Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Поміж людьми Я був Духом, якого вони не бачили, Духом, з яким вони ніколи не могли вступити в контакт. Через Мої три стадії роботи на землі (створення світу, спокута і знищення) Я являюся поміж ними в різні часи (ніколи не привселюдно), щоб робити поміж них Свою роботу. Уперше Я прийшов поміж людей у період Спокути. Звісно, Я прийшов у юдейську сім’ю; таким чином, першими, хто побачив прихід Бога на землю, були юдеї. Причина того, чому Я робив цю роботу особисто, полягала в тому, що Я хотів використати Свою втілену плоть як жертву за гріх у Своїй роботі спокути. Отже, першими, хто Мене побачив, були юдеї в період Благодаті. То був перший раз, коли Я працював у плоті. У період Царства Моя робота – завойовувати та вдосконалювати, тож Я знов роблю Свою пастирську роботу в плоті. Це другий раз, коли Я працюю в плоті. На двох заключних стадіях роботи те, з чим контактують люди, – уже не невидимий, нематеріальний Дух, а людина, що є Духом, здійсненим у плоті. Тож у людських очах Я знову стаю людиною, що зовсім не виглядає й не відчувається як Бог. Більше того, Бог, якого бачать люди, – не тільки чоловік, але й жінка, що їх украй дивує та спантеличує. Знов і знов Моя надзвичайна робота крушила старі вірування, які люди мали багато-багато років. Люди приголомшені! Бог – не просто Святий Дух, Дух, семикратно посилений Дух або всеосяжний Дух, але також і людина – звичайна людина, винятково пересічна людина. Він не тільки чоловік, але й жінка. Вони подібні в тому, що обидва – діти людські, і відмінні в тому, що один був зачатий Святим Духом, а друга народилася від людини, хоч і походить безпосередньо від Духа. Вони подібні в тому, що обидва є втіленою Божою плоттю, яка виконує роботу Бога Отця, і відмінні в тому, що один звершив роботу спокути, а друга вершить роботу завоювання. Обидва представляють Бога Отця, та один – Викупитель, повний люблячої доброти й милосердя, а друга – Бог праведності, повний гніву та суду. Один – Найвищий Владика, який почав роботу спокути, а друга – праведний Бог, який вершить роботу завоювання. Один – Початок, друга – Кінець. Один – безгрішна плоть, а друга – плоть, що завершує відкуплення, продовжує роботу й ніколи не грішить. Обидва – той самий Дух, але Вони живуть у різній плоті й народились у різних місцях, і Їх розділяє кілька тисяч років. Однак усі Їхні діла взаємно доповняють одне одного, ніколи не суперечать одне одному, і про них можна говорити одночасно. Обидва – люди, та один був малим хлоп’ям, а друга – дівчатком. Усі ці численні роки люди бачили не тільки Духа й не тільки людину, чоловіка, а й багато речей, які не збігаються з людськими уявленнями; таким чином, люди ніколи не можуть уповні Мене збагнути. Вони постійно наполовину вірять і наполовину сумніваються в Мені – наче Я справді існую, та при цьому є примарним сном, – і саме тому люди аж до сьогодні досі не знають, хто такий Бог. Чи дійсно ти можеш узагальнити Мене в одному простому реченні? Чи справді ти смієш казати: «Ісус – не хто інший, як Бог, і Бог – не хто інший, як Ісус»? Чи дійсно ти настільки сміливий, щоб казати: «Бог – не хто інший, як Дух, і Дух – не хто інший, як Бог»? Чи легко тобі казати: «Бог – просто людина, убрана в плоть»? Чи справді в тебе є хоробрість стверджувати: «Образ Ісуса – то великий образ Божий»? Чи здатен ти своїм красномовством ретельно роз’яснити Божий образ і характер? Чи дійсно ти смієш казати: «Бог створив за Своїм власним образом і подобою лише чоловіків, а не жінок»? Якщо ти так кажеш, то поміж Моїх обраних не було б жодної жінки, і тим паче жінки не були б однією з груп людського роду. Тож чи справді ти знаєш, хто такий Бог? Чи Бог – людина? Чи Бог – Дух? Чи Бог – справді чоловік? Чи може лише Ісус виконати роботу, яку Я маю зробити? Якщо ти вибереш лише одне з цього, щоб узагальнити Мою сутність, то ти вірний і вкрай нетямущий вірянин. Якби Я працював як утілена плоть один раз і лише один раз, чи ви б визначали Мої межі? Чи дійсно ти можеш уповні Мене зрозуміти з одного погляду? Чи дійсно ти можеш повністю Мене узагальнити на основі того, з чим ти стикався протягом життя? Якби Я робив схожу роботу в обох Моїх утіленнях, як би ви мене сприймали? Чи ви б залишили Мене навіки прибитим до хреста? Чи міг би Бог бути таким простим, як ти стверджуєш?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Яке твоє розуміння Бога?»

Ісус і Я походимо від одного Духа. Хоча Ми не споріднені у Нашій плоті, Наш Дух єдиний; хоча зміст того, що Ми робимо, і робота, за яку Ми беремося, не однакові, Ми подібні у Своїй сутності; Наша плоть набуває різних форм, але це пов’язано зі зміною епохи та різними вимогами Нашої роботи; Наші служіння не схожі, тому й робота, яку Ми виконуємо, і характер, який Ми розкриваємо людині, також є відмінними. Ось чому те, що людина бачить і розуміє сьогодні, не схоже на те, що було в минулому, що пояснюється зміною епохи. Попри те, що Вони відмінні за статтю і формою Їхньої плоті, і що Вони не були народжені в одній сім’ї, а тим більше не в один і той самий період часу, Їхній Дух, тим не менш, єдиний. Попри те, що Їхня плоть не має ані кровної, ані будь-якої фізичної спорідненості, неможливо заперечувати, що Вони – втілена плоть Бога у двох різних часових періодах. Те, що Вони є втіленими тілами Бога, є незаперечною правдою. Однак, Вони не належать до одного роду і не поділяють спільної людської мови (один із них був чоловіком, який говорив мовою юдеїв, а інша – жінкою, яка розмовляє лише китайською). Саме з цих причин Вони жили в різних країнах, щоб виконувати роботу, яку кожному з Них належить виконувати, також і в різні періоди часу. Незважаючи на те, що Вони є одним і тим самим Духом, який володіє однією і тією ж сутністю, між зовнішніми оболонками Їхньої плоті немає абсолютної схожості. Усе, що Їх об’єднує, – це спільна людська природа, але якщо йдеться про зовнішній вигляд Їхньої плоті та обставини Їхнього народження, то Вони не схожі. Ці речі не впливають на Їхню відповідну роботу або на знання, які людина має про Них, бо, врешті-решт, Вони – це один і той самий Дух, і ніхто не може Їх розділити. Хоча Вони не споріднені по крові, уся Їхня природа керується Їхніми Духами, які доручають Їм різну роботу в різні періоди часу, а Їхні тіла належать до різних родоводів. Дух Єгови не є батьком Духа Ісуса, а Дух Ісуса не є сином Духа Єгови: Вони є одним і тим самим Духом. Так само втілений Бог сьогодення та Ісус не є родичами по крові, але Вони єдині, тому що Їхні Духи єдині. Бог може чинити роботу милості й милосердя, а також праведного суду й покарання людини, як і насилання на людину проклять; і зрештою, Він може виконати роботу поруйнування світу та покарання нечестивих. Хіба Він не робить усе це Сам? Хіба це не всемогутність Бога? Він міг як оприлюднювати закони для людини, так і давати їй заповіді, і Він також міг керувати першими ізраїльтянами у їхньому житті на землі та наставляти їх у будівництві храму й жертовників, тримаючи всіх ізраїльтян під Своїм пануванням. Завдяки Своїй владі Він жив на землі з народом Ізраїлю протягом двох тисяч років. Ізраїльтяни не наважувалися повставати проти Нього; усі боялися Єгову й дотримувалися Його заповідей. Такою була робота, виконана силою Його влади та Його всемогутності. Потім, упродовж періоду Благодаті, Ісус прийшов, щоб викупити все занепале людство (не лише ізраїльтян). Він виявив милість та милосердя до людини. Ісус, якого люди бачили в період Благодаті, був сповнений милосердя і повсякчас виявляв любов до людей, адже Він прийшов спасти людство від гріха. Він міг прощати людям їхні гріхи доти, доки Його розп’яття повністю не викупило людство від гріха. У цей період Бог з’явився перед людиною з милістю та милосердям; тобто Він став жертвою за гріх людини і був розп’ятий за людські гріхи, аби вони назавжди були прощені. Він був милосердним, співчутливим, терплячим і люблячим. І всі ті, хто слідував за Ісусом у період Благодаті, також прагнули бути терплячими та люблячими в усьому. Вони були довготерпеливими і ніколи не чинили опору, навіть коли їх били, проклинали або закидали камінням. Але на останньому етапі так далі не може тривати. Робота Ісуса та Єгови не була цілковито однаковою навіть попри те, що Вони були від одного Духа. Робота Єгови не завершила цей період, а спрямувала його, започаткувавши життя людства на землі, а робота сьогоднішнього дня полягає в тому, щоб завоювати глибоко розбещені язичницькі народи і очолити не лише обраний Богом народ у Китаї, а й увесь всесвіт і все людство. Тобі може здаватися, що ця робота провадиться лише в Китаї, але насправді вона вже почала поширюватися за кордоном. Чому люди за межами Китаю знову і знову шукають шлях істинний? Це тому, що Дух уже взявся до роботи, і слова, промовлені сьогодні, звернені до людей по всьому всесвіту. Завдяки цьому половина роботи вже у процесі виконання. Від створення світу до наших днів Дух Божий привів у рух цю велику роботу, причому виконав різну роботу в різні періоди та серед різних народів. Люди кожного періоду бачать різний Його характер, який природним чином проявляється у різних справах, які Він робить. Він – Бог, сповнений милості та милосердя; Він – жертва за гріх людини та людський пастир; але Він також є людським судом, покаранням і прокляттям. Він зміг керувати людським життям на землі упродовж двох тисяч років, а також викупити розбещене людство із гріха. Сьогодні Він також здатний завоювати людство, яке не знає Його, і змусити його вклонитися Своєму пануванню, щоб усі повністю скорилися Йому. Урешті-решт, Він спалить усе нечисте і неправедне в людях по всьому всесвіту, щоб показати їм, що Він не лише милосердний і люблячий Бог, не лише Бог мудрості та чудес, не лише святий Бог, але ще й Бог, який судить людину. Для злих з-поміж роду людського Він – це спалення, суд і покарання; для тих, хто має бути удосконалений, Він – це страждання, рафінування та випробування, а також розрада, пожива, забезпечення словами, розбір та обтинання. А для тих, кого вигнано, Він – покарання та відплата…

Бог не лише Дух, Він також може стати плоттю. Що більше, Він є тілом слави. Ісуса, хоч ви Його не бачили, та бачили ізраїльтяни – євреї того часу. Спочатку Він був плотським тілом, але після того, як Його розіпнули, Він став тілом слави. Він є всеохопним Духом і може виконувати роботу в кожному місці. Він може бути Єговою, або Ісусом, або Месією; зрештою, Він також може стати Всемогутнім Богом. Він – праведність, суд і покарання; Він – прокляття та гнів; але Він також милість і милосердя. Уся робота, яку Він виконав, може представляти Його. Яким Богом, за твоїми словами, Він є? Ти не можеш пояснити. Якщо ти справді не можеш пояснити, тобі не слід робити висновків про Бога. Не роби висновку про те, що Бог повсякчас є Богом милості й милосердя лише тому, що Він виконав роботу спокути на одному етапі. Ти можеш бути впевненим, що Він лише милосердний і люблячий Бог? Якщо Він просто милосердний і люблячий Бог, то чому Він покладе край цьому періоду в останні дні? Чому Він нашле стільки лих? Згідно з людськими уявленнями та думками, Бог повинен бути милосердним і люблячим аж до самого кінця, щоб усі до єдиного представники людства могли бути спасенними. Але чому в останні дні Він посилає такі великі лиха, як землетруси, мор і голод, щоб знищити це зле людство, яке вважає Бога за ворога? Чому Він дозволяє людям страждати від цих лих? Що ж до того, який Він Бог, то ніхто з вас не наважується сказати, і ніхто не може пояснити. Ти можеш бути певним, що Він є Духом? Ти наважишся сказати, що Він – ніхто інший, як плоть Ісуса? І чи наважишся ти сказати, що Він – Бог, Якого завжди будуть розпинати заради людини?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Два втілення доповнюють значущість втілення»

Чому Я кажу, що смисл утілення не був довершений у роботі Ісуса? Тому що Слово не повністю стало плоттю. Те, що зробив Ісус, було лише однією частиною Божої роботи в плоті; Він звершив тільки роботу відкуплення, а не роботу повного здобуття людини. Із цієї причини Бог знову став плоттю в останні дні. Цей етап роботи також виконується у звичайній плоті; його виконує абсолютно нормальна людина, чия людськість не є надзвичайною навіть найменшою мірою. Іншими словами, Бог став повною мірою людською істотою; Він – особистість, чия ідентичність є ідентичністю Бога, повною мірою людська істота, повною мірою плоть, яка виконує роботу. Людські очі бачать плотське тіло, яке зовсім не є незвичайним, дуже звичайну особу, яка може розмовляти мовою небес, не показує ніяких чудесних знамень, не творить ніяких чудес, а тим більше не розкриває внутрішню правду про релігію на зібраннях у великих залах. Людям робота другої втіленої плоті видається абсолютно несхожою на роботу першої, настільки, що здається, що в них немає нічого спільного й нічого від роботи першої втіленої плоті не помітно цього разу. Хоча робота другої втіленої плоті відрізняється від першої, це не доводить, що в Них не одне й теж джерело. Чи є Їхнє джерело одним і тим же залежить від характеру роботи, яку виконують плоті, а не від Їхніх зовнішніх оболонок. Протягом трьох етапів Своєї роботи Бог утілювався двічі, і обидва рази робота втіленого Бога відкриває новий період, дає початок новій роботі; ці втілення доповнюють одне одного. Людському оку неможливо визначити, що ці дві плоті насправді походять з одного джерела. Само собою зрозуміло, що це виходить за рамки можливостей людського ока або людського розуму. Але за Своєю суттю Вони однакові, бо Їхня робота походить від одного Духа. Про те, чи постають дві втілені плоті з одного джерела, можна судити не по ері та місцю, в якому Вони народилися, або іншим подібним факторам, а по вираженій Ними божественній роботі. Друга втілена плоть не виконує нічого з того, що робив Ісус, адже Божа робота не підпадає під умовності, але щоразу відкриває новий шлях. Друга втілена плоть має на меті не поглибити або зміцнити враження від першої плоті в умах людей, а доповнити й вдосконалити її, поглибити знання людини про Бога, порушити всі правила, що існують у серцях людей, і стерти хибні образи Бога в їхніх серцях. Можна сказати, що жоден окремий етап власної роботи Бога не може дати людині повного знання про Нього; кожен дає тільки частину, а не ціле. Хоча Бог повністю виразив Свій характер, через обмежену здатність людини до розуміння її знання про Бога все ще залишається неповним. Неможливо, використовуючи людську мову, передати всю повноту Божого характеру; більше того, як один етап Його роботи може повністю виразити Бога? Він діє в плоті під покровом Своєї звичайної людської сутності, і знати Його можна тільки за проявами Його божественної природи, а не за Його тілесною оболонкою. Бог приходить у плоть, щоб дати людині можливість пізнати Його за допомогою Його різноманітної роботи, і в Його роботі не існує двох однакових етапів. Тільки так людина може отримати повне знання про Божу роботу в плоті, не обмежуючись одним-єдиним аспектом. Хоча робота і першої, і другої втіленої плоті різна, сутність кожної плоті й джерело Їхньої роботи ідентичні; просто Вони існують для виконання двох різних етапів роботи й постають у два різні періоди. Незважаючи ні на що, втілені плоті Бога мають одну сутність і одне походження – це правда, яку ніхто не може заперечити.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»

Колись Мене називали Єговою. Також колись люди знали Мене як Месію, і люди колись називали Мене Ісусом Спасителем із любов’ю й пошаною. Сьогодні Я вже не Єгова й не Ісус, яких люди знали в минулі часи. Натомість Я Бог, який повернувся в останні дні, Бог, який покладе кінець цьому періоду; Я Сам Бог, що постає з кінця землі в усій повноті Свого характеру та сповнений владою, честю й славою. Люди ніколи не контактували зі Мною, вони ніколи не знали Мене і вони ніколи не відали нічого про Мій характер. Від створення світу й до сьогодні жодна людина Мене не бачила. Це Бог, який являється людям в останні дні, але прихований поміж них. Він перебуває поміж людей, істинний і реальний, наче палюче сонце та спекотне полум’я, сповнений сили й по вінця наповнений владою. Немає такої людини чи речі, яку Я не судитиму Своїми словами, і немає такої людини чи речі, яка не буде очищена палючим вогнем. Врешті-решт, безліч народів будуть благословенні Моїми словами й також потрощені на друзки Моїми словами. Так в останні дні всі люди побачать, що Я Спаситель, який повернувся, і що Я Всемогутній Бог, який завойовує все людство. І всі побачать, що колись Я був жертвою за гріх заради людей, та в останні дні Я став ще й полум’ям палючого сонця, яке палить усе суще, і Сонцем праведності, яке виявляє все суще. Такою є Моя робота в останні дні. Я взяв це ім’я і несу в Собі цей характер, щоб усі люди могли побачити, що Я – праведний Бог, палюче сонце, спекотне полум’я, і щоб усі поклонилися Мені, єдиному істинному Богові, і змогли побачити Моє істинне лице: Я не лише Бог ізраїльтян і не лише Викупитель; радше Я – Бог усього сотвореного на небі, на землі та в морях.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Спаситель уже повернувся на “білій хмарі”»

Пов’язані проповіді

Чи віра у Всемогутнього Бога є зрадництвом Господа Ісуса?