Божі слова на кожен день. Уривок 406

Коли люди вірять у Бога, люблять Його та догоджають Богові, вони торкаються Духа Божого своїми серцями й цим самим отримують Його задоволення, вони залучаються до Божих слів своїми серцями й таким чином стають зворушеними Його Духом. Якщо ви бажаєте жити нормальним духовним життям та встановити нормальні стосунки з Богом, то спершу мусите віддати Йому своє серце. Лише після того, як ви стишите своє серце перед Ним та виллєте все своє серце в Нього, ви зможете поступово розвинути нормальне духовне життя. Якщо люди у своїй вірі в Бога не віддають Йому свої серця і якщо їхні серця не перебувають із Ним і вони не ставляться до Його тягаря як до свого власного, то все те, що вони роблять, є актом обману Бога, – актом, який є типовим для релігійних людей і не може отримати Божої похвали. Бог нічого не може здобути від такої людини: вона здатна служити лише тлом для Його роботи. Такі люди подібні до прикрас у Божому домі: вони просто заповнюють місце, вони – сміття, і Бог їх не використовує. У них не тільки немає шансів на те, що Святий Дух у них працюватиме: у їхньому вдосконаленні немає жодної цінності. Люди такого типу – це справжні ходячі трупи. У них немає жодної частини, яку міг би використати Святий Дух: вони глибоко розбещені сатаною та перебувають під його повним пануванням. Таких людей Бог вижене. Коли сьогодні Святий Дух використовує людей, Він не лише застосовує їхні бажані сторони для досягнення мети, – Він також удосконалює та змінює їхні небажані сторони. Якщо ти здатен вилити своє серце в Бога та стишити його перед Ним, то ти матимеш можливість та необхідні риси для того, щоб Святий Дух тебе використовував, і щоб отримувати Його прозріння та освітлення. Ба більше, у тебе буде можливість, щоб Святий Дух виправив твої недоліки. Коли ти віддаєш Богові своє серце, то, з позитивного боку, зможеш досягти глибшого входження та вищої площини прозріння. З негативного боку, ти матимеш кращі знання про свої вади й недоліки та будеш сильніше жадати й більше прагнути догоджати Богові. Більше того, ти не будеш пасивним, ти зможеш активно входити. Це показує, що ти є правильною людиною. Якщо припустити, що твоє серце здатне залишатися тихим перед Богом, тоді те, чи отримуєш ти похвалу від Святого Духа й чи догоджаєш ти Богові, суттєво залежить від того, чи можеш ти активно ввійти. Коли Святий Дух освітлює людей та використовує їх, Він ніколи не налаштовує їх негативно, Він завжди спонукає їх активно прогресувати. І коли Він це робить, люди все ще мають свої слабкості, але вони не живуть ними. Вони не відкладають поступ свого життя й продовжують прагнути догоджати Богові. Це стандарт. Якщо ти можеш цього досягти, то це доводить, що ти отримав присутність Святого Духа. Якщо люди завжди налаштовані негативно, і якщо навіть після отримання просвітління та пізнання себе вони зберігають негативну налаштованість та пасивність і є нездатними встати та працювати з Богом, то вони тільки отримали Божу благодать, і Святого Духа немає з ними. Їхній негативізм означає, що їхні серця не навернулися до Бога і їхній дух не був зворушений Божим Духом. Це мають зрозуміти всі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Установити нормальні стосунки з Богом – дуже важливо»

Божі слова на кожен день. Уривок 407

З досвіду можна побачити, що стишення свого серця перед Богом є надзвичайно важливим. Це стосується питань щодо духовного життя людей та їхнього прогресування в житті. Твоє прагнення до істини та зміна в характері принесуть плоди лише тоді, коли твоє серце перебуває в спокої перед Богом. Так стається тому, що ти прийшов до Нього, несучи тягар, оскільки ти завжди відчуваєш, що тобі так багато чого бракує, що є так багато істин, які тобі потрібно пізнати, що є дуже багато реальності, яку тобі потрібно пережити, і що ти маєш уважно ставитися до Божої волі. Все це у тебе постійно на думці, здається, немовби все це тисне на тебе з такою силою, що ти не можеш дихати, і тому тобі важко на серці (хоча ти не в негативному стані). Лише така людина здатна прийняти просвітлення від Божих слів та бути зворушеною Духом Божим. Саме завдяки тягарю таких людей, завдяки тому, що їм важко на серці, і, можна сказати, завдяки ціні, яку вони заплатили, і стражданням, яких вони зазнали перед Богом, вони можуть отримати від Нього прозріння та освітлення. Бо Бог ні до кого не ставиться по-особливому. Він завжди справедливий у Своєму ставленні до людей, але, крім того, те, що Він дає людям, не дається на довільних чи безумовних засадах. Це один з аспектів Його праведного характеру. У реальному житті більшість людей ще не досягла цієї сфери. Принаймні, їхні серця ще не повністю звернулися до Бога, тому в їхньому характері життя досі не відбулося жодних великих змін. Так відбувається тому, що вони живуть лише у Божій благодаті й ще мають здобути роботу Святого Духа. Ось критерії, яким люди повинні відповідати, щоб бути використаними Богом: їхні серця мусять бути звернені до Бога, ці люди мусять нести тягар Його слів і мати серця, сповнені жадання, і вони мають бути рішуче налаштовані шукати істину. Тільки такі люди можуть отримати роботу Святого Духа й часто здобувати Його освітлення та прозріння. Люди, яких Бог використовує, зовні здаються позбавленими розважливості й нормальних стосунків з іншими, але вони говорять обережно, пристойно та завжди здатні зберігати спокійне серце перед Богом. Саме такі люди й гідні бути використаними Святим Духом. Здається, що таким «нерозсудливим» людям, про яких говорить Бог, бракує нормальних стосунків з іншими, вони не зважають на зовнішню любов чи зовнішні практики, але коли вони спілкуються про духовні питання, вони здатні відкрити свої серця та самовіддано давати іншим те прозріння та освітлення, яких вони набули зі свого фактичного досвіду перед Богом. Саме так вони виявляють свою любов до Бога та відповідають Божій волі. Коли інші обмовляють та висміюють їх, вони уникають впливу з боку сторонніх людей, справ чи речей, і залишаються тихими перед Богом. Здається, що у них є свої власні унікальні розуміння. Що б не робили інші, серця цих людей ніколи не залишають Бога. Коли інші розмовляють і сміються, серця таких людей залишаються перед Богом, вони роздумують над Його словом або мовчки моляться Богу в душі, шукаючи Його намірів. Такі люди не надають значення підтримці нормальних міжособистісних стосунків і начебто не мають ніякої філософії життя. Вони видаються жвавими, приємними та невинними, але в них є і певний спокій. Людина, яку використовує Бог, є подібною до них. Такі речі, як філософії життя або «здоровий глузд», просто не працюють в такій людині. Вона влила все своє серце в Боже слово, і в її серці, здається, є лише Бог. Це тип людини, яку Бог називає людиною «без розсудливості», і саме цей тип людини Бог використовує. Ось ознака людини, яку використовує Бог: будь-де й будь-коли її серце завжди перед Богом; незалежно від того, наскільки розпусними можуть бути інші, чи наскільки інші віддаються пожадливості та потурають плоті, серце цієї людини не залишає Бога й вона не йде за натовпом. Лише така людина придатна до того, щоб Бог її використовував, і лише така людина вдосконалюється Святим Духом. Якщо ти не можеш цього досягти, то у тебе немає необхідних рис, щоб Бог тебе здобув або щоб Святий Дух тебе вдосконалював.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Установити нормальні стосунки з Богом – дуже важливо»

Божі слова на кожен день. Уривок 408

Якщо ти хочеш встановити нормальні стосунки з Богом, твоє серце мусить бути поверненим до Бога; із таким фундаментом у тебе будуть нормальні стосунки і з іншими людьми. Якщо ти не маєш нормальних стосунків з Богом, то що б ти не робив для підтримання нормальних стосунків з іншими людьми, як би завзято ти не працював або скільки б зусиль ти в це не вкладав, усе це належатиме лише до людської філософії життя. Ти захищатимеш своє становище серед людей і здобуватимеш їхню похвалу завдяки людській точці зору та людським філософіям, а не встановлюватимеш нормальні міжособистісні стосунки відповідно до слова Божого. Якщо ж ти не зосереджуєшся на своїх стосунках з людьми й натомість підтримуєш нормальні відносини з Богом, якщо ти готовий віддати своє серце Богу та навчитися бути слухняним Йому, тоді твої міжособистісні стосунки природно стануть нормальними. Тоді ці стосунки будуватимуться не на плоті, а на фундаменті Божої любові. У тебе майже не буде тілесної взаємодії з іншими людьми, але на духовному рівні між вами буде спілкування та взаємна любов, розрада й забезпечення. Усе це робиться на основі бажання догодити Богу – ці стосунки не підтримуються за допомогою людських філософій життя, а формуються природно, коли людина несе тягар для Бога. Вони не вимагають від тебе ніяких штучних людських зусиль: потрібно лише практикувати за принципами Божих слів. Чи готовий ти зважати на Божу волю? Чи бажаєш ти бути людиною «без розсудливості» перед Ним? Чи готовий ти повністю віддати своє серце Богові та знехтувати своїм становищем серед інших людей? З усіх людей, з якими ти взаємодієш, з ким у тебе найкращі стосунки? З ким у тебе найгірші стосунки? Чи нормальні твої стосунки з людьми? Чи однаково ти ставишся до всіх людей? Чи підтримуються твої стосунки з іншими відповідно до твоєї філософії життя, чи вони побудовані на основі Божої любові? Коли люди не віддають свої серця Богові, їхній дух ледачіє, німіє й втрачає свідомість. Такі люди ніколи не зрозуміють Божих слів і ніколи не матимуть нормальних стосунків із Богом, вони ніколи не досягнуть змін у своєму характері. Зміна характеру людини – це процес повної віддачі свого серця Богові та отримання прозріння та освітлення від Його слів. Божа робота дає людям змогу активно входити, а також можливість відкинути негативні частини себе після того, як люди їх пізнають. Віддавши серце Богові, ти зможеш відчувати кожен раз, коли твій дух злегка зворушується, і знатимеш кожну частинку Божого освітлення та прозріння. Якщо ти будеш наполегливим, то поступово станеш на шлях удосконалення Святим Духом. Чим тихшим є твоє серце перед Богом, тим чутливішим та делікатнішим буде твій дух, і тим більше він зможе сприймати те, як його зворушує Святий Дух, і тим нормальнішими ставатимуть твої стосунки з Богом. Нормальні міжособистісні стосунки встановлюються на основі звернення людських сердець до Бога, а не через людські зусилля. Якщо в серці людини немає Бога, тоді її стосунки з іншими людьми – це лише стосунки плоті. Вони не нормальні: це хтиві потурання собі, і Бог їх ненавидить і гидує ними. Якщо ти кажеш, що твій дух зворушився, але бажаєш спілкуватися лише з тими, кого любиш і поважаєш, а до тих, хто тобі не подобається, ставишся упереджено та відмовляєшся розмовляти з ними, коли вони приходять і ставлять тобі якісь запитання, це ще один доказ того, що тобою керують емоції та що ти взагалі не маєш нормальних стосунків із Богом. Це показує, що ти намагаєшся обманути Бога та приховати свою власну потворність. Може, ти й здатен поділитися деякими своїми знаннями, але якщо твої наміри хибні, то все, що ти робиш, буде добрим лише за людськими стандартами, і Бог тебе не похвалить. Твоїми діями керуватиме твоя плоть, а не Божий тягар. Ти придатний для Божого використання лише тоді, коли можеш заспокоїти своє серце перед Ним і нормально взаємодіяти з усіма, хто Його любить. Якщо ти зможеш це зробити, то, як би ти не взаємодіяв з іншими, ти не чинитимеш за якоюсь філософією життя, а зважатимеш на Божий тягар і житимеш перед Богом. Скільки таких людей серед вас? Чи твої стосунки з іншими дійсно нормальні? На якій основі вони збудовані? Скільки в тобі філософій життя? Ти їх відкинув? Якщо твоє серце не може повністю звернутися до Бога, то ти не від Бога – ти походиш від сатани, ти зрештою повернешся до сатани й ти не заслуговуєш бути одним із Божих обранців. Тобі слід ретельно дослідити всі ці речі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Установити нормальні стосунки з Богом – дуже важливо»

Божі слова на кожен день. Уривок 409

У своїй вірі в Бога ти мусиш щонайменше вирішити питання нормальних стосунків із Богом. Якщо в тебе немає нормальних стосунків із Богом, то сенс твоєї віри в Бога втрачено. Установлення нормальних стосунків із Богом цілком досяжне, якщо серце тихе в Божій присутності. Мати нормальні стосунки з Богом означає бути здатним не сумніватися ні в чому з Божої роботи та нічого з неї не заперечувати, а також бути здатним коритися Його роботі. Це означає мати правильні наміри в Божій присутності, не складати якихось планів для себе та в усьому найперше зважати на інтереси Божої родини; це означає приймати Божу пильну перевірку та підкорятися Божим розпорядженням. У всьому, що ти робиш, ти мусиш бути здатним стишити своє серце в Божій присутності. Навіть якщо ти не розумієш Божої волі, ти все одно мусиш виконувати свої обов’язки та функції якнайкраще в міру своїх можливостей. Щойно тобі була виявлена Божа воля, дій відповідно до неї, і тоді не спізнишся. Коли твої стосунки з Богом стануть нормальними, тоді ти матимеш також нормальні стосунки з людьми. Для побудови нормальних стосунків із Богом усе мусить будуватися на основі Божих слів, ти мусиш уміти виконувати свої обов’язки відповідно до Божих слів і до того, що просить Бог, ти мусиш виправити свої погляди та мусиш шукати істину в усьому. Коли зрозумієш істину, ти мусиш утілювати її в життя, і незалежно від того, що з тобою відбувається, ти мусиш молитися Богові та шукати серцем, слухняним Богові. Практикуючи в такий спосіб, ти зможеш підтримувати нормальні стосунки з Богом. У той самий час, правильно виконуючи свій обов’язок, ти повинен також пересвідчитися, що не робиш нічого такого, що не приносить користі для входження в життя Божих обраних, і не говориш нічого, що є некорисним для братів і сестер. Принаймні, ти не повинен робити нічого такого, що суперечить твоїй совісті, і абсолютно не повинен робити нічого ганебного. Зокрема те, що є бунтом проти Бога або опором Йому, ти абсолютно не повинен робити, і не повинен робити нічого такого, що заважає роботі або життю церкви. Будь справедливим і шляхетним у всьому, що робиш, та передсвідчись, що кожна твоя дія може бути представлена перед Богом. Хоча плоть іноді може бути слабкою, ти мусиш бути в змозі ставити інтереси Божої родини на перше місце, не жадаючи особистої вигоди, не роблячи нічого егоїстичного або зневажливого й часто розмірковуючи про себе. Часто практикуючи такий спосіб, ти зможеш жити перед Богом, і твої стосунки з Ним стануть цілком нормальними.

У всьому, що ти робиш, ти маєш досліджувати, чи правильні твої наміри. Якщо ти здатний діяти у відповідності до Божих вимог, тоді твої стосунки з Богом нормальні. Це мінімальний стандарт. Зазирни у свої наміри, і якщо виявиш, що наміри виникли неправильні, зумій відвернутися від них і діяти згідно з Божими словами; так ти станеш тим, хто правий перед Богом, що, своєю чергою, є свідченням того, що твої стосунки з Богом нормальні, і що все, що ти робиш, – це для Бога, а не для себе самого. У всьому, що ти робиш і що кажеш, умій правильно налаштувати своє серце та будь праведним у своїх діях, не керуйся своїми емоціями і не дій відповідно до своєї власної волі. Це ті принципи, за якими мають поводитися ті, хто вірить у Бога. Наміри та духовний стан людини можуть виявлятися в дрібницях, і тому, щоб людина могла ввійти на шлях удосконалення Богом, вона має спершу виправити свої наміри та свої стосунки з Богом. Лише тоді, коли твої стосунки з Богом є нормальними, ти можеш бути удосконалений Ним; лише тоді Божий розбір, обтинання, дисциплінування та рафінування зможуть досягти в тобі бажаного результату. Тобто якщо люди здатні зберігати Бога у своїх серцях і не женуться за особистою вигодою чи не думають про власні перспективи (у плотському сенсі), а натомість несуть тягар входження в життя, роблять усе можливе, щоб прагнути істини, і коряться Божій роботі, – якщо ти можеш це робити, тоді цілі, які ти переслідуєш, будуть правильними, а твої стосунки з Богом стануть нормальними. Налагодження людиною правильних стосунків із Богом можна назвати першим кроком до входження в її духовну подорож. Хоча доля людини в Божих руках і визначена Богом і не може бути змінена людиною, те, чи можеш ти бути удосконаленим або здобутим Ним, залежить від того, чи нормальні твої стосунки з Богом. У тебе можуть бути слабкі або непокірні сторони, але доки твої погляди та твої наміри правильні, і доки твої стосунки з Богом правильні та нормальні, ти придатний для того, щоб Бог тебе удосконалив. Якщо ти не маєш правильних стосунків із Богом і дієш заради своєї плоті або своєї сім’ї, то як би завзято ти не працював, усе буде намарно. Якщо твої стосунки з Богом нормальні, тоді все інше стане на свої місця. Бог більше ні на що не дивиться, окрім того, чи правильні твої погляди у твоїй вірі в Бога: у кого ти віриш, заради кого ти віриш і чому ти віриш. Якщо ти здатний чітко бачити ці моменти та втілювати їх у життя з добрим налаштуванням у своїх поглядах, то ти робитимеш поступ у своєму житті, а також тобі буде гарантовано входження на правильний шлях. Якщо твої стосунки з Богом не нормальні, і якщо у твоїх поглядах на віру в Бога є відхилення, то все інше марне, і як би завзято ти не вірив, ти не отримаєш нічого. Лише після того як твої стосунки з Богом стануть нормальними, ти отримаєш від Нього похвалу, коли зрікатимешся плоті, молитимешся, страждатимеш, терпітимеш, покорятимешся, допомагатимеш своїм братам і сестрам, віддаватимеш себе ще більше Богові тощо. Чи має цінність і значення те, що ти робиш, залежить від того, чи правильні твої наміри та погляди. У наш час багато людей вірить у Бога так, немовби вони схиляють голову, щоб подивитися на годинник – у них спотворений кут зору, їх треба виправляти проривом. Якщо цю проблему розв’язати, усе буде добре; якщо ж ні, то все зійде нанівець. Деякі люди в Моїй присутності поводяться добре, а в Мене за спиною вони тільки те й роблять, що протистоять Мені. Це вияв підступності та омани, людина такого типу є слугою сатани, вона є типовим втіленням сатани й прийшла випробовувати Бога. Ти є правильною людиною лише в тому разі, якщо здатен коритися Моїй роботі та Моїм словам. Доки ти здатний їсти та пити Божі слова, доки усе, що ти робиш, може бути представлене перед Богом, і ти поводишся справедливо та шляхетно у всьому, що робиш, доки ти не чиниш ганебних вчинків або таких вчинків, які могли б завдати шкоди життю інших, доки ти живеш у світлі та не допускаєш того, щоб тебе експлуатував сатана, – доти твої стосунки з Богом у належному стані.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Які в тебе стосунки з Богом?»

Божі слова на кожен день. Уривок 410

Віра в Бога вимагає від тебе, щоб ти належним чином упорядкував свої наміри та погляди; у тебе повинно бути правильне розуміння Божих слів і Божої роботи, усіх середовищ, які Бог влаштовує, людини, про яку Бог свідчить, і практичного Бога, а також правильне ставлення до всього названого. Ти не повинен утілювати це в життя відповідно до своїх власних ідей або вигадувати власні дріб’язкові махінації. Що б ти не робив, ти мусиш бути спроможним шукати істину та коритися всій Божій роботі зі своєї позиції творіння. Якщо ти бажаєш прагнути, щоб Бог тебе удосконалив, і щоб ти ступив на правильний життєвий шлях, то твоє серце мусить завжди жити в Божій присутності. Не будь розпусним, не йди за сатаною, не допускай жодних можливостей для того, щоб сатана міг виконувати свою роботу, і не допускай, щоб сатана тебе використовував. Ти повинен віддатися Богу повністю і дозволити Богові панувати над тобою.

Ти бажаєш бути слугою сатани? Ти бажаєш, щоб сатана тебе експлуатував? Ти віриш у Бога та прагнеш Його, щоб Він міг тебе удосконалити, чи щоб ти міг стати тлом для Божої роботи? Що тобі краще: змістовне життя, в якому ти здобутий Богом, чи нікчемне та порожнє життя? Що тобі краще: щоб тебе використовував Бог, чи щоб експлуатував сатана? Що тобі краще: дозволити, щоб тебе наповнювали Божі слова та істина, чи дати себе наповнювати гріхові та сатані? Уважно обміркуй усе це. У своєму щоденному житті ти мусиш розуміти, які слова, сказані тобою, і які діла, тобою вчинені, можуть спричинитися до порушення у твоїх стосунках із Богом, а потім мусиш виправитися, щоб увійти у правильний спосіб. Повсякчасно перевіряй свої слова, свої дії, кожен-кожнісінький свій рух, а також усі свої думки та ідеї. Здобудь належне розуміння свого реального стану та увійди у спосіб роботи Святого Духа. Це єдиний шлях до того, щоб мати правильні стосунки з Богом. Оцінивши, чи є твої стосунки з Богом нормальними, ти зможеш виправити свої наміри, зрозуміти природу та сутність людини та справді зрозуміти себе, і, роблячи це, ти зможеш увійти в реальний досвід, зректися себе по-справжньому і рішуче підкоритися. Коли ти переживатимеш ці моменти, пов’язані з тим, чи є твої стосунки з Богом нормальними, ти знайдеш можливості для того, щоб Бог тебе вдосконалював, і станеш здатним зрозуміти багато станів роботи Святого Духа. Ти також зможеш розпізнати багато хитрощів сатани та проникнути в його змови. Лише цей шлях веде до вдосконалення Богом. Ти виправляєш свої стосунки з Богом, щоб могти підкоритися Його розпорядженням у всій їхній повноті і щоб могти увійти ще глибше в реальний досвід та отримати ще більше роботи Святого Духа. Коли ти практикуєш нормальні стосунки з Богом, у більшості випадків успіху буде досягнуто через зречення плоті та через істинну співпрацю з Богом. Тобі слід зрозуміти, що «без серця, готового до співпраці, важко отримати Божу роботу; якщо плоть не страждає, то благословень від Бога не буде; якщо дух не бореться, то сатана не буде посоромлений». Якщо ти втілюватимеш ці принципи в життя та досконально їх зрозумієш, то твої погляди на віру в Бога будуть виправлені. У вашій нинішній практиці ви мусите відмовитися від менталітету «пошуку хліба для втамування голоду», мусите відкинути менталітет, який каже: «Усе здійснюється Святим Духом, а люди втрутитися не можуть». Кожен, хто так стверджує, тримається думки: «Люди можуть робити, що їм заманеться, а як прийде час, Святий Дух здійснить Свою роботу. Людям не потрібно стримувати плоть або співпрацювати – важливо лиш те, щоб вони були зворушені Святим Духом». Усі ці думки абсурдні. За таких обставин Святий Дух не спроможний працювати. Саме така точка зору значною мірою перешкоджає роботі Святого Духа. Часто робота Святого Духа досягається завдяки людській співпраці. Ті, хто не співпрацює і не має рішучості, але прагне досягти змін у своєму характері та отримати роботу Святого Духа і просвітлення та освічення від Бога, мають воістину непомірні думки. Це називається «потурання собі та прощення сатані». Такі люди не мають нормальних стосунків із Богом. Тобі варто знайти в собі багато виявлень і проявів сатанинського характеру, а також знайти всі практики, які йдуть наперекір тому, що Бог вимагає зараз. Чи зможеш ти зараз зректися сатани? Тобі треба досягти нормальних стосунків із Богом, діяти відповідно до Божих намірів і стати новою людиною з новим життям. Не зациклюйся на колишніх переступах, не жалкуй надміру про помилки, умій встати та співпрацювати з Богом і виконуй обов’язки, які тобі доручено виконувати. Таким чином твої стосунки з Богом стануть нормальними.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Які в тебе стосунки з Богом?»

Божі слова на кожен день. Уривок 411

Якщо, прочитавши все це, ти просто стверджуєш, що приймаєш ці слова, але твоє серце залишається незворушним і ти не прагнеш того, щоб зробити нормальними свої стосунки з Богом, то це доводить, що своїм стосункам із Богом ти не надаєш значення. Це доводить, що твої погляди не виправилися, що твої наміри ще не спрямувалися на те, щоб ти був здобутий Богом та приносив Йому славу, а натомість спрямовані на те, щоб допустити перемогу сатанинських змов і досягти своїх власних цілей. Такі люди виношують в собі хибні наміри та неправильні погляди. Що би Бог не казав або як би Він це не говорив, такі люди залишаються абсолютно байдужими та не перемінюються анітрохи. Їхні серця не відчувають страху, і самі вони безсоромні. Така людина – це бездуховний бовдур. Читай кожне Боже твердження та втілюй його у життя, щойно ти його зрозумієш. Можливо, траплялося таке, що твоя плоть була слабка, або що ти бував непокірним, або що чинив опір. Незалежно від того, як ти поводився в минулому, це не тягне за собою великих наслідків і не може завадити тому, щоб сьогодні твоє життя досягало зрілості. Поки ти можеш мати нормальні стосунки з Богом сьогодні, надія є. Якщо щоразу, як ти читаєш Божі слова, у тобі трапляється зміна, а інші можуть засвідчити, що твоє життя змінилося на краще, то це доводить, що зараз у тебе нормальні стосунки з Богом, і що вони були виправлені. Бог не поводиться з людьми відповідно до їхніх переступів. Якщо в тебе з’явилося розуміння та усвідомлення, то доки ти будеш здатний облишити бунтарство та опір, Бог все одно помилує тебе. Коли у тебе є розуміння та рішучість прагнути того, щоб Бог тебе удосконалював, тоді твій стан у Божій присутності стане нормальним. Що б ти не робив, задумайся при цьому про таке: «Що подумає Бог, якщо я це зроблю? Чи принесе це користь моїм братам і сестрам? Чи буде це корисним для праці у Божому домі?». Чи то в молитві, чи у спілкуванні, чи у мові, чи в роботі, чи у контакті з іншими – досліджуй свої наміри та перевіряй, чи нормальні в тебе стосунки з Богом. Якщо ти не можеш розпізнати власні наміри та думки, то це означає, що тобі бракує проникливості, що доводить, що ти занадто мало розумієш істину. Якщо ти спроможний чітко зрозуміти все, що Бог робить, і можеш сприймати все через призму Його слів, стоячи на Його боці, то твої погляди стануть правильними. А тому встановлення добрих стосунків із Богом має найвище значення для кожного, хто вірить у Бога; кожен повинен вбачати в цьому завдання першорядної важливості та найбільшу подію в своєму житті. Усе, що ти робиш, оцінюється тим, чи маєш ти нормальні стосунки з Богом. Якщо твої стосунки з Богом нормальні, а твої наміри правильні – дій. Для підтримання нормальних стосунків із Богом ти повинен не боятися зазнати втрат для своїх особистих інтересів; ти не можеш допустити, щоб сатана перемагав, ти не можеш дозволити сатані закріпитися в тобі, і ти не можеш допустити, щоб сатана зробив тебе посміховиськом. Якщо ти маєш такі наміри, то це ознака того, що твої стосунки з Богом нормальні – не задля плоті, а радше для миру духу, для здобуття роботи Святого Духа та для догоджання Божій волі. Щоб увійти у правильний стан, ти мусиш установити добрі стосунки з Богом та виправити погляди у своїй вірі в Бога. Це потрібно для того, щоб Бог міг тебе здобути, і щоб цим Він міг виявити плоди Своїх слів у тобі та просвітити й освітити тебе ще більше. Так ти увійдеш у правильний спосіб. Продовжуй їсти та пити сьогоднішні Божі слова, входь у нинішній спосіб роботи Святого Духа, дій відповідно до сьогоднішніх Божих вимог, не дотримуйся старомодних методів практики, не чіпляйся за старі способи дій, а входь у сьогоднішній спосіб роботи якомога швидше. Так твої стосунки з Богом стануть цілковито нормальними і ти ступиш на правильний шлях віри в Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Які в тебе стосунки з Богом?»

Божі слова на кожен день. Уривок 412

Що більше люди приймають слово Боже, то більше їхнє просвітлення та сильніші їхні голод і спрага до того, щоб пізнати Бога. Лише ті, хто приймає Божі слова, здатні мати багатші й глибші переживання, і лише їхнє життя зможе й надалі рости, мов квіти сезаму. Усі, хто шукає життя, мають сприймати це, як свою повноцінну роботу. Вони мають відчувати, що «без Бога я не можу жити; без Бога я не можу нічого досягти; без Бога все порожнє». Також вони мають утвердитись у рішенні, що «без присутності Святого Духу я нічого не зроблю, і якщо читання Божих слів не знаходить відгуку, то і я байдужий до всякої справи». Не потурайте собі. Життєвий досвід походить від просвітління та Божого проводу; він є кристалізацією ваших суб’єктивних зусиль. Ось що ви маєте від себе вимагати: «Коли справа стосується життєвого досвіду, я не можу давати собі поблажок».

Часом в аномальних умовах ти втрачаєш присутність Бога та не можеш відчути Його під час молитви. У такі миті ти можеш злякатися, і це нормально. Тоді негайно починай шукати. Якщо ж ти цього не зробиш, Бог віддалиться від тебе, і ти будеш день, два дні, місяць, а то й два місяці без присутності Святого Духу – більше того, без роботи Святого Духу. У таких випадках тебе охоплює неймовірне заціпеніння, і знов тебе в полон бере сатана аж настільки, що ти стаєш здатним на всяке: жадати багатства, обманювати своїх братів і сестер, дивитися фільми та відео, грати в карти, навіть пити й палити без удержу. Твоє серце віддалилося далеко від Бога, ти потай звернув на власний шлях і свавільно судиш Божу роботу. Часом люди падають так низько, що чинять плотські гріхи без сорому та збентеження. Такої людини Святий Дух зрікається; насправді, така людина давно живе без роботи Святого Духа. І в міру того, як руки зла тягнуться далі й далі, можна лише спостерігати, як такі люди все глибше занурюються у розбещеність. Врешті-решт вони заперечують саме існування цього шляху, і, здійснюючи гріхи, потрапляють у полон до сатани. Якщо ти виявляєш, що Святий Дух присутній з тобою, а Його робота – ні, то ти вже під загрозою. А коли ти навіть не можеш відчути присутності Святого Духу, то ти на межі смерті. Якщо ти не покаєшся, то весь повернешся до сатани й будеш одним із тих, кого виженуть. Тож коли ти виявляєш, що перебуваєш у стані, в якому є тільки присутність Святого Духу (ти не грішиш, тримаєш себе в узді та не чиниш нічого, що демонструє відвертий опір Богові), але роботи Святого Духу з тобою немає (молитва не зворушує твою душу, а коли ти їси та п’єш Божі слова, вони тобі байдужі та не дарують тобі явного просвітлення чи освічення, і в усьому твоєму житті давно немає великого освічення та ніколи немає зростання) – у такі часи ти маєш бути більш обачливим. Не потурай собі та більше не давай волі власному норову. Присутність Святого Духу можна втратити в будь-яку мить. Ось чому ця ситуація така небезпечна. Якщо ти виявиш себе в такому стані, намагайся якомога швидше це виправити. Спершу промов покаянну молитву та попроси в Бога, щоб Він знову простер над тобою Свою милість. Молися ревніше та втиш своє серце, щоб їсти й пити більше Божих слів. Спираючись на такий ґрунт, більше часу проводь у молитві; з подвійною ревністю співай і молися, їж і пий Божі слова та виконуй свій обов’язок. У хвилину твоєї найбільшої слабкості сатані найлегше оволодіти твоїм серцем. Коли це трапляється, твоє серце віднімається в Бога та повертається до сатани, і тоді ти втрачаєш присутність Святого Духу. У такі часи вдвічі тяжче знову здобути роботу Святого Духу. Краще шукай роботу Святого Духу, поки Він ще з тобою, що дозволить Богу дарувати тобі більше Свого просвітлення, а не змусить Його покинути тебе. Молитва, спів гімнів, виконання своїх обов’язків, поїдання та пиття Божих слів – усе це виконується для того, щоб сатана не мав можливості робити свою роботу, і щоб Святий Дух міг працювати всередині тебе. Якщо ти не повернеш собі таким чином роботу Святого Духу, а просто чекатимеш, тоді тобі тяжко буде знову здобути Його роботу, втративши присутність Святого Духу, якщо тільки Святий Дух не дарує тобі особливого зворушення, просвітлення чи прозріння. І навіть тоді відновлення твого стану займе не день і не два; часом навіть шість місяців може пройти без жодного відновлення. А все тому, що люди ставляться до себе занадто поблажливо, не вміють проживати життя природно, і тому Святий Дух їх покидає. Навіть якщо знову повернути собі роботу Святого Духу, то нинішня Божа робота все одно може залишатися для тебе не дуже зрозумілою, адже ти дуже сильно відстав у своєму життєвому досвіді. Хіба це не жахливо? Та Я кажу таким людям – ще не пізно покаятись, однак є одна умова: трудися тяжче й не давай собі лінуватися. Якщо інші люди моляться п’ять разів на день, то ти мусиш молитися десять; якщо інші їдять і п’ють слова Божі по дві години на день, то ти це роби чотири чи й шість годин; якщо інші слухають гімни по дві години, то ти слухай щонайменше пів дня. Часто будь у мирі перед Богом і думай про Божу любов, поки твоє серце не зворушиться та не повернеться до Бога, і ти більше не насмілишся віддалитися від Бога – тільки тоді твоя практика дасть плоди, тільки тоді ти зможеш відновити свій попередній, природний стан.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як увійти в нормальний стан»

Божі слова на кожен день. Уривок 413

Ви подолали лише крихітну частину шляху віруючого в Бога, і вам ще належить стати на правильний шлях, тож ви все ще далекі від досягнення Божого стандарту. Наразі ваш духовний стан не задовольняє Його вимоги. Через свій духовний рівень та зіпсуту природу ви завжди ставитеся до Божої роботи з недбалістю; ви не сприймаєте її серйозно. Це ваша найстрашніша вада. Безумовно, ніхто не може визначити шлях, яким іде Святий Дух; більшість із вас не розуміє його та не може чітко його побачити. Крім того, більшість із вас навіть не приділяє цьому питанню увагу й тим більше не бере близько до серця. Якщо ви продовжуватимете в тому ж дусі й житимете в незнанні щодо роботи Святого Духа, ваш шлях як вірянина буде марним. Це тому, що ви не робите все, на що спроможні, щоб прагнути догодити Богу, і тому, що ви не співпрацюєте з Ним. Справа не в тому, що Бог не працював над тобою, чи Святий Дух не спонукав тебе. Справа в тому, що ти такий легковажний, що не сприймаєш роботу Святого Духа серйозно. Ти повинен негайно виправити цю ситуацію та піти шляхом, яким Святий Дух веде людей. Це головна тема на сьогодні. «Шлях, яким Святий Дух веде людей» означає набуття просвітлення в дусі, пізнання слова Божого, чітке бачення шляху, що лежить попереду, здатність крок за кроком здійснювати входження в істину та краще пізнання Бога. Шлях, яким Святий Дух веде людей, – це, перш за все, шлях до кращого розуміння слова Божого, без відхилень та помилкових уявлень, і ті, хто йде цим шляхом, крокують ним прямо. Щоб досягти цього, вам потрібно гармонійно працювати з Богом, знайти правильну стежку для практики та йти шляхом, яким веде Святий Дух. Це означає співпрацю з боку людини – тобто те, що ви мусите зробити, щоб відповідати вимогам Бога до вас, і як повинні поводитися, щоб вступити на правильний шлях віри в Бога.

Може здатися, що стати на шлях, яким веде Святий Дух, складно, але тобі буде набагато простіше, коли ти розумітимеш шлях практики. По правді кажучи, люди здатні на все, чого Бог від них вимагає, – Він не вимагає від них неможливого. У будь-якій ситуації Бог прагне вирішити людські проблеми та розвіяти їхні тривоги. Усі ви повинні це зрозуміти; не розумійте Бога неправильно. Людей ведуть шляхом, яким іде Святий Дух, згідно зі словом Божим. Як уже говорилося раніше, ви повинні віддати своє серце Богу. Це передумова для прямування шляхом, яким веде Святий Дух. Ви повинні це зробити, щоб стати на правильний шлях. То як же людині свідомо виконати роботу з віддання свого серця Богу? У вашому повсякденному житті, коли ви відчуваєте роботу Бога та молитеся Йому, ви робите це недбало – ви молитеся Богу, поки працюєте. Чи можна сказати, що так ви віддаєте своє серце Богу? Ви розмірковуєте над побутовими питаннями чи справами плоті; ви постійно вагаєтесь. Чи можна це назвати заспокоєнням вашого серця в присутності Бога? Це тому, що твоє серце завжди зосереджене на зовнішніх справах і не може повернутися до Бога. Якщо ти дійсно бажаєш заспокоїти своє серце перед Богом, ти повинен виконати роботу свідомої співпраці. Тобто кожен із вас повинен виділити час на молитву, час, коли ви відкладаєте людей, справи та всі інші речі, заспокоюєте своє серце та гамуєтеся перед Богом. Усі повинні вести записи про особисті побожні роздуми, фіксувати свої знання слова Божого й те, як їхній дух буває зворушений, хай якими глибинними чи поверховими вони є; усі повинні свідомо заспокоювати своє серце перед Богом. Якщо ти можеш одну-дві години щодня присвятити справжньому духовному життю, тоді твоє життя у цей день збагатиться, а серце стане світлим і ясним. Якщо ти проживатимеш таке духовне життя щодня, твоє серце зможе більше повернутися у володіння Бога, твій дух ставатиме все сильнішим і сильнішим, твій стан постійно покращуватиметься, ти будеш більш здатний йти шляхом, яким веде Святий Дух, і Бог даруватиме тобі більші благословення. Мета вашого духовного життя – свідомо набути присутність Святого Духа. Вона не в тому, щоб дотримуватися правил чи справляти релігійні обряди, а в тому, щоб істинно діяти в згоді з Богом, істинно дисциплінувати своє тіло. Це те, що має робити людина, тож ви маєте докласти до цього якомога більше зусиль. Чим ретельніше ти співпрацюватимеш та чим більше зусиль докладеш, тим більшою буде здатність твого серця повернутися до Бога, і тим краще тобі вдасться втихомирити його перед Богом. У певний час Бог повністю здобуде твоє серце. Ніхто не зможе похитнути чи захопити твоє серце, і ти повністю належатимеш Богу. Якщо ти підеш цим шляхом, слово Бога завжди виявлятиметься тобі та просвіщатиме тебе про все, чого ти не розумієш, – усього цього можна досягнути через твою співпрацю. Ось чому Бог завжди каже: «Усіх, хто діє в згоді зі Мною, Я винагороджу двічі». Ви повинні чітко бачити цей шлях. Якщо ви хочете йти правильним шляхом, ви повинні зробити все можливе, щоб догодити Богу. Ви повинні зробити все можливе, щоб досягти життя духовного. Спочатку ти можеш не досягти великих результатів, але ти не повинен дозволяти собі відступати чи потопати в негативі – ти повинен продовжувати старанно працювати! Чим більше ти живеш духовним життям, тим більше твоє серце сповнюватиметься Божими словами, постійно перейматиметься цими питаннями, постійно нестиме цей тягар. Після цього вияви свою найпотаємнішу істину Богу через своє духовне життя; розкажи Йому, що ти хочеш зробити, про що думаєш, як розумієш та бачиш Його слово. Не приховуй нічого, навіть дрібниць! Практикуй розмову з Богом у своєму серці, виявляй свої істинні почуття Богу; якщо щось є у твоєму серці, звісно, скажи про це. Чим більше ти так говоритимеш, тим більше відчуватимеш красу Бога, і тим більше твоє серце тягтиметься до Нього. Коли це станеться, ти відчуєш, що Бог для тебе дорожчий за будь-кого іншого. Ти ніколи не відійдеш від Бога, що б не сталося. Якщо ти щодня виконуватимеш таке духовне поклоніння, не забуватимеш про нього та зробиш його важливою справою свого життя, слово Боже заповнить твоє серце. Ось що означає відчути дотик Святого Духа. Буде так, ніби Бог завжди володів твоїм серцем, ніби те, що ти любиш, завжди є у твоєму серці. Ніхто не може забрати це в тебе. Коли це станеться, Бог дійсно житиме всередині тебе й матиме місце у твоєму серці.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Нормальне духовне життя скеровує людей на правильний шлях»

Божі слова на кожен день. Уривок 414

Віра в Бога потребує звичайного духовного життя, яке є основою для пізнання Божих слів та входження у реальність. Чи можна вважати «звичайним духовним життям» увесь ваш теперішній звичай молитися, наближатися до Бога, співати гімни, прославляти, міркувати й замислюватися над Божими словами? Схоже, жоден із вас цього не знає. Звичайне духовне життя не обмежується такими діями, як молитися, співати гімни, брати участь у церковному житті та їсти й пити Божі слова. Радше це передбачає жити новим та насиченим духовним життям. Важливим є не те, як ви практикуєте, а те, які плоди це приносить. Більшість людей вважає, що звичайне духовне життя обов’язково пов’язане з тим, щоб молитися, співати гімни, їсти й пити Божі слова або розмірковувати над Його словами, незалежно від того, чи ці практики справді мають якийсь вплив або ведуть до істинного розуміння. Ці люди зосереджуються на дотриманні поверхових процедур і не замислюються про їхні результати; це люди, які живуть релігійними обрядами, а не люди, які живуть у церкві, і тим паче вони не люди Царства. Їхні молитви, спів гімнів, споживання та пиття Божих слів є лише виконанням правил, яке здійснюється з примусу та в прагненні дотримуватися тенденцій, а не за бажанням чи покликом серця. Скільки б ці люди не молилися та не співали, їхні зусилля будуть марними, бо те, що вони практикують, є лише релігійними правилами та обрядами; насправді вони не втілюють у життя Божі слова. Вони зосереджені лише на тому, щоб зчиняти галас навколо своїх дій, і ставляться до Божих слів як до правил, яких слід дотримуватися. Ці люди не втілюють Божі слова в життя; вони лише тішать плоть та діють так, аби інші бачили їхні вчинки. Усі ці релігійні правила та обряди створені людиною; вони не походять від Бога. Бог не дотримується жодних правил і непідвладний жодному закону. Натомість Він щодня робить щось нове, виконуючи практичну роботу. Щось схоже і з людьми в церкві трьох автономій, які обмежуються такими практиками, як щоденне відвідування ранкових богослужінь, вознесіння вечірніх молитов і подячних молитов перед їжею та подяка за все на світі, – як би багато й довго вони це не робили, вони не матимуть праці Святого Духа. Якщо люди живуть серед правил і їхні серця зосереджені на методах практики, Святий Дух не може діяти, бо серця людей зайняті правилами й людськими поняттями. Отже, Бог не може втрутитись і працювати над ними, а вони можуть лише й далі жити під контролем законів. Такі люди назавжди позбавлені можливості отримати Божу похвалу.

Звичайне духовне життя – це життя, прожите перед лицем Бога. Під час молитви людина може заспокоювати своє серце перед Богом, і через молитву вона може шукати просвітлення Святого Духа, пізнавати Божі слова та розуміти Божу волю. Коли люди їдять та п’ють Божі слова, вони можуть отримати ясніше та глибше розуміння поточної праці Бога. Вони також можуть оволодіти новим способом практики й не будуть триматися за старе; усе, що вони практикують, буде направлене на досягнення зростання в житті. Що стосується молитви, то вона не зводиться до того, щоб сказати декілька приємних слів чи розплакатися перед Богом, аби показати, наскільки ти зобов’язаний; радше мета молитви полягає в тому, щоб навчити себе використовувати дух, даючи собі можливість заспокоювати серце перед Богом і вчити себе шукати в Божих словах настанови в усіх питаннях, аби серце людини могло щодня тягнутися до нового свіжого світла, аби людина не була пасивною чи лінивою й могла стати на правильний шлях втілення Божих слів у життя. Сьогодні більшість людей зосереджена на методах практики, однак вони роблять це не з метою пошуку істини та досягнення зростання в житті. Ось де вони збилися зі шляху. Є й ті, хто здатен прийняти нове світло, однак їхні методи практики залишаються без змін. Прагнучи отримати сьогоднішні Божі слова, вони приносять із собою старі релігійні поняття, тому те, що вони отримують, так і залишається вченням, прикрашеним релігійними поняттями; вони не отримують сьогоднішнє світло у простоті. У результаті їхні практики зіпсовані; це все ті ж старі практики, хоч і в новій упаковці. Як би добре вони не практикували, вони є лицемірами. Бог щодня веде людей робити щось нове, вимагаючи, щоб вони щодня отримували нову проникливість і нове розуміння, наказуючи, щоб вони не були старомодними та монотонними. Якщо ти віриш у Бога вже багато років, але твої методи практики зовсім не змінились, якщо ти й досі ревний та зайнятий зовнішніми питаннями, але все ще не заспокоїв своє серце перед Богом, аби насолоджуватися Його словами, тоді ти нічого не отримаєш. Коли справа доходить до прийняття Божої нової праці, то якщо ти не плануєш по-іншому, не підходиш до своєї практики по-новому і не прагнеш нового розуміння, а, навпаки, чіпляєшся за старе й лише обмежено отримуєш нове світло, не змінюючи способу своєї практики, тоді такі люди, як ти, лише на словах перебувають у цьому потоці, а насправді вони є релігійними фарисеями, які перебувають поза потоком Святого Духа.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про звичайне духовне життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 415

Щоб провадити звичайне духовне життя, людина повинна бути здатною щоденно отримувати нове світло та прагнути істинного розуміння Божих слів. Людина повинна чітко бачити істину, знаходити шлях практики в усіх питаннях, виявляти нові питання завдяки щоденному читанню Божих слів та усвідомлювати власні недоліки, щоб у неї було спрагле та допитливе серце, яке спонукає до дій усе людське єство, і щоб вона завжди могла бути спокійною перед Богом, сильно боячись відстати. Людина з таким спраглим і допитливим серцем, яка постійно готова до входження, перебуває на правильному шляху духовного життя. Ті, хто ведений Святим Духом, хто бажає стати кращим, хто готовий прагнути Божого вдосконалення, хто бажає глибшого розуміння Божих слів, хто не прагне надприродного, а радше платить реальну ціну, хто по-справжньому піклується про виконання Божої волі, хто дійсно досягає входження, так що його переживання стають справжнішими й реальнішими, хто не слідує пустим словам і вченням та не прагне відчувати надприродне, хто не поклоняється жодним визначним особистостям, – це ті, хто ввійшов до звичайного духовного життя. Усі їхні діяння спрямовані на те, аби досягати подальшого зростання в житті та бути свіжими й живими духом, і вони завжди здатні активно досягати входження. Самі того не усвідомлюючи, вони приходять до розуміння істини та входять у реальність. Ті, хто провадить звичайне духовне життя, щоденно знаходять звільнення та свободу духа й можуть вільно практикувати Божі слова заради Його задоволення. Для цих людей молитва – це не формальність чи процедура; вони щодня здатні йти в ногу з новим світлом. Наприклад, люди вчаться заспокоювати свої серця перед Богом, і їхні серця справді можуть бути спокійні перед Богом, і ніхто їх не може схвилювати. Жодна людина, подія чи річ не в змозі обмежити їхнє звичайне духовне життя. Таке навчання призначене приносити результати, воно не призначене змушувати людей дотримуватися правил. Ця практика – не про виконання правил, а натомість про сприяння зростанню в житті людей. Якщо ти сприймаєш цю практику лише як правило для виконання, тоді твоє життя ніколи не зміниться. Ти можеш займатися тією ж практикою, що й інші, однак у той час, як вони зрештою здатні йти в ногу з роботою Святого Духа, тебе вигнано з потоку Святого Духа. Чи не обманюєш ти сам себе? Мета цих слів полягає в тому, щоб допомогти людям заспокоїти свої серця перед Богом, звернути свої серця до Бога, щоб Божа робота в них могла виконуватися безперешкодно й приносити плоди. Лише тоді люди можуть задовольнити Божу волю.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про звичайне духовне життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 416

Ви не надаєте жодного значення молитві у своєму повсякденному житті. Людина нехтує справою молитви. Раніше молитви були поверховими; людина просто промовляла їх перед Богом для проформи. Жодна людина ніколи не приносила Богові ціле своє серце та не взаємодіяла з Богом в істинній молитві. Людина молилася Богові лише тоді, коли приходила біда. За весь цей час ти хоч коли-небудь по-справжньому молився Богові? Чи був хоча б колись такий час, коли ти лив сльози болю перед Богом? Чи був коли-небудь такий час, коли ти пізнав себе перед Ним? Чи була коли-небудь у тебе щира молитва до Бога? Молитва приходить з практикою: якщо ти зазвичай не молишся вдома, то не будеш молитися й у церкві, і якщо ти зазвичай не молишся на малих зібраннях, то будеш неспроможним молитися на великих. Якщо ти регулярно не наближаєшся до Бога чи не роздумуєш над Божими словами, то не матимеш що сказати, коли прийде час молитися, і навіть якщо будеш молитися, то це будуть лише порожні слова – істинною молитвою це не буде.

Що таке істинна молитва? Це розповідь Богові про те, що у тебе на серці, спілкування з Богом у міру усвідомлення Його волі, розмова з Богом через Його слова, відчуття особливої близькості до Бога, усвідомлення того, що Він перед тобою, і впевненість у тому, що тобі є що Йому сказати. Твоє серце почувається наповненим світлом, ти відчуваєш, наскільки Бог привабливий. Ти відчуваєш особливе натхнення; брати та сестри, слухаючи тебе, отримують особливе задоволення. Вони відчуватимуть, що слова, які ти промовляєш, – це слова з глибини їхніх сердець, слова, які вони самі хотіли би сказати, немов твої слова є заміною їхніх власних. Ось що таке істинна молитва. Після того, як ти залучишся до істинної молитви, твоє серце буде спокійним і пізнає задоволення. Сила любити Бога може зрости, і ти відчуватимеш, що у житті ніщо не має більшої цінності чи більшого значення, ніж любов до Бога. Усе це доводить, що твої молитви були ефективними. Чи ти коли-небудь так молився?

А як щодо змісту молитви? Твоя молитва повинна розвиватися крок за кроком, відповідно до істинного стану твого серця та роботи Святого Духа; ти приходиш спілкуватися з Богом у відповідності до Його волі та до того, що Він вимагає від людини. Коли ти починаєш практикувати молитву, найперше віддай своє серце Богові. Не намагайся збагнути Божу волю – лише намагайся промовляти Богові слова, які є у твоєму серці. Коли ти постаєш перед Богом, промовляй так: «О, Боже, тільки сьогодні я розумію, що раніше я Тебе не слухався. Я справді зіпсований та нікчемний. Я лише марнував своє життя. Відсьогодні я житиму для Тебе. Я житиму сповненим сенсу життям та буду догоджати Твоїй волі. Нехай Твій Дух завжди працює в мені, постійно просвітлюючи та освічуючи мене. Дай мені нести сильне та лунке свідчення перед Тобою. Нехай сатана побачить Твою славу, Твоє свідчення та доказ Твоєї славетної перемоги, що виявляються в нас». Коли ти будеш так молитися, твоє серце повністю звільниться. Коли ти так помолишся, твоє серце буде ближчим до Бога, і якщо ти зможеш часто так молитися, то Святий Дух неминуче буде працювати в тобі. Якщо ти завжди так волатимеш до Бога та прийматимеш перед Ним своє рішення, то прийде день, коли твоє рішення буде прийнятним перед Богом, коли твоє серце і все твоє єство буде здобуте Богом, і ти в кінцевому підсумку будеш Ним удосконалений. Для вас молитва має першорядне значення. Коли ти молишся та отримуєш роботу Святого Духа, твоє серце буде зворушене Богом і з’явиться сила любити Бога. Якщо ти не молишся серцем, якщо не відкриваєш свого серця, щоб спілкуватися з Богом, тоді Бог не матиме можливості працювати в тобі. Якщо після того, як ти помолився і промовив слова свого серця, Дух Божий не почав Своєї роботи й ти не отримав натхнення, тоді це свідчить про те, що твоєму серцю бракує щирості, твої слова не істинні та досі нечисті. Якщо після того, як ти помолився, у тебе з’явилося відчуття задоволення, то твої молитви були прийнятні для Бога, і в тобі працює Дух Божий. Як людина, яка служить перед Богом, ти не можеш бути без молитви. Якщо ти дійсно вбачаєш у спілкуванні з Богом щось змістовне та цінне, то як ти можеш зректися молитви? Ніхто не може бути без спілкування з Богом. Без молитви ти живеш у плоті, у рабстві сатани; без істинної молитви ти живеш під впливом темряви. Я сподіваюся, що ви, брати та сестри, здатні залучатися до істинної молитви кожен-кожнісінький день. Йдеться не про дотримання правил, а про досягнення певного результату. Чи готові ви трохи відмовити собі у сні та насолоді, щоб устати раніше для ранкових молитов та насолоджуватися Божими словами? Якщо ви молитиметеся з чистим серцем і так їстимете й питимете Божі слова, то будете більш прийнятні для Нього. Якщо ти це робитимеш щоранку, якщо щодня ти віддаватимеш Богу своє серце, спілкуючись та взаємодіючи з Ним, то твоє пізнання Божої волі, безсумнівно, зростатиме, і ти будеш більш здатним розуміти Божу волю. Ти кажеш: «О, Боже! Я готовий виконувати свій обов’язок. Я можу лише присвятити Тобі все своє єство, щоб Ти від нас здобув славу, щоб Тобі на радість було те свідчення, яке ми несемо нашою групою. Я благаю, щоб Ти працював у нас, щоб я міг зробитися спроможним правдиво любити Тебе, догоджати Тобі та прагнути до Тебе як до своєї мети». Якщо ти візьмеш на себе цей тягар, Бог обов’язково тебе удосконалить. Ти не повинен молитися лише задля власної користі – ти маєш молитися також і для того, щоб слідувати Божій волі та любити Його. Це найістинніший вид молитви. Чи є ти людиною, яка молиться заради слідування Божій волі?

У минулому ви не вміли молитися та нехтували справою молитви. Нині ж ви повинні докласти всіх зусиль, щоб привчити себе молитися. Якщо ти не здатен зібрати в собі сили, щоб любити Бога, то як ти тоді молишся? Ти кажеш: «О, Боже, моє серце не спроможне по-справжньому любити Тебе. Я хочу Тебе любити, але мені бракує сил. Що мені робити? Відкрий мої духовні очі, і нехай Твій Дух зворушить моє серце. Зроби так, щоб я, приходячи перед Твоє лице, відкидав усе негативне, переставав бути обмеженим з боку будь-якої людини, справи або речі, і клав перед Тобою повністю оголене своє серце; і зроби так, щоб я міг віддати перед Тобою все своє єство. Як би Ти мене не випробовував, я готовий. Зараз я зовсім не зважаю на свої майбутні перспективи й не перебуваю під гнітом смерті. Серцем, яке любить Тебе, я бажаю шукати шлях життя. Кожна справа, кожна річ – усе в Твоїх руках; моя доля в Твоїх руках, і Ти у Своїх руках тримаєш моє саме життя. Зараз я прагну любити Тебе, і незалежно від того, чи Ти даси мені Тебе любити, незалежно від того, як заважатиме сатана, я сповнений рішучості Тебе любити». Молись так, коли тобі трапиться ця проблема. Якщо ти молитимешся так щодня, то сила любити Бога поступово зросте.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про практику молитви»

Божі слова на кожен день. Уривок 417

Як людині ввійти в істинну молитву?

Коли ти молишся, твоє серце має бути тихим перед Богом, твоє серце мусить бути щирим. Ти справді спілкуєшся та молишся з Богом – ти не повинен підлещуватися до Бога милозвучними словами. Молитва повинна зосереджуватися на тому, що Бог бажає здійснити прямо зараз. Проси Бога дарувати тобі більше прозріння та просвітлення; коли молишся, принеси у Його присутність свій фактичний стан і свої проблеми, включаючи те рішення, яке ти прийняв перед Богом. Суть молитви не у дотриманні певної процедури – суть у шуканні Бога щирим серцем. Проси, щоб Бог захистив твоє серце, щоб твоє серце часто було тихим перед Ним; щоб у тому середовищі, у яке Він помістив тебе, ти пізнавав себе, зневажав себе та зрікався себе, тим самим дозволяючи собі мати нормальні стосунки з Богом і справді стати тією людиною, яка любить Бога.

У чому значення молитви?

Молитва – це один зі способів співпраці людини з Богом, це засіб, за допомогою якого людина звертається до Бога, і це процес, завдяки якому людину зворушує Божий Дух. Можна сказати, що люди без молитви – це мертві люди, позбавлені духу, а це є доказом, що їм бракує здатності бути зворушеними Богом. Без молитви неможливо вести нормальне духовне життя, не кажучи вже про те, щоб йти в ногу з роботою Святого Духа. Бути без молитви означає розірвати стосунки з Богом, і так було б неможливо здобути Божу похвалу. Якщо людина вірить у Бога, то чим більше вона молиться, тобто чим більше вона зворушується Богом, тим більше вона буде наповнюватися рішучістю та ставатиме більш здатною отримувати нове просвітлення від Бога. Унаслідок цього така людина може дуже швидко бути удосконаленою Святим Духом.

Якого результату має досягати молитва?

Люди можуть бути здатні втілювати в життя практику молитви та розуміти значення молитви, але щоб молитва була ефективною – це непроста справа. Молитва – це не той випадок, коли можна просто виконувати якісь формальні дії, дотримуватися певної процедури або декламувати Божі слова. Мається на увазі, що молитися – це не бездумно повторювати певні слова чи наслідувати інших. У молитві людина повинна досягнути стану, коли її серце може бути віддане Богові, коли серце буде оголене, щоб Бог його зворушив. Щоб молитва була ефективною, вона має ґрунтуватися на читанні Божих слів. Лише молячись зсередини Божих слів, можна отримати більше прозріння та освітлення. Прояви справжньої молитви такі: мати серце, яке прагне всього, що просить Бог, і, крім того, бажає виконувати те, що Він вимагає; ненавидіти все, що ненавидить Бог, і далі, на цьому підґрунті, отримати певне розуміння цього, і мати певні знання та ясність щодо істин, які Бог пояснює. Коли є рішучість, віра, знання та шлях практики після молитви, лише тоді молитву можна називати істинною, і лише такий тип молитви може бути ефективним. Однак молитва має будуватися на насолоді від Божих слів, вона повинна стояти на підґрунті спілкування з Богом у Його словах, а серце мусить бути здатним шукати Бога та затихати перед Ним. Молитва такого типу вже ввійшла у стадію істинного спілкування з Богом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про практику молитви»

Божі слова на кожен день. Уривок 418

Найосновніші знання про молитву:

1. Не кажи сліпо все, що спадає на думку. На твоєму серці має лежати тягар, тобто у тебе, коли ти молишся, повинна бути мета.

2. Молитва повинна містити Божі слова; вона мусить базуватися на Божих словах.

3. Молячись, ти не повинен переповідати застарілі проблеми. Твої молитви повинні стосуватися поточних Божих слів, і коли молишся, розказуй Богові свої найглибші думки.

4. Групова молитва повинна обертатися навколо центру, яким неодмінно є теперішня робота Святого Духа.

5. Усі люди мають навчитися заступницької молитви. Вона також є способом виявляти уважність до Божої волі.

Молитовне життя людини ґрунтується на розумінні значення молитви та базового знання молитви. У повсякденному житті часто молися про власні недоліки, молися, щоб сталася зміна у твоєму характері в житті, і молися на основі свого знання Божих слів. Кожна людина повинна встановити своє власне молитовне життя, вона має молитися заради пізнання Божих слів і має молитися, щоб шукати пізнання Божої роботи. Оголи свої особисті обставини перед Богом і будь справжнім, не метушись, переймаючись тим, як саме ти молишся. Ключове питання – це досягнення істинного розуміння та набуття реального переживання Божих слів. Людина, яка прагне увійти в духовне життя, повинна вміти молитися багатьма різними способами. Тиха молитва, роздуми над Божими словами, пізнання Божої роботи – усе це приклади цілеспрямованої праці духовного єднання задля досягнення входження в нормальне духовне життя, яке постійно покращує стан людини перед Богом і підштовхує її до все більшого поступу в житті. Коротко кажучи, усе, що ти робиш – чи їси та п’єш Божі слова, чи молишся мовчки, чи голосно проголошуєш, – потрібне для того, щоб ти міг чітко побачити Божі слова, Його роботу і те, чого Він бажає досягти у тобі. І, що ще важливіше, усе, що ти робиш, робиться для того, щоб досягати тих стандартів, яких вимагає Бог, і підносити твоє життя до нових висот. Мінімум, якого Бог вимагає від людини, полягає у тому, щоб людина могла відкрити Йому своє серце. Якщо людина віддає Богові своє справжнє серце і промовляє те, що дійсно є в її серці, тоді Бог готовий працювати в ній. Те, чого бажає Бог, – це не спотворене серце людини, а чисте та чесне серце. Якщо людина не промовляє до Бога від свого серця, то Бог не буде зворушувати її серце або працювати в ній. Тому найсуттєвіше у молитві полягає в тому, щоб говорити з Богом від свого серця, розповідаючи Йому про свої недоліки або бунтівний характер, повністю розкриваючись перед Ним; тільки тоді Богові будуть цікаві твої молитви, а інакше Він сховає від тебе Своє обличчя. Мінімальний критерій для молитви полягає у тому, що ти повинен бути в змозі тримати своє серце тихим перед Богом, і воно не повинно відступати від Бога. Можливо, на цьому етапі ти не отримаєш новішого або вищого розуміння, але тоді ти повинен використовувати молитву для збереження статус-кво – ти не повинен регресувати. Це найменше, чого ти повинен досягти. Якщо ж ти навіть цього не можеш виконати, то це доказ, що твоє духовне життя не на правильному шляху. У результаті ти не зможеш утримати те видіння, яке мав спочатку, ти втратиш свою віру в Бога, а твоя рішучість згодом розвіється. Однією з ознак того, чи ввійшов ти у духовне життя, є бачення того, чи твої молитви знаходяться на правильному шляху. Усі люди мусять увійти в цю реальність; усі вони повинні виконувати роботу свідомого навчання себе молитві, не чекаючи пасивно, а свідомо прагнучи бути зворушеними Святим Духом. Лише тоді вони будуть людьми, які справді шукають Бога.

Коли ти починаєш молитися, не перестарайся, сподіваючись досягти всього одним махом. Ти не можеш висувати непомірних вимог, очікуючи, що ти будеш зворушений Святим Духом, щойно відкриєш вуста, або що отримаєш прозріння та освітлення, або що Бог виллє на тебе благодать. Цього не буде; Бог не робить нічого надприродного. Бог дарує відповіді на молитви людей у Свій час, і іноді Він випробовує твою віру, щоб побачити, чи вірний ти перед Ним. Коли молишся, ти мусиш мати віру, наполегливість та рішучість. Більшість людей, коли вони тільки починають навчання, падають духом, оскільки їм не вдається бути зворушеними Святим Духом. Так не годиться! Ти мусиш бути наполегливим; ти мусиш зосередитися на відчутті зворушення Святим Духом, а також на пошуку та дослідженні. Іноді шлях твоєї практики неправильний, а іноді твої власні мотиви та уявлення не можуть встояти перед Богом, тому-то Святий Дух тебе і не зворушує. В інших випадках Бог дивиться на те, вірний ти чи ні. Коротко кажучи, під час навчання ти повинен платити вищу ціну. Якщо ти виявиш, що сходиш зі шляху своєї практики, ти можеш змінити спосіб молитви. Поки ти шукаєш зі щирим серцем та прагнеш отримувати, Святий Дух обов’язково приведе тебе у цю реальність. Іноді ти молишся зі щирим серцем, але не відчуваєш якогось особливого зворушення. У такі моменти ти повинен покладатися на віру, сподіваючись, що Бог спостерігає за твоїми молитвами; ти мусиш бути наполегливим у своїх молитвах.

Будь правдивою людиною; молися, щоб Бог позбавив тебе обману в твоєму серці. Постійно очищай себе через молитву, будь зворушений Святим Духом через молитву, і твій характер поступово зміниться. Істинне духовне життя – це життя молитви, це життя, зворушене Святим Духом. Процес зворушення Святим Духом – це процес зміни характеру людини. Життя, не зворушене Святим Духом, – це не духовне життя, а життя лише релігійного ритуалу. Лише ті, хто часто зворушений Святим Духом, хто має прозріння та освітлення від Святого Духа, увійшли в духовне життя. Характер людини постійно змінюється, коли вона молиться. Чим більше Дух Божий її зворушує, тим ініціативнішою та слухнянішою вона стає. Так само і її серце поступово очищатиметься, а її характер поступово змінюватиметься. Таким є результат істинної молитви.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про практику молитви»

Божі слова на кожен день. Уривок 419

Немає важливішого кроку для входження до Божих слів, ніж заспокоєння свого серця в Його присутності. Це урок, засвоєння якого нині гостро потребують усі люди. Шляхи входження в заспокоєння свого серця перед Богом такі:

1. Відверни своє серце від зовнішніх справ. Будь у спокої перед Богом і віддай свою безроздільну увагу молитві Богові.

2. Зі спокоєм у серці перед Богом їж і пий Божі слова та втішайся ними.

3. Міркуй про Божу любов і споглядай її та обдумуй Божу роботу в серці своєму.

Насамперед почни з аспекту молитви. Молися з безроздільною увагою та в певний час. Незалежно від того, наскільки сильно тобі бракує часу, наскільки ти зайнятий роботою або що з тобою відбувається, молися щодня у звичайному порядку та їж і пий Божі слова у звичайному порядку. Доки ти їси і п’єш Божі слова, незалежно від того, що тебе оточує, ти матимеш велику втіху у своєму дусі, і тебе не турбуватимуть ні люди, ні події, ні речі навколо тебе. Коли ти звично споглядаєш Бога в серці своєму, те, що відбувається зовні, не може тебе потурбувати. Саме це й означає мати духовний стан. Почни з молитви: найбільш плідною є тиха молитва перед Богом. Після цього їж і пий слова Божі, шукай світло в Божих словах, міркуючи над ними, знайди шлях до практичного втілення, пізнай мету Бога у словах, які Він промовляє, та розумій їх без відхилень. У звичайному порядку для тебе має стати нормою здатність наближатися до Бога у своєму серці, споглядати Божу любов і розмірковувати над словами Бога, не турбуючись зовнішнім. Коли твоє серце досягне певної міри спокою, ти зможеш мовчки розмірковувати та в собі споглядати Божу любов і по-справжньому наближатися до Нього, незважаючи на оточення, поки, нарешті, не дійдеш до того, що в твоєму серці заб’є ключем хвала, і це буде навіть краще ніж молитва. Тоді ти матимеш певний духовний стан. Якщо ти зможеш досягти описаних вище станів, це буде доказом того, що твоє серце справді перебуває в спокої перед Богом. Таким є перший головний урок. Тільки після того, як люди набувають здатності перебувати в спокої перед Богом, їх може торкнутися Святий Дух, вони можуть бути просвіщенні й осяяні Святим Духом, і тільки після цього вони зможуть мати справжнє спілкування з Богом, а також осягнути Божу волю і керівництво Святого Духа. Тоді вони стануть на правильний шлях у своєму духовному житті. Коли їхнє навчання життю перед Богом досягає певної глибини й вони набувають здатності зрікатися себе, зневажати себе та жити в Божих словах, тоді їхні серця справді перебувають у спокої перед Богом. Здатність зневажати себе, проклинати себе й зрікатися себе – це результат, досягнутий роботою Бога; люди не можуть досягнути його самостійно. Таким чином, практика заспокоєння свого серця перед Богом – це урок, до вивчення якого люди мають стати негайно. Деякі люди не тільки зазвичай нездатні перебувати у спокої перед Богом – вони не можуть заспокоїти своє серце перед Богом навіть під час молитви. Це жодним чином не відповідає Божим стандартам! Якщо твоє серце не може перебувати у спокої перед Богом, чи можеш ти бути зворушений Святим Духом? Якщо ти той, хто не може перебувати у спокої перед Богом, якщо ти легко відволікаєшся, коли хтось проходить повз тебе, або коли інші розмовляють, і твій розум може відволіктися, коли інші займаються якимись справами, у такому разі ти не живеш у Божій присутності. Якщо твоє серце справді перебуває у спокої перед Богом, тебе не турбуватиме ніщо, що відбувається в зовнішньому світі, не займатиме жодна людина, подія чи річ. Якщо досягти цього, то всі негативні стани та всі негативні речі – людські уявлення, філософія життя, ненормальні відносини між людьми, ідеї та думки тощо – природним чином зникнуть. Оскільки ти завжди розмірковуєш над словами Бога, а твоє серце постійно наближається до Бога й постійно зайняте нинішніми словами Бога, ці негативні речі відпадатимуть від тебе без твого усвідомлення. Коли нові та позитивні речі заволодіють тобою, негативним старим речам не буде місця, тож не звертай уваги на ці негативні речі. Тобі не потрібно докладати зусиль, щоб контролювати їх. Ти маєш зосередитися на тому, щоб перебувати у спокої перед Богом, їсти та пити Божі слова й втішатися ними якнайбільше, співати гімни на хвалу Богу якнайбільше, і дати Богові можливість працювати над тобою, тому що Бог зараз хоче особисто удосконалювати людей, і Він хоче здобути твоє серце; Його Дух зворушує твоє серце, і якщо, слідуючи керівництву Святого Духа, ти прийдеш до життя у Божій присутності, ти догодиш Богові. Якщо ти приділятимеш увагу життю в Божих словах і більше спілкуватимешся про істину, щоб здобути просвітління та осяяння Святого Духа, тоді всі ці релігійні уявлення, твоя переконаність у власній непогрішності та зарозумілість зникнуть, і ти пізнаєш, як присвятити себе Богові, як любити Бога та як догоджати Богові. І ти сам не помітиш, як речі, які є чужими Богу, повністю зітруться з твоєї свідомості.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про заспокоєння свого серця перед Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 420

Міркувати з молитвою над Божими словами, коли їси і п’єш Його нинішні слова, – це перший крок до перебування в спокої перед Богом. Якщо ти справді можеш бути в стані спокою перед Богом, тоді освітління й осяяння Святого Духа будуть із тобою. Усе духовне життя досягається через перебування в спокої в присутності Бога. Молячись, ти маєш перебувати в стані спокою перед Богом, і тільки тоді Святий Дух зможе тебе зворушити. Коли ти перебуваєш у спокої перед Богом, коли ти їси і п’єш Божі слова, ти можеш бути освітлений і осяяний, і можеш досягти правдивого розуміння Божих слів. Коли у своїй повсякденній діяльності роздумів, спілкування і наближення до Бога у своєму серці ти знайдеш спокій у Божій присутності, ти зможеш втішатися справжньою близькістю до Бога, мати справжнє розуміння Божої любові та Його роботи і виявляти справжню вдумливість і турботу щодо Божих намірів. Чим більше ти здатний у звичайному порядку перебувати в спокої перед Богом, тим більше ти будеш осяяний і тим більше ти зможеш зрозуміти свій власний зіпсований характер, те, чого тобі бракує, до чого ти маєш увійти, яку функцію ти маєш виконувати у твоєму служінні та де криються твої недоліки. Все це досягається через перебування в спокої в присутності Бога. Якщо ти справді досягнеш глибини у своєму спокої перед Богом, ти зможеш зрозуміти певні таємниці духу, зрозуміти те, що Бог нині бажає здійснити в тобі, досягти глибшого розуміння Божих слів, зрозуміти найважливіше в Божих словах, суть Божих слів, буття Божих слів, а ще ти чіткіше й точніше зможеш побачити шлях практики. Якщо ж ти не досягнеш достатньої глибини в здобутті спокою у своєму дусі, Святий Дух зворушить тебе лише злегка; ти відчуєш внутрішнє зміцнення, відчуєш певну втіху та спокій, але нічого глибшого не зрозумієш. Про це Я вже казав: якщо люди не використовують кожної малої частки своєї сили, їм важко почути Мій голос або побачити Моє обличчя. Йдеться про досягнення глибини спокою людини перед Богом, а не про поверхові зусилля. Людина, яка справді може перебувати у спокої в Божій присутності, здатна скинути з себе всі мирські пута й перейти у володіння Бога. Усі, хто не здатен перебувати у спокої в Божій присутності, безперечно, є розпутними та нестриманими. Усі, хто здатен перебувати в спокої перед Богом, – це ті, хто є благочестивим перед Богом і прагне Бога. Тільки ті, хто перебуває у спокої перед Богом, цінують життя, цінують спілкування в дусі, прагнуть Божих слів і прагнуть істини. Хто не цінує спокою перед Богом і не втілює спокій перед Богом на практиці, той пихатий і поверховий, прив’язаний до світу й позбавлений життя; навіть якщо такі люди кажуть, що вірять у Бога, то це лише порожні балачки. Ті, кого Бог у кінцевому підсумку вдосконалює та довершує, – це люди, які можуть перебувати у спокої в Його присутності. Тому ті, хто перебуває в спокої перед Богом, вдостоюються великих благословень. Люди, які протягом дня не приділяють часу тому, щоб їсти та пити Божі слова, які переймаються зовнішніми справами та не надають великого значення вступу до життя, – усі вони лицеміри, які не мають перспектив для майбутнього зростання. Саме ті, хто може перебувати в спокої перед Богом і хто може щиро спілкуватися та єднатися з Богом, є Божим народом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про заспокоєння свого серця перед Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 421

Щоб постати перед Богом і прийняти Його слова як своє життя, спершу ти маєш досягнути спокою перед Богом. Тільки коли ти перебуватимеш у спокої перед Богом, Бог дасть тобі просвітління та знання. Чим більше люди перебувають у спокої перед Богом, тим більше вони здатні отримати Боже просвітління й осяяння. Усе це вимагає від людей благочестя та віри; тільки так їх можливо зробити досконалими. Основоположний урок для вступу до духовного життя – це перебування в спокої в Божій присутності. Тільки якщо ти перебуватимеш у спокої в Божій присутності, вся твоя духовна підготовка буде дієвою. Якщо твоє серце не може перебувати в спокої перед Богом, ти не зможеш прийняти роботу Святого Духа. Якщо твоє серце перебуває в спокої перед Богом незалежно від того, що ти робиш, значить, ти – той, хто живе в присутності Бога. Якщо твоє серце перебуває в спокої перед Богом і наближається до Бога незалежно від того, що ти робиш, це доводить, що ти людина, яка перебуває в спокої перед Богом. Якщо під час прогулянки чи розмови з іншими людьми ти можеш сказати: «Моє серце наближається до Бога, воно не зосереджене на зовнішніх речах, і я можу перебувати в спокої перед Богом», то ти – людина, яка перебуває в спокої перед Богом. Не займайся нічим, що тягне серце твоє до зовнішнього, не май справи з людьми, які відокремлюють твоє серце від Бога. Що б не відволікало твоє серце від близькості до Бога, відкинь це або тримайся від нього подалі. Це принесе велику користь твоєму життю. Нині якраз час для великої роботи Святого Духа, час, коли Бог особисто робить людей досконалими. Якщо в цей момент ти не можеш бути в спокої перед Богом, то ти не той, хто повернеться, щоб постати перед престолом Бога. Якщо ти прагнутимеш не Бога, а чогось іншого, то ти не зможеш бути вдосконаленим Богом жодним чином. Ті, хто здатний чути такі висловлювання від Бога, але при цьому не може бути в спокої перед Ним сьогодні, це люди, які не люблять істину та не люблять Бога. Якщо ти не жертвуєш собою в цей момент, то чого ти чекаєш? Пожертвувати собою означає заспокоїти своє серце перед Богом. Це і є справжня жертва. Хто нині щиро жертвує своє серце в дар Богові, той гарантовано буде довершений Богом. Ніщо, хай що це є, не зможе потурбувати тебе; зазнаєш ти обтинання чи розбору, розчарування чи невдачі, твоє серце завжди має бути в спокої перед Богом. Незалежно від того, як люди ставляться до тебе, твоє серце має бути в спокої перед Богом. Байдуже, з якими обставинами ти стикаєшся – чи то негаразди, страждання, гоніння чи різні випробування, – твоє серце завжди має бути в спокої перед Богом; таким є шлях до досконалості. Тільки коли ти справді перебуваєш у спокої перед Богом, тобі стануть зрозумілими нинішні слова Бога. Тоді ти зможеш правильніше та без відхилень втілювати на практиці осяяння і просвітлення Святого Духа, ясніше розуміти наміри Бога, які дадуть твоєму служінню чіткіший напрямок, зможеш точніше розуміти спрямування та керівництво Святого Духа і бути впевненим, що живеш під керівництвом Святого Духа. Такі результати досягаються правдивим спокоєм перед Богом. Коли люди не розуміють Божі слова, позбавлені шляху практики, не розуміють Божих намірів або не мають принципів практики, це відбувається тому, що їхні серця не перебувають у спокої перед Богом. Мета перебування в спокої перед Богом – бути сумлінним і прагматичним, шукати правильність і прозорість у Божих словах і, зрештою, дійти розуміння істини та пізнання Бога.

Якщо серце твоє не перебуває часто в спокої перед Богом, то Бог не має засобів твого вдосконалення. Відсутність рішучості є рівнозначною відсутності серця, а людина без серця не може перебувати в спокої перед Богом; така людина не знає, як багато роботи здійснює Бог, або як багато Він говорить, і не знає, як діяти на практиці. Хіба це не людина без серця? Чи може людина без серця бути в спокої перед Богом? Бог не має засобів для вдосконалення людей без серця – вони нічим не відрізняються від тяглової худоби. Бог говорить абсолютно ясно та прозоро, але твоє серце залишається байдужим, і ти, як і раніше, неспроможний перебувати у спокої перед Богом. Хіба ти не тупа худобина? Деякі люди збиваються зі шляху, намагаючись втілювати на практиці перебування в спокої в присутності Бога. Коли настає час готувати їжу, вони не готують, а коли настає час виконувати хатню роботу, вони її не роблять, а просто моляться та розмірковують. Бути в спокої перед Богом – не значить не готувати, не займатися повсякденними справами, не жити своїм звичайним життям; це означає бути в змозі заспокоїти своє серце перед Богом у всіх нормальних станах і мати місце для Бога у своєму серці. Коли ви молитеся, ви повинні правильно схилити коліна перед Богом у молитві; коли ви займаєтеся повсякденною роботою чи готуєте їжу, заспокоюйте своє серце перед Богом, розмірковуйте над словами Бога чи співайте гімни. Хоч у якій ситуації ви опинилися, ви повинні мати свій спосіб практики, ви маєте робити все можливе, щоб наблизитися до Бога, і всіма силами намагатися заспокоїти своє серце перед Богом. Коли дозволяють обставини, моліться з повним зосередженням; коли обставини не дозволяють, наближайтеся до Бога в своєму серці, виконуючи поточну роботу. Коли ви можете їсти та пити слова Бога – їжте та пийте Його слова, коли ви можете молитися – моліться, коли ви можете споглядати Бога – споглядайте Його. Інакше кажучи, робіть усе можливе, щоб підготувати себе до входження відповідно до свого оточення. Деякі люди можуть бути в спокої перед Богом, коли нічого не відбувається, але щойно щось трапляється, їхній розум починає блукати. Це не спокій перед Богом. Вірний спосіб досягнення такого досвіду наступний: за жодних обставин серце людини не віддаляється від Бога, і її не турбують сторонні люди, події чи речі, і тільки тоді людина справді перебуває в спокої перед Богом. Деякі люди кажуть, що коли вони моляться на зібраннях, їхні серця можуть бути в спокої перед Богом, але в спілкуванні з іншими людьми вони нездатні бути в спокої перед Богом, і їхні думки виходять з-під контролю. Це не спокій перед Богом. Сьогодні більшість людей перебуває в такому стані, їхні серця нездатні завжди бути в спокої перед Богом. Тому ви маєте докладати більших зусиль, вправляючись у цій сфері, крок за кроком виходити на правильну стежку життєвого досвіду та ставати на шлях удосконалення Богом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про заспокоєння свого серця перед Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 422

Божа робота й слово призначені для того, щоб спричинити зміни у вашому характері. Його мета полягає не лише в тому, щоб ви зрозуміли або дізналися про Його роботу та слово. Цього недостатньо. Ти людина, яка має здатність розуміти, тому в тебе не має виникнути труднощів із розумінням слова Божого, адже більша частина слова Божого написана людською мовою, і Він говорить дуже ясно. Наприклад, ти цілком здатний навчитися того, що Бог хоче, щоб ти зрозумів і практикував; це те, що нормальна людина, здатна до розуміння, має вміти робити. Зокрема, слова, які Бог говорить на нинішньому етапі, особливо ясні та зрозумілі, і Бог вказує на багато речей, на які люди не зважали, а також на всілякі людські стани. Його слова всеосяжні та ясні, як світло повного місяця. Тож тепер люди розуміють багато питань, але все ще чогось не вистачає – людей, які втілюють Його слово в життя. Люди повинні переживати всі аспекти істини в деталях, досліджувати й шукати її ретельніше, а не просто чекати, щоб увібрати все, що їм стало доступним, інакше вони стають не більше ніж дармоїдами. Вони знають слово Боже, але не втілюють його в життя. Така людина не любить істину та зрештою буде вигнана. Бути як Петро 1990-х років означає, що кожен із вас повинен втілювати в життя Боже слово, по-справжньому входити у свій досвід і здобувати значніше просвітлення у своїй співпраці з Богом, яке буде постійно зростаючою допомогою для вашого власного життя. Якщо ви прочитали багато слова Божого, але розумієте лише значення тексту й вам бракує прямого пізнання слова Божого через свій практичний досвід, тоді ти не знатимеш слова Божого. Що стосується тебе, Боже слово – це не життя, а просто безживні букви. І якщо ти живеш лише в дотриманні безживних букв, тоді ти не можеш зрозуміти суть Божого слова і не зрозумієш Його волю. Лише тоді, коли ти проживеш Його слово на своєму реальному досвіді, тобі відкриється духовний зміст Божого слова, і лише через досвід ти можеш зрозуміти духовне значення багатьох істин і розкрити таємниці слова Божого. Якщо ти не втілюєш Його слово в життя, то яким би ясним воно не було, усе, що ти зрозумів, – це пусті букви та вчення, які стали для тебе релігійними правилами. Чи не це робили фарисеї? Якщо ви практикуєте й відчуваєте слово Боже, воно стає для вас практичним; якщо ти не прагнеш втілювати його в життя, тоді Боже слово для тебе є не більше ніж легендою про третє небо. По суті, процес віри в Бога – це процес, у якому ви проживаєте Його слово, а Він здобуває вас, або, кажучи ясніше, вірити в Бога означає знати, розуміти, випробовувати на досвіді та проживати Його слова; такою є реальність вашої віри в Бога. Якщо ви вірите в Бога і сподіваєтеся на вічне життя, не прагнучи втілювати слово Боже в життя та входити в дійсність істини, тоді ви нерозумні. Це все одно, що піти на бенкет і лише дивитися на їжу та запам’ятовувати ласощі, нічого не скуштувавши, це все одно, що нічого там не їсти й не пити. Хіба така людина не була б нерозумною?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щойно зрозумівши істину, ти повинен втілювати її в життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 423

Істина, якою повинна володіти людина, міститься в слові Божому, і ця істина найбільш корисна та помічна для людства. Це тонізуючий напій та пожива, яких потребує ваше тіло; це те, що допомагає людині відновити свою звичайну людськість. Це істина, якою людина має бути споряджена. Чим більше ви практикуєте Боже слово, тим швидше ваше життя розквітне, і тим яснішою стане істина. У міру зростання в духовному стані ви ясніше бачитимете речі духовного світу та матимете більше сил, щоб перемогти сатану. Велика частина істини, яку ви не розумієте, стане ясною, коли ви втілите слово Боже в життя. Більшість людей задовольняються простим розумінням тексту Божого слова й зосереджуються на спорядженні себе вченням, а не на поглибленні свого досвіду на практиці, але хіба це не шлях фарисеїв? Тож як фраза «Слово Боже – це життя» може бути для них дійсною? Життя людини не може розвиватися лише завдяки читанню Божого слова, а тільки тоді, коли Боже слово втілюється в життя. Якщо ти переконаний, що для того, щоб мати життя та духовний стан, потрібно лише розуміти слово Боже, тоді твоє розуміння спотворене. Справжнє розуміння Божого слова відбувається, коли ти втілюєш істину в життя, і ти повинен усвідомити, що «тільки втілюючи істину в життя, можна її зрозуміти». Сьогодні, прочитавши слово Боже, ти можеш просто сказати, що ти знаєш Боже слово, але не можеш сказати, що ти його розумієш. Дехто каже, що єдиний спосіб втілювати істину в життя – це спочатку зрозуміти її, але це правильно лише частково і, звичайно, не зовсім точно. До того, як пізнати істину, ти не прожив цієї істини. Відчуття, що ти розумієш те, що чуєш у проповіді, не є справжнім розумінням – це лише оволодіння буквальними словами істини, і це не те саме, що розуміння її справжнього значення. Саме лише поверхове знання істини не означає, що ти справді її розумієш чи маєш знання про неї; справжнє значення істини приходить після того, як переживеш її на власному досвіді. Тому лише переживши істину, ти можеш її зрозуміти, і лише тоді ти можеш зрозуміти її приховані частини. Поглиблення свого досвіду – єдиний спосіб осягнути додаткові значення та зрозуміти суть істини. Тому ти можеш ходити всюди з істиною, але якщо в тобі немає істини, то навіть не думай намагатися переконати членів своєї родини, а тим більше релігійних людей. Без істини ви схожі на тремтливі сніжинки, але з істиною ти можеш бути щасливим і вільним, і ніхто не зможе напасти на тебе. Якою б сильною не була теорія, вона не може подолати істину. З істиною можна похитнути сам світ і зрушити гори й моря, тоді як за браком істини міцні міські стіни червою перетворяться на руїни. Це очевидний факт.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щойно зрозумівши істину, ти повинен втілювати її в життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 424

На нинішньому етапі життєво важливо спочатку пізнати істину, а потім втілити її в життя та оснастити себе правдивим значенням істини. Ви повинні прагнути досягти цього. Замість того, щоб просто змушувати інших слідувати твоїм словам, ти повинен спонукати їх слідувати твоїм практикам. Лише так можна знайти щось значуще. Незалежно від того, що тебе спіткає, незалежно від того, з ким ти зіткнешся, поки в тебе є істина, ти зможеш вистояти. Слово Боже дає людині життя, а не смерть. Якщо після прочитання слова Божого ти не оживаєш, а досі мертвий, то з тобою щось не так. Якщо через деякий час після того, як ти прочитав багато Божого слова й почув багато практичних проповідей, ти все ще перебуваєш у стані смерті, то це доводить, що ти не той, хто цінує істину, і не той, хто її прагне. Якби ви справді прагнули здобути Бога, ви б не зосереджувалися на тому, щоб оснаститися вченням та використовувати зарозуміле вчення, щоб навчати інших, а натомість зосередилися б на переживанні Божого слова та втіленні істини в життя. Хіба не в це вам зараз варто прагнути ввійти?

Бог обмежений в часі для здійснення Своєї роботи в людині, тож яким може бути результат, якщо ти не співпрацюєш із Ним? Чому Бог завжди хоче, щоб ви втілювали Його слово в життя, щойно ви його зрозумієте? Це тому, що Бог відкрив вам Свої слова, і вашим наступним кроком є насправді втілювати їх у життя. Поки ви втілюватимете ці слова в життя, Бог виконуватиме роботу просвітлення та керівництва. Ось як це має бути зроблено. Слово Боже дозволяє людині розквітнути в житті й не має засад, які могли б змусити людину відхилитися або стати пасивною. Ти кажеш, що ти прочитав Боже слово та втілив його в життя, але досі не отримав жодної роботи від Святого Духа. Твої слова можуть обдурити лише дитину. Інші люди можуть не знати, чи правильні твої наміри, але, як ти гадаєш, хіба можливо, щоб цього не знав Бог? Як це так, що інші втілюють слово Боже в життя й отримують просвітлення Святого Духа, а ти втілюєш Його слово в життя й не отримуєш просвітлення Святого Духа? Хіба в Бога є емоції? Якщо твої наміри справді правильні й ти готовий співпрацювати, тоді Божий Дух буде з тобою. Деякі люди завжди хочуть встановити власний прапор, але чому Бог не дозволяє їм піднятися й очолити церкву? Деякі люди просто реалізують свою функцію та виконують свої обов’язки й, самі того не усвідомлюючи, здобувають Боже схвалення. Як це можливо? Бог досліджує найпотаємніше серце людини, і люди, які прагнуть істини, повинні робити це з правильними намірами. Люди, які не мають правильних намірів, не можуть встояти. По суті, ваша мета полягає в тому, щоб дозволити Божому слову діяти всередині вас. Іншими словами, це означає мати справжнє розуміння Божого слова під час його практики вами. Можливо, ваша здатність осягнути Боже слово слабка, але коли ви втілюєте слово Боже в життя, Він може виправити цю ваду, тому ви повинні не тільки знати багато істин, але й втілювати їх у життя. Це те, на чому слід зосередити найбільшу увагу та що не можна ігнорувати. Ісус витерпів багато принижень і багато страждань за Свої тридцять три з половиною роки. Він так сильно страждав просто тому, що практикував істину, у всіх речах втілював волю Божу та дбав лише про неї. Він не зазнав би цих страждань, якби знав істину, але не втілював її в життя. Якби Ісус дотримувався вчення євреїв і пішов за фарисеями, то Він не постраждав би. Ти можеш навчитися з вчинків Ісуса, що ефективність Божої роботи над людиною досягається завдяки співпраці з людиною, і це те, що ви повинні визнати. Чи страждав би Ісус так, як Він страждав на хресті, якби не втілював істину в життя? Чи міг би Він підносити таку скорботну молитву, якби не діяв згідно з Божою волею? Отже, ви повинні страждати заради втілення істини в життя; ось якого страждання повинна зазнати людина.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щойно зрозумівши істину, ти повинен втілювати її в життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 425

На практиці дотримання заповідей має бути пов’язано з утіленням істини в життя. Виконуючи заповіді, треба практикувати істину. Практикуючи істину, не можна ні порушувати принципи заповідей, ні йти проти заповідей; треба робити все, чого вимагає від тебе Бог. Виконання заповідей і практикування істини взаємопов’язані, а не суперечать одне одному. Що більше ти практикуєш істину, то більше твоя спроможність дотримуватися сутності заповідей. Що більше ти практикуватимеш істину, то більше розумітимеш Боже слово, сказане в заповідях. Практикувати істину та виконувати заповіді – не суперечливі дії, а взаємопов’язані. На початку людина могла практикувати істину й набувати просвітління від Святого Духа, тільки якщо вже дотримувалася заповідей, але це не первісний Божий намір. Бог вимагає, щоб ти вкладав у поклоніння Йому своє серце, а не просто добре поводився. Однак ти повинен дотримуватися заповідей хоча б поверхово. Поступово, з досвідом, здобувши чіткіше розуміння Бога, люди перестануть бунтувати проти Нього й опиратися Йому та більше не матимуть жодних сумнівів щодо Його роботи. Тільки так люди можуть дотримуватися сутності заповідей. Тому саме лише дотримання заповідей без практикування істини неефективне та не є справжнім поклонінням Богові, бо ти ще не набув справжнього духовного стану. Виконання заповідей без істини – це не більше ніж суворе дотримання правил. Якщо ти так робитимеш, заповіді стануть твоїм законом, що не допоможе тобі зростати в житті. Навпаки, вони зробляться твоїм тягарем і міцно зв’яжуть тебе, як старозавітні закони, через що ти втратиш присутність Святого Духа. Тож ефективно виконувати заповіді можна, тільки практикуючи істину, а заповіді слід виконувати для того, щоб практикувати істину. У процесі виконання заповідей ти втілюватимеш у життя ще більше істин, а практикуючи істину, ти здобудеш іще глибше розуміння того, що насправді означають заповіді. Мета й зміст Божої вимоги до людини дотримуватися заповідей полягають не тільки в тому, щоб змусити її слідувати правилам, як вона може собі думати; це радше пов’язано з її входженням у життя. Ступінь твого зростання в житті диктує міру, якою ти будеш здатен дотримуватися заповідей. Хоча заповіді призначено для виконання людиною, сутність заповідей стає очевидною лише із життєвого досвіду людини. Більшість людей вважає, ніби добре виконання заповідей означає, що вони «повністю готові, залишається тільки наздогнати». Це навіжене уявлення, яке не відповідає Божій волі. Ті, хто так говорить, не бажають розвиватися, а прагнуть плоті. Це нісенітниця! Це не відповідає дійсності! Немає Божої волі на те, щоб просто практикувати істину без справжнього дотримання заповідей. Ті, хто так робить, – каліки; вони подібні до людей без ноги. Якщо просто виконувати заповіді без володіння істиною, наче дотримуючись правил, це теж не може догодити Богу; люди, які так роблять, також страждають на своєрідну інвалідність, подібно до тих, у кого немає ока. Можна сказати так: якщо ти добре виконуватимеш заповіді та здобудеш ясне розуміння практичного Бога, то ти володітимеш істиною; умовно кажучи, ти здобудеш справжній духовний стан. Якщо ти практикуватимеш істину, яку мусиш практикувати, то також дотримуватимешся заповідей, і ці дві речі не суперечать одна одній. Практикування істини та дотримання заповідей – це дві системи, які є невід’ємними частинами життєвого досвіду людини. У досвіді людини не мусить бути поділу на дотримання заповідей і практикування істини: ці дві речі мають бути інтегровані між собою. Однак між ними існують як відмінності, так і зв’язки.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Дотримання заповідей і практикування істини»

Божі слова на кожен день. Уривок 426

Проголошення заповідей у новому періоді є свідченням того факту, що всі люди в цьому потоці, усі ті, хто сьогодні чує голос Божий, увійшли в новий період. Це новий початок Божої роботи, а також початок останньої частини роботи шеститисячолітнього Божого плану управління. Заповіді нового періоду символізують, що Бог і людина ввійшли в царство нового неба й нової землі та що Бог виконуватиме більше практичної роботи та здійснюватиме на землі ще більше ще величнішої роботи, так само як Єгова працював серед ізраїльтян, а Ісус – серед євреїв. Заповіді нового періоду також символізують, що ця громада людей отримуватиме від Бога більше величніших доручень і буде забезпечена, нагодована, підтримана, доглянута й захищена Ним у практичний спосіб, отримає від Нього ще більше практичного навчання, а Боже слово розбереться з нею, зламає й очистить її. Значення заповідей нового періоду досить глибоке. Вони вказують, що Бог дійсно явиться на землі, звідки завоює цілий усесвіт, явивши всю Свою славу в плоті. Вони також указують, що практичний Бог виконуватиме на землі більше практичної роботи, щоб удосконалювати всіх Своїх обранців. Більше того, Бог досягатиме всього на землі словами та зробить явною постанову про те, що «втілений Бог підніметься на найвищу висоту та буде звеличений, і всі народи й усі нації стануть на коліна, щоб поклонитися Богові, великому». Хоча заповіді нового періоду призначено для виконання людиною й це її обов’язок і зобов’язання, зміст, який вони несуть, занадто глибокий, щоб його можна було повністю виразити одним-двома словами. Заповіді нового періоду замінюють старозавітні закони та новозавітні постанови, проголошені Єговою й Ісусом. Це глибший урок і не така проста справа, як люди можуть собі уявляти. У заповідей нового періоду є аспект практичного значення: вони служать точкою контакту між періодом Благодаті й періодом Царства. Заповіді нового періоду поклали кінець усім практикам і постановам старого періоду, а також усім практикам періоду Ісуса й тим, що були до нього. Вони приводять людину в присутність практичнішого Бога та створюють можливість для того, щоб Він особисто почав її вдосконалювати; вони є початком шляху досконалості. Отже, ви повинні правильно ставитися до заповідей нового періоду, не бути безсистемними в їх дотриманні та не зневажати їх. У заповідях нового часу робиться великий акцент на одному моменті: людина повинна поклонятися практичному Богові сьогодення, що передбачає практичніше підкорення сутності Духа. Заповіді також підкреслюють принцип, за яким Бог судитиме, винна людина чи праведна, після того як Він проявиться як Сонце праведності. Заповіді легше зрозуміти, ніж утілити в життя. Звідси видно: якщо Бог бажає вдосконалити людину, то Він мусить робити це Своїми власними словами та проводом, і людина не може досягти досконалості лише за допомогою власного вродженого розуму. Те, зможе людина дотримуватися заповідей нового періоду чи ні, залежить від її знання про практичного Бога. Отже, те, зможеш ти виконувати заповіді чи ні, – це не питання, яке вирішиться за лічені дні. Це дуже глибокий урок, який треба засвоїти.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Дотримання заповідей і практикування істини»

Божі слова на кожен день. Уривок 427

Практикування істини – це шлях, за допомогою якого життя людини може зростати. Якщо ви не практикуватимете істину, то у вас не залишиться нічого, крім теорії, і у вас не буде справжнього життя. Істина – це символ духовного стану людини, і те, практикуєш ти істину чи ні, пов’язане з тим, маєш ти справжній духовний стан чи ні. Якщо ти не практикуєш істину, не чиниш праведно або піддаєшся емоціям і піклуванню про свою плоть, то ти далекий від дотримання заповідей. Це найглибший з уроків. У кожному періоді є багато істин, у які люди повинні ввійти та які мусять зрозуміти, але в кожному періоді є й різні заповіді, що супроводжують ці істини. Істини, які практикують люди, стосуються конкретного періоду, так само як і заповіді, яких люди дотримуються. У кожного періоду власні істини, які слід практикувати, і заповіді, яких слід дотримуватися. Однак залежно від різних заповідей, проголошених Богом, – тобто залежно від різних періодів, – ціль і результат практикування людиною істини спільномірно відрізняються. Можна сказати, що заповіді служать істині, а істина існує, щоб підтримувати заповіді. Якби існувала тільки істина, то в Божій роботі не відбувалося б жодних особливих змін, вартих згадки. Однак, звертаючись до заповідей, людина може визначити міру тенденцій у роботі Святого Духа та пізнати період, у якому працює Бог. У релігії багато людей, які можуть практикувати ті ж істини, що й люди періоду Закону. Але вони не володіють заповідями нового періоду й не можуть їх виконувати. Вони досі дотримуються старих звичаїв і залишаються такими, як первісні люди. Їх не супроводжують нові методи роботи, і вони не бачать заповідей нового періоду. Тому такі люди не мають Божої роботи. Це все одно, якби в них була тільки порожня шкаралупа; якщо всередині немає пташеняти, то немає й духу. Точніше кажучи, це означає, що в них немає життя. Такі люди ще не ввійшли в новий період і відстали на багато етапів. Тож марно мати істини старих періодів, якщо не маєш заповідей нового періоду. Багато хто з вас практикує істину сьогодення, але не дотримується її заповідей. Ви нічого не здобудете, а істина, яку ви практикуєте, буде беззмістовною та нічого не вартою, і Бог вас не похвалить. Практикувати істину потрібно в параметрах методів поточної роботи Святого Духа, у відповідь на голос практичного Бога сьогоднішнього дня. Без цього все безрезультатне, подібно до спроб набрати воду плетеним кошиком. У цьому також полягає практичний зміст проголошення заповідей нового періоду. Щоб люди дотримувалися заповідей, їм щонайменше потрібно мати позбавлене непорозумінь знання практичного Бога, що явився в плоті. Інакше кажучи, люди повинні зрозуміти принципи дотримання заповідей. Дотримуватися заповідей означає виконувати їх не безсистемно й не довільно, а з основою, метою та принципами. Перше, чого потрібно досягти, – це ясності видінь. Якщо ти маєш доскональне розуміння роботи Святого Духа в теперішньому часі та входиш у сьогоднішні методи роботи, то природно здобудеш чітке розуміння виконання заповідей. Якщо настане день, коли ти побачиш сутність заповідей нового періоду наскрізь і зможеш їх виконувати, це означатиме, що тебе вдосконалено. У цьому полягає практичне значення практикування істини та виконання заповідей. Те, можеш ти практикувати істину чи ні, залежить від того, як ти сприймаєш сутність заповідей нового періоду. Робота Святого Духа постійно являтиметься людям, і Бог вимагатиме від них дедалі більшого. Тож істини, які людина реально втілює в життя, ставатимуть чисельнішими та величнішими, а наслідки виконання заповідей – глибшими. Тому ви повинні водночас і практикувати істину, і дотримуватися заповідей. Ніхто не має нехтувати цим питанням; нехай у цей новий період одночасно почнуть діяти нова істина та нові заповіді.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Дотримання заповідей і практикування істини»

Божі слова на кожен день. Уривок 428

Багато людей можуть розповісти трохи про втілення в життя, і вони можуть говорити про свої особисті враження, щоправда, більшість із них – це освітлення, отримане зі слів інших. У ньому взагалі немає нічого з їхніх особистих практик, а також немає нічого з їхнього досвіду. Я розбирав це питання раніше; не думайте, що я нічого не знаю. Ти всього-на-всього паперовий тигр, однак ти говориш про підкорення сатани, про принесення переможних свідчень і про життя за образом Божим? Усе це нісенітниці! Ти вважаєш, що всі слова, сказані Богом сьогодні, призначені для твого захвату? Твої уста говорять про зречення своєї старої подоби й втілення істини на практиці, проте твої руки здійснюють інші вчинки, а твоє серце планує інші задуми – то що ж ти за людина? Чому твоє серце та твої руки не діють заодно? Так багато проповідей перетворилися на пусті слова; чи не розриває це серце? Якщо ти не здатен втілити Боже слово в життя, це доводить, що ти ще не став на шлях, на якому працює Святий Дух, у тобі досі не було роботи Святого Духа, і ти досі не мав Його проводу. Якщо ти кажеш, що можеш тільки розуміти слово Бога, але не можеш втілити його в життя, тоді ти людина, яка не любить істину. Бог не приходить спасати таких людей. Ісус страждав від величезного болю, коли Він був розіп’ятий, щоб спасти грішників, спасти нужденних і спасти всіх смиренних людей. Його розп’яття послужило жертвою за гріх. Якщо ти не можеш втілити в життя Боже слово, тоді ти повинен піти якнайшвидше; не затримуйся в Божому домі як нахлібник. Багатьом людям навіть важко перестати чинити відверто богоборчі речі. Хіба вони не випрошують смерті? Як вони можуть говорити про входження в Боже Царство? Чи мали б вони зухвалість побачити Боже обличчя? Їсти їжу, яку дає тобі Бог, робити неправедні вчинки, які протистоять Богу, бути злостивим, підступним й облудним, навіть коли Бог дозволяє тобі упиватися благословеннями, які Він дарував тобі, – невже ти не відчуваєш, як вони обпалюють твої руки, коли ти їх приймаєш? Невже ти не відчуваєш, як червоніє твоє обличчя? Невже ти не боїшся, вчинивши щось проти Бога, здійснивши інтриги, щоб «пуститися берега»? Якщо ти нічого не відчуваєш, як ти можеш говорити про якесь майбутнє? Для тебе вже давно немає майбутнього, тож які більші очікування ти досі можеш мати? Якщо ти говориш щось безсоромне, але не відчуваєш жодного докору та не усвідомлюєш його в серці, чи не означає це, що Бог тебе вже покинув? Говорити й діяти поблажливо й нестримано ввійшло у твою натуру; як тоді Бог може тебе вдосконалити? Чи зміг би ти обійти весь світ? Кого б ти переконав? Ті, хто знає твою справжню натуру, трималися б подалі. Хіба це не Боже покарання? Загалом, якщо є лише розмови й немає втілення в життя, немає й зростання. Хоча Святий Дух може працювати над тобою, коли ти говориш, без твоєї практики Святий Дух припинить працювати. Якщо ти продовжиш так і надалі, які тоді можуть бути розмови про майбутнє або про твою повну самовіддачу Божій роботі? Ти можеш тільки говорити про жертвування всього твого єства, але ти не віддав свою справжню любов Богові. Усе, що Він отримує від тебе, – це відданість на словах; Він не отримує твого наміру втілювати істину в життя. Чи могло це бути твоїм справжнім духовним станом? Якби ти продовжив так і надалі, коли б ти був удосконалений Богом? Невже ти не стурбований своїм темним і похмурим майбутнім? Невже ти не відчуваєш, що Бог утратив надію на тебе? Невже ти не знаєш, що Бог бажає удосконалити більше й більше нових людей? Чи могли старі речі встояти? Ти не звертаєш уваги на Божі слова сьогодні: ти чекаєш на завтра?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Спасіння здобувають люди, готові втілювати істину в життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 429

Високо тримати Божі слова й вміти без збентеження пояснювати їх не означає володіти реальністю; усе не так просто, як ти собі уявляєш. Те, чи володієш ти реальністю, залежить не від того, що ти кажеш; радше це залежить від того, чим ти живеш. Тільки коли Божі слова стають твоїм життям і твоїм природним вираженням, можна сказати, що ти володієш реальністю, і тільки тоді можна вважати, що ти здобув справжнє розуміння і реальний духовний стан. Ти мусиш бути здатним витримати тривале випробування, а також бути здатним втілювати подобу, якої вимагає Бог. Це не має бути самим лише позерством; це має походити від вас природним чином. Тільки тоді ви справді будете володіти реальністю, і тільки тоді ви набудете життя. Дозвольте Мені навести в якості прикладу всім відоме випробування прислужників: кожен може викладати найвищі теорії щодо прислужників, і кожен добре розбирається в цьому предметі; на цю тему багато говорять, і кожна промова перевершує попередню, наче це змагання. Однак якщо людина не пройшла серйозне випробування, то дуже важко сказати, що вона несе добре свідчення. Коротко кажучи, те, що людина втілює, досі не є достатнім, і це повністю суперечить її розумінню. Отже, це досі не стало реальним духовним станом людини, і це досі не життя людини. Оскільки розуміння людини не втілилося в реальність, її духовний стан поки що нагадує замок, збудований на піску, – він хитається і ось-ось готовий завалитися. Людина володіє вкрай малим обсягом реальності; знайти в людині реальність практично неможливо. Від людини природним чином походить дуже мало реальності, і вся реальність, якою вона живе, є вимушеною. Ось чому Я кажу, що людина не володіє реальністю. Хоча люди стверджують, що їхня любов до Бога завжди залишається незмінною, це лише їхні слова до того, як вони зіткнуться з випробуваннями. Коли ж раптом настає день випробувань, то те, про що вони говорять, знову перестане відповідати дійсності, і це ще раз доведе, що людина не володіє реальністю. Можна сказати, що кожного разу, коли ти стикаєшся з тим, що не відповідає твоїм уявленням і вимагає, щоб ти відмовився від себе, це і є твої випробування. Перш ніж Божа воля буде виявлена, кожен проходить суворий іспит і колосальне випробування. Чи можеш ти це збагнути? Коли Бог хоче випробувати людей, Він завжди дозволяє їм зробити свій вибір, перш ніж відкриється реальна істина. Це означає, що коли Бог піддає людину випробуванням, Він ніколи не повідомить тобі істини; таким є спосіб викриття людей. Це один зі способів, яким Бог здійснює Свою роботу, щоб побачити, чи знаєш ти Бога сьогоднішнього дня, а також чи володієш ти хоч якоюсь реальністю. Чи справді ти вільний від сумнівів щодо Божої роботи? Чи зможеш ти справді встояти, коли тебе спіткає серйозне випробування? Хто наважиться сказати: «Я гарантую, що проблем не буде»? Хто наважиться заявити: «Інші можуть сумніватися, але я – ніколи»? Це так само, як у випадку Петра, коли той зазнав випробувань: він завжди хвалився, а потім відкрилася істина. Це не особистий недолік, властивий лише Петру; це найбільша складність, з якою сьогодні стикається кожна людина. Якби Я відвідав кілька місць або навідався до кількох братів і сестер, щоб дізнатися, яким є ваше розуміння сьогоднішньої Божої роботи, ви, звісно, змогли б багато що сказати про своє знання, і могло би здатися, що ви не маєте жодних сумнівів. Якби Я запитав тебе: «Чи можеш ти справді визначити, що сьогоднішня робота виконується Самим Богом? Без жодного сумніву?», ти, звісно, б відповів: «Поза будь-яким сумнівом, це робота, здійснювана Духом Божим». Відповівши так, ти, звичайно ж, не відчуєш і краплі сумніву й навіть будеш задоволений, вважаючи, що здобув частку реальності. Ті, хто схильний все розуміти таким чином, – це люди, що володіють меншою реальністю; чим більше людина думає, що здобула її, тим менше вона здатна вистояти у випробуваннях. Горе тим, хто зарозумілий і гордовитий, і горе тим, хто не знає себе; такі люди вправні в розмовах, але вони виявляються найгіршими, коли втілюють свої слова в життя. За найменшої ознаки проблем ці люди починають сумніватися, і в їхню голову закрадається думка про відступ. Вони не володіють ніякою реальністю; вони мають лише теорії, вищі за релігію, без будь-якої реальності, якої вимагає нині Бог. Найбільше Мене обурюють ті, хто говорить лише про теорії, не володіючи жодною реальністю. Вони найгучніше кричать, коли виконують свою роботу, але щойно стикаються з реальністю, вони втрачають самовладання. Хіба це не свідчить, що ці люди не мають реальності? Хоч які люті вітер і хвилі, якщо ти можеш зберігати стійкість, не дозволяючи навіть тіні сумніву проникнути до твого розуму, і здатний стояти твердо та втриматися від зречення, навіть коли більше нікого не залишилося, тоді ти будеш вважатися таким, що має справжнє розуміння та справді володіє реальністю. Якщо ж ти відразу повертаєшся за вітром, – якщо слідуєш за більшістю і вчишся копіювати чужу мову, – то хоч яким би красномовним ти не був, це не буде доказом того, що ти володієш реальністю. Тому Я пропоную тобі не вигукувати порожніх слів передчасно. Чи знаєш ти, що Бог збирається робити? Не поводься як ще один Петро, щоб не зганьбитися та не втратити здатності високо тримати голову; це нікому не йде на користь. Більшість людей не має реального духовного стану. Хоча Бог здійснив багато роботи, Він не обрушив на людей реальність; точніше, Він ніколи нікого особисто не карав. Таким випробуванням були піддані деякі люди, що простягали свої грішні руки все далі й далі, гадаючи, що легко здобудуть гору над Богом, що вони можуть робити все, що їм заманеться. Оскільки вони не в змозі витримати навіть такого роду випробування, про складніші випробування для них не може бути й мови, як і про володіння реальністю. Чи не намагаються вони просто ошукати Бога? Володіння реальністю – це не те, що можливо підробити, і реальність неможливо здобути, просто знаючи її. Це залежить від твого реального духовного стану, а також від того, чи зможеш ти витримати всі випробування. Ти це розумієш?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки втілення істини в життя є володінням реальністю»

Божі слова на кожен день. Уривок 430

Бог не вимагає від людей самого лише вміння говорити про реальність; це було б надто просто, чи не так? Чому тоді Бог говорить про входження до життя? Чому Він говорить про перетворення? Якщо люди здатні лише на порожні балачки про реальність, чи можуть вони досягти перетворення свого характеру? Добрі воїни Царства не навчені бути групою людей, здатних лише говорити про реальність чи вихвалятися; навпаки, вони навчені завжди жити за Божими словами, втілювати їх у життя, залишатися непохитними, хоч би які невдачі їх не спіткали, постійно жити відповідно до Божих слів і не повертатися у світ. Такою є реальність, про яку говорить Бог; такою є вимога Бога до людини. Тому не вважайте реальність, про яку говорить Бог, надто простою. Саме лише просвітління від Святого Духа не рівнозначне володінню реальністю. Це не духовний стан людини – це Божа благодать, у яку людина нічого не вносить. Кожна людина має пройти через страждання Петра і, більше того, володіти славою Петра, яку вона втілює в життя після здобуття Божої роботи. Лише це можна назвати реальністю. Не думайте, що ви володієте реальністю тільки тому, що можете говорити про неї; це помилка. Такі думки не відповідають Божій волі та не мають реального значення. Не кажіть такого в майбутньому – винищуйте такі висловлювання! Усі, хто неправильно розуміє Божі слова, є безбожниками. Такі люди не мають жодного реального знання, не кажучи вже про реальний духовний стан; вони темні, їм бракує реальності. Іншими словами, всі, хто живе поза сутністю Божих слів, є безбожниками. Ті, кого люди вважають безбожниками, в очах Бога – звірі, а ті, кого Бог вважає безбожниками – це люди, які не прийняли Божих слів як свого життя. Тому можна сказати, що ті, хто не володіє реальністю Божих слів і не втілює Його слова в життя, є безбожниками. Божий намір полягає в тому, щоб кожна людина жила реальністю Його слів – не просто щоб усі говорили про реальність, але, більше того, щоб кожна людина була здатна жити реальністю Його слів. Реальність, яку сприймає людина, є надто поверховою, вона не має цінності та не може виконати Божу волю. Вона занадто низька й не заслуговує навіть на згадку. Їй дуже багато чого бракує, і вона не відповідає стандартам Божих вимог. Кожного з вас буде піддано серйозній перевірці, щоб побачити, хто з вас просто вміє говорити про своє розуміння, не вміючи вказати шляху, а також щоб виявити, хто з вас є нікчемним сміттям. Запам’ятайте це відтепер і назавжди! Не говоріть про порожні знання; говоріть тільки про шлях практики та про реальність. Переходьте від реальних знань до реальної практики, а після цього переходьте від практики до реального втілення. Не повчайте інших та не говоріть про реальне знання. Якщо твоє розуміння – це шлях, то нехай твої слова вільно йдуть ним; якщо ж ні, то, будь ласка, закрий рота й припини балаканину! Те, що ти кажеш, не має сенсу. Ти говориш про розуміння, щоб ошукати Бога та змусити інших заздрити тобі. Хіба не цього ти прагнеш? Хіба не свідомо ти морочиш голову іншим? Хіба є в цьому хоч якась користь? Якщо ти говоритимеш про розуміння після того, як випробуєш його на власному досвіді, тебе не вважатимуть хвальком. В іншому разі ти – той, хто лиш вивергає зарозумілі слова. У твоєму реальному досвіді є багато чого, що ти не можеш подолати, і ти не можеш повстати проти власної плоті; ти завжди робиш те, що хочеш, ніколи не задовольняючи волю Бога, – і попри те тобі вистачає нахабності говорити про теоретичне розуміння. Ти безсоромний! Ти досі такий зухвалий, що говориш про своє розуміння Божих слів. Яке нахабство з твого боку! Розмови та хвастощі вже стали самою твоєю природою, і ти вже звик робити це. Щоразу, коли ти хочеш говорити, ти робиш це з легкістю, але коли доходить до практики, ти вдаєшся до прикрашання. Хіба це не спосіб морочити інших? Можливо, обдурити людей тобі пощастить, але Бога ошукати неможливо. Люди не знають і не розрізняють, але Бог серйозно ставиться до таких питань, і Він не пощадить тебе. Твої брати та сестри можуть заступатися за тебе, вихваляти твоє розуміння і захоплюватися тобою, але якщо ти не володієш реальністю, Святий Дух не пощадить тебе. Можливо, практичний Бог не шукатиме твоїх недоліків, але Дух Божий ігноруватиме тебе, і тобі буде досить тяжко це винести. Чи віриш ти в це? Більше говори про реальність практики; ти вже забув? Більше говори про практичні шляхи; ти вже забув? «Пропонуйте менше піднесених теорій і марних, роздутих балачок; найкраще почати діяти просто зараз». Ти забув ці слова? Невже ти зовсім не розумієш? Невже ти не маєш розуміння Божої волі?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки втілення істини в життя є володінням реальністю»

Божі слова на кожен день. Уривок 431

Ви маєте засвоювати більш реалістичні уроки. Немає потреби в цих пишномовних порожніх балачках, якими так захоплюються люди. Коли мова заходить про пізнання, то воно у кожної людини вище, ніж у попередньої, але у них все одно немає шляху до втілення його в життя. Скільки людей зрозуміло принципи втілення в життя? Скільки людей засвоїло справжні уроки? Хто може спілкуватися про реальність? Уміння говорити про знання Божих слів не означає, що ти володієш справжнім духовним станом; воно лише показує, що ти народився розумним, що ти обдарований. Якщо ти не можеш вказати шлях, то результат буде ніяким, і ти будеш непотрібним сміттям! Хіба ти не прикидаєшся, якщо не можеш нічого сказати про справжній шлях до втілення в життя? Хіба ти не блефуєш, якщо не можеш запропонувати свій реальний досвід іншим, тим самим даючи їм уроки, які вони могли б засвоїти, або шлях, яким вони могли б піти? Хіба ти не ошуканець? Яка твоя цінність? Така людина може лише грати роль «винахідника теорії соціалізму», а не «учасника розбудови соціалізму». Бути без реальності – це бути без істини. Бути без реальності – це бути ні до чого непридатним. Бути без реальності – це бути ходячим трупом. Бути без реальності – це бути «ідеологом марксизму-ленінізму» без жодного еталонного значення. Я закликаю кожного з вас: стуліть пельку щодо теорії та говоріть про щось реальне, щось справжнє та суттєве; дослідіть трохи «сучасного мистецтва», скажіть щось реалістичне, зробіть якийсь реальний внесок, проявіть хоч трохи дух посвяти. Дивися в очі реальності, коли говориш; не веди нереалістичних та перебільшених балачок, щоб змусити людей відчути себе щасливими або підскочити від подиву та звернути на тебе увагу. Яка в цьому цінність? Який сенс у тому, щоб змусити людей ставитися до тебе з теплотою? Будь трохи «артистичним» у своїй мові, будь трохи справедливішим у своїй поведінці, будь трохи розумнішим у тому, як ти поводишся з тим чи іншим, будь трохи практичнішим у тому, що ти кажеш, думай про те, щоб кожною своєю дією приносити користь Божому дому, прислухайся до своєї совісті, коли стаєш емоційним, не відплачуй за доброту ненавистю, не будь невдячним за добро та не будь лицеміром, щоб не стати джерелом поганого впливу. Коли ти їси та п’єш Божі слова, тісніше пов’язуй їх із реальністю, а коли спілкуєшся, більше говори про реальне. Не виявляй поблажливості – це не догодить Богу. У своєму спілкуванні з іншими будь трохи терпимішим, трохи поступливішим, трохи великодушнішим, і нехай уроком для тебе буде «дух прем’єр-міністра».^[a] Коли в тебе виникають погані думки, ще більше вправляйся у зреченні плоті. Коли працюєш, більше говори про реалістичні шляхи та не заносься занадто високо, інакше те, що ти кажеш, буде недосяжним для людей. Менше насолоди, більше внеску – покажи свій безкорисливий дух посвяти. Будьте уважнішими до Божих намірів, більше прислухайтеся до свого сумління, будьте більш обачливими і не забувайте, як Бог кожного дня терпляче та завзято промовляє до вас. Частіше читайте «старий альманах». Більше моліться та частіше спілкуйтеся. Припиніть бути такими сумбурними; покажіть трохи розсудливості та здобудьте трохи розуміння. Коли простягається ваша грішна рука, відсмикніть її назад; не дайте їй простягнутися дуже далеко. Це марно, і від Бога ви отримаєте лише прокляття й нічого іншого, тож будьте обачні. Нехай ваше серце жалує інших, і не треба завжди вдаряти зі зброєю в руці. Більше спілкуйтеся про пізнання істини та більше розмовляйте про життя, підтримуючи дух допомоги іншим. Більше робіть, а менше говоріть. Докладайте більше зусиль до втілення в життя, а менше – у дослідження та аналіз. Дозволяйте собі бути більше зворушеними Святим Духом і давайте Богові більше можливостей вас удосконалити. Усувайте більше людських елементів; ви ще й досі забагато чого робите людськими способами, а ваша поверхова манера роботи та поведінки ще й досі залишається огидною для інших – більше позбавляйтеся такого. Ваш психологічний стан ще й досі занадто мерзотний; витрачайте більше часу на його виправлення. Ви все ще надаєте людям занадто великого статусу; надайте більшого статусу Богові та не будьте такими нерозсудливими. «Храм» завжди належав Богові, і люди не повинні заволодіти ним. Коротко кажучи, більше зосереджуйтеся на праведності, а менше – на емоціях. Найкраще взагалі усунути плоть. Більше говоріть про реальність, а менше – про знання; найліпше ж стулити пельку та взагалі нічого не говорити. Більше говоріть про шлях утілення в життя та менше вихваляйтеся намарно. Найкраще приступити до втілення в життя прямо зараз.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зосередься більше на реальності»

Примітка:

a. Дух прем’єр-міністра: класичний китайський вислів на означення людини широкого кругозору та великої щедрості.

Божі слова на кожен день. Уривок 432

Божі вимоги до людей не такі вже й високі. Поки люди старанно та завзято втілюють їх у життя, вони отримуватимуть «прохідний бал». Правду кажучи, досягти розуміння, пізнання та осягнення істини складніше, ніж практикувати істину. Спочатку практикуй усе, що зрозумів; практикуй те, що вже осягнув. Таким чином ти зможеш поступово досягти істинного пізнання та розуміння істини. Це ті кроки та засоби, за допомогою яких працює Святий Дух. Якщо ти не практикуватимеш покору в такий спосіб, то не досягнеш нічого. Якщо ти завжди дієш за своєю власною волею та не практикуєш послух, то хіба Святий Дух працюватиме в тобі? Хіба Святий Дух працює так, як ти забажаєш? Чи Він працює відповідно до того, чого тобі бракує, і на основі Божих слів? Якщо тобі це не ясно, то ти не зможеш увійти в реальність істини. Чому більшість людей витрачає багато зусиль на читання Божих слів, але має так мало пізнання й потім не може нічого сказати про справжній шлях? Невже ти думаєш, що володіння знаннями – це те ж саме, що й володіння істиною? Хіба це не помилкова точка зору? Ти здатний висловити стільки знань, скільки піщинок на пляжі, але в жодному з них немає реального шляху. Хіба ти не намагаєшся цим обдурити людей? Хіба ти не влаштовуєш показуху, не підкріплену жодною сутністю? Усяка така поведінка шкодить людям! Що вищою є теорія й що більше вона позбавлена реальності, то більше вона нездатна привести людей до реальності. Що вищою є теорія, то більше вона змушує тебе кидати виклик Богові та виступати проти Нього. Не плекайте духовну теорію – від неї немає жодного толку! Деякі люди десятками років говорять про духовну теорію, вони стали гігантами духовності, але в кінцевому підсумку їм все одно не вдається ввійти в реальність істини. Оскільки вони не втілювали в життя Божі слова та не переживали їх, у них немає принципів або шляху для практичного застосування. Такі люди самі без реальності істини, то ж як вони можуть привести інших людей на правильний шлях віри в Бога? Вони можуть лише звести людей на манівці. Хіба це не шкода іншим і самим собі? Щонайменше, ти мусиш бути здатним розв’язувати реальні проблеми, які прямо перед тобою. Іншими словами, ти повинен уміти втілювати Божі слова в життя та переживати їх, і втілювати в життя істину. Лише це є покірністю Богові. Лише ввійшовши в життя, ти придатний до праці для Бога, і лише повністю присвятивши себе Богові зі щирістю, ти можеш бути схвалений Богом. Не треба завжди робити грандіозні заяви та розповідати пишномовну теорію – це все нереальне. Просторікувати про духовну теорію, щоб люди захоплювалися тобою, означає не свідчити про Бога, а, навпаки, виставляти себе напоказ. Це не приносить абсолютно ніякої користі людям і не напучує їх, і може легко призвести до того, що вони будуть поклонятися духовній теорії, а не зосереджуватися на втіленні істини в життя – і хіба це не зведення людей на манівці? Якщо так продовжувати далі, то це породжуватиме численні порожні теорії та правила, які будуть стримувати людей і заманювати їх у пастку; це справді обурливо. Тому говори більше те, що є реальним, більше розмовляй про проблеми, які насправді існують, проводь більше часу за шуканням істини для розв’язання проблем – це те, що є найважливішим. Не зволікай, навчаючись утілювати істину в життя, – це шлях входження в реальність. Не сприймай досвід і знання інших людей за свою приватну власність і не виставляй їх для того, щоб інші ними захоплювалися. У тебе мусить бути власне входження в життя. Лише практикуючи істину та підкоряючись Божій волі, ти матимеш входження в життя. Це те, що має практикувати та на чому має зосередитися кожна людина.

Якщо те, про що ти спілкуєшся, може дати людям шлях, яким вони будуть іти, то це означає, що ти володієш реальністю. Що б ти не казав, ти повинен вводити людей до практики та давати всім їм шлях, яким вони можуть піти. Люди повинні мати не лише знання – значно важливіше мати шлях, яким потрібно йти. Щоб люди вірили в Бога, вони повинні йти шляхом, яким веде Бог у Своїй роботі. Тобто процес віри в Бога – це процес проходження шляху, яким веде Святий Дух. Відповідно, у тебе повинен бути шлях, яким ти можеш іти, незважаючи ні на що, і ти повинен вступити на шлях вдосконалення Богом. Не відставай занадто сильно й не переймайся занадто багатьма речами. Лише якщо ти йдеш шляхом, яким веде Бог, не викликаючи переривань, ти можеш отримати роботу Святого Духа та заволодіти шляхом входження. Лише це вважається відповідністю Божим намірам і виконанням людиною свого обов’язку. Кожна людина як окрема особистість у цьому потоці повинна належним чином виконувати свій обов’язок, більше робити того, що мають робити люди, і не діяти свавільно. Люди, які виконують роботу, повинні чітко формулювати свої слова, а люди, які слідують, повинні більше зосередитися на витривалості в труднощах та на покорі, і всі повинні триматися свого місця та не виходити за рамки дозволеного. У серці кожна людина має чітко розуміти, як вона повинна практикувати та яку функцію повинна виконувати. Іди шляхом, яким веде Святий Дух; не сходь з нього на манівці та не помиляйся. Ти повинен чітко бачити сьогоднішню роботу. Входження в сьогоднішні методи роботи – це те, що ви повинні втілювати у життя. Це перше, у що ви повинні ввійти. Не витрачайте більше слів на щось інше. Виконання роботи у Божому домі сьогодні – це ваша відповідальність, входження у сьогоднішній метод роботи – це ваш обов’язок, а практикування сьогоднішньої істини – це ваш тягар.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зосередься більше на реальності»

Божі слова на кожен день. Уривок 433

Бог є практичним Богом: вся Його праця є практичною, всі слова, які Він говорить, є практичними, і всі істини, які Він висловлює, є практичними. Усе, що не є Його словами, – беззмістовне, неіснуюче та необґрунтоване. Сьогодні Святий Дух має скеровувати людей у слова Бога. Якщо люди прагнуть входження в реальність, тоді вони повинні шукати реальність і пізнавати реальність, після чого вони повинні переживати реальність і проживати реальність. Чим більше люди знають реальність, тим більше вони можуть розпізнати, чи є реальними слова інших; чим більше люди знають реальність, тим менше ідей вони мають; чим більше люди переживають реальність, тим більше вони знають про діяння Бога реальності, і тим легше їм звільнитися від свого зіпсованого сатанинського характеру; чим більше реальності мають люди, тим більше вони знають Бога й тим більше вони зневажають плоть і люблять істину; і чим більше реальності мають люди, тим ближче вони наближаються до стандартів Божих вимог. Люди, здобуті Богом, – це ті, хто володіє реальністю, хто знає реальність, і хто пізнав справжні діяння Бога через переживання реальності. Чим більше ти практично співпрацюватимеш із Богом і дисциплінуватимеш своє тіло, тим більше ти одержуватимеш роботу Святого Духа, тим більше ти здобуватимеш реальність і тим більше ти будеш просвітлений Богом, а, отже, тим глибшими стануть твої знання про справжні діяння Бога. Якщо ти здатен жити в поточному світлі Святого Духа, тоді поточний шлях до втілення в життя стане тобі зрозумілішим, і ти будеш більш спроможним відділитися від релігійних переконань і старої практики минулого. Сьогодні основна увага на реальності: чим більше реальності мають люди, тим чіткіші їхні знання істини, і тим краще їхнє розуміння Божої волі. Реальність може подолати всі букви та доктрини, вона може подолати всю теорію та компетентність, і чим більше люди зосереджують увагу на реальності, тим більше вони істинно люблять Бога та є голодними і спраглими до Його слів. Якщо ти будеш завжди зосереджувати увагу на реальності, тоді твоя життєва філософія, релігійні поняття та природний характер будуть природно видалені після роботи Бога. Ті, хто не домагається реальності та не має знань про реальність, швидше за все, шукають надприродного, і їх буде легко обдурити. Святий Дух не має засобів для роботи в таких людях, і тому вони відчувають, що вони бездіяльні, і що життя їхнє позбавлене сенсу.

Святий Дух може працювати в тобі лише тоді, коли ти насправді готуєшся, насправді шукаєш, насправді молишся та готовий страждати заради пошуку істини. Ті, хто не шукає істини, не мають нічого, окрім букв, і доктрин, і пустої теорії, а ті, хто без істини, звичайно, мають багато уявлень щодо Бога. Такі люди прагнуть лише, щоб Бог перетворив їхнє плотське тіло на духовне тіло, так щоб вони могли зійти на третє небо. Наскільки нерозумні ці люди! Усі, хто говорить такі речі, не мають жодних знань про Бога або про реальність; такі люди не можуть ніяк співпрацювати з Богом, а можуть лише пасивно чекати. Якщо люди хочуть зрозуміти істину та чітко бачити істину, і більше того, якщо вони хочуть увійти в істину та втілити її в життя, тоді вони повинні дійсно готуватися, дійсно шукати та дійсно бути голодними й спраглими. Коли ти будеш голодним і спраглим, і коли ти дійсно співпрацюватимеш з Богом, Божий Дух точно доторкнеться тебе та працюватиме всередині тебе, що принесе тобі більше просвітління, дасть тобі більше знань реальності та дуже допоможе твоєму життю.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як пізнати реальність?»

Божі слова на кожен день. Уривок 434

Якщо люди хочуть пізнати Бога, вони повинні спочатку усвідомити, що Бог є практичним Богом, і вони повинні знати слова Бога, Боже практичне об’явлення у плоті та Божу практичну роботу. Тільки після усвідомлення того, що вся Божа робота є практичною, ти зможеш дійсно співпрацювати з Богом, і лише таким шляхом ти зможеш досягти зростання у своєму житті. Усі ті, хто не має знань про реальність, не має жодного способу пережити слова Бога, впіймані в тенета своїх переконань, живуть у своїй уяві, а, отже, не мають знань про слова Бога. Чим глибші твої знання про реальність, тим ближчим ти є до Бога, і тим тісніші ваші стосунки; чим більше ти прагнутимеш нечіткості, абстракції та доктрини, тим далі ти відходитимеш від Бога, і тим більше ти відчуватимеш, що переживання Божих слів є напруженим і тяжким, і що ти не здатний до входження. Якщо ти бажаєш увійти в реальність Божих слів і стати на правильний шлях свого духовного життя, спочатку ти повинен пізнати реальність і відділитися від нечітких і надприродних речей, що означає, що спочатку ти повинен зрозуміти, як Святий Дух насправді просвітляє тебе та керує тобою зсередини. Таким чином, якщо ти зможеш справді збагнути реальну роботу Святого Духа всередині людини, тоді ти станеш на правильний шлях удосконалення тебе Богом.

Сьогодні все починається з реальності. Божа робота є найреальнішою, і люди можуть доторкнутися до неї; це те, що люди можуть пережити та чого вони можуть досягти. У людях є багато нечіткого та надприродного, що зупиняє їх на шляху пізнання поточної Божої роботи. Таким чином, у своєму досвіді вони завжди відхиляються та завжди відчувають, що все тяжко, і все це спричинене їхніми переконаннями. Люди неспроможні збагнути принципи роботи Святого Духа, вони не знають реальності, а, отже, вони завжди негативні на своєму шляху до входження. Вони дивляться на Божі вимоги здалека, будучи нездатними досягти їх; вони просто бачать, що Божі слова справді є хорошими, але не можуть знайти шлях до входження. Святий Дух працює за таким принципом: результати можуть бути досягнені, і люди можуть бути натхненні та просвітлені Святим Духом через їхню співпрацю, через їхні активні молитви, пошуки та наближення до Бога. Справа не в тому, що Святий Дух діє однобічно, чи що людина діє однобічно. Обидва аспекти є незамінними, і чим більше люди співпрацюють, чим більше вони домагаються досягнення стандартів Божих вимог, тим більшою є робота Святого Духа. Лише справжня співпраця людей, поєднана з роботою Святого Духа, може принести справжній досвід і необхідні знання Божих слів. Поступово, через такі переживання, зрештою створюється досконала людина. Бог не робить надприродних речей; в уявленні людей Бог є всемогутнім, і все робиться Богом – як наслідок, люди пасивно чекають, не читають слова Бога та не моляться, а просто очікують доторку Святого Духа. Однак, ті, хто має правильне розуміння, вірять такому: дії Бога можуть здійснюватися лише в міру моєї співпраці, і вплив, який Божа робота чинить у мені, залежить від того, як я співпрацюю. Коли говорить Бог, я повинен робити все, що можу, щоб шукати та прагнути Божих слів; ось чого я повинен досягнути.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як пізнати реальність?»

Божі слова на кожен день. Уривок 435

Скількох релігійних обрядів ти дотримуєшся? Скільки разів ти бунтував проти слова Божого і йшов своїм шляхом? Скільки разів ти втілював слово Боже в життя, тому що справді є уважним до Його тягарів і прагнеш відповідати Його волі? Треба розуміти слово Боже і відповідно втілювати його в життя. Будь принциповим у всіх своїх діях і вчинках, хоча це не означає дотримуватися правил або неохоче робити щось лише напоказ; радше, це означає втілювати істину в життя та жити за словом Божим. Лише така практика догоджає Богу. Будь-який спосіб дії, що до вподоби Богу, є не правилом, а практикою істини. Деякі люди мають схильність привертати до себе увагу. У присутності своїх братів і сестер вони можуть казати, що мають борг перед Богом, але позаочі вони не практикують істину і діють зовсім інакше. Хіба це не релігійні фарисеї? Людина, яка по-справжньому любить Бога і володіє істиною, віддана Богові, але не виставляє це напоказ. Така людина готова втілювати істину в життя, коли виникають ситуації, і не говорить і не діє всупереч своїй совісті. Така людина проявляє мудрість, коли виникають проблеми, і є принциповою у своїх вчинках, незважаючи на обставини. Така людина може служити правдиво. Є люди, які часто пустослівно говорять про свою заборгованість перед Богом; вони проводять свої дні з тривожно зведеними бровами, вдаючи стражденних та прикидаючись жалюгідними. Як ганебно! Якби ти запитав їх: «Чи можеш ти сказати мені, у чому полягає твій борг перед Богом?», їм би відібрало мову. Якщо ти вірний Богові, не говори про це назовні; натомість проявляй свою любов до Бога через дійсну практику й молись Йому від щирого серця. Усі ті, хто має справу з Богом лише усно й поверхово, – лицеміри! Деякі люди говорять про борг перед Богом щоразу, як моляться, і починають плакати щоразу, як моляться, навіть не будучи керованими Святим Духом. Такі люди одержимі релігійними ритуалами та уявленнями; вони живуть за такими ритуалами та уявленнями, завжди вірячи, що ці дії угодні Богові і що Він благоволить поверховому благочестю чи скорботним сльозам. Що доброго може вийти з таких безглуздих людей? Щоб продемонструвати смирення, дехто вдає люб’язність, коли говорить у присутності інших. Деякі люди навмисно догідливі у присутності інших, поводяться, як ягнята без краплі сили. Чи така поведінка личить людям Царства? Люди Царства мають бути жвавими та вільними, невинними та відкритими, чесними та приязними і жити у стані свободи. Вони мають бути порядними й гідними і мати можливість свідчити, куди б вони не пішли; таких людей люблять і Бог, і люди. У новачків у вірі забагато зовнішніх практик; спочатку вони повинні пройти період розбору й зламу. Люди, які мають глибоку віру в Бога, зовні нічим не відрізняються від інших, але їхні дії та вчинки заслуговують на похвалу. Лише таких людей можна вважати тими, хто втілює у життя слово Боже. Якщо ти щодня проповідуєш різним людям Євангеліє, намагаючись привести їх до спасіння, але врешті досі живеш за правилами та доктринами, тоді ти не можеш уславити Бога. Такі люди є релігійними діячами, а також лицемірами. Щоразу, коли ці релігійні люди збираються, вони можуть запитати: «Сестро, як ти поживаєш цими днями?». Вона може відповісти: «Я відчуваю, що в боргу перед Богом і що не можу відповідати Його волі». Хтось інший може сказати: «Я теж відчуваю, що в боргу перед Богом і що не можу догодити Йому». Самі по собі ці декілька речень і слів виражають мерзенні речі у своїй глибині; такі слова є найогиднішими та надзвичайно бридкими. Природа таких людей протилежна Богові. Ті, хто зосереджується на дійсності, доносять усе, що в них на думці, і відкривають свої серця у спілкуванні. Вони не вплутуються у жодне хибне заняття, не виявляючи ні такої ввічливості, ні пустих люб’язностей. Вони завжди відверті і не дотримуються світських правил. Деякі люди мають схильність до зовнішньої показності, аж до повної відсутності розсудливості. Коли хтось співає, вони починають танцювати, навіть не підозрюючи, що рис у їхніх горщиках уже підгорів. Такі люди не благочестиві і не благородні, і вони надто легковажні. Усе це є проявом браку дійсності. Коли деякі люди спілкуються про справи духовного життя, хоча вони й не говорять про те, що чимось зобов’язані Богові, глибоко в душі вони зберігають справжню любов до Нього. Твоє почуття заборгованості перед Богом не має нічого спільного з іншими людьми; ти в боргу перед Богом, а не перед людством. Навіщо тобі постійно говорити про це іншим? Ти маєш надавати значення входженню в дійсність, а не будь-якому зовнішньому завзяттю чи показу. Що відображають поверхові добрі вчинки людей? Вони відображають плоть, і навіть найкращі зовнішні дії не відображають життя; вони можуть лише показати твій особистий темперамент. Зовнішні дії людства не можуть виконати Божий волевияв. Ти постійно говориш про свою заборгованість перед Богом, але не можеш забезпечити життя інших або надихнути їх любити Бога. Чи ти віриш, що ці твої дії догодять Богу? Ти відчуваєш, що твої дії відповідають Божій волі, і що вони – від духу, але насправді всі вони безглузді! Ти віриш, що те, що подобається тобі і що ти готовий робити, – це саме те, що подобається Богові. Чи можуть твої вподобання представляти Бога? Чи може характер людини представляти Бога? Тобі подобається саме те, до чого Бог відчуває відразу, а твої звички такі, які Бог ненавидить і відкидає. Якщо ти почуваєшся в боргу, то піди й помолися перед Богом; немає потреби говорити про це іншим. Якщо ти не молишся перед Богом, а замість цього постійно привертаєш до себе увагу в присутності інших, чи може це відповідати Божій волі? Якщо твої вчинки завжди існують лише для видимості, то це означає, що ти марнославний до крайності. Якими людьми є ті, хто робить тільки поверхові добрі справи і хто позбавлений дійсності? Такі люди просто лицемірні фарисеї та релігійні діячі! Якщо ви не позбудетеся ваших зовнішніх практик і не зможете внести зміни, тоді засади лицемірства у вас зростуть ще більше. Чим більшими є ваші засади лицемірства, тим більше є опору Богові. Зрештою такі люди будуть обов’язково вигнані!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «У вірі потрібно зосереджуватися на дійсності – участь у релігійному ритуалі не є вірою»

Божі слова на кожен день. Уривок 436

Для того щоб відновити подобу нормальної людини, тобто, щоб досягти нормальної людської природи, люди не можуть просто догоджати Богові своїми словами. Так вони лише шкодять собі, і це не йде на користь їхньому входженню або їхній переміні. А тому для досягнення переміни люди повинні потроху братися до практичного застосування. Вони мусять входити повільно, шукати та досліджувати потроху, входити з позитивного боку та жити практичним життям в істині; життям святої людини. А далі реальні речі, реальні події та реальне середовище дозволяють людям мати практичну підготовку. Від людей не вимагається, щоб вони промовляли порожні слова; натомість вони повинні навчатися у реальних умовах. Люди спочатку усвідомлюють те, що вони мають низький духовний рівень, а потім вони нормально їдять і п’ють Божі слова, а також нормально входять і вправляються. Лише у такий спосіб вони можуть здобути реальність, і саме так входження може відбутися ще швидше. Для переміни людей мусить бути певна практичність; вони мусять вправлятися серед реальних речей, реальних події, у реальному середовищі. Хіба може людина досягти справжньої підготовки, покладаючись лише на церковне життя? Чи можуть люди таким способом увійти у реальність? Ні! Якщо люди нездатні ввійти у реальне життя, то вони неспроможні перемінити свій старий спосіб життя та свої старі способи ведення справ. Це відбувається не лише через лінь людей та високий рівень їхньої залежності, а скоріше через те, що люди просто не мають здатності до життя, і, ба більше, у них немає розуміння Божого стандарту подоби нормальної людини. У минулому люди завжди говорили, розмовляли, доносили інформацію, вони навіть ставали «ораторами», утім жоден з них не прагнув до перемін у своєму характері життя, вони натомість сліпо шукали глибоких теорій. Таким чином, сучасні люди повинні змінити цей релігійний стиль віри в Бога у своєму житті. Вони мусять увійти у втілення в життя, зосереджуючись на одній події, одному питанні, одній особі. Вони мусять це робити із зосередженою увагою – лише тоді вони зможуть досягти результатів. Переміна людей починається зі зміни у їхній сутності. Робота має спрямовуватися на сутність людей, на їхнє життя, а також на їхню лінь, залежність і рабське становище – лише так вони можуть перемінитися.

Навіть попри те, що церковне життя може дати результати у деяких сферах, ключовим залишається той факт, що перемінити людей може реальне життя. Стара природа людини не може перемінитися без реального життя. Візьмімо, наприклад, роботу Ісуса у період Благодаті. Коли Ісус скасовував попередні закони та встановлював заповіді нового періоду, Він говорив, використовуючи реальні приклади з реального життя. Коли Ісус вів Своїх учнів пшеничним полем у суботу, Його учні зголодніли та рвали колосся, щоб їсти. Фарисеї, побачивши це, сказали, що вони не дотримуються суботи. Вони також казали, що в суботу люди не мають права рятувати телят, які впали у яму, стверджуючи, що в суботу не можна виконувати ніякої роботи. Ісус посилався на ці випадки, щоб поступово проголошувати заповіді нового періоду. У той час Він використовував практичні моменти, щоб допомогти людям розуміти та перемінюватися. Це той принцип, за яким Святий Дух здійснює Свою роботу, і це єдиний спосіб, який може перемінити людей. Без практичних моментів люди можуть здобути лише теоретичне та інтелектуальне розуміння – а це не ефективний спосіб переміни. Тож як набути мудрості та розуміння через навчання? Чи можуть люди набути мудрості та розумінні лише завдяки слуханню, читанню та поглибленню знань? Як таке може бути? Люди мають розуміти та здобувати досвід у реальному житті! А тому людина мусить учитися і мусить не віддалятися від реального життя. Люди повинні звертати увагу на різні аспекти та входити у різні аспекти: рівень освіти, експресивність, здатність бачити різні моменти, проникливість, здатність розуміти Божі слова, здоровий глузд і правила людяності та інші моменти, пов’язані з людською природою, якими повинні бути оснащені люди. Після того, як було досягнуто розуміння, люди повинні зосередитися на входженні, і лише тоді можна досягти переміни. Якщо хтось досягнув розуміння, але нехтує практичним застосуванням, то як може статися переміна? Зараз люди багато чого розуміють, але вони не втілюють реальність у життя; тому-то у них мало суттєвого розуміння Божих слів. Ти був просвітлений лише у малій мірі; ти отримав лише невелике освітлення від Святого Духа; однак у тебе немає входження у реальне життя або ти взагалі байдуже ставишся до входження, тому твої переміни такі малі. Після такого тривалого часу люди багато чого розуміють. Вони здатні багато говорити про своє знання теорій, але їхній зовнішній характер залишається таким самим, їхній початковий духовний рівень залишається таким, як був, не покращуючись анітрохи. Якщо це так, то коли ж ти нарешті ввійдеш?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Обговорення церковного життя та реального життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 437

Церковне життя – це лише такий різновид життя, коли люди збираються, щоб насолодитися словами Божими, і воно становить лише невелику частину життя людини. Якщо реальне життя людей також зможе бути схожим на їхнє церковне життя – включаючи нормальне духовне життя, нормальне смакування Божими словами, молитву та нормальне перебування поруч з Богом, проведення реального життя, де все здійснюється відповідно до Божої волі, проведення реального життя, де все здійснюється відповідно до істини, проведення реального життя вправляння в молитві та практикування стишення перед Богом, вправляння у співі гімнів і в танцях, – то це єдиний вид життя, який введе їх у життя Божих слів. Більшість людей зосереджується лише на кількох годинах свого церковного життя, не «турбуючись» про своє життя поза цими годинами, ніби воно їх не стосується. Також є чимало людей, які входять у життя святих лише тоді, коли їдять і п’ють Божі слова, співають гімни чи моляться, а потім, поза таким часом, повертаються до свого старого стану. Таке життя не може перемінити людей, не кажучи вже про те, щоб спонукати їх пізнати Бога. Люди у своїй вірі в Бога, якщо вони бажають переміни свого характеру, не повинні відриватися від реального життя. У реальному житті ти повинен пізнавати себе, відкидати себе, втілювати істину в життя, а також вчитися принципів, здорового глузду і правил поведінки в усьому, перш ніж зможеш досягти поступової переміни. Якщо ти зосереджуєшся лише на теоретичних знаннях та живеш лише серед релігійних обрядів, не заглиблюючись у реальність, не входячи у реальне життя, то ти ніколи не ввійдеш у реальність, ніколи не пізнаєш себе, істини або Бога і завжди будеш сліпим та нетямущим. Божа робота зі спасіння людей полягає не в тому, щоб дозволити їм жити життям нормальної людської природи через короткий проміжок часу, і не в тому, щоб перемінити їхні помилкові уявлення та вчення. Скоріше Його мета полягає в тому, щоб змінити старий характер людей, повністю змінити їхній старий спосіб життя, а також змінити їхні застарілі способи мислення та світогляд їхнього розуму. Зосередження уваги лише на церковному житті не змінить старих життєвих звичок людей або старих способів життя, яких вони дотримувалися протягом довгого часу. Незважаючи ні на що, люди не повинні відриватися від реального життя. Бог просить, щоб люди втілювали нормальну людську природу у реальному житті, а не лише у церковному житті; щоб вони втілювали істину в реальному житті, а не лише у церковному житті; і щоб вони виконували свої функції у реальному житті, а не лише у церковному житті. Щоб увійти у реальність, треба все повернути в бік реального життя. Якщо, вірячи в Бога, люди не можуть прийти до пізнання себе через входження у реальне життя, якщо вони не можуть втілювати нормальну людську природу у реальне життя, то вони стануть невдахами. Ті, хто не слухається Бога, – це всі ті люди, які не можуть увійти у реальне життя. Усі вони є людьми, які говорять про людську природу, а в життя втілюють природу демонів. Усі вони є людьми, які говорять про істину, але натомість живуть ученнями. Ті, хто не може втілити істину в реальне життя, – це ті, хто вірить в Бога, але ким Бог гидує та кого відкидає. Ти маєш вправлятися у входженні в реальне життя, знати власні недоліки, свою непокору та невігластво, а також знати свою ненормальну людську природу та свої слабкості. Тоді твої знання будуть частиною твого фактичного стану та твоїх труднощів. Лише таке знання є реальним, лише таке знання може дозволити тобі по-справжньому зрозуміти свій власний стан та досягти переміни у характері.

Тепер, коли офіційно почалося вдосконалення людей, ти повинен увійти у реальне життя. Тому для досягнення переміни ти мусиш почати з входження у реальне життя і потроху перемінюватися. Якщо ти уникаєш нормального людського життя і говориш лише про духовні питання, то все стає сухим і плоским, все стає нереалістичним, і як тоді людям перемінитися? Зараз тобі сказано увійти у реальне життя для вправляння, щоб закласти основу для входження у справжній досвід. Це один з аспектів того, що повинні робити люди. Робота Святого Духа головним чином полягає в тому, щоб направляти, тоді як решта залежить від вправляння та входження людей. Кожен може досягти входження у реальне життя різними шляхами, які дозволяють привести Бога в реальне життя і втілювати в життя реальну нормальну людську природу. Це єдиний вид життя зі змістом!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Обговорення церковного життя та реального життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 438

Раніше було сказано, що мати присутність Святого Духа й мати роботу Святого Духа – це не одне й те ж. Нормальний стан присутності Святого Духа проявляється в наявності нормальних думок, нормальної розважливості й нормальної людської сутності. Характер людини залишиться таким, яким він був раніше, але всередині неї буде мир, а зовні її поведінка характеризуватиметься благопристойністю, притаманною святому. Ось якою вона буде, коли Святий Дух буде з нею. Коли хтось має присутність Святого Духа, його мислення є нормальним. Коли він голодний, він хоче їсти, коли він спраглий, він хоче пити воду. … Такі прояви нормальної людської сутності – це не просвітління Святого Духа; це нормальне мислення людей і нормальний стан того, хто має присутність Святого Духа. Дехто помилково вважає, що ті, хто має присутність Святого Духа, не знають голоду, не відчувають втоми і, здається, не думають про свою сім’ю, майже повністю відрікшись від плоті. Насправді ж, що більше Святий Дух перебуває з людьми, то більш нормальними вони є. Вони знають, що потрібно страждати й відмовлятися від того чи іншого заради Бога, повністю присвячувати себе Богові й бути Йому вірним; до того ж, вони думають про їжу та одяг. Іншими словами, вони не втратили нічого з нормальної людської сутності, якою мають володіти люди, і натомість особливо наділені розважливістю. Іноді вони читають слова Божі й розмірковують про роботу Божу; у їхніх серцях є віра, і вони готові шукати істину. Звичайно, що робота Святого Духа ґрунтується на цих підвалинах. Якщо люди позбавлені нормального мислення, то в них немає розважливості – це ненормальний стан. Коли люди мають нормальне мислення, а Святий Дух – із ними, вони, безсумнівно, володіють розважливістю нормальної людини і, отже, мають нормальний стан. Відчуваючи на власному досвіді роботу Бога, час від часу люди мають роботу Святого Духа, тоді як присутність Святого Духа майже постійна. Якщо розважливість і мислення людей нормальні, і якщо їхні стани нормальні, тоді Святий Дух, безсумнівно, перебуває з ними. Коли розважливість та мислення людей ненормальні, тоді їхня людська сутність ненормальна. Якщо в тобі в цей момент відбувається робота Святого Духа, то Святий Дух, безсумнівно, також буде з тобою. Але якщо Святий Дух із тобою, із цього не випливає, що Святий Дух безумовно працює всередині тебе, бо Святий Дух працює в особливі часи. Присутність Святого Духа може лише підтримувати нормальне існування людей, але Святий Дух діє лише в певних випадках. Наприклад, якщо ти – керівник або працівник, коли ти поливаєш і забезпечуєш підтримкою церкву, Святий Дух освітлить тебе стосовно певних слів, які є повчальними для інших і можуть вирішити деякі практичні проблеми твоїх братів і сестер; у таких випадках діє Святий Дух. Іноді, коли ти їси й п’єш слова Божі, Святий Дух освітлює тебе за допомогою певних слів, які особливо актуальні для твого власного досвіду, даючи тобі можливість отримати більше знань про власні стани; це також робота Святого Духа. Іноді, коли Я промовляю, ви слухаєте й можете оцінити свої власні стани на основі Моїх слів, а іноді ви зворушені або натхненні; усе це – робота Святого Духа. Дехто каже, що Святий Дух діє в ньому постійно. Це неможливо. Якби він сказав, що Святий Дух завжди з ним, це було б реалістично. Якби він сказав, що його мислення та розважливість завжди нормальні, це також було б реалістично й показало б, що Святий Дух перебуває з ним. Якщо він каже, що Святий Дух завжди діє всередині нього, що він освітлений Богом і зворушений Святим Духом у кожен момент і постійно здобуває нові знання, то це в жодному разі не є нормальним! Це цілковито надприродно! Без тіні сумніву, такі люди – злі духи! Навіть коли Дух Божий приходить у плоть, бувають часи, коли Він має їсти й відпочивати, не кажучи вже про людей. Ті, хто одержимий злими духами, видаються такими, що позбавлені слабкостей плоті. Вони здатні зректися всього й відмовитися від усього, вони вільні від емоцій, здатні переносити муки й не відчувають анінайменшої втоми, ніби вони вийшли за межі плоті. Хіба це не вкрай надприродно? Робота злих духів надприродна – жодна людина не змогла б досягти такого! Ті, кому не вистачає проникливості, заздрять, коли бачать таких людей: вони кажуть, що ті мають таку силу у своїй вірі в Бога, мають велику віру й ніколи не виявляють жодних ознак слабкості! Насправді усе це – прояви роботи злого духа. Адже нормальні люди неминуче мають людські слабкості; це нормальний стан тих, хто має присутність Святого Духа.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Практика (4)»

Божі слова на кожен день. Уривок 439

Що означає бути непохитним у своєму свідченні? Дехто каже, що він просто дотримується того, що робить зараз, і не переймається тим, чи він здатен здобути життя; він не шукає життя, але й не відступає. Він визнає тільки те, що цю стадію роботи виконує Бог. Чи не є це невдачею в його свідченні? Такі люди навіть не свідчать про те, що їх було завойовано. Ті, кого було завойовано, слідують, незважаючи ні на що інше, і здатні шукати життя. Вони не тільки вірять у практичного Бога, але й знають, що потрібно дотримуватися всіх Божих улаштувань. Такими є ті, хто свідчить. Ті, хто не свідчить, ніколи не шукали життя й досі слідують абияк. Ти можеш слідувати, але це не означає, що тебе завойовано, адже ти не маєш жодного розуміння Божої роботи сьогодні. Щоб бути завойованим, необхідно виконати певні умови. Не всіх, хто слідує, було завойовано, бо у своєму серці ти нічого не розумієш про те, чому ти мусиш слідувати за Богом сьогодення, і ти не знаєш, як ти дійшов до сьогоднішнього дня та хто підтримує тебе аж до сьогодні. Практика віри в Бога деяких людей завжди безглузда й заплутана; тож слідування не обов’язково означає, що в тебе є свідчення. Що саме є істинним свідченням? Свідчення, про яке тут іде мова, складається з двох частин: одна частина є свідченням про те, що тебе завойовано, а інша – що тебе вдосконалено (що, само собою, буде свідченням після більших випробувань і скорбот у майбутньому). Іншими словами, якщо ти зможеш бути непохитним під час скорбот і випробувань, тоді ти реалізуєш другий етап свідчення. Сьогодні вирішальне значення має перший етап свідчення: здатність бути непохитним у кожному випробуванні карою й судом. Це – свідчення про те, що тебе завойовано. Це пов’язано з тим, що зараз час завоювання. (Тобі слід знати, що зараз – час Божої роботи на землі; головна робота втіленого Бога на землі – це завоювання за допомогою суду й кари цієї групи людей на землі, які слідують за Ним.) Твоя здатність свідчити про те, що тебе завойовано, залежить не тільки від твоєї спроможності слідувати до самого кінця, але, що більш важливо, від твоєї здатності, відчуваючи на власному досвіді кожен етап Божої роботи, дійти істинного розуміння Божих кари й суду, а також від того, чи ти дійсно сприймаєш усю цю роботу. Ти не зможеш прослизнути, просто слідуючи до самого кінця. Ти маєш бути здатним добровільно коритися під час кожного випадку кари й суду, мусиш бути спроможним по-справжньому розуміти кожен етап роботи, який ти переживаєш на власному досвіді, і мусиш бути здатним досягти знання Божого характеру й послуху йому. Це найвище свідчення того, що тебе завойовано, яке вимагається від тебе. Свідчення того, що тебе завойовано, у першу чергу стосується твоїх знань про втілення Бога. Вкрай важливо, що цей етап свідчення стосується втілення Бога. Не має значення, що ти робиш або говориш перед людьми цього світу або тими, хто має владу; найважливіше те, чи ти здатен коритися всім словам, що виходять із вуст Бога, і всій Його роботі. Отже, цей етап свідчення спрямований проти сатани та всіх ворогів Бога – демонів та противників, які не вірять, що Бог стане плоттю вдруге й прийде, щоб виконати ще величнішу роботу, і, крім того, не вірять у факт повернення Бога в плоть. Інакше кажучи, він спрямований проти всіх антихристів – усіх ворогів, які не вірять у втілення Бога.

Роздуми про Бога й прагнення до Бога не доводять, що тебе завоював Бог; це залежить від того, чи ти віриш, що Він є Слово, яке стало плоттю, чи ти віриш, що Слово стало плоттю, і чи ти віриш, що Дух став Словом, і що Слово явилося в плоті. Це – головне свідчення. Не має значення, як ти слідуєш, як ти повністю присвячуєш себе; важливо те, чи ти здатен виявити на основі цієї нормальної людської сутності, що Слово стало плоттю, і Дух істини реалізувався в плоті – що вся істина, шлях, і життя прийшли в плоті, Божий Дух дійсно прибув на землю, і Дух прийшов у плоті. Хоча на перший погляд це видається відмінним від зачаття Святим Духом, у цій роботі ти можеш чіткіше побачити, що Дух уже реалізувався в плоті, і, більше того, що Слово стало плоттю й Слово явилося в плоті. Ти здатен зрозуміти справжнє значення слів: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово». Більше того, ти маєш розуміти, що Слово сьогодення – це Бог, і ось, Слово стає плоттю. Це найкраще свідчення, яке в тебе може бути. Це доводить, що ти володієш істинним знанням про Бога, який став плоттю; ти не тільки здатен знати Його, але й усвідомлюєш, що шлях, яким ти йдеш сьогодні, – це шлях життя та шлях істини. Стадія роботи, яку здійснив Ісус, лише реалізувала сутність фрази «Слово в Бога було»: істина Божа була в Бога, а Дух Божий був із плоттю й був невіддільним від тієї плоті. Тобто плоть утіленого Бога була з Духом Божим, що є ще більшим доказом того, що втілений Ісус був першим утіленням Бога. Ця стадія роботи точно відповідає внутрішньому змісту фрази «Слово стає плоттю», надає більш глибокий зміст фразі «Слово в Бога було, і Бог було Слово» і дає тобі можливість твердо вірити словам «Споконвіку було Слово». Інакше кажучи, у час творіння Бог володів словами, Його слова були з Ним і невіддільними від Нього, і в останній період Він ще чіткіше показує силу та владу Своїх слів і дає людині можливість бачити всі Його шляхи – чути всі Його слова. Такою є робота останнього періоду. Ти мусиш дійти вичерпного розуміння цих речей. Це питання стосується не знання плоті, а того, як ти розумієш плоть і Слово. Це свідчення, яке ти мусиш мати, є тим, що кожен має знати. Оскільки це робота другого втілення – і останній раз, коли Бог стає плоттю – вона остаточно довершує значення втілення, ретельно забезпечує й реалізує всю Божу роботу в плоті й завершує епоху перебування Бога в плоті. Отже, ти мусиш знати значення втілення. Не має значення, наскільки ти метушишся або наскільки добре ти виконуєш інші зовнішні справи; важливо те, чи ти здатен по-справжньому підкоритися втіленому Богові й присвятити все своє єство Богу та коритися всім словам, які виходять із Його вуст. Це те, що тобі слід робити, і чого тобі слід дотримуватися.

Останній етап свідчення – це свідчення про те, чи ти здатен стати вдосконаленим, тобто, зрозумівши всі слова, сказані вустами втіленого Бога, ти починаєш володіти знанням про Бога й стаєш упевненим у Ньому, ти втілюєш у життя всі слова з вуст Бога й досягаєш умов, яких Бог вимагає від тебе – стилю Петра й віри Йова, – завдяки чому ти можеш коритися аж до смерті, повністю віддати себе Йому і, зрештою, досягти образу людини, яка відповідає стандарту, що означає образ того, кого завоював та вдосконалив Бог після того, як він зазнав Божого суду й кари. Це остаточне свідчення – це свідчення, яке мусить мати той, хто в кінцевому підсумку стане досконалим. Такими є два етапи свідчення, яке ти мусиш мати, і вони взаємопов’язані, і кожен із них конче потрібний. Але є щось, що ти мусиш знати: свідчення, яке Я вимагаю від тебе сьогодні, спрямоване не на людей цього світу й не на будь-яку окрему людину, а на те, про що Я тебе прошу. Воно оцінюється на підставі того, чи ти здатен догодити Мені, і чи ти здатен повністю відповідати стандартам Моїх вимог до кожного з вас. Це те, що вам слід розуміти.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Практика (4)»

Божі слова на кожен день. Уривок 440

Коли ви переживаєте незначні обмеження або труднощі, це добре для вас; якби вам було легко, ви були б знищені, і тоді як вас можна було б захистити? Сьогодні саме тому, що вас піддано карі, суду й прокляттю, вам дано захист. Ви захищені саме тому, що багато страждаєте. Якби це було не так, ви б давно впали в розбещеність. Це не навмисне ускладнення вашого життя: людську природу важко змінити, і так має бути, щоб змінити характери людей. Сьогодні ви навіть не маєте сумління чи розсудливості, якими володів Павло, і навіть не маєте його самосвідомості. На вас завжди потрібно чинити тиск, і вас завжди потрібно карати й судити, щоб пробудити ваш дух. Кара та суд – це те, що найкраще підходить для вашого життя. І коли це необхідно, також мусить бути кара через факти, які сходять на вас; тільки тоді ви повністю підкоритеся. Ваша природа така, що без кари й прокляття ви б не побажали схилити свої голови, не були б готові підкоритися. Без фактів перед вашими очима не було б жодного ефекту. Ваш характер надто низький і нікчемний! Без кари й суду вам було б важко стати завойованими й подолати вашу неправедність і ваш непослух. Ваша стара природа так глибоко вкорінена. Якби вас посадили на трон, ви не мали б жодного уявлення про високість неба та глибину землі, не кажучи вже про те, куди ви прямуєте. Ви навіть не знаєте, звідки ви прийшли, тож як ви могли б знати Господа творіння? Без своєчасних кари й проклять сьогодення ваш останній день давно б уже настав. Це не кажучи вже про вашу долю – чи не перебувала б вона ще більше в неминучій небезпеці? Без цих своєчасних кари та суду, хто знає, наскільки гордовитими або наскільки розбещеними ви стали б. Ці кара й суд дали вам можливість дійти до сьогодні, і вони зберегли ваше існування. Якби ви й досі були «освіченими», використовуючи ті самі методи, що й ваш «батько», хто знає, у який світ ви б увійшли! Ви геть не маєте здатності контролювати себе та здійснювати самоаналіз. Щодо таких людей, як ви, якщо ви просто будете слідувати й підкорятися, не створюючи жодних перешкод або розладів, Мої цілі будуть досягнуті. Чи не слід вам вчинити краще, прийнявши кару й суд сьогодні? Які ще варіанти у вас є?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Практика (6)»

Божі слова на кожен день. Уривок 441

Споряджаючи себе для життя, ти маєш зосередитися на тому, щоб їсти й пити Божі слова, ти мусиш бути здатним говорити про пізнання Бога, про свої погляди на людське життя та, зокрема, про своє знання роботи, виконаної Богом у останні дні. Саме так ти мусиш спорядити себе, оскільки ти шукаєш життя. Коли ти їси й п’єш слова Божі, ти маєш зіставляти з ними реальність свого власного стану. Тобто коли ти виявляєш свої недоліки у процесі здобуття свого реального досвіду, ти мусиш бути здатним знайти шлях до практики, до того, щоб відвернутися від своїх неправильних мотивацій і уявлень. Якщо ти завжди прагнеш до цього та від щирого серця працюєш задля його досягнення, тоді в тебе буде шлях, яким ти будеш слідувати, ти не почуватимешся порожнім, і, отже, зможеш підтримувати свій нормальний стан. Тільки тоді ти станеш тим, хто несе тягар у власному житті, у кого є віра. Чому деякі люди, прочитавши Божі слова, не можуть застосувати їх на практиці? Чи не тому, що вони не можуть зрозуміти найбільш вирішальних речей? Чи не тому, що вони не сприймають життя всерйоз? Причина, з якої вони не можуть зрозуміти критично важливі речі й не мають шляху до практики, полягає в тому, що, коли вони читають Божі слова, вони не можуть пов’язати з ними свої власні стани й не можуть опанувати свої власні стани. Дехто каже: «Я читаю Божі слова й зіставляю з ними свій стан, і я знаю, що я зіпсований та маю низький духовний рівень, але я нездатний задовольнити Божу волю». Ти бачив лише саму поверхню; є багато реальних речей, яких ти не знаєш: як відкинути плотські задоволення, як відкинути самовдоволення, як змінити себе, як увійти в ці речі, як поліпшити свій духовний рівень та з якого аспекту розпочати. Ти розумієш тільки кілька речей на поверхні, і єдине, що ти знаєш, – це те, що ти дійсно дуже зіпсований. Коли ти зустрічаєшся зі своїми братами й сестрами, ти говориш про те, наскільки ти зіпсований, і здається, що ти знаєш себе й несеш великий тягар для свого життя. Насправді, твій розбещений характер не змінився, що доводить, що ти не знайшов шлях до практики. Якщо ти очолюєш церкву, ти маєш бути в змозі розуміти стани братів і сестер та вказувати на них. Чи буде достатньо просто сказати: «Ви неслухняні й відсталі!»? Ні, ти мусиш говорити конкретно про те, як проявляються їхні непослух і відсталість. Ти мусиш говорити про їхні стани непослуху, їхню неслухняну поведінку та їхні сатанинські характери, і говорити про це так, щоб вони були повністю переконані в істині твоїх слів. Наводь факти й приклади, щоб обґрунтувати свої доводи, і точно кажи, як вони можуть звільнитися від бунтарської поведінки, та вказуй шлях до практики – ось так слід переконувати людей. Тільки ті, хто чинить так, здатні вести за собою інших; тільки вони володіють реальністю істини.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Практика (7)»

Божі слова на кожен день. Уривок 442

Свідчити про Бога – це, перш за все, говорити про своє знання Божої роботи, про те, як Бог завойовує людей, про те, як Він спасає людей, про те, як Він змінює людей; це суть розмови про те, як Він веде людей, щоб увійти в реальність істини, даючи їм можливість бути завойованими, удосконаленими й спасенними Ним. Свідчити – значить говорити про Його роботу й про все, що ти відчув на власному досвіді. Тільки Його робота може представляти Його, і тільки Його робота може виявити Його публічно, у всій Його повноті; Його робота свідчить про Нього. Його робота й висловлювання безпосередньо представляють Дух; роботу, яку Він виконує, виконує Дух, а слова, які Він промовляє, промовляє Дух. Це просто виявляється через утілену плоть Бога, але насправді це є виявом Духа. Уся виконувана Ним робота та всі промовлені Ним слова відображають Його сутність. Якби, зодягнувшись у плоть і прийшовши до людей, Бог не говорив і не діяв, а потім попросив вас пізнати Його реальність, Його нормальність і Його всемогутність, чи ти зміг би це зробити? Чи зміг би ти дізнатися, у чому полягає сутність Духа? Чи зміг би ти дізнатися, якими є атрибути Його плоті? Тільки тому, що ви випробували на собі кожен етап Його роботи, Він просить вас свідчити про Нього. Якби у вас не було такого досвіду, Він не наполягав би на тому, щоб ви свідчили. Отже, коли ти свідчиш про Бога, ти свідчиш не тільки про Його зовнішню нормальну людську сутність, але й про роботу, яку Він виконує, і про шлях, яким Він веде; ти маєш свідчити про те, як тебе було завойовано Ним і в яких аспектах тебе було вдосконалено. Тобі слід мати саме таке свідчення. Якщо скрізь, де ти є, ти вигукуєш: «Наш Бог прийшов працювати, і Його робота дійсно практична! Він здобув нас без надприродних дій, узагалі без будь-яких чудес і див!». Інші запитають: «Що ти маєш на увазі, коли кажеш, що Він не творить чудес і див? Як Він міг тебе завоювати, не творячи чудес і див?». І ти кажеш: «Він говорить, і, не демонструючи жодних чудес і див, Він завоював нас. Його робота завоювала нас». Зрештою, якщо ти не здатен сказати нічого по суті, якщо не можеш говорити про деталі, чи є це істинним свідченням? Коли втілений Бог завойовує людей, це роблять саме Його божественні слова. Людська сутність не може досягти цього; це не те, чого може досягти будь-який смертний, і навіть ті, хто має найвищий духовний рівень серед нормальних людей, нездатні на це, бо Його божественність вища за будь-яку створену істоту. Це надзвичайно для людей; зрештою, Творець вищий за будь-яку створену істоту. Створені істоти не можуть бути вищими за Творця; якби ти був вищим за Нього, Він не зміг би завоювати тебе, і Він може завоювати тебе тільки тому, що Він вищий за тебе. Той, хто може завоювати все людство, – Творець, і ніхто, крім Нього, не може виконати цю роботу. Ці слова є «свідченням» – тим свідченням, яке ти мусиш давати. Крок за кроком ти пережив кару, суд, рафінування, випробування, невдачі й скорботи, і тебе було завойовано; ти відкинув перспективи плоті, свої особисті мотиви й потаємні інтереси плоті. Інакше кажучи, слова Бога повністю завоювали твоє серце. Хоча ти не виріс у своєму житті настільки, наскільки Він того вимагає, ти знаєш усе це, і ти повністю переконаний завдяки тому, що Він робить. Отже, це можна назвати свідченням, свідченням, яке є реальним та істинним. Робота, яку Бог прийшов виконати, робота суду й кари, призначена для завоювання людини, але Він також завершує Свою роботу, завершує період і виконує роботу завершення. Він завершує весь період, спасає все людство, рятує людство від гріха раз і назавжди; Він повністю здобуває людство, яке Він створив. Ти маєш свідчити про все це. Ти відчув на власному досвіді так багато Божої роботи, ти бачив її своїми очима й пережив її особисто; коли ти дійдеш до самого кінця, ти не маєш бути нездатним виконувати покладену на тебе функцію. Якби ти був нездатен, це було б так прикро! У майбутньому, коли поширюватиметься Євангеліє, ти маєш бути здатен говорити про свої власні знання, свідчити про все, що ти здобув у своєму серці, і не шкодувати зусиль. Це те, чого має досягти творіння. Яке дійсне значення цієї стадії Божої роботи? Якими є її наслідки? І яка її частка виконується в людині? Що людям варто робити? Коли ви зможете чітко розповісти про всю роботу, виконану втіленим Богом із моменту приходу на землю, тоді ваше свідчення буде повним. Коли ти зможеш чітко говорити про ось ці п’ять аспектів: значення Його роботи; її зміст; її суть; характер, який вона представляє, і її принципи, тоді це доведе, що ти здатен свідчити про Бога, що ти дійсно володієш знанням. Мої вимоги до вас не дуже високі, вони досяжні для всіх тих, хто перебуває в істинному пошуку. Якщо ти сповнений рішучості бути одним із Божих свідків, ти маєш розуміти, що Бог ненавидить і що Бог любить. Ти відчув на своєму досвіді значну частину Його роботи; завдяки цій роботі ти мусиш пізнати Його характер, зрозуміти Його волю та Його вимоги до людства, а також застосовувати це знання, щоб свідчити про Нього й виконувати свій обов’язок. Ти можеш тільки сказати: «Ми знаємо Бога. Його суд і кара дуже тяжкі. Його слова дуже суворі; вони праведні й величні, і непорушні для будь-якої людини», але чи надають ці слова зрештою підтримку людині? Як вони впливають на людей? Чи ти дійсно знаєш, що ця робота суду й кари найбільш корисна для тебе? Божі суд і кара викривають твою непокірність і зіпсованість, чи не так? Вони можуть очистити й видалити ці брудні й зіпсовані речі всередині тебе, чи не так? Якби не було суду й кари, що б сталося з тобою? Чи ти насправді визнаєш той факт, що сатана розбестив тебе до найглибшої міри? Сьогодні тобі слід озброїтися цими речами й добре їх знати.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Практика (7)»

Божі слова на кожен день. Уривок 443

Чи знаєте ви, чим ви мусите озброїтися зараз? Один аспект – це бачення роботи, а інший – ваша практика. Ви повинні зрозуміти обидва ці аспекти. Якщо ти не маєш бачення у своєму прагненні досягти прогресу в житті, то ти не матимеш ніякого фундаменту. Якщо ти маєш тільки шляхи практики, без найменшого видіння, і не маєш жодного розуміння роботи загального плану управління, то ти ні на що не придатний. Ти повинен розуміти істини, пов’язані з видіннями, а що стосується істин, пов’язаних із практикою, то ти маєш знайти відповідні шляхи практики після того, як зрозумієш їх; ти повинен практикувати відповідно до слів і входити відповідно до своїх умов. Видіння – це основа, і якщо ти не будеш звертати уваги на цей факт, ти не зможеш йти до кінця; переживання таким чином або введе вас в оману, або призведе до падіння й невдачі. У вас не буде можливості досягти успіху! Люди, які не мають гарних видінь в якості своєї основи, можуть тільки зазнати невдачі; вони не можуть досягти успіху. Ти не можеш бути непохитним! Чи знаєш ти, що означає віра в Бога? Чи знаєш ти, що означає слідувати за Богом? Яким би шляхом ти прямував без видінь? У сьогоднішній роботі, якщо у тебе немає видінь, ти взагалі не зможеш бути довершеним. У кого ти віриш? Чому ти віриш у Нього? Чому ти слідуєш за Ним? Чи сприймаєш ти свою віру як своєрідну гру? Чи поводишся ти зі своїм життям як із забавкою? Бог сьогоднішнього дня – це найбільше видіння. Як багато ти знаєш про Нього? Як багато ти Його бачив? Після того, як ти побачив Бога сьогоднішнього дня, чи міцний фундамент твоєї віри в Бога? Чи вважаєш ти, що досягнеш спасіння, доки будеш йти цим заплутаним шляхом? Чи думаєш ти, що можеш зловити рибу в каламутній воді? Чи все так просто? Скільки переконань щодо слів, які Бог промовляє сьогодні, ти відкинув? Чи маєш ти видіння сьогоднішнього Бога? У чому полягає твоє розуміння сьогоднішнього Бога? Ти завжди віриш, що можеш отримати Його^[a], просто йдучи за Ним, або просто побачивши Його, і що ніхто не зможе позбутися тебе. Не думай, що слідувати за Богом – це така легка справа. Ключовим моментом є те, що ти повинен знати Його, ти повинен знати Його роботу, і ти повинен мати бажання переносити труднощі заради Нього, жертвувати своїм життям заради Нього та вдосконалюватися Ним. Таке видіння ти повинен мати. Якщо твої думки завжди спрямовані на те, щоб насолоджуватися благодаттю, – так не годиться. Не думай, що Бог тут тільки для того, щоб люди насолоджувалися, або тільки для того, щоб обдаровувати їх благодаттю. Ти помиляєшся! Якщо людина не може ризикувати своїм життям, щоб слідувати за Ним, і якщо вона не може відмовитися від усього мирського, щоб слідувати за Ним, то вона, безумовно, не зможе слідувати за Ним до кінця! Ти повинен мати видіння як свою основу. Якщо одного дня тебе спіткає нещастя, що ти мусиш робити? Чи зможеш ти все ще слідувати за Ним? Не кажи легковажно, чи зможеш ти йти за Ним до кінця. Краще спочатку широко розплющ очі, щоб побачити, який зараз час. Хоча зараз ви можете бути подібні до стовпів храму, але прийде час, коли всі такі стовпи будуть погризені черв’яками, і храм завалиться, бо в даний час існує так багато видінь, яких вам не вистачає. Ви звертаєте увагу тільки на свої маленькі світи й не знаєте, який шлях пошуку є найнадійнішим і найправильнішим. Ви не прислухаєтеся до видіння роботи сьогоднішнього дня, і ви не тримаєте ці речі у своїх серцях. Чи замислювалися ви над тим, що одного разу ваш Бог закине вас у зовсім незнайоме місце? Чи можете ви уявити, що станеться з вами одного дня, коли Я заберу у вас усе? Чи буде ваша енергія в той день такою ж, як зараз? Чи відродиться ваша віра? Слідуючи за Богом, ви мусите знати це найкраще видіння, яким є «Бог» – це найважливіше питання. Також не думайте, що, припинивши спілкування з мирськими людьми, щоб освятитися, ви неодмінно опинитеся в Божій родині. У ці дні серед творіння діє Сам Бог, Він прийшов до людей, щоб робити Свою справу, а не проводити агітаційні кампанії. Серед вас навіть жменька не здатна зрозуміти, що сьогоднішня робота – це робота Бога на небесах, Який став плоттю. Це не для того, щоб зробити з вас видатних, талановитих людей; це для того, щоб допомогти вам пізнати значення людського життя, пізнати призначення людини, пізнати Бога та Його цілісність. Ти повинен знати, що ти – об’єкт творіння в руках Творця. Що ти повинен розуміти, що ти повинен робити і як ти повинен слідувати за Богом – хіба це не істини, які ти повинен осягнути? Хіба це не видіння, які ти повинен побачити?

Відколи люди отримали видіння, вони мають фундамент. Коли ти практикуєш на основі цього фундаменту, тобі буде набагато легше увійти. Таким чином, з того моменту, як ти отримаєш основу для входження, у тебе не буде ніяких побоювань, і тобі буде дуже легко увійти. Цей аспект розуміння видінь і знання роботи Бога має вирішальне значення; ви повинні мати його у своєму арсеналі. Якщо ти не озброєний цим аспектом істини та тільки знаєш, як говорити про шляхи практики, то це буде твоїм великим недоліком. Я виявив, що багато хто з вас не наголошує на цьому аспекті істини, і коли ви слухаєте її, то здається, що ви слухаєте лише слова та вчення. Одного дня ти зазнаєш поразки. У ці дні є деякі висловлювання, які ти не зовсім розумієш і не приймаєш; у таких випадках ти повинен терпляче шукати, і настане день, коли ти зрозумієш. Поступово озброюйся все більшою й більшою кількістю видінь. Навіть якщо ти розумієш лише кілька духовних учень, це все одно краще, ніж не звертати уваги на видіння, і все одно краще, ніж не розуміти жодного взагалі. Це все допоможе твоєму входженню й розвіє твої сумніви. Це краще, ніж бути сповненим переконаннями. Тобі буде набагато краще, якщо ти будеш мати ці видіння як основу. У тебе не буде жодних побоювань, і ти зможеш увійти сміливо та впевнено. Навіщо намагатися завжди слідувати за Богом у такій плутаній, сумнівній манері? Хіба це не те саме, що ховати голову в пісок? Як добре було б увійти в Царство гордою й упевненою ходою! Навіщо ж бути настільки сповненим побоювань? Хіба ти не влаштовуєш собі справжнісіньке пекло? Щойно здобувши розуміння роботи Єгови, роботи Ісуса та цього етапу роботи, ти матимеш фундамент. На даний момент ти, можливо, уявляєш, що це досить просто. Деякі люди кажуть: «Коли прийде час і Святий Дух почне велику роботу, я зможу говорити про всі ці речі. Той факт, що я не дуже розумію зараз, це тому, що Святий Дух не дуже просвітив мене». Це не так просто. Це не означає, що якщо ти готовий прийняти істину^[b] зараз, то ти будеш майстерно використовувати її, коли прийде час. Це не обов’язково так! Ти вважаєш, що зараз ти дуже добре озброєний, і в тебе не буде жодних проблем з тим, щоб відповісти цим релігійним людям і найбільшим теоретикам, і навіть спростувати їх. Чи справді ти зміг би це зробити? Про яке розуміння ти можеш говорити, маючи лише поверховий досвід? Озброєння істиною, боротьба за істину та свідчення про Боже ім’я – це не те, про що ти думаєш, – що поки Бог діє, все буде зроблено. До того часу якесь питання може загнати тебе в глухий кут, і тоді ти будеш приголомшений. Ключовим моментом є те, чи маєш ти чітке розуміння цього етапу роботи, і як багато ти знаєш про нього насправді. Якщо ти не зможеш здолати ворожі сили або перемогти сили релігії, то чи не будеш ти тоді нічого не вартий? Ти зазнав сьогоднішньої роботи, бачив її на власні очі й чув на власні вуха, але якщо, врешті-решт, ти не зможеш свідчити, то чи вистачить тобі нахабства жити далі? Кому ти зможеш дивитися в очі? Не думай зараз, що все буде так просто. Робота майбутнього не буде такою простою, як ти її собі уявляєш; вести війну за правду не так легко, не так просто. Наразі ти повинен бути озброєний; якщо ти не озброєний правдою, то коли прийде час і Святий Дух не спрацює надприродним чином, ти не знатимеш, що тобі робити.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ви повинні розуміти роботу – не слідуйте безладно!»

Примітки:

a. У тексті оригіналу немає слова «Його».

b. У тексті оригіналу немає слова «істина».