Зрозуміти мету Божої роботи, вплив, який Його робота справляє на людину, і в чому власне полягає Його воля для людини – саме цього має досягати кожна людина, яка слідує за Богом. У наші дні знання про Божу роботу – це те, чого бракує всім людям. Діла, які Бог учинив над людьми, повнота Божої роботи й те, у чому власне полягає Божа воля для людини від створення світу до теперішнього часу – це те, чого людина не знає й не розуміє. Така недостатність спостерігається не лише у всьому релігійному світі, але й серед усіх тих, хто вірить у Бога. Коли настане день і ти справді побачиш Бога, коли по-справжньому оціниш Його мудрість, коли побачиш усі діла, які Бог учинив, коли зрозумієш, Ким є Бог і що в Нього є – коли побачиш Його щедрість, мудрість, диво та все те, що Він учинив над людьми, – саме тоді ти досягнеш успіху у твоїй вірі в Бога. Кажуть, що Бог усеосяжний та всеблагий, але яким саме чином Він усеосяжний і яким саме чином Він усеблагий? Якщо ти цього не розумієш, то не можеш уважатися тим, хто вірить у Бога. Чому Я кажу, що люди в релігійному світі є не віруючими у Бога, а лиходіями, подібними до диявола? Коли Я кажу, що вони лиходії, то кажу це тому, що вони не розуміють Божої волі та не є спроможними побачити Його мудрість. Бог ніколи не виявляє їм Свою роботу. Вони сліпі; вони не можуть побачити Божих діл, вони були залишені Богом, і їм цілковито бракує Божих турботи та захисту, не кажучи вже про роботу Святого Духа. Усі ті, в кого немає Божої роботи, – це лиходії та супротивники Бога. Божі супротивники, про яких Я веду мову, – це ті, хто не знає Бога, хто визнає Бога своїми вустами, але при цьому не знає Його, ті, хто йде за Богом, але не слухається Його, і ті, хто впивається Божою благодаттю, але не може свідчити про Нього. Без розуміння мети Божої роботи або розуміння роботи, яку Бог здійснює в людині, людина не може бути в згоді з Божою волею, а також не може свідчити про Бога. Причина, з якої людина чинить опір Богу, випливає, з одного боку, з її зіпсованого характеру, а з іншого – з незнання Бога та з браку розуміння тих принципів, за якими Бог працює, та Його намірів для людини. Ці два аспекти, взяті разом, складають історію людського опору Богові. Новачки у вірі противляться Богові, тому що такий спротив лежить у їхній природі, тоді як спротив Богові з боку тих, хто у вірі вже багато років, є наслідком їхнього незнання Бога на додачу до їхнього зіпсованого характеру. У час, коли Бог ще не став плоттю, основою для оцінки того, чи протистоїть людина Богові, було те, чи дотримується вона постанов, встановлених Богом на небесах. Наприклад, у період Закону будь-яка людина, яка не дотримувалася законів Єгови, вважалася такою, що опирається Богові; той, хто крав пожертвуване Єгові або протистояв тим, до кого Єгова виявляв Свою прихильність, вважався людиною, що опирається Богові, і таких людей каменували до смерті; хто не шанував батька або матір, хто бив або проклинав іншого, вважався людиною, що не дотримується законів. І всі ті, хто не дотримувався законів Єгови, вважалися людьми, що протистоять Йому. Уже не так було в період Благодаті, коли будь-яка людина, що чинила опір Ісусу, вважалася такою, що чинить опір Богу, і будь-хто, хто не слухався слів, промовлених Ісусом, вважався тим, хто чинить опір Богу. У цей час спосіб визначення спротиву Богові став точнішим та практичнішим. У час, коли Бог ще не став плоттю, основою для оцінки того, чи опиралася людина Богові, було те, чи поклонялася вона невидимому Богові на небі, чи шанувала Його. Спосіб, у який у той час визначався опір Богові, був не дуже практичним, оскільки людина не могла бачити Бога і не знала, яким саме був образ Божий, як саме Бог працював і промовляв. Людина не мала жодних уявлень про Бога, вона вірила в Бога невиразно, оскільки Бог тоді ще не явився людині. Тому як би людина не вірила в Бога у своїй уяві, Бог не засуджував людину й не висував до неї занадто високих вимог, тому що людина була абсолютно нездатна бачити Бога. Коли Бог стає плоттю та приходить працювати поміж людей, усі споглядають Його та чують Його слова, і всі бачать діла Бога в плоті. У ту мить всі людські уявлення перетворюються на піну. Щодо тих, хто бачив, як Бог з’являється в плоті, то вони не будуть засуджені, якщо свідомо коритимуться Йому; ті ж, хто цілеспрямовано Йому опирається, вважатимуться противниками Бога. Такі люди – антихристи, вороги, які навмисно опираються Богу. Ті, хто має уявлення про Бога, але все одно готовий і бажає коритися Йому, не будуть засуджені. Бог засуджує людину на підставі її намірів та вчинків – у жодному разі не за її думки та ідеї. Якби Він засуджував людину на підставі її думок та ідей, тоді жодна людина не змогла б врятуватися з гнівних Божих рук. Ті, хто свідомо опирається втіленому Богу, будуть покарані за свою непокору. У випадку цих людей, які свідомо опираються Богу, їхній опір випливає з того факту, що вони носять у собі уявлення про Бога, що, своєю чергою, веде їх до дій, які заважають Божій роботі. Ці люди свідомо опираються Божій роботі та руйнують її. Вони не просто мають уявлення про Бога – вони ще й займаються справами, які заважають Його роботі, і з цієї причини люди такого типу будуть засуджені. Ті, хто свідомо не заважає Божій роботі, не будуть засуджені як грішники, оскільки вони спроможні свідомо коритися та не займатися справами, які викликають переривання й завади. Такі люди не будуть засуджені. Одначе, якщо люди, які впродовж багатьох років переживали Божу роботу, продовжують носити в собі уявлення про Бога та залишаються нездатними пізнати роботу втіленого Бога, і якщо, попри всі ті роки, коли вони переживали Його роботу, вони й надалі продовжують наповнюватися уявленнями про Бога та залишаються нездатними прийти до пізнання Його, то, хай би навіть вони і не займалися справами, що спричиняють завади, їхні серця все одно наповнені численними уявленнями про Бога, і, навіть якщо ці уявлення не робляться явними, такі люди жоднісіньким чином не сприяють Божій роботі. Вони не здатні поширювати Євангеліє для Бога або свідчити про Нього. Такі люди – це потолоч і йолопи. Оскільки вони не знають Бога і, крім того, є абсолютно неспроможні відкинути свої уявлення про Нього, вони засуджені. Можна сказати так: для новачків у вірі триматися уявлень про Бога або нічого не знати про Нього – це нормально, але для того, хто вже протягом багатьох років вірив у Бога і пережив чимало Його роботи, – для такої людини було б ненормально продовжувати триматися таких уявлень, і ще менш нормально для такої людини було б не мати знання про Бога. Саме тому, що це ненормальний стан, вони засуджені. Ці ненормальні люди – це сміття; це ті, хто найбільше опирається Богові і хто даремно користується Божою благодаттю. Усі такі люди врешті-решт будуть відсіяні!

Ті, хто не розуміє мети Божої роботи, – це ті, хто опирається Богу. Тим паче це стосується тих, хто розуміє мету Божої роботи, але не прагне задовольнити Його. Є ті, хто читає Біблію у величних церквах і цілими днями декламує уривки з неї, але жоден із них не розуміє мети Божої роботи, і серед них немає хоч когось, хто міг би пізнати Бога, – не кажучи вже хоч про когось, хто міг би відповідати Божим намірам. Усі вони – нікчемні, мерзенні люди, які стоять високо, щоб повчати «Бога». Це люди, які діють під прапором Бога, але навмисно опираються Богу, які носять ярлик віруючих у Бога, водночас поїдаючи плоть і п’ючи кров людини. Усі такі люди – це злі дияволи, які пожирають людські душі, головні демони, які навмисно заважають людям стати на правильний шлях, і камені спотикання, які перешкоджають людям шукати Бога. Вони можуть здаватися «фізично міцними», але звідки їхнім послідовникам знати, що вони – антихристи, які ведуть людей до опору Богу? Звідки їхнім послідовникам знати, що вони – живі дияволи, які присвятили себе пожиранню людських душ? Ті, хто вважає себе шляхетним у Божій присутності, є найнижчими з усіх, тоді як ті, хто вважає себе низьким, є найшляхетнішими. А ті, хто самовпевнено вважає, що знає Божу роботу, і хто може без обмежень проголошувати Його роботу іншим, дивлячись на Нього, є найбільш нетямущими з усіх. Такі люди не мають Божого свідчення, і всі вони зарозумілі й пихаті. Ті, хто вважає, що знає про Бога надто мало, але насправді має практичний досвід і практичне знання про Бога, є тими, кого Він любить найбільше. Лише такі люди справді мають свідчення й справді здатні бути вдосконаленими Богом. Ті, хто не розуміє Божих намірів, – це ті, хто опирається Богу. Ті, хто розуміє Божі наміри, але не практикує істину, – це ті, хто опирається Богу. Ті, хто їсть і п’є слова Божі, і все ж іде проти сутності Божих слів, – це ті, хто опирається Богу. Ті, хто має уявлення про втіленого Бога і, ба більше, навмисно вдається до бунтарства, – це ті, хто опирається Богу. Ті, хто осуджує Бога, – це ті, хто опирається Богу. І кожен, хто не здатний пізнати Бога й не може свідчити про Нього, – це той, хто опирається Богу. Тому Я напучую вас: якщо ви справді маєте віру, щоб іти цим шляхом, то продовжуйте слідувати. Але якщо ви не здатні втриматися від опору Богу, то вам краще відійти, поки не занадто пізно, інакше все для вас обернеться справді погано, оскільки ваша природа просто надто розбещена. Ви позбавлені вірності, позбавлені покори, позбавлені серця, що жадає праведності та істини, і позбавлені любові до Бога. Можна сказати, що ваш стан перед Богом – це, по суті, повний безлад. Ви не здатні дотримуватися того, чого вам слід дотримуватися, не здатні говорити те, що вам слід говорити, не здатні практикувати те, що вам слід практикувати, і не здатні виконувати ту функцію, яку вам слід виконувати; ви не маєте тієї вірності, яку вам слід мати, тієї совісті, яку вам слід мати, тієї покори, яку вам слід мати, або тієї рішучості, яку вам слід мати; ви не витерпіли тих страждань, які вам слід було витерпіти, і ви також не маєте тієї віри, яку вам слід мати. Ви майже повністю позбавлені будь-яких чеснот. Невже вам не соромно й далі жити? Я вам раджу: краще б вам пошвидше заплющити очі у вічному спокої, тим самим позбавивши Бога від тривог через вас і страждань заради вас. Ви вірите в Бога, і все ж не розумієте Його намірів; ви їсте і п’єте слова Божі, і все ж ви не здатні дотримуватися Божих вимог до людини. Ви вірите в Бога, і все ж не знаєте Його, і ви живете, не прагнучи до жодної мети, без жодних цінностей чи будь-якого сенсу. Ви – люди, і все ж не маєте ані найменшої совісті, гідності чи надійності – чи можете ви досі називати себе людьми? Ви вірите в Бога, і все ж обманюєте Його; ви навіть жадаєте Божих грошей і їсте приношення, які Йому жертвують. І все ж зрештою ви так і не виявляєте ані найменшої уваги до Божих почуттів чи хоч найменшої совісті щодо Нього. Ви не можете задовольнити навіть одну маленьку вимогу, висунуту Богом. Чи можете ви досі називати себе людьми? Ви їсте їжу, якою Бог вас забезпечує, дихаєте киснем, який Він вам дає, і насолоджуєтеся Його благодаттю, але зрештою не маєте ані найменшого знання про Бога. Навпаки, ви стали нікчемами, які опираються Богу. Хіба це не робить вас звірами, які не можуть зрівнятися навіть із собакою? Чи є серед тварин хоч якісь, що були б злостивішими за вас?

Ті пастори та пресвітери, які стоять за високими кафедрами й навчають інших, – це супротивники Бога та союзники сатани; а ті з вас, хто не стоїть за високою кафедрою і не навчає інших, хіба не були б ще більшими супротивниками Бога? Хіба ви не в змові з сатаною ще більше, ніж вони? Ті, хто не розуміє мети Божої роботи, не знають, як бути в згоді з Божою волею. Звісно, неможливо, щоб ті, хто розуміє мету Божої роботи, не знали, як бути в згоді з Божою волею. Робота Бога ніколи не буває помилковою – скоріше, вади мають прагнення людини. Хіба виродки, які свідомо протистоять Богові, не є ще більш згубливими та зловмисними, ніж ті пастори та пресвітери? Тих, хто протистоїть Богові, багато, але серед них також чимало різних способів, якими вони протистоять Богові. Як є найрізноманітніші віруючі люди, так само є й найрізноманітніші люди, які протистоять Богові, і кожен із них не такий, як інші. Жоден із тих, хто не може чітко усвідомити мету Божої роботи, не може бути спасенний. Яким би способом людина не чинила опір Богу в минулому, коли вона приходить до розуміння мети Божої роботи та присвячує свої зусилля догоджанню Богові, Бог начисто витре всі її колишні гріхи. Поки людина шукає істину та втілює істину в життя, Бог не пам’ятатиме про те, що вона зробила. Крім того, Бог виправдовує людину саме на підґрунті втілення нею істини в життя. Це Божа праведність. До того, як людина побачила Бога або пережила Його роботу, якими б не були її дії щодо Бога, Він цього не пам’ятає. Однак щойно людина побачила Бога та пережила Його роботу, усі вчинки та дії людини будуть вноситися Богом в «аннали», оскільки людина побачила Бога та стала жити посеред Його роботи.

Коли людина справді побачить, що Бог має і Ким Він є, коли вона побачить Його верховенство, коли вона справді прийде до пізнання Божої роботи і, крім того, коли старий характер людини зміниться, тоді людина повністю відкине свій бунтівний характер, який протистоїть Богові. Можна сказати, що всі в якийсь час протистояли Богу і всі в якийсь час бунтували проти Бога. Проте, якщо ти охоче слухаєшся втіленого Бога й з цього моменту догоджаєш Божому серцю своєю вірністю, втілюєш у життя істину, яку маєш втілювати, виконуєш свій обов’язок, який маєш виконувати, та дотримуєшся норм, яких маєш дотримуватися, тоді ти є людиною, яка готова відкинути своє бунтарство, щоб догоджати Богові, і яка може бути вдосконаленою Богом. Якщо ти вперто відмовляєшся бачити свої помилки й не маєш жодного наміру каятися, якщо ти триматимешся своєї бунтівної поведінки без найменшого наміру співпрацювати з Богом і догоджати Йому, тоді така норовлива і невиправна людина, як ти, неодмінно буде покарана і, безумовно, ніколи не буде тим, кого Бог удосконалюватиме. Якщо все так, то сьогодні ти ворог Богові, і завтра будеш Божим ворогом, і так само залишишся Божим ворогом і післязавтра; ти завжди будеш Божим супротивником і ворогом Богові. У такому разі як Бог міг би тебе відпустити? Противитися Богові – в природі людини, але людина не повинна навмисно шукати «секрет» протистояння Богові просто тому, що змінити свою природу є нездоланним завданням. Якби це було так, то тобі краще було б піти, поки ще не запізно, щоб твоє покарання в майбутньому не стало суворішим і щоб твоя звіряча природа не вибухнула й не стала некерованою, доки твоє плотське тіло не було б врешті-решт знищене Богом. Ти віриш у Бога, щоб отримувати благословення, але якщо врешті-решт тебе спіткає лише нещастя, то хіба це буде не ганьба? Я закликаю вас: краще складіть інший план. Вам було б краще не вірити в Бога, а займатися будь-чим іншим – безумовно, не може бути так, щоб існував лише цей один шлях. Хіба ж ви не виживали б і надалі, якби не шукали істини? Навіщо вам саме в такий спосіб бути в суперечці з Богом?