Біблійні вірші для довідки:

«Так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з’явитися тим, хто чекає Його на спасіння» (До Євреїв 9:28).

Відповідні слова Бога:

Перше втілення було покликане спокутувати людину від гріха, відкупити її за допомогою Ісусового тіла з плоті, тобто Він урятував людину від хреста, але в людини все ще залишився зіпсутий сатанинський характер. Друге втілення більше не призначене для того, щоб служити жертвою за гріх, а для повного спасіння тих, хто був відкуплений від гріха. Це робиться для того, щоб ті, хто був прощений, могли звільнитися від своїх гріхів і повністю очиститися, а також, домігшись зміненого характеру, позбутися сатанинського впливу темряви й повернутися до престолу Божого. Тільки так людина може бути повністю освячена. Після того, як період Закону добіг кінця, і почався період Благодаті, Бог почав роботу спасіння, яка триває до останніх днів, коли, судячи й караючи людський рід за його непокору, Він повністю очистить людство. Тільки тоді Бог завершить Свою роботу спасіння й увійде в спокій. Отже, на трьох стадіях роботи тільки двічі Бог ставав плоттю, щоб Самому виконувати Свою роботу серед людей. Це тому, що тільки одна з трьох стадій роботи полягає в тому, щоб скеровувати людей у веденні їхнього життя, у той час як дві інших складаються з роботи спасіння. Тільки ставши плоттю, Бог може жити пліч-о-пліч із людиною, відчувати страждання світу та жити в нормальному тілі з плоті. Тільки таким чином Він може забезпечити людей практичним шляхом, який вони потребують як створені істоти. Саме через втілення Бога людина отримує повне спасіння від Бога, а не безпосередньо з небес у відповідь на свої молитви. Бо, будучи з плоті й крові, людина не має можливості побачити Духа Божого, а тим більше наблизитися до Його Духа. Єдине, з чим людина може мати контакт, – це втілена плоть Бога, і тільки завдяки цьому людина здатна осягнути всі шляхи і всі істини та отримати повне спасіння. Другого втілення буде достатньо, щоб видалити гріхи людини й повністю очистити її. Отже, з другим втіленням уся Божа робота в плоті буде завершена, і значення Божого втілення стане довершеним. Починаючи з цього моменту, робота Бога в плоті буде повністю завершеною. Після другого втілення Він не стане плоттю втретє задля Своєї роботи. Бо все Його управління добіжить кінця. Втілення останніх днів повністю здобуде Його обраний народ, і все людство в останні дні буде класифіковано за видом. Він більше не буде виконувати роботу спасіння й не повернеться в плоть, щоб здійснювати будь-яку роботу.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (4)»

У той час, коли Ісус здійснював Свою роботу, людські знання про Нього були все ще невизначеними й неясними. Люди завжди вірили, що Він син Давида, і проголошували Його великим пророком, великодушним Господом, Який спокутував гріхи людини. Деякі, завдяки силі своєї віри, зцілювалися, просто доторкнувшись до краю Його одягу; сліпі прозрівали, і навіть мертві могли бути повернуті до життя. Однак людина не змогла виявити глибоко вкорінений у ній розбещений сатанинський характер і не знала, як позбутися його. Людина отримала багато благодаті, такої як мир і щастя плоті, віра одного члена сім’ї, що приносить благословення всій родині, зцілення від хвороб тощо. Рештою були добрі справи людини та її благочестива зовнішність; якщо хтось міг жити на основі цього, він вважався прийнятним віруючим. Тільки такі віруючі могли потрапити на небеса після смерті, що означало, що вони були спасенні. Але за життя ці люди абсолютно не розуміли дорогу життя. Усе, що вони робили, – так це вчиняли гріхи, а потім сповідували свої гріхи в постійному циклі без будь-якого шляху для зміни свого характеру: такий був стан людини в період Благодаті. Чи отримала людина повне спасіння? Ні! Тому, після того, як ця стадія роботи була завершена, усе ще залишалася робота суду й кари. Ця стадія полягає в тому, щоб зробити людину чистою за допомогою слова і тим самим вказати їй шлях, яким іти. Ця стадія не була б плідною або значущою, якби вона продовжилася вигнанням демонів, оскільки вона не змогла б викорінити гріховну природу людини, і людина зупинилася б на прощенні своїх гріхів. Через жертву за гріх людині були прощені її гріхи, бо робота розп’яття вже добігла кінця, і Бог здобув перемогу над сатаною. Але зіпсований характер людини все ще залишається в ній, людина все ще може грішити та противитися Богу, і Бог ще не здобув людство. Ось чому на цій стадії роботи Бог використовує слово, щоб викрити зіпсований характер людини, спонукаючи її на практиці йти правильним шляхом. Ця стадія більш значуща, ніж попередня, а також більш плідна, оскільки тепер саме слово безпосередньо забезпечує людське життя та дозволяє повністю оновити характер людини; це набагато ґрунтовніша стадія роботи. Таким чином, втілення в останні дні довершило значення Божого втілення та повністю завершило Божий план управління задля спасіння людини.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (4)»

Бог у Своєму першому втіленні не завершив роботу втілення; Він завершив тільки перший етап роботи, яку Йому необхідно було виконати в плоті. Отже, щоб закінчити роботу втілення, Бог знову повернувся в плоті, живучи всією нормальністю й реальністю плоті, тобто проявляючи Боже Слово в абсолютно нормальній і звичайній плоті, тим самим завершуючи роботу, яку Він залишив незавершеною в плоті. По суті, друга втілена плоть схожа на першу, але вона ще більш реальна, ще більш нормальна, ніж перша. Як наслідок, страждання, яких зазнає друга втілена плоть, є більшими, ніж ті, яких зазнала перша, але ці страждання є результатом Його служіння в плоті, яке відрізняється від страждань розбещеної людини. Це також випливає з нормальності та реальності Його плоті. Оскільки Він несе Своє служіння в абсолютно нормальній і реальній плоті, ця плоть має переносити значні труднощі. Чим більш нормальною і реальною є ця плоть, тим більше Він страждатиме під час виконання Свого служіння. Божа робота виражається в дуже звичайній плоті, яка зовсім не є надприродною. Оскільки Його плоть нормальна й також має нести на собі роботу спасіння людини, Він страждає ще більшою мірою, ніж надприродна плоть – і всі ці страждання постають на основі реальності й нормальності Його плоті. Зі страждань, яких зазнали дві втілені плоті, несучи Свої служіння, можна побачити сутність втіленої плоті. Чим більш нормальна плоть, тим більші труднощі Він повинен пережити, виконуючи роботу; чим реальніша плоть, що береться за роботу, тим суворішими є уявлення людей і тим більша кількість небезпек може Його спіткати. І все ж, чим реальніша плоть і чим більше плоть володіє потребами й повною розсудливістю нормальної людської істоти, тим більше Він здатний взяти на себе Божу роботу в плоті. Саме плоть Ісуса була прибита цвяхами до хреста, Його плоть, яку Він віддав у жертву за гріх; саме за допомогою плоті з нормальною людською сутністю Він переміг сатану й повністю спас людину від хреста. І саме як повною мірою плоть Бог у Своєму другому втіленні виконує роботу завоювання й перемагає сатану. Тільки плоть, яка є цілковито нормальною й реальною, може виконати роботу завоювання у всій її повноті й потужно засвідчити. Тобто завоювання людини стає ефективним завдяки реальності й нормальності Бога в плоті, а не через надприродні чудеса й одкровення. Служіння цього втіленого Бога полягає в тому, щоб говорити й тим самим завойовувати та вдосконалювати людину; іншими словами, робота Духа, втіленого в плоті, обов’язок плоті – говорити й тим самим завойовувати, розкривати, вдосконалювати й повністю виганяти людину. І таким чином, саме в праці завоювання Божа робота в плоті буде завершена повною мірою. Первісна робота відкуплення була тільки початком роботи втілення; плоть, яка виконує роботу завоювання, завершить усю роботу втілення. За статтю, одна плоть – чоловік, а інша – жінка; тож ось що довершує значення втілення Бога й розвіює уявлення людини про Бога: Бог може стати як чоловіком, так і жінкою, і, по суті, втілений Бог не має статі. Він створив і чоловіка, і жінку, і для Нього немає розрізнення за статтю. На цьому етапі роботи Бог не вчиняє знамень і чудес, щоб робота досягла своїх результатів за допомогою слів. Ба більше, причина цього полягає в тому, що робота втіленого Бога на цей раз полягає не в зціленні хворих та вигнанні демонів, а в завоюванні людини словами, тобто вроджена здатність, якою володіє ця втілена плоть Бога, полягає в тому, щоб говорити слова й завойовувати людину, а не зцілювати хворих і виганяти демонів. Його робота в нормальній людській сутності полягає не в тому, щоб творити чудеса, не зцілювати хворих і виганяти демонів, а в тому, щоб говорити, і тому друга втілена плоть здається людям набагато більш нормальною, ніж перша. Люди бачать, що втілення Бога – не омана, але цей втілений Бог відрізняється від втіленого Ісуса, і хоча Вони обидва є втіленим Богом, Вони не зовсім одне й те саме. Ісус володів нормальною людською сутністю, звичайною людською сутністю, але Його супроводжувало багато ознак і чудес. У цьому втіленому Богові очі людини не побачать ні ознак, ні чудес, ні зцілення хворих, ні вигнання демонів, ні ходіння по морю, ні сорокаденного посту… Він не виконує ту ж роботу, що й Ісус, не тому, що, по суті, Його плоть чимось відрізняється від плоті Ісуса, а тому, що це не Його служіння – зцілювати хворих і виганяти демонів. Він не руйнує Свою власну роботу, не заважає Своїй власній роботі. Оскільки Він завойовує людину Своїми реальними словами, немає необхідності підкорювати її чудесами, і тому ця стадія призначена для завершення роботи втілення.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність плоті, в якій поселився Бог»

Значення втілення полягає в тому, що звичайна, нормальна людина виконує роботу Самого Бога; тобто, що Бог виконує Свою божественну роботу в людях і тим самим перемагає сатану. Втілення означає, що Божий Дух стає плоттю, тобто Бог стає плоттю; робота, яку здійснює плоть, – це робота Духа, яка реалізується у плоті, виражається плоттю. Ніхто, крім Божої плоті, не може виконати служіння втіленого Бога; тобто тільки втілена плоть Бога, ця нормальна людська сутність – і ніхто інший – може продемонструвати божественну роботу. Якби під час Свого першого пришестя Бог не мав нормальної людської сутності до двадцяти дев’яти років – якби, як тільки Він народився, Він міг творити чудеса, якби, як тільки Він навчився говорити, Він міг говорити мовою небес, якби в той момент, коли Він уперше ступив на землю, Він міг осягати всі мирські справи, розрізняти думки і наміри кожної людини – таку людину не можна було б назвати нормальною людиною, і таку плоть не можна було б назвати людською плоттю. Якби це було так із Христом, то сенс і сутність втілення Бога були би втрачені. Те, що Він володіє нормальною людською сутністю, доводить, що Він – Бог, який втілився у плоті; той факт, що Він проходить нормальний процес людського росту, ще більше демонструє, що Він – звичайна плоть; більш того, Його робота є достатнім доказом того, що Він – Боже Слово, Божий Дух, Який став плоттю. Бог стає плоттю з огляду на потреби Своєї роботи; іншими словами, цей етап роботи повинен бути виконаний у плоті, він повинен бути виконаний в нормальній людській сутності. Це є передумовою для «Слова, що стало плоттю», для «приходу Слова у плоті», і це справжня історія двох втілень Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність плоті, в якій поселився Бог»

Чому Я кажу, що смисл утілення не був довершений у роботі Ісуса? Тому що Слово не повністю стало плоттю. Те, що зробив Ісус, було лише однією частиною Божої роботи в плоті; Він звершив тільки роботу відкуплення, а не роботу повного здобуття людини. Із цієї причини Бог знову став плоттю в останні дні. Цей етап роботи також виконується у звичайній плоті; його виконує абсолютно нормальна людська істота, чия людська сутність не є незвичайною навіть найменшою мірою. Іншими словами, Бог став повною мірою людською істотою; Він – особистість, чия ідентичність є ідентичністю Бога, повною мірою людська істота, повною мірою плоть, яка виконує роботу. Людські очі бачать плотське тіло, яке зовсім не є незвичайним, дуже звичайну особу, яка може розмовляти мовою небес, не показує ніяких чудесних знамень, не творить ніяких чудес, а тим більше не розкриває внутрішню правду про релігію на зібраннях у великих залах. Людям робота другої втіленої плоті видається абсолютно несхожою на роботу першої, настільки, що здається, що в них немає нічого спільного й нічого від роботи першої втіленої плоті не помітно цього разу. Хоча робота другої втіленої плоті відрізняється від першої, це не доводить, що в Них не одне й теж джерело. Чи є Їхнє джерело одним і тим же залежить від характеру роботи, яку виконують плоті, а не від Їхніх зовнішніх оболонок. Протягом трьох етапів Своєї роботи Бог утілювався двічі, і обидва рази робота втіленого Бога відкриває новий період, дає початок новій роботі; ці втілення доповнюють одне одного. Людському оку неможливо визначити, що ці дві плоті насправді походять з одного джерела. Само собою зрозуміло, що це виходить за рамки можливостей людського ока або людського розуму. Але за Своєю суттю Вони однакові, бо Їхня робота походить від одного Духа. Про те, чи постають дві втілені плоті з одного джерела, можна судити не по ері та місцю, в якому Вони народилися, або іншим подібним факторам, а по вираженій Ними божественній роботі. Друга втілена плоть не виконує нічого з того, що робив Ісус, адже Божа робота не підпадає під умовності, але щоразу відкриває новий шлях. Друга втілена плоть має на меті не поглибити або зміцнити враження від першої плоті в умах людей, а доповнити й вдосконалити її, поглибити знання людини про Бога, порушити всі правила, що існують у серцях людей, і стерти хибні образи Бога в їхніх серцях. Можна сказати, що жоден окремий етап власної роботи Бога не може дати людині повного знання про Нього; кожен дає тільки частину, а не ціле. Хоча Бог повністю виразив Свій характер, через обмежені здібності людини до розуміння її знання про Бога все ще залишається неповним. Неможливо, використовуючи людську мову, передати всю повноту Божого характеру; більше того, як один етап Його роботи може повністю виразити Бога? Він діє в плоті під покровом Своєї звичайної людської сутності, і знати Його можна тільки за проявами Його божественної природи, а не за Його тілесною оболонкою. Бог приходить у плоть, щоб дати людині можливість пізнати Його за допомогою Його різноманітної роботи, і в Його роботі не існує двох однакових етапів. Тільки так людина може отримати повне знання про Божу роботу в плоті, не обмежуючись одним-єдиним аспектом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність плоті, в якій поселився Бог»

Стадія роботи, яку здійснив Ісус, лише реалізувала сутність фрази «Слово в Бога було»: істина Божа була в Бога, а Дух Божий був із плоттю й був невіддільним від тієї плоті. Тобто плоть утіленого Бога була з Духом Божим, що є ще більшим доказом того, що втілений Ісус був першим утіленням Бога. Ця стадія роботи точно відповідає внутрішньому змісту фрази «Слово стає плоттю», надає більш глибокий зміст фразі «Слово в Бога було, і Бог було Слово» і дає тобі можливість твердо вірити словам «Споконвіку було Слово». Інакше кажучи, у час творіння Бог володів словами, Його слова були з Ним і невіддільними від Нього, і в останній період Він ще чіткіше показує силу та владу Своїх слів і дає людині можливість бачити всі Його шляхи – чути всі Його слова. Такою є робота останнього періоду. Ти мусиш дійти вичерпного розуміння цих речей. Це питання стосується не знання плоті, а того, як ти розумієш плоть і Слово. Це свідчення, яке ти мусиш мати, є тим, що кожен має знати. Оскільки це робота другого втілення – і останній раз, коли Бог стає плоттю – вона остаточно довершує значення втілення, ретельно забезпечує й реалізує всю Божу роботу в плоті й завершує епоху перебування Бога в плоті.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Практика (4)»

У період Царства втілений Бог говорить слова, щоб підкорити всіх тих, хто вірить у Нього. Це – «Слово, що з’явилося в плоті»; Бог прийшов в останні дні, щоб зробити цю роботу, тобто Він прийшов, щоб виконати дійсне значення Слова, що з’явилося у плоті. Він тільки промовляє слова, і рідко з’являються факти. Це – сама суть Слова, що з’явилося в плоті, і коли втілений Бог говорить Свої слова, це – поява Слова в плоті, і це Слово, що приходить у плоть. «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. І Слово сталося тілом». Це (робота з’явлення Слова в плоті) – робота, яку Бог звершить в останні дні, і це заключна глава всього Його плану управління, і тому Бог повинен прийти на землю й проявити Свої слова в плоті. Те, що зроблено сьогодні, те, що буде зроблено в майбутньому, те, що буде звершено Богом, кінцеве місце призначення людини, ті, хто буде спасенним, ті, кого буде знищено, і так далі – уся ця робота, яка повинна бути виконана в кінці, усе це було чітко зазначено, і все це для того, щоб забезпечити фактичне значення Слова, що з’явилося у плоті. Адміністративні постанови й основний закон, які було видано раніше, ті, кого буде знищено, ті, хто ввійде у спокій – усі ці слова повинні бути виконані. Це – робота, головним чином виконана втіленим Богом в останні дні. Він змушує людей зрозуміти, до якого місця належать ті, хто визначений наперед Богом, а до якого належать ті, хто не визначений наперед Богом, як будуть класифіковані Його народ і сини, що станеться з Ізраїлем, що станеться з Єгиптом, – у майбутньому кожне з цих слів буде виконано. Темп Божої роботи прискорюється. Бог використовує слово як засіб, щоб виявити людині, що повинно бути зроблено в кожному періоді, що повинно бути зроблено втіленим Богом в останні дні, і Його служіння, яке повинно бути виконано, і всі ці слова призначені для того, щоб сповнити фактичне значення Слова, що з’явилося в плоті.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Усе досягається Словом Божим»