Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти рафінування

Якщо ти віриш у Бога, то мусиш слухатися Бога, втілювати істину в життя та виконувати всі свої обов’язки. Крім того, ти повинен зрозуміти, що ти мусиш пережити. Якщо ти переживаєш лише розбір, дисциплінування та суд, якщо ти здатен лише втішатися Богом, але залишаєшся неспроможним відчути, коли Бог дисциплінує тебе чи розбирається з тобою, – це неприйнятно. Можливо, у цьому випадку рафінування ти й здатен вистояти, але цього все одно недостатньо; ти все одно повинен і надалі йти вперед. Урок любові до Бога ніколи не припиняється й не має кінця. Люди сприймають віру в Бога як щось украй просте, але щойно вони отримують певний практичний досвід, то усвідомлюють, що віра в Бога не така проста, як люди собі уявляють. Коли Бог працює над рафінуванням людини, людина страждає. Що більше рафінування людини, то більш боголюбним буде її серце й то більше Божої могутності в ній відкриється. І навпаки, що менше рафінування отримує людина, то менш боголюбним буде її серце й то менше в ній виявлятиметься Божа могутність. Що більше рафінування й біль такої людини та що більше мук вона переживає, то глибшою ставатиме її любов до Бога, то щирішою робитиметься її віра в Бога й то глибшим буде її знання про Бога. Набуваючи свій досвід переживань, ти побачиш людей, які дуже страждають, поки піддаються очищенню, які зазнають багатьох розборів і дисциплінування, і ти побачиш, що саме ці люди мають глибоку любов до Бога та ґрунтовніше, проникливіше знання про Бога. Ті, хто не переживав розбору, мають лише поверхове знання, і вони можуть сказати лише таке: «Бог такий добрий, Він дарує людям благодать, щоб вони могли втішатися Ним». Якщо люди переживали розбір та дисципліну, тоді вони здатні говорити про справжнє знання про Бога. Тож що дивовижніша Божа робота в людині, то вона цінніша й значиміша. Що непроникніша вона для тебе та що несумісніша вона з твоїми уявленнями, то більше Божа робота здатна завоювати тебе, здобути тебе та зробити тебе вдосконаленим. Яке велике значення Божої роботи! Якби Бог не очищав людину таким чином, якби Він не працюваву такий спосіб, то Його робота була б неефективною й не мала б значення. У минулому було сказано, що Бог вибере та здобуде цю громаду, зробить її довершеною в останні дні; у цьому є надзвичайне значення. Що більшу роботу Він виконує всередині вас, то глибша й чистіша ваша любов до Бога. Що більша робота Бога, то більше людина здатна осягнути щось із Його мудрості й то глибше людське знання про Нього. Протягом останніх днів завершаться шість тисяч років Божого плану управління. Чи може він дійсно скінчитися легко? Коли Він завоює людство, чи завершиться Його робота? Чи може це бути так просто? Люди дійсно уявляють, що це настільки просто, але те, що робить Бог, не таке вже й просте. Яку б частину Божої роботи ти не згадав, уся вона є незбагненною для людини. Якби ти був здатен її збагнути, то Божа робота не мала б ні значення, ні цінності. Робота, яку виконує Бог, незбагненна; вона повністю розбігається з твоїми уявленнями, і що більше вона суперечить твоїм уявленням, то більше це показує, що Божа робота змістовна; якби вона була сумісна з твоїми уявленнями, то вона була б беззмістовною. Сьогодні ти відчуваєш, що Божа робота така дивовижна, і що дивовижнішою вона тобі видається, то більше ти відчуваєш, що Бог незбагненний, і бачиш, які великі Божі вчинки. Якби Він виконував лише якусь поверхову, побіжну роботу із завоювання людини та після цього нічого більше не робив, то людина була б нездатна споглядати значення Божої роботи. Хоча зараз ти приймаєш трохи рафінування, це дуже корисно для твого росту в житті; тож для вас украй необхідно пройти через такі тяготи. Сьогодні ти приймаєш трохи рафінування, але згодом ти справді зможеш побачити вчинки Божі, і зрештою ти скажеш: «Божі вчинки такі дивовижні!» Це будуть слова у твоєму серці. Переживши певний час Боже рафінування (випробування прислужників і час кари), деякі люди врешті казали: «Вірити в Бога справді важко!» Той факт, що вони використовували слова «справді важко», показує, що Божі вчинки є незбагненними, що Божа робота має велике значення та цінність і що Його робота надзвичайно гідна того, щоб люди нею дорожили. Якби після того, як Я виконав стільки роботи, ти не мав ані найменшого знання, то чи могла б Моя робота все ж мати цінність? Це змусить тебе сказати: «Служіння Богу справді важке, вчинки Божі такі дивовижні, а Бог воістину мудрий! Бог такий любий!» Якщо, пройшовши період переживання, ти здатен сказати такі слова, то це доводить, що ти здобув у собі Божу роботу. Одного дня, коли ти поширюватимеш Євангеліє за кордоном і хтось запитає в тебе: «Як у тебе справи з вірою в Бога?», ти зможеш сказати: «Божі дії такі чудові!» І твій співрозмовник відчує, що твої слова говорять про справжній досвід. Це справжнє свідчення. Ти скажеш, що Божа робота сповнена мудрості, а Його робота в тобі справді переконала тебе та завоювала твоє серце. Ти завжди любитимеш Його, бо Він більше ніж вартий любові людства! Якщо ти можеш говорити про це, ти можеш зворушити серця людей. Усе це є свідченням. Якщо ти здатний гучно засвідчити, зворушити людей до сліз, це показує, що ти справді той, хто любить Бога, бо ти здатний засвідчити, що любиш Бога, і через тебе можна підтвердити Божі дії у свідченні. Завдяки твоєму свідченню інші спонукаються шукати Божу роботу, переживати Божу роботу, і в якому б оточенні вони її не переживали, вони зможуть бути непохитними. Це єдиний справжній спосіб свідчити, і це саме те, що від тебе зараз вимагається. Ти маєш бачити, що Божа робота вкрай цінна й гідна того, щоб люди нею дорожили, що Бог такий дорогоцінний і такий щедрий; Він може не тільки говорити, але й судити людей, очищати їхні серця, приносити їм утіху, здобувати їх, завойовувати їх і вдосконалювати їх. Зі свого досвіду ти побачиш, що Бог дуже любий. Тож наскільки ти любиш Бога зараз? Чи справді ти можеш сказати таке від щирого серця? Коли ти зможеш висловити ці слова з глибини серця, тоді ти зможеш свідчити. Щойно твій досвід сягне цього рівня, ти зможеш бути свідком Бога, і ти будеш гідним. Якщо ти не сягнеш цього рівня у своєму досвіді, то залишатимешся задалеко. Для людей нормально виявляти слабкості в процесі рафінування, але після рафінування ти мусиш бути здатним сказати: «Бог такий мудрий у Своїй роботі!» Якщо ти справді зможеш досягти практичного розуміння цих слів, то це стане тобі чимось дорогим, а твій досвід матиме цінність.

Чого тобі слід шукати зараз? Здатен ти свідчити про Божу роботу чи ні, здатен ти стати свідченням і проявом Бога чи ні, придатний ти для використання Ним чи ні, – ось що ти повинен дізнаватися. Скільки роботи Бог справді виконав у тобі? Скільки ти побачив, скільки торкався? Скільки ти пережив і спробував? Незалежно від того, чи випробовував Бог тебе, чи розбирався з тобою, чи дисциплінував тебе, над тобою було вчинено Його дії та Його роботу. Але, будучи віруючим у Бога та людиною, що хоче шукати Його вдосконалення, чи можеш ти свідчити про Божу роботу на основі свого практичного досвіду? Чи можеш ти втілювати в життя Боже слово через свій практичний досвід? Чи здатен ти забезпечувати інших через власний практичний досвід і покласти все своє життя на те, щоб свідчити про Божу роботу? Щоб свідчити про Божу роботу, ти мусиш покладатися на свій досвід, знання та ціну, яку ти заплатив. Тільки так можна догодити Богу. Чи ти той, хто свідчить про Божу роботу? Чи є у тебе це прагнення? Якщо ти можеш свідчити про Його ім’я, ба більше – про Його роботу, і якщо ти можеш утілювати в життя образ, якого Він вимагає від Своїх людей, тоді ти свідок Бога. Як тобі насправді потрібно свідчити про Бога? Для цього тобі потрібно прагнути й жадати втілювати Боже слово в життя та, свідчачи своїми словами, дозволяти людям пізнати Його роботу й побачити Його дії. Якщо ти справді прагнеш усього цього, то Бог удосконалить тебе. Якщо все, чого ти прагнеш, – це бути вдосконаленим Богом і бути благословенним у самому кінці, тоді твій погляд на віру в Бога не чистий. Ти маєш гнатися за тим, як побачити Божі діла в реальному житті, як догодити Йому, коли Він відкриває тобі Свою волю, і шукати, як ти маєш свідчити про Його дивовижність і мудрість та як свідчити про те, як Він дисциплінує тебе й розбирається з тобою. Усе це – те, над чим ти зараз маєш думати. Якщо твоє боголюбне серце є виключно для того, щоб ти міг розділити Божу славу після того, як Він тебе вдосконалить, тоді вона все ще недостатня та не може відповідати вимогам Бога. Тобі потрібно мати здатність свідчити про Божу роботу, вдовольняти Його вимоги та практичним шляхом переживати роботу, яку Він виконав над людьми. Чи то біль, чи то сльози, чи то смуток – усе це ти повинен пережити у своїй практиці. Вони призначені вдосконалити тебе як того, хто свідчить про Бога. Що саме зараз змушує тебе страждати й шукати вдосконалення? Чи справді твоє теперішнє страждання – заради любові до Бога та свідчення про Нього? Чи воно заради благословень плоті, заради твоїх майбутніх перспектив і долі? Усі твої наміри, мотивації та цілі, які ти переслідуєш, мають бути виправлені й не можуть керуватися твоєю власною волею. Якщо одна людина прагне вдосконалення, щоб отримати благословення та царювати у владі, тоді як інша людина шукає вдосконалення, щоб вдовольнити Бога, щоб практично свідчити про Божу роботу, який із цих двох шляхів пошуку ти б вибрав? Якби ти вибрав перший, то досі був би задалеким від Божих стандартів. Одного разу Я сказав, що Мої дії будуть відкрито відомі в усьому світі та що Я правитиму як Цар у світі. З іншого боку, те, що вам було довірено, – це вийти свідчити про Божу роботу, а не ставати царями та являтись усьому світу. Нехай Божі діла наповнюють космос і небозвід. Нехай усі бачать їх і визнають. Ці слова говоряться стосовно Самого Бога, а людським істотам належить свідчити про Бога. Наскільки ти зараз знаєш Бога? Наскільки ти можеш свідчити про Бога? Яка мета того, що Бог вдосконалює людину? Коли ти зрозумієш Божу волю, як ти маєш виявляти увагу до Його волі? Якщо ти хочеш бути вдосконаленим і свідчити про Божу роботу через те, що ти втілюєш у життя, якщо ти маєш цю рушійну силу, тоді немає нічого надто складного. Зараз людям потрібна віра. Якщо в тебе є ця рушійна сила, тоді тобі легко відпустити будь-яку негативність, пасивність, лінь і уявлення плоті, філософії життя, бунтівничий характер, емоції тощо.

Коли люди зазнають випробувань, для людей нормально бути слабкими, або мати в собі негативність, або не мати ясності щодо Божої волі чи свого шляху для практики. Але в будь-якому випадку ти мусиш мати віру в Божу роботу й не заперечувати Бога, так само як Йов. Хоча Йов був слабким і прокляв день свого власного народження, він не заперечував, що все в людському житті було даровано Єговою, і що Єгова також є Тим, хто це все забере. Як би його не випробовували, він зберіг цю віру. Якого б рафінування ти не зазнавав у своєму досвіді через Божі слова, те, чого Бог вимагає від людей, – це, якщо коротко, їхня віра та їхнє боголюбне серце. Те, що Він удосконалює, працюючи таким чином, – це віра, любов і прагнення людей. Бог виконує роботу вдосконалення над людьми, а вони не здатні бачити її, не здатні відчувати її; за таких обставин необхідна твоя віра. Віра людей потрібна тоді, коли чогось не видно неозброєним оком, а твоя віра потрібна тоді, коли ти не можеш відпустити свої власні уявлення. Коли ти не маєш ясності щодо Божої роботи, від тебе вимагається мати віру, зайняти непохитну позицію та свідчити. Коли Йов дійшов до цього, Бог явився йому та заговорив до нього. Тобто лише зсередини твоєї віри ти зможеш побачити Бога, і коли ти матимеш віру, Бог тебе вдосконалить. Без віри Він не може цього зробити. Бог дасть тобі все, що ти сподіваєшся здобути. Якщо ти не маєш віри, то не можеш бути вдосконаленим і не зможеш побачити дії Бога, а тим більше Його всемогутність. Коли ти маєш віру, що побачиш Його дії у своєму практичному досвіді, тоді Бог явиться тобі, і Він просвітить та спрямує тебе зсередини. Без такої віри Бог не зможе цього зробити. Якщо ти втратив надію на Бога, як ти зможеш переживати Його роботу? Тому тільки тоді, коли ти маєш віру та не плекаєш сумнівів щодо Бога, тільки коли ти маєш справжню віру в Нього, що б Він не робив, Він просвітить і освітить тебе через твій досвід, і тільки тоді ти зможеш побачити Його дії. Усе це досягається через віру. Віра приходить тільки через рафінування, і без рафінування віра не може розвинутися. Що означає це слово «віра»? Віра – це справжнє переконання та щире серце, які мають бути в людей, коли ті не можуть чогось побачити чи торкнутися, коли Божа робота не узгоджується з людськими уявленнями, коли вона поза людською досяжністю. Це та віра, про яку Я говорю. Люди потребують віри під час тягот і рафінування, а віра – це те, за чим іде рафінування; рафінування й віру не можна розділяти. Як би Бог не працював, у якому б оточенні ти не перебував, ти здатен гнатися за життям і шукати істину, і шукати знання про роботу Бога, і мати розуміння Його дій, і ти здатен діяти згідно з істиною. Робити так і значить мати справжню віру, і якщо ти так робиш, це показує, що ти не втратив віру в Бога. Ти можеш мати справжню віру в Бога, лише якщо ти здатен наполегливо шукати істину через рафінування, якщо ти здатен по-справжньому любити Бога та не давати сумнівам щодо Нього рости в тобі, якщо незалежно від того, що Він робить, ти все одно втілюєш істину в життя, щоб догодити Богу, і якщо ти здатен шукати Його волю в глибинах і бути уважним до Його волі. У минулому, коли Бог сказав, що ти царюватимеш як король, ти любив Його, і коли Він відкрито явив Себе тобі, ти шукав Його. Але тепер Бог прихований, ти не можеш Його побачити, і тебе спіткали біди, – невже ти тепер втрачаєш надію на Бога? Отже, ти повинен завжди шукати життя та прагнути догодити Богу. Це називається щирою вірою, і це найсправжніший та найпрекрасніший вид любові.

У минулому всі люди приходили до Бога, щоб прийняти рішення, і казали: «Навіть якщо більше ніхто не любить Бога, я повинен любити Його». Але тепер тебе настигає рафінування, і оскільки це не узгоджується з твоїми уявленнями, ти втрачаєш віру в Бога. Хіба це справжня любов? Ти багато разів читав про діяння Йова – хіба ти про них забув? Справжня любов може сформуватися лише зсередини віри. Справжня любов до Бога розвивається шляхом рафінувань, які ти проходиш, і саме завдяки своїй вірі ти здатен бути уважним до Божої волі у своєму практичному досвіді, і також саме через віру ти зрікаєшся власної плоті й шукаєш життя; це те, що повинні робити люди. Якщо ти зробиш це, то ти зможеш побачити Божі дії, але якщо тобі бракує віри, то ти не зможеш бачити Божі дії чи переживати Його роботу. Якщо ти хочеш бути використаним і вдосконаленим Богом, то ти повинен мати все: готовність страждати, віру, витривалість, послух і здатність переживати Божу роботу, розуміти Його волю, бути уважним до Його скорботи тощо. Вдосконалювати людину нелегко, і кожне рафінування, яке ти переживаєш, вимагає твоїх віри й любові. Якщо ти хочеш бути вдосконаленим Богом, недостатньо просто мчати вперед по дорозі, і так само недостатньо просто повністю присвятити себе Богові. Потрібно багато чого мати, щоб зуміти стати тим, хто вдосконалений Богом. Коли ти стикаєшся зі стражданнями, ти повинен бути здатним відкинути турботу про плоть і не скаржитися на Бога. Коли Бог ховається від тебе, ти повинен бути здатним мати віру, щоб слідувати за Ним і підтримувати в собі свою попередню любов, не даючи їй похитнутись або розсіятися. Що б не робив Бог, ти мусиш коритися Його задуму й бути готовим проклинати власну плоть замість того, щоб скаржитися на Нього. Коли ти стикаєшся з випробуваннями, ти повинен догодити Богу, хоча ти можеш гірко ридати чи відчувати небажання розлучатися з чимось улюбленим. Тільки це і є справжня любов та віра. Яким би не був твій фактичний духовний стан, ти перш за все мусиш мати як волю терпіти тяготи, так і правдиву віру, а також ти мусиш мати волю зректися плоті. Ти повинен бути готовим витримати особисті труднощі та поступитися своїми особистими інтересами, щоб догодити Богу. Ти також мусиш бути здатним відчувати в серці каяття щодо себе: раніше ти не міг догодити Богу, а тепер можеш лише розкаюватися. Тобі не має нічого бракувати в жодному з цих аспектів: саме через ці речі Бог тебе вдосконалить. Якщо ти не можеш задовольнити ці критерії, то ти не можеш бути вдосконаленим.

Той, хто служить Богові, повинен не тільки знати, як страждати за Нього; більше того, він повинен розуміти, що мета віри в Бога полягає в пошуку любові до Бога. Бог використовує тебе не лише для того, щоб очистити тебе, чи заради того, щоб змусити тебе страждати, але радше Він використовує тебе, щоб ти міг пізнати Його дії, пізнати справжнє значення людського життя і, зокрема, щоб ти міг пізнати, що служіння Богові – нелегке завдання. Переживання Божої роботи означає не втішання благодаттю, а радше страждання за любов до Нього. Оскільки ти втішаєшся Божою благодаттю, ти повинен також втішатися Його карою; усе це ти повинен пережити. Ти можеш переживати Боже просвітління в собі, і ти також можеш переживати те, як Він розбирається з тобою й судить тебе. Так твій досвід буде всеосяжним. Бог виконав над тобою Свою роботу суду й кари. Боже слово розібралося з тобою, але не тільки; воно також просвітило й освітило тебе. Коли ти слабкий і негативно налаштований, Бог про тебе хвилюється. Уся ця робота призначена дати тобі знати, що все, що стосується людини, влаштовано Богом. Ти можеш думати, що віра в Бога означає страждання або виконання всіляких речей для Нього; ти міг би подумати, що мета віри в Бога полягає в тому, щоб твоя плоть могла бути в мирі, або щоб усе у твоєму житті йшло гладко, або щоб тобі було комфортно та легко в усьому. Однак ніщо з цього не є ціллю, яку люди повинні пов’язувати зі своєю вірою в Бога. Якщо ти віриш у такі цілі, то твій погляд хибний, і для тебе просто неможливо бути вдосконаленим. Божі дії, Божий праведний характер, Його мудрість, Його слова, Його дивовижність і незбагненність – усе це люди повинні розуміти. Маючи це розуміння, ти повинен використати його, щоб позбавити своє серце всіх особистих вимог, сподівань і уявлень. Лише усунувши ці речі, ти можеш відповідати умовам, яких вимагає Бог, і лише зробивши це, ти можеш мати життя й догоджати Богу. Мета віри в Бога полягає в тому, щоб догоджати Йому та втілювати в життя характер, якого Він вимагає, щоб Його дії та слава могли проявлятися через цю громаду негідних людей. Це правильний погляд на віру в Бога, і це також мета, до якої ти маєш прагнути. Ти повинен мати правильну точку зору на віру в Бога, і ти повинен прагнути отримати Божі слова. Тобі потрібно їсти й пити Божі слова, і ти повинен бути здатним утілювати істину в життя, і, зокрема, ти повинен бути здатним бачити Його практичні вчинки, Його чудові вчинки в усьому світі, а також практичну роботу, яку Він виконує в плоті. Через свій практичний досвід люди можуть оцінити, як саме Бог виконує над ними Свою роботу та яка Його воля щодо них. Метою всього цього є усунути розбещений сатанинський характер людей. Вигнавши всю нечистоту й неправду в тобі, і відкинувши твої хибні наміри, і розвинувши справжню віру в Бога, – тільки зі справжньою вірою ти можеш по-справжньому любити Бога. Ти можеш щиро любити Бога лише на основі своєї віри в Нього. Чи можна досягти любові до Бога, не вірячи в Нього? Оскільки ти віриш у Бога, не можна, щоб твої думки про це були плутаними. Деякі люди сповняються сил, щойно бачать, що віра в Бога принесе їм благословення, але потім утрачають усю енергію, щойно бачать, що повинні зазнати рафінувань. Хіба це віра в Бога? Зрештою, ти мусиш досягти повного та цілковитого послуху перед Богом у своїй вірі. Ти віриш у Бога, але досі маєш вимоги до Нього, маєш багато релігійних уявлень, які не можеш придушити, особистих інтересів, які не можеш відкинути, і все одно ти прагнеш плотських благословень і хочеш, щоб Бог урятував твою плоть, спас твою душу, – усе це поведінка людей, які мають хибний погляд. Навіть хоча люди з релігійними переконаннями мають віру в Бога, вони не прагнуть змінити свій характер і не шукають знання про Бога, а натомість прагнуть лише задовольнити інтереси своєї плоті. Багато хто з вас має вірування, що належать до категорії релігійних переконань; це не справжня віра в Бога. Щоб вірити в Бога, люди повинні мати серце, яке готове страждати за Нього, і бажання присвятити себе. Якщо люди не відповідають цим двом умовам, їхня віра в Бога недійсна, і вони не зможуть досягти змін у своєму характері. Тільки люди, які щиро прагнуть істини, шукають знання про Бога та прагнуть до життя, є тими, хто справді вірить у Бога.

Коли тебе спіткають випробування, як ти застосовуватимеш Божу роботу, проходячи через ці випробування? Чи будеш ти негативно налаштованим, а чи розглядатимеш Боже випробування й рафінування людини з позитивного боку? Що ти здобудеш за допомогою Божих випробувань і рафінувань? Чи зросте твоя любов до Бога? Коли ти піддаватимешся рафінуванню, чи будеш ти здатен застосувати випробування Йова й серйозно взаємодіяти з роботою, яку Бог виконує в тобі? Чи бачиш ти, як Бог перевіряє людину через випробування Йова? Яке натхнення тобі можуть принести випробування Йова? Чи готовий ти будеш свідчити про Бога під час рафінувань, а чи захочеш задовольнити плоть у комфортному оточенні? Який насправді твій погляд на віру в Бога? Чи справді вона для Нього, а не для плоті? Чи справді у тебе є ціль, яку ти переслідуєш у своїх пошуках? Чи готовий ти пройти рафінування, щоб ти міг бути вдосконаленим Богом, чи ти радше будеш покараний і проклятий Богом? Яка насправді твоя точка зору на питання свідчення про Бога? Що люди повинні робити в певних оточеннях, щоб насправді свідчити про Бога? Оскільки практичний Бог так багато відкрив у Своїй фактичній роботі в тобі, чому ти постійно думаєш про те, щоб піти? Чи твоя віра в Бога – для Бога? Для більшості з вас ваша віра є частиною розрахунків, які ви робите для власної користі, у пошуку власної особистої вигоди. Дуже мало людей вірить у Бога заради Бога; хіба це не бунтарство?

Метою роботи рафінування є передусім удосконалення віри людей. Зрештою стається так, що ти хочеш піти, але водночас не можеш; деякі люди здатні все одно мати віру, навіть коли вони позбавлені найменшої дрібки надії; і люди більше зовсім не мають надії щодо власних майбутніх перспектив. Тільки в цей час завершиться Боже рафінування. Людина досі не сягнула стадії зависання між життям і смертю, і люди не відчули смаку смерті, тому процес рафінування ще не завершено. Навіть ті, хто стояв на щаблі прислужників, не були рафіновані остаточно. Йов пройшов через надзвичайне рафінування, і йому не було на що покластися. Люди повинні пройти через рафінування аж до того, коли немає надії й немає на що покластися, – тільки це і є справжнє рафінування. У час прислужників, якщо твоє серце завжди було тихим перед Богом і якщо ти завжди корився Його впорядкуванням, хоч би що Він робив і хоч би якою була Його воля для тебе, то в кінці дороги ти зрозумів би все, що зробив Бог. Ти проходиш через випробування Йова, і водночас ти проходиш через випробування Петра. Коли випробовували Йова, він свідчив, і врешті йому відкрився Єгова. Тільки після свідчення він став гідним побачити обличчя Бога. Чому сказано: «Я ховаюся від землі скверни, але являю Себе святому Царству»? Це означає, що лише коли ти святий і свідчиш, ти можеш мати гідність бачити обличчя Бога. Якщо ти не можеш свідчити про Нього, то не маєш гідності побачити Його обличчя. Якщо ти відступаєш або скаржишся на Бога перед лицем рафінувань, через це не спромагаючись свідчити про Нього та стаючи посміховиськом для сатани, тоді ти не здобудеш явлення Бога. Якщо ти подібний до Йова, який посеред випробувань проклинав власну плоть, і не скаржився на Бога, і був здатен ненавидіти власну плоть, не скаржачись і не грішачи своїми словами, тоді ти будеш свідком. Коли ти певною мірою пройдеш рафінування й усе одно зможеш бути, як Йов, абсолютно слухняним перед Богом і не мати інших вимог до нього чи своїх власних уявлень, тоді Бог тобі явиться. Зараз Бог тобі не являється, бо в тебе так багато власних уявлень, особистих упереджень, егоїстичних думок, індивідуальних вимог і тілесних інтересів, і ти не гідний побачити Його обличчя. Якби ти побачив Бога, ти б виміряв Його через свої власні уявлення, і, зробивши так, ти прибив би Його до хреста. Якщо тебе настигає багато речей, які не узгоджуються з твоїми уявленнями, але ти все ж можеш відкинути їх і здобути з цих речей знання про дії Бога, і якщо посеред рафінувань ти відкриваєш своє боголюбне серце, тоді це є свідченням. Якщо у твоїй домівці панує мир, ти насолоджуєшся тілесними втіхами, ніхто тебе не переслідує, а твої брати й сестри в церкві слухаються тебе, чи можеш ти показати своє боголюбне серце? Чи може таке становище рафінувати тебе? Лише через рафінування може виявитися твоє боголюбне серце, і лише через події, що не узгоджуються з твоїми уявленнями, ти можеш бути вдосконалений. За допомогою багатьох суперечливих і негативних речей та використовуючи всілякі прояви сатани – його дії, його звинувачення, його порушення й обмани, – Бог ясно показує тобі огидне обличчя сатани й тим самим удосконалює твою здатність відрізняти сатану, щоб ти міг зненавидіти сатану та зректися його.

Можна сказати, що численні пережиті тобою невдачі, слабкості, часи негативності – це все Божі випробування. Це тому, що все походить від Бога, і все, що є та відбувається, – у Його руках. Чи зазнаєш ти невдачі, чи ти слабкий і спотикаєшся, – усе це залежить від Бога та перебуває в Його владі. З погляду Бога, це випробування для тебе, і якщо ти не можеш цього усвідомити, воно стане спокусою. Існує два стани, які люди повинні розпізнавати: один походить від Святого Духа, а ймовірним джерелом іншого є сатана. Один – це стан, у якому Святий Дух освітлює тебе, і ти отримуєш можливість пізнавати себе, ненавидіти себе та шкодувати про себе, а також мати змогу щиро любити Бога й палко бажати догодити Йому. Інший – це стан, у якому ти пізнаєш себе, але ти слабкий і негативно налаштований. Можна сказати, що цей стан є Божим рафінуванням, а також що він є сатанинською спокусою. Якщо ти усвідомлюєш, що це твоє спасіння від Бога, і якщо ти відчуваєш, що тепер ти глибоко в боргу перед Ним, і якщо відтепер ти намагаєшся відплатити Йому та більше не впадати в таку порочність, якщо ти докладаєш зусиль, щоб їсти й пити Його слова, і якщо ти постійно вважаєш себе негідним, а у твоєму серці є прагнення, то це Боже випробування. Коли страждання закінчиться й ти знову рухатимешся вперед, Бог і надалі тебе вестиме, освітлюватиме, просвіщатиме та живитиме. Але якщо ти цього не усвідомлюєш, негативно налаштований і просто впадаєш у відчай, якщо ти так думаєш, то тебе настигне сатанинська спокуса. Коли Йов проходив через випробування, Бог і сатана заклалися між собою, і Бог дозволив сатані вразити Йова. Незважаючи на те, що Йова випробовував Бог, насправді його побив сатана. З точки зору сатани, він спокушав Йова, але Йов був на боці Бога. Якби це було не так, то Йов би впав у спокусу. Щойно люди впадають у спокусу, вони потрапляють у небезпеку. Проходження рафінування можна назвати випробуванням від Бога, але якщо ти не в доброму стані, це можна назвати спокусою від сатани. Якщо в тебе немає ясності з видінням, сатана звинуватить тебе та затьмарить тобі видіння. Сам того не усвідомлюючи, ти впадеш у спокусу.

Якщо ти не переживаєш Божу роботу, то ти ніколи не зможеш бути вдосконаленим. У своєму переживанні ти також повинен заглиблюватись у деталі. Наприклад, які речі спонукають тебе до розвитку уявлень і надлишку мотивів та які підхожі практики ти маєш для вирішення цих проблем? Якщо ти можеш переживати Божу роботу, це значить, що ти маєш духовний стан. А якщо ти лише виглядаєш так, ніби маєш силу, це несправжній духовний стан, і ти точно не зможеш стояти непохитно. Лише тоді, коли ви зможете переживати Божу роботу, і зможете переживати її й розмірковувати про неї будь-коли та будь-де, коли ви зможете залишити пастирів і жити незалежно, покладаючись на Бога, і зможете побачити справжні Божі дії, – лише тоді волю Божу буде виконано. Зараз більшість людей не знає, як переживати, і коли вони стикаються з проблемою, вони не знають, як її вирішити; вони не здатні переживати Божу роботу й не можуть вести духовне життя. Ти мусиш прийняти Божі слова та роботу у своє практичне життя.

Іноді Бог посилає тобі своєрідне почуття, почуття, яке змушує тебе втрачати свою внутрішню втіху та втрачати присутність Бога, так що ти занурюєшся в темряву. Це різновид рафінування. Щоразу, коли ти щось робиш, воно завжди йде не так або ти видихаєшся. Це Божа дисципліна. Іноді, коли ти робиш якийсь непослух чи бунт перед Богом, ніхто інший не може про це знати – але Бог знає. Він не залишить тебе безкарним, і Він тебе дисциплінує. Робота Святого Духа дуже ґрунтовна. Він дуже уважно спостерігає за кожним словом і дією людей, за кожним їхнім учинком і рухом, за кожною їхньою думкою й ідеєю, щоб люди могли внутрішньо усвідомлювати ці речі. Ти робиш щось раз, і воно йде не так, ти робиш щось знову, і воно все одно йде не так, і поступово ти зрозумієш роботу Святого Духа. Багато разів пройшовши через дисциплінування, ти дізнаєшся, що робити, щоб відповідати Божій волі, а що не відповідає Його волі. Зрештою ти отримаєш точні відповіді на вказівки Святого Духа зсередини тебе. Часом ти будеш бунтівничим, і Бог докорятиме тобі зсередини. Усе це йде від Божої дисципліни. Якщо ти не дорожиш Божим словом, якщо ти нехтуєш Його роботою, тоді Він не звертатиме на тебе уваги. Що серйозніше ти ставишся до Божих слів, то більше Він просвіщатиме тебе. Зараз у церкві є деякі люди, чия віра заплутана й непевна, і вони роблять багато неналежних речей і діють без дисципліни, і тому в них не можна ясно побачити роботу Святого Духа. Деякі люди полишають свої обов’язки заради заробітку, вирушаючи займатися бізнесом без дисциплінування; така людина в ще більшій небезпеці. Вони не тільки не мають роботи Святого Духа зараз, але їх буде важко вдосконалити в майбутньому. Є багато людей, у яких не можна побачити роботу Святого Духа та в яких не можна побачити Божої дисципліни. Це ті, кому не ясна воля Бога та хто не знає Його роботи. Ті, хто може стійко стояти посеред рафінувань, хто слідує за Богом, що б Він не робив, і хто щонайменше здатний не піти або ж досягти 0,1 % від того, що досяг Петро, чинять добре, але вони не мають цінності з точки зору використання їх Богом. Багато людей швидкі на розуміння, мають справжню любов до Бога та можуть перевершити рівень Петра, і Бог виконує над ними роботу вдосконалення. До таких людей приходять дисципліна та просвітління, і якщо в цих людях є щось, що не відповідає волі Божій, вони можуть це відразу відкинути. Такі люди – золото, срібло й дорогоцінне каміння: їхня цінність найвища! Якщо Бог зробив багато різної роботи, але ти досі подібний до піску чи каменю, тоді ти нічого не вартий!

Божа робота в країні великого червоного дракона чудова й незбагненна. Він удосконалить одну громаду людей і вижене деяких інших, бо в церкві є всякі люди: є ті, хто любить істину, і ті, хто не любить; є ті, хто переживає Божу роботу, і ті, хто ні; є ті, хто виконує свій обов’язок, і ті, хто не виконує; є ті, хто свідчить про Бога, і ті, хто не свідчить, – і частина з них є невіруючими й лихими людьми, і вони точно будуть вигнані. Якщо в тебе немає ясного знання про Божу роботу, то ти будеш негативно налаштованим; це тому, що Божу роботу можна побачити лише в меншості людей. У цей час стане ясно, хто насправді любить Бога, а хто ні. Ті, хто насправді любить Бога, мають роботу Святого Духа, тоді як ті, хто насправді не любить Його, будуть виявлені через кожний етап Його роботи. Вони стануть тими, хто має бути вигнаний. Ці люди будуть виявлені в ході роботи завоювання, і це люди, які не мають цінності для того, щоб їх удосконалювати. Ті, хто був удосконалений, були здобуті Богом у всій своїй повноті та здатні любити Бога, як Петро. Ті, хто був завойований, не мають спонтанної любові, а мають тільки пасивну, і вони змушені любити Бога. Спонтанна любов розвивається через розуміння, отримане через практичний досвід. Ця любов займає серце людини та робить її добровільно відданою Богові; Божі слова стають її основою, і людина здатна страждати за Бога. Звісно, все це має той, хто був удосконалений Богом. Якщо ти лише прагнеш бути завойованим, то ти не можеш свідчити про Бога; якби Бог досягнув своєї мети спасіння тільки через завоювання людей, то етап прислужників завершив би справу. Однак завоювання людей не є кінцевою метою Бога, а Його справжня мета – вдосконалити людей. Тож не кажи, що ця стадія є роботою завоювання, а кажи, що це робота вдосконалення та виганяння. Деякі люди не були завойовані повністю, і в ході їх завоювання громада людей буде вдосконалена. Ці дві частини роботи виконуються злагоджено. Навіть за такий тривалий період роботи люди не пішли, і це показує, що мету завоювання досягнуто – це факт завойованості. Рафінування потрібні не для того, щоб бути завойованим, а для того, щоб бути вдосконаленим. Без рафінувань людей не можна було б удосконалити. Тож рафінування справді цінні! Сьогодні вдосконалюється та здобувається одна громада людей. Усі десять благословень, згадані раніше, були спрямовані на тих, хто був удосконалений. Усе, що стосується зміни образу на землі, спрямоване на тих, хто був удосконалений. Ті, хто не був удосконалений, не гідні отримати обіцянки Бога.

Попередня стаття: Ті, хто по-справжньому любить Бога, – це ті, хто може цілковито підкоритися Його практичності

Наступна стаття: Лише пройшовши через болісні випробування, ти зможеш пізнати, що Бог гідний любові

Якщо Бог допоміг вам у вашому житті, натисніть кнопку, щоб приєднатися до нашої групи. Давайте вивчати слова Бога, щоб наблизитися до Нього.

Налаштування

  • Тексти
  • Теми

Колір фону

Теми

Шрифт

Розмір шрифту

Міжрядковий інтервал

Міжрядковий інтервал

Ширина сторінки

Зміст

Пошук

  • Пошук у цьому тексті
  • Пошук у цій книзі

Зв’язок із нами в Messenger