Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Перше втілення було покликане спокутувати людину від гріха, відкупити її за допомогою Ісусового тіла з плоті, тобто Він урятував людину від хреста, але в людини все ще залишився зіпсутий сатанинський характер. Друге втілення більше не призначене для того, щоб служити жертвою за гріх, а для повного спасіння тих, хто був відкуплений від гріха. Це робиться для того, щоб ті, чиї гріхи були прощені, могли звільнитися від своїх гріхів і бути очищеними, а також, домоглися зміненого характеру й так позбулися сатанинського впливу темряви й повернутися до престолу Божого. Тільки так людина може бути повністю освячена. Після того, як період Закону добіг кінця, і почався період Благодаті, Бог почав роботу спасіння, яка триває до останніх днів, коли, судячи й караючи людський рід за його бунтарство, Він повністю очистить людство. Тільки тоді Бог завершить Свою роботу спасіння й увійде в спокій. Отже, на трьох стадіях роботи тільки двічі Бог ставав плоттю, щоб Самому виконувати Свою роботу серед людей. Це тому, що тільки одна з трьох стадій роботи полягає в тому, щоб скеровувати людей у веденні їхнього життя, у той час як дві інших складаються з роботи спасіння. Тільки ставши плоттю, Бог може жити пліч-о-пліч із людиною, відчувати страждання світу та жити в нормальному тілі з плоті. Тільки таким чином Він може забезпечити людей практичним Словом, якого вони потребують як створені істоти. Саме через втілення Бога людина отримує повне спасіння від Бога, а не безпосередньо з небес у відповідь на свої молитви. Людина – від плоті й крові, вона не має жодного шляху побачити Духа Божого, а тим більше наблизитися до Його Духа, тому єдине, з чим вона може мати контакт, – це втілена плоть Бога. Тільки завдяки цьому людина здатна осягнути все Слово й всі істини та отримати повне спасіння. Другого втілення буде достатньо, щоб видалити гріхи людини й повністю очистити її. Отже, з другим втіленням уся Божа робота в плоті буде завершена, і значення Божого втілення стане довершеним. Починаючи з цього моменту, робота Бога в плоті буде повністю завершеною. Після другого втілення Він не стане плоттю втретє задля Своєї роботи. Бо все Його управління добіжить кінця, втілення останніх днів повністю здобуде людей, яких Він обрав, і людство в останні дні буде розподілене за родом їхнім. Він більше не буде виконувати роботу спасіння й не повернеться в плоть, щоб здійснювати будь-яку роботу.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)»

У той час, коли Ісус здійснював Свою роботу, людські знання про Нього були все ще невизначеними й неясними. Люди завжди вірили, що Він син Давида, і проголошували Його великим пророком, добрим Господом, Який спокутував гріхи людини. Деякі, завдяки силі своєї віри, зцілювалися, просто доторкнувшись до краю Його одягу; сліпі прозрівали, і навіть мертві могли бути повернуті до життя. Однак людина не змогла виявити глибоко вкорінений у ній розбещений сатанинський характер і не знала, як позбутися його. Людина отримала багато благодаті, такої як мир і щастя плоті, віра одного члена сім’ї, що приносить благословення всій родині, зцілення від хвороб тощо. Рештою були добрі справи людини та її благочестива зовнішність; якщо хтось міг жити на основі цього, він вважався прийнятним віруючим. Тільки такі віруючі могли потрапити на небеса після смерті, що означало, що вони були спасенні. Але за життя ці люди абсолютно не розуміли дорогу життя. Усе, що вони робили, – так це вчиняли гріхи, а потім сповідували свої гріхи в постійному циклі без будь-якого шляху для зміни свого характеру: такий був стан людини в період Благодаті. Чи отримала людина повне спасіння? Ні! Тому, після того, як ця стадія роботи була завершена, усе ще залишалася робота суду й кари. Ця стадія полягає в тому, щоб очистити людину за допомогою слова і тим самим вказати їй шлях, яким іти. Ця стадія не була б плідною або значущою, якби вона продовжилася вигнанням демонів, оскільки вона не змогла б викорінити гріховну природу людини, і людина зупинилася б на прощенні своїх гріхів. Через жертву за гріх людині були прощені її гріхи, бо робота розп’яття вже добігла кінця, і Бог здобув перемогу над сатаною. Але зіпсований характер людини все ще залишається в ній, людина все ще може грішити та опиратися Богу, і Бог ще не здобув людство. Ось чому на цій стадії роботи Бог використовує слово, щоб розвінчати зіпсований характер людини, спонукаючи людину практикувати її згідно з належним шляхом. Робота цієї стадії більш значуща, ніж попередня, а також більш плідна, оскільки тепер саме слово безпосередньо забезпечує людське життя та дозволяє повністю оновити характер людини; це набагато ґрунтовніша стадія роботи. Таким чином, втілення в останні дні довершило значення Божого втілення та повністю завершило Божий план управління задля спасіння людини.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)»

Бог у Своєму першому втіленні не завершив роботу втілення; Він завершив тільки перший етап роботи, яку Йому необхідно було виконати в плоті. Отже, щоб закінчити роботу втілення, Бог знову повернувся в плоті, живучи всією нормальністю й реальністю плоті, тобто проявляючи Боже Слово в абсолютно нормальній і звичайній плоті, тим самим завершуючи роботу, яку Він залишив незавершеною в плоті. По суті, друга втілена плоть схожа на першу, але вона ще більш реальна, ще більш нормальна, ніж перша. Як наслідок, страждання, яких зазнає друга втілена плоть, є більшими, ніж ті, яких зазнала перша, але ці страждання є результатом Його служіння в плоті, яке відрізняється від страждань розбещеної людини. Це також випливає з нормальності та реальності Його плоті. Оскільки Він несе Своє служіння в абсолютно нормальній і реальній плоті, ця плоть має переносити значні труднощі. Чим більш нормальною і реальною є ця плоть, тим більше Він страждатиме під час виконання Свого служіння. Божа робота виражається в дуже звичайній плоті, яка зовсім не є надприродною. Оскільки Його плоть нормальна й також має нести на собі роботу спасіння людини, Він страждає ще більшою мірою, ніж надприродна плоть – і всі ці страждання постають на основі реальності й нормальності Його плоті. Зі страждань, яких зазнали дві втілені плоті, несучи Свої служіння, можна побачити сутність втіленої плоті. Чим більш нормальна плоть, тим більші труднощі Він повинен пережити, виконуючи роботу; чим реальніша плоть, що береться за роботу, тим суворішими є уявлення людей і тим більша кількість небезпек може Його спіткати. І все ж, чим реальніша плоть і чим більше плоть володіє потребами й повною розсудливістю нормальної людської істоти, тим більше Він здатний взяти на себе Божу роботу в плоті. Саме плоть Ісуса була прибита цвяхами до хреста, Його плоть, яку Він віддав у жертву за гріх; саме за допомогою плоті з нормальною людською сутністю Він переміг сатану й повністю спас людину від хреста. І саме як повною мірою плоть Бог у Своєму другому втіленні виконує роботу завоювання й перемагає сатану. Тільки плоть, яка є цілковито нормальною й реальною, може виконати роботу завоювання у всій її повноті й потужно засвідчити. Тобто завоювання людини стає ефективним завдяки реальності й нормальності Бога в плоті, а не через надприродні чудеса й одкровення. Служіння цього втіленого Бога полягає в тому, щоб говорити й тим самим завойовувати та вдосконалювати людину; іншими словами, робота Духа, втіленого в плоті, обов’язок плоті – говорити й тим самим завойовувати, розкривати, вдосконалювати й повністю виганяти людину. І таким чином, саме в праці завоювання Божа робота в плоті буде завершена повною мірою. Первісна робота відкуплення була тільки початком роботи втілення; плоть, яка виконує роботу завоювання, завершить усю роботу втілення. За статтю, одна плоть – чоловік, а інша – жінка; тож ось що довершує значення втілення Бога й розвіює уявлення людини про Бога: Бог може стати як чоловіком, так і жінкою, і, по суті, втілений Бог не має статі. Він створив і чоловіка, і жінку, і для Нього немає розрізнення за статтю. На цьому етапі роботи Бог не вчиняє знамень і чудес, щоб робота досягла своїх результатів за допомогою слів. Ба більше, причина цього полягає в тому, що робота втіленого Бога на цей раз полягає не в зціленні хворих та вигнанні демонів, а в завоюванні людини словами, тобто вроджена здатність, якою володіє ця втілена плоть Бога, полягає в тому, щоб говорити слова й завойовувати людину, а не зцілювати хворих і виганяти демонів. Його робота в нормальній людській сутності полягає не в тому, щоб творити чудеса, не зцілювати хворих і виганяти демонів, а в тому, щоб говорити, і тому друга втілена плоть здається людям набагато більш нормальною, ніж перша. Люди бачать, що втілення Бога – не омана, але цей втілений Бог відрізняється від втіленого Ісуса, і хоча Вони обидва є втіленим Богом, Вони не зовсім одне й те саме. Ісус володів нормальною людською сутністю, звичайною людською сутністю, але Його супроводжувало багато ознак і чудес. У цьому втіленому Богові очі людини не побачать ні ознак, ні чудес, ні зцілення хворих, ні вигнання демонів, ні ходіння по морю, ні сорокаденного посту… Він не виконує ту ж роботу, що й Ісус, не тому, що, по суті, Його плоть чимось відрізняється від плоті Ісуса, а тому, що це не Його служіння – зцілювати хворих і виганяти демонів. Він не руйнує Свою власну роботу, не заважає Своїй власній роботі. Оскільки Він завойовує людину Своїми реальними словами, немає необхідності підкорювати її чудесами, і тому ця стадія призначена для завершення роботи втілення.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»

Кожен етап праці, виконаної Богом, має своє практичне значення. Тоді, коли прийшов Ісус, Він прийшов у вигляді чоловіка, а коли Бог приходить цього разу, Він має вигляд жінки. Із цього ви можете бачити, що Боже створення і чоловіків, і жінок може бути корисним у Його роботі, і у Нього немає відмінності за ознакою статі. Коли приходить Його Дух, Він може зодягтися в будь-яку плоть, яку забажає, і ця плоть може представляти Його; будь то чоловіча чи жіноча плоть, вона може представляти Бога доти, доки вона є Його втіленою плоттю. Якби Ісус у час Свого приходу з’явився як жінка, іншими словами, якби Святий Дух зачав дівчинку, а не хлопчика, той етап праці однаково був би завершений. Якби це було так, то нинішній етап праці мав би бути завершений чоловіком, але робота все одно була б виконана. Робота, виконана на кожному етапі, має своє значення; жоден етап роботи не повторюється і не суперечить іншому. У той час Ісуса, який здійснював Свою роботу, називали єдиним Сином, а поняття «син» передбачає чоловічий рід. Чому на даному етапі не згадується єдиний Син? Тому що умови виконання праці вимагають зміни статі в порівнянні зі статтю Ісуса. У Бога немає розрізнення за статтю. Він робить Свою роботу так, як Йому хочеться, і, виконуючи Свою роботу, Він не підпадає під жодні обмеження, а є особливо вільним. Однак кожен етап роботи має своє практичне значення. Бог двічі ставав тілом, і само собою зрозуміло, що Його втілення в останні дні – це останній раз. Він прийшов, щоб відкрити всі Свої діяння. Якби на цій стадії Він не став тілом, щоб особисто звершувати працю, маючи людей за свідків, людина назавжди залишилася б прихильником уявлення про те, що Бог – тільки чоловік, а не жінка…

Якби була виконана тільки робота Ісуса і не була б доповнена роботою на цьому етапі останніх днів, людина назавжди б учепилася за уявлення про те, що тільки Ісус є єдиним Сином Божим, тобто, що у Бога є тільки один син, і що будь-хто, хто прийде згодом під іншим ім’ям, не буде єдиним Сином Божим, не кажучи вже про Самого Бога. Людина має переконання, що будь-хто, хто служить жертвою за гріх або хто бере на себе владу від імені Бога і спокутує все людство, є єдиним Сином Божим. Є й такі, хто вважає, що доки Той, хто приходить, є чоловіком, Він може вважатися єдиним Сином Божим і представником Бога. Є навіть ті, хто каже, що Ісус – це Син Єгови, Його єдиний Син. Хіба такі переконання не є перебільшеними? Якби цей етап роботи не був виконаний в останній період, то для Бога все людство було би вкрите похмурою тінню. Якби це було так, чоловік вважав би себе вищим за жінку, а жінки ніколи не могли б підвести голови, і тоді жодна жінка не могла б бути спасенною. Люди завжди вірять, що Бог – чоловічого роду, і більше того, що Він одвіку зневажав жінку і не дав би їй спасіння. Якби це було так, хіба це не означало б, що всі жінки, які були створені Єговою і які також були розбещені, ніколи не мали б можливості бути спасенними? Тоді хіба не було б безглуздо для Єгови створювати жінку, тобто створити Єву? І хіба жінка не загинула б навіки? З цієї причини цей етап роботи в останні дні виконується для того, щоб спасти все людство, а не лише жінку. Якби хтось гадав, що втілення Бога у жіночій подобі було б зроблено виключно заради спасіння жінки, то така людина була б справді дурна!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Два втілення доповнюють значущість втілення»

Стадія роботи, яку здійснив Ісус, лише реалізувала сутність фрази «Слово в Бога було»: істина Божа була в Бога, а Дух Божий був із плоттю й був невіддільним від тієї плоті. Тобто плоть утіленого Бога була з Духом Божим, що є ще більшим доказом того, що втілений Ісус був першим утіленням Бога. Ця стадія роботи точно відповідає внутрішньому змісту фрази «Слово стає плоттю», надає більш глибокий зміст фразі «Слово в Бога було, і Бог було Слово» і дає тобі можливість твердо вірити словам «Споконвіку було Слово». Інакше кажучи, у час творіння Бог володів словами, Його слова були з Ним і невіддільними від Нього, і в останній період Він ще чіткіше показує силу та владу Своїх слів і дає людині можливість бачити все Його Слово – чути всі Його слова. Такою є робота останнього періоду. Ти мусиш дійти вичерпного розуміння цих речей. Це питання стосується не знання плоті, а того, як ти розумієш плоть і Слово. Це свідчення, яке ти мусиш давати, є тим, що кожен має знати. Оскільки це робота другого втілення – і останній раз, коли Бог стає плоттю – вона довершує значення втілення, ретельно виконує і виражає всю Божу роботу в плоті й завершує епоху перебування Бога в плоті.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Практика (4)»

Чому Я кажу, що смисл утілення не був довершений у роботі Ісуса? Тому що Слово не повністю стало плоттю. Те, що зробив Ісус, було лише однією частиною Божої роботи в плоті; Він звершив тільки роботу відкуплення, а не роботу повного здобуття людини. Із цієї причини Бог знову став плоттю в останні дні. Цей етап роботи також виконується у звичайній плоті; його виконує абсолютно нормальна людина, чия людськість не є надзвичайною навіть найменшою мірою. Іншими словами, Бог став повною мірою людською істотою; Він – особистість, чия ідентичність є ідентичністю Бога, повною мірою людська істота, повною мірою плоть, яка виконує роботу. Людські очі бачать плотське тіло, яке зовсім не є незвичайним, дуже звичайну особу, яка може розмовляти мовою небес, не показує ніяких чудесних знамень, не творить ніяких чудес, а тим більше не розкриває внутрішню правду про релігію на зібраннях у великих залах. Людям робота другої втіленої плоті видається абсолютно несхожою на роботу першої, настільки, що здається, що в них немає нічого спільного й нічого від роботи першої втіленої плоті не помітно цього разу. Хоча робота другої втіленої плоті відрізняється від першої, це не доводить, що в Них не одне й теж джерело. Чи є Їхнє джерело одним і тим же залежить від характеру роботи, яку виконують плоті, а не від Їхніх зовнішніх оболонок. Протягом трьох етапів Своєї роботи Бог утілювався двічі, і обидва рази робота втіленого Бога відкриває новий період, дає початок новій роботі; ці втілення доповнюють одне одного. Людському оку неможливо визначити, що ці дві плоті насправді походять з одного джерела. Само собою зрозуміло, що це виходить за рамки можливостей людського ока або людського розуму. Але за Своєю суттю Вони однакові, бо Їхня робота походить від одного Духа. Про те, чи постають дві втілені плоті з одного джерела, можна судити не по ері та місцю, в якому Вони народилися, або іншим подібним факторам, а по вираженій Ними божественній роботі. Друга втілена плоть не виконує нічого з того, що робив Ісус, адже Божа робота не підпадає під умовності, але щоразу відкриває новий шлях. Друга втілена плоть має на меті не поглибити або зміцнити враження від першої плоті в умах людей, а доповнити й вдосконалити її, поглибити знання людини про Бога, порушити всі правила, що існують у серцях людей, і стерти хибні образи Бога в їхніх серцях. Можна сказати, що жоден окремий етап власної роботи Бога не може дати людині повного знання про Нього; кожен дає тільки частину, а не ціле. Хоча Бог повністю виразив Свій характер, через обмежену здатність людини до розуміння її знання про Бога все ще залишається неповним. Неможливо, використовуючи людську мову, передати всю повноту Божого характеру; більше того, як один етап Його роботи може повністю виразити Бога? Він діє в плоті під покровом Своєї звичайної людської сутності, і знати Його можна тільки за проявами Його божественної природи, а не за Його тілесною оболонкою. Бог приходить у плоть, щоб дати людині можливість пізнати Його за допомогою Його різноманітної роботи, і в Його роботі не існує двох однакових етапів. Тільки так людина може отримати повне знання про Божу роботу в плоті, не обмежуючись одним-єдиним аспектом. Хоча робота і першої, і другої втіленої плоті різна, сутність кожної плоті й джерело Їхньої роботи ідентичні; просто Вони існують для виконання двох різних етапів роботи й постають у два різні періоди. Незважаючи ні на що, втілені плоті Бога мають одну сутність і одне походження – це правда, яку ніхто не може заперечити.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»

Сьогоднішня робота сприяла поступу роботи періоду Благодаті; тобто робота згідно з усім шеститисячолітнім планом управління просунулася вперед. Хоча період Благодаті скінчився, у Божій роботі відбувся прогрес. Чому я знову і знову повторюю, що цей етап роботи спирається на період Благодаті та період Закону? Тому що робота цього дня є продовженням роботи, виконаної в період Благодаті, і поступом у порівнянні зі здійсненим у період Закону. Ці три етапи тісно взаємозв’язані, і кожна ланка у цьому ланцюзі тісно пов’язана з наступною. Чому Я також кажу, що цей етап роботи ґрунтується на тому, що було зроблено Ісусом? Припустімо, що цей етап не спирався б на роботу, виконану Ісусом, тоді на цьому етапі мало б відбутися ще одне розп’яття, і роботу спокути попереднього етапу довелося б виконувати знову. У цьому не було б сенсу. Тому справа не в тому, що роботу повністю завершено, а в тому, що період просунувся вперед, і рівень роботи було піднято на вищий щабель, аніж раніше. Можна сказати, що цей етап роботи збудований на фундаменті періоду Закону та на скелі Ісусової роботи. Божа робота будується етап за етапом, і цей етап не є новим початком. Лише поєднання цих трьох етапів роботи може вважатися шеститисячолітнім планом управління. Робота цього етапу виконується на фундаменті роботи періоду Благодаті. Якщо ці два етапи роботи були не пов’язані між собою, тоді чому розп’яття не повторюється на цьому етапі? Чому Я не несу людських гріхів, а натомість приходжу безпосередньо судити і карати людину? Якби Моя робота суду і покарання людини не слідувала за розп’яттям, враховуючи, що Моє теперішнє пришестя не від зачаття Святим Духом, то Я не мав би права судити і карати людину. Саме тому, що Я єдиний з Ісусом, Я приходжу безпосередньо судити та карати людину. Робота на цьому етапі повністю будується на роботі попереднього етапу. Ось чому тільки така робота може крок за кроком привести людину до спасіння. Ісус і Я походимо від одного Духа. Хоча Ми не споріднені у Нашій плоті, Наш Дух єдиний; хоча зміст того, що Ми робимо, і робота, за яку Ми беремося, не однакові, Ми подібні у Своїй сутності; Наша плоть набуває різних форм, але це пов’язано зі зміною епохи та різними вимогами Нашої роботи; Наші служіння не схожі, тому й робота, яку Ми виконуємо, і характер, який Ми розкриваємо людині, також є відмінними. Ось чому те, що людина бачить і розуміє сьогодні, не схоже на те, що було в минулому, що пояснюється зміною епохи. Попри те, що Вони відмінні за статтю і формою Їхньої плоті, і що Вони не були народжені в одній сім’ї, а тим більше не в один і той самий період часу, Їхній Дух, тим не менш, єдиний. Попри те, що Їхня плоть не має ані кровної, ані будь-якої фізичної спорідненості, неможливо заперечувати, що Вони – втілена плоть Бога у двох різних часових періодах. Те, що Вони є втіленими тілами Бога, є незаперечною правдою. Однак, Вони не належать до одного роду і не поділяють спільної людської мови (один із них був чоловіком, який говорив мовою юдеїв, а інша – жінкою, яка розмовляє лише китайською). Саме з цих причин Вони жили в різних країнах, щоб виконувати роботу, яку кожному з Них належить виконувати, також і в різні періоди часу. Незважаючи на те, що Вони є одним і тим самим Духом, який володіє однією і тією ж сутністю, між зовнішніми оболонками Їхньої плоті немає абсолютної схожості. Усе, що Їх об’єднує, – це спільна людська природа, але якщо йдеться про зовнішній вигляд Їхньої плоті та обставини Їхнього народження, то Вони не схожі. Ці речі не впливають на Їхню відповідну роботу або на знання, які людина має про Них, бо, врешті-решт, Вони – це один і той самий Дух, і ніхто не може Їх розділити. Хоча Вони не споріднені по крові, уся Їхня природа керується Їхніми Духами, які доручають Їм різну роботу в різні періоди часу, а Їхні тіла належать до різних родоводів. Дух Єгови не є батьком Духа Ісуса, а Дух Ісуса не є сином Духа Єгови: Вони є одним і тим самим Духом. Так само втілений Бог сьогодення та Ісус не є родичами по крові, але Вони єдині, тому що Їхні Духи єдині. Бог може чинити роботу милості й милосердя, а також праведного суду й покарання людини, як і насилання на людину проклять; і зрештою, Він може виконати роботу поруйнування світу та покарання нечестивих. Хіба Він не робить усе це Сам? Хіба це не всемогутність Бога? Він міг як оприлюднювати закони для людини, так і давати їй заповіді, і Він також міг керувати першими ізраїльтянами у їхньому житті на землі та наставляти їх у будівництві храму й жертовників, тримаючи всіх ізраїльтян під Своїм пануванням. Завдяки Своїй владі Він жив на землі з народом Ізраїлю протягом двох тисяч років. Ізраїльтяни не наважувалися повставати проти Нього; усі боялися Єгову й дотримувалися Його заповідей. Такою була робота, виконана силою Його влади та Його всемогутності. Потім, упродовж періоду Благодаті, Ісус прийшов, щоб викупити все занепале людство (не лише ізраїльтян). Він виявив милість та милосердя до людини. Ісус, якого люди бачили в період Благодаті, був сповнений милосердя і повсякчас виявляв любов до людей, адже Він прийшов спасти людство від гріха. Він міг прощати людям їхні гріхи доти, доки Його розп’яття повністю не викупило людство від гріха. У цей період Бог з’явився перед людиною з милістю та милосердям; тобто Він став жертвою за гріх людини і був розп’ятий за людські гріхи, аби вони назавжди були прощені. Він був милосердним, співчутливим, терплячим і люблячим. І всі ті, хто слідував за Ісусом у період Благодаті, також прагнули бути терплячими та люблячими в усьому. Вони були довготерпеливими і ніколи не чинили опору, навіть коли їх били, проклинали або закидали камінням. Але на останньому етапі так далі не може тривати. Робота Ісуса та Єгови не була цілковито однаковою навіть попри те, що Вони були від одного Духа. Робота Єгови не завершила цей період, а спрямувала його, започаткувавши життя людства на землі, а робота сьогоднішнього дня полягає в тому, щоб завоювати глибоко розбещені язичницькі народи і очолити не лише обраний Богом народ у Китаї, а й увесь всесвіт і все людство. Тобі може здаватися, що ця робота провадиться лише в Китаї, але насправді вона вже почала поширюватися за кордоном. Чому люди за межами Китаю знову і знову шукають шлях істинний? Це тому, що Дух уже взявся до роботи, і слова, промовлені сьогодні, звернені до людей по всьому всесвіту. Завдяки цьому половина роботи вже у процесі виконання. Від створення світу до наших днів Дух Божий привів у рух цю велику роботу, причому виконав різну роботу в різні періоди та серед різних народів. Люди кожного періоду бачать різний Його характер, який природним чином проявляється у різних справах, які Він робить. Він – Бог, сповнений милості та милосердя; Він – жертва за гріх людини та людський пастир; але Він також є людським судом, покаранням і прокляттям. Він зміг керувати людським життям на землі упродовж двох тисяч років, а також викупити розбещене людство із гріха. Сьогодні Він також здатний завоювати людство, яке не знає Його, і змусити його вклонитися Своєму пануванню, щоб усі повністю скорилися Йому. Урешті-решт, Він спалить усе нечисте і неправедне в людях по всьому всесвіту, щоб показати їм, що Він не лише милосердний і люблячий Бог, не лише Бог мудрості та чудес, не лише святий Бог, але ще й Бог, який судить людину. Для злих з-поміж роду людського Він – це спалення, суд і покарання; для тих, хто має бути удосконалений, Він – це страждання, рафінування та випробування, а також розрада, пожива, забезпечення словами, розбір та обтинання. А для тих, кого вигнано, Він – покарання та відплата. Скажи Мені, хіба Бог не всемогутній? Він здатний на будь-яку і всіляку роботу, а не тільки на розп’яття, як ти собі уявляєш. Ти замалої думки про Бога! Ти гадаєш, що все, що Він може зробити, це викупити все людство через Своє розп’яття, – і це й усе? І після цього ти прослідуєш за Ним на небо, щоб їсти плоди з дерева життя і пити з річки життя? … Хіба це може бути настільки просто? Скажи Мені, чого ти досяг? У тебе є життя Ісуса? Ти дійсно був викуплений Ним, але розп’яття було справою Самого Ісуса. Який обов’язок виконав ти як людина? Ти маєш лише зовнішню побожність, але ти не розумієш Його шляху. Чи так ти проявляєш Його? Якщо ти не досяг життя Божого і не бачив Його праведного характеру у всій повноті, то ти не можеш претендувати на те, що ти маєш життя, і ти негідний пройти крізь браму Царства Небесного.

Бог не лише Дух, Він також може стати плоттю. Що більше, Він є тілом слави. Ісуса, хоч ви Його не бачили, та бачили ізраїльтяни – євреї того часу. Спочатку Він був плотським тілом, але після того, як Його розіпнули, Він став тілом слави. Він є всеохопним Духом і може виконувати роботу в кожному місці. Він може бути Єговою, або Ісусом, або Месією; зрештою, Він також може стати Всемогутнім Богом. Він – праведність, суд і покарання; Він – прокляття та гнів; але Він також милість і милосердя. Уся робота, яку Він виконав, може представляти Його. Яким Богом, за твоїми словами, Він є? Ти не можеш пояснити. Якщо ти справді не можеш пояснити, тобі не слід робити висновків про Бога. Не роби висновку про те, що Бог повсякчас є Богом милості й милосердя лише тому, що Він виконав роботу спокути на одному етапі. Ти можеш бути впевненим, що Він лише милосердний і люблячий Бог? Якщо Він просто милосердний і люблячий Бог, то чому Він покладе край цьому періоду в останні дні? Чому Він нашле стільки лих? Згідно з людськими уявленнями та думками, Бог повинен бути милосердним і люблячим аж до самого кінця, щоб усі до єдиного представники людства могли бути спасенними. Але чому в останні дні Він посилає такі великі лиха, як землетруси, мор і голод, щоб знищити це зле людство, яке вважає Бога за ворога? Чому Він дозволяє людям страждати від цих лих? Що ж до того, який Він Бог, то ніхто з вас не наважується сказати, і ніхто не може пояснити. Ти можеш бути певним, що Він є Духом? Ти наважишся сказати, що Він – ніхто інший, як плоть Ісуса? І чи наважишся ти сказати, що Він – Бог, Якого завжди будуть розпинати заради людини?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Два втілення доповнюють значущість втілення»