисних нападах на істину або спробах будь-якими способами використати будь-які єресі й облуди, щоб замінити істину. Лише сатана може це зробити; його сутність ворожості до істини така сама, як і у великого червоного дракона. Усе, що є позитивним, усе, що стосується істини, сатана заперечує, засуджує й відкидає. Навіть якщо ці істини не становлять для нього загрози, він однаково ворожий до них і ненавидить їх; це продиктовано його природою. Оскільки дияволи мають злу природу, для них істина є їхнім ворогом. Що означає слово «ворог»? Воно означає, що вороги ніколи не можуть бути сумісними, ніколи не можуть бути друзями, ніколи не можуть бути однодумцями. Це схоже на великого червоного дракона. Він ставиться до тих, хто вірить у Бога, з особливою ненавистю й ворожістю. Якщо ти перестанеш вірити в Бога й ображатимеш Його, ти зможеш коїти будь-яке зло в суспільстві – йому байдуже, чи ти крадеш, грабуєш, чи займаєшся розпусною діяльністю; ти можеш вступити з ним у змову й коїти будь-які погані речі. Але якщо ти віриш у Бога й ідеш правильним шляхом, він цього не дозволить; він заарештує, переслідуватиме тебе й навіть віддасть тебе на смерть. Він просто не дозволить тобі існувати. Поки ти існуєш, ти для нього як більмо на оці; кожен день твого існування він відчуває всередині хвилювання й неспокій. Лише коли він знищить тебе, коли ти перестаєш існувати, він відчуває себе переможцем, відчуває спокій і мир. Ставлення тих, хто є дияволами, до істини за своєю природою таке саме, як і ненависть великого червоного дракона до істини. Якщо ти прагнеш до істини, практикуєш істину, робиш усе згідно з принципами, маєш позицію й обстоюєш принципи, ти їм не сподобаєшся, і вони зненавидять тебе. Якщо вони стануть лідерами й здобудуть владу, то вигадуватимуть усілякі способи, щоб знайти важелі впливу, аби мучити тебе, і навіть підставлять тебе за якусь провину, щоб очистити церкву від тебе. Коли всі тих, хто прагне до істини, витіснено ними, а всі ті, хто залишається в церкві, безтолкові й анітрохи не розуміють істини, вони почуваються в безпеці, вважають, що їм нічого не загрожує, і що їхні дні легкі. Тому ті, хто є дияволами, не лише ворожі до істини, а й ворожі до тих, хто любить істину й прагне до неї. Хіба це не показує, що в них зла природа? (Так.) Після засудження, витіснення й мук з боку дияволів деякі люди кажуть: «Я їх не ображав, то чому ж я їм не подобаюся?». Хіба це не безтолкові розмови? Хіба це не нездатність бачити речі наскрізь і нездатність розпізнавати людей? Хіба великий червоний дракон заарештовує й переслідує християн тому, що християни порушують закони й коять злочини? Або тому, що християни беруть участь у політичній діяльності, щоб повалити його й захопити його політичну владу? (Ні.) Тоді чому він це робить? Ми не беремо участі в політиці, не протистоїмо йому й не розвінчуємо його, тим паче не займаємося політичною діяльністю, щоб захопити його владу. Тоді чому він так пригнічує й заарештовує тих із нас, хто вірить у Бога? Він ненавидить тебе просто тому, що ти слідуєш за Богом, приймаєш істину, шануєш Бога як великого та поклоняєшся Йому. Він вірить, що ти зрадив його; ти не слідуєш за ним, не поклоняєшся йому й не коришся йому, тому він ненавидить тебе. Отже, він хоче пригнічувати й відсіяти тебе, щоб досягти мети – змусити тебе зникнути. Просто тому, що він є злим дияволом і має природу-сутність, яка ворожа до істини, якщо ти слідуєш за Богом, він буде ворожим до тебе, він ненавидітиме тебе, і він намагатиметься будь-якими способами мучити тебе, відсівати тебе й виривати тебе від Бога. Це його мета. Якщо ти перестанеш слідувати за Богом, він не буде таким ворожим до тебе. Звісно, він однаково намагатиметься занапастити, розбестити тебе, гратися з тобою й контролювати тебе. Якщо ти зможеш поклонятися йому й слідувати за ним, тоді він буде задоволений і не мучитиме тебе, але зрештою ти зможеш бути лише похованим разом із ним. Ніхто з тих, хто поклоняється сатані, ніколи не закінчує добре!

Сатанинська природа опору Богу ніколи не зміниться. Чому ті від сатани, хто є антихристами, такі ворожі до істини й до Бога? Скажіть Мені, наскільки ж зла їхня природа-сутність! Вони не приймають істини, Божої роботи, жодних позитивних речей або правильних висловів і практик без винятку. Вони не лише відчувають відразу у своїх серцях і відмовляються їх приймати, а й активно коять зло, щоб опиратися Богу, і поширюють різні безпідставні чутки й облуди, щоб засуджувати істину й позитивні речі. Такі злі люди також хочуть отримати благословення, вірячи в Бога; вони прослизають у Божий дім, але оскільки вони анітрохи не приймають істини, їх викривають і відсіюють. Наприклад, прийняття обтинання – це позитивна річ. Коли нормальні люди роблять щось не так і їх обтинають, вони розмірковують над собою. Якщо їхній неправильний учинок був зумовлений неправильними намірами або розбещеним характером, вони шукатимуть істину, щоб його розв’язати. Якщо їхній неправильний учинок стався через те, що їхній рівень низький і вони не бачили речей чітко, вони також ініціативно шукатимуть шлях для розв’язання цього, знаходячи людей із хорошим рівнем, які розуміють істину, щоб ті допомогли їм і скерували їх. Коротко кажучи, під керівництвом і регулюванням своєї совісті й розуму вони правильно ставитимуться до обтинання. Але як ті, хто є дияволами, ставляться до обтинання? Самі дияволи ворожі до істини, але зі своєю злою природою вони абсолютно не зупиняться лише на ворожості; вони також засуджуватимуть істину, опиратимуться їй і хулитимуть її. Тому, коли їх обтинають, вони щосили намагаються сперечатися й захищати себе. Вони не лише заперечують істину, а й нападають на тих, хто їх обтинає, і засуджують їх, і навіть поширюють такі слова: «Вірити в бога занадто важко! Тих із нас, хто має низький рівень і не розуміє істини, просто зрештою виженуть. Нелегко намагатися жити коштом божого дому! У людей із низьким рівнем немає шляху вперед; нам нічого не залишається, окрім як терпіти муки з боку інших. Хоч би як інші знущалися з нас, ми просто мусимо це терпіти. Кого ми можемо звинувачувати, крім власного низького рівня? Якщо твій рівень низький, ти гірший за інших!». Вони не лише не приймають обтинання, не розмірковують над собою та не пізнають себе, вони також не шукають принципів практики або шляху практики, щоб розв’язати цю проблему. Якщо їхній рівень справді низький, то як вони можуть докласти всіх зусиль на основі своїх природжених даних, щоб належно виконувати свій обов’язок і жертвувати свою вірність? Хіба вони так думали б? Вони ворожі до істини, тому вони категорично так не думали б. Ба більше, вони підуть ще далі й вдаватимуться до осуду та наклепів, навіть таємно проклинаючи у своїх серцях тих, хто їх обтинає: «Хм! Сьогодні ти змусив мене почуватися некомфортно. Одного дня я покажу тобі, що до чого! Ти думаєш, що мій рівень низький? Я вірю в бога багато років, а ти – лише кілька років! Я тобі не подобаюся? Одного дня я змушу тебе понести наслідки, змушу тебе померти жахливою смертю!». Бачиш, коли їх обтинають, хоча вони нічого не кажуть і навіть усміхаються, їхні серця переповнені невдоволенням, ненавистю й прокльонами. Деякі люди показують своє небажання приймати обтинання, час від часу висловлюючи слова нарікання, нападу чи осуду. Вони не лише ворожі до обтинання, а й беруть на себе ініціативу нападати на тих, хто їх обтинає, відмовляючись давати спокій тому, хто це робить. Деякі жінки можуть бути дещо мініатюрними й зовні здаватися досить тендітними, але коли хтось справді їх обтинає, вони впадають у лють: «Я стільки вистраждала, вірячи в бога всі ці роки, – хіба це було легко? Я тобі не подобаюся – що ж, я проповідувала Євангеліє ще до того, як ти навіть народився! Ти намагаєшся знущатися з мене тільки тому, що я старша? То я тобі скажу, що цього не буде! Піди розпитай – кому я коли-небудь поступалася за все своє життя?». Чи можуть люди з таким характером прийняти істину? Точно ні. Вони не лише не приймають обтинання, а й проклинають тих, хто їх обтинає. Хіба вони не занадто злостиві? Люди, які є дияволами й сатанами, підступні, слизькі, віроломні й хитрі. Оскільки їхнє ставлення до істини – це ворожість і напади, коли їхні злі вчинки розвінчано і їм загрожує вичищання або виключення без жодної надії на здобуття благословень, вони категорично не будуть такими слухняними чи покірними, а застосовуватимуть засоби для опору. Дехто вигадує брехню, кажучи, що лідери й працівники мучать їх, підбурюючи інших стати на їхній захист, навмисно заважаючи роботі церкви. Інші вдають покору, кажучи: «Хоч би як божий дім ставився до мене, навіть якщо мене відправлять у групу Б або вичистять, я однаково виконуватиму свій обов’язок. Я вірний богу, і я ніколи-ніколи не відкину цей шлях і не відмовлюся від свого обов’язку». Вони створюють видимість, щоб обдурити людей, вдаючи, ніби вони покаялися, ніби вони можуть прийняти й скоритися, хоч би як Божий дім ставився до них, і не відмовляться від свого обов’язку. Насправді вони обманюють тебе й граються з тобою. Вони думають собі: «Хм! Хочете використати мене для надання послуг? Ще чого! Коли я висловлюю тобі свою рішучість і кажу, що готовий виконувати свій обов’язок, це лише формальність, я просто дурю вас!». Зовні вони здаються особливо слухняними й покірними, змушуючи людей думати, що вони готові виконувати обов’язок. Але коли ти насправді упорядковуєш для них виконання обов’язку, вони недбалі, вдаються до хитрощів і обманюють тебе, і навіть розігрують перед тобою зникнення. Може минути більше десяти днів відтоді, як їм дали завдання, а прогресу не буде жодного. Деякі люди нерозумні й не мають розпізнання, і вони розгубляться, думаючи: «Вони були досить серйозними, коли погодилися це робити, кажучи, що готові виконувати свій обов’язок. Не схоже було, що вони брешуть. Як так вийшло, що тепер їх ніде не знайти?». Дозволь Мені сказати тобі істину: вони просто великі аферисти, вони дияволи. Як ті, хто є дияволами, розцінюють виконання обов’язку? Вони розцінюють це так, ніби Божий дім використовує їх для надання послуг, ніби він грається з ними. Таким є мислення тих, хто є дияволами, щодо виконання обов’язку. Що в тобі є такого, що варто було б використати? Щонайбільше ти трохи розумієшся на певній професії. Якщо Божий дім потребує роботи в цій сфері, у кращому разі це означає, що ти підходиш для виконання цього обов’язку. Використання питання виконання обов’язку, щоб оцінити тебе й висувати до тебе вимоги, – це звеличення тебе. Якщо ти відмовляєшся й не приймаєш цього, то ти не здатний оцінити доброту. Ось наскільки несприйнятливими до розуму є ті, хто є дияволами. Вони просять про виконання обов’язку, а коли церква впорядковує для них роботу, вони припускають, що Божий дім хоче їх використати. Якщо ти справді маєш певну цінність для використання в церкві, тобі щастить чи не щастить? (Щастить.) Це нещастя чи благословення для тебе? (Благословення.) Чому ви кажете, що це благословення? (Здатність надавати послуги Богу – це Боже звеличення, тому це благословення.) Ти мусиш розуміти таке: надання послуг Богу – це Боже звеличення. Що означає звеличення? Це означає, що ти маєш цю крихту професійної сили, яку можна використати в роботі Божого дому, що є можливістю, яку Бог дає тобі, що Бог дав тобі можливість надавати Йому послуги, можливість досягти спасіння, і що це базова умова для того, щоб ти був благословенним. Лише коли в тебе є ця базова умова, ти можеш мати можливість приймати істину, і практикувати істину крок за кроком, і досягати спасіння. Якщо в тебе взагалі немає жодних спокутних якостей, тоді в Божому домі ти нікчема. Хіба Божий дім і досі забезпечував би тебе задарма? Якщо немає обов’язку, який ти міг би виконувати в Божому домі, тоді тобі бракує належного й розумного засобу та базової умови для підтримання нормальних стосунків із Богом. Якщо тебе не можна використати в жодній конкретній роботі в Божому домі, це означає, що ти не встановив жодних стосунків із Богом, а отже, ти не маєш можливості прийти до Бога, не маєш можливості прийняти жоден крок чи жоден період роботи, яку Бог виконує для спасіння людства. Тоді чи маєш ти досі можливість і умови для досягнення спасіння? Тому, якщо кажуть, що ти маєш цінність, яку можна використати, це може звучати некомфортно в невіруючому світі, і, можливо, там «використання» є негативним терміном, але в Божому домі ти маєш дивитися на те, хто тебе використовує. Як слід тлумачити це «використання»? Якщо Бог використовує тебе, це доводить, що ти досі маєш певну цінність і досі можеш надавати послуги Богу. Коли ти надаєш послуги Богу, хіба це не Бог звеличує тебе? (Так.) Це Бог дає тобі можливість, Бог звеличує тебе. Це хороша річ; це доводить, що Бог дещо цінує тебе й досі готовий дати тобі шанс. Тож хіба соромно бути використаним Богом? Хіба це втрата? Чи зазнаєш ти втрати, коли тебе використовують? Чи змушує це тебе втратити свою гордість або достоїнство? Ні, ти здобуваєш набагато більше. Це дає тобі можливість прийти до Бога, щоб прийняти істину й Боже спасіння. Ти не зазнаєш жодної втрати, ти здобуваєш велику перевагу. Але ті, хто перевтілений із дияволів, так це не розглядають. У них зла природа. Хоч би як їх використовував і розбещував сатана, вони не мають жодних заперечень, вони цілком цим задоволені. Якщо їх використовують урядовці, вони вважають це удачею, ознакою процвітання. Вони цього не розпізнають, не протистоять, не опираються цьому й не відмовляються від цього. Але в церкві, якщо їх підвищують для виконання обов’язку, вони вважають, що це надання послуг, що вони продають себе й що церква їх використовує. Наприклад, певна жінка трохи розуміється на певній професійній навичці, тому церква упорядковує для неї роботу в цій сфері. Вона не лише не може прийняти це від Бога, а й відчуває особливу відразу у своєму серці: «Намагаєтеся використати мене? Подумайте ще раз! Я не така дурна! Я прожила так довго, і мене ніхто ніколи не використовував. Ще не народилася така людина, яка могла б мене використати!». Тобі не потрібно так обурюватися. Якщо ти готовий виконувати свій обов’язок, то прийми це від Бога й належно виконуй свій обов’язок. Якщо ти не бажаєш виконувати свій обов’язок, то покинь Божий дім. Брама Божого дому відкрита; ти можеш піти в будь-який час і йти куди забажаєш. Бог задарма дарує істину людям. Боже дарування істини та Його забезпечення людей життям – усе це безкоштовно. Хіба Він попросив у тебе хоч копійку? (Ні.) Ти виконуєш невеликий обов’язок, і все ж сприймаєш це так, ніби Бог тебе використовує. Хіба це не означає, що тобі бракує совісті й ти не цінуєш доброти? Ну то й що, якщо Бог використовує тебе? Хіба це неправильно? Саме твоє життя було дане Богом. Хіба Бог не гідний того, щоб використати тебе? Хіба Він не має на це права? Чи можеш ти поводитися зверхньо тільки тому, що трохи розумієшся на професії? Чи має Бог бути підлесливим, шанобливо благати тебе, обіцяти тобі щось, підносити тебе й садити тебе на трон – невже це зробило б тебе щасливим? Люди без нормальної людськості не можуть правильно зрозуміти питання виконання обов’язку. Вони завжди кажуть: «Божий дім використовує мене. Я не такий дурний; лише дурні готові до того, щоб бог їх використовував!». Бачиш, ця думка є і відхиленням, і злом, і абсолютно нерозумною! Як слід ставитися до таких людей? Це просто: чи то вичищати їх, чи то переводити їх у групу Б, просто очистити від них церкву. Якщо ти так боїшся, що тебе використають, чому ти досі чіпляєшся за Божий дім і кажеш, що хочеш виконувати обов’язок? Хіба це не є лицемірством і обманом людей? Якщо ти боїшся, що тебе використають, Божий дім ніколи не використає тебе для виконання обов’язку; Божий дім нікого не примушує. Зараз настав час, коли кожного розподіляють за родом його. Той, хто готовий виконувати свій обов’язок, залишиться; тому, хто не бажає виконувати свій обов’язок, слід швидко покинути церкву й ніколи не повертатися. Божий дім нікого не примушує. Лише ті, хто охоче виконує свій обов’язок, є обраними Богом людьми. Усі ті, хто не бажає виконувати свій обов’язок, є слугами сатани, які тут для того, щоб заважати роботі церкви. Деякі люди хочуть здобути благословення, виконуючи свій обов’язок, але водночас бояться бути використаними. Хіба це люди з совістю й розумом? (Ні.) Вони завжди бояться зазнати втрат, завжди вважають, що Божий дім на них наживається, що вони зазнають великої втрати. Хіба це не нездатність розрізнити, що для них добре? Якої втрати ти зазнав? Якщо ти намагаєшся обміняти свої технічні навички на істину й на спасіння, Я кажу, що ти не можеш зробити цей обмін: ти не гідний, ти не придатний. Божі слова – це життя; вони є наймогутнішою зброєю, якою людство може відкинути розбещені характери й вирватися з-під впливу сатани. Лише Божі слова, лише істина можуть викорінити старе людство, яке має природу-сутність сатани. Лише Боже життя, лише істина можуть дозволити цьому людству й далі виживати й покласти край долі сатани. Боже життя та істина – це безцінні скарби; на них не можна обміняти жодну матеріальну річ у світі й ніщо з того, що люди вважають цінним. Навіть якщо люди віддають свої життя, їх не можна на них обміняти, що вже й казати про їхні мізерні технічні навички. Істина не продається; Божий дім не продає істину, не продає життя. То що ж саме можуть зробити люди, щоб здобути життя? Лише приймаючи істину, корячись істині, жертвуючи свою вірність і щирість Богу та виконуючи обов’язок створеної істоти, вони можуть здобути життя.

В. Спроба замінити істину

У людей зі злою сутністю сатани особливо злостиві характери. Вони не лише демонструють ворожість до істини й нападають на неї, а й хочуть використати власні єресі й облуди, щоб замінити істину. Їхній головний прояв полягає в тому, що вони ненавидять тих, хто їх обтинає чи розвінчує, і нападають на них, а також створюють для них труднощі. Цей характер-сутність занадто злий, більш порочний, ніж у будь-якої лютої тварини. Хоча тигри й леви мають люті характери, коли вони не голодні або коли ти не становиш для них загрози, вони ігнорують тебе й не хочуть завдавати тобі шкоди. Однак дияволи інші. Навіть якщо ти ігноруєш їх, доки ти становиш загрозу їхньому статусу, вони тебе не відпустять; вони з власної ініціативи нападуть на тебе, а тим паче вони так зроблять, якщо ти розвінчуєш і обтинаєш їх. Вони не лише ніколи не приймають обтинання, а й відмовляються слухати будь-які правильні висловлювання чи пропозиції. Натомість вони придумують різні способи помститися іншій стороні, щоб перетворити поразку на перемогу, здобуваючи перевагу в кожній боротьбі та змаганні, перетворюючи пасивність на ініціативу. Припустімо, ти бачиш у церкві когось, хто не дотримується правил, не зв’язаний жодними обмеженнями, не може стерпіти чиєїсь критики чи протидії, не приймає, коли хтось бесідує про істину, опирається й сперечається, коли його обтинають, і ненавидить тих, хто його розвінчує, та нападає на них – це диявол. Деякі люди припускаються кількох помилок у своїй роботі, і ще до того, як інші їх за щось розкритикують або розвінчають, вони завдають випереджального удару, вигадуючи всілякі способи знайти причини, щоб виправдати й захистити себе, кажучи, що для їхньої поганої роботи є причини й пояснення, і що хтось її саботував, усіляко намагаючись перекласти відповідальність на інших і відбілити власне ім’я. Вони особливо чутливі щоразу, коли хтось бесідує про свій власний розбещений характер і аналізує його, вважаючи, що насправді йдеться про них, і вони всіляко намагаються захистити своє его та приховати свої помилки, навіть судячи й засуджуючи тих, хто бесідує про істину. Такі люди абсолютно ніколи не визнають своїх помилок і не розмірковуватимуть над собою, а тим паче не каятимуться. Натомість вони придумують усілякі способи замаскуватися, щоб бути досконалими людьми й бездоганними особами в очах інших, людьми, яких завжди вважають непомильними. Незалежно від того, чи скажуть вони неправильну фразу, чи використають неправильний термін, чи матимуть якісь відхилення або недоліки у своїй роботі, чи розвінчають якісь розбещені характери й наміри, які помітять інші, вони вважають, що це поганий знак, ніби має статися щось жахливе, їхнє життя поставлене на карту або настає кінець світу. Тоді вони придумують різні способи виправдати й захистити себе; це їхня інстинктивна реакція. Вони навіть створюють певну зовнішню видимість, говорячи речі, які відповідають людським уявленням і фантазіям, слова, які переманюють серця людей, щоб обдурити тих, хто їх оточує. Вони особливо бояться, що люди дізнаються про їхнє справжнє обличчя, їхні вади й недоліки, і особливо бояться, що їхню справжню ситуацію буде розвінчано. Вони ніколи не визнають, що їхній рівень низький або що в них є проблеми з людськістю, і, звісно, ще менше вони визнають помилки, яких припустилися, або розбещені характери, які виявили. Вони залишаються щільно закритими, стежачи за тим, щоб не допустити жодного промаху. Їхня мета полягає в тому, щоб захистити свій статус і репутацію, назавжди зберегти славний, бездоганний образ у серцях людей, змушуючи тих думати, що в їхній людськості немає вад, що вони люблять істину й прагнуть до неї, можуть практикувати істину, можуть терпіти труднощі та платити ціну й не мають жодних розбещених характерів. Такі люди – дияволи, а не люди. Дияволи просто не приймають істини й навіть придумують усілякі способи маскуватися під саме втілення істини, уособлення досконалого образу. Це і відхилення, і зло, чи не так? Скільки б років вони не вірили в Бога, вони завжди видають себе за досконалих людей, позбавлених від вад. Навіть якщо в них є негатив, слабкість або уявлення, вони ніколи не наважуються їх розвінчати, просто й далі їх приховують. Щойно хтось їх розвінчує, вони ненавидять цю людину й придумують різні способи мучити її, водночас використовуючи різні методи й засоби для відновлення свого образу. Наприклад, деякі люди завжди захищають себе, говорячи якісь оманливі диявольські слова й навмисно видаючи чорне за біле та плутаючи правильне з неправильним, щоб ввести в оману деяких людей, яким бракує розпізнання, тим самим змінюючи сприйняття їх людьми та змушуючи людей переглянути їхню характеристику. Такі люди – справжнісінькі дияволи без краплі людськості. Хоч як добре дияволи можуть поводитися, хоч якими є їхні погляди на різні справи, словом, оскільки вони мають злу природу, вони будуть ворожими до істини. Тобто з глибини своїх сердець вони ніколи не приймають істину чи позитивні речі. Вони не слухають Божих слів і не приймають Божих слів; їхня природа-сутність полягає в тому, щоб ненавидіти Бога. Хоч що каже Бог, вони відчувають відразу. Можливо, ти не можеш довідатися про їхню відразу; зовні вони також відвідують зібрання й читають Божі слова й не демонструють ставлення ворожості до кожної істини. Але коли трапляється щось, що не відповідає їхнім уявленням або зачіпає їхні інтереси, вони судитимуть Бога, Божий дім та істину, судитимуть тих, хто прагне до істини, і нападатимуть на них, і судитимуть будь-яку позитивну річ – вони розвінчають свою злу природу. У цей час ти дізнаєшся, що їхня заява про готовність прийняти істину – це лише зовнішня видимість; глибоко в серці вони відчувають огиду й відразу до істини й анітрохи її не приймають. Але оскільки вони добре вміють маскуватися, то обманюють деяких людей, так само як фарисеї.

Ті, хто перевтілений із дияволів, не мають нічого, крім ворожості, осуду й нападів на істину; з таким менталітетом для них неможливо прийняти істину. Коли йдеться про впорядкування роботи Божого дому, вони просто побіжно зачитують їх уголос, щоб інші почули, а тоді вважають справу зробленою. Коли настає час виконувати фактичну роботу, вони взагалі не практикують згідно з принципами, яких вимагають упорядкування роботи, а радше діють згідно з власною волею, своїми уявленнями та фантазіями. Вони навіть втілюватимуть лише ті впорядкування роботи, які вигідні для їхнього статусу й репутації; якщо впорядкування роботи не вигідні для їхньої слави, вигоди та статусу, вони їх не втілюватимуть, навіть якщо мають для цього відповідний рівень. Чому так? Тому що як тільки впорядкування роботи будуть втілені, люди знатимуть, що це зробив Божий дім, і дякуватимуть лише Богу, а не їм; люди вважатимуть, що Бог любить людину, і не вважатимуть, що в них є якась заслуга, а це означає, що вони не здобудуть ні репутації, ні статусу, ні будь-яких вигод. Це одна з причин. Інша причина полягає в тому, що оскільки дияволи мають природу, яка ворожа до істини, вони нічого не робитимуть згідно з істинами-принципами, а радше діятимуть згідно з власними амбіціями, жагою та інстинктами. Якими є інстинкти сатани? Коїти зло й опиратися Богу, переривати Божу роботу й змушувати людей віддалятися від Бога, зраджувати Бога й натомість поклонятися йому. Мета приходу сатани до церкви – заважати роботі церкви й руйнувати її. Він робитиме все, що може внести хаос і заваду в роботу церкви. Навіть якщо це не приносить жодної вигоди його статусу чи репутації, якщо це може принести переривання, заваду та шкоду роботі церкви, він досяг своєї мети. Наприклад, Божий дім вимагає, щоб щомісяця церкви в усіх місцевостях точно й правдиво звітували про кількість людей, здобутих через проповідування Євангелія. Чи можуть вони робити це без лукавства? Ні, вони придумуватимуть усілякі способи, щоб обдурити й подати неправдиві цифри, звітуючи про додаткову сотню людей цього місяця, про ще двісті наступного місяця, і якщо ніхто про це не дізнається, вони прозвітують ще про кілька сотень. Вони ніколи не практикують згідно з упорядкуваннями роботи, і хоч би з якими проблемами вони стикалися, вони не шукають істин-принципів; у них немає моральних меж у тому, як вони живуть як люди чи діють. Вони – дияволи. Хоч би як вели бесіду про істину, вони її не приймуть. Їхня совість позбавлена почуття; вони – безсовісні створіння. Впорядкування роботи Божого дому визначають принципи розподілу книг Божих слів – хто має їх отримувати, а хто ні. Чи можуть вони діяти згідно із цими принципами? (Ні.) Впорядкування роботи визначають, скільки людей потрібно для створення церкви, скільки церков утворюють район, скільки районів можуть утворити регіон, і якими є умови та принципи для призначення лідерів на всіх рівнях. Чи можуть вони практикувати згідно із цими принципами? (Ні.) Вони не виконуватимуть жодної роботи, яка була б корисною для роботи Божого дому або для життя-входження братів і сестер. Вони думають собі: «Якщо я добре виконаю для тебе роботу, і всі брати й сестри зростуть у житті та здобудуть розпізнання щодо мене, чи зможу я й далі твердо стояти на ногах і зберігати свій статус? Я точно не буду перевтомлюватися заради тебе! Я просто робитиму все абияк. Божий дім вимагає, щоб п’ятдесят людей утворювали церкву, але я наполягатиму на вісімдесяти чи дев’яноста. А щодо того, як обирають церковних лідерів, то це залежить від того, яка практика вигідна мені. Якщо обраний церковний лідер мені не до вподоби, то я призначу когось, хто прислухається до мене й слухається мене». Якщо вони так працюватимуть, чи зможе виникнути нормальне церковне життя? На це піде ціла вічність. Чи зможуть брати й сестри швидко вирости в житті-входженні без нормального церковного життя? Чи зможуть нові віруючі швидко закласти фундамент? (Ні.) Тобто ці неправдиві лідери й антихристи, які є дияволами, не виконуватимуть жодної роботи, корисної для життя-входження братів і сестер. Ти бачиш, як вони досить енергійно метушаться, але що вони роблять? Вони роблять усе лише заради власної слави, вигоди та статусу. Вони роблять усе, що хочуть, доки це приносить їм вигоду, даючи собі повний карт-бланш. Хоч які амбіції та жагу вони мають, здобувши владу, вони реалізують їх найповнішою мірою, вони категорично не пропустять цієї можливості. Що ж до церковного життя, життя-входження братів і сестер, порядку в церкві, а також того, чи просувається євангельська робота Божого дому та робота в інших сферах і чи просувається вона гладко, – нічого із цього їх не обходить. Наприклад, якщо їм кажуть, як церква має розподіляти книги й кому, вони розмірковують: «Немає потреби бути такими суворими. Я просто розподілю їх абияк, та й усе». Коли їх запитують, чи безпечне місце, де церква зберігає книги, вони кажуть: «Кому яке діло, безпечне воно чи ні? У будь-якому разі в нас є місце для зберігання книг, тож усе гаразд». Бачиш, у них є контрзаходи на політику вищих лідерів. Вони не втілюють жодних упорядкувань роботи чи конкретних принципів практики від Божого дому; натомість вони діють згідно з власними ідеями та методами. Хіба це не спроба замінити істину власними практиками? Якщо обрані Богом люди потраплять до рук таких дияволів, вони страждатимуть – дияволи робитимуть усе, що захочуть, і всім доведеться їх слухати, ніби вони бандитські ватажки, місцеві тирани, пани чи імператори. Для обраних Богом людей буде неможливо мати нормальне церковне життя, неможливо швидко закласти фундамент на істинному шляху й неможливо швидко досягти прогресу в різних істинах. Дияволи не зроблять жодної доброї справи. Хоч би де церква зазнавала завад від злих людей та антихристів і виникав стан хаосу, це доводить, що лідери цієї церкви не здатні виконувати фактичну роботу і є лише номінальними фігурами. Брати й сестри, які є новими у вірі, введені в оману антихристами ще до того, як вони заклали фундамент, і церковне життя також занурюється в хаос. Усе це спричинено тим, що неправдиві лідери не виконують фактичної роботи. Хіба може бути так, що в неправдивих лідерів немає часу на виконання фактичної роботи? (Ні.) Якби вони хотіли виконувати цю важливу роботу, у них було б більш ніж достатньо часу, але вони просто її не роблять. Це розвінчує злу природу дияволів. Вони нічого не бояться більше, ніж того, що в церкві не буде хаосу, бажаючи, щоб вона стала абсолютно хаотичною, прагнучи, щоб робота церкви перебувала в стані хаосу й застою, сподіваючись, що всі члени церкви слухатимуться злих людей та антихристів, і будуть введені в оману антихристами, злими людьми й дияволами, і не слідуватимуть за Богом. Це було б саме те, чого вони хочуть, і вони були б щасливі й задоволені. Коли брати й сестри мають нормальне церковне життя, можуть нормально їсти й пити Божі слова й бесідувати про істину й можуть щось здобувати щоразу, коли беруть участь у церковному житті, вони почуваються некомфортно, оскільки, якщо люди завжди щось здобувають і поступово ростуть у житті, вони здобудуть розпізнання щодо них і відкинуть їх, і вони втратять свій статус, а це фінал, якого вони не хочуть бачити. Вони вважають: що хаотичнішою є церква, то більше в них можливостей продемонструвати свої таланти, то більше в них простору для застосування своїх талантів, і то більше вони можуть бути у своїй стихії та шукати перемоги в хаосі. Це справді інтриги дияволів! Жодна істина-принцип і жодне конкретне впорядкування роботи не може бути втіленим там, де присутні дияволи. Брати й сестри не можуть читати впорядкування роботи й не мають шляху у виконанні свого обов’язку. Коли в церкві виникає хаос, ці неправдиві лідери й антихристи, які є дияволами, просто не долають його й навіть таємно радіють. Вони навіть придумують усілякі способи створення якихось неприємностей, призначаючи іншого диявола чи антихриста лідером, що робить церкву ще більш хаотичною; це робить їх ще щасливішими. Хіба це не те саме, як діє великий червоний дракон? Великий червоний дракон не дозволяє людям вірити в Бога, слідувати за Богом або виконувати свій обов’язок; він дозволяє людям лише слухати партію і слідувати за партією. Вони можуть їсти, пити, веселитися й коїти будь-які злочини; хоч який злочин вони коять, він їх не обмежує. У суспільстві є багато місцевих хуліганів, бандитів і повій; люди живуть у гріху й упиваються гріховними втіхами, і тому нікого не обходять державні справи, і ніхто не розслідує, скільки зла КПК накоїла за лаштунками. Це називається відволіканням уваги. За багато років правління в Китаї найефективнішою тактикою для великого червоного дракона було впровадження в Китаї різних злих тенденцій та злих думок і поглядів із різних країн. Після цього китайці стали повністю розкутими в плані сексу, їхнє мислення відкрите, і те, як вони говорять про секс, також відкрите. Вони думають про ці речі цілими днями. На що перетворилося життя простих людей? Воно обертається навколо їжі та сексу, їхніх природних бажань. Усіх простих людей зловили в таке порочне коло, тому вони послаблюють свою пильність щодо політики та правителів, не мають чутливості до політики та правителів і більше не переймаються ними. Їхня сила волі слабшає, як в опіумних наркоманів. У чоловіків більше немає амбіцій будувати кар’єру, а в жінок більше немає бажання бути хорошими дружинами й люблячими матерями. Люди не йдуть правильним шляхом і не займаються належними справами. Ніхто не бере участі в політиці, і всі повністю підкоряються великому червоному дракону. У такий спосіб режим великого червоного дракона зміцнюється, тому що такими людьми легко правити. Що означає «легко правити»? Це означає, що хоч як великий червоний дракон гнобить простих людей, вони не мають жодних заперечень і мусять це терпіти. Хіба не саме такого результату вдалося досягти зараз? (Так.) Подивіться на китайські фільми або відео в інтернеті; вісімдесят-дев’яносто відсотків із них – про сексуальний потяг або стосунки між чоловіками та жінками. Це справляє жахливий вплив на людей; це не захищає дітей і неповнолітніх. У жителів Заходу щодо цього є суворі правила, вони захищають дітей і неповнолітніх і встановили для них запобіжні заходи. Сьогоднішня китайська молодь виростає в такому соціальному середовищі. У дуже юному віці їхні думки забиті такими речами, як романтика, кохання, секс і шлюб. Це жахливо! Якщо людство живе в такому суспільному контексті, і через вплив та виховання соціального середовища нормальні фізіологічні потреби людства розбещуються сатаною до ступеня деградації, то серця людей будуть нечестивими й деградованими. Одним із проявів нечестя й деградації є те, що в цьому плані в людей немає почуття сорому або їхній стандарт почуття сорому знижений. Оскільки в деяких людей є совість і розум, у їхніх серцях є межа, яку вони не перетнуть; це те невелике почуття сорому, якого можуть досягти їхні мізерні совість і розум. Але повіривши в Бога, ці люди й досі несуть на собі тіні й відбитки дорослішання в тому суспільному контексті. Наразі дехто поступово їх позбувається, тоді як інші досі живуть у цій тіні й не вийшли з неї. Люди, які зростають у такому соціальному середовищі й на такому тлі, зазнали того, що їхнє внутрішнє бажання позитивних речей, справедливості, а також їхня рішучість, цілеспрямованість чи прагнення йти правильним шляхом були певною мірою зруйновані. Що означає «зруйновані»? Це означає, що, оскільки люди зазнали впливу та виховання такого соціального середовища, їхня рішучість, наполегливість і сила волі прагнути позитивних речей і шукати світла та справедливості є дуже слабкими; вони не можуть витримати жодних ураганів, жодних невдач та жодних поразок. Це схоже на людей, які курили опіум; навіть якщо вони кидають, шкода від наркотику на цьому не закінчується. Коли вони стикаються з невдачами чи поразками, коли вони відчувають зневіру чи негатив, вони можуть зірватися й знову вжити опіум, щоб одурманити свій розум і втекти від різних життєвих труднощів. Тобто для них неможливо позбутися наркотичної залежності раз і назавжди; на своєму шляху вони зриватимуться, повертатимуться до старих звичок і використовуватимуть той самий метод для розв’язання різних проблем у житті. Ці люди, які виросли в такому злому соціальному середовищі й на такому тлі, отримали від сатани багато єресей і облуд, які дуже глибоко вкоренилися в їхніх серцях. Їхня воля до прагнення до істини все ще дуже крихка, і вони не можуть протистояти введенню в оману й звабленню сатанинськими злими силами або їхнім різноманітним спокусам. Тобто, хоча ці люди слідують за Богом, їхній погляд на життя, їхня система цінностей, їхній погляд на кохання та їхній погляд на щастя перебувають під глибоким впливом і зумовлені злими тенденціями, і ці речі навіть зв’язують і сковують їх. Дехто досі хоче прагнути до щасливого шлюбу, світу для двох, і повернутися до злих тенденцій світу, щоб упиватися сексуальним бажанням. Цим людям дуже легко знову просякнутися цими злими думками й поглядами або опинитися під їхнім контролем. Особливо коли люди бачать якісь фільми про кохання та шлюб, їхні серця слабшають, вони заздрять невіруючим, які живуть у шлюбі й коханні та насолоджуються життям, і вони втрачають бажання прагнути до істини й виконувати свій обов’язок. Це дуже страшна річ. Із цих реальних ситуацій видно, що, хоча кожна людина й пройшла через незліченні труднощі, щоб слідувати за Богом до сьогодні, вона й досі не в безпеці. Можливо, ти вважаєш, що вже доклав усіх зусиль у прагненні до істини, у прийнятті істини та практиці істини, але наслідки сатанинського руйнування людини в тобі досі не викорінені, тому ти й досі у великій небезпеці.

Продовжуймо бесіду про злі прояви дияволів. Злих проявів дияволів занадто багато; можна сказати, що вони всюдисущі, – ти знайдеш їх у будь-якій групі людей. Ми насамперед оцінюємо різні злі прояви дияволів згідно з істиною, щоб схарактеризувати їхню злу сутність. Це найправильніший спосіб. З огляду на різне ставлення дияволів до істини – ворожість до неї, напади на неї та спроби замінити її – природа-сутність цього типу людей є злою сутністю, сутністю диявола. Вони ніколи не зміняться, тому що ніколи не приймають істину й ніколи не вважають істину позитивною річчю. Чому вони не вважають істину позитивною річчю? Тому що в них немає людськості, і вони – дияволи; вони не можуть прийняти істину, і в них немає здатності приймати істину, як немає й жодної потреби приймати істину. Яка ж тоді в них потреба? Коїти злі справи, справи, які є антагоністичними щодо Бога та істини, і справи, які нападають на істину й замінюють її. Це їхня місія, і це також продиктовано їхньою природою-сутністю. Тому зрештою таких людей можна лише вичистити з церкви. У Божому домі для них немає ні місця, ні жодного обов’язку, який вони могли б виконувати. Божий дім не має в них жодної потреби. Ті, хто щиро виконує свій обов’язок у Божому домі, незалежно від того, люблять вони істину чи ні, принаймні суб’єктивно готові прийняти істину, не ворожі до істини, ніколи не заперечуватимуть істину й ніколи не судитимуть Бога, не нападатимуть на Нього й не хулитимуть Його. Звісно, вони також не будуть навмисно робити жодних заяв або вдаватися до будь-якої поведінки чи практик, які замінюють істину. Злих проявів сатани й дияволів – ворожості до істини, нападів на істину та заміни істини – достатньо, щоб довести, що сатана має злу сутність; вони не можуть залишатися в церкві. У міру того, як обрані Богом люди дедалі більше розуміють істину, і в міру того, як більшість людей здобуває розпізнання щодо різних видів людей, які відчувають відразу до істини й ворожі до неї, природа-сутність тих, хто є дияволами, дедалі чіткіше розвінчується, і люди дедалі чіткіше й точніше розрізняють і розпізнають її. Тому цих людей дедалі більше відкидають інші, і вони дедалі менш здатні дружньо ладнати й гармонійно співпрацювати з іншими. Отже, зрештою їх можна лише поступово відсіяти. Чи готові ви бачити, як таких людей відсіюють? (Так.) Їхнє поступове відсіювання – це добре. З одного боку, це доводить, що духовний зріст більшості обраних Богом людей підвищився й вона здобула розпізнання щодо тих, хто є дияволами, більше не вважаючи їх віруючими в Бога або братами й сестрами. З іншого боку, проходить дедалі більше розвінчання речей, вчинених тими, хто є дияволами. Люди розкривають свою природу-сутність, і всі бачать, що навіть послуги, які вони надають, не відповідають стандарту; вони лише спричиняють завади й переривання в церкві та не мають жодного позитивного результату. Щойно їх відсіюють і вичищають, робота церкви просувається нормально. У тих, хто є дияволами, немає людськості; вони гірші за звірів. Деякі звірі вміють слухатися своїх господарів, старанно працювати й не створювати проблем своїм господарям. У звірів є певний розум, але дияволи не можуть цього досягти. Якщо ти використовуєш їх для виконання обов’язку, тобі однаково доведеться призначити кількох людей для нагляду за ними. Якби вони могли слухняно надавати послуги, це було б прийнятно, але вони не надаватимуть послуги належно. Навіть якщо ти наглядатимеш за ними, завжди будуть моменти, коли ти не зможеш за ними стежити. Якщо ти хоч на мить відведеш від них погляд або недоглянеш одну річ, дияволи скористаються лазівкою і спричинять хаос та проблеми для роботи церкви. Ти використовуєш кількох людей, щоб наглядати за ними, і зрештою тобі однаково потрібно кілька людей, щоб прибрати безлад, який вони створюють. Ти відчуєш, що використання їх для виконання обов’язку завдає занадто великих втрат, що воно того не варте, і що використовувати їх занадто виснажливо й обурливо. Спостерігати за їхньою роботою – це як спостерігати за роботою звірів; вони ніколи не зможуть зробити те, що можуть зробити нормальні люди. Зрештою ти побачиш їх наскрізь: такі люди – звірі, вони – дияволи; вони ніколи не зміняться. Звірі й дияволи ніколи не приймуть істину. Ти нарешті чітко усвідомлюєш цю справу, і зрештою вирішуєш більше ніколи не використовувати дияволів і очищаєш від них церкву. Чи можуть звірі й дияволи стати людьми? Це неможливо. Неможливо змусити великого червоного дракона відкласти ніж м’ясника; його природа – це природа диявола: він убиває людей, не кліпнувши оком. Дияволи й сатана – з однієї когорти. Те, як ти розглядаєш великого червоного дракона, – це те, як ти маєш розглядати цих звірів і дияволів; це правильно. Якщо ти розглядаєш дияволів інакше, ніж сатану й великого червоного дракона, це доводить, що ти й досі не маєш досконалого розуміння сутності дияволів; якщо ти й досі ставишся до них як до людей, віриш, що вони мають людськість, мають якісь похвальні якості, і їх досі можна відкупити, і тобі й досі потрібно давати їм шанси, то ти необізнаний, ти знову попався на їхні хитрощі, і тобі доведеться заплатити за це ціну. Щоб уникнути потрапляння на їхні хитрощі, ти мусиш ретельно вичистити дияволів. Не виявляй до них жодної поблажливості! Гаразд, на цьому сьогоднішня бесіда про злі прояви дияволів завершена. До побачення!

17 лютого 2024 року