Людині знадобився весь час аж до сьогоднішнього дня, щоб усвідомити, що їй не вистачає не тільки духовного життя й досвіду пізнання Бога, але й – що ще більш життєво важливо – змін у її характері. Через повне незнання людиною історії та стародавньої культури своєї власної раси людина взагалі нічого не знає про Божу роботу. Усі люди сподіваються, що глибоко в серці людина може бути прив’язаною до Бога, але оскільки плоть людини надмірно зіпсована, оніміла й тупа, це призвело до того, що людина взагалі нічого не знає про Бога. Божа мета приходу до людей у сьогоденні полягає тільки в тому, щоб перетворити думки й дух людей, а також образ Божий у їхніх серцях, який вони мали протягом мільйонів років. Він скористається цією можливістю, щоб зробити людину досконалою. Тобто за допомогою людського знання Він змінить те, як люди пізнають Його, і їхнє ставлення до Нього, даючи людині можливість зробити новий тріумфальний початок у пізнанні Бога й таким чином досягти оновлення й перетворення людського духу. Розбір і дисципліна – це засоби, а завоювання й оновлення – це цілі. Бог завжди мав намір розвіяти забобонні думки, які людина плекала про невизначеного Бога, а останнім часом це також стало для Нього невідкладною справою. Хотілося б, щоб, розглядаючи цю ситуацію, усі люди могли мислити на перспективу. Змініть спосіб переживання власного досвіду кожної людини, щоб цей невідкладний намір Бога міг незабаром здійснитися та щоб остання стадія Божої роботи на землі могла бути досконало завершена. Дайте Богу ту вірність, яку вам належить Йому дати, і востаннє принесіть утіху Божому серцю. Я хотів би, щоб ніхто з-поміж братів і сестер не ухилявся від цієї відповідальності або просто робив вигляд, що механічно виконує якісь дії. На цей раз Бог приходить у плоті у відповідь на запрошення та в цілком очевидній відповідності до стану людини. Тобто Він приходить, щоб забезпечити людину тим, чого вона потребує. Незалежно від духовного рівня або виховання людини, у кінцевому підсумку, Він дозволить їй побачити слово Боже й, виходячи з Його слова, побачити існування та прояв Бога й прийняти Боже вдосконалення її, яке змінює думки й уявлення людини так, щоб справжній вигляд Бога був міцно вкорінений у глибинах людського серця. Це – єдине бажання Бога на землі. Наскільки величною не була б уроджена природа людини, або наскільки бідною не була б її сутність, або якою насправді не була б поведінка людини в минулому, Бог не звертає на це жодної уваги. Він тільки сподівається, що людина сформує абсолютно новий образ Бога, який вона матиме у своєму внутрішньому серці, і пізнає сутність людства, і тим самим досягне перетворення ідеологічного світогляду людини, і зможе прагнути до Бога з глибини й пробудити вічну прихильність до Нього: це єдина вимога, яку Бог ставить людині.

Знання стародавньої культури й історії, що охоплює кілька тисячоліть, настільки щільно закрило мислення й уявлення людини, а також її ментальний кругозір, що зробило їх непроникними та небіорозкладаними¹. Люди живуть у вісімнадцятому колі пекла, де ніколи не видно світла, ніби їх було вигнано Богом у підземелля. Феодальне мислення настільки пригнічує людей, що вони ледве можуть дихати й задихаються. У них немає анінайменшої сили чинити опір; вони лише терплять і терплять мовчки… Ніколи ніхто не наважувався боротися або відстоювати праведність і правосуддя; люди просто живуть гіршим життям, ніж тварини, під ударами та зловживаннями феодальної етики день за днем і рік за роком. Вони ніколи не думали шукати Бога, щоб насолоджуватися щастям у людському світі. Схоже, ніби людей побили до такої міри, що вони стали схожими на опале осіннє листя, зів’ялими, висушеними й жовто-коричневими. Люди давно втратили пам’ять; вони безпорадно живуть у пеклі, яке називається людським світом, чекаючи настання останнього дня, коли вони зможуть загинути разом із цим пеклом, ніби останній день, якого вони жадають, – це день, коли людина буде насолоджуватися тихим спокоєм. Феодальна етика перенесла життя людини в «підземне царство», ще більше послабивши здатність людини чинити опір. Усілякі утиски крок за кроком штовхають людину до все глибшого занурення в підземне царство, усе далі й далі від Бога, аж доки сьогодні вона не стала абсолютно чужою Богу й поспішно уникає Його при зустрічі. Людина не звертає на Нього уваги й залишає Його самотньо стояти осторонь, неначе людина ніколи не знала Його, ніколи не бачила Його раніше. І все ж Бог чекав на людину протягом усього довгого шляху людського життя, ніколи не обрушуючи на неї Свою нестримну лють, просто спокійно, без єдиного слова, чекав, коли людина покається й почне все заново. Бог давним-давно прийшов у людський світ, щоб розділити з людиною страждання людського світу. За всі роки, що Він прожив із людиною, ніхто не виявив Його існування. Бог тільки мовчки переносить страждання від убогості в людському світі, виконуючи роботу, яку Він приніс особисто. Він продовжує терпіти заради волі Бога Отця й заради потреб людства, зазнаючи страждань, яких людина ніколи раніше не переживала. У присутності людини Він спокійно чекав на неї, і в присутності людини Він упокорив себе заради волі Бога Отця, а також заради потреб людства. Знання стародавньої культури таємно викрали людину з присутності Бога й передали її цареві дияволів та його нащадкам. Чотири Книги й П’ять Канонів^a перенесли мислення й уявлення людини в інший період бунту, змушуючи її ще більше, ніж раніше, схилитися перед тими, хто уклав Книгу/Канон, і зрештою ще більше вкорінити її уявлення про Бога. Непомітно для людини цар дияволів безсердечно вигнав Бога з її серця, а потім із переможною радістю зайняв його сам. Із тих пір людина почала мати потворну й нечестиву душу та обличчя царя дияволів. Ненависть до Бога наповнила її груди, і зловтішна злоба царя дияволів поширювалася в людині день за днем, доки не поглинула її повністю. У людини більше не було анінайменшої свободи, і в неї не було можливості вирватися із сильця царя дияволів. У неї не було іншого вибору, окрім як бути взятою в полон на місці, здатися й упасти ниць у його присутності. Давним-давно, коли серце й душа людини були ще на стадії раннього розвитку, цар дияволів посіяв у них насіння пухлини атеїзму, навчивши її таким помилковим твердженням, як-от: «вивчайте науку й техніку; реалізуйте Чотири модернізації; і у світі немає такої речі, як Бог». Мало того, за кожної нагоди він кричить: «Покладімося на нашу старанну працю, щоб побудувати прекрасну батьківщину», і просить кожну людину з дитинства бути готовою до вірного служіння своїй країні. Людина, сама того не відаючи, була приведена в його присутність, де він без вагань привласнив собі всі заслуги (мається на увазі заслуги, що належать Богу за те, що Він тримає все людство у Своїх руках). У нього ніколи не виникало жодного почуття сорому. Більше того, він безсоромно схопив Божий народ і затягнув його назад до свого будинку, де вистрибнув, як миша, на стіл і змусив людей поклонятися йому, як Богові. Який шибайголова! Він вигукує скандальні, шокуючі речі, як-от: «У світі немає такої речі, як Бог. Вітер виникає внаслідок перетворень відповідно до законів природи; дощ іде, коли водяна пара, зустрічаючись із низькими температурами, конденсується в краплі, які падають на землю; землетрус – це струс поверхні землі через геологічні зміни; посуха відбувається через сухість повітря, викликану нуклонним порушенням на поверхні сонця. Це – природні явища. Де в усьому цьому є Божа дія?» Є навіть ті, хто вигукує такі заяви, заяви, які не слід озвучувати: «Людина пішла від мавпи в стародавньому минулому, і сучасний світ є наслідком низки примітивних суспільств, починаючи з невизначено великої кількості років тому. Те, чи процвітає країна чи занепадає, повністю залежить від її народу». На задньому плані це змушує людину повісити його на стіну або поставити на стіл, щоб віддавати данину поваги й робити йому жертвоприношення. У той же час, коли він кричить: «Бога немає», він видає себе за Бога, з неприкритою грубістю виштовхуючи Бога за межі землі, одночасно займаючи місце Бога й перебираючи на себе роль царя дияволів. Наскільки це безрозсудно! Це змушує ненавидіти його до мозку кісток. Здається, що Бог і він – закляті вороги, і вони не можуть співіснувати. Він замишляє прогнати Бога, поки сам бродить на волі, поза досяжністю закону.² Ось такий цей король дияволів! Як можна миритися з його існуванням? Він не заспокоїться, доки не зіпсує Божу роботу та не залишить усе в повному безладі,³ ніби він хоче протистояти Богу до переможного кінця, доки або риба не помре, або сітка не порветься, навмисно виступаючи проти Бога й чинячи дедалі сильніший тиск. Його огидне обличчя вже давно повністю викрито, тепер воно в синцях і побоях⁴ і в жалюгідному стані, але все ж він не пом’якшиться у своїй ненависті до Бога, неначе тільки проковтнувши Бога одним ковтком, він зможе вивільнити ненависть, що накопичилася в його серці. Як ми можемо його терпіти, цього ворога Божого! Тільки його викорінення й повне знищення призведе до здійснення бажання нашого життя. Як можна допустити, щоб він продовжував набирати силу? Він розбестив людину до такої міри, що людина не знає небесного сонця й стала омертвілою та позбавленою почуттів. Людина втратила нормальну людську розважливість. Чому б не пожертвувати всім своїм єством, щоб знищити його й спалити дотла, щоб усунути всі турботи про майбутнє й дозволити роботі Божій швидше досягти небувалої величі? Ця банда негідників прийшла у світ людей і перетворила його на безлад. Вони підвели все людство до краю прірви, таємно плануючи зіштовхнути його вниз, щоб люди розбилися на шматки, а вони потім пожерли їхні трупи. Вони марно сподіваються зруйнувати Божий план і вступити з Ним у поєдинок, поставивши все на один кидок костей.⁵ Це зовсім не легко! Зрештою, хрест був приготований для царя дияволів, який винен у найогидніших злочинах. Бог не належить хресту. Він уже відкинув його вбік для диявола. Бог уже давно вийшов переможцем і більше не має смутку з приводу гріхів людства, а натомість принесе спасіння всьому людству.

Згори донизу та від початку до кінця сатана руйнував роботу Бога й діяв проти Нього. Усі ці розмови про «стародавню культурну спадщину», цінні «знання стародавньої культури», «вчення даосизму й конфуціанства» та «конфуціанські канони й феодальні обряди» привели людину в пекло. Передової сучасної науки й техніки, а також високорозвиненої промисловості, сільського господарства та підприємництва ніде не видно. Радше усе, що він робить, – це підкреслює феодальні обряди, поширювані «мавпами» давніх часів, щоб навмисно порушувати, підривати роботу Бога та протистояти їй. Він не тільки продовжує завдавати шкоди людині до цього дня, а навіть хоче проковтнути⁶ людину цілком. Поширення моральних та етичних учень феодалізму й передання знань стародавньої культури вже давно заразило людство, перетворивши його на великих і малих дияволів. Мало тих, хто радо прийняв би Бога, мало тих, хто тріумфально вітав би Його пришестя. Обличчя всього людства наповнене вбивчими намірами, і повітря повсюдно просякнуте вбивчим подихом. Вони прагнуть вигнати Бога з цієї землі; з ножами й мечами в руках вони шикуються в бойовий порядок, щоб «знищити» Бога. На всій цій землі диявола, де людину постійно вчать, що Бога немає, всюди розкидані ідоли, а повітря над головою просякнуте нудотним запахом палаючого паперу й ладану, таким густим, що можна задихнутися. Це схоже на сморід багна, який здіймається при звиванні отруйної змії, настільки сильний, що людина не може втриматися від блювання. Крім того, можна злегка почути злих демонів, що монотонним співом декламують писання, здається, що цей звук долинає здалеку з пекла так сильно, що неможливо не здригнутися. Усюди на цій землі розставлені ідоли всіх кольорів веселки, що перетворюють землю на світ чуттєвих насолод, у той час як цар дияволів продовжує злісно сміятися, неначе його підлу змову вдалося реалізувати. Тим часом людина залишається в повному невіданні, і в неї немає анінайменшого усвідомлення того, що диявол уже розбестив її до такої міри, що вона втратила розважливість і опустила голову через свою поразку. Він бажає одним махом стерти все, що пов’язано з Богом, і ще раз осквернити й убити Його; він має намір зруйнувати й порушити Його роботу. Як він може дозволити Богу мати рівноцінний статус? Як він може терпіти, щоб Бог «втручався» в його роботу серед людей на землі? Як він може дозволити Богу викрити його огидне обличчя? Як він може дозволити Богу привести його роботу в безлад? Як може цей диявол, збожеволілий від люті, дозволити Богу контролювати свій імператорський двір на землі? Як він може добровільно схилитися перед Його переважаючою міццю? Його огидне лице було виявлене таким, яким воно є, так що не відомо, чи варто сміятися чи плакати, і про нього дійсно важко говорити. Хіба це не його сутність? Маючи потворну душу, він досі вірить, що є неймовірно красивим. Ця банда спільників злочину!⁷ Вони спускаються у світ смертних, щоб віддаватися задоволенням і сіяти смуту, збаламучуючи все так сильно, що світ стає зрадливим та непостійним місцем, а серце людини наповнюється панікою й занепокоєнням; і вони так багато гралися з людиною, що її зовнішній вигляд став схожий на надзвичайно потворну нелюдську польову звірину, що втратила останній слід первісної святої людини. Більше того, вони навіть хочуть перебрати на себе суверенну владу на землі. Вони так сильно перешкоджають роботі Божій, що вона ледь може просуватися вперед, і вони закривають людину так щільно, наче стінами з міді й сталі. Учинивши так багато тяжких гріхів і ставши причиною стількох лих, невже вони досі очікують чогось іншого, окрім кари? Демони та злі духи біснувалися на землі протягом певного часу й запечатали як волю, так і копіткі зусилля Бога так щільно, що вони непроникні. Направду, це – смертний гріх! Як може Бог не відчувати занепокоєння? Як може Бог не відчувати гнів? Вони серйозно перешкоджають роботі Божій і виступають проти неї: які непокірні! Навіть ці демони, великі й малі, ведуть себе, як шакали, що йдуть по п’ятах за левом, і слідують за злим потоком, затіваючи заворушення на своєму шляху. Знаючи правду, вони свідомо виступають проти неї, ці сини заколоту! Здається, ніби тепер, коли їхній цар пекла зійшов на царський трон, вони стали самовдоволеними й пихатими, ставлячись до всіх інших із презирством. Скільки з них шукають істину й слідують за праведністю? Усі вони – звірі, не кращі за свиней і собак, на чолі банди смердючих мух, хитають головами в самовдоволеному самовихвалянні та влаштовують усілякі неприємності⁸ посеред купи гною. Вони вірять, що їхній цар пекла – найвеличніший з усіх царів, не знаючи, що самі вони – не більше, ніж смердючі мухи. І все ж вони користуються силою свиней і собак, яких мають за батьків, щоб очорнити існування Бога. Будучи дрібними мухами, вони вважають, що їхні батьки розміром із синіх китів.⁹ Вони й не здогадуються, що, хоча самі вони крихітні, їхні батьки – нечисті свині й собаки, в сотні мільйонів разів більші за них самих. Не підозрюючи своєї власної ницості, вони покладаються на сморід гниття, що виходить від цих свиней і собак, і казяться, марно думаючи породити на світ майбутні покоління, не звертаючи уваги на сором! Із зеленими крилами за спиною (це стосується їхніх заяв про те, що вони вірять у Бога), вони повні самолюбства й усюди хваляться своєю красою та чарівністю, у той час як таємно кидають нечистоти зі своїх тіл на людей. Більше того, вони надзвичайно задоволені собою, ніби за допомогою пари веселкових крил вони здатні приховати свої власні скверни, і завдяки цьому чинять тиск, спрямований супроти існування істинного Бога (це стосується того, що відбувається за кулісами в релігійному світі). Звідки людині знати, що, якими б чарівно красивими не були крила мухи, сама муха, врешті-решт, – не більше ніж крихітна істота з черевцем, повним бруду, і тілом, вкритим мікробами? Завдяки свиням і собакам, яких вони мають собі за батьків, вони біснуються на всій землі (це стосується того, як релігійні служителі, які переслідують Бога, покладаються на сильну підтримку уряду країни, щоб повставати проти істинного Бога та правди), будучи неприборканими у своїй дикості. Схоже, ніби привиди юдейських фарисеїв повернулися разом із Богом до країни великого червоного дракона, назад у своє старе гніздо. Вони почали ще один етап переслідувань, продовжуючи свою роботу, розпочату кілька тисяч років тому. Ця група виродженців зрештою обов’язково загине на землі! Здавалося б, після декількох тисячоліть нечисті духи стали ще більш підступними й лукавими. Вони постійно думають про те, як таємно підірвати роботу Бога. Застосовуючи безліч хитрощів і вивертів, вони хочуть відтворити на своїй батьківщині трагедію, що сталася кілька тисяч років тому, доводячи Бога майже до крику. Він насилу стримується від повернення на третє небо, щоб знищити їх. Щоб людина полюбила Бога, вона мусить осягнути Його волю, пізнати Його радості й печалі та зрозуміти, що саме Він ненавидить. Це ще більше сприятиме входженню людини. Що швидше відбудеться входження людини, то скоріше виповниться воля Божа, то чіткіше людина побачить царя дияволів наскрізь і то більше вона наблизиться до Бога, щоб Його бажання могло здійснитися.

Примітки:

1. «Небіорозкладаний» тут ужито в сатиричному сенсі на позначення того, що люди негнучкі в своїх знаннях, культурі й духовному світогляді.

2. «Бродить на волі, поза досяжністю закону» вказує на те, що диявол шаленіє й біситься.

3. «Повний безлад» стосується того, як нестерпно бачити жорстоку поведінку диявола.

4. «У синцях і побоях» стосується потворного обличчя царя дияволів.

5. «Поставивши все на один кидок костей» означає поставити всі свої гроші на одну ставку в надії врешті-решт виграти. Це метафора на позначення зловісних і мерзенних задумів диявола. Цей вислів використовується глузливо.

6. «Проковтнути» стосується злісної поведінки царя дияволів, який повністю грабує людей.

7. «Спільники злочину» – те ж саме, що й «банда хуліганів».

8. «Влаштовують усілякі неприємності» позначає те, як біснуваті люди влаштовують заворушення, перешкоджаючи роботі Бога й протидіючи їй.

9. «Сині кити» використовується як насмішка. Це метафора на позначення того, що мухи настільки малі, що свині й собаки здаються їм такими ж великими, як кити.

a. Чотири Книги й П’ять Канонів – авторитетні книги конфуціанства в Китаї.