Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Обираючи людину для служіння Йому, Бог завжди має Свої власні принципи. Служіння Богу аж ніяк не є просто справою ентузіазму, як вважають люди. Сьогодні ви бачите, що всі, хто служить Богу, роблять це тому, що вони скеровані Богом, мають дію Святого Духа і є людьми, що прагнуть істини. Це мінімальні умови для всіх тих, хто служить Богу.

Служіння Богу – це непроста задача. Ті, чий розбещений характер залишається незмінним, ніколи не можуть служити Богу. Якщо твій характер не судили й не карали Божі слова, тоді він досі уособлює сатану, що доводить, що ти служиш Богу тільки з власних благих намірів, і що твоє служіння засноване на твоїй сатанинській природі. Ти служиш Богу, маючи свій природний характер, і відповідно до своїх особистих уподобань. Більше того, ти завжди думаєш, що справи, які ти хочеш робити, приємні Богу, а справи, які ти не хочеш робити, Богу ненависні. Ти дієш виключно у відповідності до своїх уподобань. Чи можна назвати це служінням Богу? Зрештою, у твоєму характері життя не станеться й найменших змін; натомість твоя служба зробить тебе ще більш упертим, глибоко вкорінюючи твій розбещений характер, і, зрештою, в тобі будуть сформовані правила щодо служіння Богу, які, в першу чергу, ґрунтуються на твоїй власній вдачі, та досвід, здобутий під час служіння, що ґрунтується на твоєму характері. Це досвід і уроки людини. Це філософія життя людини в цьому світі. Таких людей можна віднести до фарисеїв та релігійних діячів. Якщо вони ніколи не отямляться й не покаються, то неодмінно перетворяться на христів неправдивих і антихристів, які обманюють людей в останні дні. Ці христи неправдиві та антихристи, про яких іде мова, виникнуть саме з-поміж таких людей. Якщо ті, хто служить Богу, слідують своїй власній натурі та діють у відповідності до своєї власної волі, вони ризикують бути вигнаними будь-якої миті. Ті, хто використовує свій багаторічний досвід, набутий у служінні Богу, щоб завойовувати серця інших, щоб повчати й контролювати їх, щоб звеличуватися, – та які ніколи не каються, ніколи не визнають своїх гріхів, ніколи не відмовляються від переваг свого положення – ці люди впадуть перед Богом. Вони такі ж, як Павло, – хизуються своїм старшинством і виставляють напоказ свою кваліфікацію. Бог не доведе таких людей до досконалості. Таке служіння порушує Божу роботу. Люди завжди чіпляються за старе. Вони чіпляються за уявлення минулого, за все, що було в колишні часи. Це величезна перепона для їхнього служіння. Якщо ти не можеш позбутися цих речей, вони душитимуть все твоє життя. Бог не похвалить тебе нітрохи, навіть якщо ти зламаєш свої ноги на бігу, чи спину в праці, чи приймеш мученицьку смерть у своєму служінні Богу. Зовсім навпаки: Він скаже, що ти лиходій.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Слід усунути релігійну службу»

Ті, хто проповідує в церквах і має статус, посаду та престиж, – це група людей, навчених у духовних семінаріях, які володіють богословськими знаннями й теоріями, і по суті вони є головною опорою християнства. Християнство готує таких людей, щоб вони виходили на сцену й проповідували, євангелізували та виконували роботу повсюди. Вони вірять, що завдяки таким талантам, як ці студенти-богослови, пастирі-проповідники та теологи, існування християнства забезпечене донині, і ці люди стають цінністю та капіталом існування християнства. Якщо пастир церкви є випускником духовної семінарії, добре розбирається в Біблії, прочитав кілька духовних книг і має певні знання та красномовство, то відвідуваність цієї церкви процвітатиме, і вона стане набагато відомішою за інші церкви. Що шанують ці люди в християнстві? Знання, богословські знання. Звідки беруться ці знання? Хіба вони не передаються з давніх-давен? Писання існують із давніх часів, передаються з покоління в покоління, і саме так усі читають і вивчають їх донині. Люди ділять Біблію на різні розділи, складають різні версії та заохочують до вивчення й навчання, але їхнє вивчення Біблії спрямоване не на розуміння істини, щоб пізнати Бога, і не на розуміння Божих намірів, щоб Бога боятися, а від злого втікати; радше, воно спрямоване на вивчення знань і таємниць Біблії, на з’ясування того, які події в який час виконали яке пророцтво з Одкровення і коли настануть великі катастрофи та тисячоліття, – ось що вони вивчають. Чи пов’язане їхнє вивчення з істиною? (Ні.) Чому вони вивчають те, що не має нічого спільного з істиною? Тому що чим більше вони вивчають, тим більше їм здається, що вони розуміють, і чим більше слів і доктрин вони засвоюють, тим вищою стає їхня кваліфікація. Чим вища їхня кваліфікація, тим більшими вони відчувають свої здібності, і тим більше вони вірять, що нарешті будуть благословенні у своїй вірі, що після смерті потраплять на небеса, або що живі будуть підхоплені в повітря назустріч Господу. Це їхні релігійні уявлення, які зовсім не відповідають Божим словам.

«Слово, т. 4. Викриття антихристів. Пункт сьомий. Вони нечестиві, підступні та лукаві (частина третя)»

Робота у свідомості людини є надто легкодосяжною для людини. Наприклад, пастирі й лідери в релігійному світі покладаються на свої дари та положення, щоб виконувати свою роботу. Люди, які тривалий час слідують за ними, будуть заражені їхніми дарами та підпадуть під частковий вплив їхньої природи. Вони зосереджуються на дарах, здібностях і знаннях людей, і вони приділяють увагу надприродним речам та багатьом глибоким, нереалістичним вченням (звичайно, ці глибокі вчення є недосяжними). Вони не зосереджуються на змінах у людських характерах, а радше на підготовці людей до проповідування й роботи, покращенні людських знань та їхніх рясних релігійних вченнях. Вони не зосереджуються на тому, наскільки змінюється людський характер, ані на тому, наскільки люди розуміють істину. Їх не турбує людська сутність, і тим більше вони не намагаються дізнатися про нормальні та ненормальні стани людини. Вони не протистоять уявленням людей, як і не викривають їхніх уявлень, і тим більше вони не обтинають людей від їхніх недоліків або розбещеностей. Більшість тих, хто слідує за ними, служить своїми дарами, і все, що вони виробляють, – це релігійні уявлення й теологічні теорії, які відірвані від реальності й цілковито не здатні наділити людей життям. Насправді, сутність їхньої роботи полягає в плеканні талантів, у тому, щоб із людини, яка не має нічого, виплекати талановитого випускника семінарії, який згодом працюватиме та керуватиме.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота та робота людська»

Пастирі та пресвітери релігійного світу – це люди, які вивчають біблійні знання та богослов’ я; вони є лицемірними фарисеями, що опираються Богові. … Чи є ті в християнстві та католицтві, хто вивчає Біблію, богослов’я і навіть історію Божої роботи, справжніми віруючими? Чи відрізняються вони від віруючих і послідовників Бога, про яких Він говорить? В очах Бога, чи є вони віруючими? Ні, вони вивчають богослов’я, вони вивчають Бога, але вони не слідують за Богом і не свідчать про Нього. Їхнє вивчення Бога таке саме, як у тих, хто вивчає історію, філософію, право, біологію чи астрономію. Просто їм не подобається наука чи інші предмети – вони особливо люблять вивчати богослов’я. Вони вишукують дрібні деталі Божої роботи, щоб вивчити Бога, і що в результаті? Чи можуть вони відкрити існування Бога? Ні, ніколи. Чи можуть вони зрозуміти Божі наміри? (Ні.) Чому? Тому що вони живуть у словах, у знаннях, у філософії, у людському розумі та в людських думках; вони ніколи не побачать Бога й не отримають просвітлення від Святого Духа. Як Бог їх характеризує? Як маловірів, як невіруючих. Ці невіруючі та маловіри змішуються з так званою християнською спільнотою, вдаючи із себе віруючих у Бога, християн, але насправді чи мають вони істинне поклоніння Богові? Чи мають вони істинну покору? (Ні.) Чому так? Одне можна сказати напевно: значна частина з них у своїх серцях не вірить в існування Бога; вони не вірять, що Бог створив світ і володарює над усім сущим, і ще менше вони вірять, що Бог може стати плоттю. Що означає ця невіра? Вона означає сумнів і заперечення. Вони навіть займають таку позицію, що не сподіваються, що пророцтва, сказані Богом, особливо ті, що стосуються катастроф, здійсняться чи збудуться. Це їхнє ставлення до віри в Бога, і це є сутністю та справжнім обличчям їхньої так званої віри. Ці люди вивчають Бога, тому що їх особливо цікавить предмет і знання богослов’я, а також історичні факти Божої роботи; вони є суто групою інтелектуалів, що вивчають богослов’я. Ці інтелектуали не вірять в існування Бога, тож як вони реагують, коли Бог приходить працювати, коли Божі слова збуваються? Яка їхня перша реакція, коли вони чують, що Бог став плоттю і розпочав нову роботу? «Неможливо!» Кожного, хто проповідує нове ім’я Бога та Його нову роботу, вони засуджують і навіть хочуть убити чи знищити його. Що це за прояв? Хіба це не прояв типового антихриста? Яка різниця між ними та фарисеями, первосвященниками й книжниками давнини? Вони вороже ставляться до Божої роботи, до Божого суду в останні дні, до того, що Бог стає плоттю, і ще більше – до виконання Божих пророцтв. Вони вірять: «Якщо Ти не стаєш плоттю, якщо Ти в образі духовного тіла, то Ти – бог; якщо Ти втілений і стаєш людиною, то Ти не бог, і ми Тебе не визнаємо». Що це означає? Це означає, що доки вони тут, вони не дозволять Богові стати плоттю. Хіба це не типовий антихрист? Це справжній антихрист.

«Слово, т. 4. Викриття антихристів. Пункт сьомий. Вони нечестиві, підступні та лукаві (частина третя)»

Юдейські фарисеї, первосвященники та книжники періоду Закону номінально вірили в Бога, але вони відвернулися від Його шляху й навіть розіп’яли втіленого Бога. Чи могла їхня віра отримати Боже схвалення? (Ні.) Бог уже охарактеризував їх як юдеїв, як членів релігійної групи. І Бог так само бачить тих, хто сьогодні вірить в Ісуса, як членів релігійної групи, в тому сенсі, що Він не визнає їх членами Своєї церкви або віруючими в Нього. Чому Бог так засудив релігійний світ? Тому що всім членам релігійних груп, особливо високопоставленому керівництву різних конфесій, бракує богобоязливого серця, і вони не є послідовниками волі Божої. Вони всі маловіри. Вони не вірять у втілення, а тим більше не приймають істину. Вони ніколи не шукають, не запитують, не досліджують і не приймають Божу роботу останніх днів або істини, які Він висловлює, натомість відразу починають засуджувати й хулити роботу Божого втілення останніх днів. Тут чітко видно, що вони, може, номінально й вірять у Бога, але Бог не визнає їх віруючими в Нього; Він каже, що вони лиходії, що жодні їхні дії аж ніяк не стосуються Його роботи спасіння, що вони є невіруючими, які перебувають поза межами Його слів. Якщо ви вірите в Бога так, як зараз, чи не настане день, коли ви теж перетворитеся на релігійних адептів? Віра в Бога в рамках релігії не може привести до спасіння – чому саме так? Якщо ви не можете пояснити, чому це так, це свідчить про те, що ви зовсім не розумієте ні істини, ні Божих намірів. Найтрагічніше, що може статися з вірою в Бога – це зведення її до релігії і відсіювання її Богом. Це немислима річ для людини, і той, хто не розуміє істини, ніколи не може ясно це бачити. Скажіть Мені, якщо церква за довгі роки свого існування поступово перетворилася в очах Бога на релігію і стала деномінацією, чи є люди, які її відвідують, об’єктом Божого спасіння? Чи є вони членами Його сім’ї? (Ні.) Не є. Якою дорогою йдуть ці люди, які номінально вірять в істинного Бога, але вважаються Ним релігійними людьми? Дорога, якою вони йдуть, – це та, на якій вони несуть прапор віри в Бога, але ніколи не йдуть Його шляхом; це дорога, на якій вони вірять у Нього, але не поклоняються Йому й навіть залишають Його; це дорога, на якій вони стверджують, що вірять у Бога, але протистоять Йому, номінально вірять в ім’я Бога, в істинного Бога, але поклоняються сатані й дияволам, беруть участь у людських справах і створюють незалежне людське царство. Ось дорога, якою вони йдуть. Зважаючи на дорогу, якою вони йдуть, стає очевидним, що вони є купкою маловірів, бандою антихристів, угрупованням сатани й дияволів, які явно поставили собі за мету протистояти Богові й переривати Його роботу. У цьому суть релігійного світу. Чи має група таких людей хоч якийсь стосунок до Божого плану управління зі спасіння людини? (Ні.) Скільки б віруючих у Бога не було, якщо Він визначає їхній спосіб віри як такий, що належить до релігійної групи, тоді ці люди не є об’єктами Божих роботи та спасіння, і Бог уже прийняв рішення щодо цього – ці люди не можуть бути спасенними. Чому Я так кажу? Група без Божої роботи чи керівництва, яка не підкоряється й не поклоняється Йому взагалі, може номінально вірити в Бога, але вони йдуть за пастирями та пресвітерами релігії й підкоряються їм, а пастирі й пресвітери релігії за своєю суттю є сатанинськими й лицемірними. Тому те, за чим ці люди йдуть і чому вони підкоряються, – це сатани й дияволи. У своєму серці вони практикують віру в Бога, але насправді ними маніпулює людина, вони підпорядковуються людському влаштуванню й управлінню. Отже, по суті, те, за чим вони йдуть і чому підкоряються, – це сатана, дияволи, сили зла, які протистоять Богові й ворожі Йому. Чи спас би Бог таке угруповання людей? (Ні.) Чому ні? А чи здатні такі люди на покаяння? Ні, вони не покаються. Вони беруть участь у людських справах і починаннях під прапором віри в Бога, всупереч Божому плану управління для спасіння людини, і в кінцевому підсумку Бог їх відцурається. Неможливо, щоб Бог спас цих людей; вони не здатні до покаяння, і оскільки їх захопив сатана, Бог віддає їх йому.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Тільки зі страхом Божим можна йти шляхом спасіння»

Деякі люди не радіють істині, а тим більше суду. Натомість вони радіють владі й багатству; таких людей називають властолюбцями. Вони шукають лише ті конфесії у світі, які мають вплив, і шукають лише пасторів та вчителів із семінарій. Хоча вони прийняли шлях істини, вони лише напіввіруючі; вони не в змозі віддати своє серце та розум цілком, їхні уста говорять слова про повне присвячення себе Богові, але їхні очі зосереджені на великих пастирях і вчителях, і вони навіть не дивляться на Христа. Їхні серця зосереджені на популярності, багатстві та славі. Вони думають, що неможливо, щоб така маленька людина могла завоювати настільки багатьох, щоб хтось настільки незначний міг вдосконалити людину. Вони думають, що це неможливо, щоб такі незначні люди серед пилу та гнойовищ були тими, кого обрав Бог. Вони вірять, що якби такі люди були об’єктами Божого спасіння, то небо і земля перевернулися б догори дном, і всі люди сміялися б до сліз. Вони вірять, що якби Бог вибрав таких незначних істот, щоб вдосконалити їх, то ці великі люди стали б Самим Богом. Їхні погляди забруднені невірою; вони більше ніж невіруючі, вони просто безглузді звірі. Бо вони цінують лише статус, престиж і владу, а шанують лише великі групи та конфесії. Вони анітрохи не поважають тих, кого веде Христос; вони просто зрадники, які відвернулися від Христа, від істини та від життя.

Ти не захоплюєшся смиренням Христа, але ти поважаєш тих неправдивих пастирів, які мають видатне положення. Ти обожнюєш не красу чи мудрість Христа, тобі подобаються ті розпусники, які тягнуться за брудом світу. Ти глузуєш із болю Христа, якому немає де прихилити голову, і в той же час милуєшся тими мерцями, які полюють за пожертвами та живуть у розпусті. Ти не бажаєш страждати разом із Христом, але з радістю кидаєшся в обійми безрозсудних і свавільних антихристів, хоча вони дають тобі лише плоть, слова та контроль. Навіть зараз твоє серце все ще звертається до них, до їхньої репутації, до їхнього статусу, їхніх сил. І все ж ти продовжуєш приймати ставлення, за яким ти вважаєш, що роботу Христа тяжко прийняти, й не бажаєш її прийняти. Лише тому Я кажу, що ти позбавлений віри визнання Христа. Причина, чому ти слідував за Ним до сьогодні, полягає лише в тому, що в тебе не було іншого виходу. Високі образи назавжди підносяться у твоєму серці; ти не можеш забути жодне їхнє слово і вчинок, а також їхні впливові слова та руки. Вони назавжди верховні й назавжди герої у ваших серцях. Але що стосується Христа сьогодення – це не так. У твоєму серці Він назавжди нікчемний і ніколи не заслуговує на боязнь. Бо Він занадто звичайний, має занадто мало впливу та далекий від високого.

У будь-якому разі, Я кажу, що всі, хто не цінує істину, є маловірами та зрадниками істини. Такі люди ніколи не отримають схвалення Христа. Чи зрозумів ти тепер, скільки невіри є всередині тебе, і скільки в тобі зради Христа? Тож Я закликаю тебе: оскільки ти обрав шлях істини, ти повинен присвятити себе йому всім серцем; не будь двозначним чи сповненим суперечливих почуттів. Ти повинен розуміти, що Бог належить не світу чи одній людині, але всім тим, хто істинно вірить у Нього, всім тим, хто Йому поклоняється, і всім тим, хто відданий і вірний Йому.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи ти є істинним віруючим у Бога?»

Пов’язані уривки з фільмів

Чи може Папа представляти Бога? Чи слухати Папу – значить слухатися Бога?

Пов’язані проповіді

Чи є слідування за релігійними лідерами слідуванням за Богом?

Пов’язані гімни

Вірити в Бога і не приймати істину означає бути невіруючим