Спершу заспіваймо гімн: Гімн Царства (I) Царство зійшло на землю.

Супровід: Натовпи вітають Мене, натовпи вихваляють Мене; усі вуста називають єдиного істинного Бога. Царство сходить на світ людей.

1  Натовпи вітають Мене, натовпи вихваляють Мене; усі вуста називають єдиного істинного Бога, усі люди здіймають очі, щоб спостерігати за Моїми діяннями. Царство сходить на світ людей, Моя особа багата й рясна. Хто б не радів цьому? Хто б не танцював від радості? О, Сіоне! Підніми свій тріумфальний стяг, щоб прославити Мене! Співай свою тріумфальну пісню перемоги, щоб поширити Моє святе ім’я!

2  Усе творіння до країв землі! Поспішайте очиститися, щоб ви могли бути як приношення для Мене! Сузір’я небес! Поспішайте повернутися до своїх місць, щоб показати Мою могутню силу на небозводі! Я прислухаюся до голосів людей на землі, які виливають свою нескінченну любов і повагу до Мене в пісні! У цей день, коли все творіння повертається до життя, Я сходжу в світ людей. У цей момент у цьому самому збігові обставин усі квіти буйно розквітають, усі птахи співають в один голос, усе тремтить від радості! Під звуки вітання Царства руйнується царство сатани, воно знищується у гуркоті гімну Царства, щоб ніколи більше не піднятися!

3  Хто на землі наважиться повстати й чинити опір? Коли Я спускаюся на землю, Я приношу полум’я, приношу гнів, приношу лиха всіх видів. Земні царства тепер є Моїм Царством! Високо в небі перевертаються й клубляться хмари; під небом озера й річки здіймаються та радісно витворюють хвилюючу мелодію. Тварини, які відпочивали, виходять зі своїх лігвищ, і Я пробуджую від сну всі народи. День, якого чекали численні народи, нарешті настав! Вони пропонують Мені найкрасивіші пісні!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Гімн Царства»

Про що ви думаєте щоразу, коли співаєте цю пісню? (Ми почуваємося дуже схвильованими та піднесеними, і думаємо про те, наскільки славною є краса Царства, як людство і Бог будуть разом назавжди.) Чи замислювався хтось про те, якої форми мають набути люди, щоб бути разом із Богом? У ваших уявленнях, якими повинні бути люди, щоб з’єднатися з Богом і насолоджуватися славним життям, яке настане в Царстві? (Їхні характери мають бути змінені.) Їхні характери мають бути змінені, але якою мірою? Якими вони будуть після того, як їхні характери будуть змінені? (Вони стануть святими.) Яким є критерій святості? (Усі думки та міркування людини повинні бути сумісні з Христом.) Як проявляється така сумісність? (Людина не чинить опору та не зраджує Бога, здатна абсолютно коритися Йому та має богобоязливе серце.) Деякі ваші відповіді на правильному шляху. Відкрийте ваші серця, всі ви, і озвучте те, що ви хочете сказати. (Люди, які живуть із Богом у Царстві, повинні бути здатні виконувати свої обов’язки – з вірністю – прагнучи істини та не стримувані жодною людиною, подією чи предметом. Тоді для них стає можливим звільнитися від впливу темряви, налаштувати свої серця на Бога, боятися Бога, а від злого втікати.) (Наш погляд на речі може стати більш суголосним із Богом, і ми зможемо вирватися з-під впливу темряви. Щонайменше, ми зможемо досягти того рівня, коли нас більше не буде використовувати сатана, коли ми відкинемо всі розбещені характери та підкоримося Богу. Ми вважаємо вкрай необхідним, щоб люди вирвалися з-під впливу темряви. Люди, які не можуть вирватися з-під впливу темряви та втекти з кайданів сатани, не здобули Божого спасіння.) (Щоб відповідати стандарту для вдосконалення Богом, люди повинні бути єдині з Ним серцем і розумом та більше не чинити Йому опір. Вони повинні бути здатними пізнати себе, втілити істину в життя, досягти розуміння Бога, любити Бога та стати суголосними з Богом. Це й усе, що потрібно.)

Наскільки вагомими є результати людей у їхніх серцях

Здається, у вас є деякі думки стосовно того шляху, якого ви повинні дотримуватись, і ви виробили певне розуміння його або вдячність за нього. Однак, чи виявляться всі промовлені вами слова порожніми чи реальними, залежить від вашої зосередженості на повсякденній практиці. Протягом багатьох років ви пожинали певні плоди від кожного аспекту істини, як із погляду вчення, так і з погляду фактичного змісту істини. Це доводить, що в наші дні люди надають великого значення прагненню до істини, і в результаті кожен аспект та елемент істини, безсумнівно, пустив коріння у серцях деяких людей. Однак, чого саме Я побоююся найбільше? Це того, що, попри той факт, що ці суб’єкти істини та ці теорії пустили коріння у ваших серцях, їхній фактичний вміст має там мало суті. Коли ви зіткнетеся з проблемами і постанете перед випробуваннями та виборами, скільки практичної користі матиме для вас реальність цих істин? Чи може вона допомогти вам подолати труднощі та вийти з ваших випробувань, догодивши Богу? Чи будете ви непохитними посеред своїх випробувань та гучно свідчитимете про Бога? Чи замислювалися ви колись над цими питаннями? Я запитую вас: у ваших серцях, у всіх ваших щоденних думках і роздумах, що саме є для вас найважливішим? Чи доходили ви колись щодо цього якогось висновку? Що, на ваше переконання, є для вас найважливішим? Деякі люди кажуть: «Звичайно, це втілення істини в життя», тоді як інші кажуть: «Звичайно, це щоденне читання слів Божих». Деякі люди кажуть: «Звичайно, це щодня ставати перед Богом і молитися Йому», а є й такі, хто каже: «Звичайно, це щодня належно виконувати мої обов’язки». Є навіть такі, хто каже, що думає тільки про те, як догодити Богу, як слухатися Його в усьому та як чинити згідно з Його волею. Чи це так? Чи це й усе? Наприклад, деякі кажуть: «Я хочу тільки коритися Богу, але щоразу, коли я стикаюся з проблемою, я не можу цього зробити». Інші кажуть: «Я хочу тільки догоджати Богові, і було б добре навіть якби я зміг догодити Йому хоча б один раз, але я ніколи не зможу догодити Йому». Дехто каже: «Я хочу тільки коритися Богу. У часи випробувань я хочу лише коритися Його влаштуванням, Його верховній владі та порядкам без жодних скарг або прохань. І все-таки майже щоразу я не можу скоритися». І ще інші кажуть: «Коли я стикаюся з прийняттям рішень, я ніколи не можу вибрати втілити істину в життя. Я завжди хочу задовольнити плоть та хочу здійснити свої особисті, егоїстичні бажання». У чому причина цього? Перш ніж настане Боже випробування, ви вже багато разів кинете собі виклик, випробовуючи та перевіряючи себе знову і знову? Пересвідчіться, чи можете ви щиро коритися Богові та справді догоджати Йому, і чи можете ви гарантувати, що не зрадите Його; пересвідчіться, що ви можете утриматися від задоволення себе та здійснення своїх егоїстичних бажань і натомість лише догоджати Богу, не роблячи жодних особистих виборів. Чи хтось це робить? Насправді є тільки один факт, який був поставлений перед вашими очима, і це те, що найбільше цікавить кожного з вас і що ви найбільше хочете знати, – це питання про результат і місце призначення кожного. Ви можете не усвідомлювати цього, але це те, чого ніхто не може заперечувати. Коли йдеться про справжній результат людей, Божу обітницю людству і про те, в яке кінцеве місце Бог має намір привести людей, Я знаю, що є ті, хто вже неодноразово вивчав Божі слова на ці теми. Є й ті, хто знову і знову шукає відповідь і обмірковує її в умі, проте однаково ні до чого не приходить, або, можливо, доходить якогось двозначного висновку. Урешті-решт, вони залишаються невпевненими щодо того, який результат їх очікує. Виконуючи свої обов’язки, більшість людей, як правило, хочуть знати остаточні відповіді на такі питання: «Яким буде мій результат? Чи зможу я пройти цей шлях до самого кінця? Яким є ставлення Бога до людства?». Деякі навіть хвилюються таким чином: «У минулому я дещо робив і дещо казав; я не слухався Бога, я вчиняв дії, які зрадили Бога, і в певних випадках я не зміг догодити Богові, я образив Його почуття, і я розчарував Його і змусив Його ненавидіти і зневажати мене. Можливо, тому мій результат невідомий». Було б справедливо сказати, що більшість людей відчувають занепокоєння з приводу власного результату. Ніхто не наважується сказати: «Я зі стовідсотковою впевненістю відчуваю, що буду спасенним; я на сто відсотків упевнений, що здатний догодити Богові. Я людина, суголосна Божому серцю; я той, кого Бог хвалить». Деякі люди вважають, що особливо важко слідувати Божим шляхом, і що втілити істину в життя – найскладніше з усього. Як наслідок, такі люди переконані, що їм неможливо допомогти, і не сміють сподіватися на досягнення доброго результату; або, можливо, вони вважають, що нездатні відповідати Божій волі, і тому не можуть стати спасенними. Через це вони стверджують, що не мають результату та не можуть досягти доброго місця призначення. Незалежно від того, як саме думають люди, всі вони багато разів замислювалися про свій результат. У питаннях про їхнє майбутнє і про те, що вони отримають після того, як Бог завершить Свою роботу, вони постійно прораховують та планують. Деякі сплачують подвійну ціну; деякі кидають свої сім’ї та свою роботу; деякі відмовляються від шлюбу; деякі йдуть у відставку з тим, щоб повністю присвятити себе Богові; деякі залишають свої будинки, щоб виконати свої обов’язки; деякі вибирають труднощі та беруться за найгірші й найвиснажливіші завдання; деякі вирішують віддати своє багатство та присвятити усіх себе; та все ж інші обирають шукати істину та прагнути пізнати Бога. Незалежно від того, як ви вирішили практикувати, чи важливим є спосіб, у який ви практикуєте, чи ні? (Ні, він не важливий.) Як тоді пояснити цю «неважливість»? Якщо метод практики не важливий, що тоді важливо? (Зовнішня добра поведінка не є показником втілення істини в життя.) (Думки кожної окремої людини не важливі; ключове тут те, чи втілюємо ми істину в життя, чи ні, і чи маємо ми боголюбне серце, чи ні.) (Занепад антихристів і хибних лідерів допомагає нам зрозуміти, що зовнішня поведінка – не найбільш життєво важлива річ. На перший погляд здається, що вони зреклися багато чого й готові заплатити за це ціну, але, придивившись уважніше, ми бачимо, що вони не мають богобоязливого серця, а натомість у всьому Йому протистоять. У вирішальні моменти вони завжди пристають на бік сатани та заважають Божій роботі. Таким чином, головне те, на чиєму боці ми опинимося, коли прийде час, і якою буде наша точка зору на речі.) Усі ви добре говорите і, здається, ви вже маєте основне розуміння і стандарт, якому потрібно відповідати, коли йдеться про втілення істини в життя, Божі наміри й те, чого Бог вимагає від людства. Те, що ви здатні так казати, дуже зворушливо. Попри те, що дещо з того, що ви кажете, є не дуже точним, ви вже наблизилися до правильного пояснення істини, і це підтверджує, що ви розвинули своє власне реальне розуміння людей, подій та об’єктів навколо вас, усього вашого оточення, влаштованого Богом, і всього, що ви можете бачити. Це розуміння, що є близьким до істини. Навіть попри те, що сказане вами не є цілковито вичерпним, а деякі з ваших слів є не дуже доречними, ваше розуміння вже наближається до істини. Зачувши, як ви таким чином говорите, Я почуваюся дуже добре.

Людські переконання не можуть посісти місце істини

Деякі люди здатні терпіти труднощі, можуть розплачуватися за свої вчинки, зовні дуже добре поводяться, є доволі поважними та викликають в інших захоплення. Чи сказали б ви, що такий тип зовнішньої поведінки можна вважати втіленням істини в життя? Чи міг би хтось визначити, що такі люди відповідають Божій волі? Чому знову і знову люди бачать таких людей і думають, що ті догоджають Богу, йдуть шляхом втілення істини в життя і дотримуються Божого шляху? Чому деякі люди так гадають? Цьому є лише одне пояснення. Яке ж це пояснення? Справа в тому, що для багатьох людей певні питання – наприклад, що означає втілювати істину в життя, що означає догоджати Богу та що означає по-справжньому володіти істиною-реальністю – є не дуже зрозумілими. Тому деякі люди часто бувають обмануті тими, хто зовні здається духовним, шляхетним, піднесеним та великим. Що стосується людей, які можуть красномовно говорити про слова й доктрини, чия мова та вчинки здаються гідними захоплення, то ті, хто обманюється ними, ніколи не дивилися на сутність їхніх дій, принципи, що стоять за їхніми вчинками, або на те, якими є їхні цілі. Що більше, вони ніколи не дивилися, чи справді ці люди коряться Богу, як ніколи й не визначали, чи щиро ці люди бояться Бога, а від злого втікають, чи ні. Вони ніколи не розрізняли людськості-сутності цих людей. Навпаки, починаючи з першого кроку знайомства з ними, вони поступово почали захоплюватися цими людьми та шанувати їх, і врешті-решт ці люди стають їхніми ідолами. Що більше, у свідомості деяких людей ідоли, яким вони поклоняються, і які, на їхню думку, можуть покинути свої сім’ї та роботу, і які зовні здаються здатними сплатити ціну, є тими, хто справді догоджає Богові та хто може справді досягти добрих результатів і хорошого місця призначення. У їхній свідомості ці ідоли є тими, кого хвалить Бог. Що змушує їх у таке вірити? У чому сутність цього питання? До яких наслідків воно може призвести? Обговорімо спершу його сутність.

По суті, ці питання, що стосуються людських поглядів, їхніх методів практики, того, які принципи практики вони обирають прийняти, і того, на чому кожен із них схильний зосереджуватися, не мають нічого спільного з вимогами Бога до людства. Незалежно від того, чи зосереджуються люди на поверхових справах або глибоких питаннях, на словах і доктринах або на реальності, вони не дотримуються того, чого мають дотримуватися найбільше, як і не знають того, що мають знати найбільше. Причина цього в тому, що люди взагалі не люблять істину; тому вони не бажають витрачати час і зусилля на пошук та втілення в життя принципів практики, що містяться в Божих висловлюваннях. Натомість вони вважають за краще йти короткими шляхами, підсумовуючи те, що, згідно їхнього розуміння і знання, є доброю практикою та хорошою поведінкою; потім цей висновок стає їхньою власною метою, якої вони прагнуть, яку вони сприймають за істину для втілення в життя. Безпосереднім наслідком цього є те, що люди використовують добру людську поведінку як заміну втілення істини в життя, що також задовольняє їхнє бажання підлещуватися до Бога. Це забезпечує їм капітал для змагання з істиною, який вони також використовують для сперечання та суперництва з Богом. У той же час люди безсовісно відкидають Бога убік, ставлячи замість Нього ідолів, якими вони захоплюються. Є тільки одна докорінна причина, яка змушує людей мати такі неосвічені вчинки та погляди, або однобічні думки та практики, і сьогодні Я розповім вам про неї: причина в тому, що, хоча люди можуть слідувати за Богом, молитися Йому щодня і щодня читати Його висловлювання, насправді вони не розуміють Його волі. У цьому полягає корінь проблеми. Якби хтось розумів Боже серце і знав, що Йому подобається, що Він зневажає, чого Він хоче, що Він відкидає, який тип людини Він любить, а який тип людини Йому не подобається, який стандарт Він використовує, висуваючи вимоги до людей, і який підхід Він обирає для їх вдосконалення, то чи могла б така людина все ще мати свою власну особисту думку? Чи могли б такі люди просто піти та поклонятися комусь іншому? Чи могла б звичайна людина стати їхнім ідолом? Люди, які розуміють Божу волю, матимуть дещо раціональнішу точку зору, ніж ця. Вони не будуть свавільно боготворити розбещену людину, а також не будуть, йдучи шляхом втілення істини в життя, вважати, що сліпе дотримання кількох простих правил або принципів рівнозначне втіленню істини в життя.

Існує багато думок щодо стандарту, за яким Бог визначає результати людей

Повернімося до цієї теми та продовжимо обговорення питання про результат.

Враховуючи, що кожну людину хвилює її власний результат, чи знаєте ви, як Бог визначає цей результат? Яким чином Бог визначає чийсь результат? Що більше, який вид стандарту Він застосовує, щоб його визначити? Коли результат людини все ще має бути визначений, що робить Бог, аби його виявити? Чи хтось знає? Як Я вже сказав хвилину тому, є люди, які вже дуже тривалий час досліджують Божі слова, намагаючись знайти підказки щодо людських результатів, щодо категорій, на які поділяються ці результати, і щодо різних результатів, які чекають на різні типи людей. Вони також сподіваються з’ясувати, як Боже слово диктує людські результати, який вид стандарту Він застосовує і як саме Він визначає результат людини. Проте, зрештою, ці люди так ніколи і не знаходять жодних відповідей. Насправді серед Божих висловлювань надзвичайно мало сказано на цю тему. Чому так? Поки результати людей ще не розкриті, Бог не хоче нікому казати про те, що станеться в кінці, як і не хоче Він заздалегідь повідомляти будь-кому про їхнє місце призначення, адже це не принесе людству жодної користі. Тут і зараз Я хочу лише розповісти вам про те, яким чином Бог визначає людські результати, про принципи, які Він застосовує у Своїй роботі, щоб визначити та проявити ці результати, і про стандарт, який Він використовує, щоб визначити, чи зможе хтось спастися, чи ні. Хіба це не ті питання, які вас турбують найбільше? Тож як, на думку людей, Бог визначає результати людей? Ви щойно самі частково відповіли на це запитання: деякі з вас сказали, що це пов’язано з вірним виконанням своїх обов’язків і цілковитою присвятою себе Богу; деякі сказали, що це пов’язано з підкоренням Богові та догоджанням Йому; деякі сказали, що головне – це скоритися Божій милості; а деякі сказали, що ключове – залишатися непомітним… Коли ви втілюєте ці істини в життя та коли чините згідно з принципами, які вважаєте правильними, чи знаєте ви, що думає Бог? Чи замислювались ви колись над тим, чи таке поводження відповідає Його волі, чи ні? Чи відповідає це Його стандарту? Чи задовольняє це Його вимоги? Я вважаю, що більшість людей насправді не дуже замислюється над цими питаннями. Вони просто механічно застосовують частку Божого слова, або частку проповідей, або стандарти певних духовних особистостей, яких вони обожнюють, змушуючи себе робити те чи інше. Вони вважають, що це правильний шлях, тому вони продовжують дотримуватися його й робити це, незалежно від того, що станеться в кінці. Деякі люди думають: «Я стільки років маю віру; я завжди практикував таким чином. Мені здається, що я насправді догодив Богові, і я також відчуваю, що багато від цього одержав. Це тому, що за цей час я зрозумів багато істин, а також багато речей, яких не розумів раніше. Зокрема, чимало з моїх уявлень і поглядів змінилися, мої життєві цінності дуже сильно змінилися, і тепер я доволі добре розумію цей світ». Такі люди вважають, що це врожай, і що це і є кінцевим результатом Божої роботи для людства. На вашу думку, із цими стандартами та всіма вашими практиками, разом узятими, чи відповідаєте ви Божій волі? Деякі з вас упевнено скажуть: «Звичайно! Ми практикуємо відповідно до слова Божого; ми практикуємо згідно з тим, що проповідував і повідомляв Вишній. Ми завжди виконуємо свої обов’язки та постійно слідуємо за Богом, і ми ніколи не полишали Його. Тому ми можемо з повною впевненістю сказати, що ми догоджаємо Богові. Наскільки б ми не розуміли Його намірів і наскільки б не усвідомлювали Його слова, ми завжди знаходилися на шляху прагнення сумісності з Богом. Доки ми діємо правильно та практикуємо правильно, ми обов’язково досягнемо належного результату». Що ви думаєте про цю точку зору? Чи вона правильна? Можливо, знайдуться й такі, хто скаже: «Я ніколи раніше не замислювався над такими речами. Я просто думаю, що доки я виконую свій обов’язок і дію згідно з вимогами Божих висловлювань, я зможу спастися. Я ніколи не замислювався над питанням, чи можу я догодити Божому серцю, як ніколи й не замислювався над тим, чи я відповідаю встановленому Ним стандарту. Оскільки Бог ніколи не казав мені або не надавав мені жодних чітких інструкцій, я вважаю, що поки я продовжую працювати та не зупиняюся, Бог буде задоволений і не повинен пред’являти мені жодних додаткових вимог». Чи правильними є ці переконання? Як на Мене, такий спосіб практикування, такий спосіб мислення та такі точки зору – все це породжує фантазії, а також деяку сліпоту. Можливо, ці Мої слова змушують декого з вас почуватися трохи розчарованими та подумати: «Сліпота? Якщо це сліпота, тоді наша надія на спасіння і порятунок є дуже малою і невизначеною, чи не так? Кажучи так, чи не обливаєш Ти нас холодною водою?». Незалежно від того, у що ви вірите, ті речі, які Я кажу та роблю, не покликані змусити вас почуватися так, наче вас обливають холодною водою. Радше, вони мають на меті покращити ваше розуміння Божих намірів і підсилити вашу здатність збагнути, що Він думає, чого Він хоче досягти, які види людей Йому до вподоби, що Він ненавидить, що Він зневажає, який тип людини Він бажає здобути, а який тип людини Він відкидає. Вони покликані надати вашій свідомості ясності та забезпечити вам чітке розуміння того, наскільки далеко вчинки та думки кожного з вас відхилилися від стандарту, якого вимагає Бог. Чи так уже й потрібно обговорювати ці теми? Тому що я знаю, що ви так довго вірили та прослухали стільки проповідей, але саме цього вам не вистачає найбільше. Хоча ви записали кожну істину в свої нотатники, запам’ятали та закарбували у своїх серцях деякі речі, які особисто ви вважаєте важливими, і хоча ви плануєте використати ці речі, щоб догодити Богові під час своєї практики, використовувати їх, коли ви опинитеся у скруті, використовувати їх, щоб пережити важкі часи, які чекають попереду, або просто дозволити цим речам супроводжувати вас у вашому житті, наскільки Я розумію, незалежно від того, як ви це робите, якщо ви просто це робите – це не так важливо. Що ж тоді є дуже важливим? Це те, що під час практикування ви повинні в глибині душі знати з абсолютною впевненістю: чи все, що ви робите, – кожен учинок до єдиного – відповідає тому, чого хоче Бог, чи ні, і чи насправді всі ваші дії, всі ваші думки, результати й цілі, яких ви хочете досягти, догоджають Богові та відповідають Його вимогам, чи ні, а також чи схвалює Він їх, чи ні. Ось що дуже важливо.

Ідіть шляхом Божим: бійтеся Бога, а від злого втікайте

Є вислів, який ви повинні взяти до відома. Я вважаю, що цей вислів є дуже важливим, тому що він спадає Мені на думку незліченну кількість разів щодня. Чому? Тому, що щоразу, коли Я стикаюся з кимось, щоразу, коли Я чую чиюсь історію, щоразу, коли Я чую про досвід чи свідчення віри в Бога якоїсь людини, Я завжди використовую цей вислів, щоб визначити у Своєму серці, чи ця людина є тим типом людини, якого хоче Бог, і тим типом людини, який подобається Богу, чи ні. Отже, що це за вислів? Зараз Я тримаю вас усіх в напруженому очікуванні. Коли Я розкрию вам цей вислів, можливо, ви почуватиметеся розчарованими, тому що є деякі, хто протягом багатьох років повторював його як порожні слова. Проте Я жодного разу не озвучував його просто заради слів. Цей вислів живе в Моєму серці. Отже, що це за вислів? Він такий: «Ідіть шляхом Божим: бійтеся Бога, а від злого втікайте». Хіба це не вельми проста фраза? Тим не менш, попри її простоту, люди, які насправді глибоко розуміють ці слова, відчують, що вони мають велику вагу, що цей вислів є дуже цінним для практики людини, що це рядок із мови життя, який містить істину-реальність, що він являє собою довічну мету для тих, хто прагне догодити Богу, і що це довічний шлях, яким повинен слідувати кожен, хто уважний до Божих намірів. Отже, що ви думаєте: хіба цей вислів не є істиною? Він має таку значущість чи не має її? Також, можливо, деякі з вас розмірковують над цим висловом і намагаються зрозуміти його, і, можливо, є й ті, хто навіть сумнівається в ньому: чи є цей вислів дуже важливим? Чи він дуже важливий? Чи потрібно так сильно на ньому наголошувати? Також, можливо, серед вас є й такі, кому цей вислів не дуже подобається, тому що ви вважаєте, що взяти Божий шлях і звести його до одного цього вислову – це надмірне спрощення. Узяти все, що сказав Бог, і звести це до одного вислову, – хіба це не виставило б Бога надто незначним? Чи це так? Можливо, більшість із вас не до кінця розуміє глибоке значення цих слів. Хоча ви всі записали цей вислів, ви не маєте наміру зберігати його у своїх серцях; ви просто записали його у своїх нотатниках, аби переглядати та обмірковувати на дозвіллі. Деякі з вас навіть не завдадуть собі клопоту запам’ятати цей вислів, не кажучи вже про те, щоб спробувати застосувати його з користю. Чому ж Я хочу згадати цей вислів? Незалежно від вашої точки зору і незалежно від того, що ви думаєте, Я повинен був згадати цей вислів, тому що він має надзвичайне значення для того, як Бог визначає людські результати. Незалежно від того, яким наразі є ваше розуміння цього вислову або як ви до нього ставитеся, Я однаково скажу вам таке: якщо люди можуть застосувати слова цього вислову на практиці та пережити їх на власному досвіді, і досягти стандарту страху до Бога та втечі від злого, тоді вони неодмінно будуть спасенні та напевно матимуть добрі результати. Однак, якщо ти не зможеш відповідати стандарту, викладеному в цьому вислові, тоді можна сказати, що твій результат є невідомим. Отже, Я говорю з вами про цей вислів для вашої власної ментальної підготовки, а також щоб ви знали, за яким стандартом Бог вас вимірює. Як Я щойно вам сказав, цей вислів надзвичайно важливий для Божого спасіння людства, а також для того, як Він визначає людські результати. У чому його важливість? Вам би дуже хотілося знати, тож ми сьогодні про це поговоримо.

Бог використовує різноманітні випробування, щоб перевірити, чи люди бояться Бога, а від злого втікають

У кожен період Своєї роботи Бог обдаровує людей деякими словами та розповідає їм про деякі істини. Ці істини служать тим шляхом, якого люди повинні дотримуватися, тим шляхом, яким вони повинні йти, тим шляхом, який дозволяє їм боятися Бога, а від злого втікати, і тим шляхом, який люди повинні втілювати в життя та якого повинні дотримуватися у своєму житті й упродовж своїх життєвих подорожей. Саме з цих причин Бог звертається цими висловлюваннями до людства. Цих слів, які походять від Бога, люди повинні дотримуватися, а дотримуватися їх – значить отримати життя. Якщо людина не дотримується їх, не практикує їх і не живе Божими словами у своєму житті, значить, така людина не втілює істину в життя. Що більше, якщо люди не втілюють істину в життя, то вони не бояться Бога та не втікають від злого, як і не можуть вони догодити Богові. Люди, не здатні догодити Богу, не можуть отримати Його похвалу, і такі люди не мають результату. Отже, як тоді Бог у ході Своєї роботи визначає результат людини? Які методи Бог використовує, щоб визначити людський результат? Можливо, на даний момент ви все ще не маєте чіткого уявлення про це, але коли Я розповім вам про цей процес, це стане цілком зрозуміло, тому що багато хто з вас уже пізнав це на власному досвіді.

Упродовж Своєї роботи, від самого початку Бог визначив випробування для кожної людини, – або, можна сказати, для кожного, хто за Ним слідує, – і ці випробування бувають різної величини. Є ті, хто пережив випробування бути відкинутим своєю родиною, ті, хто пережив випробування несприятливим оточенням, ті, хто пережив випробування бути заарештованим і підданим тортурам, ті, хто пережив випробування бути поставленим перед вибором, і ті, хто зіткнувся з випробуваннями грошима та статусом. Загалом, кожен із вас стикався з найрізноманітнішими випробуваннями. Чому Бог працює таким чином? Чому Він із кожним так поводиться? Якого саме результату Він прагне? Ось що Я хочу до вас донести: Бог хоче побачити, чи ця людина є такою, яка боїться Його, а від злого втікає, чи ні. Це означає, що коли Бог дає тобі випробування і наражає тебе на ті чи інші обставини, Його намір – перевірити, чи ти є людиною, яка боїться Його, а від злого втікає, чи ні. Якщо на когось покладено обов’язок зберігати пожертву, і цей обов’язок призводить до контакту з Божою пожертвою, чи сказав би ти, що це щось, влаштоване Богом? Безперечно, це так! Усе, з чим ти стикаєшся, є чимось, що влаштував Бог. Коли ти зіткнешся з цим питанням, Бог потай спостерігатиме за тобою, стежачи за тим, які вибори ти робиш, як ти практикуєш і які думки у тебе виникають. Найбільше Бога хвилює кінцевий результат, оскільки саме цей результат допоможе Йому оцінити, чи ти відповідав Його стандарту в цьому конкретному випробуванні. Однак щоразу, коли люди стикаються з проблемою, вони часто не замислюються над тим, чому вони з нею зіткнулися, відповідності якому стандарту Бог від них очікує, що Він хоче в них побачити або що Він хоче від них одержати. Зіткнувшись із цією проблемою, такі люди просто думають: «Це дещо, з чим я зіткнувся; я маю бути обережним, а не легковажним! Хай там що, це Божа пожертва, і я не можу її торкатися». Озброївшись такими спрощеними думками, люди вважають, що вони виконали свої обов’язки. Такий результат цього випробування задовольнив би Бога чи ні? Давайте, поговоріть про це. (Якщо люди мають богобоязливі серця, то, зіткнувшись із обов’язком, який дозволяє їм доторкнутись до Божої пожертви, вони подумають про те, наскільки легко було б образити Божий характер, і це змусить їх обов’язково діяти з обережністю.) Твоя відповідь на правильному шляху, але ще не цілковито правильна. Ходити Божим шляхом не означає дотримуватися поверхових правил; радше, це означає, що коли ти стикаєшся з проблемою, ти розглядаєш її передусім як ситуацію, влаштовану Богом, відповідальність, яку Він поклав на тебе, або завдання, яке Він тобі доручив. Зіткнувшись із цією проблемою, ти повинен навіть розглядати її як випробування, яке Бог перед тобою поставив. Коли ти стикаєшся з цією проблемою, у своєму серці ти повинен мати стандарт, і ти повинен думати, що ця справа прийшла від Бога. Ти повинен думати про те, як поводитися із цим у такий спосіб, щоб виконати своє зобов’язання, залишаючись вірним Богові, а також як зробити це, не гніваючи Його або не ображаючи Його характер. Хвилину тому ми говорили про зберігання пожертв. Це питання включає пожертви, і воно також стосується твого обов’язку та твоєї відповідальності. Ти зобов’язаний нести цю відповідальність. Однак, коли ти стикаєшся з цією проблемою, чи існує якась спокуса? Авжеж. Звідки походить ця спокуса? Ця спокуса походить від сатани, а також вона походить від людського зла, розбещених характерів. Оскільки існує спокуса, це питання включає людську непохитність у свідченні, що також є твоєю відповідальністю та обов’язком. Деякі люди кажуть: «Це таке незначне питання, невже справді важливо надавати йому такого великого значення?». Важливіше нікуди! Справа в тому, що для того, щоб дотримуватися Божого шляху, ми не можемо залишати поза увагою нічого, що відбувається з нами або навколо нас, навіть дрібниці; незалежно від того, чи вважаємо ми, що маємо звертати на це увагу чи ні, допоки перед нами стоїть якесь питання, ми не повинні залишати його поза увагою. Усе, що відбувається, слід розглядати як випробування, які нам дає Бог. Що ви думаєте про такий підхід? Якщо у тебе таке ставлення, це підтверджує один факт: у глибині душі ти боїшся Бога та прагнеш втекти від злого. Якщо у тебе є таке бажання догодити Богові, то те, що ти втілюєш у життя, не буде далеким від відповідності стандарту страху перед Богом та втечі від злого.

Часто зустрічаються ті, хто вважає, що питання, яким люди не приділяють багато уваги та про які зазвичай не згадують, – це лише незначні дрібниці, ніяк не пов’язані з утіленням істини в життя. Зіткнувшись із подібним питанням, ці люди не дуже замислюються над ним, а потім пускають його на самоплив. Однак насправді це питання було уроком, який тобі слід вивчити, – уроком про те, як боятися Бога, а від злого втікати. Крім того, що тебе має хвилювати ще більше, так це знання про те, що робить Бог, коли це питання постає перед тобою. Бог знаходиться поруч із тобою, спостерігаючи за кожним твоїм словом та вчинком і стежачи за всім, що ти робиш, і за тим, які зміни відбуваються у твоїх думках, – це Божа робота. Деякі люди запитують: «Якщо це правда, то чому я цього не відчув?». Ти не відчув цього, тому що ти не дотримувався шляху страху перед Богом та втечі від злого як свого основного шляху; тому ти не можеш відчути тонкої роботи Бога в людях, яка проявляється залежно від різних думок та вчинків людей. Ти – роззява! Що таке основна справа? Що таке другорядна справа? Справи, пов’язані з простуванням Божим шляхом, не поділяються на основні та другорядні, всі вони мають велике значення – ви можете це прийняти? (Ми можемо це прийняти.) Що стосується повсякденних справ, існують такі, які люди вважають дуже важливими й значними, та інші, які вважаються незначними дрібницями. Люди часто вважають ці основні справи дуже важливими, і вони гадають, що ті були послані Богом. Однак, мірою того як ці основні справи розгортаються, через незрілий духовний стан людей, а також через їхній низький духовний рівень, люди часто неспроможні виконати Божу волю, не можуть отримати жодних одкровень і нездатні здобути ніякого фактичного знання, що має цінність. Що ж до незначних справ, то люди просто їх не помічають і залишають їх потроху на самоплив. По суті, люди втратили багато можливостей бути дослідженими перед Богом та бути випробуваними Ним. Що це означає, якщо ти повсякчас не помічаєш людей, події, об’єкти та ситуації, які Бог влаштував для тебе? Це означає, що кожен день, і навіть щомиті, ти постійно відмовляєшся від Божого вдосконалення тебе, а також від Його керівництва. Щоразу, коли Бог влаштовує ситуацію для тебе, Він потай спостерігає, дивиться на твоє серце, стежить за твоїми думками та міркуваннями, спостерігає за тим, як ти думаєш, і чекає, як ти вчиниш. Якщо ти легковажна людина, – та, яка ніколи не ставилася серйозно до Божого шляху, Його слів або істини, – ти не пам’ятатимеш або не звертатимеш уваги на те, що Бог хоче довершити, або на вимоги, яким Він чекав, що ти відповідатимеш, коли створював певні обставини для тебе. Ти також не знатимеш, яке відношення люди, події та об’єкти, з якими ти стикаєшся, мають до істини або Божої волі. Після того, як ти зіткнешся з повторюваними обставинами та повторюваними випробуваннями, подібними до цих, і Бог не бачитиме в тобі жодних результатів, як Він діятиме далі? Неодноразово зіткнувшись із випробуваннями, ти не звеличив Бога у своєму серці, як і не побачив в обставинах, які Бог влаштував для тебе, те, чим вони є: випробуваннями та перевірками від Бога. Натомість, одну по одній, ти відкинув можливості, які Бог дарував тобі, вкотре і знову пускаючи їх на самоплив. Хіба це не крайній непослух, який виявляють люди? (Це так.) Чи почуватиметься Бог через це ображеним? (Почуватиметься.) Неправильно, Бог не почуватиметься ображеним! Почувши від Мене такі слова, ви знову були шоковані. Можливо, ви думаєте: «Хіба раніше не було сказано, що Бог завжди почувається ображеним? А отже, хіба Бог не почуватиметься ображеним? Як ні, то коли ж Він почувається ображеним?». Коротко кажучи, Бог не почуватиметься ображеним у цій ситуації. Тоді яким же є ставлення Бога до описаного вище типу поведінки? Коли люди відкидають випробування та перевірки, які посилає їм Бог, і коли вони ухиляються від них, існує лише одне ставлення, яке Бог має до таких людей. Що ж це за ставлення? Бог зневажає такий вид людей від щирого Свого серця. Слово «зневажає» має два смислові шари. Як Мені це пояснити з Моєї точки зору? Глибоко всередині слово «зневажати» несе в собі відтінок огиди й ненависті. А як щодо іншого шару його значення? Це та частина, яка має на увазі відмову від чогось. Адже всі ви знаєте, що означає «відмовлятися», чи не так? У двох словах, «зневажати» – це слово, яке відображає остаточну реакцію і ставлення Бога до тих людей, які поводяться подібним чином; це крайній ступінь ненависті до них і відрази, а отже, це призводить до рішення відмовитися від них. Це остаточне рішення Бога щодо людини, яка ніколи не ходила Божим шляхом, і яка ніколи не боялася Бога та не втікала від злого. Тепер ви всі бачите важливість того вислову, який Я згадував раніше?

Тепер ви розумієте, який метод Бог використовує для визначення результатів людей? (Він влаштовує різні обставини щодня.) Він влаштовує різні обставини, – це те, що люди можуть відчути, чого можуть доторкнутися. Отже, яким є мотив Бога робити це? Його намір – дати кожній людині найрізноманітніші види випробувань у різний час та у різних місцях. Які аспекти людини перевіряються під час випробування? Випробування визначає, належиш ти чи ні до того типу людини, яка боїться Бога, а від злого втікає в кожному питанні, з яким ти стикаєшся, про яке чуєш, яке бачиш і переживаєш особисто. Кожен постане перед подібним випробуванням, адже Бог справедливий до всіх людей. Деякі з вас кажуть: «Я багато років вірив у Бога, тож чому я не стикався з жодними випробуваннями?». Тобі здається, що ти досі не стикався з жодним із них, тому що кожного разу, коли Бог влаштовував обставини для тебе, ти не сприймав їх серйозно та не хотів іти Божим шляхом. Отже, ти просто не усвідомлюєш Божих випробувань взагалі. Деякі люди кажуть: «Я зіткнувся з кількома випробуваннями, але я не знаю, як правильно практикувати. Навіть коли я практикував, я однаково не знаю, чи я був непохитним під час Божих випробувань». Люди у подібному стані, безумовно, не належать до меншості. Яким же тоді є стандарт, згідно з яким Бог оцінює людей? Він є саме таким, про який Я сказав кілька хвилин тому: він полягає в тому, чи ти боїшся Бога і втікаєш від злого у всьому, що ти робиш, думаєш і виражаєш, чи ні. Ось як визначити, чи є ти людиною, яка боїться Бога, а від злого втікає, чи ні. Ця концепція є простою чи ні? Це доволі просто сказати, але чи легко це втілити в життя? (Це не так легко.) Чому це не так легко? (Тому що люди не знають Бога, і вони не знають, як Бог удосконалює людей, тому, коли вони стикаються з питаннями, вони не знають, як шукати істину, щоб вирішити свої проблеми. Їм доводиться проходити через найрізноманітніші випробування, рафінування, кари та суди, перш ніж вони зможуть опанувати реальність страху перед Богом.) Ви можете так це сформулювати, але, що стосується вас, боятися Бога, а від злого втікати здається дуже легко здійсненним просто зараз. Чому Я так кажу? Це тому, що ви прослухали багато проповідей і отримали чимало поливу від істини-реальності; це дозволило вам теоретично й інтелектуально зрозуміти, як боятися Бога, а від злого втікати. Що ж до того, як насправді втілити в життя цей страх перед Богом і втечу від злого, все це знання було дуже корисним і змусило вас почуватися так, наче цього можна легко досягти. Чому ж тоді люди ніколи не можуть цього досягти? Це тому, що людська природа-сутність не боїться Бога, і їй подобається зло. Це і є справжня причина.

Не боятися Бога й не втікати від злого – значить чинити опір Богові

Дозвольте Мені почати з того, щоб запитати вас, звідки прийшов цей вислів: «Бога боятися, а від злого втікати». (Книга Йова.) Оскільки ми згадали Йова, обговорімо його. У часи Йова чи працював Бог заради спасіння та завоювання людства? Ні. Хіба це не так? Крім того, що стосувалося Йова, скільки знання про Бога він мав у той час? (Небагато.) Чи мав Йов більше чи менше знання Бога, ніж ви маєте просто зараз? Чому це ви не наважуєтеся відповісти? На це питання дуже легко відповісти. Менше! Це точно! У ці дні ви віч-на-віч із Богом і віч-на-віч із Божими словами; ви маєте набагато більше знань про Бога, ніж Йов. Чому я про це згадую? З якою метою Я це кажу? Я хотів би пояснити вам один факт, але перш ніж Я це зроблю, Я хочу поставити вам одне запитання: Йов дуже мало знав про Бога, але попри це все-таки міг боятися Його, а від злого втікати; чому ж люди в наші дні не можуть цього зробити? (Вони є глибоко розбещеними.) Те, що вони глибоко розбещені, – це поверхове явище, яке спричиняє проблему, але Я б ніколи не розглядав це таким чином. Ви часто берете поширені вчення й слова, такі як «глибока розбещеність», «повстання проти Бога», «невірність до Бога», «непослух», «нелюбов до істини» тощо та використовуєте ці крилаті фрази, щоб пояснити сутність кожного питання до єдиного. Це помилковий спосіб практикування. Використання однієї й тієї ж відповіді для пояснення питань різної природи неминуче викликає блюзнірські підозри щодо істини та Бога; Мені не подобається чути такі відповіді. Поміркуйте над цим як слід! Ніхто з вас не замислювався над цим питанням, але Я бачу його щодня, і кожен день Я це відчуваю. Отже, поки ви дієте, Я спостерігаю. Коли ви щось робите, ви не можете відчути сутність цього, але коли Я спостерігаю, Я бачу його сутність, і Я також можу відчути його сутність. То що ж це за сутність? Чому люди в наші дні не здатні боятися Бога та втікати від злого? Ваші відповіді далекі від того, щоб пояснити сутність цієї проблеми, як і не можуть вони її вирішити. Це тому, що вона має джерело, про яке ви не знаєте. Що це за джерело? Я знаю, що ви хочете про нього почути, тому Я розповім вам про джерело цієї проблеми.

Відколи Бог почав виконувати роботу, як Він сприймав людей? Бог рятував їх; Він розглядав людей як членів Своєї сім’ї, як об’єкти Своєї роботи, як тих, кого Він хотів завоювати та спасти, і як тих, кого Він хотів удосконалити. Таким було ставлення Бога до людства на початку Його роботи. Але яким було ставлення людства до Бога у той час? Бог був незнайомий людям, і вони сприймали Бога як чужинця. Можна було б сказати, що їхнє ставлення до Бога не приносило правильних результатів, і що вони не мали ясного розуміння того, як вони повинні ставитися до Бога. Тому вони ставилися до Нього, як хотіли, і робили все, що хотіли. Чи мали вони якісь думки про Бога? Спершу ні; їхні так звані думки складалися лише з певних уявлень та припущень про Нього. Вони приймали те, що відповідало їхнім переконанням, а коли щось не відповідало їхнім переконанням, вони зовні підкорялися цьому, але в глибині душі відчували сильну суперечність й опиралися цьому. Такими були стосунки між Богом і людьми на самому початку: Бог сприймав їх як членів сім’ї, але вони ставилися до Нього як до чужинця. Однак після деякого періоду Божої роботи люди зрозуміли, чого Він намагався досягти, і вони усвідомили, що Він є істинним Богом; вони також зрозуміли, що вони можуть від Бога отримати. Як люди сприймали Бога в той час? Вони бачили в Ньому порятунок і сподівались отримати Його благодать, благословення та обіцянки. Як Бог сприймав людей у той час? Він бачив у них цілі для Свого завоювання. Бог хотів використати слова, щоб судити їх, перевіряти їх та піддавати їх випробуванням. Однак, що стосується людей у ті часи, Бог був лише об’єктом, який вони могли використовувати, щоб досягти своїх власних цілей. Люди бачили, що істина, дарована Богом, може завоювати їх і спасти, що вони мають можливість отримати від Нього те, чого вони хочуть, а також досягти бажаних місць призначення. Завдяки цьому крихітна часточка щирості зародилася в їхніх серцях, і вони захотіли піти за цим Богом. Час минав, і завдяки тому, що вони здобули деякі поверхові й доктринальні знання про Бога, можна було б навіть сказати, що люди почали «знайомитися» з Богом і сказаними Ним словами, Його проповіддю, істинами, які Він виголосив, та Його роботою. Тому вони помилково вирішили, що Бог більше не є незнайомим, і що вони вже ступили на шлях, який веде до сумісності з Богом. На сьогоднішній день люди прослухали багато проповідей про істину та пережили на власному досвіді чимало Божої роботи. Тим не менш, через перешкоди та завади, спричинені багатьма різними факторами й обставинами, більшість людей не можуть досягти успіху у втіленні істини в життя, як і не можуть вони догодити Богові. Люди стають дедалі млявішими, і їм дедалі більше бракує впевненості. У них зростає усвідомлення, що їхні власні результати невідомі. Вони не наважуються пропонувати жодні екстравагантні ідеї, і вони не прагнуть поступу; вони просто неохоче слідують, простуючи вперед крок за кроком. Що ж до нинішнього стану людей, то яким є ставлення Бога до них? Він бажає лише обдарувати їх цими істинами та прищепити їм Свій шлях, а потім влаштувати різноманітні обставини, для того щоб випробувати їх у різні способи. Його мета – взяти ці слова, ці істини та Свою роботу й досягти такого результату, за якого люди здатні Його боятися, а від злого втікати. Більшість людей, яких Я бачив, просто сприймають Божі слова та вважають їх ученнями, простими словами, приписами, яких потрібно дотримуватися. У своїх вчинках і висловлюваннях, або стикаючись із випробуваннями, вони не вважають Божий шлях таким, якого вони повинні дотримуватися. Це особливо актуально, коли люди стикаються з серйозними випробуваннями; Я не бачив жодної такої людини, практика якої спрямована на те, щоб боятися Бога, а від злого втікати. Тому Боже ставлення до людей сповнене крайньої огиди та відрази! Незважаючи на те, що Він неодноразово, навіть сотні разів давав їм випробування, вони досі не мають жодної чіткої позиції, якою могли б продемонструвати свою рішучість: «Я хочу Бога боятися, а від злого втікати!». Оскільки люди не мають такої рішучості та нічого такого не демонструють, то й ставлення Бога до них нині не таке, яким воно було в минулому, коли Він виявляв їм милосердя, великодушність, поблажливість та терпіння. Натомість, Він надзвичайно розчарований у людстві. Хто спричинив це розчарування? Від кого залежить Боже ставлення до людей? Воно залежить від кожної людини, яка слідує за Ним. Упродовж Своєї багаторічної роботи Бог пред’являв до людей багато вимог і влаштовував для них чимало обставин. Однак, як би вони не чинили, і незалежно від їхнього ставлення до Бога, люди не змогли практикувати в чіткій відповідності до мети боятися Бога, а від злого втікати. Отже, Я запропоную підсумкову фразу, і використаю цю фразу, щоб пояснити усе, що ми тільки-но сказали про те, чому люди не можуть іти Божим шляхом, боячись Бога, а від злого втікаючи. Що це за фраза? Вона звучить так: Бог розглядає людей як об’єкти Свого спасіння та об’єкти Своєї роботи; люди розглядають Бога як свого ворога та свою протилежність. Тепер у тебе є чітке розуміння цього питання? Абсолютно очевидно, яким є ставлення людства, яким є ставлення Бога і якими є стосунки між людьми та Богом. Незалежно від того, скільки проповідей ви прослухали, ті речі, щодо яких ви зробили власні висновки, такі як вірність Богу, підкорення Богу, пошук шляху сумісності з Богом, бажання присвятити все життя Богу та бажання жити заради Бога, – для Мене ці речі не є прикладами свідомого простування Божим шляхом, який полягає в тому, щоб боятися Бога, а від злого втікати, але натомість вони є просто каналами, за допомогою яких ви можете досягти певних цілей. Щоб їх досягти, ви неохоче дотримуєтеся деяких постанов, і саме ці постанови ще більше віддаляють людей від шляху страху перед Богом та втечі від злого, і це вкотре ставить Бога в опозицію до людства.

Сьогоднішня тема трохи важка, але, хай там що, Я однаково сподіваюся, що в своєму майбутньому досвіді та в майбутні часи ви зможете зробити те, про що Я вам щойно розповів. Не вважайте Бога просто за порожнє місце – так, наче Він існує, коли Він вам корисний, але не існує, коли Він вам непотрібен. Щойно у твоїй підсвідомості виникне така думка, ти вже розгнівав Бога. Можливо, є люди, які кажуть: «Я не вважаю Бога просто порожнім місцем. Я завжди молюся Йому, і я завжди намагаюся догодити Йому, і все, що я роблю, укладається в рамки, стандарти та принципи, яких вимагає Бог. Я точно не практикую згідно зі своїми власними уявленнями». Так, цей спосіб, у який ти практикуєш, є правильним. Тим не менш, що ти думаєш, коли стикаєшся віч-на-віч із проблемою? Як ти практикуєш, коли стикаєшся з ускладненням? Деякі люди відчувають, що Бог існує, коли вони Йому моляться та Його благають, але потім, коли вони стикаються з проблемою, вони вигадують свої власні уявлення й хочуть дотримуватися їх. Це означає, що вони вважають Бога просто порожнім місцем, і така ситуація робить Бога неіснуючим в їхній свідомості. Люди вважають, що Бог має існувати, коли вони Його потребують, але не тоді, коли Він їм непотрібний. Люди вважають, що достатньо практикувати на основі їхніх власних уявлень. Вони вважають, що можуть робити все, що їм заманеться; вони просто не вірять, що їм потрібно шукати шлях Божий. Що стосується людей, які зараз знаходяться в подібній ситуації та застрягли в такому стані, то хіба вони не наражаються на небезпеку? Деякі люди кажуть: «Наражаюся я на небезпеку чи ні, я стільки років мав віру, і я вірю, що Бог мене не покине, тому що для Нього це було б нестерпним». Інші кажуть: «Я вірив у Господа з того часу, як був у лоні своєї матері. Минуло сорок чи п’ятдесят років, тому з погляду часу я найбільше придатний для того, щоб бути спасенним Богом, і я найбільше придатний для того, щоб врятуватися. За ці чотири чи п’ять десятиліть я залишив свою сім’ю та роботу, я відмовився від усього, що мав, – від таких речей як гроші, статус, задоволення та час зі своєю сім’єю. Я не їв багато смачної їжі, не насолоджувався багатьма розвагами, не відвідував багато цікавих місць, і я навіть зазнав страждань, яких звичайні люди не могли б винести. Якщо Бог не може спасти мене з огляду на все це, значить, зі мною поводяться несправедливо, і я не можу вірити в такого Бога». Чи багато людей мають подібні погляди? (Багато.) Ну тоді сьогодні Я допоможу вам зрозуміти один факт: люди з такими поглядами самі собі вистрелюють у ногу. Це тому, що вони закривають собі очі власними уявленнями. Саме ці уявлення, а також їхні власні висновки, заступають місце стандарту, якого Бог вимагає від людей, і утримують їх від прийняття фактичних намірів Бога. Це робить їх нездатними відчути Його справжнє існування, і це також призводить до того, що вони втрачають можливість бути вдосконаленими Богом, відмовляючись від будь-якої частини або частки в Божій обітниці.

Як Бог визначає людські результати та за якими стандартами Він це робить

Перш ніж ти дійдеш якихось поглядів або висновків, ти повинен спочатку зрозуміти, яким є ставлення Бога до тебе та що Він думає, а потім ти зможеш вирішити, чи твоє власне мислення є правильним, чи ні. Бог ніколи не використовував час як одиницю виміру для визначення результату людини, і Його визначення ніколи не ґрунтувалось на тому, скільки вона зазнала страждань. Що ж тоді Бог використовує як стандарт для визначення результату людини? Визначення його на основі часу найбільше відповідало би людським уявленням. Що більше, ви часто бачите таких людей, які в якийсь момент присвятили багато, витратили чимало, сплатили величезну ціну та сильно страждали. Саме вони, на ваш погляд, можуть бути спасенні Богом. Усе, що демонструють і чим живуть ці люди, точно відповідає людським уявленням про встановлені Богом стандарти для визначення результату людини. У що б ви не вірили, Я не перелічуватиму ці приклади один за одним. Якщо говорити коротко, то все, що не є стандартом у власному Божому розумінні, походить натомість із людської уяви, і все це – людські переконання. Якщо ти сліпо наполягаєш на своїх власних переконаннях і фантазіях, яким буде результат? Цілком очевидно, що наслідком цього може бути лише Божа зневага до тебе. Це тому, що ти завжди хизуєшся перед Богом своїми кваліфікаціями, змагаєшся з Ним, сперечаєшся з Ним, і ти не намагаєшся по-справжньому осягнути Його мислення, не намагаєшся зрозуміти Його волю чи Його ставлення до людства. Вчиняючи так, ти шануєш передусім самого себе; це не звеличує Бога. Ти віриш у себе; ти не віриш у Бога. Богові не потрібні такі люди, і Він не принесе їм спасіння. Якщо ти зможеш позбутися подібної точки зору і, більше того, виправити ті неправильні погляди, які ти мав у минулому, якщо ти зможеш надалі діяти відповідно до Божих вимог, якщо ти зможеш із цього моменту втілювати в життя шлях страху Божого та втікання від злого, якщо тобі вдасться шанувати Бога як Того, Хто є великим у всьому, і утримуватися від використання своїх особистих фантазій, точок зору або переконань для визначення себе та Бога, і якщо ти зможеш натомість шукати Божі наміри в усіх відношеннях, прийти до усвідомлення та розуміння Його ставлення до людства та догодити Йому, дотримуючись Його стандартів, то це буде чудово! Це означатиме, що ти збираєшся стати на шлях страху Божого та втечі від злого.

Якщо Бог не використовує різноманітні думки, ідеї та точки зору людей як стандарти для визначення їхніх результатів, то який стандарт Він використовує для визначення людських результатів? Він використовує випробування, щоб визначити їхні результати. Є два стандарти використання Богом випробувань для визначення результатів людей: перший – це кількість випробувань, через які проходять люди, а другий – це результати, до яких ці випробування призводять людей. Саме ці два показники визначають результат людини. Тепер зупинімося докладніше на цих двох стандартах.

Для початку, коли людина стикається з випробуванням від Бога (це випробування може бути для тебе незначним, не вартим згадування), Він ясно дасть тобі зрозуміти, що це Його рука на тобі, і що це саме Він влаштував цю обставину для тебе. Поки ти ще незрілого духовного стану, Бог влаштовуватиме випробування, для того щоб тебе перевірити, і ці випробування відповідатимуть твоєму духовному стану, тому, що ти здатний осмислити, і тому, що ти можеш витримати. Яка частина тебе перевірятиметься? Твоє ставлення до Бога. Чи це ставлення є дуже важливим? Звичайно, воно важливе! Воно має особливе значення! Це ставлення в людях – це результат, якого бажає Бог, тому, якщо йдеться про Бога, це найважливіша річ з усіх. В іншому разі Бог не став би витрачати Свої зусилля на людей, займаючись подібною роботою. За допомогою цих випробувань Бог хоче побачити твоє ставлення до Нього; Він хоче побачити, чи ти на правильному шляху, чи ні. Він також хоче побачити, чи боїшся ти Бога і чи втікаєш від злого. Тому, незалежно від того, багато чи мало істини ти розумієш у будь-який конкретний час, ти однаково постанеш перед Божими випробуваннями, і в міру того, як ти розумітимеш більше істини, Він продовжуватиме влаштовувати для тебе відповідні випробування. Коли ти вкотре постанеш перед випробуванням, Бог захоче побачити, чи твоя точка зору, твої ідеї та твоє ставлення до Нього зазнали якогось зростання за проміжний період часу. Деякі люди дивуються: «Чому Бог завжди хоче бачити ставлення людей? Хіба Він уже не побачив, як вони втілюють істину в життя? Навіщо би Йому ще хотіти бачити їхнє ставлення?». Це бездумна маячня! Якщо Бог діє таким чином, значить у цьому має полягати Його воля. Бог постійно спостерігає за людьми з боку, стежить за кожним їхнім словом і дією, за кожним їхнім вчинком і рухом; Він навіть спостерігає за кожною їхньою думкою та ідеєю. Бог зауважує все, що відбувається з людьми, – їхні добрі вчинки, їхні недоліки, їхні переступи, навіть їхні бунти та зради – як свідчення, за яким можна визначити їхні результати. Крок за кроком, мірою піднесення Божої роботи, ти чутимеш більше істин і почнеш сприймати більше позитивних речей та інформації, і ти здобудеш більше реальності істини. Упродовж цього процесу Божі вимоги до тебе також зростатимуть, і мірою цього Він влаштовуватиме для тебе серйозніші випробування. Його мета – перевірити, чи за цей час твоє ставлення до Нього зазнало поступу. Звичайно, коли це станеться, то точка зору, якої Бог вимагає від тебе, відповідатиме твоєму розумінню істини-реальності.

Мірою поступового зростання твого духовного стану зростатиме і стандарт, якого Бог вимагає від тебе. Поки ти ще незрілий, Він встановить для тебе дуже низький стандарт, якому ти повинен відповідати; коли твій духовний стан дещо зросте, Він підніме твій стандарт трохи вище. Але що зробить Бог після того, як ти здобудеш розуміння всієї істини? Він змусить тебе пройти ще більші випробування. Що серед цих випробувань Бог бажає отримати від тебе, що Він хоче в тобі побачити – то це глибше пізнання Його, справжня боязнь перед Ним. У цей час Його вимоги до тебе будуть вищими та «суворішими», ніж вони були тоді, коли твій духовний стан був більш незрілим (люди можуть вважати їх суворими, але Бог насправді вважає їх прийнятними). Коли Бог випробовує людей, яку реальність Він бажає створити? Він постійно просить, щоб люди віддали Йому свої серця. Деякі люди скажуть: «Як я можу це віддати? Я виконав свій обов’язок; я залишив свій дім та засоби для існування, і я присвятив усього себе. Хіба все це не є прикладами того, що я віддаю своє серце Богові? Як ще я міг би віддати своє серце Богові? Чи могло б так бути, що це не були способи віддати Йому моє серце? Якою конкретно є Божа вимога?». Ця вимога дуже проста. Насправді є люди, які вже тією чи іншою мірою віддали свої серця Богові на різних етапах своїх випробувань, але переважна більшість людей ніколи не віддають своїх сердець Богові. Коли Бог випробовує тебе, Він бачить, чи твоє серце з Ним, із плоттю чи з сатаною. Коли Бог випробовує тебе, Він бачить, чи стоїш ти в опозиції до Нього, чи перебуваєш в сумісній із Ним позиції, а також Він бачить, чи на Його боці твоє серце. Коли ти незрілий і стикаєшся з випробуваннями, у тебе мало впевненості, і ти не можеш знати, що саме тобі потрібно робити, щоб виконати Божі наміри, адже твоє розуміння істини є обмеженим. Однак, якщо ти все ще можеш молитися Богові щиро та від усієї душі, і якщо ти готовий віддати Йому своє серце, зробити Його своїм владикою та бути готовим принести Йому в жертву все те, що ти вважаєш найдорогоціннішим, тоді ти вже віддав своє серце Богу. Мірою того, як ти слухатимеш більше проповідей і розумітимеш більше істини, твій духовний стан також поступово зростатиме. У цей час стандарт Божих вимог буде вже не таким, як тоді, коли ти був незрілим; Він вимагатиме від тебе вищого стандарту. Мірою того, як люди поступово віддають свої серця Богові, їхні серця повільно наближаються до Нього; коли люди зможуть щиро наблизитися до Бога, тоді їхні серця ставатимуть дедалі більш богобоязливими. Богу потрібне саме таке серце.

Коли Бог хоче отримати чиєсь серце, Він наражатиме цю людину на численні випробування. Під час цих випробувань, якщо Бог не отримає серця цієї людини або не побачить, що ця людина має якесь ставлення, – тобто, якщо Бог не побачить, що ця людина практикує або поводиться таким чином, щоб виказати боязнь перед Ним, і якщо Він також не побачить у цій людині ставлення та рішучості втікати від злого, – тоді, після численних випробувань, Боже терпіння щодо неї буде вичерпано, і Він більше не терпітиме її. Він більше не випробовуватиме цю людину, і Він більше не працюватиме над нею. Тож що це означає для результату цієї людини? Це означає, що вона не має жодного результату. Можливо, ця людина не вчинила жодного зла; можливо, вона не зробила нічого руйнівного та не завдала ніякого клопоту. Можливо, вона не чинила опору Богові відкрито. Однак серце цієї людини залишається прихованим від Бога; у неї ніколи не було чіткого ставлення та точки зору щодо Бога, і Бог не може ясно побачити, що її серце було віддано Йому або що вона прагне боятися Його, а від злого втікати. Бог втрачає терпіння з такими людьми та більше не платитиме за них жодної ціни, не виявлятиме до них милосердя або не працюватиме над ними. Життя віри в Бога для такої людини вже скінчилося. Це тому, що у всіх численних випробуваннях, які Бог їй дав, Бог так і не отримав бажаного Ним результату. Отже, є низка людей, в яких Я ніколи не бачив просвітління та освітлення від Святого Духа. Як це можна побачити? Ці люди могли вірити в Бога багато років, і зовні вони поводилися завзято; вони прочитали багато книг, займалися багатьма справами, заповнили дюжину або десь стільки нотатників та опанували незліченну кількість слів і доктрин. Однак у них ніколи не спостерігається видиме зростання, їхні погляди на Бога залишаються невидимими, а їхнє ставлення – досі неясним. Іншими словами, їхні серця не можна побачити; вони повсякчас загорнені та запечатані – вони запечатані для Бога. Як наслідок, Він ніколи не бачив їхніх справжніх сердець, Він ніколи не бачив у цих людях справжньої боязні перед Ним і, що більше, Він ніколи не бачив, як ці люди йдуть Його шляхом. Якщо дотепер Бог ще не здобув таких людей, чи може Він здобути їх у майбутньому? Не може! Чи буде Він і надалі домагатися того, що неможливо отримати? Не буде! Яким же є нинішнє ставлення Бога до таких людей? (Він зневажає та ігнорує їх.) Він їх ігнорує! Бог не дослухається до таких людей; Він їх зневажає. Ви запам’ятали ці слова дуже швидко та дуже точно. Здається, що ви зрозуміли те, що почули!

Деякі люди, коли починають слідувати за Богом, ще незрілі та неосвічені; вони не розуміють Його волі та не знають, що означає вірити в Нього. Вони засвоюють придуманий людиною і хибний шлях віри в Бога та слідування за Ним. Коли такі люди стикаються з випробуваннями, вони цього не усвідомлюють; вони залишаються несприйнятливими до Божого керівництва та просвітління. Вони не знають, що означає віддати свої серця Богові або що значить бути непохитним під час випробувань. Бог дасть таким людям обмежену кількість часу, і впродовж цього часу Він дозволить їм зрозуміти природу Його випробувань та Свої наміри. Після цього ці люди мають продемонструвати свої точки зору. Тих, хто перебуває на цьому етапі, Бог усе ще чекає. Що ж до тих, хто має певні погляди, але досі вагається, хто хоче віддати своє серце Богу, але не примирився з цим, і хто, незважаючи на те, що втілив деякі основні істини в життя, намагається сховатись і здатися, коли стикається зі значними випробуваннями, – яким є ставлення Бога до них? У Нього все ще є невеликі очікування стосовно цих людей, і результат залежить від їхнього ставлення та виконання. Якщо люди не активні в поступі, що робить Бог? Він від них відмовляється. Це тому, що перш ніж Бог відмовиться від тебе, ти вже відмовився від себе. Отже, ти не можеш звинувачувати Бога в тому, що Він так робить. Це неправильно з твого боку – тримати образу на Бога.

Різноманітні збентеження, які викликає в людей практичне запитання

Є ще один тип людей, які мають найтрагічніший результат з усіх; це той різновид людей, про який Мені найменше подобається згадувати. Вони трагічні не тому, що отримали Боже покарання, і не тому, що через Його суворі вимоги мають трагічний результат; вони трагічні радше тому, що самі це собі спричиняють. Як-то кажуть, вони самі собі копають могилу. Що за людина робить таке? Ці люди не йдуть правильним шляхом, і їхні результати виявлені заздалегідь. В очах Бога такі люди є найбільшими об’єктами Його гидування. З людської точки зору, такі люди – найжалюгідніші. Коли такі люди починають слідувати за Богом, вони дуже ревні; вони платять чималу ціну, вони доброї думки про перспективи Божої роботи та мають багату уяву стосовно їхнього власного майбутнього. Вони також особливо впевнені в Богові, вірячи, що Він може зробити людину довершеною та привести її до славного місця призначення. Тим не менш, із якоїсь причини ці люди потім втікають під час Божої роботи. Що тут означає «втікають»? Це означає, що вони зникають, не попрощавшись, навіть без жодного звуку; вони йдуть, не сказавши ані слова. Хоча такі люди стверджують, що вірять у Бога, на своєму шляху віри вони ніколи по-справжньому не пускають коріння. Тому, незалежно від того, як довго вони вірили в Нього, вони однаково здатні відвернутися від Бога. Деякі люди йдуть, щоб зайнятися бізнесом, деякі – щоб жити своїм життям, деякі – щоб розбагатіти, а деякі – щоб одружитися та завести дітей… Серед тих, хто йде, є й такі, хто згодом зазнає нападів сумління та захоче повернутись, і такі, кому дуже важко перебиватись, і зрештою вони дрейфують у цьому світі роками. Ці блукачі переживають чимало страждань, і вони вважають, що перебування у світі є надто болісним, і що вони не можуть бути відокремлені від Бога. Вони хочуть повернутися до Божого дому, щоб отримати втіху, мир і радість, і вони хочуть і надалі вірити в Бога, щоб уникнути лиха або досягти спасіння та прекрасного місця призначення. Це тому, що ці люди вірять, що Божа любов безмежна, а Його благодать невичерпна. Вони гадають, що незалежно від того, що людина скоїла, Бог повинен простити її та бути терпимим до її минулого. Ці люди кажуть знову і знову, що хочуть повернутися та виконувати свої обов’язки. Є навіть ті, хто віддає частину свого майна церкві, сподіваючись, що це проторує шлях назад до Божого дому. Яким є ставлення Бога до таких людей? Як Він повинен визначити їхні результати? Не соромтеся висловитись. (Я думав, що Бог прийняв би таку людину, але після того, що я щойно почув, я відчуваю, що Він може й не прийняти.) Озвуч свої аргументи. (Такі люди приходять до Бога тільки для того, щоб їхнім результатом не була смерть. Вони не приходять вірити в Бога від справжньої щирості; вони приходять, тому що знають, що Божа робота незабаром буде завершена, тому вони перебувають в ілюзії, буцімто можуть прийти та отримати благословення.) Ти кажеш, що ці люди не вірять у Бога щиро, тому Він не може їх прийняти, правильно? (Так.) (Я розумію це так, що такі люди є просто пристосуванцями та не вірять у Бога щиросердно.) Вони не прийшли, щоб вірити в Бога; вони – пристосуванці. Добре сказано! Ці пристосуванці є тим різновидом людей, яких усі ненавидять. Вони пливуть у будь-яку сторону, куди дме вітер, і їх не змусиш нічого робити, якщо лише вони не збираються щось із цього отримати, тому, звичайно, вони мерзенні! Чи є ще в когось із братів чи сестер думка, якою вони хотіли би поділитися? (Бог більше не прийме їх, тому що Його робота ось-ось завершиться, і зараз настає час, коли визначаються результати людей. Саме в цей час ці люди хочуть повернутися – не тому, що вони справді хочуть шукати істину, а тому, що вони бачать лиха, що насуваються, або тому, що на них впливають зовнішні чинники. Якби вони справді мали намір шукати істину, вони б ніколи не втекли посеред Божої роботи.) Чи є ще якісь думки? (Вони не будуть прийняті. Насправді, Бог уже дав їм можливості, але вони були затяті в недбалому ставленні до Нього. Якими б не були наміри цих людей, і навіть якщо вони справді покаються, Бог однаково не дозволить їм повернутися. Це тому, що Він дав їм багато можливостей, але вони вже продемонстрували своє ставлення: вони хотіли полишити Бога. З цієї причини, якщо вони спробують повернутися зараз, Бог їх не прийме.) (Я згоден із тим, що Бог не прийме таку людину, адже якщо людина побачила істинний шлях, переживала Божу роботу протягом настільки тривалого періоду часу й однаково може повернутись у світ і в обійми сатани, то це величезна зрада Бога. Попри той факт, що сутність Бога – це милосердя та любов, усе залежить від того, на який вид людини цю сутність спрямовано. Якщо ця людина приходить до Бога, шукаючи втіхи або прагнучи чогось, на що можна покласти свої надії, то вона просто не з тих, хто щиро вірить у Бога, і Боже милосердя до таких людей на цьому закінчується.) Якщо сутність Бога – милосердя, то чому б Йому не вділити такій людині його трохи більше? Із дещицею додаткового милосердя хіба ця людина не одержала б можливість? У минулому люди часто казали, що Бог хоче, аби кожна людина була спасенна, і не бажає, щоб хтось зазнав загибелі; якщо зі ста овець одна загубиться, Бог залишить дев’яносто дев’ять, щоб вирушити на пошуки зниклої. Тепер, коли йдеться про цих людей, чи повинен Бог прийняти їх і дати їм другий шанс завдяки їхній щирій вірі? Насправді це не складне запитання; воно дуже просте! Якщо ви справді розумієте Бога та маєте реальне знання про Нього, тоді багато пояснень не потрібно – як і не потрібно багато припущень, чи не так? Ваші відповіді на правильному шляху, але вони все ще далекі від Божого ставлення.

Щойно деякі з вас висловили впевненість, що Бог не міг би прийняти таку людину. Інші коливалися, вважаючи, що Бог може її прийняти, а може й ні, – таке ставлення є більш поміркованим. Були й ті, хто сподівався, що Бог прийме таку людину, – таке ставлення є більш двозначним. Ті з вас, хто впевнений у своїй думці, вважають, що Бог так довго працював, і що Його робота завершена, тому Йому не потрібно бути терпимим до цих людей; відповідно, ви вважаєте, що Він не прийме їх знову. Більш помірковані з вас вважають, що ці питання повинні вирішуватися відповідно до індивідуальних обставин; якщо серця цих людей невіддільні від Бога, якщо вони щиро вірять у Бога і прагнуть істини, то Бог повинен забути їхні колишні слабкості та недоліки – Він повинен пробачити цим людям, дати їм другий шанс і дозволити їм повернутися до Його дому та прийняти Його спасіння. Однак, якщо ці люди згодом знову втечуть, то Богові вони більше не будуть потрібні, і відмову від них не можна вважати несправедливістю. Є й інша група, яка сподівається, що Бог може прийняти таку людину. Ця група не зовсім впевнена, чи Бог зробить це насправді, чи ні. Якщо вони вважають, що Він повинен прийняти таку людину, але Він цього не робить, то, схоже, такий погляд дещо не відповідає Божому баченню. Якщо ж вони вважають, що Бог не повинен приймати таку людину, а Бог раптом каже, що Його любов до людей безмежна та що Він готовий дати такій людині ще один шанс, то чи не є це прикладом викриття людського невігластва? У будь-якому разі, ви всі маєте власні точки зору. Ці точки зору представляють певне знання в рамках ваших власних думок; вони також є відображенням глибини вашого розуміння істини та Божої волі. Так казати правильно, хіба ні? Чудово, що ви маєте думки з цього приводу. Проте все ще залишається запитання, чи є ваші думки правильними. Ви всі трохи стурбовані, хіба ні? «Тоді що ж правильно? Я не маю чіткого розуміння, і я не знаю напевно, що думає Бог, і Він мені нічого не сказав. Звідки мені знати, що Він думає? Ставлення Бога до людства – це любов. Виходячи з того, яким було Його ставлення в минулому, Він повинен прийняти таку людину, але я не дуже ясно уявляю теперішнє ставлення Бога; я можу лише сказати, що, можливо, Він прийме цю людину, а можливо, й ні». Це сміховинно, чи не так? Це запитання справді вас спантеличило. Якщо у вас немає правильної точки зору на це питання, то що ви робитимете, коли ваша церква насправді зіткнеться з такою людиною? Якщо ви не дасте раду цій ситуації, ви можете образити Бога. Хіба це не небезпечна справа?

Чому Я хотів запитати про ваші погляди на питання, яке Я щойно порушив? Я хотів перевірити ваші точки зору, перевірити, як багато ви знаєте про Бога, наскільки ви розумієте Його наміри та ставлення. Яка ж відповідь? Відповідь полягає у самих ваших точках зору. Деякі з вас дуже консервативні, а деякі використовують свою уяву, щоб вгадувати. Що таке «вгадувати»? Це означає, що ви не здатні розпізнати, як мислить Бог, а тому висуваєте безпідставні припущення про те, що Бог повинен мислити певним чином; насправді ви самі не знаєте, праві ви чи ні, тому озвучуєте суперечливу точку зору. Поставши перед цим фактом, що ви побачили? Слідуючи за Богом, люди рідко звертають увагу на Його волю, і вони рідко прислухаються до Його думок та Його ставлення до людей. Люди не розуміють Божих думок, тому, почувши запитання про Його наміри та характер, ви губитеся; ви впадаєте в глибоку невизначеність, а потім або намагаєтеся вгадати, або робите ставки. Що це за спосіб мислення такий? Це доводить факт: більшість людей, які вірять у Бога, сприймає Його як порожнє місце, і як щось, що в одну хвилину ніби існує, а в іншу – вже ні. Чому Я це так формулюю? Тому що коли б ви не стикалися з проблемою, ви не знаєте Божої волі. Чому ви не знаєте Його волі? Не лише зараз, але від початку до кінця, ви не знаєте Божого ставлення до цієї проблеми. Ти не можеш цього збагнути й не знаєш, яким є ставлення Бога, але чи ти замислювався над цим? Чи прагнув ти про це дізнатися? Чи ти спілкувався про це? Ні! Це підтверджує факт: Бог твоєї віри не має жодного зв’язку з Богом реальності. У своїй вірі в Бога ти обмірковуєш тільки свої власні наміри та наміри своїх керівників; ти розмірковуєш лише про поверхове та доктринальне значення Божих слів, по-справжньому не намагаючись пізнати або шукати Божу волю. Хіба це не так? Сутність цієї проблеми просто жахлива! За стільки років Я побачив багатьох людей, які вірять у Бога. На що їхня віра перетворила Бога в їхній свідомості? Деякі люди вірять у Бога так, наче Він просто порожнє місце. У цих людей немає відповіді на запитання щодо існування Бога, тому що вони не можуть ані відчути, ані вловити Його присутність чи Його відсутність, не кажучи вже про те, щоб ясно її побачити чи зрозуміти. Підсвідомо ці люди вважають, що Бога не існує. Інші вірять у Бога так, наче Він – людина. Ці люди вважають, що Він нездатний зробити все те, що вони також нездатні зробити, і що Він повинен думати так, як думають вони. Їхнє визначення Бога – це «невидима та недоторкана людина». Також існує група людей, які вірять у Бога так, наче Він маріонетка; ці люди вважають, що Бог не має емоцій. Вони думають, що Бог – це глиняна статуя, і що коли Бог стикається з проблемою, у Нього немає ані ставлення, ані точки зору чи ідей; вони вважають, що Він підвладний людству. Люди просто вірять у те, у що хочуть вірити. Якщо вони роблять Його великим, тоді Він великий; якщо вони роблять Його малим, тоді Він малий. Коли люди грішать і потребують Божого милосердя, терпимості та любові, вони припускають, що Бог повинен виявити Своє милосердя. Ці люди винаходять «Бога» у своїй власній свідомості, а потім змушують цього «Бога» виконувати їхні вимоги та задовольняти всі їхні бажання. Незалежно від того, коли, де та чим займаються такі люди, вони впроваджуватимуть цю фантазію в своєму ставленні до Бога та у своїй вірі. Є навіть такі, хто, розгнівавши Божий характер, однаково переконані, що Він може їх спасти, тому що припускають, що Божа любов безмежна, а Його характер праведний, і що хоч би скільки людина не ображала Бога, Він нічого цього не згадає. Вони думають, що, оскільки людські недоліки, людські провини та людський непослух – це миттєві прояви людського характеру, Бог дасть людям шанс, буде до них терпимий і терплячий; вони вірять, що Бог однаково любитиме їх як і раніше. Таким чином вони зберігають великі надії на досягнення спасіння. Насправді, як би люди не вірили в Бога, доки вони не прагнутимуть істини, Він ставитиметься до них негативно. Це тому, що за час твоєї віри в Бога, навіть якщо ти взяв до рук книгу слів Божих, і побачив у ній скарб, і вивчаєш та читаєш її щодня, ти відсуваєш справжнього Бога в сторону. Ти вважаєш Його просто порожнім місцем або просто людиною, – а деякі з вас вважають Його не більше ніж маріонеткою. Чому Я це так формулюю? Я це роблю, бо Моє бачення таке: незалежно від того, чи постаєш ти перед проблемою, чи стикаєшся з якимись обставинами, ті речі, які існують у твоїй підсвідомості, ті речі, які ти породжуєш у собі, ніколи не мали жодного зв’язку зі словами Бога чи з пошуком істини. Ти знаєш тільки те, що ти сам думаєш, якою є твоя власна точка зору, а потім ти нав’язуєш свої власні ідеї та думки Богові. У твоїй свідомості вони стають точками зору Бога, і ти робиш із цих точок зору стандарти, яких неухильно дотримуєшся. З часом, продовжуючи так робити, ти дедалі більше віддаляєшся від Бога.

Зрозумійте Боже ставлення та відкиньте всі хибні уявлення про Бога

Що це за Бог, у якого ви зараз вірите? Чи ви колись замислювалися над цим? Коли Він бачить лиху людину, яка чинить зло, чи Він її зневажає? (Так, зневажає.) Що Він відчуває, коли Він бачить, як неосвічені люди роблять помилки? (Смуток.) Коли Він бачить, як люди крадуть призначені Йому пожертви, яким є Його ставлення? (Він їх зневажає.) Усе це цілком зрозуміло. Коли Бог бачить когось, хто розгубився у своїй вірі в Нього, хто жодним чином не шукає істини, яким є Боже ставлення? Ви не зовсім упевнені, чи не так? «Розгубленість» як ставлення не є гріхом, вона не ображає Бога, і люди вважають, що це не є серйозною помилкою. Тож скажіть Мені, яким є Боже ставлення в цьому випадку? (Він не хоче їх визнавати.) «Небажання визнавати» – що це за ставлення? Це означає, що Бог дивиться на цих людей зверхньо та зневажає їх! Як Він розбирається з такими людьми – Він їх ігнорує. Божий підхід полягає в тому, щоб відкинути їх убік, не здійснювати над ними ніякої роботи, до якої належить робота просвітління, освічення, виправлення та дисципліни. Такі люди просто не беруться до уваги в Божій роботі. Яким же є ставлення Бога до тих, хто гніває Його характер і порушує Його адміністративні постанови? Це крайній ступінь огиди! Бог надзвичайно розлючений людьми, які не каються в тому, що гнівають Його характер! «Розлючений» – це не більше ніж почуття, настрій; це не відповідає конкретному ставленню. Однак це почуття, цей настрій призведе таких людей до певного результату: він сповнить Бога крайнім ступенем огиди! Яким буде наслідок цього крайнього ступеня огиди? Він полягатиме в тому, що Бог відкине цих людей убік і не реагуватиме на них до часу. Потім Він зачекає, щоб розібратися з ними «по осені». Що мається на увазі? Чи ці люди все ще матимуть результати? Бог ніколи не мав наміру дарувати таким людям якийсь результат! Тож хіба це не абсолютно нормально, що Бог зараз не реагує на таких людей? (Так, це нормально.) До чого мають готуватися такі люди? Вони повинні готуватися пожинати негативні наслідки своєї поведінки та тих злих дій, які вони вчинили. Це і є Божа реакція на таку людину. Отже, наразі Я чітко кажу таким людям: не тримайтеся більше за свої марення і не сприймайте бажане за дійсне. Бог не терпітиме людей нескінченно; Він не буде вічно терпіти їхні провини або непослух. Деякі люди скажуть: «Я теж бачив кількох таких людей, і коли вони моляться, то відчувають особливий доторк Бога, а потім гірко плачуть. Зазвичай вони також дуже щасливі; здається, що вони мають присутність Бога та Боже наставництво». Не промовляйте такої нісенітниці! Гіркі сльози не обов’язково означають, що людини торкнувся Бог, чи що вона насолоджується Божою присутністю, не кажучи вже про Боже наставництво. Якщо люди гнівають Бога, чи буде Він і далі наставляти їх? Коротко кажучи, якщо Бог вирішив вигнати та полишити когось, то результат цієї людини вже втрачений. Неважливо, наскільки схвальними є їхні почуття, коли вони моляться, чи як багато віри в Бога в їхніх серцях, – це більше не має значення. Важливим є те, що Богові не потрібна така віра; Він уже відкинув цих людей. Як поводитися з ними в майбутньому – теж неважливо. Важливим є те, що тієї ж миті, коли ці люди розгнівали Бога, їхні результати вже визначені. Якщо Бог вирішив не спасати таких людей, вони будуть залишені для покарання. Таким є ставлення Бога.

Хоча сутність Бога містить складову любові, і Він милостивий до всіх і кожного, люди випустили з уваги й забули про те, що Його сутність – це також і гідність. Те, що Він має любов, не означає, що люди можуть вільно ображати Його, не розпалюючи в Ньому почуттів або реакції, так само як і те, що Він має милість, не означає, що Він не має принципів щодо Свого ставлення до людей. Бог живий; Він справді існує. Він не уявна маріонетка і не будь-який інший об’єкт. Враховуючи, що Він існує, ми повинні повсякчас ретельно прислухатися до голосу Його серця, уважно стежити за Його ставленням і розуміти Його почуття. Ми не повинні використовувати людські фантазії для визначення Бога, не повинні приписувати Йому людські думки або бажання, у яких Бог поводиться з людьми так, як це роблять і уявляють люди. Якщо ти це робиш, то ти сердиш Бога, провокуючи Його гнів і кидаючи виклик Його гідності! Тому, щойно ви усвідомили всю серйозність цього питання, Я закликаю кожного та всіх із вас бути обережними та обачними у своїх діях. Будьте також обережні та обачні у своєму мовленні – а що стосується вашого поводження з Богом, то чим обережнішими та обачнішими ви будете, тим краще! Коли ти не розумієш, яким є ставлення Бога, утримуйся від необачних слів, не будь недбалим у своїх діях і не навішуй ярликів мимохідь. Що ще важливіше, не роби жодних довільних висновків. Натомість ти повинен чекати й шукати; ці дії також є вираженням страху перед Богом і втечі від злого. Передусім, якщо ти зможеш досягти цього і передусім, якщо ти маєш таке ставлення, то Бог не звинувачуватиме тебе через твою дурість, невігластво та брак розуміння причин того, що відбувається. Радше, завдяки твоєму ставленню, яке полягає в боязні образити Його, повазі до Його намірів і готовності слухатися Його, Бог пам’ятатиме про тебе, скеровуватиме й просвіщатиме тебе або терпітиме твою незрілість і невігластво. І навпаки, якщо твоє ставлення до Нього буде нешанобливим, – якщо ти судитимеш про Нього так, як тобі заманеться, або довільно вгадуватимеш і визначатимеш Його ідеї, – Бог засудить тебе, дисциплінує та навіть покарає; або Він може зробити зауваження щодо тебе. Можливо, це зауваження стосуватиметься твого результату. Тому Я хочу ще раз наголосити: кожен із вас повинен з обережністю та розсудливістю ставитися до всього, що приходить від Бога. Не говоріть недбало та не будьте легковажними у своїх діях. Перш ніж щось сказати, зупинись і подумай: чи ця моя дія не розгніває Бога? Діючи так, чи боюся я Бога? Навіть у простих справах ти повинен намагатися розібратися в цих питаннях і приділяти більше часу їх обмірковуванню. Якщо ти справді зможеш практикувати відповідно до цих принципів у всіх аспектах, у всіх речах, у всі часи, і перейняти таке ставлення, особливо коли ти чогось не розумієш, тоді Бог завжди скеровуватиме тебе та вказуватиме тобі шлях, яким іти. Який би спектакль не розігрували люди, Бог бачить їх абсолютно чітко та ясно, і Він дасть точну й належну оцінку цим твоїм проявам. Після того як ти пройдеш через останнє випробування, Бог візьме всю твою поведінку та підіб’є остаточний підсумок, щоб визначити твій результат. Цей результат переконає кожну людину до єдиної, не залишивши й тіні сумніву. Я хотів би сказати вам таке: кожен ваш учинок, кожна ваша дія та кожна ваша думка визначають вашу долю.

Хто визначає людські результати?

Є ще одне вкрай важливе питання, яке необхідно обговорити, – це ваше ставлення до Бога. Це ставлення надзвичайно важливе! Воно визначає, чи попрямуєте ви зрештою до загибелі чи в прекрасне місце призначення, яке Бог приготував для вас. У період Царства Бог працює вже понад двадцять років, і, можливо, впродовж цих двох десятиліть у глибині душі ви були трохи не впевнені щодо того, як ви себе проявили. Однак у Своєму серці Бог зробив справжній і правдивий запис про кожного з вас. Відтоді, як кожна людина почала слідувати за Ним і слухати Його проповіді, поступово осягаючи дедалі більше істини, і до того часу, коли кожна людина почала виконувати свої обов’язки, Бог вів облік усіх видів учинків, здійснених кожною людиною. Коли люди виконують свої обов’язки та зіштовхуються з найрізноманітнішими умовами та випробуваннями, яким є їхнє ставлення? Як вони поводяться? Що вони відчувають до Бога у своєму серці? … У Бога є звіт про все це; Він має запис усього цього. Можливо, на ваш погляд, ці питання заплутані. Однак із точки зору Бога всі вони ясні як день, без найменшого натяку на нехлюйство. Це питання, яке стосується результату кожної людини, воно торкається її долі та перспектив на майбутнє, і, більше того, саме на це Бог витрачає всі Свої копіткі зусилля; тому Бог ніколи б не знехтував ним, і Він не потерпить жодної недбалості. Бог веде запис цього рахунку людства, відзначаючи весь шлях людей у їхньому слідуванні за Богом, від початку до самого кінця. Твоє ставлення до Нього в цей період визначило твою долю. Хіба це не так? Тепер ти віриш, що Бог – праведний? Його дії відповідні? Ви все ще маєте якісь інші уявлення про Бога в своїх головах? (Ні.) Тоді, на вашу думку, людські результати мають визначатися Богом чи самими людьми? (Вони мають визначатися Богом.) Хто їх визначає? (Бог.) Ви не впевнені, чи не так? Брати та сестри з Гонконгу, скажіть – хто їх визначає? (Самі люди їх визначають.) Хіба люди самі визначають їх? Чи не означало б це, що людські результати не мають ніякого відношення до Бога? Брати та сестри з Південної Кореї, скажіть. (Бог визначає результати людей на основі всіх їхніх дій та вчинків, а також відповідно до того, на якому шляху вони знаходяться.) Це дуже об’єктивна відповідь. Тут є факт, про який Я маю вам усім повідомити: під час Божої роботи спасіння Він установив стандарт для людей. Цей стандарт полягає в тому, що вони повинні слухати слово Боже та ходити Божим шляхом. Саме цей стандарт використовується для зважування людських результатів. Якщо ти практикуєш відповідно до цього Божого стандарту, тоді ти можеш отримати добрий результат; якщо ж ти цього не робиш, тоді ти не зможеш отримати добрий результат. Хто ж тоді, на твою думку, визначає цей результат? Не Бог один визначає його, а радше Бог і люди разом. Чи це правильно? (Так.) Чому це так? Тому що саме Бог активно бажає займатися роботою спасіння людства та підготувати для нього прекрасне місце призначення; люди – це об’єкти Божої роботи, і цей результат, це місце призначення – це те, що Бог готує для них. Якби у Нього не було об’єктів для роботи над ними, то Йому не потрібно було б виконувати цю роботу; якби Він не виконував цю роботу, то люди не мали б можливості здобути спасіння. Люди – це ті, кого потрібно спасти, і хоча спасіння є пасивною складовою цього процесу, саме ставлення тих, хто відіграє цю роль, визначає, чи буде Бог успішним у Своїй роботі спасіння людства, чи ні. Якби не наставництво, яке Бог тобі дає, ти б не знав Його стандарту та не мав би мети. Якщо ти маєш цей стандарт, цю мету, але однаково не співпрацюєш, не втілюєш його в життя або не йдеш на жертви, тоді ти не отримаєш цього результату. З цієї причини Я кажу, що результат людини не може бути відокремлений від Бога, і він також не може бути відокремлений від людини. Отже, тепер ви знаєте, хто визначає людські результати.

Люди схильні визначати Бога на основі досвіду

Спілкуючись на тему пізнання Бога, чи помітили ви щось? Чи помітили ви, що Його ставлення у наші дні зазнало перетворення? Чи Його ставлення до людей є незмінним? Чи завжди Він так терпітиме, нескінченно виявляючи до людей усю Свою любов і милість? Це питання також стосується сутності Бога. Повернімося до запитання про так званого блудного сина, згаданого раніше. Після того, як це запитання було поставлено, ваші відповіді були не дуже чіткими; іншими словами, ви досі не маєте дуже глибокого розуміння Божих намірів. Дізнавшись, що Бог любить людство, люди визначають Його як символ любові: вони вважають, що хай там що люди роблять, хай там як вони поводяться, хай там як вони ставляться до Бога та хай там якими неслухняними вони можуть бути, все це насправді не має значення, адже Бог має любов, і Його любов є безмежною й незмірною; Бог має любов, тому Він може бути терпимим до людей; і Бог має любов, тому Він може бути милостивим до людей, милостивим до їхньої незрілості, милостивим до їхнього невігластва та милостивим до їхнього непослуху. Чи це так насправді? Деякі люди, пізнавши одного разу або навіть кілька разів на власному досвіді Боже терпіння, сприйматимуть цей досвід як ключовий у своєму розумінні Бога, переконані, що Він повсякчас буде терплячим і милостивим до них, і потім, упродовж усього свого життя, вони приймають це Боже терпіння та вважають його тим стандартом, за яким Він ставиться до них. Є й такі, хто, пізнавши одного разу на власному досвіді Божу терпимість, завжди визначатиме Бога як терпимого, – і в їхній свідомості ця терпимість є безстроковою, безумовною і навіть абсолютно безпринципною. Чи правильними є такі переконання? Щоразу, коли обговорюються питання Божої сутності або Божого характеру, ви виглядаєте спантеличеними. Коли Я бачу вас у такому стані, це Мене дуже тривожить. Ви почули багато істин про сутність Бога; ви також прослухали чимало обговорень стосовно Його характеру. Однак у вашій свідомості ці питання та істина цих аспектів – лише спогади, засновані на теорії та писемних словах; у своєму повсякденному житті ніхто з вас ніколи не здатний пізнати на власному досвіді або побачити Божий характер таким, яким він є насправді. Отже, у своїх переконаннях ви всі безтолкові; ви всі вірите сліпо, настільки, що у вас нешанобливе ставлення до Бога, і ви навіть відмахуєтеся від Нього. До чого призводить таке ваше ставлення до Бога? Воно призводить до того, що ви завжди робите висновки про Бога. Щойно ви здобули дещицю знань, ви почуваєтеся дуже задоволеними, наче пізнали Бога у всій Його повноті. Після цього ви робите висновок, що Бог – такий-то, і не дозволяєте Йому вільно рухатися. Що більше, коли Бог робить щось нове, ви просто відмовляєтеся визнати, що Він – Бог. Одного дня, коли Бог скаже: «Я більше не люблю людство; Я більше не виявлятиму до людей милість; Я більше не маю до них терпимості або терпіння; Я по вінця сповнений крайнього ступеня огиди та антипатії до них», такі заяви викличуть суперечність глибоко в серцях людей. Деякі з них навіть скажуть: «Ти більше не мій Бог; Ти більше не той Бог, за яким я хочу слідувати. Якщо Ти таке кажеш, то Ти більше не можеш бути моїм Богом, і мені не потрібно надалі йти за Тобою. Якщо Ти більше не даватимеш мені милості, любові та терпимості, тоді я перестану слідувати за Тобою. Якщо Ти будеш терпимим до мене нескінченно, завжди будеш терплячим зі мною і дозволиш мені побачити, що Ти є любов, що Ти є терпіння і що Ти є терпимість, лише тоді я зможу слідувати за Тобою, і лише тоді я зможу з упевненістю йти за Тобою до кінця. Оскільки я маю Твої терпіння й милість, мій непослух і мої провини можуть бути прощені й помилувані нескінченно, і я можу грішити будь-де та будь-коли, сповідатися і бути помилуваним будь-де та будь-коли і гнівити Тебе будь-де та будь-коли. Ти не повинен мати якісь думки або робити будь-які висновки про мене». Хоча жоден із вас, можливо, не думає про це настільки суб’єктивно чи свідомо, щоразу, коли ти розглядаєш Бога як інструмент, який можна використовувати для прощення твоїх гріхів, або як об’єкт, який можна використовувати для отримання прекрасного місця призначення, ти вже ненароком поставив живого Бога в опозицію до себе як свого ворога. Ось що Я бачу. Ти можеш і надалі повторювати такі речі, як: «Я вірю в Бога», «Я прагну істини», «Я хочу змінити свій характер», «Я хочу звільнитися від впливу темряви», «Я хочу догодити Богу», «Я хочу коритися Богу», «Я хочу бути вірним Богу та добре виконувати свій обов’язок» тощо. Однак, хоч би якими милозвучними не були твої слова, скільки б теорії ти не знав і наскільки б величною та гідною не була ця теорія, факт залишається фактом: серед вас уже багато тих, хто навчився використовувати правила, вчення, теорії, які ви опанували, щоб робити висновки про Бога, тим самим, природно, ставлячи Його в опозицію до себе. Хоча ти й опанував слова та вчення, ти насправді не ввійшов у реальність істини, тому тобі дуже важко наблизитися до Бога, пізнати Його та зрозуміти Його. Це так плачевно!

У одному відео Я бачив таку сцену: у кількох сестер був примірник книги «Слово з’являється в плоті», і вони тримали її дуже високо; вони піднімали цю книгу поміж собою, високо над головою. Хоча це був лише образ, те, що він викликав у Мені, не було образом; радше, це змусило Мене замислитися про таке: те, що кожна людина високо тримає у своєму серці, – це не слово Боже, а книга слова Божого. Це питання, яке є вкрай сумним. Такий учинок геть не дорівнює тому, щоб високо тримати Бога, тому що ваш брак розуміння Бога дійшов уже до того, що навіть дуже очевидне питання, вкрай незначне питання, змушує вас вигадувати свої власні поняття. Коли Я запитую вас про щось і говорю з вами серйозно, ви відповідаєте здогадами та власними фантазіями; деякі з вас навіть обирають сумнівний тон і відповідають на Мої запитання власними запитаннями. Це ще ясніше говорить Мені, що Бог, у якого ви вірите, не є істинним Богом. Стільки років читаючи слова Божі, ви використовуєте їх, Божу роботу та інші вчення, щоб вкотре робити висновки про Нього. Що більше, ви ніколи навіть не намагаєтеся зрозуміти Бога; ви ніколи не намагаєтеся з’ясувати Його наміри, зрозуміти Його ставлення до людей або збагнути, як Бог мислить, чому Він сумний, чому Він гнівається, чому Він відкидає людей та інші подібні запитання. Крім того, ще більше людей вважають, що Бог завжди був мовчазним, тому що Він просто спостерігає за різними діями людства, не маючи до них жодного ставлення або ідей про них. Ще одна група людей вважає, що Бог не промовляє ні звуку, тому що Він змирився, залишається мовчазним, тому що чекає або тому, що Він не має жодного ставлення; вони гадають, що оскільки ставлення Бога вже було детально описане в книзі та в усій повноті виражене людству, то немає необхідності розповідати про нього людям знову і знову. Хоча Бог мовчить, у Нього однаково є ставлення і точка зору, а також стандарт, відповідати якому Він вимагає від людей. Хоча люди не намагаються зрозуміти Його або шукати Його, ставлення Бога є дуже чітким. Уявіть когось, хто колись пристрасно слідував за Богом, але потім, у якийсь момент, залишив Його та пішов. Якщо ця людина зараз захоче повернутися, то, як це не дивно, ви не знаєте, якою була б точка зору Бога або яким було б Його ставлення. Хіба це не вкрай сумно? Справа в тому, що це доволі поверхове питання. Якби ви справді розуміли Боже серце, ви знали б Його ставлення до такої людини, і ваша відповідь була б однозначною. Оскільки ви не знаєте, дозвольте Мені вам розповісти.

Ставлення Бога до тих, хто тікає під час Його роботи

Такі люди є всюди: після того, як вони переконалися в Божому шляху, з різних причин вони мовчки, не прощаючись, ідуть і роблять все, чого забажає їхнє серце. Наразі ми не будемо заглиблюватися в причини, з яких ці люди йдуть; спершу ми розглянемо, яким є ставлення Бога до таких людей. Воно дуже чітке. З того моменту, як ці люди йдуть, в очах Бога закінчується період їхньої віри. Не сама людина завершує його, а Бог. Те, що ця людина залишила Бога, означає, що вона вже відкинула Бога, що вона більше не хоче Його й не приймає Божого спасіння. Оскільки такі люди не хочуть Бога, чи може Він ще їх хотіти? Більше того, коли такі люди мають подібне ставлення, подібний погляд і твердо вирішили залишити Бога, вони вже розгнівали Божий характер. І це незважаючи на те, що вони, можливо, не розлютились і не лаяли Бога, незважаючи на те, що вони, можливо, не поводилися мерзенно чи надмірно, і незважаючи на те, що ці люди думають: «Якщо настане день, коли я вже достатньо нагуляюсь на волі або коли я все ще потребуватиму Бога для чогось, я повернуся. Або якщо Бог покличе мене, я повернуся», або вони кажуть: «Коли мені зовні буде завдано болю, або коли я побачу, що зовнішній світ занадто темний і занадто лихий, і я більше не хотітиму пливти за течією, я повернуся до Бога». Попри те, що ці люди подумки розрахували, коли саме вони повернуться, і попри те, що вони спробували залишити двері прочиненими для свого повернення, вони не розуміють, що у що б вони не вірили та як би вони не планували, все це лише сприймання бажаного за дійсне. Їхня найбільша помилка полягає в тому, що вони не усвідомлюють, як їхнє бажання піти змушує Бога почуватися. З того моменту, як вони вирішили покинути Бога, Він цілковито залишає їх; на той час у Своєму серці Він уже визначив результат такої людини. Що це за результат? Він полягає в тому, що ця людина буде однією з мишей, а тому загине разом із ними. Отже, люди часто спостерігають таку ситуацію: хтось залишає Бога, але при цьому не отримує покарання. Бог діє згідно зі Своїми власними принципами; деякі речі можна побачити, тоді як інші укладаються лише в Божому серці, тому люди не можуть бачити результатів. Та частина, яку видно людям, не обов’язково є справжньою стороною речей, але інша сторона, – та, яку ти не бачиш, – справді містить істинні найщиріші думки та висновки Бога.

Люди, які тікають під час Божої роботи, – це ті, хто залишає істинний шлях

Чому Бог може так серйозно карати людей, які тікають під час Його роботи? Чому Він так сильно на них гнівається? Перш за все, ми знаємо, що Божий характер – це велич і гнів; Він не вівця, яку будь-хто може зарізати, і тим більше не маріонетка, якою люди можуть керувати, як їм заманеться. Він також не порожнє місце, яким можна маніпулювати. Якщо ти справді віриш, що Бог існує, тоді ти повинен мати богобоязливе серце, і ти повинен знати, що Його сутність не можна гнівити. Цей гнів може бути спричинений словом, або, можливо, думкою, або, можливо, якоюсь мерзенною поведінкою, або, можливо, навіть формою незначного вчинку чи поведінкою, прийнятною з погляду людської етики; або, можливо, він спровокований ученням або теорією. Однак, якщо ти вже розгнівив Бога, твою можливість утрачено, і настали твої останні дні. Це жахлива річ! Якщо ти не розумієш, що Бога не можна ображати, то, можливо, ти не боїшся Його, і, можливо, регулярно ображаєш Його. Якщо ти не знаєш, як боятися Бога, тоді ти нездатний боятися Бога, і ти не знатимеш, як поставити себе на шлях простування Божим шляхом – страху перед Богом і втечі від злого. Щойно ти усвідомиш і зрозумієш, що Бога не можна ображати, ти дізнаєшся, що таке боятися Бога, а від злого втікати.

Простування шляхом страху перед Богом і втечі від злого не обов’язково пов’язане з тим, як багато істини ти знаєш, скільки випробувань ти пройшов або наскільки тебе дисципліновано. Радше це залежить від того ставлення, яке ти маєш до Бога у своєму серці, і від того, яку сутність ти виражаєш. Сутність людей та їхні суб’єктивні ставлення – ось що важливо, ось що має вирішальне значення. Що ж до тих, хто зрікся Бога й залишив Його, їхнє презирливе ставлення до Нього та їхні серця, які зневажають істину, вже розгнівали Його характер, тому в тому, що стосується Бога, їх ніколи не буде пробачено. Вони знали про існування Бога, отримали звістку про те, що Він уже прийшов, і навіть пізнали на власному досвіді нову Божу роботу. Їхній відхід не був наслідком введення в оману або запаморочення розуму, і тим більше ніхто не змушував їх піти. Радше вони свідомо та з ясним розумом вирішили залишити Бога. Їхній відхід не був наслідком збивання на манівці, їх ніхто не виганяв. Тому в очах Бога вони не ягнята, що відбилися від стада, і тим більше не блудні сини, що збилися зі шляху. Вони пішли безкарно, і такий стан, така ситуація гніває Божий характер, і саме через цей гнів Він видає їм безнадійні результати. Хіба такий результат не є страшним? Отже, якщо люди не знають Бога, вони можуть Його образити. І це не дрібниця! Якщо люди не сприймають Боже ставлення серйозно та досі вірять, що Він із нетерпінням чекає на їхнє повернення, тому що вони – одні з Його заблудлих овечок, і Він досі чекає, коли вони змінять свою думку, то дні їхнього покарання уже близько. Бог не просто відмовиться прийняти їх, – враховуючи, що вони вже вдруге гнівають Його характер, справа ще жахливіша! Своїм нешанобливим ставленням ці люди вже порушили Божі адміністративні постанови. Чи Він однаково їх прийме? У Своєму серці Бог дотримується таких принципів щодо цього питання: якщо хтось досяг упевненості в тому, що є істинним шляхом, і попри це все ще може свідомо та з ясним розумом відкинути Бога і відійти від Бога, то Він перекриє такій людині шлях до спасіння, і для цієї людини ворота в Царство відтепер будуть зачинені. Коли ця людина знову постукає, Бог не відчинить дверей; ця людина залишиться за дверима назавжди. Можливо, дехто з вас читав у Біблії історію Мойсея. Після того як Мойсея помазав Бог, двісті п’ятдесят князів громади висловили непокору Мойсею через його дії та з різних інших причин. Кому вони відмовилися коритися? Не Мойсею. Вони відмовилися коритися Божим влаштуванням; вони відмовилися коритися Божій роботі в цьому питанні. Вони сказали таке: «Ви занадто багато на себе берете, адже вся громада свята, кожен із них, і Єгова серед них». Чи ці слова та рядки дуже серйозні з людської точки зору? Вони несерйозні. Принаймні буквальне значення цих слів несерйозне. У юридичному сенсі вони не порушують жодних законів, адже на самій поверхні це не ворожі слова чи вирази, і тим паче вони не мають відтінку богозневаги. Це просто звичайні речення, і не більше. Чому ж тоді ці слова можуть викликати в Бога таку лють? Усе тому, що вони були промовлені не до людей, а до Бога. Виражені в них ставлення та характер – ось що сердить Божий характер, і вони спокушають Божий характер, який спокушати не можна. Усі ми знаємо, який кінець спіткав тих князів громади. Що стосується людей, які залишили Бога, якою є їхня точка зору? Яким є їхнє ставлення? І чому їхня точка зору та ставлення змушують Бога поводитися з ними таким чином? Причина в тому, що, хоча вони ясно знають, що Він – Бог, вони однаково обирають Його зрадити, і саме тому вони цілковито позбавлені шансів на спасіння. Як написано в Біблії: «Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви» (До Євреїв 10:26). Чи маєте ви тепер чітке розуміння цього питання?

Долі людей визначаються їхнім ставленням до Бога

Бог є живим Богом, і так само, як люди поводяться по-різному в різних ситуаціях, Його ставлення до цих учинків відрізняється, тому що Він не маріонетка та не порожнє місце. Пізнання Божого ставлення – гідне прагнення для людства. Люди повинні дізнатися, як, пізнаючи Боже ставлення, вони можуть здобути знання про Божий характер і зрозуміти Його серце. Мірою того, як ти поступово почнеш розуміти Боже серце, тобі вже не здаватиметься, що боятися Його, а від злого втікати, – це таке важкоздійсненне завдання. Що більше, коли ти таки зрозумієш Бога, ти будеш не такий схильний робити висновки про Нього. Щойно ти перестанеш робити висновки про Бога, ти будеш менш схильний ображати Його й навіть не помітиш, як Бог приведе тебе до пізнання Його; це сповнить твоє серце боязню перед Ним. Тоді ти перестанеш визначати Бога через засвоєні тобою доктрини, слова та теорії. Натомість, постійно шукаючи в усьому Божі наміри, ти мимоволі станеш людиною, яка Богу до душі.

Божа робота невидима й недоторканна для людей, але, що стосується Його, то дії кожної людини – як ставлення всього людства до Нього – не просто відчутні для Бога, а й видимі для Нього. Це те, що кожен повинен усвідомити та дуже чітко розуміти. Можливо, ти повсякчас запитуєш себе: «Чи знає Бог, що я тут роблю? Чи знає Він, про що я зараз думаю? Може, Він знає, а може, й не знає». Якщо ти обереш таку точку зору, слідуючи за Богом і вірячи в Нього, і водночас сумніваючись у Його роботі та Його існуванні, тоді рано чи пізно настане день, коли ти спровокуєш Його гнів, адже ти вже балансуєш на краю небезпечної прірви. Я бачив людей, які багато років вірили в Бога, але так і не здобули істини-реальності, а тим більше не зрозуміли Божу волю. Ці люди не роблять жодного поступу в своєму житті та духовному стані, дотримуючись лише поверхових учень. Це тому, що такі люди ніколи не сприймали слово Боже як саме життя, вони ніколи не стикалися з Його існуванням та не приймали його. Чи ти думаєш, що, бачачи таких людей, Бог відчуває радість? Чи втішають вони Його? Отже, саме те, як люди вірять у Бога, вирішує їхню долю. Що ж до того, як люди шукають Бога та як наближаються до Нього, то ставлення людей має першорядне значення. Не нехтуй Богом так, ніби Він просто порожнє місце, уявна примара у твоїй голові; завжди думай про Бога, в якого ти віриш, як про живого Бога, реального Бога. Він не сидить десь там, на третьому небі, без діла. Натомість Він постійно зазирає в серце кожного, спостерігає за тим, що ти замислив, стежить за кожним твоїм найменшим словом і найменшим учинком, спостерігає за тим, як ти поводишся, і бачить твоє ставлення до Нього. Незалежно від того, чи готовий ти віддати себе Богові чи ні, вся твоя поведінка й твої найпотаємніші думки та ідеї лежать перед Ним, наче на долоні, та розглядаються Ним. Через твою поведінку, твої вчинки й твоє ставлення до Нього, Божа думка про тебе та Його ставлення до тебе постійно змінюються. Я хотів би дати деяким людям одну пораду: не віддавайтеся в руки Бога, наче немовлята, так, ніби Він повинен захоплюватися тобою, ніби Він ніколи не може тебе полишити, і так, ніби Його ставлення до тебе є непохитним та ніколи не може змінитися, і Я раджу тобі покинути мріяти! Бог праведний у Своєму ставленні до кожної людини, і Він щирий у Своєму підході до роботи завоювання і спасіння людей. Це і є Його управління. Він ставиться до кожної людини серйозно, а не як до домашнього улюбленця, з яким можна гратися. Божа любов до людей – це не балування чи потурання всім примхам, а Його милість і терпимість до людства не є поблажливими чи несвідомими. Навпаки, любов Бога до людей передбачає дбайливість, жалість та повагу до життя; Його милість і терпимість виражають Його очікування від них і є тим, що потрібно людству, щоб вижити. Бог живий і Бог реально існує; Його ставлення до людства є принциповим, а не збіркою догматичних правил, і може змінюватися. Його наміри щодо людства поступово змінюються і з часом перетворюються залежно від обставин, що постають, та відповідно до ставлення кожної людини. Тому в своєму серці ти повинен з абсолютною ясністю знати, що сутність Бога незмінна, і що Його характер буде проявлятися в різний час і за різних обставин. Ти можеш не вважати це питання серйозним і використовувати свої особисті переконання, уявляючи, як Бог повинен чинити. Однак бувають часи, коли правильною є точка зору полярно протилежна твоїй, і, використовуючи свої особисті переконання у спробі оцінити Бога, ти вже розгнівав Його. Це тому, що Бог діє не так, як ти це собі уявляєш, і Він не ставитиметься до цього питання так, як ти кажеш. Тому я нагадую тобі, щоб ти був обачним і розсудливим у своєму підході до всього, що тебе оточує, та навчився дотримуватися принципу простування Божим шляхом в усьому, а саме: Бога боятися, а від злого втікати. Ти повинен виробити тверде розуміння в питаннях Божої волі та Божого ставлення, ти повинен знайти просвітлених людей, які донесуть до тебе ці питання, і ти маєш щиро цього прагнути. Не сприймай Бога своєї віри як маріонетку, – не суди про Нього на власний розсуд, не роби довільних висновків про Нього та стався до Нього з повагою, на яку Він заслуговує. Поки Бог несе тобі спасіння та визначає твій результат, Він може дарувати тобі милість, або терпимість, або суд і кару, але в будь-якому разі Його ставлення до тебе не є незмінним. Воно залежить від твого власного ставлення до Нього, а також від твого розуміння Його. Не дозволяй одному швидкоплинному аспекту свого знання чи розуміння Бога визначати Його навіки. Не вір у мертвого Бога; вір у Бога живого. Запам’ятай це! Хоча Я вже обговорював тут деякі істини – істини, які ви повинні були почути, – у світлі вашого нинішнього стану та наявного духовного стану Я поки що не висуватиму до вас жодних більших вимог, щоб не притлумити ваш ентузіазм. Це могло б сповнити ваші серця занадто похмурим настроєм і змусити вас відчути надто сильне розчарування у Богові. Натомість, Я сподіваюся, ви можете використати боголюбне серце й застосувати шанобливе ставлення до Бога, простуючи шляхом, що лежить попереду. Не мудруйте з цим питанням про те, як вірити в Бога; поставтеся до нього, як до одного з найбільших питань. Помістіть його в своє серце, втілюйте його в життя та пов’язуйте його з реальним життям; схвалюйте його не тільки на словах, – адже це питання життя і смерті, і воно визначатиме вашу долю. Не ставтеся до нього як до жарту чи дитячої забавки! Після того, як Я сьогодні поділився з вами цими словами, мені цікаво, скільки з них збагнув ваш розум. Чи хочете ви поставити якісь запитання щодо того, що Я сьогодні тут сказав?

Хоча ці теми дещо нові й дещо віддалені від ваших поглядів, від ваших звичайних занять і від того, на що ви зазвичай звертаєте увагу, Я гадаю, що після того, як ви якийсь час про них поспілкуєтеся, у вас сформується загальне розуміння всього, що Я тут сказав. Усі ці теми дуже нові й такі, над якими ви ніколи раніше не замислювалися, тому Я сподіваюся, що вони жодним чином не додадуть ваги вашому тягарю. Я кажу ці слова сьогодні не для того, аби вас налякати, і не як спосіб розібратися з вами; радше Моя мета – допомогти вам зрозуміти реальні факти про правду. Оскільки між людством і Богом існує розбіжність, хоча люди й вірять у Бога, вони ніколи не розуміли Його та не знали Його ставлення. Люди також ніколи не виявляли особливого захвату щодо Божого ставлення. Радше, вони вірили й діяли наосліп і були недбалими у своєму знанні та розумінні Бога. Тому Я відчуваю себе зобов’язаним прояснити для вас ці питання і допомогти вам зрозуміти, що це за Бог, у якого ви вірите, а також про що Він думає, яким є Його ставлення в Його поводженні з різними видами людей, наскільки ви далекі від виконання Його вимог і наскільки великою є невідповідність між вашими діями та стандартом, якого Він вимагає. Мета інформування вас про ці речі полягає в тому, щоб дати вам мірило, яким ви можете себе вимірювати, аби ви знали, до яких наслідків привела дорога, якою ви простуєте, чого ви не здобули на цьому шляху та до яких сфер ви просто не долучились. Спілкуючись поміж собою, ви зазвичай розмовляєте на кілька поширених тем, які є дуже вузькими за охопленням та поверховими за змістом. Існує прогалина, розрив між тим, що ви обговорюєте, і Божими намірами, а також між вашими обговореннями та масштабом і стандартом Божих вимог. Продовжуючи діяти так і надалі, з часом ви дедалі більше відхилятиметеся від Божого шляху. Ви просто берете поточні висловлювання Бога і перетворюєте їх на об’єкти поклоніння, розглядаючи їх як ритуали та розпорядження. І це все, що ви робите! Насправді Богові просто немає місця у ваших серцях, і Він так ніколи й не отримав ваших сердець. Дехто вважає, що пізнати Бога дуже важко, і це правда. Це важко. Якщо людей змусити виконувати їхні обов’язки, доводити ззовні справи до кінця та багато працювати, вони думатимуть, що вірити в Бога дуже легко, оскільки все це в межах людських можливостей. Однак щойно заходиться про наміри Бога та Його ставлення до людства, то, з погляду кожного, все дійсно стає дещо складнішим. Це тому, що йдеться про розуміння людьми істини та їхнє входження в реальність, тож, звичайно, існуватиме певний ступінь складності! Тим не менш, щойно ви пройдете крізь перші двері та почнете досягати входження, все ставатиме дедалі простішим.

Відправна точка для страху перед Богом – це ставитися до Нього як до Бога

Нещодавно хтось запитав: як так виходить, що навіть попри те, що ми знаємо про Бога більше за Йова, ми однаково Його не боїмося? Ми вже трохи торкалися цієї теми раніше. Насправді ми також вже обговорювали сутність цього питання, яка полягає в тому, що, хоча Йов тоді не знав Бога, він однаково ставився до Нього як до Бога та вважав Його Владикою неба, землі та всього сущого. Йов не вважав Бога за ворога; навпаки, він поклонявся Йому як Творцю всього сущого. Чому в наші дні люди так опираються Богу? Чому вони не здатні боятися Його? Одна з причин полягає в тому, що вони були глибоко зіпсовані сатаною, і з такою глибоко вкоріненою сатанинською природою вони стали ворогами Бога. Отже, навіть якщо вони вірять у Бога й визнають Бога, вони однаково здатні чинити Йому опір та ставити себе в опозицію до Нього. Це зумовлено людською природою. Інша причина полягає в тому, що, попри свою віру в Бога, люди просто не ставляться до Нього як до Бога. Натомість вони вважають Його супротивником людства, розглядають Його як свого ворога та відчувають, що вони непримиренні з Богом. Усе так просто. Хіба це питання не порушувалось на нашій попередній зустрічі? Поміркуйте над цим: хіба не це є причиною? Ти можеш володіти дещицею знань про Бога, але що це знання тягне за собою? Хіба не про це всі говорять? Хіба не це сказав тобі Бог? Ти обізнаний лише з теоретичними та доктринальними аспектами цього, але чи поціновував ти колись справжнє обличчя Бога? Ти маєш суб’єктивне знання? Ти маєш практичні знання та досвід? Якби Бог не сказав це тобі, чи міг би ти це знати? Твої теоретичні знання не відображають реальних знань. Коротко кажучи, хай там скільки ти знаєш і хай там як ти про це дізнався, доки ти не здобув реального розуміння Бога, Він буде твоїм ворогом, і доки ти насправді не почнеш ставитися до Бога як до Бога, Він протистоятиме тобі, адже ти – втілення сатани.

Коли ти разом із Христом, можливо, ти можеш подавати Йому їжу тричі на день, або, можливо, подавати Йому чай та задовольняти Його життєві потреби; тобі здаватиметься, що ти ставився до Христа як до Бога. Коли щось стається, людські погляди завжди суперечать точці зору Бога; люди завжди не можуть зрозуміти та прийняти Божу точку зору. Хоча зовні люди можуть ладнати з Богом, це не означає, що вони з Ним сумісні. Щойно щось трапляється, спливає істинне обличчя непослуху людства, підтверджуючи тим самим ворожість, що існує між людьми та Богом. Ця ворожість полягає не в тому, що Бог протистоїть людям або Бог хоче бути ворожим до них, і не в тому, що Він ставить їх в опозицію до Себе, а потім поводиться з ними відповідно. Тут радше справа у цій сутності, яка є протилежною Богу та яка чаїться в суб’єктивній волі людей та у їхній підсвідомості. Оскільки люди розглядають усе, що приходить від Бога, як об’єкти для своїх досліджень, їхня реакція на те, що приходить від Бога, і на все, що пов’язане з Богом, полягає, передусім, у тому, щоб висувати здогади, сумніватись, а потім швидко зайняти позицію, яка суперечить та протистоїть Богу. Невдовзі вони переносять негативний настрій у суперечки чи змагання з Богом, доходячи аж до того, що сумніваються навіть, чи варто слідувати за таким Богом. Незважаючи на те, що здоровий глузд підказує їм, що так чинити не слід, вони, всупереч собі, однаково вирішать це зробити, причому так, що без вагань робитимуть це до самого кінця. Наприклад, якою є перша реакція деяких людей, коли вони чують чутки або наклепницькі розмови про Бога? Їхня перша реакція – замислитись, чи правдиві ці чутки чи ні, і чи існують ці чутки чи ні, а потім зайняти вичікувальну позицію. Потім вони починають думати: «Це неможливо перевірити. Чи справді таке сталося? Чи правдивою є ця чутка чи ні?». Хоча зовні такі люди цього не виказують, у своїх серцях вони вже почали сумніватися та вже почали заперечувати Бога. У чому сутність такого ставлення та такої точки зору? Хіба це не зрада? Поки вони не зіткнулися з цим питанням, ти не можеш знати, якими є точки зору цих людей; здається, що вони не перебувають у конфлікті з Богом та не вважають Його ворогом. Однак, щойно вони стикаються з проблемою, вони одразу пристають на бік сатани та виступають проти Бога. Про що це свідчить? Це свідчить про те, що люди та Бог протистоять одне одному! Справа не в тому, що Бог вважає людство ворогом, а в тому, що сама сутність людства є ворожою до Бога. Як би довго людина не слідувала за Ним або яку б велику ціну не заплатила, і незалежно від того, як вона славить Бога, як, можливо, утримується від того, щоб Йому опиратись, і навіть від того, як наполегливо вона спонукає себе любити Бога, вона ніколи не зможе ставитися до Бога як до Бога. Хіба це визначається не людською сутністю? Якщо ти ставишся до Нього як до Бога та щиро віриш, що Він – Бог, хіба ти можеш усе ще сумніватися в Ньому? Хіба в твоєму серці ще можуть залишатися «знаки запитання» щодо Нього? Їх уже не може там бути, чи не так? Тенденції цього світу такі лихі, і цей людський рід також; тож як ти можеш не мати про них жодних уявлень? Ти сам такий нечестивий, тож як це так, що ти не маєш про це уявлення? І все-таки, всього кілька чуток і трохи наклепу можуть породити такі величезні уявлення про Бога та спонукати тебе науявляти стільки всього, що лише свідчить, наскільки незрілим є твій духовний стан! Якесь «дзижчання» кількох комарів та кількох огидних мух – невже це все, що потрібно, щоб тебе ошукати? Що ж це за людина? Чи знаєш ти, що Бог думає про таких людей? Насправді Боже ставлення є дуже чітким у тому, як Він поводиться з ними. Просто Божий підхід до таких людей – це їх ігнорувати, Він не звертає на них жодної уваги та не сприймає цих невігласів серйозно. Чому так? Тому що у Своєму серці Бог ніколи не планував здобути цих людей, які заприсяглися бути ворожими до Нього аж до кінця та які ніколи не планували шукати шляху бути з Ним сумісними. Можливо, ці слова, які Я промовив, можуть образити деяких людей. Чи готові ви завжди дозволяти Мені ображати вас таким чином? Так це чи ні, але все, що Я кажу, – правда! Якщо Я завжди ображатиму вас і викриватиму ваші шрами, чи вплине це на піднесений образ Бога, який ви зберігаєте у своїх серцях? (Не вплине.) Я згоден, що не вплине, адже у ваших серцях просто немає Бога. Піднесений Бог, який живе у ваших серцях, – той, якого ви так ревно захищаєте та оберігаєте, – просто не є Богом. Він радше є плодом людської уяви; його просто не існує. А отже, тим краще буде, якщо Я дам вам відповідь на цю загадку; хіба це не розкриває правду в усій повноті? Справжній Бог не такий, яким Його уявляють люди. Я сподіваюся, що ви зможете зіткнутися з цією реальністю, і це допоможе вам у пізнанні Бога.

Люди, які не визнані Богом

Є люди, чию віру ніколи не було визнано в Божому серці. Іншими словами, Бог не визнає, що вони є Його послідовниками, оскільки Він не схвалює їхні переконання. Ідеї та погляди цих людей ніколи не змінювалися, скільки б років вони не слідували за Богом; вони подібні до безбожників, вони дотримуються принципів і методів спілкування з людьми безбожників, а також законів виживання та віри безбожників. Вони ніколи не приймали слово Боже як своє життя, ніколи не вірили, що слово Боже – це істина, ніколи не мали наміру прийняти Боже спасіння та ніколи не визнавали Бога своїм Богом. Вони вважають віру в Бога чимось на кшталт аматорського захоплення, розглядаючи Його просто як духовну поживу; тому вони не вважають за потрібне намагатися зрозуміти Божий характер або сутність. Можна сказати, що все, що стосується істинного Бога, не має нічого спільного з цими людьми; вони не зацікавлені в цьому та не завдають собі клопоту звертати на це увагу. Це відбувається тому, що глибоко в їхніх серцях наполегливий голос постійно повторює: «Бог невидимий, недоторканний і взагалі не існує». Вони вважають, що спроби зрозуміти такого Бога не варті їхніх зусиль, і що, роблячи це, вони б ошукували самих себе. Вони вважають, що просто визнаючи Бога на словах, не обираючи жодної реальної позиції та не долучаючись до жодних реальних дій, вони поводяться дуже кмітливо. Як Бог дивиться на таких людей? Він вважає їх безбожниками. Деякі люди запитують: «Чи можуть безбожники читати слова Божі? Чи можуть вони виконувати свої обов’язки? Чи можуть вони вимовляти слова: “Я житиму для Бога”?». Люди часто бачать лише зовнішні прояви інших людей; вони не бачать людської сутності. Однак Бог не дивиться на ці поверхові вистави; Він бачить лише внутрішню сутність людей. Отже, саме таке ставлення та визначення Бог має для цих людей. Ці люди кажуть: «Чому Бог робить це? Чому Бог робить те? Я не можу зрозуміти цього; я не можу зрозуміти того; це не відповідає людським уявленням; Ти мусиш мені це пояснити…». У відповідь Я запитую: чи справді необхідно роз’яснювати тобі ці питання? Чи справді ці питання якось тебе стосуються? За кого ти себе маєш? Звідки ти походиш? Чи дійсно ти маєш право вказувати Богові? Ти віриш у Нього? Чи визнає Він твою віру? Оскільки твоя віра не має нічого спільного з Богом, яке тобі діло до Його справ? Ти не знаєш, яке місце ти посідаєш у Божому серці, тому яке право ти маєш вести з Ним діалог?

Напутні слова

Хіба ви не відчуваєте дискомфорт, почувши ці зауваження? Хоча ви, можливо, не бажаєте їх слухати або не хочете їх приймати, все це – факти. Оскільки роботу на цьому етапі повинен виконати Бог, якщо тебе не хвилюють Його наміри, не турбує Його ставлення, і ти не розумієш Його сутності та характеру, то, зрештою, саме ти опинишся в програші. Не звинувачуйте Мої слова в тому, що їх важко почути, і не звинувачуйте їх у тому, що вони охолоджують ваш запал. Я кажу правду; Я не маю наміру вас знеохотити. Про що б Я вас не просив і яким би чином від вас не вимагалося це виконати, Я сподіваюся, що ви підете правильною дорогою, послідуєте Божим шляхом і ніколи не схибите з нього. Якщо ти не чиниш згідно з Божим словом або не дотримуєшся Його шляху, то немає жодного сумніву в тому, що ти повстаєш проти Бога та збився з правильного шляху. Отже, я відчуваю, що є деякі питання, які Я повинен вам прояснити, і що Я повинен змусити вас вірити беззастережно, чітко й без тіні сумніву, і допомогти вам ясно зрозуміти Боже ставлення, Його наміри, те, як Він удосконалює людей та яким чином Він визначає людські результати. Якщо настане день, коли ти не зможеш стати на цей шлях, тоді Я не несу жодної відповідальності, адже ці слова вже були сказані тобі дуже чітко. Що ж до того, як ти поводишся зі своїм власним результатом, то це питання, яке залежить виключно від тебе. Щодо результатів різних типів людей, то Бог ставиться до них по-різному, Він має власні способи їх оцінювання, а також Свій власний стандарт вимог до них. Його стандарт для оцінювання людських результатів справедливий до кожного – у цьому немає жодного сумніву! Тому страхи деяких із вас є зайвими. Тепер ви відчуваєте полегшення? Це все на сьогодні. До побачення!

17 жовтня 2013 року