Біблійні вірші для довідки:

«Єгояхін був віку вісімнадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. А ім’я його матері Нехушта, дочка Елнатана, з Єрусалиму» (2 Царів 24:8).

«Єгояхін був восьми років, коли зацарював, і царював він у Єрусалимі три місяці й десять днів, і робив він лихе в очах Єгови» (2 Хроніки 36:9).

«Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене…» (Матвія 26:34).

«Ісус же йому відказав: Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене!» (Марка 14:30).

«Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене…» (Луки 22:34).

«Ісус відповідає: За Мене покладеш ти душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене» (Івана 13:38).

«І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився...» (Матвія 27:5).

«І він поле набув за заплату злочинства, а впавши сторчма, він тріснув надвоє, і все нутро його вилилось...» (Дії Апостолів 1:18).

Відповідні слова Бога:

Біблія є історичним свідченням Божої роботи в Ізраїлі та документально підтверджує багато передбачень древніх пророків, а також деякі висловлювання Єгови в Його роботі того часу. Отже, усі люди вважають цю книгу святою (бо Бог – святий і великий). Звісно, усе це – результат їхньої пошани до Єгови та їхньої палкої любові до Бога. Люди мають таке ставлення до цієї книги тільки тому, що творіння Божі так шанують і обожнюють свого Творця; а дехто навіть називає цю книгу небесною. Насправді, вона – усього лише людський запис. Її не називав особисто Єгова, і Єгова особисто не керував її створенням. Іншими словами, автор цієї книги – не Бог, а люди. Свята Біблія – це всього лише шаноблива назва, дана цій книзі людиною. Ця назва не була обрана Єговою та Ісусом після її спільного обговорення Ними; це не більше ніж людська ідея. Адже ця книга була написана не Єговою, і тим більше не Ісусом. Натомість, вона являє собою розповіді багатьох стародавніх пророків, апостолів і провидців, зібрані наступними поколіннями в книгу древніх писань, яка здається людям особливо святою, і яка, на їхню думку, містить багато незбагненних і глибоких таємниць, що чекають на відкриття майбутніми поколіннями. Отже, люди ще більше схильні вірити, що ця книга – небесна. Після додавання чотирьох Євангелій і Книги Об’явлення ставлення людей до неї особливо відрізняється від ставлення до будь-якої іншої книги, і тому ніхто не наважується глибинно аналізувати цю «небесну книгу», адже вона є надто «священною».

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (4)»

Сьогодні хто з вас наважиться сказати, що всі слова, сказані тими, хто був використаний Святим Духом, виходили від Святого Духа? Хіба хтось наважується говорити такі речі? Якщо ти дійсно говориш таке, то чому книга пророцтв Ездри була відкинута, і чому те ж саме було зроблено з книгами тих древніх святих і пророків? Якщо всі вони прийшли від Святого Духа, то чому ви наважуєтеся робити такий примхливий вибір? Чи маєте ви право вибирати роботу Святого Духа? Багато історій з Ізраїлю також були відкинуті. І якщо ти віриш, що всі ці писання минулого виходили від Святого Духа, тоді чому деякі книги було відкинено? Якщо всі вони виходили від Святого Духа, всі вони повинні були бути збережені й розіслані братам і сестрам у церквах для читання. Вони не повинні були бути вибрані або відкинуті людською волею; так робити неправильно. Твердження про те, що досвід Павла та Івана був змішаний із їхнім особистим розумінням, не означає, що їхній досвід і знання прийшли від сатани, а лише те, що у них було те, що походило з їхнього особистого досвіду та розуміння. Їхні знання базувалися на їхньому реальному досвіді в той час, і хто міг із упевненістю сказати, що всі вони прийшли від Святого Духа? Якщо всі чотири Євангелія походять від Святого Духа, то чому Матвій, Марк, Лука та Іван кожен розповіли щось інше про роботу Ісуса? Якщо ви не вірите в це, тоді подивіться на біблійні розповіді про те, як Петро тричі відрікся від Господа: усі вони різні, і в кожної з них є свої особливості. Багато необізнаних людей каже: «Утілений Бог – теж людина, тож чи можуть слова, які Він промовляє, повністю виходити від Святого Духа? Якщо слова Павла та Івана були змішані з людською волею, то чи дійсно слова, які Він говорить, не змішані з людською волею?». Люди, які говорять таке, – сліпі й неосвічені! Уважно прочитайте чотири Євангелія; прочитайте, що в них записано про те, що робив Ісус, і про слова, які Він говорив. Кожна оповідь просто відрізняється від інших, і в кожної є своя точка зору. Якщо все, що було написано авторами цих книг, виходило від Святого Духа, то все воно повинно бути однаковим і послідовним. Чому ж тоді існують розбіжності? Хіба людина не надзвичайно простацька, раз не може цього бачити?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо імен та ідентичності»

Євангеліє від Матвія в Новому Заповіті документує родовід Ісуса. На початку говориться, що Ісус був нащадком Авраама й Давида та сином Йосипа; потім говориться, що Ісус був зачатий Святим Духом і народжений від діви, що означало б, що Він не був сином Йосипа або нащадком Авраама й Давида. Однак в описі Його родоводу наполягається на тому, щоб пов’язати Ісуса з Йосипом. Далі цей родовід починає описувати процес, за допомогою якого народився Ісус. У ньому говориться, що Ісус був зачатий Святим Духом, що Він народився від діви, а не був сином Йосипа. Проте в родоводі чітко написано, що Ісус був сином Йосипа, і оскільки родовід написано для Ісуса, у ньому зафіксовано сорок два покоління. Коли мова заходить про покоління Йосипа, в ньому поспішно зазначається, що Йосип був чоловіком Марії, і ці слова додані для того, щоб довести, що Ісус був нащадком Авраама. Хіба це не протиріччя? У родоводі чітко задокументовано походження Йосипа; очевидно, що це родовід Йосипа, але Матвій наполягає на тому, що це родовід Ісуса. Хіба це не заперечує факт зачаття Ісуса Святим Духом? Отже, чи не є родовід, складений Матвієм, людською ідеєю? Це смішно! Ось як ти можеш дізнатися, що ця книга не повністю походить від Святого Духа.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (3)»

Сьогодні люди вірять, що Біблія – це Бог, і що Бог – це Біблія. Точно так само вони вірять, що всі слова Біблії були єдиними словами, сказаними Богом, і що всі вони були сказані Богом. Ті, хто вірить у Бога, навіть думають, що, хоча всі шістдесят шість книг Старого й Нового Заповіту були написані людьми, усі вони були дані завдяки натхненню Бога та є записом висловлювань Святого Духа. Це помилкове людське розуміння, і воно не повністю узгоджується з фактами. Насправді, за винятком книг пророцтв, більша частина Старого Заповіту являє собою історичний літопис. Деякі з послань Нового Заповіту засновані на досвіді людей, а деякі походять від просвітління Святого Духа; послання Павла, наприклад, виникли в результаті роботи людини, усі вони були результатом просвітління Святого Духа, і вони були написані для церков та були словами настанови й підбадьорення для братів і сестер церков. Це не були слова, промовлені Святим Духом, – Павло не міг говорити від імені Святого Духа, і він також не був пророком, не кажучи вже про те, що він не мав видінь, які мав Іван. Його послання були написані для церков Ефеса, Коринту, Галатії та інших. А отже, послання Павла в Новому Заповіті – це послання, які Павло написав для церков, а не натхнення від Святого Духа; вони також не є прямими висловлюваннями Святого Духа. Це всього лише слова настанови, розради й підбадьорення, які він написав церквам під час своєї роботи. Так само вони є свідченням значної частини роботи Павла в той час. Вони були написані для всіх, хто є братами й сестрами в Господі, щоб брати й сестри з церков того часу слідували його пораді та дотримувалися шляху покаяння Господа Ісуса. Павло у жодному разі не говорив ні тогочасним церквам, ні майбутнім, що всі повинні їсти й пити те, що він написав, як не говорив він і того, що всі його слова походять від Бога. Відповідно до обставин церкви того часу, він лише спілкувався з братами й сестрами, настановляв їх і заохочував їх до віри; і він просто проповідував або давав людям нагадування та настанови. Його слова ґрунтувалися на його власному тягарі, і він підтримував людей цими словами. Він виконував роботу апостола церков того часу, він був працівником, якого використовував Господь Ісус, і тому він повинен був узяти на себе відповідальність за церкви та виконувати роботу церков, він повинен був дізнаватися про стан братів і сестер, і у зв’язку з цим він написав послання до всіх братів і сестер у Господі. Усе, що він говорив повчального й позитивного людям, було правильним, але не представляло висловлювань Святого Духа й не могло представляти Бога. Ставитися до записів про досвід людини та її послань як до слів, сказаних Святим Духом церквам, є несосвітенним сприйняттям і величезним богохульством із боку людей! Особливо це стосується послань, які Павло написав для церков, оскільки його послання були написані для братів і сестер, ґрунтуючись на обставинах і становищі кожної тогочасної церкви, а також були спрямовані на те, щоб наставляти братів і сестер у Господі, щоб вони могли отримати благодать Господа Ісуса. Його послання були написані для того, щоб пробудити братів і сестер того часу. Можна сказати, що це був його власний тягар, а також тягар, даний йому Святим Духом; зрештою, він був апостолом, який керував церквами того часу, який писав послання для церков і наставляв їх; такою була його відповідальність. Його ідентичність була лиш ідентичністю працюючого апостола, і він був лиш апостолом, посланим Богом; він не був ані пророком, ані провісником. Для нього його власна робота й життя братів і сестер були надзвичайно важливими. Отже, він не міг говорити від імені Святого Духа. Його слова не були словами Святого Духа, і тим більше не можна було сказати, що вони були словами Бога, адже Павло був не більше ніж творінням Божим і, звичайно ж, не був утіленням Бога. Його ідентичність не була такою ж, як у Ісуса. Слова Ісуса були словами Святого Духа, вони були словами Бога, бо Його ідентичність була ідентичністю Христа – Сина Божого. Як міг Павло бути Йому рівним? Якщо люди сприймають послання або слова, подібні до слів Павла, як висловлювання Святого Духа й поклоняються їм як Богу, то можна сказати тільки те, що вони надто нерозбірливі. Говорячи більш різким тоном, хіба це прямо-таки не богохульство? Як могла людина говорити від імені Бога? І як могли люди схилятися перед записами його послань і слів, які він промовляв, неначе вони були священною книгою або книгою з неба? Чи могла людина випадково промовляти слова Божі? Як могла людина говорити від імені Бога? Отже, що ти скажеш – чи могли послання, які він писав до церков, не бути заплямовані його власними ідеями? Як вони могли не бути заплямовані людськими ідеями? Він писав послання для церков, ґрунтуючись на своєму особистому досвіді та своїх власних знаннях. Наприклад, Павло написав послання до церков Галатії, в якому містилася певна думка, а Петро написав інше, в якому висвітлена інша точка зору. Яке з них походить від Святого Духа? Ніхто не може сказати напевно. Отже, можна тільки сказати, що обидва несли тягар заради церков, але їхні листи відображають їхній духовний стан, вони представляють їхнє забезпечення й підтримку братів і сестер, а також їхній тягар відносно церков, і вони представляють тільки людську роботу – вони не були повністю від Святого Духа. Якщо ти кажеш, що його послання – це слова Святого Духа, то ти безглуздий і чиниш богохульство! Послання Павла та інші послання Нового Заповіту еквівалентні мемуарам пізніших духовних діячів: вони знаходяться на одному рівні з книгами сторожа Ні або досвідом Лоуренса й так далі. Просто книги недавніх духовних діячів не включені в Новий Заповіт, але суть цих людей була однаковою: вони були людьми, яких використовував Святий Дух протягом певного періоду, і вони не могли безпосередньо представляти Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (3)»