Божі слова на кожен день. Уривок 520

Поки Петро слідував за Ісусом, у нього склалося багато переконань про Ісуса, і він завжди судив Його з особистої точки зору. Хоча Петро певною мірою розумів Духа, та його розуміння було дещо неясне, і це тому він сказав: «Я мушу йти за посланцем Небесного Отця. Я мушу визнати обранця Святого Духа». Він не розумів тих речей, які робив Ісус, і йому бракувало ясності про них. За деякий час після того, як Петро став слідувати за Ісусом, він почав цікавитися Його словами, ділами та Самим Ісусом. Він відчув, що Ісус викликав і любов, і повагу; Петру подобалося спілкуватися з Ним та бути поруч із Ним, а коли Петро слухав Ісусові слова, то вони живили його й допомагали йому. Слідуючи за Ісусом, Петро спостерігав за всім у Його житті: Його словами, діями, рухами, виразами – і глибоко цим проймався. Він здобув глибоке розуміння того, що Ісус був не такий, як звичайні люди. Хоча Його людська зовнішність була вкрай нормальна, та Він був повен любові, милосердя й терпимості до людей. Усе, що Він говорив і робив, дуже допомагало іншим, і Петро побачив і здобув від Нього таке, чого раніше ніколи не бачив і не мав. Він побачив, що хоч Ісус не мав величавої статури та був людиною, як усі, але було в Ньому щось справді незвичне та надзвичайне. Хоча Петро не міг повністю цього пояснити, та він бачив, що Ісус поводився не так, як усі інші, бо діла, які Він робив, дуже відрізнялися від діл звичайних людей. Поки Петро був поруч з Ісусом, він побачив, що Він і характером відрізнявся від звичайних людей. Він завжди поводився впевнено та ніколи не квапився, не перебільшував і не применшував жодного питання, і те, як Він жив, виявляло характер і нормальний, і водночас гідний захоплення. У розмові Ісус говорив просто й великодушно, завжди спілкуючись у веселій, але безтурботній манері, – однак, роблячи Свою роботу, Він ніколи не втрачав гідності. Петро побачив, що часом Ісус бував мовчазний, а часом говорив не спиняючись. Часом Він бував такий щасливий, що скидався на голуба, який грайливо пурхає в небі, а часом – такий сумний, що зовсім не говорив і виглядав обтяженим горем, наче виснажена, стомлена мати. Часом Він бував сповнений гніву, наче хоробрий воїн, що кидається вбити ворога, а в деяких випадках Він навіть скидався на лева ричучого. Іноді Він сміявся, іноді – молився та ридав. Та як би Ісус не поводився, Петрова любов і повага до Нього розрослися до безмежності. Сміх Ісуса сповнював його щастям, Його журба ввергала його в горе, Його гнів його лякав, а Його милосердя, прощення та жорсткі вимоги, які Він ставив людям, змусили Петра щиро полюбити Ісуса та зародили в ньому справжню жагу і пошану до Нього. Звісно, Петро поступово зрозумів усе це лише після того, як кілька років пожив поруч з Ісусом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як Петро пізнав Ісуса»

Божі слова на кожен день. Уривок 521

У тому, що переживав Петро, був вершинний момент, коли його тіло було майже розбите, але Ісус усе одно підбадьорював його зсередини. І одного разу Він явився Петру. Коли Петро невимовно страждав і йому здавалося, що серце його розбите, Ісус указав йому: «Ти був зі Мною на землі, і Я був тут із тобою. І хоча раніше ми були разом на небі, воно, зрештою, від духовного світу. Тепер Я повернувся в духовний світ, а ти на землі, бо Я не від землі, і хоча ти теж не від землі, та мусиш виконати своє призначення на землі. Ти служитель, тож мусиш виконати свій обов’язок». Почувши, що він зможе повернутися до Бога, Петро втішився. Тоді Петро був у таких муках, що майже не вставав із ліжка; він настільки розкаювався, що сказав: «Я такий розбещений, що не можу вдовольнити Бога». Ісус явився йому та сказав: «Петре, чи ти забув те рішення, яке колись прийняв переді Мною? Чи ти справді забув усе, що Я казав? Чи ти забув те рішення, яке прийняв для Мене?». Побачивши, що це був Ісус, Петро підвівся з ліжка, і Ісус так його втішив: «Я вже казав тобі, що Я не від землі: ти маєш це зрозуміти, – але чи ти забув щось іще, що Я тобі казав? “Ти теж не від землі та не від цього світу”. Зараз у тебе є робота, яку треба зробити. Ти не можеш отак тужити. Ти не можеш отак страждати. Хоча люди й Бог не можуть разом існувати в одному світі, Я маю Свою роботу, а ти маєш свою, і одного дня, коли ти її завершиш, ми будемо разом в одному світі, і Я приведу тебе туди, де ти будеш зі Мною навіки». Почувши ці слова, Петро втішився й заспокоївся. Він знав, що мусив пережити й витерпіти це страждання, і відтоді він був натхненний. Ісус спеціально являвся йому в усі найголовніші моменти, даючи йому особливе просвітління та провід, і робив над ним багато роботи. А про що ж Петро жалкував найбільше? Невдовзі після того, як Петро сказав: «Ти Син живого Бога», – Ісус поставив йому інше запитання (хоч у Біблії його й не записано саме так). Ісус спитав у нього: «Петре! Чи ти колись Мене любив?». Петро зрозумів, що Він мав на увазі, і сказав: «Господи! Я колись любив Отця на небі, але визнаю, що Тебе я ніколи не любив». Тоді Ісус сказав: «Якщо люди не люблять Отця на небі, як вони можуть любити Сина на землі? І якщо люди не люблять Сина, посланого Богом Отцем, як вони можуть любити Отця на небі? Якщо люди справді люблять Сина на землі, то вони справді люблять Отця на небі». Коли Петро почув ці слова, то зрозумів, чого йому бракувало. Він завжди до сліз розкаювався над своїми словами: «Я колись любив Отця на небі, але Тебе я ніколи не любив». Після воскресіння й вознесіння Ісуса він іще більше каявся та тужив через ці слова. Згадуючи свою попередню роботу й теперішній духовний стан, він часто поставав перед Ісусом у молитві, завжди в жалю та відчуваючи, що завинив, бо не виконав Божу волю та не відповідав Божим стандартам. Це стало його найбільшим тягарем. Він казав: «Одного дня я присвячу Тобі все, що я маю, й усе, чим я є, і я віддам Тобі найцінніше». Ще він казав так: «Боже! Я маю лише одну віру й лише одну любов. Моє життя нічого не варте, і моє тіло нічого не варте. Я маю лише одну віру й лише одну любов. У моєму розумі я маю віру в Тебе, а в моєму серці я маю любов до Тебе; тільки їх я можу Тобі дати, і більше нічого». Петра дуже підбадьорювали Ісусові слова, бо до того, як Ісуса було розіп’ято, Він сказав Петру: «Я не від цього світу, і ти теж не від цього світу». Пізніше, коли в Петра настав момент великого болю, Ісус нагадав йому: «Петре, чи ти забув? Я не від цього світу, і раніше Я пішов лише заради Моєї роботи. Ти теж не від цього світу – чи ти справді забув? Я двічі тобі казав – чи ти не пам’ятаєш?». Почувши таке, Петро сказав: «Я не забув!». Тоді Ісус сказав: «Колись ти щасливо був укупі зі Мною на небі та певний час залишався поруч зі Мною. Тобі не вистачає Мене, а Мені тебе. Хоча в Моїх очах створіння не варті згадки, як Я можу не любити невинну та принадливу людину? Чи ти забув Мою обіцянку? Ти мусиш прийняти Моє доручення на землі; ти мусиш виконати завдання, яке Я тобі довірив. Одного дня Я неодмінно приведу тебе туди, де ти будеш зі Мною». Почувши це, Петро ще більше збадьорився та надихнувся, так що на хресті він зміг сказати: «Боже! Я не можу любити Тебе достатньо! Навіть якщо Ти просиш мене померти, я все одно не можу любити Тебе достатньо. Байдуже, куди Ти пошлеш мою душу, чи виконаєш Ти Свої обіцянки та що зробиш потім: я люблю Тебе та вірю в Тебе». Тим, за що він тримався, була його віра та щира любов.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як Петро пізнав Ісуса»

Божі слова на кожен день. Уривок 522

Тепер у тебе має бути змога ясно бачити, яким саме шляхом ішов Петро. Якщо ти ясно бачиш Петрів шлях, то будеш упевнений у роботі, яка робиться сьогодні, тож не скаржитимешся, не будеш пасивним і ні за чим не тужитимеш. Ти маєш пережити настрій, який тоді мав Петро: він був згорьований і більше не просив ні майбутнього, ні якихось благословень. Він не шукав у світі вигоди, щастя, слави чи багатства; він прагнув лише жити якнайзмістовнішим життям, а саме віддячувати Богу за Його любов і присвячувати Богу те, що Петрові було найдорожче понад усе. Тоді Петрове серце було б задоволене. Він часто молився Ісусу такими словами: «Господи Ісусе Христе, колись я любив Тебе, та ніколи насправді Тебе не любив. Хоча я казав, що вірив у Тебе, та ніколи не любив Тебе щирим серцем. Я лише рівнявся на Тебе, обожнював Тебе та тужив за Тобою, але я ніколи Тебе не любив і щиро в Тебе не вірив». Він постійно молився, щоб прийняти рішення, і слова Ісуса завжди підбадьорювали та мотивували його. Пізніше, після періоду переживання, Ісус випробував його, викликавши в Петрі ще більшу тугу за Ним. Петро сказав: «Господи Ісусе Христе! Як мені тебе не вистачає, як я прагну на Тебе поглянути. Мені забагато бракує, і ніщо не замінить Твою любов. Молю Тебе, забери мене швидше. Коли я Тобі знадоблюся? Коли Ти мене забереш? Коли я знову погляну на Твоє лице? Я більше не хочу жити в цьому тілі, розбещуватися далі й бунтувати ще більше. Я готовий присвятити Тобі всього себе за першої нагоди, і я не хочу ще більше тебе засмучувати». Так він молився, але тоді він не знав, що Ісус у ньому вдосконалить. Під час мук його випробування Ісус знову йому явився та сказав: «Петре, Я бажаю тебе вдосконалити, щоб ти став наче плід, який є кристалізацією Мого вдосконалення тебе і яким Я втішатимуся. Чи можеш ти справді свідчити про Мене? Чи ти зробив те, що Я прошу від тебе? Чи ти жив словами, які Я говорив? Колись ти любив Мене, та хоча ти любив Мене, чи ти Мною жив? Що ти для Мене зробив? Ти розумієш, що не вартий Моєї любові, але що ти для Мене зробив?». Петро побачив, що нічого не зробив для Ісуса, і згадав свою попередню клятву віддати Богові життя. Тож він більше не скаржився, і відтоді його молитви стали набагато кращими. Він молився, кажучи так: «Господи Ісусе Христе! Колись я Тебе покинув, і Ти теж мене колись покинув. Певний час ми були нарізно, а певний час були разом, укупі. Та Ти любиш мене більше за всіх інших. Я знов і знов бунтував проти Тебе, знов і знов Тебе засмучував. Як я можу таке забути? Я завжди пам’ятаю й ніколи не забуваю ту роботу, яку Ти наді мною звершив, і те, що Ти мені довірив. Я зробив усе можливе для роботи, яку Ти наді мною звершив. Ти знаєш, що я можу зробити, як знаєш і те, що за роль я можу зіграти. Я бажаю скоритися Твоєму керівництву, і я присвячу Тобі все, що маю. Лише Ти знаєш, що я можу для Тебе зробити. Хоча сатана так багато мене обманював, і я проти Тебе бунтував, та я вірю, що Ти пам’ятаєш мене не за ті переступи й ставишся до мене не лише так, як вимагають ті переступи. Я бажаю присвятити Тобі все своє життя. Я нічого не прошу, і я не маю інших надій чи планів; я лише хочу діяти за Твоїм наміром і виконувати Твою волю. Я вип’ю з Твоєї гіркої чаші, і я підкорюсь усім Твоїм наказам».

Ви маєте ясно бачити шлях, яким ідете; ви маєте ясно бачити шлях, яким підете в майбутньому, і ясно розуміти, що Бог удосконалить і що вам довірено. Можливо, одного дня вас випробують, і якщо ви зможете надихнутися досвідом Петра, коли прийде той час, то це покаже, що ви справді йдете Петровим шляхом. Бог хвалив Петра за щиру віру й любов та за вірність Богу. І за те, що Петро був чесний і тужив за Богом у своєму серці, Бог його вдосконалив. Якщо ти справді маєш таку саму любов і віру, як Петро, то Ісус неодмінно тебе вдосконалить.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як Петро пізнав Ісуса»

Божі слова на кожен день. Уривок 523

Отримуючи кару від Бога, Петро молився: «О Боже! Моя плоть непокірна, і Ти караєш мене та судиш мене. Я радію Твоїй карі та суду, і навіть якщо Ти мене не хочеш, у Твоєму суді я бачу Твій святий і праведний характер. Коли Ти судиш мене, щоб інші могли побачити у Твоєму суді Твій праведний характер, я відчуваю вдоволення. Якщо це може виявити Твій характер, і дозволити всім творінням побачити Твій праведний характер, і зробити мою любов до Тебе чистішою, щоб я міг набути подоби праведного, то Твій суд добрий, бо така Твоя милостива воля. Я знаю, що в мені ще багато бунтівничого та що я ще не гідний постати перед Тобою. Я хочу, щоб Ти ще більше мене судив, чи то через вороже оточення, чи то через великі нещастя; що б Ти не робив, для мене все це дорогоцінне. Твоя любов така глибока, і я готовий віддати себе на Твою милість без найменших нарікань». Таким є знання Петра після того, як він пережив Божу роботу, і це також свідчення його любові до Бога. Сьогодні ви вже завойовані – але як це завоювання виявляється у вас? Дехто каже: «Моє завоювання – це найвища благодать і піднесення Бога. Лише тепер я розумію, що життя людини пусте й не має значення. Людина проводить життя в метушні, народжуючи та виховуючи дітей покоління за поколінням, і врешті-решт залишається ні з чим. Сьогодні, тільки після того, як я був завойований Богом, я побачив, що в такому житті немає жодної цінності; це справді беззмістовне життя. З тим же успіхом я можу просто померти й покінчити із цим!». Чи можуть такі завойовані люди бути здобутими Богом? Чи можуть вони стати зразками та взірцями? Такі люди – зразок пасивності; вони ні до чого не прагнуть і не намагаються самовдосконалюватися. Хоча вони й вважаються завойованими, такі пасивні люди не здатні бути вдосконаленими. Наприкінці життя, коли Петра вже було вдосконалено, він сказав: «О Боже! Якби мені судилося прожити ще кілька років, я побажав би досягти ще чистішої та глибшої любові до Тебе». Коли його ось-ось мали прибити до хреста, у серці Петро молився: «О Боже! Твій час настав; час, який Ти приготував для мене, настав. Я повинен бути розіпнутим за Тебе, я повинен свідчити про Тебе, і я сподіваюся, що моя любов зможе задовольнити Твої вимоги та стати чистішою. Сьогодні те, що я маю можливість померти за Тебе, бути прибитим до хреста за Тебе, утішає мене й заспокоює, бо для мене немає нічого приємнішого, ніж мати можливість бути розіпнутим за Тебе, і виконати Твої бажання, і віддати себе Тобі, віддати Тобі своє життя. О Боже! Ти такий любий! Якби Ти дозволив мені жити, я ще більше хотів би Тебе любити. Поки я живий, я Тебе любитиму. Я хочу Тебе любити ще глибше. Ти судиш мене, і караєш мене, і випробовуєш мене, бо я не праведний, бо я грішив. І Твій праведний характер стає для мене ще очевиднішим. Це для мене благословення, бо я маю змогу любити Тебе ще глибше, і я готовий так Тебе любити, навіть якщо Ти не любиш мене. Я готовий споглядати Твій праведний характер, бо це дає мені більше змоги жити змістовним життям. Я відчуваю, що тепер моє життя стало змістовнішим, бо мене розпинають за Тебе, і в тому, щоб померти за Тебе, є зміст. І все ж я не почуваюся задоволеним, бо знаю Тебе замало, знаю, що не можу повністю виконати Твоїх бажань і замало Тобі віддячив. У своєму житті я був неспроможний повернути Тобі всього себе; мені до цього далеко. Озираючись на цю мить, я відчуваю себе в такому боргу перед Тобою, і в мене є лише ця мить, щоб спокутувати всі свої помилки й усю любов, за яку я Тобі не віддячив».

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Досвід Петра: його знання про кару та суд»

Божі слова на кожен день. Уривок 524

Людина повинна прагнути жити змістовним життям, а не задовольнятися поточними обставинами. Щоб утілити образ Петра в життя, людина мусить мати знання й досвід Петра. Вона має шукати вищого та глибшого. Вона має шукати глибшої, чистішої любові до Бога та прагнути життя, яке мало б цінність і зміст. Лише це і є справжнім життям; лише тоді людина буде такою, як Петро. Ти повинен зосередитися на тому, щоб бути ініціативним у своєму входженні на позитивну сторону, і не повинен покірно дозволяти собі відступати заради миттєвого полегшення, ігноруючи при цьому глибші, конкретніші та практичніші істини. Твоя любов повинна бути практичною, і ти повинен знайти способи звільнитися від цього порочного, безтурботного життя, яке нічим не відрізняється від тваринного. Ти повинен жити змістовним життям, життям, яке має цінність, і ти не повинен обманювати себе чи ставитися до свого життя як до іграшки. Для кожного, хто прагне любити Бога, немає недосяжних істин і немає справедливості, за яку він не міг би стояти непохитно. Як ти мусиш прожити своє життя? Як ти мусиш любити Бога та цією любов’ю виконувати Його бажання? У твоєму житті немає більшої справи. Ти передусім повинен мати такі прагнення й наполегливість, а не бути таким, як безхребетні та слабаки. Ти маєш навчитися переживати змістовне життя та переживати змістовні істини, а не ставитися до себе так поверхово. Ти й не помітиш, як твоє життя пройде повз тебе; чи буде в тебе після цього ще одна можливість полюбити Бога? Чи може людина любити Бога після того, як помре? Ти мусиш мати такі ж прагнення й совість, що й Петро; твоє життя мусить бути змістовним, і ти не повинен себе обманювати. Будучи людиною й тим, хто шукає Бога, ти мусиш бути здатним ретельно обдумати, як ти ставишся до свого життя, як ти повинен віддавати себе Богові, як ти повинен мати змістовнішу віру в Бога та як, оскільки ти любиш Бога, ти повинен любити Його чистіше, красивіше й добріше. Сьогодні ти не можеш вдовольнятися лише тим, що ти завойований, а мусиш також обдумати, яким шляхом ти крокуватимеш у майбутньому. Ти мусиш мати прагнення та сміливість бути вдосконаленим, і ти не маєш постійно думати, ніби ти на це не здатен. Хіба в істини є улюбленці? Чи може істина свідомо протистояти людям? Якщо ти шукаєш істину, чи може вона тебе поглинути? Якщо ти непохитно стоїш за справедливість, хіба вона тебе повалить? Якщо ти справді прагнеш шукати життя, чи може життя від тебе вислизнути? Якщо в тебе немає істини, то не тому, що істина тебе ігнорує, а тому, що ти тримаєшся від істини осторонь; якщо ти не можеш відстояти справедливість, то не тому, що зі справедливістю щось не так, а тому, що ти вважаєш, ніби вона не відповідає фактам; якщо ти не здобув життя після того, як шукав його багато років, то не тому, що життя з тобою несумлінне, а тому, що ти несумлінний із життям і відштовхнув його від себе; якщо ти живеш у світлі, але не спромігся його здобути, то не тому, що світло не здатне тебе освітити, а тому, що ти не звертав уваги на його існування, і тому світло непомітно пішло від тебе. Якщо ти нічого не шукаєш, то можна лише сказати, що ти нікчемне сміття, у твоєму житті немає сміливості, а в тебе – духу протистояти силам темряви. Ти заслабкий! Ти не здатен утекти від сил сатани, які взяли тебе в облогу, і хочеш лише жити таким безпечним, спокійним життям і померти в невігластві. Те, чого ти повинен досягти, – це твоє прагнення бути завойованим; це твій прямий обов’язок. Якщо ти вдовольняєшся тим, що завойований, то відштовхуєш існування світла. Ти мусиш зазнавати тягот за істину, ти мусиш віддавати себе істині, ти мусиш терпіти приниження за істину, і щоб здобути більше істини, ти мусиш переносити більше страждань. Ось що ти маєш робити. Ти мусиш не відкидати істину заради спокійного сімейного життя, і ти мусиш не втрачати свою життєву гідність і доброчесність заради миттєвої втіхи. Ти маєш шукати всього прекрасного та доброго, і ти маєш шукати змістовніший життєвий шлях. Якщо ти ведеш таке вульгарне життя й не переслідуєш ніяких цілей, хіба ти не марнуєш своє життя? Що ти можеш здобути від такого життя? Ти мусиш зректись усіх плотських втіх заради однієї істини, а не відкидати всі істини заради малої втіхи. Люди, що так роблять, не мають ні доброчесності, ні гідності; у їхньому існуванні немає змісту!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Досвід Петра: його знання про кару та суд»

Божі слова на кожен день. Уривок 525

Бог карає та судить людину, бо цього вимагає Його робота, ба більше – бо це потрібно людині. Людині потрібні кара та суд: лише тоді вона зможе здобути любов до Бога. Сьогодні ви повністю переконані, але за найменшої невдачі ви опиняєтесь у халепі; ваш духовний стан досі замалий, і вам досі потрібно пережити більше такої кари та суду, щоб досягти глибшого знання. Сьогодні ви маєте до Бога певну шану, і ви боїтеся Бога, і ви знаєте, що Він – істинний Бог, але ви не маєте до Нього великої любові й тим паче не досягли чистої любові; ваші знання занадто поверхові, а ваш духовний стан досі недостатній. Коли ви по-справжньому стикаєтеся з певним середовищем, ви ще не засвідчили, у вашому входженні замало ініціативності, і ви не маєте жодного уявлення про те, як практикувати. Більшість людей пасивні та бездіяльні; вони лише таємно люблять Бога у своєму серці, але не знають, як практикувати, і не мають чіткого уявлення про власні цілі. Удосконалені мають не тільки нормальну людську сутність, а й істини, які перевищують міри совісті, які вищі за стандарти совісті; вони не лише відплачують за Божу любов за допомогою своєї совісті – більше того, вони пізнали Бога й побачили, що Бог любий і гідний людської любові та що в Бозі є так багато вартого любові; людина не може Його не любити! Любов удосконалених до Бога має на меті реалізувати їхні особисті прагнення. Їхня любов спонтанна, нічого не просить взамін і не є угодою. Вони люблять Бога просто тому, що знають Його. Таким людям байдуже, чи дарує Бог їм милості, і вони задовольняються лише тим, щоб догоджати Богові. Вони не укладають із Богом угод і не вимірюють свою любов до Бога совістю: «Ти мені щось дав, тож я люблю Тебе взамін; якщо Ти мені нічого не даєш, то і я нічого не маю для Тебе взамін». Удосконалені завжди вірять у таке: «Бог – Творець, і Він виконує над нами Свою роботу. Оскільки в мене є ця нагода, стан і якості, потрібні, щоб бути вдосконаленим, я маю прагнути жити змістовним життям, і я маю догодити Йому». Таке саме пережив і Петро. Коли він був найдужче знесилений, він помолився до Бога та сказав: «О Боже! Незалежно від часу й місця, Ти знаєш, що я завжди пам’ятаю про Тебе. Незалежно від часу й місця, Ти знаєш, що я хочу любити Тебе, але мій духовний стан замалий, я занадто слабкий і безсилий, моя любов занадто обмежена, а моя щирість до Тебе занадто мізерна. Порівняно з Твоєю любов’ю я просто не гідний жити. Я бажаю лише, щоб моє життя не було марним і щоб я міг не тільки відплатити Тобі за Твою любов, але, більше того, присвятити Тобі все, що маю. Якщо я зможу Тобі догодити, то мені, як творінню, буде спокійно на серці, і я ні про що більше не проситиму. Хоча зараз я слабкий і безсилий, я не забуду Твоїх закликів і не забуду Твоєї любові. Зараз Я просто відплачую Тобі за любов, не більше. О Боже, як мені тяжко! Як віддати Тобі любов у моєму серці, як зробити все, що в моїх силах, і зуміти виконати Твої бажання, і зуміти віддати Тобі все, що я маю? Ти знаєш людську слабкість; як я можу бути гідним Твоєї любові? О Боже! Ти знаєш, що мій духовний стан малий, а любов занадто мізерна. Як мені в таких обставинах зробити все, що в моїх силах? Я знаю, що мушу відплатити Тобі за любов, я знаю, що мушу віддати Тобі все, що маю, та сьогодні мій духовний стан замалий. Я прошу Тебе: дай мені силу й упевненість, щоб у мене було більше змоги мати чисту любов, аби присвятити її Тобі, і щоб у мене було більше змоги віддати Тобі все, що я маю; тоді я не тільки зможу відплатити Тобі за любов, а й матиму більше змоги переживати Твої кару, суд, випробування та навіть тяжчі прокляття. Ти дозволив мені побачити Твою любов, і я не можу Тебе не любити, і хоча сьогодні я слабкий і безсилий, як я можу Тебе забути? Твоя любов, кара й суд – усе це привело мене до пізнання Тебе, але я також відчуваю себе нездатним виправдати Твою любов, бо Ти такий великий. Як я можу присвятити Творцю все, що маю?». Таким було прохання Петра, але його духовний стан був занадто недостатній. У ту мить він почувався так, ніби в його серце встромили ножа та провернули. Він тяжко мучився; він не знав, що робити в таких умовах. Але він усе одно продовжував молитися: «О Боже! Духовний стан людини такий, наче в дитини, людська совість квола, і єдине, чого я можу досягти, – це відплатити Тобі за Твою любов. Сьогодні я не знаю, як виконати Твої бажання, і хочу лише зробити все, що можу, віддати все, що маю, і присвятити Тобі все, що маю. Як би Ти мене не судив, як би Ти мене не карав, що б Ти мені не посилав, що б Ти в мене не забирав, звільни мене від найменшої скарги на Тебе. Багато разів, коли Ти карав і судив мене, я нарікав собі під ніс і був нездатний ні досягти чистоти, ні виконати Твої бажання. Моя відплата за Твою любов народилася з примусу, і в цю мить я ще більше себе ненавиджу». Петро так молився, бо шукав чистішої любові до Бога. Він і шукав, і благав, і, більше того, докоряв собі та сповідував свої гріхи перед Богом. Він почувався в боргу перед Богом і ненавидів себе, але він також був дещо смутний і пасивний. Він завжди почувався саме так – ніби він не відповідав Божим бажанням і був нездатний зробити все, що в його силах. Але й у цих умовах Петро шукав такої віри, як у Йова. Він бачив, якою великою була віра Йова, бо Йов розумів: усе, що він мав, було дароване Богом, і для Бога природно було забрати в нього все, що він мав, і Бог обдаровував кого хотів, – такий був праведний характер Бога. Йов не скаржився й усе одно міг хвалити Бога. Петро також знав себе, і в серці він молився: «Сьогодні я не повинен задовольнятися тим, що відплачую за Твою любов своєю совістю й тим, що віддаю Тобі взамін свою любов, скільки б її не було, бо мої думки занадто розбещені, і я не здатний бачити Тебе як Творця. Оскільки я досі не гідний любити Тебе, я повинен розвивати в собі здатність присвятити все, що я маю, Тобі, що я залюбки й зробив би. Я повинен знати все, що Ти зробив, і не маю вибору, і я повинен бачити Твою любов і мати змогу звеличувати Тебе та прославляти Твоє святе ім’я, щоб Ти здобув через мене велику славу. Я готовий бути непохитним у цьому свідченні про Тебе. О Боже! Твоя любов така дорогоцінна та прекрасна; як би я міг бажати жити в руках лукавого? Хіба не Ти мене створив? Як би я міг жити під владою сатани? Я волів би, щоб усе моє єство жило серед Твоїх кар. Я не хочу жити під владою лукавого. Якщо мене можна очистити, якщо я можу присвятити Тобі всього себе, то я готовий віддати своє тіло й розум на Твій суд і кару, бо я зневажаю сатану та не хочу жити під його владою. Через Твій суд наді мною Ти показуєш Свій праведний характер; я щасливий і не маю ні найменших нарікань. Якщо я здатен виконувати обов’язок творіння, то я готовий, щоб усе моє життя супроводжував Твій суд, через який я пізнаю Твій праведний характер і позбудуся впливу лукавого». Петро завжди так молився, завжди цього шукав, і він досяг, умовно кажучи, високого світу. Він не лише зумів відплатити Богу за любов, але й, що більш важливо, виконав свій обов’язок творіння. Він не лише не мучився докорами совісті, але й зміг вийти за рамки стандартів совісті. Його молитви продовжували підноситися до Бога, так що його прагнення ставали дедалі вищими, а любов до Бога – дедалі більшою. Хоча він терпів нелюдський біль, він усе одно не забував любити Бога та прагнув набути здатності розуміти Божу волю. У своїх молитвах він вимовляв такі слова: «Я досягнув лише того, що відплатив Тобі за любов, не більше. Я не засвідчив про Тебе перед сатаною, не звільнився від впливу сатани, і я досі живу посеред плоті. Я бажаю своєю любов’ю перемогти сатану, осоромити його й так виконати Твоє бажання. Я хочу віддати всього себе Тобі й ні дрібки не віддавати сатані, бо сатана – Твій ворог». Що більше він шукав у цьому напрямку, то глибше він зворушувався й то більшим ставало його знання про ці питання. Сам того не помітивши, він усвідомив, що повинен звільнитися від впливу сатани й повністю повернутися до Бога. Таким був світ, якого він набув. Він переступав вплив сатани, звільнявся від плотських задоволень і втіх та був готовий глибше переживати як Божу кару, так і Його суд. Він сказав: «Хоч я й живу серед Твоєї кари та суду, хоч би які тяготи вони мені не несли, я все одно не хочу жити під владою сатани, усе одно не хочу терпіти підступи сатани. Я тішуся, коли живу серед Твоїх проклять, і мучуся, коли живу серед благословень сатани. Я виявляю свою любов до Тебе тим, що живу серед Твого суду, і це приносить мені велику радість. Твої кара й суд праведні та святі; вони призначені очистити мене, ба більше – спасти мене. Я волів би провести все життя серед Твого суду, щоб бути під Твоєю опікою. Я не хочу жити під владою сатани жодної миті; я бажаю, щоб Ти мене очистив; навіть якщо я терпітиму труднощі, я не хочу, щоб сатана мене використовував і обманював. Це Ти маєш використовувати мене, Твоє творіння, і володіти мною, і судити мене, і карати мене. Ти маєш навіть проклинати мене. Коли Ти хочеш благословити мене, моє серце радіє, бо я бачив Твою любов. Ти – Творець, а я – творіння: я не маю зраджувати Тебе та жити під владою сатани, і я не маю допускати, щоб сатана мене використовував. Замість того щоб жити заради сатани, я маю бути Твоїм конем або волом. Я волів би жити серед Твоєї кари, без фізичного блаженства, і це приносило б мені втіху, навіть якби я втратив Твою благодать. Хоча Твоя благодать не зі мною, мене тішить, коли Ти мене караєш і судиш; це Твоє найкраще благословення, Твоя найбільша благодать. Хоча Ти завжди величний і розгніваний на мене, усе ж я не можу покинути Тебе, і все ж я не можу любити Тебе достатньо. Я волів би жити у Твоєму домі, я волів би, щоб Ти мене проклинав, карав і вражав, і я не хочу ні жити під владою сатани, ні метушитися та клопотатися лише заради плоті, і ще менше я хочу жити заради плоті». Любов Петра була чистою. Таким є досвід Божого вдосконалення, і таким є його найвищий світ; не буває життя, змістовнішого за таке. Петро прийняв Божу кару та суд, дорожив праведним Божим характером, і не було в Петрі нічого дорогоціннішого. Він сказав: «Сатана дає мені матеріальні втіхи, та я ними не дорожу. На мене зійшли Божа кара та суд – у цьому моя благодать, у цьому моя втіха, у цьому моє благословення. Якби не Божий суд, я ніколи не полюбив би Бога, досі жив би під владою сатани, і сатана досі контролював би мене та наказував мені. Якби це було так, я ніколи не став би справжньою людиною, бо не зміг би догодити Богу й не присвятив би Богові всього себе. Навіть якщо Бог не благословляє мене, залишаючи мене без внутрішньої розради, ніби в мені палає вогонь, і без миру та радості, і навіть якщо Божа кара й дисципліна ніколи не полишають мене, у Божій карі та суді я можу бачити Його праведний характер. Я цим тішуся; у житті немає нічого ціннішого та змістовнішого. Хоча Його захист і опіка стали нещадною карою, судом, прокляттями й бичуванням, усе ж я тішуся ними, бо вони можуть краще очистити та змінити мене, наблизити мене до Бога, зробити мене спроможнішим любити Бога, а мою любов до Бога зробити чистішою. Це дає мені змогу виконувати свій обов’язок творіння, забирає з-під впливу сатани та приводить до Бога, щоб я більше не служив сатані. Коли я більше не житиму під владою сатани та зможу присвятити Богові все, що маю, і все, що можу зробити, нічого від Нього не приховуючи, – ось тоді я буду повністю задоволений. Це Божа кара та суд мене спасли, і моє життя невіддільне від Божої кари та суду. Моє життя на землі перебуває під владою сатани, і якби не опіка та захист Божої кари й суду, я б завжди жив під владою сатани, ба більше – я не мав би ні змоги, ні засобів жити змістовним життям. Я зможу бути очищеним Богом, лише якщо Божа кара та суд ніколи мене не покинуть. Тільки завдяки суворим Божим словам, праведному характеру та величному Божому суду я здобув найвищий захист, прийшов до життя у світлі та здобув Божі благословення. Можливість бути очищеним, звільнитися від сатани та жити під владою Бога – це сьогодні найбільше благословення в моєму житті». Таким є найвищий світ, досвід якого отримав Петро.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Досвід Петра: його знання про кару та суд»

Божі слова на кожен день. Уривок 526

Людина живе серед плоті, а це означає, що вона живе в людському пеклі, і без Божого суду й кари людина така ж нечиста, як і сатана. Як людина могла б стати святою? Петро вірив, що Божа кара й суд – найкращий захист і найбільша благодать для людини. Тільки завдяки Божій карі й суду людина могла б пробудитись і зненавидіти плоть, зненавидіти сатану. Сувора Божа дисципліна звільняє людину від впливу сатани, звільняє її від її власного маленького світу й дозволяє жити у світлі Божої присутності. Немає кращого спасіння, ніж кара й суд! Петро молився: «О Боже! Доки Ти мене каратимеш і судитимеш, я знатиму, що Ти мене не покинув. Доки Ти не покинеш мене, моє серце буде спокійне, навіть якщо Ти не даси мені ні радості, ні миру, і змусиш мене жити в стражданнях, і піддаси мене незліченним виправленням. Сьогодні Твої кара й суд стали для мене найкращим захистом і найбільшим благословенням. Благодать, яку Ти даєш мені, захищає мене. Благодать, яку Ти даруєш мені сьогодні, є проявом Твого праведного характеру, карою й судом; більше того, вона є випробуванням, а ще більше – життям у стражданнях». Петро зміг відкинути плотські втіхи й шукати глибшої любові та більшого захисту, бо він здобув стільки благодаті від Божих кари та суду. Якщо людина бажає очиститись і досягти змін у своєму характері, якщо вона бажає жити змістовним життям і виконувати свій обов’язок як творіння, то у своєму житті вона повинна прийняти Божі кару та суд, і вона має не допускати, щоб Божа дисципліна й Божі удари відійшли від неї, бо так людина зможе звільнитися від маніпуляцій і впливу сатани та жити у світлі Божому. Знай, що Божі кара й суд – це світло, і світло спасіння людини, і що для людини немає кращого благословення, благодаті й захисту. Людина живе під впливом сатани й існує в плоті; якщо людина не очиститься та не отримає Божого захисту, то ставатиме дедалі порочнішою. Якщо вона хоче любити Бога, то потребує очищення та спасіння. Петро молився: «Боже, коли Ти обходишся зі мною милостиво, я тішусь і відчуваю розраду; коли ж Ти караєш мене, я відчуваю ще більшу розраду й радість. Незважаючи на те, що я слабкий і терплю невимовні страждання, незважаючи на мої сльози та смуток, Ти знаєш, що цей смуток – від мого непослуху й від моєї слабкості. Я ридаю, бо не можу вдовольнити Твоїх бажань, я сумую та шкодую, бо я недостатній для Твоїх вимог, але я готовий досягти цього світу, я готовий зробити все, що в моїх силах, щоб Тобі догодити. Твоя кара принесла мені захист і дала найкраще спасіння; Твій суд затьмарює Твою терпимість і терпіння. Без Твоїх кари та суду я не втішався би Твоєю милістю й люблячою добротою. Сьогодні я ще краще бачу, що Твоя любов перевершила небо й піднеслася над усім іншим. Твоя любов – це не просто милість і любляча доброта; навіть більше, це кара й суд. Твої кара й суд стільки мені дали. Без Твоїх кари й суду жодна людина не очистилася б, і жодна людина не змогла б відчути любов Творця. Хоча я витерпів сотні випробувань, нещасть і навіть був близький до смерті, вони дали мені змогу по-справжньому пізнати Тебе та здобути найвище спасіння. Якби Твої кара, суд і дисциплінування покинули мене, то я жив би в темряві, під владою сатани. Які переваги в людської плоті? Якби Твої кара й суд мене покинули, то це було б те саме, ніби Твій Дух відвернувся б від мене й Тебе більше не було зі мною. Якби так сталося, як би я міг жити далі? Якщо Ти даси мені хворобу й забереш мою свободу, я зможу жити й надалі, але якби мене коли-небудь покинули Твої кара й суд, я б і гадки не мав, як жити далі. Якби я залишився без Твоїх кари й суду, то втратив би Твою любов – любов таку глибоку, що я не можу передати її словами. Без Твоєї любові я жив би під владою сатани й не зміг би бачити Твого славного обличчя. Як би я міг жити далі? Я не зміг би витримати такої темряви, такого життя. Мати Тебе поруч – це все одно, що бачити Тебе, тож як я можу Тебе покинути? Молю Тебе, благаю Тебе: не забирай у мене мою найбільшу розраду, навіть якщо це лише кілька слів заспокоєння. Я втішався Твоєю любов’ю, і сьогодні я не можу розлучитися з Тобою; як же я міг би не любити Тебе? Через Твою любов я пролив багато сліз смутку, але я завжди відчував, що таке життя змістовніше, більш здатне збагатити мене, більш здатне змінити мене й більш здатне дати мені змогу набути істину, якою повинні володіти творіння».

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Досвід Петра: його знання про кару та суд»

Божі слова на кожен день. Уривок 527

Усе своє життя людина проводить під владою сатани, і немає жодної людини, яка могла б самостійно звільнитися від впливу сатани. Усі люди живуть у нечистому світі, у розбещенні та порожнечі, без найменшого змісту чи цінності; вони живуть таким безтурботним життям для плоті, хоті й сатани. У їхньому існуванні немає ні найменшої цінності. Людина не здатна відшукати істину, яка звільнить її від впливу сатани. Навіть хоча людина вірить у Бога та читає Біблію, вона не розуміє, як звільнитися з-під контролю впливу сатани. Упродовж віків дуже мало людей відкрили цю таємницю, і дуже мало хто її зрозумів. Тож навіть хоча людина зневажає сатану та зневажає плоть, вона не знає, як звільнитися з тенет впливу сатани. Хіба ви сьогодні досі не перебуваєте під владою сатани? Ви не шкодуєте про свої неслухняні вчинки, а тим більше не відчуваєте, що ви нечисті й неслухняні. Навіть після того, як ви виступили проти Бога, вам спокійно на душі, і ви на диво вмиротворені. Хіба причина твоєї вмиротвореності – не твоя розбещеність? Хіба цей душевний спокій походить не з твого непослуху? Людина живе в людському пеклі, під темним впливом сатани; по всій землі разом із людиною живуть привиди, які зазіхають на людську плоть. На землі ти не живеш у прекрасному раю. Місце, де ти зараз, – це світ диявола, людське пекло, потойбічний світ. Якщо людина не очищена, то вона повна скверни; якщо вона не під захистом і опікою Бога, то вона досі в полоні сатани; якщо вона не засуджена й не покарана, то вона ніяк не зможе вирватися з-під гніту темного впливу сатани. Розбещений характер, який ти виявляєш, і неслухняна поведінка, яку ти втілюєш у життя, є достатнім доказом того, що ти досі живеш під владою сатани. Якщо твій розум і думки не були очищені, а твій характер не був засуджений і покараний, то все твоє єство досі контролюється владою сатани, твій розум контролюється сатаною, твоїми думками маніпулює сатана, і все твоє єство контролюється руками сатани. Чи знаєш ти, наскільки ти зараз далекий від стандартів Петра? Чи є в тебе той духовний рівень? Скільки ти знаєш про кару та суд сьогодення? Скільки в тебе є того, що пізнав Петро? Якщо сьогодні ти не в змозі пізнати, чи спроможешся ти в майбутньому досягти цього знання? Такий ледар і боягуз, як ти, просто не здатен пізнати кару та суд. Якщо ти гнатимешся за плотським спокоєм і втіхами, то ніяк не зможеш очиститись і врешті-решт будеш повернений до сатани, бо те, чим ти живеш, є сатана та плоть. На сьогоднішній день багато людей не прагне до життя, а це означає, що їх не цікавить ні очищення, ні входження в глибший життєвий досвід. То як же вони можуть бути вдосконалені? Ті, хто не шукає життя, не мають нагоди бути вдосконаленими, а ті, хто не шукає пізнання Бога, хто не шукає змін у своєму характері, не здатні втекти з-під темного впливу сатани. Вони несерйозно ставляться до свого знання про Бога та входження в зміни у своєму характері, як і ті, хто вірить у релігію, хто просто дотримується церемоній і регулярно ходить на служби. Хіба це не марна трата часу? Якщо людина у своїй вірі в Бога несерйозно ставиться до життєвих питань, не шукає входження в істину, не прагне змін у своєму характері й тим паче не прагне пізнати Божу роботу, то таку людину не можна вдосконалити. Хто хоче бути вдосконаленим, той мусить розуміти Божу роботу. Зокрема, необхідно розуміти значення Його кари й суду та те, чому над людиною виконується ця робота. Чи здатен ти прийняти? Чи здатен ти під час такої кари досягти такого ж досвіду та знання, як Петро? Якщо ти шукаєш пізнання Бога та роботи Святого Духа, якщо ти прагнеш змін у своєму характері, то в тебе є нагода бути вдосконаленим.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Досвід Петра: його знання про кару та суд»

Божі слова на кожен день. Уривок 528

Для тих, хто має бути вдосконаленим, цей крок роботи завоювання незамінний; людина може пережити роботу вдосконалення лише після того, як її буде завойовано. У тому, щоб лише виконувати роль завойовуваного, немає великої цінності, і це не зробить тебе придатним для використання Богом. Ти ніяк не зможеш зіграти свою роль у поширенні Євангелія, бо ти не шукаєш життя, не прагнеш змін і відновлення в собі, і тому в тебе немає справжнього досвіду життя. Під час цієї покрокової роботи ти колись виступав прислужником і тлом, але якщо ти зрештою не прагнутимеш бути Петром, а твій пошук не відповідатиме шляху, яким було вдосконалено Петра, то природно, що ти не зазнаєш змін у своєму характері. Якщо ти прагнеш бути вдосконаленим, то ти свідчитимеш і скажеш: «У цій покроковій роботі Бога я прийняв Божу роботу кари та суду, і хоча я витерпів великі страждання, я пізнав, як Бог удосконалює людину, я здобув виконану Богом роботу, я мав знання про праведність Бога, і Його кара мене спасла. Його праведний характер зійшов на мене та приніс мені благословення й благодать; саме Його суд і кара захистили мене й очистили. Якби Бог не покарав і не засудив мене, якби на мене не зійшли суворі Божі слова, я не зміг би пізнати Бога та бути спасенним. Сьогодні я бачу: будучи творіннями, люди не лише втішаються всім, що зробив Творець, – що важливіше, усі творіння мають тішитися праведним Божим характером і Його праведним судом, адже Божий характер вартий людської втіхи. Будучи творінням, розбещеним сатаною, людина має тішитися праведним Божим характером. У Його праведному характері є кара й суд, ба більше – є й велика любов. Хоча сьогодні я не здатен повністю здобути Божу любов, мені пощастило її побачити, і в цьому я благословенний». Таким шляхом ідуть ті, хто переживає вдосконалення, і таким є знання, про яке вони говорять. Ці люди такі ж, як і Петро; вони мають такий самий досвід, як і Петро. А ще такі люди здобули життя та володіють істиною. Якщо вони переживуть це до самого кінця, то під час Божого суду вони точно повністю позбудуться впливу сатани та будуть здобуті Богом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Досвід Петра: його знання про кару та суд»

Божі слова на кожен день. Уривок 529

Адам і Єва, створені Богом на початку, були святими людьми, тобто в Еденському саду вони були святі, не заплямовані скверною. Вони також були вірні Єгові та нічого не знали про зраду Єгови. Це пояснюється тим, що вони були найчистіші з усього людства, не отруєні сатаною та не скаламучені порушеннями від впливу сатани. Вони жили в Еденському саду, шануючи Єгову, не осквернені ніяким брудом і не підвладні плоті. Пізніше, коли їх спокусив сатана, у них проникла отрута змія та бажання зрадити Єгову, і вони стали жити під впливом сатани. На початку вони були святі та шанували Єгову; лише в цьому стані вони були людьми. Пізніше, коли їх спокусив сатана, вони з’їли плід із дерева знання добра й зла та стали жити під впливом сатани. Поступово сатана їх розбестив, і вони втратили первісну людську подобу. На початку в людині було Єговине дихання, і вона нітрохи не була неслухняною та не мала в серці ніякого зла. У той час людина справді була людиною. А коли сатана її розбестив, людина стала звіром. Її думки сповнилися злом і скверною, і в них не стало ні добра, ні святості. Хіба це не сатана? Ти пережив багато Божої роботи, але не змінився й не очистився. Ти досі живеш під владою сатани й досі не коришся Богові. Такі люди, як ти, уже завойовані, але ще не вдосконалені. А чому кажуть, що такі люди не вдосконалені? Причина в тому, що вони не прагнуть ні життя, ні пізнання Божої роботи й не жадають нічого, крім плотських задоволень і швидкоплинного комфорту. Унаслідок цього характер їхнього життя залишається незмінним, і вони не повернули собі первісного вигляду людини, створеного Богом. Такі люди – ходячі трупи, мерці, що не мають духу! Ті, хто не прагне пізнання речей у дусі, хто не прагне святості, хто не прагне втілювати істину в життя, хто задовольняється лише тим, що завойований із негативного боку, і не може жити за Божими словами та стати святою людиною, – такі люди не здобули спасіння. Бо коли людина не має істини, вона не здатна вистояти в Божих випробуваннях; лише ті, хто здатен вистояти в Божих випробуваннях, здобули спасіння. Чого Я хочу, то це таких людей, як Петро: людей, які прагнуть бути вдосконаленими. Сьогоднішня істина дається тим, хто її жадає та шукає. Це спасіння дарується людям, які прагнуть бути спасенними Богом, і не призначене тільки для того, щоб ви його здобували. Його призначення – у тому, щоб ви могли стати здобутими Богом; ви здобуваєте Бога, щоб Бог міг здобути вас. Сьогодні Я сказав вам ці слова, а ви їх почули, і ви мусите практикувати відповідно до цих слів. Зрештою, час, коли ви втілите ці слова в життя, стане миттю, коли Я здобуду вас через ці слова; водночас і ви також здобудете ці слова, тобто здобудете це найвище спасіння. Коли вас буде очищено, ви станете справжніми людьми. Якщо ти не здатен утілювати в життя істину й утілювати в життя образ удосконаленого, то можна сказати, що ти не людина, а ходячий труп, звір, бо ти позбавлений істини, тобто в тобі немає Єговиного дихання, і тому ти мрець, який не має духу! Хоча після завоювання й можна свідчити, але ти здобудеш лише трохи спасіння та не станеш живою істотою, наділеною духом. Хоч ти й пережив кару та суд, твій характер від цього не оновився й не змінився; ти й досі такий, як був, досі належиш сатані та не пройшов очищення. Лише вдосконалені мають цінність, і лише такі люди здобули істинне життя.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Досвід Петра: його знання про кару та суд»

Божі слова на кожен день. Уривок 530

Сьогодні деякі люди прагнуть, щоб Бог їх використовував, але після завоювання їх не можна використовувати напряму. Що ж до слів, сказаних сьогодні, то якщо ти не можеш їх виконати, навіть коли Бог використовує людей, значить, ти не був удосконалений. Інакше кажучи, настання кінця періоду вдосконалення людини визначить, вижене Бог людину чи використає. Завойовані – не більше ніж приклади пасивності й негативності; вони зразки та взірці, але вони – не що інше, як протиставлення. Людина стане повністю довершеною, тільки коли характер її життя зміниться й вона досягне змін у всьому. Чого ти сьогодні хочеш – бути завойованим або вдосконаленим? Чого ти бажаєш досягти? Чи виконав ти умови для вдосконалення? Яким умовам ти досі не відповідаєш? Як ти маєш спорядитись і компенсувати свої недоліки? Як ти маєш увійти на шлях до вдосконалення? Як ти маєш повністю підкоритися? Ти просиш бути вдосконаленим, то чи шукаєш ти святості? Чи ти така людина, що прагне пережити кару й суд, аби бути очищеним? Ти прагнеш бути очищеним, то чи готовий ти прийняти кару та суд? Ти бажаєш пізнати Бога, але чи маєш ти знання про Його кару та суд? Сьогодні більша частина роботи, яку Він над тобою виконує, – це кара та суд; що ти знаєш про цю роботу, здійснену над тобою? Чи очистили тебе пережиті кара й суд? Чи змінили вони тебе? Чи вони хоч якось вплинули на тебе? Ти втомився від такої великої роботи сьогодення – проклять, суду та розкриттів, – чи відчуваєш, що все це тобі дуже корисне? Ти любиш Бога, але чому ти Його любиш? Може, ти любиш Бога тому, що отримав трохи благодаті? А може, ти полюбив Бога після того, як здобув мир і радість? А може, ти полюбив Бога після того, як тебе очистили Його кара та суд? Що саме змушує тебе любити Бога? Які умови виконав Петро, щоб бути вдосконаленим? Після того як його було вдосконалено, у який найголовніший спосіб це виявлялося? Чому він любив Господа Ісуса – тому, що томився за Ним, чи тому, що не міг Його побачити, або тому, що отримав докори? А може, він ще більше полюбив Господа Ісуса, бо прийняв страждання від нещасть і пізнав власну скверну та непослух, пізнав Господню святість? Чому його любов до Господа стала чистішою – через Божу кару й суд або щось іще? У чому причина? Ти любиш Бога за Божу благодать і за те, що сьогодні Він дав тобі якесь невелике благословення. Хіба це справжня любов? Як ти мусиш любити Бога? Чи мусиш ти прийняти Його кару й суд і, побачивши Його праведний характер, спромогтися воістину Його полюбити так, щоб абсолютно переконатися й отримати знання про Нього? Чи можеш ти сказати, як Петро, що не можеш любити Бога достатньо? Що ти прагнеш отримати після кари та суду: бути завойованим чи отримати очищення, захист і опіку? Чого з цього ти прагнеш? Яке твоє життя – змістовне чи безцільне й нічого не варте? Чого ти хочеш – плоті чи правди? Чого ти бажаєш – суду чи розради? Переживши стільки Божої роботи й побачивши Божу святість і праведність, як ти мусиш шукати? Як ти мусиш іти цим шляхом? Як ти мусиш утілювати свою любов до Бога в життя? Чи Божа кара й суд якось на тебе вплинули? Те, чи маєш ти знання про Божу кару й суд, залежить від того, що ти втілюєш у життя та наскільки ти любиш Бога! Твої вуста кажуть, що ти любиш Бога, проте в життя ти втілюєш свій старий розбещений характер; ти не боїшся Бога й тим паче не маєш совісті. Хіба такі люди люблять Бога? Хіба такі люди вірні Богу? Хіба вони приймають Божу кару та суд? Ти кажеш, що любиш Бога та віриш у Нього, проте не відмовляєшся від своїх уявлень. У твоїй роботі, входженні, словах, які ти промовляєш, і у твоєму житті немає проявів твоєї любові до Бога та немає шани до Бога. Хіба так поводиться людина, яка здобула кару та суд? Хіба така людина може бути Петром? Хіба люди, подібні до Петра, мають лише знання й нічого не втілюють у життя? Якою сьогодні є умова, що вимагає від людини жити реальним життям? Чи Петрові молитви були не більше ніж словами, що виходили з його вуст? Чи ці слова не йшли з глибини його серця? Хіба Петро тільки молився, не практикуючи істину? Заради кого твій пошук? Що ти маєш зробити, щоб отримати захист і очищення під час Божої кари та суду? Чи Божа кара й суд не несуть людині жодної користі? Хіба будь-який суд – це покарання? Невже для життя людини корисні тільки мир і радість, тільки матеріальні благословення та швидкоплинний комфорт? Якщо людина житиме в приємному, комфортному середовищі, без життя в суді, хіба вона зможе очиститися? Якщо людина хоче змінитись і бути очищеною, як вона має прийняти своє вдосконалення? Який шлях ти мусиш обрати сьогодні?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Досвід Петра: його знання про кару та суд»

Божі слова на кожен день. Уривок 531

При згадці про Петра люди готові без кінця говорити хороше про нього. Вони відразу ж згадують ті три рази, коли він відрікся від Бога, як він випробував Бога, роблячи послугу сатані, і як у кінцевому підсумку його було розіп’ято догори ногами за Бога, і так далі. Тепер Я зосереджуся на тому, щоб описати вам, як Петро знав Мене та яким був його остаточний кінець. Петро мав хороший духовний рівень, але його обставини були не такими, як у Павла: його батьки переслідували Мене, вони були демонами, одержимими сатаною, і в результаті вони нічому не навчили Петра про Бога. Петро був розумний, обдарований, і його батьки з юних літ душі за ним не чули. І все ж, ставши дорослим, він став їхнім ворогом, тому що ніколи не переставав прагнути пізнавати Мене, а з часом повернувся до них спиною. Це було тому, що, перш за все, він вірив, що небо, земля і все інше знаходяться в руках Всемогутнього та що все позитивне походить від Бога й дається безпосередньо Ним, без обробки сатаною. Протиставлення батьків Петра дало йому більше знань про Мою люблячу доброту й милосердя, що посилювало його бажання шукати Мене. Він зосередився не тільки на тому, щоб їсти й пити Мої слова, але, більше того, на тому, щоб збагнути Мою волю, і завжди був пильний у своєму серці. Як наслідок, він завжди був чутливим у своєму дусі, і тому в усьому, що він робив, він був людиною за Моїм серцем. Він постійно зосереджувався на невдачах людей у минулому, щоб підбадьорювати себе, глибоко боячись потрапити в пастку невдачі. Точно так само він зосередився на засвоєнні віри й любові всіх тих, хто любив Бога протягом періодів. Таким чином – не тільки в негативних аспектах, але, що набагато важливіше, в позитивних аспектах – він ріс швидше, так що його знання стали найбільшими з усіх у Моїй присутності. Тоді неважко уявити, як він віддав усе, що в нього було, в Мої руки, як він навіть відмовився від прийняття рішень про їжу, одяг, сон і місце проживання, і натомість насолоджувався Моїми багатствами на підставі того, що задовольняв Мене в усьому. Я піддавав його незліченним випробуванням – випробуванням, які, звісно, залишали його напівмертвим, – але серед цих сотень випробувань він жодного разу не втратив віру в Мене й не розчарувався в Мені. Навіть коли Я сказав, що залишив його, він усе одно не був знеохочений і продовжував любити Мене в практичний спосіб і відповідно до минулих принципів практики. Я сказав йому, що не буду хвалити його, навіть якщо він любить Мене, що в кінцевому підсумку Я віддам його до рук сатани. Але серед таких випробувань, випробувань, які не обрушилися на його плоть, а були словами, він усе одно молився Мені та говорив: «О Боже! Серед небес, землі та всього сущого чи є хоч одна людина, яка-небудь істота або яка-небудь річ, яка не знаходиться в руках у Тебе, Всемогутнього? Коли Ти милостивий до мене, моє серце дуже радіє Твоїй милості. Коли Ти судиш мене, яким би негідним Я не був, я отримую більше розуміння незбагненності Твоїх діянь, тому що Ти сповнений влади й мудрості. Хоча моя плоть терпить тяготи, мій дух утішений. Як я міг би не віддавати хвалу Твоїй мудрості та діянням? Навіть якщо б я повинен був померти, пізнавши Тебе, як я міг би це зробити без радості й щастя? Всемогутній! Хіба Ти дійсно не хочеш дозволити мені побачити Тебе? Чи дійсно я непридатний для того, щоб прийняти Твій суд? Чи може бути так, що в мені є щось, що Ти не бажаєш бачити?». Під час таких випробувань, навіть незважаючи на те, що Петро не міг точно зрозуміти Мою волю, було очевидно, що він пишався й був задоволений тим, що Я використовував його (навіть попри те, що він прийняв Мій суд, щоб людство могло побачити Мої велич і гнів), і що він не був стривожений цими випробуваннями. Через його відданість Мені й через те, що Я благословив його, він був прикладом і зразком для людини протягом тисячоліть. Хіба це не саме те, що ви повинні наслідувати? Ретельно і довго подумайте про те, чому Я зробив таку розгорнуту оповідь про Петра; це – принципи, згідно з якими вам слід діяти.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 6»

Божі слова на кожен день. Уривок 532

Петро слідував за Ісусом кілька років і побачив у Ньому багато такого, чого не було в інших людях. Після того як він рік ішов за Ісусом, Петро був обраний із-поміж дванадцяти учнів. (Звісно, Ісус не говорив про це вголос, тож інші про це взагалі не знали.) У житті Петро міряв себе за всім, що робив Ісус. Найголовніше, що звістки, які проповідував Ісус, закарбувались у його серці. Він був абсолютно відданий і вірний Ісусу та ніколи на Нього не нарікав. Як наслідок, він став вірним супутником Ісуса та слідував за Ним, куди б Він не йшов. Петро спостерігав за лагідними словами Ісуса, за тим, що Він мав за їжу, Його одягом і тим, як Ісус учив людей, де Він зупинявся та як мандрував. Петро в усьому наслідував Ісуса. Він ніколи не був самовдоволеним, але відкинув усе віджиле, наслідуючи приклад Ісуса і словом, і ділом. Саме тоді Петро відчув, що небо, земля і все суще перебувають у руках Всемогутнього та що тому в нього немає особистого вибору. Петро також засвоїв усі риси Ісуса та використовував їх як приклад. Життя Ісуса показує, що Він не був самовдоволеним у тому, що робив; замість хвалитися Собою, Він зворушував людей любов’ю. Те, яким був Ісус, проявлялось у різних речах, і тому Петро наслідував усе, що Його стосувалося. Пережите Петром давало йому дедалі більше відчуття того, наскільки Ісус був гідний любові, і він казав, наприклад, таке: «Я шукав Всемогутнього по цілому всесвіті, і я бачив чудеса неба, землі та всього сущого, і так я глибоко відчув, наскільки Всемогутній гідний любові. Однак я ніколи не мав у серці щирої любові та ніколи не бачив краси Всемогутнього на власні очі. Сьогодні, коли Всемогутній подивився на мене з прихильністю в очах, я нарешті відчув, наскільки Бог гідний любові. Я нарешті відкрив для себе, що людство любить Його не тільки тому, що Бог створив усе суще; у своєму повсякденному житті я знайшов Його безмежну красу. Як би вона могла обмежуватися тим, що можна побачити просто зараз?». З плином часу в Петрові теж відкрилося багато гідного любові. Він став дуже слухняним Ісусу, і, звісно, він також зазнав чимало невдач. Коли Ісус брав його проповідувати в різні місця, Петро завжди впокорявся та слухав проповіді Ісуса. Він багато років слідував за Ісусом, але це не зробило його бундючним. Коли Ісус сказав Петру, що прийшов для того, аби бути розіп’ятим і так завершити Свою роботу, Петро часто відчував у серці муку й таємно ридав на самоті. Проте цей «нещасний» день нарешті настав. Коли Ісуса заарештували, Петро ридав на самоті у своєму рибальському човні й багато молився із цього приводу. Але в серці він знав, що такою була воля Бога Отця, і ніхто не був у силах її змінити. Петро мучився та плакав тільки через свою любов. Це, звісно, людська слабкість. Тож коли він дізнався, що Ісуса приб’ють до хреста, він спитав в Ісуса: «Коли Ти підеш, чи повернешся Ти, щоб бути серед нас і пильнувати нас? Чи зможемо ми ще Тебе побачити?». Хоча ці слова були дуже наївними та сповненими людських уявлень, Ісус знав гіркоту страждань Петра, тому через Свою любов зважив на його слабкість: «Петре, Я тебе любив. Ти це знаєш? Хоча ти говориш нерозважливо, але Отець обіцяв, що після Мого воскресіння Я явлюся людям на 40 днів. Хіба ти не віриш, що Мій Дух часто обдаровуватиме вас усіх благодаттю?». І хоча Петра це дещо розрадило, він усе ж відчував, що йому чогось бракує, і тому, воскреснувши, Ісус уперше відкрито йому явився. Та щоб не дати Петру й надалі чіплятися за свої уявлення, Ісус відмовився від щедрої трапези, яку Петро для Нього приготував, і зник в одну мить. Із того моменту Петро нарешті глибше зрозумів Господа Ісуса та ще більше полюбив Його. Після Свого воскресіння Ісус часто являвся Петру. Він являвся Петру ще тричі після того, як минули сорок днів і Він вознісся на небо. Кожне явлення відбувалося саме тоді, коли стара робота Святого Духа закінчувалась і починалася нова.

Усе своє життя Петро ловив рибу, щоб прогодуватися, але, більше того, він жив для того, щоб проповідувати. В останні роки життя він написав своє перше та друге послання, а також кілька листів до тогочасної церкви Філадельфії. Він глибоко проймав людей того періоду. Замість повчати людей, використовуючи власні повноваження, він забезпечував їх належним постачанням життя. Він ніколи не забував, чого вчив Ісус до того, як піти, і надихався цим протягом усього свого життя. Слідуючи за Ісусом, він вирішив наслідувати Його приклад у всьому й відплатити за любов Господа своєю смертю. Ісус на це погодився, і коли Петру було 53 роки (через понад 20 років після відходу Ісуса), Ісус явився йому, щоб допомогти здійснити його прагнення. Наступні сім років свого життя Петро присвятив самопізнанню. Одного дня, наприкінці тих семи років, він був розіп’ятий униз головою, так завершивши своє надзвичайне життя.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тлумачення таємниць “Божих слів до цілого всесвіту”, Про життя Петра»

Божі слова на кожен день. Уривок 533

Що таке вплив темряви? Так званий «вплив темряви» – це вплив сатанинської облуди, розбещення, поневолення та контролю над людьми; вплив сатани – це вплив, що має ауру смерті. Усі ті, що живуть під владарюванням сатани, приречені на загибель. Як можна вирватися з-під впливу темряви, здобувши віру в Бога? Щойно ти щиро помолишся Богові, твоє серце цілковито звертається до Нього, і в цей момент твоє серце зворушується Божим Духом. У тобі зростає бажання повністю віддати себе Йому, і в цю мить ти звільнишся з-під впливу темряви. Якщо все, що робить людина, є угодним Богові та відповідає Його вимогам, тоді вона живе відповідно до слів Бога і перебуває під Його турботою та захистом. Якщо ж люди не можуть втілювати в життя Божі слова, якщо вони постійно намагаються ошукати Його, ставляться до Нього поверхово та не вірять у Його існування, – тоді це все люди, що живуть під впливом темряви. Люди, які не отримали Божого спасіння, живуть під владою сатани; тобто вони живуть під впливом темряви. Ті, хто не вірить у Бога, живуть під пануванням сатани. Навіть ті, що вірять в існування Бога, не обов’язково живуть у Його світлі, тому що ті, що вірять у Нього, можуть насправді не жити в Його словах і нездатні підкорятися Богу. Людину обмежує те, що вона лише вірить у Бога, а оскільки вона не має знання Бога, вона й далі живе за старими правилами, серед мертвих слів, життям темним і невпевненим, не повністю очищена Богом і не повністю Ним здобута. Тому, хоч само собою зрозуміло, що ті, що не вірять у Бога, живуть під впливом темряви, навіть ті, що вірять у Бога, можуть і надалі перебувати під її впливом, оскільки їм бракує роботи Святого Духа. Ті, що не отримали Божої благодаті чи милості, і ті, що не бачать роботи Святого Духа, живуть під впливом темряви, і найчастіше так само живуть люди, які лише втішаються благодаттю Бога, проте не знають Його. Якщо людина вірить у Бога, але більшу частину свого життя проводить під впливом темряви, то існування цієї людини втратило сенс – і чи варто ще згадувати людей, які не вірять, що Бог існує?

Всі ті, що не можуть прийняти Божу роботу або приймають Божу роботу, але не здатні задовольняти Його вимоги, є людьми, які живуть під впливом темряви. Лише ті, що прагнуть істини та здатні задовольняти вимоги Бога, отримають від Нього благословення, і тільки вони вирвуться з-під впливу темряви. Ті, що не звільнилися, що завжди перебувають під владою певних речей і не здатні віддати своє серце Богові, – це люди, які перебувають у рабстві в сатани та живуть в аурі смерті. Ті, що не вірні своїм власним обов’язкам, що не вірні Божому дорученню і не виконують своїх функцій у церкві, – це люди, які живуть під впливом темряви. Ті, що навмисно порушують церковне життя, що навмисно сіють розбрат між братами та сестрами або утворюють угруповання, – це люди, які живуть ще глибше під впливом темряви, в рабстві у сатани. Ті, що мають ненормальні стосунки з Богом, чиї бажання завжди непомірні, що завжди хочуть отримати перевагу та що ніколи не прагнуть перетворення свого характеру, – це люди, які живуть під впливом темряви. Ті, що завжди недбалі й ніколи не серйозні у тому, як вони втілюють істину, не прагнуть виконувати волю Божу, а шукають лише задоволення власної плоті, також є людьми, які живуть під впливом темряви, оповиті смертю. Ті, що творять безчесність та обман, коли вони працюють для Бога, що мають справу з Богом недбало, обманюють Бога та завжди будують плани для самих себе, – це люди, які живуть під впливом темряви. Усі ті, що не можуть щиро любити Бога, що не прагнуть істини та не зосереджуються на перетворенні свого характеру, – це люди, які живуть під впливом темряви.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Звільнися від впливу темряви, і будеш здобутий Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 534

Якщо хочеш отримати хвалу від Бога, то спочатку маєш вийти з-під темного впливу сатани, відкрити своє серце Богові та повністю звернутися своїм серцем до Нього. Чи похвалить Бог те, що робиш ти зараз? Чи звернувся ти своїм серцем до Бога? Чи є зроблене тобою тим, чого вимагає від тебе Бог? Чи відповідає це істині? Постійно досліджуйте себе та зосередьтеся на тому, щоб їсти та пити від Божих слів; розкрийте перед Ним своє серце, любіть Його щиро та з усією відданістю присвятіть себе Богові. Люди, які чинять так, неодмінно здобудуть Божу хвалу. Всі, що вірять у Бога, але не прагнуть істини, не мають жодної можливості звільнитися від впливу сатани. Всі, що не живуть чесним життям, що на очах у інших поводяться по-одному, а за спиною у них – по-іншому, що створюють видимість смирення, терпіння та любові, хоча насправді підступні, хитрі й позбавлені вірності Богу, – такі люди є типовими представниками тих, хто живе під впливом темряви; вони є поріддям змієвим. Ті, що завжди вірять у Бога лише заради власної вигоди, що впевнені у своїй непогрішності та гордовиті, що виставляють себе напоказ та захищають свій власний статус, – це люди, які люблять сатану та протистоять істині. Ці люди чинять опір Богові й цілковито належать сатані. Ті, що неуважні до Божих тягарів, що не служать Богу від щирого серця, що завжди стурбовані своїми власними корисливими інтересами та інтересами своєї сім’ї, що нездатні облишити все, щоб віддати себе Богу, і ніколи не живуть за Його словами, – це люди, які живуть поза Його словами. Такі люди не можуть здобути Божої хвали.

Коли Бог створив людей, це було зроблено для того, щоб вони могли втішатися Його достатком і щиро любити Його; таким чином люди жили б у Його світлі. Сьогодні, стосовно всіх тих, що не можуть любити Бога, не виявляють уваги до Його тягарів, не здатні повністю віддати Йому свого серця, не можуть прийняти Його серце як своє власне та не можуть нести Його тягарів як своїх власних, – світло Боже не світить жодному з таких людей, і тому вони живуть під впливом темряви. Вони йдуть шляхом, діаметрально протилежним Божій волі, і в жодному їхньому вчинку немає ні крихти істини. Вони загрузли у трясовині разом із сатаною; це люди, які живуть під впливом темряви. Якщо ти можеш часто їсти та пити від слів Божих, бути уважним до Його волі та втілювати Його слова в життя, тоді ти належиш Богові, і є людиною, яка живе в Його словах. Чи готовий ти вирватися з-під владарювання сатани та жити у Божому світлі? Якщо ти живеш у словах Божих, то Святий Дух матиме можливість виконувати Свою роботу; якщо ж ти живеш під впливом сатани, то ти не даси Святому Духу такої можливості. Робота, яку Святий Дух здійснює над людьми, світло, яким Він їх осяює, і впевненість, яку Він їм дає, триває лише мить; якщо люди не будуть проявляти ретельності й уваги, то робота Святого Духа пройде повз них. Якщо люди будуть жити в Божих словах, то Святий Дух буде з ними й виконуватиме над ними роботу. Якщо люди не живуть у Божих словах, то вони живуть у путах сатани. Якщо люди живуть із зіпсованими характерами, вони не мають ні присутності, ні роботи Святого Духа. Якщо ти живеш у рамках Божих слів та у стані, якого вимагає Бог, то ти належиш Йому, і над тобою виконуватиметься Його робота; якщо ж ти не живеш у рамках Божих вимог, а живеш під владою сатани, то ти, поза сумнівом, живеш у сатанинській розбещеності. Тільки живучи в словах Бога і віддавши Йому своє серце, можна відповідати Його вимогам; ти маєш чинити так, як каже Бог, зробивши Його висловлювання основою свого існування та реальністю свого життя; тільки тоді ти належатимеш Богові. Якщо ти справді дієш згідно з Божою волею, Він здійснить над тобою роботу, і ти житимеш під Його благословеннями, у світлі Його обличчя; ти осягнеш роботу, яку здійснює Святий Дух, і відчуєш радість Божої присутності.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Звільнися від впливу темряви, і будеш здобутий Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 535

Щоб позбутися впливу темряви, необхідно передусім бути вірним Богові та прагнути серцем до істини; тільки в такому разі можна мати правильний стан. Життя у правильному стані є передумовою для звільнення з-під впливу темряви. Не мати правильного стану – значить не бути вірним Богові та не прагнути серцем до істини, а про звільнення від впливу темряви вже й мови бути не може. Мої слова – це основа для звільнення людини від темного впливу, і люди, які не можуть практично діяти відповідно до Моїх слів, не зможуть звільнитися від тенет впливу темряви. Жити у правильному стані – значить жити під орудою Божих слів, жити у стані відданості Богу, жити у стані пошуку істини, жити в реальності щирої посвяти себе Богові та жити у стані щирої любові до Бога. Ті, що живуть у цих станах і в цій реальності, повільно зазнаватимуть перетворення в міру входження у глибину істини, і вони зазнаватимуть перетворення в міру поглиблення роботи; і, зрештою, вони обов’язково стануть людьми, здобутими Богом і щиро люблячими Бога. Ті, хто позбавився впливу темряви, можуть поступово пізнавати Божу волю, поступово приходити до її розуміння, зрештою стаючи довіреними особами Бога. Вони не тільки не мають жодних уявлень про Бога й не чинять Йому опору, – вони ще більше ненавидять ті уявлення і непокірність, які володіли ними раніше, і в їхніх серцях постає справжня любов до Бога. Люди, які нездатні позбавитися впливу темряви, усі повністю зайняті плоттю і сповнені непокори; їхні серця наповнені людськими уявленнями та філософією життя, а також їхніми власними намірами та міркуваннями. Бог вимагає від людини безроздільної любові; Він вимагає, щоб людина була поглинута Його словами та мала серце, сповнене любові до Нього. Жити у словах Бога, шукати в Його словах те, що слід шукати, любити Бога за Його слова, прагнути Його слів, жити заради Його слів – ось цілі, досягнення яких має домагатися людина. Все має будуватися на Божих словах; тільки тоді людина зможе відповідати Божим вимогам. Якщо людина не озброєна словами Бога, то вона лиш мерзенний хробак, одержимий сатаною! Зваж лише: наскільки слово Боже вкоренилося в тобі? У чому ти живеш відповідно до Його слів? У чому ти живеш не відповідно до них? Якщо Божі слова не повністю заволоділи тобою, тоді що саме володіє твоїм серцем? У твоєму повсякденному житті тобою керує сатана чи тобою володіють Божі слова? Чи є Його слова основою, на якій будуються твої молитви? Чи вийшов ти зі свого негативного стану через просвітління Божими словами? Прийняти Божі слова як основу свого існування – ось до чого має прийти кожен. Якщо Його слова не присутні в твоєму житті, значить, ти живеш під впливом темряви, ти повстаєш проти Бога, чиниш опір Йому та зневажаєш Його ім’я. Віра таких людей у Бога – це чиста шкода та порушення. Яку частину свого життя ти прожив відповідно до Його слів? Яку частину свого життя ти прожив невідповідно до Його слів? Скільки з того, що слово Бога вимагало від тебе, було виконано в тобі? Скільки в тобі втрачено? Чи розглядав ти ці питання уважно?

Щоб вирватися з-під впливу темряви, потрібна як робота Святого Духа, так і цілеспрямована співпраця людини. Чому Я кажу, що людина не на правильному шляху? Люди, які перебувають на правильному шляху, можуть насамперед віддати свої серця Богові. Це завдання, входження до якого потребує дуже багато часу, оскільки людство завжди жило під впливом темряви та тисячоліттями перебувало в рабстві сатани. Тому такого входження неможливо досягнути за якийсь день чи два. Я порушив це питання сьогодні, щоб люди могли усвідомити свій стан; щойно людина зможе розібратися в тому, що таке вплив темряви та що означає жити у світлі, як входження стане набагато легшим. Це тому, що ти маєш пізнати, у чому полягає вплив сатани, перш ніж зможеш позбутися його; тільки після цього ти матимеш спосіб скинути його. Щодо того, що робити потім, то це справа самих людей. Входь в усе з позитивного боку й ніколи пасивно не чекай. Тільки так ти зможеш стати здобутим Богом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Звільнися від впливу темряви, і будеш здобутий Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 536

Кожне слово Боже б’є в одне з наших вразливих місць, ранячи нас і наповнюючи жахом. Він викриває наші переконання, наші фантазії та наш розбещений характер. Від усього, що ми говоримо та робимо, до кожної нашої думки та ідеї, Його слова викривають нашу природу й сутність, викликаючи в нас страх і трепет через неможливість сховатися від сорому. Одному за одним Він розповідає нам про всі наші вчинки, наші цілі та наміри, навіть про розбещений характер, якого ми самі ніколи не помічали, змушуючи нас почуватися беззахисними в усій нашій жалюгідній недосконалості та, більше того, повністю переможеними. Він судить нас за те, що протистоїмо Йому, карає нас за те, що богохульствуємо та засуджуємо Його, і дає нам відчути, що в Його очах ми не маємо жодної позитивної риси, що ми – сатана у плоті. Наші сподівання втрачені; ми більше не наважуємося пред’являти до Нього якісь нерозумні вимоги чи мати щодо Нього якісь наміри, і навіть наші мрії щезають в одну мить. Це факт, який ніхто з нас не може уявити й ніхто з нас не може прийняти. Ми миттєво втрачаємо свою внутрішню рівновагу та не знаємо, ні як продовжувати йти дорогою, що простягається перед нами, ні як і далі дотримуватися своїх переконань. Здається, ніби наша віра знову повернулася до вихідної точки, так ніби ми ніколи не зустрічали Господа Ісуса та не знали його. Все, що ми бачимо перед своїми очима, сповнює нас розгубленості та змушує коливатись у нерішучості. Ми збентежені, ми засмучені, і в глибині наших сердець панує нестримний гнів і сором. Ми намагаємося випустити пару, знайти вихід і, більше того, чекати нашого Спасителя Христа, щоб вилити Йому своє серце. Хоч бувають часи, коли зовні ми здаємося спокійними, не виявляючи ні зарозумілості, ні смирення, в глибині свого серця ми як ніколи раніше страждаємо від відчуття втрати. І хоча іноді зовні ми можемо здаватися надзвичайно спокійними, наш розум вирує від мук як бурхливе море. Його суд і кара позбавили нас усіх надій і мрій, поклали край нашим нестримним бажанням, залишили нас у небажанні вірити в те, що Він наш Спаситель і здатний врятувати нас. Його суд і кара розкрили між нами та Ним таке глибоке провалля, що ніхто не хоче його долати. Його суд і кара – це перший випадок, коли ми зазнали такої великої невдачі, такого великого приниження. Його суд і кара спонукали нас по-справжньому оцінити Божу гідність і Його нетерпимість до людської кривди, порівняно з якими ми надзвичайно ниці, надзвичайно нечисті. Його суд і кара змусили нас вперше усвідомити, що ми гордовиті та пихаті, і що людина ніколи не буде рівною Богу або на одному рівні з Богом. Його суд і кара розпалили в нас бажання більше не жити в такому розбещеному характері, якнайшвидше позбутися такої природи і сутності та більше не викликати в Нього огиду й зневагу. Його суд і кара змусили нас радо слухатися Його слів і більше не повставати проти Його керівництва та розпоряджень. Його суд і кара знову подарували нам бажання залишитися в живих і змусили нас радо прийняти Його як нашого Спасителя… Ми вийшли за межі роботи завоювання, за межі пекла, за межі долини смертної тіні… Всемогутній Бог здобув нас, цю групу людей! Він переміг сатану та завдав поразки безлічі Своїх ворогів!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 4. Узріти появу Бога в Його суді та карі»

Божі слова на кожен день. Уривок 537

Лише коли ти відкинеш свій розбещений характер і зумієш втілити в життя нормальну людську сутність, ти зможеш бути вдосконаленим. Хоч ти й не зможеш пророкувати чи говорити про будь-які таємниці, ти втілюватимеш у життя та являтимеш образ людини. Бог створив людину, але потім людину розбестив сатана, і такі люди стали «мерцями». Тож коли ти змінишся, то вже не будеш, як ті «мерці». Божі слова є тим, що повертає до життя дух людини та робить так, щоб він переродився, а коли переродиться дух людей, тоді вони оживуть. Коли я говорю про «мерців», то маю на увазі трупи без духу, людей, чий дух помер усередині них. Коли в людському дусі запалюється іскра життя, то люди оживають. Святі, про яких говорили раніше, – це люди, які ожили, які були під впливом сатани, але перемогли його. Обрані люди Китаю постраждали від жорстоких, нелюдських гонінь і лукавства великого червоного дракона, що спустошило їхній розум і позбавило всякої крихти хоробрості жити. Тож пробудження їхнього духа має початися з їхньої сутності: крихта за крихтою слід пробуджувати їхній дух у їхній сутності. Коли вони одного дня оживуть, більше не буде перепон, і все йтиме гладко. Наразі це досі недосяжно. Більшість людей живе так, що це породжує багато смертельних течій; вони оповиті аурою смерті, і їм стільки всього не вистачає. Слова деяких людей несуть смерть, їхні дії несуть смерть, і майже все, породжене образом їхнього життя, складається зі смерті. Якщо сьогодні люди привселюдно свідчитимуть про Бога, то вони не справляться з цією задачею, адже вони ще мусять уповні ожити, а поміж вас забагато мертвих. Сьогодні деякі люди питають, чому Бог не являє якісь ознаки й чудеса, щоб Він міг швидко поширити Свою роботу поміж язичників. Мертві не можуть свідчити про Бога; це те, що можуть робити лише живі, та більшість людей сьогодні є «мерцями»; забагато людей живе під покровом смерті, під впливом сатани, і не може здобути перемогу. У такому разі, як вони могли б свідчити про Бога? Як вони могли б поширювати працю Євангелія?

Усі, хто живе під впливом темряви, – це ті, що живуть серед смерті, ті, ким володіє сатана. Без Божого спасіння, суду та кари люди не можуть утекти з-під впливу смерті; не можуть стати живими. Ці «мерці» не можуть свідчити про Бога і не можуть бути використані Богом, а тим більше ввійти в Царство. Бог хоче свідчення від живих, а не мертвих, і Він просить, щоб для нього працювали живі, а не мертві. «Мертві» – це ті, хто чинить опір Богу та бунтує проти Нього; ті, хто заціпенів духом і не розуміє Божих слів; ті, хто не втілює істину в життя та не має ні дрібки вірності Богу; ті, хто живе у володіннях сатани, та кого використовує сатана. Мертві проявляють себе протистоянням істині, бунтом проти Бога, а також тим, що вони ниці, нікчемні, злі, жорстокі, брехливі й підступні. Навіть коли такі люди їдять і п’ють слова Божі, вони неспроможні втілювати Божі слова в життя; хоча вони живі, та вони лише трупи, що ходять і дихають. Мертві абсолютно нездатні вдовольнити Бога, а тим паче цілковито Йому коритися. Вони можуть лише обманювати Його, зневажати Його та зраджувати Його, і все, що вони породжують тим, як живуть, виявляє природу сатани. Якщо люди хочуть стати живими істотами, свідчити про Бога й отримати Його схвалення, то мусять прийняти Боже спасіння; мусять радо скоритися перед Його судом і карою та радо прийняти від Бога обтинання та розбір. Тільки тоді вони зможуть утілити в життя всі істини, яких вимагає Бог, і тільки тоді вони здобудуть Боже спасіння та справді стануть живими істотами. Живих Бог спасає; вони були засуджені та покарані Богом, і вони готові присвятити себе Богові, і щасливі віддати свої життя заради Нього, і раді присвятити Йому все своє життя. Лише коли живі свідчитимуть про Бога, сатана буде осоромлений; лише живі можуть поширювати євангельську роботу Божу, лише живі Богу до душі, і лише живі – то справжні люди. Спершу людина, створена Богом, була жива, та через сатанинське розбещення людина живе серед смерті та живе під впливом сатани, і так люди стали бездуховними мерцями, вони стали ворогами, що чинять опір Богу, вони стали знаряддями сатани, і вони стали в’язнями сатани. Усі живі люди, створені Богом, стали мерцями, і так Бог утратив Своє свідчення, Він утратив людство, яке Він створив, і яке єдине з усього сущого має Його дихання. Якщо Бог має забрати Своє свідчення та забрати тих, кого Він створив Своєю власною рукою, а сатана ув’язнив, то Він повинен їх воскресити, щоб вони стали живими істотами, і Він повинен повернути їх Собі, щоб вони жили в Його світлі. Мертві – це ті, хто не має духу, ті, хто вкрай заціпенів і виступає проти Бога. Це, передусім, ті, хто не знає Бога. Ці люди нітрохи не збираються коритися Богу; вони лише бунтують і чинять Йому опір, а вірності ні дрібки не мають. Живі – це ті, чий дух переродився, хто вірний Богу та знає, що мусить Йому коритися. Вони одержимі істиною та свідченням, і тільки ці люди приємні Богу в Його домі. Бог спасає тих, хто може ожити, хто може бачити Боже спасіння, може бути Йому вірним і готовий шукати Бога. Він спасає тих, хто вірить у Боже втілення та в Його явлення. Деякі люди можуть ожити, а деякі ні; це залежить від того, чи можна спасти їхню природу, чи ні. Багато людей чуло чимало Божих слів, та вони досі не розуміють Божої волі та неспроможні втілити їх у життя. Такі люди неспроможні втілити в життя жодну істину й до того ж навмисне заважають Божій роботі. Вони нездатні вершити для Бога жодної роботи, не можуть Йому нічого присвятити, ще й потаємно витрачають церковні гроші та задарма їдять у домі Божому. Ці люди мертві, і вони не будуть спасенними. Бог спасає всіх тих, хто серед Його роботи, але є частка людей, які не можуть отримати Його спасіння; насправді, мало хто може отримати Його спасіння. Це тому, що більшість людей заглибоко розбещена та стала мертвою, і їх уже не спасти; вони цілком використовуються сатаною, і вони занадто лихі за своєю природою. Ця меншість людей також не здатна повністю коритися Богові. Вони не ті, хто від початку був цілковито вірний Богу чи мав до Нього найбільшу любов; натомість вони стали покірні Богові через Його працю завоювання, бачать Бога через Його найвищу любов, в їхньому характері сталися зміни завдяки праведному Божому характеру, і вони пізнали Бога через Його роботу, Його роботу, яка є і реальною, і нормальною. Без цієї Божої роботи ті люди досі належали б сатані, вони досі належали б смерті, і вони досі були б мерцями, якими б добрими вони не були. Той факт, що сьогодні ці люди можуть отримати Боже спасіння, справдився лише тому, що вони готові співпрацювати з Богом.

Через свою вірність Богу живі будуть Ним здобуті та житимуть поміж Його обіцянок, і через свій опір Богу мертві будуть зневажені та відкинуті Богом і житимуть поміж Його проклять і покарання. Таким є праведний Божий характер, який не може змінити жодна людина. Через власні пошуки люди отримують Боже схвалення та живуть у світлі; через їхні лукаві замисли люди прокляті Богом і спускаються в покарання; за лихі вчинки Бог людей карає, а за вірність і прагнення люди отримують Божі благословення. Бог праведний: Він благословляє живих і проклинає мертвих, щоб ті завжди були серед смерті й ніколи не жили в Божому світлі. Бог візьме живих у Своє царство та у Свої благословення, щоб вони були з Ним навіки. Але мертвих Він уразить і віддасть їх на вічну смерть; вони є об’єктом Його руйнування й завжди належатимуть сатані. Бог ні з ким не обходиться несправедливо. Усі ті, хто направду шукає Бога, безперечно залишаться в Божому домі, а всі ті, хто неслухняний перед Богом і несумісний із Ним, безперечно, житимуть серед Його покари. Можливо, ти не певен щодо Божої роботи в плоті, та одного дня Божа плоть не буде безпосередньо влаштовувати кінець людини; натомість Його Дух вибиратиме місце призначення людини, і тоді люди дізнаються, що Божа плоть і Його Дух – єдині, що Його плоть не може зробити помилку, а Його Дух навіть більше неспроможний на помилку. Зрештою, Він, безперечно, візьме у Своє Царство тих, хто ожив; ні одним більше, ні одним менше. Що ж стосується мертвих, які не ожили, то вони будуть укинуті до лігва сатани.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Чи є ти тим, хто ожив?»

Божі слова на кожен день. Уривок 538

Перший крок на шляху Святого Духа в людині полягає, перед усім іншим, у тому, щоб відвернути серце людини від людей, подій та об’єктів і привернути його до Божих слів, спонукаючи серце людини повірити в те, що Божі слова не викликають жодних сумнівів і є абсолютно істинними. Якщо ти віриш у Бога, то мусиш вірити в Його слова; якщо ж після багатьох років віри в Бога ти продовжуєш перебувати в невіданні щодо шляху, яким іде Святий Дух, то чи дійсно ти віруюча людина? Для здобуття нормального людського життя – нормального людського життя, в якому є нормальні стосунки з Богом – ти мусиш спершу повірити в Його слова. Якщо ти не досягнув першого кроку роботи Святого Духа в людях, то в тебе немає основи. Якщо тобі недосяжний навіть найменший з принципів, то як ти пройдеш той шлях, що попереду? Ступити на правильний шлях, яким Бог удосконалює людину, означає стати на правильний шлях нинішньої роботи Святого Духа; це означає ступити на шлях, яким іде Святий Дух. Прямо зараз той шлях, яким йде Святий Дух, – це нинішні слова Бога. Таким чином, якщо люди мають ступити на шлях Святого Духа, вони мусять коритися нинішнім словам втіленого Бога та їсти й пити їх. Робота, яку Він чинить, – це робота слів; усе починається з Його слів і все будується на Його словах, на Його нинішніх словах. І для впевненості у втіленому Богові, і для пізнання втіленого Бога – для всього необхідно докладати більше зусиль до Його слів. Якщо ж ні, то люди нічого не зможуть досягти і залишаться ні з чим. Лише будуючи на фундаменті поїдання та пиття Божих слів, і завдяки цьому приходячи до пізнання Його та догоджання Йому, люди можуть поступово вибудувати нормальні стосунки з Богом. Для людини немає кращої співпраці з Богом, ніж поїдання та пиття Його слів та втілення їх у життя. Завдяки такій практиці вони найбільше здатні бути непохитними у своєму свідченні Божого народу. Коли люди розуміють сутність нинішніх Божих слів та є здатними коритися їй, тоді вони живуть на шляху, де їх направляє Святий Дух, і тоді вони ступили на правильний шлях Божого вдосконалення людини. Раніше люди могли здобути Божу роботу, просто шукаючи Божої благодаті або шукаючи миру й радості, але зараз усе не так. Без слів втіленого Бога, без реальності Його слів люди не можуть здобути Божого схвалення, і всі вони будуть вигнані Богом. Для досягнення нормального духовного життя люди мають спершу їсти та пити Божі слова і втілювати їх у життя, а потім на цій основі встановлювати нормальні стосунки з Богом. Як співпрацюєш ти? Яким чином ти залишаєшся непохитним у свідченні Божого народу? Як ти вибудовуєш нормальні стосунки з Богом?

Як побачити, чи маєш ти нормальні стосунки з Богом у своєму щоденному житті:

1. Чи віриш ти Божому власному свідченню?

2. Чи віриш ти у своєму серці, що Божі слова істинні та непомильні?

3. Чи є ти людиною, яка втілює Його слова у життя?

4. Чи вірний ти Його дорученню? Що ти робиш для того, щоб бути вірним Його дорученню?

5. Чи спрямовано все, що ти робиш, на те, щоб догодити Богові та бути вірним Йому?

За допомогою наведених вище пунктів ти можеш оцінити, чи маєш ти нормальні стосунки з Богом на теперішньому етапі.

Якщо ти спроможний прийняти Боже доручення, прийняти Його обітницю та піти шляхом Святого Духа, то ти йдеш за Божою волею. Чи маєш ти чітке внутрішнє розуміння шляху Святого Духа? Прямо зараз чи дієш ти згідно зі шляхом Святого Духа? Чи наближається твоє серце до Бога? Чи бажаєш ти ступати в ногу з найновішим світлом Святого Духа? Чи хочеш ти, щоб Бог тебе здобув? Чи бажаєш ти стати проявом Божої слави на землі? Чи маєш ти рішучість для досягнення всього, чого Бог вимагає від тебе? Якщо тоді, коли промовляються Божі слова, у тебе всередині є рішучість співпрацювати, рішучість догоджати Богові – якщо це твій менталітет, – то це означає, що Божі слова вродили плід у твоєму серці. Якщо такої рішучості тобі бракує, якщо у тебе немає цілей, які ти переслідуєш, то це значить, що твоє серце не було зворушене Богом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Люди, характер яких змінився, – це ті, хто ввійшов у дійсність Божих слів»

Божі слова на кожен день. Уривок 539

У прагненні змінити характер свого життя шлях практики є простим. Якщо у своєму практичному досвіді тобі вдається йти за нинішніми словами Святого Духа та переживати Божу роботу, тоді твій характер здатний до зміни. Якщо ти йдеш за усім, що б не казав Святий Дух, та шукаєш усього, що б не казав Святий Дух, то ти є людиною, яка слухається Його, і в твоєму характері станеться переміна. Характер людей змінюється разом з нинішніми словами Святого Духа; якщо ти завжди чіпляєшся за свої старі переживання та правила минулого, то твій характер змінитися не може. Якщо сьогоднішні слова Святого Духа просять, щоб усі люди ввійшли у життя нормальної людини, а ти й далі зациклюєшся на зовнішньому, реальність збиває тебе з пантелику й ти не сприймаєш її серйозно, то ти людина, якій не вдалося йти в ногу з роботою Святого Духа, людина, яка не ввійшла на шлях керівництва Святого Духа. Те, чи може змінитися твій характер, залежить від того, чи йдеш ти в ногу з нинішніми словами Святого Духа, і від того, чи маєш ти істинне знання. Це не так, як ви розуміли раніше. Зміна у твоєму характері, як ти її розумів раніше, полягала в тому, що ти, бувши швидким на засудження, завдяки Божій дисципліні припинив говорити бездумно; проте це тільки один аспект зміни. Прямо зараз найважливішим моментом є йти за керівництвом Святого Духа – йти за всім, що б не сказав Бог, і слухатися всього, що б Він не сказав. Люди не можуть змінити свій власний характер, вони мусять пройти суд і покарання, страждання та рафінування, заподіяні Божими словами, або перенести розбір, дисциплінування та обтинання Його словами. Лише тоді їм вдасться досягти слухняності та вірності Богові й не бути більше недбалими до Нього. Саме під рафінуванням Божими словами змінюється характер людей. Лише завдяки викриттю, суду, дисциплінуванню та розбору з ними дією Його слів вони більше не наважуватимуться чинити необачно, а натомість стануть урівноваженими та зібраними. Найважливіший момент полягає у тому, щоб вони були здатні підкоритися нинішнім Божим словам і Його роботі, навіть якщо вона не узгоджується з людськими уявленнями, щоб були здатні відкинути ці уявлення та охоче підкоритися. У минулому розмови про зміни у характері пов’язувалися переважно зі здатністю зректися себе, з допусканням того, щоб плоть страждала, з дисциплінуванням свого тіла та з позбавленням від тілесних уподобань – усе це є одним із видів змін у характері. Сьогодні кожен знає, що справжній прояв зміни у характері – це послух нинішнім словам Бога та істинне знання Його нової роботи. Таким чином, попереднє розуміння Бога людьми, яке було забарвлене їхніми власними уявленнями, можна викреслити, а вони можуть досягти справжнього пізнання Бога та послуху Йому – лише це є справжнім проявом зміни в характері.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Люди, характер яких змінився, – це ті, хто ввійшов у дійсність Божих слів»

Божі слова на кожен день. Уривок 540

Прагнення людей увійти в життя ґрунтується на Божих словах. Раніше говорилося, що все досягається завдяки Його словам, але цього факту ніхто не бачив. Якщо ти ввійдеш до переживання нинішнього кроку, тобі все стане ясно, і ти будуватимеш надійну основу для майбутніх випробувань. Що б Бог не казав, зосередься лише на входженні в Його слова. Коли Бог каже, що Він почне карати людей, приймай Його кару. Коли Бог просить людей помирати, прийми це випробування. Якщо ти завжди живеш у межах Його найновіших висловлювань, то Божі слова тебе врешті-решт удосконалять. Що більше ти входитимеш у Божі слова, то швидше ти будеш удосконалений. Чому в бесідах раз за разом Я прошу вас пізнати Божі слова та ввійти у них? Лише тоді, коли ти прагнеш Божих слів та переживаєш їх, коли ти входиш у реальність Його слів, Святий Дух має можливість працювати в тобі. Тому ви всі є учасниками кожного методу, за допомогою якого Бог працює, і яким би не був ступінь ваших страждань, урешті-решт ви отримаєте «сувенір». Щоб досягти своєї остаточної досконалості, ви мусите ввійти в усі Божі слова. Удосконалення людей Святим Духом не є одностороннім; Він вимагає співпраці людей, Йому потрібно, щоб кожен свідомо співпрацював із Ним. Що б Бог не казав, зосередьтесь лише на входженні в Його слова – це принесе вашому життю більшу користь. Усе робиться заради того, щоб досягти перемін у вашому характері. Коли ти ввійдеш у Божі слова, твоє серце буде зворушене Ним, і ти станеш здатний пізнати все, чого Бог бажає досягти під час цього кроку Своєї роботи, і у тебе буде рішучість цього досягти. Під час кари були ті, хто вірив, що це був метод роботи, але не вірив у Божі слова. У результаті вони не зазнали рафінування й вийшли із часу кари, нічого не здобувши й не зрозумівши. Були й деякі такі, хто істинно ввійшов у ці слова без тіні сумніву, хто сказав, що Божі слова є непомильною істиною і що людство має бути покаране. Так вони боролися протягом певного часу, не тримаючись за своє майбутнє і свою долю, і коли вийшли, їхній характер зазнав певних змін, а вони здобули глибше розуміння Бога. Усі ті, хто вийшов з кари, відчули красу Бога та зрозуміли, що цей крок роботи втілював велику Божу любов, яка сходить у них, що це було завоюванням та спасінням Божою любов’ю. Вони також казали, що Божі думки завжди добрі, і що все, що Бог чинить у людині, випливає з любові, а не з ненависті. Ті, хто не вірив у Божі слова, хто не дивився на Його слова, не зазнали рафінування під час кари, і, як наслідок, Святий Дух не був з ними, і вони не здобули нічого. У тих, хто вступив у час кари – хоч вони й зазнали рафінування, – всередині приховано діяв Святий Дух, і в результаті характер їхнього життя був змінений. Деякі усім своїм зовнішнім виглядом справляли враження дуже позитивних людей, цілоденно сповнених доброго настрою, але вони не ввійшли у стан рафінування Божими словами, а тому не змінилися зовсім, що було наслідком невіри у Божі слова. Якщо ти не віриш у Божі слова, то Святий Дух у тобі не працюватиме. Бог являється всім тим, хто вірить у Його слова, і ті, хто вірить у Його слова та приймає їх, зможуть здобути Його любов!

Щоб увійти в реальність Божих слів, ти маєш знайти шлях практики та пізнати, як втілювати Божі слова у життя. Лише таким чином станеться переміна у характері твого життя, лише на цьому шляху ти можеш бути удосконалений Богом, і лише ті люди, яких Бог удосконалив у цей спосіб, можуть бути відповідними до Його волі. Щоб отримати нове світло, ти мусиш жити в межах Його слів. Толку від того, що тебе Святий Дух зворушив один раз, не буде ніякого – ти мусиш заглиблюватися. У тих, хто був зворушений лише раз, пробуджується внутрішнє завзяття, вони бажають шукати, але довго це тривати не може; вони мусять постійно бути зворушені Святим Духом. Багато разів у минулому Я згадував про Свою надію на те, що Дух Божий зможе зворушувати дух людей, щоб вони могли пориватися до змін у характері свого життя, і, прагнучи бути зворушеними Богом, могли розуміти свої власні недоліки, а у процесі переживання Його слів на власному досвіді могли відкидати нечистоти в собі (самовдоволення, зарозумілість, уявлення тощо). Не варто думати, що тобі достатньо лише проявляти ініціативу в отриманні нового світла, – ти мусиш також відкидати все негативне. З одного боку, вам потрібно увійти з позитивного аспекту, а з іншого боку, вам треба позбутися всього нечистого з негативного аспекту. Ти мусиш постійно себе досліджувати, щоб побачити, які нечистоти ще досі в тобі існують. Релігійні уявлення людства, його наміри, надії, самовдоволення та зарозумілість – це все нечисте. Зазирни в себе, усе зістав і порівняй з усіма Божими словами одкровення, щоб побачити, які в тебе є релігійні уявлення. Лише по-справжньому їх розпізнавши, ти зможеш їх відкинути. Дехто каже: «Зараз достатньо йти за світлом теперішньої роботи Святого Духа. Не потрібно завдавати собі клопоту ще з чимось». Але потім, коли постануть твої релігійні уявлення, як ти їх будеш позбуватися? Ти думаєш, що слідувати Божим словам сьогодні – це легка справа? Якщо ти людина релігії, то твої релігійні уявлення та традиційні богословські теорії можуть спричинити порушення у твоєму серці, і коли вони постають, це заважає тобі приймати нове. Це все реальні проблеми. Якщо ти прагнеш лише нинішніх слів Святого Духа, то ти не можеш виконати Божу волю. У той самий час, поки ти прагнеш теперішнього світла Святого Духа, ти маєш розпізнавати, які носиш у собі уявлення та наміри, яке маєш людське самовдоволення, і в чому твоя поведінка є непокірною Богові. Розпізнавши ж, ти мусиш усе це відкинути. Змусити тебе відмовитися від своїх попередніх дій та моделей поведінки, – це все заради того, щоб дозволити тобі слідувати словам, які Святий Дух промовляє сьогодні. Переміна у характері, з одного боку, досягається завдяки Божим словам, а з іншого – потребує співпраці з боку людства. Є Божа робота і є практика людини, і ні без того, ні без іншого не обійтися.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Люди, характер яких змінився, – це ті, хто ввійшов у дійсність Божих слів»

Божі слова на кожен день. Уривок 541

Як ти можеш виконувати Божу волю на своєму майбутньому шляху служіння? Один з найважливіших моментів полягає в тому, щоб прагнути ввійти у життя, прагнути до зміни у характері та прагнути до глибшого входження в істину – це шлях до досягнення того, щоб Бог удосконалював та здобував людину. Усі ви є одержувачами Божого доручення, але доручення якого? Це стосується наступного етапу роботи; наступний етап роботи буде більшою роботою, що втілюватиметься у життя по всьому всесвіту, а тому сьогодні вам слід прагнути змін у характері свого життя, щоб у майбутньому ви могли дійсно стати доказом того, що Бог здобуває славу через Свою роботу, роблячи вас взірцем Його майбутньої роботи. Сьогоднішнє прагнення є виключно заради того, щоб закласти основу для майбутньої роботи, щоб Бог міг вас використовувати і щоб ви могли свідчити про Нього. Якщо ти зробиш це метою свого прагнення, то зможеш здобути присутність Святого Духа. Чим вищу мету своїх прагнень ти встановиш, тим більше зможеш бути удосконаленим. Чим більше ти пориваєшся до істини, тим більше працює Святий Дух. Чим більше енергії ти вкладаєш у своє прагнення, тим більше ти здобудеш. Святий Дух удосконалює людей відповідно до їхнього внутрішнього стану. Дехто каже, що вони не бажають, щоби Бог використовував або вдосконалював їх, що їм просто хочеться, щоб їхня плоть залишалася в безпеці та не зазнавала жодних нещасть. Деякі не бажають входити в царство, але готові зійти у криницю безодню. У такому разі Бог також виконає твоє бажання. Чого б ти не прагнув, Бог це здійснить. Тож до чого ти прагнеш нині? До того, щоб бути вдосконаленим? Чи спрямовані твої теперішні дії та твоя поведінка на те, щоб ти був удосконалений Богом і здобутий Ним? Ти маєш так себе постійно оцінювати у своєму щоденному житті. Якщо ти докладеш усе своє серце до досягнення єдиної мети, Бог тебе обов’язково удосконалюватиме. Таким є шлях Святого Духа. Шлях, на якому Святий Дух скеровує людей, досягається завдяки їхньому прагненню. Що більшою є твоя спрага до того, щоб Бог тебе удосконалював і здобував, то більше Святий Дух працюватиме в тобі. Чим більше ти виявляєшся неспроможним до шукання, чим негативнішим та регресивнішим ти є, тим більше ти позбавляєш Святого Духа можливостей працювати; із плином часу Святий Дух тебе залишить. Чи хочеш ти, щоб Бог тебе вдосконалював? Чи хочеш ти, щоб Бог тебе здобув? Чи хочеш ти, щоб Бог тебе використовував? Ви маєте прагнути все робити задля того, щоб Бог вас удосконалював, здобував та використовував, щоб усесвіт і все суще змогли побачити Божі дії, проявлені у вас. Ви є володарем поміж усім і серед усього сущого, ви дозволите Богові насолодитися свідченням і славою через вас – це доказ того, що ви найблагословенніші з усіх поколінь!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Люди, характер яких змінився, – це ті, хто ввійшов у дійсність Божих слів»

Божі слова на кожен день. Уривок 542

Чим більше ти пам’ятаєш про Божу волю, тим більший ти несеш тягар, а чим більший ти несеш тягар, тим багатшим буде твій досвід. Коли ти пам’ятатимеш про Божу волю, Бог покладе на тебе тягар, а потім освітить тебе щодо тих завдань, які Він тобі доручив. Коли Бог дасть тобі цей тягар, ти звертатимеш більшу увагу на всі пов’язані з ним істини в той час, як їстимеш та питимеш Божі слова. Якщо ти несеш тягар, пов’язаний зі станом життя твоїх братів і сестер, то це той тягар, що тобі довірив Бог, і ти завжди нестимеш цей тягар у своїх щоденних молитвах. На тебе покладено те, що робить Бог, і ти готовий робити те, що Бог бажає зробити; саме це й означає взяти на себе Божий тягар як свій власний. Коли ти їстимеш та питимеш Божі слова на цьому етапі, ти зосереджуватимеш увагу на питаннях такого роду й питатимеш себе: «Як я буду розв’язувати ці проблеми? Як мені дати моїм братам і сестрам можливість досягти звільнення та знайти духовну насолоду?». Ти зосереджуватимеш увагу на розв’язанні цих проблем під час спілкування, а коли їстимеш та питимеш Божі слова, ти зосереджуватимешся на тому, щоб їсти та пити ті слова, які пов’язані з цими моментами. Ти нестимеш тягар і тоді, коли їстимеш та питимеш Його слова. Коли ти зрозумієш Божі вимоги, у тебе буде чітке розуміння того, яким шляхом потрібно піти. Це просвітління та освітлення від Святого Духа, принесене завдяки твоєму тягарю, і, крім того, це Боже керівництво, яке було тобі дароване. Чому я це кажу? Якщо у тебе немає тягаря, то ти не будеш уважним, коли їстимеш та питимеш Божі слова; коли ж ти їси та п’єш Божі слова, несучи тягар, тоді ти можеш розуміти їхню сутність, знаходити свій шлях та пам’ятати про Божу волю. Тому-то у своїх молитвах ти маєш прагнути, щоб Бог клав на тебе більше тягарів та доручав тобі ще більші завдання, щоб перед тобою ще більше розкривався шлях для практикування; щоб ти їв та пив Божі слова з більшою ефективністю; щоб ти ставав усе більш спроможним до усвідомлення сутності Його слів; і щоб ти набував більше здатності до того, щоб Святий Дух тебе зворушував.

Їсти та пити Божі слова, практикувати молитву, приймати Божий тягар та приймати завдання, які Він доручає тобі, – усе це потрібно для того, щоб перед тобою простягався шлях. Чим більше на тебе тиснутиме тягар Божих доручень, тим легше тобі буде ставати вдосконаленим Ним. Дехто не бажає координувати з іншими свої дії в служінні Богу, навіть коли їх покликано, – це ледацюги, які бажають лише насолоджуватися комфортом. Чим більше тебе просять служити в координації з іншими, тим більше ти здобуватимеш досвіду. А завдяки більшій кількості тягарів та більшому досвіду ти отримуватимеш більше можливостей для вдосконалення. Отже, якщо ти можеш служити Богові щиро, то пам’ятатимеш про Божий тягар – і таким чином матимеш більше можливостей для того, щоб Бог тебе вдосконалював. Саме така група людей нині вдосконалюється. Що більше тебе торкається Святий Дух, то більше часу ти присвячуватимеш на те, щоб пам’ятати про Божий тягар, то більше Бог тебе вдосконалюватиме, і то більше ти будеш здобутий Ним, – аж доки врешті-решт не станеш людиною, яку Бог використовує. Наразі є такі, які не несуть жодного тягаря для церкви. Ці люди мляві та недбалі, вони піклуються лише про власну плоть. Такі люди вкрай егоїстичні і до того ж сліпі. Якщо ти не можеш цього чітко побачити, то не нестимеш жодного тягаря. Що більше ти пам’ятаєш про Божу волю, то більший тягар Він тобі довірить. Егоїсти не бажають терпіти таке; вони не бажають платити ціну, і в результаті вони втратять можливості бути вдосконаленими Богом. Хіба вони не шкодять самі собі? Якщо ти є людиною, яка пам’ятає про Божу волю, то розвиватимеш істинний тягар задля церкви. Власне кажучи, цей тягар було б краще називати не тягарем, який ти несеш задля церкви, а радше тягарем, який ти несеш задля свого власного життя, тому що метою цього тягаря, який ти розвиваєш задля церкви, є те, щоб ти використовував цей досвід для того, щоб Бог тебе вдосконалював. Тому та людина, яка несе найбільший тягар задля церкви, та людина, яка несе тягар задля входження в життя, буде людиною, яку вдосконалює Бог. Чи ти ясно це побачив? Якщо церква, у якій ти перебуваєш, розпорошена, немов пісок, але тебе це не хвилює й не турбує, і ти навіть закриваєш очі, коли твої брати та сестри не їдять і не п’ють Божі слова в нормальний спосіб, тоді ти не несеш жодних тягарів. Такі люди – це не ті, ким Бог задоволений. Ті люди, якими Бог задоволений, мають голод та спрагу до праведності та пам’ятають про Божу волю. Тому у вас має з’явитися пам’ять про Божий тягар – тут і зараз; ви не повинні чекати, поки Бог виявить усьому людству Свій праведний характер, перш ніж почати пам’ятати про Божий тягар. Хіба тоді вже не буде надто пізно? Гарна можливість для вдосконалення Богом – нині. Якщо ти допустиш, щоб цей шанс вислизнув у тебе з рук, то жалкуватимеш про це до кінця свого життя так само, як Мойсей не зміг увійти в добрий Ханаанський край та шкодував про це до кінця життя й помер із докорами сумління. Щойно Бог відкриє Свій праведний характер усім народам, ти сповнишся жалем. Навіть якщо Бог тебе не карає, ти сам себе каратимеш через власне каяття. Декого це не переконує, але якщо ти в це не віриш, то просто почекай – і побачиш. Є люди, чия єдина мета полягає у виконанні цих слів. Чи готовий ти заради цих слів пожертвувати собою?

Якщо ти не шукаєш можливостей для вдосконалення Богом, якщо ти не прагнеш бути попереду всіх у своєму пошуку досконалості, то в кінцевому підсумку сповнишся докорів сумління. Найкраща можливість досягати досконалості – зараз; нині надзвичайно добрий час. Якщо ти ревно не прагнеш до того, щоб Бог тебе вдосконалював, то, коли Його робота завершиться, буде вже занадто пізно – можливість уже буде упущена. Якими б великими не були твої поривання, якщо Бог уже більше не виконує роботу, то, яких би ти не докладав зусиль, ти ніколи не зможеш досягти досконалості. Ти мусиш скористатися цією можливістю та співпрацювати, поки Святий Дух потужно працює. Якщо ти упустиш цей шанс, то іншого не отримаєш, яких би зусиль ти не докладав. Дехто з вас волає: «Боже, я готовий пам’ятати про Твій тягар і я готовий догоджати Тобі!». Однак у тебе немає шляху для практики, тому твої тягарі будуть нетривкими. Якщо перед тобою простягається шлях, то ти по кроку здобуватимеш досвід, і твій досвід буде структурований та організований. Коли один тягар буде виконаний, тобі буде дано інший. По мірі поглиблення твого досвіду твої тягарі теж ставатимуть глибшими. Деякі люди носять тягар лише тоді, коли їх торкається Святий Дух; після певного часу, коли перед ними вже немає шляху для практикування, вони перестають носити будь-які тягарі. Ти не можеш розвивати тягарі лише завдяки їдженню та питтю Божих слів. Через розуміння багатьох істин ти здобудеш здатність до розрізнення, навчишся розв’язувати проблеми, застосовуючи істини, та здобудеш більш точне розуміння Божих слів і Божої волі. З усім цим ти розвиватимеш тягарі, які будеш носити, і лише тоді зможеш правильно виконувати роботу. Якщо у тебе є тягар, але немає чіткого розуміння істини, то це теж не спрацює; ти мусиш особисто переживати Божі слова та знати, як їх практикувати. Лише після того, як ти сам увійдеш у реальність, ти зможеш забезпечувати інших, вести інших і бути тим, кого Бог удосконалює.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Пам’ятай про Божу волю, щоб досягати досконалості»

Божі слова на кожен день. Уривок 543

У цей момент Божа робота полягає в тому, щоб кожен став на правильний шлях, мав нормальне духовне життя та справжній досвід, був зворушений Святим Духом, і на основі цього приймав Божі доручення. Мета входження в навчання Царства полягає в тому, щоб дозволити кожному вашому слову, вчинку, кожному вашому руху, кожній думці та ідеї ввійти в Божі слова; щоб Бог частіше вас торкався і щоб завдяки цьому у вас розвивалося серце, яке любить Його; і щоб ви брали на себе більше тягаря Божої волі – щоб кожен перебував на шляху вдосконалення Богом, щоб кожен був на правильному шляху. Щойно ви опинитеся на цьому шляху вдосконалення Богом, ви будете на правильному шляху. Щойно можна буде виправити ваші думки та ідеї, а також ваші хибні наміри, коли ви зможете відвернутися від уважності до своєї плоті й стати уважними до Божої волі, і щойно ви будете здатні опиратися відволіканням хибних намірів, як тільки вони з’являтимуться, діючи натомість згідно з Божою волею, – якщо ви здатні досягти такої переміни, тоді ви перебуваєте на правильному шляху життєвого досвіду. Коли твоя практика молитви є на правильному шляху, Святий Дух торкатиметься тебе в молитвах. Щоразу в молитві тебе торкатиметься Святий Дух; щоразу у молитві ти будеш здатний стишити своє серце перед Богом. Щоразу, коли ти їси та п’єш уривок із Божих слів, якщо ти здатний усвідомити роботу, яку Він зараз здійснює, і можеш учитися молитви, співпраці та досягнення входження, лише тоді ти їстимеш та питимеш Божі слова так, що це приноситиме результати. Коли за допомогою Божих слів ти зможеш знайти шлях входження та зумієш розпізнати нинішню динаміку Божої роботи, а також напрямок роботи Святого Духа, ти станеш на правильний шлях. Якщо ти, ївши та пивши Божі слова, не усвідомив ключових моментів, і далі залишаєшся неспроможним знайти шлях для практикування, то це свідчитиме про те, що ти ще й досі не знаєш, як правильно їсти та пити Божі слова, і не відкрив метод або принцип, як це робиться. Якщо ти не усвідомив, яку роботу Бог виконує зараз, то ти не будеш здатний прийняти завдання, які б Він тобі довірив. Робота, яку Бог здійснює нині, – це власне те, у що люди мають увійти та що мають зрозуміти в теперішній час. Чи є у вас усвідомлення цього?

Якщо ти ефективно їси та п’єш Божі слова, твоє духовне життя стає нормальним, і які б випробовування не стояли перед тобою, з якими б обставинами ти не зіткнувся, які б фізичні недуги не терпів, яку б не переживав відчуженість від братів і сестер або які б сімейні труднощі не переживав, ти здатний нормально їсти та пити Божі слова, нормально молитися та нормально продовжувати своє церковне життя; якщо ти здатний усього цього досягти, то це свідчитиме про те, що ти на правильному шляху. Деякі люди занадто тендітні, їм бракує наполегливості. Зіткнувшись навіть із незначною перешкодою, вони скиглять та налаштовуються негативно. Пошук істини вимагає наполегливості та рішучості. Якщо цього разу тобі не вдалося догодити Богу, тоді ти мусиш бути спроможним зненавидіти себе і в глибині душі мати спокійну рішучість наступного разу досягти успіху. Якщо цього разу ти не пам’ятав про Божий тягар, то ти повинен бути сповнений рішучості повстати проти плоті, коли зіткнешся з такою ж перешкодою в майбутньому, та прийняти рішення догоджати Богу. Саме так ти станеш гідним похвали. Деякі люди навіть не знають, чи правильні їхні думки та ідеї, – ці люди дурні! Якщо ти бажаєш приборкати своє серце та повстати проти плоті, то мусиш спершу дізнатися, чи правильні твої наміри, – лише тоді ти зможеш приборкати своє серце. Якщо ти не знаєш, чи правильні твої наміри, то хіба зможеш приборкати своє серце та повстати проти плоті? І навіть якщо й повставатимеш, то робитимеш це спантеличено. Ти маєш знати, як поставати проти своїх хибних намірів. Саме це й означає повстати проти плоті. Як тільки ти зрозумієш, що твої наміри, думки та ідеї хибні, тобі слід швидко розвернутися та піти правильним шляхом. Спочатку виріши це питання та навчись досягати в цьому входження, тому що тобі найкраще відомо, маєш ти правильні наміри чи ні. Коли твої неправильні наміри виправлені й тепер спрямовані на Бога, тоді ти вже досягнув мети приборкання свого серця.

Найважливіше, що вам зараз потрібно робити, – це здобувати пізнання Бога та Його роботи. Ти повинен знати, як Святий Дух здійснює роботу над людством; ці дії є важливими для входження на правильний шлях. Тобі це буде легше зробити, щойно ти усвідомиш цей життєво важливий момент. Ти віриш у Бога й знаєш Бога, що свідчить про те, що твоя віра в Бога справжня. Якщо ти продовжуєш здобувати досвід, але врешті-решт залишаєшся нездатним пізнати Бога, то ти, безумовно, є людиною, яка опирається Богові. Ті, хто вірить лише в Ісуса Христа, не вірячи також у втіленого Бога сьогодення, – усі вони прокляті. Усі вони фарисеї останніх днів, оскільки не визнають Бога сьогодення; усі вони протистоять Богові. Яким би відданим не було їхнє поклоніння Ісусові, воно буде повністю марним; Бог їх не похвалить. Усі ті, у кого на вивісці написано, що він вірить у Бога, але хто не має істинного пізнання Бога у своєму серці, – це лицеміри!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Пам’ятай про Божу волю, щоб досягати досконалості»

Божі слова на кожен день. Уривок 544

Прагнення отримати Боже вдосконалення має починатися з розуміння того, що означає бути вдосконаленим Ним, а також яким умовам потрібно відповідати, щоб бути вдосконаленим. Коли людина зрозуміла ці питання, тоді вона повинна шукати шлях практикування. Щоб бути вдосконаленим, потрібно бути певної якості. Багато людей від природи є недостатньо високої якості, і в такому разі особисто тобі необхідно платити ціну та наполегливо працювати. Що нижчої ти якості, то більших особистих зусиль ти мусиш докладати. Чим більшим є твоє розуміння Божих слів і чим більше ти їх утілюєш у життя, тим швидше ти станеш на шлях удосконалення. Завдяки молитві ти можеш бути вдосконаленим у сфері молитви; ти також можеш бути вдосконаленим завдяки тому, що будеш їсти та пити Божі слова, усвідомлюючи їхню сутність та втілюючи в життя їхню реальність. Переживаючи щоденно Божі слова, ти повинен пізнавати, чого тобі бракує всередині; крім того, ти повинен побачити свій фатальний недолік та свої слабкості, молитися до Бога й благати Його. Роблячи це, ти поступово будеш удосконалений. Шлях до досконалості такий: молитися; їсти та пити Божі слова; усвідомлювати сутність Божих слів; здобувати входження в досвід Божих слів; пізнавати те, чого тобі бракує в собі самому; коритися Божій роботі; пам’ятати про Божий тягар та зрікатися плоті через твою любов до Бога; а також долучатися до частого спілкування зі своїми братами та сестрами, завдяки чому може збагатитися твій досвід. Буде це спільне життя чи твоє особисте, будуть це великі зібрання чи малі, – усе це може дозволити тобі набувати досвід та навчатися, щоб твоє серце могло бути тихим перед Богом та повернутися до Нього. Усе це частина процесу вдосконалення. Переживання Божих слів, як було згадано раніше, означає бути спроможним фактично відчути їхній смак та дозволити собі втілювати їх у життя, щоб ти здобував більшу віру та любов до Бога. У такий спосіб ти поступово скинеш із себе свій зіпсований сатанинський характер; звільнишся від неналежних мотивів та втілюватимеш у життя подобу нормальної людини. Чим більшою є в тобі любов до Бога, тобто чим більше ти був удосконалений Богом, тим менше тобою володітиме зіпсутість сатани. Завдяки своєму практичному досвіду ти поступово входитимеш на шлях удосконалення. А тому, якщо ти хочеш бути вдосконаленим, особливо важливо пам’ятати про Божу волю та переживати Його слова.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Пам’ятай про Божу волю, щоб досягати досконалості»

Божі слова на кожен день. Уривок 545

Тепер Бог хоче здобути певну групу людей, групу тих, хто прагне взаємодіяти з Ним, хто здатен підкорятися Його роботі, хто вірить, що слова, мовлені Богом, є істинними, і хто може втілити Божі вимоги в життя; це ті люди, які мають істинне розуміння у своїх серцях, це ті, кого можна вдосконалити, і вони неодмінно зможуть іти шляхом досконалості. Ті, кого вдосконалити не можна, є людьми без чіткого розуміння Божої роботи, які не їдять і не п’ють Божі слова, які не звертають уваги на Його слова та які не мають жодної любові до Бога у своїх серцях. Ті, хто сумнівається у втіленому Бозі, ніколи не ставляться до Його слів серйозно та завжди обманюють Його; це люди, які чинять опір Богу та належать сатані; таких людей неможливо вдосконалити.

Якщо ти бажаєш удосконалення, то спершу маєш здобути прихильність Бога, адже Він удосконалює тих, кого Він уподобає та хто йому до душі. Якщо ти бажаєш бути до душі Богу, то повинен мати серце, яке підкоряється Його роботі, повинен прагнути йти за істиною та повинен прийняти Боже дослідження в усьому. Чи віддаєш ти усе, що робиш, на пильне дослідження Богові? Чи правильний твій намір? Якщо твій намір правильний, тоді Бог похвалить тебе; якщо твій намір неправильний, це показує, що твоє серце любить не Бога, а плоть і сатану. Отже, ти повинен використовувати молитву як спосіб прийняти Боже дослідження над тобою в усьому. Хоча під час молитви Я не стою перед тобою особисто, з тобою перебуває Святий Дух, і ти молишся до обох – до Мене та до Духу Божого. Чому ти віриш у цю плоть? Ти віриш, тому що у Ньому є Дух Божий. Чи вірив би ти в цю особу, якби у Нього не було Духу Божого? Якщо ти віриш у цю людину, ти віриш у Дух Божий. Якщо ти боїшся цієї людини, ти боїшся Духу Божого. Віра в Божий Дух – це віра у цю особу, і віра у цю особу є також вірою у Дух Божий. Коли ти молишся, ти відчуваєш, що Дух Божий перебуває з тобою, і що Бог перед тобою, а отже, ти молишся Його Духові. Нині більшість людей надто бояться являти свої дії перед Богом; у той час, як ти можеш обманути Його плоть, ти не можеш обманути Його Дух. Будь-яка справа, що не може бути схвалена в результаті Божого дослідження, суперечить істині, тож її слід відкинути; вчинити інакше означає згрішити проти Бога. Отже, ти повинен покладати своє серце перед Богом завжди, коли ти молишся, коли говориш і спілкуєшся зі своїми братами та сестрами, коли виконуєш свій обов’язок і займаєшся своїми справами. Коли ти виконуєш своє завдання, Бог перебуває з тобою, і поки твій намір правильний і призначений для роботи Божого дому, доти Він прийматиме все, що ти робиш; ти маєш ревно присвятити себе виконанню свого завдання. Під час молитви, якщо ти маєш любов до Бога у своєму серці й шукаєш Божої турботи, захисту й дослідження, якщо це і є твої наміри, твої молитви будуть дієвими. Наприклад, під час молитви на зібраннях, якщо ти відкриваєш своє серце й молишся Богу та розповідаєш Йому, що у твоєму серці, не говорячи неправди, тоді твої молитви будуть, безсумнівно, дієвими. Якщо ти щиро любиш Бога у своєму серці, тоді дай обітницю Богу: «Боже, який є на небі, і на землі, і серед усього, я присягаю Тобі: нехай Твій Дух дослідить усе, що я роблю, і захистить, і потурбується про мене повсякчас, і дасть змогу, щоб усе, що я роблю, вистояло в Твоїй присутності. Якщо моє серце коли-небудь перестане любити Тебе або якщо воно коли-небудь зрадить Тебе, то покарай і прокляни мене суворо. Не пробачай мені ні в цьому світі, ні в наступному!». Чи наважишся ти дати таку обітницю? Якщо ні, це значить, що ти боягуз і що ти досі любиш себе. У вас є така рішучість? Якщо ви справді маєте такі рішучі наміри, тоді ви маєте дати цю обітницю. Якщо ти маєш рішучість дати таку обітницю, тоді Бог здійснить те, на що ти наважився. Коли ти даєш обітницю Богу, Він слухає. Бог визначає твою грішність чи праведність за мірою твоєї молитви й за твоєю практикою. Зараз це процес вашого удосконалення, і якщо ти справді віриш у вдосконалення, тоді ти покладеш усе, що ти робиш, перед Богом і відкриєшся для Його дослідження; якщо ти вчиниш щось нестерпно бунтівне або зрадиш Бога, Він здійснить твою обітницю, і тоді неважливо, що станеться з тобою, – чи загибель, чи кара, – усе це заподіяв ти сам. Ти давав обітницю, тож повинен її дотримуватися. Якщо ти даєш обітницю, але не дотримуєшся її, тебе чекає загибель. Оскільки ти дав свою обітницю, Бог здійснить її. Деякі лякаються після молитви та причитають: «Усьому кінець! Я втратив можливість чинити розпусту, утратив можливість робити нечестиві речі, утратив можливість потурати моїм земним пристрастям!». Ці люди досі люблять мирське та гріх, і на них неодмінно чекає загибель.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог удосконалює тих, хто є людьми за Його серцем»

Божі слова на кожен день. Уривок 546

Вірити в Бога означає, що все, що ти робиш, має бути явлене перед Ним і віддане Йому на дослідження. Якщо те, що ти робиш, може бути явлене перед Божим Духом, але не перед Божою плоттю, це показує, що ти не пройшов дослідження Його Духом. Ким є Дух Божий? Хто є особою, про яку свідчить Бог? Хіба Вони не одне й те саме? Більшість бачить у Них дві окремі сутності, вважаючи, що Божий Дух є Божим Духом, а особа, про яку свідчить Бог, є просто людиною. Та чи не помиляєшся ти? Від чийого імені діє ця особа? Ті, хто не знає втіленого Бога, не мають духовного розуміння. Божий Дух і Його втілена плоть є одним цілим, тому що Божий Дух матеріалізується в плоті. Якщо ця особа недобра до тебе, то чи буде добрим Божий Дух? Ти не заплутався? Нині усі, хто не може прийняти Боже дослідження, не можуть здобути Його схвалення, і ті, хто не пізнає втіленого Бога, не можуть бути вдосконаленими. Подивись на все, що ти робиш, і поміркуй, чи можна це явити перед Богом. Якщо ти не можеш явити все, що ти робиш, перед Богом, це показує, що ти лиходій. Чи можна вдосконалити лиходіїв? Усе, що ти робиш, кожна дія, кожен намір і кожен відгук повинні бути явлені перед Богом. Навіть твоє повсякденне духовне життя – твої молитви, твоя близькість до Бога, як ти їси та п’єш від Божих слів, твоє спілкування з твоїми братами та сестрами й твоє життя у церкві – і твоє служіння в партнерстві можуть бути явлені перед Богом для Його дослідження. Саме така практика допоможе тобі досягти зростання в житті. Процес прийняття Божого дослідження є процесом очищення. Чим більше ти можеш прийняти Боже дослідження, тим більше ти очищуєшся й тим більше ти перебуваєш у згоді з Божою волею, а отже, ти не будеш втягнений у розпусту, і твоє серце житиме в Його присутності. Чим більше ти приймаєш Його дослідження, тим могутніше приниження сатани та тим сильніша твоя змога зректися плоті. Отже, прийняття Божого дослідження є шляхом практики, якого люди мають дотримуватися. Що б ти не робив, навіть спілкуючись зі своїми братами та сестрами, ти можеш являти свої дії перед Богом, шукати Його дослідження та прагнути підкорятися Самому Богові; це зробить твою практику значно правильнішою. Тільки якщо ти являєш усе, що ти робиш, перед Богом і приймаєш Боже дослідження, ти можеш бути тим, хто живе в присутності Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог удосконалює тих, хто є людьми за Його серцем»

Божі слова на кожен день. Уривок 547

Ті, хто не розуміє Бога, ніколи не зможуть повністю скоритися Богові. Такі люди є синами непослуху. Вони занадто горді, й у них занадто багато непокори, а отже, вони віддаляють себе від Бога та не бажають прийняти Його дослідження. Таких людей неможливо з легкістю вдосконалити. Деякі люди вибіркові в тому, як вони їдять і п’ють від Божих слів, і як вони приймають їх. Вони приймають певні частини Божих слів, які збігаються з їхніми уявленнями, та водночас відкидають ті, які не збігаються з ними. Хіба це не найбільший відвертий бунт і протидія Богові? Якщо хтось вірить у Бога роками, не здобуваючи навіть жодного найменшого розуміння Його, то він невіруючий. Ті, хто готовий прийняти Боже дослідження, є тими, хто прагне зрозуміти Його, хто прагне прийняти Його слова. Саме вони здобудуть Божий спадок і благословення, і вони є найбільш благословенними. Бог проклинає тих, хто не має місця у своєму серці для Нього, і Він карає й зрікається таких людей. Якщо ти не любитимеш Бога, Він зречеться тебе, і якщо ти не слухатимеш того, що я кажу, обіцяю, що Божий Дух покине тебе. Спробуй, якщо не віриш! Зараз я роз’ясню тобі шлях практики, але чи втілиш ти його в життя, залежить від тебе. Якщо ти не віриш у це, якщо ти не практикуєш цього, ти побачиш сам, чи діє в тобі Святий Дух! Якщо ти не прагнеш зрозуміти Бога, Святий Дух не діятиме в тобі. Бог діє в тих, хто прагне й цінує Його слова. Чим більше ти цінуєш Божі слова, тим більше Його Дух діє в тобі. Чим більше людина цінує Божі слова, тим більше у неї можливості для вдосконалення Богом. Бог удосконалює тих, хто справді любить Його, і Він удосконалює тих, чиї серця перебувають у злагоді перед Ним. Цінувати усю Божу роботу, цінувати Боже просвітління, цінувати Божу присутність, цінувати Божу турботу й захист, цінувати те, як Божі слова стають твоєю реальністю та забезпечують твоє життя, – усе це найбільш співзвучне Божому серцю. Якщо ти цінуєш Божу роботу, тобто якщо ти цінуєш усю ту роботу, яку Він зробив над тобою, Він благословить тебе й усе, що твоє, примножить. Якщо ти не цінуєш Божих слів, Він не виконуватиме в тобі роботу, але Він лише допоможе тобі незначною благодаттю за твою віру чи благословить мізерним майном тебе і мізерним захистом твою сім’ю. Ти повинен прагнути втілити у своє життя Божі слова й бути здатним задовольнити Його та бути Йому до душі; ти не повинен просто прагнути насолодитися Його благодаттю. Для віруючих немає нічого більш важливого, аніж здобути Божу роботу, досягти досконалості й стати виконавцями Божої волі. Саме цієї мети ти маєш прагнути.

Усе, чого людина прагнула в період Благодаті, тепер застаріло, тому що існує вищий рівень прагнень; те, чого прагнуть, є і більш піднесеним, і водночас більш практичним; те, чого прагнуть, може краще задовольнити внутрішні потреби людини. У минулі віки Бог не працював над людьми так, як Він це робить сьогодні; Він не промовляв до них так багато, як Він це робить тепер, але і Його вимоги до них не були настільки високими, як Його вимоги сьогодні. Те, що Бог говорить про ці речі з вами тепер, показує, що кінцевий намір Бога зосереджений на вас, на цій групі людей. Якщо ти справді бажаєш бути вдосконаленим Богом, тоді прагни цього як головної мети. Незалежно від того, виконуєш ти термінові справи, витрачаєш себе, виконуєш якусь функцію чи отримав від Бога доручення, метою завжди є вдосконалення й задоволення Божої волі для досягнення цих цілей. Якщо хтось, каже, що він не прагне вдосконалення Богом або входження в життя, а тільки переслідує плотський спокій і втіху, то він є найбільш незрячим із людей. Ті, хто не прагне реальності життя, а лише прагне вічного життя у прийдешньому світі й безпеки в цьому світі, є найбільш незрячими з людей. Отже, усе, що ти робиш, має робитися у прагненні вдосконалення й здобуття тебе Богом.

Робота, яку Бог проводить в людях, полягає в тому, щоб забезпечити їх, виходячи з їхніх різноманітних потреб. Чим довше життя людей, тим більше вони потребують і прагнуть. Якщо на цьому етапі у тебе немає прагнення, це свідчить про те, що Святий Дух тебе зрікся. Усіх тих, хто прагне життя, Святий Дух ніколи не зречеться; такі люди завжди прагнуть і завжди мають потяг у своїх серцях. Такі люди ніколи не задовольняються тим, що є зараз. Кожен етап діяльності Святого Духа має на меті досягти в тобі певного результату, але якщо ти стаєш самозадоволеним, якщо у тебе немає більше жодних потреб, якщо ти більше не приймаєш роботи Святого Духа, то Він зречеться тебе. Люди потребують Божого дослідження щодня; вони потребують щедрого забезпечення від Бога щодня. Чи можуть люди обійтися без того, щоб щодня їсти та пити Боже слово? Якщо хтось завжди відчуває, що не може насититися вдосталь, коли їсть і п’є Боже слово, якщо він завжди шукає його, бажаючи їсти й пити його, Святий Дух завжди діятиме в ньому. Чим більший їхній потяг, тим більше практичної роботи можна здійснити завдяки спілкуванню з ними. Чим інтенсивніше люди шукають істину, тим швидше вони досягають зростання в своєму житті, що збагачує їх досвідом і робить їх заможними мешканцями Божого дому.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог удосконалює тих, хто є людьми за Його серцем»

Божі слова на кожен день. Уривок 548

Святий Дух має шлях, яким крокує в кожній людині, і кожній людині Він дає можливість бути вдосконаленою. Через твою негативність тебе змушують пізнати власну розбещеність, а тоді, позбувшись негативності, ти знайдеш дорогу до практики; усе це шляхи, якими тебе вдосконалюють. Далі, завдяки постійному проводу й освітленню деяких позитивних речей у тобі, ти діяльно виконуватимеш своє призначення та здобуватимеш проникливість, а твоя прозорливість зростатиме. Коли в тебе добрі умови, ти особливо готовий читати слово Бога, особливо готовий молитися Богу та здатний побачити зв’язок між почутими проповідями та власним станом. У такі часи Бог освітлює та просвіщає тебе зсередини, змушуючи тебе усвідомити деякі позитивні речі. Так Він тебе вдосконалює в позитивному аспекті. У негативних станах ти слабкий і пасивний; ти відчуваєш, що у твоєму серці немає Бога, однак Бог тебе освітлює, допомагаючи знайти дорогу до практики. Вийти з цього значить досягнути вдосконалення в негативному аспекті. Бог може вдосконалювати людину і в позитивному, і в негативному аспекті. Це залежить від того, чи здатен ти до проживання досвіду та чи прагнеш ти, щоб Бог тебе вдосконалив. Якщо ти справді прагнеш, щоб Бог тебе вдосконалив, то негативне не зможе змусити тебе зазнати втрат, а зможе принести тобі реальніші речі та зробити тебе спроможнішим пізнати, чого в тобі не вистачає, осягнути свій справжній стан і побачити, що людина не має нічого та є нічим; якщо ти не переживаєш випробування, то не маєш знання й завжди відчуватимеш, ніби ти вищий від інших і кращий за всіх інших. Через усе це ти побачиш: усе, що прийшло раніше, було зроблено Богом і захищено Богом. Входження у випробування залишає тебе без любові або віри, тобі не вистачає молитви, ти не можеш співати гімни, і, сам того не усвідомлюючи, в усьому цьому ти пізнаєш себе. Бог має багато засобів удосконалення людини. Він використовує всякі обставини, щоб розібратися з розбещеним характером людини, і застосовує багато всякого, щоб викрити людину; з одного боку, Він розбирається з людиною, з іншого – викриває людину, а ще з іншого Він відкриває людину, докопуючись до «таємниць» у глибинах людського серця, і виявляючи їх, і розкриваючи людині її численні стани: так Він показує людині її натуру. Бог удосконалює людину багатьма способами: шляхом одкровення, шляхом розбору з людиною, шляхом рафінування людини та кари, – щоб людина пізнала, що Бог практичний.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки ті, хто зосереджується на практиці, можуть бути вдосконалені»

Божі слова на кожен день. Уривок 549

Чого ви зараз шукаєте? Бути вдосконаленими Богом, пізнати Бога, здобути Бога – чи, може, ви прагнете триматися, наче Петро дев’яностих років, або мати віру більшу ніж у Йова, або, може, ви прагнете, щоб Бог вас назвав праведними та щоб ви прийшли до Божого трону, або щоб ви могли явити Бога на землі та потужно й гучно засвідчити про Бога. Чого б ви не прагнули, загалом ви прагнете Божого спасіння. Не має значення, чи ти прагнеш бути праведною людиною, чи ти прагнеш триматися, як Петро, чи вірити, як Йов, чи бути вдосконаленим Богом, – усе це робота, яку Бог провадить над людиною. Інакше кажучи, чого б ти не прагнув, це все заради того, щоб Бог тебе вдосконалив, усе заради того, щоб ти пережив Боже слово на власному досвіді та вдовольнив Боже серце; чого б ти не прагнув, усе це заради того, щоб ти відкрив для себе красу Бога, щоб розшукав шлях до практики на реальному досвіді, аби зуміти позбутися свого власного бунтівничого характеру, щоб досяг у собі нормального стану та зміг повністю відповідати Божій волі, стати правильною людиною та керуватися правильними мотивами в усьому, що ти робиш. Причина того, що ти переживаєш усе це, – у тому, що це потрібно для пізнання Бога та росту в житті. Хоча те, що ти переживаєш на своєму досвіді, – це Боже слово та реальні випадки, а також люди, події й об’єкти навколо тебе, та зрештою ти отримуєш змогу пізнати Бога та бути вдосконаленим Богом. Прагнути йти шляхом праведної людини чи прагнути втілювати Боже слово в життя – це бігова доріжка, тоді як пізнання Бога та вдосконалення Богом – це місце призначення. Чи ти зараз прагнеш бути вдосконаленим Богом, чи свідчити про Бога, – усе це зрештою для того, щоб пізнати Бога; щоб робота, яку Він робить у тобі, не була марною, аби ти нарешті пізнав реальність Бога, Його велич і, що більше, смиренність і прихованість Бога, а також велику роботу, яку Бог робить у тобі. Бог настільки впокорився, що робить Свою роботу в цих брудних, розбещених людях і вдосконалює цю громаду людей. Бог не тільки став плоттю, щоб жити і їсти поміж людей, щоб бути людям пастирем і забезпечувати їх тим, що їм потрібно. Що важливіше, Він робить Свою потужну роботу спасіння й завоювання над цими нестерпно розбещеними людьми. Він прийшов у серце великого червоного дракона, щоб спасти цих найрозбещеніших людей, аби всі люди могли бути змінені й оновлені. Безмірні тяготи, які терпить Бог, – це не тільки тяготи, які терпить утілений Бог; найбільша тягота – це те, що Божий Дух зазнає надзвичайного приниження: Він упокорює та ховає Себе настільки, що стає звичайною людиною. Бог утілився та прибрав форму плоті, аби люди бачили, що Він має звичайне людське життя та звичайні людські потреби. Цього достатньо, щоб довести, що Бог великою мірою Себе впокорив. Дух Божий здійснився в плоті. Його Дух настільки високий і великий, і все ж Він набуває форми звичайної людини, незначної людини, щоб вершити роботу Свого Духа. Духовний рівень, прозорливість, розум, людяність і життя кожного з вас показують, що ви справді не варті прийняти таку Божу роботу. Ви справді не варті того, щоб Бог заради вас терпів такі тяготи. Бог настільки великий. Він настільки вищий, а люди настільки нікчемні, і все ж Він усе одно працює над ними. Він втілився не тільки для того, щоб забезпечувати людей і говорити з людьми: Він навіть живе разом із людьми. Бог такий смиренний, такий любий. Якщо ти ллєш сльози та виголошуєш велику похвалу, щойно згадують Божу любов, щойно згадують Божу благодать, – якщо ти прийшов до такого стану, то ти справді пізнав Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки ті, хто зосереджується на практиці, можуть бути вдосконалені»

Божі слова на кожен день. Уривок 550

У наші дні в людських прагненнях є відхилення; люди прагнуть лише любити Бога та вдовольняти Бога, але не мають ніяких знань про Бога та знехтували просвітленням і прозрінням від Святого Духа всередині них. У них немає фундаменту справжнього знання про Бога. Так вони, здобуваючи досвід, утрачають завзяття. Усі ті, хто прагне справжнього знання про Бога, хоч у минулому й були в недобрих станах, і схилялися до негативності й слабкості, і часто лили сльози, впадали в пригнічений настрій і втрачали надію, – та тепер, коли вони здобувають більше досвіду, їхні стани покращуються. Переживши розбір та злам, пройшовши через цикл випробування й рафінування, вони значно просунулись уперед. Негативні стани зменшуються, і їхній характер життя дещо змінився. Коли вони проходять більше випробувань, їхні серця починають любити Бога. Бог удосконалює людей за певним правилом, а саме: Він просвіщає тебе, використовуючи бажану частину тебе, щоб ти мав дорогу до практики та міг відділити себе від усіх негативних станів, і допомагає твоєму духу вивільнитися, і робить тебе спроможнішим любити Його. Так ти отримуєш змогу позбутися розбещеного сатанинського характеру. Ти нехитрий і відкритий, готовий пізнавати себе та втілювати істину в життя. Бог неодмінно благословить тебе, тож коли ти слабкий і негативно налаштований, Він подвійно тебе просвіщає, допомагаючи тобі краще себе пізнати, бути більш готовим до каяття та спроможнішим утілювати в життя те, що потрібно. Тільки так у твоєму серці може бути мир і спокій. Людина, яка зазвичай приділяє увагу пізнанню Бога, яка приділяє увагу пізнанню себе, яка приділяє увагу власній практиці, буде спроможна часто отримувати Божу роботу, а також Його провід і просвітлення. Навіть якщо така людина може бути в негативному стані, вона здатна негайно це виправити – чи то завдяки дії совісті, чи то через просвітління від Божого слова. Зміна характеру людини завжди досягається тоді, коли людина знає власний фактичний стан і характер та роботу Бога. Людина, готова пізнати себе й відкритися, зможе втілювати істину в життя. Така людина є людиною, вірною Богу, а людина, вірна Богу, має розуміння Бога – чи глибоке воно, чи поверхневе, чи мізерне, чи рясне. Це Божа праведність, і її люди набувають; це їхній власний здобуток. Людина, яка має знання про Бога, – це людина, яка має основу й видіння. Така людина певна про Божу плоть і певна про Боже слово й Божу роботу. Як би Бог не працював і не говорив, які б порушення не спричиняли інші люди, така людина може стояти на своєму та свідчити про Бога. Що більше людина саме така, то більше вона може втілювати в життя істину, яку розуміє. Оскільки вона постійно втілює Боже слово в життя, то здобуває більше розуміння Бога та має рішучість навіки бути свідком Богові.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки ті, хто зосереджується на практиці, можуть бути вдосконалені»

Божі слова на кожен день. Уривок 551

Мати проникливість, мати покірність і мати здатність вдивлятися в речі, щоб твій дух був чуйний, значить мати Божі слова, які освітлюють і просвіщають тебе зсередини, щойно ти з чимось стикаєшся. Ось що означає мати чуйний дух. Усе, що робить Бог, призначено допомогти оживити людський дух. Чому Бог завжди каже, що люди онімілі та туподумні? Це тому, що дух людей помер, і вони так оніміли, що зовсім не усвідомлюють духовне. Божа робота полягає в тому, щоб спонукати людські життя просуватись уперед і допомагати людському духу ожити, аби люди могли вдивлятись у духовне, завжди могли любити Бога у своїх серцях і вдовольняти Бога. Прихід до цього етапу показує, що дух людини ожив і наступного разу, коли вона з чимось зіткнеться, вона зможе негайно зреагувати. Вона чутлива до проповідей і швидко реагує на ситуації. Ось що значить досягти чуйності духу. Є багато людей, які швидко реагують на зовнішні події, та за першої згадки про входження в реальність або деталі духовного такі люди стають онімілими й туподумними. Вони розуміють тільки те, що впадає в око. Усе це ознаки духовного оніміння й туподумності, малого досвіду в духовному. Деякі люди мають чуйний дух і проникливість. Щойно вони чують слова, які вказують на їхній стан, то записують їх не барячись. Щойно вони чують слова про принципи практики, то можуть їх прийняти та застосувати до свого подальшого досвіду, так змінюючи себе. Такі люди мають чуйний дух. Чому вони здатні реагувати так швидко? Це тому, що вони зосереджуються на таких речах у повсякденному житті. Коли вони читають Божі слова, то можуть звіряти з ними свій стан і розмірковувати над собою. Коли вони чують проповіді, розмови спільноти та слова, що приносять їм просвітління і прозріння, то вони здатні негайно їх отримати. Це наче коли голодному дають їжу; він може відразу її з’їсти. А якщо дати їжу не голодному, то він почне їсти не так швидко. Ти часто молишся Богу, і тоді ти можеш негайно зреагувати, коли з чимось стикаєшся: що Богу потрібно в цій справі та як ти мусиш діяти. Останнього разу Бог скерував тебе в цій справі; коли ти сьогодні зіткнешся з таким самим, то природним чином ти знатимеш, який шлях практики вдовольнить Боже серце. Якщо ти завжди йтимеш цим шляхом практики й переживання, то на певному етапі тобі стане легко це робити. Читаючи Боже слово, ти знаєш, про яку людину говорить Бог, ти знаєш, про які умови для духу Він говорить, і ти здатен усвідомити головне та втілити його в життя; це показує, що ти здатен отримувати досвід. Чому деяким людям це погано вдається? Усе тому, що вони докладають небагато зусиль в аспект практики. Хоча вони готові практикувати істину, та в них немає справжньої прозорливості щодо деталей служби, щодо деталей істини в їхніх життях. Коли щось стається, такі люди губляться. Таким чином тебе може ввести в оману неправдивий пророк або неправдивий апостол. Ти маєш часто спілкуватися з громадою про Божі слова й роботу – тільки так ти зможеш зрозуміти істину й розвинути в собі проникливість. Якщо ти не розумієш істини, то не матимеш проникливості. Наприклад, ти мусиш часто спілкуватися з громадою про те, що Бог каже, як Бог працює, чого Він вимагає від людей, з якими людьми варто контактувати, а від яких слід відвертатися. Якщо ти завжди так переживатимеш слово Бога, то усвідомиш істину та глибоко зрозумієш багато речей, а також матимеш проникливість. Що таке дисципліна від Святого Духа, що таке вина, породжена людською волею, що таке провід Святого Духа, що таке впорядкування обставин, що таке просвітлення зсередини від Божих слів? Якщо ти ясно цього не розумітимеш, то не матимеш проникливості. Ти мусиш знати, що походить від Святого Духа, що таке бунтівничий характер, як слухатися Божого слова та як позбутися власного бунтарства; якщо ти розумієш це з пережитого досвіду, то матимеш фундамент; коли щось трапиться, ти матимеш відповідну істину, за якою оціниш те, що відбулося, і фундамент із належних видінь. Ти матимеш принципи в усьому, що робиш, і зможеш діяти відповідно до істини. Тоді твоє життя буде сповнене Божого просвітлення, сповнене Божих благословень. Бог не поставиться несправедливо до жодної людини, яка щиро Його шукає або живе Ним і свідчить про Нього, і Він не прокляне жодної людини, здатної щиро прагнути істини. Якщо ти, поки їси та п’єш Божі слова, здатен приділяти увагу пізнанню свого істинного стану, власній практиці та розумінню, то, стикаючись із проблемами, ти отримуватимеш просвітління та здобуватимеш практичне розуміння. Тоді в тебе в усьому буде дорога практики та проникливості. Якщо людина має істину, її навряд чи ошукають, і вона навряд чи поводитиметься руйнівно чи діятиме непомірковано. Завдяки істині людина захищена, і так само завдяки істині вона здобуває більше розуміння. Завдяки істині людина має більше доріг до практики й отримує більше можливостей для того, щоб у ній працював Святий Дух і щоб вона була вдосконалена.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки ті, хто зосереджується на практиці, можуть бути вдосконалені»

Божі слова на кожен день. Уривок 552

Аби бути вдосконаленим, треба відповідати певним критеріям. Завдяки своїй рішучості, наполегливості, совісті та своєму пошуку ти зможеш отримати досвід життя та догодити Богу. Це твоє входження, і це те, що необхідно на шляху до досконалості. Роботу вдосконалення можна виконувати над усіма людьми. Кожен, хто шукає Бога, може бути вдосконалений і має нагоду та необхідні якості для вдосконалення. Тут немає якогось сталого правила. Те, чи можна вдосконалити людину, залежить переважно від того, чого вона шукає. Люди, які люблять істину та здатні втілювати істину в життя, безумовно, здатні бути вдосконаленими. Людей, які не люблять істину, Бог не схвалює; вони не володіють життям, якого вимагає Бог, і вони не здатні бути вдосконаленими. Робота вдосконалення ведеться тільки заради здобуття людей і не є частиною роботи битви із сатаною; робота завоювання ведеться тільки заради битви із сатаною, тобто завоювання людини використовується для перемоги над сатаною. Робота завоювання – це головна робота, новітня робота, яка ще ніколи не велася в жодний період. Можна сказати, що ціль цієї стадії роботи полягає переважно в тому, щоб завоювати всіх людей, аби перемогти сатану. Робота вдосконалення людей – це не нова робота. Суть цілі всієї роботи Бога в плоті – це завоювання людей. Так само було й у період Благодаті, коли основною роботою було відкуплення всього людства через розп’яття. «Здобуття людей» було додатковим до роботи в плоті та здійснювалось аж після розп’яття. Коли Ісус прийшов і виконав Свою роботу, Його ціллю переважно було за допомогою Свого розп’яття здобути тріумф над полоном смерті та підземного царства, над впливом сатани – тобто перемогти сатану. І тільки після розп’яття Ісуса Петро крок за кроком пішов шляхом до досконалості. Звісно, Петро був серед тих, хто слідував за Ісусом під час Його роботи, але тоді він не зазнав вдосконалення. Навпаки, саме після того, як Ісус завершив Свою роботу, Петро поступово зрозумів істину, а потім став удосконаленим. Утілений Бог приходить на землю лише для того, щоб за короткий час виконати ключову, вирішальну стадію роботи, а не для того, щоб довго жити серед людей на землі з наміром їх удосконалювати. Він не виконує такої роботи. Він не чекає того часу, коли людина буде повністю вдосконалена, щоб завершити Свою роботу. Це не ціль і не значення Його втілення. Він приходить тільки для того, щоб виконати короткочасну роботу спасіння людства, а не дуже тривалу роботу вдосконалення людства. Робота спасіння людства є показовою та здатна почати новий період. Її можна завершити за короткий час. Але вдосконалення людства вимагає піднесення людини до певного рівня, а це робота тривала. Таку роботу мусить виконувати Божий Дух, але вона робиться на фундаменті істини, висловленої під час роботи в плоті. Вона також виконується за допомогою апостолів, яких Він підносить, аби вони виконували довготривалу пастирську роботу для досягнення Його цілі – вдосконалення людства. Утілений Бог не виконує цієї роботи. Він лише говорить про шлях життя, щоб люди зрозуміли, і Він лише дає людству істину, а не постійно супроводжує людину в практикуванні істини, бо це не входить у сферу Його служіння. Тому Він не супроводжуватиме людину до того дня, коли вона повністю зрозуміє істину та повністю набуде її. Його робота в плоті завершується тоді, коли людина формально входить на правильний шлях віри в Бога, стає на правильний шлях удосконалення. Звісно, це також станеться тоді, коли Він остаточно переможе сатану та здобуде тріумф над світом. Його не хвилює ні те, чи до того часу людина зрештою ввійде в істину, ні те, яким буде життя людини – великим чи мізерним. Бог у плоті не мусить управляти нічим із цього; ніщо із цього не входить у сферу служіння втіленого Бога. Щойно Він закінчить роботу, яку мав намір виконати, Він завершить Свою роботу в плоті. Отже, робота, яку виконує втілений Бог, – це лише та робота, яку Божий Дух не може виконати безпосередньо. Більше того, це короткочасна робота спасіння, а не робота, яку Він здійснюватиме на землі на довготривалій основі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки вдосконалені можуть жити змістовним життям»

Божі слова на кожен день. Уривок 553

Ця робота, що ведеться серед вас, виконується над вами відповідно до того, яку роботу треба здійснити. Після завоювання цих людей певну громаду людей буде вдосконалено. Тому значна частина нинішньої роботи – це ще й підготовка до досягнення цілі з вашого вдосконалення, бо є багато людей, які жадають істини та можуть бути вдосконалені. Якби над вами було виконано лише роботу завоювання без жодної подальшої роботи, хіба не вийшло б так, що дехто з тих, що томляться за істиною, не здобув би її? Нинішню роботу спрямовано на те, щоб відкрити шлях для пізнішого вдосконалення людей. Хоча Моя робота – лише робота завоювання, усе ж таки шлях життя, про який Я говорю, є підготовкою до пізнішого вдосконалення людей. Робота, що починається після завоювання, зосереджена на вдосконаленні людей, а завоювання здійснюється для того, щоб закласти фундамент для роботи вдосконалення. Людину можна вдосконалити лише після того, як її буде завойовано. Зараз головне завдання – це завоювання; пізніше тих, хто шукає й жадає істини, буде вдосконалено. Удосконалення людей пов’язано з активними аспектами їхнього входження: чи маєш ти боголюбиве серце? Якою була глибина твого досвіду, коли ти йшов цим шляхом? Наскільки чиста твоя любов до Бога? Наскільки точно ти практикуєш істину? Щоб бути вдосконаленим, треба мати базові знання з усіх аспектів людської сутності. Це базова вимога. Усі ті, кого не можна вдосконалити, після завоювання стають знаряддями та зрештою все одно будуть укинуті в озеро вогняне і сірчане, усе одно впадуть у криницю бездонну, бо твій характер не змінився й ти досі належиш сатані. Якщо людині бракує умов для вдосконалення, то від неї немає жодної користі: вона – відходи, інструмент, те, що не витримає випробування вогнем! Наскільки велика твоя любов до Бога просто зараз? Наскільки велика твоя огида до себе? Наскільки глибоко ти насправді знаєш сатану? Чи зміцнилися ви у своїй рішучості? Чи добре врегульоване ваше життя в межах вашої людської сутності? Чи змінилося ваше життя? Чи живете ви новим життям? Чи змінився ваш погляд на життя? Якщо все це не змінилося, тебе не можна вдосконалити, навіть якщо ти не відступаєш; натомість ти був лише завойований. Коли прийде час тебе випробовувати, тобі бракуватиме істини, твоя людська сутність буде ненормальною, і ти будеш низьким, як тяглова тварина. Твоїм єдиним досягненням було б те, що ти був завойований: ти був би просто об’єктом, який Я завоював. Як віслюк, відчувши на собі батіг господаря, стає лякливим і боїться вибрикувати щоразу, коли бачить господаря, так і ти був би просто підкореним віслюком. Якщо людина не має цих позитивних аспектів, а натомість пасивна й боязка, ляклива та нерішуча в усьому, не здатна нічого чітко розрізняти, не здатна прийняти істину, досі не має шляху практики, більше того – навіть не має боголюбивого серця, якщо людина не розуміє, як любити Бога, як жити змістовним життям, як бути справжньою людиною, то як така людина може свідчити про Бога? Це показувало б, що твоє життя не має особливої цінності, а ти – просто підкорений віслюк. Ти був би завойований, але це означало б лише те, що ти відрікся від великого червоного дракона та відмовився коритися його владі; це означало б, що ти віриш у те, що Бог є, хочеш підкорятись усім Божим планам і не маєш жодних нарікань. Але якщо говорити про позитивні аспекти, то чи здатен ти жити Божим словом і проявляти в собі Бога? Якщо тобі бракує всіх цих аспектів, це означає, що ти не здобутий Богом – ти просто підкорений віслюк. У тобі немає нічого бажаного, і Святий Дух у тобі не працює. Твоя людська сутність занадто негідна; Бог не може тебе використовувати. Потрібно, щоб Бог тебе схвалював і ти був у сто разів кращим за безбожних звірів і ходячих мерців: для вдосконалення годяться тільки ті, хто досягнув цього рівня. Тільки той, хто має людську сутність і совість, придатний для використання Богом. Вас можна буде вважати людьми тільки тоді, коли ви будете вдосконалені. Лише вдосконалені люди живуть змістовним життям. Лише такі люди можуть іще гучніше свідчити про Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки вдосконалені можуть жити змістовним життям»

Божі слова на кожен день. Уривок 554

Що то за шлях, через який Бог удосконалює людину? Які аспекти він охоплює? Чи хочеш ти, щоб Бог тебе вдосконалив? Чи хочеш ти прийняти Його суд і кару? Що ти знаєш про ці запитання? Якщо в тебе немає знань, про які можна було б говорити, то це доказ того, що ти досі не знаєш Божої роботи та Святий Дух тебе нітрохи не просвітив. Неможливо удосконалити таких людей. Їм дається лише невелика благодать на короткий час насолоди, і він триватиме недовго. Люди, які тільки споживають Божу благодать, не можуть бути вдосконалені Богом. Хтось задоволений, коли має тілесний спокій і втіхи, легке життя без бід і негараздів, а вся його сім’я живе в злагоді, без сварок і гризоти – і він може навіть вірити, що то і є Боже благословення. А насправді то лише Божа благодать. Ви не повинні вдовольнятися простим споживанням Божої благодаті: таке мислення дуже вульгарне. Навіть якщо ти щодня читаєш Божі слова, і молишся щодня, і твій дух відчуває особливий мир і велику втіху, але зрештою ти нічого не пізнав і нічого не можеш сказати про те, що знаєш про Бога та Його роботу, і скільки б Божого слова ти не пив і не їв, якщо від того ти відчуваєш лише душевний мир і втіху, і якщо слово Боже тобі незрівнянно солодке, так, ніби ти не можеш ним достатньо насолодитися, але нітрохи не відчув і не пізнав на ділі, що значать Божі слова, і ти повністю позбавлений реальності Його слів, то що ти можеш здобути від такої віри в Бога? Якщо ти не живеш суттю слів Божих, то твоє споживання та пиття цих слів і твої молитви – це лише релігійна віра. Таких людей Бог не може вдосконалити та здобути. Люди, здобуті Богом, – то люди, що шукають істину. Адже Бог здобуває не плоть людську та не майно, що належить людині, але ту її частину, що належить Богу. Тож коли Бог удосконалює людину, Він не її плоть удосконалює, а її серце, і через те здобуває її серце; інакше кажучи, коли Бог удосконалює людину, по суті, Він удосконалює її серце, щоб воно могло навернутися до Бога та полюбити Його.

Людська плоть є тіло та кров. Богові марно здобувати тіло людське, адже воно неминуче руйнується та не може отримати ні Його спадщини, ні Його благословення. Якби плоть людська була здобута, і лише плоть була в цьому потоці, то хоча сама людина була б номінально в потоці, але серце її належало б сатані. При цьому люди не лише не могли б стати проявом Бога, а й стали б Йому тягарем, і те, що Бог обрав людей, утратило б усякий сенс. Усі, кого Бог має намір удосконалити, отримають Його благословення та Його спадщину. Тобто, вони беруть те, Ким є Бог і чим володіє, щоб це стало тим, що вони мають усередині, і в них викарбовуються всі слова Божі; і Ким би не був Бог, ви можете це все прийняти таким, як воно є, і так жити істиною. Ось такою є людина, що була вдосконалена та здобута Богом. Лише така людина має право отримувати благословення, які дає Бог:

1. Здобути всю Божу любов.

2. В усьому чинити за волею Божою.

3. Жити в Божому світлі та здобути Божий провід і просвітлення.

4. Втілювати в життя на землі подобу, яку любить Бог; любити Бога так само щиро, як любив Петро, розп’ятий за Бога та гідний померти у відплату за Божу любов; мати таку саму славу, як має Петро.

5. Мати любов, повагу та захоплення від усіх на землі.

6. Скинути всі аспекти пут смерті та аду, не дати сатані жодної можливості чинити свою роботу, бути одержимим Богом, жити в чистому, жвавому дусі та не стомлюватися.

7. Завжди жити в невимовному захваті та піднесенні, наче побачивши настання дня Божої слави.

8. Здобувати славу разом із Богом і мати обличчя, подібне до милих Богові святих.

9. Стати тим, що любить Бог на землі, себто улюбленим сином Божим.

10. Змінити форму та вознестися з Богом до третього неба й подолати межі плоті.

Бог удосконалює та здобуває лише тих людей, які можуть успадкувати благословення Божі. Чи здобув ти щось наразі? Наскільки Бог тебе вдосконалив? Бог не вдосконалює людей навмання; Його вдосконалення людей має умови та чіткі, видимі результати. Людина думає, що достатньо мати віру в Бога – і Він її вдосконалить і здобуде, і дасть їй на землі Свої благословення та спадщину. Але то не так. Подібні речі безмірно складні – і це якщо не згадувати про зміну людської форми. Наразі вам потрібно поперед усього шукати Божого вдосконалення в усьому й через усіх людей, через усі справи та речі, що трапляються у вашому житті, щоб у вас закарбувалося більше того, Ким є Бог. Спершу ви повинні отримати спадщину Божу на землі; тільки після того ви здобудете право успадкувати нові та більші благословення Божі. Саме цих речей ви повинні прагнути, і саме їх маєте осягнути перш за все. Що більше ви прагнете, щоб Бог вас у всьому вдосконалив, то краще зможете бачити в усьому Божу руку та завдяки цьому активно прагнутимете ввійти в буття Божого слова та ввійти в реальність Його слова через різні точки зору й у різних питаннях. Не можна вдовольнятися таким пасивним станом, як-от просто не грішити чи не мати уявлень, життєвих принципів і людської волі. Бог удосконалює людину багатьма способами; усі справи криють у собі можливість для вдосконалення, і Він може тебе вдосконалити не тільки в позитивному плані, а й у негативному, щоб зробити те, що ти отримуєш, більш рясним. Кожен день відкриває можливості для вдосконалення та нагоди для того, щоб Бог тебе здобув. Переживаючи їх деякий час, ти вельми змінишся та природним чином осягнеш багато речей, які раніше не розумів. І настанови інших людей тобі не знадобляться; Бог просвітить тебе без твого відома, щоб ти в усьому просвітився та ввійшов у подробиці всього, що ти переживаєш. Бог напевне тебе скерує, щоб ти не відхилився вліво чи вправо, і так ти ступиш на шлях до Божого вдосконалення.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Обіцянки вдосконаленим»

Божі слова на кожен день. Уривок 555

Процес удосконалення Богом не можна обмежувати вдосконаленням через споживання та пиття Божого слова. Таке переживання було б занадто однобічним, включало б у себе занадто мало й обмежувало б людей дуже маленьким діапазоном. У такому разі людям бракувало б значної частини духовної поживи, яку вони потребують. Якщо ви хочете, щоб Бог вас удосконалив, то мусите навчитися переживати просвітлення у всіх справах і здобувати його через усе, що з вами відбувається. Чи хороше з тобою трапляється, чи погане – усе повинно приносити тобі користь і не налаштовувати тебе негативно. І що б то не було, ти маєш уміти дивитися на речі з Божого боку, а не вивчати й оцінювати їх із точки зору людини (це було б відхиленням у твоєму досвіді). Якщо ти так це переживатимеш, то твоє серце наповниться тягарями твого життя; ти постійно житимеш у світлі Божого лику і не будеш легко відхилятися у своїй практиці. Такі люди мають попереду світле майбутнє. Існує безліч можливостей для Божого вдосконалення. Усе залежить від того, чи щиро ви любите Бога та чи маєте рішучість, щоб бути вдосконаленими та здобутими Ним, отримати Його благословення та спадщину. Самої рішучості недостатньо; ви повинні мати багато знань, інакше завжди будете відхилятися у своїй практиці. Бог бажає вдосконалити всіх і кожного з вас. Але наразі більшість людей хоч і вельми давно прийняла Божу роботу, та обмежується тим, що лише насолоджується Божою благодаттю та хоче дозволити Богу дати їм трохи плотських радощів, але не хоче отримати більших, вищих одкровень. Це показує, що серце людини й досі завжди назовні. Хоча у людській праці, службі та серці любові до Бога поменшало домішок, що стосується внутрішньої суті та закоснілого мислення людини, вона досі постійно шукає плотського миру та задоволень, і їй байдуже до того, які умови та цілі Божого вдосконалення людини. Тому більшість людей досі живе вульгарним, зіпсованим життям. Їхнє життя ні дрібки не змінилося; віра в Бога для них просто не має ваги, наче вони вірять лише заради інших, формально виконуючи якісь дії й обходячись будь-яким способом, дрейфуючи в безцільному існуванні. Мало хто здатен прагнути ввійти в слово Боже в усьому, аби здобути більше дорожчих речей, стати сьогодні багатшими людьми в Божому домі й отримати більше Божих благословень. Якщо ти прагнеш, щоб Бог тебе вдосконалив у всьому, і здатен отримати все, що Він обіцяв на землі, і якщо ти в усьому шукаєш Божого просвітлення та не марнуєш літа бездіяльно, саме цей шлях є ідеальним для активного входження. Лише так ти станеш гідним і отримаєш право на те, щоб Бог тебе вдосконалив. Чи справді ти прагнеш того, щоб Бог тебе вдосконалив? Чи справді ти в усьому ревний? Чи маєш ти той самий дух любові до Бога, який мав Петро? Чи маєш ти бажання любити Бога так, як любив Ісус? Ти віриш в Ісуса вже багато років; чи бачив ти, як Ісус любив Бога? Чи справді ти віриш саме в Ісуса? Ти віриш у практичного Бога сьогодення; чи бачив ти, як практичний Бог у плоті любить Бога на небесах? Ти маєш віру в Господа Ісуса Христа; це тому, що розп’яття Ісуса заради спокути людства та чудеса, які Він творив, є загальновизнаними фактами. Та віра людська приходить не від знання й справжнього осягнення Ісуса Христа. Ти віриш лише в ім’я Ісуса, та не віриш у Його Дух, тому що не зважаєш на те, як Ісус любив Бога. Твоя віра в Бога занадто наївна. Хоч ти й віриш в Ісуса вже багато років, та не знаєш, як любити Бога. Хіба це не робить тебе найбільшим у світі дурнем? Це доказ того, що роками ти споживав їжу Господа Ісуса Христа намарно. Я не тільки не маю любові до таких людей, а й вірю, що Господь Ісус Христос, якому ти поклоняєшся, не мав би до таких людей любові. Як можна вдосконалити таких людей? Чи ти не червонієш від сорому? Чи тобі не соромно? Чи досі маєш нахабство постати перед Господом своїм Ісусом Христом? Чи розумієте ви всі смисл того, що Я кажу?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Обіцянки вдосконаленим»