Відповідні слова Бога:

Сьогодні люди вірять, що Біблія – це Бог, і що Бог – це Біблія. Точно так само вони вірять, що всі слова Біблії були єдиними словами, сказаними Богом, і що всі вони були сказані Богом. Ті, хто вірить у Бога, навіть думають, що, хоча всі шістдесят шість книг Старого й Нового Заповіту були написані людьми, усі вони були дані завдяки натхненню Бога та є записом висловлювань Святого Духа. Це помилкове людське розуміння, і воно не повністю узгоджується з фактами. Насправді, за винятком книг пророцтв, більша частина Старого Заповіту являє собою історичний літопис. Деякі з послань Нового Заповіту засновані на досвіді людей, а деякі походять від просвітління Святого Духа; послання Павла, наприклад, виникли в результаті роботи людини, усі вони були результатом просвітління Святого Духа, і вони були написані для церков та були словами настанови й підбадьорення для братів і сестер церков. Це не були слова, промовлені Святим Духом, – Павло не міг говорити від імені Святого Духа, і він також не був пророком, не кажучи вже про те, що він не мав видінь, які мав Іван. Його послання були написані для церков Ефеса, Коринту, Галатії та інших. А отже, послання Павла в Новому Заповіті – це послання, які Павло написав для церков, а не натхнення від Святого Духа; вони також не є прямими висловлюваннями Святого Духа. Це всього лише слова настанови, розради й підбадьорення, які він написав церквам під час своєї роботи. Так само вони є свідченням значної частини роботи Павла в той час. Вони були написані для всіх, хто є братами й сестрами в Господі, щоб брати й сестри з церков того часу слідували його пораді та дотримувалися шляху покаяння Господа Ісуса. Павло у жодному разі не говорив ні тогочасним церквам, ні майбутнім, що всі повинні їсти й пити те, що він написав, як не говорив він і того, що всі його слова походять від Бога. Відповідно до обставин церкви того часу, він лише спілкувався з братами й сестрами, настановляв їх і заохочував їх до віри; і він просто проповідував або давав людям нагадування та настанови. Його слова ґрунтувалися на його власному тягарі, і він підтримував людей цими словами. Він виконував роботу апостола церков того часу, він був працівником, якого використовував Господь Ісус, і тому він повинен був узяти на себе відповідальність за церкви та виконувати роботу церков, він повинен був дізнаватися про стан братів і сестер, і у зв’язку з цим він написав послання до всіх братів і сестер у Господі. Усе, що він говорив повчального й позитивного людям, було правильним, але не представляло висловлювань Святого Духа й не могло представляти Бога. Ставитися до записів про досвід людини та її послань як до слів, сказаних Святим Духом церквам, є несосвітенним сприйняттям і величезним богохульством із боку людей! Особливо це стосується послань, які Павло написав для церков, оскільки його послання були написані для братів і сестер, ґрунтуючись на обставинах і становищі кожної тогочасної церкви, а також були спрямовані на те, щоб наставляти братів і сестер у Господі, щоб вони могли отримати благодать Господа Ісуса. Його послання були написані для того, щоб пробудити братів і сестер того часу. Можна сказати, що це був його власний тягар, а також тягар, даний йому Святим Духом; зрештою, він був апостолом, який керував церквами того часу, який писав послання для церков і наставляв їх; такою була його відповідальність. Його ідентичність була лиш ідентичністю працюючого апостола, і він був лиш апостолом, посланим Богом; він не був ані пророком, ані провісником. Для нього його власна робота й життя братів і сестер були надзвичайно важливими. Отже, він не міг говорити від імені Святого Духа. Його слова не були словами Святого Духа, і тим більше не можна було сказати, що вони були словами Бога, адже Павло був не більше ніж творінням Божим і, звичайно ж, не був утіленням Бога. Його ідентичність не була такою ж, як у Ісуса. Слова Ісуса були словами Святого Духа, вони були словами Бога, бо Його ідентичність була ідентичністю Христа – Сина Божого. Як міг Павло бути Йому рівним? Якщо люди сприймають послання або слова, подібні до слів Павла, як висловлювання Святого Духа й поклоняються їм як Богу, то можна сказати тільки те, що вони надто нерозбірливі. Говорячи більш різким тоном, хіба це прямо-таки не богохульство? Як могла людина говорити від імені Бога? І як могли люди схилятися перед записами його послань і слів, які він промовляв, неначе вони були священною книгою або книгою з неба? Чи могла людина випадково промовляти слова Божі? Як могла людина говорити від імені Бога? Отже, що ти скажеш – чи могли послання, які він писав до церков, не бути заплямовані його власними ідеями? Як вони могли не бути заплямовані людськими ідеями? Він писав послання для церков, ґрунтуючись на своєму особистому досвіді та своїх власних знаннях. Наприклад, Павло написав послання до церков Галатії, в якому містилася певна думка, а Петро написав інше, в якому висвітлена інша точка зору. Яке з них походить від Святого Духа? Ніхто не може сказати напевно. Отже, можна тільки сказати, що обидва несли тягар заради церков, але їхні листи відображають їхній духовний стан, вони представляють їхнє забезпечення й підтримку братів і сестер, а також їхній тягар відносно церков, і вони представляють тільки людську роботу – вони не були повністю від Святого Духа. Якщо ти кажеш, що його послання – це слова Святого Духа, то ти безглуздий і чиниш богохульство! Послання Павла та інші послання Нового Заповіту еквівалентні мемуарам пізніших духовних діячів: вони знаходяться на одному рівні з книгами сторожа Ні або досвідом Лоуренса й так далі. Просто книги недавніх духовних діячів не включені в Новий Заповіт, але суть цих людей була однаковою: вони були людьми, яких використовував Святий Дух протягом певного періоду, і вони не могли безпосередньо представляти Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (3)»

У старозаповітній період Закону велика кількість пророків, поставлених Єговою, проголошували пророцтва від Його імені, вони давали настанови різним племенам і народам і провіщали роботу, яку мав здійснити Єгова. Усім цим людям, які були поставлені, Єгова дав Дух пророцтва: вони могли бачити видіння від Єгови і чути Його голос, і, таким чином, вони були натхненні Ним і писали пророцтво. Робота, яку вони виконували, була вираженням голосу Єгови, вираженням пророцтва Єгови, а робота Єгови в той час полягала просто в тому, щоб направляти людей, використовуючи Дух; Він не став плоттю, і люди взагалі не бачили Його обличчя. Таким чином, Він поставив багатьох пророків для виконання своєї роботи і дав їм настанови, які вони передали кожному коліну і роду Ізраїлю. Їх робота полягала в тому, щоб промовляти пророцтва, і деякі з них записували дані їм Єговою настанови, щоб показати їх іншим. Єгова поставив цих людей, щоб вони проголошували пророцтва, провіщали роботу майбутнього або роботу, яку ще належало виконати протягом того часу, щоб люди могли узріти, наскільки дивний і мудрий Єгова. Ці книги пророцтв сильно відрізнялися від інших книг Біблії; це були слова, сказані або написані тими, кому був даний Дух пророцтва – тими, хто отримав видіння або голос від Єгови. Крім книг пророцтв, усе інше в Старому Заповіті складається із записів, зроблених людьми після того, як Єгова завершив Свою роботу. Ці книги не можуть замінити передбачення, сказані пророками, поставленими Єговою, точно так, як Буття і Вихід не можна порівнювати з Книгою Ісаї і Книгою Даниїла. Пророцтва були вимовлені до того, як робота була виконана; інші книги, тим часом, були написані після завершення роботи, і це було те, на що були здатні люди. Пророки того часу були натхненні Єговою і говорили деякі пророцтва, вони виголошували багато слів, і вони пророкували про події періоду Благодаті, а також про знищення світу в останні дні – роботу, яку Єгова планував здійснити. Усі інші книги описують роботу, виконану Єговою в Ізраїлі. … Таким чином, те, що записано в Старому Заповіті Біблії, є суто Божою роботою в Ізраїлі в той час. Слова, сказані пророками Ісаєю, Даниїлом, Єремією і Єзекіїлем… їхні слова передвіщають іншу Його роботу на землі, вони передвіщають роботу Самого Бога Єгови. Усе це прийшло від Бога, це була робота Святого Духа, і, крім цих книг пророків, усе інше – це запис досвіду людей у контексті праці Єгови в той час.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (1)»

Не все в Біблії є записом слів, особисто сказаних Богом. Біблія тільки документує дві попередні стадії Божої роботи, причому одна її частина – це запис передвіщень пророків, а інша – це досвід і знання, записані людьми, яких Бог використовував протягом періодів. Людський досвід зіпсований людськими точками зору й знаннями, чого неможливо уникнути. У багатьох книгах Біблії є людські переконання, людські упередження та абсурдне людське розуміння. Звісно, більшість слів є результатом просвітління й освічення Святим Духом, і вони відображають коректне розуміння, однак не можна сказати, що вони є повністю точними виявленнями істини. Їхні погляди на певні речі – це не що інше, як знання, почерпнуте з особистого досвіду, або просвітління Святим Духом. Передбачення пророків було особисто послане Богом: пророцтва таких людей, як Ісая, Даниїл, Ездра, Єремія та Єзекіїль, походили від прямої вказівки Святого Духа; ці люди були провидцями, вони отримали Дух пророкування, і всі вони були пророками Старого Заповіту. У період Закону ці люди, натхненні Єговою, промовляли багато пророцтв, які були безпосередньо надані Єговою.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (3)»

Уривки з проповідей і спілкування для довідки:

Як була сформована Біблія та коли вона виникла? У період Закону євреї називали Писанням тільки Старий Заповіт. Пізніше Господь Ісус виконав роботу спокути, і більше ніж через триста років після цього деякі церковні керівники провели собор і вирішили створити збірку з усіх послань, написаних учнями та апостолами Господа Ісуса. Нарешті, після довгих роздумів вони обрали 27 із них і визначили їх канонічним Новим Заповітом, який вони об’єднали зі Старим Заповітом, щоб утворити повну Біблію. Такими є факти про походження Нового та Старого Заповітів, і це внутрішня історія Біблії. Багато людей вірять, що Біблія прийшла від Бога; у другому посланні Павла до Тимофія, зокрема, сказано: «Усе Писання Богом надхнене». Насправді, коли Павло промовляв ці слова, Новий Заповіт ще не був оформлений у вигляді книги; у цьому контексті Писання, на яке посилався Павло, було Старим Заповітом, а не Новим Заповітом. Це факт. Однак люди останніх днів сприймають Писання, про яке говорив Павло, як усю Біблію цілком – як Новий і Старий Заповіти. Це суперечить фактам. Це неправильне тлумачення, хибна думка. До того ж, чи є обґрунтованим твердження про те, що весь Старий Завіт був даний за натхненням Божим? Роботу періоду закону Бог виконав із залученням Мойсея. Перші п’ять книг Старого Заповіту також написав Мойсей. Справедливо буде сказати, що ніхто краще за нього не розумів Божу роботу в період Закону. Отже, чи говорив Мойсей у п’яти книгах Мойсея, що всі написані ним слова були дані за натхненням Божим? По-перше, він цього не казав. По-друге, жоден із пророків, яких Бог використовував у період Закону – таких як Ісая, Єремія, Єзекіїль, Даниїл тощо – також цього не казали. Тільки Павло сказав, що Писання було натхненне Богом. Якби це сказав тільки Павло, то навряд чи такі слова можна було б назвати переконливими. Тому ми не повинні нічого ґрунтувати на цих словах.

Окрім того, що думали брати й сестри в церквах про послання, написані Петром, Павлом та іншими, коли вони були розіслані по церквах? Вони б сказали: «Цей лист – від брата Петра», «Цей лист – від брата Павла», «Цей лист – від Матвія». … Чи того часу хтось поставився б до листів цих апостолів як до слова Божого? Абсолютно ні, тому що Петро, Матвій та інші ніколи не говорили, що вони були Богом або що вони були втіленням; вони говорили, що вірили в Господа Ісуса й були учнями Господа Ісуса, тому брати й сестри церков ставилися до них як до братів, а їхні листи та їхні слова сприймали як спілкування та свідчення братів. Це цілком точно й відповідає історичним фактам. Але сьогодні люди всіх конфесій ставляться до слів цих апостолів як до богонатхненних. Вони ставляться до них як до Божих слів і ставлять їх у один ряд зі словами Бога. Хіба це не суперечить історичним фактам? Вони навіть не відчувають, що є щось неправильне в тому, щоб ставитися до цих слів людей як до слів Бога. Коли інші вказують їм на їхню помилку, на свій захист вони посилаються на слова Павла з Біблії – але чи є у слів Павла якесь підґрунтя? У посланнях апостолів Петро сказав, що листи Павла містять одкровення й роботу Святого Духа. Але Петро ніколи не говорив, що слова Павла були натхненні Святим Духом і що до них слід ставитися як до слів Божих, і Павло не наважувався сказати, що його власні слова були натхненні Богом. Ні Павло, ні Петро не свідчили про те, що їхні слова були словами Бога, то як віруючі останніх днів можуть ставитися до їхніх слів як до слів Божих? Яких помилок вони припускаються? Чи правильними є тлумачення цих показників? Вони не усвідомлюють, яка це сміховинна помилка, вони не бачать цього, що свідчить про відсутність у них істини. І все ж люди досі сліпо поклоняються й вірять; що б люди не говорили, саме в це вони вірять. Хіба в цьому людям не бракує вкрай проникливості? Релігійні люди сліпо вірять у Біблію, вони поклоняються Біблії, вони вважають її вищою за Бога, вони вірять, що Біблія представляє Бога, і вони все ґрунтують на Біблії. Хіба це не смішно, що вони настільки поклоняються Біблії та сліпо вірять у неї? І якої форми набуває їхня сліпа віра в Біблію? Вони не здатні сприймати її у світлі історичних фактів, і вони не прагнуть до істини й не шукають просвітління та освічення Святим Духом. Натомість вони сліпо поклоняються відомим персонам, довіряючи, приймаючи та чітко застосовуючи все, що каже хтось із них. Чи може бути так, що слова людей ніколи не є помилковими? Чи може бути, що все сказане Павлом є правильним? Павло був людиною – і як людина як він міг бути без вади? Тому прирівнювання людьми послань апостолів до слів Божих є серйозною помилкою. У Біблії слова Бога – це слова Бога, а слова людей – це слова людей. Їх не можна сприймати як рівні. Отже, які слова в Біблії є Божими? Усі слова, особисто сказані Богом Єговою, те, що Бог Єгова доручив пророкам передати іншим, і слова, особисто сказані Господом Ісусом, – тільки це слова Бога. І що, на вашу думку, є характерним для всіх слів, промовлених пророками в Біблії? Усі вони сказали: «Так говорить Єгова» і «Так сказав Єгова». Вони не казали: «Я, Даниїл (або Ісая), кажу це вам». Це дає людям можливість зрозуміти, що пророки передавали слова, які походили від Бога. Отже, лише безпосередні слова Бога, передані пророками, є словами Бога; лише слова, особисто сказані Богом Єговою, є словами Бога; і лише слова, особисто сказані Господом Ісусом, є словами Бога. Ніщо в Біблії, окрім цього, не є Божими словами; слова, сказані апостолами, і події, записані слугами Божими, є лише свідченнями людей.

«Спілкування з Вишнім»