Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Людина, яка зазнала розбещеності, живе в пастці сатани; всі вони живуть у плоті, живуть в егоїстичних бажаннях, і серед них немає жодного, хто є сумісним зі Мною. Є люди, які кажуть, що сумісні зі Мною, але всі такі люди поклоняються невизначеним ідолам. Хоча вони визнають Моє ім’я святим, вони прямують дорогою, яка йде всупереч Мені, і їхні слова сповнені зарозумілості та самовпевненості. Це тому, що вони вроджено проти Мене й несумісні зі Мною. Щодня вони шукають сліди Мене в Біблії та знаходять навмання «підходящі» уривки, які вони постійно читають і декламують як Святе Писання. Вони не знають, ані як бути сумісними зі Мною, ані що означає бути проти Мене. Вони просто наосліп читають Писання. Вони обмежують невизначеного бога, якого не бачили й не можуть побачити у рамках Біблії, і у вільний час витягують її, щоб полистати. Вони вірять у Моє існування лише в рамках Біблії та прирівнюють Мене до Біблії; без Біблії немає Мене, а без Мене немає Біблії. Вони не звертають уваги на Моє існування чи дії, а натомість приділяють надзвичайну й особливу увагу кожному слову Святого Писання. Ще більше людей навіть вважають, що Я не повинен робити те, що Я хочу робити, якщо це не провіщено Святим Писанням. Вони надають Святому Писанню занадто великого значення. Можна сказати, що вони вважають буквальні слова занадто важливими, настільки, що вони використовують вірші з Біблії, щоб вимірювати кожне слово, яке Я говорю, і засуджувати Мене. Те, чого вони прагнуть, – це не шлях сумісності зі Мною та не шлях сумісності з істиною, а шлях сумісності зі словами Біблії, і вони вірять, що все, без винятку, що не відповідає Біблії, не є Моєю роботою. Хіба такі люди не є послужливими нащадками фарисеїв? Юдейські фарисеї використали закон Мойсея, щоб засудити Ісуса. Вони не прагнули сумісності з Ісусом того часу, але розглядали кожну статтю закону з такою серйозністю, що після звинувачення Його у тому, що Він не дотримується закону Старого Заповіту та не є Месією, вони зрештою прибили невинного Ісуса цвяхами до хреста. У чому була їхня суть? Хіба не в тому, що вони не прагнули шляху сумісності з істиною? Вони звертали увагу лише на кожне слово Святого Писання, не зважаючи ні на Мої наміри, ані на кроки й методи Моєї роботи. То були не люди, які прагнули істини, а люди, які неухильно трималися слів; то були не люди, які вірили в Бога, а люди, які вірили в Біблію. Проникливіше кажучи, вони були сторожовими псами Біблії. Щоб захистити інтереси Біблії, відстояти гідність Біблії та зберегти репутацію Біблії, вони зайшли так далеко, що прибили милосердного Ісуса до хреста. Це вони зробили лише заради того, щоб захистити Біблію, і заради підтримання статусу кожного слова Біблії в серцях людей. Тому вони вважали за краще відцуратися від свого майбутнього та жертви за гріх, щоб засудити на смерть Ісуса, який не відповідав обумовленостям Святого Писання. Чи не були вони всі лакеями всіх без винятку слів Святого Писання?

А як щодо сучасних людей? Вони радше вигнали б із цього світу Христа, який прийшов, щоб звільнити істину, щоб вони мали змогу увійти на небеса та отримати благодать. Вони радше повністю заперечували б прихід істини, щоб захистити інтереси Біблії, і радше знову прибили б Христа, який повернувся в плоті, цвяхами до хреста, щоб забезпечити вічне існування Біблії. Як людина може отримати Моє спасіння, якщо її серце таке злостиве, а її природа настільки ворожа до Мене? Я живу серед людей, але люди не знають про Моє існування. Коли Я проливаю Своє світло на людину, вона все одно залишається у невіданні про Моє існування. Коли Я вивільняю Свій гнів на людину, вона ще більше заперечує Моє існування. Людина прагне сумісності зі словами та сумісності з Біблією, але жодна людина не постає переді Мною, щоби шукати шлях сумісності з істиною. Людина дивиться на Мене на небесах і приділяє особливу увагу Моєму існуванню на небі, але ніхто не піклується про Мене в плоті, бо Я, що живу серед людей, просто надто непоказний. Ті, що шукають сумісності лише зі словами Біблії, і ті, що шукають сумісності лише з невизначеним богом, є для Мене низьким видовищем. Це тому, що те, чому вони поклоняються, – це мертві слова та бог, який здатен дати їм незліченне багатство; те, чому вони поклоняються, – це бог, який віддав би себе на милість людини, бог, якого не існує. Що ж тоді можуть отримати від Мене такі люди? Людина просто настільки ница, що це важко передати словами. Ті, хто проти Мене, ті, хто висуває безмежні вимоги до Мене, ті, хто не любить істину, ті, хто бунтує проти Мене, – як вони можуть бути сумісними зі Мною?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ви повинні шукати шлях сумісності з Христом»

Є люди, які читають Біблію у величних церквах і цілоденно декламують її, але жоден серед них не розуміє мети Божої роботи. Жоден серед них не здатен пізнати Бога; і тим більше жоден із них не може бути в згоді з Божими намірами. Усі вони нікчемні, підлі люди, кожен із яких стоїть високо, щоб дорікати Богові. Вони є людьми, які несуть Божий стяг, однак свідомо опираються Богу, несуть маркування віри в Бога, при цьому поїдаючи плоть та п’ючи кров людини. Усі такі люди – це злі дияволи, які пожирають душу людини, головні демони, які навмисне заважають тому, щоб люди ступили на правильний шлях, і камені спотикання, які заважають людському пошуку Бога. Вони можуть видаватися людьми «здорової статури», але звідки їхнім послідовникам знати, що вони не хто інші, як антихристи, які ведуть людей до опору Богові? Звідки їхнім послідовникам знати, що це живі дияволи, віддані пожиранню людських душ? Ті, хто про себе високої думки в Божій присутності, – це найнижчі з людей, ті ж, хто вважає себе низьким, – найшанованіші. А ті, хто вважає, що знає Божу роботу, і хто, до того ж, здатний проголошувати роботу Бога іншим з великою помпою, дивлячись прямо на Нього, – це найбільші невігласи серед людей. Усі такі люди без свідчення про Бога, вони всі зарозумілі та пихаті. Ті, хто вважає, що має замало пізнання Бога попри свій фактичний досвід та практичне пізнання Його, – це ті, кого Він найбільше любить. Лише такі люди справді мають свідчення та справді здатні бути удосконаленими Богом. Ті, хто не розуміє Божих намірів, – це люди, які опираються Богу; ті, хто розуміє Божі наміри, але не практикує істину, – це люди, які опираються Богу; ті, хто їсть і п’є Божі слова, але йде проти сутності Божих слів, – це Божі супротивники; ті, хто має уявлення про втіленого Бога, і на додачу до того свідомо бере участь у бунті, – це люди, які опираються Богу; ті, хто виносить суд над Богом, – це люди, які опираються Богу; і кожен, хто не може пізнати Бога або свідчити про Нього, – це той, хто опирається Богу.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Усі люди, які не знають Бога, є людьми, які опираються Богу»

Погляньте на лідерів кожної релігії та кожної деномінації – усі вони зарозумілі й упевнені у власній праведності, а їхні тлумачення Біблії позбавлені контексту й керуються їхніми власними переконаннями й уявленнями. Усі вони покладаються на дари й ерудицію у виконанні своєї роботи. Якби вони взагалі не могли проповідувати, чи пішли б за ними люди? Зрештою, вони володіють деякими знаннями й можуть проповідувати деяке вчення, або вони знають, як привернути до себе інших і використовують певні хитрощі. Вони користуються ними, щоб обманювати людей і притягувати їх до себе. Номінально ці люди вірять у Бога, але насправді вони слідують за своїми лідерами. Коли вони зустрічають когось, хто проповідує істинний шлях, деякі з них кажуть: «Ми повинні порадитися з нашим лідером щодо нашої віри». Подивіться, як люди все ще потребують згоди й схвалення інших, коли вони вірять у Бога й приймають істинний шлях – хіба ж це не проблема? Ким же тоді стали ці лідери? Хіба вони не стали фарисеями, пастирями неправдивими, антихристами й каменями спотикання на шляху прийняття людьми істинного шляху? Такі люди належать до того ж виду, що й Павло.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя»

Ми проповідували Євангеліє багатьом керівникам у релігійних колах, але хай би як ми спілкувалися з ними про істину, вони не приймають її. Чому так відбувається? Тому що їхня гордість стала другою натурою, і Бог більше не має місця в їхніх серцях. Хтось може сказати: «Люди під керівництвом певних пастирів у релігійному світі справді мають великий запал; здається, що серед них справді є Бог». Чи сприймаєш ти наявність ентузіазму як драйв? Хай би як піднесено звучали теорії цих пастирів, чи знають вони Бога? Якби вони в глибині душі справді боялися Бога, чи змусили б вони людей слідувати за ними й звеличувати їх? Чи були б вони здатні контролювати інших? Чи наважилися б вони перешкоджати іншим шукати істину й досліджувати істинний шлях? Якщо вони вважають, що вівці Божі насправді належать їм, і що всі повинні їх слухати, то хіба це не той випадок, коли вони вважають себе Богом? Такі люди ще гірші за фарисеїв. Хіба вони не є справжніми антихристами?

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Зарозуміла натура лежить в основі людського опору Богу»

Чи бажаєте ви знати першопричину того, чому фарисеї виступили проти Ісуса? Чи бажаєте ви знати сутність фарисеїв? У них було повно фантазій про Месію. Більше того, вони вірили тільки в те, що Месія прийде, але не шукали життя-істину. Тож навіть сьогодні вони досі чекають на Месію, бо вони не мають знання про шлях життя та не відають, що таке шлях істини. Як, по-вашому, такі нерозумні, вперті й духовно необізнані люди могли здобути Боже благословення? Як могли вони споглядати Месію? Вони виступили проти Ісуса, тому що не знали напряму роботи Святого Духа, тому що не знали шляху істини, про яку говорив Ісус, навіть більше – тому що не розуміли Месію. І оскільки вони ніколи не бачили Месію та ніколи не були пов’язані з Месією, вони припустилися помилки, чіпляючись за саме лише ім’я Месії та виступаючи проти сутності Месії всіма можливими засобами. Ці фарисеї у своїй сутності були вперті, зарозумілі й не корилися істині. Принцип їхньої віри в Бога був такий: якими б глибокими не були Твої проповіді, якою б високою не була Твоя влада, Ти не Христос, якщо не звешся Месією. Хіба ця віра не безглузда й не сміховинна?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. До часу, коли ти узриш духовне тіло Ісуса, Бог відновить небо й землю»

Демони та злі духи біснувалися на землі протягом певного часу й запечатали як волю, так і копіткі зусилля Бога так щільно, що вони непроникні. Направду, це – смертний гріх! Як може Бог не відчувати занепокоєння? Як може Бог не відчувати гнів? Вони серйозно перешкоджають роботі Божій і виступають проти неї: які непокірні! Навіть ці демони, великі й малі, ведуть себе, як шакали, що йдуть по п’ятах за левом, і слідують за злим потоком, затіваючи заворушення на своєму шляху. Знаючи правду, вони свідомо виступають проти неї, ці сини заколоту! Здається, ніби тепер, коли їхній цар пекла зійшов на царський трон, вони стали самовдоволеними й пихатими, ставлячись до всіх інших із презирством. Скільки з них шукають істину й слідують за праведністю? Усі вони – звірі, не кращі за свиней і собак, на чолі банди смердючих мух, хитають головами в самовдоволеному самовихвалянні та влаштовують усілякі неприємності¹ посеред купи гною. Вони вірять, що їхній цар пекла – найвеличніший з усіх царів, не знаючи, що самі вони – не більше, ніж смердючі мухи. І все ж вони користуються силою свиней і собак, яких мають за батьків, щоб очорнити існування Бога. Будучи дрібними мухами, вони вважають, що їхні батьки розміром із синіх китів.² Вони й не здогадуються, що, хоча самі вони крихітні, їхні батьки – нечисті свині й собаки, в сотні мільйонів разів більші за них самих. Не підозрюючи своєї власної ницості, вони покладаються на сморід гниття, що виходить від цих свиней і собак, і казяться, марно думаючи породити на світ майбутні покоління, не звертаючи уваги на сором! Із зеленими крилами за спиною (це стосується їхніх заяв про те, що вони вірять у Бога), вони повні самолюбства й усюди хваляться своєю красою та чарівністю, у той час як таємно кидають нечистоти зі своїх тіл на людей. Більше того, вони надзвичайно задоволені собою, ніби за допомогою пари веселкових крил вони здатні приховати свої власні скверни, і завдяки цьому чинять тиск, спрямований супроти існування істинного Бога (це стосується того, що відбувається за кулісами в релігійному світі). Звідки людині знати, що, якими б чарівно красивими не були крила мухи, сама муха, врешті-решт, – не більше ніж крихітна істота з черевцем, повним бруду, і тілом, вкритим мікробами? Завдяки свиням і собакам, яких вони мають собі за батьків, вони біснуються на всій землі (це стосується того, як релігійні служителі, які переслідують Бога, покладаються на сильну підтримку уряду країни, щоб повставати проти істинного Бога та правди), будучи неприборканими у своїй дикості. Схоже, ніби привиди юдейських фарисеїв повернулися разом із Богом до країни великого червоного дракона, назад у своє старе гніздо. Вони почали ще один етап переслідувань, продовжуючи свою роботу, розпочату кілька тисяч років тому. Ця група виродженців зрештою обов’язково загине на землі!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Робота та входження (7)»

Примітки:

¹ «Влаштовують усілякі неприємності» позначає те, як біснуваті люди влаштовують заворушення, перешкоджаючи роботі Бога й протидіючи їй.

² «Сині кити» використовується як насмішка. Це метафора на позначення того, що мухи настільки малі, що свині й собаки здаються їм такими ж великими, як кити.

Пов’язані гімни

Ті, хто не розуміє Бога, є богопротивниками