Сутність віри більшості людей у Бога – це релігійне переконання: вони не здатні любити Бога й можуть лише слідувати за Ним, як роботи, нездатні по-справжньому прагнути Бога чи обожнювати Його. Вони просто мовчки слідують за Ним. Багато людей вірить у Бога, але дуже мало тих, хто любить Бога; вони лише «шанують» Бога, тому що бояться катастрофи, або ж вони «захоплюються» Богом, тому що Він високий і могутній, – але в їхній пошані та захопленні немає любові чи справжнього прагнення. У своєму досвіді вони шукають дрібні деталі істини або ж якісь незначні таємниці. Більшість людей просто слідує, ловлячи благословення в каламутній воді; вони не шукають істини, і вони не слухаються Бога по-справжньому, щоб отримати Божі благословення. Життя у вірі всіх людей у Бога безглузде, воно не має цінності, і в ньому їхні особисті міркування та прагнення; вони вірять у Бога не для того, щоб любити Бога, а для того, щоб бути благословенними. Багато людей чинить як їм заманеться; вони роблять усе, що хочуть, і ніколи не зважають на інтереси Бога чи на те, чи їхні діла відповідають волі Бога. Такі люди не можуть досягти навіть справжньої віри, не кажучи вже про любов до Бога. Божа сутність – не лише для того, щоб людина в неї вірила; більше того, людині належить її любити. Але багато тих, хто вірить у Бога, не здатні відкрити цю «таємницю». Люди не наважуються любити Бога, і вони не намагаються любити Його. Вони так і не відкрили, що в Богові є настільки багато гідного любові; вони так і не відкрили, що Бог – це Бог, який любить людину, і що Він – Бог, якого людина має любити. Краса Бога виявляється в Його роботі: лише коли люди переживають Його роботу, вони можуть відкрити Його красу; лише у своєму фактичному досвіді вони можуть оцінити красу Бога; і ніхто не може відкрити Божу красу, не спостерігаючи її в реальному житті. У Богові є так багато чого любити, але без справжнього контакту з Ним люди не здатні це відкрити. Тобто якби Бог не став плоттю, люди були б не здатні дійсно контактувати з Ним, а якби вони не могли дійсно контактувати з Ним, вони також не могли б переживати Його роботу – і, отже, їхню любов до Бога було б заплямовано великою кількістю неправди й фантазії. Любов до Бога на небі не така реальна, як любов до Бога на землі, оскільки знання людей про Бога на небі будується на їхніх фантазіях, а не на тому, що люди бачили на власні очі та що вони особисто пережили. Коли Бог приходить на землю, люди можуть споглядати Його справжні діла та Його красу, і вони можуть бачити весь Його практичний і нормальний характер, і все це в тисячі разів реальніше, ніж знання про Бога на небі. Як би сильно люди не любили Бога на небі, у цій любові немає нічого реального, і вона повна людських уявлень. Як би мало люди не любили Бога на землі, ця любов реальна; навіть якщо її мало, вона все одно реальна. Бог спонукає людей пізнати Його через реальну роботу, і через це пізнання Він здобуває їхню любов. Так само й Петро: якби він не жив з Ісусом, то для нього було б неможливо обожнювати Ісуса. Його відданість Ісусу також була побудована на його контакті з Ісусом. Щоб змусити людину полюбити Його, Бог прийшов поміж людей і живе разом із людьми, і все, що Він змушує людину бачити й переживати, є реальністю Бога.

Бог використовує реальність і прихід фактів, щоб удосконалювати людей; Божі слова справджують частину Його вдосконалення людей, і це робота проводу та відкриття шляху. Тобто в Божих словах ти повинен знайти шлях практики та пізнання видінь. Розуміючи ці речі, людина матиме шлях і видіння у своїй фактичній практиці, і вона зможе отримати просвітління через слова Бога; вона зможе зрозуміти, що ці речі прийшли від Бога, і зможе багато чого розрізнити. Після розуміння людина повинна негайно ввійти в цю реальність і повинна використовувати слова Бога, щоб догодити Богу у своєму фактичному житті. Бог скеровуватиме тебе в усьому й дасть тобі шлях практики, і дасть тобі відчути, що Він особливо любий, і дозволить тобі побачити, що кожен етап Божої роботи в тобі спрямований на те, щоб тебе вдосконалити. Якщо ти хочеш побачити Божу любов, якщо ти хочеш по-справжньому пережити Божу любов, то ти повинен заглибитись у реальність, ти повинен заглибитись у реальне життя й побачити, що все, що робить Бог, є любов’ю та спасінням, що все, що Він робить, – для того, щоб дати людям змогу залишити те, що нечисте, і очистити те всередині людини, що не може догодити Богу. Бог використовує слова, щоб забезпечувати людину; Він улаштовує обставини реального життя, щоб люди могли їх пережити, і якщо люди їдять і п’ють багато Божих слів, то коли вони справді втілюють їх у життя, вони можуть вирішити всі труднощі у своєму житті, використовуючи багато Божих слів. Це означає, що ти повинен мати слова Божі, щоб заглибитись у реальність; якщо ти не їси й не п’єш слів Божих і в тебе немає Божої роботи, то ти не матимеш шляху в реальному житті. Якщо ти ніколи не їси й не п’єш слів Божих, то будеш збентежений, коли з тобою щось станеться. Ти лише знаєш, що повинен любити Бога, але ти нітрохи не здатен відділити одне від іншого та не маєш шляху практики; ти заплутаний і збентежений, і часом ти навіть віриш, що, догоджаючи тілу, ти догоджаєш Богу, – усе це є наслідком того, що ти не їси та не п’єш Божі слова. Тобто якщо ти не маєш допомоги Божих слів і тільки шукаєш навпомацки всередині реальності, то ти принципово нездатний знайти шлях практики. Такі люди просто не розуміють, що значить вірити в Бога, і тим паче вони не розуміють, що значить любити Бога. Якщо ти часто молишся, і досліджуєш, і шукаєш, використовуючи просвітління та провід Божих слів, і через це ти відкриваєш те, що повинен утілювати в життя, знаходиш можливості для роботи Святого Духа, справді співпрацюєш із Богом і якщо ти не заплутаний і збентежений, тоді ти матимеш шлях у реальному житті та справді догодиш Богу. Коли ти догодиш Богу, усередині тебе буде Божий провід, і ти будеш особливо благословенний Богом, що дасть тобі відчуття втіхи: ти відчуватимеш особливо велику честь від того, що догодив Богу, усередині ти почуватимешся особливо веселим, а на серці в тебе буде ясно й спокійно. Твоя совість буде втішена й вільна від докорів, і коли ти побачиш своїх братів і сестер, усередині тобі буде приємно. Ось що значить утішатися Божою любов’ю, і тільки це є справжньою втіхою від Бога. Люди здобувають утіху від Божої любові через досвід: переживаючи тяготи й переживаючи втілення істини в життя, вони здобувають Божі благословення. Якщо ти лише кажеш, що Бог дійсно любить тебе, що Бог справді заплатив заради людей тяжку ціну, що Він терпляче й доброзичливо сказав стільки слів і завжди спасає людей, то твоя вимова цих слів є лише однією стороною втіхи від Бога. Проте більша втіха – справжня втіха – це коли люди практикують істину у своєму реальному житті, після чого на серці в них спокійно та ясно. Вони почуваються всередині дуже зворушеними та відчувають, що Бог найлюбіший. Ти відчуєш, що ціна, яку ти заплатив, більш ніж справедлива. Заплативши велику ціну у своїх зусиллях, ти будеш особливо веселим усередині: ти відчуєш, що справді втішаєшся Божою любов’ю, і ти зрозумієш, що Бог виконав у людях роботу спасіння, що Його очищення людей має на меті зробити їх чистими та що Бог випробовує людей, щоб перевірити, чи справді вони Його люблять. Якщо ти завжди так утілюватимеш істину в життя, то в тебе поступово розвинеться чітке знання про велику частину Божої роботи, і тоді ти відчуєш, що слова Бога перед тобою ясні, наче кришталь. Якщо ти зможеш чітко розуміти багато істин, ти відчуєш, що все легко втілити в життя, що ти можеш подолати будь-яку проблему й подолати будь-яку спокусу, і ти побачиш, що для тебе ніщо не проблема, що дуже звільнить тебе та визволить. У цю мить ти втішатимешся Божою любов’ю, і на тебе зійде справжня Божа любов. Бог благословляє тих, хто має видіння, хто має істину, хто має знання та хто справді любить Його. Якщо люди хочуть узріти Божу любов, вони повинні практикувати істину в реальному житті, вони повинні бути готові терпіти біль і зрікатися того, що вони люблять, щоб догодити Богу, і, незважаючи на сльози в їхніх очах, вони все одно повинні бути в змозі догодити Божому серцю. Так Бог неодмінно тебе благословить, і якщо ти витримаєш такі тяготи, за ними слідуватиме робота Святого Духа. Через реальне життя та через переживання Божих слів люди можуть побачити Божу красу, і вони можуть по-справжньому полюбити Його, тільки якщо спробували Божу любов.

Ті, хто любить Бога, – це люди, які люблять істину, і що більше ті, хто любить істину, втілюють її в життя, то більше істини вони мають; що більше вони втілюють істину в життя, то більше вони мають Божої любові; і що більше вони втілюють істину в життя, то більше вони благословенні Богом. Якщо ти завжди практикуватимеш таким чином, Божа любов до тебе поступово дасть тобі змогу бачити, так само як Петро пізнав Бога: Петро сказав, що Бог не тільки має мудрість створити небо, землю і все суще, але що, більше того, Він також має мудрість виконувати в людях реальну роботу. Петро сказав, що Він гідний любові людей не лише через те, що Він створив небо, землю і все суще, але, більше того, через Його здатність створити людину, спасти людину, вдосконалити людину та дати людині Свою любов. Так само Петро сказав, що в Ньому є багато того, що гідне людської любові. Петро сказав Ісусові: «Хіба створення небес, землі та всього сущого – єдина причина, чому ти заслуговуєш на любов людей? У Тобі є ще багато гідного любові. Ти дієш і рухаєшся в реальному житті, Твій Дух торкається мене всередині, Ти дисциплінуєш мене, Ти докоряєш мені – усе це ще більш варте любові людей». Якщо ти хочеш побачити й пережити Божу любов, то ти повинен досліджувати й шукати в реальному житті та повинен бути готовим відкинути власну плоть. Ти мусиш прийняти це рішення. Ти мусиш бути людиною, яка має рішучість і здатна в усьому догоджати Богу та при цьому не бути лінивою й не жадати втіх плоті, не жити для плоті, а жити для Бога. Іноді ти можеш не відповідати Божій волі. Це тому, що ти не розумієш Божої волі; наступного разу, навіть якщо на це знадобиться більше зусиль, ти повинен догодити Йому, а не плоті. Коли ти переживеш такий досвід, то пізнаєш Бога. Ти побачиш, що Бог може створити небо, землю і все суще, що Він став плоттю, щоб люди могли дійсно бачити Його та дійсно контактувати з Ним; ти побачиш, що Він здатний ходити серед людей і що Його Дух може вдосконалювати людей у реальному житті, дозволяючи їм побачити Його красу і пережити Його дисципліну, Його виправлення та Його благословення. Якщо ти завжди переживатимеш такий досвід, то в реальному житті ти будеш невіддільний від Бога, і якщо одного дня твої стосунки з Богом перестануть бути нормальними, ти зможеш терпіти докори та відчувати каяття. Коли ти матимеш нормальні стосунки з Богом, ти ніколи не захочеш покидати Бога, і якщо одного дня Бог скаже, що покине тебе, ти злякаєшся та скажеш, що краще помреш, аніж залишишся покинутим, без Бога. Щойно в тебе виникнуть ці емоції, ти відчуєш, що не здатний покинути Бога, і таким чином ти матимеш основу та справді втішатимешся Божою любов’ю.

Люди часто говорять про те, що дозволяють Богу бути своїм життям, але їхній досвід іще до цього не дійшов. Ти просто кажеш, що Бог – твоє життя, що Він щодня тебе скеровує, що ти щодня їси та п’єш Його слова й що ти щодня молишся Йому, тому Він став твоїм життям. Знання тих, хто це говорить, досить поверхове. У багатьох людей немає основи; Божі слова були посаджені в них, але вони ще мають прорости, і тим паче вони не принесли жодних плодів. Якою мірою ти сьогодні набув досвід? Тільки тепер, коли Бог змусив тебе дійти так далеко, ти відчуваєш, що не можеш покинути Бога. Одного дня, коли твій досвід сягне певної межі, ти не зможеш піти, навіть якби Бог тебе змушував. Ти завжди відчуватимеш, що не можеш бути без Бога всередині тебе; ти можеш бути без чоловіка, дружини чи дітей, без сім’ї, без матері чи батька, без утіх плоті, але ти не можеш бути без Бога. Бути без Бога було б наче втратити своє життя; ти не зміг би жити без Бога. Коли ти сягнеш у своєму досвіді цієї межі, ти досягнеш мети у своїй вірі в Бога, і таким чином Бог стане твоїм життям, Він стане основою твого існування. Ти більше ніколи не зможеш покинути Бога. Коли ти набудеш досвід такою мірою, ти справді втішатимешся Божою любов’ю, і коли ти матимеш достатньо тісні стосунки з Богом, Він буде твоїм життям, твоєю любов’ю, і в той час ти помолишся Богу та скажеш: «О Боже! Я не можу Тебе покинути. Ти моє життя. Я можу обійтися без усього іншого – але я не зможу жити далі без Тебе». Такий справжній духовний стан людей; це реальне життя. Деякі люди були змушені дійти так далеко, як дійшли сьогодні: їм доводиться йти далі, хочуть вони того чи ні, і вони завжди почуваються так, наче застрягли між молотом і ковадлом. Ти повинен набути досвід того, що Бог є твоїм життям, того, що якби Бога забрали з твого серця, це було б, наче втратити життя; Бог має бути твоїм життям, і ти мусиш бути нездатним покинути Його. Таким чином ти насправді здобудеш досвід Бога, і в той час, коли ти любитимеш Бога, ти справді любитимеш Бога, і це буде виняткова, чиста любов. Одного дня, коли твій досвід буде таким, що твоє життя досягне певної межі, коли ти молитимешся Богу, їстимеш і питимеш слова Божі, ти не зможеш покинути Бога всередині, і ти не зможеш забути Його, навіть якби захотів. Бог стане твоїм життям; ти можеш забути світ, ти можеш забути свою дружину, чоловіка чи дітей, але тобі буде важко забути Бога – зробити це було б неможливо, це твоє справжнє життя і твоя справжня любов до Бога. Коли любов людей до Бога досягла певної межі, їхня любов до всього іншого не зрівняється з їхньою любов’ю до Бога; їхня любов до Бога стоїть на першому місці. Це дає змогу відмовитися від усього іншого та бути готовим прийняти від Бога всі розбори й обтинання. Коли ти досягнеш любові до Бога, яка перевершує все інше, ти житимеш у реальності й у Божій любові.

Щойно Бог стає життям у людях, люди стають нездатними покинути Бога. Хіба це не Боже діяння? Немає більшого свідчення! Бог працював до певної межі; Він сказав людям прислужувати, бути покараними або померти, і люди не відступили, що показує: вони були завойовані Богом. Люди, які мають істину, – це ті, хто у своєму реальному досвіді може бути непохитним у своєму свідченні, бути непохитним у своїй позиції, стояти на боці Бога, ніколи не відступаючи, і хто може мати нормальні стосунки з людьми, які люблять Бога, хто, коли щось із ним трапляється, здатен повністю слухатися Бога та може слухатися Бога аж до смерті. Твоя практика й одкровення в реальному житті – це свідчення про Бога, це втілення людиною в життя та свідчення про Бога, і це справжня втіха від Божої любові; коли ти сягнеш у своєму досвіді цієї межі, належний ефект буде досягнутий. Ти маєш фактичне втілення в життя, а інші із захопленням дивляться на кожний твій вчинок. Твій одяг і зовнішній вигляд нічим не примітні, але ти живеш життям найбільшої побожності, і коли ти доносиш слова Божі, Він скеровує тебе та просвіщає. Ти здатен висловлювати своїми словами Божу волю, передавати реальність, і ти багато розумієш про служіння в дусі. Ти відвертий у своїй мові, ти порядний і чесний, неконфліктний і пристойний, здатний слухатися Божих планів і бути непохитним у своєму свідченні, коли щось із тобою трапляється, і ти спокійний та стриманий, з чим би ти не мав справу. Така людина справді побачила Божу любов. Деякі люди ще молоді, але поводяться як люди середнього віку; вони зрілі, мають істину та викликають в інших захоплення – і це люди, які мають свідчення та є проявом Бога. Тобто коли їхній досвід сягне певної межі, всередині вони матимуть розуміння Бога, і їхній зовнішній характер також стабілізується. Багато людей не втілює істину в життя та не є непохитними у своєму свідченні. У таких людях немає ні любові до Бога, ні свідчення про Бога, і це люди, якими Бог гидує найбільше. Вони читають слова Бога на зібраннях, але те, чим вони живуть, – це сатана, і це ганьба Бога, паплюження Бога та хула Бога. У таких людях немає ознак Божої любові, і вони взагалі не мають роботи Святого Духа. Тож слова та діла людей представляють сатану. Якщо твоє серце завжди в мирі перед Богом і ти завжди звертаєш увагу на людей і речі навколо тебе та на те, що відбувається навколо тебе, і якщо ти пам’ятаєш про Божий тягар, а твоє серце завжди шанує Бога, тоді Бог часто просвіщатиме тебе зсередини. У церкві є люди, які є «наглядачами»: вони прагнуть спостерігати за недоліками інших, а потім копіювати їх і наслідувати. Вони не здатні відділити одне від іншого, вони не ненавидять гріх і не відчувають огиди чи відрази до речей сатани. Такі люди сповнені речей сатани, і зрештою вони будуть повністю покинуті Богом. Твоє серце повинне завжди бути благоговійним перед Богом, ти повинен бути поміркованим у своїх словах і діях та ніколи не бажати противитися Богу чи засмучувати Його. Ти ніколи не повинен бажати, щоб Божа робота в тобі була марною, або дозволяти, щоб усі тяготи, які ти витерпів, і все, що ти втілив у життя, зійшли нанівець. Ти маєш бути готовим наполегливіше працювати й більше любити Бога на шляху попереду. Такі люди, які мають видіння за основу. Такі люди, що шукають поступу.

Якщо люди вірять у Бога та переживають Божі слова серцем, яке шанує Бога, то в таких людях можна побачити Боже спасіння й Божу любов. Ці люди здатні свідчити про Бога; вони живуть істиною, і те, про що вони свідчать, – це також істина, Божий характер і те, Хто Такий Бог. Вони живуть серед Божої любові й бачили Божу любов. Якщо люди хочуть любити Бога, вони повинні спробувати Божу красу і побачити Божу красу; лише тоді в них може пробудитися серце, яке любить Бога, серце, яке надихає людей вірно віддавати себе Богові. Бог не змушує людей любити Його шляхом слів, проявів або за допомогою їхньої фантазії, і Він не силує людей любити Його. Натомість Він дозволяє їм любити Його з власної волі, і Він дозволяє їм бачити Його красу у Його роботі та висловлюваннях, після чого в них народжується любов до Бога. Тільки таким чином люди можуть справді свідчити про Бога. Люди люблять Бога не тому, що їх до цього спонукали інші, і ця любов – не миттєвий емоційний імпульс. Вони люблять Бога, бо бачили Його красу, бачили, що в Ньому є так багато гідного на людську любов, бо бачили Боже спасіння, мудрість і дивовижні діла, – і в результаті вони справді славлять Бога та справді прагнуть Його, і в них розгорається така пристрасть, що вони не могли б вижити, не здобувши Бога. Причина, з якої ті, хто справді свідчить про Бога, можуть дати гучне свідчення про Нього, полягає в тому, що їхнє свідчення ґрунтується на основі правдивого знання та правдивого прагнення Бога. Таке свідчення пропонується не за емоційним імпульсом, а відповідно до їхнього знання про Бога та Його характер. Оскільки вони пізнали Бога, вони відчувають, що неодмінно повинні засвідчити про Бога та зробити так, щоб усі ті, хто прагне Бога, пізнали Бога й усвідомили Божу красу і Його реальність. Як і любов людей до Бога, їхнє свідчення є спонтанним; воно реальне та має реальне значення й цінність. Воно не пасивне, не порожнє і не безглузде. Причина, з якої лише ті, хто справді любить Бога, мають найбільшу цінність і сенс у своєму житті, причина, з якої лише вони справді вірять у Бога, полягає в тому, що ці люди здатні жити в Божому світлі та здатні жити заради Божої роботи й управління. Це тому, що вони не живуть у темряві, а живуть у світлі; вони живуть не безглуздим життям, а життям, яке благословив Бог. Тільки ті, хто любить Бога, здатні свідчити про Бога, тільки вони є свідками Бога, тільки вони благословенні Богом, і тільки вони здатні отримати Божі обіцянки. Ті, хто любить Бога, є близькими Богу; вони є людьми, любими Богу, і вони можуть утішатися благословеннями разом із Богом. Тільки такі люди житимуть вічно, і тільки вони довіку житимуть під Божою опікою та захистом. Люди мають любити Бога, і Він гідний любові всіх людей, але не всі люди здатні любити Бога, і не всі люди можуть свідчити про Бога та мати владу з Ним. Ті, хто справді любить Бога, здатні свідчити про Бога та присвятити всі свої зусилля Божій роботі, тому вони можуть ходити будь-де під небесами, і ніхто не наважиться їм протистояти, і вони можуть мати владу на землі та правити всіма Божими людьми. Ці люди зібралися разом з усього світу. Вони говорять різними мовами та мають різний колір шкіри, але їхнє існування має однаковий сенс; усі вони мають серце, яке любить Бога, усі вони свідчать однаково, мають однакову рішучість і однакове бажання. Ті, хто любить Бога, можуть вільно ходити світом, а ті, хто свідчить про Бога, можуть подорожувати всесвітом. Ці люди любі Богу, вони благословенні Богом, і вони вічно житимуть у Його світлі.