488. Коли людство розбестив сатана, воно втратило своє богобоязливе серце, а також функцію, яку повинні мати створені істоти, таким чином ставши ворогом, що бунтує проти Бога. Далі людство жило під владою сатани та піддалося маніпуляціям сатани; таким чином, Бог ніяк не міг працювати поміж Своїх створених істот і став ще більш неспроможним здобути їхню боязнь. Люди були створені Богом і повинні були поклонятися Богу, але насправді вони відвернулися від Нього та замість цього поклонялися сатані. Сатана став ідолом у їхніх серцях. Таким чином, Бог утратив Своє становище в їхніх серцях, тобто сенс створення людства був утрачений. Тож аби відновити сенс того, що Він створив людство, Він мусить відновити первісну людську подобу та позбавити його розбещених характерів. Щоб повернути людей до Себе від сатани, Він мусить спасти їх від гріха. Лише таким чином Бог може поступово відновити їхню первісну подобу й функцію та зрештою відновити Своє Царство. Повне знищення цих синів бунту в кінці також буде виконано заради того, щоб дозволити людям краще поклонятися Богові та краще жити на землі. Оскільки Бог створив людей, Він змусить їх поклонятися Йому; оскільки Він бажає відновити первісну функцію людства, Він відновить її повністю та без будь-яких негідних домішок. Відновити Його владу значить змусити людей поклонятися Йому та коритися Йому; це значить, що Бог змусить людей жити завдяки Йому та змусить Своїх ворогів загинути внаслідок Своєї влади. Це значить, що Бог зробить так, аби все, що Його стосується, тривало серед людей без будь-чийого опору. Царство, яке Бог хоче утвердити, є Його власним царством. Людство, якого Він бажає, – це людство, яке поклоняється Йому, яке повністю кориться Йому та володіє Його славою. Якщо Бог не врятує розбещене людство, то сенс того, що Він створив людство, буде втрачено; Він більше не матиме влади серед людей, і Його царство більше не зможе існувати на землі. Якщо Бог не знищить тих ворогів, які бунтують проти Нього, Він не зможе отримати Свою повну славу, і так само Він не зможе утвердити Своє царство на землі. Це будуть ознаки завершення Його роботи та Його великого досягнення: цілковито знищити тих серед людства, хто бунтує проти Нього, і привести до відпочинку тих, кого зроблено довершеними.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»

489. Найраніше людство було в руках у Бога, та через сатанинську спокусу й розбещення людина була зв’язана сатаною та впала в руки лихого. Таким чином, сатана став об’єктом, якому слід завдати поразки в роботі Божого управління. Оскільки сатана заволодів людиною й оскільки людина – це капітал, за допомогою якого Бог чинить усе управління, то щоб спасти людину, треба вирвати її з рук сатани, тобто треба повернути людину з полону сатани. Отож сатану треба розбити шляхом змін у старому характері людини й відновлення первісного людського розуму. Так людину, взяту в полон, можна вирвати з рук сатани. Якщо людину буде звільнено від впливу й пут сатани, то сатану буде осоромлено, людину буде зрештою забрано назад, і сатану буде розбито. Й оскільки людину було звільнено з-під темного впливу сатани, вона стане трофеєм усієї цієї битви, і по закінченні битви сатана стане об’єктом покарання, після чого всю роботу спасіння людства буде завершено.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Відновлення нормального життя людини та приведення її до чудового місця призначення»

490. Усі, хто живе під впливом темряви, – це ті, що живуть серед смерті, ті, ким володіє сатана. Без Божого спасіння, суду та кари люди не можуть утекти з-під впливу смерті; не можуть стати живими. Такі «мерці» не можуть свідчити про Бога й не можуть бути використані Богом, а тим більше ввійти в Царство. Бог хоче свідчення від живих, а не мертвих, і Він просить, щоб для Нього працювали живі, а не мертві. «Мерці» – це ті, хто опирається Богу та бунтує проти Нього; ті, хто заціпенів духом і не розуміє Божих слів; ті, хто не практикує істину й не має ні дрібки вірності Богу; ті, хто живе під владою сатани, та кого експлуатує сатана. Мертві проявляють себе протистоянням істині, бунтом проти Бога, а також тим, що вони ниці, нікчемні, безжалісні, жорстокі, хитрі й підступні. Навіть коли такі люди їдять і п’ють слова Божі, вони неспроможні втілювати Божі слова в життя; хоча вони живі, та вони лише ходячі трупи, дихаючі мерці. Мертві абсолютно нездатні вдовольнити Бога, а тим паче цілковито Йому коритися. Вони можуть лише обманювати Його, зневажати Його та зраджувати Його, і те, чим вони живуть, є цілковитим викриттям природи сатани. Якщо люди хочуть стати живими істотами, свідчити про Бога й отримати Його схвалення, то мусять прийняти Боже спасіння; мусять радо коритися Його суду й карі та радо прийняти від Бога обтинання. Тільки тоді вони зможуть практикувати всі істини, яких вимагає Бог, і тільки тоді вони здобудуть Боже спасіння та справді стануть живими істотами. Живі – це ті, кого Бог спасає; вони були засуджені та покарані Богом, і вони готові присвятити себе Богові, і щасливі віддати свої життя заради Нього, і раді присвятити Йому все своє життя. Лише коли живі свідчитимуть про Бога, сатана буде осоромлений; лише живі можуть поширювати євангельську роботу Божу, лише живі відповідають Божим намірам, і лише живі – то справжні люди. Спершу людина, створена Богом, була жива, та через сатанинське розбещення людина живе серед смерті та живе під впливом сатани, і так люди стали бездуховними мерцями, вони стали ворогами, що чинять опір Богу, вони стали знаряддями сатани, і вони стали в’язнями сатани. Усі живі люди, створені Богом, стали мерцями, і так Бог утратив Своє свідчення, Він утратив людство, яке Він створив, і яке єдине з усього сущого має Його дихання. Якщо Бог має забрати Своє свідчення та забрати тих, кого Він створив Своєю власною рукою, а сатана ув’язнив, то Він повинен їх воскресити, щоб вони стали живими істотами, і Він повинен повернути їх Собі, щоб вони жили в Його світлі. Мертві – це ті, хто не має духу, ті, хто вкрай заціпенів і виступає проти Бога. Це, передусім, ті, хто не знає Бога. Ці люди нітрохи не збираються коритися Богу; вони лише бунтують і чинять Йому опір, а вірності ні дрібки не мають. Живі – це ті, чий дух переродився, хто вірний Богу та знає, що мусить Йому коритися. Ними володіють істина і свідчення, і тільки ці люди приємні Богу в Його домі.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи є ти тим, хто ожив?»

491. Що таке вплив темряви? Так званий «вплив темряви» – це вплив сатанинської облуди, розбещення, поневолення та контролю над людьми; вплив сатани – це вплив, що має ауру смерті. Усі ті, що живуть під владою сатани, приречені на загибель. Як можна вирватися з-під впливу темряви, здобувши віру в Бога? Щойно ти щиро помолишся Богові, твоє серце цілковито звертається до Нього, і в цей момент твоє серце зворушується Божим Духом. У тобі зростає бажання повністю віддати себе Йому, і в цю мить ти звільнишся з-під впливу темряви. Якщо все, що робить людина, є угодним Богові та відповідає Його вимогам, тоді вона живе відповідно до слів Бога і перебуває під Його турботою та захистом. Якщо ж люди не можуть втілювати в життя Божі слова, якщо вони постійно намагаються ошукати Його, ставляться до Нього поверхово та не вірять у Його існування, – тоді це все люди, що живуть під впливом темряви. Люди, які не отримали Божого спасіння, живуть під владою сатани; тобто вони живуть під впливом темряви. Ті, хто не вірить у Бога, живуть під владою сатани. Навіть ті, що вірять в існування Бога, не обов’язково живуть у Його світлі, тому що ті, що вірять у Нього, можуть насправді не жити в Його словах і нездатні підкорятися Богу. Людину обмежує те, що вона лише вірить у Бога, а оскільки вона не має знання Бога, вона й далі живе за старими правилами, серед мертвих слів, життям темним і невпевненим, не повністю очищена Богом і не повністю Ним здобута. Тому, хоч само собою зрозуміло, що ті, що не вірять у Бога, живуть під впливом темряви, навіть ті, що вірять у Бога, можуть і надалі перебувати під її впливом, оскільки їм бракує роботи Святого Духа. Ті, що не отримали Божої благодаті чи милості, і ті, що не бачать роботи Святого Духа, живуть під впливом темряви, і найчастіше так само живуть люди, які лише втішаються благодаттю Бога, проте не знають Його. Якщо людина вірить у Бога, але більшу частину свого життя проводить під впливом темряви, то існування цієї людини втратило сенс – і чи варто ще згадувати людей, які не вірять, що Бог існує?

Всі ті, що не можуть прийняти Божу роботу або приймають Божу роботу, але не здатні задовольняти Його вимоги, є людьми, які живуть під впливом темряви. Лише ті, що прагнуть істини та здатні задовольняти вимоги Бога, отримають від Нього благословення, і тільки вони вирвуться з-під впливу темряви. Ті, що не звільнилися, що завжди перебувають під владою певних речей і не здатні віддати своє серце Богові, – це люди, які перебувають у рабстві в сатани та живуть в аурі смерті. Ті, що не вірні своїм власним обов’язкам, що не вірні Божому дорученню і не виконують своїх функцій у церкві, – це люди, які живуть під впливом темряви. Ті, що навмисно порушують церковне життя, що навмисно сіють розбрат між братами та сестрами або утворюють угруповання, – це люди, які живуть ще глибше під впливом темряви, в рабстві у сатани. Ті, що мають ненормальні стосунки з Богом, чиї бажання завжди непомірні, що завжди хочуть отримати перевагу та що ніколи не прагнуть перетворення свого характеру, – це люди, які живуть під впливом темряви. Ті, що завжди недбалі й ніколи не серйозні у тому, як вони втілюють істину, не прагнуть виконувати волю Божу, а шукають лише задоволення власної плоті, також є людьми, які живуть під впливом темряви, оповиті смертю. Ті, що творять безчесність та обман, коли вони працюють для Бога, що мають справу з Богом недбало, обманюють Бога та завжди будують плани для самих себе, – це люди, які живуть під впливом темряви. Усі ті, що не можуть щиро любити Бога, що не прагнуть істини та не зосереджуються на перетворенні свого характеру, – це люди, які живуть під впливом темряви.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Звільнися від впливу темряви, і будеш здобутий Богом»

492. Людина живе в плоті, а це означає, що вона живе в людському пеклі, і без Божого суду й кари людина така ж нечиста, як і сатана. Як людина могла б стати святою? Петро вірив: кара й суд Божі – найкращий захист і найбільша благодать для людини. Тільки через Божі кару й суд людина може пробудитись і зненавидіти плоть, зненавидіти сатану. Сувора Божа дисципліна звільняє людину від впливу сатани, звільняє її від її власного маленького світу й дозволяє жити у світлі Божого лику. Немає кращого спасіння, ніж кара й суд! Петро молився: «О Боже! Доки Ти мене каратимеш і судитимеш, я знатиму, що Ти мене не покинув. Доки Ти не покинеш мене, моє серце буде спокійне, навіть якщо Ти не даси мені ні радості, ні миру, і змусиш мене жити в стражданнях, і піддаси мене незліченним виправленням. Сьогодні Твої кара й суд стали для мене найкращим захистом і найбільшим благословенням. Благодать, яку Ти даєш мені, захищає мене. Благодать, яку Ти даруєш мені сьогодні, є проявом Твого праведного характеру, карою й судом; більше того, вона є випробуванням, а ще більше – життям у стражданнях». Петро зміг відкинути плотські втіхи й шукати глибшої любові та більшого захисту, бо він здобув стільки благодаті від Божих кари та суду. У своєму житті, якщо людина бажає бути очищеною і досягти змін у своєму характері, якщо вона бажає жити змістовним життям і виконувати свій обов’язок як створена істота, то вона повинна прийняти Божі кару та суд, і вона має не допускати, щоб Божа дисципліна й Божі удари відійшли від неї, щоб вона могла звільнитися від маніпуляцій і впливу сатани та жити у світлі Божому. Знай, що Божі кара й суд – це світло, і світло спасіння людини, і що для людини немає кращого благословення, більшої благодаті та кращого захисту. Людина живе під впливом сатани й існує в плоті; якщо людина не очиститься та не отримає Божого захисту, то ставатиме дедалі занепалою. Якщо вона хоче любити Бога, то потребує очищення та спасіння. Петро молився: «Боже, коли Ти обходишся зі мною милостиво, я тішусь і відчуваю розраду; коли ж Ти караєш мене, я відчуваю ще більшу розраду й радість. Незважаючи на те, що я слабкий і терплю невимовні страждання, незважаючи на мої сльози та смуток, Ти знаєш, що цей смуток – від мого бунтарства й від моєї слабкості. Я ридаю, бо не можу задовольнити Твоїх намірів, я сумую та шкодую, бо я недостатній для Твоїх вимог, але я готовий досягти цього світу, я готовий зробити все, що в моїх силах, щоб Тобі догодити. Твоя кара принесла мені захист і дала найкраще спасіння; Твій суд затьмарює Твою терпимість і терпіння. Без Твоїх кари та суду я не втішався би Твоєю милістю й люблячою добротою. Сьогодні я ще краще бачу, що Твоя любов перевершила небо й піднеслася над усім іншим. Твоя любов – це не просто милість і любляча доброта; навіть більше, це кара й суд. Я стільки здобув завдяки Твоїй карі й суду. Без Твоїх кари й суду жодна людина не очистилася б, і жодна людина не змогла б відчути любов Творця. Хоча я витерпів сотні випробувань, нещасть і навіть був близький до смерті, вони дали мені змогу по-справжньому пізнати Тебе та здобути найвище спасіння. Якби Твої кара, суд і дисциплінування покинули мене, то я жив би в темряві, під владою сатани. Які переваги в людської плоті? Якби Твої кара й суд мене покинули, то це було б те саме, ніби Твій Дух відвернувся б від мене й Тебе більше не було зі мною. Якби так сталося, як би я міг жити далі? Ти послав мені хворобу і забрав мою свободу – я зміг жити далі, але якби Твоя кара й суд колись мене покинули, я б ніяк не зміг жити далі. Якби я залишився без Твоїх кари й суду, то втратив би Твою любов. Твоя любов занадто глибока, щоб я міг передати її словами. Без Твоєї любові я жив би під владою сатани й не зміг би бачити Твого славного обличчя. Як би я міг жити далі? Я навряд чи зміг би жити далі в такій темряві, у такому житті. Мати Тебе поруч – це все одно, що бачити Тебе, тож як я можу Тебе покинути? Молю Тебе з усією щирістю, благаю Тебе: не забирай у мене мою найбільшу розраду, навіть якщо це лише крапля Твоїх утішних слів. Я тішився Твоєю любов’ю, і сьогодні я не можу розлучитися з Тобою; як же я міг би не любити Тебе? Через Твою любов я пролив багато сліз смутку, але я завжди відчував, що таке життя змістовніше, більш здатне збагатити мене, більш здатне змінити мене й більш здатне дати мені змогу набути істину, якою повинні володіти створені істоти».

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

493. Плоть людини від сатани, вона сповнена бунтівних нахилів, вона жалюгідно брудна, і вона є чимось нечистим. Люди надто палко жадають плотської втіхи, і існує надто багато проявів плоті; ось чому Бог певною мірою зневажає людську плоть. Коли люди відкидають брудні, розбещені речі сатани, вони здобувають Боже спасіння. Але якщо вони й досі не позбулися бруду й розбещення, то вони досі живуть під владою сатани. Людські потурання, облудність і нечесність – усе це від сатани. Спасіння тебе Богом полягає в тому, щоб звільнити тебе від цих діл сатани. Божа робота не може бути неправильною; уся вона виконується для того, щоб спасти людей від темряви. Коли ти віритимеш до певного моменту та зможеш позбутися розбещення плоті, і більше не будеш скутий цим розбещенням, хіба ти не будеш спасенний? Коли ти живеш під владою сатани, ти не здатен проявляти Бога, ти є чимось брудним і не можеш отримати Божу спадщину. Щойно ти очистишся і будеш удосконаленим, ти будеш святим, ти будеш нормальною людиною, і ти будеш благословенний Богом та тішитимеш Його.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Практика (2)»

494. Усе своє життя людина проводить під владою сатани, і немає жодної людини, яка могла б самостійно звільнитися від впливу сатани. Усі люди живуть у нечистому світі, у розбещенні та порожнечі, без найменшого змісту чи цінності; вони живуть таким безтурботним життям для плоті, хоті й сатани. У їхньому існуванні немає ні найменшої цінності. Людина не здатна відшукати істину, яка звільнить її від впливу сатани. Навіть хоча людина вірить у Бога та читає Біблію, вона не розуміє, як звільнитися з-під контролю впливу сатани. Упродовж віків дуже мало людей відкрили цю таємницю, і дуже мало хто її зрозумів. Тож навіть хоча людина зневажає сатану та зневажає плоть, вона не знає, як звільнитися з тенет впливу сатани. Хіба ви сьогодні досі не перебуваєте під владою сатани? Ви не шкодуєте про свої неслухняні вчинки, а тим більше не відчуваєте, що ви нечисті й неслухняні. Навіть після того, як ви виступили проти Бога, вам спокійно на душі, і ви на диво вмиротворені. Хіба причина твоєї вмиротвореності – не твоя розбещеність? Хіба цей душевний спокій походить не з твого непослуху? Людина живе в людському пеклі, під темним впливом сатани; по всій землі разом із людиною живуть привиди, які зазіхають на людську плоть. На землі ти не живеш у прекрасному раю. Місце, де ти зараз, – це світ диявола, людське пекло, потойбічний світ. Якщо людина не очищена, то вона повна скверни; якщо вона не під захистом і опікою Бога, то вона досі в полоні сатани; якщо вона не засуджена й не покарана, то вона ніяк не зможе вирватися з-під гніту темного впливу сатани. Розбещений характер, який ти виявляєш, і неслухняна поведінка, яку ти втілюєш у життя, є достатнім доказом того, що ти досі живеш під владою сатани. Якщо твій розум і думки не були очищені, а твій характер не був засуджений і покараний, то все твоє єство досі контролюється владою сатани, твій розум контролюється сатаною, твоїми думками маніпулює сатана, і все твоє єство контролюється руками сатани. Чи знаєш ти, наскільки ти зараз далекий від стандартів Петра? Чи є в тебе той духовний рівень? Скільки ти знаєш про кару та суд сьогодення? Скільки в тебе є того, що пізнав Петро? Якщо сьогодні ти не в змозі пізнати, чи спроможешся ти в майбутньому досягти цього знання? Такий ледар і боягуз, як ти, просто не здатен пізнати кару та суд. Якщо ти гнатимешся за плотським спокоєм і втіхами, то ніяк не зможеш очиститись і врешті-решт будеш повернений до сатани, бо те, чим ти живеш, є сатана та плоть. На сьогоднішній день багато людей не прагне до життя, а це означає, що їх не цікавить ні очищення, ні входження в глибший життєвий досвід. То як же вони можуть бути вдосконалені? Ті, хто не шукає життя, не мають нагоди бути вдосконаленими, а ті, хто не шукає пізнання Бога, хто не шукає змін у своєму характері, не здатні втекти з-під темного впливу сатани.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

495. Всі, що вірять у Бога, але не прагнуть істини, не мають жодної можливості звільнитися від впливу сатани. Всі, що не живуть чесним життям, що на очах у інших поводяться по-одному, а за спиною у них – по-іншому, що створюють видимість смирення, терпіння та любові, хоча насправді підступні, хитрі й позбавлені вірності Богу, – такі люди є типовими представниками тих, хто живе під впливом темряви; вони є поріддям змієвим. Ті, що завжди вірять у Бога лише заради власної вигоди, що впевнені у власній праведності та гордовиті, що виставляють себе напоказ та захищають свій власний статус, – це люди, які люблять сатану та протистоять істині. Ці люди чинять опір Богові й цілковито належать сатані. Ті, що неуважні до Божих тягарів, що не служать Богу від щирого серця, що завжди стурбовані своїми власними корисливими інтересами та інтересами своєї сім’ї, що нездатні облишити все, щоб віддати себе Богу, і ніколи не живуть за Його словами, – це люди, які живуть поза Його словами. Такі люди не можуть здобути Божої хвали.

Коли Бог створив людей, це було зроблено для того, щоб вони могли втішатися Його достатком і щиро любити Його; таким чином люди жили б у Його світлі. Сьогодні, стосовно всіх тих, що не можуть любити Бога, не виявляють уваги до Його тягарів, не здатні повністю віддати Йому свого серця, не можуть прийняти Його серце як своє власне та не можуть нести Його тягарів як своїх власних, – світло Боже не світить жодному з таких людей, і тому вони живуть під впливом темряви. Вони йдуть шляхом, діаметрально протилежним Божій волі, і в жодному їхньому вчинку немає ні крихти істини. Вони загрузли у трясовині разом із сатаною; це люди, які живуть під впливом темряви. Якщо ти можеш часто їсти та пити від слів Божих, бути уважним до Його волі та втілювати Його слова в життя, тоді ти належиш Богові, і є людиною, яка живе в Його словах. Чи готовий ти вирватися з-під влади сатани та жити у Божому світлі? Якщо ти живеш у словах Божих, то Святий Дух матиме можливість виконувати Свою роботу; якщо ж ти живеш під впливом сатани, то ти не даси Святому Духу такої можливості. Робота, яку Святий Дух здійснює над людьми, світло, яким Він їх осяює, і впевненість, яку Він їм дає, триває лише мить; якщо люди не будуть проявляти ретельності й уваги, то робота Святого Духа пройде повз них. Якщо люди будуть жити в Божих словах, то Святий Дух буде з ними й виконуватиме над ними роботу. Якщо люди не живуть у Божих словах, то вони живуть у путах сатани. Якщо люди живуть із зіпсованими характерами, вони не мають ні присутності, ні роботи Святого Духа. Якщо ти живеш у рамках Божих слів та у стані, якого вимагає Бог, то ти належиш Йому, і над тобою виконуватиметься Його робота; якщо ж ти не живеш у рамках Божих вимог, а живеш під владою сатани, то ти, поза сумнівом, живеш у сатанинській розбещеності. Тільки живучи в словах Бога і віддавши Йому своє серце, можна відповідати Його вимогам; ти маєш чинити так, як каже Бог, зробивши Його висловлювання основою свого існування та реальністю свого життя; тільки тоді ти належатимеш Богові. Якщо ти справді дієш згідно з Божою волею, Він здійснить над тобою роботу, і ти житимеш під Його благословеннями, у світлі Його обличчя; ти осягнеш роботу, яку здійснює Святий Дух, і відчуєш радість Божої присутності.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Звільнися від впливу темряви, і будеш здобутий Богом»

496. Щоб позбутися впливу темряви, необхідно передусім бути вірним Богові та прагнути серцем до істини; тільки в такому разі можна мати правильний стан. Життя у правильному стані є передумовою для звільнення з-під впливу темряви. Не мати правильного стану – значить не бути вірним Богові та не прагнути серцем до істини, а про звільнення від впливу темряви вже й мови бути не може. Мої слова – це основа для звільнення людини від темного впливу, і люди, які не можуть практично діяти відповідно до Моїх слів, не зможуть звільнитися від тенет впливу темряви. Жити у правильному стані – значить жити під орудою Божих слів, жити у стані відданості Богу, жити у стані пошуку істини, жити в реальності щирої посвяти себе Богові та жити у стані щирої любові до Бога. Ті, що живуть у цих станах і в цій реальності, повільно зазнаватимуть перетворення в міру входження у глибину істини, і вони зазнаватимуть перетворення в міру поглиблення роботи; і, зрештою, вони обов’язково стануть людьми, здобутими Богом і щиро люблячими Бога. Ті, хто позбавився впливу темряви, можуть поступово пізнавати Божу волю, поступово приходити до її розуміння, зрештою стаючи довіреними особами Бога. Вони не тільки не мають жодних уявлень про Бога й не чинять Йому опору, – вони ще більше ненавидять ті уявлення і непокірність, які володіли ними раніше, і в їхніх серцях постає справжня любов до Бога. Люди, які нездатні позбавитися впливу темряви, усі повністю зайняті плоттю і сповнені непокори; їхні серця наповнені людськими уявленнями та філософією життя, а також їхніми власними намірами та міркуваннями. Бог вимагає від людини безроздільної любові; Він вимагає, щоб людина була поглинута Його словами та мала серце, сповнене любові до Нього. Жити у словах Бога, шукати в Його словах те, що слід шукати, любити Бога за Його слова, прагнути Його слів, жити заради Його слів – ось цілі, досягнення яких має домагатися людина. Все має будуватися на Божих словах; тільки тоді людина зможе відповідати Божим вимогам. Якщо людина не озброєна словами Бога, то вона лиш мерзенний хробак, одержимий сатаною! Зваж лише: наскільки слово Боже вкоренилося в тобі? У чому ти живеш відповідно до Його слів? У чому ти живеш не відповідно до них? Якщо Божі слова не повністю заволоділи тобою, тоді що саме володіє твоїм серцем? У твоєму повсякденному житті тобою керує сатана чи тобою володіють Божі слова? Чи є Його слова основою, на якій будуються твої молитви? Чи вийшов ти зі свого негативного стану через просвітління Божими словами? Прийняти Божі слова як основу свого існування – ось до чого має прийти кожен. Якщо Його слова не присутні в твоєму житті, значить, ти живеш під впливом темряви, ти повстаєш проти Бога, чиниш опір Йому та безчестиш Його ім’я. Віра таких людей у Бога – це чиста шкода та порушення. Яку частину свого життя ти прожив відповідно до Його слів? Яку частину свого життя ти прожив невідповідно до Його слів? Скільки з того, що слово Бога вимагало від тебе, було виконано в тобі? Скільки в тобі втрачено? Чи розглядав ти ці питання уважно?

Щоб вирватися з-під впливу темряви, потрібна як робота Святого Духа, так і цілеспрямована співпраця людини. Чому Я кажу, що людина не на правильному шляху? Люди, які перебувають на правильному шляху, можуть насамперед віддати свої серця Богові. Це завдання, входження до якого потребує дуже багато часу, оскільки людство завжди жило під впливом темряви та тисячоліттями перебувало в рабстві сатани. Тому такого входження неможливо досягнути за якийсь день чи два. Я порушив це питання сьогодні, щоб люди могли усвідомити свій стан; щойно людина зможе розібратися в тому, що таке вплив темряви та що означає жити у світлі, як входження стане набагато легшим. Це тому, що ти маєш пізнати, у чому полягає вплив сатани, перш ніж зможеш позбутися його; тільки після цього ти матимеш спосіб скинути його. Щодо того, що робити потім, то це справа самих людей. Входь в усе з позитивного боку й ніколи пасивно не чекай. Тільки так ти зможеш стати здобутим Богом.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Звільнися від впливу темряви, і будеш здобутий Богом»

497. Усе, що робить Бог, необхідне та наділене надзвичайною значущістю, бо все, що Він робить у людині, стосується Його управління та спасіння людства. Природно, що робота, яку Бог виконав над Йовом, така сама, хоча Йов був досконалим і праведним у Божих очах. Інакше кажучи, незалежно від того, що робить Бог і якими засобами, якою ціною та з якою ціллю, мета Його дій незмінна. Його мета полягає в тому, щоб упроваджувати в людині Божі слова, а також Божі вимоги та наміри щодо людини; інакше кажучи, Його мета – впроваджувати в людині все те, що Бог вважає позитивним, відповідно до Його етапів, даючи людині змогу розуміти Боже серце й осягнути Божу сутність, а також коритися Божому володарюванню та розпорядженням, аби вона змогла Бога боятися, а від злого втікати: усе це є одним з аспектів Божої мети в усьому, що Він робить. Інший аспект полягає в тому, що, оскільки сатана є тлом і знаряддям Божої роботи, людина часто передається сатані; це засіб, який Бог використовує для того, щоб люди побачили в сатанинських спокусах і нападах зло, потворність і мерзенність сатани, зненавиділи сатану та пізнали й навчилися розрізняти, що є негативним. Цей процес дає їм змогу поступово звільнятися від сатанинського контролю та звинувачень, завад і нападів – доки завдяки Божим словам, знанню Бога, вірі в Нього, покори та страху перед Богом люди не здобудуть перемогу над нападами та звинуваченнями сатани; тільки тоді люди будуть повністю визволені з-під влади сатани. Визволення людей означає, що сатана переможений, що вони більше не їжа в його роті: замість того, щоб проковтнути їх, сатана від них відступився. А причина в тому, що такі люди праведні та мають віру, покору й страх перед Богом, і в тому, що вони повністю поривають із сатаною. Вони осоромлюють сатану, вони виставляють сатану боягузом, і вони повністю перемагають сатану. Їхня віра у слідуванні за Богом, покора й страх Божий перемагають сатану та змушують його повністю відступитися від них. Тільки такі люди по-справжньому здобуті Богом, і саме це є кінцевою метою Бога в спасінні людини. Якщо ті, хто слідує за Богом, бажають бути спасенними та повністю здобутими Богом, то всі вони повинні зіткнутися зі спокусами й нападами сатани – як великими, так і малими. Ті, хто вистоїть у цих спокусах і нападах та зможе повністю перемогти сатану, – це люди, спасенні Богом. Тобто спасенні Богом – це ті, хто пройшов через Божі випробування, хто піддавався спокусам і нападам сатани незліченну кількість разів. Спасенні Богом розуміють Божі наміри та вимоги, здатні коритися Божому володарюванню і розпорядженням, і серед сатанинських спокус ці люди не зрікаються шляху богобоязливості й утечі від злого. Спасенні Богом наділені чесністю, добросердечні та розважливі, розрізняють любов і ненависть, мають почуття справедливості, здатні бути уважними до Бога та дорожити всім, чим є Бог. Сатана не зв’язує таких людей, не шпигує за ними, не звинувачує їх, не знущається з них; вони повністю вільні, повністю визволені та звільнені. Йов був саме такою людиною свободи, і саме в цьому полягає значення того, чому Бог віддав його в руки сатани.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

498. Віра Йова, його послух і свідчення про перемогу над сатаною стали для людей джерелом величезної підтримки й наснаги. У Йові люди бачать надію на власне спасіння, і вони бачать, що завдяки вірі, послуху та страху Божому цілком можливо перемогти сатану, взяти над ним гору. Люди бачать, що можуть осоромити й розбити сатану, доки приймають Боже володарювання та розпорядження, доки мають рішучість і віру не зректися Бога, утративши все, і люди бачать, що їм потрібно лише мати рішучість і наполегливість, аби бути непохитними у своєму свідченні, – навіть якщо через це вони втратять життя, – щоб сатана злякався й поспішно відступив. Свідчення Йова є застереженням для наступних поколінь, і це застереження говорить їм, що якщо вони не переможуть сатану, то ніколи не зможуть позбутися звинувачень і завад сатани, урятуватися від його знущань і нападів. Свідчення Йова просвітило наступні покоління. Це просвітління вчить людей, що тільки якщо вони будуть досконалими та праведними, вони зможуть боятися Бога й утікати від злого; воно вчить їх, що тільки якщо вони будуть боятися Бога й утікати від злого, вони зможуть сильно й голосно свідчити про Бога; тільки якщо вони будуть сильно й голосно свідчити про Бога, вони вже більше ніколи не будуть під контролем сатани та житимуть під проводом і захистом Бога – тільки тоді вони будуть по-справжньому спасенні. Особистість Йова та його життєве прагнення повинні бути прикладом для кожного, хто шукає спасіння. Те, чим він жив усе своє життя, і його поведінка під час випробувань – це дорогоцінний скарб для всіх, хто прямує шляхом богобоязливості й утечі від злого.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

499. Коли люди ще не спасенні, сатана часто заважає їхньому життю й навіть контролює його. Інакше кажучи, люди, які не спаслися, є в’язнями сатани, у них немає свободи, сатана не відпустив їх, вони не придатні й не мають права поклонятися Богу, і сатана невідступно їх переслідує та жорстоко на них нападає. Такі люди не мають щастя, вартого згадки, не мають права на нормальне існування, варте згадки, й тим більше гідності. Якщо ти піднімешся й станеш на бій із сатаною, використовуючи свою віру в Бога, покору і страх Божий як зброю, щоб битися із сатаною не на життя, а на смерть так, що повністю переможеш сатану та змусиш його піджати хвіст і ставати боягузливим щоразу, коли він тебе бачить, лише тоді він повністю покине всі свої напади та звинувачення проти тебе, – і в цей момент ти будеш спасенний і станеш вільним. Якщо ж ти просто сповнений рішучості повністю порвати із сатаною, але не споряджений ефективною зброєю, щоб перемогти його, ти все одно будеш у небезпеці. Із часом, коли ти будеш настільки замучений сатаною, що більше не матимеш ні краплі сили, але все одно не зможеш свідчити й не звільнишся до кінця від звинувачень і нападів сатани на тебе, у тебе вже залишатиметься мало надії на спасіння. Зрештою, коли буде проголошено про завершення Божої роботи, якщо ти досі перебуватимеш у лапах сатани, не в змозі звільнитися, тоді ти ніколи не матимеш ні шансу, ні надії. Тоді це натякає на те, що такі люди будуть повністю в полоні сатани.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

500. Під час роботи постійного Божого забезпечення та підтримки людини Він розповідає людині все про Свою волю й вимоги та показує Свої вчинки, характер і те, Хто Він є і чим володіє. Мета цього полягає в тому, щоб спорядити людину духовним станом і зробити так, щоб вона могла, слідуючи за Богом, здобути від Нього різні істини – істини, що є зброєю, яку Бог дає людині, аби вона могла боротись із сатаною. Людина, споряджена у такий спосіб, повинна прийняти Божі випробування. Бог має багато засобів і способів випробовування людини, але кожен із них вимагає «співпраці» ворога Божого – сатани. Тобто, давши людині зброю для битви із сатаною, Бог віддає людину в руки сатани та дозволяє йому «випробовувати» духовний стан людини. Якщо людина зможе вирватися з бойових строїв сатани, зможе вийти із сатанинського оточення та залишитися живою, то ця людина пройшла випробування. Але якщо людина не вийшла з бойових строїв сатани та підкорилася сатані, то вона не пройшла випробування. Який би аспект людини Бог не перевіряв, критеріями Його перевірки є те, чи залишається людина непохитною у своєму свідченні, коли на неї нападає сатана, і чи не зреклася вона Бога, чи не здалася та не підкорилася сатані, коли перебувала в його пастці. Можна сказати, що те, можна спасти людину чи ні, залежить від того, чи може вона перемогти й розбити сатану, а те, може вона здобути свободу чи ні, – від того, чи може вона самостійно підняти зброю, дану їй Богом для подолання пут сатани, змушуючи сатану покинути всякі надії та залишити її в спокої. Коли сатана покидає всякі надії та відступається від людини, це означає, що він ніколи більше не намагатиметься забрати в Бога цю людину, ніколи більше не звинувачуватиме цю людину та не заважатиме їй, ніколи більше не буде свавільно катувати її та нападати на неї; тільки така людина буде по-справжньому здобута Богом. Це і є весь процес здобуття Богом людей.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

501. Сьогодні ти можеш прагнути бути вдосконаленим або прагнути змін у своїй зовнішній людській природі та покращень свого духовного рівня, але найголовніше – це твоє досягнення розуміння того, що всі Божі діяння сьогодні мають сенс і приносять користь: це дозволяє тобі, народженому в країні скверни, уникнути скверни та обтруситися від неї, це дозволяє тобі подолати вплив сатани й залишити позаду його темний вплив. Зосереджуючись на цих речах, ти стаєш захищеним у цій країні скверни. Зрештою, про яке свідчення тебе попросять? Ти народжуєшся в країні скверни, але здатний стати святим, ніколи більше не бути заплямованим скверною, жити під владою сатани, але звільнитися від сатанинського впливу, не бути ні одержимим, ні переслідуваним сатаною, і жити в руках Всемогутнього. Це є свідченням і доказом перемоги в битві з сатаною. Ти здатний повстати проти сатани, ти більше не виявляєш сатанинських характерів у тому, чим ти живеш, а натомість утілюєш у життя те, досягнення чого Бог вимагав від людини, коли Він її створив: нормальну людську сутність, здоровий глузд, нормальну проникливість, нормальну рішучість любити Бога й вірність Богові. Таким є свідчення Божого створіння. Ти кажеш: «Ми народжуємося в країні скверни, але завдяки Божому захисту, завдяки Його керівництву й завдяки тому, що Він нас завоював, ми позбулися впливу сатани. Те, що сьогодні ми здатні коритися, також є результатом завоювання Богом, і це не тому, що ми добрі, або тому, що ми від природи любимо Бога. Саме тому, що Бог обрав і наперед визначив нас, сьогодні ми завойовані, можемо свідчити про Нього й здатні служити Йому; так само, як і тому, що Він обрав і захистив нас, ми були спасенні й визволені з-під влади сатани, і можемо залишити позаду скверну й бути очищеними в народі великого червоного дракона».

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Справжня історія про роботу завоювання (2)»

502. Сьогодні ти не віриш у слова, які Я кажу, і не звертаєш на них уваги; коли прийде день поширення цієї роботи й ти побачиш її в усій повноті, то ти пошкодуєш, і в той час ти будеш приголомшений. Благословення є, однак ти не знаєш, як ними тішитися; істина є, однак ти її не шукаєш. Хіба ти не накликаєш на себе неприємності? Хоча сьогодні наступний етап Божої роботи поки що не почався, у вимогах, які до тебе висуваються, і в тому, чим тебе просять жити, немає нічого додаткового. Є так багато роботи й так багато істин; хіба вони не варті того, щоб ти їх пізнав? Чи кара й суд не здатні пробудити твій дух? Чи кара й суд не здатні викликати в тобі ненависть до себе? Чи тебе влаштовує життя під впливом сатани, із миром, радістю й невеликим плотським комфортом? Хіба ти не найнижчий з усіх людей? Немає нікого дурнішого за тих, хто бачив спасіння, та не прагне його здобути; це люди, які упиваються плоттю й тішаться сатані. Ти сподіваєшся, що твоя віра в Бога не потягне за собою ні проблем, ні нещасть, ні найменших тягот. Ти постійно женешся за тим, що нічого не варте, і не бачиш у житті ніякої цінності, а натомість ставиш власні навіжені думки вище за істину. Ти такий нікчемний! Ти живеш як свиня – чим ти відрізняєшся від свиней і собак? Хіба всі ті, хто не шукає істини, а натомість любить плоть, – не звірі? Хіба всі ці мерці, позбавлені духу, – не ходячі трупи? Скільки слів було сказано серед вас? Чи серед вас було виконано мало роботи? Скільки Я серед вас забезпечив? То чому ж ти цього не здобув? На що тобі скаржитися? Чи не тому ти нічого не здобув, що занадто закоханий у плоть? І чи не тому, що твої думки занадто навіжені? Чи не тому, що ти занадто нерозумний? Якщо ти не здатен здобути ці благословення, хіба ти можеш звинувачувати Бога, що Він тебе не спас?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

503. Бог виконує роботу в такому грандіозному масштабі й повністю спасає цю групу людей, щоб ви могли вирватися з-під впливу сатани, жити на святій землі, у Божому світлі й мати керівництво та провід світла. Тоді у твоєму житті з’явиться сенс. Ви вживаєте в їжу й одягаєте не те, що невіруючі; ви насолоджуєтеся словами Бога й живете життям, повним сенсу; а що приносить утіху їм? Вони втішаються тільки своєю «спадщиною предків» і своїм «національним духом». У них немає анінайменшого сліду людської сутності! Ваші одяг, слова й дії – усе це відрізняється від їхніх. У кінцевому підсумку, ви повністю позбудетеся бруду, більше не перебуватимете в пастці сатанинської спокуси та отримаєте Боже щоденне забезпечення. Ви маєте завжди бути обережними. Хоча ви живете в брудному місці, ви не заплямовані брудом і можете жити поруч із Богом, отримуючи Його великий захист. Бог обрав вас із-посеред усіх народів цієї жовтої землі. Хіба ви не найблагословенніші з людей? Ти – створена істота; ти, звичайно, повинен поклонятися Богу й прагнути до життя, сповненого сенсу. Якщо ти не поклоняєшся Богу, а живеш у своїй брудній плоті, то хіба ти не всього лиш звір у людській подобі? Оскільки ти – людська істота, тобі слід присвятити себе Богові й витерпіти всі страждання! Тобі слід із радістю та впевненістю приймати незначні страждання, яким тебе піддано сьогодні, і жити повним сенсу життям, як Йов і Петро. У цьому світі людина носить одяг диявола, їсть їжу, дану дияволом, працює і служить, будучи під контролем диявола, і розтоптана ним до стану покриття брудом. Якщо ти не осягнеш смислу життя або не здобудеш істинного шляху, який сенс у такому житті? Ви – люди, які прагнуть іти правильним шляхом, ті, хто шукає покращення. Ви – люди, які встають у країні великого червоного дракона, ті, кого Бог називає праведними. Хіба це не життя, що має найбільший сенс?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Практика (2)»