504. Трансформація характеру людини досягається багатьма різними видами Божої роботи; без таких змін у характері людина не змогла б свідчити про Бога та узгоджуватися з Божими намірами. Трансформація характеру людини показує, що людина звільнила себе від пут сатани та впливу темряви і справді стала взірцем і зразком Божої роботи, свідком Бога та тим, хто узгоджується з Божими намірами. Сьогодні втілений Бог прийшов робити Свою роботу на землі, і Він вимагає, щоб людина досягла знання про Нього, покори Йому і свідчення про Нього – вона має знати Його практичну та нормальну роботу, вона має коритися Всім Його словам і роботі, які не узгоджуються з уявленнями людей, і вона має свідчити про всю роботу, яку Він робить для спасіння людства, а також про всі діла, які Він вершить для завоювання людства. Ті, хто свідчить про Бога, мусять знати про Бога; тільки таке свідчення точне й практичне, і тільки таке свідчення може осоромити сатану. Бог використовує для свідчення про Нього тих, хто пізнав Його, пройшовши Його суд, кару й обтинання. Він використовує для свідчення про Нього тих, кого розбестив сатана, і також Він використовує для свідчення про Нього тих, у кого змінився характер і хто так отримав Його благословення. Йому не потрібно, щоб людина хвалила Його своїми вустами, і Йому не потрібні хвала та свідчення від таких, як сатана, яких Він не спас. Тільки ті, хто знає Бога, гідні свідчити про Нього, і тільки ті, чий характер пройшов трансформацію, гідні свідчити про Нього. Бог не дасть людині навмисно накликати ганьбу на Його ім’я.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише ті, хто знає Бога, можуть свідчити про Бога»

505. Люди не можуть змінити свій власний характер, вони мусять пройти суд і кару, страждання та рафінування, заподіяні Божими словами, або перенести розбір, дисциплінування та обтинання Його словами. Лише тоді їм вдасться досягти слухняності та вірності Богові й не бути більше недбалими до Нього. Саме під рафінуванням Божими словами змінюється характер людей. Лише завдяки викриттю, суду, дисциплінуванню та розбору з ними дією Його слів вони більше не наважуватимуться чинити необачно, а натомість стануть урівноваженими та зібраними. Найважливіший момент полягає у тому, щоб вони були здатні підкоритися нинішнім Божим словам і Його роботі, навіть якщо вона не узгоджується з людськими уявленнями, щоб були здатні відкинути ці уявлення та охоче підкоритися. У минулому розмови про зміни у характері пов’язувалися переважно зі здатністю зректися себе, з допусканням того, щоб плоть страждала, з дисциплінуванням свого тіла та з позбавленням від тілесних уподобань – усе це є одним із видів змін у характері. Сьогодні кожен знає, що справжній прояв зміни у характері – це послух нинішнім словам Бога та істинне знання Його нової роботи. Таким чином, попереднє розуміння Бога людьми, яке було забарвлене їхніми власними уявленнями, можна викреслити, а вони можуть досягти справжнього пізнання Бога та послуху Йому – лише це є справжнім проявом зміни в характері.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Люди, характер яких змінився, – це ті, хто ввійшов у реальність Божих слів»

506. Зміна характеру людини починається з розуміння власної сутності і відбувається завдяки перемінам мислення, природи та розумового світогляду – завдяки фундаментальним змінам. Лише так можна досягти правдивих змін у характері людини. Основна причина появи зіпсованого характеру людини – це введення в оману, розбещення й отрута сатани. Людина скована та контрольована сатаною і страждає від кричущої шкоди, яку сатана заподіяв її мисленню, моралі, розумінню та розуму. Такий стан викликаний саме тим, що фундаментальні засади людини були зіпсовані сатаною і тепер є абсолютно не такими, якими Бог створив їх на початку, так що людина противиться Богові та не приймає істини. А тому зміни у характері людини мають починатися зі змін у її мисленні, розумінні та розумі, завдяки яким зміниться її пізнання Бога та її знання істини.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Мати незмінений характер – це бути у ворожнечі з Богом»

507. У своєму житті, якщо людина бажає бути очищеною і досягти змін у своєму характері, якщо вона бажає жити змістовним життям і виконувати свій обов’язок як створена істота, то вона повинна прийняти Божі кару та суд, і вона має не допускати, щоб Божа дисципліна й Божі удари відійшли від неї, щоб вона могла звільнитися від маніпуляцій і впливу сатани та жити у світлі Божому. Знай, що Божі кара й суд – це світло, і світло спасіння людини, і що для людини немає кращого благословення, більшої благодаті та кращого захисту. Людина живе під впливом сатани й існує в плоті; якщо людина не очиститься та не отримає Божого захисту, то ставатиме дедалі занепалою. Якщо вона хоче любити Бога, то потребує очищення та спасіння. Петро молився: «Боже, коли Ти обходишся зі мною милостиво, я тішусь і відчуваю розраду; коли ж Ти караєш мене, я відчуваю ще більшу розраду й радість. Незважаючи на те, що я слабкий і терплю невимовні страждання, незважаючи на мої сльози та смуток, Ти знаєш, що цей смуток – від мого бунтарства й від моєї слабкості. Я ридаю, бо не можу задовольнити Твоїх намірів, я сумую та шкодую, бо я недостатній для Твоїх вимог, але я готовий досягти цього світу, я готовий зробити все, що в моїх силах, щоб Тобі догодити. Твоя кара принесла мені захист і дала найкраще спасіння; Твій суд затьмарює Твою терпимість і терпіння. Без Твоїх кари та суду я не втішався би Твоєю милістю й люблячою добротою. Сьогодні я ще краще бачу, що Твоя любов перевершила небо й піднеслася над усім іншим. Твоя любов – це не просто милість і любляча доброта; навіть більше, це кара й суд. Я стільки здобув завдяки Твоїй карі й суду. Без Твоїх кари й суду жодна людина не очистилася б, і жодна людина не змогла б відчути любов Творця».

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

508. Якщо ти бажаєш удосконалення, то спершу маєш здобути прихильність Бога, адже Він удосконалює тих, кого Він уподобає та хто йому до душі. Якщо ти бажаєш бути до душі Богу, то повинен мати серце, яке підкоряється Його роботі, повинен прагнути йти за істиною та повинен прийняти Боже дослідження в усьому. Чи віддаєш ти усе, що робиш, на пильне дослідження Богові? Чи правильний твій намір? Якщо твій намір правильний, тоді Бог похвалить тебе; якщо твій намір неправильний, це показує, що твоє серце любить не Бога, а плоть і сатану. Отже, ти повинен використовувати молитву як спосіб прийняти Боже дослідження над тобою в усьому. Хоча під час молитви Я не стою перед тобою особисто, з тобою перебуває Святий Дух, і ти молишся до обох – до Мене та до Духу Божого. Чому ти віриш у цю плоть? Ти віриш, тому що у Ньому є Дух Божий. Чи вірив би ти в цю особу, якби у Нього не було Духу Божого? Якщо ти віриш у цю людину, ти віриш у Дух Божий. Якщо ти боїшся цієї людини, ти боїшся Духу Божого. Віра в Божий Дух – це віра у цю особу, і віра у цю особу є також вірою у Дух Божий. Коли ти молишся, ти відчуваєш, що Дух Божий перебуває з тобою, і що Бог перед тобою, а отже, ти молишся Його Духові. Нині більшість людей надто бояться являти свої дії перед Богом; у той час, як ти можеш обманути Його плоть, ти не можеш обманути Його Дух. Будь-яка справа, що не може бути схвалена в результаті Божого дослідження, суперечить істині, тож її слід відкинути; вчинити інакше означає згрішити проти Бога. Отже, ти повинен покладати своє серце перед Богом завжди, коли ти молишся, коли говориш і спілкуєшся зі своїми братами та сестрами, коли виконуєш свій обов’язок і займаєшся своїми справами. Коли ти виконуєш своє завдання, Бог перебуває з тобою, і поки твій намір правильний і призначений для роботи Божого дому, доти Він прийматиме все, що ти робиш; ти маєш ревно присвятити себе виконанню свого завдання. Під час молитви, якщо ти маєш боголюбне серце й шукаєш Божої турботи, захисту й дослідження, якщо це і є твої наміри, твої молитви будуть дієвими. Наприклад, під час молитви на зібраннях, якщо ти відкриваєш своє серце й молишся Богу та розповідаєш Йому, що у твоєму серці, не говорячи неправди, тоді твої молитви будуть, безсумнівно, дієвими. Якщо ти дійсно маєш боголюбне серце, тоді дай обітницю Богу: «Боже, який є на небі, і на землі, і серед усього, я присягаю Тобі: нехай Твій Дух дослідить усе, що я роблю, і захистить, і потурбується про мене повсякчас, і дасть змогу, щоб усе, що я роблю, вистояло в Твоїй присутності. Якщо моє серце коли-небудь перестане любити Тебе або якщо воно коли-небудь зрадить Тебе, то покарай і прокляни мене суворо. Не пробачай мені ні в цьому світі, ні в наступному!». Чи наважишся ти дати таку обітницю? Якщо ні, це значить, що ти боягуз і що ти досі любиш себе. У вас є така рішучість? Якщо ви справді маєте такі рішучі наміри, тоді ви маєте дати цю обітницю. Якщо ти маєш рішучість дати таку обітницю, тоді Бог здійснить те, на що ти наважився. Коли ти даєш обітницю Богу, Він слухає. Бог визначає твою грішність чи праведність за мірою твоєї молитви й за твоєю практикою. Зараз це процес вашого удосконалення, і якщо ти справді віриш у вдосконалення, тоді ти покладеш усе, що ти робиш, перед Богом і відкриєшся для Його дослідження; якщо ти вчиниш щось нестерпно бунтівне або зрадиш Бога, Він здійснить твою обітницю, і тоді неважливо, що станеться з тобою, – чи загибель, чи кара, – усе це заподіяв ти сам. Ти давав обітницю, тож повинен її дотримуватися. Якщо ти даєш обітницю, але не дотримуєшся її, тебе чекає загибель. Оскільки ти дав свою обітницю, Бог здійснить її. Деякі лякаються після молитви та причитають: «Усьому кінець! Я втратив можливість чинити розпусту, утратив можливість робити нечестиві речі, утратив можливість потурати моїм земним пристрастям!». Ці люди досі люблять мирське та гріх, і на них неодмінно чекає загибель.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бог удосконалює тих, хто відповідає Його намірам»

509. Бог удосконалює людей за певним правилом, а саме: Він просвіщає тебе, використовуючи бажану частину тебе, щоб ти мав дорогу до практики та міг відділити себе від усіх негативних станів, і допомагає твоєму духу вивільнитися, і робить тебе спроможнішим любити Його. Так ти отримуєш змогу позбутися розбещеного сатанинського характеру. Ти нехитрий і відкритий, готовий пізнавати себе та втілювати істину в життя. Бог неодмінно благословить тебе, тож коли ти слабкий і негативно налаштований, Він подвійно тебе просвіщає, допомагаючи тобі краще себе пізнати, бути більш готовим до каяття та спроможнішим утілювати в життя те, що потрібно. Тільки так у твоєму серці може бути мир і спокій. Людина, яка зазвичай приділяє увагу пізнанню Бога, яка приділяє увагу пізнанню себе, яка приділяє увагу власній практиці, буде спроможна часто отримувати Божу роботу, а також Його провід і просвітлення. Навіть якщо така людина може бути в негативному стані, вона здатна негайно це виправити – чи то завдяки дії совісті, чи то через просвітління від Божого слова. Зміна характеру людини завжди досягається тоді, коли людина знає власний фактичний стан і характер та роботу Бога. Людина, готова пізнати себе й відкритися, зможе втілювати істину в життя. Така людина є людиною, вірною Богу, а людина, вірна Богу, має розуміння Бога – чи глибоке воно, чи поверхневе, чи мізерне, чи рясне. Це Божа праведність, і її люди набувають; це їхній власний здобуток. Людина, яка має знання про Бога, – це людина, яка має основу й видіння. Така людина певна про Божу плоть і певна про Боже слово й Божу роботу. Як би Бог не працював і не говорив, які б порушення не спричиняли інші люди, така людина може стояти на своєму та свідчити про Бога. Що більше людина саме така, то більше вона може втілювати в життя істину, яку розуміє. Оскільки вона постійно втілює Боже слово в життя, то здобуває більше розуміння Бога та має рішучість навіки бути свідком Богові.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки ті, хто зосереджується на практиці, можуть бути вдосконалені»

510. Люди у своїй вірі в Бога, якщо вони бажають переміни свого характеру, не повинні відриватися від реального життя. У реальному житті ти повинен пізнавати себе, відкидати себе, втілювати істину в життя, а також вчитися принципів, здорового глузду і правил поведінки в усьому, перш ніж зможеш досягти поступової переміни. Якщо ти зосереджуєшся лише на теоретичних знаннях та живеш лише серед релігійних обрядів, не заглиблюючись у реальність, не входячи у реальне життя, то ти ніколи не ввійдеш у реальність, ніколи не пізнаєш себе, істини або Бога і завжди будеш сліпим та нетямущим. Божа робота зі спасіння людей полягає не в тому, щоб дозволити їм жити життям нормальної людської природи через короткий проміжок часу, і не в тому, щоб перемінити їхні помилкові уявлення та вчення. Скоріше Його мета полягає в тому, щоб змінити старий характер людей, повністю змінити їхній старий спосіб життя, а також змінити їхні застарілі способи мислення та світогляд їхнього розуму. Зосередження уваги лише на церковному житті не змінить старих життєвих звичок людей або старих способів життя, яких вони дотримувалися протягом довгого часу. Незважаючи ні на що, люди не повинні відриватися від реального життя. Бог просить, щоб люди втілювали нормальну людську природу у реальному житті, а не лише у церковному житті; щоб вони втілювали істину в реальному житті, а не лише у церковному житті; і щоб вони виконували свої функції у реальному житті, а не лише у церковному житті. Щоб увійти в реальність, треба все повернути в бік реального життя. Якщо, вірячи в Бога, люди не можуть прийти до пізнання себе через входження у реальне життя, якщо вони не можуть втілювати нормальну людську природу у реальне життя, то вони стануть невдахами. Ті, хто не слухається Бога, – це всі ті люди, які не можуть увійти у реальне життя. Усі вони є людьми, які говорять про людську природу, а в життя втілюють природу демонів. Усі вони є людьми, які говорять про істину, але натомість живуть ученнями. Ті, хто не може втілити істину в реальне життя, – це ті, хто вірить в Бога, але ким Бог гидує та кого відкидає. Ти маєш вправлятися у входженні в реальне життя, знати власні недоліки, свою непокору та невігластво, а також знати свою ненормальну людську природу та свої слабкості. Тоді твої знання будуть частиною твого фактичного стану та твоїх труднощів. Лише таке знання є реальним, лише таке знання може дозволити тобі по-справжньому зрозуміти свій власний стан та досягти переміни у характері.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Обговорення церковного життя та реального життя»

511. Їсти та пити Божі слова, практикувати молитву, приймати Божий тягар та приймати завдання, які Він доручає тобі, – усе це потрібно для того, щоб перед тобою простягався шлях. Чим більший тягар щодо Божих доручень ти матимеш, тим легше тобі буде ставати вдосконаленим Ним. Дехто не бажає координувати з іншими свої дії в служінні Богу, навіть коли їх покликано, – це ледацюги, які бажають лише насолоджуватися комфортом. Чим більше тебе просять служити в координації з іншими, тим більше ти здобуватимеш досвіду. А завдяки більшій кількості тягарів та більшому досвіду ти отримуватимеш більше можливостей для вдосконалення. Отже, якщо ти можеш служити Богові щиро, то зважатимеш на Божий тягар – і таким чином матимеш більше можливостей для того, щоб Бог тебе вдосконалював. Саме така група людей нині вдосконалюється. Що більше тебе торкається Святий Дух, то більше часу ти присвячуватимеш тому, щоб зважати на Божий тягар, то більше Бог тебе вдосконалюватиме, і то більше ти будеш здобутий Ним, – аж доки врешті-решт не станеш людиною, яку Бог використовує. Наразі є такі, які не несуть жодного тягаря для церкви. Ці люди мляві та недбалі, вони піклуються лише про власну плоть. Такі люди вкрай егоїстичні і до того ж сліпі. Якщо ти не можеш цього чітко побачити, то не нестимеш жодного тягаря. Що більше ти зважаєш на Божу волю, то більший тягар Він тобі довірить. Егоїсти не бажають терпіти таке; вони не бажають платити ціну, і в результаті вони втратять можливості бути вдосконаленими Богом. Хіба вони не шкодять самі собі? Якщо ти є людиною, яка зважає на Божу волю, то розвиватимеш істинний тягар задля церкви. Власне кажучи, цей тягар було б краще називати не тягарем, який ти несеш задля церкви, а радше тягарем, який ти несеш задля свого власного життя, тому що метою цього тягаря, який ти розвиваєш задля церкви, є те, щоб ти використовував цей досвід для того, щоб Бог тебе вдосконалював. Тому та людина, яка несе найбільший тягар задля церкви, та людина, яка несе тягар задля життя-входження, буде людиною, яку вдосконалює Бог. Чи ти ясно це побачив? Якщо церква, у якій ти перебуваєш, розпорошена, немов пісок, але тебе це не хвилює й не турбує, і ти навіть закриваєш очі, коли твої брати та сестри не їдять і не п’ють Божі слова в нормальний спосіб, тоді ти не несеш жодних тягарів. Такі люди – це не ті, ким Бог задоволений. Ті люди, якими Бог задоволений, мають голод та спрагу до праведності та зважають на Божу волю. Тому ви маєте зважати на Божий тягар – тут і зараз; ви не повинні чекати, поки Бог виявить усьому людству Свій праведний характер, перш ніж почати пам’ятати про Божий тягар. Хіба тоді вже не буде надто пізно? Гарна можливість для вдосконалення Богом – нині. Якщо ти допустиш, щоб цей шанс вислизнув у тебе з рук, то жалкуватимеш про це до кінця свого життя так само, як Мойсей не зміг увійти в добрий Ханаанський край та шкодував про це до кінця життя й помер із докорами сумління. Щойно Бог відкриє Свій праведний характер усім народам, ти сповнишся жалем. Навіть якщо Бог тебе не карає, ти сам себе каратимеш через власне каяття. Декого це не переконує, але якщо ти в це не віриш, то просто почекай – і побачиш. Є люди, чия єдина мета полягає у виконанні цих слів. Чи готовий ти заради цих слів пожертвувати собою?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Дбай про Божі наміри, щоб досягати досконалості»

512. Святий Дух має шлях, яким крокує в кожній людині, і кожній людині Він дає можливість бути вдосконаленою. Через твою негативність тебе змушують пізнати власну розбещеність, а тоді, позбувшись негативності, ти знайдеш дорогу до практики; усе це шляхи, якими тебе вдосконалюють. Далі, завдяки постійному проводу й освітленню деяких позитивних речей у тобі, ти діяльно виконуватимеш своє призначення та здобуватимеш проникливість, а твоя прозорливість зростатиме. Коли в тебе добрі умови, ти особливо готовий читати слово Бога, особливо готовий молитися Богу та здатний побачити зв’язок між почутими проповідями та власним станом. У такі часи Бог освітлює та просвіщає тебе зсередини, змушуючи тебе усвідомити деякі позитивні речі. Так Він тебе вдосконалює в позитивному аспекті. У негативних станах ти слабкий і пасивний; ти відчуваєш, що у твоєму серці немає Бога, однак Бог тебе освітлює, допомагаючи знайти дорогу до практики. Вийти з цього значить досягнути вдосконалення в негативному аспекті. Бог може вдосконалювати людину і в позитивному, і в негативному аспекті. Це залежить від того, чи здатен ти до проживання досвіду та чи прагнеш ти, щоб Бог тебе вдосконалив. Якщо ти справді прагнеш, щоб Бог тебе вдосконалив, то негативне не зможе змусити тебе зазнати втрат, а зможе принести тобі реальніші речі та зробити тебе спроможнішим пізнати, чого в тобі не вистачає, осягнути свій справжній стан і побачити, що людина не має нічого та є нічим; якщо ти не переживаєш випробування, то не маєш знання й завжди відчуватимеш, ніби ти вищий від інших і кращий за всіх інших. Через усе це ти побачиш: усе, що прийшло раніше, було зроблено Богом і захищено Богом. Входження у випробування залишає тебе без любові або віри, тобі не вистачає молитви, ти не можеш співати гімни, і, сам того не усвідомлюючи, в усьому цьому ти пізнаєш себе. Бог має багато засобів удосконалення людини. Він використовує всякі обставини, щоб розібратися з розбещеним характером людини, і застосовує багато всякого, щоб викрити людину; з одного боку, Він розбирається з людиною, з іншого – викриває людину, а ще з іншого Він відкриває людину, докопуючись до «таємниць» у глибинах людського серця, і виявляючи їх, і розкриваючи людині її численні стани: так Він показує людині її натуру. Бог удосконалює людину багатьма способами: шляхом одкровення, шляхом розбору з людиною, шляхом рафінування людини та кари, – щоб людина пізнала, що Бог практичний.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки ті, хто зосереджується на практиці, можуть бути вдосконалені»

513. Наразі вам потрібно поперед усього шукати Божого вдосконалення в усьому й через усіх людей, через усі справи та речі, що трапляються у вашому житті, щоб у вас закарбувалося більше того, Ким є Бог. Спершу ви повинні отримати спадщину Божу на землі; тільки після того ви здобудете право успадкувати нові та більші благословення Божі. Саме цих речей ви повинні прагнути, і саме їх маєте осягнути перш за все. Що більше ви прагнете, щоб Бог вас у всьому вдосконалив, то краще зможете бачити в усьому Божу руку та завдяки цьому активно прагнутимете ввійти в буття Божого слова та ввійти в реальність Його слова через різні точки зору й у різних питаннях. Не можна вдовольнятися таким пасивним станом, як-от просто не грішити чи не мати уявлень, життєвих принципів і людської волі. Бог удосконалює людину багатьма способами; усі справи криють у собі можливість для вдосконалення, і Він може тебе вдосконалити не тільки в позитивному плані, а й у негативному, щоб зробити те, що ти отримуєш, більш рясним. Кожен день відкриває можливості для вдосконалення та нагоди для того, щоб Бог тебе здобув. Переживаючи їх деякий час, ти вельми змінишся та природним чином осягнеш багато речей, які раніше не розумів. І настанови інших людей тобі не знадобляться; Бог просвітить тебе без твого відома, щоб ти в усьому просвітився та ввійшов у подробиці всього, що ти переживаєш. Бог напевне тебе скерує, щоб ти не відхилився вліво чи вправо, і так ти ступиш на шлях до Божого вдосконалення.

…Якщо ви хочете, щоб Бог вас удосконалив, то мусите навчитися переживати просвітлення у всіх справах і здобувати його через усе, що з вами відбувається. Чи хороше з тобою трапляється, чи погане – усе повинно приносити тобі користь і не налаштовувати тебе негативно. І що б то не було, ти маєш уміти дивитися на речі з Божого боку, а не вивчати й оцінювати їх із точки зору людини (це було б відхиленням у твоєму досвіді). Якщо ти так це переживатимеш, то твоє серце наповниться тягарями твого життя; ти постійно житимеш у світлі Божого лику і не будеш легко відхилятися у своїй практиці. Такі люди мають попереду світле майбутнє. Існує безліч можливостей для Божого вдосконалення. Усе залежить від того, чи щиро ви любите Бога та чи маєте рішучість, щоб бути вдосконаленими та здобутими Ним, отримати Його благословення та спадщину. Самої рішучості недостатньо; ви повинні мати багато знань, інакше завжди будете відхилятися у своїй практиці. Бог бажає вдосконалити всіх і кожного з вас. Але наразі більшість людей хоч і вельми давно прийняла Божу роботу, та обмежується тим, що лише насолоджується Божою благодаттю та хоче дозволити Богу дати їм трохи плотських радощів, але не хоче отримати більших, вищих одкровень. Це показує, що серце людини й досі завжди назовні. Хоча у людській праці, службі та боголюбному серці поменшало домішок, що стосується внутрішньої суті та закоснілого мислення людини, вона досі постійно шукає плотського миру та задоволень, і їй байдуже до того, які умови та цілі Божого вдосконалення людини. Тому більшість людей досі живе вульгарним, зіпсованим життям. Їхнє життя ні дрібки не змінилося; віра в Бога для них просто не має ваги, наче вони вірять лише заради інших, формально виконуючи якісь дії й обходячись будь-яким способом, дрейфуючи в безцільному існуванні. Мало хто здатен прагнути ввійти в слово Боже в усьому, аби здобути більше дорожчих речей, стати сьогодні багатшими людьми в Божому домі й отримати більше Божих благословень. Якщо ти прагнеш, щоб Бог тебе вдосконалив у всьому, і здатен отримати все, що Він обіцяв на землі, і якщо ти в усьому шукаєш Божого просвітлення та не марнуєш літа бездіяльно, саме цей шлях є ідеальним для активного входження. Лише так ти станеш гідним і отримаєш право на те, щоб Бог тебе вдосконалив.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Обіцянки тим, кого вдосконалено»

514. Святий Дух працює не лише у певних людях, яких використовує Бог, але, крім того, й у церкві. Він може працювати в кому завгодно. Можливо, Він працює в тобі в даний час, і ти відчуєш цю роботу. Упродовж наступного періоду Він може працювати в комусь іншому, і в такому разі ти мусиш поквапитися підтримувати ту роботу. Чим ближче ти тримаєшся теперішнього світла, тим більше може зростати твоє життя. Незалежно від того, якою є людина, якщо Святий Дух у ній працює, то ти мусиш дослухатися до неї. Відчуй її досвід на собі, і ти отримаєш ще вищі здобутки. Таким чином ти удосконалишся значно швидше. Це шлях удосконалення людини та засіб, за допомогою якого зростає життя. Шлях до вдосконалення досягається твоїм послухом роботі Святого Духа. Ти не знаєш ні того, через яку людину Бог працюватиме над твоїм удосконаленням, ані того, через яку людину, подію чи річ Він дозволить тобі щось здобути чи побачити. Якщо ти зможеш ступити на цей правильний шлях, то це свідчить про те, що є велика надія, що Бог тебе зможе вдосконалити. Якщо ж не зможеш, то це свідчить про те, що твоє майбутнє похмуре й безпросвітне. Ставши на правильний шлях, ти отримаєш одкровення в усьому. Незалежно від того, що Святий Дух відкриває іншим, якщо ти йтимеш далі, щоб на основі їхніх знань отримати власний досвід, то цей досвід стане частиною твого життя й завдяки цьому досвіду ти зможеш задовольнити інших. Ті, хто забезпечує інших, бездумно повторюючи чужі слова, – це люди, які не мають жодного досвіду; ти мусиш навчитися знаходити через просвітлення та освічення інших людей способи практичного застосування, перш ніж зможеш почати говорити про свій власний фактичний досвід і знання. Це принесе твоєму життю більшу користь. Так ти маєш переживати це на власному досвіді, підкоряючись усьому, що походить від Бога. Тобі слід шукати Божої волі в усьому та здобувати в усьому для себе науку, щоб твоє життя могло рости. Така практика дає найшвидший розвиток.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто кориться Богу зі щирим серцем, безсумнівно будуть здобуті Богом»

515. Чи дійсно ти бажаєш бути вдосконаленим? Якщо ти дійсно бажаєш, щоб Бог тебе вдосконалював, то тобі стане хоробрості відкинути свою тілесність, ти зможеш виконувати Божі слова і не будеш пасивним чи слабким. Ти зможеш коритися всьому, що походить від Бога, і всі твої дії – вчинені привселюдно або на самоті – будуть такими, що їх можна буде представити Богові. Якщо ти чесна людина та практикуєш істину в усьому, то ти будеш удосконалений. А ті лукаві люди, які перед іншими поводяться певним чином, а за їхніми спинами – інакше, не бажають бути вдосконаленими. Вони всі – сини загибелі та руйнування; вони належать не Богові, а сатані. Вони не ті люди, яких обрав Бог! Якщо твої дії та поведінка не можуть бути представлені перед Богом і на них не може дивитися Божий Дух, то це доказ того, що з тобою щось не так. Лише в тому разі, коли ти прийматимеш суд та кару від Бога і дбатимеш про переміну свого характеру, ти зможеш стати на шлях удосконалення. Якщо ти справді бажаєш, щоб Бог тебе вдосконалював, і готовий виконувати Божу волю, то тобі слід коритися всій Божій роботі без жодного слова нарікання, без намагань оцінювати Божу роботу або судити про неї. Це мінімальні вимоги для того, щоб бути вдосконаленим Богом. Обов’язкова вимога для тих, хто бажає бути вдосконаленим Богом, така: в усьому діяти від боголюбного серця. Що означає діяти від боголюбного серця? Це означає, що твої дії та твоя поведінка зможуть бути представлені перед Богом. І оскільки твої наміри правильні, то навіть незалежно від того, правильні чи неправильні твої дії, ти не боїшся показати їх Богові або своїм братам і сестрам і ти насмілюєшся присягнути перед Богом. Ти мусиш представити на розгляд Богові кожен свій намір, кожну думку та ідею; якщо ти чинитимеш так та ступиш на цей шлях, то прогрес у твоєму житті буде швидким.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто кориться Богу зі щирим серцем, безсумнівно будуть здобуті Богом»

516. Якщо ти хочеш бути використаним і вдосконаленим Богом, то ти повинен мати кожен аспект істини: рішучість страждати, віру, витривалість, покору й здатність прагнути до істини й розуміти Божі наміри, здатність бути уважним до Його скорботи й кропітких намірів тощо. Вдосконалювати людину нелегко, і кожна переплавка, яку ти переживаєш, вимагає твоїх віри й любові. Якщо ти хочеш бути вдосконаленим Богом, недостатньо просто метушитися навколо, і так само недостатньо просто присвятити себе Богові. Потрібно багато чого мати, щоб зуміти стати тим, хто вдосконалений Богом. Коли ти стикаєшся зі стражданнями, ти повинен бути здатним відкинути турботу про плоть і не скаржитися на Бога. Коли Бог ховається від тебе, ти повинен бути здатним мати віру, щоб слідувати за Ним і підтримувати свою попередню любов, не даючи їй похитнутись або розсіятися. Що б не робив Бог, ти мусиш скоритися тому, що Він улаштує для тебе як забажає, і радше проклинати власну плоть, ніж скаржитися на Нього. Коли ти стикаєшся з випробуваннями, ти повинен бути готовим терпіти біль зречення того, що любиш, і бути готовим гірко ридати, щоб задовольнити Бога. Тільки це і є істинна любов та істинна віра. Яким би не був твій фактичний духовний зріст, ти перш за все мусиш мати цю рішучість страждати та істинну віру, а також ти мусиш мати рішучість повстати проти плоті. Ти повинен бути готовим особисто постраждати та пережити втрату своїх особистих інтересів, щоб задовольнити Божі наміри. Ти також мусиш бути здатним відчувати в серці каяття щодо себе: раніше ти не міг задовольнити Бога, а тепер можеш розкаюватися. Тобі не має нічого бракувати в жодному з цих аспектів: саме через ці речі Бог тебе вдосконалить. Якщо ти не можеш задовольнити ці критерії, то ти не можеш бути вдосконаленим.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти переплавку»

517. Перетворення в характері здебільшого стосується перетворення природи людини. Те, що притаманне природі людини, не можна з’ясувати на підставі зовнішньої поведінки. Воно безпосередньо пов’язане із цінністю та значимістю існування людини, її життєвим світоглядом і цінностями, воно зачіпає те, що знаходиться в глибині її душі, і її сутності. Якщо людина не може прийняти істину, вона не зазнає жодного перетворення в цих аспектах. Тільки тоді можна сказати, що характер людини зазнав перетворення, коли вона випробувала на собі Божу роботу, повністю ввійшла в істину, змінила свої цінності й погляди на існування й життя, привела свої погляди на те чи інше питання у відповідність зі словом Божим і стала здатною повністю підкорятися Богові й бути відданою Йому. Тепер може здатися, що ти докладаєш певних зусиль і проявляєш стійкість у труднощах під час виконання свого обов’язку, ти можеш виконувати робочі розпорядження від Вишнього або ти можеш іти туди, куди тобі сказано. На перший погляд може здатися, що ти певною мірою слухняний, але коли відбувається щось, що не відповідає твоїм уявленням, твоє бунтарство виходить на перший план. Наприклад, ти не миришся зі своїм обтинанням і розбором, і ти ще менш покірний, коли трапляється лихо; ти навіть знаходиш у собі звинувачення на адресу Бога. Отже, ця незначна слухняність і зовнішні зміни є лише невеликою зміною поведінки. Є невеликі зміни, але цього недостатньо, щоб вважати їх перетворенням твого характеру. Ти можеш пробігти багатьма шляхами, зазнати багатьох труднощів і перетерпіти велике приниження; ти можеш почуватися дуже близьким до Бога, і Святий Дух може виконувати певну роботу над тобою. Однак коли Бог просить тебе зробити щось, що не відповідає твоїм поглядам, ти однаково можеш не підкоритися; радше ти можеш шукати виправдання, повставати проти Бога й чинити Йому опір, а в крайніх випадках навіть сумніватися в Ньому й боротися проти Нього. Це було б серйозною проблемою! Це показало б, що в тебе все ще є природа, яка чинить опір Богові, що ти насправді не розумієш істини та що твій характер життя взагалі не змінився. Після звільнення або усунення деякі люди й далі мають нахабство судити Бога й говорити, що Бог не праведний. Вони навіть сперечаються з Богом і борються проти Нього, поширюючи свої уявлення про Бога та невдоволення Богом усюди, куди б вони не пішли. Такі люди є дияволами, які чинять опір Богові. Люди, що володіють диявольською природою, ніколи не зміняться, і їх слід полишити. Тільки в тих, хто може шукати та приймати істину в будь-якій ситуації й коритися роботі Божій, є надія здобути істину й досягнути зміни характеру. У своєму досвіді ти мусиш навчитися розрізняти стани, які зовні здаються нормальними. Ти можеш схлипувати й ридати під час молитви або вважати, що твоє серце так сильно любить Бога й таке близьке до Нього, але ці стани є всього лише роботою Святого Духа й не означають, що ти той, хто любить Бога. Якщо ти можеш і далі любити Бога й коритися Йому, навіть коли Святий Дух не працює над тобою, і коли Бог робить щось, що не відповідає твоїм поглядам, тільки тоді ти є людиною, яка істинно любить Бога. Тільки тоді ти є людиною, характер життя якої змінився. Тільки така людина володіє реальністю істини.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Що потрібно знати про преображення свого характеру»

518. Перетворення в характері – це не зміна в поведінці, не вдавана зовнішня зміна й не тимчасова переміна, зроблена із запалу. Якими б добрими не були такі зовнішні зміни, вони не можуть замінити зміни в житті-характері, бо перших можна досягнути самими лише людськими зусиллями, а других – не можна досягнути лише власними зусиллями. Для змін у житті-характері необхідно пережити Божий суд, кару, випробування й переплавку, а також досконалість Святого Духа. Хоча люди, які вірять у Бога, демонструють певну добру поведінку, ніхто з них не кориться Богові й не любить Його по-справжньому, і ніхто з них не здатен слідувати Божій волі. Чому? Тому що для всього цього потрібно змінити життя-характер, а простої зміни поведінки далеко не достатньо. Зміна характеру означає, що в тебе є знання й досвід істини, що істина стала твоїм життям, що вона може керувати твоїм життям і панувати над твоїм життям і всім, що з тобою пов’язане. Це і є зміна в характері життя. Тільки люди, які володіють істиною як життям, – це ті, чий характер змінився. У минулому, можливо, бувало таке, що ти розумів деякі істини, але не міг утілювати їх у життя, однак тепер ти можеш без перешкод і труднощів практикувати кожен аспект істини, який розумієш. Практикуючи істину, ти починаєш відчувати наповнення миром і щастям, але якщо ти не можеш практикувати істину, тобі боляче, і тебе турбують докори сумління. Ти можеш практикувати істину в усьому, жити за Божими словами й мати фундамент для життя. Це означає, що твій характер змінився. Тепер ти можеш легко відкинути свої уявлення й фантазії, свої плотські вподобання та прагнення, усе те, що ти не міг відкинути раніше. Ти відчуваєш, що Божі слова по-справжньому добрі, а практикувати істину – це найкраще, що можна робити. Це означає, що твій характер змінився. Слова «зміна в характері» звучать дуже просто, але насправді це процес, який вимагає багато досвіду. У цей період людям потрібно витерпіти багато тягот, упокорити своє тіло та повстати проти плоті, а ще перенести суд, кару, обтинання, випробування й переплавку, а також пережити багато невдач, падінь, внутрішню боротьбу й муки в серці. Лише після такого досвіду люди можуть дещо зрозуміти власну природу, але це часткове розуміння не забезпечить миттєву повну зміну; перш ніж люди нарешті зможуть потроху позбуватися своїх розбещених характерів, вони мають пройти через довгий період досвіду. Ось чому для зміни характеру потрібне ціле життя. Наприклад, якщо ти виявляєш розбещеність у якомусь питанні, чи зможеш ти практикувати істину відразу, щойно її усвідомиш? Ні, не зможеш. На цьому етапі розуміння інші обтинають тебе, а потім твоє оточення спонукає та змушує тебе діяти відповідно до істини- принципів. Іноді ти все одно не можеш із цим змиритись і кажеш собі: «Чи справді я мушу робити це саме так? Чому я не можу робити це так, як хочу? Чому мене постійно просять практикувати істину? Я не хочу, я від цього втомився!». Щоб отримати досвід Божої роботи, потрібно пройти такий процес: від небажання практикувати істину – до добровільної практики істини, від негативу та слабкості – до сили та здатності повставати проти плоті. Досягнувши певного рівня досвіду, пройшовши певні випробування, переплавку та зрештою прийшовши до розуміння Божих намірів і деяких істин, люди відчують певне щастя й будуть готові діяти відповідно до істини-принципів. На початку люди практикують істину неохоче. Візьмімо для прикладу віддане виконання своїх обов’язків: у тебе є певне розуміння того, як виконувати свої обов’язки й бути відданим Богові, а ще ти маєш певне розуміння істини – але коли ти зумієш бути повністю відданим? Коли ти зумієш виконувати свої обов’язки і словом, і ділом? Для цього знадобиться певний процес. Під час цього процесу ти можеш зазнати багато тягот. Якісь люди, можливо, обтинатимуть тебе, а інші – критикуватимуть тебе. Усі на тебе дивитимуться, проникливо спостерігатимуть за тобою, і тільки тоді ти почнеш усвідомлювати, що ти не правий і що ти показав погані результати, що брак відданості у виконанні свого обов’язку не припустимий і що не можна бути недбалим! Святий Дух просвіщатиме тебе зсередини й докорятиме, коли ти помилятимешся. Під час цього процесу ти почнеш розуміти дещо про себе й дізнаєшся, що маєш забагато нечистого, що в тебе забагато особистих мотивів і забагато непомірних бажань при виконанні своїх обов’язків. Якщо, зрозумівши сутність усього цього, ти зумієш прийти до Бога з молитвою та справді покаятися, ти зможеш очиститися від цієї розбещеності. Якщо ти часто так шукатимеш істину для розв’язання власних практичних проблем, то потроху ступиш на правильний шлях віри; ти почнеш набувати справжнього життєвого досвіду, і твій розбещений характер поступово стане очищатися. Що більше очищатиметься твій розбещений характер, то більше перетворюватиметься характер твого життя.

Хоча зараз багато людей виконує свої обов’язки, але, по суті, скільки людей робить це абияк? Скільки людей може прийняти істину й виконувати свої обов’язки згідно з принципами істини? Скільки людей виконує свої обов’язки згідно з Божими вимогами після того, як їхні характери змінилися? Ретельніше вивчивши ці питання, ти зможеш зрозуміти, чи справді ти відповідаєш стандартам у виконанні своїх обов’язків, а також чітко побачити, чи змінився твій характер. Досягти перетворення в характері – нелегка справа; воно не означає просто досягти кількох змін у поведінці, здобути певні знання про істину, вміти трохи розповідати про свій досвід, пов’язаний із кожним аспектом істини, або досягти певних змін чи стати трохи слухнянішим після дисциплінування. Усе це не є перетворенням характеру життя людини. Чому Я так кажу? Хоча ти, можливо, дещо змінився, ти досі не втілюєш істину в життя по-справжньому. Можливо, ти так поводишся, бо тимчасово перебуваєш у підхожому середовищі й ситуація дає тобі таку змогу або ж тебе спонукали до цього поточні обставини. Крім того, ти можеш практикувати істину, коли ти в доброму гуморі, коли твій стан нормальний і в тобі працює Святий Дух. Але уявімо, що ти проходиш якесь випробування та страждаєш, як Йов, або стикаєшся з випробуванням смерті. Коли це станеться, чи зможеш ти все одно практикувати істину й бути непохитним у своєму свідченні? Чи зможеш ти сказати щось подібне до слів Петра: «Навіть якщо б я повинен був померти, пізнавши Тебе, як я міг би це зробити без радості й щастя?» Що цінував Петро? Петро цінував послух і вважав, що пізнання Бога – це найважливіше, тому він зумів бути слухняним до самої смерті. Перетворення в характері не відбувається за одну ніч; для цього потрібен досвід усього життя. Зрозуміти істину трохи легше, але вміти практикувати її в різних контекстах – це важко. Чому людям завжди складно втілювати істину в життя? Насправді всі ці труднощі безпосередньо пов’язані з розбещеними людськими характерами та є перешкодами, породженими розбещеними характерами. Тому для того, щоб бути здатним утілювати істину в життя, потрібно багато страждати й платити ціну. Якби не розбещені характери, людям не довелося б страждати й платити ціну за те, щоб практикувати істину. Хіба це не очевидний факт? Іноді може здаватися, що ти втілюєш істину в життя, але в реальності природа твоїх учинків не свідчить, що ти справді так робиш. Слідуючи за Богом, багато людей здатно відкинути свої сім’ї й кар’єру та виконувати свої обов’язки, і тому вони вважають, що практикують істину. Однак вони ніколи не можуть скласти справжнє досвідне свідчення. Що ж саме тут відбувається? Якщо міряти їх людськими уявленнями, то здається, ніби вони практикують істину, але Бог не визнає те, що вони роблять, як практику істини. Якщо те, що ти робиш, має домішки й особисті мотиви, то ти схильний відступати від принципів, і не можна сказати, що ти практикуєш істину; це просто певний тип поведінки. Строго кажучи, Бог, імовірно, засудить цей тип твоєї поведінки; Він не похвалить і не відзначить її. Якщо розтинати це питання до самої сутності й кореня, то ти – людина, яка коїть зло, і ця твоя зовнішня поведінка є протистоянням Богові. Зовні ти нікому не заважаєш, нічого не порушуєш і не завдаєш реальної шкоди. Те, що ти робиш, виглядає логічним і розумним, але всередині воно містить людські забруднення й наміри, і його сутність полягає в скоєнні зла й опорі Богові. Тому тобі слід подивитися на мотиви власних учинків і, використовуючи Божі слова, визначити, чи відбулася зміна у твоєму характері й чи втілюєш ти істину в життя. Відповідь на ці питання не залежить від того, чи узгоджуються твої вчинки з людськими фантазіями й думками, чи вони тобі до смаку: усе це неважливо. Натомість вона залежить від Бога, який скаже, чи відповідаєш ти Його волі, чи мають твої вчинки реальність істини й чи відповідають вони Його вимогам і стандартам. Тільки оцінювання себе за Божими вимогами дає точну відповідь. Перетворення в характері й утілення істини в життя – це не так просто й легко, як люди собі уявляють. Чи розумієте ви це зараз? Чи маєте в цьому якийсь досвід? Коли справа доходить до сутності проблеми, ви можете її не розуміти; ваше входження було занадто поверховим. Ви метушитеся цілими днями, з ранку до вечора, ви рано встаєте й пізно лягаєте, але так і не досягли перетворення характеру свого життя й не можете зрозуміти, що таке перетворення характеру. Це означає, що ваше входження занадто поверхове, чи не так? Незалежно від того, як довго ви вірите в Бога, ви можете не відчувати сутності й глибоких речей, пов’язаних із перетворенням у характері. Чи можна сказати, що твій характер змінився? Як дізнатися, хвалить тебе Бог чи ні? Ти як мінімум матимеш виняткову стійкість у всьому, що робиш, і відчуватимеш, як Святий Дух скеровує й просвіщає тебе, працює в тобі під час виконання твоїх обов’язків, будь-якої роботи в Божому домі чи загалом у житті. Твоя поведінка узгоджуватиметься з Божими словами, і, набувши певного досвіду, ти відчуєш, що те, як ти діяв у минулому, було відносно прийнятним. Якщо ж, здобувши досвід за певний період часу, ти відчуваєш, що деякі твої минулі вчинки були неприйнятними, ти ними не задоволений і бачиш, що вони не відповідали істині, то це доводить, що все зроблене тобою було вчинено наперекір Богові. Це доказ, що твоє служіння було сповнене бунтарства, опору й людських способів дії та що ти абсолютно не зміг досягти змін у характері.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Що потрібно знати про преображення свого характеру»

519. Якщо людина має багато добрих учинків, це не означає, що вона володіє реаліями істини. Тільки практикуючи істину й діючи згідно з принципами, ви можете володіти реаліями істини. Тільки боячись Бога й утікаючи від злого, ви можете володіти реаліями істини. Деякі люди сповнені ентузіазму, можуть викладати вчення, слухаються правил і роблять багато добрих учинків, але про них можна сказати тільки те, що вони мають трохи людської сутності. Ті, хто може викладати вчення й завжди дотримується правил, не обов’язково практикують істину. Хоча те, що вони кажуть, є правильним і звучить так, наче в цьому немає проблем, їм нічого сказати в питаннях, які стосуються сутності істини. Отже, скільки б людина не викладала вчення, це не означає, що вона розуміє істину, і скільки б учення вона не розуміла, вона не здатна вирішити жодної проблеми. Усі релігійні теоретики можуть пояснити Біблію, але врешті-решт усі вони падають, тому що не приймають усієї істини, яку висловив Бог. Люди, які зазнали зміни у своїх характерах, є іншими; вони зрозуміли істину, вони розбірливі у всіх питаннях, вони знають, як діяти згідно з Божою волею, як діяти згідно з принципом істини і як діяти, щоб догодити Богові, і вони розуміють природу розбещеності, яку проявляють. Коли їхні власні ідеї та уявлення викриваються, вони здатні бути розбірливими й зректися плоті. Ось як виражається зміна в характері. Основним проявом людей, які зазнали зміни в характері, є те, що вони прийшли до ясного розуміння істини, і, виконуючи щось, вони втілюють істину в життя з відносною точністю й не так часто проявляють розбещеність. Як правило, ті, чиї характери зазнали перетворення, виявляються особливо розважливими й проникливими, і завдяки своєму розумінню істини вони не виявляють стільки самовдоволення або зарозумілості. Вони бачать наскрізь і розпізнають чимало з тієї розбещеності, яку в них було викрито, тому не дозволяють собі зарозумілості. Вони здатні мати виважене розуміння того, яким є місце людини, як поводитися розважливо, як бути слухняним, що казати, а що ні, і з якими людьми про що говорити і що робити. Отже, люди, чиї характери змінилися, є відносно розважливими, і лише такі люди справді втілюють людську подобу. Оскільки вони розуміють істину, вони здатні говорити й бачити речі відповідно до істини, вони є принциповими в усьому, що роблять; вони не піддаються впливу жодної людини, справи чи речі, і всі вони мають свої власні погляди й здатні відстоювати принцип істини. Їхні характери відносно стабільні, їх не кидає то в жар, то в холод, і незалежно від обставин вони розуміють, як правильно виконувати свої обов’язки і як поводитися, щоб догодити Богові. Ті, чиї характери насправді змінилися, не зосереджені на тому, що робити, щоб зовні виглядати добре; вони здобули внутрішню ясність щодо того, що робити, щоб догодити Богові. Тому ззовні може здаватися, що такі люди не настільки сповнені ентузіазму або не роблять чогось дуже великого, але все, що вони роблять, має сенс, є цінним і приносить практичні результати. Ті, чиї характери змінилися, безумовно володіють багатьма реаліями істини, і це підтверджується їхніми поглядами на речі та їхніми принциповими діями. Ті ж, хто не отримав істини, абсолютно не досягли жодних змін у характері життя. Як саме досягається зміна в характері? Людські істоти були глибоко розбещені сатаною, всі вони протистоять Богу й всі вони мають природу протистояння Богові. Бог спасає людей, перетворюючи тих, хто має природу протистояння Богові й хто може протистояти Богу, на тих, хто здатен слухатися й боятися Бога. Ось що означає бути тим, чий характер змінився. Якою б розбещеною не була людина або скільки б розбещених характерів вона не мала, якщо вона здатна прийняти істину, прийняти Божий суд і кару, прийняти різноманітні випробування й рафінування, вона матиме справжнє розуміння Бога, а разом з тим зможе ясно бачити свою власну природу й сутність. Коли людина по-справжньому пізнає себе, вона зможе зненавидіти себе й сатану, вона буде готова зректися сатани та повністю підкоритися Богові. Коли людина має таку рішучість, вона здатна шукати істину. Якщо люди мають справжнє знання про Бога, якщо їхній сатанинський характер очищено, а слова Божі вкоренилися в них, стали їхнім життям і основою їхнього існування, якщо вони живуть за словами Божими, повністю змінилися й стали новими людьми – тоді це вважається зміною в характері їхнього життя. Зміна в характері не означає, що людина має зрілу й досвідчену людську сутність, як і не означає, що зовнішні характери людей стали лагіднішими, ніж раніше, що колись вони були зарозумілими, а тепер уміють спілкуватися розважливо, або що вони раніше нікого не слухали, а тепер здатні слухати інших – такі зовнішні зміни не можна назвати перетвореннями в характері. Звичайно, перетворення в характері й справді включають у себе такі прояви, але найважливішою складовою є те, що їхнє життя змінилося внутрішньо. Це відбувається виключно тому, що слова Божі та істина пустили всередині них коріння, панують у них і стали їхнім життям. Їхні погляди на речі також змінилися. Вони здатні наскрізь бачити, що відбувається у світі та з людством, як сатана розбещує людство, як великий червоний дракон протистоїть Богові, а також сутність великого червоного дракона. Вони можуть ненавидіти великого червоного дракона й сатану у своєму серці, і вони здатні цілковито обернутися до Бога й слідувати за Ним. Це означає, що характер їхнього життя змінився й вони здобуті Богом. Зміни в характері життя – це фундаментальні зміни, тоді як зміни в поведінці – поверхові. Тільки ті, хто досягнув змін у характері життя, є людьми, які отримали істину, і тільки вони здобуті Богом.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя»

520. Якщо ти бажаєш бути вичищеним від розбещеності й зазнати зміни у своєму характері життя, ти повинен мати любов до істини та здатність приймати істину. Що означає приймати істину? Прийняття істини означає, що незалежно від того, який у тебе тип розбещеного характеру або які отрути великого червоного дракона – сатанинські отрути – наявні у твоїй природі, коли слова Божі викривають ці речі, ти повинен їх визнати й скоритися, ти не можеш зробити інший вибір, і ти повинен пізнати себе згідно зі словами Божими. Це означає бути здатним прийняти слова Божі й прийняти істину. Що б Бог не казав, наскільки б суворими не були Його висловлювання та які б слова Він не використовував, ти можеш приймати їх, якщо те, що Він каже, є істиною, і ти можеш визнавати їх, якщо вони відповідають дійсності. Ти можеш коритися словам Божим незалежно від того, наскільки глибоко ти їх розумієш, і ти приймаєш світло, яке виявляє Святий Дух і про яке спілкуються твої брати й сестри, та підкоряєшся йому. Коли така людина шукала істину до певної міри, вона може отримати істину й досягти перетворення свого характеру. Навіть якщо люди, які не люблять істину, мають трохи людської сутності, здатні робити якісь добрі вчинки, здатні зректися й повністю присвятити себе Богу, вони спантеличені щодо істини й не ставляться до неї серйозно, тому характер їхнього життя ніколи не змінюється. Ти бачиш, що Петро мав таку ж людську сутність, як і інші учні, але він виділявся своїм палким прагненням до істини. Хай що казав Ісус, Петро серйозно розмірковував над цим. Ісус запитав: «Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене?». Петро чесно відповів: «Люблю тільки Отця, що на небі, а Господа, що на землі, я ще не полюбив». Пізніше, подумавши, він зрозумів: «Це неправильно. Бог на землі – це Бог на небі. Хіба це не один і той самий Бог і на небі, і на землі? Якщо я люблю тільки Бога на небі, то моя любов не справжня. Я повинен любити Бога на землі, адже тільки тоді моя любов буде справжньою». Так Петро зрозумів справжнє значення слова Божого з того, про що запитував Ісус. Щоб любити Бога, і щоб ця любов була справжньою, треба любити втіленого Бога на землі. Любити невизначеного й невидимого Бога не є ані реалістичним, ані практичним, тоді як любов до практичного, видимого Бога є істиною. Зі слів Ісуса Петро отримав істину й розуміння Божої волі. Очевидно, що віра Петра в Бога була зосереджена лише на пошуках істини. Зрештою, він досягнув любові до практичного Бога – Бога на землі. Петро був особливо ревним у своєму прагненні до істини. Щоразу, коли Ісус давав йому пораду, він серйозно розмірковував над Ісусовими словами. Можливо, він розмірковував упродовж місяців, року або й кількох років, перш ніж Святий Дух просвітив його й він зрозумів сутність слів Божих. Так Петро ввійшов у істину, а коли він це зробив, характер його життя було перетворено й оновлено.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Як пізнати людську натуру»

521. Ключ до досягнення зміни характеру – це пізнання власної природи, і воно має відбуватися згідно з Божими одкровеннями. Тільки в Божому слові можна пізнати власну огидну природу, виявити в ній різноманітні отрути сатани, усвідомити свою нерозумність і невігластво, визнати слабке й негативне у своїй природі. Коли ти повністю все це пізнаєш і справді зможеш зненавидіти себе, зректися плоті, послідовно виконувати Боже слово, послідовно шукати істину, виконуючи свої обов’язки, досягти зміни свого характеру та стати людиною, яка по-справжньому любить Бога, тоді ти ступиш на шлях Петра. Без Божої благодаті, без просвітління та проводу Святого Духа йти цим шляхом було б важко, адже люди не володіють правдою й не здатні зрадити себе. Щоб іти Петровим шляхом досконалості, насамперед потрібно мати рішучість, віру та покладатися на Бога. Крім того, потрібно підкорятися роботі Святого Духа; без Божих слів не можна обійтися ні в чому. Це ключові аспекти, жоден із яких не можна порушувати. Пізнати себе через досвід дуже важко; без роботи Святого Духа це марно. Щоб іти шляхом Петра, треба зосередитися на пізнанні себе й перетворенні свого характеру. Шлях Павла не був ні пошуком життя, ні зосередженням на самопізнанні; зокрема, Павло концентрувався на виконанні роботи, її рушійній силі та впливі. Його мотивація полягала в тому, щоб в обмін на свою роботу й страждання здобути Божі благословення, а також отримати від Бога винагороди. Ця мотивація була неправильною. Павло не зосереджувався на житті, не надавав жодного значення зміні характеру; він думав лише про винагороди. Оскільки його цілі були неправильними, то й шлях, яким він ішов, звісно, теж був неправильним. До цього призвела пихата й зарозуміла природа Павла. Очевидно, що Павло не володів ні істиною, ні совістю, ні розумом. Спасаючи й змінюючи людей, Бог насамперед переміняє їхні характери. Мета Його слів – досягти в людях такого результату, щоб вони мали перетворені характери та здатність пізнавати Бога, підкорятися Йому й поклонятися Йому в нормальний спосіб. Це мета Божих слів і Його роботи. Те, як шукав Павло, прямо порушувало Божу волю та йшло їй наперекір; воно повністю їй суперечило. Натомість шлях пошуку Петра повністю узгоджувався з Божою волею: Петро зосередився на житті та змінах у характері, а це саме той результат, якого Бог бажає досягти в людях Своєю роботою. Тому шлях Петра благословенний і отримує Божу похвалу. Шлях Павла суперечить Божій волі, тому Бог зневажає та проклинає цей шлях.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя»

522. У наш час більшість людей має дуже поверхове уявлення про себе. Вони взагалі не здобули чіткого знання про ті речі, які є частиною їхньої природи. Вони знають лише про окремі розбещені стани, які в них проявляються, про те, що схильні робити, і про деякі свої недоліки, і тому вони вважають, ніби знають себе. Якщо вони до того ж дотримуються якихось кількох правил, стежать за тим, щоб не робити помилок у певних сферах, і їм вдається уникнути певних переступів, то вони вважають, що володіють реальністю у своїй вірі в Бога та що будуть спасенні. Усе це – виключно людська уява. Якщо ти слідуватимеш усьому цьому, чи справді ти зможеш утримуватися від скоєння якихось переступів? Чи досягнеш ти справжньої зміни в характері? Чи справді ти втілюватимеш у життя людську подобу? Чи зможеш ти так по-справжньому догодити Богу? Аж ніяк, це точно. Віра в Бога працює тільки тоді, коли людина має високі стандарти й досягла істини та певного перетворення у характері свого життя. А для цього спочатку потрібно присвятити себе самопізнанню. Якщо знання людини про себе занадто поверхові, вона не спроможеться розв’язувати проблеми, а характер її життя просто не зміниться. Необхідно пізнати себе на глибинному рівні, а це означає пізнати власну природу: які елементи входять до цієї природи, як ці речі виникли та звідки вони взялися. Ба більше, чи здатен ти справді ненавидіти ці речі? Чи бачив ти свою потворну душу та свою лиху природу? Якщо ти справді здатен побачити істину про себе, то зненавидиш себе. Коли ти зненавидиш себе, а потім станеш практикувати Боже слово, то зможеш зректися плоті та матимеш силу виконувати істину, не бачачи в цьому нічого важкого. Чому багато людей слідує своїм плотським уподобанням? Тому що вони вважають себе досить добрими й позбавленими недоліків, вірять у те, що їхні вчинки правильні й виправдані, і навіть у те, що вони повністю праві. Тому такі люди здатні діяти, виходячи з думки, що справедливість на їхньому боці. Коли людина усвідомлює, якою є її справжня природа, – наскільки вона потворна, підла й жалюгідна, – то перестає надмірно пишатися собою й бути дико пихатою й задоволеною собою, як раніше. Така людина відчуває: «Я мушу серйозно, тверезо практикувати щось із Божого слова. Без цього я не відповідатиму стандарту людського буття, і мені буде соромно жити в Божій присутності». Вона справді бачить себе мізерною, воістину нікчемною. Тоді їй стає легко виконувати істину, і вона починає трохи скидатися на людину, якою та має бути. Людина здатна зректися плоті лише тоді, коли по-справжньому зненавидить себе. Без цього вона не зуміє зректися плоті. По-справжньому зненавидіти себе – нелегка справа. Для цього в людині має бути кілька речей: по-перше, їй слід знати власну природу; по-друге, слід вважати себе нужденним і жалюгідним, надзвичайно малим і незначним, бачити свою жалюгідну та брудну душу. Коли людина повністю бачить, хто вона насправді, і цей результат досягнутий, вона по-справжньому пізнає себе, і можна сказати, що вона пізнала себе повністю. Тільки тоді можна по-справжньому зненавидіти себе, аж до самопрокляття, і по-справжньому відчути, що сатана так глибоко розбестив тебе, що ти вже навіть не схожий на людину. Потім, одного дня, коли виникне загроза смерті, така людина подумає: «Це праведне Боже покарання. Бог дійсно праведний; я справді мушу померти!». У цей момент вона не нарікатиме й тим більше не звинувачуватиме Бога, а просто відчуватиме, що вона така нужденна й жалюгідна, така брудна й розбещена, що мусить бути вигнана та знищена Богом, і така душа, як у неї, не гідна жити на землі. Тому така людина не стане нарікати на Бога, опиратися Йому й тим більше зраджувати Його. Якщо ж людина не знає себе та досі вважає себе досить доброю, то коли в її двері постукає смерть, ця людина подумає: «Я так добре вірував. Як старанно я шукав! Я так багато віддав, я так багато вистраждав, але зрештою Бог просить мене померти. Я не знаю, де Божа праведність. Чому Він просить мене померти? Якщо я маю померти, хто тоді спасеться? Чи не прийде кінець людському роду?». По-перше, ця людина має уявлення про Бога. По-друге, ця людина нарікає й не виявляє ніякої покори. Так само й Павло: на порозі смерті він не знав себе, а коли наблизилося Боже покарання, було вже запізно.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя»

523. Коли люди ступають на шлях удосконалення, їхні старі характери здатні змінюватися. Далі їхні життя продовжують зростати, і поступово вони дедалі глибше входять в істину. Вони здатні зненавидіти світ і всіх тих, хто не прагне істини. Особливо вони ненавидять самих себе, але, більше того, вони чітко знають себе. Вони готові жити за істиною й беруть собі за мету прагнути істини. Вони не бажають жити в рамках думок, породжених їхнім власним мозком, і вони відчувають огиду до людської самовпевненості, пихатості та зарозумілості. Вони говорять із виразним почуттям пристойності, поводяться з речами із проникливістю і мудрістю, вони вірні та слухняні перед Богом. Якщо вони зазнають окремого випадку кари й суду, вони не лише не стають пасивними чи слабкими, а й вдячні за цю кару та суд від Бога. Вони переконані, що не можуть бути без Божої кари та суду, що це захищає їх. Вони не шукають віри миру та радості й не шукають хліба, щоб утамувати голод. Як не прагнуть вони й швидкоплинних плотських насолод. Ось що відбувається з тими, кого вдосконалюють.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Справжня історія про роботу завоювання (4)»

524. Якщо людина вміє догоджати Богові, виконуючи свій обов’язок, є принциповою у своїх словах і вчинках, входить у реальність усіх аспектів істини, то це людина, вдосконалена Богом. Можна сказати, що Божі робота й слова були для неї повністю ефективними, що Божі слова стали її життям, що вона отримала істину та здатна жити згідно з Божими словами. Після цього природа її плоті – тобто сама основа її вихідного існування – захитається та розсиплеться. Лише оволодівши Божими словами як своїм життям, вона стане новою людиною. Якщо Божі слова стають життям людей, якщо видіння Божої роботи, Його одкровення й вимоги до людства, стандарти людського життя, дотримання яких Бог вимагає від людей, стають їхнім життям, якщо люди живуть згідно із цими словами й істинами, то Божі слова їх удосконалюють. Завдяки Божим словам такі люди перероджуються та стають новими людьми. Це шлях, яким Петро йшов до істини. Це шлях удосконалення. Петро був удосконалений Божими словами, він здобув життя завдяки словам Божим; висловлена Богом істина стала його життям, і він став людиною, яка здобула істину.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Як іти шляхом Петра»

525. Коли люди справді зрозуміють Божий характер і побачать, що Божий характер реальний, що він справді святий і справді праведний, і коли вони зможуть прославляти Божу святість і праведність від щирого серця, тоді вони справді пізнають Бога та здобудуть істину. Люди живуть у світлі тільки тоді, коли знають Бога. Прямим наслідком істинного пізнання Бога є здатність істинно любити й слухатися Бога. У людей, які справді знають Бога, розуміють і здобувають істину, відбувається реальна зміна їхнього світогляду й поглядів на життя, а слідом за цим і реальна зміна їхнього життєвого характеру. Коли людина має правильні життєві цілі, здатна шукати істину й поводитися відповідно до істини, коли вона повністю підкоряється Богові та живе за Його словами, коли вона відчуває мир і просвітління до глибини серця, коли її серце вільне від темряви та коли вона може жити в Божій присутності абсолютно вільно й без обмежень, тільки тоді вона живе справжнім людським життям, і тільки тоді вона стає людиною, яка володіє істиною та людською сутністю. Крім того, усі істини, які ти зрозумів і здобув, прийшли з Божих слів і від Самого Бога. Тільки тоді, коли ти здобудеш схвалення Всевишнього Бога, Господа творіння, і Він скаже, що ти – повноцінна створена істота, яка втілює в життя людську подобу, твоє життя буде найзмістовнішим.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Як пізнати людську натуру»

526. Якщо людина у своїй вірі в Бога несерйозно ставиться до життєвих питань, не шукає входження в істину, не прагне змін у своєму характері й тим паче не прагне пізнати Божу роботу, то таку людину не можна вдосконалити. Хто хоче бути вдосконаленим, той мусить розуміти Божу роботу. Зокрема, необхідно розуміти значення Його кари й суду та те, чому над людиною виконується ця робота. Чи здатен ти прийняти? Чи здатен ти під час такої кари досягти такого ж досвіду та знання, як Петро? Якщо ти шукаєш пізнання Бога та роботи Святого Духа, якщо ти прагнеш змін у своєму характері, то в тебе є нагода бути вдосконаленим.

Для тих, хто має бути вдосконаленим, цей крок роботи завоювання незамінний; людина може пережити роботу вдосконалення лише після того, як її буде завойовано. У тому, щоб лише виконувати роль завойовуваного, немає великої цінності, і це не зробить тебе придатним для використання Богом. Ти ніяк не зможеш зіграти свою роль у поширенні Євангелія, бо ти не шукаєш життя, не прагнеш змін і відновлення в собі, і тому в тебе немає справжнього досвіду життя. Під час цієї покрокової роботи ти колись виступав прислужником і тлом, але якщо ти зрештою не прагнутимеш бути Петром, а твій пошук не відповідатиме шляху, яким було вдосконалено Петра, то природно, що ти не зазнаєш змін у своєму характері. Якщо ти прагнеш бути вдосконаленим, то ти свідчитимеш і скажеш: «У цій покроковій роботі Бога я прийняв Божу роботу кари та суду, і хоча я витерпів великі страждання, я пізнав, як Бог удосконалює людину, я здобув виконану Богом роботу, я мав знання про праведність Бога, і Його кара мене спасла. Його праведний характер зійшов на мене та приніс мені благословення й благодать; саме Його суд і кара захистили мене й очистили. Якби Бог не покарав і не засудив мене, якби на мене не зійшли суворі Божі слова, я не зміг би пізнати Бога та бути спасенним. Сьогодні я бачу: будучи творіннями, люди не лише втішаються всім, що зробив Творець, – що важливіше, усі творіння мають тішитися праведним Божим характером і Його праведним судом, адже Божий характер вартий людської втіхи. Будучи творінням, розбещеним сатаною, людина має тішитися праведним Божим характером. У Його праведному характері є кара й суд, ба більше – є й велика любов. Хоча сьогодні я не здатен повністю здобути Божу любов, мені пощастило її побачити, і в цьому я благословенний». Таким шляхом ідуть ті, хто переживає вдосконалення, і таким є знання, про яке вони говорять. Ці люди такі ж, як і Петро; вони мають такий самий досвід, як і Петро. А ще такі люди здобули життя та володіють істиною. Якщо вони переживуть це до самого кінця, то під час Божого суду вони точно повністю позбудуться впливу сатани та будуть здобуті Богом.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

527. Чого Я хочу, то це таких людей, як Петро: людей, які прагнуть бути вдосконаленими. Сьогоднішня істина дається тим, хто її жадає та шукає. Це спасіння дарується людям, які прагнуть бути спасенними Богом, і не призначене тільки для того, щоб ви його здобували. Його призначення – у тому, щоб ви могли стати здобутими Богом; ви здобуваєте Бога, щоб Бог міг здобути вас. Сьогодні Я сказав вам ці слова, а ви їх почули, і ви мусите практикувати відповідно до цих слів. Якщо зрештою ви практикуватимете ці слова, то Я здобуду вас через ці слова; водночас і ви також здобудете ці слова, тобто здобудете це найвище спасіння. Коли вас буде очищено, ви станете справжніми людьми. Якщо ти не здатен утілювати в життя істину й утілювати в життя образ удосконаленого, то можна сказати, що ти не людина, а ходячий труп, звір, бо ти позбавлений істини, тобто в тобі немає Єговиного дихання, і тому ти мрець, який не має духу! Хоча після завоювання й можна свідчити, але ти здобудеш лише трохи спасіння та не станеш живою істотою, наділеною духом. Хоч ти й пережив кару та суд, твій характер від цього не оновився й не змінився; ти й досі такий, як був, ти досі від сатани та не пройшов очищення. Лише вдосконалені мають цінність, і лише такі люди здобули істинне життя.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

528. Як ти можеш виконувати Божу волю на своєму майбутньому шляху служіння? Один із найважливіших моментів полягає в тому, щоб прагнути життя-входження, прагнути до зміни у характері та прагнути до глибшого входження в істину – це шлях до досягнення того, щоб Бог удосконалював та здобував людину. Усі ви є одержувачами Божого доручення, але доручення якого? Це стосується наступного етапу роботи; наступний етап роботи буде більшою роботою, що втілюватиметься у життя по всьому всесвіту, а тому сьогодні вам слід прагнути змін у характері свого життя, щоб у майбутньому ви могли дійсно стати доказом того, що Бог здобуває славу через Свою роботу, роблячи вас взірцем Його майбутньої роботи. Сьогоднішнє прагнення є виключно заради того, щоб закласти основу для майбутньої роботи, щоб Бог міг вас використовувати і щоб ви могли свідчити про Нього. Якщо ти зробиш це метою свого прагнення, то зможеш здобути присутність Святого Духа. Чим вищу мету своїх прагнень ти встановиш, тим більше зможеш бути удосконаленим. Чим більше ти пориваєшся до істини, тим більше працює Святий Дух. Чим більше енергії ти вкладаєш у своє прагнення, тим більше ти здобудеш. Святий Дух удосконалює людей відповідно до їхнього внутрішнього стану. Дехто каже, що вони не бажають, щоби Бог використовував або вдосконалював їх, що їм просто хочеться, щоб їхня плоть залишалася в безпеці та не зазнавала жодних нещасть. Деякі не бажають входити в царство, але готові зійти у криницю безодню. У такому разі Бог також виконає твоє бажання. Чого б ти не прагнув, Бог це здійснить. Тож до чого ти прагнеш нині? До того, щоб бути вдосконаленим? Чи спрямовані твої теперішні дії та твоя поведінка на те, щоб ти був удосконалений Богом і здобутий Ним? Ти маєш так себе постійно оцінювати у своєму щоденному житті. Якщо ти докладеш усе своє серце до досягнення єдиної мети, Бог тебе обов’язково удосконалюватиме. Таким є шлях Святого Духа. Шлях, на якому Святий Дух скеровує людей, досягається завдяки їхньому прагненню. Що більшою є твоя спрага до того, щоб Бог тебе удосконалював і здобував, то більше Святий Дух працюватиме в тобі. Чим більше ти виявляєшся неспроможним до шукання, чим негативнішим та регресивнішим ти є, тим більше ти позбавляєш Святого Духа можливостей працювати; із плином часу Святий Дух тебе залишить. Чи хочеш ти, щоб Бог тебе вдосконалював? Чи хочеш ти, щоб Бог тебе здобув? Чи хочеш ти, щоб Бог тебе використовував? Ви маєте прагнути все робити задля того, щоб Бог вас удосконалював, здобував та використовував, щоб усесвіт і все суще змогли побачити Божі дії, проявлені у вас. Ви є володарем поміж усім і серед усього сущого, ви дозволите Богові насолодитися свідченням і славою через вас – це доказ того, що ви найблагословенніші з усіх поколінь!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Люди, характер яких змінився, – це ті, хто ввійшов у реальність Божих слів»