Ті, кого завойовано, – це тло, і тільки після вдосконалення ці люди стають зразками та взірцями роботи останніх днів. Поки вони не стали довершеними, вони являють собою тло, інструменти, а також знаряддя для служіння. Ті, хто був повністю завойований Богом, є кристалізацією Його роботи управління, а також зразками та взірцями. Ці слова, які Я використав для опису таких людей, можуть бути нічим не примітними, однак вони розкривають багато цікавих історій. Ви, маловірні, завжди будете сперечатися через непримітне звання, аж до почервоніння обличчя, і внаслідок цього іноді навіть псуються стосунки. Хоча це лише незначне звання, у вашому мисленні та у вашій вірі це не тільки набагато більше, ніж недоречне звання, але й важливе питання, що стосується вашої долі. Тому ті, хто не має розсудливості, часто зазнають великих втрат через таку дрібну річ, як ця: це той випадок, коли ти в погоні за малим втрачаєш велике. Просто через якесь неважливе звання ви втечете й ніколи не повернетесь. Це тому, що ви вважаєте життя неважливим і надаєте занадто великого значення іменам, якими вас називають. Отже, у вашому духовному житті й навіть у вашому практичному житті Ви часто створюєте багато заплутаних і дивних історій через свої уявлення про статус. Можливо, ви цього не визнаєте, але Я скажу вам, що такі люди насправді існують у реальному житті, хоча вас ще не було викрито окремо. Подібне траплялося в житті кожного з вас. Якщо ви не вірите в це, просто подивіться на подану нижче оповідь із життя сестри (або брата). Цілком можливо, що ця людина – це взагалі-то ти, або, можливо, це хтось, із ким ти знайомий у своєму житті. Якщо Я не помиляюся, ця оповідь описує досвід, який у тебе був. Цей опис абсолютно повний; жодна думка чи ідея не залишена без уваги, усі вони повністю записані в цій історії. Якщо ви не ймете їй віри, просто спершу прочитайте її.

Це один короткий опис досвіду від «духовної людини».

Вона відчула занепокоєння, коли побачила, що багато вчинків братів і сестер у церкві не відповідають Божій волі, тому вона почала картати їх, кажучи: «Ви – жалюгідні істоти! Невже у вас зовсім немає совісті? Чому ви насправді робите безсовісні вчинки? Чому ви не шукаєте істину замість того, щоб робити все, що вам заманеться? … І я кажу все це вам, і водночас сама ж себе ненавиджу. Я бачу, що Бог палає від нетерпіння, і я відчуваю вогонь всередині себе. Я дійсно готова повною мірою виконувати роботу, яку Бог довірив мені, і я дійсно хочу відбувати службу для вас. Просто зараз я така слабка. Бог витратив на нас стільки часу й сказав стільки слів, але ми й досі не змінилися. У глибині душі я завжди відчуваю, що так багато чим завдячую Богу…» (Вона почала плакати, будучи неспроможною продовжувати говорити.) Потім вона почала молитися: «О Боже! Я благаю Тебе дати мені сили й рухати мною більше, ніж коли-небудь до цього, і нехай Твій Дух діє в мені. Я готова співпрацювати з Тобою. Аби тільки Ти зрештою здобув славу, я готова прямо зараз віддати всю себе Тобі, навіть якщо це означає, що я мушу віддати своє життя. Ми хочемо піднести велику хвалу, щоб наші брати й сестри могли співати й танцювати від радості, вихваляючи Твоє святе ім’я, прославляючи Тебе, виявляючи Тебе, щоб підтвердити, що Твоя робота істинна, і всіляко Тобі допомагати з тягарем, який Ти несеш…». Вона щиро молилася так, і Святий Дух справді поклав на неї тягар. У цей час вона була надзвичайно обтяжена й цілий день провела, читаючи, пишучи та слухаючи. Вона була зайнята настільки, наскільки це було можливо. Її духовний стан був відмінним, і в глибині душі вона завжди була енергійною й обтяженою. Час від часу вона слабшала й заходила в глухий кут, але незабаром поверталася до свого нормального стану. Після певного періоду часу, проведеного в такий спосіб, її прогрес був швидким, вона змогла здобути деяке розуміння багатьох Божих слів, а також швидко вивчила гімни – загалом, її духовний стан був відмінним. Коли вона побачила, що багато що в церкві не відповідає Божій волі, то занепокоїлася й дорікнула своїм братам і сестрам, сказавши: «Чи це відданість вашому обов’язку? Чому ви не можете заплатити навіть таку незначну ціну? Якщо ви не хочете цього робити, то я це зроблю…».

Коли вона мала тягар, то чим більше працював Святий Дух, тим сильнішою вона відчувала себе у своїй вірі. Іноді вона стикалася з деякими труднощами й ставала негативно налаштованою, але їй вдавалося їх подолати. Тобто, коли вона відчула на собі роботу Святого Духа, навіть коли її стан був прекрасним, вона однаково не могла уникнути певних труднощів або деякого ослаблення. Таке неминуче трапляється, але незабаром вона змогла вийти з тих станів. Коли вона переживала слабкість, вона молилася й відчувала, що її власного духовного стану дійсно недостатньо, але вона була готова співпрацювати з Богом. Що б Бог не робив, вона була готова виконувати Його волю й коритися всім Його розпорядженням. Були деякі люди, які мали певні думки та упередження щодо неї, але вона змогла поставити себе на другий план і активно спілкуватися з ними. Ось якими є стани людей, коли Святий Дух виконує Свою нормальну роботу. Через певний проміжок часу Божа робота почала змінюватися, і всі люди увійшли в інший етап роботи, на якому Бог мав до них інші вимоги. Так були промовлені нові слова, у яких виражені нові вимоги до людей: «…У Мене є тільки ненависть до вас, жодних благословень. У Мене ніколи не було думки про те, щоб благословити вас, і Я не мав думки про те, щоб зробити вас довершеними, тому що ви занадто бунтівничі. Через те, що ви підступні й хитрі, і тому, що вам не вистачає духовного рівня й у вас низький статус, ви ніколи не були в полі Мого зору або в Моєму серці. Моя робота виконується з єдиним наміром: засудити вас; Моя рука ніколи не була далеко від вас, як і Моя кара. Я продовжував судити й проклинати вас. Оскільки ви не маєте розуміння Мене, Мій гнів завжди був на вас. Хоча Я завжди працював серед вас, вам слід знати Моє ставлення до вас. Воно не що інше, як огида, іншого ставлення чи думки немає. Я хочу лише, щоб ви діяли як тло для Моєї мудрості та Моєї величної сили. Ви – не більше ніж Моє тло, тому що Моя праведність виявляється через ваше бунтарство. Я змушую вас діяти як тло для Моєї роботи, бути придатками до Моєї роботи…». Щойно вона побачила слова «придатки» і «тло», вона почала думати: «Як мені варто слідувати в світлі цих слів? Заплативши таку ціну, я досі залишаюся тлом. Хіба тло – не просто прислужник? У минулому говорилося, що ми не будемо прислужниками, що ми будемо Божим народом, але хіба сьогодні ми й досі тут не в ролі прислужників? Хіба у прислужників немає життя? Незалежно від того, скільки страждань я переношу, Бог не похвалить мене за це! Після того, як я перестану бути тлом, хіба це не закінчиться? …». Що більше вона думала про це, то більш пригніченою ставала. Вона почувалася ще гірше, коли прийшла до церкви й побачила стан своїх братів і сестер: «Ви не в порядку! Я не в порядку! Я стала негативно налаштованою. Ах! Що можна вдіяти? Бог і досі не хоче нас. У виконанні такої роботи неможливо, щоб Він не зробив нас негативно налаштованими. Я не знаю, що зі мною не так. Я навіть не хочу молитися. У будь-якому разі, я зараз не в порядку, і я дійсно не можу зібрати докупи свій внутрішній порив. Я молилася багато разів, але досі не можу та не хочу продовжувати. Ось як я це бачу. Бог каже, що ми – тло, то хіба ті, хто є тлом, – не просто прислужники? Бог каже, що ми – тло, а не Його сини, і що ми також не Його народ. Ми – не Його сини, тим більше не Його перворідні сини. Ми ніщо, усього лише тло. Якщо це те, чим ми є, чи можемо ми досягти сприятливого результату? Ті, хто є тлом, не мають надії, бо в них немає життя. Якби ми були Його синами, Його народом, тоді в цьому була б надія – ми могли б стати довершеними. Чи можуть ті, хто є тлом, нести Боже життя? Чи може Бог вдихнути життя в тих, хто прислужує Йому? Ті, кого Він любить, – це ті, у кого є Його життя, і тільки ті, у кого є Його життя, є Його синами, Його народом. Хоча я негативно налаштована й слабка, я сподіваюся, що всі ви не налаштовані негативно. Я знаю, що такі регресія та негативізм не можуть відповідати Божій волі, але я не бажаю бути тлом. Я боюся бути тлом. У будь-якому разі, у мене не так багато енергії, і зараз я не можу продовжувати. Я сподіваюся, що ніхто з вас не вчинить так, як я, але зможе отримати від мене якесь натхнення. Я відчуваю, що взагалі можу й померти! Я залишу вам кілька останніх слів, перш ніж зустріну свою смерть; я сподіваюся, що ви зможете діяти як тло до кінця; можливо, у кінці Бог похвалить тло…». Коли брати й сестри побачили це, вони здивувалися: «Як вона може бути настільки негативно налаштованою? Хіба у неї не було все цілком нормально протягом кількох останніх днів? Чому вона раптом втратила весь свій запал? Чому вона не поводиться нормально?». Вона сказала: «Не кажіть, що я не поводжуся нормально. Насправді, в своєму серці я все чітко розумію. Я знаю, що я не догодила Богу, але чи це не тому, що я не бажаю діяти як Його тло? Я не зробила нічого поганого. Можливо, одного разу Бог змінить звання “тло” на “творіння”, і не просто на творіння, а на Його творіння, яких Він використовує у важливих цілях. Хіба в цьому немає якоїсь надії? Я сподіваюся, що ви не будете негативно налаштовані або знеохочені, і зможете продовжувати слідувати за Богом і робити все можливе, щоб служити як тло. У кожному разі, я не можу продовжувати далі. Нехай мої дії не обмежують вас». Інші люди почули те й сказали: «Навіть якщо ти перестанеш слідувати за Ним, ми продовжимо слідувати, тому що Бог ніколи не ставився до нас несправедливо. Нас не стримуватиме твій негативізм».

Переживши цей досвід протягом деякого часу, вона продовжувала перебувати в стані негативного налаштування через те, що була тлом, тому Я сказав їй: «Ти не розумієш Моєї роботи. Ти не маєш розуміння внутрішньої істини, суті чи намірів Моїх слів. Ти не знаєш ані цілей Моєї роботи, ані її мудрості. Ти не маєш жодного осмислення Моєї волі. Ти тільки й знаєш, що потрібно відступати, тому, що ти є тлом; ти надто переймаєшся статусом! Яка ж ти нерозумна! Я так багато говорив тобі в минулому. Я сказав, що вдосконалю тебе; хіба ти забула? Хіба я не говорив про вдосконалення ще до того, як заговорив про тло?» – «Почекай, дай мені подумати про це. Так, саме так! Ти дійсно говорив про це ще до того, як заговорив про тло!» – «Коли Я говорив про вдосконалення, чи не казав Я, що лише після того, як людей буде завойовано, вони будуть удосконалені?» – «Так!» – «Чи були Мої слова нещирими? Хіба вони не були сказані добросовісно?» – «Так! Ти – Бог, який ніколи не говорив нічого нечесного, і ніхто не посміє цього заперечувати. Але Ти говориш у так багато різних так способів». «Хіба моя манера говорити не змінюється залежно від різних етапів роботи? Хіба те, що Я кажу, не робиться й не промовляється на основі твоїх потреб?» – «Ти працюєш відповідно до потреб людей і забезпечуєш їх тим, чого вони потребують. Це не є неправдою!» – «Тоді хіба те, що Я сказав тобі, не принесло користі? Хіба Мої кари не були здійснені заради тебе?» – «Як Ти можеш досі казати, що це заради мене самої! Ти карав мене майже до смерті, я більше не хочу жити. Сьогодні Ти говориш одне, а завтра – інше. Я знаю, що Ти вдосконалюєш мене заради мене самої, але Ти не вдосконалив мене – Ти робиш із мене тло й Ти досі караєш мене. Ти мене ненавидиш, хіба ні? Ніхто не наважується вірити Твоїм словам, і лише зараз я чітко побачила, що Твоя кара призначена лише для вирішення проблеми ненависті у Твоєму серці, а не для того, щоб спасти мене. Ти приховував від мене правду раніше; Ти сказав, що вдосконалиш мене, і що кара слугує для того, щоб удосконалити мене. Тому я завжди корилася Твоїй карі; я й гадки не мала, що сьогодні буду носити звання тла. Боже, чи не було б краще, якби Ти змусив мене діяти в якійсь іншій ролі? Чи Ти мусиш призначити мені роль тла? Я б навіть погодилася бути воротарем у Царстві. Я бігала довкола й повністю присвячувала себе, але врешті-решт мої руки порожні – у мене немає абсолютно нічого за душею. І все ж навіть зараз Ти говориш мені, що хотів би, щоб я виступала як Твоє тло. Як я взагалі можу показати своє обличчя?» – «Про що це ти? Я виконав так багато роботи суду в минулому, і ти цього не розумієш? Чи ти маєш справжнє розуміння самої себе? Хіба звання “тло” не є також судом слів? Чи ти думаєш, що всі Мої розмови про тло – це теж метод, спосіб судити тебе? Тоді як би ти слідувала за Мною?» – «Я досі не спланувала, як слідувати за Тобою. Спершу я маю знати: я тло чи ні? Чи можна також вдосконалити тло? Чи можна змінити звання “тло”? Чи можу я гучно свідчити, будучи тлом, а потім стати кимось удосконаленим, хто є взірцем любові до Бога та хто є близьким другом Бога? Чи можу я стати довершеною? Скажи мені правду!» – «Невже ти не усвідомлюєш, що все завжди розвивається, завжди змінюється? Якщо тільки ти готова бути слухняною у своїй ролі тла, ти зможеш змінитися. Тло ти чи ні, це не має жодного стосунку до твоєї долі. Ключовий момент полягає в тому, чи ти можеш бути тим, у кого змінився характер життя». «Ти можеш мені сказати, чи Ти можеш вдосконалити мене?» – «Якщо ти слідуватимеш і коритимешся до кінця, Я гарантую, що зможу зробити тебе досконалою». «І які страждання мені доведеться пережити?» – «Ти переживатимеш скруту, а також суд та кару словами, особливо кару словами, що рівносильна карі, якої зазнає тло!» – «Та ж сама кара, що й для тла? Що ж, якщо Ти зможеш вдосконалити мене, коли я переживу труднощі, якщо є надія, то це чудово. Навіть якщо це лише проблиск надії, це краще, ніж бути тлом. Це звання, “тло”, звучить так жахливо. Я не хочу бути тлом!» – «Що такого жахливого в тому, щоб бути тлом? Хіба ті, хто є тлом, не є по-своєму цілковито хорошими? Невже ті, хто є тлом, негідні насолоджуватися благословеннями? Якщо я скажу, що ті, хто є тлом, можуть насолоджуватися благословеннями, то ти зможеш насолоджуватися благословеннями. Хіба не правда, що звання людей змінюються завдяки Моїй роботі? І все ж просте звання так сильно турбує тебе? Той факт, що ти є таким тлом, цілком заслужений. Ти готова слідувати чи ні?» – «А Ти можеш зробити мене довершеною чи ні? Ти можеш дати мені можливість насолоджуватися Твоїми благословеннями?» – «Ти готова слідувати до кінця чи ні? Ти готова пожертвувати всю себе?» – «Дозволь мені це обміркувати. Той, хто є тлом, також може насолоджуватися Твоїми благословеннями й може бути довершеним. Після того, як я стану довершеною, я стану Твоїм близьким другом і зрозумію Твою волю у всій її повноті, і я володітиму тим, чим володієш Ти. Я зможу насолоджуватися тим, чим насолоджуєшся Ти, і я знатиму те, що знаєш Ти. … Пройшовши через негаразди й ставши вдосконаленою, я зможу насолоджуватися благословеннями. Отже, якими благословеннями я насправді насолоджуватимуся?» – «Не турбуйся про те, якими благословеннями ти насолоджуватимешся. Навіть якби Я розповів тобі, це знаходиться поза твоєю уявою. Після того, як ти була хорошим тлом, тебе буде завойовано, і ти станеш успішним тлом. Це взірець і зразок того, кого було завойовано, але, звичайно, ти можеш стати взірцем і зразком тільки після того, як тебе буде завойовано». «Що таке взірець і зразок?» – «Це взірець і зразок для всіх язичників, тобто тих, кого не було завойовано». «Скільки людей входить у це число?» – «Дуже багато людей. Вас не тільки чотири або п’ять тисяч – усі ті, хто приймає це ім’я в усьому світі, мають бути завойовані». «Отже, це не просто п’ять чи десять міст!» – «Не турбуйся про це зараз і не переймайся надмірно. Просто зосередься на тому, як тобі слід здобути входження прямо зараз! Я гарантую, що ти можеш стати довершеною». «Якою мірою? І якими благословеннями я можу насолоджуватися?» – «Чому ти так хвилюєшся? Я гарантую, що ти можеш бути довершеною. Невже ти забула, що Мені можна довіряти?» – «Це правда, що Ти заслуговуєш на довіру, але деякі з Твоїх методів мовлення постійно змінюються. Сьогодні Ти кажеш, що гарантуєш, що я можу стати довершеною, але завтра Ти можеш сказати, що це точно не відомо. А деяким людям Ти кажеш: “Я гарантую, що такого, як ти, неможливо зробити довершеним”. Я не знаю, що відбувається з Твоїми словами. Я просто не наважуюся повірити цьому». «Тож чи ти можеш запропонувати себе повністю в жертву чи ні?» – «Запропонувати що?» – «Запропонувати своє майбутнє та свої надії». «Від цих речей відмовитися легко! Головне – це звання “тло”; я дійсно його не хочу. Якщо ти забереш у мене це звання, тоді я буду відкрита для всього, спроможна на що завгодно. Хіба це не просто незначні речі? Ти не міг би прибрати це позначення?» – «Це було б нескладно, чи не так? Якщо Я можу дати тобі це звання, то, звичайно ж, Я можу й забрати його. Але зараз не час. Спершу ти маєш завершити свій досвід на цьому етапі роботи, і тільки тоді ти зможеш отримати нове звання. Що більше хтось схожий на тебе, то більше йому потрібно бути тлом. Що більше ти боїшся бути тлом, то більше Я буду так тебе називати. Така людина, як ти, мусить підлягати суворому дисциплінуванню й розбору. Що більш бунтівничим є хтось, то більше він буде прислужником, і, врешті-решт, нічого не здобуде». «Враховуючи те, що я так старанно шукаю, чому я не можу відкинути звання “тло”? Ми йшли за Тобою всі ці роки й чимало страждали. Ми багато зробили для Тебе. Ми пройшли крізь вітер і дощ; ми наближаємося до завершення своєї молодості. Ми не одружувалися й не створювали сімей, а ті з нас, хто це зробив, зрештою пішли. Я навчалася впродовж усього періоду в середній школі, але як тільки но я почула, що прийшов Ти, я відмовилася від нагоди вступити до університету. А Ти кажеш, що ми – тло! Ми так багато чого втратили! Ми робимо все це, але тепер виявляється, що ми усього лише Твоє тло. Що змушені думати про мене мої колишні однокласники та приятелі? Коли вони бачать мене й запитують про моє становище та мій статус, як мені без сорому сказати їм? Спочатку я платила будь-яку ціну через свою віру в Тебе, а всі інші знущалися наді мною, як над ідіоткою. Але я однаково слідувала й прагнула побачити той час, коли настане мій день, коли я зможу показати всім тим, хто не вірив. Проте натомість сьогодні Ти говориш мені, що я – тло. Якби Ти дав мені найнижче зі звань, якби Ти дозволив мені бути однією з людей Царства, це було б добре! Навіть якби я не могла бути Твоєю ученицею або Твоєю довіреною особою, я була б не проти просто бути Твоєю послідовницею! Ми слідували за Тобою всі ці роки, відмовилися від своїх сімей, і було так важко продовжувати шукати аж до цього часу, і все, чим ми можемо похвалитися у цьому, – це звання “тло”! Я відмовилася від усього заради Тебе; я полишила усі земні багатства. До того мене познайомили з потенційним партнером. Він був справді гарний і добре одягнений; він був сином державного високопосадовця. У той час він мене цікавив. Але щойно я почула, що Бог з’явився й виконує Свою роботу, що Ти збираєшся привести нас у Царство та вдосконалити нас, і що Ти попросив нас не втрачати часу й рішуче залишити все позаду, щойно я почула те, я побачила, що мені цілковито не вистачало рішучості. Тоді я зібралася з духом і відмовилася від тієї можливості. Після того він кілька разів надсилав подарунки моїй родині, але я навіть не глянула на них. Як думаєш, чи була я тоді засмучена? Це було щось таке хороше, але воно ні до чого не привело. Як я могла не засмучуватися? Я була настільки засмученою через це протягом декількох днів, що навіть не могла спати вночі, але врешті-решт я однаково із цим змирилася. Кожного разу, коли я молилася, мене зворушував Святий Дух, який сказав: “Ти готова пожертвувати всім заради Мене? Ти готова пожертвувати собою заради мене?”. Щоразу, коли я думала про ті Твої слова, я починала плакати. Я була зворушена й плакала в смутку стільки разів, що й збилася з ліку. Через рік я почула, що той чоловік одружився. Зайве говорити, що я була нещасною, але я все одно відмовилася від того заради Тебе. Я навіть не згадую про те, що моя їжа та одяг дешеві – я відмовилася від того шлюбу, я відмовилася від усього цього, тому Тобі не варто змушувати мене виступати в ролі тла! Я відмовилася від свого шлюбу, найважливішої події в моєму житті, і все заради того, щоб цілковито запропонувати себе Тобі. Усе життя людини – не що інше, як пошук хорошого партнера й створення щасливої родини. Я відпустила те, що найкраще з усього, і тепер у мене нічого немає, і я сама-самісінька. Куди б Ти хотів, щоб я пішла? Я страждаю з того часу, як почала йти за Тобою. У мене не було хорошого життя. Я відмовилася від своєї сім’ї та кар’єри, а також від усіх плотських утіх, і цієї жертви, яку ми всі зробили, досі недостатньо, щоб насолоджуватися Твоїми благословеннями? І тепер ще й ця справа з тлом. Боже, Ти зайшов надто далеко! Подивися на нас – нам нема на що покластися в цьому світі. Дехто з нас відмовився від своїх дітей, дехто полишив свою роботу, своє подружжя^a й так далі; ми відмовилися від усіх плотських задоволень. На що ще нам сподіватися? Як ми можемо продовжувати виживати в цьому світі? Невже ці жертви, на які ми пішли, не варті жодної копійки? Невже Ти взагалі цього не бачиш? Наш статус низький, а наш духовний рівень недостатній – ми приймаємо це, але чи було коли-небудь так, що ми не прислухалися до того, що Ти від нас хотів? Тепер Ти безжально кидаєш нас і “відплачуєш” нам званням “тло”? Невже це все, що принесла нам наша жертва? Зрештою, якщо люди запитають мене, що я отримала від віри в Бога, чи я дійсно можу дозволити їм бачити це слово – “тло”? Як я можу відкрити свої вуста, щоб сказати, що я – тло? Я не можу пояснити це своїм батькам, і я не можу пояснити це своєму колишньому потенційному партнерові. Я заплатила таку високу ціну, а взамін я отримую можливість бути тлом! Ах! Мені так сумно!». (Вона почала бити себе по стегнах і плакати.) «Якби Я сказав зараз, що не збираюся давати тобі звання тла, а натомість зробив би тебе однією з Моїх людей і доручив тобі йти вперед і поширювати Євангеліє, якби Я дав тобі статус задля виконання роботи, чи змогла б ти її виконувати? Що насправді ти здобула від виконання етапу за етапом цієї роботи? І ось зараз ти частуєш Мене своєю історією – у тебе немає сорому! Ти кажеш, що заплатила певну ціну, але нічого не здобула. Чи може так бути, що Я забув повідомити тобі, якими є Мої умови щодо здобуття людини? Для кого Я працюю? Ти знаєш? Ти тут згадуєш старі образи! Ти взагалі ще вважаєшся людиною? Хіба ти зазнавала будь-яких страждань не за власною волею? І хіба метою твого страждання не було отримання благословень? Чи ти виконала Мої вимоги? Усе, чого ти хочеш, – так це отримати благословення. У тебе немає сорому! Коли Мої вимоги до тебе були обов’язковими? Якщо ти готова слідувати за Мною, ти мусиш слухатися Мене в усьому. Не намагайся обговорювати умови. Зрештою, Я заздалегідь говорив тобі, що цей шлях є шляхом страждання. Він всипаний похмурими можливостями з невеликою кількістю благості. Ти забула? Я казав це багаторазово. Якщо ти готова страждати, тоді йди за Мною. Якщо ти не готова страждати, тоді зупинися. Я не змушую тебе – ти вільна залишитися або йти геть! Однак саме так виконується Моя робота, і Я не можу відкласти всю Свою роботу через твоє особисте бунтарство. Ти можеш не бажати підкорятися, але є інші, які бажають. Ви всі відчайдушні люди! Ви нічого не боїтеся! Ти торгуєшся зі Мною з приводу умов – ти хочеш продовжувати жити чи ні? Ти будуєш свої власні плани й борешся за власну славу та вигоду. Хіба Моя робота не вся заради вас? Чи ти сліпа? До того, як Я став плоттю, ти не могла бачити Мене, і ці слова, які ти сказала, підлягали б прощенню тоді, але тепер Я втілений і працюю серед вас, але ти й досі не бачиш? Що тобі не зрозуміло? Ти кажеш, що зазнала втрат; тому Я й став плоттю, щоб спасти вас, відчайдушних людей, і виконав так багато роботи, і навіть зараз ти продовжуєш скаржитися – хіба ти не сказала б, що Я зазнав втрати? Хіба все, що Я зробив, не було зроблено для вас? Я застосовую це звання до людей на основі їхнього поточного духовного стану. Якщо Я називаю тебе тлом, то саме тлом ти негайно стаєш. Так само, якщо Я називаю тебе однією з людей Божих, то саме нею ти відразу стаєш. Як би Я не називав тебе, це те, ким ти є. Хіба все це не досягається кількома словами з Моїх уст? І ці кілька Моїх слів так гнівають тебе? Ну що ж, тоді прошу вибачення! Якщо ти не підкоряєшся зараз, зрештою тебе буде проклято – чи будеш ти щасливою тоді? Ти не звертаєш уваги на спосіб життя, а зосереджуєшся тільки на своєму статусі й званні; яким є твоє життя? Я не заперечую, що ти заплатила велику ціну, але поглянь на свій власний духовний стан і практику – і навіть зараз ти досі намагаєшся домовитись про умови. Чи це той духовний стан, якого ти досягла завдяки своїй рішучості? Чи в тебе ще є хоч якась доброчесність? Чи в тебе є сумління? Чи це Я зробив щось не так? Чи були Мої вимоги до тебе помилковими? Ну, у чому ж справа? Я хотів би, щоб ти була тлом протягом декількох днів, але ти не бажаєш цього робити. Що це за рішучість? Ви всі безвольні, ви боягузи! Карати таких людей, як ти, – це само собою зрозуміла справа!». Після цих Моїх слів вона не промовила нічого.

Переживаючи на власному досвіді таку роботу зараз, ви мусите мати певне розуміння етапів Божої роботи та Його методів перетворення людей, бо це єдиний спосіб досягти результатів у перетворенні. У вашому пошуку у вас занадто багато індивідуальних уявлень, надій та бачень щодо майбутнього. Поточна робота спрямована на те, щоб розібратися з вашим прагненням до статусу та вашими надмірними бажаннями. Надії, статус і уявлення – усе це класичні прояви сатанинського характеру. Причина, з якої вони існують у серцях людей, полягає виключно в тому, що отрута сатани завжди роз’їдає думки людей, і люди завжди неспроможні позбутися цих спокус сатани. Вони живуть посеред гріха, але не вірять, що це гріх, і все ж вони думають: «Ми віримо в Бога, тому Він мусить дарувати нам благословення й влаштувати все для нас належним чином. Ми віримо в Бога, тому ми маємо бути вищими за інших, і ми мусимо мати більший статус і краще майбутнє, ніж будь-хто інший. Оскільки ми віримо в Бога, Він має давати нам безмежні благословення. Інакше це не називалося б вірою в Бога». Протягом багатьох років думки, на які люди покладалися в забезпеченні свого виживання, роз’їдали їхні серця до такої міри, що вони стали віроломними, боягузливими й мерзенними. Їм не тільки не вистачає сили волі та рішучості, але вони також стали жадібними, гордовитими та свавільними. Їм украй не вистачає будь-якої рішучості, що виходить за межі власного «я», і навіть більше того, у них немає ані краплі мужності, щоб позбутися оков цих темних впливів. Думки та життя людей настільки гнилі, що їхні погляди на віру в Бога досі нестерпно огидні, і навіть коли люди говорять про свої погляди на віру в Бога, це просто нестерпно чути. Усі люди боягузливі, некомпетентні, мерзенні й тендітні. Вони не відчувають огиди до сил темряви, і не відчувають любові до світла та істини; натомість вони роблять усе можливе, щоб вигнати їх. Хіба ваші теперішні думки та точки зору не точно такі? «Оскільки я вірю в Бога, мене просто слід засипати благословеннями, і слід подбати про те, щоб мій статус ніколи не падав і залишався вищим, ніж у невіруючих». Ви плекали таку точку зору всередині себе не рік чи два, а багато років. Ваш торгашеський спосіб мислення надмірно розвинений. Незважаючи на те, що ви досягли цього етапу сьогодні, ви досі не відмовилися від статусу, але постійно безуспішно намагаєтеся довідатися про нього та спостерігаєте за ним щодня, із глибоким страхом, що одного разу ваш статус буде втрачено, а ваше ім’я буде зганьблено. Люди ніколи не відмовлялися від свого прагнення до легкості. Отже, коли Я суджу вас у такий спосіб сьогодні, який ступінь розуміння ви матимете в кінцевому підсумку? Ви скажете, що, хоча ваш статус невисокий, ви, тим не менш, насолоджувалися піднесенням Бога. Оскільки ви низького походження, у вас немає статусу, але ви здобуваєте статус, тому що Бог підносить вас – це те, що Він дарував вам. Сьогодні ви можете особисто отримати Божий вишкіл, Його кару та Його суд. Це, тим більше, є Його піднесенням. Ви можете особисто отримати Його очищення та спалення. Це велика Божа любов. Протягом періодів не було жодної людини, яка отримала Його очищення та спалення, і жодна людина не змогла бути вдосконалена Його словами. Бог зараз говорить з вами віч-на-віч, очищаючи вас, розкриваючи ваше внутрішнє бунтарство – це дійсно Його піднесення. Які в людей є здібності? Будь вони синами Давида, а чи нащадками Моава, загалом, люди – створені істоти, яким нічим похвалитися. Оскільки ви – Божі творіння, ви маєте виконувати обов’язок творіння. Інших вимог до вас немає. Ось як вам слід молитися: «О Боже! Незалежно від того, чи є в мене статус чи ні, тепер я розумію себе. Якщо мій статус високий, це завдяки Твоєму піднесенню, а якщо він низький, то це завдяки Твоєму велінню. Усе у Твоїх руках. У мене немає ні якогось вибору, ні якихось нарікань. Ти визначив, що я маю народитися в цій країні й серед цього народу, і все, що я мушу робити, це бути повністю слухняним під Твоїм пануванням, тому що все знаходиться в межах того, що Ти визначив. Я не замислююся над статусом; зрештою, я лише творіння. Якщо Ти помістиш мене в криницю бездонну, в озеро вогняне та сірчане, я – не що інше, як творіння. Якщо Ти використовуєш мене, я – творіння. Якщо Ти вдосконалюєш мене, я й досі творіння. Якщо Ти не вдосконалиш мене, я однаково любитиму Тебе, тому що я не більше ніж творіння. Я – не що інше, як крихітне творіння, створене Господом творення, лише одне з усіх створених людей. Це Ти створив мене, і тепер Ти знову помістив мене у Свої руки, щоб робити зі мною все, на що є Твоя воля. Я готовий бути Твоїм інструментом і Твоїм тлом, тому що все так, як Ти визначив. Ніхто не може цього змінити. Усе суще й усі події знаходяться у Твоїх руках». Коли прийде час, коли ти більше не думатимеш про статус, тоді ти звільнишся від нього. Тільки тоді ти зможеш впевнено й сміливо шукати, і тільки тоді твоє серце зможе звільнитися від будь-яких обмежень. Щойно люди будуть позбавлені цього, у них більше не буде турбот. Що турбує більшість із вас зараз? Ви завжди обмежені статусом і постійно турбуєтеся про власні перспективи. Ви завжди перегортаєте сторінки Божих висловів, прагнучи прочитати вислови, що стосуються місця призначення людства, і хочете знати, якими є ваші перспективи та яким буде ваше місце призначення. Ви питаєте себе: «Чи в мене насправді є якісь перспективи? Невже Бог забрав їх? Бог тільки каже, що я – тло; які ж тоді мої перспективи?». Вам складно відкласти вбік свої перспективи та долю. Тепер ви є послідовниками, і ви здобули деяке розуміння цього етапу роботи. Однак ви досі не відмовилися від свого прагнення до статусу. Коли ваш статус високий, ваш пошук ефективний, але коли ваш статус низький, ви перестаєте шукати. Благословення у вигляді статусу завжди у вас на думці. Чому більшість людей не може позбутися негативної налаштованості? Хіба незмінною відповіддю не є ось ця: через похмурі перспективи? Щойно звучать Божі висловлювання, ви спішите побачити, якими насправді є ваш статус та ідентичність. Ви ставите на перше місце статус та ідентичність, а видіння відсуваєте на другий план. На третьому місці знаходиться те, у що ви повинні увійти, а на четвертому місці – теперішня воля Бога. Спочатку ви дивитеся на те, чи змінилося Богом дане вам звання «тло». Ви читаєте й читаєте, і коли ви бачите, що звання «тло» було видалено, ви стаєте щасливими й гаряче дякуєте Богові й вихваляєте Його велику силу. Але якщо ви бачите, що ви й досі залишаєтеся тлом, ви засмучуєтеся, і порив у вашому серці негайно слабне. Що більше ти шукаєш у такий спосіб, то менше ти пожнеш. Що сильнішим є прагнення людини мати статус, то серйозніше з нею доведеться розібратися й тим більше доведеться її піддавати великому рафінуванню. Такі люди нічого не варті! Потрібно адекватно з ними розбиратися та судити їх, щоб вони повністю позбулися такого. Якщо ви триматиметеся цього шляху до кінця, ви нічого не пожнете. Ті, хто не шукає життя, не можуть бути перетворені, а ті, хто не прагне істини, не можуть здобути істину. Ти не зосереджуєшся на прагненні особистого перетворення та входження, а натомість фокусуєш увагу на надмірних бажаннях та об’єктах, які обмежують твою любов до Бога й заважають тобі наблизитися до нього. Чи може таке перетворити тебе? Чи може воно привести тебе у Царство? Якщо мета твого пошуку не в тому, щоб шукати істину, тоді ти можеш також скористатися цією можливістю й повернутися у світ, щоб досягти там успіху. Марнувати свій час у такий спосіб дійсно того не варте – навіщо себе мучити? Хіба не правда, що ти міг би насолоджуватися всілякими речами в прекрасному світі? Гроші, красиві жінки, статус, марнославство, сім’я, діти тощо – хіба ці продукти світу не є кращими речами, якими ти міг би насолоджуватися? Який сенс блукати тут, шукаючи місце, де ти можеш бути щасливим? Синові Людському ніде прихилити голову, тож як у тебе може бути місце спокою? Як Він міг створити для тебе прекрасне місце спокою? Чи це можливо? Окрім Мого суду, сьогодні ти можеш отримати тільки вчення про істину. Ти не можеш знайти розраду в Мені, і не можеш здобути ложе з трояндами, про яке ти мрієш удень і вночі. Я не даруватиму тобі багатства світу. Якщо ти шукаєш щиро, тоді Я готовий дати тобі шлях життя у всій його повноті, щоб ти був як риба у воді. Якщо ти не шукатимеш щиро, Я заберу все назад. Я не бажаю дарувати слова зі Своїх вуст тим, хто жадібно прагне комфорту, хто подібний до свиней і собак!

Примітка:

a. У тексті оригіналу «дружини».