Сьогодні, коли ви прагнете любити і пізнавати Бога, з одного боку, ви мусите пройти крізь труднощі й рафінування, з іншого, ви мусите сплатити ціну. Жоден урок не є настільки глибоким, як урок любові до Бога, і можна сказати, що урок, який люди виносять із життя, прожитого у вірі, полягає в тому, як любити Бога. Це означає: якщо ти віриш у Бога, ти мусиш любити Бога. Якщо ти тільки віриш у Бога, але не любиш Його і не досяг пізнання Бога, і ніколи не любив Бога правдивою любов’ю, яка йде з твого серця, тоді твоя віра в Бога марна; якщо, віруючи в Бога, ти не любиш Бога, тоді ти даремно живеш, і все твоє життя є найнікчемнішим. Якщо упродовж усього твого життя ти ніколи не любив Бога або не догоджав Йому, то який сенс тобі жити? І який сенс у твоїй вірі в Бога? Хіба це не марнування зусиль? Іншими словами, якщо люди хочуть вірити в Бога і любити Його, тоді вони мусять сплатити ціну. Замість того, щоб намагатися поводитися певним чином назовні, вони повинні прагнути істинного розуміння в глибині своїх сердець. Якщо ти із захватом співаєш і танцюєш, але не спроможний втілювати істину в життя, хіба можна сказати, що ти любиш Бога? Любов до Бога вимагає шукати Божу волю в усіх речах, аби, коли з тобою щось станеться, ти зазирнув глибоко всередину, прагнучи збагнути Божу волю і намагаючись побачити, якою є Божа воля у цьому питанні, чого Він просить тебе досягти і як ти повинен зважати на Його волю. Наприклад: стається щось, що вимагає від тебе пережити труднощі, і в цей час ти повинен зрозуміти, якою є Божа воля і як ти повинен зважати на Його волю. Тобі не можна догоджати собі: спершу відкинь себе вбік. Немає нічого жалюгіднішого за плоть. Ти мусиш прагнути догодити Богу, і ти мусиш виконати свій обов’язок. З такими думками Бог принесе тобі особливе просвітлення у цьому питанні, і твоє серце також знайде розраду. Чи то велика справа, чи маленька, коли щось із тобою стається, ти мусиш передусім відкинути себе вбік і поставитися до плоті, як до найнікчемнішої з-поміж усіх речей. Чим більше ти догоджаєш плоті, тим більше вільностей вона собі дозволяє; якщо ти задовольниш її цього разу, наступного разу вона проситиме більшого. Поки це триває, люди починають любити плоть дедалі більше. Плоть завжди має екстравагантні бажання; вона завжди просить, аби ти догоджав їй і тішив зсередини, чи то в тому, що ти їси, що вдягаєш, чи то в тому, як втрачаєш самовладання або потураєш своїм слабкостям і лінощам… Чим більше ти догоджаєш плоті, тим більшими стають її бажання і тим розбещенішою стає плоть, доки не дійде до того, коли плоть людська зачаїть ще глибші уявлення і не скориться Богу, звеличить себе і засумнівається у Божій роботі. Чим більше ти догоджаєш плоті, тим сильнішими стають її слабкості; ти завжди відчуватимеш, що ніхто не співчуває твоїм слабкостям, ти повсякчас вважатимеш, що Бог надто далеко зайшов, і ти казатимеш: «Як може Бог бути настільки суворим? Чому Він не дасть людям передиху?». Коли люди догоджають плоті і надто плекають її, вони занапащають себе. Якщо ти по-справжньому любиш Бога і не догоджаєш плоті, ти побачиш, що все, що робить Бог, є надзвичайно правильним і надзвичайно хорошим, і що Його прокляття твого бунтарства і засудження твоєї неправедності виправдані. Прийде час, коли Бог виправлятиме й дисциплінуватиме тебе, створюючи умови, щоб стримати тебе, змушуючи тебе постати перед Ним, – і ти завжди відчуватимеш, що те, що робить Бог, – прекрасне. Так ти відчуватимеш, наче болю майже немає, і що Бог справді гідний любові. Якщо ж ти потураєш слабкостям плоті і кажеш, що Бог заходить задалеко, тоді ти повсякчас відчуватимеш біль і завжди будеш пригнічений, і тобі буде незрозуміла вся робота Бога, і тобі здаватиметься, наче Бог зовсім не співчуває слабкості людини і не знає про її труднощі. І таким чином ти постійно почуватимешся нещасним і самотнім, наче ти зазнав великої несправедливості, і в цей момент ти почнеш скаржитися. Чим більше ти в такий спосіб потуратимеш слабкостям плоті, тим більше відчуватимеш, що Бог задалеко заходить, доки не дійде до того, що ти заперечуватимеш роботу Бога і почнеш опиратися Богові і сповнишся непокори. Отже, ти мусиш повстати проти плоті, а не потурати їй: «Мій чоловік (дружина), діти, перспективи, шлюб, сім’я – все це не має значення! У моєму серці є тільки Бог, і я маю щосили намагатися догодити Богові, а не плоті». Ти повинен мати таку рішучість. Якщо ти завжди сповнений такої рішучості, тоді, коли ти втілюватимеш істину в життя і відкинеш себе, ти зможеш зробити це, доклавши лише трохи зусиль. Кажуть, одного разу якийсь селянин побачив на дорозі змію, яка лежала нерухомо, замерзла. Селянин підібрав її і притис до грудей, і коли змія відігрілась й ожила, вона вкусила селянина до смерті. Людська плоть подібна до цієї змії: її суть – шкодити людському життю, і коли вона повністю опановує тебе, твоє життя стає занапащеним. Плоть належить сатані. У ній закладені екстравагантні бажання, вона думає тільки про себе, вона хоче насолоджуватися комфортом і впиватися дозвіллям, загрузнувши в лінощах і ледарстві, і, задовольнивши її до певної межі, ти зрештою будеш з’їдений нею. Тобто, якщо ти задовольниш її цього разу, наступного разу вона проситиме більшого. Вона завжди має екстравагантні бажання й нові вимоги та користується твоїм потуранням плоті, щоб змусити тебе плекати її ще більше і жити серед її вигод, – і якщо ти не здолаєш її, ти зрештою себе занапастиш. Чи зможеш ти здобути життя перед Богом і яким буде твій остаточний кінець, залежить від того, як ти повставатимеш проти плоті. Бог спас тебе, обрав тебе і визначив тебе наперед, але якщо сьогодні ти не бажаєш догодити Йому, ти не бажаєш втілити істину в життя, ти не бажаєш повстати проти власної плоті щирим боголюбним серцем, то зрештою ти занапастиш себе і тому зазнаєш невимовного болю. Якщо ти завжди потураєш плоті, сатана поступово поглине тебе і залишить тебе без життя або дотику Духа, поки не настане день, коли ти станеш повністю темним всередині. Живучи у темряві, ти потрапиш у полон до сатани, у тебе в серці більше не буде Бога, і тоді ти заперечуватимеш існування Бога і покинеш Його. Отже, якщо люди хочуть любити Бога, вони мусять сплатити ціну болю та пережити труднощі. Не потрібно ззовні виявляти запопадливість і старанність, більше читати і більше метушитись; натомість їм варто відкинути те, що всередині: екстравагантні думки, особисті інтереси, власні міркування, уявлення та наміри. Такою є воля Божа.

Розбір Бога із зовнішнім характером людей також є однією з частин Його роботи; розбір із зовнішньою, ненормальною людською природою, наприклад, або з їхнім способом життя і звичками, їхньою поведінкою і звичаями, а також із їхнім зовнішнім поводженням та їхньою гарячковістю. Але коли Він просить людей втілити істину в життя і змінити свій характер, то передусім йдеться про розбір із намірами та уявленнями всередині них. Розібратися лише із твоїм зовнішнім характером нескладно; це однаково, що попросити тебе не їсти те, що ти любиш, – це легко. Однак те, що стосується уявлень всередині тебе, не так просто відпустити. Це вимагає від людей повстати проти плоті, сплатити ціну та постраждати перед Богом. Особливо це стосується людських намірів. Відколи люди почали вірити в Бога, вони виношують чимало неправильних намірів. Коли ти не втілюєш істину в життя, тобі здається, що всі твої наміри є правильними, але коли з тобою щось трапиться, ти побачиш, що всередині тебе багато хибних намірів. Таким чином, коли Бог удосконалює людей, Він змушує їх усвідомити, що в них є багато уявлень, які перешкоджають їхньому пізнанню Бога. Коли ти усвідомиш, що твої наміри є хибними, якщо ти зможеш припинити жити згідно зі своїми уявленнями і намірами, і зможеш свідчити про Бога, і твердо триматимешся своєї позиції в усьому, що з тобою відбувається, це доводить, що ти повстав проти плоті. Коли ти повстанеш проти плоті, всередині тебе неодмінно відбудеться битва. Сатана спробує змусити людей слідувати за ним, спробує змусити людей слідувати уявленням плоті та відстоювати інтереси плоті, – але слова Божі просвітять й освітять людину зсередини, і в цей момент від тебе залежить, чи слідуватимеш ти за Богом, чи за сатаною. Бог просить людей втілювати істину в життя, перш за все, щоб розібратися з тим, що у них всередині, щоб розібратися з їхніми думками та уявленнями, які не по серцю Богові. Святий Дух торкається серця людей, просвітлює та освітлює їх. Тому за всім, що відбувається, стоїть битва: щоразу, коли люди втілюють істину в життя або втілюють любов до Бога в життя, відбувається велика битва, і хоча може здаватися, що з їхньою плоттю все гаразд, у глибині їхніх сердець насправді точиться битва між життям і смертю, – і лише після цієї затятої битви, після величезної кількості роздумів може бути прийняте рішення про перемогу чи поразку. Не зрозуміло, варто сміятися чи плакати. Оскільки чимало намірів усередині людей є хибними, або й тому, що значна частина Божої роботи має розбіжності з їхніми уявленнями, коли люди втілюють істину в життя, за лаштунками розгортається велика битва. Втіливши цю істину в життя, за лаштунками люди проллють незліченну кількість гірких сліз, перш ніж остаточно приймуть рішення догодити Богу. Саме через цю битву люди зазнають страждань і рафінування; це і є справжнє страждання. Коли битва спіткає тебе, якщо ти зможеш по-справжньому стати на сторону Бога, ти зможеш догодити Богові. Втілюючи істину в життя, людина неминуче страждатиме всередині; якби на той момент, коли вони втілюють істину в життя, все всередині людей було правильним, тоді у них не було б потреби бути вдосконаленими Богом, і не було б битви, і вони не страждали б. Саме тому, що в людях є багато такого, що не годиться для використання Богом, і тому, що в них багато бунтарського характеру плоті, людям потрібно ґрунтовніше засвоїти урок повстання проти плоті. Саме це Бог називає стражданням, яке Він попросив людину пройти разом із Ним. Стикаючись із труднощами, поквапся помолитися Богу: «О Боже! Я хочу догодити Тобі, я хочу витримати останні труднощі, щоб догодити Твоєму серцю, і наскільки б великі невдачі мене не спіткали, я однаково мушу догодити Тобі. Навіть якщо мені доведеться віддати все своє життя, однаково я мушу догодити Тобі!». З такою рішучістю, коли ти молишся таким чином, ти зможеш бути непохитним у своєму свідченні. Щоразу, коли вони втілюють істину в життя, щоразу, коли вони проходять рафінування, щоразу, коли їх випробовують, і щоразу, коли Божа робота настигає їх, людям доводиться терпіти невимовний біль. Усе це є випробуванням для людей, а отже, всередині кожного з них точиться битва. Це є фактична ціна, яку вони платять. Читати більше Божих слів та більше метушитися – це частина цієї ціни. Це те, що люди повинні робити, це їхня відповідальність та обов’язок, який вони повинні виконувати, але люди повинні відкинути те всередині них, що потрібно відкинути. Якщо ти цього не зробиш, то, наскільки б великим не було твоє зовнішнє страждання, скільки б ти не метушився, усе буде марно! Іншими словами, тільки зміни всередині тебе можуть визначити, чи твої зовнішні труднощі мають цінність. Якщо твій внутрішній характер змінився і ти втілив істину в життя, тоді всі твої зовнішні страждання отримають Боже схвалення; якщо ж змін у твоєму внутрішньому характері не відбулось, то скільки б страждань ти не переніс або скільки б не метушився назовні, схвалення від Бога не буде, а труднощі, не підтверджені Богом, є марними. Отже, чи буде сплачена тобою ціна схвалена Богом, залежить від того, чи відбулися всередині тебе зміни, і чи втілив ти істину в життя і чи повстав проти своїх власних намірів та уявлень, щоб здобути задоволення Божої волі, пізнання Бога і вірність Богу. Скільки б ти не метушився, якщо ти ніколи не вмів повставати проти своїх власних намірів, а прагнув лише зовнішніх дій і завзяття, і ніколи не звертав уваги на своє життя, то твої труднощі виявляться марними. Якщо за певних обставин ти захочеш щось сказати, але всередині відчуватимеш, що сказати це буде неправильно, що це не принесе користі твоїм братам і сестрам і може завдати їм болю, тоді ти не скажеш цього, воліючи терпіти біль усередині, бо ці слова не можуть відповідати волі Бога. У цей момент усередині тебе відбудеться битва, але ти волітимеш терпіти біль і відмовитися від того, що любиш. Ти будеш готовий перенести ці труднощі, щоб догодити Богу, і хоча всередині ти страждатимеш від болю, ти не потуратимеш плоті, і Боже серце буде задоволене, а тому і ти будеш утішений всередині. Це справжня сплата ціни, і це бажана Богом ціна. Якщо ти так чиниш, Бог неодмінно благословить тебе; якщо ж ти не зможеш цього досягти, то скільки б ти не розумів або як би добре не говорив, усе буде даремно! Якщо на шляху до любові до Бога ти зможеш стати на сторону Бога, коли Він змагається з сатаною, і не повернешся до сатани, тоді ти досягнеш любові до Бога і будеш непохитним у своєму свідченні.

Кожен крок роботи, яку Бог виконує серед людей, назовні виглядає наче взаємини між людьми, наче щось народжене людськими домовленостями або людськими завадами. Але за лаштунками кожен крок роботи і все, що відбувається, є ставкою, що її робить сатана перед Богом, і це вимагає від людей бути непохитними у своєму свідченні перед Богом. Розгляньмо, наприклад, суд над Йовом: за лаштунками сатана бився об заклад із Богом, і те, що сталося з Йовом, було справою рук людських і завадою з боку людей. За кожним кроком роботи, яку Бог виконує серед вас, стоїть ставка сатани перед Богом, – за всім цим стоїть битва. Наприклад, якщо ти упереджено ставишся до своїх братів і сестер, у тебе будуть слова, які ти захочеш сказати – слова, що, як ти відчуваєш, можуть викликати невдоволення Бога, – але якщо ти їх не скажеш, ти відчуватимеш внутрішній дискомфорт, і в цей момент усередині тебе розгорнеться битва: «Казати мені ис п?». Це і є битва. Таким чином, у всьому, з чим ти стикаєшся, відбувається битва, і коли всередині тебе відбувається битва, завдяки твоїй реальній співпраці та справжньому стражданню Бог працює всередині тебе. Зрештою, ти здатний відкинути те, що всередині тебе, і гнів природним чином згасає. Такий результат твоєї співпраці з Богом. Усе, що роблять люди, вимагає від них сплачувати своїми зусиллями певну ціну. Без реальних труднощів вони не здатні догодити Богу; вони навіть не наближаються до того, щоб догодити Богу, і просто виголошують беззмістовні гасла! Чи можуть ці порожні гасла догодити Богові? Коли Бог і сатана стають до герцю в духовній сфері, як ти повинен догоджати Богу і як ти повинен бути непохитним у своєму свідченні про Нього? Ти повинен знати, що все, що з тобою відбувається, – це велике випробування і це той час, коли ти потрібен Богу для свідчення. Хоча ззовні вони можуть здаватися неважливими, коли такі речі стаються, вони показують, любиш ти Бога ис п. Якщо любиш, ти зможеш бути непохитним у своєму свідченні про Нього, а якщо ти не втілив любов до Нього в життя, це свідчить, що ти не той, хто втілює істину в життя, що ти без істини й без життя, що ти – полова! Усе, що стається з людьми, відбувається тоді, коли Богові потрібно, аби вони були непохитними у своєму свідченні про Нього. Хоча в цей момент з тобою не відбувається нічого особливого і ти не свідчиш багато, кожна деталь твого повсякденного життя – це справа свідчення про Бога. Якщо ти можеш заслужити на захоплення своїх братів і сестер, членів своєї сім’ї та всіх навколо тебе; якщо одного дня прийдуть безбожники та почнуть захоплюватись усім, що ти робиш, і побачать, що все, що робить Бог, дивовижне, тоді ти успішно свідчив. Хоча у тебе немає проникливості і твоє достоїнство низького рівня, завдяки Божому вдосконаленню тебе ти здатний догодити Йому і зважати на Його волю, показуючи іншим, яку велику роботу Він виконав у людях найнижчого достоїнства. Коли люди пізнають Бога і стають звитяжцями перед сатаною, великою мірою відданими Богу, тоді ні в кого немає більшої стійкості, аніж у цієї групи людей, і це – найбільше свідчення. Хоча ти не здатний виконувати велику роботу, ти здатний догодити Богу. Інші не можуть відкинути свої уявлення, а ти можеш; інші не можуть свідчити про Бога у своєму реальному житті, але ти можеш використати свій реальний духовний стан і дії, щоб відплатити за Божу любов і голосно свідчити про Нього. Тільки це вважається справжньою любов’ю до Бога. Якщо ти на це не здатний, ти не свідчиш ані серед членів своєї сім’ї, ані серед братів і сестер, ані перед людьми цього світу. Якщо ти не можеш свідчити перед сатаною, сатана посміється з тебе, він поставиться до тебе як до блазня, як до іграшки, він часто виставлятиме тебе на посміховисько і зведе тебе з розуму. У майбутньому тебе можуть спіткати великі випробування, але сьогодні, якщо ти любиш Бога щирим серцем, і якщо, незважаючи на те, наскільки великі випробування чекають попереду, незалежно від того, що з тобою станеться, ти зможеш залишатися непохитним у своєму свідченні й зможеш догоджати Богові, тоді твоє серце буде втішене, і ти не боятимешся, хай там із якими великими випробуваннями ти зіткнешся в майбутньому. Ви не можете бачити, що станеться у майбутньому; ви можете лише догоджати Богові за сьогоднішніх обставин. Ви не здатні на великі справи і повинні зосередитися на тому, щоб догодити Богу, переживаючи Його слова в реальному житті, і свідчити настільки потужно й гучно, щоб осоромити сатану. Хоча твоя плоть залишиться незадоволеною і постраждає, ти догодиш Богу та осоромиш сатану. Якщо ти завжди чинитимеш так, Бог відкриє перед тобою шлях. Коли одного дня прийде велике випробування, інші впадуть, а ти однаково зможеш залишатися непохитним: завдяки тій ціні, яку ти сплатив, Бог захистить тебе, і ти зможеш бути непохитним і не впасти. Якщо за звичайних умов ти зможеш втілювати істину в життя і догоджати Богу щирим боголюбним серцем, тоді Бог, поза сумнівом, захистить тебе під час майбутніх випробувань. Хоча ти нерозумний, невеликого духовного стану і низького достоїнства, Бог не дискримінує тебе. Це залежить від того, чи правильними є твої наміри. Сьогодні ти здатний догодити Богу, будучи уважним до найдрібніших деталей, ти догоджаєш Богові в усьому, ти маєш щире боголюбне серце, ти віддаєш своє правдиве серце Богу, і хоча є деякі речі, яких ти не можеш зрозуміти, ти можеш постати перед Богом, щоб виправити свої наміри та шукати Божої волі, і ти робиш усе необхідне, щоб догодити Богу. Можливо, твої брати і сестри покинуть тебе, але твоє серце догоджатиме Богу, і ти не жадатимеш плотських насолод. Якщо ти завжди чинитимеш таким чином, ти будеш захищений, коли тебе спіткають великі випробування.

На який внутрішній стан людей спрямовані випробування? Вони спрямовані на бунтівний характер людей, не здатний догоджати Богові. У людях є багато нечистого, і багато лицемірного, і тому Бог піддає людей випробуванням, аби очистити їх. Але якщо сьогодні ти здатний задовольнити Бога, тоді майбутні випробування стануть для тебе вдосконаленням. Якщо ж сьогодні ти не спроможний догодити Богу, тоді майбутні випробування спокушатимуть тебе, і ти мимоволі занепадеш, і в цей момент ти не зможеш допомогти собі, тому що ти не спроможний встигати за Божою роботою і не маєш справжнього духовного стану. А отже, якщо ти хочеш залишатися непохитним у майбутньому, краще догоджати Богу і слідувати за Ним до самого кінця, сьогодні ти мусиш закласти міцну основу. Ти мусиш догоджати Богу, в усьому втілюючи істину в життя, і зважати на Його волю. Якщо ти завжди чинитимеш так, у тебе всередині буде основа, і Бог вдихне у тебе серце, яке любить Його, і Він дасть тобі віру. Одного дня, коли на тебе дійсно обрушиться випробування, ти справді можеш відчути певний біль і певною мірою засмутишся, і зазнаєш нищівної скорботи, так, наче ти помер, – але твоє боголюбне серце не зміниться і твоя любов стане навіть ще глибшою. Такими є благословення Божі. Якщо ти спроможний із покірливим серцем прийняти все, що Бог каже і робить сьогодні, тоді ти неодмінно будеш благословенний Богом, і таким чином ти станеш тим, кого благословить Бог і хто отримає Його обітницю. Якщо сьогодні ти не практикуєш, коли одного дня тебе спіткають випробування, ти будеш без віри або без серця, сповненого любові, і тоді випробування перетвориться на спокусу; ти будеш занурений у спокусу сатани і не матимеш можливості втекти. Сьогодні ти можеш бути непохитним, зіткнувшись із невеликим випробуванням, але ти не обов’язково зможеш залишитися непохитним, коли одного дня на тебе обрушиться велике випробування. Деякі люди марнославні і вважають, що вони вже майже досконалі. Якщо в такі моменти ти не заглиблюватимешся в себе і залишишся самовдоволеним, тоді ти опинишся в небезпеці. Сьогодні Бог не виконує роботу великих випробувань, і все здається чудовим, але коли Бог випробовуватиме тебе, ти з’ясуєш, що тобі багато чого бракує, адже твій духовний стан замалий, і ти не здатний витримати великі випробування. Якщо ти залишишся таким, яким ти є, і перебуватимеш у стані інерції, тоді, коли прийдуть випробування, ти впадеш. Ви повинні часто звертати увагу на те, наскільки малим є ваш духовний стан; тільки таким чином ви зможете просунутися вперед. Якщо тільки під час випробувань ти бачиш, що твій духовний стан такий малий, що твоя сила волі така слабка, що у тебе всередині замало реального і ти є невідповідним для Божої волі, – якщо ти усвідомиш усе це тільки тоді, то буде запізно.

Якщо ти не знаєш Божого характеру, тоді ти неминуче впадеш під час випробувань, тому що ти не свідомий того, як Бог робить людей досконалими, якими засобами Він робить їх досконалими, і коли Божі випробування обрушаться на тебе, і вони не відповідатимуть твоїм уявленням, ти не зможеш бути непохитним. Справжня любов Бога – це Його характер у всій повноті, і коли Божий характер у всій повноті проявляється перед людьми, що це приносить твоїй плоті? Коли праведний характер Бога проявляється перед людьми, їхня плоть неминуче зазнає сильного болю. Якщо ти не зазнаєш цього болю, тоді ти не зможеш бути вдосконаленим Богом, ані не зможеш присвятити правдиву любов Богу. Якщо Бог удосконалить тебе, Він неодмінно покаже тобі Свій характер у всій повноті. Від часів створення і до сьогодні Бог ніколи не показував людині Свій характер у всій повноті, але в останні дні Він розкриває його цій групі людей, яких Він визначив і обрав, і, вдосконалюючи людей, Він розкриває Свій характер, через який Він робить групу людей довершеними. Такою є правдива любов Бога до людей. Щоб відчути правдиву любов Божу, людям доводиться терпіти невимовний біль і платити високу ціну. Тільки після цього вони будуть здобуті Богом і зможуть повернути Богові свою правдиву любов, і лише тоді Боже серце буде задоволене. Якщо люди хочуть, щоб Бог зробив їх досконалими, і якщо вони хочуть виконати Його волю і повністю віддати свою правдиву любов Богу, тоді вони повинні перенести багато страждань і багато мук від своїх обставин, щоб зазнати болю, гіршого за смерть. Урешті-решт вони будуть змушені повернути своє правдиве серце Богові. Чи справді хтось любить Бога, чи ні, з’ясовується під час труднощів і рафінування. Бог очищає людську любов, і це також досягається лише у труднощах і рафінуванні.