Ще з того часу, як людина стала на правильний шлях віри в Бога, їй багато чого незрозуміло. Вона досі дуже плутається стосовно Божої роботи та щодо більшої частини тієї роботи, яку їй слід виконувати. Це відбувається, з одного боку, через відхилення в її досвіді й через її обмежену здатність до розуміння; з іншого боку, це стається тому, що Божа робота ще не привела людей до цієї стадії. Отже, до більшості духовних питань у всіх ставлення неоднозначне. Ви не тільки не розумієте, у що Вам слід увійти, але й ще більше ви необізнані щодо Божої роботи. Цей недолік не тільки ваш: це – велика вада, яка є спільною для всіх людей у релігійному світі. І саме тут міститься ключ до того, чому люди не знають Бога, і тому ця вада є загальним недоліком, який поділяють усі, хто шукає Його. Жодна людина ніколи не знала Бога й ніколи не бачила Його справжнього обличчя. Саме через це Божа робота стає такою ж тяжкою, як зрушення гір або осушування моря. Скільки людей пожертвували своїми життями заради Божої роботи; скількох було вигнано через Його роботу; скількох заради Його роботи було закатовано до смерті; скільки померло через несправедливість зі сльозами любові до Бога на очах; скільки зіткнулося з жорстоким і нелюдським переслідуванням… Те, що ці трагедії відбуваються, – хіба все це не через те, що люди не знають Бога? Як хтось, хто не знає Бога, наважиться постати перед Ним? Як той, хто вірить у Бога, але переслідує Його, наважиться постати перед Ним лицем до лиця? Це – недоліки не лише тих, хто належить до релігійного світу, а скоріше вони є загальними як для вас, так і для них. Люди вірять у Бога, не знаючи Його. Це саме тому, що в них немає богобоязливих сердець і вони не страшаться Його у своїх серцях, а деякі навіть відкрито й нахабно виконують роботу, яку вони уявляють собі самі в цьому потоці, і продовжують виконувати роботу, доручену Богом, за своїми власними вимогами й непомірними бажаннями. Багато людей поводиться нерозважливо, не поважаючи Бога, але слідуючи за своєю власною волею. Хіба ці приклади не є точним проявом егоїстичних сердець людей? Хіба ці приклади не демонструють занадто великий елемент обману в людях? Люди дійсно можуть бути надзвичайно розумними, але як їхні дари можуть замінити Божу роботу? Люди дійсно можуть піклуватися про Божий тягар, але вони не повинні діяти занадто егоїстично. Чи справді вчинки людей подібні до Бога? Чи може хто-небудь бути впевнений на сто відсотків? Свідчити про Бога, успадковувати Його славу – це означає, що Бог робить виняток і підносить людей; як люди можуть бути гідні? Божа робота тільки розпочалася, і Його слова тільки почали промовлятися. На цьому етапі люди почуваються добре щодо самих себе, але хіба це не просто отримання приниження? Вони розуміють занадто мало. Навіть найобдарованіший теоретик, найкрасномовніший оратор не може описати все Боже багатство, тож наскільки менш здатні це зробити ви? Вам слід не ставити свою власну цінність вище небес, а натомість бачити себе нижче будь-якого з тих розважливих людей, які прагнуть любити Бога. Це – шлях, яким ви увійдете: бачити себе значно нижчим, ніж усі інші. Навіщо бути такої високої думки про себе? Навіщо давати собі таку високу оцінку? Ви зробили лише кілька перших кроків на початку довгого життєвого шляху. Ви бачили лише руку Божу, але не бачили повноти Божої. Ви повинні побачити більше Божої роботи, більше дізнатися про те, у що ви маєте увійти, бо ви ще занадто мало змінилися.

Поки Бог удосконалює людину й перетворює її характер, Його робота ніколи не припиняється, тому що людині занадто багато чого бракує й вона дуже далека від установлених Ним стандартів. І тому можна сказати, що в очах Бога ви вічно будете новонародженими немовлятами, що мають у собі дуже мало елементів, які задовольняють Його, тому що ви – не що інше, як творіння в руках Бога. Якщо людина впадає в самовдоволення, хіба Бог не зненавидить її? Сказати, що ви здатні задовольнити Бога сьогодні, значить говорити з обмеженої точки зору вашого плотського тіла; якби вам дійсно довелося стати супроти Бога, ви зазнали б вічної поразки на полі бою. Людська плоть жодного разу не знала перемоги. Тільки завдяки роботі Святого Духа людина може мати хоч щось корисне, придатне для використання. Насправді, із безлічі речей у Божому творінні людина є найнижчою. Хоча людина є господарем усього сущого, вона єдина серед усього схильна піддаватися на хитрощі сатани, єдина, яка у безліч способів стає жертвою його розбещення. Людина ніколи не мала влади над самою собою. Більшість людей живуть в нечистій землі сатани й страждають від його глуму; він дражнить їх то сяк, то так, доки вони не стають лише наполовину живими, зносячи всі мінливості долі, усі труднощі в людському світі. Погравшись із ними, сатана кладе край їхній долі. І тому люди проходять через усе своє життя в плутанини й невизначеності, жодного разу не насолодившись благами, які Бог приготував для них, але натомість будучи ушкодженими сатаною й залишеними в лахмітті. Тепер вони настільки виснажені й мляві, що не мають бажання звертати увагу на Божу роботу. Якщо люди не мають бажання звертати увагу на Божу роботу, їхній досвід назавжди приречений залишатися фрагментованим і неповним, і їхнє входження назавжди залишиться порожнім місцем. За кілька тисяч років, що минули відтоді, як Бог прийшов у світ, Бог використовував яку завгодно кількість людей з високими ідеалами для виконання роботи задля Нього протягом якої завгодно кількості років; але тих, хто знає Його роботу, так мало, що їх майже не існує. Отже, незліченна кількість людей, працюючи на Бога, виступають як противники Бога, тому що вони не роблять Його роботу, а насправді, займаючи дану Богом посаду, роблять людську справу. Чи можна це назвати роботою? Як вони можуть увійти? Людство взяло Божу благодать і поховало її. Через це протягом минулих поколінь ті, хто виконував Його роботу, здійснили незначне входження. Вони просто не говорять про пізнання Божої роботи, тому що занадто мало розуміють Божу мудрість. Можна сказати, що, хоча є багато тих, хто служить Богу, вони не бачать величі Божої, і саме тому всі виставили себе «богами» для поклоніння іншими.

Скільки років Бог залишався прихованим посеред творіння; Він спостерігав протягом стількох весен і осеней через завісу туману; Він дивився додолу з третього неба стільки днів і ночей; Він ходив серед людей так багато місяців і років. Він сидів над усіма людьми, спокійно перечікуючи стільки холодних зим. Жодного разу Він нікому відкрито не показав Себе, не видав жодного звуку, і Він іде без єдиної ознаки й повертається так само мовчки. Хто може знати Його справжнє обличчя? Він жодного разу не заговорив з людиною, жодного разу не з’явився людині. Наскільки легко людям виконувати роботу, доручену Богом? Вони й не усвідомлюють, що пізнати Його – це найважче з усього. Сьогодні Бог заговорив із людиною, але людина ніколи не знала Його, тому що її життя-входження занадто обмежене й поверхове. В очах Божих люди зовсім недостойні того, щоб постати перед Ним. У них занадто мало розуміння Бога й вони занадто далекі від Нього. Ба більше, серця, з якими вони вірять у Бога, занадто складні, і вони просто не зберігають образ Бога в найпотаємніших глибинах своїх сердець. Через це копіткі зусилля Бога та Його робота, подібно до шматків золота, похованих під піском, не можуть випромінювати жодного проблиску світла. Для Бога духовний рівень, мотиви й погляди цих людей вкрай огидні. Збіднілих в своїй здатності до розуміння, бездушних до непритомності, низьких і занепалих, надмірно прислужливих, слабких та позбавлених сили волі – їх треба вести, як ведуть худобу й коней. Вони аніяк не дбають про те, щоб увійти в дух і в роботу Божу, не маючи ні на йоту рішучості страждати заради істини. Такого роду людині буде нелегко стати довершеною Богом. Таким чином, життєво важливо, щоб ви взялися за своє входження з цієї точки зору – щоб через вашу роботу та ваше входження ви почали пізнавати Божу роботу.