І здобуття знань про практичність, і глибоке розуміння Божої роботи помітні в Його словах, і тільки через ці висловлювання ти можеш здобути просвітління. Тому ти маєш робити більше, щоб озброїтися словами Бога. Ділися своїм розумінням Божих слів у спілкуванні, і в такий спосіб ти зможеш просвітити інших і дати їм вихід – це практичний шлях. Перш ніж Бог організує середовище для тебе, кожен із вас має озброїтися Його словами. Це те, що мусить робити кожен; це першочергове завдання. По-перше, досягни моменту, коли ти знатимеш як їсти й пити слово Боже. Щодо будь-чого, що ти неспроможний зробити, шукай у Його словах шлях практики й переглядай ці висловлювання на предмет будь-яких питань, які ти не розумієш, або будь-яких труднощів, які можуть у тебе виникнути. Зроби Божі слова своїм джерелом і дозволь їм допомагати тобі у вирішенні твоїх практичних труднощів і проблем; також нехай Його слова стануть твоєю допомогою в житті. Для цього тобі потрібно докладати зусиль. Коли ти їси та п’єш слово Боже, ти мусиш досягати результатів; ти маєш бути здатним заспокоїти своє серце перед Ним, і щоразу, коли ти стикаєшся з будь-якими проблемами, ти маєш практикувати відповідно до Його висловлювань. Коли ти не стикаєшся з жодними проблемами, тобі слід просто подбати про те, щоб їсти й пити Його слово. Іноді ти можеш молитися й розмірковувати про Божу любов, ділитися в спілкуванні своїм розумінням Його слів і розповідати про просвітління та освічення, які ти відчуваєш всередині себе, і про реакції, які в тебе виникають, коли ти читаєш ці висловлювання. Більше того, ти можеш дати людям вихід. Тільки це є практичним. Мета цього полягає в тому, щоб дозволити Божим словами стати твоїм практичним джерелом.

Скільки годин протягом дня ти щиро перебуваєш перед Богом? Яку частину свого дня ти дійсно віддаєш Богу? Скільки часу ти присвячуєш плоті? Мати своє серце завжди орієнтованим на Бога – це перший крок до того, щоб бути на правильному шляху до вдосконалення Ним. Якщо ти можеш присвятити своє серце, тіло та всю свою справжню любов Богові, принести їх Йому, бути повністю слухняним Йому й цілковито уважним до Його волі – не заради плоті, не заради сім’ї та не заради своїх власних особистих бажань, але в інтересах Божого дому, приймаючи слово Боже як принцип та основу в усьому, – тоді, якщо ти так чинитимеш, твої наміри й перспективи будуть на своєму місці, і тоді ти будеш особистістю перед Богом, яка отримує Його похвалу. Люди, яких Бог любить, – це ті, хто чистий перед Ним; це ті, хто може присвячувати себе виключно Йому. Бог гидує тими, хто байдужий до Нього та хто повстає проти Нього. Він гидує тими, хто вірить у Нього й завжди хоче насолоджуватися Ним, але водночас не може повністю присвятити себе Йому. Він гидує тими, хто каже, що любить Його, але в глибині душі повстає проти Нього; Він гидує тими, хто використовує красномовні, квітчасті слова задля обману. Ті, хто не відданий Богу щиро або хто не підкорився Йому по-справжньому, за своєю природою віроломні й надмірно гордовиті. Ті, хто не може бути дійсно покірними перед нормальним, практичним Богом, ще більш зарозумілі, і саме вони є відданими нащадками архангела. Люди, які справді повністю присвячують себе Богу, віддають Йому все своє єство й постають перед Ним; вони можуть коритися всім Його словам і роботі та здатні втілювати Його слова в життя. Вони можуть прийняти Божі слова й ставитися до них як до основи свого існування, і вони здатні серйозно вивчати Божі слова, щоб з’ясувати, які частини практикувати. Такими є люди, які дійсно живуть перед Богом. Якщо ти практикуватимеш у такий спосіб, це принесе користь твоєму життю, і через споживання й пиття Його слів ти можеш задовольнити свої внутрішні потреби й виправити недоліки, так що твій характер життя зміниться; тоді це догодить Богові. Якщо ти дієш відповідно до вимог Бога, і якщо ти не догоджаєш плоті, а натомість догоджаєш Йому, то в цьому ти ввійдеш у реальність Його слів. Входження в реальність Божих слів означає, що ти можеш виконувати свій обов’язок і відповідати вимогам Божої роботи. Тільки такі практичні дії можна назвати входженням у реальність Його слів. Якщо ти зможеш увійти в цю реальність, ти володітимеш істиною. Це початок входження в реальність; ти мусиш спершу пройти це навчання, і тільки опісля ти зможеш увійти в ще більш глибокі аспекти реальності. Думай про те, як дотримуватися заповідей і як бути вірним перед Богом; не думай постійно про те, коли ти зможеш увійти в Царство. Якщо твій характер не зміниться, то всі твої думки будуть марними! Щоб увійти в реальність Божих слів, ти спершу маєш прийти до того стану, коли всі твої ідеї й помисли призначені для Бога – це найнагальніша необхідність.

Наразі є багато людей, які проходять випробування й не розуміють Божу роботу, але Я кажу тобі: якщо ти її не розумієш, тоді тобі краще не виносити суджень про неї. Можливо, настане день, коли правда розкриється у всій своїй повноті, і тоді ти зрозумієш. Не виносити суджень було б корисно для тебе, але ти не можеш просто пасивно чекати. Ти мусиш прагнути активно входити; тільки тоді ти будеш тим, хто дійсно входить. Через своє бунтарство люди завжди розвивають уявлення про практичного Бога. З огляду на це необхідно, щоб усі люди навчилися бути покірними, бо практичний Бог є величезним випробуванням для людства. Якщо ти не можеш бути непохитним, тоді всьому кінець; якщо в тебе немає розуміння практичності практичного Бога, тоді ти не зможеш бути вдосконаленим Богом. Вирішальним кроком у тому, чи можуть люди бути вдосконаленими, є розуміння ними практичності Бога. Практичність утіленого Бога, який прийшов на землю, – це випробування для кожної людини; якщо ти здатен бути непохитним у цьому, тоді ти будеш тим, хто знає Бога, і тим, хто дійсно любить Його. Якщо ти не можеш бути в цьому непохитним, і ти віриш лише в Духа й неспроможний вірити в Божу практичність, то незалежно від того, наскільки великою є твоя віра в Бога, вона буде марною. Якщо ти не можеш вірити у видимого Бога, то чи можеш ти вірити в Божий Дух? Хіба ти просто не намагаєшся обдурити Бога? Ти непокірний перед видимим і реальним Богом, тож чи ти здатен підкоритися Духові? Дух невидимий і нематеріальний, тому, коли ти кажеш, що підкоряєшся Божому Духові, хіба ти просто не говориш нісенітницю? Ключовим чинником у дотриманні заповідей є розуміння практичного Бога. Щойно в тебе з’явиться розуміння практичного Бога, ти зможеш дотримуватися заповідей. Їх дотримання складається з двох компонентів: перший – триматися сутності Його Духа й бути здатним прийняти дослідження Духа в присутності Духа; другий – здатність мати справжнє розуміння втіленої плоті й досягти справжнього підкорення. Чи мова йде про плоть, чи про Дух, людина завжди мусить мати серце, яке кориться Богу та боїться Його. Тільки така людина гідна того, щоб бути вдосконаленою. Якщо в тебе є розуміння практичності практичного Бога – тобто якщо ти непохитний у цьому випробуванні – тоді все буде тобі під силу.

Дехто каже: «Заповідей легко дотримуватися; треба просто говорити перед Богом відверто й благочестиво та не жестикулювати; ось що таке дотримання заповідей». Чи це так? Отже, якщо ти робиш кілька вчинків за спиною Бога, які є опором Йому, чи вважається це дотриманням заповідей? Ти мусиш мати повне уявлення про те, що передбачає дотримання заповідей. Воно стосується того, чи ти маєш реальне розуміння практичності Бога; якщо ти маєш розуміння практичності й не спотикаєшся й не падаєш під час цього випробування, тоді тебе можна вважати тим, хто має сильне свідчення. Гучне свідчення про Бога насамперед пов’язане з тим, чи є в тебе розуміння практичного Бога та з тим, чи спроможний ти коритися цій особі, яка є не тільки звичайною, але й нормальною, і коритися навіть до смерті. Якщо завдяки цьому підкоренню ти дійсно свідчиш про Бога, це означає, що Бог тебе здобув. Якщо ти можеш підкорятися аж до смерті й бути перед Ним без жодних скарг, не судити, не наклепувати, не мати жодних поглядів і не мати жодних прихованих мотивів, тоді завдяки цьому Бог здобуде славу. Покірність перед звичайною особою, на яку люди дивляться зверхньо, і здатність підкоритися аж до смерті без жодних поглядів – ось істинне свідчення. Реальність, входження в яку Бог вимагає від людей, полягає в тому, що ти здатен коритися Його словам, втілювати їх у життя, схилитися перед практичним Богом і пізнати свою власну зіпсованість, відкрити своє серце перед Ним і, у кінцевому підсумку, бути здобутим Ним через ці Його слова. Бог здобуває славу, коли ці висловлювання завойовують тебе й роблять тебе цілковито слухняним Йому; завдяки цьому Він ганьбить сатану та звершує Свою роботу. Коли ти не маєш жодних поглядів щодо практичності втіленого Бога – тобто коли ти твердо вистояв у цьому випробуванні, – тоді ти добре засвідчив. Якщо настане день, коли ти матимеш повне розуміння практичного Бога та зможеш підкоритися до самої смерті, як це зробив Петро, тоді ти будеш здобутий і вдосконалений Богом. Усе, що робить Бог і що не відповідає твоїм уявленням, є випробуванням для тебе. Якби Божа робота відповідала твоїм уявленням, вона не вимагала б від тебе страждань або очищення. Саме тому, що Його робота настільки практична й не відповідає твоїм уявленням, вона вимагає, щоб ти відмовився від таких уявлень. Ось чому це є випробуванням для тебе. Саме через практичність Бога всі люди знаходяться у випробуваннях; Його робота практична, а не надприродна. Якщо ти повністю розумітимеш Його практичні слова та Його практичні висловлювання без будь-яких переконань і будеш спроможним щиро любити Його, у міру того, як Його робота стає дедалі практичнішою, Він здобуде тебе. Група людей, яких Бог здобуде, – це ті, хто знає Бога, тобто ті, хто знає Його практичність. Більше того, це ті, хто здатний підкоритися практичній роботі Бога.

Покора, якої Бог вимагає від людей під час Його перебування в плоті, не передбачає утримання від осуду або опору, як вони собі це уявляють; Він радше вимагає, щоб люди використовували Його слова як принцип життя й основу свого виживання, щоб вони повністю втілювали суть Його слів у життя, і щоб вони повністю відповідали Його волі. Один із аспектів вимоги до людей підкоритися втіленому Богу стосується втілення Його слів у життя, тоді як інший аспект стосується здатності підкорятися Його нормальності та практичності. Ці два аспекти мають бути безумовними. Ті, хто може досягти обох цих аспектів, – це всі ті, хто плекає справжні боголюбні серця. Усі вони – люди, здобуті Богом, і всі вони люблять Бога так само, як своє власне життя. Утілений Бог носить нормальну й практичну людську сутність у Своїй роботі. Отже, Його зовнішня оболонка, що являє собою як нормальну, так і практичну людську сутність, стає величезним випробуванням для людей; вона стає для них найбільшою складністю. Однак Божої нормальності й практичності уникнути неможливо. Він випробував усе, щоб знайти рішення, але врешті-решт не зміг позбутися зовнішньої оболонки Своєї нормальної людської сутності. Це сталося тому, що, зрештою, Він – Бог, який став плоттю, а не Бог Духа на небесах. Він – не той Бог, якого люди не можуть бачити, але Бог, що носить оболонку одного з творінь. Отже, позбутися оболонки Своєї нормальної людської сутності Йому в жодному разі було б нелегко. Тому, попри все, Він однаково виконує ту роботу, яку хоче виконувати з точки зору плоті. Ця робота є проявом нормального й практичного Бога, тож як може непокора з боку людей бути прийнятною? Що взагалі люди здатні зробити з діями Бога? Він робить усе, що хоче; усе є таким, як Він бажає. Якщо люди не підкоряються, то які ще розсудливі плани в них можуть бути? Досі тільки покора могла спасати людей; ні в кого не було жодних інших блискучих ідей. Якщо Бог хоче випробувати людей, що вони можуть із цим удіяти? Однак усе це не було придумано Богом на небі; це було придумано втіленим Богом. Він хоче це зробити, тому жодна людина не може цього змінити. Бог на небі не втручається в те, що робить втілений Бог, тож чи не є це ще вагомішою причиною для людей скоритися Йому? Хоча Він практичний і нормальний, Він цілком є Богом, який став плоттю. Виходячи зі Своїх власних ідей, Він робить усе, що хоче. Бог на небесах передав Йому всі завдання; ти мусиш коритися всьому, що Він робить. Хоча в Нього є людська сутність і Він дуже нормальний, Він навмисно влаштував усе це, тож як можуть люди дивитися на Нього широко розплющеними від несхвалення очима? Він хоче бути нормальним, тому Він нормальний. Він хоче жити в людській сутності, тому Він живе в людській сутності. Він хоче жити в божественності, тому Він живе в божественності. Люди можуть сприймати це так, як забажають, але Бог завжди буде Богом, а люди завжди будуть людьми. Його сутність не можна заперечити через якусь незначну деталь, як не можна й витіснити Його за межі «особи» Бога через одну дрібницю. Люди мають свободу людських істот, а Бог має гідність Бога; вони не заважають одне одному. Хіба люди не можуть дати Богу трохи свободи? Невже вони не можуть змиритися з тим, що Бог поводиться трохи більш невимушено? Не будьте такими суворими до Бога! Усім слід проявляти терпимість одне до одного; хіба тоді все не було б улагоджено? Чи існувало б досі якесь відчуження? Якщо хтось не може миритися з таким несуттєвим питанням, то як він узагалі може казати щось на кшталт: «Серце головного служителя таке велике, що в ньому можна плисти човном»? Як він може бути справжньою людиною? Не Бог створює труднощі для людей, а люди створюють труднощі для Бога. Вони завжди вирішують справи, роблячи з мухи слона. Вони дійсно створюють проблему на рівному місці, і це настільки зайве! Коли Бог працює в нормальній і практичній людській сутності, те, що Він виконує, – це не робота людини, а робота Бога. Однак люди не бачать сутності Його роботи; вони завжди бачать лише зовнішню оболонку Його людської сутності. Вони не бачили такої величної роботи, і все ж вони наполягають на тому, щоб бачити Його звичайну та нормальну людську сутність, і не відступаються від цього. Як це можна назвати покірністю перед Богом? Бог на небі тепер «перетворився» на Бога на землі, а Бог на землі тепер є Богом на небі. Не має значення, чи однакова Їхня зовнішність, і не має значення, як саме Вони працюють. Зрештою, той, хто виконує власну роботу Бога, – це Сам Бог. Ти мусиш підкоритися, хочеш ти цього чи ні; це не те питання, в якому в тебе є право вибору! Люди мають слухатися Бога, і люди мають цілковито коритися Богу без будь-якого удавання.

Група людей, яких утілений Бог хоче здобути сьогодні, – це ті, хто відповідає Його волі. Їм потрібно лише підкоритися Його роботі й перестати постійно перейматися ідеями Бога на небесах, живучи в невизначеності й ускладнюючи життя Богові в плоті. Ті, хто здатний слухатися Його, – це ті, хто повністю прислухається до Його слів і підкоряється Його влаштуванням. Такі люди взагалі не звертають уваги на те, яким насправді може бути Бог на небесах або яку роботу Бог на небесах може наразі виконувати серед людства; вони повністю віддають свої серця Богові на землі та приносять Йому все своє єство. Вони ніколи не піклуються про власну безпеку й ніколи не здіймають галасу через нормальність і практичність Бога в плоті. Ті, хто кориться Богу в плоті, можуть бути вдосконалені Ним. Ті, хто вірить у Бога на небі, не здобудуть нічого. Це тому, що не Бог на небі, а Бог на землі дарує людям обітниці та благословення. Людям не слід завжди звеличувати Бога на небесах, а Бога на землі вважати звичайною людиною; це несправедливо. Бог на небі величний і чудовий, наділений дивовижною мудрістю, але цього взагалі не існує; Бог на Землі дуже посередній і неістотний, а також дуже нормальний. Він не має надзвичайного розуму й не здійснює надзвичайних вчинків; Він просто працює й говорить у дуже нормальний і практичний спосіб. Хоча Він не говорить через грім і не викликає вітер і дощ, Він справді є втіленням Бога на небі, і Він дійсно є Богом, який живе серед людей. Люди не мусять звеличувати того, кого вони здатні розуміти й хто відповідає їхнім власним уявленням про Бога, разом із тим сприймаючи нікчемним того, кого вони не можуть прийняти й кого вони цілковито не можуть собі уявити. Причиною усього цього є непокірність людей; усе це є джерелом опору людства Богові.