Бог багато довірив людям, а також незліченними способами торкався питання їхнього входження. Але через те, що духовний рівень людей значною мірою низький, багато Божих слів не змогли вкоренитися. Існують різні причини такого низького духовного рівня, такі як розбещеність людського мислення й моралі, а також відсутність належного виховання; феодальні забобони, які серйозно оволоділи людським серцем; розбещений і занепадницький спосіб життя, який породив багато хвороб у найглибших закутках людського серця; поверхова культурна грамотність, при чому майже дев’яноста восьми відсоткам людей бракує освіти в розрізі культурної грамотності, та, більше того, дуже мало хто отримує вищий рівень освіти у сфері культури. Тому люди здебільшого уявлення не мають, що мається на увазі під Богом або Духом, а мають лише невизначений і нечіткий образ Бога, що постав на основі феодальних забобонів. Згубні впливи, залишені глибоко в людському серці тисячами років «високого духу націоналізму», а також феодальне мислення, яким люди зв’язані та скуті, без найменшої часточки волі, без бажання прагнути або наполегливо домагатися, без бажання досягати поступу, натомість залишаючись пасивним і регресивним, укоріненим у рабському менталітеті й таке інше – ці об’єктивні фактори надали невиправно брудний та огидний відтінок ідеологічному світогляду, ідеалам, моралі й характеру людства. Здається, що люди живуть у темному терористичному світі, за межі якого ніхто з них не прагне вийти, і ніхто з них не думає про перехід до ідеального світу; радше вони задоволені своєю долею в житті, проводять свої дні, народжуючи й виховуючи дітей, докладаючи зусиль, потіючи, займаючись своїми домашніми справами, мріючи про затишну й щасливу сім’ю, про подружню любов, про внуків, про радість на схилі віку, мирно проживаючи своє життя… Протягом десятків, тисяч, десятків тисяч років аж донині люди витрачали свій час таким чином, і ніхто не створив ідеального життя, усі були зосереджені тільки на взаємній різанині в цьому темному світі, на гонитві за славою й багатством і на плетінні інтриг один проти одного. Чи хтось коли-небудь шукав Божу волю? Чи зважав хтось коли-небудь на Божу роботу? Усі частини людської сутності, поглинуті темрявою, вже давно стали людською природою, тому виконувати Божу роботу досить важко, і люди ще менше зважуються звертати увагу на те, що Бог довірив їм сьогодні. У будь-якому разі, я вірю, що люди не будуть заперечувати, якщо я промовлятиму ці слова, оскільки те, про що я говорю, – це історія тисячоліть. Говорити про історію означає наводити факти і, більше того, скандали, які є очевидними для всіх, тож який сенс говорити те, що суперечить фактам? Але я також вірю, що розумні люди, прочитавши ці слова, пробудяться й прагнутимуть до прогресу. Бог сподівається, що люди зможуть жити й працювати в мирі й вдоволенні, одночасно будучи здатними любити Бога. Божа воля полягає в тому, щоб усе людство могло ввійти в спокій; більше того, наповнення всієї землі Божою славою – це велике бажання Бога. Це просто ганьба, що людські істоти залишаються зануреними в забуття й непробудженими, настільки сильно розбещеними сатаною, що вони вже не схожі на людей. Таким чином, людська думка, мораль і освіта утворюють найважливішу ланку, а навчання культурної грамотності утворює другу ланку, що сприяє підвищенню культурного рівня людей і зміні їхнього духовного світогляду.

Насправді Божі вимоги до людства не такі вже й високі, але, оскільки розрив між духовним рівнем людей і стандартом, якого вимагає Бог, настільки великий, більшість людей просто піднімає голови й дивиться в напрямку Божих вимог, але не має можливості їх виконати. Вроджених здібностей людей, разом із тим, чим вони оволодіють після народження, далеко не достатньо, щоб відповідати вимогам Бога. Але саме лише визнання цього моменту не є гарантованим вирішенням проблеми. Вода не може вгамувати негайну спрагу на відстані. Навіть якщо люди знають, що вони нижчі від пороху, якщо в них немає рішучості задовольнити серце Бога, а тим більше обрати глибший шлях для виконання Божих вимог, тоді яку цінність має таке знання? Хіба це не те ж саме, що черпати воду кошиком із лози, – абсолютно марно? Суть того, що Я кажу, пов’язана зі входженням; це – головна тема.

У процесі входження людини життя завжди нудне, сповнене одноманітних елементів духовного життя, таких як молитва, їдіння й пиття слів Божих або організація зібрань, і тому люди завжди відчувають, що віра в Бога не приносить великого задоволення. Така духовна діяльність завжди здійснюється на основі початкового характеру людства, який був розбещений сатаною. Хоча люди іноді можуть отримати просвітління Святого Духа, їхні початкове мислення, характер, спосіб життя та звички все ще вкорінені всередині них, і тому їхня природа залишається незмінною. Найбільше Бог ненавидить забобонні справи, якими займаються люди, але багато хто й досі не може позбутися їх, думаючи, що ці забобонні справи постановлені Богом, і навіть сьогодні їм ще тільки належить повністю позбутися їх. Такі речі, як приготування, які молоді люди роблять щодо весільних святкувань і приданого нареченої; грошові подарунки, банкети й подібні способи святкування радісних подій; стародавні традиції, які передавалися від покоління до покоління; усі безглузді забобонні дії, що здійснюються на честь померлих, та їхні поховання – усе це ще більш огидне для Бога. Навіть день поклоніння (включаючи суботу, якої дотримується релігійний світ) огидний для Нього; а соціальні відносини й мирська взаємодія між людьми тим більше зневажаються й відкидаються Богом. Навіть свято весни й Різдво, які відомі всім, не постановлені Богом, не кажучи вже про іграшки та прикраси для цих святкових днів, такі як двовірші, феєрверки, ліхтарики, Святе Причастя, різдвяні подарунки та різдвяні святкування – хіба це не ідоли в умах людей? Переломлення хліба в суботу, вино й тонке полотно є ще більш явними ідолами. Усі традиційні святкування, популярні в Китаї, такі як День підняття голови дракона, фестиваль човнів-драконів, фестиваль середини осені, фестиваль Лаба та Новий рік, а також релігійні свята, такі як Великдень, День Хрещення й Різдво, усі ці невиправдані свята влаштовувалися й передавалися з покоління в покоління багатьма людьми. Саме багата уява людства й геніальний задум дозволили їм дійти до наших днів. Вони здаються такими, що не мають недоліків, але насправді є хитрощами, які сатана застосовує до людства. Чим більше певне місце кишить сатанами, і чим більш застарілим і відсталим є таке місце, тим глибше вкорінені в ньому феодальні звичаї. Ці речі міцно зв’язують людей, не залишаючи абсолютно ніякого простору для руху. Багато релігійних свят здаються дуже оригінальними й такими, що створюють місток, який веде до Божої роботи, але насправді вони є невидимими узами, якими сатана пов’язує людей і заважає їм пізнати Бога; усі вони – хитрі виверти сатани. Насправді, коли стадію Божої роботи завершено, Він знищує інструменти й стиль того часу, не залишаючи жодних слідів. Однак «побожні віруючі» продовжують поклонятися цим відчутним матеріальним предметам; у той же час вони відкладають те, що є в Бога, на задній план, не вивчаючи його далі, і здаються повними любові до Бога, хоча насправді вони давним-давно вигнали Його зі свого дому й поставили сатану на місце для поклоніння. Зображення Ісуса, Хреста, Марії, Хрещення Ісуса й Таємної Вечері – люди шанують їх як Господа Небесного, кличучи знову й знову: «Господи, Отче Небесний». Хіба все це не жарт? До сьогодні багато подібних висловлювань і практик, які передавалися людством із покоління в покоління, ненависні Богу; вони серйозно перешкоджають просуванню Бога вперед і, більше того, створюють величезні перешкоди для входження людства. Залишаючи осторонь те, до якої міри сатана розбестив людство, люди всередині повністю заповнені такими речами, як закон свідка Лі, досвід Лоуренса, дослідження сторожа Ні й робота Павла. У Бога просто немає жодної можливості працювати над людьми, тому що всередині них занадто багато індивідуалізму, законів, правил, приписів, систем тощо; ці речі, на додаток до феодальних забобонних тенденцій людей, захопили й поглинули людство. Це так, неначе думки людей – це цікавий фільм, який розповідає кольорову казку з фантастичними істотами, що літають на хмарах, настільки образними, що вони вражають людей, залишаючи їх приголомшеними й позбавленими дару мови. По правді кажучи, робота, яку Бог приходить виконати сьогодні, полягає головним чином у тому, щоб розібратися із забобонними атрибутами людських істот і розвіяти їх, а також повністю перетворити ментальний кругозір людей. Божа робота не тривала до сьогоднішнього дня через спадщину, яка передавалася людством із покоління в покоління; це – робота, особисто розпочата Ним і завершена Ним, без будь-якої необхідності продовжувати спадщину певної великої духовної людини або успадковувати будь-яку роботу репрезентативного характеру, виконану Богом у якусь іншу еру. Людським істотам не потрібно турбуватися ні про що з цього. У Бога сьогодні інший стиль мовлення й роботи, тож навіщо людям обтяжувати себе? Якщо люди підуть сьогоднішнім шляхом у рамках нинішнього потоку, продовжуючи спадщину своїх «предків», вони не досягнуть свого місця призначення. Бог відчуває глибоку огиду до саме такого способу людської поведінки, так само, як Він відчуває відразу до років, місяців і днів людського світу.

Найкращий спосіб змінити людський характер – це виправити ті найпотаємніші частини людських сердець, які були глибоко отруєні, і дати людям можливість розпочати змінювати своє мислення та мораль. Перш за все, люди повинні чітко бачити, що всі ці релігійні обряди, релігійні заходи, роки й місяці, а також святкування ненависні Богу. Вони повинні звільнитися від цих оков феодального мислення й знищити всі сліди своєї глибоко вкоріненої схильності до забобонів. Усе це є частиною входження людства. Ви повинні розуміти, чому Бог виводить людство з мирського світу, і, знову ж таки, чому Він веде людство геть від правил та приписів. Це – ворота, через які ви ввійдете, і хоча ці речі не мають нічого спільного з вашим духовним досвідом, вони є найбільшими перешкодами, що блокують ваше входження, стаючи на заваді вашому пізнанню Бога. Вони утворюють сітку, яка обплутує людей. Чимало людей занадто багато читають Біблію й навіть можуть декламувати численні уривки з Біблії по пам’яті. У своєму сьогоднішньому входженні люди несвідомо використовують Біблію для оцінки роботи Божої, так ніби основою цієї стадії роботи Божої є Біблія, і ніби її джерелом є Біблія. Коли робота Божа відповідає Біблії, люди рішуче підтримують роботу Божу й ставляться до Нього з новоявленою повагою; коли робота Божа розходиться з Біблією, люди стають настільки стривоженими, що покриваються потом, шукаючи в ній основу роботи Божої; якщо робота Божа не згадується в Біблії, люди будуть ігнорувати Бога. Можна сказати, що в тому, що стосується Божої роботи сьогодення, більшість людей приймає її обережно та з побоюванням, вони виявляють вибірковий послух і відчувають байдужість стосовно її пізнання; щодо речей минулого, вони тримаються за одну половину й відмовляються від іншої. Чи можна це назвати входженням? Вважаючи чужі книги скарбами та ставлячись до них, як до золотого ключа від воріт Царства, люди зовсім не виказують інтересу до того, що Бог вимагає від них сьогодні. Більше того, багато «розумних експертів» тримає слова Божі в лівій руці, а «шедеври» інших – у правій, неначе вони хочуть знайти основу слів Божих сьогодення в цих шедеврах, щоб повністю довести, що слова Божі є правильними, і вони навіть пояснюють Божі слова іншим, об’єднуючи їх із такими шедеврами, так, ніби вони виконують роботу. По правді кажучи, серед людства є багато «наукових дослідників», які ніколи не були високої думки про наукові досягнення сьогодення, наукові досягнення, які не мають прецедентів (тобто робота Бога, слова Бога та шлях для входження в життя), тому всі люди є «самовпевненими», вони «проповідують» всюди силою своєї красномовності й хизуються «добрим ім’ям Божим». Тим часом їхнє власне входження перебуває в небезпеці, і вони здаються такими ж далекими від Божих вимог, як момент творіння – від теперішнього моменту. Наскільки легко виконувати Божу роботу? Здається, що люди вже прийняли рішення залишити половину себе у вчорашньому дні й принести половину в день сьогоднішній, віддати половину сатані й подарувати половину Богу, ніби так вони можуть зняти тягар із власної совісті й відчути деяку розраду. Внутрішній світ людей настільки підступний, що вони бояться втратити не тільки завтрашній день, але й учорашній, дуже бояться образити як сатану, так і Бога сьогодення, Який чи є, чи Його немає. Через те, що люди не змогли належним чином розвинути свої мислення й мораль, їм катастрофічно не вистачає проникливості, і вони просто не можуть сказати, чи є сьогоднішня робота Божою чи ні. Можливо, це тому, що феодальне й забобонне мислення людей настільки глибоке, що вони довгий час ставили марновірство й істину, Бога та ідолів в одну категорію, не піклуючись про те, щоб розрізняти ці речі, і, схоже, не в змозі чітко розрізняти їх, як би не намагалися. Ось чому люди зупинилися на своєму шляху й більше не рухаються вперед. Усі ці проблеми виникають через відсутність у людей правильної ідеологічної освіти, що створює великі труднощі для їхнього входження. Як наслідок, люди ніколи не відчувають жодного інтересу до роботи істинного Бога, але наполегливо чіпляються за¹ роботу людини (наприклад, тих, кого вони вважають великими особистостями), неначе вони були затавровані нею. Хіба це не новітні теми, у які людство має здійснити входження?

Примітка:

1. «Наполегливо чіплятися за» використовується глузливо. Ця фраза вказує на те, що люди вперті й незговірливі, тримаються за застарілі речі й не бажають їх відпускати.