3. Ви свідчите, що Слово являється у плоті було особисто вимовлене Богом, але є ті, хто вважає, що ці слова були промовлені кимось, кого просвітив Святий Дух. У чому ж полягає різниця між словами, сказаними втіленим Богом, і словами, які промовив хтось, просвітлений Святим Духом?
Відповідні слова Бога:
Істина виходить зі світу людей, але істина серед людей передається Христом. Вона походить від Христа, тобто від Самого Бога, а це не те, на що здатна людина.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»
Істина – це найреальніший із життєвих афоризмів і найвищий із таких афоризмів з-поміж усього людства. Тому що це вимога, яку Бог ставить перед людиною, і це робота, яку особисто виконує Бог, тому вона називається «афоризмом життя». Це не афоризм як підсумок якихось слів, ані знаменита цитата видатної особи. Натомість це вислів, звернений до людства Володарем неба і землі та всього сущого; це не якісь слова, підсумовані людиною, а притаманне Богові життя. І тому його називають «найвищим з усіх афоризмів життя».
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише ті, хто знає Бога та Його роботу, можуть догодити Богу»
Чи промовлені Богом слова зовні виглядають просто, чи глибоко, усі вони – істини, без яких людина не може обійтися при входженні в життя; вони – джерело живих вод, завдяки якому людина виживає душевно й тілесно. Вони дають людині те, що їй потрібно, щоб залишатися живою; принципи й переконання для повсякденного життя; шлях, яким людина мусить іти до спасіння, а також його ціль і напрям; кожну правду, яку людина мусить мати як створена істота перед Богом; і кожну істину про те, як людина слухається й шанує Бога. Вони – запорука виживання людини, її хліб насущний і також міцна опора, що дає людині силу та змогу стояти. Вони багаті реальністю істини, з якою створене людство живе звичайним людським, багаті істиною, за допомогою якої людство звільняється від розбещення й оминає сітки сатани, багаті невтомними повчаннями, закликами, підбадьоренням і розрадою, які Творець дає створеному людству. Вони – маяк, що просвіщає людей і скеровує їх до розуміння всього позитивного, запорука того, що люди житимуть і володітимуть усім праведним і добрим, критерій, за яким міряють усіх людей, події й об’єкти, а також навігаційний знак, що веде людей до спасіння та шляху світла.
«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Передмова»
Не можна стверджувати про слово Боже, що то слово людське, і тим паче не можна стверджувати про слово людське, що то слово Боже. Людина, яку використовує Бог, – то не втілений Бог, і втілений Бог – то не людина, яку використовує Бог. У цьому є істотна відмінність. Можливо, після прочитання цих слів ти не визнаєш, що це слова Бога, а думаєш, що це лише прозріння, здобуте людиною. У такому разі ти засліплений невіглаством. Як слова Бога можуть бути такими ж, як прозріння, здобуте людиною? Слова втіленого Бога відкривають новий період, скеровують усе людство, відкривають таємниці та показують людині напрям, яким іти в новий період. Прозріння, здобуте людиною, – то лише прості вказівки щодо знання чи втілення чогось у життя. Воно не може ні скерувати все людство в новий період, ні відкрити таємниці Самого Бога. Врешті-решт Бог є Бог, і людина є людина. У Бога Божа сутність, а в людини людська. Якщо людина вважає слова, промовлені Богом, за просте прозріння від Святого Духа, і приймає слова апостолів і пророків за слова, промовлені особисто Богом, то її помилка. Хай там що, ти мусиш ніколи не плутати правильне з хибним, і не називати високе низьким, і не вважати глибоке за поверхове; хай там що, ти ніколи не повинен свідомо спростовувати те, про що знаєш, що це істина. Усі, хто вірить, що Бог є, мусять досліджувати проблеми з правильної точки зору та приймати нову Божу роботу та Його нові слова з погляду Його творіння; інакше Бог їх вижене.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»
Усі людські способи практикування та її знання істини застосовні до певної межі. Не можна сказати, що шлях, яким простує людина, є цілковито волею Святого Духа, оскільки людина може бути просвітлена тільки Святим Духом і не може бути цілковито заповнена Святим Духом. Усі речі, які людина може пережити на власному досвіді, знаходяться в межах нормальної людської сутності й не можуть вийти за рамки думок у звичайній людській свідомості. Усі, хто може жити в реальності істини, мають досвід у межах цього діапазону. Коли вони пізнають істину, це завжди досвід нормального людського життя, просвітленого Святим Духом; це не спосіб переживання, що відхиляється від нормального людського життя. Вони пізнають істину, просвітлені Святим Духом на основі проживання свого людського життя. Більше того, ця істина варіюється від людини до людини, і її глибина пов’язана зі станом людини. Можна лише сказати, що шлях, яким вони йдуть, – це нормальне людське життя того, хто шукає істину, і його можна назвати шляхом, яким іде нормальна людина, просвітлена Святим Духом. Не можна сказати, що шлях, яким вони йдуть, – це шлях, обраний Святим Духом. У звичайному людському досвіді, оскільки люди, які шукають, не є однаковими, робота Святого Духа також не є однаковою. Крім того, оскільки середовища, в яких перебувають люди, і діапазон їхнього досвіду не однакові, а також через домішки їхньої свідомості та думок, їхній досвід є різною мірою змішаним. Кожна людина розуміє істину відповідно до своїх відмінних, індивідуальних умов. Їхнє розуміння справжнього значення істини не є повним і являє собою лише один або кілька її аспектів. Обсяг істини, яку переживають люди, відрізняється та залежить від самої людини й умов, в яких вона знаходиться. Таким чином, знання однієї і тієї ж істини, виражене різними людьми, не є однаковим. Це означає, що людський досвід завжди має обмеження й не може уповні відображати волю Святого Духа, як і людська робота не може сприйматись як робота Бога, навіть якщо те, що виражає людина, дуже близько відповідає Божій волі, і навіть якщо досвід людини дуже близький до роботи вдосконалення, яку вершить Святий Дух. Людина може бути лише Божою слугою, виконуючи роботу, яку Бог їй довіряє. Людина може виражати лише знання, просвітлені Святим Духом, та істини, отримані з її особистого досвіду. Людина не кваліфікована і не відповідає умовам для того, щоб бути речником Святого Духа. Вона не уповноважена говорити, що її робота – це робота Бога.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота та робота людська»
Істина – це життя Самого Бога; вона представляє Його характер, Його сутність і те, Хто Він є і чим володіє. Якщо ти кажеш, що, маючи певний досвід і знання, ти в такий спосіб володієш істиною, то чи досяг святості? Чому ти досі демонструєш розбещеність? Чому ти не можеш розпізнавати різні типи людей? Чому ти не можеш свідчити про Бога? Навіть якщо ти розумієш деякі істини, чи ти можеш представляти Бога? Чи ти можеш втілювати Божий характер? Ти можеш мати деякі знання й досвід щодо певного аспекту істини, і, можливо, ти здатен пролити трохи світла у своїх словах, але те, що ти можеш надати людям, є вкрай обмеженим і не може тривати довго. Це відбувається тому, що твоє розуміння та світло, яке ти здобув, не представляють сутність істини, і вони не представляють усю повноту істини. Вони представляють лише одну сторону або невеликий аспект істини, це лише той рівень, якого можуть досягти люди, і він все ж далекий від сутності істини. Ця маленька часточка світла, просвітління, досвіду та знання ніколи не зможе замінити істину. Навіть якби всі люди деякою мірою продуктивно переживали істину на власному досвіді, і весь їхній досвід і всі їхні знання були зібрані воєдино, це не досягло б повноти й сутності навіть одного рядка цієї істини. Як уже було сказано в минулому, «Я підводжу підсумок сказаному такою істиною для людського світу: серед людей немає нікого, хто любить Мене». Це речення – істина, справжня сутність життя, найглибша річ і прояв Самого Бога. Здобувши три роки досвіду, ти можеш мати трохи поверхового розуміння, а через сім-вісім років у тебе може бути трохи більше розуміння, але це розуміння ніколи не зможе замінити цей рядок істини. Через два роки в когось іншого може бути трохи розуміння, або дещо більше розуміння через десять років, або ще більше розуміння в кінці цілого життя, але сукупне розуміння вас обох не може замінити цей рядок істини. Скільки б проникливості, світла, досвіду чи знань ви вдвох сукупно не мали, це ніколи не зможе замінити цей рядок істини. Інакше кажучи, людське життя завжди залишається людським життям, і наскільки б твоє знання не відповідало істині, Божій волі або Божим вимогам, воно ніколи не зможе замінити істину. Сказати, що люди мають істину, означає, що люди щиро розуміють істину, втілюють у життя деякі реалії Божого слова, мають деякі реальні знання про Бога й можуть звеличувати Бога та свідчити про Нього. Однак не можна сказати, що люди вже володіють істиною, тому що істина надто глибока. Щоб людині пережити на власному досвіді всього лиш один рядок Божого слова, їй може знадобитися ціле життя, і навіть після здобуття досвіду протягом кількох життів або тисяч років, один рядок Божого слова не може бути пережитий сповна.
«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Частина третя»
