Якщо людина дійсно зможе ввійти відповідно до роботи Святого Духа, її життя швидко дасть сходи, як пагони бамбука після весняного дощу. Судячи з нинішнього духовного стану переважної більшості людей, люди не надають жодного значення життю і натомість надають значення певним питанням, які видаються несуттєвими. Або ж вони метушаться туди-сюди, працюючи безцільно, у випадковий та несфокусований спосіб, не знаючи, в якому напрямку їм слід рухатися й тим паче задля кого. Вони всього лише «смиренно приховують себе». Істина в тому, що мало хто з вас знає що-небудь про Божі наміри щодо останніх днів. Навряд чи хто-небудь із вас знає Божий слід, але що ще гірше, ніхто не знає, яким буде кінцеве досягнення Бога. Проте, кожен, завдяки чистій витримці й завзятості, піддається дисциплінуванню й розробу інших, неначе напружуючи свої м’язи й готуючись до бою¹ в очікуванні своєї години тріумфу. Я не буду давати жодних коментарів із приводу цих «дивних видовищ» серед людства, але є один момент, який усі ви повинні розуміти. Прямо зараз більшість людей розвивається в бік ненормальності², і у своїх кроках до входження вони рухаються в глухий кут.³ Можливо, багато хто думає, що це утопія за межами людського світу, до якої прагне людина, вважаючи, що це – світ свободи, але насправді це не так. Або, можливо, можна було б сказати, що люди вже збилися зі шляху. Але незалежно від того, що роблять люди, Я все одно хочу поговорити про те, до чого повинна ввійти людина. Переваги й недоліки великої кількості людей не є головною темою цієї бесіди. Я сподіваюся, що всі ви, брати й сестри, зможете правильно сприйняти Мої слова й коректно зрозуміти Мій намір.

Бог утілився на материковій частині Китаю, або, за словами співвітчизників із Гонконгу й Тайваню, «у внутрішніх районах». Коли Бог зійшов із небес на землю, ніхто ні на небесах, ні на землі не знав про це, бо в цьому справжнє значення повернення Бога під прикриттям. Він довгий час працював і жив у плоті, але ніхто не знав про це. Навіть до цього дня ніхто цього не визнає. Можливо, це так і залишиться вічною загадкою. Пришестя Бога у плоті цього разу – це те, про що жодна людина не може навіть здогадатися. Незалежно від того, наскільки масштабним і потужним є вплив роботи Духа, Бог завжди залишається безпристрасним, ніколи нічого не видаючи. Можна сказати, що ця стадія Його роботи така сама, якою вона була б, якби вона відбувалася в небесному царстві. Навіть при тому, що це очевидно для всіх, у кого є очі, щоб бачити, ніхто не розпізнає цього. Коли Бог завершить цю стадію Своєї роботи, усе людство відійде від свого звичайного ставлення⁴ і пробудиться від свого довгого сну. Я пам’ятаю, як Бог одного разу сказав: «Прихід у плоті цього разу подібний до потрапляння в лігво тигра». Це означає, що, оскільки на цьому етапі Божої роботи Бог приходить у плоті й, більше того, народжується в житлі великого червоного дракона, навіть більше, ніж раніше, Він стикається з крайньою небезпекою, приходячи на землю цього разу. Те, з чим Він стикається, – це ножі, пістолети, палиці й кийки; те, з чим Він стикається, – це спокуса; те, з чим Він стикається, – це натовпи з обличчями, повними вбивчих намірів. Він ризикує бути вбитим у будь-який момент. Бог прийшов, несучи з Собою гнів. Однак Він прийшов для того, щоб зробити роботу вдосконалення, тобто Він прийшов для того, щоб виконати другу частину Своєї роботи, ту, яка триває після роботи спокути. Заради цієї стадії Своєї роботи Бог приділив максимум уваги й турботи та використовує всі мислимі засоби, щоб уникнути нападів спокуси, смиренно приховуючи Себе й ніколи не виставляючи напоказ Свою ідентичність. Рятуючи людину від хреста, Ісус тільки завершував роботу спокути; Він не здійснював роботу вдосконалення. Таким чином, була виконана тільки половина Божої роботи, і завершення роботи спокути було лише половиною всього Його плану. Коли новий період повинен був ось-ось розпочатися, а старий – відступити, Бог Отець почав обмірковувати другу частину Своєї роботи й готуватися до неї. Це втілення в останні дні не було чітко провіщене в минулому, тим самим закладаючи основу для підвищеної таємності, якою оповите пришестя Бога у плоті цього разу. На світанку, без відома безлічі людей, Бог прийшов на землю й почав Своє життя в плоті. Люди не підозрювали нічого про настання цього моменту. Можливо, усі вони міцно спали; можливо, багато хто з тих, хто не спав, чекав, і, можливо, багато хто мовчки молився Богу на небесах. І все ж серед усієї цієї безлічі людей жоден не знав, що Бог уже прибув на землю. Бог діяв таким чином, щоб виконувати Свою роботу більш злагоджено й досягати кращих результатів, а також запобігати ще більшій кількості спокус. Коли весняний сон людини перерветься, Божа робота буде давно завершена, і Він піде, завершивши Своє життя мандрівок і перебування на землі. Оскільки Божа робота вимагає, щоб Бог діяв і говорив від Своєї власної особи, і оскільки в людини немає можливості втрутитися, Бог переніс крайні страждання, щоб прийти на землю й Самому виконати цю роботу. Людина не в змозі перейняти Божу роботу. Із цієї причини Бог наважився піти на небезпеки, у кілька тисяч разів більші, ніж ті, що були в період Благодаті, щоб зійти на землю, де мешкає великий червоний дракон, щоб зробити Свою власну роботу, присвятивши всі Свої думки й турботу задля того, щоб спокутувати цю групу збіднілих людей, цю групу людей, які загрузли в купі гною. Навіть незважаючи на те, що ніхто не знає про існування Бога, Бог не турбується, тому що це приносить величезну користь Його роботі. Беручи до уваги те, що всі люди огидні й порочні до крайності, як би вони мирилися з існуванням Бога? Ось чому, прийшовши на землю, Бог зберігає Своє мовчання. Неважливо, що людина впала в найгірші крайні прояви жорстокості, Бог не приймає нічого з цього близько до серця, а тільки продовжує виконувати ту роботу, яку Йому потрібно виконати, щоб здійснити величніше доручення, яке Небесний Отець поклав на Нього. Хто з вас розпізнав, що Бог гідний любові? Хто виявляє більше уваги до тягаря Бога Отця, ніж Його Син? Хто здатний зрозуміти волю Бога Отця? Дух Бога Отця на небесах часто відчуває занепокоєння, і Його Син на землі постійно молиться заради волі Бога Отця, розриваючи Його серце на частини через хвилювання. Чи є хто-небудь, хто знає про любов Бога Отця до Його Сина? Чи є хто-небудь, хто знає серце, з яким улюблений Син сумує за Богом Отцем? Розриваючись між небом і землею, ці двоє постійно дивляться пильно один на одного здалеку, слідуючи один за одним у Дусі. О людство! Коли ти будеш уважним до серця Бога? Коли ти зрозумієш Божий намір? Отець і Син завжди залежали один від одного. Чому ж тоді Вони повинні бути розділені – один на небесах нагорі, а інший на землі внизу? Отець любить Свого Сина так само, як Син любить Свого Отця. Чому ж тоді Отець повинен чекати на Сина з такою глибокою й болючою тугою? Можливо, вони не були розлучені надовго, але хто знає, скільки днів і ночей Отець линув усім серцем із болісною тугою та як довго Він жадав швидкого повернення Свого улюбленого Сина? Він спостерігає, Він сидить у тиші й чекає; Він нічого не робить, окрім як заради якнайшвидшого повернення Свого улюбленого Сина. Син, який помандрував до країв землі: коли Вони возз’єднаються? Навіть якщо, одного разу возз’єднавшись, Вони будуть разом вічно, як Він зможе витримати тисячі днів і ночей розлуки, один – на небесах нагорі, а інший – на землі внизу? Десятиліття на землі здаються тисячоліттями на небесах. Як міг Бог Отець не турбуватися? Коли Бог приходить на землю, Він відчуває незліченні мінливості людського світу так само, як і людина. Бог – невинний, так чому ж Його потрібно змушувати терпіти ті ж страждання, що й людину? Не дивно, що Бог Отець так сильно сумує за своїм Сином; хто може зрозуміти Боже серце? Бог дає людині занадто багато; як людина може гідно відплатити Божому серцю? І все ж людина дає Богу занадто мало; як міг би Бог не турбуватися з цього приводу?

Навряд чи хто-небудь із людей розуміє нагальність душевного стану Бога, тому що духовний рівень людських істот надто низький, а їхній дух досить тьмяний, і тому всі вони ні піклуються про те, що робить Бог, ні звертають на це жодної уваги. Із цієї причини Богу постійно не по собі через людину, немов звірина природа людини може вирватися назовні в будь-який момент. Із цього ще чіткіше видно, що пришестя Бога на землю супроводжується надзвичайно великими спокусами. Але заради того, щоб зробити групу людей довершеною, Бог, повністю зодягнений у славу, розповів людині про кожен Свій намір, нічого не приховуючи від неї. Він твердо вирішив зробити цю групу людей довершеними, і тому, незважаючи на будь-які труднощі або спокуси, Він відводить погляд та не зважає на все це. Він тільки спокійно виконує Свою власну роботу, твердо вірячи, що одного разу, коли Бог вступить у володіння своєю славою, людина пізнає Його, і вірячи, що, як тільки людина буде зроблена довершеною Богом, вона повністю зрозуміє Боже серце. Прямо зараз можуть бути люди, які спокушають Бога, або неправильно розуміють Бога, або звинувачують Бога; Бог не приймає нічого з цього близько до серця. Коли Бог зійде у славі, усі люди зрозуміють, що все, що Бог робить, має на меті щастя людства, і всі вони зрозуміють, що все, що Бог чинить, спрямоване на те, щоб людство могло краще вижити. Бог приходить, приносячи спокусу, і Він також приходить, приносячи велич і гнів. У той час, коли Бог залишає людину, Він уже давно вступив у володіння Своєю славою, і Він іде, сповнений слави й радості повернення. Бог, Який працює на землі, не приймає все близько до серця, незалежно від того, як люди відкидають Його. Він тільки продовжує звершати Свою роботу. Створення світу Богом відбулося тисячі років тому. Він прийшов на землю, щоб виконати незмірний обсяг роботи, і Він повною мірою пережив на Собі відторгнення й наклеп людського світу. Ніхто не вітає прихід Бога; Його зустрічають холодно. Протягом цих кількох тисяч років важкого шляху поведінка людини вже давно зачепила Бога за живе. Він більше не звертає уваги на бунт людей і натомість склав інший план перетворення й очищення людини. Глузування, наклеп, переслідування, скорбота, страждання при розп’ятті, вигнання людиною тощо, з якими Бог зіткнувся з моменту Свого пришестя у плоті: Бог скуштував достатньо всього цього, а що стосується труднощів людського світу, Бог, Який прийшов у плоті, сповна переніс усі з них. Дух Бога Отця Небесного вже давно сприймає таке видовище як щось нестерпне та, закинувши голову назад і закривши очі, чекає повернення Свого улюбленого Сина. Усе, чого Він бажає, – це щоб людство слухало й корилося та змогло, відчувши найбільший сором перед Його плоттю, перестати бунтувати проти Нього. Усе, чого Він бажає, – так це щоб людство змогло повірити в існування Бога. Він уже давно перестав пред’являти до людини більші вимоги, тому що Бог заплатив занадто високу ціну, але людина не переймається⁵ й анінайменшою мірою не приймає Божу роботу близько до серця.

Хоча те, що Я говорю сьогодні про Божу роботу, може містити багато «безпідставної абсурдності»,⁶ усе ж, воно є глибоко актуальним для входження людини. Я просто дещо говорю про роботу, а потім дещо про входження, але обидва аспекти однаково необхідні, і в поєднанні вони ще більш корисні для життя людини. Ці два аспекти доповнюють один одного⁷ й приносять величезну користь, даючи людям можливість краще розуміти Божу волю й забезпечуючи спілкування між людьми й Богом. Завдяки сьогоднішній розмові про роботу відносини людства з Богом ще більше поліпшуються, взаєморозуміння поглиблюється, і людина здатна приділяти більше уваги Божому тягареві; людина отримує можливість відчувати те, що відчуває Бог, бути більш впевненою в тому, що Бог змінить її, і чекати на повторну появу Бога. Це – єдина вимога, яку Бог ставить перед людиною сьогодні: жити за образом того, хто любить Бога, роблячи так, щоб світло кристалізації Божої мудрості спалахнуло в період темряви і щоб життя, прожите людиною, могло залишити після себе сяючу сторінку в Божій роботі, вічно сяючи на Сході світу, привертаючи увагу світу й здобуваючи всезагальне захоплення. Це, безсумнівно, – ще краще входження для тих у теперішній період, хто любить Бога.

Примітки:

1. «Напружуючи свої м’язи й готуючись до бою» використовується глузливо.

2. «Ненормальність» означає, що поведінка людей відзначається відхиленнями, а їхній досвід є однобоким.

3. «Глухий кут» означає, що шлях, яким ідуть люди, суперечить Божій волі.

4. «Відійти від свого звичайного ставлення» відноситься до того, як змінюються уявлення й погляди людей про Бога, як тільки вони пізнають Бога.

5. «Не перейматися» означає, що люди байдужі до Божої роботи і не вважають її важливою.

6. «Безпідставна абсурдність» означає, що люди в корені нездатні зрозуміти суть слів, які говорить Бог, і поняття не мають, про що Він говорить. Ця фраза вжита іронічно.

7. «Доповнювати один одного» означає, що поєднання «роботи» та «входження» в спілкуванні було б ще більш корисним для нашого пізнання Бога.