То наскільки сильно ти сьогодні любиш Бога? І скільки саме ти знаєш про все, що Бог над тобою зробив? Це ті уроки, які тобі слід винести. Коли Бог приходить на землю, усе, що Він зробив над людиною та дозволив людині побачити, – для того, щоб людина Його любила та справді Його пізнавала. Причина того, що людина здатна страждати за Бога та зуміла дійти так далеко, – це, з одного боку, Божа любов, а з іншого боку – Боже спасіння; і навіть більше, це і суд, і робота кари, які Бог виконав над людиною. Якщо ви без Божого суду, кари та випробувань Божих, і якщо Бог не піддав вас стражданням, то, щиро кажучи, ви насправді не любитимете Бога. Що більша Божа робота над людиною, що більше страждання людини, то більше воно показує, наскільки значуща Божа робота, і то більше серце людини здатне справді любити Бога. Як засвоюється урок щодо любові до Бога? Без труднощів і переплавки, без болісних випробувань – і більше того, якби Бог дарував людині тільки благодать, люблячу доброту й милосердя, – хіба б ти зміг досягти стадії істинної любові до Бога? З одного боку, під час Божих випробувань людина пізнає свої недоліки й бачить, що вона незначна, низька та ница, що вона є нічим та нічого не має; з іншого боку, під час випробувань Бог організовує для людини певні обставини, щоб, перебуваючи в них, людина була більш здатною пережити красу Бога. Хоча біль великий і часом нездоланний – настільки, що навіть сягає рівня нищівної скорботи, – але переживши його, людина бачить, яка люба та робота, яку Бог над нею вершить, і лише на основі цього в людині народжується справжня любов до Бога. Сьогодні людина бачить, що не здатна по-справжньому пізнати себе лише через Божу благодать, люблячу доброту й милосердя, а ще менше вона спроможна пізнати людську суть, і тільки через Божі суд і переплавку та під час власне переплавки людина може пізнати свої недоліки й усвідомити, що вона нічого не має. Отже, любов людини до Бога будується на підґрунті Божих переплавки й суду. Якщо ти лише втішаєшся Божою благодаттю, маючи мирне сімейне життя або матеріальні благословення, це не означає, що ти здобув Бога, і це не означає, що ти був успішним у своїй вірі в Бога. Бог уже виконав у плоті одну стадію роботи благодаті, і Він насправді наділив людину матеріальними благословеннями, та людину не можна зробити досконалою за допомогою самих лише благодаті, люблячої доброти та милосердя. У своєму життєвому досвіді людина отримує смак деякої Божої любові та бачить Божу люблячу доброту й милосердя, однак, відчувши їх упродовж певного часу, вона бачить, що Божа благодать і Його любляча доброта та милосердя не здатні зробити людину досконалою, не здатні розвінчати те, що в людині розбещене, і не здатні позбавити людину її розбещеного характеру або зробити її любов і віру досконалими. Божа робота благодаті була роботою одного періоду, і людина не може покладатися на те, що пізнає Бога, втішаючись Божою благодаттю.

Якими засобами вершиться Боже вдосконалення людини? Воно вершиться за допомогою Його праведного характеру. Божий характер переважно складається з праведності, гніву, величі, суду та прокляття, і Він удосконалює людину переважно через Свій суд. Деякі люди не розуміють і питають, чому Бог може зробити людину досконалою лише через суд і прокляття. Вони кажуть: «Якби Бог прокляв людину, хіба б людина не померла? Якби Бог судив людину, хіба б людина не була осуджена? Тоді як її все ж можна зробити досконалою?». Так говорять люди, які не знають Божої роботи. Те, що Бог проклинає, – це людське бунтарство, а те, що Він судить, – це людські гріхи. Хоча Він говорить суворо, без жодної пощади до почуттів людини, і Він розвінчує все, що є всередині людини, розвінчуючи через деякі суворі слова те, що в людині істотне, через такий суд Він дає людині глибоке знання суті плоті, і так людина кориться перед Богом. Людська плоть – від гріха й від сатани, вона бунтівнича, і вона – об’єкт Божої кари. Тож щоб людина змогла пізнати себе, на неї мають зійти слова Божого суду, і мають бути застосовані всякі способи переплавки; тільки тоді Божа робота може бути дієвою.

Зі слів, промовлених Богом, можна побачити, що Він уже осудив людську плоть. Тож хіба ці слова – не слова прокляття? Слова, промовлені Богом, розвінчують справжню сутність людини, і через це розвінчування людина постає перед судом, і коли вона бачить, що неспроможна вдовольнити Божі наміри, то відчуває всередині смуток і каяття, вона відчуває, що так завинила Богу, й не може виконати Божі наміри. Бувають часи, коли Святий Дух дисциплінує тебе зсередини, і ця дисципліна йде від Божого суду; бувають часи, коли Бог докоряє тобі та ховає від тебе Своє лице, коли Він не звертає на тебе уваги та не вершить над тобою Своєї роботи, беззвучно караючи тебе, щоб тебе очистити. Божа робота над людиною призначена переважно для того, щоб відкрити Його праведний характер. Яке свідчення людина зрештою дає для Бога? Людина дає свідчення, що Бог є праведним Богом, що Його характер є праведність, гнів, кара та суд; людина дає свідчення про праведний Божий характер. Бог використовує Свій суд, щоб зробити людину досконалою, Він любив людину й урятував людину – та скільки містить у собі Його любов? Там є суд, велич, гнів і прокляття. Хоча Бог у минулому проклинав людину, Він не запроторив її повністю в криницю безодню, але скористався цим, як засобом для очищення людської віри; Він не помістив людину в смертельний затиск, але вчинив так, щоб зробити людину досконалою. Сутність плоті є те, що від сатани – Бог це сказав цілковито правильно, – та факти, виконані Богом, не здійснюються за Його словами. Він тебе проклинає, щоб ти міг Його полюбити та щоб ти міг пізнати сутність плоті; Він тебе карає, щоб ти міг прокинутися, щоб дозволити тобі пізнати недоліки в собі й усвідомити убогість і негідність людини. Тож Божі прокляття, Його суд і Його велич та гнів – усі вони для того, щоб зробити людину досконалою. Усе, що Бог сьогодні робить, і праведний характер, який Він відкриває через вас, – усе це для того, щоб зробити людину досконалою. Така є Божа любов.

У своїх традиційних уявленнях людина вірить, що Божа любов – то Його благодать, милосердя та співчуття до людської слабкості. Хоча ці речі – теж Божа любов, вони занадто однобічні, і вони – не головні засоби, які Бог уживає для вдосконалення людини. Деякі люди починають вірити в Бога через хворобу. Ця хвороба – Божа благодать для тебе; без неї ти не повірив би в Бога, і якби ти не вірив у Бога, то не дійшов би так далеко, – тож навіть ця благодать є Божою любов’ю. У час віри в Ісуса людина робила багато такого, що Бог не вважав утішним, бо не розуміла істини, та Бог має милість і люблячу доброту, і Він привів людину так далеко, і хоча людина нічого не розуміє, та Бог усе одно дозволяє їй слідувати за Ним, ба більше – Він привів людину в сьогодення. Хіба це не Божа любов? Те, що виявляється в Божому характері, – це Божа любов, і то цілковито правильно! Коли будування церкви сягнуло свого піка, Бог звершив цей етап роботи прислужників і запроторив людину в криницю безодню. Слова часу прислужників усі були прокляттями: прокляттями твоєї плоті, прокляттями твого сатанинського розбещеного характеру та прокляттями тих речей у тобі, що не задовольняють Божі наміри. Те, що Бог виразив на тому етапі Своєї роботи, – це велич, і незабаром після чого Він звершив етап роботи кари, і настало випробування смертю. У такій роботі людина побачила Божий гнів, велич, суд і покару, але ще вона побачила Божу благодать, Його люблячу доброту і Його милосердя. Усе, що зробив Бог, і характер, який Він зробив явним, – то була Божа любов до людини, і все, що зробив Бог, змогло вдовольнити потреби людини. Він зробив це для того, щоб удосконалити людину, і Він забезпечив людину за її духовним станом. Якби Бог цього не зробив, людина залишилася б нездатною прийти до Нього та ніяк не зуміла б пізнати правдиве Боже лице. Від часів, коли людина вперше почала вірити в Бога, і до сьогодні Бог поступово забезпечував людину у відповідності з її духовним станом, щоб усередині людина поступово пізнала Його. Лише дійшовши сьогодення, людина усвідомлює, наскільки ж чудовий суд Божий. Етап роботи прислужників був першим випадком роботи прокляття від часу створення й до сьогодні. Бог прокляв людину на скидання в в криницю безодню. Якби Бог того не зробив, сьогодні людина не мала б істинного знання Бога; лише через Боже прокляття людина формально стикнулася з Його характером. Людина була виявлена через випробування прислужників. Вона побачила, що її вірності бракувало, що її духовний зріст був замалий, що вона була нездатна задовольнити Божі наміри та що вона лише на словах сказала, що їй треба повсякчас задовольнити Бога. Хоча Бог прокляв людину на етапі роботи прислужників, та якщо зараз озирнутися на той крок Божої роботи, то він був чудовий: він став для людини відмінним вирішальним моментом і спричинив велику зміну в характері її життя. Перед часом прислужників людина нічого не розуміла про шукання життя та мудрість Божої роботи, про те, що значить вірити в Бога, так само людина не розуміла, що Бог може її випробовувати у Своїй роботі. Від часу прислужників і до сьогодні людина бачить, яка чудова Божа робота, вважаючи її незбагненною, і бачить, що вона нездатна своїм мозком уявити, як Бог працює. Вона також бачить, який малий її духовний стан, і що забагато в ній бунтівничого. Коли Бог прокляв людину, це було для отримання певного результату, і Він не забрав її життя. Хоча Він прокляв людину, Він це зробив словами; насправді нічого не спіткало людину, бо це людське бунтарство Бог прокляв, тож слова Його проклять також були промовлені, щоб зробити людину досконалою. Чи Бог судить людину, чи проклинає, і те і те робить її досконалою: і те і те робиться, щоб зробити досконалим те, що в людині нечисте. Таким чином людина переплавляється, і те, чого в людині не вистачає, робиться досконалим через Його слова та роботу. Кожний крок Божої роботи – чи то суворі слова, чи то суд, чи кара – робить людину досконалою та є цілковито доречним. Ніколи протягом віків і поколінь Бог не виконував такої роботи; сьогодні Він працює над вами й дає вам змогу оцінити Його мудрість. Хоча ви постраждали від певного внутрішнього болю, ваші серця завжди почуваються впевнено й спокійно; той факт, що ви здатні насолоджуватися цим етапом Божої роботи, є вашою удачею. Незалежно від того, що ви можете здобути в майбутньому, ви бачите, що вся Божа робота над вами сьогодні – це любов. Якщо людина не переживає Божого суду й переплавки, а лише завжди веде справи зовні й демонструє зовнішній запал, тоді як її характер ніколи не змінюється, чи вважається, що вона здобута Богом? Хоча сьогодні в людині досі багато чванливого, та людський характер став набагато стабільнішим, ніж раніше. Бог обтинає тебе, щоб спасти тебе, і хоча ти при цьому можеш відчувати певний біль, коли прийде той день, в який зміниться твій характер. У той час ти озирнешся на минуле та побачиш, яка мудра Божа робота, і в той час ти зможеш справді зрозуміти Божий намір. Сьогодні є деякі люди, які кажуть, ніби вони розуміють Божий намір, та це не надто реалістично. Вони мовлять брехню. Це обумовлено тим, що наразі вони ще не прийшли до усвідомлення того, у чому полягає Божий намір: чи в тому, щоб спасти людину, чи в тому, щоб її проклясти. Можливо, зараз ти не можеш цього чітко побачити, але коли настане день і ти побачиш, що настав день, коли Бог здобуває славу, і ти побачиш, наскільки значущою є любов до Бога, оскільки це дає тобі змогу пізнати людське життя і дозволяє твоїй плоті жити у світі любові до Бога, при цьому твій дух знаходить звільнення, твоє життя сповнене радості, і ти завжди наближаєшся до Бога й звертаєш свій погляд до Нього, – тоді ти справді пізнаєш величезну цінність роботи, яку Бог виконує зараз.

Сьогодні більшість людей не має того пізнання. Вони вірять, що страждання не має цінності й що світ їх відкидає, що їхнє сімейне життя неспокійне, що Бог не вважає їх приємними, а їхні перспективи похмурі. Деякі люди навіть хочуть померти, коли їхні страждання сягають певної межі. То не справжня любов до Бога; такі люди – боягузи, вони не мають наполегливості, вони безхребетні та нікчемні! Бог жадає, щоб людина Його любила, але що більше людина Його любить, то більші її страждання, і що більше людина Його любить, то більші її випробування. Якщо ти Його любиш, тоді тебе спіткають усі види страждань, – а якщо не любиш, то, можливо, все для тебе йтиме гладко й усе навколо тебе буде мирним. Коли ти полюбиш Бога, то завжди відчуватимеш, що багато чого навколо тебе нездоланне. І оскільки твій духовний зріст занадто малий, ти будеш переплавлений і нездатний задовольнити Бога – ти завжди відчуватимеш, що Божі наміри занадто піднесені, і вони поза межами досяжності людини. Через усе це ти будеш переплавлений – усередині ти будеш переплавлений, бо багато в тобі слабкості, і ти в багатьох аспектах неспроможний задовольнити Божі наміри. Та ви маєте ясно бачити, що очищення здобувається лише переплавкою. Тож протягом цих останніх днів ви мусите давати свідчення для Бога. Яким би великим не було ваше страждання, потрібно дійти до самого кінця, і навіть при останньому подиху потрібно бути вірним Богові та віддати себе на милість Божих улаштувань; тільки це є справжня любов до Бога, і тільки це є потужне та гучне свідчення. Коли тебе спокушає сатана, мусиш казати: «Моє серце належить Богові, і Бог уже мене здобув. Я не можу задовольнити тебе – я мушу належно задовольнити Бога». Що більше ти задовольняєш Бога, то більше Бог благословлятиме тебе, і то більшим ставатиме твій потяг любити Бога; ти також матимеш віру й рішучість і відчуватимеш, що життя, проведене в любові до Бога, є найціннішим і найзначущішим життям. Можна сказати, що щойно ти полюбиш Бога, ти будеш без смутку. Хоча бувають часи, коли твоя плоть слабка і в тебе є багато реальних труднощів, якщо в ці часи ти справді покладаєшся на Бога, ти будеш утішений і відчуватимеш спокій та підтримку у своєму дусі. У такий спосіб ти зможеш подолати багато ситуацій і не нарікатимеш на Бога через страждання, які терпиш. Натомість ти захочеш співати гімни, танцювати й молитися, збиратися, і бесідувати, і думати про Бога, і ти відчуватимеш, що всі люди, справи та речі навколо тебе, які впорядкував Бог, є доречними. Якщо ти не любиш Бога, усе, на що ти дивишся, буде тобі не до вподоби, і ніщо не милуватиме твоє око; ти не матимеш звільнення й будеш пригнічений у своєму дусі, і ти завжди таїтимеш нарікання на Бога, і завжди відчуватимеш, що страждання, які ти терпиш, занадто великі, і що з тобою вчинили занадто несправедливо. Якщо ти прагнеш не заради щастя, а для того, щоб задовольнити Бога й не бути звинуваченим сатаною, тоді таке прагнення дасть тобі великий стимул любити Бога. Коли ти здатний практикувати все, що сказано Богом, і все, що ти робиш, здатне задовольнити Бога, це називається володінням реальністю. Прагнення до задоволення Бога – це використання твого боголюбного серця для того, щоб практикувати Його слова. Незалежно від часу ти завжди маєш боголюбне серце всередині себе, навіть коли інші не мають сил, і ти прагнеш Бога й думаєш про Нього з глибини душі. Це і є справжній духовний стан. Те, наскільки насправді високий твій духовний стан, залежить від того, наскільки твоє серце боголюбне, чи здатен ти стійко триматися, коли тебе випробовують, чи слабкий ти, коли тобі трапляються певні обставини, та чи можеш ти стояти на своєму, коли брати й сестри відкидають тебе; прихід фактів покаже, яким насправді є твоє боголюбне серце. Багато Божої роботи показує, що Бог справді так сильно любить людину. Просто духовні очі людини ще не відкрилися до кінця, і вона не здатна ясно бачити ні багато чого з Божої роботи та Його намірів, ні багато прекрасного, що є в Богові; замало в людини справжньої любові до Бога. Увесь цей час ти вірив у Бога, і сьогодні Бог відрізав усі шляхи відступу. Якщо говорити правдиво, у тебе немає іншого вибору, крім як піти правильним шляхом, і саме суворий Божий суд і Його неосяжне спасіння приводить тебе на цей правильний шлях. Тільки пройшовши через тяготи й рафінування, людина пізнає, що Бог любий. Можна сказати, що через свої переживання до сьогодні людина частково пізнала, що Бог гідний любові, та цього все ще недостатньо, бо людині ще багато чого не достає. Людина має пережити більше чудової Божої роботи та більше тяжкої переплавки, яку Бог для неї організував. Лише тоді життя-характер людини зможе змінитися.