529. У неосяжних просторах космосу й небес, незліченні істоти живуть і розмножуються, дотримуючись нескінченного циклу закону життя та одного постійного правила. Ті, хто вмирає, забирають із собою історії тих, хто живе, а ті, хто живе, повторюють трагічну історію загиблих. І тому людство не може не запитувати себе: Навіщо ми живемо? І чому ми маємо померти? Хто править цим світом? І хто створив це людство? Чи справді людство створене природою? Чи справді людство керує своєю долею? … Ці питання людство ставило собі повсякчас упродовж тисячоліть. На жаль, чим більше людина переймалася цими питаннями, тим більше в неї розвивалася жага до науки. Наука дає короткочасне задоволення і тимчасову насолоду плоті, але її далеко не достатньо, щоб звільнити людину від ізольованості, самотності, ледь прихованого страху і безпорадності, які відчуває людина в глибині своєї душі. Людство просто використовує наукові знання, які може побачити неозброєним оком і зрозуміти мозком, щоб знеболити своє серце. Однак цих наукових знань недостатньо, щоб утримати людство від дослідження таємниць. Людство просто не знає, хто є Володарем всесвіту і всього сущого, не кажучи вже про початок і майбутнє людства. Людство просто живе вимушено в цьому законі. Ніхто не може уникнути його і ніхто не може змінити його, бо серед усього сущого і на небесах є тільки Єдиний від віку й до віку, Хто над усім володарює. Він – Той, Кого ніколи не бачила людина, Той, Кого людство ніколи не знало, у чиє існування людство ніколи не вірило – і все ж таки Він – Той, Хто вдихнув дихання у предків людства і дав життя людству. Він – Той, Хто забезпечує та живить людство, дозволяючи йому існувати; і Він – Той, Хто керує людством до сьогодення. Більше того, Він і тільки Він є Тим, від Кого залежить виживання людства. Він володарює над усім сущим і всіма живими істотами у всесвіті. Він керує чотирма порами року, саме Він викликає вітер, мороз, сніг та дощ. Він приносить людям сонячне світло та дає початок ночі. Саме Він створив небо і землю, дарувавши людині гори, озера, річки та всіх живих істот у них. Його дії всюдисущі, Його сила всюдисуща, Його мудрість всюдисуща, Його влада всюдисуща. Кожен із цих законів і правил є втіленням Його діянь, виявом Його мудрості й влади. Хто може уникнути Його володарювання? І хто може звільнитися від Його задумів? Все існує під Його поглядом, і, більше того, все живе під Його владою. Його діяння та Його сила не залишають людству іншого вибору, аніж визнати той факт, що Він справді існує і має верховну владу над усім сущим. Ніщо, крім Нього, не може правити всесвітом, а тим більше нескінченно дбати про людство. Незалежно від того, чи здатен ти усвідомлювати діяння Бога, і незалежно від того, чи віриш ти в існування Бога, немає жодного сумніву в тому, що доля твоя призначена Богом, і немає жодного сумніву в тому, що Бог завжди володарюватиме над усім сущим. Його існування та влада не залежать від того, чи визнає та розуміє їх людина. Тільки Він знає минуле, теперішнє та майбутнє людини, і тільки Він може визначити долю людства. Незалежно від того, чи здатен ти прийняти цей факт, мине не так вже й багато часу, перш ніж людство побачить все це на власні очі, і це факт, який Бог незабаром приведе до виконання. Людство живе та вмирає під поглядом Бога. Людина живе заради Божого управління, і коли її очі заплющуються востаннє, вони теж заплющуються заради цього управління. Людина приходить і йде – знову і знову, туди і назад. Усе без винятку є частиною Божого володарювання та Його задуму. Управління Бога постійно просувається вперед, воно ніколи не припиняється. Бог змусить людство дізнатися про Своє існування, повірити в Його володарювання, побачити Його діяння та повернутися до Його Царства. Це Його план і Його робота, управління якою Він здійснює вже багато тисяч років.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 3. Людина може спастися тільки за умов Божого управління»

530. Із того моменту, як Бог розпочав творити все суще, почала виявлятися і відкриватися Його сила, бо Бог використовував слова, щоб створити все суще. Незалежно від того, у який спосіб Він створив його, незалежно від того, чому Він створив його, усе суще виникло, міцно трималося й існувало завдяки словам Бога; це унікальна влада Творця. За часів, що передували появі людства у світі, Творець використовував Свою силу та владу, щоб створити все для людства, і використовував Свої унікальні методи, щоб підготувати відповідне середовище проживання для людства. Усе, що Він робив, було підготовкою до людства, яке незабаром мало отримати Його подих. Це означає, що в часи, що передували створенню людства, влада Бога виявлялася у всіх створіннях, відмінних від людей, у таких великих речах, як небеса, світила, моря й суходіл, і в таких малих, як тварини й птахи, а також у різноманітних комахах і мікроорганізмах, включно з різними бактеріями, невидимими для неозброєного ока. Кожному було дане життя словами Творця, кожен розмножувався завдяки словам Творця і кожен жив під владою Творця завдяки Його словам. Хоча вони не отримали подиху Творця, вони все ж проявляли життєву силу, даровану їм Творцем, через свої різні форми й структури; хоча вони не отримали здатність говорити, дану людству Творцем, кожен із них отримав спосіб вираження свого життя, дарованого їм Творцем, який відрізнявся від мови людини. Влада Творця не тільки надає життєву силу на перший погляд статичним матеріальним об’єктам, щоб вони ніколи не зникли, але Він також дає інстинкт відтворення та розмноження всім живим істотам, щоб вони ніколи не зникли, і тому вони з покоління в покоління передаватимуть закони й принципи виживання, даровані їм Творцем. Спосіб, у який Творець застосовує Свою владу, не прив’язаний жорстко до макро- або мікроскопічної точки зору та не обмежений жодною формою; Він здатний керувати процесами всесвіту й володарювати над життям і смертю всього сущого і, більше того, Він здатний маневрувати всім сущим так, щоб воно служило Йому; Він може управляти всіма процесами в горах, річках і озерах та керувати всім сущим усередині них, і, крім цього, Він здатний забезпечити те, що необхідно всьому сущому. Це прояв унікальної влади Творця серед усього сущого, окрім людства. Такий прояв не тільки триває все життя; він ніколи не припиниться та не перестане існувати, і ніхто чи ніщо не може його змінити або зіпсувати, як і ніхто чи ніщо не може його розширити чи звузити, адже ніхто не може замінити ідентичність Творця, і, отже, влада Творця не може бути замінена жодною створеною істотою; вона недосяжна і для жодної нествореної істоти. Візьмемо, наприклад, Божих посланців і ангелів. Вони не володіють силою Бога, а тим більше владою Творця, і причина, з якої вони не володіють силою та владою Бога, полягає в тому, що вони не володіють сутністю Творця. Нестворені істоти, такі як Божі посланці й ангели, хоча й можуть виконувати певні речі від імені Бога, не можуть представляти Бога. Хоча вони володіють деякою силою, якою не володіє людина, вони не володіють владою Бога; вони не володіють владою Бога створювати все суще, наказувати всьому сущому й володарювати над усім сущим. Отже, унікальність Бога не може бути замінена жодною нествореною істотою, і так само жодна нестворена істота не може замінити владу й силу Бога. Чи ти читав у Біблії про будь-якого посланця Бога, який створив усе суще? Чому Бог не послав жодного зі Своїх посланців або ангелів, щоб створити все суще? Тому, що вони не мали влади Бога і, отже, не володіли здатністю застосовувати владу Бога. Так само, як і всі творіння, усі вони знаходяться під володарюванням Творця і під владою Творця, і так само Творець є їхнім Богом і їхнім Володарем. Серед усіх них без винятку – чи благородних чи тих, хто в скромному становищі, чи можновладних чи безвладних, – немає жодного, хто міг би перевершити владу Творця, і тому серед них немає нікого, хто міг би замінити ідентичність Творця. Вони ніколи не будуть називатися Богом і ніколи не зможуть стати Творцем. Це непорушні істини й факти!

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»

531. Бог спостерігав, як усе, що Він створив, виникло й міцно стояло завдяки Його словам, а також поступово почало змінюватися. Чи був у цей час Бог задоволений різними речами, які Він створив Своїми словами, і різними діями, які Він звершив? Відповідь така: «Бог побачив, що добре воно». Що ви тут бачите? Що означає те, що «Бог побачив, що добре воно»? Що воно символізує? Це означає, що в Бога були сила й мудрість, щоб здійснити те, що Він запланував і призначив, щоб досягти цілей, які Він поставив. Коли Бог виконав кожне завдання, чи відчував Він жаль? Відповідь досі така: «Бог побачив, що добре воно». Іншими словами, Він не тільки не пожалкував, але, навпаки, був задоволений. Що означає, що Він не жалкував? Це означає, що Божий план досконалий, що Його сила й мудрість досконалі, і що тільки завдяки Його владі можна досягти такої досконалості. Коли людина виконує завдання, чи може вона, подібно до Бога, бачити, що добре воно? Чи може все, що робить людина, досягти досконалості? Чи може людина завершити щось раз і назавжди? Так само, як людина каже: «Немає нічого досконалого, є тільки краще», ніщо з того, що робить людина, не може досягти досконалості. Коли Бог побачив, що все, що Він зробив і чого досяг, було добре, усе, створене Богом, було встановлено Його словами, тобто, коли «Бог побачив, що добре воно», усе, що Він створив, набуло постійної форми, було класифіковано за видом і отримало стале положення, мету й функцію раз і назавжди. Більше того, роль цих об’єктів серед усього сущого та шлях, який вони мають пройти під час Божого управління всім сущим, уже були визначені Богом і були незмінні. Це був небесний закон, даний Творцем усьому сущому.

«Бог побачив, що добре воно», – ці прості недооцінені слова, які так часто ігноруються, є словами небесного закону й небесного указу, даного Богом усім творінням. Вони є ще одним втіленням влади Творця, більш практичним і більш глибоким. Завдяки своїм словам Творець не тільки зміг здобути все, що Він мав намір здобути, і досягти всього, що Він мав намір досягти, але й зміг контролювати у Своїх руках усе, що Він створив, і управляти всім, що Він створив згідно зі Своєю владою, і, більше того, усе було систематичним і регулярним. Усе також розмножувалось, існувало й гинуло за Його словом і, більше того, завдяки Його владі воно існувало в середовищі встановленого Ним закону, і ніхто не був звільнений від його виконання! Цей закон набрав чинності в той самий момент, коли «Бог побачив, що добре воно», і він буде існувати, продовжуватися та функціонувати заради Божого плану управління аж до того дня, коли його скасує Творець! Унікальна влада Творця проявилася не тільки в Його здатності створити все суще й наказати всьому почати існувати, але й у Його здатності керувати всім і володарювати над усім, а також дарувати наснагу й життєву силу всьому і, більше того, у Його здатності спричинити раз і навіки появу й існування всього, що Він створив за Своїм планом, у створеному Ним світі в досконалій формі, з досконалою структурою життя й досконалою роллю. Його влада так само проявилася і в тому, що думки Творця не підпорядковувалися жодним обмеженням, не були обмежені часом, простором або географією. Як і Його влада, унікальна ідентичність Творця залишатиметься незмінною навіки-віків. Його влада завжди буде відображенням і символом Його унікальної ідентичності, і Його влада навіки існуватиме поряд із Його ідентичністю!

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»

532. Бог створив усе суще, і тому Він підпорядковує все творіння Своєму пануванню і спонукає його підкоритися Своєму пануванню; Він буде керувати всім сущим, щоб усе суще було в Його руках. Усе Боже творіння, включаючи тварин, рослини, людей, гори, річки й озера – усе повинно потрапити під Його панування. Усе, що в небесах і на землі, має потрапити під Його панування. У них не може бути жодного вибору, і всі вони повинні підкоритися Його розпорядженням. Це було зумовлено Богом, і це – влада Бога. Бог наказує всьому, упорядковує і ранжує все, причому кожен розподіляється за родом його і кожен перебуває на місці, до якого належить згідно з Божими бажаннями. Яким би величним воно не було, ніщо не може перевершити Бога, усе служить людству, створеному Богом, і ніщо не сміє бунтувати проти Бога або ставити Богові будь-які вимоги.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»

533. До того, як з’явилося це людство, космос – усі планети й усі зірки на небесах – уже існував. На макрорівні ці небесні тіла регулярно оберталися по орбіті під Божим контролем протягом усього свого існування, скільки б років це не було. Яка планета рухається, куди та в який конкретний час; яка планета виконує те чи інше завдання й коли; яка планета обертається по тій чи іншій орбіті й коли вона зникає або замінюється, – усе це відбувається без найменшої помилки. Положення планет і відстані між всіма ними відповідають точним закономірностям, які можна описати за допомогою точних даних; шляхи, якими вони рухаються, швидкість і характер їхніх орбіт, час, коли вони бувають у різних положеннях, – усе це може бути точно визначено кількісно й описано за допомогою спеціальних законів. Протягом невизначено довгого часу планети слідували цим законам без найменших відхилень. Жодна сила не може змінити або порушити їхні орбіти або закономірності, яких вони дотримуються. Оскільки особливі закони, які керують їхнім рухом, і точні дані, які їх описують, зумовлені владою Творця, вони добровільно підкоряються цим законам, перебуваючи під володарюванням і контролем Творця. На макрорівні людині неважко виявити деякі закономірності, деякі дані та деякі дивні й непояснимі закони або явища. Хоча людство не визнає, що Бог існує, і не приймає той факт, що Творець створив усе й володарює над ним, і, ба більше, не визнає існування влади Творця, а втім, людські вчені, астрономи й фізики дедалі більше переконуються в тому, принципи й закономірності, які диктують існування та рух усього, керуються й контролюються величезною й прихованою темною енергією. Цей факт змушує людину насмілитися й визнати, що посеред цих закономірностей руху є Могутній, Який керує всім. Його сила надзвичайна, і хоча ніхто не може бачити Його справжнє обличчя, Він володарює над усім і контролює все щомиті. Жодна людина або сила не можуть вийти за межі Його володарювання. Зіткнувшись із цим фактом, людина мусить визнати, що закони, які керують існуванням усього сущого, не можуть контролюватися людьми, не можуть бути змінені ніким; вона також мусить визнати, що люди не можуть повністю зрозуміти ці закони, і вони не є природними, а диктуються Володарем. Усе це – прояви влади Бога, які людство може сприймати на макрорівні.

На мікрорівні всі гори, річки, озера, моря й масиви суходолу, які людина може споглядати на землі, усі пори року, які вона переживає, усе, що населяє землю, включно з рослинами, тваринами, мікроорганізмами й людьми, підкоряються Божому володарюванню й контролю. Під Божим володарюванням і контролем усе виникає або зникає відповідно до Його думок; постають закони, які керують їхнім існуванням, і вони ростуть та множаться, дотримуючись їх. Жодна людська істота або річ не стоїть вище цих законів. Чому це так? Єдина відповідь така: завдяки Божій владі. Або, іншими словами, це відбувається через Божі думки та Божі слова; через особисті дії Самого Бога. Це означає, що саме Божа влада й Божий розум породжують ці закони, які рухаються й змінюються відповідно до Його думок, і всі ці зрушення й зміни настають або зникають заради Його плану.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний III»

534. Щойно слова Божі промовлено, влада Божа бере на себе управління цією роботою, і факт, обіцяний устами Бога, поступово починає ставати реальністю. Як наслідок, у всьому починають відбуватися зміни, дуже схожі на те, як із приходом весни зеленіє трава, розпускаються квіти, на деревах з’являються бруньки, птахи починають співати, гуси повертаються здалеку, а поля кишать людьми… Із приходом весни все омолоджується, і це – чудовий учинок Творця. Коли Бог виконує свої обітниці, все на небесах і на землі оновлюється і змінюється відповідно до думок Бога – ніхто й ніщо не є винятком. Коли вуста Бога промовляють зобов’язання або обіцянку, усе служить їхньому виконанню і все скеровується на їхнє виконання; усі створіння влаштовані й організовані під владою Творця, вони відіграють свою відповідну роль і виконують свою відповідну функцію. Це прояв влади Творця. Що ти бачиш тут? Як ти пізнаєш владу Бога? Чи має Божа влада радіус дії? Чи обмежена вона за часом? Чи можна сказати, що вона характеризується певною висотою чи певною довжиною? Чи можна сказати, що вона має певний розмір або певну силу? Чи можна її виміряти за допомогою людських мірил? Влада Бога не спалахує і не гасне, не приходить і не йде, і немає нікого, хто міг би виміряти, наскільки великою є Його влада. Незалежно від того, скільки часу минає, коли Бог благословляє людину, це благословення буде продовжуватися, і його продовження буде свідчити про неоціненну владу Бога та дозволить людству знову й знову споглядати повторну появу незгасимої життєвої сили Творця. Кожен прояв Його влади – це досконала демонстрація слів із Його вуст, які демонструються всьому сущому й людству. Більше того, усе, що досягається Його владою, є неперевершено вишуканим і абсолютно бездоганним. Можна сказати, що Його думки, Його слова, Його влада й уся виконувана Ним робота – усе це являє собою незрівнянно прекрасну картину, і з точки зору творінь її значення та цінність неможливо висловити людською мовою. Коли Бог дає обіцянку людині, Він знає про неї все, як свої п’ять пальців, – будь то місце, де вона живе, чи те, ким вона працює, її минуле до або після того, як їй було дано обіцянку, або наскільки великі були потрясіння в її життєвому середовищі. Незалежно від того, скільки часу проходить після того, як були сказані Божі слова, для Нього вони наче щойно були промовлені. Це означає, що Бог має таку силу й володіє такою владою, що може відстежувати, контролювати й виконувати кожну обіцянку, яку Він дає людству, і незалежно від того, у чому полягає обіцянка, незалежно від того, скільки часу потрібно для її повного виконання, і, більше того, незалежно від того, наскільки широка сфера, яку зачіпає її виконання, – наприклад, часові й географічні рамки, раса тощо – таку обіцянку буде виконано й реалізовано, і, більше того, її виконання і реалізація не вимагатиме від Нього анінайменших зусиль. Що це доводить? Це доводить, що широти Божої влади й сили достатньо, щоб контролювати весь всесвіт і все людство.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»

535. У розвитку людства в сьогоденні можна сказати, що людська наука процвітає, а досягнення наукових досліджень людини можна охарактеризувати як вражаючі. Необхідно зазначити, що здібності людини стають дедалі більшими, але є один науковий прорив, який людству не вдалося зробити: людство створило літаки, авіаносці й атомну бомбу, людство вирушило в космос, побувало на місяці, винайшло Інтернет і почало вести високотехнологічний спосіб життя, але людство не здатне створити живу істоту, що дихає. Інстинкти кожної живої істоти й закони, за якими вони живуть, а також цикл життя і смерті кожного виду живих істот – усе це знаходиться поза межами можливостей людської науки й не може контролюватися нею. На цьому етапі слід сказати, що незалежно від того, наскільки значних висот досягла людська наука, вона незрівнянна з жодною з думок Творця і нездатна розпізнати чудесність творіння Творця та міць Його влади. На землі так багато океанів, але вони ніколи не переступали своїх кордонів і не виходили на суходіл за власним бажанням, і це тому, що Бог встановив межі для кожного з них; вони залишалися там, де Він їм наказав, і без Божого дозволу вони не можуть вільно пересуватися. Без Божого дозволу вони не можуть зазіхати один на одного й можуть рухатися тільки тоді, коли так велить Бог, а те, куди вони йдуть і де залишаються, визначається владою Бога.

Простіше кажучи, «влада Божа» означає, що все залежить від Бога. Бог має право вирішувати, як щось робити, і воно робиться так, як Він того бажає. Закон усього сущого залежить від Бога, а не від людини; і людина не може його змінити. Воля людини не може зсунути його з місця; натомість він змінюється завдяки думкам Бога, мудрості Бога й завчасним призначенням Бога; це факт, який не може заперечити жодна людина. Небеса, земля та все суще, всесвіт, зоряне небо, чотири пори року, те, що видиме й невидиме для людини, – усе воно існує, функціонує і змінюється без найменшої помилки, під владою Бога, згідно із завчасними призначеннями та заповідями Бога та відповідно до законів початку творіння. Жодна людина або об’єкт не може змінити свої закони або притаманний їм перебіг функціонування; вони з’явилися на світ завдяки владі Бога й гинуть через владу Бога. Це – сама влада Бога.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»

536. Саму владу можна пояснити як силу Божу. По-перше, можна з упевненістю сказати, що й влада, і сила є позитивними. Вони не мають жодного відношення до будь-чого негативного й не пов’язані з жодними створеними або нествореними істотами. Сила Божа здатна створювати об’єкти будь-якої форми, що мають життя та життєву силу, і це визначається життям Бога. Бог є життя, а отже, Він – джерело всіх живих істот. Більше того, влада Бога може змусити всіх живих істот коритися кожному слову Божому, тобто з’явитися на світ відповідно до слів із вуст Бога та жити й розмножуватися за Божим велінням, після чого Бог править і командує всіма живими істотами, і від цього ніколи не буде відхилення, навіки-віків. Жодна людина або об’єкт не володіє цим; тільки Творець володіє такою силою й несе її в Собі, і тому вона називається владою. У цьому унікальність Творця. Отже, незалежно від того, чи це саме слово «влада» чи сутність цієї влади, і те, й інше може бути пов’язано тільки з Творцем, оскільки це є символом унікальної ідентичності й сутності Творця та представляє ідентичність і статус Творця; крім Творця, жодна особа або об’єкт не можуть бути пов’язані зі словом «влада». Це тлумачення унікальної влади Творця.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»

537. «Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею». Це первинні слова, сказані Творцем людству. Коли Він промовив ці слова, перед очима людини з’явилася веселка, і вона залишається аж до цього дня. Кожен бачив таку веселку, і коли ти її бачиш, чи ти знаєш, як вона з’являється? Наука не здатна ані довести це, ані визначити її джерело, ані встановити її місцезнаходження. Це тому, що веселка – це знамення заповіту, укладеного між Творцем і людиною; вона не вимагає наукового обґрунтування, вона не була створена людиною, і людина не здатна її змінити. Це продовження прояву влади Творця після того, як Він промовив Свої слова. Творець використав Свій власний особливий метод дотримання Свого заповіту з людиною і Своєї обіцянки, і тому використання Ним веселки як знамення заповіту, який Він уклав, є небесним указом і законом, який залишиться навіки незмінним, як відносно Творця, так і відносно створеного людства. Необхідно зазначити, що цей непорушний закон є ще одним істинним проявом влади Творця після створення Ним усього сущого, а також, що влада й сила Творця безмежні; використання Ним веселки як знамення є продовженням і розширенням влади Творця. Це була ще одна дія, виконана Богом за допомогою Його слів, а також знамення заповіту, який Бог уклав із людиною за допомогою слів. Він розповів людині про те, що Він вирішив здійснити, і в який спосіб це мало бути здійснено й досягнуто. У такий спосіб справа була звершена відповідно до слів із уст Бога. Тільки Бог володіє такою силою, і сьогодні, через кілька тисяч років після того, як Він промовив ці слова, людина все ще може дивитися на веселку, промовлену вустами Бога. Через ті слова, висловлені Богом, цей об’єкт залишається незмінним, таким самим аж до сьогодні. Ніхто не може прибрати цю веселку, ніхто не може змінити її закони, і вона існує виключно завдяки словам Бога. Це саме влада Божа. «Бог не кидає слів на вітер, і Його слово буде виконано, а те, що Він робить, триває вічно». Такі слова тут чітко проявлені, і це явна ознака й особливість влади й сили Божої. Такою ознакою або особливістю не володіє жодна зі створених істот, як не побачити її і в жодній із нестворених істот. Вона належить тільки унікальному Богові й відрізняє ідентичність і сутність, якими володіє тільки Творець, від ідентичності й сутності творінь. Водночас це ще й ознака та особливість, яку, окрім Самого Бога, ніколи не можуть перевершити жодні створені або нестворені істоти.

Укладання Богом Свого заповіту з людиною було надзвичайно важливим актом, який Він мав намір використовувати, щоб повідомити людині якийсь факт і розповісти їй Свою волю. Із цією метою Він застосував унікальний метод, використавши особливе знамення для встановлення заповіту з людиною, знамення, яке було обіцянкою заповіту, укладеного Ним із людиною. Отже, чи було укладання цього заповіту великою подією? Наскільки великою була ця подія? Саме в цьому полягає особливість заповіту: це не заповіт, укладений між окремими людьми або між групами людей, або між країнами; це заповіт, укладений між Творцем і всім людством, і він залишатиметься чинним до того дня, коли Творець знищить усе суще. Виконавець цього заповіту – Творець, який також є його хранителем. Коротше кажучи, увесь заповіт веселки, укладений із людством, був виконаний і досягнутий відповідно до діалогу між Творцем і людством та залишається таким аж до сьогоднішнього дня. Що ще можуть робити створіння, окрім як підкорятися, слухатися, вірити, цінувати, свідчити й хвалити владу Творця? Бо ніхто, окрім унікального Бога, не має сили, щоб укласти такий заповіт. Поява веселки вкотре є повідомленням людству й привертає його увагу до заповіту між Творцем і людством. У постійних явленнях заповіту між Творцем і людством людству демонструється не веселка або сам заповіт, а непорушна влада Творця. Повторювана поява веселки демонструє приголомшливі й чудесні вчинки Творця в прихованих місцях і одночасно є життєво важливим відображенням влади Творця, яка ніколи не зникне й ніколи не зміниться. Хіба це не вияв ще одного аспекту унікальної влади Творця?

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»

538. Прочитавши слова «Бо ж Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!» у Книзі Буття 18:18, чи ти можеш відчути владу Бога? Чи ти можеш відчути надзвичайність Творця? Чи ти можеш відчути вищість Творця? Слова Божі безсумнівні. Бог говорить такі слова не через Свою впевненість в успіху або щоб показати таку впевненість; натомість вони є доказом влади Божих висловлювань і є заповіддю, яка забезпечує виконання слів Бога. Тут є два вирази, на які вам слід звернути увагу. Коли Бог говорить: «Бо ж Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!», чи є в цих словах будь-який елемент двозначності? Чи є в них будь-який елемент занепокоєння? Чи є в них будь-який елемент страху? Завдяки словам «справді» та «стане» в Божих висловлюваннях ці елементи, які притаманні людині й часто проявляються в ній, ніколи не мали жодного відношення до Творця. Ніхто не наважився б використовувати такі слова, бажаючи іншим добра, ніхто не наважився б благословляти іншого з такою впевненістю, щоб подарувати йому велику й могутню націю або пообіцяти, що всі народи землі поблагословляться в ньому. Що достовірніші слова Бога, то більше вони щось доводять – а що саме? Вони доводять, що Бог володіє такою владою, що Його влада може такого досягнути, та що це досягнення неминуче. Бог був упевнений у Своєму серці, без найменших вагань, у всьому, чим Він благословив Авраама. Більше того, все сказане буде виконано згідно з Його словами, і жодна сила не зможе змінити його виконання, завадити йому, послабити його або стати йому на перешкоді. Незалежно від того, що ще сталося, ніщо не могло скасувати Божі слова або вплинути на їхнє виконання та впровадження. Це сама сила слів, промовлених вустами Творця, і влада Творця, яка не терпить заперечення людини! Прочитавши ці слова, чи ти все ще маєш сумніви? Ці слова були промовлені вустами Бога, і в словах Бога є сила, велич і влада. Така сила та влада, а також неминучість виконання того чи іншого факту, недосяжні й неперевершені для будь-якої створеної або нествореної істоти. Тільки Творець може розмовляти з людством таким тоном і з такою інтонацією, і факти довели, що Його обіцянки – це не пусті слова й не даремні хвастощі, а прояв унікальної влади, яку не може перевершити жодна людина, подія або об’єкт.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»

539. Коли Бог сказав: «Розмножу потомство твоє», це був заповіт, який Бог уклав із Авраамом, і, як і заповіт веселки, він був укладений навіки, і він також був обіцянкою, даною Богом Аврааму. Тільки Бог компетентний і здатний втілити цю обіцянку в життя. Незалежно від того, вірить у це людина чи ні, незалежно від того, приймає це людина чи ні, і незалежно від того, як людина це оцінює та розглядає, усе буде виконано до найменшої деталі згідно зі словами, сказаними Богом. Слова Бога не будуть змінені через зміни у волі або уявленнях людини, а також через зміни в будь-якій людині, події або об’єкті. Усе може зникнути, але слова Божі залишаться навік. Насправді день, коли усе зникне, – це саме той день, коли слова Бога повністю виконаються, бо Він – Творець, Він володіє владою Творця, силою Творця, і Він керує всім сущим й усією життєвою силою; Він здатний створити щось із нічого або перетворити щось на ніщо, і Він керує перетворенням усього сущого з живого на мертве; для Бога немає нічого простішого, ніж розмножити чиєсь сім’я. Для людини це звучить фантастично, як казка, але для Бога те, що Він вирішує і обіцяє зробити, не є ні фантастикою, ні казкою. Радше це факт, який Бог вже бачив і який обов’язково здійсниться. Ви розумієте це? Чи доводять факти, що нащадки Авраама були численними? Наскільки численними вони були? Чи були вони настільки ж численними, «немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря», як говорив Бог? Чи поширилися вони по всіх країнах і регіонах, у всі куточки світу? Завдяки чому звершився цей факт? Чи він звершився завдяки владі Божих слів? Протягом декількох сотень або тисяч років після того, як були промовлені слова Божі, вони продовжували виконуватися і постійно ставали фактами; у цьому полягає міць Божих слів і це є доказом влади Бога. Коли на початку Бог створив усе суще, Бог сказав: «Хай станеться світло», і сталося світло. Це сталося дуже швидко, було виконано за дуже короткий час, і не було жодної затримки в його втіленні та виконанні; наслідки Божих слів були негайними. І те, й інше було проявом Божої влади, але коли Бог благословив Авраама, Він дозволив людині побачити іншу сторону сутності Божої влади, а також той факт, що влада Творця не піддається обчисленню, і, більше того, Він дав людині можливість побачити більш реальну, більш вишукану сторону влади Творця.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»

540. Після того, як Бог благословив Авраама та Йова, Він не залишився на тому місці, де перебував, і не спрямував Своїх посланців виконувати роботу, чекаючи, щоб побачити, яким буде її результат. Навпаки, щойно Бог промовив Свої слова, під керівництвом Божої влади все суще почало підкорюватися роботі, яку Бог мав намір виконати, і були підготовлені люди, речі й предмети, потрібні Богу. Це означає, що як тільки слова були промовлені вустами Бога, Божа влада почала діяти по всій землі, і Він взяв курс на втілення та виконання обіцянок, які Він дав Аврааму та Йову, а також склав усі відповідні плани й здійснив приготування для всього, що було потрібно для кожного етапу й кожної ключової стадії, які Він планував реалізувати. Протягом цього часу Бог керував не тільки своїми посланцями, але й усім, що Він створив. Це означає, що сфера, у якій була застосована Божа влада, охоплювала не тільки посланців, але й все те творіння, яким Бог керував відповідно до роботи, яку Він мав намір виконати; це були конкретні способи, у які застосовувалася Божа влада. Дехто з вас у своїй уяві може мати таке розуміння Божої влади: Бог має владу, і Бог має силу, і тому Бог повинен лише залишатися на третьому небі або в певному місці, і Йому не потрібно виконувати будь-яку конкретну роботу, і вся Божа робота виконується в Його думках. Дехто може також вважати, що, хоча Бог благословив Авраама, Богу не потрібно було нічого робити, і Йому достатньо було просто промовити Свої слова. Чи так сталося насправді? Звісно, що ні! Хоча Бог володіє владою й силою, Його влада істинна й реальна, а не пуста. Справжність і реальність Божої влади й сили поступово розкриваються і проявляються в створенні Ним усього сущого, у Його контролі над усім сущим і в процесі, за допомогою якого Він веде людство й управляє ним. Кожен метод, кожен аспект і кожна деталь Божого володарювання над людством і всім сущим, і вся робота, яку Він виконав, а також Його розуміння всього сущого, – усе це буквально доводить, що влада й сила Бога – не пусті слова. Його влада й сила проголошуються і проявляються постійно й у всьому. Ці прояви й одкровення говорять про реальне існування Божої влади, бо Він використовує Свою владу й силу, щоб продовжувати Свою роботу й керувати всім сущим, а також щомоментно управляти всім сущим; Його силу та владу не можуть замінити ні ангели, ні посланці Бога. Бог вирішив, які благословення Він дарує Аврааму та Йову – це було Боже рішення. Незважаючи на те, що посланці Бога особисто відвідали Авраама та Йова, їхні дії ґрунтувалися на заповідях Бога, а також виконувалися під владою Бога; так само й посланці перебували під володарюванням Бога. Хоча людина бачить, як посланці Бога відвідують Авраама, але не є свідком того, як Бог Єгова особисто робить що-небудь в біблійних записах; насправді єдиний, хто дійсно проявляє силу та владу, – це Сам Бог, і це не викликає сумнівів у жодної людини! Хоча ти побачив, що ангели й посланці володіють великою силою і творять чудеса, або що вони виконують Божі доручення, їхні дії покликані тільки забезпечити виконання Божого доручення і в жодному разі не є проявом влади Бога – адже жодна людина або об’єкт не має влади Творця створювати все суще та правити над ним, і не володіє нею. Отже, жодна людина або об’єкт не може застосовувати або проявляти владу Творця.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»

541. Чи міг Бог зробити щось, щоб підтвердити Свою власну ідентичність? Для Бога це була дрібниця – завиграшки. Він міг де завгодно й коли завгодно зробити щось таке, щоб підтвердити Свою ідентичність і сутність, але Бог робив справи по-Своєму – з планом і поетапно. Він не робив нічого без розбору, а натомість шукав слушний час і слушну нагоду, щоб зробити щось таке, що Він дозволив би людині побачити, щось таке, що справді було просякнуте змістом. Так Він підтверджував Свою владу й ідентичність. Отже, чи могло воскресіння Лазаря підтвердити ідентичність Господа Ісуса? Розгляньмо такий уривок зі Святого Письма: «І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! І вийшов померлий…». Коли Господь Ісус це зробив, Він сказав лише одне: «Лазарю, вийди сюди!». Після цього Лазар вийшов із гробниці – і це сталося завдяки лише кільком словам, сказаним Господом. Під час цього Господь Ісус не ставив жертовника й не робив нічого іншого. Він просто сказав кілька слів. Як це назвати – чудом чи наказом? А може, це було якесь чаклунство? На перший погляд здається, що це можна було б назвати чудом, і якщо подивитися на це із сучасної точки зору, то, звісно, це все одно можна було б назвати чудом. Однак це, безумовно, не можна вважати такою магією, що начебто може повертати душі померлих до життя, і це абсолютно точно не було ніяким чаклунством. Правильно сказати, що це чудо було звичайнісіньким, крихітним виявом влади Творця. Такою є Божа влада й сила. Бог має владу зробити так, щоб людина померла, щоб її дух покинув тіло й повернувся в підземне царство чи кудись іще, куди йому належить. Час смерті людини й місце, куди вона потрапить після смерті, – це визначає Бог. Він може приймати ці рішення будь-коли та будь-де, і їх не обмежують ні люди, ні якісь події, ні об’єкти, ні простір, ні географічне розташування. Якщо Він хоче це зробити, Він може це зробити, бо Він править усіма речами та живими істотами, і все народжується, живе й гине за Його словом і Його владою. Він може воскресити мерця, і це Він теж може зробити коли завгодно та де завгодно. Це влада, яку має лише Творець.

Господь Ісус здійснив діяння воскресіння Лазаря з мертвих, і Його метою було явити людям і сатані докази та дати людям і сатані зрозуміти: усе, що стосується людства, життя та смерть людства визначаються Богом, і хоча Бог став плоттю, Він залишився володарем матеріального світу, який можна побачити, а також духовного світу, який люди бачити не можуть. Це було зроблено, щоб дати людському роду й сатані знати: ніщо в людському роді не підвладне сатані. Це було виявлення й демонстрація Божої влади, а також спосіб, у який Бог посилав усьому сущому повідомлення, що людське життя та смерть – у Божих руках. Воскресіння Лазаря Господом Ісусом було одним зі способів, у які Творець навчає й наставляє людство. Це була конкретна дія, під час якої Він скористався Своєю силою та владою, щоб наставити людство й забезпечити його. Це був спосіб, у який Творець без слів дав людству побачити ту істину, що Йому підвладне все суще. Це був спосіб, у який Він практичними діями показав людству, що немає спасіння, крім як через Нього. Цей безмовний засіб, яким Він наставляв людство, є вічним, незгладимим і приносить у людські серця потрясіння та просвітління, яке ніколи не згасне. Воскресіння Лазаря прославило Бога – це глибоко впливає на всіх Божих послідовників до одного. Воно міцно закріплює в кожній людині, яка глибоко осмислює цю подію, розуміння й бачення того, що тільки Бог може розпоряджатися життям і смертю людства.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог III»

542. З тієї миті, як ти з плачем приходиш у цей світ, ти починаєш виконувати свої обов’язки. Заради Божого плану та призначення ти граєш свою роль і вирушаєш у свою життєву путь. Яким би не було твоє походження, яка би путь перед тобою не лежала, у будь-якому разі ніхто не може уникнути керівництва й упорядкування Небес, і ніхто не може управляти власною долею, адже лише Той, Хто володарює над усім сущим, здатен на таку роботу. Відколи на початку виникла людина, Бог завжди виконував Свою роботу саме так, управляючи всесвітом і скеровуючи закони змін усього сущого та траєкторію його руху. Подібно до всього сущого, людина тихо й несвідомо живиться солодкістю, дощем і росою від Бога; подібно до всього сущого, людина несвідомо живе під улаштуванням руки Божої. Серце і дух людини – у Божих руках, і все в її житті Бог споглядає Своїми очима. Незалежно від того, віриш ти в усе це або ні, все суще без виключення, живе чи мертве, буде зміщуватись, змінюватись, оновлюватись і зникати згідно з Божими думками. Саме так Бог володарює над усім сущим.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бог – джерело людського життя»

543. Якщо народження людини було зумовлено її попереднім життям, то її смерть знаменує кінець тієї долі. Якщо народження людини – це початок її місії в цьому житті, то її смерть знаменує кінець цієї місії. Оскільки Творець установив фіксований набір обставин для народження кожної людини, певний є те, що Він також влаштував фіксований набір обставин і для її смерті. Іншими словами, ніхто не народжується випадково, нічия смерть не є раптовою, і як народження, так і смерть людини обов’язково пов’язані з її попереднім і поточним життями. Те, якими є обставини народження людини і якими є обставини її смерті, стосується попереднього визначення Творцем; це – доля людини, талан людини. Оскільки існує безліч пояснень народження людини, обов’язково мусять також бути різні особливі обставини смерті людини. У такий спосіб серед людства виникли різна тривалість життя людей, а також різні способів й час їхньої смерті. Деякі люди сильні й здорові, але вмирають молодими; інші слабкі й хворобливі, але доживають до старості й мирно йдуть із життя. Деякі люди гинуть від неприродних причин, інші вмирають природною смертю. Деякі люди вмирають далеко від дому, інші в останній раз закривають очі, коли поруч із ними знаходяться ті, кого вони люблять. Деякі люди вмирають у повітрі, інші – під землею. Деякі тонуть у воді, інші гинуть у лихах. Одні вмирають вранці, інші вночі. … Кожен хоче видатного народження, блискучого життя та славної смерті, але ніхто не може перевершити свою власну долю, ніхто не може уникнути володарювання Творця. Такою є людська доля. Люди можуть будувати всілякі плани на своє майбутнє, але ніхто не може спланувати те, як він народиться або спосіб і час свого відходу зі світу. Хоча всі люди роблять усе можливе, щоб уникнути приходу смерті й чинити цьому опір, все ж, без їхнього відома, смерть тихо наближається. Ніхто не знає, коли він загине та як, а тим більше, де це станеться. Очевидно, що не людина має верховну владу над життям і смертю, і не якась істота в природному світі, а Творець, Який володіє унікальною владою. Життя та смерть людства – це не результат якогось закону природного світу, а наслідок володарювання влади Творця.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний III»

544. Під владою Бога кожна людина активно або пасивно приймає Його володарювання та Його влаштування, і незалежно від того, як вона бореться протягом свого життя, незалежно від того, скільки викривлених шляхів вона проходить, зрештою вона повернеться на орбіту долі, яку окреслив для неї Творець. Це – непереборність влади Творця й те, яким чином Його влада контролює всесвіт та керує ним. Саме ця непереборність, ця форма контролю й керівництва і відповідає за закони, що визначають життя всього сущого, що дозволяють людям перевтілюватися знову й знову без перешкод, що змушують світ регулярно обертатися й рухатися вперед, день за днем, рік за роком. Ви були свідками всіх цих фактів, і ви розумієте їх, поверхово або глибоко, і глибина вашого розуміння залежить від вашого досвіду й знання істини, а також від вашого знання Бога. Наскільки добре ти знаєш істину-реальність, наскільки ти випробував Божі слова, наскільки добре ти знаєш Божу сутність і характер – усе це відображає глибину твого розуміння Божих володарювання й улаштувань. Чи залежить існування Божого володарювання й улаштувань від того, чи підкоряються їм люди? Чи визначається той факт, що Бог має цю владу, тим, чи підпорядковується їй людство? Божа влада існує незалежно від обставин. У всіх ситуаціях Бог диктує та влаштовує кожну людську долю та все суще відповідно до Своїх думок і бажань. Це не зміниться в результаті людських змін; це не залежить від волі людини, не може бути підправлено жодними змінами в часі, просторі й географії, бо влада Бога – це сама Його сутність. Чи здатна людина пізнати й прийняти Боже володарювання, і чи здатна людина підкоритися йому – жодне з цих міркувань анінайменшою мірою не змінює факт Божого володарювання над людською долею. Тобто незалежно від того, яке ставлення має людина до Божого володарювання, вона просто не може змінити той факт, що Бог володарює над людською долею й над усім сущим. Навіть якщо ти не підкоряєшся Божому володарюванню, Він однаково розпоряджається твоєю долею; навіть якщо ти не можеш пізнати Його володарювання, Його влада все ж існує. Божа влада й факт Божого володарювання над людською долею не залежать від людської волі й не змінюються відповідно до вподобань і вибору людини. Божа влада є всюди, у кожну годину, у кожну мить. Небо й земля зникнуть, але Його влада ніколи не зникне, бо Він – Сам Бог, Він володіє унікальною владою, і Його влада не звужена й не обмежена людьми, подіями або об’єктами, простором чи географією. У всі часи Бог володіє Своєю владою, проявляє Свою могутність, продовжує Свою роботу управління, як Він завжди це робив; повсякчасно Він керує всім, забезпечує все, організовує все – точно так, як Він завжди це робив. Ніхто не може цього змінити. Це факт; це залишається незмінною істиною з незапам’ятних часів!

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний III»

545. Істини, що стосуються Божої влади, – це істини, до яких кожна людина повинна ставитися серйозно, повинна пережити їх на власному досвіді й зрозуміти своїм серцем; адже ці істини чинять вплив на життя кожної людини; на минуле, сьогодення й майбутнє кожної людини; на вирішальні моменти, через які кожна людина повинна пройти в житті; на знання людиною Божого володарювання й ставлення, із яким людина повинна поставати перед Божою владою; і, само собою зрозуміло, на кінцеве місце кожної людини. Отже, пізнання та розуміння цих істин потребує енергії цілого життя. Коли ти прямо дивишся на Божу владу, коли ти приймаєш Його володарювання, ти поступово прийдеш до усвідомлення й розуміння істини про існування Божої влади. Але якщо ти ніколи не визнаєш Божу владу й ніколи не приймеш Його володарювання, то незалежно від того, скільки років ти проживеш, ти не отримаєш анінайменшого знання про Боже володарювання. Якщо ти не знаєш і не розумієш насправді Божу владу, тоді, коли ти досягнеш кінця шляху, навіть якщо ти вірив у Бога десятиліттями, тобі не буде чим звітувати про своє життя, і звісно ж, ти не матимеш анінайменшого уявлення про Боже володарювання над людською долею. Хіба це не дуже сумно? Отже, незалежно від того, наскільки далеко ти пройшов по життю, незалежно від того, скільки тобі зараз років, незалежно від того, наскільки довгою може бути решта твоєї подорожі, спершу ти повинен визнати Божу владу й поставитися до неї серйозно, а також прийняти той факт, що Бог – твій унікальний Володар. Досягнення чіткого, точного знання й розуміння цих істин, що стосуються Божого володарювання над людською долею, є обов’язковим уроком для кожного; це ключ до пізнання людського життя й осягнення істини. Це також життя та базовий урок із пізнання Бога, з яким кожен повинен стикатися щодня, і від якого ніхто не може ухилитися. Якщо хтось хоче піти навпростець задля досягнення цієї мети, то Я кажу тобі зараз, що це неможливо! Якщо ти хочеш уникнути Божого володарювання, це тим паче неможливо! Бог – єдиний Господь людини, Бог – єдиний Володар людської долі, і тому людина не може володарювати над власною долею, вона не може вийти за її межі. Якими б величними не були здібності людини, вона не може впливати на долі інших людей, а тим більше організовувати, улаштовувати, контролювати або змінювати їх. Тільки унікальний Сам Бог володарює над усім для людини. Бо тільки унікальний Сам Бог володіє унікальною владою, що володарює над людською долею, тільки Творець є унікальним Володарем людини. Божа влада володарює не тільки над створеним людством, а й над нествореними істотами, яких не може бачити жодна людина, над зірками, над космосом. Це незаперечний факт, факт, який дійсно існує, і який жодна людина або річ не можуть змінити. Якщо один із вас досі незадоволений тим, як ідуть справи, вважаючи, що у нього є якась особлива навичка або здатність, і досі гадаючи, що за певної удачі він може змінити свої нинішні обставини або іншим чином уникнути їх; якщо ти намагаєшся змінити свою власну долю за допомогою людських зусиль і тим самим вирізнитися з-поміж рівних тобі й завоювати славу та багатство, тоді Я кажу тобі, що ти ускладнюєш собі життя, ти тільки напрошуєшся на неприємності, ти копаєш собі могилу! Одного разу, рано чи пізно, ти виявиш, що зробив неправильний вибір і твої зусилля були змарновані. Твої амбіції, твоє бажання боротися з долею й твоя власна кричуща поведінка вестимуть тебе дорогою, з якої немає вороття, і за це ти заплатиш гірку ціну. Хоча зараз ти не бачиш серйозності наслідків, продовжуючи відчувати на власному досвіді й глибше цінувати істину про те, що Бог є Володарем людської долі, ти повільно прийдеш до розуміння того, про що Я говорю сьогодні, і його реальних наслідків. Чи дійсно у тебе є серце й дух і чи є ти людиною, яка любить істину, залежить від того, яку позицію ти займаєш щодо Божого володарювання та щодо істини. Само собою зрозуміло, це визначає, чи ти дійсно можеш знати й розуміти Божу владу. Якщо ти ніколи в своєму житті не відчував Божого володарювання та Його влаштувань, а тим більше не визнавав і не приймав Божу владу, тоді ти будеш абсолютно нікчемним і, без сумніву, Бог цуратиметься тебе через шлях, який ти обрав, та вибір, який ти зробив. Але ті, хто в Божій роботі може прийняти Його випробування, прийняти Його володарювання, коритися Його владі й поступово отримати реальний досвід Його слів, досягнуть реального знання Божої влади, реального досвіду Його володарювання; вони дійсно впокоряться Творцеві. Тільки такі люди будуть по-справжньому спасенні.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний III»

546. Бог створив і цей світ, і людський рід; ба більше, Він був зодчим стародавньої грецької культури та людської цивілізації. Лише Бог втішає цей людський рід, і лише Бог удень і вночі ним опікується. Людський розвиток і прогрес невід’ємні від Божого володарювання, а історія та майбутнє людського роду не можуть уникнути упорядкувань, створених Божими руками. Якщо ти щирий християнин, то напевно повіриш, що підйоми й падіння всякої країни та народу підпадають під Божі упорядкування. Один лише Бог знає долю будь-якої країни та народу, і один лише Бог керує шляхом людського роду. Якщо людський рід бажає благої долі, якщо країна прагне благої долі, то людина мусить поклонитися Богу, прийти перед Бога, щоб покаятись і сповідатися перед Ним у гріхах, інакше доля та призначення людини обернуться неминучою катастрофою.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 2. Бог володарює над долею всього людства»

547. Долі людства та всіх речей тісно вплетені у володарювання Творця, нерозривно пов’язані з керівництвом Творця; зрештою, вони невіддільні від влади Творця. У законах усього сущого людина приходить до розуміння керівництва Творця та Його володарювання; у правилах виживання всього сущого вона приходить до розуміння управління Творця; у долях усього сущого вона приходить до висновку про те, як Творець реалізує Своє володарювання й контроль над ними; і в життєвих циклах людських істот і всього сущого людина направду відчуває на власному досвіді організацію та влаштування Творця для всіх речей і живих істот, щоб стати свідком того, як ці організація та влаштування замінюють собою всі земні закони, правила й інститути, усі інші джерела влади й сили. Таким чином, людство змушене визнати, що володарювання Творця не може бути порушене жодною створеною істотою, що жодна сила не може змінити події й об’єкти, наперед визначені Творцем, або завадити їм. Саме за цими божественними законами й правилами люди й усе суще живуть і розмножуються покоління за поколінням. Хіба це не справжнє втілення влади Творця?

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний III»

548. Хоча Бог володіє владою й силою, Він дуже суворий і принциповий у Своїх діях і залишається вірним Своєму слову. Його суворість і принципи Його дій показують те, що Творця не можна образити, й непереборність влади Творця. Хоча Він володіє верховною владою, і все суще знаходиться під Його пануванням, і хоча в Нього є сила володарювати над усім сущим, Бог ніколи не пошкоджував і не переривав Свій власний план, і кожен раз, коли Він здійснює Свою владу, це відбувається в строгій відповідності з Його власними принципами та точно слідує тому, що промовили Його вуста, а також дотримується кроків і цілей Його плану. Зайве говорити, що все суще під Божим володарюванням також кориться принципам, на підставі яких здійснюється Божа влада, і жодна людина або річ не можуть уникнути влаштувань Його влади, як не можуть вони й змінити принципи, на основі яких здійснюється Його влада. В очах Бога ті, хто благословенний, отримують благословення через Його владу, а ті, хто проклятий, отримують своє покарання через Його владу. Перебуваючи під володарюванням Божої влади, жодна людина або річ не можуть уникнути здійснення Його влади й не можуть змінити принципи, на основі яких здійснюється Його влада. Влада Творця не змінюється внаслідок зміни будь-якого фактора, і так само принципи, на основі яких здійснюється Його влада, не змінюються з жодної причини. Небо й земля можуть зазнати великих потрясінь, але влада Творця не зміниться; усе суще може пройти, але влада Творця не пройде ніколи. У цьому полягає сутність незмінної влади Творця, яку не можна образити, і саме в цьому – унікальність Творця!

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»

549. Сатана ніколи не наважувався переступати владу Бога та, більше того, завжди уважно слухав і корився наказам і конкретним велінням Бога, ніколи не наважуючись зневажати їх і, звичайно ж, не осмілюючись вільно змінювати будь-які Божі накази. Такими є межі, які Бог установив для сатани, і, отже, сатана ніколи не насмілювався переступати ці межі. Хіба це не міць влади Бога? Хіба це не свідчення про владу Бога? Сатана набагато чіткіше, ніж людина, розуміє, як поводитися відносно Бога та як дивитися на Нього, і тому в духовному світі сатана дуже чітко бачить статус і владу Бога, а також глибоко цінує міць Божої влади й принципи, за якими Він застосовує Свою владу. Він взагалі не відважується ігнорувати їх, не сміє в будь-який спосіб порушувати їх або робити що-небудь, що йде проти влади Бога; він не сміє кидати виклик Божому гніву в будь-який спосіб. Незважаючи на те, що сатана злий і зарозумілий за своєю природою, він ніколи не наважувався перетинати кордони та межі, встановлені для нього Богом. Протягом мільйонів років він суворо дотримувався цих меж, виконував усі веління та розпорядження, дані йому Богом, і ніколи не наважувався переступити межу. Незважаючи на свою зловмисність, сатана набагато мудріший розбещеного людства; він знає ідентичність Творця та свої власні межі. Із «покірних» дій сатани видно, що влада й сила Бога – це непорушні небесні закони, які сатана не може переступити, і що саме завдяки унікальності й владі Бога все змінюється та поширюється у впорядкований спосіб, що людство може жити й розмножуватися в межах курсу, встановленого Богом, і жодна людина або об’єкт не здатні порушити цей порядок, як і жодна людина або об’єкт не здатні змінити цей закон, бо всі вони походять із рук Творця, а також за наказом і завдяки владі Творця.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»

550. Особлива ідентичність сатани змушує багатьох людей плекати значний інтерес до його проявів у різних аспектах. Є навіть багато нерозумних людей, які вірять, що, як і Бог, сатана також має владу, оскільки сатана здатний показувати чудеса й робити речі, неможливі для людини. Отже, на додаток до поклоніння Богу, людство також залишає місце для сатани в своєму серці й навіть поклоняється йому як богу. Ці люди й жалюгідні, й ненависні. Вони жалюгідні через своє невігластво, а ненависні через свою єресь і притаманну їм злу суть. Наразі Я гадаю, що необхідно довести до вашого відома, що таке влада, що вона символізує та що вона представляє. Взагалі кажучи, Сам Бог є владою, Його влада символізує верховенство й сутність Бога, а влада Самого Бога представляє статус та ідентичність Бога. Оскільки це так, чи насмілюється сатана говорити, що він сам є Богом? Чи насмілюється сатана говорити, що він створив усе суще й володарює над усім сущим? Авжеж ні! Адже він не здатний створити все суще; до цього часу він ніколи не створював нічого, створеного Богом, і ніколи не створював нічого, що має життя. Оскільки в нього немає Божої влади, він ніколи не зможе володіти статусом й ідентичністю Бога, і це визначається його сутністю. Чи володіє він тією ж силою, що й Бог? Авжеж ні! Що ми називаємо діями сатани й чудесами, які показує сатана? Чи це сила? Чи можна це назвати владою? Звичайно, що ні! Сатана направляє потік зла й заважає, погіршує та порушує кожен аспект Божої роботи. За останні кілька тисяч років, окрім розбещення й знущань над людством, заманювання та введення людини в оману задля вчинення нею розпусти й відкидання Бога, так що людина йде до долини смертної тіні, чи зробив сатана що-небудь, що заслуговує хоча б найменшої згадки, похвали або плекання з боку людини? Якби сатана володів владою і силою, хіба він розбестив би людство? Якби сатана володів владою і силою, хіба він нашкодив би людству? Якби сатана володів владою і силою, хіба людство полишило б Бога й повернулося б своїм обличчям до смерті? Оскільки в сатани немає влади або сили, який висновок нам слід зробити про суть усього, що він робить? Є люди, які визначають усе, що робить сатана, як простий обман, але Я вважаю, що таке визначення не зовсім доречне. Чи є злі вчинки розбещення ним людства усього лиш обманом? Зла сила, за допомогою якої сатана знущався над Йовом, і його запекле бажання поглумитися над ним і пожерти його ніяк не могли бути втілені завдяки простому обману. Озираючись назад, можна сказати, що в одну мить стада й отари Йова, розкидані всюди по пагорбах і горах, зникли; в одну мить зник величезний статок Йова. Чи можна було цього досягнути простим обманом? Природа всього, що робить сатана, відповідає таким негативним термінам, як «псувати», «переривати», «руйнувати», «заподіювати значну шкоду», «зло», «зловмисність» і «темрява», і узгоджується з ними, і тому виникнення всього несправедливого й злого нерозривно пов’язане з діями сатани та є невіддільним від огидної сутності сатани. Незважаючи на те, наскільки «безмірно сильний» сатана, наскільки він зухвалий і амбітний, наскільки велика його здатність завдавати шкоди, наскільки масштабні його можливості в розбещенні й спокушуванні людей, незалежно від того, наскільки хитрі виверти й схеми, якими він залякує людину, наскільки безкінечно мінлива форма, у якій він існує, він ніколи не міг створити жодної живої істоти, ніколи не міг установити закони або правила існування усього сущого й ніколи не міг контролювати будь-який об’єкт, живий чи неживий, та керувати ним. У всесвіті й небесній тверді немає жодної особи або об’єкта, який був би народжений від нього або існував завдяки йому; немає жодної особи або об’єкта, якими він керує або які контролює. Навпаки, він не тільки мусить жити під владою Бога, але, більше того, мусить коритися всім Божим наказам і велінням. Без Божого дозволу сатана не може легко доторкнутися навіть до краплі води або піщинки на землі; без Божого дозволу сатана не має права навіть переміщати мурах по землі, не кажучи вже про людство, створене Богом. В очах Бога сатана є нижчим, ніж гірські лілії, небесні птахи, морські риби та земні гробаки. Його роль серед усього сущого полягає в тому, щоб служити всьому сущому, служити людству й служити Божій роботі та Його плану управління. Незалежно від того, наскільки зловмисною є його природа та наскільки злою є його сутність, єдине, що він може робити, – це покірно виконувати свою функцію: надавати послуги Богу й добре виконувати роль контрастного тла для Бога. Такими є сутність і положення сатани. Його сутність не пов’язана з життям, не пов’язана із силою, не пов’язана з владою; він – усього лиш іграшка в руках Бога, просто машина, яку Бог використовує для служби!

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»

551. Хоча сатана дивився на Йова заздрими очима, без Божого дозволу він не наважився зачепити жодної волосини на тілі Йова. Хоча сатана за своєю суттю злий і жорстокий, після того, як Бог віддав йому Свій наказ, у нього не було іншого вибору, окрім як підкоритися Божому велінню. Отже, незважаючи на те, що сатана був такий оскаженілий, як вовк серед овець, коли він напав на Йова, він не наважився забути межі, установлені для нього Богом, не посмів порушити накази Бога, і в усьому, що він робив, сатана не наважувався відхилятися від принципів і рамок Божих слів – хіба це не факт? Із цього видно, що сатана не сміє суперечити жодному зі слів Бога Єгови. Для сатани кожне слово з вуст Божих – це наказ і небесний закон, прояв Божої влади, бо за кожним словом Божим стоїть покарання Богом тих, хто порушує Божі накази, і тих, хто не кориться небесним законам і виступає проти них. Сатана чітко знає, що якщо він порушує Божі накази, то він повинен прийняти наслідки порушення влади Бога та протидії небесним законам. Які ж ці наслідки? Зайве говорити, що вони є його покаранням від Бога. Дії сатани відносно Йова були всього лиш уособленням його розбещення людини, і коли сатана здійснював ці дії, обмеження, встановлені Богом, і накази, які Він віддавав сатані, були всього лиш уособленням принципів, що лежать у основі всього, що він робить. Окрім того, роль і положення сатани в цьому питанні були всього лиш уособленням його ролі й положення в роботі Божого управління, а повний послух сатани Богу під час спокушання ним Йова був усього лиш уособленням того, як сатана не наважився анінайменшою мірою протистояти Богу в роботі Божого управління. Яке попередження несуть у собі ці уособлення для вас? Серед усього сущого, включно із сатаною, немає особи або об’єкта, які можуть переступити небесні закони й укази, установлені Творцем, як немає й жодної особи або об’єкта, які наважуються порушити ці небесні закони й укази, бо жодна особа або об’єкт не може змінити чи уникнути покарання, яке Творець накладає на тих, хто не кориться Йому. Тільки Творець може встановлювати небесні закони й укази, тільки Творець має владу приводити їх у дію, і тільки сила Творця не може бути порушена жодною людиною або об’єктом. Це унікальна влада Творця, і ця влада є найвищою серед усього сущого, і тому неможливо сказати, що «Бог – найвеличніший, а сатана – на другому місці». Окрім Творця, що володіє унікальною владою, немає іншого Бога!

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»

552. Сатана розбещував людство протягом тисячоліть. Він заподіяв незліченну кількість зла, вводив покоління за поколінням в оману і чинить жахливі злочини у людському світі. Він жорстоко поводився з людиною, вводив її в оману, спокушав її протистояти Богу, а також чинив незліченні злі дії, які неодноразово заважали Божому плану управління й шкодили йому. Проте під владою Бога всі речі й живі створіння продовжують дотримуватися правил і законів, установлених Богом. У порівнянні зі владою Бога, зла природа й несамовитість сатани такі потворні, такі огидні й ненависні, а також такі крихітні й вразливі. Незважаючи на те, що сатана бродить серед усього сущого, створеного Богом, він не здатний зробити анінайменшої зміни в людях, справах і речах, завчасно призначених Богом. Минуло кілька тисяч років, а людство й досі насолоджується світлом і повітрям, дарованими Богом, досі дихає подихом, видихнутим Самим Богом, досі насолоджується квітами, птахами, рибами й комахами, створеними Богом, і користується всіма речами, наданими Богом; день і ніч досі безперервно змінюють одне одного; чотири пори року чергуються, як зазвичай; гуси, що літають у небі, відлітають взимку й досі повертаються наступної весни; риба у воді ніколи не покидає річок і озер – це її дім; цикади на землі захоплено співають літніми днями; цвіркуни в траві ніжно гудуть у такт вітру восени; гуси збираються в табуни, а орли залишаються на самоті; ватаги левів забезпечують собі прожиток полюванням; лосі не можуть попрощатися з травою й квітами… Кожен рід живих істот серед усього сущого відходить і повертається, а потім знову відходить; мільйон змін відбувається в одну мить, але що не змінюється – так це їхні інстинкти й закони виживання. Вони живуть за умови забезпечення та надання живлення від Бога, і ніхто не може змінити їхні інстинкти, як не може ніхто й порушити їхні правила виживання. Хоча людство, що живе серед усього сущого, було розбещене і введене в оманусатаною, людина все ж не може відмовитися від води, створеної Богом, і повітря, створеного Богом, і всіх речей, створених Богом; і людина й досі живе та розмножується в цьому просторі, створеному Богом. Інстинкти людства не змінилися. Людина досі покладається на свої очі, щоб бачити, на свої вуха, щоб чути, на свій мозок, щоб думати, на своє серце, щоб сприймати, на свої ноги й ступні, щоб ходити, на свої руки, щоб працювати тощо; усі інстинкти, які Бог дарував людині, щоб вона могла прийняти забезпечення Бога, залишаються незмінними; здібності, за допомогою яких людина співпрацює з Богом, не змінилися; здатність людства виконувати обов’язок створеної істоти не змінилася; потреби серця людства не змінилися; бажання людства знайти свої витоки не змінилося; бажання людства бути спасенним Творцем не змінилося. Такими є теперішні обставини людства, яке живе під владою Бога та яке пережило криваве спустошення, спричинене сатаною. Хоча людство зазнало багато спустошення з боку сатани й більше не є Адамом і Євою, яких було створено на початку, а натомість сповнене того, що вороже Богу, як-от: знання, фантазії, уявлення тощо, а також сповнене розбещеного сатанинських розбещених характерів, в очах Бога воно й досі є тим самим людством, яке Він створив. Людство досі перебуває під володарюванням і влаштуваннями Бога, і воно досі живе відповідно до курсу, встановленого Богом, а тому в очах Бога людство, розбещене сатаною, просто вкрите багном, з бурчанням у животі, трохи уповільненими реакціями та пам’яттю, яка дещо погіршилася й стала трохи старшою, та й усе, в той час як усі функції та інстинкти людини абсолютно вціліли. Це те людство, яке Бог має намір спасти. Цьому людству варто тільки почути поклик Творця і голос Творця, і воно зможе встати й кинутися на пошуки джерела цього голосу. Цьому людству варто тільки побачити постать Творця, і воно нехтуватиме всім іншим і зречеться всього, щоб присвятити себе Богу, і навіть віддасть за Нього своє життя. Коли людство сприйме зі свого серця голос серця Творця, воно відкине сатану та перейде на бік Творця; коли людина повністю змиє бруд зі свого тіла й знову отримає живлення й поживу від Творця, пам’ять людства буде відновлено, і в цей час людство дійсно повернеться під панування Творця.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»

553. Людина не може імітувати владу Бога, як не може вона уособити ідентичність і статус Бога. Хоча ти здатен імітувати тон, яким говорить Бог, ти не можеш імітувати сутність Бога. Хоча ти здатен стати на місце Бога й видавати себе за Бога, ти ніколи не зможеш робити те, що має намір робити Бог, і ніколи не зможеш володарювати над усім сущим і наказувати всьому сущому. В очах Бога ти назавжди залишишся маленькою створеною істотою, і незалежно від того, наскільки чудові твої навички та здібності, незалежно від того, скількома дарами ти володієш, ти цілковито перебуваєш під пануванням Творця. Хоча ти здатен сказати кілька зухвалих слів, це не може ні показати, що ти володієш сутністю Творця, ні означати, що ти маєш владу Творця. Влада й сила Бога – це сутність Самого Бога. Вони не були засвоєні або додані ззовні, але є притаманною сутністю Самого Бога. І тому стосунки між Творцем і створеними істотами ніколи не можуть бути змінені. Як член створеного людства, людина мусить зберігати свою власну позицію та поводитися в добре вихований спосіб. Старанно охороняй те, що тобі довірив Творець. Не поводься неналежно й не роби вчинків, що виходять за рамки твоїх можливостей або викликають огиду в Бога. Не намагайся бути величною особою, або стати надлюдиною, або видатною особою, і не прагни стати Богом. Люди не мають бажати бути такими. Прагнення стати великим або надлюдиною абсурдне. Прагнення стати Богом ще більш ганебне; воно огидне й нікчемне. Що є цінним й чого створені істоти мусять прагнути більше всього на світі, так це стати істинною створеною істотою; це єдина мета, до якої мають прагнути всі люди.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»