Я так багато разів казав, що Божа робота останніх днів здійснюється для того, щоб змінити дух кожної людини, змінити душу кожної людини, щоб її серце, яке перенесло велику травму, було перетворене, що спасе її душу, яка зазнала такої глибокої шкоди від зла; ця робота покликана пробудити дух людей, розтопити їхні холодні серця й дозволити їм омолодитися. Це найвеличніша воля Бога. Відкладіть розмови про те, наскільки піднесені чи глибокі людські життя й досвід; коли серця людей пробудяться, коли вони прокинуться від своїх снів і повністю усвідомлять шкоду, заподіяну великим червоним драконом, робота Божого служіння буде завершена. День завершення Божої роботи – це також день, коли людина офіційно ступає на правильний шлях віри в Бога. На той час Боже служіння вже добіжить свого кінця: робота Бога, який став плоттю, буде повністю завершена, і людина офіційно почне виконувати обов’язок, який вона мусить виконувати – вона здійснюватиме своє служіння. Це етапи роботи Бога. Отже, ви маєте навпомацки знаходити свій шлях до входження на основі цих знань. Усе це є тим, що ви мусите розуміти. Входження людини покращиться лише тоді, коли зміни відбудуться глибоко в її серці, бо Божа робота полягає в повному спасінні людини – людини, яка була відкуплена, яка досі живе під владою сил темряви та яка ніколи не пробуджувалася – із цього місця зборища демонів; це для того, щоб людина могла звільнитися від тисячоліть гріха й бути улюбленою для Бога, повністю поваливши великого червоного дракона, установивши царство Боже й швидше принісши спокій серцю Божому; це означає беззастережно дати вихід ненависті, яка переповнює ваші груди, знищити запліснявілі мікроби, щоб дозволити вам позбутися цього життя, що нічим не відрізняється від життя вола чи коня, щоб більше не бути рабом, щоб великий червоний дракон більше не топтав вас і не наказував вам; ви більше не належатимете до цієї неспроможної нації, більше не належатимете огидному великому червоному драконові, і ви більше не будете поневолені ним. Гніздо демонів, безсумнівно, буде пошматоване Богом, і ви стоятимете поруч із Богом – ви належите Богу, а не цій імперії рабів. Бог уже давно зненавидів до мозку кісток це темне суспільство. Він скрегоче зубами, прагнучи наступити на цього злого, огидного вужа стародавнього, щоб він ніколи більше не повстав і ніколи більше не ображав людину; Бог не пробачить його дій у минулому, Він не потерпить обману ним людини, і Він зведе рахунки за кожен із його гріхів, вчинених протягом віків. Бог анінайменшою мірою не дозволить цьому ватажку всього злого¹ зірватися з гачка, Він його повністю знищить.

Протягом тисячоліть це була земля бруду. Вона нестерпно брудна, у ній рясніють страждання, всюди шаленіють привиди, хитруючи й обманюючи, висуваючи необґрунтовані звинувачення,² будучи нещадними й порочними, топчучи це місто-привид і залишаючи його всіяним мертвими тілами; сморід гниття вкриває землю й наповнює повітря, і ця земля ретельно охороняється.³ Хто може побачити світ поза небом? Диявол міцно зв’язує все тіло людини, він застує їй обидва ока й міцно запечатує її вуста. Цар дияволів лютував протягом декількох тисяч років, аж до сьогоднішнього дня, коли він досі пильно стежить за містом-привидом, ніби воно є неприступним палацом демонів; ця зграя сторожових псів, тим часом, пильно дивиться своїми хижими очима з глибоким острахом, що Бог застане їх зненацька й знищить їх усіх, залишивши їх без місця спокою й щастя. Як могли б жителі такого міста-привида, як цей, коли-небудь побачити Бога? Чи вони коли-небудь насолоджувалися милістю й красою Бога? Яке уявлення вони мають про справи людського світу? Хто з них може зрозуміти пристрасну волю Бога? Недивно, що втілений Бог залишається повністю прихованим: у такому темному суспільстві, як це, де демони безжальні й нелюдяні, як міг би цар дияволів, який вбиває людей, не моргнувши оком, терпіти існування Бога, який є прекрасним, добрим і до того ж святим? Як він міг би аплодувати й вітати прихід Бога? Ох вже ці посіпаки! Вони платять за доброту ненавистю, вони давно почали ставитися до Бога як до ворога, вони ображають Бога, вони до крайності дикі, у них немає анінайменшої поваги до Бога, вони грабують і мародерствують, вони втратили все сумління, вони йдуть проти всього сумління, і вони спокушають невинних до безглуздя. Пращури давнини? Улюблені начальники? Вони всі протистоять Богу! Їхнє втручання призвело до того, що все суще під небом впало в стан темряви й хаосу! Свобода віросповідання? Законні права та інтереси громадян? Усе це хитрощі з метою приховування гріха! Хто прийняв роботу Бога? Хто віддав своє життя або пролив кров за роботу Бога? Покоління за поколінням, від батьків до дітей, поневолена людина безцеремонно поневолювала Бога – як це могло не викликати люті? Тисячі років ненависті зосереджені в серці, тисячоліття гріховності викарбувані на серці – як це могло б не викликати огиду? Помстіться за Бога, повністю знищіть Його ворога, не дозволяйте йому більше лютувати й не дозволяйте йому правити як тирану! Час настав: людина вже давно зібрала всі свої сили, вона присвятила всі свої зусилля й заплатила за це всю ціну, щоб зірвати огидну личину цього демона й дозволити людям, які були засліплені та зазнали всіляких страждань і труднощів, постати над своїм болем і повернутися спиною до цього злого старого диявола. Навіщо споруджувати таку непереборну перешкоду Божій роботі? Навіщо використовувати різні виверти, щоб обдурювати Божий народ? Де справжня свобода та законні права й інтереси? Де справедливість? Де розрада? Де тепло? Навіщо використовувати брехливі задуми, щоб обдурити Божий народ? Навіщо використовувати силу, щоб стримувати Боже пришестя? Чому б не дозволити Богу вільно ходити землею, яку Він створив? Навіщо переслідувати Бога доти, доки Йому ніде буде й голови прихилити? Де тепло серед людей? Де привітність серед людей? Навіщо спричиняти Богу таку відчайдушну тугу? Навіщо змушувати Бога кликати знову й знову? Навіщо змушувати Бога хвилюватися про Свого улюбленого Сина? Чому жалюгідні сторожові пси цього темного суспільства не дозволяють Богу вільно прийти й ходити світом, який Він створив? Чому людина не розуміє, людина, яка живе серед болю й страждань? Заради вас Бог переніс великі муки, із великим болем Він дарував вам Свого улюбленого Сина, Свою плоть і кров – тож чому ви досі закриваєте на це очі? На очах у всіх ви відкидаєте прихід Бога й відмовляєтеся від дружби з Богом. Чому ви такі безсовісні? Чи ви готові терпіти несправедливість у такому темному суспільстві, як це? Чому, замість того, щоб наповнювати шлунки свої тисячолітньою ворожнечею, ви набиваєте себе «лайном» царя дияволів?

Наскільки великими є перешкоди роботі Бога? Чи це було коли-небудь комусь відомо? Коли люди знаходяться в клітці глибоко вкорінених забобонних забарвлень, хто здатний пізнати справжнє обличчя Бога? Із цим відсталим культурним знанням, таким поверховим і безглуздим, як вони могли б повністю зрозуміти слова, сказані Богом? Навіть коли з ними говоритимуть віч-на-віч і годуватимуть із уст в уста, як вони могли б зрозуміти? Іноді здається, що слова Бога залишаються без уваги: у людей немає анінайменшої реакції, вони хитають головами та нічого не розуміють. Як це може не викликати занепокоєння? Ці «культурологічні знання та історія далекої⁴ стародавньої культури» виплекали таку нікчемну групу людей. Ця стародавня культура – дорогоцінна спадщина – є купою мотлоху! Вона давно перетворилася на вічну ганьбу й не варта навіть і згадки! Вона навчила людей вивертам і методам протистояння Богу, а «впорядковане, лагідне керування»⁵ національної освіти зробило людей ще більш неслухняними Богу. Кожна частина Божої роботи надзвичайно важка, і кожен етап Його роботи на землі завдавав Богу страждань. Якою важкою є Його робота на землі! Етапи Божої роботи на землі пов’язані з великими труднощами: через людську слабкість, недоліки, дитячість, невігластво й усе, що притаманне людині, Бог будує ретельні плани й використовує вдумливі міркування. Людина схожа на паперового тигра, якого ніхто не наважується дражнити чи провокувати; у разі найменшого дотику він кусає у відповідь або падає й збивається зі шляху, і це так, ніби при найменшій втраті концентрації він знову береться за старе, або іншим чином ігнорує Бога, або біжить до своїх батьків, подібних до свиней і собак, щоб тішитися в нечистотах їхніх тіл. Яка велика перешкода! Практично на кожному етапі Своєї роботи Бог піддається спокусі, і майже на кожному етапі Бог наражається на велику небезпеку. Його слова щирі й чесні, і в них немає злого наміру, але хто готовий їх прийняти? Хто готовий повністю підкоритися? Це розбиває Боже серце. Він день і ніч трудиться для людини, Його долає тривога за людське життя, і Він співчуває людській слабкості. За кожне сказане слово Він пережив багато поворотів на кожному етапі Своєї роботи; Він завжди перебуває між молотом і ковадлом і думає про людську слабкість, непокору, дитячість і вразливість… цілодобово, знову й знову. Хто це коли-небудь знав? Кому Він може довіритися? Хто був би спроможний зрозуміти? Він завжди відчуває огиду до гріхів людини, до нестачі твердості характеру, до безхребетності людини, і Він повсякчас хвилюється через вразливість людини та розмірковує про шлях, що лежить перед нею. Завжди, коли Він спостерігає за словами та вчинками людини, Він наповнюється милосердям і гнівом, і завжди те, що Він бачить, заподіює біль Його серцю. Невинні, зрештою, заціпеніли; чому Бог завжди має ускладнювати їм життя? Слабка людина абсолютно позбавлена наполегливості; чому Бог завжди мусить відчувати до неї такий невблаганний гнів? Слабка й безсила людина вже не має анінайменшої життєвої сили; чому Бог завжди повинен дорікати їй за непослух? Хто може встояти перед погрозами Бога на небесах? Зрештою, людина тендітна, і у відчайдушному стражданні Бог заховав Свій гнів глибоко у Своєму серці, щоб людина могла повільно проаналізувати себе. І все ж людина, яка знаходиться в серйозній біді, не має анінайменшої вдячності за Божу волю; людину розтоптав старий цар дияволів, але вона абсолютно не усвідомлює цього, вона завжди протиставляє себе Богу, або ж є ані холодною, ані гарячою відносно Бога. Бог сказав так багато слів, але хто коли-небудь сприймав їх серйозно? Людина не розуміє Божих слів, але залишається незворушною й без жадання, і ніколи по-справжньому не знала сутності старого диявола. Люди живуть у підземному царстві, у пеклі, але вірять, що живуть у палаці на морському дні; їх переслідує великий червоний дракон, а вони думають, що країна «благоволить»⁶ до них; диявол їх висміює, а вони думають, що вони насолоджуються найвеличнішою майстерністю плоті. Що за збіговисько брудних, нікчемних негідників! Людина зіткнулася з нещастям, але не знає цього, і в цьому темному суспільстві вона зазнає невдачі за невдачею,⁷ а проте ще ніколи цього не усвідомлювала. Коли вона позбудеться своєї доброти до самої себе й рабського характеру? Чому вона така байдужа до серця Бога? Невже вона спокійно потурає цим гнобленню й труднощам? Хіба вона не бажає побачити той день, коли вона зможе перетворити темряву на світло? Хіба вона не хоче ще раз виправити кривди, завдані праведності й істині? Чи вона готова спостерігати й нічого не робити, коли люди відмовляються від істини й спотворюють факти? Чи вона щаслива продовжувати терпіти це неналежне поводження? Чи вона готова бути рабом? Чи вона готова загинути від рук Бога разом із рабами цієї неспроможної держави? Де твоя рішучість? Де твоє честолюбство? Де твоя гідність? Де твоя доброчесність? Де твоя свобода? Чи ти готовий віддати все своє життя⁸ за великого червоного дракона, царя дияволів? Чи ти згоден дозволити йому замордувати тебе до смерті? Обличчя безодні хаотичне й темне, у той час як простий народ, що страждає від такого нещастя, волає до небес і скаржиться землі. Коли людина зможе гордо підняти голову? Людина худа й виснажена, як вона могла б боротися із цим жорстоким і деспотичним дияволом? Чому вона якомога швидше не віддає своє життя Богові? Чому вона й досі вагається? Коли вона може завершити Божу роботу? Зазнаючи такого безцільного знущання й гноблення, у кінцевому підсумку вона змарнує все своє життя; чому вона так поспішає прибути й так квапиться відбути? Чому вона не зберігає щось цінне, щоб дати його Богові? Чи вона забула про тисячоліття ненависті?

Можливо, багато людей відчуває огиду до деяких слів Бога або, можливо, вони не відчувають до них огиди, але й не виявляють до них жодного інтересу. Хай там як, але факти не можуть стати абсурдними міркуваннями; нікому не дозволено говорити слова, що суперечать фактам. Цього разу Бог став плоттю, щоб виконати таку роботу, завершити роботу, яку Йому ще належить завершити, завершити цей період, судити цей період, спасти глибоко грішних зі світу моря страждань і повністю перетворити їх. Іудеї прибили Бога до хреста, тим самим поклавши край подорожам Бога по Юдеї. Незабаром після цього Бог особисто знову з’явився серед людей, непримітно прибувши в країну великого червоного дракона. Насправді релігійна громада юдейської держави вже давно повісила зображення Ісуса на своїх стінах, а вуста людей гукали: «Господь Ісус Христос». Вони не знали, що Ісус давно прийняв наказ Свого Отця повернутися до людей, щоб завершити другий етап Своєї роботи, який ще потрібно було завершити. Унаслідок цього люди були захоплені зненацька, коли дивилися на Нього: Він народився у світі, у якому пройшло багато епох, і Він з’явився серед людей у вигляді надзвичайно пересічної людини. Насправді ж з плином віків Його одяг і весь зовнішній вигляд змінилися так, ніби Він народився заново. Як могли люди знати, що Він – Той Самий Господь Ісус Христос, який зійшов із хреста й воскрес? На ньому немає анінайменших слідів поранення, так само, як Ісус не мав жодної схожості з Єговою. Ісус сьогодення вже давно не має стосунку до часів, що минули. Як люди могли б Його знати? Дворушник «Хома» завжди сумнівається в тому, що це воскреслий Ісус, і завжди хоче побачити шрами від цвяхів на руках Ісуса, перш ніж зможе заспокоїтися; не побачивши їх, він завжди був би сповнений підозри й не був би спроможний стояти твердо й слідувати за Ісусом. Бідний «Хома» – звідки йому було знати, що Ісус прийшов, щоб виконати роботу, доручену Богом-Отцем? Чому Ісусу потрібно носити шрами від розп’яття? Чи є шрами від розп’яття знаком Ісуса? Він прийшов працювати згідно з волею Свого Отця; навіщо Йому було б приходити одягненим і прикрашеним, як юдей, що жив кілька тисяч років тому? Чи може форма, яку Бог приймає в плоті, перешкоджати роботі Бога? Чия це теорія? Чому, коли Бог виконує роботу, це має відбуватися відповідно до уяви людини? Єдине, на чому Бог зосереджується у Своїй роботі, – це досягнення результату. Він не дотримується закону, і в Його роботі немає жодних правил – як людина могла б це зрозуміти? Як могла б людина повністю проникнути в роботу Божу, покладаючись на свої уявлення та фантазії? Тож вам ліпше поводитися належним чином: не метушіться через дрібниці й не надавайте великого значення тому, що для вас нове, – це допоможе тобі не робити себе посміховиськом, і не дасть людям нагоду сміятися над тобою. Ти вірив у Бога всі ці роки, але й досі ще не знаєш Його. Зрештою, тебе занурено в кару; тебе, кого ставили «на перше місце в класі»,⁹ зараховано до лав покараних. Тобі не варто використовувати хитромудрі засоби, щоб виставляти напоказ свої дрібні хитрощі. Чи може твоя короткозорість по-справжньому сприйняти Бога, який бачить наскрізь від вічності до вічності? Чи може твій поверховий досвід дозволити тобі повністю побачити волю Божу? Не будь зарозумілим. Бог, зрештою, не із світу цього – то ж як Його робота може відповідати твоїм очікуванням?

Примітки:

1. «Ватажок усього злого» позначає старого диявола. Ця фраза виражає надзвичайну неприязнь.

2. «Висуваючи необґрунтовані звинувачення» позначає методи, за допомогою яких диявол завдає людям шкоди.

3. «Ретельно охороняється» вказує на те, що методи, за допомогою яких диявол вражає людей, особливо порочні й контролюють людей настільки сильно, що в них немає місця для руху.

4. «Далека» вжито глузливо.

5. «Упорядковане, лагідне керування» вжито глузливо.

6. «Благоволить» вжито задля висміювання людей, які здаються дерев’яними й не мають самосвідомості.

7. «Зазнає невдачі за невдачею» вказує на те, що люди народилися в країні великого червоного дракона, і вони не в змозі гордо піднести голову.

8. «Віддати все своє життя» вжито в зневажливому значенні.

9. «Перше місце в класі» вживається задля глузування над тими, хто ревно шукає Бога.