Нині катастрофи дедалі погіршуються. Не лише чума надалі поширюється, а й голод насувається на людей. У деяких регіонах спалахнула війна, і в багатьох країнах по всьому світу панує хаос. Розбрат уже поширився повсюди. У минулому було сказано, що «Вирує полум’я війни, гарматний дим наповнює повітря, погода теплішає, клімат змінюється, пошириться чума», і це пророцтво вже справджується. Чума поширюється й не вщухає, а безбожники живуть у скрутному становищі. Кожен день і рік є гіршим за попередній, і вони вже впали в катастрофу. Усі вони хочуть вирватися з цих страждань та уникнути днів катастрофи. Усі вони сподіваються, що уряд врятує їх і визволить із катастрофи, але уряд подібний до піщаного замку, об який б’ються хвилі, – безсилий і не здатний врятувати себе, не кажучи вже про когось іншого. Зараз будь-якого дня уряд може впасти і бути знищеним; це неминуче. Ви всі бачили, чого зазнають безбожники, – вони справді страждають! А яким наразі є ваше життя? Хіба вам не набагато краще за них? (Саме так.) У чому саме вам краще? (Ми все ще можемо читати разом слово Боже й спілкуватися про істину. Ми все ще можемо виконувати свій обов’язок у домі Божому й шукати входження в життя. Наші серця умиротворені й вільні від тривоги. Нам живеться набагато краще за безбожників.) Принаймні, люди, які вірять у Бога, живуть краще за безбожників, тому що їм є на що покластися. Вони вірять у володарювання Боже, вірять, що все в руках Божих, вірять у Божі керівництво й влаштування. Оскільки вони мають упевненість і справжню віру в Бога, вони мають щось реальне, на що можна покластися, і мають відчуття безпеки. Люди, які щиро вірять у Бога, мають у серці відчуття реальної підтримки, а також відчуття безпеки, миру й радості, хай там яким небезпечним або хаотичним є ширше середовище назовні. Тому, в якій би ситуації вони не опинились, як би не змінювалося зовнішнє середовище, що б не сталося – катастрофа, війна або чума, і незалежно від того, чи це велика подія, чи незначна проблема, людина, яка щиро вірить у Бога, може присвятити себе виконанню свого обов’язку в домі Божому, їсти й пити слово Боже, пізнавати на власному досвіді роботу Божу та прагнути здобути істину, тому що вона слідує за Богом і цурається мирських тенденцій. Цей пункт залишається незмінним. Не можуть змінитися найважливіша річ і найважливіша мета, до якої ви повинні прагнути у своїй вірі в Бога, а це – прагнення до істини, добре виконання свого обов’язку та прекрасне свідчення про Бога. Це абсолютно не може змінитися.

Як би не змінювався світ, як би не воювали й не билися сатанинські сили, яким би хаотичним не ставало це суспільство і світ, незмінними залишаються такі засадничі проблеми, як сатанинські облуда, розбещення, пута та контроль над людством. Тобто незмінними залишаються різноманітні єресі й омани, які сатана прищеплює людям, і всі думки й слова, які протистоять Богові та суперечать законам і правилам Божого створення людей і всього сущого. По-перше, ці сатанинські речі не змінилися. По-друге, як би не змінювався стан і структура цього світу, єресі та омани, які сатана посіяв глибоко в серцях людей, не було видалено. Єресі й омани, якими сатана ошукує й розбещує людей, вивіялися з людських сердець не тому, що світ перебуває в стані хаосу, і не тому, що сатана наразі в поганій формі та безсилий контролювати світ. Причина не в цьому. Сатанинські єресі й омани все ще існують у серцях людей, і ніхто не здатен їх розвіяти. Від самого початку розбещення людства сатаною його єресі та омани поступово вкорінювалися глибоко в серцях і свідомості кожної створеної людської істоти. Ці речі залишаються абсолютно незмінними в серцях і свідомості людей і донині. Навіть після того, як Бог виконав багаторічну роботу і дав людям багато істини, люди все ще не здатні розпізнавати різноманітні думки, погляди й висловлювання, які прищепив їм сатана, не кажучи вже про те, щоб активно намагатися розпізнавати ці речі за відсутності впливу зовнішніх чинників або вичистити їх зі свого серця. Вони також не здатні завчасно відкидати різноманітні думки й твердження, які їм прищепив сатана, навіть за допомоги й наставництва слова Божого. Хоча спочатку люди пасивно розбещувалися сатаною, в процесі сатанинського розбещення людства люди почали жити згідно із сатанинським характером і сприймати речі згідно із сатанинським способом мислення і поглядами. Поступово люди почали дедалі активніше співпрацювати з сатаною, дедалі активніше бунтувати проти Бога, відвертатися від Бога, полишати Бога, аж доки врешті-решт сатана не взяв їх під цілковитий контроль. Коли людям повністю прищеплюються злі й безглузді ідеї та погляди сатани, вони цілковито ув’язнені сатаною і стають його рабами або, точніше, стають утіленням сатани. Коли це стається, люди цілковито втілюють у життя сатанинський характер. Вони не лише живуть згідно із сатанинськими філософією й ідеологією, а й різноманітні переконання та погляди, які прищепив їм сатана, були закладені в їхню природу. Точніше кажучи, люди не просто втілюють в життя образ і подобу сатани – вони самі живуть як сатана, як диявол. Коли це відбувається, люди більше не є пасивними об’єктами сатанинського розбещення, впливу, облуди чи контролю, а радше вони цілковито пристають на бік сатани в опозиції до Бога. Коли люди розбещені до такої міри, можна сказати, що вони стали віддушиною для сатани та його втіленням. Для того, щоб Бог міг спасти створену істоту, яка є віддушиною й утіленням сатани, окрім забезпечення істини й виявлення різноманітних розбещених характерів і дій людей, які бунтують проти Бога, набагато важливіше викрити й препарувати думки, погляди та твердження, які люди зберігають глибоко в своїх серцях і які є такими ж, як і в сатани. Люди й сатана поділяють однакові думки, погляди та твердження. Сатана живе згідно з цими речами, і так само, оскільки люди глибоко розбещені сатаною, вони також природно живуть згідно з цими речами. Саме тому, що люди живуть згідно з цими речами й перебувають під їхнім впливом, пануванням і контролем, навіть після того, як люди розуміють частину істини і знають, що Бог є Творцем, вони все ще не можуть схилитися перед Ним на основі своєї віри в Бога, не можуть повністю підкоритися Йому, як і не можуть поклонятися Йому зі щирим серцем. Причина, чому люди не можуть прийти поклонитися Богу зі щирим серцем, полягає в тому, що глибоко в своїх серцях і свідомості вони все ще одержимі й контрольовані різноманітними ідеями та поглядами сатани. Ось чому, коли люди приймають роботу Божу і стають завойованими, хоча вони здатні прийняти слово Боже як життя, вони все ще не здатні цілковито відмовитися від різноманітних єресей та оман сатани; вони все ще не здатні цілковито вирватися з-під впливу темряви і стати по-справжньому слухняними Богові або поклонятися Йому. Тому, якщо Бог хоче спасти людство, Він, з одного боку, має висловити істину, щоб судити й вичистити розбещені характери людей, змусити людей зрозуміти істину й пізнати Бога та слухатися Його, навчити людей, як вони повинні поводитися і як вони можуть іти правильним шляхом, і розповісти людям, як вони повинні втілювати істину в життя, як вони можуть добре виконувати свій обов’язок і як вони можуть увійти в реалії істини. З іншого боку, Він має викрити ідеї та погляди сатани. Він має викрити й препарувати різноманітні єресі й омани, за допомогою яких сатана розбещує людей, аби люди могли їх розпізнати. Тоді люди зможуть вичистити ці сатанинські речі зі своїх сердець, стати очищеними та досягти спасіння. Так люди зрозуміють, що таке істина, а також зможуть розпізнавати сатанинський характер, сатанинську природу, єресі та омани сатани. Коли люди визнають, що Бог є Творцем, і матимуть віру, щоб слідувати за Богом, вони зможуть побачити потворність сатани в глибині свого серця та по-справжньому відкинути сатану. Тоді серця цих людей зможуть цілковито повернутися до Бога. Принаймні, коли серце людини починає повертатися до Бога, але ще цілком не повернулося, тобто коли її серцем ще не заволоділа істина і його ще не здобув Бог, така людина впродовж свого життя послуговуватиметься словом Божим, щоб розпізнавати, препарувати та бачити наскрізь всі твердження, які сатана прищеплює людям, і, врешті-решт, прийде до того, що відмовитися від сатани. Так місце, яке сатана посідає в серцях людей, дедалі зменшуватиметься, доки його не буде цілковито викорінено. На зміну йому прийде слово Боже, вчення, яке Бог дає людям, принципи істини, які дає Бог, тощо. Це життя позитиву та істини поступово вкорінюватиметься в людях і посяде чільне місце в їхніх серцях, і в результаті Бог пануватиме в серцях людей. Тобто, коли різноманітні ідеї, погляди, єресі та омани, за допомогою яких сатана розбещує людей, будуть розпізнані й побачені наскрізь і змусять людей відчути до них огиду та відмовитися від них, істина поступово обійме серця людей. Вона поступово стане життям людей, і вони активно слухатимуться Бога та слідуватимуть за Ним. Незалежно від того, як Бог працює й веде за Собою, люди зможуть активно приймати істину і слово Боже та коритися роботі Божій. Що більше, завдяки цьому досвіду вони активно прагнутимуть до істини та здобуватимуть розуміння істини. Ось як люди розвивають справжню віру в Бога, і мірою того, як істина ставатиме для них дедалі зрозумілішою, їхня віра зростатиме й зростатиме. Коли люди мають правдиву віру в Бога, вона також породжує в них страх Божий. Коли люди бояться Бога, вони мають бажання здобути Бога глибоко в своїх серцях і радо підкоряються Його пануванню. Вони підкоряються Божим керівництву й улаштуванням та підкоряються планам, які Бог має щодо їхньої долі. Вони підкоряються кожному дню й усім особливим обставинам, які Бог для них визначає. Коли люди мають таку готовність і спрагу, вони також активно прийматимуть вимоги, які має до них Бог, і коритимуться їм. Коли результати цього ставатимуть дедалі очевиднішими для людей і дедалі реальнішими, твердження, ідеологія і погляди сатани втратять свій вплив на людські серця. Іншими словами, твердження, ідеологія і погляди сатани дедалі втрачатимуть контроль над людьми та свій вплив на них. Після періоду боротьби, після періоду активної співпраці та рішучості людей підкоритися Богу вони зможуть звільнитися від сатанинських пут і контролю. Коли вони досягнуть цього моменту, люди вирвуться з-під панування сатани. Вони цілковито відмовляться від тверджень, мислення й поглядів, які сатана використовував, щоб ошукувати їх, а їхня віра в Бога дедалі зростатиме. Звичайно, цей ефект залежить від слова й роботи Божих, а що ще важливіше – від прагнення та співпраці людей. Якщо людина багато слухає істину й проповіді, але все ще не усвідомлює ідей і поглядів сатани і ще не відчула огиди до цих речей, і якщо ця людина не хоче активно розпізнавати, бачити наскрізь і відмовлятися від цих сатанинських речей, натомість займаючи пасивну позицію або ігноруючи їх, то різноманітні ідеї та погляди сатани все ще залишатимуться глибоко вкоріненими в цій людині. У своєму повсякденному житті й упродовж усього свого життєвого шляху вона все ще мимоволі перебуватиме під впливом і контролем різноманітних думок і точок зору сатани, а її погляди на людей і речі, її поведінка та дії все ще походитимуть від сатани. Якщо все це походить від сатани, тоді твоя віра в Бога є лише визнанням Божого існування, а не справжньою вірою, і ти ніколи по-справжньому не визнаєш ідентичність і сутність Бога. Звичайно, твоє серце не повернеться до Бога з власної волі, і ти не зможеш повернути своє серце до Бога. Можна сказати, що ти не здатний на найменшу частку справжньої відданості обов’язку і зобов’язанням, які дав тобі Бог, і не можеш по-справжньому боятися Бога, не кажучи вже про те, щоб бути по-справжньому слухняним Йому. Яким буде очевидний результат, якщо ти не зможеш виконати ці речі? Ти не будеш спасенний. Чи це те, що станеться? (Саме так.) Саме так і станеться. Зрозуміло, що думки, погляди й переконання, за допомогою яких сатана розбещує людей і які засіває глибоко в їхні серця, – це ті речі, які заважають людям слухати голос Божий, вірити слову Божому, приймати позитивні речі, а також, безумовно, приймати істину і входити в істину. Ці речі зовні відрізняються від розбещених характерів людських істот. Однак сутність цих речей є складовою сатанинської природи, і вони є тим, за допомогою чого сатана розбещує людських істот. Якщо дивитися ззовні, то існує чітка відмінність між злими діями сатани, які розбещують людство, і його вдаванням, наче він чинить добро, – відмінність, яку звичайним людям важко розпізнати. Однак наслідки ошукування й розбещення людей сатаною є абсолютно очевидними. Однозначним є той факт, що це змусило провідну частину суспільства заперечувати Бога, чинити Йому опір і навіть перебувати в опозиції до Нього.

Сатанинський характер у людях – це цілковито результат сатанинського ошукування й розбещення людей. Що більше, різноманітні сатанинські єресі, омани, філософії й закони, за які тримаються люди, а також їхні погляди на життя й цінності – всі є конкретними проявами їхнього ошукування та розбещення сатаною. Іншими словами, після того, як сатана ошукав людей і змусив їх відвернутися від Бога й заперечувати Його, це остаточно прищепило їм усілякі сатанинські думки, погляди, єресі та омани. Більше того, сатана відкрито поширює чимало пропаганди, зокрема всілякі переконання, думки й твердження, які навчають людей, як до всього ставитися, відповідним чином провокують їх і змушують приймати все це в своє серце. У результаті всередині них культивуються різноманітні розбещені сатанинські характери. Це спосіб, у який сатана розбещує людей. Тобто, коли в глибині людських душ є порожнеча, коли люди не мислять правильно і являють собою порожню посудину, різноманітні твердження сатани проникають в їхні серця та оселяються там. Наприклад, коли створюються такі твердження, як «Ніякого Спасителя ніколи не існувало», «Небо, земля і все суще створені природою», «Я за друга хоч під кулі», «Жінка мусить бути доброчесною, доброю, лагідною й високоморальною», «Чоловіки повинні бути мужніми» тощо, люди несвідомо піддаються їхньому впливу. Геть не усвідомлюючи цих злих сил, єресей та оман, не маючи жодної можливості їх розпізнати або ніякої сили протистояти їм, люди приймають усілякі ідеї та думки від сатани. Процес, за допомогою якого люди приймають ці сатанинські ідеї та погляди, є саме тим процесом, за допомогою якого людей ошукують, провокують і розбещують. Наприклад, якщо ти – жінка, яка не знає, як правильно слід жити жінці і що вона повинна робити, то сатана висуватиме свої єресі й омани, на кшталт «Жінка мусить бути доброчесною, доброзичливою й лагідною, сидіти вдома і не виходити на вулицю», «Некваліфікована жінка – це доброчесна жінка» і так далі. Тобі здається, що ці висловлювання звучать доволі мудро й добре, тому ти приймаєш їх. Коли ці єресі й омани циркулюють у суспільстві й на землі, ти, як жінка, несвідомо переймеш їх і суворо вимагатимеш від себе жити згідно з цими висловлюваннями. По-перше, ти порівнюватимеш себе з ними, вважаючи, що оскільки ти жінка, то мусиш бути доброчесною, доброзичливою й лагідною, сидіти вдома, залишатися некваліфікованою доброчесною жінкою і т.д. У ході цього процесу ти поступово піддаватимешся провокації, наверненню та впливу тверджень, ідей і поглядів, які циркулюють у суспільстві, і врешті-решт ти досягнеш рівня повного їх засвоєння. Точніше кажучи, після того, як ідеї й погляди сатани тебе ошукали, ти будеш скута й контрольована ними, а потім в глибині свого серця ти несвідомо висуватимеш до себе вимоги та розглядатимеш інших згідно з ними. Відтак, у повсякденному житті ці ідеї й твердження формуватимуть думки й погляди глибоко в твоєму серці, а потім ти застосовуватимеш їх як критерії й основу для своїх поводження та поведінки. Ось як різноманітні ідеї та думки сатани поступово стають звичайною практикою в суспільстві та громаді. Мірою того, як ця практика стає дедалі поширенішою в суспільстві, а чисельність людей, яких вона провокує й асимілює, дедалі зростає, це стає своєрідною силою. Коли цю силу створено, людство стає цілковито ув’язненим і контрольованим цими ідеями та поглядами або, іншими словами, люди стають одержимі ними. Точніше кажучи, люди потрапили в полон до сатани. Наприклад, у сатанинському світі «чоловіки повинні бути мужніми, жорсткими й амбітними», «чоловіки повинні мати далекосяжні амбіції, мрії і нестримний дух», «чоловіки повинні розвивати себе, будувати сім’ю, керувати країною і нести мир усьому світу», «чоловіки повинні вчитися користуватися владою, контролювати ситуацію та панувати над світом», «Чоловіки не плачуть» тощо. Кожен чоловік скутий цими вимогами, ідеями та поглядами від самого свого народження. Як чоловіки, так і жінки обмежені та скуті різноманітними твердженнями традиційної культури. Якщо чоловіки не знають, як має поводитися чоловік або як утвердитися в своїй громаді, суспільстві чи країні, вони несвідомо приймуть ці ідеї та погляди, коли їх почують. Вони поступово до них звикатимуть, поки не візьмуть їх за критерії та основу, щоб висувати суворі вимоги до себе. Що більше, вони втілюватимуть ці ідеї та погляди в життя, відчують себе такою людиною в реальності, а потім стануть взірцем для інших, працюючи над досягненням цих цілей. Наприклад, чоловіки повинні мати далекосяжні амбіції, робити великі справи й розбудовувати успішну кар’єру. Вони не повинні мати сповнені любові взаємини, ані зробити підтримку своїх батьків чи виховання дітей своїм життєвим зобов’язанням або метою. Навпаки, вони повинні розширювати свої обрії, слідувати за своїми прагненнями, вчитися контролювати ситуацію та навіть захоплювати владу, щоб керувати людством і жінками. Люди прийняли ці думки й погляди; вони вже довгий час практикують і живуть згідно з ними у своєму житті та переслідують цілі, які ті передбачають. Що більше, коли ці думки й погляди сформувались і вкоренилися глибоко в людських серцях, такі люди крізь них сприйматимуть людство, суспільство і весь світ. Коли вони вкорінюються в серці людини настільки глибоко, що їх неможливо викорінити, така людина дивитиметься на людей і речі, поводитиметься й діятиме згідно з думками й поглядами на кшталт «Чоловіки повинні бути мужніми й жорсткими» тощо. Це і є джерелом і першопричиною чоловічого світосприйняття та погляду на життя. Коли чоловіки дивляться на людей і речі, поводяться й діють згідно з думками й поглядами, прищепленими їм сатаною, ці думки й погляди непомітно поширюються серед людей і в суспільстві, поступово проникаючи глибоко в серце кожної людини – не тільки чоловіків, а й жінок. Коли ці речі проникають глибоко в серце кожної людини і навіть прищеплюються в серця маленьких дітей, які тільки вчаться говорити, ці думки та погляди стали звичайною практикою в громаді і в суспільстві. Ця практика поширюватиметься дедалі швидше й ставатиме дедалі більш загальноприйнятою, доки не стане відомою кожному та не буде визнана й прийнята людьми на всі сто відсотків. Коли дійде до цього рівня, соціологи, політики й глави держав, або, точніше, диявольські царі, які слідують за сатаною, підуть далі, аби закріпити той статус, який мають ці думки та погляди серед людства. Вони викладуть ці речі в письмовій формі, систематично поширюватимуть і пропагуватимуть ці твердження, використовуючи всілякі непрямі докази, вигідні для них умови, людей, події та речі, аби ці твердження множилися серед людей і формували соціальний клімат, а також певний закріплений моральний кодекс у суспільстві. За допомогою цього морального кодексу вони контролюватимуть і зв’язуватимуть людей, і тоді мету сатани буде досягнуто. Коли сатана досягне цієї мети, все людство, в тому числі чоловіки й жінки, будуть ошукані, розбещені й одержимі цими ідеями та поглядами. Чи знаєте ви, якими будуть наслідки того, що людство буде ошукане, розбещене й одержиме думками та поглядами сатани? Як ви гадаєте, навіщо сатана висуває ці ідеї, твердження, єресі та омани? Хіба лише для того, щоб розбестити людство? Хіба лише для того, щоб заволодіти людьми? Хто є мішенню всього цього? (Бог.) Правильно, ви повинні це чітко усвідомити. У всьому тому злому, що чинить сатана, і особливо в усьому тому, що він робить, аби ошукувати, непокоїти, контролювати й розбещувати людей, люди є лише знаряддям та інструментами. Вони є лише посудинами, які сатана використовує, щоб застосовувати всі свої здібності та вміння. Усе те, що робить сатана, спрямоване проти Бога, а не проти людей. Він хоче протистояти Богові, а люди є лише посудинами або інструментами, які він для цього використовує. Чому ж сатана хоче боротися з Богом? Чому він хоче так розбестити людство? Тому що Бог створив людство і хоче його спасти. Чому сатана не розбещує тварин, рослини чи іншопланетян? Тому що Бог не намагається спасти тварин, рослини чи іншопланетян, ані будь-яке інше створіння, окрім людей. Бог намагається спасти людей, яких Він створив на цій землі. Він намагається здобути цю групу людей на землі. Яких саме людей? Групу людей, які слідують за Богом і є вірними до смерті, які єдині з Богом серцем і розумом, які Бога бояться, а від злого втікають. Це ті люди, яких Бог хоче здобути. Але ще до того, як Бог виконає Свою роботу, щоб спасти й здобути цих людей, сатана намагається втрутитися першим і розбестити їх. Сатана каже: «Боже, Ти хочеш спасти людство? Тоді я спочатку їх розбещу. Коли люди будуть розбещені аж до того, що матимуть цілковито диявольську, а не людську сутність, Ти не зможеш їх спасти. Ти не досягнеш успіху і врешті-решт зазнаєш поразки». Це мета сатани. Повернімося до питання, яке Я поставив раніше. Коли сатана розбещує людський характер, а також висуває різноманітні єресі, омани, всілякі ідеї та погляди, щоб ошукувати, паралізувати й контролювати людський розум і серце, якою є його мета? Ви не можете на це відповісти; ви цього не розумієте. Коли сатана робить усе це, він цілить не в людей, хоча саме людей він розбещує та контролює. Натомість усе це спрямоване проти Бога. Якою є кінцева мета чи результат розбещення людей сатаною? Це налаштувати людей проти Бога. Коли люди стають цілковитим антиподом Богу та Його ворогом, сатана вважає, що його змова й корисливі розрахунки досягнуть успіху, і що люди на землі йому поклонятимуться й слідуватимуть за ним. Тому, коли різноманітні думки, твердження, єресі та омани сатани глибоко вкоріняться в серцях людей, вони більше не віритимуть в існування Бога, не визнаватимуть Його керівництва й влаштувань або Його володарювання. Люди цілковито заперечуватимуть Бога та зрадять Його. Сатана вважає, що достатньо розбестити людей до такої міри, щоб вони заперечували Бога. Чому? Тому що в цей момент люди, яких Бог хоче спасти, будуть цілковито й неподільно захоплені в полон й одержимі сатаною, і вони цілковито й неподільно стануть антиподом Бога. Таким є задум сатани. Чи правда, що ви ніколи раніше про це не думали? (Це правда.) Ви не розумієте. Люди думають: «Сатана розбещує людей, щоб захопити нас у полон, заманити в пастку, заподіяти нам шкоду, залишити нас помирати, запроторити нас до пекла та утримати нас від Божого спасіння й правильного шляху в житті. Сатана змушує нас страждати». Почасти це так, але це лише один з об’єктивних наслідків, спричинених усім, що робить сатана, і насправді не є його основною метою. Тепер ви розумієте, в чому полягає основна мета? Скажіть Мені, чому сатана ошукує, контролює та ув’язнює людський розум? (Усе, що робить сатана, спрямоване проти Бога, і його основна мета – налаштувати всіх людей проти Бога). Що ще? (Оскільки Бог хоче спасти людство, сатана хоче його розбестити й налаштувати проти Бога, аби люди не змогли отримати Боже спасіння. Сатана хоче зруйнувати Божий план управління для спасіння людства.) Сатана прищеплює людям всілякі єресі й омани, і коли ці хибні ідеї й погляди, єресі та омани глибоко вкорінюються в серцях людей, вони контролюють і полонять їхній розум. Це провокує певну ситуацію. Яку саме ситуацію? Ситуацію, в якій Божого антипода повністю сформовано, людство стало наскрізь ворожою силою, спрямованою проти Бога, і сатана щасливий. Це та мета, досягти якої намагається сатана. Навіщо сатана все це робить? Підсумуйте це одним реченням. (Сатана прищеплює людям всілякі єресі й омани, і коли ці хибні ідеї й погляди, єресі та омани глибоко вкорінюються в серцях людей, створюється ситуація, коли Божого антипода повністю сформовано і людські істоти стали людьми, які чинять опір Богові. Вони стали ворогами Бога, і сатана досяг своєї мети.) Такою є відповідь – хіба вона не проста? (Так, вона проста.) Це та мета й результат, яких хоче досягти сатана, розбещуючи людство.

На вашу думку, чи Бог знає про те, що робить сатана, аби розбестити людство? (Так, знає.) Тоді чому Бог дозволяє сатані це робити? Скористайтеся тим, що ви розумієте про істину, щоб це пояснити. Хіба немає про це якоїсь приказки? «Божа мудрість здійснюється на основі сатанинських витівок». Це приклад того, як приказка справджується, чи не так? (Саме так.) А також чи застосовний тут вираз «сатана є тлом і знаряддям Божої роботи»? (Так, застосовний.) Обидва твердження доречні й можуть бути використані для пояснення поставленого вище запитання. Хіба не так? (Так.) Саме так. Якщо хтось поставить таке запитання, як би ви це їм пояснили? Якщо ви просто туманно скажете: «Божа мудрість здійснюється на основі сатанинських витівок», люди будуть спантеличені й вас не зрозуміють. Чи знаєте ви, як пояснити це докладніше? Це ж легко пояснити, чи не так? Бог дозволяє сатані робити ці речі, які розбещують людство, не тому, що Бог не здатний покласти їм край або відреагувати на них, а з певної причини. Причина в тому, що «Божа мудрість здійснюється на основі сатанинських витівок», як Я вже казав раніше. Це не просто твердження чи теорія, а незаперечна істина, яка підтверджується тим фактом, що Бог може спасти людину після того, як сатана її розбестив. Яким же є задум сатани в тому, щоб розбестити людські характери та прищепити людям усілякі єресі й омани, аби контролювати та ув’язнити їхній розум? Хіба не в тому полягає його кінцева мета, щоб придушити роботу Божу та зробити так, аби Його план управління розчинився в повітрі? Чи це є витівками сатани? (Так.) Це є витівками сатани. Про що думає Бог, коли сатана вдається до таких витівок? Що робить Бог? Що в Нього на думці? Як у всьому цьому проявляється Його мудрість? Бог використовує витівки сатани. Сатана замислює витівку. Він каже: «Я провокую та розбещую людей, доки вони не уподібняться мені. Вони стають маленькими сатанами, які поділяють мої думки й погляди, сприймають людей і речі, поводяться й діють згідно з моєю сатанинською точкою зору та протистоять Богові. Я хочу взяти всіх людей, яких створив Бог, і змусити їх належати мені, сатані, аби робота Божа в людях виявилася марною та даремною. Безумовно, це призведе до того, що Божий план управління розчиниться в повітрі». Чи це витівка сатани? (Так.) А що ж тоді думає Бог? І що Він робить? Бог каже: «Сатано, ти поширюєш єресі й омани, щоб непокоїти й ошукувати людей, і робиш багато речей, щоб заважати роботі Божій та руйнувати її. Це лише прищепить людям деякі єресі й омани, щоб вони жили згідно з ними та протистояли Богові. Тоді Я засную Свої слова й роботу на розбещеності людства, викриватиму єресі й омани, за допомогою яких ти розбещуєш людство, судитиму різноманітні розбещені характери людей і дозволю людям ідентифікувати різноманітні думки та твердження, які ти їм прищепив. Так люди не лише зрозуміють істину й Бога, а й навчаться помічати різноманітні твердження, думки й погляди сатани, а також бачити наскрізь його характер, сутність і різноманітні злі вчинки. Використовуючи розуміння істини як основу, люди зможуть точніше та з більшою силою ідентифікувати та відкидати сатану. З негативного боку, люди більше не вводитимуться сатаною в оману, не потраплять до нього в полон і не будуть поглинуті ним удруге. З позитивного боку, вони будуть більш здатні вірити в існування Бога, Його ідентичність, а також той факт, що Він володарює неподільно над усіма створіннями та всім сущим, і підтверджувати все це. Після досягнення цих двох речей люди шануватимуть і по-справжньому слухатимуться Бога. Бог завоює їхні серця або, точніше кажучи, Бог здобуде їх. Коли люди досягнуть цього етапу, сатана більше не ошукуватиме та не використовуватиме їх. Натомість вони зможуть ретельно розпізнати сатану, побачити його наскрізь і відкинути його з глибини своїх сердець. Вони визнають, що є створіннями Божими, охоче приймуть володарювання й керівництво Творця, і в такий спосіб цілковито повернуться до Бога». Таким є конкретне Боже розпорядження та план. Звичайно, можна також сказати, що це думка та ідея, які Бог має глибоко у Своєму серці. Ось як Бог мислить, як працюють Його ідеї і як Він усе це влаштував. Поки сатана ошукував і розбещував людей, Бог методично впорядковував усі створіння і все суще, крок за кроком організовано просуваючи Свій план і управління вперед, безперервно до сьогоднішнього дня. Людство було цілковито розбещене й захоплене сатаною. Однак незаперечним фактом є те, що коли це просякнуте й наповнене всілякими сатанинськими отрутами людство буде покликане Богом і почує Його голос, воно все ще може постати перед Богом, прийняти Його поклик і бути готовим прийняти Його суд і кару. Навіть якщо Бог засудить і прокляне таке людство за те, що воно є подобою сатани та Його ворогом, воно ніколи Його не покине. Навіть якщо людські розум і погляди сповнені тим, що прищепив людям сатана, змушуючи їх сприймати людей і речі, поводитись і діяти під глибоким впливом і контролем сатанинських думок і поглядів, їхні серця дедалі більше щиро та спішно повертаються до Бога. Хіба це не є незаперечним фактом? (Так і є.) Що більше, в недалекому майбутньому, після того як Бог викриє всі злі вчинки сатани, це глибоко розбещене сатаною людство зможе цілковито зректися сатани, сказати йому «ні» та повернути свої серця до Бога. Усі вони будуть готові неухильно слідувати за Богом згідно з Його володарюванням, керівництвом та розпорядженнями. Саме в цьому напрямку йде успішне завершення великої роботи Божої, чи не так? (Саме так.) Особливо після спілкування про те, що значить прагнути до істини, більше людей матимуть рішучість розглядати людей і речі, поводитися та діяти згідно зі словами Божими, маючи за критерій істину. Незалежно від того, сильною чи слабкою є рішучість людей, чи вони ввійшли в цю реальність, чи ні, – хай там що, але той факт, що таке глибоко розбещене сатаною людство має бажання й рішучість його зректися, розглядати людей і речі, поводитись і діяти згідно зі словами Божими, маючи за критерій істину, а не різноманітні ідеї та погляди, які прищепив їм сатана, – це само по собі є ознакою того, що Бог уже переміг. Отже, сатану вже принижено, чи не так? (Саме так.) Отже, твердження про те, що «Божа мудрість здійснюється на основі сатанинських витівок», – це не просто порожні слова, а практичний, об’єктивний і незаперечний факт. Усе зло, яке коїть сатана, досягло тієї межі, коли він ошукує та контролює людство. Він вважає, що завадив роботі Божій та зруйнував її і що для Бога неможливо продовжувати здійснювати Свій план управління. Тому сатана вважає, що він переміг. Однак сатана не може сповільнити темп Божого плану управління для спасіння людства, хай там яким відчайдушним він би не був, як і не може він завадити великому успіху Божого плану управління та перемозі над сатаною. Нині робота Божа поширилася по всьому всесвіту, і Боже слово розповсюдилося в мільйони домівок. Це свідчення великого успіху Божого.

Якщо хтось знову запитає вас: «Чому сатана ошукує, контролює та ув’язнює людський розум? Чому Бог дозволяє сатані це робити?». Чи зможете ви відповісти на ці запитання? Навіть якщо ви не можете повністю це пояснити, ви можете принаймні поділитися деякими своїми міркуваннями. Чому сатана робить усе це? У чому полягає значущість того, що Бог дозволяє йому все це робити? Ви повинні поміркувати над цими речами, і у вашому серці повинна з’явитися чітка відповідь. Бог працює над спасінням людства вже шість тисяч років. Деякі люди не розуміють цього й кажуть: «Невже Бог працює вже шість тисяч років? Хіба це не задовго?». Незалежно від того, скільки триває робота Божа, всі Його дії мають величезне значення. Важлива не лише тривалість Його роботи; кінцеві результати, яких досягає Його робота, мають іще більше значення. Якби не той факт, що Бог працює над спасінням людства вже шість тисяч років, то заціпеніння й тупість не дозволили б людям пізнати Бога або бути повністю Ним спасенними. Чи змогли б люди ідентифікувати антихристів і розпізнавати їхню природу й сутність, якби вони лише раз або два були ошукані та потурбовані антихристами? Чи вистачило б для цього трьох або п’яти разів? Боюся, що ні. Люди повинні пережити це багато разів, доки як слід не розгледять природу та сутність антихристів. Тільки тоді вони зможуть по-справжньому ідентифікувати та цілковито зректися антихристів. Зокрема, якщо люди зазнають божевільного гноблення та жорстокого переслідування з боку великого червоного дракона впродовж занадто короткого часу, вони не здобудуть повного досвіду й невдовзі забудуть про нього. Як наслідок, вони не будуть по-справжньому ненавидіти та відкидати великого червоного дракона. Жорстоке переслідування сатани має викарбуватися в серцях людей, як тавро, аби вони зненавиділи його від щирого серця та ясно побачили його справжнє обличчя. Якщо людина зазнавала переслідувань недовго й лише раз або два, їй буде важко зненавидіти сатану та зректися його. При нагоді вона все ще добре відгукуватиметься про сатану та співатиме йому хвалу. Людину слід багато разів віддавати в руки сатани, аби вона натерпілася від його тортур і жорстокості, перш ніж вона зможе ясно побачити сатанинське зло, потворність, підступність і нахабство та цілковито від нього відмовитися. Цих речей абсолютно необхідно зазнавати впродовж тривалого періоду часу. Наприклад, у металургії неможливо отримати якісну сталь за короткий час її перебування у вогні; сталь має бути ретельно загартована, щоб отримати найкращий результат. Тобто кожен етап Божої роботи вимагає тривалого часу; кожен етап вимагає тривалого періоду часу. Це потрібно робити саме так, інакше доброго результату не досягти. Під впливом значніших обставин кожної доби в глибині людського серця і в розбещеному характері людства відбуватимуться зміни різних ступенів, і кожна із цих змін буде пов’язана з тією роботою, яку Бог хоче виконати в людях на кожному етапі. Причина, чому Бог знову втілився в останні дні, щоб працювати в такому великому масштабі й так багато говорити, полягає в тому, що на цьому останньому етапі розбещений характер, думки й погляди людства, а також ширше середовище й передісторія суспільства – все це відповідає контексту роботи, яку Бог хоче виконати в останні дні. Тенденції, звичаї, моделі чи ситуації в суспільстві, політична ситуація або навіть політична влада сатанинських націй – усе це чинники ширшого середовища. У той час, коли ці чинники перебувають на другому плані, внутрішній ландшафт і розбещений характер людей, тобто внутрішній стан усього людства – це саме те, що потрібно Богові для Його роботи. Це найвідповідніший час для Бога, щоб розгорнути Свої суд і кару, щоб виявити Свої велич, праведність, милість і милосердя. Коли всі ці чинники дозріли й повністю готові, Бог починає Свою роботу. Це робота, яку Бог хоче виконати під впливом ширшого контексту. Вам достатньо це зрозуміти. Деякі люди доброго духовного рівня зрозуміють, тоді як інші, які не мають досвіду, можуть не зрозуміти. Зокрема ті, хто не може зрозуміти політичну ситуацію й сутність тенденцій у суспільстві, хто не є достатньо зрілим у своєму мисленні, задовольняються лише невеликими духовними досвідами й незначними свідченнями і можуть мало що розуміти про ширший політичний і соціальний контекст, задіяний у роботі Божій. Не має значення, наскільки ви здатні розуміти ці речі; вони стануть зрозумілими мірою того, як ви поступово дедалі більше переживатимете їх на власному досвіді, оскільки вони пов’язані з Божим планом управління та Божою роботою, що є великим видінням. Ми не будемо більше спілкуватися на цю тему, тому що ви ще не готові заглибитися в неї.

Минулого разу ми закінчили спілкування на твердженні про моральне поводження: «Що б тобі інші не доручили, щосили старайся зробити це сумлінно». Тепер ми поспілкуємося про твердження «Для шляхетної людини її слово – окови». Передусім ми повинні спробувати розібратися, як препарувати неправильне мислення та погляди в цьому твердженні про моральне поводження і в чому полягає намір сатани, коли він його робить. Існує китайська ідіома, яка звучить так: «Важко пізнати справжні наміри людини», тож у чому полягають справжні наміри сатани? Ось що нам потрібно розкрити й препарувати. «Для шляхетної людини її слово – окови» є черговою ідеєю та твердженням, які сатана поширює серед людей, і зовні воно здається цілком шляхетним, хвилюючим і потужним. Що ж такого вражаючого в цьому твердженні? Чи варто ним дорожити й брати його близько до серця? Чи варто розглядати людей і речі, поводитись і діяти згідно з цією ідеологічною точкою зору? Чи має вона якусь цінність? Чи є це твердження позитивним? Якщо це не щось позитивне і не є правильним поглядом, то в чому полягає його негативний вплив на людей? Яким є намір сатани, коли він робить таке твердження та прищеплює людям цю ідею? Як ми повинні це розпізнати? Якщо ти здатен це розпізнати, то цю фразу буде заперечено й відкинуто з глибини твого серця, і ти більше не піддаватимешся її впливу. Навіть якщо ця фраза вряди-годи промайне у твоїй свідомості й глибоко всередині стурбує тебе, якщо ти зможеш її розпізнати, ти не будеш скутий чи зв’язаний нею. Чи вважаєте ви, що твердження «Для шляхетної людини її слово – окови» має якусь цінність? Чи це твердження позитивно впливає на людей? (Ні.) Чи хотіли б ви бути шляхетною людиною? Бути шляхетною людиною – це добре чи погано? Краще бути справжньою шляхетною людиною чи вдаваною? Краще бути шляхетною людиною чи лиходієм? Хіба ви не замислювалися над цими питаннями? (Ні.) Хоча ви не замислювалися над цими питаннями, одне можна сказати напевно: ви часто вживаєте слово «добродій», кажучи щось на кшталт «Краще бути справжнім лиходієм, ніж фальшивим добродієм» та «Справжня шляхетна людина настільки великодушна, що, коли хтось її образить, вона не тримає на нього зла й здатна йому пробачити. Ось що називається шляхетна людина!» Що свідчить про вас той факт, що ви здатні казати такі речі? Чи він свідчить про те, що шляхетна людина має певний статус у ваших думках і поглядах і що у вашій свідомості наявні ідеологічні висловлювання про шляхетну людину? Чи можна було б так сказати? (Так, можна.) Ти схвалюєш тих людей у суспільстві, які поводяться як шляхетні або яких називають шляхетними, і захоплюєшся ними, і ти докладаєш усіх зусиль, щоб самому стати шляхетною людиною і щоб тебе вважали добродієм, а не лиходієм. Якщо хтось скаже: «Ти справжній лиходій», ти дуже засмутишся. Однак якщо хтось скаже: «Ти – справжня шляхетна людина», ти будеш у захваті. Це тому, що ти відчуваєш, що якщо хтось зробив тобі комплімент, назвавши шляхетною людиною, твій характер було піднесено, а твої способи й методи поводження та вирішення справ було визнано. Звичайно, здобувши таке визнання в суспільстві, ти відчуваєш, що маєш шляхетний статус і не належиш до нижчого класу або неповноцінних людей. Порядний добродій, незалежно від того, чи є він міфом, чи існує насправді, посідає певне місце глибоко в серцях людей. Тому, коли Я запитав вас, що краще – шляхетна людина чи лиходій, ніхто з вас не наважився відповісти. Чому? Тому що ви подумали: «Як Ти можеш таке питати? Звичайно, краще бути шляхетною людиною, ніж лиходієм. Хіба шляхетна людина не є доброю, порядною і високоморальною? Сказати, що бути шляхетною людиною погано, суперечить здоровому глузду, чи не так? Це б суперечило нормальній людській сутності, чи не так? Якщо шляхетна людина – не добра, то яка ж людина тоді є доброю?». Отже, ви не наважилися відповісти, хіба не так? (Так, не наважилися.) Чи підтверджує це, що у вашому серці є чіткий вибір між шляхетною людиною та лиходієм? Кому ви віддаєте перевагу? (Шляхетній людині.) Тоді наша задача очевидна. Зосередьмося на ідентифікації та аналізі шляхетної людини. Ніхто не любить лиходіїв, це само собою зрозуміло. Так що ж таке шляхетна людина? Якщо ви запитаєте: «Що краще – бути добродієм чи лиходієм?». Для Мене відповідь очевидна: і те, і інше погано, тому що ані добродій, ані лиходій не є позитивними персонажами. Просто люди вважають поведінку, дії, характер і моральність лиходія відносно поганими й тому не люблять його. Коли низька моральність і характер лиходія відкрито демонструються, люди бачать його ще більш лиходійським. Однак шляхетна людина частіше демонструє свою вишукану манеру говорити й діяти, свою добру мораль і витончений характер, і люди поважають її і відчувають, що завдяки їй збагачуються. Як наслідок, вони називають її добродієм. Коли шляхетна людина представляється в такий спосіб, її хвалять, нею захоплюються та ставляться до неї з великою повагою. Тому люди люблять шляхетну людину і не люблять лиходія. Однак, на якій підставі люди визначають, що хтось є шляхетною людиною, а хтось – лиходієм? (На підставі їхньої зовнішньої поведінки.) Люди судять про людину як про шляхетну або ницу з огляду на її поведінку, але чому люди судять про інших на основі їхньої поведінки? Відповідь полягає в тому, що духовний рівень більшості людей здатен досягти лише цього рівня. Вони можуть бачити тільки, чи є поведінка людини доброю чи поганою; вони не можуть ясно бачити сутність цієї людини. Як наслідок, вони здатні визначити, чи є людина шляхетною чи лиходієм, тільки на основі її поведінки. Тож чи є цей метод розпізнавання коректним? (Ні.) Він абсолютно некоректний. Чи правильно тоді вважати, що шляхетна людина – це людина з витонченим характером і доброю мораллю? (Ні.) Саме так, це неправильно. Неправильно тлумачити шляхетну людину як людину з витонченим характером і мораллю, гідну й доброчесну. Тому, дивлячись на це зараз, скажіть, чи є поняття «шляхетної людини» позитивним? (Ні.) Воно не є позитивним. Добродій не є шляхетнішим за лиходія. Отже, якщо хтось запитає: «Що краще – бути добродієм чи лиходієм?». Якою є відповідь? (Обидва погані.) Це точно. Якщо хтось запитає, чому вони обидва погані, відповідь проста. Ні добродій, ні лиходій не є позитивними персонажами; жоден із них не є по-справжньому доброю людиною. Вони сповнені розбещеного характеру та отрути сатани. Вони контрольовані й отруєні сатаною і живуть за його логікою та законами. Тому можна з упевненістю сказати, що хоча лиходій не є доброю людиною, шляхетна людина також не може бути позитивним персонажем. Навіть якщо шляхетна людина сприймається людьми довкола як людина добра, вона просто вдає із себе добру. Вона не є чесною людиною, схваленою Богом, а тим більше людиною, яка Бога боїться, а від злого втікає. Просто шляхетна людина поводиться добре трохи частіше, а погано трохи рідше, тоді як лиходій поводиться погано трохи частіше, а добре трохи рідше. Шляхетну людину трохи більше поважають, а лиходія трохи більше зневажають. Це єдина відмінність між шляхетною людиною та лиходієм. Якщо люди судитимуть про них за їхньою поведінкою, це єдиний результат, який вони отримають.

Люди визначають, чи є хтось шляхетною людиною, чи лиходієм, з огляду на поведінку цієї людини. Вони можуть сказати: «Ця людина – шляхетна, тому що вона зробила багато речей на благо всіх. Усі так вважають. Тому вона є шляхетною людиною, людиною з високими моральними якостями». Якщо всі кажуть, що людина є шляхетною, чи робить це її доброю людиною та позитивним персонажем? (Ні.) Чому ні? Тому що всі люди є розбещеними, мають розбещені характери та не мають принципів істини. Тому, хто б не казав, що людина є шляхетною, це твердження походить від сатани і від розбещеної людини. Людський стандарт оцінювання не є коректним, а тому і його результат також не є коректним. Бог ніколи не послуговується поняттями шляхетних людей чи лиходіїв. Він не вимагає від людей бути справжніми добродіями замість фальшивих, і Він ніколи не каже: «Ви всі лиходії. Я не хочу лиходія, я хочу шляхетну людину». Хіба Бог таке каже? (Ні.) Він цього не каже. Бог ніколи не оцінює й не визначає, чи є людина доброю чи поганою, за її словами та діями. Натомість Він оцінює й визначає це згідно з їхньою сутністю. Що це означає? По-перше, це означає, що людей судять за якістю їхньої людської сутності, за тим, чи мають вони розсудливість і сумління. По-друге, їх судять за їхнім ставленням до істини та до Бога. Саме так Бог оцінює й визначає, чи є людина кращою, чи гіршою. Тому в словах Божих немає такого поняття, як шляхетна людина чи лиходій. У церкві, серед людей, яких Бог спасає, Він не вимагає від них бути шляхетними людьми, не пропагує ідею належності до шляхетних людей і не просить людей критикувати лиходіїв. Дім Божий, безумовно, не судить, хто є високоморальним згідно з традиційними культурними уявленнями про моральне поводження. Він не просуває нікого й не сприяє нікому, хто є шляхетною людиною, як і не вичищає та не виганяє нікого, хто є лиходієм. Дім Божий просуває, сприяє, вичищає або виганяє людей згідно з власними принципами. Він не розглядає людей згідно зі стандартами й висловами про моральне поводження, просуваючи кожного, хто є шляхетною людиною, і відкидаючи кожного, хто є лиходієм. Натомість він поводиться з усіма людьми згідно зі словом Божим та істиною. Що ви думаєте про деяких людей у церкві, які повсякчас намагаються бути шляхетними? (Від них немає користі.) Деякі новонавернені віряни завжди судять людей згідно зі стандартами шляхетної людини чи лиходія. Коли вони бачать, як церковні керівники обтинають і розбирають людей, які спричиняють порушення й заворушення, вони кажуть: «Цей керівник не є шляхетною людиною! Коли брат чи сестра припускається маленької помилки, він чіпляється за неї й не відпускає. Шляхетна людина цим би не переймалася. Шляхетна людина була б терпимою, поблажливою і навіть умиротворюючою – вона б набагато більше приймала інших! А цей керівник так жорстко поводиться з людьми. Вочевидь він є лиходієм!». Ці люди кажуть, що ті, хто захищає інтереси дому Божого, не є шляхетними людьми. Вони кажуть, що ті, хто працює заповзято, ретельно й відповідально, – лиходії. Що ви думаєте про людей, які так розглядають інших? Чи розглядають вони людей згідно з істиною чи словом Божим? (Ні.) Вони не бачать людей згідно з істиною та словом Божим. Що гірше, вони беруть ідеї, погляди, методи й засоби, за допомогою яких сатана оцінює людей, і поширюють і вивергають їх у церкві. Ці речі вочевидь є думками й поглядами безбожників і невіруючих. Якщо ти не проникливий і вважаєш, що шляхетна людина – це добра людина з високими моральними якостями, така, що є стовпом у церкві, то ти, напевно, введений нею в оману. Оскільки ти маєш такі ж самі думки й погляди, що й ця людина, то коли хтось озвучує зауваження чи твердження про шляхетних людей, ти поза сумнівом будеш утягнутий і збитий на манівці, навіть цього не підозрюючи. Однак, якщо ти проникливий у таких речах, ти відкинеш подібні твердження та не будеш збитий ними на манівці. Натомість ти наполягатимеш на тому, щоб оцінювати людей і речі, судити про добро та зло згідно зі словом Божим і принципами істини. Тоді ти бачитимеш людей і речі правильно та діятимеш згідно з волею Божою. Ті невіруючі, які не прагнуть до істини, і ті, хто не є проникливим і не бажає дотримуватися правил дому Божого, часто плекають думки й погляди, які походять від сатани й поширені серед безбожників, щоб збивати на манівці братів і сестер та порушувати їхнє розуміння істини. Якщо люди не є проникливими, то, хоча вищезгадані люди можуть і не турбувати чи збивати їх на манівці, їхні твердження часто контролюватимуть їх, і вони ухилятимуться від того, щоб діяти чи висловлюватись. Вони не наважуватимуться відстоювати принципи істини, не наважуватимуться наполягати на тому, щоб діяти згідно з вимогами слова Божого, не кажучи вже про те, щоб наважитись відстоювати інтереси Божого дому. Чи спричинено це недостатнім розпізнаванням думок і тверджень сатани? (Так.) Вочевидь, причина саме в цьому. Поняття «добродій» і «лиходій» не діють у церкві. Безбожники добре вміють удавати й жити під масками. Вони виступають за те, щоб бути шляхетними людьми, а не лиходіями, і вдаються до цього маскування в своєму житті. Вони використовують ці речі, щоб утвердитися серед людей, обманом змусити інших людей забезпечити собі престиж і добру репутацію, здобути славу та багатство. У домі Божому всі ці речі потрібно вигнати й оголосити поза законом. Не можна допускати, щоб ці речі поширювалися в домі Божому або серед Божих обранців, а також не можна дозволяти їм турбувати та збивати на манівці обраний народ Божий. Це тому, що все це походить від сатани, не має жодного підґрунтя в слові Божому і, безумовно, не є принципами істини, яких люди повинні дотримуватись у тому, як вони розглядають людей і речі, поводяться та діють. Тому «добродій», «фальшивий добродій» і «лиходій» не є коректними термінами для визначення сутності людини. Чи зрозуміло Я пояснив поняття «шляхетної людини»? (Так.)

Розгляньмо ще раз вислів «Для шляхетної людини її слово – окови», щоб зрозуміти, що він насправді означає. Буквальне значення цієї фрази полягає в тому, що шляхетна людина мусить серйозно ставитися до своїх слів. Як то кажуть, людина настільки добра, наскільки добре вона дотримується свого слова; шляхетна людина має бути щирою в тому, що каже, й виконувати свої обіцянки. Тому, щоб стати шляхетною людиною з високими моральними якостями, яку люблять і поважають, людина мусить діяти згідно з висловом «Для шляхетної людини її слово – окови». Тобто шляхетна людина повинна заслуговувати на довіру. Вона мусить брати на себе відповідальність за те, що каже й обіцяє, і неодмінно це виконувати. Вона не може відмовитися від свого слова або не виконати даних іншим обіцянок. Людина, яка часто не виконує того, що обіцяє іншим, не є шляхетною чи доброю людиною, а радше є лиходієм. Саме так можна витлумачити фразу «Для шляхетної людини її слово – окови». Ця фраза наголошує передусім на словах і вчинках шляхетної людини з погляду моральності та надійності. Перш за все, дозвольте запитати, що означає «слово» у вислові «слово шляхетної людини»? Воно означає дві речі: обіцянку, яку та дає, або обітницю щось зробити. Як Я вже казав раніше, шляхетні люди – це не добрі люди, а звичайні люди, глибоко розбещені сатаною. Отже, з точки зору людської сутності, у які способи люди переважно проявляють себе в тому, що вони обіцяють? Говорять пихато, перебільшують, вихваляються, розповідають про себе речі, які не відповідають дійсності, кажуть речі, які не підтверджуються фактами, брешуть, розмовляють грубо та не контролюють себе. Усе це можна спостерігати в тому, що люди кажуть та обіцяють. І після того, як людина каже такі речі, ти просиш її виконати свою обіцянку, дотриматися слова й не відмовлятися від сказаного, і якщо вона це виконує, ти вважаєш її шляхетною та доброю людиною. Хіба це не абсурд? Якщо ретельно дослідити й перевірити те, що кажуть щодня розбещені люди, то виявиться, що це стовідсоткова брехня, порожні слова або напівправди. Жодне слово не є точним, правдивим або таким, що відповідає фактам. Натомість їхні твердження спотворюють факти, плутають чорне з білим, а деякі з них навіть приховують злі наміри або сатанинські витівки. Якщо всі ці слова будуть виконані, то це спричинить чималий хаос. Не говорімо про те, що сталося б у великій групі людей, уявімо просто ситуацію, коли в сім’ї є так звана шляхетна людина, яка постійно робить безладні зауваження, виголошує безліч безглуздих теорій, а також бундючних, хибних, підступних і порочних слів. Якщо ця людина серйозно ставиться до своїх слів, а її слово – це її окови, то якими будуть наслідки? У який безлад порине ця сім’я? Це подібно до диявольського царя в країні великого червоного дракона. Наскільки б абсурдною чи лихою не була його політика, він однаково просуває її, а ті, хто підкоряються йому, виконують і втілюють цю політику в життя – ніхто не наважується чинити їй спротив або покласти їй край, що призводить до хаосу на загальнодержавному рівні. Більше того, наближаються різноманітні катастрофи й розпочалася підготовка до війни. Уся країна занурена в цілковите сум’яття. Якщо диявольський керівник панує в країні або над народом упродовж тривалого часу, то народ цієї країни матиме серйозні проблеми. Наскільки безладним усе стане? Якщо люди виконуватимуть і запроваджуватимуть у життя всю безпідставну маячню, омани та брехню, які вивергають диявольські царі, хіба з цього вийде щось добре для людства? Людство лише ставатиме дедалі безладнішим, темнішим і злішим. На щастя, «Для шляхетної людини її слово – окови» – це не більше ніж порожні слова; це лише риторика, сатана не здатен втілити її в життя та не здатен досягти того, про що говорить. Отже, у світі все ще є трохи порядку, і люди досі відносно стійкі. Якби це було не так, то в кожному закапелку людського світу, повсюди, де є «шляхетні люди», панував би хаос. Це лише одне з того, що не так із висловом «Для шляхетної людини її слово – окови». Із точки зору людської сутності, ми бачимо, що їхні погляди, те, що вони кажуть, і їхні обіцянки є ненадійними. Інша проблема полягає в тому, що людство контролюється ідеологічним поглядом «Для шляхетної людини її слово – окови». Люди вважають: «Ми повинні дотримуватися свого слова й виконувати те, що обіцяємо зробити, тому що це означає бути шляхетною людиною». Цей ідеологічний погляд панує в людському мисленні й стає тим стандартом, згідно з яким люди розглядають, судять і характеризують будь-яку іншу людину. Чи є це доречним і правильним? (Ні, це не правильно.) Чому це неправильно? По-перше, тому що те, що кажуть люди, не має ніякої цінності і є просто порожніми словами, брехнею та перебільшеннями. По-друге, несправедливо використовувати цей ідеологічний погляд, щоб контролювати людей і вимагати від них дотримуватися свого слова. Люди часто послуговуються висловом «Для шляхетної людини її слово – окови», щоб виміряти вищість або меншовартість іншої людини. Самі того не усвідомлюючи, люди часто турбуються про те, як виконати свої обіцянки, і це ними керує. Якщо вони не можуть виконати свої обіцянки, вони наражаються на дискримінацію та докори з боку інших, і їм важко утвердитися в громаді, якщо вони не можуть виконати якусь дрібницю. Це несправедливо щодо цих людей і негуманно. Через свої розбещені характери люди висловлюються згідно зі своїми вподобаннями, кажучи все, що хочуть сказати, і їм байдуже, наскільки абсурдними чи невідповідними фактам є їхні твердження. Такими є розбещені люди. Природно, аби все діяло відповідно до свого характеру: курка має навчитися кудкудакати, собака – гавкати, а вовк – вити. Якби щось не було людиною, але від нього суворо вимагали, аби воно казало й робило людські речі, йому було б дуже важко. Люди мають розбещений сатанинський характер, характер пихатий і брехливий, тому для них природно брехати, перебільшувати та промовляти порожні слова. Якщо ти розумієш істину й бачиш людей наскрізь, усе це має здаватися тобі нормальним і звичайним. Ти не повинен використовувати хибну ідею про те, що «Для шляхетної людини її слово – окови», щоб розглядати людей і речі, а також щоб судити людей і визначати, чи є вони добрими або надійними, чи ні. Такий метод оцінювання не є коректним, і його не слід застосовувати. Який же метод є коректним? Люди мають розбещений характер, тому для них нормально перебільшувати та казати речі, які не відображають їхньої реальної ситуації. Ти мусиш правильно до цього ставитися. Ти не повинен вимагати від людини виконувати свої обіцянки згідно зі стандартами шляхетної людини, і ти в жодному разі не повинен зв’язувати інших або себе ідеєю про те, що «Для шляхетної людини її слово – окови». Це неправильно. Більше того, судити про людську сутність і моральний характер людини по тому, чи є вона шляхетною чи ні, – це фундаментальна помилка й неправильний підхід. Він хибний у своїй основі та не відповідає ані слову Божому, ані істині. Тому, незалежно від того, які ідеологічні погляди використовує світський світ, щоб судити про людину, і незалежно від того, чи виступає світський світ за те, щоб бути шляхетною людиною чи лиходієм, у домі Божому не пропагується вислів «Для шляхетної людини її слово – окови», нікому не рекомендується бути шляхетною людиною, і від тебе, звичайно, не вимагається діяти згідно з висловом «Для шляхетної людини її слово – окови». Навіть якщо ти суворо вимагаєш від себе бути шляхетною людиною та уособлюєш вислів «Для шляхетної людини її слово – окови», що тоді? Ти можеш дуже добре це виконувати й стати скромною шляхетною людиною, яка виконує свої обіцянки та ніколи не відмовляється від свого слова. Однак, якщо ти ніколи не розглядаєш людей і речі, не поводишся й не дієш згідно зі словами Божими або не слідуєш принципам істини, то ти є цілковитим невіруючим. Навіть якщо багато людей погоджуються з тобою й підтримують тебе, кажуть, що ти – шляхетна людина, що ти ніколи не відмовляєшся від свого слова та серйозно ставишся до своїх обіцянок, то що з того? Чи означає це, що ти розумієш істину? Чи означає це, що ти слідуєш шляхом Божим? Хай там як добре й належно ти слідуєш моральному твердженню «Для шляхетної людини її слово – окови», якщо ти не розумієш слова Божого, не дотримуєшся принципів істини та не дієш згідно з ними, то ти не отримаєш Божого схвалення.

Щойно ідентифікувавши й препарувавши помилки, пов’язані з ідеєю про те, що «Для шляхетної людини її слово – окови», подивімося тепер на те, чого Бог вимагає від людей з точки зору їхніх слів і дій. Якою людиною Бог вимагає бути від людини? (Чесною людиною.) Правильно. Будь чесним, не бреши, не обманюй, не вводи в оману та не хитруй. Шукай слово Боже і принципи істини, коли дієш. Ідеться лише про ці кілька речей, це дуже просто. Якщо ти кажеш неправду, виправся. Якщо перебільшуєш, брешеш або говориш невідповідно своєму становищу, поміркуй над цим і усвідом це, і шукай істину, аби це виправити. Ти маєш говорити те, що відображає твою реальну ситуацію, розуміння в твоєму серці та факти. Окрім того, якщо ти можеш зробити те, що пообіцяв іншим, то зроби це. Якщо не можеш, то скажи їм про це негайно. Скажи: «Даруйте, я не можу цього зробити. Я не маю здібностей і не зможу зробити це добре. Я не хочу вас затримувати, тому краще попросіть когось іншого про допомогу». Не обов’язково завжди дотримуватися свого слова, ти можеш відмовитися від своїх обіцянок. Просто будь чесною людиною. Будь чесним у тому, що кажеш і робиш, замість намагатися фальсифікувати або ошукувати, і в усіх ситуаціях шукай принципи істини. Усе так просто, це так легко. Чи якась частина того, що Бог просить людей зробити, змушує їх удавати? Хіба Він коли-небудь просив від людей забагато, щоб вони робили більше, ніж можуть витримати або на що здатні? (Ні.) Якщо люди не мають того, що потрібно з точки зору духовного рівня, здатності розуміти, фізичної енергії або сили, Бог каже їм, що достатньо, аби вони робили те, на що здатні, докладали максимум зусиль і повністю викладались. Ти кажеш: «Я виклався на всі сто, але все ще не відповідаю Божим вимогам. Це все, на що я здатний, але я не знаю, чи Бог задоволений». Насправді, роблячи це, ти вже виконав Божі вимоги. Бог не дає людям нести заважкого для них тягаря. Якщо ти можеш нести п’ятдесят кілограм, Бог, звичайно, не дасть тобі нести тягаря важчого за п’ятдесят кілограм. Він не тиснутиме на тебе. Так Бог ставиться до кожного. І тебе ніхто не контролюватиме – жодна людина чи ідеологічний погляд. Ти вільний. Коли щось трапляється, ти маєш право вибору. Ти можеш обрати практикувати згідно зі словом Божим, ти можеш обрати практикувати згідно зі своїми особистими бажаннями, або, звичайно, ти можеш обрати чіплятися за ідеологічні погляди, які прищепив тобі сатана. Ти вільний обрати будь-який із цих варіантів, але ти повинен узяти на себе відповідальність за будь-який вибір, який зробиш. Бог лише показує тобі шлях; Він не примушує тебе робити щось чи не робити. Після того, як Бог показав тобі шлях, вибір залишається за тобою. Ти маєш повні людські права, в тому числі абсолютне право вибору. Ти можеш обрати істину, свої людські бажання або, звичайно, ідеологічні погляди сатани. Незалежно від того, що ти обереш, тобі відповідати за кінцевий результат; ніхто інший не візьме це на себе. Коли робитимеш вибір, Бог жодним чином не втручатиметься в нього й не примушуватиме тебе до чогось. Можеш обирати, що захочеш, яким би цей вибір не був. Зрештою, Бог не осипатиме тебе похвалою, не надасть тобі великої переваги, не сповнить твоє серце приємним відчуттям або не дасть тобі почуватися надзвичайно шляхетним лише тому, що ти обрав правильний шлях та істину. Він цього не робитиме. Бог також одразу не каратиме й не проклинатиме тебе, якщо ти обереш свої людські бажання, як і не обрушить на тебе негайно катастрофу в покарання, навіть якщо ти діятимеш нерозважливо згідно з ідеями, які прищепив тобі сатана. Поки ти вибираєш, усе відбувається природно, і після того, як ти обереш, усе продовжує відбуватися природно. Бог просто спостерігає, стежить за тим, як усе це відбувається, та дивиться на причину, процес і результат. Звичайно, наприкінці, коли людей судитимуть і визначатимуть їхній кінець, Бог класифікуватиме шлях, який ти обрав, з огляду на всі твої особисті вибори, Він подивиться на цей шлях у цілому, щоб побачити, якою людиною ти є насправді, і на основі цього визначить, який саме кінець ти повинен мати. Таким є Божий метод. Розумієте? (Так, розуміємо.) Коли Бог виконує Свою роботу, Він ніколи не дозволяє якомусь твердженню, вислову або ідеологічному погляду стати популярним серед людей, аби той обмежував і контролював їхні думки, з тим щоб вони мимоволі робили те, чого хоче Бог. Це не Божий спосіб роботи. Бог надає людям цілковиту свободу і право вибору, і вони користуються вповні людськими правами та абсолютним правом вибору. У кожній ситуації, з якою стикаються люди, вони можуть прийняти й використовувати ідеологічні погляди сатани, щоб зрозуміти будову тієї чи іншої речі та судити про неї, або ж вони можуть зробити це згідно зі словом Божим і принципами істини. Чи є це фактом? (Так, це факт.) Бог не примушує людей; те, що робить Бог, є справедливим для кожного. Ті, хто любить істину й позитивні речі, зрештою йдуть шляхом прагнення до істини, здобувають істину, мають серце, яке боїться Бога, можуть по-справжньому підкоритися Богові й будуть спасенні, тому що вони люблять істину та позитивні речі. Що ж до тих, хто не любить істину і завжди діє нерозважливо згідно зі своєю власною волею, вони ситі по горло істиною та в жодному разі не приймають її. Вони просто бояться Божої кари й суду, бояться, що будуть покарані, тому вони неохоче, на показ виконують трохи роботи в Божому домі, трохи прислужують і вряди-годи демонструють гарну поведінку. Однак вони ніколи не приймають істину, не слідують шляхом Божим і не перебувають на шляху прагнення до істини та втілення істини в життя. Як наслідок, вони ніколи не зрозуміють істину та не ввійдуть у реальність істини, а отже, втратять можливість бути спасенними. Більшість таких людей є прислужниками. Навіть якщо вони не чинять зла, не спричиняють порушень і заворушень, їх не виганяють і не вичищають із дому Божого як антихристів і лукавців, зрештою вони заледве спроможуться здобути звання «прислужника» й невідомо, чи їх пощадять. Є ще одна група людей, які належать сатані й уперто тримаються всіх його ідей і поглядів. Ці люди радше помруть, аніж приймуть істину або послідують за істиною та словом Божим. Вони навіть знаходяться в протиріччі з усіма позитивними речами і з Богом. Оскільки вони порушують роботу церкви й заважають їй, коять багато злих речей і вповні відіграють роль сатани, деяких із цих людей зрештою вичищають із церкви, а деяких виключають або викреслюють із реєстру. Навіть якщо є такі, хто уникає викреслення свого імені або виключення, врешті-решт Бог мусить їх вигнати. Вони втрачають можливість бути спасенними, тому що вони просто не приймають істини та Божого спасіння, і зрештою їх буде знищено разом із сатаною, коли світ буде знищений. Бачиш, Бог діє у такий вільний і визвольний спосіб, що все відбувається природним шляхом. Бог працює в людях, щоб направляти, просвіщати й допомагати їм, а іноді щоб нагадувати, втішати та закликати їх. Це та сторона Божого характеру, що виявляє нескінченну милість. Коли Бог виявляє Свою милість, люди насолоджуються щедрістю Божої благодаті й благословень, а також користуються повною свободою і звільненням без жодного відчуття, що їх контролюють або зв’язують, і, звичайно, без жодного відчуття обмеження будь-яким твердженням або ідеологічним поглядом. У той же час, коли Бог виконує цю роботу, Він також стримує людей за допомогою адміністративних норм і різноманітних церковних систем, а також обтинає, розбирає, судить і карає їхню розбещеність і непослух. Деяких із них Він навіть дисциплінує й карає або викриває їх і докоряє їм Своїми словами, а також виконує іншу роботу. Однак, хоча люди насолоджуються всім цим, вони також насолоджуються нескінченною Божою милістю та глибоким гнівом. Коли людям розкривається інша сторона праведного Божого характеру – Його глибокий гнів, – вони однаково почуваються вільними й визволеними, а не контрольованими, зв’язаними чи обмеженими. Коли люди пізнáють на власному досвіді будь-який аспект праведного Божого характеру, і він працюватиме в них, вони насправді відчують любов Божу. Результати, досягнуті в них, будуть позитивними, вони виграють від цього, і, звичайно, будуть найбільшими бенефіціарами. Бог працює у такий спосіб, ніколи не примушуючи, не залякуючи, не пригнічуючи й не зв’язуючи людей, але даючи їм відчути себе звільненими, вільними, розслабленими та щасливими. Незалежно від того, чи насолоджуються люди Божою милістю й ласкою або Його праведністю й величчю, врешті-решт вони отримують від Бога істину, усвідомлюють сенс і цінність життя, шлях, яким вони повинні йти, а також напрямок і мету людського буття. Вони отримують так багато! Люди живуть під владою сатани, вони зв’язані, обмежені й скалічені різноманітними фальшивими ідеями та поглядами, які він їм прищеплює. Це нестерпно, але вони безсилі вирватися на волю. Коли люди приходять до Бога, Боже ставлення до них повсякчас залишатиметься незмінним, незалежно від того, яке ставлення вони мають до Нього. Це тому, що характер і сутність Бога не змінюються. Він завжди виражає істину й тим самим являє Свої характер і сутність. Ось як Він працює в людях. Вони вповні насолоджуються Божою милістю й ласкою, а також Його праведністю й величчю, і люди, які живуть у такому середовищі, є благословенними. Якщо в такому середовищі люди не здатні прагнути до істини, любити і врешті-решт здобути істину, якщо вони втрачають можливість бути спасенними, а деяких навіть карають і знищують, як сатану, то для цього є лише одна причина, і це факт. Як гадаєте, що це за причина? Люди пройдуть певний шлях і матимуть певний кінець відповідно до своєї природи. Час, коли кінець кожної людини буде остаточно визначено, стане часом, коли вони будуть згруповані відповідно до свого типу. Якщо людина любить істину й позитивні речі, коли Бог зрештою заговорить і запрацює, вона повернеться до Бога та піде шляхом прагнення до істини, незалежно від того, скільки негативних речей прищепив їй сатана. Однак, якщо людина не любить істину й істина їй остогидла, цей її характер залишиться незмінним і буде спрямовувати її, скільки б Бог не говорив, наскільки б щирими не були Його слова, скільки б роботи Він не виконав і наскільки б дивовижними не були Його знамення та чудеса. Лукаві люди вдаються до ще більшої крайності. Їм не просто остогидла істина – вони мають сутність, яка є злою та ненавидить істину. Вони протистоять Богові й належать до табору сатани. Навіть якщо вони вірять у Бога, вони зрештою повернуться до сатани. Усі ці три типи людей зазнали сатанинського розбещення, були ошукані й ув’язнені різноманітними твердженнями та ідеологічними поглядами сатани. Чому ж одні люди зрештою можуть бути спасенні, а інші – ні? Це переважно зводиться до того, яким шляхом ідуть люди і чи люблять вони істину, чи ні. Це пов’язано з цими двома речами. Чому ж тоді одні люди здатні любити істину, а інші ні? Чому одні люди можуть іти шляхом прагнення до істини, а інші ні, а деякі навіть відкрито сперечаються з Богом і прилюдно паплюжать істину? Що тут відбувається? Чи це зумовлено їхньою природою й сутністю? (Саме так.) Усі вони зазнали сатанинського розбещення, але сутність кожної людини відмінна. Скажіть Мені, чи Бог виконує Свою роботу мудро? Чи здатен Бог бачити людство наскрізь? (Саме так.) Тоді чому Бог дає людям право вільно вибирати? Чому Бог не навертає всіх силоміць? Це тому, що Бог хоче класифікувати кожну людину відповідно до її типу, і Він хоче викрити їх усі. Бог не робить марної роботи; за всією роботою, яку Бог виконує, стоять принципи, і робота, яку Він виконує в людині, ґрунтується на тому, до якого типу ця людина належить. У який спосіб виявляється категорія людини? На якій підставі люди поділяються на різні категорії? На підставі того, що люди люблять і яким шляхом ідуть. Хіба не так? (Так.) Бог класифікує людей відповідно до того, що вони люблять і яким шляхом вони йдуть, Він визначає, чи можуть вони бути спасенні, чи ні, з огляду на їхню категорію, і Він працює в них відповідно до того, чи можуть вони бути спасенні, чи ні. Це подібно до того, як одні люди люблять їсти солодке, інші – гостре, треті – солоне, четверті – кисле. Якщо ці різні типи їжі викладені на столі, немає потреби казати людям, що їсти, а що не їсти. Ті, хто любить гостру їжу, з’їдять щось гостре, ті, хто любить цукерки, з’їдять щось солодке, а ті, хто любить солоне, з’їдять щось солоне. Їм можна дозволити вільно вибирати. Люди, які вірять у Бога, мають право вибирати, люблять вони істину чи ні і яким шляхом вони підуть, але не їм вирішувати, будуть вони спасенні чи ні і яким зрештою буде їхній кінець. Чи ти бачиш, що за Божою роботою стоять принципи? (Так, бачу.) За Його роботою стоять принципи, і один із найбільших принципів полягає в тому, щоб дозволити людям бути класифікованими відповідно до їхніх прагнень і шляху та дозволити всьому відбуватися природно. Люди повсякчас не розуміють цього і запитують: «Завжди кажуть, що Бог має владу, але де вона? Чому Бог не наверне людей трохи силоміць, аби продемонструвати Свою владу?». Божа влада проявляється не так; не в такий спосіб Бог робить Свою владу видимою для людей.

Тепер ви можете розпізнати моральне твердження «Для шляхетної людини її слово – окови»? Чи розумієте ви також, чого Бог вимагає від людей? (Так, розуміємо.) Що ж ви розумієте? (Бог вимагає від людей бути чесними.) Божі вимоги до людей дуже прості. Він вимагає, аби люди були чесними, вирішували справи, які виникають, згідно з принципами істини, не удавали, не зосереджувалися лише на поверховій поведінці, а натомість зосереджувалися на тому, щоб робити речі згідно з принципами. Якщо обраний тобою шлях є правильним, а принципи, якими ти керуєшся в тому, як поводитися, є правильними й відповідають словам Божим та істині, то цього достатньо. Хіба це не просто? (Так, це просто.) Сатана не володіє істиною і не приймає її, тому він ошукує людей твердженнями, які на думку людей є добрими й правильними, і змушує їх намагатися бути шляхетними людьми, які поводяться добре, а не лиходіями, які коять погані речі. Сатана швидко збиває людей на манівці, оскільки ці речі відповідають людським переконанням і вподобанням і вони з легкістю їх приймають. Сатана змушує людей робити те, що тільки здається добрим. Не має значення, наскільки погані речі ти робив за лаштунками, наскільки розбещеним є твій характер, чи злий ти чи ні; якщо ти замаскував свій зовнішній вигляд відповідно до тверджень і вимог, встановлених сатаною, і інші називають тебе доброю людиною, тоді ти добра людина. Ці вимоги й стандарти вочевидь заохочують людей бути брехливими й поганими, носити маску та заважають їм іти правильним шляхом. Отже, чи можемо ми сказати, що кожна ідея і кожен погляд, які сатана прищеплює людям, спрямовують їх на один хибний шлях за іншим? (Так, можемо.) Робота, яку Бог хоче виконати сьогодні, полягає в тому, щоб дозволити людям розпізнати різноманітні єресі й омани сатани, побачити їх наскрізь і відкинути це, а потім повернути людей із їхніх різноманітних манівців на правильний шлях, аби вони могли розглядати людей і речі, поводитись і діяти згідно з принципами. Жоден із цих принципів не походить від людей, а всі вони є принципами істини. Коли люди зрозуміють ці принципи істини, зможуть утілювати їх у життя та ввійти в їхню реальність, то Божі слова й життя поступово закарбовуватимуться в цих людях. Якщо люди приймуть слова Божі як своє життя, сатана більше не збиватиме їх на манівці і вони не підуть хибним шляхом, сатанинським шляхом і шляхом без вороття. Ці люди не зрадять Бога, як би сатана не ошукував і не розбещував їх. Як би не змінювався світ, і який би час не настав, їхнє життя не занепаде й не загине, тому що ці люди мають слова Божі як своє життя, і тому що їхнє життя не занепаде й не загине, вони співіснуватимуть із таким життям і житимуть вічно. Чи це добре? (Так, це добре.) Коли люди спасенні, вони щедро благословенні!

Що наразі є для вас найважливішим? Бути більш озброєними істиною. Тільки тоді, коли ти більш озброєний істиною, коли ти почув, пізнав і зрозумів більше, ти зможеш розглядати людей і речі, поводитись і діяти згідно зі словами Божими та точно знатимеш, якими є принципи істини. Тільки тоді ти не заблукаєш, не підміниш слова Божі й принципи істини людською волею, ідеями та поглядами, які тобі прищепив сатана. Хіба це не так? (Саме так.) А отже, одна з найважливіших і невідкладних речей, яку ви повинні зробити зараз, – це озброїтись істиною та розуміти більше слів Божих. Ви повинні докласти всіх зусиль до слів Божих. Слова Божі включають у себе багато речей, і в них є багато елементів істини. Ви повинні без зволікання озброїтись усіма цими істинами. Якщо ти не озброїшся ними, ти не зможеш використовувати слова Божі як фундамент, коли щось трапиться, і просто вирішуватимеш справу за власною волею. Як наслідок, ти порушиш принципи, і твої переступи залишаться з тобою як пляма. Якщо ти не знаєш, як шукати істину, коли щось трапляється, і вирішуєш це лише за власною волею і з тим, щоб досягти своїх власних цілей, якщо ти покладаєшся на свою власну волю і маєш нечистоти, але не знаєш, як розмірковувати над собою й усвідомлювати себе, і не знаєш, як порівнювати себе зі словами Божими, тоді ти не знатимеш себе і не зможеш по-справжньому покаятися. Якщо ти по-справжньому не покаєшся, то яким Бог побачить тебе? Це означає, що ти маєш непримиренний характер і тебе нудить від істини, що залишить чергову пляму і є ще одним серйозним переступом. Хіба тобі вигідно накопичувати багато плям і переступів? (Ні.) Аж ніяк не вигідно. Тож як можна подолати переступи? Раніше Я висловив главу, яка називається «Переступи приведуть людину до пекла». Це означає, що переступи безпосередньо пов’язані з кінцем людини. Що стається з людьми, які постійно чинять переступи? Деякі з них кажуть: «Я не зумисно. Я тоді не хотів робити нічого поганого». Хіба це гідне виправдання? Якщо ти цього не хотів, то хіба це вже не переступ? Хіба тобі не потрібно поміркувати над цим і покаятися? Це не було зумисним, але хіба це однаково не було переступом? Ти не зробив цього зумисно, але ти образив Божий характер й адміністративні постанови, хіба не так? (Так.) Це факт, і тому це був переступ. Немає сенсу виправдовуватися. Ти кажеш: «Я молодий. Я не маю достатньої освіти і не маю великого досвіду в суспільстві. Я не знав, що це неправильно – мені ніхто не сказав». Або ти кажеш: «Ситуація була надто небезпечною. Я зробив це зопалу». Чи є це поважними причинами? Жодна з цих причин не є поважною. Якщо ти маєш можливість діяти за власною волею, ти також маєш можливість шукати істину і повинен використовувати істину як принцип для своїх дій. Так чому ж ти обрав діяти згідно з власною волею, коли ти мав можливість шукати істину? Однією з причин є те, що твоє розуміння істини є занадто поверховим, і ти зазвичай не надаєш значення прагненню до істини та озброєнню себе словами Божими. Існує й інша причина та ситуація, яка також відповідає дійсності: зазвичай ти робиш усе без Бога або без слів Божих у своєму серці. Слова Божі ніколи не панували у твоєму серці. Ти звик бути свавільним, ти звик думати, що маєш рацію, звик панувати над усіма справами і звик робити все згідно зі своїми власними вподобаннями. Ти молишся Богу лише автоматично й формально. Словам Божим немає місця в твоєму серці, і вони не можуть панувати над ним, і Богу немає місця в твоєму серці, і Він не може панувати над ним. Для тебе природно бути головним у всьому, що ти робиш, і в результаті ти порушуєш принципи істини. Чи є це переступом? Безумовно – це переступ. Тоді чому ти виправдовуєшся? Цьому немає жодних вагомих виправдань. Переступ є переступ. Якщо ти чиниш багато переступів, завдаєш шкоди інтересам дому Божого й роботі Церкви і, зрештою, розгніваєш Божий характер, то твій шанс на спасіння буде відтято. Це точне тлумачення вислову «Переступи приведуть людину до пекла»; це факт. Причиною цього є розбещені характери людей, які породжують усілякі види поведінки, що, в свою чергу, формують шлях, яким ідуть люди. Цей хибний шлях спонукає людей чинити всілякі переступи у важливі й вирішальні моменти, коли вони виконують свій обов’язок. Якщо ти вчинив забагато переступів і вони накопичуються, то твій шанс на спасіння втрачено. Чому люди повсякчас чинять переступи? Фундаментальна причина полягає в тому, що вони ніколи, або лише зрідка, озброєні словами Божими, і вони рідко роблять щось, що ґрунтується на словах Божих або принципах істини, – врешті-решт вони завжди чинять переступ. Коли люди переступають, вони завжди прощають себе і наводять причини й виправдання, наприклад: «Я не хотів цього робити. Я мав добрі наміри. Так сталося тому, що ситуація була нагальною. Це сталося через цю людину. Це сталося з усіляких об’єктивних причин…». Якою б не була причина, якщо ти не прагнеш до істини й не дієш згідно зі словами Божими, маючи за критерій істину, ти будеш схильний переступати й опиратися Богові. Це незаперечний факт. Згідно з цим фактом твій кінець виявиться таким, як Я вже згадував раніше: «Переступи приведуть людину до пекла». Таким буде твій кінець. Розумієш? (Так, розумію.)

Характер деяких людей настільки непримиренний, і вони настільки безсовісні, що завжди міркують так, видаючи бажане за дійсне: «Невеликий переступ – це нічого. Бог не карає людей. Він милостивий і ласкавий, поблажливий і терплячий до людей. День Божий ще далеко. Я прагнутиму до цих істин, які Він висловив, згодом, коли матиму таку можливість. Хоча Бог промовив ці слова щирим і нагальним тоном, у нас ще буде багато можливостей повірити в Бога та бути спасенними». Вони повсякчас зневажливі, ніколи не відчувають нагальності, не мають величезного потягу до Бога або спраги до істини. У них завжди непримиренне серце, і вони завжди цілковито ігнорують істину та вимоги слів Божих. Якщо вони виконуватимуть свій обов’язок із таким ставленням і в такому стані, то що в кінцевому підсумку станеться? Вони постійно чинитимуть переступи та набуватимуть нових плям! Для людини небезпечно постійно набувати нових плям і чинити переступи й при цьому не ставитися до цього серйозно та настільки не перейматися цим. Те, що Бог не засуджує тебе просто зараз, ще не означає, що Він не засудить тебе в майбутньому. Коротше кажучи, людина, яка живе в такому стані, перебуває в небезпеці. Вона не цінує ані слів Божих, ані можливості бути спасенною, ані можливості виконати свій обов’язок, а тим більше – жодної обставини, які Бог влаштував для неї. Вона завжди розслаблена й безтурботна і робить усе недбало, розхлябано та неуважно. Така людина перебуває в небезпеці. Деякі люди все ще почуваються самовпевнено, міркуючи: «Коли я щось роблю, Бог зі мною, я маю Боже просвітління й керівництво, іноді я одержую Божу дисципліну, і Він зі мною в моїх молитвах!». Божа благодать рясна – безсумнівно, її достатньо, аби ти міг насолоджуватися нею, – ти можеш взяти її скільки захочеш і ніколи не вичерпаєш, але що з того? Божа благодать не являє собою істину, і те, що ти насолоджуєшся Божою благодаттю, не означає, що ти володієш істиною. Бог співчуває кожній людині, але Боже співчуття не є надмірно поблажливим. Бог співчуває людському життю та кожному створінню. Однак це не означає, що Він не має принципів у Своїй роботі, що Він не має праведного характеру і що стандарти, яких Він вимагає від людей і за якими Він їх оцінює, зміняться. Ти це розумієш? (Розумію.) Ти відчуваєш, що Бог ніколи не гнівався на тебе, що Бог завжди лагідний й уважний до тебе, що Він безмежно піклується про тебе, любить і плекає тебе. Ти відчуваєш Боже тепло, Боже забезпечення, Божу допомогу й навіть Божу прихильність і ласку. Ти відчуваєш, що Бог любить тебе найбільше, і що навіть якщо Він залишає інших, Він ніколи не залишить тебе. Тому ти сповнений самовпевненості й почуваєшся так, наче маєш право не прагнути до істини, не страждати й не сплачувати ціну, виконуючи свій обов’язок, і не прагнути зміни у своєму характері. Бог, безумовно, не залишить тебе. Чи ця твоя тверда впевненість ґрунтується на словах Божих? Якщо одного дня ти справді не відчуєш Божої присутності, ти запанікуєш у своєму серці й подумаєш: «Невже Бог залишив мене?». Тобі має бути ясно, яким буде твій кінець. Люди, які не прагнуть до істини й занадто самовдоволені, абсолютно точно не закінчать добре. Мета Бога, коли Він любить і плекає людей, співчуває людям, обдаровує їх благодаттю або навіть ставиться до певної частини людей прихильно або ласкаво, а також зміст цих дій, безумовно, полягає не в тому, щоб няньчитися з тобою або потурати тобі, або наставити тебе на хибний шлях, або збити тебе на манівці, або змусити тебе відвернутися від істини або шляху істинного. Задум Бога, коли Він робить усе це, полягає в тому, щоб підтримати тебе на правильному шляху, зробити так, щоб у твоєму серці був величезний потяг до Нього, зміцнити твою віру в Нього, а потім розвинути серце, яке по-справжньому боїться Його. Якщо ти завжди хочеш насолоджуватися Божими пестощами та бути Його улюбленцем, тоді Я скажу, що ти помиляєшся. Ти не Божий улюбленець, і Його ласка чи прихильність до тебе – це аж ніяк не пестощі чи потурання. Задум Бога, коли Він робить усе це, полягає в тому, щоб дати тобі можливість цінувати слова Божі, прийняти істину й бути зміцненим Його ласкою й благословеннями, аби в тебе з’явилася воля й наполегливість іти шляхом прагнення до істини та прямувати правильним шляхом у житті. Звичайно, можна з упевненістю сказати, що коли Бог висловлює ці істини, ти був забезпечений, ти здобув життя та насолоджувався Його любов’ю. Якщо ти можеш дякувати Богу за Його ласку, бути непохитним на своєму належному місці, бути більш озброєним словами Божими, більше цінувати Його слова, шукати принципи істини, виконуючи свої обов’язки, і намагатися розглядати людей і речі, поводитись і діяти згідно зі словами Божими, то ти Його не підвів. Якщо ж ти користуєшся Божою ласкою й прихильністю до тебе, нехтуєш Його співчуттям до тебе, наполягаєш на тому, щоб робити все по-своєму, дієш свавільно й нерозважливо, ніколи не озброюєшся словами Божими, не маєш волі прагнути до істини, не розглядаєш людей і речей, не поводишся й не дієш згідно зі словами Божими, маючи за критерій істину, окрім як для того, щоб насолоджуватися Божою благодаттю та почуватися впевненим у собі, тоді, коли ти не виправдаєш Божих очікувань, тобто коли ти неодноразово розчаруєш Бога, рано чи пізно Божа благодать, співчуття та ласка до тебе вичерпаються. У день, коли ці речі вичерпаються, Бог забере всю Свою благодать. Коли ти навіть не відчуватимеш присутності Бога, ти дізнаєшся, що ти насправді відчуваєш усередині. Усередині тебе буде темрява. Ти почуватимешся пригніченим і неспокійним, стурбованим і порожнім. Ти відчуєш, що майбутнє непевне. Ти будеш наляканий і перебуватимеш у постійному стані тривоги. Це дуже жахлива річ. Тому люди мусять навчитися плекати все, що дав їм Бог, плекати обов’язок, який вони повинні виконувати, і водночас вміти відповідати взаємністю. Насправді, Боже прохання про те, аби ти відповідав взаємністю, не стосується того, наскільки великий внесок ти від Його імені робиш або наскільки гучним є твоє свідчення про Нього. Бог хоче, аби ти йшов правильним шляхом, шляхом, яким Він вимагає від тебе йти. Божої благодаті достатньо, аби люди могли насолоджуватися нею. Він не скупиться обдаровувати людей цією благодаттю, і Він не пошкодує про те, що обдаровував людей нею. Якщо Бог благословляє людину і є ласкавим до неї, Він завжди робить це радо. Те, що Він це робить, є складовою Його сутності, характеру та ідентичності. Він ніколи не шкодує і не розкаюється в тому, що дає ці речі людям. Однак, скажімо, люди не вміють відрізняти добро від зла або не вміють цінувати милості. Вони завжди підводять Бога й розчаровують Його знову й знову. Незалежно від того, наскільки високу ціну сплатив Бог або як довго Він чекав, люди однаково ігнорують Його та не розуміють Його добрих намірів. Люди прагнуть лише насолоджуватися Божою благодаттю – чим більше, тим краще. Та скільки б вони не насолоджувалися Божими благодаттю та благословеннями, вони не знають, що потрібно відповідати на Божу любов, повернути своє серце до Бога та слідувати за Ним. На вашу думку, чи буде Бог задоволений, якщо люди так ставитимуться до Нього? (Ні.) Яке справжнє ставлення повинна мати людина, щоб догодити Богові? Людина мусить покаятися, мати практичні прояви та добре виконувати свій обов’язок. Вона не повинна триматися за різноманітні виправдання й відмовки. Божа благодать, прощення і співчуття до людей – це не капітал для потурання собі та не відмовки, аби потурати собі. Що б Бог не робив, які б зусилля, ціну чи думки Він не вкладав у людей, Він має лише одну кінцеву мету. А саме, Він сподівається, що люди стануть на правильний шлях і підуть ним. Що таке правильний шлях? Це прагнути до істини та ставати більш озброєним істиною. Якщо шлях, яким ідуть люди, відповідає словам Божим і має за критерій істину, то ціна, яку Бог вкладає в людей, і всі очікування, які Він на них покладає, будуть винагороджені. На вашу думку, Бог ставить високі вимоги до людей? (Ні, не високі.) Бог не ставить високих вимог до людей, і Він має достатньо терпіння й любові, щоб чекати, доки люди повернуться. Коли ти обернешся до Бога, Він не просто обдарує тебе якоюсь кількістю благодаті й благословень, але забезпечуватиме тебе, підтримуватиме й наставлятиме тебе в істині, в житті та на шляху, яким ти йдеш. Бог виконає в тобі ще більшу роботу. Це те, чого Він із нетерпінням чекає. Перед тим, як виконати цю роботу, Бог невтомно наставляє людей, підтримує їх, обдаровує їх благодаттю та благословеннями. Усе це не було первісним Божим наміром і не є чимось, що Він особливо хоче робити. Однак Він не має іншого вибору, окрім як зобов’язати Себе сплатити будь-яку ціну за людей і виконати цю роботу за будь-яку ціну. Чого Бог у кінцевому підсумку хоче, виконавши всю цю роботу, так це побачити, що люди здатні повернутися. Якщо люди зрозуміють Його наміри й мислення і те, чому Він насправді хоче це зробити, тоді люди визнають, що Він гідний любові, матимуть певний духовний стан і подорослішають. Коли люди стають прискіпливими й починають наполегливо працювати над кожною істиною, яку дав їм Бог, і починають входити в реальність кожної істини, Бог задоволений. Тоді Йому більше не потрібно виконувати просту роботу – бути з людьми, втішати їх, підказувати та вмовляти. Натомість Він може забезпечити їм більше з точки зору істини, в житті та на шляху, яким вони йдуть. Він може виконувати більшу й конкретнішу роботу над людьми. Чому Бог воліє виконувати саме таку роботу? Тому що, виконуючи таку роботу, Він бачить у людях надію, бачить їхнє майбутнє і бачить, що люди з’єднані з Ним серцем і розумом. Це незмірно велика справа і для людей, і для Бога, і те, чого Він дуже давно чекає. Коли людина стає на шлях прагнення до істини, вона поступово набуває більшої сили і справжнього духовного стану, щоб боротися з сатаною та бути непохитною в своєму свідченні про Бога, а Бог матиме більше надії побачити ще одну створену людську істоту, яка виступить і боротиметься за Нього проти сатани. Це і є слава Божа. Коли духовний стан людей зростає, вони стають дедалі сильнішими, дедалі більше свідчать, дедалі більше бояться Бога й слухаються Його, це означає, що є надія, що Бог здобуде групу переможців і буде прославлений завдяки людям і серед них. Чи це добре? (Так, це добре.) Це те, чого Бог із нетерпінням чекає, Його надія та сподівання на вас. Він чекає цього вже дуже давно. Якщо люди зрозуміють Боже серце і зможуть бути уважними до нього, вони працюватимуть над тим, про що Він їх просить, і сплачуватимуть ціну за те, про що Він їх просить. Вони докладатимуть усіх зусиль, щоб співпрацювати в тому, що Бог хоче зробити, виконувати Його бажання та втішати Його серце. Однак, якщо ти не хочеш цього робити, то Бог не примушуватиме тебе. Ти скажеш: «Чому я цього не хочу? Чому я не хочу робити те, чого вимагає Бог? Чому я відчуваю тривогу, дискомфорт і небажання слухатися, коли думаю про виконання Божих вимог?». Ти не зобов’язаний виконувати Божі вимоги; це добровільна справа. Ти маєш право вибирати, і ти вільний. Бог не примушує людей силою. Я просто кажу вам це, аби ви могли вповні усвідомити реальність того, що Бог хоче здійснити, відповідальність, яку ви несете, і те, чого Бог очікує від вас. Це зрозуміло? (Зрозуміло.) Добре, що зрозуміло. Якщо це зрозуміло, то серця людей будуть свідомі. Вони в глибині знатимуть, над чим працювати далі, що робити і яку ціну вони мусять сплатити; у них буде напрямок.

Сьогодні Я спілкувався з вами про твердження, присвячене моральному поводженню: «Для шляхетної людини її слово – окови». Попередньо поспілкувавшись про кілька інших тверджень, присвячених моральному поводженню, які пропагує сатана, це твердження нам трохи легше розпізнати. Незалежно від того, про яке моральне твердження йдеться, сатана по суті хоче використати певну думку, щоб скувати й обмежити людську поведінку, а потім сформувати певну тенденцію в суспільстві. Створюючи цю тенденцію, він хоче ошукати, контролювати й ув’язнити розум усього людства і в такий спосіб налаштувати все людство проти Бога. Після того, як люди будуть налаштовані проти Бога, сатана хоче побачити, що Бог не має жодної можливості впливати на людей або виконувати роботу. Це мета, якої хоче досягти сатана, і в цьому сутність усіх тих речей, які він робить. Незалежно від того, який аспект поведінки або які ідеї та погляди вони представляють, ці пропаговані сатаною твердження про моральне поводження в будь-якому разі не мають відношення до істини, і вони також суперечать істині. Як люди повинні розбиратися з цими твердженнями про моральне поводження, які пропагує сатана? Дуже простий і засадничий принцип полягає в тому, що будь-яке твердження, яке походить від сатани, ми повинні викривати, препарувати, бачити наскрізь і відкидати. Оскільки вони походять від сатани, якщо наші серця бачать їх наскрізь, ми можемо їх засудити й відкинути. Ми не можемо дозволити сатанинським речам існувати в церкві й ошукувати, розбещувати та турбувати обраний народ Божий. Потрібно досягти мети, коли обраний народ Божий відкидає сатану, і в ньому немає навіть натяку на сатанинські єресі та омани. Замість цих єресей й оман слова Божі та істина мають панувати в серцях Божих обранців і стати їхнім життям. Саме таке людство Бог і хоче здобути.

Завершімо на цьому сьогоднішнє спілкування.

9 липня 2022 року