Божі слова на кожен день. Уривок 374

Всемогутній Бог, Глава всього сущого, вершить Свою царську владу зі Свого престолу. Він править всесвітом і всім сущим, і Він керує нами по всій землі. У кожний момент часу ми маємо бути поряд із Ним і поставати перед Ним у мовчанні, ніколи не втрачаючи жодної миті, постійно засвоюючи уроки, призначені для нас. Усе, починаючи від довкілля і закінчуючи людьми, справами та речами, існує з дозволу Його престолу. У жодному разі не допускайте, щоб у вашому серці поставали нарікання, інакше Бог не обдарує вас Своєю милістю. Коли вас спіткає хвороба – це Божа любов, і, безперечно, в ній закладено Його добрі наміри. Хоча ваше тіло може зазнавати певних страждань, не піддавайтеся жодним ідеям сатани. Прославляйте Бога під час хвороби та радійте Богові під час свого славослів’я. Не падайте духом перед хворобою, шукайте знову і знову, не здавайтеся, і Бог осяє вас Своїм світлом. Якою була віра Йова? Всемогутній Бог – всесильний лікар! Перебувати у хворобі – значить бути хворим, а перебувати в дусі – значить бути здоровим. І поки чутно подих твій, Бог не дасть тобі померти.

Ми маємо в собі воскресле життя Христа. Безперечно, нам не вистачає віри у присутність Бога: хай Бог вселить у нас істинну віру. Воістину, солодке слово Боже! Слово Боже – сильні ліки! Воно посоромлює дияволів і сатану! Осягнення Божого Слова дає нам підтримку. Його слово діє блискавично, спасаючи наші серця! Воно розвіює все зло та всіх заспокоює. Віра подібна до кладки з однієї колоди: тим, хто принижено чіпляється за життя, буде важко її перейти, але ті, хто готовий пожертвувати собою, здатні пройти по ній, впевнено ступаючи та не хвилюючись. Якщо людина має думки сполошені та боязкі, то це тому, що сатана обдурив її, побоюючись, що ми перейдемо місток віри та увійдемо до Бога. Сатана всіма можливими способами намагається надіслати нам свої думки. Кожної миті ми маємо молитися про те, щоб Бог осяяв нас Своїм світлом, кожної миті покладатися на Бога, щоб Він очистив нас від сатанинської отрути, кожної миті вдосконалювати свій дух у тому, як наблизитися до Бога, і дати Богові уповні запанувати над усім нашим єством.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Висловлювання Христа на початку, Глава 6»

Божі слова на кожен день. Уривок 375

Коли людям бракує розуміння того, що з ними відбувається, і вони не знають, як їм бути, що їм слід зробити в першу чергу? Насамперед помолитися; молитва – на першому місці. Що значить те, що ти молишся? Це значить, що ти побожний, у твоєму серці є певний страх Божий і ти усвідомлюєш, що мусиш шукати Бога, і це доводить, що ти ставиш Бога на перше місце. Коли у твоєму серці є Бог, коли Він має місце у твоєму серці й ти вмієш слухатися Бога, то ти побожний християнин. Багато віруючих похилого віку щодня стають на коліна в молитві в той самий час у тому самому місці та стоять так годину-дві. Але навряд чи таке багаторічне стояння на колінах розв’язало хоч одну з їхніх гріховних проблем. Залишмо поки що осторонь питання про те, чи є якась користь від такої молитви – молитви релігійного обряду. Принаймні ці старші брати й сестри трохи побожні; у цьому плані вони набагато кращі за молодь. Якщо ти живеш перед Богом і маєш досвід Божої роботи, то перше, що ти маєш зробити, коли з тобою щось трапляється, – це помолитися. Молитися не значить легковажно декламувати якісь заяложені слова, та й годі: це проблему не розв’яже. Ти маєш практикувати молитву серцем. Помолившись так вісім чи десять разів, ти можеш нічого не здобути, але не падай духом і не кидай своїх спроб. Коли з тобою щось трапляється, спершу помолись і розкажи про це Богові, дозволь Богу взяти справу у Свої руки, допомогти тобі, повести тебе й дати тобі провід; це доведе, що твоє серце боїться Бога й ти ставиш Його на перше місце. Коли з тобою щось трапляється чи ти стикаєшся з якимись труднощами, стаєш негативно налаштованим і гніваєшся, то це прояв відсутності Бога у твоєму серці й того, що ти не боїшся Бога. З якими б труднощами ти не стикався в повсякденному житті, з ними потрібно йти до Бога; перше, що ти повинен зробити, – це стати на коліна перед Богом у молитві: це найважливіше. Молитва означає, що Бог має місце у твоєму серці. Коли в скруті ти сподіваєшся на Бога й молишся Йому в пошуках істини, це показує, що у твоєму серці є певний страх Божий; якби у твоєму серці не було Бога, ти б так не зробив. Деякі люди кажуть: «Я молився Богу, але Бог усе одно не просвітив мене!». Так не можна говорити. Треба спочатку подивитися, чи з правильними мотиваціями ти молишся; якщо ти справді шукаєш істину й часто молишся Богу, то цілком можливо, що є якесь питання, у якому Бог просвіщає тебе й дозволяє тобі прийти до розуміння; у будь-якому разі Бог дасть тобі розуміння. Якщо Бог тебе не просвітить, ти не зможеш прийти до розуміння самостійно; незалежно від того, проникливий ти чи ні та який твій духовний рівень, деякі речі поза межами людських помислів. Коли ти здобуваєш розуміння, чи приходить воно з твого власного розуму? Коли йдеться про наміри Бога та роботи Святого Духа, то без просвітління Святого Духа ти можеш питати в кого завгодно, але ніхто не знатиме відповіді; ти дізнаєшся, тільки коли Сам Бог скаже тобі, що це означає. Отже, коли з тобою щось трапляється, у першу чергу слід помолитися. Молячись, потрібно висловлювати свої думки, погляди, ставлення до Бога та шукати в Бога істину в умонастрої послуху; це те, що ти мусиш практикувати. Якщо ти молитимешся суто формально, це не дасть жодних результатів, і тоді тобі годі буде скаржитися, що Святий Дух тебе не просвітив. За Моїми спостереженнями, деякі люди у своїй вірі в Бога просто дотримуються релігійних обрядів і виконують релігійні акти; Богу ж немає місця в їхніх серцях – вони навіть заперечують роботу Святого Духа, та ще й не моляться й не читають Божі слова, а просто ходять на зібрання, і не більше. Хіба ж це віра в Бога? Через те, що вони вірять саме так, Бог зник із їхньої віри, Його немає в їхніх серцях, вони більше не бажають молитися Богу й не хочуть читати Божі слова. Хіба вони в цьому не стали безбожниками? Зокрема, деякі керівники та працівники часто займаються загальними питаннями. Вони ніколи не зосереджуються на входженні в життя, а натомість ставляться до цих загальних питань як до основної роботи в рамках свого обов’язку; у цьому вони стали не більше ніж старшими діловодами й не виконують жодної суттєвої роботи керівників і працівників. Як наслідок, віруючи в Бога двадцять-тридцять років, вони не мають жодного життєвого досвіду, вартого уваги, позбавлені справжнього знання про Бога й можуть лише бездумно повторювати якісь слова з доктрини. Хіба в цьому вони не зробилися неправдивими керівниками? Це відбувається тому, що вони мають віру в Бога, але не виконують належних їм обов’язків і не шукають істини. Просто покладаючись на розуміння слів доктрини, нічого не вирішиш. Якщо люди нарікають на Бога, коли зазнають випробувань, потрапляють у велику біду чи хворіють, якщо вони не мають жодного істинного знання про себе, позбавлені досвіду та свідчення, то все це показує, що за роки своєї віри в Бога ці люди не шукали істини, а клопоталися лише поверховими справами, унаслідок чого погубили самих себе. Скільки б років людина не вірила в Бога, вона мусить принаймні досягти розуміння деяких істин, щоб не дати собі впасти, накоїти зла й бути вигнаною. Це найменший мінімум, який у ній має бути. Деякі люди, слухаючи проповіді, залишаються байдужими й не роздумують над Божими словами, не шукають істини, що б із ними не сталося; вони задовольняються самим лише розумінням слів доктрини та вважають, що вже здобули істину, – і в результаті не знають, коли їх випробовують, їхні серця сповнені образ і нарікань, які ці люди не наважуються висловити, хоч і хотіли б. Вони такі жалюгідні, хіба ні? Багато людей завжди виконує свій обов’язок недбало й поверхово; коли їх обтинають і розбираються з ними, вони не розмірковують над собою й не намагаються пізнати себе, а завжди шукають виправдань – і, як наслідок, закінчують тим, що всіляко принижують себе, опиняються викритими й вигнаними та зрештою так і не спромагаються пізнати себе. А якщо так, то який сенс у тому, що вони розуміють кілька якихось доктрин? У цьому немає геть ніякого сенсу. Скільки б років людина не вірила в Бога, якщо вона просто розуміє доктрину й може бездумно повторювати слова та фрази, від цього немає жодної користі; вона не здобула істину, а заблукала. Тож коли з вами щось трапляється й ви молитеся Богу, шукаючи Божих намірів, найголовніше для розв’язання проблеми – досягти розуміння істини; це правильний шлях, і вам слід практикувати саме так, ніколи не опускаючи рук.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «У вірі в Бога вкрай важливим є здобуття істини»

Божі слова на кожен день. Уривок 376

Найбільша мудрість полягає в тому, щоб зосереджувати увагу на Богові й покладатися на Нього в усьому. Звичайні люди цього не усвідомлюють. Усі люди вважають, що, відвідуючи більше зібрань, слухаючи більше проповідей, більше спілкуючись зі своїми братами й сестрами, більше зрікаючись, більше страждаючи й платячи більшу ціну, вони заслужать Божі схвалення та спасіння. Вони вважають, що практикувати в такий спосіб – це найбільша мудрість, але вони нехтують найважливішим: зосередженням уваги на Богові й покладанням на Нього. Вони вважають дрібну людську кмітливість мудрістю й ігнорують кінцеві наслідки вчинків людей. Це помилка. Скільки б істини людина не розуміла, скільки б обов’язків вона не виконувала, скільки б досвіду вона не здобула під час виконання цих обов’язків, наскільки б сильним чи слабким не був її духовний стан або в якому б оточенні вона не перебувала, людина не може обійтися саме без необхідності зосереджуватися на Богові й покладатися на Нього у всьому, що вона робить. Це найвища мудрість. Чому я кажу, що це найвища мудрість? Навіть якщо людина дійшла розуміння деяких істин, чи це допоможе, якщо вона не покладатиметься на Бога? Деякі люди вірили в Бога протягом багатьох років, і пережили кілька випробувань, мають певний практичний досвід, розуміють певну частку істини й мають деякі практичні знання про істину, але вони не знають, як покладатися на Бога, і не розуміють, як зосереджувати увагу на Ньому й покладатися на Нього. Чи володіють такі люди мудрістю? Вони найдурніші з людей і є тими, хто вважає себе розумним; вони не бояться Бога й не втікають від злого. Деякі люди кажуть: «Я розумію багато істин і володію реальністю істини. Просто робити щось у принциповий спосіб – нормально. Я вірний Богові, і я знаю, як наближатися до Нього. Хіба недостатньо того, що я практикую істину, коли зі мною щось трапляється? Немає жодної необхідності молитися Богові або зосереджувати увагу на Ньому». Практикувати істину – правильно, але є багато випадків і ситуацій, коли люди не знають, яких саме вони стосуються істин і принципів істини. Усі, хто має практичний досвід, це знають. Наприклад, коли ти стикаєшся з будь-якою проблемою, ти можеш не знати, якої істини стосується ця проблема або як слід практикувати або застосовувати істину, що стосується цієї проблеми. Що тобі слід робити в такі моменти? Скільки б у тебе не було практичного досвіду, ти не можеш розуміти принципи істини у всіх ситуаціях. Як би довго ти не вірив у Бога, скільки б ти всього не пережив і скільки б обтинань, розборів або дисциплінування ти не зазнав, навіть якщо ти розумієш істину, чи ти наважишся сказати, що ти є істиною? Чи ти наважишся сказати, що ти є джерелом істини? Деякі люди кажуть: «Я знаю напам’ять усі ці добре відомі висловлювання та уривки з книги “Слово являється у плоті”; мені не потрібно покладатися на Бога чи звертатися до Нього. Коли прийде час, я прекрасно впораюся, покладаючись на ці слова Божі». Слова, які ти запам’ятав, є статичними, тоді як середовища, із якими ти стикаєшся, а також твої стани – динамічні. Ти здатен вимовляти слова вчення, але нічого не можеш зробити з їх допомогою, коли з тобою щось трапляється, що доводить, що ти не розумієш істини. Як би добре ти не декламував слова вчення, це не означає, що ти розумієш істину, і тим паче, що ти здатен практикувати істину. Отже, тут слід винести дуже важливий урок. І в чому ж полягає цей урок? У тому, що людям потрібно в усьому зосереджувати увагу на Богові, і що, чинячи так, вони можуть здобути впевненість у Богові. Тільки коли вони покладатимуться на Бога, у них буде шлях для слідування й робота Святого Духа. В іншому разі ти можеш робити щось правильно й не порушувати істини, але якщо ти не покладаєшся на Бога, то твої дії є лише добрими справами людини й не можуть догодити Богові. Оскільки люди мають таке поверхове розуміння істини, вони, найімовірніше, дотримуватимуться правил і вперто чіплятимуться за слова доктрин, використовуючи одну й ту ж саму істину, коли стикаються з різними ситуаціями. Імовірно, вони можуть завершити багато справ у загальній відповідності принципам істини, але в цьому не можна побачити ані Божого керування, ані роботи Святого Духа. Тут існує серйозна проблема, яка полягає в тому, що люди багато чого роблять залежно від свого досвіду та правил, які вони зрозуміли, а також певних людських уявлень. Важко досягти справжньої молитви Богові, по-справжньому зосереджувати увагу на Богові й покладатися на Нього у всьому, що вони роблять. Навіть якщо людина розуміє волю Божу, важко досягти того стану, коли вона діятиме відповідно до Божого керування та принципів істини. Із цієї причини Я кажу, що найвища мудрість полягає в тому, щоб зосереджувати увагу на Богові й покладатися на Нього у всьому.

Як люди можуть практикувати зосередження уваги на Богові й покладання на Нього у всьому? Деякі люди кажуть: «Я молодий, мій духовний стан слабкий, і я вірю в Бога протягом недовгого часу. Я не знаю, як практикувати зосередження уваги на Богові й покладання на Нього, коли щось трапляється». Чи це проблема? Є багато труднощів у вірі в Бога, і необхідно пережити чимало утисків, випробувань і болю. Усе це вимагає зосередження уваги на Богові й покладання на Нього, щоб пережити важкі часи. Якщо ти не можеш практикувати зосередження уваги на Богові й покладання на Нього, ти не зможеш долати труднощі та слідувати за Богом. Зосередження уваги на Богові й покладання на Нього – це не пуста доктрина й не мантра для віри в Бога. Радше це ключова істина, якою ти мусиш володіти, щоб вірити в Бога й слідувати за Ним. Деякі люди кажуть: «Зосереджувати увагу на Богові й покладатися на Нього можна тільки тоді, коли відбувається якась важлива подія. Наприклад, потрібно зосереджувати увагу на Богові й покладатися на Нього лише тоді, коли ти стикаєшся з утисками, випробуваннями, арештом та переслідуваннями, або коли в тебе виникають труднощі у виконанні своїх обов’язків, або коли тебе обтинають і з тобою розбираються. Немає необхідності зосереджувати увагу на Богові й покладатися на Нього в банальних питаннях особистого життя, тому що Богу до них байдуже». Чи це твердження правильне? Однозначно ні. Тут є хиба. Необхідно зосереджувати увагу на Богові у важливих питаннях, але чи ти можеш упоратися з банальними речами й дрібницями в житті без принципів? У таких питаннях, як одяг та їжа, чи ти можеш діяти без принципів? Звісно, що ні. А як щодо того, коли ти маєш справу з людьми чи якимись питаннями? Звісно, що ні. Навіть у повсякденному житті та в банальних питаннях ти мусиш принаймні мати принципи, щоб бути здатним утілювати людську подобу. Проблеми, пов’язані з принципами, – це проблеми, пов’язані з істиною. Чи можуть люди розв’язувати їх самотужки? Звичайно, що ні. Отже, ти маєш зосереджувати увагу на Богові й покладатися на Нього. Ці банальні проблеми можуть бути розв’язані, тільки коли ти здобудеш Боже просвітління та зрозумієш істину. Якщо ти не звертаєшся до Бога й не покладаєшся на Нього, чи можна, на твою думку, розв’язати ці банальні питання, пов’язані з принципами? Якщо й можна, то це точно непросто. Можна сказати, що у всьому, що люди не можуть чітко бачити та що вимагає від людей пошуку істини, вони мусять зосереджувати увагу на Богові й покладатися на Нього. Якою б великою чи малою не була та чи інша проблема, яку потрібно розв’язати за допомогою істини, вона вимагає зосередження уваги на Богові та покладання на Нього. Це необхідність. Навіть якщо люди розуміють істину й можуть самостійно розв’язувати проблеми, це розуміння й ці рішення обмежені й поверхові. Якщо люди не зосереджують увагу на Богові й не покладаються на Нього, їхнє входження ніколи не може бути дуже глибоким. Наприклад, якщо ти сьогодні хворий, і це впливає на виконання твого обов’язку, тобі потрібно помолитися із цього приводу та сказати: «Боже, я сьогодні почуваюся недобре, я не можу їсти, і це впливає на виконання мого обов’язку. Я мушу себе дослідити. У чому справжня причина того, що я хворий? Чи Бог дисциплінує мене за те, що я не був вірним у своєму обов’язку? Боже, я прошу Тебе просвітити й спрямувати мене». Ти мусиш отак кликати. Це є зосередженням уваги на Богові. Однак, коли ти звертаєшся до Бога, ти не можеш просто дотримуватися формальностей і виконувати правила. Якщо ти не шукатимеш істини задля розв’язання проблем, ти спричинятимеш затримку в тому чи іншому. Після того, як ти помолився Богові та звернувся до Нього, тобі слід продовжувати жити своїм життям, як належить, не відкладаючи виконання обов’язку, який ти маєш виконувати. Якщо ти хворий, тобі слід звернутися до лікаря, і це правильно. Разом із тим ти мусиш молитися, аналізувати себе й шукати істину, щоб розв’язати цю проблему. Тільки така практика є повністю доречною. Що стосується певних аспектів, якщо люди знають, як правильно їх виконувати, тоді їм слід їх виконувати. Ось як люди мають співпрацювати. Однак те, чи можуть бажаний ефект і мета бути повністю досягнуті в цих питаннях, залежить від того, чи ти зосереджуєш увагу на Богові та чи покладаєшся на Нього. У проблемах, які люди не можуть чітко розуміти та з якими не можуть добре впоратися самотужки, вони мусять тим паче зосереджувати увагу на Богові й шукати істину для їх розв’язання. Здатністю це робити мають володіти люди з нормальною людською сутністю. Що стосується зосередження уваги на Богові, тут є багато уроків, які потрібно засвоїти. У процесі зосередження уваги на Богові ти можеш отримати просвітлення Святого Духа, і в тебе з’явиться шлях; або, якщо Боже слово зійде на тебе, ти знатимеш, як співпрацювати; або, можливо, Бог влаштує для тебе деякі ситуації задля засвоєння тобою уроків, у чому є благі наміри Бога. У процесі зосередження уваги на Богові ти побачиш Божі спрямування та провід, і це допоможе тобі винести багато уроків і здобути краще розуміння Бога. Це наслідок зосередження уваги на Богові. Тож зосередження уваги на Богові – це урок, який повинні часто засвоювати ті, хто слідує за Богом, і це те, що вони не перестануть переживати впродовж усього життя. Багато людей має надто мало досвіду й не бачить Божих дій, тому вони думають: «Є багато дрібниць, які я можу зробити самостійно та щодо яких мені не потрібно зосереджувати увагу на Богові». Це неправильно. Деякі дрібниці ведуть до великих речей, і Божа воля криється в деяких дрібницях. Багато людей ігнорує дрібниці, і, як наслідок, через дрібниці в них виникають серйозні невдачі. Ті, хто дійсно боїться Бога, як у великих, так і в малих справах звертаються до Бога, моляться Богові, довіряють усе Богові, а потім бачать, як Бог керує ними й веде їх. Щойно ти отримаєш такий досвід, ти зможеш зосереджувати увагу на Богові у всьому, і що більше в тебе буде цього досвіду, то більше ти вважатимеш, що зосереджувати увагу на Богові у всьому має велике практичне значення. Коли ти звертаєшся до Бога з будь-якого приводу, можливо, що Бог не дасть тобі відчуття, чіткого смислу або, тим більше, чітких інструкцій, але Він спонукає тебе зрозуміти ідею, що точно стосується відповідного питання, – так Бог спрямовує тебе за допомогою іншого методу та вказує тобі шлях. Якщо ти зможеш відчути та зрозуміти це, тобі це принесе користь. Ти можеш нічого не розуміти наразі, але ти мусиш продовжувати молитися та зосереджувати увагу на Богові. У цьому немає нічого поганого, і рано чи пізно ти станеш просвітленим. Практика в такий спосіб не означає дотримання правил. Натомість це задоволення потреб духу, і саме так людям слід практикувати. Можливо, ти не отримуєш просвітління та спрямування щоразу, коли молишся Богові та зосереджуєш увагу на Ньому, але люди мусять практикувати в такий спосіб, і якщо вони хочуть зрозуміти істину, їм потрібно практикувати в такий спосіб. Це є нормальним станом життя й духу, і тільки так люди можуть підтримувати нормальні стосунки з Богом, щоб їхні серця були близькі до Бога. Тому можна сказати, що звернення до Бога – це нормальна взаємодія з Богом у серцях людей. Незалежно від того, чи ти можеш отримати Боже просвітління й керування, ти маєш молитися Богові та в усьому зосереджувати увагу на Богові. Це також незмінний спосіб жити перед Богом. Коли люди вірять у Бога та слідують за Ним, їм слід мати душевний стан постійного зосередження уваги на Богові. Це той душевний стан, яким мають володіти люди з нормальною людською сутністю. Іноді зосереджувати увагу на Богові не означає просити Бога зробити щось, використовуючи конкретні слова, або просити Його про конкретне керівництво чи захист. Радше справа в тому, що, коли люди стикаються з якоюсь проблемою, вони можуть щиро покликати до Нього. Отже, що робить Бог, коли люди кличуть до Нього? Коли серце людини хвилюється й у неї виникає така думка: «О Боже, я не можу зробити це самотужки, я не знаю, як це зробити, і я почуваюся слабким і негативно налаштованим…», коли в неї виникає ця думка, хіба Богові про це не відомо? Коли ця думка виникає в людей, чи щирими є їхні серця? Коли вони щиро кличуть до Бога в такий спосіб, чи погоджується Бог допомогти їм? Попри те, що вони, можливо, не вимовили ні слова, вони виявляють щирість, і тому Бог погоджується допомогти їм. Коли людина стикається з особливо гострими труднощами, коли їй нема до кого звернутися й коли вона почувається особливо безпорадною, вона покладає свою єдину надію на Бога. Якими є її молитви? Яким є її душевний стан? Чи вона щира? Чи є в такі моменти будь-яка нещирість? Твоє серце щире тільки саме тоді, коли ти довіряєш Богу так, ніби Він – остання соломинка, за яку ти хапаєшся, сподіваючись, що Він тобі допоможе. Хоча ти, можливо, і не сказав багато, але твоє серце вже хвилюється. Тобто ти віддаєш своє щире серце Богові, і Бог слухає. Коли Бог слухає, Він бачить твої труднощі, і Він просвітить тебе, направить тебе й допоможе тобі. Коли людське серце є найщирішим? Воно найщиріше, коли людина звертається до Бога, не маючи жодного виходу. Найважливіше, чим потрібно володіти, звертаючись до Бога, – це щире серце. Ти мусиш перебувати в стані справжньої потреби в Богові. Тобто серця людей мусять бути принаймні щирими, а не поверховими; вони не повинні рухати тільки своїми вустами, тоді як їхні серця залишаються незворушними. Якщо ти розмовляєш із Богом абияк, але твоє серце не зворушене, то ти маєш на увазі ось що: «Я вже склав свої власні плани, і, Боже, я просто Тебе про них повідомляю. Я виконаю їх незалежно від того, чи Ти з ними згоден чи ні. Я просто формально це роблю», і тоді це вказує на проблему. Ти обманюєш Бога й граєшся з Ним, і це також є проявом зневаги до Бога. Як Бог ставитиметься до тебе після цього? Бог проігнорує й відкладе тебе вбік, і ти будеш повністю приниженим. Якщо ти не шукатимеш Бога активно й не докладеш зусиль до істини, тебе буде вигнано.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Віра в Бога повинна починатися з розпізнавання лихих закономірностей світу»

Божі слова на кожен день. Уривок 377

Істина – це життя Самого Бога; вона представляє Його характер, Його сутність і те, Хто Він є і чим володіє. Якщо ти кажеш, що, маючи певний досвід і знання, ти в такий спосіб володієш істиною, то чи досяг святості? Чому ти досі демонструєш розбещеність? Чому ти не можеш розпізнавати різні типи людей? Чому ти не можеш свідчити про Бога? Навіть якщо ти розумієш деякі істини, чи ти можеш представляти Бога? Чи ти можеш втілювати Божий характер? Ти можеш мати деякі знання й досвід щодо певного аспекту істини, і, можливо, ти здатен пролити трохи світла у своїх словах, але те, що ти можеш надати людям, є вкрай обмеженим і не може тривати довго. Це відбувається тому, що твоє розуміння та світло, яке ти здобув, не представляють сутність істини, і вони не представляють усю повноту істини. Вони представляють лише одну сторону або невеликий аспект істини, це лише той рівень, якого можуть досягти люди, і він все ж далекий від сутності істини. Ця маленька часточка світла, просвітління, досвіду та знання ніколи не зможе замінити істину. Навіть якби всі люди деякою мірою продуктивно переживали істину на власному досвіді, і весь їхній досвід і всі їхні знання були зібрані воєдино, це не досягло б повноти й сутності навіть одного рядка цієї істини. Як уже було сказано в минулому, «Я підводжу підсумок сказаному такою істиною для людського світу: серед людей немає нікого, хто любить Мене». Це речення – істина, справжня сутність життя, найглибша річ і прояв Самого Бога. Здобувши три роки досвіду, ти можеш мати трохи поверхового розуміння, а через сім-вісім років у тебе може бути трохи більше розуміння, але це розуміння ніколи не зможе замінити цей рядок істини. Через два роки в когось іншого може бути трохи розуміння, або дещо більше розуміння через десять років, або ще більше розуміння в кінці цілого життя, але сукупне розуміння вас обох не може замінити цей рядок істини. Скільки б проникливості, світла, досвіду чи знань ви вдвох сукупно не мали, це ніколи не зможе замінити цей рядок істини. Інакше кажучи, людське життя завжди залишається людським життям, і наскільки б твоє знання не відповідало істині, Божій волі або Божим вимогам, воно ніколи не зможе замінити істину. Сказати, що люди мають істину, означає, що люди щиро розуміють істину, втілюють у життя деякі реалії Божого слова, мають деякі реальні знання про Бога й можуть звеличувати Бога та свідчити про Нього. Однак не можна сказати, що люди вже володіють істиною, тому що істина надто глибока. Щоб людині пережити на власному досвіді всього лиш один рядок Божого слова, їй може знадобитися ціле життя, і навіть після здобуття досвіду протягом кількох життів або тисяч років, один рядок Божого слова не може бути пережитий сповна. Зрозуміло, що процес розуміння істини та пізнання Бога справді нескінченний і що існує межа того, скільки істини люди можуть зрозуміти завдяки досвіду, здобутому впродовж усього їхнього життя. Деякі люди кажуть, що вони мають істину, тільки-но вони розуміють буквальне значення слова Божого. Хіба це не нісенітниця? Із точки зору як світла, так і знання, існує питання глибини. Реалії істини, у які людина може ввійти впродовж цілого життя у вірі, обмежені. Отже, лише наявність у тебе певних знань і світла не означає, що ти володієш реаліями істини. Головне, на що ти мусиш звернути увагу, – це чи стосуються ці світло та знання сутності істини. Це найважливіше. Деякі люди вважають, що володіють істиною, коли можуть пролити світло або запропонувати трохи поверхового розуміння. Це робить їх щасливими, тому вони стають самовдоволеними й зарозумілими. Насправді вони ще далекі від входження в реальність істини. Якою істиною могли б володіти люди? Чи можуть люди, які мають істину, падати в будь-який час і в будь-якому місці? Коли люди мають істину, як вони можуть продовжувати зневажати Бога та зраджувати Його? Якщо ти стверджуєш, що в тебе є істина, це доводить, що в тобі є життя Христа, – тоді це жахливо! Ти став Господом, ти став Христом? Це абсурдне твердження, і воно є цілковито людським припущенням; воно стосується людських поглядів та вигадок і не є розумною позицією перед Богом.

Коли люди розуміють істину й проживають її як своє життя, що позначає це життя? Це означає, що істина панує в їхніх серцях; це означає, що вони здатні жити за Божими словами; це означає, що вони мають справжнє знання Божих слів і непідробне розуміння істини. Коли люди мають це нове життя всередині себе, це повністю досягається практикою й переживанням на власному досвіді Божих слів. Це побудовано на фундаменті істини Божих слів, і досягається завдяки тому, що вони живуть у світі істини. Усе, що містить у собі життя людей, – це їхні знання й досвід переживання істини, і з такою основою воно не виходить за ці рамки; це те життя, яке мають на увазі, коли говорять про здобуття життя істини. Здатність жити за істиною Божих слів – це не той випадок, коли життя істини є всередині людей, і не той випадок, коли, якщо люди володіють істиною як своїм життям, вони стають істиною, а їхнє внутрішнє життя стає життям істини; і тим паче не можна сказати, що вони є життям істини. Зрештою, їхнє життя – це все ж таки життя людини. Якщо ти можеш жити за Божими словами й володіти знанням істини, і якщо це розуміння вкорінюється всередині тебе, це стає твоїм життям, а істина, яку ти здобув через досвід, стає основою твого існування, і якщо ти живеш за цими словами від Бога, ніхто не може цього змінити, і сатана не може ввести тебе в оману або розбестити тебе, тоді ти здобудеш життя істини. Тож твоє життя містить лише істину, тобто твоє розуміння, досвід і проникливість щодо істини, і що б ти не робив, ти житимеш відповідно до цих речей, і не вийдеш за їхні межі. Ось що означає володіти реальністю істини, і такі люди – це те, що Бог у кінцевому підсумку хоче здобути через Свою роботу. Але як би добре люди не розуміли істину, їхня сутність і надалі залишається людською й зовсім не порівнянна із сутністю Бога. Оскільки переживання ними істини на власному досвіді триває постійно, і оскільки їм неможливо повністю втілити істину, і вони можуть втілити лише вкрай обмежену частку істини, досяжну для людей, як же тоді вони могли б перетворитися на Бога? … Якщо в тебе є невеликий досвід взаємодії зі словами Бога й ти живеш справжнім досвідом і знанням істини, тоді слова Бога поступово стануть твоїм життям. Однак ти досі не можеш сказати, що істина є твоїм життям або що висловлене тобою є істиною; якщо ти такої думки, тоді ти помиляєшся. Якщо в тебе є лише певний досвід взаємодії з одним окремим аспектом істини, чи може це саме по собі означати, що ти володієш істиною? Чи можна це вважати здобуттям істини? Чи ти можеш досконально пояснити істину? Чи ти можеш відкрити Божий характер і те, Хто є Бог і чим володіє, виходячи з істини? Якщо цих наслідків не досягнуто, це доводить, що переживання на власному досвіді лише певного аспекту істини не може вважатися справжнім розумінням істини чи пізнанням Бога, і тим більше не можна говорити в такому разі про здобуття істини. Кожен має досвід взаємодії лише з одним аспектом та сферою істини; переживаючи його у своїх обмежених рамках, не можна торкнутися всіх незліченних аспектів істини. Чи можуть люди втілювати первісне значення істини? Яким є обсяг твого незначного досвіду? Лиш одна піщинка на пляжі; однісінька крапля води в океані. Тому, якими б цінними не були знання та почуття, здобуті тобою завдяки твоєму досвіду, їх однаково не можна вважати істиною. Можна тільки сказати, що вони відповідають істині. Істина походить від Бога, і внутрішній сенс та реалії істини охоплюють дуже широкий діапазон, який ніхто не може осягнути або спростувати. Якщо в тебе є реальне розуміння істини й Бога, ти розумітимеш деякі істини, ніхто не зможе спростувати це реальне розуміння, і свідчення, які містять реалії істини, завжди будуть обґрунтованими. Бог хвалить тих, хто володіє реаліями істини. Якщо ти шукаєш істину й можеш покластися на Бога, щоб відчути на власному досвіді Божі слова, а також можеш прийняти істину як своє життя, у якому б середовищі ти не перебував, тоді в тебе буде шлях, ти зможеш вижити та здобути Боже схвалення. Незважаючи на те, що та незначна частка, яку здобувають люди, відповідає істині, не можна сказати, що це істина, і тим більше не можна сказати, що вони здобули істину. Ота часточка світла, отримана людьми, підходить тільки для них самих або деяких інших людей у певних межах, але не була б підхожою в інших межах. Яким би глибоким не був досвід людини, він усе ж такий обмежений, і він ніколи не досягне глибини масштабу істини. Світло людини та її розуміння ніколи не можна порівнювати з істиною.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Частина третя»

Божі слова на кожен день. Уривок 378

Якщо ти хочеш практикувати й розуміти істину, то перш за все мусиш шукати її, коли з тобою щось відбувається в повсякденному житті. Тобто ти мусиш дивитися на речі, виходячи з Божих слів та істини; коли для тебе проясниться сутність проблеми, ти збагнеш, як практикувати відповідно до принципів істини. І якщо ти завжди дивитимешся на все згідно з Божими словами, то зможеш побачити руку Божу – діяння Божі – в усьому, що відбувається навколо тебе. Що б не діялося навколо, деякі люди думають, що це не має нічого спільного з їхньою вірою в Бога чи істиною; вони просто слідують за власними нахилами, реагуючи згідно з філософіями сатани. Чи можуть вони так винести якісь уроки? Точно ні. Саме із цієї причини багато людей вірить у Бога вже десять чи двадцять років, але досі не має ні розуміння істини, ні входження в життя. Вони не здатні включити Бога у своє повсякденне життя, не здатні підходити до всього, що відбувається навколо них, на основі Божих слів, і тому, коли з ними щось трапляється, вони не можуть розпізнати, що це насправді таке, і розібратись із цим на основі принципів істини. Тому такі люди не входять у життя. Деякі люди задіюють свій розум лише тоді, коли читають Божі слова на зібраннях; у такі моменти вони здатні говорити про якесь невелике знання, але вони не спроможні застосовувати Божі слова до того, що відбувається з ними в реальному житті, не знають, як практикувати істину, і тому думають, що жодні події в їхньому повсякденному житті не мають ніякого зв’язку з істиною та ніяк не стосуються Божих слів. У своїй вірі в Бога вони наче ставляться до Божих слів та істини як до області знань, повністю відірваної від їхнього повсякденного життя й абсолютно відокремленої від їхніх поглядів на речі, життєвих цілей і прагнень. Що можна сказати про таку форму віри в Бога? Чи зможуть такі люди зрозуміти істину й увійти в реальність? Коли вони так вірять у Бога, чи є вони послідовниками Бога? Вони не ті, хто вірить у Бога по-справжньому, і тим більше не послідовники Бога. Такі люди вважають, що всі проблеми в їхньому повсякденному житті – зокрема й усе, що стосується сім’ї, шлюбу, роботи та перспектив, – ніяк не стосуються істини, і тому намагаються розв’язати їх людськими методами. З таким досвідом вони ніколи не здобудуть істини й ніколи не зможуть зрозуміти, що саме Бог хоче здійснити в людях і якого результату Він бажає в них досягти. Бог висловлює істину, щоб спасти людей, очистити та змінити їхні розбещені характери, але люди не усвідомлюють, що зможуть подолати власні розбещені характери, тільки прийнявши істину та шукаючи її; вони не усвідомлюють, що зможуть здобути істину, тільки отримавши досвід Божих слів і практикуючи їх у своєму повсякденному житті. Хіба такі люди не темні невігласи? Хіба вони не найдурніші й не найбезглуздіші? Деякі люди у своїй вірі в Бога ніколи не шукали істини. Вони думають, що віра в Бога – це ходити на зібрання, молитися, співати гімни, читати Божі слова; вони роблять акцент на релігійних обрядах, а самі ніколи не практикують Божі слова та не переживають їх. Так у Бога вірять релігійні люди. А коли люди ставляться до чогось настільки важливого, як віра в Бога, наче до релігійного переконання, хіба вони не належать до невіруючих? Хіба вони не безбожники? Пошук істини вимагає переживання багатьох процесів. У цього є як простий бік, так і складний. Простіше кажучи, ми маємо шукати істину, практикувати Божі слова та переживати їх у всьому, що відбувається навколо нас. Почавши так робити, ви дедалі більше бачитимете і те, як багато істини вам потрібно здобувати й шукати у своїй вірі в Бога, і те, що істина дуже реальна, що істина – це життя. Бог спасає людство, щоб воно могло здобути істину як життя. Прийняти істину як життя мусить усе створене людство, а не лише керівники й працівники, ті, хто виконує обов’язки та служить Богу. Божі слова звернені до всього людства, і Бог промовляє до всього людства. Тому всі створіння й усе людство мусять прийняти Божі слова й істину, шукати істину в усьому, а потім практикувати згідно з принципами істини, щоб стати здатними практикувати істину та підкорятися їй. Якби практикувати істину вимагалося тільки від керівників і працівників, це б повністю суперечило Божій волі, бо істина, висловлена Богом, призначена для всього людства та сказана з метою спасіння цілого людства, а не лише кількох людей. Якби це було не так, то слова, сказані Богом, не мали б особливого сенсу. Чи є у вас зараз шлях для пошуку істини? Що насамперед потрібно практикувати, шукаючи істину? Перш за все необхідно приділяти більше часу тому, щоб їсти й пити Божі слова, слухати проповіді та спілкування. Стикнувшись із проблемою, слід більше молитись і шукати. Коли ви спорядитеся більшою кількістю істин, почнете швидко зростати й матимете духовний стан, то зможете виконувати обов’язок, брати на себе невелику роботу й так зумієте пройти через деякі випробування та спокуси. Тоді ви відчуєте, що справді зрозуміли та здобули деякі істини та що всі слова, сказані Богом, – це істина, що це істини, найнеобхідніші для спасіння розбещеного людства, і що це істина життя, яку дає єдиний Творець.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Важливість пошуку істини та шлях її пошуку»

Божі слова на кожен день. Уривок 379

Якщо люди хочуть спастися, коли вірять у Бога, то головне – чи є в них серце, яке боїться Бога, чи є Богові місце в їхніх серцях, чи здатні вони жити перед Богом і підтримувати нормальні стосунки з Богом. Вирішальне значення має те, чи люди здатні практикувати істину й досягати послуху Богові. Таким є шлях та умови спасіння. Якщо твоє серце не здатне жити перед Богом, якщо ти не часто молитимешся Богові, і не спілкуватимешся з Богом, і втратиш нормальні стосунки з Богом, ти ніколи не будеш спасенним, тому що ти заблокував шлях до спасіння. Якщо в тебе немає стосунків із Богом, ти досягнув кінця шляху. Якщо Бога немає у твоєму серці, тоді марно стверджувати, що в тебе є віра, і вірити в Бога тільки номінально, і не має значення, скільки слів вчення ти здатен безтямно повторювати, скільки ти постраждав за свою віру в Бога або наскільки ти обдарований; якщо у твоєму серці немає Бога й ти не боїшся Бога, не має значення, як ти в Нього віриш, адже Бог скаже: «Відійди від Мене, лиходію». Тебе буде віднесено до лиходіїв. Твій зв’язок із Богом буде розірвано, Бог не буде твоїм Господом або твоїм Богом. Навіть якщо ти визнаєш, що Бог править над усім і що Бог – Творець, ти не поклоняєшся Богові й не підкоряєшся Божому володарюванню. Ти слідуєш за дияволом, сатаною; тільки диявол, сатана, є твоїм господом. Якщо у всьому ти покладаєшся на себе й слідуєш за власною волею, якщо ти віриш, що твоя доля у твоїх руках, то ти віриш у себе самого, і навіть якщо ти стверджуєш, що віриш у Бога й визнаєш Його, Бог не визнає тебе, у тебе немає з Ним жодних стосунків, і тому тобі судилося в кінцевому підсумку бути ненавидженим і відкинутим Богом, покараним і вигнаним Ним; Бог не спасає таких людей, як ти. Люди, які істинно вірять у Бога, – це ті, хто приймає Бога як Спасителя, хто визнає, що Бог – це істина, шлях і життя; вони здатні щиро повністю присвячувати себе Богові й виконувати обов’язок Божого творіння; вони переживають на власному досвіді роботу Бога, вони практикують слова Божі й істину, вони йдуть шляхом пошуку істини; це люди, які підкоряються володарюванню й улаштуванням Бога та які слідують Божій волі. Тільки коли люди мають таку віру в Бога, їх можна спасти; інакше їх буде засуджено. Чи допустимо приймати бажане за дійсне, коли люди вірять у Бога? Чи можуть люди у своїй вірі в Бога здобути істину, якщо вони завжди чіпляються за свої власні погляди та невизначені, абстрактні уявлення? Зовсім ні. Коли люди вірять у Бога, вони мусять приймати істину, вірити в Бога так, як Бог того просить; вони мусять коритися Божому керівництву та Його влаштуванням; тільки тоді вони можуть досягти спасіння. Іншого шляху, крім цього, немає; що б ти не робив, ти не повинен видавати бажане за дійсне. Спілкування на цю тему є дуже важливим для людей, чи не так? Це тривожний дзвінок для вас.

Тепер, коли ви почули ці слова, вам слід зрозуміти істину й чітко усвідомити, що являє собою спасіння. Ніщо з того, що подобається людям, до чого вони прагнуть, чим вони захоплені, не є важливим. Найважливіше – прийняти істину. Зрештою, здатність здобути істину – це найважливіше; і те, що може допомогти тобі здобути страх Божий і втікати від злого, є правильним шляхом. Якщо ти віриш у Бога вже кілька років і завжди був зосереджений на пошуку того, що не має жодного стосунку до істини, тоді твоя віра не має нічого спільного з істиною й нічого спільного з Богом. Ти можеш стверджувати, що віриш у Бога й визнаєш Його, але Бог не є твоїм Господом, Він не є твоїм Богом, ти не приймаєш те, що Бог керує твоєю долею, ти не підкоряєшся всьому, що Бог влаштовує для тебе, ти не визнаєш той факт, що Бог є істина, і в цьому випадку твої надії на спасіння розбито вщент; якщо ти не здатен іти шляхом пошуку істини, то ти йдеш шляхом знищення. Якщо все, до чого ти прагнеш, на чому зосереджуєшся, про що молишся та з приводу чого звертаєшся, ґрунтується на словах Бога й на тому, про що Бог просить, і якщо в тебе зростає відчуття, що ти коришся Творцеві, поклоняєшся Творцеві й відчуваєш, що Бог – твій Господь, твій Бог; якщо ти дедалі більш радо підкоряєшся всьому, що Бог влаштовує та організовує для тебе, і твої стосунки з Богом стають дедалі ближчими й нормальнішими, і якщо твоя любов до Бога стає дедалі чистішою й істиннішою, тоді твоїх образ на Бога й нерозуміння Його, а також твоїх надмірних бажань щодо Бога ставатиме дедалі менше, і ти повністю досягнеш страху Божого й утікання від злого, що означає, що ти вже став на шлях спасіння. Хоча перебування на шляху спасіння пов’язане з дисциплінуванням, обтинанням, розбором, засудженням та карою Божою, і це заподіює тобі сильний біль, та це любов Божа, що находить на тебе. Якщо, коли ти віриш у Бога, ти прагнеш лише отримати благословення, і лише шукаєш статус і престиж, і тебе ніколи не піддають дисциплінуванню, не обтинають і не розбираються з тобою, не судять і не карають, тоді, хоча в тебе може бути легке життя, твоє серце постійно віддалятиметься від Бога, ти втратиш нормальні стосунки з Богом, і ти також не захочеш приймати Боже дослідження; ти захочеш бути сам собі господарем – усе це доводить, що шлях, яким ти йдеш, не є правильним. Якщо ти протягом деякого часу переживав на власному досвіді Божу роботу й дедалі більше усвідомлюєш, наскільки людство глибоко зіпсоване й наскільки схильне протистояти Богові, і якщо ти хвилюєшся з приводу того, що може настати день, коли ти зробиш щось, що протистоїть Богові, і боїшся, що ти, ймовірно, образиш Бога й Він полишить тебе, і тому вважаєш, що немає нічого страшнішого, ніж протистояти Богові, тоді в тебе буде серце, яке боїться Бога. Ти вважатимеш, що коли люди вірять у Бога, вони не повинні відходити від Бога; якщо вони відходять від Бога, якщо вони відходять від Божого дисциплінування, а також від суду й кари Божих, то це рівносильно втраті Божих захисту й турботи, втраті Його благословень, і для людей усе скінчено; вони можуть тільки стати ще більш розбещеними, вони будуть такими, як релігійні люди, і далі будуть схильні протистояти Богові, одночасно вірячи в Нього, і в цьому вони стануть антихристами. Якщо ти зможеш усвідомити це, тоді ти молитимешся Богові: «О Боже! Будь ласка, суди мене й покарай мене. У всьому, що я роблю, молю Тебе, спостерігай за мною. Якщо я зроблю щось, що суперечить істині й порушує Твою волю, суворо суди мене й карай мене – я не можу обійтися без Твоїх суду й кари». Це правильний шлях, яким людям слід іти у своїй вірі в Бога. Отже, оцінюй відповідно до цього стандарту: чи ти наважуєшся сказати, що став на шлях спасіння? Ти не наважуєшся, оскільки ти ще не став одним із тих, хто шукає істину, багато в чому ти не шукаєш істини й не здатен прийняти й підкоритися розбору та обтинанню щодо тебе, а це доводить, що перед тобою лежить іще довгий шлях до спасіння. Чи легко стати на шлях спасіння, якщо ти не той, хто шукає істину? Насправді ні. Якщо люди не зазнали Божих суду та кари, якщо вони не пережили Божого дисциплінування, кари, розбору та обтинання, то їм нелегко стати тими, хто шукає істину, і, як наслідок, їм дуже важко ступити на шлях, який веде до спасіння. Якщо, почувши це звернення, ти знаєш, що це істина, але ти ще не став на шлях слідування істині й отримання спасіння й не вважаєш це чимось серйозним, думаючи, що рано чи пізно настане день, коли ти цим займешся – без поспіху, – тоді що це за точка зору? Коли ти маєш таку точку зору, ти в біді, і тобі буде важко стати на шлях, що веде до спасіння. Отже, як тобі слід зважитися, щоб мати можливість стати на цей шлях? Тобі слід сказати: «Ах! Наразі я ще не став на шлях до спасіння – це доволі небезпечно! Бог каже, що люди мусять завжди жити перед Ним і більше молитися, і що їхні серця мусять бути спокійними, а не імпульсивними, тому я маю почати практикувати все це прямо зараз». Практикувати в такий спосіб означає стати на правильний шлях віри в Бога; це аж настільки просто. Якими є люди, які чують Божі слова, а потім практикують їх? Чи це хороші люди? Так, хороші; це люди, які люблять істину. Якими є люди, які, почувши слова Божі, залишаються заціпенілими, байдужими, непіддатливими, якщо вони легковажно ставляться до Божих слів і залишаються глухими та сліпими до них? Хіба вони не нетямущі? Люди завжди запитують, чи є якісь короткі шляхи до спасіння, коли вони вірять у Бога. Я кажу вам, що їх немає, а потім Я розповідаю вам про цей простий шлях, але, почувши про нього, ви не втілюєте його в життя – це той випадок, коли ви не розрізняєте, що добре, а що погано. Чи можна спасти таких людей? Хоча для них є якась надія, вона незначна; для них буде дуже тяжко отримати спасіння. Можливо, настане день, коли вони прокинуться від сну, все обміркують і скажуть собі: «Я більше не молодий, і я не виконував свої належні обов’язки, вірячи в Бога всі ці роки. Бог просить, щоб люди завжди жили перед Ним, а я не жив перед Богом. Я мушу поспішити й молитися». Не буде запізно, якщо вони схаменуться в глибині своїх сердець і почнуть виконувати свої належні обов’язки. Але не відкладайте це занадто надовго; якщо ви чекатимете, доки вам не виповниться сімдесят чи вісімдесят років, і ваше тіло почне виходити з ладу, і у вас більше не буде енергії, чи не буде тоді вже запізно шукати істину? Якщо ви витратите найкращі роки свого життя на безглузді речі та в кінцевому підсумку відкладете або пропустите пошук істини, що є найважливішим, хіба це не вкрай нерозумно? Чи є щось дурніше? Багато людей добре знає про істинний шлях, але продовжує чекати, щоб у майбутньому прийняти його й слідувати ним; усі вони нерозумні. Вони не знають, що пошук істини вимагає докладання зусиль упродовж десятиліть, перш ніж вони зможуть здобути життя. Якщо вони змарнують найкращий час для отримання спасіння, буде надто пізно шкодувати!

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Тільки зі страхом Божим можна йти шляхом спасіння»

Божі слова на кожен день. Уривок 380

Бути церковним керівником значить не просто навчитися вирішувати проблеми за допомогою істини, але й відкривати та розвивати талановитих людей, у жодному разі не заздрячи їм і не придушуючи їх. Така практика корисна для церковної роботи. Якщо ти зможеш виростити кількох шукачів істини, які добре співпрацюватимуть із тобою в усій твоїй роботі, і, зрештою, ви всі зможете свідчити з власного досвіду, то ти будеш компетентним керівником. Якщо ти станеш здатним діяти в усьому згідно з принципами, тоді ти справджуватимеш свою вірність. Є люди, які завжди бояться, що інші – кращі й вищі за них, що інших поважатимуть, тоді як ними нехтують. Це змушує їх нападати на інших та усувати їх. Хіба це не приклад заздрості до людей, більш здібних, ніж вони самі? Хіба така поведінка не егоїстична й не гідна презирства? Що це за характер? Він злостивий! Думати тільки про свої власні інтереси, задовольняти тільки свої власні бажання, не проявляти жодної уваги до інших або до інтересів Божого дому – у таких людей поганий характер, і Бог не має до них любові. Якщо ти справді здатен бути уважним до Божої волі, то зможеш справедливо ставитися до інших людей. Якщо ти порекомендуєш добру людину та даси їй пройти навчання й виконати певний обов’язок, тим самим поповнивши Божий дім талановитою людиною, хіба твоя робота не полегшиться? Хіба ти тоді не справдиш у цьому обов’язку свою вірність? Це добрий вчинок перед Богом; це той мінімум совісті та розважливості, який має бути в керівника. Ті, хто здатен утілювати істину в життя, можуть прийняти Божий нагляд за своїми вчинками. Коли ти приймаєш Божий нагляд, твоє серце позбувається вад. Якщо ти все робиш тільки для того, щоб це побачили інші, постійно хочеш отримати чужу похвалу та захоплення, але не приймаєш Божого нагляду, то чи є ще Бог у твоєму серці? Такі люди не мають шани до Бога. Не дійте завжди лише заради себе, не враховуйте завжди лише свої власні інтереси; не враховуйте інтереси людини й не думайте про власну гордість, репутацію чи статус. Спочатку ви повинні подумати про інтереси Божого дому та зробити їх своїм головним пріоритетом. Тобі слід бути уважним до Божої волі та розпочати з роздумів про те, чи був ти нечистим при виконанні свого обов’язку, чи був ти вірним, чи виконував свої зобов’язання та чи віддавав усього себе, а також чи щиро ти думав про свій обов’язок і про роботу церкви. Ти маєш брати це до уваги. Часто думай про це й розбирайся в цьому, і тобі буде легше добре виконувати свій обов’язок. Якщо в тебе низький духовний рівень, якщо твій досвід незначний або якщо ти невправний у своїй професійній діяльності, то у твоїй роботі можуть бути деякі помилки або недоліки, і результати можуть бути не дуже хорошими, але ти докладеш усіх залежних від тебе зусиль. У всьому, що ти робиш, ти не задовольняєш власні егоїстичні бажання чи вподобання. Натомість ти постійно звертаєш увагу на роботу церкви та інтереси Божого дому. Хоча ти, можливо, не досягнеш хороших результатів у виконанні свого обов’язку, твоє серце виправиться; якщо, окрім цього, ти зможеш шукати істину, щоб вирішити проблеми, пов’язані з твоїм обов’язком, тоді твій обов’язок відповідатиме стандарту, і ти зможеш увійти в реальність істини. Це є свідченням.

Дехто вірить у Бога, але не шукає істини. Такі люди завжди живуть плоттю, завжди хапаються за тілесні насолоди, завжди задовольняють власні егоїстичні бажання. Скільки б років такі люди не вірили в Бога, вони ніколи не ввійдуть у реальність істини. Це знак того, що вони зганьбили Бога. Ти кажеш: «Я ж нічим не опирався Богові – як же я міг Його зганьбити?». Усі твої ідеї та думки – це зло. І своїми намірами, і цілями, і мотивами своїх дій, і наслідками того, що ти робиш, – усіма способами ти догоджаєш сатані, стаєш для нього посміховиськом і дозволяєш йому щось про тебе дізнатися. Ти не давав жодного свідчення, яке мусить дати християнин. Ти належиш сатані. Ти в усьому ганьбиш Боже ім’я та не маєш справжнього свідчення. Чи згадає Бог те, що ти робив? Який висновок Бог, зрештою, зробить про твої вчинки й обов’язок, який ти виконував? Хіба із цього не має щось вийти – якась заява? У Біблії Господь Ісус говорить: «Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Матвія 7:22–23). Чому Господь Ісус таке сказав? Чому так багато з тих, хто проповідував, виганяв бісів і творив багато чудес в ім’я Господнє, стало лиходіями? Причина в тому, що вони не прийняли істину, яку висловлював Господь Ісус, не дотримувалися заповідей Господа Ісуса та не мали любові до істини у своїх серцях. Вони просто хотіли отримати благословення Царства Небесного в обмін на свою роботу, страждання та жертви заради Господа. Це торгівля з Богом, це використання Бога й обман Бога, тому Господь Ісус зневажав їх, ненавидів їх і засуджував їх як лиходіїв. Сьогодні люди приймають суд і кару Божих слів, але дехто досі женеться за репутацією та статусом, постійно хоче виділитися, постійно хоче бути керівниками або працівниками і здобувати репутацію та статус. Хоча всі вони кажуть, що вірять у Бога, слідують за Богом, усього зрікаються заради Бога та повністю присвячують себе Богові, але вони виконують свої обов’язки заради слави, власних інтересів, статусу та постійно плетуть інтриги. Вони не слухняні та не вірні Богу, вони діють свавільно, зовсім не замислюючись над своїми вчинками, і тому вони стали лиходіями. Бог ненавидить таких лиходіїв і не спасає їх. За яким стандартом учинки людини оцінюються як добрі чи злі? Це залежить від того, чи має вона у своїх думках, проявах і діях свідчення про те, що вона практикує істину й утілює реальність істини в життя. Якщо ти не маєш цієї реальності або не живеш нею, то, без сумніву, ти злочинець. Як Бог розглядає лиходіїв? Твої думки й зовнішні дії не свідчать про Бога, вони не присоромлюють сатану й не перемагають його; натомість вони ганьблять Бога і вкриті плямами, які приносять Богові сором. Ти не свідчиш про Бога, не присвячуєш себе повністю Богові й не виконуєш свої зобов’язання й обов’язки перед Богом; натомість ти працюєш заради самого себе. Що значить «заради самого себе»? Якщо бути точним, це означає заради сатани. Тому, врешті-решт, Бог скаже: «Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня». В очах Бога ти не зробив добрих вчинків; радше твоя поведінка стала злою. Ти не тільки не отримаєш Божого схвалення, а ще й будеш засуджений. Чого прагне здобути людина з такою вірою в Бога? Чи не зійшла б така віра врешті-решт нанівець?

Для всіх, хто виконує свій обов’язок, незалежно від того, наскільки глибоко чи поверхово вони розуміють істину, найпростіший спосіб практики, за допомогою якого можна увійти в реальність істини, – це в усьому думати про інтереси Божого дому й відкинути егоїстичні бажання, особисті наміри, мотиви, гордість і статус. Ставити інтереси Божого дому на перше місце – це найменше, що має робити людина. Якщо той, хто виконує свій обов’язок, не може зробити навіть цього, то як можна казати, що він виконує свій обов’язок? Це не виконання свого обов’язку. Тобі слід у першу чергу враховувати інтереси дому Божого, бути уважним до Божої волі та враховувати роботу церкви, і ставити ці аспекти на перше місце; тільки після цього ти можеш думати про стабільність свого статусу або про те, як інші тебе сприймають. Хіба ви не відчуваєте, що коли ви робите поділ на ці етапи та йдете на деякі компроміси, стає трохи легше? Якщо ти так практикуватимеш протягом деякого часу, ти відчуєш, що догодити Богові зовсім не складно. Окрім того, тобі слід бути спроможним виконувати те, за що ти відповідаєш, виконувати свої зобов’язання та обов’язки, відкидати свої егоїстичні бажання, відкладати вбік власні наміри та мотиви, рахуватися з Божою волею та ставити на перше місце інтереси Божого дому, роботу церкви та обов’язок, який тобі слід виконувати. Випробувавши це на собі протягом певного часу, ти відчуєш, що це хороший спосіб поведінки. Це означає жити прямо й чесно, не будучи ницою або ні на що не придатною людиною, і жити справедливо й гідно, а не бути мерзенним і підлим. Ти відчуєш, що саме так належить жити й діяти людині. Поступово бажання задовольняти власні інтереси зменшиться у твоєму серці. Наразі, як би довго ви не вірили в Бога, вашому входженню, розумінню та досвіду уроків пошуку істини, практики істини та входженню в реальність істини бракує глибини, і у вас немає справжнього досвіду чи розуміння, тому ви не можете мати істинного свідчення. Щойно Я поділився з вами цією простою стратегією: починайте практикувати в такий спосіб, і якщо ви це робитимете протягом певного часу, то й не зогледитеся, як ваш внутрішній стан зміниться. Він перетвориться з того половинчастого стану, у якому вам не надзвичайно цікаво вірити в Бога, але й не нудно від цього, на стан, у якому ви вважатимете, що вірити в Бога й бути чесною людиною – це добре, і в якому ви будете зацікавлені в тому, щоб бути чесною людиною, а також вважатимете, що в такому житті є сенс і пожива. Ваш дух буде стабільним, мирним та задоволеним. Таким буде ваш стан унаслідок вашої відмови від власних мотивів, інтересів і егоїстичних бажань. Ви це заслужите. Цей результат частково є наслідком людської співпраці, а частково – роботою Святого Духа. Святий Дух не виконуватиме роботу без співпраці з боку людей.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Свободу та визволення можна здобути, лише відкинувши свій розбещений характер»

Божі слова на кожен день. Уривок 381

Що ви знаєте про зміни в характері? Сутність змін у характері та змін у поведінці є різною, і зміни у практикуванні також відрізняються – всі вони є різними за своєю сутністю. Більшість людей у своїй вірі в Бога робить особливий акцент на поведінці, внаслідок чого в їхній поведінці відбуваються певні зміни. Після того, як вони почали вірити в Бога, вони кидають курити й пити, вони більше не змагаються з іншими, вважаючи за краще проявляти терпіння, коли зазнають втрати. У них відбуваються деякі поведінкові зміни. Деякі люди вважають, що, повіривши в Бога, вони розуміють істину, читаючи слово Боже, що вони пізнали на власному досвіді роботу Святого Духа, що у своїх серцях вони мають справжню втіху, що робить їх особливо завзятими, і що немає нічого, чого вони не могли б зректися або витерпіти. Проте, оскільки в їхніх життєвих характерах не відбулося жодних змін, провірувавши вісім, десять, а то й двадцять чи тридцять років, вони починають скочуватися до старої манери поведінки; їхні зарозумілість і пихатість стають дедалі помітнішими, вони починають змагатися за владу й зиск, жадають церковних грошей, заздрять тим, хто скористався з Божого дому. Вони стають паразитами й шкідниками в Божому домі, а декого з них навіть викривають і виганяють як неправдивих керівників й антихристів. І що доводять ці факти? Прості поведінкові зміни не є стійкими; якщо немає зміни в життєвих характерах людей, то рано чи пізно вони покажуть своє справжнє обличчя. Це відбувається тому, що джерелом змін у їхній поведінці є завзяття, а в поєднанні з певною роботою Святого Духа в цей час їм надзвичайно легко стати завзятими або проявити тимчасову доброту. Як кажуть безбожники: «Зробити один добрий учинок легко, важко робити добрі вчинки все життя». Чому ж люди не здатні робити добрі вчинки впродовж усього життя? Тому що за своєю природою люди лукаві, егоїстичні та розбещені. Поведінка людини визначається її природою; якою б не була природа людини, такою ж буде і поведінка, яку ця людина виявляє, і тільки те, що виявляється, природно відображає природу цієї людини. Несправжні речі не можуть тривати довго. Коли Бог працює, щоб спасти людину, Він це робить не для того, щоб прикрасити її доброю поведінкою – мета Божої роботи полягає в тому, щоб перетворити людські характери, щоб люди переродились у нових людей. Божий суд, кара, випробування й рафінування людини – все це служить для того, щоб змінити її характер так, щоб вона досягла абсолютної покірності й відданості Богові та почала нормально Йому поклонятися. Це і є мета Божої роботи. Добра поведінка – це не те ж саме, що покірність Богу, а тим паче не дорівнює сумісності з Христом. Зміни в поведінці ґрунтуються на вченні й народжуються із завзяття; вони не засновані на істинному знанні Бога або на істині, а тим більше не спираються на керівництво Святого Духа. Хоча часом дещо з того, що роблять люди, є просвітленим або скерованим Святим Духом, це не є проявом їхнього життя. Вони ще не ввійшли в реалії істини, і характер їхнього життя зовсім не змінився. Якою б гарною не була поведінка людини, це не доводить, що вона слухається Бога або що вона втілює істину в життя. Поведінкові зміни не відображають зміни в характері життя, і їх не можна вважати проявами людського життя.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Частина третя»

Божі слова на кожен день. Уривок 382

Якщо людина має багато добрих учинків, це не означає, що вона володіє реаліями істини. Тільки практикуючи істину й діючи згідно з принципами, ви можете володіти реаліями істини. Тільки боячись Бога й утікаючи від злого, ви можете володіти реаліями істини. Деякі люди сповнені ентузіазму, можуть викладати вчення, слухаються правил і роблять багато добрих учинків, але про них можна сказати тільки те, що вони мають трохи людської сутності. Ті, хто може викладати вчення й завжди дотримується правил, не обов’язково практикують істину. Хоча те, що вони кажуть, є правильним і звучить так, наче в цьому немає проблем, їм нічого сказати в питаннях, які стосуються сутності істини. Отже, скільки б людина не викладала вчення, це не означає, що вона розуміє істину, і скільки б учення вона не розуміла, вона не здатна вирішити жодної проблеми. Усі релігійні теоретики можуть пояснити Біблію, але врешті-решт усі вони падають, тому що не приймають усієї істини, яку висловив Бог. Люди, які зазнали зміни у своїх характерах, є іншими; вони зрозуміли істину, вони розбірливі у всіх питаннях, вони знають, як діяти згідно з Божою волею, як діяти згідно з принципом істини і як діяти, щоб догодити Богові, і вони розуміють природу розбещеності, яку проявляють. Коли їхні власні ідеї та уявлення викриваються, вони здатні бути розбірливими й зректися плоті. Ось як виражається зміна в характері. Основним проявом людей, які зазнали зміни в характері, є те, що вони прийшли до ясного розуміння істини, і, виконуючи щось, вони втілюють істину в життя з відносною точністю й не так часто проявляють розбещеність. Як правило, ті, чиї характери зазнали перетворення, виявляються особливо розважливими й проникливими, і завдяки своєму розумінню істини вони не виявляють стільки самовдоволення або зарозумілості. Вони бачать наскрізь і розпізнають чимало з тієї розбещеності, яку в них було викрито, тому не дозволяють собі зарозумілості. Вони здатні мати виважене розуміння того, яким є місце людини, як поводитися розважливо, як бути слухняним, що казати, а що ні, і з якими людьми про що говорити і що робити. Отже, люди, чиї характери змінилися, є відносно розважливими, і лише такі люди справді втілюють людську подобу. Оскільки вони розуміють істину, вони здатні говорити й бачити речі відповідно до істини, вони є принциповими в усьому, що роблять; вони не піддаються впливу жодної людини, справи чи речі, і всі вони мають свої власні погляди й здатні відстоювати принцип істини. Їхні характери відносно стабільні, їх не кидає то в жар, то в холод, і незалежно від обставин вони розуміють, як правильно виконувати свої обов’язки і як поводитися, щоб догодити Богові. Ті, чиї характери насправді змінилися, не зосереджені на тому, що робити, щоб зовні виглядати добре; вони здобули внутрішню ясність щодо того, що робити, щоб догодити Богові. Тому ззовні може здаватися, що такі люди не настільки сповнені ентузіазму або не роблять чогось дуже великого, але все, що вони роблять, має сенс, є цінним і приносить практичні результати. Ті, чиї характери змінилися, безумовно володіють багатьма реаліями істини, і це підтверджується їхніми поглядами на речі та їхніми принциповими діями. Ті ж, хто не отримав істини, абсолютно не досягли жодних змін у характері життя. Як саме досягається зміна в характері? Людські істоти були глибоко розбещені сатаною, всі вони протистоять Богу й всі вони мають природу протистояння Богові. Бог спасає людей, перетворюючи тих, хто має природу протистояння Богові й хто може протистояти Богу, на тих, хто здатен слухатися й боятися Бога. Ось що означає бути тим, чий характер змінився. Якою б розбещеною не була людина або скільки б розбещених характерів вона не мала, якщо вона здатна прийняти істину, прийняти Божий суд і кару, прийняти різноманітні випробування й рафінування, вона матиме справжнє розуміння Бога, а разом з тим зможе ясно бачити свою власну природу й сутність. Коли людина по-справжньому пізнає себе, вона зможе зненавидіти себе й сатану, вона буде готова зректися сатани та повністю підкоритися Богові. Коли людина має таку рішучість, вона здатна шукати істину. Якщо люди мають справжнє знання про Бога, якщо їхній сатанинський характер очищено, а слова Божі вкоренилися в них, стали їхнім життям і основою їхнього існування, якщо вони живуть за словами Божими, повністю змінилися й стали новими людьми – тоді це вважається зміною в характері їхнього життя. Зміна в характері не означає, що людина має зрілу й досвідчену людську сутність, як і не означає, що зовнішні характери людей стали лагіднішими, ніж раніше, що колись вони були зарозумілими, а тепер уміють спілкуватися розважливо, або що вони раніше нікого не слухали, а тепер здатні слухати інших – такі зовнішні зміни не можна назвати перетвореннями в характері. Звичайно, перетворення в характері й справді включають у себе такі прояви, але найважливішою складовою є те, що їхнє життя змінилося внутрішньо. Це відбувається виключно тому, що слова Божі та істина пустили всередині них коріння, панують у них і стали їхнім життям. Їхні погляди на речі також змінилися. Вони здатні наскрізь бачити, що відбувається у світі та з людством, як сатана розбещує людство, як великий червоний дракон протистоїть Богові, а також сутність великого червоного дракона. Вони можуть ненавидіти великого червоного дракона й сатану у своєму серці, і вони здатні цілковито обернутися до Бога й слідувати за Ним. Це означає, що характер їхнього життя змінився й вони здобуті Богом. Зміни в характері життя – це фундаментальні зміни, тоді як зміни в поведінці – поверхові. Тільки ті, хто досягнув змін у характері життя, є людьми, які отримали істину, і тільки вони здобуті Богом.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Частина третя»

Божі слова на кожен день. Уривок 383

Перетворення в характері – це не зміна в поведінці, не вдавана зовнішня зміна й не тимчасова переміна, зроблена із запалу. Якими б добрими не були такі зовнішні зміни, вони не можуть замінити зміни в характері життя, бо перших можна досягнути самими лише людськими зусиллями, а других – не можна досягнути лише власними зусиллями. Для змін у характері життя необхідно пережити Божий суд, кару, випробування й рафінування, а також досконалість Святого Духа. Хоча люди, які вірять у Бога, демонструють певну добру поведінку, ніхто з них не слухається й не любить Бога по-справжньому, і ніхто з них не здатен виконувати Божу волю. Чому? Тому що для всього цього потрібно змінити характер життя, а простої зміни поведінки далеко не достатньо. Зміна характеру означає, що в тебе є знання й досвід істини, що істина стала твоїм життям, що вона може керувати твоїм життям і панувати над твоїм життям і всім, що з тобою пов’язане. Це і є зміна в характері життя. Тільки люди, які володіють істиною як життям, – це ті, чий характер змінився. У минулому, можливо, бувало таке, що ти розумів деякі істини, але не міг утілювати їх у життя, однак тепер ти можеш без перешкод і труднощів практикувати кожен аспект істини, який розумієш. Практикуючи істину, ти починаєш відчувати наповнення миром і щастям, але якщо ти не можеш практикувати істину, тобі боляче, і тебе турбують докори сумління. Ти можеш практикувати істину в усьому, жити за Божими словами й мати фундамент для життя. Це означає, що твій характер змінився. Тепер ти можеш легко відкинути свої уявлення й фантазії, свої плотські вподобання та прагнення, усе те, що ти не міг відкинути раніше. Ти відчуваєш, що Божі слова по-справжньому добрі, а практикувати істину – це найкраще, що можна робити. Це означає, що твій характер змінився. Слова «зміна в характері» звучать дуже просто, але насправді це процес, який вимагає багато досвіду. У цей період людям потрібно витерпіти багато тягот, упокорити своє тіло та зректися плоті, а ще перенести суд, кару, обтинання, розбір, випробування й рафінування, а також пережити багато невдач, падінь, внутрішню боротьбу й муки в серці. Лише після такого досвіду люди можуть дещо зрозуміти власну природу, але це часткове розуміння не забезпечить миттєву повну зміну; перш ніж люди нарешті зможуть потроху позбуватися своїх розбещених характерів, вони мають пройти через довгий період досвіду. Ось чому для зміни характеру потрібне ціле життя. Наприклад, якщо ти виявляєш розбещеність у якомусь питанні, чи зможеш ти практикувати істину відразу, щойно її усвідомиш? Ні, не зможеш. На цьому етапі розуміння інші обтинають тебе й розбираються з тобою, а потім твоє оточення спонукає та змушує тебе діяти відповідно до принципів істини. Іноді ти все одно не можеш із цим змиритись і кажеш собі: «Чи справді я мушу робити це саме так? Чому я не можу робити це так, як хочу? Чому мене постійно просять практикувати істину? Я не хочу, я від цього втомився!». Щоб отримати досвід Божої роботи, потрібно пройти такий процес: від небажання практикувати істину – до добровільної практики істини, від негативу та слабкості – до сили та здатності зректися плоті. Досягнувши певного рівня досвіду, пройшовши певні випробування, рафінування та зрештою прийшовши до розуміння Божої волі й деяких істин, люди відчують певне щастя й будуть готові діяти відповідно до принципів істини. На початку люди практикують істину неохоче. Візьмімо для прикладу віддане виконання своїх обов’язків: у тебе є певне розуміння того, як виконувати свої обов’язки й бути відданим Богові, а ще ти маєш певне розуміння істини – але коли ти зумієш повністю присвятити себе Богові? Коли ти зумієш виконувати свої обов’язки і словом, і ділом? Для цього знадобиться певний процес. Під час цього процесу ти можеш зазнати багато тягот. Якісь люди, можливо, розбиратимуться з тобою, а інші – критикуватимуть тебе. Усі на тебе дивитимуться, ретельно тебе вивчатимуть, і тільки тоді ти почнеш усвідомлювати, що ти не правий і що ти показав погані результати, що брак відданості у виконанні свого обов’язку не припустимий і що не можна бути ні недбалим, ні поверховим! Святий Дух просвіщатиме тебе зсередини й докорятиме, коли ти помилятимешся. Під час цього процесу ти почнеш розуміти дещо про себе й дізнаєшся, що маєш забагато нечистого, що в тебе забагато особистих мотивів і забагато непомірних бажань при виконанні своїх обов’язків. Якщо, зрозумівши сутність усього цього, ти зумієш прийти до Бога з молитвою та справді покаятися, ти зможеш очиститися від цієї розбещеності. Якщо ти часто так шукатимеш істину для розв’язання власних практичних проблем, то потроху ступиш на правильний шлях віри; ти почнеш набувати справжнього життєвого досвіду, і твій розбещений характер поступово стане очищатися. Що більше очищатиметься твій розбещений характер, то більше перетворюватиметься характер твого життя.

Хоча зараз багато людей виконує свої обов’язки, але, по суті, скільки людей робить це абияк? Скільки людей може прийняти істину й виконувати свої обов’язки згідно з принципами істини? Скільки людей виконує свої обов’язки згідно з Божими вимогами після того, як їхні характери змінилися? Ретельніше вивчивши ці питання, ти зможеш зрозуміти, чи справді ти відповідаєш стандартам у виконанні своїх обов’язків, а також чітко побачити, чи змінився твій характер. Досягти перетворення в характері – нелегка справа; воно не означає просто досягти кількох змін у поведінці, здобути певні знання про істину, вміти трохи розповідати про свій досвід, пов’язаний із кожним аспектом істини, або досягти певних змін чи стати трохи слухнянішим після дисциплінування. Усе це не є перетворенням характеру життя людини. Чому Я так кажу? Хоча ти, можливо, дещо змінився, ти досі не втілюєш істину в життя по-справжньому. Можливо, ти так поводишся, бо тимчасово перебуваєш у підхожому середовищі й ситуація дає тобі таку змогу або ж тебе спонукали до цього поточні обставини. Крім того, ти можеш практикувати істину, коли ти в доброму гуморі, коли твій стан нормальний і в тобі працює Святий Дух. Але уявімо, що ти проходиш якесь випробування та страждаєш, як Йов, або стикаєшся з випробуванням смерті. Коли це станеться, чи зможеш ти все одно практикувати істину й бути непохитним у своєму свідченні? Чи зможеш ти сказати щось подібне до слів Петра: «Навіть якщо б я повинен був померти, пізнавши Тебе, як я міг би це зробити без радості й щастя?». Що цінував Петро? Петро цінував послух і вважав, що пізнання Бога – це найважливіше, тому він зумів бути слухняним до самої смерті. Перетворення в характері не відбувається за одну ніч; для цього потрібен досвід усього життя. Зрозуміти істину трохи легше, але вміти практикувати її в різних контекстах – це важко. Чому людям завжди складно втілювати істину в життя? Насправді всі ці труднощі безпосередньо пов’язані з розбещеними людськими характерами та є перешкодами, породженими розбещеними характерами. Тому для того, щоб бути здатним утілювати істину в життя, потрібно багато страждати й платити ціну. Якби не розбещені характери, людям не довелося б страждати й платити ціну за те, щоб практикувати істину. Хіба це не очевидний факт? Іноді може здаватися, що ти втілюєш істину в життя, але в реальності природа твоїх учинків не свідчить, що ти справді так робиш. Слідуючи за Богом, багато людей здатно відкинути свої сім’ї й кар’єру та виконувати свої обов’язки, і тому вони вважають, що практикують істину. Однак вони ніколи не можуть скласти справжнє досвідне свідчення. Що ж саме тут відбувається? Якщо міряти їх людськими уявленнями, то здається, ніби вони практикують істину, але Бог не визнає те, що вони роблять, як практику істини. Якщо те, що ти робиш, має домішки й особисті мотиви, то ти схильний відступати від принципів, і не можна сказати, що ти практикуєш істину; це просто певний тип поведінки. Строго кажучи, Бог, імовірно, засудить цей тип твоєї поведінки; Він не похвалить і не відзначить її. Якщо розтинати це питання до самої сутності й кореня, то ти – людина, яка коїть зло, і ця твоя зовнішня поведінка є протистоянням Богові. Зовні ти нікому не заважаєш, нічого не порушуєш і не завдаєш реальної шкоди. Те, що ти робиш, виглядає логічним і розумним, але всередині воно містить людські забруднення й наміри, і його сутність полягає в скоєнні зла й опорі Богові. Тому тобі слід подивитися на мотиви власних учинків і, використовуючи Божі слова, визначити, чи відбулася зміна у твоєму характері й чи втілюєш ти істину в життя. Відповідь на ці питання не залежить від того, чи узгоджуються твої вчинки з людськими фантазіями й думками, чи вони тобі до смаку: усе це неважливо. Натомість вона залежить від Бога, який скаже, чи відповідаєш ти Його волі, чи мають твої вчинки реальність істини й чи відповідають вони Його вимогам і стандартам. Тільки оцінювання себе за Божими вимогами дає точну відповідь. Перетворення в характері й утілення істини в життя – це не так просто й легко, як люди собі уявляють. Чи розумієте ви це зараз? Чи маєте в цьому якийсь досвід? Коли справа доходить до сутності проблеми, ви можете її не розуміти; ваше входження було занадто поверховим. Ви метушитеся цілими днями, з ранку до вечора, ви рано встаєте й пізно лягаєте, але так і не досягли перетворення характеру свого життя й не можете зрозуміти, що таке перетворення характеру. Це означає, що ваше входження занадто поверхове, чи не так? Незалежно від того, як довго ви вірите в Бога, ви можете не відчувати сутності й глибоких речей, пов’язаних із перетворенням у характері. Чи можна сказати, що твій характер змінився? Як дізнатися, хвалить тебе Бог чи ні? Ти як мінімум матимеш виняткову стійкість у всьому, що робиш, і відчуватимеш, як Святий Дух скеровує й просвіщає тебе, працює в тобі під час виконання твоїх обов’язків, будь-якої роботи в Божому домі чи загалом у житті. Твоя поведінка узгоджуватиметься з Божими словами, і, набувши певного досвіду, ти відчуєш, що те, як ти діяв у минулому, було відносно прийнятним. Якщо ж, здобувши досвід за певний період часу, ти відчуваєш, що деякі твої минулі вчинки були неприйнятними, ти ними не задоволений і бачиш, що вони не відповідали істині, то це доводить, що все зроблене тобою було вчинено наперекір Богові. Це доказ, що твоє служіння було сповнене бунтарства, опору й людських способів дії та що ти абсолютно не зміг досягти змін у характері.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Що потрібно знати про преображення свого характеру»

Божі слова на кожен день. Уривок 384

У з’ясуванні того, чи можуть люди коритися Богові, головне, на що слід звернути увагу, – це те, чи бажають вони чогось надмірного від Бога й чи є в них приховані мотиви. Якщо люди завжди ставлять вимоги Богові, це доводить, що вони не слухняні Йому. Що б із тобою не трапилося, якщо ти не можеш прийняти це від Бога, не можеш шукати істину, завжди виходиш зі своїх власних суб’єктивних міркувань і завжди вважаєш, що правий тільки ти, і якщо ти навіть здатен сумніватися в тому, що Бог є істина та праведність, тоді в тебе будуть проблеми. Такі люди найбільш гордовиті й непокірні перед Богом. Люди, які завжди ставлять вимоги Богові, ніколи не зможуть по-справжньому коритися Йому. Якщо ти ставиш вимоги Богові, це доводить, що ти укладаєш угоду з Богом, що ти обираєш свої власні думки й дієш відповідно до своїх власних думок. У цьому ти зраджуєш Бога й не маєш послуху. Ставити вимоги Богові безглуздо; якщо ти дійсно віриш, що Він – Бог, то ти не наважишся ставити Йому вимоги, і не матимеш права ставити Йому вимоги, незалежно від того, обґрунтовані вони чи ні. Якщо ти маєш істинну віру в Бога й віриш, що Він є Бог, то в тебе не буде іншого вибору, окрім як поклонятися й підкорятися Йому. Сьогодні люди не тільки роблять свій власний вибір, вони навіть просять Бога діяти відповідно до їхньої власної волі. Вони не тільки не вибирають коритися Богові, а навіть просять Бога коритися їм. Хіба це не нерозумно? Отже, якщо в людині немає істинного переконання, немає істотної віри, вона ніколи не зможе отримати похвалу від Бога. Коли люди зможуть ставити менше вимог до Бога, їхнє істинне переконання та їхня слухняність зростуть, і їхній здоровий глузд також стане порівняно нормальним. Часто буває так: що більше люди схильні дискутувати та що більше вони наводять виправдань, то важче з ними мати справу. Вони не тільки мають багато вимог, але й коли дати їм палець, то вони тягнуть за руку. Коли вони задоволені в одній сфері, вони потім ставлять вимоги в іншій; вони мають бути задоволені у всіх сферах, а якщо ні, то вони починають скаржитися та списують себе з рахунку як безнадійних. Згодом вони почуваються зобов’язаними та шкодують, плачуть гіркими сльозами й хочуть померти. Яка з того користь? Хіба це не нерозумно? Цю низку проблем необхідно розв’язати в самому корені. Якщо в тебе розбещений характер, і ти не працюєш над його усуненням, і якщо ти наполягаєш на тому, щоб зволікати із розв’язанням цієї проблеми, аж доки ти не потрапиш у біду або не спричиниш катастрофу, як можна компенсувати цю втрату? Чи це не запізніла думка? Тому для повного розв’язання проблеми розбещеного характеру ти мусиш шукати істину, щоб розв’язати таку проблему відразу після її виникнення. Ти мусиш усунути розбещений характер у зародку, тим самим гарантуючи недопущення помилки й запобігаючи майбутнім проблемам. Якщо розбещений характер пустить коріння та стане думками або точкою зору людини, він зможе спрямувати людину до вчинення зла. Отже, головна мета самоаналізу та самопізнання полягає у виявленні розбещених характерів та швидкому пошуку істини задля їх усунення. Ти мусиш знати, що є у твоїй природі, що тобі подобається, до чого ти прагнеш і чого хочеш досягти. Ти мусиш аналізувати ці аспекти відповідно до Божих слів, щоб побачити, чи відповідають вони Божій волі, і зрозуміти, чому вони хибні. Щойно ти це зрозумієш, ти мусиш розв’язати проблему ненормальності розуму, тобто проблему ірраціональності. Це проблема не тільки розбещеного характеру, а й відсутності розважливості. Особливо тоді, коли мова йде про інтереси людей, люди, яких переповнюють інтереси, можуть стати ірраціональними. Це психічна проблема, і це також ахіллесова п’ята людей. Деякі люди вважають, що мають певний духовний рівень і дари, і завжди хочуть бути керівниками, щоб виділятися, тому вони просять Бога використовувати їх. Якщо Бог не використовує їх, вони кажуть: «Як Бог може не благоволити до мене? Боже, якщо Ти використовуватимеш мене для чогось важливого, я обіцяю, що повністю присвячу себе Тобі!». Чи є такий намір правильним? Повністю присвячувати себе Богові – добре, але в основі їхньої готовності повністю присвячувати себе Богові лежать певні мотиви. Статус – це те, що вони дійсно люблять, і саме на нього вони звертають увагу. Якщо люди дійсно слухняні, вони можуть щиросердо слідувати за Богом незалежно від того, чи використовує Він їх, і вони можуть повністю присвячувати себе Богові незважаючи на те, чи мають вони статус. Тільки цих людей можна вважати розумними та слухняними Богові. Добре, коли люди готові повністю присвячувати себе Богові, і Бог готовий використовувати таких людей, але якщо вони не озброєні істиною, у Бога немає способу використовувати їх. Якщо люди готові докладати зусиль до істини та співпрацювати, має бути підготовчий етап. Тільки після того, як люди зрозуміють істину та зможуть щиро коритися Богові, Він формально зможе використовувати їх. Ця стадія практики обов’язкова. Сьогодні всі керівники й працівники перебувають на цій стадії практики. Після набуття ними життєвого досвіду й здатності діяти відповідно до принципів вони будуть придатні для використання Богом.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Люди ставлять до Бога забагато вимог»

Божі слова на кожен день. Уривок 385

Єдине ставлення, яке повинна мати створена істота до Творця, – це послух, безумовний послух. Це те, що деякі люди сьогодні не можуть прийняти. Причина цього полягає в тому, що духовний стан людини замалий і вона не має реальності істини. Якщо, коли Бог робить щось, що йде врозріз із твоїми уявленнями, ти схильний неправильно тлумачити Бога – навіть не слухатися Бога й відвертатися від Нього, – тоді ти далекий від того, щоб бути здатним слухатися Бога. Хоча людина живиться й поливається словом Божим, насправді вона прагне до єдиної мети, яка врешті-решт полягає в здатності досягти безумовної, абсолютної покірності Богові, – і саме тоді ти, це створіння, досягнеш необхідного стандарту. Бувають випадки, коли Бог зумисне робить речі, які йдуть урозріз із твоїми уявленнями, і зумисне робить речі, які суперечать твоїм бажанням і можуть навіть здаватися такими, що йдуть урозріз із істиною й людськими почуттями та є образливими для тебе; тобі може бути важко прийняти ці речі, ти можеш бути не здатен їх зрозуміти, і незалежно від того, як ти їх аналізуєш, вони можуть здаватися тобі неправильними, і ти можеш бути не здатним їх прийняти, тобі може здаватися, що Бог був нерозсудливим, роблячи їх, – але насправді Бог зробив їх зумисне. Тож яку мету переслідує Бог, роблячи ці речі? Він перевіряє й викриває тебе, щоб побачити, чи здатний ти шукати істину, чи ні, чи маєш ти справжній послух Богові, чи ні. Не шукай підстав для всього, що робить і про що просить Бог, і не запитуй, чому. Намагатися дебатувати з Богом – марно. Ти просто мусиш визнати, що Бог – це істина, і бути здатним до абсолютного послуху. Ти просто мусиш визнати, що Бог є твоїм Творцем і твоїм Богом. Це вище за будь-яку логіку, вище за будь-яку земну мудрість, вище за будь-яку людську мораль, етику, досвід, філософію чи традиційну культуру – вище навіть за людські емоції, людську праведність і так звану людську любов. Це вище за все. Якщо тобі це не зрозуміло, то рано чи пізно настане день, коли з тобою щось станеться й ти впадеш. Як мінімум ти збунтуєшся проти Бога й схибиш на манівці; якщо ти зрештою будеш здатний покаятися й визнати, що Бог гідний любові, і визнати значущість Божої роботи в тобі, тоді ти все ще матимеш надію на спасіння, – але якщо ти впадеш через це й не зможеш видертися назад, у тебе немає надії. Коли Бог судить, карає чи проклинає людей, це все для того, щоб їх спасти, і їм не потрібно боятися. А чого треба боятися? Ти маєш боятися того, що Бог скаже: «Я ненавиджу й відкидаю тебе». Якщо Бог каже таке, то ти в біді: це означає, що Бог не спасе тебе, що ти не маєш надії на спасіння. А отже, приймаючи Божу роботу, люди мусять розуміти Божу волю. Що б ти не робив, не чіпляйся до слів Божих, кажучи: «Суд і кара – це добре, але засудження, прокляття, загибель – чи не означатиме це, що для мене все скінчено? Який сенс бути Божим створінням? Тому я ним не буду, і Ти більше не будеш моїм Богом». Якщо ти відкидаєш Бога й не залишаєшся непохитним у своєму свідченні, то Бог може справді тебе відкинути. Чи знаєте ви про це? Хай там як довго люди вірили в Бога, хай там скільки доріг вони пройшли, скільки роботи зробили або скільки обов’язків виконали, все, що вони впродовж цього часу робили, було підготовкою до одного. До чого ж? Вони готувалися до того, щоб урешті-решт мати абсолютний послух Богові, безумовний послух. Що означає «безумовний»? Це означає, що ти не виправдовуєшся, нічого не кажеш про свої власні об’єктивні причини, це означає, що ти не чіпляєшся до дрібниць; ти – створіння Боже, ти цього не вартий. Коли ти чіпляєшся до дрібниць із Богом, ти забув своє місце, і коли намагаєшся дебатувати з Богом – знову ж таки, ти забув своє місце. Не сперечайся з Богом, не намагайся завжди з’ясувати причину, не наполягай на розумінні, перш ніж підкоритися, і на непокорі, коли не розумієш. Коли ти так робиш, ти забув своє місце, і в такому разі твій послух Богові не є абсолютним; такий послух є відносним і умовним. Хіба ті, хто ставить умови для свого послуху Богові, є людьми, які справді слухаються Бога? Чи ставишся ти до Бога як до Бога? Чи поклоняєшся ти Богові як Творцеві? Якщо ні, то Бог не визнає тебе. Що ти мусиш пережити, щоб досягти абсолютного й безумовного послуху Богові? І як саме ти маєш це пережити? Перш за все, люди мусять прийняти суд і кару Божі, вони мусять прийняти обтинання й розбір. Крім того, вони мусять прийняти Боже доручення, вони мусять шукати істину, виконуючи свій обов’язок, вони мусять розуміти різні аспекти істини, які стосуються входження в життя, і досягати розуміння Божої волі. Іноді це людям не під силу з огляду на їхній духовний рівень, і їм бракує здатності осягати, щоб досягти розуміння істини, і вони можуть лише трохи зрозуміти, коли інші спілкуються з ними або коли вони виносять уроки з різних ситуацій, створених Богом. Але ти мусиш знати, що повинен мати серце, сповнене послуху Богові, ти не повинен намагатися дебатувати з Богом або ставити умови; все, що робить Бог, – це те, що має бути зроблено, адже Він – Творець; ти – Боже створіння, і ти повинен мати слухняне ставлення, і не мусиш завжди питати про причину або говорити про умови. Якщо тобі бракує навіть елементарного слухняного ставлення, і ти навіть схильний сумніватися в Богові й остерігатися Бога або думати у своєму серці: «Я маю перевірити, чи справді Бог збирається мене спасти, чи справді Бог праведний. Усі кажуть, що Бог є любов – що ж, тоді я маю перевірити, чи справді є любов у тому, що Бог робить у мені, чи справді це любов», – якщо ти постійно перевіряєш, чи відповідає те, що робить Бог, твоїм уявленням і смакам, або навіть тому, що ти вважаєш істиною, тоді ти забув своє місце, і ти в біді: ти, найімовірніше, образиш Божий характер. Істини, що стосуються послуху, мають вирішальне значення, і жодна істина не може бути повністю й чітко виражена лише в кількох реченнях; усі вони стосуються різних станів людей і їхньої розбещеності. Входження в реальність істини не можна досягти за один, два, три або п’ять років. Для цього потрібно багато чого пережити, зазнати чимало суду й кари слів Божих, зазнати чимало обтинання й розбору і, зрештою, досягти здатності практикувати істину. Тільки тоді пошук істини буде ефективним, і тільки тоді люди володітимуть реальністю істини. Тільки ті, хто володіє реальністю істини, є людьми зі справжнім досвідом.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Частина третя»

Божі слова на кожен день. Уривок 386

У процесі переживання на власному досвіді Божої роботи, скільки б разів ти не зазнавав невдач, падав, проходив через обтинання, розбір чи викриття, це не є чимось поганим. Незалежно від того, як тебе обтинають або як із тобою розбираються керівники, працівники чи твої брати або сестри, усе це на краще. Ти мусиш пам’ятати ось що: як сильно ти б не страждав, насправді ти отримуєш користь. Кожен, хто має досвід, може підтвердити це. Хай там як, але бути підданим обтинанню, розбору або викриттю – це завжди добре. Це не осуд. Це Боже спасіння й найкраща можливість для тебе пізнати самого себе. Це може призвести до змін у твоєму життєвому досвіді. Без цього у тебе не буде ні можливості, ні умов, ні контексту, щоб бути спроможним досягти розуміння істини про твою розбещеність. Якщо ти дійсно розумієш істину та здатен виявити зіпсованість, приховану в глибинах твого серця, якщо ти можеш чітко її розрізняти, тоді це добре, це вирішує головну проблему входження в життя та значно сприяє змінам у характері. Спроможність дійсно пізнати себе – це найкраща можливість для тебе виправитися й стати новою людиною; це найкраща можливість для тебе здобути нове життя. Щойно ти по-справжньому пізнаєш себе, ти зможеш побачити, що коли істина стає життям людини, це дійсно дорогоцінна річ, і ти будеш жадати істини, практикувати істину та входити в її реальність. Це так чудово! Якщо ти зможеш скористатися цією можливістю й серйозно проаналізувати себе та здобути справжні знання про себе, то коли ти зазнаєш невдачі або впадеш, то посеред негативу та слабкості ти зможеш знову звестися на ноги. Щойно ти переступиш цей поріг, ти зможеш зробити великий крок уперед і увійти в реальність істини.

Якщо ти віриш у володарювання Бога, ти мусиш вірити, що і добрі, і погані повсякденні події не відбуваються випадково. Справа не в тому, що хтось навмисно суворий до тебе або спрямовано працює проти тебе; усе це організовано та влаштовано Богом. Чому Бог влаштовує все це? Не для того, щоб розкрити тебе таким, яким ти є, або викрити й вигнати тебе; твоє викриття не є кінцевою метою. Мета полягає в тому, щоб удосконалити та спасти тебе. Як Бог удосконалює тебе? А як Він спасає тебе? Він починає з того, що змушує тебе усвідомити свій власний зіпсований характер і пізнати свою природу й сутність, свої недоліки й те, чого тобі бракує. Тільки знаючи ці аспекти та маючи чітке уявлення про них, ти можеш шукати істину й поступово відкидати свій розбещений характер. Це Бог надає тобі можливість. Це Боже співчуття. Ти мусиш знати, як скористатися цією можливістю. Ти не повинен виступати проти Бога, конфліктувати з Богом або неправильно розуміти Його. Зокрема, стикаючись із людьми, справами та об’єктами, які Бог влаштовує навколо тебе, не думай постійно, що все не так, як того хочеш ти; не прагни повсякчас уникати їх або завжди звинувачувати Бога й неправильно розуміти Його. Якщо ти постійно це робиш, тоді ти не переживаєш на власному досвіді Божу роботу, і це дуже ускладнить тобі входження в реальність істини. Із чим би ти не стикнувся, чого ти не можеш повністю зрозуміти, коли виникають труднощі, ти мусиш навчитися підкорятися. Тобі слід почати з того, щоб більше поставати перед Богом і молитися. Тоді ти й не зогледишся, як у твоєму внутрішньому стані відбудеться зміна, і ти зможеш шукати істину, щоб розв’язати свою проблему. Отже, ти зможеш на власному досвіді пережити Божу роботу. Коли це відбуватиметься, реальність істини проявиться всередині тебе, і саме так ти прогресуватимеш і зазнаватимеш трансформації стану свого життя. Після того, як у тобі відбудеться ця зміна й ти оволодієш цією реальністю істини, ти також матимеш духовний стан, а з духовним станом приходить життя. Якщо людина завжди живе, ґрунтуючись на зіпсованому сатанинському характері, то скільки б у неї не було ентузіазму чи енергії, вона однаково не може вважатися тим, хто має духовний стан або життя. Бог діє в кожній окремій людині, і яким би не був Його метод, які б люди, вчинки та об’єкти Він не використовував для служіння Собі або який би тон не мали Його слова, у Нього лише одна кінцева мета: спасти тебе. А як Він спасає тебе? Він тебе змінює. Тож як ти міг би не постраждати трохи? Тобі доведеться постраждати. Це страждання може включати багато чого. По-перше, люди мусять страждати, коли вони приймають суд і кару Божих слів. Коли Божі слова надто суворі й однозначні, і люди неправильно тлумачать Бога – і навіть мають переконання – це також може бути болісним. Іноді Бог створює довкола людей середовище, щоб викрити їхню зіпсованість, змусити їх аналізувати й пізнавати самих себе, і тоді вони також дещо страждають. Іноді, коли людей безпосередньо обтинають, з ними розбираються та викривають їх, вони мусять страждати; це так, немов їх поклали під ніж. Якщо немає страждання, то немає й результату. Якщо щоразу, коли тебе обтинають і з тобою розбираються, і щоразу, коли середовище викриває тебе, це пробуджує твої почуття й дає тобі поштовх, то завдяки цьому процесові ти ввійдеш у реальність істини й матимеш духовний стан. Якщо щоразу, коли тебе піддають обтинанню й розбору, а також коли тебе викриває оточення, ти геть не відчуваєш болю чи дискомфорту та взагалі не відчуваєш нічого, і якщо ти не постаєш перед Богом, щоб шукати Його волі, ні молячись, ні шукаючи істини, тоді ти дійсно такий онімілий! Бог не працює в тобі, коли твій дух нічого не відчуває, коли він не реагує. Він скаже: «Ця людина надмірно оніміла й надто глибоко розбещена. Як би Я її не дисциплінував, не розбирався з нею чи не намагався тримати її в руках, Я все ж не можу зворушити її серце чи пробудити її дух. Ця людина буде в біді; її нелегко спасти». Якщо Бог облаштовує для тебе певне оточення, людей, справи тощо, якщо Він обтинає тебе та розбирається з тобою, і якщо ти виносиш із цього уроки, якщо ти навчився поставати перед Богом, навчився шукати істину і, сам того не підозрюючи, став просвітленим і освіченим, і здобув істину, якщо ти пережив зміни в цих умовах, пожав нагороди й досягнув прогресу, якщо ти починаєш трохи розуміти Божу волю й перестаєш скаржитися, тоді все це буде означати, що ти непохитний у випробуваннях цих оточень і що ти пройшов перевірку. По суті, ти пройдеш через це митарство. Як Бог поставиться до тих, хто пройде таку перевірку? Бог скаже, що в них правдиве серце та що вони можуть витримувати такі страждання, тому що в глибині душі вони люблять істину й хочуть її здобути. Якщо Бог так тебе оцінив, то хіба тоді ти не є людиною з духовним станом? Хіба тоді в тебе немає життя? І як досягається це життя? Чи його дарує Бог? Бог забезпечує тебе різними способами й використовує різних людей, речі й об’єкти, щоб навчати тебе. Це так, ніби Бог особисто дає тобі їжу й питво, особисто доставляє тобі різні харчі, щоб ти досхочу наївся й насолодився; тільки тоді ти зможеш зростати й бути сильним. Ось як ти мусиш переживати на власному досвіді й розуміти ці речі; ось як коритися всьому, що походить від Бога. Це той тип мислення та ставлення, який у тебе має бути, і ти мусиш навчитися шукати істину. Ти не повинен постійно шукати зовнішні причини або звинувачувати інших у своїх бідах, або знаходити недоліки в людях; ти мусиш мати чітке розуміння Божої волі. Зовні може здаватися, що деякі люди мають певні думки або упередження щодо тебе, але тобі не слід сприймати це в такий спосіб. Якщо ти сприйматимеш те чи інше під таким кутом, ти тільки й робитимеш, що вигадуватимеш виправдання, і тобі нічого не вдасться досягти. Ти маєш дивитися на речі об’єктивно й приймати все від Бога. Коли в тебе таке сприйняття, тобі буде легко коритися роботі Божій, і ти зможеш шукати істину та розуміти волю Божу. Після того, як твоя точка зору та твій стан розуму будуть виправлені, ти зможеш здобути істину. Отже, чому ти просто не робиш цього? Чому ти чиниш опір? Якби ти перестав чинити опір, ти здобув би істину. Якщо ти чинитимеш опір, ти нічого не досягнеш, а також скривдиш почуття Бога й розчаруєш Його. Як Бога буде розчаровано? Ти не приймаєш істину, у тебе немає надії на спасіння, і Бог не може здобути тебе, тож як Йому не розчаруватися? Коли ти не приймаєш істину, це рівнозначно відмові від їжі, яку тобі особисто запропонував Бог. Ти кажеш, що не голодний і що тобі це не потрібно; Бог знову та знову намагається заохотити тебе поїсти, але ти й далі не хочеш цього. Ти волієш залишитися голодним. Ти вважаєш, що ситий, але насправді в тебе нічогісінько немає. Таким людям так бракує розсудливості й вони такі самовдоволені; вони дійсно не знають, що добре, а що – погано; вони – найбідніші й найжалюгідніші з людей.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Щоб здобути істину, треба вчитись у людей, на подіях і об’єктах поруч»

Божі слова на кожен день. Уривок 387

У своїй роботі церковні керівники й працівники мають зважати на два принципи: перший полягає в тому, щоб виконувати свою роботу в точній відповідності до принципів, передбачених робочими домовленостями, ніколи не порушуючи цих принципів і не засновуючи свою роботу на чомусь, що ці люди можуть собі уявляти, або на якихось своїх власних ідеях. У всьому, що вони роблять, вони повинні проявляти турботу про роботу церкви й завжди ставити інтереси Божого дому на перше місце. Другий принцип – і це найважливіше – полягає в тому, що вони в усьому мають зосереджуватися на слідуванні керівництву Святого Духа й робити все в суворій відповідності до слів Божих. Якщо вони все ще здатні йти всупереч керівництву Святого Духа, або якщо вони вперто слідують своїм власним ідеям і роблять речі згідно з власною уявою, то їхні дії являтимуть собою найсерйозніший спротив Богові. Якщо часто відвертатися від просвітління й керівництва Святого Духа, це лише заведе в глухий кут. Якщо вони втратять роботу Святого Духа, то не зможуть працювати; і навіть якщо їм якимось чином вдасться працювати, то вони нічого не досягнуть. Це два головні принципи, яких повинні дотримуватися керівники й працівники під час роботи: перший полягає в тому, щоб виконувати свою роботу в точній відповідності до робочих домовленостей, отриманих від Вишнього, а також діяти згідно з принципами, встановленими Вишнім; а другий принцип полягає в тому, щоб слідувати керівництву Святого Духа всередині себе. Щойно ці два принципи буде засвоєно, ці люди вже не будуть такими схильними до помилок. Ваш досвід у виконанні церковної роботи все ще обмежений, і коли ви працюєте, він сильно спотворений вашими власними уявленнями. Іноді ви можете не розуміти просвітління або керівництва всередині вас, яке походить від Святого Духа; іншим разом, здається, ви його розумієте, але, швидше за все, ігноруєте. Ви завжди уявляєте або робите висновки по-людськи, дієте так, як вважаєте за потрібне, зовсім не зважаючи на наміри Святого Духа. Ви виконуєте свою роботу виключно згідно з власними уявленнями, відкидаючи будь-яке просвітління від Святого Духа. Такі ситуації трапляються часто. Внутрішнє керівництво від Святого Духа зовсім не є надприродним; насправді воно є абсолютно нормальним. Тобто, в глибині свого серця ви знаєте, що це правильний спосіб діяти, і що це найкращий спосіб. Ця думка насправді доволі чітка; вона не породжена роздумами, і іноді ви не до кінця розумієте, чому маєте діяти саме так. Часто це не що інше, як просвітління від Святого Духа. Найчастіше це трапляється з людьми з досвідом. Святий Дух спрямовує тебе робити те, що є найбільш правильним. Це не щось, про що ти думаєш, це радше відчуття у твоєму серці, яке змушує тебе зрозуміти, що саме це – найкращий спосіб це зробити, і тобі подобається робити це саме так, не відаючи чому. Це може походити від Святого Духа. Власні ідеї часто походять від роздумів і міркувань, і всі вони спотворені власною волею; люди думають лише про те, яку користь і вигоду їм це принесе; кожна дія, яку люди вирішують зробити, несе в собі ці речі. Однак керівництво від Святого Духа жодним чином не містить таких спотворень. Необхідно уважно прислухатися до керівництва або просвітління від Святого Духа; ти мусиш бути уважним, щоб збагнути його, особливо в ключових питаннях. Люди, які люблять використовувати свій мозок і діяти за власними уявленнями, найбільше схильні до того, щоб упустити таке керівництво або просвітління. Належні керівники й працівники – це люди, які володіють роботою Святого Духа, які щомиті уважні до роботи Святого Духа, які слухаються Святого Духа, бояться Бога, пам’ятають про Божу волю й невтомно шукають істину. Щоб догодити Богові й належним чином свідчити про Нього, ти повинен часто розмірковувати над своїми мотивами й спотвореннями у виконанні свого обов’язку, а потім намагатися побачити, яка частина цієї роботи мотивована людськими уявленнями, яка частина народжена з просвітління Святим Духом, і яка частина відповідає словам Божим. Ви повинні повсякчас і за будь-яких обставин міркувати над тим, чи відповідають ваші слова й учинки істині. Часта практика в такий спосіб наставить вас на правильний шлях служіння Богові. Необхідно володіти реаліями істини, щоб досягти служіння Богові у спосіб, який відповідає Його намірам. Тільки зрозумівши істину, люди можуть мати здатність розрізняти й розпізнавати, що випливає з їхніх власних уявлень, а що – з людських мотивів. Вони здатні розпізнати людські скверни, а також те, що означає діяти згідно з істиною. Тільки після того, як вони навчаться розрізняти, вони зможуть бути впевнені, що здатні втілювати істину в життя й повністю відповідати Божій волі. Без розуміння істини людям неможливо практикувати розрізнення. Людина, у голові якої безлад, може все життя вірити в Бога, не знаючи, що це таке, коли твою власну розбещеність викривають, або що означає протистояти Богові, тому що вона не розуміє істини; цієї думки навіть не існує в її свідомості. Для людей надто низького духовного рівня істина є недосяжною; як би ви не спілкувалися з ними про неї, вони однаково не розуміють. У таких людей безлад у голові. У своїй вірі люди з безладом у голові не здатні свідчити про Бога; вони здатні лише трохи прислужувати. Для того щоб керівники й працівники добре виконували свої обов’язки, їхній духовний рівень не може бути занадто поганим. Щонайменше вони повинні розуміти духовні речі й сприймати речі неспотвореними, аби легко розуміти й практикувати істину. Досвід деяких людей занадто поверховий, тому іноді вони мають відхилення в своєму розумінні істини, і тоді вони схильні робити помилки. Маючи відхилення в своєму розумінні, вони не спроможні практикувати істину. Коли в їхньому розумінні істини є відхилення, вони схильні слідувати правилам, а коли вони слідують правилам, легко припуститися помилок, і вони не спроможні практикувати істину. Коли є відхилення в розумінні, також легко бути обдуреним і використаним антихристами. Отже, відхилення в розумінні можуть призвести до багатьох помилок. Як наслідок, вони не тільки не зможуть добре виконувати свої обов’язки, а й можуть легко збитися на манівці, що зашкодить входженню в життя обраного народу Божого. Яка цінність того, хто так виконує свій обов’язок? Вони просто стали тими, хто порушує роботу церкви й заважає їй. І з цих невдач потрібно винести уроки. Для того щоб виконувати доручену Богом роботу, керівникам і працівникам слід засвоїти ці два принципи: у виконанні обов’язків необхідно суворо дотримуватися робочих домовленостей, отриманих від Вишнього, а також звертати увагу на будь-які настанови від Святого Духа й слухатися їх відповідно до слова Божого. Тільки коли людина засвоїла ці два принципи, її робота може бути ефективною, і вона догодить Богові.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Частина третя»

Божі слова на кожен день. Уривок 388

Петро прагнув пізнати себе й побачити те, що відкрилось у ньому завдяки рафінуванню Божими словами й різними випробуваннями, які Бог йому дав. По-справжньому зрозумівши себе, Петро усвідомив, наскільки глибоко люди розбещені, наскільки вони нікчемні й не гідні служити Богові та що вони не заслуговують на життя перед Богом. Тоді Петро простерся перед Богом. Стільки переживши, Петро врешті-решт відчув: «Пізнання Бога – це найцінніше! Якщо я помру, так і не пізнавши Його, це буде так прикро. Пізнання Бога – це найважливіше, найзначущіше, що є на світі. Якщо людина не знає Бога, то вона не заслуговує на життя, вона мов та тварина й не має життя». На той час, коли досвід Петра дійшов до цієї точки, він уже пізнав власну природу й відносно добре її зрозумів. Хоча він, можливо, не зміг би пояснити цей стан так само ясно, як люди сьогодення, Петро справді його досяг. Отже, щоб іти шляхом пошуку істини й досягнення досконалості від Бога, потрібно пізнавати свою природу зсередини Божих висловлювань, а також розуміти різноманітні аспекти своєї природи й точно описувати її словами, говорити ясно та зрозуміло. Тільки це є справжнім знанням себе, і тільки в такий спосіб можна досягти результату, якого вимагає Бог. Якщо ж твої знання ще не досягли цього рівня, але ти стверджуєш, що знаєш себе, і кажеш, що здобув життя, хіба ти не просто вихваляєшся? Ти не знаєш себе, не знаєш, ким ти є перед Богом, чи справді відповідаєш стандартам людського буття, чи багато сатанинських елементів у тобі ще залишилося. Ти досі не знаєш, кому ти належиш, і навіть не маєш ніякого знання про себе – тож як ти можеш мати розум перед Богом? Коли Петро шукав життя, він зосередився на тому, щоб зрозуміти себе та преобразити свій характер у ході випробувань; він прагнув пізнати Бога. Зрештою, він подумав: «Люди мусять шукати розуміння Бога в житті; знати Його – це найважливіше. Якщо я не знаю Бога, то не зможу спочивати в мирі, коли помру. Коли ж я пізнаю Його, то якщо потім Бог захоче, щоб я помер, я відчую превелику втіху; я нітрохи не нарікатиму, і все моє життя буде сповнене сенсу». Петро не міг дійти до цього та досягти такого рівня розуміння відразу, як почав вірити в Бога; натомість він пройшов крізь безліч випробувань. Його досвід мав сягнути певної віхи, і він мусив повністю зрозуміти себе, перш ніж зумів відчути цінність пізнання Бога. Тому шлях, яким пішов Петро, був шляхом пошуку істини, шляхом здобуття життя й удосконалення. Конкретну практику Петра було зосереджено переважно на цьому аспекті.

Яким шляхом ви йдете зараз у своїй вірі в Бога? Якщо ти не шукаєш життя, розуміння себе та пізнання Бога, як робив Петро, то ти не йдеш шляхом Петра. У наші дні більшість людей перебуває в такому стані: Щоб отримати благословення, я мушу повністю присвятити себе Богу й заплатити заради Нього певну ціну. Щоб отримати благословення, я мушу відмовитися від усього заради Бога; я маю до кінця зробити те, що Він мені довірив, і я маю добре виконувати свій обов’язок. У цьому стані домінує намір отримати благословення, що є прикладом того, як повністю присвятити себе Богу з метою отримання від Нього нагород і здобуття вінця. Такі люди не мають істини у своїх серцях, і, безперечно, їхнє розуміння складається всього лише з декількох слів учення, якими вони хваляться всюди, куди б не пішли. Їхній шлях – це шлях Павла. Віра таких людей – це акт постійної тяжкої праці, і в глибині душі вони вважають так: що більше вони зроблять, то більше це доведе їхню вірність Богові; що більше вони робитимуть, то більше Він, безсумнівно, буде задоволений; і що більше вони робитимуть, то більше заслуговуватимуть на вінець перед Богом, і то більше благословень вони здобудуть. Вони думають, що якщо вони зможуть витерпіти страждання, проповідувати й померти за Христа, якщо вони зможуть пожертвувати власним життям, і якщо вони зможуть виконати всі обов’язки, які Бог поклав на них, то вони будуть тими, хто здобуде найбільші благословення, і вони обов’язково будуть удостоєні вінців. Це саме те, що уявляв собі Павло й до чого він прагнув. Це саме той шлях, яким він ішов, і саме керуючись такими думками він працював, щоб служити Богу. Хіба ці думки та наміри не походять від сатанинської природи? Це так само, як і мирські люди, які вірять, що, перебуваючи на землі, вони мають прагнути до знань, і що, отримавши їх, вони зможуть виділитися з натовпу, стати чиновниками та мати статус. Вони думають, що щойно отримають статус, то зможуть реалізувати свої амбіції та забезпечити певний рівень процвітання для своєї сімейної практики та бізнесу. Хіба всі невіруючі не йдуть цим шляхом? Ті, в кому домінує ця сатанинська природа, можуть бути подібні тільки до Павла у своїй вірі. Вони думають: «Я мушу відкинути все, щоб повністю присвятити себе Богові. Я мушу бути вірним перед Богом, і врешті-решт я отримаю великі нагороди та величні вінці». Це таке ж ставлення, як і в мирських людей, які прагнуть до мирських речей. Вони нічим не відрізняються і підкоряються тій самій природі. Коли люди мають таку сатанинську природу, перебуваючи у світі, вони будуть прагнути набути знання, пройти навчання, здобути статус і виділитися з натовпу. Якщо вони вірять у Бога, вони будуть прагнути набути величні вінці та великі благословення. Якщо люди не шукають істини, коли вірять у Бога, вони неодмінно підуть цим шляхом. Це непорушний факт, це природний закон. Шлях, яким ідуть люди, які не шукають істини, діаметрально протилежний до шляху Петра. На якому шляху ви всі зараз перебуваєте? Хоча ти, можливо, не планував іти шляхом Павла, але твоя природа вирішила, що ти ним підеш, і ти прямуєш у той бік усупереч собі самому. Хай ти й хочеш ступити на шлях Петра, але якщо ти не знаєш, як це зробити, то мимоволі підеш шляхом Павла: такий реальний стан справ. Як саме потрібно йти шляхом Петра в наші дні? Якщо ти не можеш розрізнити шляхи Петра й Павла чи взагалі не знайомий із ними, то скільки б ти не стверджував, що йдеш шляхом Петра, ці твої слова будуть просто пустими. Спершу ти мусиш отримати чітке уявлення про те, що таке шлях Петра та що таке шлях Павла. Тільки тоді, коли ти справді зрозумієш, що шлях Петра – це шлях пошуку життя та єдиний шлях до досконалості, ти зможеш іти шляхом Петра, шукаючи, як шукав він, і практикуючи ті принципи, які він практикував. Якщо ти не розумієш шлях Петра, то шлях, яким ти підеш, точно буде шляхом Павла, бо іншого для тебе не буде: ти не матимеш вибору в цьому питанні. Людям, які не розуміють істини й не здатні її шукати, буде важко йти шляхом Петра, навіть якщо вони мають рішучість. Можна сказати, що зараз Бог відкрив вам шлях до спасіння й досконалості лише завдяки Божій благодаті й піднесенню. Це саме Він скеровує вас на шлях Петра. Без Божого проводу та просвітлення ніхто не зміг би стати на шлях Петра, і єдиним вибором було б ступити на шлях Павла та піти його слідами до загибелі. Тоді Павло не вважав, що йти цим шляхом – помилка; він був повністю переконаний, що його шлях правильний. Він не здобув істину й тим більше не зазнав зміни в характері. Він занадто сильно вірив у себе та вважав, що в такій вірі немає геть нічого поганого. Він ішов уперед, сповнений упевненості та граничного самовдоволення. Він так і не отямився до самого кінця. Він усе одно думав, що для нього життя – це Христос. Отже, Павло продовжував іти цим шляхом аж до кінця, і коли зрештою він був покараний, для нього все було скінчено. Шлях Павла не передбачав пізнання самого себе й тим більше прагнення до зміни характеру. Він ніколи не аналізував власну природу та не здобував жодних знань про те, ким він був. Він просто знав, що був головним винуватцем гонінь на Ісуса. Але він не мав ані найменшого розуміння власної природи, і після завершення своєї роботи Павло вирішив, що жив як Христос і йому належить винагорода. Робота, яку виконував Павло, була просто прислужуванням Богові. Сам же Павло хоч і отримав від Святого Духа деякі одкровення, але геть не набув ні істини, ні життя. Тому Бог його не спас. Натомість Бог його покарав. Чому кажуть, що шлях Петра – це шлях до досконалості? Тому що у своїй практиці Петро робив особливий акцент на житті, на прагненні пізнати Бога й на самопізнанні. Отримавши досвід Божої роботи, він пізнав себе, здобув розуміння розбещених станів людини, дізнався про власні вади й відкрив для себе найцінніше, до чого мусить прагнути людина. Він зміг щиро полюбити Бога, навчився відплачувати Богові, здобув деяку істину та оволодів тією реальністю, якої вимагає Бог. З усього того, що Петро говорив під час своїх випробувань, видно, що він справді був тим, хто найбільше розумів Бога. Оскільки він зрозумів із Божих слів так багато істини, його шлях ставав дедалі світлішим і дедалі більш узгоджувався з Божою волею. Якби Петро не володів цією істиною, то шлях, який він обрав, не міг би бути настільки правильним.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Як іти шляхом Петра»

Божі слова на кожен день. Уривок 389

Петро був вірний Мені багато років, але при цьому ніколи не ремствував і не скаржився; навіть Йов не був йому рівнею, і протягом століть всі святі не досягнули рівня Петра. Він не тільки прагнув пізнати Мене, але й пізнав Мене в той час, коли сатана впроваджував свої підступні замисли. Завдяки цьому Петро служив Мені протягом багатьох років, завжди згідно з Моєю волею, і з цієї причини сатана ніколи не використовував його. Петро засвоїв уроки, пов’язані з вірою Йова, але в той же час чітко бачив недоліки Йова. Хоча Йов відрізнявся великою вірою, йому не вистачало знань про питання духовного світу, тому він говорив багато слів, які не відповідали дійсності; це показує, що знання Йова були поверховими й не піддавалися вдосконаленню. Тому Петро завжди зосереджувався на набутті відчуття духу та завжди приділяв увагу спостереженню за динамікою духовного світу. Таким чином, він не тільки зміг дещо з’ясувати про Мої бажання, але й отримав крихту знань про підступні задуми сатани. Через це його знання про Мене стали більшими, ніж у будь-кого іншого впродовж віків.

Із досвіду Петра неважко зрозуміти, що якщо люди хочуть пізнати Мене, вони повинні зосередитися на ретельному міркуванні всередині свого духу. Я не прошу, щоб ти «присвячував» Мені певну кількість зовнішнього; це має другорядне значення. Якщо ти не знаєш Мене, то вся віра, любов і вірність, про які ти говориш, – це лиш ілюзії; вони – пусті слова, і ти обов’язково станеш тим, хто хвалиться переді Мною, але не знає себе. Таким чином, ти знову потрапиш до пастки сатани й не зможеш вибратися; ти станеш сином загибелі й об’єктом знищення. Однак, якщо ти холодний і байдужий до Моїх слів, то ти, безсумнівно, виступаєш проти Мене. Це факт, і тобі не завадило б поглянути через ворота духовного світу на безліч різноманітних духів, які зазнали Моєї кари. Хто з них, зіткнувшись із Моїми словами, не був пасивним, байдужим і несприйнятливим? Хто з них не поставився цинічно до Моїх слів? Хто з них не намагався знайти хиби в Моїх словах? Хто з них не використовував Мої слова як «оборонну зброю» для «захисту» себе? Вони використовували зміст Моїх слів не як шлях до пізнання Мене, а просто як іграшки для забави. Хіба в цьому вони не протистояли Мені напряму? Ким є Мої слова? Ким є Мій Дух? Я ставив вам такі запитання так багато разів, але чи отримували ви коли-небудь більш високі й чіткі прозріння щодо них? Чи переживали ви їх коли-небудь по-справжньому? Я ще раз нагадую вам: якщо ви не знаєте Моїх слів, не приймаєте їх і не втілюєте їх у життя, тоді ви неминуче станете об’єктами Моєї кари! Ви, без сумніву, станете жертвами сатани!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 8»

Божі слова на кожен день. Уривок 390

Хоча багато людей вірить у Бога, мало хто розуміє, що значить віра в Бога та що потрібно робити, щоб відповідати Божій волі. Це тому, що люди хоч і знають слово «Бог» і такі вирази, як «Божа робота», та вони не знають Бога й ще менше знають Його роботу. Тож не дивно, що всі ті, хто не знає Бога, заплутані у своїй вірі в Нього. Люди не ставляться до віри в Бога серйозно, і все це лише тому, що вірити в Бога для них занадто незнайомо, занадто дивно. У цьому вони не відповідають Божим вимогам. Інакше кажучи, якщо люди не знають Бога та не знають Його роботи, то вони не придатні для Божого використання, і ще менше вони здатні вдовольнити Його волю. Мати «віру в Бога» значить вірити в існування Бога; це найпростіше поняття, що стосується віри в Бога. Більше того, вірити в існування Бога – не те саме, що істинно вірити в Бога; натомість це різновид простої віри із сильними релігійними відтінками. Справжня віра в Бога означає таке: на підставі віри в те, що Бог має всевладдя над усім сущим, людина проживає Його слова та Його роботу, очищує свій розбещений характер, вдовольняє волю Божу та пізнає Бога. Тільки такий шлях може зватися «вірою в Бога». Та часто люди бачать віру в Бога як щось просте й поверхове. Люди, які так вірять у Бога, згубили смисл віри в Бога, і хоча вони можуть і надалі вірити до самого кінця, вони ніколи не здобудуть Боже схвалення, бо йдуть хибною дорогою. Сьогодні досі є такі, що вірять у Бога за буквою та порожнім ученням. Вони не знають, що їм бракує сутності віри в Бога, і вони не можуть отримати Боже схвалення. Та вони все одно моляться Богу про благословення безпеки та достатньої благодаті. Зупинімося, заспокоймо наші серця та спитаймо себе: чи може так бути, щоб віра в Бога дійсно була найлегшою річчю на землі? Чи може так бути, щоб вірити в Бога не значило нічого більшого, ніж отримувати від Бога велику благодать? Чи люди, які вірять у Бога, не знаючи Його, або вірять у Бога, та все ж виступають проти Нього, дійсно здатні вдовольнити Божу волю?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»

Божі слова на кожен день. Уривок 391

Чого саме досягла людина з часу, коли вперше почала вірувати в Бога? Що ти дізнався про Бога? Наскільки ти змінився завдяки своїй вірі в Бога? Сьогодні всі ви знаєте, що віра людини в Бога є не лише для спасіння душі та благоденства плоті, і не для того, щоб збагатити її життя через любов до Бога і так далі. Наразі, якщо ти любиш Бога заради благоденства плоті або короткочасного задоволення, тоді навіть якщо наприкінці твоя любов до Бога досягає свого піку, і ти нічого більше не просиш, ця любов, якої ти прагнеш, все одно є фальшивою любов’ю та неприємна Богу. Ті, хто використовує любов до Бога, щоб збагатити своє нудне існування та заповнити пустку у своїх серцях, – це тип людей, які жадібні до легкого життя, а не ті, хто істинно прагне любити Бога. Любов такого типу є вимушеною, це гонитва за психологічною насолодою, і Богу це непотрібно. Отож, якого типу твоя любов? За що ти любиш Бога? Скільки істинної любові до Бога в тобі саме зараз? Значна більшість із вас має саме таку любов. Така любов може лише підтримувати статус-кво; вона не може досягти непохитності та не може вкоренитися в людині. Цей тип любові лише подібний до квітки, яка цвіте та в’яне, не даючи плоду. Іншими словами, якщо одного разу ти так полюбив Бога, але немає нікого, хто б вів тебе вперед по шляху, тоді ти зазнаєш краху. Якщо ти можеш любити Бога лише у час любові до Бога, але надалі твій характер життя залишається незмінним, тоді ти залишишся нездатним вивільнитися з пелени впливу темряви, ти залишишся нездатним вирватися з оков сатани та його омани. Жодна така людина не може бути повністю здобута Богом; зрештою, дух, душа та тіло таких людей належатимуть сатані. У цьому не може бути сумнівів. Всі ті, хто не може бути повністю здобутий Богом, повернуться до свого первинного місця, тобто назад до сатани, і вони зійдуть до озера огняного та сірчаного, щоб прийняти наступний етап покарання від Бога. Здобуті Богом – це ті, хто зрікається сатани та втікає з його володіння. Вони офіційно числяться серед людей Царства. Ось так і з’являються люди Царства. Чи бажаєш ти стати людиною такого типу? Чи бажаєш ти бути здобутим Богом? Чи бажаєш ти втекти з володіння сатани та повернутися до Бога? Ти належиш зараз сатані чи числишся серед людей Царства? Ці речі вже повинні бути зрозумілими та не вимагати подальших пояснень.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Якої точки зору повинні дотримуватися віруючі»

Божі слова на кожен день. Уривок 392

У минулому прагнення багатьох супроводжувалися шаленими амбіціями та переконаннями, їхні прагнення були результатом їхніх власних надій. Давайте на хвилю відкладемо такі питання; що принципово важливо зараз – це знайти спосіб втілення в життя, який дасть кожному із вас можливість підтримувати нормальний стан перед Богом і поступово вирватися з кайданів впливу сатани для того, щоб ви могли бути здобутими Богом і втілити в життя на землі те, чого Бог від вас просить. Лише таким чином ви зможете здійснити наміри Бога. Багато хто вірить у Бога, однак не знає ні чого саме хоче Бог, ні чого саме хоче сатана. Вони вірять безтолково, просто пливучи за течією, і тому ніколи не мали нормального християнського життя; більше того, вони ніколи не мали нормальних особистих стосунків, а тим більше нормальних взаємин із Богом. Із цього видно, що є багато труднощів і людських недоліків, а також інших факторів, які можуть іти врозріз із волею Бога. Цього достатньо, щоб довести, що людина ще не стала на правильний шлях віри в Бога та ще не збагнула справжнього досвіду людського життя. Так що ж означає стати на правильний шлях віри в Бога? Стати на правильний шлях означає, що ти можеш утихомирити своє серце перед Богом у будь-який час і насолоджуватися нормальним спілкуванням із Богом, поступово усвідомлюючи, чого бракує в людині, і поволі здобуваючи глибші знання Бога. Завдяки цьому твій дух щодня отримує нову прозорливість і нове просвітління; твоє пристрасне прагнення зростає, ти жадаєш збагнути істину, і кожен день приносить тобі нове світло та нове розуміння. Завдяки цьому шляху ти поступово вивільнюєшся від впливу сатани та зростаєш у своєму житті. Такі люди стали на правильний шлях. Оціни свій власний справжній досвід і досліди шлях, яким ти йшов до своєї віри: коли ти порівнюєш їх з описаним вище, чи вважаєш ти, що сам стоїш на правильному шляху? У яких справах ти вирвався з кайданів сатани та з-під впливу сатани? Якщо ти ще не став на правильний шлях, тоді твої зв’язки з сатаною ще не були обірвані. У такому разі, чи приведе тебе твоє прагнення любити Бога до любові, яка є справжньою, щирою та чистою? Ти кажеш, що твоя любов до Бога непохитна та щиросерда, однак ти ще не вирвався з кайданів сатани. Чи не намагаєшся ти дурити Бога? Якщо ти бажаєш досягти стану, в якому твоя любов до Бога є без фальші, і ти бажаєш бути повністю здобутим Богом і бути зачисленим до людей Царства, тоді спочатку ти повинен стати на правильний шлях віри в Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Якої точки зору повинні дотримуватися віруючі»

Божі слова на кожен день. Уривок 393

Спільна проблема, що існує в усіх людях, полягає в тому, що вони розуміють істину, але їм не вдається втілити її на практиці. Відбувається це тому, що, з одного боку, вони не готові йти на жертви, а з іншого – через їхню надто слабку проникливість; вони не спроможні сприймати численні труднощі щоденного життя такими, як вони є, і не знають, як втілювати істину в життя належним чином. Оскільки досвід людей надто поверховий, їхній духовний рівень надто недосконалий, а рівень їхнього розуміння істини обмежений; вони не можуть впоратися з труднощами, з якими стикаються у щоденному житті. Вони вірять у Бога лише на словах і не здатні залучити Його до свого щоденного життя. Інакше кажучи, для них Бог – це Бог, а життя – це життя, тож люди наче не мають стосунків із Богом у своєму житті. Саме так думають усі люди. Коли люди вірять у Бога таким чином, то на практиці вони не будуть здобуті та вдосконалені Ним. Насправді це не слово Боже не виразилося уповні, а радше людська здатність сприймати Його слово просто є надто недостатньою. Можна сказати, що майже ніхто не діє згідно з Божими первинними намірами; натомість їхня віра в Бога відповідає їхнім власним намірам, релігійним ідеям, яких вони дотримувалися в минулому, та їхнім власним поглядам. Мало хто проходить перетворення внаслідок прийняття Божого слова та починає діяти згідно з Його волею. Натомість люди вперто продовжують дотримуватися своїх помилкових переконань. Коли люди починають вірити в Бога, вони роблять це на основі звичних релігійних норм і живуть та взаємодіють з іншими виключно на основі власних життєвих принципів. Можна сказати, що це стосується дев’яти з десяти людей. Дуже мало хто, повіривши в Бога, розробляє інший план і розпочинає все з нової сторінки. Людство не змогло прийняти слово Боже як істину, або, прийнявши його як істину, втілити в життя.

Візьмімо, до прикладу, віру в Ісуса. І ті люди, які лише щойно повірили, і ті, які вірять вже дуже довго, – всі вони просто скористалися своїми талантами та продемонстрували свої навички, хоч які вони є. Люди просто додали «віру в Бога», ці три слова, до свого звичного життя, однак нічого не змінили у своєму характері, і їхня віра в Бога анітрохи не зросла. Їхнє слідування не було ані гарячим, ані холодним. Вони не казали, що відмовляться від віри, але й не присвятили все Богові. Вони ніколи насправді не любили Бога та не корилися Йому. Їхня віра в Бога поєднувала в собі щирість і фальш, вони звернулися до неї з одним розплющеним оком і одним заплющеним і не поставилися серйозно до практичного втілення своєї віри. Вони й далі жили в дурмані, і зрештою померли недоладною смертю. У чому суть усього цього? Сьогодні для того, щоб вірити у практичного Бога, необхідно стати на правильний шлях. Якщо ти віриш у Бога, тобі слід не тільки шукати благословень, а й любити Бога та знати Його. Через Його просвітлення, через свій особистий пошук ти можеш їсти та пити Його слово, розвивати реальне розуміння Бога та мати справжню любов до Бога, що походить із глибини серця. Інакше кажучи, в час, коли твоя любов до Бога є найщирішою, і ніхто не може зруйнувати твою любов до Нього чи перешкодити їй, ти стоїш на правильному шляху в своїй вірі в Бога. Це доводить, що ти належиш Богові, бо твоїм серцем вже володіє Бог, і тому ніщо інше не може оволодіти тобою. Через твій досвід, через заплачену тобою ціну та через Божу роботу ти здатен мимоволі розвинути любов до Бога – і коли ти це зробиш, ти звільнишся від впливу сатани та почнеш жити у світлі Божого слова. Лише коли ти звільнився від впливу темряви, про тебе можна сказати, що ти здобув Бога. У своїй вірі в Бога ти маєш намагатися йти до цієї мети. Це обов’язок кожного з вас. Ніхто з вас не має задовольнятися поточним станом справ. До роботи Божої не можна ставитися двозначно чи легковажно. В усьому ти маєш думати про Бога та робити все заради Нього. І у всіх своїх словах та вчинках ти маєш на перше місце ставити інтереси дому Божого. Лише так ти можеш прихилити до себе Боже серце.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ти маєш жити заради істини, оскільки ти віриш у Бога»

Божі слова на кожен день. Уривок 394

Найбільша вада людської віри в Бога в тому, що люди вірять лише на словах, і Бога зовсім немає в їхньому повсякденному житті. Насправді всі люди вірять, що Бог існує, але Він не увійшов до їхнього повсякденного життя. Вуста людей промовляють багато молитов до Бога, але Йому відведено мало місця в їхніх серцях, і тому Бог знову і знову випробовує їх. Саме тому, що люди нечисті, Бог не має альтернативи їх випробуванню, щоб вони присоромилися та пізнали себе через ці випробування. Інакше людство перетворилося б на нащадків архангела й ставало б дедалі більш зіпсованим. У процесі своєї віри в Бога кожен позбавляється від багатьох своїх особистих намірів та цілей через неперервне Боже очищення. Інакше Бог не зміг би використати нікого та не зміг би виконувати в людях роботу так, як Він повинен. Бог спершу очищує людей, і завдяки цьому процесу вони можуть пізнати себе, і Бог може змінити їх. Лише тоді Бог може вмістити Своє життя в них, і лише так їхні серця можуть цілком навернутися до Бога. І Я кажу: вірити в Бога – це не так просто, як кажуть люди. З Божого погляду, якщо ти маєш лише знання, але не маєш Його слова як життя, і якщо ти обмежений лише власним знанням, але не можеш втілювати істину на практиці чи жити на основі слова Божого, то це доводить, що ти не маєш серця, яке любить Бога, і це показує, що твоє серце не належить Богові. Пізнати Бога можливо через віру в Нього: це остаточна мета, і це мета прагнення людського. Ти маєш докладати зусиль для втілення в життя слів Божих, щоб вони могли почати приносити плоди в твоєму практичному житті. Якщо ти маєш лише теоретичні знання, твоя віра зведеться на ніщо. Тільки якщо ти після цього будеш також втілювати Його слово на практиці та жити згідно з ним, твою віру можна буде вважати повною й такою, що узгоджується з Божою волею. На цьому шляху багато хто може говорити про свої великі знання, але в момент їхньої смерті їхні очі переповнені сліз, і вони ненавидять себе за те, що змарнували час життя та даремно дожили до літнього віку. Вони просто розуміють вчення, але не можуть застосувати істину на практиці чи свідчити про Бога; натомість вони просто крутяться, як мухи в окропі, і лише знаходячись на волосині від смерті, вони нарешті бачать, що їм не вистачає істинного свідчення, що вони взагалі не знають Бога. Та чи це не запізно? Чому ти не живеш одним днем і не слідуєш за істиною, яку любиш? Для чого чекати до завтра? Якщо за життя ти не страждаєш заради істини та не прагнеш отримати її, невже ти бажаєш в годину смерті шкодувати про щось? Якщо так, для чого тоді вірити в Бога? Насправді, у багатьох питаннях, якщо люди докладуть мінімальних зусиль, вони можуть втілити істину на практиці й таким чином догодити Богові. Лише тому, що серцями людей досі володіють демони, вони не можуть працювати заради Бога та постійно спішать кудись заради своєї плоті, зрештою нічого не досягнувши. Тому люди постійно страждають від негараздів і труднощів. Хіба це не тортури від сатани? Чи це не розбещеність плоті? Не намагайся обдурити Бога, визнаючи Його лише на словах. Натомість зроби справжній вчинок. Не обманюйся – який у цьому сенс? Яка користь тобі жити заради плоті та боротися за вигоду та славу?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ти маєш жити заради істини, оскільки ти віриш у Бога»

Божі слова на кожен день. Уривок 395

Нині ви маєте прагнути стати Божими людьми та почати цілковите входження на правильний шлях. Бути Божими людьми означає увійти в період Царства. Сьогодні ви офіційно починаєте входження у навчання Царства, і ваше життя в майбутньому вже не повинно бути таким лінивим і недбалим, як раніше. З таким життям неможливо досягти тих стандартів, яких вимагає Бог. Якщо ти не відчуваєш нагальної потреби, то це свідчить про те, що в тебе немає бажання стати кращим, що твоє прагнення заплутане й безладне, а сам ти не спроможний виконувати Божу волю. Входження у навчання Царства означає почати вести життя Божих людей. Чи готовий ти прийняти таке навчання? Чи готовий відчути невідкладність? Чи готовий дотримуватися Божої дисципліни? Чи готовий жити під Божою карою? Коли слова Божі зійдуть на тебе та піддадуть тебе випробуванню, як ти вчиниш? І що ти робитимеш, зіткнувшись із самими різноманітними фактами? У минулому ти не був зосереджений на житті; сьогодні ти маєш зосередитися на входженні в реальність життя та прагнути змін у своєму характері життя. Це те, чого необхідно досягти людям Царства. Усі ті, хто є Божим народом, мусять володіти життям, вони мусять прийняти навчання Царства та прагнути змін у характері свого життя. Це те, чого Бог вимагає від людей Царства.

Бог має такі вимоги до людей Царства:

1. Вони повинні приймати Божі доручення. Іншими словами, вони повинні приймати всі слова, сказані в Божій роботі останніх днів.

2. Вони повинні увійти в навчання Царства.

3. Вони повинні прагнути, щоб Бог торкнувся їхніх сердець. Коли твоє серце повністю звернене до Бога, і в тебе звичайне духовне життя, ти житимеш у світі свободи, що означає, що ти житимеш під захистом і турботою Божої любові. Тільки живучи під захистом Бога та під Його опікою, ти належатимеш Богу.

4. Вони повинні бути здобуті Богом.

5. Вони повинні стати проявом Божої слави на землі.

Ці п’ять пунктів – Мої доручення для вас. Мої слова звернені до Божого народу, і якщо ти не бажаєш прийняти ці доручення, Я не примушу тебе, але якщо ти щиро приймеш їх, то зможеш виконати Божу волю. Сьогодні ви починаєте приймати Божі доручення і прагнути стати людьми Царства та досягти тих стандартів, які потрібні, щоб бути людьми Царства. Це перший крок входження. Якщо ти бажаєш повністю виконати Божу волю, тоді ти маєш прийняти ці п’ять доручень, і якщо ти здатний успішно їх виконати, ти будеш Богові до серця, і Бог неодмінно знайде тобі прекрасне застосування. Що на сьогодні має критично важливе значення, так це входження в навчання Царства. Входження в навчання Царства стосується духовного життя. Раніше про духовне життя не йшлося, але сьогодні, коли ти починаєш вступ у навчання Царства, ти повноправно входиш у духовне життя.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Пізнайте найновішу роботу Бога та слідуйте Його стопами»

Божі слова на кожен день. Уривок 396

Яке життя є духовним життям? Духовне життя – це таке життя, в якому твоє серце повністю звернене до Бога та здатне з увагою ставитися до Божої любові. Це таке життя, коли ти живеш у Божих словах, і ніщо інше не займає твоє серце, і ти здатний осягнути сьогоднішню волю Бога та керуєшся нині світлом Святого Духа, щоб виконати свій обов’язок. Таке життя між людиною та Богом і є духовним життям. Якщо ти неспроможний слідувати за світлом сьогодення, значить, у твоїх стосунках з Богом з’явилася дистанція – можливо навіть, що ці стосунки розірвані, і в тебе немає звичайного духовного життя. Основою для нормальних стосунків із Богом є прийняття сьогоднішніх Божих слів. Чи є у тебе звичайне духовне життя? Чи є нормальні стосунки з Богом? Чи є ти тим, хто слідує за роботою Святого Духа? Якщо ти здатен нині слідувати за світлом Святого Духа та можеш осягнути Божу волю, що міститься в Його словах, і ввійти в ці слова, тоді ти той, хто слідує потоку Святого Духа. Якщо ти не слідуєш потоку Святого Духа, тоді ти, безперечно, той, хто не прагне істини. Святий Дух не має можливості виконувати роботу в тих людях, які не бажають стати кращими, і в результаті такі люди ніколи не здатні мобілізувати свої сили та завжди пасивні. Якщо говорити про сьогодні, чи слідуєш ти потоку Святого Духа? Чи перебуваєш у потоці Святого Духа? Чи вийшов ти із пасивного стану? Усі ті, хто вірить у слова Бога, хто бере Божу роботу за основу та нині слідує за світлом Святого Духа – всі вони знаходяться в потоці Святого Духа. Якщо ти віриш, що Божі слова однозначно істинні та правильні, і якщо ти віриш словам Божим, що б Він не говорив, тоді ти той, хто прагне входження до Божої роботи, і, таким чином, ти виконуєш Божу волю.

Щоб увійти в потік Святого Духа, у тебе повинні бути нормальні стосунки з Богом, і ти маєш у першу чергу позбутися свого пасивного стану. Деякі люди постійно йдуть за натовпом, і їхні серця надто далеко відбиваються від Бога; у таких людей немає бажання ставати кращими, і ті стандарти, яких вони прагнуть, занадто низькі. Тільки прагнення любити Бога та бути здобутим Богом є Божою волею. Існують люди, які для того, щоб відплатити за Божу любов, використовують лише своє сумління, але це не може відповідати Божій волі. Чим вищі ті стандарти, яких ти прагнеш, тим більше вони в гармонії з Божою волею. Якщо ви нормальна людина, яка прагне любові до Бога, тоді входження в Царство з метою стати одним із Божих людей – це ваше реальне майбутнє та життя, яке має найбільшу цінність і значущість. Ніхто не має більшого благословення, ніж ви. Чому Я так говорю? Тому що ті, хто не вірить у Бога, живуть заради плоті, живуть заради сатани, а ви нині живете заради Бога, живете заради того, щоб виконувати волю Божу. Ось чому Я кажу, що ваше життя має найбільшу значущість. Тільки ця група людей, обраних Богом, здатна жити життям найбільшої значущості. Більше ніхто на землі не здатний жити життям, що має таку цінність та сенс. Завдяки тому, що ви були обрані та піднесені Богом, а більше того, завдяки Божій любові до вас, ви осягли справжнє життя та знаєте, як жити життям, яке має найбільшу цінність. І справа не у тому, що ви прагнете хорошого, а у благодаті Божій; саме Бог відкрив очі вашого духу, і саме Дух Божий торкнувся вашого серця, даруючи вам щасливу нагоду постати перед Ним. Якби Дух Божий не просвітив вас, то ви були б не здатні побачити те, що в Бозі любе, і любов до Бога була б для вас неможливою. Те, що серця людей звернулися до Бога, цілком і повністю заслуга Духа Божого, який торкнувся їхніх сердець. Іноді, коли ти насолоджуєшся словами Божими, твій дух відчуває дотик, і ти розумієш, що не можеш не любити Бога, що всередині тебе велика сила, і що немає нічого такого, від чого ти не зміг би відмовитися. Якщо ти це відчуваєш, значить, Дух Божий торкнувся тебе, і твоє серце повністю звернулося до Бога. І ти помолишся Богові і скажеш: «Боже! Ми воістину були визначені й обрані Тобою. Твоя слава змушує мене пишатися, а можливість бути одним із Твоїх людей дає мені славне відчуття. Я все витрачу і все віддам заради того, щоб виконати Твою волю, і присвячу Тобі всі свої роки та зусилля всього свого життя». Коли ти так молитимешся, у твоєму серці з’явиться нескінченна любов і справжній послух до Бога. Чи був у тебе колись подібний досвід? Якщо люди часто відчувають дотик Духа Божого, тоді у своїх молитвах вони висловлюють особливу готовність присвятити себе Богу: «Боже! Я бажаю узріти Твій день слави та жити заради Тебе. Ніщо не має більшої цінності чи більшого сенсу, ніж життя заради Тебе, і я не маю найменшого бажання жити заради сатани та плоті. Ти підносиш мене, наділяючи мене здатністю жити сьогодні заради Тебе». Помолившись так, ти відчуєш, що не можеш не віддати своє серце Богу, що ти маєш знайти Бога, і що тобі ненависна думка померти, не знайшовши Бога за життя. Після проголошення такої молитви всередині тебе виникне невичерпна сила, а звідки вона береться, тобі буде невідомо; у твоєму серці з’явиться безмежна міць, і ти відчуєш, що Бог такий прекрасний і що Він гідний любові. Це саме та мить, коли Бог торкнеться тебе. Усі, хто мав такий досвід, пережили дотик Бога. Що стосується тих, кого Бог торкається часто, то в їхньому житті відбуваються зміни, вони здатні приймати власне рішення та бажають повністю здобути Бога. Любов до Бога в їхніх серцях сильніша, серця їхні повністю звернені до Бога, вони не звертають уваги на сім’ю, світ, труднощі або своє майбутнє, і готові присвятити Богу зусилля всього свого життя. Усі ті, кого торкнувся Божий Дух, – це люди, які прагнуть істини та сподіваються бути удосконаленими Богом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Пізнайте найновішу роботу Бога та слідуйте Його стопами»

Божі слова на кожен день. Уривок 397

У слідуванні Богу принципово важливо, щоб усе відповідало сьогоднішнім Божим словам. Прагнеш ти до входження в життя чи до виконання Божої волі – все має бути зосереджене навколо сьогоднішніх слів Божих. Якщо те, про що ти спілкуєшся та чого прагнеш, не зосереджено навколо сьогоднішніх слів Бога, то ти чужий словам Божим і повністю позбавлений роботи Святого Духа. Бог хоче, щоб люди йшли Його слідами. Яким би чудовим і бездоганним не було все те, що ти зрозумів раніше, Бог цього не бажає, і якщо ти не здатний відмовитися від подібних речей, то в майбутньому вони стануть величезною перешкодою для твого входження. Благословенні всі ті, хто здатний слідувати за нинішнім світлом Святого Духа. Люди минулих періодів також ішли слідами Бога, однак вони виявилися не в змозі слідувати аж до сьогодні; це благословення людей останніх днів. Ті, хто здатний слідувати за нинішньою роботою Святого Духа, ті, хто здатний іти слідами Бога, завдяки чому вони йдуть за Богом, куди б Він їх повів, – це люди, благословенні Богом. Ті, хто не слідує за нинішньою роботою Святого Духа, не ввійшли в роботу Божих слів, і скільки б вони не трудилися, наскільки б великими не були їхні страждання, або скільки б вони не метушилися, все це не має для Бога жодного значення, і Він не похвалить таких людей. Сьогодні всі ті, хто дотримується нинішніх Божих слів, перебувають у потоці Святого Духа; а ті, кому слова Божі чужі, знаходяться поза потоком Святого Духа, і таких людей Бог не схвалює. Служіння, відокремлене від нинішніх висловлювань Святого Духа, є служінням від плоті та від переконань, і воно жодним чином не може відповідати Божій волі. Якщо люди живуть серед релігійних уявлень, то вони не здатні зробити що-небудь, що відповідає Божій волі, і навіть якщо вони й служать Богу, то служать серед своїх фантазій та переконань і абсолютно не здатні служити відповідно до Божої волі. Ті, хто не здатний слідувати за роботою Святого Духа, не розуміють Божу волю, а ті, хто не розуміє Божу волю, не можуть служити Богу. Бог бажає такого служіння, яке Йому до серця; Він не хоче служіння від переконань і від плоті. Якщо люди неспроможні йти за роботою Святого Духа, то вони живуть серед переконань. Служіння таких людей порушує та заважає, і таке служіння суперечить Богу. Отже, ті, хто неспроможний йти слідами Бога, нездатні служити Богу; ті, хто не здатний йти слідами Бога, поза всяким сумнівом, протистоять Богові та не можуть бути сумісними з Богом. «Слідувати за роботою Святого Духа» означає розуміти Божу волю в даний момент часу, бути здатним діяти відповідно до нинішніх вимог Бога, коритися Богові нашого часу та слідувати за Ним, а також здійснювати входження відповідно до новітніх Божих висловлювань. Тільки така людина йде за роботою Святого Духа та знаходиться в потоці Святого Духа. Такі люди здатні не тільки здобути Божу похвалу та побачити Бога, але й пізнати Божий характер на основі останньої роботи Бога й можуть пізнати поняття та непослух людини, а також людську природу та сутність, виходячи з останньої Божої роботи. Більше того, у процесі свого служіння вони здатні поступово досягти змін у своєму характері. Тільки такі люди є тими, хто здатний здобути Бога, і тими, хто насправді знайшов правдиву дорогу. Вигнані ж роботою Святого Духа – це люди, які нездатні слідувати за останньою роботою Бога, це ті, хто повстає проти останньої Божої роботи. Таке відкрите протистояння цих людей Богу пов’язане з тим, що Бог здійснив нову роботу, і з тим, що образ Бога не відповідає їхнім уявленням. В результаті вони відкрито протистоять Богу та виносять судження про Нього, через що стають огидними Богу, і Він їх відкидає. Оволодіти знаннями про останню Божу роботу непросто, але якщо люди мають намір підкорятися Божій роботі та шукають Божу роботу, в такому разі у них буде шанс побачити Бога і в них буде шанс здобути нове керівництво Святого Духа. Ті, хто навмисно протистоїть Божій роботі, не можуть знайти просвітління Святого Духа або Боже керівництво. Таким чином, здатність людей здобути останню роботу Бога залежить від Божої благодаті, залежить від їхнього прагнення та залежить від їхніх намірів.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Пізнайте найновішу роботу Бога та слідуйте Його стопами»

Божі слова на кожен день. Уривок 398

Благословенні всі ті, хто здатний чинити послух нинішнім висловлюванням Святого Духа. Неважливо, якими вони були раніше або як раніше Святий Дух виконував у них роботу – найбільш благословенними є ті, хто знайшов останню Божу роботу. Ті ж, хто сьогодні неспроможний слідувати за останньою роботою, є вигнаними. Богові бажані ті, хто здатний прийняти нове світло, бажані ті, хто приймає та знає Його останню роботу. Чому сказано, що треба бути цнотливою дівою? Цнотлива діва здатна шукати роботи Святого Духа та розуміти нове; більше того, вона здатна відкинути колишні переконання та слухатися сьогоднішньої Божої роботи. Ця група людей, які приймають останню роботу сьогоднішнього дня, була визначена Богом до початку століть, і це найблагословенніші люди. Ви безпосередньо чуєте Божий голос і споглядаєте явлення Бога, і тому ні на небі, ні на землі протягом усіх століть не було більш благословенних людей, ніж ви, – група цих людей. І все це завдяки Божій роботі, завдяки Божому визначенню та відбору і завдяки Божій благодаті. Якби Бог не висловив, не сказав Своїх слів, хіба був би ваш стан таким, як сьогодні? Так що нехай із Богом буде вся слава та хвала, бо все це тільки завдяки тому, що Бог підносить тебе. Зважаючи на це, хіба можеш ти досі залишатися пасивним? Невже твоя сила досі нездатна зрости?

Те, що ти здатний прийняти суд, кару, побиття та рафінування від Божих слів і, більше того, те, що ти здатний прийняти Божі доручення, було визначено Богом до початку століть, і тому тобі не слід надто журитися, коли тебе карають. Ніхто не може відібрати тієї роботи, що була зроблена у вас, і тих благословень, що були вам даровані, і ніхто не може відібрати всього того, що вам було дано. Релігійні люди не витримують із вами жодного порівняння. Ви не маєте експертних знань Біблії та не оснащені релігійною теорією, але через те, що Бог виконав Свою роботу усередині вас, ви здобули більше, ніж будь-хто протягом століть, і тому це ваше найбільше благословення. З цієї причини ви повинні бути ще більш відданими Богу та ще більш вірні Йому. Оскільки Бог тебе підносить, ти маєш примножити свої зусилля та підготувати свій духовний стан до того, щоб прийняти Божі доручення. Ти маєш твердо стояти на тому місці, яке дав тобі Бог, прагнути стати одним із Божих людей, прийняти навчання Царства, стати тим, хто набутий Богом, і, нарешті, стати славним свідченням Божим. Ти вже маєш такі наміри? Якщо так, тоді зрештою ти неодмінно будеш здобутий Богом і станеш славним свідченням Божим. Ти маєш розуміти, що головне доручення – бути здобутим Богом і стати славним Божим свідченням. Такою є воля Божа.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Пізнайте найновішу роботу Бога та слідуйте Його стопами»

Божі слова на кожен день. Уривок 399

Сьогоднішні слова Святого Духа – це рушійні сили роботи Святого Духа, а постійне просвітлення людини Святим Духом протягом цього періоду – це напрям роботи Святого Духа. А яким є напрям роботи Святого Духа сьогодні? Це введення людей у сьогоднішню Божу роботу та у звичайне духовне життя. Існує кілька етапів входження до звичайного духовного життя.

1. Спочатку ти мусиш влити своє серце у слова Бога. Ти не повинен прагнути Божих слів минулого, вивчати їх чи порівнювати зі словами сьогодення. Натомість ти маєш повністю влити своє серце у нинішні Божі слова. Якщо є такі люди, які досі хочуть читати Божі слова, духовні книги або якісь інші записи проповідей з минулого та не слідують сьогоднішнім словам Святого Духа, в такому разі це самі нерозумні з людей. Бог таких людей зневажає. Якщо ти бажаєш прийняти сьогоднішнє світло Святого Духа, тоді повністю влий своє серце у сьогоднішні висловлювання Божі. Це перше, чого ти мусиш досягти.

2. Ти мусиш молитися на основі слів, сказаних Богом сьогодні, увійти в слова Божі та спілкуватися з Богом і прийняти свої рішення перед Богом, встановлюючи ті стандарти, яких ти прагнеш досягти.

3. Ти мусиш прагнути глибокого входження в істину на основі сьогоднішньої роботи Святого Духа. Не тримайся за застарілі висловлювання та теорії з минулого.

4. Ти мусиш прагнути, щоб тебе торкнувся Святий Дух, і увійти у слова Божі.

5. Ти мусиш прагнути стати на той шлях, яким сьогодні йде Святий Дух.

Як же ти шукаєш доторку Святого Духа? Дуже важливо, щоб ти жив у нинішніх словах Божих і молився на основі Божих вимог. Якщо помолитися таким чином, Святий Дух неодмінно торкнеться тебе. Якщо твоє прагнення не будується на основі слів, сказаних Богом сьогодні, то все це безплідно. Ти маєш молитися і говорити: «Боже! Я противлюся Тобі, і я так багато Тобі винен; я такий непокірний і ніколи не можу догодити Тобі. Боже, я бажаю, щоб Ти спас мене, бажаю служити Тобі до самого кінця, бажаю померти заради Тебе. Ти судиш мене та караєш, і я не скаржусь; я противлюся Тобі та заслуговую на смерть, щоб усі люди могли узріти у моїй смерті Твій праведний характер». Коли ти від щирого серця молитимешся таким чином, Бог почує тебе та направить; якщо ти не молишся на основі сьогоднішніх слів Святого Духа, в такому разі Святий Дух не має можливості торкнутися тебе. Якщо ти молишся згідно з Божою волею та відповідно до того, що Бог хоче здійснити сьогодні, ти скажеш: «Боже! Я бажаю прийняти Твої доручення та бути вірним Твоїм дорученням, і я прагну присвятити все своє життя Твоїй славі, щоб усе, що я роблю, могло досягти стандартів людей Божих. Нехай торкнешся Ти мого серця. Я бажаю, щоби Твій Дух завжди просвітлював мене, щоб усе, що я роблю, ганьбило сатану, щоб я, зрештою, був здобутий Тобою». Якщо ти молитимешся таким чином, зосередившись на волі Бога, тоді Святий Дух неминуче буде виконувати в тобі свою роботу. Не має значення, скільки слів у твоїй молитві – головне те, чи осягаєш ти волю Бога, чи ні. Можливо, у вас був такий досвід: іноді під час групової молитви рушійні сили роботи Святого Духа досягають своєї кульмінації, викликаючи у всіх присутніх приплив сил. Деякі люди гірко ридають і плачуть під час молитви, охоплені муками сумління перед Богом, а деякі демонструють свою рішучість і дають обітниці. Ось який результат досягається роботою Святого Духа. На сьогоднішній день принципово вирішальне значення має те, щоб усі люди повністю влили свої серця в слова Бога. Не зосереджуйся на словах, які були сказані раніше; якщо ти досі тримаєшся за те, що було раніше, тоді Святий Дух не буде виконувати в тобі Свою роботу. Бачиш, як це важливо?

Чи знаєте ви той шлях, яким сьогодні йде Святий Дух? Декілька наведених вище пунктів – це те, що має бути здійснено Святим Духом зараз і в майбутньому; це той шлях, який вибрав Святий Дух, і те входження, якого має прагнути людина. У процесі свого входження в життя ти щонайменше маєш присвятити своє серце Божим словам і бути в змозі прийняти суд і кару Божих слів. Твоє серце має прагнути Бога, ти маєш прагнути до глибокого входження в істину та тих цілей, яких вимагає Бог. Коли ти маєш таку силу, це означає, що Бог торкнувся тебе, і твоє серце почало звертатися до Бога.

Перший крок входження в життя – повністю влити своє серце у Божі слова, а другий – прийняти дотик Святого Духа. Який результат буде досягнутий прийняттям дотику Святого Духа? Це здатність жадати, шукати та досліджувати більш глибоку істину, а також позитивно співпрацювати з Богом. На сьогоднішній день ти співпрацюєш із Богом, тобто у твого прагнення, твоїх молитов і твого долучення до Божих слів є якась мета, і ти виконуєш свої обов’язки відповідно до Божих вимог – тільки це є співпрацею з Богом. Якщо ти тільки говориш про те, щоб дати Богові можливість діяти, але сам ніяк не дієш, не молишся та не шукаєш, то хіба це можна назвати співпрацею? Якщо в тобі немає жодного сліду співпраці, і ти позбавлений навчання входженню, в якого є мета, тоді ти не співпрацюєш. Дехто каже: «Все залежить від приречення Божого, все робиться Самим Богом; якщо Бог цього не зробив, то як могла це зробити людина?». Божа праця звичайна, вона жодним чином не є надприродною, і Святий Дух виконує свою роботу виключно через твій активний пошук, бо Бог не примушує людину – ти повинен дати Богові можливість виконувати Його роботу, і якщо ти не прагнеш і не здійснюєш входження, якщо в твоєму серці немає ніякого бажання, у такому разі Бог не має жодного шансу виконати Свою роботу. Яким шляхом ти можеш шукати Божого доторку? Шляхом молитви та наближення до Бога. Але, найголовніше, пам’ятай: це має відбуватися на основі слів, сказаних Богом. Коли Бог часто торкається тебе, ти перестаєш бути рабом плоті. Чоловік, дружина, діти, гроші – все це не здатне скувати тебе, і ти бажаєш лише прагнути істини та жити перед Богом. Тоді ти станеш тим, хто живе у світі свободи.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Пізнайте найновішу роботу Бога та слідуйте Його стопами»

Божі слова на кожен день. Уривок 400

Бог вирішив зробити людину довершеною, і незалежно від того, з якої позиції Він говорить, усе це заради того, щоб удосконалити людей. Людям важко збагнути слова, промовлені з позиції Духа; у них немає можливостей знайти шлях до втілення в життя, адже їхня здатність до розуміння обмежена. Робота Бога досягає різних результатів, і на кожному етапі Своєї роботи Він має власну мету. Що більше, абсолютно необхідно, аби Він говорив із різних позицій, адже лише в такий спосіб Він може вдосконалити людину. Якби Він промовляв Своїм голосом лише з позиції Духа, не було б жодної можливості завершити цю стадію Божої роботи. За тоном, яким Він говорить, ти бачиш, що Він сповнений рішучості зробити цю людську спільноту довершеною. Тож яким має бути перший крок для кожного, хто хоче стати довершеним? Передусім, ви маєте знати роботу Бога. Сьогодні в Божій роботі розпочався новий підхід; відбувся перехід до нового періоду – змінився й спосіб роботи Бога, і спосіб, у який Він промовляє, також інший. Сьогодні змінився не лише Його підхід до роботи, а й період. Зараз період Царства. Це також період любові до Бога. Це передчуття періоду Тисячолітнього Царства, який також є періодом Слова, коли Бог говорить багатьма способами, щоб удосконалювати людину, і промовляє з різних позицій, аби забезпечувати людину. Увійшовши в період Тисячолітнього Царства, Бог почне використовувати слова, щоб удосконалити людину, дозволяючи їй увійти в реальність життя й наставляючи її на правильний шлях. Переживши стільки етапів Божої роботи, людина побачила, що робота Бога не залишається незмінною, натомість вона без упину розвивається й поглиблюється. Люди так довго переживали цю роботу, а вона постійно перетворювалася, змінюючись знову і знову. Однак, наскільки б вона не змінювалася, вона ніколи не відхилялася від Божого наміру принести спасіння людству. Навіть після десяти тисяч змін вона ніколи не відхиляється від своєї первинної мети. Як би не змінювався спосіб Божої роботи, ця робота ніколи не відступає від істини або від життя. Зміни в способі виконання роботи передбачають лише зміни в її форматі й позиції, з якої говорить Бог; при цьому немає змін у наріжній цілі Божої роботи. Зміни в тоні Божого голосу й способі Його роботи відбуваються для досягнення результату. Зміна тону голосу не означає зміни мети або принципу, що стоїть за роботою. Люди вірять у Бога переважно для того, щоб шукати життя; якщо ти віриш у Бога, але не шукаєш життя або не прагнеш істини чи пізнання Бога, тоді це не віра в Бога! І чи досі реально прагнути ввійти в Царство, щоб стати царем? Лише досягнення правдивої любові до Бога через пошук життя є реальністю; пошук і втілення в життя істини – ось це реальність. Читаючи Божі слова та переживаючи їх, ти усвідомиш знання про Бога на фактичному досвіді, а це й означає справжнє прагнення.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Період Царства – це період Слова»

Божі слова на кожен день. Уривок 401

Зараз період Царства. Чи ввійшов ти в цей новий період залежить від того, чи ввійшов ти в дійсність слів Божих, чи стали Його слова дійсністю твого життя. Слова Божі стають відомі кожній людині, аби зрештою всі люди жили у світі слів Божих, і Його слова освітлювали та просвіщали кожну людину зсередини. Якщо впродовж цього часу ти недбало читаєш слова Божі, тебе не цікавлять Його слова, тоді це свідчить про хибність твого стану. Якщо ти не здатен увійти в період Слова, то Святий Дух не діє всередині тебе; якщо ти ввійшов у цей період, Він виконуватиме Свою роботу. Що ти можеш зробити на світанку періоду Слова, аби здобути роботу Святого Духа? У цей період Бог вершитиме серед вас таке: кожна людина житиме словами Божими, зможе втілити істину в життя й щиро любитиме Бога; усі люди візьмуть слова Божі за основу й за свою дійсність і матимуть серця, які шануватимуть Бога; і втілюючи слова Божі в життя, людина зможе набути царської влади разом із Богом. Таку роботу має виконати Бог. Чи можеш ти жити, не читаючи слів Божих? Сьогодні багато хто відчуває, що не спроможний прожити бодай день-два без читання Його слів. Вони мають читати Його слова щодня, а якщо часу бракує, достатньо просто слухати їх. Саме таке відчуття дає людям Святий Дух, і саме так Він починає зворушувати їх. Тобто Він керує людьми через слова, аби люди могли ввійти в дійсність слів Божих. Якщо після лише одного дня без їди та пиття слів Божих ти відчуваєш темряву та спрагу й не можеш цього стерпіти, це свідчить про те, що тебе зворушив Святий Дух, і що Він не відвернувся від тебе. Отже, ти той, хто знаходиться в цьому потоці. Однак, якщо після дня або двох без їди й пиття слів Божих ти нічого не відчуваєш, якщо тебе не мучить спрага й ти зовсім не зворушений, це свідчить про те, що Святий Дух відвернувся від тебе. Тоді це означає, що всередині тебе щось не так; ти не ввійшов у період Слова, і ти один із тих, хто відстав. Бог послуговується словами, щоб керувати людьми; якщо ти їси й п’єш слова Божі, то почуваєшся добре, а якщо ні, то в тебе немає шляху, по якому йти. Слова Божі стають їжею для людей і тією силою, яка приводить їх у рух. У Біблії сказано: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4). Сьогодні Бог завершить цю роботу, і завершить Він її у вас. Як так сталося, що в минулому люди могли не читати слів Божих багато днів, і однаково були здатні їсти й пити, як зазвичай, а сьогодні таке неможливо? У цей період Бог переважно використовує слова, щоб керувати всіма. Через Божі слова людина зазнає суду й вдосконалення, а потім зрештою вводиться в Царство. Лише слова Божі можуть забезпечити життя людини, і лише слова Божі можуть дати людині світло й вказати шлях для практики, особливо в період Царства. Доки ти не відхиляєшся вбік від дійсності слів Божих, щодня їси й п’єш Його слова, Бог зможе вдосконалювати тебе.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Період Царства – це період Слова»

Божі слова на кожен день. Уривок 402

Прагнення до життя – це не щось, що можна поквапити; зростання життя не відбувається за день або два. Робота Бога є звичайною й практичною, і є процес, який вона обов’язково проходить. Утіленому Ісусу знадобилося тридцять три з половиною роки, аби виконати Свою роботу розп’яття, – так що вже казати про очищення людини й перетворення її життя, роботу найвищої складності? Створити нормальну людину, яка проявляє Бога, завдання не з простих. Це особливо стосується людей, народжених у країні великого червоного дракона, людей низького духовного рівня, які потребують тривалого періоду Божих слів і роботи. Тому не варто нетерпляче очікувати результатів. Ти маєш бути активним у тому, щоб їсти й пити слова Божі, і вкладати більше зусиль у слова Божі. Коли завершиш читати Його слова, ти мусиш бути здатним дійсно втілювати їх у життя, зростаючи в знанні, проникливості, розважливості та мудрості в словах Божих. Завдяки цьому ти змінишся, сам того не помітивши. Якщо ти можеш взяти собі за принцип їсти й пити слова Божі, читати, пізнавати, переживати їх на власному досвіді й практикувати їх, ти досягнеш зрілості, навіть не усвідомлюючи цього. Дехто стверджує, що, навіть прочитавши слова Божі, не здатен їх виконувати. Куди ти поспішаєш? Коли досягнеш певного духовного стану, то зможеш втілити Його слова в життя. Хіба дитина віком чотирьох-п’яти років сказала б, що не здатна утримувати або вшановувати своїх батьків? Ти маєш знати, наскільки значним є твій наявний духовний стан. Застосовуй на практиці те, що здатен застосувати, і уникай бути тим, хто порушує управління Боже. Просто їж і пий слова Божі, і від сьогодні візьми це за свій принцип. Не хвилюйся наразі про те, чи може Бог зробити тебе довершеним. Поки що не поринай у це. Просто їж і пий слова Божі, коли вони приходять до тебе, і Бог неодмінно зробить тебе довершеним. Проте є принцип, за яким ти маєш їсти й пити Його слова. Не роби цього наосліп. Коли їси й п’єш слова Божі, з одного боку, шукай тих слів, які ти мусиш пізнати, – тобто слів, що стосуються видінь, – а з іншого боку, шукай того, що ти маєш фактично застосувати на практиці, – тобто того, у що ти маєш увійти. Один аспект стосується знання, а інший – входження. Щойно усвідомиш обидва, – коли ти зрозумієш, що ти маєш знати і що маєш практикувати, – ти знатимеш, як їсти й пити слова Божі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Період Царства – це період Слова»

Божі слова на кожен день. Уривок 403

Надалі розмова про слова Божі має стати принципом, за яким ти говоритимеш. Зазвичай, коли ви збираєтеся разом, ви маєте спілкуватися щодо слів Божих, беручи слова Божі за зміст своїх бесід, розмовляючи про те, що вам відомо про ці слова, як ви втілюєте їх у життя і як діє Святий Дух. Доки ти спілкуєшся про Божі слова, Святий Дух освічуватиме тебе. Щоб досягти світу Божих слів, потрібна співпраця людини. Якщо ти не матимеш цього входження, у Бога не буде жодної можливості для роботи; якщо ти триматимеш рот на замку й не говоритимеш про Його слова, у Нього не буде жодної можливості тебе освітити. Щоразу, коли ти нічим іншим не зайнятий, говори про слова Божі, а не вдавайся до пустопорожніх балачок! Хай твоє життя буде сповнене Божих слів – лише тоді ти станеш благочестивим віруючим. Якщо твоє спілкування поверхове, це не має значення. Без поверховості неможлива глибина. Потрібен процес. У процесі свого навчання ти осягнеш освітлення Святого Духа для тебе, а також зрозумієш, як ефективно їсти та пити слова Божі. Після періоду випробувань ти ввійдеш у дійсність слів Божих. Тільки якщо ти рішуче налаштований співпрацювати, ти зможеш отримати роботу Святого Духа.

Із принципів їди й пиття слів Божих один стосується знання, інший – входження. Які слова вам потрібно пізнати? Потрібно пізнати слова, що стосуються видінь (наприклад, щодо того, у який період наразі ввійшла робота Бога, чого Бог зараз бажає досягти, що таке втілення тощо; усе це стосується видінь). Що мається на увазі під шляхом, на який має ступити людина? Це стосується слів Божих, які людина має втілювати в життя та в які має ввійти. Вище згадано два аспекти їди та пиття слів Божих. Віднині їжте й пийте слова Божі таким чином. Маючи чітке розуміння Його слів щодо видінь, немає потреби постійно читати. Найголовніше – їсти й пити більше слів щодо входження, наприклад, як звернути своє серце до Бога, як вгамувати своє серце перед Богом і як зректися плоті. Ось ці речі потрібно застосовувати на практиці. Без знань про те, як їсти й пити слова Божі, справжнє спілкування неможливе. Щойно ти дізнаєшся, як їсти й пити Його слова, коли усвідомиш, що є ключовим, спілкування стане невимушеним, і яке б питання не порушувалось, ти зможеш спілкуватися й розуміти дійсність. Якщо, спілкуючись про Божі слова, ти не маєш реальності, тоді ти не зрозумів, що є ключовим, а це свідчить, що ти не знаєш, як їсти й пити слова Божі. Деяким людям читання слів Божих може здаватись виснажливим, що не є нормальним станом. Нормально – це ніколи не втомлюватись читати слова Божі, повсякчас бути спраглим до них і завжди знаходити в словах Божих розраду. Саме так той, хто має справжнє входження, їсть і п’є слова Божі. Коли ти відчуваєш, що слова Божі вкрай практичні і є саме тим, у що людина має ввійти; коли ти відчуваєш, що Його слова є надзвичайно допоміжними та корисними для людини, і що вони забезпечують людське життя, – це Святий Дух дає тобі це відчуття, і це Святий Дух рухає тобою. Це доводить, що Святий Дух діє в тобі, і що Бог не відвернувся від тебе. Бачачи, що Бог постійно говорить, деякі люди втомлюються від Його слів і гадають, що не буде жодних наслідків незалежно від того, читають вони їх чи ні, – це не є нормальним станом. Їм бракує серця, спраглого ввійти в дійсність, і такі люди не прагнуть і не надають великого значення тому, щоб бути вдосконаленими. Щоразу, коли ти помічаєш, що не є спраглим до слів Божих, це свідчить про те, що ти не перебуваєш у нормальному стані. У минулому можна було зрозуміти, чи відвернувся від тебе Бог, за тим, чи панував у тебе всередині мир і чи відчував ти радість. Нині ж ключовим є те, чи спраглий ти до слів Божих, чи є Його слова твоєю реальністю, чи ти вірний і чи здатен ти зробити для Бога все можливе. Іншими словами, саме реальність слів Божих судить людину. Бог спрямовує Свої слова до всього людства. Якщо ти готовий читати їх, Він просвітить тебе, але якщо ні – Він цього не зробить. Бог просвіщає тих, хто зголоднів і спраглий до праведності, і Він просвіщає тих, хто шукає Його. Дехто каже, що Бог не просвітив їх навіть після того, як вони читали Його слова. Але яким чином ти читав ці слова? Якщо ти читаєш Його слова так, як вершник споглядає квіти, не надаючи значення реальності, як може Бог просвітити тебе? Як може той, хто не цінує слів Божих, бути Ним вдосконалений? Якщо ти не цінуєш слів Божих, у тебе не буде ані істини, ані реальності. Якщо ти цінуєш Його слова, тоді ти зможеш втілити істину в життя, і лише тоді ти володітимеш реальністю. Ось чому ти маєш повсякчас їсти й пити слова Божі, незалежно від того, зайнятий ти чи ні, сприятливі обставини чи ні, випробовують тебе чи ні. Загалом, слова Божі – це основа людського існування. Ніхто не може відвернутись від Його слів, але мусить споживати Його слова так само, як споживає їжу тричі на день. Чи можна бути вдосконаленим і здобутим Богом настільки просто? Незалежно від того, розумієш ти це зараз чи ні, і чи маєш уявлення про роботу Бога чи ні, ти мусиш їсти й пити слова Божі якомога більше. Це і є активне входження. Прочитавши слова Божі, поквапся втілити в життя те, у що ти можеш увійти, і відклади до часу те, у що не можеш. Можливо, на початку ти не зможеш зрозуміти багато слів Божих, але за два-три місяці, можливо, навіть за рік, ти їх зрозумієш. Як таке може бути? Причина цього в тому, що Бог не може вдосконалити людей за день чи два. Найчастіше може бути так, що ти читаєш Його слова, але не можеш їх одразу зрозуміти. У цей момент вони можуть здаватись не більш ніж просто текстом; ти мусиш переживати їх упродовж певного часу, перш ніж зможеш їх зрозуміти. Бог так багато говорив, тож ти маєш зробити все можливе, щоб їсти й пити Його слова, а потім ти навіть не помітиш, як зрозумієш і як Святий Дух просвітить тебе. Коли Святий Дух просвіщає людину, це часто відбувається без її відома. Він просвіщає й спрямовує тебе, коли ти прагнеш і шукаєш. Принцип, за яким діє Святий Дух, зосереджений навколо слів Божих, які ти їси й п’єш. Усі ті, хто не надає ваги словам Божим і постійно змінює своє ставлення до Його слів, – у своєму збентеженні вважаючи, що не має значення, читають вони Його слова чи ні, – це ті, хто не володіє реальністю. У такій людині не видно ані роботи Святого Духа, ані Його просвітління. Такі люди просто линуть за течією, самозванці без справжніх належних характеристик, наче пан Нанґуо з притчі.^[a]

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Період Царства – це період Слова»

Примітка:

a. У тексті оригіналу немає фрази «з притчі».

Божі слова на кожен день. Уривок 404

Коли виходять слова Божі, ти маєш негайно сприймати їх, їсти й пити їх. Незалежно від того, наскільки багато ти розумієш, єдина точка зору, якої ти маєш дотримуватися, – це їсти й пити, знати й практикувати Його слова. Це те, що ти маєш уміти робити. Не зважай на те, наскільки може зрости твій духовний стан; просто зосередься на тому, щоб їсти й пити Його слова. Це те, з чим людина має взаємодіяти. Твоє духовне життя передусім полягає в тому, щоб спробувати ввійти в реальність їди та пиття слів Божих і втілити їх у життя. Зосередження на будь-чому іншому – це не твоя справа. Церковні керівники мають уміти скеровувати усіх своїх братів і сестер так, аби ті знали, як їсти й пити слова Божі. Це обов’язок кожного керівника церкви. Незалежно від того, молоді вони чи старі, усі мають вважати, що їсти й пити слова Божі – надзвичайно важливо, і мусять мати Його слова у своїх серцях. Увійти в цю реальність – значить увійти в період Царства. Сьогодні більшість людей відчуває, що не може жити без того, щоб їсти й пити слова Божі, і що Його слова є новими незалежно від часу. Це означає, що вони починають ставати на правильний шлях. Бог використовує слова, щоб виконувати Свою роботу й забезпечувати людину. Коли всі почнуть прагнути слів Божих і бути спраглими до них, людство ввійде у світ Його слів.

Бог багато чого промовляв. Скільки ти пізнав? Наскільки велике твоє входження? Якби церковні керівники не скеровували своїх братів і сестер до дійсності Божого слова, то знехтували б своїм обов’язком і не виконали б свої зобов’язання! Яким би не було твоє розуміння – глибоким чи поверховим, яким би не був ступінь твого розуміння, ти мусиш знати, як їсти й пити Його слова, мусиш вельми уважно дослухатися до Його слів та розуміти, чому важливо й необхідно їсти й пити їх. Бог так багато промовляв, і якщо ти не їстимеш і не питимеш Його слова, не шукатимеш і не практикуватимеш їх, то це не можна буде назвати вірою в Бога. А оскільки ти віриш у Бога, то мусиш їсти й пити Його слова, відчувати їх на власному досвіді та жити ними. Тільки це можна назвати вірою в Бога! Якщо ти устами кажеш, що віриш у Бога, та не можеш втілити жодні Його слова в життя чи досягти жодної реальності, то це не можна назвати вірою в Бога. Це лише «пошуки хліба, щоб утамувати голод». Якщо говорити лише про незначні свідчення, непридатні речі та поверхові справи, не маючи навіть дрібки дійсності, то це не віра в Бога, і ти просто не зрозумів, як правильно вірити в Бога. Чому ти мусиш їсти й пити якомога більше Божих слів? Якщо ти не їстимеш і не питимеш Його слів, а лише шукатимеш того, щоб піднестися на небо, хіба то віра в Бога? Який перший крок мусить зробити той, хто вірить у Бога? Яким шляхом Бог удосконалює людину? Чи можна вдосконалитися, не ївши й не пивши слів Божих? Чи можна тебе вважати людиною царства, якщо слова Божі не слугують твоєю реальністю? Що саме значить віра в Бога? Ті, хто вірує в Бога, мають щонайменше добре вести себе зовні, та найголовніше – володіти словом Божим. У будь-якому разі ніколи не можна відвертатися від Його слів. Пізнання Бога й здійснення Його намірів досягаються лише через Його слова. У майбутньому кожен народ, конфесія, релігія та сектор будуть завойовані через Божі слова. Бог говоритиме напряму, і всі люди триматимуть слова Божі у своїх руках, і так удосконалиться людство. Слова Бога проникають усюди – усередину й назовні; людство вимовлятиме слова Божі своїми вустами, практикуватиме згідно з Божим словом, і триматиме слова Божі всередині, і залишатиметься просякнутим Божим словом усередині й зовні. Так людство буде вдосконалене. Ті, хто здійснює наміри Бога та може свідчити перед Ним, володіють словами Божими як своєю дійсністю.

Входження в період Слова – період Тисячолітнього Царства – це робота, яка виконується сьогодні. Віднині й надалі практикуй спілкування щодо слів Божих. Лише через їду та пиття, а також через переживання слів Божих ти зможеш жити словами Божими. Щоб переконати інших, ти мусиш надавати якийсь практичний досвід. Якщо ти не вмієш жити реальністю слів Божих, ніхто не буде переконаний! Усі ті, кого використовує Бог, можуть жити реальністю слів Божих. Якщо ти не здатен створити таку реальність і свідчити про Бога, це означає, що Святий Дух у тобі не діяв і ти не був удосконалений. У цьому полягає важливість слів Божих. Ти маєш серце, спрагле до слів Божих? Спраглі до слів Божих прагнуть істини, і лише такі люди благословенні Богом. Є ще багато слів, які Бог скаже всім релігіям і всім конфесіям у майбутньому. Спочатку Він говорить і промовляє Своїм голосом серед вас, щоб удосконалити вас, перш ніж почати говорити й промовляти Своїм голосом до язичників, аби завоювати їх. За допомогою Його слів усі будуть щиро й цілковито переконані. Завдяки словам Бога та Його одкровенням розбещений людський характер приборкується, людина набуває людської подоби, а її бунтівний характер послаблюється. Слова владно діють на людину й завойовують її в Божому світлі. Робота, яку Бог виконує в теперішній період, а також поворотні моменти Його роботи – усе це можна знайти в Його словах. Якщо ти не читатимеш Його слів, ти нічого не зрозумієш. Через їду й пиття Його слів, через спілкування зі своїми братами й сестрами, а також через свої власні переживання ти здобудеш повне знання Божих слів. Лише тоді ти зможеш по-справжньому жити їхньою реальністю.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Період Царства – це період Слова»

Божі слова на кожен день. Уривок 405

Раніше Я говорив, що «всі, хто зосереджується на спогляданні ознак і чудес, будуть залишені; вони – не ті, хто стане досконалим». Я сказав так багато слів, але людина не має анінайменшого уявлення про цю роботу, і, досягнувши цього моменту, люди все ще просять ознак і чудес. Чи є твоя віра в Бога нічим більшим, ніж пошук ознак і чудес, а чи мета її полягає в тому, щоб здобути життя? Ісус також промовив багато слів, і деякі з них ще не справдилися. Чи ти можеш сказати, що Ісус – не Бог? Бог засвідчив, що Він був Христом та Улюбленим Сином Божим. Хіба ти можеш це заперечувати? Сьогодні Бог тільки говорить слова, і якщо ти не знаєш цього досконально, то не зможеш устояти. Чи віриш ти в Нього, тому що Він – Бог, або чи ти віриш у Нього, ґрунтуючись на тому, виконуються Його слова чи ні? Ти віриш в ознаки й чуда чи ти віриш у Бога? Сьогодні Він не творить ознак і чудес – чи дійсно Він – Бог? Якщо слова, які Він говорить, не виконуються, чи дійсно Він – Бог? Чи визначається сутність Бога тим, чи виконуються слова, які Він промовляє, чи ні? Чому деякі люди завжди чекають виконання Божих слів, перш ніж вони повірять у Нього? Хіба це не означає, що вони Його не знають? Усі ті, у кого є такі уявлення, – це ті, хто заперечує Бога. Вони використовують уявлення, щоб виміряти Бога; якщо слова Бога виконуються, вони вірять у Нього, а якщо ні, то вони не вірять у Нього; і вони завжди женуться за ознаками й чудами. Хіба ці люди – не фарисеї сучасності? Чи здатен ти твердо стояти на ногах чи ні, залежить від того, чи ти знаєш справжнього Бога чи ні – це надважливо! Чим величнішою є реальність Божого слова в тобі, тим більшим є твоє знання реальності Бога й тим більше ти здатен твердо стояти під час випробувань. Чим більше ти зосереджуєшся на баченні ознак і чудес, тим менше ти здатен твердо стояти на ногах, і впадеш серед випробувань. Ознаки й чуда – це не основа; тільки реальність Бога – це життя. Деякі люди не знають, яких результатів повинна досягти Божа робота. Вони проводять свої дні в замішанні, не шукаючи пізнання Божої роботи. Мета їхнього пошуку полягає тільки в тому, щоб змусити Бога виконати їхні бажання, і тільки тоді вони будуть серйозні у своїй вірі. Вони кажуть, що будуть шукати життя, якщо слова Бога здійсняться, але якщо Його слова не здійсняться, тоді їхній пошук життя не буде можливим. Людина думає, що віра в Бога – це прагнення побачити ознаки й чуда й прагнення піднестися на небеса й на третє небо. Ніхто з них не говорить, що їхня віра в Бога – це пошук входження в реальність, пошук життя і прагнення бути здобутим Богом. Яка цінність такого пошуку? Ті, хто не прагне до пізнання Бога й задоволення Бога, – це ті, хто не вірить у Бога; це ті, хто зневажає Бога!

Тепер ви розумієте, що таке віра в Бога? Чи означає віра в Бога споглядання ознак і чудес? Чи означає вона вознесіння на небеса? Вірити в Бога зовсім нелегко. Ті релігійні практики повинні бути видалені; пошук зцілення хворих і вигнання демонів, зосередження уваги на ознаках і чудах, прагнення до більшої кількості Божої благодаті, миру й радості, прагнення до перспектив і зручностей плоті – це релігійні практики, і такі релігійні практики є невизначеним видом віри. Що таке справжня віра в Бога сьогодні? Це – прийняття слова Божого як реальності твого життя й пізнання Бога з Його слова, щоб досягти істинної любові до Нього. Тож ось роз’яснення: віра в Бога полягає в тому, щоб ти міг коритися Богу, любити Бога й виконувати обов’язок, який має виконувати Боже творіння. Це є метою віри в Бога. Ти повинен досягти знання про те, що Бог гідний любові, про те, наскільки Бог гідний шанування, про те, як у Своїх творіннях Бог здійснює роботу спасіння і робить їх досконалими – це найнеобхідніше у твоїй вірі в Бога. Віра в Бога – це, головним чином, перехід від життя плоті до життя любові до Бога; від життя в зіпсованості до життя в словах Божих; це вихід з-під влади сатани і перехід до життя під турботою і захистом Бога; це здатність досягти послуху Богові, а не послуху плоті; це дозвіл Богу завоювати все твоє серце, дозвіл Богу зробити тебе досконалим і звільнити тебе від розбещеного сатанинського характеру. Віра в Бога, головним чином, у тому, щоб сила й слава Божа могли проявитися в тобі, щоб ти міг виконувати Божу волю, здійснювати Божий план і бути здатним свідчити про Бога перед сатаною. Віра в Бога не повинна обертатися навколо бажання побачити ознаки й чуда, як не повинна вона й бути заради твоєї особистої плоті. Її суттю повинно бути прагнення пізнати Бога, бути здатним коритися Богу і, подібно до Петра, коритися Йому до самої смерті. Такими є головні цілі віри в Бога. Людина їсть і п’є слово Боже, щоб пізнати Бога й задовольнити Його. Поїдання й пиття слова Божого дає більше знання про Бога, тільки після отримання якого ти можеш коритися Йому. Тільки знаючи Бога, ти можеш любити Його, і це – мета, яку повинна мати людина у своїй вірі в Бога. Якщо у своїй вірі в Бога ти завжди намагаєшся побачити ознаки й чуда, то точка зору цієї віри в Бога неправильна. Віра в Бога – це, головним чином, прийняття слова Божого як реальності життя. Мета Бога досягається тільки шляхом втілення на практиці слів Бога з Його вуст і здійснення їх всередині себе. Віруючи в Бога, людина повинна прагнути до того, щоб бути вдосконаленою Богом, бути здатною підкорятися Богу, а також до повного послуху Богу. Якщо ти зможеш коритися Богу без нарікань, пам’ятати про Божі бажання, досягти духовного стану Петра й володіти стилем Петра, про який говорив Бог, тоді ти досягнеш успіху у вірі в Бога, і це буде означати, що Бог тебе здобув.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Усе досягається Словом Божим»