Божі слова на кожен день. Уривок 444

Як можна зрозуміти тонкощі духу? Як Святий Дух працює в людині? Як сатана працює в людині? Як злі духи працюють в людині? Як це проявляється? Коли щось трапляється з тобою, чи походить це від Святого Духа, і чи повинен ти це прийняти, чи відкинути? У реальній практиці людей багато що виникає з людської волі, яка, на тверде переконання людей, походить від Святого Духа. Дещо походить від злих духів, проте люди все одно вважають, що все це від Святого Духа, а інколи Святий Дух скеровує людей ізсередини, але люди бояться, що це настановлення походить від сатани, і тому не наважуються слухатися, тоді як насправді це настановлення є просвітлінням від Святого Духа. Таким чином, не практикуючи розрізнення, людина не може здобути в ньому практичний досвід; без розрізнення немає можливості здобути життя. Як Святий Дух виконує роботу? Як злі духи виконують роботу? Що походить від волі людини? І що народжується з настановлення та просвітління Святим Духом? Якщо ти осягнеш закономірності роботи Святого Духа в людині, тоді в твоєму повсякденному житті та під час твого практичного досвіду ти зможеш примножити свої знання та провести відмінності, ти пізнаєш Бога, ти зможеш розуміти та розпізнавати сатану, тебе буде неможливо збентежити в твоїй слухняності чи в прагненні, і ти будеш тим, чиї думки ясні та хто кориться роботі Святого Духа.

Робота Святого Духа – це форма проактивного настановлення та позитивного просвітління. Вона не дозволяє людям бути пасивними. Вона приносить їм утіху й дає їм віру та рішучість, щоб вони прагнули бути вдосконаленими Богом. Коли Святий Дух виконує роботу, люди здатні активно здійснювати входження; вони роблять це не пасивно чи з примусу, а зі своєї власної ініціативи. Коли Святий Дух виконує роботу, люди приймають це радо та охоче, готові слухатися й щасливі впокоритися. Навіть незважаючи на внутрішній біль і слабкість, вони рішуче налаштовані на співпрацю; вони радо страждають, вони здатні підкорюватися, вони не заплямовані людською волею, не заплямовані людським мисленням і тим більше вони не заплямовані людськими бажаннями та мотивами. Коли люди переживають роботу Святого Духа, вони особливо святі всередині. Ті, що одержимі роботою Святого Духа, живуть любов’ю до Бога та любов’ю до своїх братів і сестер; вони тішаться тим, що тішить Бога, і зневажають те, що Бог зневажає. Люди, яких торкнулася робота Святого Духа, мають нормальну людську сутність, вони постійно прагнуть істини та мають людську сутність. Коли Святий Дух працює в людях, їхній стан стає все кращим і кращим, а їхня людська сутність стає все більш і більш нормальною, і хоча їхня співпраця може бути в чомусь нерозумною, але їхня мотивація правильна, їхнє входження позитивне, вони не намагаються завдати незручностей, і в них немає ніякої недоброзичливості. Робота Святого Духа нормальна та реальна. Святий Дух працює в людині за правилами нормального людського життя, і Він здійснює просвітління та настановлення в людях згідно з реальним прагненням нормальних людей. Коли Святий Дух працює в людях, Він просвітляє та настановляє їх згідно з потребами нормальних людей. Він дає їм по їхнім потребам і Він позитивно настановляє та просвітляє їх у відповідності до того, чого їм не вистачає, та у відповідності з їхніми недоліками. Робота Святого Духа в тому, щоб просвітляти на настановляти людей в реальному житті; тільки якщо вони відчувають Божі слова в своєму поточному житті, вони можуть бачити роботу Святого Духа. Якщо у своєму повсякденному житті люди перебувають у позитивному стані та ведуть нормальне духовне життя, тоді вони одержимі роботою Святого Духа. У такому стані, коли вони їдять та п’ють слова Божі, вони мають віру. Коли вони моляться, вони надихаються. Коли вони зіштовхуються з чимось, вони не пасивні. І коли щось трапляється, вони здатні бачити в цьому уроки, які Бог хоче, щоб вони засвоїли. Вони не пасивні чи слабкі, і хоча у них є реальні труднощі, вони готові слухатися всіх Божих упорядкувань.

Які результати досягаються роботою Святого Духа? Ти можеш бути нерозумним і ти можеш бути позбавленим проникливості, але Святому Духу потрібно тільки діяти, і в тобі буде віра, і ти завжди відчуватимеш, що ти не можеш достатньо любити Бога. Ти хотітимеш співпрацювати, якими б великими не були труднощі попереду. З тобою щось траплятиметься, і тобі буде неясно, чи це походить від Бога, чи від сатани, але ти зможеш чекати, і ти не будеш ні пасивним, ні недбалим. Це нормальна робота Святого Духа. Коли Святий Дух працює в тобі, ти все одно зіштовхуєшся з реальними труднощами: часом вони доводять тебе до сліз, а часом будуть такі, які ти не в змозі подолати, але це всього лише стадія звичайної роботи Святого Духа. Хоча ти не подолав ці труднощі, і хоча в той час ти був слабким і багато скаржився, після того ти все ще міг любити Бога з абсолютною вірою. Твоя пасивність не може завадити тобі здобути нормальний досвід, і, незважаючи на те, що кажуть інші люди та як інші нападають на тебе, ти все одно можеш любити Бога. Під час молитви ти завжди відчуваєш, що в минулому ти заборгував Богу, і вирішуєш догоджати Богу та зрікатися плоті щоразу, коли ти знову зіштовхуєшся з подібним. Така твердість показує, що в тобі є робота Святого Духа. Це нормальний стан роботи Святого Духа.

Яка робота походить від сатани? В роботі, яка походить від сатани, люди не мають визначених видінь, у них немає нормальної людської сутності, мотиви їхніх вчинків хибні, і хоча вони бажають любити Бога, всередині них весь час виникають звинувачення, і ці звинувачення та думки створюють всередині них постійні перешкоди, стримуючи розвиток їхнього життя та не даючи їм постати перед Богом в нормальному стані. Іншими словами, щойно робота сатани здійснюється в людях, їхні серця вже не можуть знайти спокій перед Богом. Такі люди не знають, куди себе подіти; коли вони бачать, як інші збираються разом, їм хочеться втекти, і вони неспроможні заплющити свої очі, коли інші моляться. Робота злих духів руйнує нормальні стосунки між людиною та Богом, порушує попередні видіння людей чи їхнє колишнє входження на життєвий шлях. У своїх серцях вони ніяк не можуть наблизитися до Бога, і з ними постійно відбуваються речі, які викликають в них порушення та сковують їх. Їхні серця не можуть знайти спокою, в них не залишається сил любити Бога, а їхній дух слабшає. Такими є прояви роботи сатани. Прояви роботи сатани наступні: нездатність стояти на своєму та бути непохитним у своєму свідченні, що змушує тебе стати тим, хто завинив перед Богом і хто не має вірності Богу. Коли сатана втручається, ти втрачаєш любов і відданість Богу в собі, ти позбавляєшся нормальних стосунків із Богом, ти не прагнеш істини чи самовдосконалення, ти регресуєш і стаєш пасивним, ти потураєш собі, нічим не обмежуєш поширення гріха й у тебе немає ненависті до гріха. Більше того, втручання сатани робить тебе розпусним, через що дотик Бога в тобі зникає, спонукаючи тебе скаржитися на Бога та протистояти Йому, змушуючи тебе сумніватися в Бозі. Існує навіть ризик, що ти покинеш Бога. Усе це походить від сатани.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота Святого Духа та робота сатани»

Божі слова на кожен день. Уривок 445

Коли щось відбувається з тобою в твоєму повсякденному житті, як тобі розрізнити, чи це походить від роботи Святого Духа, чи від роботи сатани? Коли стан людей нормальний, тоді й їхнє духовне життя та їхнє життя в плоті нормальне, а їхня розсудливість нормальна та впорядкована. Коли вони в цьому стані, можна сказати, що те, що вони переживають та пізнають всередині себе, як правило, походить від дотику Святого Духа (те, що люди здобувають прозріння або оволодівають якимось простим знанням, коли їдять та п’ють слова Божі, або що вони залишаються вірними в чомусь, або що мають сили любити Бога в чомусь, – усе це походить від Святого Духа). Робота Святого Духа в людині абсолютно нормальна; людина неспроможна її відчути, і здається, ніби ця робота здійснюється завдяки самій людині, хоча насправді це робота Святого Духа. У повсякденному житті Святий Дух здійснює роботу, як велику, так і малу, в кожному, і лише ступінь цієї роботи різний. Деякі люди мають хороший духовний рівень, вони швидко все розуміють, і просвітління Святим Духом в них особливо велике. Між тим є люди з низьким духовним рівнем, і їм потрібно більше часу, щоби все зрозуміти, але Святий Дух торкається їх всередині, і вони також здатні стати вірними Богу, – Святий Дух виконує роботу в усіх, хто шукає Бога. Коли в повсякденному житті люди не опираються Богу та не повстають проти Нього, не роблять те, що йде врозріз із управлінням Бога, і не втручаються в роботу Бога, тоді Божий Дух тією чи іншою мірою працює в кожному з них. Він торкається їх, просвітляє їх, вселяє в них віру, дає їм силу та спонукає їх активно діяти, не лінитися, не жадати плотських насолод, бажати практикувати істину та прагнути Божих слів. Усе це робота, що походить від Святого Духа.

Коли стан людей ненормальний, Святий Дух їх зрікається; у своїх думках вони схильні скаржитися, їхні мотивації хибні, вони ліниві, вони потурають плоті, а їхні серця повстають проти істини. Усе це походить від сатани. Коли стан людей ненормальний, коли всередині них темрява й вони втратили свій здоровий глузд, коли Святий Дух їх зрікся й вони неспроможні відчути Бога в собі, тоді це сатана працює в них. Якщо люди завжди мають силу всередині себе та завжди люблять Бога, тоді, як правило, коли з ними щось відбувається, це походить від Святого Духа, і кого б вони не зустріли, ця зустріч є результатом Божого впорядкування. Це означає, що коли ти в нормальному стані, коли ти перебуваєш у великій роботі Святого Духа, тоді сатана не в змозі змусити тебе похитнутися. Виходячи з цього, можна сказати, що все походить від Святого Духа, і навіть якщо в тебе є неправильні помисли, ти можеш зректися їх і не слідувати їм. Усе це походить від роботи Святого Духа. В яких ситуаціях втручається сатана? Сатані легко працювати в тобі, коли твій стан ненормальний, коли Бог не торкнувся тебе та коли в тобі немає роботи Бога, коли ти сухий та безплідний всередині, коли ти молишся Богу, але нічого не розумієш, і коли ти їси та п’єш Божі слова, але не отримуєш просвітління та освітлення. Іншими словами, коли Святий Дух тебе покинув, і ти не в змозі відчути Бога, тоді багато з того, що з тобою відбувається, походить від сатанинської спокуси. Як Святий Дух виконує свою роботу, так і сатана увесь той час теж працює. Святий Дух торкається людини зсередини, і в той же самий час втручається сатана. Однак робота Святого Духа переважає, і люди, стан яких нормальний, можуть торжествувати. Це торжество роботи Святого Духа над роботою сатани. Хоча Святий Дух виконує свою роботу, в людях все ще зберігається розбещений характер, однак під час роботи Святого Духа люди легко виявляють та усвідомлюють свій непослух, мотивацію та вади. Лише тоді люди відчувають докори сумління і готові покаятися. У такий спосіб у ході Божої роботи вони поступово позбуваються свого бунтарського та розбещеного характеру. Робота Святого Духа абсолютно нормальна; коли Він працює в людях, вони все ще мають проблеми, все ще плачуть, все ще страждають, все ще слабкі та їм все ще багато чого незрозуміло, але в цьому стані вони спроможні не дати собі регресувати й вони можуть любити Бога, і хоча вони плачуть і страждають, вони все ще здатні прославляти Бога. Робота Святого Духа абсолютно нормальна та анітрохи не надприродна. Більшість людей вірять, що щойно Святий Дух починає діяти, в стані людей відбуваються зміни, і те, що для них суттєве, видаляється. Такі переконання хибні. Коли Святий Дух працює в людині, все, що в ній пасивне, нікуди не дівається, і її духовний стан залишається таким же, але вона здобуває просвітління та освітлення від Святого Духа, і тоді її стан стає більш активним, умови всередині неї стають нормальними, і вона швидко змінюється. В своєму реальному досвіді люди, в першу чергу, зазнають роботи або Святого Духа, або сатани, і якщо вони не здатні усвідомлювати та розрізняти ці стани, тоді про входження в реальний досвід не може бути й мови, не кажучи вже про зміни в характері. Отже, ключ до переживання Божої роботи полягає в здатності бачити подібні речі наскрізь; тоді людям буде простіше її пережити.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота Святого Духа та робота сатани»

Божі слова на кожен день. Уривок 446

Завдяки роботі Святого Духа люди досягають позитивного прогресу, в той час, як робота сатани робить їх негативними та змушує відступати назад, повставати проти Бога й опиратися Йому, втрачати в Нього віру й ставати слабкими у виконанні свого обов’язку. Все, що походить від просвітління Святим Духом, цілком природнє та не нав’язується тобі. Якщо ти цьому підкоришся, то здобудеш спокій; якщо ж ні, то в подальшому на тебе чекає осуд. З просвітлінням від Святого Духа ніщо з того, що ти робиш, не зустрічатиме перешкод чи обмежень; ти звільнишся, у твоїх діях буде шлях для практики, і ти нічим не будеш обмежений, але зможеш діяти за волею Бога. Робота сатани багато в чому перешкоджає тобі, вона викликає в тобі небажання молитися, робить занадто лінивим, щоб їсти та пити Божі слова, і несхильним жити життям церкви, та віддаляє тебе від духовного життя. Робота Святого Духа не перешкоджає твоєму повсякденному життю та не перешкоджає твоєму нормальному духовному життю. Ти не можеш розпізнати багато чого в ту саму мить, коли це відбувається, але через кілька днів на серці в тебе світлішає, а думки проясняються. Ти здобуваєш певне уявлення про духовні речі та поступово можеш розрізнити, від кого походить якась думка, – від Бога чи від сатани. Деякі речі явно змушують тебе противитися Богу та повставати проти Бога, або перешкоджають тобі втілювати слова Бога в життя; усі ці речі походять від сатани. Деякі речі неочевидні, і ти не можеш відразу сказати, що це таке у даний момент. Потім ти можеш побачити їхні прояви та застосувати свою здатність до розпізнання. Якщо ти можеш чітко розпізнати, що походить від сатани, а що скеровується Святим Духом, тоді тебе буде непросто ввести в оману в твоєму досвіді. Часом, коли твій стан нехороший, у тебе виникають певні думки, які виводять тебе з твого пасивного стану. Це доводить, що навіть коли твій стан несприятливий, деякі твої думки все ще можуть походити від Святого Духа. Це не означає, що коли ти пасивний, усі твої думки тобі присилає сатана; якби це було так, то як би ти зміг перейти в позитивний стан? Якщо якийсь час ти був пасивним, Святий Дух дає тобі можливість бути вдосконаленим. Він торкається тебе, виводить тебе з пасивного стану, і ти переходиш в нормальний стан.

Знаючи, що таке робота Святого Духа та що таке робота сатани, ти можеш порівняти їх зі своїм власним станом, який ти переживаєш, та зі своїм власним досвідом, і таким чином у твоєму досвіді буде набагато більше істин, що стосуються принципу. Зрозумівши ці істини про принцип, ти зможеш опанувати свій поточний стан, зможеш розбиратися в людях і подіях, і тобі не доведеться докладати так багато зусиль, щоб здобути роботу Святого Духа. Звичайно, це залежить від правильності твоїх мотивів і твоєї готовності шукати та втілювати в життя. Саме така мова – мова, яка стосується принципів, – повинна бути в твоєму досвіді. Без неї твій досвід буде сповнений втручання сатани та безглуздого знання. Якщо ти не розумієш, як працює Святий Дух, то ти не розумієш, як молитися Богу або як ти повинен здійснювати входження, а якщо ти не розумієш, як діє сатана, аби причаровувати людей і заважати їм, то ти не знаєш, як відкинути сатану й бути непохитним у своєму свідченні. Те, як працює Святий Дух і як діє сатана, – це речі, які люди повинні розуміти, це речі, які людям потрібно пережити у своїй вірі в Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота Святого Духа та робота сатани»

Божі слова на кожен день. Уривок 447

Якими є аспекти нормальної людської природи? Проникливість, розсудливість, свідомість і характер. Якщо ти зможеш досягти нормальності в кожному із цих аспектів, твоя людська природа буде на належному рівні. Ти мусиш мати подобу звичайної людини, ти мусиш бути схожим на віруючого в Бога. Ти не маєш багато чого досягати або вдаватися до дипломатії; ти просто маєш бути звичайною людиною зі звичайною людською розсудливістю, бути проникливим і принаймні виглядати як звичайна людина. Цього буде достатньо. Все, що від тебе вимагається зараз, лежить у межах твоїх здібностей; це не той випадок, коли ти змушений стрибнути вище голови. Жодні марні слова або марна робота не будуть до тебе застосовані. Потрібно позбутися всієї мерзенності, вираженої або виявленої у твоєму житті. Ви розбещені Сатаною й переповнені отрутою Сатани. Все, що від тебе вимагається, – це позбутися цього розбещеного сатанинського характеру. Від тебе не вимагається стати якоюсь високопоставленою, відомою чи видатною особою. У цьому немає сенсу. Робота, яка проводиться всередині вас, враховує те, що вам властиве. Те, чого я вимагаю від людей, визначено межами. Якби ви практикували у тій манері та тим тоном, яким говорять інтелектуали, із цього нічого не вийшло б; ви не могли б цього зробити. Із вашим рівнем ви маєте принаймні бути здатними говорити мудро й тактовно та роз’яснювати речі чітко й зрозуміло. Щоб відповідати вимогам, цього достатньо. Якщо ви хоча б здобудете проникливість і розум, цього буде досить. Зараз найважливіше відмовитися від свого розбещеного сатанинського характеру. Ти маєш відмовитися від мерзенності, яка проявляється в тобі. Як ти можеш говорити про вищу розсудливість і вищу проникливість, якщо ти не відмовився від усього цього? Більшості людей, які усвідомлюють, що період змінився, бракує скромності або терпіння, і вони також можуть не мати любові або праведної благопристойності. Які ж безглузді такі люди! Чи мають вони хоча б крапельку нормальної людської природи? Чи мають вони хоч якесь свідчення, про яке можуть сказати? Вони абсолютно не мають проникливості або розсудливості. Звісно, деякі аспекти практики людей, що відхиляються від норми і є помилковими, потребують виправлення; наприклад, їхнє попереднє застигле духовне життя і їхня заклякла та ідіотська зовнішність – усе це має змінитися. Зміна не означає, що тобі буде дозволено стати розпущеним або потакати плоті, говорити що завгодно. Ти не повинен розмовляти недоладно. Говорити та поводитись як звичайна людина означає говорити послідовно, кажучи «так», коли маєш на увазі «так», і «ні», коли маєш на увазі «ні». Дотримуйся фактів і говори до діла. Не обдурюй, не кажи неправду. Слід розуміти межі, яких звичайна людина може досягти в зміні характеру. Інакше ти не зможеш увійти в реальність.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Мета підвищення рівня – отримання Божого спасіння»

Божі слова на кожен день. Уривок 448

Виконання людиною свого обов’язку – це, насправді, здійснення всього, що притаманне людині, тобто того, що є можливим для людини. Саме тоді виконується її обов’язок. Недоліки людини під час її служби поступово зменшуються завдяки прогресивному досвіду й процесу проходження нею суду; вони не перешкоджають і не впливають на виконання людиною свого обов’язку. Ті, хто перестає служити або поступається й відступає через страх, що в їхній службі можуть бути недоліки, є найбільш боягузливими з усіх. Якщо люди не можуть висловити те, що вони повинні висловлювати під час служби, або досягти того, що для них по суті можливо, і замість цього байдикують та симулюють якісь дії, вони втратили функцію, якою має володіти створена істота. Таких людей називають «посередністю»; вони – непотрібне сміття. Як таких людей можна правильно називати створеними істотами? Хіба вони не зіпсовані істоти, які сяють зовні, але прогнили всередині? Якщо людина називає себе Богом, але при цьому не здатна висловити сутність божественної природи, виконувати роботу Самого Бога або представляти Бога, вона, безсумнівно, не є Богом, оскільки у неї немає сутності Бога, і того, чого Бог може досягти за своєю суттю, усередині неї не існує. Якщо людина втрачає те, що їй властиво досягти, вона більше не може вважатися людиною, і вона не гідна посідати становище створеної істоти або постати перед Богом і служити Йому. Більше того, вона не гідна отримати Божу благодать або бути під Його наглядом та захистом і отримати вдосконалення від Бога. Багато з тих, хто втратив довіру Бога, продовжує втрачати Божу благодать. Вони не тільки не зневажають свої злодіяння, а й нахабно пропагують ідею про те, що шлях Божий невірний, а бунтарі навіть заперечують існування Бога. Як можуть такі люди, одержимі таким бунтарством, мати право насолоджуватися благодаттю Божою? Ті, хто не виконують свій обов’язок, дуже бунтують проти Бога, але багато чим завдячують Йому, однак при цьому вони обертаються і різко критикують, стверджуючи, що Бог неправий. Як така людина може бути гідна того, щоб стати досконалою? Хіба це не передвісник вигнання й покарання? Люди, які не виконують свій обов’язок перед Богом, уже винні в найогидніших злочинах, за які навіть смерть є недостатнім покаранням, і все ж у них вистачає нахабства сперечатися з Богом і протиставляти себе Йому. Який сенс вдосконалювати таких людей? Коли люди не виконують свій обов’язок, вони повинні відчувати провину й борг; вони повинні зневажати свою слабкість і марність, свою непокору й зіпсованість і, більше того, повинні віддати своє життя Богу. Тільки тоді вони стають створеними істотами, які по-справжньому люблять Бога, і тільки такі люди гідні насолоджуватися благословеннями й обітницями Бога та бути удосконаленими Ним. А як щодо більшості з вас? Як ви ставитеся до Бога, Який живе серед вас? Як ви виконали свій обов’язок перед Ним? Чи зробили ви все, до чого вас закликали, навіть ціною власного життя? Чим ви пожертвували? Хіба ви не отримали від Мене багато? Чи ви можете це розуміти? Наскільки ви Мені віддані? Як ви Мені служите? І як щодо всього, що Я дарував вам і зробив для вас? Ви оцінили все це? Чи ви всі судили й порівнювали це з тією невеликою кількістю совісті, яка є всередині вас? Кого могли б бути гідні ваші слова й дії? Чи може бути так, що така нікчемна ваша жертва гідна всього, що Я дарував вам? У Мене немає іншого вибору, і Я був щиро відданий вам, але ви таїте злі наміри і байдужі до Мене. У цьому полягає ваш обов’язок, ваша єдина функція. Хіба це не так? Хіба ви не знаєте, що ви абсолютно не виконали обов’язок створеної істоти? Як ви можете вважатися створеною істотою? Хіба вам не зрозуміло, що саме ви висловлюєте й втілюєте в життя? Ви не змогли виконати свій обов’язок, але ви прагнете знайти терпіння й щедру благодать Божу. Така благодать уготована не для таких нікчемних і ницих, як ви, а для тих, хто нічого не просить і з радістю жертвує. Такі люди, як ви, такі посередності, абсолютно недостойні насолоджуватися милістю небес. Тільки труднощі й нескінченні покарання будуть супроводжувати ваші дні! Якщо ви не можете бути вірними Мені, ваша доля полягатиме у стражданнях. Якщо ви не можете бути підзвітними Моїм словам й Моїй роботі, ваша доля – покарання. Уся благодать, благословення й чудове життя Царства не матимуть до вас жодного відношення. Це – кінець, на який ви заслуговуєте, і це наслідок вашої власної провини!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Різниця між служінням утіленого Бога й обов’язком людини»

Божі слова на кожен день. Уривок 449

Невігласи й зарозумілі не тільки не намагаються з усіх сил і не виконують свій обов’язок, але й простягають руки за благодаттю, так, ніби вони заслужили те, про що просять. І якщо їм не вдається отримати те, про що вони просять, вони стають ще менш вірними. Як можна вважати таких людей розсудливими? Ви маєте низький духовний рівень та позбавлені розсудливості, абсолютно не здатні виконувати обов’язок, який ви повинні виконувати під час роботи управління. Ваша цінність уже різко впала. Ваша нездатність відплатити Мені за виявлену вам таку благодать уже є актом крайнього бунтарства, достатнім, щоб засудити вас і продемонструвати ваше боягузтво, нездатність, ницість і негідність. Що дає вам право тримати ваші руки простягнутими? Те, що ви не можете надати бодай найменшої допомоги Моїй роботі, не можете бути вірними й не можете свідчити про Мене, – це ваші проступки й недоліки, але натомість ви нападаєте на Мене, говорите неправду про Мене й скаржитеся, що Я – неправедний. У цьому ваша вірність? Хіба це те, що становить вашу любов? Яку ще роботу ви можете виконувати окрім цієї? Яким є ваш внесок у всю виконану роботу? Скільки ви витратили? Я вже проявив велике терпіння, не звинувачуючи вас, але ви й досі безсоромно виправдовуєтеся переді Мною і нишком скаржитеся на Мене. Чи у вас є хоч найменший слід людської сутності? Хоча обов’язок людини заплямований розумом людини та її уявленнями, ти повинен виконувати свій обов’язок і показувати свою відданість. Скверна в роботі людини – це проблема її духовного рівня, а якщо людина не виконує свій обов’язок, це свідчить про її бунтарство. Немає жодного зв’язку між обов’язком людини й тим, благословенна вона чи проклята. Обов’язок – це те, що людина повинна виконувати; це її послане небом покликання, і воно не повинно залежати від винагороди, умов або причин. Тільки в такому разі вона виконує свій обов’язок. Бути благословенним – це коли людина стає досконалою і насолоджується Божими благословеннями після того, як пережила суд. Бути проклятим – це коли характер людини не змінюється після того, як вона пережила кару й суд, це коли вона не відчуває на власному досвіді, що її вдосконалюють, а отримує покарання. Але незалежно від того, благословенні вони чи прокляті, створені істоти повинні виконувати свій обов’язок, роблячи те, що вони повинні робити, і роблячи те, на що вони здатні; це – найменше, що має робити людина, людина, яка шукає Бога. Тобі не слід виконувати свій обов’язок тільки для того, щоб отримати благословення, і тобі не варто відмовлятися діяти через страх бути проклятим. Дозвольте Мені сказати вам одне: виконання людиною свого обов’язку – це те, що вона повинна робити, і якщо вона не здатна виконати свій обов’язок, то це її бунтарство. Саме в процесі виконання свого обов’язку людина поступово змінюється, і саме завдяки цьому процесу вона демонструє свою вірність. Таким чином, чим більше ти здатний виконувати свій обов’язок, тим більше істини ти отримаєш і тим більш реальним стане твоє самовираження. Ті, хто просто механічно виконує свій обов’язок і не шукає істини, врешті-решт будуть вигнані, оскільки такі люди не виконують свій обов’язок під час практикування істини і не практикують істину під час виконання свого обов’язку. Це – ті, які залишаться незміненими й будуть прокляті. Не тільки їхні виявлення нечисті, але й усе, що вони висловлюють, є нечестивим.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Різниця між служінням утіленого Бога й обов’язком людини»

Божі слова на кожен день. Уривок 450

Якщо ти не знаєш роботу Бога, ти не знатимеш, як співпрацювати з Богом. Якщо ти не знаєш принципів Божої роботи й не усвідомлюєш, як сатана працює в людині, ти не матимеш шляху до практики. Один лише ревний пошук не дозволить досягти результатів, яких вимагає Бог. Такий спосіб переживання подібний до способу Лаврентія: не робити жодних відмінностей і зосереджуватися лише на досвіді, зовсім не знаючи, у чому полягає робота сатани, у чому полягає робота Святого Духа, у якому стані перебуває людина без присутності Бога, і яких людей Бог хоче вдосконалити. Яких принципів слід дотримуватися при розборі з різними типами людей, як осягнути Божу волю в сьогоденні, як пізнати Божий характер, на яких людей, обставини та період спрямована Божа милість, велич і праведність – ні в чому з цього він не розбирається. Якщо люди не мають багаторазових видінь у якості основи для свого досвіду, то про життя не може бути й мови, а про досвід – і поготів; вони можуть нерозумно продовжувати підкорятися й терпіти все, що завгодно. Таких людей дуже важко вдосконалити. Можна сказати, що якщо в тебе немає нічого з тих видінь, про які йшлося вище, то це переконливий доказ того, що ти – бовдур, ти – як соляний стовп, що завжди стоїть в Ізраїлі. Такі люди нікчемні, ні на що не годяться! Деякі люди тільки сліпо підкорюються, вони завжди знають себе й завжди використовують свої власні способи поведінки, коли мають справу з новими ситуаціями, або використовують «мудрість» для розбору дріб’язкових справ, не вартих згадки. Такі люди позбавлені проникливості, і їхня природа немовби полягає в тому, щоб змиритися з тим, що до них чіпляються, і вони завжди однакові, вони ніколи не змінюються. Такі люди – дурні, яким бракує навіть найменшої проникливості. Вони ніколи не намагаються вживати заходів, адекватних обставинам чи різним людям. Такі люди не мають досвіду. Я бачив деяких людей, які настільки зациклені на своїх знаннях про себе, що, зіткнувшись із людьми, одержимими роботою злих духів, вони опускають голову та визнають свої гріхи, не наважуючись встати й засудити їх. А стикаючись із очевидною роботою Святого Духа, вони не наважуються підкоритися. Вони вважають, що злі духи теж у руках Божих, і не мають ні найменшої мужності встати та чинити їм опір. Такі люди ганьблять Бога й геть не здатні нести заради Нього важкий тягар. Такі дурні не бачать ніякої різниці. Тому такий спосіб переживання треба викорінити, бо в очах Бога він неспроможний.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про досвід»

Божі слова на кожен день. Уривок 451

У теперішньому потоці всі, хто по-справжньому любить Бога, мають можливість бути вдосконаленими Ним. Молоді чи старі, якщо вони зберігають у своєму серці покірність Богові та шанують Його, вони можуть бути вдосконалені Ним. Бог удосконалює людей відповідно до їхніх різних функцій. Якщо ти докладаєш усіх своїх зусиль і підкоряєшся Божій роботі, ти можеш бути вдосконалений Ним. Зараз жоден із вас не є досконалим. Іноді ви здатні виконувати одну функцію, а іноді дві. Якщо ви робите все можливе, щоб повністю присвятити себе Богові, то зрештою ви будете вдосконалені Ним.

У молодих людей мало філософських поглядів на життя, їм не вистачає мудрості та проникливості. Бог приходить для того, щоб удосконалити мудрість та проникливість людини. Його слово компенсує їхні недоліки. Однак характер молодих людей нестійкий та повинен бути перетворений Богом. У молодих людей менше релігійних уявлень та філософських поглядів на життя; вони думають про все спрощено, і їхні роздуми не вирізняються складністю. Це та частина їхньої людської природи, яка ще не сформувалася, і вона гідна похвали, однак молоді люди неосвічені та позбавлені мудрості. Саме це має бути вдосконалено Богом. Удосконалення Богом дозволить вам розвинути проникливість. Ви зможете чітко розуміти чимало духовних питань і поступово перетворитеся на людину, придатну для використання Богом. У старших братів і сестер теж є свої функції, і Бог не залишив їх. У старших братів та сестер також є як бажані, так і небажані аспекти. У них більше філософських поглядів на життя та більше релігійних уявлень. У своїх діях вони дотримуються багатьох жорстких умовностей, люблять правила, яких дотримуються механічно та не проявляючи гнучкості. Цей аспект небажаний. Однак ці старші брати й сестри залишаються спокійними та непохитними за будь-яких обставин; їхній характер стабільний, і вони не мають бунтарських настроїв. Вони можуть повільніше приймати те, що відбувається, але це не є серйозним недоліком. Поки ви можете підкорятися, поки ви можете приймати нинішні слова Бога та не піддавати їх ретельному аналізу, поки ви стурбовані лише покірливістю та слідуванням і ніколи не виносите судження щодо Божих слів і не виношуєте відносно них інших поганих думок, поки ви приймаєте Його слова та втілюєте їх у життя – якщо ви виконуєте ці умови, ви можете бути удосконалені.

І молодші, і старші брати й сестри знають, яку функцію їм слід виконувати. Молодші – не зарозумілі; старші – не пасивні та не регресивні. Більше того, вони здатні використовувати сильні сторони один одного, щоб компенсувати свої слабкості, і можуть служити один одному без будь-яких забобонів. Між молодшими та старшими братами і сестрами будується міст дружби, і завдяки Божій любові ви можете краще розуміти одне одного. Молодші брати та сестри не дивляться звисока на старших братів і сестер, а старші брати та сестри не занадто впевнені у власній правоті: хіба це не гармонійне партнерство? Якщо ви будете мати таку непохитність, то воля Божа обов’язково здійсниться у вашому поколінні.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про те, як кожний виконує свою функцію»

Божі слова на кожен день. Уривок 452

У майбутньому, те, чи будеш ти благословенний чи проклятий, буде вирішено на основі твоїх сьогоднішніх дій та поведінки. Якщо ти хочеш бути удосконаленим Богом, то це має відбутися зараз, у цю епоху; іншої можливості у майбутньому не буде. Бог справді хоче зараз вас удосконалити, і це не просто слова. У майбутньому, які б випробування вас не спіткали, які б події не відбувалися, чи з якими б лихами ви не зіткнулися, Бог бажає удосконалити вас; це певний та незаперечний факт. Із чого це видно? Це видно з того, що протягом століть і поколінь слово Боже ніколи не досягало таких висот, як сьогодні. Воно увійшло у найвищий світ, і робота Святого Духа над усім людством сьогодні є небаченою досі. Навряд чи хтось із минулих поколінь мав такий досвід; навіть у період Ісуса не існувало сьогоднішніх одкровень. Слова, сказані вам, ваше розуміння та ваш досвід – усе це досягло нової вершини. У розпал випробувань і кар ви не йдете собі геть, і це достатній доказ того, що Божа робота досягла небувалої величі. Це не те, що здатна зробити людина, і не те, що людина підтримує; радше, це робота самого Бога. Таким чином, із багатьох реалій Божої роботи видно, що Бог бажає вдосконалити людину, і Він, звісно, здатний зробити цілісними і вас. Якщо у вас є таке розуміння, і ви зробили це нове відкриття, то ви не чекатимете другого пришестя Ісуса; натомість ви дозволите Богові зробити вас досконалими у нинішньому столітті. Тому кожен із вас, не шкодуючи сил, повинен робити все можливе, щоб бути удосконаленим Богом.

Отже, вам не слід зважати на негативні речі. По-перше, відкиньте та не звертайте уваги на все, що викликає у вас негативні почуття. Коли ви займаєтеся справами, робіть це із серцем, яке шукає та відчуває свій шлях уперед, із серцем, яке покірливе Богові. Коли ви виявляєте у собі слабкість, але не дозволяєте їй керувати вами і, незважаючи на неї, виконуєте покладені на вас функції, ви робите позитивний крок уперед. Наприклад, ви старші брати і сестри, що маєте релігійні уявлення, але ви здатні молитися, підкорятися, їсти та пити слово Боже і співати гімни… Це означає, що ви повинні присвятити себе з усією силою, на яку здатні, усьому, що ви можете робити, всім функціям, які ви можете виконувати. Не треба пасивно чекати. Здатність догодити Богові під час виконання свого обов’язку – це перший крок. Потім, коли ви зможете зрозуміти істину й увійти в реальність слів Божих, ви будете удосконалені Ним.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про те, як кожний виконує свою функцію»

Божі слова на кожен день. Уривок 453

Богові можуть служити всі, хто сповнений рішучості. Але повинно бути так, щоб лише ті, хто приділяє всю увагу Божій волі та розуміє Божу волю, були правомочні та вповноважені служити Богові. Я помітив це серед вас: багато людей вірить у те, що якщо вони палко поширюють Боже Євангеліє, вирушають в дорогу задля Бога, витрачають себе, відмовляються від чогось заради Бога тощо, тоді це і є служіння Богові. Навіть більш релігійні люди вірять, що служити Богу означає бігати всюди з Біблією в руках, поширюючи Євангеліє Царства Небесного, а також спасати людей, змушуючи їх каятися та сповідатися. Також існує багато релігійних діячів, які вважають, що служіння Богові полягає у тому, щоби після поглибленого навчання та навчання в семінарії проповідувати в каплицях, навчати людей через читання Біблії. Крім того, є люди із зубожілих регіонів, котрі вірять, що служити Богові означає зцілювати хворих і виганяти демонів зі своїх братів і сестер, або молитися за них і служити їм. Серед вас є багато тих, хто вірить, що служити Богові означає їсти й пити слова Бога, щоденно молитися Богові, а також ходити до церкви та працювати повсюдно у церквах. Є інші брати та сестри, які вірять, що служити Богу – значить ніколи не одружуватися, не ростити дітей і присвятити всю свою природу Богу. Лише невелика кількість людей знає, що насправді означає служити Богу. Незважаючи на те, що людей, які служать Богу, так багато, як зірок на небі, кількість тих, хто може служити відкрито, хто може служити відповідно до Божої волі, є мізерно малою. Чому я про це говорю? Тому, що ви не розумієте суть фрази «служіння Богу», і ви так мало розумієте, як треба служити відповідно до Божої волі. Існує нагальна потреба у тому, щоб люди напевно розуміли, яке служіння Богу може відповідати Його волі.

Якщо ви хочете служити відповідно до Божої волі, ви спершу повинні зрозуміти, які люди угодні Богу, яких людей Бог ненавидить, яких людей Бог робить досконалими, і які люди придатні для служіння Богу. Принаймні ви повинні бути озброєні цими знаннями. Крім того, ви повинні знати цілі Божої роботи, а також роботу, яку Бог буде провадити тут і зараз. Зрозумівши це, а також завдяки керівництву Божих слів, ви повинні спершу здійснити вхід і отримати Боже доручення. Щойно ви отримаєте дійсний досвід Божих слів, і коли ви насправді дізнаєтеся про Божу роботу, ви будете підготовлені служити Богові. І саме тоді, коли ви будете служити Йому, Бог відкриє вам духовні очі й дозволить мати більше розуміння Своєї роботи, а також дасть змогу бачити її чіткіше. Коли ви увійдете в цю реальність, ваші переживання будуть більш глибокими та реальними, і всі ті з вас, хто мав такі переживання, зможуть ходити серед церков і пропонувати поживу своїм братам і сестрам, щоби ви могли використовувати сильні сторони одне одного, щоби виправити власні недоліки й отримати багатші знання в своєму дусі. Лише досягши такого ефекту, ви зможете служити відповідно до Божої волі та бути вдосконаленими Богом під час вашого служіння.

Ті, хто служить Богові, повинні бути близькими друзями Бога, вони повинні догоджати Богові, бути здатними до максимальної вірності Богу. Неважливо, дієш ти приватно чи публічно, ти можеш отримати Божу радість перед Богом, ти можеш твердо стояти перед Богом і незалежно від того, як інші люди ставляться до тебе, ти завжди йдеш шляхом, яким повинен іти, і усіляко дбати про Божий тягар. Лише такі люди є близькими друзями Бога. Те, що близькі друзі Бога можуть служити Йому безпосередньо, пов’язано з тим, що вони отримали від Бога Його велике доручення та Божий тягар. Вони можуть зробити Боже серце своїм власним серцем і нести Його тягар як свій власний, при цьому не зважаючи на власні майбутні перспективи. Навіть не маючи перспектив і нічого не отримуючи, вони завжди будуть вірити в Бога своїм люблячим серцем. Тож така людина є близьким другом Бога. Божі близькі друзі також є Його довіреними особами. Лише довірені особи Бога можуть поділяти Його неспокій і думки, і хоча їхня плоть хвора та слабка, вони здатні терпіти біль і зректися того, що вони люблять, щоби задовольнити Бога. Бог дає більше тягарів таким людям, і те, що Бог хоче зробити, підтверджується свідченнями таких людей. Таким чином, ці люди угодні Богові, вони слуги Божі, які Йому до серця, і тільки такі люди можуть правити разом із Богом. Коли ти дійсно став близьким другом Богу, саме тоді ти будеш правити разом із Богом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як служити відповідно до Божої волі»

Божі слова на кожен день. Уривок 454

Ісус зміг виконати Боже доручення – роботу спокути всього людства – тому що Він поставився з максимальною увагою до Божої волі, не плануючи й не влаштовуючи нічого для Себе. Тож Він був також близьким другом Бога – Самим Богом – і насправді ви всі це добре розумієте. (Насправді Він був Самим Богом, про якого засвідчив Бог. Я згадую це тут, щоби використати факт про Ісуса для ілюстрації.) Він зміг поставити Божий план управління в самий центр і завжди молився Небесному Отцеві та шукав волі Небесного Отця. Він помолився і сказав: «Боже, Отче! Виконуй те, що є Твоєю волею. І дій не відповідно до моїх бажань, а за Твоїм планом. Людина може бути слабкою, але чому Ти повинен піклуватися про неї? Як людина, що схожа на мураху у Твоїй руці, може бути гідною Твоїх турбот? У своєму серці я бажаю тільки виконати Твою волю, і я хотів би, щоб ти міг робити те, що ти робив у Мені відповідно до Своїх власних бажань». По дорозі в Єрусалим Ісус перебував в агонії, ніби ніж прокручувався у Його серці, але Він не мав жодного наміру відмовитися від Свого слова. Завжди існувала могутня сила, яка змушувала Його рухатися туди, де Він був розіп’ятий. Зрештою, Він був прибитий до хреста й став подібним до грішного тіла, завершивши роботу спокути людства. Він звільнився від кайданів смерті й аду. Перед Ним смертність, пекло та ад втратили свою силу та були переможені Ним. Він прожив тридцять три роки, протягом яких робив усе можливе, щоб виконати Божу волю відповідно до тогочасної Божої роботи, ніколи не враховуючи особистих вигод і втрат, завжди думаючи про волю Бога Отця. Так, після того, як Він хрестився, Бог промовив: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав». Через Його служіння перед Богом, яке було в гармонії з Божою волею, Бог поклав на Його плечі важкий тягар викупу всього людства та змусив Його виконати це, і Він правомочний та вповноважений виконати це важливе завдання. Протягом всього Свого життя Він терпів незмірні страждання за Бога, безліч разів Його спокушав сатана, але Він ніколи не зневірявся. Бог доручив Йому таке важливе завдання, тому що довіряв Йому та любив Його. Тому Бог особисто сказав: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав». У той час тільки Ісус міг виконати це доручення, і це був один практичний аспект завершення Богом Своєї роботи з викупу всього людства в період Благодаті.

Якщо подібно до Ісуса ви зможете приділяти увагу Божому тягарю та проігнорувати свою плоть, Бог довірить вам Свої важливі завдання, щоби ви були здатні виконати умови, необхідні для служіння Богу. Лише за таких умов ви зможете сказати, що виконуєте Божу волю та Його доручення, і тільки тоді ви наважитеся сказати, що ви насправді служите Богу. У порівнянні з прикладом Ісуса, чи наважишся ти сказати, що ти – близький друг для Бога? Чи наважишся ти стверджувати, що виконуєш Божу волю? Чи наважишся ти сказати, що справді служиш Богу? Сьогодні ти не розумієш, як служити Богу, тож чи наважишся ти сказати, що ти – близький друг для Бога? Якщо ти говориш, що служиш Богу, чи не богохульствуєш ти проти Нього? Подумай про це: ти служиш Богові, чи собі? Ти служиш сатані, але вперто кажеш, що служиш Богу – чи не зневажаєш ти цим Бога? Багато людей за Моєю спиною бажають вигоди від свого статусу, вони наїдаються їжею, люблять спати та всіляко дбають про плоть, постійно побоюючись, що для плоті немає виходу. Вони не виконують свою належну функцію в церкві, а просто паразитують на ній або ж докоряють братам і сестрам Моїми словами, командуючи іншими з владних позицій. Ці люди постійно кажуть, що виконують Божу волю, завжди стверджують, що вони близькі Богові, але хіба це не суперечить здоровому глузду? Якщо ти маєш правильні наміри, але не можеш служити відповідно до Божої волі, то ти нерозумний. Але якщо твої наміри неправильні, і при цьому ти кажеш, що служиш Богу, то ти – людина, яка протистоїть Богу, і Він повинен покарати тебе! Я не маю співчуття до таких людей! У Божому домі вони паразитують, завжди прагнучи плотських утіх і не звертаючи уваги на інтереси Бога. Вони завжди шукають вигоди для себе та не звертають увагу на Божу волю. Вони не сприймають ретельного дослідження Божим Духом всіх своїх дій. Вони завжди інтригують, обманюють своїх братів і сестер і, будучи дволикими, як лисиця у винограднику, завжди крадуть виноград і витоптують виноградник. Чи можуть такі люди бути близькими друзями Бога? Чи підходиш ти для того, щоб отримати Божі благословення? Якщо ти не береш на себе тягар за своє життя та церкву, чи здатен ти отримати доручення Бога? Хто насмілився б довіряти такому, як ти? Якщо ти так служиш, чи міг би Бог довірити тобі серйозніше завдання? Чи не призвело б це до затримок у роботі?

Я кажу це, щоби ви могли знати, які умови повинні бути виконані, щоб служити в гармонії з Божою волею. Якщо ви не віддасте своє серце Богу, а всі свої турботи Божій волі, як це зробив Ісус, Бог вам не буде довіряти, і зрештою ви будете засуджені Богом. Можливо, сьогодні, служачи Богу, ти завжди плекаєш намір обманути Бога, завжди маєш із Ним справу недбало. Коротше кажучи, незважаючи на все інше, якщо ти обманюєш Бога, на тебе чекає безжальний суд. Ви повинні скористатися тією перевагою, що ви щойно стали на правильний шлях служіння Богу, щоб спершу віддати серце Богу з безроздільною відданістю. Незалежно від того, чи перебуваєш ти перед Богом, чи перед іншими людьми, твоє серце має бути завжди звернене до Бога, і ти повинен бути налаштований любити Бога, як це робив Ісус. Таким чином, Бог зробить тебе досконалим, щоб ти став слугою Божим, який Йому до душі. Якщо ти дійсно бажаєш бути вдосконаленим Богом, і щоб твоє служіння відбувалося в гармонії з Його волею, тоді ти повинен змінити свої попередні погляди на віру в Бога, змінити старі способи служіння Богу, щоби тебе більше вдосконалив Бог. Тоді Бог не залишить тебе, і ти, як і Петро, будеш в перших рядах тих, хто любить Бога. Якщо ти не покаєшся, то на тебе чекає такий же кінець, який був у Юди. Це повинні розуміти всі, хто вірить у Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як служити відповідно до Божої волі»

Божі слова на кожен день. Уривок 455

З початку Своєї роботи над всесвітом Бог наперед призначив багатьом людям служити Йому, у тому числі людям усіх верств. Його мета полягає в тому, щоб задовольнити Його волю та довести Його роботу на землі до плавного завершення. Це мета Бога при виборі людей для служіння Йому. Кожна людина, що служить Богу, має розуміти Його волю. Ця Його робота робить Божу мудрість, і всемогутність, і принципи Його роботи на землі більш очевидними для людей. Насправді Бог прийшов на землю, щоб виконати Свою роботу, взаємодіяти з людьми, щоб вони могли краще дізнатися про Його діяння. Сьогодні вам, цій групі людей, пощастило служити практичному Богу. Для вас це неоціненне благословення – воістину ви піднесені Богом. Обираючи людину для служіння Йому, Бог завжди має Свої власні принципи. Служіння Богу аж ніяк не є просто справою ентузіазму, як вважають люди. Сьогодні ви бачите, що всі, хто служить Богу, роблять це тому, що вони скеровані Богом, мають дію Святого Духа і є людьми, що прагнуть істини. Це мінімальні умови для всіх тих, хто служить Богу.

Служіння Богу – це непроста задача. Ті, чий розбещений характер залишається незмінним, ніколи не можуть служити Богу. Якщо твій характер не був засуджений і покараний Божими словами, тоді він досі уособлює сатану, що доводить, що ти служиш Богу тільки з власних благих намірів, і що твоє служіння засноване на твоїй сатанинській природі. Ти служиш Богу, маючи свій природний характер, і відповідно до своїх особистих уподобань. Більше того, ти завжди думаєш, що справи, які ти хочеш робити, приємні Богу, а справи, які ти не хочеш робити, Богу ненависні. Ти дієш виключно у відповідності до своїх уподобань. Чи можна назвати це служінням Богу? Зрештою, в характері твого життя не станеться й найменших змін; натомість твоя служба зробить тебе ще більш упертим, глибоко вкорінюючи твій розбещений характер, і, по суті, в тобі будуть сформовані правила щодо служіння Богу, які, в першу чергу, ґрунтуються на твоєму власному характері та досвіді, здобутому під час служіння відповідно до твого власного характеру. Це досвід і уроки людини. Це філософія життя людини в цьому світі. Таких людей можна віднести до фарисеїв та релігійних діячів. Якщо вони ніколи не отямляться й не покаються, то неодмінно перетворяться на христів неправдивих і антихристів, які обманюють людей в останні дні. Ці христи неправдиві та антихристи, про яких іде мова, виникнуть саме з-поміж таких людей. Якщо ті, хто служить Богу, слідують своїй власній натурі та діють у відповідності до своєї власної волі, вони ризикують бути вигнаними будь-якої миті. Ті, хто використовує свій багаторічний досвід, набутий у служінні Богу, щоб завойовувати серця інших, щоб повчати й контролювати їх, щоб звеличуватися, – та які ніколи не каються, ніколи не визнають своїх гріхів, ніколи не відмовляються від переваг свого положення – ці люди впадуть перед Богом. Вони такі ж, як Павло, – хизуються своїм старшинством і виставляють напоказ свою кваліфікацію. Бог не доведе таких людей до досконалості. Таке служіння заважає Божій роботі. Люди завжди чіпляються за старе. Вони чіпляються за уявлення минулого, за все, що було в колишні часи. Це величезна перепона для їхнього служіння. Якщо ти не можеш позбутися цих речей, вони душитимуть тебе все життя. Бог не похвалить тебе нітрохи, навіть якщо ти зламаєш свої ноги на бігу, чи спину в праці, чи приймеш мученицьку смерть у своєму служінні Богу. Зовсім навпаки: Він скаже, що ти нечестивець.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Релігійна служба потребує очищення»

Божі слова на кожен день. Уривок 456

Починаючи з сьогоднішнього дня, Бог буде формально вдосконалювати тих, хто не має релігійних уявлень, хто готовий відкинути своє старе «я» та хто простосердо підкорюється Богу. Він удосконалить тих, хто жадає Божих слів. Ці люди повинні встати й служити Богу. У Бозі є невичерпний достаток і безмежна мудрість. Його дивовижна робота та дорогоцінні слова чекають, щоб ними насолодилася ще більша кількість людей. За таких обставин тим, хто має релігійні уявлення, хто бере на себе старшинство і хто не може відсторонитися, важко прийняти ці нові речі. Святий Дух не має можливості вдосконалити цих людей. Якщо людина не наважилася підкоритись і не жадає Божих слів, вона не має жодної можливості прийняти ці нові речі. Вона просто ставатиме все більш і більш непокірною, все більш і більш підступною і, зрештою, опиниться на хибному шляху. Роблячи Свою роботу зараз, Бог виростить більше людей, які по-справжньому люблять Його та здатні прийняти нове світло, і Він повністю знищить релігійних діячів, які покладаються на своє старшинство. Він не хоче жодного з тих, хто вперто опирається змінам. Чи хочеш ти бути одним із тих людей? Чи здійснюєш ти своє служіння відповідно до власних уподобань чи до вподобань Бога? Це те, що ти мусиш про себе знати. Ти релігійний діяч чи новонароджене немовля, вдосконалене Богом? Яка частина твого служіння схвалена Святим Духом? Яку його частину Бог навіть не спроможеться пригадати? Наскільки сильно змінилося твоє життя в результаті всіх твоїх років служіння? Чи ти все це для себе прояснив? Якщо ти істинно віруючий, ти відкинеш свої старі релігійні уявлення й будеш служити Богу краще, по-новому. Ще не пізно підвестися. Старі релігійні уявлення можуть отруїти все людське життя. Набутий людиною досвід може змусити її відійти від Бога та робити все по-своєму. Якщо ти не полишиш такі речі, вони стануть каменем спотикання у твоєму життєвому розвитку. Бог завжди вдосконалює тих, хто служить Йому, і не проганяє їх із легкістю. Якщо ти по-справжньому приймаєш суд і кару Божих слів, якщо ти можеш відкласти свої старі релігійні обряди та правила і припинити використовувати старі релігійні уявлення як мірило сучасних Божих слів, лише тоді для тебе можливе майбутнє. Але якщо ти чіпляєшся за старі речі, якщо ти досі їх цінуєш, то врятувати тебе неможливо. Бог не помічає таких людей. Якщо ти насправді хочеш стати досконалим, то мусиш наважитися повністю відмовитися від усього, що було раніше. Навіть якщо те, що було зроблено раніше, було правильним, навіть якщо це була Божа робота, ти все одно мусиш відсторонитись від цього та перестати за це чіплятися. Навіть якщо це очевидно була робота Святого Духа, здійснена безпосередньо Святим Духом, сьогодні ти мусиш від цього відсторонитися. Ти не повинен за це триматися. Це те, чого вимагає Бог. Усе потребує оновлення. У Божій роботі та в Божих словах Він не посилається на старі речі, які були раніше. Він не гортає старий календар. Бог – це Бог, Який завжди новий і ніколи не старий, і не чіпляється навіть за Свої власні слова з минулого, що доводить, що Бог не слідує жодним правилам. Тож якщо ти, як людська істота, завжди чіпляєшся за речі минулого, якщо ти відмовляєшся їх відпустити і використовуєш їх уперто та шаблонно, у той час, як Бог більше не діє тими засобами, які Він застосовував раніше, тоді хіба твої слова та дії не є руйнівними? Хіба не став ти ворогом Бога? Хіба готовий ти дозволити всьому своєму життю зруйнуватися й занапаститися через ці старі речі? Ці старі речі перетворять тебе на того, хто заважає роботі Бога. Хіба такою людиною ти хочеш бути? Якщо ти дійсно цього не хочеш, то швидко припини те, що ти робиш, і виправся. Почни все спочатку. Бог не буде згадувати про твоє минуле служіння.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Релігійна служба потребує очищення»

Божі слова на кожен день. Уривок 457

Якщо говорити про роботу, то людині здається, що робота – це бігом кидатися туди-сюди заради Бога, скрізь проповідувати й повністю присвячувати себе заради Нього. Хоча це переконання правильне, воно занадто однобічне; те, що Бог просить від людини, – це не тільки бігом кидатися туди-сюди для Нього; крім лише цього робота ця пов’язана зі служінням і забезпеченням у дусі. Багато братів і сестер навіть після стількох років досвіду ніколи не думало про те, щоб працювати для Бога, тому що робота, як її сприймає людина, несумісна з тим, що просить Бог. Отже, питання роботи нітрохи не цікавить людину, і саме із цієї причини входження людини також є досить одностороннім. Усі ви повинні почати своє входження з виконання роботи для Бога, щоб вам можна було краще пройти через кожен аспект досвіду. Це те, у що вам слід увійти. Під роботою не мається на увазі біганина заради Бога, а те, чи здатне життя людини й те, що вона в ньому втілює, принести Богові задоволення. Під роботою мається на увазі те, що люди використовують свою відданість Богу і своє пізнання Бога, щоб свідчити про Бога, а також щоб служити людям. Це відповідальність людини, і це те, що повинні розуміти всі люди. Можна було б сказати, що ваше входження – це ваша робота, і що ви шукаєте входження у процесі виконання роботи для Бога. Переживання Божої роботи не просто означає, що ви знаєте, як їсти й пити Його слово; що більш важливо, ви повинні знати, як свідчити про Бога й бути здатними служити Богу, а також бути здатними служити людям і забезпечувати їх. Це робота, і це також ваше входження; це те, чого повинна досягти кожна людина. Є багато людей, зосереджених тільки на тому, щоб бігати задля Бога й проповідувати всюди, але при цьому вони не беруть до уваги свій індивідуальний досвід і нехтують своїм входженням у духовне життя. Саме це привело тих, хто служить Богу, до того, що вони стали тими, хто опирається Богові. Ці люди, які всі ці роки служили Богу й людям, просто вважали, що робота та проповідь – це входження, і ніхто з них не сприймав свій індивідуальний духовний досвід як важливе входження. Натомість вони сприйняли просвітління, отримане від роботи Святого Духа, за капітал, на основі якого можна вчити інших. Проповідуючи, вони відчувають великий тягар і отримують роботу Святого Духа, і за допомогою цього вони вивільняють голос Святого Духа. У цей час ті, хто працює, наповнені самовдоволенням, ніби робота Святого Духа стала їхнім індивідуальним духовним досвідом; вони відчувають, що всі слова, які вони промовляють, належать їхньому індивідуальному єству, але знову ж таки, так, немовби їхній власний досвід не такий чіткий, як вони описали. Більше того, перш ніж заговорити, вони поняття не мають, що скажуть, але коли в них діє Святий Дух, їхні слова ллються нескінченним потоком. Після того, як ти свого часу так проповідував, ти відчуваєш, що твій фактичний духовний стан не такий слабкий, як ти вважав; і, як у ситуації, коли Святий Дух діяв у тобі кілька разів, ти далі доходиш висновку, що вже маєш духовний стан, і помилково віриш, що робота Святого Духа – це твоє власне входження і твоє власне єство. Коли ти постійно матимеш такий досвід, ти станеш недбало ставитися до свого власного входження, непомітно скотишся у лінь і перестанеш надавати будь-якого значення своєму індивідуальному входженню. Із цієї причини, коли ти служиш іншим, ти повинен чітко відрізняти свій духовний стан від роботи Святого Духа. Це може значно полегшити твоє входження й принести більше користі твоєму досвіду. Коли людина сприймає роботу Святого Духа за свій індивідуальний досвід, це стає джерелом розбещеності. Ось чому Я кажу: який би обов’язок ви не виконували, ви повинні вважати своє входження життєво важливим уроком.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (2)»

Божі слова на кожен день. Уривок 458

Людина трудиться задля того, щоб задовольнити волю Божу, привести до Нього всіх тих, хто є за серцем Божим, привести людину до Бога й познайомити людину з роботою Святого Духа та Божим веденням людини, тим самим удосконалюючи плоди Божої праці. Тому вкрай важливо, щоб ви абсолютно чітко розуміли суть роботи. Кожна людина, будучи такою, яка використовується Богом, гідна працювати для Бога, тобто в кожного є можливість бути використаним Святим Духом. Однак є один момент, який ви повинні усвідомити: коли людина виконує роботу, доручену Богом, людині дається можливість бути використаною Богом, але те, що говорить і знає людина, не є в повній мірі її духовним станом. Усе, що ви можете зробити, – це краще пізнати свої власні недоліки в ході своєї роботи й здобути більше просвітління від Святого Духа. Так ви зможете отримати краще входження в процесі своєї роботи. Якщо людина вважає керівництво, що виходить від Бога, своїм власним входженням і чимось таким, що властиве їй самій, то в неї немає жодного потенціалу для зростання її духовного стану. Просвітління, яке Святий Дух здійснює в людині, відбувається тоді, коли вона перебуває в нормальному стані; у такі моменти люди часто помилково вважають одержуване ними просвітлення своїм власним фактичним духовним станом, тому що спосіб, у який Святий Дух просвітлює, є виключно нормальним, і Він використовує те, що притаманне людині. Коли люди працюють і говорять, або коли вони моляться і виявляють свою духовну посвяту, їм раптово стає зрозуміла якась істина. Насправді, однак, те, що бачить людина, – це тільки просвітління від Святого Духа (звичайно, це просвітління пов’язане зі співпрацею людини), воно не відображає істинний духовний стан людини. Після періоду здобуття досвіду, протягом якого людина стикається з певними труднощами й випробуваннями, істинний духовний стан людини стає очевидним за таких обставин. Тільки тоді людина виявить, що її духовний стан не такий вже й прекрасний, і тоді проявляться егоїзм, особисті міркування і жадібність людини. Тільки після декількох циклів подібного досвіду багато хто з тих, хто прокинувся у своєму дусі, зрозуміє, що пережите ними в минулому було не їхньою власною індивідуальною реальністю, а короткочасним освіченням від Святого Духа, і що людина всього лише отримала це світло. Коли Святий Дух просвітлює людину, щоб вона зрозуміла істину, це часто відбувається чітко і виразно, без пояснення того, як те чи інше сталося або куди воно рухається. Тобто Він не робить труднощі людини частиною цього одкровення, а натомість безпосередньо відкриває істину. Коли людина стикається з труднощами в процесі входження, а потім долучає просвітління Святого Духа, це стає реальним досвідом людини. … Тому, у той самий час, коли ви отримуєте роботу Святого Духа, ви повинні надавати ще більшого значення своєму входженню, точно бачачи, що є роботою Святого Духа й що є вашим входженням, а також роблячи роботу Святого Духа частиною вашого входження, щоб ви могли бути вдосконалені Святим Духом багатьма іншими способами та щоб сутність роботи Святого Духа могла бути реалізована у вас. У ході здобуття вашого досвіду стосовно роботи Святого Духа ви пізнаватимете Святого Духа, а також самих себе, і, більше того, серед хтозна скількох епізодів сильних страждань у вас розвинуться нормальні стосунки з Богом і стосунки між вами й Богом ставатимуть дедалі тіснішими з кожним днем. Після незліченних випадків обтинання й рафінування ви розвинете справжню любов до Бога. Ось чому ви повинні усвідомити, що не слід боятися страждань, ударів і скорбот; страшно тільки в тому разі, якщо ви маєте тільки роботу Святого Духа, але не своє входження. Коли настане день, у який робота Божа буде завершена, виявиться, що ви працювали даремно; навіть якщо ви випробували на собі роботу Божу, ви не пізнаєте Святого Духа й не матимете свого власного входження. Просвітління, яке Святий Дух здійснює в людині, полягає не в тому, щоб підтримувати пристрасть людини, а в тому, щоб відкрити шлях для входження людини, а також дозволити людині пізнати Святого Духа та з цього моменту розвивати почуття благоговіння перед Богом і палку любов до Нього.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (2)»

Божі слова на кожен день. Уривок 459

У роботі тих, хто пройшов через обтинання, розбір, суд і кару, набагато менше відхилень, і вираження їхньої роботи є набагато точнішим. Ті, хто у своїй роботі покладається на свою природність, припускаються доволі серйозних помилок. Робота невдосконалених людей виражає забагато їхньої власної природності, що становить суттєву перешкоду для роботи Святого Духа. Наскільки б хорошим не був духовний рівень людини, вона також повинна пройти через обтинання, розбір і суд, перш ніж зможе виконувати роботу Божого доручення. Якщо вони не пройшли такого суду, їхня робота, як би добре вона не була виконана, не може відповідати принципам істини й завжди є продуктом їхньої власної природності та людської доброти. Робота тих, хто пройшов через обтинання, розбір і суд, є набагато точнішою за роботу тих, хто не пройшов через обтинання, розбір та суд. Ті, хто не пройшов суд, не виражають нічого, окрім людської плоті й думок, змішаних із великою часткою людського інтелекту та вродженого таланту. Це не є точним вираженням Божої роботи людиною. Ті, хто слідує за такими людьми, притягуються до них за притаманним їм духовним рівнем. Оскільки вони виражають надто багато людської проникливості та досвіду, які майже відірвані від первісного задуму Бога й задалеко від нього відхиляються, робота такого типу людей не може привести людей до Бога та радше приводить їх до людини. Тому ті, хто не пройшов через суд та кару, не уповноважені виконувати роботу Божого доручення. Робота кваліфікованого робітника може привести людей на правильний шлях і подарувати їм більше входження в істину. Його робота може привести людей до Бога. Крім того, робота, яку він виконує, може варіюватися від людини до людини та не зв’язана правилами, забезпечуючи людям звільнення і свободу, а також здатність поступово зростати в житті та мати глибше входження в істину. Роботі некваліфікованого робітника багато чого бракує. Його робота дурна. Він може лише підкоряти людей правилам, і те, чого він вимагає від людей, не варіюється в залежності від людини; він не працює відповідно до фактичних потреб людей. У такій роботі забагато правил і забагато вчень, і вона не здатна привести людей до реальності, ані до нормальної практики зростання в житті. Вона може лише дозволити людям дотримуватися кількох нікчемних правил. Такі вказівки можуть лише збити людей зі шляху. Він веде тебе, аби ти став подібним до нього; він може привести тебе до того, що він має і ким є. Щоб послідовники могли з’ясувати, чи є лідери кваліфікованими, ключове – це подивитися на шлях, яким вони ведуть, і на результати їхньої роботи, а також побачити, чи послідовники отримують принципи, що відповідають істині, і чи отримують вони способи практикування, придатні для їхнього перетворення. Ти повинен бачити різницю у роботі різних типів людей; ти не повинен бути дурним послідовником. Це стосується питання входження людей. Якщо ти не здатний відрізнити, провід якої людини має шлях, а якої – не має, тебе буде легко обдурити. Усе це безпосередньо стосується твого власного життя. У роботі невдосконалених людей забагато природності; у ній домішано забагато людської волі. Їхня суть – це природність, з нею вони народжуються. Це не життя після розбору або реальність після перетворення. Як може така людина підтримувати тих, хто прагне життя? Життя, яке людина має від початку, – це її вроджений інтелект або талант. Цей вид інтелекту або таланту є доволі далеким від конкретних вимог Бога до людини. Якщо людина не була вдосконалена, а її розбещений характер не пройшов обтинання та розбору, то між тим, що вона виражає, і істиною буде широка прірва; те, що вона виражає, буде перемішане з невизначеними речами, такими як її уява та однобічний досвід. Що більше, незалежно від того, як ця людина працює, люди відчувають, що немає загальної мети й немає істини, придатної для входження всіх людей. Більшість того, що вимагається від людей, знаходиться поза межами їхніх можливостей, так начебто вони качки, яких змушують сидіти на жердинках. Це робота людської волі. Розбещений характер людини, її думки та її уявлення пронизують усі частини її тіла. Людина не народжується з інстинктом практикувати істину, як не має вона й інстинкту розуміти істину безпосередньо. Додайте до цього розбещений характер людини: коли така природна людина працює, хіба це не викликає перебоїв? Але людина, яка була вдосконалена, має досвід істини, яку люди повинні зрозуміти, і знання їхніх розбещених характерів, так що невизначені й нереальні речі у її роботі поступово зменшуються, людських домішок стає дедалі менше, а її робота та служіння наближаються дедалі ближче до стандартів, яких вимагає Бог. Таким чином, її робота ввійшла до реальності істини й також стала реалістичною. Думки в людській свідомості, зокрема, блокують роботу Святого Духа. Людина має багату уяву й розважливу логіку, і вона має великий досвід ведення справ. Якщо ці аспекти людини не піддаються обтинанню та виправленню, усі вони є перешкодами в роботі. Тому людська робота не може досягти найвищої точності, особливо робота невдосконалених людей.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота та робота людська»

Божі слова на кожен день. Уривок 460

Ти повинен мати розуміння багатьох станів, у яких перебуватимуть люди, коли Святий Дух здійснюватиме роботу над ними. Зокрема, ті, хто координує служіння Богу, повинні мати ще краще розуміння цих станів. Якщо ти лише говориш про багатий досвід або про шляхи для досягнення входження, це показує, що твій досвід занадто односторонній. Без знання свого справжнього стану та без розуміння принципів істини неможливо досягти змін у характері. Без знання принципів роботи Святого Духа або без розуміння плодів, які вона дає, тобі буде важко розпізнати роботу злих духів. Ти повинен викривати роботу злих духів, а також людські уявлення, і проникати в саму суть питання; ти повинен також указувати на численні відхилення у практиці людей та на проблеми, які, можливо, вони мають у своїй вірі в Бога, щоб вони могли їх розпізнати. Щонайменше, ти не повинен змушувати їх почуватися негативними або пасивними. Однак ти повинен розуміти труднощі, які об’єктивно існують для більшості людей, ти не повинен бути нерозсудливим або намагатися «навчити свиню співати» – це нерозумна поведінка. Щоб вирішити численні труднощі, з якими стикаються люди, ти мусиш спочатку осягнути динаміку роботи Святого Духа; ти мусиш розуміти, як Святий Дух виконує роботу над різними людьми, ти мусиш мати розуміння труднощів, з якими стикаються люди, та їхніх недоліків, і ти мусиш розбиратися в ключових питаннях тієї чи іншої проблеми та діставатися до її джерела – без відхилень і без жодних помилок. Лише така людина придатна координувати служіння Богові.

Те, чи здатний ти зрозуміти ключові питання та чітко побачити багато моментів, залежить від твого індивідуального досвіду. Як ти його переживаєш, так і ведеш інших. Якщо ти розумієш букви та вчення, тоді ти вестимеш інших до розуміння букв і вчень. Той спосіб, у який ти переживаєш реальність Божих слів, – це той спосіб, у який ти вестимеш інших до досягнення входження в реальність Божих тверджень. Якщо ти спроможний зрозуміти багато істин і здобути чітке розуміння багатьох моментів із Божих слів, то ти також здатен привести інших до розуміння багатьох істин, і ті, кого ти вестимеш, здобудуть чітке розуміння видінь. Якщо ти зосереджуєшся на осягненні надприродних почуттів, то ті, кого ти ведеш, будуть робити так само. Якщо ти нехтуєш практикою, роблячи натомість наголос на обговоренні, то ті, кого ти ведеш, також будуть зосереджуватися на обговоренні, взагалі нічого не практикуючи або не досягаючи жодних змін у своєму характері; вони виявлятимуть ентузіазм лише поверхово, не втіливши в життя жодної істини. Усі люди забезпечують інших тим, чим володіють самі. Те, до якого типу належить людина, визначає шлях, яким вона веде інших, а також тип людей, яких вона веде. Щоб бути справді придатним до Божого використання, у тебе мусить бути не лише прагнення – тобі треба значне просвітління від Бога, керівництво Його слів, досвід Божого розбору та рафінування Його словами. Взявши це за основу, у звичайні часи ви повинні звертати увагу на свої спостереження, думки, роздуми та висновки, і відповідно братися до поглинання або усунення. Це все шляхи для вашого входження в реальність, і кожен із них є незамінним. Так працює Бог. Якщо ти ввійдеш у цей метод, за допомогою якого Бог працює, то зможеш мати можливості щоденно бути Ним удосконаленим. І в будь-який час, незалежно від того, суворе чи сприятливе твоє оточення, чи зазнаєш ти випробувань або спокус, чи працюєш ти чи ні, чи провадиш ти своє життя як окрема людина чи як частина колективу, ти завжди знайдеш можливості бути вдосконаленим Богом і ніколи не пропустиш жодної з них. Ти зможеш відкрити для себе їх усі – і таким чином розкриєш секрет переживання Божих слів.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Чим повинен бути оснащений компетентний пастир»

Божі слова на кожен день. Уривок 461

У наші дні багато людей не звертає уваги на те, які уроки вони мають винести із співпраці з іншими людьми. Я виявив, що багато хто з вас взагалі не вміє засвоювати уроки, співпрацюючи з іншими; більшість із вас чіпляється за власні погляди. Працюючи в церкві, ти говориш своє, а хтось інший – своє, і одне ніяк не стосується іншого, ви фактично не співпрацюєте взагалі. Усі ви повністю поглинуті тим, щоб просто поділитися власними думками або звільнитися від «тягарів», які носите в собі, не шукаючи життя навіть найменшою мірою. Здається, що ти виконуєш роботу лише формально, завжди вважаючи, що маєш іти своїм шляхом, незалежно від того, що говорять або роблять інші; ти думаєш, що маєш спілкуватися так, як веде тебе Святий Дух, незалежно від того, якими можуть бути обставини інших людей. Ти не здатен розпізнати сильні сторони інших, а також не здатен дослідити себе. Ваше сприйняття речей є дійсно неправильним і помилковим. Можна сказати, що навіть зараз ви все ще демонструєте багато самовпевненості, ніби ви повернулися до тієї старої хвороби. Ви не спілкуєтеся один з одним так, щоб досягти повної відкритості, наприклад, про те, які результати ви отримали, працюючи в тих чи інших церквах, або про свої нещодавні внутрішні стани останнім часом тощо; ви просто ніколи не спілкуєтеся про такі речі. Ви ніколи не практикуєте такі речі, як відмова від власних уявлень або зречення себе. Керівники й працівники думають лише про те, як утримати своїх братів і сестер від негативу, і як змусити їх до ревного слідування. Однак ви всі думаєте, що достатньо просто ревно слідувати, і, по суті, не розумієте, що означає пізнати себе й відректися від себе, а тим більше не розумієте, що означає служити в співпраці з іншими. Ви думаєте тільки про власну волю віддячити Богові за Його любов, про власну волю жити подібно до Петра. Ви більше ні про що не думаєте, окрім цього. Ти навіть говориш, що, якими б не були дії інших людей, ти не будеш сліпо підкорятися, і що, якими б не були інші люди, ти сам прагнутимеш удосконалення Богом, і цього буде достатньо. Однак, справа в тому, що твоя воля жодним чином не знайшла чіткого вираження в реальності. Хіба все це не є типом поведінки, який ви демонструєте нині? Кожен із вас тримається за своє власне розуміння, і всі ви прагнете бути вдосконаленими. Я бачу, що ви так довго служите, але не досягли особливого прогресу; зокрема, на цьому уроці гармонійної співпраці ви не досягли абсолютно нічого! Коли ти йдеш до церкви, ти спілкуєшся по-своєму, а інші – по-своєму. Гармонійна співпраця трапляється рідко, і це ще більше стосується послідовників, які нижче вас за рангом. Тобто рідко хтось із вас розуміє, що таке служіння Богові та як треба служити Богові. Ви заплуталися й ставитеся до таких уроків як до дріб’язкових питань. Є навіть багато людей, які не тільки не практикують цей аспект істини, але й свідомо чинять неправильно. Навіть ті, хто прослужив багато років, воюють і плетуть інтриги один проти одного, заздрять і конкурують, кожен сам за себе, і вони зовсім не співпрацюють. Хіба все це не відображає ваш справжній духовний стан? Ви, люди, які щодня служать разом, подібні до ізраїльтян, які щодня безпосередньо служили Самому Богу в храмі. Як так може бути, що ви, люди, які служать Богу, не маєте жодного уявлення про те, як координувати свої дії або як служити?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Служіть так, як служили ізраїльтяни»

Божі слова на кожен день. Уривок 462

Вимога, яка висунута до вас сьогодні, – працювати разом у гармонії – подібна до служіння, яке Єгова вимагав від ізраїльтян: в іншому разі просто припиніть прислужувати. Оскільки ви є людьми, які безпосередньо служать Богові, ви, як мінімум, маєте бути здатними до відданості й покори у своєму служінні, а також маєте бути здатними засвоювати уроки на практиці. Це стосується особливо тих із вас, хто працює в церкві, – чи наважився б хто-небудь із братів і сестер, які обіймають нижчі посади, ніж ви, мати справу з вами? Чи наважився б хтось сказати вам в обличчя про ваші помилки? Ви високо стоїте над усіма іншими, ви правите, як царі! Ви не вчитеся й не робите висновків із таких практичних уроків, але все одно говорите про служіння Богу! Сьогодні вас просять очолити кілька церков, але ви не тільки не здатні відмовитися від себе, але навіть чіпляєтеся за свої поняття й думки, кажучи щось на кшталт: «Я вважаю, що це треба робити в такий спосіб, бо Бог сказав, що нас не мають стримувати інші, і що в наш час ми не маємо сліпо підкорятися». Тому кожен із вас залишається при своїй думці, і ніхто не підкоряється іншому. Хоча ви чітко знаєте, що ваше служіння зайшло в глухий кут, але все одно говорите: «Я вважаю, що мій спосіб недалекий від істини. У будь-якому разі, у кожного з нас є своя точка зору: ти говориш про своє, а я говоритиму про своє; ти спілкуєшся про свої видіння, а я говоритиму про своє входження». Ви ніколи не берете на себе відповідальність за багато речей, з якими слід розібратися, або просто обходитеся, кожен із вас висловлює власні думки й завбачливо захищає свій статус, репутацію й обличчя. Ніхто з вас не бажає змиритися, і жодна зі сторін не візьме на себе ініціативу поступитися й компенсувати недоліки один одного, щоб життя прогресувало швидше. Коли ви співпрацюєте з іншими людьми, ви маєте навчитися шукати істину. Ви можете сказати: «Я не маю чіткого розуміння цього аспекту істини. Який досвід у цьому питанні є в тебе?». Або ви можете сказати: «У тебе більше досвіду щодо цього аспекту, ніж у мене; чи не міг би ти, будь ласка, дати мені деякі настанови?». Хіба це не був би хороший спосіб вирішення? Ви слухали багато проповідей і маєте певний досвід прислужування. Якщо ви не вчитеся один в одного, не допомагаєте один одному, не виправляєте недоліки один одного, виконуючи роботу в церквах, то як ви можете винести якісь уроки? Щоразу, коли ви стикаєтеся з чимось, ви маєте спілкуватися один з одним, щоб це принесло користь вашим життям. Ба більше, ви мусите ретельно спілкуватися про будь-які питання, перш ніж приймати будь-які рішення. Тільки так ви берете на себе відповідальність за церкву, а не просто дієте формально. Після того, як ви відвідаєте всі церкви, ви маєте зібратися разом і поспілкуватися про всі питання, які ви виявили, і будь-які проблеми, з якими ви зіткнулися у своїй роботі, а потім поговорити про просвітління й освічення, яке ви отримали, – це є незамінною практикою служіння. Ви мусите досягти гармонійної співпраці задля Божої роботи, на благо Церкви і для того, щоб спонукати ваших братів і сестер рухатися вперед. Ти маєш координувати свої дії з іншими, доповнюючи один одного й досягаючи кращого результату роботи, щоб дбати про Божу волю. Це і є справжня співпраця, і тільки ті, хто бере в ній участь, отримають справжнє входження. Під час співпраці деякі слова, які ви говорите, можуть бути невідповідними, але це не має значення. Поспілкуйтеся про це пізніше й отримайте чітке розуміння цього; не нехтуйте цим. Після такого спілкування ви зможете компенсувати недоліки своїх братів чи сестер. Тільки заглиблюючись у таку роботу, ви зможете досягти кращих результатів. Кожен із вас, як людина, що служить Богу, мусить уміти відстоювати інтереси церкви в усьому, що ви робите, а не лише враховувати власні інтереси. Неприпустимо діяти поодинці, поступово ослабляючи один одного. Люди, які так поводяться, не придатні для служіння Богу! У таких людей жахливий характер, у них не залишається ні грама людської природи. Вони – стовідсотковий сатана! Вони – чудовиська! Таке досі трапляється серед вас, доходить навіть до того, що ви нападаєте один на одного під час спілкування, навмисно шукаєте приводів і до хрипоти сперечаєтеся через якусь дрібницю, ніхто не хоче відступити, кожен приховує від іншого свої внутрішні думки, пильно стежить за співрозмовником і завжди напоготові. Чи придатний такий характер для служіння Богові? Чи може така робота, як ваша, дати щось вашим братам і сестрам? Ти не тільки не здатен направити людей на правильний життєвий шлях, але й фактично прищеплюєш своїм братам і сестрам свій власний зіпсований характер. Хіба ти не робиш боляче іншим? Твоя совість жахлива, і вона прогнила наскрізь! Ти не входиш у реальність, не втілюєш істину в життя. Крім того, ти безсоромно виставляєш свою диявольську природу напоказ іншим. Ти просто не знаєш сорому! Тобі довірили цих братів і сестер, а ти забираєш їх у пекло. Хіба ти не той, чия совість прогнила? Ти не маєш абсолютно ніякого сорому!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Служіть так, як служили ізраїльтяни»

Божі слова на кожен день. Уривок 463

Чи здатен ти конкретно передати, який характер виявляв Бог у кожний період, так, щоб твої формулювання належним чином передавали значення цього періоду? Чи ти, хто переживає на своєму досвіді Божу роботу останніх днів, здатен детально описати праведний Божий характер? Чи можеш ти чітко й точно засвідчити про Божий характер? Як ти передаси побачене й пережите тим жалюгідним, бідним і набожним вірянам, які прагнуть і жадають праведності та чекають, щоб ти став їхнім пастирем? Які люди чекають, щоб ти став їхнім пастирем? Чи можеш ти уявити? Чи усвідомлюєш ти тягар на своїх плечах, своє доручення та свою відповідальність? Де твоє почуття історичної місії? Як ти належно служитимеш паном у наступному періоді? Чи маєш ти сильне почуття панування? Як би ти пояснив пана всього сущого? Чи справді він пан усіх живих істот і матеріальних речей у світі? Які плани ти маєш щодо поступу подальшої фази роботи? Скільки людей чекають, щоб ти став їхнім пастирем? Чи тяжке твоє завдання? Вони бідні, жалюгідні, сліпі й розгублені, плачуть у темряві – де лежить шлях? Як вони прагнуть, щоб світло, наче падаюча зірка, раптом зійшло та розігнало сили темряви, які гнобили людей стільки років. Хто може знати, до якої міри вони тривожно сподіваються та як тужать за цим і вдень, і вночі? Навіть у дні, коли повз промаює світло, ці люди у своєму глибокому стражданні залишаються ув’язненими в темній ямі без надії на звільнення; коли припиниться їхнє ридання? Страшна недоля тих крихких духів, яким ніколи не дарувалося відпочинку, і довго їх тримали отак, зв’язаних немилосердними путами та замерзлою історією. І хто почув звук їхнього плачу? Хто поглянув на їхній жалюгідний стан? Чи спадало тобі колись на думку, яке Боже серце згорьоване та тривожне? Як може Він витримати вид того, як невинне людство, що його Він створив Своїми власними руками, потерпає таку муку? Зрештою, люди – це жертви, яких було отруєно. І хоча людство вижило до сьогодні, хто б знав, що людство давно отруєне лихим? Чи ти забув, що ти – одна з його жертв? Чи ти не готовий із любові до Бога поборотися за спасіння тих, хто вижив? Чи ти не готовий присвятити всі свої сили тому, щоб відплатити Богу, який любить людство, наче Свою власну плоть і кров? Врешті-решт, як би ти витлумачив, що значить бути використовуваним Богом, щоб прожити своє надзвичайне життя? Чи справді в тебе є рішучість і впевненість, щоб прожити значуще життя благочестивої людини, що служить Богові?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як ти мусиш ставитися до своєї майбутньої місії?»

Божі слова на кожен день. Уривок 464

Люди вірять у Мене, та нездатні свідчити про Мене, і вони не можуть засвідчити про Мене, поки Я Себе не виявлю. Люди бачать тільки те, що Я перевершую всіх істот і святих людей, і бачать, що люди не можуть зробити працю, яку роблю Я. Тож усі, хто споглядає Мої славні діла, від юдеїв до людей сьогодення, були сповнені не більше ніж цікавістю щодо Мене, і вуста жодної істоти не могли про Мене свідчити. Тільки Мій Отець про мене засвідчив і проклав для мене шлях поміж усіх істот; якби Він цього не зробив, то як би Я не працював, люди ніколи б не дізналися, що Я Господь усього творіння, бо людина вміє тільки брати в Мене та вірить у Мене не внаслідок Моєї роботи. Людина Мене знає, лише оскільки Я невинний і не маю ні дрібки гріха, оскільки можу пояснити численні таємниці, оскільки Я понад юрбою чи оскільки люди від Мене багато набули, та мало хто вірить, що Я Господь усього творіння. Ось чому Я кажу, що людина не знає, чому в Мене вірить; вона не знає ні мети, ні значення віри в Мене. Реальність людей недосконала, так що вони ледь гідні свідчити про Мене. У вас замало справжньої віри, і ви замало здобули, тож у вас замало свідчень. Ба більше, ви замало розумієте й вам забагато не вистачає, так що ви майже не гідні свідчити про Мої діла. Ваша рішучість і справді чимала, та чи ви певні, що зможете успішно засвідчити про сутність Бога? Тим, що ви бачили й відчували, ви перевершуєте святих і пророків усіх епох, та чи ви здатні дати свідчення, більше за слова цих святих і пророків минулих часів? Те, що Я вам зараз дарую, перевершує Мойсея й затьмарює Давида, тож Я так само прошу, щоб ваше свідчення перевершувало Мойсея, а ваші слова були більші за Давида. Я даю вам стократно – тож Я так само прошу вас відплатити Мені тією самою монетою. Ви мусите знати, що Я – Єдиний, хто дарує людству життя, і ви – ті, хто отримує від Мене життя та мусить про Мене свідчити. Це ваш обов’язок, який Я вам посилаю та який ви мусите для Мене виконувати. Я дарував Вам усю Свою славу, Я дарував вам життя, якого так і не отримав обраний Богом народ – ізраїльтяни. Справедливо було б, якби ви свідчили про Мене, і присвячували Мені свою юність, і покладали своє життя. Кому б Я не дарував Свою славу, той стане Моїм свідком і віддасть за Мене життя. Так Я давно визначив наперед. Ваше щастя, що Я дарую вам Свою славу, і ваш обов’язок – свідчити про Мою славу. Якби ви в Мене вірили тільки заради набуття благословень, то Моя робота мала б небагато значення, і ви б не виконували свій обов’язок. Ізраїльтяни побачили тільки Моє милосердя, любов і велич, і юдеї узріли тільки Моє терпіння та спокуту. Вони побачили дуже, дуже мало роботи Мого Духу – настільки, що розуміли хіба одну десятитисячну від того, що бачили й чули ви. Тим, що ви бачили, ви перевершуєте навіть їхніх первосвящеників. Істини, які ви розумієте сьогодні, перевершують їхні; те, що ви бачили сьогодні, перевершує бачене в період Закону, та й у період Благодаті; і те, що ви відчували, перевершує навіть Мойсея й Іллю. Адже ізраїльтяни розуміли тільки закон Єгови, і бачили вони тільки спину Єгови; юдеї розуміли тільки спокуту Ісуса, отримали тільки благодать, даровану Ісусом, і бачили тільки образ Ісуса в домі юдеїв. А ви сьогодні бачите славу Єгови, спокуту Ісуса та всі Мої сьогоденні діла. Так само ви чули слова Мого Духа, оцінили Мою мудрість, пізнали Моє чудо та довідалися про Мій характер. Також Я розповів вам усе про Свій план управління. Ви бачили не просто люблячого та милосердного Бога, а Бога, повного праведності. Ви бачили Мою дивовижну роботу та дізналися, що Я сповнений величі та гніву. Більше того, ви знаєте, що колись Я обрушив Свою шалену лють на дім Ізраїлів і що сьогодні вона впала на вас. Ви розумієте більше Моїх небесних таємниць, ніж Ісая й Іван; ви знаєте про Мою красу й поважність більше, ніж усі святі минулих епох. Те, що ви отримали, – то не просто Моя істина, Моя дорога й Моє життя, а видіння й одкровення більше, ніж Іванове. Ви розумієте набагато більше таємниць, а ще узріли Моє істинне обличчя; ви прийняли більше Мого суду та знаєте більше про Мій праведний характер. Тож хоча ви народилися в останні дні, ваше розуміння – від попереднього й минулого, і ви також відчули на собі сьогоднішнє, і все це зробив Я Сам. Я прошу від вас не надміру, бо Я вам дав так багато, і ви багато в Мені побачили. Отже, Я прошу вас свідчити про Мене святим минулих епох, і це єдине бажання Мого серця.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Що ти знаєш про віру?»

Божі слова на кожен день. Уривок 465

Тож чи справді ти знаєш, чому в Мене віриш? Чи справді ти знаєш мету і значення Моєї роботи? Чи справді ти знаєш свій обов’язок? Чи справді ти знаєш Моє свідчення? Якщо ти просто віриш у Мене, але в тобі немає жодного знаку Моєї слави чи свідчення, то Я тебе давно вигнав. А всезнайки – ті навіть більші скалки в Моєму оці, і в Моєму домі вони не більше ніж перешкоди на Моєму шляху, вони кукіль, що буде повністю відвіяний у Моїй роботі, вони ні до чого не придатні, вони нічого не варті, і Я давно вже ними гидую. Часто Мій гнів випадає всім позбавленим свідчення, і ніколи Мій бич їх не полишає. Я давно вже віддав їх у руки лихого; вони позбавлені Моїх благословень. Коли настане день, їхня кара буде навіть тяжчою, ніж у безглуздих жінок. Сьогодні Я роблю тільки ту працю, яку Я зобов’язаний робити; Я зв’яжу всю пшеницю в снопи разом із тим куколем. Така Моя робота сьогодні. Весь той кукіль буде відвіяно в час Мого віяння, і тоді зерна пшениці будуть зібрані в комору, а той відвіяний кукіль буде вкинуто у вогонь, щоб він згорів на попіл. Зараз Моя робота полягає лише в тому, щоб пов’язати всіх людей у снопи; себто повністю їх завоювати. Тоді Я почну віяння, щоб відкрити кінець усіх людей. Тож ти повинен знати, як ти мусиш вдовольняти Мене зараз і як ти повинен ступити на правильний шлях у своїй вірі в Мене. Те, чого Я бажаю, – це твоя вірність і послух зараз, твоя любов і свідчення зараз. Навіть якщо ти наразі не знаєш, що таке свідчення чи що таке любов, ти мусиш принести Мені всього себе та віддати Мені свої єдині скарби: свою вірність і послух. Ти мусиш знати, що свідчення про Мою перемогу над сатаною лежить у вірності й послуху людини, так само як і свідчення про Моє повне завоювання людини. Обов’язок твоєї віри в Мене – свідчити про Мене, бути вірним Мені й нікому більше та бути слухняним до кінця. Перш ніж Я почну наступний етап Своєї роботи, як ти про Мене свідчитимеш? Як ти будеш Мені вірним і слухняним? Чи ти присвятиш усю свою вірність своєму призначенню, а чи ти просто здасися? Що б ти вибрав: підкоритись усім Моїм планам (навіть якщо в них буде нещастя чи смерть) або втекти на півдорозі, щоб уникнути Моєї кари? Я тебе караю, щоб ти про Мене свідчив, щоб був вірний Мені і слухняний. Більше того, теперішня кара призначена розгорнути наступний етап Моєї роботи та дати їй просуватися без завад. Тож закликаю тебе бути мудрим і не ставитися ні до свого життя, ні до значення твого буття як до піску, нічого не вартого. Чи ти можеш точно знати, якою буде Моя прийдешня робота? Чи ти знаєш, як Я працюватиму в прийдешні дні та як розгортатиметься Моя робота? Ти мусиш знати значення того, як ти відчував на собі Мою роботу, більше того – значення твоєї віри в Мене. Я стільки зробив; як би Я міг здатися на півдорозі так, як ти уявляєш? Я зробив таку обширну роботу; як би Я міг її знищити? Справді, Я прийшов покласти цьому періоду край. Це так, але, більше того, ти мусиш знати, що Я почну новий період, почну нову роботу і, найголовніше, поширюватиму Євангеліє Царства. Тож ти мусиш знати, що теперішня робота призначена лише почати період і закласти фундамент для того, щоб поширювати Євангеліє в прийдешні часи та покласти в майбутньому край цьому періоду. Моя робота не така проста, як ти думаєш, і не така нікудишня чи безглузда, як ти можеш вважати. Тому маю все одно сказати тобі: ти повинен віддати своє життя Моїй роботі, і, більше того, ти повинен присвятити себе Моїй славі. Довго Я прагнув, щоб ти про Мене свідчив, і ще довше Я прагнув, щоб ти поширював Моє Євангеліє. Ти повинен розуміти, що в Моєму серці.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Що ти знаєш про віру?»

Божі слова на кожен день. Уривок 466

Хоча ваша віра дуже щира, ніхто з вас не здатен усе про Мене розповісти, ніхто не може вповні засвідчити всі факти, що ви бачите. Подумайте про це: сьогодні більшість із вас занедбала свої обов’язки та натомість гониться за плоттю, насичує плоть і жадібно втішається плоттю. Ви маєте мало істини. Як же ви тоді можете свідчити про все, що бачили? Чи дійсно ви впевнені, що можете бути Моїми свідками? Якщо прийде день, коли ти будеш не здатен засвідчити про все, що побачив сьогодні, то ти втратиш призначення створінь, і у твого буття не буде жодного сенсу. Ти станеш не гідний бути людиною. Навіть можна було б сказати, що ти не будеш людиною! Я виконав над вами незмірну роботу, але оскільки ти зараз нічого не вчишся, нічого не усвідомлюєш, і труди твої не дають результату, то коли Мені настане час розширювати Свою роботу, ти лише байдуже витріщатимешся, недорікуватий і геть ні на що не гідний. Хіба це не зробить тебе грішником на всі часи? Коли прийде той час, хіба ти не відчуєш щонайглибшого жалю? Хіба ти не впадеш у смуток? Уся Моя робота сьогодні робиться не з неробства та нудьги, а щоб закласти фундамент для Моєї майбутньої роботи. Це не означає, що Я в безвиході та мушу придумати щось нове. Ти мусиш розуміти роботу, яку Я роблю; це не те, що робить дитина, яка грається на вулиці, це робота, яка представляє Мого Отця. Ви мусите знати, що це не Я Сам усе це роблю; натомість Я представляю Свого Отця. Тим часом ваша роль – виключно слідувати, слухатися, мінятися та свідчити. Те, що ви маєте зрозуміти, – це те, чому ви маєте в Мене вірити; це найголовніше питання, яке ви всі маєте зрозуміти. Мій Отець заради Своєї слави наперед призначив вас усіх Мені від миті, коли Він створив світ. Це заради Моєї роботи й заради Його слави Він призначив вас наперед. Це через Мого Отця ви в Мене вірите; це через попереднє призначення Моїм Отцем ви за Мною слідуєте. Ніщо з цього ви не вибирали самі. Навіть важливіше, аби ви розуміли, що ви ті, кого Мій Отець дарував Мені, щоб ви про Мене свідчили. Оскільки Він дав вас Мені, ви мусите дотримуватися шляхів, які Я вам дарую, а також шляхів і слів, яких Я вас учу, бо це ваш обов’язок – дотримуватися Моїх шляхів. Така первісна мета вашої віри в Мене. Тому кажу вам так: ви лише люди, яких Мій Отець дарував Мені, щоб ви дотримувалися Моїх шляхів. Однак ви лише вірите в Мене; ви не від Мене, бо ви не з родини ізраїльтян, а натомість ви такі, як давній змій. Усе, чого Я від вас прошу, – це свідчити про Мене, але сьогодні ви мусите йти Моїми шляхами. Усе це – заради майбутнього свідчення. Якщо ви діятимете як люди, що лише слухають про Мої шляхи, то ви будете нічого не варті, і значення того, що Мій Отець вас Мені дарував, буде втрачено. Ось що Я наполегливо кажу вам: ви мусите йти Моїми шляхами.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Яке твоє розуміння Бога?»

Божі слова на кожен день. Уривок 467

Як Святий Дух нині діє в церкві? Чи є в тебе тверде розуміння цього питання? З якими найбільшими труднощами стикаються твої брати й сестри? Чого їм найбільше бракує? Нині є люди, які негативно ставляться до того, що вони проходять через випробування, а деякі навіть скаржаться. Інші люди вже не рухаються вперед, бо Бог закінчив говорити. Люди не стали на правильний шлях віри в Бога. Вони не можуть жити самостійно, не можуть підтримувати власне духовне життя. Деякі люди енергійні в слідуванні й пошуку та готові практикувати, коли Бог говорить, але коли Бог не говорить, вони більше не рухаються вперед. Люди ще не зрозуміли Божу волю у своєму серці й не мають невимушеної любові до Бога; у минулому вони слідували за Богом, тому що їх змушували. Зараз є люди, які втомилися від Божої роботи. Чи не загрожує таким людям небезпека? Багато людей існує в такому стані, коли вони ледь-ледь справляються. Хоча вони їдять і п’ють слова Божі, моляться Йому, але роблять це впівсили, і в них уже немає того запалу, який був колись. Більшість людей не зацікавлена в Божій роботі очищення й удосконалення, і справді, вони немовби постійно перебувають без будь-якого внутрішнього поштовху. Коли їх долають переступи, вони не відчувають себе в боргу перед Богом і не мають усвідомлення, щоб відчувати каяття. Вони не шукають істини й не відходять від церкви, а шукають лише тимчасових задоволень. Ці люди нерозумні, абсолютно нетямущі! Коли прийде час, вони всі будуть вигнані, і жоден із них не спасеться! Ти думаєш, що якщо хтось отримав спасіння одного разу, то буде спасенний завжди? Ця віра – чистий обман! Усі, хто не прагне ввійти в життя, будуть покарані. Більшість людей абсолютно не зацікавлена у входженні в життя, у видіннях або в тому, щоб утілювати істину в життя. Вони не прагнуть увійти, і вони, звичайно, не прагнуть увійти глибше. Чи не руйнують вони себе? Зараз є частина людей, стан яких постійно покращується. Чим більше діє Дух Святий, тим більше впевненості вони набувають, чим більше переживають, тим більше відчувають глибоку таємницю Божої роботи. Чим глибше вони входять, тим більше розуміють. Вони відчувають, що Божа любов така велика, і всередині вони почуваються стійкими й просвітленими. У них є розуміння Божої роботи. Це люди, в яких працює Святий Дух. Деякі люди кажуть: «Хоча немає нових слів від Бога, я все одно повинен прагнути заглибитися в істину, я повинен серйозно ставитися до всього, що є в моєму реальному досвіді, і входити в реальність Божих слів». Така людина володіє роботою Святого Духа. Хоча Бог не показує Свого обличчя й прихований від кожної людини, хоча Він не вимовляє жодного слова, і бувають моменти, коли людина переживає якесь внутрішнє очищення, але Бог не покинув людину остаточно. Якщо людина не може втримати в собі істину, яку вона повинна виконувати, то вона не буде мати роботи Святого Духа. У період очищення, коли Бог не проявляє Себе, якщо ти не маєш довіри, а натомість відступаєш, якщо ти не зосереджуєшся на переживанні Його слів, то ти втікаєш від Божої роботи. Пізніше ти будеш одним із тих, хто буде вигнаний. Той, хто не прагне ввійти в слово Боже, не може бути свідком для Нього. Усі люди, які здатні свідчити про Бога й виконувати Його волю, повністю залежать від свого прагнення слідувати за Божими словами. Робота, яку Бог виконує в людях, полягає насамперед у тому, щоб дозволити їм здобути істину; метою примушування тебе до пошуку життя є вдосконалення тебе, і все це для того, щоб зробити тебе придатним для використання Богом. Усе, чого ти прагнеш зараз, – це чути таємниці, слухати Божі слова, тішити свої очі й дивитися навколо, щоб побачити, чи є якась новинка або тенденція, і в такий спосіб задовольнити свою цікавість. Якщо такий намір існує у твоєму серці, то ти не зможеш виконати Божі вимоги. Ті, хто не шукає істину, не можуть слідувати до самого кінця. Зараз справа не в тому, що Бог чогось не робить, а в тому, що люди не співпрацюють із Ним, бо втомилися від Його роботи. Вони хочуть чути тільки слова, які Він говорить, щоб дарувати благословення, і не бажають чути слова Його суду й кари. У чому ж причина цього? Причина в тому, що бажання людей отримати благословення не здійснилися, і тому вони стали негативними й слабкими. Справа не в тому, що Бог навмисно не дозволяє людям іти за Ним, і не в тому, що Він навмисно завдає людству ударів. Люди негативно налаштовані й слабкі тільки тому, що їхні наміри неправильні. Бог – це Бог, який дає людині життя, і Він не може привести людину до смерті. Негатив, слабкість і відступництво людей є наслідком їхніх власних учинків.

Нинішня Божа робота приносить людям певне рафінування, і тільки ті, хто може бути непохитним, отримуючи це рафінування, здобудуть Боже схвалення. Незалежно від того, як Він приховує Себе, – чи то мовчанням, чи то бездіяльністю, – ви все одно можете продовжувати енергійно шукати. Навіть якби Бог сказав, що відкине тебе, ти все одно слідував би за Ним. Це і є свідчення про Бога. Якщо Бог приховує Себе від тебе, і ти перестаєш слідувати за Ним, чи є це постійним свідченням про Бога? Якщо люди насправді не входять, то вони не мають істинного духовного стану, і коли вони дійсно зіткнуться з великим випробуванням, вони спіткнуться. Коли Бог не говорить або робить те, що не відповідає твоїм власним уявленням, ти ламаєшся. Якби Бог зараз діяв згідно з твоїми власними поняттями, якби Він задовольняв твою волю, і ти був здатний встати й енергійно йти вперед, то на яких би принципах ти жив? Я кажу, що є багато людей, які живуть так, що повністю покладаються на людську цікавість. Вони абсолютно не мають прагнення до пізнання у своєму найщирішому серці. Усі ті, хто не прагне ввійти в істину, але покладається в житті на свою цікавість, – це підлі люди, і вони в небезпеці! Різноманітні Божі діла здійснюються для того, щоб удосконалити людину. Але люди завжди допитливі, вони люблять розпитувати про чутки, їх турбують поточні справи в інших країнах, наприклад, їм цікаво, що відбувається в Ізраїлі, чи був землетрус у Єгипті, – вони завжди шукають щось нове, свіженьке, щоб задовольнити свої егоїстичні бажання. Вони не прагнуть життя, не прагнуть досконалості. Вони лише прагнуть, щоб швидше настав Божий день, щоб здійснилася їхня прекрасна мрія, щоб їхні навіжені бажання здійснилися. Така людина не є практичною – вона має неправильну перспективу. Тільки пошук істини є основою віри людини в Бога, і якщо людина не шукає входження в життя, якщо вона не прагне догодити Богові, то вона буде покарана. Ті, хто буде покараний, – це ті, хто не мав роботи Святого Духа упродовж Божого часу роботи.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ти повинен зберегти відданість Богу»

Божі слова на кожен день. Уривок 468

Як людям співпрацювати з Богом на цьому етапі Його роботи? Нині Бог випробовує людей. Він не промовляє жодного слова, але приховує Себе й не вступає в прямий контакт із людьми. Ззовні здається, що Він не робить ніякої роботи, але правда полягає в тому, що Він усе ще працює всередині людини. Той, хто прагне ввійти в життя, має бачення свого пошуку життя й не має сумнівів, навіть якщо він не до кінця розуміє Божу роботу. Проходячи через випробування, навіть коли ти не знаєш, що Бог хоче зробити та яку роботу Він хоче виконати, ти маєш знати, що наміри Бога щодо людства завжди добрі. Якщо ти шукаєш Його зі щирим серцем, то Він ніколи не залишить тебе, і врешті-решт Він обов’язково вдосконалить тебе й приведе людей до належного місця призначення. Незалежно від того, як Бог зараз випробовує людей, настане день, коли Він дасть людям відповідний результат і відповідну відплату за те, що вони вчинили. Бог не буде вести людей до певного моменту, а потім просто відкидати їх убік і не звертати на них уваги. Це тому, що Бог заслуговує на довіру. На цьому етапі Святий Дух виконує роботу рафінування. Він рафінує кожну окрему людину. На тих етапах роботи, які складалися з випробування смертю й випробування карою, рафінування здійснювалося через слова. Для того, щоб люди могли відчути Божу роботу, вони мають спочатку зрозуміти Його нинішню роботу й те, як людство мусить співпрацювати. Дійсно, це те, що мусить розуміти кожен. Що б Бог не робив, – чи це рафінування, чи навіть якщо Він мовчить, – жоден етап Божої роботи не вписується в людські уявлення. Кожен етап Його роботи розбиває й пробиває людські уявлення. Це Його робота. Але ти повинен вірити, що, оскільки Божа робота дійшла до певного етапу, Він не умертвить усе людство, незважаючи ні на що. Він дає і обіцянки, і благословення людству, і всі, хто шукає Його, зможуть отримати Його благословення, а ті, хто не шукає, – будуть вигнані Богом. Це залежить від твого пошуку. Незалежно від усього іншого, ти маєш вірити, що коли Божа робота буде завершена, кожна людина матиме відповідне місце призначення. Бог наділив людство прекрасними прагненнями, але без пошуку вони недосяжні. Нині ти маєш бути здатним це побачити – Боже рафінування людей і Його кара є Його роботою, але люди, зі свого боку, мають постійно прагнути до зміни свого характеру. У своєму практичному досвіді, перш за все, ти мусиш знати, як їсти й пити Боже слово; ти мусиш знайти в Його словах те, у що тобі слід увійти, а також свої власні недоліки, ти мусиш шукати входження у свій практичний досвід, і брати ту частину Божого слова, яка має бути застосована на практиці, і намагатися її практикувати. Їсти й пити слова Божі – це один з аспектів. Крім того, треба підтримувати життя церкви, треба мати нормальне духовне життя, і треба вміти віддавати всі свої теперішні стани Богові. Як би не змінювалася Його робота, твоє духовне життя має залишатися нормальним. Духовне життя може підтримувати твій нормальний вхід. Що б не робив Бог, ти повинен продовжувати своє духовне життя безперервно й виконувати свій обов’язок. Це те, що люди мусять робити. Це все робота Святого Духа, але якщо для тих, хто має нормальний стан, – це вдосконалення, то для тих, хто має ненормальний стан, – це випробування. На нинішньому етапі роботи Святого Духа по рафінуванню дехто каже, що Божа робота настільки велика, що людям абсолютно необхідне рафінування, інакше їхній духовний стан буде занадто малий, і вони не зможуть досягти Божої волі. Однак для тих, чий стан не є добрим, це стає причиною не шукати Бога, не відвідувати зібрання, не їсти й не пити слово Боже. У Божій роботі, що б Він не робив і які б зміни не здійснював, люди мають підтримувати базовий рівень нормального духовного життя. Можливо, ти не був байдужим на нинішньому етапі свого духовного життя, але ти все ще не здобув багато й не зібрав великого врожаю. За таких обставин ти все одно маєш дотримуватися правил; ти маєш дотримуватися цих правил, щоб не зазнати втрат у своєму житті та щоб догодити Богу. Якщо твоє духовне життя ненормальне, ти не можеш зрозуміти теперішню Божу роботу, а натомість завжди відчуваєш, що вона абсолютно несумісна з твоїми власними уявленнями, і хоча ти готовий слідувати за Ним, тобі не вистачає внутрішнього прагнення. Отже, незалежно від того, що Бог робить у цей час, люди повинні співпрацювати. Якщо люди не співпрацюють, то Святий Дух не може виконувати Свою роботу, і якщо люди не готові співпрацювати, то вони навряд чи зможуть отримати роботу Святого Духа. Якщо ти хочеш мати роботу Святого Духа всередині себе, і якщо ти хочеш отримати Боже схвалення, то ти повинен зберігати свою первісну відданість перед обличчям Бога. Зараз тобі не потрібно мати більш глибоке розуміння, вищу теорію або інші подібні речі; все, що потрібно, – це твоя підтримка Божого слова на первісній основі. Якщо людина не співпрацює з Богом і не прагне до глибшого входження, то Бог забере в неї все те, що їй належало спочатку. Усередині люди завжди жадібні до зручності й воліють насолоджуватися тим, що вже доступно. Вони хочуть отримувати Божі обітниці, не заплативши за це ніякої ціни. Ось такі химерні думки тішать людство. Отримати саме життя, не заплативши за нього жодної ціни, – чи було коли-небудь щось таким легким? Коли хтось вірить у Бога, і прагне ввійти в життя, і прагне змінити свій характер, він має заплатити ціну й досягти стану, в якому він завжди слідуватиме за Богом, що б Він не робив. Це те, що люди мусять робити. Навіть якщо ви берете все це за правило, ви мусите завжди дотримуватися його, і якими б великими не були випробування, ви не повинні відмовлятися від своїх нормальних стосунків із Богом. Ви маєте бути здатними молитися, підтримувати своє церковне життя й ніколи не залишати своїх братів і сестер. Коли Бог випробовує тебе, ти все одно мусиш шукати правди. Це мінімальна вимога для духовного життя. Завжди мати бажання шукати й прагнути співпрацювати, докладаючи всіх своїх сил, – чи можна це зробити? Якщо люди візьмуть це за основу, вони зможуть досягти проникливості та входження в реальність. Легко сприймати Боже слово, коли твій власний стан нормальний; за таких обставин не важко практикувати істину, і відчуваєш, що Божа робота – велична. Але якщо твій стан поганий, то якою б величною не була Божа робота і як би гарно хтось не говорив, ти не звернеш на це уваги. Коли стан людини ненормальний, Бог не може діяти в ній, і вона не може досягти змін у своєму характері.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ти повинен зберегти відданість Богу»

Божі слова на кожен день. Уривок 469

Якщо в людей немає впевненості, їм нелегко продовжувати йти цим шляхом. Тепер кожен може побачити, що Божа робота анітрохи не збігається з людськими поняттями та уявленнями. Бог зробив стільки роботи й сказав стільки слів, і хоча люди можуть визнати, що ці слова є істиною, у них все одно можуть виникнути різні уявлення про Бога. Якщо люди хочуть зрозуміти істину й здобути її, вони повинні мати впевненість і силу волі, щоб бути здатними стояти на тому, що вони вже бачили, і на тому, що вони здобули зі свого досвіду. Що б Бог не робив у людях, вони мусять відстоювати те, чим володіють самі, бути щирими перед Богом і залишатися відданими Йому до кінця. Це обов’язок людства. Люди мусять відстоювати те, що вони повинні робити. Віра в Бога вимагає послуху Йому й переживання Його роботи. Бог зробив стільки роботи – можна сказати, що для людей це все вдосконалення, рафінування, а ще більше – кара. Не було жодного етапу в Божій роботі, який би відповідав людським поняттям; те, чим люди насолоджувалися, – це суворі Божі слова. Коли Бог приходить, люди мають насолоджуватися Його величчю та Його гнівом. Однак, якими б суворими не були Його слова, Він приходить, щоб спасти й вдосконалити людство. Будучи створеними істотами, люди мусять виконувати обов’язки, які вони повинні виконувати, і свідчити про Бога у процесі рафінування. У кожному випробуванні вони мусять відстоювати те свідчення, яке вони повинні нести, і робити це голосно заради Бога. Людина, яка це виконує, є переможцем. Незалежно від того, як Бог очищає тебе, ти залишаєшся сповненим впевненості й ніколи не втрачаєш довіри до Нього. Ти робиш те, що мусить робити людина. Це те, що Бог вимагає від людини, і серце людини має бути здатним повністю повертатися до Нього й звертатися до Нього кожної миті. Це переможець. Ті, кого Бог називає «переможцями», – це ті, хто, перебуваючи під впливом сатани, перебуваючи в облозі сатани, тобто коли вони опиняються серед сил темряви, все одно здатен свідчити й зберігати свою впевненість і відданість Богові. Якщо ти все ще здатен зберігати чисте серце перед Богом і зберігати свою справжню любов до Бога, незважаючи ні на що, то ти постаєш як свідок перед Богом, і це те, що Бог називає «бути переможцем». Якщо твоє прагнення є чудовим, коли Бог благословляє тебе, але ти відступаєш без Його благословення, чи є це чистотою? Оскільки ти впевнений, що цей шлях істинний, ти маєш іти ним до кінця; ти маєш зберігати свою відданість Богові. Оскільки ти побачив, що Сам Бог прийшов на землю, щоб удосконалити тебе, ти повинен повністю віддати Йому своє серце. Якщо ти все ще можеш слідувати за Ним, що б Він не робив, навіть якщо в самому кінці Він визначає несприятливий для тебе результат, це і є збереженням твоєї чистоти перед Богом. Принести в жертву Богу святе духовне тіло й непорочну цноту означає зберегти щире серце перед Богом. Для людини щирість – це чистота, а вміння бути щирим перед Богом – це збереження чистоти. Ось, що ти маєш застосовувати на практиці. Коли треба молитися – молись, коли треба збиратися на спілкування – збирайся, коли треба співати гімни – співай гімни, коли треба відректися від плоті – відречися від плоті. Коли ти виконуєш свій обов’язок, не доводь справу до кінця абияк; коли ти стикаєшся з випробуваннями, будь непохитним. Це і є відданість Богові. Якщо ти не відстоюєш те, що мусять робити люди, то всі твої попередні страждання й рішення були марними.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ти повинен зберегти відданість Богу»

Божі слова на кожен день. Уривок 470

Для кожного етапу Божої роботи є спосіб, за яким люди повинні співпрацювати. Бог очищає людей, щоб вони мали впевненість, проходячи через рафінування. Бог удосконалює людей, щоб вони мали впевненість у тому, що будуть удосконалені Богом, і були готові прийняти Його рафінування, а також Божий розбір та обтинання. Дух Божий діє в людях, щоб принести їм просвітління й освітлення, і щоб вони співпрацювали з Ним і практикували. Бог не говорить під час рафінування. Він не подає Свого голосу, але все ж є робота, яку люди мусять виконувати. Ти мусиш підтримувати те, що ти вже маєш, ти мусиш бути здатним молитися Богу, бути поруч із Богом і свідчити перед Богом; у такий спосіб ти виконаєш свій власний обов’язок. Ви всі мусите ясно бачити з Божої роботи, що Його випробування довіри й любові людей вимагають, щоб вони більше молилися Богу й частіше смакували Божі слова перед Ним. Якщо Бог просвіщає тебе й дає тобі зрозуміти Свою волю, але ти не застосовуєш нічого із цього на практиці, ти нічого не отримаєш. Коли ти застосовуєш Божі слова на практиці, ти все одно мусиш бути здатним молитися Йому, і коли ти смакуєш Його слова, ти мусиш приходити до Нього, і шукати, і бути повним довіри до Нього, без жодного сліду почуття розчарування або холоду. Ті, хто не застосовує Божі слова на практиці, сповнені енергії під час зібрань, але впадають у темряву, коли повертаються додому. Є й такі, що навіть не хочуть збиратися разом. Отже, ти маєш чітко бачити, який обов’язок мусять виконувати люди. Ти можеш не знати, якою насправді є Божа воля, але ти можеш виконувати свій обов’язок, ти можеш молитися, коли потрібно, ти можеш втілювати істину на практиці, коли потрібно, і ти можеш робити те, що люди мусять робити. Ти можеш відстоювати своє початкове видіння. У такий спосіб ти будеш більш здатний прийняти наступний етап Божої роботи. Коли Бог діє в прихований спосіб, це є проблемою, якщо ти не шукаєш. Коли Він говорить і проповідує під час зборів, ти слухаєш з ентузіазмом, але коли Він не говорить, тобі не вистачає запалу, і ти відступаєш назад. Яка людина так поводиться? Та, що просто йде туди, куди йде стадо. У неї немає ні позиції, ні свідчення, ні видіння! Таких людей більшість. Якщо ти так будеш продовжувати, то одного разу, коли прийде велике випробування, ти потрапиш під покарання. У Божому процесі вдосконалення людей мати позицію – дуже важливо. Якщо ти не сумніваєшся в жодному етапі Божої роботи, якщо ти виконуєш людський обов’язок, якщо ти щиро дотримуєшся того, що Бог тобі доручив утілити в життя, – тобто пам’ятаєш Божі заклики і, що б Він не робив у сьогоденні, не забуваєш Його заклики, – якщо ти не сумніваєшся в Його роботі, зберігаєш свою позицію, відстоюєш своє свідчення, перемагаєш на кожному кроці свого шляху, то врешті-решт Бог удосконалить тебе й зробить переможцем. Якщо ти здатен бути непохитним на кожному етапі Божих випробувань, і якщо ти все ще можеш бути непохитним у самому кінці, то ти – переможець, ти – той, кого Бог удосконалив. Якщо ти не можеш бути непохитним у нинішніх випробуваннях, то в майбутньому тобі буде ще важче. Якщо ти зазнаєш лише незначної кількості страждань і не шукаєш істини, то в кінцевому підсумку ти нічого не отримаєш. Ти залишишся з порожніми руками. Є люди, які відмовляються від пошуків, коли бачать, що Бог не говорить, і їхнє серце стає розсіяним. Хіба такі люди не безумні? Такі люди не мають реальності. Коли Бог говорить, вони завжди метушаться, зовні виглядають заклопотаними й захопленими, але коли Він не говорить, вони перестають шукати. Така людина не має майбутнього. Під час рафінування ти маєш входити з позитивної перспективи й засвоювати уроки, які ти мусиш засвоїти; коли ти молишся Богу й читаєш Його слово, ти мусиш порівнювати свій стан із ним, виявляти свої недоліки й усвідомлювати, що тобі ще багато чого треба засвоїти. Чим щиріше ти прагнутимеш під час проходження рафінування, тим більше ти усвідомиш свою неспроможність. Коли ти переживаєш рафінування, ти стикаєшся з великою кількістю проблем; ти не можеш бачити їх ясно, ти скаржишся, ти відкриваєш власну плоть – тільки в такий спосіб ти можеш виявити, що в тебе всередині занадто багато зіпсованих характерів.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ти повинен зберегти відданість Богу»

Божі слова на кожен день. Уривок 471

Божа робота в останні дні вимагає величезної впевненості, навіть більшої впевненості, ніж була у Йова. Без упевненості люди не зможуть продовжувати набувати досвіду й не зможуть удосконалюватися Богом. Коли прийде день великих випробувань, люди будуть залишати церкви – хто тут, хто там. Будуть і такі, які в попередні дні були досить успішними у своєму пошуку, і буде незрозуміло, чому вони більше не вірять. Станеться багато такого, чого ти не зрозумієш, і Бог не виявить жодних знаків чи чудес, не зробить нічого надприродного. Це для того, щоб побачити, чи витримаєш ти – Бог використовує факти, щоб очистити людей. Ти ще не дуже постраждав. У майбутньому, коли прийдуть великі випробування, подекуди з церкви піде кожна людина, і ті, з ким у вас були добрі стосунки, підуть і залишать свою віру. Чи зможеш ти тоді вистояти? Досі випробування, з якими ти стикався, були незначними, і ти, ймовірно, ледве витримував їх. Цей етап включає в себе рафінування та вдосконалення тільки на словах. На наступному етапі на тебе обрушаться факти, які будуть очищати тебе, і тоді ти опинишся посеред небезпек. Щойно ситуація стане дійсно серйозною, Бог порадить тобі поспішити й піти, а релігійні люди спробують заманити тебе піти з ними. Це для того, щоб побачити, чи можеш ти продовжувати йти цим шляхом, і всі ці речі є випробуваннями. Нинішні випробування незначні, але настане день, коли будуть такі родини, де батьки більше не віритимуть, і такі, де діти більше не віритимуть. Чи зможеш ти продовжувати? Чим далі ти йтимеш уперед, тим більшими ставатимуть твої випробування. Бог здійснює Свою роботу з очищення людей відповідно до їхніх потреб та їхнього духовного стану. На етапі, коли Бог удосконалює людство, неможливо, щоб кількість людей продовжувала зростати, – вона буде тільки зменшуватися. Лише через ці рафінування люди можуть бути вдосконалені. Коли з тобою розбираються, коли тебе дисциплінують, випробовують, карають, проклинають – чи можеш ти все це витримати? Коли бачиш церкву з виключно гарною ситуацією, де всі сестри й брати прагнуть з великим запалом, то й сам відчуваєш підбадьорення. Щойно настане день, коли вони всі підуть, деякі з них більше не віритимуть, деякі підуть займатися бізнесом або одружаться, а деякі приєднаються до релігії; чи зможеш ти тоді залишатися непохитним? Чи зможеш ти залишитися незворушним усередині? Боже вдосконалення людства – це зовсім не просто! Він використовує багато речей, щоб рафінувати людей. Люди вважають це методами, але в Божому первісному намірі це зовсім не методи, а факти. Зрештою, коли Він рафінує людину до певної міри, і вона вже не матиме жодних нарікань, ця стадія Його роботи буде завершеною. Велика робота Святого Духа полягає в тому, щоб удосконалювати тебе, а коли Він не працює й приховує Себе, то це ще більше слугує меті вдосконалення тебе, і, зокрема, в такий спосіб можна побачити, чи є в людей любов до Бога, чи є в них справжня довіра до Нього. Коли Бог говорить відверто, то тобі не потрібно шукати; і тільки коли Він прихований, тобі потрібно шукати й навпомацки знаходити свій шлях. Ти мусиш бути здатним виконувати обов’язок створеної істоти, і яким би не був твій майбутній результат і твоє місце призначення, ти мусиш бути здатним шукати знань і любові до Бога протягом тих років, що ти живеш, і як би Бог не ставився до тебе, ти мусиш бути здатним уникати скарг. Для роботи Святого Духа в людях є одна умова. Вони повинні жадати й шукати, не бути нерішучими або сумніватися в діях Бога, і вони мають бути здатними завжди відстоювати свій обов’язок; тільки так вони можуть отримати роботу Святого Духа. На кожному етапі Божої роботи від людини вимагається величезна довіра й прихід перед Богом для пошуку – тільки через досвід люди можуть відкрити, наскільки Бог гідний любові та як Святий Дух діє в людях. Якщо ти не переживаєш на власному досвіді, якщо ти навпомацки не шукаєш через усе це свій шлях, якщо ти не прагнеш, то ти нічого не здобудеш. Ти маєш відчути свій шлях через свій досвід, і тільки через свій досвід ти можеш побачити дії Бога й визнати Його дивовижність і незбагненність.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ти повинен зберегти відданість Богу»

Божі слова на кожен день. Уривок 472

Бог дозволяє тобі переживати всілякі злети й падіння, розчарування, скорботи, а також багато провалів та невдач. Зрештою, дозволяючи тобі пройти через усе це, Бог покаже тобі, що все, що Він сказав, є правильним та істинним. Разом із тим Він покаже тобі, що твої власні переконання, погляди, уявлення, знання, теорії, філософії та все те, чого ти навчився в цьому світі й чому тебе навчили твої батьки, є неправильним, що це не може спрямувати тебе на правильний шлях у житті, і що це не може привести тебе до розуміння істини й допомогти тобі постати перед Богом. Якщо ти досі живеш цим, то ти йдеш шляхом невдач, а також шляхом опору Богові та зради Його. Зрештою, Бог змусить тебе чітко це побачити. Цей процес є тим, що ти мусиш пережити, і лише так можна досягти результатів, але Богові також боляче це бачити. Люди бунтівничі й мають розбещені характери, тому вони мусять мати певні труднощі й мусять проходити через ці невдачі. Без цих труднощів у них не було б можливості очиститися. Якщо людина щиро любить істину та щиро готова приймати різні види Божого спасіння й платити певну ціну, тоді їй непотрібно так багато страждати. Насправді Бог не хоче, щоб люди так сильно страждали, і не хоче, щоб вони переживали стільки невдач і провалів. Однак люди надто бунтівничі, не бажають робити те, що їм говорять, і коритися, не здатні йти правильним шляхом або йдуть навпростець; вони можуть тільки йти своїм шляхом, бунтувати проти Бога й чинити Йому опір. Люди – розбещені істоти. Бог може лише передавати людей сатані й поміщати їх у різні оточення, щоб постійно гартувати їх, дозволяючи людям отримувати завдяки цьому різноманітний досвід, і виносити уроки, і усвідомлювати сутність усіх видів злого. Коли згодом люди змінюються, вони відкривають для себе, що Божі слова – це істина, і визнають, що Божі слова – це істина, що Бог – це реальність усіх позитивних речей, і що Бог – це Той, хто справді любить людей, піклується про них і може їх спасти. Бог не хоче, щоб люди так сильно страждали, але люди надто бунтівничі, вони хочуть іти обхідними шляхами й терпіти ці труднощі. У Бога немає іншого вибору, окрім як поміщати людей у різні умови, щоб постійно загартовувати їх. Якою мірою людей загартовують, у кінцевому підсумку? Такою мірою, щоб людина могла сказати: «Я пережив усілякі ситуації, тепер я розумію. Окрім Бога, немає людини, події або об’єкта, які могли б допомогти мені зрозуміти істину, які могли б дати мені насолоджуватися істиною, які могли б змусити мене ввійти в реальність істини. Якщо я зможу слухняно практикувати відповідно до Божих слів, слухняно залишатися на місці людини, дотримуватися статусу й обов’язку сотвореної істоти, слухняно приймати володарювання та влаштування Бога, більше не мати скарг або надмірних бажань до Бога й по-справжньому коритися Господу творіння, тільки тоді я буду тим, хто дійсно підкоряється Богові». Досягнувши цього рівня, люди по-справжньому схиляються перед Богом, і Богові більше не потрібно створювати для них жодних умов для отримання певного досвіду. Отже, яким шляхом ви бажаєте йти? Ніхто особисто не бажає терпіти труднощі, і ніхто не хоче переживати невдачі, провали, скруту, розчарування й бурі. Але іншого шляху немає. У людей сатанинська природа, вони надто бунтівничі, їхні думки й точки зору надто складні. Щодня твоє серце знаходиться в постійному конфлікті, постійній боротьбі, не маючи спокою. Ти розумієш мало істини, твоє входження в життя поверхове, і тобі не вистачає сили подолати свої погляди, уявлення та зіпсовані характери плоті. Ти можеш іти тільки звичайним шляхом: постійно переживати невдачі й розчарування, постійно падати, кидатися з боку в бік через труднощі, борсатися в бруді, доки не настане день, коли ти скажеш: «Я втомився, я ситий по саме горло, я не хочу так жити. Я не хочу терпіти ці невдачі, я хочу постати перед Творцем із послухом. Я слухатиму Божі слова, я робитиму те, що Він каже. Тільки це правильний шлях у житті». Тільки того дня, коли ти цілковито переконаєшся й визнаєш свою поразку, ти постанеш перед Богом. Чи ти дізнався що-небудь про Божий характер із цього? Яким є ставлення Бога до людини? У всьому, що Бог робить, Він бажає людині найкращого. Яке б оточення Він не створював або що б не просив тебе зробити, Він завжди бажає бачити найкращий результат. Скажімо, ти переживаєш певні обставини й стикаєшся із невдачами й провалами. Бог не бажає бачити тебе знеохоченим, коли ти зазнаєш невдачі, а потім вважаєш, що з тобою покінчено, що тебе вхопив сатана, а тоді махаєш на себе рукою, більше ніколи не здіймаючись на ноги та занурившись у печаль – Бог не бажає бачити такий результат. Що Бог бажає бачити? Можливо, ти зазнав невдачі в цьому питанні, але ти здатен шукати істину й аналізувати себе, щоб знайти причину своєї невдачі; ти приймаєш урок у цій невдачі та зростаєш завдяки цьому; ти усвідомлюєш, що так чинити було неправильно, що правильним є тільки практикувати відповідно до Божих слів. Ти усвідомлюєш: «Я поганий, і в мене зіпсовані сатанинські характери. У мені присутнє бунтарство, я далекий від праведних людей, про яких говорить Бог, і в мене немає серця, яке боїться Бога». Ти чітко зрозумів цей факт, ти пізнав істину в цьому питанні, і завдяки цій невдачі, цьому провалові ти став розважливим і зрілим. Це те, що Бог хоче бачити. Що відображає дозрівання? Воно означає, що Бог може здобути тебе, що тебе можна спасти, що ти можеш увійти в реальність істини та що ти став на шлях страху Божого та втечі від злого. Бог сподівається побачити, як люди стають на правильний шлях. Бог працює з ретельними намірами, і все це – Його прихована любов, але люди часто цього не усвідомлюють. Люди недалекі та сповнені дріб’язковості. Коли вони не можуть насолоджуватися Божими благословеннями й благодаттю, вони звинувачують Бога, стають негативно налаштованими й сердитими. Але Бог не свариться з людьми, Він просто ставиться до них як до нетямущих дітей і несерйозний у Своєму поводженні з ними. Він створює середовища, які дозволяють людині дізнатися, як здобуваються благодать і благословення, і зрозуміти, що для людини означає благодать, і що людина може почерпнути завдяки їй. Скажімо, тобі подобається певна їжа, надмірне вживання якої, за словами Бога, є шкідливим для твого здоров’я. Ти не слухаєш, але наполягаєш на тому, щоб їсти її, і Бог дозволяє тобі вільно робити цей вибір. Унаслідок цього ти захворюєш. Переживши це кілька разів, ти доходиш такого розуміння: саме слова Бога мають рацію, все, що Він говорить, істинно, і ти мусиш практикувати відповідно до Його слів. Це правильний шлях. Тож у що перетворюються ці невдачі, провали та страждання, через які проходять люди? Ти цінуєш дбайливі наміри Бога й також віриш, що Божі слова правдиві, що всі вони практичні, і ти переконаний у цьому; твоя віра в Бога зростає. Є дещо ще: переживши на власному досвіді цей період провалів, ти починаєш усвідомлювати правдивість і точність Божих слів, ти бачиш, що Божі слова – це істина, і ти розумієш принцип практики істини. Отже, людям корисно переживати невдачі: хоча й болісні, вони гартують людей. Але якщо таке загартування в кінцевому підсумку змусить тебе повернутися до Бога, зрозуміти Його слова та прийняти їх у своє серце як істину, так що ти пізнаєш Бога, тоді такі гарт, невдачі та провали не будуть пережиті даремно. Це той результат, який Бог бажає бачити.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Як визначити природу й сутність Павла»

Божі слова на кожен день. Уривок 473

Ти повинен пам’ятати, що ці слова були сказані тепер: пізніше на тебе чекають більші скорботи та більші страждання! Бути вдосконаленим – це не просто й не легко. Як мінімум, ти повинен мати віру Йова, а може, навіть більшу, ніж у нього. Ти повинен знати, що випробування в майбутньому будуть більшими, ніж випробування Йова, і що ти все одно повинен зазнати довготривалої кари. Хіба це просто? Якщо твій духовний рівень не може бути покращений, якщо твоя здатність до розуміння є недостатньою, і якщо ти знаєш занадто мало, то в той час ти не матимеш жодного свідчення, а натомість станеш жартом, іграшкою для сатани. Якщо ти не можеш дотримуватися видінь зараз, значить, у тебе взагалі немає ніякого фундаменту, і в майбутньому ти будеш відкинутий! Жоден відрізок шляху не дається легко, тому не стався до цього легковажно. Ретельно зваж це зараз і підготуйся, щоб ти міг належним чином пройти останній відрізок цього шляху. Це той шлях, яким треба йти в майбутньому, той шлях, яким повинні йти всі люди. Ти не повинен залишати ці знання без уваги; не думай, що все, що я говорю тобі, – це марна трата часу. Настане день, коли ти застосуєш все це з користю – Мої слова не можуть бути сказані даремно. Це час, щоб озброїти себе, час прокласти шлях у майбутнє. Ти повинен готувати шлях, яким згодом будеш йти, ти повинен турбуватися й тривожитися про те, як ти зможеш бути непохитним у майбутньому, і добре підготуватися до свого майбутнього шляху. Не будь ненажерливим і лінивим! Ти повинен докласти всіх зусиль, щоб найкращим чином використовувати свій час, щоб ти міг здобути все, що тобі потрібно. Я даю тобі все, щоб ти міг зрозуміти. Ви бачили на власні очі, що менш ніж за три роки Я сказав так багато речей і виконав так багато роботи. Однією з причин того, що я працюю таким чином, є те, що людей дуже не вистачає, а інша причина полягає в тому, що часу обмаль, і не може бути ніяких подальших затримок. Ти вважаєш, що люди повинні спочатку досягти досконалої внутрішньої ясності, перш ніж вони зможуть свідчити й бути використаними, – але чи не буде це занадто повільно? Отже, як довго Я повинен буду супроводжувати тебе? Якщо ти хотів, щоб Я супроводжував тебе, поки не стану старим і сивим, це було б неможливо! Через більші страждання буде досягнуте справжнє взаєморозуміння між усіма людьми. Це етапи роботи. Коли ти повністю зрозумієш видіння із сьогоднішнього спілкування й досягнеш справжнього духовного стану, тоді ніякі майбутні тяготи тебе не здолають, і ти зможеш їх витримати. Коли я завершу цей останній етап роботи та закінчу вимовляти останні слова, в майбутньому люди повинні будуть йти своїм шляхом. Це буде виконанням слів, сказаних раніше: Святий Дух має доручення для кожної окремої людини та роботу для виконання в кожній окремій людині. У майбутньому кожен буде йти тим шляхом, яким повинен іти, під керівництвом Святого Духа. Хто зможе піклуватися про інших, коли вони зазнають скорботи? Кожна людина має свої страждання, і кожна людина має свій духовний стан. Духовний стан не може бути у всіх однаковий. Чоловіки не зможуть піклуватися про своїх дружин, а батьки – про своїх дітей; ніхто не зможе піклуватися ні про кого іншого. Це буде не так, як зараз, коли ще можлива взаємна турбота й підтримка. Це буде час, коли кожна людина проявить себе. Тобто, коли Бог уразить пастирів, розпорошаться вівці отари, і тоді ви не матимете справжнього лідера. Люди будуть розділені, це буде не так, як тепер, коли ви можете зібратися разом як паства. У майбутньому люди, які не мають у собі роботи Святого Духа, покажуть свою сутність. Чоловіки будуть зраджувати своїм жінкам, а жінки – своїм чоловікам, діти будуть зраджувати батьків, а батьки будуть переслідувати своїх дітей – людське серце не піддається розумінню! Усе, що можна зробити, – це триматися за те, що є, і правильно пройти останній відрізок шляху. Зараз ви не бачите цього ясно, ви всі короткозорі. Успішно пережити цей етап роботи – справа нелегка.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як ти повинен пройти останній відрізок шляху»

Божі слова на кожен день. Уривок 474

Більшість людей вірить у Бога заради свого майбутнього місця призначення або заради тимчасового задоволення. Що стосується тих, хто не піддавався жодному розбору, то вони вірять у Бога, щоб потрапити на небеса, щоб отримати винагороди. Вони вірять у Бога не для того, щоб стати досконалими або виконати обов’язок Божого творіння. Це означає, що більшість людей вірить у Бога не для того, щоб виконувати свої зобов’язання або свій обов’язок. Рідко люди вірять у Бога для того, щоб вести змістовне життя, і немає тих, хто вірить, що, оскільки людина жива, їй слід любити Бога, тому що це приписано Небом і визнано землею, і це природне покликання людини. Таким чином, хоча різні люди переслідують свої власні цілі, мета їхнього пошуку й мотивація, яка лежить у його основі, однакові, і, більше того, для більшості з них об’єкти їхнього поклоніння багато в чому однакові. За останні кілька тисяч років померло багато віруючих, і багато хто помер і народився заново. Бога шукають не одна або дві людини, і навіть не одна або дві тисячі, але більшість із цих людей шукає заради своїх власних перспектив або своїх славних сподівань на майбутнє. Тих, хто відданий Христу, дуже мало. Багато побожних віруючих усе ще гине, потрапивши у свої власні сітки, ба більше, кількість людей, які здобули перемогу, мізерно мала. До сьогодні причини, через які люди зазнають невдачі, або секрети їхньої перемоги усе ще їм невідомі. Ті, хто одержимий пошуком Христа, усе ще не пережили свій момент раптового осяяння, вони не добралися до суті цих таємниць, тому що вони просто не мають знання. Хоча вони докладають кропітких зусиль у своєму пошуку, шлях, яким вони прямують, – це шлях невдач, яким колись ішли їхні попередники, а не шлях успіху. Отже, незалежно від того, як вони шукають, чи не йдуть вони шляхом, що веде в темряву? Хіба те, що вони отримують, – не гіркий плід? Досить важко передбачити, чи прийдуть люди, які наслідують тих, хто досяг успіху в минулому, у кінцевому підсумку до успіху чи до нещастя. Наскільки ж тоді гірші шанси для людей, які шукають, слідуючи стопами тих, хто зазнав невдачі? Хіба в них не більше шансів зазнати невдачі? Яка цінність у тому шляху, яким вони крокують? Хіба вони не марнують свій час? Незалежно від того, чи люди досягають успіху або зазнають невдачі у своєму пошуку, коротше кажучи, є причина, чому вони це роблять, і це не той випадок, коли їхній успіх чи невдача визначаються пошуком у привабливий для них спосіб.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»

Божі слова на кожен день. Уривок 475

Найбільш фундаментальна вимога щодо віри людини в Бога полягає в тому, щоб у неї було чесне серце, і щоб вона цілковито присвятила себе та дійсно корилася. Що найважче для людини, – так це віддати все своє життя в обмін на справжню віру, завдяки якій вона може здобути всю істину й виконати свій обов’язок як творіння Божого. Це – те, що недосяжно для тих, хто зазнає невдачі, і це ще більш недосяжно для тих, хто не може знайти Христа. Тому що людина не здатна повністю присвятити себе Богу, тому що людина не бажає виконувати свій обов’язок перед Творцем, тому що людина побачила істину, але уникає її і йде своїм шляхом, тому що людина завжди шукає, слідуючи шляхом тих, хто зазнав невдачі, тому що людина завжди кидає виклик Небесам, таким чином, людина завжди зазнає невдачі, завжди попадається на хитрощі сатани і потрапляє у своє власне сильце. Тому що людина не знає Христа, тому що людина не вправна в розумінні й переживанні істини, тому що людина занадто поклоняється Павлу й занадто жадає небес, тому що людина завжди вимагає, щоб Христос корився їй, і наказує Богу; таким чином, ці великі діячі й ті, хто зазнав мінливості світу, усе ще смертні і все ще вмирають серед Божої кари. Усе, що я можу сказати про таких людей, – це те, що вони вмирають трагічною смертю, і що наслідки для них – їхня смерть – не безпідставні. Хіба їхня невдача не є ще більш нестерпною для закону Небес? Істина виходить зі світу людей, але істина серед людей передається Христом. Вона походить від Христа, тобто від Самого Бога, а це не те, на що здатна людина. Однак Христос дає тільки істину; Він приходить не для того, щоб вирішувати, чи буде людина успішною у своєму пошуку істини. Таким чином, із цього випливає, що успіх або невдача в істині повністю залежать від пошуку людини. Успіх або невдача людини в істині ніколи не мали нічого спільного з Христом, а натомість визначалися її пошуком. Місце призначення людини та її успіх або невдача не можуть бути покладені на плечі Бога, щоб Сам Бог був змушений нести їх, тому що вони – не справа Самого Бога, а безпосередньо пов’язані з обов’язком, який повинні виконувати Божі творіння. Більшість людей трохи знає про пошук і місце призначення Павла й Петра, але люди знають не більше, ніж про результати Петра й Павла, і не відають секрет успіху Петра або недоліки, які призвели до невдачі Павла. І тому, якщо ви абсолютно нездатні побачити суть їхнього пошуку, то пошук більшості з вас усе одно зазнає невдачі, і навіть якщо невелика кількість із вас досягне успіху, усе ж вони не зрівняються з Петром. Якщо шлях твого пошуку правильний, тоді в тебе є надія на успіх; якщо шлях, яким ти йдеш у пошуках істини, неправильний, тоді ти назавжди залишишся нездатним досягнути успіху й матимеш такий самий кінець, як Павло.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»

Божі слова на кожен день. Уривок 476

Петро був людиною, яка стала досконалою. Тільки після того, як він зазнав кари й суду і, таким чином, здобув чисту любов до Бога, він став повністю досконалим; шлях, яким він ішов, був шляхом досягнення досконалості. Це означає, що від самого початку шлях, яким ішов Петро, був правильним, і його мотивація щодо віри в Бога була правильною, і тому він став досконалим, і він пішов новим шляхом, яким людина ніколи раніше не ходила. Однак шлях, яким Павло йшов від самого початку, був шляхом протистояння Христу, і він працював для Христа протягом декількох десятиліть тільки тому, що Святий Дух забажав використовувати його і скористатися його дарами і всіма його заслугами для Своєї роботи. Він був просто тим, кого використовував Святий Дух, і його використовували не тому, що Ісус прихильно ставився до його людської сутності, а завдяки його дарам. Він зміг працювати для Ісуса, тому що був збитий з ніг, а не тому, що був щасливий це робити. Він був здатний виконувати таку роботу завдяки просвітлінню й спрямуванню Святим Духом, і робота, яку він виконував, жодним чином не відображала його пошук або його людську сутність. Робота Павла являла собою роботу слуги, тобто він виконував роботу апостола. Петро, однак, був іншим: він теж зробив деяку роботу; вона була не такою великою, як робота Павла, але він працював, прагнучи до свого власного входження, і його робота відрізнялася від роботи Павла. Робота Петра була виконанням обов’язку Божого творіння. Він не працював як апостол, але працював, шукаючи любові до Бога. Хід роботи Павла також містив його особистий пошук: його пошук був не більше ніж заради його надій на майбутнє і його прагнення до хорошого місця призначення. Він не приймав рафінування під час своєї роботи, так само як і обтинання та розбір. Він вірив, що якби робота, яку він виконував, відповідала Божому бажанню, і все, що він робив, догоджало Богові, у кінцевому підсумку на нього чекала б нагорода. У його роботі не було жодного особистого досвіду – його робота була зроблена лише заради самої роботи, а не в прагненні до змін. Усе в його роботі було угодою, у ній не було ні обов’язку, ні підпорядкування Божого творіння. У ході його роботи в старому характері Павла не відбулося жодних змін. Його робота була просто служінням іншим і не могла забезпечити зміни в його характері. Павло виконував свою роботу безпосередньо, без попереднього вдосконалення чи розбору, і він був мотивований винагородою. Петро був іншим: він був тим, хто пройшов обтинання й розбір, а також тим, хто пройшов рафінування. Мета й мотивація роботи Петра докорінно відрізнялися від мети та мотивації Павла. Хоча Петро не виконав великого обсягу роботи, його характер зазнав багатьох змін, і він шукав саме істину та справжні зміни. Його робота виконувалася не просто заради самої роботи. Хоча Павло зробив багато роботи, все це було роботою Святого Духа, і хоча Павло брав участь у цій роботі, він не випробував її на собі. Петро зробив набагато менше роботи тільки тому, що Святий Дух не виконав через нього такого великого обсягу роботи. Обсяг їхньої роботи не визначав, чи були вони вдосконаленими; прагнення одного було спрямоване на отримання нагород, а прагнення іншого – на досягнення вищої любові до Бога й виконання свого обов’язку як творіння Божого в тій мірі, в якій він міг втілити прекрасний образ для того, щоб задовольнити бажання Бога. Зовні вони були різними, і так само відрізнялися їхні сутності. Ти не можеш визначити, хто з них став досконалим, ґрунтуючись на тому, скільки роботи вони виконали. Петро прагнув втілити в життя образ того, хто любить Бога, бути тим, хто кориться Богу, бути тим, хто приймає розбір та обтинання, і бути тим, хто виконує свій обов’язок як творіння Боже. Він зміг присвятити себе Богу, віддати всього себе в руки Бога й коритися Йому до самої смерті. Це було те, що він вирішив зробити, і, більше того, саме цього він і досягнув. Це – основна причина, з якої, врешті-решт, його кінець відрізнявся від кінця Павла. Робота, яку Святий Дух здійснив у Петрові, полягала в тому, щоб зробити його досконалим, а робота, яку Святий Дух виконав у Павлові, полягала в тому, щоб використовувати його. Це тому, що їхня природа та їхні погляди на пошуки були різними. Обидва мали роботу Святого Духа. Петро застосував цю роботу до себе, а також надав її іншим; Павло тим часом тільки надав іншим усю повноту роботи Святого Духа, а сам нічого від того не отримав. Таким чином, після того, як він стільки років мав досвід роботи Святого Духа, зміни в Павлові були близькі до нуля. Він усе ще залишався майже у своєму природному стані, і він усе ще був колишнім Павлом. Справа була лише в тому, що, витримавши труднощі багатьох років роботи, він навчився «працювати» та навчився витривалості, але його стара природа – його вкрай конкурентна й корислива природа – усе ще залишалася. Пропрацювавши стільки років, він не знав свого зіпсованого характеру і не позбувся свого старого характеру, і це все ще було чітко помітно в його роботі. У нього було просто більше досвіду роботи, але сам по собі такий невеликий досвід був нездатний змінити його та не міг змінити його погляди на існування або значення його пошуку. Хоча він багато років працював для Христа й ніколи більше не переслідував Господа Ісуса, у його серці не відбулося жодних змін у його пізнанні Бога. Це означає, що він працював не для того, щоб присвятити себе Богу, а радше був змушений працювати заради свого майбутнього кінцевого призначення. Бо на початку він переслідував Христа й не підкорився Христу; він був за своєю суттю бунтівником, який свідомо виступав проти Христа, і тим, хто не мав жодного уявлення про роботу Святого Духа. Коли його робота була майже завершена, він усе ще не знав роботи Святого Духа і просто діяв за власним бажанням відповідно до свого власного характеру, не звертаючи анінайменшої уваги на волю Святого Духа. І тому його природа була ворожа Христу й не корилася істині. Хтось на зразок нього, кого полишила робота Святого Духа, хто не знав роботи Святого Духа, і хто також протистояв Христу – як така людина могла бути спасенною? Те, чи може людина бути спасенна, чи ні, залежить не від того, скільки роботи вона виконує або скільки вона присвячує, а від того, чи знає вона роботу Святого Духа чи ні, чи може вона застосовувати істину на практиці і чи відповідають істині її погляди на пошук.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»

Божі слова на кожен день. Уривок 477

Хоча природні одкровення дійсно відбулися після того, як Петро почав слідувати за Ісусом, за своєю природою він від початку був тим, хто був готовий підкоритися Святому Духу та шукати Христа. Його послух Святому Духу був чистим: він не шукав слави й багатства, але замість цього керувався послухом істині. Хоча Петро тричі заперечував, що знає Христа, і хоча він спокушав Господа Ісуса, така незначна людська слабкість ніяк не стосувалася його природи, вона не вплинула на його майбутні пошуки, і вона не може бути достатнім доказом того, що його спокуса була дією антихриста. Нормальна людська слабкість – це те, що поділяють усі люди в світі; чи ти очікуєш, що Петро був іншим? Хіба люди не дотримуються певних поглядів на Петра, тому що він зробив кілька нерозумних помилок? І хіба люди не обожнюють так Павла через усю виконану ним роботу і всі написані ним послання? Як може людина бачити наскрізь, бачити саму сутність людини? Чи дійсно ті, хто має розважливість, можуть побачити щось таке незначне? Хоча багаторічні болісні переживання Петра не описані в Біблії, це не доводить, що в Петра не було реального досвіду або що Петра не було вдосконалено. Як людина може повністю осягнути Божу роботу? Записи в Біблії не були особисто відібрані Ісусом, вони були укладені пізнішими поколіннями. Якщо це так, то хіба все, що було записано в Біблії, не було вибрано відповідно до уявлень людини? Більше того, кінець Петра й Павла чітко не вказаний у посланнях, тому людина судить про Петра й Павла відповідно до свого власного сприйняття й на основі своїх власних уподобань. І оскільки Павло виконав так багато роботи, оскільки його «внесок» був такий великий, він завоював довіру мас. Хіба людина не зосереджується тільки на поверховому? Як може людина бачити наскрізь, бачити саму сутність людини? Не кажучи вже про те, що, оскільки Павло був об’єктом поклоніння протягом тисячоліть, хто наважиться необачно заперечувати його роботу? Петро був усього лише рибалкою, тож як його внесок міг бути таким же великим, як внесок Павла? Із точки зору внесків, які вони зробили, Павло повинен був бути винагороджений раніше Петра, і він повинен був мати більше підстав на отримання схвалення від Бога. Хто б міг подумати, що у Своєму поводженні з Павлом Бог просто змусив його діяти через свої дари, у той час як Петра Бог зробив досконалим. Це ні в якому разі не означає, що Господь Ісус від самого початку збудував плани для Петра й Павла: радше вони були вдосконалені або залучені до роботи відповідно до притаманної їм природи. Отже, те, що бачать люди, – це просто зовнішній внесок людини, тоді як те, що бачить Бог, – це сутність людини, а також шлях, яким людина йде від самого початку, і мотивація, що лежить в основі пошуку людини. Люди оцінюють людину відповідно до своїх уявлень і відповідно до свого власного сприйняття, однак остаточний кінець людини не визначається на підставі її зовнішніх проявів. І тому Я кажу, що якщо шлях, яким ти йдеш від самого початку, – це шлях успіху, і твоя точка зору на пошук від самого початку правильна, тоді ти подібний до Петра; якщо шлях, яким ти йдеш, – це шлях невдачі, тоді яку б ціну ти не заплатив, твій кінець все одно буде таким, як у Павла. У будь-якому разі, твоє місце призначення і те, чи досягнеш ти успіху або зазнаєш невдачі, визначається тим, чи є шлях, який ти шукаєш, правильним чи ні, а не твоєю відданістю або ціною, яку ти платиш. Сутність Петра й Павла та цілі, які вони перед собою ставили, були різними; людина не здатна відкрити ці речі, і тільки Бог може знати їх сповна. Бо те, що бачить Бог, – це сутність людини, тоді як людина нічого не знає про свою власну сутність. Людина не здатна побачити сутність всередині людини або її дійсний духовний стан і, отже, не здатна визначити причини невдач та успіхів Павла й Петра. Причина того, чому більшість людей шанує Павла, а не Петра, полягає в тому, що Павла було використано для громадської роботи, а людина здатна сприймати таку роботу, і тому люди визнають «досягнення» Павла. Досвід Петра, між тим, невидимий для людини, і те, що він шукав, недосяжно для людини, і тому люди не цікавляться Петром.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»

Божі слова на кожен день. Уривок 478

Петро став досконалим завдяки досвіду розбору та рафінування. Він сказав: «Я повинен завжди задовольняти Боже бажання. У всьому, що я роблю, я прагну тільки задовольнити бажання Бога, і незалежно від того, покараний я або засуджений, я все одно щасливий так чинити». Петро віддав усього себе Богу, і вся його робота, слова і все життя були заради любові до Бога. Він був тим, хто шукав святості, і чим більше він переживав, тим сильнішою ставала його любов до Бога глибоко в його серці. Павло, тим часом, виконував тільки зовнішню роботу, і хоча він теж старанно працював, його труди були спрямовані на те, щоб правильно виконувати свою роботу й завдяки цьому здобути нагороду. Якби він знав, що не отримає жодної нагороди, він би кинув свою роботу. Петра ж турбувала істинна любов у його серці, а також те, що було практичним і могло бути досягнуто. Він переймався не тим, чи отримає він нагороду, а тим, чи можливо змінити свій характер. Павло дбав про те, щоб працювати ще старанніше, він дбав про зовнішню працю і відданість, а також про вчення, з якими не стикалися нормальні люди. Він не дбав ні про зміни глибоко всередині себе, ні про істинну любов до Бога. Досвід Петра був спрямований на те, щоб досягти істинної любові й істинного пізнання Бога. Його досвід був спрямований на те, щоб здобути тісніші відносини з Богом і жити практичним життям. Робота Павла була виконана через те, що було довірено йому Ісусом, і для того, щоб отримати те, чого він жадав, але це не було пов’язано з його знанням себе й Бога. Його робота була виключно заради того, щоб уникнути кари й суду. Те, чого шукав Петро, – це чиста любов, а те, чого шукав Павло, – це вінець праведності. Петро випробував на собі багаторічну роботу Святого Духа й отримав практичне знання Христа, а також глибоке знання самого себе. Отже, Його любов до Бога була чистою. Довгі роки рафінування піднесли його знання про Ісуса й життя, і його любов була безумовною любов’ю, це була невимушена любов, і він нічого не просив взамін, як і не сподівався на будь-які блага. Павло працював багато років, але він не володів глибокими знаннями про Христа, і його знання про себе також були жалюгідно малі. У нього просто не було любові до Христа, і його робота та курс, яким він рухався, були спрямовані на те, щоб отримати фінальні лаври. Він шукав найпишніший вінець, а не найчистішу любов. Він шукав не активно, а пасивно; він не виконував свій обов’язок, але був змушений виконувати свій пошук після того, як був захоплений роботою Святого Духа. І таким чином, його пошук не доводить, що він був підхожим творінням Божим; саме Петро був підхожим творінням Божим, яке виконало свій обов’язок. Людина думає, що всі ті, хто робить внесок Богові, повинні отримати нагороду, і що чим більший внесок, тим більше само собою зрозумілим вважається, що вони повинні отримати Божу прихильність. Суть людської точки зору полягає в очікуванні плати за докладені зусилля, і вона не прагне активно виконувати свій обов’язок як творіння Боже. Що стосується Бога, то чим більше люди прагнуть істинної любові до Бога і повного послуху Богу, що також означає прагнення виконувати свій обов’язок як творіння Боже, тим більше вони здатні отримати Боже схвалення. Точка зору Бога полягає в тому, щоб вимагати, щоб людина повернула собі свій первісний обов’язок і статус. Людина – творіння Боже, і тому людина не повинна брати на себе занадто багато, ставлячи якісь вимоги Богові, і не повинна робити нічого, крім виконання свого обов’язку як творіння Божого. Місця призначення Павла й Петра визначалися на основі того, чи могли вони виконувати свій обов’язок як Божі творіння, а не відповідно до розміру їхнього внеску; їхні місця призначення визначалися з огляду на те, чого вони прагнули від самого початку, а не відповідно до того, скільки роботи вони виконали, або до оцінки їх іншими людьми. Отже, прагнення активно виконувати свій обов’язок як творіння Боже – це шлях до успіху; пошук шляху істинної любові до Бога – це найправильніший шлях; прагнення до змін у своєму старому характері і пошук чистої любові до Бога – це шлях до успіху. Такий шлях до успіху – це шлях відновлення первісного обов’язку, а також первісного вигляду Божого творіння. Це – шлях відновлення, і це також мета всієї Божої роботи від початку до кінця. Якщо пошук людини заплямовано особистими надмірними вимогами й нераціональними прагненнями, то досягнутим результатом не будуть зміни в характері людини. Це суперечить роботі відновлення. Це, безсумнівно, – не робота, яку здійснює Святий Дух, і тому це доводить, що пошук такого роду не схвалює Бог. Яке значення має пошук, не схвалений Богом?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»

Божі слова на кожен день. Уривок 479

Робота, виконана Павлом, була виставлена напоказ перед людиною, але що стосується того, наскільки чиста була його любов до Бога і як сильно він любив Бога в глибині свого серця – цього людина бачити не може. Людина може тільки бачити роботу, яку він зробив, на підставі якої людина знає, що його, безсумнівно, використовував Святий Дух, і тому людина думає, що Павло був кращим за Петра, що його робота була більшою, тому що він міг забезпечувати церкви. Петро спирався тільки на свій особистий досвід і здобув лише кількох людей під час своєї періодичної роботи. Після нього збереглося лише кілька маловідомих послань, але хто знає, наскільки великою була його любов до Бога глибоко в його серці? Щодня Павло трудився для Бога: доки була робота, він виконував її. Він відчував, що таким чином він зможе отримати вінець і зможе задовольнити Бога, але він не шукав способів змінити себе через свою роботу. Усе в житті Петра, що не відповідало Божому бажанню, змушувало його почуватися ніяково. Якщо щось не відповідало Божому бажанню, він був сповнений каяття і шукав відповідний спосіб, за допомогою якого він міг намагатися задовольнити Боже серце. Навіть у найменш суттєвих аспектах свого життя він усе одно вимагав від себе задовольняти Боже бажання. Він був не менш вимогливим, коли справа стосувалася його старого характеру, завжди суворим у своїх вимогах до себе, з тим щоб усе більше заглиблюватися в істину. Павло шукав лише поверхової репутації і статусу. Він прагнув показати себе перед людьми й не прагнув домогтися будь-якого більш глибокого прогресу у входженні в життя. Його хвилювало вчення, а не реальність. Деякі люди кажуть: «Павло так багато зробив для Бога, чому Бог не згадав про нього? Петро виконав лише невелику роботу для Бога й не зробив значного внеску в церкви, тож чому він став досконалим?». Петро любив Бога до певної міри, чого вимагав Бог; тільки такі люди, як він, мають свідчення. А що ж із Павлом? До якої міри Павло любив Бога? Ти знаєш? Для чого була виконана робота Павла? І для чого була виконана робота Петра? Петро зробив не так вже й багато роботи, але чи тобі відомо, що було глибоко в його серці? Робота Павла стосувалася забезпечення церков і підтримки церков. Те, що пережив Петро, – це зміни в його характері життя; він відчув на собі любов до Бога. Тепер, коли ти знаєш відмінності в їхній сутності, ти можеш побачити, хто, у кінцевому підсумку, дійсно вірив у Бога, а хто не вірив у Бога по-справжньому. Один із них по-справжньому любив Бога, а інший не любив Бога по-справжньому; один зазнав змін у своєму характері, а інший – ні; один служив смиренно, і його нелегко було помітити людям, а іншому поклонялися люди, і він був великою постаттю; один шукав святості, а інший – ні, і хоча він не був нечистий, він не мав чистої любові; один володів істинною людською сутністю, а інший – ні; один мав розсудливість творіння Божого, а інший – ні. Такими є відмінності в сутності Павла й Петра. Шлях, яким ішов Петро, був шляхом успіху, який також був шляхом досягнення відновлення нормальної людської сутності й відновлення обов’язку Божого творіння. Петро представляє всіх тих, хто досяг успіху. Шлях, пройдений Павлом, був шляхом невдач, і він представляє всіх тих, хто тільки підкоряється і витрачає себе поверхово, і не любить Бога по-справжньому. Павло представляє всіх тих, хто не володіє істиною. У своїй вірі в Бога Петро прагнув догодити Богові в усьому і прагнув коритися всьому, що виходило від Бога. Без найменшої скарги він був здатний прийняти кару й суд, а також рафінування, скорботи і нестатки у своєму житті, ніщо з чого не могло змінити його любов до Бога. Хіба це – не вища любов до Бога? Хіба це не було виконанням обов’язку Божого творіння? Чи в карі, суді чи в скорботі, ти завжди можеш досягти слухняності аж до смерті, і це те, чого має досягати Боже творіння, це – чистота любові до Бога. Якщо людина може досягти цього, значить, вона є підхожим творінням Бога, і немає нічого, що краще задовольняло б бажання Творця. Уяви, що ти здатен працювати для Бога, але ти не коришся Богу і не здатен по-справжньому любити Бога. Таким чином, ти не тільки не виконаєш обов’язок творіння Божого, але й будеш засуджений Богом, тому що ти – той, хто не володіє істиною, хто не здатний коритися Богу і хто неслухняний Богу. Ти дбаєш тільки про те, щоб працювати для Бога, і не дбаєш про те, щоб застосовувати істину на практиці або пізнавати себе. Ти не розумієш і не знаєш Творця, не коришся Творцеві і не любиш Його. Ти – той, хто від природи неслухняний Богу, і тому такі люди не є улюбленими Творця.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»

Божі слова на кожен день. Уривок 480

Деякі люди кажуть: «Павло зробив величезну роботу, і він звалив на свої плечі величезний тягар заради церков і зробив такий великий внесок у них. Тринадцять послань Павла підтверджують 2 000-річний період Благодаті й поступаються тільки чотирьом Євангеліям. Хто може зрівнятися з ним? Ніхто не може розшифрувати одкровення Івана, в той час як послання Павла дають життя, а виконана ним робота принесла користь церквам. Хто ще міг би досягти таких результатів? А яку роботу виконав Петро?». Коли людина оцінює інших, вона робить це відповідно до їхнього внеску. Коли Бог оцінює людину, Він робить це відповідно до природи людини. Серед тих, хто шукає життя, Павло був тим, хто не знав своєї власної сутності. Він у жодному разі не був смиренним або слухняним, як і не знав він своєї сутності, яка була в протистоянні з Богом. Отже, він був тим, хто не здобув детального досвіду, і був тим, хто не застосовував істину на практиці. Петро був іншим. Він знав свої недоліки, слабкості і свій зіпсований характер як творіння Боже, і тому в нього був шлях практики задля зміни свого характеру; він не був одним із тих, у кого було тільки вчення, але не було жодної реальності. Ті, хто змінюється, – це нові люди, які були спасенні, це ті, хто підхожий у пошуку істини. Люди, які не змінюються, належать до тих, хто від природи застарів; це ті, хто не спасенний, тобто ті, хто Богу огидний і кого Він відкидає. Бог не згадає про них, якою б великою не була їхня робота. Коли ти порівнюєш це зі своїм власним пошуком, має бути самоочевидним те, чи є ти в кінцевому підсумку такою ж людиною, як Петро чи Павло. Якщо в тому, що ти шукаєш, усе ще немає істини, і якщо навіть сьогодні ти все ще так само зарозумілий і зухвалий, як Павло, і досі так само говіркий і хвалькуватий, як він, то ти, без сумніву, виродженець, який зазнає невдачі. Якщо ти шукаєш того ж, що й Петро, якщо ти шукаєш практики і справжніх змін, і не зарозумілий або свавільний, але прагнеш виконувати свій обов’язок, тоді ти будеш Божим творінням, здатним досягти перемоги. Павло не знав своєї власної сутності або зіпсованості, і тим більше він не знав свого власного непослуху. Він ніколи не згадував про свою мерзенну непокору Христу й не відчував надмірного жалю. Він дав лише коротке пояснення, і глибоко у своєму серці він не підкорився Богу повністю. Хоча він упав по дорозі в Дамаск, він не заглядав глибоко всередину себе. Він був задоволений тим, що просто продовжував працювати, і не вважав пізнання себе й зміну свого старого характеру найбільш важливим із питань. Він був задоволений тим, що просто говорив істину, допомагав іншим, що було як бальзам для його совісті, і більше не переслідував учнів Ісуса, щоб утішитися і пробачити себе за свої минулі гріхи. Мета, яку він переслідував, була не більше ніж майбутнім вінцем і короткочасною роботою; метою, яку він переслідував, була рясна благодать. Він не шукав достатньої істини і не прагнув глибше проникнути в істину, яку раніше не розумів. Тому можна сказати, що його знання про себе було помилковим, і він не прийняв ані кари, ані суду. Те, що він був здатний працювати, не означає, що він володів знанням про свою власну природу або сутність; його увага була зосереджена тільки на зовнішніх практиках. Більше того, він прагнув не до зміни, а до знання. Його робота була повністю результатом явлення йому Ісуса по дорозі в Дамаск. Це не було тим, що він вирішив робити спочатку, і це не була робота, яка відбулася після того, як він прийняв обтинання свого старого характеру. Незалежно від того, як він працював, його старий характер не змінився, і тому його робота не спокутувала його минулі гріхи, а просто відігравала певну роль серед церков того часу. Для такої людини, як ця, чий старий характер не змінився, тобто хто не отримав спасіння й був ще більш позбавлений істини, він був абсолютно нездатний стати одним із тих, кого прийняв Господь Ісус. Він не був тим, хто був сповнений любові й благоговіння перед Ісусом Христом, як і не був вправним у пошуку істини, і тим більше не був тим, хто шукав таємницю втілення. Він був просто тим, хто був вправний у софістиці і не поступався нікому, хто був вищим за нього або володів істиною. Він заздрив людям або істинам, які суперечили йому або ворогували з ним, надаючи перевагу тим обдарованим людям, які представляли собою величний образ і володіли глибокими знаннями. Йому не подобалося спілкуватися з бідними людьми, які шукали істинний шлях і не піклувалися ні про що, крім істини, а натомість він спілкувався з високопоставленими діячами релігійних організацій, які говорили тільки про вчення й мали багаті знання. У нього не було любові до нової роботи Святого Духа, і він не дбав про рух нової роботи Святого Духа. Натомість він віддавав перевагу тим правилам і вченням, які були вищими за загальні істини. За своєю вродженою сутністю і всім тим, до чого він прагнув, він не заслуговує називатися християнином, який шукав істину, а тим більше вірним слугою в домі Божому, бо його лицемірство було занадто велике, а непослух – занадто тяжкий. Хоча він відомий як слуга Господа Ісуса, він зовсім не був гідний увійти у ворота Царства Небесного, бо його дії від початку до кінця не можна назвати праведними. Його можна просто розглядати як людину, яка була лицемірною і творила неправду, але в той же час працювала для Христа. Хоча його не можна назвати злим, його цілком можна назвати людиною, яка творила неправду. Він виконав багато роботи, але про нього слід судити не за кількістю виконаної ним роботи, а тільки за її якістю й суттю. Тільки так можна дістатися до суті цього питання. Він завжди вірив: «Я здатний працювати, я кращий, ніж більшість людей; я уважний до тягаря Господа, як ніхто інший, і ніхто не кається так глибоко, як я, бо велике світло осяяло мене, і я побачив велике світло, і тому моє покаяння глибше, ніж будь-яке інше». У той час саме це він думав у своєму серці. Наприкінці своєї роботи Павло сказав: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, мені призначається вінок праведности». Його боротьба, робота й курс були повністю спрямовані на досягнення вінця праведності, і він не прагнув активно просуватися вперед. Хоча він не був поверховий у своїй роботі, можна сказати, що його робота була виконана просто для того, щоб виправити його помилки, загладити звинувачення його совісті. Він тільки сподівався завершити свою роботу, закінчити свій курс і провести свою боротьбу якомога швидше, щоб якомога швидше отримати свій жаданий вінець праведності. Чого він пристрасно бажав, так це не зустрітися з Господом Ісусом, маючи свій досвід та істинні знання, а якомога швидше завершити свою роботу, щоб отримати нагороду, яку забезпечила йому його робота, коли він зустрів Господа Ісуса. Він використовував свою роботу, щоб заспокоїти себе й укласти угоду в обмін на майбутній вінець. Він шукав не істину або Бога, а тільки вінець. Яким чином такий пошук може відповідати стандарту? Його мотивація, його робота, ціна, яку він заплатив, і всі його зусилля – його чудові фантазії пронизували все це, і він працював повністю відповідно до своїх власних бажань. У всій його роботі не було анінайменшого бажання платити ціну, яку він платив; він просто залучився до укладання угоди. Його зусилля не були добровільними задля виконання його обов’язку, але були докладені добровільно задля досягнення мети угоди. Чи є якась цінність у таких зусиллях? Хто б похвалив його нечисті зусилля? Хто зацікавлений у таких зусиллях? Його робота була сповнена мрій про майбутнє, сповнена чудових планів і не містила шляху, за допомогою якого можна було б змінити характер людини. Так багато його доброзичливості було облудою; його робота не забезпечувала життя, а була удаваною ввічливістю; це було укладення угоди. Як така робота може привести людину на шлях відновлення її первісного обов’язку?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»

Божі слова на кожен день. Уривок 481

Петро шукав тільки те, що було за серцем Божим. Він прагнув виконати Боже бажання, і, незважаючи на страждання й негаразди, він все одно був готовий виконати Боже бажання. Немає більшого прагнення для віруючого в Бога. Те, чого прагнув Павло, було заплямовано його власною плоттю, його власними уявленнями, його власними планами й задумами. Він ні в якому разі не був підхожим Божим творінням, не був тим, хто прагнув виконати Боже бажання. Петро прагнув підкоритися Божому керуванню, і хоча робота, яку він виконував, була невелика, мотивація його пошуку та шлях, яким він ішов, були правильними; хоча він не зміг здобути багато людей, він зміг шукати шлях істини. Через це можна сказати, що він був підхожим творінням Бога. Сьогодні, навіть якщо ти не є працівником, ти повинен бути в змозі виконувати обов’язки Божого творіння й прагнути підкорятися всім Божим вказівкам. Ти повинен бути здатним коритися всьому, що говорить Бог, і проходити всілякі негаразди й рафінування, і хоча ти слабкий, у своєму серці ти все одно повинен бути здатним любити Бога. Ті, хто бере на себе відповідальність за своє власне життя, готові виконувати обов’язок творіння Божого, і точка зору таких людей на пошук є правильною. Це – люди, які потрібні Богу. Якщо ти виконав багато роботи, й інші отримали твої вчення, але ти сам не змінився, і не приніс жодного свідчення, або не отримав ніякого істинного досвіду, так що в кінці твого життя все ще нічого з того, що ти зробив, не є свідченням, то хіба ти той, хто змінився? Хіба ти той, хто шукає істину? У той час Святий Дух використовував тебе, але коли Він це робив, Він працював із тією частиною тебе, яку можна було використовувати для роботи, і Він не торкався тієї частини тебе, яка для цього не підходила. Якби ти прагнув змінитися, то поступово став би досконалим у процесі використання тебе. Тим не менш, Святий Дух не бере на Себе ніякої відповідальності за те, чи будеш ти в кінцевому підсумку здобутим чи ні, і це залежить від способу твого пошуку. Якщо у твоєму особистому характері немає жодних змін, то це тому, що твоя точка зору на пошук неправильна. Якщо тобі не буде даровано жодної нагороди, то це твоя власна проблема, і це тому, що ти сам не застосовував істину на практиці й не в змозі виконати Боже бажання. Отже, немає нічого більш важливого, ніж твій особистий досвід, і немає нічого більш вирішального, ніж твоє особисте входження! Деякі люди в кінцевому підсумку скажуть: «Я зробив так багато роботи для Тебе, і хоча я, можливо, і не маю жодних видатних досягнень, все-таки я був старанним у своїх зусиллях. Хіба ти не можеш просто пустити мене на небеса, щоб я куштував плід життя?». Ти повинен знати, яких людей Я бажаю; тим, хто нечистий, не дозволяється входити в Царство, тим, хто нечистий, не дозволяється оскверняти святу землю. Хоча ти, можливо, виконав багато роботи й працював багато років, у кінці кінців, якщо ти все ще плачевно брудний, тоді для закону Небес буде нестерпно, що ти бажаєш увійти в Моє царство! Від заснування світу й до сьогоднішнього дня я ніколи не пропонував легкий доступ у Моє царство тим, хто підлещується до Мене. Це небесне правило, і ніхто не може його порушити! Ти повинен шукати життя. Сьогодні ті, хто стануть досконалими, відносяться до того ж типу людей, що й Петро: це ті, хто прагне змінити свій власний характер і хто готовий свідчити про Бога й виконувати свій обов’язок як творіння Боже. Тільки такі люди стануть досконалими. Якщо ти сподіваєшся тільки на нагороди й не прагнеш змінити свій власний характер життя, усі твої зусилля будуть марними – це непорушна істина!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»

Божі слова на кожен день. Уривок 482

Із відмінності в сутностях Петра й Павла тобі слід зрозуміти, що всі ті, хто не шукає життя, працюють марно! Ти віриш у Бога й слідуєш за Богом, і тому в своєму серці ти повинен любити Бога. Ти повинен відкинути свій зіпсований характер, ти повинен прагнути виконати Боже бажання, і ти повинен виконувати обов’язок Божого творіння. Оскільки ти віриш у Бога й слідуєш за Ним, ти повинен принести Йому все й не повинен робити особистий вибір або ставити вимоги, і тобі слід досягти виконання Божого бажання. Оскільки тебе було створено, ти маєш коритися Господу, Який створив тебе, бо ти за своєю суттю не владний над собою і не здатний контролювати свою власну долю. Оскільки ти – людина, яка вірить у Бога, ти повинен шукати святості й змін. Оскільки ти є творінням Божим, ти повинен дотримуватися свого обов’язку й зберігати своє місце, і ти не повинен виходити за межі свого обов’язку. Метою цього не є обмежити тебе або пригнітити тебе за допомогою вчення, натомість, це – спосіб, у який ти можеш виконувати свій обов’язок, і його можуть досягнути – і повинні досягнути – усі, хто творить праведність. Якщо ти порівняєш сутності Петра й Павла, тоді ти знатимеш, як тобі слід шукати. Зі шляхів, пройдених Петром і Павлом, один – це шлях удосконалення, а інший – шлях вигнання; Петро й Павло представляють два різні шляхи. Хоча кожен отримав роботу Святого Духа, і кожен знайшов просвітління й освічення Святого Духа, і кожен прийняв те, що було довірено йому Господом Ісусом, плід, принесений у кожному, був неоднаковим: один дійсно приніс плід, а інший – ні. Виходячи з їхньої сутності, роботи, яку вони виконували, того, що було виражено ними зовні, і їхнього остаточного кінця, тобі слід розуміти, на який шлях ти маєш ступити, яким шляхом тобі слід іти. Вони йшли двома явно різними шляхами. Павло й Петро були вираженням суті кожного зі шляхів, і тому від самого початку їх вважали типовим уособленням цих двох шляхів. Якими є ключові моменти досвіду Павла й чому він не досяг успіху? Якими є ключові моменти досвіду Петра і як він переживав процес свого удосконалення? Якщо зіставити те, про що дбав кожен із них, ти дізнаєшся, який саме тип людини хоче Бог, якою є воля Божа, яким є характер Божий, яка людина в кінцевому підсумку стане досконалою, а також яка людина не стане досконалою; ти дізнаєшся, яким є характер тих, хто стане досконалим, і який характер у тих, хто не стане досконалим – ці суттєві питання можна побачити в досвіді Петра й Павла. Бог створив усе суще, і тому Він підпорядковує все творіння Своєму пануванню і спонукає його підкоритися Своєму пануванню; Він буде керувати всім сущим, щоб усе суще було в Його руках. Усе Боже творіння, включаючи тварин, рослини, людей, гори, річки й озера – усе повинно потрапити під Його панування. Усе, що в небесах і на землі, має потрапити під Його панування. У них не може бути жодного вибору, і всі вони повинні підкоритися Його розпорядженням. Це було зумовлено Богом, і це – влада Бога. Бог наказує всьому, упорядковує і ранжує все, причому кожен класифікується за родом і займає своє власне становище згідно з Божою волею. Яким би величним воно не було, ніщо не може перевершити Бога, усе служить людству, створеному Богом, і ніщо не сміє ослухатися Бога або ставити Богові будь-які вимоги. Тому людина, як творіння Боже, також повинна виконувати свій обов’язок людини. Незалежно від того, чи є вона володарем або опікуном усього сущого, незалежно від того, наскільки високий статус людини серед усього сущого, все одно вона – лише маленька людська істота під владою Бога, і є нічим більшим, ніж незначна людська істота, творіння Бога, і вона ніколи не буде вище Бога. Як творіння Боже, людина повинна прагнути виконувати обов’язок творіння Божого та прагнути любити Бога, не роблячи іншого вибору, бо Бог гідний любові людини. Ті, хто прагне любити Бога, не повинні шукати будь-яких особистих вигод або мати особистих прагнень; це – найправильніший спосіб пошуку. Якщо те, що ти шукаєш, – істина, якщо те, що ти застосовуєш на практиці, є істиною, і якщо те, чого ти досягаєш, – це зміна твого характеру, тоді шлях, яким ти йдеш, є правильним. Якщо те, що ти шукаєш, – це плотські блага, а те, що ти застосовуєш на практиці, – це істина твоїх власних уявлень, і якщо у твоєму характері немає змін, і ти зовсім не слухняний Богу в плоті, і ти все ще живеш у невизначеності, тоді те, що ти шукаєш, безсумнівно, приведе тебе в пекло, бо шлях, яким ти йдеш, – це шлях невдачі. Те, чи буде тебе вдосконалено або вигнано, залежить від твого власного пошуку, що також означає, що успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»