Біблійні вірші для довідки:

«Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Івана 14:6).

«Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам» (Івана 16:12–13).

«Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (До Євреїв 4:12).

Відповідні слова Бога:

Він, хто є Бог утілений, матиме сутність Бога, і Він, хто є Бог утілений, матиме прояв Бога. Оскільки Бог стає плоттю, Він звершить ту працю, яка в Його намірах, і оскільки Бог стає плоттю, Він виявить те, чим Він є, і зможе принести людині істину, подарувати їй життя та вказати їй дорогу. Плоть, що не має Божої сутності, – то безперечно не втілений Бог; у тому немає сумніву. Якщо людина має намір дослідити, чи то втілена плоть Божа, то мусить підтвердити це за характером, який Він виражає, і словами, які Він каже. Тобто, щоб підтвердити, чи це втілена Божа плоть, чи ні, і чи це дійсно правдива дорога, чи ні, потрібно розрізняти на основі Його сутності. Отже, коли визначаєш, чи це плоть утіленого Бога, ключ криється не в зовнішності, а в Його сутності: Його роботі, Його висловлюваннях, Його характері та багатьох інших сторонах. Якщо людина вдивляється лише в Його зовнішність і внаслідок цього не помічає Його сутності, це показує, що людина темна й нетямуща.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»

Слова втіленого Бога відкривають новий період, скеровують усе людство, відкривають таємниці та показують людині напрям, яким іти в новий період. Прозріння, здобуте людиною, – то лише прості вказівки щодо знання чи втілення чогось у життя. Воно не може ні скерувати все людство в новий період, ні відкрити таємниці Самого Бога. Врешті-решт Бог є Бог, і людина є людина. У Бога Божа сутність, а в людини людська. Якщо людина вважає слова, промовлені Богом, за просте прозріння від Святого Духа, і приймає слова апостолів і пророків за слова, промовлені особисто Богом, то її помилка.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»

Істина – це найреальніший із життєвих афоризмів і найвищий із таких афоризмів з-поміж усього людства. Тому що це вимога, яку Бог ставить перед людиною, і це робота, яку особисто виконує Бог, тому вона називається «афоризмом життя». Це не афоризм як підсумок якихось слів, ані знаменита цитата видатної особи. Натомість це вислів, звернений до людства Володарем неба і землі та всього сущого; це не якісь слова, підсумовані людиною, а притаманне Богові життя. І тому його називають «найвищим з усіх афоризмів життя».

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише ті, хто знає Бога та Його роботу, можуть догодити Богу»

Чи промовлені Богом слова зовні виглядають просто, чи глибоко, усі вони – істини, без яких людина не може обійтися при входженні в життя; вони – джерело живих вод, завдяки якому людина виживає душевно й тілесно. Вони дають людині те, що їй потрібно, щоб залишатися живою; принципи й переконання для повсякденного життя; шлях, яким людина мусить іти до спасіння, а також його ціль і напрям; кожну правду, яку людина мусить мати як створена істота перед Богом; і кожну істину про те, як людина слухається й шанує Бога. Вони – запорука виживання людини, її хліб насущний і також міцна опора, що дає людині силу та змогу стояти. Вони багаті реальністю істини, з якою створене людство живе звичайним людським, багаті істиною, за допомогою якої людство звільняється від розбещення й оминає сітки сатани, багаті невтомними повчаннями, закликами, підбадьоренням і розрадою, які Творець дає створеному людству. Вони – маяк, що просвіщає людей і скеровує їх до розуміння всього позитивного, запорука того, що люди житимуть і володітимуть усім праведним і добрим, критерій, за яким міряють усіх людей, події й об’єкти, а також навігаційний знак, що веде людей до спасіння та шляху світла.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Передмова»

Пізнання Бога має відбуватися через читання слів Божих, практикування й переживання слів Божих, а також через численні випробування, рафінування, обтинання й розбір; тільки тоді можна мати справжнє знання Божої роботи й Божого характеру. Дехто каже: «Я не бачив утіленого Бога, тож звідки мені знати Бога?». Насправді, слова Божі є проявом Його характеру. Зі слів Божих ти можеш побачити Його любов і спасіння для людей, а також той спосіб, у який Він їх спасає… Це пояснюється тим, що Його слова висловлені Самим Богом, а не написані людьми. Вони були висловлені особисто Богом; Сам Бог висловлює Свої власні слова й голос Свого серця, які також можна назвати словами з Його серця. Чому вони називаються словами з Його серця? Тому що вони походять із глибини душі й виражають Його характер, Його волю, Його ідеї та думки, Його любов до людства, Його спасіння людства та Його очікування від людства… У Божих висловлюваннях є суворі слова і є слова лагідні та чуйні, а також деякі викривальні слова, які не відповідають людським бажанням. Якщо ти дивишся тільки на викривальні слова, тобі може здатися, що Бог доволі суворий. Якщо ти дивишся тільки на лагідні слова, тобі може здатися, що Бог не дуже владний. Тому тобі не варто виривати слова з контексту, а радше слід розглядати їх з усіх боків. Іноді Бог говорить зі співчуттям, і тоді люди бачать Його любов до людства; іноді Він говорить дуже суворо, і тоді люди бачать, що Його характер не терпить жодних образ, що людина жалюгідно брудна й не гідна бачити Боже лице або постати перед Ним, і що тепер їм дозволено поставати перед Ним виключно з Його милості. Божу мудрість можна побачити в тому, як Він працює, а також у значущості Його роботи. Люди все ще можуть бачити ці речі в словах Божих, навіть не маючи з Ним безпосереднього контакту.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Частина третя»

Цього разу Бог приходить виконувати роботу не в духовному тілі, а в найзвичайнісінькому. Крім того, це не лише тіло другого втілення Бога, це також тіло, через яке Бог повертається до плоті. Це найзвичайнісінька плоть. Ти не бачиш нічого, що б виділяло Його з-поміж інших, але ти можеш здобути від Нього раніше нечувані істини. Ця незначна плоть – те, що втілює всі слова істини від Бога, виконує Божу роботу в останні дні та виявляє весь Божий характер, щоб люди його зрозуміли. Чи ти не палко бажаєш побачити Бога на небі? Чи ти не палко бажаєш зрозуміти Бога на небі? Чи ти не палко бажаєш побачити місце призначення людства? Він розповість тобі всі ці таємниці – таємниці, які жодна людина не могла розказати. Він також розповість тобі про істини, яких ти не розумієш. Він – твоя брама до царства та твій провідник у новий період. В такій звичайній плоті криється багато незбагненних таємниць. Його вчинки можуть бути для тебе незбагненними, та вся мета роботи, яку Він виконує, є достатньою, щоби дозволити тобі побачити, що Він не проста плоть, як вважають люди. Адже Він представляє волю Божу й турботу, яку Бог виявив до людства в останні дні. Хоча ти не можеш почути Його слова, що ніби стрясають небеса й землю, хоча ти не можеш побачити Його очі, котрі наче вогняне полум’я, і хоча ти не можеш отримати покарання Його залізним жезлом, та все ж ти можеш почути з Його слів, що Бог гнівається, і зрозуміти, що Бог проявляє співчуття людству; ти можеш побачити праведний характер Бога і Його мудрість, і, крім того, ти можеш усвідомити, як Бог дбає про все людство. Робота Бога в останні дні полягає в тому, щоб дозволити людині побачити, як Бог, що на небесах, живе поміж людьми на землі, і дати людині змогу пізнати Бога, скоритися Йому, вшанувати й полюбити Його. Ось чому Він вдруге повернувся у плоті.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Чи ти знав? Бог учинив велику справу серед людей»

Коли Бог приходить на землю, щоб виконати Свою роботу, усе, що людина бачить, – це надприродні події. Те, що вони бачать своїми очима, і те, що вони чують своїми вухами, – усе це надприродно, бо Його робота і Його слова незбагненні і недосяжні для них. Якщо щось небесне принесено на землю, як це може бути чимось іншим, ніж надприродним? Коли таємниці Царства Небесного приходять на землю, таємниці, які незбагненні і неосяжні для людини, які занадто дивні й мудрі, – хіба всі вони не надприродні? … Поглянь на роботу, виконувану втіленим Богом у наші дні: який аспект її не є надприродним? Його слова незрозумілі і недосяжні для тебе, і робота, яку Він виконує, не може бути виконана жодною людиною. Те, що Він розуміє, людина не може зрозуміти, а що стосується Його знання, то людині не відомо, звідки воно приходить. Є ті, хто каже: «Я теж нормальний у тому ж сенсі, що і Ти, але як вийшло, що я не знаю того, що знаєш Ти? Я старший і маю багатший досвід, але як Ти можеш знати про те, чого не знаю я?». Що стосується людини, усе це є чимось, чого людина не може досягти. Потім є ті, хто каже: «Ніхто не знає про роботу, яка була здійснена в Ізраїлі, і навіть тлумачі Біблії не можуть запропонувати жодних пояснень; звідки про це знаєш Ти?». Хіба все це не відноситься до надприродного? У Нього немає досвіду чудес, але Він знає все; Він говорить і висловлює істину з найбільшою легкістю. Хіба це не надприродно? Його робота перевершує те, чого може досягти плоть. Це недосяжно для думок будь-якої людини з плотським тілом і абсолютно незбагненно для міркувань людського розуму. Хоча Він ніколи не читав Біблію, Він розуміє роботу Бога в Ізраїлі. І хоча Він стоїть на землі, коли говорить, Він говорить про таємниці третього неба. Коли людина прочитає ці слова, її охопить таке відчуття: «Хіба це не мова третього неба?». Хіба все це не перевершує те, на що здатна нормальна людина?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (1)»

У роботі людини є багато елементів її досвіду; те, що людина виражає, – це те, ким вона є. Власна робота Бога також виражає те, Ким Він є, але Його природа відрізняється від людської. Людська природа представляє людський досвід і життя (те, що людина переживає або з чим стикається у своєму житті, або філософії життя, які вона має), і люди, які живуть у різних умовах, виражають різні сутності. Чи є у тебе суспільні навички та як ти реально живеш у своїй сім’ї і що переживаєш у ній, можна побачити з того, що ти виражаєш, тоді як у роботі втіленого Бога ти не можеш побачити, чи має Він суспільні навички. Він добре знає сутність людини і може розкрити всі види практик, які стосуються всіх типів людей. Ще краще Він розкриває розбещені характери та бунтівну поведінку людей. Він не живе серед мирських людей, але Йому відома природа смертних і всі розбещеності мирських людей. Така Його природа. Хоча Він не розбирається зі світом, Він знає правила розбору зі світом, тому що Він повністю розуміє людську природу. Він знає про роботу Духа, якої не бачать людські очі та не чують людські вуха, як сьогоднішню, так і колишню. Це включає мудрість, яка не є філософією життя, і дива, які людям важко осягнути. Це Його природа, відкрита для людей і водночас прихована від них. Те, що Він виражає, не є природою незвичайної людини, а невід’ємними властивостями та природою Духа. Він не подорожує світом, але знає про нього все. Він спілкується з «антропоїдами», які не мають ані знання, ані проникливості, але Він вимовляє слова, які є вищими за знання й вищими за великих людей. Він живе в групі тупих і занімілих людей, позбавлених людської сутності, які не розуміють умовностей і життя людей, але Він може просити людство жити нормальною людською сутністю, водночас розкриваючи його базову та низьку людську сутність. Усе це – Його природа, вища за природу будь-якої людини з плоті та крові. Для Нього немає потреби переживати складне, громіздке та огидне соціальне життя, щоб виконати роботу, яку Йому потрібно виконати, та вичерпно розкрити сутність розбещеного людства. Огидне світське життя не збудує Його плоть. Його робота й слова лише викривають непослух людини та не забезпечують людину досвідом та уроками, як розбиратися зі світом. Йому не потрібно досліджувати суспільство чи людську сім’ю, коли Він дає людині життя. Викриття та осуд людини не є вираженням досвідів Його плоті; це Його одкровення про неправедність людини після того, як Він довгий час знав про непослух людини та зневажав розбещеність людства. Уся робота, яку Він виконує, покликана розкрити людині Його характер і виразити Його природу. Тільки Він може виконати цю роботу; це не щось, чого могла б досягти людина з плоті та крові.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота та робота людська»

Колись Мене знали як Єгову. Також Мене звали Месією, і люди колись називали Мене Ісусом Спасителем із любов’ю й пошаною. Та сьогодні Я вже не Єгова й не Ісус, яких люди знали в минулі часи; Я Бог, який повернувся в останні дні, Бог, який покладе кінець цьому періоду. Я Сам Бог, що постає з кінця землі в усій повноті Свого характеру та сповнений владою, честю й славою. Люди ніколи не стикалися зі Мною, ніколи не знали Мене та не відали нічого про Мій характер. Від створення світу й до сьогодні жодна людина Мене не бачила. Це Бог, який являється людям в останні дні, але прихований поміж людей. Він перебуває поміж людей, праведний і справжній, наче палюче сонце та яскраве полум’я, сповнений сили й по вінця наповнений владою. Немає такої людини чи речі, яку Я не судитиму Своїми словами, і немає такої людини чи речі, яка не буде очищена палючим вогнем. Зрештою, всі народи будуть і благословенні Моїми словами, і потрощені на друзки Моїми словами. Так в останні дні всі люди побачать, що Я Спаситель, який повернувся, і що Я Всемогутній Бог, який завойовує все людство. І всі побачать, що колись Я був жертвою за гріх заради людей, та в останні дні Я стаю ще й полум’ям сонця, яке спопеляє все суще, і Сонцем праведності, яке виявляє все суще. Такою є Моя робота в останні дні. Я взяв це ім’я та маю цей характер, щоб усі люди могли побачити, що Я – праведний Бог, палюче сонце, яскраве полум’я, і щоб усі поклонилися Мені, єдиному праведному Богові, і змогли побачити Моє істинне лице: Я не лише Бог ізраїльтян і не лише Викупитель; Я – Бог усього сотвореного на небі, на землі та в морі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Спаситель уже повернувся на “білій хмарі”»

Бог продовжує мовити, вдаючись до різноманітних методів і способів, щоб напучувати нас про те, що нам слід робити, та одночасно висловлюючи те, що в Нього на серці. У Його словах – сила життя, вони вказують нам шлях, яким нам слід іти, і дають нам можливість зрозуміти, що є істина. Його слова починають захоплювати нас, ми починаємо концентруватися на тоні та манері Його мови і підсвідомо починаємо перейматися інтересом до найпотаємніших почуттів цієї непримітної людини. Він докладає неабияких зусиль, працюючи заради нас, втрачає через нас сон і апетит, ридає через нас, зітхає через нас, стогне, хворіючи через нас, принижується заради місця нашого призначення та спасіння, а наша байдужість і бунтарство змушують Його серце кровоточити й обливатися сльозами. Такий спосіб буття та володіння не притаманний звичайній людині, і ніхто з розбещених людей не може мати або досягти його. Він демонструє стійкість і терпіння, яких не має жодна звичайна людина, і жодна створена істота не наділена Його любов’ю. Ніхто, крім Нього, не може знати всі наші думки, осягнути нашу природу та сутність з такою ясністю і повнотою, судити бунтарство та розбещеність людства, говорити з нами і працювати над нами, як це відбувається від імені Бога на небі. Ніхто, крім Нього, не наділений владою, мудрістю та гідністю Бога. Характер Бога, як і те, хто Він є та чим Він володіє, явлені в Ньому у всій своїй повноті. Ніхто, крім Нього, не може показати нам шлях і принести нам світло. Ніхто, крім Нього, не може відкрити таємниці, які Бог не відкривав від часу сотворіння до сьогодні. Ніхто, крім Нього, не може врятувати нас від сатанинської кабали та нашого розбещеного характеру. Він представляє Бога. Він висловлює те потаємне, що в серці Бога, настанови Божі та слова Божого суду над усім людством. Він почав новий період, нову еру, сповістив нові небеса та землю й нову роботу, і Він приніс нам надію, поклавши кінець нашому життю в невизначеності та давши нам можливість усією своєю істотою з повною ясністю узріти шлях до спасіння. Він повністю завоював нас і здобув наші серця. Починаючи з цього моменту, наші уми набули свідомості, а наш дух, здається, відродився. Ця звичайна, непомітна людина, яка живе серед нас і яку ми тривалий час відкидали – хіба Він не Господь Ісус, який завжди в наших думках, уві сні та наяву, і якого ми прагнемо день і ніч? Це Він! Це справді Він! Він – наш Бог! Він є істина, дорога і життя!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 4. Узріти появу Бога в Його суді та карі»