Слова Всемогутнього Бога останніх днів

«Втілення» – це поява Бога у плоті; Бог працює серед створеного людства в образі плоті. Отже, оскільки Він є втіленням Бога, Він повинен спочатку бути плоттю, плоттю з нормальною людськістю; це найбазовіша передумова. Насправді, втілення Бога означає, що Бог живе і працює у плоті, що Бог за самою Своєю суттю стає плоттю, стає особою. … Оскільки Він – людина з сутністю Бога, Він вище за всіх створених людей, вище за будь-яку особу, яка може виконувати Божу роботу. І ось, серед усіх тих, у кого є людська оболонка, подібна до Його, серед усіх тих, хто має людськість, тільки Він Сам є втіленим Богом, а всі інші – створені люди. Хоча всі вони володіють людськістю, у створених людей немає нічого, крім людськості, в той час як утілений Бог відрізняється: в Його плоті присутня не тільки людськість, але і, що найбільш важливо, божественність. Його людськість можна побачити в зовнішньому вигляді Його плоті та в Його повсякденному житті, але Його божественність сприйняти складно. Оскільки Його божественність проявляється тільки тоді, коли в Нього є людськість, і Він не є настільки надприродним, як Його собі уявляють люди, то людям надзвичайно важко це побачити. Навіть сьогодні людям украй важко осягнути справжню сутність утіленого Бога. Навіть після того, як Я так докладно розповів про це, Я очікую, що це все ще залишається загадкою для більшості з вас. Насправді, це питання дуже просте: оскільки Бог стає плоттю, Його сутність є поєднанням людськості та божественності. Це поєднання називається Самим Богом, Самим Богом на землі.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»

Коли Бог приходить на землю, Він виконує лише Свою роботу у межах божественної сутності, тобто те, що небесний Дух доручив утіленому Богу. Коли Він приходить, Він лише говорить по всій землі, озвучуючи Свої вислови різними способами і з різних позицій. Своїми цілями та принципом роботи Він вважає, насамперед, забезпечення людини та навчання людини, і Його не хвилюють такі речі, як міжособистісні стосунки або подробиці життя людей. Його основне служіння – говорити від імені Духа. Тобто, коли Дух Божий постає відчутним у плоті, Він лише забезпечує життя людини і розкриває істину. Він не залучає Себе до людської роботи, тобто Він не бере участі у роботі людської сутності. Люди не здатні виконувати божественну роботу, і Бог не бере участі у людській роботі. За всі роки, що минули відтоді, як Бог прийшов на цю землю виконувати Свою роботу, Він завжди робив це через людей. Однак ці люди не можуть вважатися втіленням Бога, а лише тими, кого Бог використовує. Тим часом Бог сьогоднішнього дня може говорити безпосередньо з позиції божественності, посилаючи голос Духа і діючи від імені Духа. Усі ті, кого Бог використовував упродовж століть, також є прикладом Духа Божого, який діє у плотському тілі, – то чому ж вони не можуть називатися Богом? Але сьогоднішній Бог також є Божим Духом, який діє безпосередньо у плоті, й Ісус також був Божим Духом, який діє у плоті; обидва Вони називаються Богом. То в чому ж різниця? Люди, яких Бог використовував упродовж століть, усі були здатні до нормального мислення та розважливості. Усі вони розуміли принципи людської поведінки. У них були звичайні людські ідеї, і вони володіли всім тим, чим повинні володіти нормальні люди. Більшість із них мала виняткові таланти і вроджений інтелект. Працюючи над цими людьми, Дух Божий приборкує їхні таланти, які є їхніми Богом даними дарами. Дух Божий приводить їхні таланти у дію, використовуючи їхні сильні сторони у служінні Богу. Однак сутність Бога позбавлена ідей або думок, не осквернена людськими намірами, і їй навіть бракує того, що мають звичайні люди. Тобто Він не обізнаний навіть із принципами людської поведінки. Ось як воно є, коли Бог сьогодення приходить на землю. Його робота і Його слова не осквернені людськими намірами або людськими думками, натомість вони є безпосереднім проявом намірів Духа, і Він діє безпосередньо від імені Бога. Це означає, що Дух говорить безпосередньо, тобто божественність безпосередньо виконує роботу без домішки навіть краплини людських намірів. Іншими словами, втілений Бог уособлює божественність безпосередньо, без людських думок або ідей, і не розуміє принципів людської поведінки. Якби діяла лише божественність (тобто, якби діяв лише Сам Бог), то не було б можливості для виконання Божої роботи на землі. Тому, коли Бог приходить на землю, Йому потрібна невелика кількість людей, яких Він використовує для роботи в межах людської сутності у поєднанні з роботою, яку Бог здійснює у сутності божественній. Іншими словами, Він використовує людську роботу для підтримання Своєї божественної роботи. В іншому разі людина не мала б можливості безпосередньо брати участь у божественній роботі. Так було з Ісусом та Його учнями. Під час Свого перебування у цьому світі Ісус скасував старі закони та встановив нові заповіді. Він також промовив багато слів. Уся ця робота була виконана у божественній сутності. Усі інші, як-от Петро, Павло та Іван, у своїй подальшій роботі спиралися на фундамент Ісусових слів. Це означає, що Бог розпочав Свою роботу в той період, започаткувавши період Благодаті; тобто Він прочинив двері у нову епоху, скасувавши стару, а також справдивши слова: «Бог є Початок і Кінець». Іншими словами, людина повинна виконувати людську роботу на основі божественної роботи. Щойно Ісус сказав усе, що Йому потрібно було сказати, і завершив Свою роботу на землі, Він залишив людей. Після цього всі люди, працюючи, робили це згідно з принципами, вираженими у Його словах, і практикували відповідно до істин, про які Він говорив. Усі ці люди працювали на Ісуса. Якби роботу виконував тільки Ісус, скільки б слів Він не сказав, у людей не було б можливості сприймати Його слова, тому що Він працював у божественності і міг говорити тільки слова божественності, і Він не міг би пояснити все так, щоб звичайні люди могли зрозуміти Його слова. І тому Йому були потрібні апостоли і пророки, які прийшли за Ним доповнити Його роботу. Це принцип, згідно з яким утілений Бог виконує Свою роботу: використовуючи втілену плоть, щоб говорити і працювати, аби завершити роботу божественності, а потім використовуючи кілька або, можливо, й більше людей по серцю Богові, щоб доповнити Його роботу. Тобто Бог використовує людей по Своєму серцю, щоб виконувати роботу пастирства і поливу серед людей, аби обраний Богом народ міг увійти в істину-реальність.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Суттєва різниця між утіленим Богом і людьми, яких використовує Бог»

Якби, коли Він прийшов у плоті, Бог виконував тільки божественну роботу, і не було б людей по Його серцю, які б працювали з Ним у згоді, тоді людина була б нездатною зрозуміти Божу волю або взаємодіяти з Богом. Бог мусить використовувати звичайних людей, які Йому по серцю, щоб завершити цю роботу, наглядати за церквами і пасти їх, щоб досягти рівня, який здатна уявити людина, її мозок, у своїх пізнавальних процесах. Іншими словами, Бог використовує невелику кількість людей, які Йому по серцю, щоб «витлумачити» роботу, яку Він виконує у Своїй божественній сутності, аби вона могла бути відкрита – перетворити божественну мову на мову людську, аби люди могли зрозуміти та осягнути її. Якби Бог цього не робив, ніхто не зміг би зрозуміти божественну мову Бога, тому що люди, які по серцю Богові, зрештою, становлять нечисленну меншість, а здатність людини до розуміння слабка. Ось чому Бог обирає цей підхід лише тоді, коли діє у втіленій плоті. Якби існувала тільки божественна робота, то людина не мала б можливості пізнати Бога або спілкуватися з Ним, адже людина не розуміє Божої мови. Людина здатна зрозуміти цю мову лише через посередництво людей по серцю Богові, які роз’яснюють Його слова. Однак, якби в людській сутності працювали лише такі особистості, це могло б лише підтримати звичайне людське життя; це не могло б змінити характер людини. Божа робота не могла б мати нову відправну точку; були б лише ті самі старі пісні, ті самі заяложені фрази. Тільки через посередництво втіленого Бога, який говорить усе, що потрібно сказати, і робить усе, що потрібно зробити в період Свого втілення, після чого люди працюють і пізнають відповідно до Його слів, тільки так їхній життєвий характер буде здатний змінитися, і тільки так вони зможуть крокувати в ногу з часом. Той, хто працює в божественній сутності, представляє Бога, тоді як ті, хто працює у людській сутності, є людьми, яких використовує Бог. Тобто втілений Бог суттєво відрізняється від людей, яких Бог використовує. Утілений Бог здатний виконувати роботу божественної сутності, тоді як люди, яких використовує Бог, на це не здатні. На початку кожного періоду Дух Божий промовляє особисто і започатковує нову епоху, щоб привести людину до нового початку. Коли Він закінчує говорити, це означає, що Божу роботу у Його божественній сутності завершено. Після цього всі люди наслідують приклад тих, кого використовує Бог, щоб увійти у свій життєвий досвід.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Суттєва різниця між утіленим Богом і людьми, яких використовує Бог»

Деякі люди запитають: «У чому різниця між роботою, виконаною втіленим Богом, і роботою пророків і апостолів минулих часів? Давида також називали Господом, як й Ісуса; хоча робота, яку вони виконували, була різною, їх називали однаково. Скажіть мені, чому їхні особи не були тотожними? Те, чого був свідком Іван, було видінням, яке також прийшло від Святого Духа, і він зміг промовити слова, які мав намір сказати Святий Дух; чому ідентичність Івана відрізнялася від ідентичності Ісуса?». Слова, сказані Ісусом, могли повністю представляти Бога, і вони повністю представляли Божу роботу. Те, що побачив Іван, було видінням, і він був нездатний повністю представляти роботу Божу. Чому Іван, Петро і Павло говорили багато слів, так як й Ісус, однак у них не було тієї ж ідентичності, що й у Ісуса? Це головним чином тому, що робота, яку вони виконували, була іншою. Ісус уособлював Духа Божого й був Духом Божим, що працював безпосередньо. Він звершив роботу нового періоду, роботу, яку ніхто не робив до того. Він відкрив новий шлях, Він представляв Єгову, і Він представляв Самого Бога, тоді як у випадку Петра, Павла й Давида, незалежно від того, як їх звали, вони представляли тільки ідентичність створеної істоти й були послані Ісусом або Єговою. Тому, скільки б вони не працювали, які б великі чудеса не творили, вони однаково були просто створеними істотами та не були здатні представляти Духа Божого. Вони працювали в ім’я Бога або працювали після того, як були послані Богом; більше того, вони працювали в періоди, розпочаті Ісусом або Єговою, і вони не виконували жодної іншої роботи. Зрештою, вони були всього лише створеними істотами.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Щодо імен та ідентичності»

У період Благодаті Ісус також говорив багато слів і виконував багато роботи. Чим Він відрізнявся від Ісаї? Чим Він відрізнявся від Даниїла? Чи був Він пророком? Чому сказано, що Він – Христос? У чому полягає різниця між ними? Усі вони були людьми, які говорили слова, і їхні слова здавалися людям більш-менш однаковими. Усі вони говорили слова й виконували роботу. Пророки Старого Заповіту виголошували пророцтва, і так само міг робити Ісус. Чому це так? Різниця тут ґрунтується на характері роботи. Щоб розібратися в цьому питанні, ти не повинен брати до уваги природу плоті, а також ти не повинен брати до уваги глибину або поверховість їхніх слів. Ти завжди повинен у першу чергу розглядати їхню роботу і те, яких результатів їхня робота досягає в людині. Пророцтва, висловлені пророками того часу, не забезпечували життя людини, а натхнення, отримані такими людьми, як Ісая й Даниїл, були просто пророцтвами, а не шляхом життя. Якби не пряме одкровення Єгови, ніхто не зміг би виконати цю роботу, яка не під силу смертним. Ісус теж говорив багато слів, але ці слова були шляхом життя, на основі якого людина могла знайти шлях до практики. Тобто, по-перше, Він міг забезпечити життя людини, бо Ісус є життя; по-друге, Він міг змінити відхилення людини; по-третє, Його робота могла випливати з роботи Єгови, щоб продовжити період; по-четверте, Він міг усвідомлювати потреби всередині людини і розуміти, чого людині не вистачає; по-п’яте, Він міг розпочати новий період і завершити старий. Ось чому Його називають Богом і Христом; Він відрізняється не тільки від Ісаї, але й від усіх інших пророків. Для порівняння з роботою пророків візьмемо Ісаю. По-перше, він не міг забезпечити людське життя; по-друге, він не міг дати початок новому періоду. Він працював під керівництвом Єгови, а не для того, щоб дати початок новому періоду. По-третє, слова, які він промовляв, були вище його розуміння. Він отримував одкровення безпосередньо від Духа Божого, й інші не зрозуміли б, навіть вислухавши їх. Одних цих небагатьох речей достатньо, щоб довести, що його слова були не більше ніж пророцтвами, не більше ніж аспектом роботи, виконуваної замість Єгови. Однак він не міг повністю представляти Єгову. Він був слугою Єгови, знаряддям у роботі Єгови. Він виконував роботу тільки в межах періоду Закону й у рамках роботи Єгови; він не працював поза межами періоду Закону. Робота Ісуса, навпаки, була іншою. Він перевершив масштаб роботи Єгови; Він працював як утілений Бог і пройшов через розп’яття, щоб відкупити все людство. Тобто Він виконав нову роботу, поза рамками роботи, виконаної Єговою. Це було початком нового періоду. Окрім того, Він міг говорити про те, чого не могла досягти людина. Його робота була роботою в рамках Божого управління і охоплювала все людство. Він не працював лише в кількох людях, і Його робота не призначалася для керівництва обмеженою кількістю людей. Що стосується того, як Бог утілився як людина, як Дух давав одкровення в той час і як Дух зійшов на людину для виконання роботи, це справи, які людина не може побачити або відчути на дотик. Абсолютно неможливо, щоб ці істини служили доказом того, що Він – утілений Бог. Таким чином, відмінність може бути проведена тільки між словами і роботою Бога, які відчутні для людини. Тільки це реально. Це тому, що справи Духа невидимі для тебе й чітко відомі тільки Самому Богу, і навіть втілена плоть Бога не знає всього; ти можеш перевірити, чи є Він Богом, тільки на підставі роботи, яку Він виконав. Із Його роботи видно, що, по-перше, Він здатний відкрити новий період; по-друге, Він здатний забезпечити життя людини і вказати їй шлях, яким потрібно слідувати. Цього достатньо, щоб установити, що Він – Сам Бог. Принаймні, робота, яку Він виконує, може повністю представляти Духа Божого, і з такої роботи видно, що Дух Божий знаходиться всередині Нього. Оскільки робота, виконана втіленим Богом, полягала головним чином у тому, щоб розпочати новий період, очолити нову роботу й відкрити новий світ, одного цього достатньо, щоб установити, що Він – Сам Бог. Це, таким чином, відрізняє Його від Ісаї, Даниїла й інших великих пророків.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Різниця між служінням утіленого Бога й обов’язком людини»

Не можна стверджувати про слово Боже, що то слово людське, і тим паче не можна стверджувати про слово людське, що то слово Боже. Людина, яку використовує Бог, – то не втілений Бог, і втілений Бог – то не людина, яку використовує Бог. У цьому є суттєва відмінність. Можливо, після прочитання цих слів ти не визнаєш, що це слова Бога, а лише прозрінням, здобутим людиною. У такому разі ти занадто нетямущий. Як слова Бога можуть бути такими ж, як просвітлення, здобуте людиною? Слова втіленого Бога відкривають новий період, скеровують усе людство, відкривають таємниці та показують людині напрям, яким іти в новий період. Просвітлення, здобуте людиною, – це всього лише декілька простих практик або знань. Воно не може ні скерувати все людство в новий період, ні відкрити таємниці Самого Бога. Врешті-решт Бог є Бог, а людина є людина. У Бога Божа сутність, а в людини людська. Якщо людина вважає слова, промовлені Богом, простим просвітленням від Святого Духа, і приймає слова апостолів і пророків за слова, промовлені особисто Богом, це її помилка.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова»