Божі слова з Біблії

«Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Івана 14:6).

«Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя» (Івана 6:63).

Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Христос останніх днів приносить життя та приносить тривкий і вічний шлях істини. Ця істина – це той шлях, яким людина здобуває життя, і це єдиний шлях, яким людина пізнає Бога й отримає Його схвалення. Якщо ти не шукаєш шляху життя, наданого Христом останніх днів, тоді ти ніколи не отримаєш схвалення Ісуса та ніколи не будеш гідним того, щоб увійти у ворота Царства Небесного, тому що ти одночасно є маріонеткою та бранцем історії. Ті, хто знаходиться під контролем правил і слів та кайданів історії, ніколи не зможуть здобути життя або здобути вічний шлях життя. Це тому, що, замість води життя, що тече з престолу, все, що у них є, – це каламутна вода, за яку чіпляються тисячі років. Ті, кого не забезпечують водою життя, назавжди залишаться трупами, іграшками сатани та синами пекла. Як же тоді вони можуть узріти Бога? Ти тільки намагаєшся триматися за минуле, лише намагаєшся стояти на місці й залишити все як є і не намагаєшся змінити поточний стан речей і відкинути історію, то чи не будеш ти завжди ворожий до Бога? Кроки Божої роботи широкі та могутні, як бурхливі хвилі та гуркотіння грому – і все ж ти сидиш пасивно, чекаючи на знищення, чіпляючись за свою дурість і нічого не роблячи. Таким чином, як тебе можна вважати тим, хто йде стопами Агнця? Як ти можеш підтвердити, що Бог, за якого ти тримаєшся, це Бог, який завжди новий і ніколи не старий? І як слова твоїх пожовклих книг можуть провести тебе в новий період? Як вони можуть вести тебе в пошуках кроків Божої роботи? І як вони можуть піднести тебе на небеса? Те, що ти тримаєш у своїх руках, – це слова, які можуть дати лише тимчасову розраду, а не істини, здатні дати тобі життя. Слова Писання, які ти читаєш, можуть лише збагатити твій язик – це не філософські слова, які можуть допомогти тобі пізнати людське життя, а тим більше шляхом, який може привести тебе до досконалості. Хіба ця невідповідність не дає тобі приводу для роздумів? Хіба це не змушує тебе усвідомити таємниці, що містяться всередині? Чи здатен ти самостійно доставити себе на небеса, щоб зустрітися з Богом? Без пришестя Бога, чи можеш ти взяти себе на небеса, щоб насолоджуватися сімейним щастям із Богом? Ти все ще живеш мріями? Тоді я пропоную тобі перестати мріяти та подивитися на те, хто працює зараз, – подивитися, хто зараз виконує роботу зі спасіння людей в останні дні. Якщо ти цього не зробиш, ти ніколи не здобудеш істину та ніколи не здобудеш життя.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»

Сам Бог є життям та істиною, і Його життя та істина співіснують. Ті, хто не здатний здобути істину, ніколи не здобудуть життя. Без керівництва, підтримки та надання істини ти здобудеш тільки слова, вчення і, навіть більше, – смерть. Боже життя всюдисуще, і Його істина та життя співіснують. Якщо ти не можеш знайти джерело істини, тоді ти не здобудеш поживу для життя; якщо ти не можеш здобути поживу для життя, тоді у тебе, безсумнівно, не буде істини, окрім фантазій та уявлень, усе твоє тіло буде нічим іншим, як твоєю плоттю, – твоєю смердючою плоттю. Знай, що слова книг не вважаються життям, історичні записи не можна вшановувати як істину, а приписи минулого не можуть служити звітом про поточні слова Бога. Тільки слова, виражені Богом, коли Він приходить на землю та живе серед людей, – це істина, життя, Божий намір та Його нинішній спосіб здійснення роботи.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»

У період Царства Бог використовує слова, щоб розпочати нову добу, змінити спосіб Своєї роботи й виконати роботу всього періоду. Це принцип, за яким Бог працює в період Слова. Він став плоттю й говорить із різних позицій, дозволяючи людині по-справжньому побачити Бога, який є Словом, що з’явилося у плоті, і споглядати Його мудрість і дивовижність. Бог працює в такий спосіб, щоб краще досягти цілей завоювання людей, удосконалення людей й відсіювання людей, що є істинним смислом використання слів для роботи в період Слова. Завдяки словам люди пізнають роботу Бога, Божий характер, суть людини й те, у що вона має ще ввійти. За допомогою слів виконується уся робота, яку Бог бажає виконати в період Слова. Через ці слова люди викриваються, відсіюються й випробовуються. Люди побачили ці слова, почули ці слова й визнали існування цих слів. Як наслідок, вони повірили в існування Бога, у всемогутність і мудрість Бога, а також серце Бога, яке любить і спасає людей. Термін «слова» може бути звичайним і простим, але слова, промовлені вустами втіленого Бога, стрясають всесвіт, перетворюють серця людей, трансформують їхні уявлення та старі характери, перетворюють те, яким зазвичай являв себе цілий світ. Упродовж століть тільки сьогоднішній Бог працює в такий спосіб, і лише Він так говорить і приходить, аби в такий спосіб врятувати людство. Від сьогодні й надалі людина живе під керівництвом слів Божих, серед пастирства й забезпечення Його словами; люди живуть у світі слів Божих, серед проклять і благословень слів Божих, і більшість людей живе під судом і карою Його слів. Усі ці слова й ця робота – заради порятунку людини, заради втілення Божої волі й заради зміни первісного вигляду давно створеного світу. Бог створив цей світ за допомогою слів, Він веде всіх людей у всесвіті за допомогою слів, Він завойовує й спасає їх за допомогою слів і, зрештою, Він використає слова, щоб покласти край усьому старому світу, у такий спосіб уповні завершивши Свій план управління. Упродовж усього періоду Царства Бог використовує слова, щоб виконати Свою роботу та досягти результатів. Він не демонструє чудес і не творить дива, а просто виконує Свою роботу за допомогою слів. Завдяки цим словам людина одержує поживу й забезпечення, а також здобуває знання й правдивий досвід. У період Слова людина одержала виняткове благословення. Вона не страждає від фізичного болю й просто насолоджується щедрим постачанням слів Божих; у неї немає потреби наосліп шукати або навпомацки просуватися вперед, вона невимушено бачить явлення Бога, чує, як Він промовляє Своїми власними вустами, одержує те, чим Він її забезпечує, і спостерігає, як Він особисто виконує Свою роботу. Це ті речі, якими люди минулих століть не могли насолоджуватись, і ті благословення, яких ті люди ніколи не могли одержати.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Період Царства – це період Слова»

Роздуми про Бога й прагнення до Бога не доводять, що тебе завоював Бог; це залежить від того, чи ти віриш, що Він є Слово, яке стало плоттю, чи ти віриш, що Слово стало плоттю, і чи ти віриш, що Дух став Словом, і що Слово явилося в плоті. Це – головне свідчення. Не має значення, як ти слідуєш, як ти присвячуєш себе; важливо те, чи ти здатен виявити на основі цієї нормальної людськості, що Слово стало плоттю, і Дух істини реалізувався в плоті – що вся істина, шлях, і життя прийшли в плоті, Божий Дух дійсно прибув на землю, і Дух прийшов у плоті. Хоча на перший погляд це видається відмінним від зачаття Святим Духом, у цій роботі ти можеш чіткіше побачити, що Дух уже реалізувався в плоті, і, більше того, що Слово стало плоттю й Слово явилося в плоті. Ти здатен зрозуміти справжнє значення слів: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово». Більше того, ти маєш розуміти, що Слово сьогодення – це Бог, і ось, Слово стає плоттю. Це найкраще свідчення, яке в тебе може бути. Це доводить, що ти володієш істинним знанням про Бога, який став плоттю; ти не тільки здатен знати Його, але й усвідомлюєш, що шлях, яким ти йдеш сьогодні, – це шлях життя та шлях істини. Стадія роботи, яку здійснив Ісус, лише реалізувала сутність фрази «Слово в Бога було»: істина Божа була в Бога, а Дух Божий був із плоттю й був невіддільним від тієї плоті. Тобто плоть утіленого Бога була з Духом Божим, що є ще більшим доказом того, що втілений Ісус був першим утіленням Бога. Ця стадія роботи точно відповідає внутрішньому змісту фрази «Слово стає плоттю», надає більш глибокий зміст фразі «Слово в Бога було, і Бог було Слово» і дає тобі можливість твердо вірити словам «Споконвіку було Слово». Інакше кажучи, у час творіння Бог володів словами, Його слова були з Ним і невіддільними від Нього, і в останній період Він ще чіткіше показує силу та владу Своїх слів і дає людині можливість бачити все Його Слово – чути всі Його слова. Такою є робота останнього періоду. Ти мусиш дійти вичерпного розуміння цих речей. Це питання стосується не знання плоті, а того, як ти розумієш плоть і Слово. Це свідчення, яке ти мусиш давати, є тим, що кожен має знати.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Практика (4)»

Мої слова є вічно незмінною істиною. Я – постачання життя людини і єдиний провідник для людства. Цінність та значення Моїх слів визначаються не тим, чи людство їх визнає або приймає, а сутністю самих цих слів. Навіть якщо жодна людина на цій землі не може прийняти Мої слова, цінність Моїх слів та їхня допомога людству не можуть бути оцінені жодною людиною. Тож коли Я стикаюся з багатьма людьми, які бунтують проти Моїх слів, спростовують їх або цілковито їх зневажають, Моє ставлення лише таке: хай час і факти будуть Моїми свідками та доведуть, що Мої слова – істина, дорога і життя. Хай вони доведуть, що все Мною сказане – правильне, що саме цим людина має володіти, і навіть більше того – що це людина має прийняти. Я дам усім, хто за Мною слідує, дізнатися такий факт: ті, хто не може вповні прийняти Мої слова, ті, хто не може практикувати Мої слова, ті, хто не може знайти ціль у Моїх словах, і ті, хто не може через Мої слова отримати благодать спасіння, – то ті, хто засуджений Моїми словами, ба навіть більше – то ті, хто втратив благодать Мого спасіння, і Мій жезл над ними буде завжди.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ви повинні зважати на свої вчинки»

Цього разу Бог приходить виконувати роботу не в духовному тілі, а в дуже звичайному. Крім того, це тіло другого втілення Бога, і це також тіло, через яке Бог повертається до плоті. Це дуже звичайна плоть. Дивлячись на Нього, ти не можеш побачити нічого, що б виділяло Його з-поміж інших, але ти можеш здобути від Нього раніше нечувані істини. Просто ця непримітна плоть є втіленням усіх Божих слів істини, носієм Божої роботи в останні дні та вираженням, за яким людина розуміє весь Божий характер. Чи ти не палко бажаєш побачити Бога на небесах? Чи ти не палко бажаєш зрозуміти Бога на небесах? Чи ти не палко бажаєш побачити місце призначення людства? Він розповість тобі всі ці таємниці – таємниці, які жодна людина ніколи не могла тобі розказати, і Він також розповість тобі про істини, яких ти не розумієш. Він – твоя брама до царства та твій провідник у новий період. Ця звичайна плоть містить багато таємниць, незбагненних для людини. Його вчинки є для тебе незбагненними, та вся мета роботи, яку Він виконує, є достатньою, щоби дати тобі можливість побачити, що Він не проста плоть, як вважають люди, бо Він представляє Божі наміри в останні дні й Божу турботу про людство в останні дні. Хоча ти не можеш почути Його слова, що ніби стрясають небеса й землю, хоча ти не можеш побачити Його очі, котрі наче вогняне полум’я, і хоча ти не можеш отримати дисциплінування Його залізним жезлом, та все ж ти можеш почути з Його слів, що Бог гнівається, і зрозуміти, що Бог проявляє милосердя до людства, і побачити праведний характер Бога і Його мудрість, і, навіть більше, оцінити Боже піклування про все людство. Робота Бога в останні дні полягає в тому, щоб дозволити людині побачити на землі Бога, що на небесах, Який живе поміж людьми, і дати людині змогу пізнати Бога, скоритися Йому, боятися й любити Його. Ось чому Він вдруге повернувся у плоті. Хоча сьогодні людина бачить Бога, такого ж, як і людина: Бога з носом і двома очима, Бога дуже не примітного, та зрештою Бог вам покаже, що якби цієї особи не існувало, то небеса й земля зазнали б величезної зміни; якби цієї особи не існувало, небеса б затьмарились, і земля занурилася б у хаос, а все людство жило б серед голоду та епідемій. Він вам покаже, що якби втілений Бог останніх днів не прийшов спасти вас, то Бог давно б знищив усе людство в пеклі; якби цієї плоті не існувало, то ви б вічно були архигрішниками, і мерцями ви були б довіку. Мусите знати, що якби цієї плоті не існувало, всьому людству було б неможливо уникнути великого лиха й неможливо уникнути ще суворішого покарання, яке Бог відміряє людству в останні дні. Якби ця звичайна плоть не народилася, ви всі були б у такому стані, коли благаєте про життя, не маючи можливості жити, коли благаєте про смерть і не можете вмерти; якби цієї плоті не існувало, то ви не могли б сьогодні здобути істину та постати перед Божим престолом, а натомість Бог покарав би вас за ваші тяжкі гріхи. Чи ви знали, що якби Бог не повернувся у плоті, ніхто не мав би шансу на спасіння; і якби не прихід цієї плоті, Бог давно поклав би край старому періоду? Чи ви з огляду на це досі будете відкидати друге втілення Бога? Оскільки ви можете отримати такі великі блага від цієї звичайної особи, то чому б вам із радістю Його не прийняти?

…Тим фактом, що ви дожили до сьогоднішнього дня, ви завдячуєте цій плоті. Саме тому, що Бог живе у плоті, ви маєте шанс вижити. Всі ці благословення було здобуто завдяки цій звичайній людині. Більше того, в кінці всі народи поклонятимуться цій звичайній людині, а також будуть дякувати і коритися цій скромній людині, бо саме істина, шлях і життя, які Він приніс, спасли все людство, послабили протистояння між людством і Богом, скоротили між ними відстань і відкрили зв’язок між думками Бога й людей. Також це був саме Він, Хто здобув для Бога ще більшу славу. Хіба така звичайна людина не варта твоєї довіри й обожнювання? Хіба така звичайна плоть не гідна зватися Христом? Хіба така звичайна людина не може стати проявом Бога серед людей? Хіба така людина, що вберегла людство від катастрофи, не заслуговує на вашу любов і бажання за Нього триматися? Якщо ви відкидаєте істини, висловлені Його устами, і зневажаєте Його існування поміж вас, то що тоді стане з вами в кінці?

Уся Божа робота в останні дні виконується через цю звичайну людину. Він обдарує тебе всім, і більше того – Він зможе вирішувати все, що тебе стосується. Хіба може ця людина бути такою, якою ви її вважаєте: людиною настільки простою, що її й згадувати не варто? Хіба Його істини недостатньо, щоб повністю вас переконати? Хіба споглядання Його діянь вашими власними очима недостатньо, щоб вас переконати? Чи, може, шлях, яким Він веде, не гідний того, щоб ви ним ішли? Зрештою, що саме змушує вас відчувати до Нього антипатію і відкидати Його, і оминати Його стороною? Саме ця людина висловлює істину, саме ця людина надає істину, і саме ця людина дає вам шлях, яким ви маєте йти. Чи, може, ви досі не здатні знайти в цих істинах сліди Божої роботи? Без роботи Ісуса людство не змогло б зійти з хреста, але без сьогоденного втілення ті, хто сходить із хреста, ніколи не змогли б здобути Боже схвалення чи ввійти в новий період. Якби не прийшла ця звичайна людина, ви ніколи не мали б можливості побачити справжнє лице Бога, та й не були б того гідні, бо всі ви – об’єкти, які давно мали б бути знищені.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи ти знав? Бог учинив велику справу серед людей»

Бог мовчазний і ніколи нам не являвся, однак Його робота ніколи не припинялась. Він оглядає всю землю та керує всім сущим і бачить усі слова й вчинки людини. Він здійснює своє управління зваженими кроками та у відповідності до Свого плану, тихо й без театральних ефектів, і водночас крок за кроком наближається до людства, а Його престол судження зі швидкістю блискавки розташовується у всесвіті, після чого Його трон негайно сходить поміж нас. Яка велична сцена, яка урочиста та вражаюча картина! Неначе голуб і неначе ревучий лев Дух приходить поміж нас. Він – мудрість, Він – праведність, Він – величність, і Він приходить потай поміж нас, наділений владою та сповнений любові й співчуття. Нікому не відомо про Його пришестя, ніхто не вітає Його пришестя і, більше того, ніхто не знає всього, що Він зробить. Життя людини триває, як і раніше, в її серці нічого не змінюється, а дні минають, як завжди. Бог живе серед нас як звичайна людина, як один із найнепримітніших послідовників, як звичайний віруючий. Він має Свої власні прагнення, Свої власні цілі та, більше того, Він має божественну сутність, якої немає у звичайних людей. Ніхто не помітив присутності Його божественності, й ніхто не усвідомив різниці між Його сутністю та сутністю людини. Ми живемо разом із Ним без примусу та страху, бо в наших очах Він всього лише непоказний віруючий. Він спостерігає за кожним нашим рухом, і всі наші думки та погляди в Нього як на долоні. Ніхто не виявляє інтерес до Його існування, ніхто й уявлення не має про Його функцію. Більше того, ніхто не має й найменшої підозри про Його ідентичність. Ми тільки й робимо, що продовжуємо свої пошуки, так наче Він не має до нас жодного відношення…

Святий Дух наче ненароком виражає слова «через» Нього, і хоча це здається дуже неочікуваним, ми, втім, визнаємо їх як слово, що походить від Бога, і з готовністю приймаємо його від Бога. Це тому, що незалежно від того, хто висловлює ці слова, якщо вони походять від Святого Духа, ми повинні приймати їх і не можемо їх заперечувати. Наступне висловлювання може прийти через мене, чи через тебе, чи через когось іншого. Від кого б воно не прийшло, все це Божа благодать. Однак ким би не була та людина, ми не повинні поклонятися їй, оскільки в жодному разі неможливо, щоб ця людина була Богом, і ми в жодному разі не повинні обирати таку звичайну людину, як ця, своїм Богом. Наш Бог такий великий і високоповажний, як могла б така незначуща людина зайняти Його місце? Більше того, ми очікуємо, що Бог прийде та забере нас назад у Царство Небесне, тож як би міг хтось настільки незначний впоратися з такою важливою та складною задачею? Якщо Господь прийде знову, то Він має прийти на білій хмарі, щоб усі натовпи могли це бачити. Як же це буде славно! Як може бути, щоб Він ховався потай серед групи звичайних людей?

І все ж саме звичайна, прихована серед інших людина виконує нову роботу з нашого порятунку. Він не дає нам ніякого пояснення та не говорить нам, чому Він прийшов, а просто здійснює роботу, яку має намір виконати згідно зі Своїм планом і Своєю процедурою. Його слова та висловлювання стають дедалі частішими. Від розради, напучування, нагадування та застереження до докорів і дисциплінування, від ніжного й спокійного тону до слів лютих і величних – усе це змушує людину відчути велику милість і цілковитий жах. Все, що Він каже, влучає в точку – у приховані глибоко всередині нас таємниці. Його слова жалять наші серця, жалять наш дух і наповнюють нас почуттям нестерпного сорому так, що ми ледве знаємо, де сховатися. Ми починаємо мати сумніви щодо того, чи дійсно Бог, присутній у серці цієї людини, любить нас, і що саме Він замишляє. Можливо, ми можемо бути підхопленими, лише зазнавши таких страждань? У себе в голові ми намагаємося вирахувати… майбутнє місце призначення та свою майбутню долю. І все-таки, як і раніше, ніхто з нас не вірить, що Бог уже здобув плоть, щоб виконувати роботу серед нас. Навіть незважаючи на те, що Він уже давно нас супроводжує, навіть незважаючи на те, що Він уже сказав так багато слів нам у вічі, ми, як і раніше, не бажаємо прийняти таку звичайну особу як Бога свого майбутнього, і тим більше ми не бажаємо довірити контроль над нашим майбутнім та долею настільки непримітній особі. Ми насолоджуємося невичерпним постачанням живої води від Нього, і через Нього ми живемо життям, у кому людина зустрічається віч-на-віч із Богом. Але ми лише вдячні за благодать від Господа Ісуса на небесах і ніколи не звертали жодної уваги на почуття цієї звичайної людини, яка має божественність. І все ж Він, як і раніше, виконує Свою роботу, смиренно схований у плоті, даючи висловитися голосу Свого серця, начебто нечутливий до неприйняття Його людством, начебто нескінченно прощаючи людську незрілість і невігластво, вічно терпимий до людського неповажного ставлення до Нього.

Без нашого відома ця незначна людина вводила нас в один етап Божої роботи за іншим. Ми зазнаємо незліченних випробувань і численних провчань і проходимо випробування смертю. Ми дізнаємося про праведний і величний характер Бога й також насолоджуємося Його люблячою добротою та милосердям, починаємо цінувати велику силу та мудрість Бога, бачимо Божу красу та споглядаємо настійний намір Бога спасти людину. Через слова цієї звичайної людини ми приходимо до пізнання характеру та сутності Бога, розуміння Божих намірів, пізнання природи-сутності людини і бачимо шлях до спасіння та вдосконалення. Його слова змушують нас «померти» і вони змушують нас «відродитися». Його слова несуть нам втіху, але в той же час залишають нас у муках від відчуття провини й заборгованості. Його слова несуть нам радість і спокій, але й безмежний біль. Іноді ми схожі на агнців у Його руках, які мають бути забиті за Його бажанням; іноді ми ніби зіниця Його ока та насолоджуємося Його ніжною любов’ю; іноді ми подібні до Його ворогів і під Його поглядом перетворюємося на попіл від Його гніву. Ми – спасенний Ним рід людський, в Його очах ми гробаки, і ми ж заблукалі вівці, яких Він день і ніч жадає віднайти. Він милосердний до нас, Він ненавидить нас, Він підносить нас, Він втішає та напучує нас, Він веде нас, Він просвітлює нас, Він провчає і дисциплінує нас, і Він навіть нас проклинає. День і ніч Він не перестає турбуватися про нас і захищати нас, і піклуватися про нас, ніколи не відходячи від нас. Він виливає всю кров Свого серця й платить за нас повну ціну. Завдяки висловлюванням цієї незначної і звичайної плоті ми насолоджувалися повнотою Бога й узріли місце призначення, дароване нам Богом. Та попри те марнославство продовжує розбурхувати наші серця, і ми, як і раніше, не бажаємо активно прийняти таку людину, як цю, як свого Бога. Незважаючи на те, що Він дав нам так багато манни, так багато для радості, ніщо з цього не може посісти місце Господа в наших серцях. Ми вшановуємо особливу ідентичність і статус цієї людини, але з великою неохотою. Поки Він не відкриє уста, щоб попросити нас визнати, що Він є Бог, ми ніколи не відважимося визнати Його Богом, який незабаром прийде та в той же час давно трудиться серед нас.

Бог продовжує мовити, вдаючись до різноманітних методів і багатьох перспектив, щоб напучувати нас про те, що нам слід робити, та одночасно висловлюючи голос Свого серця. У Його словах – сила життя, вони забезпечують нас шляхом, яким нам слід іти, і змушують нас усвідомити, що саме є істина. Його слова починають захоплювати нас, ми починаємо звертати увагу на тон і манеру Його мови і підсвідомо починаємо помічати голос серця цієї непоказної людини. Заради нас Він виснажує Своє серце, втрачає через нас сон і апетит, ридає заради нас, зітхає заради нас, і стогне, хворіючи заради нас; Він терпить приниження заради місця нашого призначення та спасіння, а наше оніміння й бунтарство змушують Його серце кровоточити й обливатися сльозами. Жодна звичайна людина не має такого єства й таких володінь, і жодна розбещена людина не може їх мати чи досягти. Він має толерантність і терпіння, яких не має жодна звичайна людина, а Його любов – це те, чого не має жодна створена істота. Ніхто, крім Нього, не може знати всі наші думки, нашу природу та сутність, як свої п’ять пальців, чи судити бунтарство та розбещеність людства, говорити з нами і працювати над нами, як це відбувається від імені Бога на небі. Ніхто, крім Нього, не володіє владою, мудрістю та гідністю Бога. Характер Бога, п також його володіння та єство, явлені в Ньому у всій своїй повноті. Ніхто, крім Нього, не може показати нам шлях і принести нам світло. Ніхто, крім Нього, не може відкрити таємниці, про які Бог не повідомляв від часу сотворіння до сьогодні. Ніхто, крім Нього, не може врятувати нас від сатанинської кабали та нашого розбещеного характерів. Він представляє Бога; Він висловлює голос серця Бога, напучування Божі та слова Божого суду над усім людством. Він відкрив новий період, нову еру, сповістив нові небеса та землю й нову роботу, Він приніс нам надію й поклав кінець нашому життю в невизначеному стані, і Він дав можливість усьому нашому єству цілковито узріти шлях до спасіння. Він повністю завоював наші єства і здобув наші серця. Починаючи з цього моменту, наші серця набули усвідомлення, а наш дух, здається, відродився. Ця звичайна, непомітна особа, ця особа яка живе серед нас і яку ми тривалий час відкидаємо – хіба це не Господь Ісус, який завжди в наших думках, уві сні та наяву, і якого ми прагнемо день і ніч? Це Він! Це справді Він! Він – наш Бог! Він є істина, дорога і життя! Він дав нам можливість знову жити і бачити світло та припинив блукання наших сердець. Ми повернулися в дім Божий, ми повернулися перед Його престолом, ми знаходимося з Ним віч-на-віч, ми стали свідками Його лику і побачили шлях, що лежить перед нами.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 4. Узріти появу Бога в Його суді та карі»

Пов’язані гімни

Божі слова – то навіки незмінна істина

Ніхто не усвідомлює прихід Бога