Зрозуміти мету Божої роботи, вплив, який Його робота справляє на людину, і в чому власне полягає Його воля для людини – саме цього має досягати кожна людина, яка слідує за Богом. У наші дні знання про Божу роботу – це те, чого бракує всім людям. Діла, які Бог учинив над людьми, повнота Божої роботи й те, у чому власне полягає Божа воля для людини від створення світу до теперішнього часу – це те, чого людина не знає й не розуміє. Така недостатність спостерігається не лише у всьому релігійному світі, але й серед усіх тих, хто вірить у Бога. Коли настане день і ти справді побачиш Бога, коли по-справжньому оціниш Його мудрість, коли побачиш усі діла, які Бог учинив, коли зрозумієш, Ким є Бог і що в Нього є – коли побачиш Його щедрість, мудрість, диво та все те, що Він учинив над людьми, – саме тоді ти досягнеш успіху у твоїй вірі в Бога. Кажуть, що Бог усеосяжний та всеблагий, але яким саме чином Він усеосяжний і яким саме чином Він усеблагий? Якщо ти цього не розумієш, то не можеш уважатися тим, хто вірить у Бога. Чому Я кажу, що люди в релігійному світі є не віруючими у Бога, а лиходіями, подібними до диявола? Коли Я кажу, що вони лиходії, то кажу це тому, що вони не розуміють Божої волі та не є спроможними побачити Його мудрість. Бог ніколи не виявляє їм Свою роботу. Вони сліпі; вони не можуть побачити Божих діл, вони були залишені Богом, і їм цілковито бракує Божих турботи та захисту, не кажучи вже про роботу Святого Духа. Усі ті, в кого немає Божої роботи, – це лиходії та супротивники Бога. Божі супротивники, про яких Я веду мову, – це ті, хто не знає Бога, хто визнає Бога своїми вустами, але при цьому не знає Його, ті, хто йде за Богом, але не слухається Його, і ті, хто впивається Божою благодаттю, але не може свідчити про Нього. Без розуміння мети Божої роботи або розуміння роботи, яку Бог здійснює в людині, людина не може бути в згоді з Божою волею, а також не може свідчити про Бога. Причина, з якої людина противиться Богу, випливає, з одного боку, з її зіпсованого характеру, а з іншого – з незнання Бога та з браку розуміння тих принципів, за якими Бог працює, та Його волі для людини. Ці два аспекти, взяті разом, складають історію людського опору Богові. Новачки у вірі противляться Богові, тому що такий спротив лежить у їхній природі, тоді як спротив Богові з боку тих, хто у вірі вже багато років, є наслідком їхнього незнання Бога на додачу до їхнього зіпсованого характеру. У час, коли Бог ще не став плоттю, основою для оцінки того, чи протистоїть людина Богові, було те, чи дотримується вона постанов, встановлених Богом на небесах. Наприклад, у період Закону будь-яка людина, яка не дотримувалася законів Єгови, вважалася такою, що опирається Богові; той, хто крав пожертвуване Єгові або протистояв тим, до кого Єгова виявляв Свою прихильність, вважався людиною, що опирається Богові, і таких людей каменували до смерті; хто не шанував батька або матір, хто бив або проклинав іншого, вважався людиною, що не дотримується законів. І всі ті, хто не дотримувався законів Єгови, вважалися людьми, що протистоять Йому. Уже не так було в період Благодаті, коли будь-яка людина, що чинила опір Ісусу, вважалася такою, що чинить опір Богу, і будь-хто, хто не слухався слів, промовлених Ісусом, вважався тим, хто чинить опір Богу. У цей час спосіб визначення спротиву Богові став точнішим та практичнішим. У час, коли Бог ще не став плоттю, основою для оцінки того, чи противиться людина Богові, було те, чи поклонялася вона невидимому Богові на небі, чи шанувала Його. Спосіб, у який у той час визначався спротив Богові, був не дуже практичним, оскільки людина не могла бачити Бога і не знала, яким був образ Божий або як Бог працював і промовляв. Людина не мала жодних уявлень про Бога, вона вірила в Бога невиразно, оскільки Бог тоді ще не явився людині. Тому як би людина не вірила в Бога у своїй уяві, Бог не засуджував людину й не висував до неї занадто багато вимог, тому що людина була абсолютно нездатна бачити Бога. Коли Бог стає плоттю та приходить працювати поміж людей, усі споглядають Його та чують Його слова, і всі бачать діла, які Бог чинить зі Свого плотського тіла. У ту мить всі людські уявлення перетворюються на піну. Щодо тих, хто бачив, як Бог з’являється в плоті, то вони не будуть засуджені, якщо добровільно підкоряться Йому; ті ж, хто цілеспрямовано протистоять Йому, будуть вважатися супротивниками Бога. Такі люди є антихристами, ворогами, які свідомо протистоять Богу. Ті, хто носить у собі уявлення про Бога, але все ще має готовність та бажання коритися Його волі, не будуть засуджені. Бог засуджує людину на підставі її намірів та вчинків – у жодному разі не за її думки та ідеї. Якби Він засуджував людину на підставі її думок та ідей, тоді жодна людина не змогла б врятуватися з гнівних Божих рук. Ті, хто свідомо чинить опір втіленому Богу, будуть покарані за свій непослух. Що стосується цих людей, які свідомо чинять опір Богові, то їхній спротив випливає з того, що вони носять у собі уявлення про Бога, що, своєю чергою, веде їх до дій, які заважають Божій роботі. Ці люди навмисне противляться Божій роботі та руйнують її. Вони не просто мають уявлення про Бога – вони ще й займаються справами, які заважають Його роботі, і з цієї причини люди такого типу будуть засуджені. Ті, хто свідомо не заважає Божій роботі, не будуть засуджені як грішники, оскільки вони спроможні добровільно коритися та не займатися справами, які викликають порушення та збурення. Такі люди не будуть засуджені. Одначе, якщо люди, які впродовж багатьох років переживали Божу роботу, продовжують носити в собі уявлення про Бога та залишаються нездатними пізнати роботу втіленого Бога, і якщо, попри всі ті роки, коли вони переживали Його роботу, вони й надалі продовжують наповнюватися уявленнями про Бога та залишаються нездатними прийти до пізнання Його, то, хай би навіть вони і не займалися справами, що спричиняють завади, їхні серця все одно наповнені численними уявленнями про Бога, і, навіть якщо ці уявлення не робляться явними, такі люди жоднісіньким чином не сприяють Божій роботі. Вони не здатні поширювати Євангеліє для Бога або свідчити про Нього. Такі люди – це потолоч і йолопи. Оскільки вони не знають Бога і, крім того, є абсолютно неспроможні відкинути свої уявлення про Нього, вони засуджені. Можна сказати так: для новачків у вірі триматися уявлень про Бога або нічого не знати про Нього – це нормально, але для того, хто вже протягом багатьох років вірив у Бога і пережив чимало Його роботи, – для такої людини було б ненормально продовжувати триматися таких уявлень, і ще менш нормально для такої людини було б не мати знання про Бога. Саме тому, що це ненормальний стан, вони засуджені. Ці ненормальні люди – це сміття; це ті, хто найбільше противиться Богові і хто даремно користується Божою благодаттю. Усі такі люди врешті-решт будуть вигнані!

Кожен, хто не розуміє мети Божої роботи, є людиною, яка протистоїть Йому, а той, хто зрозумів мету Божої роботи, але й надалі не прагне догоджати Богові, ще більше може вважатися Божим супротивником. Є люди, які читають Біблію у величних церквах і цілоденно цитують її, але жоден серед них не розуміє мети Божої роботи. Жоден серед них не здатен пізнати Бога; і тим більше жоден із них не може бути в згоді з Божою волею. Усі вони нікчемні, огидні люди, кожен із яких стоїть високо, щоб дорікати Богові. Вони свідомо протистоять Богові, навіть несучи Його стяг. Заявляючи про свою віру в Бога, вони попри це їдять людську плоть та п’ють людську кров. Усі такі люди – це дияволи, які пожирають душу людини, головні демони, які навмисне заважають тим, хто намагається ступити на правильний шлях, і камені спотикання, які заважають тим, хто шукає Бога. Вони можуть видаватися людьми «здорової статури», але звідки їхнім послідовникам знати, що вони не хто інші, як антихристи, які ведуть людей до спротиву Богові? Звідки їхнім послідовникам знати, що це живі біси, віддані пожиранню людських душ? Ті, хто про себе високої думки в Божій присутності, – це найнижчі з людей, ті ж, хто вважає себе низьким, – найшанованіші. А ті, хто вважає, що знає Божу роботу, і хто, до того ж, здатний проголошувати роботу Бога іншим з великою помпою, дивлячись прямо на Нього, – це найбільші невігласи серед людей. Такі люди без Божого свідчення, вони пихаті та сповнені зарозумілості. Ті, хто вважає, що має замало пізнання Бога попри свій фактичний досвід та практичне пізнання Його, – це ті, кого Він найбільше любить. Лише такі люди справді мають свідчення та справді здатні бути удосконаленими Богом. Ті, хто не розуміє Божої волі, – це Божі супротивники; ті, хто розуміє Божу волю, але не втілює істину в життя, – це Божі супротивники; ті, хто їсть і п’є Божі слова, але йде проти сутності Божих слів, – це Божі супротивники; ті, хто має уявлення про втіленого Бога, і на додачу до того ще й має бажання брати участь у бунті, – це Божі супротивники; ті, хто виносить суд над Богом, – це Божі супротивники; і кожен, хто не може пізнати Бога або свідчити про Нього, – це Божий супротивник. Тому Я закликаю вас: якщо ви дійсно маєте віру в те, що можете пройти цим шляхом, то продовжуйте ним іти. Але якщо ви не здатні утриматися від протистояння Богові, то вам ліпше піти геть, поки не пізно. В іншому разі ймовірність того, що все обернеться для вас погано, надзвичайно висока, тому що ваша природа просто занадто зіпсована. Вірності, чи послуху, чи серця, яке жадає праведності та істини, або любові до Бога у вас немає ані на йоту. Можна сказати, що ваша ситуація перед Богом – це повна руїна. Ви не можете дотримуватися того, чого мали б дотримуватися, і неспроможні сказати те, що має бути сказано. Те, що ви мали втілювати у життя, ви не втілили; і функцію, яку ви мали виконувати, виконати ви не спромоглися. У вас немає вірності, совісті, послуху або рішучості, які ви повинні були б мати. Ви не витерпіли страждань, які вам належало б витерпіти, і у вас немає віри, яку ви мали б мати. Простіше кажучи, ви абсолютно позбавлені будь-яких заслуг – і не соромно вам далі жити? Я хотів би вас переконати, що вам краще було б стулити очі у вічному спочинку, тим самим позбавивши Бога переживань за вас та страждань заради вас. Ви вірите в Бога, але при цьому не знаєте Його волі; ви їсте та п’єте Божі слова, але при цьому не можете дотримуватися того, що Бог вимагає від людини. Ви вірите в Бога, але при цьому не знаєте Його, ви залишаєтеся при житті без мети, до якої варто прагнути, без жодних цінностей, без будь-якого сенсу. Ви живете як людина, але не маєте анінайменшої міри совісті, порядності або довіри – чи можете ви все ще називати себе людьми? Ви вірите в Бога, але при цьому обманюєте Його, ба більше, ви забираєте Божі гроші та з’їдаєте жертви, які приносяться Йому. І все ж, урешті-решт, ви все одно не виявляєте анінайменшої уваги до Божих почуттів або найменшого сумління до Нього. Навіть найтривіальнішу з Божих вимог – і тієї ви не можете виконати. Чи можете ви все ще називати себе людьми? Ви їсте їжу, яку вам дає Бог, і дихаєте киснем, який Він дає вам, насолоджуючись Його благодаттю, але все одно, врешті-решт, у вас немає анінайменшого пізнання Бога. Навпаки, ви стали неробами, які противляться Богові. Хіба це не робить вас звіром навіть нижчим за пса? Чи є серед тварин злісніші за вас?

Ті пастори та пресвітери, які стоять за високими кафедрами й навчають інших, – це супротивники Бога та союзники сатани; а ті з вас, хто не стоїть за високою кафедрою і не навчає інших, хіба не були б ще більшими супротивниками Бога? Хіба ви не в змові з сатаною ще більше, ніж вони? Ті, хто не розуміє мети Божої роботи, не знають, як бути в згоді з Божою волею. Звісно, неможливо, щоб ті, хто розуміє мету Божої роботи, не знали, як бути в згоді з Божою волею. Робота Бога ніколи не буває помилковою – скоріше, вади мають прагнення людини. Хіба виродки, які свідомо протистоять Богові, не є ще більш згубливими та зловмисними, ніж ті пастори та пресвітери? Тих, хто протистоїть Богові, багато, але серед них також чимало різних способів, якими вони протистоять Богові. Як є найрізноманітніші віруючі люди, так само є й найрізноманітніші люди, які протистоять Богові, і кожен із них не такий, як інші. Жоден із тих, хто не може чітко усвідомити мету Божої роботи, не може бути спасенний. Яким би способом людина не чинила опір Богу в минулому, коли вона приходить до розуміння мети Божої роботи та присвячує свої зусилля догоджанню Богові, Бог начисто витре всі її колишні гріхи. Поки людина шукає істину та втілює істину в життя, Бог не пам’ятатиме про те, що вона зробила. Крім того, Бог виправдовує людину саме на підґрунті втілення нею істини в життя. Це Божа праведність. До того, як людина побачила Бога або пережила Його роботу, якими б не були її дії щодо Бога, Він цього не пам’ятає. Однак щойно людина побачила Бога та пережила Його роботу, усі вчинки та дії людини будуть вноситися Богом в «аннали», оскільки людина побачила Бога та стала жити посеред Його роботи.

Коли людина справді побачить, що Бог має і Ким Він є, коли вона побачить Його верховенство, коли вона справді прийде до пізнання Божої роботи і, крім того, коли старий характер людини зміниться, тоді людина повністю відкине свій бунтівний характер, який протистоїть Богові. Можна сказати, що всі в якийсь час протистояли Богу і всі в якийсь час бунтували проти Бога. Проте, якщо ти охоче слухаєшся втіленого Бога й з цього моменту догоджаєш Божому серцю своєю вірністю, втілюєш у життя істину, яку маєш втілювати, виконуєш свій обов’язок, який маєш виконувати, та дотримуєшся норм, яких маєш дотримуватися, тоді ти є людиною, яка готова відкинути своє бунтарство, щоб догоджати Богові, і яка може бути вдосконаленою Богом. Якщо ти вперто відмовляєшся бачити свої помилки й не маєш жодного наміру каятися, якщо ти триматимешся своєї бунтівної поведінки без найменшого наміру співпрацювати з Богом і догоджати Йому, тоді така норовлива і невиправна людина, як ти, неодмінно буде покарана і, безумовно, ніколи не буде тим, кого Бог удосконалюватиме. Якщо все так, то сьогодні ти ворог Богові, і завтра будеш Божим ворогом, і так само залишишся Божим ворогом і післязавтра; ти завжди будеш Божим супротивником і ворогом Богові. У такому разі як Бог міг би тебе відпустити? Противитися Богові – в природі людини, але людина не повинна навмисно шукати «секрет» протистояння Богові просто тому, що змінити свою природу є нездоланним завданням. Якби це було так, то тобі краще було б піти, поки ще не запізно, щоб твоє покарання в майбутньому не стало суворішим і щоб твоя звіряча природа не вибухнула й не стала некерованою, доки твоє плотське тіло не було б врешті-решт знищене Богом. Ти віриш у Бога, щоб отримувати благословення, але якщо врешті-решт тебе спіткає лише нещастя, то хіба це буде не ганьба? Я закликаю вас: краще складіть інший план. Вам було б краще не вірити в Бога, а займатися будь-чим іншим – безумовно, не може бути так, щоб існував лише цей один шлях. Хіба ж ви не виживали б і надалі, якби не шукали істини? Навіщо вам саме в такий спосіб бути в суперечці з Богом?