Божі слова з Біблії

«Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть» (Івана 10:27).

«Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде» (Об’явлення 14:4).

Слова Всемогутнього Бога останніх днів

У слідуванні Богу принципово важливо, щоб усе відповідало сьогоднішнім Божим словам. Прагнеш ти до життя-входження чи до задоволення Божих намірів – все має бути зосереджене навколо сьогоднішніх слів Божих. Якщо те, про що ти бесідуєш та в що хочеш увійти, не зосереджено навколо сьогоднішніх слів Бога, то ти чужий словам Божим і повністю позбавлений роботи Святого Духа. Бог хоче, щоб люди йшли Його слідами. Яким би чудовим і бездоганним не було все те, що ти зрозумів раніше, Бог цього не бажає, і якщо ти не здатний відмовитися від подібних речей, то в майбутньому вони стануть величезною перешкодою для твого входження. Благословенні всі ті, хто здатний слідувати за нинішнім світлом Святого Духа. Люди минулих періодів також ішли слідами Бога, однак вони виявилися не в змозі слідувати аж до сьогодні; це благословення людей останніх днів. Ті, хто здатний слідувати за нинішньою роботою Святого Духа, ті, хто здатний іти слідами Бога, завдяки чому вони йдуть за Богом, куди б Він їх повів, – це люди, благословенні Богом. Ті, хто не слідує за нинішньою роботою Святого Духа, не ввійшли в роботу Божих слів, і скільки б вони не трудилися, наскільки б великими не були їхні страждання, або скільки б вони не метушилися, все це не має для Бога жодного значення, і Він не похвалить таких людей. Сьогодні всі ті, хто дотримується нинішніх Божих слів, перебувають у потоці Святого Духа; а ті, кому слова Божі чужі, знаходяться поза потоком Святого Духа, і таких людей Бог не схвалює. … «Слідувати за роботою Святого Духа» означає розуміти Божу волю в даний момент часу, бути здатним діяти відповідно до нинішніх вимог Бога, коритися Богові нашого часу та слідувати за Ним, а також здійснювати входження відповідно до новітніх Божих висловлювань. Тільки така людина йде за роботою Святого Духа та знаходиться в потоці Святого Духа. Такі люди здатні не тільки здобути Божу похвалу та побачити Бога, але й пізнати Божий характер на основі останньої роботи Бога й можуть пізнати поняття та непослух людини, а також людську природу та сутність, виходячи з останньої Божої роботи. Більше того, у процесі свого служіння вони здатні поступово досягти змін у своєму характері. Тільки такі люди є тими, хто здатний здобути Бога, і тими, хто насправді знайшов правдиву дорогу.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Пізнайте найновішу роботу Бога та слідуйте Його стопами»

Якими б численними не були твої уявлення й фантазії про Божу роботу і як би ти раніше не діяв за власною волею й не бунтував проти Бога, якщо ти дійсно прагнеш до істини, приймаєш суд і кару Божих слів і зазнаєш обтинання й розбору Його словами; якщо в усьому, що Він влаштовує, ти здатен іти Божим шляхом, прислухатися до Його слів, учитися вивідувати Його волю, практикувати згідно з Його словами та Його наміром і здатен підкорятися Йому через пошук; якщо ти можеш відпустити всі свої бажання, міркування, наміри та волю й не вступати в конфронтацію з Богом, тоді ти слідуєш за Богом. Ти можеш сказати, що слідуєш за Богом, але якщо ти робиш усе за власною волею, з власними цілями й планами, не залишаючи це Богу на розгляд, то чи досі тоді Бог є твоїм Богом? Ні. Якщо Бог не є твоїм Богом, то коли ти кажеш, що слідуєш за Богом, хіба це не пусті слова? Хіба такі слова – не спроба обдурити людей? Ти можеш казати, що слідуєш за Богом, але якщо всі твої дії й учинки, твої погляди на життя та цінності, ставлення та принципи, з якими ти підходиш до розв’язання питань, усі походять від сатани, – якщо ти залагоджуєш усе це повністю згідно із законами й логікою сатани, то чи є ти тоді послідовником Бога? …

…Якщо описувати віру в Бога якнайпростіше, то це коли людина вірить у те, що Бог є, і на цій основі слідує за Ним, кориться Йому, приймає Його володарювання, влаштування та впорядкування, прислухається до Його слів, живе згідно з Його словами, робить усе згідно з Його словами, є істинною створеною істотою, Його боїться, а від злого втікає; тільки це є істинною вірою в Бога. Це й означає слідувати за Богом. Якщо ти кажеш, що слідуєш за Богом, але у своєму серці не приймаєш Божих слів і ставишся до них із сумнівом, не визнаєш Його володарювання, улаштувань та упорядкувань, завжди маєш уявлення й хибне розуміння стосовно того, що Він робить, і нарікаєш на це, завжди незадоволений; якщо у своєму підході й оцінці того, що Він робить, ти керуєшся власними уявленнями та фантазіями; якщо ти завжди маєш власні думки й розуміння, – це призведе до біди. Це не переживання Божої роботи на власному досвіді, і це не спосіб істинного слідування за Ним. Це не віра в Бога.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Не можна спастися вірою в релігію чи участю в релігійних обрядах»

Деякі люди не радіють істині, а тим більше суду. Натомість вони радіють владі й багатству; таких людей називають властолюбцями. Вони шукають лише ті конфесії у світі, які мають вплив, і шукають лише пасторів та вчителів із семінарій. Хоча вони прийняли шлях істини, вони лише напіввіруючі; вони не в змозі віддати своє серце та розум цілком, їхні уста говорять слова про повне присвячення себе Богові, але їхні очі зосереджені на великих пастирях і вчителях, і вони навіть не дивляться на Христа. Їхні серця зосереджені на популярності, багатстві та славі. Вони думають, що неможливо, щоб така маленька людина могла завоювати настільки багатьох, щоб хтось настільки незначний міг вдосконалити людину. Вони думають, що це неможливо, щоб такі незначні люди серед пилу та гнойовищ були тими, кого обрав Бог. Вони вірять, що якби такі люди були об’єктами Божого спасіння, то небо і земля перевернулися б догори дном, і всі люди сміялися б до сліз. Вони вірять, що якби Бог вибрав таких незначних істот, щоб вдосконалити їх, то ці великі люди стали б Самим Богом. Їхні погляди забруднені невірою; вони більше ніж невіруючі, вони просто безглузді звірі. Бо вони цінують лише статус, престиж і владу, а шанують лише великі групи та конфесії. Вони анітрохи не поважають тих, кого веде Христос; вони просто зрадники, які відвернулися від Христа, від істини та від життя.

Ти не захоплюєшся смиренням Христа, але ти поважаєш тих неправдивих пастирів, які мають видатне положення. Ти обожнюєш не красу чи мудрість Христа, тобі подобаються ті розпусники, які тягнуться за брудом світу. Ти глузуєш із болю Христа, якому немає де прихилити голову, і в той же час милуєшся тими мерцями, які полюють за пожертвами та живуть у розпусті. Ти не бажаєш страждати разом із Христом, але з радістю кидаєшся в обійми безрозсудних і свавільних антихристів, хоча вони дають тобі лише плоть, слова та контроль. Навіть зараз твоє серце все ще звертається до них, до їхньої репутації, до їхнього статусу, їхніх сил. І все ж ти продовжуєш приймати ставлення, за яким ти вважаєш, що роботу Христа тяжко прийняти, й не бажаєш її прийняти. Лише тому Я кажу, що ти позбавлений віри визнання Христа. Причина, чому ти слідував за Ним до сьогодні, полягає лише в тому, що в тебе не було іншого виходу. Високі образи назавжди підносяться у твоєму серці; ти не можеш забути жодне їхнє слово і вчинок, а також їхні впливові слова та руки. Вони назавжди верховні й назавжди герої у ваших серцях. Але що стосується Христа сьогодення – це не так. У твоєму серці Він назавжди нікчемний і ніколи не заслуговує на боязнь. Бо Він занадто звичайний, має занадто мало впливу та далекий від високого.

У будь-якому разі, Я кажу, що всі, хто не цінує істину, є маловірами та зрадниками істини. Такі люди ніколи не отримають схвалення Христа. Чи зрозумів ти тепер, скільки невіри є всередині тебе, і скільки в тобі зради Христа? Тож Я закликаю тебе: оскільки ти обрав шлях істини, ти повинен присвятити себе йому всім серцем; не будь двозначним чи сповненим суперечливих почуттів. Ти повинен розуміти, що Бог належить не світу чи одній людині, але всім тим, хто істинно вірить у Нього, всім тим, хто Йому поклоняється, і всім тим, хто відданий і вірний Йому.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи ти є істинним віруючим у Бога?»

Яким би не був рівень керівника чи працівника, якщо ви поклоняєтеся їм через те, що вони розуміють дещицю істини та мають трохи дарів, і вірите, що вони володіють істиною-реальністю та можуть тобі допомогти, і якщо ти рівняєшся на них і покладаєшся на них у всьому й через це намагаєшся здобути спасіння, то з твого боку це нерозумно, це невігластво. Зрештою, усе це ні до чого не приведе, тому що твоя відправна точка хибна за своєю суттю. Неважливо, скільки істин розуміє людина, – вона не може стати на місце Христа, і якою б вона не була обдарованою, це не означає, що вона володіє істиною. Тому кожен, хто поклоняється іншим людям, рівняється на них і слідує за ними, врешті-решт буде відсіяний і засуджений. Віруючі в Бога можуть рівнятися лише на Бога та слідувати лише за Ним. Незалежно від свого чину керівники та працівники залишаються звичайними людьми. Якщо ти вважаєш їх своїми безпосередніми начальниками, якщо тобі здається, що вони вищі за тебе, що вони компетентніші за тебе та що вони мають керувати тобою, що вони в усьому на голову вищі за інших, то ти помиляєшся – це омана. І якими будуть наслідки цієї омани? Унаслідок цього ти підсвідомо оцінюватимеш своїх керівників за вимогами, які не відповідають дійсності, і не зможеш належним чином розібратися з їхніми проблемами та недоліками. У той же час, сам того не усвідомлюючи, ти будеш захоплюватися їхнім хистом, дарами й талантами, так що не встигнеш і оком змигнути, як почнеш поклонятися їм, і вони стануть твоїм богом. Цей шлях, починаючи з того, як вони стають твоїм зразком для наслідування, об’єктом твого поклоніння, і закінчуючи тим, як ти стаєш одним із їхніх послідовників, – це шлях, який мимоволі веде тебе геть від Бога. І навіть поступово віддаляючись від Бога, ти все одно віритимеш, що ти слідуєш за Богом, що ти в Його домі, що ти в Його присутності, тоді як насправді тебе візьмуть у полон слуги сатани, антихристи. Ти цього навіть не відчуєш. Це дуже небезпечний стан речей. Для вирішення цієї проблеми почасти необхідно вміти розпізнавати природу-сутність антихристів, вміти бачити наскрізь відразливе обличчя антихристів, їхню ненависть до істини та опір Богу, а також знати прийоми, які зазвичай використовують антихристи для введення людей в оману й заманювання їх у пастку, і методи їхніх дій. Інша частина полягає в тому, що ви маєте прагнути пізнати характер і сутність Бога. Вам має бути очевидно, що лише Христос є дорога, істина і життя, що поклоніння будь-якій людині накличе на вас катастрофу й нещастя. Ви маєте вірити, що тільки Христос може спасти людей, і ви маєте слідувати за Христом і коритися Йому з абсолютною вірою. Це єдиний правильний шлях людського життя. Хтось може сказати: «Що ж, у мене є власні причини поклонятися керівникам – у глибині душі я природно поклоняюся всім талановитим людям. Я поклоняюся будь-якому керівнику, який відповідає моїм уявленням». Чому ти вперто поклоняєшся людині, хоча віриш у Бога? Хто тебе спасе в кінцевому підсумку? Хто по-справжньому любить і захищає тебе – невже ти не бачиш? Якщо ти віриш у Бога та слідуєш за Богом, ти маєш прислухатися до Його слова, і якщо хтось говорить і діє правильно й це узгоджується з істиною-принципами, просто покорися істині – хіба це не просто? Чому ти такий ниций? Чому наполегливо шукаєш когось, щоб поклонятися та слідувати за ним? Чому тобі подобається бути рабом сатани? Чому б не стати натомість слугою істини? Із цього видно, чи має людина розум і гідність. Ти повинен почати із себе: озброїтися усілякими істинами, щоб уміти розрізняти різноманітні прояви в різних справах і в різних людей, знати, у чому полягає природа поведінки різних людей і які характери вони виливають, навчитися розрізняти сутності людей різного роду, ясно бачити, які люди тебе оточують, до якого типу людей належиш ти й до якого – твій лідер. Коли ти все це ясно побачиш, то зможеш ставитися до людей правильно, згідно з істинами-принципами: якщо це брати й сестри, ти ставитимешся до них із любов’ю; якщо ж це не брати й сестри, а злі люди, антихристи чи маловіри, ти триматимешся від них на відстані та зрікатимешся їх. А якщо це люди, які володіють істиною-реальністю, то хоч ти й можеш ними захоплюватися, але не поклонятимешся їм. Ніхто не може замінити Христа; лише Христос є практичний Бог. Лише Христос може спасти людей, і лише слідуючи за Христом, ти можеш здобути істину й життя. Якщо ти можеш ясно бачити ці речі, то ти маєш духовний зріст, і тебе навряд чи введуть в оману антихристи, і тобі не треба боятися, що вони тебе введуть в оману.

«Слово, т. 4. Викриття антихристів. Пункт шостий»

Коли хтось вірить у Бога і йде за Ним, найбільше варто боятися, що він відійде від Божих слів та істини, щоб узяти участь у людських справах і починаннях. Зробити це – означає збитися на свій власний шлях. Скажімо, наприклад, церква обирає керівника. А той уміє лише проповідувати слова та фрази вчення, і зосереджується лише на власному престижі та статусі. Він не виконує практичну роботу. Проте ви чуєте, як він добре проповідує слова та фрази вчення згідно з істиною, і все, що він говорить, є правильним, тож ви дуже захоплюєтеся ним і вважаєте його добрим керівником. Ви дослухаєтеся до нього в усьому і, зрештою, йдете за ним, повністю підкоряючись йому. Хіба вас не обдурює й не контролює псевдокерівник? І чи не стала ця церква релігійною групою із псевдокерівником на чолі? Може здатися, що члени релігійної групи, головою якої є псевдокерівник, виконують свої обов’язки, але чи справді вони виконують свої обов’язки? Чи справді вони служать Богові? (Ні.) Якщо ці люди не служать Богові або не виконують своїх обов’язків, чи мають вони стосунки з Богом? Чи вірить у Нього банда, яка не має стосунків із Богом? Скажіть Мені, чи мають послідовники псевдокерівника чи люди під контролем антихриста роботу Святого Духа? Авжеж ні. І чому вони не мають роботи Святого Духа? Оскільки вони відхилилися від Божих слів, не слухаються Бога й не поклоняються Йому, але зважають на псевдопастирів і антихристів, Бог має до них огиду, і відкидає їх, і більше не виконує роботу над ними. Вони відхилилися від Божих слів, і Він мав огиду до них і відкинув їх, і вони втратили роботу Святого Духа. Отже, чи можуть вони бути спасенними Богом? (Ні.) Ні, не можуть, а це біда. Отже, скільки б людей не було в церкві, які виконують свої обов’язки, те, чи можуть вони бути спасенними, вирішальним чином залежить від того, чи вони справді йдуть за Христом чи за людиною, від того, чи вони справді переживають Божу роботу й прагнуть до істини, чи беруть участь у релігійній діяльності, в людських справах і починаннях. Це значною мірою залежить від того, чи зможуть вони прийняти істину й прагнути до неї, а також від того, чи зможуть вони шукати істину для вирішення проблем, коли вони їх виявлять. Саме це є найважливішим. Чого люди насправді прагнуть і якою дорогою вони йдуть, чи дійсно вони приймають істину, чи відмовляються від неї, підкоряються Богові чи противляться Йому – Бог постійно спостерігає за всім цим. Кожна церква і кожна людина знаходяться під наглядом Бога. Скільки б людей не виконували обов’язок або йшли за Богом у церкві, тієї миті, коли вони відходять від Божих слів, тієї миті, коли вони втрачають роботу Святого Духа, вони перестають відчувати роботу Бога, і таким чином вони – і обов’язок, який вони виконують – втрачають будь-яке відношення до Божої роботи та не беруть участі в ній, і в такому випадку ця церква стає релігійною групою. Скажіть Мені, якими є наслідки, коли церква стає релігійною групою? Хіба ви не сказали б, що ці люди у великій небезпеці? Вони ніколи не шукають істину, коли стикаються з проблемами, і не діють згідно з принципами істини, а підкоряються розпорядженням і маніпуляціям людей. Є навіть багато тих, хто, виконуючи свій обов’язок, ніколи не молиться й не шукає принципів істини; вони лише запитують інших і роблять, як кажуть інші, діючи за вказівками інших. Що б інші люди не сказали їм зробити, вони підкоряються. Їм здається, що молитися Богу про свої проблеми та шукати істину – це неясно й важко, тому вони шукають простого, легкого вирішення. Вони вважають, що покладатися на інших і робити те, що кажуть інші, легко й практично, тому вони просто роблять те, що говорять інші люди, запитуючи інших і роблячи в усьому те, що їм скажуть. Як наслідок, навіть після багатьох років віри, коли вони стикаються з проблемою, вони ніколи не постають перед Богом, молячись і шукаючи Його волі та істини, а потім досягаючи розуміння істини, діючи та поводячись згідно з Божою волею – у них ніколи не було такого досвіду. Чи справді такі люди вірять у Бога? Мені цікаво: чому деякі люди, увійшовши до релігійної групи, так схильні переходити від віри в Бога до віри в людину, від слідування за Богом до слідування за людиною? Чому вони так швидко змінюються? Чому, стільки років віруючи в Бога, вони все одно слухатимуться людину й слідуватимуть за нею в усьому? Стільки років віри, але в їхніх серцях насправді ніколи не було місця для Бога. Усе, що вони роблять, не має нічого спільного з Богом і Його словами. Їхня мова, вчинки, життя, стосунки з іншими, вирішення справ, навіть виконання ними обов’язків і служіння Богу, і всі їхні дії та вчинки, і вся їхня поведінка, і навіть кожна думка та ідея, що виходять із них, – ніщо не має нічого спільного з вірою в Бога або з Його словами. Чи є така людина щиро віруючою в Бога? Чи може кількість років віри в Бога визначити духовний стан цієї людини? Чи може це довести, чи їхні стосунки з Богом нормальні? Зовсім ні. Щоб зрозуміти, чи щиро людина вірить у Бога, важливо подивитися, чи може вона прийняти Божі слова у своє серце, чи може жити серед Його слів і відчувати Його роботу.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Тільки зі страхом Божим можна йти шляхом спасіння»

Таким людям, які стверджують, що вони йдуть за Богом, було б краще розплющити свої очі та уважно подивитися, в кого саме вони вірять: насправді ти віриш у Бога чи в сатану? Якщо ти знаєш, що ти віриш не в Бога, а в своїх власних ідолів, тоді тобі краще не називати себе віруючим. Якщо ти насправді не знаєш, в кого ти віриш, тоді, знову ж таки, тобі краще не називати себе віруючим. Говорити так було б богозневагою! Ніхто не змушує вас вірити в Бога. Не кажіть, що ви вірите в Мене; з мене досить таких розмов, я більше не хочу їх чути, бо те, у що ви вірите – це ідоли у ваших серцях та місцеві задираки серед вас. Ті, хто хитає головою, коли чує істину, хто посміхається, коли чує розмови про смерть, – всі є виплодками сатани, і саме вони будуть відсіяні. Багато хто в церкві не має розсудливості. Коли трапляються випадки введення людей в оману, вони навпаки стають на бік сатани. Вони навіть відчувають надзвичайно несправедливе ставлення, коли їх називають слугами сатани. Хоча люди можуть говорити, що вони не мають розсудливості, вони завжди стають на бік неістини, – вони ніколи не стають на бік істини в критичну мить, вони ніколи не піднімаються та не відстоюють істину. Тож чи справді їм бракує розсудливості? Чому вони навпаки стають на бік сатани? Чому вони ніколи не кажуть жодного справедливого та розумного слова на підтримку істини? Чи справді ця ситуація виникла внаслідок їхнього хвилинного сум’яття? Чим менше в людей розсудливості, тим менше вони здатні стати на бік істини. Про що це свідчить? Чи не про те, що люди, яким бракує розпізнання, люблять гріх? Хіба це не свідчить про те, що вони є відданим породженням сатани? Чому так виходить, що вони завжди здатні ставати на бік сатани та говорити його мовою? Кожне їхнє слово і вчинок, вирази їхніх облич є достатнім доказом того, що вони ніякі не любителі істини. Радше, вони зневажають істину. Вони можуть ставати на бік сатани, і цього достатньо, щоб довести, що сатана дуже любить цих дрібних бісів, які все своє життя борються в ім’я сатани. Хіба усі ці факти недостатньо очевидні? Якщо ти дійсно є людиною, яка любить істину, тоді чому ти не поважаєш тих, хто втілює її в життя, а одразу йдеш за тими, хто не втілює її в життя, варто їм лише поманити? У чому тут проблема? Мені байдуже, чи маєш ти розсудливість, чи ні. Мені байдуже, наскільки високу ціну ти заплатив. Мені байдуже, наскільки великі твої сили, і мені байдуже, чи ти місцевий задирака, чи лідер із прапором. Якщо твої сили великі, то це тільки за допомогою сил сатани. Якщо твій авторитет високий, то це просто тому, що в твоєму оточенні багато таких, хто не втілює істину в життя. Якщо тебе не виключили, то це тому, що зараз не час виключати, радше це час для праці відсіювання. Не треба поспішати виключати тебе зараз. Я просто чекаю на той день, коли Я покараю тебе, відсіявши тебе перед цим. Кожен, хто не втілює істину в життя, буде відсіяний!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Застереження для тих, хто не втілює істину в життя»

Пов’язані гімни

Вірити в Бога і не приймати істину означає бути невіруючим