Божі слова на кожен день. Уривок 483

Чому ти віриш у Бога? Більшість людей це запитання спантеличує. Вони завжди мають два цілковито відмінних погляди на практичного Бога та Бога на небесах, а це свідчить, що вони вірять у Бога не для того, щоб коритися Йому, а заради певних вигод, або щоб уникнути страждань, які приносить із собою лихо; лише тоді вони виявляють сяку-таку покору. Їхня покора умовна; вона служить їхнім особистим інтересам та є силуваною. Так чому ж ти віриш у Бога? Якщо це винятково заради твоїх власних сподівань і долі, тоді краще б тобі взагалі не вірити. Така віра є самооманою, самовпевненістю та самозамилуванням. Якщо твоя віра не збудована на фундаменті покори Богу, тоді, врешті-решт, тебе буде покарано за опір Йому. Усі, хто не прагне коритися Богу у своїй вірі, чинять опір Йому. Бог просить людей шукати істину, бути спраглими до Його слів, їсти та пити Його слова й жити згідно з ними, аби досягти покори Богу. Якщо такими є твої справжні наміри, тоді Бог неодмінно піднесе тебе й неодмінно буде милостивим до тебе. Це безсумнівно та незмінно. Якщо ж твій намір полягає в тому, щоб не коритися Богу, і ти маєш інші цілі, тоді все, що ти кажеш і робиш, – твої молитви перед Богом і навіть кожен твій учинок – будуть суперечити Йому. Ти можеш лагідно розмовляти та чемно поводитись, кожен твій учинок і вираз обличчя можуть виглядати належно, і ти можеш здаватися покірливим, але коли йдеться про твої наміри та твої погляди на віру в Бога, все, що ти робиш, суперечить Богу; усе, що ти робиш, є злом. Люди, які виглядають покірливими, наче вівці, але чиї серця приховують злі наміри, є вовками в овечих шкурах. Вони відверто зневажають Бога, і Бог жодного з них не помилує. Святий Дух викриє кожного з них і покаже усім, що всі лицеміри будуть неминуче зневажені й відкинуті Святим Духом. Не хвилюйся: Бог порахується з ними й розправиться з кожним із них по черзі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «У своїй вірі в Бога ти маєш коритися Богу»

Божі слова на кожен день. Уривок 484

Якщо ти не здатен прийняти нове світло від Бога та неспроможний зрозуміти усе, що Бог робить сьогодні, і ти не прагнеш цього, або й сумніваєшся в цьому, виносиш судження щодо цього або прискіпливо вивчаєш й аналізуєш це, тоді ти не готовий скоритися Богу. Якщо, коли світло сяє тут і тепер, ти продовжуєш цінувати світло вчорашнього дня та опираєшся новій справі Бога, тоді ти просто безглузда людина – ти один із тих, хто свідомо чинить опір Богу. Ключ до покори Богу полягає в тому, щоб цінувати нове світло та бути здатним прийняти його та втілювати його в життя. Лише це є справжньою покорою. Ті, кому бракує волі прагнути Бога, не здатні свідомо коритися Йому та можуть лише чинити опір Богу, тому що вони задоволені тим, що є. Людина не здатна коритися Богу, бо вона одержима тим, що було раніше. Те, що було раніше, дало людям найрізноманітніші поняття й уявлення про Бога, і це стало образом Бога у їхній свідомості. Таким чином, те, у що вони вірять, – це їхні власні уявлення та стандарти їхньої власної уяви. Якщо ти порівнюєш Бога, який робить реальні справи сьогодні, з Богом твоєї уяви, тоді твоя віра від сатани, заплямована твоїми власними уподобаннями, – Бог не хоче такої віри. Незалежно від того, наскільки високим є авторитет людей, і незважаючи на їхню відданість – навіть якщо вони присвятили все життя Його справі та стали мучениками – Бог не схвалює нікого, чия віра подібна до цієї. Він просто дарує їм трохи благодаті та дозволяє їм до часу насолоджуватися нею. Такі люди неспроможні втілювати істину в життя. Святий Дух не діє в них, і Бог вижене кожного з них по черзі до останнього. І молоді, і старі, ті, хто у своїй вірі не кориться Богу та має неправильні хибні наміри, – це ті, хто чинить опір і заважає, і такі люди, поза сумнівом, будуть вигнані Богом. Ті, хто не має ані найменшої покори перед Богом, хто просто визнає Його ім’я та має певне уявлення про Божу доброту й красу, але не встигає за поступом Святого Духа і не кориться теперішній роботі та словам Святого Духа, – такі люди живуть серед Божої благодаті, та вони не будуть здобуті або вдосконалені Ним. Бог удосконалює людей через їхню покору, коли вони їдять і п’ють Божі слова та насолоджуються ними, а також через страждання та рафінування в їхньому житті. Лише за допомогою такої віри, як ця, люди можуть змінити свої схильності, і лише тоді вони можуть здобути істинне знання Бога. Не вдовольнятися життям серед Божої благодаті, активно прагнути й шукати істини, прагнути бути здобутим Богом – ось що значить свідомо коритися Богу, і саме такої віри Він хоче. Людей, які нічого не роблять, окрім як насолоджуються Божою благодаттю, не можна вдосконалити або змінити, і їхня покора, благочестя, любов і терпіння є поверховими. Ті, хто лише насолоджується Божою благодаттю, не здатні по-справжньому пізнати Бога, і навіть коли вони пізнають Бога, їхнє знання поверхове, і вони кажуть щось на кшталт: «Бог любить людину» або «Бог співчуває людині». Це не відображає життя людини та не свідчить про те, що люди воістину знають Бога. Якщо ж, коли слова Бога очищують їх, або коли вони зазнають Його випробувань, люди неспроможні коритися Богу, – якщо, натомість, вони сповнюються сумнівів і занепадають духом, – тоді вони жодною мірою не є покірними. Усередині них є багато правил і обмежень щодо віри в Бога, попереднього досвіду, що є плодом багаторічної віри, або різноманітних правил, основаних на Біблії. Чи здатні такі люди коритися Богу? Ці люди сповнені людських речей – як вони можуть коритися Богові? Їхня «покора» залежить від особистих уподобань – хіба Бог хотів би такої покори? Це не покора перед Богом, а дотримання правил; це самозадоволення та самозаспокоєння. Якщо ти кажеш, що це покора перед Богом, хіба ти не блюзнірствуєш проти Нього? Ти як фараон єгипетський. Ти чиниш зло та зумисне протистоїш Богу – хіба такої служби Бог хоче від тебе? Тобі краще поквапитися з каяттям і спробувати здобути дещицю самосвідомості. В іншому разі краще б тобі піти додому; це принесло б тобі більше користі, аніж твоє удаване служіння Богу. Ти не заважав би й не турбував би, ти знав би своє місце та жив би добре – хіба це не було б краще? І ти не зазнав би кари за протистояння Богу!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «У своїй вірі в Бога ти маєш коритися Богу»

Божі слова на кожен день. Уривок 485

Робота Святого Духа змінюється день від дня. З кожним кроком вона підноситься все вище, завтрашні одкровення будуть вищі за сьогоднішні, поступово підіймаючись ще вище. Такою є робота, якою Бог удосконалює людину. Якщо люди не встигають іти врівень, то їх можуть вигнати будь-якої миті. Якщо в них немає серця, сповненого послуху, то вони будуть неспроможні дійти до самого кінця. Колишній період минув – зараз новий період. А в новому періоді мусить виконуватися нова робота. Особливо в останній період, у якому люди вдосконалюються, Бог буде здійснювати новішу роботу ще швидше, а тому без послуху в серцях людям буде важко йти Божими слідами. Бог не підкоряється жодним правилам і не вважає незмінним жодний етап Своєї роботи. Натомість робота, яку Він виконує, є щораз новішою та щораз вищою. З кожним етапом Його робота стає все більш практичною і все більше відповідає реальним потребам людини. Лише переживши таку роботу, люди зможуть досягти остаточної переміни свого характеру. Знання людини про життя досягає все вищих рівнів, тож так само все вищих рівнів досягає Божа робота. Лише так людина може бути вдосконаленою та стати придатною для того, щоб Бог її використовував. З одного боку, Бог працює в такий спосіб для того, щоб протидіяти людським уявленням та перевертати їх, а з іншого – щоб привести людину до вищого і справжнішого стану, до найвищої сфери віри в Бога, щоб урешті-решт змогла здійснитися Божа воля. Усі ті, хто має непокірну природу, хто чинить свідомий опір, будуть вигнані під час цього етапу Божої роботи, яка швидко та несамовито просувається вперед; лише ті, хто охоче підкоряється та радо упокорюється, зможуть дійти до кінця цього шляху. У такій роботі всі ви маєте навчитися підкорятися та відкидати свої уявлення. Вам слід бути обережними на кожному кроці. Якщо ви будете легковажні, то неодмінно станете тими людьми, кого зневажить Святий Дух, тими, хто перешкоджає Божій роботі. До того, як людина зазнала на собі здійснення цього етапу роботи, її старі правила й закони були настільки незліченними, що вона пустилася берега, і в результаті зробилася зарозумілою й забулася. Усе це ті перешкоди, які заважають людині прийняти нову Божу роботу; це вороги, що заважають людині пізнавати Бога. Людям небезпечно не мати ні покори в серці, ні прагнення до істини. Якщо ти підкорюєшся лише простій роботі та простим словам, якщо ти неспроможний прийняти нічого глибшого, то ти є людиною, яка тримається за старі порядки та не може йти врівень з роботою Святого Духа.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто кориться Богу зі щирим серцем, безсумнівно будуть здобуті Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 486

Робота, яку здійснює Бог, відрізняється період від періоду. Якщо ти маєш великий послух роботі Бога на одному етапі, а на наступному твій послух Його роботі слабкий або ти неспроможний до послуху, то Бог тебе залишить. Якщо ти йдеш урівень з Богом зараз, коли Він робить цей крок, то ти мусиш не відставати й тоді, коли Він підійметься на крок вище. Лише тоді ти будеш людиною, покірною Святому Духові. Оскільки ти віриш у Бога, ти мусиш залишатися незмінним у своїй покірності. Неможливо просто слухатися, коли тобі захочеться, і не слухатися, коли бажання немає. Такий послух Бог не схвалює. Якщо ти не можеш іти врівень з тією новою роботою, у якій Я беру участь, і продовжуєш далі триматися за колишні висловлювання, то як у твоєму житті може бути якийсь розвиток? Божа робота полягає в тому, щоб забезпечувати тебе необхідним через Його слова. Коли ти коришся Його словам і приймаєш їх, Святий Дух обов’язково працюватиме в тобі. Святий Дух працює саме так, як Я говорю. Роби, як Я сказав, і Святий Дух буде негайно в тобі працювати. Я випускаю нове світло, щоб ви його споглядали, ведучи вас у світло сьогодення, і коли ти ввійдеш у це світло, Святий Дух відразу працюватиме в тобі. Можливо, є такі вперті люди, які кажуть: «Я просто не буду виконувати того, що Ти кажеш». У такому разі Я скажу тобі, що ти вже дійшов до кінця шляху; ти висох і в тобі вже нема життя. А тому для того, щоб відчути зміни у своєму характері, немає нічого важливішого, ніж іти врівень з теперішнім світлом. Святий Дух працює не лише у певних людях, яких використовує Бог, але, крім того, й у церкві. Він може працювати в кому завгодно. Можливо, Він працює в тобі в даний час, і ти відчуєш цю роботу. Упродовж наступного періоду Він може працювати в комусь іншому, і в такому разі ти мусиш поквапитися підтримувати ту роботу. Чим ближче ти тримаєшся теперішнього світла, тим більше може зростати твоє життя. Незалежно від того, якою є людина, якщо Святий Дух у ній працює, то ти мусиш дослухатися до неї. Відчуй її досвід на собі, і ти отримаєш ще вищі здобутки. Таким чином ти удосконалишся значно швидше. Це шлях удосконалення людини та засіб, за допомогою якого зростає життя. Шлях до вдосконалення досягається твоїм послухом роботі Святого Духа. Ти не знаєш ні того, через яку людину Бог працюватиме над твоїм удосконаленням, ані того, через яку людину, подію чи річ Він дозволить тобі щось здобути чи побачити. Якщо ти зможеш ступити на цей правильний шлях, то це свідчить про те, що є велика надія, що Бог тебе зможе вдосконалити. Якщо ж не зможеш, то це свідчить про те, що твоє майбутнє похмуре й безпросвітне. Ставши на правильний шлях, ти отримаєш одкровення в усьому. Незалежно від того, що Святий Дух відкриває іншим, якщо ти йтимеш далі, щоб на основі їхніх знань отримати власний досвід, то цей досвід стане частиною твого життя й завдяки цьому досвіду ти зможеш задовольнити інших. Ті, хто забезпечує інших, бездумно повторюючи чужі слова, – це люди, які не мають жодного досвіду; ти мусиш навчитися знаходити через просвітлення та освічення інших людей способи практичного застосування, перш ніж зможеш почати говорити про свій власний фактичний досвід і знання. Це принесе твоєму життю більшу користь. Так ти маєш переживати це на власному досвіді, підкоряючись усьому, що походить від Бога. Тобі слід шукати Божої волі в усьому та здобувати в усьому для себе науку, щоб твоє життя могло рости. Така практика дає найшвидший розвиток.

Святий Дух просвічує тебе через твій практичний досвід та вдосконалює тебе через твою віру. Чи дійсно ти бажаєш бути вдосконаленим? Якщо ти дійсно бажаєш, щоб Бог тебе вдосконалював, то тобі стане хоробрості відкинути свою тілесність, ти зможеш виконувати Божі слова і не будеш пасивним чи слабким. Ти зможеш коритися всьому, що походить від Бога, і всі твої дії – вчинені привселюдно або на самоті – будуть такими, що їх можна буде представити Богові. Якщо ти чесна людина та практикуєш істину в усьому, то ти будеш удосконалений. А ті лукаві люди, які перед іншими поводяться певним чином, а за їхніми спинами – інакше, не бажають бути вдосконаленими. Вони всі – сини загибелі та руйнування; вони належать не Богові, а сатані. Вони не ті люди, яких обрав Бог! Якщо твої дії та поведінка не можуть бути представлені перед Богом і на них не може дивитися Божий Дух, то це доказ того, що з тобою щось не так. Лише в тому разі, коли ти прийматимеш суд та кару від Бога і дбатимеш про переміну свого характеру, ти зможеш стати на шлях удосконалення. Якщо ти справді бажаєш, щоб Бог тебе вдосконалював, і готовий виконувати Божу волю, то тобі слід коритися всій Божій роботі без жодного слова нарікання, без намагань оцінювати Божу роботу або судити про неї. Це мінімальні вимоги для того, щоб бути вдосконаленим Богом. Обов’язкова вимога для тих, хто бажає бути вдосконаленим Богом, така: діяти від серця, яке любить Бога в усьому. Що означає діяти від серця, яке любить Бога? Це означає, що твої дії та твоя поведінка зможуть бути представлені перед Богом. І оскільки твої наміри правильні, то навіть незалежно від того, правильні чи неправильні твої дії, ти не боїшся показати їх Богові або своїм братам і сестрам і ти насмілюєшся присягнути перед Богом. Ти мусиш представити на розгляд Богові кожен свій намір, кожну думку та ідею; якщо ти чинитимеш так та ступиш на цей шлях, то прогрес у твоєму житті буде швидким.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто кориться Богу зі щирим серцем, безсумнівно будуть здобуті Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 487

Оскільки ти віриш у Бога, ти мусиш увірувати в усі Божі слова та в усю Його роботу. Тобто, оскільки ти віриш у Бога, ти мусиш коритися Йому. Якщо ти не можеш цього зробити, то не важливо, віриш ти в Бога чи ні. Якщо ти впродовж багатьох років вірив у Бога, але ніколи не корився Йому й не приймаєш повноту Його слів, а натомість просиш, щоб Бог підкорився тобі та діяв згідно з твоїми уявленнями, то ти – найбільший бунтівник з усіх, ти – невіруючий. Як можуть такі люди бути здатні коритися Божій роботі та Божим словам, що не узгоджуються з людськими уявленнями? Найбільш непокірними з усіх є ті, хто навмисно погорджує Богом та противиться Йому. Це Божі вороги, антихристи. До нової Божої роботи вони завжди ставляться вороже; у них ніколи немає анінайменшої схильності до покори, і вони ніколи не корилися й не упокорювалися радо. Вони звеличують себе перед іншими й ніколи нікому не підкоряються. Перед Богом вони вважають себе найкращими в проповіді слова та найбільш вправними в роботі над іншими. Вони ніколи не відкидають «скарбів», якими володіють, а ставляться до них як до сімейних реліквій для поклоніння, щоб проповідувати про них іншим; вони використовують їх, щоб читати лекції тим дурням, які їх обожнюють. У церкві справді є певна кількість таких людей. Можна сказати, що вони – «непокірні герої», які покоління за поколінням перебувають у Божому домі. Вони вважають проповідь слова (вчення) своїм найвищим обов’язком. Рік за роком, покоління за поколінням вони завзято виконують свій «священний і непорушний» обов’язок. Ніхто не сміє їх торкатися, жодна людина не наважується їм відкрито дорікати. Вони стали «царями» в Божому домі, вони шаленіють, від віку до віку тиранячи інших. Ця зграя демонів прагне об’єднати зусилля та зруйнувати Мою роботу; як Я можу дозволити цим живим бісам існувати перед Моїми очима? Навіть ті, хто слухняний лише наполовину, не можуть витримати до кінця, а тим більше ці тирани без найменшої покори у своїх серцях! Божа робота здобувається людиною нелегко. Навіть доклавши всіх зусиль, люди можуть здобути лише її частину, що врешті-решт дозволяє їм бути вдосконаленими. Що тоді казати про дітей архангела, які прагнуть знищити Божу роботу? Хіба вони не мають ще менше надії бути здобутими Богом? Моя мета в здійсненні роботи завоювання полягає не тільки в тому, щоб завойовувати заради завоювання, а й у тому, щоб перемога була такою, щоб виявити праведність і неправедність, отримати докази для покарання людини, засудити лукавих і, крім того, перемогти заради вдосконалення тих, хто охоче підкоряється. Зрештою, усі будуть розділені за їхнім родом, а вдосконаленими будуть ті, чиї думки та ідеї були наповнені послухом. Це та робота, яка в кінцевому підсумку буде виконана. Тим часом ті, чиї дії бунтівні, будуть покарані та відправлені горіти у вогні, – це об’єкти вічного прокляття. Коли прийде той час, тоді «великі й невгамовні герої» минулих віків стануть найнижчими та найбільш упослідженими «слабкими й безсилими боягузами». Лише це може проілюструвати кожен аспект Божої праведності та Його характеру, який є непорушним для людини, і лише це вгамує ненависть у Моєму серці. Невже ви не згодні, що це цілком розумно?

Не всі ті, хто переживає роботу Святого Духа, і не всі, хто перебуває в цьому потоці, можуть здобути життя. Життя – це не спільний атрибут, притаманний всьому людству, і не всім людям легко досягти змін у характері. Підкорення Божій роботі мусить бути справжнім і фактичним, його потрібно здійснити. Лише поверхове підкорення не може отримати Божої похвали, і послух лише поверховим аспектам Божого слова без прагнення змін у своєму характері – це не за Божим серцем. Послух Богові та покірність Божій роботі – це одне й те ж саме. Тих, хто кориться лише Богу, але не Його роботі, не можна вважати слухняними, а тим більше тих, хто не підкоряється насправді, а лише зовні улесливий. Усі ті, хто справді підкоряється Богові, здатні отримати вигоду від роботи та досягти розуміння характеру й роботи Бога. Лише такі люди справді підкоряються Богові. Такі люди здатні здобути нове знання та зазнати нових змін завдяки новій роботі. Лише таких людей хвалить Бог, лише таких людей Він удосконалює, і лише такі люди є тими, чий характер змінився. Ті, кого хвалить Бог, – це ті, хто радо кориться Богові, Його словам та роботі. Лише такі люди праві, лише такі люди щиро прагнуть Бога та щиро Бога шукають. Що ж до тих, які лише вустами говорять про свою віру в Бога, а по суті проклинають Його, то це люди, які маскуються, які носять зміїну отруту; вони – найпідступніші з усіх людей. Рано чи пізно з цих негідників будуть зірвані їхні мерзенні маски. Хіба не ця робота здійснюється сьогодні? Лукаві люди завжди будуть лукавими, їм ніколи не уникнути дня покарання. Добрі люди завжди будуть добрими, вони будуть викриті, коли Божа робота добіжить кінця. Жоден з лукавих не буде вважатися праведним і жоден з праведників не вважатиметься лукавим. Хіба Я дозволю, щоби хтось був звинувачений несправедливо?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто кориться Богу зі щирим серцем, безсумнівно будуть здобуті Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 488

У міру розвитку твого життя у тебе завжди мусить бути нове входження та нове, вище розуміння, яке поглиблюватиметься з кожним кроком. У це мало б увійти все людство. Завдяки спілкуванню, слуханню проповідей, читанню Божого слова або вирішенню якоїсь справи ти здобудеш нове розуміння та нове просвітлення й не житимеш у рамках старих правил та старих часів; ти завжди житимеш у новому світлі й не відступатимеш від Божого слова. Ось що означає ступити на правильний шлях. Нічого не вийде, якщо заплатити ціну на якомусь поверховому рівні; з кожним днем Боже слово входить у вищу сферу й щодня з’являється щось нове, то й людині теж необхідно щодня здійснювати новий вхід. Коли Бог говорить, Він втілює в життя все те, що Він промовляв, і якщо ти не встигаєш, то залишишся позаду. У своїх молитвах ти мусиш сягати більшої глибини; їда і пиття Божого слова не можуть бути переривчастими. Заглиблюй отримане просвітлення та освічення, а твої уявлення та фантазії мусять поступово відступати. А ще ти мусиш зміцнювати своє судження, і з чим би ти не стикався, у тебе повинні бути про це власні думки та власна точка зору. Щось розуміючи в дусі, ти мусиш здобувати розуміння зовнішніх явищ і проникати в суть будь-якого питання. Якщо ти цим не оснащений, то як зможеш вести за собою церкву? Якщо ти лише говориш про букви та вчення, ніяк не торкаючись дійсності й не пропонуючи жодних способів для практичного застосування, то зможеш протриматися лише протягом короткого проміжку часу. Можливо, це в якійсь мірі прийнятно для розмов з новонаверненими, але через деякий час, коли новонавернені здобудуть певний реальний досвід, ти вже не зможеш задовольнити їх. Тоді яким чином ти придатний до того, щоб Бог тебе використовував? Без нового просвітлення ти не можеш працювати. Ті, хто не має нового просвітлення, – це ті, хто не знає, як здобувати досвід; такі люди ніколи не здобудуть нових знань або нового досвіду. І в тому, що стосується забезпечення життям, вони ніколи не зможуть виконати свою функцію й не зможуть стати придатними для того, щоб Бог їх використовував. Така людина не годиться ні на що, це просто нікчема. По правді кажучи, такі люди абсолютно не здатні виконувати свою функцію в роботі, усі вони ні на що не годяться. Вони не лише не виконують свою функцію, але й фактично створюють значне зайве навантаження на церкву. Я закликаю цих «поважних старців» поспіхом піти з церкви, щоб іншим не доводилося на тебе позирати. У таких людей немає розуміння нової роботи й вони сповнені нескінченних уявлень. Вони взагалі не виконують жодної функції в церкві, а навпаки, шкодять та скрізь розповсюджують негатив, доходячи навіть до участі в різних проступках та заворушеннях у церкві, тим самим штовхаючи тих, кому бракує проникливості, до замішання й сум’яття. Ці живі біси, ці злі духи мають піти з церкви якомога швидше, щоб церква не була зруйнована через тебе. Можливо, ти не боїшся теперішньої роботи, але хіба в тебе немає страху перед завтрашнім праведним покаранням? У церкві є велика кількість людей, які є дармоїдами, і велика кількість вовків, які прагнуть зашкодити нормальній Божій роботі. Це все – демони, послані царем демонів, люті вовки, які прагнуть пожерти наївних ягнят. Якщо цих так званих людей не вигнати, то вони стануть паразитами на тілі церкви, міллю, яка пожирає жертви. Рано чи пізно прийде день, коли ці нікчемні, неосвічені, ниці й огидні хробаки будуть покарані!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто кориться Богу зі щирим серцем, безсумнівно будуть здобуті Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 489

І здобуття знань про практичність, і глибоке розуміння Божої роботи помітні в Його словах, і тільки через ці висловлювання ти можеш здобути просвітління. Тому ти маєш робити більше, щоб озброїтися словами Бога. Ділися своїм розумінням Божих слів у спілкуванні, і в такий спосіб ти зможеш просвітити інших і дати їм вихід – це практичний шлях. Перш ніж Бог організує середовище для тебе, кожен із вас має озброїтися Його словами. Це те, що мусить робити кожен; це першочергове завдання. По-перше, досягни моменту, коли ти знатимеш як їсти й пити слово Боже. Щодо будь-чого, що ти неспроможний зробити, шукай у Його словах шлях практики й переглядай ці висловлювання на предмет будь-яких питань, які ти не розумієш, або будь-яких труднощів, які можуть у тебе виникнути. Зроби Божі слова своїм джерелом і дозволь їм допомагати тобі у вирішенні твоїх практичних труднощів і проблем; також нехай Його слова стануть твоєю допомогою в житті. Для цього тобі потрібно докладати зусиль. Коли ти їси та п’єш слово Боже, ти мусиш досягати результатів; ти маєш бути здатним заспокоїти своє серце перед Ним, і щоразу, коли ти стикаєшся з будь-якими проблемами, ти маєш практикувати відповідно до Його висловлювань. Коли ти не стикаєшся з жодними проблемами, тобі слід просто подбати про те, щоб їсти й пити Його слово. Іноді ти можеш молитися й розмірковувати про Божу любов, ділитися в спілкуванні своїм розумінням Його слів і розповідати про просвітління та освічення, які ти відчуваєш всередині себе, і про реакції, які в тебе виникають, коли ти читаєш ці висловлювання. Більше того, ти можеш дати людям вихід. Тільки це є практичним. Мета цього полягає в тому, щоб дозволити Божим словами стати твоїм практичним джерелом.

Скільки годин протягом дня ти щиро перебуваєш перед Богом? Яку частину свого дня ти дійсно віддаєш Богу? Скільки часу ти присвячуєш плоті? Мати своє серце завжди орієнтованим на Бога – це перший крок до того, щоб бути на правильному шляху до вдосконалення Ним. Якщо ти можеш присвятити своє серце, тіло та всю свою справжню любов Богові, принести їх Йому, бути повністю слухняним Йому й цілковито уважним до Його волі – не заради плоті, не заради сім’ї та не заради своїх власних особистих бажань, але в інтересах Божого дому, приймаючи слово Боже як принцип та основу в усьому, – тоді, якщо ти так чинитимеш, твої наміри й перспективи будуть на своєму місці, і тоді ти будеш особистістю перед Богом, яка отримує Його похвалу. Люди, яких Бог любить, – це ті, хто чистий перед Ним; це ті, хто може присвячувати себе виключно Йому. Бог гидує тими, хто байдужий до Нього та хто повстає проти Нього. Він гидує тими, хто вірить у Нього й завжди хоче насолоджуватися Ним, але водночас не може повністю присвятити себе Йому. Він гидує тими, хто каже, що любить Його, але в глибині душі повстає проти Нього; Він гидує тими, хто використовує красномовні, квітчасті слова задля обману. Ті, хто не відданий Богу щиро або хто не підкорився Йому по-справжньому, за своєю природою віроломні й надмірно гордовиті. Ті, хто не може бути дійсно покірними перед нормальним, практичним Богом, ще більш зарозумілі, і саме вони є відданими нащадками архангела. Люди, які справді повністю присвячують себе Богу, віддають Йому все своє єство й постають перед Ним; вони можуть коритися всім Його словам і роботі та здатні втілювати Його слова в життя. Вони можуть прийняти Божі слова й ставитися до них як до основи свого існування, і вони здатні серйозно вивчати Божі слова, щоб з’ясувати, які частини практикувати. Такими є люди, які дійсно живуть перед Богом. Якщо ти практикуватимеш у такий спосіб, це принесе користь твоєму життю, і через споживання й пиття Його слів ти можеш задовольнити свої внутрішні потреби й виправити недоліки, так що твій характер життя зміниться; тоді це догодить Богові. Якщо ти дієш відповідно до вимог Бога, і якщо ти не догоджаєш плоті, а натомість догоджаєш Йому, то в цьому ти ввійдеш у реальність Його слів. Входження в реальність Божих слів означає, що ти можеш виконувати свій обов’язок і відповідати вимогам Божої роботи. Тільки такі практичні дії можна назвати входженням у реальність Його слів. Якщо ти зможеш увійти в цю реальність, ти володітимеш істиною. Це початок входження в реальність; ти мусиш спершу пройти це навчання, і тільки опісля ти зможеш увійти в ще більш глибокі аспекти реальності. Думай про те, як дотримуватися заповідей і як бути вірним перед Богом; не думай постійно про те, коли ти зможеш увійти в Царство. Якщо твій характер не зміниться, то всі твої думки будуть марними! Щоб увійти в реальність Божих слів, ти спершу маєш прийти до того стану, коли всі твої ідеї й помисли призначені для Бога – це найнагальніша необхідність.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто по-справжньому любить Бога, – це ті, хто може цілковито підкоритися Його практичності»

Божі слова на кожен день. Уривок 490

Наразі є багато людей, які проходять випробування й не розуміють Божу роботу, але Я кажу тобі: якщо ти її не розумієш, тоді тобі краще не виносити суджень про неї. Можливо, настане день, коли правда розкриється у всій своїй повноті, і тоді ти зрозумієш. Не виносити суджень було б корисно для тебе, але ти не можеш просто пасивно чекати. Ти мусиш прагнути активно входити; тільки тоді ти будеш тим, хто дійсно входить. Через своє бунтарство люди завжди розвивають уявлення про практичного Бога. З огляду на це необхідно, щоб усі люди навчилися бути покірними, бо практичний Бог є величезним випробуванням для людства. Якщо ти не можеш бути непохитним, тоді всьому кінець; якщо в тебе немає розуміння практичності практичного Бога, тоді ти не зможеш бути вдосконаленим Богом. Вирішальним кроком у тому, чи можуть люди бути вдосконаленими, є розуміння ними практичності Бога. Практичність утіленого Бога, який прийшов на землю, – це випробування для кожної людини; якщо ти здатен бути непохитним у цьому, тоді ти будеш тим, хто знає Бога, і тим, хто дійсно любить Його. Якщо ти не можеш бути в цьому непохитним, і ти віриш лише в Духа й неспроможний вірити в Божу практичність, то незалежно від того, наскільки великою є твоя віра в Бога, вона буде марною. Якщо ти не можеш вірити у видимого Бога, то чи можеш ти вірити в Божий Дух? Хіба ти просто не намагаєшся обдурити Бога? Ти непокірний перед видимим і реальним Богом, тож чи ти здатен підкоритися Духові? Дух невидимий і нематеріальний, тому, коли ти кажеш, що підкоряєшся Божому Духові, хіба ти просто не говориш нісенітницю? Ключовим чинником у дотриманні заповідей є розуміння практичного Бога. Щойно в тебе з’явиться розуміння практичного Бога, ти зможеш дотримуватися заповідей. Їх дотримання складається з двох компонентів: перший – триматися сутності Його Духа й бути здатним прийняти дослідження Духа в присутності Духа; другий – здатність мати справжнє розуміння втіленої плоті й досягти справжнього підкорення. Чи мова йде про плоть, чи про Дух, людина завжди мусить мати покірність Богу та благоговіння перед Ним. Тільки така людина гідна того, щоб бути вдосконаленою. Якщо в тебе є розуміння практичності практичного Бога – тобто якщо ти непохитний у цьому випробуванні – тоді все буде тобі під силу.

Дехто каже: «Заповідей легко дотримуватися; треба просто говорити перед Богом відверто й благочестиво та не жестикулювати; ось що таке дотримання заповідей». Чи це так? Отже, якщо ти робиш кілька вчинків за спиною Бога, які є опором Йому, чи вважається це дотриманням заповідей? Ти мусиш мати повне уявлення про те, що передбачає дотримання заповідей. Воно стосується того, чи ти маєш реальне розуміння практичності Бога; якщо ти маєш розуміння практичності й не спотикаєшся й не падаєш під час цього випробування, тоді тебе можна вважати тим, хто має сильне свідчення. Гучне свідчення про Бога насамперед пов’язане з тим, чи є в тебе розуміння практичного Бога та з тим, чи спроможний ти коритися цій особі, яка є не тільки звичайною, але й нормальною, і коритися навіть до смерті. Якщо завдяки цьому підкоренню ти дійсно свідчиш про Бога, це означає, що Бог тебе здобув. Якщо ти можеш підкорятися аж до смерті й бути перед Ним без жодних скарг, не судити, не наклепувати, не мати жодних поглядів і не мати жодних прихованих мотивів, тоді завдяки цьому Бог здобуде славу. Покірність перед звичайною особою, на яку люди дивляться зверхньо, і здатність підкоритися аж до смерті без жодних поглядів – ось істинне свідчення. Реальність, входження в яку Бог вимагає від людей, полягає в тому, що ти здатен коритися Його словам, втілювати їх у життя, схилитися перед практичним Богом і пізнати свою власну зіпсованість, відкрити своє серце перед Ним і, у кінцевому підсумку, бути здобутим Ним через ці Його слова. Бог здобуває славу, коли ці висловлювання завойовують тебе й роблять тебе цілковито слухняним Йому; завдяки цьому Він ганьбить сатану та звершує Свою роботу. Коли ти не маєш жодних поглядів щодо практичності втіленого Бога – тобто коли ти твердо вистояв у цьому випробуванні, – тоді ти добре засвідчив. Якщо настане день, коли ти матимеш повне розуміння практичного Бога та зможеш підкоритися до самої смерті, як це зробив Петро, тоді ти будеш здобутий і вдосконалений Богом. Усе, що робить Бог і що не відповідає твоїм уявленням, є випробуванням для тебе. Якби Божа робота відповідала твоїм уявленням, вона не вимагала б від тебе страждань або очищення. Саме тому, що Його робота настільки практична й не відповідає твоїм уявленням, вона вимагає, щоб ти відмовився від таких уявлень. Ось чому це є випробуванням для тебе. Саме через практичність Бога всі люди знаходяться у випробуваннях; Його робота практична, а не надприродна. Якщо ти повністю розумітимеш Його практичні слова та Його практичні висловлювання без будь-яких переконань і будеш спроможним щиро любити Його, у міру того, як Його робота стає дедалі практичнішою, Він здобуде тебе. Група людей, яких Бог здобуде, – це ті, хто знає Бога, тобто ті, хто знає Його практичність. Більше того, це ті, хто здатний підкоритися практичній роботі Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто по-справжньому любить Бога, – це ті, хто може цілковито підкоритися Його практичності»

Божі слова на кожен день. Уривок 491

Покора, якої Бог вимагає від людей під час Його перебування в плоті, не передбачає утримання від осуду або опору, як вони собі це уявляють; Він радше вимагає, щоб люди використовували Його слова як принцип життя й основу свого виживання, щоб вони повністю втілювали суть Його слів у життя, і щоб вони повністю відповідали Його волі. Один із аспектів вимоги до людей підкоритися втіленому Богу стосується втілення Його слів у життя, тоді як інший аспект стосується здатності підкорятися Його нормальності та практичності. Ці два аспекти мають бути безумовними. Ті, хто може досягти обох цих аспектів, – це всі ті, хто плекає справжню любов до Бога у своїх серцях. Усі вони – люди, здобуті Богом, і всі вони люблять Бога так само, як своє власне життя. Утілений Бог носить нормальну й практичну людську сутність у Своїй роботі. Отже, Його зовнішня оболонка, що являє собою як нормальну, так і практичну людську сутність, стає величезним випробуванням для людей; вона стає для них найбільшою складністю. Однак Божої нормальності й практичності уникнути неможливо. Він випробував усе, щоб знайти рішення, але врешті-решт не зміг позбутися зовнішньої оболонки Своєї нормальної людської сутності. Це сталося тому, що, зрештою, Він – Бог, який став плоттю, а не Бог Духа на небесах. Він – не той Бог, якого люди не можуть бачити, але Бог, що носить оболонку одного з творінь. Отже, позбутися оболонки Своєї нормальної людської сутності Йому в жодному разі було б нелегко. Тому, попри все, Він однаково виконує ту роботу, яку хоче виконувати з точки зору плоті. Ця робота є проявом нормального й практичного Бога, тож як може непокора з боку людей бути прийнятною? Що взагалі люди здатні зробити з діями Бога? Він робить усе, що хоче; усе є таким, як Він бажає. Якщо люди не підкоряються, то які ще розсудливі плани в них можуть бути? Досі тільки покора могла спасати людей; ні в кого не було жодних інших блискучих ідей. Якщо Бог хоче випробувати людей, що вони можуть із цим удіяти? Однак усе це не було придумано Богом на небі; це було придумано втіленим Богом. Він хоче це зробити, тому жодна людина не може цього змінити. Бог на небі не втручається в те, що робить втілений Бог, тож чи не є це ще вагомішою причиною для людей скоритися Йому? Хоча Він практичний і нормальний, Він цілком є Богом, який став плоттю. Виходячи зі Своїх власних ідей, Він робить усе, що хоче. Бог на небесах передав Йому всі завдання; ти мусиш коритися всьому, що Він робить. Хоча в Нього є людська сутність і Він дуже нормальний, Він навмисно влаштував усе це, тож як можуть люди дивитися на Нього широко розплющеними від несхвалення очима? Він хоче бути нормальним, тому Він нормальний. Він хоче жити в людській сутності, тому Він живе в людській сутності. Він хоче жити в божественності, тому Він живе в божественності. Люди можуть сприймати це так, як забажають, але Бог завжди буде Богом, а люди завжди будуть людьми. Його сутність не можна заперечити через якусь незначну деталь, як не можна й витіснити Його за межі «особи» Бога через одну дрібницю. Люди мають свободу людських істот, а Бог має гідність Бога; вони не заважають одне одному. Хіба люди не можуть дати Богу трохи свободи? Невже вони не можуть змиритися з тим, що Бог поводиться трохи більш невимушено? Не будьте такими суворими до Бога! Усім слід проявляти терпимість одне до одного; хіба тоді все не було б улагоджено? Чи існувало б досі якесь відчуження? Якщо хтось не може миритися з таким несуттєвим питанням, то як він узагалі може казати щось на кшталт: «Серце головного служителя таке велике, що в ньому можна плисти човном»? Як він може бути справжньою людиною? Не Бог створює труднощі для людей, а люди створюють труднощі для Бога. Вони завжди вирішують справи, роблячи з мухи слона. Вони дійсно створюють проблему на рівному місці, і це настільки зайве! Коли Бог працює в нормальній і практичній людській сутності, те, що Він виконує, – це не робота людини, а робота Бога. Однак люди не бачать сутності Його роботи; вони завжди бачать лише зовнішню оболонку Його людської сутності. Вони не бачили такої величної роботи, і все ж вони наполягають на тому, щоб бачити Його звичайну та нормальну людську сутність, і не відступаються від цього. Як це можна назвати покірністю перед Богом? Бог на небі тепер «перетворився» на Бога на землі, а Бог на землі тепер є Богом на небі. Не має значення, чи однакова Їхня зовнішність, і не має значення, як саме Вони працюють. Зрештою, той, хто виконує власну роботу Бога, – це Сам Бог. Ти мусиш підкоритися, хочеш ти цього чи ні; це не те питання, в якому в тебе є право вибору! Люди мають слухатися Бога, і люди мають цілковито коритися Богу без будь-якого удавання.

Група людей, яких утілений Бог хоче здобути сьогодні, – це ті, хто відповідає Його волі. Їм потрібно лише підкоритися Його роботі й перестати постійно перейматися ідеями Бога на небесах, живучи в невизначеності й ускладнюючи життя Богові в плоті. Ті, хто здатний слухатися Його, – це ті, хто повністю прислухається до Його слів і підкоряється Його влаштуванням. Такі люди взагалі не звертають уваги на те, яким насправді може бути Бог на небесах або яку роботу Бог на небесах може наразі виконувати серед людства; вони повністю віддають свої серця Богові на землі та приносять Йому все своє єство. Вони ніколи не піклуються про власну безпеку й ніколи не здіймають галасу через нормальність і практичність Бога в плоті. Ті, хто кориться Богу в плоті, можуть бути вдосконалені Ним. Ті, хто вірить у Бога на небі, не здобудуть нічого. Це тому, що не Бог на небі, а Бог на землі дарує людям обітниці та благословення. Людям не слід завжди звеличувати Бога на небесах, а Бога на землі вважати звичайною людиною; це несправедливо. Бог на небі величний і чудовий, наділений дивовижною мудрістю, але цього взагалі не існує; Бог на Землі дуже посередній і неістотний, а також дуже нормальний. Він не має надзвичайного розуму й не здійснює надзвичайних вчинків; Він просто працює й говорить у дуже нормальний і практичний спосіб. Хоча Він не говорить через грім і не викликає вітер і дощ, Він справді є втіленням Бога на небі, і Він дійсно є Богом, який живе серед людей. Люди не мусять звеличувати того, кого вони здатні розуміти й хто відповідає їхнім власним уявленням про Бога, разом із тим сприймаючи нікчемним того, кого вони не можуть прийняти й кого вони цілковито не можуть собі уявити. Причиною усього цього є непокірність людей; усе це є джерелом опору людства Богові.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто по-справжньому любить Бога, – це ті, хто може цілковито підкоритися Його практичності»

Божі слова на кожен день. Уривок 492

Люди не зможуть відчути, що Бог гідний любові, якщо вони дослухатимуться лише до почуттів своєї совісті. Якщо вони покладаються виключно на свою совість, то їхня любов до Бога буде слабкою. Якщо ти ведеш мову лише про відплату за Божу благодать та любов, то твоя любов до Нього не матиме жодної рушійної сили; така любов до Нього, в основі якої лежать почуття твоєї совісті, – це пасивний підхід. Чому я кажу, що це пасивний підхід? Це питання практичне. Якою любов’ю є твоя любов до Бога? Хіба вона не є лише обманом Бога та виконанням якихось дій для Нього лише для проформи? Більшість людей уважає, що раз за любов до Бога немає нагороди, а людина все одно буде покарана за те, що не любить Його, то загалом достатньо просто не грішити. Тому любов до Бога та відплата за Його любов, заснована на почуттях совісті людини, – це пасивний підхід, а не любов до Бога, яка невимушено виходить із серця. Любов до Бога повинна бути щирим почуттям із глибини людського серця. Дехто каже: «Особисто я готовий шукати Бога та йти за Ним. І нині, навіть якщо Бог хоче покинути мене, я все одно йтиму за Ним. Бажає Він мене чи ні, я все одно любитиму Його, і врешті-решт я повинен здобути Його. Я віддаю Богові своє серце, і що б Він не робив, буду йти за Ним усе своє життя. Що б не сталося, я повинен любити Бога й повинен Його здобути; я не заспокоюсь, поки не здобуду Його». Чи є у тебе така рішучість?

Шлях віри в Бога – це той самий шлях, що і шлях любові до Нього. Якщо ти віриш у Нього, то повинен Його любити. Однак любити Його не означає лише відплачувати за Його любов або любити Його на основі почуттів твоєї совісті – це має бути чиста любов до Бога. Іноді люди не здатні відчути Божу любов лише на основі своєї совісті. Чому я завжди казав: «Нехай Божий Дух зворушує ваш дух»? Чому я не говорив про зворушення людської совісті для любові до Бога? Тому що совість людини не може відчути Божу красу. Якщо ці слова тебе не переконують, то спробуй застосувати свою совість, щоб відчути Його любов. Можливо, на дану мить у тебе є якийсь поштовх, але скоро він зникне. Якщо ти відчуваєш Божу красу лише своєю совістю, то ти почуватимеш поштовх під час молитви, але скоро цей поштовх зійде нанівець та зникне. Чому так? Якщо ти користуєшся лише своєю совістю, то не зможеш збудити свою любов до Бога; коли ти дійсно відчуєш Божу красу у своєму серці, тоді твій дух буде Ним зворушений, і лише тоді твоя совість зможе відігравати свою первісну роль. Іншими словами, коли Бог зворушує дух людини і коли людина має знання та заохочення у своєму серці, тобто коли вона здобуває досвід, лише тоді вона буде здатна ефективно любити Бога своєю совістю. Любов до Бога за допомогою совісті не є хибною – це найнижчий ступінь любові до Бога. Любов через «лише мінімальне віддання належного Божій благодаті» не спонукає людину до ініціативного входження. Коли люди здобувають якусь частину роботи Святого Духа, тобто коли вони бачать і відчувають Божу любов у своєму практичному досвіді, коли вони мають якесь пізнання Бога та справді бачать, що Бог гідний любові людства і що Він настільки любий – лише тоді вони спроможні щиро любити Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щира любов до Бога є невимушеною»

Божі слова на кожен день. Уривок 493

Коли люди своїм серцем з’єднуються з Богом, коли їхні серця спроможні повністю повернутися до Нього – це перший крок у любові людини до Бога. Якщо ти хочеш любити Бога, то мусиш спершу бути в стані звернути своє серце до Нього. Що таке звернути своє серце до Бога? Це коли усе, до чого ти прагнеш у своєму серці, – заради любові до Бога та здобуття Його. З цього видно, що ти повністю звернув своє серце до Бога. Крім Бога та Його слів у твоєму серці немає майже нічого іншого (родини, статків, чоловіка, дружини, дітей тощо). І навіть якщо є, то це все не може зайняти твого серця, ти не думаєш про свої майбутні перспективи, а лише прагнеш любити Бога. У такий момент твоє серце буде повністю звернутим до Бога. Припустімо, що ти все ще будуєш плани для себе в своєму серці та завжди прагнеш особистої вигоди, постійно думаючи: «Коли ж я зможу звернутися до Бога з маленьким проханням? Коли моя сім’я стане заможною? Як мені придбати гарний одяг? …». Якщо ти живеш у такому стані, то це свідчить про те, що твоє серце звернулося до Бога не повністю. Якщо у тебе в серці лише Божі слова, і якщо ти у будь-який час можеш молитися до Бога та наближатися до Нього, немов Він дуже близький до тебе, немов Бог у тобі, а ти в Ньому – якщо такий твій стан, то це означає, що твоє серце перебуває у Божій присутності. Якщо ти молишся Богу, якщо ти щодня їси та п’єш Божі слова, якщо завжди розмірковуєш про роботу церкви і якщо виявляєш увагу до Божої волі та використовуєш своє серце, щоб щиро любити Його та догоджати Його серцю, тоді твоє серце належатиме Богові. Якщо твоє серце зайняте низкою інших питань, то воно залишається зайнятим сатаною і ще насправді не звернулося до Бога. Коли серце людини дійсно звернеться до Бога, тоді в неї буде щира, невимушена любов до Бога, і вона зможе зважати на Божу роботу. Хоча у таких людей усе ще можуть бути моменти безумства та нерозсудливості, вони виявляють турботу про інтереси Божого дому, про Його роботу та про зміни у власному характері, і їхнє серце має добрі наміри. Деякі люди постійно стверджують, що все, що вони роблять, робиться для церкви, хоча насправді вони працюють для власної вигоди. У таких людей хибний намір. Вони підступні та хитрі, і більшість із того, що вони роблять, спрямоване на досягнення особистої вигоди. Така людина не прагне любові до Бога; її серце все ще належить сатані та не може звернутися до Бога. А тому здобути таку людину Бог не має можливості.

Якщо ти бажаєш справді любити Бога та бути здобутим Ним, то перший крок до цього – повністю звернути своє серце до Бога. Що б ти не робив, досліди себе та запитай: «Чи керуюсь я у своїх діях серцем, сповненим любові до Бога? Чи стоять за ними якісь особисті наміри? У чому полягає їхня реальна ціль?». Якщо ти хочеш вручити своє серце Богові, то мусиш спершу приборкати своє власне серце, відмовитися від усіх власних намірів і досягнути такого стану, коли ти повністю відданий Богу. Це шлях до практики віддання свого серця Богові. Що означає приборкання власного серця? Це означає відмовитися від надмірних бажань своєї плоті, не жадати комфорту або статусних переваг. Це означає робити все для догоджання Богові та працювати над тим, щоб твоє серце було повністю для Нього, а не для тебе. Цього достатньо.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щира любов до Бога є невимушеною»

Божі слова на кожен день. Уривок 494

Щира любов до Бога походить з глибини серця; це любов, яка існує лише на основі пізнання Бога людиною. Коли серце людини повністю звертається до Бога, тоді у неї є любов до Бога, але ця любов не обов’язково є чистою і не обов’язково є довершеною. Так стається з тієї причини, що все одно залишається певна відстань між повним зверненням серця людини до Бога та її справжнім розумінням Бога і справжнім поклонінням перед Ним. Спосіб, у який людина досягає справжньої любові до Бога та приходить до пізнання Божого характеру, полягає у зверненні її серця до Бога. Коли людина віддає своє щире серце Богові, тоді вона починає входити в переживання життя. Так починає змінюватися її характер, її любов до Бога поступово зростає, а також поступово збільшується її пізнання Бога. Тому звернення свого серця до Бога – це лише передумова до входження на правильний шлях життєвого досвіду. Коли люди кладуть свої серця перед Богом, у них в серці є лише прагнення до Нього, а не любов до Нього, тому що вони Його не розуміють. Хоча за таких обставин вони все ж мають якусь любов до Нього, ця любов не є невимушеною та справжньою. Це тому, що все, що походить від людської плоті, є продуктом емоцій, – воно не походить від справжнього розуміння. Це лише миттєвий імпульс, він не може привести до тривалого благоговіння. Коли люди не мають розуміння Бога, тоді вони можуть любити Його лише на підґрунті власних уподобань та своїх особистих уявлень; таку любов не можна назвати невимушеною любов’ю, не можна її назвати і справжньою любов’ю. Серце людини може по-справжньому звернутися до Бога та бути здатним у всьому думати про Божі інтереси, але якщо вона не має розуміння Бога, то вона буде неспроможною до справжньої невимушеної любові. Така людина буде здатна лише виконувати певні функції для церкви або до певної міри здійснювати свій обов’язок, але вона робитиме це без підґрунтя. Характер такої людини важко змінити; такі люди або не прагнуть істини, або не розуміють її. Навіть якщо людина цілковито звертає своє серце до Бога, це не означає, що її серце, яке любить Бога, є повністю чистим, тому що ті, хто має Бога у своєму серці, не обов’язково мають у своєму серці любов до Бога. У цьому полягає відмінність між тими, хто прагне до розуміння Бога та тими, хто не прагне. Коли в людини є розуміння Бога, це свідчить про те, що її серце повністю звернулося до Нього, це свідчить про те, що її справжня любов до Бога в її серці є невимушеною. Лише такі люди мають Бога у своєму серці. Звернення серця людини до Бога є передумовою до її входження на правильний шлях, до розуміння Бога та до досягнення любові до Бога. Воно не є показником виконання обов’язку людини любити Бога, не є воно й показником справжньої любові до Нього. Єдиний спосіб, у який людина може досягти справжньої любові до Бога, полягає у зверненні її серця до Нього. Крім того, це перше, що має зробити людина як одне з Його творінь. Ті, хто любить Бога, – це всі ті люди, які прагнуть життя, тобто люди, які прагнуть істини та щиро бажають Бога; усі вони мають просвітлення від Святого Духа, і всі вони були зворушені Ним. Усі вони здатні отримати Боже керівництво.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щира любов до Бога є невимушеною»

Божі слова на кожен день. Уривок 495

Сьогодні, коли ви прагнете любити і пізнавати Бога, з одного боку, ви мусите пройти крізь труднощі й рафінування, з іншого, ви мусите сплатити ціну. Жоден урок не є настільки глибоким, як урок любові до Бога, і можна сказати, що урок, який люди виносять із життя, прожитого у вірі, полягає в тому, як любити Бога. Це означає: якщо ти віриш у Бога, ти мусиш любити Бога. Якщо ти тільки віриш у Бога, але не любиш Його і не досяг пізнання Бога, і ніколи не любив Бога правдивою любов’ю, яка йде з твого серця, тоді твоя віра в Бога марна; якщо, віруючи в Бога, ти не любиш Бога, тоді ти даремно живеш, і все твоє життя є найнікчемнішим. Якщо упродовж усього твого життя ти ніколи не любив Бога або не догоджав Йому, то який сенс тобі жити? І який сенс у твоїй вірі в Бога? Хіба це не марнування зусиль? Іншими словами, якщо люди хочуть вірити в Бога і любити Його, тоді вони мусять сплатити ціну. Замість того, щоб намагатися поводитися певним чином назовні, вони повинні прагнути істинного розуміння в глибині своїх сердець. Якщо ти із захватом співаєш і танцюєш, але не спроможний втілювати істину в життя, хіба можна сказати, що ти любиш Бога? Любов до Бога вимагає шукати Божу волю в усіх речах, аби, коли з тобою щось станеться, ти зазирнув глибоко всередину, прагнучи збагнути Божу волю і намагаючись побачити, якою є Божа воля у цьому питанні, чого Він просить тебе досягти і як ти повинен зважати на Його волю. Наприклад: стається щось, що вимагає від тебе пережити труднощі, і в цей час ти повинен зрозуміти, якою є Божа воля і як ти повинен зважати на Його волю. Тобі не можна догоджати собі: спершу відкинь себе вбік. Немає нічого жалюгіднішого за плоть. Ти мусиш прагнути догодити Богу, і ти мусиш виконати свій обов’язок. З такими думками Бог принесе тобі особливе просвітлення у цьому питанні, і твоє серце також знайде розраду. Чи то велика справа, чи маленька, коли щось із тобою стається, ти мусиш передусім відкинути себе вбік і поставитися до плоті, як до найнікчемнішої з-поміж усіх речей. Чим більше ти догоджаєш плоті, тим більше вільностей вона собі дозволяє; якщо ти задовольниш її цього разу, наступного разу вона проситиме більшого. Поки це триває, люди починають любити плоть дедалі більше. Плоть завжди має екстравагантні бажання; вона завжди просить, аби ти догоджав їй і тішив зсередини, чи то в тому, що ти їси, що вдягаєш, чи то в тому, як втрачаєш самовладання або потураєш своїм слабкостям і лінощам… Чим більше ти догоджаєш плоті, тим більшими стають її бажання і тим розбещенішою стає плоть, доки не дійде до того, коли плоть людська зачаїть ще глибші уявлення і не скориться Богу, звеличить себе і засумнівається у Божій роботі. Чим більше ти догоджаєш плоті, тим сильнішими стають її слабкості; ти завжди відчуватимеш, що ніхто не співчуває твоїм слабкостям, ти повсякчас вважатимеш, що Бог надто далеко зайшов, і ти казатимеш: «Як може Бог бути настільки суворим? Чому Він не дасть людям передиху?». Коли люди догоджають плоті і надто плекають її, вони занапащають себе. Якщо ти по-справжньому любиш Бога і не догоджаєш плоті, ти побачиш, що все, що робить Бог, є надзвичайно правильним і надзвичайно хорошим, і що Його прокляття твого бунтарства і засудження твоєї неправедності виправдані. Прийде час, коли Бог виправлятиме й дисциплінуватиме тебе, створюючи умови, щоб стримати тебе, змушуючи тебе постати перед Ним, – і ти завжди відчуватимеш, що те, що робить Бог, – прекрасне. Так ти відчуватимеш, наче болю майже немає, і що Бог справді гідний любові. Якщо ж ти потураєш слабкостям плоті і кажеш, що Бог заходить задалеко, тоді ти повсякчас відчуватимеш біль і завжди будеш пригнічений, і тобі буде незрозуміла вся робота Бога, і тобі здаватиметься, наче Бог зовсім не співчуває слабкості людини і не знає про її труднощі. І таким чином ти постійно почуватимешся нещасним і самотнім, наче ти зазнав великої несправедливості, і в цей момент ти почнеш скаржитися. Чим більше ти в такий спосіб потуратимеш слабкостям плоті, тим більше відчуватимеш, що Бог задалеко заходить, доки не дійде до того, що ти заперечуватимеш роботу Бога і почнеш опиратися Богові і сповнишся непокори. Отже, ти мусиш повстати проти плоті, а не потурати їй: «Мій чоловік (дружина), діти, перспективи, шлюб, сім’я – все це не має значення! У моєму серці є тільки Бог, і я маю щосили намагатися догодити Богові, а не плоті». Ти повинен мати таку рішучість. Якщо ти завжди сповнений такої рішучості, тоді, коли ти втілюватимеш істину в життя і відкинеш себе, ти зможеш зробити це, доклавши лише трохи зусиль. Кажуть, одного разу якийсь селянин побачив на дорозі змію, яка лежала нерухомо, замерзла. Селянин підібрав її і притис до грудей, і коли змія відігрілась й ожила, вона вкусила селянина до смерті. Людська плоть подібна до цієї змії: її суть – шкодити людському життю, і коли вона повністю опановує тебе, твоє життя стає занапащеним. Плоть належить сатані. У ній закладені екстравагантні бажання, вона думає тільки про себе, вона хоче насолоджуватися комфортом і впиватися дозвіллям, загрузнувши в лінощах і ледарстві, і, задовольнивши її до певної межі, ти зрештою будеш з’їдений нею. Тобто, якщо ти задовольниш її цього разу, наступного разу вона проситиме більшого. Вона завжди має екстравагантні бажання й нові вимоги та користується твоїм потуранням плоті, щоб змусити тебе плекати її ще більше і жити серед її вигод, – і якщо ти не здолаєш її, ти зрештою себе занапастиш. Чи зможеш ти здобути життя перед Богом і яким буде твій остаточний кінець, залежить від того, як ти повставатимеш проти плоті. Бог спас тебе, обрав тебе і визначив тебе наперед, але якщо сьогодні ти не бажаєш догодити Йому, ти не бажаєш втілити істину в життя, ти не бажаєш повстати проти власної плоті серцем, яке щиро любить Бога, то зрештою ти занапастиш себе і тому зазнаєш невимовного болю. Якщо ти завжди потураєш плоті, сатана поступово поглине тебе і залишить тебе без життя або дотику Духа, поки не настане день, коли ти станеш повністю темним всередині. Живучи у темряві, ти потрапиш у полон до сатани, у тебе в серці більше не буде Бога, і тоді ти заперечуватимеш існування Бога і покинеш Його. Отже, якщо люди хочуть любити Бога, вони мусять сплатити ціну болю та пережити труднощі. Не потрібно ззовні виявляти запопадливість і старанність, більше читати і більше метушитись; натомість їм варто відкинути те, що всередині: екстравагантні думки, особисті інтереси, власні міркування, уявлення та наміри. Такою є воля Божа.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише той, хто любить Бога, по-справжньому вірить у Бога»

Божі слова на кожен день. Уривок 496

Розбір Бога із зовнішнім характером людей також є однією з частин Його роботи; розбір із зовнішньою, ненормальною людською природою, наприклад, або з їхнім способом життя і звичками, їхньою поведінкою і звичаями, а також із їхнім зовнішнім поводженням та їхньою гарячковістю. Але коли Він просить людей втілити істину в життя і змінити свій характер, то передусім йдеться про розбір із намірами та уявленнями всередині них. Розібратися лише із твоїм зовнішнім характером нескладно; це однаково, що попросити тебе не їсти те, що ти любиш, – це легко. Однак те, що стосується уявлень всередині тебе, не так просто відпустити. Це вимагає від людей повстати проти плоті, сплатити ціну та постраждати перед Богом. Особливо це стосується людських намірів. Відколи люди почали вірити в Бога, вони виношують чимало неправильних намірів. Коли ти не втілюєш істину в життя, тобі здається, що всі твої наміри є правильними, але коли з тобою щось трапиться, ти побачиш, що всередині тебе багато хибних намірів. Таким чином, коли Бог удосконалює людей, Він змушує їх усвідомити, що в них є багато уявлень, які перешкоджають їхньому пізнанню Бога. Коли ти усвідомиш, що твої наміри є хибними, якщо ти зможеш припинити жити згідно зі своїми уявленнями і намірами, і зможеш свідчити про Бога, і твердо триматимешся своєї позиції в усьому, що з тобою відбувається, це доводить, що ти повстав проти плоті. Коли ти повстанеш проти плоті, всередині тебе неодмінно відбудеться битва. Сатана спробує змусити людей слідувати за ним, спробує змусити людей слідувати уявленням плоті та відстоювати інтереси плоті, – але слова Божі просвітять й освітять людину зсередини, і в цей момент від тебе залежить, чи слідуватимеш ти за Богом, чи за сатаною. Бог просить людей втілювати істину в життя, перш за все, щоб розібратися з тим, що у них всередині, щоб розібратися з їхніми думками та уявленнями, які не по серцю Богові. Святий Дух торкається серця людей, просвітлює та освітлює їх. Тому за всім, що відбувається, стоїть битва: щоразу, коли люди втілюють істину в життя або втілюють любов до Бога в життя, відбувається велика битва, і хоча може здаватися, що з їхньою плоттю все гаразд, у глибині їхніх сердець насправді точиться битва між життям і смертю, – і лише після цієї затятої битви, після величезної кількості роздумів може бути прийняте рішення про перемогу чи поразку. Не зрозуміло, варто сміятися чи плакати. Оскільки чимало намірів усередині людей є хибними, або й тому, що значна частина Божої роботи має розбіжності з їхніми уявленнями, коли люди втілюють істину в життя, за лаштунками розгортається велика битва. Втіливши цю істину в життя, за лаштунками люди проллють незліченну кількість гірких сліз, перш ніж остаточно приймуть рішення догодити Богу. Саме через цю битву люди зазнають страждань і рафінування; це і є справжнє страждання. Коли битва спіткає тебе, якщо ти зможеш по-справжньому стати на сторону Бога, ти зможеш догодити Богові. Втілюючи істину в життя, людина неминуче страждатиме всередині; якби на той момент, коли вони втілюють істину в життя, все всередині людей було правильним, тоді у них не було б потреби бути вдосконаленими Богом, і не було б битви, і вони не страждали б. Саме тому, що в людях є багато такого, що не годиться для використання Богом, і тому, що в них багато бунтарського характеру плоті, людям потрібно ґрунтовніше засвоїти урок повстання проти плоті. Саме це Бог називає стражданням, яке Він попросив людину пройти разом із Ним. Стикаючись із труднощами, поквапся помолитися Богу: «О Боже! Я хочу догодити Тобі, я хочу витримати останні труднощі, щоб догодити Твоєму серцю, і наскільки б великі невдачі мене не спіткали, я однаково мушу догодити Тобі. Навіть якщо мені доведеться віддати все своє життя, однаково я мушу догодити Тобі!». З такою рішучістю, коли ти молишся таким чином, ти зможеш бути непохитним у своєму свідченні. Щоразу, коли вони втілюють істину в життя, щоразу, коли вони проходять рафінування, щоразу, коли їх випробовують, і щоразу, коли Божа робота настигає їх, людям доводиться терпіти невимовний біль. Усе це є випробуванням для людей, а отже, всередині кожного з них точиться битва. Це є фактична ціна, яку вони платять. Читати більше Божих слів та більше метушитися – це частина цієї ціни. Це те, що люди повинні робити, це їхня відповідальність та обов’язок, який вони повинні виконувати, але люди повинні відкинути те всередині них, що потрібно відкинути. Якщо ти цього не зробиш, то, наскільки б великим не було твоє зовнішнє страждання, скільки б ти не метушився, усе буде марно! Іншими словами, тільки зміни всередині тебе можуть визначити, чи твої зовнішні труднощі мають цінність. Якщо твій внутрішній характер змінився і ти втілив істину в життя, тоді всі твої зовнішні страждання отримають Боже схвалення; якщо ж змін у твоєму внутрішньому характері не відбулось, то скільки б страждань ти не переніс або скільки б не метушився назовні, схвалення від Бога не буде, а труднощі, не підтверджені Богом, є марними. Отже, чи буде сплачена тобою ціна схвалена Богом, залежить від того, чи відбулися всередині тебе зміни, і чи втілив ти істину в життя і чи повстав проти своїх власних намірів та уявлень, щоб здобути задоволення Божої волі, пізнання Бога і вірність Богу. Скільки б ти не метушився, якщо ти ніколи не вмів повставати проти своїх власних намірів, а прагнув лише зовнішніх дій і завзяття, і ніколи не звертав уваги на своє життя, то твої труднощі виявляться марними. Якщо за певних обставин ти захочеш щось сказати, але всередині відчуватимеш, що сказати це буде неправильно, що це не принесе користі твоїм братам і сестрам і може завдати їм болю, тоді ти не скажеш цього, воліючи терпіти біль усередині, бо ці слова не можуть відповідати волі Бога. У цей момент усередині тебе відбудеться битва, але ти волітимеш терпіти біль і відмовитися від того, що любиш. Ти будеш готовий перенести ці труднощі, щоб догодити Богу, і хоча всередині ти страждатимеш від болю, ти не потуратимеш плоті, і Боже серце буде задоволене, а тому і ти будеш утішений всередині. Це справжня сплата ціни, і це бажана Богом ціна. Якщо ти так чиниш, Бог неодмінно благословить тебе; якщо ж ти не зможеш цього досягти, то скільки б ти не розумів або як би добре не говорив, усе буде даремно! Якщо на шляху до любові до Бога ти зможеш стати на сторону Бога, коли Він змагається з сатаною, і не повернешся до сатани, тоді ти досягнеш любові до Бога і будеш непохитним у своєму свідченні.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише той, хто любить Бога, по-справжньому вірить у Бога»

Божі слова на кожен день. Уривок 497

Кожен крок роботи, яку Бог виконує серед людей, назовні виглядає наче взаємини між людьми, наче щось народжене людськими домовленостями або людським втручанням. Але за лаштунками кожен крок роботи і все, що відбувається, є ставкою, що її робить сатана перед Богом, і це вимагає від людей бути непохитними у своєму свідченні перед Богом. Розгляньмо, наприклад, суд над Йовом: за лаштунками сатана бився об заклад із Богом, і те, що сталося з Йовом, було справою рук людських і втручанням людей. За кожним кроком роботи, яку Бог виконує серед вас, стоїть ставка сатани перед Богом, – за всім цим стоїть битва. Наприклад, якщо ти упереджено ставишся до своїх братів і сестер, у тебе будуть слова, які ти захочеш сказати – слова, що, як ти відчуваєш, можуть викликати невдоволення Бога, – але якщо ти їх не скажеш, ти відчуватимеш внутрішній дискомфорт, і в цей момент усередині тебе розгорнеться битва: «Казати мені чи ні?». Це і є битва. Таким чином, у всьому, з чим ти стикаєшся, відбувається битва, і коли всередині тебе відбувається битва, завдяки твоїй реальній співпраці та справжньому стражданню Бог працює всередині тебе. Зрештою, ти здатний відкинути те, що всередині тебе, і гнів природним чином згасає. Такий результат твоєї співпраці з Богом. Усе, що роблять люди, вимагає від них сплачувати своїми зусиллями певну ціну. Без реальних труднощів вони не здатні догодити Богу; вони навіть не наближаються до того, щоб догодити Богу, і просто виголошують беззмістовні гасла! Чи можуть ці порожні гасла догодити Богові? Коли Бог і сатана стають до герцю в духовній сфері, як ти повинен догоджати Богу і як ти повинен бути непохитним у своєму свідченні про Нього? Ти повинен знати, що все, що з тобою відбувається, – це велике випробування і це той час, коли ти потрібен Богу для свідчення. Хоча ззовні вони можуть здаватися неважливими, коли такі речі стаються, вони показують, любиш ти Бога чи ні. Якщо любиш, ти зможеш бути непохитним у своєму свідченні про Нього, а якщо ти не втілив любов до Нього в життя, це свідчить, що ти не той, хто втілює істину в життя, що ти без істини й без життя, що ти – полова! Усе, що стається з людьми, відбувається тоді, коли Богові потрібно, аби вони були непохитними у своєму свідченні про Нього. Хоча в цей момент з тобою не відбувається нічого особливого і ти не свідчиш багато, кожна деталь твого повсякденного життя – це справа свідчення про Бога. Якщо ти можеш заслужити на захоплення своїх братів і сестер, членів своєї сім’ї та всіх навколо тебе; якщо одного дня прийдуть безбожники та почнуть захоплюватись усім, що ти робиш, і побачать, що все, що робить Бог, дивовижне, тоді ти успішно свідчив. Хоча у тебе немає проникливості і твоє достоїнство низького рівня, завдяки Божому вдосконаленню тебе ти здатний догодити Йому і зважати на Його волю, показуючи іншим, яку велику роботу Він виконав у людях найнижчого достоїнства. Коли люди пізнають Бога і стають звитяжцями перед сатаною, великою мірою відданими Богу, тоді ні в кого немає більшої стійкості, аніж у цієї групи людей, і це – найбільше свідчення. Хоча ти не здатний виконувати велику роботу, ти здатний догодити Богу. Інші не можуть відкинути свої уявлення, а ти можеш; інші не можуть свідчити про Бога у своєму реальному житті, але ти можеш використати свій реальний духовний стан і дії, щоб відплатити за Божу любов і голосно свідчити про Нього. Тільки це вважається справжньою любов’ю до Бога. Якщо ти на це не здатний, ти не свідчиш ані серед членів своєї сім’ї, ані серед братів і сестер, ані перед людьми цього світу. Якщо ти не можеш свідчити перед сатаною, сатана посміється з тебе, він поставиться до тебе як до блазня, як до іграшки, він часто виставлятиме тебе на посміховисько і зведе тебе з розуму. У майбутньому тебе можуть спіткати великі випробування, але сьогодні, якщо ти любиш Бога щирим серцем, і якщо, незважаючи на те, наскільки великі випробування чекають попереду, незалежно від того, що з тобою станеться, ти зможеш залишатися непохитним у своєму свідченні й зможеш догоджати Богові, тоді твоє серце буде втішене, і ти не боятимешся, хай там із якими великими випробуваннями ти зіткнешся в майбутньому. Ви не можете бачити, що станеться у майбутньому; ви можете лише догоджати Богові за сьогоднішніх обставин. Ви не здатні на великі справи і повинні зосередитися на тому, щоб догодити Богу, переживаючи Його слова в реальному житті, і свідчити настільки потужно й гучно, щоб осоромити сатану. Хоча твоя плоть залишиться незадоволеною і постраждає, ти догодиш Богу та осоромиш сатану. Якщо ти завжди чинитимеш так, Бог відкриє перед тобою шлях. Коли одного дня прийде велике випробування, інші впадуть, а ти однаково зможеш залишатися непохитним: завдяки тій ціні, яку ти сплатив, Бог захистить тебе, і ти зможеш бути непохитним і не впасти. Якщо за звичайних умов ти зможеш втілювати істину в життя і догоджати Богу серцем, яке щиро любить Його, тоді Бог, поза сумнівом, захистить тебе під час майбутніх випробувань. Хоча ти нерозумний, невеликого духовного стану і низького достоїнства, Бог не дискримінує тебе. Це залежить від того, чи правильними є твої наміри. Сьогодні ти здатний догодити Богу, будучи уважним до найдрібніших деталей, ти догоджаєш Богові в усьому, ти маєш серце, яке щиро любить Бога, ти віддаєш своє правдиве серце Богу, і хоча є деякі речі, яких ти не можеш зрозуміти, ти можеш постати перед Богом, щоб виправити свої наміри та шукати Божої волі, і ти робиш усе необхідне, щоб догодити Богу. Можливо, твої брати і сестри покинуть тебе, але твоє серце догоджатиме Богу, і ти не жадатимеш плотських насолод. Якщо ти завжди чинитимеш таким чином, ти будеш захищений, коли тебе спіткають великі випробування.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише той, хто любить Бога, по-справжньому вірить у Бога»

Божі слова на кожен день. Уривок 498

На який внутрішній стан людей спрямовані випробування? Вони спрямовані на бунтівний характер людей, не здатний догоджати Богові. У людях є багато нечистого, і багато лицемірного, і тому Бог піддає людей випробуванням, аби очистити їх. Але якщо сьогодні ти здатний задовольнити Бога, тоді майбутні випробування стануть для тебе вдосконаленням. Якщо ж сьогодні ти не спроможний догодити Богу, тоді майбутні випробування спокушатимуть тебе, і ти мимоволі занепадеш, і в цей момент ти не зможеш допомогти собі, тому що ти не спроможний встигати за Божою роботою і не маєш справжнього духовного стану. А отже, якщо ти хочеш залишатися непохитним у майбутньому, краще догоджати Богу і слідувати за Ним до самого кінця, сьогодні ти мусиш закласти міцну основу. Ти мусиш догоджати Богу, в усьому втілюючи істину в життя, і зважати на Його волю. Якщо ти завжди чинитимеш так, у тебе всередині буде основа, і Бог вдихне у тебе серце, яке любить Його, і Він дасть тобі віру. Одного дня, коли на тебе дійсно обрушиться випробування, ти справді можеш відчути певний біль і певною мірою засмутишся, і зазнаєш нищівної скорботи, так, наче ти помер, – але твоя любов до Бога не зміниться і стане навіть ще глибшою. Такими є благословення Божі. Якщо ти спроможний із покірливим серцем прийняти все, що Бог каже і робить сьогодні, тоді ти неодмінно будеш благословенний Богом, і таким чином ти станеш тим, кого благословить Бог і хто отримає Його обітницю. Якщо сьогодні ти не практикуєш, коли одного дня тебе спіткають випробування, ти будеш без віри або без серця, сповненого любові, і тоді випробування перетвориться на спокусу; ти будеш занурений у спокусу сатани і не матимеш можливості втекти. Сьогодні ти можеш бути непохитним, зіткнувшись із невеликим випробуванням, але ти не обов’язково зможеш залишитися непохитним, коли одного дня на тебе обрушиться велике випробування. Деякі люди марнославні і вважають, що вони вже майже досконалі. Якщо в такі моменти ти не заглиблюватимешся в себе і залишишся самовдоволеним, тоді ти опинишся в небезпеці. Сьогодні Бог не виконує роботу великих випробувань, і все здається чудовим, але коли Бог випробовуватиме тебе, ти з’ясуєш, що тобі багато чого бракує, адже твій духовний стан замалий, і ти не здатний витримати великі випробування. Якщо ти залишишся таким, яким ти є, і перебуватимеш у стані інерції, тоді, коли прийдуть випробування, ти впадеш. Ви повинні часто звертати увагу на те, наскільки малим є ваш духовний стан; тільки таким чином ви зможете просунутися вперед. Якщо тільки під час випробувань ти бачиш, що твій духовний стан такий малий, що твоя сила волі така слабка, що у тебе всередині замало реального і ти є невідповідним для Божої волі, – якщо ти усвідомиш усе це тільки тоді, то буде запізно.

Якщо ти не знаєш Божого характеру, тоді ти неминуче впадеш під час випробувань, тому що ти не свідомий того, як Бог робить людей досконалими, якими засобами Він робить їх досконалими, і коли Божі випробування обрушаться на тебе, і вони не відповідатимуть твоїм уявленням, ти не зможеш бути непохитним. Справжня любов Бога – це Його характер у всій повноті, і коли Божий характер у всій повноті проявляється перед людьми, що це приносить твоїй плоті? Коли праведний характер Бога проявляється перед людьми, їхня плоть неминуче зазнає сильного болю. Якщо ти не зазнаєш цього болю, тоді ти не зможеш бути вдосконаленим Богом, ані не зможеш присвятити правдиву любов Богу. Якщо Бог удосконалить тебе, Він неодмінно покаже тобі Свій характер у всій повноті. Від часів створення і до сьогодні Бог ніколи не показував людині Свій характер у всій повноті, але в останні дні Він розкриває його цій групі людей, яких Він визначив і обрав, і, вдосконалюючи людей, Він розкриває Свій характер, через який Він робить групу людей довершеними. Такою є правдива любов Бога до людей. Щоб відчути правдиву любов Божу, людям доводиться терпіти невимовний біль і платити високу ціну. Тільки після цього вони будуть здобуті Богом і зможуть повернути Богові свою правдиву любов, і лише тоді Боже серце буде задоволене. Якщо люди хочуть, щоб Бог зробив їх досконалими, і якщо вони хочуть виконати Його волю і повністю віддати свою правдиву любов Богу, тоді вони повинні перенести багато страждань і багато мук від своїх обставин, щоб зазнати болю, гіршого за смерть. Урешті-решт вони будуть змушені повернути своє правдиве серце Богові. Чи справді хтось любить Бога, чи ні, з’ясовується під час труднощів і рафінування. Бог очищає людську любов, і це також досягається лише у труднощах і рафінуванні.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише той, хто любить Бога, по-справжньому вірить у Бога»

Божі слова на кожен день. Уривок 499

Сутність віри більшості людей у Бога – це релігійне переконання: вони не здатні любити Бога й можуть лише слідувати за Ним, як роботи, нездатні по-справжньому прагнути Бога чи обожнювати Його. Вони просто мовчки слідують за Ним. Багато людей вірить у Бога, але дуже мало тих, хто любить Бога; вони лише «шанують» Бога, тому що бояться катастрофи, або ж вони «захоплюються» Богом, тому що Він високий і могутній, – але в їхній пошані та захопленні немає любові чи справжнього прагнення. У своєму досвіді вони шукають дрібні деталі істини або ж якісь незначні таємниці. Більшість людей просто слідує, ловлячи благословення в каламутній воді; вони не шукають істини, і вони не слухаються Бога по-справжньому, щоб отримати Божі благословення. Життя у вірі всіх людей у Бога безглузде, воно не має цінності, і в ньому їхні особисті міркування та прагнення; вони вірять у Бога не для того, щоб любити Бога, а для того, щоб бути благословенними. Багато людей чинить як їм заманеться; вони роблять усе, що хочуть, і ніколи не зважають на інтереси Бога чи на те, чи їхні діла відповідають волі Бога. Такі люди не можуть досягти навіть справжньої віри, не кажучи вже про любов до Бога. Божа сутність – не лише для того, щоб людина в неї вірила; більше того, людині належить її любити. Але багато тих, хто вірить у Бога, не здатні відкрити цю «таємницю». Люди не наважуються любити Бога, і вони не намагаються любити Його. Вони так і не відкрили, що в Богові є настільки багато гідного любові; вони так і не відкрили, що Бог – це Бог, який любить людину, і що Він – Бог, якого людина має любити. Краса Бога виявляється в Його роботі: лише коли люди переживають Його роботу, вони можуть відкрити Його красу; лише у своєму фактичному досвіді вони можуть оцінити красу Бога; і ніхто не може відкрити Божу красу, не спостерігаючи її в реальному житті. У Богові є так багато чого любити, але без справжнього контакту з Ним люди не здатні це відкрити. Тобто якби Бог не став плоттю, люди були б не здатні дійсно контактувати з Ним, а якби вони не могли дійсно контактувати з Ним, вони також не могли б переживати Його роботу – і, отже, їхню любов до Бога було б заплямовано великою кількістю неправди й фантазії. Любов до Бога на небі не така реальна, як любов до Бога на землі, оскільки знання людей про Бога на небі будується на їхніх фантазіях, а не на тому, що люди бачили на власні очі та що вони особисто пережили. Коли Бог приходить на землю, люди можуть споглядати Його справжні діла та Його красу, і вони можуть бачити весь Його практичний і нормальний характер, і все це в тисячі разів реальніше, ніж знання про Бога на небі. Як би сильно люди не любили Бога на небі, у цій любові немає нічого реального, і вона повна людських уявлень. Як би мало люди не любили Бога на землі, ця любов реальна; навіть якщо її мало, вона все одно реальна. Бог спонукає людей пізнати Його через реальну роботу, і через це пізнання Він здобуває їхню любов. Так само й Петро: якби він не жив з Ісусом, то для нього було б неможливо обожнювати Ісуса. Його відданість Ісусу також була побудована на його контакті з Ісусом. Щоб змусити людину полюбити Його, Бог прийшов поміж людей і живе разом із людьми, і все, що Він змушує людину бачити й переживати, є реальністю Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто любить Бога, вічно житимуть у Його світлі»

Божі слова на кожен день. Уривок 500

Бог використовує реальність і прихід фактів, щоб удосконалювати людей; Божі слова справджують частину Його вдосконалення людей, і це робота проводу та відкриття шляху. Тобто в Божих словах ти повинен знайти шлях практики та пізнання видінь. Розуміючи ці речі, людина матиме шлях і видіння у своїй фактичній практиці, і вона зможе отримати просвітління через слова Бога; вона зможе зрозуміти, що ці речі прийшли від Бога, і зможе багато чого розрізнити. Після розуміння людина повинна негайно ввійти в цю реальність і повинна використовувати слова Бога, щоб догодити Богу у своєму фактичному житті. Бог скеровуватиме тебе в усьому й дасть тобі шлях практики, і дасть тобі відчути, що Він особливо любий, і дозволить тобі побачити, що кожен етап Божої роботи в тобі спрямований на те, щоб тебе вдосконалити. Якщо ти хочеш побачити Божу любов, якщо ти хочеш по-справжньому пережити Божу любов, то ти повинен заглибитись у реальність, ти повинен заглибитись у реальне життя й побачити, що все, що робить Бог, є любов’ю та спасінням, що все, що Він робить, – для того, щоб дати людям змогу залишити те, що нечисте, і очистити те всередині людини, що не може догодити Богу. Бог використовує слова, щоб забезпечувати людину; Він улаштовує обставини реального життя, щоб люди могли їх пережити, і якщо люди їдять і п’ють багато Божих слів, то коли вони справді втілюють їх у життя, вони можуть вирішити всі труднощі у своєму житті, використовуючи багато Божих слів. Це означає, що ти повинен мати слова Божі, щоб заглибитись у реальність; якщо ти не їси й не п’єш слів Божих і в тебе немає Божої роботи, то ти не матимеш шляху в реальному житті. Якщо ти ніколи не їси й не п’єш слів Божих, то будеш збентежений, коли з тобою щось станеться. Ти лише знаєш, що повинен любити Бога, але ти нітрохи не здатен відділити одне від іншого та не маєш шляху практики; ти заплутаний і збентежений, і часом ти навіть віриш, що, догоджаючи тілу, ти догоджаєш Богу, – усе це є наслідком того, що ти не їси та не п’єш Божі слова. Тобто якщо ти не маєш допомоги Божих слів і тільки шукаєш навпомацки всередині реальності, то ти принципово нездатний знайти шлях практики. Такі люди просто не розуміють, що значить вірити в Бога, і тим паче вони не розуміють, що значить любити Бога. Якщо ти часто молишся, і досліджуєш, і шукаєш, використовуючи просвітління та провід Божих слів, і через це ти відкриваєш те, що повинен утілювати в життя, знаходиш можливості для роботи Святого Духа, справді співпрацюєш із Богом і якщо ти не заплутаний і збентежений, тоді ти матимеш шлях у реальному житті та справді догодиш Богу. Коли ти догодиш Богу, усередині тебе буде Божий провід, і ти будеш особливо благословенний Богом, що дасть тобі відчуття втіхи: ти відчуватимеш особливо велику честь від того, що догодив Богу, усередині ти почуватимешся особливо веселим, а на серці в тебе буде ясно й спокійно. Твоя совість буде втішена й вільна від докорів, і коли ти побачиш своїх братів і сестер, усередині тобі буде приємно. Ось що значить утішатися Божою любов’ю, і тільки це є справжньою втіхою від Бога. Люди здобувають утіху від Божої любові через досвід: переживаючи тяготи й переживаючи втілення істини в життя, вони здобувають Божі благословення. Якщо ти лише кажеш, що Бог дійсно любить тебе, що Бог справді заплатив заради людей тяжку ціну, що Він терпляче й доброзичливо сказав стільки слів і завжди спасає людей, то твоя вимова цих слів є лише однією стороною втіхи від Бога. Проте більша втіха – справжня втіха – це коли люди практикують істину у своєму реальному житті, після чого на серці в них спокійно та ясно. Вони почуваються всередині дуже зворушеними та відчувають, що Бог найлюбіший. Ти відчуєш, що ціна, яку ти заплатив, більш ніж справедлива. Заплативши велику ціну у своїх зусиллях, ти будеш особливо веселим усередині: ти відчуєш, що справді втішаєшся Божою любов’ю, і ти зрозумієш, що Бог виконав у людях роботу спасіння, що Його рафінування людей має на меті зробити їх чистими та що Бог випробовує людей, щоб перевірити, чи справді вони Його люблять. Якщо ти завжди так утілюватимеш істину в життя, то в тебе поступово розвинеться чітке знання про велику частину Божої роботи, і тоді ти відчуєш, що слова Бога перед тобою ясні, наче кришталь. Якщо ти зможеш чітко розуміти багато істин, ти відчуєш, що все легко втілити в життя, що ти можеш подолати будь-яку проблему й подолати будь-яку спокусу, і ти побачиш, що для тебе ніщо не проблема, що дуже звільнить тебе та визволить. У цю мить ти втішатимешся Божою любов’ю, і на тебе зійде справжня Божа любов. Бог благословляє тих, хто має видіння, хто має істину, хто має знання та хто справді любить Його. Якщо люди хочуть узріти Божу любов, вони повинні практикувати істину в реальному житті, вони повинні бути готові терпіти біль і зрікатися того, що вони люблять, щоб догодити Богу, і, незважаючи на сльози в їхніх очах, вони все одно повинні бути в змозі догодити Божому серцю. Так Бог неодмінно тебе благословить, і якщо ти витримаєш такі тяготи, за ними слідуватиме робота Святого Духа. Через реальне життя та через переживання Божих слів люди можуть побачити Божу красу, і вони можуть по-справжньому полюбити Його, тільки якщо спробували Божу любов.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто любить Бога, вічно житимуть у Його світлі»

Божі слова на кожен день. Уривок 501

Ті, хто любить Бога, – це люди, які люблять істину, і що більше ті, хто любить істину, втілюють її в життя, то більше істини вони мають; що більше вони втілюють істину в життя, то більше вони мають Божої любові; і що більше вони втілюють істину в життя, то більше вони благословенні Богом. Якщо ти завжди практикуватимеш таким чином, Божа любов до тебе поступово дасть тобі змогу бачити, так само як Петро пізнав Бога: Петро сказав, що Бог не тільки має мудрість створити небо, землю і все суще, але що, більше того, Він також має мудрість виконувати в людях реальну роботу. Петро сказав, що Він гідний любові людей не лише через те, що Він створив небо, землю і все суще, але, більше того, через Його здатність створити людину, спасти людину, вдосконалити людину та дати людині Свою любов. Так само Петро сказав, що в Ньому є багато того, що гідне людської любові. Петро сказав Ісусові: «Хіба створення небес, землі та всього сущого – єдина причина, чому ти заслуговуєш на любов людей? У Тобі є ще багато гідного любові. Ти дієш і рухаєшся в реальному житті, Твій Дух торкається мене всередині, Ти дисциплінуєш мене, Ти докоряєш мені – усе це ще більш варте любові людей». Якщо ти хочеш побачити й пережити Божу любов, то ти повинен досліджувати й шукати в реальному житті та повинен бути готовим відкинути власну плоть. Ти мусиш прийняти це рішення. Ти мусиш бути людиною, яка має рішучість і здатна в усьому догоджати Богу та при цьому не бути лінивою й не жадати втіх плоті, не жити для плоті, а жити для Бога. Іноді ти можеш не відповідати Божій волі. Це тому, що ти не розумієш Божої волі; наступного разу, навіть якщо на це знадобиться більше зусиль, ти повинен догодити Йому, а не плоті. Коли ти переживеш такий досвід, то пізнаєш Бога. Ти побачиш, що Бог може створити небо, землю і все суще, що Він став плоттю, щоб люди могли дійсно бачити Його та дійсно контактувати з Ним; ти побачиш, що Він здатний ходити серед людей і що Його Дух може вдосконалювати людей у реальному житті, дозволяючи їм побачити Його красу і пережити Його дисципліну, Його виправлення та Його благословення. Якщо ти завжди переживатимеш такий досвід, то в реальному житті ти будеш невіддільний від Бога, і якщо одного дня твої стосунки з Богом перестануть бути нормальними, ти зможеш терпіти докори та відчувати каяття. Коли ти матимеш нормальні стосунки з Богом, ти ніколи не захочеш покидати Бога, і якщо одного дня Бог скаже, що покине тебе, ти злякаєшся та скажеш, що краще помреш, аніж залишишся покинутим, без Бога. Щойно в тебе виникнуть ці емоції, ти відчуєш, що не здатний покинути Бога, і таким чином ти матимеш основу та справді втішатимешся Божою любов’ю.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто любить Бога, вічно житимуть у Його світлі»

Божі слова на кожен день. Уривок 502

Люди часто говорять про те, що дозволяють Богу бути своїм життям, але їхній досвід іще до цього не дійшов. Ти просто кажеш, що Бог – твоє життя, що Він щодня тебе скеровує, що ти щодня їси та п’єш Його слова й що ти щодня молишся Йому, тому Він став твоїм життям. Знання тих, хто це говорить, досить поверхове. У багатьох людей немає основи; Божі слова були посаджені в них, але вони ще мають прорости, і тим паче вони не принесли жодних плодів. Якою мірою ти сьогодні набув досвід? Тільки тепер, коли Бог змусив тебе дійти так далеко, ти відчуваєш, що не можеш покинути Бога. Одного дня, коли твій досвід сягне певної межі, ти не зможеш піти, навіть якби Бог тебе змушував. Ти завжди відчуватимеш, що не можеш бути без Бога всередині тебе; ти можеш бути без чоловіка, дружини чи дітей, без сім’ї, без матері чи батька, без утіх плоті, але ти не можеш бути без Бога. Бути без Бога було б наче втратити своє життя; ти не зміг би жити без Бога. Коли ти сягнеш у своєму досвіді цієї межі, ти досягнеш мети у своїй вірі в Бога, і таким чином Бог стане твоїм життям, Він стане основою твого існування. Ти більше ніколи не зможеш покинути Бога. Коли ти набудеш досвід такою мірою, ти справді втішатимешся Божою любов’ю, і коли ти матимеш достатньо тісні стосунки з Богом, Він буде твоїм життям, твоєю любов’ю, і в той час ти помолишся Богу та скажеш: «О Боже! Я не можу Тебе покинути. Ти моє життя. Я можу обійтися без усього іншого – але я не зможу жити далі без Тебе». Такий справжній духовний стан людей; це реальне життя. Деякі люди були змушені дійти так далеко, як дійшли сьогодні: їм доводиться йти далі, хочуть вони того чи ні, і вони завжди почуваються так, наче застрягли між молотом і ковадлом. Ти повинен набути досвід того, що Бог є твоїм життям, того, що якби Бога забрали з твого серця, це було б, наче втратити життя; Бог має бути твоїм життям, і ти мусиш бути нездатним покинути Його. Таким чином ти насправді здобудеш досвід Бога, і в той час, коли ти любитимеш Бога, ти справді любитимеш Бога, і це буде виняткова, чиста любов. Одного дня, коли твій досвід буде таким, що твоє життя досягне певної межі, коли ти молитимешся Богу, їстимеш і питимеш слова Божі, ти не зможеш покинути Бога всередині, і ти не зможеш забути Його, навіть якби захотів. Бог стане твоїм життям; ти можеш забути світ, ти можеш забути свою дружину, чоловіка чи дітей, але тобі буде важко забути Бога – зробити це було б неможливо, це твоє справжнє життя і твоя справжня любов до Бога. Коли любов людей до Бога досягла певної межі, їхня любов до всього іншого не зрівняється з їхньою любов’ю до Бога; їхня любов до Бога стоїть на першому місці. Це дає змогу відмовитися від усього іншого та бути готовим прийняти від Бога всі розбори й обтинання. Коли ти досягнеш любові до Бога, яка перевершує все інше, ти житимеш у реальності й у Божій любові.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто любить Бога, вічно житимуть у Його світлі»

Божі слова на кожен день. Уривок 503

Щойно Бог стає життям у людях, люди стають нездатними покинути Бога. Хіба це не Боже діяння? Немає більшого свідчення! Бог працював до певної межі; Він сказав людям прислужувати, бути покараними або померти, і люди не відступили, що показує: вони були завойовані Богом. Люди, які мають істину, – це ті, хто у своєму реальному досвіді може бути непохитним у своєму свідченні, бути непохитним у своїй позиції, стояти на боці Бога, ніколи не відступаючи, і хто може мати нормальні стосунки з людьми, які люблять Бога, хто, коли щось із ним трапляється, здатен повністю слухатися Бога та може слухатися Бога аж до смерті. Твоя практика й одкровення в реальному житті – це свідчення про Бога, це втілення людиною в життя та свідчення про Бога, і це справжня втіха від Божої любові; коли ти сягнеш у своєму досвіді цієї межі, належний ефект буде досягнутий. Ти маєш фактичне втілення в життя, а інші із захопленням дивляться на кожний твій вчинок. Твій одяг і зовнішній вигляд нічим не примітні, але ти живеш життям найбільшої побожності, і коли ти доносиш слова Божі, Він скеровує тебе та просвіщає. Ти здатен висловлювати своїми словами Божу волю, передавати реальність, і ти багато розумієш про служіння в дусі. Ти відвертий у своїй мові, ти порядний і чесний, неконфліктний і пристойний, здатний слухатися Божих планів і бути непохитним у своєму свідченні, коли щось із тобою трапляється, і ти спокійний та стриманий, з чим би ти не мав справу. Така людина справді побачила Божу любов. Деякі люди ще молоді, але поводяться як люди середнього віку; вони зрілі, мають істину та викликають в інших захоплення – і це люди, які мають свідчення та є проявом Бога. Тобто коли їхній досвід сягне певної межі, всередині вони матимуть розуміння Бога, і їхній зовнішній характер також стабілізується. Багато людей не втілює істину в життя та не є непохитними у своєму свідченні. У таких людях немає ні любові до Бога, ні свідчення про Бога, і це люди, якими Бог гидує найбільше. Вони читають слова Бога на зібраннях, але те, чим вони живуть, – це сатана, і це ганьба Бога, паплюження Бога та хула Бога. У таких людях немає ознак Божої любові, і вони взагалі не мають роботи Святого Духа. Тож слова та діла людей представляють сатану. Якщо твоє серце завжди в мирі перед Богом і ти завжди звертаєш увагу на людей і речі навколо тебе та на те, що відбувається навколо тебе, і якщо ти пам’ятаєш про Божий тягар, а твоє серце завжди шанує Бога, тоді Бог часто просвіщатиме тебе зсередини. У церкві є люди, які є «наглядачами»: вони прагнуть спостерігати за недоліками інших, а потім копіювати їх і наслідувати. Вони не здатні відділити одне від іншого, вони не ненавидять гріх і не відчувають огиди чи відрази до речей сатани. Такі люди сповнені речей сатани, і зрештою вони будуть повністю покинуті Богом. Твоє серце повинне завжди бути благоговійним перед Богом, ти повинен бути поміркованим у своїх словах і діях та ніколи не бажати противитися Богу чи засмучувати Його. Ти ніколи не повинен бажати, щоб Божа робота в тобі була марною, або дозволяти, щоб усі тяготи, які ти витерпів, і все, що ти втілив у життя, зійшли нанівець. Ти маєш бути готовим наполегливіше працювати й більше любити Бога на шляху попереду. Такі люди, які мають видіння за основу. Такі люди, що шукають поступу.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто любить Бога, вічно житимуть у Його світлі»

Божі слова на кожен день. Уривок 504

Якщо люди вірять у Бога та переживають Божі слова серцем, яке шанує Бога, то в таких людях можна побачити Боже спасіння й Божу любов. Ці люди здатні свідчити про Бога; вони живуть істиною, і те, про що вони свідчать, – це також істина, Божий характер і те, Хто Такий Бог. Вони живуть серед Божої любові й бачили Божу любов. Якщо люди хочуть любити Бога, вони повинні спробувати Божу красу і побачити Божу красу; лише тоді в них може пробудитися серце, яке любить Бога, серце, яке надихає людей вірно віддавати себе Богові. Бог не змушує людей любити Його шляхом слів, проявів або за допомогою їхньої фантазії, і Він не силує людей любити Його. Натомість Він дозволяє їм любити Його з власної волі, і Він дозволяє їм бачити Його красу у Його роботі та висловлюваннях, після чого в них народжується любов до Бога. Тільки таким чином люди можуть справді свідчити про Бога. Люди люблять Бога не тому, що їх до цього спонукали інші, і ця любов – не миттєвий емоційний імпульс. Вони люблять Бога, бо бачили Його красу, бачили, що в Ньому є так багато гідного на людську любов, бо бачили Боже спасіння, мудрість і дивовижні діла, – і в результаті вони справді славлять Бога та справді прагнуть Його, і в них розгорається така пристрасть, що вони не могли б вижити, не здобувши Бога. Причина, з якої ті, хто справді свідчить про Бога, можуть дати гучне свідчення про Нього, полягає в тому, що їхнє свідчення ґрунтується на основі правдивого знання та правдивого прагнення Бога. Таке свідчення пропонується не за емоційним імпульсом, а відповідно до їхнього знання про Бога та Його характер. Оскільки вони пізнали Бога, вони відчувають, що неодмінно повинні засвідчити про Бога та зробити так, щоб усі ті, хто прагне Бога, пізнали Бога й усвідомили Божу красу і Його реальність. Як і любов людей до Бога, їхнє свідчення є спонтанним; воно реальне та має реальне значення й цінність. Воно не пасивне, не порожнє і не безглузде. Причина, з якої лише ті, хто справді любить Бога, мають найбільшу цінність і сенс у своєму житті, причина, з якої лише вони справді вірять у Бога, полягає в тому, що ці люди здатні жити в Божому світлі та здатні жити заради Божої роботи й управління. Це тому, що вони не живуть у темряві, а живуть у світлі; вони живуть не безглуздим життям, а життям, яке благословив Бог. Тільки ті, хто любить Бога, здатні свідчити про Бога, тільки вони є свідками Бога, тільки вони благословенні Богом, і тільки вони здатні отримати Божі обіцянки. Ті, хто любить Бога, є близькими Богу; вони є людьми, любими Богу, і вони можуть утішатися благословеннями разом із Богом. Тільки такі люди житимуть вічно, і тільки вони довіку житимуть під Божою опікою та захистом. Люди мають любити Бога, і Він гідний любові всіх людей, але не всі люди здатні любити Бога, і не всі люди можуть свідчити про Бога та мати владу з Ним. Ті, хто справді любить Бога, здатні свідчити про Бога та присвятити всі свої зусилля Божій роботі, тому вони можуть ходити будь-де під небесами, і ніхто не наважиться їм протистояти, і вони можуть мати владу на землі та правити всіма Божими людьми. Ці люди зібралися разом з усього світу. Вони говорять різними мовами та мають різний колір шкіри, але їхнє існування має однаковий сенс; усі вони мають серце, яке любить Бога, усі вони свідчать однаково, мають однакову рішучість і однакове бажання. Ті, хто любить Бога, можуть вільно ходити світом, а ті, хто свідчить про Бога, можуть подорожувати всесвітом. Ці люди любі Богу, вони благословенні Богом, і вони вічно житимуть у Його світлі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто любить Бога, вічно житимуть у Його світлі»

Божі слова на кожен день. Уривок 505

Таж наскільки сильно ти сьогодні любиш Бога? І таж скільки ти знаєш про все, що Бог у тобі зробив? Це те, про що ти мусиш дізнатися. Коли Бог приходить на землю, усе, що Він зробив у людині та дозволив людині побачити, – для того, щоб людина Його полюбила та справді Його пізнала. Причина того, що людина здатна страждати за Бога та зуміла дійти так далеко, – це, з одного боку, Божа любов, а з іншого боку – Боже спасіння; ба більше, це й суд та робота кари, яку Бог виконав у людині. Якщо ви позбавлені Божого суду, кари та випробувань, і якщо Бог не змусив вас страждати, то, щиро кажучи, ви насправді не любите Бога. Що більша Божа робота в людині та що більше страждання людини, то очевидніше, наскільки значуща Божа робота, і то більше серце людини здатне справді любити Бога. Як навчитися любити Бога? Без мук і рафінування, без болісних випробувань – і більше того, якби Бог давав людині тільки благодать, любов і милосердя, – хіба б ти зміг досягти стадії істинної любові до Бога? З одного боку, під час Божих випробувань людина пізнає свої недоліки й усвідомлює, що вона незначна, нікчемна та ница, що вона є ніщо та нічого не має; з іншого боку, під час Своїх випробувань Бог створює для людини різні обставини, які роблять людину більш здатною відчути, що Бог гідний любові. Хоча біль великий і часом нездоланний – настільки, що навіть сягає рівня нищівної скорботи, – але переживши його, людина бачить, яка прекрасна та робота, яку Бог у ній вершить, і тільки на цьому підґрунті в людині зароджується справжня любов до Бога. Сьогодні людина бачить, що не здатна по-справжньому пізнати себе лише через Божу благодать, любов і милосердя, а ще менше вона спроможна пізнати людську сутність. Тільки через Боже рафінування та суд і під час самого рафінування людина може пізнати свої недоліки й усвідомити, що вона нічого не має. Отже, любов людини до Бога будується на підґрунті Божого рафінування та суду. Якщо ти лише втішаєшся Божою благодаттю, маючи мирне сімейне життя або матеріальні благословення, то ти не здобув Бога, і твоя віра в Бога не може вважатись успішною. Бог уже виконав у плоті одну стадію роботи благодаті, і Він уже наділив людину матеріальними благословеннями, та людину не можна зробити досконалою за допомогою самих лише благодаті, любові та милосердя. У своєму життєвому досвіді людина стикається з частиною Божої любові та бачить Божу любов і милосердя, однак, відчувши їх упродовж певного часу, вона бачить, що Божа благодать і Його любов та милосердя не здатні зробити людину досконалою, не здатні проявити те, що в людині розбещене, і не здатні позбавити людину її розбещеного характеру або зробити її любов і віру досконалими. Божа робота благодаті була роботою одного періоду, і людина не може покладатися на те, що пізнає Бога, втішаючись Божою благодаттю.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише пройшовши через болісні випробування, ти зможеш пізнати, що Бог гідний любові»

Божі слова на кожен день. Уривок 506

Сьогодні більшість людей не мають того знання. Вони вірять, що страждання не має цінності, що світ їх не визнає, що їхнє сімейне життя проблемне, що Богу вони не милі, а їхні перспективи похмурі. У деяких людей страждання сягає краю, і їхні думки звертаються до смерті. То не справжня любов до Бога; такі люди – боягузи, вони не мають витривалості, вони слабкі та безсилі! Бог жадає, щоб людина Його любила, та що більше людина Його любить, то більші її страждання, і що більше людина Його любить, то більші її випробування. Якщо ти Його любиш, тоді тебе спіткає всяке страждання, – а якщо не любиш, то, можливо, все для тебе йтиме гладко й усе навколо тебе буде мирним. Коли ти полюбиш Бога, то відчуватимеш, ніби багато що навколо тебе нездоланне, і оскільки твій духовний стан занадто малий, ти будеш очищений; більше того, ти будеш нездатний вдовольнити Бога, і ти завжди відчуватимеш, що воля Божа занадто велична, і людина не в силах до неї дотягнутися. Через усе це ти будеш очищений – усередині ти будеш очищений, бо багато в тобі слабкості й багато такого, що неспроможне вдовольнити Божу волю. Та ви маєте ясно бачити, що чистота здобувається лише рафінуванням. Тож протягом цих останніх днів ви мусите свідчити про Бога. Яким би великим не було ваше страждання, потрібно дійти до самого кінця, і навіть при останньому подиху все одно потрібно бути вірним Богові та покірним Йому; тільки це є справжня любов до Бога, і тільки це є потужне та гучне свідчення. Коли тебе спокушає сатана, мусиш казати: «Моє серце належить Богові, і Бог уже мене здобув. Я не можу тебе вдовольнити: я мушу всього себе присвятити тому, щоб вдовольнити Бога». Що більше ти вдовольняєш Бога, то більше Бог благословляє тебе й то більша сила твоєї любові до Бога; ти теж так само матимеш віру та рішучість і відчуватимеш, що немає нічого більш вартісного чи значущого, ніж життя, проведене в любові до Бога. Можна сказати, що поки людина любить Бога, вона не матиме смутку. Хоча бувають часи, коли твоя плоть слабка й тебе обступає багато реальних турбот, у такі часи ти справді покладатимешся на Бога, і у твоєму дусі ти будеш утішений, і ти відчуєш упевненість і те, що тобі є на що покластися. Таким чином ти зможеш перемогти багато обставин, і тому ти не скаржитимешся на Бога через страждання, які ти терпиш. Натомість ти хотітимеш співати, танцювати й молитися, збиратися разом із іншими та спілкуватися, думати про Бога, і ти відчуватимеш, що всі люди, справи та речі навколо тебе, впорядковані Богом, є придатними. Якщо ти не любиш Бога, то все, на що ти дивитимешся, тебе дратуватиме, і ніщо не радуватиме твоє око; у дусі своєму ти будеш не вільний, а пригнічений, твоє серце завжди скаржитиметься на Бога, і ти завжди відчуватимеш, що ти терпиш таку велику муку й вона така несправедлива. Якщо твої шукання будуть не заради щастя, а щоб вдовольнити Бога та не бути звинуваченим сатаною, то такі шукання дадуть тобі велику силу любити Бога. Людина здатна виконати все, що промовлене Богом, і все, що вона робить, здатне вдовольнити Бога, – ось що значить володіти реальністю. Шукати Божого вдоволення значить використовувати свою любов до Бога, щоб утілювати Його слова в життя; незалежно від часу – навіть коли інші знесилені – у тобі все одно є серце, яке любить Бога, яке глибоко прагне Бога та сумує за Ним. Це і є справжній духовний стан. Те, наскільки насправді високий твій духовний стан, залежить від того, наскільки велика твоя любов до Бога, чи здатен ти стійко триматися під час випробувань, чи слабкий ти, коли тобі трапляються певні обставини, та чи можеш ти стояти на своєму, коли брати й сестри відкидають тебе; прихід фактів покаже, яка насправді твоя любов до Бога. Багато Божої роботи показує, що Бог справді любить людину, хоча очі людського духу ще не відкрилися до кінця, і вона не здатна ясно бачити ні багато чого з Божої роботи та Його волі, ні багато прекрасного, що є в Богові; замало в людини справжньої любові до Бога. Увесь цей час ти вірив у Бога, і сьогодні Бог відрізав усі шляхи відступу. Якщо говорити реалістично, у тебе немає іншого вибору, крім як піти правильним шляхом – тим правильним шляхом, на який тебе привів суворий Божий суд і Його найвище спасіння. Тільки пройшовши через тяготи й рафінування, людина пізнає, що Бог любий. Можна сказати, що через свої переживання до сьогодні людина частково пізнала, що Бог гідний любові, та цього все ще недостатньо, бо людині ще багато чого не достає. Людина має пізнати на собі більше чудової Божої роботи та більше всього того рафінування через страждання, влаштованого Богом. Лише тоді характер життя людини зможе змінитися.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише пройшовши через болісні випробування, ти зможеш пізнати, що Бог гідний любові»

Божі слова на кожен день. Уривок 507

Всі ви перебуваєте у процесі випробування та рафінування. Як слід любити Бога під час рафінування? Зазнавши рафінування, люди здатні приносити істинну хвалу Богові, та під час рафінування вони здатні побачити, чого їм сильно бракує. Що більше твоє рафінування, то більше ти здатен зректися плоті; що більше рафінування людей, то більша їх любов до Бога. Ось що ви повинні зрозуміти. Чому люди повинні пройти рафінування? На досягнення якого ефекту воно націлене? У чому полягає значення Божої роботи по рафінуванню людини? Якщо ти дійсно шукаєш Бога, то, зазнавши Його рафінування до певної міри, ти відчуєш, що це надзвичайно добре та вкрай необхідно. Як слід людині любити Бога під час рафінування? Використовуючи намір любити Бога, щоб прийняти Його рафінування: під час рафінування ти відчуваєш муки всередині себе, немов у твоє серце встромлюють ніж, але ти готовий догоджати Богу, використовуючи своє серце, яке любить Його, і не бажаєш піклуватися про плоть. Ось що означає втілювати в життя любов до Бога. Тобі боляче всередині, і твої страждання досягли певної межі, але ти все одно бажаєш постати перед Богом і помолитися, говорячи: «О Боже! Я не можу покинути Тебе. Хоча всередині мене темрява, я хочу догоджати Тобі; Ти знаєш моє серце, і я хочу, щоб Ти вклав більше любові в мене». Такою є практика під час рафінування. Якщо ти використовуєш любов до Бога як основу, то рафінування може наблизити тебе до Бога та тісніше зв’язати тебе з Богом. Оскільки ти віриш у Бога, ти повинен передати своє серце Богові. Якщо ти пожертвуєш своє серце та покладеш його перед Богом, тоді під час рафінування для тебе буде неможливим відректися від Бога або залишити Бога. Таким чином, твої стосунки з Богом ставатимуть дедалі тіснішими та більш нормальними, а твоє спілкування з Богом – дедалі частішим. Якщо ти будеш завжди практикувати таким чином, то проводитимеш більше часу в Божому світлі та більше часу під керівництвом Його слів. У твоєму характері також відбуватиметься дедалі більше змін, а твої знання зростатимуть із кожним днем. Коли настане той день, що на тебе несподівано впадуть Божі випробування, ти будеш не лише здатен стояти по Божу сторону, але й зможеш засвідчити Йому. Тоді ти будеш подібний до Йова та Петра. Засвідчивши Богові, ти будеш по-справжньому Його любити та з радістю віддаси за Нього своє життя; ти будеш Божим свідком і тим, кого любить Бог. Любов, яка пізнала рафінування, є сильною, а не слабкою. Незалежно від того, коли та яким чином Бог піддасть тебе Своїм випробуванням, ти здатен відкинути свої турботи про те, жити тобі чи померти, щоб із радістю полишити все заради Бога та з радістю стерпіти все заради Бога, – лише тоді твоя любов буде чистою, а віра – справжньою. Лише тоді ти станеш тим, кого Бог дійсно любить, і кого Бог дійсно зробив досконалим.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки пізнавши рафінування, можна здобути істинну любов»

Божі слова на кожен день. Уривок 508

Якщо люди потрапляють під вплив сатани, то вони не мають в собі любові до Бога, і їхні попередні видіння, любов і рішучість зникають. Раніше люди відчували, що вони повинні страждати за Бога, але сьогодні вони вважають, що це соромно, і постійно скаржаться. Це – робота сатани, ознака того, що людина потрапила під владу сатани. Якщо ти опиняєшся в такому стані, ти повинен помолитися та якомога швидше виправити це – так ти захистиш себе від нападів сатани. Саме під час гіркого рафінування людині найлегше потрапити під вплив сатани, тож як тобі слід любити Бога під час такого рафінування? Ти повинен зібрати свою волю, поклавши своє серце перед Богом і присвятивши Йому свій останній час. Незалежно від того, як Бог очищає тебе, ти повинен бути здатним втілити істину в життя, щоб догодити Богові, і ти повинен взяти на себе зобов’язання шукати Бога та прагнути єднання з Ним. Що більш пасивним ти будеш в такі моменти, то більш негативним ти станеш, і тим легше тобі буде регресувати. Коли тобі необхідно виконувати свою функцію, навіть якщо ти не виконуєш її добре, ти робиш все, що можеш, і робиш це, не використовуючи нічого, окрім твоєї любові до Бога; незалежно від того, що говорять інші, – чи вони говорять, що ти справляєшся добре, чи що ти справляєшся погано, – твої наміри правильні, і ти не самовдоволений, бо дієш від імені Бога. Коли інші неправильно сприймають тебе, ти можеш помолитися Богу та сказати: «О Боже! Я не прошу, щоб інші були терпимими до мене або добре до мене ставилися, або щоб вони мене розуміли чи схвалювали. Я лише прошу, щоб я міг любити Тебе в своєму серці, щоб мені було спокійно на душі, та щоб моя совість була чистою. Я не прошу, щоб інші мене хвалили або ставилися до мене з великою пошаною; я лише прагну догодити Тобі від щирого серця; я виконую свою роль, роблячи все, що в моїх силах, і хоча я нерозсудливий, нетямущий, з мізерним духовним рівнем і сліпий, я знаю, що Ти любий, і готовий присвятити Тобі все, що маю». Щойно ти помолишся таким чином, у тебе з’являється любов до Бога, і ти відчуваєш набагато більше полегшення на серці. Це те, що мається на увазі під втіленням в життя любові до Бога. Поки ти це переживатимеш, ти двічі зазнаєш невдачі та один раз досягнеш успіху, або ж п’ять разів зазнаєш невдачі та двічі досягнеш успіху, і тільки таким чином, тільки серед невдач ти зможеш побачити, що Бог гідний любові, та зможеш відкрити, чого тобі внутрішньо не вистачає. Коли ти наступного разу зіткнешся з подібними ситуаціями, ти повинен бути обережним, не квапитися й частіше молитися. Поступово ти розвинеш здатність перемагати в таких ситуаціях. Коли це відбувається, це означає, що твої молитви були ефективними. Коли ти побачиш, що цього разу тобі вдалося досягти успіху, ти будеш внутрішньо задоволений, і коли ти будеш молитися, то зможеш відчути Бога, і що присутність Святого Духа не полишила тебе – тільки тоді ти будеш знати, як Бог працює в тобі. Практикуючи таким чином, ти знайдеш шлях до пізнання. Якщо ти не практикуватимеш істину, то в тобі не буде присутності Святого Духа. Але якщо ти будеш практикувати істину, зіштовхуючись із речами такими, якими вони є, то, хоча тобі буде боляче всередині, після цього Дух Святий буде з тобою, ти зможеш відчувати присутність Бога, коли будеш молитися, ти матимеш силу втілювати в життя Божі слова, а під час спілкування з братами та сестрами ніщо не буде обтяжувати твою совість, і ти відчуватимеш умиротворення і, таким чином, зможеш висвітлити те, що ти зробив. Незалежно від того, що говорять інші, ти зможеш мати нормальні стосунки з Богом, тебе не будуть обмежувати інші, ти піднесешся над усім – і так ти продемонструєш, що втілення тобою в життя Божих слів було ефективним.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки пізнавши рафінування, можна здобути істинну любов»

Божі слова на кожен день. Уривок 509

Що більше Боже рафінування, то більше серця людей здатні любити Бога. Муки в їхніх серцях корисні для їхнього життя, вони більш спроможні перебувати в мирі перед Богом, їхні стосунки з Богом стають ближчими, і вони можуть краще бачити найвищу Божу любов і Його найвище спасіння. Петро зазнавав рафінування сотні разів, а Йов пройшов через декілька випробувань. Якщо ти хочеш, щоб Бог зробив тебе досконалим, ти теж повинен пройти рафінування сотні разів; тільки якщо ти пройдеш через цей процес та покладешся на цей крок, ти зможеш догодити Божій волі та будеш вдосконаленим перед Богом. Рафінування – це найкращий засіб, за допомогою якого Бог робить людей досконалими; лише рафінування та гіркі випробування можуть пробудити в серцях людей справжню любов до Бога. Без труднощів у людей немає справжньої любові до Бога; якщо вони не піддаються випробуванням, якщо вони не піддаються справжньому рафінуванню, то їхні серця будуть завжди кружляти назовні. Очистившись до певної міри, ти усвідомиш власну слабкість і труднощі, побачиш, як багато тобі бракує, і що ти не в змозі подолати безліч проблем, з якими стикаєшся, і зрозумієш, наскільки великий твій непослух. Тільки під час випробувань люди здатні дійсно пізнати свій справжній стан; випробування роблять людину більш здатною до вдосконалення.

За своє життя Петро сотні разів зазнавав рафінування та проходив через безліч болісних випробувань. Це рафінування стало основою його найвищої любові до Бога та найбільш значущим досвідом усього його життя. Тим, що він був здатний здобути найвищу Божу любов, він у певному сенсі завдячував своїй рішучості любити Бога; однак, що більш важливо, це було завдяки рафінуванню та стражданням, яких він зазнав. Ці страждання стали його провідником на шляху любові до Бога, тим, що йому найбільше запам’яталося. Якщо люди не проходять через біль рафінування в любові до Бога, тоді їхня любов сповнена нечистоти та власних уподобань; така любов сповнена ідей сатани та принципово не здатна задовольнити Божу волю. Мати намір любити Бога – це не те саме, що істинно любити Його. Навіть якщо все, про що вони думають у своєму серці, – заради любові та догоджання Богові, і навіть якщо їхні думки здаються цілком присвяченими Богові та позбавленими будь-яких людських ідей, все ж, коли їхні думки будуть донесені до Бога, Він не схвалить і не благословить такі думки. Навіть коли люди повністю зрозуміли всі істини – коли вони пізнали їх усі – це не може бути ознакою любові до Бога; не можна стверджувати, що ці люди дійсно люблять Бога. Незважаючи на те, що люди пізнали велику кількість істин, не зазнавши рафінування, вони не здатні втілити ці істини в життя; тільки під час рафінування люди можуть зрозуміти справжній сенс цих істин, і тільки тоді можуть по-справжньому оцінити їхнє внутрішнє значення. Тоді, коли вони знову пробують, вони можуть втілити ці істини в життя належним чином і згідно з Божою волею; тоді їхні людські ідеї слабнуть, їхня людська розбещеність зменшується, їхні людські емоції згасають; тільки тоді їхня практика стає справжнім проявом любові до Бога. Ефект істини любові до Бога не досягається через знання, вимовлені словами, чи через душевну готовність, і не може бути досягнутий просто через розуміння цієї істини. Він вимагає, щоб люди заплатили певну ціну, щоб вони зазнали багато гіркоти під час рафінування, і лише тоді їхня любов стане чистою і такою, що по серцю Богові.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки пізнавши рафінування, можна здобути істинну любов»

Божі слова на кожен день. Уривок 510

Зіткнувшись зі станом людини та її ставленням до Бога, Бог виконав нову роботу, дозволивши людині пізнати Себе й скоритися Собі, здобути любов та свідчення. Таким чином, людина повинна пережити Боже рафінування, а також Його суд, критику та обтинання, без чого людина ніколи не пізнає Бога та ніколи не буде здатна по-справжньому любити Його та свідчити про Нього. Бог рафінує людину не просто заради одностороннього ефекту, а заради багатостороннього. Тільки таким чином Бог виконує робота з рафінування тих, хто бажає шукати істину, щоб їхні наміри та любов були вдосконаленими Богом. Для тих, хто бажає шукати істину та прагне до Бога, немає нічого більш значущого та помічного, ніж таке рафінування. Людині не так легко пізнати чи зрозуміти Божий характер, бо, врешті-решт, Бог є Бог. Зрештою, неможливо, щоб Бог мав такий же характер, як і людина, тому людині нелегко пізнати Його характер. Людина не володіє істиною від природи, та істину нелегко зрозуміти тим, хто був розбещений сатаною; людина позбавлена істини та рішучості втілювати істину в життя, і якщо вона не страждає і не проходить через очищення та суд, то її наміри ніколи не стануть досконалими. Для всіх людей рафінування є болісним та дуже важким для прийняття, але саме під час рафінування Бог роз’яснює людині Свій праведний характер, оприлюднює Свої вимоги до людини та забезпечує більше просвітління, а також точніші обтинання та розбір; через порівняння фактів та істини Він дає людині більше знання про саму себе та про істину й більше розуміння Божої волі, у такий спосіб дозволяючи людині мати правдивішу й чистішу любов до Бога. Саме такі цілі Бог переслідує, здійснюючи рафінування. Все, над чим Бог працює в людині, має свої цілі та значення; Бог не виконує марної роботи чи роботи, яка не приносить користі людині. Рафінування не означає віддалення людини від Бога чи знищення її в пеклі. Радше, воно означає зміну характеру людини під час рафінування, зміну її намірів, її старих поглядів, зміну її любові до Бога, зміну всього її життя. Рафінування – це справжнє випробування людини, форма справжнього навчання, і тільки під час рафінування її любов може виконувати притаманну їй функцію.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки пізнавши рафінування, можна здобути істинну любов»

Божі слова на кожен день. Уривок 511

Якщо ти віриш у Бога, то мусиш слухатися Бога, втілювати істину в життя та виконувати всі свої обов’язки. Крім того, ти повинен зрозуміти, що ти мусиш пережити. Якщо ти переживаєш лише розбір, дисциплінування та суд, якщо ти здатен лише втішатися Богом, але залишаєшся неспроможним відчути, коли Бог дисциплінує тебе чи розбирається з тобою, – це неприйнятно. Можливо, у цьому випадку рафінування ти й здатен вистояти, але цього все одно недостатньо; ти все одно повинен і надалі йти вперед. Урок любові до Бога ніколи не припиняється й не має кінця. Люди сприймають віру в Бога як щось украй просте, але щойно вони отримують певний практичний досвід, то усвідомлюють, що віра в Бога не така проста, як люди собі уявляють. Коли Бог працює над рафінуванням людини, людина страждає. Що більше рафінування людини, то більшою буде її любов до Бога й то більше Божої могутності в ній відкриється. І навпаки, що менше рафінування отримує людина, то менше зростатиме її любов до Бога й то менше в ній виявлятиметься Божа могутність. Що більше рафінування й біль такої людини та що більше мук вона переживає, то глибшою ставатиме її любов до Бога, то щирішою робитиметься її віра в Бога й то глибшим буде її знання про Бога. Набуваючи свій досвід переживань, ти побачиш людей, які дуже страждають, поки піддаються очищенню, які зазнають багатьох розборів і дисциплінування, і ти побачиш, що саме ці люди мають глибоку любов до Бога та ґрунтовніше, проникливіше знання про Бога. Ті, хто не переживав розбору, мають лише поверхове знання, і вони можуть сказати лише таке: «Бог такий добрий, Він дарує людям благодать, щоб вони могли втішатися Ним». Якщо люди переживали розбір та дисципліну, тоді вони здатні говорити про справжнє знання про Бога. Тож що дивовижніша Божа робота в людині, то вона цінніша й значиміша. Що непроникніша вона для тебе та що несумісніша вона з твоїми уявленнями, то більше Божа робота здатна завоювати тебе, здобути тебе та зробити тебе вдосконаленим. Яке велике значення Божої роботи! Якби Бог не очищав людину таким чином, якби Він не працюваву такий спосіб, то Його робота була б неефективною й не мала б значення. У минулому було сказано, що Бог вибере та здобуде цю громаду, зробить її довершеною в останні дні; у цьому є надзвичайне значення. Що більшу роботу Він виконує всередині вас, то глибша й чистіша ваша любов до Бога. Що більша робота Бога, то більше людина здатна осягнути щось із Його мудрості й то глибше людське знання про Нього. Протягом останніх днів завершаться шість тисяч років Божого плану управління. Чи може він дійсно скінчитися легко? Коли Він завоює людство, чи завершиться Його робота? Чи може це бути так просто? Люди дійсно уявляють, що це настільки просто, але те, що робить Бог, не таке вже й просте. Яку б частину Божої роботи ти не згадав, уся вона є незбагненною для людини. Якби ти був здатен її збагнути, то Божа робота не мала б ні значення, ні цінності. Робота, яку виконує Бог, незбагненна; вона повністю розбігається з твоїми уявленнями, і що більше вона суперечить твоїм уявленням, то більше це показує, що Божа робота змістовна; якби вона була сумісна з твоїми уявленнями, то вона була б беззмістовною. Сьогодні ти відчуваєш, що Божа робота така дивовижна, і що дивовижнішою вона тобі видається, то більше ти відчуваєш, що Бог незбагненний, і бачиш, які великі Божі вчинки. Якби Він виконував лише якусь поверхову, побіжну роботу із завоювання людини та після цього нічого більше не робив, то людина була б нездатна споглядати значення Божої роботи. Хоча зараз ти приймаєш трохи рафінування, це дуже корисно для твого росту в житті; тож для вас украй необхідно пройти через такі тяготи. Сьогодні ти приймаєш трохи рафінування, але згодом ти справді зможеш побачити вчинки Божі, і зрештою ти скажеш: «Божі вчинки такі дивовижні!». Це будуть слова у твоєму серці. Переживши певний час Боже рафінування (випробування прислужників і час кари), деякі люди врешті казали: «Вірити в Бога справді важко!». Той факт, що вони використовували слова «справді важко», показує, що Божі вчинки є незбагненними, що Божа робота має велике значення та цінність і що Його робота надзвичайно гідна того, щоб люди нею дорожили. Якби після того, як Я виконав стільки роботи, ти не мав ані найменшого знання, то чи могла б Моя робота все ж мати цінність? Це змусить тебе сказати: «Служіння Богу справді важке, вчинки Божі такі дивовижні, а Бог воістину мудрий! Бог такий любий!». Якщо, пройшовши період переживання, ти здатен сказати такі слова, то це доводить, що ти здобув у собі Божу роботу. Одного дня, коли ти поширюватимеш Євангеліє за кордоном і хтось запитає в тебе: «Як у тебе справи з вірою в Бога?», ти зможеш сказати: «Божі дії такі чудові!». І твій співрозмовник відчує, що твої слова говорять про справжній досвід. Це справжнє свідчення. Ти скажеш, що Божа робота сповнена мудрості, а Його робота в тобі справді переконала тебе та завоювала твоє серце. Ти завжди любитимеш Його, бо Він більше ніж вартий любові людства! Якщо ти можеш говорити про це, ти можеш зворушити серця людей. Усе це є свідченням. Якщо ти здатний гучно засвідчити, зворушити людей до сліз, це показує, що ти справді той, хто любить Бога, бо ти здатний засвідчити, що любиш Бога, і через тебе можна підтвердити Божі дії у свідченні. Завдяки твоєму свідченню інші спонукаються шукати Божу роботу, переживати Божу роботу, і в якому б оточенні вони її не переживали, вони зможуть бути непохитними. Це єдиний справжній спосіб свідчити, і це саме те, що від тебе зараз вимагається. Ти маєш бачити, що Божа робота вкрай цінна й гідна того, щоб люди нею дорожили, що Бог такий дорогоцінний і такий щедрий; Він може не тільки говорити, але й судити людей, очищати їхні серця, приносити їм утіху, здобувати їх, завойовувати їх і вдосконалювати їх. Зі свого досвіду ти побачиш, що Бог дуже любий. Тож наскільки ти любиш Бога зараз? Чи справді ти можеш сказати таке від щирого серця? Коли ти зможеш висловити ці слова з глибини серця, тоді ти зможеш свідчити. Щойно твій досвід сягне цього рівня, ти зможеш бути свідком Бога, і ти будеш гідним. Якщо ти не сягнеш цього рівня у своєму досвіді, то залишатимешся задалеко. Для людей нормально виявляти слабкості в процесі рафінування, але після рафінування ти мусиш бути здатним сказати: «Бог такий мудрий у Своїй роботі!». Якщо ти справді зможеш досягти практичного розуміння цих слів, то це стане тобі чимось дорогим, а твій досвід матиме цінність.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти рафінування»

Божі слова на кожен день. Уривок 512

Чого тобі слід шукати зараз? Здатен ти свідчити про Божу роботу чи ні, здатен ти стати свідченням і проявом Бога чи ні, придатний ти для використання Ним чи ні, – ось що ти повинен дізнаватися. Скільки роботи Бог справді виконав у тобі? Скільки ти побачив, скільки торкався? Скільки ти пережив і спробував? Незалежно від того, чи випробовував Бог тебе, чи розбирався з тобою, чи дисциплінував тебе, над тобою було вчинено Його дії та Його роботу. Але, будучи віруючим у Бога та людиною, що хоче шукати Його вдосконалення, чи можеш ти свідчити про Божу роботу на основі свого практичного досвіду? Чи можеш ти втілювати в життя Боже слово через свій практичний досвід? Чи здатен ти забезпечувати інших через власний практичний досвід і покласти все своє життя на те, щоб свідчити про Божу роботу? Щоб свідчити про Божу роботу, ти мусиш покладатися на свій досвід, знання та ціну, яку ти заплатив. Тільки так можна догодити Богу. Чи ти той, хто свідчить про Божу роботу? Чи є у тебе це прагнення? Якщо ти можеш свідчити про Його ім’я, ба більше – про Його роботу, і якщо ти можеш утілювати в життя образ, якого Він вимагає від Своїх людей, тоді ти свідок Бога. Як тобі насправді потрібно свідчити про Бога? Для цього тобі потрібно прагнути й жадати втілювати Боже слово в життя та, свідчачи своїми словами, дозволяти людям пізнати Його роботу й побачити Його дії. Якщо ти справді прагнеш усього цього, то Бог удосконалить тебе. Якщо все, чого ти прагнеш, – це бути вдосконаленим Богом і бути благословенним у самому кінці, тоді твій погляд на віру в Бога не чистий. Ти маєш гнатися за тим, як побачити Божі діла в реальному житті, як догодити Йому, коли Він відкриває тобі Свою волю, і шукати, як ти маєш свідчити про Його дивовижність і мудрість та як свідчити про те, як Він дисциплінує тебе й розбирається з тобою. Усе це – те, над чим ти зараз маєш думати. Якщо твоя любов до Бога є виключно для того, щоб ти міг розділити Божу славу після того, як Він тебе вдосконалить, тоді вона все ще недостатня та не може відповідати вимогам Бога. Тобі потрібно мати здатність свідчити про Божу роботу, вдовольняти Його вимоги та практичним шляхом переживати роботу, яку Він виконав над людьми. Чи то біль, чи то сльози, чи то смуток – усе це ти повинен пережити у своїй практиці. Вони призначені вдосконалити тебе як того, хто свідчить про Бога. Що саме зараз змушує тебе страждати й шукати вдосконалення? Чи справді твоє теперішнє страждання – заради любові до Бога та свідчення про Нього? Чи воно заради благословень плоті, заради твоїх майбутніх перспектив і долі? Усі твої наміри, мотивації та цілі, які ти переслідуєш, мають бути виправлені й не можуть керуватися твоєю власною волею. Якщо одна людина прагне вдосконалення, щоб отримати благословення та царювати у владі, тоді як інша людина шукає вдосконалення, щоб вдовольнити Бога, щоб практично свідчити про Божу роботу, який із цих двох шляхів пошуку ти б вибрав? Якби ти вибрав перший, то досі був би задалеким від Божих стандартів. Одного разу Я сказав, що Мої дії будуть відкрито відомі в усьому світі та що Я правитиму як Цар у світі. З іншого боку, те, що вам було довірено, – це вийти свідчити про Божу роботу, а не ставати царями та являтись усьому світу. Нехай Божі діла наповнюють космос і небозвід. Нехай усі бачать їх і визнають. Ці слова говоряться стосовно Самого Бога, а людським істотам належить свідчити про Бога. Наскільки ти зараз знаєш Бога? Наскільки ти можеш свідчити про Бога? Яка мета того, що Бог вдосконалює людину? Коли ти зрозумієш Божу волю, як ти маєш виявляти увагу до Його волі? Якщо ти хочеш бути вдосконаленим і свідчити про Божу роботу через те, що ти втілюєш у життя, якщо ти маєш цю рушійну силу, тоді немає нічого надто складного. Зараз людям потрібна віра. Якщо в тебе є ця рушійна сила, тоді тобі легко відпустити будь-яку негативність, пасивність, лінь і уявлення плоті, філософії життя, бунтівничий характер, емоції тощо.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти рафінування»

Божі слова на кожен день. Уривок 513

Коли люди зазнають випробувань, для людей нормально бути слабкими, або мати в собі негативність, або не мати ясності щодо Божої волі чи свого шляху для практики. Але в будь-якому випадку ти мусиш мати віру в Божу роботу й не заперечувати Бога, так само як Йов. Хоча Йов був слабким і прокляв день свого власного народження, він не заперечував, що все в людському житті було даровано Єговою, і що Єгова також є Тим, хто це все забере. Як би його не випробовували, він зберіг цю віру. Якого б рафінування ти не зазнавав у своєму досвіді через Божі слова, те, чого Бог вимагає від людей, – це, якщо коротко, їхня віра та їхня любов до Нього. Те, що Він удосконалює, працюючи таким чином, – це віра, любов і прагнення людей. Бог виконує роботу вдосконалення над людьми, а вони не здатні бачити її, не здатні відчувати її; за таких обставин необхідна твоя віра. Віра людей потрібна тоді, коли чогось не видно неозброєним оком, а твоя віра потрібна тоді, коли ти не можеш відпустити свої власні уявлення. Коли ти не маєш ясності щодо Божої роботи, від тебе вимагається мати віру, зайняти непохитну позицію та свідчити. Коли Йов дійшов до цього, Бог явився йому та заговорив до нього. Тобто лише зсередини твоєї віри ти зможеш побачити Бога, і коли ти матимеш віру, Бог тебе вдосконалить. Без віри Він не може цього зробити. Бог дасть тобі все, що ти сподіваєшся здобути. Якщо ти не маєш віри, то не можеш бути вдосконаленим і не зможеш побачити дії Бога, а тим більше Його всемогутність. Коли ти маєш віру, що побачиш Його дії у своєму практичному досвіді, тоді Бог явиться тобі, і Він просвітить та спрямує тебе зсередини. Без такої віри Бог не зможе цього зробити. Якщо ти втратив надію на Бога, як ти зможеш переживати Його роботу? Тому тільки тоді, коли ти маєш віру та не плекаєш сумнівів щодо Бога, тільки коли ти маєш справжню віру в Нього, що б Він не робив, Він просвітить і освітить тебе через твій досвід, і тільки тоді ти зможеш побачити Його дії. Усе це досягається через віру. Віра приходить тільки через рафінування, і без рафінування віра не може розвинутися. Що означає це слово «віра»? Віра – це справжнє переконання та щире серце, які мають бути в людей, коли ті не можуть чогось побачити чи торкнутися, коли Божа робота не узгоджується з людськими уявленнями, коли вона поза людською досяжністю. Це та віра, про яку Я говорю. Люди потребують віри під час тягот і рафінування, а віра – це те, за чим іде рафінування; рафінування й віру не можна розділяти. Як би Бог не працював, у якому б оточенні ти не перебував, ти здатен гнатися за життям і шукати істину, і шукати знання про роботу Бога, і мати розуміння Його дій, і ти здатен діяти згідно з істиною. Робити так і значить мати справжню віру, і якщо ти так робиш, це показує, що ти не втратив віру в Бога. Ти можеш мати справжню віру в Бога, лише якщо ти здатен наполегливо шукати істину через рафінування, якщо ти здатен по-справжньому любити Бога та не давати сумнівам щодо Нього рости в тобі, якщо незалежно від того, що Він робить, ти все одно втілюєш істину в життя, щоб догодити Богу, і якщо ти здатен шукати Його волю в глибинах і бути уважним до Його волі. У минулому, коли Бог сказав, що ти царюватимеш як король, ти любив Його, і коли Він відкрито явив Себе тобі, ти шукав Його. Але тепер Бог прихований, ти не можеш Його побачити, і тебе спіткали біди, – невже ти тепер втрачаєш надію на Бога? Отже, ти повинен завжди шукати життя та прагнути догодити Богу. Це називається щирою вірою, і це найсправжніший та найпрекрасніший вид любові.

У минулому всі люди приходили до Бога, щоб прийняти рішення, і казали: «Навіть якщо більше ніхто не любить Бога, я повинен любити Його». Але тепер тебе настигає рафінування, і оскільки це не узгоджується з твоїми уявленнями, ти втрачаєш віру в Бога. Хіба це справжня любов? Ти багато разів читав про діяння Йова – хіба ти про них забув? Справжня любов може сформуватися лише зсередини віри. Справжня любов до Бога розвивається шляхом рафінувань, які ти проходиш, і саме завдяки своїй вірі ти здатен бути уважним до Божої волі у своєму практичному досвіді, і також саме через віру ти зрікаєшся власної плоті й шукаєш життя; це те, що повинні робити люди. Якщо ти зробиш це, то ти зможеш побачити Божі дії, але якщо тобі бракує віри, то ти не зможеш бачити Божі дії чи переживати Його роботу. Якщо ти хочеш бути використаним і вдосконаленим Богом, то ти повинен мати все: готовність страждати, віру, витривалість, послух і здатність переживати Божу роботу, розуміти Його волю, бути уважним до Його скорботи тощо. Вдосконалювати людину нелегко, і кожне рафінування, яке ти переживаєш, вимагає твоїх віри й любові. Якщо ти хочеш бути вдосконаленим Богом, недостатньо просто мчати вперед по дорозі, і так само недостатньо просто повністю присвятити себе Богові. Потрібно багато чого мати, щоб зуміти стати тим, хто вдосконалений Богом. Коли ти стикаєшся зі стражданнями, ти повинен бути здатним відкинути турботу про плоть і не скаржитися на Бога. Коли Бог ховається від тебе, ти повинен бути здатним мати віру, щоб слідувати за Ним і підтримувати в собі свою попередню любов, не даючи їй похитнутись або розсіятися. Що б не робив Бог, ти мусиш коритися Його задуму й бути готовим проклинати власну плоть замість того, щоб скаржитися на Нього. Коли ти стикаєшся з випробуваннями, ти повинен догодити Богу, хоча ти можеш гірко ридати чи відчувати небажання розлучатися з чимось улюбленим. Тільки це і є справжня любов та віра. Яким би не був твій фактичний духовний стан, ти перш за все мусиш мати як волю терпіти тяготи, так і правдиву віру, а також ти мусиш мати волю зректися плоті. Ти повинен бути готовим витримати особисті труднощі та поступитися своїми особистими інтересами, щоб догодити Богу. Ти також мусиш бути здатним відчувати в серці каяття щодо себе: раніше ти не міг догодити Богу, а тепер можеш лише розкаюватися. Тобі не має нічого бракувати в жодному з цих аспектів: саме через ці речі Бог тебе вдосконалить. Якщо ти не можеш задовольнити ці критерії, то ти не можеш бути вдосконаленим.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти рафінування»

Божі слова на кожен день. Уривок 514

Той, хто служить Богові, повинен не тільки знати, як страждати за Нього; більше того, він повинен розуміти, що мета віри в Бога полягає в пошуку любові до Бога. Бог використовує тебе не лише для того, щоб очистити тебе, чи заради того, щоб змусити тебе страждати, але радше Він використовує тебе, щоб ти міг пізнати Його дії, пізнати справжнє значення людського життя і, зокрема, щоб ти міг пізнати, що служіння Богові – нелегке завдання. Переживання Божої роботи означає не втішання благодаттю, а радше страждання за любов до Нього. Оскільки ти втішаєшся Божою благодаттю, ти повинен також втішатися Його карою; усе це ти повинен пережити. Ти можеш переживати Боже просвітління в собі, і ти також можеш переживати те, як Він розбирається з тобою й судить тебе. Так твій досвід буде всеосяжним. Бог виконав над тобою Свою роботу суду й кари. Боже слово розібралося з тобою, але не тільки; воно також просвітило й освітило тебе. Коли ти слабкий і негативно налаштований, Бог про тебе хвилюється. Уся ця робота призначена дати тобі знати, що все, що стосується людини, влаштовано Богом. Ти можеш думати, що віра в Бога означає страждання або виконання всіляких речей для Нього; ти міг би подумати, що мета віри в Бога полягає в тому, щоб твоя плоть могла бути в мирі, або щоб усе у твоєму житті йшло гладко, або щоб тобі було комфортно та легко в усьому. Однак ніщо з цього не є ціллю, яку люди повинні пов’язувати зі своєю вірою в Бога. Якщо ти віриш у такі цілі, то твій погляд хибний, і для тебе просто неможливо бути вдосконаленим. Божі дії, Божий праведний характер, Його мудрість, Його слова, Його дивовижність і незбагненність – усе це люди повинні розуміти. Маючи це розуміння, ти повинен використати його, щоб позбавити своє серце всіх особистих вимог, сподівань і уявлень. Лише усунувши ці речі, ти можеш відповідати умовам, яких вимагає Бог, і лише зробивши це, ти можеш мати життя й догоджати Богу. Мета віри в Бога полягає в тому, щоб догоджати Йому та втілювати в життя характер, якого Він вимагає, щоб Його дії та слава могли проявлятися через цю громаду негідних людей. Це правильний погляд на віру в Бога, і це також мета, до якої ти маєш прагнути. Ти повинен мати правильну точку зору на віру в Бога, і ти повинен прагнути отримати Божі слова. Тобі потрібно їсти й пити Божі слова, і ти повинен бути здатним утілювати істину в життя, і, зокрема, ти повинен бути здатним бачити Його практичні вчинки, Його чудові вчинки в усьому світі, а також практичну роботу, яку Він виконує в плоті. Через свій практичний досвід люди можуть оцінити, як саме Бог виконує над ними Свою роботу та яка Його воля щодо них. Метою всього цього є усунути розбещений сатанинський характер людей. Вигнавши всю нечистоту й неправду в тобі, і відкинувши твої хибні наміри, і розвинувши справжню віру в Бога, – тільки зі справжньою вірою ти можеш по-справжньому любити Бога. Ти можеш щиро любити Бога лише на основі своєї віри в Нього. Чи можна досягти любові до Бога, не вірячи в Нього? Оскільки ти віриш у Бога, не можна, щоб твої думки про це були плутаними. Деякі люди сповняються сил, щойно бачать, що віра в Бога принесе їм благословення, але потім утрачають усю енергію, щойно бачать, що повинні зазнати рафінувань. Хіба це віра в Бога? Зрештою, ти мусиш досягти повного та цілковитого послуху перед Богом у своїй вірі. Ти віриш у Бога, але досі маєш вимоги до Нього, маєш багато релігійних уявлень, які не можеш придушити, особистих інтересів, які не можеш відкинути, і все одно ти прагнеш плотських благословень і хочеш, щоб Бог урятував твою плоть, спас твою душу, – усе це поведінка людей, які мають хибний погляд. Навіть хоча люди з релігійними переконаннями мають віру в Бога, вони не прагнуть змінити свій характер і не шукають знання про Бога, а натомість прагнуть лише задовольнити інтереси своєї плоті. Багато хто з вас має вірування, що належать до категорії релігійних переконань; це не справжня віра в Бога. Щоб вірити в Бога, люди повинні мати серце, яке готове страждати за Нього, і бажання присвятити себе. Якщо люди не відповідають цим двом умовам, їхня віра в Бога недійсна, і вони не зможуть досягти змін у своєму характері. Тільки люди, які щиро прагнуть істини, шукають знання про Бога та прагнуть до життя, є тими, хто справді вірить у Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти рафінування»

Божі слова на кожен день. Уривок 515

Метою роботи рафінування є передусім удосконалення віри людей. Зрештою стається так, що ти хочеш піти, але водночас не можеш; деякі люди здатні все одно мати віру, навіть коли вони позбавлені найменшої дрібки надії; і люди більше зовсім не мають надії щодо власних майбутніх перспектив. Тільки в цей час завершиться Боже рафінування. Людина досі не сягнула стадії зависання між життям і смертю, і люди не відчули смаку смерті, тому процес рафінування ще не завершено. Навіть ті, хто стояв на щаблі прислужників, не були рафіновані остаточно. Йов пройшов через надзвичайне рафінування, і йому не було на що покластися. Люди повинні пройти через рафінування аж до того, коли немає надії й немає на що покластися, – тільки це і є справжнє рафінування. У час прислужників, якщо твоє серце завжди було тихим перед Богом і якщо ти завжди корився Його впорядкуванням, хоч би що Він робив і хоч би якою була Його воля для тебе, то в кінці дороги ти зрозумів би все, що зробив Бог. Ти проходиш через випробування Йова, і водночас ти проходиш через випробування Петра. Коли випробовували Йова, він свідчив, і врешті йому відкрився Єгова. Тільки після свідчення він став гідним побачити обличчя Бога. Чому сказано: «Я ховаюся від землі скверни, але являю Себе святому Царству»? Це означає, що лише коли ти святий і свідчиш, ти можеш мати гідність бачити обличчя Бога. Якщо ти не можеш свідчити про Нього, то не маєш гідності побачити Його обличчя. Якщо ти відступаєш або скаржишся на Бога перед лицем рафінувань, через це не спромагаючись свідчити про Нього та стаючи посміховиськом для сатани, тоді ти не здобудеш явлення Бога. Якщо ти подібний до Йова, який посеред випробувань проклинав власну плоть, і не скаржився на Бога, і був здатен ненавидіти власну плоть, не скаржачись і не грішачи своїми словами, тоді ти будеш свідком. Коли ти певною мірою пройдеш рафінування й усе одно зможеш бути, як Йов, абсолютно слухняним перед Богом і не мати інших вимог до нього чи своїх власних уявлень, тоді Бог тобі явиться. Зараз Бог тобі не являється, бо в тебе так багато власних уявлень, особистих упереджень, егоїстичних думок, індивідуальних вимог і тілесних інтересів, і ти не гідний побачити Його обличчя. Якби ти побачив Бога, ти б виміряв Його через свої власні уявлення, і, зробивши так, ти прибив би Його до хреста. Якщо тебе настигає багато речей, які не узгоджуються з твоїми уявленнями, але ти все ж можеш відкинути їх і здобути з цих речей знання про дії Бога, і якщо посеред рафінувань ти відкриваєш своє серце, що любить Бога, тоді це є свідченням. Якщо у твоїй домівці панує мир, ти насолоджуєшся тілесними втіхами, ніхто тебе не переслідує, а твої брати й сестри в церкві слухаються тебе, чи можеш ти показати, що твоє серце любить Бога? Чи може таке становище рафінувати тебе? Лише через рафінування може виявитися твоя любов до Бога, і лише через події, що не узгоджуються з твоїми уявленнями, ти можеш бути вдосконалений. За допомогою багатьох суперечливих і негативних речей та використовуючи всілякі прояви сатани – його дії, його звинувачення, його порушення й обмани, – Бог ясно показує тобі огидне обличчя сатани й тим самим удосконалює твою здатність відрізняти сатану, щоб ти міг зненавидіти сатану та зректися його.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти рафінування»

Божі слова на кожен день. Уривок 516

Можна сказати, що численні пережиті тобою невдачі, слабкості, часи негативності – це все Божі випробування. Це тому, що все походить від Бога, і все, що є та відбувається, – у Його руках. Чи зазнаєш ти невдачі, чи ти слабкий і спотикаєшся, – усе це залежить від Бога та перебуває в Його владі. З погляду Бога, це випробування для тебе, і якщо ти не можеш цього усвідомити, воно стане спокусою. Існує два стани, які люди повинні розпізнавати: один походить від Святого Духа, а ймовірним джерелом іншого є сатана. Один – це стан, у якому Святий Дух освітлює тебе, і ти отримуєш можливість пізнавати себе, ненавидіти себе та шкодувати про себе, а також мати змогу щиро любити Бога й палко бажати догодити Йому. Інший – це стан, у якому ти пізнаєш себе, але ти слабкий і негативно налаштований. Можна сказати, що цей стан є Божим рафінуванням, а також що він є сатанинською спокусою. Якщо ти усвідомлюєш, що це твоє спасіння від Бога, і якщо ти відчуваєш, що тепер ти глибоко в боргу перед Ним, і якщо відтепер ти намагаєшся відплатити Йому та більше не впадати в таку порочність, якщо ти докладаєш зусиль, щоб їсти й пити Його слова, і якщо ти постійно вважаєш себе негідним, а у твоєму серці є прагнення, то це Боже випробування. Коли страждання закінчиться й ти знову рухатимешся вперед, Бог і надалі тебе вестиме, освітлюватиме, просвіщатиме та живитиме. Але якщо ти цього не усвідомлюєш, негативно налаштований і просто впадаєш у відчай, якщо ти так думаєш, то тебе настигне сатанинська спокуса. Коли Йов проходив через випробування, Бог і сатана заклалися між собою, і Бог дозволив сатані вразити Йова. Незважаючи на те, що Йова випробовував Бог, насправді його побив сатана. З точки зору сатани, він спокушав Йова, але Йов був на боці Бога. Якби це було не так, то Йов би впав у спокусу. Щойно люди впадають у спокусу, вони потрапляють у небезпеку. Проходження рафінування можна назвати випробуванням від Бога, але якщо ти не в доброму стані, це можна назвати спокусою від сатани. Якщо в тебе немає ясності з видінням, сатана звинуватить тебе та затьмарить тобі видіння. Сам того не усвідомлюючи, ти впадеш у спокусу.

Якщо ти не переживаєш Божу роботу, то ти ніколи не зможеш бути вдосконаленим. У своєму переживанні ти також повинен заглиблюватись у деталі. Наприклад, які речі спонукають тебе до розвитку уявлень і надлишку мотивів та які підхожі практики ти маєш для вирішення цих проблем? Якщо ти можеш переживати Божу роботу, це значить, що ти маєш духовний стан. А якщо ти лише виглядаєш так, ніби маєш силу, це несправжній духовний стан, і ти точно не зможеш стояти непохитно. Лише тоді, коли ви зможете переживати Божу роботу, і зможете переживати її й розмірковувати про неї будь-коли та будь-де, коли ви зможете залишити пастирів і жити незалежно, покладаючись на Бога, і зможете побачити справжні Божі дії, – лише тоді волю Божу буде виконано. Зараз більшість людей не знає, як переживати, і коли вони стикаються з проблемою, вони не знають, як її вирішити; вони не здатні переживати Божу роботу й не можуть вести духовне життя. Ти мусиш прийняти Божі слова та роботу у своє практичне життя.

Іноді Бог посилає тобі своєрідне почуття, почуття, яке змушує тебе втрачати свою внутрішню втіху та втрачати присутність Бога, так що ти занурюєшся в темряву. Це різновид рафінування. Щоразу, коли ти щось робиш, воно завжди йде не так або ти видихаєшся. Це Божа дисципліна. Іноді, коли ти робиш якийсь непослух чи бунт перед Богом, ніхто інший не може про це знати – але Бог знає. Він не залишить тебе безкарним, і Він тебе дисциплінує. Робота Святого Духа дуже ґрунтовна. Він дуже уважно спостерігає за кожним словом і дією людей, за кожним їхнім учинком і рухом, за кожною їхньою думкою й ідеєю, щоб люди могли внутрішньо усвідомлювати ці речі. Ти робиш щось раз, і воно йде не так, ти робиш щось знову, і воно все одно йде не так, і поступово ти зрозумієш роботу Святого Духа. Багато разів пройшовши через дисциплінування, ти дізнаєшся, що робити, щоб відповідати Божій волі, а що не відповідає Його волі. Зрештою ти отримаєш точні відповіді на вказівки Святого Духа зсередини тебе. Часом ти будеш бунтівничим, і Бог докорятиме тобі зсередини. Усе це йде від Божої дисципліни. Якщо ти не дорожиш Божим словом, якщо ти нехтуєш Його роботою, тоді Він не звертатиме на тебе уваги. Що серйозніше ти ставишся до Божих слів, то більше Він просвіщатиме тебе. Зараз у церкві є деякі люди, чия віра заплутана й непевна, і вони роблять багато неналежних речей і діють без дисципліни, і тому в них не можна ясно побачити роботу Святого Духа. Деякі люди полишають свої обов’язки заради заробітку, вирушаючи займатися бізнесом без дисциплінування; така людина в ще більшій небезпеці. Вони не тільки не мають роботи Святого Духа зараз, але їх буде важко вдосконалити в майбутньому. Є багато людей, у яких не можна побачити роботу Святого Духа та в яких не можна побачити Божої дисципліни. Це ті, кому не ясна воля Бога та хто не знає Його роботи. Ті, хто може стійко стояти посеред рафінувань, хто слідує за Богом, що б Він не робив, і хто щонайменше здатний не піти або ж досягти 0,1 % від того, що досяг Петро, чинять добре, але вони не мають цінності з точки зору використання їх Богом. Багато людей швидкі на розуміння, мають справжню любов до Бога та можуть перевершити рівень Петра, і Бог виконує над ними роботу вдосконалення. До таких людей приходять дисципліна та просвітління, і якщо в цих людях є щось, що не відповідає волі Божій, вони можуть це відразу відкинути. Такі люди – золото, срібло й дорогоцінне каміння: їхня цінність найвища! Якщо Бог зробив багато різної роботи, але ти досі подібний до піску чи каменю, тоді ти нічого не вартий!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти рафінування»

Божі слова на кожен день. Уривок 517

Божа робота в країні великого червоного дракона чудова й незбагненна. Він удосконалить одну громаду людей і вижене деяких інших, бо в церкві є всякі люди: є ті, хто любить істину, і ті, хто не любить; є ті, хто переживає Божу роботу, і ті, хто ні; є ті, хто виконує свій обов’язок, і ті, хто не виконує; є ті, хто свідчить про Бога, і ті, хто не свідчить, – і частина з них є невіруючими й лихими людьми, і вони точно будуть вигнані. Якщо в тебе немає ясного знання про Божу роботу, то ти будеш негативно налаштованим; це тому, що Божу роботу можна побачити лише в меншості людей. У цей час стане ясно, хто насправді любить Бога, а хто ні. Ті, хто насправді любить Бога, мають роботу Святого Духа, тоді як ті, хто насправді не любить Його, будуть виявлені через кожний етап Його роботи. Вони стануть тими, хто має бути вигнаний. Ці люди будуть виявлені в ході роботи завоювання, і це люди, які не мають цінності для того, щоб їх удосконалювати. Ті, хто був удосконалений, були здобуті Богом у всій своїй повноті та здатні любити Бога, як Петро. Ті, хто був завойований, не мають спонтанної любові, а мають тільки пасивну, і вони змушені любити Бога. Спонтанна любов розвивається через розуміння, отримане через практичний досвід. Ця любов займає серце людини та робить її добровільно відданою Богові; Божі слова стають її основою, і людина здатна страждати за Бога. Звісно, все це має той, хто був удосконалений Богом. Якщо ти лише прагнеш бути завойованим, то ти не можеш свідчити про Бога; якби Бог досягнув своєї мети спасіння тільки через завоювання людей, то етап прислужників завершив би справу. Однак завоювання людей не є кінцевою метою Бога, а Його справжня мета – вдосконалити людей. Тож не кажи, що ця стадія є роботою завоювання, а кажи, що це робота вдосконалення та виганяння. Деякі люди не були завойовані повністю, і в ході їх завоювання громада людей буде вдосконалена. Ці дві частини роботи виконуються злагоджено. Навіть за такий тривалий період роботи люди не пішли, і це показує, що мету завоювання досягнуто – це факт завойованості. Рафінування потрібні не для того, щоб бути завойованим, а для того, щоб бути вдосконаленим. Без рафінувань людей не можна було б удосконалити. Тож рафінування справді цінні! Сьогодні вдосконалюється та здобувається одна громада людей. Усі десять благословень, згадані раніше, були спрямовані на тих, хто був удосконалений. Усе, що стосується зміни образу на землі, спрямоване на тих, хто був удосконалений. Ті, хто не був удосконалений, не гідні отримати обіцянки Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти рафінування»

Божі слова на кожен день. Уривок 518

Вірити в Бога й знати Бога – справа, посвячена Небом і визнана землею, і сьогодні – у період, коли втілений Бог Сам робить Свою роботу, – особливо вдалий час для пізнання Бога. Вдовольняти Бога – значить будувати на фундаменті розуміння Божої волі, а щоб розуміти Божу волю, необхідно щось знати про Бога. Це знання про Бога – видіння, яке мусить мати кожен, хто вірить у Бога; це основа людської віри в Бога. Без цього знання людська віра в Бога існувала б у невизначеному вигляді, посеред порожньої теорії. Навіть якщо такі люди матимуть рішучість слідувати за Богом, вони нічого не здобудуть. Усі, хто в цьому потоці нічого не здобуде, – це ті, хто буде вигнаний: усі вони дармоїди. Який би етап Божої роботи ти не переживав, твоїм супутником має бути могутнє видіння. Інакше тобі було б тяжко прийняти кожний етап нової роботи, оскільки нова Божа робота лежить поза можливостями людської уяви та поза межами людського розуміння. Тож без пастиря, що глядів би людей, без пастиря, що спілкувався б із ними про видіння, люди не здатні прийняти цю нову роботу. Якщо людина не може прийняти видіння, то вона не може прийняти нову Божу роботу, і якщо людина не може скоритися новій Божій роботі, то вона не зможе зрозуміти Божу волю, тож від знання людини про Бога не буде жодної користі. Перш ніж людина виконає слово Бога, вона має пізнати слово Бога; себто вона має зрозуміти Божу волю. Тільки так можна виконувати Боже слово безпомилково та згідно з Божою волею. Це повинні мати всі, хто шукає істини, і це також процес, який мусять пройти всі, хто намагається пізнати Бога. Процес пізнання Божого слова – це процес пізнання Бога та Божої роботи. Тож пізнати видіння – значить пізнати не лише людську сутність втіленого Бога, а й слово та роботу Бога. Зі слова Бога люди розуміють Божу волю, і з роботи Бога вони пізнають, який у Бога характер і Хто Такий Бог. Віра в Бога – перший крок до пізнання Бога. Процес просування від цієї первинної віри в Бога до найглибшої віри в Нього – це процес пізнання Бога, процес переживання роботи Бога. Якщо ти віриш у Бога, тільки аби вірити, а не заради пізнання Його, то у твоїй вірі немає справжності, і твоя віра не може стати чистою – у цьому немає сумнівів. Якщо під час процесу, шляхом якого людина переживає роботу Бога, вона поступово пізнає Бога, то її характер поступово змінюватиметься, і її віра ставатиме дедалі щирішою. Так людина, здобувши успіх у своїй вірі в Бога, повністю здобуде Бога. Бог не пошкодував таких зусиль, аби втілитись удруге й Самому робити Свою роботу, тому що так люди змогли б пізнати Його й побачити Його. Пізнання Бога^[a] – це остаточний результат, до якого має привести завершення Божої роботи; це остання вимога, яку Бог ставить людству. Він це робить тому, що це заради остаточного свідчення про Нього; Він робить цю роботу для того, щоб люди повністю й остаточно навернулися до Нього. Людина може полюбити Бога лише через пізнання Бога, і щоб любити Бога, вона має знати Бога. Чого б вона не шукала, чого б не прагнула здобути, вона має бути здатна досягти знання про Бога. Тільки так людина може вдовольнити Боже серце. Лише пізнавши Бога, людина може щиро в Нього повірити, і лише знаючи Бога, вона може щиро Його шанувати та слухатися. Ті, хто не знає Бога, ніколи не прийдуть до щирого послуху та благоговіння перед Богом. Знати Бога означає зокрема знати Його характер, розуміти Його волю та знати, Ким Він є. Але який би з цих аспектів не пізнала людина, кожен із них вимагає від людини сплати певної ціни та готовності слухатися: без цього вона не зможе дійти до кінця. Божа робота занадто несумісна з уявленнями людей. Людині занадто тяжко пізнати, Хто Такий Бог і який у Бога характер, і все, що говорить і робить Бог, для людини занадто незбагненне: якщо людина хоче слідувати за Богом, та не готова Його слухатися, вона нічого не здобуде. Від створення світу й до сьогодні Бог зробив багато роботи, яка для людей незбагненна та яку людям було тяжко прийняти, і Бог сказав багато такого, що ускладнює зцілення людських уявлень. Але Він ніколи не припиняв Своєї роботи, хоч би в людей і виникало забагато труднощів; навпаки, Він продовжував працювати й говорити, і навіть хоча численні «воїни» й полягли при узбіччі, Він досі робить Свою роботу та безперервно продовжує вибирати одну за іншою громади людей, готових коритися Його новій роботі. Він не має жалю до тих полеглих «героїв» – натомість Він цінує тих, хто приймає Його нову роботу й слова. Але для чого Він так працює крок за кроком? Чому Він завжди виганяє одних людей і обирає інших? Чому Він завжди робить саме таким чином? Ціль Його роботи – дати людині пізнати Його й так бути Ним здобутою. Принцип Його роботи – працювати над тими, хто здатен коритися Його сьогоднішній роботі, і не працювати над тими, хто кориться Його минулій роботі й при цьому опирається сьогоднішній. Ось у чому причина, з якої Він виганяв і виганяє стільки людей.

Результатів уроку пізнання Бога не можна досягти за день-два: людина мусить достатньо пережити, пройти через страждання та набути щирої покірності. Перш за все почни з роботи й слів Бога. Украй важливо, щоб ти зрозумів, що входить у знання про Бога, як досягти цього знання та як побачити Бога в тому, що ти переживаєш. Саме це мусять робити всі, хто ще не пізнав Бога. Ніхто не може за раз осягнути роботу й слова Бога, і ніхто не може за короткий час пізнати Бога в усій Його повноті. Існує необхідний процес переживання, без якого ніхто не зміг би пізнати Бога чи щиро за Ним слідувати. Що більше роботи робить Бог, то більше людина Його пізнає. Що більше робота Бога суперечить людським уявленням, то більше поновлюється й поглиблюється людське знання про Нього. Якби Божа робота навіки залишалася сталою та незмінною, то небагато було б у людей знання про Нього. Ви мусите мати повну ясність щодо видінь того, що Бог робив від часу створення й до сьогодні: що Він робив у період Закону, що Він робив у період Благодаті й що Він робить у період Царства. Ви мусите знати Божу роботу.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише ті, хто знає Бога, можуть свідчити про Бога»

Примітка:

a. У тексті оригіналу «Робота пізнання Бога».

Божі слова на кожен день. Уривок 519

Людина переживає Божу роботу, пізнає себе, позбавляється свого розбещеного характеру та шукає росту в житті – і все це заради пізнання Бога. Якщо ти прагнеш лише пізнати себе та розібратися з власним розбещеним характером, але не знаєш, яку роботу Бог вершить над людиною, наскільки велике Його спасіння чи як ти переживаєш Божу роботу та стаєш свідком Його діянь, то цей твій досвід пережитого даремний. Якщо ти думаєш, що зрілість у житті досягається, просто коли людина стає здатна втілювати істину в життя й терпіти, то це значить, що ти досі не усвідомив істинне значення життя чи мету, з якою Бог удосконалює людей. Одного дня, коли ти будеш у релігійних церквах, поміж членів Церкви покаяння чи Церкви життя, ти зустрінеш багато набожних людей, у кого молитви містять «видіння» та хто у своїх шуканнях життя почувається зворушеним і керується словами. Більше того, такі люди багато в чому здатні терпіти та зрікатися себе, а не коритися плоті. У той час ти не зможеш побачити різницю: ти повіриш, ніби все, що вони роблять, правильне та є природним проявом життя, і ніби те, що вони вірять у хибне ім’я, – то превеликий жаль. Хіба такі погляди не дурні? Чому кажуть, що багато людей не має життя? Тому що вони не знають Бога, а отже, про них кажуть, що вони не мають Бога в серці й не мають життя. Якщо твоя віра в Бога досягла рівня, на якому ти здатен глибоко пізнати діла Бога, реальність Бога та кожну стадію Божої роботи, то ти володієш істиною. А якщо ти не знаєш Божої роботи та притаманного Богу характеру, то в досвіді пережитого тобою досі чогось не вистачає. Як Ісус виконав ту стадію Своєї роботи, як виконується поточна стадія, як Бог робив Свою роботу в період Благодаті та яку саме роботу було зроблено, яка робота виконується на поточній стадії – якщо ти не маєш про все це глибокого знання, то ніколи не почуватимешся впевненим і завжди сумніватимешся. Якщо після періоду переживання ти здатен пізнати зроблену Богом роботу та кожен етап Його роботи, якщо ти здобув глибоке знання цілей, з якими Бог говорив Свої слова, і причин того, що так багато сказаних Ним слів не збулося, то ти можеш сміливо, не стримуючись, іти по дорозі попереду, вільний від тривоги й рафінування. Ви мусите бачити, якими засобами Бог звершує так багато Своєї роботи. Він використовує слова, які Він промовляє, рафінуючи людину та перетворюючи її уявлення найрізноманітнішими видами слів. Усе страждання, яке ви витерпіли, усе рафінування, яке ви пройшли, розбір, яку ви прийняли в собі, прозріння, яке ви пережили, – усе це досягнуто промовленими Богом словами. Чому людина слідує за Богом? Людина слідує через Його слова! Божі слова глибоко таємничі, і більше того – вони можуть зворушити людське серце, відкрити глибоко заховане в ньому, змусити його пізнати те, що сталося в минулому, і дати йому проникнути в майбутнє. Тож людина терпить страждання через Божі слова й також удосконалюється через Божі слова: тільки тоді людина слідує за Богом. Що людина мусить робити на цій стадії, то це прийняти слова Бога, і незважаючи на те, чи вона стає вдосконаленою, чи піддана рафінуванню, найголовніше – це слова Бога. Така робота Божа, і таке й видіння, яке людина мусить знати сьогодні.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише ті, хто знає Бога, можуть свідчити про Бога»