Ваші робота та входження досить незначні; людина не надає значення тому, як працювати, і ще більш необдумано ставиться до входження в життя. Людина не розглядає це як уроки, у які їй варто ввійти; тому, якщо виходити з вашого досвіду, практично все, що бачить людина, – це порожнє марево. У тому, що стосується роботи, від вас вимагається не так уже й багато, але як люди, які мають бути вдосконаленими Богом, ви повинні засвоїти свої уроки щодо виконання роботи для Бога, щоб змогли незабаром відповідати Божій волі. Протягом століть тих, хто виконував роботу, називали працівниками або апостолами; ці слова позначають незначну кількість людей, яких використовує Бог. Однак робота, про яку Я говорю сьогодні, стосується не тільки цих працівників або апостолів, а радше спрямована на всіх тих, хто повинен бути вдосконалений Богом. Можливо, є багато людей, яких це не дуже цікавить, але заради входження було б краще поговорити про істину в цьому питанні.

Якщо говорити про роботу, то людині здається, що робота – це бігом кидатися туди-сюди заради Бога, скрізь проповідувати й повністю присвячувати себе заради Нього. Хоча це переконання правильне, воно занадто однобічне; те, що Бог просить від людини, – це не тільки бігом кидатися туди-сюди для Нього; крім лише цього робота ця пов’язана зі служінням і забезпеченням у дусі. Багато братів і сестер навіть після стількох років досвіду ніколи не думало про те, щоб працювати для Бога, тому що робота, як її сприймає людина, несумісна з тим, що просить Бог. Отже, питання роботи нітрохи не цікавить людину, і саме із цієї причини входження людини також є досить одностороннім. Усі ви повинні почати своє входження з виконання роботи для Бога, щоб вам можна було краще пройти через кожен аспект досвіду. Це те, у що вам слід увійти. Під роботою не мається на увазі біганина заради Бога, а те, чи здатне життя людини й те, що вона в ньому втілює, принести Богові задоволення. Під роботою мається на увазі те, що люди використовують свою відданість Богу і своє пізнання Бога, щоб свідчити про Бога, а також щоб служити людям. Це відповідальність людини, і це те, що повинні розуміти всі люди. Можна було б сказати, що ваше входження – це ваша робота, і що ви шукаєте входження у процесі виконання роботи для Бога. Переживання Божої роботи не просто означає, що ви знаєте, як їсти й пити Його слово; що більш важливо, ви повинні знати, як свідчити про Бога й бути здатними служити Богу, а також бути здатними служити людям і забезпечувати їх. Це робота, і це також ваше входження; це те, чого повинна досягти кожна людина. Є багато людей, зосереджених тільки на тому, щоб бігати задля Бога й проповідувати всюди, але при цьому вони не беруть до уваги свій індивідуальний досвід і нехтують своїм входженням у духовне життя. Саме це привело тих, хто служить Богу, до того, що вони стали тими, хто опирається Богові. Ці люди, які всі ці роки служили Богу й людям, просто вважали, що робота та проповідь – це входження, і ніхто з них не сприймав свій індивідуальний духовний досвід як важливе входження. Натомість вони сприйняли просвітління, отримане від роботи Святого Духа, за капітал, на основі якого можна вчити інших. Проповідуючи, вони відчувають великий тягар і отримують роботу Святого Духа, і за допомогою цього вони вивільняють голос Святого Духа. У цей час ті, хто працює, наповнені самовдоволенням, ніби робота Святого Духа стала їхнім індивідуальним духовним досвідом; вони відчувають, що всі слова, які вони промовляють, належать їхньому індивідуальному єству, але знову ж таки, так, немовби їхній власний досвід не такий чіткий, як вони описали. Більше того, перш ніж заговорити, вони поняття не мають, що скажуть, але коли в них діє Святий Дух, їхні слова ллються нескінченним потоком. Після того, як ти свого часу так проповідував, ти відчуваєш, що твій фактичний духовний стан не такий слабкий, як ти вважав; і, як у ситуації, коли Святий Дух діяв у тобі кілька разів, ти далі доходиш висновку, що вже маєш духовний стан, і помилково віриш, що робота Святого Духа – це твоє власне входження і твоє власне єство. Коли ти постійно матимеш такий досвід, ти станеш недбало ставитися до свого власного входження, непомітно скотишся у лінь і перестанеш надавати будь-якого значення своєму індивідуальному входженню. Із цієї причини, коли ти служиш іншим, ти повинен чітко відрізняти свій духовний стан від роботи Святого Духа. Це може значно полегшити твоє входження й принести більше користі твоєму досвіду. Коли людина сприймає роботу Святого Духа за свій індивідуальний досвід, це стає джерелом розбещеності. Ось чому Я кажу: який би обов’язок ви не виконували, ви повинні вважати своє входження життєво важливим уроком.

Людина трудиться задля того, щоб задовольнити волю Божу, привести до Нього всіх тих, хто є за серцем Божим, привести людину до Бога й познайомити людину з роботою Святого Духа та Божим веденням людини, тим самим удосконалюючи плоди Божої праці. Тому вкрай важливо, щоб ви абсолютно чітко розуміли суть роботи. Кожна людина, будучи такою, яка використовується Богом, гідна працювати для Бога, тобто в кожного є можливість бути використаним Святим Духом. Однак є один момент, який ви повинні усвідомити: коли людина виконує роботу, доручену Богом, людині дається можливість бути використаною Богом, але те, що говорить і знає людина, не є в повній мірі її духовним станом. Усе, що ви можете зробити, – це краще пізнати свої власні недоліки в ході своєї роботи й здобути більше просвітління від Святого Духа. Так ви зможете отримати краще входження в процесі своєї роботи. Якщо людина вважає керівництво, що виходить від Бога, своїм власним входженням і чимось таким, що властиве їй самій, то в неї немає жодного потенціалу для зростання її духовного стану. Просвітління, яке Святий Дух здійснює в людині, відбувається тоді, коли вона перебуває в нормальному стані; у такі моменти люди часто помилково вважають одержуване ними просвітлення своїм власним фактичним духовним станом, тому що спосіб, у який Святий Дух просвітлює, є виключно нормальним, і Він використовує те, що притаманне людині. Коли люди працюють і говорять, або коли вони моляться і виявляють свою духовну посвяту, їм раптово стає зрозуміла якась істина. Насправді, однак, те, що бачить людина, – це тільки просвітління від Святого Духа (звичайно, це просвітління пов’язане зі співпрацею людини), воно не відображає істинний духовний стан людини. Після періоду здобуття досвіду, протягом якого людина стикається з певними труднощами й випробуваннями, істинний духовний стан людини стає очевидним за таких обставин. Тільки тоді людина виявить, що її духовний стан не такий вже й прекрасний, і тоді проявляться егоїзм, особисті міркування і жадібність людини. Тільки після декількох циклів подібного досвіду багато хто з тих, хто прокинувся у своєму дусі, зрозуміє, що пережите ними в минулому було не їхньою власною індивідуальною реальністю, а короткочасним освіченням від Святого Духа, і що людина всього лише отримала це світло. Коли Святий Дух просвітлює людину, щоб вона зрозуміла істину, це часто відбувається чітко і виразно, без пояснення того, як те чи інше сталося або куди воно рухається. Тобто Він не робить труднощі людини частиною цього одкровення, а натомість безпосередньо відкриває істину. Коли людина стикається з труднощами в процесі входження, а потім долучає просвітління Святого Духа, це стає реальним досвідом людини. Наприклад, під час спілкування одна незаміжня сестра говорила так: «Ми не шукаємо слави й багатств і не жадаємо щастя любові між чоловіком і дружиною; ми прагнемо тільки присвятити Богу чисте й цілеспрямоване серце». Вона продовжувала далі: «Як тільки люди одружуються, на їхні плечі звалюється багато, і їхня сердечна любов до Бога більше не є справжньою. Їхні серця завжди зайняті своєю сім’єю й подружжям, і тому їхній внутрішній світ стає набагато складнішим…» Коли вона говорила, здавалося, що те, що виходило з її вуст, було думками її серця; її слова були звучними й сильними, так, ніби все, що вона говорила, виходило з найпотаємніших глибин її серця, і так, ніби повністю присвятити себе Богу було її палким бажанням, так, ніби вона мала надію на те, що такі брати й сестри, як вона, розділять із нею таку ж рішучість. Можна сказати, що твої почуття рішучості й зворушення в цей момент повністю випливають із роботи Святого Духа. Коли метод Божої роботи зміниться, ти також подорослішаєш на кілька років; ти бачиш, що всі твої однокласниці й подруги твого віку вийшли заміж, чи ти чуєш, що після того, як та чи інша вийшла заміж, її чоловік відвіз її жити в місто, і вона знайшла там роботу. Коли ти її побачиш, ти почнеш відчувати заздрість, помічаючи, що вона сповнена чарівності та врівноваженості з голови до ніг, і що під час розмови з тобою крізь неї проступає міський колорит, в ній більше немає жодного натяку на селянку. Ця картина збуджує в тобі почуття. Ти, повністю присвятивши себе Богу, не маєш ні сім’ї, ні кар’єри, тобі довелося пережити немало розборів; не так давно ти вступила в середній вік, твоя юність вже давно втекла непомітно, немовби ти була уві сні. І ось, пройшовши весь шлях аж до тепер, ти не знаєш, на чому зупинитися. У цей момент ти потрапляєш у вихор думок, неначе втративши глузд. Зовсім одна, не в змозі заспокоїтися і заснути, ти лежиш без сну цілу довгу ніч, і, не встигнувши навіть озирнутися, ти починаєш думати про своє рішення і свої урочисті обітниці Богові, і чому, попри все це, ти впала в такий жалюгідний стан? Сама того не підозрюючи, ти проливаєш тихі сльози й відчуваєш тужливий біль. Стаючи на молитву перед Богом, ти згадуєш, як у ті дні, коли ти була разом із Богом, якими задушевними й нероздільно близькими ви були. Перед твоїми очима спливає сцена за сценою, і клятва, яку ти дала в той день, знову бринить у твоїх вухах: «Хіба Бог – не єдиний, Хто мені найближчий?» У цей момент ти вже стрясаєшся від ридань: «Боже! Улюблений Боже! Я вже повністю віддала своє серце Тобі. Я хочу бути судженою Тобі навіки, і я буду любити Тебе непохитно все своє життя…» Тільки коли переживаєш таке сильне страждання, ти по-справжньому відчуваєш, наскільки Бог гідний любові, і тільки тоді ти ясно усвідомлюєш: я давним-давно віддав Богу все, що в мене було. Отримавши такий удар, ти стаєш набагато більш зрілим у всіх цих питаннях, і ти бачиш, що робота Святого Духа в той час не була чимось, чим володіла людина. У твоєму досвіді після цього моменту ти більше не будеш обмеженим у цьому аспекті входження; шрами від твоїх старих ран неначе значно посприяли твоєму входженню. Кожного разу, стикаючись з подібною ситуацією, ти відразу згадаєш сльози, пролиті в той день, ніби ти возз’єднався з Богом після розлуки, і тепер перебуваєш у постійному страху, що ваші відносини з Богом можуть знову бути розірвані, а емоційну прихильність (нормальні відносини) між тобою й Богом буде пошкоджено. Це твоя робота й твоє входження. Тому, у той самий час, коли ви отримуєте роботу Святого Духа, ви повинні надавати ще більшого значення своєму входженню, точно бачачи, що є роботою Святого Духа й що є вашим входженням, а також роблячи роботу Святого Духа частиною вашого входження, щоб ви могли бути вдосконалені Святим Духом багатьма іншими способами та щоб сутність роботи Святого Духа могла бути реалізована у вас. У ході здобуття вашого досвіду стосовно роботи Святого Духа ви пізнаватимете Святого Духа, а також самих себе, і, більше того, серед хтозна скількох епізодів сильних страждань у вас розвинуться нормальні стосунки з Богом і стосунки між вами й Богом ставатимуть дедалі тіснішими з кожним днем. Після незліченних випадків обтинання й очищення ви розвинете справжню любов до Бога. Ось чому ви повинні усвідомити, що не слід боятися страждань, ударів і скорбот; страшно тільки в тому разі, якщо ви маєте тільки роботу Святого Духа, але не своє входження. Коли настане день, у який робота Божа буде завершена, виявиться, що ви працювали даремно; навіть якщо ви випробували на собі роботу Божу, ви не пізнаєте Святого Духа й не матимете свого власного входження. Просвітління, яке Святий Дух здійснює в людині, полягає не в тому, щоб підтримувати пристрасть людини, а в тому, щоб відкрити шлях для входження людини, а також дозволити людині пізнати Святого Духа та з цього моменту розвивати почуття благоговіння перед Богом і палку любов до Нього.